Трудове навчання5 клас

Прийоми свердління фанери та ДВП

Частина 5

Блок 1. «Технологія виготовлення виробів із фанери та ДВП»

Процес підготовки деталей виробу до оздоблення.

Способи з'єднання деталей із фанери та ДВП

Оздоблення виробів із фанери та ДВП

Прийоми свердління фанери та ДВП

Свердління – отримання отворів за допомогою спеціального інструмента - свердла.

Свердлом називають дворізцевий інструмент з обертовим рухом різання та осьовим переміщенням подачі.

Спільним для усіх свердел є те, що всі вони мають три основні частини: різальну, робочу і кріпильну.

На кріпильній частині зазначається діаметр свердла та марка сталі, з якої його виготовлено.

Набір свердел різного діаметра

Свердлик (буравчик) призначений для ручного свердління в деревних матеріалах отворів діаметром З—5 мм (утримується в

руці за допомогою рукоятки).

а) ложкове свердло;б) центрове перове свердло;в) спіральне свердло;г) спіральне центрове свердло з підрізними кромками (тонкі матеріали, фанера та ДВП)

а) пробкове свердло (свердління глухих отворів);б) зенківка (для розширення верхньої частини отворів

Для обертання свердла застосовують механічні та електрифіковані інструменти. Найзручнішими з ручних

інструментів є коловорот і дриль.

Ручні свердлильні інструменти: а - коловорот; б - ручний дриль.

1 - упорна ручка; 2 - ручка для обертання;

3 - патрон; 4 - ручка допоміжна

Види ручних електричних

дрилів

Свердління деревних матеріалів — столярна операція, призначена для отримання круглих наскрізних або глухих

отворів, гнізд і різних заглиблень.

Отвори - це заглиблення в деталях.

Наскрізні та глухі отвори в деревини

Свердління отворів коловоротом:

а - горизонтальних; б - вертикальних

Конструкція робочої частини свердла: а - різальні кромки;

б - гвинтові канавки; в - спіральні стрічки

Утворення стружки при свердлінні: 1 - свердло; 2 - стружка; 3 - заготовка

Свердло, закріплене в патроні

Розмічання центру отвору

Кріплення обмежувача на свердлі

Прийоми свердління: а - у затискачі верстака; б - на столі; 1 - підкладена дошка, 2 - заготовка, 3 - струбцина

Свердління дрилем у вертикальному положенн

Брак - неточне, неякісне виготовлення деталі, що робить її непридатною для подальшого використання

Види браку і внаслідок чого вони виникають:

* неточні розміри отворів - неправильно загострене свердло, биття свердла в патроні;

* зміщення отвору - неправильне розмічання, неправильне встановлення заготовки, слабке кріплення заготовки,

зміщення свердла;

* перекіс отвору — неправильне встановлення заготовки;

* груба поверхня отвору, наявність сколів - погано загострене свердло, занадто великі зусилля під час свердління.

Процес підготовки деталей виробу до оздоблення

Оздоблення полягає в нанесенні на поверхню виробу або деталі декоративного покриття, яке поліпшує їх зовнішній вигляд та захищає від впливу навколишнього середовища.

Основні етапи оздоблення виробів з деревини такі:- підготовка поверхні деталі;

- нанесення захисного декоративного покриття, яке може бути прозорим або непрозорим.

Наносити декоративне покриття на поверхню виробу безпосередньо після випилювання лобзиком зарано.

Основні операції з підготовки поверхні для нанесення оздоблювальних матеріалів це –

зачищення та шліфування; шпаклювання; ґрунтування.

Зачищення та шліфування - зрізування нерівностей на деталях та виробах з деревини або деревних матеріалів.

Щоб надати виробам привабливого зовнішнього вигляду, підготувати їх до оздоблення і при цьому досягти якісного

оброблення поверхню виробів шліфують. Виконують таку технологічну операцію шліфувальною шкуркою. Вона являє собою багато різцевий різальний

інструмент, який складається з наклеєних на поверхню цупкого паперу або тканини дуже твердих дрібненьких частинок у вигляді зерен з гострими вершинами. Матеріали, з яких

виготовляються такі зерна, називають абразивами.

Шліфувальна шкурка: а - схематичне зображення; б - загальний вигляд

Позначення на шліфувальних шкурках

Кріплення шліфувальної шкурки: а - на колодці;

б - на пристрої

При виборі шліфувальної шкурки слід звернути увагу на зернистість, яка позначається числом або числом з літерою.

Що більше число, то більша кількість зерен наклеєна на одному квадратному сантиметрі основи шліфувального паперу,

то дрібніші зерна. А значить - з більшою чистотою можна оброблювати поверхню виробу.

Напрямки шліфування: а - правильно; б - неправильно

Сучасні ручні шліфувальні машини: а - стрічкова, б - дискова

Під час обробки на заготовках залишаються нерівності, які необхідно вирівняти й зачистити. Виконують такі технологічні

операції шліфувальними шкурками та напилками.Напилок - це багаторізцевий різальний інструмент, виготовлений зі спеціальної інструментальної сталі.

Будова напилка: а - носок; б - робоча грань; в - п'ятка;

г - хвостовик; д - ребро

Схема різальної частини напилка

Технологічна операція зняття з оброблюваної поверхні шару матеріалу за допомогою напилків називається

обпилюванням.

За кількістю насічок, що припадає на один сантиметр довжини робочої частини, та їх формою напилки поділяють на

шість номерів: 0, 1, 2, 3, 4, 5. Напилки з номерами 0 і 1 називають драчевими. Вони мають найкрупнішу насічку. Напилки з номерами 2 і 3 та 4 і 5 мають дрібніші насічки,

порівняно з драчевими, і називаються, відповідно, личкувальними та бархатними.

Для обробки деревних матеріалів застосовують тільки драчеві напилки, оскільки бархатні й личкувальні мають дрібну насічку і відразу забиваються деревиною, тому працювати ними стає неможливо. Проте всі напилки з

номерами від 0 до 5 застосовують для обробки металів та твердих пластмас.

Мал. 90. Види напилків: а - бархатний;

б - личкувальний; в - драчевий

Для обробки дрібних отворів та заглибин з різною формою поверхні використовують невеликі за розмірами напилки, які

називаються надфілями.

Типи напилків: а - плоский; б - квадратний; в - тригранний; г - напівкруглий; д - круглий; е - ромбічний; є - ножівковий

Види надфілів: а - схематичне зображення;

б - загальний вигляд

Кріплення заготовки в слюсарних лещатах

Кріплення заготовки в пристосуванні

Положення при обпилюванні:

а - тулуба; б - корпуса тіла

людини;в - ступнів ніг

Положення правої та лівої руки при обпилюванні

Розподілення зусиль правої і лівої руки при обпилюванні

Способи обпилювання: а - зліва направо; б - справа наліво; в - прямо

Контроль якості обробленої поверхні «на просвітлення»: а - кутником; б - лінійкою; в - шаблоном

Очищення напилка металевою щіткою

Закріплення ручки на напилку

Знімання ручки з напилка

Способи з'єднання деталей із фанери та ДВП

Найбільш простий спосіб з’єднання дерев’яних деталей – це з’єднання за допомогою цвяхів.

Цвях - кріпильний елемент для з'єднання деталей із деревини та деревинних матеріалів.

Промисловість випускає різні види цвяхів. Спільним для них є будова.

Будова цвяха: а - головка; б - стержень;

в - вістряВиди столярних цвяхів з

плоскою головкою

Основні інструменти для з'єднання деталей за допомогою цвяхів:

а - молотки; б - кліщі; в - інструмент для витягування

цвяхів

Види цвяхів:Будівельні (в) – з’єднання

будівельних елементів (облаштування парканів,

настилання підлоги і так далі)Покрівельні (а) можуть

утримувати покрівельний та рулонний матеріал.

Шпалерні (б) – використовують,

як елемент декорації (оббиття виробів тканиною,

дерматином, шкірою)

Види столярних цвяхів: а - з плоскою головкою; б - з конічною головкою;

в - зі сферичною головкою; г - з випуклою

декоративною головкою; д - спіральний

Хватка молотка

Утримання цвяха на початку забивання: а - пальцями;

б - плоскогубцями

Наколювання місць забивання

При з'єднанні деталей слід пам'ятати, що з'єднують завжди тоншу деталь з товщою. Відповідно до розмірів заготовок

підбирають довжину і діаметр цвяхів. Довжина цвяха, який не проходить наскрізь, повинна бути в 2...4 рази більшою за

товщину тоншої деталі, а його діаметр - у 10 разів менший від її товщини.

Забивають цвях на відстані не менше 10 мм від крайки деталі, інакше вона може розколотися. Якщо цвях необхідно забити

ближче ніж 10 мм від крайки, у деталі свердлять отвір, діаметр якого менший за діаметр цвяха на 0,5 мм.

Напрямок удару молотком: а - правильний; б - неправильний

Заглиблення головки цвяха за

допомогою циліндричного

пристрою

Послідовність загинання цвяха

Способи витягування цвяха: а - кліщами; б - молотком; в - інструментом для витягування

Схеми кріплення бойка молотка за допомогою клина: а - правильно; б - неправильно

Насаджування бойка молотка: а - правильне; б - неправильне

Крім скріплення деталей цвяхами, використовують також з’єднання за допомогою клею.

Склеювання є одним із найбільш доступних та простих видів з’єднання завдяки своїй простоті й у багатьох випадках —

надійності.Під склеюванням розуміють з'єднання однорідних або

різнорідних матеріалів за допомогою клею — матеріалу, який має високу з'єднувальну здатність і після затвердіння міцно

утримує склеєні поверхні.Найчастіше клеї не є універсальними і добре склеюють тільки певні групи матеріалів. Усі клеї, що застосовуються в побуті,

можна поділити на три основні групи: рослинного походження; тваринного походження; синтетичні.

Клеї рослинного походження виготовляють з крохмалю, який міститься в різних рослинах. Найчастіше застосовується

крохмаль картоплі, рису, пшениці та кукурудзи.Клеї на основі крохмалю використовують для наклеювання

паперу і тканини на картон та дерево. Міцність такого клейового з’єднання невелика, воно нестійке до вологи, але це компенсується простотою: використанням, доступністю та

екологічною чистотою.

Клеї тваринного походження отримують при переробці кісток, шкіри та рогоподібних тканин різних тварин. До цієї групи клеїв належать: желатин, столярний клей, риб’ячий

клей, який видобувають з кісток та луски риби, а також казеїновий клей, який складається з казеїну.

Недоліком клеїв тваринного походження є те, що перед застосуванням їх треба розігрівати (при температурі 70-80 °С)

і використовувати в гарячому вигляді, за винятком казеїнового, який розчиняється в холодній воді.

Технологія з’єднання деталей на клею

Промисловість випускає різні види клеїв, готових до використання. В багатьох випадках використовують для

з’єднання деталей з фанери та ДВП клей під назвою ПВА. Він має цілий ряд переваг над іншими: утворює міцне

з'єднання, не токсичний, після висихання розчиняється водою, повільно висихає, стійкий до вологи, протидіє загниванню

місць склеювання, після висихання стає прозорим.

Упаковки клею ПВА ПензліУщільнення

склеєних деталей

струбцинами

Види струбцин

Техніка нанесення клею

Оздоблення виробів із фанери та ДВП

Метою оздоблення є надання поверхні виробу гарного зовнішнього вигляду та захист деревинних матеріалів, з яких

зроблено виріб, від вологи, пилу тощо.

Які бувають види оздоблення?У найбільш загальному вигляді всі види оздоблення можна

поділити на такі: прозоре, непрозоре та художнє.

Найдавнішою технікою оздоблення є наскельне малювання.

Згодом було започатковано настінне малювання, або стінопис.

Також подібними прийомами прикрашають ужиткові речі: столи,

скрині, мисники, ложки, тарілки тощо.Таке прикрашання речей дістало

назву декоративно-ужиткове мистецтво.

Оздоблення виробів з деревини - це створення на їхній поверхні захисного декоративного покриття для поліпшення

зовнішнього вигляду виробів і захисту їх від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла тощо).

При прозорому оздобленні на деревину наносять захисну декоративну прозору плівку. Для такого виду оздоблення

використовують глянцеві або матові лаки, синтетичні плівки тощо.

Лаками називають розчин плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках або воді, що після висихання утворює

тверду прозору однорідну плівку.Головною метою прозорого лакування є збереження та

виявлення природної текстури та кольору деревини.Покриття прозорими матеріалами зазвичай застосовується для оздоблення поверхні деревини цінних порід (дуб, бук, горіх). Лаки, які використовують для прозорого оздоблення виробів,

поділяються на групи залежно від характеру утворення захисної плівки. В одних лаків вона утворюється за рахунок випаровування розчинника (нітролаки), внаслідок чого вони

мають дуже різкий запах. Інші ж утворюють плівку за рахунок поступового переходу рідини у твердий стан (масляні лаки).

При непрозорому оздобленні захисна плівка непрозора і повністю закриває текстуру і колір деревини. Непрозоре

оздоблення здійснюють пігментованими фарбами (олійними, емалевими тощо) по деревині малоцінних порід.

Шпаклювання – замазування тріщин та сучків пастоподібною масою за допомогою шпателя.

Шпатель — гумова, дерев'яна, пластмасова або сталева пластина з ручкою.

До спеціального (декоративного) оздоблення належать позолота, бронзування, випалювання,

розпис, різьблення тощо.

Для непрозорого оздоблення виробів з деревини частіше за все використовують масляні та емалеві фарби.

Масляні фарби - це суміш пігментів (барвників) з оліфою (прозорою рідиною на основі рослинних масел).

Емалеві фарби — це суміш пігментів (барвників) та лаків.

Пензлі для нанесення лакофарбових матеріалів

Лакофарбові матеріали наносять на поверхню вручну пензлями, а механізовано - розпиленням, наливанням,

зануренням виробу.

Прийоми нанесення лакофарбового покриття:

а - напрями нанесення; б - положення пензля під

час лакування (фарбування);

в - положення руки під час лакування (фарбування)

пензлем

Процес оздоблення методом занурення

Розпис фарбими виконують по відшліфованій та заґрунтованій поверхні художніми пензликами з натуральним

або штучним ворсом.

Види розпису: а - петриківський; б - яворівський; в - гуцульський

Вироби, оздоблені розписом

Художні пензлики для розпису

Акрилові художні фарби

Елементи орнаментів, виконані мазком «зернятко»

Малювання простих композицій мазками «зернятко» та «кривеньке зернятко»: а - намічання олівцем; б - малювання

квітки; в - малювання стебла та листків

Прийоми виконання пензлем різних елементів орнаменту: а - проведення прямих та хвилястих ліній; б - малювання

намистинок та ягідок; в - техніка виконання мазка «зернятко»; г - використання мазків «зернятко» («кривеньке зернятко»)

для побудови елементів орнаменту. 2. Використання підставки для фіксації руки при розписуванні виробу.

Послідовність малювання композиції без допомоги олівця

Випалювання - спосіб декорування виробів з деревини та деревних матеріалів.

Вироби, оздоблені випалюванням

Техніка випалювання пірографія дослівно означає малювання вогнем. У шкільних майстернях випалювання малюнків цією

технікою виконують електричним приладом, який називається випалювач.

Змінні нагрівальні наконечники (пера)

Будова випалювача: 1 - корпус, 2 - з'єднувальні проводи, 3 - нагрівальний наконечник (перо), 4 - пластмасова ручка;

5 – регулятор температури.

Стрижневий випалювач: а - загальний вигляд; б - стрижневі штампи; в - елементи випалених орнаментів

Для тренування доцільно використовувати деревину та деревні матеріали з берези, осики,

вільхи, тополі, липи та явора.

Робоча поза під час випалювання.

Тримання ручки випалювача з пером

Також для оздоблення виробів випалюванням використовують лазерну технологію.

Малюнок, випалений лазером

Настільний лазерний

апарат

Перенесення малюнка за допомогою копірувального паперу

Розмічання за трафаретом

Способи випалювання: крапками, лініями, комбінований