«Віддай людині крихітку себе. За це душа

поповнюється світлом» Ліна Костенко

- душа не знає спокою;

- почуття потребують виходу;

- для людей творчих це щасливі

хвилини;

- рядки так і ллються на папір;

Поезія – це :

«…Я любив Вас усіх, та найбільше

любив Україну…»

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні, Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки мить. Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній, І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Степан Галябарда

«Любові всевишній

присвячується...»

І як тепер тебе забути?Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,такої спраглої жаги,

Такого зойку у мовчанні,такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші,такого безміру в добі!..

Це, може, навіть і не вірші,а квіти, кинуті тобі.

Ліна Костенко

Зустріч із письменниками

Олександрівщини

До моєї душі на гостини

Запрошу всіх, хто хоче зайти,

Своє серце на рівні частини

Поділю між всіма, як зірки.

Оксана Шпирко

Україна в огні

Печаль і смуток серце полонили,

примусили замовкнути вуста.

І на щоку я сльози уронила,

здавалося,то плакала душа...

Вона не плакала,а гірко так ридала,

кричала мовчки в стулені вуста.

І все до Господа так щиро промовляла:

" Душа моя шукає каяття..."

Господь мовчав,мовчали всі ікони,

лиш жалібно вив вітер за вікном...

Але я знаю, що Господь поможе

Й возрадується стомлена душа!

Заїкіна Тетяна