Урок громадянськості

БАТЬКІВЩИНА

БАТЬКІВЩИНА

Гляньте, друзі, сонце грає,Мужньо в душу лине.Будь могутня, Україно.Вічна! Незборима! П. Ткачук

Мета:Виховувати любов дітей до України і дати розуміння, що саме вони її

майбутнє. Розвивати пізнавальний інтерес до традицій і культури свого народу. Стимулювати національно-патріотичні погляди. Формувати вміння вільно підносити гідність своєї країни. Активізувати творчі здібності. Ви-ховувати у школярів громадянсько-патріотичні почуття (любов до малої батьківщини, гордість за своє село, місто).

Що то, люди за країна -Неба синього блакить,На ланах у серпні житоСтиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країніКлімат лагідний, м'який?Бог відводить буревії,Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовитіУ країні тій живуть.На чуже не зазіхаютьІ свого не віддадуть.

У якій іще країніТак земля родить охоча?Наче пісня солов'їна -Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,Є моря, річки, ліси…Загалом, то є країнаНевимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,Ти назви ім'я країни,У якій, хвалити Бога,Народився і живеш.

Їй дочкою є чи синомІ, коли ти підростеш,Будеш їй творити славу,Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,Незалежна і єдина -Наша ненька –(всі хором) Україна!

Найкраще місце на землі там, де ви почали ходити, говорити, вчитися справедливості, доброти, де посадили першу квіточку, виростили перше деревце, побачили першу веселку. Не можна ніколи забувати наймилішого, найтеплішого батьківського дому, рідного лісу з його тендітними молодими берізками, кремезними дубами, ніжними весняними пролісками, солодкими суницями, першими осінніми опеньками, веселим щебетом птахів.

Ти можеш навчитись чужого звичаю І мову чужу, наче пісню, завчить. Але і в раю не знайти тобі раю, Якщо ти не будеш Вітчизною жить!Якщо позабудеш стежину до хати,Яку дитинчам навпростець протоптав,І матір, і рід свій, і слово крилате,То, значить, чужинцем бездушним ти став.Чужинцем не тільки для рідного роду, А навіть для тої нової землі, Для друзів нових, що тебе у негоду Пригріли ласкаво у власнім теплі.І, наче прокляття, в нову ти родину Внесеш свого серця закалець черствий. Внесеш, мов безкровний слимак, холоднину,Бо вбив і стоптав ти свій корінь живий.Ти дітям і правнукам мусиш віддати Живуче коріння - свій батьківський рід, - 

Тоді їх ніяким вітрам не зламати, Ніякій негоді не стьмарити світ.Ростислав Братунь

Коли акацій буйний цвітзапах на березі крутому,з далеких мандрів теплохідвертався поночі додому.За бортом — хвилі вороні,і в морі в темряві гуркоче...Та ось, як вогник у вікні,маяк заблимав серед ночі.Він випромінював тепло,до себе кликав крізь негоду,і дужче битись почалозалізне серце теплохода.Світив той вогник-трудівникі моряку біля штурвала,але дивитися в той біксльоза солона заважала.Бо це горів для морякаі цвів на вітрі, мов жарина,не просто вогник маяка,а перший вогник Батьківщини.Анатолій Качан

 Де зелені хмари яворів Зупинили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, Привітав його і запитав:- Всі народи бачив ти з висот,Всі долини і гірські шпилі.Де ж найбільший на землі народ? Де найкраще місце на землі?Сонце усміхнулося здаля:- Правда, все я бачу з висоти,Всі народи рівні, в земляТам найкраща, де вродився ти!Виростай, дитино, й пам'ятай: Батьківщина - то найкращий край!Дмитро Павличко

Україна... Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи з своїм високим різнотрав’ям, широкі поля золотої пшениці, що грають хвилями, поле справжні моря. Густі прадавні

ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі, або повноводні. Могутні. Глибокі. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом навесні та сяє червоним намистом, восени, похилена верба, прекрасна у своїй зажурі, маленькі хати, що немов хустини біліють поміж зеленими садками. А квіти... яких тільки квітів не родить українська земля?! І чорнобривці, голубі, наче дівочі очі, волошки, ніжні незабудки, горді троянди, сором’язливі лілії, червоні як жар маки, айстри, півонії, півники... У всю цю красу можна побачити біля кожної української хати. А які гарні величні українські міста. З широкими вулицями, веселими будівлями, парками, скверами, фонтанами, квітниками. Все це – моя Батьківщина, це – моя земля, моя Україна.

На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати, Чи не вийде її мати. І до білої хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвітило І хатинку звеселило.Леся Українка

На горбку зеленому, на горбку —Біла хата-мазанка у садку.Коло неї — вишеньки наливні,Понад нею — сонечко день при дні,А за нею — стежечки з краю в край,-Це моя домівочка,Рідний край.Тут лелеки крилами лопотять,Тут веселі дощики хлюпотять,Тут шумлять над річкою явори,І росту за ними яДогори!Лідія Компанієць

Я люблю свою хату,І подвір’я, й садок,Де і сонця багато,І в жару – холодок.Тихо й затишно. КвітиКоло хати цвітуть,І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.Все для мене тут рідне:Стіни, білі як сніг,І віконце привітне,І дубовий поріг.І ряденця строкаті,Й рушники на стіні –Навіть дим в нашій хатіРідно пахне мені.І. Гнатюк

Мені над все більш нічого не треба.Домівка матусі, волошки в житах,Вишневий світанок, полив’яне небоІ сиза роса на траві при шляхах...Та де б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю,Я згадую вогник у тихій тривозі І рідну хатину свою.Бо дивляться в далеч засмучені очі, Хоч тінь там моя промайне, Бо світиться вогник у темнії ночі, Мов кличе додому мене!Андрій Малишко

Буду палко землю цілувати, Де вітри, і сонце, і блакить. Коли я промовлю тихо: «Мати!», То вона, кохана, не мовчить.Чистою росою враз заб'ється, До грудей колоссям припаде, Забринить, заквітне, засміється,Рідна і пахуча, як ніде.І любить її не можна трошки, Ту, що дише в серце за селом Світло-синім вогником волошки, Молодим гречаним молоком.А земля росте зеленим житомІ дубами у гаю шумить.Я без неї дня не міг би жити,А із нею – вічно буду жить. С. Будний

Найбільшою нашою гордістю є український народ. Працьовитий, гордий, волелюбний, добрий, милосердний. Скільки йому прийшлось вистраждати,

скільки переживати! Які випробування випали на твою долю, мій народе, які поневіряння і звитяги були на твоєму шляху?! Вірю: народ у якого така історія, - незнищенний і сильний. Вірю: ми зробимо все для процвітання своєю держави. Вірю в твоє майбутнє Україно.

Сьогодні ми спостерігаємо розкол України. Якщо він відбудеться – українців більше не буде існувати. Тому дуже важливо зараз, щоб кожен громадянин країни відчув себе частиною України адже саме Україна починається з кожного з нас.

Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не обирають, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Свою Україну любіть,Любіть во врем’я люте,В останню тяжку минутуЗа неї Господа моліть!І я молюсь за Україну:Світлу, пречисту, єдину –Пір’ячко з крилець весни,Боже врятуй Україну,Господи, сохрани!Вітром, розмаєним віттямНенависть висуши й гнів,Розуму дай її дітям,Розуму, а не ножів.Дай не півмертвої мови,Що благовістом луна,Як струмування ДніпровеХай не пощезне вона.Хай її душу вдовинуНе порозтягують пси.Боже, врятуй Україну.Боже, єдину спаси!Може, це пісня остання,Може, це грішно. Прости.Та німота і вагання –Наші камінні хрести.Ми загубили родину,Стали сліпі до краси.Боже, врятуй Україну!Отче наш, ти, що єси!Т. Г. Шевченко Люблю я в рідному краю

Веселі співанки пташині,

І річки бистру течію,І руту-м’яту при долині;Пропахлі вітром колоски,Гінке-гінке безмежне поле, І мамин хліб, і ті стежки,Якими вранці йду до школи;І перші проліски в гаю,І щедре сонечко в блакиті…Люблю Вітчизну я свою,Вона – найкраща в цілім світі!Лідія Компанієць

Дім наш - рідна хата І зелене поле, Стежечка до саду Діда Петруся, Дитсадок, школа, І усе навколо... Дім наш - неозора Батьківщина вся.Вадим Крищенко

Зима, весна, яскраве літоі осені барвисті шати... Живемо у прекраснім світі. Його потрібно пізнавати.Вивчаймо, друзі, з юних літ обряди, звичаї і мову. Це — наш чарівний дивосвіт. Це — роду нашого основа.Ігор Тарасенко 

Від волошки до росини Все навкруг люблю: Квіти червонясті, сині, І масну ріллю;Бджіл гудіння басовите В медових гречках. Перепела «пити-пити» Поклик на жнивах...Все — і кольори, і звуки, Вічний самоцвіт. І не знать мені розлуки З ними безліч літ.Рідна земле, мій ти краю, 

Рідна стороно! Я твоїх пісень збираю Золоте зерно.Олекса Ющенко

Лугом поміж квітами я іду, Пісеньку-весняночку я веду. Склала я цю пісеньку голосну Про гаряче сонечко, про весну.Батьківщино сонячна, рідний край! Тут топчу я стежечку з краю в край, Тут я народилася, тут росту І тягнусь, мов квіточка, в висоту.Лугом поміж квітами я іду, Пісеньку-весняночку я веду. І лунає пісенька скрізь моя: Батьківщину сонячну славлю я!Лідія    Компанієць

Радуйся, земле, днем, урожаєм, Ми тобі, рідна, щастя бажаєм.Щастя і миру,Квітучого виру,Щедрої зливиНа луки та ниви!Від літа до літа Ти сонцем зігріта.А доля висока, Ясна і весела Людей пригорнула, Міста всі Та села.Хай пісня про землю до зір аж долине! Ми любимо вірно свою Батьківщину.Ярослав Ярош

У всіх людей одна святиня,Куди не глянь, де не спитай.Рідніша їм своя пустиня,Аніж зелений в пустині рай.Їм красить все їх рідний край.Нема без кореня рослини,А нас, людей, без батьківщини.Микола Чернявський 

Україна — це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

Наче в пригорщі, в долину Сонце хлюпнуло проміння. І вода в погожу днину Поїть землю і коріння.А земля - у лузі, в полі, На горі і під горою –У весняному роздолліПахне листям і корою.У гаю, в кущах на лузі Кожна брунька набухає, І земля на виднокрузі Теплим маревом зітхає.За селом біля криниці Вже цвіте-курить ліщина. Гомонять шпаки й синиці, І розмова їхня щира.Хто ж весні стежину стеле В тихий ранок, в надвечір'я? Знаєш ти, духмяна земле, Де у весноньки ночівля?І зорю у небокраї Ген колише срібна тиша. І земля у ріднім краї Найрідніша, найтепліша.М. Сингаївський

Україна — це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

Можна довго перераховувати все, чим для нас є Україна, та чи буде тому край? Україна — це все, що навколо нас, усе, чим живемо й про що мріємо, це наші батьки, друзі, учителі. Кожен порух душі, кожен вчинок, кожен життєвий крок стосуються країни.

Однак головне, що Україна — це та земля, де ми народилися, де завжди на нас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це —Батьківщина, найкраща і найрідніша, завжди захоплива у своїй непізнаності й навіть непізнанності.

Що таке Батьківщина? Мабуть кожна людина замислювалась над цим питанням, принаймні один раз у своєму житті. І у кожного знайдеться своя відповідь.

Україна моя починається Там, де туга моя кінчається, Край дороги, як пісня чаїна, Починається Україна. Україна моя починається Там, де доля моя усміхається, І, як небо, як даль солов'їна, Не кінчається Україна.П. Осадчук 

Послухай, як струмок дзвенить, Як гомонить ліщина. З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна. Послухай, як трава росте, Напоєна дощами, І як веде розмову степ З тобою колосками. Послухай, як вода шумить – Дніпро до моря лине, - З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна. П. Осадчук 

З далекого краю, З далеких світів Журавлик на крилах Додому летів, Минав океани, Ліси і моря, Вдивлявсь крізь тумани: - Чия це земля, Чиї це долини, Чиї це луги, Чию це калину Гойдають вітри! Впізнав батьківщину: - Моя це земля, Моє тут гніздечко І мова моя. Л. Пилип’юк 

Що таке батьківщина? За віконцем калина, 

тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі, дужі руки у тата, під тополями хата, під вербою криниця, в чистім полі пшениця, серед лугу лелека, і діброва далека, і веселка над лісом, і стрімкий обелісок...Ким в житті ти не станеш – шахтарем, хліборобом, зореплавцем хоробрим, будівничим, солдатом – слід завжди пам'ятати: коли любиш ти все це і приймаєш у серце, як готовий щомиті від біди боронити кожну в лузі билину, кожну в гаї пташину, значить це - Батьківщина має доброго сина.Петро Бондарчук

Батьківщина – це щось велике, особисте та рідне серцю. Для більшості – це перші спогади дитинства, натхненні турботи  юності, образ рідної хати, стареньке дерево біля неї  і звичайно лагідні та теплі  материнські руки, шкільні друзі, перше юнацьке кохання. І якими б тяжкими та босоногими не були ті далекі роки дитинства, кожен з нас береже спогади про них із особливим трепетом.

Наша батьківщина – це і люди, які нас оточують в повсякденному житті. Люди, які народилися в одному краю, завжди якось ближче один до одного, завжди краще зможуть зрозуміти один одного, їм легше знайти спільну мову і стати справжніми друзями.

У нас є частка з кожного куточка рідної землі. Забути про землю, забути свою батьківщину – значить забути все, те, що ви самі створили.

Люди! Пам’ятайте рідну землю, її минуле, бо вона забуде вас. Людина, що втратила себе – вже не людина.

Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає, 

Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди. М. Бакай 

Я - українка! Горджуся й радію, Що рідною мовою Я володію, Шевченковим словом Умію писати Слова мелодійні І вірші складати. Я - українка! Живу в Україні, на вільній, єдиній Моїй Батьківщині, Де все мені в радість: Ліси і садки. Озера й річки, І глибокі ставки, Лани неосяжні, І гори, й долини, Цвіт білосніжний У лузі калини. В душі моїй солодко Грає сопілка, Бо я з України, Бо я - українка!

О. Василенко 

Ще малий, але ж сміливець —Сам біжить у гай...Ти, мій хлопче, українець —Те запам'ятай.Ще мала, а по барвінокВже ходила в гай...

Ти, дівчатко, українка — Тож не забувай. Вирина стежина рідна З теплої трави... Мати наша — Україна, Не забудьте ви.В. Терен

-Хто ти, хлопчику маленький?- Син я України-неньки!Українцем я зовуся -Й тою назвою горджуся!- А по чім тебе пізнаю?- По вкраїнському звичаю.В мене вдача щира й сміла,І відвага духу й тіла,І душа моя здорова, Українська в мене мова.Юрій Шкрумеляк

- Хто ти, дівчинко маленька?- Доня України-неньки!Українкою зовуся -Й тою назвою горджуся!Ой, вдягнуся у неділю У вишивану сорочку, У червону спідничинуІ в коралі на шнурочку.Заплету я свої коси І візьму віночок з рути, Ще васильком заквітчаюсь, Чи від мене кращій бути?А на ноги чоботята червоненькі, сап'янові! Я маленька українка – Будьте всі мені здорові!Юрій Шкрумеляк

Ми всі діти українські, Український славний рід, Дбаймо, щоб про нас маленьких Добра слава йшла у світ.Все, що рідне, хай нам буде Найдорожче і святе, Рідна віра, рідна мова, 

Рідний край наш над усе!Присягаєм наш край рідний Над усе любити, Рідний народ шанувати І для нього жити.Юрій Шкрумеляк

Людина починається з любові до матері, з уміння любити й шанувати людей. Рідна мама й рідний тато, рідна земля й рідна Україна, рідна мова… Рідний, рідне, народ, рід — однокореневі слова. Ці слова святі. Вони тримають нас на світі й учать любові до нашої України, нашої нації. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. Усі ми родом з України,З отих калинових садівЗ тої одвічної таїниНаших дідів і прадідів

Усі ми родом з УкраїниБарвінком сланий краю мійТут запліталися родиниВ доріг розгорнутий сувій.

Тут все моє: поля квітучіЗелені луки і садиНарод трудящий і співучийЦе, Україно моя, ти

Це ти моя прекрасна доле,Уся землиця ця святаДивлюсь: хвилюються як море,Налиті сонцем вже жита...

Усі ми родом з України!І радість серце огортаУсі ми родом з України.В любистку купане життя.Це край, де щира пісня линеЗ минулого у майбуття...

Україна — це край невимовної краси і тяжкої недолі. Українці пишаються тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні своєї слави, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули мільйони її дочок і синів.

Пізніше вона відроджувалася, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі.

Сонце в небі і зоряна ніч солов’їна —Моя Україна.

Мамина пісня і мамина тиха сльозина —Моя Україна.

Батькове слово і врода небесна калина —Моя Україна.

Слово молитви і лагідний усміх дитини —Моя Україна.

М. Чумарна

Так давайте ж примножувати багатство нашої України, доти, доки світить сонце над землею, щоб наливалось добром кожне серце. І буде гордість за нашу Україну і заживемо ми щасливо і довго.

Люди потягнуться один до одного. І буде скрізь звучати українська мова. Навіть далеко за межами України. І українська пісня попливе по цілому світу. У школах інших країн будуть вивчати твори нашого батька – Шевченка. Україна стане сильною і могутньою державою.