Осип Турянський

«Поза межами болю»

• Історичний матеріал Першої світової війни став для О.Турянського предметом художнього узагальнення. Письменник показав боротьбу в людині біологічних інстинктів і духовної волі до життя, підніс загальнолюдські цінності — дружбу, вірність, гуманізм, любов до рідних та батьківщини, що єднають людські серця, звільняють і просвітлюють душу.

• Твір присвячено дружині і сину.

• Присвята вказує на те, що для ліричного героя та й для самого автора є найвищою цінністю; у «Передньому слові» автор не вказує ні часу, ні обставин подій, тільки називає загарбницьку війну імперій «Жахливим злочином» проти людини і людства. Це — данина шани товаришам, з якими разом гинув, лише дивом залишився в живих. Це гімн волі людини і прокльон старому світові, «який ще досі тоне в морі крові й нікчемності». Отже, передмова — ключ до розуміння твору, заклик до молодого покоління українців прямувати «до вселюдського братерства й любові», переборовши «темряву розпуки».

Теми твору:

•— показ антигуманності війни;•— розкриття ролі чинників, що підтримують волю людини до життя;•— зображення психологічного стану душі людини, що потрапила в межову, екстремальну ситуацію;•— аналіз ціннісних орієнтирів людини.

Проблеми:•— війни і миру;•— волі людини та біологічних інстинктів;•— життя і смерті;•— гуманізму та жорстокості;•— загальнолюдських цінностей та ідеалів.

•Писати треба так, ніби це твої останні слова. Так, ніби ти пишеш для нащадків. Так, ніби від цього залежить життя усіх, кожного.

• Треба писати, щоб було неможливо відірвати очей. Так, щоб час ставав не в ладен. Так, щоб кожна наступна сторінка турбувала все більше, розпалювала вогонь почуттів ще дужче.

• І він пише. Кожний рядок - невимовний біль, страждання, розпач. ніякої надії. Ні у героїв, ні у автора, ні у тебе. Жахливі картини малюються в уяві. Таке важко виразити словами. Деколи - неможливо. Якими словами зобразити розпач, бажання жити та розуміння смерті водночас? Якими словами описати живих трупів?• Уся розповідь пронизана божевіллям. Перед обличчям смерті жоден не може триматися гідно.

•У найжорстокіші часи люди проявляють непомірне розуміння братерства, підтримку, руйнують усі кордони.... Але у моменти миру і злагоди немає нікого злішого і жорстокішого за людину. Хто ми є? Які ми є?

• Твір збуджує у тобі відчуття жахіття, герої викликають жалобу, їхнє минуле не важливе, майбутнього в них нема. І хоча кожен знає, що помре, знає коли, відчуває цей момент, кожен бажає жити. Кожному є заради чого жити, заради кого.

•Мати - символ життя. Символ злагоди і любові. Недаремно усі просять пробачення, прощаються із батьками, із родинами... В моменти розпачу вони бачуть матерів. Відчувать запах дитинства. Забувають, хоч і на момент, про відчуття холоду і голоду, що так гризе із середини.

•І гумор, і пісні, музика, розмови - це нагадує, що вони - люди. Вища істота, розумна істота. Моралі закладено надто глибоко, аби відкопати. добре, що навіть на порозі голодної, холодної смерті вони змогли зберегти людяність.

•Сонце є, вони це знають, відчувають. Десь у їх пам'яті виринає його образ. Тіло ніби нагрівається під його променями, не дає згаснути надії. Лише одне слово "сонце", і вони ладні із новою силою боротися за життя.

•Хто пише долі? Хто ними володіє? За які гріхи така жахлива розплата?•"ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ". Що там поза межами? Як це - не відчувати болю?•Не відчувати його - не відчувати нічого. Ніби усе сіре, похмуре і холодне, пусте. Ніби тебе немає, нічого немає. Ні родини, ні землі, ні сонця...•Треба відчувати, треба знати, що ти ще живий. Треба жити.