Державна служба зайнятості Програма розвитку ООН в Україні

Проект ПРООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні»

МАТЕРІАЛИ ДО КРУГЛОГО СТОЛУ

ПРОГРАМА ВАУЧЕРІВ НА НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ: АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ, МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2 квітня 2015 р. м. Київ

Програмою розвитку ООН в рамках проекту «Підтримка реформи соціального

сектора в Україні» на запит Державної служби зайнятості України було

проведено оцінку функціонування програми ваучерів в Україні.

Оцінка ґрунтується на офіційних юридичних і статистичних джерелах та

результатах соціологічного опитування.

Відповідно до виявлених проблемних питань функціонування програми ваучерів

в Україні було проведено огляд міжнародного досвіду застосування ваучерів та

розроблено рекомендації щодо вдосконалення програми.

Рекомендації базуються на результатах оцінки з урахуванням кращої

міжнародної практики.

До проведення оцінки та підготовки рекомендацій було залучено:

- ГО «Український інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка»,

- Лідію Ткаченко, національного експерта з питань зайнятості,

- Вольфганга Швеглер-Рохмейса (Wolfgang Schwegler-Rohmeis), міжнародного

експерта з питань зайнятості.

Від ПРООН

Олена Іванова, керівник проекту «Підтримка реформи соціального сектора в

Україні»

ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВАУЧЕРІВ В УКРАЇНІ (за результатами соціологічного дослідження)

Матеріали підготовлено за результатами соціологічного дослідження проведеного громадською організацією «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка» у лютому 2015 р. на замовлення Програми розвитку ООН та відповідно до запиту Державної служби занятості України.

ЗМІСТ

I. Методологія дослідження 3

II. Соціальний портрет респондентів як характеристика доступності ваучерної програми

Одержувачі ваучера

Потенційні одержувачі ваучера

3

III. Мотивація одержувачів ваучерів до професійного навчання та готовність потенційних одержувачів звернутися за ваучером

4

IV. Поінформованість населення щодо умов участі у ваучерній програмі 9

V. Система консультування та оформлення ваучерів 11

VI. Пошук навчального закладу одержувачами ваучерів 12

VII. Результати навчання за ваучером 14

VIII. Проблемні питання та шляхи вдосконалення ваучерної програми на думку респондентів

16

IX. Висновки та рекомендації 17

І. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Таблиця 1. Запланована та реалізована кількість опитаних респондентів

ОБЛАСТЬ

Одержувачі ваучерів (Анкета №1)

Потенційні одержувачі ваучерів (Анкета №2)

Співробітники центрів зайнятості, які мають досвід роботи з ваучерною програмою

Запорізька 20 26 20 20 4 4

Кіровоградська 20 24 20 20 4 4

Львівська 20 20 20 20 4 4

Всього 60 70 60 60 12 12

Метод опитування

Індивідуальне інтерв’ю «віч-на-віч» та телефонне опитування за місцем перебування, навчання або проживання респондента

Індивідуальне інтерв’ю «віч-на-віч» з відвідувачами в момент їх перебування у центрі зайнятості

Глибинне інтерв’ю

ІІ. СОЦІАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ РЕСПОНДЕНТІВ ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСТУПНОСТІ ВАУЧЕРНОЇ ПРОГРАМИ ОДЕРЖУВАЧІ ВАУЧЕРІВ

Рис. 2.1. Віковий розподіл одержувачів ваучерів, осіб (N=70)

Рис. 2.2. Статевий розподіл одержувачів ваучерів, осіб (N=70)

Рис. 2.3. Рівень освіти одержувачів ваучерів, осіб (N=70)

Рис. 2.4. Тип поселення місця проживання одержувачів ваучерів, осіб (N=70)

ПОТЕНЦІЙНІ ОДЕРЖУВАЧІ ВАУЧЕРІВ

Рис. 2.5. Віковий розподіл потенційних

одержувачів ваучерів, осіб (N=60)

Рис. 2.6. Статевий розподіл потенційних одержувачів ваучерів, осіб (N=60)

Рис. 2.7. Рівень освіти потенційних одержувачів ваучерів, осіб (N=60)

Рис. 2.8. Тип поселення місця проживання потенційних одержувачів

ваучерів, осіб (N=60)

ІІI. МОТИВАЦІЯ ОДЕРЖУВАЧІВ ВАУЧЕРІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ТА ГОТОВНІСТЬ ПОТЕНЦІЙНИХ ОДЕРЖУВАЧІВ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ВАУЧЕРОМ

Мотивація участі у ваучерній програмі:

бажання особистого розвитку;

отримання кращих можливостей для кар’єрного просування;

можливість одержати вищу заробітну плату;

бажання особистого розвитку.

Причини неучасті в програмі:

потреба в коштах на навчання;

стан здоров’я;

брак часу через роботу.

Мотиваційні чинники участі в програмі (за словами співробітників ЦЗ):

роль суб’єктивного фактора – наявності у людини активної життєвої позиції, бажання вчитися у

старшому віці,

роль об’єктивного фактора – «практична користь навчання», «перспективи подальшого

працевлаштування», «якщо людина бачить актуальність певної професії на ринку праці»,

наявність чіткої перспективи подальшого застосування отриманих знань і навичок, їх практичної

користі.

Рис. 3.1. Мотивація одержувачів отримати ваучер, осіб (N=70, респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Рис. 3.2. Готовність отримати ваучер потенційними одержувачами, осіб (N=60, респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Рис. 3.3. Зацікавленість потенційних одержувачів в отриманні ваучера, осіб (N=60)

Рис. 3.4. Потенційні одержувачі про обставини, які можуть заважати пройти перепідготовку

чи підвищення кваліфікації за думкою потенційних одержувачів, осіб (N=60, респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Рис. 3.5. Потенційні одержувачі про вибір професії, яку могли б обрати за ваучером, осіб (N=60, респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Рис. 3.6. Додаткові витрати одержувачів ваучерів та готовність взяти на себе додаткові витрати потенційними одержувачами за умови отримання ваучера, осіб (одержувачі, N=70, потенційні, N=60)

Рис. 3.7. Обрана форма навчання одержувачів ваучерів та бажана форма потенційних одержувачів

ваучера, осіб (одержувачі, N=70, потенційні, N=60)

ІV. ПОІНФОРМОВАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО УМОВ УЧАСТІ У ВАУЧЕРНІЙ ПРОГРАМІ Першоджерелами інформації про можливість участі в програмі є:

співробітники Державної служби зайнятості (під час відвідування ДСЗ);

знайомі чи колеги;

члени родини;

роботодавці;

сайт Державної служби занятості;

сайт навчального закладу.

Рівень обізнаності про ваучерну програму:

серед одержувачів ваучерів – мають лише загальні уявлення та не чули про програми до участі;

серед потенційних одержувачів – більшість не чули про програму до участі в ній.

Потреба одержувачів ваучера в інформації при зверненні з питань участі в програмі:

про право участі у ваучерній програмі;

необхідний перелік документів, професій та форм/видів навчання;

перелік навчальних закладів;

порядок оформлення ваучера;

способи пошуку навчальних закладів.

Рис. 4.1. Вперше дізналися про ваучерну програму, осіб (одержувачі, N=70, потенційні, N=60)

Рис. 4.2. Рівень обізнаності про ваучерну програму, осіб (одержувачі, N=70, потенційні, N=60)

Рис. 4.3. Потреба в інформації при зверненні одержувачів ваучера до центру зайнятості,

осіб (одержувачі, N=70, потенційні, N=60)

Рис. 4.4. Задоволеність повнотою наданої інформації в центрі занятості одержувачами ваучерів, осіб, (N=70)

V. СИСТЕМА КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ВАУЧЕРІВ Найчастіші питання під час консультування щодо участі у ваучерній програмі (за думкою спеціалістів ЦЗ) є наступними:

щодо вибору навчального закладу;

загальних умов ваучерної програми;

уточнення переліку спеціальностей, професій;

щодо оплати навчання, необхідності відшкодування вартості ваучера.

Рис. 5.1. Кількість відвідувань центра занятості одержувачами ваучерів, осіб (N=70)

Рис. 5.2. Тривалість часу витраченого на отримання ваучера, осіб (N=70)

VI. ПОШУК НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Пошук навчального закладу здійснюється:

через звернення за допомогою до центру зайнятості;

пошук інформації на сайтах закладів;

за допомогою родичів, знайомих, друзів;

після безпосереднього звернення до навчального закладу;

на сайті Державної служби зайнятості;

на сайті Міністерства освіти та науки України;

у газетах, спеціалізованих друкованих виданнях.

Найбільш обраними спеціальностями для навчання за ваучером є:

соціальна робота;

програмне забезпечення систем;

землевпорядкування;

електрогазозварювальник, бджоляр.

Середня тривалість часу = 31 хв.

Рис. 6.1. Спосіб пошуку навчального закладу одержувачами ваучерів, осіб (N=70)

Рис. 6.2. Обрані професії, спеціальності, напрямами підготовки одержувачів ваучерів, осіб (N=70)

VII. РЕЗУЛЬТАТ НАВЧАННЯ ЗА ВАУЧЕРОМ

Відчуття змін після отримання та проходження навчання за ваучером:

стали впевненіше почувати себе серед колег;

змогли знайти нових друзів;

отримали нові знання, які можна використати в роботі;

отримали нову роботу з кращими умовами праці;

підвищення на посаді;

офіційне працевлаштування, підвищення заробітної плати;

можливість додаткового заробітку.

Рис. 7.1. Оцінка результату одержувачами ваучерів, які навчаються за ваучером, осіб (N=36)

Рис. 7.2. Оцінка результату одержувачами

ваучерів, які завершили навчання, осіб

(N=10)

Рис. 7.3. Оцінка змін в професійному житті завдяки участі у ваучерній програмі, осіб (N=70; респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді)

Рис. 7.4. Зв’язок поточної роботи з професією (спеціальністю), отриманою за допомогою ваучера серед одержувачів ваучера, осіб (N=70)

VIII. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВАУЧЕРНОЇ ПРОГРАМИ НА

ДУМКУ РЕСПОНДЕНТІВ

Бар’єри для отримання ваучера:

Матеріальні: потреби в коштах на навчання та проїзд, недостатня вартість ваучера на

проходження повного курсу навчання, доводиться доплачувати,

Ціннісні: не бачать необхідності , пізно навчатися в їх віці,

Особисті: стан здоров'я, брак часу через роботи,

Об'єктивні:обмежений час для використання ваучера (90 днів), неузгоджений час

видачі ваучерів з вступною кампанією, проблеми формування навчальної групи,

віддалене місце розташування навчального закладу та незручний графік навчання.

Рис. 8.1. Причини чому одержувачі ваучерів перервали навчання чи не використали ваучер ,

осіб (N=70)

Рис. 8.2. Думка одержувачів ваучері щодо вдосконалення процедури їх одержання, осіб (N=70)

IX. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Сильні сторони програми – системність:

• порядок видачі ваучерів затверджено на законодавчому рівні;

• центри зайнятості мають методичні рекомендації щодо виконання умов видачі ваучерів;

• налагоджено консультування щодо можливості отримання ваучера;

• урегульовано порядок взаємодії між навчальними закладами та центрами зайнятості.

Слабкі сторони програми:

• низький попит на програму серед населення через відсутність потреби у професійному

навчанні або низку особистих причин;

• проблема незавершеного процесу навчання за ваучерами, коли люди залишають

розпочате навчання;

• обмежений перелік спеціальностей;

• недостатня інформованість, зокрема цільових груп населення про програму в цілому.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Щодо перегляду критерій видачі ваучерів:

• можливість проходити перенавчання та підвищення кваліфікації не тільки особам, які

мають професійно-технічно та вищу освіту, а також особам, які мають лише повну

загальну середню освіту;

• розглянути можливість надання ваучерів особам починаючи з 30–35 років.

Щодо переліку професій (спеціальностей): • розширити вибір професій з врахуванням регіональних особливостей та відповідності до

попиту місцевого та регіонального ринку праці на відповідні спеціальності;

• розширити перелік професій, які можуть користуватися попитом серед жінок.

Щодо інформаційної кампанії серед населення:

• використання ефірного часу на радіо чи телебаченні, які мають державні установи для

трансляції соціальної реклами;

• повідомлення у друкованих виданнях, інших джерелах інформації про можливість

отримання ваучеру особам старше 45 років;

• поширення через різні канали інформації прикладів успішних результатів навчання та

пошуку роботи.

Для зменшення кількості випадків не використання ваучера:

Кейс-менеджмент (ведення випадку):

• супровід одержувачів ваучерів та покрокове консультування за їх бажанням, в тому числі

щодо пошуку навчальних закладів, в процесі укладання договору з навчальним

закладом тощо;

• індивідуальний підхід до клієнтів;

• закріплення співробітника за групою клієнтів;

• підтримання зворотного зв'язку;

• допомога при виникненні запитань.

Щодо покращення умов оформлення, консультування та моніторингу реалізації

ваучерної програми:

• розробити додаткові рекомендації для співробітників ЦЗ щодо окремих аспектів

ваучерної програм;

• розширити систему обліку отриманих ваучерів: проводити постійний моніторинг (з

щоквартальним аналізом за такими складовими, як оцінка попиту на професії, канали

інформованості, популярні НЗ тощо) за коротким опитувальником для оцінки результатів

профпідготовки після завершення навчання та пошуку роботи.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ОЦІНКИ ВАУЧЕРНОЇ ПРОГРАМИ В УКРАЇНІ

Ваучерна програма є реальним інструментом державної політики на ринку праці та освітніх послуг:

стимулює осіб віком старше 45 років до продовження освіти, даючи можливість заповнити прогалини чи компенсувати недостатню якість попередньої освіти, а отже зменшує освітню нерівність між поколіннями;

оптимально поєднує монетизацію освітніх послуг із збереженням соціальної спрямованості програми та підвищенням роли її учасників у прийняті рішень.

Програма реалізується в складному соціальному середовищі:

o панування стереотипів щодо непридатності людей старшого віку до засвоєння нових знань, внаслідок чого люди вже після 40 років вважаються безперспективними працівниками;

o дисбаланс представництва інтересів поколінь, завелика увага до поколінь молоді та байдужість до старших поколінь, які начебто мають вже поступитися місцем молоді;

o пасивне ставлення людей до можливості щось змінити у своєму житті, небажання брати на себе відповідальність за власне майбутнє;

o відсутність довіри населення до заходів державної політики.

Навчання впродовж життя залишається радше політичним слоганом, ніж формулою практичних дій. Люди не звикли розглядати професійне навчання як один із доступних способів поліпшення своїх життєвих перспектив. Посилання на вік чи стан здоров’я часто слугують відмовками для того, щоб приховати небажання вчитися чи здійснювати інші активні кроки. Люди не вірять у безкоштовність ваучерної програми, підозрюючи, що потім держава може вимагати від них повернення коштів або виставляти якісь інші умови.

На успішність програми впливає ситуація в економіці:

недостатньо наочний зв'язок між освітньо-кваліфікаційним рівнем людини та рівнем її заробітку й загального добробуту;

поширення неформальної зайнятості та як наслідок – низький рівень охоплення працюючих державним соціальним страхуванням;

несприятливе макроекономічне середовище, що ставить під загрозу фінансову спроможність Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Нерозвинута інфраструктура освіти дорослих не сприяє реалізації програми:

заклади професійної та вищої освіти здебільшого орієнтовані на первинну підготовку молоді і не готові враховувати особливості навчання людей старшого віку, зокрема працюючих.

Протидія з боку роботодавця як перешкода навчанню на практиці зустрічається не частіше, ніж з боку інших суб’єктів соціального оточення. Ефективність залучення роботодавців до ваучерних програм як ініціаторів навчання своїх працівників перевірена зарубіжним досвідом.

Державна служба зайнятості беззаперечно залишається основним і чи не єдиним інформантом щодо ваучерної програми

Починаючи з 2014 р. зареєстрованим безробітним ваучери не видаються, і наявна інформаційна асиметрія може бути самостійною причиною низької популярності ваучерної програми. Але навіть якщо орієнтуватися в оцінках поінформованого населення тільки на потік зареєстрованих безробітних віком 45 років і старше, за два роки функціонування ваучерної програми про неї мали дізнатися не менше 1 млн. потенційних користувачів, тобто проблема обізнаності має істотно меншу вагу, ніж проблема активності.

Провадження ваучерної програми на етапах консультування та видачі ваучерів організоване достатньо добре

Консультації надаються фахово і з достатньою повнотою. Порядок консультування та оформлення ваучерів детально регламентований, поточні зміни в законодавстві оперативно відслідковуються. Існує практика прямого обміну досвідом та взаємного консультування, коли співробітники місцевих центрів зайнятості звертаються за порадами до своїх колег з обласних чи інших місцевих центрів.

Переважна більшість опитаних користувачів висловили задоволеність повнотою наданої інформації та комфортністю спілкування із співробітниками центрів зайнятості. Із 70 респондентів 2 особи зазначили, що співробітники ігнорували їхні запитання, 1 особа поскаржилася на зверхнє ставлення, 2 особи мали претензії щодо недостатньої допомоги в пошуках навчального закладу.

Процедура оформлення ваучера не займає багато часу, зазвичай достатньо 2–3 відвідувань, сумарно не більше 1 години. Бувають проблеми з поданням документів, іноді виникає потреба в додаткових документах (у випадку зміни прізвища, недостатності підтвердженого страхового стажу тощо).

Головною причиною відмови у видачі ваучера є недостатній страховий стаж (менше 15 років).

Основною причиною невикористання виданого ваучера є проблеми з пошуком підходящого навчального закладу, що пов’язано як з обмеженнями ваучерної програми, так і з недостатньою гнучкістю системи професійної освіти. Перелік навчальних закладів, які мають ліцензію на види навчання за спеціальностями, професіями, передбаченими у ваучерній програмі регулярно оновлюється, але незручний у користуванні. Більшість користувачів визначаються з навчальним закладом після відвідування центрів зайнятості, яка часто виконує у ваучерній програмі ще й роль посередника між власником ваучера та навчальним закладом. Не можна однозначно сказати, що це погано (особливо на початковій стадії впровадження ваучерної програми), але це дещо суперечить ідеї ваучера, що якраз передбачає надання користувачу більшої свободи у виборі місця навчання.

Навчальні заклади загалом зацікавлені у співпраці за ваучерною програмою

Зацікавленість у ваучерній програмі з боку навчальних закладів пояснюється такими чинниками: отримання коштів за ваучерною програмою гарантоване державою; свідоме й старанне ставлення учасників ваучерної програми до навчання; загострення конкуренції на ринку освітніх послуг в умовах скорочення чисельності молодих поколінь, боротьба за рейтингове місце. Випадків звернення одержувачів ваучерів зі скаргами на небажання навчальних закладів укласти договір про навчання чи випадків необґрунтованої відмови приймати на навчання учасників ваучерної програми не зафіксовано. Опитування користувачів засвідчило, що переважна більшість з них не зазнали жодних труднощів чи дискомфорту під час вступу до навчального закладу, 1 респондент поскаржився на складні вступні

випробування, 1 – на небажання представників навчального закладу допомогти, 2 – на неповноту інформації щодо особливостей умов вступу для учасників ваучерної програми.

Найпопулярнішим видом навчання є перепідготовка у заочній формі.

Явного ризику гендерної дискримінації умови ваучерній програмі не містять

Аналіз результатів опитування не виявив істотних гендерно-чутливих особливостей ні щодо мотивації, ні щодо участі у ваучерній програмі на всіх її етапах. Водночас неодноразово висловлювалася думка, що затверджений перелік спеціальностей та напрямів підготовки включає переважно «чоловічі» професії, натомість жінки мають обмежений вибір.

У невигідне становище потрапляють мешканці сіл та селищ міського типу

Для них ваучерна програма менш доступна через неминучість додаткових витрат, пов’язаних із навчанням, нерозвинуте транспортне сполучення, необхідність працювати в особистому селянському господарстві, і все це поєднується із порівняно нижчим рівнем доходів та освіти.

Існує дискримінація щодо населення з низьким освітнім рівнем

Люди, у яких нема жодних документів про професійну освіту, взагалі не мають права одержати ваучер. Де-факто існують бар’єри для переходу до вищого освітньо-кваліфікаційного рівня, внаслідок чого, наприклад, особи з професійно-технічною освітою можуть обирати для навчання лише робітничі професії.

Загальна оцінка ваучерної програми

Результати дослідження свідчать про позитивне сприйняття ваучерної програми. Жоден з опитаних респондентів не ставив під сумнів необхідність даної програми, а висловлення великої кількості побажань щодо удосконалення є підтвердженням її важливості та корисності.

КОНЦЕПЦІЯ ТА ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОГРАМИ ВАУЧЕРІВ

ПРОЕКТ

Проведена оцінка ваучерної програми професійної підготовки осіб віком 45+ дає підстави стверджувати, що ваучерна система має великий соціальний потенціал і перспективи розвитку в Україні. Розвиток ваучерної системи має стати складовою реформування національної політики на ринку праці в частині активних програм.

ТРИ ЕТАПИ РЕФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ ВАУЧЕРІВ

За строками та необхідними додатковими фінансовими витратами заходів реформування можна виокремити три етапи:

Три етапи реформування програми ваучерів

Короткострокові заходи (2015–2016 рр.), які не потребують додаткового фінансування; Середньострокові заходи (2017–2018 р.), що потребують фінансової підтримки; Довгострокові заходи (з 2019 р.), що потребують подальшого розширення фінансування.

Перший етап

I. Вдосконалення і розширення заходів у сфері консультацій та зв'язків з громадськістю (PR):

o розширити практику активних консультацій, обов'язкова інформація про ваучерну програму має бути надана всім відвідувачам старше 45 років;

o надавати роботодавцям конкретнішу інформацію про ваучерну програму, залучити об'єднання роботодавців до співпраці;

o заручитися підтримкою профспілок в розповсюдженні інформації про ваучерну програму через їхні інформаційні заходи та соціальні мережі;

o залучити заклади професійної освіти до інформаційного висвітлення ваучерної програми.

Для цієї роботи необхідно виготовити та розповсюдити через вище згадані установи тематичні роздаткові матеріали або інформаційні листи для потенційних користувачів ваучерів.

II. Розширення цільових груп та/або видів навчання ваучерної програми, напр., включити заходи практичної підготовки, стажування, вивчення іноземних мов, роботи на комп’ютері тощо.

III. Переглянути порядок встановлення переліку професій ваучерної програми, щоможна зробити різними способами:

1. зробити перелік на центральному рівні «відкритим», надавши право приймати рішення на рівні обласних/місцевих центрів зайнятості відповідно до потреб обласного/місцевого ринку праці та залежно від наявного бюджету;

2. залишити «централізований» перелік, і переглядати його щороку/щопівроку через наявні адміністративні процедури;

3. як компромісний варіант, можна визначити квоту коштів, передбачених на програму, для яких перелік професій визначатиметься на обласному/місцевому рівні.

IV. Передбачити доступ до ваучерної програми для малих і середніх підприємств та самозайнятих осіб: дозволити їм звертатися за ваучерами для підвищення кваліфікації своїх працівників. Можливо при цьому потрібно встановити обмеження за кількістю учасників від одного роботодавця.

Другий етап

I. Удосконалення управлінської структури програми, створення децентралізованої і гнучкої системи підвищення кваліфікації та розподіл посад.

II. Перегляд умов програми: за наявності коштів розширити вікові рамки учасників, передбачити фінансування транспортних витрат, пов’язаних із навчанням, для мешканців сільської місцевості.

III. Розширити практику активних консультацій: запровадити надання обов'язкової інформації про ваучерну систему всім відвідувачам старше 45 років, зокрема, щоб цю інформацію поширювали всі співробітники соціального сектора та заклади професійної освіти.

IV. Створити систему моніторингу та оцінки на постійній основі: потрібно відслідковувати процес та результати навчання за кожним договором. Для цієї роботи критично важливо визначити індикатори успішності програми, це можуть бути: % учасників, які поліпшили свої можливості працевлаштування (employability) а за наявності роботи – досягли сталого поліпшення умов праці (підвищення заробітної плати, кар’єрне просування тощо).

Третій етап

I. Створити за допомогою інформаційних технологій систему для надання інформації, консультацій і можливості подати заяву на отримання ваучера в Інтернеті (онлайн).

II. Перегляд умов програми: передбачити можливість проведення навчання на робочому місці (для тих, хто має роботу) та/або надання можливостей стажуватися для непрацюючих.

III. Удосконалення системи моніторингу та оцінки, зокрема провести дослідження щодо оптимального рівня номінальної вартості ваучера.

IV. Запровадити ваучери для працевлаштування (за рахунок ваучера субсидувати заробітну плату), наприклад, для працевлаштування людей з інвалідністю або з низьким освітнім рівнем та довготривалих безробітних.

V. Розширити фінансування програми за рахунок залучення коштів роботодавців та інших донорів.

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ВАУЧЕРНОЇ ПРОГРАМИ

За напрямами удосконалення та розвитку ваучерної програми можна виокремити такі групи заходів:

Удосконалення діючої ваучерної програми професійної підготовки осіб віком 45+; Поширення ваучерної програми професійної підготовки на інші цільові групи населення; Впровадження ваучерної системи в інших сферах соціального захисту.

Удосконалення діючої ваучерної програми для осіб віком 45+

Перегляд критеріїв участі

Окреслені законодавством критерії учасників діючої ваучерної програми дають підстави трактувати можливість отримання ваучера як своєрідну страхову премію для осіб, які достатньо довго сплачували страхові внески, але не отримували страхових відшкодувань як безробітні. За такого трактування принципове значення для участі в програмі має критерій страхового стажу, усі інші тільки створюють підґрунтя для дискримінації.

Вилучити з умов ваучерної програми для осіб віком старше 45 років:

вимогу щодо наявності професійно-технічної або вищої освіти; перелік видів навчання, натомість вживати загальний термін «професійне навчання»; перелік професій, спеціальностей та напрямів підвищення кваліфікації.

Перегляд фінансових параметрів програми

o На рівні законодавства визначити, що право на ваучер вважається використаним, якщо ваучер був виданий та оплачений за рахунок коштів Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття. o Передбачити можливість оплати освітніх послуг за ваучером частинами, залежно від тривалості та вартості навчання, щоб полегшити планування коштів та більш рівномірно розподілити видатки Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття. o Передбачити фінансування на покриття додаткових витрат, пов’язаних з навчанням, за умови, що вартість навчання за ваучером не перевищує певної суми і бюджет Фонду дозволяє профінансувати навчання всіх бажаючих отримати ваучер.

Процедурно-технологічні удосконалення

Скоротити перелік документів, необхідних для отримання ваучера – залишити тільки паспорт та ідентифікаційний номер облікової картки платника податків; необхідність трудової книжки доцільно передбачити лише у випадках, коли не набирається 15 років «реєстрового» стажу.

Скасувати необхідність отримання навчальними закладами ліцензій на провадження діяльності з надання освітніх послуг за вторинними видами навчання (перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації).

Скоротити перелік документів, які має надати навчальний заклад після укладення договору про навчання (наявність ліцензії, свідоцтва або сертифіката можна перевірити за даними Міністерства освіти та науки).

Зменшити обсяги інформації, які навчальний заклад має подавати до центру зайнятості для контролю виконання умов договору про навчання (цілком достатньо норми п. 15 «Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці»).

Поліпшити технології обміну даними, зокрема дані Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування можна використовувати не лише для звірення страхового стажу, а й для подальшого дистанційного відслідковування результативності навчання.

Поширення ваучерної програми професійної підготовки на інші цільові групи населення

Поширення ваучерної системи професійної підготовки на інші цільові групи населення, окрім осіб віком 45+, потребуватиме розроблення окремих підпрограм, що повинні враховувати специфіку кожної цільової групи як за критеріями участі, так і за основною метою їх професійного навчання.

3окрема, 3 березня 2015 р. Верховна Рада України внесла зміни до Закону «Про зайнятість населення», додавши ще три цільові групи населення, які мають право на отримання ваучера:

особи, звільнені зі служби в силових структурах у зв’язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров’я, які не набули права на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

особи, звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, з числа інвалідів до отримання права на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

внутрішньо переміщені особи працездатного віку за відсутності підходящої роботи.

У даному випадку головна мета ваучерної програми – повернути людей до мирного життя, допомогти їм облаштуватися в новому середовищі, і вимагати від них наявності 15 років страхового стажу недоречно.

«Класичні» цільові групи, які потрібно включити до ваучерної програми за першої можливості – працівники з високим ризиком структурного безробіття та особи, які повертаються на ринок праці після тривалої перерви в роботі. Головною кінцевою метою їхньої участі у ваучерній програмі є успішне працевлаштування, ставити вимогу до страхового стажу недоцільно, але потрібно контролювати перелік професій, спеціальностей для навчання.

Впровадження ваучерної системи в інших сферах соціального захисту

Зарубіжний досвід дає багато прикладів використання ваучерних технологій в різних сферах надання соціальних благ/послуг.

Міжнародний досвід застосування ваучерів

У Франції, Бельгії та кантоні Женева ваучери застосовуються для оплати послуг в секторі домогосподарств, тим самим мотивуючи домогосподарства-роботодавців та домашніх працівників перевести трудові відносини з неформального сектора в офіційний.

В Греції – для організації медичного обслуговування (зокрема проведення діагностики) незастрахованих осіб.

У Люксембурзі – для організації надання послуг по догляду за дітьми дошкільного віку чи у позашкільний час.

Для успішного започаткування таких програм в Україні потрібно докладніше вивчити наявний зарубіжний досвід та здійснити належну «інвентаризацію» у сфері соціальних послуг, щоб з’ясувати, де впровадження ваучерної системи буде ефективним і виправданим.

Попередньо можна припустити, що ваучерну систему буде доцільно застосувати для організації соціального обслуговування людей літнього віку та осіб, які мають інвалідність або захворювання, що спричиняє потребу в сторонній допомозі, а також для надання послуг по догляду за дітьми дошкільного віку чи у позашкільний час. Особливо важливу роль такі ваучерні програми матимуть для сільської місцевості та малих міст, де коло робочих місць для працевлаштування дуже обмежене, а соціальна інфраструктура є слабо розвинутою.

Основні дискусійні питання для обговорення концепції та плану заходів

щодо удосконалення ваучерної системи:

1. Уточнення концептуального розуміння сутності ваучера для осіб віком старше 45 років – це тільки інструмент соціального залучення вразливих груп населення чи своєрідна страхова премія для осіб, які достатньо довго сплачували страхові внески?

2. Зменшення бар’єрів в доступі до ваучерної програми – які критерії допуску є принциповими, а які можна зняти (вік старше 45 років, страховий стаж не менше 15 років, освіта не нижче професійно-технічної)?

3. Зменшення обмежень у виборі професій та напрямів підготовки – що дають ці обмеження та наскільки широким може бути вибір?

4. Що можна зробити і кого залучити для покращення стану інформованості населення?

5. Що можна зробити для посилення мотивації взяти участь у ваучерній програмі?

6. Удосконалення процедурних технологій – як можна зменшити адміністративне навантаження на користувачів та інших суб’єктів ваучерної системи (співробітників центрів зайнятості, навчальні заклади)?

7. Розширення кола потенційних учасників ваучерної програми – які категорії населення мають бути залучені та на яких умовах?