СВОБОДА СЛОВА У КОЛОНІАЛЬНИЙ ПЕРІОД

ІСТОРІЇ США

ГОВОРЯЧИ ПРО

КОЛОНІАЛЬНИЙ ПЕРІОД В

ІСТОРІЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ

ЖУРНАЛІСТИКИ, ДАНІЕЛ

БУРСТІН ПІДКРЕСЛЮЄ

ОСОБЛИВІСТЬ СТАНОВИЩА

“ГРОМАДСЬКОГО ДРУКАРЯ” В

КОЛОНІЇ І ВВАЖАЄ ЦЕ ЯВИЩЕ

СУТО АМЕРИКАНСЬКИМ

ФЕНОМЕНОМ.

ВІН ЗВЕРТАЄ УВАГУ НА ТУ ОБСТАВИНУ, ЩО

БІЛЬШІСТЬ ПЕРШИХ ГАЗЕТЯРІВ АМЕРИКИ ОКРІМ

ТОГО, ЩО ВОНИ БУЛИ ПРОФЕСІЙНИМИ ДРУКАРЯМИ

ТА МАЛИ ВЛАСНІ ДРУКАРНІ, БУЛИ ПОВ’ЯЗАНІ З

ВИКОНАННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ, І, ПЕРЕДУСІМ,

ЗАЙМАЛИ ПОСАДУ ПОШТМЕЙСТЕРА КОЛОНІЇ, ЩО

ДАВАЛО ЇМ ПЕРЕВАГУ ПІД ЧАС ПОШИРЕННЯ СВОЄЇ

ПРОДУКЦІЇ, А ТАКОЖ КОНТРОЛЬ ЗА

НАДХОДЖЕННЯМ ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ

ІНФОРМАЦІЇ.

ТАКИМ ЧИНОМ, ПРОБЛЕМА СПРАВЖНЬОЇ СВОБОДИ

СЛОВА СТОЯЛА ДОВОЛІ ГОСТРО У БІЛЬШОСТІ КОЛОНІЙ,

І ПОКАЗОВИМ ВИПАДКОМ, ЩО СТАВ ВАЖЛИВИМ

ПРЕЦЕДЕНТОМ У БОРОТЬБІ ЗА ПРАВО СВОБОДИ

ПРЕСИ, СТАВ ВИПАДОК У 1735 Р. З НЬЮ-ЙОРКСЬКИМ

ГАЗЕТЯРЕМ ДЖОНОМ ПІТЕРОМ ЗЕНГЕРОМ.

ВІН ВИДАВАВ ГАЗЕТУ “THE NEW-

YORK WEEKLY JOURNAL” (“НЬЮ-

ЙОРКСЬКИЙ ЩОТИЖНЕВИЙ

ЖУРНАЛ”) І БУВ ПРИТЯГНУТИЙ ДО

СУДУ ЗА ЗВИНУВАЧЕННЯМ У

ДИФАМАЦІЇ. В ОЧАХ

ГРОМАДСЬКОСТІ СПРАВА ЗЕНГЕРА,

ПРОТИ ЯКОГО ВИСТУПИВ

ЗАЧЕПЛЕНИЙ ЙОГО ПУБЛІКАЦІЯМИ

ГУБЕРНАТОР КОЛОНІЇ ВІЛЬЯМ

КОСБІ, СТАЛА БОРОТЬБОЮ ЗА

СВОБОДУ КРИТИКИ НА СТОРІНКАХ

ПРЕСИ.

ЗАХИЩАВ ПІТЕРА ЗЕНГЕРА ВИДАТНИЙ

АМЕРИКАНСЬКИЙ АДВОКАТ ЦЬОГО ЧАСУ ЕНДРЮ

ГАМІЛЬТОН.

ВІН ВИГОЛОСИВ БЛИСКУЧУ ПРОМОВУ НА

ЗАХИСТ ПРАВА НА СВОБОДУ ДУМОК, І СУД

ПРИСЯЖНИХ ВИНІС ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ

ВИРОК. В ЯКОСТІ СВОЄРІДНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ

ЗЕНГЕР БУВ ПРИЗНАЧЕНИЙ МОНОПОЛЬНИМ

“ГРОМАДСЬКИМ ДРУКАРЕМ” У 1737 Р. І

ПРОДОВЖИВ ВИДАВАТИ СВОЮ ГАЗЕТУ ДО

САМОЇ СМЕРТІ.

У 1760-ТІ РОКИ ВІДБУЛИСЯ ПЕВНІ ЗМІНИ В

АМЕРИКАНСЬКІЙ ПРЕСІ. ПО-ПЕРШЕ, ДО ЦЬОГО

ЧАСУ НЬЮ-ЙОРК НАБЛИЗИВСЯ ДО БОСТОНА ТА

ФІЛАДЕЛЬФІЇ В ЯКОСТІ ЦЕНТРУ ВИРОБНИЦТВА

ДРУКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ, ПО-ДРУГЕ,

ЗБІЛЬШИЛАСЯ ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ГАЗЕТ, ЩО

ВИДАВАЛИСЬ У КОЛОНІЯХ (ТАК, ДО 1765 РОКУ В

КОЛОНІЯХ ВИДАВАЛОСЬ УЖЕ 43 ГАЗЕТИ), ПО-

ТРЕТЄ, ПОСИЛИЛАСЯ ПОЛІТИЗАЦІЯ ПРЕСИ.

ПРИВОДОМ ДО ПОВСЮДНОЇ ПОЛІТИЗАЦІЇ ТА

РАДИКАЛІЗАЦІЇ КОЛОНІАЛЬНОЇ ПЕРІОДИКИ ПОСЛУЖИВ

ПРИЙНЯТИЙ У 1765 Р. БРИТАНСЬКИМ ПАРЛАМЕНТОМ

ЗАКОН ПРО ГЕРБОВИЙ ЗБІР, ЗГІДНО З ЯКИМ

ПОДАТКАМИ ОПОДАТКОВУВАЛИСЬ УСІ ДРУКОВАНІ ТА

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ, А ТАКОЖ ЮРИДИЧНІ

ДОКУМЕНТИ. АМЕРИКАНСЬКА ПРЕСА ВІДРЕАГУВАЛА

ЦІЛИС КАСКАДОМ АНТИБРИТАНСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ, В

ЯКИХ ЗНАЧНЕ МІСЦЕ ЗАЙМАЛИ ПАМФЛЕТИ –

НАЙБІЛЬШ ВДАЛА У ПЕРЕДРЕВОЛЮЦІЙНІЙ СИТУАЦІЇ

ЖУРНАЛІСТСЬКА ФОРМА ВИСЛОВЛЕННЯ ДУМОК.

ІЗ 1763 ПО 1783 РР. ДВІСТІ АМЕРИКАНСЬКИХ

ДРУКАРІВ ВИПУСТИЛИ БЛИЗЬКО 9 ТИС. ДРУКОВАНИХ

ВИДАНЬ – КНИГ, ГАЗЕТ І ПЛАКАТІВ; З НИХ

ПРИНАЙМНІ 2 ТИС. БУЛИ ПОЛІТИЧНИМИ

ПАМФЛЕТАМИ.

ЦЕ ЧАС РОЗКВІТУ ТАЛАНТУ ТАКИХ

ВИДАТНИХ ПУБЛІЦИСТІВ І ЖУРНАЛІСТІВ

ПЕРІОДУ РЕВОЛЮЦІЇ, ЯК БЕНДЖАМІН

ФРАНКЛІН, ДЖЕЙМС ОТІС, ДЖОН

ДІКІНСОН, ТОМАС ПЕЙН, ТОМАС

ДЖЕФФЕРСОН, ОЛЕКСАНДР ГАМІЛЬТОН,

ДЖОН АДАМС, СЕМЮЕЛ АДАМС, ДЕНІЕЛ

ДЮЛАНІ, СЕМЮЕЛ СІБЕРІ.

АВТОРИ ПАМФЛЕТІВ ВИСУНУЛИ ІДЕЮ “ПРИРОДНИХ

ПРАВ” ТА АПЕЛЮВАЛИ ДО АВТОРИТЕТУ ДЖОНА

ЛОККА ТА ДЖЕЙМСА ГАРРІНГТОНА. ТАК,

БОСТОНСЬКИЙ АДВОКАТ ДЖЕЙМС ОТІС 20 СЕРПНЯ

1764 Р. У “THE BOSTON GAZETTE” ОПУБЛІКУВАВ

ПАМФЛЕТ “ЗАСВІДЧЕНІ ТА ДОВЕДЕНІ ПРАВА

БРИТАНСЬКИХ КОЛОНІЙ”.

ВІН ВИБОРЮВАВ ІНТЕРЕСИ КОЛОНІЙ:

“ФОРМУЛЮЮЧИ ІДЕЮ ПРИРОДНИХ ПРАВ

(NATURAL RIGHTS) КОЛОНІСТІВ, Я ВВАЖАЮ

ДОВЕДЕНИМ ТОЙ ФАКТ, ЩО ВОНИ Є ЛЮДЬМИ,

СПІЛЬНИМИ ДІТЬМИ ТОГО Ж ТВОРЦЯ, ЩО І ЇХНІ

БРАТИ З ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. ПРИРОДА НАДІЛИЛА

УСІХ РІВНІСТЮ ТА ДОСКОНАЛОЮ СВОБОДОЮ,

ЩОБ ДІЯТИ В МЕЖАХ ЗАКОНУ, ВИЗНАЧЕНОГО

ПРИРОДОЮ ТА РОЗУМОМ, І НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД

ВОЛІ, НАСТРОЮ, ПРИСТРАСТІ ЧИ ПРИМХИ БУДЬ-

ЯКИХ ІНШИХ ЛЮДЕЙ”.

БУРХЛИВІ ПРОТЕСТИ ПРОТИ ЗАКОНУ

ПРО ГЕРБОВИЙ ЗБІР ПРИВЕЛИ ДО ЙОГО

СКАСУВАННЯ В 1766 Р., АЛЕ ЧЕРЕЗ РІК

БРИТАНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ПРИЙНЯВ ЗА

ПРОПОЗИЦІЄЮ МІНІСТРА ФІНАНСІВ

ЧАРЛЬЗА ТАУНШЕНДА ПАКЕТ

ДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ЗАКОНІВ.

У НИХ ПЕРЕДБАЧАЛОСЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ

НОВОГО МИТА НА РЯД ТОВАРІВ, ЩО

ЗАВОЗИЛИСЯ В КОЛОНІЇ. ЧАЙ, СКЛО, ПАПІР,

ФАРБИ ПОТРАПИЛИ ДО СПИСКУ ТОВАРІВ, ЩО

ОПОДАТКОВУВАЛИСЯ МИТОМ.

ОСКІЛЬКИ АМЕРИКАНСЬКІ ДРУКАРНІ ЗНАЧНОЮ МІРОЮ

ЗАЛЕЖАЛИ ВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПОСТАВОК ПАПЕРУ, ТО Й

ЗАКОН ПРО ГЕРБОВИЙ ЗБІР ТА АКТИ ТАУНШЕНДА, ЯКІ

ПРИЗВОДИЛИ ДО ПАПЕРОВОГО ДЕФІЦИТУ,

СПРОВОКУВАЛИ ЯКНАЙСИЛЬНІШЕ ОБУРЕННЯ

АМЕРИКАНСЬКОЇ ПРЕСИ.

НАПРИКІНЦІ 1767 Р. У

ГАЗЕТІ “THE PENNSYLVANIA

CHRONICLE”

(“ПЕНСІЛЬВАНСЬКА

ХРОНІКА”) ПОЧАЛИ

ПУБЛІКУВАТИСЯ “ЛИСТИ

ПЕНСІЛЬВАНСЬКОГО

ФЕРМЕРА МЕШКАНЦЯМ

БРИТАНСЬКИХ КОЛОНІЙ”,

СПРЯМОВАНІ ПРОТИ АКТІВ

ТАУНШЕНДА.

ЦІ ПОДАЧІ ОТРИМАЛИ НАДЗВИЧАЙНО

ШИРОКОГО РЕЗОНАНСУ ЯК У САМИХ

КОЛОНІЯХ, ТАК І В АНГЛІЇ. “ЛИСТИ”

ВИРІЗНЯЛИСЯ ВИСОКИМИ ЛІТЕРАТУРНИМИ

ДОСТОЇНСТВАМИ І ЯВЛЯЛИ СОБОЮ

ПУБЛІЦИСТИЧНІ РОЗДУМИ НЕ ЛИШЕ ПРО

НАСУЩНІ ПРОБЛЕМИ АМЕРИКАНЦІВ, А Й

ПРО МАЙБУТНЄ НАЦІЇ.

“ЛИСТИ ПЕНСІЛЬВАНСЬКОГО ФЕРМЕРА”

ВИХОДИЛИ В ПЕРІОД З 1767 Р. ПО 1768

РР., БУЛИ ПЕРЕДРУКОВАНІ БІЛЬШІСТЮ

АМЕРИКАНСЬКИХ ГАЗЕТ, 8 РАЗІВ

ВИХОДИЛИ ОКРЕМИМИ ВИДАННЯМИ І

НАВІТЬ БУЛИ ПЕРЕКЛАДЕНІ У ФРАНЦІЇ.

ЇХНІМ АВТОРОМ БУВ

ЮРИСТ І ПОЛІТИЧНИЙ

ДІЯЧ ДЖОН

ДІКІНСОН, ЯКОМУ

ВДАЛОСЯ НА ПЕВНИЙ

ПЕРІОД ЧАСУ СТАТИ

“ВОЛОДАРЕМ ДУМОК”

КОЛОНІСТІВ.

ВДУМЛИВИЙ, ВРІВНОВАЖЕНИЙ І

СТРИМАНО-ПРИСТРАСНИЙ ТОН ЙОГО

“ЛИСТІВ”, ВДАЛО ОБРАНА

ЖУРНАЛІСТСЬКА МАСКА ЛЮДИНИ З

НАРОДУ –“ПЕНСІЛЬВАНСЬКОГО

ФЕРМЕРА”, ЗАЛІЗНА ЛОГІКА ЧІТКО

ВИБУДОВАНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ

ПРИВЕРНУЛИ УВАГУ ШИРОКОЇ ЧИТАЦЬКОЇ

АУДИТОРІЇ.

РОЗМІРКОВУЮЧИ НАД

ПРОБЛЕМОЮ СВОБОДИ Й

ПОРЯДКУ, ГЛИБОКО

ПЕРЕКОНАНИЙ У ТОМУ, ЩО

“СПРАВА СВОБОДИ – НАДТО

БЛАГОРОДНА СПРАВА, ЩОБ

ПЛЯМУВАТИ ЇЇ ВИГУКАМИ ТА

АНАРХІЄЮ”, ДЖОН ДІКІНСОН

АПЕЛЮВАВ ДО ЗДОРОВОГО

ГЛУЗДУ, ВИМАГАЮЧИ

ВИРІВНЮВАННЯ КОЛОНІЙ У

ПРАВАХ З МЕТРОПОЛІЄЮ ТА

КОНТРОЛЮ НАД УРЯДОМ.

АНГЛІЙСЬКИЙ УРЯД БУВ ЗМУШЕНИЙ

СКАСУВАТИ АКТИ ТАУНШЕНДА В 1771 Р.,

АЛЕ ЦЕЙ ЗАХІД ЯВНО ЗАПІЗНИВСЯ. У

1768 Р. ЗА ІНІЦІАТИВОЮ С. АДАМСА ТА

ДЖ. ОТІСА БУЛО РОЗПОЧАТО КАМПАНІЮ

БОЙКОТУ АНГЛІЙСЬКИХ ТОВАРІВ,

АКТИВНО ПІДТРИМАНУ АМЕРИКАНСЬКИМИ

ГАЗЕТАМИ ТА ЖУРНАЛАМИ.

НА СТОРІНКАХ ПРЕСИ З’ЯВЛЯЛИСЯ ГАСЛА

ТАКОГО ЗМІСТУ: “НЕ ПОТРІБНО ЮРБИ, НЕ

ПОТРІБНО БУНТІВ, НЕ ЧІПАЙТЕ ВАШИХ

НАЙНЕНАВИСНІШИХ ВОРОГІВ ТА ЇХНЬОЇ

ВЛАСНОСТІ. БЕРЕЖІТЬ ГРОШІ, І ВИ

ЗБЕРЕЖЕТЕ СВОЮ СВОЮ КРАЇНУ”.

У ГРОМАДСЬКІЙ СВІДОМОСТІ УЖЕ

СФОРМУВАЛАСЯ ІДЕЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА

ВЛАСНОГО ШЛЯХУ РОЗВИТКУ АМЕРИКИ. ПРЕСА

АКТИВНО СТВОРЮВАЛА З МЕТРОПОЛІЇ “ОБРАЗ

ВОРОГА”. БРИТАНСЬКІ ОФІЦІЙНІ ПРЕДСТАВНИКИ

ТА ЇХНІ ПРИБІЧНИКИ ІМЕНУВАЛИСЬ НА

ШПАЛЬТАХ АМЕРИКАНСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ НЕ

ІНАКШЕ ЯК “ЖАЛЮГІДНИМИ НАЙМИТАМИ ТА

ОГИДЛИВИМИ ЗРАДНИКАМИ”, А БРИТАНСЬКИЙ

КОРОЛЬ ГЕОРГ ІІІ – МОНСТРОМ У ЛЮДСЬКОМУ

ОБЛИЧЧІ”.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!