Інститут національної пам’яті Комісія переслідування злочинів

проти польськрго народу

Бюро громадської освіти

Польські, українські та єврейські діти з вчителями з загальної школи у Киселині (Волинь), 1938

1939-1947 роки в історії польсько-українських відносин були особливим періодом. Криваві події, що мали тоді місце на східних землях Другої Речіпосполитої глибоко увійшли в збірну пам’ять обидвох народів. Кожна згадка про них викликає великі емоції.

Головною причиною тодішніх непорозумінь був спір про кордон. Поляки стреміли до відбудування державності, українці до створення власної незалежної держави на землях, які обидва народи вважали за свої.

Виставка порушує багато болісних проблем: стано­вище українців у вересні 1939 р.; національну політику німецького та совітського окупантів, які для своїх цілей намагалися використати польсько-українські напружен­ня, долю дивізії СС «Галичина», діяльність польського й українського підпілля, врешті-решт найбільш болісні для поляків та українців події, що стосуються антипольської акції Організації Українських Націоналістів - Української Повстанської Армії (ОУН-УПА) в 1943-1944 рр. на Волині та у Східній Галичині, а також операції «Вісла» в 1947 р.

УПА під час антипольської акції стреміла до усунення польського населення з території, яку УПА вважала за корінні українські землі. Це спричинило знищення сотні польських сіл. Багато істориків вважає, що метою діяльності української партизанки було знищити польську етнічну групу на цих теренах. Сьогодні окреслюємо це - геноцидом.

Сім’я Ясьончаків з Волі Островецької (Волинь). Усі загинули

У відповідь поляки неодноразово вдавалися до відплатних дій, під час яких гинуло українське цивільне населення. У березні 1944 р. під час таких акцій знищено кількадесят сіл. Після заняття Червоною армією Волині та Східної Галичини, командування УПА зрезигнувало з подальшого ведення антипольської акції та почало розмови з польським підпіллям. Це призвело до ряду локальних порозумінь між польським і українським підпіллям, які обмежили взаємне кровопролиття. На Люблінщині дійшло навіть до обмеженої мілітарної співпраці, проведено щонайменше дві спільні збройні акції, м. ін., у 1946 р. разом здобуто Грубешів.

Подальший конфлікт проходив уже в тіні переселень, ведених комуністичною владою. В 1944-1946 рр. при­мушено виїхати з Української Радянської Соціалістичної Республіки майже 800 тисяч поляків. У тому ж часі, також шляхом примусу, Військо польське виселило до СРСР бл. 488 тисяч українців. Усіх, що залишилися у Польщі, вес­ною та влітку 1947 р. під час акції «Вісла» переселено на Повернені землі. Спосіб їхнього оселення (відокремлен­ня інтелігенції від інших суспільних груп, розміщування у великих зборищах польського населення) мав сприяти асиміляції. Виселення цивільного населення обґрунтову­вано необхідністю поборення УПА. В дісйності це не було потрібне до ліквідації української партизанки.

Українська сім’я, виселена з Гонятина (Грубешівський повіт) під час акції «Вісла», кінець 40-х років

В результаті подій 1943-1947 рр. загинуло 80-100 тисяч поляків та 15-20 тисяч українців. Сотні тисяч були примушені покинути свої хати. Тисячі людей як поляків, так і українців, по сьогоднішній день з великим болем згадує ці події.

Автори виставки намагалися обмежити коментар до мінімуму. Перш за все промовляють документи та звіти й спогади. Вони хотіли представити основні факти, а їхню оцінку залишити глядачам. Тому-то на виставці представ­лено, м. ін., звіти УПА з проведених антипольських акцій, рапорти Хрущова, посилані Сталіну, спогади польських та українських очевидців подій. Автори не поминули сором­ливих фактів як для українців, так і для поляків. Дійшли висновку, що лише висвітлення правди про ці події може призвести до виправдання історичної пам’яті. Вирішено не шокувати й не марнотратити жорстокістю, тому також відступлено від задуму показати на виставці багато дра­матичних фотографій, що представляють тодішні події. Не можна, все ж таки, зовсім їх поминути - декілька фото­графій помордованих поляків і українців представлено на виставці. Це лише одні з небагатьох, які знаходяться у авторів виставки.

Виставка, за авторами, не має за мету накинути інтерпретацію, а лише умовити до дискусії навколо важких моментів спільної історії польського і українського народів.

Аґнєшка Ячинська, Ґжеґож Мотика, Маріуш Зайончковський

І

У виставці використано матеріали з колекцій:Станіслава Дустановського, Ігоря Галагіди, Ґжеґожа

Грицюка. Йоланти Янковяк-Видри, Григорія Купріяновича, Станіслава Ксьонжка, Ґжеґожа Мотики, Лешека Пєтшака, Леона Попка, Андрія Степана, Юрія Стажинського, Ігоря Вітовича, Державного архіву в Радомю, Державного архіву в Ряшеві, ІНП Відділ у Любліні, ІНП Відділ у Ряшеві, ІНП Відділ у Варшаві, Історичного музею у Сяноці, Регіонального музею д-ра Януша Петера в Томашові Люблінському, Музею білгорайської землі в Білгораю.

Використано слідуючі видання:Акція «Вісла», опрац. Євген Місило, Варшава 1993;

Армія Крайова у документах, т, 2, Вроцлав-Варшава- Краків 1990; Михайло Андрусяк, Брати грому, Коломия 2001; Іренеуш Цабан, Союз збройної боротьби - Армія Крайова в області Томашів Люблінський, Люблін 1997; Ґжеґож Грицюк, Поляки у Львові 1939-1944. Щоденне життя, Варшава 2000; Міхал Фіялка, 27. Волинська дивізія піхоти АК, Варшава 1986; Леон Карлович, Від Засмик по Скробів, Ополе 1994; Анна Карванська-Байляк, Во ім’я Твоє, Варшава 2000; Станіслав Копф, Стефан Старба- Балук, Армія Крайова - Фотохроніка, Варшава 1999; Юрій Киричук, Нариси з історії українського національно- визвольного руху 40-50-х років XX століття, Львів 2000; Літопис нескореної України, т. 2, Львів 1997; Літопис УПА. Нова серія, т. 2, Київ-Торонто 1999; Збіґнєв Навроцький, Замість волі. УБ на Ряшівщині, Ряшів 1998; Жорстока пересторога, опрац. Єжи Дембський, Леон Попек, Люблін 1997; Антоні Б. Щесняк, Веслав 3. Шота, Дорога нікуди, Варшава1973; Пропам’ятна книга «1947», опрац. Богдан Гук, Варшава 1997; Польща й Україна в тридцятих- сорокових роках XX століття, т. 2, Переселення поляків і українців 1944-1946, Варшава-Київ 2000; Слідами геноциду на Волині, опрац. Лех Карлович, Леон Попек, Люблін 1998; Волинь: зберегти від забуття, опрац. Леон Попек, Люблін 1997; Закерзоння, т. 1, опрац. Богдан Гук, Варшава 1994; «Військовий історичний огляд», Варшава 1963, 1 (27), 1969, 2 (50); Ришард Тожецький, Поляки й українці. Українська справа під час Другої світової війни на території Другої Речіпосполитої, Варшава 1993.

Руда Ружанецька, 21 травня 1945 р. Делегація поаківського підпілля під час розмов щодо

порозуміння з українським підпіллям

Сценарій виставкиАґнєшка Ячинська, д-р Ґжеґож Мотика,

Маріуш Зайончковський з БГО ІНП Відділ у Любліні

Художнє оформленняМаґдалена Слядецька з БГО ІНП Відділ у Любліні

Співпраця ІНП Відділ у РяшевіД-р Збіґнєв Навроцький, Кшиштоф Качмарський,

Даріуш Іванечко, Якуб Іздебський

Переклад на українську мовуВидавництво «Тирса» Т-во з о.в.