Embed Size (px)
Citation preview
1
Графік роботи майстра в/н по виконанню
технологічної та переддипломної практики у дистанційному режимі на період з 1.04.2020 – 24.04.2020 Майстер виробничого навчання: Талько Надії Леонтіївни
Електронна пошта: [email protected] Viber – 0676488208
№ з/п Назва групи Назва теми Що потрібно виконати Термін
виконання Онлайн зв’язок
ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ
Середа 01.04.2020.
1. ОКВ КО 24 Тема програми 2: Робота на комп’ютерній дільниці Виконання спусків сторінок видання.
Заверстати рекламну брошуру А5, книжкова орієнта-ція, кількість сторінок 60 та виконати спуск сторінок 01.04.2020 8.30-16.30
Четвер 02.04.2020
2. ОКВ КО 24 Упаковка видання. Виконати упаковку рекламної брошури А5 формату. Зберегти роботу 02.04.2020 8.30-16.30
Пятниця 03.04.2020
3. ОКВ КО 24 Тема програми 3: Додрукарська підгото-вка 1. Особливості електронного монтажування
Ознайомитись з інструкційною карткою Особливості електронного монтажування Розробити макет конструкції видання
03.04.2020 8.30-16.30
Понеділок 06.04.2020
4. ОКВ КО 24 2. Кольороподіл та створення PS – файлів Створити обкладинку підручника у векторному гра-фічному редакторі та виконати кольороподіл обкла-динки та створити PS – файл
06.04.2020 8.30-16.30
Вівторок 07.04.2020
5. ОКВ КО 24 2. Кольороподіл та створення PDF файлів До створеної обкладинки підручника у векторному графічному редакторі виконати кольороподіл та створити PDF – файл
07.04.2020 8.30-16.30
2
№ з/п Назва групи Назва теми Що потрібно виконати Термін
виконання Онлайн зв’язок
Середа 08.04.2020
6. ОКВ КО 24 3. Виготовлення фотоформ на лазерних принтерах.
Зібрати матеріал з технологічного процесу по вигото-вленню фотоформ на лазерних принтерах. 09.04.2020 8.30-16.30
Четвер 09.04.2020
7. ОКВ КО 24 Виготовлення фотоформ на фотонасвітлювачах
Підготувати реферат «Виготовлення фотоформ на фотонасвітлювачах» 10.04.2020 8.30-16.30
Пятниця 10.04.2020
8. ОКВ КО 24 Тема програми 4: Робота в формному відді-ленні 1. Робота на дільниці монтажування.
Підготувати доповідь «Робота на дільниці монтажу-вання». 10.04.2020 8.30-16.30
Понеділок 13.04.2020
9. ОКВ КО 24 2.Виконання монтажу. Зібрати матеріал з технологічного процесу по виконанні монтажу 13.04.2020 8.30-16.30
Вівторок 14.04.2020
10. ОКВ КО 24 3. Робота на дільниці виготовлення форм. Зібрати матеріал з технологічного процесу роботи на дільниці виготовлення форм. 14.04.2020
Середа 15.04.2020
11. ОКВ КО 24 4. Робота на дільниці виготовлення форм. Підготувати реферат «Робота на дільниці виготов-лення форм 15.04.2020 8.30-16.30
Четвер 16.04.2020
12. ОКВ КО 24 5.Виготовлення друкарських форм (копіювання, обробка)
Зібрати матеріал з технологічного процесу виготовлення друкарських форм (копіювання, обробка)
16.04.2020 8.30-16.30
Пятниця 17.04.2020
13. ОКВ КО 24 6.Виготовлення друкарських форм (копіювання, обробка)
Підготувати доповідь «Виготовлення друкарських форм (копіювання, обробка)» 17.04.2020 8.30-16.30
3
№ з/п Назва групи Назва теми Що потрібно виконати Термін
виконання Онлайн зв’язок
ЗМІСТ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ
Вівторок 21.04.2020
14. ОКВ КО 24 Тема програми 1: Техніко-економічні по-казники додрукарської дільниці 1.1 Ознайомлення з підприємством
Ознайомлення з поліграфічними підприємствами за допомогою їх сайтів. Повторити правила з охорони праці і пожежної без-пеки на підприємстві Зібрати матеріал з техніко-економічних показників до-друкарської дільниці
21.04.2020 8.30-16.30
Середа 22.04.2020
15. ОКВ КО 24 1.2 Вивчити порядок складання річного плану дільниці.
Ознайомитись з порядком складання річного плану ді-льниці. Зібрати матеріал по складанні річного плану.
22.04.2020 8.30-16.30
Четвер 23.04.2020
16. ОКВ КО 24 1.3 Скласти кошторис витрат дільниці. Скласти кошторис для буклету «ДНЗ «ХРЦ ПОПМТМ»
23.04.2020 8.30-16.30
П’ятниця 24.04.2020
17. ОКВ КО 24 1.4 Скласти калькуляцію собівартості замов-лення.
Підготувати доповідь «Калькуляція собівартості замо-влення»
24.04.2020 8.30-16.30
Вівторок 21.04.2020 Тема програми 1. Ознайомлення з підприємством, технологією, устаткуванням і організацією виробничого процесу на комп’ютерній дільниці
Тема уроку1.1. Ознайомлення з підприємством (організація редакційно-видавничого процесу) Теоретичні відомості
При знайомстві з редакційно-видавничим процесом, предметом вивчення стане, робота редактора та інших працівників видавництва, пов'язана з підготовкою та поліграфічним виконанням конкретного видавничого продукту. Редакційно-видавничий процес – це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск того чи іншого виду видавничої продукції.
Етапи редакційно-видавничого процесу: підготовчий; редакційний; виробничий; маркетинговий. Підготовчий етап. Цей етап починається задовго до того, як редактор за допомогою
електронного або механічного пера почне працювати з авторським оригіналом. Видавцеві також необхідно переконатися в тому, що саме цей оригінал відповідає профілю видавництва, і якщо його втілити в книжкове видання, він знайде споживача і окупить понесені витрати.
Наступною складовою підготовчого етапу редакційно–видавничого процесу є прийом авторського оригіналу. Після узгодження всіх питань підготовчого етапу (пошук потрібного автора, прийом авторського оригіналу та збір первинних документів для оформлення облікової картки видання) починається новий етап редакційно-видавничого процесу, який називається редакційним.
Виробничий етап редакційно-видавничого процесу починається з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та складання договору з ним на друк видання та передачі оригінал-макету з усіма необхідними документами (лист видавництва, комплектний оригінал, технічна видавнича специфікація і договір з поліграфічним підприємством).
Процес оформлення друкованого видання складається із трьох послідовних етапів: 1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається і складається задум оформлення: народження і
формування задуму; перетворення задуму в проект оформлення; перетворення проекту в модель оформлення – макет. Визначається значення і місце кожного тексту і зображення у виданні відповідно до задуму і закріплення за ними певних графічних характеристик, а також їх взаємодія, ієрархічна структура і відображення її у системі рубрикації.
2. Етап редакційний (редагування оригіналів оформлення: формується зміст та графічні характеристики зовнішнього та внутрішнього оформлення: робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і фотографій; гармонійне поєднання зображень, текстів, їх класифікація і опрацювання, створення макетів. Весь графічно–зображальний ряд повинен об'єднувати різнорідну текстову частину і утворювати нерозривну єдність, причому видання має сприйматися цілісно й неповторно.
3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу, остаточне розміщення текстових та зображальних матеріалів, відповідність усіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації, створення оригінал–макету, який передається на поліграфічне підприємство для друкування.
Організація редакційно-виробничого процесу Технологічна характеристика видань, що випускаються на підприємстві
Показники оформлення Назва видання Дитяча книжка–
картинка Художня література (для
підготовчого читання) 1 2 3
1. Формат видання 84 х 108 / 16 84 х 108 / 32 2. Формат сторінок складання в кв. 9 ¼ х 12 ¼ 5 ¾ х 9 ½ 3. Варіант оформлення ІІІ ІІ 4. Гарнітура шрифта Pragmatica Times New Roman 5. Кегль основного шрифта в п. 14 12 6. Кегль додаткового шрифта 12 10 7. Виділяючий шрифт 14, Pragmatica,
напівжирний, курсив Прописний, напівжирний
8. Формули – – 9. Таблиці – – 10. Титул Текстово-ілюстраційний Текстово-ілюстраційний 11. Ілюстрації в тексті (шрифтові, тонові, їх формат %)
Тонові 85 % Шрифтові 10 %
12. Кількість колонок 1 1 13. Інтерліньяж 120 % 110 % 14. Кількість рядків на сторінці А) основного тексту Б) додаткового тексту
35 41
37 44
15. Рубрикація 14 п., напівжирні, прописні
12 п., напівжирні, прописні
16. Спуски на початкових сторінках – ½ висоти сторінки 17. Кінцеві сторінки Заповнені від ¼ – ¾ Не менше ¼ висоти сторінки, не
більше ¾ висоти сторінки 18. Виноски – Заверстуються поза текстом, 8 п.,
позначаються зірочкою 19. Колонцифри 11 п. Поза текстом, посередині, 10 п. 20. Норми 8 п. Заверстуються на 1 сторінку
друкованого аркушу, 7 п. 21. Сигнатура 10 п. Заверстуються на кожній 1
сторінці, із зірочкою на 3 сторінках друкованого аркушу
22. Зміст На початку 10 п. на початку видання 23. Тип зовнішніх оформлень або характеристика обкладинки
Обкладинка № 1
Палітурка № 7
24. Вихідні дані В кінці видання В кінці видання
Практична самостійна робота
1. Ознайомитись з поліграфічними підприємствами за допомогою їх сайтів.
2. Повторити правила з охорони праці і пожежної безпеки на підприємстві.
3. Зібрати матеріал з техніко-економічних показників додрукарської дільниці
Середа 22.04.2020
Тема програми 1: Техніко-економічні показники додрукарської дільниці Тема програми 1.2. Вивчити порядок складання річного плану дільниці
Теоретичні відомості
Розробка річного плану Підприємницька діяльність означає чітке формулювання мети і майбутніх тенденцій розвитку з
тим, щоб дати їм шанс на здійснення. У зв'язку з цим будь-який варіант контролінгу базується на плануванні, яке задає планові показники, з якими порівнюються фактичні дані у чітко встановлених звітних періодах. Таке порівняння запланованих показників з фактичними є ядром концепції контролінгу. Лише завдяки йому звітність стає складовою частиною системи управління, оскільки відхилення, що вираховується шляхом порівняння запланованих показників з фактичними, є основою для вияву причин і наступного прийняття відповідних мір.
Планування майбутнього, якого ми не знаємо, безперечно умовне. Проте важливо знати, наскільки ми хочемо цього майбутнього, яка наша мета і коли можна вважати, що вона досягнута. Планування – це типово підприємницьке завдання, яке необхідне для активного розвитку підприємства.
Планування потрібне як основа для системи управління. Річне планування здійснюється в три етапи:
1) складання річного плану для всього підприємства; 2) визначення на основі плану пріоритетних цілей підприємництва; 3) розчленування річного плану в розрізі структурних підрозділів підприємства, розвитком яких
передбачається управління. Усвідомлення мети Після складання річного плану важливо пересвідчитись у тому, чи дійсно вибрана і поставлена мета є
насправді нею, тобто чи насправді підприємство (фірма) прагне в кінцевому результаті домогтися саме цього. Щоб пересвідчитись у цьому, доцільно ще раз проаналізувати планові величини (показники). Можливо, що деякі з цих величин після деякого часу вже стали недоцільними для підприємства, а ті, які не вирахувані, навпаки, важливими. У зв'язку з цим необхідно внести деякі зміни і зробити взаємоув'язку всіх нових показників, а також визначити необхідну послідовність здійснення поставленої мети.
Складання планів для окремих підрозділів Складений річний план для всього підприємства необхідно розділити на плани для підрозділів (для
сфер, продуктів чи клієнтів), результатами діяльності яких ми хочемо управляти. Диференціювати план для всього підприємства в розрізі підрозділів потрібно так, щоб у сумі загальний план результатів діяльності підприємства не змінився. Таким чином буде видно, який вклад повинні внести облікові підрозділи у виконання загального плану підприємства.
Після призначення відповідальних за окремі підрозділи доцільно залучити їх до обговорення плану, врахувати їх аргументи й думки і тим самим впевнитися, що ці особи ознайомлені зі сферою своєї відповідальності і зв'язаними з цим цілями. Планування – це завжди компроміс між досягнутим і бажаним. Плани, які неможливо виконати, або умови реалізації планів, при яких вони виявились не виконаними, недостатньо мотивовані. І, навпаки, плани, що продовжують лише минуле без нових ініціатив, без нових стимулів і без запланованого покращення, позбавлені сили і фантазії.
Безперечно, перехід до планування веде до збільшення роботи, ставить неприємні запитання, заставляє робити висновки, проте з іншої сторони, воно допомагає зробити досягнення поставленої мети конкретним, збільшує шанси на її здійснення.
Складання планів для окремих підрозділів вперше насправді дає можливість пересвідчитися, чого вартує кожний підрозділ, тобто є змога побачити, який з них є найбільш рентабельним, а які потребують свого "оздоровлення", де є можливість збільшити величину прибутку і за рахунок яких першочергових заходів тощо.
Планування у поквартальному розрізі. Важливого значення на стадії впровадження системи контролінгу набуває планування по періодах діяльності підприємства і порівняння запланованих показників з фактичними. Адже не секрет, що здійснюючи таке порівняння за календарний рік не можливо оперативно впливати на поточне управління.
На перших порах доцільно обмежитися поквартальним плануванням. Це дасть змогу скоротити до мінімуму затрати праці і придбати досвід використання нової системи управління. У майбутньому, коли система контролінгу буде освоєна, можна буде здійснювати порівняння запланованих показників з фактичними щомісячно. При рівномірному протіканні господарських справ протягом року найпростіше, безперечно, визначити квартальні плани просто як показники, що складають одну четверту, дві четвертих і три четвертих підсумків року. Проте це важко зробити на тих підприємствах, де є сезонні коливання. В цьому разі можна звернутися до минулого досвіду і скористатися періодичним плануванням.
Існує досить важливий принцип: ніколи не слід відсувати головний ризик у плануванні на 4-й квартал, його необхідно завжди передбачати у 1-у кварталі. Лише тоді можна уникнути негативних несподіванок.
Слід враховувати той факт, що й при незмінних затратах і доходах на підприємстві є окремі статті, які характеризують нерівномірні витрати протягом року. Є затрати, які коливаються за величиною в окремі періоди діяльності підприємства.
Для таких нерегулярних затрат, які, по суті своїй, для підприємства не менш регулярні, ніж поточні затрати, необхідне інше рішення. Слід планувати ці затрати на весь рік, розподілити їх по одній четвертій на квартал і складати для списання на витрати допоміжний звітний документ. У тих випадках, коли порівняння запланованих затрат цього допоміжного звітного документа з фактичними затратами, що зафіксовані у фінансовій бухгалтерії, виявить великі розходження, то необхідно так відкоригуватн поквартальні "статті розмежування рахунків", щоб, по можливості, наблизитися до фактичних даних.
Особливості оперативно-календарного планування на підприємствах різних
типів виробництва Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має ряд
особливостей, але які б системи та методи оперативного планування не застосовувалися на кожному підприємстві, їхня мета одна – забезпечити рівномірність перебігу виробничого процесу і випуск якісної продукції у необхідній кількості тау встановлені строки.
Календарне планування одиничного виробництва включає документальну розробку замовлення, формування оптимального портфелю замовлень на календарний пер од, розподіл програмного завдання по цехах, дільницях і по календарних періодах часу (міжцехове і внутрішньо цехове планування), а також розрахунок календарно-планових нормативів. При даному типі виробництва об'єктом планування є замовлення. Використовуються наступні системи оперативно-календарного планування:
• позамовна – при короткому циклі складання виробу (до одного місяця); • комплектно-вузлова та комплектно-групова системи при тривалості складального циклу більше
одного місяця. Календарно-планові розрахунки містять: • розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу; • визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів; • складання плана-графіка виконання замовлення; • складання зведеного графіка виконання замовлень згідно виробничій програмі на плановий
період;
• розрахунки завантаження обладнання і виробничих площ за календарними періодами (об'ємно-календарні розрахунки), корегування зведеного графіка з метою вирівнювання завантаження за окремими плановими періодами.
Розрахунки виконуються на основі тривалості виробничого циклу виготовлення виробу. Серійне виробництво. Основним завданням календарного планування в даному випадку є
забезпечення періодичності виробництва відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні обладнання, площ, робітників.
При оперативному плануванні серійного виробництва продукції важливе значення має вибір величини партії деталей. Якщо деталі виготовляються для малих серій виробів, то величина партії дорівнює їх потребі. Якщо деталі потрібні періодично або постійно, але їх обробкою обладнання повністю не завантажене, то розмір партії визначається з урахуванням конкретних виробничих умов.
В умовах серійного виробництва можуть застосовуватися некомплектна та подетальна системи планування: машинокомплекта, вузлові, групові комплекти, системи планування за номерами комплектів, система безперервного оперативно- календарного планування. Система “на склад" застосовується при плануванні виробництва уніфікованих і стандартних деталей, по яких терміни запуску-випуску не пов'язані з випуском особливих виробів. Система “Р-Г" – розрядна система, використовується у багатономенклатурному серійному виробництві для планування роботи оброблювальних і заготівельних підрозділів.
Великі обсяги виробництва продукції при обмеженій номенклатурі окремих виробів, стабільні, строго повторювані процеси масового виробництва дозволяють застосувати подетальну систему планування. При цьому за об'єкт планування приймаються окремі деталі, складальні одиниці, окремі вироби. Високий рівень ритмічності виробництва може бути досягнутий ще у процесі підготовки виробництва детальним розрахунком календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній, кількості робочих місць по операціях і їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва, розміру запасів.
У масовому виробництві використовуються такі подетальні системи оперативно-календарного планування: за тактом потоку; за термінами міжцехових подач; за стандартними термінами міжцехових подач; “на склад”.
При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам планується єдиний такт випуску.
При другій і третій системах планування цехам, що випускають продукцію планується такт випуску, а усім іншим розробляються стандартні плани-графіки, у яких визначаються строки або розробляються стандартні плани-графіки подачі деталей і вузлів у складальний цех. Система “на склад” може застосовуватись для планування роботи цехів, що виконують обробку деталей і заготівельні роботи.
При плануванні роботи однопредметних безперервних потокових ліній розраховується такт роботи ліній (г) за формулою:
(1) де – ефективний фонд часу роботи устаткування, год.; N – виробнича програма випуску деталей, шт. Такт є вихідною величиною для організації роботи потокових ліній та всіх розрахунків перебігу
виробничого процесу. Наприклад, для розрахунку ритму передачі деталі з операцій на операцію у випадках, якщо передача проводиться не після кожного такту, а періодично, партіями, що транспортуються, ритм передачі (R) визначається за формулою:
(2) де Тп – величина транспортної партії, шт. Такти і ритми у масовому виробництві розраховуються за виробами і деталями в усіх цехах і
дільницях.
Календарне планування масового виробництва здійснюється на основі застосування системи “по ритму випуску”. Ця система базується на вирівнюванні продуктивності усіх виробничих ланок по розрахованому такту випуску готових виробів. У цьому випадку розподіл програмного завдання по виробничих підрозділах і календарних відрізках часу проводиться у порядку, зворотному ходу технологічного процесу. За один і той же відрізок часу (такт, годину, зміну тощо) на різних стадіях виробничого процесу повинно бути виготовлено стільки комплектів заготівок, деталей, складальних одиниць, скільки за той же час повинно бути випущено готових виробів.
Оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва повинно забезпечити рівномірність виробничого процесу та випуск якісної продукції у необхідній кількості та у встановлений термін.
Планування діяльності підрозділів передбачає також вибір методу виготовлення виробничої програми, тобто як буде організований виробничий процес у просторі та часі. Розрізняють потоковий, партійний та одиничний способи виготовлення виробів.
Потоковий метод. Його сутність полягає в наступному: • на окремих робочих місцях спеціалізуються на виконанні конкретної операції з постійним
закріпленням одного або обмеженого переліку найменувань виробів; • робочі місця розташовані по ходу технологічного процесу виготовлення виробів; • процес виготовлення організований за принципом потоку з односпрямованим рухом предметів
праці від одного робочого місця до іншого і застосуванням безупинно діючого або пульсуючого транспорту;
• операції на всіх робочих місцях виконуються паралельно. Об'єктом планування при потоковому виробництві є потокова лінія. Вона являє собою сукупність
робочих місць, розташованих у послідовності технологічного процесу і призначених для виконання синхронізованих операцій. Незважаючи на свою ефективність, потокові методи мають обмежене застосування.
Партіоний метод застосовується в умовах серійного і дрібносерійного виробництва, для яких характерне наступне:
• виробництво продукції і запуск деталей в обробку партіями відповідно до розроблених графіків; • за кожним робочим місцем закріплюються кілька деталей і операцій; • для виконання операцій певного виду робіт застосовується універсальне обладнання,
інструменти і пристосування, а для партій, що виготовляються повторно – спеціалізоване обладнання; • обладнання в дрібносерійному виробництві розташовується по ходу технологічного процесу або
групами. Одиничний метод організації виробництва має наступні особливості: • велика номенклатура виготовленої продукції, що не повторюється; • значна питома вага нестандартних, оригінальних деталей і вузлів; • велика трудомісткість і тривалість циклу виготовлення виробів; • відсутність типізованих технологічних процесів. В одиничному виробництві переважно використовується універсальне обладнання й інструменти,
що забезпечують виконання різноманітних робіт і операцій. Обладнання в одиничному виробництві розташовується групами.
Практична самостійна робота
1. Ознайомитись з порядком складання річного плану дільниці. 2. Зібрати матеріал по складанні річного плану.
Четвер 23.04.2020
Тема програми 1. Техніко-економічні показники додрукарської дільниці
Тема уроку1.3. Скласти кошторис витрат дільниці.
1. СКЛАДАННЯ КОШТОРИСУ ВИТРАТ ДІЛЬНИЦІ
Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються.
Кошторис витрат – це зведений план усіх витрат підприємства на плановий період виробничо-фінансової діяльності. У зведений кошторис включають витрати підрозділів основного виробництва, підрозділів виробничої інфраструктури та витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу.
Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошові формі.
Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують виробничу собівартість підприємства. Вони мають сформовану структуру. Планування витрат на виробництво виконують у послідовності:
− складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних (цехів); − формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за
внутрішньозаводськими підрозділами; − складають кошториси та розраховують: витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби,
напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві; основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;
− кошториси витрат цехів допоміжного виробництва; − кошториси витрат, пов'язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції; − кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування; − кошториси витрат, пов'язаних із відшкодуванням зношування спеціальних інструментів і пристроїв цільового
призначення; − кошториси загальновиробничих витрат. − процесі розроблення кошторису витрат на виробництво застосовують три основні методи: 1) кошторисний, який базується на розрахунку витрат у межах усього підприємства за даними інших
розділів плану; 2) зведений, який передбачає сукупність кошторисів витрат виробництва окремих цехів; 3) калькуляційний, який формується на планових розрахунках всієї номенклатури продукції, робіт і послуг
з розподілом комплексних статей на прості елементи витрат. У практиці вітчизняних підприємств кошторисний метод є найпоширенішим, його застосування забезпечує взаємозв'язок і приведення в єдину систему розрахунків зведеного кошторису.
Розрахунки витрат на сировину, матеріали, куповані напівфабрикати й комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві складають на основі даних про обсяги виробництва окремих виробів і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт, затверджених для планового періоду.
Сукупні витрати підприємства, залежно від їх призначення, виражаються такими показниками, як кошторис виробництва, собівартість товарної та реалізованої продукції.
Загальна по елементна структура кошторису виробництва має зазвичай такий вигляд: 1) матеріальні витрати. Всі витрати, на придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів (як основних, так і
допоміжних), на електро- і теплоенергію, газ, воду, на пошук і використання природної сировини (відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекультивацію земель), на виробничі послуги сторонніх організацій, необхідні для виготовлення продукції, на вироби, які потрібно придбати для укомплектування продукції (двигуни, агрегати тощо);
2) заробітна платня. Враховує всі форми оплати праці штатного та позаштатного виробничого персоналу з нарахуваннями, крім працівників, оплата праці яких здійснюється з прибутку підприємства;
3) амортизація основних фондів та нематеріальних активів; 4) відрахування на соціальні потреби; 5) інші витрати, тобто ті, що не ввійшли до попередніх, наприклад, витрати на відрядження, придбання
канцелярських товарів, страхування майна, оплату оренди тощо; 6) всього витрат; 7) витрати, що не враховані у виробничій собівартості продукції (наприклад, витрати на рекламу, оформлення
приміщення); 8) зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст віднімається, зменшення додається); 9) зміна залишків резервів майбутніх платежів (приріст додається, зменшення віднімається); 10) зміна залишків незавершеного виробництва (приріст віднімається, зменшення додається); 11) виробнича собівартість товарної продукції; 12) зміна залишків нереалізованої продукції за виробничою собівартістю(приріст віднімається, зменшення
додається); 13) виробнича собівартість нереалізованої продукції.
2. Методика складання кошторису для буклету «Чудеса світу»
Складання кошторису буклету «Чудеса світу» дасть можливість визначити загальну суму витрат, так і ціну одного примірника видання.
Визначимо для початку загальні параметри буклету «Чудеса світу», вони наведені у таблиці 1. Таблиця 1 - Параметри для буклету «Чудеса світу»
Назва буклету Чудеса світу
Обсяг буклету 28 сторінок
Наклад 1000 примірників
Матеріали Папір друкарській
Матеріали обкладинки
В 4 кольори з ламінуванням поверхне-вого шару, кольорові ілюстрації (модель СМYК)
З усіх статей витрат для видавця важливо чітко розумітися у вартості поліграфічних послуг та вартості
матеріалів, що складються на ринку. Щодо поліграфічних послуг, то нині кожна друкарня має орієнтовані розцінки на виготовлення будь-якого виду видання, відповідно до конкретно обумовлених форматів, обсягів, накладів. Як правило, в таких розцінках виводиться вартість друку одного примірника видання з урахування матеріалів або без них. Такі своєрідні прайси немало друкарень розміщують на сторінках фахових видань або розсилають на адреси видавництв.
Зіставівши ціни 2-3 поліграфічних підприємств можна вибрати для себе оптимальний варіант. Що ж до матеріалів, то початковому видавцеві варто навчитися «прикидати» потреби в папері на буклет
«Чудеса світу». Бодай для того, аби перевірити, чи не «перебирає» друкарня зайвих кілограмів, закладаючи їх до вашої калькуляції.
Однак з випробуваних методик визначення потреб паперу є така: на тисячу аркушів відбитків потрібно 19 кг паперу (друкарського або офсетного)
Кількість аркушів відбитків на друк одного видання визначають за такою формулою (2.1): А=ОЧН (2.1) де, А- аркушо-відбиток; О- обсяг; Н- наклад. А=28Ч1000=28000 Знаючі що на 1000 аркушо-відбитків йде 19 кг паперу можемо визначити скільки тонн паперу нам потрібно
(Формула (2.2)): В=Ач1000ЧР (2.2) де, В- вага паперу, яка потрібна на наше видання; Р- вага 1000 аркукушо-відбитків. В=28000ч1000Ч19=532 кг=0,532 т Орієнтуючись у ринкових цінах на папір, ми знаємо, що 1т паперу коштує 12300 грн., тому ми можемо
визначити скільки коштів потрібно для нашого видання (Формула (2.3)): М=ВЧЕ (2.3) де, М- ціна паперу; Е- ціна 1т паперу. М=0,532Ч12300=6543 грн. 60 коп.
Структура і зміст кошторису витрат на буклет «Чудеса світу»
Знаючи суму власних, загально-видавничих витрат і зорієнтуватися в цінах на матеріали та поліграфічні послуги, видавець може самостійно, поки без участі економіста розрахувати кошторису витрат на своє видання. Для спрощення методики розрахунку яке в нашому випадку подається в навчальних цілях і може не зовсім відповідати реальним цінам вважатимемо, що податок на додану вартість враховано до кожної статі витрат.
Гонорар автора розраховується за формулою (2.4): Ав= ОЧЮ (2.4) де, Ав- гонорар автору; О- обсяг; Ю- ціна одного арку що відбитка написана автором. Ав=28Ч80= 2240 грн. 00 коп.
Гонорар фотографа розраховується за формулою (2.5): Х=ІлЧЮх (2.5) де, Х- гонорар фотографа; Іл- кількість фотографій; Юх- ціна однієї фотографі зробленої фотографом. Х=35Ч90=3150 грн. 00 коп. Загально-видавничі витрати розраховуються за формулою (2.6) ЗВ=ОЧП (2.6) де, Зв - загально-видавничі витрати; П- вартість одного аркушовідбитка. Зв=28Ч270=7560 грн. 00 коп. Знаючи весь наклад 3800грн. 00 коп., можна розрахувати поліграфічні витрати на один примірник за
формулою (2.7) Дп=ГвчН (2.7) де, ДП- поліграфічні витрати; Гв- наклад в грошовому вигляді. Дп=3800ч1000= 3грн. 80 коп. Витрати на матеріали одного примірника розраховуються за формулою (2.8) Во=ВвчН (2.8) де, Во - витрати на матеріал одного примірника; Вв- всі витрати на матеріали. У нашому випадку Вв - 6200 грн. 00 коп, тому: Во=3200ч1000 = 3 грн. 20 коп. Усього витрат на виготовлення накладу розраховуються за формулою (2.9) Вн=Гв+Вв (2.9) де, Вн- Усього витрат на виготовлення накладу Вн=3800+3200=7000 грн. 00 коп Розрахуємо усі затрати накладу розраховуються за формулою (2.10), знаючи маркетингові витрати - 370
грн. 00 коп. Уз=Ав+Х+Зв +Вн+М (2.10) де, Уз- усі затрати накладу; М- маркетингові витрати. Уз=2240+3150+7560+7000+370=20320 грн. 00 коп. Визначити ціну одного примірника можна за формулою (2.11) Цо=УзчН (2.11) Цо=20320ч1000=20 грн. 32 коп. Таким чином, визначивши загальну суму витрат на видання і поділивши її на загальний наклад маємо
собівартісну ціну одного примірника видання «Чудеса світу» - 20 грн. 32 коп. Звичайно ж, продавати книгу за цією ціною не має сенсу з кількох причин, передусім не всі 1000 примірників доведеться продати. Певна частина накладу піде на обов'язкове
розсилання презентації, рецензування, благодійні акції. Це може бути приблизно 45 примірників. Таким чином, вартість тієї частини «безплатних» примірників уже додається до тих, які продаватимуться. По-друге, це відпускна ціна (20 грн. 32 коп..) забезпечить лише самоокупність видання і аж ніяк не прибуток. Відсутність бодай мінімального прибутку не дасть можливості далі розвивати своє видавництво, що неминуче призведе до позбавлення його позицій серед конкурентів на книговидавничому ринку.
Розрахунок рентабельності буклету «Чудеса світу» Рентабельність - це економічна категорія, що в перекладі означає - доходний, прибутковий, показує
відношення прибутку до собівартості видавничої продукції. Максимальний рівень рентабельності у видавничо-поліграфічній галузі нашої держави може досягати 45%. Однак реально особливо для малих видавництв він коливається від 10 до 30%.
Вважатимемо, що наше видання, про яке йдеться, не є високоприбутковим, тому рівень рентабельності вибираємо мінімальний, скажемо в межах 15%. Розраховуємо скільки це буде в грошовому вигляді (Формула (2.12)):
Рг=%ЧЗс (2.12) де, Рг- рентабельність в грошовому виразі; %- рівень рентабельності у відсотках; Рг=0,15Ч20320 =3048 грн. 00 коп. Визначимо загальну вартість видання з рівнем рентабельності за формулою (2.13): Взр=Уз+Р (2.13)
де, Взр - загальна вартість з рівнем рентабельності; Р- рівень рентабельності. Взр=20320+3048=23368 грн. 00 коп. Дізнаємось ціну одного примірника (з урахуванням рентабельності), знаючи інші витрати примірників (135
примірників), за формулою (2.14): Цоп=Взрч(Н-Івп) (2.14) де, Цоп- ціну одного примірника (з урахуванням рентабельності; Івп- інші витрати примірників. Цоп=23368ч(1000-45)= 24 грн. 47 коп. Таким чином 24 грн. 47 коп. є такою ціною за якою видавництво випускатиме кожний примірник цього видання
для продажу. Беручи до рук примірник «Чудеса світу» у магазині чи на книжковому ринку покупець бачитиме на ньому більшу суму, оскільки ціни на книжкову продукцію є договірними, то різні продавці визначатимуть на них різні відсотки прибутку для себе. В середньому маркетингова націнка складає від 25% до 50%, а в деяких випадках більше. У випадку з виданням «Чудеса світу» продавці можуть встановити 43%. Розраховуємо вираження націнки в грошовій формі (Формула (2.15)):
Хц=%нцЧЦоп (2.15) де, Хц - націнка в грошовому виразі; %нц - націнка в відсотках. Хц =0,43Ч24,47=10 грн. 52 коп. Оскільки відома націнка, можна вже визначити остаточну дійсну ціну одного примірника виданням
«Чудеса світу» за формулою (2.16): Зоц= Цоп +Нац (2.16) де, Зоц - загальна остаточна ціна, Нац - націнка. Зоц= 24,47+10,52=34 грн. 99 коп. Остаточна ціна, за якою буде продаватися буклет «Чудеса світу», 34 грн. 99 коп
Практична, самостійна робота
Скласти кошторис для буклету «ДНЗ «ХРЦ ПОПМТМ»
Скласти кошторис буклету «ДНЗ «ХРЦ ПОПМТМ» визначити загальну суму витрат, так і ціну одного примірника видання.
Загальні параметри буклету «ДНЗ «ХРЦ ПОПМТМ», наведені у таблиці 1.
Таблиця 1 - Параметри для буклету «»
Назва буклету «ДНЗ «ХРЦ ПОПМТМ» Обсяг буклету 24 сторінок Наклад 1500 примірників Матеріали Папір друкарській Матеріали обкладинки
В 4 кольори з ламінуванням поверхне-вого шару, кольорові ілюстрації (модель СМYК)
Пятниця 24.04.2020
Тема програми 1. Техніко-економічні показники додрукарської дільниці Тема уроку1.4. Скласти калькуляцію собівартості замовлення
Методи калькулювання виробничої собівартості продукції
Методи визначення виробничої собівартості продукції умовно можна поділити на такі види:
1. Кошторисний метод передбачає, що до суми кошторису додають інші витрати, що відносяться до собівартості. Виробнича собівартість продукції визначається у такій послідовності:
• із кошторису вираховуються витрати, які не є виробничими і у виробничій собівартості продукції не враховуються (адміністративні, витрати на збут тощо);
• вираховується приріст, додається зменшення залишків майбутніх періодів; • додається приріст, вираховується зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних,
винагород за стаж праці, витрати на підготовчі роботи перед початком сезону тощо); • вираховується приріст, додається зменшення залишків незавершеного виробництва. Отримана сума дорівнюватиме виробничій собівартості продукції.
2. Метод підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів:
,
де – загальна собівартість товарної продукції; – кількість найменувань продукції; – собівартість одиниці продукції; – загальний обсяг виробництва продукції і-го виду.
3. Пофакторний метод враховує, що собівартість продукції визначають з урахуванням впливу різноманітних чинників на її формування:
,
де – собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого)
періоду, m – кількість чинників, які впливають на собівартість продукції в плановому періоді;– зміна собівартості під впливом різноманітних чинників.
Для визначення виробничої собівартості продукції необхідно: 1) із загального підсумку зведеного кошторису витрат виробництва виключити витрати на
роботи, послуги, що не належать до складу валової продукції. Виключається також вартість купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, якщо вони оплачуються за рахунок замовника понад ціну за виріб і не підлягають обробленню на підприємстві. Перелік робіт, що не включаються до складу валової продукції, визначається підприємством.
2) врахувати зміну залишків майбутніх періодів. За збільшення залишку цих витрат сума їхнього приросту віднімається від суми витрат на виробництво, за зменшення – додається до неї.
3) врахувати зміну залишків резервів наступних витрат. їхній приріст додається до підсумку витрат на виробництво, а зменшення віднімається.
Для забезпечення контролю і взаємного зв'язку планового зведеного кошторису витрат виробництва зі зведеною плановою калькуляцією собівартості виробленої (товарної) продукції на багатьох українських підприємствах тепер традиційно складають шахову (контрольну) відомість, у якій всі витрати подаються за однорідними економічними елементами і статтями калькуляції. За
грамотного складання калькуляцій виробів собівартість планового обсягу виробленої продукції за зведеною калькуляцією має дорівнювати собівартості планового обсягу продукції за зведеним кошторисом витрат виробництва.
Узгоджуючи витрати виробництва за зведеним кошторисом і собівартістю товарної (валової) продукції, слід брати до уваги, що до кошторисів окремих підрозділів і кошторису виробництва належать усі витрати за певний період, незалежно від того, зараховуються вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Це зумовлює розбіжності між обсягами витрат виробництва за зведеним кошторисом і собівартістю загального обсягу продукції.
У плануванні поточної діяльності підприємства важливу роль відіграє план витрат виробництва
і собівартості продукції. Основними його показниками є собівартість одиниці окремих видів продукції і всього її обсягу, загальна величина витрат виробництва та підприємства, витрати на гривню виробленої чи реалізованої продукції. Відзначений розділ плану не тільки дозволяє зіставити витрати з фінансовими результатами, а П с засобом перевірки обгрунтування решти розділів плану. Це пояснюється тим, що показники плану витрат виробництва і собівартості продукції формуються на підставі показників усіх інших розділів плану. Винятком є фінансовий план, показники якого значною мірою зумовлені величиною витрат виробництва і рівнем собівартості продукції.
Планування витрат виробництва спрямоване на встановлення їхнього складу і кількісного виміру, визначення загальної вартості ресурсів, що споживаються в процесі виробництва і діяльності підприємства загалом, проведення аналізу й оцінювання роботи структурних підрозділів.
Калькулювання собівартості необхідне для визначення рентабельності окремих видів продукції, оптимізації асортименту і структури виробничої програми, розрахунків економічної ефективності організаційно-технічних та виробничих рішень, встановлення цін на продукцію тощо.
Безпосередньою метою планування собівартості продукції є визначення у грошовому виразі обгрунтованого рівня витрат виробництва планового обсягу конкурентоспроможних виробів за найбільш раціонального й ефективного використання всіх виробничих ресурсів підприємства.
Цей розділ плану покликаний розв'язувати низку завдань. Проте, основне його завдання полягає у виявленні та мобілізації наявних на підприємстві резервів можливого зниженій витрат виробництва і собівартості продукції, визначенні максимально допустимого їхнього рівня в плановому періоді.
План витрат виробництва містить такі підрозділи: – обчислення величини зниження собівартості продукції внаслідок впровадження у плановому
періоді організаційно-технічних заходів; – розроблення кошторисів витрат виробництва допоміжних підрозділів і кошторисів непрямих витрат;
– калькулювання собівартості окремих видів і всієї номенклатури планового обсягу продукції; – складати кошторису витрат підприємства. Витрати виробництва класифікуються за різними ознаками. У плануванні основною ознакою є
поділ виробництва: за економічним змістом і призначенням. Кожне підприємство зацікавлене в зниженні собівартості продукції, оскільки її рівень
безпосередньо впливає на величину прибутку. У цьому контексті важливе місце в плануванні витрат виробництва посідають розрахунки можливого скорочення собівартості виробів внаслідок здійснення організаційно-технічних і виробничих заходів.
Існують різні методи планування зниження собівартості продукції. Основним з них був і залишається факторний метод. Економічною наукою і виробничою практикою пропонуються різні варіанти факторного методу. Кожному з них властиві недоліки і переваги. Основною перешкодою застосування в практичній діяльності досконалого факторного методу є відсутність обґрунтованої
нормативної бази. За неможливості його застосування – користуються укрупненим індексним методом.
Підприємство самостійно обирає метод планування зниження собівартості продукції, беручи до уваги особливості умов господарювання, наявність та досконалість норм і нормативів та інші чинники.
Важливу роль у плані витрат виробництва і собівартості продукції відіграє калькулювання, результатом якого є калькуляція. Вона містить усі статті витрат у грошовому виразі на виробництво одиниці продукції окремого найменування чи всієї номенклатури виробів.
Передумовою грамотного обчислення калькуляцій є обгрунтований вибір об'єкта калькулювання і калькуляційної одиниці. Для підприємства в цілому головним об'єктом калькулювання є профільна готова продукція, призначена для продажу на ринку.
Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру певного об'єкта калькулювання, що використовується при обчисленні його собівартості. При виборі калькуляційної одиниці слід брати до уваги особливості галузі, призначення та споживчу вартість продукції.
У плануванні розробляються планові, проектні (кошторисні), норматив ні (стандартні) калькуляції. Основними є планові калькуляції.
Обчислення планових калькуляцій може здійснюватися різними методами. На вітчизняних підприємствах найбільш розповсюджені нормативний, на замовлення, попроцесний та параметричний методи. Зарубіжні підприємства застосовують переважно "стандарт-кост", який є різновидом традиційного нормативного методу, "директ-кост" та на основі діяльності.
Керуючись конкретними умовами господарювання, підприємство самостійно визначає номенклатуру калькуляційних статей втрат. Однак, при цьому необхідно брати до уваги те, що склад витрат, який можна зараховувати до собівартості продукції, регламентується законодавчими і нормативними актами.
За способом включення до собівартості окремого виду продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. За кожною прямою калькуляційною статтею величина витрат на одиницю продукції обчислюється на підставі чинних на підприємстві норм витрат виробничих ресурсів, цін і тарифів на них.
По кожній непрямій калькуляційній статті складається кошторис витрат. їхня загальна величина за кошторисом розподіляється між окремими видами продукції за обраним на підприємстві методом, а саме: на підставі кошторисних ставок, пропорційного їхнього віднесення до суми основної заробітної плати основних виробничих робітників, пропорційного їхнього віднесення до прямих витрат.
Планування собівартості продукції завершується складанням кошторису витрат підприємства. Складовими цього планового документа є кошторис витрат виробництва і загальна величина витрат, зумовлених іншими видами господарської діяльності, управління підприємством та його обслуговуванням, функціонуванням невиробничих господарств тощо.
Основними методами складання кошторису витрат виробництва є кошторисний, калькуляційний і зведений. На переважній більшості вітчизняних підприємств застосовується зведений метод розроблення кошторису витрат виробництва. Цей плановий документ дозволяє зіставити загальний обсяг витрат виробництва за елементами і калькуляційними статтями, виявити величину внутрішньовиробничого обороту та розшифрувати зміст комплексних статей витрат.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Підготувати доповідь «Калькуляція собівартості замовлення»
