Міністерство освіти і науки УкраїниДепартамент науки і освіти Харківської облдержадміністрації

Вивчення стану компонентів урбаністичної системи

( на прикладі шкільного парку).

Роботу виконала: Вітковська Єлизавета

Олександрівна учениця 9-А класу Харківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 60 Харківської

міської ради Харківської області

Науковий керівник: Синяєва Оксана Анатоліївна,учитель екології Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 60 Харківської

міської ради Харківської області

Харків – 2014

ЗМІСТ

Вступ.

РОЗДІЛ І Теоретична частина.

1.1Екосистема- визначення.

1.2 Природні та штучні екосистеми.

1.3 Урбаністичні екосистеми.

1.4 Парки Харкова, як приклад урбаністичної системи.

1.5 Зв'язок урбосистеми з абіотичними факторами

( на прикладі фотосинтезу).

РОЗДІЛ ІІ Практична частина.

2.1 План шкільного парку і його видовий склад.

2.2 Визначення кисневоутворювальної здатності дерев.

2.3 Розрахунок добової норми споживання кисню.

2.4 Вплив шкільного парку на шумове навантаження.

ВИСНОВКИ

Список використаних джерел.

Додатки

ВСТУП

Актуальність моєї роботи полягає в тому, що на сьогоднішній день значно

погіршилася ситуація взаємовідносин у системі «суспільство- навколишнє

середовище». Таким чином гостро постає питання моніторингу довкілля та, як

наслідок, виникає потреба в оцінці стану природних, природно-антропогенних

та антропогенних екосистем і прогнозування їх змін .

Мета мого дослідження - провести екологічне дослідження: визначити

кисневоутворювальну здатність листяних дерев шкільного парку, обчислити

загальну масу кисню і його добову норму для учнів, аналізувати дані

екологічних спостережень, сприяти вихованню екологічної свідомості і

поведінки, гармонійної з природою.

Основні завдання

1. Опрацювати літературу з даного питання;

2. Встановлення видового складу шкільного парку;

3. Визначення кисневоутворювальної здатності дерев;

4. Визначення загальної норми кисню , утвореної представниками деревної

рослинності;

Теоретична частина.

1.Опрацювати бібліографічні джерела.

2.Природні та штучні екосистеми - визначення.

3.Урбаністичні системи- визначення.

4.Характеристика парків м. Харкова- представників урбосистем.

5.Зв’язок представників урбосистеми з абіотичними факторами

( на прикладі процесів фотосинтезу).

Практична частина.

6.Польове дослідження: визначення кисневоутворювальної здатності дерев.

7.

8.Комфортне життя населення в умовах урбаністичної системи.

Об’єкт дослідження – шкільний парк на території розташування Харківської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню № 60.

Предмет дослідження –значення урбосистеми для поліпшення якісного

складу повітря.

Методи дослідження :1)- спостереження; 2) метод математичної статистики.

РОЗДІЛ І Теоретична частина 1.1Екосистема- визначення.

Екосистема (біоценоз) — основна одиниця біосфери, яка є об’єктом вивчення

екології. . Вперше поняття “екосистема” використав А. Теслі у 1935 році. .

Екосистема — складний природний комплекс живих істот, що взаємодіють з

неорганічним середовищем та знаходяться в матеріально-енергетичній

залежності від неї. Вчені розглядають екосистему як ізольовану одиницю

(рілля, озеро, пасовище, струмок тощо), але фактично різні компоненти

постійно переміщуються з однієї екосистеми в іншу. Це динамічно

урівноважена система, що склалася в результаті тривалої та глибокої адаптації

складових компонентів, в якій здійснюється кругообіг речовин. Екосистема —

не проста сукупність живих організмів та навколишнього середовища, це

діалектична єдність усіх екологічних компонентів, обумовлена

взаємозалежністю та причинно-наслідковими зв’язками. У кожній екосистемі

відбуваються кругообіг речовин та обмінні енергетичні процеси. Кругообіг

речовини та енергії — це повторюваний процес взаємопов'язаного

перетворення, переміщення речовин і енергії у природі, який має циклічний

характер, відбувається за обов'язкової участі живих організмів.

Розрізняють геологічний кругообіг планетарного характеру і біологічний, який

відбувається між організмами і середовищем існування, тобто в межах

екосистем.

Геологічний (великий) кругообіг — це обмін речовинами між сушею

та Світовим океаном. Насамперед відбувається глобальна циркуляція води.).

Разом з водою рухаються величезні маси розчинених у ній хімічних речовин,

які в океані осідаються на дно у вигляді делювіальних відкладів або осаду.

Завдяки біотичному кругообігу можливе тривале існування й розвиток життя

при обмеженому запасі доступних хімічних еле ментів.

Використовуючинеорганічні речовини, зелені рослини за рахунок енергії

Сонця створюють органічну речовину, яка інши ми живими істотами

(гетеротрофами-споживачами та деструкторами) руйнується, з тим щоб

продукти цього руйнування могли бути використані рослинами для нових

органічних синтезів.

Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу. Біотоп — це ділянка

поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом,

мікрокліматом тощо). Біоценоз — це історично сформована сукупність

рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяє біотоп. Відповідно до цього

кожний біоценоз складається з фітоценозу (угрупування рослин), зооценозу

(угрупування тварин) та мікроценозу (угрупування мікроорганізмів). Крім

природних екосистем, існують також штучні екосистеми: космічна станція,

акваріум, вазон із кімнатною рослиною тощо .

1.2 Природні та штучні екосистеми.

Штучні екосистеми — це системи, створені людиною штучно своїми

зусиллями, використовуючи механізми. Штучні екосистеми створюються

людиною для задоволення власних потреб. Це сади, парки, городи, поля,

поселення різного типу, сільські та міські двори, штучні водойми.

Штучні екосистеми складаються з рослин-виробників, тварин-

споживачів, тварин ґрунту — руйнівників. Головним споживачем

продукції у штучних екосистемах є людина, тому саме вона визначає

склад цих систем і підтримує його сталість. Наприклад, штучна

екосистема поля представлена рослинами-виробниками (пшениця —

головна культура, волошки, берізка — бур’яни), споживачами (птахи,

миші, комахи, але головний споживач – це людина), руйнівниками

(тварини ґрунту). Рослинна продукція збирається і вивозиться з поля.

Тобто ті речовини, які рослини поглинали з ґрунту для росту та

розвитку, не повертаються назад, як у природних екосистемах. Щоб

підтримувати родючість ґрунту, людина повинна вносити добрива.

Штучна екосистема представлена тими ж групами організмів, що

й природна. Але різноманітність рослин і тварин у ній регулює

людина. У природних екосистемах немає такого поняття, як шкідники:

усі живі істоти приносять користь системі в цілому, підтримують її

баланс. Штучні екосистеми створюють для вирощування певних

рослин, тому всі істоти, що заважають їм розвиватися, розглядаються

як шкідники і знищуються.

Призначення штучних екосистем

1. Вирощування продуктів харчування (поля, городи, теплиці).

2. Захист ґрунту (лісосмуги).

3. Покращення повітря в місті, зниження рівня шуму (дерева на

вулицях з активним рухом автомобілів).

4. Прикраса міста, місця відпочинку (сквери, парки, квітники).

5. Вивчення тварин і рослин (зоологічні та ботанічні сади).

Спираючись на енергетичні особливості існуючих систем, можна їх

класифікувати, прийнявши енергію за основу, можливе виділення чотирьох

типів екосистем: 

Перші два типи – це природні екосистеми, а третій і четвертий слід віднести

до антропогенних. 

До першого типу екосистем належать океани, високогірні ліси, які є основою

життєзабезпечення на планеті Земля. 

До другого типу екосистем відносяться естуарії у приливних морях, річкові

екосистеми, дощові ліси, тобто ті, які субсидуються енергією приливних

хвиль, течій і вітру. 

Третій тип - це агроекосистеми, аквакультури, що виробляють

продукти харчування і волокнисті матеріали, але вже не тільки за рахунок

енергії Сонця, а й дотації її у формі пального, що поставляється людиною. 

Ці системи схожі на природні, оскільки саморозвиток культурних рослин у

період вегетації - це процес природний і викликаний до життя природної

сонячною енергією. Але підготовка грунтів, сівби, збирання врожаю та інше -

це вже енергетичні витрати людини. Більше того, людина практично цілком

змінює природну екосистему, що виражається, перш за все, в її спрощенні,

тобто зниженні видового різноманіття аж до сильно спрощеної монокультури.

  Таблиця 1 .

Порівняння природної і спрощеної  антропогенної екосистем

(по Міллеру, 1993) 

Природна екосистема 

(Болото, луг, ліс) 

Антропогенна екосистема 

(Поле, завод, будинок) 

Отримує, перетворює, накопичує

сонячну енергію. 

Споживає енергію копалини та

ядерного палива. 

Продукує кисень і

споживає діоксид вуглецю. 

Споживає кисень і продукує

діоксид вуглецю при згоранні

викопного палива. 

Формує родючий грунт.  Виснажує або становить загрозу

для родючих грунтів. 

Накопичує, очищає і поступово Витрачає багато води,

витрачає воду.  забруднює її. 

Створює місцеперебування

різних видів дикої природи. 

Руйнує місцеперебування

багатьох видів дикої природи. 

Безкоштовно фільтрує і

знезаражує забруднювачі і

відходи. 

Виробляє забруднювачі і

відходи, які повинні

знезаражуватися за рахунок

населення. 

У екосистемах четвертого типу, до яких відносяться індустріально-міські

системи - енергія палива повністю замінює сонячну енергію. У порівнянні з

потоком енергії в природних екосистемах - тут її витрата на два-три порядки

вище. 

. 1.3 Урбаністичні екосистеми.

Урбанізація - це зростання і розвиток міст, збільшення частки міського

населення в країні за рахунок сільської місцевості, процес підвищення ролі

міст і розвитку суспільства. Зростання чисельності населення і його щільності

- характерна риса міст.  Щільність населення в містах, особливо великих

становить від декілька тисяч до декількох десятків тисяч чоловік на 1

квадратний км.

Урбаністична система (урбосистеми) - «нестійка природно-антропогенна

система, що складається з архітектурно-будівельних об'єктів і різко

порушених природних екосистем». 

У міру розвитку міста у ньому все більш диференціюють його функціональні

зони - це промислова, селитебна, лісопаркова. 

Промислові зони - це території зосередження промислових об'єктів різних

галузей (металургійної, хімічної, машинобудівної, електронної). Вони є

основними джерелами забруднення навколишнього середовища. 

Селітебні зони - це територія зосередження житлових будинків,

адміністративних будівель, об'єктів культури, освіти. 

Лісопаркова - це зелена зона навколо міста, окультурена людиною, тобто

пристосована для масового відпочинку, спорту, розваг. Можливі її ділянки і

усередині міст, але зазвичай тут міські парки - деревні насадження у місті, що

займають досить великі території , які використовують для відпочинку. На

відміну від природних лісів і навіть лісопарків міські парки і подібні до них

більш дрібні посадки в місті (сквери, бульвари) не є саморегулятивними

системами. 

Лісопаркова зона, міські парки і інші ділянки території, відведені для

відпочинку людей, називають рекреаційними зонами (територіями,

дільницями). 

1.4 Парки Харкова, як приклад урбаністичної системи.

Серед 27 парків і садів міста найстаршим є Сад імені Шевченка. . В XVII-

XVIII сторіччях територія цього саду уявляла собою природну діброву, яка з

півночі прикривала підступи до Харківської фортеці. На початку XIX століття

частина цієї території відійшла до Харківського університету, була

розпланована, упорядкована, засаджена деревами та кущами й одержала назву

Університетського саду. Сад став улюбленим місцем відпочинку харків'ян.

Центральний парк культури та відпочинку ім. Максима Горького — міський

парк Харкова, що розташовується на площі понад 130 га .Був закладений в

1893—1895 рр. і відкритий у 1907 р. В 2006 р. до Дня міста була відновлена

колонада на вході в парк, в 2007 р. — відреставрований фонтан.

На території парку знаходяться кінотеатр «Парк», дитяча залізниця, підвісна

канатна дорога, тенісні корти тощо.

В 1934 році поряд із заводськими корпусами був закладений і парк ім.Артема  

на 120 гектарах - місце масового відпочинку  для жителів декількох

робітничих районів міста. Близкість до заводів зумовила породний склад

парку: тут зібрані газо- й димостійкі рослини. Алеї обсаджені кримскими

липами - самими витривалими в міських умовах. Але багато в парку Артема і

різних тополь, є й південні гості - айва, гледичія, безліч плодових дерев, що

радують весняним цвітінням.

Наймолодші парки Харкова закладені в 70-ті роки :  це парк імені 50-річчя

СРСР  в районі вулиць Харківських дивізій і Слінько (запланований загальний

об'єм 350 га) ;  Молодіжний парк між  вулицями Пушкінською й Артема у

центрі міста ( на 18 га), який органічно вібрав в себе меморіальні пам'ятники 

багатьом знаменитостям ; парк "Юність" в одному із мальовничих куточків

Харкова - в Залютіно, створений воїнами Харківського гарнізону й

мешканцями  Ленінського району (зайняв 30 га); парк "Перемога" на території

колишніх садів ХЭМЗа .

 Лісопарк — зона відпочинку в м. Харкові.

Харківський Лісопарк розташований в північно-західній частині міста, і

частково за межами міста. Харківський лісопарк — найбільший в Україні.

У 1987 році його площа була 2385 га, за офіційними даними 2009 року — вже

2060 га ( внаслідок забудови в лісопарковій зоні).

Більша частина лісопарку являє собою природний ліс, прорізаний просіками,

галявинами, балками. Найпоширенішою породою є дуб черешчатий. Є дуби-

довгожителі віком 200—400 років. Також поширені клени,липи, ялини і сосни.

Саме ці лісові й міські насадження фільтрують повітря, яким ми дихаємо,

воду, яку ми п'ємо, створюють мікроклімат, що благодійно впливає на наше

здоров'я. Загальна площа зелених насаджень  міста більша за 11 тисяч 

гектарів, на кожного мешканця Харкова приходиться 13 кв. м озелененої

території.

1.5 Фотосинтез і його зв'язок з абіотичними факторами

Фотосинтез - це утворення рослинами органічних сполук із неорганічних у

результаті засвоєння світлової енергії, що поглинається хлорофілом.

Фотосинтез - головна функція хлоропластів, тобто зелених пластид листків.

Завдяки хлорофілу частина сонячної енергії, яка досягає поверхні Землі, не

втрачається, а запасається рослинами у створених ними органічних сполуках.

Необхідною умовою фотосинтезу є наявність світла, води та вуглекислого

газу. Воду рослини отримують переважно з ґрунту, а вуглекислий газ - з

повітря. Споживання рослинами вуглекислого газу із атмосфери має назву

повітряне живлення. Вуглекислий газ здебільшого надходить через продихи,

частково -через усю поверхню листка.

Ще один результат фотосинтезу - виділення кисню в атмосферу. Весь кисень

атмосфери утворився лише завдяки фотосинтезу. Отже, без зелених рослин та

інших фотосинтезуючих організмів (деяких бактерій та одноклітинних тварин)

життя на нашій планеті було б неможливим.

 Процес фотосинтезу.

 

Загальна реакція фотосинтезу

Головну реакцію фотосинтезу, що проходить з виділенням кисню можна

записати в наступному вигляді: 6 СО2+ 6 Н2О =С6Н12О6+6О2

РОЗДІЛ ІІ ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Історія створення шкільного парку і його видовий склад.

Шкільний парк був висажений у 1968-1970 роках ентузіастами -вчителями :

Кекало Л.А., Дородніциною Н.В., Чураєвською 3.І, Бессоновою В.І,

Пономаренко Л.Г. і ін.

На території шкільного парку знаходяться штучні насадження-листяні

дерева,а саме: липа(39шт),каштани(48шт),берези(15шт),клени(21шт),

тополі(14шт).

Видовий склад.

Липа серцелиста.

Велике листопадне дерево родини липових заввишки до 25 м. Стовбур

стрункий, крона широка. У молодих дерев кора оливкова або червоно-бура, у

старих більш темна. Листки чергові, без прилистків, біля основи серцевидні,

по краю дрібнопильчаті, пластинка цілісна.Цвіте у червні - липні. Квітки

запашні, блідо-жовті, зібрані в напівпарасольки. На квітках є плівчасті

приквітки. Плід - горішок. Дозріває в серпні - вересні.

Тополя пірамідальна.

Високе, до 40 м заввишки, листо падне, дводомне дерево родини вербових.

Має вузькопірамідальну компактну крону і циліндрич ний стовбур, укритий

гладень кою сірою корою; в нижній части ні стовбура, особливо у старих

дерев, кора сірувато-коричнева, тріщинувата. Бруньки дрібні, яс но-бурі, з

полиском; лусочки бруньок не клейкі. Листки чергові, ромбічні, з

пластинчасто-сплюс нутими черешками. Квітки одностатеві, у пониклих

сережках; пи ляки пурпурові; приймочки жовті, дволопатеві, відігнуті. Плід —

коробочка. Цвіте у березні — квітні, до появи листя.

Береза повисла, береза поникла (Betula pendula Roth.), синонім береза

бородавчаста (Betula

verrucosa Ehrh.) — дерево родини березових (Betulaceae).

Дерево 10-20 м заввишки з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора

чорно-сіра, глибокотріщинувата. Крона ажурна з повислими гілками. Молоді

пагони червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавками. Листки (3,5-7 см

завдовжки, 2,5-5 см завширшки), чергові, ромбічно-яйцеподібні або трикутно-

ромбічні з ширококлиноподібною основою, гострозубчасті по краю, з обох

боків гладенькі. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові сережки

розміщуються на кінцях гілок, звисаючі (5-6 см завдовжки), квітки майже

сидячі, прикриті буруватою лускою з одно-, дволистою

оцвітиною. Тичинок дві. Маточкові сережки (2-3 см завдовжки) спрямовані

вгору, несуть на осі приквіткові луски, у пазухах яких знаходяться три квітки

без оцвітини. Маточка одна з нижньою зав'яззю і двома червонуватими

нитчастими приймочками. Плід — довгастий горішок з двома перетинчастими

крилами.

Каштан кінський звичайний.

Aesculus hippocastanum L.

Aesculus - Латинська назва деревного рослини; грецьке "hippos" - кінь,

castanum від латинського castanea - назва цього каштана.

Дерево висотою до 30 м з широкою густою кроною. Кора стовбура темно-

бура, з глибокими тріщинами; старі гілки буро-сірі, молоді пагони товсті,

світло-бурі, голі. Нирки довжиною до 2,5 см, яйцеподібні, темно-бурі, клейкі,

з шкірястими лусками.

Листя супротивні, черешкові, округлі, пальчатосложние, до 25 см в діаметрі (з

5-7 сидячих листочків). Листочки оберненояйцеподібні, на верхівці загострені,

по краю двоякопільчатие, зверху темно-зелені, з видатними жилками,

зморшкуваті, знизу світліші, опушені по жилах. Середній листочок самий

великий, крайні - найдрібніші. Черешок листа довжиною 15-20 см.

Квіти в прямостоячих багатоквітковий пірамідальних кінцевих мітелках

довжиною 20-30 см. Віночок пятілепестний, неправильний, білий з

жовтуватим, пізніше з червонуватим плямою в зіві. Два верхніх пелюстки

більші і відігнуті, бахромчатий по краю, довжиною 10-15 мм, з округлим

відгином.

. Цвіте в травні - червні, плодоносить у вересні - жовтні.

Клен звичайний, або гостролистий — (Acer platanoides L.) — високе (25-30

м заввишки), струнке дерево роду клен родини сапіндових з колоноподібним

стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно-сірою корою, з густою

розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і

сочевичками. На пагонах супротивно розміщені притиснуті бруньки, прикриті

чотирма-шістьма шкірястими лусками. Верхівкова брунька більша і оточена

двома боковими. Листки великі (5 — 15 см завдовжки, 8-15 см завширшки), 5-

7-пальчастолопатеві, при основі серцеподібні. Плід — блідо-зелена

двокрилатка (8-11 см завдовжки), крила її розходяться під тупим кутома. Цвіте

у квітні — травні. Поширений майже по всій Україні. Культивують у парках і

захисних насадженнях.

Майже вже 50 років зустрічає шкільний парк учнів й учителів нашої школи.

Вони милуються різнобарв’ ям липової алеї,вихованці молодшої школи

виготовляють вироби з плодів каштанів на уроках трудового навчання .

Вздовж огорожі височіють пірамідальні тополі. В інтрер' єрі парку виділяється

береза своїм могутнім білим стовбуром. Тихо шелестять клени,неначе

наспівують колискову пісню.

Без листяних дерев,що скидають своє листя на зиму,неможливо собі уявити

шкільний сад. Декоративно- листяні дерева завдяки легкості крони й м’ якості

листя,грі світла,створюють піднесений стан,надають гарного настрою.

2.2 Кисневоутворювальна здатність дерев шкільного парку

Повітря – природне середовище, без якого людина існувати не може. Його

хімічний склад відіграє важливу роль в життєдіяльності людського організму.

За 1 хвилину людина вдихає 9- 10 літрів повітря, що складається з кисню ( О2)

– 20,94%, вуглекислого газу ( СО2) – 0,03%, азоту (N) та інертних газів

(аргону, неону) – 79,3% . Склад повітря, яке видихає людина інший : кисню

(О2) -16,3%, вуглекислого газу (СО2) – 4 %, азоту (N) - 79,7%. У середньому

людина робить за своє життя близько півмільярда дихальних рухів. Легені

здатні перепустити приблизно 250 000 м3 повітря, а разом з ним і шкідливі

речовини, які в ньому затримуються. Отже якість повітря – це найважливіший

індикатор стану навколишнього середовища. На Україні сьогодні понад

1,5 видів рослин серед них більше 300 видів дерев та кущів. Підраховано, що

для нормального життя в непромислових містах та селищах на кожного

жителя потрібно мати 12 – 15 м2 зелених насаджень. Один гектар різновікових

дерев за сонячний день поглинає до 280 кг вуглекислого газу, виділяє при

цьому 220 кг кисню, зменшує шум в 2 – 3 рази, затримує від 30 до 70 тон пилу.

Хід екологічного дослідження.

Екологічне дослідження проводилось на території шкільного парку. Члени

екологічного клубу зробили нумерацію дерев і на відстані від поверхні 1,3 м

виміряли окружність стовбурів усіх видів листяних дерев ,за допомогою

кравецького метра й отриману величину поділили на 3,14.

Таблиця №3. Визначення діаметру дерев.

№

№

Назва дерева Діаметр дерева

пп

/п1

1 Липа 96:3,14=31

2

2 Липа 74:3,14=24

3

3 Липа 88:3,14=28

4

4 Каштан 126:3,14=40

5

5 Каштан 100:3,14=32

6

6 Тополь 175:3,14=58

7

7 Береза 85:3,14=27

8

8 Береза 90:3,14=29

9

9 Клен 143:3,14=46

1

10 Клен 132:3,14=42

Використовуючи таблицю, підраховуємо приблизну кількість листків на

одному дереві.

Таблиця №4. Залежність кількості листків від діаметра дерева.

Діаметр дерева, см Приблизна кількість листків на

одному дереві

25 – 40 25 000

40 – 50 50 000

50 – 65 75 000

65 – 75 100 000

Понад 75 125 000

Таблиця №5. Визначення кількості листків, залежно від діаметру дерев.

2.3 Розрахунок добової норми споживання кисню.

№

п/п

Назва дерева Діаметр

Приблизна

кількість листків

на одному дереві

1

Липа 24-26см 25000

2

Каштан 32-40см 25000

3

Тополь 58см 75000

4

Береза 27-29см 25000

5

Клен 42-46см 50000

Обчислюємо загальну масу кисню (у грамах), вироблену за добу «середнім»

деревом, помноживши загальну кількість листків на ньому на 0,015 ( з

розрахунку, що один листок виробляє 0,015 г кисню).

Таблиця №6.Визначення добової норми кисню

№

/пп

Назва дерева ,Загальна маса кисню г

1 Липа 25000×0,015=375г

2 Береза 25 000×0,015=375г

3 Тополя 75 000×0,015=1 125г

4 Каштан 25 000×0,015=375 .г

5 Клен 50 000×0,015=750 .г

Розраховуємо загальну масу кисню ,яка утворена деревами

шкільного парку ,що розташовані на території школи:

1.Каштани: 48×375г.=18 000г.=18 кг.

2.Липи: 39 ×375г.=14 625г.=14,6кг.

3.Берези: 15× 375г.=5 625г.=5,6кг.

4. Тополь: 14× 1 125г.= 15 750г.=15,8 кг.

5.Клени: 21×750г.= 15 750г.=15,8 кг.

ВИСНОВКИ

В свої роботі я проаналізувала літературу про значення паркового

мистецтва для культурного розвитку людини; поняття природні і штучні

екосистеми, урбаністичні системи в цілому і лісопаркові зони, як приклад

урбаністичних систем.

Ми визначили кисневоутворювальну здатність дерев, коли провели польове

дослідження: визначили діаметр дерев, кількість листків в залежності від

діаметру дерев, загальну масу кисню, яку отримують від дерев шкільного

парку і добову норму кисню,вироблену усіма листяними деревами

шкільного парку. добову норма кисню,вироблена усіма листяними

деревами шкільного парку 69 750 г. Ми з'ясували,що такої кількості

кисню(при нормі споживання кисню однією людиною-440г. на добу)

вистачить для декількох екскурсійних груп учнів школи у кількості

158 осіб.

З урахуванням загальної кількості учнів(495) і вчителів(40) в нашій

школі споживання добової норми кисню повинно бути в 3,5 рази

більше,ніж виробляють дерева шкільного парку. Цей кисень ми

споживаємо за рахунок насаджень паркової зони міста Харкова, а

також великих лісових насаджень,що знаходяться за межами

нашого міста. В результаті цього дослідження,ми з‘ясували,що

потрібно збільшити кількість дерев у шкільному парку,а також –

лісових насаджень в цілому,тому в рамках цього проекту ми провели

наступні акції:

1.«Посади дерево»;

2.«Догляд за деревами шкільного парку».

3. Спектакль для учнів молодшої школи: «Пригоди маленького

жолудя Коко».

4. Конкурс стінних газет «Мешканці лісу».

5. «Утилізація макулатури з переробкою на вторинну сировину».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999 – 360 с.: іл. Бібліогр.: 320

с.

2Б агров Н.В. Региональная политика устойчивого развития / Николай

Васильович Багров . – К., 2002. – 254 с.

3Безпека регіонів України і стратегія її гарантування: [у 2 т.] / Під редакцією

Б.М. Данилишина; НАН України. – К.: Наук. думка, 2008. – (Проект «Наукова

книга»). Т. 1: Природно-техногенна (екологічна) безпека / [Б.М. Данилишин,

А.В. Степаненко, О.М. Ральчук та ін.]. – 2008. – 391 с.

4Білявський, Г.О. Основи екології: теорія та практикум: навчальний посібник /

Г.О. Білявський, Л. І. Бутченко. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Лібра, 2004. -

368 с.

5Богорад О.Д., Невелєв О.М., Падалка В.М., Підмогильний В.М. Регіональна

економіка [Словник-довідник] / О.Д.Богорад, О.М.Невелєв, В.М.Падалка,

В.М.Підмогильний. – К.: НДІ соц.економ. проблем міста, 2004. – 346 с.

6Букринський Б.В., Ковалева Н.Г. Экологизация политики регионального

развития / Б.В. Буркинский, Н.Г.Ковалева – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины,

2002. – 328 с.

7Вертун, Л. І. Екологічна складова в реалізації євроінтеграційної стратегії

України // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2011. – № 26. – С. 80-

87.

8Гавриленко О. Геоекологічне обґрунтування проектів регіонального

природокористування//Фізична географія і геоморфологія, №46. Т.1, 2004.

9Галушкіна Т.П. Еколого-збалансовані пріоритети розвитку територій:

концептуальні засади та організаційний механізм / Т.П. Галушкіна, Л.М.

Грановська. – Одеса, 2009. – 372 с.

10Гетьман А.П. Екологічне право України: підручник / А.П. Гетьман, М.В.

Шульга. – Харків: Право, 2005. – 218 с.

11Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і

соціальної географії. – К.: Либідь, 1997. – 320 с.

12.Грицай О.В., Иоффе Г.В., Трейвиш А.И. Центр и периферия в

региональном развитии / О.В.Грицай, Г.В.Иоффе, А.И.Трейвиш. – М.: Наука,

1991. – 168 с

13Гродзинський М. Основи ландшафтної екології. К., 1993.

14.Данилишин Б. М. Наукові основи прогнозування природно-техногенної

(екологічної) безпеки / Б.М. Данилишин, В.В. Ковтун, А.В. Степаненко. – К.:

«Лекс Дім», 2004. – 551 с.