Олександр

Сергійович

Пушкін(1799-1837)

6 червня 1799 року

у Москві в дворянскій

родині Пушкіних народився

хлопчик, якому судилося стати

одним з найвидатніших

поетів Росії. Пушкін-дитина. (1800-

1802)

Батько, Сергій Львович,

небагатий поміщик, людина освічена, добре

знав літературу, був знайомий з

багатьма російськими

письменниками та сам трохи писав.

С.Л. Пушкін. 1824.

Мати, Надія Осипівна

була онучкою арапа Петра I, згодом

російського генерала Ганнібала.

Н.О. Пушкіна. 1800-і роки.

Прадід, Абрам

Петрович Ганнібал

"Арап Петра Великого"

А.П. Ганнібал

Дітей у родині Пушкіних було троє. Старша -Ольга, другий - Олександр та

молодший – Льовушка,

улюбленець родини.

Ольга Сергіївна Лев Сергійович

Олександр Сергійович

Любов до рідної мови маленькому Пушкіну прищепили бабуся, Марія Олексіївна Ганнібал,

яка чудово розмовляла та писала по-російськи, та няня Аріна Родіонівна.

Ганнібал Марія Олексіїна

Яковлева Арина Родіонівна

У 12 років Олександра відвезли вчитися у

новий, щойно відкритий

19 жовтня 1811 р. навчальний заклад -

Царськосільский Ліцей під Петербургом,

місце, де розташовувалася літня резиденція російських

імператорів

«У кожній кімнаті – залізне ліжко, комод, конторка,

дзеркало, стілець, стіл для вмивання. На конторці

чорнильниця та підсвічник зі щипцями…»

І.І.Пущін.Записи про Пушкіна.

Кімната Олександра Пушкіна

Ліцей замінив Пушкіну дитинство.

Ліцей було закінчено - дитинство пройшло.

Почалося життя. Пушкін переїхав до Петербургу

та вступив до колегії іноземних справ у чині

колежського секретаря, але служба мало цікавила його. Він

захоплювався театром, балами, став учасником

різних літературних товариств, завів багато

знайомств.

Ідеї громадської свободи знайшли відображення й

у віршах, й у поведінці юного Пушкіна.

"Пушкіна треба було заслати в Сибір: він

наводнив Росію обурливими віршами; вся

молодь напам’ять їх читає" - таке було

рішення царя Олександра I. Клопотаннями друзів замість Сибіри Пушкіна

було заслано на південь.

За три роки заслання було написано "Кавказский

пленник" , "Бахчисарайский фонтан" , а також "Узник",

"Песнь о Вещем Олеге». Почато роман у віршах

"Евгений Онегин".

Наприкінці липня 1824 року заслання

до родинного маєтку

Міхайлівське Псковської губернії. Пушкін у селі Михайлівськом

(Пущин у Пушкіна). Н.Н. Ге. 1875 р.

Автопортрет

Турбота та любов Аріни Родіонівни полегшували поету заслання. Пушкін по-справжньому сильно любив свою няню та написав кілька зворушливих

віршів, до неї звернених.

Ілюстрація до вірша

«Зимний вечер»

…Наша ветхая лачужкаИ печальна и темна.

Что же ты, моя старушка,Приумолкла у окна?

Или бури завываньемТы, мой друг, утомлена,

Или дремлешь под жужжаньемСвоего веретена?

Выпьем, добрая подружка Бедной юности моей,

Выпьем с горя; где же кружка? Сердцу будет веселей.

Спой мне песню, как синица Тихо за морем жила;

Спой мне песню, как девица За водой поутру шла…

А.С.Пушкин «Зимний вечер»

Справжнім скарбом була для Пушкіна кожна казка його доброї та талановитої няні Аріни Родіонівни. "Он все с

ней, коли дома", згадували дворові люди с. Міхайлівського.

Багато її казок Пушкін використовивав і далі, як сюжети власних казок ( у віршах).

Трохи більше двох років

продовжувалося заслання до

Михайлівського. Воно закінчилося в вересні 1826 року. Пушкін повернувся

до Москви. У травні 1829 р. він посватався в Москві

до юної красуні Наталії Миколаївні

Гончарової.

18 лютого 1831 р. у церкві Вознесіння Господня сталося

його вінчання з Н.М.Гончаровой. Перші

місяці сімейного життя він провів із дружиною в Москві,

зняв квартиру на Арбаті Квартира Пушкіна у Москві на Арбаті

З середини жовтня 1831 р. й вже до кінця життя

Пушкін з родиною живе в Петербурзі.

Квартира Пушкіна вПетербурзі на

Набережній Мойці

На початку 1834 р. в Петербурзі з’явився француз барон Дантес. Він закохався в дружину Пушкіна й став

до неї залицятися.

Ж. Дантес-Геккерн. 1830-і рр.

8 лютого 1837 року, о 5-ій годині вечора, на Чорній

річці в Петербурзі сталася рокова дуель, на

якій Пушкін був смертельно поранений.

Прожив 2 дні у жахливих

муках, Пушкін помер

10 лютого1837 р.

"Солнце русской поэзии

закатилось",- написав

В. Жуковський.

Смерть поета стала початком його безсмертної слави на землі.

Люблю я Пушкина творенья,И это вовсе не секрет.Его поэм, стихотворенийПрекрасней не было и нет!С мальства его читаем сказки,В них жар души, природы краски.Добро цветёт в них, злоба чахнет.В них русский дух, в них Русью пахнет!За Пушкина Руси спасибоОт имени всего народа!Ведь мы стихи его читаемКак он писал – без перевода.