ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ“ІС і технології в економіці”

ЗМІСТТема 1 ІС та їх роль в управлінні економічними об'єктамиТема 2 Економічна інформація та засоби її формалізованого описуТема 3 ІС управління економічними системамиТема 4 Організаційно-методичні основи створення та функціонування ІСТема 5 Технологія індивідуального проектування ІСТема 6 Технологія створення інформаційного забезпеченняТема 7 Технологія створення позамашинної інформаційної бази Тема 8 Технологія впровадження, супроводження та модернізації ІСТема 9 Управління технологічними процесами проектування ІСТема 10 Технологія типового проектування ІСТема 11 Автоматизація проектування ІС

Тема 1. ІС та їх роль в управлінні економічними об'єктами

Роль і місце ІС в управлінні народним господарством. Визначення поняття “інформаційна система” та “інформаційна технологія”, їх співвідношення. Основні принципи створення ІС. Класифікація ІС. Структура комп'ютерних ІС. Характеристика складових частин. Поняття «автоматизована функція», «компонента», «задача обробки даних». Сучасні інформаційні технології. Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації. Використання баз даних. Експертні системи в економіці. Інтелектуальні ІС в економіці.

В вік інформації та комп'ютеризації інформаційні ресурси є такими самими ресурсами, як і трудові, матеріальні та енергетичні. Таким чином, ми можемо говорити про інформаційну економіку, що ґрунтується на інформації, та інформаційну сферу — керівників різних рівнів, вчених, спеціалістів і службовців. Управління економікою можна порівняти з управлінням живим організмом, де головну роль відіграє нервова система. В економіці роль нервової системи відіграють інформаційні потоки. Порушення в них призводять до перебоїв у роботі як конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної, повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.

Обчислювальна техніка (ОТ) все ширше використовується в управлінні виробничими процесами і всією економікою. Однак матеріальні витрати на зберігання, передавання та переробку інформації вже нині перевищують аналогічні витрати в світі на енергетику. Рівень цивілізації визначається за рівнем телефонізації та комп'ютеризації суспільства. Так, у США на одну тисячу чоловік припадає 900 телефонів і 140 комп'ютерів, а у нас — відповідно 90 і 2.

Комп'ютеризація суспільства — це не лише техніка, але й люди. Нова комп'ютерна ідеологія має пронизувати всі ланки підготовки спеціалістів і керівників. Некомпетентний у комп'ютерній справі керівник не може й сподіватися на прогрес у своїй роботі.

В Україні створено Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України та затверджені закони України «Про Національну програму інформатизації» (74/98-ВР від 04.02.98) і «Про концепцію Національної програми інформатизації» (75/98-ВР від 04.02.98).

Інформаційна технологія (ІТ) — це цілеспрямовано організована сукупність інформаційних процесів з використанням ОТ, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Економічні ІС (ІС) — це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, обробляють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об'єктом.

Як співвідносяться ІТ і ІС? ІТ – є спосoбом перетворення інформації і реалізується в межах ІС. В ІС можуть використовуватися багато таких технологій, навіть і не на основі використання ОТ. Проте інформаційна технологія ширша від ІС. Вона може існувати поза нею. Наприклад, інформаційна технологія опрацювання текстів не є частиною ІС і реалізується поза такою системою. Типова система управління економічним об’єктом містить три рівні управління: стратегічний, тактичний та оперативний. Кожний з цих рівнів управління має свої завдання, при вирішенні яких виникає потреба в інформації, тобто формуються інформаційні запити до ІС. Інформаційні технології дозволяють опрацювати запити і, використовуючи наявну інформацію, сформулювати відповідь на ці запити. Таким чином, на кожному рівні управління з'являється інформація, що служить основою для прийняття відповідних рішень.

Мета створення ІС — в обмежено короткі терміни створити систему обробки даних, яка має задані споживчі якості. До них належать: функціональна повнота, своєчасність, функціональна надійність, адаптивна надійність, економічна ефективність.

Функціональна повнота — це властивість ІС, яка характеризує рівень автоматизації управлінських робіт. Коефіцієнт функціональної повноти

де Па — показники, одержані автоматично; П0 — загальна кількість показників.Своєчасність є властивістю ІС, що характеризує можливість одержання апаратом керівництва

необхідної інформації. Коефіцієнт своєчасності

де Пз — кількість показників, одержаних із затримкою щодо планового терміну подання.Функціональна надійність — це властивість ІС виконувати свої функції з обробки даних. Вона являє

собою сукупність надійностей програмного, інформаційного та технічного забезпечення.Адаптивна надійність — це властивість ІС виконувати свої функції, якщо вони змінюються в межах

умов розвитку системи керування об'єкта впродовж заданого проміжку часу.Економічна ефективність ІС виявляється в поліпшенні економічних результатів функціонування

об'єкта внаслідок впровадження ІС.Створення ІС передбачає частковий чи повний перегляд методів і засобів функціонування ІС

економічного об'єкта і виконання таких завдань: створення математичних і фізичних моделей досліджуваної системи та її елементів; встановлення умов взаємодії людини та комплексу технічних засобів; детальна розробка окремих проектних рішень; аналіз проектних рішень, їх практична апробація та впровадження.

При створенні ІС слід керуватися принципами, визначеними РД 50-680-88 «АС Основні положення»: системності, розвитку (відкритості), сумісності, стандартизації (уніфікації) та ефективності.

Принцип системності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв'язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність ІС та її взаємодію з іншими системами.

Принцип розвитку (відкритості): виходячи з перспектив розвитку об'єкта автоматизації ІС необхідно створювати з урахуванням можливості поповнення та оновлення функцій і складу ІС, не порушуючи її функціонування.

Принцип сумісності: при розробці систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами.

Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем слід раціонально використовувати типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти.

Принцип ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, одержані завдяки автоматизації.

Однією з основних умов створення високоефективної ІС є орієнтація на користувача. При функціонуванні ІС, розв'язанні завдань управління діє велика кількість обмежень, які потрібно враховувати під час її розробки. Крім того, в процесі самого проектування виникає багато обмежень. Це призводить до того, що в пошуках найкращого шляху, за який часто беруть найбільш простий, швидкий i дешевий, розробники свідомо чи підсвідоме перекладають частину виникаючих проблем на користувача. Цей шлях може спричинити згубні наслідки. Користувачі, в свою чергу, прагнучи мінімізувати обсяги своєї роботи, не виконують інструкцій розробника й ігнорують систему, яка не полегшує, а ускладнює їх життя.

ІС відрізняються за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних задач. Тому їх можна класифікувати за такими ознаками.

1. За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, ІС об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

Державні ІС призначені для складання перспективних та поточних планів розвитку країни, обліку результатів і регулювання діяльності окремих галузей народного господарства, для розробки державного бюджету та контролю за його виконанням. До них відносяться автоматизована система державної статистики (АСДС), автоматизована система планових розрахунків (АСПР), державна інформаційна система фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ).

Територіальні (регіональні) ІС спрямовані на управління адміністративно-територіальним регіоном. До них належать ІС області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, необхідної для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві ІС призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. В них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві ІС відрізняються сферами застосування— промислова, непромислова, наукова.

ІС управління підприємствами (ІСУП) або виробничими об'єднаннями (ІСУ ВО)— це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

2

ІС управління технологічними процесами (ІСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни, конвейєра). Перша й головна відмінність їх від розглянутих раніше полягає передусім у характері об'єкта управління: для ІСУ ТП це — різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ — колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації. Для ІСУ ТП основною формою передачі інформації є сигнал, а для інших систем — документи.

2. За рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації. Змістова обробка інформації у таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою «автоматизовані системи організаційного управління») являють собою організаційно-технічні системи, призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задач управління.

До ІС нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та ІС, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні ІС). СППР — це інтерактивна комп'ютерна система, призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як до перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці у сфері управління економікою постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація даної системи перетворилися на бізнес, що швидко розвивається.

Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складних творчих задач. Створенню інтелектуальних ІС сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко-лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукуючі системи. Вони іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».

Розрізняють три види інтелектуальних ІС: інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання — відповідь»), які у процесі

діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів-непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;

розрахунково-логічні системи, які дають можливість кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складних методів і відповідних прикладних програм;

експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію сфер, де знання можуть бути подані в експертній описовій формі, а використання математичних моделей ускладнене або неможливе.3. За ступенем централізації обробки інформації— централізовані ІС, децентралізовані ІС, ІС

колективного використання.4. За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління

(підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т. ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування тощо.

5. За типом ІС розподіляються на фактографічні, документальні і документально-фактографічні.Документальна ІС — це система, в якій об'єктом зберігання й обробки є власне документи.Фактографічна ІС —система, де, об'єктом або сутністю є те, що являє для проблемної сфери

багатобічний інтерес (співробітник, договір, виріб тощо). Відомості про ці сутності можуть знаходитись у множині різних вхідних і вихідних повідомлень.

Практично всі розглянуті різновиди ІС не залежно від сфери застосування їх включають один і той самий набір компонентів (рис. 1):

функціональні компоненти;компоненти системи опрацювання даних;організаційні компоненти.Під функціональними компонентами мають на увазі систему функцій управління — повний набір

(комплекс) взаємопов'язаних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей. Справді, будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більш дрібних задач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця. Процес управління підприємством зводиться або до лінійного (наприклад, адміністративного) управління підприємством чи його структурним підрозділом, або до функціонального (матеріально-технічне забезпечення, бухгалтерський облік, тощо) управління.

Тому декомпозиція ІС за функціональною ознакою (рис.1) містить у собі виділення її окремих частин, які мають назву функціональних підсистем (ПС) (функціональні модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення підсистеми, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні підсистеми істотно залежать від предметної області (сфери застосування) ІС. Функціональна декомпозиція ІС

3

промислового підприємства залежно від складності підприємства містить від 10 до 50 функціональних підсистем. Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих «функціональних задачах» підсистеми (облік, планування, контроль та аналіз, регулювання).

Планування – це управлінська функція, що забезпечує формування планів роботи на період.Облік, контроль і аналіз – функції, що забезпечують одержання даних, визначають відхилення від

плану та виявляють причини.Регулювання – це функція, що забезпечує порівняння планових та фактичних показників та

формування коригуючих впливів.Вибір та обгрунтування складу функціональних задач є одним з найважливіших елементів створенння

ІС. Аналіз функціональних задач показує, що практична реалізація задачі може бути вирішена (реалізована) різними математичними методами, моделями й алгоритмами. Іноді цю підсистему називають підсистемою математичного забезпечення.

Серед багатьох варіантів реалізації є, як правило, найкращий, що зумовлений можливостями обчислювальної системи і систем опрацювання даних у цілому. У сучасних системах автоматизації проектування інформаційни систем цей компонент входить до складу так званих банків моделів і алгоритмів, з яких під час розробки ІС вибираються найефективніші для конкретного об'єкта управління.

Система опрацювання даних (СОД) призначена для інформаційного обслуговування фахівців різних органів управління підриємства, що приймають управлінські рішення.

Основна функція СОД — це реалізація таких типових операцій опрацювання даних: збір, реєстрація і перенесення інформації на машинні носії; передача інформації в місця її збереження й

опрацювання; введення інформації в ЕОМ; створення і ведення внутрішньомашинної інформаційної бази; опрацювання інформації на ЕОМ (накопичення, сортуванні коригування, вибірка, арифметичне і

логічне опрацювання) для вирішення функціональних задач системи (підсистеми) упраї ління об'єктом; вивід інформації у вигляді машинограм, відеограм, сигналів для прямого управління технологічними

процесами, інформації для зв'язку з іншими системами;

4

ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

Функціональні компоненти

Організаційні компоненти (персонал)

Компоненти системи опрацювання даних

(СОД)

Функціональні підсистеми (модулі, бізнес- додатки)

Функціональні задачі

Моделі та алгоритми

Інформаційне забезпечення

Програмне забезпечення

Технічне забезпечення

Нова організаційна структура підприємства

Персонал (штат, посадові інструкції)

Правове забезпечення

Лінгвістичне забезпечення

Рис. 1 Типова структура ІС

організація, управління (адміністрування) обчислювальним процесом (планування, облік, контроль, аналіз реалізації ходу обчислень у локальних і глобальних обчислювальних мережах).Виділення типових операцій опрацювання даних дозволило створити спеціалізовані програмно-

апаратні комплекси, що їх реалізують (периферійні пристрої, оргтехніку, стандартні набори програм, у тому числі пакети прикладних програм — ППП за допомогою яких реалізують функціональні задачі ІС).

СОД можуть працювати в трьох основних режимах: пакетному, інтерактивному та в реальному масштабі часу. Для пакетного режиму характерним є те, що результат опрацювання видається користувачам після виконання так званих пакетів завдань. Недоліком такого режиму є відокремлення користувача від процесу опрацювання інформації, що перешкоджає оперативності прийняття управлінських рішень.

За інтерактивного (діалогового) режиму роботи відбувається обмін повідомленнями між користувачем і системою. Користувач обмірковує результати запиту і під час прийняття рішени вводить інформацію у систему для подальшого опрацювання.

Режим реального часу використовується для управління швидкоплинними процесами.Практично всі системи опрацювання даних інформаційних стем незалежно від сфери їх застосування

включають один і то самий набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення Прийнято виділяти інформаційне, програмне, технічне, правове, лінгвістичне забезпечення.

Інформаційне забезпечення — це сукупність методів і засобів розміщення й організації інформації, що включають у себе системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації, раціоналізації документообігу та форми документів, методи створення внутрішньомашинної інформаційної бази ІС. Від якості розробленого інформаційного забезпечення значною мірою залежить достовірність і якість прийняття управлінських рішень.

Програмне забезпечення — сукупність програмних засобів для створення та експлуатації СОД засобами обчислювальне техніки. До складу програмного забезпечення входять базові (загальносистемні) та прикладні (спеціальні) програмні продукти. Базові програмні засоби служать для автоматизації взаємодії людини і комп'ютера, організації типових процедур опрацювання даних, контролю і діагностики функціонування технічних за собів СОД. Прикладне програмне забезпечення являє собою сукупність програмних продуктів, призначених для автоматизації вирішення функціональних задач ІС. Вони можуть бути розроблені як універсальні засоби (текстові редактори, електронні таблиці, системи управління базами даних) і як спеціалізовані, тобто такі, що реалізують функціональні підсистеми (бізнес-процеси) об'єктів різної природи (економічні, інженерні, технічні, тощо).

Технічне забезпечення являє собою комплекс технічних засобів, що застосовуються для функціонування СОД, і містить у собі пристрої, за допомогою яких виконуються типові операції опрацювання даних як поза ЕОМ (периферійні технічні засоби збору, реєстрації, первинного опрацювання інформації, оргтехніка різного призначення, засоби телекомунікації і зв'язку), так і на ЕОМ різних класів.

Правове забезпечення — це сукупність правових норм, що регламентують створення і функціонування ІС. Правове забезпечення розробки ІС включає нормативні акти договірних взаємовідносин між замовником і розроблювачем ІС, правове регулювання відхилень. Правове забезпечення функціонування СОД включає: умови надання юридичної чинності документам, отриманим із застосуванням обчислювальної техніки; права, обов'язки і відповідальність персоналу, в тому числі за своєчасність і точність опрацювання інформації; правила користування інформацією і порядок вирішення суперечок щодо її достовірності.

Лінгвістичне забезпечення — це сукупність мовних засобів, що використовуються на різних стадіях створення та експлуатації СОД для підвищення ефективності розробки й забезпечення спілкування людини і ЕОМ.

Під організаційними компонентами ІС мають на увазі сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру об'єктів і управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу.

Виділення організаційних компонентів у самостійний напрям зумовлюється особливою значущістю людського чинника (персоналу) в успішному функціонуванні ІС. Перш ніж упроваджувати дорогу систему опрацювання даних, має бути проведена величезна робота з упорядкування та удосконалення організаційної структури об'єкта; в противному разі ефективність ІС буде низькою. Головна проблема при цьому полягає у виявленні ступеня відповідності існуючих функцій управління та організаційної структури, що реалізує ці функції і стратегію розвитку підприємства. Засобами досягнення цілі — удосконалення організаційних структур — є різні методи моделювання.

повернутись назад

Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису (факультатив)

Поняття “економічна інформація”. Економічна інформація як предмет і продукт автоматизованої обробки. Види та властивості економічної інформації. Структура й оцінка економічної інформації. Форми подання та відображення економічної інформації. Носії інформації. Інформаційні процедури. Методи дослідження економічної інформації. Шляхи вдосконалення системи економічної інформації в управлінні економічним об'єктом.

5

Термін «інформація» (з лат. information) означає пояснення, викладання, повідомлення. Під інформацією розуміють ті відомості, які зменшують ступінь невизначеності нашого знання про конкретний об'єкт. Кібернетика, для якої інформація є центральним поняттям, визначає його як співвідношення між відомостями (даними) та їх одержувачами.

У теорії ІС інформація тлумачиться як сукупність відомостей про будь-що, або будь-кого. За кібернетичного підходу інформацією є лише нові, корисні, вагомі для користувача відомості, і задача полягає в їх здобутті. При підході до інформації з позицій теорії автоматизованої обробки даних задачі надається інший відтінок: із «сирої» інформації здобути «готову» інформацію.

Економічна наука, господарська діяльність суспільства пов'язані з інформацією, яка називається економічною. Економічна інформація є інструментом управління і воднораз належить до його елементів, її потрібно розглядати як один із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв'язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. Отже, економічна інформація являє собою сукупність відомостей (даних), які відбивають стан або визначають напрям змін і розвитку народного господарства та його ланок. В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмета праці («сира інформація») і продукту праці («оброблена інформація»). Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетворення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану народного господарства і оптимального його розвитку.

Економічній інформації притаманний ряд особливостей. Найважливішими з них є залежність від об'єкта управління; переважання алфавітно-цифрових знаків як форми подання даних із зображенням числових величин у дискретному вигляді; провідна значущість операцій автоматизованої обробки даних (арифметичних і логічних) при забезпеченні високої точності результатів обчислень; необхідність оформлення таких результатів у формі, зручній для сприйняття людиною, значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки даних; значні обсяги перероблюваної інформації в разі використання у процесах обробки поряд зі змінними і сталих (постійних) даних; необхідність одержання значної кількості підсумків у результаті обробки одних і тих самих даних за різними критеріями; необхідність стиснення розмірів при передаванні з нижчої ланки управління до вищої; необхідність нагромадження й тривалого зберігання.

Економічну інформацію розрізняють за належністю до сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, далі за галузями народного господарства і підгалузямиекономіки. З цих позицій виокремлюється інформація за міністерствами та відомствами, промисловими об'єднаннями і підприємствами, цехами, дільницями.

Економічна інформація класифікується за стадіями відтворення та елементами виробничого процесу, що розглядаються як об'єкт управління. Тому виокремлюється інформація, наприклад, постачання і розподілу, за матеріальними і трудовими ресурсами.

Економічну інформацію розрізняють за стадіями управління, розглядаючи різновиди прогнозованої, планової, облікової, нормативної інформації та інформації для аналізу господарської діяльності, оперативного управління. Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова — з плануванням (перспективним, техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова — з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності — з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання — з відповідними функціями.

Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад при формуванні цін, тарифікації. Нормативна інформація містить всілякі норми і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян). Така інформація використовується переважно під час виконання функціональних управлінських робіт: прогнозування, планових, облікових.

Такі самі властивості має частина економічної інформації, яка належить усім функціональним різновидам. Прикладом є назви підприємств, міністерств, відомств, перелік працівників на підприємстві чи установі, перелік постачальників і покупців. Цю інформацію називають довідковою. Як правило, її формують разом з нормативною, створюючи особливі фонди нормативно-довідкової інформації (НДІ), призначених для розв'язування різноманітних управлінських задач.

Економічна інформація за критерієм відповідності відображуваним явищам поділяється на вірогідну та невірогідну.

З позицій стадій виникнення економічна інформація буває первинною та повторною. Первинна виникає під час дії джерел інформації, до яких належить діяльність народного господарства і його ланок. Тому первинна інформація за джерелами виникнення поділяється на виробничо-господарську та директивну, а також на колективну та індивідуальну залежно від характеру джерела інформації. Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної, або лише первинної, або лише повторної. Безпосереднього зв'язку з джерелами інформації тут не вимагається. Серед повторної розрізняють проміжну та результатну інформацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Дуже часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.

6

За повнотою економічна інформація поділяється на достатню, надмірну і недостатню. Для розв'язування задач необхідна досить конкретна за змістом мінімальна інформація — достатня. Надмірна містить зайві дані, що зовсім не використовуються при розв'язуванні конкретних задач, або виконують контрольно-дублювальні функції. По змозі доцільно позбутися інформації, що не використовується, та всіляко обмежувати розміри дублюючої надмірної інформації.

Економічна інформація за стабільністю поділяється на постійну (сталу), умовно-постійну і змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). При цьому важливо підкреслити, що період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт.

З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка підлягає обробці (предмети праці), в управлінському процесі називається вхідною, або вхідними даними: наприклад, первинна і повторна інформація та константи — постійні величини. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна і постійна інформація. Вихідна інформація є підсумком обробки (продуктом праці) вхідних даних, але вона містить поряд з результатною інформацією деякі первинні дані. Специфічного значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування цих самих задач у наступних періодах.

Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації.Структурою економічної інформації (ЕІ) визначається її будова, виділення тих чи інших елементів.

Ці елементи називають інформаційними одиницями. З простих інформаційних одиниць утворюються складні, складені, виникають ієрархічні рівні структурної побудови інформації.

Найбільшими інформаційними одиницями (одиницями найвищого рангу) є ті, які співвідносяться передусім з поняттям об'єкта управління. За такий об'єкт у сфері економіки беруть народне господарство та його ланки. Тому об'єктом управління вважають галузь народного господарства, галузь промисловості, промислове; об'єднання (підгалузь), підприємство, комерційну структуру.

З позицій підприємства (комерційної структури) уся сукупність інформації є одиницею вищого рангу (рівня). Такою самою одиницею вищого рівня є сукупність інформації будь-якого іншого об'єкта управління. Ця одиниця відома під назвою інформаційна база (ІБ) відповідного об'єкта і тлумачиться досить вільно. Крім об'єктів управління ними можуть бути будь-які інші, наприклад планування, облік і аналіз господарської діяльності як функціональні управлінські роботи. Тому доречно говорити і про їх ІБ.

Необхідно також розрізняти вживання понять «інформаційна база» і «база даних». Інформаційна база притаманна всім без винятку об'єктам незалежно від рівня управлінської техніки. А ось поняття бази даних (БД) пов'язується лише з організацією даних на принципах автоматизованого банку даних (АБД) і застосування ЕОМ. Інформаційна база в умовах використання ЕОМ може бути побудована як єдина база даних АБД або як сукупність кількох таких баз (що особливо часто буває на практиці). В спеціальній літературі відомі інші погляди на поняття ІБ та співвідношення його з поняттям БД.

З позицій структурних підрозділів об'єкта управління, використовуваних ресурсів вирізняють ІБ його підрозділів (виробничих, комерційних) за такими ознаками: предметами та засобами праці. Згідно зі стадіями (функціями) управління розрізняють інформаційні бази прогнозування, планування, обліку. Отже, ІБ об'єкта поділяється на ряд підсистем, що розглядаються як об'єкт управління, тобто самостійні системи.

З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структуру даних. Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на його техніці. Як правило, вона багаторівнева, і виокремлювати інформаційні одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для логічних структур даних у порядку агрегування (укрупнення) характерне таке виокремлення елементів даних: символ —> реквізит —> показник —> масив —> інформаційний потік —> інформаційна база.

Символ — це елемент даних, який не має змісту. Це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) — це інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Доцільність виокремлення такої одиниці пояснюється тим, що потрібна однобічна характеристика конкретних об'єктів управління — або лише кількісна, або лише якісна. Тому реквізити бувають двох видів: реквізити-основи (реквізити-величини) та реквізити-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту-ознаки. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини, за яких відбувався той чи інший господарський процес.

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад, професія, сума), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії, наприклад апаратник, ливарник, зварювальник тощо. Реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення у процесі обробки інформації: над реквізитами-основами виконуються арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні. У спеціальній літературі вживають синоніми реквізиту, а саме: елемент, терм, атрибут, ознака.

Сутність економічної інформації розкривається через економічний показник, що являє собою інформаційну сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатніх для створення елементарного документа (документорядка). Показник є структурна одиниця, яка характеризує будь-який конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боку. Тому показник має назву, яка розкриває його

7

форму, і значення, яке доповнює форму кількісно-якісними її характеристиками. Показник «Видобуток нафти 120 млн т» є носієм кількісної та якісної характеристики відповідної величини.

Набір взаємопов'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масив даних. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах. Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

За фізичного підходу до структури економічної інформації (тобто з позицій її подання на носіях) відповідні структурні одиниці виокремлюються залежно від носія інформації та способу її фіксації.

Наприклад, якщо за основну одиницю інформації взято паперовий документ, то можна виокремити одиниці інформації вищого та нижчого рівня. Одиницями вищого рівня є стос документів, документаційне господарство об'єкта управління. Одиницями нижчого рівня є зона документа, рядок, графа, позиція.

При створенні ІС обробки даних великого значення набувають машинні структури даних. Це пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Внутрішньою структуризацією масивів даних, як правило, виділяють такі одиниці інформації (від нижчого до найвищого):

символ -> поле —> агрегат даних —> запис —> файл —> база даних.Поле — поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву

(дата, цех, дільниця).Агрегат даних — сукупність елементів, яка має самостійний зміст (наприклад, АДРЕСА)Запис — пойменована сукупність полів, які об'єднуються за змістовним зв'язком i є об'єктом та

результатом кроку обробки (наприклад, запчастина 10102)Файл — пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу (наприклад, ЗАПЧАСТИНИ)База даних — пойменована сукупність взаємозв'язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка

призначена для одночасного використання багатьма користувачами Прикладом бази даних може бути гіпотетична база ЦЕХ, яка об'єднує файли РОБІТНИКИ, ВЕРСТАТИ,

ВИРОБИ. Ці файли містять різноманітні відомості відповідно про робітників, обладнання цеху та виготовлювану в ньому продукцію, а між записами цих файлів існують зв'язки типу РОБІТНИК — ПРАЦЮЄ НА — ВЕРСТАТ; РОБІТНИК — ВИПУСКАЄ — ВИРІБ.

За характером взаємозв'язку елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та ієрархічні, або нелінійні. Різняться вони тим, що в лінійних структурах усі елементи розміщені на одному рівні, у нелінійних — на кількох рівнях. До лінійних структур належать послідовні та рядкові структури. Елементи послідовної структури даних розміщуються в тому порядку, який необхідний під час їх обробки. Наприклад, файл нарядів зберігається в пам'яті ПК у порядку зростання номерів цехів. Послідовні структури можуть бути упорядковані і неупорядковані. Рядкові (стрічкові) структури даних є частинним випадком спискової структури, тому стрічковою структурою даних називається список, елементами якого є записи.

До нелінійних, структур даних належать складні списки, дерева, мережі, табличні та гібридні структури. Складні спискові структури даних — це списки, елементами яких можуть бути інші списки меншого розміру, так звані підсписки. Крім того, у мережах кожного підсписку можна визначити впорядкованість його елементів, тобто вони бувають упорядковані і неупорядковані.

У деревоподібних структурах елементи розміщуються на різних рівнях і сполучаються за допомогою адреси зв'язку. Якщо з їх допомогою можна звернутися лише до двох елементів, то такі деревоподібні структури називають бінарними. Небінарні дерева називають загальними. Сіткові структури даних являють собою розширення дерева за рахунок нових адрес зв'язку. Табличні структури даних призначені для зберігання інформації про ключові ознаки даної інформаційної сукупності. Гібридні структури даних містять фрагменти двох різних структур.

ОЦІНЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇІнформація в комп'ютерних системах обробки даних є і предметом праці, і її продуктом, а тому від

якості такої інформації суттєво залежить ефективність функціонування системи. Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, достовірність і цінність.

Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта. Найважливішого значення тут надають правильності концепції, на базі якої сформульовано вхідне поняття; обгрунтованості добору істотних показників і зв'язків відображуваного явища; правильності методики вимірювання та алгоритму формування інформації.

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, тобто недостатня для прийняття правильного рішення, так і надмірна інформація знижує ефективність управління.

Доступність інформації для сприйняття при прийнятті управлінського рішення в комп'ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

Актуальність визначається ступенем актуальності інформації для управління в момент її використання і залежить від характеристик відображуваного об'єкта (від інтервалу зміни цих характеристик) і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка може бути врахована при виробленні

8

управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв'язування задач управління.

Стійкість — це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність. Стійкість інформації, як і її репрезентативність, зумовлені методикою правильністю її відбору і формування.

Точність інформації визначається ступенем наближення параметра до його істинного значення. Достовірність (вірогідність) інформації — це властивість інформації відображати реально діючі

об'єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

Інформаційні процедуриЗ економічною інформацією виконують багато операцій, які за ознакою подібності і цільових функцій

об'єднуються в інформаційні процедури (процеси). Усі процедури можна поділити на три стадії відтворення інформації: збір, переробка і використання. Стадія збору передбачає первинне сприйняття і прийом інформації. Первинний збір означає сприйняття (зняття) інформації, яка виникає в результаті діяльності джерел інформації. Прикладом таких джерел є переважно виробничо-господарська діяльність, а також діяльність директивних органів управління, індивідуальні дії людини. При первинному зборі ставиться мета виявити об'єктивно інформацію і відповідним чином її подати. Тому первинний збір інформації супроводжується поданням, хоч останнє слід розглядати як самостійну процедуру. Економічна інформація при первинному зборі передусім реєструється, але може подаватися й інакше.

Рис.1 Склад основних інформаційних процедур

Первинний збір даних супроводжується часто також вимірюванням відображуваних явищ (предметів, фактів), що приводить на практиці до одночасного виконання операцій сприйняття, вимірювання, подання даних. У комп'ютерних ІС головна увага приділяється первинному збору вхідних (первинних) виробничо-господарських даних. Прийом зареєстрованих даних, наприклад директивних, вторинних — це різновид збору інформації. На організацію збору даних впливають характер і поводження джерела інформації, вимоги негайного або з відомою часткою запізнення відображення діяльності, форма подання інформації (тип носія, вид засобів відображення), структура інформації. При зборі даних ставиться головна мета — дістати точне, своєчасне, достовірне і повне відображення явищ економічного життя, директивних та інших завдань.

Вирізняють три інформаційні процедури перетворення інформації: передавання, зберігання, обчислювальна обробка даних. Інформація, що передається, змінюється у просторі. Розрізняють кілька варіантів процедури передачі: фізичне переміщення носія, дистанційне передавання по телефонно-телеграфних каналах, мережах.

Процедура зберігання інформації реалізується кількома варіантами залежно від форми подання інформації, застосованого для зберігання інформації обладнання, терміну зберігання та інших критеріїв - зберігання у пристроях пам'яті ЕОМ та архівне довгострокове зберігання. Процедура зберігання інформації звичайно закінчується пошуком відповідних їй одиниць для подальшого використання. Пошук органічно пов'язаний зі зберіганням інформації, але він являє собою особливу інформаційну процедуру. У процесі зберігання інформація може втрачати свою цінність під впливом фактора часу або через зміну деяких умов. Іноді це призводить до вилучення одиниць інформації, їх знищення, але частіше одиницям інформації присвоюється нове сучасне значення. Така операція відома під назвою актуалізації даних. Це також самостійна інформаційна процедура. Завдяки актуалізації значення окремих одиниць інформації постійно підтримуються на заданому рівні.

Обробка інформації необхідна для заміни її одиниць за формою (структурою) і значенням і полягає вона в одержанні, передусім, результатної (вихідної) інформації. Досягається це за допомогою арифметичних і логічних (операції математичної логіки, порівняння, упорядкування, сортування) операцій. Ведеться обробка не лише інформації, а і її структурних утворень, а також інформаційних відношень. Процедура обчислювальної обробки інформації часто супроводжується й операцією пошуку, з якою пов'язана також процедура збереження даних. Обчислювальна обробка є провідною як за обсягом, так і за значущістю в комп'ютерних ІС.

Стадія використання інформації передбачає одержання «готового продукту» — результатної

9

інформації — та її використання. Використання такої інформації (якщо не брати до уваги технологічних цілей) виходить за рамки звичайних ІС.

У світі ідей науки про знакові системи — семіотики, адекватність інформації, тобто відповідність змісту образу відображуваному об'єкту, може виявитися у трьох формах: синтаксичній, семантичній, прагматичній.

Синтаксична адекватність пов'язана зі сприйняттям формально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістових та споживчих (корисних) параметрів об'єктів. На синтаксичному рівні враховується тип носія і спосіб подання інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів, надійність і точність перетворення цих кодів.

Семантична адекватність виражає відповідність образу, знака та об'єкта, тобто відношення інформації та джерела її виникнення. Виявляється семантична інформація за наявності єдності інформації (об'єкта) і користувача. Семантичний аспект передбачає врахування змісту інформації: на цьому рівні аналізуються ті відомості, які відображає інформація, розглядаються змістові зв'язки між кодами подання інформації.

Прагматична адекватність відбиває відповідність інформації цілям управління, які реалізуються на її основі. Прагматичні властивості інформації виявляються лише за наявності єдності інформації (об'єкта), користувача і мети управління. Прагматичний аспект оцінки інформації пов'язаний з її цінністю і корисністю для прийняття ефективного управлінського рішення.

Згідно з трьома формами адекватності виконується й вимірювання інформації. Термінологічне говорять про кількість інформації та розміри даних.

Синтаксична міра інформації. Розмір даних у повідомленнях вимірюється кількістю символів (розрядів) узятого для цього повідомлення алфавіту. Дуже часто інформація подається числовим кодом у тій чи іншій системі числення. Природно, що одна й та сама кількість рядків у різних системах числення може передавати різну кількість (число) станів відображуваного об'єкта. Справді, N=mn, де N— кількість різноманітних відображуваних станів; m — основа системи числення (різноманітність символів, які застосовуються в алфавіті); n — кількість розрядів (символів) у повідомленні. В різних системах числення один розряд має різну вагу і відповідно змінюється одиниця вимірювання даних.

Так, у двійковій системі числення одиницею вимірювання інформації є біт (двійковий розряд), у десятковій системі числення — дит (десятковий розряд). Більш детально визначити кількість інформації на синтаксичному рівні слід на основі поняття невизначеності стану системи (ентропії системи).

Семантична міра інформації. Для вимірювання змісту інформації (її кількості на семантичному рівні) найбільшого визнання здобула тезаурусна міра, запропонована Ю.І.Шнейдером. Автор пов'язує семантичні властивості інформації передусім зі здатністю користувача приймати відомості, що надходять. Використовується поняття «тезаурус користувача». Тезаурус можна тлумачити як сукупність відомостей, що їх має система, користувач. Залежно від співвідношення між значеннєвим змістом інформації S і тезаурусом користувача Sk змінюється кількість семантичної інформації Іс, яку сприймає користувач і яку він вносить далі до свого тезаурусу.

Прагматична міра інформації означає корисність, цінність для управління. Ця міра — також величина відносна, і зумовлюється вона особливостями використання даної інформації у тій чи іншій системі. Цінність інформації доцільно вимірювати у тих самих одиницях (або близьких до них), в яких вимірюється цільова функція управління системою. Тоді в ІС управління, наприклад виробництвом, цінність інформації визначається ефективністю здійснюваного на її основі економічного управління або приростом економічного ефекту функціонування системи управління, зумовленим прагматичними властивостями інформації:

Ikb(у) = Р(у/b) — Р(у),де Ikb(у) — цінність інформаційного повідомлення b для системи управління y;Р (y) — апріорний очікуваний економічний ефект функціонування системи управління у;Р (у/b) — очікуваний ефект фукціонування системи за умови, що для управління буде використано

інформацію, яка міститься в повідомленні b.повернутись назад

Тема 3. ІС управління економічними системами

1. Загальна характеристика сучасного стану інформаційних систем управління підприємствами

Перехід України на ринкові форми розвитку сприяв тому, що останні декілька років були ознаменовані значним підвищенням інтересу до комп'ютерних систем, за допомогою яких можна забезпечити ефективне управління підприємством. Причому зростає попит саме на інтегровані системи управління — автоматизація окремої функції, як-от бухгалтерський облік або збут готової продукції, вважається вже пройденим етапом для багатьох підприємств.

І хоча ринок подібних інтегрованих систем формується поступово, досить часто можна зустріти в списку учасників тендера на вибір системи, наприклад, для середнього промислового підприємства (яких в Україні, як і в усьому світі, — переважна більшість), SAP/R3, Platinum, ПАРУС і 1C - підприємство одночасно. Для розроблювачів і розповсюджувачів інтегрованих систем у США і Західній Європі існування такого списку — нонсенс. На більшості підприємств добре знають основні програмні пакети саме в тому сегменті ринку, що

10

максимально відповідає діяльності конкретного підприємства. Вибір здійснюється з двох—чотирьох систем одного або близьких класів. Інші — просто не розглядаються. Такий підхід значно спрощує саму процедуру вибору і знижує часові й грошові витрати підприємства, що, зрештою, сприяє прийняттю більш ефективного рішення. У наших же умовах дуже важко відповісти на запитання, хто саме виграє подібний тендер: скоріше за все — ніхто, бо за детального розгляду забажається взяти ціну системи «1C - підприємство» і функціональні можливості SAP/R3, що в принципі неможливо. Нинішній стан ринку комп'ютерних систем в Україні зумовлений передусім історичним розвитком українських систем, приводом західних розроблювачів і партнерів на ринок і активну експансію російських систем.

Більшість інформаційних систем почала з'являтися в нашій країні на рубежі 90-х років, коли з отриманням більшої свободи у веденні бізнесу підприємства і фірми почали замислюватися про комп'ютеризацію. З об'єктивних причин ринкової економіки першими змогли виділити необхідні фінансові кошти підприємства торгівлі і сфери послуг. Промисловість значно відставала через більш тривалий цикл оборотності капіталу і багато інших причин. Саме тому, практично всі системи почали розвиватися як облікові бухгалтерські системи. Багато з них продовжують залишатися суто обліковими, дозволяючи автоматизувати одну або декілька функцій підприємства, але не даючи цілісної картини для управління підприємством.

Тільки одиничні розробники (а їх усього більше сотні), передбачаючи розвиток подій, віддали перевагу еволюційному якісному зростанню перед простим збільшенням продажу «коробкових» рішень, вкладаючи кошти в розвиток систем і науково-дослідні роботи.

Західні системи зазнавали складностей іншого масштабу. Перші спроби прорватися на український ринок, що здавався «багатим і багатообіцяючим», були зроблені на початку 90-х років. Спочатку були створені невеличкі представництва, або підписані партнерські угоди з місцевими компаніями. Потім експансія набула більш масованого характеру, і на вітчизняні фірми і підприємства обрушилася вся міць типової західної рекламної кампанії. Незнайома, але дратівлива з одночасною обіцянкою повного добробуту, за умови вкладення 1—2 млн. доларів, кампанія мала певний успіх.

Проте перші спроби впровадження цих систем показали, що реклама рекламою, але й працювати також варто вміти. І добре було б одночасно із західним програмним продуктом мати навчений персонал, провести локалізацію і налаштування системи на «дуже динамічні» вимоги законодавства і бухгалтерського обліку. Тому перші два —чотири роки були витрачені західними постачальниками на набуття досвіду і приведення систем у відповідність із місцевими вимогами.

Не претендуючи на винесення якогось остаточного рішення про готовність тієї або іншої системи до всіх перипетій місцевого ринку, можна сказати, що перший етап адаптації частково або цілком пройдений практично всіма серйозними постачальниками, які вирішили спробувати щастя на просторах колишнього СРСР.

Одночасно відбувається процес зближення вітчизняних і західних систем, що успішно конкурують за право працювати на підприємствах.

У таблиці 1 поданий один із варіантів класифікації інформаційних систем управління підприємствами.

Таблиця 1 - Загальна класифікація інформаційних систем управління підприємствами

Локальні системи Малі інтегровані системи Середні інтегровані системи Великі інтегровані системи

• 1C • Concorde XAL • JD Edwards(Robertson & Blums)

• SAP/R3(SAP AG)

• БЭСТ • Exact

• Инотек . NS-2000 • MFG-Pro (QAD/BMS) • Baan (Baan)

• ИНФИН

• Инфософт • Platinum • SyteLine (СОКАП/ SYMIX)

• BPCS (ITS/SSA)

• Супер-Менеджер •PRO/MIS • Scala

• Турбо-Бухгалтер

• SunSystems • MIRACLE V • Oracle Applications (Oracle)• БОСС-Корпорація

• Інфо-Бухгалтер • Галактика/ПАРУС• + більш як100 систем • Ресурс

• Еталон

11

Усі наведені в таблиці системи можна умовно поділити на два великих класи: а) фінансово-управлінські і б) виробничі системи.

Фінансово-управлінські системи включають підкласи локальних і частково малих інтегрованих систем. Такі системи призначені для ведення обліку по одному або декількох напрямах (бухгалтерія, збут, облік кадрів). Системами цієї групи може скористатися практично будь-яке підприємство, яке потребує управління фінансовими потоками й автоматизацію облікових функцій. Такі системи по багатьох критеріях є універсальними, хоча найчастіше розроблювачі пропонують вирішення більш вузьких проблем, наприклад, основні засоби, нарахування податків або управління персоналом з урахуванням специфіки регіонів. Універсальність призводить до того, що цикл впровадження таких систем невеличкий, іноді можна скористатися «коробковим» варіантом, достатньо для цього купити програму і самому закласти її в персональний комп'ютер.

Фінансово-управлінські системи (особливо системи російських розроблювачів) гнучкі в адаптації до потреб конкретного підприємства. Часто пропонуються «конструктори», за допомогою яких можна практично цілком перекроїти систему вхідної інформації, самостійно встановити зв'язок між таблицями баз даних або окремими модулями.

Хоча загальна конфігурація систем може бути досить складною, практично всі фінансово-управлінські системи спроможні працювати на персональних комп'ютерах у звичайних мережах передачі даних Novell Netware або Windows NT. Вони спираються на технологію виділеного серверу бази даних (file server), що характеризується високою завантаженістю мережевих каналів для передачі даних між сервером і робочими станціями. Тільки окремі із запропонованих систем такого класу були розроблені для промислових баз даних (Oracle, SYBASE, Progress, Informix, SQL Server). Використовувалися переважно більш прості засоби розробки Clipper, FoxPro, dBase, Paradox, що, як правило, дають збої на складних конфігураціях мережі і при збільшенні обсягів опрацьовуваних даних.

Виробничі системи включають підкласи середніх і великих інтегрованих систем. Ці системи передусім призначені для управління і планування виробничого процесу. Облікові функції, хоч і глибоко опрацьовані, виконують допоміжну роль, та іноді неможливо виділити модуль бухгалтерського обліку, бо інформація в бухгалтерію надходить автоматично з інших модулів. Виробничі системи значно більш складні у впровадженні (цей цикл може займати від шести—дев'яти місяців до півтора і більше років). Це зумовлено тим, що система задовольняє потреби усього виробничого підприємства, що потребує значних спільних зусиль працівників підприємства і постачальника програмного забезпечення. Виробничі системи часто орієнтовані на одну або декілька галузей і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка, машинобудування), дрібносерійне і дослідне (авіація, важке машинобудування), безперервне (металургія, хімія, нафто- і газовидобуток).

Мають місце також різноманітні типи організації самого виробничого процесу. Наприклад, для дискретного виробництва можливі: а) циклічне повторне виробництво (repetitive manufacturing) — планування виконується на певний строк (квартал, місяць, тиждень); б) виробництво за замовленнями (make-to-order)— планування тільки при надходженні замовлення; в) розробка за замовленнями (engineering-to-order) — самостійна розробка кожного нового замовлення з таким виробництвом; г) виробництво на склад (manufacture-to-stock); д) змішане виробництво (mixed mode manufacturing) — для виробництва кінцевого продукту використовується кілька типів організації виробничого процесу.

Така спеціалізація відбивається як у наборі функцій системи, так і в існуванні бізнес-моделей даного типу виробництва. Наявність вмонтованих моделей для певних типів виробництва відрізняє виробничі системи одну від одної, у кожній із цих систем є глибоко розроблені напрями і функції.

Таблиця 2 - Впровадження, співвідношення витрат і вартісні оцінкиПоказник Локальні

системиМалі інтегровані системи

Середні інтегровані системи

Великі інтегровані системи

ВпровадженняПросте, коробковий варіант

Поетапне або коробковий варіант

Поетапне Більш як 6— 9 місяців

Поетапне, Більш як 9— 12 місяців

Функціональна повнота

Системи обліку (за напрямками)

Комплексний облік управління фінансами

Комплексне управління: облік, управління виробництвом

Співвідношення витрат ліцензія/ впровадження/ установка/

1/0,5/2 1/1/1 1/2/1 1/1—5/ 1

Орієнтовна вартість 5 — 50 тисяч USD

50—300 тисяч USD 200—500 тисяч USD 500 тисяч, > 1 мільйона USD

12

Виробничі системи за багатьма параметрами значно більш жорсткі, ніж фінансово-управлінські. Виробниче підприємство повинне, насамперед, працювати як добре налагоджений годинник, де основними механізмами управління є планування й оптимальне управління виробничим процесом, а не врахування кількості рахунків-фактур за якийсь період. Ефект від упровадження виробничих систем стає суттєвим на верхніх рівнях управління підприємством, коли видно усю взаємозалежну картину роботи, що включає планування, закупівлі, виробництво, запаси, продаж, фінансові потоки та багато інших аспектів. При збільшенні складності й широти охоплення функцій підприємства системою зростають вимоги до технічної інфраструктури і комп'ютерної платформи. Всі, без винятку, виробничі системи розроблені за допомогою промислових баз даних. Здебільшого використовується технологія «клієнт—сервер», що припускає поділ опрацювання даних між виділеним сервером і робочою станцією. Технологія «клієнт—сервер» виправдовує себе під час опрацювання великих обсягів даних і запитів, оскільки дозволяє оптимізувати інтенсивність передачі даних комп'ютерною мережею.

Основу кожної виробничої системи становлять рекомендації щодо управління виробництвом. На даний момент існує декілька груп таких рекомендацій (стандартів). Вони являють собою опис насамперед загальних правил, за якими мають здійснюватися планування і контроль різноманітних стадій виробничого процесу: потреб у сировині, закупівель, завантаження потужностей, розподіли ресурсів тощо. Вихідним стандартом середини 60-х років був стандарт MRP (Material Requirements Planning), що включав тільки планування матеріалів для виробництва. Цей стандарт був розширений до MRP-II (Manufacturing Resource Planning). MRP-II дозволяв планувати усі виробничі ресурси підприємства (сировина, матеріали, устаткування тощо). Подальшим розвитком став стандарт ERP (Enterprise Resource Planning), що дозволив об'єднати всі ресурси підприємства, в такий спосіб збільшуючи керованість замовленнями, фінансами тощо. Зараз практично усі виробничі системи відповідають рекомендаціям стандарту ERP.

Сучасний стандарт CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) регламентує також взаємодію з клієнтами: оформлення наряду-замовлення, технічне завдання, підтримка замовника на місцях тощо. Таким чином, якщо MRP, MRP-ІІ і ERP орієнтувалися на внутрішню організацію підприємства, то CSRP вийшов «за межі» підприємства і включив у себе повний цикл — від проектування майбутнього виробу з урахуванням вимог замовника до гарантійного і сервісного обслуговування після продажу.

На підставі викладеного вище можна дати такі висновки : 1) Для малих підприємств, торгових фірм і компаній, що надають послуги, за співвідношенням ціна/якість найбільше підійдуть фінансово-управлінські системи, оскільки основні розв'язувані ними задачі — це бухгалтерський облік, управління складами продукції, управління кадрами. Фінансово-управлінські системи також можуть бути використані на невеличких виробничих підприємствах, процес виробництва на яких не є складним.

2) Для малих і середніх виробничих підприємств, із невеликою кількістю юридичних осіб і взаємозв'язків найефективнішими будуть середні інтегровані системи або прості конфігурації інтегрованих систем. Для таких підприємств основним критерієм є власне управління виробництвом, хоча облікові задачі залишаються важливими.

3) Для великих холдингових структур, фінансово-промислових груп, що управляють компаніями, для яких першорядне значення має управління складними фінансовими потоками, трансферними цінами, консолідація інформації, у багатьох випадках найприйнятнішими будуть великі інтегровані системи. Ці системи, маючи можливості для рішення проблем управління виробництвом, можуть задовольняти увесь комплекс вимог великого холдингу. Для автоматизації гігантських підприємств у світовій практиці також часто використовуються великі, середні і навіть дрібні інтегровані системи в комплексі, коли на рівні управління всією структурою працює, наприклад, SAP/R3, а виробничі компанії користуються пакетами середнього класу. Створення електронних інтерфейсів спрощує взаємодію між системами і дозволяє уникнути подвійного ведення даних.

Відповідно до світової практики при необхідності більш тонкого аналізу декількох систем одного або близьких класів велике значення надається етапу вибору. Кожний проект у галузі автоматизації, який повинен розглядатися підприємством як стратегічна інвестиція засобів, має окупитися за рахунок удосконалення управлінських процесів, підвищення ефективності виробництва, скорочення витрат. У виборі правильного рішення повинно бути зацікавлене передусім керівництво підприємства. Такий проект треба ставити на один рівень із придбанням, наприклад, нової виробничої лінії або будівництвом цеху.

Насамперед підприємству необхідно визначити, а що ж, власне, очікується від нової системи: яку функціональну галузь і які типи виробництва вона повинна охоплювати, яку технічну платформу використовувати, які звіти готувати. Під час вибору тієї або іншої системи для підприємства необхідно брати до уваги, що автоматизація заради автоматизації не має сенсу. Основною метою повинна бути якість управління. Найкраща у світі комп'ютерна система не виконає ролі чарівної палички, що магічно вирішує всі накопичені проблеми.

Будь-яка із систем — тільки механізм для підвищення ефективності управління, прийняття правильних стратегічних і тактичних рішень на підставі своєчасної і достовірної інформації, що видається керівному персоналу за допомогою ІС.

13

ПРИКЛАДИ Інформаційних Систем2. Інформаційна система 1С:Підприємство1С:Підприємство є універсальною системою автоматизації діяльності середнього підприємства. За

рахунок своєї універсальності система 1С:Підприємство може бути використана для автоматизації самих різних ділянок економічної діяльності: обліку товарних і матеріальних засобів, взаєморозрахунків з контрагентами, розрахунку заробітної плати, розрахунку амортизації основних засобів, бухгалтерського обліку.

КонфігуруванняОсобливістю системи 1С: Підприємства є можливість конфігурування. Конкретний набір об'єктів,

структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Разом з конфігурацією система 1С: Підприємство виступає як вже готовий до використовування програмний продукт, орієнтований на певні типи підприємств і класи вирішуваних задач. Конфігурація звичайно поставляється фірмою «1С» як типова для конкретної області застосування, але може бути змінена.

Компонентна структураСистема 1С: Підприємство має компонентну структуру. Частина можливостей, що надаються системою

для вирішення задач автоматизації, є базовими, тобто підтримуються в будь-якому варіанті поставки системи. Це, перш за все, механізми підтримки довідників і документів. Інші можливості реалізуються компонентами системи: наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків. Таким чином, склад встановлених компонент визначає функціональні можливості системи.

Існують три основних компоненти: «Бухгалтерський облік», «Оперативний облік», «Розрахунок». Кожна компонента розширює можливості системи своїм механізмом обробки інформації. Компонента «Бухгалтерський облік» реалізує віддзеркалення господарських операцій, що відбуваються на підприємстві в бухгалтерському обліку. Вона маніпулює такими поняттями, як бухгалтерські рахунки, операції і проводки. Можливості компоненти «Бухгалтерський облік» дозволяють вести облік паралельно в декількох планах рахунків, вести багатовимірний і багаторівневий аналітичний облік, кількісний і валютний облік. Компонента «Бухгалтерський облік» надає можливість ведення бухгалтерського обліку для декількох підприємств в одній інформаційній базі.

Компонента «Оперативний облік» призначена для автоматизації оперативного обліку наявності і руху засобів. Можливості компоненти «Оперативний облік» дозволяють реєструвати рух і одержувати інформацію про рух і залишки товарних, матеріальних, грошових і інших засобів підприємства в реальному часі в самих різних розрізах. Компонента «Оперативний облік» підтримує механізм регістрів, який і забезпечує запис рухів і отримання залишків в різних розрізах. Використання цього механізму дозволяє автоматизувати облік взаєморозрахунків з клієнтами, облік складських запасів товарів. Одна з головних областей застосування даної компоненти — автоматизація обліку складських і торгових операцій.

Компонента «Розрахунок» призначена для автоматизації складних періодичних розрахунків. Можливості цієї компоненти дозволяють виконувати розрахунки різної складності, у тому числі — з перерахунком результатів «заднім число», і вести архів розрахунків за минулі періоди. Ці можливості реалізуються журналами розрахунків. Одна з основних областей застосування— розрахунок заробітної платні.

Технологічні засоби конфігурування і адміністрування системи 1С:ПідприємствоДля опису специфічних алгоритмів обробки інформації і створення інтерфейсу, орієнтованого на

зручне представлення описаних в конфігурації даних, в системі 1С:Підприємство використовується декілька технологічних механізмів. Вбудована програмна мова. Необхідність наявності вбудованої мови була визначена концепцією настроюваності системи.

Синтаксис вбудованої мови цілком відповідає стандартам високорівневих мов. Мова є наочно-орієнтованою. Він підтримує спеціалізовані типи даних предметної області, визначувані конфігурацією системи. Робота з цими типами даних в мові організована з використанням об'єктної техніки. Мова орієнтована на користувачів різної кваліфікації. Зокрема, його відрізняє м'яка типізація даних (забезпечується швидке написання програмних модулів) і жорсткий контроль синтаксичних конструкцій, що зменшує вірогідність помилок.

Оскільки система поєднує в собі візуальні і мовні засоби конфігурування, використовування вбудованої мови в системі має подія-залежну (event) орієнтацію, тобто мовні модулі використовуються в конкретних місцях для опрацювання окремих алгоритмів, що настроюються в процесі конфігурації. Так, наприклад, для документа можна описати алгоритм автоматичного заповнення реквізитів при введенні нового документа. Дана процедура буде викликана системою в потрібний момент.

Для отримання довільних звітів складної структури в системі був передбачений наочно-орієнтований механізм запитів. Даний засіб спирається на існуючу умовно-змінну структуру інформаційної бази системи, що дозволяє порівняно просто описувати достатньо складні запити.

Вбудований текстовий редактор використовується системою для створення програмних модулів на вбудованій мові і для редагування документів в текстовому вигляді. Однією з особливостей редактора є можливість контекстного виділення кольором синтаксичних конструкцій. Завдяки тому, що вбудована мова системи має потужні засоби маніпулювання текстами, текстовий формат може бути успішно використаний для обміну з іншими системами самою різною інформацією.

Вбудований редактор діалогів. Робота із структурами даних, що настроюються, і робота в інтерфейсі

14

операційної системи MS Windows викликає необхідність довільної настройки форм введення і редагування інформації. Редактор дозволяє оформити більшість вікон, які використовуються в системі для введення і проглядання предметної інформації (форми документів, довідників, настройки звітів).

Вбудований редактор табличних документів. Для всіх вихідних документів (первинних документів і звітів) в системі був передбачений єдиний формат — формат табличних документів. Таким чином, він може бути використаний як для створення невеликих документів з дуже складною структурою ліній (типу платіжного доручення), так і для об'ємних відомостей, журналів і інших подібних документів.

Конструктори — допоміжні інструменти, що полегшують розробку стандартних елементів системи. В 1C: є конструктори довідника, документа, журналу документів, звіту і виду субконто. Ще п'ять конструкторів полегшують розробку програмних модулів в стандартних випадках.

Система настройки призначених для користувача інтерфейсів. Для того, щоб інтерфейс конкретної конфігурації системи повністю відображав набудовані структури даних і алгоритми, в системі 1С:Підприємство, крім редактора діалогових форм і табличних документів, була передбачена можливість настройки загальних інтерфейсних компонент системи: меню, панелей інструментів, комбінацій клавіш. На етапі конфігурування може бути створено декілька призначених для користувача інтерфейсів (керівників, менеджерів, комірників і інших).

Система настройки прав користувачів і авторизації доступу. Дана система дозволяє описувати набори прав, відповідні посадам користувачів. Наприклад, можуть бути введені такі набори прав, як «Головний бухгалтер», «Комірник», «Менеджер», «Начальник відділу». Сам список користувачів створюється вже для конкретної організації. Кожному користувачу призначається роль, що включає набір прав і призначений для користувача інтерфейс.

Відладчик. Для зручності розробки конфігурації в системі був передбачений відладчик. Відладчик дозволяє простежувати виконання програмних модулів конфігурації, заміряти порівняльний час виконання, проглядати вміст змінних.

Адміністрування роботи користувачів. Для відстежування поточного стану роботи системи використовується монітор користувачів. Він дозволяє переглянути, хто з користувачів зараз працює з конкретною інформаційною базою, і в якому режимі.

Журнал реєстрації змін ведеться системою автоматично. В ньому відображаються всі факти змін даних користувачами.

3. Сучасні системи управління проектамиЗадачі, що розв'язуються в ході організації роботи підприємств можна поділити на два класи задач:

задачі автоматизації процесів діловодства і документообігу та задачі управління бізнесами-проектами. У вузькому розумінні під терміном проект сприймають набір конструкторських документів, що описують деякий виріб чи технічне рішення. Однак в останні десятиліття це поняття використовують у розширеному розумінні, а саме, як сукупність (комплекс) заходів, у результаті виконання яких до встановленого терміну при обмежених матеріальних ресурсах повинна бути досягнута заздалегідь визначена система цілей. Характерною властивістю проекту є те, що він являє собою комплекс робіт (операцій), що, як правило, не повторюються.

З позицій сучасних теорій наукового менеджменту процес планування і управління проектами може бути розглянутий на різних рівнях:

• по-перше, з погляду стратегічного управління підприємством (як самостійним економічним суб'єктом), у рамках якого реалізується проект. Під стратегічним розуміється таке управління, що орієнтоване на перспективу, зосереджено на виробленні глобальних цілей і напрямків розвитку і, як правило, має період планування в кілька років;

• по-друге, з погляду оперативного управління, тобто управління, орієнтованого на забезпечення стійкого функціонування фірми, створення потенціалу для її розвитку в періоді від місяця до року;

• по-третє, з погляду поточного управління, основу якого складає реєстрація, збір та аналіз інформації про відхилення керованого процесу від запланованого стану і наступне вироблення і реалізація рішень по усуненню (мінімізації) небажаних відхилень.

Надалі мова йтиме винятково про методи, що застосовуються для вирішення задач управління проектами на оперативному і поточному рівнях, чи, як ще говорять, задач оперативно-календарного планування і управління. Проблеми розробки і вивчення цих методів складають предмет цілого ряду економіко-математичних дисциплін, і насамперед дослідження операцій. Відповідно до традиційних підходів мета оперативно-календарного планування визначається як мінімізація тривалості виконання проекту при обмеженнях на наявні ресурси. У даний час в теорії сіткового планування та управління проектами виділяються метод критичного шляху (МКП) та метод оцінки та перегляду програм (PERT). В обох методах багато спільного. Істотною відмінністю методу PERT є те, що в ньому тривалість окремих робіт (операцій) розглядається як випадкова величина.

Мережеве планування і управління включає три основних етапи: структурне планування, календарне планування й оперативне управління.

15

У рамках етапу структурного планування провадиться розбивка проекту на окремі операції. Під операцією розуміється чи діяльність процес, виконання яких вимагає деяких часових і матеріальних витрат. Потім складається логічна схема зв'язків між операціями - мережева модель.

На етапі календарного планування будується так званий календарний графік, що визначає моменти початку і закінчення кожної операції. Календарний графік у сукупності з сітковою моделлю дозволяє виявити критичні операції, тобто такі операції, зміна тривалості яких може вплинути на термін завершення проекту в цілому.

Завершальним етапом є оперативне управління процесом реалізації проекту. Даний етап має на увазі використання мережевої моделі і календарного графіку для формування звітної інформації про хід виконання проекту, з одного боку, та можливість їх коригування за результатами аналізу фактичного положення справ, з іншої.

Розглядаючи способи представлення проектів, не можна не згадати про такий відомий інструмент, як стрічковий (лінійний) графік Гантта (діаграма Гантта). У графіку Гантта терміни початку і закінчення операцій відкладаються на горизонтальній шкалі часу. Відповідно, розміри ліній графіка, що відображають окремі операції, пропорційні їхній тривалості. Недолік даного методу полягає в тому, що він не дозволяє встановлювати залежності між різними операціями. У той же час він добре відображає розподіл ресурсів часу між окремими частинами проекту.

Програмне забезпечення управління проектами Як конкретні представники класу програм управління проектами можуть бути названі такі системи, як TimeLine (TimeLine Inc.) і MS Project (Microsoft), Spider Project (Росія). Перші версії системи управління проектами MS Project були розроблені компанією Microsoft для операційної системи MS DOS. Надалі з'явилися версії для Windows 3-х — MS Project v.3. і MS Project v.4. В даний момент широко експлуатується MS Project 2000. Необхідно відзначити, що ПО MS Project безпосередньо не входить до складу програмного Пакета MS Office і поширюється у виді окремого продукту. Однак він є членом родини MS Office, тобто його інтерфейс і основні концепції роботи тісно погоджені з принципами й ідеологією, закладеними в основу інших офісних продуктів, таких як MS Word, MS Excel. Безсумнівною перевагою MS Project є і те, що в ньому широко використовуються можливості операційного середовища MS Windows по організації спільної роботи декількох користувачів у рамках обчислювальної мережі.

Процес роботи з ІС управління проектами починається з введення даних (формування опису проекту). Основними етапами цього процесу є:

• визначення опорних дат проекту;• створення переліку операцій з оцінкою їхньої тривалості;• формування (при необхідності) ієрархії операцій;• задання зв'язків між операціями;• створення списку ресурсного забезпечення;• призначення ресурсного забезпечення операціям.

Керування циклом реалізації і ресурсами проектуГоловною проблемою управління проектами є управління циклом реалізації. Як правило, задачі такого

типу формулюються як задачі мінімізації (чи обмеження в заданих межах) часу виконання проекту. У випадку послідовної структури проекту задача керування періодом його реалізації з погляду теорії сіткового планування стає тривіальною. Однак якщо якісь роботи з проекту можна вести паралельно (тобто він має паралельну чи послідовно-паралельну структуру), то відповідь на питання, як скласти найкоротший по тривалості графік, значно ускладнюється. Істотну роль у методах рішення даної проблеми грають поняття критичної операції і критичного шляху.

Момент графіка проекту, починаючи з якого, операція може бути поставлена на виконання, називають раннім стартом, а момент, пізніше якого операція не може бути довершена, щоб не зрушився початок залежних від її операцій, — пізнім фінішем. Якщо зі значення пізнього фінішу відняти значення раннього старту і тривалість самої операції, то вийде вільний резерв часу. Операції, для яких вільний резерв часу дорівнює нулю, називають критичними. Множина критичних операцій проекту утворить його критичний шлях. Іншими словами, критичний шлях являє собою сукупність, таких операцій, збільшення тривалості яких веде до збільшення тривалості проекту в цілому.

Дуже часто той ступінь точності, з яким ми можемо оцінити тривалість тієї чи іншої операції, виявляється дуже приблизною. Потрібно враховувати ці обставини, відносячи до критичного шляху ті операції, величина резерву часу яких відрізняється від нуля, але не перевищує деякої межі. Очевидно, що в цьому випадку з'являється можливість існування в проекті відразу декількох «рівнобіжних» критичних шляхів.

Серед основних засобів керування критичним шляхом проекту можуть бути названі:• візуальне виділення операцій, що відносяться до критичного шляху;• застосування фільтрів для забезпечення можливості зосередити увагу винятково на операціях

критичного шляху;• визначення параметрів критичного шляху (тривалості, моментів початку і завершення операцій).

16

Завершальним етапом сіткового планування є оперативне управління проектом в основі якого лежать: зіставлення дійсних результатів процесу виконання проекту з початково наміченим планом; аналіз наявних розбіжностей; вироблення на його основі коригувальних керуючих впливів. Технологічно задачі оперативного керування реалізуються через функції і режими, що дозволяють:• вводити і зберігати дані про базовий план проекту;• вносити в графік проекту дані про його хід і результати;• виявляти відхилення результатів виконання від базового плану.Під базовим планом розуміють еталонний графік проходження і тривалості операцій, інформація про

який зберігається паралельно з даними про внесені поточні зміни.

Керування ресурсами проектуПриродним і ефективним інструментом по керуванню ресурсами проекту є колекція представлень

проекту. Представлення проекту з детальним розподілом ресурсів — дозволяє одержати докладну інформацію про те, який внесок у трудомісткість кожної операції вносить кожен ресурс як протягом усього проекту, так і протягом окремих періодів його реалізації.

Представлення завантаження ресурсів (з деталізацією по операціях) — вирішує аналогічну задачу з тією лише різницею, що дані спочатку групуються по видах ресурсів, а потім — по операціях. Таким чином, дане представлення дозволяє проводити аналіз кількісного розподілу окремо узятого ресурсу по різних етапах проекту.

Іноді виявляється корисним сполучати кількісний аналіз розподілу ресурсів у часі з візуальним представленням даного процесу, для чого служить— діаграма завантаження ресурсів. Достоїнством даного способу роботи з інформацією є наочне виділення тих періодів, на яких відбувається перевищення заздалегідь установленої межі на доступний обсяг ресурсу.

4. Автоматизація процесів бізнес-планування інвестиційних проектів та стратегічної оцінки бізнесу на підприємствах

Зміст та особливості використання показників ефективності інвестиційПоказники економічної ефективності [Герчикова, Боди, Ковалев, Норткотт], що використовуються в

аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи в залежності від того, враховується чи ні часовий параметр:

а) засновані на дисконтованих оцінках;б) засновані на облікових оцінках. До першої групи відносяться показники: чистого приведеного ефекту (Net Present Value, NPV), індексу

рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI); внутрішньої норми прибутку (Infernal Rate of Return, IRR); дисконтований строк окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP). До другої групи відносяться критерії: строк окупності інвестиції (Payback Period, РР), коефіцієнт ефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).

В основу методу розрахунку чистого приведеного ефекту закладено необхідність підвищення цінності підприємства, кількісною оцінкою якої служить його ринкова вартість. Метод базується на співставленні величини вихідної інвестиції (ІС) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що отримуються внаслідок реалізації проекту протягом прогнозованого терміну t. Оскільки надходження коштів розподілене в часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнту E. Коефіцієнт встановлюється аналітиком (інвестором) виходячи з значення щорічного відсотка повернення, який він хоче може мати на інвестований ним капітал. Нехай, робиться прогноз, що інвестиція (ІС) буде генерувати протягом п років річні доходи в розмірі P1, Р2, ... , Pn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект варто прийняти;NPV <O, проект варто відкинути;NPV= 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.Доцільно виділити ситуацію, коли NPV = 0. Проект з NPV = 0 має все-таки додатковий аргумент у свою

користь: у випадку реалізації проекту добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто збільшаться масштаби діяльності. Оскільки досить часто збільшення розмірів діяльності розглядається як позитивна тенденція, проект усе-таки приймається.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом

17

т років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

де I - прогнозований середній рівень інфляції.Враховування інфляції може додатково знизити рівень ризикованості проекту в умовах невизначеності

щодо змін в економіці країни.Слід також відмітити, що при розрахунку NPV, як правило, використовується постійна ставка

дисконтування, однак можуть використовуватися і індивідуальні коефіцієнти дисконтування. Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції є по суті наслідком попереднього. Індекс

рентабельності (РI) розраховується по формулі

Очевидно, що якщо: Pi > 1, то проект варто прийняти,Pi < 1, то проект варто відкинути, Рi = 1, то проект є ні прибутковим, ні збитковим.На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: він

характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень. Чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожного карбованця, інвестованого в даний проект. Завдяки цьому критерій РI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV.

Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції IRR (синоніми: внутрішня прибутковість, внутрішня окупність) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = E, при якому NPV = f(r) = 0.Іншими словами, якщо позначити IС = CFo, то IRR знаходиться з рівняння:

Зміст розрахунку внутрішньої норми прибутку при аналізі ефективності планованих інвестицій, як правило, полягає в наступному: IRR показує очікувану прибутковість проекту, і, отже, максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці будь-яка комерційна організація фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність організації фінансовими ресурсами вона сплачує відсотки, дивіденди, винагороди. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат у відношенні довгострокових джерел засобів називається середньозваженою ціною капіталу (WACC). Цей показник відбиває сформований у комерційній організації мінімум повернення коштів на вкладений у її діяльність капітал. Таким чином, економічний зміст критерію ІRR полягає в тому, що підприємство може приймати будь-як рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника "ціна капіталу" (СС), під яким розуміється або WACC, якщо джерело засобів точно не ідентифіковане, або ціна цільового джерела.

Метод визначення строку окупності інвестицій є одним з найпростіших і широко розповсюджених у світовій обліково-аналітичній практиці. Алгоритм розрахунку строку окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється в бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника РР має вид:

Деякі фахівці при розрахунку показника РР усе-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтировані по показнику WACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності, DPP, має вид:

Очевидно, що у випадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто DPP>РР. Іншими словами, проект, прийнятний за критерієм РР, може виявитися неприйнятним за критерієм DPP.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, є доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися, і якомога швидше. Метод також

18

гарний у ситуації, коли інвестиції мають високий ступінь ризику, тому чим коротший строк окупності, тим менш ризикованим є проект.

Таким чином, на відміну від критеріїв NPV, IRR і РI критерій РР дозволяє отримати оцінки, хоча і грубі, ліквідності і ризикованості проекту. Використання даного методу доцільне для галузей або видів діяльності, яким властива велика ймовірність досить швидких технологічних змін, що не властиво для підприємств кондитерської галузі.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції має дві характерні риси: по-перше, він не передбачає дисконтування показників доходу; по-друге, дохід характеризується показником чистого прибутку PN (прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції, що називається також обліковою нормою прибутку (ARR), розраховується діленням середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться діленням вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідної вартості (RV), то її оцінка повинна бути врахована в розрахунках. Іншими словами, існують різні алгоритми обчислення показника ARR. Найбільш розповсюдженим є наступний:

Даний показник найчастіше порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку комерційної організації на загальну суму засобів, авансованих у її діяльність. У принципі можливо і встановлення спеціального граничного значення, з яким буде порівнюватися ARR, чи навіть їхньої системи, диференційованої по видах проектів, ступеня ризику, центрах відповідальності.

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує часової компоненти грошових потоків. Зокрема, метод не робить різниці між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку і значеннями прибутку, що змінюються по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, який генерується протягом різної кількості років.

Аналіз розглянутих методів визначення показників економічної ефективності показує, що результати розрахунку різних показників навіть у відношенні певного проекту можуть не завжди співпадати. Очевидно, що ситуація різко ускладниться, якщо приходиться оцінювати кілька проектів.

Загальна характеристика програмних продуктів для бізнес-планування інвестиційних проектів на підприємствах

Для проведення всесторонньої оцінки інвестиційних проектів необхідне виконання великої кількості трудомістких обчислень. Тому для вирішення цього завдання у світовій і вітчизняній практиці широко використовується різноманітне стандартне програмне забезпечення. Необхідність обліку впливу безлічі динамічно змінних у часі чинників обмежує застосування статичних методів з метою орієнтовної оцінки ефективності проекту. Більш ефективними є динамічні методи, засновані на імітаційному моделюванні. Імітаційні фінансові моделі підприємства, побудовані за допомогою відповідних комп'ютерних систем, забезпечують генерацію стандартних бухгалтерських процедур і звітних фінансових документів, як наслідок бізнес-операцій, що реалізуються в часі. Під бізнес-операціями маються на увазі конкретні дії підприємства у процесі економічної діяльності, наслідком яких є зміни в обсягах і напрямках руху потоків грошових засобів. Ці моделі відображають реальну діяльність підприємства через опис грошових потоків (надхожень і виплат) як подій, що відбуваються в різні періоди часу.

Найчастіше для автоматизації бізнес-планування в нашій країні застосовують такі пакети прикладних програм: СОМFАR і PROPSPIN, створені при UNIDO — Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку, пакет «Альт-Инвест» фірми «Альт» (Санкт-Петербург) та пакет «PROJECT EXPERT» фірми «Pro-Invest Consulting».

Пакет прикладних програм СОМFАR існує в різних версіях, значною мірою адаптованих до економіки конкретних країн і русифікований. Перша версія пакету була створена ще в 1982 році, тому, незважаючи на значні удосконалення, деякі підходи до представлення даних помітно застаріли. Пакет офіційно поширюється представництвом UNIDO, але через високу вартість цей програмний продукт не знайшов у країнах СНД покупців. Однак через недосконалість законодавства і недостатній розвиток цивілізованого ринку ПЗ СОМFАR дістав неофіційне поширення і досить активно застосовується для оцінки інвестиційних проектів.

Пакет «Альт-Инвест» реалізований як обчислювач на електронних таблицях і має всі переваги і недоліки такого підходу.

Пакет PROJECT EXPERT значно відрізняється від перелічених вище продуктів. Системність у вирішенні багатьох проблем, урахування специфіки національних умов, потужна рекламна кампанія робить заявку цього програмного продукту на лідерство в даній галузі досить вагомою. Пакет рекламується як засіб підготовки бізнес-планів міжнародного зразка і до певної міри відповідає меті, що декларується.

19

Вказані продукти містять досить докладний аналіз фінансового стану проекту з метою відстежити основні стадії реалізації як усього проекту, так і його основних етапів.

Особливості програмних продуктів COMFAR та PROPSPINВ основу пакетів COMFAR і PROPSPIN покладена методика UNIDO з підготування техніко-

економічних досліджень.Структура даних пакета COMFAR подана такими основними блоками:— загальні капіталовкладення — будівництво;— загальні капіталовкладення — виробництво;— потреба в оборотному капіталі;— джерела фінансування;— таблиці руху коштів;— звіти про чистий прибуток;— проектно-балансові відомості.Розрахунки можна здійснювати в будь-якій валюті. Пакет дозволяє простежити окремо іноземні й

вітчизняні інвестиції, дає можливість розрахувати диверсифіковане виробництво. Можливим є вирішення завдань рівномірної амортизації, так і лінійної та прискореної. Розраховуючи виробничі витрати, користувач задає річний темп інфляції. Таким чином відстежуються всі зміни щорічних потоків готівки з обліком сплати податків, виплати дивідендів і відсотків за позиками. COMFAR здійснює розрахунок дисконтованого прибутку, прибутку на акціонерний капітал, внутрішньої норми прибутковості.

COMFAR реалізований у вигляді трьох програмних блоків: введення даних; розрахунків; виводу результатів.Крім цього в пакеті є два додаткових блоки: графічного відображення інформації; економічного аналізу «витрат-вигод».Графічний блок дає можливість за допомогою засобів ділової графіки будувати діаграми, що

дозволяють приймати організаційні та фінансові рішення з урахуванням аналізу чутливості таких важливих перемінних показників, як ціна продажів, обсяг виробництва і реалізації, розмір витрат. Метою проведення економічного аналізу є також бажання знайти дійсний результат реалізації проекту в конкретнихх умовах виконання.

До переваг пакету COMFAR з погляду виконання «контрольної» функції (тобто мінімізації можливості як помилок у методиці й розрахунку, так і свідомого підтасування результатів) належить закритість. У роботу пакета не можна втрутитися, що дає гарантію відповідності отриманих результатів введеним даним і підвищує надійність результатів з точки зору їх достовірності.

Основними недоліками пакета є неможливість існуючими в системі засобами адекватно описати умови реалізації проекту в країні з перехідною економікою. У даній системі також відсутній гнучкий механізм задання інфляційного впливу як на витрати, так і на співвідношення валют, не передбачені такі властиві українській економіці реалії, як затримки платежів. Є й інші вади:

— неповна відповідність податкового блоку українському законодавству і необхідність застосування спеціальних прийомів для обходу наявних обмежень. COMFAR дозволяє прямо врахоувати лише ті податки, що беруться й обчислюються виходячи з прибутку;

— розрахунок системи тільки на фіксований (річний) період планування (у період будівництва — можливо півроку);

— жорстка заданість переліку вихідних даних;— відсутність у системі досить розвинутих засобів для опису мережевого графіка проекту, що

зумовлює необхідність додатково використовувати програми МS Project, Тіmе Line та інші;— невисокий рівень сервісу для користувача.Пакет PROPSPIN являє собою ІС попередньої оцінки проектів. Він був розроблений представництвом

UNIDO для підготовки, дослідження й аналізу промислових інвестиційних проектів. Як і COMFAR, PROPSPIN є ліцензованим і міжнародно визнаним програмним продуктом. PROPSPIN призначений для:

— формулювання інвестиційного проекту;— дослідження наслідків змін обраних параметрів;— підготування можливих сценаріїв, заснованих на різних припущеннях щодо перспектив проекту.Відмітною рисою PROPSPIN є його інтегрованість. Користувач одночасно бачить на екрані і вхідні

дані, і їхній фінансовий результат. Звіт, що отримується, являє собою варіант фінансового профілю проекту з урахуванням заданих обмежень. Водночас пакет не є засобом проведення повного фінансового аналізу, а служить для швидкого виявлення придатних для подальшого розгляду варіантів. Таблиці, що генеруються системою, містять основні фізичні і фінансові показники, в них дається внутрішня оцінка прибутковості проектів з погляду таких показників, як норма прибутковості, період окупності, точка беззбитковості. Якщо аналіз виявляє слабкі місця у фінансовій структурі проекту, користувач має можливість змінювати значення вхідних даних доти, поки не знайдеться такий набір параметрів, який зробить проект прийнятним.

20

PROPSPIN складається з двох частин: блоку введення даних і генератора звітів. У першому задаються: початкові інвестиції, дані про вихідні матеріали, вартість робочої сили, вартість комплектуючих. Деякі параметри можуть бути взяті за замовчуванням.

Генератор звітів створює таблиці, що відображають:— початковий обсяг інвестицій та аналіз амортизації;— обсяг продаж і використання виробничих потужностей, потреби в ресурсах та електроенергії,

витрати на заробітну плату і вартість основних фондів;— динаміку прибутків.Він також містить:— аналіз передбачуваної фінансової структури й обслуговування боргу;— балансову відомість і таблицю грошових потоків;— аналіз доданої вартості й експортних ефектів;— виконавче зведення.Початкові дані проекту розбиті на групи: Ідентифікація проекту. Тут користувач уводить найзагальніші дані про проект, як-от: назва проекту,

місце розташування, імена розроблювачів і спонсорів проекту, обмінні курси валют, інформації про податки, інфляцію і ставки дисконтування.

Інвестиції. Сюди вводяться такі дані, як вартість землі, машин, устаткування, транспорту й амортизаційні ставки. PROPSPIN надає користувачеві можливість розподілити інвестиційні вливання по перших п'яти роках, вказуючи відсоток, що доводиться на кожний рік. За умовчанням система вважатиме, що інвестування цілком припадає на перший рік.

Фінансова структура. Ця таблиця містить зведення про всі необхідні фінансові виплати, їх терміни й умови. PROPSPIN дозволяє вводити одну позику для кожного виду (довгострокову, середньострокову і короткострокову, зовнішню і внутрішню).

Поточні дані (виробництво/продаж; споживані ресурси; інші витрати).PROPSPIN являє собою стандартний пакет, що дає змогу здійснити попередній фінансовий аналіз

інвестиційного проекту, система може бути використана під час складання бізнес-плану тільки як допоміжний засіб. Внаслідок своєї реалізації в середовищі електронних таблиць пакет має всі достоїнства та вади цього методу.

Програмні продукти фірми «Альт».Продукція фірми «Альт» виконана у форматі електронних таблиць і є повністю відкритою для

користувача. Вона має «напівжорстку» структуру: побудова деяких модулів дозволяє користувачеві змінювати алгоритми розрахунків відповідно до специфіки свого підприємства. Інші модулі не допускають втручання користувача в алгоритми розрахунків. Програмні продукти фірми «Альт» утворюють необхідний пакет програм для фінансового менеджменту, куди входять:

1) програма для оцінки фінансового стану підприємства «Альт-фінанси»; 2) система для складання фінансового плану «Альт-план»;3) програма для оцінки різних варіантів розвитку підприємства «Інвест».Програмний продукт «Альт-Інвест», призначений безпосередньо для оцінки інвестиційних проектів.

Пакет «Альт-Інвест» реалізований із використанням електронних таблиць і може працювати в середовищі інших поширених табличних процесорів. Перевагою пакету є те, що вся інформація подана на одному екрані. Змінивши значення показників, користувач миттєво одержує відповідь на свої дії.

«Альт-Інвест» випускається в російськ- та англомовному варіантах, передбачає можливість розрахунків у двох валютах. В «Альт-Інвесті» користувач має безпосередній доступ до формул, за якими здійснюються розрахунки. До недоліків такої організації можна віднести: незручність користування таблицями (у пошуках потрібних показників користувач повинен щоразу розглядати всю електронну таблицю або пам'ятати її координати); складності зміни формул, що потребує від користувача не тільки глибокого розуміння їхнього змісту, а й уміння правильно програмувати формули мовою даної електронної таблиці; від користувача також вимагаються значні зусилля, щоб коригувати таблиці Наявність вільного доступу до формул утруднює перевірку достовірності виконаних розрахунків. Крім того, у пакеті також бракує розвинутих засобів для побудови мережевого графіка, а процеси видачі результатів на друк або побудову графіків вимагають від користувача спеціального навчання.

Пакет «Альт-Інвест» дозволяє робити розрахунки в постійних, і в поточних цінах. При цьому розрахунок у постійних цінах. здійснюється з використанням реальної на кожний заданий момент ставки банківського відсотка. Пакет дозволяє оцінити реакцію основних параметрів проекту на різні сценарії інфляційних процесів, що особливо важливо для сучасної ситуації.

Податковий блок пакета «Альт-Інвест» більшою мірою адаптований до російського законодавства, у ньому закладені можливості настроювати блоки вхідних даних на умови, що відповідають реальній ситуації (податки, інфляція). Такий підхід надає користувачеві широкий вибір різних форм фінансування проекту через кредитування, емісію простих і привілейованих акцій, пошук надійних гарантів і можливих операцій з об'єктами незавершеного будівництва та інші форми фінансування і їх комбінації.

21

Універсальні таблиці з розрахунку виплат по кредитах можуть бути використані для упорядкування оптимальних графіків погашення кредитів з урахуванням поточного фінансового стану проекту. Пакет дозволяє змінювати стосовно до даного проекту період планування (за умовчанням береться 90 днів) і кількість періодів планування. Досить зручною є видача вихідних форм, що дозволяє в межах роботи із системою створювати текстовий пояснювальний матеріал із введенням у нього табличної і графічної інформації.

Програмні продукти «Project Expert».Пакет Ргоject Expert є автоматизованою системою планування й аналізу ефективності інвестиційних

проектів на базі імітаційних моделей грошових потоків. Розроблювач пакета фірма «Про-Інвест Консалтінг» тривалий час є учасником ринку програмних продуктів у галузі економіки і фінансів. Вона розпочинала свою діяльність у 1989 р. як інноваційний центр при АН СРСР і сьогодні має більш як 1500 користувачів. Успіх російського програмного продукту пояснюється тим, що він цілком, і передусім з методичного боку, відповідає міжнародним стандартам.

У середині 90-х років найбільшого поширення набули дві такі версії продукту:Ргоject Expert 4.1. - програмний продукт, призначений для планування й аналізу ефективності

інвестицій.Ргоject Expert 4.2 — спеціальна версія для малого і середнього бізнесу.У цих варіантах системи Ргоject Expert реалізована нова концепції, що поєднує в собі два типи систем:— системи керування проектами;— корпоративні системи.Об'єднуючим є модуль «Інвестиційний план», у якому складається мережевий графік проекту з описом

етапів роботи, що потім об'єднуються в активи відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Нумерація етапів і визначення чітких часових рамок відкриває можливість автоматичного відстеження інформації про послідовність етапів і використання результатів попередніх етапів для наступних.

Блок даних про збут продукції дозволяє побудувати індивідуальну стратегію збуту по кожному продукту. Він містить інформацію не тільки про обсяг продажів, запаси продукції на складі та її ціни, але й про частку експортних продажів, тенденції зміни ціни на продукцію, можливості продажів у кредит і з авансовими платежами (у версії Business plan guide). Крім того, в програмі досить ретельно враховуються витрати на просування продукту на ринку (комісійна винагорода, частка безповоротних витрат під час збуту, преміальні адміністративному персоналу).

Блок оцінки виробничих витрат дозволяє задати найменування матеріалів і комплектуючих, зазначити їхні частки у вартості продукції, ціну і тенденцію її зміни за рік, визначити стратегію формування запасів матеріалів і комплектуючих.

Блок даних про капітал надає можливість визначити зовнішні і внутрішні Джерела фінансування.Ргоject Expert має засоби, що дозволяють провести детальний фінансовий аналіз проекту з

урахуванням впливу на нього загальноекономічних чинників, а саме: тенденції в інфляції, співвідношення курсів валют, динаміку масштабів і структури затрат на виробницво, заробітну плату керуючого і виробничого персоналу, вартість основних фондів, особливості порядку і часу проходження платежів за реалізовану продукцію, загальний інвестиційний клімат і умови залучення капіталу, можливі зміни в системі податків. Враховуються також чинники, що визначають ринкову і виробничу стратегію проекту і впливають на ефективність використання капіталу: експортні можливості проекту, умови збуту продукції (послуг), умови оплати постачань сировини, матеріалів і комплектуючих, що використовуються у виробництві, необхідних обсягів запасів готової продукції на складі залежно від коливання ринкового попиту, а також запасів сировини, матеріалів і комплектуючих виробів залежно від сталості й надійності постачань.

Ргоject Expert здійснює розрахунок фінансових показників ефективності інвестицій, що відповідають міжнародним стандартам. У версії Business plan guide обчислюються також показники фінансового стану (рентабельність, ліквідність, платоспроможність).

Пакет забезпечує подання результатів фінансового аналізу у вигляді таблиць, діаграм і графіків, що можуть бути виведені на друк. Користувачеві надається можливість зробити інтегральну оцінку проекту за багатьма критеріями. Оцінюючи програмну реалізацію, можна зазначити, що пакет виконаний із використанням сучасного багатовіконного інтерфейсу. Розширена система підказок, зручне подання інформації на екрані, можливість «спілкування» з інформацією і зручність виводу на друк дозволяють стверджувати, що пакет значною мірою задовольняє всі вимоги до програмних продуктів такого класу. Водночас можливі поліпшення в сервісному обслуговуванні споживача і графічній реалізації фінансових змінних.

В даний час «Про-Інвест Консалтінг» розвиває систему Ргоject Expert у двох напрямах: для малого і середнього бізнесу, доступною будь-якому підприємству, а також як спеціальна версія індивідуального постачання для великих корпорацій.

ЛІТЕРАТУРАГужва В.М. ІС і технології на підприємствах: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 400с. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью предприятия: Учеб. пособие для вузов. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2001.-720 с.Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 501 с.

22

повернутись назад

Тема 4. Організаційно-методичні основи створення та функціонування ІС

Організація робіт зі створення і впровадження економічних ІС. Стадії та етапи створення ІС. Структура проектної документації. Учасники проектування, їх посадові права та обов'язки, рівень компетенції. Визначення та класифікація методів проектування. Класифікація засобів проектування. Методи індивідуального і типового проектування. Автоматизація проектування. Методи та моделі прийняття проектних рішень. Вибір методів і засобів проектування. Життєвий цикл ІС. Технологія проектування ІС. Технологічний процес розробки проектних рішень і технологічна документація.

Створення ІС — це тривалий, трудомісткий та динамічний процес підготовки рішень з усіх питань, пов'язаних з реєстрацією, передаванням, обробкою та використанням даних, розробкою відповідної документації, в якій на різних стадіях і етапах беруть участь спеціалісти різних спеціальностей та кваліфікації. Даний процес становить сукупність робіт від формування вихідних вимог до системи введення в дію (ГОСТ 34.601—90 «Автоматизированные системи. Стадии создания»).

Життєвий цикл ІС — це сукупність стадій та етапів, які проходить інформаційна система в своєму розвитку з часу прийняття рішення про початок удосконалення системи управління до моменту, коли вона припиняє своє існування (перестає функціонувати). Згідно з ДСТУ 2941—94 (Системи обробки інформації. Розроблення систем. Терміни і визначення) життєвий цикл ІС — це весь період існування системи від початку розроблення до закінчення її використання та утилізації комплексу засобів її автоматизації.

Економічний об'єкт проходить три стани: початковий, цільовий і кінцевий.Початковий стан є моментом виникнення задуму (ідеї), або початком фінансування створення ІС.

Цільовий стан пов'язується з початком фінансування, тобто виконання об'єктом свого призначення, а кінцевий — припиненням його діяльності у зв'язку з фізичним або моральним старінням, зміни чи перетворення його на якісно новий об'єкт.

Стадії створення ІС — одна з частин процесу створення ІС, яка встановлена нормативними документами та закінчується випуском документації на ІС(ця документація містить опис повної, в межах заданих вимог, моделі ІС на заданому для даної стадії рівні) чи виготовленням несерійних компонентів ІС або прийомкою ІС в промислову експлуатацію.

Етап створення ІС є частиною стадії створення ІС, виділеної з міркувань єдності характеру робіт та кінцевого результату чи спеціалізації виконавців.

Виділення окремих стадій та визначення змісту етапів і робіт на кожній стадії мають суттєве значення для більш чіткого планування, оперативного контролю та керування діяльністю колективу творців ІС.

ГОСТ 34.601— 90 визначає такі стадії життєвого циклу:1) формування вимог до ІС;2) розробка концепції ІС;3) технічне завдання;4) ескізний проект;5) технічний проект;6) робоча документація;7) введення в дію;8) супроводження ІС.Допускається виключати четверту стадію та об'єднувати п'яту й шосту для простих систем, які

розробляються з використанням проектних рішень.Результати, одержані на попередніх стадіях, є підставою для виконання робіт на наступних. Так,

початком першої стадії є рішення, прийняте вищою організацією чи керівництвом даної організації, щодо можливостей створення ІС або її елементів. Результатом виконання робіт на першій та другій стадіях є науково-технічні звіти, на третій—шостій — відповідно технічне завдання, ескізний і технічний проекти, комплект робочої документації, на сьомій стадії — приймання ІС в промислову експлуатацію. На останній стадії виконуються роботи відповідно до гарантійних зобов'язань, а також післягарантійне обслуговування. Рішення про розвиток, модернізацію чи зняття системи з експлуатації приймається на підставі результатів аналізу експлуатації ІС.

Можемо виділити життєвий цикл проектування ІС (див. рис. 1).

Змістовне моделювання Технічне моделюванняРеальна система Об’єктна

система, її аналізКонцептуальна

модельФізичне

проектуванняСфера діяльності системного аналітика

Сфера діяльності програміста

23

Стадії1 2 3 4 5 6 7 8

Рис. 1. Життєвий цикл проектування ІС

Експлуатаційне життя ІС включає процеси підтримки, зростання, вдосконалення.Процес підтримки полягає у забезпеченні безперебійної роботи введених в експлуатацію частин

системи і базується на належному обслуговуванні інформаційного, технічного, математичного, програмного та інших видів забезпечення (підтримка в актуальному стані бази даних, якісна підготовка і своєчасне внесення змін до документації ІС тощо).

Зростання означає збільшення числа функціонуючих частин ІС (техніка, задачі).Процес удосконалення (процес підвищення якісного рівня ІС) полягає у переході від нижчих фаз

розвитку ІС до вищих (від інформації довідкової до порадницької, самонавчаючої, до прийняття рішень).Трудомісткість стадій та етапів створення ІС залежить від таких факторів:1) складності й специфіки процесу, що автоматизується;2) наявності відповідних розробок з даної проблеми;3) ступеня автоматизації проектних робіт на кожній стадії;4) кваліфікації виконавців;5) готовності об'єкта до впровадження ІС;6) обраного методу проектування.Трудомісткість по стадіях може коливатися в таких межах:1)10...15%, 2) 5...10%, 3) 4...8%, 4) 0...10%, 5) 25...35 %, 6) 25...35 %, 7) 10...25 %, 8) 0...15 %.Сама трудомісткість стадій і етапів створення ІС може розраховуватися згідно з Типовими нормами

часу на програмування задач.

Структура проектної документаціїРезультати робіт, які виконуються на різних стадіях, оформлюють у вигляді проектних і організаційно-

розпорядкових документів. Згідно з ГОСТ 34.201—89 «Види, комплектность и обозначение документов при создании АС» і РД 50-682—89 «Комплекс стандартов й руководящих документов на автоматизированные системи» всю документацію на ІС можна поділити на три види:

1) за стадіями створення;2) за складовими частинами системи;3) за видами забезпечення.Зміст документів є загальним для всіх видів ІС. Однак у разі потреби розробник документів може

доповнювати їх залежно від особливостей створюваної ІС. У документи можна включати додаткові розділи та відомості, об'єднувати і виключати розділи. Вимоги до змісту документів за видами забезпечення визначаються РД 50-34.698—90 «Автоматизированные системи. Требования к содержанию документов». На різних етапах можуть бути різні організаційно-розпорядкові документи: акти, плани-графіки, накази, протоколи. Всю документацію потрібно зібрати в організаційне забезпечення ІС.

За складовими системи документи укомплектовуються на систему, її компоненти, функції, комплекси задач (задачу), комплекс програм (програму). На кожний комплект документів має бути складена відомість комплекту. Крім того, документація комплектується за такими видами забезпечення: функціональне, інформаційне, технічне, математичне, програмне, організаційне, методичне, правове, лінгвістичне, ергонометричне (ГОСТ 34.003—90).

Учасники процесу створення ІССтворенням ІС займається замовник, який вводить ІС в експлуатацію. Він може залучати до розробки

проекту спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації або розробляти його сам. В організації для замовника можна виділити користувача — особу чи групу осіб, які беруть участь у функціонуванні ІС, мають право користуватися її результатами, та персонал ІС — сукупність осіб, що забезпечують функціонування ІС (які супроводжують ІС чи підтримують її в робочому стані, а може, й здійснюють обробку даних).

Між замовником і розробником укладається договір, в якому згідно з діючими положеннями та інструкціями визначаються права та обов'язки кожної із сторін.

Склад та обсяги робіт, які виконуються, терміни їх виконання, умови проведення та приймання окремих етапів і робіт, розподіл робіт між розробником, співвиконавцями та замовником у процесі створення ІС визначаються нарядами-замовленнями, договорами та прикладеними до них програмою робіт, календарним планом виконання робіт, кошторисом (калькуляцією).

У разі невиконання якоюсь із сторін своїх обов'язків винні відшкодовують понесені збитки чи переносять терміни виконання робіт з відшкодуванням понесених збитків. Так, замовник фінансує роботи по створенню ІС, бере участь у самих роботах і забезпечує необхідні умови для впровадження, функціонування і використання системи. При створенні системи він повинен:

1) надавати повні й достовірні дані для розробки системи;

24

2) брати участь у розробці, погодженні та затвердженні техні-ко-економічного обгрунтування і технічного завдання на створення ІС;

3) розглядати, погоджувати і затверджувати технічну документацію на ІС ;4) розробляти проектно-кошторисну документацію по об'єктах ІС;5) придбати, розміщувати та виконувати монтаж технічних засобів;6) виконувати будівельно-монтажні й налагоджувальні роботи;7) організовувати експлуатацію та ремонт технічних засобів;8) готувати дані, необхідні для фукціонування ІС;9) організовувати проведення заходів, намічених спільно з розробником, пов'язаних з підготовкою до

введення ІС в експлуатацію;10) вводити систему в експлуатацію;11) дотримуватися відповідності експлуатації технічних засобів вимогам безпеки.Замовник може укладати договори на виконання окремих частин ІС з різними розробниками або з

однією організацією, яка може мати субпідрядників.Розробник ІС несе відповідальність за науково-технічний рівень розробки та її відповідність вимогам,

зафіксованим у технічному завданні. Створюючи ІС , він обирає методи та засоби виконання робіт на всіх стадіях її створення, а також може, в разі потреби, запрошувати співвиконавців. Він повинен забезпечити у визначені терміни:

1) розробку технічної документації на ІС ;2) виконання робіт організаціями, яких він залучав до роботи;3) можливість функціонування ІС відповідно до прийнятих проектних рішень при введенні системи в

дію.

Методи та засоби створення ІСЗастосування ефективних методів і засобів створення ІС, правильна побудова технології її створення

дають змогу суттєво знизити витрати та скоротити терміни розробки, забезпечуючи якісне створення системи обробки даних, які відповідають вимогам користувачів. При створенні ІС використовують цілий комплекс методів і засобів.

Методом створення ІС є підтриманий відповідними засобами проектування спосіб її створення.Засоби створення ІС — це типові проектні рішення, пакети прикладних програм, типові проекти чи

інструментальні засоби проектування ІС.У процесі розробки ІС та її структури використовують два методи: «зверху — вниз» і «знизу — вверх»

або локальний і системний підходи до створення ІС.Існує дві групи методів створення ІС: орієнтовані на процедури й орієнтовані на дані. Перші —

надають особливого значення процесу декомпозиції структури у створенні архітектури програми, другі — роблять основний акцент на даних.

Найбільш поширені методології, орієнтовані на обробку, — це модульне програмування, метод функціональної декомпозиції, метод проектування потоку даних або структур даних, метод НІРО.

Основні концепції модульного проектування:— кожен модуль реалізує єдину незалежну функцію;— кожен модуль має єдину точку входу/виходу;— розмір модуля по можливості намагаються мінімізувати;— кожен модуль може бути спроектований і закодований різними членами бригади програмістів і

може бути окремо протестований;— вся система побудована з модулів.При такому підході складна система розподіляється на кілька частин, одночасно створюваних різними

програмістами. Кожен модуль реалізує єдину функцію. Розмір його — невеликий, тому тестування може управлятися і може бути проведене дуже ретельно. Після кодування і тестування всіх модулів відбувається їх інтеграція і тестується вся система. Під час супроводження тестується і налагоджується тільки той модуль, який погано працює. Переваги очевидні у полегшенні написання і тестування програм, зменшується вартість їх супроводження.

Функціональна декомпозиція базується на стратегії типу «розділяй — і — управляй», де критерієм декомпозиції системи є концепція приховування інформації. Під час використання цього критерію кожен модуль характеризується суб'єктивним рішенням проектувальника. Тільки деяка інформація про нього необхідна іншим модулям, зв'язки між модулями організуються за допомогою добре визначених інтерфейсів. Іншою важливою ідеєю є проектування програмної системи у вигляді набору віртуальних машин, замість традиційного підходу, при якому вживаються блок-схеми. Перевага функціональної декомпозиції полягає у її застосовності, а недоліки — у непередбаченості і мінливості.

Методи проектування з використанням потоку даних використовують потік даних як рушійну силу процесу проектування програми. При цьому використовуються різні функції відображення, які перетворюють потік інформації на структуру програми.

Структурне проектування складається з концепції структурного проектування, генеральної лінії композиційного проектування і деталізації проекту, критерію ступеня, прийомів аналізу проекту. Підхід

25

полягає у відображенні потоку даних проблеми у структуру програми з використанням деяких прийомів аналізу проекту. Процедура така:

1) ідентифікується потік даних і відображується граф потоку даних;2) ідентифікуються вхідні, центральні та вихідні перетворюючі елементи;3) формується ієрархічна структура програми, яка використовує ці елементи;4) деталізується й оптимізується структура програми, сформульована на третьому кроці.Такий підхід застосовується, коли відсутні яскраво виражені структури даних.Технологія структурного аналізу проекту SADT основана на структурному аналізі. SA — це графічна

мова, що використовується для чіткого вираження ієрархічних і функціональних зв'язків між будь-якими об'єктами та діями. Структура системи, представлена графічно, виділяє інтерфейси між компонентами структурно, модульнj й ієрархічно. SADT включає процедури планування управління розробкою та управління конфігурацією, засоби організації працюючих спеціалістів у бригади та зв'язки між ними. SADT успішно застосовується у різних сферах. Метод є особливо ефективним на ранніх і пізніх стадіях розвитку системи і менш ефективним при деталізації. Одночасно, дозволяючи кожному проектувальнику створювати незалежні діаграми, можна дістати додаткові труднощі у процесі їх перегляду.

НІРО (Ієрархія плюс Вхід, Обробка, Вихід) — метод ієрархічних діаграм, розвинений фірмою ІВМ. Його основні характеристики такі:

1) здатність надавати зв'язок між вхідними/вихідними даними та процесом обробки;2) можливість декомпозувати систему ієрархічно, не залучаючи надмірно дрібні деталі;3) використання трьох елементів — входу, обробки, виходу. Обробка (процес) специфікується як

центральний блок діаграми і з'єднана з елементами, що складають вхід і вихід.Основна процедура проектування з використанням НІРО:1) почати з найвищого рівня абстракції;2) ідентифікувати вхід, обробку і вихід;3) з'єднати кожний елемент входу й виходу з відповідною обробкою;4) документувати кожний елемент системи, використовуючи НІРО-діаграми;5) деталізувати діаграму, використовуючи кроки 1)—4).

У методологіях, орієнтованих на дані, виділяються компоненти проекту, основані на даних. Це — так звана об'єктно-орієнтована методологія проектування і методологія проектування концептуальних баз даних. Оскільки обидві технології відносяться до методу формалізації специфікацій, спочатку розглянемо концепцію методів формальних специфікацій.

Програми можуть бути побудовані методично (систематично) виходячи з формальних специфікацій на дані, з якими вони працюють. Базуючись на формальних специфікаціях, можна розробити прийоми автоматичного програмування і доведення правильності програм. Особлива увага при цьому приділяється абстракціям даних.

Об'єктно-орієнтована методологія проектування заснована на концепціях приховування інформації і абстрактних типів даних. Такий підхід розглядає всі ресурси (дані, модулі та системи), що виступають як об'єкти. Кожен об'єкт містить деяку структуру даних (або тип даних), обрамлену набором процедур маніпулювання з цими даними. Використовуючи дану методологію, розробник може створити свій власний абстрактний тип і відобразити проблемну сферу у ці створені ним абстракції замість традиційного відображення проблемної сфери у передбачені структури, що управляють, і структури даних мови реалізації. Подібний підхід рекламується як більш натуральний, ніж методології, орієнтовані на обробку (на процес), через змогу створювати у процесі проектування різні види абстракції типів даних. На цьому шляху розробник може сконцентруватися на проектних системах, не хвилюючись про деталі інформаційних об'єктів, які використовуються у системі.

Основні дії, що реалізуються методологією, такі:1) визначити проблему;2) розвинути неформальну стратегію, що являє собою загальну послідовність кроків, яка задовольняє

вимоги до системи;3) формалізувати стратегію:а) ідентифікувати об'єкти та їхні атрибути;б) ідентифікувати операції над об'єктами;в) встановити інтерфейси;г) реалізувати операції.Методологія, заснована на проектуванні концептуальних баз даних, орієнтована на дані, і покликана

дати проектувальнику вказівки у процесі трансформації специфікацій у концептуальну схему бази даних. Цей підхід ставить за мету встановити уніфіковану концептуальну модель з семантичним значенням і використовувати концепцію абстракцій даних для спрощення проектування. Процес проектування розглядається як процес побудови моделі. Методи конструювання концептуальної моделі базуються на прийомах узагальнення специфікації. Передбачається, що проектант починає з визначення найбільш загальних, натурально виникаючих класів об'єктів і подій проблемної сфери. У дальшому деталі програмної системи вводяться послідовними ітераціями описання підкласів уже поданих класів і специфікацій взаємодій у цих

26

класах. Попередньо розглянуті методи працюють на модульному рівні. Метод, який використовується на кодовому рівні проектування, відомий під назвою «Структурне програмування». Метод базується на передбаченні, що код у модулі легше читається, пишеться і супроводжується, якщо він сконструйований з фіксованого набору базових структур.

Практика показала, що саме структурне програмування не дуже ефективне під час проектування великих систем. Для досягнення максимальної надійності і зниження вартості слід об'єднати прийоми структурного програмування з методологією проектування архітектури системи.

Відомо три передумови інформаційної технології. Перша передумова полягає в тому, що в центрі сучасної обробки даних містяться самі дані (див. рис. 2).

Створення даних --- — Генерація документів, звітівАналіз запитів і розробка варіантів рішеньПошук данихКонтрольМодифікація --------

Рис. 2. Модель данихДані створюються, зберігаються та супроводжуються за допомогою програмного забезпечення.

Процеси зліва створюють і модифікують дані, а справа — використовують їх у відповідях на запити, в процесі пошуку необхідних даних, аналізу та прийняття рішень. Дані можуть представляти багато систем даних.

Друга передумова означає, що типи даних не змінюються. Об'єкт — це щось, про що ми зберігаємо дані. Наприклад: працюючі, замовники, обладнання тощо. Типи об'єктів не змінюються протягом терміну існування виробництва, за винятком поодиноких доповнень нових типів об'єктів. Типи атрибутів, які ми зберігаємо для цих об'єктів, також змінюються рідко. Значення даних змінюються постійно, але їх структура — надто рідко, якщо дані були правильно спроектовані.

Третя передумова — кожне виробництво є динамічним, а отже, процедури обробки даних змінюються швидко і часто. Бажано, щоб системні аналітики та кінцеві користувачі могли їх часто змінювати, максимально пристосовуючи до конкретних вимог.

Отже, основні типи даних відносно стабільні; процедури обробки даних швидко змінюються; програми, процеси, мережі й апаратура ЕОМ також змінюються. Тому методи, орієнтовані на дані, якщо їх правильно використовувати, мають успіх там, де методи, орієнтовані на процедури, його не мають. Коли необхідну інфраструктуру даних визначено, то можна швидко одержати результати, користуючись високорівневими мовами баз даних чи іншими. Тому важливим є перший крок з тріади «модель — алгоритм — програма», тобто створення моделі об'єкта та побудова стратегічного плану чи структури даних (будемо розглядати це в інших темах).

Методи створення ІС також можемо класифікувати за ступенем автоматизації проектних робіт: оригінальний, типовий, автоматизований.

За допомогою оригінального (індивідуального, немашинного, одиничного) методу створюються індивідуальні проектні рішення, специфічні для кожного окремого об'єкта. Переваги його в тому, що в результаті одержуємо оригінальний проект, який повною мірою відбиває всі особливості відповідного об'єкта. Але є й недоліки: висока трудомісткість і великі терміни проектування ІС, низький показник функціональної надійності, недостатня модернізованість і супроводження ІС. Тривалість сталого функціонування становить близько року, а потім потрібно модернізувати проектні рішення.

Методи типового проектування припускають поділ системи, яку створюємо, на багато складових компонентів (функцій, алгоритмів) і створення для кожного з них закінченого проектного рішення, яке потім з деякими модифікаціями, якщо вони потрібні, буде використано при проектуванні ІС. Залежно від рівня декомпозиції системи їх поділяють на:

елементний метод (використання типових проектних рішень); компонентний (використання пакетів прикладних програм); об'єктний (використання типових проектів ІС).Суть елементного проектування полягає в тому, що декомпо-зиція ІС виконується на рівні задач і

окремих проектних рішень з інформаційного, технічного, програмного та інших видів забезпечення. Для кожного такого елемента створюються типові проектні рішення.

Переваги елементного проектування — це модульний принцип побудови; спрощення документування, оскільки оформлена у вигляді проектної документації ТПР може вся чи з деякими модифікаціями використовуватись у проекті ІС; наявність готових програмних продуктів і можливість їх використання. Недоліками його є значне зниження трудомісткості (на ЗО %) порівняно з оригінальним; тривалі терміни розробки ІС; низька функціональна надійність (до двох років); недостатня модернізованість; відсутність засобів автоматизованого ведення бібліотеки ТПР, комплексування та інформаційна погодженість ТПР.

Суть компонентного проектування полягає у вищій інтеграції типових елементів на рівні функцій. Переваги його: модульна побудова засобів проектування; можливість використання одних і тих самих компонентів для різних об'єктів; наявність опробова-них програмних засобів. Недоліки ж: відсутність засобів

27

модернізації та супроводження ІС, що функціонує; відсутність автоматизованої системи комплектування компонентів; недостатність засобів, які забезпечують функціональну надійність до трьох років; висока трудомісткість проектування порівняно з елементним скороченням на 25 %.

Суть об'єктного проектування полягає в тому, що типовим елементом виступає система керування об'єктом у цілому, тобто створюється типовий проект ІС для узагальненого об'єкта з деякого класу об'єктів керування. Його переваги такі: проектування ІС зводиться до підготовки та впровадження типового проекту; трудомісткість порівняно з елементним скорочується в 2—3 рази, а недоліки — кількість об'єктів, для яких може бути ефективно використаний відповідний проект, незначна, і тому потрібна велика кількість типових проектів; низький рівень адаптації та функціонально нестійкі, слабкі засоби модернізації і супроводження; надто високі вимоги щодо кваліфікації розробників; розроблений типовий проект швидко морально старіє внаслідок зміни методів господарювання та вдосконалення КІЗ.

Основні положення методу автоматизованого проектування (САПР) ще остаточно не встановлено, але вже є незначний досвід. Суть САПР ІС полягає в можливості побудови та підтримки в системі проектування деякої глобальної інформаційної моделі об'єкта керування. Модель містить у формалізованому вигляді опис сукупностей інформаційних компонентів і відношень між ними, включаючи їх зв'язки та алгоритмічні взаємодії. Переваги САПР:

наявність актуальної моделі об'єкта; комплексне охоплення проектування засобами, включеними до САПР; можливість інтерактивної взаємодії з ЕОМ на всіх етапах проектування та функціонування

системи; зниження трудомісткості проектування в 2—10 разів порівняно із ППП; досить високий рівень функціональної й адаптивної надійності. Недоліки ж: відпрацьована загальна теорія САПР ІС; малий досвід практичного використання САПР ІС; складність експлуатації САПР ІС; висока вартість розробки САПР ІС. Засоби створення ІС поділяються на інструментальні та об'єктні. Перші орієнтовані безпосередньо на

процес проектування та призначені для підвищення продуктивності праці розробника (наприклад, документатор програм, генератор програм). Другі також знижують трудомісткість проектних робіт, але головним результатом їх застосування є проектні рішення (наприклад, ППП, ТП).

Низку засобів можна віднести до тієї чи іншої групи. Крім того, вони можуть дублювати один одного. Тому однією із задач, яку ми розв'язуємо при плануванні робіт по створенню ІС, є правильний вибір засобів проектування щодо конкретних умов застосування. Засоби створення ІС повинні:

— комплексно охоплювати процес створення ІС;— бути сумісними;— бути легкими в освоєнні та простими в користуванні;— бути універсальними у своєму класі;— мати можливість організувати процес проектування в режимі інтерактивної взаємодії розробника з

ЕОМ;— давати змогу створювати адаптивні ІС;— бути економічно ефективними.Засоби створення ІС розглянемо в межах методів цього створення.Для оригінального методу характерні: стандартні засоби операційних систем; процедури, що

реалізують типові процеси обробки даних; окремі інструментальні засоби створення ІС.Для типового методу характерним є те, що й для попереднього, а також типові компоненти, оформлені

у вигляді типових проектних рішень, пакетів прикладних програм і типових ІС.Для автоматизованого проектування характерні: стандартні засоби операційних систем,

взаємопов'язаний комплекс інструментальних засобів створення ІС, засоби модернізації ІС, що функціонує.Технологію проектування ІС становить сукупність методів і засобів створення ІС, використовуваних

організаційних прийомів і технічних засобів, орієнтованих на створення чи модернізацію проекту ІС.Основою технології створення ІС є технологічний процес, під яким розуміємо діяльність колективу

спеціалістів, спрямовану на розробку проекту ІС, який задовольняє необхідні споживні якості за умови використання відповідних засобів проектування та виділених ресурсів. Він визначає дії, їх послідовність, виконавців, засоби та ресурси, необхідні для виконання цих дій. Технологія створення ІС має поширюватися на весь життєвий цикл відповідної системи.

Технологічний процес поділяється на окремі стадії, етапи чи складові частини.1. За стадіями та етапами створення системи, які закінчуються складанням конкретної проектної

документації. Сам процес створення може бути розірваним у часі чи виконуватись іншим колективом. На кожному з цих етапів існує своя технологія його здійснення з відповідними технологічними операціями, які враховують особливості виконання робіт на даному етапі.

2. Технологічні процеси проектування окремих складових частин системи: компоненти, функції, комплекси задач, задачі, процеси, програми чи за окремими видами забезпечення системи.

28

Технологія створення ІС має формуватися залежно від того, що засобів проектування існує багато, їх кількість постійно збільшується і для кожного з них потрібно створювати свою технологію застосування. Велика кількість різних технологічних процесів створення ІС зумовлена різноманіттям засобів і методів проектування, специфікою економічних об'єктів, кваліфікаційним складом і рівнем професійної підготовки проектних колективів, орієнтацією на різні комплекси технічних засобів. Тому технологічний процес потрібно поділити на технологічні операції (модулі), під якими розуміємо самостійну частину технологічного процесу, в якій визначено вхід, вихід, перетворювач, ресурси та засоби.

Входом і виходом можуть бути документи, параметри, дані чи знання про технологічну операцію або об'єкт. Перетворювач — це методика, формалізований алгоритм чи машинний алгоритм перетворення входу технологічної операції в її вихід. Перетворювачі можуть бути ручні, людино-машинні та автоматичні (машинні). Ресурси — це нормоване значення трудових, матеріальних, фінансових і технічних ресурсів. Засоби ми розглядали раніше.

повернутись назад

Тема 5. Технологія індивідуального проектування ІС

Склад і зміст робіт на різних стадіях дослідження та обґрунтування технічного завдання. Методи організації збирання та обробки матеріалів із забезпечення та вибору проектних рішень за функціональною та забезпечувальною частинами. Попередній розрахунок очікуваної ефективності. Передпроектна документація. Склад і зміст робіт на стадіях технічного проектування та робочої документації. Визначення структури ІС. Розподіл функцій між користувачем та ЕОМ. Розробка опису постановки задач.

Процес створення ІС характеризується тим, що на всіх його стадіях та етапах, без винятку, доводиться виробляти, обґрунтовувати й приймати численні рішення щодо принципів структурної побудови системи, засобів і принципів реалізації різних функцій та процесів управління, розробки всіх видів забезпечення. Головна вимога — ІС має забезпечувати підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності економічного об'єкта, тобто приводити до корисних техніко-економічних, соціальних чи інших результатів. Вимоги до розробки ІС поділяються на дві групи:

1) вимоги, визначені державними стандартами, методичними матеріалами галузі замовника;2) вимоги, які відбивають специфіку економічного об'єкта.Такий поділ означає, що потрібно вивчити державні стандарти, методичні матеріали та об'єкт, який

втоматизуємо, і виявити всі його особливості.Основні вимоги до ІС згідно з ГОСТ 24.104—85 «Автоматизированные системы управлення. Общие

требования» поділяються на такі групи:1) до ІС в цілому;2) функцій ІС;3) підготовленості персоналу; 4) видів забезпечення;5) безпеки ІС.

Склад і зміст робіт на стадії “Формування вимог до ІС”.Особливу роль відіграє дослідження економічного об'єкта, оскільки впровадження ІС завжди пов'язано

зі зміною інформаційних потоків, із застосуванням нових методів і засобів виконання деяких функцій керування. Метою дослідження об'єкта є:

1) дослідження галузі його діяльності;2) виявлення об'єктів і характеру існуючих інформаційних потоків, взаємозв'язків як усередині об'єкта,

так і з зовнішнім світом;3) визначення інформаційних потреб об'єкту;4) встановлення організаційних, технічних і технологічних передумов для введення ІС;5) побудова нових інформаційних моделей.У процесі підготовки обстеження ознайомлюються з вхідними матеріалами та документацією для

створення ІС, визначають цілі обстеження, планують обстеження, організують робочі групи, вибирають чи розробляють інструктивно-методичні матеріали для проведення обстеження, збирають і аналізують дані про зарубіжні та вітчизняні аналоги.

Дослідження можуть проводитися в трьох напрямках чи при їх поєднанні з переважанням якогось із них:

1) дослідження об'єкта (його існуючого стану);2) дослідження методичних і літературних джерел (в яких запропоновано розроблене іншими);3) дослідження вимог користувачів.На першому етапі «Обстеження об'єкта та обґрунтування створення ІС» здійснюються:1) збирання даних про об’єкт автоматизації та види діяльності, які виконуються;2) оцінка якості функціонування об'єкта і видів діяльності, виявлення проблем, які можна вирішити

засобами автоматизації;

29

3) оцінка (техніко-економічна, соціальна і т. п.) доцільності створення ІС.Вивчення системи управління передбачає такі роботи:— досліджуються організаційна структура управління об'єктом, штати, фонд заробітної плати

управлінського персоналу, який виконує функції планування й управління виробничо-господарською діяльністю об'єкта;

— визначаються функції та зміст робіт, які виконуються окремими підрозділами підприємства і які становлять інтерес для подальшого проектування системи;

— вивчаються застосовувані методи планування, обліку, звітності, стимулювання;— вивчаються виробничі та конструкторсько-технологічні особливості підприємства (потужності

устаткування і виробничих площ, наявність робочої сили, особливості технології виготовлення виробів тощо);— визначаються зв'язки даного підприємства з іншими підприємствами;— вивчається номенклатура випуску продукції та оцінка попиту на продукцію;— здійснюється техніко-економічний аналіз діяльності підприємства для визначення обмежень на

управління ним;— встановлюється досягнутий рівень механізації й автоматизації виробничих та управлінських

процесів;— розробляються рекомендації щодо поліпшення управління на основі застосування сучасних

технологічних і обчислювальних засобів.Вивчення ІС об'єкта передбачає:— вивчення процесів формування показників і документів, а також маршрутів їх руху

(документообороту);— одержання детальних відомостей про склад і зміст інформаційних потоків за джерелами виникнення,

періодичністю, напрямком руху, частотою періодів даних, місткістю окремих повідомлень, об'ємом і щільністю, ступенем взаємозв'язку і постійністю інформації, за видами носіїв тощо;

— виявлення інформаційних зв'язків між економічними розрахунками;— з'ясування методів і прийомів обробки інформації, алгоритмів розрахунків, що існують;— визначення обсягів і роботомісткості обробки економічної інформації;— виявлення потреби в інформації різних підрозділів, а також. ступінь задоволення цієї потреби на

момент обстеження.На стадії обстеження об'єкта виконуються роботи з технічного аналізу наявності засобів організаційної

та обчислювальної техніки на підприємстві, їх експлуатаційні можливості. З'ясовується необхідність придбання додаткових сучасних обчислювальних засобів. Під час виконання всіх перелічених робіт застосовуються різні методи їх організації.

На другому етапі “Формування вимог користувача до ІС” здійснюють:1) підготовку вихідних даних для формування вимог до ІС (характеристика об'єкта автоматизації, опис

вимог до системи, межі витрат на розробку, введення в дію, очікувана ефективність системи, умови створення і функціонування системи);

2) формулювання та оформлення вимог користувача до ІС.На третьому етапі «Оформлення звіту про виконану роботу та заявки на розробку ІС (тактико-

технічне завдання)» оформлюють звіт про виконані роботи на даній стадії і заявки на розробку ІС, тактико-технічного завдання чи іншого документа з аналогічним змістом.

Склад і зміст робіт на стадії «Розробка концепції ІС»На етапах 1 «Вивчення об'єкта» і 2 «Проведення необхідних науково-дослідних робіт» організація-

розробник детально вивчає об'єкт автоматизації та проводить необхідні науково-дослідні роботи, пов'язані з пошуком шляхів і оцінкою можливості реалізації вимог користувача, оформлює та затверджує звіт про науково-дослідні роботи.

На етапі 3 «Розробка варіантів концепції ІС та вибір варіанта концепції ІС, який задовольняє вимоги користувача» в загальному випадку здійснюють:

1) розробку альтернативних варіантів концепції створюваної ІСі планів щодо їх реалізації;2) оцінку необхідних ресурсів з їх реалізації та забезпечення функціонування;3) порівняння вимог користувача та характеристик запропонованої системи і вибір оптимального

варіанта;4) визначення порядку оцінки якості та умов приймання системи;5) оцінку ефективності, одержаної від системи.На етапі 4 «Оформлення звіту про виконану роботу» здійснюються підготовка та оформлення звіту,

який містить опис виконаних робіт та обгрунтування запропонованого варіанта концепції ІС.

Склад і зміст робіт на стадії «Технічне завдання»Технічне завдання (ТЗ) визначає вимоги до функцій, усіх видів забезпечення, які реалізуються,

регламентує організацію розробки, обсяги та витрати, а також перелік компонентів і функцій. Черговість розробки ІС зумовлюються важливістю комплексу функцій, який приймається для даної системи, можливістю придбання і введення в експлуатацію необхідних технічних засобів відповідного технічного рівня,

30

підготовленістю до впровадження системи, необхідністю мінімізації сумарних витрат, створеною інформаційною базою системи, можливістю використання в наступних розробках результатів проектування та впровадження першої черги ІС.

Технічне завдання складають згідно з ГОСТ 34.602—89 «Техническое задание на АСУ». Воно є основним вихідним документом для розробника і замовника ІС, згідно з яким здійснюється її розробка та приймання приймальною комісією. Порядок розробки технічного завдання відповідає ГОСТ 34.601—90. Розробка проходить у чотири етапи: розробка, оформлення, погодження та затвердження.

На першому етапі організація-розробник за участю замовника розробляє проект ТЗ на ІС на базі вимог, заявки, тактико-технічного завдання. При розробці ТЗ визначають вимоги до ІС, до складу науково-дослідних робіт, які виконуються на наступних стадіях створення ІС, встановлюють послідовність проведення робіт, пов'язаних з її створенням, а також розробляють окремі ТЗ на компоненти і види забезпечення. При розробці вимог до ІС (ГОСТ 24.104— 85) уточнюють цілі створюваної ІС;

детально описують функціональну структуру ІС; уточнюють склад функцій, які автоматизуються, а також вимоги до якості їх виконання; формують вимоги до тимчасового регламенту розв'язання задач і їх класифікації і до частин ІС та видів

забезпечення; попередньо вибирають склад обчислювальної техніки; визначають перелік задач, що забезпечують реалізацію функцій управління, які автоматизуються. Так,

на етапі «Визначення послідовності проведення робіт зі створення ІС» визначають черговість створення ІС, склад стадій та етапів цього створення, організації-виконавці. Розробляють план-графік створення інформаційної системи, а також план організаційно-технічних заходів щодо підготовки об'єкта до введення ІС в дію. На третьому етапі необхідність погодження проекту ТЗ на ІС з органами державного нагляду та з іншими зацікавленими організаціями визначають замовник і розробник та здійснюють це погодження спільно. Термін погодження проекту ТЗ у кожній організації не повинен перевищувати 15 днів з дня його одержання. Рекомендується розсилати копії одразу в усі організації.

Зауваження щодо проекту ТЗ мають бути представлені з технічним обґрунтуванням. Рішення щодо зауважень повинні бути прийняті розробником і замовником до затвердження ТЗ. Якщо при погодженні проекту ТЗ виникли розбіжності між розробником і замовником чи між іншими організаціями, то складається протокол розбіжностей і конкретне рішення приймається в установленому порядку. Погодження можна оформляти окремим документом.

На четвертому етапі затвердження ТЗ на ІС здійснюється керівництвом організацій розробника та замовника системи. ТЗ до передачі на затвердження має перевірити служба нормоконтролю організацій розробника ТЗ, а в разі потреби — підтвердити метрологічна експертиза.

Передпроектна документаціяНа стадії «Формування вимог до ІС» складають звіт за ДСТУ 3008—95 «Документація. Звіти у сфері

науки і техніки. Структура і правила оформлення» та заявку на розробку ІС. Основна частина звіту містить такі розділи (РД 50-34.698—90 «Автоматизовані системи. Вимоги до змісту документів»):

1. Характеристику об'єкта та результати його функціонування.2. Опис діючої ІС.3. Опис недоліків діючої ІС.4. Обгрунтування необхідності вдосконалення діючої ІС.5. Цілі, критерії та обмеження створення ІС.6. Функції та задачі створюваної ІС.7. Передбачувані техніко-економічні результати створення ІС.8. Висновки і пропозиції.У першому розділі описують тенденції розвитку, вимоги до обсягу, номенклатури та якості результатів

функціонування, а також взаємодії об'єкта із зовнішнім середовищем. При виявленні фактичних показників функціонування визначають існуючі показники і тенденції їх зміни в часі.

Другий розділ містить опис функціональної та інформаційної структур системи, якісні та кількісні характеристики, які розкривають взаємодію її компонентів у процесі функціонування.

У третьому розділі наведено результати діагностичного аналізу, в процесі якого оцінюють якість функціонування й організаційно-технологічний рівень системи, виявляють недоліки в організації та технології функціонування інформаційних процесів і визначають ступінь їх впливу на якість функціонування системи.

У четвертому розділі, аналізуючи відповідність показників функціонування об'єкта висунутим вимогам, визначають ступінь відповідності прогнозованих показників потрібним і необхідність удосконалення ІС шляхом її автоматизації.

У п'ятому розділі сформульовано виробничо-господарські, науково-технічні та економічні цілі й критерії створення ІС, а також охарактеризовано обмеження при створенні ІС.

У шостому розділі обґрунтовано вибір переліку функцій, що автоматизуються, і комплексів задач із зазначенням послідовності їх впровадження; окреслено вимоги до характеристик реалізації функцій і задач. У сьомому розділі вміщено:

31

1) перелік основних джерел економічної ефективності, одержаних внаслідок створення ІС (в тому числі економія виробничих ресурсів, поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці), й оцінку змін основних техніко-економічних і соціальних показників виробничо-господарської діяльності об'єкта (наприклад, номенклатура та обсяги виробництва, собівартість продукції, рентабельність, відрахування у Фонди економічного стимулювання, рівень соціального розвитку);

2) оцінку очікуваних витрат, пов'язаних із створенням і експлуатацією ІС, розподіл їх по чергах створення ІС та роках;

3) очікувані узагальнені показники економічної ефективності ІС.У восьмому розділі виділяють такі підрозділи:1. Висновки про виробничу необхідність і техніко-економічну доцільність створення ІС.2. Пропозиції щодо вдосконалення організації та технології процесу діяльності об'єкта.3. Рекомендації щодо створення ІС.

Методи і засоби організації збирання та обробки матеріалів обстеження об'єктаПри обстеженні економічного об'єкта, всебічно вивчають залежно від його мети інформаційні потоки,

функції керування та інші аспекти функціонування об'єкта.Особливості дослідження зумовлюють вимоги до кваліфікації та складу колективу:1) досвід роботи в галузі керування конкретними економічними об'єктами;2) знання сучасних методів і техніки управління;3) знання методів дослідження і системного аналізу;4) здатність до спілкування із спеціалістами різних рівнів та профілів.У процесі обстеження існуючих інформаційних потоків збирають матеріал, який характеризує

управлінську й економічну роботу. При цьому велику увагу приділяють вивченню задач, які розв'язуються в підрозділах об'єкта, де приймають управлінські рішення. створювані інформаційні потоки мають їх обслуговувати. тому в процесі вивчення необхідно встановити цілі, критерії, 3адачі управління, види їх рішень, інформаційні взаємозв'язки, і джерела інформації, й передавання, методи одержання, пощуку, зберігання. Вивченню підлягають як документовані відомості (конструкторські, планово-економічні, бухгалтерські), так і недокументовані повідомлення (у вигляді різноманітних вказівок ведення виробничо-господарської діяльності). На практиці для обстеження системи інформації застосову один з трьох методів.

1. Горизонтальний метод передбачає детальне вивчення економічної інформації з однієї будь-якої теми окремо в кожному підрозділі економічного об'єкта. Його недоліки:

— відсутній облік інформаційних потоків, які виникають в суміжних підрозділах і між ними, що призводить до помилок та спотворення характеристик загального інформаційного потоку;

— провадиться зайве глибоке вивчення окремих питань, на що витрачаються додатковий час і праця. Застосовується цей метод переважно при вивченні питань на окремих етапах проектування. 2. Вертикальний — передбачає обстеження підрозділів об’єкта, по яких відбувається природний рух

досліджуваного інфорційного потоку від моменту виникнення до місця використання в разі прийняття управлінських рішень. Інформаційний потік, який вивчається, розглядається як частина всієї інформаційної системи.

Недоліки: мало приділяється уваги тому, в якому підрозділі розв'язують задачі, що входять до комплексу розглядуваних питань, а більше — самій інформації.

Переваги: визначаються однакові методи розрахунку окремих показників; можливість виявлення загальної вихідної інформації полегшує вивчення картини інформаційного потоку.

3. Комбінований — передбачає використання в процесі вивчення об'єкта обох методів.

На кожному економічному об'єкті є інформаційні процеси — змінні й постійні в його діяльності. Так, інформація про виробничі функції чи, простіше, про те, що потрібно виконати, є постійною, а інформація про те, як виконуються функції, тобто інформація, пов'язана з функціями управління, — змінною. Отже, стабільну базу даних можна створити в тому разі, якщо логічна структура бази даних побудована на зв'язках, утворених виробничими функціями управління, і всі дані для задоволення потреб користувача, які змінюються, будуть забезпечені.

Спочатку досліджують виробничі функції, виявляють роботи, які виконуються, їх функції й мету, складають схему виконання виробничих функцій, визначають документи, масиви чи неформалізовані посилання, що використовуються при виконанні кожної функції.

Можна складати список атрибутів і показників, які використовуються в усіх документах і вказують ідентифікатори функцій, в яких використовуються ці елементи. Наприклад:

01 (КМ) j Код матеріалу Однозначно визначає кожну позицію матеріальних цінностей на підприємстві

02 (КР) Kj Код матеріалу, який надійшов

Визначає кількість матеріалу, який надійшов від постачальника

32

Перелік атрибутів являє собою таблицю, що є основою майбутнього словника даних. У таку таблицю заносяться ім'я атрибута, розгорнутий коментар для уточнення змісту атрибута, ідентифікатор, шаблон, відомості про повідомлення, в яких фігурує цей атрибут.

Проектувальник може зустріти ситуацію, коли один і той самий за змістом атрибут використовується у різних повідомленнях під різними іменами (наявність синонімів), наприклад, ціна продукції, ціна виробу, ціна товару.

Методи і засоби аналізу матеріалів обстеженняЗібраний у процесі обстеження великий і різноманітний матеріал необхідно проаналізувати, що іноді

зробити надто важко з огляду саме на цілі обстеження та його аналіз. Зважаючи на це, для обробки даних застосовують різні методи, вибір яких залежить від конкретних задач аналізу, можливості використання ЕОМ, кваліфікації розробників та інших факторів.

Системний аналіз — це дослідження реальної або проектованої системи для визначення інформаційних потреб і процесів системи, а також їх співвідношень між собою.

Можемо класифікувати методи, які використовуються за ознакою застосування ЕММ і ЕОМ. Методи без застосування ЕОМ або графічні дають змогу відобразити: організаційні, функціональні, виробничі та загальноекономічні характеристики об'єкта, який вивчаємо, і їх взаємозв'язки, послідовність впливу окремих факторів, порядок формування як первинних, так і результативних показників.

Для того щоб показати складний, багатоступеневий зв'язок у досліджуваних об'єктах, процесах і явищах, застосовують таблиці, графіки, діаграми і структурні схеми для аналізу динаміки якого-небудь процесу (випуск продукції за кілька років, аналіз трудових ресурсів). Головна вимога при цьому — компактний, логічно побудований запис чи відображення у вигляді символів, яке дає змогу легко вносити зміни і доповнення в розглядуваний процес, можливості використання прийнятої термінології (символіки) та інших умовних позначень для скорочення текстових нотаток. Залежно від цілей і задач дослідження потоки інформації можна вивчати, описувати й аналізувати на макро- чи мікрорівні. На макрорівні аналізують загальну структуру і схеми функціонування ІС, вдосконалюють документопотік.

Модель проблемної області — це параметричне формалізоване зображення процесу циркуляції та обробки інформації в системі виробництва й управління, яка відбиває дійсність у спрощеному вигляді. Отже, при проектуванні ІС застосовують методи з використанням ЕММ і ЕОМ: сіткову модель, матричну модель, графоаналітичний метод, опис процедур на алгоритмічній мові, динамічну інформаційну модель.

Сіткова модель відбиває взаємозв'язки функцій і процесів управління. Вона будується за окремими функціями управління, по підрозділах і об'єкту в цілому. Під подією розуміють певний документ, який містить результат конкретного процесу, під роботою — виконання працівниками управління логічних, арифметичних та інших операцій з формування документа, який розглядається. Вона дає змогу здійснювати комплексний аналіз функцій управління, виявляти вузькі місця, аналізувати тенденцію розвитку потоків інформації, прогнозувати функціонування всієї системи. Проте ця модель не дозволяє виявити зміст повідомлень, які передаються, і неповно характеризує складний документооборот.

Матрична інформаційна модель є шахова таблиця, в якій записують у рядках і стовпчиках документи і показники, а на перетині відмічають їх взаємозв'язки у системі управління, що дає змогу визначити, скільки разів і для створення яких показників використовується кожний з них. У таблиці виділяють чотири квадранти. У першому квадранті підсумок по кожному стовпчику показує, скільки показників використовується для формування показника, записаного у даному стовпчику, а підсумок по рядку — скільки разів показник даного рядка використовується при створені інших показників. Перший і третій квадранти дають уявлення про застосування кожного з показників, другий і четвертий виявляють осідання показників, перелік показників, які надійшли, знову розраховані й не використовуються у подальшій роботі.

За допомогою матричних моделей можна раціоналізувати документопотік, виявити дублювання в документах і показниках, встановити надмірні показники і документи, виявити показики яких не вистачає. Недоліки: не дають уявлення про детальну постановку задач з метою їх алгоритмізації, неповно відбивають динаміку інформаційних потоків, не відображають технології обробки документів.

Графоаналітичний метод передбачає відображення потрібної інформації у вигляді орієнтованого графа, вершини якого відображають певні структурні одиниці (підрозділи об'єкта), а ребра інформаційні потоки і засоби передавання. Опис потоків інформації зводиться до заповнення уніфікованої таблиці закодованими даними на спеціальній мові. Обробка таблиць виконується на ЕОМ. За допомогою цього методу можна виявити у потоках інформації ту, що дублюється, встановити динамічні характеристики інформаційних потоків (обсяг даних по кожному документу, методику його формування).

Опис процедур на алгоритмічній мові дає змогу охарактеризувати процес обробки інформації, який аналізується, і розробити програми автоматизації процесу руху інформаційних потоків, їх удосконалення, інтеграції. Цей метод використовується переважно в поєднанні з іншими методами.

Розробка пропозицій щодо вдосконалення ІС спирається на основні принципи її створення. Можна виділити чотири групи пропозицій щодо вдосконалення організаційної та функціональної структури, документообороту, інформаційної бази, методології.

33

1. Удосконалення організаційної і функціональної структури передбачає необхідність реорганізації у певних масштабах структури системи та її ланок, ліквідації, введення нових чи посилення окремих напрямків взаємодії, перевпорядкування виконавчих ланок системи, скорочення або збільшення кількості управлінських інстанцій; перетворення форм керування, посилення централізації чи децентралізації функцій керування, перерозподіл прав і обов'язків посадових осіб та органів керування по вертикалі управління, впорядкування прав, обов'язків і форм взаємодії по горизонталі системи управління; уточнення положень про функції та задачі об'єктів системи.

2. Поліпшення документообороту спричиняє вдосконалення процесу діловодства, впорядкування документообороту, уніфікацію форм і змісту документів, визначення складу необхідної для нормального функціонування системи інформації, встановлення ступеня доцільності її надмірності, погодження обсягів і періодичності потоків інформації, встановлення категорій терміновості видів інформації.

3. Удосконалення інформаційної бази передбачає вдосконалення та впорядкування нормативного господарства, систем класифікації і кодування інформації, а також систем їх ведення.

4. При поліпшенні методології погоджують методики розв'язання задач, їх відповідність економіко-математичним методам, які використовуються, уточнюють постановки і розрахункові методики.

Отже, можна виявити широке коло проблем, вирішення яких ще до створення ІС дасть змогу істотно поліпшити якість керування об'єктом.

Склад і зміст робіт на стадії «Технічний проект»Технічний проект розробляється на основі матеріалів обстеження і положень, прийнятих та

затверджених у технічному завданні на ІС , загальногалузевих методичних матеріалів і методичних матеріалів галузі. Розробка проектних рішень базується на використанні матеріалів обстеження, структури економічного об'єкта, діючих методів планування, обліку й регулювання виробничих та управлінських процесів, матеріальних потоків і складу інформації. Розробку технічного проекту можна поділити на чотири етапи (ГОСТ 34.601—90 «Автоматизированные системи. Стадии создания»):

1. Розробка проектних рішень по системі та її частинах.2. Розробка документації на ІСта її частини.3. Складання й оформлення документації на поставку виробів для комплектування ІС і (чи)

технічних вимог (технічних завдань) на їх розробку.4. Розробка завдань на проектування в суміжних частинах проекту автоматизації об'єкта.На першому етапі розробки технічного проекту уточнюють склад задач (комплексів задач), які

забезпечують реалізацію функцій управління, що автоматизуються, визначають склад операцій, задач, функцій, що виконуються в автоматичному режимі, розробляють загальний алгоритм функціонування ІС, вибирають алгоритми розв'язання задач чи аналізують можливості використання готових алгоритмів з урахуванням вимог оптимізації, вибором методів, синтезом моделей. Крім того, на цьому етапі можна вибирати й обґрунтовувати принципові рішення щодо структури ІС, розробляти проектні рішення з сумісності ІС з іншими системами, здійснювати (в разі потреби) патентне дослідження, визначати вимоги до технічних і програмних засобів системи передавання даних, які мають використовуватися в інформаційній системі, а також склад засобів та елементів системи передавання даних (наприклад, центри комунікацій повідомлень, апаратуру передавання даних, центри комунікацій каналів), остаточно ув'язувати проектні рішення, обчислювати витрати на створення ІС й уточнювати її техніко-економічну ефективність, складати загальносистемну документацію. Також багато уваги приділяється розробці забезпечуючих систем на стадії як технічного проектування, так і робочої документації.

Під час розробки положень про забезпечуючі системи враховуються дані, зібрані у процесі обстеження об'єкта управління та його ІС. Розглянемо положення кожної забезпечуючої підсистеми. Організаційне забезпечення — це сукупність документів, які встановлюють організаційну структуру, права й обов'язки користувачів і експлуатаційного персоналу в умовах функціонування, перевірки та забезпечення працездатності ІС. Методичне забезпечення становить сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і використання користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні ІС. Інформаційне забезпечення — це сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в ІСпри її функціонуванні й поділяється на позамашинне і внутрішньомашинне інформаційне забезпечення. Усю інформацію, що обробляється в ІС, можна поділити на вхідну, проміжну та вихідну. Після розробки позамашинного та внутрішньомашинного інформаційного забезпечення проектується технологічний процес обробки даних в ІС. Технічне забезпечення — сукупність усіх технічних засобів, що використовуються при функціонуванні ІС. Сюди ж належать засоби оргтехніки, призначені для організації тривалого збереження (накопичення) інформації і здійснення інформаційного обміну між різними технічними засобами. Під час вибору КТЗ особливу увагу слід приділити надійності та вірогідності перетворення (обробки) інформації на всіх операціях технологічного процесу. Математичне забезпечення становить сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів, що використовуються в ІС. До свого використання економіко-математична модель задачі управління проходить такі етапи:

— побудова економіко-математичної моделі;— визначення оптимального розв'язку за допомогою математичних методів;

34

— аналіз результатів розв'язку.Відповідність побудованої економіко-математичної моделі реальним умовам встановлюється після

розв'язання задачі на конкретному прикладі, що містить реальні дані, які характеризують діяльність підприємства за пройдені періоди, і порівняння одержаних результатів з іншими управляючими рішеннями на підприємстві. Програмне забезпечення — це сукупність програм на носіях даних і програмних документів, призначених для відладки, функціонування та перевірки працездатності ІС. Воно складається із системи програм, до яких входять ППП для організації обробки даних та інструктивно-методичні матеріали із застосування засобів програмного забезпечення. Лінгвістичне забезпечення — сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, що використовуються у спілкуванні користувачів і експлуатаційного персоналу ІС з комплексом засобів автоматизації при функціонуванні ІС. До його складу входять:

інформаційні мови для описання документів, показників, реквізитів та інших структурних одиниць інформаційної бази ІС;

мови управління і маніпулювання даними інформаційної бази ІС; мовні засоби інформаційно-пошукових систем; мовні засоби автоматизації проектування ІС; діалогові мови спеціального призначення; система термінів та визначень, що використовуються у процесі розробки і функціонування ІС.Правове забезпечення становить сукупність правових норм, які регламентують правові відношення при

функціонуванні ІС та юридичний статус результатів її функціонування. Воно включає:— статус ІС у конкретній сфері управління;— правове положення про компетенцію ланок ІС, організацію її діяльності;— порядок створення і використання інформації в ІС;— порядок одержання й використання обчислювальних та технічних засобів в ІС;— порядок створення і використання математичного та програмного забезпечення;— організацію процесу управління в ІС;— права, обов'язки і відповідальність персоналу ІС;— правове регулювання процесів створення ІС.Ергономічне забезпечення — це сукупність реалізованих рішень в ІС щодо погодження психологічних,

психофізіологічних, антропометричних, фізіологічних характеристик і можливостей користувачів ІС з технічними характеристиками комплексу засобів автоматизації ІС і параметрами робочого середовища на робочих місцях персоналу ІС.

На другому етапі реалізують розробку, оформлення, погодження та затвердження документації в обсязі, необхідному для опису повної сукупності прийнятих проектних рішень і достатньому для наступного виконання робіт.

На третьому етапі здійснюють підготовку та оформлення замовної документації на поставку виробів, для комплектування ІС, визначення технічних вимог і складання технічного завдання на розробку виробів, які не виготовляються серійно.

На четвертому етапі здійснюють розробку, оформлення, погодження і затвердження завдань на проектування в суміжних частинах проекту для виконання будівельних, електротехнічних, санітарно-технічних та інших підготовчих робіт, пов'язаних зі створенням ІС.

Склад і зміст робіт на стадії «Робоча документація»На стадії «Робоча документація» ведуться роботи щодо практичної реалізації положень, закладених у

проекті. Робоча документація розробляється на основі затверджених технічного завдання й технічного проекту і затвердженню не підлягає. Мета робочого проектування — складання технічної документації для налагодження і впровадження ІС, проведення приймально-здавальних досліджень, а також для забезпечення нормального функціонування ІС.

Згідно з ГОСТ 34.601—90 «Стадии создания» стадію можна поділити на два етапи:1. Розробка робочої документації на систему та її частини.2. Розробка чи адаптація програм.

Проектну документацію на стадіях «Технічний проект» і «Робоча документація» поділено на загальносистемні рішення та документацію за видами забезпечення.

Загальносистемні рішення1. Пояснювальна записка до технічного проекту2. Відомість технічного проекту.3. Схема організаційної структури.5. Схема функціональної структури1. Опис функцій, що автоматизуються.2. Опис постановки задач. 3. Локальний кошторисний розрахунок.4. Проектна оцінка надійності системи.

35

За видами забезпечення:Технічне забезпечення1. 1 . Схема структури комплексу технічних засобів. 2. Схема автоматизації.3. Опис комплексу технічних засобів4. План розміщення

Організаційне забезпечення1. Опис організаційної структури.

Інформаційне забезпечення1. Опис інформаційного забезпечення системи2. Опис організації інформаційної бази.3. Перелік вхідних сигналів і даних.4. Перелік вихідних сигналів.5. Опис системи класифікації та кодування6. Опис масиву інформації.7. Креслення форми документа (відеокадру).

Програмне забезпечення1. Опис програмного забезпечення.

Математичне забезпечення1. Опис алгоритму.

Основу системної побудови інформаційної системи становить її структура, яка має бути досить повною. Засоби структуризації— це процедури декомпозиції (аналізу) і композиції (синтезу) системи. Тому важливим етапом проектування ІС є структуризація системи — локалізація її меж і виділення структурних складових частин. Практично всі традиційні системи управління побудовані за ієрархічною схемою, але керівник вищого рівня завжди може в певній екстремальній ситуації взяти керівництво на себе.

Впровадження ПК та мереж дозволяє реалізувати гнучку багаторівневу структуру управління ІС. За складністю побудови і реалізації алгоритмів управління багаторівнева система має переваги перед однорівневою і не лише спрощує систему управління, а й зменшує інформаційне навантаження на елементи системи (на практиці для економічних об'єктів (підприємств) найкращою виявляється дво-трирівнева система). У процесі реалізації системи управління ієрархічність структури не висуває додаткових жорстких вимог до технічних засобів системи і каналів зв'язку.

Тому багаторівнева система є досить гнучкою і допускає створення різної кількості рівнів для різних управлінських задач.

Розподіл функцій обробки інформації між людиною та ЕОМ тісно пов'язаний з розв'язанням проблеми спілкування людини і ЕОМ, під яким можемо розуміти вільний обмін даними і знаннями прийнятою розмовною чи спеціалізованою мовою. На даному етапі можемо говорити лише про розподіл функцій збирання та обробки інформації між людиною та ЕОМ, під яким розуміємо засіб визначення задач і класів задач, що їх доцільно чи необхідно покласти на людину або на колектив людей, обчислювальну систему чи людино-машинну систему. Враховуючи досвід застосування систем, можна розглядати три класи задач.

До першого класу належать задачі, які принципово не можуть бути розв'язані людиною без використання ЕОМ через велику кількість обчислювальної роботи, необхідність обробки великих масивів інформації чи малий термін, який виділяється на їх розв'язання. До них відносять задачі оптимізації та оперативного управління виробництвом. Другий клас становлять задачі, які не можуть бути розв'язані нині на ЕОМ. Здебільшого це — евристичні задачі, задачі, для розв'язання яких не створено формалізовані алгоритми, але людина їх розв'язує неформальним способом, їх розв'язують в умовах невизначеності вихідних даних, наприклад у разі прийняття рішення. До третього класу належать задачі, відносно яких неможливо зробити категоричного висновку щодо доцільності їх розв'язання людиною чи машиною. Це — задачі ефективності, розрахункові, обліку, планування. Рішення про те, використовувати людину чи ЕОМ, у цих випадках приймається окремо в кожній конкретній ситуації, виходячи, як правило, з економічної доцільності. Для того щоб правильно організувати розподіл функцій і налагодити спілкування людини з машиною, необхідно оцінити та проаналізувати основні позитивні й негативні якості людини і ЕОМ, які розглядаються як перетворювачі інформації.

Людина— позитивні риси: великий обсяг, висока економічність і малі габарити мозку; паралельна обробка інформації; досконалі засоби введення — виведення інформації; здатність самонавчатися; необмежений обсяг зовнішньої пам'яті; найширше коло задач, які вона може розв'язувати; практично повна відсутність відчутних відмов окремих елементів мозку; здатність реалізувати евристичні алгоритми. Негативні риси: невисока швидкість роботи елементів мозку; втомлюваність людини; мала швидкість введення інформації для довготермінового зберігання в мозку; здатність відхилятися і забувати інформацію.

36

ЕОМ— позитивні якості: велика швидкість; необмежена точність; висока швидкість введення інформації в пам'ять; надто великий обсяг зовнішньої пам'яті; відсутність утоми; здатність працювати в умовах, непридатних для життєдіяльності людини; здатність об'єднуватися в мережі; Негативні якості: порівняно невеликий обсяг оперативної пам'яті; убога мережа взаємодії елементів пам'яті та практична відсутність асоціативної пам'яті; відсутність фільтрації на вході; безглуздий результат у разі відмови; порівняно вузький клас розв'язуваних задач; переважно послідовний вид обробки інформації.

Аналіз порівняльних переваг і недоліків людини та ЕОМ щодо обробки інформації показує, що багато основних недоліків людини є перевагами ЕОМ, і навпаки. Тому симбіоз людини і ЕОМ найбільш ефективний у цій якості й найкращим чином може реалізувати розв'язання всього комплексу задач.

Постановка задачі ІС потребує необхідної та достатньої сукупності знань з конкретної задачі ІС, які визначають її суть, вимоги до регламенту рішення, вхідних даних і конкретних результатів (РД 50-34.698—90. «Требования к содержанию документов по общесистемным вопросам. Раздел 2.6. Описание постановки задачи»). Склад постановки задач такий: характеристики комплексу задач; вихідна інформація; вхідна інформація; може містити опис алгоритму (дублювання змісту розділів об'єднаного документа не допускається).

повернутись назад

Тема 6. Технологія створення інформаційного забезпеченняПоняття «інформаційне забезпечення ІС». Організація інформаційної бази. Види інформаційних

масивів. Технологія проектування інформаційного забезпечення ІС. Основні поняття класифікації інформації. Кодування інформації. Класифікатори техніко-економічної інформації. Технологія створення класифікаторів.

Поняття інформаційного забезпечення ІСДля організації інформаційної взаємодії різноманітних ІС між собою, а також з різними групами

користувачів потрібно однотипово описати дані в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні. Цього досягають створенням інформаційного забезпечення, тобто сукупності форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в ІС при її функціонуванні (ГОСТ 34.003—90. «АС. Термины й определения»).

В склад інформаційного забезпечення входять – методичня інструктивні матеріали, системи класифікації й кодування та інформаційна база. Методичні та інструктивні матеріали — це сукупність державних стандартів, галузевих керівних методичних матеріалів і розроблених проектних рішень щодо створення й супроводження інформаційного забезпечення. Системи класифікації і кодування являють собою перелік описів і систем супроводження класифікаторів техніко-економічної інформації на економічному об'єкті. Ефективне функціонування ІС об'єкта можливе лише при відповідній організації інформаційної бази — сукупності впорядкованої інформації, яка використовується в умовах функціонування ІС і поділяється на зовнішньо- і внутрішньомашинну (машинну) бази (ГОСТ 34.003—90).

Існують два підходи до створення ІБ: аналіз сутностей і синтез атрибутів. Аналіз сутностей — це спадний підхід, або «згори — вниз», який поділяє процес створення на чотири стадії:

1) моделювання уявлень користувачів;2) об'єднання уявлень;3) складання й аналіз моделі (схеми);4) реальне (фізичне) проектування.Синтез атрибутів є зростаючий підхід, або «знизу — вгору». Оскільки він починається із синтезу

атрибутів найнижчого рівня, з яких формуються сутності та зв'язки верхнього рівня. Виділяють чотири стадії для цього підходу:

1) класифікація атрибутів;2) композиція сутностей;3) формування зв'язків;4) графічне уявлення.Кожний з цих підходів має свої переваги й недоліки. Для створення великих ІС, найбільш прийнятний

аналіз сутностей, для автономних невеликих ІС без структури — атрибутний (локальний) аналіз.Вимоги до інформаційного забезпечення (ГОСТ 24.104—85 «Автоматизированные системи

управлення. Общие требования») такі:1. Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.2. Для кодування інформації, що використовується тільки в цій ІС, повинні бути застосовані наявні у

замовника ІС класифікатори.3. Для кодування в ІС вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, необхідно

використовувати класифікатори цього рівня, крім спеціально зумовлених випадків.4. Інформаційне забезпечення ІС має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які

взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання одержаної і виданої ІС інформації.

37

5. Форми документів, що створюються ІС, повинні відповідати вимогам.6. Форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, слід

погоджувати з відповідними технічними характеристиками терміналів.7. Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді бази даних на машинних

носіях.8. Форми подання вихідної інформації ІС повинні бути погоджені із замовником (користувачем)

системи.Зовнішньомашинна інформаційна база — це частина інформаційної бази, яка являє собою сукупність

повідомлень, сигналів і документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки. Внутрішньомашинна інформаційна база — частина інформаційної бази, що становить сукупність інформації, яка використовуваної в ІС на носіях даних ЕОМ.

Види інформаційних масивівПри організації раціонального варіанта внутрішньомашинної інформаційної бази даних, яка

найповніше відбиває специфіку об'єкта управління, перед розробниками постають вимоги до організації масивів, які можуть бути суперечливими. До них належать:

1) повнота подання даних;2) мінімальний склад даних;3) мінімізація часу вибірки даних;4) незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;5) динамічність структури інформаційної бази.Найбільш суперечлива з них — вимога повноти подання даних, мінімізація складу даних і мінімізація

часу вибірки даних. Проектування масивів передбачає визначення їх складу, змісту, структури й вибір раціонального

способу їх подання в пам'яті обчислювальної системи. Поняття складу і змісту масивів означає встановлення оптимальної кількості масивів та переліку атрибутів (полів), які у них містяться. Під структурою масиву розуміємо формат записів у масиві, розмір полів і їх розміщення в машинному записі, ключові атрибути й впорядкування масиву за ними.

З точки зору використання масивів на різних етапах технологічного процесу обробки даних виділяють такі типи масивів: вхідні (первинні), основні (базові), робочі (проміжні) й вихідні (результатні).

Вхідні масиви — це проміжна ланка між первинними інформаційними повідомленнями та основними масивами. Зміст і розміщення даних тут аналогічні змісту й розміщенню їх у первинному інформаційному повідомленні.

Основні масиви створюються на базі вхідних, постійно зберігаються і містять основні дані про об'єкти управління та процеси виробництва. Кожний з них містить усю сукупність інформації, яка всебічно характеризує однорідні об'єкти і потрібна для реалізації функцій управління. Створення таких масивів зумовлено необхідністю забезпечення принципу одноразового формування масивів, внесення змін і усунення дублювання.

Робочі масиви призначені для роботи програм, які реалізують розв'язання конкретних задач процесів управління і містять обмежене коло атрибутів одного чи кількох основних масивів. Вони організуються в момент розв'язання задачі й лише на час її розв'язання, після чого їх анулюють.

Вихідні масиви формуються в процесі розв'язання задачі й використовуються для модифікації основних масивів і виведення вихідних (результатних) інформаційних повідомлень.

Основні масиви можуть мати вигляд локальних масивів чи організовані в базу даних (БД) під керуванням системи управління базою даних (СУБД).

База даних — іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношення у визначеній проблемній сфері (Закон України «Про Національну програму інформатизації» (74/98-ВР від 04.02.98). Система управління базами даних — це сукупність програм і мовних засобів, призначених для управління даними в базі даних і забезпечуючих взаємодію її з прикладними програмами (ГОСТ 20886—85).

Масив даних становить конструкція даних, компоненти якої ідентичні за своїми характеристиками і є значеннями функції від фіксованої кількості цілочислових аргументів (ГОСТ 20886—85).

Файл — це ідентифікована сукупність примірників повністю описаного в конкретній програмі типу даних, розміщених іззовні програми в зовнішній пам'яті та доступних програмі, за допомогою спеціальних операцій (ГОСТ 20886—85).

Технологія проектування інформаційного забезпечення складається з трьох етапів. На першому етапі «Розробка рішень по інформаційній базі», визначаються склад і обсяг нормативно-довідкової інформації; розробляються пропозиції щодо вдосконалення діючого документообороту, структура бази даних, система збирання і передавання інформації, а також рішення з організації і ведення бази даних; визначаються склад і характеристики вихідної і вхідної інформації (сигналів, документів, даних).

На другому етапі «Вибір номенклатури і прив'язка системи класифікації і кодування інформації» визначається перелік типів інформаційних об'єктів, які підлягають ідентифікації в ІС, та необхідних класифікаторів; вибираються й розробляються класифікатори інформаційних об'єктів і системи кодування; визначається система внесення змін і доповнень у класифікатори; розробляються принципи й алгоритми

38

автоматизованого ведення класифікаторів.На третьому етапі «Розробка рішень щодо забезпечення обміну інформацією в системі» складається

схема інформаційного забезпечення.

повернутись назад

Тема 7. Технологія створення позамашинної інформаційної бази (факультатив)

Поняття «системи документації». Класифікація форм і методів виведення інформації. Технологія проектування форм вихідної інформації. Загальні вимоги до проектування форм первинних документів. Форми побудови зон первинних документів. Поєдна-ність первинних документів і документів, що читаються машиною. Технологія проектування первинних інформаційних повідомлень. Складові зв'язку «користувач — ПЕОМ». Процеси введення— виведення. Діалог. Технологія проектування розміщення інформації на екрані. Підтримка користувача. Проектна документація.

В умовах інформаційної технології виникла проблема забезпечення сумісності ІС на різних рівнях, а тому важливе значення мають розробка і впровадження в різних галузях уніфікованих систем інформаційних повідомлень, які складаються з документів на папері, екранних форм. Система документації — це комплекс взаємопов'язаних документів, необхідних для управління економічним об'єктом. Документ— матеріальний об'єкт, який містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлену в установленому порядку. Під уніфікованою системою інформації розуміємо систему документів, яка є раціонально організованим комплектом взаємопов'язаних документів, що відповідають єдиним правилам і вимогам й містять інформацію, необхідну для оптимізації управління на основі використання ЕММ і ОТ.

Документацію, яка використовується на всіх рівнях управління народного господарства, уніфіковують створенням:

1) уніфікованих систем документації державного призначення (державні стандарти і міжгалузеві уніфіковані форми документів державного призначення, які відповідають вимогам цих стандартів);

2) уніфікованих форм документів інших рівнів, які розробляються на базі уніфікованих систем документації державного призначення (галузеві, відомчі й форми документів підприємств і організацій).

Уніфікацію документів потрібно виконувати на етапі проектування, вдосконалення і розвитку ІС з урахуванням усіх задач, які вони розв'язують. У державі діють понад 16 уніфікованих систем, які містять 6 тис. форм документів державного призначення. Але в ІС застосовується щонайбільше 10—15%. При проектуванні документів в умовах ІС необхідно орієнтуватися на уніфіковані системи документації:

ГОСТ 6.10.1—88. Унифицированные системи документации. Основные положения;ГОСТ 6.11.1—75. Система плановой документации. Основные положения. ГОСТ 6.11.2—75. Формуляр-образец;«ГОСТ 6.13.1—75. Система первичной учетной документации. ГОСТ 6.13.2—75. Формуляр-образец;ГОСТ 6.14.1—75. Система финансовой, первичной и отчетной бухгалтерской документации

бюджетних учреждений и организаций. ГОСТ 6.19.1—75. Система расчетно-платежной документации. ГОСТ 6.19.2—75. Формуляр-образец;ГОСТ 6.38—72. Система организационно-распорядительной документации. ГОСТ 6.39—75. Формуляр-образец.

Проектування форм і засобів виведення та відображення інформації у системах обробки даних і ІС є важливим питанням при створенні систем. Вихідна інформація ІС — це інформація, яка видається на об'єкт управління, персоналу чи в інші системи управління у вигляді документів, відображень, даних і сигналів та отримується в результаті виконання функцій ІС. Вихідну економічну інформацію слід згрупувати в необхідних напрямках за певними ознаками і після попередньої обробки звести до певних форм чи графіків.

Форми носіїв вихідної інформації, оброблюваної за допомогою обчислювальної техніки, залежать від експлуатаційних можливостей технічних засобів, які застосовуються, варіанта і повноти обробки цієї інформації, її призначення і методів використання. Вони класифікуються за:

1) характером — функціональні чи відображення окремих операцій;2) формою подання інформації — цифрова, алфавітно-цифрова, графічна;3) призначенням — основні, допоміжні;4) місцем використання — внутрішні, зовнішні;5) офіційністю — затверджені, незатверджені;6) періодичністю — поточні, квартальні, річні;7) термінами — оперативні, звичайні, нетермінові;8) характером змісту — змісту повідомлень, підсумкові;9) характером друку — широкий, вузький;10) кількістю примірників — один, два і т. д.

39

До проектування форм вихідної інформації висувають такі вимоги:1) наявність усіх необхідних показників, які встановлені відповідно до цільових функцій управління;2) максимальна закінченість, виключення будь-якого додаткового опрацювання вручну;3) точність підрахунків і зрозумілість друку;4) зручність і доступність використання широким колом осіб, які не ознайомлені з ОТ;5) текстове розшифрування деяких якісних атрибутів;6) форма вихідного повідомлення та його зміст не повинні ускладнювати технологію його складання;7) форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, мають

бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів;8) форми подання вихідної інформації ІС необхідно погоджувати із замовником (користувачем)

системи;9) терміни і скорочення, які вживаються у вихідних повідомленнях ІС, повинні бути

загальноприйнятими в даній проблемній сфері й погоджені із замовником системи;10) об'єднання двох чи більше простих форм (з однаковою періодичністю складання) в одну форму з

урахуванням можливостей ОТ;11) чітка назва вихідного повідомлення.У процесі проектування вихідних повідомлень необхідно враховувати цілі, для яких вони

використовуються, сфери й особливості їх використання, періодичність одержання, можливості засобів виведення інформації, характер проблемної сфери, умови роботи з повідомленнями, контроль вірогідності складання, порядок оформлення і передавання користувачеві.

Методика створення форм вихідної інформації складається з чотирьох етапів.Перший етап — визначення загального складу зведених показників, які виводяться за допомогою

обчислювальної техніки. На цьому етапі у результаті аналізу встановлюється вся сукупність вихідних показників, їх важливі характеристики і вимоги користувача. За цими матеріалами визначаються необхідні для об'єкта зведені показники і їх характеристики, а також можливість одержання їх за допомогою ЕОМ. Встановлення складу зведених показників відіграє важливу роль у визначенні масивів бази даних. Тому одним із суттєвих принципів створення ІС є первісність вихідного повідомлення. Складність робіт на цьому етапі полягає в необхідності врахування вимог усіх рівнів управління як у їх взаємозв'язку, так і для об'єкта в цілому.

Другий етап — встановлення змісту інформації, яка входить до окремих вихідних повідомлень.1. Встановлення однорідних показників, які потрібно одержати в однакові терміни використання і в

одному підрозділі.2. Якщо вони застосовуються в кількох підрозділах, то визначається кількість примірників.3. Об'єднання кількох простих атрибутів в один з використанням можливостей обчислювальної

техніки.4. Визначення атрибутів кожного вихідного повідомлення. 5. Необхідно передбачити найзручніший спосіб контролю за правильним складанням атрибутів:

спосіб балансування окремих граф, виведення додаткових контрольних підсумків, інструкції з контролю.Третій етап — розробка ескізу форми кожного вихідного повідомлення. Може розроблятися така

таблиця, де визначаються підпорядкованість ознак і кількість одержаних підсумків. Для кожної форми виведення інформації визначається зміст трьох зон (ГОСТ 6.10.4—84 «Придание юридической сили документам на машинном носителе й машинограмме, создаваемых средствами вычислительной техники», ГОСТ 2.004—79 «Правила выполнения конструкторских документов на печатающих и графических устройствах ЭВМ»). Перша зона — заголовок чи титульний аркуш вихідного повідомлення, яке виводиться одноразово чи частково повторюється на кожному аркуші (назва вихідного повідомлення, структурного підрозділу, термін створення даного документа, дата створення; місце підпису відповідальної за випуск документа особи). Друга зона — назва граф та їх нумерація, які виводяться на кожному аркуші (заголовки граф). Третя зона — основна предметна (інформаційна) частина, яка складає тіло вихідного повідомлення. До цієї зони включають рядки трьох видів: детальні, підсумкові чи їх сполучення.

Детальні рядки містять дані, які є у записах масивів, їх розміщують у такому порядку (див. рис.): спеціальні, довідкові, групові та довідкові змінні, показники з масивів.

За спаданням За зростаннямСпеціальні ознаки

Групові довідкові атрибути

Додаткові Кількісні атрибути

№ Цех Дільниця № пачки По цеху По дільниці

Підсумкові рядки містять кількісні й вартісні підсумки за певними ознаками, результати розрахунків. Вони розміщуються переважно за зростанням групових ознак, їх розміщення залежить від кількості контрольованих ознак, передбачених умовами виведення проміжних результатів (наприклад, по кожному аркушу) та інших факторів, що визначаються замовником і користувачем. Кількісно-вартісні атрибути і

40

показники розміщуються в такому порядку: нормативно-розціночні, планові, фактичні й розрахункові. До підсумкових рядків різних ступенів необхідно додатково включати текстові коментарі (наприклад, «усього за табельним номером ...», «усього за складом ...»).

Попередньо розраховують розміри граф, рядків, окремих рядків і всієї площі форми.

3агальні вимоги до проектування форм первинних документівПроектуванню форм вхідної інформації приділяється особлива увага. На цьому етапі можна скоротити

обсяги даних, трудові витрати на збирання, реєстрацію, передавання і перенесення на машинні носії, значно підвищити вірогідність як вхідної, так і залежної від неї вихідної інформації. Вхідна інформація ІС — це інформація, яка надходить до ІС у вигляді документів, даних, сигналів і потрібна для виконання функцій ІС. її реєструють на уніфікованих та неуніфікованих, пристосованих і непристосованих документах для автоматизованої обробки. Неуніфіковані документи мають ряд недоліків:

послідовність атрибутів у документі не відповідає макету вхідного документа; атрибути розкидані по полю документів; відсутність ряду атрибутів, необхідних для ефективної обробки інформації на ЕОМ; різноманітність форм документів, що ускладнює чи виключає їх уніфіковану обробку.Як наслідок, підвищуються трудомісткість і тривалість обробки документів при перенесенні інформації

на машинні носії.В результаті застосування уніфікованих документів, які не мають цих недоліків, зростає ефективність

обробки інформації й перенесення її на машинні носії.Однак ці документи також мають певні недоліки дворазове занесення даних у первинний документ і на

машинний носій; застосування ручної праці на операціях перенесення інформації на машинний носій. Як до первісних інформаційних повідомлень, так і до документів висувають наступні вимоги.

1. Форми документів мають відповідати вимогам стандартів чи нормативно-технічних документів замовника.

2. Створення повідомлень потрібно обгрунтувати.3. Форми повідомлень мають бути зручними для сприймання] людиною і максимально пристосованими

для автоматизованої обробки інформації, яка в них є, містити інформацію у послідовності, яка полегшує заповнення, читання, обробку. Розміри рядків та граф повинні забезпечувати чіткість і зрозумілість усіх записів.

4. Враховувати принцип одноразового введення інформації.5. Уніфіковані документи мають відповідати вимогам порівняльності атрибутів і показників за змістом

та назвою, їх взаємозв'язку при переході з одного рівня управління на інший, при обміні інформацією між різними ІС й органами управління.

6. У первісних інформаційних повідомленнях повинен бути мінімум атрибутів, достатній для повного відображення події й одержання результатної інформації, що виключає невиправдане дублювання інформації і показників, які можливо отримати розрахунком.

7. Форми документів повинні мати стандартні розміри, передбачені вимогами ГОСТ 9327—60 (формат АЗ, А4, А5).

8. Атрибути, які переносяться на машинний носій, мають бути виділені потовщеними лініями 0,7—1,0 мм, розміщеними в такій самій послідовності, як і на машинному носієві.

9. Повідомлення повинні бути уніфікованими і стандартизованими.10. При розробці форм документів слід враховувати особливості конкретного друкуючого пристрою.11. Для кожного розряду атрибута, по можливості, потрібно виділяти спеціальні клітини.12. Доцільно проектувати документи на різних за кольором бланках.13. Атрибути мають бути розміщені в такій послідовності: групові й довідкові постійні для документа,

групові й довідкові змінні для документа, кількісні.

Проектування зв'язку «користувач — ПК»Зв'язок (інтерфейс) — це сукупність засобів і правил, які забезпечують взаємодію між користувачем,

ЕОМ і програмами. Можемо виділити три поняття такого зв'язку:1. Спілкування користувача з комп'ютером.2. Спілкування комп'ютера з користувачем.3. Подання користувацького зв'язку.Зв'язок «Користувач — комп'ютер» полягає у тому, що користувач повинен розпізнати інформацію, яка

надійшла з комп'ютера, зрозуміти (проаналізувати) її і ввести. Введення реалізується через інтерактивну технологію, елементами якої можуть бути такі дії, як вибір об'єкта за допомогою клавіатури чи маніпулятора, введення даних. Усе це складає мову дії користувача.

Зв'язок «Комп'ютер — користувач» — це спосіб спілкування комп'ютера з користувачем (мова подання), який визначається конкретною прикладною програмною системою, що керує доступом і обробкою інформації і подає її в зрозумілому для користувача вигляді. Ефективність зв'язку полягає, по-перше, в швидкому, наскільки це можливо, розвитку в користувача простої концептуальної моделі взаємодії. Цього можна досягти через узгодження. Концепція узгодження виходить з того, що під час роботи з комп'ютером у

41

користувача формується система очікування однакових реакцій на однакові дії. По-друге — у його конкретності й наочності, що забезпечується застосуванням різноманітних засобів відображення інформації.

Програмний продукт можна оцінити з кількох точок зору:1) простоти освоєння і запам'ятовування операцій системи;2) швидкості досягнення цілей задачі, яка розв'язується за допомогою системи;3) суб'єктивної задоволеності при експлуатації системи.Продукт можна оцінити, наприклад, за контрольним часом, який потрібен певному користувачеві для

досягнення необхідного рівня знань, а також за збереженням набутих робочих навичок через деякий час.

Зв'язок користувача і ЕОМ містить два основних компоненти: процес діалогу, який зв'язує процеси обробки в одну систему; набір процесів введення-виведення, який забезпечує фізичний зв язок між користувачем і процесом діалогу. Процес діалогу — це механізм обміну інформацією, який можемо розглядати як оболонку, що охоплює всі процеси, які входять в систему та пов'язані з виконанням певних завдань. Його задачами є:

1) визначення завдання, яке користувач покладає на систему;2) прийом логічно пов'язаних вхідних даних від користувача і розміщення їх у змінних відповідного

процесу в потрібному форматі;3) виклик процесу виконання необхідного завдання;4) виведення результатів обробки після закінчення процесу у відповідному для користувача форматі.Головне правило при цьому— полегшення роботи користувача, а не спрощення процесу обчислень.У будь-якому діалозі існують різні типи повідомлень.

Рис. Типи повідомлень

Існує два типи діалогу, який керується системою чи користувачем. Перший — це діалог, коли процес жорстко задає, яке завдання можна вибрати і які дані вводити. Другий — це діалог, коли ініціатива належить користувачеві. Він безпосередньо подає команду на виконання необхідного на даному етапі завдання. Більшість операційних систем мають у своєму складі діалоги подібного типу.

повернутись назад

Тема 8. Технологія впровадження, супроводження та модернізації ІС

Організація і планування робіт на стадії введення системи в дію. Комплексне тестування та апробація системи. Технологія дослідної експлуатації та проведення приймальних випробувань. Організація робіт із супроводження, модернізації та розвитку системи. Приймальна документація. Оцінка споживчих властивостей системи.

Організація і планування робіт з введення в дію системиСтадією, яка завершує створення ІС, є впровадження. Воно передбачає проведення ряду організаційних

і технічних заходів з підготовки і реалізації основних положень, сформульованих у ТЗ і розробленій технічній і проектній документації. До цього періоду розробка матеріалів технічного проекту і робочої документації має бути повністю завершеною, а її висновки погоджені й затверджені розробником і замовником. Результати обговорення, зафіксовані в спеціальній документації разом з матеріалами проекту, стають проектним завдань на впровадження.

Введення в експлуатацію ІС та її окремих елементів є процесом поступового переходу від діючих методів управління й обробки інформації до методів автоматизованого управління. Процес впровадження організовується і здійснюється силами замовника за участю розробника та організацій-співвиконавців. Чим складнішими є цілі й задачі, сформульовані в ТЗ, тим відповідальніший процес створення проекту, більше проектної документації, складніша організація і сам процес впровадження рішень у конкретні умови.

Впровадження ускладнює виконання таких умов:

42

підготовка об'єкта до переходу роботи в новій ІС; підготовка і перебудова роботи підрозділів з обробки інформації в зв'язку з новими задачами,

які висуває перед ними створена система; якість апробації всіх матеріалів технічного проекту та робочої документації і внесення

необхідних коректив за результатами аналізу дослідних робіт.

Перед впровадженням, якщо воно здійснюється для кількох підрозділів, вибирають спосіб проведення робіт. На практиці використовують три способи впровадження проектів ІС: послідовний, паралельний, послідовно-паралельний. При першому проект впроваджується на об'єкті послідовно: спочатку в одному підрозділі, потім — у другому і т. д. Він має обмежене застосування, оскільки призводить до значного збільшення термінів впровадження проекту. Але постійно набуваючи досвіду, можна уникнути можливих помилок при впровадженні окремих положень проекту, скоротити чисельність кваліфікованих спеціалістів, зайнятих впровадженням.

При паралельному способі передбачається одночасне введення проекту в усіх структурних підрозділах чи в більшості з них. Впровадження здійснюється в більш стислі терміни, але збільшується число спеціалістів, зайнятих впровадженням, і підвищуються вимоги до детальної розробки всіх положень проекту, що призводить до значного зростання збільшення його вартості.

При послідовно-паралельному способі впровадження здійснюється в одному підрозділі, а потім, після відпрацювання варіанта і набуття досвіду, його поширюють на решту підрозділів одночасно. Цей спосіб дозволяє при незначному збільшенні термінів впровадження проекту в усі підрозділи забезпечити якість проектування і впровадження його результатів.

Вибравши спосіб упровадження проекту, складають план з повним переліком робіт і термінів впровадження окремих комплексів. При цьому можна розробляти сітковий графік з послідовно-паралельним виконанням робіт, який дає змогу максимально врахувати можливі взаємозв'язки між частинами всього комплексу робіт для коригування проекту в процесі впровадження та забезпечити повне завантаження персоналу, який займається впровадженням.

ІС слід вводити в експлуатацію за наявності:— оформлених документів про виконання плану заходів з підготовки об'єкта;— робочої документації з упровадження виділеної черги чи ІС У цілому;— кваліфікованого персоналу, який забезпечує підготовку до введення в експлуатацію та саму

експлуатацію виділеної черги ІС;— прийнятих в експлуатацію технічних засобів ІС, які забезпечують функціонування впроваджуваних

комплексів задач.Роботи з введення в дію ІС згідно з ГОСТ 34.601—90 поділяються на такі етапи:1. Підготовка об'єкта автоматизації до введення ІС вдію.1.1. (Організаційна підготовка об'єкта до введення ІС в дію. При Цьому складається графік підготовчих

робіт з упровадження і план-графік проведення робіт з упровадження, а також визначається склад приймальної комісії.);

1.2. Реалізація проектних рішень з організаційної структури ІС:— розробка остаточного документообороту;— уточнення остаточного графіка здачі документів;— оформлення, погодження і затвердження документів, які підтверджують завершення підготовки

об'єкта до введення ІС в експлуатацію;— виготовлення бланків первинних документів;— завершення перевірки програм та інструкцій.1.3. Забезпечення підрозділів об'єкта управління інструктивно-методичними матеріалами.1.4. Впровадження класифікаторів:— створення нормативно-довідкових баз даних;— розмноження класифікаторів.2. Підготовка персоналу, що передбачає його навчання і перевірку здатності забезпечувати

функціонування ІС:— провадяться консультації, наради, семінари з навча'ння користувачів;— здійснюється підготовка керівних робітників до впровадження ІС;— перевіряється засвоєння користувачами інструкцій і технології роботи в ІС.3. Комплектація ІС поставленими виробами. Забезпечується одержання комплектуючих виробів

серійного й одиничного виробництва, матеріалів і монтажних виробів. Проводиться вхідний контроль їх якості.4. Будівельно-монтажні роботи:— виконання робіт з будівництва спеціалізованих будівель для розміщення технічних засобів і

персоналу ІС;— спорудження кабельних каналів;— виконання робіт з монтажу технічних засобів і ліній зв'язку;— випробування змонтованих технічних засобів;— здача технічних засобів для проведення пуско-налагоджу-вальних робіт.

43

5. Пуско-налагоджувальні роботи:— автономне налагодження технічних і програмних засобів;— завантажування інформації в базу даних і перевірка системи її експлуатації;— комплексне налагодження всіх засобів системи.6. Проведення попередніх випробувань:— випробування ІС на роботоздатність і відповідність технічному завданню на основі програми й

методики попередніх випробувань;— усунення недоліків і внесення змін у документацію на ІС, у тому числі експлуатаційну, згідно з

протоколом випробувань;— оформлення акта про прийом ІС у дослідну експлуатацію.7. Дослідна експлуатація:— проведення дослідної експлуатації ІС;— аналіз результатів дослідної експлуатації ІС;— доопрацювання (в разі потреби) програмного забезпечення ІС;— додаткове налагодження (в разі потреби) технічних засобів ІС;— оформлення акта про завершення дослідної експлуатації.8. Проведення приймальних випробувань:— випробування на відповідність технічному завданню на основі програми і методики приймальних

випробувань;— аналіз результатів випробування й усунення недоліків, виявлених під час випробувань;— оформлення акта про передачу ІС у постійну експлуатацію.Під час введення в дію всі роботи виконує замовник за участю розробника. Замовник закінчує

впровадження організаційно-технічних заходів з підготовки підприємства до введення ІС у дію, забезпечує за участю розробника дослідну експлуатацію, з методичною допомогою розробника аналізує результати дослідної експлуатації і видає розробникові зауваження щодо відхилень, проводить приймальні випробування з введення ІС у постійну експлуатацію.

Розробник же здає замовникові систему в дослідну експлуатацію, коригує технічну документацію на систему за результатами дослідної експлуатації, бере участь у розробці програми приймальних випробувань та у передачі системи в постійну експлуатацію.

На цій стадії розробляються згідно з ГОСТ 34.201—80 «Виды, комплектность и обозначение документов при создании АСУ» такі документи: план-графік робіт, наказ про склад приймальної комісії, наказ про проведення робіт, програма робіт, протокол випробувань, протокол погодження, акт передачі в дослідну експлуатацію, акт передачі в постійну експлуатацію, акт завершення робіт.

ДОСЛІДНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ І ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ІСБезпосереднє впровадження ІС виконується в два| етапи: дослідна експлуатація, після якої

здійснюються приймальні випробування, і передача в постійну експлуатацію. ІС мають впроваджуватися лише на діючому підприємстві. Мінімальна тривалість дослідної експлуатації залежно від потрібної частоти вирішення функціональних задач має відповідати таким термінам за ГОСТ 24.10Ф—85 АСУ «Общие положення».

ТРИВАЛІСТЬ ДОСЛІДНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇЧастота вирішення задачі Тривалість дослідної

екплуатаціїДопустима загальна тривалість порушень безперервності дослідної експлуатації

Один раз на добу і більше

Від одного разу на місяць до одного разу на добу Менше одного разу на місяць

Один місяць

Три місяці

Період між двома послідовними розв’язками

Не більше п'яти діб чи до 15 % планової кількості рішеньНе більше третини планової кількості рішень

Порушень безперервності дослідної експлуатації не повинно бути

Під час дослідної експлуатації ведуть журнал дослідної експлуатації, в який записують всі рішення й усі порушення, які виникли під час кожного з рішень. За результатами дослідної експлуатації складають протокол, у який виносяться позитивне чи негативне рішення й усі недоліки з термінами їх усунення. Якщо під час дослідної експлуатації виникли додаткові вимоги замовника, не передбачені в технічному завданні, то вони не є підставою для негативної оцінки її результатів і їх можна задовольнити, уклавши додатковий контракт і погодивши терміни.

Після позитивних результатів дослідної експлуатації проводять приймальні випробування, які водночас є здачею проекту в постійну експлуатацію.

Приймальній комісії, яка проводить приймальні випробування, подають:— технічне завдання на систему;

44

— технічну документацію на систему і на її кожну частину, яка передається в постійну експлуатацію;— протокол і журнал дослідної експлуатації;— штатний розпис підрозділів замовника, які обслуговуються ІС;— акти передачі всіх частин ІС у постійну експлуатацію;— проекти програм і методик приймальних випробувань.Приймальні випробування задач, які мають частоту вирішення один раз на добу і більше, повинні

проводитись у режимі нормальної експлуатації, інші випробовуються на тестових прикладах.Випробування передбачають:— випробування кожної задачі;— випробування всіх пред'явлених комісії задач у комплексі із задачами, що вже функціонують;— випробування задач за наявжїсїіїїомилок в інформації;— перевірку процедур внесення змін до баз даних чи в нормативно-довідкову інформацію.Складається протокол випробувань. Показники надійності роботи ІС оцінюють за даними дослідної

експлуатації і проведених випробувань.

Супроводжеення і модернізація ІСПісля передачі ІС в експлуатацію всю відповідальність за її функціонування несе замовник.

Гарантійний термін встановлюється до 18 місяців з дня передачі у постійну експлуатацію. Впродовж цього терміну розробник виконує авторський нагляд і усуває дефекти, виявлені в документації і програмному забезпеченні.

Роботи можуть виконуватись у два етапи.1. Гарантійне обслуговування. Здійснюються роботи відповідно до гарантійних зобов'язань:роботи з усунення недоліків, виявлених при експлуатації К під час встановлених гарантійних термінів;внесення необхідних змін у документацію на ІС;внесення змін у програмне, технічне та інші види забезпечення ІС.2. Післягарантійне обслуговування. Виконуються роботи:з аналізу функціонування ІС;виявлення відхилень фактичних експлуатаційних характеристик ІС від проектних значень;встановлення причин цих відхилень;усунення недоліків і забезпечення стабільних експлуатаційних характеристик ІС;внесення необхідних змін у документацію на ІС чи розробка нової модифікації ІС.повернутись назад

Тема 9. Управління технологічними процесами проектування ІС

Рівні управління проектуванням. Контур управління. Технологія побудови раціональних планів і визначення потреб ресурсів для їх реалізації. Оперативне управління проектними роботами. Побудова альтернативних технологічних мереж проектування ІС. Використання технологічних мереж проектування для раціонального планування проектних робіт та управління перебігом їх виконання. Особливості створення ІС на основі перспективних інформаційних технологій.

Рівні управління проектування ІСІС, як правило, розробляють спеціалізовані науково-дослідні чи проектні організації із залученням

замовника або сам замовник. Деякі управлінські задачі можна автоматизувати швидше і дешевше, якщо це зробити в Internet у формі сервісів з вільним або платним доступом. Це можливо, якщо:

супровід відповідного програмного забезпечення зводиться до частого оновлення стандартних для всіх користувачів форм вихідних повідомлень;

для рішення задач використовується загальна (або значною мірою загальна) для всіх користувачів база даних, і яка потребує частого оновлення;

відповідні задачі розв'язуються користувачем досить рідко; інформація, необхідна для рішення задач і пов'язана з конкретним запитом, може бути

передана через Internet.У спеціалізованих організаціях управління проектними роботами здійснюється на таких рівнях:1) керівник організації і його заступники;2) планово-виробничий відділ;3) керівники функціональних підрозділів;4) керівники проектів (головні конструктори);5) відповідальні виконавці (керівники груп).На кожному рівні управління існує певне уявлення про систему, яка створюється, й сам процес

проектування. Воно визначається колом посадових обов'язків і характером функцій, які виконують представники кожного рівня при створенні системи. Сам процес управління складається з таких функцій (етапів): прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз і регулювання.

При організації проектування розробник має відповісти на такі питання:

45

1) у якій послідовності доцільно створювати проект;2) які спеціалісти і на яких етапах необхідні для розробки проекту;3) як забезпечити якісне документування проекту;4) яким вимогам має відповідати проект, щоб забезпечити легке супроводження і модифікацію в

процесі його функціонування;5) як забезпечити комплексне налагодження і тестування програмного забезпечення;6) які методи контролю процесу проектування доцільно використовувати;7) як і коли провадити контроль процесу проектування;8) як організовувати колектив розробників;9) у який спосіб інформувати учасників проектування про стан проекту;10) як забезпечити виконання програмних та інформаційних зв'язків.При плануванні, наприклад, керівники проектної організації визначають портфель замовлень. Кожна ІС

розглядається як щось ціле, а процес проектування як одна чи кілька тривалих операцій проектування. Планово-виробничий відділ аналізує можливості реалізації запропонованих замовлень, виходячи з наявних обсягів необхідних ресурсів і враховуючи ще не закінчені проекти, розробка яких знаходиться на різних стадіях. Керівник проекту разом з керівниками функціональних підрозділів і спеціалістом з технології проектування здійснює планування й оперативний контроль виконання проектних робіт на різних етапах.

Можуть створюватися малі підприємства або тимчасові колективи по організації ІС у складі: керівник (менеджер) — той, що може переконати користувача, що його програмний чи

інформаційний продукт найефективніший; системний аналітик (головний постановник) — фахівець, який повністю обізнаний у

проблемній сфері і скрупульозно розбирається в усіх нюансах ІС, знає запити користувача краще, ніж він сам; постановники — якісно розробляють окремі частини проекту системи; головний програміст — знає весь програмний продукт; системний програміст — йому відомі всі системні продукти, які використовуються при

створенні ІС; прикладні програмісти — розробляють окремі частини програмного продукту; тестувальник — перевіряє та випробує надійність і ефективність функціонування ІС; дизайнер — створює зовнішній вигляд системи; впроваджувач — створює базу даних і навчає

користувача.

Контур управлінняСтворенням ІС можна управляти лише в одному комплексі всіх функцій управління. Розглянемо його

як ітеративний процес у вигляді контуру управління з восьми операцій.1. Побудова технологічної мережі. На основі звіту і технічного завдання створюють множину

альтернативних технологічних мереж проектування.2. Визначення оптимальної технологічної мережі відповідно до заданих цільових функцій: мінімум трудомісткості проектування; мінімум вартості проекту; максимум економічного ефекту; мінімум тривалості проектування.Оптимальна мережа описує структуру процесу проектування ІС. На її основі методом декомпозиції

можна отримати технологічні мережі, орієнтовані на різні рівні управління процесом проектування.3. Планування ресурсів. Створюють збалансований по всіх рівнях управління план трудомісткості

виконання операцій технологічних мереж (план розподілу ресурсів), використовуючи інформацію про початкову оцінку трудомісткості ІС і її максимально допустиме значення. На практиці їх одержують, проводячи аналогії з ретроспективними розробками, близькими за цілями і структурним складом ІС.

4. Календарне планування. Складають календарний план розробки ІС, використовуючи інформацію про планову трудомісткість виконання операцій проектування та інформацію про наявність для даного проекту трудових ресурсів у різних структурних підрозділах проектної організації.

5. Визначення стратегії контролю. Встановлюють науково-технічний контроль проектування ІС. Вхідною інформацією є точки можливого контролю і параметри технологічної мережі. В результаті на кожну дату контролю одержують перелік компонентів проектування, які необхідно контролювати. Складають план виконання контролю в кожній контрольній точці.

6. Облік і контроль. Простежують фактичне виконання процесу проектування. Реально воно відображається в різних документах, які формуються в результаті збирання інформації про технологічний процес у розрізі термінів, витрат і виконавців.

7. Аналіз стану проекту і порівняння фактичного виконання зі плановим. Одержавши інформацію про відхилення, аналізують його з метою вироблення регулюючих дій на хід проектування.

8. Регулювання. Вироблення управлінських дій на відхилення від нормального процесу створення ІС.Для розробки раціональних планів створення ІС формулюють бібліотеку операцій проектування (БОП).

У ній є спеціальні форми технологічних документів, у яких задають специфікації і відображують результати виконання різних технологічних операцій проектування ІС. Наприклад, карта технологічної операції

46

проектування може мати такий зміст: код і назву операції, мету операції, засоби проектування, дані на вході операції, алгоритм перетворення, виконавці, кваліфікаційні вимоги, трудомісткість людино-днів, машинний час, результати на виході операції.

Технологічну підготовку процесу розробки ІС виконує головний конструктор проекту, виходячи зі своїх знань, досвіду та інтуїції. На основі БОП створюють технологічні мережі, які описують будову ІС конкретним об'єктом з альтернативними фрагментами. Для оптимізації технологічної мережі можуть застосовуватися методи сіткового планування і управління. Сітковий графік складають на основі первісної декомпозиції процесу проектування. Потім його диференціюють за окремими роботами, часовими етапами, встановлюють послідовність виконання робіт. Результати зводять у таблицю: номер по порядку, найменування роботи, початкова подія, кінцева подія.

За даними таблиці будують сітковий графік, знаходять початок і кінець роботи, резерви часу, критичний шлях, збалансовують результати розрахунку з дійсним фондом часу. Сітковий графік дає змогу наочно представити послідовність робіт, встановити термін виконання розробок і контролювати сам їх хід. Крім того, можна складати таблицю трудомісткості проекту (етапу): код роботи (операції), назву роботи (операції), трудомісткість (планова, фактична).

Таким чином створюється збалансований по всіх рівнях управління план трудомісткості виконання операцій технологічних сіток. Одержані значення трудомісткості по всіх рівнях управління приєднуються до відповідних вершин перетворювачів сіток. У цьому документі є облікова інформація, яка дає змогу виконувати

функції обліку, контролю й аналізу з регулюванням їх у процесі проектування.Дані про зайнятість спеціалістів складають на поточний рік з уточненням по кварталах. На основі

планів-графіків зайнятості й штатного розпису структурних підрозділів одержують дані про величину доступних трудових ресурсів по кожному структурному підрозділу практично на будь-який період. Ці дані можуть бути в розрізі спеціальностей і кваліфікацій або конкретних виконавців. Визначають витрати матеріалів, техніки, приміщень, транспорту тощо.

В результаті календарного планування по кожній операції проектування будуть одержані такі дані: виконавці, тривалість операції, час затримки виконання операції, зумовлений відсутністю потрібної кількості трудових ресурсів; дата завершення операції. Також визначають стратегію контролю, складають перелік технологічних операцій проектування і відповідних компонентів проектування, які мають бути піддані науково-технічному контролю із зазначенням часу початку цього контролю.

Компонуванням даних у різних аспектах можна одержати весь спектр планової документації на розробку ІС. Однак найбільш детальний і точний план нічого не вартий без виконання функцій обліку, контролю, аналізу й регулювання. На основі даних про виконання операцій проектування, про затрати трудових та інших видів ресурсів, фактичні терміни виконання окремих операцій простежується фактичний розвиток процесу проектування. У контрольних точках проектування здійснюється науково-технічний контроль стану проекту і фактичний розвиток процесу порівнюється з плановим. На кожному рівні управління оцінюють відхилення фактичного процесу проектування від планового. Якщо рівень цих відхилень перевищує критичне значення, то виходячи з наявних резервів розробляють комплекс заходів, який має забезпечити відповідність фактичного рівня плановому розвитку процесу проектування. До цього комплексу можна включити вимоги повторного розв'язання окремих задач планування. Тому функція регулювання може бути пов'язана зі зміною планів виконання окремих фрагментів операцій технологічної сітки без порушення загального плану створення ІС. У результаті науково-технічного контролю в деякій контролі ній точці може виявитися, що поставлені цілі проектування будуть недосяжними. Цей процес управління базується на поопераційній технології проектування систем, а організація управління — на плануванні, уточненні та переплануванні проектних робіт.

повернутись назад

Тема 10. Технологія типового проектування ІС

Загальна характеристика типового підходу до побудови ІС. Поняття типового елемента ІС. Класи типових елементів. Типові проектні рішення (ТПР). Ефективність реалізації ТПР-технології. Пакети прикладних програм (ППП), призначені для обробки даних та розв'язання задач (комплексів задач). Особливості ППП-технології при використанні ЕОМ. Ефективність ППП-технології. Групове проектування. Технологія проектування на основі баз даних. Технологія проектування на основі використання електронних таблиць. Технологія проектування ІС на мережах ЕОМ.

Враховуючи, що процес створення ІС є складний і потребує великих трудових та грошових витрат,

тому все більшого значення набувають питання скорочення цих витрат. Найбільш легкий шлях — використання раніше розроблених проектів чи їх частин. Однак це вигідно лише тоді, коли маємо аналогічні ситуації, а практика свідчить, що таке спостерігається досить рідко. Більш ефективним є шлях, коли при розробці систем чи їх частин враховується можливість їх використання для певних груп об'єктів: підрозділів, підприємств, галузей. Такі проектні рішення можуть бути прийняті єдиними або використовуватися як типові. Склад, галузь застосування чи інші характеристики можна прийняти у вигляді відповідних стандартів підприємства, галузі, державних стандартів або керівних методичних матеріалів. Такими стандартизованими

47

типовими елементами є ЄСКД, ЄСТД, створені уніфіковані системи планової, облікової, звітної, фінансової та іншої документації.

Об'єктами типізації стають усе складніші елементи системи: задачі, їх комплекси, функції управління, процеси підготовки і ведення баз даних, процедури розв'язання задач. Типізацію проектних рішень можна реалізувати в разі виконання таких принципів:

1) забезпечення всіх процесів вхідними даними на основі загальної системи зберігання інформації, побудованої таким чином, щоб вона не залежала від кількості й змісту реалізовуваних функцій;

2) побудова єдиних схем обміну даними між системою і користувачами;3) використання єдиних форм документів і повідомлень, пристосованих для людей і ЕОМ;4) забезпечення універсальності засобів відображення виробничо-господарської діяльності.

До типових проектних рішеньТПР висуваються такі вимоги: вони мають забезпечувати можливість об'єднання в єдину систему при незначних витратах на прив'язування до конкретного об'єкта; допускати приріст системи за рахунок нових рішень, які стають типовими.

Такий підхід дістав назву методу елементного проектування. Усі ТПР поділяються на п'ять класів:1. Спеціальне програмне забезпечення «Задача».2. Загальне програмне забезпечення.3. Техніка (за складом, розміщенням і порядком використання КТЗ).4. Інформаційна база (по інформаційній базі).5. Посадові й технологічні інструкції «Персонал» (які регламентують дії посадових осіб органів

управління при функціонуванні ІС).ТПР класу «Задача» розробляють для конкретних процесів управління об'єктом. Документація містить

опис постановки задачі, алгоритм розв'язання, програмні модулі з їх описами та інструкціями по застосуванню. Кожне ТПР може будуватися за модульним принципом, де модулі можуть мати декілька варіантів рішення. Це забезпечує його гнучкість і дозволяє прив'язувати документацію до різних об'єктів після простого налагодження. Вони прогресивно впливали і впливають на розвиток методів створення ІС. Ця технологія скорочує трудові затрати на створення проекту в середньому до 30 %.

Загальні недоліки типового (елементного) проектування такі:1. відсутність єдиної інформаційної бази і, як наслідок, інформаційної ув'язки по всій системі;2. відсутність альтернативних рішень по окремих елементах і задачах, що практично зумовлює

необхідність розробки оригінальних рішень по цих функціях;3. відсутність єдиної ідеології побудови програм по всіх функціональних задачах;4. ускладнене компонування окремих елементів у систему;5. відсутність засобів опису параметрів і, як наслідок, недостатня алгоритмічна повнота

параметричного налагодження програм;6. відсутність комплексного рішення по структуризації даних;7. відсутність засобів машинного ведення проектно-технологічної документації і координації

розробників ІС;8. типові конструктивні елементи (ТКЕ — основне ядро технології типового проектування), які

використовуються при проектуванні програм, слабко інформаційно ув'язані;9. не систематизовано номенклатуру параметрів, які використовуються для прив'язки ТКЕ;10. прив'язка ТКЕ відповідає технології проектування «знизу — вгору» і базується на інтуїтивному

підході до розробки програмного забезпечення.При застосуванні ТПР межі системного аналізу об'єкта управління «звужуються» до рівня

номенклатури вхідних параметрів типових програмних модулів. Тому майже не враховуються індивідуальні якості об'єкта, немає системного накопичення даних про умови функціонування об'єкта, які змінюються, ускладнено перенесення реалізованих проектних рішень з рівня попереднього етапу створення програмного забезпечення. Внаслідок цього нагромаджений економічний потенціал досвіду проектування при створенні інших проектів для споріднених об'єктів не реалізовується.

Проектування ТПР може здійснюватися кількома методами:1. Вибір базового об'єкта, розробка для нього проекту, а потім поширення його на споріднені.2. Розробка окремих частин системи на різних об'єктах з дотриманням одних умов управління,

впровадження і поширення на інші.3. Реалізація функцій з однаковою методикою на підприємствах з різними видами виробництв.Повне використання ТПР можливе при включенні без змін вхідних і вихідних документів, алгоритмів,

системи класифікації та кодування. Сама розробка проекту з використанням ТПР може мати кілька варіантів:— включення у проектну документацію ТПР без змін;— включення з невеликим доопрацюванням;— розробка окремих оригінальних рішень.Аналіз придатності ТПР ведеться за спадною: на систему, компонент, комплекс задач, задачу, вихідні й

вхідні повідомлення, на алгоритм розв'язання, програму.

48

Суть компонентної технології створення ІСКомпонентна чи пакетна технологія — це автоматизоване проектування, яке є вищим ступенем

інтеграції типових елементів системи. В його основу покладено пакети прикладних програм (ППП). ППП — це система прикладних програм, призначена для розв'язання задач певного класу. Існують ППП загального призначення і функціональні. Вони складаються з трьох компонентів: функціонального і системного наповнення та мови завдань. Принциповою відмінністю ППП від інших компонентів програмного забезпечення є гармонічне поєднання програмного фонду, який використовується для розв'язання даного класу задач, із системними засобами, що надають послуги для використання і розширення цього фонду.

У процесі розробки систем на базі ППП виникають такі проблеми: визначення проблемної орієнтації; вибір його архітектури; виявлення різних типів моделей; визначення складу системних засобів; оптимізація інформаційного забезпечення.Нині розроблено велику кількість ППП, яка в кілька разів перекриває потреби користувача. Але є ряд

стримуючих факторів, які впливають на впровадження ППП.1. ППП важкі для засвоєння. Так, кваліфікований спеціаліст вивчає ППП обсягом від 10 до 15

тис. команд у середньому 5—7 місяців. Більшість ППП мають обсяг не менше 30 тис. команд.2. Ускладнена оцінка можливостей застосування, яка здебільшого виконується «вручну», на

основі досвіду та інтуїції розробника.3. Проблема системної ув'язки та інтеграції програмних засобів.4. Кожний ППП має свою структуру входу і виходу, що ускладнює комплексне структурування

всієї ІС, а це може призвести до послаблення стійкості системи.5. Проблема приросту.6. Проблема нових мов.7. Функціональна повнота ППП.Основна перевага того чи іншого ППП — простота експлуатації і впровадження при рівних

функціональних можливостях. Для даної технології є важливим те, що існує поділ системи на окремі компоненти, для кожного з яких може створюватись автономний ППП.

Внутрішній зміст ППП можемо подати у вигляді «чорного ящика». У такому випадку ППП — це перетворювач, на вхід якого подають параметричний (ПП) та інформаційний (ІП) потоки, а виходом є результатна інформація (РІ). Параметричний потік — це сукупність значень параметрів, необхідних для налагодження ППП на конкретні умови роботи. Інформаційний потік складає первинні дані, які обробляються для одержання результатної інформації. Апарат налагодження ППП дасть змогу розширити сферу застосування проектування цього класу задач і використовувати ППП при створенні ІС для різних об'єктів управління.

Прив'язка ППП — це його підготовка до роботи в умовах конкретного застосування, яка може здійснюватися за двома принципами: інтерпретації та генерації. Принцип інтерпретації полягає в зміні параметричного потоку при тому, що програми і документація не змінюються.

Використовуючи принцип генерації, створюють новий програмний продукт, який відповідає вимогам конкретного об'єкта управління. Інформаційний потік сприймається Залежно від складності ППП і можливостей користувача прив'язку можна здійснити таким чином:

1) залученням до цієї роботи розробників ППП чи спеціалістів із супроводження;2) навчанням своїх спеціалістів із супроводження в організації розробника ППП;3) прив'язуванням ППП своїми силами на основі наявної документації.Кваліфікація програмістів, які впроваджують і супроводять ППП, має бути набагато вищою, ніж за

його експлуатації. У процесі прив'язки ППП потрібно навчити обслуговуючий персонал і користувачів та підготувати керівний склад, а також ув'язати його з уже функціонуючим програмним забезпеченням. З цієї точки зору можуть бути різні групи програм:

1) які використовують загальні дані;2) які використовують результати роботи ППП;

49

3) результати роботи яких використовуються ППП;4) які не пов'язані з ППП.Під час експлуатації ППП потрібно розв'язати дві задачі:— аналіз ППП у процесі експлуатації;— супроводження ППП.При розв'язуванні першої задачі потрібно:— проводити аналіз з метою визначення продуктивності та оцінки відповідності цілям і вимогам

користувача, які змінюються;— аналізувати гнучкість ППП при об'єднанні з іншими ППП і при поліпшеннях і модифікаціях у

технічних засобах і загальному програмному забезпеченні;— усі дані з аналізу мають відмічатися і передаватися спеціалістам із супроводження чи розробнику.Технологія проектування ІС на основі баз данихІснує два підходи щодо побудови ІС на основі бази даних: створюються прикладні бази даних у складі ІС, орієнтовані на обчислювальні прикладні задачі.

Наприклад, створюється БД для обліку та контролю надходження матеріалів; створюються проблемні бази даних, орієнтовані на конкретний клас даних. Наприклад,

створюється предметна база «Матеріали», призначена для використання у різних прикладних задачах.Саму структуру проектування можна уявити у вигляді послідовності чотирьох етапів: організаційно-

підготовчого, обстеження проблемної сфери, вибору СУБД, проектування реалізації. Перший етап призначений для підготовки робіт і установлення контактів між розробниками та замовниками-користувачами. На другому етапі обстеження проблемної сфери проектувальник працює у тісному взаємозв'язку із замовником. Тут детально вивчаються всі фрагменти проблемної сфери. Для кожного фрагмента визначаються інформаційні об'єкти, аналізуються процеси, що використовують об'єкти, встановлюються асоціації між інформаційними об'єктами. Виконуються такі роботи: огляд проблемної сфери, визначення об'єктів, формалізація процесів, встановлення асоціацій, перевірка коректності інфологічної схеми. На третьому етапі вибору СУБД проектувальник здійснює: виявлення зовнішніх обмежень, виділення СУБД-претендентів, моделювання бази даних для кожної виділеної СУБД, порівняльний аналіз одержаних моделей бази даних. Четвертий етап — проектування реалізації складається з двох робіт: конструювання схеми бази даних, розробки програмного забезпечення і технології інформаційної системи.

Технологія проектування IC на основі використання електронних таблицьСфера застосування табличних процесорів в ІС визначається їх технічними можливостями. Виділяють

два рівні застосування табличних процесорів у інформаційній системі:розв'язування часткових відносно невеликих задач у вигляді окремих електронних таблиць, які

користувач накопичує на диску, формуючи власну бібліотеку;створення закінчених АРМ, орієнтованих на визначену технологію обробки даних (розрахунок

заробітної плати, аналіз господарської діяльності).Задачі, що розв'язуються за допомогою табличних процесорів, можна згрупувати у кілька класів:а) для розрахунків за встановленими форматами у регламентному режимі. У цьому випадку один раз

визначається шаблон таблиці, а потім здійснюються розрахунки з змінюваними даними. Ця таблиця є копією стандартного бланка із заданими реквізитами рядків і стовпців для заповнення і здійснення бухгалтерських рахунків і калькуляцій. Структура і розміри ЕТ точно задані, процедури мають переважно характер прямих розрахунків;

б) моделювання результатів прийняття рішень за типом «що буде, якщо...». Задаються залежності результатів від вихідних даних за деякими формулами. За результатами багатьох розрахунків обирається оптимальний варіант. Він використовується для обробки різних відомостей, кошторисів, планів, журналів з однотипними рядками-записами. Електронна таблиця може оброблятися як файл бази даних;

в) подання табличних даних у графічній формі. Ця таблиця використовується у задачах дослідження функцій при моделюванні динамічних процесів. Поле формул тут суттєво перевищує поле вихідних даних;

г) використання табличного процесора як великого матричного калькулятора. Такий режим зручно використовувати для статистичного аналізу. Дана таблиця застосовується для робки багатовимірних масивів даних, наприклад статистична обробка даних.

У цілому слід зазначити, що табличний процесор доцільно застосовувати тоді, коли операції над таблицями носять переважнії обчислювальний характер. У задачі, де вимагається складне сортування, вибірка даних через ключ, необхідно віддавати перевагу СУБД.

Основні переваги електронних таблиць проявляються у можливості підтримки за їх допомогою аналізу в різних економічних застосуваннях (фінанси, менеджмент, маркетинг, роздрібна торгівля). Це робить електронні таблиці ефективним інструментом побудови систем підтримки прийняття рішень в складі ІС. Одна із задач, що розв'язується користувачем СППР, — це визначення залежності результатів обчислень від обраного сценарію (вихідних даних). Вона називається ситуаційним аналізом.

Розробку компонента ІС на основі електронної таблиці моя представити у вигляді такого технологічного процесу:

1. Аналіз задачі. Визначення необхідності й доцільності розв'язання на базі табличного процесора.2. Розробка або коригування наявної форми документа (а документів) для задачі.

50

3. Створення економіко-математичної моделі, за якою здіснюватимуться розрахунки або ситуаційний аналіз. (Визначення переліку показників (реквізитів), що являк собою вихідні дані для розрахунку. Визначення формул розрахунку вихідних (результуючі показників. Встановлення максималізованих і мінімалізованих показників, а також обмежень на змінні величини.)

4. Вибір типів таблиць, розробка загальної структури кожної таблиці і структури зв'язків між таблицями.

5. Визначення вимог до вхідного файла електронної таблиці для імпорту даних з бази даних. Ця проектна процедура реалізується при наявності інформації в базі даних ІС.

6. Проектування графічного висновку. (Визначення типів графіків. Задання параметрів для кожного графіка.)

Технологія проектування ІС на мережах ЕОМТехнологічною базою мережних ІС є локальні обчислювальні мережі, а також компоненти глобальних

комп'ютерних мереж. Локальною мережею називається деяке число незалежних комп'ютерів, що з'єднані між собою якимось комунікаційним обладнанням. Програмне забезпечення комп'ютерів мережі має засоби передачі даних через комунікаційне обладнання. Виникнення і використання локальних обчислювальних мереж в ІС визначається трьома чинниками:

розподілом ресурсів (процесорів, пам'яті, пристроїв, друку та ін.); введення і зберігання даних у місці їх виникнення; доступ до віддалених даних.Основне навантаження у мережі зосереджується, як правило, на комп'ютерах, що виділяють у мережу

свої ресурси. Існує три основних підходи до організації обробки даних у комп'ютерній мережі:обробка даних за методом «файл — сервер»;обробка даних за методом «клієнт — сервер».Поряд з проблемами, що виникають при розробці ІС на окремих машинах, мережні ІС породжують

додатково своє коло проблем. Розглянемо деякі з них:1. У користувача мережевої ІС має зберігатися ілюзія роботи з великою централізованою базою даних.

Це породжує необхідність у використанні деякого загального уявлення про дані — глобальну концептуальну схему.

2. Глобальна концептуальна схема, крім інформації про вихідні таблиці, повинна мати й інформацію про їхнє секціонування (секціонування може бути як горизонтальним, так і вертикальним).

3. Дублювання даних (як один з аспектів секціонування) повинно бути прозорим. Це породжує ряд супровідних проблем:

а) забезпечення синхронізації відновлення копій;б) якщо для коригувань використовувати метод блокувань, час коригування може значно подовжитися.4. Проблема управління транзакціями полягає у синхронізації виконання модифікацій. Модифікуюча

транзакція вносить серії змін у базу даних. У випадку перебою при виконанні однієї із змін необхідно відмінити виконання транзакції в цілому.

Навіть найкраща система управління базами даних буде зовсім неефективно працювати у невдало спроектованій локальній мережі. Більшість користувачів намагаються оптимізувати або локальну мережу, або СУБД, незалежну одна від одної. Вибір найраціональнішого способу підвищення продуктивності системи в цілому залежить від багатьох чинників: характеру прикладних задач, кількості користувачів, фінансових можливостей, наявності кваліфікованої команди програмістів, особливостей апаратних і програмних засобів локальної мережі.

повернутись назад

Тема 11. Автоматизація проектування ІС

Задачі та принципи автоматизації проектування ІС. Автоматизація розробки проектних рішень і документування проектів. Використання ППП. Технологія проектування SSADM (IDEF, DFD). Модель об'єкта. Побудова АРМ проектувальника. Побудова та використання експертних систем в АРМ проектувальника. CASE – проектування ІС. Об'єктно орієнтоване проектування. Використання UML. Rational Rose.

Створення сучасних ІС є складною задачею, вирішення якої вимагає застосування спеціальних методик і інструментів. Тому останнім часом серед системних аналітиків і розробників значно виріс інтерес до САSE (Соmрutеr-Аidеd Software/System Engineering) - технологій і інструментальних САSЕ-засобів, що дозволяють максимально систематизувати і автоматизувати всі етапи розробки програмного забезпечення.

Технологія створення ІС (далі - ІС) пред'являє особливі вимоги до методик реалізації і програмних інструментальних засобів:

А. Реалізацію проектів по створенню ІС прийнято розбивати на стадії аналізу (перш ніж створювати ІС, необхідно зрозуміти і описати бізнес - логіку предметної області), проектування (необхідно визначити модулі і архітектуру майбутньої системи), безпосереднього кодування, тестування і супроводу. Відомо, що виправлення помилок, допущених на попередній стадії, обходиться приблизно в 10 разів дорожче, ніж на поточній, тому

51

вкрай важливо мати ефективні засоби автоматизації ранніх етапів реалізації проекту.В. Проект по створенню складної ІС неможливо реалізувати поодинці. Колективна робота істотно

відрізняється від індивідуальної, тому при реалізації крупних проектів необхідно мати засоби координації і управління колективом розробників.

С. Життєвий цикл створення складної ІС співмірний з очікуваним часом її експлуатації. Іншими словами, в сучасних умовах компанії перебудовують свої бізнес-процеси приблизно раз в два роки, стільки ж потрібно часу (якщо працювати в традиційній технології) для створення ІС. Може виявитися, що до моменту здачі ІС вона вже нікому не потрібна, оскільки компанія, що її замовила, вимушена перейти на нову технологію роботи. Отже, для створення ІС життєво необхідний інструмент, у декілька разів зменшуючий час розробки ІС.

На сучасному ринку засобів розробки ІС достатньо багато систем, які задовільняють перерахованим вимогам. Ми розглядаємо розробки фірми РLATINUM technology, які є, одними з кращих на сьогоднішній день по критерію вартість/ефективність.

Дані CASE-засоби ERwin і BPwin були розроблені фірмою Logic Works. Після злиття в 1998 році Logic Works з PLATINUM technology вони випускаються під логотипом PLATINUM technology (http://www.platinum.cjv).

Для проведення аналізу і реорганізації бізнес-процесів PLATINUM technology пропонує СASE-засіб верхнього рівня ВРwin, що підтримує методології IDEFO (функціональна модель), IDEF3 (WorkFlow Diagram) і DFD (DataFtow Diagram). Функціональна модель призначена для опису існуючих бізнес-процесів на підприємстві (так звана модель AS-IS) і ідеального стану речей - того, до чого потрібно прагнути (модель ТО-BE).

Методологія IDEF0 показує побудову ієрархічної системи діаграм - одиничных описів фрагментів системи. Спочатку проводиться опис системи в цілому і її взаємодії з навколишнім світом (контекстна діаграма), після чого проводиться функціональна декомпозиція - система розбивається на підсистеми і кожна підсистема описується окремо (діаграми декомпозиції). Потім кожна підсистема розбивається на більш дрібні і так далі до досягнення потрібного ступеня деталізації. Після кожного сеансу декомпозиції проводиться сеанс експертизи: кожна діаграма перевіряється експертами предметної області, представниками замовника. Така технологія дозволяє побудувати модель, адекватну предметній області на всіх рівнях абстрагування. Якщо в процесі моделювання потрібно висвітити специфічні сторони технології підприємства, BPwin дозволяє перейти на будь-якій гілці моделі на нотацію IDEF3 або DFD і створити змішану модель. Нотація DFD включає такі поняття, як зовнішнє посилання і сховище даних, що робить її більш зручною (в порівнянні з IDEFO) для моделювання документообігу. Методологія IDEF3 включає елемент «перехрестя», що дозволяє описати логіку взаємодії компонентів системи.

Створення сучасних ІС, заснованих на широкому використовуванні розподілених обчислень, об'єднанні традиційних і новітніх інформаційних технологій, вимагає, тісної взаємодії всіх учасників проекту: менеджерів, бізнес-аналітиків і системних аналітиків, адміністраторів БД, розробників. Для цього засоби моделювання і розробки повинні бути з'єднані загальною системою організації спільної роботи. Фірма PLATINUM technology пропонує систему Model Mart - сховище моделей, до якого відкритий доступ для учасників проекту створення ІС. Model Mart задовольняє всім вимогам, що пред'являються до засобів розробки крупних ІС, а саме:

1. Сумісне моделювання. Кожний учасник проекту має інструмент пошуку і доступу до що цікавить його моделі у будь-який час. При спільній роботі використовуються три режими: незахищений, захищений і режим перегляду.

2. Створення бібліотек рішень. Model Mart дозволяє формувати бібліотеки стандартних рішень, включаючі найвдаліші фрагменти реалізованих проектів, накопичувати і використовувати типові моделі, об'єднуючи їх при необхідності "збірки" великих систем.

3. Управління доступом. Для кожного учасника проекту визначаються права доступу, відповідно до яких вони дістають можливість працювати тільки з певними моделями.

4. Архітектура Model Mart була реалізована на архітектурі клієнт - сервер. Як платформа реалізації сховища були вибрані PСУБД Sybase, Microsoft SQL Server, Informix і Oracle. Клієнтськими додатками є ERwin 3.x .и BPwin 2.x.

Створення моделі процесів у ВРwinМодель у ВРwin розглядається як сукупність робіт, кожна з який оперує з деяким набором даних.

Робота зображується у виді прямокутників, дані - у виді стрілок. Якщо клацнути по будь-якому об'єкті моделі правою кнопкою миші, з'являється спливаюче контекстне меню, кожен пункт якого відповідає редакторові якої-небудь властивості об'єкту.

Принципи побудови моделі IDEF0На початкових етапах створення IC необхідно зрозуміти, як працює організація, яку збираються

автоматизувати. Ніхто в організації не знає, як вона працює в тій мірі деталізації, що необхідна для створення IC. Керівник добре знає роботу в цілому, але не в змозі вникнути в деталі роботи кожного рядового співробітника. Рядовий співробітник добре знає, що діється на його робочому місці, але погано знає, як працюють колеги. Тому для опису роботи підприємства необхідно побудувати модель. Така модель повинна бути адекватна предменной області, отже, вона повинна містити в собі знання всіх учасників бізнесів-процесів

52

організації. Найбільш зручною мовою моделювання бізнесів-процесів є методологія IDEF0, запропонована більш 20 років тому Дугласом Россом, яка називалася спочатку SADT - Structured Analysis and Design Technique. Надалі цю підмножину SADT було прийнято як федеральний стандарт США під найменуванням IDEF0. Докладні специфікації на стандарти IDEF можна знайти на сайті http://www.idef.сом .

В IDEF0 система представляється як сукупність взаємодіючих робіт чи функцій. Така чисто функціональна орієнтація є принциповою - функції системи аналізуються незалежно від об'єктів, якими вони оперують. Це дозволяє більш чітко змоделювати логіку і взаємодію процесів організації. Під моделлю IDEF0 розуміють опис системи (текстовий і графічний), який повинен дати відповідь на деякі заздалегідь визначені питання. Взаємодія системи з навколишнім світом описується як вхід (щось, що переробляється системою), вихід (результат діяльності системи), керування (стратегії і процедури, під керуванням яких виробляється робота) і механізм (ресурси, необхідні для проведення роботи). Знаходячись під керуванням, система перетворить входи у виходи, використовуючи механізми.

Процес моделювання якої-небудь системи в IDEF0 починається з визначення контексту, тобто найбільш абстрактного рівня опису системи в цілому. У контекст входить визначення суб'єкта моделювання, мети і точки зору на модель. Під суб'єктом розуміється сама система, при цьому необхідно точно встановити, що входить у систему, а що лежить за її межами, іншими словами, ми повинні визначити, що ми будемо надалі розглядати як компоненти системи, а що як зовнішній вплив. На визначення суб'єкта системи буде істотно впливати позиція, з якої розглядається система, і ціль моделювання - питання, на які побудована модель повинна дати відповідь. Іншими словами, спочатку необхідно визначити область моделювання. Опис області як системи в цілому, так і її компонентів є основою побудови моделі. При формулюванні області необхідно враховувати дві компоненти - широту і глибину. Широта має на увазі визначення границь моделі - ми визначаємо, що буде розглядатися усередині системи, а що зовні. Глибина визначає, на якому рівні деталізації модель є завершеною. При визначенні глибини системи необхідно не забувати про обмеження часу - трудомісткість побудови моделі росте в геометричній прогресії від глибини декомпозиції. Після визначення границь моделі передбачається, що нові об'єкти не повинні вноситися в модельовану систему, оскільки всі об'єкти моделі взаємозалежні, внесення нового об'єкта може бути не просто арифметичною добавкою, але в стані змінити існуючі взаємозв'язки. Внесення таких змін у готову модель є, як правило, дуже трудомістким процесом.

Моделі АS-ІS і ТО-ВІ. Звичайно спочатку будується модель існуючої організації роботи - АS-IS (як є). На основі моделі AS-IS

досягається консенсус між різними одиницями бізнесу по тому, "хто що зробив" і що кожна одиниця бізнесу додає в процес. Модель AS-IS дозволяє з'ясувати, "що ми робимо сьогодні" перед тим, як перестрибнути на те, "що ми будемо робити завтра". Аналіз функціональної моделі дозволяє зрозуміти, де знаходяться найбільш слабкі місця, у чому будуть складатися переваги нових бізнесів-процесів і наскільки глибоким змінам піддасться існуюча структура організації бізнесу. Деталізація бізнес-процесів дозволяє виявити недоліки організації навіть там, де функціональність на перший погляд здається очевидною. Ознаками неефективної діяльності можуть бути непотрібні і некеровані роботи, що дублюються, неефективний документооборот (потрібний документ не виявляється в потрібному місці в потрібний час), відсутність зворотних зв'язків по керуванню (на проведення роботи не робить впливу її результат), входу ( об'єкти чи інформація використовуються нераціонально). Знайдені в моделі АS-IS недоліки можна виправити при створенні моделі ТО-ВІ (як буде) - моделі нової організації бізнес-процесів. Модель ТО-ВІ потрібна для аналізу кращих шляхів виконання роботи і документування того, що компанія буде робити у майбутньому.

Технологія проектування IC має на увазі спочатку створення моделі АS-IS, її аналіз і поліпшення бізнес-процесів, тобто створення моделі ТО-ВІ, і тільки на основі моделі ТО-ВІ будується модель даних, прототип і потім остаточний варіант IC.

Діаграми IDEF0. Основу методології IDEF0 складає графічна мова опису бізнесів-процесів. Модель являє собою сукупність ієрархічно упорядкованих і взаємозалежних діаграм. Кожна діаграма є одиницею опису системи і розташовується на окремому листі.

Модель може містити чотири типи діаграм:• контекстну діаграму (у кожній моделі може бути тільки одна контекстна діаграма);•діаграми декомпозиції;•діаграми дерева вузлів;•діаграми тільки для експозиції (FЕO).Контекстна діаграма є вершиною деревоподібної структури діаграм і являє собою самий загальний

опис системи і її взаємодії з зовнішнім середовищем. Після опису системи в цілому проводиться розбивка її на великі фрагменти. Цей процес називається функціональною декомпозицією, а діаграми, що описують кожен фрагмент і взаємодія фрагментів, називаються діаграмами декомпозиції. Після декомпозиції контекстної діаграми проводиться декомпозиція кожного великого фрагменту системи на більш дрібні і так далі, до досягнення потрібного рівня деталізації. Після кожного сеансу декомпозиції проводяться сеанси експертизи - експерти предметної області вказують на відповідність реальних бізнесів-процесів створеним діаграмам. Знайдені невідповідності виправляються, і тільки після проходження експертизи без зауважень можна приступати до наступного сеансу декомпозиції. Так досягається відповідність моделі реальним бізнесам-процесам на будь-якому рівні моделі. Синтаксис опису системи в цілому і кожнім її фрагменті однаковий для

53

всієї моделі.Діаграма дерева вузлів показує ієрархічну залежність робіт, але не взаємозв'язку між роботами. Діаграм

дерев вузлів може бути в моделі як завгодно багато, оскільки дерево може бути побудоване на довільну глибину і не обов'язково з кореня.

Діаграми для експозиції (FЕО) будуються для ілюстрації окремих фрагментів моделі, для ілюстрації альтернативної точки зору, або для спеціальних цілей.

Роботи (Асtivity)Роботи позначають поіменовані процеси, чи функції задачі, що відбуваються протягом визначеного

часу. Роботи зображуються у виді прямокутників. Усі роботи повинні бути названі і визначені. Кожна з робіт на діаграмі декомпозиції може бути у свою чергу деталізована. На діаграмі декомпозиції роботи нумеруються автоматично. Номер роботи показується в правому нижньому куті. У лівому верхньому куті зображується невелика діагональна риска, що показує, що дана робота не була деталізована. Взаємодія робіт із зовнішнім світом і між собою описується у виді стрілок. Стрілки являють собою деяку інформацію й іменуються.

Вхід (Input) - матеріали чи інформація, що використовуються чи перетворюються роботою для одержання результату (виходу). Допускається, що робота може не мати ні однієї стрілки входу. Кожен тип стрілок підходить до визначеної сторони прямокутника, що зображує роботу, чи виходить з неї. Стрілка входу малюється як вхідна в ліву грань роботи.

Керування (Соntrol) - правила, стратегії, процедури чи стандарти, якими керується робота. Кожна робота повинна мати хоча б одну стрілку керування. Стрілка керування малюється як вхідна у верхню грань роботи. Керування впливає на роботу, але не перетворюється роботою. Якщо ціль роботи - змінити процедуру чи стратегію, то така процедура чи стратегія буде для роботи входом. Вихід (Оutрut) - матеріал чи інформація, що виробляються роботою. Кожна робота повинна мати хоча б одну стрілку виходу. Робота без результату не має змісту і не повинна моделюватися. Стрілка виходу малюється як вихідна з правої грані роботи.

Механізми (Меchanism) - ресурси, що виконують роботу, наприклад персонал підприємства, верстати, пристрої. Стрілка механізму малюється як вхідна в нижню грань роботи.

Діаграми потоків даних (DFD)Діаграми потоків даних (DFD) використовуються для опису документооббігу й обробки інформації.

Подібно IDEF0, DFD представляє модельну систему як мережу зв'язаних між собою робіт. Їх можна використовувати як доповнення до моделі IDEF0 для наочного відображення поточних операцій документооббігу в корпоративних системах обробки інформації. DFD описує:

функції обробки інформації (роботи); документи (стрілки), об'єкти, чи співробітників відділу, що беруть участь в обробці інформації; зовнішні посилання , що забезпечують інтерфейс із зовнішніми об'єктами, що знаходяться за

границями модельованої системи, таблиці для збереження документів (сховище даних, data store).Для того щоб доповнити модель IDEF0 діаграмою DFD, потрібно в процесі декомпозиції "клікнути" по

радіокнопці DFD. У палітрі інструментів на новій діаграмі DFD з'являються нові кнопки: додати в діаграму зовнішнє посилання. Зовнішнє посилання є джерелом чи приймачем даних

ззовні моделі; додати в діаграму сховище даних. Сховище даних дозволяє описати дані, які необхідно

зберегти в пам'яті перш, ніж використовувати в роботах; посилання на іншу сторінку. На відміну від IDEF0 інструмент позволяе направити стрілку на

будь-яку діаграму (а не тільки на верхній рівень).Роботи. Роботи являють собою функції системи, що перетворюють входи у виходи. Хоча роботи

зображуються прямокутниками з округленими кутами, зміст їх збігається зі змістом робіт IDEF. Вони мають входи і виходи, але не підтримують керування і механізми.

Зовнішні сутності. Зовнішні сутності зображують входи в систему і/чи виходи із системи. Зовнішні сутності зображуються у виді прямокутника з тінню і звичайно розташовуються по краях діаграми. Одна зовнішня сутність може бути використана багаторазово на одній чи декількох діаграмах. Звичайно такий прийом використовують, щоб не малювати занадто довгих і заплутаних стрілок.

Сховище даних. На відміну від стрілок, що описують об'єкти в русі, сховища даних зображають об'єкти в спокої. У матеріальних системах сховища даних зображаються там, де об'єкти очікують обробки, наприклад у черзі. У системах обробки інформації сховища даних є механізмом, що дозволяє зберегти дані для наступних процесів.

Побудова діаграм DFD. Діаграми DFD можуть бути побудовані з використанням традиційного структурного аналізу, подібно тому як будуються діаграми IDEF0. Спочатку будується фізична модель, що відображає поточне стан справ. Потім ця модель перетвориться в логічну модель, що відображає вимоги до існуючого системі. Після цього будується модель, що відображає вимоги до майбутньої системи. І нарешті, будується фізична модель, на основі якої повинна бути побудована нова система.

Методологія процесів IDEF3Наявність у діаграмах DFD елементів для опису джерел, приймачів і сховищ даних дозволяє більш

54

ефективно і наочно описати процес документообігу. Однак для опису логіки взаємодії інформаційних потоків більш підходить IDEF3 - методологія моделювання, що використовує графічний опис інформаційних потоків, взаємин між процесами обробки інформації й об'єктів, що є частиною цих процесів. Діаграми можуть бути використані в моделюванні бізнесів-процесів для аналізу досконалості процедур обробки інформації. З їх допомогою можна описувати сценарії дій співробітників організації. Кожен сценарій супроводжується описом процесу і може бути використаний для документування кожної функції.

IDEF3 - це метод, що має основною метою дати можливість аналітикам описати ситуацію, коли процеси виконуються у визначеній послідовності, а також описати об'єкти, що беруть участь спільно в одному процесі. Техніка опису набору даних IDEF3 є частиною структурного аналізу. На відміну від деяких методик описів процесів IDEF3 не обмежує аналітика надмірно твердими рамками синтаксису, що може привести до створення неповних чи суперечливих моделей. IDEF3 доповнює IDEF0 і містить усе необхідне для побудови моделей, що надалі можуть бути використані для імітаційного аналізу. Кожна робота в IDEF3 описує який-небудь сценарій бізнес-процесу і може бути складовою іншої роботи. Оскільки сценарій описує мету і рамки моделі, важливо, щоб роботи іменувалися віддієслівним іменником, що позначає процес дії, чи фразою, що містить такий іменник. Точка зору на модель повинна бути задокументована. Звичайно це точка зору людини, відповідального за роботу в цілому. Також необхідно задокументувати мету моделі - ті питання, на які покликана відповісти модель.

Діаграми. Діаграма є основною одиницею опису в IDEF3. Важливо правильно побудувати діаграми, оскільки вони призначені для читання іншими людьми (а не тільки автором).

Одиниці роботи. У IDEF3 роботи зображуються прямокутниками з прямими кутами і мають ім'я, виражене віддієслівним іменником, що позначає процес дії, одиночним чи в складі фрази, і номер (ідентифікатор). Ідентифікатор роботи привласнюється при створенні і не міняється ніколи. Навіть якщо робота буде вилучена, її ідентифікатор не буде знову використовуватися для інших робіт. Звичайно номер роботи складається з номера батьківської роботи і порядкового номера на поточній діаграмі.

Зв'язки. Зв'язки показують взаємини робіт. Усі зв'язки в IDEF3 односпрямовані і можуть бути спрямовані куди завгодно, але звичайно діаграми IDEF3 намагаються побудувати так, щоб зв'язки були спрямовані справа-наліво. У IDEF3 розрізняють три типи стрілок, що зображують зв'язки, стиль яких встановлюється через меню Edit/Arrow Style:

Перехрестя. Закінчення однієї роботи може служити сигналом до початку декількох робіт, чи ж одна робота для свого запуску може очікувати закінчення декількох робіт. Перехрестя використовуються для відображення логіки взаємодії стрілок при злитті чи розгалуженні для відображення безлічі подій, що можуть бути завершені перед початком наступної роботи. Розрізняють різні види перехресть (И, ИЛИ).

Об'єкт посилання. Об'єкт посилання в IDEF3 виражає деяку ідею, чи концепцію, які не можна зв'язати зі стрілкою, перехрестям чи роботою. Для внесення об'єкта посилання служить кнопка (додати в діаграму об'єкт посилання) у палітрі інструментів. Об'єкт посилання зображується у виді прямокутника, схожого на прямокутник роботи.

На основі моделі BPwin можна побудувати модель даних. Для побудови моделі даних PLATINUM technology пропонує зручний інструмент ERwin. Хоча процес перетворення моделі BPwin в модель даних погано формалізується і тому повністю не автоматизований, PLATINUM technology пропонує зручний інструмент для полегшення побудови моделі даних на основі функціональної моделі - механізм двонаправленого зв’язку BPwin - ERwin. ERwin має два рівні представлення моделі - логічні і фізичні. На логічному рівні дані не пов'язані з конкретною СУБД. Фізичний рівень даних - це по суті відображення системного каталога, який залежить від конкретної реалізації СУБД. ERwin дозволяє проводити процеси прямого і зворотного проектування БД. Це означає, що по моделі даних можна згенерувати схему БД або автоматично створити модель даних на основі інформації системного каталога. ERwin інтегрується з популярними засобами розробки клієнтської частини - PowerBuilder, Visual Basic, Delphi, що дозволяє автоматично генерувати код додатку, який повністю готовий до компіляції і виконання. Для різних середовищ розробки була реалізована різна техніка кодогенерації.

Об'єктно-орієнтоване проектування ІСВідмінною рисою сучасних ІС є їхня складність, що зростає. Це зумовлено розвитком технічних

засобів, які дозволяють реалізувати все більшу кількість інформаційних функцій у складі однієї ІС. Організація інформаційної системи на мережах ЕОМ, розподілені бази даних, інтерактивний графічний інтерфейс користувача — ці та багато інших аспектів реалізації ІС значно ускладнять процес проектування. Друга вада пов'язана з тим, що проект, доведений до стадії впровадження, вже починає старіти й вимагає модифікації. Це — неминучий наслідок зміни інструментарію ІС і змін у самому об'єкті управління або оточуючому його середовищу. Отже, виникає задача адаптації програмного забезпечення і технологічних процесів обробки інформації в ІС. Модифікація складних програмних комплексів, реалізованих на основі процедурних мов програмування, являє собою важко розв'язувану проблему задачі адаптації ІС.Відповіддю на проблему зростаючої складності в ІС стало виникнення об'єктно-орієнтованого підходу. У мережах об'єктного підходу виділяють:об'єктно-орієнтоване програмування (ООР);об'єктно-орієнтоване проектування (ООО);

55

об'єктно-орієнтований аналіз (ООА).Теоретичною основою цих методів і їх концептуальним базисом є теорія систем та системний аналіз.

Об'єктна технологія принципово відрізняється від усіх існуючих раніше технологій проектування. Об'єктні програми складаються з готових компонентів-об'єктів. Ці об'єкти можуть відповідати:• об'єктам або процесам реального світу (деталь, документ, клієнт);• абстрактним поняттям (екран, таблиця, графічний елемент).У традиційних програмах дані відділені від процедур і методів, в об'єктних — дані та процедури об'єднуються в об'єкті. Таким чином, основа ООD — формування з простих об'єктів, які складаються з даних і набору більш складних функцій, здатних моделювати об'єкти проблемної сфери. Oб'єктно-орієнтована технологія стирає межу між «чистим» проектувальником (системним аналітиком) і «чистим» програмістом. Виникає новий тип розробника — проектувальник-програміст, здатний самостійно поставити, спроектувати задачу і реалізувати її у вигляді об'єктно-орієнтованої програми.Історично склалося так, що першочергово були розроблені мови ООР у відсутність теорії об'єктно-орієнтованого проектування. І тільки після усвідомлення спеціалістами в галузі інформатики, що ООП є основою для чергового перевороту в інформаційних технологіях, почалась активна розробка теорії об'єктнo-орієнтованого аналізу та проектування.Об'єктно-орієнтоване проектування — це методологія проектування, яка поєднує в собі процес об'єктної декомпозиції та прийоми подання як логічної і фізичної, так і динамічної моделей системи, що проектується. Моделі, на яких воно базується, формуються в результаті об'єктно-орієнтованого аналізу.

Об'єктно-орієнтований аналіз являє собою методологію, спрямовану на створення моделей з використанням об'єктно-орієнтованого підходу на основі понять класів і об'єктів, що складають словник проблемної сфери.

Процес об'єктно-орієнтованого проектування можна подати у вигляді такої послідовності проектних процедур.1. Ідентифікація класів і об'єктів даного рівня абстракції.2. Ідентифікація семантики класів і об'єктів.3 Ідентифікація зв'язків між класами та об'єктами.4. Використання класів і об'єктів.

Порівняно з традиційними методами об'єктна технологія має такі переваги: дає змогу розробникам збирати нові прикладні програми з готових модулів; дозволяє користувачам і розробникам оперувати у програмі тими самими процесами, з якими їм

доводиться мати справу на рівні звичайних практичних понять і термінів; підтримує багатий набір форм подання інформації для засобів multimedia; підтримує повторне використання окремих складових програмного забезпечення; дозволяє створити більш відкриті системи; знижує ризик під час розробки; активізує пізнавальні здібності людини.

Існує декілька CASE-засобів, що підтримують мови об'єктно-орієнтованого проектування, у тому числі що став останнім часом стандартом UML самим відомим є PLATINUM Paradigm Plus фірми PLATINUM technology і Rational Rose фірми Rational Software. Ці інструменти дозволяють будувати об'єктні моделі в різних нотаціях (ОМТ, UML, Буч) і генерувати на основі отриманої моделі додатку на мовах програмування С++, Visual Basic, Power Builder, Java, Ada, Smalltalk.

повернутись назад

56