Download pdf - Молодь Черкащини №49 2010р

ãàçåòà âèõîäèòü ç 1960 ðîêó

24.11.2010

¹49(5039)

47 КАНАЛІВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

влучний погляд на сучасне життя

ww

w.m

ch

.co

m.u

a

Нарешті завершилася майже 20-річна епопея встановлення у Черкасах пам’ятника Василеві Симоненку

сторінка 3

...Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні

•Новий головаКрісло керівника Черкаської обласної ради зайняв Валерій Черняк

сторінка 3

•Смілянська поширшаєОдна з головних магістралей Черкас стане ширшою на два з половиною метра

сторінка 4

•Паперові шедевриВиготовляти складні вироби з паперу можна і в шість років

сторінка 6

•Всеукраїнське визнанняЗАТ «Миронівська птахофабрика» - переможець конкурсу якості «100 кращих товарів України»

сторінки 8-9

•Водійські відмовкиЩо вигадують водії, аби уникнути покарання за порушення

сторінка 10

•Майно під наглядомДержавна служба охорони – лідер на ринку охоронних послуг

сторінка 12

2 24 листопада 2010

Молодь Черкащини №49

об’єктивнаші новини

Реклама 32-25-84

РЕКЛАМА

Сесію зірвали...земельні питанняОстанню сесію міської ради назвали спробою земельного дерибануСпроба міського голови Черкас Сергія Одарича зібрати на сесію депутатів міськради у старому складі закінчилася черговим її зривом. На порядок денний, окрім галузевих питань, винесли рекордне число земельних – більше ста. Тож, незважаючи на те, що серед галузевих питань було чимало соціально значущих (затвердження програми профілактики серцево-судинних захворювань, звіт про вит-рачання коштів з резервного фонду, питання неутворення районних рад у Черкасах, розгляд програми впорядкування тютюнопаління в місті), депутати не затвердили порядок денний у цілому. Головний аргумент – мер намагається через останню сесію у попередньому депутатському складі «протягти» вигідні йому земельні питання.

Про те, що сесія незаконна і проводиться на догоду чинному міському голові, першим заявив комуніст Віктор Білоусов. Саме він наполягав на виключенні з порядку денного земельних питань, надто ж тих, які не розгляда-лися у постійних комісіях, або тих, що стосуються вільних ділянок. Зрештою, після тривалої дискусії за порядок денний більшість депутатів не проголосувала. Заклики мера «не залишати наступникам боргів з нерозглянутих питань» були проігноровані. А разом з ними – і розгляд галузевих питань, які вже давно потребують вирішення.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Замість кількох платежів – єдиний внесокЗ нового року набуває чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове дер-жавне соціальне страхування”. Чого чекати громадянам від цього ново-введення, «Молодіжка» поцікавилася в заступниці начальника головно-го управління-начальниці відділу надходження доходів Пенсійного фонду України в Черкаській області Світлани Богословської:– Така новація стосується насамперед роботодавців, – наголосила вона. – З 1 січня платники страхових вне-сків (на пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та страхування від нещасного випадку на виробництві) вважаються платниками єдиного внеску. Значно спроститься процедура подання звітності щодо сплати внесків. Зараз роботодавець складає чотири різні за формою і змістом звіти. А за умови запровадження єдиної системи збору звіт буде один і включатиме лише два показники – суми фонду оплати праці та нарахова-них внесків. Буде створений також Державний реєстр со-ціального страхування (реєстр страхувальників і реєстр застрахованих осіб). Він допоможе накопичити і зберегти інформацію щодо сплати єдиного соціального внеску. А отже, дасть змогу всім фондам соціального страхування визначати право на виплати за страховими принципами.

М.Ч.

НЕ ДОМОВИЛИСЬ•

РОБОТОДАВЦЮ•

ПРИВІТАННЯ•

Незважаючи на те, що чер-каська лабораторія дала непогані результати дослідження води в річці Рось, а міжнародна корпора-ція PALL (світовий лідер у сфері фільтрації та сепарації води) та-кож тримає під контролем стан росьової води, корсунці знову за-непокоєні станом води у річці та у водогоні.

Громадські екологи підозрю-ють, що каналізаційні стоки міс-та Богуслава Київської області

неподалік села Калинівки пот-рапляють прямо

в річку вище за течією (очисні спо-

руди спроектовані так, що відбувається

лише біологічна очистка, а хімічна не передбачена). З тру-

би у Рось витікає вода рожевого кольору – повідомляють екологи. Вони вважають, що фарбуваль-ний цех однієї з місцевих тка-цьких фабрик і «розфарбував» наприкінці жовтня води Росі у червоний, коричневий та чорний кольори. Першими, ще в жовтні, неприродне забарвлення помі-тили стеблівські рибалки, але офіційно причини забруднення річки так досі й не встановлено. Вода в ній останнім часом ста-більно каламутна – дна не видно.

Результати досліджень води, як повідомляють фахівці районної СЕС, стають відомими лише на третій день після забору проб. 20 листопада результати досліджень показали, що вода у водогоні Корсуня-Шевченківського знову не відповідає нормам за бактеріо-логічними показниками. Голо-вний санітарний лікар Тетяна Козлова заборонила подачу пит-ної води в місто з минулої суботи. Від 22 листопада у дитсадки воду привозили автотранспортом, а у школах через її відсутність не го-тують обіди.

Тим часом на місцевій станції очищення води вкотре проводять хлорування, збільшуючи кількість коагулянтів, і чекають результатів нових аналізів.

Анна САВРАНСЬКА

ОФІЦІЙНО

Районні ради теж з головамиВідразу після сесії Черкаської обласної ради сесійні засідання відбулися у районах. Відтак районні ради вже теж мають голів.

Головою Городищенської райради став Олександр Ганжа; Дра-бівської – Григорій Матвійчук; Жашківської – Микола Черед-ник; Звенигородської – Валентин Мельничук (досі очолював райдержадміністрацію). Золотоніської – Микола Собченко; Кам’янської – Юрій Таран; Канівської – Михайло Бала; Катери-нопільської – Андрій Моклюк; Корсунь-Шевченківської – Воло-димир Рябошапка; Лисянської – Анатолій Лисичкін; Маньківської – Юрій Мороз (до цього очолював райдержадміністрацію). Монастирищенської – Ігор Нестеренко; Смілянської – Олег Ко-сенко; Уманської – Сергій Кулібаба; Христинівської – Володимир Мастилко (до цього голова райдержадміністрації); Черкаської – Михайло Скляров; Чигиринської – Ганна Совгира; Чорнобаївсь-кої – Олексій Боровик.

Коли версталася газета, голів райрад ще обирали у Шполянсько-му й Тальнівському районах.

М. Ч.

•





би у Рось витікає вода рожевого





би у Рось витікає вода рожевого

СЛІДАМИ ПУБЛІКАЦІЇ•

Корсунці шукають «автора» хімічного коктейлю...

Напередодні свята пра-цівників сільського гос-подарства, що зазвичай відзначають у третю неділю листопада, най-кращі аграрії Черкащини отримали слова подяки від керівництва області та високі нагороди зі столи-ці. А вітати черкащан є за що, адже наша область традиційно посідає про-відні місця в державі, – як із виробництва сільсько-господарської продукції на душу населення, так і за урожайністю зернових та технічних культур, у ви-робництві м’яса.

– Цьогорічний валовий збір зернових та зернобобових куль-тур становить більше 2,6 мільйо-на тонн, – відзначив голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб. – Загалом урожайність зернових сягнула 41 ц/га, зок-рема пшениці – 37,8 ц/га. Цей показник – найвищий в Україні. Лідери тут господарства Корсунь-Шевчен-ківського, Монастирищенського, Христинівського районів, де з кожного гектара отримали відповідно 52,2; 51; 46,6 центнера зернових.

За високі досягнення в розвитку сільського госпо-дарства черкаські аграрії отримали нагороди. Так, орденом «За заслуги» III ступеня нагородили голов-ного зоотехніка дочірнього сільськогосподарського підприємства “Агрокомплекс” Смілянського району Сергія Степаниденка. Ордена княгині Ольги III сту-пеня удостоїлася завідувачка свинотоварної ферми

Яснозірської філії сільськогосподарського товарист-ва з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка Чер-каського району Валентина Веретільник. Медаллю «За працю і звитягу» нагороджено бригадира мо-лочнотоварної ферми “Агрофірма “Базис” Умансь-кого району Світлану Ковтуненко. Трьох черкащан удостоєно звання заслужених працівників сільського господарства – це Юрій Войтович (директор сільсь-когосподарського ТОВ “Злагода” Корсунь-Шевчен-ківського району), Володимир Рябошапка (голова Корсунь-Шевченківської районної ради), Михайло Савченко (директор сільськогосподарського ТОВ “Агрофірма “Корсунь”).

Євгенія ВЯТКІНА

Аграрії святкували

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

Із хлібом і сіллю на святкуванні зустрічали голову Черкаської ОДА Сергія Тулуба


№49 Молодь Черкащини

У правому куті Ле о нід

наші новини

РЕКЛАМА

ПЕРШЕ ЗАСІДАННЯ•

АЖ НЕ ВІРИТЬСЯ

В Черкасах у бронзі постав Симоненко•

Голова Черкаської обласної державної адміністраціїСергій Тулуб про:

…держслужбовців:– Відтепер буде підвищена планка відповідальності кожного посадов-ця за той напрямок роботи, який він веде. Адже треба конкретним результатом показувати, на що ти здатний, тому можливі кадрові зміни в управліннях.

… поїздку до столиці:– У Києві була зустріч із Прези-дентом, де ми обговорювали стан соціально-економічного розвитку Черкащини. Розглянули питання повернення ПДВ, бо ж на сьогод-ні воно ой як вагоме. Наприклад, держава заборгувала ВАТ «Азот» по ПДВ 95 мільйонів гривень. Тим часом борг «Азоту» перед «Обле-нерго» за використану електрое-нергію – 92 мільйони. Вирішити цю проблему можна було б за рахунок повернення ПДВ. Президент по-обіцяв утрутитися в ситуацію. Також обговорили питання додаткового фінансування Черкаської обласної дитячої лікарні. Річ у тому, що під час її будівництва вичерпалися практично всі ліміти, тому необхідна допомога.

…бюджет-2011:– У нас є всі підстави для позитив-ного розвитку економіки, а відповід-но і бюджетної сфери. Зараз ми зробили прогноз на майбутній рік і з’ясували: якщо збережуться ниніш-ні темпи розвитку, то бюджет додат-ково отримає майже 300 мільйонів гривень. Хочемо спрямувати їх на соціальні питання.

...голову Кам’янської райдержадміністрації:– Голові Кам’янської райдержад-міністрації Миколі Солошенку ви-повнилося 60 років, і ми не будемо подовжувати його перебування на цій посаді.

… Черкаську міську лікарню № 2:– На сьогодні ніякого рішення об-ласна влада щодо закриття лікарні не ухвалювала, і таких планів у нас немає. Ситуація довкола медич-ного закладу нагнітається штучно. Прикро, що заручниками її стали ті, хто потребує найбільшої уваги і підтримки. Надалі це питання перебуватиме під моїм особистим контролем.

Записала Євгенія ВЯТКІНА

ЦИТАТИ•

Минулого тижня відбулася перша сесія Черкаської обласної ради у новому складі. Вона визначи-

ла, хто віднині тримає руку на пульсі влади в області. Адже Партія регіонів не лише отрима-ла більшість депутатських мандатів, а й має тепер свого голову облради.

Сесійне засідання мало зібрати у залі 104-ох новообраних депу-татів. Однак з’явилося 99 обранців. Як удома, у сесійній залі почу-валися ті, хто є слугами народу вже не один рік. Натомість новач-кам довелося без підготовки опановувати систему «Рада» і швидко розбиратися із сесійним регламентом, адже серед першочергових питань було обрання голови ради.

На цю посаду депутати-регіонали запропонували однопартійця, голов-ного лікаря Черкаської обласної лікарні Валерія Черняка (на знімку).

За підсумками таємного голосування з’ясувалося, що 75 депутатів за те, щоб Валерій Черняк очолив обласну раду. Взагалі не голосували

депутати від ВО «Батьківщина». Втім, новообраний голова облради за-певнив, що готовий працювати з усім депутатським корпусом.

– Моє завдання – згуртувати всіх депутатів, незалежно від політичних кольорів, – наголосив Валерій Петрович. – Серед першочергових питань – аналіз звернень громадян, озвучених під час передвиборчих перегонів.

На переконання голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба, «ця людина внесе новий імпульс у розвиток Черкащини»:

– За час нашого знайомства у Валерієві Черняку я розгледів осо-бистість, яка дуже вболіває за Черкащину.

На сесії депутатський корпус також обрав і заступників голови обл-ради. Першим заступником став регіонал Анатолій Рибак, а заступни-ком – депутат від Народної партії Василь Касян.

Наталія ЗАЇКА

ДовідкаІз 52-ох депутатів-списочників 98 відсотків мають вищу освіту.

Більшість депутатів – керівники установ, підприємств, організа-цій, 17% – державні службовці, 13% – освітяни, 6% – представ-ники сільського господарства, 2% – медичні працівники.

Із 52-ох депутатів-мажоритарників усі з вищою освітою. 35 від-сотків – керівники підприємств та установ. 23% – державні службовці, 21 – медичні працівники.

На цю подію черкащани чекали майже 20 років, увесь цей час через об’єктивні й суб’єктивні причини вона відкладалася. Минулої середи затяж-ний марафон створення і встановлен-

ня монумента нарешті добіг кінця – він постав у сквері поряд із Пала-цом одружень.

– Цей пам’ятник – надбання всієї України,

– наголосив під час від-криття голова Черкаської

ОДА Сергій Тулуб. – На черзі – розширення меморіального музею у приміщенні редакції газети «Черкаський край», де він працював.

Пам’ятник Симоненку створив черкаський скуль-птор Владислав Димйон. Наявність крила, яке огор-тає поета, він пояснив так:

– Крила таланту є у кожної людини, проте одні їх можуть розпра-вити, іншим – їх підрі-зають. На пам’ятнику викарбувані також сим-волічні Симоненкові вірші: «Ти знаєш, що ти людина» (на фасаді)

та «Спади мені дощем на груди» (на тильному боці).

За словами міського голови Сергія Одарича, довкола пам’ятника будуть

облаштовані лавочки, відтак біля Си-моненкового підніжжя збиратимуться поетичні читання.

Примітно, що за багато років у Чер-касах було кілька спроб увіковічити геній Симоненка у пам’ятнику. Якщо надмогильний постамент, створений скульптором Станіславом Грабовсь-ким, було встановлено ще 1967 року, то історія з величнішим варіантом розтяглася на багато років. Уперше про це завели мову у 1990 році, й тоді навіть був оголошений конкурс на створення пам’ятника. Участь у ньому взяло п’ятеро скульпторів.

Пам’ятник мали встановити навпро-ти будівлі газети «Черкаський край» (колишня «Черкаська правда»). Дов-кола планувалося створити розкішну клумбу з квітами чи житом-пшеницею. Але згодом конкурс довелося пере-нести. Причиною стало те, що взяти у ньому участь хотіли також скульптори зі столиці. Так створення пам’ятника затяглося на роки. 2006-го, за мерс-тва Анатолія Волошина, була спроба встановлення гіпсового Симоненка. Однак громадськість осудила примі-тивний варіант, і лише тепер мрія чер-каської громади стала реальністю.


Замість білого халата – діловий костюмКрісло голови Черкаської облради зайняв лікар

ДЛЯ ДОВІДКИ

Висота встановленої бронзової постаті – 2,3 метра, вага – близько тонни. Вартість пам’ятника майже 400 тисяч гривень – це кошти з державного бюд-жету та приватних джерел.

Із книжкою в правій руці, огорнутий символічним крилом у вигляді журналістських паперів, – таким нарешті черкащани можуть бачити Василя Симо-ненка. Після численних розмов та невдалих нама-гань увічнення в монументі у Черкасах нарешті встановили пам’ятник журналісту (три роки свого короткого життя він працював у «Молодіжці»), тала-

новитому витязю української поезії.

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

Валерій Черняк ставить підписпід текстом присяги



РЕКЛАМА

об’єктивф

ото

Олен

и БЕ

РЕСТ

ЕНКО

НА СВОЇХ ДВОХ?•

До грудня поширшає Смілянська

БЛАГОУСТРІЙ•

Де-юре діти з багатодітних сімей користуються пільгами на проїзд, де-факто – їх виганяють із транспорту або змушують платитиУ вересні цього року ба-гатодітні сім’ї отримали від держави додаткові соціальні пільги, серед яких і право безкоштов-ного проїзду у всіх видах міського транспорту. Та в Черкасах урядову поста-нову виконують лише тро-лейбусники. Кондуктори маршруток, які працюють на приватних перевіз-ників, вимагають з дітей оплату за проїзд, а в разі відмови – просто виганя-ють з автобуса.

За словами директора Депар-таменту житлово-комунального комплексу Черкаського міськ-виконкому Олексія Леонова, держава не підкріпила коштами згаданий закон про пільгові пере-везення.

– Державної субвенції на вико-нання цього закону немає, – по-яснює «Молодіжці» Олексій Лео-нов. – На цей рік виділено лише 800 тис. грн. А цієї суми вистачить хіба що на перевезення трьох ка-тегорій пільговиків, а загалом їх 16. Ще за минулий рік держава заборгувала черкаським перевіз-никам майже 2 млн. грн., а тому наші прохання щодо дітей з бага-тодітних родин перевізники прос-то ігнорують.

За даними начальника відділу сім’ї та молоді Черкаського міськ-виконкому Віктора Бондаря, на сьогодні 763 дитини з багатодітних родин отримали посвідчення, які фактично надають право безкош-товного проїзду. Проте, як показує практика, перевізники не поспіша-ють виконувати закон.

У деяких маршрутках уже висять оголошення про те, що перевізни-ки не возять дітей з багатодітних родин через помилку міськвикон-кому – мовляв, ті «не додумалися» включили до переліку категорій пільговиків дітей з багатодітних родин. Дії перевізників прокомен-тував виконувач обов’язків на-чальника управління вуличної інфраструктури, транспорту та

зв’язку міськвиконкому Микола Безрідний:

– Через відсутність фінансуван-ня ми не маємо права змушувати приватників перевозити дітей. Поки держава не забезпечить фінансування, ми не можемо під-писувати угоду з перевізниками. А вносити дітей з багатодітних сі-мей до переліку пільговиків має-мо право лише рекомендувати. Примусити возити не можемо.

Тим часом перевізник марш-руту № 14 Петро Копієвський стверджує, що перевозити дітей не буде, поки держава повністю не розрахується за попередні борги:

– Третина наших пасажирів і так замість грошей дістає посвід-чення. Хіба за таких обставин ми можемо ще когось додавати до списку пільгових категорій?

По області ситуація ідентич-на. Як розповідають працівники Обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту, станом на листопад цього року дітям видано 6625 посвідчень. Але від громадян продовжують надходити скарги в управління – мовляв, навіщо дітям ці посвідчення, якщо вони однак не можуть ними скористатися?


Закон, не підкріплений коштами

За два тижні мають завершитися роботи з розширення однієї з основних магістралей Черкас – вулиці Смі-лянської.

На ній уже не перший мі-сяць триває ремонт проїжд-жої частини та облаштування парковки поряд з Централь-ним ринком. Ми запитали у начальника Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаського міськвиконкому Олексія Леонова, скільки ще черка-щанам доведеться терпіти вуличні незручності.

– За два тижні плануємо завершити роботи з розши-рення на 2,5 метра проїжджої частини, – відповів він. – По-ряд з вулицею Благовісною в п’ятницю вже навіть почали виставляти вуличні бордю-ри. Оперативності роботи заважає велика кількість ко-мунікацій – там лише зв’язку одинадцять ліній. А ще додай-те труби зливової каналізації, газопровід та навіть лінію зв’язку МВС! Втім, на початку грудня, думаю, жителі міста зможуть зітхнути з полегшен-ням, – запевнив чиновник.


Перетнути Смілянську, особливо в базарний день, стає дедалі важче

Замість грошей –ніж до горлаДвоє шполянців мало не вбили черкаського таксистаКривавий злочин, що трапився наприкінці минулого тижня в Черкасах, поставив на ноги міліцію всієї об-ласті. На вулиці Смілянській двоє чоловіків зупини-ли таксі й попросили довезти до автовокзалу міста Сміли. Прохання клієнтів – закон, тим більше, що за це вони обіцяли заплатити сто гривень. Тому, не за-підозривши лихого, таксист узявся виконувати замо-влення.

Та, як з’ясувалося згодом, ця поїздка мало не кошту-вала йому життя. Молодики, сідаючи до автомобіля, заздалегідь планували вбити таксиста! Проїхавши певну відстань мовчки, пасажири щосили напосіли на водія. Той, незважаючи на численні ножові по-ранення, дивом таки вистрибнув із машини. А зло-вмисники зникли на ній у невідомому напрямку. На щастя, проїжджі водії викликали швидку допомогу. У дуже тяжкому стані таксиста доправили до смі-лянської лікарні.

Машину, схожу на розшукувану, міліціонери згодом запримітили аж у Шполі. На ній не було ні шашечок таксі, ні задніх номерних знаків. Підозра підтверди-лася, коли ця автівка не зупинилася на вимогу інс-пектора ДАІ.

– Працівникам міліції довелося загнати авто у без-людне місце та застосувати зброю, – розповів пер-ший заступник начальника УМВС України у Чер-каській області Леонід Бойко. – Лише так удалося затримати водія та пасажира. Вони виявилися жи-телями Шполи, один із них у розшуку за квартирні крадіжки.

Злочин, скоєний шполянцями – не випадковий, а за-здалегідь спланований. Як з’ясувалося у ході слідс-тва, 31-річні злочинці приїхали до Черкас, аби ви-красти автомобіль, а потім швиденько продати його на запчастини. У міських дворах уже було запримі-тили підходящу автівку, але тоді завадила сигналіза-ція. Відтак зробили ставку на таксі – водія намірили-ся вбити, а машину забрати. Гроші, виручені за неї, мали поділити.


Рівняння з багатьма відомимиПригадався Шерлок Холмс: що за кримінальний світ настав? Спіймали злодюжку при спробі поцупити га-манець.

А тут «бомба». Начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Черкаській області Ігор Корнєєв коментує:

– Сьогодні це рівняння з багатьма відомими. І в ньому підсумок – не нуль. Як не «шифрувався» наш фігу-рант – дислокацію змінював, транспорт, щоб відір-ватися від «хвоста». Але убозівці наче приклеїлися. І схопили на гарячому чиновника із виконавчої служби обласного масштабу. Тільки взяв до рук мічені 56 ти-сяч гривень, як тут: «Хенде хох!»

– Чому багато відомих?

– Бо, крім держвиконавця С., є посередники, є госпо-дар арештованої техніки, які теж хотіли нажитися з оборудки від її продажу.

– Що скаже прокуратура?

– Порушено кримінальну справу за одержання хаба-ра з вимаганням, – зазначає прес-секретар проку-рора Черкаської області Ольга Лактіонова.

А апетити у корупціонерів справді скажені – 300 тисяч гривень та ще 7 тисяч доларів. Така «ціна питання».

Леонід ГАЙОВИЙ

КРИМІНАЛ•


№49 Молодь Черкащинивільна думка

БРЕЙН-РИНГ•У лівому куті

Михайло ПУЗЯК,1952 року народження,

Львівський торгово-економічний

інститут,заступник голови

Черкаської обласної державної адміністрації

У правому кутіЛеонід ТУМЕНКО, журналіст

– Михайле Івановичу, кажуть, що шлюби укладаються на небесах, а як з посадами, сюди теж втручаються сили небесні?

– Про шлюби можу погодитися, а до по-сади маєш іти сам, демонструючи свої про-фесійні та людські якості.

– То що, обов’язково треба мати демонс-тративний характер поведінки?

– Зовсім ні. Щодо демонстративності, то з цим мають розбиратися психологи. Я ж маю на увазі щоденну копітку роботу, з обов’язковим зростанням професійних та ді-лових якостей.

– І дивись, скромного діловода школи по-мітять.

– Ви нагадали про мій перший трудовий щабель. Він ніби й скромний, але ж це осві-тянський колектив. Тому вдячний учителям ще й за перші настанови на практичній ро-боті.

– Судячи з артикуляції, у вас зовсім від-сутній «донецький» акцент.

– Так, родом я із Закарпаття. Працював там ревізором Великоберезнянської райспо-живспілки. Одержавши вищу освіту, одинад-цять років обіймав посаду старшого ревізора та головного ревізора контрольно-ревізійно-го управління «Укоопспілки». Гадаю, що віхи моєї біографії не зовсім цікаві для читачів «Молоді Черкащини».

– Справді, але не всі – нам цікаво, як ви йшли до своєї нинішньої посади.

– Я вже зазначав, що до посади обов’язково веде демонстрація того, що ти вмієш. До травня нинішнього року, коли мене було призначено заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації, я вже мав значний досвід роботи у фінансово-бюджет-ній і банківській справах та у сфері реаль-ного сектору економіки. Зокрема, працював завідувачем відділу з питань фінансів, банків та оподаткування Головного управління з пи-тань економічної політики Адміністрації Пре-зидента України, був першим заступником керуючого і керуючим філією, заступником голови правління комерційних банків.

– А все ж таки, де робота, посада познайо-мили вас із Сергієм Тулубом?

– Відчуваю, до чого ведете. Звісно, не тільки професійне вміння привело мене до нинішньої посади. Із Сергієм Борисовичем я знайомий з кінця 2003 року. Як вам відомо, на той час він був президентом державного підприємства «Національна атомна енерго-генеруюча компанія «Енергоатом», через де-кілька місяців, в черговий раз – ще й Мініст-ром Мінпаливенерго. Тоді, хоча й не був з ним знайомий, пішов на співбесіду до Сергія Бо-

рисовича як кандидат на посаду керівника од-ного з департаментів компанії. Можливо, не типові такі випадки, але після співбесіди мені була запропонована значно складніша й від-повідальніша посада першого віце-президента з економічної політики та корпоративного роз-витку ДП «НАЕК «Енергоатом», на якій працю-вав до жовтня 2006 року. Згодом мене призна-чили заступником керівника служби Міністра вугільної промисловості України. З 2007-го по квітень 2010 року – помічник-консультант на-родного депутата України Сергія Тулуба.

– Тепер усе стало на свої місця, стало зро-зумілим.

– І що ви маєте на увазі? Щось негативне? Додам: щоб завжди залишатися на посаді, треба берегти найдорожче – залишатися со-бою. Звичайно, ще потрібно щодня працю-вати над собою, вдосконалювати свій фах, працювати на випередження прогнозів чи розвитку подій. Тоді (не треба вам поясню-вати) у кожного з нас завжди будуть перс-пективи. Не складається у вас враження, що я кон’юнктурник?

– Ні, мені імпонує хід нашої розмови. Адже висновки ваші не вичитані, вони випливають із попереднього життя. І цікавість моя не зайва. Людям бажано знати, кому доручено і їхню долю.

– Це вже ви високо сказали. Ніхто з нас не всесильний. А кон’юнктурника видно зразу і здалеку. Не сподівайтеся, що навіть із годин-ної розмови ви зможете впіймати справжню суть людини. Але основне вам удасться.

– Згадаю незабутнього Козьму Пруткова з його «дивись в корінь», та не намагайся «осягнути неосяжне».

– Приймаю такий поворот. Щоб бути некон’юнктурником, треба завжди пам’ятати, що керівник – один.

– А чи не поклоніння це вождю? – Не погоджуюся. Вождизм тут ні до чого.

Людину призначено керівником (незалежно від рівня посади). Свої завдання вона знає. Тепер треба визначитися, з ким ці завдання виконувати. От керівник і формує команду. Матиме команда ця успіх лише тоді, коли кожен її член затямить собі, що, повторю-ся, керівник – один. Отут ще раз згадаю: я не можу бути не собою (до речі, це почасти дорого коштує). Але робота має бути на ре-зультат, за який відповідає загалом керівник. Його доручення, розпорядження, накази му-сять виконуватися чітко, своєчасно і якісно – інакше просто не може бути.

– Отже, Сергій Тулуб вас покликав, – і ви з Києва до Черкас. Яке враження від нашого краю?

– Я здавна захоплююся Черкащиною. На одній із попередніх посад я по кілька разів об’їжджав усі обласні центри і переважну кількість районних. Ваш регіон завжди вра-жав мене своєю землею і людьми.

– А ви чули анекдот (тепер уже давніх часів), коли внуча запитувало дідуся в Гали-чині, як буде при комунізмі? Дід, не вагаю-чись, розповів про се – про те і зробив висно-вок: так, як було за Польщі...То як, Закарпаття не сумує за дорадянським часом?

– Ні в якому разі. Наш край завжди супро-воджувала бідність – і за угорців, і за чехів. Гори, сільгоспугідь обмаль, робочі руки ні до чого було докласти…

– Полишимо сум. – Земля на Черкащині чудова, люди спо-

конвіку були умілими і працьовитими. Ваша область завжди вела перед у Союзі, в Україні. Такою вона має бути завжди.

– І заступник голови ОДА бачить подібну перспективу?

– Бачу і радуюся. У моїй підлеглості голо-вні управління: економіки, фінансове, зов-нішньоекономічних зв’язків. Загалом, кадри тут досвідчені, професійні.

– Існує такий напівжарт: економіст – це той, хто рахує чужі гроші, а своїх не має.

– Лише чотири-п’ять відсотків населення вміє і може займатися бізнесом. А влада ні в якому разі не повинна стримувати розви-ток підприємництва, бодай впливати на цей бізнес будь-якого рівня в ручному режимі чи надмірними контрольними і регуляторними процедурами.

– То навіщо ж тоді влада? – За всю не буду відповідати. Але на своїй

посаді будь-якої пори доби на запит голо-ви адміністрації я маю дати чітку відповідь стосовно економічного стану області. І не просто цифру. Картина має бути повною, як було вчора, що досягнуто сьогодні, що треба впровадити завтра.

– Це і нас цікавить. Що ви бачите свіжим поглядом і з висоти посади?

– Рекомендую дуже прискіпливо ставитися до цифр. Наведу ще анекдотичний випадок: у колгоспі п’ятидесятивідсотковий падіж ко-ней. Люди злякалися. А виявляється, у тому господарстві було двоє коняк, і одна з них здохла. Так що із цифрами варто бути обе-режнішими. Навіть тоді, коли вони в балансі ніби «пищать» (такий термін застосовував один із викладачів в інституті). Для економіс-та головне – не завжди самі цифри, важливі ще їх взаємозв’язки і тенденції.

– Отже, не просто сидіти в кабінеті певні години, а …

– Дякую за розуміння. Не сприймаю роз-мови, обговорення, позиції, які у підсумку завершуються висловом: якось воно буде. Бо й справді вийде «якось». А щоб було доб-ре, треба працювати. У моєму випадку – за визначеними Президентом України Віктором Януковичем, Урядом і головою облдержад-міністрації Сергієм Тулубом програмами і дорученнями. Треба, щоб людям було де працювати і за що. За таких умов в області буде все гаразд. Люди свою позитивну оцінку владі дадуть тоді, коли у них буде на столі, в гардеробі та в гаманці. До добробуту у кож-ного свій шлях. Але щоб його полегшити, влада має докласти старань. Сьогодні голова обласної державної адміністрації Сергій Ту-луб ініціював, наприклад, розробку програ-ми «Село Черкащини – 2020», в тому числі розвиток молочнотоварного виробництва і переробку сільськогосподарської продукції. Ця програма має поліпшити добробут села. Зробити це можна руками інвесторів. Їхніми коштами. Пошук таких – наше завдання.

– Але ж влада не впливає на них. – І як я говорив – не контролює їхню діяль-

ність. Але сприяти, подбати про стабільний інвестиційний клімат зобов’язана. Виробничий поступ веде і до соціального розвитку. При-міром, інвестор хоче вкласти гроші у будівниц-тво молочнотоварного комплексу. При укла-данні угоди будуть опрацьовуватися і питання його участі у ремонті, наприклад, доріг, фель-дшерських акушерських пунктів тощо.

– А як відродити промисловість?– Не мені казати, що в Черкасах вона пере-

важно працювала на військово-промисловий комплекс Радянського Союзу. Давно вже нема Союзу, з ним зник і цей вид промисловості. Але ми і тут бачимо перспективи. От Сергій Ту-луб був із візитом в Уральському військовому окрузі. Сподіваємося, що «Фотоприлад» може мати нові замовлення. ЗТА та завод хімреак-тивів теж давно потребують пильної уваги. На-разі відповідними структурними підрозділами здійснюється поглиблений аналіз кожного промислового підприємства, готуються від-повідні висновки та пропозиції разом з керів-никами виробничих підприємств.

– У Черкасах, у райцентрах, у селах бов-ваніють остови недобудованих об’єктів…

– Понад чотириста таких в області – понад чотириста мільйонів гривень заморожено в них. За результатами уточненої інвентариза-ції визначимо, які з цих об’єктів треба закін-чити в першу чергу та за рахунок яких дже-рел фінансування.

– Що ж, завдання визначені. До роботи, панове!

вільна думка

БРЕЙН-РИНГБРЕЙН-РИНГ•У лівому куті

Михайло 1952 року народження,

Львівський торгово-економічний

заступник голови Черкаської обласної

державної адміністрації

листопада 2010

,

«Люди спокійні, коли у них є на столі,в гардеробі та в гаманці»

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ


Молодь Черкащини №49624 листопада 2010

Молодь Черкащини №49 а вам слабо?

УМІЛІ РУЦІ

Мультяшні герої оживуть у... паперіЧеркаські дітлахи сприймають гурток орігамі як можливість навчитися показувати фокуси

•

ТЕСТ•

Уважно прочитайте 10 речень, що змальовують реакції на деякі ситу-ації. Кожне ви повинні оцінити як правильне чи неправильне стосовно до себе. Якщо речення здається вам правильним чи загалом правильним, поставте поруч з порядковим номером букву “П”, якщо ні – букву «Н».

1. Мені здається важким мистецтво наслідувати звички ін-ших людей.

2. Я б, мабуть, міг клеїти дурня, щоб привернути увагу чи розсмішити оточення.

3. З мене міг би вийти непоганий актор.4. Іншим людям іноді здається, що я переживаю щось

більш глибоко, ніж це є насправді.5. У компанії я рідко опиняюся в центрі уваги.6. У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми я

часто поводжуся зовсім по-різному.7. Я можу відстоювати тільки те, у чому я щиро переко-

наний.8. Щоб процвітати в справах і у стосунках з людьми, я на-

магаюся бути таким, яким мене хочуть бачити.9. Я можу бути товариським із людьми, яких я не зношу.10. Я не завжди такий, яким здаюся.

Підрахунок результатів: по 1 балу – за відповідь “П” на 1, 5 і 7 запитання і за відповідь “Н” на всі решту. Підрахуйте суму балів. Якщо ви щиро відповідали на запитання, то про вас, очевидно, можна сказати наступне.

0-3 бали – у вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка стійка, і ви не вважаєте за потрібне змінюватися залежно від ситуації. Ви здатні до щирого саморозкриття в спілкуванні. Деякі вважають вас незручним у спілкуванні че-рез вашу прямолінійність. Люди з низьким комунікативним контролем більш безпосередні і відкриті, у них більш ста-більне «я», мало піддаване змінам у різних ситуаціях.

4-6 балів – у вас середній комунікативний контроль, ви щирі, але нестримані у своїх емоційних проявах.

7-10 балів – у вас високий комунікативний контроль. Ви легко входите в будь-яку роль, гнучко реагуєте на зміну ситуації, добре почуваєтеся і навіть можете передбачати враження, яке справите на оточення. Люди з високим ко-мунікативним контролем постійно стежать за собою, доб-ре знають, де і як поводитися, керують вираженням своїх емоцій. Разом з тим у них ускладнена спонтанність само-прояву, вони не люблять непрогнозованих ситуацій.

Виставка «мистецького терпіння» дивувала черкасців

Популярну колись моду на виготовлення паперо-вих шедеврів за викрой-ками вирішила відродити група майстрів із Херсона. Заснувавши шість років тому спеціалізований журнал, п’ятеро умільців з року в рік поповнювали ко-лекцію паперових виробів та викройок під них. Ідея започаткувати цю справу в головного майстра та ор-ганізатора Михайла Орла виникла спонтанно. А зго-дом захопила його і стала не лише хобі, а й заробіт-ком та справою життя.

Прийшов, побачив, захотів

– Якось я пішов у гості до од-нокласника і побачив, як він склеює паперові літачки, – при-гадує пан Михайло. – Ця робота мене так захопила, що згодом на-віть з’явилася ідея – а чому б не заснувати спеціалізоване видан-ня та не розпочати відновлення паперової справи в Україні?

Копітка робота Михайла Орла над моделями дала результат: навчившись виготовляти роботи різної складності, митець вирішив поділитися знаннями з іншими. Отак і з’явився журнал «Паперо-ве моделювання».

Цього року виданню вже випов-нилося 6 років. За цей час світ по-

бачило 70 його випусків. За допо-могою викройок із журналу можна складати фігури різних масштабів і різної складності виконання.

На виставках, які конструкто-ри влаштовують по всій Україні, можна побачити чимало цікавого – копію першої радянської ван-тажівки, першого радянського реактивного літака. Особливою популярністю завжди корис-туються моделі-копії кораблів, зокрема броненосців, які брали участь у російсько-японській війні 1904-1905 рр. Виставку, на якій було презентовано 35 найкращих робіт, у листопаді побачили й чер-кащани. Моделі мають настільки реалістичний вигляд, що відві-дувачі музею інколи не відразу вірять, що роботи паперові.

На запитання про те, якими рисами має володіти майстер, Михайло Орел відповідає – одно-значно бути терплячим та поси-дючим. Тому виставку робіт, при-везених у наш обласний центр, сміливо можна назвати вистав-кою мистецького терпіння – жод-на зі сконструйованих моделей не давалася майстрам легко. Це й не дивно, адже, скажімо, на ви-готовлення одного корабля, який складається часом і з двох тисяч деталей, потрібно витратити до півроку!

Херсонські майстри вважають папір найвигіднішим матеріалом – він порівняно дешевий, доступ-ний та екологічно чистий.

Роботи херсонців припали до душі Жириновському

Уже в найближчі роки херсонсь-кі моделювальники планують по-казати творіння не лише україн-цям, а й жителям сусідніх країн. У планах – проведення виставок за кордоном. Упевненість у власних силах зросла, коли у вересні цьо-го року на Міжнародній книжковій виставці, у Москві, заступник го-лови Державної думи Росії Во-лодимир Жириновський звернув увагу на чотири роботи, привезені у Білокам’яну херсонськими майс-трами. Побачивши вироби україн-ців, політик навіть обмінявся з ними автографами, сказавши, що приємно вражений майстерністю, з якою виконано роботи.

– Я мрію, щоб у ряди паперо-вих моделювальників щороку вливалося дедалі більше діток різного віку, – каже Михайло Орел. – Любителів паперового мистецтва завжди буде цікави-ти магія перетворення звичай-ного аркуша паперу на об’ємну конструкцію. Практика доводить – діти, які знаються на орігамі, мають кращу пам’ять та більш розвинену увагу. Якщо паперо-ве моделювання з кожним роком розвиватиметься в Україні, – я вважатиму свою маленьку твор-чу місію виконаною.

Євгенія МОЛЧАНОВА

Справжній артист

Молоде покоління, яке з часом зможе кон-курувати з херсонськими майстрами, ви-ховується у Черкасах. Гурток орігамі, який цього року організували при Черкаському центрі дитячої та юнацької творчості, називають експериментальним. Та навіть у перший рік навчання «нерозкручений» гурток зібрав п’ятнадцять небайдужих до паперової справи дітей. Вік найменшого, хто своїми руцями виготовляє складні паперові вироби, – шість рочків.

Через самодисципліну – до орігаміЗараз відвідувачі гуртка опановують основні базові форми та

займаються вивченням історії орігамі. – Діти вважають, що орігамі – це не лише паперове мистецтво.

Вони називають роботу з папером фокусом, – розповідає мето-дист ЦДЮТ Алла Вакула. – Уявіть емоції дитини, коли зі звичай-ного плоского аркуша паперу виростають фігурки тварин, торти, олівці, квіти.

П’ятнадцять маленьких черкасців займаються двічі на тиж-день. Паперова чудасія настільки їх захоплює, що діти не помі-

чають, як пролітає двогодинне заняття. Для запам’ятовування алгоритму виготовлення робіт вони ведуть спеціальні записи. Методист додає: аби відвідувати гурток, одного лише інтересу до справи замало – потрібно ще мати самодисципліну та уважно слухати вчителя.

Оживити мультики в паперіАлла Вакула розповідає, що наступний рівень навчання перед-

бачає опанування складніших та більш обширних тем, вивчення нових модулів – від чотирьох основних до кількох сотень. А далі – створення не окремих виборів, а тематичних композицій. Алла Вакула виношує ідею виготовлення композицій, центральними фігурами яких стануть відомі мультяшні та казкові герої. Зараз дітки виготовляють оригінальні паперові рамочки для фотогра-фій рідних, радуючи ними тат і мам.

– Я ще зі шкільних років захоплююсь орігамі, впер-ше про паперові вироби почула на уроці трудово-го навчання, – пригадує Алла Вакула. – Згодом натрапила на книгу, в якій детально описували техніку їх виготовлення. Я почала багато читати й уявляти, як можна втілити в життя ту чи іншу фі-гурку. Особливо захоплює, коли не відразу можу уявити, скільки частин роботи потрібно виконати,

аби досягти такого ж рівня виконання, як і на малюнку. На гурткових заняттях інтерес дітей іноді підхоплюють батьки.

Спостерігаючи, як трудиться їхнє чадо, дорослі й самі часто зану-рюються в таїнство паперової пластики. Орігамі зближує людей – переконані психологи. А ще – позитивно впливає на розвиток школярів – покращує дрібну моторику рук, увагу, пам’ять та фан-тазію дитини.


фот

о Ол

ени

БЕРЕ

СТЕН

КО

фот

о Ол

ени

БЕРЕ

СТЕН

КО

У черкасах виховують гідних наступників херсонських майстрів


№49 Молодь Черкащини24 листопада 2010

№49 Молодь Черкащиниситуація

рекл

ама

Торгово-промислова палата України на базі Черкаської торгово-промислової па-лати проводить: 30 листопада – 1 грудня – 2-х денні навчання з підвищення кваліфікації на тему:

“Державні закупівлі в Україні”.30 листопада – 3 грудня – 4-х денні навчання (базовий курс) .

Учасники навчань одержують Свідоцтва про проходження навчання та методичні матеріали. Контакт в ЧТПП: Вдовиченко Віктор Петрович – керівник Навчально-консультаційного бізнес-

центру Черкаської ТПП, тел. (0472) 36-08-60, 32-81-28.

Euroconvention Conferences та Торгово-промислова палата Україниповідомляють, що 14-15 грудня 2010 року

в конференц-залі Торгово-промислової палати України відбудеться Інвестиційний Саміт «The Ukraine Investors’ Summit 2010».

Додаткова інформація на веб-сторінці www.euroconvention.com Контакт: Наталія Тейлор, заступник начальника управління ТПП України – тел. (044) 279-80-33.

КУДИ ПОШТУ?•

Поштові скриньки як у будин-ках по Черкасах, так і загалом по області давно потребують за-міни, але грошей на це бракує.

Стан нинішніх поштових скриньок вже давно залишає бажати кращого, і на-самперед у багатоповерхівках. Старі, з облізлою фарбою, нечіткими написами квартирної нумерації, з поламаними дверцятами та вирваними замками… Саме такий стан більшості нинішніх або-нентських скриньок. Відтак доступ до них, у першу чергу, має будь-хто, крім господаря, – в результаті улюблена га-зета чи журнал безслідно звідти зникає.

Хто ж повинен ремонтувати та оновлю-вати поштові скриньки? По роз’яснення «Молодіжка» звернулася до Черкаської дирекції «Укрпошти». Адже газета не менше за поштарів зацікавлена в тому, щоб читачі вчасно отримували наше ви-дання.

– Абонентське господарство, тобто

поштові скриньки, не є власністю пош-ти. Відповідно до Закону України «Про поштовий зв’язок», придбання, установ-ка й утримання в належному стані пош-тових шаф здійснюються власниками житлових та адміністративних будинків. Скажімо, якщо це багатоповерхівка, то власник – або СУБ, або об’єднання спів-власників багатоквартирного будинку. Пошта скриньки не встановлює і ремон-тувати їх не зобов’язана, – переконана заступник директора Черкаської ди-рекції «Укрпошта» Юлія Лонська.

Загалом на Черкащині у багатопо-верхівках понад 560 тисяч поштових скриньок, із них 122 тисячі – в обласно-му центрі. Більша їх частина вже давно потребує ремонту чи заміни. А в деяких будинках поштові шафи взагалі відсутні. За словами помічника директора Чер-каської дирекції «Укрпошти» Світла-ни Кабушки, у Черкасах сотні квартир не мають абонскриньок.

– Насамперед, це будівлі, переоблад-

нані із гуртожитків. Листоношам дово-диться розкладати там кореспонденцію буквально на підвіконня. Хоча за пра-вилами, якщо у будинку немає абонент-ської шафки або вона не в належному стані, то поштар узагалі не зобов’язаний носити туди пошту, – резюмує Світлана Кабушка.

Працівники «Укрпошти» стверджують, що найбільші проблеми із поштовими шафками у багатоповерхівках обласного центру та райцентрів. У сільській місце-вості ситуація дещо краща – там госпо-дарі або купують скриньки власним кош-том, або встановлюють саморобні, навіть із пластикових пляшок. Листоноші ка-жуть, що це теж не вихід, але люди хоча б якось вирішують проблему. Тим часом у Черкасах поштарі вже буквально заки-дали мерію листами із проханням заміни-ти старі та непридатні для експлуатації скриньки на нові, «антивандальні». Для цього поштовики готові навіть підказати, де можна замовити новенькі шафки.

– В Україні є ме-режа підприємств, які виготовляють таку продукцію. Всім СУБам об-ласного центру, а також комуналь-никам у районах ми направили ко-мерційні пропози-ції, але ніхто до нас так і не звернувся. Було єдине звернен-ня про замовлення нових дверцят на поштові шафи, але

виробникам невигід-но виготовляти частини

до застарілих шаф, – зазначає Юлія Лонська.Поштарі переконані, що надійні ан-

тивандальні скриньки потрібні не лише їм, а й безпосереднім користувачам та багатьом іншим структурам, тим же ко-мунальникам. Тому в «Укрпошті» пере-конані – у міському бюджеті мають знай-тися кошти для купівлі шаф.

З тим, що в Черкасах поштові скринь-ки в жахливому стані, погоджується і директор Департаменту житлово-ко-мунального комплексу Черкаського міськвиконкому Олексій Леонов.

– Найгірші – у старих будинках Со-снівського та Придніпровського СУБів, а на Митниці ситуація дещо краща, – ко-ментує він. – Цього року СУБи своїми силами вже почали потроху ремонтува-ти скриньки, але довелося зосередити увагу на більш нагальних проблемах. Йдеться, зокрема, про ремонт дахів. Тому часткове «ошляхетнення» скри-ньок проводитимуть уже взимку.

Щоб відремонтувати всі поштові скри-ньки в обласному центрі, необхідно близько 200 тисяч гривень. Таку суму де-партамент проситиме закласти у бюджет наступного року. Про заміну скриньок на нові поки що не йдеться. І встановити у під’їздах сучасні скриньки черкащани мо-жуть хіба що власним коштом.

До речі, нова шафка на вісім секцій (тобто на вісім квартир) коштує близько 600 гривень.


Новини Черкаської ТПП

огол

ошен

ня

Летять листи...Летять в нікуди?

рекл

ама

32-25-85

фот

о Во

лоди

мир

а СВ

ІТЛ

ЕНКА

А якщо ключа ніде дістати,листи й газети діставайте, як зможете


Молодь Черкащини №49 знак якості... І бути б Степанцям, що на Канівщині, звичайнісіньким українським селом, якби не виросли нещодавно на його околицях надсучасні, колосальні за розмірами споруди. Хто не знає – може сплутати їх з аеропортом (хіба що літаків не видно) чи з велетенським автозаводом, або щонайменше – прийняти за вузловий логістичний центр. Усе довкола – суцільний євростандарт: на ідеальної якості асфальтові паркінгу (хоча й вечір, автомо-білів – більше сотні) – білесенька розмітка, травичка на схилах – ніби її ножицями рівня-ли. А будівлі, що зливаються в єдиний «хайтеківський» комплекс, могли б стати окрасою авторитетного міжнародного бізнес-центру. Так ось ти яка, сучасна... птахофабрико! Напевне найкраща серед подібних і яскраве втілення революції (в уявленні городянина) у сфері сучасного промислового птахівництва. У Степанцях ми – не проїздом: дуже вже кортіло побачити, хто перемагає у найпрестижнішій номінації Всеукраїнського конкур-су якості «100 кращих товарів України».

Директор ЗАТ «Миронівська птахо-фабрика» Василь Бежинець зустрі-чає мене й фотокора дивним запи-танням: чи не скаржимося, раптом,

на нежить? Та ні, дякувати Богу. «Ну, тоді заповніть анкетку». Заповнюємо. Із «нормаль-них» запитань – тільки про П.І.Б., решта – ніби взяті з медичної картки. Нам вручають пакети з одноразовим стерильним спецодягом (ще білі-шим, ніж згадана розмітка), і лише після цього охоронець вимикає електроніку на турнікеті прохідної: інакше пройти, навіть у супроводі директора, просто нереально. Аж тут – деякі пояснення: «У спецівки вдягнемось, коли піде-мо у цехи. Є таке бажання? Добре. Там просто ідіть за мною і робіть, що і я. Менше розмо-вляйте, я все потім розповім. А жуйку (це мені) виплюньте вже, бо потім забудете». Скажу наперед: робити, що кажуть, означало запи-хати руки в отвори якихось машин, схожих на банкомати, де їх миють чимось спеціальним; ставати гумовими чобітьми у «лотки» з невідо-мою субстанцією; проходити рухомими доріж-ками, на яких ці гумаки не чистяться щітками хіба що зсередини і т. ін. Знаєте, траплялося бувати на фармацевтичному підприємстві, але навіть там так не «дезінфікували».

Та це було згодом. Починалася розмова у просторій конференц-залі, де Василь Михай-лович поволі повертав нас до тями після пер-ших вражень від птахофабрики неквапливою, але вкрай інформативною розповіддю.

З’ясувалося, що місце, куди ми приїхали – комплекс з переробки курчат-бройлерів. На його базі впроваджена система управління безпекою харчових продуктів на основі міжна-родних стандартів ISO 22000:2005, ISO 9001-2008 (з досвіду кількарічного спілкування з фахівцями Черкаського регіонального цент-ру стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України (можу сказа-ти – це межа гарантій, які взагалі може взя-ти на себе людина на сьогодні). А ще є – за ланцюжком – інкубаторно-птахівнича станція, обладнана потужностями провідної в галузі нідерландської компанії з проектною потуж-ністю 175 мільйонів(!) яєць на рік; чотири зони вирощування курчат бройлерів з 24 вироб-ничими дільницями, кожна з яких одночасно може приймати на вирощування 800 тисяч голів добового молодняку; «наш» комплекс з переробки, про який ще слід сказати, що його максимальна потужність складає 390 тисяч

голів забою за добу; очисні споруди із засто-суванням біологічних реактивів, які «множать на нуль» усі відходи органіки; транспортна служба із 200 одиницями автотранспортної техніки (підприємство працевлаштовує робіт-ників кількох районів Черкаської та Київської областей); сервісні служби, інші вироб-ничі підрозділи.

Звісно, такі мас-штаби не можуть не вражати. Та мене насамперед заціка-вило – що покласти у 15-16 мільйонів дзьобів, які за своєю природою «запрог-рамовані» так, що увесь час повин-ні вимагати їжі? Адже, як не крути, якість кормів брой-лерського раціону – це, опосередкова-но, якість курятини від «Нашої Ряби».

Два слова з при-воду. Пам’ятаю, ко-лись дядько Андрій, сусід моєї бабусі, випасаючи біля двору своє чимале птаство, філософствував: «...воно ж домашнє, тут тобі й травичка, й вітаміни вся-кі справжні. Тому й на базарі ваші міські до-машнього хочуть. А у магазині що? Аби вва-жалося». Через кілька днів зустрічаю цього хазяйновитого чоловіка на іркліївському ба-зарі: саме гатить у пластикову торбу вітамін-ні добавки, якісь інші пташині «консерви», а біля «москвича» вже два мішки з комбікормом стоять. «Дядьку, – кажу, – а як же травичка?» – «Яка? А... так то ж для несучок, щоб жовток – як сонце. А у мене ж іще місячних бройлерів двадцятеро. Тим травичка в чистому вигляді – до гузна. Ти сам на салаті – довго протяг-неш?».

Тоді я й збагнув, що у масі своїй бройлери «домашні» від «фабричних» відрізняються, як лівий черевик від правого.

Мудра голова таки міркувала над створен-ням цього мегапташника.

ЗАТ «Миронівська птахофабрика» – це скла-дова ВАТ «Миронівський хлібопродукт», а він, у свою чергу – просто комбікормова імперія.

На підприємствах «Миронівсь-кого хлібопродукту» вико-ристовують лише натуральні корми власного виробництва, основа яких – кукурудза, а також інші зернові. Окрім

цього, для досягнення необхідної поживної цін-ності та оптимального співвідношення аміно-кислот і жирів у м’ясі в раціон птиці включають вітаміни, мікроелементи та інші корисні компо-ненти. Оскільки в процесі вирощування птиці використовуються власні корми, компанія-ви-робник контролює процес відгодівлі поголів’я на кожному етапі її вирощування. Кожна пар-тія сировини для виробництва комбікорму, як і готовий продукт, проходять обов’язковий контроль за показниками якості й безпеки не лише в лабораторіях власного комбікормово-го заводу і птахофабрики, але й у державних ветеринарних лабораторіях: лише на підставі позитивних результатів досліджень видаються свідоцтва про якість. Як результат, виробник може гарантувати якість і натуральність м’яса птиці. Таким чином, організація повного вироб-ничого циклу в рамках одного підприємства дозволяє здійснювати системний і постійний контроль усіх ланок технологічного ланцюжка від інкубації яйця до забою і оброблення кур-чат-бройлерів.

За сумлінну, самовіддану та плідну працю дирек-тор підприємства Василь Михайлович Бежи-нець (на знімку) нагороджений:

– Почесною грамотою за перемогу у Всеукраїнсь-кому конкурсі за звання «Кращий роботодавець» 2004 року серед підприємств України в номінації від 500 до 1000 робочих місць;

– Дипломом Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» з присвоєнням звання «Лауреат рейтингу»;

– Трудовою відзнакою «Знак Пошани» Міністерс-тва аграрної політики України (2007 рік);

– Почесною грамотою «За вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку птахівництва, впровадження сучасних методів і технологій, ба-гаторічну сумлінну працю та професіоналізм» від Прем’єр-міністра України Віктора Януковича (2007 рік);

– Орденом Української православної церкви рівно-апостольного князя Володимира III ступеня;

– Почесною грамотою «За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на основі впровадження ефективних технологій і передових методів організації праці» Міністерства аграрної політики (2008 рік) та іншими відзнаками.

«Наша Ряба» – найкраща в Україні!

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї



Соціальний пакет для працівників – обо-в’язкова складова будь-якого успішного під-

приємства. А наскільки успішною є «Миронівська птахофабрика», можна судити хоча б з того, як вона надає можливість праців-никам та їхнім дітям отримувати вищу спеціалізовану освіту за рахунок підприємства. Молодих спеціалістів тут забезпечують тимчасовим та постійним житлом – є два гуртожитки та три бага-токвартирні житлові будинки. На-віть така «дрібниця», як щоденне харчування робітників – межа мрій будь-кого: уявіть собі, що повноцінний обід на підприємстві коштує усього... 1 гривню!

За результатами роботи за півріччя найкращих працівників відзначають висуненням їх на Дошку пошани і матеріальною винагородою впродовж наступ-них шести місяців. Найкращих за річними підсумками відзначають цінними подарунками: у 2008 році три працівники отримали по новенькому авто, а торік таких

було вже п’ятеро.Для підвищення кваліфікації

персоналу керівництво підпри-ємства організовує відвідування співробітниками міжнародних конференцій, семінарів та виста-вок. На базі ЗАТ «Миронівська птахофабрика» проводиться навчання працівників із залучен-ням зовнішніх консультантів. Не-щодавно всі керівники комплексу пройшли навчання за вимогами європейських регламентів у га-лузі безпеки харчових продуктів, з наступною видачею відповід-них сертифікатів.

Нещодавно колектив ЗАТ «Ми-ронівська птахофабрика» був на-городжений Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України за ефективну плідну пра-цю, високі виробничі показники та вагомий внесок у збільшення виробництва високоякісної віт-чизняної продукції птахівництва. Підприємство на початку лис-топада цього року до того ж от-римало перше місце на конкурсі «100 кращих товарів України»

Борис ЮХНО

Директор ЗАТ «Миронівська птахо-фабрика» Василь Бежинець зустрі-чає мене й фотокора дивним запи-танням: чи не скаржимося, раптом,

на нежить? Та ні, дякувати Богу. «Ну, тоді заповніть анкетку». Заповнюємо. Із «нормаль-них» запитань – тільки про П.І.Б., решта – ніби взяті з медичної картки. Нам вручають пакети з одноразовим стерильним спецодягом (ще білі-шим, ніж згадана розмітка), і лише після цього охоронець вимикає електроніку на турнікеті прохідної: інакше пройти, навіть у супроводі директора, просто нереально. Аж тут – деякі пояснення: «У спецівки вдягнемось, коли піде-мо у цехи. Є таке бажання? Добре. Там просто ідіть за мною і робіть, що і я. Менше розмо-вляйте, я все потім розповім. А жуйку (це мені) виплюньте вже, бо потім забудете». Скажу наперед: робити, що кажуть, означало запи-хати руки в отвори якихось машин, схожих на банкомати, де їх миють чимось спеціальним; ставати гумовими чобітьми у «лотки» з невідо-мою субстанцією; проходити рухомими доріж-ками, на яких ці гумаки не чистяться щітками хіба що зсередини і т. ін. Знаєте, траплялося бувати на фармацевтичному підприємстві, але навіть там так не «дезінфікували».

Та це було згодом. Починалася розмова у просторій конференц-залі, де Василь Михай-лович поволі повертав нас до тями після пер-ших вражень від птахофабрики неквапливою, але вкрай інформативною розповіддю.

З’ясувалося, що місце, куди ми приїхали – комплекс з переробки курчат-бройлерів. На його базі впроваджена система управління безпекою харчових продуктів на основі міжна-родних стандартів ISO 22000:2005, ISO 9001-2008 (з досвіду кількарічного спілкування з фахівцями Черкаського регіонального цент-ру стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України (можу сказа-ти – це межа гарантій, які взагалі може взя-ти на себе людина на сьогодні). А ще є – за ланцюжком – інкубаторно-птахівнича станція, обладнана потужностями провідної в галузі нідерландської компанії з проектною потуж-ністю 175 мільйонів(!) яєць на рік; чотири зони вирощування курчат бройлерів з 24 вироб-ничими дільницями, кожна з яких одночасно може приймати на вирощування 800 тисяч голів добового молодняку; «наш» комплекс з переробки, про який ще слід сказати, що його максимальна потужність складає 390 тисяч

голів забою за добу; очисні споруди із засто-суванням біологічних реактивів, які «множать на нуль» усі відходи органіки; транспортна служба із 200 одиницями автотранспортної техніки (підприємство працевлаштовує робіт-ників кількох районів Черкаської та Київської областей); сервісні служби, інші вироб-ничі підрозділи.

Звісно, такі мас-штаби не можуть не вражати. Та мене насамперед заціка-вило – що покласти у 15-16 мільйонів дзьобів, які за своєю природою «запрог-рамовані» так, що увесь час повин-ні вимагати їжі? Адже, як не крути, якість кормів брой-лерського раціону – це, опосередкова-но, якість курятини від «Нашої Ряби».

Два слова з при-воду. Пам’ятаю, ко-лись дядько Андрій, сусід моєї бабусі, випасаючи біля двору своє чимале птаство, філософствував: «...воно ж домашнє, тут тобі й травичка, й вітаміни вся-кі справжні. Тому й на базарі ваші міські до-машнього хочуть. А у магазині що? Аби вва-жалося». Через кілька днів зустрічаю цього хазяйновитого чоловіка на іркліївському ба-зарі: саме гатить у пластикову торбу вітамін-ні добавки, якісь інші пташині «консерви», а біля «москвича» вже два мішки з комбікормом стоять. «Дядьку, – кажу, – а як же травичка?» – «Яка? А... так то ж для несучок, щоб жовток – як сонце. А у мене ж іще місячних бройлерів двадцятеро. Тим травичка в чистому вигляді – до гузна. Ти сам на салаті – довго протяг-неш?».

Тоді я й збагнув, що у масі своїй бройлери «домашні» від «фабричних» відрізняються, як лівий черевик від правого.

Мудра голова таки міркувала над створен-ням цього мегапташника.

ЗАТ «Миронівська птахофабрика» – це скла-дова ВАТ «Миронівський хлібопродукт», а він, у свою чергу – просто комбікормова імперія.


цього, для досягнення необхідної поживної цін-ності та оптимального співвідношення аміно-кислот і жирів у м’ясі в раціон птиці включають вітаміни, мікроелементи та інші корисні компо-ненти. Оскільки в процесі вирощування птиці використовуються власні корми, компанія-ви-робник контролює процес відгодівлі поголів’я на кожному етапі її вирощування. Кожна пар-тія сировини для виробництва комбікорму, як і готовий продукт, проходять обов’язковий контроль за показниками якості й безпеки не лише в лабораторіях власного комбікормово-го заводу і птахофабрики, але й у державних ветеринарних лабораторіях: лише на підставі позитивних результатів досліджень видаються свідоцтва про якість. Як результат, виробник може гарантувати якість і натуральність м’яса птиці. Таким чином, організація повного вироб-ничого циклу в рамках одного підприємства дозволяє здійснювати системний і постійний контроль усіх ланок технологічного ланцюжка від інкубації яйця до забою і оброблення кур-чат-бройлерів.

Звісно, така по-пулярність ТМ «Наша Ряба» була б немож-

ливою, якби не постійний і системний діалог зі спожи-вачем. Задоволеність на-

селення і торгівельних парт-нерів відстежується шляхом аналізу дзвінків на безкоштовну «гарячу лінію». Вони фіксуються, систематизуються і у вигляді звітів відправ-ляються у відділ якості для розгляду, аналізу та прийняття рішень. Слід зазначити, що за увесь попередній період рекламацій від спожи-вачів, контролюючих органів і закупівельних організацій не було.

Традиційними для любителів продукції ТМ «Наша Ряба» та потен-ційних споживачів стали щорічні фестивалі «Чікен Фест». Започат-кували їх у Києві, а сьогодні форуми здоров’я, сімейних традицій і дружнього спілкування прийшли в обласні центри. Зокрема, в Черка-сах улітку цього року був проведений «Вело-чікенФест», а зазвичай складовими свят від ТМ «Наша Ряба» є різні атракціони, караоке, фо-тосалон, фейс-арт, творчі майстер-класи від народних умільців. Під час фестивалів усі охочі можуть скуштувати страви з курятини, насо-лодитися живою музикою від українських та іноземних виконавців. За традицією, святкову програму завершує грандіозний феєрверк.


ЗЗливою, якби не постійний і системний діалог зі спожи-вачем. Задоволеність на-

селення і торгівельних парт-нерів відстежується шляхом аналізу дзвінків на безкоштовну «гарячу лінію». Вони фіксуються, систематизуються і у вигляді звітів відправ-ляються у відділ якості для розгляду, аналізу та прийняття рішень. Слід зазначити, що за увесь попередній період рекламацій від спожи-вачів, контролюючих органів і закупівельних організацій не було.

Традиційними для любителів продукції ТМ «Наша Ряба» та потен-

«Наша Ряба» – найкраща в Україні!

Наступні дві години ви-робничої екскурсії під-приємством, продукція якого у 2010 році була

визнана найкращою в Україні, дали чітке уявлення про те, які складові забезпечили такий результат. Для нашого «гіда» ми, напевне, були не набагато компетентнішими у пред-меті, ніж «чайники» для програміс-та. Тому й розповідь мала макси-мально дохідливу форму. Дещо з неї я занотував. Оскільки продукція ТМ «Наша Ряба» охоплює 52% (на перше півріччя 2010 року) українсь-кого ринку промислового вироб-ництва курчат-бройлерів, а впізна-ваність бренда становить 97%. Сподіваюся, ця інформація буде корисною для більшості спожива-чів, які розуміються на курятині, але ще не обрали «свою» торгівельну марку.

Відомо, що м’ясо птиці є найваж-ливішим джерелом повноцінного білка тваринного походження і ліпідів з високим рівнем незамін-ним жирних кислот. Воно легко засвоюється організмом людини. З давніх-давен «біле» м’ясо і куря-чий бульйон використовували для якнайшвидшого одужання хворих. Звісно, лікувальний ефект можли-вий, лише коли птиця здорова. На ЗАТ «Миронівська птахофабрика» вона, без сумніву, такою і є. Оскіль-ки при вирощуванні курчат-брой-лерів суворо дотримуються усіх ветеринарно-гігієнічних, темпера-турних та вологісних режимів утри-мання, що разом із повноцінним та збалансованим харчуванням доз-воляє виростити екологічно чистий продукт з високими якісними по-казниками.

Цикл виробництва дуже динаміч-ний: охолоджене м’ясо потрапляє на прилавок або в день забою, або на наступний, залежно від відстані до місця реалізації. Процес, почи-наючи від забою і закінчуючи сор-туванням тушок за категоріями, охолодженням і упаковкою, про-ходить всього за кілька годин. На вироблення охолодженого м’яса відбирається продукція найкращої якості. Процес виготовлення кінце-вого продукту завершується дуже швидко, за допомогою так званого занурювального охолодження, піс-ля якого температура в товщі про-дукту коливається в інтервалі від +1 до +40С. За такої температури мікроорганізми не розвиваються, і м’ясо залишається свіжим. Збері-гається і реалізується продукція при температурі від 0 до +20С.

У 2008 році ЗАТ «Миронівська птахофабрика» розпочала випуска-ти новий вид продукції – м’ясо кур-чати-бройлера в захисному газо-вому середовищі, що є природною та екологічною технологією збері-гання продукту. За допомогою ви-користання особливої суміші газів такий вид пакування дозволяє під-тримувати мікрофлору продукту на необхідному рівні тривалий термін без контакту із зовнішнім середови-щем. При цьому таке м’ясо зберігає всі первинні смакові та ароматичні властивості впродовж усього термі-ну гарантованого зберігання.

Як результат – абсолютна пер-шість ТМ «Наша Ряба» на внутріш-ньому ринку: на сьогодні в країні немає аналога продукту «філе кур-чати-бройлера, напівфабрикат на-туральний охолоджений, фасова-ний у середовище захисного газу».

фот

о на

дані

ЗАТ

«М

ирон

івсь

ка п

тахо

фаб

рика

»


Молодь Черкащини №49 сигнал

Чого тільки не доводиться чути інспекторам дорожнього руху з вуст водіїв на дорогах – від бру-тальних закидів до справді кумед-них та жалісливих прохань.

Кожного другого – в розряд дальтоніків?..

Перевищення швидкості, рух на черво-не світло світлофора, обгін у забороне-ному місці, непристебнуті паски безпеки, ігнорування вимог дорожніх знаків... За ці та інші порушення водіям світить чима-лий штраф. Тому останні всіляко намага-ються «відкараскатися» від прискіпувань даішника на дорозі, часом розігруючи справжні комедії.

Якби даішники вірили кожному слову водіїв, то, напевне, Черкащина могла б потрапити до Книги рекордів Гіннесса. Наприклад, за кількістю водіїв-даль-тоніків. Адже наші водії ніколи не визна-ють, що свідомо перетинають перехрестя на заборонений сигнал світлофора, і до останнього переконують, що їхали не на жовтий чи червоний, а на зелений. Так каже кожен другий порушник. От у даіш-ників і напрошується висновок: «А може, за кермом справді дальтоніки?»

Зупиняючи водія за перевищення швидкості, інспектори, зазвичай, напе-ред знають, яку відповідь почують на за-уваження. «Я не міг їхати з такою швид-кістю!» І як ти йому не доводь, а він своє: «не міг», та й годі! Втім, трапляються й ку-медніші виправдовування. Ось на Жаш-ківщині інспектори зупиняють водія:

– Ви швидкість перевищили, – кажуть йому, показуючи радар.

А той бачить, що подітися нікуди, та й відповідає:

– Простіть мене, хлопці. Це ж я щойно з трактора на нормальну машину пере-

сів. Та й незчувся, як нога сама газ “при-топила”, – думав, що трактором керую, а там же знаєте, з якою силою на педаль треба тиснути?!

А буває й геть нісенітницю верзуть, на кшталт: «Я не їхав, а просто собі стояв». Цю «відмазку» водії застосовують чи не найчастіше.

– На вигадки водії дуже меткі, – каже старший інспектор ДПС відділу ДАІ м. Черкаси Олександр Котляренко. – За день буває такого наслухаєшся. Часто намагаються викликати співчуття. От буквально нещодавно зупинили на вулиці Благовісній у Черкасах чоловіка за перевищення швидкості. А він давай розказувати, що в нього ноги обпечені.

Є і набір стандартних відмовок: «не бачив», «не помітив», «задумався і знак проґавив», «у лікарню поспішаю»... Так говорять як чоловіки, так і жінки. Якось одна жіночка на запитання «Чому не пристебнуті паском безпеки?» просто відповіла: «А в мене живіт болить!» Про-те така відмовка не допомогла уникнути штрафу. Так трапилося і з іншим чолові-ком, який намагався викрутитися. Він

зупинив своє авто під знаком «зупинка заборонена». Коли ж інспектори зробили зауваження, той просто відповів:

– Та у мене прізвище Постой, тому я й стою там, де хочу, – знизуючи плечима, пояснив чоловік.

Та чи не найбільше пригод у інспек-торів із п’яними водіями. Зазвичай, вони поводяться агресивно, а буває дивують навіть досвідчених стражів доріг.

– Посадили п’яного водія до себе в ма-шину і веземо у наркодиспансер, а він дорогою заснув, – пригадує Олександр Котляренко. – Біля наркодиспансеру відчиняємо дверцята нашої машини, а п’яний шофер прокинувся і здивовано: “А за що це ви мене зупинили, я ж нічого не порушив”.

Просто замріявся…У дивакуватості черкаських водіїв ко-

респондентка «Молодіжки» мала змогу переконатися на власні очі, а точніше, почути власними вухами. Старший інс-пектор відділу ДАІ м. Черкаси Віктор Козаченко зупиняє таксі, яке перевищи-ло швидкість.

– У всіх таксистів стандартна відмовка: «пасажири запізнюються, тому я й поспі-шав», – каже інспектор.

І як у воду дивився, бо щойно зупине-ний таксист завченою скоромовкою пов-торив ці слова. На додачу у нього ще й водійське посвідчення виявляється дав-но простроченим:

– Чесне слово, поміняю, ось уже за-втра цим займуся, – чесно дивлячись у вічі, обіцяє водій (байдуже, що наступний день – неділя!).

Цікавою стала відмовка молодика на білому «бусику». По вулиці Благовісній у Черкасах з одностороннім рухом він їхав… назустріч транспортному потоку. Такий же маневр здійснив і на паралель-ній вулиці Ільїна (теж з одностороннім рухом). До того ж водій керував авто без документів.

– Я просто замріявся і не помітив, що їду проти напрямку руху, мабуть, щось у голові заклинило, – кращого пояснення для інспектора хлопець не знайшов.

* * *Хочеться порадити автоінспекторам

запастися терпінням і збирати всі водій-ські “відмазки”, а потім видати окремою брошурою. Таке чтиво не лише сміши-тиме читачів, а й додасть хоч краплину сумління та здорового глузду водіям. Можливо, навіть зцілить від деяких хво-роб, наприклад, дальтонізму.

Водійські відмовки збиралаНаталія ЗАЇКА

рекл

ама

НА ДОРОЗІ•

«Я не їхав, я стояв»,

На водійських курсах інспектор ставить запитання:

— Ось вам ситуація. На пере-хресті перед червоним світ-лом зупинилися транспор-тні засоби: у першому ряду — одиниця гужового транс-порту, у другому — мотоцик-ліст, і в третьому — легковий автомобіль. Раптом кінь повертає голову й відкушує мотоциклісту вухо. Водій легковика пронизливо сигна-лить. Хто порушив правила дорожнього руху?

Курсанти заціпеніло оцінюють ситуацію, але більш-менш логічної відповіді ніхто не знаходить. Інспектор нарешті дає пояснення:

— Порушник — мотоцикліст.— Як, мотоцикліст? Йому ж

вухо відкусили…— Ото нехай одягає шолом, як

велять Правила дорожнього руху!

АНЕКДОТИК У ТЕМУ

•

або Яку «локшину» вішають на вуха даішникам

А як у них?• У Луганську міліціонери зупи-

нили автомобіль, який рухався у темний час доби з вимкненими фа-рами. Коли водієві показали фото, де була зафіксована його машина без всякої ілюмінації, він просто сказав, що у момент зйомки перед об’єктивом пролетів НЛО і закрив огляд.

• Порушник з Вінниччини заявив, що перевищив швидкість лише для того, аби бджола, що дзижчала навколо його голови, відстала від нього і перелетіла на заднє сидіння.

• Один киянин заявив, що не слід було виписувати йому штрафну квитанцію за парковку в недоз-воленому місці, оскільки він спав на задньому сидінні свого авто. А відтак його могли розбудити і по-прохати переставити машину.



КАРАТЕ•

черкаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

Баскетбол. Чоловіки. Вища лігастаном на 22 листопада

6 тур (20 – 21 листопада)Волиньбаскет – Спортліцей 80:62, 71:56Тернопіль – Вінницькі Зубри 63:106, 75:85Пульсар – Стріба 102:87, 86:75

ГРУПА БМ Команда I В П О

1 Черкаські Мавпи 10 9 1 19 2 Волиньбаскет 10 9 1 19 3 Вінницькі Зубри 10 7 3 174 Спортліцей 12 5 7 175 Пульсар 10 5 5 156 Стріба 10 1 9 117 Тернопіль 10 0 10 10

Футзал. Жінки. Вища лігастаном на 22 листопада

М Команда I В Н П М О

1 Біличанка 4 4 0 0 54:3 122 Спартак 4 4 0 0 23:15 123 Ніка 5 2 1 2 20:25 74 ЧНУ (Черкаси) 5 2 1 2 15:22 75 Олімпік 4 2 0 2 25:24 66 НУХТ 4 0 0 4 15:26 07 Чорноморочка 4 0 0 4 11:48 0

5 тур (19-21 листопада)Біличанка – ЧНУ 10:0Ніка – Спартак 4:5Олімпік – НУХТ 8:4

Волейбол. Жінки. Суперліга станом на 22 листопада

5 тур (19 – 21 листопада)Сєверодончанка – Джінестра 0:3, 3:1Хімік – Галичанка 2:3, 3:2Волинь – Орбіта 3:2, 3:0Круг – Керкінітіда 3:0, 3:1

М Команда I В П СП О

1 Хімік 10 8 2 28:13 24 2 Галичанка 10 8 2 27:14 22 3 Круг 10 7 3 23:15 204 Джінестра 10 6 4 20:15 185 Волинь 10 6 4 22:17 18 6 Сєверодончанка 10 5 5 19:19 157 Керкінітіда 10 0 10 8:30 28 Орбіта 10 0 10 6:30 1

Ксенія-переможниця

ВОЛЕЙБОЛ. ЗЛАТОГОР-ЛІГА•

КУЛЬОВА СТРІЛЬБА

Влучні постріли черкащанМіжнародний юнацький турнір зі стрільби із пнев-матичної зброї за участю збірних восьми країн від-бувся у словацькому місті Нітра. Змагання проводилися у трьох вікових категоріях: до 16, 18 та 20 років. У складі збірної Украї-ни виступали троє черкащан: школярка Марина Чорноморець і двоє представників вишів – Тетяна Тарасенко та Владис-лав Панченко. Кожен із них став переможцем у команді, успішно відстрілявши і в особистих зма-ганнях. Так, наш Марина разом із двома вінничанками виграла командні змагання у вправі ГП-4, до того ж перевершивши нор-матив майстра спорту в особис-тому фіналі. Владислав переміг у команді разом із одеситом та кримчанином. Тетяна стала пере-можницею турніру, як у команд-ному заліку (разом із дівчатами з Вінниці й Дніпропетровська), так і в особистому – у вправі ГП-4. Вона вибила 396 очок, а це нор-матив майстра спорту міжнарод-ного класу.

•

КАРАТЕКАРАТЕ•

черкаси-спорт

Ксенія-переможницяпереможницяУ Львові відбувся відкритий чем-піонат України з кіокушин кара-те, на якому успішно виступила спортсменка із Корсуня-Шевчен-ківського, володарка чорного поя-су (ІІ дан) Ксенія Шапошникова.

У віковій категорії 18-40 років Ксенія ви-борола золоту нагороду. Вона є майстром спорту, суддею міжнародної категорії. Крім того, Ксенія Шапошникова працює тренером-викладачем Корсунь-Шевчен-ківської ДЮСШ. Так от, її вихованці на цьому ж чемпіонаті здобули 1 золоту, 2 срібні та 3 бронзові медалі.

Анна САВРАНСЬКА

Минулих вихідних команди вищого дивізіону відкритого чемпіонату Черкаської області з волейболу серед аматорів «Зла-тогор-Ліга» розпоча-ли новий, шостий за ліком сезон.

Цього разу організатори змінили схему проведення турніру. Боротьбу у вищому дивізіоні розпочали шість колективів – по два з Черкас та Києва, по одному – із Золотоноші та Кіровограда. Матчі відбуваються по суботах та неділях. На першому етапі учасники зіграють у два кола, тобто зустрінуться один з одним двічі.

Перший поєдинок нового чемпіонату у вищому дивізіоні відбувся в Золотоноші. Один із фаворитів змагань, місце-вий «Златогор» (те, що підопічні Анатолія Адаменка і цього сезону боротимуться за найвищі місця, сумнівів не викли-кає), проекзаменував дебютанта елітної групи київську «Імперію». Незважаючи на це, молоді столичні волейболіс-ти мали пристойний вигляд. Господарі перемогли, але у всіх партіях боротьба була рівною. Приємно було бачити на майданчику одного з організаторів «Златогор-Ліги» Ві-талія Войцехівського (на знімку), який продовжує активні виступи у складі золотоніської команди.

– По можливості намагатимуся грати якомога більше, щоб перебувати у хорошій спортивній формі, – зазначив Ві-талій Олександрович. – Що стосується стартових поєдинків, то вони показали, що у вищому дивізіоні слабких команд немає, а тому і прохідних матчів не буде. У нас є зміни у складі, і щоб зігратися, потрібен час. Але попри це, завдання «Златогора» незмінне – боротися за найвищі місця.

А ось решта команд поєдинки стартового туру провела у найкращому спортивному залі області – Палаці спорту “Будівельник”. У першому з них черкаський “Сокіл” обіграв у чотирьох партіях волейболістів Кіровограда. Напередод-ні другого матчу голова Федерації волейболу Черкаської області Юрій Мрачковський (саме завдяки його зусил-лям стало можливим проведення матчів «Златогор-Ліги» в «Будівельнику») вручив волейболістам черкаського “Трансгазу” як торішнім тріумфаторам турніру пам’ятну красиву табличку, яку торгова марка “Златогор” щорічно виготовляє для переможців «Златогор-Ліги». Після цього трансгазівці в драматичному двобої, який затягнувся на цілі п’ять партій, поступилися новачку вищого дивізіону “Меридіану” з Києва.

А матчі другого туру відбулися в Палаці спорту “Фото-прилад”. У першому двобої золотоніський “Златогор”, який

доволі суттєво підсилився у міжсезоння, влаштував майс-тер-клас для молодої команди Кіровограда. На високому рівні провели гру новачки “Златогора” досвідчені Антон Бушний і Євген Мороз. Лише в другому сеті кіровоград-цям удалося нав’язати боротьбу і навіть вирватися вперед –18:12. Однак у кінцівці партії золотонісці повернули собі ініціативу і довели партію до перемоги. У заключному сеті “Златогор” продовжував домінувати на майданчику, граю-чи красиво, у своє задоволення.

У другому матчі дня черкаський “Трансгаз” зумів реа-білітуватися перед своїми численними уболівальниками за суботню поразку. Однак перемога чинним чемпіонам «Златогор-Ліги» дісталася непросто: волейболісти “Імпе-рії” зіграли на пристойному рівні, особливо вдало діючи в захисті.

Завершили другий ігровий день у вищому дивізіоні грав-ці “Сокола” і “Меридіана”. У напруженому чотирисетовому протистоянні фортуна посміхнулася столичним волей-болістам.

Поєдинки III і IV турів команди вищого дивізіону зіграють 11-12 грудня.

Результати матчів“Златогор” (Золотоноша) – “Імперія” (Київ) – 3:0 “Сокіл” (Черкаси) – “Елітагроальянс” (Кіровоград)

– 3:1 “Трансгаз” (Черкаси) – “Меридіан” (Київ) – 2:3 “Златогор” (Золотоноша) – “Елітагроальянс” (Кіро-

воград) – 3:0 “Трансгаз” (Черкаси) – “Імперія” (Київ) – 3:1 “Сокіл” (Черкаси) – “Меридіан” (Київ) – 1:3

Шостий сезон стартував

рекл

ама

Ксенія Шапошникова у поєдинку з учнем Віталієм Гуралевичем

фот

о на

дане

гер

оїне

ю п

ублі

каці

ї

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

Відтепер у складі «Златогору» гратиме мер Золотоноші Віталій Войцехівський


Молодь Черкащини №49 наша марка

Тисячі мешканців нашого міста щоденно, йдучи на ро-боту, навчання чи відпочинок, вимушені кидати своє житло і майно без нагляду. До то-го ж у нашому місті більш ніж 10 тисяч фірм, підприємств малого бізнесу та торгівлі, в яких сконцентрована велика кількість матеріальних цін-ностей, що потенційно теж стають об’єктом протиправ-них посягань. Відтак у загаль-ному обсязі надзвичайних подій та злочинів особливе місце посідають крадіжки з офісів, торгівельних і склад-ських приміщень, квартир та приватних будинків.Як не допустити та попереди-ти крадіжку вашого майна, найкраще знають працівники підрозділів Державної служби охорони – визнаного та без-заперечного лідера на ринку охоронних послуг.

Державна служба охорони при МВС України – спеціалізована структура, яка з 1952 року на високому про-фесійному рівні забезпечує надійний захист майнових інтересів і життя гро-мадян України, має розгалужену сис-тему представництв майже у кожному районному центрі області.

Під охороною ДСО – майже 95 тис. об’єктів і понад 92,5 тис. помеш-кань громадян. Під захистом Служби – квартири, офіси, магазини, великі торгівельні центри, важливі стратегіч-ні об’єкти, дачні будинки тощо.

В арсеналі ДСО найновітніша тех-ніка, сучасна вогнепальна зброя, спеціальні засоби та швидкісні авто – все, що допомагає її співробітникам ще ефективніше пильнувати спокій та добробут співвітчизників.

На сьогодні Державною службою охорони на базі районних пультів створений Автоматизований єдиний комп’ютерний центр спостереження за засобами сигналізації об’єктів та квар-тир, що охороняються за допомогою сучасних технічних засобів сигналіза-ції. Технічне переоснащення служби охорони дозволило розширити мож-ливості з реагування груп затримання міліції на сигнали “тривога” і розшири-ти комплекс охоронних послуг.

До речі, багато хто з громадян і сьо-годні наївно переконані, що з їхніми квартирами нічого не станеться. Проте статистика свідчить, що незахищене майно часто стає здобиччю злочинців.

Одним із найбільш поширених і за-питаних видів охорони є централізова-

на охорона. Тисячі клієнтів щодня зда-ють під охорону свої магазини, офіси, квартири. Популярність цього виду охорони заснована на зручності й про-стоті користування автоматизованою сигналізацією, можливості постійного технічного контролю за засобами сиг-налізації і відносно невисокою вартіс-тю послуг. Для постановки об’єкта під охорону необхідно лише обладнати приміщення технічними засобами сиг-налізації.

Вартість монтажу залежить від планування, кількості приміщень, ма-теріалів та приладів. У будь-якому разі вартість визначається при проведенні обстеження об’єкта. Монтажні роботи проводяться нашими фахівцями. Після їх завершення і перевірки працездат-ності сигналізації укладається договір на охорону об’єкта, в якому прописано умови охорони.

На даний момент послугами цен-тралізованої охорони користуються більше трьох тисяч клієнтів-черка-щан. Одним із пріоритетів у роботі є надання їм якісних послуг, виконання бажань замовника щодо забезпечен-ня охорони матеріальних цінностей і їх зберігння.

Пункти централізованого спостере-ження Черкас та районів області за до-помогою співробітників міліції охорони негайно реагують на будь-яку інфор-мацію про скоєння злочину або спра-цювання засобів охоронно-пожежної чи «тривожної» сигналізації. І блоку-ють об’єкти або навіть відпрацьовують цілі квартали з метою забезпечення охорони та розкриття злочинів.

Прагнучи досконалості, ДСО взяла курс на максимальну доступність для українців як в інформаційному, так і в ціновому сенсі.

Наша служба надає розстрочку на придбання приладів охоронної сиг-налізації терміном до 6 місяців з по-передньою оплатою 20% від загальної суми вартості обладнання.

Замовниками охоронних послуг є юридичні та фізичні особи, які потре-бують захисту свого майна чи осо-бистої безпеки. Коло замовників різ-номанітне: від банківських установ, підприємств та організацій різних форм власності – до звичайних грома-дян, які бажають забезпечити охорону власного житла та майна.

Служба постійно розвивається технічно, і сьогодні її співробітникам вдається спостерігати навіть за таки-ми об’єктами, де немає телефонного зв’язку – дачами та котеджами за ме-жами міста.

Володимир СВІТЛЕНКО

Державна служба охорони має честь запропонувати вам такі послуги:

1224 листопада 2010

Молодь Черкащини №49 наша марка

Тисячі мешканців нашого на охорона. Тисячі клієнтів щодня зда-

Державна служба охорони має честь запропонувати вам такі послуги:Державна служба охорони має честь запропонувати вам такі послуги:Державна служба охорони має честь

Державна служба охорони: • ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ТА КВАРТИР ЗА ДОПО-

МОГОЮ ПУНКТІВ ТЕХНІЧНОЇ ОХОРОНИ – цілодобова централізована охорона об’єктів усіх форм власності та будь-якого ступеня складності за допомогою засобів охоронної та пожежної сигналі-зації від несанкціонованого доступу.

• ОХОРОНА СПМО «ТИТАН». Одним із підроз-ділів ДСО є спеціальний підрозділ міліції охорони «ТИТАН», створений у 1993 році для здійснення на договірній основі охорони власності фізичних та юридич-них осіб, особливо важливих об’єктів, надання спеціальних охоронних послуг та забезпечення особистої безпеки замовника від злочинних посягань. Спецпідрозділ міліції охорони «Титан» – це елітна частина Державної служби охо-рони. Його особовий склад формується з числа ретельно підготовлених фахівців, які мають високий рівень бойової та фізичної підготовки і відповідний досвід роботи в органах внутрішніх справ, адже на їхні плечі покладаються найважливіші та найскладніші завдання.

• ІНКАСАЦІЯ. Служба інкасації Державної служби охорони надає послуги інкасації, охорони та перевезення коштів та інших цінностей банківським та фінансовим установам, підприємствам інших форм власності по всій території України як власними броньованими автомашинами, так і транспортом замовника.

• ФІЗИЧНА ОХОРОНА. Фізична охорона об’єктів забезпечується висококваліфіко-ваними співробітниками міліції охорони та працівниками підрозділів цивільної охорони ДСО, які мають визначені зако-ном права та повноваження на озброєну охорону і застосування владних функцій щодо правопорушників.

• РЕАГУВАННЯ ГРУП ЗАТРИМАННЯ. Спеціаль-ні підрозділи груп затримання Державної служби охорони створені для негайного озброєного реагування при надходженні тривожних повідомлень з об’єктів і квар-тир, що перебувають під охороною ДСО.

• А нещодавно у ДСО з’явилася ще й така послуга як ОХОРОНА РУХОМИХ ОБ’ЄКТІВ, скажімо автомобілів, шляхом установ-лення технічних засобів спостереження «Глобус» із передачею інформації Замовникові (шлях автомобіля, час зупинок, місце перебування) та реагу-вання міліцейських нарядів охорони при отриманні тривожного повідомлення з транспортного засобу, за яким ведеться спостереження за допомогою супутнико-вого зв’язку. Вартість такого обладнання коштує від 3 тис. грн., монтажні роботи – від 550 грн. до 1 тис. грн. – залежно від марки автомобіля. Послуга надається з гарантією на обладнання упродовж одного року та можливістю гарантійного та післягарантійного обслуговування.

Тисячі мешканців нашого Державна служба охорони має честь

Державна служба охорони:Державна служба охорони:довіртеся професіоналам

Збереження вашого майна – справа Державної служби охорони

м. Черкаси, вул. Хоменка, 3/1Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:

тел./факс 63-28-11, 63-34-50, 63-24-97, 63-26-10http://dso.cherkassy.net

Спеціальний підрозділ міліції охорони “Титан” тел.: 45-82-40, 37-97-90, 73-80-63

Наша мета – висока якість послугпри максимальній доступності

Довірте нам охорону вашого майна – і ми подаруємо вам спокій і упевненість.

Замовити охоронні послуги, отримати інформацію про діяльність підрозділів Державної служби охорони або надати свої пропозиції щодо поліпшення роботи ДСО ви можете за адресами:

Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:

Державної служби охорониДержавної служби охорониДержавної служби охорониДержавної служби охорони

м. Чигирин, вул. Гру-шевського, 23а, 2-77-36

м. Сміла, вул. Потор-жинського, 6, 4-32-48

м. Городище, вул. Лені-на, 77, 2-40-14, 2-26-21

м. Шпола, вул. Ост-ровського, 19в, 5-32-86

м. Умань, вул. Жовтне-ва, 3, 3-58-54

м. Золотоноша, вул. Сі-чова, 1, 5-51-12

м. Звенигородка, вул. Чапаєва, 36а, 2-26-48

м. Ватутіне, пров. Крас-ний, 3, 2-26-48

м. Канів, вул. Леніна, 22, 3-30-98

м. К.-Шевченківський,

вул. Коцюбинського, 3, 2-42-22

м. Кам’янка, вул. Кіро-ва,1, 6-19-04

м. Тальне, вул. Ж.Революції, 15, 3-07-19

м. Катеринопіль, вул.Лікарняна, 24, 2-35-35

м. Жашків, вул. Божен-ка, 3, 6-20-55

фот

о на

дане

ДСО

рекл

ама



НА ЗАМІТКУ• НА ЗАМІТКУНА ЗАМІТКУ•

Лікар ЧЕПУРНИЙ Юрій Миколайович

УРОЛОГАНОНІМНОКваліфікована діагностика і лікування

захворювань сечостатевої системиПоліклініка першої міської лікарні каб. 511 до 17.00

т. 45-13-04, 097 444-88-11Ліц. АВ №511958 МОЗ Укр. від 19.02.10 р.

РЕКЛАМА

не хворіємо

Багато хто часто виявляє на тілі, інколи не-сподівано для самих себе, плями синюватого кольору, пояснити появу яких власники такої «прикраси» часом не в силах. Зустрічайте, їхня величність синці! Так звідки ж вони беруться? Звичайно, іноді ми стаємо свідками їхньої появи і скрикуємо від болю, вдарившись об одвірок. Але буває і так, що згадати, де поставили цю відмітину, не можемо.

Втім, запобігти появі синців у наших силах. Для цього тре-ба не тільки уникати контакту з будь-якою кострубатою поверхнею, часом досить просто підживити свій організм потрібними елементами, щоб виключити чи, принаймні, зменшити проступання непотрібного сліду.

Отже, для зміцнення кровоносних судин нам знадобиться морквина, абрикоси і цитрусові, які містять жовті рослинні пігменти, що підсилюють дію вітаміну С в організмі. Вжи-ваючи в їжу ці продукти, ми робимо попереджувальний вплив, і ризик заробити гематому знижується.

Якщо синці від кутів меблів стали звичними, варто заду-матися. Можливо, є сенс сходити до окуліста і перекона-тися, що із зором усе гаразд, і що вам не потрібні окуляри. А для того, щоб у будь-який час бути готовим дати собі раду при ударі, вдома заготовте в холодильнику шматоч-ки льоду, а під рукою завжди майте мідну монетку, щоб учасно прикласти до забитого місця.

Якщо синець усе-таки з’явився, то для якнайшвидшо-го розставання з ним вам допоможуть готові лікарські засоби, куплені в аптеці. Гарним помічником у швидкій регенерації тканин, зміцненні стінок кровоносних судин і капілярів, а також у зменшенні набряків і розсмоктуванні гематом буде гель “Бадяга” та гель “Синець-off” із тональ-ним ефектом. Найбільш доступний, але, можливо, менш швидкодіючий – йод. Правда, на відкритих ділянках надто помітний. Згадайте, у дитинстві, як тільки синець закрасу-вався на тілі, бабуся відразу ж робила йодовую сіточку і через кілька днів від синця не залишалося і сліду.

Ну, а якщо ви все-таки волієте лікуватися народними засобами, ось вам експрес-методи від синців.

Компрес із живокосту лікарськогоВізьміть 30 г сухого чи 60 г свіжого листя живокосту, за-лийте 0,5 л окропу і дайте настоятися 10 хвилин. Потім необхідно процідити отриману кашку, змочити в настої шматочок марлі й покласти на синець.

Припарка з капустяного листяДля цього знадобляться найзеленіші листки. Після вида-лення грубих центральних жилок покладіть листя в каст-рульку, підігрійте в гарячій воді, потім злийте воду і розім-ніть листки качалкою. Покладіть отримані ліки на забите місце і прибинтуйте. Таку припарку варто міняти через кожні 2 години.

Пов’язка з трав’яних мазейВізьміть аптечну мазь з календули чи екстракту ромаш-ки, намажте нею марлю і прикладіть до синця на годину. Потім поміняйте пов’язку.

Лікувальна ванночкаВізьміть 5 крапель майоранової олії, по 2 краплі миро-вої (не можна застосовувати при вагітності) і ромашко-вої олії, змішайте з 5 чайними ложками олії календули. Потім отриманий розчин розподіліть на забитому місці та злегка розітріть рукою. Таку процедуру можна робити тільки в тому разі, якщо шкіра на забитому місці неуш-коджена.

ЗДОРОВ’Я І КРАСА•

Синець :як позбутисянепотрібної «прикраси»?

перцю,Користь чорного і червоного

Чорний перець є стимулювальним, відхаркувальним і жарознижуваль-ним засобом.

Суміш 1:1 порошку перцю і меду є сильним відхаркувальним засобом, який очищає від слизу органи ди-хання. Приймати по 1 чайній ложці 3-4

рази на день, запиваючи водою.

Свіже (не пастеризоване) вершкове масло нагріти на середньому вогні близько 15 хвилин. Масло розтопиться і почне кипіти. Піну не збирати. Змен-

шіть вогонь. Масло набуде золотаво-жовтого кольору. Воно вважається готовим, коли почне потріскувати, якщо на нього бризнути 1-2 краплі води. Дайте йому злегка охолонути і потім перелийте його, проціджуючи через марлю, у придатний посуд. Зберігати масло при звичайній кімнатній температурі.

10 г здрібненого на пудру перцю чор-ного змішати з 100 г олії до однорідно-

го стану на киплячій водяній бані. Теплу суміш приймати через ніс для зменшен-

ня застійних явищ у придаткових пазухах, полегшення головного болю.

З чорного перцю готують мазь, корисну для лікування запалення легень: змішати в частинах за вагою порошки кухонної солі – 3, перцю чор-

ного – 4,5, коріандру (кінзи) – 4,5. Суміш змо-чувати гарячою водою, але не окропом і цією кашкою змазати хворобливі місця в ділянці спини, добре утеплитися і лягти в постіль. Втирання робити кілька разів на добу.

Полоскання відваром перцю чор-ного корисні при лікуванні ангіни, ларингіту. Відвар готується так: 1 чайну ложку зерен перцю залити

1 склянкою окропу, варити на слабкому вог-ні 5 хвилин, настояти, вкутавши, 1 годину, процідити. Вживати теплим, невеликими ковтками по 1/3 склянки тричі на день за 30 хвилин до їжі при кашлі.

Ефірну олію перцю чорного (аптеч-

ний препарат) приймають по 3-4 краплі з кавовою ложечкою меду тричі на день

при грипі, застудних та інфекційних захворюваннях органів дихання, сінній лихоманці.

Червоний перець чинить потогінну, відхаркувальну, стимулювальну дію, що поліпшує обмін речовин.

Його настій чи порошок (у малих дозах від 100 до 500 мг) приймають усередину при застарілих (хронічних) застудних

захворюваннях, поганій циркуляції крові, закупорках пазух.

Застосування червоного перцю всере-дину протипоказано при гастриті, виразці

шлунка і дванадцятипалої кишки, ентериті, запальних станах шлунково-кишкового тракту.

Східна медицина вважає червоний перець не панацеєю, однак дуже цінним лікарським засобом. Він ефективно розганяє внутрішній і зовнішній холод.

Однак уживати його потрібно з великою обач-ністю, і тоді він чудово підсилює дію багатьох лікарських рослин.

Властивості червоного і чорного перцю схожі, але перший діє сильніше при

короткостроковому і слабше при тривалому використанні.

У ролі потогінного засобу червоний перець зазвичай додають у рідкі стра-

ви, після прийому яких хворі вкриваються теплою ковдрою на ніч чи протягом 1,5-4 годин. На Сході таке лікування призначається при ли-хоманках, утомі, пов’язаній з важким фізичним навантаженням.

При застудних захворюваннях роз-тирати груди й ділянку лопаток перцо-вою розтиркою: 1 чайну ложку порошку червоного перцю змішують з 4 столовими

ложками олії чи гусячого жиру.

Перець червоний – один з найкращих засобів від грипу. Половину чайної ложки порошку перцю змішати з 2 чайними ложка-ми меду і 0,5 чайної ложки порошку імбиру.

Цей засіб допомагає на початковій стадії грипу, щоб уникнути ускладнень, що супроводжують грип, а саме запалення гортані і бронхів.

При застуді шматочки перцового плас-тиру на ніч наклеїти на чоло горизонталь-но і на перенісся, щоб захопити гайморові пазухи (під очницями). На обличчі вранці

не залишиться і сліду від пластиру.

реклам

а32-

25-85

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Т

им

оф

ій Н

АГО

РН

ИЙ


Молодь Черкащини №49 кримінальне чтиво

рекл

ама

отель «Скіф» став престиж-ним закладом міста задовго до того, як от-римав свій чо-тиризірковий статус. Людям з туго набити-ми гаманцями

тут було де розвернути-ся: 11 номерів категорії «стандарт», 12 номерів категорії «твін», стільки ж номерів «люкс» і навіть один – категорії «дуплекс – апартаменти». Помеш-кання були оздоблені мармуром, червоним деревом та шкірою. У кожному – супутникове телебачення, телефон з міжнародним прямим набором, індивідуальна система кондиціону-вання і опалення, елек-тронні замки, Інтернет, величезні вікна з видом на Дніпро-Славуту. У готелі також функціо-нував респектабельний ресторан з європейською і національною кухнею, нічний бар, елітний конференц-зал, спорт-комплекс із плавальним басейном. Для особливо грошовитих пропонува-лася додаткова послуга – відпочинок на природі у мисливській резиден-ції «Вепр» – з пікніком, сауною, басейном, їздою на конях.

Отже, власникам готелю на прибутки від свого бізнесу скар-житися було гріх. І приймаючи протягом року сотні й сотні гос-тей, вони і припустити не мог-ли, що одного дня у них забро-нює люксовий номер поважний київський гість, якому готель настільки припаде до серця, що він захоче ним заволодіти – спочатку на правах співвлас-ника, а потім – як карта ляже. На влаштованому прийомі для цілої групи осіб специфічної зов-нішності і певного роду занять він попросив насамперед проін-формувати його, кому належить «Скіф».

– Формально – товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна», а фактично – його директору Григорію Д. – колиш-ньому полковникові СБУ, – була відповідь.

– Я не хочу знати, ким він був, я хочу почути, що він являє со-бою сьогодні, – перебив поваж-ний гість з Києва співрозмовни-ка.

– Крутий бізнесмен…– Невже такий крутий, що не

захоче продати мені частину ак-цій? – не приховуючи іронії, за-питав приїжджий риторично.

У номері запанувала мертва тиша. Присутнім і на думку не спадало, що хтось узагалі зда-тен відмовити тому, хто зараз сидів перед ними за низьким столиком. Це був один із трьох керманичів злочинного світу всієї України, для якого слово «ні» давно вже не існувало ап-ріорі.

– Віднесіть цьому полковнику мою «пред’яву» і скажіть, що на-

відповідь він має цілу добу. А ще скажіть, щоб не надумав дзво-нити ментам, аби потім його сім’ї не довелося обливатися гіркими слізьми.

Не на того напалиПочувши, чого від нього хо-

чуть, Григорій Д. наказав двом молодикам-посланцям забира-тися геть з його кабінету.

– На великі неприємності на-риваєшся, чоловіче! – зауважив один із них. – Дивися, як би сам незабаром не приніс папери на готель. Не просто принесеш, а в зубах притаскаєш...

Незважаючи на настійну пора-ду дружини звернутися до пра-воохоронних органів, Григорій Д. не став цього робити – і не тому, що був лицарем без страху і до-кору, а тому, що працюючи сво-го часу в одній із силових струк-тур, неодноразово стикався з фактами прихованого співробіт-ництва високих чинів УМВС з кримінальними авторитетами. А відтак мав після візиту непроха-них гостей покладатися лише на себе та, може, двох-трьох своїх колег у відставці.

Тим часом залучений до «ро-боти» кілер Віктор Р. отримав від замовників фотокартки своєї майбутньої жертви. Неважко було здогадатись, що цією жер-твою мав стати непоступливий власник готелю «Скіф». Ос-кільки виконавець майбутнього вбивства вважався у криміналь-ний колах досвідченим спецом і за будь-яких обставин дотриму-вався правила сім раз відмір і один раз відріж, то й цього разу, окрім фотокарток Григорія Д., він попросив зробити кілька знімків у різних ракурсах його замісько-го будинку. Це прохання кілера було негайно виконано.

Шкірою відчуваючи, що його пасуть, Григорій Д. у свою чер-гу вжив певних заходів, які мали гарантувати йому безпеку. Зок-рема, у лічені дні продав свій

заміський будинок. Покупець, директор одного з комерцій-них банків, з переїздом у нове помешкання зволікати не став. Звичайно, про такий несподіва-ний поворот бандити не здога-дувалися. Не знав про це і Вік-тор Р., який з ранку до вечора вивчав з допомогою військового бінокля будинок директора «Скі-фа» і всі видимі й невидимі до нього під’їзди. Правда, в якийсь момент йому впало в око, що у двір в’їжджає зовсім інша іно-марка, з якої щоразу виходить чоловік, зовсім не схожий на зображеного на фотокартці. «Казна-що», – подумав кілер і поділився своїми сумнівами із бандитськими верхами.

– Тобі вже давно треба було його завалити, а ти все тягнеш, – відповіли ті. – Якщо відмов-ляєшся, то ми доручимо викона-ти завдання іншому.

Віктор Р. добре знав, чим на практиці закінчувалася «заміна» кілера – його просто прибирали як небажаного свідка. Тому, не вступаючи із замовниками у полеміку, він негайно придбав спортивні брюки, темний светр, рукавички, парик для маскуван-ня і став чекати сигналу. Сиг-нал не забарився. По телефону Віктору Р. сказали, що ось-ось до будинку директора «Скіфа» з’їдеться багато гостей – святку-вати день народження його доч-ки, отож більш слушної нагоди годі й чекати.

Як і було заплановано, кілер зайняв позицію у недобудо-ваній споруді навпроти. Звід-ти переповнений гостями двір проглядався як на долоні, однак серед них Григорія Д. не було. Про це Віктор Р. зателефону-вав замовникам. У відповідь почулася лайка, потім сердитий голос сказав, що господар се-ред гостей, і ближче до півночі всі вийдуть надвір спостерігати за феєрверком на честь іменин-ниці. Кілер швидко зрозумів:

не тільки він пасе свою жертву, пасуть і його самого. Опівночі галаслива компанія й справді висипала на свіже повітря. Не повністю впевнений, хто є хто, Віктор Р. зробив два постріли і побіг у напрямку місцевої шко-ли. Там швидко стягнув з себе светр і брюки, сховав їх під тру-бами теплотраси і попрямував у бік міста, яке світилося яскра-вими вогнями.

Наступного дня швидкий поїзд уже віз кілера на південь. У кейсі в нього лежало сім ти-сяч баксів стодоларовими ку-пюрами. Відстрілявшись, Віктор Р. їхав до своєї подруги у місто Ізмаїл, аби там пересидіти ко-лотнечу, пов’язану із замовним убивством власника готелю «Скіф». Уже під’їжджаючи до Одеси, він почув по радіо, що від

кулі кілера загинув не Григорій Д., а директор одного з комер-ційних банків. Ця звістка при-голомшила Віктора Р. Розчару-вання було настільки нищівним, що по приїзді в Ізмаїл він того ж дня у присутності подружки ви-кинув кейс із доларами у бурх-ливі води Дунаю.

Дубль дваНевдовзі повернувшись у міс-

то на Дніпрі, Віктор Р. дізнався, що, незважаючи на зроблені ним помилкові постріли, замовлення на власника готелю «Скіф» не зняте. Цього разу непоступли-вого бізнесмена вирішено було

прибрати з допомогою вибухів-ки. Оскільки подібним способом усунення небажаних осіб Віктор Р. ніколи не займався, висадити у повітря автомобіль «Шкода» разом із його власником був викликаний «спеціаліст» з Рес-публіки Молдова.

Прибувши у призначений день, підривник сказав керівни-кам бандитського угруповання, що йому потрібний надійний на-парник. Ті знову витягли на світ божий тимчасово «безробітно-го» Віктора Р. і запропонували йти підручним до Молдаванина.

– Маєш же ти чимось споку-тувати вину за невдалий замах, – дорікнули йому на «стрілці». Віктор Р. відмовлятися навіть не думав. От тільки з самого почат-ку операція у них зі «спеціаліс-том» сусідньої держави не зала-годилася. Річ у тому, що Григорій Д. мав у своєму розпорядженні не одну «Шкоду», а цілі три, при-чому абсолютно однакового кла-су. Переміщаючись по місту що-разу в іншій машині, він був для кілерів практично невразливим. Тож від ідеї із застосуванням ви-бухівки довелося теж відмовити-ся. Однак повертатися на бать-ківщину ні з чим Молдаванину явно не хотілося. Оселившись у «Скіфі» за фальшивим паспор-том, він сказав Вікторові Р, що уб’є бізнесмена з пістолета.

– Я зроблю це, коли він за звичкою спуститься зі свого ро-бочого кабінету в бар. Тільки, знову ж таки, без твоєї допомо-ги мені не обійтись. Бо я погано знаю місто, аби потім швидко і непомітно з нього зникнути. Отож потрібен провідник, і ним маєш стати ти. Чекатимеш на мене біля чорного входу. Тільки не треба викрадати для від’їзду старенькі «жигулі». Краще не-хай це буде звичайний мопед, у випадку проведення операції «Перехват» він зіб’є ментів з пантелику.

Хоч і був план бездоганним, для його втілення в життя не вистачило, як виявилося, су-щої дрібниці: самого господаря «Скіфа». Годину з гаком чекав на нього Молдаванин у барі,

але постать Григорія Д. так і не з’явилася у дверях закладу. Від-так, допивши залишки коньяку, гість із сусідньої держави хотів було піднятися в номер, але два кремезні чолов’яги завадили йому це зробити. Вони показали Молдаванину ордер на арешт і начепили на його руки «брасле-ти». Інтуїція підказала працівни-кам міліції, що десь поруч має бути подільник заїжджого кіле-ра. Втім, заблокувавши усі вихо-ди не тільки з бару, а й з готелю, вони встигли лише виявити слі-ди від шин – чи то мопеда, чи то моторолера...

Володимир УШАНОВ

Г

ПОЛЮВАННЯ У МІСТІЗ ВІКНАМИ НА ДНІПРО

фот

окол

аж М

арин

и М

ЕЛЬН

ИК


№49 Молодь Черкащинизворотний зв’язок

РЕКЛАМА

ДОШКА ОГОЛОШЕНЬПОТРІБНІ ОХОРОННИКИ,

вахта – тиждень через тиждень, вік 21-55 років, з/п.: 70-80 грн./доба. ОХОРОННИКИ, вік 21-45 років, г/р.: 1/2, з/п.: 90-100 грн./доба.

38-24-45, 50-27-95, 067-396-14-72.

Продам прибор комби-нированный, измери-тельный Ц-4353 (тестер в металлическом футляре). Цена 90 грн. 45-90-87.

Іноземній компанії потріб-ні консультанти і дисконт-менеджери. Гнучкий гра-фік роботи. Гідний дохід. 093-908-72-02

Продаю тюнер-радио-приемник “BEOMA-STER 901”. С А.С. – “SHARP”. Производство Германия. Цена 350 грн. 45-90-87

Ремонт ноутбуків, комп’ютерів, принтерів, моніторів. Налаштуван-ня програм. Віднов-лення інформації. Абонентське обслуго-вування організацій. Консультації. 56-39-38, 063-690-75-61.

Досвідчений викладач англійської мови пропонує репетиторство для дітей та дорослих, підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

72-21-85

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БЕЗКОШТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошенняКупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (в газеті не

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

За

гал

ьн

ий

ти

ра

ж 1

56

00

(«

Мо

ло

дь Ч

ер

ка

щи

ни

», «

Свй

ча

с +

ТВ

пр

огр

ам

а»

).

Від

по

від

ал

ьн

ість

за

до

сто

вір

ніс

ть ін

фо

рм

ац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

ло

ше

нн

я п

ри

йм

аю

ться л

иш

е н

а к

упо

на

х н

аш

ої га

зети

.

Невдоволеннясобою

Весь час перебуваю у поганому на-строї через невдоволеність собою, що виснажує мене. Як вийти з цього стану?

Олена, 38 років,м. Канів

З’ясуйте, чим саме викликане невдово-лення: особиста чи професійна нереалі-зованість, матеріальні проблеми, стиль життя, коли ваші дії і вчинки не відпові-дають вашим бажанням та емоційним потребам. Такий стан може нагадувати погану звичку, стереотип, корені якого сягають дитинства. Можливо, ваші батьки висловлювали невдоволення, критикуючи вас. У результаті такого ставлення виробилася звичка не лю-бити себе. Спробуйте відмовитися від надто критичного ставлення та ідеалізо-ваних уявлень про власну особистість, прийняти себе такою, яка ви є. Можли-во, цей стан пов’язаний із синдромом хронічної фізичної та емоційної втоми. Слід уважніше поставитися до себе: приділити увагу відпочинку, прогу-лянкам на свіжому повітрі, фізичним вправам. Причиною виснаження може бути і втрата віри в себе. Треба спос-терігати за собою, розмірковувати, за яких обставин виникає невдоволеність. Вам необхідний час на роздуми, аналіз себе і власного життя, переоцінку жит-тєвих пріоритетів. Необхідно навчитися любити себе, що можливо зокрема через досягнення успіхів у професійній діяльності. Варто однак проявити силу волі, щоб переорієнтувати особисті деструктивні установки.

Як подолати образу

Є люди, яких легко образити. До таких належу і я. Часто варто почути від близької людини неприємні слова – і ображаюся аж до сліз, нерідко – через дрібниці. Як навчитися не ображатись?

Ірина, 40 років, м. Черкаси

Образа пов’язана з очікуванням пев-ного ставлення до вас. Коли поведінка близьких суперечить вашому налашту-ванню – виникає образа. Посилюється такий стан і тим, що близькі потрапля-ють у розряд значущих, вагомих для вас людей, і тому ви надто чутливі до їхньої реакції. Можливо, ви тамуєте у

собі серйозне невдоволення поведінкою ваших близьких, проте не визнаєте, не висловлюєте це і не розв’язуєте ситу-ацію. Натомість накопичене невдово-лення виходить назовні у формі дрібних образ. Коріння вашої «образи» – це і страх критики чи неприйняття від зна-чущих для вас людей, страх втратити їхню любов. Очевидно, ви відчуваєте, що не можете вплинути, контролювати дії, ставлення до вас ваших близьких, і це виводить вас зі стану рівноваги. Можливо, живете у напруженні, стресі, і як наслідок – постійна готовність до образи, сліз. Поспостерігайте за своїми емоційними проявами: можливо, вас ображає одне й те саме висловлювання чи ситуація. Допомагає впоратися з об-разою гумор і вміння аналізувати власні емоційні реакції.

«Вимоглива» дружина

Моя дружина завжди всім невдоволена: моєю поведінкою (хоча я – добропорядний сім’янин), моїм зовнішнім виглядом, по-бутовими дрібницями. Намагався з нею поговорити (зрідка вона буває у рівному настрої). Пояснила це тим, що вона – дуже вимоглива людина як до себе, так і до інших. Проте виходить, що «ви-моглива» вона лише до мене. Розмови та конфлікти на цьому ґрунті не допомогли, вона не змінилася. Чи є якийсь вихід?

Ігор, 50 років, м. Золотоноша

Очевидно, ваша дружина не завжди була такою вимогливою до вас, а лише з певного часу. Можливо, її турбують про-блеми (професійні, фізіологічні, особисті), які вона не може відверто обговорити з вами. Людина, невдоволена собою чи життям, як правило, невдоволена й усіма іншими. Невдоволеність може бути пов’язана з невмінням відчувати емоцій-ні потреби іншої людини та відсутністю навичок виражати любов. Можливо, у неї зараз нелегкий період життя і вона особливо потребує вашої уваги. Прига-дайте, як ви справлялися з її характером раніше, у період романтичних стосунків. Застосуйте ті ж способи. Поговорити з нею варто, але не про її поведінку, а про ваші з нею стосунки, почуття, кохання. Адже за такою роздратованістю можуть приховатися проблеми у ваших стосун-ках. Спробуйте попрацювати не над поведінкою дружини, а над собою, зай-міться саморозвитком – так ви станете цікавішим для дружини.

ЗАПИТАННЯ – ВІДПОВІДЬ•

Чи можна вплинути на «сімейного агресора»

У шлюбі 8 років, проте стосунки з чоловіком складні. Він зневажає, ображає, принижує мене, а іноді й піднімає руку. Тоді доводиться маскувати синці. Збиралася піти, але він просив пробачення, благав, переконував, що таке більше не трапить-ся. Пробачала, а потім усе починалося знову. Що робити? Не наважуюся на рішучий крок, адже люблю його і боюсь залишитися самотньою і нікому не потрібною. Можливо, є якийсь спосіб на нього вплинути.

Валентина, 47 років,м. Черкаси

Не буває «колишніх» сімей-них агресорів. Піднявши одного разу руку на жінку, чоловік повторюватиме це весь час – це психологічна аксіома. Причиною його поведінки може бути низька самооцінка, стереотипи, засвоєні в батьківській сім’ї, або ж елементарна невихованість у поєднанні з високим ступенем агресив-ності. Проте всі ці причини не виправдання зневаж-ливого ставлення до вас. Запитайте себе, чому ви терпите приниження, насил-ля? Мабуть, не лише через кохання, а й через власну низьку самооцінку: ви «злі-пилися» з роллю жертви, а тому виробилася звичка відчувати себе «нікому не-потрібною» ще задовго до моменту фактичної самот-ності. У подібних випадках психологи рекомендують піти від агресора, поки ви не опинилися на лікарняному ліжку.

На запитання відповідалаБогдана ІВАНЕНКО, кандидат психологічних наук



рекл

ама

на дивані

наша передплатане закінчується ніколи

Триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат А3 з телепрограмою на 16 сторінках (А3)

Передплату на 2010 рік можна оформити

у будь-якому поштовому відділенні Черкаської

області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,80 грнВАРТІСТЬ

ціни вказані без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. [email protected],[email protected] (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» та з позначкою

– публікуються на правах реклами. Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.

Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №661 ПРРеєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-49

ihдекс 49444

1 місяць – 5,60 грн

Увага! Тепер газету можна передплатити за двома індексами:

16 сторінок + 16 сторінок ТБ 16 сторінок + 8 сторінок ТБ

- Скажіть, лікарю, а коли мене випишуть?

- Учора приходила ваша дружина з нотаріусом і паспортисткою із РЕУ. Все, дорогенький, не хвилюйтеся - виписали вас.

- Послухай, доню, не дозво-ляй цьому хлопцеві приходити до тебе. Адже ти знаєш, як мене це турбує!

- Добре, мамо. Сьогодні я піду до нього. Нехай тепер турбується його мама.

Два мужики міркують, що купити в магазині:

- Газовану воду?- Ні, шкідливо.- Чипси?- Ні, теж шкідливо.- Ех, доведеться пиво брати.

Таксист, який везе старого німецького туриста, помічає, що пасажир сидить із невдоволеним обличчям.

- Вам щось не подобається?- Не могли б ви більше не згадувати

про війну?- А я згадував? Ви перший про неї

заговорили!- Ні, це ви почали!- Ні, ви! Це ви напали на Польщу!

- Машенько, ви наліво від чоловіка ходите?

- Я не розумію, де ліво, де право... Де диван є, туди і ходжу.

Що коротша спідниця, то біль-ше недоліків вона приховує.

- Дівчино, я відчуваю до вас змішані почуття!

- Ну, звичайно - намішав горілку з пивом...

Сухумі, кінець вересня.Компанія, яка добре посиділа, пішла

купатися. Один із чоловіків захо-дить у воду першим.

Дівчата, які стоять на березі, цікав-ляться:

- Як вода? Холодна?Мужик зайшов тільки по коліно:- Не знаю, зараз «термометр» умочу

- тоді скажу.

- Мені завтра із сьомої ранку пити.

- А як же печінка?- Печінка в курсі.

Іноземця запитують:- А ви знаєте, що у нас усього два

лиха?Чужоземець ошелешено:- Зате яка свобода слова! У нас так

про керівників країни не кажуть.

Зупиняє даішник машину і запитує:

- А чому це ви без номерів їздите?Водій у відповідь:- А я їх напам‛ять знаю!

- Уявляєте, вчора мій сусід усю ніч учився крізь стіну прохо-дити.

- Він що, дурень?- Тепер – так!

Вона щоранку приносила своє-му чоловікові каву в ліжко, бо якщо вона не встигала, ранок починався з пива.

- Мені вчора дружина зробила подарунок!

- Який?- Заснула прямо перед початком

футбольного матчу Ліги чемпіонів.

Чоловік дорогою в туалет: – Піду підтримаю вітчизняного виробника...

У тролейбусі їдуть мама з дочкою. У дівчинки в руках щойно куплена іграшка з биркою на плас-тиковому кільці. Мати:

- Давай, я зніму бирку.- Давай, тільки акуратно, а то тато

минулого разу разом із вухом відірвав.

Сваха розшукує для своєї клієнтки молодого, морально незіпсованого нареченого. Комп‛ютер їй видав сімейс-тво із батька з трьома синами. Наречені - на вигляд просто супер.

Приїжджає спочатку до батька, братів, на щастя, вдома немає.

- Ну, а як вони щодо випивки? - ста-вить вона чергове запитання.

- Замолоду балувалися, але зараз тільки міцний чайок.

- А щодо жінок?- Теж у юні роки хапалися за кожну

спідницю. Але зараз як рукою зня-ло - уже років зо три у них нікого немає.

Сваха просвітліла обличчям і ставить останнє запитання:

- А як на роботі? Їх цінують?- Отут уже взагалі не сумнівайся. Всі

троє в колонії на хорошому рахун-ку.

- Тату, а що таке блакитна кров?

- Я тобі, синку, точно сказати не можу. Але, думаю, це щось пов‛язане з російським шоу-бізне-сом.

Вперед у нас просуваються тільки ті, хто знає, що таке право, і як його обходити зліва. Хто не знає, йдуть у зад.

- Ти кота погодував?- Він води поїв.

Студент збирається на поба-чення:

- Мамо, дай грошей!- Не дам.- Ти онуків захотіла, чи що?- Зараз, синку, ось гроші...

- Ти горілки налив?- Так, начебто...- І собі, і мені?- І собі, і мені!

- Ну як, Зінулю, вчора погу-ляли?

- Чудово! Вранці я знайшла свої кол-готки на більярдному столі.

Марина ніколи не пробачила б Сергію його чергову зраду, але все

зіпсувала нова норкова шуба.

- Привіт! Яка класна кофточка!- Уявляєш, а в мене під нею зовсім

нічого немає!- Так не хвилюйся ти, виростуть!

Розмова друзів по телефону:- Привіт! Сьомо, ти коли мені гроші

повернеш?- Ну, давай, я через Жору передам,

так швидше буде.- Ні, через Жору не треба, я йому сам

винен!

- Алло, довідкова? Ви не підкажете, де продається віагра для жінок?

- У будь-якому ювелірному магазині.

Анатолій Вассерман роздяг-нувся для журналу “Наука і життя”.

- Сьомо, таки хто ж у вас із Цілею був ініціатором близьких стосунків?

- Проклятий алкоголь.

рекл

ама