тема номера:

www.svichado.com№4 квітень 2013

c. 12-15c. 16-18 c. 18-20 Час, щоб укріпити сім’ю Піст по-сучасному — не обмеження, а радість Діти наслідують піст батьків

ПОСТУ В СІМ’ЇВІДЧУТИ СМАКСМАК

фо

то: В

асил

ь П

ишко

вич

3КВІТЕНЬ 2013 КАНА

g`opnxrJln dn j`mh

Від імені редакції

Піст. Читаю матеріали підготовлені до теми номера. Так, є над чим задуматися...Вимкнути телевізор – неактуально, його в мене немає.Відключити модем – актуально, дуже актуально навіть. Особливо в позаробочий час, коли користуватися ін-

формацією з мережі не є необхідно.Забути вдома мобільний – корисно, хоч... Чомусь я завжди, якщо

вчасно зрозумію, що забула телефон, повертаюся за ним додому. Як жили наші батьки без мобільних?

Погуляти на свіжому повітрі – не бігти десь, не планувати, не вирішувати одночасно десяток проблем, просто погуляти – самій, з чоловіком, з дітьми...

Про фізичні вправи для тіла – промовчу. А може все таки наре-шті записатися на якісь заняття з фітнесу? Гм...

Планшет замінити на книжку – трохи актуально, подумаю... Книжки читаю, але планшет теж беру в руки. Навіщо? Ну... “підсіла” на одну гру...

Друзі з “Фейсбуку” – зовсім неактуально. На щастя, я навіть не починала пригоди з цією соцмережею і не вважаю себе обділеною в чомусь. Але про справжніх друзів, з якими вже давно не сідали за кавою, згадаю. Домовитися треба, присвятити час для зустрічі. Це непросто, коли ми всі постійно зайняті...

І нічого про котлети, хліб та воду тощо? Про це теж, але...Я все таки людина сьогодення. Бомбардована, часто з власної

волі, потоками інформації. Тому для мене дуже актуальним є текст Тараса Тима “Піст по-сучасному – не обмеження, а радість”. Він мене спонукав переглянути це все, про що йдеться вище й задума-тися над суттю посту для мене і моєї сім’ї.

Не маю сумнівів від чого мені постити. Знаю, що забирає в мене час для зустрічі з НАЙКРАЩИМ ДРУГОМ. А зустрітися з Ним, та-кож зустрітися з Ним у другій людині – це і є найбільша радість, якою можна потім поділитися з ближніми.

Знайти час. Ще і ще знайти час. Для посту. Для зустрічі в тиші молитви і в розмові за кавою з друзями.

Це журнал для ВАС і про ВАС! Запрошуємо до “КАНИ”!

P.S. І Вам, і собі бажаю доброго посту, переповненого радістю від зустрічі.

4 КАНА КВІТЕНЬ 2013

bId b`q dn m`q

4 КАНА КВІТЕНЬ 2013

ЗМІНЮВАТИ СИТУАЦІЮ ТРЕБА

Мрію, щоб такі родинні порадні, як у Львові (про що ви писали у Кані №2/13), були хоч одна у кожному районі. Це б дало мож-

ливість зберегти багато сімейних пар. Сама назва: центр “Психологічного порадництва” – відштов-хувальна. Наші люди насторожено ставляться до кореня “псих...”. Адже багато людей, на жаль, дійсно мають стереотип, що лише психічно хворі зверта-ються за допомогою до психолога. Щоб ця частина суспільства думала інакше – доведеться чекати ще половину століття. А змінювати ситуацію з родинни-ми проблемами і не тільки треба вже й зараз.

Давайте жити всі так, щоб довколишній світ не нагадував “стару занедбану хату”. Подобаються мені рубрики: “Жити вірою” та “Час для душі”. Було радіс-но познайомитися на сторінках журналу з директо-ром “Свічада” – Богданом Трояновським, людиною, яка є видавцем моїх улюблених книжок.

Людмила Ломпас, с. Битків, Івано-Франківська обл.

НА ДУШІ ТЕПЛІШАЄ

Дуже люблю читати, маю чималу духовну бібліотеку від “Свічада”, в якій є різні христи-янські журнали для дорослих і дітей. Та від-

недавна “Кана” став улюбленим! Відразу впала в очі особлива його назва – щось родинне, про переміну – дуже близьке для мене. Перші два номери прочи-тала за ніч на одному диханні!

Дякую, що зуміли відшукати такі світлі й неор-динарні сім’ї та особистості! На душі враз теплішає, коли усвідомлюєш, що є люди, які радіють життю, люблять Бога, сім’ю... Особливо сподобалися статті про сім’ї Кочерганів, Стринаглюків, Мандзяків (мої діти були вражені!), постаті Бориса Ґудзяка, Богдана Трояновського.

Подобаються фото – світлі, усміхнені, з яких променить втіха від життя. Вразили статті “Ісусів репортер”, “Найщасливішою я була по середах”, які відкривають дітей з особливими потребами як пода-рунок для всіх, а не як гірке терпіння.

Всі матеріали захопливі, чудово оформлені та легко сприймаються! А кросворди діти з радістю одразу розв’язали! Фрази-відповіді змушують заду-матися над життям...

Богданка, мама трьох дітей, 31 рік, с. Гвізд, Івано-Франківська обл.

Чекаємо на ВАШI листи!Автори найцікавіших отримають подарунки – книжки видавництва “Свічадо”.

Адреса для листування: Журнал “Кана”, а/с 808, м. Львів, 79008Електронна адреса: kana@svichado.com

“Кана” – журнал для ВАС і про ВАС! Усі автори листів, надрукованих в цьому номері, отримують пода-рунок – книжку “Натхнення на чотири пори року”

ДО НАС НА КАВУ ПРИХОДИВ БОГ

Хочу подякувати Вам за те, що Ви змінюєте світ і за те, що Ви Є! Читаю з чоловіком і 9-річним сином Ваш журнал від першого номера і з

нетерпінням чекаю наступного. Завдяки Вам (стаття “Подружня зустріч із Богом” №2/13) я познайомила-ся з особливими людьми – у лютому ми з чоловіком були на “Подружніх зустрічах”. Те, що ми пережили за ці кілька днів, важко описати словами. Ми були в іншому часі і вимірі. До нас на каву приходив Бог. Це не перебільшення, це правда. Він був так близько. Не хочу голосних фраз про те, що це змінило мене або мого чоловіка, але повернулися додому ми з ма-ленькою свічкою і запаленими світлими вогниками в наших душах. Сьогодні другий день після реколекцій, ми не стали святими, але коли в одного з нас “про-різаються ріжки”, інший говорить: “То ми для того були на реколекціях?” І “ріжки” швиденько спадають, і ми разом намагаємося вберегти запалене свічадо в наших душах. Ми – звичайні і грішні люди, але коли ми з Богом, нам вдається робити чудо!

Я., м. Львів

ГАРНИЙ УРОК КРИТИКИ

Люба “Кано”! Все збираюся тебе привітати, подякувати, що ти є, але суєта суєт не дає викласти думки на папір. У думках накину

листа – і... о диво: місяць пролетів. Розгортаю свіжий номер – а там враховано все, всі побажання з так і не написаного листа. Хотілося би почитати про таке – і, на тобі, маєш: уже надруковано. Тільки хочеться написати: “Кані” бракує..., а воно додається.

Такий досвід став для мене гарним уроком критики. Зрозуміла, що “Кані” потрібні не так наші зауваження, як свідчення віри. Тішуся, що спільнота “Кани” стає простором людей, які мають сміливість відповісти на поклик Бога. Дякую Вам за радісного духа, за оптимізм. Інакше і бути не може.

Молитовно з Вами – Володимира Зінкевич

5КВІТЕНЬ 2013 КАНА

r mnlepI

fhŠŠ“ 0epjbh

dn pndhmh m` cnqŠhmr 6

Šel` mnlep` 12

k~dhm` 28

ondprff“ 34

38

44

52

МАРІЯ ТА ВОЛОДИМИР ЧМИРІ

ЛЮБОВ – ЦЕ ВМІТИ ТРОШКИ ЗАБУТИ ПРО СЕБЕ. ЛЮБИТИ – ЦЕ ДУЖЕ ВАЖКО, АЛЕ КОЛИ ТИ ХОЧА БИ ТРІШКИ НАБЛИЖАЄШСЯ ДО ТОЇ СПРАВЖНЬ-ОЇ ЛЮБОВІ, ТИ ВІДЧУВАЄШ НАДЗВИЧАЙНЕ БЛА-ЖЕНСТВО. Подружжя – це величезна праця. ЦЕ СКЛАД-

НО, ЗВИЧАЙНО, АЛЕ ВОНО ТОГО ВАРТЕ.

ВІДЧУТИ СМАК ПОСТУ В СІМ’ЇЯк сучасній людині, з її обов’язками і швидким темпом життя, практи-кувати піст так, щоб благодатно пережити цей період і духовно зростати? НАСКІЛЬКИ МОЖЛИВО ПЕРЕЖИВАТИ РАЗОМ У СІМ’Ї ВЕ-ЛИКИЙ ПІСТ? І що означає – пе-реживати цей час разом?

ЗА ЖИТТЯГЕНЯ САМБОРСЬКА ВЖЕ ПРОТЯ-ГОМ 15-ТИ РОКІВ ОЧОЛЮЄ ВСЕ-УКРАЇНСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ЗА ГІДНІСТЬ ЛЮДИНИ”. Вона відома своєю діяльністю щодо захисту життя від зачаття до природної смерті: “ДЛЯ МЕНЕ РОС-ТИТИ ДІТЕЙ – НАЙБЛАГОРОДНІША СПРАВА І НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ”.

СКАЛКИ “ЗАБУТИХ” ОБРАЗДавні образи часом проявляються в нас із новою силою, завдаючи болю і нам самим, і нашому чо-ловікові чи дружині. НАВІТЬ ЯКЩО МИ ОБГОВОРИЛИ КОНФЛІКТ, ПРОБА-ЧИЛИ ОДНЕ ОДНОМУ І ЗАЛИШИЛИ ЦЮ ПОДІЮ В МИНУЛОМУ, МОЖЕМО ОТРИМАТИ ВІД СПІВПОДРУГА ПЕВНІ МЕСИДЖІ, ЩО Є ВІДГОМОНОМ ЗА-БУТОЇ І ПЕРЕЖИТОЇ СИТУАЦІЇ.

ЩО ДИВЛЯТЬСЯ ТВОЇ ДІТИ?МИ НЕ МОЖЕМО ЧЕКАТИ, АБИ ХТОСЬ ЗАМІСТЬ НАС ЗРОБИВ ВИБІР І ВИРІШИВ, ЩО МОЖ-НА ДИВИТИСЯ НАШИМ ДІТЯМ, А ЩО НІ. Ми самі мусимо взяти на себе цю відповідальність, щоби захистити своїх дітей від лавини медіапродукції, яка руйнує їхню психіку й душу.

ПІД ОПІКОЮ “ПОКРОВИ”Ідея створити заклад, у якому ви-ховували б неповнолітніх дітей-сиріт та дітей із неблагополучних сімей, виникла у Салезіянському монашому Згромадженні УГКЦ у Львові 2005 року. МЕТОЮ БУЛО СТВОРИТИ МІСЦЕ, ДЕ ДИТИНА, ПОЗ-БАВЛЕНА БАТЬКІВСЬКОЇ ОПІКИ, ВІДЧУВАЛА БИ СЕБЕ ЯК УДОМА, ЯК У РОДИНІ.

СПІВ, ЯКИЙ ПРОМОВЛЯЄВОНИ – ШЕСТЕРО СВЯЩЕНИКІВ, ЯКІ ВЗЯЛИСЯ ВІДРОДЖУВАТИ ЗАБУТИЙ В УКРАЇНІ ПЛАСТ ДУ-ХОВНОЇ МУЗИКИ. А саме – по-пуляризувати церковний спів, що звучав у монастирях та церквах ще тоді, коли не існувало нотного письма, а мелодія була на слуху один в одного.

jrk|Šrp`

qPl’“

12 КАНА КВІТЕНЬ 2013

ÂIÄ×ÓÒÈ ÑÌÀÊ ÏÎÑÒÓŠel` mnlep`

Автор: Тарас Тимо, богослов, перекладач,директор бібліотеки УКУ

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПІСТ – ВІДСТАЛІСТЬ?

Загальновизнано, що зміни, які відбулися з людством за останні сто років, стрімкіші, ніж зміни за останні декілька століть історії. Як Церкві, з її віковими установами і звичаями, пристосовуватися до цих змін, водночас не втрачаючи суттєвих прикмет свого існуван-ня і своєї проповіді для світу? Це питання важливе щодо багатьох

інших проявів церковного життя і, зокрема, щодо посту.

Піст, мабуть, є одним із найсу-перечливіших феноменів церков-ного життя, важких для сприйнят-тя сучасною людиною. До певної міри це парадокс, бо глобалізована культура ХХ – ХХІ ст. чудово спри-ймає розмаїття культур, тради-цій, релігій, кожна з яких має свої приписи і звичаї щодо їжі. Великої популярності набули рухи веге-

таріанців/веганців, різні типи дієт, методики здорового харчування, екологічні рухи, що обмежують споживання певного виду продук-тів тощо. Однак християнський піст у сучасній урбанізованій куль-турі вважається чимось дивним, незрозумілим, непривабливим чи просто відсталим.

На це є багато причин – як історичних, соціальних, так і су-б’єктивних. Християнство і його

13КВІТЕНЬ 2013 КАНА

ÂIÄ×ÓÒÈ ÑÌÀÊ ÏÎÑÒÓ

практики не мають для сьогодніш-ньої людини того шарму приваб-ливості й екзотики, як різні східні вчення, модні дієти чи найновіші оздоровчі системи. Воно радше асоціюється з певними приписами і заборонами, зобов’язанням до певної дисципліни та виконанням незрозумілих вимог. Навіть ті мо-лоді люди, які дотримуються цер-ковних постів, переважно роблять це формально, зовнішньо, без за-глиблення у суть і справжню мету християнського посту.

ФОРМА ТА СУТЬТому видається корисним по-

дивитися на глибше значення пос-ту та способи його дотримання, які були б більш відповідні для сучасної людини. Говорячи про піст, надзвичайно важливо розріз-няти його суть і форму. На жаль, дискусії навколо дотримання пос-ту (як і навколо багатьох інших “проблемних” питань церковно-го життя) стосуються переважно форми: що і в які дні можна їсти, дозволено чи заборонено танцю-вати, справляти гостини тощо. Але чим насправді є піст? Що го-ворить про нього Святе Письмо? Чому піст присутній і відіграє важ-ливу роль у всіх світових релігіях? Чому йому відведена така важлива роль у церковному календарі?

У церковній традиції піст завж-ди вважався засобом повернення до духовного коріння, до витоків життя людини, туди, де перебуває Бог і де Його можна зустріти ли-цем в лице. Символічно це вира-жалося таким образом-порівнян-ням: як людина через споживання забороненого плоду втратила рай, так через стриманість у споживан-ні їжі вона осягає певний проблиск цього втраченого блаженства. У пості людина утримується від задоволень, від зовніш-ніх розваг і розсіянь, на-віть від при-родно необ-хідного наси-

чення своїх потреб. Як наслідок вона починає гостро відчувати свою несамодостатність, пот-ребу у вищому, опиняється сам на сам зі своєю сутністю і почи-нає відчувати присутність Творця. Піст – це засіб позбутися переш-код між нами і Богом, звести їх до мінімуму, стати перед Богом без

баласту і нашарувань всього дру-горядного і зайвого. Саме тому піст передує всім великим подіям біблійної історії – Мойсей, про-рок Ілля, Давид, і сам Ісус дотри-муються довгого сорокаденного посту напередодні найважливіших подій свого життя.

БІБЛІЙНІ ЗРАЗКИ ПОСТУСтародавній біблійний піст

був тривалим, дуже суворим і всебічним. Утримувалися не лише від їжі (цілковито або спо-живаючи лише мінімум необхід-ного, наприклад, хліб і воду), але й від спілкування з іншими людьми, від звичайних занять, від сексу-альних стосунків. Піст був часом присвяченим молитві, покутним практикам, роздумам на самоті, прислуханню в тиші до себе і до голосу Божого. Піст був часом “витончення” духовного зору і слу-

ху – після нього Мойсей удостоїв-ся говорити з Богом на вершині гори Синай (Вих. 19), Ілля почув тихий голос Бога у шепоті вітру (1 Цар. 19), Ісус відбивав спокуси сатани і спілкувався з ангелами (Мт. 4, 1 – 11).

Ці приклади не можуть слугу-вати нам для прямого наслідуван-ня (хоча б тому, що ніхто з нас не здатний жити без їжі 40 днів), але вони розкривають найглибшу сут-ність посту і, так би мовити, вста-новлюють його найвищу планку.

Традиційна монаша практика посту (яка стала основою біль-шості постових звичаїв Східної Церкви) взорувалася саме на ці біблійні зразки. Суворі обмеження і аскеза мають у ній глибокий сенс. Вони дисциплінують людину, від-точують її характер, позбавляють розніженості, розслабленості. Во-ни мобілізують життєві сили лю-дини і спрямовують їх в іншому напрямку, ніж звичайно. Люди, які займаються спортом, мистец-твом, інтелектуальною діяльністю, знають, що важко працювати, зо-середжуватися, досягати резуль-татів “на повний шлунок”. Стан поміркованого голоду мобілізує людину і спрямовує всю енергію до поставленої мети. І навпаки, людина розніжена, сповнена, сита, не надто схильна перейматися високими матеріями і прагнути якихось досягнень. Уся її енергія поглинена своїм внутрішнім “доб-робутом”, людина зосереджена на собі та важка на підйом. Монахи ж бачили себе воїнами Христовими, яким завжди треба бути у формі, підтягнутими і готовими до бою.

ВИХІД У ПУСТЕЛЮ – ЗУСТРІЧ ІЗ БОГОМ

Однак піст має ще один вимір. Коли людина впродовж трива-лого часу відмовляється від їжі

і задоволень, во-на виснажуєть-ся, починає від-чувати себе у певній “гранич-ф

ото

: sxc

.hu

ЛЮДИ, ЯКІ ДОТРИМУЮТЬСЯ ЦЕРКОВНИХ ПОСТІВ, ПЕРЕВАЖНО РОБЛЯТЬ ЦЕ ФОРМАЛЬНО, ЗОВНІШНЬО, БЕЗ ЗАГЛИБЛЕННЯ У СУТЬ І СПРАВЖНЮ МЕТУ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПОСТУ

38 КАНА КВІТЕНЬ 2013

qIl’“ ÂÈÕÎÂÀÍÍß

МЕДІАПРОСТІР – НЕЗНАНА ЗЕМЛЯ

Статистика твердить, що серед-ньостатистичний маленький украї-нець щодня дивиться телевізор по 2 години 48 хвилин. Здавалося б, не так уже й багато. Та за тиждень “набігає” цілих 17 годин. Лише за-мисліться – 17 годин на тиждень наші діти перебувають в іншому просторі, часом ворожому, агре-сивному й непередбачуваному. Якими вони повернуться до нас?

Нещодавно один мій знайомий, серйозна мисляча людина, пореко-мендував мультфільм, який могли би переглянути мої діти. Він запев-нив мене, що сьогодні це найпопу-лярніший мультик. До слова, це підтвердили й інші мої знайомі.

Зазвичай ми з дружиною пе-реглядаємо мультфільми, які наші діти дивляться вперше, разом із ними, коментуючи чи пояснюючи щось. Одного вечора я мав спра-ви, а дружина була на роботі. Мої

діти (5 і 6 років), награвшись, за-хотіли подивитися мультфільм, і я скористався порадою свого знайомого. Довіряючи другові, я запропонував дітям переглянути той “найпопулярніший мультик”, а сам поринув у справи. На мій по-див, уже за 10 хвилин діти прибіг-ли до мене, аби пожалітися на різні жахастики, якими був наповнений цей мультфільм. Я вирішив трохи подивитися його разом із ними і був вражений тим, як такий

Автор: В’ячеслав Халанськй, психолог, викладач Донецького християнського університету

Вибір мультфільмів – не найглобальніша проблема дорослих. Чи не так? Та чи насправді це така дрібничка в процесі виховання дітей? Адже сучасний медіапростір став всеохоплюючим та вкрай небез-печним. То чи потрібен сьогодні нашим дітям медіаімунітет?

55КВІТЕНЬ 2013 КАНА

ÌÓÇÈÊÀ

58 КАНА КВІТЕНЬ 2013

ondnpnfI

Автор: Оля Бачишина

Паломництво в Глиняни почалося да-лекого 1936 року, коли стара ікона Розп’яття Христового чудесним чи-ном відновилася. Протягом наступних років тут зафіксовано багато зцілень. Як виглядає це паломницьке місце сьогодні, через 70 років після дива? Вирушайте разом з нами у подорож-паломництво.

ondnpnfI

59КВІТЕНЬ 2013 КАНА

фо

то: з

ар

хіву

о. А

ндр

ія Л

укач

ика

УСЕ ДЛЯ ПАЛОМНИКІВЗ отцем Андрієм Лукачиком, адміністратором

греко-католицької парафії у Глинянах, зустрічаємося ще у Львові. Саме він буде нашим провідником у сьо-годнішній дорозі.

“Паломництво в Глинянах перебуває у стадії пла-нування і розробки паломницького центру, – роз-повідає дорогою отець, – адже тут поки що немає місця, де б людина могла залишитися на ніч чи навіть на декілька днів. Я думав про те, як зробити так, щоб люди могли в найкращий спосіб відбути паломниц-тво, і ми подбали про окремий номер телефону для цього. Дзвінок йде до мене, але навіть якщо я не можу взяти слухавку, то він переадресовується на чергово-го священика, який завжди залишається на місці саме для зустрічі подорожніх”. Також у Глинянах є унікаль-на можливість відправити Літургію в будь-який час. Тому, якщо паломницька група запізнилася на ранко-ву Службу чи має інші особливі потреби, тут радо пі-дуть на зустріч. На парафії служать троє священиків, тому можливий “гнучкий” графік відправ для палом-ників.

Під’їжджаємо до церкви Успіння Пресвятої Бо-городиці. Саме тут зберігається Чудотворна ікона Розп’яття Христового. Храм зачинений. Отець вими-кає спочатку сигналізацію, що встановлена спеціаль-но для охорони ікони, а тоді відмикає двері.

Всередині церква оббита килимами, адже в Глиня-нах колись була килимова фабрика, а її вироби стали візитівкою міста. Сам храм належить до найстарі-ших дерев’яних церков України (кінця XIV – початку XV ст.). Тобто побудували його приблизно тоді, коли виникло козацтво. Теперішній вигляд храму – наслідок реконструкції 1749 року. “Дуже визначально, що храм такий древній, – розповідає о. Андрій, – адже старі цер-кви – місце кумуляції сакрального коду наших предків. І це важливо”. Атмосфера тут і справді чудова. Відчу-ваєш, що Бог є в тобі і в усьому.

А ще тут приємне денне освітлення і легка прохо-лода, адже храм не опалюється. Проте, мабуть, саме це і вберегло його від руйнування. Іконостас також дуже старий. У деяких місцях чітко видно, як порепа-лося дерево. За престолом – Чудотворна ікона.

ДИВО НА СВЯТВЕЧІР6-го січня 1936 року, перед Святвечором, троє

дівчаток гралися на подвір’ї церкви і побачили, ніби

всередині щось горить. Коли храм відчинили, вия-вилося, що то переливається дивним світлом стара ікона з Розп’яттям Христовим. На той час образ був такий вицвілий, що на ньому ледь проглядалося зоб-раження. За свідченнями очевидців, дивне світіння тривало близько трьох тижнів, після чого образ став ніби заново намальованим.

Улітку приїжджала комісія, яка постановила, що образ не міг відновитися природним чином. “Золоте тло не могло бути відчищене людською рукою, бо на дуже багатьох місцях є виприски, тріщини і частинки, які ледве тримаються, а при відчищуванні ці відстаю-чі частинки мусили би обсипатися” (З протоколу).

Після такого оновлення через ікону почала сходи-ти Божа благодать на людей. І сьогодні також Господь діє в людях, які моляться перед цією іконою. В храмі ведуть реєстр випадків чудотворної дії. Про один із найновіших читаємо в книзі: “Ганна з Івано-Франків-щини хворіла лейкемією. Хвороба тривала три роки. Після відвідування святої церкви в м. Глинянах хво-роба відступила”. Часто буває так, що люди поверта-ються сюди, щоб подякувати, адже про те, що одужа-ли, дізнаються вже вдома.

ІСТОРІЯ МУЗЕЮ В ЦЕРКВІЄ в Глинянах ще одне цікаве місце – церква

св. Миколая. Тут усередині 90-их на стінах почали

ПІСЛЯ ОНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ІКОНУ ПОЧАЛА СХОДИТИ БОЖА БЛАГОДАТЬ НА ЛЮДЕЙ. ЗА НАСТУПНИХ ТРИ РОКИ ЗАФІКСОВАНО БЛИЗЬКО ТРЬОХ ТИСЯЧ ЗЦІЛЕНЬ

Чудотворна ікона Розп’яття Христового

КНИЖКОВІ НОВИНКИ КНИЖКОВІ НОВИНКИ КНИЖКОВІ НОВИНКИ

Своє послання Митрополит Андрей Шептицький адресував тим, що потребують особливої допомоги у наверненні під час Великого посту. Також наука митрополита спрямована до душпастирів-сповідників. А оскільки йдеться тут про основні правди християнської віри, ця книжка, поза сумнівом, буде корисною для всіх християн.

Заклик до покаяння (послання на Великий піст)Андрей Шептицький, м'яка палітурка, с.134

Давнє прислів’я каже: "Молитва – не легкий труд". Той, хто за нього взявся, знає, скільки перепон постає, коли намагаємося пізнати дар молитви. У книжці знайдете практичні поради: як налаштуватися на молитовний лад, як досягти внутрішнього зосередження, що треба робити, щоб усвідомлення Божої присутности не згасло.

Практичні поради у молитві о. Олександр Мень, м'яка палітурка, с. 96

14,90грн

19,90грн

Жнива духа (із житій святих)Мати Марія (Є. Скобцова), м'яка палітурка, с. 80Єлизавета Скобцова – монахиня, яка належала до Константинопольського Патріархату (Західноєвропейський Екзархат російської традиції), поет, автор мемуарів, громадський діяч, канонізована православна свята. У цій книжці Матері Марії, вперше перекладеній українською, ви знайдете різноманітні історії про святих та приклади їхнього подвижницького життя. 12,90грн

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЖУРНАЛ ДЛЯ РОДИНИ

Число 4 (7) 2013

Свідоцтво про реєстрацію: КВ № 18334-7134Р від 16.08.11р.

Редакція: Анна Пецюх (головний редактор), Іванка Рудакевич, Ірина Кондратюк, Олена Мацьків, Оксана Антонів, Ярина Зискан (дизайн та верстка), Ірина Мартин (літредактор), Світлана Бабинська (промоція).

Обкладинка: Олег Бабенчук (фото)

Графічний проект журналу: Олеся Оринчин

© Кана, 2013Надіслані матеріали не рецензу-ються і назад не повертаються. Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів.При передруку матеріалів посилан-ня на журнал “Кана” обов’язкове.Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано у ТОВ “Ріджи”, м. Київ, вул. Старокиївська, 26-а

Адреса редакції:Видавництво “Свічадо”,журнал “Кана”, вул. Винниченка, 22,м. Львів, 79008Тел./факс: (032) 240-35-08, (032) 235-73-09е-mail: kana@svichado.comurl: www.svichado.comДля листів:“Кана”,а/с 808, м. Львів, 79008

www.facebook.com/zhurnal.Kana

www.vk.com/id189841608

Засновник та видавець: ТзОВ “Видавництво “Свічадо”