Дипломна магістерська робота

Правове підґрунтя функціонування зон вільної торгівлі :

проблеми та практика регулювання

Магістрант групи ПЗ-09-м

Єжова Алісія Павлівна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент кафедри права

Циверенко Ганна Павлівна

Дніпропетровськ

2014

Вільні економічні зони (ВЕЗ) -

невеликі територіальні анклави, які надають сприятливі податкові, фінансові та юридичні умови для господарської та зовнішньоекономічної діяльності по залученню іноземних і місцевих підприємств, і створює усе необхідне для виробництва і ділової інфраструктури.

Новизна

Українська економіка надзвичайно потерпає від того, що кошти з держави вимивалися і продовжують

вимиватися такими собі «офшорними хвилями». Свого часу Інститут трансформації суспільства під час

круглого столу «Вивіз капіталу з України: світова тенденція чи кримінальний злочин?» оприлюднив

таку інформацію: за роки незалежності з України вивезено від 20 до 40 млрд. доларів. І це при тому,

що прямі іноземні інвестиції в нашу економіку ледь перевищують 4 млрд. доларів.

Отже, - навіть якщо справжніми власниками офшорної компанії є резиденти України, інвестиції

компанії в Україні розглядаються як іноземні. На практиці інвестування в Україну юридичними особами-

резидентами офшорних зон є поширеним. У самій Україні офшорні зони відсутні. Крім того, не всі

існуючі у світі офшорні зони офіційно визнаються в Україні такими. Так, перелік офшорних зон,

затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. N 143-р, включає

лише невелику частину існуючих у світі офшорних зон.

Чинники, які сприятимуть залученню інвесторів в Україну

Висновки

Особливу увагу треба приділити функціонуванню ВЕЗ в Україні. Як показує досвід, тільки п'ять з дванадцяти існуючих зон працювали неефективно. До інших же був застосований не коректний підхід до оцінки результатів діяльності, що призвело до закриття зрештою ВЕЗ в Україні. В цілому ж, вільні економічні зони допомогли залучити в економіку країни певні кошти, які б не вдалося залучити іншим шляхом.

Необхідно відзначити, що закриття ВЕЗ в Україні повинно було стати не одноразовою відмовою від такої форми регіонального розвитку, а поступовим виявленням недоліків у роботі ВЕЗ, та здійсненням дій щодо законодавчого припинення способів несумлінної поведінки підприємців в таких зонах. Але можливості по створенню законно функціонуючих і ефективних СЕЗ ще не вичерпані, тому питання доцільності їх існування в Україні буде ставитися державою найближчим часом.

У завершенні автор підкреслює, що зняття кількісних та якісних обмежень щодо руху товарів, адаптація законодавства до вимог висококонкурентного середовища, та інші дії держави, змушують виробників модернізувати виробництво, виготовляти продукцію, яка відповідає європейським стандартам якості, та бути ефективними управлінцями.

Тому створення та грамотне правове регулювання ВЕЗ – це беззаперечний крок вперед до незалежного економічного майбутнього України, яке ґрунтується на грамотному законодавстві.

Вивчення, узагальнення та впровадження в життя кращого власного Українського і світового досвіду щодо ВЕЗ є насущною потребою для молодої держави. Ефективність роботи частини українських ВЕЗ і неефективність інших повинна послужити приводом для більш детального розгляду способів і правових проблем їх функціонування. Крім того, не можна відмовлятися повністю і одномоментно від створення таких економічних утворень, а кожній дії в їх відношенні повинен передувати глибокий і повний правовий та економічний аналіз їх діяльності.

Дякуємо за Вашу увагу