ОСНОВИ ГЕРМЕНЕВТИКИ

Олександра Ступаковська,

Могилянська школа журналістики

СЕРЕН К’ЄРКЕГОР

- Данія, Копенгаген- 1813-1855- релігія, філософія,

література, етика- екзистенціалізм- 1843 - «Або — або» - психічні відхилення- вважав себе генієм

РЕАЛЬНІСТЬ , А НЕ АБСТРАКТНІСТЬ

Більшість із його філософських робіт присвячені

розгляду питання про те, як людина живе як

«одиничний індивід», зосереджуючи увагу

більше на конкретній реальності людського

життя, ніж на абстрактрому мисленні й

підкреслюючи важливість особистого вибору й

відданості

РЕЛІГ ІЙНИЙ АСПЕКТ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

К'єркегора цікавило суб'єктивне

ставлення особистості до Ісуса

Христа, яке приходить із вірою.

Значна частина його праць

присвячена християнській любові.

ОСНОВОПОЛОЖНИК ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ

За життя його твори мало знали, однак із

середини 19 століття їх активно почали

перекладати. Його визнали основоположником

екзистенціалізму. Він вплинув на багатьох

філософів та літераторів. (Борхес, Камю,

Сартр, Рільке і т.д.)

ІДЕЇ

екзистенціалізму, 

розпач,

екзистенціальна криза,

три сфери людського існування,

лицар віри,

нескінченна якісна відмінність, 

стрибок віри,

існуючий мислитель

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

- філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) —

напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну

істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода,

яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

- екзистенція (існування) передує есенції (сутності)

- перше місце - категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання,

смерті;

- особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому»,

адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

- вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

- існування людини тлумачиться як драма свободи;

РОЗПАЧ

Розпач, відчай — це недуга душі без надії на кращу

долю, або зневір’я в оволодінні якимсь добром чи в

уникненні якогось зла. Розпач необхідно збуджувати

тоді, коли він принесе нам, очевидно, якусь користь,

тобто, — коли надія, протилежна розпачеві, шкідлива для

нас, і ще тоді, коли відчай повинен привести до кращого.

Близький до смутку та страху. Нема розпачу, коли нема

страху.

ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА КРИЗА

Почуття тривоги, глибокого психологічного

дискомфорту під час спроб зрозуміти сенс буття та

існування людини.

Причини:

-почуття ізольованості та самотності

-усвідомлення власної смертності та потойбічного життя

-Усвідомлення, що життя не має цінності, окрім як життя

заради життя

ТРИ СФЕРИ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ

Вперше сформульовано в “Або – або”

Три сфери існування: 1) естетична, 2)

етична, 3)релігійна

Поділяє людей на: 1) обивателі, 2)естетики,

3)етики, 4)релігійні люди (остання стадія, де

людина розуміє, що Бог – досконалий, а людина –

ні)

ЛИЦАР ВІРИ

уособленням стає старозаповітний пророк Авраам

можуть існувати цілі, заради яких можна знехтувати

етичними принципами та нормами

або Авраам був натхненний чимось вищим, і тоді він

лицар віри, або він є елементарним злочинцем

У вірі вибір індивідуальний, незалежний

Індивідуальне – те одиничне, що відрізняє одну людину

від іншої

ІНШІ ІДЕЇ

Безкінечна якісна відмінність - Бог якісно відрізняється від

свого творіння, а тому розум та філософія не можуть бути

засобами вивчення та розуміння Бога

Божественна трансцедентність

Стрибок віри – вибір невідомого, покладаючись на віру

Існуючий мислитель – мислення спрвоковане виникаючими

реальними проблемами і задачами на шляху, на відміну від

“абстрактного мислителя”, який живе у чистому світі, не

звертаючи уваги на потреби свого буття

ДЯКУЮ ЗА

УВАГУ!