Національний фармацевтичний університетКафедра мікробіології, вірусології та імунології

Учення про інфекцію.

Епідеміологічні основи інфекційних захворювань

• Інфекція (від лат. infectio — зараження) — це процес взаємодії макроорганізму і мікроорганізму, що проник в його тканини.

• Інфекційний процес – це сукупність фізіологічних захисних і патологічних, імунологічних реакцій, що відбуваються в макроорганізмі при проникненні в нього патогенних мікроорганізмів.

• Інфекційне захворювання – це крайній ступінь прояву інфекційного процесу, що характеризується клінічними симптомами, а також біохімічними, імунологічними, гістологічними та ін. змінами.

• Аналогічні процеси, викликані в макроорганізмі найпростішими, називаються інвазіями (від лат. invasio – нападати).

ОСОБЛИВОСТІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ЇХ ВІД ІНШИХ

ХВОРОБ1) мають свого збудника - мікроорганізм;

2) контагіозні, тобто здатні передаватися від хворого до здорового;

3) залишають після себе більш-менш виражену несприйнятливість або підвищену чутливість до даного захворювання;

4) характерний ряд загальних ознак: лихоманка, симптоми загальної інтоксикації, млявість, адинамія;

5) мають чітко виражену стадійність, етапність.

ЧИННИКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИНИКНЕННЯ ІНФЕКЦІЙНОГО

ПРОЦЕСУ• патогенний мікроорганізм,

• сприйнятливий макроорганізм,

• умови навколишнього середовища,

в тому числі й соціальні.

ВЛАСТИВОСТІ, ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ ЗБУДНИКІВ ІНФЕКЦІЙНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ

• патогенність,• специфічність,• органотропність,• вірулентність.

ПАТОГЕННІСТЬ (ХВОРОБОТВОРНІСТЬ) (від грецьк. pathos - страждання і genes - породжувати)

Мікроорганізми поділяють на:• патогенні,• умовно-патогенні,• непатогенні (сапрофіти).

ОРГАНОТРОПНІСТЬпояснюється наступними чинниками:

• наявністю рецепторів на мембранах клітин макроорганізму (клітин-мішеней), до яких прикріпляються мікроорганізми, колонізуючи їх;

• метаболізмом патогена в певних тканинах, де існують кращі умови для його життєдіяльності;

• відсутністю протимікробних речовин в цих тканинах.

ВІРУЛЕНТНІСТЬ

(від лат. virulentus - отруйний) можна виміряти умовно прийнятими одиницями: • DLМ (dоsis lеtаlis minimа) — найменша

кількість мікробів, яка викликає загибель 95 % заражених сприйнятливих лабораторних тварин певного виду і стандартної маси;

• LD50 — мінімальна доза мікроорганізмів, що викликає загибель 50 % експериментальних тварин.

ВІРУЛЕНТНІСТЬ ОБУМОВЛЕНА

• адгезією • колонізацією • інвазією • пенетрацією• капсулоутворенням• токсиноутворенням• ферментами агресії.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТОКСИНІВ

Екзотоксини ЕндотоксиниБілкової природи, володіють вираженими імуногенними і антигенними властивостями.

Білковоліпополісахарідний комплекс клітинної стінки грамнегативних бактерій.

Здатні виділятися з бактеріальної клітини в довкілля в процесі її життєдіяльності.

Тісно пов'язані з тілом мікробної клітини і звільняються при її руйнуванні.

Вибірково вражають певні органи і тканини організму.

Не володіють вираженою специфічною дією, менш отруйні. Викликають загальне нездужання організму.

При дії формаліну і температури 39-40 0С втрачають отруйність. Отримують анатоксини.

Термостабільні, не переходять в анатоксини.

Викликають утворення в організмі антитіл – антитоксинів.

Активізують фагоцитоз, алергічні реакції.

ЗА ТИПОМ ДІЇ ЕКЗОТОКСИНИ ДІЛЯТЬСЯ НА:

• Цитотоксини — блокують синтез білка в клітині (дифтерія, шигели);

• Мембранотоксини — підвищують проникність поверхневої мембрани клітин.

• Функціональні блокатори – блокують окремі функції органів і систем макроорганізму.

• Ексфоліанти (у стафілокока), еритрогени (у піогенного стрептокока) впливають на процес взаємодії клітин макроорганізму між собою і з міжклітинною рідиною.

• Найбільш сильні екзотоксини виробляють збудники правця, дифтерії, ботулізму.

ЕПІДЕМІЧНИЙ ПРОЦЕС

(від грецьк. epi – в, на і demos - народ) це виникнення і поширення інфекцій серед населення.

Для виникнення і безперервної течії епідемічного процесу потрібна взаємодія трьох чинників :

• джерела збудників інфекції, • механізму передачі інфекції, • сприйнятливого населення.

• Джерело інфекції - це заражений організм людини, тварини або об'єкт довкілля, що є природним середовищем для розмноження і накопичення патогенних мікробів і від якого вони можуть потрапити в сприйнятливий макроорганізм і заразити його.

• Резервуар інфекції - це люди, тварини, а також об'єкти довкілля (грунт, вода, рослини), в яких збудник існує, розмножується, зберігається як вид і які забезпечують можливість його передачі сприйнятливим макроорганізмам. У резервуарах інфекції збудник зберігається як вид не лише в епідемічний, але і в міжепідемічний період.

Механізм передачі збудника - це еволюційно

сформований закономірний спосіб переміщення

збудника від джерела інфекції в сприйнятливий

організм людини або тварини.

Механізм включає зміну трьох фаз: • виділення збудника із зараженого організму• перебування збудника в зовнішньому середовищі• впровадження збудника в новий сприйнятливий

організм.

МЕХАНІЗМИ ПЕРЕДАЧІ

• фекально-оральний (шляхи - аліментарний, водний, побутовий)

• аерогенний (шляхи - повітряно-краплинний, повітряно-пиловий),

• трансмісивний, • контактний (шляхи - контактно-побутовий, прямий)• вертикальний (від матері до плоду через плаценту)• артифіціальний (штучний).

СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ ПРИ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЯХ

А - заражений організм;Б - здоровий організм;1 - акт виведення збудника (дефекація); 2 - перебування збудника поза організмом; 3 - акт введення збудника.

СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ ПРИ ІНФЕКЦІЯХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

А - заражений організм; Б - здоровий організм; 1 – акт виведення збудника (видих); 2 - перебування збудника поза організмом; 3 - акт введення збудника (вдих).

ШЛЯХИ АСПІРАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ

• повітряно-краплинний при нестійких у зовнішньому середовищі мікроорганізмах (менінгокок, вірус кору);

• повітряно-пиловий

при стійких, що зберігають

життєздатність тривалий

строк (мікобактерії туберкульозу).

СХЕМА МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ ПРИ КРОВ'ЯНИХ ІНФЕКЦІЯХ

А - заражений організм; Б - здоровий організм; 1 - акт виведення збудника (смоктання крові членистоногими переносниками - комарі, кліщі, блохи); 2 - перебування збудника в організмі переносника; 3 - акт введення збудника.

КОНТАКТНИЙ МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ

можливий при безпосередньому зіткненні з поверхнею шкіри, слизових оболонок зараженого й сприйнятливого організмів, що супроводжується впровадженням збудника - прямий контакт (венеричні хвороби, мікози)

або за допомогою предметів контамінованих

збудником - непрямий контакт.

• ВЕРТИКАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ• здійснюється при внутрішньоутробному зараженні плода

при таких хворобах, як краснуха, токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція.

СПРИЙНЯТЛИВИЙ ОРГАНІЗМ (КОЛЕКТИВ)

Сприйнятливість - видова властивість організму людини або тварини відповідати інфекційним процесом на впровадження збудника.

Прояви сприйнятливості залежать від:• стану макроорганізму,• вірулентності й дози збудника.• таких факторів як перегрів або переохолодження,

характер харчування, вплив хімічних речовин, вплив вітамінів, наявність стресових ситуацій.

ЗА ІНТЕНСИВНІСТЮ ЕПІДЕМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВИДІЛЯЮТЬ:

• Спорадична захворюваність (від грецьк. sporadіkos - неуважний) - одиничні, не зв'язані між собою, неповсюдні й нерегулярні захворювання.

• Епідемічний спалах - групові захворювання, пов'язані з одним джерелом (шляхами й факторами передачі) інфекції й не вихідні за межі родини, колективу, населених пунктів.

• Епідемія - це більш інтенсивне й широке розповсюдження інфекційної хвороби, що охоплює населення цілого регіону країни або декількох країн.

• Пандемія - це повсюдна епідемія, що інтенсивно поширюється в багатьох країнах або навіть у всіх частинах світу.

• Ендемія - постійно існуючі інфекційні захворювання на даній території в силу ряду природних, побутових або соціальних умов.

• Екзотичні інфекційні хвороби - це хвороби, не властиві даній території. Вони можуть бути наслідком завезення збудника інфікованими людьми або тваринами.

• З появою екзотичних хвороб навіть невелике число хворих дає підставу для вживання терміна "спалах" або "епідемія", наприклад при холері.

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ХОЛЕРИ

ПОШИРЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ

• періодичність, циклічність - підйоми й спади захворюваності;

• сезонність - нерівномірний розподіл числа випадків протягом року.

Відзначається територіальна нерівномірність розподілу інфекційних захворювань.

• Територію поширення інфекційних захворювань називають нозоареалом.

ЗА ХАРАКТЕРОМ ДЖЕРЕЛ ІНФЕКЦІЇ ВИДІЛЯЮТЬ:

• Антропонози - інфекції, при яких джерелом є тільки людина.

• Зоонози - інфекції, при яких джерелом інфекції є тварини.

• Зооантропонози - інфекції, що вражають тварин і здатні передаватися людині (сибірка, бруцельоз).

• Сапронози - інфекції, що розвиваються після проникнення бактерій або грибів в організм з об'єктів навколишнього середовища й поверхні тіла (наприклад, у рану) - лістеріоз, псевдомоноз.

В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЛОКАЛІЗАЦІЇ ЗБУДНИКА РОЗРІЗНЯЮТЬ

•осередкову інфекцію, при якій мікроорганізми локалізуються в місцевому осередку і не поширюються по всьому організму;

•генералізовану інфекцію, при якій збудник поширюється по організму лімфогенним і гематогенним шляхом.

При цьому розвивається бактеріємія або вірусемія. Найбільш важка форма - сепсис.

.

ВИДІЛЯЮТЬ ТАКОЖ

• екзогенні інфекції - виникають внаслідок зараження людини патогенними мікроорганізмами, що надходять із навколишнього середовища з їжею, водою, повітрям, ґрунтом, виділеннями хворої людини, реконвалесцента і мікробоносія;

• ендогенні інфекції - викликаються представниками нормальної мікрофлори - умовно-патогенними мікроорганізмами самого індивідуума.

• Різновид ендогенних інфекцій - аутоінфекції, вони виникають в результаті самозараження шляхом перенесення збудника з одного біотопу до іншого.