ВИЙТИ У ТИШІ НА ЗВУКИ, У СУТІНКАХ УКМІТИТИ СВІТЛО, В СОБІ ЗНАЙТИ СЕБЕ.

Я же считаю, что быть людьми - это допускать в свою жизнь элемент случайности и ждать чудес. Джеймс Ван Пелт

http://tet-a-tetana.wix.com/poet-grutsan-tatyana

©Зрошуся долиною

Тихо, суміш сутінків.Золотом закрите дно.Занімію.Я на Сурожі.Роздираю золоте руно.Ців, ців - лякітно.Тук-тук – крапельки.А мені не дивина.Я на дні кошика.Тулюся до каменю.Ворони просяться.Не впущу - рано їм.Я жива.Дихаю.У Пандори прошуся.Залишуся дзиґою.На верткім путі.Зрошуся долиною.Порябію свічками.Застелю доріжкою,Килими святкові.Для малої Зірочки.Для малого Вови.Хай радіють діточки.Я в небес покої.

Виллюся на небо, Бвчу СОНЦЕ в тобі, у тумані -синьо,  Як в земній утробі. У дорозі димно Ночами дозори? Веснами покори, Горами-шляхами їдемо До мами.  Дочорнію потім,  Зараз вкриюсь сонцем.

 веселкову гаму  Запрошу до себе, В чорному побачу Сонячного тебе!

На крок попередуПравда одна – у неба.Іншого нам не треба,Інший руйнує спокій,Реалії тиснуть на потім,Вчора з запізненням.Спротив.В неба живитисяХочу.Реальності сірі миші,ОбмеженіДо енурезу.Якого сказу,Забіг на завтраБезмежжям в ідилії.Неділя, кажеш,То добре.Не ділай!Не муч сили ,Не плач, бо вимір Синильний,А крок у вимірі стильний, Якщо на завтра змалюєш зараз.Іти попереду часу Мужньо.До бою!А запізнитись реально, Коли крокуєш слушно У ногу з добою.

Добродій деньПротиснув рукуМіж часом доЙ добою після.Я у кутку,Як дим-завіса.Сказати блюзом,Прослухати б патету.Маленька спопільП’є вид з вікна..Залізна ступіньКопитом б’є поміж планет.Оголена яхтаБенета.Малює візуальні види.Я, ти?

Випити палючий пломіньБузувіра.Прийти до віри, До тіні славних снів. Кричати в тишу гомінку,Кричати, аби змінити простір,Кричати – припоясати Час до ембріона слів,У зародку втекти від себе,Аби запалити для тебеСвоє яскраве «Я».І власне « его».Різне.То синє,Як весна,То буре,Ніби буряНа просторі часу,Погідне, сонцем сяє,І сіре, невиразне,Неначе болю камінь.

РЕЗОННІ ЗВУКИ Так сповнюються небеса,Теплом твоїхДолонь.Орли миттєвим рухомЗакрили мрійні виші,Боронь,Святий, боронь.Я на дорогу вийшла.Сама, без посоху, без зброї.Сама, без нещодавнього,Без завтра,Сама.На протязі віків.Сама.Та чую дивнийСпів.Відьмак пробиває світлоКрізьПроріхи часу.Ти не сама – Ти наша,Маленьких крапельок надія, Великих просторів буття.Ти – просто Я…Бути всім,Не бути зовсім.

А жити – бути всім.Як та луна,Що згублена у лузі.Було життя, Ява на синій смузі.Промінь, що створюєРезонні звукиДивні життя науки.Вплітаю свою тіньУ золоте колосся Сонця.Косички зав’язуюВолошками – Лиманами,Озуюся у потічки весняні,ПобіжуДодому, до мами.

Хроматофонія.Заземлений, задимлений,Ще у вчора зазираєш.А знаєш,Твої слова запаморочатьДушуІ щезнуть, як туман. І ще викрешуєш в собі вогонь.І тихо стлієш десь в незнані,Боже, боронь.Ні, ти просто,Сонний ангел,Пройти крізь Аїд Зумієш,Проскочити крізь бурюАскетизму.Крізь зіркову призму Віршових кросвордів.ДопокиНе розірве чорна птицяГрудну кліткуРанковим Кличем ВогняногоСолов’я. Де ти?Де я?Забіг у римі наперед – Шукаючи вчорашнійОрденСизих псів.

А, все-таки, зумівЗнайти маленьку щіпку солі,І не підвладний мега волі,Розвів у водномуЕкстазіБілу сіль.Малюєш у розсоли доли.А блудні рими туляться До вікон,Аби зродитись в безміріЖиття.Символи словаСолодко скроплюєшП’янкими краплями сльози.В багряний День.Де п’ятикрила Осіння мігреньЗапалює сюжети.А місячні струниРозсипали ноти.Естети.

Не забуь, не забуду,Зазимнію.Вивірю часом Слова нененаписані.Знаю, З Парнасом виміряюСни. Моці в зашкаленім Прорізі-порозі.Добре, цитуй:Забіг і забився. На сторожі я.З кадилом.Попереду вітри, тумани і Денне світило. Позаду туманні вітри І… сонце.А сумніви, спротиви,То лиш ілюзії.Знайду своїДоходи алюзії.Сколотом зрошую сходи.ЗриваюГонору достигліГрона.Зіскакую соками Сизого обрію…Рву квіти пахучі,Вдихаю землі аромати.Я зоряна казка,

Я мати твоїх віків.Пам’ятай це.Я – сонце.

Зв'язок між логікою і казуальністю – це життя. Аристотель Ельдейгейзе Намалюй холодне сонце,Намалюй бездонне небо.Натисни кнопку спільного доступу.Зачепи горня ребром…Розірви кайдани агонії.Певне треба бігти,Певне треба йти, Бо сумісне щастя десь у забутті.У далекій Саксонії.В погруддіі Аттіли.Рожевий хрест Весняної поручниці,Де запас славиВ доленоснійСлужниці,Смужці другого буття.Повинен бути,Маєш стати,Відбутися – в життя.Бо слово з-під каменюРахує години.А рід із попелу іскрою – У формі слів-зображень, Що можуть разірвати Ланцюги. Не потребують рими,Зброї, Прості насіння -імена. Життя тобі й мені .

Припоясати світ до сходу СОНЦЯ Ранкове скло понад гороюПишним стовпом мріє.Пробиває німбом крізь Бескиди епохи.Як луна загубленого гаю.Зріє Глабеме – Третє око,Зором прагне охопити світ.Збігає слідом срібний стік.Переростає на Сварогу У дорозі,

До дев’яти храмів, Тебе вплітає До життя.Тобі вже визначеноСпротив,Скло непорочне.Конвульсії роздумівРоздираючи навпіл,Вітер кровю моєюМалює На ості.По щаблях буттяЗсувається час.Інкунабули, рукописання,Вересова книга – Парнас.Зазираючи у прірву даху,Прозорий день десьСпопелів.Зникають, ніби в оболонці,Намиста молитовнихСлів.Соліони – торсони розносять:Мамай ти, ніхто.По норову сунеться тінь.Невинним ягням білієшУ висотах.АмпірСповіщає:Маленьке дівчаПрагне віри, Бажає Заглибитись у своюТінь,Аби зродитисьІскроюНадії. Агонія. Храм Світлотіні.Зростає звеличена синь.

Руденькі віражі Соняхи –головки.Вантажі Норовисті .Руде сонце,Рудий котик,Рудий вітер,Ржавий сон,Червоно-жовтий,Жовток спілий.

Ясноволосих неоформ.Соняшники…Моєю долею спиваютьЗорі літ.Озон кохання.Ти вирішив Знайти принади вимір.Так, так, не зміг Змінити напрям.Струмінь стікає у води Родоводу.Із чорних зеренЗнатних Прорізаєш денне світило.Годуєш м’якою зерниною,Булою святих,Зелене виміру тіло. По чорній земліСокорух .І тільки те називаєтьсяСправжньою кров’ю,Що сповнене життяЛюбові.На небосхилі Сварог – восьминігІз тінню дзеркалУ сонячній змові/

Паростки вогнюОчам потрібен простір.А крилам КОСМОліт.Тягнутися До світла, УкмітитиПогожий слід.До маєстати Протягую руки,У долі самотня.Допоки?Зостанусь допіру.За гранню розлуки,Де кроплять Ярову посвятуВісім тисяч ягниць.На землянисті лукиПадаю ниць.Слава Всевишньому,Духу,Що стійко тримає в рукахНаші мізерні натури.Мозолистий полем шлях…Відсторонитися

Хочу.Це не моє.То сонячні променіЗрізують букиІ закидають У прорізЗвуки – Цифровий ряд.То вітер у затишкуРозбиває між букамиЗнаки-думки.То річка скрапуєНа білий папірЗливи-рядки.Пташине пероЗанотовує звуками:То не ти,То мости.Між вчорашнім і завтраПаростки добротиМодифікуються духамиВатри.Там я і ти.Заповнюю простір лицем.Там віра в собі Віддзеркалиться свічкою,Що стала для тебеВзірцем.

Біла вежа часуПалити мостиТреба вміти.Палити думкиКрізь попіл часуЛиш генії здатні.Єзуїти? Латентні стіниВиглядаютьНа білу вежу.Страшно.Аж ніби Сяйво спопеляє непокору,Спрямовує в дорогуКривавою мотузкоюСталеву балку,Підтримує безсмертність.То весна.Хоча тобою,Ще незнана,Зеленою галузкою По сонячних кларнетах,Зайчиком бряжчить.

Про тебе та інертність.Ми в різних вимірах.Ти – метал,Я – вода.Ти не знав,Я істину пізнала… Мить.Не можеш Збагнути, Що полеміка роду – То я.Ти холодний,Без дна.Смертність,Як прозірна земля.Ще впотужнює спротив.Я ж виношую сонячну тінь А вже потім – Моменту музика дивна Крізь вічності словаПриструнює Простори.Море, гори…Десь там – урозтічТи і я…На глухих порохнахСвітло дня.І сяйво ВисокостіУ покорі,Що благодійноСповнює тебеЖменямиЯсної долі.Я – не я…Я – Земля.Попіл, вогонь…Зорі.

В ясирі часоміраОбличчя із повітря чисел,Грифони обітницьНа стінах зі дзвономОгню. А в утробі Місячних струнСкоринка ВсесвітуМалює обріємВесну.Словами википає У мовчання,Туманиться узвишшя В часообрії.

Нас відкривають крізьЧекання…Зі снів безпечноРуку подаю,ТамПробиває світлоКрізь щілини часу,Привілля пам’яті – Свідома Екзистенція(крізь брами у раю?)Предмета й плоті,Духа і Творця. Де кожен мерехтитьСвоїм діянням.І не важливо,Як розчиняєшся У відсвіту проекту.Чи станеш променемВселенського буття,Чи поза часом, А чи всерединіЖиттєвого простору?Пливеш тривожно,У світанково-малинову Даль.А вже тоді, вже потім – Грааль, Священна чаша,Поважна іскоркаТаємного буття…У роздзеркаллі сумнівів/ Вчуваєш спротив.За бальзамованим тепломНуртує Студінь.Перша. Сота.Амфора зір.Прибуток експонатівБлокує серце.Вечір золотистих Капищ.Де вітерЗ місяцем затихли,Заповнюючи безмірМуз,Там я .Де саме?Для кого вранішняТепліньЗасвітитьПам'ятником мрії?Кому співатимуть

Надміру,Із візантійських вин,Вчорашні півні?А завтрашнє за пишнимиСтоламиСкладе похвалуІ отцю, і сину.Тоді рожеві хвиліРомантичних снівУ місячних росахПоклоняться народу.А твій нерозгаданий подихНа сивім порозі костелуСкладе присягуСонячним Слідам.Там слово з-під камінняПородить іскорки буття,Зі Споду, із попелу,Відновиться Тобі й меніЖиття.

Сонячний ПтахПо вертикалі – В небо.На стику душЗасмаглі зграїЗрілих птицьРозірвуть тишу,НавпомацкиЗапишуть вірші.Неначе білі ягниціНа чорному тлі,Стрижнем важливих ДумЗалишать спогадиУ мерехтів зірниць.Німі.І тількиКрізь ґвалт віківАбсурдЗасипле Страх.Крилами змах…Сонячний ПтахНе хочеТакого лету.Вір не вір,А великий звірНе кане в Лету.Жди,Або йди.

Вічність не знаєЗупинку.Світи,Палай,Гори,І не здавайся, Синку.Ніч неминуче Зросте до ранку.Хто освічує темінь, Діждеться свого світанку.

П’ята година (За Богушем Носаком-Незабудовим)Чути Недільне Бовкання дзвону. Пробудження весни .З Рутенського законуСлова до слівВерни.Я – звук,Мала людина.Я буря,П’ята година. РодиВишукуютьУ тісниніКовткиЦілющогоЖиття.Роки…До мети!Мовчи.Не варто.Не йди. Із геніємНе смій На «Ти».А лазурові звуки:Прорости!Якби ти міг,Русинський мій народе,Переродитись(в добу злуки)І дати світуСебе пізнатиВ силі духу,Що в родіВищим є понад життя.Якби знаття?У часи негоди

Хто сам боротися уміє,Той, певна річ, Що захистить своє буття.А на ГоверліОшатний паросток – Геном Маленької людини – Понад плаї Зоріє.Без каяття.Чудесна днино… Я глухо млію.Я – рутенське життя

Крайнина КарпатцяКраїна крайня.Україна.Яблунево-бузковий цвіт.Безмежжя світ.Я – крапка, що над «і»,Індивід,А скромного простір.Руснацька гостя.Твоя Рука.Руно, Руна*.Душа пуста,Як висохлий колодязь.Упевнена, Що сенсомЗла Для захистуДобраЗміни Планує простір.А либонь,Не варто…Сіяти в пустелі зерна – Все одно,Що кидати Коштовний харч свині.Я в потемку рахуюКості.Поникла бузинна Душа.ОбноваНа офіційному горищі.Всі німі.Я міць,Я днище,Твоя

Мова.За мить вже стану тим,Ким стати неможливо.А мливо старих пісеньЗалишиться позаду.Такий то Божий задум.Вище, вище, вище.То Новий сон,То свіжий вітер Нові слова полоще.

* Карпатска гора РУНА.

Тотем

Біла папороть снів.Зелень земліУ прорості. РозмахомЧітко кидає обриси:

Сині та жовто-оранжеві.Що ж мені?Звуки землі вловлюю.ГостеюВерхи на голубім коні.Хочу радіти – стомлена...Знову пустуюУ твоїм сні.Парад півонійЛедь-ледь зримих – Метаморфози.Порадить щоСпіноза?Заношені відсівкиЗімкнули золотом зеніт.Це все для тебе.Вижити,Без блокування,Без агонії.І тільки (хтозна?) По вертикалі Стрижнем білий світ.Важливих мисленьВідраховує політ,Намотує на вісь земліМелодію.Мелодію єднання, Що через ґвалт віків,Крізь теміньДо світанняВесну несеТобі.

І розчиняється у серціПалом.Вогонь той,Певне,Слід кохання.Повір, мені цьогоТак мало.Єдиний постріл – У пітьму,Одне прохання – На вимогу.Дійти, доповзтиЧи пірнути у простір,Що означає –Повернутися знову.

Оригінали українською і переклади російською мовами

Лелечий край КровинкаУкраїни...Сон?Чи відзвук звівся?Весь світНавколо кривдиЗатаївся,А ти уторуватиХочеш правди вік,Знайти реваншуСлід.Прагнеш До Синього рогу,До Вишнього,До Бога,У трансі поклоняєшсяБику...Такою бачивТебе Скіф.А я таку:Змінилося вбрання,УдосконалилисьДахи.На межі тисячолітьЗмінили стріхиБусли-птахи.ЗатвориФорму поміняли.Всесвіт змінює своє єство.А ти?Хто ти?Якого королівства, 

Чиєї знаті, Якої віри божество?В серцевині душаВирує – На скроняхСмертоносний піт.Говерла (цитадель)У хоромах сонячнихНуртує,А ти, як дивний Апіс,ПочитаєшЗдичавілі хибиВласних доріг.Поодалік містокЄднає горе і любов.Майбутнє і минуле.А всі слова – До кореня основ,До Матері Землі,Корови Замуні.Бо то вонаЗалишила горянинуКраплину віри, Власну Кров.Він кривду кличемПоборов:Одне життя – В міньбу на тисячі.І вже багато – Вдих один, Де нескінченістьВсіх життівОдним життєвим подихомЗлилася,А потім – Покірно віддаласяЗойкуРудої Глини.Земля,ПрийнявшиРжавим лономСріблисто-сизіСльози Лади,Дивно здригаєтьсяУ тетанії.ОднеЖиттяУ тім кінці,Де СонцеСходить

(Божий задум)У тихий закут.Одне – Рятує тисячі....і постаєВ ефіріДивний рапорт:За Буштином – Бурштином Анкара, Дівчина-осіньПолонила серцеМужнього Атіли,Тепер блукаєПотойбічна хмараПо гірському краю.Досі заповітна,Закохує у себеВсіх, кого знаєІ кого не хотіла.Чоловіче єствоЗачаровує в душі здичілі,Підносить в узвишшяІ кидає у прірвуТалант...Допіру, не вічно ж зростати.Бургундська принцеса,Кринхільда прекрасна,Єдина зумієАтілу здолати.Небіжчик й дівиця нещасніНа темному дні Річки ТисиЗалишатьсяВічно лежати.Невчасно.Доволі смутку – На КарпатськомуРахункуТоржество...Чистого неба Очі сині,Ясноволосий чуб – Швайдпольд Фіоль,Єретик-німецьЧи змученийСловак,А чи австрієць,Через гірськийХребетЗаносить ящик дивний.До Грушева.Друкує книги...

Ні Київ, ані КраківНе знаютьЧи Федоров, чи ФіольНа землі руськійРозтопив припаїПисьменства.Страшне середньовіччя Не терпить підміни...Вже Грозний цар,Русі Всесильний...І європейськіФавни-звірі,Все прогресивнеНищать(злий шакал) – Федорова вогнем...А Друкаренко,Поруху син,Сконає у борговій ямі, За батька,У сирій землі...День за днемВерховина збирає людські душі – Жертвоприношення.Сурми, кинджали...Атіла – ПокорительЧи фавор країв?Чиї скрижалі?Хто чого хотів?А в царствіДракулиВампірВисмоктує  ЖиттяЧасів.Лиш сонце, сповненеЛитвом,Палить ТільцяНа олтарі. Там накрапаєЛазурова кровНа білий Неземний папір.То сутність її,То любов крокуєУ Вічність Того, що Країну УкраїнуЛелекою Іменував.Синьо-зеленоюСумішшю

Слова пелазгівДо книгиВсесвіту всотав. 

Відбитки сонця Денне світилоВтомленоСтрясає піт.Весни манливий Погляд,Весни політ.Коли зерна коханняУ серціДіамантомПроростають,А сонце стріли посилає До землі, До мозку правди,Відміткою ТодіЗнеможеноІ переможно Час єднаютьДві долі:Сила ядра земліІ небесні фавори,Зорі.І чути дивну проповідь:СьогодніЯ твій Джин.У серці – золото,І розумПрагне Яси.Благословенне світлоДо ніг ВесниСкидає шати.І гулко стелитьсяПо обрію Земля,Неначе дзвін. Тепер вже я – Дивне било.А монстр зимиЗаснув навіки.Мої життєві силиУ сповідіДухмяної трави,У покаянні,У поклику землі...

Там тиша.Там час виходитьЗ берегівІ розчиняєтьсяУ водах слів.Заграва.Там ми, щасливі.І нам співаютьЗорі глибини – Рамена віри.Ми без журби.

РУССКИЙ ПЕРЕВОДЛелеч КРАЙ Кровинка Украины ... Сон? ли отзвук поднялся? Весь мир Вокруг обиды Затаился, А ты уторуваты Хочешь правды возраст, Найти реванша След. Хочешь К Синего угла, К Вышнего, К Богу, В трансе поклоняешься Быку ... Такой видел Тебя Скиф. А я такую: Изменилось наряд, усовершенствовались Крыши. На рубеже тысячелетий Изменили крыши цапли-птицы. Затворы Форму поменяли. Вселенная меняет свою сущность. А ты? Кто ты? Какого королевства, Чьей знати, Какой веры божество? В сердцевине душа Кипит - На висках Смертоносный пот. 

Говерла (цитадель) В хоромах солнечных бурлит, А ты, как странный Апис, Почитаешь Одичалые недостатки Собственных дорог. Поодалик мостик Объединяет горе и любовь. Будущее и прошлое. А все слова - К корню основ, К Матери Земли, Коровы Замунь. Ибо она Оставила горца капли веры, Собственную Кровь. Он несправедливость кликом Поборол: Одна жизнь - В миньбу на тысячи. И уж много - Вдох один, Где бесконечность Всех жизней Одним жизненным дыханием Слилась, А потом - Покорно отдалась Зойку Рыжей Глины. Земля, Приняв ржавыми лоном Серебристо-сизые Слезы Лады, Удивительно вздрагивает В тетании. Одно Жизнь В том конце, где Солнце Восходит (Божий замысел) В тех закуток. Одно - Спасает тысячи. ... и возникает В эфире 

Странный рапорт: По Буштином - Бурштыном Анкара, Девушка-осень Пленила сердце Мужественного Аттилы, Теперь бродит Потусторонняя облако По горному краю. сих пор заветная, влюбляет в себя Всех, кого знает и кого не хотела. Мужская сущность Завораживает в душе здичили, Поднимает в возвышение и бросает в пропасть Талант ... Намедни, не вечно же расти. Бургундская принцесса Кринхильда прекрасная, Единственная сумеет Аттилы преодолеть. Покойник и девица несчастные На темном дне реки Тисы Останутся Вечно лежать. вовремя. Довольно грусти - На Карпатском Счета Торжество ... Чистого неба Глаза синие, светловолосый волосы - Швайдпольд Фиоль, Еретик-немец ли измученный Словак, А австриец, Через горный хребет Заносит ящик странный. К Грушевая. Печатает книги ... Ни Киев, ни Краков Не знают ли Федоров, или Фиоль На земли русской Растопил припая литературы. 

Страшное средневековья Не терпит подмены ... Уже Грозный царь Руси Всесильный ... И европейские Фавны-звери, Все прогрессивное Уничтожают (злой шакал) - Федорова огнем ... А Друкаренко, движение сын умрет в долговой яме, За отца, В сырой земле ... День за днем Верховина собирает человеческие души - Жертвоприношение. Трубы, кинжалы ... Аттила - Покоритель ли фав краев? Чьи скрижали? Кто чего хотел? А в царстве Дракулы Вампир Высасывает  Жизнь Часов . Лишь солнце, полное Литьем, Курит Тельца На алтаре. Там капает Лазурном кровь На белый Неземной бумагу. То сущность ее, то любовь шагает В Вечность тот, что Страну Украине аистов именовал. Сине-зеленой смесью Слова пелазгов В книгу Вселенной впитал. ОТРАЖЕНИЯ СОЛНЦА Дневное светило устало сотрясают пот. Весны зовущий Взгляд, Весны полет.Когда зерна любви в сердце Бриллиантом Прорастают, А солнце стрелы посылает К земле, До мозга правды, Отметкой ТогдА изнеможении И победно Время соединяют Две судьбы: Сила

ядра земли и небесные Фавор Зари. Слышен странную проповедь: Сегодня Я твой Джин. В сердце - золото, И ум Стремится Яссы. Благословенно свет К ногам Весны Сбрасывает одежды. И гулко стелется По горизонту Земля, будто колокол. Теперь уже я - Странное было. А монстр зимы Заснул навеки.Мои жизненные силы В исповеди Духмяной травы, В покаянии, В зову земли ... Там тишина. Там время выходит с берегов И растворяется В водах слов. Зарево. Там мы, счастливые. И нам поют Зари глубины - Рамена веры. Мы без печали.

Карпати У краю цвітіньКерманичДоліДолюШукає…ЩасливаДоля,Котра додомуЧас вертає,Їй сонцеДо лиця.Куди йде,Не знає.І я туди ж,Хоч крилаОбірвались.У пам’яті – Сонця.Я цвіт…ШукаюУ тобіТебе.Я сонце дня,Я – буря Серед бурі.Світ.Кохаю…Благовісний деньІ мить,Коли ЖивильнимиСтежкамиТепло ХилилаВеснянаБлакить.І дивно сонцеСпоглядало До тебеСвята,Потребо,Незаймана Сторінко,

О дивна,Дивна жінко!Свій знедоленийВік У дикий танокЗаплітаєш.Вся у златці. КраплинамиСиві Роки Запікаєш,Ідеш до їхніх ніг.І гривнамиБрязкаєшОб поділ.Знаєш,Ти – донькаНе рабині,А гордої,МогутньоїКраїни.Карпати – Твої гори,Поділля – Твої доли.Ти – донькаУкраїни.А шлейфом КотитьсяЗемля.І вітер Дихає Розбоєм:Ти донькаКняжа – Шляхти,О ні , нащадокТрансільванії – Вогню НемислимоїДолі,Лягай на плахтуБолю…А завтра?ЗавтраЗнаками…Поволі. У пуп’янкахМайбутньогоЗатаєним ТепломПід деревцемВ садкуВесни весло

ЧекатимеНагоди,Коли синіДорогиВвійдутьУ руслоДоброїВолі…У пахощахВесни,Для тебеТам долюСвоюНебавомЗнайду,Бо у боргу Перед Всевишнім,Що уперед,До тебе,Іду,Доле БілоїВишні.В дорогу З геніальними Людьми!Та коженВласними грудьмиСвою стежинуПрокладає.Аж ось на Шихту часуСвою увагуВідвернула – І впершеТам себе знайшла,Про себеІ свій часЗбагнула. У тім зачаєнімПуті – Ми всі святі.А далі – кожен За своїмиНитями.Штовхається Рогами,БрикаєтьсяНогами…Митями Ритми. Життя.Ідеш?

Іду.Пішла.Я була З усіма.Здавалося,Що друга мала.Десь- колись.Не злись.Здавалося,Що поручЧоловік.Так, тільки – Поруч.Здавалося – Десь доняДумає проМене.Так, але певне,Десь.Здавалося,Сестра Підкладе колисьМені своє плече.Так, тільки Підкладе.Здавалося, весь Світ довколаМенеСвоєю долею Обвис.Ні, не те – Не це.ОдинВсевишній Мене до сконуРозуміє,А я – Не та,Не вмію…Плаче доляБілої Вишні,СонцемВитираєЛицеСвятаІ грішна.

Русский перевод В краю цветений Наставник Судьбы Судьбу Ищет ...

Счастливая Судьба, Который домой Время возвращает, Ей солнце К лицу. Куда идет, Не знающий. И я туда же, ни крылья оборвались. В памяти - Солнца. Я цвет ... Ищу В тебе Тебя. Я солнце дня, Я - буря Среди бури. Мир. Люблю ... Благовисный день И странно солнце видели К тебе Праздники, потребностями, Девственница страницы В странная, Странная женщина! Свой обездоленный Возраст В дикий танец заплетает. Вся в Златке. капли Седые Годы запекают, Идешь к их ногам. И гривнами звенят Об разделение. Знаешь, ты - дочь не рабыня, А гордой, Могучей Страны. Карпаты - Твои горы, Подолье - Твои доли. Ты - дочь Украины. А шлейфом Катится Земля. И ветер дышит Разбоем: Ты дочь Княжа - Шляхты, О нет, потомок Трансильвании - Огня немыслима Судьбы , Ложись на плахту Боли ... А завтра? Завтра Знаками ... Медленно. В бутонах Будущего затаенной Теплом Во деревцем В саду Весны весло Будет ждать Случай, когда синие Дороги войдите в русло Доброй Воли ... В ароматах Весны, Для тебя Там судьбу Свою Небавом Найду , Потому в долгу перед Всевышним, что вперед, к тебе, Иду, Доле Белой Вишни. В дорогу с гениальными Людьми! Но каждый собственной грудью Свою тропинку Прокладка. Вдруг на Шихту времени Свое внимание отвлекли - И впервые Там себя нашла, О себе И свое время Поняла. В том затаившихся Пути - Мы все святые. А дальше - каждый По своим нитями. Толкается была Со всеми. Казалось, что вторая имела. Где-то когда-то. Не злись. Казалось, что рядом Мужчина. Так, только - Рядом. Казалось - Где-то дочь думает о Мне. Да, но видимо, Где-то. Казалось, Сестра подложите когда-то Мне свое плечо. Так, только подклад. Казалось, весь Мир вокруг меня Своей судьбой обвис. Нет, не то - не это. Один Всевышний Меня до смерти Разумеется, А я - не та, не умею ... Плачет судьба Белой Вишни, Солнцем вытирает Лицо Праздники и грешный.

Екзистенція Анімація В далекім там,Де ти вже єІ близькім тут,Де те, далеке,Ще не моє,Росте нове

Кохання.На склепі Правди Три орли,Три ясні соколи Зітхають.В розкриллі часу –Три,А правди Й досі Не знайшли.Тебе й менеВ тім хаосі Шукають.Чи, може, Трьох орлиць?Вони не знають.О, дивний світ!Орлам болитьЗа нинішнійІ за прийдешній Рід.А там?Що там?У близькім тамСліди на стелі.Там світ затертий У маленьку Чашку,Воском СтікаєДивно.Жертви?Не треба,Він про нихНе знає.А поети -З усіх світівЗлітаються На свято, До дна .Вдивляються, У безодню.Там думи Світяться, А вічність Гранулювала У зернину.Не віриться, Я теж тамГостювала, Побачила Й свою Стежину.О, вибачай –

Я трохи задрімала.Не приміряйсьДо тих дверей,Через які До тебе Легко заходила.Не приміряйсь,Не жди.Де Маковій,Там сонце Спалює мости.В далекім тут Шукай мене,У близькім там – Розпорошилась

Перевод на русский

Экзистенция Анимация В далеком там, Где ты есть и близком здесь, Где то, далекое, еще не мое, Растет новое Любовь. В склепе Правды Три орлы, Три ясные соколы Вздыхают. В розкрилли времени - Три, А правды До сих пор Не нашли . Тебя и меня В том хаосе Ищут. Или Трех Орлица? Они не знают. О, удивительный мир! Орлам болит За нынешний И за грядущий род. А там? Что там? В близком там Следы на потолке. Там мир затертый В маленькую Чашку, Воском Стекающая Странно. Жертвы? Не надо, Он о них не знает. А поэты - Из всех миров Слетаются На праздник, До дна. смотрят, В пучину. Там думы Светящиеся, А вечность Гранулювала В зерно. Не верится, Я тоже там Гостила, Увидела И свою Тропу. О, извини - Я немного задремала. НЕ примиряйсь До тех дверей, Через которые к тебе Легко заходила. НЕ примиряйсь, Не жди. Где Маковей, Там солнце сжигает мосты. В далеком здесь Ищи меня , В близком там - распылилась

Згорати в словіНеприйняття Хаща Залита,ЗаповненаСльозами.Хозари, де?Хозари зранені, Розбиті.А зорі йшли СлідамиМинулих Сліз.Ми – незахищені.Далекий вік…Великий світСідав на віз,ЗникавЗ очей.Ішов за нами.Крізь сотні свічВиливалося СльозамиТягуче сонце.

Тільки снамиТиша стояла,Як вистоялиПредки,Слов’янськуЗемлюЗберегла, Не дала ПравдіУмерти.О Немезидо!Я – твійГріх,Бо не бажаюПомсти.На іншійДорозі,Під Сонцем,ВиростаєМій рід,УклоняєтьсяРосам.У жменю Століть ЗагороджуєНивиБілий Світ – То мій слід.Твій – чорний,Сльозоточивий.

Перевод на русский язык Неприятие Чаща Залитая, Заполненная слезами. Хазары, где? Хазары израненные, Разбитые. А зори шли следам прошлых Слез. Мы - незащищенные. Дальний возраст ... Большой мир Садился на телегу, Исчезал С глаз. Шел за нами. Сквозь сотни свечей выливалось Слезами

Тягучее солнце. Только снами Тишина стояла Как выстояли Предки, Славянске Землю Сохранила, Не дали Правде Умереть. В Немезида! Я - твой грех, потому что не хочу Мести. На другой Дороге, Под Солнцем, Произрастает Мой род, кланяется росам. В горсть Веков Ограждаем Нивы Белый Свет - Это мой след. Твой - черный, Слезоточивый.

НеприкаянаФіліп стояв на лобнім місці,Розмову вів відверту з Богом:„О, скільки зла є у цім світі,Цар Грозний — то людська осуда, сором,Убивця!О, Всевишній!Ти — наш суддя.Суддею будеш і йому,Грозному.Того, що від людини йде,Я не боюся,Твоїм бо іменем спалить земне злоЗоря кохання......Подвійні двері. Тверь, обитель.Там арештант поміж колоддя чахне,А не здається вільний духСвятого серця.Він досягнеНебес у спокою благочестивім...Аж пустища — ані людей,

Ані доріг немає.А був колись гамірний шлях —Царі дороги тут топтали.І королі.Мужі — великі й піддані, пігмеї.О, битий, битий шлях!Навіки проклята доля.Куди розпуста Мессаліни заведе?Чоловіки — під позовом заблуди.То плебеїв мізерні душі.А манірні писаки? ...Ото шляхами йшли ПсихеїРозніженіІ світові Потвори — хробаки.А хто володар — Клавдій, Нерон?Чи їм позначували путь жінки?Зіпсута АгриппінаКоханкою пішла до сина(Пожадливість до влади).О, жінки!Чого вартує Афродіта,Що визріла з морської піни?Нічна зозуля переспівом сильна?І вже... Поппея марить в снах.Вона повиннаЧерез Нерона підкорити світ.О Рим!Сабіна, хлопець у спідниці – Царева дружина.Пітьма.Все в мареві.Вже скільки літЗемля в химері?Довголіття — жахливий плин — Сім’я, родина,Старі шляхиРозтоптані в крові, у жертвах.А нові? А — ми?Червона площа,Лобне місце—Тортури грізного царя.Розправи із народом.Нашим, звісно.Пливуть історії повісма.Скажений час скажених псів.Яку роль тобі готує доля, жінко?Які віки, через котрі ріки,Кого і де, як нищили батьків?Блаженна Марфа,Витончена Настя,Пристрасна Колтовська Анна,Темгрюкова, із кров’ю на устах, —(Що за мана? Осанна!)

І та, і ця скаженим одружена —Опричниками втоптані у прах. Жах!Лише Мелентьєва прекрасна,Микитова дружина,Мудра Василина,До себе прив’язати зумілаБіснуватого царя.Так, на деякий момент (всього дві весни).І вже живою в яму спати лягла,Аби догодить батечку царю, спочила...Марія Нага чоловікаПросто пережила —Вагітною була.А цар втомився...Не дожив,Тому її не вбив.... Чума над світом знов нависла,Нищить і плюндрує душі.Злодій і Лихвар, ЗаздрісникЗнов трощать рідних й чужаків.Пустища — страхіття!Долі. Жіночі долі всіх часів.1 їх забрали... Нічого вже нема,Нічого і ніхто не знав.А час ростеІ лист опалий,Зім’ятий лист віків,Скривавлений.Крізь кров’яні прогалини—Хтось мертвий,Хтось сам угробивСебе,Бо мусив скаженіти,Хтось полохливо, тайкомаЧекає, що нове століттяРозтопить кригу зла —Мине зима,Мільярди зір розімкнутьОбрій сірийІ споглядатимуть часиОдвічну чистоту любовіДуха й Тіла.

Перевод на русский язык ПРИВОЛЬЕ ДУХ Невинной крови на алтареФилипп стоял на лобном месте,Беседовал откровенную с Богом:"О, сколько зла является в этом мире,Царь Грозный - то человеческого осуждения, стыд,Убийца!О, Всевышний!

Ты - наш судья.Судьей будешь и ему,Грозном.Тот, что от человека идет,Я не боюсь,Твоим потому именем сожжет земное злоЗаря любви ...... Двойные двери. Тверь, обитель.Там арестант между колоддя чахнет,А не кажется ли свободный духСвятого сердца.Он достигнетНебес в покое благочестивых ...И пустоши - ни людей,Ни дорог нет.А был когда-то шумный путь -Цари дороги здесь топтали.И короли.Мужи - большие и подданные, пигмеи.О, бит, большак!Навеки проклятая судьба.Куда разврат Мессалины заведет?Мужчины - под иском заблудись.Так плебеев мизерные души.А чопорные писаки? ...Вот путями шли ПсихеиРазнеженныеИ мировые Чудовища - черви.А кто обладатель - Клавдий, Нерон?Или им позначувалы путь женщины?Испорченный АгриппинаЛюбовницей пошла к сыну(Похоть к власти).О, женщины!Чего стоит Афродита,Что созрела из морской пены?Ночная кукушка переспивом сильная?И уже ... Поппея мечтает во сне.Она должнаЧерез Нерона покорить мир.В Рим!Сабина, парень в юбке - Царская жена.Тьма.Все в мареве.Уже сколько летЗемля в призраку?Долголетие - ужасный течение - Семья, семья,Старые путиРастоптанные в крови, в жертвах.А новые? А - мы?Красная площадь,

Лобное место -Пытки грозного царя.Расправы с народом.Нашим, конечно.Плывут истории повисма.Бешеный время бешеных псов.Какую роль тебе готовит судьба, женщина?Какие века, через которые реки,Кого и где, как уничтожали родителей?Блаженная Марфа,Изящная Настя,Страстная Колтовский Анна,Темгрюкова , с кровью на губах, -(Что за наваждение? Осанна!)И та, и эта бешеным замужем -Опричниками втоптанные в прах. Ужас!Только Мелентьева прекрасная,Микитова жена,Мудрая Василиса,К себе привязать сумелаБесноватого царя.Так, на некоторый момент (всего две весны).И уже живой в яму спать легла,Чтобы угодить батюшка царь отдохнула ...Мария Нага мужчиныПросто пережила -Беременной была.Царь устал ...Не дожил,Поэтому ее не убил.... Чума над миром вновь нависла,Уничтожает и опустошает души.Вор и Ростовщик, ЗавистникСнова крушат родных и чужаков.Пустоши - жуть!Судьбы. Женские судьбы всех времен.1 их забрали ... Ничего уже нет,Ничего и никто не знал.А время растетИ письмо опавший,Смятый письмо веков,Окровавленный.Сквозь кровяные пробелы-Кто-то мертв,Кто-то сам угробилСебя,Потому должен беситься,Кто-то робко, тайкомЖдет, что новый векРастопит лед зла -Пройдет зима,Миллиарды звезд разомкнут

Горизонт серыйИ созерцать временаВековое чистоту любвиДуха и Тела.

Ідеал Хитається на вінцяхЧашіТвій відбиток.ПеретираючиНа пальцях ланцюжок,ТоркаєшсяСвятого,АріадниНиток.Вдосталь напившисьЧистої води,Ще хочешВичавити сокиЗ горянськоїМеандри.Зволожена сльозоюПавутинкаРозперезалаЧасу плин.Хтось розітре твоє єство,Як грудочкуЗемлі.А свідомість,ВчепившиСоломинкуМрій,УтамуєРеалії,Як золотий пилокНа віяхБджіл.ТвоїЗелені очі –У них немаєТіні.А лазуровийЗодчийМалюєДалечінь.Синю.Смуток зникаєПовільно.Ти – вільна.

Перевод на русский язык Качается на венцах

ЧашиТвой отпечаток.ПеретираяНа пальцах цепочку,КасаешьсяСвятого,АриадныНитей.Вдоволь напившисьЧистой воды,Еще хочешьВыжать сокиС горскойМеандры.Влажная слезойПаутинкаРозперезалаВремени течение.Кто-то разотрет твое существо,Как комочекЗемли.А сознание,ВчепившыСоломинкуГрез,УтолитРеалии,Как золотую пыльцуНа ресницахПчел.ТвоиЗеленые глаза -У них нетТени.А лазурныйЗодчийРисуетДаль.Синюю.Грусть исчезаетМедленно.Ты - свободна.

Трансцендентна епоха,Еманація в просторі.Світло .Всесвіт рахує снамиСтопи віків.Свідомість схопиласяЗа соломинкуСтоків.Не варто ображатися

На ветхий спокій.Весь світ заповненийДарами.Та покиІстина клекоче віддалік,І десь бурлитьЗневіра в сірім тлінні,Є в нас вода, вогонь,Залізо й сіль –Священний лік,Блаженний Сонця схід.Бо ясним Успіням,Сяйвом пишних долонь,Душі у високостіПідіймає.Коли блакитнаНевагомістьВесняних водВирує,Тоді кричить насіння,Коріння набирає в ротВоди,Святої рідини.А на східнихУзгір'яхСлава святкує.Водоворот.СтарихЗвеличитьНемовляВ зеленотрав"їРаси…Хтось розтираючиНа пальцях родуТвоє єство,Як квітку весняногоСпасу,Промовить:То її весна зросла –Як мить –Велична в часі.ІстинаКий, Щек, ХоривЧи АскольдЗбалансовані німбом.Світати,Щоб згорати до тла.ЯкбиЗабути про будні,Затиснувши щастяВ кулак.Жити!

А як?Що робити зі світлом?Залити водою?ВимитиЗнак?БезсмертністьРозпростерлась.А невинним провідникомХрещатий КиївЗважує й пониніНа двох хустинахВогоньІ лід...Один – при долині,А інший – у горах.Осторонь,Затиснувши у спогадахП’ятак,Древній волох.Карпатський МольфарРадіє кожній хвилині,Обмізковує сили,Проштовхує крізьШпаринку вселюдськогоПовіву життяМолитви.То злиттяДвохЩасливих хвилин –Поезії і часу плин…Жити.ДовжинаЗастій на серці –Рука не виводитьАкорди.Які там ходи?А, може, одиРозіпнуть деньНа широчінь небесну?Життя стріпнеться.Бо вже пульсує в оціЛивна жарина –Ущільнюється часДо проявівНа небоширіРожевого вина.Зростає днина,Бо не у снах,А наявуСонцеСтомлене,З камінням у руках,

З напівзруйнованимОбличчям,І серцеВим’ятеУ прах.А так непростоНа дні узбіччяЗнайти свій рай.Відкрити в безіменнихВершинах,З білими вишнями,Тендітні спогади зими.А на кукурудзянім ланіЗолотомСпадають до нігСоняхи.Десь тамЗаблукали і ми.СкоморохиНезвані.Навкіл рілля,Шматовані віршами,Просякнуті потом…По долині здичілійПройшов прогнозПогорди.Хто я?Хто ти?НічПо вертикалі,На стику душ,Засмаглі зграїЗрілих птицьРозірвуть тишу,НавпомацкиЗапишуть вірші.Як білі ягниці,На чорному фоні,Стрижнем важливихДумЗалишать спогадиМерехтливі зірниці.І тількиКрізь ґвалт віківАбсурдЗасіваєНасіннямСтрах.Змах.ПтахНе хочеТакого лету.

Вір не вір,А незмірний звірНе кане в лету.Жди,Або йди.Вічність не знаєБолю.Світи,Палай,Гори,І не здавайсяБез бою.

Перевод на русский язык Трансцендентная эпоха,Дуновение в пространстве.Свет.Вселенная считает снамиСтопы веков.Сознание вскочилаПо соломинкуСтоков.Не стоит обижатьсяНа ветхий покой.Весь мир заполненДарами.Но покаИстина клокочет поодаль,И где-то бурлитРазочарование в сером бренные,Есть у нас вода, огонь,Железо и соль -Священный счет,Блаженный Солнца восток.Потому ясным Успением,Сияние пышных ладоней,Души в вышинеПоднимает.Когда голубаяНевесомостьВешних водКипит,Тогда кричит семян,Корни набирает в ротВоды,Святой жидкости.А на восточныхКосогорахСлава празднует.Водоворот.СтарыхВозвеличит

МладенецВ зеленотрав "йРасы ...Кто-то растираяНа пальцах родаТвое существо,Как цветок весеннегоСпаса,Скажет:Так ее весна выросла -Как миг -Величественная во времени.ИстинаКий, Щек, ХоривЛи АскольдСбалансированные нимбом.Светать,Чтобы сгорать дотла.Если быЗабыть о буднях,Зажав счастьяВ кулак.Жить!А как?Что делать со светом?Залить водой?ВымытьЗнак?БезсмертнистьРаспростерлась.А невиновным проводникомКрещатый КиевВзвешивание и понынеНа двух платкахОгоньИ лед ...Один - при долине,А другой - в горах.Стороне,Зажав в воспоминанияхПятак,Древний валах.Карпатский МольфарРадуется каждой минуте,Обдумывающих силы,Проталкивает черезЩелочку всечеловеческогоДуновения жизниМолитвы.Так слиянияДвухСчастливых минут -

Поэзии и времени течение ...Жить.ДлинаЗастой на сердце -Рука не выводитАккорды.Какие там ходы?А, может, одыРаспят деньНа ширь небесную?Жизнь стрипнеться.Уже пульсирует в глазуЛивни искра -Уплотняется времяК проявлениямНа небошириРозового вина.Растет погода,Потому что во сне,А наявуСолнцеУтомленное,С камнями в руках,С полуразрушеннымЛицом,И сердцеВимьятеВ прах.А так простоНа дне обочинуНайти свой рай.Открыть в безымянныхВершинах,С белыми вишнями,Хрупкие воспоминания зимы.А на кукурузном ланиЗолотомПриходят к ногамПодсолнухи.Где-то тамЗаблудились и мы.СкоморохиНезваных.Навкил пашня,Раздираемые стихами,Проникнутые потом ...По долине здичилийПрошел прогнозПренебрежения.Кто я?Кто ты?Ночь

По вертикали,На стыке душ,Загорелые стаиЗрелых птицРазорвут тишину,ОщупьЗапишут стихи.Как белые овцу,На черном фоне,Стержнем важныхДумОставят воспоминанияМерцающие зарницы.И толькоСквозь шум вековАбсурдЗасеваетСеменамиСтрах.Взмах.ПтицаНе хочетТакого полета.Верь не верь,А неизмеримый зверьНе канет в лету.Жди,Или иди.Вечность не знаетБоли.Миры,Пылай,Горы,И не сдавайсяБез боя.

Мій час на крилах метеликаМозолить папір крапка.Невидима сила –ЛаткаВражає песимізмом люд,Ти йди, може ще встигнеш,Певне , протопчеш,Або загубиш слід.Мій відгомін –очі ночі,А зорі – довкола ніг,Мої сни – диво дівоче.Не пам’ятаю весни.Сніг.Ти йди – там усе, як треба.Там вітер несе гранульовані долі,Мої запізніле перо

І потребаВимальовують доли і гори.Вібрації стомлених днівПринесли за собою сторінку,Не благай – вже за митьУ вогніПобачиш диво-жінку.Говори!Від тиші болитьПам'ять.У серці гріхів –КорокВчорашніх мізків.РанятьНедавнє .Морок.У стильних рукахВлада,Яка з неї користьУ снах.У твоїх словах -Совість,Шукає причину,Стогне.У сивих літахКонає стараПовість.Про те, як мояЗрадаПізнала крах.Топтала нічні тропи,Страшенно самотня,ДопокиНе встала з порожнечіМрій.Мозолить папірКрапка –ОчіНевмитих чудес.Стирають ходу зливи –Невідворотний життя процес.У гравірованих краплинахСолодкі диво-звуки.Дарують віри, силиІ літо –Теплоту сердець,То сльози радості і злуки.На крилахАркуша – прогрес.

Перевод на русский язык Мозолит бумагу точка.

Невидимая сила -ПатчПоражает пессимизмом народ,Иди, может еще успеешь,Видимо, протопчут,Или потеряешь следует.Мой отзвук-глаза ночи,А зори - вокруг ног,Мои сны - чудо девичья.Не помню весны.Снег.Иди - там все, как надо.Там ветер несет гранулированные судьбы,Мои запоздалое пероИ потребностьРисуют раздолья и горы.Вибрации усталых днейПринесли с собой страницу,Не молю - уже через мгновениеВ огнеУвидишь чудо-женщину.Говори!От тишины болитПамять.В сердце грехов -ПробкаВчерашних мозгов.Ранят.Недавнее.Мрак.В стильных рукахВласть,Какая от нее пользаВ снах.

В твоих словах -Совесть,Ищет причину,Стонет.В седых годахУмирает стараяПовесть.О том, как мояИзменаУзнала крах.Топтала ночные тропы,Ужасно одинок,ПокаНе встала из пустотыМечты.Мозолит бумагаТочка -

ГлазамиНеумытыми чудес.

Стирает хода ливня -Неотвратимый жизни процесс.

В гравированных капляхСладкие чудо-звуки.Дарят веры, силыИ лето -Теплоту сердец,То слезы радости и сочетания.На крыльяхЛиста - прогресс.

Червоним золотомПозначеніЗійшли на небоЗорі,А ти – затаєний,Неначе значенняНе надаєш недолі.Так і треба.У ВсесвітіПотреба часу.Містика наївно вимагаєОд верств населення,Земної маси,ГуманноїПравди.Де там?!Зростає,Невпинно йде вперед,ДарунокВітру,Вода бурлить –АпологетиЛюдського віку.Ти – особистість,Ти натура.А достовірнуІнформаціюВже генерує рід.ПрийдешнєФормулюєРодинна аура.Визнає талант провіснаДнина.Вік -Твій ідеал,ЗернинаУ прорості буття.Коли вага життя –Геном людини,

А левітація –Щось надзвичайне,Здіймається думка,Вирує розсуд,Понад землеюВисочіє тіло.Мить злітає –На шалькахІндивідЗважуєКосмос.Слово Ісуса –Полум'янийРід –СтраждаєКолос…В тобі весь світ.

Перевод на русский язык ОбозначенныеСошли на небоЗари,А ты - затаенный,Будто значениеНе придаешь скорби.Так и надо.Во ВселеннойПотребность времени.Мистика наивно требуетОт слоев населения,Земной массы,ГуманнойПравды.Где там!Растет,Неустанно идет вперед,ПодарокВетра,Вода бурлит -АпологетыЧеловеческого возраста.Ты - личность,Ты натура.А достовернуюИнформациюУже генерирует род.ГрядущееФормулируетСемейная аура.Признает талант пророческийДенек.Возраст -

Твой идеал,ЗерноВ проростках бытия.Когда вес жизни -Геном человека,А левитация -Что-то необычное,Поднимается мнение,Кипит усмотрению,Более землейВысится тело.Мгновение взлетает -На чашахИндивидВзвешивает Космос.Слово Иисуса -ПламенныйРод -СтрадаетКолос ...В тебе весь мир.

Один Там дзиґаріОдин одномуПоклони б’ють.Де плаче легіон –Один радіє.Годинами-штрихамиЗаповнює життя.Там безліч стріл –Один удар.І тисячі зневір'я.Один і легіон.Один – не так багато.Багато – не один...Якби знаття?Бо нівелюютьсяВсі грати.Один –Це більше,Ніж багато.Один зумієВсесвіт поєднатиІ навпіл розділитиЧасу плин.Де плачуть легіони –Живе один.Він вириваєтьсяІз хороводу,Бо не від центру

Дивиться на ґратиА бачитьЗзовні обертиДоріг.Через вогонь і водуОдинНесеПрикметуВіх.І зичитьЩедроВищийДухЗемлі.Ту силу,Що вже колисьТрепетноВіддаваласьМені й тобі.І вічно віддаватимете –Надмірне світло,Що йде від посмішкиЇї.

Перевод на русский языкТам волчкиДруг другуПоклоны бьют.Где плачет легион -Один радуется.Часами-штрихамиЗаполнение жизни.Там множество стрел -Один удар.И тысячи неверия.Один и легион.Один - не так много.Многие - не один ...Если бы знал?Потому нивелируютсяВсе играть.Один -Это больше,Чем много.Один сумеетВселенная совместитьИ пополам разделитьВремени течение.Где плачут легиона -Живет один.Он вырываетсяС хоровода,

Потому что от центраСмотри на решеткуА видитВнешне оборотыДорог.Через огонь и водуОдинНесетПриметуВех.И желаетЩедроВысшийДухЗемли.Ту силу,Что уже когда-тоТрепетноОтдавалосьМне и тебе.И вечно отдавать -Чрезмерное свещение,Идущее от улыбкиЕе.

Велич кришталюПрипоясати світДо Духу сонцяДуша бажає.Танком на серціАріманаАкомодує камінь.Зростає.Крізь плачБілих дверейДолітають вітри.Від Піренеї,Перуанців,Світу інків,А чи Гвінеї –Предтечі вогніВ езотеричній величі.Декор вінківСваровські:Дракон,Орел,Алмаз,Сапфір –Немає Неба,Лише багряний простір.Гора Порфір.Яви потреба.

Поезія думаючого слова(Укр-а-ї-НА!)Два стилети в одних руках:Зелено-білийІ жовто-червоний.Обидва виводять прийдешнє –Один,Неначе буря у колі,А інший – золоте колосся,Що дозріваєВ чистім полі.Так УнгварКиївську РусьВітає.А Україна є!Мольфар Усевід знає:Протилежне –Безмежне.Карпатські волхвиНанизують на щабліДві половинки,Висотні і низинні.На фатумі часу,Неначе дві долі.Хто ти?Нині повинніЗлучитися в зеленолистіПророчі днини –Дві греблі:Синя й жовтогаряча.Глухою хоругвоюАвстрійські ходикиСтискають тіло в роки.На струмені часуНеначеСягають в простірУкраїнськіРуки.За ким женуться?ДопокиМи в ріднім краюБудемо гостями?Геніїв строкиПробивають сяєвомКрізьЩілини часу…За високостямиПізнаю звук,На слух беру розмах.У течії ліризмуСхиливсяМойсеїв посох.

Де наше?Древні аутизмиВ тумані.Відійшли назад.Чітко струмитьВоля крізьУкраїнську долю.У ВогняномуКоліНе заглушити б співуСолов’я,Не заслонити стукуНебесного Друку.Між нами,ЗгодомІ земнаПоезіяМояУ НовімГерціБуде вартаНеземного слуху.А заразЯ –мовчазна,Без звуку.

Перевод на русский язык Припоясаты мирК Духа солнцаГрядут.Танком на сердцеАриманаАкомодуе камень.Растет.Сквозь плачБелых дверейДолетают ветры.От Пиренеи,Перуанцев,Мира инков,А Гвинеи -Предтечи огнеВ эзотерической величия.Декор венковСваровски:Дракон,Орел,Алмаз,Сапфир -Есть Неба,Только красный пространство.Гора Порфир.

Явы потребность.Поэзия думающего слова(Укр-а-и-НА!)Два стилеты в одних руках:Зелено-белыйИ желто-красный.Оба выводят будущее -Один,Будто буря в кругу,А другой - золотые колосья,Что созреваетВ чистом поле.Так УнгварКиевскую РусьПриветствует.А Украина есть!Мольфар Усевид знает:Обратное -Безграничное.Карпатские волхвыНанизывают на ступениДве половинки,Высотные и низменные.На рок времени,Будто две судьбы.Кто ты?Сейчас должныСпариться в зеленолистиПророческие погоду -Две плотины:Синяя и оранжевая.Глухой знаменемАвстрийские ходикиСжимают тело в годы.На струе времениБудтоДостигают в пространствоУкраинскаяРуки.За кем гонятся?ПокаМы в родном краеБудем гостями?Гениев срокиПробивают сияниеСквозьЩели времени ...По небеснымУзнаю звук,На слух беру размах.В течении лиризмаНаклонился

Моисеев посох.Где наше?Древние аутизмаВ тумане.Отошли назад.Четко струитсяВоля сквозьУкраинская судьбу.В ОгненномКолиНЕ заглушить бы пенияСоловья,НЕ заслонить стукаНебесного Печати.Между нами,ВпоследствииИ земнаяПоэзияМояВ НовомГерцеБудет стоитНеземного слуха.А сейчасЯ-молчаливая,Без звука.

Забавка в порохЯ впевненоКрокую.ПорухЖиття –Забавка в порох.За безмірСтиглих ночей.Що буде потім –Було вже цеї ночі.Голуби, орли...Сім, сорок...Відполірований обсидіан.Я там.Зневірений вампірІ доброчесний донор –Світозар.Крокую в завтра,Аби твій дивнийПоглядЗнищив плітРевнивого кохання.Тут навпіл –Інь і янь.Я намозолена тиша,

Я загустіле узвишшяНезвичних чекань.Воля.Гостя.Я – граНевинностіЗлостіІ невиправноїГлибокостіПечаль.

Перевод на русский язык Я уверенноШагаю.ДвижениеЖизнь -Игрушка в прах.По бесконечностьСпелых ночей.Что будет потом -Было уже сегодня ночью.Голуби, орлы ...Семь, сорок ...Отполированный обсидиан.Я там.Отчаявшийся вампирИ добродетельный донор -Светозар.Шагаю в завтра,Чтобы твой странныйВзглядУничтожил плотРевнивого любви.Здесь пополам -Инь и ян.Я намозолена тишина,Я загустела возвышенияНеобычных ожиданий.Воля.Гостя.Я - играНевинности.