№1 1

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС

ãàçåòà âèõîäèòü ç 1960 ðîêó

газета виходить з 1960 року

1.01.2010

¹1(4991)

КАНАЛІВ ТЕЛЕПРОГРАМИ46

•прем’єра мовою оригіналу Презентація опери «Циганський барон» в обласному муздрамтеатрі

сторінка 2

•події року очима колегЧим запам’ятався 2009-ий черкаським журналістам

сторінка 3

•освітянський конфліктУ Христинівці батьки проти 70-річної вчительки

сторінка 6

•маски власними рукамиТваринки, казкові істоти, кіношні герої оживають у руках майстрів

сторінки 8-9

фот

окол

аж Р

оман

а КИ

РЕЯ

Шановні черкащани!Вітаю вас з Новим роком та Різдвом Христовим.Бажаю стабільності, миру та злагоди у вашому домі!З найкращими побажаннями,

Валерій Пащенко

Щоб ЕВРО шорхало в коморі, Щоб сало рохкало у дворі, Щоб в гаражі стояв «Феррарі», В сараї – «Лексус» ще у парі.У хаті – з мармуру камін, А ще басейн, хоча б один. Щоб гідромасажер з джакузі, Щоб «Хеннесі» бовтався в пузі. І щастя вам не лізло боком Коротше, всіх вас – з Новим роком!

1 СІЧНЯ 2010№12

БЛАГОДАТНА АКЦІЯ

Вогонь миру – в кожну родину•

рекл

ама

ДО-О-О-ВГО

Новорічні канікули тривалістю десять днівНа Новорічні свята черкаща-ни гулятимуть аж цілі десять днів. Часу вистачить не лише на довгі застілля, а й на три-валий відпочинок. Але такі «канікули» не задарма, бо відпрацьовувати їх доведеть-ся аж до кінця зими.

За понеділок 4 січня працю-ватимемо у суботу, 16 січня; робочий день вівторка 5 січня переносять на 30 січня; сере-ду 6 січня відпрацьовуватиме-мо аж 13 лютого; а п’ятницю 8 січня – 27 лютого.

М.Ч.

•

КУЛУАРАМИ

Соціально-економічну програму відклали на потімЗа кілька днів до Нового року на 31-ій сесії Чер-каської обласної ради де-путати розглянули понад двадцять питань.Але, незважаючи на новоріч-ний настрій, народні обранці не проголосували вже за перше питання порядку денного про Програму економічного і со-ціального розвитку області на 2010 рік. У цій програмі перед-бачені завдання на наступний рік у промисловості, сільському господарстві, торгівлі, зовніш-ньоекономічній діяльності та ін. Але депутати вирішили, що програма потребує коректу-вань, бо у ній занадто багато загальних фраз.

Нині документ направлений на доопрацювання. Депутати розглядатимуть його знову вже на початку 2010 року. Голова Черкаської обласної ради Во-лодимир Гресь упевнений, що тоді ця програма буде прийнята більшістю голосів, адже вона та обласний бюджет на 2010 рік є головними документами, згідно з якими функціонують усі бюджетні заклади області.

А серед проголосованих цього дня питань стала обласна про-грама протипожежного захисту об’єктів житлового фонду на 2010-2015 роки «Безпечне житло». Її мета – передусім забезпечити протипожежний захист будинків підвищеної поверховості (вище 9 поверхів) Черкас, Сміли та Канева.

Разом з тим, депутатам об-ласної ради не байдужа доля «Черкаситеплокомуненерго». Зокрема, Віктор Роєнко, запро-понував направити депутатське звернення до правоохоронних органів області, аби ті перевіри-ли законність та дали правову оцінку передачі підприємства в оренду. Свого колегу підтрима-ли й інші депутати. А Михай-ло Мушієк та Володимир Лук’янець передачу «Черка-ситеплокомуненерго» назвали звичайною крадіжкою.

Окрім того, розглянули депута-ти і пропозицію Любові Майбо-роди, Олександра Вєтрова та Валентини Коваленко перей-менувати Центральну площу міста Черкаси на Соборну площу, а відповідне звернен-ня направити меру Черкас та депутатам Черкаської міської ради. Але щоб утілити цей задум у життя, голосів так і не вистачило.

Наталія ЗАЇКА

•

Майже кожна черкаська сім’я на Святвечір 6 січня матиме змогу запалити у своїй господі священний вогонь із Віфлеєму, міста, де народився Ісус Хрис-тос. Його до Черкас уже вшосте привезуть пластуни.

– Вогонь миру скаути та пластуни пере-дають від країни до країни. А започатку-вала цю передріздвяну традицію ще 1988 року Австрійська телерадіокомпанія як благодійну акцію — доставити людям із інших країн вогонь символічного місця, – розповідає голова Черкаської органі-зації пластунів Станиця Черкаси Воло-димир Педько.

Вперше до України Вогонь привезли ще 1992 року, але то була приватна ініціа-тива окремих пластунів. Офіційний відлік ведеться від 1998 року, коли Вогонь пере-дали в Україну на митному переході.

29 грудня київські пластуни передали Вогонь миру своїм черкаським колегам. А ті впродовж двох днів, 2 та 3 січня, на Центральній площі міста «роздавати-муть» його черкащанам.

– У центрі майдану у формі хреста сто-ятимуть лампадки із Віфлеємським вог-нем, – зазначає Володимир Педько. – І кожен зі своєю свічечкою чи лампадкою зможе підійти і власноруч запалити вог-ник. Також ми плануємо рознести вогонь по всіх церквах.

В ідеалі Віфлеємський вогонь має не затухати аж до Святої вечері. Для цього пластуни радять запалювати його у двох лампадках.

– Але нічого страшного не трапиться, якщо Вогонь миру зненацька згасне, – за-спокоюють пластуни. – У такому разі 6 січ-ня потрібно запалити лампадку заново.

Наталія ЗАЇКА

ПОКАЗ•

Напругу в залі зняв ре-жисер-постановник, який, вибігши на сцену, бла-гально склав руки і попро-сив усіх негайно вимкнути мобільні телефони.

– Те, що ви всі тут сиди-те, для акторів є таємни-цею, – звернувся до зали через перекладачку Марк Крос. – Я сказав, що вас немає. Прошу не фотогра-фувати акторів зі спала-хом, бо вони від несподі-ванки можуть оступитися і впасти в оркестрову яму.

Як тільки актори вийшли на сцену, черкаські гля-

дачі забули про обіцянку мовчати і шквалом оп-лесків зустріли німецьких гостей. Під час опери ви-конавці головних ролей так голосно й синхронно співали, що, здавалося, вони виконують пісні під фонограму.

– Сподіваюся, вам спо-добалось? – перервав виставу Марк Крос, зно-ву піднявшись на сцену. – Хочу вибачитися за деякі неточності, що супровод-жують сьогоднішній показ.

Режисер мав на увазі те, що головна героїня у

кількох епізодах визирала до коханого не з вікна, а з дверей, і не всі елементи декорації розташували на потрібних місцях. Причи-ною таких змін стала хитка драбина театру, у міцності якої засумнівався німець-кий режисер.

В антракті глядачі жваво обговорювали постановку. Судячи з відгуків, жарти та діалоги головних героїв спектаклю черкащани ро-зуміли з міміки та жестів виконавців. Значить, ан-дестенд!

Олена БЕРЕСТЕНКО

А ви андестенд «Барона»?

фот

о Во

лоди

мир

а Ш

УЛЬГ

И

Презентація комічної опери Йоганна Штрау-са «Циганський барон» заінтригувала черкаську публіку настільки, що на генеральній репетиції постановки, яка відбу-лася минулого тижня і на яку дозволив прийти журналістам її режи-сер-постановник Марк Крос, глядачі нервово перешіптувались. «А ви знаєте німецьку?» – перепитували одне в одного спраглі на видо-вища черкащани.

3наші новини

Напередодні новорічних свят, підбиваючи підсумки за весь попередній рік, кореспон-денти «Молодіжки» вирішили дізнатися, яким був 2009 рік в очах представників черкась-ких медіа. Ці люди постійно перебувають в епіцентрі подій, а тому кому, як не їм судити про найважливіші події Черкащини?

Ірина Цимбал, журналістка телеканалу «ІСТV»:

– У Черкасах відкрили другий фестиваль льодових фігур «Кри-Жталь». Протягом трьох днів дев’ять українських скульпторів перетворювали крижані брили на витончені міфічні музи.

Подія друга – така: у центрі Черкас під землю провалилася автівка з людьми. Провалля шість на вісім метрів посеред проїжджої частини мало не стало домовиною для чотирьох паса-жирів легковика. Людей устигли врятувати. Троє з них отримали легкі травми. «Жигулі» за лічені години засмоктала вода.

І третій факт – унікальну історичну пам’ятку знайдено на Черкащині. У селищі Стеблеві на горі Спаса, на місці храму, що згорів у 1923 році, вирішили звести нову церкву. Під час пошуків старого фундаменту з-під наріжного каменя викоти-лась капсула з посланням Семена Левицького нащадкам.

Тетяна Балякіна, журналістка газети «Акцент»:

– Яскравих подій торік було справді чимало, як позитив-них, так і негативних. Людська пам’ять має здатність надовго запам’ятовувати тільки хороше. Тому мені дуже запам’ятався серпневий фестиваль бардових виконавців. Ми мали змогу не лише послухати метрів бардівсь-кої пісні, а й поспілкуватися з ними. Фестиваль повітряних куль теж не залишив мене байдужою.

Із тривожних подій врізалось у пам’ять здорожчання продук-тів харчування, зокрема цукру та солі, коли люди в паніці змі-тали їх з полиць магазинів. Ну і звичайно, грипозна паніка, яка то відступає, то повертається, відкладеться у пам’яті надовго.

Назар Вівчарик, журналіст газети «Прес-центр»:– З подій я виокремив би три, найбільш цікаві для мене. Вразило, як своєрідно у Смілі на 9 Травня привітали ветеранів активісти однієї із політичних сил. Вони поставили у смілянському парку намет і всіх охочих частували горілкою. Як на мене, це насмішка над полеглими. Запам’яталося, як цьогоріч у Смілі, у день вшанування пам’яті жертв Голодомору, принесли до пам’ятника Леніну (який чомусь досі міська влада не демонтувала) терновий вінок.

А ще запам’ятається цьогорічна вимога міської влади Черкас до підприємців змінити російськомовні вивіски на україно-мовні. Думаю, це дуже правильно.

«Марина Лук’яненко, журналістка телерадіокомпанії «ВІККА»

– Найбільше мені запам’ятався фестиваль повітряних куль! Це було насправді вражаюче і яскраво! На жаль, серед тих, хто піднявся на повітряних кулях над містом для вільного польоту, мене не було. Однак серед щаслив-чиків опинився ВІККівський оператор, а тому я мала змогу насолоджуватися краєвидами Черкас на відео.

Хочу також виокремити закриття мосту на ремонт, після якого декому доводилось наки-дати багатокілометрові кола, щоб дістатися Золотоноші. Також вразив прорив колектора на Різдвяній. Тоді про це знімали цікаві сюжети не лише місцеві телеканали, а і всеукраїнські.

Юрій Дубрава, власний кореспондент інформаційного агентства «УНІАН»:

– Мені найбільше запам’ятався початок пре-зидентської кампанії – вона чітко показала, хто є хто в черкаському політикумі, хто кому кум, сват, брат...

По-друге, хочу згадати відкриття в черкась-ких лікарнях нових відділень та оновлення обладнання – ніщо не цінується так, як власне здоров’я, здоров’я рідних, дітей. Хочеться, щоб наступного року подією року стало довгоочіку-ване відкриття Черкаської обласної дитячої лікарні.

І звичайно порадувала поява в області нових перспектив-них підприємств, які створять робочі місця в депресивних районах.

Тетяна ЄЩЕНКО, журналістка газети «Вечірні Черкаси»– Найбільше запам’ятався ремонт мосту через Дніпро. Також у пам’яті відклались різкі кадрові зміни в міліції, ДАІ та в керівництві партії «Батьківщина» і Партії регіонів.

Ну і, звісно ж, не можна не згадати про крах і банкрутство цілої низки черкась-ких кредитних спілок

Але загалом рік був добрим – більшість торішніх «страшилок» про 2009-ий, на щастя, не справдилася. Водночас, ми стали реалістичніше оцінювати життя – в добро-му розумінні цього слова. Також позбулися багатьох невип-равданих надій, які тільки заважали нам адекватно оцінювати свої можливості. Гадаю, що багато майбутніх перспективних проектів, утілення яких ми побачимо в 2010 році, народилося саме в 2009 році.

Анна Тарасова, журналістка інформаційного агентства «Контекст- Черкаси»:

– На початку весни майже кожен із нас був утягнутий у так звану «банківську лихоманку». Я маю друзів та знайомих, які так чи інакше стали жертвами фінансової кризи, втративши свої депозити у банках чи кредитних спілках.

Різні відчуття викликало святкування Дня незалежності в Черкасах. Якщо фестиваль повітряних зміїв приніс суто позитивні емоції, то так званий кулінарний фестиваль, чесно кажучи, провалився.

В Україні загалом, і в Черкасах зокрема, багато шороху наве-ла епідемія свинячого грипу. Хоча зараз сказати, чи була тоді ця епідемія насправді – дуже важко. Але чиновники боролися з нею в Україні, як Дон Кіхот із вітряними млинами.

Тетяна Юрковська, журналістка газети «Нова Доба»:– Культурні заходи на зразок фестивалів льодових та кам’яних фігур, думаю, нікого не залишили байдужими. Якщо гово-рити про неприємні моменти, то паніка, пов’язана з грипом, показала неготовність наших посадовців упоратись зі сплес-ком захворювань – ні ліків у аптеках, ні пов’язок. Люди мало не помирали зі страху.

Із задоволенням згадую нещодавній приїзд Потапа і Насті Каменських – я отримала велику насолоду від їхнього концерту.

Колег опитувала Олена БЕРЕСТЕНКО,

фото надані героями публікації

ХТО ЗА?

Прибуткове “Черкаситепло-

комуненерго” очікує інвесторів...Доля майнового комплексу одного з черкаських теплових підприємств тепер у руках учасників орендного конкурсу.Незважаючи на протести комуністів під стінами мерії, виступи обурених черкащан та перестороги обласної ради, рішення про оголошення кон-курсу на оренду майнового комплек-су «Черкаситеплокомуненерго» таки було ухвалене міськими депутатами. Минулотижнева сесія міської ради почалась із розгляду саме цього пи-тання. Його розглядали три години, і зрештою, 36 міських обранців віддали свої голоси «за». Відтак, найближчим часом переможець конкурсу зможе взяти в оренду на 15 років місцеве теплове підприємство, яке, до речі, за даними багатьох доповідачів, працює рентабельно, вправно сплачуючи по-датки до міського бюджету.

За словами депутата Наталі Кова-ленко, «Черкаситеплокомуненерго» за підсумками цього року посіло пер-ше місце в Україні з ряду показників, а тому здавати в руки інвестора під-приємство, яке й так ефективно пра-цює, безглуздо. Згоден із колегою і депутат Володимир Столярчук, який вважає, що проект рішення мали готувати не підлеглі мера, а спеціаліс-ти у галузі теплоенергетики.

Проте, незважаючи на виступи бага-тьох депутатів проти, а також звернен-ня голови Черкаської обласної ради Володимира Греся, який радив міс-цевій владі не поспішати з рішенням щодо «Черкаситеплокомуненерго», міський голова Сергій Одарич усе ж поставив на голосування питання, за яке голосувати поіменно міські об-ранці відмовилися. Після того, як було оголошено про прийняття рішення, частина депутатів покинули сесійну залу на знак протеста.

Євгенія МОЛЧАНОВА

УВАГА, ВОДІЇ!По вулицях Бидгощській та Радянськійзапроваджують односторонній рухІз 1 лютого наступного року на од-ній із ділянок по вулиці Бидгощсь-кій буде впроваджено односторон-ній рух. Транспорт рухатиметься у напрямку від вул. Енгельса до вул. Р.Люксембург. Для руху у протилеж-ний бік тимчасово буде організовано односторонній проїзд по вул. Радянсь-кій (від Р.Люксембург до Енгельса).

Звичну зупинку транспорту «Бидгощ-ська» (бік вулиці Енгельса у напрямку центру) буде перенесено за перехрес-тя і розміщено біля Черкаської район-ної адміністрації.

М.Ч.

ШАНОВНІ ЧЕРКАЩАНИ!Велике прохання до тих, хто постраждав від протиправних дій кредитних спілок і ще не звертався до правоохоронних органів та до тих громадян, які мають інформацію, що допоможе слідству у встановленні істини в цих справах, звертатися до слідчого управління за адресою вул. Благовісна, 189, та за телефона-ми до слідчих, які ведуть справи спілок «Добрі гроші», «Федерація» – Руденко Василь Михай-лович, тел. 32-51-29; «Імперія», «Експресія» – Нишпора Андрій Андрійович, тел. 39-35-87.

•

•

•

МИ ЗАПИТАЛИ•

Події року очима журналістів

рекл

ама

1 СІЧНЯ 20104 вільна думка

(Закінчення. Початок у №№50-52)

Невдовзі зриви пленарних засідань у міській раді стали буденним явищем. Якщо у 2007 році не відбулося чо-тири сесії, то у наступному 2008 – непроведених на-збиралося шість. Більшість із них голова не відкривав у зв’язку з відсутністю квору-му, хоча в коридорах мерії депутатів було предостатньо: просто коса натрапила на камінь. У жовтні стало відо-мо про створення у міськраді міжфракційного об’єднання з депутатів «Нашої України», БЮТ, Партії регіонів, «Демок-ратичного вибору». Очолив «солянку» лідер «бютівців» Валерій Вишиваний. Про-ти кого зібралося «дружити» згадане об’єднання, не було великим секретом – звичайно ж, проти міського голови Сер-гія Олеговича Одарича. Втім, через невеликий проміжок часу системний опонент мера «нашоукраїнець» Станіслав

Сахно, пославшись на світову економічну кризу, несподіва-но запропонував… розкурити з мером «трубку миру». Причо-му, це було зроблено публічно на одній із сесій міської ради. Подібного повороту у стінах мерії і поза ними ніхто не чекав.

Наприкінці другого року свого мерс-тва Сергій Одарич, нарешті, погодив-ся з висловлюванням класиків про те, що жити в оточенні депутатів і бути вільним від них – апріорі не-можливо, такого природа сучасної української влади просто не дозво-ляє. Усвідомлення цієї істини зму-сило його діяти: отримали земель-ні ділянки С.Сахно, В.Вишиваний, І.Горовенко, О.Задорожна, О. Жу-равльова, Л.Гафінова та інші – всьо-го 13 обранців. Не відмовилися від посад Ю.Оробець, С.Стемковський, О.Швець; від майна – І.Калашник, М.Щербинін; від сприяння у бізнесі – Ю.Терещенко, А.Слюсар, С.Табалов, В.Вороний, О.Давиденко. У глибині душі Одарич нікого зі свої вчорашніх опонентів не засуджував: людська на-тура споконвіку влаштована так, що

завжди бере гору матеріальне – чому ж тут дивуватися і дорікати?

У листопаді того ж року в обласному центрі сталася подія, яка, очевидно, вписала ім’я міського голови в історію – якщо не в загальноукраїнську, то у черкаську точно. Щойно черкаські ліві відсвяткували 91-шу річницю Великої Жовтневої революції, відбулося зне-сення кам’яного Ілліча. Скандал по-лягав у тому, що незадовго до цього сесія міської ради ухвалила рішення про цілодобову охорону пам’ятника, а виконком, зібравшись у таємному режимі, виніс свій вердикт – вождя з головної черкаської площі геть.

Аби збити хвилю протестів, з вуст міського очільника прозвучала обіцян-ка, що не мине й кількох тижнів, як Ленін у всій красі постане у парку «Перемога». Втім, це був усього лише маневр. У парку вождь не з’явився ні через кілька тижнів, ні через кілька місяців, а потім у пресі з’явилося пові-домлення, що якісь невідомі викрали голову кам’яного вождя, тож ні про яку реставрацію пам’ятника не може бути й мови.

Завершувався неспокійний для мера 2008 рік на мажорній ноті. Після неодноразового «відфутболювання»

міська рада схвалила нову структуру міськвиконкому – до численних від-ділів і управлінь додалися департа-менти. Незважаючи на те, що у Законі України «Про місцеве самоврядуван-ня в Україні» така ланка управління як департамент відсутня, Одарич зумів переконати депутатів і громадськість, що згадана ланка місту конче необ-хідна, вона усуне дублювання у роботі управлінських підрозділів і, найго-ловніше, дозволить скоротити чисель-ність апарату з 393 до 350 осіб. «Як? Держслужбовців уже майже чотирис-та осіб?» – вигукнув хтось із депутатів-старожилів, згадавши очевидно, що під час мерства Олійника у міськвикон-комі нараховувалося 185 чиновників, а під час мерства Волошина – 248. Та у президії сесії на цей голос кричущого у пустелі лише розвели руками. Втім, знавці мерської кухні не перестають стверджувати, що в міськвиконкомі, окрім офіційної чисельності, існує ще й чисельність, яка є закритою для сто-роннього ока. До останніх відносять київських радників мера, точне число яких ніхто не знає, але яких часто-гус-то можна зустріти на другому поверсі Черкаської мерії.

Петро ГЛИНЯНИЙ

Справедлива і не-залежна держава – це єдиний спосіб урятувати людину від свавілля зло-чинців, у тому числі безмежно жадібних і нечесних багатіїв, які не зупиняються ні перед чим, аби збільшувати свої статки. Для цього вони захоплюють і намагаються утри-мувати владу.

П’ять років тому українці вийшли на Майдан і до-вели всьому світові, що ми – не бидло, як нас на-зивали знахабнілі можно-владці, котрі тремтіли від страху перед тими, кого грабували і зневажали. Наш народ ще раз довів, що вміє згуртовуватися і обстоювати свої інтереси, встати горою за справед-ливість, об’єднуватися для здійснення великої національної ідеї.

Народ збурився і мир-ним шляхом захистив своє право на вільне волевияв-лення та справедливість, обравши демократичного Президента. Це була ве-лика перемога, значення котрої неможливо пере-оцінити. Українці переко-налися, що вони здатні на подвиг заради здійснення споконвічної мрії про віль-не життя у незалежній державі. Народ підвівся з колін назавжди, і в разі не-обхідності готовий знову

вийти на Майдан, щоб на-вести лад у своїй державі.

Україна за п’ять років вийшла на новий рівень розвитку. Так, усі очікува-ли більшого, і можна було досягти більшого. Але, на жаль, не всі, хто очолював Уряд, не всі, хто потрап-ляв у парламент, підтри-мували демократичного Президента, який нама-гався об’єднати українсь-ке суспільство, примирити непримиренних, свідомо й по-християнськи проща-ючи навіть ворогів, нама-гаючись пробудити їхню свідомість, спрямувати на вільний шлях.

Заради цього всенарод-но обраний Президент Ук-раїни Віктор Ющенко від-мовився від розправи над переможеними злочинця-ми, які фальсифікували вибори, відмовився від гасла «Бандитам – тюр-ми», бо всі ми знаємо, що тюрми не виправляють, що зло можна подолати лише добром.

Шкода, але й багато колишніх соратників у жадобі влади та зиску не змогли об’єднатися нав-коло демократичного і гуманного Президента, підтримати його прагнен-ня прискорити створення справедливого і гуман-ного суспільства. Дехто з них готовий крокувати до влади, підминаючи під себе все і всіх.

Сьогодні Україна зно-ву опинилася перед дуже

важливим вибором, який покаже, чи дозріли україн-ці для того, щоб продов-жувати справу Майдану, чи вони дозволяють себе обдурити і повернути краї-ну до найгірших часів у трагічній історії держави.

Українців намагають-ся переконати в тому, що Президент Ющенко буцімто не виправдав наших сподівань, не зміг провести державний ко-рабель повз рифи, міли-ни та політичні шторми. Але Віктор Андрійович не хоче перетворюватися на диктатора, він діє суто де-мократичними методами, суворо у правовому полі, визначеному конститу-ційною реформою 2004

року.Вони рвуться до вла-

ди, щоб усунути Ющенка і позбутися будь-якого контролю та безборонно конвертувати владу в ша-лені гроші, продовжуючи грабувати державу вже без будь-якого ризику для себе. Олігархи ніколи не викидають гроші на вітер. Вони розраховують по-вернути їх собі з величез-ними процентами. Колись Юлія Тимошенко привсе-людно клялася, що вона обов’язково відокремить владу від бізнесу. Це була ще одна безсоромна і на-хабна неправда.

Незважаючи на злісні випади з боку політичних авантюристів, яким гли-

боко начхати на Україну, Віктор Ющенко насправді є поки що найуспішнішим президентом в історії на-шої держави. Свою про-граму Президент виконав настільки, наскільки була підтримка Уряду, парла-менту, всіх нас, але, без сумніву, всі ці роки ми рухалися вперед. З ним ми перемогли на Майдані, з ним здобули свободу слова, наблизилися до європейських стандартів демократії, повірили в те, що розбудуємо Україну як вільну і справедливу єв-ропейську державу.

Він – єдиний, хто за час свого президентства жод-ного разу не поступився демократичним принци-

пам, не боявся приймати непопулярні рішення, котрі, як виявилося згодом, були єдино правильними і за-вжди відповідали страте-гічному курсові розвитку і зміцнення держави.

Історія надала нам ще один шанс, можливо, ос-танній шанс зберегти те-пер незалежність нашої Батьківщини. Вибори Пре-зидента, які відбудуться у 2010 році, можуть поста-вити хрест на тому, про що мріяли всі попередні покоління українських па-тріотів. Тож кожен із нас має проникнутися персо-нальною відповідальністю за майбутнє незалежної України, без якої ми ніко-ли не матимемо ні справж-ньої свободи, ні європей-ської демократії.

Розмірковував Віктор ПАВЛІЧЕНКО

НА ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ •

Сергій ОДАРИЧ: СПРОБА ПОЛІТИЧНОГО ПОРТРЕТА

ВІДВЕРТО•

Не забудьмо Майдан!

Наш народ уміє згуртовуватись і відстоювати свої інтереси

№1 5

Команда відомого політика та банкіра Сергія Тігіпка впевне-но набирає обертів по всій Ук-раїні. Черкащина не виняток щодо цього. Відомий на Черка-щині бізнесмен Андрій Лебе-динський (на знімку) розповів «Молодіжці» про роботу чер-каської команди Сергія Тігіпка та поділився своїм баченням виборчого процесу в Україні.

– Пане Андрію, ви вірите, що в країні можна навести лад та від-новити усі найважливіші соціальні сфери?

– Зізнаюсь, в один із періодів мого життя я вирішив більше не займатися політикою. Проте, коли мені надійшла пропозиція від ініціативної групи кан-дидата в Президенти України Сергія Леонідовича Тігіпка очолити їхній об-ласний штаб, я погодився. І пішов на це свідомо. Зауважу, що я із задово-ленням відгукнувся на його пропози-цію, адже мені імпонують моральні, політичні та професійні якості Сергія Леонідовича. Всім уже, напевне, дав-но набридли брехня і популізм, а тому наша команда не може бути осторонь процесів, які відбуваються у державі. Були часи, коли можна було пересиді-ти погані часи, як-то кажуть, в окопах. Але зараз потрібно приймати певні глибинні рішення і робити рішучі кроки. Лише за рахунок таких перетворень в Україні можна буде нарешті навести лад.

– Ви давно знайомі з паном Тігіп-ком? Яка він людина?

– Я особисто знайомий з Сергієм Ле-онідовичем уже багато років. Уперше з ним познайомився ще в часи, коли він працював у Дніпропетровському обкомі комсомолу. Вже тоді, незважа-ючи на його досить молодий вік, Сергій Леонідович справив на мене неабияке враження як професіонал. Він був дуже активним та прогресивним спеціаліс-том. Та і вся його біографія свідчить про те, що він успішна людина, яка може привести нашу країну до того ви-сокого рівня, якого прагнуть усі країни світу. І це не міф, а визначена реаль-ність. Сергій Тігіпко постійно наголо-шує, що Україна за всіма об’єктивними параметрами приречена на процвітан-ня: чудове географічне розташування в центрі Європи, м’який клімат, чорно-земи, широкі виходи до теплих морів, високий науково-технічний потенціал і освічений, розумний народ. І я повніс-тю з ним згоден.

– То чого ж бракує, щоб витягти нарешті державу з економічного ко-лапсу?

– Криза дала точну оцінку діям дер-жави. Здавалося б, у хвилину загаль-ної небезпеки гілки влади мають кон-солідуватися, хоча б на певний час забути про чвари, виробити єдину програму антикризових дій і разом її виконувати. Але цього не сталося. А значить, нинішня система влади – хво-ра невиліковно. Її потрібно змінювати.

– Який пункт програми Сергія Тігіпка найбільше вам до вподоби?

– Скажу відразу – всі без винятку. Програма нашого лідера не є такою собі

тимчасовою обіцянкою, це своєрідний план дій – дій людини, яка прийде до влади та врятує Україну від занепаду. Кінцевий результат програми Сергія Тігіпка передбачає успішну та сильну Україну, основою якої будуть здорові люди із високим рівнем достатку.

Провідні напрями, якими керується наш лідер, базуються на трьох складо-вих – створення конкурентоспромож-ної економіки, сильної держави та роз-виненої демократії. Ці пункти в свою чергу передбачають відновлення бан-ківської системи та поновлення кре-дитування, невідкладне оздоровлення економіки, стабільну національну ва-люту без стрибків та потрясінь, захист та відновлення внутрішнього вироб-ництва, глибоку реформу сфери ЖКГ та багато іншого.

– Розкажіть про створення пар-тії «Сильна Україна». Які умови її членства?

– Наш лідер вирішив створити пар-тію шляхом реорганізації вже існуючої Трудової партії України. Саме на її ос-нові зараз створена партія «Сильна Україна». Вона вже зареєстрована в Міністерстві юстиції України, має свої статут та програму. Ми проводимо пе-ререєстрацію нинішніх членів Трудової партії. Заглиблюватись в усі нюанси партійної роботи не буду, скажу лише, що процес членства та роботи «Силь-ної України» вже рушив.

– Як оцінюєте рейтинг Сергія Тігіп-ка та чи довіряєте даним, які висвіт-люють політологи?

– В Україні взагалі склалась якась нездорова ситуація з рейтингами. Здебільшого вони не відображають реального стану справ. Політики лише заробляють на них собі бонуси. Іноді доводилось чути, що Сергій Леонідо-вич чудовий кандидат на пост глави держави, але, на жаль, непрохідний. Тут хочу наголосити, що голосувати слід не за лідерів липових рейтингів, а за того кандидата, якому довіряєш. Впевнено можу заявити, що Сергій Тігіпко входить до трійки найрейтин-говіших кандидатів і довіра до нього з боку виборців постійно росте. Ще хотілося б звернутися до усіх виборців із проханням іти на вибори і віддавати свій голос за того кандидата, якому довіряють. Інакше ваш голос може бути використаний брудними піар-тех-нологами.

Олена БЕРЕСТЕНКО

вільна думкаЗУСТРІЧ•

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

Відомий економіст та політик, кан-дидат на посаду Президента України Сергій Тігіпко мину-лого тижня відвідав з робочим візитом Черкащину. Перебу-ваючи в обласному центрі, політик заві-тав на «Азот», зуст-рівся з тутешніми студентами та про-вів зустріч-брифінг з черкаськими підприємцями. У Сергія Леонідовича запитували не лише про загальний стан української еконо-міки, а й просили порад щодо власних фінансових про-блем та безвихідних ситуацій.

Запорука успіху – технократіяНа зустрічі з підприємця-ми пан Тігіпко зазначив: економіка України справ-ді перебуває у плачевно-му стані, проте, за умови умілого та професіональ-ного керівництва, можна швидкими темпами підняти її на ноги.

– Перші й головні кро-ки, які потрібно зробити в країні, це дерегуляція економіки, впорядку-вання інфраструктури доріг, налагодження ринків збуту, особливо зі східними партнерами, зменшення податкового тиску на підприємців та боротьба із корупцією, – зазначив Сергій Тігіпко. – В Україні ліцензують понад дві тисячі робіт. Скажімо, у Грузії ця циф-ра не сягає й двохсот, у Болгарії становить 135, у

Бельгії – 26. За словами економіс-

та, Україна за кількістю податків посідає 181-ше місце зі 183 у світі. Сергій Тігіпко наголошує – за-кони про податки слід переглянути, обираючи оптимальний варіант.

Окремо політик закцентував на темі перевірок підприємств, адже вважає, що їх кіль-кість та частота не дають можливості ефективно працювати підприємст-вам, породжують коруп-цію та сприяють тінізації економіки.

– Вісімдесят п’ять організацій в Україні займаються перевірками, – зазначає пан Тігіпко. – Реакція бізнесу на такі державні набіги проста – перехід у тінь. Саме тому зараз сорок відсот-ків українського бізнесу перебуває в тіні, а відтак не сплачує належних коштів до бюджету.

Основними ринками збуту, на думку еконо-міста, мають у найближ-чому майбутньому стати країни Сходу – Китай та Індія. Сергій Тігіпко переконаний: в умовах фінансової кризи умови СОТ можуть опустити вітчизняне виробниц-тво на дно. Саме тому потрібно працювати над розширенням зони торгівлі, роблячи ставку не лише на Європу.

Про права та обов’язкиНа думку Сергія Тігіпка, Україна сьогодні потер-пає від безвладдя. Немає сильного Президента – немає сильної держави. Саме тому витягти країну з кризи та врятувати її від дефолту зможе лише

тямущий, освічений тех-нократ, який працювати-ме з молодою активною командою професіоналів.

Насамперед, за словами Сергія Тігіпка, потрібно взяти курс на консолідацію українсь-кого суспільства та зміцнення авторитету нашої держави у світі. Політик наголошує – слід вибудовувати дружні партнерські відносини з сусідами, але й інтереси України при цьому не можна «здавати».

Політик украй неза-доволений газовими домовленостями Уряду з Росією. Він упевнений: ставки на газ для україн-ців потрібно переглядати, а зробити це можна буде лише за рахунок умілої дипломатії.

Окремо було закценто-вано увагу й на розгляді проблем українського села, які, на думку фа-хів ця, виникли здебіль-шого через відсутність державної допомоги. Вихід зі складної ситуації є, наголошує економіст Тігіпко, головне – прийнят-тя потрібних реформ та безперервне їх виконання.

– На село потрібно запускати інвесторів, – наголошує Сергій Тігіп-ко. – Але обов’язково вводити страхування для них. Селянин повинен точно знати, чи має інвестор досвід роботи в аграрному комплексі, чи володіє необхідною технікою, які його наміри та фінансові ресурси.

В усіх сферах еко-номіки та політики пан Тігіпко радить брати відповідальність керів-никам, які, окрім прав та привілеїв, мусять мати ще й обов’язки.

Євгенія МОЛЧАНОВА

Відповідальні, а значить – успішні

Андрій Лебединський: «Час приймати рішення і робити рішучі кроки...»

ТОЧКА ЗОРУ•

Вихід зі складної ситуації є, наголошує економіст Тігіпко, головне – прийняття потрібних реформ та безперервне їх виконання

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

1 СІЧНЯ 20106 ситуаціяНЕЛЮДИ

Пенсію забрали, а людей підпалили– Їх було троє. Вони увірвалися в дім і почали нас із дружиною бити, – розповідає Анатолій Гресько. – Ви-магали грошей. Потім склеїли нас скотчем і підпалили.

На Святого Миколая в селі Бабанці Умансько-го району троє невідомих у масках увірвали-ся в будинок сім’ї Греськів і почали вимагати грошей. Напередодні стареньким принесли пенсію. 78-річна Ніна і 68-річний Анатолій жи-вуть тільки вдвох, тому не могли впоратися із грабіжниками.

– Це сталося о пів на дев’яту вечора, ми вже збиралися лягати спати, як хтось постукав у двері, – розповідає дід Анатолій. Дружина по-думала, що в таку погоду лише сусідка могла прийти, і відчинила двері. Відразу ж увірва-лося троє в масках. Вони почали бити нас, викручувати руки.

Пенсіонерка намагалася втекти, але її наздог-нали і кинули на підлогу. Потім старих зв’язали скотчем і заклеїли їм роти.

– Вони питали, де у нас гроші, – розповідає постраждала. Але роти заклеїли, і я нічого сказати не могла. Дуже сильно били. Я їм від-дала всі гроші, які у мене були, – 1250 гривень, але вони продовжували шукати. Все в будин-ку перевернули.

На цьому злочинці не зупинилися. Вони прив’язали жінку до чоловіка. Полили рідиною з пляшки (зі слів потерпілих – бензином) і під-палили.

– Я відразу спалахнула. На мені все горіло – і одяг, і волосся. На щастя, скотч перегорів, і я вибігла на вулицю. Впала в сніг, аби загасити вогонь, – згадує Ніна Гресько. За мною вибіг один грабіжник, сильно ударив, а потім вони пішли. Я дивом дійшла до сусідки просити до-помоги.

– Ніна до мене прибігла вся в крові, – згадує сусідка Ніна Рябоконь. Вся спина обпалена, волосся на голові згоріло. То я бідолашну пе-реодягнула і подзвонила у швидку та міліцію. Син побіг рятувати палаючого сусіда.

Сусідка подзвонила і дітям постраждалих.

– Зараз потерпілі знаходяться у нас у лікарні. Чоловік у важкому стані в реанімації, а жінка з травмами середньої важкості – у травматоло-гії, – говорить лікар-травматолог Уманської ЦРЛ Анатолій Сікорський.

В Уманському районному відділі міліції пові-домляють, що злочинців розшукують.

– На сьогодні уманськими працівниками про-водиться розслідування, а також оперативно-розшукові заходи щодо осіб, винних у скоєнні цього злочину, – повідомив перший заступ-ник начальника Уманського РВ УМВС Сер-гій Вдовиченко.

Поки правоохоронці розшукують зловмисни-ків, люди в селі бояться увечері комусь відчи-няти двері.

– Як бути? Пенсію отримав багато хто, – бід-кається односельчанка потерпілих Ольга Те-лятник. – Треба замикатися і братися за соки-ру, якщо хто чужий заявиться. Але так є ризик самому до в’язниці потрапити…

Дзвенислава КАРПЛЮК

• ПОРОЖНІ КИШЕНІ•

Батьки проти 70-річної вчительки

Ціни ростуть, а якість падаєОсновні харчові продукти незабаром знову подорожчають

Молочні вироби та м’ясо невдовзі перейдуть у розряд харчів, які зможе собі дозволити не кожна черкаська родина. Такої думки депутат Чер-каської обласної ради, генеральний директор ДП «Златодар» Володимир Лук’янець. За словами депутата, у першому півріччі наступного року слід очікувати росту цін на хлібобулочні (в середньому на 15 %), молочні (можли-во, навіть удвічі) вироби цукор (ціна до весни поки що замре на позначці 10 гривень за кілограм) та м’ясо. Такі цінові зміни Володимир Лук’янець пояснює тим, що фактично вартість згаданих продуктів уже зросла, однак ціни на них поки що стримують у руч-ному режимі.

– Ми експортуємо фуражну пшеницю по 80 доларів за кілограм, – наводить приклад пан Лук’янець. – А така ціна є у рази меншою за ту, яку платять іншим країнам. Тобто ми постійно демпінгуємо. Хочемо ми того чи ні, але переробні

підприємства у нас практично без роботи. Тому ціни на продукти харчування невпинно зростати-муть.

Пан Лук’янець наводить приклад: за останній тиждень ціна на твердий сир збільшилася із 29 грн. за кіло до цілих 42-ох. На молокозаводах зараз розглядають питання про підняття ціни на літр молока від 2 грн. (порівняно з груднем мину-лого року) до 4-ох.

– Кожна людина, відповідно до рекоменда-цій медиків, повинна вживати в середньому 320 літрів молока на рік, – зауважує депутат. – У нас цей показник менший майже вдвічі – 150 літрів. І зважаючи на стрімке здорожчання молокопро-дуктів, він далі падатиме.

На думку депутата, поліпшити такий стан ре-чей здатна лише державна допомога селянам – дотації, пільгові кредити та відновлення роботи переробних підприємств.

– Окреме слово і про м’ясні та ковбасні вироби, – додає Володимир Лук’янець. – Ми практично не вживаємо їх належної якості, адже на наші заво-ди з-за кордону завозять переважно обрізки, які продають за необґрунтовано великими цінами. До речі, вже майже три роки, як порушено питан-ня про перегляд ГОСТів для ковбасних виробів. Проте, як бачимо, у депутатів усе не доходять до цього руки.

Олена БЕРЕСТЕНКО

КОНФЛІКТ•

Батьки та учні одного з перших класів Христинівсь-кої середньої школи №2 нарікають, що вчителька скасовує уроки та кричить на дітей. У школі стверджують, що педагог більше пере-буває на лікарняних, ніж працює. Сама ж учителька-пенсіо-нерка, незважаючи ні на що, відвойовує своє право на працю у судах.

Отож якось батьки пер-шокласників привели дітей до школи після карантину й зус-тріли нову вчительку у класі. З’ясувалося, що це вчителька пенсійного віку вирішила не виходити на пенсію, а й далі навчати дітей. Уже після тижня її роботи батьки були просто шоковані.

– Ми дивимося, вона уроки відміняє, – розказує мати першокласника Тетяна Зизюк. – Це уроки фізкуль-тури, праці. На запитання дітей, чому немає уроків – вона каже: «Дістали мене ці діти». Мені відрізала: «Тобі щось не подобається – заби-рай дитину і йди звідси».

Батьки розповідають, що вчителька постійно на лікарняних і не дає належних навантажень дітям. Тому її учні відстають у шкільній програмі. Діти теж кажуть, що їм не по-добається ця нова вчителька.

– Галина Савівна мені не подобається, бо вона на нас кричала, – жаліється першокласниця Валерія.

Батьки зверталися і до директора школи, і у відділ освіти. І ніхто не може їм допомогти. У відділі освіти знають про цю проблему – батьки написали скаргу. Але вчителька пішла у від-пустку за власний рахунок, і вирішити це питання без неї неможливо.

– Проблема справді існує. Назріває конфлікт між учителькою першого класу і батьками учнів, – підтвер-джує провідний спеціаліст відділу освіти Христинівської райдержадміністрації Неля Козлова. Втім, ця вчителька має вищу категорію, досвід ро-боти. Проблема є, ми її будемо вирішувати. Але річ у тому, що вчителька пішла у відпустку за власний рахунок, і ми не можемо зараз з нею поспілку-ватися. Бо треба ж вислухати і одну, і другу сторони.

Батьки першокласників не знають, куди їм звертатися по допомогу. Скрізь розводять руками. Зневірені дорослі звернулися до міського

голови Христинівки, який їх підтримав і пообіцяв погово-рити з учителькою.

– Це вже прецедент, коли приходить увесь клас. Батьки сказали, що не водитимуть у школу дітей, – зазначає міський голова Микола Наконечний. Причин дві – хибне ставлення педагога до дітей і викривлена подача знань. За законодавством, ми не маємо права звільняти пенсіонерів. Але, крім закону, є ще людські рамки, яких не можна переступати.

Визнані фахівці з педа-гогіки стверджують, що вчитель пенсійного віку не має відповідного сьогоденню рівня педагогічної компетент-ності. В Умані є педагогічний університет, який щороку випускає вчителів різних предметів. Та знайти роботу молодим спеціалістам дуже важко.

– Сучасний учитель має володіти таким рівнем педагогічної компетентності, опанувати яким людина

пенсійного віку навряд чи здатна. Це і знання комп’ютера, і новітні техноло-гії викладання матеріалу, і ба-гато чого іншого, – зазначає Михайло Мартинюк, ректор Уманського державного пе-дагогічного університету ім. Павла Тичини. – Та й узагалі молодому вчителеві легше знайти спільну мову з дітьми. Однак переважна більшість наших випускників має великі проблеми з працевла-штуванням.

На думку спеціалістів, варто бути вимогливішими до вчителів, перевіряти їхню професійну кваліфікацію.

– Вирішення проблеми на сьогодні я вбачаю в тому, – говорить Михайло Марти-нюк, – щоб у кожній школі було створене відповідне педагогічне середовище, з високими вимогами не лише стосовно дітей, але й учителів, особливо щодо володіння ними сучасними педагогічни-ми компетенціями.

Дзвенислава КАРПЛЮК

Поки педагог-пенсіонер на лікарняному, першокласників

навчає інша вчителька

фот

о Ю

рія

ЛИС

ОГО

фот

о Ю

рія

ЛИС

ОГО

Тепер над потерпілим “чаклують” лікарі

№1 7брейн-рингУ лівому куті

Ле о нід ТУ МЕН КО,журналіст

№№11

У лівому куті Ле о нід ТУ МЕН КО,

журналіст

7брейн-рингбрейн-ринг

– Миколо Григоровичу, тро-хи допущу вас до газетярської кухні. Слухав вас, ви мене, і пропоную такий заголовок: «Подумав – не пиши, написав – не кажи, сказав – так тобі й треба». Як ви підкреслили, чули ці слова від відомого вам юриста. Що за цією фра-зою – обережність, страх на кшталт «як би чого не вийш-ло»?

– І не перше, і не друге. Швидше, у цій фразі присутня мудрість, без усякої перестра-ховки. Маю на увазі таки розум, розважливість та й скромність. А в усьому цьому – відповідаль-ність.

– Як кажуть американські копи – все сказане вами може бути використано проти вас.

– І так, і не так. Ким би ми не були у цьому світі, треба чітко відповідати за свої слова і вчин-ки.

– А на те, якими ми будемо у цьому світі, не впливає місце появи, тобто точка на геогра-фічній карті?

– Безумовно! Кожен гордить-ся своєю малою батьківщиною. І мені значно пощастило, що народився на Звенигородщині. Тарас Шевченко, Агатангел Кримський, Олександр Кошиць – великі імена із великого мину-лого нашого благословенного краю. День недавній і сьогод-нішній – В’ячеслав Чорновіл, Анатолій Гриценко, Микола Ма-ломуж, Ігор Дріжчаний.

– Керівник зовнішньої роз-відки, керівник Служби без-пеки України – це Микола та Ігор?

– Саме так. А ще віддамо на-лежне моєму землякові, знатно-му вихідцю із Водяників Олек-сандрові Черевку.

– Немає у цьому «належно-му» чогось такого?

– І не буде. Олександр Во-лодимирович зарекомендував себе державним менеджером високого класу. З його іменем пов’язуємо успіхи в розвитку Черкащини. Ви помітили, що про себе неохоче розповідаю. А про голову Черкаської обласної

державної адміністрації готовий говорити. Це лідер національ-ного рівня, видатний організа-тор, якому притаманні висока культура, гострий розум. Зреш-тою, саме ці риси і забезпечили нашому регіону сприятливий інвестиційний клімат. А будуть інвестиції – буде розвиток ви-робництва, будуть надходити податки, а з них – пенсії, со-ціальні виплати. Те, що називає-мо добробутом людини. Вищого завдання для себе Олександр Черевко і не ставить.

– Поринемо у Водяники років так на сорок назад. Шко-лярики Щербина та Черевко вже тоді думали, ким стати у цьому житті.

– Сашко мислив глобальніше – обрав навчання у Черкасько-му фінансово-економічному тех-нікумі. І став банкіром від Бога, керівником державного рівня. Я ж далеко від рідного села не пішов – вступив до Шевчен-ківського гідромеліоративного технікуму.

– Один ледачкуватий сту-дент назвав його деревооб-робним. Тобто: запускають дуба, а випускають липу.

– Той ваш так званий студент сказав правду про таких, як сам. А насправді цей навчальний за-клад був престижним у всьому Радянському Союзі. До речі, призначення випускники одер-жували по всьому Союзу. Турк-меністан, Таджикистан – та всі республіки чекали гідротехніків з українським дипломом. Я, на-приклад, працював на Уралі, у Солікамську. А вміли випускни-ки багато – розбиралися в гео-дезії, аерофотозйомці, знали, як осушувати, зрошувати.

– Але ж не залишилися наві-ки гідротехніком?

– Так, була служба в прикор-донних військах, а після неї – в підрозділах Міністерства внут-рішніх справ. Відслужив…

– І стали бізнесменом, олі-гархом?

– Не вкладайте у зміст остан-нього слова негативне. У всьо-му світі воно має інше значен-ня. Це у нас люди, доведені до

відчаю, вважають цю категорію ворогами.

– І їх можна зрозуміти. Лю-дині потрібні стіл, стілець, ліжко, туалет типу сортир. А тут!..

– Збудували зразкову норко-ву ферму. У Мурманську «заве-ли» риболовецький флот, щоб виловлювати корм для тих но-рок…

– То заводи, пароходи – це про вас?

– І що тут такого? Ті заводи і пароходи працювали на користь людям. Зараз, наприклад, у Новоград-Волинському районі Житомирської області споруд-жуємо зразковий титаново-маг-нієвий металургійний комбінат.

– Ого!– Та не «огокайте». І тут це

робиться не тільки для Щерби-ни. А буде більше таких Щер-бин, і держава розвиватиметься без сучка-щербинки. Для цього у рідних Водяниках споруджено і працює ТОВ «Сіріус-Агро», яке освоїло технологію глибокого заморожування ягід і фруктів. Зробили і робимо багато, бо нам уже 20 років.

– А що це за блаж – гірсько-лижний спуск у Водяниках? Знайшли місце, називається.

– І правильно вибрали. Скеп-тики вже мовчать: і їм хочеться прокататися з вітерцем на ли-жах. Скажу більше для нових скептиків – у наших планах створення у Водяниках парку світових культур.

– Мені не почулося?– У вас слух нормальний.– Тоді поясніть, будь ласка,

суть цього проекту.– Йдеться не про лишень ук-

раїнську культуру, шароварами якої нам часто докоряють, а саме про світову. Пам’ятаєте, була трипільська культура, культура вікінгів. Так от, у на-шому парку відвідувачі мати-муть можливість ознайомитися із шедеврами світової культури. Для цього вже працюють істо-рики, архітектори. І, звісно, тут не обійдеться без внеску Олек-сандра Черевка. Ще трохи про цю особистість. Голова облас-

ної державної адміністрації не зобов’язаний давати вказівки, запитувати про їх виконання, контролювати. Бо ж світ змінив-ся, став більш приватним. Так от, Олександр Черевко сприяє розвитку і державного, і приват-ного секторів. Саме це і визна-чає його роль.

– А свою роль ви виконуєте талановито і сповна?

– Чую підтекст. У цьому житті треба розуміти ситуацію, бажа-но, щоб цю ситуацію розуміли люди. Як чую, і ви скептичні. А що вже казати про п’яненького парубка, який зустрівся на сіль-ській вулиці й почав філософ-ствувати: от я не розумію, що ви робите, для чого ви все це роби-те? Не встрягав я в балачку, але вкотре для себе виніс: я таки ро-зумію, для чого все це роблю.

– Ви згадали сільську вули-цю. Чи часто на ній буваєте, як сказав поет: «Якщо раз чи два на місяць не поїду у село».

– Поет точно висловився. У Водяниках живе моя мама. Хо-четься бути біля рідної людини щодня. А вдається раз на тиж-день або двічі на місяць.

– А ще родичі?– Є сестра, живе і працює в

Санкт-Петербурзі.– Нині ваш бізнес зосеред-

жений тільки в Україні?– Є структури і за кордоном.– Сьогодні без політики не

обходиться жодна розмова. Давайте і ми про неї, ріднень-ку.

– Наша діяльність розвивала-ся і при Президентові Кравчуку, і за Кучми, і за чинного глави держави. У нас єдине прохан-ня до влади – не можете допо-могти, то хоча б не заважайте. І саме за останні роки бізнес відчуває спробу влади сприя-ти його розвитку. Підкреслюю: спроба успішна. І десь угорі нам важче відчути цю спробу. А от на рівні області – відчуваємо. Це залежить від обласної дер-жавної адміністрації, від уже не раз згадуваного Олександра Черевка.

– Нескромне запитання: чому ж сам Олександр Воло-

димирович не має власного бізнесу?

– По-перше, це заборонено законом – принагідно скажу: якби у всіх відомих політиків та відібрали той бізнес, то… По-друге, Черевко знайшов себе саме на поприщі губернатора.

– Але Президента Ющенка, його призначенців на місцях дехто називає «кривенькою качечкою» у політичному сенсі. Мовляв, з ними вже не варто мати справу.

– Розвію переконаність тих деяких. Менеджер такого кла-су, як Черевко, не залишиться без уваги. І насамперед тому, що має команду. Класну. А щоб вона була такою – то це вже за-лежить від керівника. Як у нашо-му бізнесі, так і на обласному, і на державному рівнях. Треба бути справжнім лідером. Уявімо на мить, що областю керувала б інша людина. Були б тоді на Черкащині «Нібулон», завод «Богдан», та й наші водяниць-кі підприємства? Залишимо це запитання риторичним. А суть керівника, начальника у тому, щоб він чітко розумів, як я вже підкреслював, ситуацію, людей, які діють у цій ситуації, а люди розуміли лідера і його справу.

– І тоді колись енциклопе-дичні видання зафіксують: на Звенигородщині народилися знані на Черкащині й в Україні люди – Щербина, Черевко.

– Належно сприймаю цю фразу. Бо, як не крути, у цьо-му благодатному краю мають народжуватися і жити справжні таланти.

– Така вже аура цього краю?

– Я б сказав – генетика. На генетичному рівні Звенигород-щина приречена давати Україні геніальних, талановитих людей.

– Аби таке було й на Смілян-щині, Чигиринщині, Золотоні-щині…

– Та й по всій Україні.– Як кажуть, за це і Богу по-

молимося.– На Бога сподіваємося, та й

самі манни небесної не чекає-мо.

У правому куті Микола ЩЕРБИНА, 1957 року народження, Київський політехнічний інститут, генеральний ди-ректор ТОВ «ПВП «Сіріус», радник Президента України

Подумав – не пиши, написав – не кажи, сказав – так тобі й треба

1 СІЧНЯ 2010№18МАСКОВА ФЕЄРІЯ•

Задовго до свята, коли Новим роком ще й не пахне і ніхто й не задумується про ньо-го, у родині Лесі Шилкіної та Юрія Палія вже киплять новорічні приготування.

Маска власними рукамиЩе й листя з дерев не опало, а у квартирі Лесі та Юри панує новорічна магія. Вже з осені поміж них тільки й розмов, що про Новий рік. Річ у тому, що це подружжя заздалегідь дбає, аби у святкову ніч у черкащан (і дорослих, і малих) був від-мінний новорічний настрій.

Леся з Юрою виготовляють новорічні маски. Тваринки, казкові істоти, кіношні герої – все це оживає у руках майстрів. І навіть не віриться, що Леся та Юра – майстри-самоучки.

– Ми працюємо у приватному дитячому театрі, – роз-повідає Юрій. – І кілька років тому зіткнулися з тим, що для вистав необхідні різні маски. Купувати їх змоги не було, тому й спробували створювати власними руками.

– Перші маски виходили геть жахливими, – підхоплює роз-мову Леся. – Але кожна нова спроба була дедалі вдалішою.

А кілька років тому майстри «доросли» до того, що ризикнули виставити свої вироби на суд черкащан – перед Новим роком ви-несли кілька масочок у центр міста на продаж. І як же дивувалися люди, коли дізнавалися, що маски виготовлені вручну, завдяки банальному, здавалося б, мистецтву – пап’є-маше.

– Покупці не вірили, мовляв, це не ручна робота. І тоді дово-дилося їм розказувати всю технологію, – згадує Леся.

Спеціально для «Молодіжки» майстри розкрили секрети виготовлення своїх казкових шедеврів.

– Передусім необхідно підготувати матрицю, тобто маско-ву форму. Її можна виготовити зі звичайного пластиліну за формою обличчя. Потім на матрицю накладається так звана «болванка» з гіпсу, яка і стане масковою основою, а пластилін можна буде використовувати вже для інших форм, – розпові-дають Леся з Юрою. – А вже на болванку накладаються у кіль-ка шарів шматочки паперу.

Тоді Юра з Лесею беруть до рук фарбу, підключають усю свою вигадливість та фантазію і починають вдихати в маску життя – фарбувати її, створюючи відповідний образ.

Рік Тигра без тиграВдома у подружжя сила-силенна газет. Ні, вони їх не колекціону-ють і навіть читають не завжди. Просто без газет маску з пап’є-маше не зробиш. Юра навіть жартує, що найкраще працюється

із політичними газетами. Тому період виборів для них розгуляй-пора, адже безкоштовно можна набрати купу газет. Весь цей паперовий мотлох подружжя тримає у власному будинку.

– В одній кімнаті ми спимо, а в другій – валізи з газетами та масками, – сміється Леся.

Всі маски авторства Лесі та Юри індивідуальні – ідентичних виробів у них просто немає. Але попервах вони виготовляли лише маски з добрим виразом «обличчя», та потім помітили, що часто-густо покупці запитують і про злих кіношних персо-нажів, зокрема Крика, всіляких чортиків.

А взагалі, на думку подружжя, для кожного знайдеться своя маска. Необхідно тільки підібрати її.

– Якось підійшла вісімнадцятирічна дівчина і почала при-міряти суто дорослі маски, та жодна їй не підходила. Вона навіть розізлилася. А я їй і кажу: а спробуй-но дитячий персо-наж. Вона знехотя приміряла. Але, як тільки зодягнула маску білочки, відразу погодилася, що це справді її образ! Ось так маска знайшла свого власника, – продовжує Леся.

– Маска «відчуває» людину, – впевнений Юра. – А нам без такої роботи було б сумно жити.

Щоправда, серед доробку завзятих кустарів немає жодної маски тигра. Хоча Леся і намагалася створити східний символ цього Нового року, але чомусь у неї вийшов не тигр, а якась незрозуміла тваринка. Можливо, це якась містика?

– А от наступного року саме тигрик стовідсотково вийде. Це – як закон підлості, – сміється Леся.

Наталія ЗАЇКА

Ниточка до ниточкиЧеркащанку Анну Пелих зна-ють у багатьох мистецьких колективах, щоправда, не чер-каських, а переважно київсь-ких. Річ у тім, що ще кілька років тому Аня відкрила світові велику таємницю – почала ви-

готовляти незвичні маски. У їх основі лише нитки та клей. Такою красою можна годи-нами милуватися, а як тільки зодягнеш маску на обличчя, то відразу в неї закохаєшся.

– Мені все життя подобало-ся працювати з нитками, – роз-повідає Аня. – В’язання – одна з моїх улюблених справ. Але в

дитинстві та юності навіть не задумувалася про якесь більш серйозне заняття з нитками. Та й навчатися пішла не на мистецький фах, а на про-мислового дизайнера. У нав-чальному закладі був хлопчи-на, який виготовляв звичайні маски. Відтоді я й сама почала цікавитися такими речами, а до того часу мені якось було бай-дуже до масок.

Нині Аня чудово пам’ятає свою першу зроблену маску. На ній жінка навіть волосся з ниток зробила.

– Я глянула на неї і подума-ла: а круто вийшло, – каже Аня. – То чому б іще щось схоже не вигадати?

Впевненість Ані підігрів ще й чудовий випадок із цією маскою. Адже не встигла жінка досте-менно намилуватися новоство-реною річчю, як її відразу вже й купили. Власником оригінально-го виробу став житель Перу.

– Мені тоді, звісно, було дуже приємно, – пригадує Аня. – Ось із тої маски, напевно, і почалася

моя любов до цієї справи. Нині вже скільки масок зробила, що навіть підрахувати важко.

Відпочивати, працюючиВиготовляти ниткові маски для Ані – швидше, не клопіт-ка робота, а відпочинок, такий собі релакс. Хоча не так і легко творити такі шедеври, адже це надзвичайно витончена справа.

– Коли сідаю за виготов-лення масок, тільки тоді ро-зумію, що саме цієї хвилини я відпочиваю душею, – впев-нена Аня.

Але на такий «релакс» іде дуже багато ниток, до того ж найрізноманітніших. Якось вона поїхала відпочивати до Львова. Але замість того, щоб розглядати архітектуру міста, Аня оббігала всі нит-кові магазини. Відтак до Чер-кас поверталася із чималими валізами, вщерть набитими мотками ниток. А потім з

1 СІЧ1 СІЧНЯНЯ 20 201010

НИТКОВЕ МИСТЕЦТВО•

Черкащанка винайшла унікальний спосіб виготовляти оригінальні маски зі ...звичайнісіньких ниток

Кожна маска – цілий світ, унікальний образ, який слугуватиме фантазії свого власника. Це життєве кредо черкаської майстрині, яка вже дев’ять років поспіль дивує своїми роботами не тільки українців, а й жителів інших країн.

фот

о Д

звен

исла

ва К

АРПЛ

ЮК

На кожне обличчя своя маска

Леся та Юра й самі залюбки зодягають власні маски

Таємницю виготовлення оригінальних масок Аня передає дочці

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

9а вам слабо?

НИТКОВЕ МИСТЕЦТВО•

Черкащанка винайшла унікальний спосіб виготовляти оригінальні маски зі ...звичайнісіньких ниток

усього цього знаряддя «на-родилися» найрізноманітніші маски – а це і мухи, і птахи, і метелики, і герої різних ле-генд…

– Часто, коли люди бачать мої роботи, називають їх у венеціанському стилі. Але насправді це мій особистий стиль, – каже Аня.

Роботи Ані вже були на ба-

гатьох виставках. Але у біль-шості випадків це столичні га-лереї, у Черкасах люди ще не дуже захоплюються масковим мистецтвом.

– Про маски згадують часті-ше тільки перед Новим роком. Хоча, насправді, ці речі мо-жуть спокійнісінько «жити» і в інші пори року. Наприклад, їх можна повісити на стіну як

частину інтер’єру, – роз’яснює жінка.

Якось дві роботи Ані були на благодійній виставці у Києві. «Gallery Масок» – під такою назвою проходило дійство, де поруч з роботами Анни були маски багатьох відомих ди-зайнерів та майстрів. Зокре-ма, Євгенії Гапчинської, Діани Дорожкіної, Олексія Залевсь-кого.

Роботи черкащанки купува-ли і київські театри.

– Справді, це приємне від-чуття, коли, сидячи на виставі, ти бачиш, що актори виступа-ють у твоїх масках, – пишаєть-ся жінка.

Про нашу винахідницю доб-ре знає і відомий танцюрист Амадор Лопес, адже для своїх танцювальних композицій за-мовляв у неї не одну маску.

А якось із масками справж-ня казусна ситуація трапилася. Рано-вранці привезла Аня свої роботи до Києва. Розвішала їх і почала милуватися.

– А тоді я всі маски покри-

вала золотистою та срібною фарбами, – пригадує Аня. – Аж ось біля мене зупиняється модна іномарка. З неї вистри-бує чоловік, підбігає до мене і, вказуючи на маски, горлає: «Це справжнісіньке золото та срібло?» – А я йому спокійно відповідаю: «Ні, це звичай-нісінькі ниточки та фарбоч-ки». Ото сміхоти було!

До речі, дванадцятирічна донька Ані, Софійка, теж до-лучається до маминого за-хоплення. Вона підбирає всі залишки ниток і теж починає щось виготовляти. Звісно, маски вона ще не вміє майс-трувати, а от різноманітні маленькі тваринки – її коник! Не виключено, що незабаром дівчинка перехопить мамину ініціативу. А у планах Ані на додачу до масок створити ще нитковий корсет.

– То вже точно комплект буде, – сміється черкащанка. – Але про це вже після Нового року подумаю.

Наталія ЗАЇКА

НОВОРІЧНІ ПРИКРАСИ ВІД ЮНИХ УМІЛЬЦІВ•

В Уманському Будинку дитячої творчості вбирали ялинку власноруч зробленими дітьми іграшкамиГуртківці соломоплетіння зайняті виключ-но новорічною тематикою: янголята, дзвіночки, сніжинки, пишні гірлянди та ялинки виходять у дітлахів особливо вдало. Яна Онойченко в гуртку з вересня:

– До цього ми робили капелюшки, кошики, екібани. А зараз усе – до Нового року. Вироби прикрашаємо нитками, бісером, блис-кітками. Скоро робитимемо ялинку з соломи, але на її виготов-лення потрібно 2 години. Мені подобається робити янголят – їх і даруватиму батькам і друзям.

Аби зробити таке «диво», дівчина радить узяти 12 соломинок приблизно однієї довжини і товщини. Скласти їх докупи.

– Снопик, що вийшов, загинаємо на пальчик і зв’язуємо під ним. Вийде голівка. Потім беремо ще уві соломинок і робимо крила – наколюємо їх посередині на шпильку і зв’язуємо, а шпильку забираємо. Виріб розділяємо умовно на дві зони: голо-ва і тулуб. Тулуб розділяємо та встромляємо крила і зв’язуємо. Далі окремо переплітаємо між собою ще дві соломинки. Вихо-дить джгутик. Цей джгутик вставляємо над головою – це німб. Ще із двох соломинок робимо руки янголу. Прикрашати іграшку можна бісером. Ця прикраса і новорічна, і різдвяна.

Керівник гуртка Ніна Салаутіна радить добре висушити солом’яні іграшки після роботи. Бо перед плетінням солому за-мочують у воді. Тоді іграшка не потьмяніє і служитиме довго. Головне, виріб зберігати в сухому місці.

Яна Онойченко також відвідує гурток в’язання. Гачком уже може вив’язати дідів морозів, снігуроньок, янголят та звірів. Яна поділилася з нами секретом:

– Вирішила подружці зв’язати до Нового року сніговика. Виявилося, в’язати сніговичка нескладно: для цього потрібні

білі, червоні, чорні та оранжеві нитки. Спочатку в’яжуть косичку по колу білими нитками, щоб вийшло три кулі. Вони мають бути різні за розмірами. Усередину готових кульок для форми наби-вають нитки. Далі ці кульки між собою зв’язують. Очі снігови-ка – бісеринки середнього розміру. Далі окремо в’яжуть шарф червоного кольору, капелюх із чорних ниток та ніс з оранжевих. Під капелюшок вирізають коло з картону. Ніс та капелюх при-кріплюють до іграшки нитками.

Аня Дехтярчук ходить на гурток бісероплетіння. Розповідає, що на свою ялинку вже зробила різні іграшки звірят та новорічні гірлянди з бісеру. Саме зараз дівчина плете символ наступного року – тигра.

– Для цього потрібні кілька пакетиків чорного та оранжевого бісеру. Всі деталі виплітаю окремо, потім скріплюю. Техніка для плетіння – цеглинка. Спочатку на нитку нанизую один колір, далі інший, щоб вийшли тигрові смужки. Таку прикрасу можна зро-бити за кілька годин.

В гуртку моделювання одягу діти шиють новорічні іграшки, подушечки, подарункові сумки, різдвяні чобітки для подарунків, ялинки, сердечка та зірочки. Зараз модно прикрашати виріб зов-нішніми стібками. Спочатку вирізають викройки, далі зшивають їх і набивають синтепоном. Прикрашають на власний смак.

Люда Коренюк розповідає, що найкраще для іграшок під-ходять велюр та бавовняні тканини. Головне – щоб тканина не дуже м’ялася та була яскравою. Прикрашати можна пайєтками, дощиком, бісером, вишивкою.

– В нашому регіоні раніше ялинкові прикраси робили у вигляді ялинок, сов, лисиць, півників та домовиків. Останні слугували ще й оберегами, – розказує дівчина. – Їх виготовляли найчастіше з мішковини. Щоб змайструвати домовика, слід узяти два шмат-ки звичайної мішковини (10 на 15 сантиметрів). Зшити їх між со-бою та набити синтепоном. Виходить прямокутник, верхній край якого зшиваємо так, щоб отримати ніби зав’язаний мішечок. На цей бік одягаємо капелюшок, пошитий з мішковини. Очі та ніс – із ґудзиків. Борода, волосся та вуса – з паклі.

Подарунки, зроблені власними руками, завжди будуть акту-альними. Скляні та пластмасові іграшки на ялинках маленьких уманчан поступляться місцем м’якими, яскравими та різно-манітними іграшками з екологічно чистих матеріалів – соломи, ниток та тканини.

Дзвенислава КАРПЛЮК

фот

о Д

звен

исла

ва К

АРПЛ

ЮК

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

Діти зосереджено плетуть новорічні іграшки із соломи

А з вигляду й не скажеш, що в основі масок нитки!

1 СІЧНЯ 2010№110

Кутя– 1 склянка пшениці – півсклянки маку – півсклянки волоських горіхів – півсклянки родзинок – 10 шт. кураги – мед (за смаком)

До вареної пшениці додати под-рібнені горіхи, курагу й родзинки. Покласти перетертий із цукром мак. Перемішати і приправити медом. Щоб мед не втратив своїх цілющих властивостей, його слід додавати тоді, коли пшениця трохи охолоне. Пшеницю краще купувати вже поби-ту – швидше приготується.

УзварНа один літр узвару знадобиться:– 125 г сушених фруктів– 75 г цукру– 50 г меду

Узяти сушених груш, яблук, вишень, слив, родзинок. Обдати окропом і залити гарячою водою. Накрити кришкою і поставити на помірний вогонь. Варити 1 – 1,5 години. Після того як узвар охолоне, додати мед і поставити у холодне місце.

Січеники з гороху

– 2 склянки гороху– 4 ст. ложки манної крупи– 2,5 ст. ложки олії– 2 яйця– 3 ст. ложки сухарів– 1 цибулина

Горох замочити на ніч, відварити і протерти через сито. Перемішати із густою манною кашею. Додати підсмажену цибулю, пропустити че-рез м’ясорубку. Заправити сирими яйцями, посолити, поперчити. Ро-бити котлети, обкачувати у сухарях і смажити до золотистого кольору.

Перед подачею на стіл полити теп-лою олією.

Борщ із грибами та чорносливом

– 2 середні червоні буряки– 6-7 середніх картоплин– половина невеликої капустини– 10 штук чорносливу– сушені білі гриби– олія– півсклянки томатної пасти– 1 ч. л. борошна– 1 морквина– 1 цибулина– сіль, перець на смак

Гриби замочити і відварити, перед тим дрібно поламати їх руками. Бу-ряк, моркву нарізати соломкою, ци-булю і капусту дрібно порізати. В буряк додати трохи томатної пасти, олії, склянку бульйону і тушкувати 15 хвилин. Цибулю, моркву і реш-ту томатної пасти змішати, додати борошно і також тушкувати. Гриб-ний бульйон довести до кипіння і покласти картоплю (порізану). Коли картопля звариться, додати капус-ту, коли буде зварене – додати все тушковане. Додати чорнослив, посо-лити, поперчити і варити ще хвилин із десять.

Голубці з пшономНа 1 кг свіжої капусти:– 1 склянка пшона– 2 морквини– 1 цибулина– 1 ст. ложка пшеничного борошна– 2 ст. ложки томату-пюре– 4 ст. ложки олії– 2 горошини гіркого перцю – 1 склянка бульйону

Свіжу капусту обварити у киплячій

воді цілою головкою без качана і ві-докремити листки. У листків зрізати жилки. Пшоно промити, залити во-дою, довести до кипіння і відкинути на сито. Потім заправити його січе-ними, злегка підсмаженими на олії цибулею і морквою, перцем і сіллю. Заправлене пшоно покласти на під-готовлені листки капусти, згорнути трубкою, укласти у сотейник або на лист, полити підливою та тушкува-ти до готовності. При подачі на стіл голубці поливають підливою, в якій вони тушкувались.

Приготування підливи: борошно злегка підсмажити на олії, додати томат, влити бульйон, проварити, процідити і посолити.

Зрази картопляніЗробити з вареної картоплі пюре, до-дати сире яйце, трохи борошна, пе-ремішати. З цієї маси роблять млин-ці розміром з невеличке блюдце. На середину млинця кладуть начинку, краї млинця скріплюють і формують зрази овальної форми. Підготовлені зрази смажать на добре розігрітому жирі.

Для начинки можна взяти тушко-вану капусту, фарш із зеленої цибулі та круто звареного яйця, пасеровані з цибулею гриби, дрібно нарізану ва-рену ковбасу із тертим сиром.

Заливна риба– Луска (що більше, то краще), на

1,5 кг риби брати луску з 3 кг риби. – Вода – 2,5 л – цибуля – 3 шт. – морква – 1 шт. – перець – 5-6 горошин – сіль – петрушка – на смак

Беруть свіжу рибу (короп, судак) і

12страв на СвятвечірТрадиційними стравами на Святвечір є кутя, борщ із грибами та чорносливом, вареники, голубці з пшоном, зрази, заливна риба, січени-ки з гороху, налисники, фаршировані бурячки, шулики з медом, різдвяні зірочки та узвар.

Поради при сп’янінні, переїданні, похміллі

За святковим столом є ризик випити зайве. Щоб не зіпсувати свято собі і навколишнім, варто подумати, як пережити довгу низку свят “у всеозброєнні”.

– Перш ніж сідати за стіл, має сенс випити чашку міцного чаю з м’ятою чи лимоном. Те ж саме зробіть, виходячи через стіл.

– При сп’янінні прийміть у два прийоми 100-200 г бджолиного меду – фруктоза меду нейтралізує дію алкоголю.

– Від невеликого сп’яніння добре допомагає склянка холодної води з 2 краплями нашатирного спирту. При сильному сп’янінні потрібно 5-6 капель.

– Допоможе прийти до тями склянка холодної води з 20 краплями настойки м’яти. Воду краще випити залпом.

Якщо вранці після свята ви почуваєтеся зле, все-таки випивши напередодні зайвого, скористайтеся старими народними засобами від похмілля.

– Усім відомий традиційний та ефективний народний засіб від похмілля – капустяний чи огірковий розсіл.

ДОБРІ ПОРАДИ•

Для поліпшення самопочуття після свят

Ро

зво

ро

т під

готу

ва

ла

Ната

лія

ПО

ЗД

НЯ

КО

ВА

11добрі поради

очищають від луски. Луску проми-вають у холодній воді і варять на малому вогні 30 хвилин. Відціджу-ють і луску викидають, а у відвар кладуть сіль, перець запашний, моркву і цибулю – варити 15 хви-лин, потім кладуть порізану вели-кими шматками рибу і ще варять 7-10 хвилин. Головне – не перева-рити! Розкладають рибу на тарілки, посипають петрушкою, додають відварену моркву і заливають риб-ним бульйоном. Застигає чудово і без желатину. Холодець прозорий і смачний.

ВареникиЯк приготувати цю страву, думає-мо, знає кожна господиня, тому зу-пинятися на цьому не будемо.

Пампушки– 500 г борошна– 40 г дріжджів– 100 г цукру– 0,5 ч. ложки солі– 1 склянка молока– 50 г маргарину– 4 яйця (жовтки)– 1 ст. ложка коньяку– ванільний цукор. Для начинки: мак, розтертий із цукром, або пелюстки троянди, перетерті з цукром, або вишневе варення

Борошно пересіяти, дріжджі розчи-нити у молоці. Маргарин розтерти з цукром, ванільним цукром, цедрою лимона, додавати по одному жовт-ку і розтирати до утворення одно-рідної маси. Розчинені дріжджі вли-ти до маси, додати тепле молоко, коньяк, всипати борошно і замісити пухке тісто. Накрити, щоб підійшло, перемісити. Дати ще раз підійти, тоді частину викласти на посипану борошном дошку, розкачати корж завтовшки 1,5 см, склянкою поз-начити кола до половини коржа, у центр кожного покласти начинку, накрити другою половиною тіс-та і склянкою вирізати пампушки. Викласти їх на дошку, посипану бо-рошном, накрити і поставити в теп-ле місце, щоб підійшли. Смажити у

великій кількості жиру, щоб плава-ли. Виймати на паперові серветки, щоб вони увібрали зайвий жир, по-сипати цукровою пудрою з ваніль-ним цукром.

Налисники– 500 г капусти,– 2 ст. ложки олії– 0,5 чайної ложечки цукру– сіль– перець

Для тіста: – півсклянки молока– півсклянки води – 1 склянка борошна– 2 яйця– сіль

Спочатку приготувати капусту: на-шаткувати, посолити, дати висто-ятися. Розігріти на сковороді жир, розтопити трохи цукру – так, щоб він набув коричневого кольору. Приготувати рідке тісто для млин-ців, покласти в нього тушковану капусту, перемішати і випікати млинці. Якщо тісто буде густе, вли-ти трохи молока. Потім сформува-ти налисники. Покласти начинку на млинці і скласти конвертиками.

Фаршировані бурячки

– буряк – 1 кг – морква – 0,5 кг – олія – 100 г – цибуля ріпчаста – 3-4 шт. – зелений салат – 3-6 листків – оцет яблучний – 1 ч. л. – зелень петрушки, кропу, кінзи – сіль, перець мелений

Промитий буряк ставимо варити-ся. Поки буряк вариться, займемо-ся морквою. Нарізаємо її і пасерує-мо з цибулею.

Тим часом наш буряк уже зва-рився і прохолов. Почистимо його. У буряка знімаємо верхівку, яку ми використаємо як кришку, і вирізає-мо серцевину.

Серцевину буряка пропускаємо через м’ясорубку. Буряковий фарш з’єднуємо з пасерованими овоча-ми. Додаємо нарізану зелень і за-

правляємо яблучним оцтом, сіллю та перцем. Добре все перемішуємо – начинка вже готова.

Тепер наповнюємо нею бурякові кадібці і накриваємо кришкою.

Подавайте фарширований буряк на листках зеленого салату, при-красивши страву кілечками цибулі.

Шулики з медом

– Борошно – 3 склянки– Вода – 1 склянка– Сода – 1/2 ч. л.– Олія – 2/3 склянки– Мак – 1 склянка– Мед – 1 склянка– Кориця, сіль – на смак

Для приготування шуликів – пере-сіяти борошно, додати сіль, соду, влити воду і півсклянки олії. Замі-сити тісто і дати відстоятись. Тим часом мак перетерти від сивого ко-льору до бурого, до появи молочка. Тісто ще раз вимісити, розкачати коржі в палець завтовшки, зробити ромбовидні надрізи та проколоти виделкою. Смажити на сковороді в олії з обох боків. Готові коржі роз-ламати по надрізах, скласти у гли-бокий посуд, полити медом і поси-пати корицею та маком.

Різдвяні зірочки

– 200 г борошна– 140 г маргарину– варений жовток– сода на кінчику ножа– цедра лимона– ванілін– 20 г мелених горіхів– варення

Посічений маргарин змішати з бо-рошном, додати розтертий варений жовток, цедру з лимона, ванілін і вимісити тісто. Розкачати завтовш-ки 3 мм, вирізати зірочки, скропити водою і посипати меленими горіха-ми. Спечені зірочки зліпити по дві варенням.

Замість зірочок можна приготу-вати смачненькі пампушки.

страв на Святвечір

ДОБРІ ПОРАДИ•

Для поліпшення самопочуття після свят– Колись на Русі була також дуже популярною страва, яка вважалася паличкою-виручалочкою при похміллі: варену баранину дрібно нарізали і змішували з натертими солоними огір-ками, заливали огірковим розсолом і від душі посипали перцем.– Як засіб, що нейтралізує шкідливі наслідки алкоголю, багатьом допома-гає борщ із кислої капусти чи гострий харчо.– Обполоскавши стінку широкої чарки соняшниковою олією, покладіть у чарку 1-2 чайні ложки томатного соусу, 1 сирий яєчний жовток, додайте кілька крапель горілки, червоний і чорний перець і трохи лимонного соку. Випити треба одним ковтком.

Небезпечним може виявитися і переїдання за святковим сто-лом. Якщо 31 грудня ви пере-старалися, дегустуючи страви, наступного дня не піддавайтеся спокусі доїсти делікатеси, що залишилися. Вам будуть ко-рисні:

– відварені чи приготовлені на парі овочі;– неміцний бульйон;– трав’яний відвар із квіток ромашки, календули і листків

м’яти;– кисломолочні продукти (краще знежирені, несолодкі).

Якщо переслідують дискомфортні відчуття в шлун-ку, відразу ж після прийому їжі можна випити препа-рат, що містить ферменти (він допоможе впоратися з наслідками обжерливості), наприклад “Креон”, “Фестал”, “Мезим-форте”, “Панкреатин” тощо.

Неприємні відчуття (печія, здуття живота) мають зникнути щонайбільше через 2-3 дні. Якщо цього не сталося, зверніться до гастроентеролога.

Після довгої низки новорічних свят корисно по-вернутися до пісного раціону, який можна допов-нити нежирним відвареним (паровим) м’ясом, ри-бою, яйцями і молочними продуктами. Їжте більше овочів, фруктів і пийте більше рідини (1-1,5 л на день). Чи влаштовуйте собі двічі на тиждень роз-вантажувальні дні.

1 СІЧНЯ 201012 актуально

А як же без політики?

Амурині витівкиТе, що Амура цей Но-вий рік святкує у нашо-му обласному центрі, добрий знак для чер-кащан. Бо яке ж було б свято без свого живого символу? А привезли полосатого звіра цього літа із харківського зві-ринця.

– Нашій Амурі трішки більше року, – розпові-дає директор Чер-каського зоопарку Євгеній Ван. – І вона дуже неординарна іс-тота.

Працівники зоопар-ку помітили, що тиг-риця дуже полюбляє висоту.

– Це визначили ще у Харківському зоопар-ку, – зазначає Євгеній Ван. – У нашій клітці ця звичка теж не зникла – Амура намагалася забратися якомога вище. Її навіть елект-росторож не зупиняв. І так – кілька разів! Тому довелося перевести смугасту красуню у за-критий вольєр.

Але у перші місяці Амуриного перебуван-ня у нашому зоопарку обслуговуючий персо-нал ой як намучився із нею. Чи то переїзд на неї так уплинув, чи нове помешкання їй не сподобалося, але тиг-риця показувала всю свою агресію. Навіть коли персонал прохо-

див повз клітку, ні з того ні з цього могла кинутися із кігтями та ричанням на грати.

– Тому намагалися працювати з нею дуже спокійно: без жодного крику, із розміреною інтонацією. Як тільки підвищуєш голос, звір відразу починав нерву-вати, – пригадує ди-ректор зоопарку.

Така робота дала свої результати – нині Амура стала вже тріш-ки спокійнішою. Але, незважаючи на таку «приязність» підопіч-ної, персонал звіринця все одно ні ногою до Амуриного помешкан-ня.

Своїх і крізь клітку впізнаєПоступово Амура адаптувалася до нових умов життя. Тигриця навіть вивчила персо-нал звіринця.

– Може вже відріз-нити своїх від чужих, – розповідає завіду-вач ветеринарного відділу Черкаського зоопарку Андрій Лад-нов. – До нових людей тварина ставиться з пересторогою.

Можливо, згодом в Амури з’являться свої улюблені доглядачі, але поки що вона ніко-го з колективу не виді-ляє.

– Про це ще рано го-ворити, – каже Євгеній

Ван. – Необхідний час. Можливо, цього вдас-ться досягти до того, поки підготуємо для неї новенький вольєр. У ньому все буде під-лаштоване спеціально під Амуру: висота, два, а то й три ряди елект-росторожів, а ще про-стір із зонами спокою. Таким чином, вона зможе відпочити від відвідувачів зоопарку. Бо інколи люди її прос-то втомлюють. Створю-вати вольєр почнемо із весни, і дуже сподіваю-ся, що вже влітку тиг-риця стане його закон-ною господинею.

У зоопарку сподіва-ються, що до тих пір Амура і своє ім’я вже достеменно знати-ме. Бо нині ще важко з’ясувати, чи розпізнає звір свою кличку.

– Мені здається, що тигриця виокремлює на слух слово «Аму-ра», але зовні цього не показує, – припускає Євгеній Ван.

На десерт теж м’ясоНа Новий рік у лю-дей святкові столи просто ломляться від різнобарв’я смачних

страв – вироби з м’яса, випічка, найрізно-манітніші салати. Втім, символічна винувати-ця цьогорічного свята дуже передбачувана у вподобаннях. На сні-данки, обіди і навіть вечері – їй одно всти-гай подавати м’ясце.

– Найбільше смакує яловичина та конина, – каже Андрій Ладнов. – За день Амура може проковтнути до дев’яти кілограмів м’яса.

Звісно, у Новорічну ніч Амуру не виведуть до головної ялинки міста і в жодному разі не зодягатимуть у святкове вбрання. Бо це вже не розваги, а швидше небезпека. Та все ж таки, щоб від-дати данину Амурі як живому символові, Но-вого року і, звичайно, щоб порадувати чер-кащан, уже в лютому в Черкаському зоопарку влаштують свято.

– Згідно з китай-ським календарем, Новий рік, настає в лютому, тому тоді й святкуватимемо. Поки що не розкриватиму секрети програми, – інтригує Євгеній Ван. – Але одне безперечно – це буде свято Амури.

Наступний рік це не лише символічно час хи-жої тварини, а й період швидкісних політичних гонок – у травні вибори до місцевих рад. Прогно-зують, що вони будуть нелегкими і у боротьбі за перемогу кандидатам потрібно проявити неа-бияку активність. Фаво-ритами гонок, на думку астрологів, будуть ті, хто народився у рік Тигра.

Люди-тигри вже від народжен-ня сміливі, відважні та рішучі.

І якщо на їхньому життєвому шляху трапляються перешко-ди, то це їх не засмучує, а нав-паки, загартовує, додає сили. Жодна проблема не може їх зупинити, вони завжди йдуть напролом. Головна мета – до-битися результату. І якщо вже Тигри собі щось запланували, то зроблять усе, аби втілити свою ідею в життя. Принагідно нагадаємо роки Тигрів: водя-ний Тигр 1902, 1962, дерев-ний Тигр 1914, 1974, вогняний Тигр 1926, 1986, земляний Тигр 1938, 1998, залізний Тигр 1950, 2010.

Цікаво, скільки Тигрів зараз є у депутатських лавах обласної та черкаської міської рад? Згід-но з офіційними сайтами місь-кої та обласної рад, Тигрів-полі-тиків у нас не надто й багато.

Серед депутатів Черкаської обласної ради Тиграми є Ана-толій Бондаренко (1974 р.н.), Станіслав Овчаренко (1962), Олександр Рибченко (1962), Павло Почапський (1950), Ан-дрій Ковальчук (1962). Є Тигри і серед депутатів Черкаської міськради: Віктор Горкун, Ірина Городенко, Михайло Щербінін, Юрій Оробець.

ЦІКАВО ЗНАТИ•

Рік АмуриВинуватиця цього Нового року любить висоту та м’ясце

Рік, що настає, проходитиме під знаком Жовтого металевого тигра. Тому напев-но найбільше радості з цього приводу – у Черкаському зоопарку, адже тут мешкає символ 2010 року на ймення Амура. Хоча й Амура не жовтий металевий тигр, а амурський. Та це справу не міняє.

Мате

ріа

ли

на

сто

рін

ку

під

готу

ва

ла

Ната

лія

ЗА

ЇКА

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

– Не підходьте близько, а то вкушу!

№1 13привітанняВсех сотрудников ООО «СББ»

поздравляем с Новым 2010 Годом! Пусть на льдистый поднос в

Новый год Дед Мороз вам сереб-ряный кубок поставит. До краев

золотого здоровья нальет, на закуску веселье оставит!

Ст. Цветково

Мамочку и любимую дочку Асень-ку поздравляю с Новым годом! И

пусть сбудутся все мечты!

Дорогі мої мама Ліля, бабуся Сталіна, тьотя Люда, дядя Сер-

гій, сестричка Яночка, братик Давид і всі мої вчителі!

З Новим роком вас вітаюЩастя й радості бажаюЩоб сто років ви жили

І були в вас гаразди.Цей вірш я дарую вам:

Новий рік до нас іде,Буде танцювати

І найкраще деревце на свято вбирати.

Причеплю я на ялинкуЛасощі для звірів,

Щоб морозу не боялисьЙ завжди були смілі.

Для зайчиків – моркву,Для білок – горішки.

Для кумедних ведмежаток- Меду хоча б трішки.

Хай смакують і згадують,Що є добрі люди,

Які їжу для звірятокКладуть взимку всюди.

Дід Мороз на конях тежПриїде на свято.

На галявину покличе дітвори багато.

І ніхто хай не посміє ялинку зрубати.

Королеву лісу нашу до хати забрати!

Так стоїть вона у лісі і не замер-зає,

А сніжок мої сліди тихо загортає.Віталій Туренко, учень 6 класу

Леміщанської школи

Мамі Лідії, тату Олександру і брату Євгенію…

присвячується.Будь-ласка, загадай бажання,

І знай, що збудеться воно.Бо новорічне привітання,

Миттєво виповнить його.Ти скажеш, що не віриш в диво?

А я скажу, є чудеса!І стане навкруги все миле,

Бо разом з нами небеса! Забудемо в старому році

Усе гірке і непотрібне,І, ясна річ, на кожнім кроці,Допомагатимемо рідним.Бо нас об’єднує та сила,Що добрих янголів єдна.

Повір, в своїх словах я щира,І в цьому світі не одна.Бо є у мене найрідніші,

Найкращі люди на Землі.Які радіють звуку й тиші,

І кожній радості моїй!Сьогодні я їх привітаю,

І побажаю лиш одне:Живіть у радості аж до раю,

І зло нехай вас омине.Я написала цей вірш спеціально

для вас:Мамо, тату, братику, бо я вас

дуже-дуже люблю.Аня Лисун, с. Москаленки, Чорно-

баївський р-н

Вітаємо весь педагогічний колек-тив Сидорівського НВК та учнів 11, 10, 9, 7 класів з Новим роком

та Різдвом, веселих свят. З повагою, Андрій та Юра

Лисенки

Поздравляю с Новым годом, самого яркого МС нашего города

VitiyLama

Вітаємо з Новим роком онуків – Іру, Сашу і Альоночку, рідних, сусідів, кумів. Здоров’я, щастя,

гараздів всім!Уляна Махтеївна Артеменко,

с. Іркліїв

Шановні жителі села Крачківки!

Щиро вітаю вас з Новим 2010 роком та світлим святом Різдва

Христового!Від щирого серця бажаю вам миру,

добра, успіхів у справах! Нехай добрий янгол-охоронець буде

завжди присутній у вашому домі, оберігає, зігріває своїм теплом та турботою ваші родини. Зичу вам

гармонії в душі, щастя, міцного здоров’я, звершення планів та

задумів.Нехай Новий рік буде щедрим

на ужинок та достаток, радісні події та добрі справи. Щасливого вам Нового року і веселих Різдвя-

них свят!З повагою, Катерина Петрівна

Мірошник, сільський голова с. Крачківка,

Маньківський р-н

Я слышу, слышу Его шаги, Их шум приближается.

Медленно и важно идут его сапоги –

Новое время рождается.Люди ждут Его с верой,

надеждой,Словно лекарство от мук.

Мы много ошибались прежде, Не правда ли, друг?

Позади оставим все боли,Потерю родных.

В жизни нужно менять роли,Перемены лечат больных.Но я верю в свою Украину

И ее не святых людей.Мы душою всегда едины,

Нужно быть лишь немного добрей.

Этот мир не изменится разом,Все зависит от мелких

частиц.Не меняют страну указом –

Страна начинается с лиц.Я слышу, слышу Его шаги.

Не я один – весь народ.Медленно и важно идут

Его сапоги…Приходи же скорей, Новый Год!

Коля Чвалун, м. Черкаси

Анжеліка й Богдан! Скільки вогників яскравих на

ялинці запалає, здійснень ваших мрій цікавих, мама й тато вам

бажають

Гончаренки й Буні! Як сніжинка на долоні тане, так нехай підуть усі печалі. Дід Мороз в казкову ніч

щастя принесе вам повний міх. Ваші діти та онуки

Шановні батьки Анатолій Віталійович та Тетяна Ана-

толіївна Бахури! Дорогий брат Олександр, його дружина Тетяна

і найкращий племінник Руслан!Надзвичайна ніч казкова огортає

місто.День скінчився... В небі видно

зоряне намисто.Хай святкують добрі люди в

будь-якій оселі!Хай для вас Новий рік буде щед-

рим та веселим!Дочка Таня, зять Вова і Любаша

Найкраща мама в світі Любов Задніпряна, прийми сердечні

вітання:З Новим роком вас вітаю,Щастя й радості бажаю.Щоб у січні, наче в квітні,Гріли проліски привітні.Щоб літа ішли не марно

Все в житті складалось гарно!Дочка Анастасія

Дорогих друзів Олену та Дениса Вітаю з Новим роком!

З Новим роком!З новим щастям!

Хай завжди в очах іскрятьсяУсміх, радість і кохання,

Хай здійсняться всі бажання!Тетяна Калашникова

Новорічне свято – це завжди новий, незвіданий крок у май-

бутнє, нові надії та сподівання. Єгоре, прийми від мене найщиріші

побажання:Скільки зірочок на небі, Скільки камінців на дні,

Стільки солодких поцілунків Посилаю я тобі!

Життя таке прекрасне, коли поряд ти!

Твоя Наталія

Шановні батьки Микола Іванович та Юлія Миколаївна

Сідєльнікови,Напередодні Нового року прийня-то загадувати бажання і вірити, що вони обов’язково здійсняться.

Від усієї душі зичу вам велико-го людського щастя, міцного

здоров’я, добра й радості, вірних друзів та близьких людей поруч. Нехай прийдешній рік виправдає

ваші найдобріші надії і прагнення, принесе достаток і добробут

вам. Нехай панують мир, взаємо-розуміння й любов.

Дочка Наталія

Вітаю Олександра Г. Бажаю, щоб твої мрії збувались!Ось лягають слова,

а за ними душа.Крізь слова вона рветься до тебе

Ти звичайно пробач… і зі сміху не плач.

Шлю вірші, бо не можу без тебе.

Тетяна Б.

Дорогие родители Владимир Яко-вич и Елена Алексеевна Калаш-

никовы! Поздравляю вас с Новым годом и Рождеством!

Пусть любовь погорячеет, Пусть характер отвердеет,

От души поется песня, Станет жизнь поинтересней.

Не пускайте в дом беду В Новом, ласковом году!

Дети Оля, Вова, Таня и внучка Люба

Шановна Валентина Миколаївна Баданюк,

Дай Боже вам любові і тепла, Добра в сім’ї і затишку в оселі,

Щоб щастя світла музика текла В різдвяні свята, щедрі і веселі!

Хай здійснює бажання рік новий, З чудовим святом, радості і мрій

Я щиро і сердечно вас вітаю! З повагою В’ячеслав Миколайович

ЧОЦЕНТМАНУМ

С Новым 2010 годом, дорогие черкасщане!

Свет, мир и любовь всем, кто не-сет по Земле Свет Знаний, Свет

Милосердия, Свет Правды и Святости!

Конечно же необычным!Наработка духовного потен-

циала, обмен между человеком и Природой

– задача каждого в Новом году:жить не только для себя, но и для

других;творить добро;

быть чистым в помыслах своих;погасить в себе огонь ненависти, темных мыслей и раздражения;

зажечь огонь Божественной Люб-ви в сердце!

Пусть в Новом Году взойдет над землей Солнце Мира, Добра и

Любви!Татьяна Голинько – президент

Международной благотворитель-ной “Школы Здоровья”,

директор черкасского клуба моржей «Дельфин»

1 СІЧНЯ 201014 черкаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

ЗНАЙ НАШИХ

Черкащани у збірних командах України •

МАСОВИЙ СПОРТ

Спартакіада «Динамо» в розпаліТриває щорічна обласна Спартакіада фіз-культурно-спортивного товариства «Дина-мо». Нагадаємо, що її учасниками є пред-ставники силових структур Черкащини.Черговим видом програми спартакіади були змагання з руко-пашного бою за участю 44-ох спортсменів із 10 колективів. Вони проводилися у шести вагових категоріях. У трьох із них перемож-цями стали спортсмени Черкаської академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. У вазі до 65 кг найсильнішим виявився Олег Степаненко, до 70 кг – Віталій Самусенко, до 75 кг – Кос-тянтин Фліс. У ваговій категорій до 80 кг переміг представник ГУ МВС Украни в Черкаській області Музиченко, до 85 кг – Богдан Кривошея з УСБУ. А у найважчій категорії понад 85 кг пальма першості дісталася Дмитру Гапоненку з податкової міліції.

Командну перемогу у змаганнях із рукопашного бою здобули представники Академії пожежної безпеки. Друга сходинка – у КФК ГУ МВС України в Черкаській області, третя – в управління податкової міліції ДПА Черкащини.

БАСКЕТБОЛ. ЮБЛ

Максимальний результатУ Черкасах відбувся II тур ЮБЛ серед спортсменів 1995 р. н. До нашого міста приїхало п’ять колективів – із Южного, Одеси та Миколаєва. У першому матчі черкащани «вирвали» перемогу в южненського «Хіміка» – 70:62. В силу різних причин, проти «Хіміка-95» у «Черкаських Мавп-95» грало лише троє гравців цієї вікової категорії, решта була 96-го і навіть 97-го року народжен-ня. Протягом усього матчу гості вели в рахунку. На заключну десятихвилинку команди виходили з різницею 6 очок на користь «Хіміка» – 47:41. Однак надалі господарі вразили неабиякою самовіддачею. Колектив Максима Міхельсона переконливо виграв останню чверть (29:15), а з нею і весь поєдинок.

В другому матчі чергового туру Юнацької баскетбольної ліги «Черкаські Мавпи-95» переграли «Миколаїв» – 77:64. Підопічні Максима Міхельсона вели по ходу матчу з різницею в 15 очок, однак у заключній десятихвилинці гості скоротили різницю в рахунку до 3-ох очок, утім, на більше їх не вистачило.

В заключному матчі черкаського турніру підопічні Максима Міхельсона та Олександра Молчанова розбили одеський «СДЮ-ШОР-2» – 94:37. Показовою була друга чверть, в якій черкаські юнаки дали можливість супернику здобути лише 3 очки.

•

•

ФЕХТУВАННЯ

Останні змагання сезонуУ Черкасах відбувся від-критий чемпіонат області з фехтування за участю не лише українських спорт-сменів, а й представників ближнього зарубіжжя. Його учасниками стали понад 100 спортсменів.Крім господарів, були представлені такі міста України, як Київ, Одеса, Миколаїв, Нетішин Хмельницької області. Саме тут культивується шабля – один із трьох видів фехтування. Росія прислала на змагання відразу три команди – з Москви, Московсь-кої області та Саратова. Цікаво, що в Черкасах виступали сини відразу трьох олімпійських чемпіонів із Росії. Один із них – Андрій Ніканов, до речі, виграв турнір молодших юнаків.

Загалом же змагання відбувалися у 4-ох вікових групах – двох серед юнаків і двох серед дівчат. У підсумку у старших юнаків найсильнішим вия-вився Костянтин Воронов із Миколаєва. Змагання старших дівчат виграла москвичка Ксенія Бодрова, а молодших – Марина Рольська з Нетішина. Що стосується господарів чемпіонату, то в їхньому активі дві медалі – обидві здо-були черкаські юнаки. Причому срібло Артема Манька у молодшій віковій групі спеціалісти вважають несподі-ванкою, оскільки хлопець тільки почав виступати на змаганнях такого рівня. А в старшій групі бронзу виборов ще один наш земляк Юрій Нікітін.

У загальному заліку черкаським фехтувальникам удалося перемогти в турнірі молодших юнаків, випередивши збірні Росії та Києва. У старшій групі найкращими були представники Мос-кви. Серед старших дівчат першість вибороли спортсменки Нетішина, а серед молодших перемогли фехтуваль-ниці Одеси.

•

У складах збірних України з футболу різного рівня у 2009 році перебувало вісім вихован-ців черкаського футболу. Серед них: Дмитро Кушніров – чемпіон Європи 2009 року в складі юнацької U-19 збірної команди України, вихованець тальнівського футболу (тренер – М.В.Ємельянов), нині гравець ФК “Динамо-2” (Київ).

Євген Новак – член молодіжної збірної коман-ди України, вихованець драбівського футболу (тренер – М.М.Кубрушко), нині гравець і капітан команди ФК “Динамо-2” (Київ).

Денис Шевчук – член юнацької U-17 збірної команди України, вихованець тальнівського футболу (тренер – М.В.Ємельянов), нині гравець молодіжної команди ФК “Металург” (Донецьк).

Юлія Стець, Марія Стеценко, Олена Городець-ка, Олена Фортуна, Лілія Титаренко – гравці вищолігової жіночої команди України ФК “Ятрань-Уманьферммаш” (Уманський район), члени молодіжної збірної команди України.

ВОЛЕЙБОЛ. ЖІНКИ

«Круг» припинив виступи в Кубку України В Одесі минулих вихідних відбувся один із двох півфінальних турів Кубка України серед жіночих команд. Однак замість чотирьох клубів у ньому зіграли тільки два.

•

Через фінансові проблеми та велику кількість хворих гравців не приїха-ли до Одеси черкаський «Круг» та луганська «Іскра», яка через недо-статню кількість гравців не змогла

навіть дограти матч останнього туру чемпіонату України проти луцької «Во-лині» (тоді травми зазнала Катерина Кальченко, а замінити її було ніким). Тож у півфіналі Кубка України зіграли

одеська «Джінестра» і тернопільська «Галичанка». Вони обидві, незалежно від результату очного протистояння, потрапили до фінальної частини розіграшу.

Дмитро Кушніров

Лілія ТитаренкоОлена Фортуна

Марія СтеценкоЮлія Стець

Євген Новак

№1 15

не хворіємо

історичний об’єктивре

клам

а

Чимало дослідників вважає, що в історії партизанського руху в Україні було більше тра-гічного, ніж героїчного, а над-мірна його героїзація, яка відбу-лася у 60-70-их роках минулого століття, не тільки не сприяла об’єктивному аналізу драматич-них подій на окупованій німцями території, а й породила велику кількість різних міфів. Один із них – про те, що партизани не допускали, щоб унаслідок їхніх дій гинуло ні в чому неповинне мирне населення. З розповідей ще живих очевидців воєнного лихоліття випливало, що не все виглядало так ідеально і ро-мантично: на будь-яку вчинену акцію народних месників оку-панти реагували адекватно, відіграючись здебільшого на мирному населенні. Найгірше чекало і родину автора цих ряд-ків – дідуся Володимира, бабу-сю Євдокію, дочок Оляну (мою майбутню маму), Гапку, Ганну, сина Сергія.

Після вторгнення окупантів у їхній хаті, що знаходилася у центрі села, оселився офіцер тилових військ. Через тиждень уночі до нього постукали якісь люди, виманили в одній білизні надвір і завдали йому більше десятка ножових ран. Офіцер дожив лише до ранку, але пе-ред тим, як померти, попросив жандармів не чіпати родину, яка до того, що з ним трапило-ся, не причетна, а отже, страчу-вати її не слід. Це, як мовиться, замість преамбули.

Сталінська доктрина веден-ня війни «малою кров’ю і на

ворожій території» не передба-чала створення партизанських загонів. Швидке просування гіт-лерівців радянською територією засвідчило хибність цієї кон-цепції. Тому вже 18 липня 1941 року ЦК ВКП/б/ прийняв поста-нову «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ», якою передбачалося створення ши-рокої мережі підпільних органі-зацій і партизанських загонів. Однак ця справа виявилася не такою простою. Потрібно було у стислі терміни закласти ма-теріально-технічну базу, ство-рити конспіративні квартири, налагодити зв’язок, залучити підготовлені кадри (йдеться про фахівців) – радистів, мінерів-підривників, кваліфікованих розвідників, просто бійців-про-фесіоналів. Останніх було чи-мало серед тисяч дезертирів,

які кидали фронт і розбігалися по домівках після приголомш-ливих поразок першого воєнно-го літа та осені. Поставити їх під рушницю також було невідклад-ним завданням організаторів партизанського руху. Зрозумі-ло, все добре виглядало лише на папері. Із 3500 партизансь-ких загонів і диверсійних груп, залишених у перший рік війни на окупованій території, на се-редину 1942 року більш-менш боєздатними були лише 22 за-гони. Куди поділися інші – здо-гадатись неважко: або загинули у нерівному двобої з каральни-ми організаціями, або припини-ли існування внаслідок зради, або добровільно саморозпусти-лися, не маючи ніякої підтримки з-за лінії фронту від своїх.

Загін Феодосія СавченкаНе оминули жорстокі випробу-вання партизанський рух Чер-кащини. Ще задовго до приходу німців у нетрях черкаського і мошенського лісів були закла-дені продовольчі й речові бази для майбутніх партизанських загонів. Але тільки-но загарб-ники наблизилися до Дніпра, як почали коїтися не зовсім зро-зумілі речі. Командири загонів не привели своїх людей в обу-мовлене місце дислокації. Деякі з них, привласнивши призначені для партизан амуніцію і зброю, переправилися на лівий дніп-ровський берег. Разом із втіка-чами «дав тягу» Кагарлицький бойовий загін, який мав роз-

горнути свою діяльність саме у лісах поблизу Черкас. Розбрів-ся у різні боки присланий з-під Києва другий партизанський полк НКВС. Більше того, восе-ни чимало так званих народних месників можна було побачити у навколишніх селах з білими пов’язками на рукавах. Сумна доля чекала згадані вище про-довольчі і речові схованки: їх було повністю розкрадено.

Зрозуміло, після всього, що сталося, на ефективну бороть-бу з ворогом годі було сподіва-тися. Однак знайшлися люди, які зробили висновки з усіх зрад і провалів і організувати зброй-ний спротив окупантам. Ідеться про офіцера-оточенця Феодосія Савченка та очолюваний ним партизанський батальйон, який був зібраний із залишків фор-мувань, які не захотіли розходи-

тись по домівках. Він нарахову-вав 137 погано озброєних, але амбітних бійців, готових до всьо-го. Не маючи під рукою інструк-цій і посібників з питань органі-зації та ведення партизанської війни з ворогом, командир ба-тальйону вирішив здійснити на честь чергової річниці Великої Жовтневої революції рейд по навколишніх селах, аби показа-ти їх мешканцям, що радянська влада жива і вона повернеться. Причому, партизанська коло-на відкрито рухалася від села до села під червоними прапо-рами, у кожному населеному пункті серед білого дня відбува-лися велелюдні мітинги, виго-лошувалися здравиці на честь Комуністичної партії і її вождя товариша Сталіна, що не могло не викликати здивування в оку-паційних властей. Адже після кожного мітингу тільки ледачий не зміг порахувати, скільки у батальйоні людей і чим ці люди озброєні. У відповідь у другій половині листопада розташо-вані навколо Черкас окупанти почали стягувати до Черкас додаткові поліцейські сили. Аби зберегти створений з такими труднощами батальйон, Фео-досій Савченко виніс рішення здійснити багатокілометровий марш-кидок до Холодного Яру і продовжувати там бойові дії. Шлях партизанів проліг через Дубіївку, Хутори, Гуляй-Городок і закінчився поблизу Лубенців, де бійцям довелося стикнути-ся з румунськими і угорськими військами та підрозділами до-поміжної поліції. Бій був корот-ким, але запеклим, батальйон зазнав чималих втрат, у числі загиблих виявився рідний брат комбата. Феодосій Савченко зрозумів, що прорватися у Хо-лодний Яр йому не дадуть. Тож йому нічого не залишалося, як знову повертатися з хлопцями у черкаський ліс, у якому на партизан чекала багатосніжна зима з лютими морозами та завірюхами. Настрій у бійців був кепський, одне втішало, що лісоруби ще з осені заготовили достатньо дров, відтак мож-на було зігрітись, розпалюючи багаття. Партизанські вогні ба-чили у найближчих селах, і не минало і дня, щоб звідти не ви-рушали німці та поліцаї відлов-лювати людей Савченка. Часті облави змушували командира маневрувати. Так тривало до травня 1942 року, поки у 119-му кварталі Руськополянського лісництва відчутно поріділий батальйон не зіткнувся із за-гоном карателів. Німці взяли партизанів у кільце, вирватись із нього вдалося не всім, у ході кровопролитного бою старо-сільські поліцаї, які теж брали участь в операції, застрелили партизанського ватажка Фео-досія Савченка.

До мошногірського лісу діста-лася лише невелика група пар-тизанів. Більшість із них була у тяжких роздумах: чи варто

в обстановці нескінченних об-лав і без будь-якої підтримки залишатися у лісі. Тим паче, на порозі ще однієї зими, яка обіцяла бути не менш суворою, аніж попередня. Відтак було одноголосно схвалено пропо-зицію всім непомітно розійтися по своїх селах і по мірі можли-вості влитися у місцеве під-пілля, щоб помститися ворогам за смерть комбата Савченка. Кілька бійців прийняли сміливе рішення перейти лінію фронту і влитися у діючу армію, ще чет-веро – Григорій Хижняк, Олек-сій Найда, Іван Савченко (ще один брат комбата Савченка) та Олександр Смаглій – узяли курс на важкодоступне Ірдинсь-ке болото, заявивши, що ство-рять там новий партизанський загін. Планам сміливців не су-дилося здійснитись. Якийсь чо-ловік, спокусившись на обіцяну окупантами винагороду (додат-кову земельну ділянку), доніс у поліцію, що на Чайчиному ос-трові отаборилися партизани. Ліквідувати «ворогів німець-кого режиму» було доручено будищанському загону поліції, який до цього вже справлявся з подібного роду завданнями. Месники билися з ненависними ворогами до останнього пат-рона і всі чотири полягли, від-правивши на той світ не одного поліцая.

Різдвяний проривЧимало подібних трагедій, спричинених слабко підготов-леною партизанською війною, відбувалося в інших місцях. Картина змінилася лише у другій половині 1943 року, коли вже усім було зрозуміло, що Німеччину ніщо не врятує від нищівної поразки. З виходом Червоної Армії на береги Дніп-ра партизанські загони почали рости як на дріжджах, зокрема й на Черкащині, де холодно-

ярський загін імені Сталіна на-раховував понад тисячу чоловік. Близько чотирьохсот бійців мав ще один холодноярський загін «Москва». Коли війська друго-го Українського фронту визво-лили Черкаси і зайняли пози-ції на Тясмині, обидва загони об’єдналися в один. Сталося це 6 січня 1944 року, тоді ж у Свят-вечір відбулася найбільша за всю війну трагедія притясминсь-кого краю – прорив лінії фронту десятитисячним натовпом мир-них жителів. Ця подія у військо-вих мемуарах і партизанських спогадах описана дуже скупо. Немає точних даних, скільки народу пішло під тонкий лід невеличкої річки, скільки пото-нуло у болоті, скільки загинуло від снарядів і мін. Старі люди твердять, що з 10 тисяч учас-ників прориву до радянських позицій ледве дісталася поло-вина. Звертає на себе увагу той факт, що німці, освітивши натовп сигнальними ракетами, били по ньому з танків і гармат прямою наводкою, тоді як наші війська ніяк не реагували, хоч могли подавити точки против-ника своїм вогнем. Залишаєть-ся загадкою, чому, дізнавшись, що над загоном П.Дубового на-висла смертельна небезпека, не був зроблений прорив у бік Холодного Яру наших військ? Невже завадив уже згаданий тонкий лід на Тясмині? Свято-татством звучать ось ці рядки із книги «Заграви над Тясмином» Г.Гончара: «Ніч із 6 на 7 січ-ня вічно пам’ятатимуть жителі Чигиринського, Кам’янського, Черкаського і Олександрійсь-кого районів. Мабуть, уперше в історії військового мистецтва і в практиці ведення партизансь-кої війни мирне беззбройне на-селення залучалося до участі у прориві фронту». Дійсно, запам’ятають, але з болем у серці.

Володимир УШАНОВ

ПАРТИЗАНИ•

Героїчне і трагічне поруч

1 СІЧНЯ 201016

Будьте уважні! Наша газета – «Молодь Черкащини» (пере-дплатний індекс 61072), яка виходить з 1960 року, не має ніякого відношення до газети «Нова молодь Черкащини».

наша передплатане закінчується ніколи

Триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2009 рік. Газета на 16 сторінках формат А3 з телепрограмою на 16 сторінках (А3)

Передплату на 2010 рік

можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

Черкаської області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн6 місяців – 39,00 грнВ

АР

ТІС

ТЬ ціни вказані

без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

на диванІСлужбовець зоопарку

стоїть перед роззявленою пащею величезного кроко-дила і заглядає всередину.

– Що з ним? – запитує заці-кавлений відвідувач.

– Поки не знаю. Лікар не показується звідти ось уже півгодини...

Мати приміряє перед дзеркалом шубу.

– Мамо, це тобі тато купив? – запитує синок.

– Ні, синку. Якби я на тата сподівалася, не тільки шуби, а і тебе на світі не було б.

Смертельний номер: факір сідає голою дупою на дошку, втикану найго-стрішими цвяхами.

Глядач:– Скажіть, а вам не боляче?Факір:– Та, взагалі-то, ні. Боляче

тільки попервах. А потім – головне в дірки влучати.

Викладач сексології:– За статистикою, 18% жінок

постійно хочуть сексу, 23% обожнюють оральний секс, 38% регулярно зраджують чоловіків...

Студент із задньої парти:– До біса статистику, нам

потрібні імена, адреси, телефони!

Приходить інспектор у бар і каже бармену:

– Налий мені 100 грамів горілки.

Бармен налив, а інспектор поміряв і каже:

– Тут не 100 грамів, плати штраф 100 гривень.

Потім бар-мен налив удруге, знову менше, потім третій раз.

Інспектор: – Навіщо ти

наливаєш менше, адже по 100 гри-вень пла-тиш?

Бармен: – Що там 100

гривень, го-ловне, руку не збити!

Підпилий – бар-мену:

– Ідіотам знижки є?– Тільки повним і дип-

ломованим.– Тоді ще два по сто в

один посуд!

У ресторані відві-дувач просить показа-ти йому меню.

Офіціант:– Меню не даємо. Якщо

ви хочете читати, йдіть у бібліотеку.

Зоопарк. У клітці сидить здоровий дебелий вовчисько. До клітки, озира-ючись, підходить мужик і пошепки каже вовку: “Товаришу! Не впізнаєш? Я із Там-бова!”

Сваряться чо-ловік із дружиною.

Дружина:– У моєму житті було тільки

двоє справжніх чоловіків!Чоловік із цікавістю:– А другий хто?– Та ти і з першим-то не

знайомий...

Дві подруги:– Ну, і як перший обід щойно

одруженому?– Нормально, завтра вже

випишуть...

– Мужики, зараз Дімон прийде: з ким із нас він першим привітається, той – лох!

– Пацани, усім привіт!

Журналіст міської газети запитує в селянки:

– Скільки молока дає ваша корова?

– 20 літрів на день.– І що ви з моло-

ком робите?– 10 літрів залишає-

мо собі, а решту 15 продаємо...

– Діти, вам було задано до-дому твір на тему “Моя улюблена передача”. Скажи, Вовочко, ти сам писав чи тобі тато допомагав?

– Тато допомагав.– Ну, тоді скажи татові, що передачі можна не тільки одержувати, але ще і дивитися.

Уночі тато Карло наступає на купу тирси і кри-чить:– Буратіно, гаде, знову до горщика не дійшов!

– Мамо, тату, поз-найомтеся. Це... Це буде з нами жити!

Суд. Суддя оголошує вирок чиновнику мерії, що проштрафився:

– Через те, що обвинувачува-ний брав хабарі в умовних одиницях, суд постановляє – покарати умовно.

Приходять звірі до сови, стукають у дупло:

– Ей, сово! Ти який птах – нічний чи денний?

З дупла вилазить скуйовдже-на пом‛ята сова:

– Сьогодні я ніяка...

Дама в нічному клубі зайшла в жіно-чий туалет і з подивом побачила там пісуар. Вийшла і запитує метр-дотеля:– Чому ви тримаєте пісуар у жіночому туа-леті?– А ви хіба не в курсі? У нас постійно виступає Вєрка Сердючка!

– Я вчора бабусі дрова наколов!– Ти що, тимурівець?– Ні, татуювальник!

– Ну що ж, можу вас поздоровити! У вас зародилося нове життя!– Лікарю... але ж я чо-ловік!– Так? Ну, знаєте, глис-там якось байдуже...

– Тату, а чому машини біля поста ДАІ завжди пригальмову-

ють?– Ну, про всяк випадок...

Можливо, даішникам гроші потрібні!

Жінка скар-житься подрузі:– Уявляєш, до мене в автобусі вчора в сумку наркоман заліз!– І що?– Я спочатку не помітила, а потім розкриваю, дивлю-ся – сидить.

Справжній лідер повинен бути завжди позаду... Це

вам пояснить будь-який пастух!

– Чи є у вас щось із психології виховання для дітей від 5 до 12 років?

– Ремінь солдатський, шкіря-ний, у гарному стані.

Чоловік і дружина в магазині вибирають хутря-ну шубу для дружини.

До них підходить продавець і запитує:

– Щось шукаєте?

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. molodchercass@uch.net,molod-108@uch.net (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою , в рубриках «Погляд», «Позиція»

та «Політика» публікуються на правах політичної реклами, а в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 028-01 Зага

льни

й ти

раж

– 1

4 80

0

Чоловік відповідає:– Так, корм для молі.

Дружина чоловікові:– Піду в косметичний мага-

зин.– Навіщо?– Помада скінчилася і туші

немає.– А по-моєму, туша в тебе

нормальна...

У кінозалі під час кіно-сеансу дама шепоче сусіду:

– Чоловіче, заберіть руку з мого коліна.

– І куди покласти?