Військово-технічне співробітництво України з країнами НАТО. Потенціал та реалії

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

Офіс зв’язку НАТО в Україні

Військово-технічне співробітництво України з країнами НАТО.

Потенціал та реалії

2014

(Виступи під час конференції «Оборонна промисловість України» в м. Кєльце, 3 вересня 2014 р.)

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНЕ З ЄВРОАТЛАНТИЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ЗАХІДНИМИ КОМПАНІЯМИ: МОТИВАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСПІХУ

ПРАВО НА СВОБОДУ І ДЕМОКРАТІЮ ПОТРЕБУЄ РЕАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

СПІВРОБІТНИЦТВО ОБОРОННОЇ ПРОМИС-ЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЗАХОДУ

ЗМІСТ

4

6

10

12

УКРАЇНА ВПЕРШЕ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПО-ТУЖНИЙ РИНОК ОБОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ

«ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ» В КЕЛЬЦЕ

АВІАЦІЙНІЙ СЕГМЕНТ ВТС УКРАЇНИ З ЗАХОДОМ – ЦЕ НЕОСЯЖНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

ВТС УКРАЇНИ ІЗ ЗАХОДОМ: НОВІ УМОВИ ПРИВАБЛИВІ ДЛЯ КОМПАНІЙ КРАЇН НАТО

15

17

26

32

4 МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНЕ З ЄВРОАТЛАНТИЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

ені надзвичайно приємно представити Вашій увазі публікацію, підготовлену на основі виступів і заяв,

що прозвучали на міжнародній кон-ференції «Оборонна промисловість України».

Конференція була ініційована Офі-сом зв’язку НАТО в Україні для того, щоб надати можливість українським представникам оборонних підприємств презентувати потенціал оборонної про-мисловості України під час однієї з най-важливіших міжнародних оборонних виставок, яка набула і підтримує статус третього за величиною оборонно-про-мислового заходу в Європі.

Однією з основних цілей, які ми ставили перед собою, ініціюючи конференцію,було розглянути можли-ві шляхи і форми реалізації взаємови-гідних проектів військово-технічного співробітництва між Україною і краї-нами Альянсу.

Для нас також було важливим, зо-крема, обговорити найкращі практики і досвід переорієнтації оборонних га-лузей промисловості країн Централь-ної-Східної Європи на західні ринки в якості ключового компонента постко-муністичної трансформації. Такі пере-творення ніколи не були легкими для країн, що вступили в НАТО і ЄС після розпаду Варшавського договору, проте їм вдалося добитися значних успіхів у розвитку своїх оборонних комплексів. Я вірю, що Україна також цілком здат-на відповісти на цей важливий виклик.

Звичайно, немає універсальних підходів і механізмів, які союзники по НАТО можуть запропонувати Україні у той час, коли вона у жорсткій бороть-бі прагне захистити своє майбутнє і реформувати сектор безпеки і оборо-ни, одночасно намагаючись подолати збройний конфлікт на Сході та наслід-ки окупації Криму. Однак є деякі до-сить успішні практики в програмі ре-

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНЕ З ЄВРОАТЛАНТИЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ

Марчін Кожіел, директор Офісу зв’язку НАТО в Україні

М

5ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ НАТО. ПОТЕНЦІАЛ ТА РЕАЛІЇ

форм оборонної промисловості, - вони можуть бути застосовані в Україні на тлі сучасної кризи.

Безумовно, реформа оборонно-промислового комплексу України не повинна розглядатися у відриві від трансформації сектору оборони і без-пеки та реформи Збройних сил Укра-їни. Ці процеси тісно пов’язані між собою, і бачення подальшого розви-тку сектора оборони і безпеки Украї-ни повинне, в значній мірі, визначати порядок денний перетворень у сфері оборонної промисловості. Матеріали конференції представників оборон-ної промисловості країн-членів НАТО для українських урядовців і топ-менеджерів оборонних підприємств в щодо можливого поєднання розвитку оборонної промисловості та реформи

сектора оборони і безпеки. На зустрічі Комісії Україна-НАТО

на рівні міністрів закордонних справ було прийняте рішення, що НАТО і Україна будуть активізувати спів-робітництво та сприяння оборонній реформі в рамках програм з нарощу-вання оборонного потенціалу та роз-витку спроможностей. Ми вважаємо, що реформа оборонної промисловості та військово-технічне співробітництво залишатиметься одним з ключових пріоритетів у відносинах між Альян-сом і Україною – країною з унікальним оборонно-промисловим комплексом. Майбутнє України тісно пов’язане з єв-роатлантичною безпекою, де партнер-ство Україна-НАТО посідає важливе місце.

6 ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ЗАХІДНИМИ КОМПАНІЯМИ: МОТИВАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСПІХУ

ьогодні ми є свідками того, що рівень політич-ного діалогу й практич-ного співробітництва між

Україною та країнами Європи піднявся на новий щабель. Це й не дивно, адже Україною проголошено та системно реалізовується стратегічний курс на євроінтеграцію. Керівництвом нашої держави багато зроблено для віднов-лення довіри та створення умов для нових історій успіху у галузі військово-технічного співробітництва між Укра-їною та країнами-членами Європей-ського Союзу і НАТО.

Слід зауважити, що у Української держави вже налічується чимало важ-ливих партнерів серед країн Європи. До найбільш виразних та успішних прикладів такого партнерства від-носиться співробітництво між Укра-їною та Польщею. А зусилля Польщі щодо розширення військово-техніч-ного співробітництва з оборонними

компаніями Заходу є для нас одним з найважливіших сигналів поглиблен-ня стратегічного партнерства. Україна щиро сповідує схожі з європейськими цінності та багато працює над впро-вадженням європейських стандартів. Державний концерн «Укроборонп-ром», у свою чергу, працює над вті-ленням спільних стандартів у галузі створення та виробництва озброєнь і військової техніки.

Серед іншого, проведення воєн-ної реформи в Україні є невід’ємною складовою курсу на євроінтеграцію. Зокрема, останнім часом цілеспря-мовано реалізується оборонна та воєнно-технічна політика у межах за-гальної ідеї відновлення могутності та високого оборонного потенціалу Збройних сил України. Ми передба-чаємо поступову заміну та глибоку модернізацію застарілої військової техніки радянського виробництва, і створення спільних проектів для

ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ЗАХІДНИМИ КОМПАНІЯМИ: МОТИВАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСПІХУ

Роман Романов,генеральний директор Державного концерну «Укроборонпром»

С


конструювання сучасних систем озброєння та військової техніки.

Україна стоїть на порозі суттєвих змін оборонної промисловості. За час проведення антитерористичної опе-рації на сході оборонні підприємства спромоглися значно збільшити темпи виробництва, оновити виробничу базу, почати масштабну роботу на посилен-ня оборонного потенціалу. Але попе-реду етап переозброєння новітніми озброєннями і військовою технікою. То ж ми розраховуємо на взаємодію у га-лузі обміну технологіями, налаштовані на створення спільних підприємств та реалізації спільних високотехнологіч-них науково містких проектів.

Передбачається, що підвищення можливостей української армії буде здійснюватися, у тому числі, шляхом істотного нарощування кількості мо-дернізованих і нових зразків озброєн-ня і військової техніки. При цьому ми розраховуємо на суттєве збільшення бюджету на потреби національної обо-рони, а також на спрямування саме в сектор технічного переозброєння ар-мії до чверті всіх бюджетних коштів. Це перший, але не останній приклад зусиль у прагненні досягти високих оборонних спроможностей задля під-тримки миру й стабільності.

Відомо, що необхідною умовою виконання програм реформування ЗС в частині забезпечення їх сучасною зброєю є наявність у країні високотех-нологічної оборонної промисловості. З цією метою в Україні розробляються

та реалізуються схожі з європейськи-ми державні програми. Виконання та-ких програм гарантовано забезпечить українському ОПК оновлення вироб-ничих технологій, реконструкцію екс-периментальної та виробничої бази. Це, у свою чергу, об’єктивно створить сприятливі умови для спільних із за-хідними оборонними компаніями проектів, організації спільного ви-пуску сучасних зразків ОВТ для наці-ональних армій, а також інноваційної, конкурентоспроможної на світових ринках продукції в інтересах третіх країн.

Нам приємно відзначити, що за деякими напрямами розвитку обо-ронної промисловості наші європей-ські колеги, зокрема, польські, вико-ристовують українській досвід. Так, ще у 2010 році в Україні було створено Державний концерн «Укроборонп-ром», як об’єднання підприємств, що розробляють, випускають, модерні-зують та поставляють озброєння і військову техніку на внутрішній та зовнішні ринки. На сьогоднішній день в Концерні об’єднались понад 130 підприємств оборонної галузі, а кількість працюючих складає більше 70 тис. осіб. В управлінні Концерну перебувають підприємства авіацій-ної промисловості, суднобудування та морської техніки, радіолокаційної техніки, протиповітряної оборони та зв’язку, бронетанкової техніки, ра-кетно-артилерійського озброєння та боєприпасів.

8 ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ЗАХІДНИМИ КОМПАНІЯМИ: МОТИВАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСПІХУ

Тому нами з задоволенням була сприйнята інформація про те, що у вересні 2013 року і у Польщі було здій-снено аналогічні заходи з консолідації оборонної промисловості. Ми щиро вітали рішення створити Польську групу озброєння (Polish Armaments Group), до складу якої, зокрема, було включено компанії WZMS, HSW, Polish Defense Holding, а також інші оборонні підприємства. Існуючі аналогії у наших діях свідчить про можливість успішно-го об’єднання зусиль оборонних га-лузей при виконанні проектів у сфері підвищення обороноздатності України та Польщі.

Нам вже є чим пишатися, говорячи про історію наших відносин у збройо-вому бізнесі. Українські спецекспорте-ри активно співпрацюють з підприєм-ствами та організаціями країн-членів НАТО. Основними напрямками екс-порту товарів і послуг військового і спеціального призначення українських підприємств до країн альянсу в остан-ні роки відбувались за такими напря-мами, як авіаційна та бронетанкова техніка, а також розробка високоточ-ної зброї. У подальшому, враховуючи потенціал, наміри і можливості укра-їнських підприємств ОПК, військово-технічне співробітництво ДК «Укробо-ронпром» з оборонними компаніями країн НАТО може мати декілька аспек-тів.

По-перше, - це обмін технологіями та реалізація спільних проектів з роз-робок та виробництва нової номенкла-

тури озброєнь та військової техніки. Цей напрям є одним з найвагоміших, оскільки завдяки його активізації мож-ливо надати нові можливості наявним технологіям, довести до практичної реалізації цікаві оборонно-промислові ідеї та, врешті решт, заощадити кошти шляхом об’єднання зусиль та інвести-цій країн-учасниць.

По-друге, – створення та реалізація проектів з просування на ринки третіх країн спільно підготовлених зразків ОВТ може стати суттєвим та взаємоко-рисним країнам-учасницям напрямком військово-технічного співробітництва. Наприклад, українська сторона вже нині здатна запропонувати модульний принцип модернізації бронетехніки чи систем ППО радянського виробництва, що робить можливим вибір різних бо-йових можливостей, захисту та манев-рених якостей танків і легких бойових машин, що модернізуються. Тож запро-шуємо європейських колег до співпраці у цьому напряму.

Окремо слід зазначити, що до скла-ду ДК «Укроборонпром» входить низка підприємств, що складають розгалуже-ну ремонтну інфраструктуру України. Це унікальні можливості з ремонту та модернізації бойових авіаційних комп-лексів, військово-морської техніки, бронетехніки та артилерійських сис-тем, систем ППО. Вони можуть бути використані у спільних проектах різ-номанітного спрямування. Зокрема, підприємства ДК «Укроборонпром» суттєво просунулися у процесі ремон-


ту та модернізації бойових вертольотів та літаків радянського виробництва, що могло б бути корисним для спіль-ного використання країнами-учасни-цями проектів.

Державний концерн «Укроборонп-ром» має конкретні пропозиції для західних оборонних компаній щодо нарощування обсягів спільного ви-

робництва та модернізації ОВТ. Ми відкриті для діалогу та для зустрічних пропозицій польської сторони. Впев-нений, що проведення спільних фору-мів, активне інформування про наміри й можливості співробітництва відкри-вають нові шляхи для розвитку ВТС, та й сприятимуть розширенню загальних економічних відносин.

10 ПРАВО НА СВОБОДУ І ДЕМОКРАТІЮ ПОТРЕБУЄ РЕАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

станні події в Україні свідчать, що право на свободу і демократію по-требує реального захисту.

Про це також досить чітко було наго-лошено під час саміту НАТО в Уельсі.

Багато розмов в Україні і поза її межами точиться навколо матеріаль-но-технічної військової допомоги з боку Заходу. Безумовно, це важливо. Водночас, не є таємницею, що україн-ський ОПК має потужний виробничий і науковий потенціал, який можливо успішно спрямувати на переозброєння української армії та реалізацію ефек-тивних спільних проектів в кооперації із західними партнерами.

Проведення в місті Кельце 3 ве-ресня 2014 року за підтримки Офісу зв’язку НАТО та Міністерства націо-нальної оборони Польщі міжнародно-го круглого столу «Оборонна промис-ловість України» дозволило відкрити нову сторінку відвертого військово-

політичного діалогу, створити оновле-ні умови для поглиблення військово-технічного співробітництва. Це також сприятиме успішній інтеграції України до європейських і євроатлантичних структур безпеки.

Враховуючи інтелектуальний, нау-ково-технічний та виробничий потен-ціал оборонно-промислового комп-лексу, Україна має значні перспективи військово-технічної кооперації з кра-їнами НАТО та здатна конвертувати його у проекти високого технологіч-ного рівня. Такі, що би повною мірою відповідали інтересам України та до-зволяли успішно співпрацювати з кра-їнами Північноатлантичного альянсу.

Вже сьогодні підприємства польського та українського оборон-но-промислових комплексів мають низку успішних проектів в процесі ре-алізації. Наші країни пройшли схожий шлях становлення оборонної про-мисловості від окремих підприємств

ПРАВО НА СВОБОДУ І ДЕМОКРАТІЮ ПОТРЕБУЄ РЕАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Ігор Кабаненко,заступник міністра оборони України з питань європейської інтеграції (2014)

О


за часів соціалістичної економіки до інтегрованих потужних суб’єктів гос-подарювання на сучасному етапі. Це дозволяє знаходити спільну мову та взаєморозуміння.

Слід зазначити, що протягом бага-тьох років виробництво українських оборонних компаній в основному було зосереджено на виробництві, ремонті та модернізації техніки, яка залиши-лася на озброєнні за радянських часів. Однак сьогоденні реалії вказують на гостру потребу в перегляді такої по-літики та розвитку нових підходів до виробництва озброєння та військової техніки, де важливу роль буде відігра-вати технологічна співпраця з західни-ми партнерами.

Наприклад, за оцінками експертів в Україні спільно із західними кампа-ніями в короткий строк може бути на-лагоджено виробництво (збирання) необхідного тактичного озброєння (коліматорні приціли, прибори ніч-ного бачення, тепловізори, безпілотні системи тощо), а також сучасних засо-бів зв’язку і автоматизованих систем управління. Це вже не мало.

Ми повинні активізувати співп-рацю у першу чергу, за напрямами, за якими структуровані підприємства на-ших країн. Ми можемо бути успішними у кластерах авіаційної та суднобудівної промисловості, приладобудуванні, ви-готовленні двигунів та бронетанковій галузі. Значний потенціал співробітни-цтва наразі не розкритий, є у ракетно-космічній галузі і гідроакустиці.

Взагалі, інтеграція наукового по-тенціалу українського ОПК та обо-ронних технологій західних країн може бути високопродуктивною. Все це потребує продуманої програми трансформації і розвиток оборонної індустрії України.

Впевнений, що військово-техніч-не співробітництво, в якому беруть участь представники провідних під-приємств і організацій оборонно-промислових комплексів України та країн Європи, полягатиме не лише в обміні інформацією про наші потен-ційні можливості, а й надасть імпульс укладенню конкретних домовленос-тей і угод за взаємовигідними напря-мами.

12 СПІВРОБІТНИЦТВО ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЗАХОДУ

СПІВРОБІТНИЦТВО ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЗАХОДУ

Генрік Литвин,Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні

Сьогодні ми є свідками перенесення політично-го діалогу та практичної співпраці між Україною

та країнами Європи на новий рівень. Україна задекларувала та систематич-но реалізує стратегічний курс на євро-пейську інтеграцію.

Реформи оборонного сектора були нерозривною частиною процесу інте-грації усіх держав, які вступали в ЄС. Однією з важливих складових цих ре-форм є реформа оборонно-промисло-вого комплексу.

Оборонна промисловість це, окрім збройних сил, один із основних факто-рів, які забезпечують незалежність та безпеку держави. Умовою створення та функціонування сучасних збройних сил, що відповідали б сучасним вимо-гам ведення бойових дій, є їх оснащен-ня сучасними зразками озброєнь і тех-ніки. Також оборонна промисловість виконує важливу економічну роль –

створює робочі місця та є джерелом доходів за рахунок податків і дивіден-дів.

Сильна «оборонка» - це також до-даткові витрати на наукову діяльність, дослідно-конструкторські роботи, що створюють сучасні технології, які мо-жуть знайти цивільне застосування. Оборонна промисловість історично є авангардом у розвитку нових та інно-ваційних технологій в усьому світу. Не секретом, що значна частка сучасних цивільних технологій, які ми щоденно використовуємо, - транспортні засоби, супутникова навігація або Інтернет – є нічим іншим, як просто «побічним продуктом» розвитку військових тех-нологій.

На відміну від деяких західних дер-жав, апокаліптичні теорії щодо «кінця історії» і тому подібне, ніколи сильно не вкорінювалися у Польщі. Політична ситуація в нашій частині Європи при-мушує нас бути реалістами. Ми усві-


домлюємо необхідність мати сильну, сучасну та конкурентоздатну оборон-ною промисловість. Польща - одна з небагатьох держав НАТО, що утримує оборонні витрати на рекомендованому Альянсом рівні – 1,95% ВВП. Більше того, до 2022 року, ми плануємо ви-тратити на модернізацію збройних сил приблизно 140 млрд. злотих (близько 33,6 млн. євро). Ці ресурси мають не лише зміцнити безпеку держави, а й позитивно вплинути на польську еко-номіку.

В державах Західної Європи ми зараз спостерігаємо повільне падіння значення промисловості в структурі працевлаштування – на користь сек-тора послуг. В багатьох країнах частка промисловості в ВВП упала до близь-ко 10%. Спочатку ми сприймали це, як неминуче, природне, подекуди на-віть корисне явище, оскільки воно є частиною глобалізаційних процесів. Тим часом виявилось, що економіки із власне сильною промисловістю краще долають труднощі, пов’язані із тепе-рішньою триваючою кризою, порів-няно з державами з менш розвиненою промисловістю і тими, де надто потуж-но розбудований фінансовий сектор. Держави, що є локомотивами зростан-ня в Європейському Союзі, мають ви-соку частку промисловості у валовому внутрішньому доході. Німеччина (з більш як 25% часткою промисловості у валовому внутрішньому доході за 2013 рік) є наочним прикладом цієї тези. В Польщі, в якій криза також проходить

відносно м’яко, ця частка становить дещо менше – близько 24,7%. В свою чергу, суттєву частину кожної еконо-міки з розвинутою промисловістю ста-новить оборонна промисловість, яка є джерелом новий, інноваційних та змі-нюючих наше життя технологій.

Іншою загальноєвропейською тенденцією, що є наслідком економіч-ного сповільнення та пов’язаного із ним скорочення витрат на оборону, є процеси консолідації оборонної про-мисловості в окремих державах. Ство-рення об’єднаних та сильних суб’єктів в оборонній галузі, які володіють роз-будованим науково-виробничим по-тенціалом, може бути стимулом, ожив-ляючим всю економіку загалом. Такий процес спостерігаємо зараз, напри-клад, в Польщі. Варто пам’ятати, що Україна, яка не є членом ЄС та НАТО, помітила ці тенденції і також почала консолідувати власну оборонну про-мисловість.

Тому постійна модернізація обо-ронного сектора - це необхідний про-цес, який несе у собі різноманітну користь. По-перше, зміцнюється обо-роноздатність країни – це очевидно. І сьогодні небагато держав усвідом-люють потребу володіння сучасни-ми збройними силами саме так, як це усвідомлюють в Польщі та Україні. По-друге, це веде до виробництва, а по-тім розповсюдження і впровадження сучасних технологій в інші галузі про-мисловості та сектори економіки. По-третє, модернізація укріплює власне

14 СПІВРОБІТНИЦТВО ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЗАХОДУ

промисловий сектор, який значною мі-рою визначає силу та економічну ста-більність держави.

В Україні оборонна промисловість є важливою частиною економіки. Тому інтеграція України до європейських структур має охоплювати також і цей сектор, його реформування, модер-нізацію та включення в європейське економічне життя. Стабільно високий науково-виробничий потенціал цієї га-лузі в Україні робить співробітництво з нею дуже корисним і привабливим як для європейських партнерів, так і для України.

На завершення варто згадати, що Польща, яка зараз так би мовити є «прифронтовою державою» ЄС, воло-діє оборонною промисловістю і про-йшла шлях реформ та реструктуриза-ції після 1989 року, включаючи процес європейської інтеграції. Реформи та модернізація цієї галузі тривають і на-далі (консолідація). Вони спрямовані на забезпечення її розвитку та функ-ціонування в умовах наявності дина-

мічного та неспокійного близького оточення Польщі (конфлікт в Україні). Цей досвід може бути неабияк цін-ним для України. В свою чергу, якщо взяти до уваги, що наявні в Польщі «ноу-хау» значною мірою є сумісни-ми з технологічною базою української промисловості (радянська спадщина), то польська оборонна промисловість є природнім партнером українського ОПК на шляху реформ, реструктури-зації та європейської інтеграції. З цієї точки зору тішить інтенсифікація кон-тактів між підприємствами галузі на-ших держав, прикладом якої стала була значна присутність української «обо-ронки» під час останньої Міжнародної Виставки Оборонної Промисловості (MSPO-2014) у м. Кельце у вересні 2014 року. Вірю, що ці контакти будуть роз-виватися з користю для промисловості обох країн, а також з метою залучення до співробітництва з українською про-мисловістю інших європейських парт-нерів.


ійськова агресія Росій-ської Федерації проти Української держави створила нову реальність,

в тому числі, у відносинах України з НАТО. Черговий саміт НАТО на почат-ку вересня 2014 р. надав Україні без-прецедентну політичну підтримку – у України з’явилося 28 політичних союз-ників. Між іншим, разом із політичним зближенням з’явився і цілком новий шанс щодо відкриття нового рівню військово-технічного співробітництва. Зокрема, йдеться про цілком нові мож-ливості у сфері створення нових видів озброєнь, спільній модернізації ОВТ та, навіть, успішному просуванню обо-ронних систем на ринках третіх країн.

Для реалізації нових підходів іс-нують усі передумови. По-перше, го-товність української влади грати в цій сфері за європейськими правилами. По-друге, досить вагомий потенціал самої оборонної промисловості Укра-

їни. По-третє, Україна через 23 роки новітньої історії вперше перетворю-ється на потужний ринок оборонних технологій та військової продукції – національний ОПК здатен забезпечити не більше 40% потреб сектору безпеки. Нарешті, по-четверте, Росія сама під-штовхує Україну до потужного ВТС з Заходом. Військова агресія стала фак-тором припинення ВТС України з РФ, але Росія почала діяти проти україн-ських підприємств у сфері ВПК ще до анексії Криму та конфлікту на Сході України. Наприклад, Росія намагається перекупити українських спеціалістів з «оборонки», а ще 1998-1999 рр. по-ступово відмовлялася від українських товарів у сфері ВПК. Існувало розпо-рядження тодішнього президента Бо-ріса Єльцина, де ставили завдання по-вністю позбутися залежності, зокрема від України. Йшлося про забезпечення потреб стратегічних та найбільш важ-ливих елементів озброєнь власними

УКРАЇНА ВПЕРШЕ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПО-ТУЖНИЙ РИНОК ОБОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Валентин Бадрак,директор Центру досліджень армії, конверсії та

роззброєння

В

16 УКРАЇНА ВПЕРШЕ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПОТУЖНИЙ РИНОК ОБОРОННИХ ТЕХНОЛОГІЙ

силами для постачання Збройним си-лам РФ. Тоді ж українські підприєм-ства майже перестали брати участь у російському виробництві бойових лі-таків та систем ППО. Ще з 2003 року Росія дуже активно намагається побу-дувати в себе дублюючі заводи у двигу-нобудуванні та у виробництві газових турбін для військових кораблів, які ви-робляли українські підприємства.

На тлі цих подій Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння ще в 2008 – 2009 рр. за підтримки Офісу зв’язку НАТО та посольств країн Цен-тральної і Східної Європи (передусім, посольства Республіки Польща) реалі-зував низку публічних заходів та між-народних конференцій, спрямованих на зміцнення довіри, створення нових проектів у галузі ВТС. Сприяла цьому й державна політика, зокрема, розви-ток проектів з виробництва бойового корабля класу «корвет» для ВМСУ та

модернізації бойового вертольоту Мі-24. На жаль, період президентства Ві-ктора Януковича відкинув можливості ВТС назад та збільшив проникнення РФ в усі сфери сектору безпеки.

Однак 2014 рік приніс нові мож-ливості. Головним чинником стає ко-ристь для західних оборонних компа-ній у сфері ВТС з Україною. З’явилися на оформлені наміри української влади до максимально можливої інтеграції у європейські структури, а також оголо-шено про наміри здійснити масштабне переозброєння національного війська та інших збройних формувань.

Отже в цей час лише від послідов-них зусиль сторін залежатиме, наскіль-ки цей дійсно вагомий потенціал спіль-ного ВТС може бути реалізованим. Для України це шанс назавжди позбутися залежності від РФ, для Європи – шанс не втратити Україну та зробити її важ-ливим партнером у галузі безпеки.


вересня 2014 року в Польщі в місті Кельце під час виставки MSPO-2014 відбувся Міжнародний

круглий стіл «Оборонна промисло-вість України». Під час цього важли-вого заходу представники вітчизня-них оборонних підприємств не тільки змогли представити власні можливості для потенційних споживачів та парт-нерів, а й ознайомитися з досвідом країн Східної Європи в сфері розбу-дови власного оборонного потенціалу після виходу з під Радянського впливу в рамках Організації Варшавської уго-ди. Про деякі аспекти даного заходу в матеріалі Defense Express.

Загальні месседжиЗагострення ситуації на сході

України, наслідком якої стала заборо-на постачання продукції військового та подвійного призначення до Росії, сприяла активізації вітчизняних ви-робників в напрямку пошуку шляхів можливої співпраці із західними кра-

їнами. Одним з таких майданчиків, де українським виробникам вдало-ся представити власну продукцію та отримати певний досвід оборонного будівництва став круглий стіл «Обо-ронна промисловість України», який відбувся в Кельце.

Захід проводився за ініціативи та підтримки Офісу зв’язку НАТО в місті Києві, Посольства Польщі в Україні, Міністерства національної оборони Республіки Польща та Цен-тру дослідження армії, конверсії і роззброєння. Інформаційними парт-нерами виступили польське видавни-цтво Altair та українська ІКК Defense Express.

Безпосередню участь в заході прийняли керівництво ДК «Укро-боропром» та представники під-приємств з його складу, а саме: ДП «Авіакон», ДП «Зоря Машпроект», ДП «ХКБМ», ДП ДП «Оризон-Наві-гація», ДП «ДККБ «Луч», а також такі підприємства як АТ «Мотор Січ», ДП «Антонов», ДП «БЦКТ «Мікротек».

«ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ» В КЕЛЬЦЕ

Антон Міхненко,головний редактор журналу

«Ukranian Defense Review»

3

18 «ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ» В КЕЛЬЦЕ

Мету круглого столу у своїй вступ-ній промові окреслив директор Офісу зв’язку НАТО в Україні Марчин Кожі-ель. По-перше це можливість України почути досвід трансформації країн центральної та східної Європи в по-страдянський період. По-друге, пре-зентувати потенціал ОПК України, «який дійсно є величезним». Також він зазначив, що оборонна промисловість з точки зору НАТО, відіграє одну з про-відних ролей у розбудові держави та загалом побудові архітектури безпеки, і тому в сучасних умовах для України важливо розвивати власну оборонку з огляду на її значущість як складової політики держави в сфері національної безпеки.

Головне, що одразу потрапило у вічі під час проведення заходу, це дій-сне бажання українських представни-ків оборонної промисловості розвива-ти відносини із західними партнерами, відкритість до діалогу та чіткі інтегра-ційні прагнення. Не виключається, що це стало наслідком певного усвідомлен-ня військово-політичного керівництва України в сучасних умовах необхіднос-ті переоснащення та переозброєння національної армії, розуміння того, що самотужки з орієнтацією винятково на можливості Національного ОПК ви-рішити усі завдання переозброєння на якісному рівні неможливо.

Основні акценти на початку заходу розставив голова ДК «Укроборонпром» Роман Романов. За його словами, у 2014 році на якісно новий рівень піднявся

рівень політичного діалогу та практич-ного співробітництва між Україною та країнами ЄС, що стало результатом української стратегії спрямованої на євроінтеграцію. Оцінюючи хід воєнної реформи в Україні, він назвав її «ма-теріально-технічною основою транс-формації національного ОПК». На думку Р. Романова, для раціональних, ефективних змін української оборон-ної промисловості необхідно вивчити шлях до єдиної Європи таких країн, як Польща. Важливим месседжем го-лови концерну стала заява, що страте-гічні цілі концерну це перехід вироб-ництва до стандартів НАТО та якісне переозброєння армії. Романов також окреслив напрямки співпраці з євро-пейцями, зокрема в сфері модернізації вертольотів, розробки та виробництва РЛС, ракетно-артилерійського озбро-єння, бронетанкової техніки, двигунів, засобів динамічного та активного за-хисту. Голова Концерну відзначив та-кож великий потенціал співпраці для польських та українських компаній у боєприпасній галузі, а також суднобу-дівній та радіоелектронній промисло-вості.

Одночасно з цим на офіційному рівні бажання розвитку масштабної співпраці було виказане радником мі-ністра оборони Польщі Янушем Оніш-кевичем. На його думку «Україна є од-ним із стратегічних партнерів країни, а тісна співпраця могла б створити засади для сприяння розбудові умов стратегічної безпеки для обох країн».


Паралельно з цим він наголосив на по-требі розвитку оборонно-промислово-го комплексу Польщі і досягнення, за можливістю, показників 80-х років ми-нулого століття, коли країна посідала 7 місце в світі за експортом ОВТ. Однак на сьогодні 90% продукції польського ОПК йде на задоволення внутрішньо-го попиту і «це не є здорова ситуація. Її слід змінити і підтримувати, в тому числі, експортні можливості».

В свою чергу директор Центру до-сліджень армії, конверсії та роззбро-єння Валентин Бадрак зазначив, що на сьогодні Україна отримала другий шанс для розвитку співпраці із за-хідними партнерами. Зокрема він за-значив: «Після подій «Помаранчевої революції» 2004 року з’явилася низка перспективних проектів співпраці з провідними світовими виробниками. Українські проектувальники військо-вих кораблів спільно з фахівцями НАТО виконали проект щодо співп-раці у військовій галузі. Відтоді були реалізовані проекти поставок укра-їнської військової техніки в Грецію, Македонію, Польщу, Чехію, Бельгію, США й деякі інші країни. З’явилися й спільні проекти з європейськими партнерами, орієнтовані на забезпе-чення потреб національних Зброй-них сил – це розробка та створення кораблів класу «корвет». Однак в по-дальшому вони не привели до розви-тку спільного потенціалу та спільних можливостей. Сьогодні ж в України з’явився другий шанс, який не мож-

на змарнувати. Для його реалізації потрібне не лише наше бажання, а й розуміння наших партнерів. Більше довіри, більше відкритості і більше можливостей, для того щоб в майбут-ньому було більше історій успіху»

Сам круглий стіл проводився у дві панелі. Під час першої особливості та досвід розбудови оборонної промисло-вості країн східної Європи представи-ли низка європейських експертів.

Корисним для усвідомлення про-блем та можливих шляхів розбудови національного ОПК України, став ви-ступ радника заступника Міністра оборони Чехії Томаса Копечного. В своєму спічі він наголосив на кількох етапах розвитку оборонно-промисло-вого потенціалу Чехії, які є достатньо показовими і корисними для усвідом-лення проблематики. Деякі з них Укра-їна вже пройшла.

По-перше, це усвідомлення по-треби «цивілізувати» військову про-мисловість. З огляду на відсутність військових загроз чехи перестроїли промисловість на виробництво про-дукції подвійного призначення. При цьому це робилося на рівні держави. Однак відсутність можливості надати оборонній промисловості достатню кількість програм та концепцій, при-звело до того, що велика кількість про-мислових гігантів були фактично зруй-новані.

По-друге, потреба в приватизації. На відміну від Польщі та багатьох ін-ших країн Європи, в Чехії практично


не стало державних підприємств в оборонному секторі економіки. Ке-рівництво країни повністю стало покладатися на приватний сектор. Це привело не тільки до роздріб-нення оборонної промисловості, але й до зміни культури управління та менеджменту. З огляду на те, що приватний сектор зорієнтований на прибутки, виник новий характер вза-ємовідносин, в рамках яких з’явилися нові проблемні питання, тільки вже на стратегічному рівні.

По-третє, вплив глобалізації та інтернаціоналізації оборонної про-мисловості. Промисловість була роздрібнена. Вона вийшла з-під дер-жавного контролю. І таким чином підприємствам треба було знайти свої шляхи для виживання. Це при-звело до ще одного специфічного для маленьких країн, як Чехія, аспекту - величезної уваги до спеціалізації. В країні почали шукати напрямки обо-ронної промисловості, де можливо було себе проявити. Ними стали, в першу чергу, пасивні системи спосте-реження, РЛС, навчально-тренуваль-ні літаки, кібер-технологія та демілі-таризація.

По-четверте, прагнення зменши-ти залежність Чехії від Росії. Фактич-но це вдалося. Єдине, що до тепер не вирішено це вертолітна техніка.

Цікавими також стали зауважен-ня журналісту видання Janes Defense Weekly Рубена Джонсона. Він фак-тично підтвердив виділені Томасом

Копечним аспекти оборонно-про-мислової розбудови країн Східної та Південно-східної Європи, однак зу-пинився на проблемних моментах та можливих шляхах їх розв’язання.

Так, на його думку дуже мало як в країнах регіону, так в Україні зокре-ма, витрачається на оборону (за ви-нятком Польщі). Особливо гострим є питання фінансуванням науково-дослідницької роботи. В деяких кра-їнах досі вважають, що саме військові повинні платити за науково-дослід-ницьку роботу. Хоча існує і інша точка зору, яка базується на тому, що військові повинні просто купувати озброєння. Однак невирішеність цьо-го питання, на його думку, уповіль-нює розвиток. Як приклад він навів США, де саме значна кількість коштів витрачається на науку та розробку нових технологій. «Про правильність такого підходу свідчить той факт, що майже 80% усіх нових розробок над-ходить зі Сполучених Штатів. Цей показник треба підвищувати у всіх країнах, бо це майбутнє. Деякі під-приємства і досі орієнтовані на те, щоб модернізувати старі продукти, аніж виробляти нові. Саме тому ба-гато національних оборонних заводів не можуть бути конкурентоздатними на зовнішніх ринках в сучасних умо-вах» - зазначив Рубен Джонсон.

З огляду на це потрібно якомога більше реалізовувати спільні між-національні програми. При цьому кожній з країн регіону дуже важливо


знайти своє місце у таких програмах. Інтегрування американських або ж західних компонентів у власну техні-ку значно розширить можливості на-ціональних ОПК і відкриє доступ до нових технологій.

Ще одним важливим чинником Рубен Джонсон назвав - удосконален-ня експортного процесу. На його дум-ку, тут мають з’явитися можливості для експорту для всіх країн, які ко-лись належали до Варшавської угоди. Треба прийняти нові антимонопольні закони, створити різноманітні диску-сійні майданчики для представників індустрії, органів влади, тощо, щоб іс-нувала можливість діалогу та пошуку точок дотику.

Віце-президент польського агентства Altair Войцех Луцак в свою чергу зробив акцент на дра-матичності умов в яких на сьогод-ні перебуває Україна. Країні дово-диться шукати нове майбутнє під час конфлікту на Донбасі, в умовах коли більшість українських інтер-есів в оборонній промисловості завжди дуже пов’язані з Росією. «Я знаю, наскільки складною є ситуа-ція в українських колег. Україні за-раз треба якимось чином повністю переорієнтуватися, використовуючи досвід країн які пройшли майже той же шлях. Польща має значний до-свід роботи в Європейському союзі. І наша мета полягає в тому, щоб допо-могти українцям. Нова ідентичність, нове самовизначення нації є необхід-

ним. При цьому відкритість України в цьому є надзвичайно важливим аспектом» – зазначив Войцех Луцак.

Оборонні можливостіВідомо, що Україна належить до

небагатьох країн світу, що володіють повним циклом створення авіаційної техніки. В першу чергу це торкається сектору виробництва регіональних пасажирських та транспортних і во-єнно-транспортних літаків, авіацій-них двигунів та агрегатів, бортового радіоелектронного обладнання, яке орієнтоване на використання супут-никових систем зв’язку, навігації та спостережень. Країна має значний досвід будівництва військових кора-блів, цивільних суден різного призна-чення, замкнутий цикл виробництва сучасних зразків танків і БТР (у за-гальному обсязі поставок комплекту-ючих виробів імпорт становить лише 2-5%), бронетранспортерів, армій-ських вантажівок і бронеавтомобілів, інженерних машин оборонного при-значення. Також Україна входить до десятки держав світу, які спроможні розробляти та виготовляти ракетну і радіолокаційну техніку та високо-точну зброю. Країна є одним з лідерів світового газотурбобудування для електроенергетики й газотранспорт-них магістралей.

Саме з огляду на основні можли-вості ОПК складалася друга панель круглого столу в Кельце. Фактично, вітчизняний сектор був представле-


ний провідними та титульними укра-їнськими компаніями, які вже відомі європейським користувачам.

Окрема увага була зосереджена на досягненнях ДП «Антонов». Голо-вний акцент заступника директора компанії Олега Богданова був зробле-ний на основних військових програ-мах, що реалізуються підприємством на сьогодні. Серед них сертифікація літака Ан-188/Ан-70, створення ново-го літаків АН-148Т з вантажною рам-пою, військово-транспортного пові-тряного судна Ан-178, літака базової патрульної авіації Ан-148-300МР та літака з канадським авіаційним дви-гуном Pratt & Whitney Ан-132. Окрема увага була приділена можливості удо-сконалення легкого багатоцільового літака Ан-28, який серійно випус-кався в Польщі на заводі PZL Mielec та розширенню співпраці за рахунок створення наступного покоління лі-таків даного класу Ан-38К.

Директором з корпоративних прав та інвестицій АТ «Мотор Січ» Володимиром Семеновим були пре-зентовані проекти модернізації вер-тольотів серії «Мі» за рахунок вста-новлення нових двигунів власного виробництва. Головна увага зосе-реджувалася на ремоторизації поль-ських вертольотів PZL W-3 Sokół за рахунок встановлення нових більш потужних двигунів MS-500V-03 українського виробництва, а та-кож демонстрації можливостей та різних конфігурацій нового верто-

льоту МСБ-2 з двигуном АИ-450М. Особливістю нових моделей запро-понованих машин є більш покра-щенні можливості: швидкість набо-ру висоти, широкий температурний режим застосування та більш три-валий час експлуатації.

Особлива увага учасників конфе-ренції була зосереджена на продук-ції ДП «БЦКТ «Мікротек». Директор з іноземних економічних зв’язків Олександр Мудрик продемонстрував унікальні засоби захисту бронетехні-ки. Серед них були модулі динамічно-го захисту нового покоління «Ніж», сімейство модулів протитандемного захисту «Дуплет», а також комплекси активного захисту (КАЗ) «Заслон» та «Шершень». Польська сторона вже зацікавилась співпрацею з підприєм-ством по спільному створенню КАЗ.

Не менш цікавою стала презента-ція ДП «Авіакон». Заступник голов-ного інженеру компанії Андрій Ва-силенко в своєму спічі звернув увагу на можливостях підприємства щодо модернізації, оновлення вертольотів серії «Мі», а також проведення комп-лексу заходів щодо їх капітального ремонту та переобладнанню. Підпри-ємство вже отримало досвід роботи з такими компаніями як Sagem та Paramount, і на сьогодні зацікавлено в розширенні співпраці з новими іно-земними партнерами.

Українським лідером оборонної промисловості у сегменті газотур-бобудування ДП «Зоря Машпроект»


було презентовано широкий спектр турбін, що використовуються по всьому світу в надводних кораблях різних класів. Зокрема UGT-16000, що встановлений на ракетному крейсері «Беркут», UGT-15000 – на фрегатах «Гепард» та «Ястреб», UGT-6000 – на корветі «Молнія» та фрегаті «Буре-вестнік». Значна частина створених турбін від ДП «Зоря Машпроект» ко-ристується попитом за межами Укра-їни. Переважно це Індія, Росія, Китай, В’єтнам та інші. На сьогодні підпри-ємство шукає можливості для від-криття для себе європейського ринку та розширення власною присутності в цьому регіоні, адже потенційні пе-редумови для цього існують.

Бронетанкова галузь під час конференції була представлена ДП «Харківське конструкторське бюро ім. Морозова» (ХКБМ) Начальник департаменту ХКБМ Володимир Зорянов зробив акцент на співп-раці підприємства із європейськи-ми виробниками бронетехніки. На сьогодні підприємство має в своє-му арсеналі достатньо відомі зраз-ки техніки такі як танки «Булат», «Оплот» та «Ятаган», бронетран-спортер БТР-4 в різних конфігура-ціях та бронемашину «Дозор-Б». Досвід набутий підприємством за роки існування можна ефективно реалізувати у процесі створення нових бронемашин як в інтересах української армії, так і для третіх країн.

Найбільш досвідчене у співпраці з європейськими ДП «ДККБ «Луч» та-кож прийняло участь в конференції. Заступник директора-головний кон-структор підприємства Микола Ка-чаєв в своєму виступі також акценту-вав увагу на можливостях ДП «ДККБ «Луч». За його слова компанія вже до-сягла значних успіхів у створені висо-коточного озброєння. Так для підви-щення вогневої мощі бронетехніки, а також для застосування з повітряних і морських платформ створене сімей-ство керованих боєприпасів калібрів 152, 130, 125, 120, 105, 100 і 90 мм. Всі ракети оснащуються тандемними кумулятивними боєголовками, що дозволяє гарантовано уражати цілі противника, що мають комбіновану, рознесену або монолітну броню - у тому числі, з динамічним захистом.

Однак незважаючи на те, що при створені озброєння використовуєть-ся переважно українські комплек-туючі підприємство зацікавлене в розширенні співробітництва із іно-земними партнерами в рамках реа-лізації міжнародних проектів. Так, нові протитанкові керовані ракети Falarick 90, Falarick 105 і Falarick 120, застосовуються для стрільби з гармат, які створені компанією CMI Defence (входить до міжнародної групи CMI (Cockerill Maintenance & Ingenierie). Також українське ДержККБ «Луч» за-цікавлене в застосування українських високоточних боєприпасів в рамках польського проекту зі створення са-


мохідного міномету. Результатом зу-силь українсько-польський альянсу може стати створення потужних і ба-гатофункціональних систем озброєнь, які відповідають вимогам сьогодніш-нього і завтрашнього дня.

Цікавим для учасників конференції стали досягнення ДП «Оризон-Навіга-ція». Заступник головного конструкто-ра Анатолій Водяних продемонстрував унікальну українську апаратуру навіга-ції, яка може працювати як від системи супутників GPS, так і ГЛОНАСС, при-ймати сигнали в перспективі сигнали від СНС GALILEO (ЄС) та COMPASS (Китай), а також їх функціональних доповнень EGNOS (ЄС), WAAS (США), MSAS (Японія). Компанією вже ство-рено більше 50 моделей апаратури користувачів супутникових навігацій-них даних для повітряної, надводної та наземної техніки, а також індивіду-ального користування. Продукція під-приємства вже користується попитом, як в Україні, так і країнах близького за-рубіжжя, однак для розвитку сучасних технологій та нових ринків актуальним є організація співпраці в європейськи-ми партнерами.

ПіслямоваБезперечно, демонструючи про-

дукцію саме цих підприємств, Україна таким чином розраховувала показати не лише готовність до співпраці, а й власний потенціал. Однак лише впро-вадження нових технологій, інтеграція їх з перевіреними часом напрацюван-

нями, може дозволити українським ви-робникам озброєнь зберегти своє місце на світовому ринку та розвиватися далі. Одним з таких шляхів є інтенсифікація відносин із європейським потенційни-ми партнерами. Достатньо конкретно з цього питання висловився, ще під час першої панелі, заступник генерального директора ДК «Укроборопром» Олег Уруський: «Певних «тактичних» цілей військово-технічного співробітництва України з ЄС може бути досягнуто за рахунок пожвавлення відносин Украї-ни в цій сфері з країнами Центральної та Східної Європи. Адже армії цих дер-жав оснащені зразками ОВТ, розро-бленими або в колишньому СРСР, або за радянськими ліцензіями. Україна має багато напрацювань з модернізації зразків ОВТ, включаючи проекти по їх наближенню до стандартів НАТО, і необхідну для цього технологічну та виробничу базу. Певні напрацювання є в країнах Центральної та Східної Євро-пи. Тому Україна може запропонувати членам НАТО з цього регіону разом ремонтувати і модернізувати зразки ОВТ для забезпечення власних ЗС, а також продажу надлишкової кількості третім країнам, проводити спільні до-слідження у військово-технічній сфері, розробки та серійного виробництва новітніх зразків ОВТ».

Таким чином, на думку експертів досягнення головної стратегічної євро-інтеграційної мети України у військо-во-технічному співробітництві необ-хідно здійснити кілька заходів.


• на початковому етапі зосеред-итися на продовженні ресурсів та модернізації існуючих зраз-ків ОВТ. При цьому з метою імпортозаміщення товарів, які поставлялися з Росії, викорис-товувати нові вузли і агрегати, які будуть випускатися в Укра-їні або в країнах-партнерах ЄС.

• в подальшому намагатися здійснювати розробку, вироб-ництво, ремонт та модерніза-цію зразків ОВТ у співпраці з іншими країнами, зокрема, і з країнами-членами ЄС та НАТО. Така співпраця, в тому числі, має включати переда-чу технологій і технологічних ліній українським підприєм-ствам;

• енергійно переводити Зброй-ні Сили країни на стандарти НАТО, технічне переоснащен-ня і повноцінну участь підпри-ємств ОПК України в проектах НАТО «smart defense» та ЄС «pulling&sharing».

Реалізація цього цілком можлива, з огляду на наявність в Україні висо-котехнологічних виробничих потуж-ностей та кваліфікованого персоналу, значного потенціалу для проектування та виготовлення унікальної наукоєм-ної продукції, що має попит на зовніш-ніх ринках, присутності серйозної ре-монтної інфраструктури, що впродовж останніх років активно розвивалась за рахунок експортних контрактів.

Однак перешкодами для ВТС Укра-їни із західними оборонним компа-ніями можуть виявитися відсутність відповідної та дієвої нормативно-пра-вової бази для реалізації офсетних угод, занадто повільне акціонування й приватизація українських оборонних підприємств при стрімкому старінні ви-робничих потужностей. Нарешті, від-сутність єдиного координатору ОПК, що взяв би на себе питання розподілу державного оборонного замовлення й імпорту оборонних технологій. Ще однією потенційною загрозою є намір західних партнерів здійснювати прямі поставки українському військовому відомству продукції оборонного при-значення. Беручи до уваги масштаби українського ОПК і положення Укра-їни на світовому ринку озброєнь, реа-лістичним підходом для західних парт-нерів може стати організація спільних підприємств і спільних виробництв, створення привабливих інвестиційних і офсетних умов, передача на територію України технологій виробництва вуз-лів і агрегатів для комплектації систем озброєнь для національних ЗС.

Звичайно проведений в Кельце круглий стіл «ОПК України» це важ-ливий та перспективний крок, який, можливо, стане новим етапом на по-чатку розбудови національної оборон-ної індустрії нового зразка. Попереду ще достатньо багато роботи, успіх якої напряму залежить від політичної волі, бажання змін, а також розуміння за-хідних партнерів.

26 АВІАЦІЙНІЙ СЕГМЕНТ ВТС УКРАЇНИ З ЗАХОДОМ - ЦЕ НЕОСЯЖНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

АВІАЦІЙНІЙ СЕГМЕНТ ВТС УКРАЇНИ З ЗАХОДОМ - ЦЕ НЕОСЯЖНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Дмитро КІВА,президент – генеральний конструктор ДП «АНТОНОВ»

Державне підприємство «Антонов» є найбільшим в Україні розробником та виробником авіатехніки,

що спеціалізується на конструюванні та випуску військово-транспортних, патрульних, штабних та інших літаків. Підприємство з потужною науково-до-слідною та виробничою базою здатне відтворювати увесь цикл життя авіа-ційної техніки військового та подвій-ного призначення – від проектування, конструювання та випробувань до се-рійного виробництва, післяпродажної сервісної підтримки та модернізації. Фірма «Антонов» проектує навіть су-часні шасі та тренажерні комплекси найвищої технічної категорії (D), а та-кож широко використовує композитні матеріали.

Сучасна українська авіаційна про-мисловість до останнього часу залиша-лася експортно-орієнтованою галуззю, тому міжнародне співробітництво, і в тому числі, військово-технічне, є

обов’язковою та вкрай важливою скла-довою її розвитку. Вже нині ДП «Анто-нов» має розгалужену систему зв’язків із західними компаніями 16 країн за-хідного світу та має намір розвивати й поглиблювати ВТС із західними обо-ронними компаніями. Для цього існу-ють усі передумови. Зокрема, за своєю структурою фірма «Антонов» нічим не відрізняється від аналогічних компа-ній Заходу. Для здійснення повного ци-клу створення літака підприємство має всі функціональні підрозділи: дослідне конструкторське бюро, дослідний за-вод, льотно-випробувальний центр та серійний авіазавод. Варто позначити, що фірма «Антонов» реалізує цифрове проектування, залучає новітні наукові досягнення і передові технології. Сьо-годні на ДП «Антонов» налічується 10 науково-дослідних комплексів рівня національного надбання, а щорічно провадиться більш 200 наукових дослі-джень. Варто додати, що ДП «Антонов» має багаторічний досвід у розробці


авіаційної техніки, а за 68 річний пері-од існування фірми побудовано понад 22000 літаків більш ніж 100 типів та модифікацій. 5030 українських літаків експлуатується у 78 країнах світу, а зна-чна частина з цих літаків має військове або подвійне призначення.

В цей час у серійному виробництві знаходяться такі типи літаків як: Ан-140-100, Ан-148-100, Ан-158, Ан-74, Ан-32. Певна кількість цих літаків ви-робляється для потреб силових струк-тур різних країн світу.

У розробці також знаходиться ціла низка нових літаків та їх модифікацій. Це Ан-70/Ан-188, Ан-178, Ан-124-121/-200, Ан-148-300, Ан-132 і Ан-2-100. Всі ці літаки призначені для виконання різних завдань і можуть бути запропо-новані для потреб як військових так і цивільних замовників.

Що стосується міжнародного вій-ськово-технічного співробітництва, то ДП «Антонов» пропонує різні напрям-ки:• супроводження експлуатації літа-

ків «Антонов»;• співпрацю у сфері створення нової

авіатехніки «Антонов»;• участь у закордонних (в тому чис-

лі, багатонаціональних) літакобу-дівних програмах;

• авіаційні вантажні перевезення по всьому світу.Основними напрямками діяльнос-

ті ДП «Антонов» у сфері військово-технічного співробітництва сьогодні

є створення та виробництво військо-во-транспортних літаків та літаків спеціального призначення. Вважаю за необхідне додати, що фірма «Ан-тонов» готова до сучасних схем ВТС, включно передачі технологій, нала-годження частини виробництва на території країни-експлуатанта авіа-ційної техніки «Антонов», оснащення літаків Антонова західними вузлами та комплектуючими, в тому числі, дви-гунами західного виробництва. Щодо передачі технологій виробництва, то можливо розглядати передачу 50% та, навіть, 70% виробництва, в залежності від типу літака. Варто зазначити, що у контексті розвитку ВТС із країнами-членами НАТО фірма «Антонов» вже розпочала співпрацю із Туреччиною. Означений проект, а також плідна співпраця із Саудівською Аравією пе-редбачають використання двигунів західного виробництва. Значний до-свід співпраці фірма «Антонов» має з партнерами у Польщі, що може знайти відбиток у проведенні спільної модер-нізації літака М-28.

Пропоную розглянути основні програми, пов’язані з розробкою та модернізацією такої авіатехніки.

Ан-70 – середній військово-тран-спортний літак КЗП. Цей унікальний за своїми характеристиками літак сьо-годні опинився заручником складної політичної ситуації. Незважаючи на відверте гальмування програми з боку російської сторони у 2009-2012 роках


ДП «Антонов» провело його глибоку модернізацію, і у 2014 році завершило льотні випробування. Таким чином, програма створення літака фактично завершена, а Ан-70 готовий до серійно-го виробництва, яке потребує рішень уряду умовах продовження україн-сько-російського конфлікту.

ДП «Антонов» вважає, що унікаль-ний технічний рівень Ан-70 – запорука його високої конкурентоспроможнос-ті. Тому ми пропонуємо потенційним замовникам створення на базі Ан-70, як літака-платформи, нового серед-нього військово-транспортного літака КЗП Ан-188, який на відміну від Aн-70 буде оснащений авіонікою і системами українського та західного виробни-цтва. За своїм призначенням Ан-188 займає нішу між середнім транспорт-ним літаком С-130J-30 та важким С-17А.

У класі аналогічної розмірнос-ті у нього є європейський конку-рент – А400М, але Ан-188 буде мати суттєві переваги. Наприклад, при перевезенні 20 т вантажу з короткої, довжиною 915 м ЗПС, Ан-188 матиме на 40% збільшену дальність польоту. Вантаж 37 тонн, який є максималь-ним для А400М, літак розробки ДП «Антонов» доставить на дальність на 300 км, тобто на 11% більшу. До речі, максимальна вантажопідйомність Ан-188 також більша і становить 40 тонн. ДП «Антонов» готовий роз-глядати різні версії виробництва та комплектації літака Ан-188.

Ан-124 – цей важкий транспорт-ний літак постійно модернізується. Були створені нові модифікації літа-ка Ан-124-100М, Ан-124-100-150 і Ан-124-100М-150 з покращеними техніко-економічними параметрами. Зокрема, було збільшено максимальну вагу ван-тажу до 150 тонн, а моновантажу – до 120 тонн, забезпечено виконання по-льотів за умов точної зональної на-вігації, зменшено екіпаж до чотирьох осіб та виконані інші заходи з удоско-налення. Особливо хочу підкреслити те, що ресурс і строки служби літака збільшено майже на 80%, що дозво-лить надійно експлуатувати літаки Ан-124 до 2037-2040 років. Варто додати, що сьогодні літаки Ан-124 активно за-стосовуються у програмі Ruslan SALIS з перевезень вантажів по всьому сві-ту для 16 країн НАТО. Особливу роль літаки Ан-124, а також найбільший в світі транспортний літак Ан-225, віді-грали у антитерористичній операції «Сервал» у Малі у січні-березні 2013 року. При цьому слід зауважити, що планується глибока модернізація літа-ка Ан-124 із застосуванням двигунів та авіоніки західного виробництва.

Сімейство пасажирських регі-ональних літаків Ан-148 і середніх транспортних літаків Ан-178 сьогод-ні є прикладом розробки літаків за принципом отримання максимальної ефективності від вкладання наявних інвестицій. Ідеологія сімейства і уніфі-кації застосованих на літаках агрегатів і обладнання дозволяє гнучко і швидко


реагувати на потреби замовників. Зо-крема, ДП «Антонов» вже розробило патрульну версію літака Ан-148 – Ан-148-300. Крім того, у поточному році літаки сімейства Ан-148/Ан-158 успіш-но пройшли випробування зльоту-по-садки на високогірному аеродромі у Болівії та отримали відповідний сер-тифікат.

Об’єктами військово-технічного співробітництва, насамперед, є на-ступні літаки цього сімейства:

• Ан-148-300МР – літак мор-ського патрулювання і про-тидії порушникам морського кордону;

• Ан-148Т – легкий реактивний рамповий військово-тран-спортний літак;

• Ан-178 – середній реактивний рамповий військово-тран-спортний літак.

Програма літака Ан-178 сьогодні є однією з пріоритетних для ДП «Ан-тонов». Планується, що перший про-тотип літака буде зібрано на початку 2015 року. Літак Ан-178 пропонується як заміна на більш високому технічно-му рівні середніх чотиримоторних тур-богвинтових транспортних літаків Ан-12, яких випустили у кількості більш, ніж 1400 одиниць та європейського двомоторного турбогвинтового тран-спортного літака С-160 (було складено 214 повітряних машин). Ми сподіває-мося, що вартість нового літака Ан-178 буде значно нижчою, ніж у середніх транспортних літаків С-130J та КС-390,

та наближатиметься до рівня легких транспортних літаків, таких як С-295 і C-27J. Але літак ДП «Антонов» при цьому матиме суттєво збільшені тран-спортні ефективність та можливості.

ДП «Антонов» провадить не тільки розробку нових, але й модернізує вже існуючи зразки авіатехніки, що дозво-ляє утримувати їх у виробництві і про-понувати замовнику.

По-перше, це Ан-74 – легкий ре-активний рамповий військово-тран-спортний літак. Провадиться мо-дернізація та створення його нових модифікацій.

По-друге, це Ан-32 – легкий турбо-гвинтовий багатоцільовий транспорт-ний літак. Нещодавно було поставлено 6 нових літаків такого типу до ВПС Іраку. Провадиться модернізація ін-дійських літаків Ан-32 до конфігурації Ан-32RE.

Щоб ефективно конкурувати у сегменті легких турбогвинтових рам-пових військово-транспортних літаків потрібна заміна вже застарілих плат-форм на сучасні. На ДП «Антонов» є пропозиція щодо двох літаків такого класу.

Це Ан-132 – легкий турбогвинто-вий багатоцільовий транспортний лі-так, що створюється на заміну літаку Ан-32, який має унікальні властивос-ті при застосуванні в умовах жаркого клімату та високогір’я. Цей літак буде оснащено двигунами PW-150A з Ка-нади та обладнанням компаній США, Канади та Євросоюзу. Вантажопідйом-


ність літака Ан-132 складає 9,2 тонни, а дальність його польоту з рівним на-вантаженням є вдвічі більша, ніж у Ан-32. Літак Ан-132 пропонується за-мовникам з Індії, де планується його участь у тендері на заміну 56 легких транспортних літаків AVRO HS-748, а також з країн Близького Сходу і Азії, Африки та Південної Америки.

Для замовника, що потребує більш легку авіатехніку, ДП «Антонов» про-понує Ан-140Т – новий легкий тур-богвинтовий транспортний літак, що може бути створений на заміну літаку Ан-26.

Активно діючи у форматі «вели-кої авіації» «Антонов» не забуває і так звану «малу авіацію». Це, зокрема, легкі турбогвинтові багатоцільові лі-таки Ан-28-100 та Ан-38-120, а також роботи за програмою Ан-2-100 – з ремоторизації багатоцільового літака Ан-2.

ДП «Антонов» – сьогодні єдиний у світі розробник літаків, що може за-пропонувати замовнику повний спектр транспортної авіатехніки від легко-го Ан-2-100, що перевозить 1,5 тонни вантажу до гіганта Ан-124-100М-150, що здатен підняти 150 тонн вантажу. Кожний з літаків «Антонов» є об’єктом виробничої кооперації і може бути за-пропонований у рамках військово-тех-нічного співробітництва.

Окрема слід сказати про створен-ня та впровадження у виробництво перспективних зразків безпілотних авіаційних комплексів (БпАК), що

сьогодні є новою, складною, але дуже важливою для України тематикою. ДП «Антонов» проводить активні за-ходи щодо створення перспективних зразків вітчизняних БпАК. На підпри-ємстві провадяться дослідження за те-матикою БпАК. Тематика безпілотних авіаційних комплексів відома фахів-цям ДП «Антонов», яке має власний досвід роботи щодо розробки тактич-них БпАК. Так, ще у 1975-1981 роках на підприємстві було створено безпі-лотний літальний апарат для оптич-ної (телевізійної) розвідки. Вперше в СРСР з борту дистанційно пілотова-ного апарату було передано, а на землі прийнято відеозображення у реаль-ному масштабі часу. На борту апарату було встановлено спеціальну цільову апаратуру, а керування польотом здій-снювалось з мобільної станції керу-вання. Таким чином, були практично інтегровані та відпрацьовані усі скла-дові БпАК, а саме: літак-платформа, цільовий комплекс, комплекс обміну даними та наземний комплекс.

Створення сучасних БпАК складне завдання, а реалізація такої програми потребує виконання низки заходів, а саме:

• етапу визначення завдань для перспективних зразків вітчиз-няних БпАК;

• проведення науково-дослід-них та дослідно-конструк-торських робіт зі створення перспективних вітчизняних БпАК;


• випробування та доведення зразків БпАК ;

• впровадження зразків БпАК у виробництво. Визначення ко-операції виробництва;

• створення варіантів та моди-фікацій;

• впровадження БпАК до екс-плуатації, їх післяпродажна підтримка.

Щоб створити та впровадити на озброєння сучасний БпАК, який не по-ступався би за ефективністю кращим світовим зразкам, його розробник по-винен мати великий практичний до-свід, передову наукову та виробничу базу, а також розвинену систему після-продажної підтримки. Всі ці необхідні якості має ДП «Антонов». Підприєм-ство також має досвід інтегрування складових частин своїх виробів у єди-ний комплекс, що дуже важливо, бо су-часний БпАК налічує велику кількість різних за цільовим призначенням спе-

ціалізованих агрегатів та модулів від різних виробників. Переконаний, що ДП «Антонов» має потенціал для роз-робки і виробництва таких комплексів.

Фірма «Антонов» також вивчає можливості розробки та виробництва учбово-бойового літака. Фахівці під-приємства дійшли висновку, що ви-конання такого завдання під силу кон-структорам та виробникам.

Слід наголосити, що сама Україна поступово перетворюється на потуж-ний ринок військової техніки, оскільки має намір переозброювати національ-ну армію та інші військові формуван-ня. У цьому контексті оборонні під-приємства потребуватимуть новітніх західних технологій – можливий вда-лий взаємний обмін технологіями та технічними ідеями. А ДП «Антонов» готове до ВТС – як в інтересах України або держави-замовника, так і в інтер-есах третіх країн, коли діятиме у парт-нерстві із західними компаніями.

32 ВТС УКРАЇНИ ІЗ ЗАХОДОМ: НОВІ УМОВИ ПРИВАБЛИВІ ДЛЯ КОМПАНІЙ КРАЇН НАТО

країна має більш ніж 15-річний досвід вій-ськово-технічного спів-робітництва з країнами,

що є членами НАТО та ЄС. Відверто кажучи, досвід такої співпраці з єв-ропейськими партнерами тривалий час залишався суперечливим для сприйняття менеджерами укра-їнських оборонних підприємств. Наприклад, ще в 1997 р. стартував спільний українсько-французь-ко-чеський проект модернізації танка Т-72 (до рівня Т-72АГ), при-значеного для третіх країн. А ще на середину 90-х років припадає участь українських проектуваль-ників у дослідженні НАТО мож-ливостей підвищення пожежної безпеки військових кораблів класу «корвет». Відтоді було реалізовано участь української військової тех-ніки на тендерах у Греції та Туреч-чині, відбулася спроба просування

на європейський ринок АН-70 як прототипу-платформи для перспек-тивного військово-транспортного літака країн НАТО. Усі ці проекти виявилися не результативними, і не в останню чергу внаслідок низького рівня взаємної довіри, негативно-го впливу з боку РФ та й незнання «правил гри» партнерів.

Однак українсько-західне ВТС таке проблемне лише на перший погляд. Попри наявні негаразди Україна почала здійснювати як пря-мі поставки ОВТ, так і створювати спільні проекти – переважно завдя-ки вдалим ініціативам менеджерів підприємств. Українська продукція та технології поступово потрапи-ли до Греції (ДВПК на повітряній подушці типу «Зубр»), Македонії (ремонтована техніка радянського виробництва), Польщі (технології захисту бронетехніки та високоточ-них засобів ураження), а ще пізніше,

ВТС УКРАЇНИ ІЗ ЗАХОДОМ: НОВІ УМОВИ ПРИВАБЛИВІ ДЛЯ КОМПАНІЙ КРАЇН НАТО

Валентин Бадрак,директор Центру досліджень армії, конверсії та роз-зброєння

У


до США (системи захисту бронетех-ніки) та Бельгії (високоточні засоби ураження). З’явилися й спільні про-екти з європейськими партнерами, орієнтовані на забезпечення потреб національних Збройних сил. Най-більш позитивний досвід такої ро-боти у сфері ВТС виявився з Поль-щею, і цей досвід обнадіює. Серед беззаперечних досягнень спільні розробки з компаніями Польщі у галузях високоточної зброї та сис-тем захисту авіа- і бронетехніки. Закупівля ліцензії на виробництво української легкої броньованої ма-шини «Дозор». Початок форму-вання нової ідеології у питаннях розробок безпілотної авіації, мо-дернізації авіатехніки. Безумовно, цьому сприяло поглиблення полі-тичного діалогу, реалізація проектів подвійного призначення, зокрема, у космічній сфері та у сфері авіацій-них перекидань військ країн НАТО українськими літаками ВТА.

Найважливіше, що й Україна почала використовувати досвід за-хідного світу, поступово наближа-тися до стандартів НАТО, які стали домінуючими у світі. Ще на початку міленіуму було створено танк «Ята-ган» за натівськими стандартами, далі з’явилися високоточні засоби ураження «Квітник» (для систем ар-тилерії) та «Фаларік» (для бронетех-ніки). Ще пізніше – системи захисту для бронетехніки й вертольотів.

Використаний досвід країн НАТО та ЄС засвідчив, що воєнно-технічна політика має розглядатися як один з найважливіших механіз-мів стратегії воєнної політики дер-жави, як система науково обґрунто-ваних поглядів з питань розвитку озброєння та національних ОПК. Вона здійснюється не тільки з метою підтримки технічного оснащення збройних сил на рівні сучасних ви-мог, але й відіграє роль генератора наукових ідей та розробок озброєн-ня, дає вихідні дані для планування розвитку ОПК та видатків оборон-ного бюджету. Саме це намагалися взяти за основу менеджери україн-ської оборонної промисловості. Ре-альні зміни з’явилися не одразу, але вони відбулися.

Надто важливо, що Україна на-решті дійшла до розуміння необ-хідності переоснащення й пере-озброєння національної армії. Та й до розуміння, що самотужки, з орі-єнтацією винятково на можливості національного ОПК, вирішити усі завдання переозброєння на якісно-му рівні неможливо.

Варто зауважити, що перші сут-тєві зміни на погляди щодо розви-тку української оборонної промис-ловості відбулися ще в 2008 – 2009 рр. З’явилися такі вагомі проекти як модернізація спільно із фран-цузькою компанією SAGEM укра-їнського бойового вертольоту Мі-


24, створення нового корвету для українських ВМС, в якому було передбачено близько 38% комп-лектуючих західного виробництва. Серед потенційних партнерів Укра-їни стали оборонні компанії Фран-ції, Голландії, Німеччини й інших держав Західного світу. Проте така частка комплектуючих західного виробництва – не просте рішення; на отримання згоди Франції, Італії та Швейцарії брати участь у такій кооперації пішло добрих два роки переговорів. В результаті, 35 вітчиз-няних підприємств отримали за-мовлення, а загалом рівень взаємної довіри суттєво зріс.

Неабиякі зміни відбулися й в середині української оборонної промисловості. Якщо раніше вона здатна була виробляти, за різними оцінками, від 8% до 12% загальної номенклатури озброєння Збройних сил України (відповідно до попи-ту), нині завдяки розвитку цілком нових конструкторських шкіл ця спроможність зросла, за оцінкою ЦДАКР, до 30 – 35%. З’явилися та закріпилися на ринку конструк-торські школи зі створення легкої бронетехніки, захисту об’єктів від високоточної зброї, високоточні засоби ураження та інші. При цьо-му існує потенціал розвитку спро-можності ОПК у забезпеченні по-треб національної армії до 60%, та навіть, 70% - за умов вдалого і по-

слідовного впровадження західних оборонних технологій. Дійсно, но-вий поштовх у розвитку ОВТ для ЗСУ може надати Україні диверси-фікація іноземних джерел поставок оборонних технологій і безпосеред-ньо озброєнь для потреб воєнної організації держави. Таким чином, переоснащення Збройних сил Укра-їни та інших військових формувань, придбання ними сучасних систем озброєнь і військової техніки з орі-єнтацією на провідні, передусім, за-хідні технології, стає питанням ціл-ком наближеного майбутнього.

При цьому слід наголосити, що для західних оборонних компаній з початком агресії Кремля проти Української держави з’явилися ціл-ком нові й досить привабливі умо-ви. Якщо раніше найголовнішою проблемою України як партнера була хронічна відсутність необхід-них на потреби національної оборо-ни бюджетних асигнувань, віднині Україна перетворилася на потуж-ний ринок оборонних технологій.

Саме технологій, а не оборон-ної продукції, оскільки наявність в Україні потужного ОПК не дозво-лить розраховувати на значні прямі закупівлі ОВТ з-за кордону. З іншо-го боку, віднині можна сподіватися, що розвитку військово-технічного співробітництва України із захід-ними оборонними компаніями не перешкодять приховані проблеми,


зокрема, неадекватність рівня дер-жавного оборонного замовлення в Україні.

Зокрема, західні держави нині керуються заявою Президента України Петра Порошенка, який 24 серпня 2014 року під час святку-вання Дня незалежності пообіцяв протягом наступних трьох років виділити близько 40 млрд. грн для переозброєння сил оборони Укра-їни. Це — головний чинник, який дозволяє європейським країнам починати співпрацю з Україною, оскільки дозволяє розраховувати на створення спільних виробництв та багатонаціональних проектів, спрямованих на розвиток оборон-ного потенціалу України. Додало впевненості певне підтвердження главою Української держави по-передньої заяви, коли 5 листопада своїм указом він доручив невід-кладно доопрацювати проект Дер-жавного бюджету України на 2015 рік, передбачивши пріоритетність фінансування оборонних програм. Зокрема, передбачається збільшити фінансування потреб національної оборони на рівні не менше 3% ВВП на рік. Тобто, майже втричі. За та-ких умов Україна вирівняє вже тра-диційно деформований розподіл видатків Міноборони. З них частка витрат на озброєння у середньому досягала лише 5-6%, в той час як в провідних країн світу при постійно-

му систематичному переозброєнні - до 30%. Саме такий орієнтир узятий новою владою України.

Крім того, на користь сторонам ВТС може виявитися й ситуація зі станом самих оборонних підпри-ємств України. Так, в межах круп-них проектів, де обов’язково мають впроваджуватися офсетні схеми, можна запровадити технологічну модернізацію підприємств (вироб-ничих ліній), стимулювати розви-ток окремих напрямків критичних технологій. Не таємниця, що вна-слідок невдалої воєнно-технічної політики сьогодні Україна значно відстає у розвитку елементної бази мікроелектроніки, мікропроцесор-ної техніки, нанотехнологій, без чого неможливо створення сучас-них зразків озброєння. До цього варто додати, що 24 вересня 2014 року оборонні підприємства іно-земних держав були звільнені рі-шенням української влади від мита.

Нарешті, що один аргумент на користь західних оборонних ком-паній є той факт, що ОПК навіть за умов бажання влади не впорається із темпами переозброєння сил обо-рони. Тому така важлива номен-клатура як системи зв’язку, розвід-ки, цілевказівок, автоматизовані системи управління, деякі системи ураження та й модернізована техні-ка радянського виробництва може постачатися Україні невідкладно.


Що ж до стратегічних напрямків, то передусім мова піде про створення в Україні потужної системи проти-повітряної оборони, виробництва вертольотів, боєприпасів, безпілот-ної авіації, модернізації артилерій-ських систем та багато чого іншого.

Можна згадати, що Швеція вже активізувала військово-технічну співпрацю з Україною. У жовтні 2014 року в Києві побувала делега-ція з Науково-дослідного інституту оборони Швеції, яка провела зу-стрічі представниками українсько-го ОПК. За результатами сторони домовились розробляти спільні оборонні проекти. Фахівці не ви-ключають про вивчення можливос-тей спільного виробництва склад-них оборонних систем, в тому числі, літаків Gripen.

Водночас, військово-політич-ному керівництву України вкрай потрібно розв’язати низку завдань, спрямованих на переорієнтацію підприємств на західні технології. Ці завдання лежать передусім в за-конодавчій та адміністративній площині. В першу чергу, створення умов для «гри підприємств за су-часними правилами». Що означає акціонування та реструктуризацію переважної частини підприємств. А також створення переліку підпри-ємств, пакети акцій яких (на зако-нодавчому рівні має бути визнано, які саме за обсягом) можуть бути

приватизовані (без зміни профілю підприємств).

Дійсно, перешкодами для ВТС України із західними оборонним компаніями можуть виявитися відсутність достатньої норматив-но-правової бази для реалізації офсетних угод, занадто повільне ак-ціонування й приватизація україн-ських оборонних підприємств при стрімкому старінні виробничих по-тужностей. Нарешті, в Україні доте-пер відсутній єдиний координатор ОПК, що взяв би на себе питання розподілу державного оборонного замовлення й імпорту оборонних технологій.

Ще однією потенційною загро-зою може бути намір західних парт-нерів здійснювати прямі поставки українському військовому відом-ству продукції оборонного призна-чення. Беручи до уваги масштаби українського ОПК і положення України на світовому ринку озбро-єнь, реалістичним підходом для західних партнерів може стати ор-ганізація спільних підприємств і спільних виробництв, створення привабливих інвестиційних і оф-сетних умов, передача на територію України технологій виробництва вузлів і агрегатів для комплектації систем озброєнь для ЗСУ. У зв’язку з вищезгаданими питаннями погли-блення діалогу не тільки на офіцій-ному, але й на неформальному рів-


ні, стає вкрай важливим супутнім елементом стимулювання розвитку військово-технічного співробітни-цтва України із західними оборон-ним компаніями.

Щодо головних напрямків стра-тегічного інвестування можуть стати заміщення втрат боєприпас-ної галузі (вивезення конструктор-ських та виробничих потужностей з захопленого Росією Донбасу), за-міщення поставок комплектуючих радіолокації («Іскра»), військово-

транспортної та спеціальна авіації (ДП «Антонов», підприємства вер-толітної програми), створення но-вих виробничих потужностей (БЛА, автоматизовані системи управління та зв’язку) та деякі інші.

Головною вимогою до сторін за-лишається гнучкість та послідов-ність. Головним аргументом успі-ху – політична воля та адекватні ресурси на потребу національної оборони України.

News & Politics

Військово-технічне співробітництво України з країнами НАТО. Потенціал та реалії