Проектна робота « Максим Кривоніс»

Ті, що творили Україну!

Максим Кривоніс - ватажок козацько-селянських загонів, котрий очолював практично незалежну від

гетьмана Богдана Хмельницького армію, що в генеральних битвах навіть стояла окремим

табором.

Як і про будь-якого справді народного героя, про

Максима Кривоноса ( помер у листопаді 1648 р.)

існує чимало легенд, складено кілька пісень, тексти

яких дійшли до наших днів. При цьому цікаво

відзначити, що легенди про нього розпочина ються

з версій щодо походження. Річ у тім, що ще за

життя М. Кривоноса поширилась чутка, нібито

він не українець, та й узагалі не слов'янин, а...

шотландський лицар, який, шукаючи слави,

опинився спочатку в Польщі, а відтак і на Січі.

Версія про шотландське походження Криво-

носа виникла з того, що невдовзі перед повс-

танням під проводом Хмельницького він,

разом з іншими козаками, воював у Франції,

зокрема, під Дюнкерком, а, повертаючись

звідти в Україну морським шляхом, якимось

дивом потрапив спочатку до Шотландії, а

вже звідти, через усю Європу...

Під час Тридцятилітньої війни французькі війська десять років не могли оволодіти Дюнкерком, який зайняли іспанці. Не мож- на було вибити їх і з допомогою блокування з Англією та Нідерландами. Гинули тисячі людей, а фортеця залишалась в руках ворога

Істо

ричн

а д

овід

ка

Тому кардинал Франції Джуліо Мазаріні вирішив зве- рнутися через своїх послів та офіцерів до Польщі з проханням надіслати полк найманців. Французький інженер та офіцер Боплан, будучи у Варшаві, в 1644 році запропонував французькому послу в Речі Поспо- литій генерал-лейтенанту графу де Брежі найняти запорожців, щоб ті повоювали проти іспанців. А той переконав главу уряду Франції кардинала Маза- ріні, запевнивши його, що козаки «дуже відважні вої- ни, непогані наїзники, досконалі піхотинці і особливо вони здібні до захисту фортець». У вересні 1645 року запорожці виступили в похід, їх було переправ лено морем з Гданська (Польща) в Кале (Франція). Козаки на чолі з отаманом Іваном Сірком відразу взяли участь у війні Франції проти Іспанії за Фландрію.

Істо

ричн

а до

відк

а

Правителі Франції та Польщі часів 30-літньої війни Франції

Джуліо Мазаріні-кардинал Франції (1642-1661рр)

Владислав IV Ваза – король Польщі (1632-1648роки)

Схема укріплень Дюнкерка. І.Сірко, кошовий отаман.

Істо

ричн

а до

відк

а

Козаки під Дюнкерком

Взяття Дюнкерка запорозькими козаками

Поміж лідерів черні найяскравішою постаттю був, без сумніву, Максим Кривоніс – козак непересічних військових здібностей, запалений фанатичною ненавистю "до панів", безжалісний і жорстокий навіть з погляду тих, далеких від новітнього уявлення про людяність часів.

Максим Кривоніс — виходець з простого народу. Народився він на Подніпров'ї, в містечку Вільшані. Батько його був ремісник-кушнір. Час народження Максима Кривоноса невідомий. Знаємо тільки, що у визвольну війну вступив він уже немолодою, досвідченою, добре знайомою з військовою справою людиною. Цей досвід Кривоніс набув у боротьбі проти турецько-татарських нападників.

У складі козацьких загонів ходив він у далекі морські й сухопутні походи, ра- зом з донцями відбивав наскоки татар- ських орд на міста і села України та Росії,визволяв бранців, що мучилися у тяжкій неволі в Криму і Туреччині. Є відомості, що під час козацьких походів Максим Кривоніс сягав аж до берегів Атлантичного океану. За цей час він пройшов добру бойову школу.

З перших днів національно-визвольної бороть-

би Кривоніс поруч із Хмельницьким . Він був у

складі делегації майбутнього гетьмана під час

його візиту 1647 року до Бахчисарая, коли Ти-

міш Хмельницький (син Богдана) залишився

заручником хана. Без сумніву, саме Кривоніс

був одним із провідних фундаторів Визвольної

армії, завдяки його талантові ця армія здобула

чимало блискучих перемог.

Найближче оточення Б.Хмельницького

Іван Богун Данило Нечай

Максим КривонісІван Виговський

Богдан Хмельницький

Полководницький хист М. Кривоноса заявив про себе у першій же великій битві - під Жовтими Водами. Вже тоді він виступав у ролі першого полковника, тобто заступника гетьмана. Під його орудою формувався та - бір повстанців, він керував облогою польсь- кого укріплення, йому підлягала вся козацька артилерія. Дії свого корпусу, та й усієї пов- станської армії, він розплановував за всіма правилами військової науки.

М.Кривоніс в бою під Жовтими водами

4 травня 1648 року полковник Кривоніс повів своїх козаків на штурм табору С. Потоцького (сина коронного гетьмана Польщі).Він і його козаки билися в перших лавах і першими вдер- лися до укріплення поляків. Щоправда, С. По- тоцькому все ж таки вдалося стримати повс- танців і, хоч із великими втратами, але висто яти. Однак польські генерали вже зрозуміли, що на тривалий опір повстанцям вони неспро- можні.

Станіслав Потоцький

Польський воєначальник, державний діяч Речі Пос- политої, шляхтич, воєвода брацлавський (1631 р.),  подільський(1636 р.), київ ський (1653 р.), гетьман коронний польний, вели- кий коронний гетьман, засновник міста  Станіс-

лава (тепер Івано-Франківськ). Брав участь у 46 битвах.

Щойно козакам стало ясно, що поляки відсту -

патимуть, - Кривоніс повів свій загін в урочи -

ще Княжі Байраки і цілу ніч готував для воро-

га вовчі ями, завали та засідки. Це все козаки

поробили так майстерно, що коли поляки по-

мітили пастку, то обминути її не могли: не

було куди. Воїнам Кривоноса та інших полков-

ників лишалося хіба що добивати їх по боло-

тах, чагарях та глибоких яругах.

Під керівництвом М.Кривоноса козацьку артилерію було поставлено на лафети - неабияка дивина для козаків і

поляків, що досі перевозили гармати возами. Артилерія стала маневренішою.

Битва під Корсунем(15-16 (25-26) травня 1648 року)

У битві під Корсунем полковник Кривоніс вдало вико-

ристав досвід Жовтих Вод. Привівши свій підсилений

артилерією Черкаський полк до урочища Горохова

Діброва, він знову влаштував неперевершену за своєю

хитромудрістю та військовою технікою пастку для

війська, тепер уже самого коронного гетьмана Ми -

коли Потоцького. По суті, це й вирішило долю всієї

битви. М. Кривоніс особисто взяв у полон М. Потоць

кого, польного гетьмана М. Калиновського та бага-

тьох інших офіцерів.

Полководці Речі Посполитої

Миколай Потоцький – «ведмежа лапа»

Польний гетьман Калиновський в битві

під Берестечком

Польська армія потрапила в організовану засідку, в

яку її привів розвідник Тимофій Зарудний. Козаки та

татари винищували польське військо, яке через

рельєф місцевості не змогло розгорнутися в бойовий

порядок. За чотири години польська армія була вини-

щена, а в ході бою Богдан Хмельницький найбільше

переживав, що через те, що поляки не можуть підій-

ти для рукопашного бою, його козаки використають

занадто багато пороху.

Богдан Хмельницький, керівник національно-визвольної боротьби 1648-1654рр

З ім’ям Тимофія Зарудного теж пов’язана загадка.

Точно відомо, що йому не вдалося врятуватися. Са -

ме його називають прототипом російського героя

легенд Івана Сусаніна. Проте якщо персона Сусаніна

не має підтвердження документального, то Тимо -

фій Зарудний справді існував, справді заманив воро -

же військо в болото, і це справді було польське війсь-

ко. Дехто з дослідників вважає, що саме з перебріхів

історії про козака Зарудного, ті хто придумував

історію Російської держави і вигадали Івана

Сусаніна.

Цікаво, що майже кожну битву, кожен штурм

М. Кривоніс розпочинав після ретельної підготовки, і

завжди мав у запасі якусь вигадку чи військову хит-

рість. Наприклад, міцно укріплений Немирів (що на

Вінниччині) він міг би здобути й звичайним штурмом,

однак при цьому довелося б зазнати великих втрат.

Щоб уникнути цього, Кривоніс послав туди своїх

розвідників, перебраних у польські мундири. з листом

нібито від самого Я. Вишневецького.

Поки там з'ясовували, що до чого, Кривоніс переодяг-

нув у польські мундири солідний загін. і він - як нібито

допомога Вишневецького місцевому гарнізонові – уро-

чистим маршем, із барабанним боєм, пройшов через фо

ртечну браму до міста. А командував цим парадом

"п'яти сотень бравих польських вояків" син Кривоноса -

Максимко Кривоносенко, що теж показав себе згодом

талановитим воєначальником. Командував так, що

завів в оману і польських офіцерів, і коменданта міста,

і його оборонців. Повстанці стали господарями

Немирова, майже не зазнавши серйозних втрат.

Не встигла вщухнути гучна слава цієї перемоги, як військо

Кривоноса вже підійшло до іншого значного подільського

міста - Тульчина, Маючи в своєму обозі кілька трофейних

гармат, полковник спочатку влаштував полякам пристойний

"артилерійський концерт", а потім наказав підривникам

поробити вночі підкопи. Вранці поляки побачили під стінами

козацьких вершників і почали глузливо перепитувати один

одного - так, щоб чули й козаки: "Невже Кривоніс надумав

посікти мури фортеці шаблями ?!" Та довго дивуватися їм

не довелося: пролунало кілька могутніх вибухів, і козаки, що

гарцювали поблизу фортеці, начебто дражнячи гарнізон та

виманюючи його за мур, кинулися в проломи...

З червня 1648 р. на Поділлі очолив повсталі козацькі

та селянські загони, з яких сформував цілу армію. За

свідченнями тогочасних джерел, «якийсь поганець

Кривоніс, збунтувавши всю чернь», здобув міста Ла-

дижин, Бершадь, Тульчин, Вінницю та ін. В цей час

він титулував себе «полковник його королівської ми-

лості війська Запорозького»», без зазначення свого

територіального полкового округу, бо сам мав під

своєю владою полковників. Також, в 1648 році він був

наказним гетьманом над чотирма полками: лисян

ським, корсунським, білоцерківським та уманським.

Наприкінці червня, у розпалі повстанського руху, на

Поділлі з'явився з власним полком князь Єремія Виш -

невецький, який відступав від задніпровських повста

нців із своїх Лубенських володінь до родових волин-

ських маєтків. Вишневецький розпочав каральні дії

 проти повсталого населення Поділля та козаків. 

12 липня 1648 року козацько-селянське військо під керівництвом Кривоноса штурмом взяло Полонне -   один з найбільш укріплених замків тогочасної Украї- ни. В Полонській фортеці козаки захопили 80 гармат.

Відомий державний діяч Речі Посполитої та Русі-України. Політик та воєначальник. Ідеолог української колонізації лівого берега Дніпра.

Князь ІєреміяВишневецький

1612 – 1651 р

 16 липня -18 липня під Константиновом тривали бої  між повс

танцями (яких рахували на 50 тисяч), на чолі з Кривоносом, та

польськими військами — полками Осінського, Корицького, Су -

ходольського, Тишкевича та Вишневецького, під головним ко-

мандуванням останнього. Поляків було близько 10 тисяч, але

то було регулярне, відбірне військо. Повстанці зазнали великих

втрат, але поле битви лишилося за ними. Поляки відступили

до Збаража, а Кривоніс з військом рушив від Константинова

на південь і проминувши Межибож,  25 липня взяв приступом

Бар — місто,яке було укріплене не гірше за Полонне, і до того

ж займало важливе стратегічне положення. У Барі повстанці

також захопили велику кількість зброї та військових припасів.

Фортеця Бар мала славу чи не наймогутнішої на

Поділлі. З одного боку її прикривала річка, з усіх інших

– глибокі, наповнені водою рови. А самі мури здава-

лися просто нездоланними. І що ж зробив Кривоніс?

Цього разу він закликав до помочі досвід полководців

старожитності: на- казав по навколишніх селах

спорудити кілька пересувних веж, "гуляй-городків",

та нав'язати з десяток плотів. Посадивши на плоти

десант, звелів позакидати рови соломою й сіном і

підпалити. Полум'я було небагато, бо ж таки - на

воді. Зате димом закуріло мало не до неба.

Під прикриттям димової завіси "гуляй-городки" руши

ли під стіни, причому до місць, що здавалися полякам

найнадійнішими і найнедосяжнішими, і вони тримали

там найменше людей. Із пересувних веж кривоносівці

вдерлися до міста, тоді як основні сили поляків відби

-вали напади повстанців з боку річки та з боку голов -

них воріт. У Барі повстанці захопили величезну кіль-

кість зброї - цілий арсенал, що мав піти на озброєння

нових польських військ. Припало їм також кілька

складів з продовольством.

Залишки фортеці в сучасному місті Бар

Під час битви під Пилявцями польською армією керували генерали

Миколай Остророг Ян Олександр

Конецпольський

Коли, під натиском козаків і татар, поляки почали

відходити в бік Старокостянтинова, великий

мастак на різні вигадки Кривоніс і тут улаштував їм

пастку поблизу мосту через Случ. Скориставшись із

звичної для відступаючих військ штовханини й

безладдя, він пробився до мосту і створив там таке

захаращення, що міст не витримав і завалився. В

колотнечі й мішанині, що виникла після цього,

багатьом-багатьом польським солдатам і

найманцям довелося попрощатися із білим світом.

Не дав Кривоніс закріпитися ворожому війську й поб

лизу Старокостянтинова. Розгром був таким, що

деякі польські підрозділи втікали аж до Львова, гада-

ючи, що тільки там зможуть трохи оговтатись та

зібратись на силі, щоб протистояти армії повста-

нців. Але тут, під стінами Старокостянтинова, її

ватажка тяжко поранило: куля пробила йому груди

над серцем.

Під час штурму Львова корпусові Кривоноса було

наказано штурмувати могутню цитадель - Високий

Замок. Цю фортецю на високій горі також

відносили до неприступних. Але під натиском

кривоносових завзятців подалася й вона. В листопаді

1648 року полки Кривоноса в складі військ

Хмельницького підійшли до Замостя (нині

територія Польщі), їх ватажок іще не одужав після

тяжкої рани, але це не завадило йому керувати

боями. Кривоніс готувався першим увійти в місто

Причина смерті Максима Кривоноса достеменно

невідома. Найпоширенішою є версія, що він помер

від чуми. Польський історик Тадеуш Кшонстек

висовує іншу версію: ніби Кривоніс був убитий за

таємним наказом Б. Хмельницького, який прагнув

позбутися небезпечного конкурента. Припускають

також, що Кривоніс помер від рани, яку одержав у

бою.. Поховали Максима Кривоноса в Києві - з усіма

можливими військовими почестями.

Слава Україні! Героям слава!

ОЙ УСЕ ЛУЖКОМ ТА ВСЕ

БЕРЕЖКОМ

Ой усе лужком та все

бережком

Та білесенькі квіти, —

Хвалилися та пани з

ляхами

Перебийноса вбити.

«А я тих панів, а я тих

ляхів

Та й увік не боюся, —

Єсть у мене та малий

хлопко,

То я з ними поб’юся».

Героям Слава! Слава Україні!