Виконала студентка 4 курсу,

спеціальності 6504, 1 групи

заочної форми навчання

Руденко Анна

Трудове право — провідна галузь українського права, яка є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випливають з трудових або тісно пов'язані з ними і встановлюють права й обов'язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність у разі їх порушення.

Складовими елементами такого визначення є

1)галузь українського права;

2)система правових норм;

3)сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями;

4)інші відносини, що випливають із трудових або тісно пов'язані з ними;

5)встановлення трудових прав і відповідальності в разі їх порушення.

Поняття трудового права як галузі права.

Предмет трудового права

- відносини найманої праці

- відносини, які тісно пов`язані з ними

Відносини, які не реглює трудове право

Будь яка галузь права характеризується

двома ознаками

1)предмет правового регулювання (тобто ті

суспільні відносини, які регулює дана

галузь)

2)метод правового регулювання (яким

чином регулює галузь ці відносини)

Джерела трудового права

1) Відносини соціального партнерства

(колективно-трудові)

2) Відносини працевлашування

3) трудо-процесульні відносини

4) Відносини нагляду та контролю за

дотриманням законодавства про працю

5) Відносини навчання та перекваліфікації

1) суб’єкти – колективні органи (об єднання профспілок та роботодавців) та роботодавці або їх представники.

2) Значення – встановлення умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства

3) Підстава виникнення – не трудовий, а колективний договір та угоди. Вони містять правові норми, які визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо.

4) Можуть бути загальними так і локальними

Особливість – як правило здебільшого існують водночас із власне трудовими правовідносинами, не зупиняючи і не перериваючи останніх.

Ще однією особливістю правовідносин навчання і перекваліфікації на виробництві є те, що їх суб'єктний склад такий же, як і у власне трудових правовідносин. При направленні працівника на навчання до іншої організації з'являється новий їх учасник — адміністрація навчального закладу. Але і тут виникає специфіка, оскільки навчання працівника відбувається після укладення договору про проведення навчання між роботодавцем, у якого працює працівник, та адміністрацією навчального закладу, де він навчатиметься. Тому на час навчання відбувається нібито передача роботодавцем частини повноважень адміністрації навчального закладу, де працівник навчатиметься.

Це комплекс із трьох взаємопов'язаних, але відносно самостійних правовідносин:

а) між органом працевлаштування і громадянином, який звернувся із заявою про влаштування на роботу;

б) між органом працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів;

в) між громадянином і організацією, до якої його направлено на роботу органом працевлаштування1.

Передують виникненню відносин найманої праці.

мають чітко виражений публічно-правовий характер.

Вони постають у результаті виконання уповноваженими державними і профспілковими органами спеціальних функцій з нагляду і контролю за охороною праці на підприємствах, в установах, організаціях та дотриманням трудового законодавства. Наявність зазначених правовідносин у структурі трудових є відповідною гарантією існування всіх інших правовідносин і передусім власне трудових правовідносин.

. Іноді їх називають процесуально-трудовими, хоча більш прийнятною є назва процедурно-трудові правовідносини.

Тому у даному випадку можна говорити про процедурно-трудові правовідносини, тобто такі, які виникають під час розгляду трудового спору комісією по трудових спорах.

1) відносини, які виникають в кооперативі

2) службово-трудові відносини

3) відносини військовослужбовців ЗСУ,

Прикордонних військ, СБУ інших військових

формувань, ОВС тощо.

4) відносини осіб, які проходять

альтернативну та військову службу

5) відносини, які виникають у результаті

відбуття проходження покарання.

метод трудового права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин на основі координації дій суб'єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юридичних санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов'язків.

1) метод децентралізованого, автономного регулювання, який ґрунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин громадянського суспільства, у яких суб'єкти задовольняють найперше свої приватні інтереси, тобто у сфері галузей приватноправового характеру;

2) метод централізованого, імперативного регулювання, що ґрунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях (конституційному, адміністративному, кримінальному праві).