Червоноградська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5

2014

Педагоги не можуть успішно когось учити, якщо в цей же час ретельно не вчаться самі.

Алі Апшероні

Педагогічний словник так визначає поняття «самоосвіта»:

«Самоосвіта, ціленаправлена пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань у будь-якій галузі науки, техніки, культури, політичному житті й т.д. В основі самоосвіти лежить цікавість того, хто навчається, в поєднанні з самостійним вивченням матеріалу»

Важливою рисою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи виступає не лише власне самовдосконалення в особистісному й професійному плані, а й розвиток учнів (вихованців). Учитель повинен сам досягти успіху, щоб його досягли учні.

Результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку учнів.

Самоосвітню діяльність вчителя можна розглядати як сукупність вісьмох «само»:

- самооцінка – вміння оцінювати власні можливості;- самооблік – вміння брати до уваги наявність в себе певних якостей;- самовизначення – вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, усвідомлювати свої інтереси;- самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;- самореалізація – реалізація самою особистістю своїх можливостей;- самокритичність – вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної роботи;- самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;- саморозвиток – результат самоосвіти.

Основні вимоги до самоосвіти педагога:зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, неперервний характер роботи, постійне ускладнення змісту та форм самоосвіти;комплексний підхід до відбору змісту й організації обраної теми з самоосвіти;індивідуальний характер самоосвіти не виключає і колективних форм роботи;гласність і наочність результатів самоосвітньої роботи в педагогічному колективі школи, району, області;створення в школі певних умов, що спонукають звертання педагогів до нових наукових досягнень і фактів передового педагогічного досвіду;завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі.

Самоосвітня діяльність включає:

науково-дослідницьку роботу за проблемою;

вивчення наукової, методичної та навчальної літератури;

участь у колективних і групових формах методичної роботи;

вивчення досвіду своїх колег;теоретичну роботу і

практичну апробацію особистих матеріалів

Види діяльності в процесі самоосвіти:систематичний перегляд певних телепередач;читання конкретних педагогічних періодичних видань;читання методичної, педагогічної і предметної літератури; огляд в Інтернеті інформації з предмету, що викладається, педагогіки, психології, педагогічним технологіям;рішення завдань, вправ, тестів, кросвордів та інших завдань по своєму предмету підвищеної складності, або нестандартної форми;відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег;дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;вивчення сучасних психологічних методик в процесі інтерактивних тренінгів;

вивчення іноземних мов для читання інформації про досягнення світової педагогіки;систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;проведення відкритих уроків для аналізу з боку колег;організація гурткової та позакласної діяльності з предмета;вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій;відвідування предметних виставок і тематичні екскурсії з предмета;написання статей у періодичну пресу та фахові журнали;спілкування з колегами в школі, районі, місті і в Інтернеті;ведення здорового способу життя, заняття спортом, фізичними вправами. Хвороби - велика перешкода для професійного зростання.

Критерії оцінювання результатів самоосвіти:

1. Педагогічний - освітні програми і технології, рівень навченості дітей.2. Психологічний - рівень психофізіологічного комфорту, розвинутість професійних та особистісних якостей.3. Соціально-психологічний - характер взаємин між учасниками навчально-виховного процесу, розширення комунікативного простору.4. Соціальний рейтинг педагога.5. Науково-методичний – підвищення кваліфікації, авторські програми, впровадження педагогічних технологій, активність у науково-методичній роботі.

З появою в роботі вчителя комп'ютера та Інтернету значно підвищуються можливості вчительського самоосвіти. З'являються нові теми, цікаві завдання та способи їх реалізації. Нагадаємо, що мета і в цьому випадку залишається незмінною - підвищення ефективності навчання. Які нові способи самореалізації відкриваються перед вчителем за умови використання комп'ютера та Інтернету?

розробка комплекту електронних уроків, об'єднаних предметною тематикою або методикою викладання;розробка пакету тестового матеріалу в електронному вигляді; розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;комплект дидактики з предмета (тестові завдання);розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета (картки, завдання і питання з предмету); створення електронного підручника;створення термінологічного словника з предметної теми, розділу;

розробка комплекту тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних предметних заходів (пізнавальні ігри, конкурси, вистави);розробка проекту організації і занять гурткової роботи;пакет адміністративної документації класного керівника;пакет адміністративної документації предметного методичного об'єднання;

база даних методик навчання;пакет матеріалів за однією з педагогічних технологій (інтерактивних, диференційоване, блочне, випереджальний та ін. навчання);проект особистої методичної веб-сторінки;пакет сценаріїв уроків із застосуванням інформаційних технологій;створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно загальноосвітньою програмою;ведення предметного гуртка з використанням медіа-ресурсів.

Підводячи підсумок вищесказаного, можна стверджувати, що чим більше інформації, методів та інструментів у своїй роботі використовує вчитель, тим більшим буде ефект від його роботи. Але яким би сучасним комп'ютером і найшвидшим Інтернетом не забезпечити вчителя, найголовніше - це бажання вчителя працювати над собою і його здатність творити, вчитися, експериментувати і ділитися своїми знаннями та досвідом, набутими у процесі самоосвіти.

Самотест «Шляхи розвитку»1. У мене часто з’являється бажання більше знати про себе.2. Я вважаю, що в мене немає потреби в чомусь змінюватись.3. Я впевнений у своїх силах.4. Я вірю, що всі мої плани здійсняться.5. У мене немає бажання знати свої плюси та мінуси.6. У моїх планах я найчастіше сподіваюсь на щасливий випадок, ніж на себе.7. Я хочу краще та більш ефективно працювати.8. Я вмію примусити себе змінитися, коли це потрібно.9. Мої невдачі частіше пов’язані з невмінням працювати.10. Я цікавлюся думкою інших про мої якості та можливості.11. Мені важко самостійно домогтися того, що задумано.12. У будь-якій справі я не боюся невдач та помилок.13. Мої якості та вміння відповідають вимогам моєї професії.14. Обставини сильніші за мене, навіть якщо я дуже бажаю щосьзмінити.

Ключ до обробки результатів:1+, 2-, 3+, 4+, 5-, 6-, 7+, 8+, 9+, 10+, 11-, 12+, 13-, 14-Аналіз результатів. Для визначення величини готовності пізнати себе (ГПС) потрібно підрахувати кількість збігів відповідей на самотест з ключем за твердженнями 1, 2, 5, 7, 9, 10, 13. Максимальне значення величини ГПС дорівнює 7 балів. Так само визначається готовність самовдосконалюватися (ГС). Підраховуємо кількість збігів затвердженнями 3, 4, 6, 8, 11, 12, 14.Максимальне значення ГС дорівнює 7 балам.

Важливо, щоб самоосвіта для сучасного педагога стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне бачить і розвиває здібності учнів та вихованців.

Перша стадія – пробудження (від народження до 14 років), у процесі якої поступово розвивається ідентифікація особистості із професійними ролями, формуються професійні уподобання та здібності

Друга стадія – дослідження (15 років – 24 роки) індивід намагається випробувати свої сили у різних ролях і перевірити реальні власні професійні можливості, що включає попередній вибір, спроби реалізації Я-концепції, пошук поля діяльності в професійному житті

Третя стадія – консолідації (25 років – 44 роки) характеризується прагненням людини забезпечити у знайденому професійному полі стійку особистісну позицію

Четверта стадія – збереження (45 років – 64 роки) професійний розвиток йде в одному визначеному напрямку в межах визначеного поля

П’ята стадія – спаду (із 65 років) відбувається поступовий перехід від професійного життя, освоєння нових соціальних ролей

Стадії життєвого і професійного шляху особистості (за Д.Сьюпером):

СХОДИНКИ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

не знаю, не використовую

знаю, не використовую

прагну опанувати

знаю, використовую

знаю, використовую, ділюся досвідом