Безпековий огляд ЦДАКР № 1 (64)

16 січня 2017

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Виклики та ризики для України: головні тенденції у сфері безпеки на січень - лютий 2017 року – аналітика ЦДАКР

Драконы Поднебесной. Сухопутные войска Китая: дракон готовится к прыжку. Часть 1.

Можливості удосконалення державно-приватного партнерства у оборонно-промисловій сфері

Європейська Комісія має посприяти Україні і Польщі вирішити проблеми з Газпромом

Реформы сектора безопасности Украины в кривом зеркале СМИ: проблемы и пути решения

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння про-понують свій аналіз ключових тен-денцій у сфері безпеки і оборони на перші два місяці 2017 року.

Слід визнати, що у січні 2017 року набула подальшого розвитку низка негативних тенденцій навко-ло України. Зокрема, події, що від-буваються на міжнародній арені та впливають на Україну, не сприяють розв’язанню проблем держави у сфері безпеки. Немає підстав каза-ти, що проблема агресії Росії на схо-ді України може бути швидко розв’язана. Більше того, варто ви-знати збільшення шансів антиукра-їнських сил щодо реалізації такого сценарію, коли у владу в Україні прийде значна частина проросій-ських політиків.

Набуває поширення розроблена Кремлем ідея замирення, при чому за рахунок компромісів та україн-ських інтересів. Чимало вітчизня-

них фахівців у галузі безпеки вказу-ють, що 2017 рік значною мірою виявиться вирішальним для чинної української влади. «Ніколи ще фраза «покладатись на свої сили» не набу-вала такого практичного значення як в наступному році», - позначили експерти Українського інституту майбутнього у прогнозах на 2017 рік, із подальшим зауваженням, що «сце-нарій «Миротворець» є «найбільш вірогідним і передбачає зближення Трампа та Путіна».

Щодо конкретики, яка негатив-но впливатиме на перебіг подій на-вколо України, можна констатувати масштабне перегрупування сил на міжнародній арені і підготовку до колосального переговорного проце-су – не тільки всередині США та Ро-сії, але й у деяких інших країнах. Пе-реговори між США та РФ можуть завдати великої шкоди Україні, оскільки можуть призвести до но-вого, нечуваного розподілу сфер

Загальні оцінки

Виклики та ризики для України: головні тенденції у сфері безпеки на січень - лютий 2017 року – аналітика ЦДАКР

Варто визнати збільшення шансів антиукраїнських сил щодо реалізації

такого сценарію, коли у владу в Україні прийде значна частина

проросійських політиків

5

впливу і ролі Росії та США в світі. До цього слід додати, що цілком ймовірною виглядає зміна позицій по відношенню до України і з боку деяких країн Європи. Наприклад, значний резонанс викликала інфор-мація про те, лідер французької ра-дикальної партії «Національний Фронт» Марін Ле Пен (яка може стати лідером президентських пере-гонів вже найближчим часом, не-сподівано з’явилася в Trump Tower під час її неоголошеного візиту в Нью-Йорк та мала зустріч з новоо-браним президентом США.

Отже, попри зауваження фахів-ців у галузі безпеки щодо наявного низького рівня довіри між Кремлем та Білим домом, поширюються не-гативні прогнози щодо можливих, негативних для України, угод між президентами РФ і США.

Крім того, важливо також зазна-чити, що й в цілому у світі набира-ють обертів негативні мілітарист-ські тренди. Консалтингова компанія Deloitte прогнозує, що ви-ручка оборонного сектора в усьому світі зросте в 2017 році на 3,2%. В першу чергу це пов’язано з повер-ненням до зростання оборонного бюджету США, але витрати на обо-рону наростять і інші країни - так, в Росії вони повинні збільшитися на 7,5%. При цьому збільшені й ризики виникнення конфліктів у світі. Згід-но з аналізом розвідки США (10 січ-ня), особливу небезпеку представ-лятимуть невірні оцінки поведінки

ймовірного противника. Аналітики вказують, що ризик виникнення збройних конфліктів у світі за 5 ро-ків може досягти максимуму з часів закінчення «холодної війни». Серед ключових проблем називають неви-значеність ситуації в США і країнах Заходу, послаблення механізмів за-побігання конфліктів і забезпечен-ня прав людини. Розвідка відзначає, «якщо повномасштабної війни і вдасться уникнути, то саме відмін-ності в цінностях та інтересах між державами і спроби встановити ре-гіональне домінування можуть при-звести до розподілу світу на сфери впливу». На тлі таких подій прогно-зується зростання регіональних конфліктів, тероризму, економічної нерівності, націоналізму і антигло-балізму, а також серйозні екологічні проблеми.

Головні виклики воєнного характеру

Передусім, на українське сус-пільство може суттєво вплинути характерна ознака війни на Донба-сі – поширення ідеології подвійних стандартів. Зокрема, за 1000 днів бо-йових дій так і не було запровадже-но термін «війна», не знайдено від-повідальних за військові трагедії – починаючи зі збитого над Луганським аеропортом літака і до Іловайського котла. Така ситуація стає справжнім викликом чинній владі. Передусім, через зростання протиріч і недовіри в середині сус-

Отже, попри зауваження фахівців у галузі безпеки щодо наявного низь-кого рівня довіри між Кремлем та

Білим домом, поширюються негативні прогнози щодо можливих,

негативних для України, угод між президентами РФ і США

6

пільства. З одного боку, спостеріга-ється падіння рівню патріотизму, з іншого, погіршуються умови розви-тку професійної армії – через від-сутність змін ставлення генераліте-ту до нижчої ланки війська.

У ЦДАКР вважають, що Україні важливо перейти до нарощування технологічних можливостей. Разом з цим, аналітики ІКК Defense Express позначили, що аналіз якісного стану ОВТ СВ ЗС України свідчить, що близько 95 % від загальної кількості зразків знаходяться в експлуатації понад 25 років, а внаслідок система-тичного недофінансування ЗС України протягом останніх 20 років система її планово-попереджуваль-ного обслуговування в військах фактично не працювала. Також, згідно з Defense Express, має місце розбалансованість системи озбро-єння СВ, що виражається в недо-статній ефективності засобів бойо-вого й технічного забезпечення (у першу чергу - засобів розвідки) і не-високого ступеня автоматизації управління військами (особливо в тактичній ланці) і зброєю, що у свою чергу веде до обмеженого ви-користання потенціалу засобів ура-ження (Defense Express, 6 січня).

Тим часом Москва продовжує виснажливу для України війну низької інтенсивності, яка в разі продовження українським керів-ництвом курсу на пасивну оборо-ну, у перспективі може негативно вплинути на морально-бойовий

дух військ. З іншого боку, перехід до активної оборони за умов роз-витку тенденції нарощування су-часних озброєнь і військової тех-ніки, переходу до застосування у бойових дій виключно професій-ного ядра може суттєво вплинути на хід війни та вимусити Кремль повністю перейти до політично-дипломатичної війни з відмовою від використання воєнного важе-лю. Відмова від активної оборони провокує російсько-терористичні угруповання на сході до прове-дення активних військових опе-рацій з метою досягнення тактич-них переваг, синхронним з політичною дестабілізацією тис-ком на владу України, що в ціло-му спрямовано на зміну структу-ри влади в Україні.

Варто також відзначити, що Москва продовжує мілітаризацію окупованого Кримського півост-рову. Так, 14 січня в Росії заявили про плани притягти до Криму до-даткові системи С-400 «Тріумф» (14 січня на бойове чергування заступив командний пункт і зе-нітний ракетний полк, оснаще-ний системою С-400). В цілому формування з Криму велетен-ської воєнної бази здійснюється з метою психологічного впливу на Захід та формування кращих умов для проведення переговорів. Як і раніше, цей процес відбувається всупереч інтересам населення Криму.

Відмова від активної оборони прово-кує російсько-терористичні угрупо-

вання на сході до проведення актив-них військових операцій з метою досягнення тактичних переваг,

синхронним з політичною дестабілі-зацією тиском на владу України, що

в цілому спрямовано на зміну струк-тури влади в Україні

7

Виклики для України на міжнародній арені

З одного боку, мають місце втіш-ні прогнози щодо формування ко-манди нового президента США, з іншого, формуються передумови для дуже ризикованих для України перемовин між Кремлем та Білим домом.

Отже, кандидат на посаду глави Пентагону в новій адміністрації США, колишній чотиризірковий ге-нерал Джеймс Маттіс назвав прези-дента Росії Володимира Путіна стратегічним противником і навіть ворогом. Додавши при цьому, що має дуже скромні очікування щодо співробітництва з Путіним. Про те, що Російська Федерація становить загрозу через анексію Криму і під-тримку сирійського режиму, ще ра-ніше заявив кандидат на посаду держсекретаря США Рекс Тіллерсон під час слухань у Сенаті США щодо кандидатури нового держсекретаря (11 січня). Крім того, Трамп обрав главою національної розвідки США Дена Коутса, якому навіть заборо-нено в’їзд в РФ.

Однак слухання у Сенаті США – це одне, а реальний стан справ від-дзеркалює дещо інше. Зокрема, про-тягом першої половини січня збільшилася кількість публікацій та повідомлень про те, що світ посту-пово готують до великої домовле-ності між новообраним президен-том США та російським лідером Володимиром Путіним. При цьому,

на додаткову увагу заслуговує ін-формація про те, що Дональд Трамп був серйозно атакований з боку ЗМІ (11 січня). Зокрема, йдеться про зга-дування (та публікацію) 35-сторін-кового документу щодо зв’язків Трампа з РФ (він циркулює серед ключових ЗМІ Сполучених Штатів та також є в розпорядженні полі-тичної еліти країни). Ключовим об-винуваченням нового президента є прямі посилання на те, що «в Росії режим вирощував, підтримував і допомагав Трампу протягом при-наймні 5 років. Мета, схвалена Путі-ним, полягала в тому, щоб стимулю-вати розкол і розділення в західному альянсі». Скоріш за все цей епізод не впливатиме на позиції Трампа, але такий тиск може змусити нового президента США поводитися обе-режніше щодо Росії. Хоча вже була оприлюднена інформація про те, що радник Трампа Картер Пейдж про-водив таємні зустрічі в Москві з го-ловою ради директорів «Роснефти» Ігорем Сєчиним та заступником глави управління президента з пи-тань внутрішньої політики Ігорем Дівєйкіним, відвертий і публічний вплив з боку представників законо-давчої влади та суспільства може уповільнити процес зближення США та РФ. Слід згадати у цьому контексті, що сенатор-республіка-нець Джон Маккейн, який підтри-мує Україну, заявив 10 січня про приєднання до ініціативи демокра-тів щодо запровадження «всеосяж-

8

них санкцій» щодо Росії через її спроби вплинути на президентські вибори 2016 року у США.

І все ж фахівці переважно нега-тивно оцінюють ймовірність нового президента США здійснити спроби іншого облаштування світу шляхом безпосередніх домовленостей. Ска-жімо, авторитетний політичний експерт, директор Інституту зо-внішньої політики Григорій Перепе-лиця відзначає наступне: «Трамп розуміє: щоб домовитися із Росією, треба також давати певні бонуси, які б заохотили Росію до співпраці. … Трамп стане анти-Рейганом. Тому що у нього зовсім інші пріори-тети. На першому місці у нього біз-нес і великий бізнес. Цінності демо-кратії у нього на 10 місці. Це означає, що Америка не буде підтримувати «молоді» демократії в світі. ... Сьо-годні ми бачимо ці альянси: Туреч-чини і Росії, Росії й Ірану і так далі. Ми побачимо й інші за участі Росії. Все ще попереду. Тому нас чекає не-простий світ. … Україна не входить в зону стратегічних інтересів Трам-па» (Радіо Свобода, 10 січня). А на-уковий директор Інституту Євроат-лантичного співробітництва Олександр Сушко попереджає: «Україна не повинна ставати локо-мотивом процесу повного врегулю-вання конфлікту, оскільки комплек-сної угоди про мир, у разі її досягнення, з урахуванням наявно-го балансу сил буде досягнуто за ра-хунок її інтересів» (http://dt.ua/

POLITICS/ukladennya-velikoyi-ugodi-mizh-kremlem-ta-zahodom-s o g o d n i - m a l o y m o v i r n e -ekspert-230056_.html). Отже, сподіватися на активну проукраїн-ську позицію нового президента США не варто, для цього замало підстав. Водночас для офіційного Києва важливо максимально гучно заявити про український інтерес та аргументувати усі можливі версії підтримки з боку США та інших партнерів.

Серед позитивних подій слід зга-дати, що досягнуто домовленості про комплексний пакет допомоги НАТО для України, який був схва-лений у Варшаві (про це повідомив міністр оборони України Степан Полторак в інтерв’ю «5 каналу» 5 січня).

Суперечливою можна назвати заяву про те, що Туреччина підтри-мує цілісність України і не визнає анексій (глава МЗС Туреччини Мев-лют Чавушоглу, 9 січня). Турецька влада взяла чіткий курс на розши-рення співпраці з Москвою, то ж сподіватися на підтримку Анкари навряд чи варто.

Інформаційний вимір війни – тенденції січня-лютого 2017 року

В інформаційному просторі та-кож панують негативні щодо Украї-ни тренди. Найгіршим можна вва-жали наміри вийти на велику сцену деяких постатей, які точно не спри-ятимуть розвитку України як сучас-

Відвертий і публічний вплив з боку представників законодавчої влади та суспільства може уповільнити

процес зближення США та РФ

Сподіватися на активну проукраїн-ську позицію нового президента США не варто, для цього замало

підстав

9

ної демократичної держави. Серед них український олігарх Віктор Пін-чук, який закликав Київ до односто-ронніх поступок Кремлю у статті «Україна має піти на болісний комп-роміс заради миру з Росією» (вона вийшла ще до Нового року в амери-канській газеті The Wall Street Journal). Слід зауважити, що таке «послання» олігарха викликало вкрай негативний резонанс – як в іноземних експертних колах, так і всередині держави. Наприклад, ав-торитетна газета «День» позначила, що Пінчук «збагатився завдяки тому, що став зятем президента Ле-оніда Кучми (1994-2004), котрий по-зиціонує себе у світі як філантроп, а сам робив багатомільйонні внески у фонди Клінтонів, Блера й заплатив кругленьку суму, щоб кандидат від республіканської партії Дональд Трамп виступив скайпом перед ав-диторією Ялтинської європейської стратегії 2015 року». А старший на-уковий співробітник Ради амери-канської зовнішньої політики Сті-вен Бланк («День», 3 січня), коментуючи «лист» Пінчука, зокре-ма, зазначив про можливість угоди Вашингтону з Москвою, яка «відбу-ватиметься за рахунок не тільки України, її суверенітету і територі-альної цілісності, а й за рахунок ін-ших пострадянських держав і на-віть колишніх членів Варшавського договору, тобто Східної Європи». При цьому він недвозначно оцінив крок самого олігарха, заявивши, що

стаття може бути «спробою поста-вити себе як можливого наступника Порошенка, якщо така угода поста-не, й повністю підірвати нинішній український уряд». Експерт вважає, що Пінчук «представляє себе як лю-дину, що сумісна з Москвою», і в разі реалізації пропонованого заду-му може перекреслити увесь досвід незалежності України, повернувши її до «васалітету щодо Москви».

Слід також визнати, що навіть активне обговорення майбутнього України у такому сумнівному, дво-значному контексті свідчить про розвиток досить негативної тенден-ції, що закріплює ставлення до України у світі як до об’єкту міжна-родного права, звужує її можливос-ті щодо маневру на міжнародному рівні та дозволяє самовисування у владу людей, які внаслідок своєї ді-яльності можуть нанести суттєву шкоду розвитку демократичної дер-жави.

Ще одна ситуація інформаційно-го фронту активно обговорюється експертними колами. Йдеться про те, що адміністрація президента України найняла близьку до Респу-бліканської партії американську пі-ар-компанію для лобіювання в США інтересів нашої країни (пові-домлення 6 січня, впливовий пор-тал The Hill). Тим часом українській владі у цьому контексті вже закида-ють низку прорахунків щодо робо-ти в США. Так, американські ЗМІ оприлюднювали інформацію про

10

те, що Віктор Пінчук долучався до фінансування передвиборчої кам-панії Гілларі Клінтон. Більш того, така діяльність українського олігар-ха інколи подавалась та сприйма-лась як закамуфльована офіційна «робота» Києва на зовнішньополі-тичні арені. Зокрема, нині часто зга-дується факт, що президент Поро-шенко під час свого візиту до США не зустрівся з Дональдом Трампом, але водночас зустрічався з Гілларі Клінтон (чому, за повідомленнями деяких ЗМІ, сприяв саме Пінчук).

Цікаво, що колишній посол США в Україні Джон Гербст висло-вив невпевненість у тому, що на-йнята компанія має відповідний рі-вень зв’язків з адміністрацією новообраного президента США («День», №1, 11 січня).

Ще один важливий інформа-ційне посилання стосується допо-віді німецьких спецслужб, які міс-тять звинувачення на адресу Росії. Так, стало відомо, що Федеральна розвідувальна служба Німеччини (BND) і Федеральне відомство з охорони конституції звинуватили Москву в маніпуляціях, спрямо-ваних на підрив тісної взаємодії Європи зі США, а також погли-бленні соціальних конфліктів у Європі (14 січня). Такі визнання західних офіційних структур без-пеки є вкрай важливими для України з огляду на можливість формування антипутінської коа-ліції та визнання російського пре-

зидента у майбутньому міжнарод-ним злочинцем.

Виклики та ризики всередині держави

Експерти зауважують: внаслідок критичної залежності України від міжнародної політики внутрішні сценарії є значною мірою віддзерка-ленням саме подій міжнародної аре-ни. Досить показово, що згідно зі згадуваним вище дослідженням Українського інституту майбутньо-го найбільш вірогідним (із внутріш-ніх) є сценарій «керованої дестабілі-зації», який передбачає формування нової влади шляхом перевиборів до парламенту внаслідок загострення політичної кризи, масових протес-тів або навіть спроб силового захо-плення влади.

Водночас можна відзначити дея-кі позитивні кроки української вла-ди, які за умов розвитку даних на-прямів могли б позитивно впливати на внутрішню екологію в україн-ському суспільстві.

Передусім є підстави казати про покращення ситуації навколо моти-вації служби в українському вій-ську. Зокрема, президент Порошен-ко підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпе-чення окремих категорій осіб із чис-ла учасників антитерористичної операції» (4 січня). Документом вносяться зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове держав-

11

не пенсійне страхування» та нада-ється право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіка-ми 55 років, жінками — 50-55 років військовослужбовцям, особам на-чальницького і рядового складу ор-ганів внутрішніх справ, які брали безпосередню участь в АТО в райо-нах її проведення за наявності стра-хового стажу не менше 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

Другим формальним позитивом стала поява Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року (Рада націо-нальної безпеки і оборони України схвалила її проект 29 грудня 2016 року). Хоча експертні кола та сус-пільство не отримали детальної ін-формації про зміст Держпрограми, сама її поява може слугувати запев-ненням від влади щодо визначення із напрямами розвитку національ-ного війська. Зокрема, поінформо-вано, що буде удосконалено струк-туру Збройних Сил та оптимізовано їх чисельність, а самі ЗСУ будуть укомплектовані професійним та со-ціально захищеним особовим скла-дом. Згідно з попередньою заявою начальника Генерального штабу ге-нерала Віктора Муженка (4 грудня 2016 року), Держпрограма спрямо-вана на реалізацію п’яти стратегіч-них цілей: «Йдеться, насамперед, про створення ефективної системи управління Збройними Силами, про удосконалення системи обо-ронного планування, набуття

Збройними Силами необхідних спроможностей, створення єдиної системи логістики та тилового за-безпечення, а також, що дуже важ-ливо з урахуванням бойового досві-ду, удосконалення системи медичного забезпечення Збройних Сил. Ще один масштабний та важ-ливий напрямок, який відображе-ний у програмі – це професіоналіза-ція українського війська та системний розвиток служби у вій-ськовому резерві». Експерти ЦДАКР звертають особливу увагу на питання професіоналізації укра-їнського війська – його реалізація допоки здійснювалася без офіцій-ного проголошення курсу на ство-рення професійних ЗСУ, у супереч-ливому, часто двозначному режимі, в умовах «ручного» управління сек-тором безпеки держави. Якщо вій-ськово-політичному керівництву держави вдасться подолати цю про-блему, матиме місце позитивне вра-ження суспільства. У цьому контек-сті слід звернути увагу на заяву Міноборони 29 грудня: «Через три роки українська армія повністю буде контрактною; за «нормами мирного часу» на службу візьмуть 250 тис. чоловік».

Ще одним рішенням, що має гар-монізувати відношення нижньої ланки війська до військово-полі-тичного керівництва держави, стала можливість для військовослужбов-ців за контрактом реалізувати пра-во на звільнення за зміненим зако-

Експерти ЦДАКР звертають осо-бливу увагу на питання професіона-

лізації українського війська – його реалізація допоки здійснювалася без

офіційного проголошення курсу на створення професійних ЗСУ, у супер-ечливому, часто двозначному режи-

мі, в умовах «ручного» управління сектором безпеки держави

12

нодавством. Згідно з заявою військового відомства, вони будуть звільнені поступово протягом року, починаючи з квітня (11 січня). Цей крок, серед іншого, свідчить про по-долання керівництвом ЗСУ пробле-ми відпливу кадрів нижчої ланки (хоч поруч із рішенням призивати «цивільних» офіцерів є визнання проблеми забезпечення молодшим офіцерським складом). За прогно-зом Генерального штабу Збройних сил України, пропонованими зміна-ми щодо звільнення з ЗСУ скорис-таються близько 10 відсотків контр-актників (положення зміненого закону наступні: військовослужбов-ці, які підписали контракт із форму-люванням «до закінчення особли-вого періоду», що за дотеперішніх умов перетворився фактично на безстроковий, і прослужили не мен-ше ніж 24 місяці, отримують право або на звільнення, або на продо-вження контракту з новим термі-ном: для осіб рядового складу – на 3 роки, сержантського і старшинсько-го складу – від 3 до 5 років, для осіб офіцерського складу – від 5 до 10 років).

Також поступово покращується ситуація навколо переозброєння ЗСУ. Зокрема, протягом 2016 року на озброєння вітчизняного війська було прийнято 17 і допущено до екс-плуатації 64 зразки озброєння і вій-ськової техніки. На думку фахівців Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та

військової техніки Міноборони України, у питанні технічного під-силення війська можна було досяг-ти й більшого прогресу, але цьому суттєво завадило недоотримання військовим відомством (понад 2 млрд грн) додаткових коштів від конфіскату. Зокрема, відбулася часткова модернізація літаків типу Су та МіГ, вертольотів, вітчизняно-го безпілотного авіаційного комп-лексу, комбінованого пристрою ви-киду хибних цілей та станції оптико-електронного придушення до вертольотів та літаків. Також мо-дернізовані бронетранспортери, ав-томатичні гармати, переносні про-титанкові ракетні комплекси й ракети до них, модернізовані та нові РЛС.

Враховуючи, що у доларово-му еквіваленті на 2017 рік видатки Збройних Сил майже не знизилися (на створення новітніх зразків ОВТ, проведення НДДКР та розробку но-вітньої військової техніки спряму-ють 18% від оборонного бюджету, а це — 11,7 млрд гривень, що майже на 3,6 млрд грн більше, ніж 2016 році), є підстави казати про продо-вження поступового переозброєн-ня ЗСУ.

До важливих кроків Уряду рі-шення Кабінету міністрів України про виготовлення під державні га-рантії танків “Оплот” та літаків для Збройних сил України (11 січня). Уряд України надав державну га-рантію за кредитом ДП “Завод ім.

За прогнозом Генерального штабу Збройних сил України, пропоновани-

ми змінами щодо звільнення з ЗСУ скористаються близько 10 відсотків

контрактників

13

Малишева” на суму 1 млрд 83,59 тис. грн. для виготовлення танків БМ “Оплот” (згідно з постановою Кабінету міністрів №1083 від 25 грудня, плата за надання гарантії складає 0,001% річних суми гаран-тійних зобов’язань).

Отже, в цілому ЦДАКР кон-статує певні позитивні зміни в се-редині держави – у сфері підго-

товки війська до оборони та проведення оборонного рефор-мування. Звісно, має місце й низ-ка негативних тенденцій, про які «ВіР» згадував у випусках 21 – 24, 2016 року. Однак, слід наголосити і про появу позитивних перспек-тив, що може знайти відбиток в середині суспільства та й безпо-середньо у ЗСУ.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

14

Одна з найбільш актуальних проблем функціонування та по-дальшого розвитку вітчизняної оборонної промисловості полягає в невирішеності цілого ряду питань, пов’язаних з різноманіттям форм власності, притаманних ринковому способу ведення господарства.

Залишаючись протягом трива-лого періоду в межах виключно державного сектора економіки, оборонна промисловість у кінці минулого століття на етапі перехо-ду до ринкових відносин виявила-ся не зовсім підготовленою до поя-ви суб’єктів господарювання недержавних форм власності, що провадять свою діяльність у обо-ронно-промисловій сфері.

Незважаючи на те, що ця подія породила велику кількість всіляких управлінських та господарських протиріч, її не можна не помічати, і тим більш від неї не слід легковажно відмахуватися тому, що:

з одного боку, без наявності під-приємств недержавних форм влас-ності неможливо створити повноцін-не конкурентне середовище, у відсутності якого ринкові економічні механізми є малоефективними1, у тому числі й в оборонно-промисловій сфері, де проблема недостатньої кон-куренції стоїть набагато гостріше, ніж в якійсь іншій галузі промисловості;1 Мається на увазі, що в умовах відсутності економічної

конкуренції головна рушійна сила ринкової економіки, співвідношення попиту і пропозиції, втрачає свою дієз-датність і регуляторну спроможність.

Можливості удосконалення державно- приватного партнерствау оборонно-промисловій сфері

У дзеркалі експертноі

думки

Ігор Чепков,начальник Центрального науково-дослідного інституту

озброєння та військової техніки Збройних Сил України,д.т.н., професор

Без наявності підприємств недер-жавних форм власності неможливо створити повноцінне конкурентне

середовище, у відсутності якого ринкові економічні механізми є мало-

ефективними

15

з іншого боку, неформальне впровадження ринкових відносин у господарську практику об’єктивно вимагає рішучого і безкомпроміс-ного перегляду основоположних принципів оборонно-промислової діяльності, які ще вчора здавалися непорушними канонами.

Саме цими двома обставинами пояснюють серйозні труднощі щодо вдосконалення державно-приватного партнерства у оборон-но-промисловій сфері, які мають масу конкретних прояв і нюансів в повсякденній господарській діяль-ності.

Зупинимося на окремих з них.Вважаємо за необхідне попере-

дити: судження, викладені нижче, не треба розглядати у якості офі-ційної позиції Міністерства оборо-ни, бо вони являють собою лише наукову точку зору у вигляді попе-редніх або проміжних результатів науково-дослідних робіт, які вико-нуються ЦНДІ ОВТ ЗСУ протягом 2015-2016 років і спрямовані на: • забезпечення узгодженості

військово-технічної та оборонно-промислової політики, що прова-дяться;

• удосконалення взаємодії Зброй-них Сил України та вітчизняної промисловості у політичних і економічних умовах, які склали-ся на нинішньому історичному етапі.Їх практична реалізація потре-

бує додаткових обговорень, об-

ґрунтувань та узгоджень і буде за-лежати від багатьох політичних, правових, економічних, науково-технічних, соціальних та інших факторів.

Щодо формальної і неформальної рівноправності форм власності

На жаль, формально проголо-сивши на законодавчому рівні рів-ноправність усіх форм власності, держава явно непослідовно пово-диться в реалізації цього основопо-ложного принципу ринкової еко-номіки.

Фактично у господарській прак-тиці безпідставна з точки зору еко-номічної логіки перевага віддаєть-ся державній власності. Причому, як це парадоксально, дуже часто ця прерогатива також закріплена за-конодавчо.

На наше глибоке переконання саме така суперечливість у визна-ченні права власності є головною перешкодою інтеграції недержав-них суб’єктів господарювання в оборонно-промислову сферу.

Ось кілька прикладів законо-давчо неврегульованих питань, пов’язаних з правом власності.

Цивільний кодекс і Закон Украї-ни «Про господарські товариства» наділяють господарські товариства (у тому числі й акціонерні) стату-сом власників майна, переданого до складу їх статутних капіталів за-сновниками та учасниками, а Гос-подарський кодекс, також віднося-

Фактично у господарській практиці безпідставна з точки зору економіч-

ної логіки перевага віддається державній власності. Причому, як це

парадоксально, дуже часто ця прерогатива також закріплена

законодавчо

16

чи його до власності господарських товариств, одночасно стверджує, що таке майно належить їм на пра-ві господарського відання або пра-ва оперативного управління, якщо засновником є держава. Тобто дер-жава, будучи засновником акціо-нерного товариства, залишає за со-бою і власність на майно, і корпоративні права.

Таким чином порушується голо-вний принцип акціонерної форми власності: отримання засновником акціонерного товариства корпора-тивних прав в обмін на його внесок до статутного капіталу.

Щось подібне відбувається і з холдинговими компаніями, які є однією з форм акціонерного това-риства.

З одного боку, на них поширю-ються вищезазначені норми Ци-вільного кодексу, Закону України «Про господарські товариства», а також окремих статей Господар-ського кодексу стосовно права власності на майно і акції, що уві-йшли в їх статутні капітали.

З другого боку, згідно з іншими статтями Господарського кодексу і Закону України «Про холдингові компанії в Україні» в державних холдингових компаніях: • пакети акцій або майно, що пе-

редані до їх статутних капіталів, перебувають у державній влас-ності і закріплюються за ними лише на праві господарського відання;

• має місце максимальне обме-ження обігу їх акцій:

• вони не підлягають використан-ню з метою формування статут-них капіталів будь-яких підпри-ємств навіть з переважанням державної форми власності;

• з ними не можна вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до їх відчуження до завершення процесу приватизації тощо. Всі ці правові метаморфози є

пережитком планової економіки, коли існувала єдина форма влас-ності, державна. Вони абсолютно не кореспондуються з діючими ринковими принципами, заснова-ними на рівності усіх форм влас-ності.

Вже багато років ведуться дис-кусії про деструктивну роль однієї з норм

Закону України «Про управлін-ня об’єктами державної власності» щодо заборони на відчуження не-рухомого майна об’єктів державної власності, що не підлягають прива-тизації. Швидше за все, дана норма була введена для недопущення за-лучення в приватизаційні процеси майна суб’єктів господарювання, що мають важливе значення для національної економіки, до яких безумовно відносяться підприєм-ства оборонної промисловості.

Але сьогодні, коли питання про роздержавлення тої її частки, що залишається у державній власнос-ті, взагалі не стоїть на порядку ден-

17

ному, ця сумна норма унеможлив-лює реструктуризацію оборонних підприємств і взагалі будь-яку структурну перебудову в оборон-но-промисловій сфері.

Цілком очевидно, що скасуван-ня усіх зазначених анахронізмів 90-х років минулого сторіччя не потягне за собою негативних на-слідків тому, що держава має мож-ливість безальтернативно реалізу-вати своє право власності в акціонерних утвореннях за допо-могою простої стандартної проце-дури більшості голосів, якщо зали-шить за собою контрольний пакет акцій кожної такої структури.

Проте подальше нерозв’язання вказаних нормативно-правових суперечностей загрожує не тільки продовженням ігнорування потен-ціалу приватних оборонних під-приємств, но й істотним уповіль-ненням ринкових перетворень усієї оборонної промисловості.

Щодо різновекторності сучасної військово-технічної та оборонно-

промислової політикиТак історично склалося з пер-

ших років незалежності нашої кра-їни, що вихідною точкою розро-блення та реалізації державної військово-технічної політики ви-ступають так звані потреби Зброй-них Сил України, інших військових формувань у засобах збройної бо-ротьби, військовій та спеціальній техніці, необхідних їм для виконан-

ня своїх штатних функцій. Обо-ронно-промислова політика при цьому розглядається у якості логіч-ного продовження військово-тех-нічної політики, яке характеризує здатність і прагнення вітчизняної промисловості реалізувати ці по-треби в науковій та виробничій сферах.

Таким чином визначені та про-гнозовані на середньострокову перспективу потреби силових структур зумовлюють відповідну спрямованість і зміст прийнятих алгоритмів формування військово-технічної та оборонно-промисло-вої політики.

Однак людству відомі чимало прикладів, коли події розгорталися зовсім в іншій логічній послідов-ності. При нинішніх темпах науко-во-технічного прогресу сучасна на-ука та промисловість здатна створювати зразків озброєння, по-будовані на принципово нових фі-зико-хімічних принципах, про іс-нування яких воєнні кола навіть не здогадувалися. У таких випадках нерідко змінювалися не тільки основоположні канони військово-го будівництва, а й вся система сві-тової безпеки піддавалася ради-кальній трансформації.

Тому спрямованість вектору військово-технічної та оборонно-промислової політики правильніше було б розглядати в двох напрямах:• від існуючих і прогнозованих

потреб щодо забезпечення воєн-

Цілком очевидно, що скасування усіх зазначених анахронізмів 90-х років

минулого сторіччя не потягне за собою негативних наслідків тому, що держава має можливість без-альтернативно реалізувати своє

право власності в акціонерних утвореннях за допомогою простої стандартної процедури більшості

голосів, якщо залишить за собою контрольний пакет акцій кожної

такої структури.

18

ної безпеки держави - до наяв-них науково-технічних та ви-робничих можливостей вітчизняної промисловості;

• від появи в її арсеналі прорив-них технологій, що створюють новітні види озброєння з невідо-мими раніше споживчими яко-стями - к перспективному вигля-ду збройних сил, який формується під впливом революційних новацій в галузі озброєння та військової техніки.Логічно припустити, що в кож-

ному із зазначених варіантів мето-дологія розробки і реалізації вій-ськово-технічної та оборонно-промислової політики, співвідношення між ними будуть принципово відрізнятися.

Щось подібне відбувається при спробах проникнення в оборонно-промислову сферу підприємств не-державних форм власності.

Коли такий суб’єкт господарю-вання приходить в оборонне ві-домство зі своїм зразком озброєн-ня, якого поки немає у розпорядженні Збройних Сил України, його в силу заведеного за часів колишнього Союзу порядку, посилають по довгому колу, вима-гаючи проходження повного циклу розробки від аванпроекту до по-становки на озброєння.

На наш погляд, доцільніше в да-ному випадку застосувати іншу процедуру, концепція якої в само-му узагальненому вигляді (без роз-

криття тонкощів і нюансів) зво-диться до наступного.

Відразу починається етап ви-пробувань за програмою, розро-бленою та затвердженою Міністер-ством оборони. При цьому виставляється проста і жорстка ви-мога: випробування завершуються успішно - далі слідує процедура по-становки на озброєння, в іншому випадку - будь-які відносини з та-ким підприємством закінчуються.

Оскільки відразу ж знайдеться численний загін охочих вразити військових своїми творчими досяг-неннями, всі витрати з проведення випробувань повинно взяти на себе підприємство. Але, якщо зра-зок витримав випробування и при-йнятий на озброєння, Міністер-ство оборони відшкодує ці витрати, якщо випробування закінчилися невдачею - їх вартість залишається у витратній частині економіки під-приємства.

Пильну увагу слід також приді-лити процедурі узгодження проце-су серійного виготовлення зразка, поставленого на озброєння:• або підприємство залишить за

собою його виробництво, взяв-ши на себе на певний період відповідні зобов’язання, вклю-чаючи технічний супровід про-тягом повного життєвого ци-клу, у тому числі і в особливий період;

• або Міністерство оборони вику-пить документацію на виріб за

Оскільки відразу ж знайдеться численний загін охочих вразити

військових своїми творчими досяг-неннями, всі витрати з проведення випробувань повинно взяти на себе

підприємство

19

узгодженою ціною і розмістить його серійне виробництво на свій розсуд, залишивши підприємству перспективу отри-мання роялті з кожної виготовленої одиниці.Здійснення мікрофільмування

всього комплекту документації в обох випадках є обов’язковим.

Даний порядок може викорис-товуватися тільки тоді, коли зразок озброєння створюється з ініціати-ви підприємства і за його кошти.

У всіх інших випадках, коли іні-ціатором закупівель техніки, мате-ріально-технічних ресурсів, робіт, послуг виступає оборонне відом-ство радикально змінювати діючий порядок недоцільно, хоча критич-но його осмислити і певним чином оптимізувати було б незайвим.

Мається на увазі, що підприєм-ства усіх форм власності прийма-ють участь у тендерах, що прова-дяться Міністерством оборони, на загальних умовах у відповідності з принципом рівноправності усіх форм власності, про якій мова йшла вище.

Щодо істинного змісту економічних інтересів державних

і приватних підприємств, можливих форм і методів

їх реалізаціїМи розуміємо, що теза, яка за-

раз буде озвучена, є вельми диску-сійною і можливо викличе якесь нерозуміння. Але професійна гід-

ність та прагнення до наукової іс-тини не залишає нам іншого вибо-ру, бо значний обсяг проведених ЦНДІ ОВТ ЗСУ досліджень підво-дить саме до наступних висновків.

Безумовно, сплеск інтересу в суспільстві до воєнної проблемати-ки багато в чому викликаний по-чуттями патріотизму, любові до своєї батьківщини, необхідності будь-яким способом захистити су-веренітет і незалежність нашої дер-жави, відновити її територіальну цілісність.

І це заслуговує глибокої поваги.Однак, якщо розглянути всю

сукупність проблем щодо техніч-ного оснащення Збройних Сил України, інших військових форму-вань сучасними засобами збройної боротьби у чисто економічній пло-щині, то виявляються певні відмін-ності в спонукальних мотивах ді-яльності державних і приватних підприємств, що зайняті створен-ням та виготовленням озброєння та військової техніки.

Справа у тому, що процес фор-мування та втілення в життя голо-вних напрямів державної політики забезпечення національної безпе-ки спирається, як правило, на дер-жавні органи влади і суб’єкти гос-подарювання державної форми власності, в діяльності яких при-сутні практично усі її складові у ви-гляді конкретних завдань:• державної соціально-економіч-

ної політики;

20

• державної воєнної, воєнно-еко-номічної, військово-технічної та оборонно-промислової полі-тики;

• державної бюджетної та інвести-ційної політики;

• державної науково-технічної та інноваційної політики;

• державної зовнішньоторговель-ної політики та політики військо-во-технічного співробітництва з іноземними державами тощо.Це формує розгалужене древо

цілей функціонування державних оборонних підприємств, пріори-тетність кожної з яких визначаєть-ся особливостями політико-еконо-мічної обстановки, яка складається навколо країни з урахуванням її внутрішньо- та зовнішньополітич-них аспектів. Причому далеко не завжди індикатори успіху акценту-ються виключно на досягненні максимально можливих доходів, тобто безперечного переважання фінансово-економічних цілей не спостерігається.

Зовсім іншу спрямованість має господарська діяльність приватних оборонних підприємств, яка зво-диться до отримання стабільного доходу (бажано, максимально мож-ливого) з опорою на завоювання окремого сегменту ринку шляхом створення, виробництва, просу-вання конкретного зразка озбро-єння та військової техніки (або виду виробів). Тобто превалює фі-нансово-економічний аспект.

Проблема полягає в створенні таких економічних умов, при яких зазначені економічні інтереси як державних, так і приватних обо-ронних підприємств (при повному усвідомленні їх відмінності) могли бути максимально реалізовані.

С урахуванням ключових поло-жень теорії управління та теорії ринкової економіки вимальовуєть-ся така конфігурація.

Обов’язкові умови та допущення:• усі підприємства як державні,

так і приватні повинні мати акці-онерну форму власності;

• усі підприємства, зайняті обо-ронно-промисловою діяльністю, класифікуються за наступними принципами:

• перший тип - підприємства 100,0% державної власності (ак-ціонерні товариства, в статутно-му капіталі яких державна част-ка складає 100,0% акцій);

• другий тип - підприємства, що контролюються державою (акці-онерні товариства, в статутному капіталі яких державна частка складає від 50,0% плюс одна ак-ція до 100,0% мінус одна акція);

• третій тип - підприємства, що не контролюються державою (акці-онерні товариства, в статутному капіталі яких державна частка складає менш ніж 50,0% акцій), включаючи повністю приватні.На базі усіх підприємств першо-

го типу та частини підприємств другого типу (тих, де дозволяє роз-

21

мір державної частки) Кабінетом Міністрів України за галузевою ознакою формуються державні ак-ціонерні холдингові компанії, які призначені для здійснення безпе-рервного поточного управління саме державним сектором оборон-ної промисловості й являють собою галузеві горизонтально-інтегровані науково-виробничі об’єднання . Кожне підприємство першого і дру-

гого типу може входити тільки в одну холдингову компанію.

Участь підприємств, що не контролюються державою (третій тип), у даних холдингових компа-ніях не передбачається.

У статутному капіталі кожної галузевої холдингової компанії розміщується не менш ніж 50,0% плюс одна акція кожного з підпри-ємств, яке увійде до її складу.

22

Для господарського управління оборонною промисловістю у стра-тегічному ракурсі Кабінет Міні-стрів України засновує Національ-ну акціонерну компанію (НАК), до статутного капіталу якої увійдуть: • не менше 50,0% плюс одна акція

кожної галузевої холдингової компанії;

• можливо (для підвищення рівня капіталізації НАК) - пакет акцій кожного підприємства першого та другого типу (до 20,0% акцій).Для цілеспрямованості усієї обо-

ронної промисловості на вирішення найбільш актуальних науково-тех-нічних і виробничих завдань на базі підприємств усіх трьох типів створю-ються (у випадку необхідності) акці-онерні товариства за тематичною ознакою, що представляють собою вертикально-інтегровані науково-виробничі об’єднання, призначені для реалізації конкретних науково-

технічних, виробничих та зовніш-ньоекономічних проектів і програм, в тому числі за участю суб’єктів гос-подарювання недержавних форм власності (підприємства третього типу) та банківського капіталу.

Статутний капітал кожного та-кого тематичного акціонерного то-вариства передбачається сформу-вати в таких пропорціях:• 50,0% статутного капіталу плюс

одна акція - за рахунок пакета акцій НАК;

• до 25,0% статутного капіталу - за рахунок пакетів акцій підпри-ємств, що беруть участь в реалі-зації даного проекту або програ-ми і контролюються державою (перший та другий тип);

• до 25,0% статутного капіталу - за рахунок пакетів акцій суб’єктів господарювання недержавних форм власності (третій тип) та комерційних банків.

23

Тоді акції кожного із підпри-ємств першого типу розподіляться наступним чином:• не менше ніж 50,0% плюс одна

акція - внесок в статутний капі-тал галузевої холдингової ком-панії, до якої відноситься під-приємство;

• до 20,0% акцій - внески в статут-ні капітали тематичних акціо-нерних товариств, що призна-чені для реалізації конкретних проектів або програм, в яких бере участь підприємство2;

2 Підприємство може брати участь у реалізації кількох проектів і програм та входити до кількох тематичних ак-ціонерних товариств. При цьому сума пакетів акцій, роз-міщених у статутному капіталі кожного з них, не може

• не менше ніж 10,0% акцій резер-вується для забезпечення пільго-вої підписки для керівництва та членів трудового колективу у разі можливої приватизації;

• можливо до 20,0% акцій - внесок в статутний капітал НАК (для підвищення рівня її капіталізації).

Запропонована конфігурація має на увазі наступний розподіл повноважень:• визначення законодавчих основ

національної безпеки - Верховна Рада України;

• визначення стратегії національ-ної безпеки, вироблення та реа-перевищувати 20,0% статутного капіталу підприємства

24

лізація державної політики у цієї сфері, включаючи воєнну безпе-ку - Президент України за учас-тю Ради національної безпеки і оборони;

• вироблення та реалізація дер-жавної оборонно-промислової політики - Кабінет Міністрів України;

• господарське керівництво обо-ронною промисловістю на рівні стратегічного менеджменту - НАК;

• постійне та безперервне управ-ління об’єктами державної влас-ності у оборонно-промисловій сфері та поточною господар-ською діяльністю підприємств, що контролюються державою - галузеві холдингові компанії (в межах повноважень, які визна-чаються їх статутними функція-ми) за винятком процедур, що пов’язані з рухом державної частки акцій суб’єктів та об’єктів господарського управління в оборонно-промисловій сфері й є прерогативою Кабінету Міні-стрів України3;

• управління пріоритетними про-ектами в оборонно-промисловій сфері - тематичні акціонерні то-вариства, включаючи участь під-приємств, що не контролюються державою, у тому числі повністю приватних.

3 Винятки стосуються формування статутних капіталів НАК та галузевих холдингових компаній, а також участі НАК і конкретних підприємств у формуванні статутних капіталів тематичних акціонерних товариств

Така схема забезпечує:• реальну участь суб’єктів госпо-

дарювання недержавних форм власності у оборонно-промис-ловій діяльності на рівноправ-них засадах;

• усунення існуючих суперечнос-тей щодо реалізації економічно-го інтересу приватних підпри-ємств та підприємств державного сектору;

• синтез галузевих та програмно-цільових методів управління за рахунок одночасного входжен-ня підприємств, що контролю-ються державою, частиною сво-їх акцій як в галузеві холдингові компанії, так і в тематичні акці-онерні товариства, що створені для реалізації конкретних про-ектів і програм;

• єдність науково-технічної, еко-номічної та виробничої політи-ки, пріоритетність принципів стратегічного менеджменту шляхом створення Національ-ної акціонерної компанії, що во-лодіє контрольними пакетами акцій вищевказаних галузевих холдингових компаній, тема-тичних акціонерних товариств і можливо часткою акцій підпри-ємств, які контролюються дер-жавою (для збільшення рівня капіталізації даної компанії);

• інноваційну спрямованість обо-ронної промисловості шляхом реального зближення науки і виробництва за рахунок єдиних

25

економічних та інших інтересів промислових підприємств, нау-ково-дослідних інститутів, кон-структорських та технологічних бюро, що об’єктивно виника-ють у них в результаті участі в галузевих холдингових компа-ніях і тематичних акціонерних товариствах та отримання пра-ва на частину прибутку від по-точної діяльності відповідної галузі або реалізації конкретних проектів і програм;

• інвестиційну привабливість ві-тчизняної оборонної промисло-вості та її складових частин (НАК, галузеві холдингові ком-панії, тематичні акціонерні то-вариства, конкретні підприєм-ства) шляхом підвищення рівня їх капіталізації та розкриття об’єктивної ринкової вартості;

• умови для послідовного набли-ження оборонної промисловос-ті до своєї фінансової самоокуп-ності, науково-технічної, економічної та виробничої самодостатності, набуття нею здатності до саморозвитку.

P.S.Зі створенням Національного

комітету з промислового розви-тку під головуванням Прем’єр-міністра України В.Б. Гройсмана (постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №956) з’являється додаткова можливість не тільки обговорен-ня зазначених пропозицій у ши-роких суспільних, наукових та промислових колах, а й їх подаль-шого просування в державних органах.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

26

Польща подала позов до Суду Європейського Союзу на Європей-ську Комісію (ЄК) за її рішення про збільшення доступу Газпрому до трубопроводу OPAL з 50% до 80/90%. OPAL є гілкою газопроводу Nord Stream в Німеччині. Рішення ЄС дозволить російському гіганто-ві збільшити свої поставки в Цен-тральну і Східну Європу без будів-ництва газопроводу Nord Stream 2. Таким чином, Москва «купила» час для захисту проекту від критики з боку Польщі, України та інших.

Суд призупинив виконання рі-шення ЄК, допоки спір не буде вре-гульовано. Проте, повний зміст рі-шення залишається невідомим, оскільки воно не було опублікова-

не. Київ і Варшава разом критику-ють рішення ЄК, яке може бути, а може і не бути в кінцевому підсум-ку прийняте Судом. На їхню думку, воно сприяє існуючому німецько-му маршрутові і його майбутньому розширенню через Nord Stream 2 і EUGAL, і тим самим ставить під за-грозу позиції України як транзит-ної держави і перешкоджає проце-су диверсифікації ринку газу в Польщі та регіоні.

Маргіналізація німецького маршруту є в інтересах Польщі та України, що також підштовхує кра-їни до спільного будівництва газо-проводу Польща-Україна. Незва-жаючи на те, що Київ розраховує стати енергетично незалежним до

Європейська Комісія має посприяти Україні і Польщі вирішити проблеми з Газпромом

Войчех Якубік, головний редактор інформаційно-аналітичного порталу BiznesaAlert (Польща)

Україна може бути зацікавлена в заміні реверсних поставок газу зі

Словаччини на газ, що транспортується з Норвегії

територією Польщі

27

кінця десятиліття, ретельний роз-гляд цього прогнозу дає підстави для висновку, що Україна може бути зацікавлена в заміні реверс-них поставок газу зі Словаччини на газ, що транспортується з Норвегії територією Польщі. Політичні при-чини, такі як неросійське джерело газу та незалежна від Газпрому транспортна інфраструктура – які Словаччина не може забезпечити – підсилюють такі прогнози (попри те, що сьогодні Київ не проявляє значного інтересу до нових закупок газу).

В довгостроковій перспективі, поляки могли б використовувати оголошену приватизацію україн-ської ГТС та газосховищ з метою зміцнення свого газового вузла за рахунок збільшення обсягу збері-гання до 31 млрд. кубометрів на рік, що, в свою чергу, дало б змогу їм маніпулювати ціною на газ. Про-те, це потребувало б прозорості та необхідних механізмів боротьби з корупцією з боку українців, які б гарантували безпеку інвестицій.

Ці привабливі перспективи є од-нією з причин, чому в 2017 році ми маємо очікувати збільшення спроб з боку Москви щодо дискредитації українського газотранспортного маршруту і одночасного просуван-ня німецького варіанту. Останніми роками я передбачав, що для досяг-нення цієї мети росіянам не потріб-но створювати кризу з українською ГТС, яка б мобілізувала європей-

ських політиків проти Газпрому, як це відбувалося в 2006 і 2009 рр.

Цього року Газпром традиційно застеріг від зупинок постачань, а також спеціально знизив тиск в транзитних трубопроводах. Тим не менш, до цих пір ніяких скорочень поставок не відбулося. Укртрансгаз повідомив 28 грудня, що тиск був все ще на низькому рівні. ЄК на-правила чергову спостережну мі-сію в Україну, щоб стежити за роз-витком ситуації, яка має допомогти прийняти спільні міри у разі ви-никнення проблем з постачанням. У разі виникнення кризи українці планують забезпечувати макси-мальну прозорість.

Проте, привід, який може ви-никнути внаслідок ситуації на по-літичній сцені України, що перебу-ває під впливом Москви, може призвести до потенційної провока-ції. Є малоймовірним, що Газпром буде перекривати кран без «офіцій-ного прикриття» такої дії. Прикла-дом тут може слугувати терорис-тична атака на лінії електропередач, які йдуть з України в Крим на кшталт тієї, що відбулася в листо-паді 2015 року і в якій був звинува-чений Київ. Якщо перекривати кран не вигідно, чи якщо україн-ська влада власне не надасть «на-лежних підстав» Кремлю для зви-нувачень у скороченні поставок, - то може диверсія непомітних «зеле-них чоловічків» виконає цю роботу на газопроводі?

В 2017 році ми маємо очікувати збільшення спроб з боку Москви

щодо дискредитації українського газотранспортного маршруту і

одночасного просування німецького варіанту

28

Можна уявити собі ситуацію, в якій прихильники жорсткої полі-тики щодо Росії будуть саботувати газотранспортну систему. Інший сценарій, який слід брати до уваги, є повторення кібератаки Black Energy, схожої на ту, яка мала місце в 2014 році і яка паралізувала елек-троенергетичну інфраструктуру України. Згадаємо, що кібератаки змусили США ввести нові санкції щодо росіян. Американські ЗМІ припускають, що за напади на Шта-ти і на Україну несе відповідаль-ність та сама група хакерів.

Позиція України і Польщі також підривається несподіваними поді-ями довкола трубопроводу OPAL. 30 грудня минулого року генераль-ний директор Газпрому Олексій Міллер повідомив, що компанія збільшила обсяг газу в трубопро-воді. Це було підтверджено україн-ським Нафтогазом, який поперед-жав, що більш широке використання німецького маршру-ту мало місце за рахунок транзиту через Україну. У той же день PGNiG повідомила в польських вечірніх новинах (Wiadomosci TVP), що ні-мецький суд виконав рішення Суду ЄС і заборонив оператору OPAL ді-яти відповідно до рішення ЄК.

Залишається невідомим, чи по-рушив Газпром закон спеціально і розширив використання OPAL, не-зважаючи на постанови, винесені Судом ЄС та німецьким суддею. PGNiG зазначила, що компанія

Gastransport GmbH, яка є операто-ром OPAL, не опублікувала офіцій-ну заяву. Проте, збільшення по-тужності OPAL залишається фактом на ринку газу PRISMA (основна платформа для продажу газу в Європі). Останні новини на веб-сторінці оператора стосуються рішення ЄК і були опубліковані на наступний день після його оголо-шення, що відбулось 28 листопада.

Ситуація довкола OPAL страж-дає від нестачі прозорості з самого початку. Рішення ЄК поки не було опубліковане у вигляді офіційного документа. PGNiG його поки не отримав, незважаючи на численні прохання. Німецький оператор ма-ніпулював інформацією для преси, щоб унеможливити скасування розпорядження, яке дало можли-вість виконати рішення. Спочатку він оголосив, що може скасувати рішення в будь-який час, щоб зая-вити хвилинами пізніше, що це не-можливо. Це питання було також піднято PGNiG.

Оскільки відкрита газова криза є невигідною, Росія використовує цілий ряд інструментів, що дають їй змогу розмивати відповідаль-ність за зростання напруженості в газовому секторі Центральної і Східної Європи. Єдиним вирішен-ням даної проблеми є спільні дії ЄК з постраждалими державами-чле-нами, включно з Польщею, а також Україною, що належить до Енерге-тичного Співтовариства.

Ситуація довкола OPAL страждає від нестачі прозорості з самого

початку

Оскільки відкрита газова криза є невигідною, Росія використовує

цілий ряд інструментів, що дають їй змогу розмивати відповідаль-

ність за зростання напруженості в газовому секторі Центральної і

Східної Європи

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

29

За годы существования незави-симой Украины слово «реформа» для широкой общественности пре-вратилось в ругательство и стра-шилку, обещающую нелёгкие вре-мена. А для людей, так или иначе связанных с сектором безопасно-сти – прежде всего, военным его компонентом – оно и вовсе стало причиной для нервной дрожи. И не без оснований.

С момента краха СССР новооб-разованные структуры МО и МВД Украины начали сотрясать разноо-бразные реформы. В условиях то-тального экономического и соци-ального кризиса они, как правило, выражались в бесконечных сокра-щениях и недофинансировании в

случае с Вооружёнными силами, и, напротив, резком наращивании численности МВД в качестве отве-та на криминальный вал 1990-х. Подобный вектор оставался маги-стральным вплоть до российского вторжения в Украину – менялось лишь обоснование подобных дей-ствий. Деградация ВСУ на опреде-лённом этапе приняла управляе-мый характер под предлогом подготовки к вступлению в НАТО и связанной с этим своего рода «специализацией» вооружённых сил, а наращивание численности и финансирования МВД (с перма-нентным падением качественных характеристик и ростом корруп-ции в ведомстве) фактически отра-

Реформы сектора безопасности Украины в кривом зеркале СМИ: проблемы и пути решения

Дмитрий Козлов,руководитель Лаборатории анализа личности ЦДАКР

Тревожные симптомы роста агрес-сивности путинской России и прово-

дившиеся там реальные, а не декоративные военные реформы –

явно носившие характер подготовки к активному использованию армии

за рубежом – фактически игнориро-вались

30

жало страх власть предержащих перед внутренней нестабильно-стью, пугавшей сильнее считав-шихся маловероятными угроз на внешних рубежах. При этом тре-вожные симптомы роста агрессив-ности путинской России и прово-дившиеся там реальные, а не декоративные военные реформы – явно носившие характер подготов-ки к активному использованию ар-мии за рубежом – фактически игнорировались.

В 2014 году наступила расплата. Украина оказалась в ситуации, ко-торой не позавидовали бы и куда более зажиточные западные соседи с развитыми государственными институтами. Нависшая над стра-ной военная угроза с востока по-ставила перед ней беспрецедент-ную по своей сложности задачу: в условиях постреволюционного ха-оса, скудного бюджета, системных проблем с коррупцией и неспособ-ности к полной политической и идеологической консолидации об-щества, в пожарном режиме прове-сти реальные преобразования, по-зволяющие создать в условиях войны мало-мальски эффективные вооружённые силы и реформиро-вать коллапсировавшую структуру МВД для противостояния вну-тренним угрозам и очередному всплеску криминала.

Результаты, конечно же, оказа-лись неоднозначными, и глубокий их анализ требует отдельного ис-

следования. Однако в последнее время, помимо прочих аспектов, крайне остро встал вопрос отраже-ния хода преобразований в укра-инском секторе безопасности в СМИ – прежде всего, в силу осоз-нания силы информации в продол-жающемся конфликте, и того фак-та, что агрессия против Украины носит прежде всего информацион-ный характер, и имеет целью кон-троль над сознанием её граждан.

Основным открытием, которое сделало для себя украинское граж-данское общество после вторжения РФ в Украину, стало само осозна-ние собственного существования. Более того, именно гражданские активисты, некоммерческие, част-ные организации взяли на себя ос-новную тяжесть сопротивления агрессии России в первые её меся-цы, когда даже прежняя, неэффек-тивная архитектура власти в Укра-ине оказалась парализована революцией, и крайне медленно восстанавливала жизнеспособ-ность. А судорожные попытки за-действовать в конфликте армию вскрыли все результаты десятиле-тий «реформ», итогом которых ста-ло сохранение лишь отдельных уз-лов боеготовности в общем небоеспособном «теле» тогдашних ВСУ.

И тогда же обозначился основ-ной набор проблем, по-прежнему сохраняющихся в украинском ин-формпространстве и препятствую-

31

щих эффективному реформирова-нию сектора безопасности. Прежде всего, это сохраняющееся, глубоко укоренившееся в украинском гражданском обществе недоверие к государству, подозрительное отно-шение к любым его инициативам. Причём если обоснованная, кон-структивная критика, сочетающая-ся с предложением разумных аль-тернатив, не просто допустима, но и необходима, то оголтелые вопли «всепропальщиков» никакого по-ложительного эффекта на ситуа-цию определённо не производят. При этом к подобной риторике склонны целый ряд медиа, ГО и частных лиц. Какая-то часть из них без сомнения напрямую или кос-венно контролируется враждебны-ми Украине силами, осуществляю-щими против неё информационную агрессию. Другие же определённо являются «полезными идиотами», которые, несмотря на искренние благие побуждения, в итоге своей деятельностью наносят государ-ству информационный урон. Зача-стую грань между первыми и вто-рыми является трудноуловимой, как и возможность отличить целе-направленную информационную диверсию от незлонамеренной, но чрезмерно эмоциональной и не предлагающей путей решения про-блемы критики.

На противоположном полюсе находятся те, кого в Украине услов-но принято называть «порохобота-

ми». Это так или иначе лояльные властям СМИ и частные лица, ко-торые склонны любое, даже заве-домо ошибочное и наносящее ущерб национальным интересам решение преподносить как триумф политического гения и стратегиче-ского мышления, а на любую кри-тику отвечать разнообразными ва-риациями на тему «не раскачивайте лодку». Опять же, мотивы различ-ны – от искренних убеждений до личной материальной заинтересо-ванности.

Общая информационная по-вестка, создаваемая в рамках про-тивостояния этих условных лаге-рей, порождает атмосферу хаоса, тотального недоверия и провала любых инициатив – безотноси-тельно реального положения дел. Негативные стороны и без того тя-жёлых, противоречивых, страдаю-щих всеми комплексными пробле-мами государства в целом реформ выпячиваются, в то время как ред-кие победы остаются без внима-ния.

Подобная ситуация вдвойне во-пиюще выглядит в воюющей стра-не, в условиях необходимости кон-солидации всех скудных ресурсов для общей задачи выживания госу-дарства. И без того нервозная, алармистская атмосфера в обще-стве и медиапространстве подогре-вается, с одной стороны, воплями «всепропальщиков» всех мастей, способных утопить в крайне эмо-

Негативные стороны и без того тяжёлых, противоречивых, страда-

ющих всеми комплексными пробле-мами государства в целом реформ

выпячиваются, в то время как редкие победы остаются без вни-

мания

32

циональной, ядовитой критике лю-бые реальные достижения. С дру-гой - чрезмерным шапкозакидательством и казённой, приторной подачей информации околовластных медийщиков и пи-арщиков, своей зачастую откро-венно льстивой, сервильной и конъюнктурной риторикой под-ставляющих под удар критиков те редкие, но, безусловно, имеющие место успехи, которые были до-стигнуты в рамках реформ сектора безопасности за последние годы. Тот же результат приносит непро-фессионализм в подаче информа-ции со стороны многочисленных, но неэффективных государствен-ных информационных структур.

И, конечно же, у данных удруча-ющих информационных реалий есть объективные причины. Это и неразбериха в общей государствен-ной политике в сфере безопасно-сти, полной противоречий и взаи-моисключающих телодвижений, которая находит зеркальное отра-жение в информационном поле. И общая структура медиарынка, где ключевые СМИ находятся в соб-ственности различных финансово-промышленных групп, чья беско-нечная «игра престолов» выражается в постоянных напад-ках на оппонентов и намеренном акценте на провалах реформ ради достижения частной выгоды. И об-щий непрофессионализм медий-щиков, прежде всего, в профиль-

ных СМИ силовых структур, неадекватно, лениво и формально освещающих реформы в собствен-ных ведомствах, и по ряду причин неспособных на грамотную комму-никацию с общественностью. И це-лый ряд других вопросов, требую-щих комплексного решения и преобразований архитектуры го-сударства в целом.

К тому же, краеугольными кам-нями информационной политики являются плюрализм мнений и свобода слова, пусть и с оговорка-ми существующие в Украине, со-ставляющие базовые демократиче-ские ценности, приверженность которым декларирует государство, и, соответственно, не подлежащие ограничению – особенно в услови-ях отсутствия внятного правового определения конфликта с Россией, и констатации состояния войны (военного положения). Всё это, без сомнения, делает невозможным тот уровень концентрации медиа-потока, который достигнут госу-дарством-агрессором. А значит, не-обходимо искать другие пути улучшения ситуации. И некоторые из них достаточно очевидны.

В Украине сегодня существует множество гражданских организа-ций, волонтёров и активистов, ве-дущих работу в информационном поле. Значительная их часть не за-вязана на политические и бизнес-структуры. Их деятельность в оценке реформ силового блока –

33

как критика, так и одобрения – как правило, носит конструктивный характер. Однако сегодня эта среда крайне разобщена, зачастую её представители не сотрудничают и даже конфликтуют друг с другом, а также с государством, которое, не-смотря на определённые подвиж-ки, по-прежнему склонно откро-венно отмахиваться от гражданского общества, и, в силу бюрократии и прочих системных проблем, зачастую неспособно вы-строить эффективный диалог.

Ключом к успеху и возможно-стью преодолеть эту проблему яв-ляется как взаимодействие самих гражданских организаций, так и частно-государственное партнёр-

ство, в рамках которого ресурс го-сударства будет эффективно до-полнять энтузиазм и живую динамику частного сегмента ин-формполя. Эта ситуация зеркально отражает саму реформу сектора безопасности – прежде всего, обо-ронной его составляющей – где частно-государственное партнёр-ство является единственным раз-умным ответом на сегодняшние вызовы. И, несмотря на огромные сложности в преодолении дистан-ции как внутри самого фрагменти-рованного украинского граждан-ского общества, так и пропасти между ним и государством, про-цесс наведения мостов и налажи-вания связей уже начался.

Ключом к успеху и возможностью преодолеть эту проблему является как взаимодействие самих граждан-

ских организаций, так и частно-го-сударственное партнёрство, в

рамках которого ресурс государ-ства будет эффективно дополнять энтузиазм и живую динамику част-

ного сегмента информполя

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 січня 2016

34

«Непосредственной задачей Китая является возвращение всех

наших территорий, а не только отстаивание нашего авторитета

до Великой Китайской стены».

Мао Цзэдун

Организация сухопутных войск Китая

Вступление. В китайской газете Wenweipo от 8 июня 2013 г была на-печатана статья под названием «Шесть войн, в которых Китай дол-жен участвовать в следующие 50 лет». В статье были описаны шесть победоносных войн, которые Ки-тай должен провести против Тай-

ваня (и возможно, США), Вьетна-ма, Индии, Японии, Монголии и России в следующие полвека. Разу-меется, все эти «запланированные» войны были названы в статье «объ-единительными», и преподноси-лись как «освоение территорий, ко-торые императорский Китай потерял» в прошлых войнах, начи-ная с «опиумной войны» с Брита-нией в 1840-1842 годы. Эти «пора-жения» были объявлены «столетним унижением», «позором сынов Жёлтого Императора», а «за-планированные» войны («регио-нальные и, возможно даже, тоталь-ные») – «неизбежными для китайского воссоединения ради национального единения и досто-

Аналітичні розробки

Драконы Поднебесной. Сухопутные войска Китая: дракон готовится к прыжку. Часть 1.

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

35

инства». Ниже приводится пере-чень этих шести «запланирован-ных» войн и намеченное время их проведения: 1. «Объединение» с Тайванем в

2020-2025 гг. Если США не вме-шаются, Тайвань намечено за-хватить за 3 месяца, а если вме-шаются, война может продлиться и даже превратиться в «тоталь-ную» (то есть, ядерную).

2. «Возвращение» островов Спрат-ли (принадлежащих Вьетнаму) в 2025-2030 гг. Около островов есть запасы нефти и газа, что яв-ляется поводом для возможного вмешательства США.

3. «Возвращение» Южного Тибета (принадлежащего Индии) в 2035-2040 гг.

4. «Возвращение» островов Сёнка-ку и Рюкю, в т.ч. Окинавы (при-надлежащих Японии, при этом вероятно вмешательство США) в 2040-2045 гг.

5. «Объединение» с Внешней Мон-голией в 2045-2050 гг.

6. «Возврат» земель у России в 2055-2060 гг. При этом возможен первый обезоруживающий ядерный удар по базам россий-ских РВСН [1].В общем, планы грандиозные, а,

учитывая, что китайские газеты всегда отражают официальное мнение китайского руководства – содержащие потенциальную воен-ную опасность для соседних стран. Но станет ли китайское руковод-

ство так неосторожно открывать свои планы? Это возможно в слу-чае, если статья является «проб-ным шаром» с целью проверить ре-акцию за рубежом. Второе вероятное объяснение – военная дезинформация. Ведь очерёдность нападения Китая на указанные в статье страны может быть совсем иной, и сроки агрессии – другими, гораздо ближе. Могут быть и дру-гие версии, но все они не имеют для нас значения, поскольку после изучения вопроса приходишь к твёрдому убеждению, что в этой статье нет ничего противоречаще-го известным территориальным претензиям Китая, его предыду-щим военным конфликтам, совре-менной концепции боевого приме-нения и планам на ближайшую перспективу. К примеру, сейчас в ВС Китая принята концепция «многочисленных военных задач», включающая подготовку НОАК к осуществлению следующих опера-ций: захват острова (подразумева-ется, естественно, Тайвань); ПВО стратегических объектов; оборона в пограничных районах; военные действия, не достигающие уровня войны. Налицо программа реали-зации пункта 1 – проведения пер-вой войны («объединение» с Тай-ванем) из шести «запланированных».

Относительно агрессивности китайских планов можно судить достаточно уверенно, поскольку по

Планы грандиозные, а, учитывая, что китайские газеты всегда

отражают официальное мнение китайского руководства – содержа-щие потенциальную военную опас-ность для соседних стран. Но ста-

нет ли китайское руководство так неосторожно открывать свои

планы?

Современные направления развития ВС Китая имеют отчётливую

экспансионистскую направленность

36

многочисленным данным, совре-менные направления развития ВС Китая имеют отчётливую экспан-сионистскую направленность. Это подтверждается фактами, приве-денными ниже. А факты – это не «пробный шар» из газеты. В ре-зультате их осмысления был напи-сан цикл статей «Драконы Подне-бесной», первая из которых предлагается ниже. Итак, обратим-ся к фактам….

Китай – одна из крупнейших держав Азии с самым большим в мире населением (1,38 млрд. чел.) и темпами роста ВВП (с 1979 до 2010 гг. в среднем до 10% в год), межго-сударственным товарооборотом и вооружёнными силами (ВС), в ко-торых активно проходит процесс модернизации. В 2014 г его ВВП (10,4 трлн. долл.) и военный бюд-жет (129 млрд. долл.) были вторые в мире после США. Военные рас-ходы в 2014 г оценивались в 180 млрд. долл. (по паритету покупа-тельной способности – св. 300 млрд. долл.). В 2015 г военный бюд-жет составил 155,6 млрд. долл., расходы – 215 млрд. долл. Боль-шинство экспертов утверждают, что реальные военные расходы Ки-тая как минимум вдвое больше официально заявленных.

Начавшиеся в конце 1978 г ре-формы в Китае затронули и его На-родно-освободительную армию (НОАК). Она пережила несколько реорганизаций и значительное со-

кращение личного состава; в пер-вую очередь это коснулось сухо-путных войск (СВ). Тем не менее, НОАК и ее СВ и сейчас остаются крупнейшими в мире по численно-сти. Благодаря большому избытку призывных ресурсов, командова-ние НОАК имеет возможность от-бирать для службы лучших при-зывников. Остальные проходят первоначальную военную подго-товку и составляют огромный ре-зерв (не менее 40 млн. чел.) на слу-чай большой войны. Ими комплектуются резервные войска [2].

СВ Китая должны сыграть в на-меченных «шести войнах» важней-шую роль своими амфибийными объединениями – в «объединении» с Тайванем в, «возвращении» вьет-намских островов Спратли, япон-ских островов Сёнкаку и Рюкю, и главную роль своими ударными и общевойсковыми объединения-ми – в «возвращении» индийского Южного Тибета, «объединении» с Внешней Монголией и «возврате» земель у России.

Новая реформа ВС Китая. В 2016 г НОАК приступила к самой серьезной реорганизации со дня своего основания в 1933 г. Плани-руется кардинально реформиро-вать все четыре вида НОАК: СВ, ВВС, ВМС и ракетные войска.

Одним из основных изменений в ВС стало принятое 1 февраля 2016 г упразднение семи военных

37

округов и их замена пятью объеди-ненными командованиями театров военных действий (ТВД). Как ска-зал председатель Си Цзиньпин – Каждое командование ответствен-но за «поддержание мира, сдерживание войн, победу в битвах и реагирование на угрозы безопас-ности со своих стратегических на-правлений».

Основная причина реструкту-ризации – необходимость создания маневренных сил, способных бы-стро реагировать на нештатные си-туации. Она рационализирует ко-мандную иерархию, поскольку каждое командование ТВД, подчи-няющееся Центральному военно-му совету (ЦВС), сможет разверты-вать войска на своем собственном направлении в военное и мирное время, что позволяет быстрее до-стичь боевой готовности. Коман-дования ТВД были организованы для осуществления контроля над своими регионами.

Совместное ведение боевых действий упрощается за счет пере-дачи войск и сил всех видов ВС в распоряжение штаба командова-ния ТВД. Как следствие, исключа-ется необходимость прохождения через неповоротливую цепочку ко-мандования при запросе необходи-мых сил и средств у каждого вида ВС. Кроме того, предполагается, что боевая подготовка станет более эффективной, поскольку войска и силы видов ВС будут вести её со-

вместно и более согласованно. Еще одним значительным изме-

нением в НОАК станет резкое со-кращение их численности (на 300 тыс. чел.), особенно в СВ, которые сейчас имеют 1,6 млн. чел. Причина планируемого с 2017 г сокращения войск состоит в рационализации раздутых военных структур с це-лью сократить все бесполезные и лишние. Уменьшение СВ упрощает их модернизацию и перевооруже-ние. Освободившиеся от сокраще-ния СВ средства должны также пойти на развитие ВМС и ВВС.

Новая структура ВС позволит ЦВС еще жестче контролировать НОАК, которая слишком долго имела слишком большую самосто-ятельность. Председатель Си ска-зал, что реформа закрепит абсо-лютное лидерство компартии Китая в ВС. Кроме того, он предо-ставил соответствующим структу-рам большие полномочия для кон-троля НОАК. Эти реформы и стремление искоренить корруп-цию и семейственность в НОАК направлены на укрепление контро-ля КПК.

Также были расформированы 4 главных департамента, в которых доминировали представители СВ: генштаб, департаменты политиче-ский, снабжения и вооружений. Была сформирован новый штаб СВ, равный по статусу штабам ВВС и ВМФ, что позволило лишить СВ тех преимуществ, которыми они

Новая структура ВС позволит ЦВС еще жестче контролировать НОАК,

которая слишком долго имела слишком большую самостоятель-

ность

38

обладали ранее. Формирование собственного штаба позволит СВ проще решать задачи планирова-ния и развития. Функции этих 4-х департаментов были переданы 15 новым учреждениям, напрямую подчиненным ЦВС.

«Второй артиллерийский кор-пус» (род ВС, подчиняющийся ген-штабу) был 31 декабря 2015 г реор-ганизован в ракетные войска НОАК, которые стали полноцен-ным видом ВС, подчиняющимся ЦВС.

Создана новая структура – Силы стратегической поддержки. Они должны обеспечить ВС точ-ными и надежными данными. Эти силы включают войска трёх типов: космические, кибернетические и РЭБ (космическая армия, интер-нет-армия и армия РЭБ). Космиче-ские силы используют разведыва-тельные и навигационные спутники (а возможно – и проти-воспутниковые системы), киберне-тические войска отвечают за обо-ронительные и наступательные компьютерные операции, а силы РЭБ сосредоточатся на глушении радаров и средств связи.

В процессе реформы число ар-мейских групп СВ (18) не измени-лось. Тем не менее, СВ, с целью со-кращения личного состава, вероятно продолжат свой переход от дивизионной структуры к бри-гадной (например, Мбр/МПбр имеет 4,5 тыс. чел по сравнению с

13,4 тыс. чел. в МД/МПД). Сейчас продолжается активная реоргани-зация СВ НОАК c целью обеспече-ния их большей мобильности и гибкости в ходе ведения боевых действий в составе межвидовых группировок войск. Одним из на-правлений реорганизации являет-ся переход к модульной структуре, основой которой становится бри-гада. По мнению руководства НОАК, именно бригадная структу-ра позволяет создавать межвидо-вые группировки войск разной конфигурации в соответствии с бо-евыми задачами.

Руководство Китая постепенно отходит от приоритетного финан-сирования СВ НОАК, отмечая, что они являются по крайней мере пер-выми среди равных по отношению к другим видам ВС [3].

Командование НОАК уделяет серьезное внимание развитию и внедрению современных средств боевого управления, связи, раз-ведки, наблюдения (целеуказания) и компьютерной техники, инте-грированных в единый сетевой комплекс с аппаратурой защиты информационного пространства. Одновременно поступают на воо-ружение новые комплексы РЭБ. Особо важное значение придается применению автоматизированных систем управления войсками (АСУВ) разных уровней. Сейчас в КНР созданы и применяются АСУВ стратегического (общена-

39

ционального) и регионального уровней. Значительно расширены возможности АСУВ ТВД «Цюй-дянь», обеспечивающей информа-ционные потоки между геншта-бом НОАК, штабами видов ВС, родов войск и командованиями ТВД. Переход к более широкому применению АСУВ не только су-щественно повысил управляе-мость войск, сократил время при-нятия командующими решения на бой, облегчил его планирование, увеличил уровень взаимодействия формирований различных видов ВС в составе объединенных груп-пировок, повысил эффективность применения ВВТ, но и способство-вал разработке инновационных способов, форм и методов воору-женной борьбы [4].

Командования ТВД. С 2016 г ВС стали делиться на 5 командований ТВД (объединённых стратегиче-ских группировок, расположенных по четырём сторонам света и в цен-тре – Северное, Западное, Южное, Восточное и Центральное), кото-рые заменили прежние 7 военных округов (ВО). Тут видно влияние реформы ВС России 2008-2009 го-дов, в которой 7 ВО были преобра-зованы в 5 ОСК/ВО, расположен-ных по четырём сторонам света и в центре – ОСК «Север», Западный, Южный и Восточный, а также Цен-тральный ВО.

При этом каждому командова-нию ТВД будут подчиняться фор-мирования всех видов ВС (СВ, ВВС, ВМС) и центры тылового обе-спечения на территории этого ко-

Таблица 1

Штабы Северное коман-дование

Центральное командование

Западное коман-дование

Южное командо-вание

Восточное ко-мандование

Командования ТВД

Шэньян Пекин Чэнду Гуанчжоу Нанкин

Сухопутные во-йска

Цзинань Шицзячжуань Ланьчжоу Наньнинь Фучжоу

Военно-воздушные силы

Цзинань Шицзячжуань Ланьчжоу Наньнинь Уху

Военно-морские силы

Северный флот,Циндао

- - Южный флот,Чжаньцзян

Восточный флот, Нинбо

Центр тылового обеспечения

Шэньян Чжэнчжоу Синин Гуйлин Уси

40

мандования. Дислокация штабов командований ТВД и видов ВС в новой структуре управления при-ведена в табл. 1 [3]

Административная организа-ция СВ Китая включает следующие рода войск: пехоту (в т.ч. пешая, моторизованная, механизирован-ная, амфибийная и горная), броне-танковые войска, артиллерию, во-йсковую противовоздушную оборону (ПВО), армейскую авиа-цию (АА), силы специальных опе-раций (ССО), разведывательные, связи, радиоэлектронной борьбы (РЭБ), инженерные, радиацион-ной, химической и биологической

защиты (РХБЗ) и автомобильные, а также службы материального и ме-дицинского обеспечения, научно-исследовательские организации, военно-учебные учреждения и т.д. [4].

Оперативная организация СВ Китая каждого из пяти командова-ний ТВД включают штаб, по 3-5 ар-мейских групп (АГ) (2 «дивизион-ные» – ударные/общевойсковые/амфибийные и 1-3 «бригадные»), а также провинциальные ВО, гарни-зоны крупнейших городов, форми-рования окружного подчинения и резерва. Состав СВ командований ТВД приведен в табл. 2 [2, 3, 5]

Таблица 2

КомандованиеСеверного ТВД

КомандованиеЦентральногоТВД

КомандованиеЗападного ТВД

КомандованиеЮжного ТВД

Командование Восточного ТВД

39-я АГ (удар)116 МД190 Мбр202 и 203 МПбр115 ЛПбр3 БТбр7 Абр и 9 бр ПВОп ССО и 9 бр АА

38-я АГ (удар)112 и 113 МД6 БТД5 Абр и 4 бр ПВОбр ССО и 8 бр АА

13-я АГ (общев)37 и 149 МПД17 БТбрАбр и бр ПВОбр ССО и 2 бр АА

41-я АГ (амфиб)123 Амф МД122 МПбр121 ГПбр15 БТбрАбр и 19 бр ПВО

1-я АГ (амфиб)1 Амф МД178 Мбр3 МПбр10 БТбр9 Абр и РеАбрбр ПВО, бр РЭБ5 бр АА

16-я АГ (общев)46 МПД69 и 204 Пбр48 ЛПбр4 БТбр10 Абр и 16 бр ПВО1 ПТбр (расформ?)67 бр ССО

54-я АГ (удар)162 МД и 127ЛМД160 Мбр11 БТбрАбр и 1 бр ПВО1 п АА

21-я АГ (общев)61 ГМПД62 Мбр12 БТбр19 Абр и бр ПВО184 бр ССО

42-я АГ (амфиб)124 Амф МД163 МПДГПбр16 БТбр1 Абр и РеАбр бр ПВОбр ССО и 6 бр АА

31-я АГ (амфиб)86 и 91 Амф МПД92 МПбр14 Амф БТбр3 Абр и 13 брПВОбр ССО и 10 п АА

41

26-я АГ (бриг)200 Мбр77, 138 и 199 МПбр8 БТбр8 Абр и 54 бр ПВОп ССО и 7 бр АА

20-я АГ (бриг)58 и 60 Мбр13 БТбр2 Абр и бр ПВО

47-я АГ (бриг)139 Мбр56 МПбр55 ГПбр9 БТбр15 Абр и бр ПВО

14-я АГ (бриг)31, 40, 42 МПбр32 ГПбр18 БТбр4 Абр и бр ПВО

12-я АГ (бриг)34 и 35 Мбр2 БТбрАбр и бр ПВО179 Ам бр ССО36 бр ССО

40-я АГ (бриг)119 и 191 МПбр118 ЛПбр5 БТбр11 Абр и 7 бр ПВО

27-я АГ (бриг)235 Мбр80 и 82 МПбр188 ЛПбр7 БТбр16 Абр и бр ПВО

65-я АГ (бриг)195 Мбр70 и 196 МПбр194 ТПбр193 ЛПбр1 БТбр14Абр и 10брПВО

Провинц. ВОВнутренняя Монголия205 МПбрп ОГ

Синцзянский провинц. ВО8 МД4 МПД6 и 11 ГМПД2 Абр и бр ПВО3 бр ААИСп

Хайнаньский провинц. ВО132 МПбр

Фуцзянский провинц. ВОдве Д БОбр БО

15-й воздушно-десантный корпус43, 44, 45 ВДД

Тибетский провинц. ВО54 Мбр52 и 53 ГПбр651 ЗРбр308 Ап и ЗАп

Гарнизон Пекина1, 2, 3 ГарнД

Гарн. ГонконгаПбргр ССО и Верт п

Гарнизон Шанхая1, 2, 3 бр БО

Окружные части82 ПМпИСпп РЭБп ССО и 7 вп

Окружные частиАп и два ПТпДва ПМп2-й п ХЗп РЭБ и два п ССО

Окружные частиДва п РЭБДва п ССО

Окружные частиИСбрПМбрП РЭБгр ССО и 12 п АА

Окружные части14 бр ПВОп РЭБ31 ПМпбр ССО и Верт п

42

Командование Северного ТВД (штаб СВ в Цзинане) находится на северо-востоке КНР и ориентирова-но на Дальний Восток России, Мон-голию и Корейский полуостров. Ко-мандование имеет 4 АГ (39-я ударная, 16-я общевойсковая, 26-я и 40-я бригадные) из состава бывших Шэ-ньянского ВО и частично Цзинань-ского ВО. В эти армии входит 2 диви-зии (механизированная (МД) и мотопехотная (МПД)), 31 бригада (в т.ч. 18 общевойсковых) (2 механизи-рованные (Мбр), 7 мотопехотных (МПбр), 2 пехотные (Пбр), 3 лёгкие пехотные (ЛПбр), 4 бронетанковые (БТбр), 4 артиллерийские (Абр), 1 (?) противотанковая (ПТбр), 4 проти-вовоздушной обороны (бр ПВО), 1 сил специальных операций (бр ССО), 2 армейской авиации (бр АА)), и 2 полка ССО (п ССО).

Части окружного подчинения – 5 полков (1 инженерно-сапёрный (ИСп), 1 понтонно-мостовой (ПМп), 1 РЭБ (п РЭБ), 1 п ССО, 1 п АА). Резервы включают 6 дивизий (4 пехотные (ПД) и 2 зенитно-ар-тиллерийские (ЗАД)), 1 артполк (Ап) и 1 бригаду материально-тех-нического обеспечения (бр МТО).

Командование Центрального ТВД (штаб СВ в Шицзячжуане) яв-

ляется сильнейшим в НОАК. Оно охраняет центр страны и её столи-цу, служит резервом для других ко-мандований и включает 5 АГ (38-ю и 54-ю ударные, 20-ю, 27-ю и 65-ю бригадные) из состава бывших Пе-кинского ВО и основной части Цзинаньского ВО. В эти АГ входит 5 дивизий (4 МД и 1 бронетанко-вую (БТД)), 28 бригад (в т.ч. 16 об-щевойсковых) (5 Мбр, 4 МПбр, 1 тяжёлая пехотная (ТПбр), 2 ЛПбр, 4 БТбр, 5 Абр, 5 бр ПВО, 1 бр ССО, 1 армейской авиации (бр АА)) и 1 полк АА.

Провинциальный ВО Внутрен-няя Монголия имеет 1 МПбр и 1 полк обороны границы (п ОГ). Гар-низон Пекина включает 1, 2 и 3-ю гарнизонные дивизии (ГарД). Ча-сти окружного подчинения – 9 пол-ков (1 Ап, 2 противотанковых (ПТп), 2 ПМп, 1 химзащиты (п ХЗ), п РЭБ, 2 п ССО) и подразделение охраны госучреждений, подчинён-ное ЦВС. Резервы включают 9 ди-визий (5 ПД, 3 ЗАД, 1 артиллерий-ская (АД)) и 3 полка (1 пехотный (Пп), 1 танковый (Тп), 1 ПТп).

Кроме того, на территории ко-мандования находится единствен-ное в НОАК объединение ВДВ – 15-й воздушно-десантный корпус

Резервы4 ПД и 2 ЗАДАпбр МТО

Резервы5 ПД и 3 ЗАДАД Пп и ТпПТп

Резервы3 ПД и 3 ЗАДПбр и ЗАпбр МТОИСп

Резервы4 ПД и 2 ЗАДПп и Уч п

Резервы2 ПД и 2 ЗАД

43

(ВДК). Он включает 3 воздушно-десантные дивизии (ВДД), (в каж-дой по 3 парашютно-десантных полка (ПДп)), а также разведыва-тельный, инженерно-саперный и транспортный батальоны ВДВ. В оперативном плане 15-й ВДК под-чиняется ВВС НОАК.

Командование Западного ТВД (штаб СВ в Ланьчжоу) занимает всю западную часть КНР. Оно ори-ентировано на Центральную Азию, Монголию, российскую Западную Сибирь и на Индию. Командование включает 3 АГ (13-ю и 21-ю амфи-бийные, 47-ю бригадную) и 2 про-винциальных ВО (Синцзянский и Тибетский) из состава бывших Ланьчжоуского ВО и частично Чэндуского ВО. В эти АГ входит 3 дивизии (2 МПД и 1 горную мото-пехотную (ГМПД)), 16 бригад (в т.ч. 7 общевойсковых) (2 Мбр, 1 МПбр, 1 горную пехотную (ГПбр), 3 БТбр, 3 Абр, 3 бр ПВО, 2 бр ССО, 1 бр АА).

Синьцзянский и Тибетский провинциальные ВО имеют осо-бый статус, тяжелые географиче-ские условия и удалены от разви-тых районов КНР. Они также отвечают за внутреннюю безопас-ность в Синьцзяне и Тибете. Синь-цзянский ВО обладает высоким во-енным потенциалом: 4 дивизии (1 МД, 1 МПД, 2 ГМПД), 3 бригады (Абр, бр ПВО, бр АА) и ИСп. Ти-бетский ВО имеет 4 бригады (1 Мбр, 2 ГПбр, 1 ЗРбр) и 2 полка (Ап,

ЗАп). Части окружного подчине-ния – 4 полка (2 п РЭБ и 2 п ССО). Резервы включают 6 дивизий (3 ПД и 3 ЗАД), 2 бригады (Пбр и бр МТО), 2 полка (ИСп и ЗАп).

Командование Южного ТВД (штаб СВ в Наньнине) находится на юго-востоке страны и ориенти-ровано на Вьетнам. Командование включает 3 АГ (14-ю, 41-ю, 42-ю) и Хайнаньский провинциальный ВО из состава бывших Гуаньчжоуского ВО и части Чэндусского ВО. В его составе 3 дивизии (2 амфибийные механизированные (Амф МД), 1 МПД) и 19 бригад (в т.ч. 10 обще-войсковых) (4 МПбр, 3 ГПбр, 3 БТбр, 3 Абр, 1 Реабр, 3 бр ПВО, 1 бр ССО, 1 бр АА).

Хайнаньский провинциальный ВО имеет 1 МПбр. Гарнизон Гон-конга включает 1 Пбр, 1 гр СН, 1 п АА. Части окружного подчине-ния – 2 бригады (1 ИСбр и 1 ПМп), 2 полка (п РЭБ и п АА), гр СН. Ре-зервы включают 6 дивизий (4 ПД и 2 ЗАД), 2 полка (пехотный (Пп) и учебный офицерский (УОп)).

Командование Восточного ТВД (штаб СВ в Фучжоу) находится на востоке страны и ориентировано на захват Тайваня. Оно имеет 3 АГ (1-ю и 31-ю амфибийные, 12-ю бри-гадную) и Фуцзянский провинци-альный ВО. Командование включа-ет войска бывшего Нанкинского ВО, в его составе 3 дивизии (1 Амф МД, 2 амфибийные мотопехотные (Амф МПД)) и 20 бригад (в т.ч. 8

44

общевойсковых) (3 Мбр, 2 МПбр, 2 БТбр, 1 Амф БТбр, 3 Абр, 1 Реабр, 3 бр ПВО, 2 бр ССО, 1 Амф бр ССО, 1 бр АА, 1 бр РЭБ) и 1 п АА.

Фуцзянский провинциальный ВО имеет 2 дивизии береговой обо-роны (ДБО) и 1 бр БО. Гарнизон Шанхая включает 3 бр БО. Части окружного подчинения – 2 брига-ды (бр ССО и бр ПВО), 3 полка (п РЭБ, ПМп и п АА). Резервы вклю-чают 4 дивизии (2 ПД и 2 ЗАД).

СВ Китая насчитывали 1,6 млн. чел. (70% НОАК), в т.ч. 800 тыс. – кадровые, 800 тыс. – призывники, служащие 2 года.

Всего в СВ и ВДВ НОАК имеет-ся (без учета гарнизонов крупней-ших городов и резервных войск): • 18 армейских групп (армий);• 25 дивизий: 9 МД (из них 1 лег-

кая и 3 амфибийные), 10 МПД (в т.ч. 2 амфибийные и 3 горных), 1 БТД, 2 ДБО и 3 ВДД;

• 128 бригад (в т.ч. 65 общевойско-вых): 13 Мбр, 20 МПбр, 15 пехот-ных (в т.ч. 1 ТПбр, 5 ЛПбр и 6 ГПбр), 17 БТбр (в т.ч. 1 амфибий-ная), 19 Абр, 2 РеАбр, 1 ПТбр (?), 21 бр ПВО, 9 бр ССО (в т.ч. 1 ам-фибийная), 7 бр АА, 1 бр РЭБ, 1 бр БО, 1 инженерно-саперная, 1 понтонно-мостовая;

• 30 полков: 2 Ап, 2 ПТп, 1 ЗАп, 6 п РЭБ, 4 ПМп, 2 ИСп, 1 п ОГ, 1 п РХБЗ, 7 п ССО, 4 п АА (1 учеб-ный). В гарнизоны Пекина, Тяньцзи-

ня, Шанхая и Гонконга суммарно

входят 3 гарнизонные дивизии, 5 бригад (3 бр БО и 2 Пбр), полк АА, группа морских ССО.

В резервных войсках имеется 30 дивизий (18 ПД, 1 АД, 11 ЗАД), 4 бригады (1 П бр и 3 бр МТО), 8 полков (2 Пп, по 1 Тп, ПТп, Ап, ЗАп, ИСп и учебному офицерскому.

Всего в СВ НОАК имеется 58 ди-визий и 137 бригад. При этом их бо-еспособность и боеготовность раз-ная. Основу ударной мощи СВ Китая составляют танковая и меха-низированные дивизии, танковые и механизированные бригады, здесь самое высокое качество ВВТ и уро-вень подготовки личного состава. Боеспособность мотопехотных ди-визий и бригад несколько ниже, по-скольку они создавались на базе старых пехотных соединений вре-мен массовой НОАК. Бригады и полки артиллерийские, ПВО, ар-мейской авиации постепенно пере-вооружаются на новое ВВТ, что зна-чительно повышает их боевой потенциал. Высоким уровнем под-готовки обладает силы спецопера-ций. Что касается резервных диви-зий, бригад и полков, то они вооружены самой старой техникой, уровень боевой подготовки лично-го состава очень низок, они почти официально рассматриваются как «пушечное мясо» на случай боль-шой войны [2, 3, 5].

Армейские группы (см. табл. 1) являются общевойсковыми опера-тивными и оперативно-тактиче-

45

скими объединениями СВ Китая. В качестве образца их структуры были использованы армии СВ СССР (России) с китайской специ-фикой. Всего имеется 18 АГ (как и было в 2014 г), куда входит боль-шинство соединений и частей СВ. В составе армейской группы (числен-ность её 24-45 тыс. чел.) может быть 1-2 механизированные (мотопехот-ные) дивизии и (или) 1-5 механизи-рованных (мотопехотных, пехот-ных) бригад, бронетанковая и артиллерийская бригады, бригада ПВО. В элитной 38-й АГ есть 2 меха-низированные и бронетанковая ди-визия. Кроме того, в АГ есть полк связи и инженерный полк, также могут быть другие полки или брига-ды (АА, ССО, РЭБ, понтонно-мо-стовой и РХБЗ) [2, 3, 5].

Армейские группы, в зависимо-сти от региона дислокации, на-правления применения, назначе-ния, организации, уровня и степени механизации и ударной мощи мож-

но условно разделить на 4 основ-ные разновидности (см. табл. 2). Первые 3 разновидности (10 АГ оперативного уровня) имеют диви-зии (1 АГ) или дивизии и общево-йсковые бригады (9 АГ). Последняя разновидность (8 АГ оперативно-тактического уровня) имеет только бригады.

Для анализа и классификации АГ введены показатели: • количество танковых, механизи-

рованных, мотопехотных и пе-хотных б-в (тб, мб, мпб и пб);

• уровень механизации (Ум, сум-ма тб и мб);

• степень механизации (См, %, доля тб и мб от общего числа б-нов);

• степень ударной мощи (Су, %, доля тб от общего числа б-нов).Также учитывается укомплек-

тованность АГ личным составом и его подготовка, оснащённость АГ вооружением и его качество. Пока-затели АГ приведены в табл. 3.

Таблица 3Армейские группы Дивизии Бригады Б-ны в див. и бриг. Ум См,

%Су,%Б М МП Б М МП+П т м мп+п все

Ударные38 -я 1 2 - - - - 17 17 - 34 34 100 5054-я - 2 - 1 1 - 15 26 - 41 41 100 3739-я - 1 - 1 1 2+1 13 13 8+3 37 26 70 35Амфибийные31-я - - 2 1 - 1 11 4 16 31 15 48 351-я - 1 - 1 1 1 10 13 4 27 23 85 3742-я - 1 1 1 - +1 10 8 6+3 27 18 67 3741-я - 1 - 1 - 1+1 8 9 4+3 24 17 71 33

46

Ударные АГ дислоцируются в командованиях Северного и Цен-трального ТВД. Они предназначе-ны для наступления и нанесения контрударов на северных (мон-гольском и российском) и корей-ском сухопутных направлениях, и действий против сильного против-ника (Россия).

Самая мощная в СВ 38-я АГ имеет 2 МД и 1 БТД, а 39-я и 54-я АГ – 1-2 МД, 1 Мбр и 1 БТбр (в 39-й АГ есть и 2 МПбр и 1 ЛПбр). В их соединениях 13-17 тб и 13-26 мб, их Ум равен 26-41, См – 70-100% и Су – 35-50%.

Амфибийные АГ дислоцируют-ся в командованиях Восточного и Южного ТВД. Они предназначены для наступательных действий на восточных морских направлениях, высадки крупных морских десан-тов и захвата островов.

1-я, 41-я и 42-я АГ имеют по 1 Амф МД (42-я – ещё и 1 МПД), а

31-я АГ – 2 Амф МПД. Все АГ име-ют по 1 БТбр (в 31-й АГ – Амф), 1-я АГ – 1 Мбр, 1-я, 31-я и 42-я АГ – по 1 МПбр, 41-я и 42-я АГ – по 1 ГПбр. В их соединениях по 8-11 тб и 4-13 мб, их Ум равен 15-23, См – 48-85%, Су – 33-37%.

Общевойсковые АГ дислоциру-ются в командованиях Северного (16-я АГ) и Западного (13-я и 21-я АГ) ТВД. Они предназначены для действий на северном и западном сухопутных направлениях, в т.ч. в горах.

В 13-ю АГ входит 2 МПД, в 16-ю и 21-ю АГ – 1 МПД. Все АГ имеют по 1 БТбр, 21-я АГ – 1 Мбр, 16-я АГ – 2 Пбр и 1 ЛПбр. В их соедине-ниях по 7-10 тб и 3-7 мб, их Ум 10-16, См –37-73%, Су –26-41%.

Бригадные АГ ранее были пред-назначены для решения вспомога-тельных задач и действий на неот-ветственных направлениях. Однако в настоящее время их зна-

Общевойсковые13-я - - 2 1 - - 10 4 15 29 14 48 3421-я - - 1 1 1 - 9 7 6 22 16 73 4116-я - - 1 1 - +3 7 3 6+11 27 10 37 26Бригадные 26-я - - - 1 1 3 9 6 12 27 15 50 5565-я - - - 1 1 3+1 9 6 8+7 30 15 50 3020-я - - - 1 2 - 8 10 - 18 18 100 4412-я - - - 1 2 - 8 10 - 18 18 100 4427-я - - - 1 1 2+1 8 6 8+3 25 14 56 3247-я - - - 1 1 1+1 7 6 4+3 20 13 65 3514-я - - - 1 - 3+1 7 2 15 24 9 38 2940-я - - - 1 - 2+1 6 2 8+3 19 8 42 32

47

чение и возможности повысились. Бригадные АГ дислоцируются во всех командованиях ТВД (в Цен-трального – 3, в Северного – 2, в остальных – по 1) и имеют по 1-2 Мбр и 1 БТбр, могут быть 1-3 МПбр и 1 ЛПбр/ГПбр. Их боевые возмож-ности повысились, а по количеству тб и мб, показателям См и Су неко-торые бригадные АГ приблизились к ряду амфибийных и общевойско-вых АГ, и даже превысили их. Более компактные в среднем бригадные АГ повышают гибкость примене-ния командований ТВД. В соедине-ниях бригадных АГ по 6-9 тб и 2-10 мб, их Ум 8-18, См – 38-100%, Су – 29-55%.

Эти 4 разновидности АГ долж-ны обеспечить решение всех по-ставленных перед СВ задач: насту-пление, морские десанты и оборону, действия на соответствующей ТВД местности (открытой и закрытой, в т.ч. в горах и джунглях) и в услови-ях соответствующего ТВД климата (в т.ч. зимнего сибирского и летне-го тропического). Четыре АГ из 18 АГ, прямо предназначены для ам-фибийных операций.

Из 18 АГ условно определим на-значение по типам боевых б-нов:• в 4-х наступательных АГ (38-я и

54-я ударные, 12-я и 20-я бригад-ные) – только тб и мб;

• в 8 наступательно-оборонитель-ных АГ (39-я ударная, 1-я, 42-я и 41-я амфибийные, 21-я и 26-я общевойсковые, 27-я и 47-я бри-

гадные) – большинство тб и мб (но есть мпб, тпб, пб, лпб, гпб);

• в 3-х оборонительно-наступа-тельных АГ (31-я амфибийная, 13-я общевойсковая и 65-я бри-гадная АГ) – число тб и мб близ-ко к числу мпб, тпб, пб, лпб, гпб;

• в 3-х оборонительных АГ (16-я общевойсковая, 14-я и 40-я бри-гадные АГ) – большинство мпб, тпб, пб, лпб, гпб (но есть тб и мб). В 10 АГ из 18 АГ число тб и мб

близко или равно, что говорит об их сбалансированности и универсаль-ности, близких возможностях на-ступления и мобильной обороны.

Общевойсковые дивизии явля-ются высшими тактическими сое-динениям китайских СВ. В каче-стве образца их структуры были использованы дивизии СВ СССР (России) с китайской спецификой. Стремление китайского руковод-ства иметь больше дивизий и недо-статок бронетехники привели к их меньшим размерам (в китайской МД/МПД обычно 3 боевых полка и 93-155/93 танков, а в российской МСД полного штата – 4 боевых полка и 217 танков). Российские МСД полностью оснащены ББМ, а 10 из 20 китайских дивизий – МПД, где пехота перевозится автомоби-лями.

Из 18 китайских АГ 9 имеют и дивизии и бригады, а одна – только дивизии. Ранее степень механиза-ции дивизий была выше, чем бри-гад, и дивизии имели более совре-

48

менное вооружение, но сейчас это положение меняется. Несмотря на то, что число боевых дивизий в СВ Китая уменьшилось с 34 до 20 (без охранных, БО и ВДД), а бригад – выросло с 38 до 65 (соотношение дивизий и бригад изменилось с 1:1,1 до 1:3,2), дивизии продолжают оставаться главным типом соеди-нений, предназначенным для ре-шения основных задач и для дей-ствий на направлении главного удара. На отдельных важных на-правлениях, где существуют благо-приятные для эффективного при-менения дивизий условия местности и где у вероятного про-тивника стоят мощные группиров-ки войск, признано целесообраз-ным сохранить дивизии [4].

Мотопехотные дивизии (10 ед., в 2014 г было 14) пока остаются са-мыми распространёнными диви-зиями в СВ. За последние 7 лет их число уменьшилось на 4, и, судя по сообщению МО Китая, что до 2010 г была завершена механиза-ция СВ, такие дивизии не будут преобразовываться в механизиро-ванные. Для решения возложен-ных на них задач по стационарной обороне, действий в горах, джун-глях и городах, ограниченному на-ступлению и амфибийным дей-ствиям это и не нужно. МПД преобразовывались в МПбр. В них уже поступает и современное ВВТ (например, в 86-ю, 91-ю и 163-ю дивизии амфибийных АГ – танки

ZTZ-96 и БМП ZBD-04, а в 149-ю дивизию – танки ZTZ-96).

Мотопехотная дивизия (13,4 тыс. чел., 93 танка, 31 БМП/БТР, 18 СГ, 72 гаубицы, 18 РСЗО, 18 ПТП) обычно включает 5 полков (2 мото-пехотных, бронетанковый, артил-лерийский и ПВО), 4 б-на (связи, сапёрный, транспортный и ре-монтный), а также 4 роты (развед-ки, РХБЗ, штабная и медицинская). Некоторые дивизии могут иметь 3-4 мотопехотных полка, но не иметь бронетанковых полков.

Мотопехотный полк (3,1 тыс. чел.) может иметь 3 мотопехотных б-на на автомобилях, д-н 122-мм гаубиц PL-86, зенитную батарею с ПЗРК или 25-мм ЗУ PG-87, 3 роты боевого обеспечения (штабную, инженерную и разведки), роты ты-лового обеспечения.

Мотопехотный б-н (700 чел.) имеет 4 роты (3 мотопехотные и тя-жёлого оружия), взводы управле-ния и тыла. В мотопехотной роте 3 мотопехотных взвода, рота тяжё-лого оружия имеет 6 82-мм мино-мётами РР-87, 6 82-мм безоткатны-ми орудиями PF-78 или 120-мм ПТ гранатомётов PF-98, 12,7-мм пуле-мётов QJZ-85/89.

Бронетанковый полк (1,5 тыс. чел., 93 танка, 31 БМП/БТР, 18 СГ) включает 4 б-на (3 танковых и 1 ме-ханизированный на БМП ZBD-86/04 или БТР ZSD-63), д-н 122-мм СГ PLZ-89, д-н ПВО (ПЗРК и 25-мм ЗУ PG-87), роты штабную, инже-

49

нерную и разведывательную, а так-же тылового обеспечения.

Танковый б-н (до 175 чел, 31 танк) включает 3 танковые роты (по 10 танков) и подразделения обеспечения. В танковых ротах 3 взвода по 3 танка и 1 танк в управ-лении роты.

Артполк (1,1 тыс. чел.) имеет 4 д-на по 18 артсистем (1 с 152-мм га-убицами PL-66, 1 с 122-мм гаубица-ми PL-86, 1 с 122-мм РСЗО PHL-81, 1 с 100-мм противотанковыми пушками (ПТП) PT-73/86 и/или ПТРК HJ-8), роты обеспечения.

Полк ПВО (1 тыс. чел.) может включать 3 д-на (1 с 36 ПЗРК, 1 с 24 57-мм ЗУ PG-59 и 1 с 18 37-мм ЗУ PG-74), а также роты обеспечения [4, 6, 7].

В МПД 3 тб, 1 мб и 6 мпб, её Ум равен 4, См – 40% и Су – 30%.

Механизированные дивизии (9 ед. в 2014 г было 10) сейчас, после почти полного переформирования бронетанковых дивизий в бригады, являются самыми сильными и под-вижными дивизиями в СВ Китая. Это универсальные механизиро-ванные соединения. Их количество в ходе реформы уменьшилось все-го на 1 ед. Они оснащены, в основ-ном, современным вооружением (например, 112-я и 116-я МД име-ют танки ZTZ-99/99А, а семь дру-гих МД – танки ZTZ-96/96A; шесть МД имеют 155-мм СГ PLZ-05).

Механизированная дивизия (до 13,4 тыс. чел., 93-155 танка, 217

БМП/БТР, 90 СГ, 18 РСЗО, 18 СПТП) обычно включает 5 полков (2 механизированных, бронетанко-вый, артиллерийский и ПВО), 5 б-нов (разведки, связи, сапёрный, транспортный и ремонтный), а также 3 роты (РХБЗ, штабная и ме-дицинская). В 127-й ЛМД 3 меха-низированных и 1 бронетанковый полки, а в 112-й МД – 3 механизи-рованных полка, но нет бронетан-кового.

Механизированный полк обыч-но имеет 3 механизированных б-на (на БМП или БТР), 1 д-н (18 122-мм СГ PLZ-89/07А), зенитный д-н или батарею (ПЗРК и 25-мм ЗПРК PGZ-04A или 35-мм ЗСУ PGZ-09), роты штабную, инженерную и разведки, а также тылового обеспечения. Ме-ханизированные полки некоторых дивизий дополнительно имеют по танковому б-ну (в такой дивизии 155 танков).

Механизированный б-н (31 БМП и 10 БТР или 31 БМП, или 41 БТР) имеет 4 роты (3 механизиро-ванные и миномётную), взводы управления и тыла. В механизиро-ванной роте 3 механизированных взвода и 10 БМП/БТР; миномёт-ная батарея (2 взвода) оснащена 6 100-мм миномётами PP-71/89 на БТР ZSD-89 или 6 120-мм САО PLZ-05А.

Бронетанковый полк (93 танка ZTZ-96/99) обычно включает 4 б-на (3 танковых и механизированный на БМП ZBD-86/04), д-н (18 122-мм

50

СГ PLZ-89/07А), зенитный д-н или батарею (ПЗРК и 25-мм ЗПРК PGZ-04A или 35-мм ЗСУ PGZ-09), штаб-ную, инженерную и разведыва-тельную роты, другие роты обеспечения.

Артполк обычно имеет 4 само-ходных д-на по 18 артсистем (1-2 с 152-мм СГ PLZ-83 или 155-мм PLZ-05, может быть 1 с 122-мм СГ PLZ-89/07А, 1 с 122-мм РСЗО PHZ-89, 1 с 100-мм самоходными ПТП (СПТП) PTL-02 или 120-мм СПТП PTZ-89 и/или ПТРК HJ-8/9) и роты обеспечения.

Полк ПВО может включать 3 д-на (1 с 4 ПУ ЗРК HQ-7B или 12 HQ-17 или 36 ПЗРК, 1 с 24 57-мм ЗУ PG-59 и 1 с 18 37-мм ЗУ PG-74 или 35-мм ЗУ PG-90/99 или ЗСУ PGZ-09), а также роты обеспече-ния. Однако некоторые МД сохра-нили состав зенитного полка как у мотопехотной дивизии.

Разведывательный б-н имеет 4 роты (2 лёгкие пехотные и 2 на БМП или БРМ ZZC-1/2) [4, 6, 7].

В МД 3-5 тб и 7 мб, её Ум равен 10-12, См – 100% и Су – 30-42%.

Механизированные дивизии имеют следующие разновидности.

Тяжёлые МД предназначены для действий на направлении главного удара против тяжёлых механизиро-ванных соединений противника, ве-дения наступления и мобильной обороны. В такой дивизии один ме-ханизированный полк был оснащён гусеничными БМП ZBD-86/04, вто-

рой – гусеничными БТР ZSD-89 (в 123-й дивизии оба полка имеют БМП ZBD-04), д-ны этих полков имеют 122-мм СГ PLZ-89/07А. В бронетан-ковых полках танковые б-ны осна-щены танками ZTZ-99 или ZTZ-96, механизированные б-ны имеет БМП ZBD-86 (в 123-й МД – ZBD-04).

Например, 116-я дивизия имеет 2 механизированных полка (по 123 БТР ZSD-89, 31 танк ZTZ-59В и 18 СГ PLZ-89), танковый полк (с 93 танками ZTZ-99, 31 БТР ZSD-89 и 18 СГ PLZ-89), артполк (с 18 СГ PLZ-05, 48 СГ PLZ-89, 24 РСЗО PHZ-89, 27 СПТП PTZ-89 и 8 СПТРК), полк ПВО (с 12 ЗРК HQ-17, 18 ЗСУ PGZ-09) [7].

Лёгкая МД (одна) является наи-более мобильным соединением, способным к быстрой переброске по дорогам. Она служит в качестве стратегического резерва. В ней тан-ковый полк был оснащён танками ZTZ-96, механизированные пол-ки  – колёсными 6х6 БМП ZBL-92, их д-ны – 122-мм СГ PСL-09, бата-реи ПВО – ПЗРК. Б-ны механизи-рованных полков имели вместо миномётной батареи роту под-держки на БТР ZSL-92А с 6-ю 120-мм САО PLL-05, 6-ю 35-мм автома-тическими гранатомётами QLZ-87 и 6-ю 120-мм гранатомётами PF-98, а б-н на БМП ZBD-86G бронетан-кового полка – роту поддержки на БТР ZSD-89 с 6-ю 82-мм автомати-ческими миномётами РР-99 и 6-ю 35-мм гранатомётами QLZ-87.

51

127-я ЛМД имеет 3 механизи-рованных полка (по 93 БМП ZBL-92, 122-мм СГ PСL-09 и 18 120-мм САО PLL-05), танковый полк (93 танков ZTZ-96, 41 БТР ZSD-89 и 18 122-мм СГ PLZ-07А), артполк (18 122-мм СГ PСL-09 и 9 100-мм СПТП PTL-02), полк ПВО (24 57-мм ЗУ PG-59 и 18 35-мм ЗУ PG-99). В дивизию должны поступить но-вые машины на колёсном 8х8 шас-си БМП ZBL-09, в т.ч., в механизи-рованные полки – БМП ZBL-09, БТР ZSL-09, танки ZTL-11, 122-мм СГ PLL-09 и др. [7]

Амфибийные МД (их число вы-росло с 2 до 3) предназначены для высадки с десантных кораблей и захвата плацдармов в планируе-мых операциях по овладению Тай-ванем и другими островами. В та-кой дивизии механизированные полки могут быть оснащены ам-фибийными гусеничными БМП ZBD-5 и танками ZTD-05, 122-мм СГ PLZ-07В, бронетанковый полк  – танками ZTZ-96, БМП ZBD-05, 122-мм СГ PLZ-07B, 25-мм ЗПРК PGZ-04A; артполк – 155-мм СГ PLZ-05, 122-мм РСЗО PHZ-89. В полку ПВО 123-й МД – ЗРК HQ-17 и ЗСУ PGZ-09 [7].

Бронетанковая дивизия в СВ Китая осталась только одна (6-я). Она была предназначена для насту-пления или контрудара на решаю-щем направлении, защиты столи-цы (и обеспечения там внутренней безопасности, а точнее – подавле-

ния крупных беспорядков). Сооб-щалось, что и эта дивизия будет переформирована в бригаду. Со-гласно современной концепции бо-евого применения СВ Китая броне-танковые дивизии уже не нужны. К тому же состав дивизии был несба-лансирован – на 9 танковых бата-льона всего 3 механизированных, а в бывших 9 бронетанковых диви-зиях только 7 бронетанковых пол-ков из 27 были оснащены относи-тельно современными танками типа 96/99, а остальные полки – устаревшими танками типа 59/79/88. В результате реформы бронетанковые дивизии были ре-организованы в бронетанковые и механизированные бригады.

БТД (до 10,2 тыс. чел. и до 280 танков, 93 БМП/БТР, 90 СГ, 18 РСЗО) имеет 5 полков (3 бронетан-ковых, артиллерийский и ПВО), 6 батальонов (разведывательный, связи, инженерный, РХБЗ, ремонт-ный и транспортный), 2 роты (штабная и медицинская).

Полки дивизии по организации были как в МД. Один полк оснащён танками ZTZ-99. В артполку 2 д-на 155-мм СГ PLZ-05 и 1 – 122-мм РСЗО PHZ-89.

В бронетанковой дивизии 9 тб и 3 мб, её Ум равен 12, См – 100% и Су – 75%.

Оснащённость дивизий совре-менным вооружением. Современ-ные танки ZTZ-96/99 имеют 15 ди-визий из 20 (все 9 МД и 1 БТД + 5

52

МПД из 10). Оснащённость совре-менными БМП и СГ ниже: БМП ZBD-04/ZBL-09 есть только в 6 МД, современные СГ PLZ-05 – в 1 ТД и 4 МД [7].

Общевойсковые бригады ранее являлись вспомогательными сое-динениями китайских СВ. В каче-стве образца их структуры были использованы бригады СВ СССР (России) с китайской спецификой. Китайские бригады имеют боль-ший боевой состав (в китайской Тбр/Мбр по штату 6 боевых б-нов и 124/82 танка, а в российской Тбр/МСбр – 4 и 94/41 танк). Но россий-ские МСбр полностью оснащены ББМ, а в СВ НОАК всего 13 Мбр с ББМ и 35 МПбр/Пбр, где пехота перевозится автомобилями и вою-ет пешим порядком.

Ранее китайские бригады были предназначены для решения не ос-новных или специальных задач и для действий на менее ответствен-ных направлениях. В бригады ре-организовывались дивизии с более низкой готовностью и оснащённо-стью личным составом, а также во-оружением (последнее было уста-ревшим). Однако после реформы количество боевых бригад увели-чилось (с 38 до 65), а их боевые воз-можности и значение выросли.

Сейчас продолжается активная реорганизация СВ НОАК с целью обеспечения их большей мобиль-ности и гибкости в ходе ведения боевых действий в составе межви-

довых группировок войск. Одним из направлений реорганизации яв-ляется переход к модульной струк-туре, основой которой становится бригада. По мнению руководства НОАК, именно бригадная структу-ра позволяет создавать межвидо-вые группировки войск разной конфигурации в соответствии с бо-евыми задачами. На основе анали-за опыта США и других стран НАТО китайские специалисты пришли к выводу, что боевые бри-гады обладают оптимальной струк-турой и необходимыми возможно-стями по стратегическому развертыванию и мобильности, а также имеют достаточное количе-ство средств огневого поражения всех типов, обеспечивающих воз-можность успешного проведения всего спектра боевых действий в военных конфликтах разной ин-тенсивности. Бригадная структура позволяет варьировать набор сил и средств не только в зависимости от вида боевых действий, но и в соот-ветствии с уровнем интенсивности военного конфликта, а также при-родно-климатическими условиями и рельефом местности. Считается, что для действий в конфликтах низкой интенсивности (против партизан) оптимально задейство-вать легкие бригады, приспосо-бленные для ведения боевых дей-ствий в джунглях или в горно-лесистой местности. В кон-фликтах средней и высокой интен-

53

сивности целесообразно использо-вание тяжелых бригад наступательного или оборонитель-ного состава. Особое значение, при принятии решения о переходе к построению межвидовых группи-ровок по модульному принципу на основе бригады, придавалось по-вышению мобильности и управля-емости войск. При этом мобиль-ность понимается как способность быстро менять позиции на поле боя и осуществлять маневр силами и средствами в целях изменения состава группировок на одном ТВД, а также как способность про-водить крупные переброски между разными ТВД на большие расстоя-ния. Одновременно руководство НОАК ставит задачу существенно увеличить в СВ количество форми-рований с повышенной готовно-стью к бою и большей боеспособ-ностью, что позволит повысить эффективность действий СВ в ходе проведения операций межвидовых группировок. Сейчас в СВ НОАК созданы мощные высокоманеврен-ные силы, предназначенные для ве-дения эффективных боевых дей-ствий в любой части КНР и за ее пределами, в первую очередь в зо-нах по периметру её границ. В чрез-вычайной ситуации они в короткие сроки могут быть переброшены на любое стратегическое направление в целях создания группировок во-йск, достаточных для эффективно-го решения конкретных задач. В

контексте требований по созданию модульной системы построения межвидовых группировок войск в армейских группах дивизии пере-формировываются в бригады [4].

В процессе реформы в 2010-2014 гг. 9 дивизий (8 БТД и 1 МД) были переформированы в 20 бри-гад (8 БТбр и 12 Мбр). Затем в 2015-2016 гг. ещё 5 дивизий (1 МД, 4 МПД) и 7 бригад (5 Мбр, 2 МПбр) были переформированы в 15 пе-хотных бригад (в т.ч. 1 тяжёлую, 5 лёгких и 6 горных). То есть сначала 8 БТД и 1 МД были переформиро-ваны в 8 БТбр и 12 Мбр, а затем ещё 1 МД и 4 МПД, 5 Мбр и 1 МПбр были переформированы в 15 пе-хотных бригад разного типа, при-способленных для решения специ-ализированных задач конкретных АГ. Бригады более мобильны и лучше приспособлены для совре-менных ограниченных войн и опе-раций, небольших по масштабам, средствам и продолжительности. Из 18 АГ 9 имеют и дивизии и бри-гады, что обеспечивает гибкость боевого применения АГ, а 8 АГ включают только бригады.

Мотопехотные бригады явля-ются самыми распространёнными соединениями в СВ Китая (20 ед.). Бригада имеет по штату 5 боевых б-нов, реально 3-5 (3-4 мотопехот-ных, может быть 1 танковый), арт-полк из 3-х д-нов (122-мм гаубиц PL-86, 122-мм РСЗО PHL-81, 37-мм ЗУ PG-65/78), роты противотанко-

54

вую, инженерную, разведыватель-ную и тылового обеспечения. Эти бригады имеют, в основном, уста-ревшее вооружение, однако и со-временное в них начало поступать (например, в 196-й бригаде танко-вый б-н был переоснащён танками ZTZ-96) [6, 7].

В моторизованной бригаде до 1 тб, её Ум равен до 1, См – до 20% и Су – до 20%.

Пехотные бригады (15 ед.) по организации похожи на мотопе-хотные, они имеют 4 разновидно-сти, зависящие от задач и местно-сти ТВД: 1 тяжёлая (ТПбр) имеют в основе 4 пб и 1 тб; 3 пехотные (Пбр)  – 4 пб; 5 лёгких (ЛПбр) – 3 лпб, с облегчённым ВВТ; 6 горных (ГПбр) – 3 гпб, с горным ВВТ.

Механизированные бригады в 2010-1014 гг. увеличились в числе втрое (с 6 до 18), что объясняется, в основном, реакцией на реформу СВ России, в которой боевые дивизии были переформированы в брига-ды  – преимущественно, в мото-стрелковые (в Китае – механизиро-ванные). Но в 2015-2016 гг. число китайских Мбр уменьшилось до 13, что вызвано приспособлением бри-гад к задачам их АГ и 5 Мбр были переформированы в Пбр..

В Мбр 1-2 тб и 3-4 мб, её Ум ра-вен 4-6, См – 100% и Су – 25-33%.

Тяжёлая Мбр (4,5 тыс. чел., 41-82 танка) имеет по штату 6 боевых б-нов, реально 4-6 (2-4 механизи-рованных на БТР/БМП, 1-2 танко-

вых), артполк из 4-х д-нов (1 с 122-мм Г PL-86 и 1 с РСЗО PHL-81 или 2 с 122-мм СГ PLZ-89, противотан-ковый с 100-мм пушками PT-73/86 и ПТРК и зенитный с 37-мм ЗУ PG-78 и ПЗРК), роты инженерную, раз-ведывательную и тылового обеспе-чения. Механизированные б-ны оснащены БТР ZSD-63/89 или БМП ZBD-86, они имеют роту поддерж-ки с 100-мм миномётами РР-71/89, 35-мм гранатомётами QLZ-87 и 82-мм безоткатными орудиями PF-78 или 120-мм гранатомётами PF-98. В этих бригадах состояла, в основ-ном, устаревшая бронетехника (БТР ZSD-63 и танки ZTZ-59). Од-нако, например, две Мбр уже име-ют танковые б-ны с танками ZTZ-99 и одна – с танками ZTZ-96 [7].

Лёгкие Мбр имеют организа-цию как у тяжёлых Мбр, но они ос-нащены более лёгким вооружени-ем (в т.ч. колёсными БМП). Например, 58-я бригада имеет ко-лёсные БМП ZBL-92 и 100-мм СПТП PTL-02.

БТбр (до 2,6 тыс. чел., до 124 танка) имеет по штату 6 боевых б-нов (4 танковых по 31 танку, 2 механизированных по 41 БТР/БМП) и 2 д-на (артиллерийский с 18 122-мм СГ PLZ-89 и зенитный с 18 25-мм ЗПРК PGZ-04A), а также роты обеспечения (штабную, раз-ведывательную, инженерную и др). Реально бригады имеют по 3-4 тан-ковых и 1-2 механизированных б-на. БТбр имеют, как правило,

55

устаревшее вооружение (танки ZTZ-59/59D и БТР ZSD-63). Только одна БТбр из 17 имеет танки ZTZ-99, и ещё пять – ZTZ-96. Одна БТбр является амфибийной (с плаваю-щими танками ZTD-63А и БТР ZSD-63С) и три южные БТбр име-ют лёгкие танки ZTZ-62. Лишь 2 БТбр имеют БМП ZBD-04 и 4 – ZBD-86 [7].

В бронетанковой бригаде 4 тб и 1-2 мб, её Ум равен 5-6, См – 100% и Су – 66-75%.

Оснащённость боевых бригад современным ВВТ меньше, чем ди-визий. В частности, современными танками ZTZ-96/99 оснащены только 11 бригад из 65 (в т.ч. 6 Тбр из 17, 4 Мбр из 13 и 1 МПбр из 20). Современные БМП ZBD-04 есть только в 2-х Тбр и 3-х Мбр, совре-менные СГ PLZ-05 – в 1 Тбр [7].

Артиллерийские бригады (19 ед.) входят по 1 в каждую АГ и Синцзянский провинциальный ВО. Бригада по штату имела 6 д-нов по 18 артсистем: 4 артиллерийские (2 с 152-мм гаубицами PL-66, 2 с 130-мм пушками PL-59 (M-46)/PL-59-I), реактивный с 122-мм РСЗО PHL-81 и противотанковый (со 120-мм PTZ-89 СПТП на севере или 100-мм PTL-02 на юге). Две ар-тиллерийские бригады (5-я 38-й АГ, и 7-я 39-й АГ) имеют по 6 само-ходных д-нов (2 – 155-мм СГ PLZ-05, 2 – 152-мм СГ PLZ-83, 1 – 122-мм РСЗО PHZ-89 и 1 – 120-мм СПТП PTZ-89) [7,8].

Реактивные бригады (2 РеАбр) есть в 1-й и 42-й амфибийных АГ. В бригаде 4 д-на с 48 ПУ 300-мм РСЗО PHL-03.

Бригады ПВО (21 ед.) входит по 1 в каждую АГ, Синцзянский и Ти-бетский провинциальные ВО, ко-мандование Восточного ТВД. Удар-ные, амфибийные и общевойсковые АГ имеют по бригаде ПВО с 5 д-нами (1 с 4 ПУ ЗРК HQ-7А/B, 2 по 24 57-мм и 2 по 18 35-/37-мм ЗУ). Бригады ПВО ударных АГ (напри-мер, 4-я 38-й АГ) имеют 6-й диви-зион с 6 ПУ ЗРК HQ-16A. Бригад-ные АГ имеют по артиллерийской бригаде ПВО (в каждой 4 д-на 35-/37-/57-мм ЗУ).

Бригады и полки боевого обе-спечения. Ударные, амфибийные и общевойсковые АГ обычно имеют по полному комплекту формиро-ваний боевого обеспечения (брига-ду или полк ССО и армейской ави-ации, по полку связи, РЭБ, инженерному и химзащиты). Бри-гадные АГ обычно имеют полк свя-зи и инженерный полк. Несколько АГ имеют по понтонно-мостовому полку.

Армейская авиации включает 7 бригад и 3 полка (см. табл. 4) плюс учебный полк. В каждом командо-вании ТВД есть по 2 бригады/пол-ка. По мере получения новых вер-толётов, планируется оставшиеся 3 полка переформировать в бригады.

Полк АА имеет штаб и 3-5 эска-дрилий транспортных и ударных

56

вертолётов, подразделения обеспе-чения. В 4-ом полку 3 эскадрильи, в 10-ом – 4, в 1-ом – 5 (в них по 1-2 транспортные эскадрильи и 2-4 ударные). Эскадрилья по штату имеет 12 вертолётов, а реально – от 8 до 19.

Бригада АА имеет штаб и 6 эскадрилий (1-4 транспортные и 5-2 – ударных). Соотношение транспортных и ударных эска-дрилий и типы вертолётов зави-

сят от дислокации бригады и её задач. Например, 5-я и 6-я брига-ды, расположенные против Тай-ваня, имеют 2 транспортные эска-дрильи (в т.ч. по 1 – тяжёлых транспортных вертолётов Z-8B) и 4 ударные эскадрильи (в т.ч. по 1 – новейших ударных вертолё-тов Z-10). Во 2-й бригаде, распо-ложенной в высокогорье, есть эскадрилья вертолётов S-70, эф-фективных в этих условиях.

Таблица 4

СоединениеАА

Арм. группа,Ком. ТВД

Количество № эск: количество и тип транс-портных ЛА

№ эск. – количество и тип ударных вертолётовЭск. ЛА

9 бригада 39, Север

6 79 1, 2: 30 Ми-17, Ми-17В5 3-6: 25 Z-9WZ, 12 Z-19, 12 Z-10

7 бригада 26, Север

6 66 1: 15 Ми-17B5, Z-8B 2-6: 27 Z-9WZ, 12 Z-19, 12 Z-10

8 бригада 38, Центр

6 64 1: 13 Ми-171, Ми-171Е 2-6: 27 Z-9W, Z-9WZ, 12 Z-19, 12 Z-10

1 полк 54, Центр

5 59 1: 10 Ми-171Е, Ми-17В5 2-5: 25 Z-9WA, Z-9WZ, 12 Z-19, 12 Z-10

2 бригада 13, Запад

6 81 1-4: 57 Ми-171, Ми-17В5,Ми-17В7, S-70

5, 6: 12 Z-10, 12 Z-19

3 бригада СинцзянскийЗапад

6 72 1-4: 48 Ми-171, Ми-171Е,Ми-17В5, Ми-17В7

5, 6: 12 Z-9WZ,12 Z-19

6 бригада 42, Юг 6 75 1, 2: 27 Ми-171, Z-8B 3-6: 36 Z-9WZ, 12 Z-10 4 полк Гонконг,

Юг3 36 1: 8 Y-7, Y-8

2: 16 Ми-171, Ми-171Е,Ми-17В5

3: 12 Z-9WZ

5 бригада 1, Восток

6 75 1, 2: 27 Ми-171, Z-8B 3-6: 24 Z-9W, Z-9WA, Z-9WZ, 12 Z-19, 12 Z-10

10 полк 31, Восток

4 51 4: 12 Ми-171Е 1-3: 27 Z-9WA, Z-9WZ, 12 Z-10

57

Развитие АА идёт по линии пе-реформирования её полков в бри-гады и насыщения последних со-временными транспортными вертолётами Ми-171Е и Ми-17В7, замены устаревших многоцелевых вертолётов Z-9 и Z-9A, а также многоцелевых ударных вертолё-тов Z-9W и Z-9WA специализиро-ванными (разведывательно-удар-ными Z-19 и ударными Z-10). В 8 бригад/полков уже поступили вертолёты Z-10 и Z-19. В перспек-тиве, в каждой бригаде будет, как минимум, эскадрилья Z-10 и эска-дрилья Z-19. Позднее они заменят и вертолёты Z-9WZ. В будущем намечено поступление модерни-зированных ударных вертолётов Z-10А и Z-19А, новых многоцеле-вых вертолётов Z-15 и транспорт-ных – Z-20.

Подразделения беспилотных ави-ационных комплексов представлены ротами, входящими в состав разве-дывательных батальонов некоторых дивизий. Они оснащены лёгкими БпАК ASN-15. В артиллерийских бригадах есть роты средних БпАК W-50, ASN-104/105/206/207/209 [6, 7].

Силы специальных операций предназначены для быстрого реа-гирования, диверсионно-разведы-вательных и контртеррористиче-ских операций. Они включают 9 бригад и 7 полков (в 2014 г было 5 бригад и 2 полка, то есть их состав вырос более чем вдвое). Девять АГ из 18 имеют бригады/полки ССО, кроме того в подчинении каждого командования ТВД есть по 1-2 пол-ку/бригаде ССО. То есть в каждом командовании ТВД есть по 3-4 бри-гады/полка ССО (см. табл. 5).

Таблица 5

Тип и название соединения АГ Ком. ТВД Примечание67-я бригада 16 Северполк «Ястреб» 26 Северполк «Дунбэйский тигр» 39 Северполк Север В командовании 1 бригада и 3 полкабригада «Волшебный меч Востока» 38 Центр оснащена высокотехнологичными средствами (БпАК, минами, лазерные

приборами) два полка Центр В командовании 1 бригада и 2 полкабригада «Сокол» 13 Запад обнаружение и обозначение целей, парашютные операции, диверсии,

удары, эксперименты184-я бригада «Ночной тигр» 21 Западдва полка Запад В командовании 2 бригады и 2 полкабригада «Острый меч Южного Китая» 42 Юг воздушные, морские и наземные операции две группы Юг В командовании 1 бригада и 2 группы

58

Численность ССО можно оце-нить в 30 тыс. чел. (было 14 тыс. чел.) Они оснащены лучшим лёг-ким вооружением и автомобиля-ми, имеют самую высокую боевую подготовку. Для их переброски в тыл противника используются транспортные самолёты ВВС и вертолёты СВ. В частности, АГ, имеющие соединения ССО, обыч-но включают бригады или полки АА [6, 7].

Формирования управления, связи, разведки и РЭБ СВ. В СВ уделяет серьезное внимание разви-тию и внедрению современных средств боевого управления, связи, разведки, наблюдения (целеуказа-ния) и компьютерной техники, ин-тегрированных в единый сетевой комплекс с аппаратурой защиты информационного пространства. Поступают на вооружение новые комплексы РЭБ. Сейчас в КНР соз-даны и применяются АСУВ регио-нального, оперативного и опера-тивно-тактического уровней «командование ТВД – армейская группа – дивизия/бригада». В вой-сках начинается освоение АСУВ уровня «батальон – рота – отделе-ние (экипаж, расчет)», одним из элементов которой становятся планшетные компьютеры, уже на-

чавшие поступать в распоряжение командиров подразделений. Пере-ход к более широкому применению АСУВ существенно повысил управляемость войск, сократил время принятия командирами ре-шения на бой, облегчил его плани-рование, увеличил уровень взаи-модействия формирований различных видов войск в составе объединенных группировок, повы-сил эффективность применения ВВТ [4].

Сильными сторонами СВ НОАК является наличие в них значитель-ного количества боеготовых фор-мирований, укомплектованных по штатам, близким к штатам военно-го времени и самая большая в мире мобилизационная база, более по-ловины которой составляет воен-нообученный резерв. Существенно повысилась оперативная мобиль-ность СВ. Мобильные силы полно-стью укомплектованы механизиро-ванными формированиями повышенной готовности. СВ име-ют многочисленные, хорошо обу-ченные и оснащенные специаль-ным ВВТ силы специальных операций, которые могут эффек-тивно решать свои задачи в любых географических зонах и в любое время года. Хорошо подготовлен-

36-я бригада, 179-я амфибийная бригада

12 Восток

бригада «Летящий дракон» 31 Востокбригада Восток В командовании 4 бригады (1 амфибийная)

59

ный сержантский состав обеспечи-вает дисциплину и высокий уро-вень подготовки солдат. В СВ есть военно-учебные и научно-исследо-вательские заведения, которые осу-ществляют качественную подго-товку военных кадров и ведут активные НИР в сфере оператив-ного искусства, стратегии и такти-ки, проводят анализ опыта приме-нения своих войск и ВС зарубежных государств, а также вырабатывают инновационные способы ведения вооруженной борьбы в современ-ных условиях.

К слабой стороне СВ НОАК от-носится отсутствие опыта проведе-ния крупномасштабных операций межвидовых сил в условиях сете-центрических боевых действий. Кроме того, высокая зависимость командования СВ НОАК от армей-ских политических органов КПК, которые осуществляют жесткий контроль за деятельностью войск, сковывает инициативу команди-ров всех уровней и обесценивает принцип единоначалия. Серьёз-ным недостатком СВ является и устарелость большей части их воо-ружения (об этом будет подробно рассказано во 2-й части статьи).

Несмотря на ряд недостатков, которые уже частично устраняют-ся, НОАК, имея колоссальное пре-имущество в численности СВ, по-зволяющее создать более чем 10-кратное превосходство в жи-вой силе и боевой технике над

почти любым потенциальным противником, может проводить успешные операции на ряде стра-тегических направлений вдоль пе-риметра национальных границ. Удержать Китай от нападения мо-гут лишь стратегические ядерные силы Индии, России и США. Более того, благодаря такому подавляю-щему превосходству в численно-сти, а также достаточно высокому уровню оснащенности и боевой подготовки, НОАК способна ве-сти активные боевые действия и одерживать победу даже на двух и более ТВД (но против более слабо-го противника) [4].

Развитие и перспективы СВ Ки-тая. С 2017 г ВС Китая (в основном, СВ) планируется сократить на 300 тыс. чел. за счёт преобразования армейских групп в общевойсковые корпуса.

Предстоящие изменения в СВ Китая увенчают собой целый ряд реформ, происходящих в послед-ние годы. До 2010 г была завершена механизация СВ, при этом меня-лась структура формирований – от армейских групп и до батальонов.

С 2010 до 2016 г число дивизий в СВ Китая уменьшилось с 34 до 20 (без охранных, БО и ВДД), а бри-гад – выросло с 38 до 65. Сначала в 2010-2014 гг. 9 дивизий (8 БТД и 1 МД) были переформированы в 20 бригад (8 БТбр и 12 Мбр). Затем в 2014-2016 гг. ещё 5 дивизий (1 МД, 4 МПД) и 7 бригад (5 Мбр, 2 МПбр)

60

были переформированы в 15 пе-хотных бригад (в т.ч. 1 тяжёлую, 5 лёгких и 6 горных). В числе пехот-ных бригад появились лёгкие (для действий на закрытой местности и против партизан), а число горных бригад увеличилось с 4 до 6.

В 2014-2016 гг. вдвое выросли амфибийные силы – с 2-х МД и 1 БТбр до 3-х МД, 2-х МПД и 1 БТбр.

Также были вдвое увеличены силы специальных операций – с 5 бригад и 2 полков до 9 бригад и 7 полков; часть бригад/полков ССО вошли в состав АГ.

Полки армейской авиации пре-образовывались в более мощные бригады.

Были усилены формирования разведки всех видов (в т.ч. БЛА и электронной), управления, связи, РЭБ и других видов обеспечения.

Столь масштабные организаци-онные изменения не могут прохо-дить гладко. В России, проведен-ные в рекордно короткие сроки (за год) изменения в организационно-штатной структуре СВ (в первую очередь – почти полное перефор-мирование дивизий в бригады), со-провождались серьёзными ошиб-ками, которые исправляются в настоящее время (уже восстанов-лены 2 дивизии, и в 2016-2017 гг. сформируют ещё 6). Китайское ру-ководство учло эти ошибки. В бри-гады были переформированы только устаревшие бронетанковые дивизии, а механизированные ди-

визии сохранились, их организа-ция совершенствуется, в них по-ступает новейшее вооружение. Предыдущие реформы структуры СВ Китай осуществлял постепен-но. Порой это приводило к срыву реформы, и она не доводилась до конца. Но сейчас Китай, с учётом опыта России, имеет шанс реализо-вать поставленные задачи при зна-чительно меньшем количестве ошибок.

Совершенствование организа-ции соединений в НОАК осущест-влялось лишь после серьёзных ис-следований. На новые штаты обычно переводилось одно соеди-нение, которое интенсивно прове-рялось на учениях в течение не-скольких лет. Сейчас, например, испытывается новый штат механи-зированной дивизии на базе элит-ной 112-й МД. В её боевом составе:• 334-й Мп на гусеничных БМ,

включающий 3 мб (по 31 БМП ZBD-04А и 6 120-мм САО PLZ-05А), 1 тб (31 танк ZTZ-99А), артд-н с 18 122-мм СГ PLZ-07, зе-нитная батарея с 6 35-мм ЗСУ PGZ-09 и роты обеспечения;

• 336-й Мп на гусеничных БМ имещий 2 мб (по 31 БМП ZBD-04А и 6 САО PLZ-05А), 2 тб (по 31 танку ZTZ-99А), артд-н с 18 СГ PLZ-07, зенитная батарея с 6 ЗСУ PGZ-09 и роты обеспече-ния;

• 335-й Мп на колёсных БМ, вклю-чающий 3 лмб (по 31 БМП ZBL-

61

09 и 6 120-мм САО PLL-05), 1 лтб c 31 лёгким танком ZTL-11, артд-н с 18 122-мм СГ PLL-09 и роты обеспечения;

• самоходный артполк, имеющий 2 артд-на по 18 155-мм СГ PLZ-05, реактивный д-н с 18 122-мм РСЗО PHZ-10 и противотанко-вый д-н с 6 120-мм СПТП PTZ-89 и 18 СПТРК AFT-10 c ПТРК с HJ-10;

• полк ПВО, имеющий 2 д-на (1 с 12 БМ ЗРК HQ-17 и 1 с 18 ЗСУ PGZ-09) [9]. При этом дивизия имеет почти

полностью новое вооружение: 93 танка ZTZ-99А, 31 БМ ZTL-11, 248 БМП (155 ZBD-04А и 93 ZBL-09), 90 СГ (36 PLZ-07, 18 PLL-09 и 36 PLZ-05), 48 САО (30 PLZ-05А и 18 PLL-05), 18 РСЗО PHZ-10, 6 СПТП PTZ-89 и 18 СПТРК AFT-10, 12 БМ ЗРК HQ-17 и 30 ЗСУ PGZ-09, а так-же новую систему управления и связи [9].

В 112-й МД 3 тб, 1 лтб и 5 мб, 3 лмб, её Ум равен 12, См – 100% и Су – 33%.

Возможно, что перспективные китайские МД будут иметь подоб-ную организацию из двух тяжёлых универсальных механизированных полков (обеспечивают решение ос-новных задач дивизии) и лёгкого мобильного полка на колёсных ББМ для решения важных обеспе-чивающих задач (разведка, охране-ние, преследование и др.). Сочета-ние тяжёлых и лёгких мобильных

сил обеспечит значительные так-тические преимущества дивизии такой структуры. Данное соедине-ние также предназначено для про-верки эффективности действий его полков, оснащённых новым воору-жением, и самого вооружения.

В дальнейшем реформа СВ и со-кращение войск, вероятно, будет осуществляться за счёт перефор-мирования мотопехотных дивизий в бригады и сокращения (кадриро-вания) бригад с устаревшим воору-жением. Таким образом, в соедине-ниях СВ останется только современное вооружение. Можно также прогнозировать переформи-рование 6-й БТД в МД или две бри-гады.

Суммируя вышесказанное мож-но утверждать, что СВ Китая ак-тивно переориентируются для обе-спечения в перспективе (начиная с 2020 г) экспансии Китая в морских и сухопутных направлениях.

Экспансия на морских направ-лениях (южном, восточном и се-верном) потребует участия амфи-бийных объединений СВ из амфибийных механизированных, мотопехотных и танковых соеди-нений, сил специальных операций, а также соединений армейской авиации, реактивных, артиллерий-ских, ПВО и обеспечивающих (при первом ударе ВМС с морской пехо-той и авиацией, а также ВВС с ВДВ). Такие амфибийные силы созданы и совершенствуются – это 6 АГ в ко-

62

мандованиях Восточного и Южно-го ТВД. В 2014-2016 гг. число их ам-фибийных соединений выросло вдвое – с 2-х МД и 1 БТбр до 3-х МД, 2-х МПД и 1 БТбр. Отсюда видно, что строительство СВ НОАК действительно ведётся для удовлетворения в перспективе претензий Китая на Тайвань, острова Спратли, Сёнкаку и Рюкю. Это 3 из 6 направлений ударов ВС Китая, указанных в статье [1].

Экспансия в сухопутных на-правлениях (юго-западном, север-ном и северо-восточном) потребу-ет иметь в СВ объединения из танковых, механизированных, мо-торизованных (в т.ч. горных) сое-динений, сил специальных опера-ций, а также соединений армейской авиации, артиллерийских, ПВО и обеспечивающих, при поддержке соединений ВВС с ВДВ, а на при-морских направлениях – и ВМС. Такие формирования тоже есть, и они совершенствуются – это 12 АГ в командованиях Западного, Се-верного и Центрального ТВД. Ак-тивно развиваются горные соеди-нения (3 дивизии и 6 бригад), а общевойсковые соединения, кото-рые намечено задействовать позд-нее, пока будет сокращаться, но переоснащаться современным во-оружением. Ко времени использо-вания эти силы будут многократно увеличены. На основании этого можно уверенно предположить, что строительство СВ ведётся и для

удовлетворения в перспективе тер-риториальных претензий Китая на Южный Тибет, Внешнюю Монго-лию и Дальний Восток РФ.

О российском направлении надо сказать особо. Сейчас в Вос-точном ВО РФ есть 4 армии (463 танка), имеющие 10 боевых бригад (9 ОМСбр и 1 ОТбр) + 7 БХиРВТ с ВВТ 7 ОМСбр + 3 Рбр, 4 Абр, 1 Ре-Абр, 3 ЗРбр + 1 ОбрСН и 1 ОДШбр, которым противостоят паритет-ные (допустимо более мощные) ки-тайские силы командования Се-верного ТВД: 4 АГ (868 танков), имеющие 2 дивизии (МД и МПД) и 18 боевых бригад (2 Мбр, 7 МПбр, 2 Пбр, 3 ЛПбр и 4 БТбр) + 4 резерв-ные ПД + 4 Абр, 4 бр ПВО, 1 бр ССО и 2 бр АА. Однако в случае не-обходимости к этим китайским си-лам могут быстро присоединиться войска командования Центрально-го ТВД, что в сумме составит 9 АГ (2573 танка), имеющих 7 дивизий (5 МД, МПД, БТД) и 34 боевые бри-гады (7 Мбр, 11 МПбр, ТПбр, 2 Пбр, 5 ЛПбр и 8 БТбр) + 9 резервных ПД + 9 Абр, 9 бр ПВО, 2 бр ССО и 3 бр АА (+ 3 ВДД). Усиление российских сил из Центрального ВО подойдёт нескоро и в сумме войска России составят 6 армий (803 танка), име-ющих 17 боевых бригад (15 ОМСбр и 2 ОТбр) + 10 БХиРВТ с ВВТ 10 ОМСбр + 5 Рбр, 6 Абр, 3 РеАбр, 5 ЗРбр + 3 ОбрСН и 2 ОДШбр (+ 4 ВДД из Западного и Южного ВО). То есть уже сейчас налицо более

63

чем трёхкратное превосходство китайских сил на Дальневосточ-ном ТВД, и это без учёта войск ко-мандования Западного ТВД НОАК, имеющее 3 АГ (806 танков). А в том, что эта военная опасность пе-рерастёт в угрозу, а затем в войну против России (и значительно бы-стрее, чем указано в статье), глубо-ко уверены такие известные рос-сийские военные эксперты, как А. Храмчихин, А. Шлындов и К. Чу-прин.

СВ будут играть решающую роль в действиях на всех направле-ниях ударов ВС Китая, перечислен-ных в указанной статье (а также на других направлениях, по мере воз-растания территориальных пре-тензий КНР). Можно также ут-верждать, что хотя состав и вооружение СВ Китая пока не удовлетворяет потребностям экс-пансии на всех указанных направ-лениях, но они активно совершен-ствуются, и в перспективе смогут удовлетворять этим потребностям. Если страны на указанных направ-лениях не примут надлежащие от-ветные меры.

Заключение:1. В китайской газете Wenweipo

в июне 2013 г была напечатана ста-тья «Шесть войн, в которых Китай должен участвовать в следующие 50 лет». В ней были описаны 6 по-бедоносных войн, которые Китай должен провести против Тайваня (и возможно, США), Вьетнама, Ин-

дии, Японии, Монголии и России в следующие 50 лет для захвата об-ширных территорий, на которые он претендует. Сначала намечено захватить Тайвань, затем вьетнам-ские о-ва Спратли, индийский Юж-ный Тибет, японские о-ва Сёнкаку и Рюкю, Монголию, и в конце – Дальний Восток России. После из-учения вопроса становится ясно, что в этой статье нет ничего проти-воречащего территориальным пре-тензиям Китая, его предыдущим военным конфликтам, современ-ной концепции боевого примене-ния и планам на перспективу. СВ Китая должны сыграть в намечен-ных «шести войнах» важнейшую роль своими амфибийными объе-динениями – в захвате Тайваня, о-вов Спратли, Сёнкаку и Рюкю, и главную роль своими ударными и общевойсковыми объединения-ми  – в захвате Южного Тибета, Монголии и Дальнего Востока Рос-сии.

2. Одним из основных измене-ний реформы в НОАК 2016 г стала реорганизация семи военных округов в пять командований ТВД (Северного, Центрального, Запад-ного, Восточного, Южного), кото-рые являются оперативно-страте-гическими группировками ВС. Их межвидовые штабы будут руково-дить всеми формированиями СВ, ВВС, ВМС и тылового обеспечения в их зонах. СВ командования ТВД имеют по 3-5 армейских групп (2

64

«дивизионные» – ударные/общево-йсковые/амфибийные и 1-3 «бри-гадных»), а также провинциальные военные округа, гарнизоны круп-нейших городов, формирования окружного подчинения и резерва.

3. СВ Китая имеют 1,6 млн. чел. (70% НОАК), в т.ч. 800 тыс. ка-дровых. Пять командований ТВД ВС включают 18 АГ СВ. В них вхо-дит 20 дивизий СВ: 1 БТД, 9 МД (в т.ч. 3 амфибийные), 10 МПД (в т.ч. 2 амфибийные и 3 горные). Есть также 5 дивизий, не входящие в АГ (2 БО и 3 ВДД). Кроме того, имеет-ся 128 бригад (65 общевойсковых): 13 Мбр, 20 МПбр, 15 Пбр (в т.ч. 1 тяжёлая, 5 лёгких и 6 горных), 17 БТбр (в т.ч. 1 амфибийная), 19 Абр, 2 РеАбр, 1 ПТбр, 21 бр ПВО, 9 бр ССО, 7 АА, 1 РЭБ, 1 БО, 1 ИСбр и 1 ПМбр, а также 30 полков: 2 Ап, 2 ПТп, 1 ЗАп, 6 п РЭБ, 4 ПМ п, 2 ИС п, 1 п ОГ, 1 п РХБЗ, 7 п ССО, 4 п АА.

4. АГ являются оперативными или оперативно-тактическими объединениями СВ. В составе АГ 1-2 МД (МПД) и (или) 1-5 Мбр (МПбр, Пбр), 1 Бтбр, 1 бр ПВО, пС, Ип, также могут быть бр/п АА, бр/п ССО, п РЭБ, ПМа и п РХБЗ. АГ можно условно разделить на 4 раз-новидности. Первые 3 (10 АГ) име-ют дивизии (1 АГ) или дивизии и бригады (9 АГ). В т.ч. 1-е 3 АГ – ударные, 2-е 4 АГ – амфибийные, 3-е 3 АГ – общевойсковые. 4-я раз-новидность (8 АГ) имеют только бригады. Эти 4 разновидности АГ

должны обеспечить решение всех поставленных перед СВ задач: на-ступление, морские десанты и обо-рону, действия на соответствую-щей местности (открытой и закрытой) и в условиях любого климата. Назначение 18 АГ услов-но определено по типам боевых б-нов (4 наступательных АГ, 8 на-ступательно-оборонительных, 3 оборонительно-наступательных и 3 оборонительных).

5. Дивизии являются высши-ми тактическими соединениями СВ. Несмотря на то, что число бое-вых дивизий в СВ Китая уменьши-лось с 34 до 20, а бригад – выросло с 38 до 65, дивизии продолжают оставаться главным типом соеди-нений, предназначенным для ре-шения основных задач и для дей-ствий на направлении главного удара. МПД (13,4 тыс. чел., 93 тан-ка) обычно включает 5 полков (2 мотопехотных, бронетанковый, ар-тиллерийский и ПВО), 4 б-на (свя-зи, сапёрный, транспортный и ре-монтный), а также 4 роты (разведки, РХБЗ, штабная и медицинская). МД (93-155 танка) включает 5 пол-ков (2 механизированных, броне-танковый, самоходный артилле-рийский и ПВО), 5 б-нов (разведки, связи, сапёрный, транспортный и ремонтный), а также 3 роты (РХБЗ, штабная и медицинская). БТД (10,2 тыс. чел., до 280 танков) имеет 5 полков (3 бронетанковых, артилле-рийский и ПВО), 6 б-нов (разведы-

65

вательный, связи, инженерный, РХБЗ, ремонтный и транспорт-ный), 2 роты (штабная и медицин-ская).

6. Бригады являются тактиче-скими соединениями китайских СВ и ранее предназначались для решения не основных задач и дей-ствий на менее ответственных на-правлениях. Однако после рефор-мы число боевых бригад, их возможности и значение резко уве-личилось. Бригады более мобиль-ны и лучше приспособлены для со-временных ограниченных войн. МПбр (до 4,3 тыс. чел., до 41 танка) имеет 3-5 б-нов (3-4 мотопехотных, может быть 1 танковый), артполк, роты противотанковую, инженер-ную, разведывательную и тылового обеспечения. Пбр похожи на МПбр. Мбр (4,5 тыс. чел. 41-82 тан-ков) имеет 5-6 б-нов (4 механизи-рованных на БТР/БМП, 1-2 танко-вых), артполк, роты инженерную, разведывательную и тылового обе-спечения. БТбр (до 2,6 тыс. чел., до 124 танка) имеет по штату 6 б-нов, реально 5-6 (4 танковых, 1-2 меха-низированных), артиллерийский и зенитный д-ны, роты обеспечения (штабную, разведывательную, ин-женерную и др). Абр имеет 6 д-нов (4 артиллерийские, реактивный и противотанковый). Бр ПВО имеют 4-6 д-нов (до 2 ЗРК и до 4 зенитной артиллерии). Бр АА имеет 6 эска-дрилий (1-4 транспортные и 5-2 – ударных).

7. С 2017 г ВС Китая (в основ-ном, СВ) планируется сократить на 300 тыс. чел. за счёт преобразова-ния армейских групп в корпуса и переформирования мотопехотных дивизий в бригады. Испытывается механизированная дивизия (с но-вым ВВТ) из двух тяжёлых механи-зированных полков с основными танками, гусеничными БМП, САО, СГ и ЗСУ (тяжёлые силы для реше-ния основных задач дивизии) и лёгкого механизированного полка с колёсными танками, БМП, САО и СГ (средние силы для решения до-полнительных задач), артполка и полка ПВО, б-нов обеспечения. Сочетание тяжёлых и средних сил обеспечит значительные тактиче-ские преимущества дивизии такой структуры. Также будут усиливать-ся формирования разведки всех видов (в т.ч. БЛА и электронной), связи, РЭБ и других видов обеспе-чения. До 2020 г намечено прове-сти полную информатизацию СВ.

ЛИТЕРАТУРА1. Шесть войн, в которых Ки-

тай должен участвовать в следую-щие 50 лет // http://www.daokedao.ru/2013/12/18/shest-vojn-v-kotory-h-kitaj-dolzhen-uchastvovat-v-sleduyushhie-50-let/

2. Храмчихин А. ВС Китая. Су-хопутные войска НОАК // http://p o c h t a - p o l e v a y a . r u /militaryanalytics/database_bc/35345.html

66

3. Alex Alexeev Радикальное обновление китайской армии // h t t p s : / / t o p w a r . r u / 1 0 2 6 6 6 -radikalnoe-obnovlenie-kitayskoy-armii.html

4. Шлындов А. Солдаты Под-небесной рвутся в бой // http://nvo.ng.ru/forces/2015-09-25/6_shyndov.html

5. Храмчихин А. Силы земные, проблемы небесные // http://vpk-news.ru/articles/32447

6. Чуприн К. Военная мощь поднебесной // Мн.: Харвест. – 2006

7. China Defense Blogspot // http://china-defense.blogspot.com/

8. Шлындов А. Китайский бог войны // http://nvo.ng.ru/forces/2015-10-30/14_china.html

9. A Brief Overview of the 112th Mechanised Infantry Division of the Peoples Liberation Army – Peoples Republic of China // http://imgur.com/gallery/wk2zo