ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПОЛІТИКИlibrary.iapm.edu.ua/metod/1072-ZAG_~136.pdf · 24 Культура та політика в контексті загальної теорії

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА дисципліни

“ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПОЛІТИКИ”

(для бакалаврів, магістрів

іншого напряму)

Київ 2005

PDF created with FinePrint pdfFactory Pro trial version http://www.fineprint.com

http://www.fineprint.com

2

Підготовлено доктором політичних наук, професором В. О. Храмовим Затверджено на засіданні кафедри політології (Протокол № 3 від 21.11.01) Перезатверджено на засіданні кафедри філософії та політології (протокол № 1 від 08.09.05) Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом

Храмов В. О. Навчальна програма дисципліни “Загальна теорія політики”

(для бакалаврів, спеціалістів). — К.: МАУП, 2005. — 24 с. Навчальна програма містить пояснювальну записку, навчально-тема-тичний

план, програмний матеріал до вивчення дисципліни “Загальна теорія політики”, теми контрольних робіт, питання для самоконтролю, а також список рекомендованої літератури.

© Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2005



3

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Курс “Загальна теорія політики” розкриває найважливіші напрямки розвитку політичної думки. Вивчення основних “шкіл” і течій сучасної політичної думки здійснюється через найвизначніші постаті політичних мислителів, які їх представляють.

Формування політичної теорії почалося ще в період Античності. Цю традицію продовжили мислителі Середньовіччя, епохи Відродження і Нового часу. Тому вивчення “Загальної теорії політики” повинно грунтуватися на знанні класичних здобутків політичних мислителів. Крім того, цей навчальний курс пов’язаний з такими дисциплінами: історією політичних вчень, історією української політичної думки, політичною соціологією, порівняльною політологією та ін.

Під час вивчення навчального курсу студенти повинні опанувати насамперед основи загальної теорії політики та окремі її різновиди. Вивчення політичних теорій здійснюється не тільки за підручниками, а й через “занурення” у творчу лабораторію політичних мислителів, тобто через роботу з оригінальними текстами.

Студенти повинні бачити як цілісність загальної теорії політики, так і альтернативність певних політичних поглядів, концепцій і теорій. Порівнюючи різні політичні теорії, необхідно розрізняти існуючі методологічні підходи в політичних дослідженнях. Таким чином, студенти мають можливість долучитися до дискусій, які проходять нині між представниками різних течій політичної думки. Очевидно, що студенти повинні знати про різноманітні інтерпретації політичних проблем, що є могутньою теоретико-методологічною передумовою формування сучасного стилю політичного мислення та політичної дії.

При вивченні цієї дисципліни допускається творче ставлення студента до пошуку відповідей на найактуальніші питання політичної теорії. Щоб уникнути заформалізованого підходу до вивчення предмета, окремих положень і цитат, студентам рекомендується написання контрольних робіт, рефератів і курсових робіт у формі есе. Основні вимоги до цієї форми самостійної роботи студентів такі:

• тема есе формулюється самостійно у межах досліджуваної проблеми;

• при оцінюванні роботи враховуються: самостійність, креатив-ність (аналітичний підхід, генерація ідей, новизна постановки проблем), аргументованість;



4

• використання першоджерел, системність, актуальність матеріалу, що викладається; стилістика (загальна грамотність, легкість сприйняття тексту);

• обсяг есе — 5–6 с. друкованого тексту через 1,5 інтервала 12 кеглем.

• логічність викладу; посилання на використану літературу і джерела, оформлені відповідно до загальноприйнятих бібліографічних вимог (автор, назва, місце видання, видавництво, рік видання, сторінка, яка цитується); загальний список літератури.

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН вивчення дисципліни


№ п/п Назва теми

1 2 1 Загальна теорія політики як наука та навчальна дисципліна 2 Категорії загальної теорії політики 3 Політична теорія 4 Позитивізм і біхевіоралізм у політичної теорії 5 Внесок Г. Гегеля та К. Маркса у розвиток політичної теорії 6 Політична теорія Макса Вебера 7 Інституційний та системний підходи до політичної теорії 8 Політична теорія сучасного ліберального реформізму 9 Альтернативи реформістському лібералізму

10 Консервативні політичні теорії 11 Неомарксистські політичні теорії 12 Політичні ідеї Юргена Хабермаса. Теорія комунікативної дії 13 Політичні дослідження тоталітаризму. Політична теорія

Карла Поппера 14 Політична теорія демократії 15 Політична теорія: структуралізм і постструктуралізм 16 Модернізм і постмодернізм у політичної теорії 17 Специфіка процесу політико-теоретичного пізнання 18 Логіка та методи загальної теорії політики 19 Загальнотеоретичний аналіз політики: основні аспекти 20 Принципи загальної теорії політики 21 Теоретична інтерпретація політики 22 Політична онтологія як складова загальної теорії політики 23 Політична влада: теоретична інтерпретація 24 Культура та політика в контексті загальної теорії політики



5

1 2

25 Глобальні політичні тенденції та загальна політична теорія 26 Способи артикуляції політики 27 Світ політики: об’єктивований вимір 28 Світ політики: суб’єктивований вимір 29 Інститут політики: природа людини 30 Базовий концепт загальної теорії державної політики 31 Загальна теорія державної політики: генеза аналізу та теоретичні

підходи 32 Загальна теорія державної політики: моделі та види 33 Загальна теорія державної політики: процес аналізу 34 Загальна теорія державної політики: оцінювальні підходи

ПРОГРАМНИЙ МАТЕРІАЛ до вивчення дисципліни


Тема 1 . Загальна теорія політики як наука та навчальна дисципліна

Роль теорії в політиці та політології. Поняття політичної теорії. Політична філософія (нормативна політична теорія) і політична наука (емпірична політична теорія). Пояснюючі, евристичні, аналітичні і критичні політичні теорії. Поняття моделі. Основні типи кон-цепцій. Співвідношення політичної науки і політичної філософії. Історико-політичний і концептуальний підходи до викладу і вивчення політичних теорій. Визначення характеру і предмета загальної теорії політики. Основні засоби інтерпретації предмета загальної теорії політики. Структура та парадигми загальної теорії політики. Актуальні тенденції аналізу загальної теорії політики. Основні функції загальної теорії політики та її значення у сучасному політичному житті.

Література [2; 21; 24; 30; 41; 52; 69; 71; 80]

Тема 2 . Категорії загальної теорії політики

Мова науки та мова політики. Мова загальної теорії політики. Слова та сенси в політичному дискурсі. Методологічний статус категорій загальної теорії політики. Основні категорії загальної теорії політики: політична теорія, концепційна схема, політика, політична влада, політична культура, політична гегемонія, політична ситуація, політична



6

дія, політична організація, політичний процес, політичний конфлікт, політичне управління, політичне поле та ін. Категоріальний устрій загальної теорії політики. Основні функції політичних категорій.

Література [1; 2; 30; 35; 42; 80; 86]

Тема 3 . Політична теорія

Теоретичне знання: проблема функціональної ролі, структура. Політична теорія та теоретичне знання. Деякі аспекти структури наукової теорії. Особливості емпіричного базису теорії. Місце політичних теорій у системі знань про політику. Компоненти політичної теорії. Побудова політичної теорії. Типи політичних теорій. Методологічне значення ситуації вибору. Об’єктивність та вибір політичної теорії. Реконструкція процесу вибору політичної теорії на емпіричній основі. Поняття політичної метатеорії, її структура та функції. Роль політичної метатеорії в побудові загальної теорії політики.

Література [2; 30; 52; 69; 72; 80; 90–92]

Тема 4 . Позитивізм і біхевіоралізм у політичній теорії

Поняття позитивізму і біхевіоралізму. Творча спадщина О. Конта. Соціологічний напрямок у політико-правовій думці. Логічний позитивізм і політична теорія. Принцип верифікації (емпіричне підтвердження будь-яких теоретичних положень). Оцінювання позитивістами моральної філософії і політичної теорії. Емпіричне дослідження політичного поводження і логічний аналіз політичних концепцій. “Чиказька школа” у політичній науці. Ч. Мерріам і Г. Лассуелл. Прагнення звільнити політичне знання від метафізики. Перенесення на політичну науку методів природничих наук і розгляд політичної реальності як природної. Політика — сфера взаємодії. Державна влада як механічний агрегат окремих воль. Визначення політичної системи як балансу політичних сил. Сильні та слабкі політико-теоретичні сторони позитивізму і біхевіоралізму.

Література [2; 3; 18; 19; 67; 88]

Тема 5 . Внесок Г. Гегеля та К. Маркса у розвиток політичної теорії

Діалектичний метод і філософський ідеалізм Г. Гегеля. Гегелівська ідея держави. Марксистська політична теорія. Концепція відчуження. К.



7

Маркс про державу. Класова боротьба. Проблема співвідношення між базисом і надбудовою. Комунізм як політичний ідеал. Інтерпретація К. Маркса його послідовниками. Економізм Г. Плеханова і К. Каутського. В. І. Ленін про відмирання держави. Політична теорія ХХ ст. як відображення суперечки між марксистами і немарксистами.

Література [2; 3; 21; 23; 57–59; 80]

Тема 6 . Політична теорія М. Вебера

Веберівська методологія дослідження політики. Концепція “ідеальних типів”. Визначення політики, влади і типів її легітимності. Матеріальні й ідеальні інтереси як мотиви дій суб’єктів політики. Теорія раціоналізації. Образ “залізної клітки”. Формальна раціональність і бюрократія. Типологія легітимації влади: традиційна, харизматична і раціонально-легальна. Праця М. Вебера “Політика як покликання і професія”. Характеристика сутності держави. Типологія політиків. Вплив праць М. Вебера на розвиток політичної теорії.

Література [2; 3; 6; 15; 37; 80]

Тема 7 . Інституціональний і системний підходи до політичної теорії

Визначення поняття “інститут”. Держава як інститут. Характе-ристика сучасної держави. Праця М. Дюверже “Політичні інститути і конституційне право” (1960).

Основні методи інституціонального підходу: описово-індуктив-ний, формально-легальний та історико-компаративістський. Конституціоналізм як одна з течій інституціонального підходу. Сус-пільне керування, теорія організації і так званий новий інституціоналізм. Класики соціології керування: Ф. Тейлор, М. Вебер. Праця Дж. Марчера і Дж. Ольсена “Новий інституціоналізм: організаційні фактори в політичному житті”. Раціоналізм у політиці. Теорія ра-ціонального вибору, дослідження раціонального поводження і партійної конкуренції. М. Ольсен — один із розробників теорії ра-ціонального вибору. Праця М. Олсона “Логіка колективної дії: суспільні блага і теорії груп”. Основні принципи теорії раціонального вибору. Обмеженість сфери застосування теорії раціонального вибору.

Значення інституціоналізму і теорії раціонального вибору для створення раціонального напрямку в політичній теорії. Системний аналіз політики. Дослідження Т. Парсонса, Д. Істона і Г. Алмонда. Політика і соціоетальне співтовариство.

Література [2; 30; 49; 61; 80; 81; 88]



8

Тема 8 . Політична теорія сучасного реформістського лібералізму

Утилітаризм. Різні трактування справедливості. “Теорія справедливості” Дж. Ролза (1971). Відродження політичної філософії. Основне питання американської політичної думки, як поєднати соціальну державу з обмеженням бюрократизму заради забезпечення свободи. Повернення до фундаментального завдання політичної філософії — дослідження належного. Головна проблема справедливості — формування й узаконювання групи принципів, яким повинна відповідати справедлива структура суспільства. Ролзівська версія суспільного договору. Метод “рефлексивної рівноваги”. “Справед-ливість як чесність”. Вибір принципів справедливості. Ролзівська інтерпретація природи людини. Лексичний порядок принципів справедливості. Модель справедливого суспільного прибутку на основі соціального ринкового господарства.

Література [2; 3; 69; 77; 78; 80]

Тема 9 . Альтернативи реформістському лібералізму

Поняття лібералізму. Держава — джерело придушення свободи людини, порушення його прав. Сучасна версія політичної теорії ліберального прагматизму. Ф. Хайек “Дорога до рабства” (1944), “Конституція свободи” (1960). Критика соціалізму, соціальної держави і так званої “тоталітарної демократії”. Ф. Хайек про можливість зазіхань держави на свободу особи. Відмінність ліберала від демократа. Праця Р. Нозика “Анархія, держава й утопія” (1974) — фундаментальне політико-філософське осмислення основних ідей ліберального кредо. Лібертаризм як крайня форма лібералізму. Пріоритет цінності індивідуальної свободи. Ідея “мінімальної держави”. Характеристика принципів справедливості у трактуванні Р. Нозика.

Поняття комунітаризму. Комунітаризм як нормативна теорія. Критика лібералізму. Ідея демократії консенсусу. Мораль і політика у трактуванні комунітаризму. Сильні й слабкі сторони лібертаризму і комунітаризму.

Література [2; 3; 30; 69; 84]



9

Тема 10. Консервативні політичні теорії

Поняття консерватизму, традиціоналізму і реакції. Ідейні джерела консерватизму.

К. Шмітт про критику лібералізму. Слабкості та протиріччя ліберальної політичної теорії і практики. Авторитарний етатизм. Праці К. Шмітта “Римський католицизм і політична форма”, “Концепція політичного”. Заперечення гуманізму. Л. Стросс про формування поглядів К. Шмітта на політичне. Культурний консерватизм: “Група Солсбері”. Формування “твердої теоретичної основи консерватизму”. Прагнення до формування “широкого консерва-тивного консенсусу в суспільстві”. Р. Скуртон як теоретик сучасного консерватизму. Роль держави з погляду культурного консерватизму. Погляд М. Оакшотта на раціоналізм у політиці. Есе “Про людське поводження” (1976). Виклик найважливішому положенню Просвітництва — вірі в розум людини. Завдання політичної філософії.

Література [2; 3; 19; 30; 39; 65; 89]

Тема 11. Неомарксистські політичні теорії

Вплив марксизму на розвиток політико-теоретичної думки ХХ ст. Дослідники, які розвивають і уточнюють класичний марксизм. А. Грамші: заперечення економізму, лінійного розвитку сус-пільства. Концепція гегемонії. Погляд А. Грамші на природу держави і влади. Відновлення ролі суб’єктивного фактора в марксизмі. М. Пуланзас “Державна влада і соціалізм” (1978). Л. Альтюссер про “теоретичний атигуманизм Маркса”. Протиставлення науки й ідеології. “Єврокомунізм”.

Література [2; 3; 19; 27; 28; 84]

Тема 12. Політичні роздуми Ю. Хабермаса. Теорія комунікативної дії

Ю. Хабермас як теоретик “лівого” політичного спектра в сучасній політичній теорії. Дослідження відносин між знаннями та інтересами людини: суб’єктивні й об’єктивні чинники. Три системи знання і відповідні їм інтереси. Теорія комунікативної дії. Політична позначка — суспільство неспотвореної комунікації. Теорія соціальної еволюції Ю. Хабермаса. Раціональне суспільство. Поняття дискурсу. Консенсусна теорія істини. Відносини між системою і життєвим світом.

Література [2; 3; 19; 45; 83]



10

Тема13. Політичні дослідження тоталітаризму

Характерна риса розвитку сучасних політичних теорій у 40–50-х роках ХХ ст. — дослідження феномену тоталітаризму. Р. Арон про завдання теорії: збереження свідомості плюралізму. Аналіз політичної влади і політичних режимів. Виявлення сутності тоталітаризму у працях Х. Арендт. Проблема розпаду сфери публічного політичного життя в умовах сучасності, що збігається з ерозією волі і політичного мислення.

Політична концепція К. Поппера. Поняття “історицизму”. Заперечення історицизму, критика Платона, Гегеля і Маркса. Антипод тоталітаризму — “відкрите суспільство”, його характеристика.

Література [2; 3; 5; 6; 19; 30; 73]

Тема 14. Політична теорія демократії

Теоретична спадщина “батьків-засновників” (Т. Пейн, Т. Джефферсон, О. Гамільтон, А. де Токвіль та ін.) про демократію в Америці. Переваги і небажані наслідки демократії. Дж. Медісон про режим соціального плюралізму в системі стримувань і противаг. Р. Арон про демократію. Теорія елітарної демократії. М. Дюверже про “нову формулу” демократії. Термін К. Поппера “демократія” як теорія правління закону. Парадокс волі.

Теорія політичного плюралізму і поліархії Дж. Сарторі. Теорія зацікавлених груп. Р. Даль, О. Лейпхарт про демократію. Теоретичне і практичне значення різних трактувань демократії і концепцій демократії.

Література [2; 3; 6; 29; 30; 69]

Тема 15. Політична теорія: структуралізм і постструктуралізм

Поняття структуралізму. Становлення структуралізму. Дослідження “лінгвістичних структур”. Семіотика — дослідження всієї знакової системи. Р. Барт, К. Леві-Стросс — засновники структуралізму. Дослідження примітивних суспільств; структура міфів. Принципи структурної методології.

Постструктуралізм Ж. Дерріда. “Деконструкція” мови і соціальних інститутів. Деконструкція логоцентризму. Свобода сус-пільства від усіх інтелектуальних авторитетів: “люди повинні стати авторами своєї п’єси”. Прагнення до децентралізації. М. Фуко як найбільший представник постструктуралізму. “Археологія знання”. “Генеалогія влади”. Перехід до постмодернізму як продовження постструктуралізму.



11

Література [2; 3; 30; 19; 45]

Тема 16. Модернізм і постмодернізм у політичній теорії

Поняття модернізму і постмодернізму. Дискусія про приналежність сучасного суспільства до модерну (сучасності) чи постмодерну (постсучасності). Е. Гідденс: модерн — суспільство ризику. Характеристика сучасності. Постмодернізм у політичній теорії. Модерн як незавершений проект (Ю. Хабермас). Радикальний постмодернізм (Ж. Бодрийяр). Неомарксистський постмодернізм (Ф. Джемесон).

Література [2; 3; 26; 39; 69; 74]

Тема 17. Специфіка політико-теоретичного пізнання

Проблеми методології в політико-теоретичному пізнанні. Натуралізм і холізм у дослідженні політичних об’єктів. Специфічні типи пізнавальних стратегій і різні шляхи пізнання світу політики. Політична епістемологія. Т. Кун про наукові революції. Поняття пара-дигми. Позитивізм. Критичний реалізм. Релятивізм. Періодизація розвитку методології науки. Характеристика сучасної методології політичної науки. Горизонти філософії в методології загальної теорії політики. Пояснення та розуміння в політичній науці. Вироблення “архітектури” інтелектуального простору, методології загальної теорії політики. Перехід від жорстких протиставлень до гнучкої гармонії, від плинності, варіантності, змінюваності до сталості.

Література [2; 30; 41; 56; 67; 70; 71; 80]

Тема 18. Логіка та методи загальнотеоретичного пізнання політики

Логіка загальнотеоретичного пізнання політики. Основні етапи пізнання. Метод і науково-політична творчість. Типи та рівні методів пізнання політики. Дедуктивні й індуктивні методи політичних досліджень. Інструментальні підходи й аналітичні методики у сучасних дослідженнях політики.

Література [2; 30; 61; 69–71]

Тема 19. Загальнотеоретичний аналіз політики: основні аспекти

Аналіз політики та філософія. Основні принципи філософії в пізнанні. Категорії та закони філософії. Теорія пізнання в політиці. Теоретичний рівень політичного мислення. Аналіз політики та соціо-



12

логія: теоретичний підхід. Суть соціологічного аналізу політики, його структура. Раціональний учасник.

Література [17; 21; 30; 41; 46; 69; 79]

Тема 20. Принципи загальної теорії політики

Поняття принципу. Типологія принципів. Принципи політичної онтології. Принципи політичної гносеології. Принципи політичної антропології. Принципи політичної праксеології. Технологічний принцип. Принцип невизначеності. Системно-структурний принцип. Номіналістичний принцип. Принцип “відкритого суспільства”. Теократичний принцип. Принцип “у-вей”. Принцип sakrum.

Література [19; 21; 30; 69; 80; 88]

Тема 21. Теоретична інтерпретація політики

Особливості теоретичної інтерпретації політики. Кратологічна інтерпретація. Апологетичне та скептичне розуміння політики. Культурологічна інтерпретація. Теологічна інтерпретація. І. Кант у розумінні політики. Політика і аполітичність. Пізнавальні й аксіологічні передумови аполітичності. Політика “чиста” і “брудна”.

Література [2; 3; 19; 30; 45; 64; 67; 69; 87]

Тема 22. Політична онтологія як складова загальної теорії політики

Буття влади. Сучасна картина політичного світу. Онтологічні засади політичного партнерства. Влада як наукове поняття. Панування та його корені. Влада як привілей. Засоби завоювання влади. Засоби реалізації влади. Авторитет, контроль, сила, насилля та примус. М’які засоби здійснення влади. Маніпулювання за допомогою ЗМІ та ЗМК. Спеціальні інформаційні операції. Відродження влади. Основні та сучасні теорії влади. Політичний час. Хронополітика. Політичний простір. Геополітика. СНД та Україна. Україна та ЄС. США і Україна. Нова геополітична карта світу.

Література [30; 35; 61; 69; 80]

Тема 23. Політична влада: теоретична інтерпретація

Суть політичної влади та її теорії. Політична влада та її необхідність. Аспекти “сегментації” політичної влади. Соціальна стратифікація та політична влада. Релігія та політична влада. Політична і державна



13

влада. Властивості політичної влади. Суб’єкти політичної влади та її мікростратегії. Функції політичної влади.

Література [2; 3; 19; 30; 45]

Тема 24. Культура та політика в контексті загальної теорії політики

Культура й організація. Загальна теорія політики як феномен політичної культури. Політико-культурна програма і модель дослідження політики. Значення політико-культурного аналізу для загальної теорії політики.

Література [3; 30; 69; 86; 87; 91]

Тема 25. Глобальні політичні тенденції та загальна теорія політики

Глобальні політичні перетворення сучасності та політична теорія. Глобальні політичні тенденції та концепція політичної гегемонії. “Відставання” політичних теорій в інтерпретації глобальних політичних тенденцій. Загальна політична теорія: межі та можливості. Нова геополітика: погляд у майбутнє.

Література [30; 37; 39; 61; 63; 69; 80]

Тема 26 . Способи артикуляції політики

Поняття способів артикуляції. Політика як спосіб артикуляції політичних інтересів, її стратегії та динаміка. Політичний діловий цикл. Способи руйнування та політична система. Війна, воєнна техніка та політична стратегія. Політичні структури як продукт військової справи. Засоби політичного виробництва. Політична організація. Способи політичної комунікації. Загальна теорія політики як спосіб артикуляції політики.

Література [2; 3; 30; 46; 69; 80]

Тема 27. Світ політики: об’єктивований вимір

Ціннісні орієнтири та владні регулятори у структурі політики. Політичні ідеї як історичні сили. Політичні норми та кодові установки. Нормативні політичні новації. Властивості політики. Рівні організації політики. Мікро-, макро- і мегаполітика. Політичний порядок та зміни. Революції — пік соціально-політичних змін. Структурно-функціональний та динамічний підходи. Функції політики. Значення політики у людському житті та безпеці розвитку.

Література [2; 3; 8; 19; 30; 35; 69]



14

Тема 28. Світ політики: суб’єктивований вимір

Політична свідомість як суб’єктивна рефлексія й актуальна орі-єнтація у сфері політики. Політична ідеологія та роль інтелігенції у політиці. Практика — перетворююча активність соціальних суб’єк-тів і політичні відносини. Концепція “раціонального вибору” політичних дій. Політична взаємодія. Діалектика засобів і цілей. Рушійні сили політики. Політичні протиріччя та інтереси. Концепція “нового інституціоналізму”. Політичні інститути та соціальне спілкування.

Література [12; 21; 27; 28; 30; 69; 80]

Тема 29. Інститут політики: природа людини

Людина — суспільна тварина. Інстинкти й інститути. Ієрархія і підлеглість. Спілкування і мова. Природне та набуте як політичні проблеми. Людина — політична тварина. Політика як продовження природної соціальності тварини, так і умова людськості людини. Політика між прагненням до смерті та лібідо. Природа людини і політичні аргументи. Концепція природи людини як підстава для політичної теорії. Політика як перетин силових полів конкуруючих суб’єктів. Значення загальної теорії політики у розумінні природи людини. Модель політичної людини та сучасність.

Література [2; 3; 30; 45; 46; 69; 80]

Тема 30. Базові концепти: загальна теорія державної політики

Поняття базового концепту. Державна політика: суть, інструменти та мотивація вивчення. Основні етапи процесу вироблення державної політики. Ідентифікація проблем. Формулювання пропозицій політики. Ухвалення політики. Впровадження політики. Оцінювання політики. Поняття аналізу державної політики.

Література [2; 3; 30; 17; 45; 79]

Тема 31. Загальна теорія державної політики: генеза аналізу та теоретичні підходи

Зародження аналізу політики та його розвиток у середні віки та період промислової революції. Професіоналізація аналізу політики та становлення його як окремої галузі науки в ХХ ст. Аналіз дер-жавної політики на шляху до постіндустріального суспільства. Аналіз політики та наука. Теоретичні підходи. Структурна визначальність. Раціональний учасник.

Література [2; 17; 30; 45; 79]



15

Тема 32. Загальна теорія державної політики: моделі та види

Моделі політики. Інституціональна модель. Процесуальна модель. Модель груп. Модель еліт. Раціональна модель. Інкрементальна (прирісна) модель. Ігрова модель. Системна модель. Модель суспільного вибору. Види державної політики. Субстанційна і про-цедурна політика. Розподільча, регулятивна, саморегулятивна та перерозподільча політика. Матеріальна та символічна політика. Політика, що містить колективні та індивідуальні блага.

Література [17; 30; 50; 61; 69; 79]

Тема 33. Загальна теорія державної політики: процес аналізу

Постанова проблеми. Проблеми загальної теорії державної політики. Навички, потрібні для аналізу державної політики. Природа, особливості та критерії проблем державної політики. Етапи аналізу: збирання інформації, визначення проблеми та її масштабу, вибір і пояснення головних цілей та обмежень, вибір методу розв’язання.

Література [30; 45; 47; 61; 67; 79; 80]

Тема 34. Загальна теорія державної політики: оцінювальні підходи

Поняття оцінки. Оцінювання: загальна модель. Цілі. Альтернативи. Оцінка альтернатив. Здійснення впровадження альтернатив та оцінка їх ефективності. Впливи. Критерії. Моделі. Раціональні методи. Планування та оцінювання потреб. Показники. Прогнозування. Опитування. Оцінювання процесу. Впливи: основні концепції. Прямий вплив. Політичний вплив. Економічний вплив. Соціальний вплив.

Ефективність. Аналіз витрат і вигод. Аналіз витрат і результа-тивності. Вироблення рекомендацій. Презентація рекомендацій.

Література [13; 30; 44; 67; 79; 88; 90]



16

ТЕМИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Влада як наукове поняття. 2. Влада та пізнання (археологічний пошук М. Фуко). 3. К. Маркс і В. І. Ленін про державу. 4. Питання влади і політики (Г. Гегель, К. Маркс і М. Вебер): по-

рівняльний аналіз. 5. М. Вебер про “залізну клітку” раціональності. 6. Загальна теорія державної політики: процес аналізу. 7. Загальна теорія державної політики: інституції і політичний процес. 8. Загальна політична теорія: деонтологічний та телеологічний

підходи. 9. Концепція природи людини як підстава для політичної теорії.

10. Природа людини у працях Г. Маркузе, Е. Фромма і Ж. П. Сартра: порівняльний аналіз.

11. Логічні позитивісти та політологічне пізнання. 12. Значення індивідуалістичного і біхевіоралістського підходів у

політичній теорії. 13. Критерії фальсифікації політичної теорії. 14. Біхевіоралізм і позитивізм: політична теорія. 15. Специфіка біхевіоралістського методу дослідження. 16. Б. Рассел про владу. 17. “Чиказька школа” у політичній теорії. 18. Теорія раціонального вибору. 19. Інституціоналізм і теорія раціонального вибору. 20. Політичні цінності утилітаризму. 21. Модель “суспільного договору” у Дж. Ролза. Принцип

справедливості. 22. Політична концепція Ф. Хайека. 23. Політична концепція Р. Нозика. 24. Комунітаризм як нормативна теорія. 25. Головні аргументи критики комунітаризму. 26. Основні принципи консерватизму. 27. Політичні ідеї К. Шмітта. 28. Науково-теоретична традиція в консервативному розумінні. 29. М. Оакшотт про раціоналізм у політиці. 30. Головні політичні ідеї А. Грамші і М. Пуланзаса. 31. Критична теорія як напрямок загальної теорії політики. 32. Теорія комунікативної дії Ю. Хабермаса. 33. Порівняльний аналіз поглядів Х. Арендт і Р. Арона.



17

34. Політична теорія: структуралізм і постструктуралізм. 35. “Археологія знання” М. Фуко. 36. Основні риси політичного постмодернізму. 37. Теорії політичного модернізму. 38. Політична теорія: загальна характеристика. 39. Функції політичної теорії. 40. Політична філософія. 41. Предмет загальної теорії політики. 42. Структура політичної теорії. 43. Критерії політичної теорії. 44. Структура теоретичного знання. 45. Норми науки та їх значення для розбудови загальної теорії

політики. 46. Політична теорія та політична концепція. 47. Теорія політичної демократії. 48. Сучасні теорії політичної влади. 49. Основні теорії влади. 50. Сучасні теорії влади. 51. Теорія легітимації та легітимності політичної влади. 52. Принципи загальної політичної теорії. 53. Метод загальної політичної теорії. 54. Категоріальний устрій політології. 55. Процес політико-теоретичного аналізу. 56. Процес аналізу державної політики. 57. Основні моделі державної політики. 58. Політичне життя як предмет політико-теоретичного аналізу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке теорія, концепція, модель? Наведіть приклади. 2. Як емпіричне знання співвідноситься з теоретичним? 3. Бюрократичний тип панування. 4. Проблема відмирання держави в К. Маркса і В. Леніна. 5. Поняття природи людини у Е. Фромма і Г. Маркузе. 6. Чи може концепція природи людини служити підставою для

політичної теорії? 7. Чому логічні позитивісти вважають, що теорія не може сказати

нічого суттєвого про природу політичних цінностей? 8. Що спільного між біхевіоралізмом і позитивізмом? 9. Які переваги і недоліки інституціонального аналізу?



18

10. Теорія раціонального вибору. Чи можна застосувати її в Україні? 11. Чому вважається, що інституціоналізм і теорія раціонального

вибору створили раціональний напрямок у політичній теорії? 12. Поняття загального блага. 13. Чому теорія справедливості Дж. Розла не може вважатися

універсальною? 14. Принципи справедливості (за Дж. Розлом). 15. Модель “суспільного договору” у теорії справедливості Дж. Розла. 16. Що відрізняє сучасний лібералізм від лібералізму класичного? 17. Деонтологічні й телеологічні політичні теорії. Наведіть приклади. 18. Критика Р. Нозиком теорії справедливості Дж. Розла. 19. Концепція “мінімальної держави”. 20. Чому комунітаризм вважається нормативною теорією? 21. Проблема співтовариства в сучасному комунітаризмі. 22. Основні принципи консерватизму. 23. Які ідеї К. Шмітта дозволяють вважати його консерватором? 24. Поняття традиції в консервативній теоретичній інтерпретації. 25. Джерела тоталітаризму. 26. Як ставляться консерватори до теоретичного знання? 27. Поняття держави в А. Грамши і М. Пуланзаса. 28. Яка роль класової боротьби в сучасній марксистській теорії? 29. У чому зміст критичної політичної теорії? 30. Поняття наукового дискурсу і його застосування в сучасних

політичних теоріях. 31. Ю. Хабермас про “ідеальну мовну ситуацію”. 32. Поняття реконструкції політики. 33. Поняття “генеалогії влади”. 34. Суть влади на прикладі нових незалежних країн. 35. Що дозволяє об’єднати теорію Ж. Дерриди і М. Фуко за назвою

однієї школи “постструктуралізм”? 36. У чому зміст теоретичної суперечки про сучасність (модерн)? 37. Які політичні інститути присутні у сучасності? 38. Сучасність як “суспільство ризику”. 39. Сучасність як “незавершений проект”. 40. Що таке постмодерн, постмодернізм і постмодерністська політична

теорія? 41. Поняття революційної демократії. 42. Демократія і республіка: у чому розбіжність? 43. Тоталітаризм і фашизм: спільне та відмінне. 44. Лібералізм і демократія: спільне та відмінне.



19

45. Поняття “симулякра” у постмодерністській теорії. 46. Місце політичної філософії і політичної теорії в системі знань про

політику. 47. Теоретичне й емпіричне політичне знання. 48. Політична теорія і політична концепція. 49. Деонтологічний і телеологічний підходи до дослідження

політичних процесів. 50. Функції політичної філософії й політичної теорії. 51. Проблеми методології політичного дослідження. 52. Натуралізм і холізм. 53. Політична філософія і політична наука. 54. Міжнародні відносини як частина загальної теорії політики. 55. Проблемні й критичні політичні теорії. 56. Теорія наукових революцій Т. Куна. 57. Поняття парадигми в науці. 58. К. Маркс і М. Вебер про сучасність (модерн). 59. Структуралізм: К. Леві-Стросс. 60. Постструктуралізм: Ж. Деррида, М. Фуко. 61. Е. Гідденс: модерн — суспільство ризику. 62. Постмодернізм у політичній теорії. 63. Радикальний постмодернізм: Ж. Бодрийяр. 64. Неомарксістський постмодернізм: Ф. Джемесон. 65. Ю. Хабермас проти постмодернізму. 66. Політична теорія фемінізму. 67. Проблема основ загальної теорії політики. 68. Логічний позитивізм і загальна теорія політики. 69. Біхевіоралізм. М. Ласвелл. 70. Захід позитивізму і відродження нормативної політичної теорії. 71. Раціоналізм у політиці. 72. Концептуальні моделі політики і підстави політичного аналізу. 73. Поняття політичного моделювання і дизайну. 74. Моделі політичних процесів і структур як база прикладного аналізу

конкретних ситуацій. 75. Моделі “конфлікту”, “кризи”, “катастрофи”, “хаосу”, “системи”,

“ринку”, “гри”, “динаміки”, “входу — виходу”, “інститутів”, “конкуренції”, “співробітництва”, “торгу”, “суспільного і колек-тивного вибору” та ін.

76. Процес політичного моделювання: етапи, способи й інструментарій. 77. Змістовні й формалізовані моделі у політичному аналізі.

Особливості проектування і конструювання політичного дизайну.



20

78. Синергетична модель дослідження політики. 79. Методологія загальної теорії політики. 80. Категорія “політичне панування”. 81. Артикуляція політики. 82. Інститут політики: антропологічний підхід. 83. Політика як предмет теоретичного аналізу. 84. Теоретичні засади аналізу державної політики. 85. Аналіз політики в Україні: стан і перспективи. 86. Моделі та види державної політики. 87. Генеза аналізу державної політики. 88. Поняття аналізу державної політики. 89. Пояснення і розуміння в загальній теорії політики. 90. Політична гегемонія і свобода.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автономов А. С. Правовая онтология политики. К построению системы категорий. — М., 1999.

2. Алексеева Т. А. Современные политические теории. — М., 2000. 3. Антология мировой политической мысли: В 5 т. — М., 1997. 4. Арістотель. Політика. — К., 2000. 5. Арендт Х. Традиции и современность: К истории политических

идей // Гос. и право. — 1991. — № 3. 6. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. — М., 1993. 7. Бабкин В. Д., Селиванов В. Народ и власть. — К., 1996. 8. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,

практика. — К., 2000. 9. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. —

М., 1995. 10. Боден Ж. Вступ до політології. — К., 1995. 11. Браун М. Посібник з аналізу державної політики. — К., 2000. 12. Бурдье П. Социология политики. — М., 1993. 13. Вайс К. Оцінювання. — К., 2000. 14. Василенко И. А. Современные политические доктрины. Проб-

лемные лекции для всех студентов. — М., 1992. 15. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. Политика как

призвание и профессия // Избр. произведения. — М., 1990. 16. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. — М.,

1991.



21

17. Емері Д., Вайнінг Е. Аналіз політики: Концепції і практика. — К., 1998

18. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. — М., 1958. 19. Власть. Очерки современной политической философии Запада /

Под ред. В. В. Мшвениерадзе. — М., 1989. 20. Гаврилов Н. И. Мера государственности в демократическом

государстве. — К., 1997. 21. Гаевский Б. А. Философия политики. — К., 2001. 22. Гаєвський Б. А. Сучасна українська політологія. — К., 1999. 23. Гегель Г. Политические произведения. — М., 1978. 24. Головатий М. В. Майстерність політичної діяльності. — К., 2002. 25. Головатий М. Ф. Політична психологія. — К., 2001. 26. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства. — К., 1999. 27. Грамши А. Тюремные тетради в трех частях. — М., 1991. — Ч. 1. 28. Грамши А. Избранные произведения. — М., 1980. 29. Даль Р. А. Введение в теорию демократии. — М., 1992. 30. Дергачев А. А. Основы политической теории. — М., 1998. 31. Дергачев В. А. Геополитика. — К., 2000. 32. Дмитриев А. В., Залысин М. Ю. Насилие: социально-политиче-ский

анализ. — М., 2000. 33. Добронравов А. И. Государственная власть как техническая

система. — Минск, 1995. 34. Заблуждающийся разум. Многообразие вненаучного знания. — М.,

1990. 35. Ильин М. В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых

политических понятий. — М., 1997. 36. Інтернаціоналізація вироблення політики. — К., 2001. 37. История философии. Запад — Россия — Восток / Под ред.

Н. В. Мотрошиловой, А. М. Буткевича. — М., 1998. — Кн. 2. Бентам. Милль.

38. Кант И. Критика чистого разума. — М., 1994. 39. Капустин Б. Г. Современность как предмет политической теории.

— М., 1998. 40. Кара-Мурза С. Г. Манипулирование сознанием. — К., 2000. 41. Карпович В. Н. Объяснение в социальном познании. —

Новосибирск, 1989. 42. Категориальные структуры познания и практики. — М., 1986. 43. Классический французский либерализм. — М., 2000. 44. Коган М. С. Философия ценности. — М., 1997.



22

45. Козловски П. Общество и государство. Неизбежный дуализм. — М., 1998.

46. Кола Д. Политическая социология: Пер. с фр. — М., 2001. 47. Копнин П. В. Диалектика как логика и теория познания. — М., 1972. 48. Корниевский В. А. Эволюция политического идеала. Опыт истории.

— Винница, 1996. 49. “Критический рационализм”. Философия и политика. — М., 1981. 50. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація і висвітлення новин у

демократичних суспільствах. Перспективи конкуренції: Пер. з англ. — К., 2000.

51. Куббель Л. Е. Очерки потестарно-политической этнографии. — М., 1988.

52. Лазаренко Д. В., Лазаренко О. О. Теорія політики. Для тих, хто прагне успіху: Навч. посіб. для вузів. — К., 1996.

53. Ленін В. І. Держава і революція // Повне зібрання творів. — Т. 3. 54. Ленін В. І. Про державу // Повне зібрання творів. — Т. 39. 55. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції. — К., 1999. 56. Логический анализ языка. Язык и время. — М., 1997. 57. Маркс К. К критике гегелевской философии права // Соч. — М.,

1995. 58. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Зібр. творів. — 2-ге вид.

— Т. 3. 59. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Зібр. творів.

— 2-ге вид. — Т. 21. 60. Макиавелли Н. Государь. — М., 1990. 61. Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования:

Пер. с англ. — М., 1997. 62. Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М.,

1993. 63. Международные отношения: социологические подходы. — М.,

1998. 64. Михайлов С. Эмперичното социологическо изследване. —

2-е изд., доп. — София, 1980. 65. Мурадян А. А. Буржуазные теории международной политики. — М.,

1988. 66. Недашківський В. П., Рябов С. Г., Томенко М. В. Основи теорії

політики. — К., 1996. 67. Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. — М.,

1998. 68. Пал Л. А. Аналіз державної політики: Пер. з англ. — К., 1999. 69. Панарин А. С. Испытание глобализмом. — М., 2002.



23

70. Петров Ю. А. Теория познания. — М., 1988. 71. Подкорытов Г. А. О природе научного метода. — М., 1988. 72. Пойченко А. М. Політика: теорія і технології діяльності. — К., 1996. 73. Поппер К. Открытое общество и его враги. — М., 1992. — Т. 1, 2. 74. Постмодерн: переоцінка цінностей. — Вінниця, 2001. 75. Пуанкаре А. О науке. — М., 1990. 76. Рассел Б. Власть: Пер. с англ. — К., 1996. 77. Ролз Дж. Політичний лібералізм: Пер. з англ. — К., 2000. 78. Ролз Дж. Теория справедливости: Пер. с англ. — Новосибирск,

1996. 79. Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики.

— К., 2001. 80. Степин В. С. Теоретическое знание. — М., 2000. 81. Теория политики: Общие вопросы / Под ред. И. Н. Коновалова,

А. В. Малько. — Саратов, 1994. 82. Технологии политической власти. — К., 1994. 83. Хабермас Ю. Демократия, разум, нравственность. — М., 1995. 84. Хайек Ф. Дорога к рабству. — М., 1996. 85. Хакер Е. Що є політична теорія // Політолог. читання. — 1993. —

№ 1. 86. Храмов В. О. Политология: Методолог. анализ. — К., 1991. 87. Храмов В. О. Политология как феномен политической культуры. —

Минск, 1992. 88. Цукерман А. Введение в политический анализ: Реферат-дайджест /

Сост. В. С. Комаровский. — М., 1995. 89. Шмитт К. Политическая теология. — М., 2000. 90. Щёкин Г. Социальная теория и кадровая политика. — К., 2000 91. Элементы теории политики: Пер. с пол. — Ростов н/Д, 1991. 92. Nauka o polityce: Podrecznik akademicki / Рod red. Artura Bodnara. —

Warszawa, 1984 93. Hawksworthe Theoretical Issiues of Policy Analysis. 94. Easton, David. System Analysis of Political Life (разные годы

издания).



24

ЗМІСТ

Пояснювальна записка .................................................................................3 Навчально-тематичний план вивчення дисципліни “Загальна теорія політики” .........................................................................4 Програмний матеріал до вивчення дисципліни “Загальна теорія політики” .........................................................................5 Теми контрольних робіт............................................................................16 Питання для самоконтролю ......................................................................17 Список рекомендованої літератури .........................................................20

Відповідальний за випуск Н. В. Медведєва Редактор Г. А. Александрова Комп’ютерна верстка Т. Г. Замура

Зам. № ВКЦ-1072

Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) 03039 Київ-39, вул. Фрометівська, 2, МАУП



Documents

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПОЛІТИКИlibrary.iapm.edu.ua/metod/1072-ZAG_~136.pdf · 24 Культура та політика в контексті загальної теорії