http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

СУБОТА,6 червня2009 р.

№ 62(27893)

Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета

Заснована Заснована у січні у січні

1838 року1838 рокуГоловна газета Чернігівщиниhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net Головна газетГоловна газет

Немає й безвідповідальних професій. Є безвідпові-дальні виконавці, дефі-

цит професіоналізму, як тако-го. Кожна професія має свою родзинку. Журналістська – не виняток. Її суспільна виокрем-леність, значення і особливість полягають у тому, що вона не існує поза цариною його велич-ності Слова. Слова – друковано-го, мовленого в радіоефірі чи з телеекрана. Інша особливість журналістики – вона є складо-вою поняття інформаційного простору. Причому – головною складовою. Як із погляду інфор-маційного забезпечення, так і утвердження морально-етичних параметрів і критеріїв.

Звідси й висока відповідаль-ність за слово. Заповідь «не на-шкодь» однаково стосується як лікаря, так і журналіста. І ще невідомо, кого більше, бо шко-да від непрофесійного лікар-

ського втручання, принаймні, не тиражується. На превели-кий жаль, професіоналізм ни-нішніх журналістів, котрі часто не мають базової освіти, приму-шує бажати кращого. Виходя-чи на інформаційний ринок, у боротьбі за виживання нерідко зневажають, до цинізму, кращі заповіді людського роду, в тому числі й Божі.

Дехто з юних випускників шкіл марить журналістикою, як можливістю висловити влас-ну точку зору на події і факти суспільного буття, в такий спо-сіб самоутверджуючи себе, чого б це не коштувало іншим. Гірко, звичайно, але таких прикладів сьогодні, хоч греблю гати. Пра-во на власну думку, на особисту позицію потрібно ще заслужи-ти. Власним інтелектуальним і духовним багажем.

Не забуваймо: журналіст по-чинається не звідтоді, коли може

грамотно писати. Це зобов’язані і випускники школи. І не звідто-ді, коли, вивчивши ази журна-лістської справи на профільних факультетах, з новеньким ди-пломом влаштувався у якийсь засіб масової інформації. А тоді, коли, поринаючи в гострі сус-пільні проблеми, людські біль і радість, заглиблюючись у їх першопричини, відчуває, що вони і йому болять не менше, і його совість неспокійна, а тому він просто не може не взятися за перо чи мікрофон. Тоді, вва-жаймо, журналіст відбувся. Зі своїм, не схожим на інші, совіс-ним словом.

Інформаційний продукт – як і будь-який інший. Тобто має свою ціну, коштує дорого, і надалі дорожчатиме. В усяко-му разі, протилежних тенден-цій сьогодні не простежується. Якщо хтось цього не усвідом-лює, то: першим не варто ви-

ходити у плавання в інформа-ційний простір, а другим – не братися за штурвали управлін-ня засобами масової інформації. Нинішня фінансово-економічна криза зайвий раз акцентує ува-гу саме на цих обставинах.

Люби, Боже, правду, але в пе-редзвонах цьогорічного журна-лістського фестивалю звучать не тільки мажорні ноти. Важко доводиться сьогодні комуналь-ним (і не тільки їм) ЗМІ, надто друкованим. Принизливі борги із зарплати, з інших платежів – тут уже не до мажору, хоча терпеливість і оптимізм наших співвітчизників, схоже, справді не має межі. Даруйте, але межа виживання – не кращий сти-мул для творчості, виробництва якісного інформпрордукту. Про-стягнута рука редактора – то й портрет засновника чи співза-сновників.

Знову, як і вчора, говорять про роздержавлення і незалеж-ність ЗМІ, свободу слова взагалі. Цілковитої незалежності засо-бів масової інформації не може бути в принципі. Відразу по-стає питання: незалежність від кого чи від чого? Якийсь СПД заснує газету і вона відобража-тиме його суспільну, фахову чи

іншу позицію. Інакше який сенс братися за справу?

Ще одне. Будь-яка незалеж-ність обумовлюється переду-сім незалежністю економіч-ною. Далі – якістю правового поля, в якому працюють ЗМІ. Третя – позицією засновників чи співзасновників. І останнє, проте не менш важливе, – про-фесійною й морально-етичною базою самих журналістів, го-ловних творців інформаційно-го продукту.

«Деснянська правда» у зв’язку з цим щиро вітає колег з інших ЗМІ зі святом і зичить, аби у них сьогодні й завтра все скла-далося найкращим чином, не бракувало ні коштів, ні твор-чих здобутків.

Окреме слово до наших пе-редплатників, читачів і про-сто шанувальників. Колектив «Деснянки» докладатиме зу-силь, щоб періодичне видання відповідало вашим очікуванням – якнайповніше задовольняло інформаційні запити, було газе-тою цікавою, корисною і краси-вою. А нам побажайте, щоб ще й щасливою.

З нашим і вашим Днем жур-наліста!

Петро ГРОМОВИЙ

ходити у плавання в інформа-ційний простір, а другим – не братися за штурвали управлін-

іншу позицію. Інакше який сенсбратися за справу?

Ще одне. Будь-яка незалеж-

З іменем твоїм,З іменем твоїм, твоя величність Словотвоя величність Слово

Вітаємо!

Шановні ветерани «Деснянки»!

Професійне свято численної когор-ти журналістів – це в першу чергу ваше свято. Майстрами пера не на-роджуються. І не стають ними без доброзичливого вчителя і мудрого наставника. У житті кожного з нас вони були і залишаються такими. Уклін вам!

Важко сьогодні уявити «Деснян-ську правду» без імен патріархів га-зетної справи – таких, як Іван Му-зиченко, Андрій Фомічов, Володимир Бібчук, Володимир Савченко, Тетя-на Баскіна, Лариса Махіна, Григорій Янушкевич, Лідія Кузьменко, Вален-тина Будко, інших їх колег за поваж-ністю віку та з молодшого ешелону ветеранів.

Спадкоємність поколінь має бути в усьому. Вона передусім – у добрих справах. Журналістика – не виняток. Публіцистичне слово особливо чутли-ве до спадкоємності традицій.

Колектив «Деснянки» продовжува-тиме ці традиції. Бо, забуваючи про минуле, ми позбавляємо себе повно-кровного майбутнього, у якого міцні і надійні підвалини.

Сердечно вітаємо із професійним святом! Доброго здоров’я вам пере-довсім! І надалі залишайтеся красиві душею, словом і помислами. Усіляких вам гараздів, наставники!

Деснянці

Нотатки з приводу

Професійні свята – свята професій. Хороших, різних і потрібних. Бо інших просто не буває в координатах правового поля і загальноприйнятої моралі. То чом би й не мати власні іменини хоча б раз на рік? Для когось, можливо, це просто мода, для когось – добра традиція. В обох випадках сприймається позитивно, якщо і мода, і традиції заслуговують на те.

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КАН

ата

лія

Гар

бу

з, В

іра Г

уб

ар

, З

оя

Шм

ато

к.

Ната

лія

Гар

бу

з, В

іра Г

уб

ар

, З

оя

Шм

ато

к.

2 № 62 (27893)6 червня 2009 року

З днем журналіста, шановні друзі!Дорогі наші колеги!

Прийміть найщиріші вітання з професійним святом – Днем журналіста! Бажаємо вам і вашим родинам незрадливої долі і щастя доволі, міцного

здоров’я, високої творчості і любові, шани і поваги рідних і близьких людей та шанувальників вашої невтомної репортерської та аналітичної праці.

Нехай наше вітальне слово дійде до кожного з вас – наших колег – представ-ників невтомного племені рицарів «золотого» пера та інтелектуальної думки, до всіх, хто вважає себе причетним до нашого спільного професійного свята.

Шлемо вам добра і миру, сонячного творчого запалу в нелегкому творчому ремеслі людей, горде ім’я яким – журналіст незалежної України!

Зі щирою шаною і повагою –ваші колеги з відділу інформаційного забезпечення та зв’язків з громадськістю

виконавчого апарату Чернігівської обласної ради

Шановні колеги!Щиро вітаємо вас з професійним святом –

Днем журналіста!

Журналістика – це творчість, талант, покли-кання душі і особистий дар людини.

Вам багато дано від природи. Завдяки вашій роботі ми об’єктивно, своєчасно орієнтуємось у морі подій сьогодення.

Від щирого серця бажаємо вам творчої на-снаги, професійного росту, родинного благопо-луччя, втілення у життя всіх ваших планів, те-пла у родинному домі, вірних друзів, глибокої людської поваги!

Нехай кожен день вашого життя буде наповне-ний благополуччям та мудрістю, яка допоможе здолати всі негаразди, а впевненість у завтраш-ньому дні хай завжди наповнює ваші серця!

З повагоюПрезидія обласної організації

Спілки жінок України

Шановні журналісти!

Управління у справах преси та інформації облдержад-

міністрації шле вам найщиріші вітання з нагоди професійного свята – Дня журналіста!

Ми живемо в часи, коли прак-тично жодна подія суспільного життя не оцінюється однозначно. І саме вам, професіоналам, нале-жить доносити до людей життєву правду в усій її багатогранності. Переконані, що попри відмін-ність політичних поглядів, життє-вих переконань, вас усіх об’єднує прагнення об’єктивності та про-фесійної подачі інформації, лю-бов та повага до вашого читача, слухача, глядача, довіру якого ви не маєте права зрадити.

Бажаємо вам, шановні працівни-ки преси, радіо та телебачення Чер-нігівщини, цікавих і непересічних інформаційних приводів, добрих сенсацій, розумних співбесідників.

Хай міцними будуть ваше здоров’я і нерви, затишними осе-лі, коханими – чоловіки й дружини. Хай друзі ваші будуть надійними, пера – гострими, а видання й програ-ми – популярними! Незмінної уда-чі вам і вдалого творчого пошуку!

Управління у справах преси та інформації облдержадміністрації

Шановні журналісти!

Прийміть щирі вітання з нагоди професійного свята.Журналістика є однією з головних підвалин, на яких ми будуємо де-

мократичну державу та утверджуємось як сучасна європейська нація. Жур-налісти – майстри слова, які не творять матеріальних цінностей, але саме вони великою мірою формують свідомість громадянина, його характер, по-ведінку, вчинки, активну життєву позицію.

Завдяки вам, шановні журналісти, мільйони читачів, глядачів і слухачів оперативно отримують об’єктивну, правдиву інформацію. Ваші матеріали по-повнюють яскравими, незабутніми сторінками літопис нашої держави. На вас покладена важлива місія – стояти на сторожі демократії, професійно, само-віддано і чесно служити своїй справі, своєму народу на благо України.

З Днем журналіста, дорогі друзі!Міцного здоров’я вам, натхнення, творчих здобутків в ім’я утвердження

демократичних принципів у державі.Голова Чернігівської обласної організації

Української народної партії Володимир СТУПАК

Дорогі мешканці Чернігівщини!

Від усього серця прийміть щирі ві-

тання з благословен-ним святом – Днем Святої Трійці.

У цей світлий день ми приносимо додо-му освячене в церк-вах духмяне зілля, а разом з ним – мир і Боже благословен-ня.

Саме в ці дні нам треба замислитися над тим, щоб у нашій державі кожен гро-мадянин, незалежно від походження, від віросповідання, від того, якою мовою він розмовляє, почувався захищеним.

Ми спільно подолаємо труднощі, і по-будуємо державу, в якій кожен матиме шанс досягти успіху.

І нехай Свято Трійці надихає усіх нас на добрі справи, наповнює серця любов’ю до ближніх, дарує кожному сімейний за-тишок та благополуччя.

Григорій МАНЬКОВСЬКИЙ,

голова Чернігівської обласної організації Партії регіонів, народний депутат України

Шановні журналісти Чернігівщини!

Від імені колективу Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щиро вітаю вас з професійним

святом – Днем журналіста.Ви надаєте змогу мільйонам читачів, глядачів і слухачів

оперативно отримувати інформацію про найважливіші по-дії сьогодення. Саме ви формуєте суспільну думку, сприяєте утвердженню прогресивних ідей і моральних цінностей.

Ви впевнено і самовіддано стоїте на сторожі демократії, вер-ховенства Закону, професійно і чесно служите своїй справі, своєму народу на благо України. Сподіваюсь, що й надалі ми будемо плідно співпрацювати, надаючи громадськості змогу отримувати об’єктивну інформацію про діяльність Служби безпеки України.

Зичу вам невичерпної енергії і оптимізму, міцного здоров’я, щастя, достатку і благополуччя, нових плідних успіхів у ва-шій нелегкій але дуже цікавій і потрібній народу справі.

Начальник Управління Служби безпеки Українив Чернігівській області, генерал-майор

М. РОГОВОЙ

Поважай символіку!

За наругу над своїм прапором – три роки в’язниці, над чужим – два

Внесено зміни до ст. 338 Кримінального кодексу України: тепер посилено відпові-дальність за наругу над державними симво-лами України.

Якщо хтось «образить» державний прапор, герб чи публічно «осквернить» гімн України, – сяде за грати на строк до трьох років.

Крім того, залишається норма Кодексу про те, що такі дії передбачають штраф розміром до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн.) та арешт до 6 місяців.

Наруга над символікою інших держав ка-ратиметься позбавленням волі строком до 2-х років.

Вето Президента

Закон про заборону грального бізнесу – на доопрацювання

Віктор Ющенко ветував Закон України «Про за-борону грального бізнесу» і пропонує парламенту до-опрацювати його для реальної заборони цієї діяльності на певний період часу до її жорсткого законодавчого врегулювання.

За повідомленням прес-служби глави держави, Пре-зидент підтримує потребу заборони грального бізнесу до вирішення питання жорсткого законодавчого вре-гулювання діяльності з проведення азартних ігор, організації та утримання тоталізаторів, гральних за-кладів тощо.

Однак глава держави вважає, що цей закон порушує низку положень Конституції України, він популіст-ський та незважений, адже спричинить втрату близько 200 тисяч робочих місць. Крім того, з набуттям чин-ності цього закону, гральний бізнес піде в тінь.

Разом з тим, Президент пропонує Верховній Раді до-опрацювати його для реальної заборони цієї діяльності на строк до її належного законодавчого врегулювання. У законі має бути передбачений чіткий правовий меха-нізм, спрямований на усунення соціально-економічних та правових проблем, пов’язаних із забороною розва-жальної індустрії.

Розпорядження нардепів

«Корови, кози, поросята… по порядку розрахуйсь!»

«Шара» закінчилася

Купив скутер – здай на права

За повідомленням прес-служби ДАІ МВС України, з січня 2010 року посвідчення на право управління транспортним засо-бом потрібно мати не лише водіям скутерів з об’ємом двигуна до 50 куб. см, але й во-діям мопедів та квадрациклів.

Згідно з ПДР, на скутері й мопеді мож-на їздити з 16 років, на квадрациклі й мотоциклі – з 18.

Тим, хто вже має права водія з вищою категорією (наприклад, В – управління лег-ковим авто), теоретичний іспит повторно здавати не треба, тільки практика – водіння скутера або квадрацикла. А от той, хто не має жодного посвідчення, – здають і прак-тику, і теорію. Але і тим, і іншим потрібно мати документ про проходження 20-годин-них курсів у авто школі. Коштують вони в середньому 2000 грн. (плюс бензин під час практичного навчання та екзамен у ДАІ).

Підготувала Наталія ГАРБУЗ

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про іденти-фікацію та реєстрацію тварин».

Цей закон прийняли, аби поліпшити управління і про-гнозування ринків продукції тваринництва та контролю за епізоотичною ситуацією в Україні. А для цього має бути оперативна й надійна інформація про поголів’я тва-рин щодо статі, віку, породи та місцезнаходження.

Дія закону поширюється на юридичних і фізичних осіб, що розводять, утриму-ють, продають, забивають, утилізують тварин та нада-ють послуги зі штучного осі-меніння худоби й проводять їх виставки. Ті, хто тримає вдома тварин для власного споживання, не підпадають під цей нормативний акт.

При цьому заборонено про-давати й купувати продук-

ти, отримані від не реєстро-ваних і не ідентифікованих тварин.

Рахувати будуть велику рогату худобу, коней, поросят, овець та кіз. Закон визначає, як це робитиметься.

Порушення законодавства у цій сфері тягне за собою ци-вільну, адміністративну, дис-циплінарну або й криміналь-ну відповідальність. Її несуть особи, винні в невиконанні розпоряджень уповноважених органів про усунення фактів порушення ідентифікації та реєстрації тварин, а також ті, хто перешкоджає уповно-важеній особі контролювати дотримання вимог закону.

Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім ст. 10 «Державна підтримка робіт з ідентифікації та реє-страції тварин» (вона діє з 1 вересня 2009 року).

Н О В И Н И • Н О В И Н И • Н О В И Н И • Н О В И Н И • Н О В И Н И

Н О В И Н И • Н О В И Н И

3№ 62 (27893)6 червня 2009 року

1 червня активісти обласної організації БЮТ на чолі із за-ступником голови Чернігів-

ської обласної організації партії «Батьківщина» Наталею Сущен-ко відвідали будинок дитини, що розташований у виправній коло-нії №44 м. Чернігова. Вони приві-тали вісімнадцятьох мам та їх ма-люків з днем захисту дітей. Нині тут перебувають 18 малят. Най-меншому з них три місяці. Таких будинків дитини в Україні лише два: у Чернігові та в Одесі.

Для дітлахів обладнали нове приміщення, але ніяк не могли вирішити проблему з гарячою водою. З проханням допомогти

керівництво колонії звернулося до бютівців.

– Про те, що нема гарячої води, нам повідомили два тиж-ні тому, – говорить Наталя Су-щенко. – Ми вирішили не чека-ти свята, адже проблема надто серйозна. Уже наступного дня бойлер був у колонії, і до вечо-ра його підключили.

У будинку дитини є дві гру-пи дітлахів: молодша – до року і старша – до трьох років. Нині тут триває ремонт, але скоро має за-вершитися. В кімнатах, де живуть дітки, стоять дерев’яні ліжечка, гарна чиста постіль, іграшки – все, як у звичайному садочку.

Відвідали бютівці і навчальні кімнати. У математичному кла-сі – комп’ютери. Готуються до державної підсумкової атестації. Цього року 28 засуджених вирі-шили скласти випускні іспити. Є тут і місцева церква. Розташова-на у класному приміщенні.

Є в колонії і модель одно-кімнатної квартири. Тут і холо-дильник, і мікрохвильова піч, і пральна машина, гарні меблі.

– Це спеціально створена кім-ната, щоб жінки вчилися користу-ватися сучасною технікою. Знали, як можна облаштувати кімнату, – показує заступник начальника обласного управління держдепар-

таменту з питань виконання по-карань Олександр Гужва.

До колонії приходять студен-ти, які займаються з дітьми. Вони ходять з ними гуляти по місту, показують їм життя ззов-ні. Те, що вулицями ходять тро-лейбуси, їздять машини. Те, що у місті багато парків, де можна вільно прогулятися.

«Діти ні в чому не винні. І те, що їхні мами позбавлені волі, не означає, що й вони мають сидіти. Тому кожен з нас пови-нен робити все, аби допомогти діткам», – переконана Наталія Сущенко.

Прес-служба БЮТ

З 1 червня 2009 року набрала чинності нор-ма цього Закону щодо

розширення повноважень приватних нотаріусів, зо-крема, щодо оформлення спадкових прав (оформлен-ня спадщини, вжиття захо-дів до охорони спадкового майна, видачі свідоцтв про право на спадщину та вида-чі свідоцтв про право влас-ності на частку в спільно-му майні подружжя у разі смерті одного з них) при умові обов’язкового під-вищення ними рівня ква-ліфікації у цій царині ді-яльності. Від обов’язкового

підвищення рівня квалі-фікації із спадкового пра-ва звільнялися приватні нотаріуси, які мають стаж нотаріальної діяльності не менше 10 років.

На виконання вимоги щодо підвищення рівня кваліфікації з приват-ними нотаріусами Черні-гівської області, які ма-ють стаж нотаріальної ді-яльності менше 10 років, було проведено теоретич-ні та практичні заняття з вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжит-тям заходів до охорони спадкового майна, вида-

чею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному май-ні подружжя у разі смер-ті одного з подружжя, та користування Спадковим реєстром. Крім того, нада-на можливість приватним нотаріусам області, які мають стаж нотаріальної діяльності не менше 10 років, підвищити рівень кваліфікації шляхом на-буття практичних нави-чок на базі державних но-таріальних контор.

27 квітня 2009 року спе-ціально створена Голов-

ним управлінням юстиції у Чернігівській області комі-сія з метою реалізації За-кону України «Про внесен-ня змін до Закону України «Про нотаріат» провела за-лік з приватними нотаріу-сами, які мають стаж нота-ріальної діяльності менше, ніж 10 років, з перевірки рівня їх підготовки з те-оретичних знань та прак-тичних навичок з оформ-лення спадкових прав. За висновком комісії, усі при-ватні нотаріуси успішно склали залік та отримали свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Таким чином, на сьогод-ні за оформленням спад-щини (до змін в законо-давстві відносилось ви-нятково до повноважень державних нотаріальних контор), яка відкрилася з 01.06.2009 (тобто, внаслідок смерті осіб, які померли після 01.06.2009), грома-дяни вправі звертатися до будь-якого із 76 приватних нотаріусів області у ме жах нотаріального округу, за винятком Семенівського та Талалаївського район-них нотаріальних округів, які, на жаль, не забезпе-чені послугами приватних нотаріусів.

При цьому, слід зазна-чити, що цей Закон не змінює правовий статус державних та приватних нотаріусів. Так, відповідно до статті 31 Закону Украї-ни «Про нотаріат» приват-ні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справ-лятимуть плату, розмір якої визначатиметься за домовленістю між нота-ріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових по-

слуг правового характе-ру, що надаються при-ватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дій, також провадитиметься за до-мовленістю сторін.

На нашу думку, реа-лізація цього Закону до-зволить підвищити якість нотаріального обслугову-вання шляхом розподілу обсягу роботи з оформ-лення спадщини між дер-жавними нотаріальними конторами та приватни-ми нотаріусами, а також покращити доступ гро-мадян до нотаріальних послуг, тобто, звернення громадян за оформлен-ням спадщини не тільки до державних нотаріаль-них контор, а й до при-ватних нотаріусів, змен-шить навантаження у ро-боті державних нотаріусів і як наслідок, позбавить потреби чекати в черзі прийому для отримання нотаріальних послуг.

Олександр КАРНАБЕДА,начальник Головного

управління юстиції у Чернігівській області

Нове в законодавстві

Державних та приватних нотаріусів

зрівняно у повноваженняхщодо оформлення спадкових прав

1 жовтня 2008 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нота-ріат», метою якого є зрівняння державних та приватних нотаріусів у повноваженнях щодо вчинен-ня нотаріальних дій, і насамперед ці зміни стосуються оформлення спадкових прав громадян.

Лист у номер

Спасибі вам, добрі люди!

Здрастуй, шановна «Деснянко»!

Звертається до тебе Ольга Іванівна Євсейце-ва з Семенівки. Навесні у нашій родині стала-ся біда: дванадцятирічна донечка Наталя отрима-ла тяжкі опіки, їй термі-ново потрібна була опе-рація з пересадки шкі-ри. Педагоги, батьки й учні загальноосвітньої школи №5, де навчаєть-ся дівчинка, прийшли на допомогу першими. І вся Семенівка підтримувала нашу родину. Голова об-ласної ради Наталія Ро-манова на квітневій сесії звернулася з проханням до депутатів і всіх небай-дужих людей допомогти вилікувати мою доньку. І «Деснянська правда» не залишилася осторонь.

Скільки хороших лю-дей відгукнулося, щоб врятувати Наталочку. То-му й пишу я в газету, щоб подякувати їм усім і низько вклонитися. І до-норам, які кров здавали, і лікарям (особливо Ва-силю Миколайовичу Ко-пилю) та медсестричкам Чернігівської обласної лі-карні, що допомогли по-ставити дитину на ноги. Тепер ми вже доліковує-мося вдома.

Всі мої діти біля мене – і я рада, що у світі багато добрих людей. Щастя вам і здоров’я.

З повагою

Ольга Іванівна

ЄВСЕЙЦЕВА

Бютівці подарували бойлердля будинку дитини Чернігівської виправної колонії №44

Поїздка до столиці

До Дня захисту дітей за підтримки народ-ного депутата України від БЮТ президен-та благодійного фонду «Європа» Валерія

Дубіля було організовано екскурсійну поїздку до Києво-Печерської лаври дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування (віком від 8-14 років). Всього в поїздці взяло участь 80 осіб: 40 дітей з Новозаводського ра-йону і 35 з Деснянського м. Чернігова, 5 опіку-нів. Всі діти були дуже задоволені. Більшість з них були в Києві вперше. Найбільше враження на дітей справили печери. Всі мали можливість помолитися і придбати святі подарунки своїм рідним. Також організатори забезпечили дітей питною водою та смачненькими пиріжками.

Поліна ФЕСЮН

Увага!Громадська приймальня народного депутата України Валерія Дубіля

в м.Чернігові переїхала з вул. Коцюбинського, 49-а,

на нову адресу: вул. Магістратська, 13.

Благодійність

4 № 62 (27893)6 червня 2009 рокуОколицяОколиця

Т ихо над річкою… І справді тихо, хоч сере-дина дня, до невеличкого сільця Нова Па-

пірня рукою подати. Тільки хвиля хлюпоче об високий берег, та час від часу риба скида-

ється. Досвідчений рибалка, який нас супрово-джував, відразу визначив: «То жерех, а то сом».

Ловити рибу в цих місцях заборонено ледь не до середини літа. І трави на луках ще не піднялися.

У видолинках де-не-де стоїть вода.Весною на цих озерцях спинилися перепочи-

ти із сотню білих лебедів. Та мало хто милу-вався диво-птахами. Немає кому. У Новій

Папірні пенсіонери доживають віку.Донедавна довкола села курилися піски на не-великих клаптиках полів. Ті лани відвоювали

в природи шляхом меліорації на невгіддях і бо-літцях. За часів Союзу навіть береги річки об-орювалися – не вистачало ріллі. А нині не те,

щоб на малогумусних, на більш родючих землях самосійні переліски, знову болітця і луки. При-

рода бере своє, коли в неї не втручаються.На протилежному березі Сожа, за смужкою

лісу, не видно білоруських сіл. Хоч вони поряд – за якихось півкілометра від берега.

Біля Нової Папірні у Сож впадає річечка Не-мильня. А в Немильню між Старими і Нови-

ми Яриловичами ще менша річечка – потічок з такою домашньою назвою Каганець.

Русло Каганця розчищають у Горностаїв-ці, селі, де була школа з російською мовою на-

вчання, де мова місцевих жителів – коктейль з українських, білоруських і російських слів.

Та чи могло бути інакше, адже жили одні-єю слов’янською родиною. Нині ж фактів хоч

у жменю набирай: батько живе в Горностіївці, син – у білоруській Кравцовці, а онуки –

в Росії. Раніше, щоб зібратися за родинним столом, кількох годин вистачало, а тепер

потрібно кілька днів. Кордони розділили не лише держави, а й сім’ї.

Такі реалії. І не лише в Горностаївці чи Но-вих Яриловичах, а і в Клубівці, звідки ми поча-

ли маршрут околицею Ріпкинщини.Красивий, привітний край. Необов’язково

було звертатися до місцевої влади, люди, які зустрічалися в селах і хуторах, на луках і бе-

регах річок, охоче розповідали про складне сьо-годнішнє життя-буття, про пережите в роки

війни, про те, що уміли діди і бабусі, і, на жаль, не передали дітям і онукам – про забуті ремес-ла. А ще з болем говорили про те, як з роками

витихають їхні села, безробіття жене остан-ніх юнаків і дівчат на заробітки у великі міс-

та. У селах зачиняють двері школи, клуби, на-віть магазини, не ремонтуються дороги. Влас-

не, цей процес набув масштабів всієї України. Та на прикордонні з Білоруссю він настільки

очевидний, адже на протилежному березі Сожа ні поля не заліснюються, ні господарства не

зруйновані. Люди роботу мають. Отже, і села житимуть, діти народжуватимуться. Хоча,

кажуть, добре в Україні все починалося, та ре-форми не тим шляхом пішли. Кажуть, без від-чаю. Тутешній люд вже нічим не здивуєш. Тов-стошкірим став. Життя тут жодне поколін-

ня медом не напувало. Особливо дісталося тим, хто війну з фашистами пережив. І людям,

і селам дісталося. Надто вже партизанській Клубівці…

Микола ТИЩЕНКО Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

Там, де Сож води несе...

Чи думав-гадав кріпак із біло-руського села Попівка Петро Чучвага, що, втікши від пан-

ської сваволі за старе річище Сожа, назавжди залишиться в цих глухих місцях, що до нього приєднаються такі ж, як і він, сіромахи. Житимуть у куренях, займатимуться мислив-ством, рибальством, бондарством. Пройдуть десятиліття – і осмілілі втікачі почнуть рубати ліс і стави-ти хати. І лише після реформи 1861 року Клубівку визнають селом, жи-телів наділять землею.

Пролетять роки, десятиліття. По-томки Чучваги встановлять радян-ську владу у Клубівці, організують колгосп «8 Березня», а затим пі-дуть на фронти Великої Вітчизня-ної, в партизанські загони. Якраз за зв’язки з партизанами 14 березня 1943 року село спалять, загине по-над 500 місцевих жителів.

До Меморіалу жертвам фашизму вона приходить все рідше. Старість не пускає. Бабусі Ганні вже від роду дев’ять десятків скоро. Та пам’ять у колишньої вчительки місцевої по-чаткової школи, затим сільського бібліотекаря Ганни Якимівни Логви-ненко ще цупка, до деталей зберігає пережите, особливо в ті трагічні бе-резневі дні далекого 1943 року.

– Поліцаї та інші прислужники фашистів оточили село. Хіба ж ду-мали люди, що їх будуть стріляти і палити? Коли фронт котився на схід, селяни ховалися у виритих на горо-дах окопчиках і погрібах. Виносили туди усе нажите. Гадали, що і нову біду пересидять у схованках. Та лю-долови прийшли не за партизанами. Ті вже за річку подалися. Фашисти за свою поразку вирішили помстити-ся, – розповідає бабуся Ганна.

– Коли почулися перші вибухи гранат і стрілянина на краю села, ми з сім’єю теж повиносили з хати на-жите. Мати вгледіла сусіда-поліцая і побігла розпитати у нього, що ж ді-ється. Більше живою я матір не ба-чила, – важко зітхає бабуся.

– Карателі ішли селом і палили підряд всі будинки. Молода мати Галина Чучвага вибігла з хати з не-мовлям у руках. Фашист багнетом

наколов дитя і викинув. У матері розірвалося серце…

Всю сім’ю сторічного Родіона Ко-лоші загнали в палаючу хату. «Зві-рюки, дайте хоч померти своєю смер-тю», – стогнав дід. А його штиком у спину і у вогонь, де вже у перед-смертних муках корчилися дочка, внуки і п’ятирічний правнук.

– Нас, – розповідає баба Ганна, – загнали в погріб і кинули туди гра-нату. Я сховалася у засіку з карто-плею, підгорнувши під себе молодшу сестричку. Мені осколком голову за-чепило, а сестрі ноги поранило.

– Коли все стихло, дісталися ми білоруського села Карпівка. Там-тешні жителі перев’язали рани, пе-ревдягли нас, нагодували. Клубівці жили у них доти, доки не прийшли наші солдати.

– Ми не лише з карпівцями, а й з абакумівцями, як рідні, жили. У Лоєв на базар їздили. А нині біло-руські села за Сожем – то вже інша країна. Щоб у гості сходити, треба в сільській раді довідку взяти, що там родичів маєш, а затим добира-тися через прикордонні пости. Ка-тер, яким плавали на базар, уже не ходить річкою.

Стара Логвиненчиха та й інші клубівці, з якими розмовляли, жа-

ліє, що політики розвели два народи по обидва береги річки Сож.

– Ще на початку нашої незалеж-ності, – розповідає сільський голо-ва Клубівки Світлана Миколаївна Губар, – у селі працював радгосп «Сож». Одних лише дійних корів було з півтисячі, а скільки відгоді-вельного поголів’я! Випасів довкіл села вистачало, на дешевих кормах вигідно було розвивати тваринниць-ку галузь. Вигідно ще на початку 90-их. А вже у 1996-у радгосп рефор-мували у колективне сільгосппід-приємство, яке протягнуло до 2000 року і ліквідувалося. Непотрібним виявилося державі клубівське мо-локо і м’ясо. А, може, з інших мір-кувань загнали сільгосппідприєм-ство в тупик.

Ще за часів радгоспу в селі закла-ли нову вулицю. Поставили 10 одно-поверхових будинків для трудівників господарства. Ще стільки ж двоповер-хових взялися будувати. Фундаменти заклали, два котеджі вже готували здати в експлуатацію, та якось враз будівництво припинилося. І в госпо-дарстві справи розлагодилися.

Згодом податкова служба за бор-ги забрала цеглу з фундаменту, а як спогад про ті часи, он ті недобудови сум на людей нагонять і спогади про хай і незаможне, але стабільне жит-тя, – ставить крапку у розмові про радгосп Світлана Губар.

З початком нового століття жит-тя у Клубівці, а особливо в малих селах Олександрівка-ІІ, Лизунова Рудня, Вир, як свічка, догорає.

Якщо в радгоспі працювало біль-ше 200 чоловік, то нині в Клубівці всього 182 жителі, з них 135 пен-сіонери.

Їм легше хоча б тому, що кожен місяць пенсію одержують. А як ви-жити решті, де роботу знайти?

22 дітей, які залишилися без шко-ли в рідному селі, возили вчитися у Нові Яриловичі. Але часто учні за-лишалися вдома. Не приїжджав за ними автобус, нічим було заправити. А пішки до нового місця навчання півтора десятки кілометрів.

Колись у Клубівці жили майстри, які робили дубові діжки. Їхні виро-би на ярмарок у Ріпки возили, на всілякі виставки. Та помер останній майстер дід Михайло Гапоненко, а з ним і древнє ремесло. Нікому було передати. Юнаків у селі – на пальцях однієї руки перелічиш. Та й ті не до справи хиляться, а до чарки.

Ниточка життя ще снується з усе меншого і меншого клубочка – Клу-бівки. Колись річка клубкувалася у цих місцях, доки не проклала собі нове русло. Старе висохло, заросло кущами і травами, подекуди і досі стоять болітця. Ці місця, де ховався од гніву панів перший поселенець Петро Чучвага, називалися Клубів-кою. Згодом і село перейняло цю на-зву. Намотувалася на клубок років ниточка життя. А нині роки йдуть, а ниточка тоншає. Щось не так пря-деться в нашій державі…

1. Клубівка. Снується нитка життя

Ганни Якимівни Логвиненко

До Меморіалу жертвам фашизму бабуся Ганна приходить все рідше...

5№ 62 (27893)6 червня 2009 року ОколицяОколиця

Бурки, бухавки, бахили, чуні, резини… Як би не називали валянки і гумові колоші в Гор-ностаївці, та це зимове взуття й досі охоче

носять у селах. Воно тепле, легке, зручне і носить-ся довго.

– Калі рєзіна добре склеєна, – з білоруським ак-центом говорить Микола Супруненко, то чуням зносу не буде. – З сукна бурки не такі крєпкі, як з сол-датської шинелі. А вату беремо з старих матраців, за цим матеріалом раньше в Ленінград їздили.

Микола Павлович Супруненко з того роду, який започаткував у Горностаївці це ремесло – пошит-тя теплого зимового взуття, використовуючи ма-терію і гуму.

Після Жовтневої революції селяни в Горностаїв-ці багатшими не стали, хоч і наділили їх шматка-ми землі. Ходили здебільшого в личаках, а взимку обмотували ноги онучами.

У діда Миколи Супруненка був рідний брат Ми-кита. Так сталося в житті чоловіка, що доля зводи-ла його у Вірменію. Там чоловік звернув увагу на взуття місцевих жителів. З добротного сукна вони шили валянки, колоші клеїли з гуми.

Дід привіз таку колошу в рідне село. Обереж-но розклеїв її, роздивився і собі спробував змай-струвати таке взуття. Вийшло. Валянки шити було простіше.

Отож ще до війни у Горностаївці рід Супрунен-ків започаткував своє ремесло.

Взуття сподобалося не лише місцевим жителям, а й мешканцям навколишніх сіл. Та пошиттям ва-лянок і клеєнням колош зайнялися переважно гор-ностаївці. Ця справа навіть у радянські часи, коли будь-який бізнес розцінювався як спекуляція, ста-ла для багатьох джерелом добробуту.

Колоші клеїли з гуми старих шин.– Після війни можна було дістати рєзіну з аме-

риканських машин, – розповідає Микола Супру-ненко. – Ото вже легкі і крєпкі були чуні.

Дружина Супруненка Тетяна Іванівна, як і чоло-вік, до середини 70-их років у місцевому радгоспі працювала. Сімейним бізнесом займалися вечора-ми. А коли почали видавати патенти на пошиття валянок, як мовиться, обіруч взялися за справу. А колоші клеїли і продавали з-під поли. За це влада карала штрафами.

– Та і тоді люди шукали рєзіну і робили добре діло, – каже Микола Павлович.

Дружина нині на ноги нездужає.– Другу групу не дали, бо хабаря не однесла, –

каже. – Пенсія мінімальна. Добре хоч діти дорослі. Живуть у Білорусі, та додому приїжджають. Бать-кам од них поміч велика.

У селі давно немає радгоспу. Школу закрили. Колись багато бляшаних дахів добротних хат гор-ностаївців виблискували на сонці цинком. Нині теж дахи під цинкованою крівлею, та іржа їх б’є, чистити нікому. Відживає село. І справа, яка ко-лись годувала Горностаївку, пригасає, як залише-не багаття.

– Дорого нині матеріал купляти і обувка вже так легко не продається, – каже старий майстер Супру-ненко. – Та ще наші бурки продаються на базарах. І буде на них попит, бо ж взуття легке і тепле. Ось тільки б майстри не перевелися…

Ріпкинський район

Нова Папірня – невеличке сільце, що крайніми хатами майже доходить до берегів

Сожу. Довкіл заплавні луки, де гніз-диться різноманітне птаство, далі – ліси. Хіба не жива казка!

Жили в селі знамениті льонарі і картоплярі. Та позаростали поля травами і лісами. Не прийшов у ці краї інвестор. Бал родючості тутеш-ніх земель низький, поля куценькі, порізані перелісками. Важка техні-ка не розвернеться. А ось худобу є де пасти, та мало бажаючих займа-тися тваринництвом.

Жителі Нової Папірні – здебіль-шого пенсіонери, їм уже й корову в господарстві складно тримати. Ко-пошаться на невеличких городиках. Кожен картоплю вирощує. Інакше

як бульбою цю культуру не називає. Воно й зрозуміло: Білорусь поруч. Та й серед жителів села білоруси зустрічаються. Навіть дачники.

Любов Іванівна Драгалова їздить у село з чоловіком з Гомеля.

– Ще за часів СРСР ми нагледіли в Папірні хатину. Купили її під дачу. І ось уже два з половиною десятки ро-ків їздимо в село. Звісно ж, найчастіше влітку, – говорить дачниця. Білоруська сім’я овочі заготовляє в Папірні.

– Нас навіть кордон не зупинив, – каже Любов Іванівна. – Ми настільки зріднилися з тутешніми жителями, звикли до цих красивих місць, що про іншу дачу і думати не хочемо.

– Жаль, відходять люди, село ста-ріє, – з сумом говорить білоруска.

Маленьке кладовище на обніжку села. Звертає на себе увагу старе гіллясте дерево у шапці лелечого гнізда. Дерево давно всохло і гніздо порожнє. Видно, не те тут місце, де птахи мають продовжувати життя. А он і друге дерево. Теж висохле і теж з лелечим гніздом.

– Он бачите стела і квіти, – по-казав на впорядковану могилу міс-цевий житель Микола Канцеревен-ко. – То наш воїн-афганець Микола Волохін. Посмертно нагороджений орденом «Червоної Зірки».

Родичів у «афганця» у селі не за-лишилося. Батьки повмирали, хата розвалюється і од старості, і од са-мотності. Та є в покійного два рідні брати. Живуть вони в Білорусі, та не забувають, що на батьківщині похо-ваний брат. Відвідують могилку.

На більшості могил старі, подеку-ди вже порослі мохом дерев’яні хрес-ти. Видно, що їх майстер робив.

– Був у нас дід Андрій, – розповів Микола Канцеревенко. – Він один на все село такі різьблені хрести робив. А он і його могилка із незвичним хрестом. Сам собі дід заготовив.

Немає вже у Новій Папірні май-стрів по дереву. Старі відійшли, а молодь у міста виїхала. У пошуках роботи. Хоч тут і райське місце, та блага з неба не падають. Треба ж людям десь на прожиття заробля-ти, ось і залишають облаштовані гнізда, розлітаються по світу. І, на жаль, більшість уже ніколи не по-вертається на батьківські пороги.

Нові Яриловичі пе-рерізає гомінка ав-тотраса, тут центр

сільради. Село ще живе, хоч безробіття давно по-стукало у вікна більшос-ті жителів.

У 80-ті та й ще у 90-ті роки у селі міцно стояв на ногах радгосп. Славився він своєю звірофермою. Ви-рощували тут норку, цінне хутро якої розходилося по всій великій країні СРСР. Люди мали роботу, добре за-робляли. Та нашій державі, як згодом виявилося, такий промисел ні до чого.

Нині од звіроферми прак-тично нічого не залишило-ся. Та є ще два сторожі, які наглядають за порожніми приміщеннями. Ще прода-ються дротяні клітки.

Секретар сільради Ніна Котляр розповідає:

– Радгоспу не стало у 1996 році. На його базі трохи попрацювала агро-фірма «Полісся» та й вона розвалилася. Люди живуть з того, що збирають у лісі ягоди і гриби і здають їх підприємцям або ж прода-ють на трасі. Перші лисич-ки беруть по 20 гривень за кілограм, а потім ціна зни-жується до 7 гривень. Чор-ниця протягом збирального сезону теж відчутно падає в ціні. Селян і тут намага-ються ошукати.

У селі ще понад 600 жителів, та молоді мало. У малих селах, які розта-шовані на території сіль-ради, як і всюди, життя затухає. Нові Яриловичі ще тримаються.

– Якщо раніше село знали завдяки норковій фермі, – каже секретар

сільради, – то нині до нас їдуть набрати живої води з джерела.

Відразу за сільрадою не-висока гора, усіяна в’язами. Деревам уже літ та й літ. Хоч, розповідають старожили, ко-лись на цьому узвишку сто-яла церква. Попід горою рі-чечка Немильня тече.

Церкву давно зруйну-вали. Тривалий час пра-вилася служба в присто-сованому приміщенні. А недавно збудували нову церкву. Гора, яку назива-ють Силовою, може, від радості, що знову в селі з’явився Божий храм, про-сльозилася. Потекли з неї джерельні струмки. Біля одного облаштували ка-пличку, освятили її. Воду з джерела здавали в спе-ціальну лабораторію на

аналіз. Виявили в ній чи-мало срібла.

– Навіть у 30-градусні морози джерело не замер-зає, – каже секретар сіль-ради. – Хоч вода, бачите, повільно тече. Якби так з крану, то і при 5-10 гра-дусах замерзла б.

Втамувавши спрагу жи-вою водою з джерела в Но-вих Яриловичах, поїхали в Горностаївку – село, що теж сусідить з Білоруссю і має одну особливість: тут ко-лись люди не тільки в кол-госпі важко на хліб заро-бляли, але й з власної спра-ви – шили валянки, не оті з валяної вовни, а з сукна чи з солдатських шинелей, а ще клеїли колоші з гуми. У селі це зимове взуття на-зивають бурками, рідше бахилами, чунями.

2. Домівка в Білорусі, дача – в Україні 4. Ремесло Горностаївки

3. Жива вода Нових Яриловичів

Любов Іванівна Драгалова їздить в село з Гомеля

Микола Павлович Супруненко та його дружина Тетяна Іванівна: «Наші бурки ще продають на базарах...»

Біля одного з джерельних струмків облаштували капличку, освятили її...

6 № 62 (27893)6 червня 2009 рокуЗавтра – День працівників водного господарства УкраїниЗавтра – День працівників водного господарства України

– Сергію Івановичу, тож які водні багатства маємо в нашо-му розпорядженні?

– Область за запасами під-земної і поверхневої вод посідає одне з перших місць в Украї-ні і є найбільш забезпеченою прісними водами. Протяжність річкової мережі Чернігівщини становить 8336 кілометрів, з яких 596 – припадає на вели-кі, 723 – на середні, решта – на малі річки та струмочки.

Протягом року для потреб населення та виробництва, сільського господарства й риб-ництва з водних ресурсів заби-рається 124 мільйони кубоме-трів води, з яких питної – 46 мільйонів.

– Водним господарством, як і будь-яким іншим, треба управляти. Як це здійснюється структурно в нашій області?

– Водогосподарський меліо-ративний комплекс включає сім міжрайонних управлінь водно-го господарства (Борзнянське, Ічнянське, Козелецьке, Корю-ківське, Ніжинське, Сосниць-ке, Чернігівське) та Чернігів-ську гідрогеолого-меліоративну експедицію. Всього в системі водного господарства працює 776 чоловік.

Свій внесок у розвиток вод-ного господарства вкладають також ВАТ «Чернігівводбуд» та проектний інститут «ВАТ «Чернігівводпроект». В усіх цих організаціях працюють люди професійні, фахівці за покликанням, які, незважаю-чи на зміни, що відбуваються в економіці і соціальній полі-тиці, нерідко – небажані, за-лишаються вірними професії, своєму обов’язку.

Все більшого значення сьо-годні в управлінні водними ресурсами набуває басейновий принцип. Суть його в тому, що вся територія країни поділя-ється на басейни найбільших річок, у кожному з яких є своя водогосподарська організація, котра й управляє басейном. Наше басейнове управління водних ресурсів створено два

роки тому на базі Чернігівсько-го облводгоспу та Деснянсько-го регіонального управління. Нині воно забезпечує вирішен-ня завдань у сфері експлуата-ції державних меліоративних систем, розвитку водного гос-подарства області, раціональ-ного використання та охорони водних ресурсів, захисту від шкідливої дії вод, створенні умов для безпечного прожи-вання населення тощо.

За два роки, що минули після створення нової управ-лінської структури, вже мож-на говорити про досягнення позитивних результатів. Так, зокрема, напрацьовані шля-хи поліпшення взаємодії ор-ганів водного господарства з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, встановлено єдиний підхід у роботі з водокористувачами, що стосується ведення дер-жавного обліку вод, здійснен-ня конт ролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресур-сів, надання в оренду водних об’єктів та видачі відповідних документів. Землевласники і землекористувачі меліоро-ваних земель, населення та галузі економіки області то-рік були забезпечені водними ресурсами у повному обсязі. Контроль за використанням їх забезпечив збір до Державного бюджету за спецводокористу-вання в сумі, що перевищує 9 мільйонів гривень.

І хоча наслідки світової еко-номічної кризи відчула на собі й водогосподарська галузь, ми завершили минулий рік, ви-конавши всі поставлені за-вдання.

– А тепер, Сергію Іванови-чу, детальніше про основні на-прямки діяльності басейнового управління.

– Велику увагу приділяємо обслуговуванню меліоративних систем, яких в області – 317. Їх водогосподарський комплекс налічує 8019 кілометрів від-критих каналів, з яких 3930

кілометрів – на балансі водо-господарських організацій, 7428 гідротехнічних споруд (на на-шому балансі – 3051), 30 насо-сних станцій, 148,7 кілометра дамб обвалування, переважна більшість яких на балансі во-догосподарників.

Активну участь беремо в природоохоронних заходах. Велику увагу приділяємо за-хисту населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, зокрема, підтоплення. В останні роки проводилися берегозміцню-вальні роботи на Десні в ра-йоні Чернігова. Тут введено в експлуатацію берегоукріплені ділянки протяжністю 443 ме-три. Розпочато випрямлення русла Десни біля села Змітнів Сосницького району. Поблизу села Мале Устя цього ж ра-йону введено в експлуатацію 400 метрів берегоукріплення, виконаного шляхом влашту-вання напівзагат (шпор) із ка-меню, що дозволило призупи-нити руйнування берега. Вве-дено також перший пусковий комплекс берегоукріплення на Сеймі біля Батурина Бах-мацького району протяжністю 725 метрів.

Словом, у процесі виконан-ня заходів, передбачених від-повідною регіональною програ-мою, басейнове управління за участю підрядних організацій та органів місцевого самовря-дування ввело в дію 45 об’єктів природоохоронного призначен-ня, побудувало 1,568 кілометра берегоукріплень, розчистило

18,74 кілометра річкових русел, 26,67 гектара водойм, звело та реконструювало 12 гідротех-нічних споруд.

– Деснянське басейнове управління та його структур-ні підрозділи постійно прово-дять моніторинг поверхневих вод, меліорованих земель, про-водять інженерно-геологічний конт роль за переформуван-ням берегів річок. Яка тут си-туація?

– Поверхневі води та меліо-ровані землі моніторить лабо-раторія моніторингу вод і грун-тів Чернігівської гідрогеолого-меліоративної експедиції, яка підпорядкована нашому управ-лінню. Вона відстежує гідрохі-мічний та радіологічний стан транскордорнних, міжоблас-них та обласних поверхневих водних об’єктів басейну, як це й передбачено програмою дер-жавного моніторингу довкілля в тій її частині, що безпосеред-ньо стосується нас.

Проводиться моніторинг на водогосподарських системах області, меліоративний контр-оль зрошуваних та осушу-ваних земель, відстежують-ся режими грунтових вод, а також водні та кислотні ба-ланси меліорованих земель, виконується комплекс захо-дів з польових меліоративно-гідрогеологічних вишукувань, грунтових і лабораторних до-сліджень тощо.

– Транскордонний характер найбільших водних об’єктів об-ласті зобов’язує управління до тісної співпраці з відповідними управлінськими структурами сусідніх держав – Росії і Біло-русі. Як займається цим ваше басейнове управління?

– За географічним поло-женням ділянки річок та інші поверхневі водотоки, через які проходить дер-жавний кордон України, ба-сейн річки Десна вважаєть-ся міждержавним річковим басейном. Тому використан-ня й охорона транскордон-них водних об’єктів – одне з ключових завдань, ефективне виконання якого можна за-безпечити завдяки тісному співробітництву з нашими

сусідами. Ще в жовтні 1992 року в Києві підписано між-урядову угоду, згідно з якою Деснянське басейнове управ-ління водних ресурсів бере участь у засіданнях робочих груп експертів по басейнах транскордонних річок Десни і Дніпра. Разом з представ-никами суміжних держав

відпрацьовуємо регламенти транскордонного моніторингу, розробляємо плани і графіки практичних заходів.

На засіданнях обговорюємо питання інвентаризації тран-скордонних водних об’єктів і встановлюємо джерела за-бруднення в їх басейнах, складаємо переліки пунктів спостережень за гідорохіміч-ним і радіологічним станом поверхневих вод на транскор-донних ділянках, розглядаємо питання по підготовці до про-пуску весняної повені, заходи щодо відтворення та охорони водних об’єктів тощо. Прово-димо спільні тренінги у ви-падку катастрофічних павод-ків чи попередження та лік-відації наслідків можливих аварій з наступним забруд-ненням поверхневих вод.

– Кадри – головний набуток будь-якого трудового колекти-ву. Від них у першу чергу за-лежить виконання профільних завдань, галузевих проектів. Кому Ви завдячуєте в першу чергу?

– Хотілося б назвати пере-дусім колектив Борзнянсько-го міжрайонного управління водного господарства, який уже багато років є визнаним лідером відповідних структур-них підрозділів управління, та його незмінного керівника Михайла Чирку, трактористів-машиністів цього управлін-ня Андрія Радченка, Леоніда Леоненка, Володимира До-вгаля.

Хочу добре слово сказати про колектив ДП «ПМК-59» ВАТ «Чернігівводбуд» та його керівника Григорія Кайрода.Це одна з провідних органі-зацій водогосподарського та виробничого будівництва на Чернігівщині з понад 40-річ-ним досвідом роботи у водо-господарській галузі. За пері-од свого існування вона звела десять багатоповерхових жит-лових будинків, на її рахунку близько 4-ох тисяч свердло-вин та 165-ти тисяч кіломе-трів водопровідних і каналі-заційних мереж, більше 10-ти очисних споруд та понад 2,5 тисячі ставків, близько 25-ти тисяч гектарів меліорованих земель.

Серед працівників міжра-йонних управлінь водного гос-подарства слід відзначити успі-хи коваля Чернігівського між-районного управління Петра Глобу, який розпочав трудову діяльність ще в 1975 році, і користується заслуженим ав-торитетом у колективі. Петро Глоба – активний раціоналі-затор. Не раз відзначався гра-мотами міжрайонного, Деснян-ського басейнового управлінь та Держводгоспу.

Не можу обійти увагою й го-ловного геолога Чернігівської гідрогеолого-меліоративної екс-педиції Наталію Новомлинець. За 35 років роботи в експеди-ції вона зарекомендувала себе сумлінним працівником з гли-бокими знаннями геології та гідрогеології, уміло застосовує їх на практиці. Бере активну участь у розробці нових тех-нологічних рішень. І таких фа-хівців у колективі басейнового управління багато.

Олег СВІТЛАНОВ

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Серед животворних стихій нашої планети назива-ють чотири – Сонце, Повітря, Вогонь і Вода. До речі, дослідження щодо походження тризуба – основи на-шого Герба – показали, що за санскритськими дже-релами центральне місце тризуба уособлювало со-бою Сонце, ліве – Землю, праве – Воду.

Наші предки не тільки цінували й поважали воду, вони просто обожнювали її, свято вірили в те, що вона має живу душу, здатна воскрешати мертвих, дарувати вроду, змивати гріхи.

Водні ресурси і в наші часи є найважливішим життє-вим ресурсом. Більше того, роль його дедалі зростатиме.

Які ж водні ресурси Чернігівщини, як вони використо-вуються, які питання сьогодні найбільш актуальні, про це наша розмова з начальником Деснянського басей-нового управління водних ресурсів Сергієм Нагалюком.

Найнеобхідніший ресурс життя

Укріплення берега р. Десна методом улаштування шпорбіля с. Мала Устя Сосницького району

7№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Тут певний символ і до-мисел. І ми вже звикли до цього. Тим часом чер-

нігівський автор Володимир Сапон, вивчаючи рідний край, віднаходить і заприязнюється з сіверянською Кліо, сміливо і переконливо створює її образ, досліджує і відтворює глибин-ні пласти минувшини, ніби разом з нею проходить шля-хами рідного краю від епохи Київської Русі до нашого часу. І це подає у своїй книзі, яка так і називається «Призабу-ті стежки сіверянської Кліо», яка вийшла у РВК «Деснян-ська правда».

Скажемо кілька слів про автора, про його попередній доробок. Народився він у селі Рудка Чернігівського району. Закінчив філологічний фа-культет Ніжинського педін-ституту, проходив армійську службу у танкових військах на території колишньої Ні-мецької Демократичної Рес-публіки. Тривалий час пра-цює журналістом, нині завіду-ючий відділом гуманітарної сфери «Деснянської правди».Заслужений журналіст Укра-їни. Автор поетичних збірок «Зірка на пілотці», «Замкова гора», «Лісова аптека», бага-тьох публіцистичних та кра-єзнавчих книжок. Лауреат об-ласних премій імені Михайла Коцюбинського, Олекси Десня-ка, Василя Блакитного, член редколегії журналів «Літера-турний Чернігів» та «Десна» (Російська Федерація).

На першій стежці автор знайомить читача з Білоусь-ким волоком, по якому на

колодах веслярі котили чов-ни, щоб перебратися з озер, річки Білоус у Десну, а далі пливли шляхом «із варяг у греки». Тут автор подає свою концепцію семантики слова «білоус». А як не написати про Рудку, де народився? Тож з особливою зацікавленістю читачі можуть дізнаватися про рудківські старожитнос-ті від отця Костянтина Кар-пинського.

Немов у дзеркалі постає наш край у 1666 році, коли були запроваджені так звані Переписні книги. Дізнаємось, який оброк доводилося пла-тити селянам, торговим лю-дям зі своєї виробничої ді-яльності. Читач може уявно зустрітися з гетьманом Іваном Сулимою, який родом із Рого-щі, що неподалік від Черні-гова, побувати у стародавній Хмільниці, не міг обминути допитливий краєзнавець ба-гатющу історію Седнева, якій, до речі, присвятив свою іншу книгу.

Тут відбувся бій русичів із половцями і чернігівський князь Святослав Ярославич подолав їх. То була перша перемога наших предків над кочовими нападниками. Із стількома яскравими іменами і особливостями пов’язане це давнє містечко.

Краєзнавчі розвідки, вміще-ні у книзі, ніби оживляються баченням автора минувши-ни. Ось як починається роз-повідь про білоуський волок: «Невсипущі півні розбудили літній ранок на любецьких вуличках, зійшла сторожа із

веж на Замковій горі, глухо вдарившись у бруківку, спали засуви брами…».

Зримо уявляєш таку кар-тину ранкового пробудження і ніби переносишся у ті часи. Або: «Сонячного осіннього дня срібна павутина бабиного літа обов’язково виведе тебе на крутосхил над Сновом, де ходив у задумі наш славетний лірик і байкар Леонід Глібов». Так починається розповідь про творця пісні «Стоїть гора високая». А ось як він запро-шує усіх у своє краєзнавство: «Пожовтіле листя, що тихо облітає із кленів, чимось на-гадує тобі о цій осінній порі аркушики стародруків із роз-шарпаних вітрами віків та де-сятиліть літописів людських доль і подій. Вчитайся в те давнє мереживо давніх ряд-ків, аби повніше уявити собі далеку і близьку минувшину сіверської землі». Так входить, проникає у глиб віків наш чернігово-київський русич Во-лодимир Сапон. Як сучасний белетристично-літописний то-гочасник.

Автор, дослідивши той чи інший факт, пише про рід-ний край пристрасно, з синів-ським уболіванням, аби зрос-тали у серцях, помислах і ді-лах нащадків золоті зернини

пам’яті, відшукані на неосяж-ній, всіяній полинами забут-тя, ниві української історії. Так випадає у дослідницько-творчій біографії Володимира Сапона, що він, відштовхую-чись від певного періоду, ви-падку, писемної згадки може все відтворити, акумулювати у наукову гіпотезу і захоплю-юче історико-пізнавальне і емоційно наснажене оповідан-ня. Спостерігається реаліс-тичний ефект співучасника подій. Наводжу для прикла-ду оповідання Володимира Сапона, точніше, його черні-гівську легенду «Щаслава», надруковану в одному із но-мерів «Деснянської правди». Поштовхом для її написання стала літописна згадка про те, що 1159 року після народжен-ня Сина Божого «Святослав дав Ростиславу пардуса і двох коней борзих під кованими сідлами». Спершу прийшло зацікавлення, як потрапила ця хижа і разом з тим уже приучена африканська тва-рина до слов’ян. А потім ви-ростав сюжет.

Таємничо, в образно-порів-няльному ключі, з викорис-танням атрибутів тодішнього часу розпочинає автор свою легенду. Йому уявилося, «ніби високе половецьке колесо, що стомилось від довгих степових бездоріж, відірвалося від воза і закотилося у глухотрав’я, ле-жало незрушно посеред неба повновиде нічне світило, опо-вивши своїм зеленкуватим світлом молоду весняну зем-лю, вкриту такою ж чистою і незайманою, мов отой місяць, свіжою зеленню. Ні шереху, ні звуку навкруж. Тільки солов’ї де-не-де розтинали звабли-вим співом таємничу зелену тишу». Після цього романти-зованого заспіву розповіда-ється про ловецьке сільце, що притулилося над Стрижнем, неподалік від Чернігова. Тут жили княжі псарі, бортни-ки, бобровники. Зринає уяв-

на розмова білявки Щаслави з місяцем, бажання стрічі з Михайлом, які по зорях ви-мірюють час своїх зустрічей. На її путі стає легковажний гультяй, князівський родич Митроха, що призводить до трагічного фіналу – гинуть Щаслава і Михайло. Митросі, який спричинив їхню смерть, відомщає пардус, що був випу-щений з кліті, загризає його. А що ж його родич князь Черні-гівський Святослав Ольгович, який мав їхати до Моровій-ська, аби зустріти і пошану-вати там Ростислава, котрий саме на Великдень посів ви-сокий стіл Київський. А тому довідавшись зранку про наглу смерть свояка, упав у гнів. Ця смерть могла стати недоброю прикметою скорої стрічі для обох державців. Втім, ждати чогось ліпшого від Митрохи князь і не сподівався, давно бачив у ньому чоловіка про-пащого, але такого безглуз-дого трапунку з ним не міг уявити.

Сюжет напружений, дина-мічний, дійові особи індиві-дуалізовані і обстановка від-повідає характеру розповіді.Так краєзнавець проявив себе у художньому баченні давніх подій.

Матеріали Володимира Са-пона – краєзнавчі розвідки, науково-популярні з елемен-тами художнього осмислення нариси друкуються на сторін-ках газет і журналів, виходять окремими книжками.

Доктор історичних наук, ке-рівник Центру історичної по-літології інституту політич-них і етнонаціональних до-сліджень НАН України Юрій Шаповал якось висловився, що історія – занадто серйозна справа, щоб залишити її лише історикам. Це твердження під-тримує і своїм краєзнавчим ренуме, втілює у життя жур-наліст і літератор Володимир Сапон.

Яків КОВАЛЕЦЬ

Духовні виміри

Ота стежина в ріднім країСпочатку вона була покровителькою героїчної піс-

ні, потім історії. Йдеться про міфологічну богиню Кліо, одну з 9-ти муз давньої Греції. Знає, либонь, вона і українське минуле. Бо написав же відомий письменник Михайло Слабошпицький добру пізна-вальну книгу «З голосу нашої Кліо» про історію Укра-їни. Отже, у нас є своя Кліо – українська.

Уже і вечір. Уже й опівночі. На-пруженість, нервування всіх,

хто працює на випуску. Нарешті лише на початку п’ятої години ранку здали газету. Заступник редактора, працівники секрета-ріату, коректори, лінотиписти, складачі роз’їхалися черговою

машиною додому. На вулиці роз-виднілося.

А мені треба чекати почат-ку друкування газети. Ще якусь годину-півтори – поки сфотогра-фують сторінки на фотопластини, заправлять їх у друкарську маши-ну. Однак і там щось не ладилося.

Чекаючи дзвінка з друкарському цеху, вмостився у кріслі, спро-бував задрімати – не спиться. У кабінеті по-ранковому прохолод-но – хоч і літо.

Дзвінок пролунав близько вось-мої. Пішов у цех, взяв до рук сві-жу газету, перечитав заголовки, вихідні дані, поставив звичний для чергового підпис: «У світ. 30.06.88 р.».

На вулицю вийшов на початку 9-ї години. Робочий день починав-ся у нас о 9-ій. По дорозі до зу-пинки тролейбуса зустрів редак-тора – Іван Ілліч Музиченко при-ходив на роботу найпершим. Він знав, що вихід газети затримуєть-ся, але щоб настільки! Слідом за ним поспішав на роботу і худож-ник Микола Небилиця…

Подібного випадку не було за час моєї більш ніж двадцятиріч-ної роботи у «Деснянці». Єдине із чергувань, що не забулося…

Володимир САПОН

Це було двадцять один рік тому. Кінець червня 1988-го. У Москві саме завершувалася Всесоюзна партійна конферен-ція. Верстку газети «Деснянська правда» перенесено десь на годину дня. По телетайпу надходять і надходять матері-али про конференцію. На першу і другу сторінки ставляться одні, потім замінюються іншими – більш важливими, матері-али скорочуються, міняються місцями.

Було…

Газету підписаво восьмій ранку

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

8 Пам’яті колег-журналістівПам’яті колег-журналістів

Валерій Інютін – один із найкращих фотомайстрів області, фотокорес-пондент «Деснянської правди», пер-

ший голова Чернігівської спілки фотоху-дожників.

Тернистими стежками вела його у світ доля. Нелегке сирітське дитинство. Прагнен-ня ще в дитячі літа взяти на свої плечі тур-боти дорослих. Треба було заробляти.

Але не тільки шматок насущного покли-кав хлопчика у фотомистецтво. Зрозуміло, воно й годувало. Головне ж – тут він знай-шов простір для своєї душі, для розкриття свого таланту.

Виховувався і ріс у колективі редакції газети «Деснянська правда», де почерпнув у досвідченого майстра Зиновія Петровича Кругерського багато корисного, став його наступником.

Щоб уявити роботу фотокореспондента 60-70 років, досить нагадати, що «Деснян-ка» виходила п’ятьма номерами щотижня. Отож Інютіну доводилося часто бувати у відрядженнях, а кожна поїздка давала ве-личезний життєвий.матеріал, привчала не тільки поважати, а й любити людей. Вона вчила його дисципліні, вмінню зібрати-ся, мобілізувати всі зусилля, щоб робити знімки вчасно і якісно. Майже все йшло в «номер». Згодом Валерій працював у газеті «Комсо-мольський гарт».

Власне, у цих редакціях сформувався і розкрився талант Валерія Інютіна. Він друкувався вже не тільки у своїх газетах, а й у республіканських, центральних. Участь у конкурсах, фотовиставках загартувала обда-рованого чернігівця, вивела в число кращих майстрів фото СРСР.

Невтомною ініціативою запалював колег-журналістів. Якось поїхали ми з ним у колгосп «Авангард» на Ко-ропщині. Хотілося зробити репортаж із сінокосу. Знімаючи підводи з сіном, косарів, Валерій раптом зупинив увагу на поромі – невтомному трудязі, що ціле літо, навесні і восени курсує між двома берега-ми Десни. І зародилася думка створити ще й фотона-рис про паром. Півдня Валерій пробігав біля об’єкта своєї зацікавленості. Зате і наша газета, і інші, зо-крема, «Сельская жизнь» дали знімки про свердлов-ський паром. Прийшов ще один такий звичний для Інютіна успіх...

Він належав до покоління шістдесятни-ків, котре в роки своєї молодості внесло свіжий струмінь у красне письменство, об-разотворче мистецтво. Валерій робив це у царині фотографії.

Його роботи свідчать, що він був наділе-ний неабияким розумом, світлими почуття-ми, мав ніжне і вразливе серце. Тому його твори ще довго хвилюватимуть, так довго, поки існуватимуть люди...

Володимир САПОН

№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Олегу Терещенку

– Привези картоплі на розсаду,Ти, бува, напривесні казав.– Ти ж городник, може,

щось порадиш,Я ж бо, знаєш, в місті виростав.Вродить знов картопелька на дачіІ наспіє вдосталь кавунівТільки те господар не побачить,Не скуштує з грядки огірків.Він відсіяв, відходив за плугом –Довга журналістська борозна…Проводжали ми у вічність друга.А довкіл весна, уже весна.Пролісками першими бентежить,Тільки щось не радує краса,Бо на шлях твій, друже наш Олеже,Чорний хрест поклали небеса.

Фотокореспонденти

Мав серце ніжне і вразливе...

Нещодавно у Чер-нігівському арт-клубі відкрилася виставка фотомитців, прізви-ща яких були і є ві-домі не тільки у на-шому місті, а й дале-ко за його межами. Валерій Інютін, Ана-толій Тарасенко, Во-лодимир Зима, Во-лодимир Бобров, Володимир Яковен-ко. На жаль, їх уже немає серед нас.

Валерій Інютін з Маршалом авіації, Героєм Радянського Союзу Сергієм Руденком та партизанським командиром, двічі Героєм Радянського Союзу Олексієм Федоровим.

Вересень 1984 р.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

Над прірвою часу

Петру Пулінцю

Колего, друже, побратиме…Як плаче небо голубе!А завтра знов життя ітимеІ ми із ним, та без тебе.І журавлі журу на крилахЗа дальній обрій понесуть.Сумні, як квіти на могилах,Уже не дні – роки ідуть.І журналіста, і поетаСпіткнувся шлях,

спинивши крок,Хоч рівний,

як рядок в газеті,Та і короткий, як рядок.

Володимиру НємченкуЩе березень соку не встиг наточити,Довкіл колотінь, хоч зима відійшла.А він же був іншим – тихішим за літо,Зате працьовитим, неначе бджола.Його не згинали роки пересічні,Та серце покраяв чиновничний жест…І стежка життєва звернула у Вічність –То був його тихий останній протест.Перо відскрипіло нараз на півслові.Над прірвою часу розтерзана мить.Та пам’яті нашої зірка любовіУ вічному небі незгасно горить.

Володимиру Ятченку

Ну що ж це Ви такдля всіх несподівано раптом.У вічність назавше,де вже не карбується слід.Ви вчили нас жити,радіти і грати у нарди,І зло переходить,як річку змілілу, убрід.Та Ви – життєлюб, а як жете сяйво північне,Яке Ви хотіли побачитьна схилі життя.Та доля жорстока –вручила путівку у Вічність,В країну далекуна ймення страшне: Небуття.І звідти до нас Виповернетесь спогадом лише.Колега й товариш –веселий, надійний, палкий.Все буде, як завше, -і ранок, і вечір, і тиша…Та ми вже не зможемпотиснуть Вам більше руки.І боляче серцю, що зустрічінаші в минулім,Та мусим звикати, що більне мине, як зима,Що Ваша мандрівказа вічну межу повернула,А звідти ні шляху, ні стежкивузької нема.

Любові Довбенко

Щире слово, як і пам’ять,не розгубимо,Не розлюбимо ми Любу,не розлюбимо.Вона людям набажаласонця вічного,І сама світилась сонцем.Згасла свічкою.Нас питали, ми казали,як це сталося:Її стежка бігла стрімко.Обірвалася.Час спинився. День зимовийстав над прірвою.Як берізку молодуз корінням вирвалаОта чорна із косою…Не зжалілася.Була Люба – і не стало.Серце стислося.Серце рвалося від болю

і од відчаю,Та вже пізно.Відчинились двері Вічності,Зойк оркестру розірвавмовчання зболене,Як душа її летілав небо зоряне.Хай і час летить,та пам’ять не розгубимо.Не розлюбимо ми Любу,не розлюбимо.

руже побратиме

плі на розсаду

як і пам’ять

Ви так

9№ 62 (27893)6 червня 2009 року КультураКультура

7 червня в місті Щорс та селі Займище Щорського району вперше відбудеться облас-ний фольклорний фестиваль-конкурс імені Василя Полевика, відомого на Чернігівщині та за її межами фольклориста, лауреата обласних премій ім. Г.Верьовки, Б.Грінченка і премії Фонду культури, заслуженого працівника культури України. У фестивалі-конкурсі візьмуть участь провідні фольклорні та обрядові колективи області.

Увазі читачів пропонується розповідь про життя і творчість Василя Полевика.

Чернігівські імена

Покликаний піснею

Слово про видатно-го уродженця села Займище Щорсько-

го району, одного з найак-тивніших фундаторів му-зичної й зокрема пісенної культури на Чернігівщині, Василя Полевика треба й почати з цієї констатації: його покликання – це пісня, і пісня стала справою його життя. Цей подвижник за-писав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив величезну кількість з них, збагатив-ши їх звучання. Під його невтомною опікою в області діяло до 500 різних співо-чих колективів, більшість з яких співають і досі.

Багато років, почина-ючи з далекого 1956-го, коли він, молодий музи-кант і хормейстер, орга-нізував і провів показо-вий фестиваль у рідному селі, а далі підготовлені ним займищанські хорис-ти здобули третє місце в Україні на республікан-ському фестивалі молоді і студентів 1957 року, по-ступившись лише таким знаменитим колективам, як Державний народний хор під керуванням Григо-рія Верьовки і Черкаський народний хор, його життя проходило на моїх очах.

Сьогодні його нема се-ред нас. Є спогади. В моїй пам’яті теж живі години спілкування з ним. І є ще одне, що єднає з ним як мене, так й інших ба-гатьох людей, – рідне село Займище на березі чарів-ної річки Снов.

Нашому селу десь понад триста календарних років. Його жителі і сьогодні до Зеленої неділі клечають зеленню свої хати. Це свя-то має ще назви «Трійця» і – треба неодмінно нагадати

– «Русалчин Великдень». З ним пов’язані, як обрядо-вий атрибут, русальні піс-ні, – одні з найдавніших відомих нам, українцям, народних пісень. Серед розмаїття записаних Ва-силем Івановичем пісень русальних – не більше десяти, але дві з них він зафіксував у своєму селі. Скільки століть Займищу, і скільки тисячоліть цим пісням! Хіба не диво?

Коли відчув Василь Іва-нович своє покликання? Сьогодні важко вистежити якісь прямі ниті спадковос-ті в його унікальному обда-руванні, хоча вони, напевне ж, були. Я ніколи не питав про це у Маестро. Але якось він, поринувши у спогади, розказав, що в свої шкіль-ні роки з великою серйоз-ністю ставився до уроків співу, щось дуже важли-ве відкривалося йому на тих уроках. Не міг тоді сільський хлопчина навіть мріяти про музичну освіту, адекватну закладеним у ньому природним здібнос-тям і його потягу до музи-ки. Та чи й догадувався про ті свої далеко не ординарні здібності? Хіба що на рівні інтуїції...

А життя складалося су-воро. Незадовго до війни померла мати. На почат-ку війни німці розстрі-ляли батька – незмінного голову займищанського колгос пу. В 1942 році і са-мого Василя, неповноліт-нього, повезли у німецьку неволю...

Після визволення при-звали на військову служ-бу. Там же, в Німеччині, він опинився в запасному полку на посаді писаря стрілецької роти. І ось тут випадок не дав розмину-тися з своїм покликанням:

у частинах радянських військ підбирали музич-но обдарованих хлопців для оркестру, і командир роти послав свого писа-ря, щоб його теж послу-хали. І виявилося, що в нього бездоганний музич-ний слух!

Закінчилася військова служба. Потім було Го-мельське музичне учили-ще, де Василь Полевик чо-тирирічну навчальну про-граму подолав за два роки. Щоб прийняти у нього іс-пити екстерном, з Мінська в училище викликали спе-ціальну комісію...

Це був 1952-й рік. Пе-ред надзвичайно здібним і не менш працьовитим ви-пускником відкривалися широкі перспективи, осо-бливо заманливим було запрошення на навчання в Мінську консерваторію. Але... Йшов лише 7-й важ-кий повоєнний рік. Яка ж у Василя була перспектива вчитися?

Його спитали, чи сало є у батьків – з надією, що хоч трохи знайдеться сала студентові на прохарчу-вання. А у нього й бать-ків не було...

Повернувся до Щорса. Про великий успіх моло-дого маестро та створено-го ним у рідному селі хору ми вже згадували, були й інші успіхи.

Незабаром йому запро-понували роботу в Чер-нігові. Там працював хормейстером ансамблю бандуристів, старшим ме-тодистом обласного Будин-ку культури, став першим директором Чернігівсько-го музичного училища ім. Л.Ревуцького, якому віддав десять років ко-піткої праці. Потім три-надцять років очолював

Чернігівську обласну фі-лармонію.

Заочно закінчив Мос-ковський музично-педаго-гічний інститут ім. Гнєсі-них а потім здобуває ще одну вищу музичну освіту – в Київській консерваторії у класі Елеонори Скрип-чинської, піаніста, дири-гента екстракласу, дружи-ни й сподвижниці Григо-рія Верьовки. Як директор філармонії, він за посадою мав бувати на всіх кон-цертах і репетиціях, але Василь Іванович відвід-ував їх насамперед через внутрішню потребу, і годі назвати бодай один більш-менш відомий творчий ко-лектив чи обдарованого виконавця з усього СРСР, якого б він не чув.

З 1985 року Василь Іва-нович працює в обласному центрі народної творчос-ті. Все, що набув у попе-редні десятиріччя, – тео-ретичний багаж, широка обізнаність з найсучасні-шим професійним вико-навським рівнем в царині музики й пісні, педагогіч-ний досвід, навики роботи з самодіяльними колекти-вами, починаючи з Тур’ї і Займища в Щорському районі та закінчуючи хо-ром села Іванівка під Чер-ніговом, з яким не розлу-чався тридцять років. Мав честь виступати на декаді українського мистецтва й літератури в Москві, – все це тепер згодилося сповна. Взагалі-то скупий на сло-ва, Василь Іванович, бу-вало, щось та й згадає з минулих літ, очі враз за-блищать, і тоді розкаже, чи то про те, як у осінню негоду і бездоріжжя, по дощу і грязі, його дово-зили трактором від траси до сільського клубу, а хо-

ристи приходили на репе-тицію всі до одного і ніякі негоди не ставали їм на за-ваді, чи про Гайворонські баси, якими був зачарова-ний Григорій Верьовка, – завжди при зустрічах пи-тав: «То як там наші баси, співають?». Згадував і про Василя Денисенка з с. Ма-кушихи Варвинського ра-йону, знаменитого рідкіс-ним альтіно і знанням не-зліченної кількості пісень свого народу, а ще – тим, що власноруч вишивав со-рочки для чоловічої групи хору ім. Г.Верьовки, – і то було рідкісне вишивання на дуже тонкому полотні. Не поривав до останньо-го дня і зв’язків з рідним селом, де в 1990 році ство-рив чудовий фольклорний клуб «Спадщина».

Народні пісні Василь Полевик записував ще з свого гомельського пері-оду. Й до речі тут заува-жити, що білоруські піс-ні він охоче включав до репертуару колективів, з якими працював. Фоль-клорні експедиції здійснив найперше в своєму райо-ні, а далі обійшов і об’їхав усю область. З-понад 1,5 тисячі населених пунктів він побував щонайменше в тисячі. Мав дивовижну пам’ять, яка утримувала тисячі пісень.

І ще один штрих. Дід Василя Івановича, Мойсей Полевик, походив з Коно-топщини, звідти потрапив у с. Бігач біля Седнева, – за сімейними переказа-

ми, тамтешній поміщик Кейкуатов виміняв його, кріпака, за породистого собаку. Думаю, це було незадовго до відміни крі-посництва, він не міг ба-чити в Бігачі Тараса Шев-ченка, який малював там портрети дружини й ді-тей Кейкуатова (березень 1847 р.), а от чути про пе-ребування в селі Вели-кого Кобзаря – чув, саме розповіді про нього селян могли підштовхнути Мой-сея Полевика до зухвалого кроку – втечі від жорсто-костей князя-самодура. А далі сталося так, що піс-ля років поневірянь Мой-сей знайшов собі пару в с. Займище і тут осів.

І от його онук, Василь Полевик, записав на Чер-нігівщині й опублікував у 1992 році способом фак-тично «самвидаву» (інших можливостей не було) збір-ку народних пісень у різ-них мелодійних варіантах на слова Т.Г.Шевченка. Ці пісні тепер входять до ре-пертуару хорів, фольклор-них груп, окремих співа-ків. Тарас Григорович ко-хався в народних піснях, охоче співав їх і з селяна-ми, – а вони, в свою чергу, дали пісенне життя поезії свого Генія. І те, що саме Василь Полевик їх зібрав і впорядкував, – хіба ви-падковість? Це теж, на моє глибоке переконання, по-кликання долі.

Олександр СМОЛЯК,член Національної спіл-

ки письменників України

У Стрільницькій загальноосвітній шко-лі І-ІІІ ступенів, що на Бахмаччині,

діє клуб «Веселка». Керує цим творчим колективом Тамара Петрівна Євтушенко, людина обдарована, неспокійної вдачі. Тут підлітки і з художнім словом дружать, і з гарною піснею та музикою, і з танком за-пальним. Тому діти охоче збираються на заняття, де й улюбленою справою займа-ються, і спілкуються. Усім тут цікаво: і п’ятикласникам, і старшокласникам.

А до свята останнього дзвоника учас-ники «Веселки» зробили подарунок шко-лі, влаштувавши чудовий концерт. Щедрі оплески заслужили юні гумористки Таня

Приліпко і Катя Огієнко. А маленькі тан-цюристи майстерно кружляли у вальсі: їх навчає педагог-організатор Віта Миколаїв-на Дзюба. Глядачі були у захваті від сцен-ки зі «Сватання на Гончарівці»: свої ролі майстерно зіграли Володя Дзюба і Наталя Книга. А скільки хороших пісень прозву-чало у виконанні самодіяльних шкільних артистів – і народних, і авторських.

Усім учасникам клубу, випусни кам шко-ли, «веселківці» бажали щасливих дорос-лих стежок.

Любов ЧЕПУР,вчителька української мови та літера-тури Стрільницької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Дивосвіт

У «Веселці» – весело

10 № 62 (27893)6 червня 2009 року

Познайомився я, тодішній випус-кник школи, з Любою у жовтні 1968 року на нараді молодих лі-

тераторів області, що проходила в залі на другому поверсі по сучасній вулиці імені Полуботка №2, там, де тоді зна-ходилися редакції обласних газет, а сама Люба уже кілька місяців, після закінчення Ніжинського педінституту, працювала в редакції газети «Комсо-мольський гарт». Тоді ж познайомився з її молодшими колегами по інституту – Василем Нікітіним, Петром Громовим та Анатолієм Мойсієнком (нині – доктор філологічних наук, професор, завкафе-дрою сучасної української мови Київ-ського університету), також із Людми-лою Овдієнко, Петром Міщенком, а осо-бливо з Володимиром Кезлею.

А через два місяці зустрілися ми вдру-ге – на платформі міської автостанції. Люба сідала у автобус, що йшов до Ніжи-на, нашвидку запросила і мене: «Поїхали, переночуєш там у когось…. До інституту приїжджають гості з Києва…».

Надворі був початок грудня. За ніч все вибілило снігом. Люба ж була осо-бливо запальною. Такою я запам’ятав її на все життя.

Потім я багато думав про те запро-шення, шкодував, що не поїхав… Адже то була незабутня зустріч як для сту-дентів і викладачів Ніжинського педін-ституту, так і для письменників Євгена Гуцала, Миколи Вінграновського, Гри-гора Тютюнника, Івана Драча, Бориса Олійника, критика Анатолія Шевченка. Про ту зустріч було проінформовано ЦК Компартії України. Як письменники, так і викладач інституту Дмитро Наливайко (нині академік Національної Академії Наук), який запросив їх, мали великі неприємності. Зрештою, цей вечір ши-роко тепер описано, він увійшов до зо-лотих сторінок шестидесятництва.

Кінець травня 1972 ро ку… Я вже тре-тьокурсник Ніжинського педінституту. Разом із однокурсником Олексою Несте-ренком, нині редактором Носівської ра-йонної газети, їдемо до Києва, до Спілки письменників.

Згодом, подаючи добірку творів черні-гівців, «Літературна Україна» писала: «... секція поезії Київ ської письменницької організації та Комісія по роботі з мо-лодими авторами провели обговорення творчості молодих літераторів Чернігів-щини. Звітували чернігівський будівель-ник Микола Ткач, робітниця з Борзни Наталія Матюх, студенти Ніжинського педінституту Володимир Сапон та Олек-сій Нестеренко, журналісти з Чернігова Петро Пулінець і Любов Будько. У кож-ного з них своя улюблена тема, кожен з них намагається вирішувати її по-своєму. Можливо, не все одразу вдається, але те, що молоді літератори невтомно торують свою власну стежку на терені поезії, незаперечний факт».

На обговоренні, окрім поетів із Черні-гова Станіслава Реп’яха та Олександра Олійника, були Євген Гуцало, Дмитро Білоус, Володимир Мордань, Іван Глин-ський, може, ще хтось, вже не пам’ятаю. Закінчилася наша зустріч на першому поверсі готелю «Україна».

Але це було все ввечері, ми ж приїха-ли із Ніжина з Олексієм Нестеренком та Любов’ю Будько рано-вранці. Спершу за-вітали на книжкову виставку на Хреща-тику. Може б і не запам’ятав її, якби не нагадав мені того літа… журнал «Укра-їна» (№31) та його англійський відповід-ник «Ukraine» (№3). У них на загальній фотографії ми утрьох, на інших – Олесь Гончар, Іван Драч, Євген Кирилюк та Платон Воронько, а також невеличка стаття Михайла Слабошпицького.

Далі пішли ми на завод «Арсенал», до поета Віктора Терена (нині – багато-

річний депутат Верховної Ради Украї-ни), а тоді ще автор першої збірки пое-зій «Причетність», інженер заводу. Люба познайомилася з ним на нараді моло-дих, вони листувалися. «Арсенал» тоді був режимним, але на заводі його роз-шукали швидко, Віктор був здивований несподіваною появою Люби… Були ми і у журналі «Вітчизна», але там Любиного знайомого Валентина Речмедіна якраз не було на роботі.

Того травневого вечора ми вируши-ли до Ніжина останньою електричкою. А приїхавши у наше студентське місто, ще трохи почекали, щоб провести Любу на ранковий поїзд до Чернігова.

Перечитуючи сьогодні вірш Любові Будько в «Літературній Укравїні» (1972 року), відкрив, що він не увійшов до її посмертної збірки «Я між вами, добрі люди», його просто не було в добірці, яку нам запропонувала її сестра. Тому подаю цього вірша:

Вечір – багаття…В’ється невтримно,прагне торкнутизорі плече.І бачиться вперто,бачиться зримо,як місяць і степ –все від мене тече.А вдома десь зорізависли над тином,заглядають у вікнавимиті, тихі.Чекають: метнуться від рукбілі тіні –і вікна займутьсясинім сміхом.Мовчить все,мовчить.Я себе шукаю!І поклик мріїзавис на степом.Тепер розумію,чому вмираютьзавжди обличчямдо рідного неба.

Про свою, так і не видану за життя книгу поезій, Люба почала думати неза-довго до смерті. Після того, як стала од-нією з кращих журналістів області, хоч тоді ще не було щорічних фестивалів «Золотий передзвін Придесення». Ще за

радянських часів вона писала матеріали, що відповідали сьогоднішньому дню.

Як приклад, матеріал під рубрикою «За адресою листа» з довгою назвою: «У тіні дерев і людей опинилася в скрут-ні хвилини свого життя Катерина Пу-шенко» у «Комсомольському гарті» за 23 червня 1983 року. До редакції надійшов лист від комсомолки з села Варварівка Бахмацького району, в якому вона писа-ла: залишилась я з синами трьох і шести років, чоловік у тюрмі, працюю телятни-цею, отримую у місяць 50 карбованців. Скажіть, можна на таку зарплату жити? Голос Катерини Пушенко, завдяки Любі, почула вся Чернігіщина.

Через день у обкомі партії проводить-ся семінар для редакторів районних га-зет і статтю Люби згадували як зразок того, як треба писати. А вже наступного дня у молодіжній газеті почалися не-приємності. Справа в тому, що перший секретар Бахмацького райкому партії звинувачував Любу у недобросовісності, а точніше, вигороджував голову колгос-пу. Терміново було скликано бюро об-кому комсомолу, де мені (я підписував той номер газети), вліпили догану. Що-правда, як потім виявилося, вона була занесена по комсомольській лінії, а я членом комсомолу вже тоді не був. Так що вона не знята і по сьогодні. Люба ж цю історію дуже переживала.

Пам’ятаю і осінь 1987 року. Тоді, на новій трикімнатній квартирі, одержа-ній щойно Любою, редакція «Деснян-ської правди» відзначала 70-річчя газе-ти. Люба раділа найбільше…. Гадалося, що в її сім’ї тут завжди буде затишок... І ніхто не міг подумати, що вона піде з життя на 53-му році…

Володимир САПОН,член Національної спілки

письменників України,заслужений журналіст України

Про Любу Будько (по чоловікові Довбенко) можна згадувати багато, про-те мої спогади найперше про непересічного літератора і талановиту жур-налістку. Для читачів нагадаю: вона народилася 1946 року у селі Новоукра-їнське Ріпкинського району, закінчила Ніжинський державний педінститут імені М.Гоголя, 30 років працювала у редакціях газет «Комсомольський гарт» і «Деснянська правда», померла у 1998 році.

радянських часів вона писала матеріали

Спогади

«Вмирають завжди обличчям до рідного неба...»

Тепер, коли серцю уже ви-дно береги, розумію, як ніколи раніше: журна-

лістика стала моєю долею. 33 роки, відданих Прилуцькому міськрайонному радіо, про-майнули, як 33 дні. Не ска-жу, що то була легка ноша,

але те, що любиш, важким не здається...

Йдучи в журналістику, я й не здогадувалася, що так при-росту до цієї професії.

Інколи сама собі заздрю – скількома зустрічами вона обда-рувала мене! Але одна з них, дав-ня, відсвічує особливим теп лом.

Якось вранці біля радіосту-дії здибала незнайому жінку. Виявилось, Ольга Гавриленко з с. Івківці. Приїхала за прохан-ням своєї 80-річної матері.

– Розумієте, – пояснює терпеливо, – вчора вирвала на грядці жменю перших стиглих полуниць. Прино-

шу до хати, а мама мені: «Олю, а як ти думаєш, ота Ніна, що по ра-діо балакає, уже їх їла?».

– Може, й ні. Бо на базарі полуниця дорога, а домашньої, мабуть, ще немає.

– Олю, то повези їй, хай по-куштує...

Зворушена такою щирістю, згодом я сама поїхала в Івків-ці, розшукала стареньку. Натру-джена, зіщулена, вона лежала на печі, а поряд на стіні гомо-нів радіодинамік...

Дивна налаштованність люд-ської душі – чим далі від жит-тєвих стартів, тим частіше праг-

не вона повертатися до витоків – початків. От і минулої суботи зібралися ми, випускники фа-культету журналістики 1976 року, в рідних стінах Київсько-го держуніверситету ім. Тараса Шевченка, аби – досвідченими й сивими! – зізнатися собі: іншого фаху бажати годі. Чоловік мій, Микола Ткаченко (на превели-кий жаль, уже покійний) теж з однокурсників-журналістів. Та й одружилися ми з ним у колишній день преси. А рів-но через рік сімейне свято по-троїлося, бо якраз 5 травня з’явилася на світ наша перша

донька. Коли ж в епоху неза-лежності Україна почала за-проваджувати свої професійні дні, то шосте червня ні з чим не асоціювалося. І напівжар-тома чоловік попросив доньку: «Ти б нам хоч онуку в цей день народила». Так і сталося. Тож сьогодні Даринці виповнюєть-ся чотирнадцять.

...У журналістських пошуках Істини врівноважуються ско-роминуще і знакове, буденне й врочисте. І вітаючи колег з нагоди професійного дня, під-тверджую:Це вже та мить, коли приходить свято,Коли душа у щастя зазира.Хай буде світла й радості багато,Хай кожен день ваш родиться з добра!

Ніна ТКАЧЕНКО,власний кореспондент газети

«Деснянська правда»м. Прилуки

З відстані часу

«Журналістика стала моєю долею»

11№ 62 (27893)6 червня 2009 року

У пам’яті зринає спекотний травневий полудень. Ми з бабусею йдемо до редакції.

Вона міцно тримає мене, малу шкоду, за руку, а я верчуся на всі боки і посміхаюся перехо-жим. Ще б пак! Адже я йду до дідуся в «Деснянку»!

Ми піднімаємося лискучими сходами. Тепер я вже тягну бабу-сю за собою. Цікаво, що воно там у них «всередині»? Може, іграш-ковий магазин? Чи каруселі?

Бабуся спиняється біля вхо-ду, поправляє на мені картатий сарафанчик, міцніше зав’язує білий бантик у волоссі і про-сить бути на «дідусевій роботі» слухняною, інакше мене від-правлять додому.

– Тримай ось, привітаєш діду-ся, – каже вона, віддаючи мені букет тюльпанів і нарцисів.

Я перестаю метушитися, від-чуваючи важливість моменту, обережно тримаю квіти в руче-нятах – і ми обидві заходимо до редакції. А ось і дідусь! Високий, поважний, у строгому костюмі, іде нам назустріч.

– Ну, біжи ж!– мені на вухо шепоче бабуся.

Але я трішечки соромлюся. Та дідусь так тепло усміхається нам, що я стрімголов кидаюся йому назустріч.

– Дідусю! Зі святом тебе! – вигукую на льоту.

Він обіймає мене:– Спасибі, онучечко!До нас приєднується бабуся:– Ми прийшли привітати тебе

з Днем журналіста!– Дідусю, це тобі! – простягаю

я йому свій букет.Бабуся йде у справах, а дідусь

бере мене за руку і веде показу-вати свій кабінет.

Кімната, що звалася кабіне-том, здалася мені великою і за-гадковою. Лише згодом я дізна-лася, що дідусь працював у ній не сам, а з колегами. Два блис-кучі письмові столи і крісла з високими спинками, весь час телефон дзвонить.

– Зараз будемо фотографу-ватися, – схвильовано запропо-нував дідусь, побачивши, що я з ногами вмостилася на одному з крісел.

Та щось фотограф не поспі-шав. Я вже повитягувала і «по-прочитувала» майже всі книж-

ки із шафи, а тоді заходилася малювати.

Дідусь полегшено зітхнув і за-йнявся звичними справами. Він комусь зателефонував:

– Кажеш, репортаж про сіль-ську трудівницю?.. Так, це те, що треба. Готуй матеріал.

Головною темою мого дідуся, Володимира Кіндратовича Бібчу-ка, було село і його роботящі люди. Він віддав «Деснянській правді» майже тридцять років свого жит-тя. І п’ятнадцять з них пропрацю-вав завідувачем відділу сільського господарства. Його робота на жур-налістській ниві була відзначена орденом «Знак пошани».

Незабаром повертається бабу-ся. Вона здивовано спостерігає, як я захоплено малюю:

– Треба частіше її до тебе при-водити. Бач, як гарненько себе поводить.

Дідусь лише загадково усмі-хається, а я киваю йому руче-ням: до побачення.

– Бабусю, мені сподобалося в дідуся! Будемо в «Деснянку» приходити?

Відтоді вже двадцять літ ми-нуло. І ось знову журналістське

свято. Я дбайливо вибираю кві-ти. Адже я йду до дідуся!

Вдома у просторій кімна-ті він перегортає сторінки рід-ної газети. Я з сумом помічаю, що хоча дідусь такий же висо-кий і прямий, хвороба змінила його завжди прямий і впевне-ний погляд.

Бабуся каже:– Володю, а хто прийшов тебе

привітати?Дідусь дивиться на мене тро-

хи розгублено. Невже не впіз-нає?!

Я крізь сльози посміхаюся йому, простягаю квіти і кажу так, як тоді:

– Дідусю, це – тобі.І той сонячний травневий

день, і маленька дівчинка з кві-тами зринають раптом у його пам’яті.

За мить він посміхається і обіймає мене:

– Онучко!Дідусю, з Днем журналіс-

та тебе!

Катерина БІБЧУК

Головна тема

Квіти для дідусяКвіти для дідуся

Володимир Бібчук з дружиною та онукою в редакції

Неоднозначна людина

Дорогий Михайло Дмитрович...Тільки такими словами я

можу говорити про цю не-однозначну людину. Багато

хто не любив Брезкуна. Багато хто ставився до нього нейтраль-но. Я ж провів свої найкращі у «Деснянській правді» роки саме під його орудою. Склалося дещо дивно. Михайло Дмитрович за-пропонував мені, безпартійно-му, роботу у відділі партійно-го життя. Нарис про комуніста я написати міг, але розповісти про діяльність партійної орга-нізації було для мене таємницею за сімома замками. Я знав, що якась партійна робота ведеться, але я зовсім її не бачив. Засіда-ють, слухають, виносять догани, зобов’язують і т.д. Про це сказав Михайлові Дмитровичу.

– Все легше-легшого. Я тобі роз-кажу й покажу, опануєш штам-пи і будеш працювати, – розраяв Брезкун. – Зате я даватиму тобі час для творчої роботи…

На цьому й зійшлися. Я до-сить швидко збагнув «ази» пар-тійної роботи. З виникненням «нових» форм внутріпартійного дійства, потрібен був певний час, аби осягнути і їх. Як правило, я впорювався з завданнями завід-увача протягом робочого дня або й набагато раніше. Дуже часто Михайло Дмитрович, незрівнян-ний пошуковець і відкривач тем, хотів відвести душу і вдавався до споминів про військові роки. про життя районних редакцій, інструкторські будні.

Я й досі глибоко шкодую, що не записав його одіссею порятун-ку з корабля, що тонув у Бал-тійському морі. Розповідь Брез-куна була насичена безліччю неповторних деталей, енергією боротьби за життя, пошуками шляхів утечі. Пропала прекрас-на документальна повість.

А вже спомини про роботу в Яблунівській редакції, про вза-ємини з партійними ватажками

– гострі і цікаві – і досі чуються у моїх вухах.

Брезкун ризикував, взяв-ши мене своїм літпрацівником. Адже кожен в районі на зборах, засіданнях міг попросити мене пред’явити партквиток. Щоб я тоді робив? Але проносило. Ма-буть, сам Господь милував нас.

Не буду гріха таїти. Михайло Дмитрович, секретар первинної парторганізації редакції, не раз пропонував мені вступити до лав КПРС. Але я, піднявши догори ногу, дивився на підошву і уїдли-во сміявся: «Слава Богу, не всту-пив, може, й не вступлю…»

Та сталося так, що я звернувся до Брезкуна за допомогою. Вже будучи на творчій роботі, напи-сав краєзнавчу працю «Сузір’я зачарованої Десни», своєрідну літературно-мистецьку карту Чер-нігівщини. Її друкував львівський журнал «Жовтень». Все йшло пре-красно. Та після публікації ко-ротенького нарису про Григорія Кочура, якого щойно розкрити-

кувала «Радянська Україна», на-звавши зрадником, відщепенцем, працівникам журналу вказали, а мене взагалі перестали друкувати на сторінках київської та респу-бліканської преси.

З’явилися доброзичливці з Чернігівського педінституту, які написали до обкому партії вели-чезний пасквіль, де не залишили від моїх опублікованих рядків у часописі каменя на камені. Тоді й викликав мене секретар обко-му Олександр Ілліч Дериколен-ко. Майже півдня дискутували ми в його кабінеті. Втомившись, Олександр Ілліч переніс продов-ження розмови на наступний день. Поговоривши ще годин зо три, він раптом, лагідно по-батьківському, каже:

– Цього, що ви пишете, сьогод-ні писати не можна. Ви здібний літератор, і я щиро раджу вам негайно вступати до партії: інак-ше вас зітруть, з’їдять і попелу від вас не залишиться.

Несподівана відвертість се-кретаря обкому, зрештою, його людяність справили на мене не-абияке враження, і я одразу ж побіг до Брезкуна.

– А я ж тобі давно казав – уступай!..

Михайло Дмитрович момен-тально залагодив цю справу, і я ходив по Чернігову з квитком кандидата в члени партії. Згодом став і повним комуністом.

Цей вчинок Дериколенка і Брезкуна багато допоміг мені в житті, хоч і не гарантував пов-ного спокою. Я пам’ятаю це і дуже вдячний і Брезкуну, і Де-риколенку.

Працювати з Брезкуном було надзвичайно цікаво: він весь час шукав якихось невідомих героїв, людей з цікавою долею, часто при-четних до великих революційних бур. У співавторстві з ним я на-писав документальну повість «Хо-даки» – про трьох чернігівських

селян, які ще в 1917 році побува-ли у В.І. Леніна. Я не відмовляюся від цього твору, адже там ми по-казали не тільки наївну віру се-лян у так зване світле майбутнє, а й зародки новітньої бюрократії, діяльність нових крадіїв і обман-щиків, які зароджувалися в над-рах пореволюційного часу.

Щоб розповісти докладно про Михайла Дмитровича Брезкуна, треба написати немалий том, але такої змоги немає,

Я сам і чимало моїх колег – Сер-гій Уманець, Кузьма Журба, Воло-димир Савченко, Валерій Інютін – полюбляли картярську гру, яка називалася «Тисяча і одне». Зви-чайно, ми не могли витрачати на неї всі без винятку вечори, тому прагнули перекинутися, як казав Кузьма Журба «в картишки» серед білого дня. Замикалися в кабіне-ті журналіста і грали до сьомого поту. Здебільш це робили під час обідньої перерви і далі. Все ж таки ми мали совість і здавали по кіль-ка матеріалів до газети. Як тільки наближалася обідня перерва, у две-рі нашого з Брезкуном та С. Уман-цем кабінету заглядали то Журба, то Савченко, то Інютін. Серьожа Уманець міцно затягувався сига-ретою, розпросторював плечі, по-тягувався, усім виглядом доводив, що він готується до чергової січі. Я сидів спокійно. Михайло Дмитро-вич окидав нас якимось блукаю-чим поглядом. Зрозуміло, що його єство протестувало проти гри, тим паче в робочий час. Він не витри-мував і крізь зуби говорив:

– Хай Станіслав іде, бо він здав уже три матеріали. А ви, Сергію Юрійовичу, вже цілий тиждень не написали жодного рядка. Так що до карт вам – зась!

Одного разу Сергій Уманець схопився з стільця, підняв його над головою і люто крикнув:

– Я зараз уб’ю тебе!..Михайло Дмитрович метушив-

ся за столом, я, сказавши кілька

заспокійливих слів Сергієві, ти-хенько відчиняв двері і стрімго-лов летів у кабінет журналістики. Дуже часто ніхто не заважав нам грати. Але одного разу хтось на-цькував на наше кубло редакто-ра Федоса Лукича Сендзюка. Той почав гамселити по дверях, об-ривати дерматин, а ми в цей час швиденько ховали карти і роз-ставляли шахові дошки.

Сендзюк зайшов до кабінету, махнув правою, потім лівою ру-кою і звертається до Журби:

– Розставляйте, Кузьмо Тимо-фійовичу, у шахи, вріжемо одну партійку!

Так що нічого страшного не сталося. Я знав, що на нас на-вів слід Михайло Дмитрович, як парторг. Але я був повністю на його боці: треба ж елементарну совість мати! У своїх писаннях ми повчаємо народ чесно й само-віддано працювати, а самі.

Дуже тяжко я пережив смерть Михайла Дмитровича. Невдов зі по ній підняв клопотання пе-ред держадміністрацією області, владними структурами Мени про вшанування пам’яті Брезкуна в його рідному селі Синявка. Я пропонував назвати там іменем Брезкуна одну з кращих вулиць. Але й досі цього не зроблено.

***Пишучи спогади про Михайла

Дмитровича Брезкуна, думаю не тільки про одного журналіста. Ду-маю про всіх найталановитіших і найактивніших майстрів газетно-го пера, їхні імена колись прикра-шали сторінки газет, журналів. Вони оспівували життя, знаходи-ли і лікували його рани, а сьогодні всі забуті, ніби їх і не було.

Першочергове завдання кра-єзнавців, наших владних струк-тур зробити все, щоб якось увіч-нити ці світлі імена. Вони цього заслуговують.

Станіслав РЕП’ЯХ

– гострі і цікаві – і досі чуються

кзпмнб

Чнчвчймкм

ждзб

нлнш

12 № 62 (27893)6 червня 2009 року

ТЕЛЕБАЧЕННЯ – ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГРАМИТЕЛЕБАЧЕННЯ – ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГРАМИ

Підготував Олександр Божок

Понедiлок, 8 червня

qq 07.00, 07.30, 14.00 Найзабавнiшi

тварини планети08.00, 16.00 Фiнiкс: швидка

ветеринарна допомога09.00 Полiцiя Майамi10.00, 17.00 СОС дикої природи10.30, 17.30, 23.30 Руйнiвники

стереотипiв11.00 Долi шимпанзе12.00 Територiя тварин13.00 Прогулянки Джеффа Корвiна15.00 Вулиця лемурiв15.30 На днi безоднi18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30 Заповiдник у нетрях Африки19.00, 00.55 Леви й велетнi20.00, 01.50 Галапагоськi острови21.00, 02.45 Полiцiя Детройта22.00, 03.40 Полiцiя Х’юстона

jj 07.00, 15.00 «Хто ти такий?» 08.00, 16.00 «Сила хлiба»09.00 «Флот-Фантом: Епiчне

плавання Женг Хе»10.00 «Таємниця теракотового воїна»11.00 «Римська iмперiя» 12.00 «Жанна Д’Арк»13.00 «Королева-незаймана» 17.00, 01.00 «Загадки iсторiї» 17.30, 01.30 «Дiккенс в Америцi» 18.00, 02.00 «Втраченi боги» 18.30, 02.30 «Суперечлива любов» 19.00, 03.00 «Дарунок фотографiї» 20.00 «Ньютон – похмурий єретик»21.00, 05.00 «Королева-незаймана» 23.00 «Останнiй раб»00.00 «Днi, що потрясли свiт»

ii 07.00 «Акули у 21 столiттi»08.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Азiя»09.00, 14.00 «Мамонтеня: За-

стиглий у часi»11.00 «Iмперiя верблюдiв:

Витривалiсть»12.00 «З погляду науки: Удар

блискавки»13.00 «Небезпечнi подорожi:

По льодовому шляху»16.00 «Жовтi павiани»17.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Коста-Рiка»18.00 «Чарлi Бурман» – «У будь-

який спосiб: Вiд Туреччини до Iндiї»

19.00 «З погляду науки: Епоха танення льодовикiв»

20.00 «Тиждень динозаврiв: Динозаври пiд льодом»

21.00 «Найгiршi в’язницi Аме-рики: Молодь за гратами»

Вiвторок, 9 червня

qq 07.00, 07.30 Найзабавнiшi

тварини планети08.00, 16.00, 21.00 Полiцiя Детройта09.00 Полiцiя Майамi10.00, 17.00 СОС дикої природи10.30, 17.30, 23.30 Руйнiвники

стереотипiв11.00 Леви й велетнi12.00 Територiя тварин13.00 Прогулянки Джеффа Корвiна14.00 Галапагоськi острови15.00 Вулиця лемурiв15.30 На днi безоднi18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30 Заповiдник у нетрях Африки19.00, 00.55 Девiд Еттенборо:

повернення до горил20.00, 22.00 Полiцiя Х’юстона

jj 07.00, 15.00 «Останнiй раб»08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Загадки iсторiї» 09.30 «Дiккенс в Америцi» 10.00 «Втраченi боги» 10.30 «Суперечлива любов» 11.00 «Дарунок фотографiї» 12.00 «Ньютон – похмурий єретик»13.00 «Королева-незаймана» 17.00, 01.00 «Загадки iсторiї» 17.30, 01.30 «Дiккенс в Америцi» 18.00, 02.00 «Втраченi боги» 18.30, 02.30 «Суперечлива любов» 19.00, 03.00 «Романтики» 20.00 «Таємна любов Дiккенса»21.00, 05.00 «У свiдомостi

середньовiчної людини» 22.00, 06.00 «Сталiнград»

ii 07.00 «З погляду науки: Секс»08.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Коста-Рiка»09.00, 14.00 «Секунди до ката-

строфи: Снiгове цунамi»10.00, 15.00 «Сигнал порятунку –

червоний: Битва з тайфуном»11.00 «Дикi собаки: Укус у вiдповiдь»12.00 «З погляду науки: Епоха

танення льодовикiв»13.00 «Динозаври пiд льодом»16.00 «Синє чудо»17.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Пiвденно-схiдна Азiя»18.00 «Суперспоруди: Транспорт ВВС»19.00 «З погляду науки: Земля

пiд водою»20.00 «Тиждень динозаврiв:

Чудо-юдо-динозаври»21.00, 00.00, 03.00 «Суперспору-

ди: Найдовший мiст у свiтi»22.00 «Суперспоруди: Криголами»23.00 «Розслiдування авiакатастроф»

Середа, 10 червня

qq 07.00, 07.30 Найзабавнiшi

тварини планети08.00, 16.00, 21.00 Полiцiя Детройта09.00 Полiцiя Майамi10.00, 17.00 СОС дикої природи10.30, 17.30, 23.30 Руйнiвники

стереотипiв11.00 Девiд Еттенборо12.00 Територiя тварин13.00 Прогулянки Джеффа Корвiна14.00, 22.00 Полiцiя Х’юстона15.00 Вулиця лемурiв15.30 На днi безоднi18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30 Заповiдник у нетрях Африки19.00, 00.55 Чудова сiмка20.00, 01.50 Китовi вiйни

jj 07.00, 15.00 «Винна вiйна»08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Загадки iсторiї» 09.30 «Дiккенс в Америцi» 10.00 «Втраченi боги» 10.30 «Суперечлива любов» 11.00 «Романтики» 12.00 «Таємна любов Дiккенса»13.00, 21.00 «У свiдомостi

середньовiчної людини» 14.00 «Сталiнград» 17.00, 01.00 «Великi вченi» 17.30 «Щоденники юних принцес» 18.00, 02.00 «Це – цивiлiзацiя» 19.00, 03.00 «Iсторiя писемностi» 20.00 «Бiсмарк – канцлер i демон» 22.00, 06.00 «Вiйна столiття» 23.00 «Вiйна в Арктицi»

ii 07.00 «З погляду науки:

Мореплавцi стародавностi»08.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Пiвденно-схiдна Азiя»09.00, 14.00 «Суперспоруди:

Найдовший мiст у свiтi»10.00, 15.00 «Суперспоруди:

Криголами»11.00 «Дикий Рiо»12.00 «З погляду науки: Земля

пiд водою»13.00 «Чудо-юдо-динозаври»16.00 «В об’єктивi: Незвичайна

поведiнка тварин II»17.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Амазонiя»18.00 «Суперспоруди давнини:

Мачу-Пикчу»19.00 «З погляду науки: Мор-

ська безодня»20.00 «Тиждень динозаврiв:

Анатомiя динозаврiв»21.00 «Загадки Бiблiї: Таємниця

рукописiв Мертвого моря»

Четвер, 11 червня

qq 07.00, 07.30 Найзабавнiшi

тварини планети08.00, 16.00, 21.00 Полiцiя Детройта09.00 Полiцiя Майамi10.00, 17.00 СОС дикої природи10.30, 17.30, 23.30 Руйнiвники

стереотипiв11.00 Чудова сiмка12.00 Територiя тварин13.00 Прогулянки Джеффа Корвiна14.00 Китовi вiйни15.00 Вулиця лемурiв15.30 На днi безоднi18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30 Заповiдник у нетрях Африки19.00, 00.55 Знайомi незнайомцi20.00, 01.50 Дикi й небезпечнi22.00, 03.40 Полiцiя Х’юстона

jj 07.00, 15.00 «Вiйна в Арктицi» 08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Великi вченi» 09.30 «Щоденники юних принцес» 10.00 «Це – цивiлiзацiя» 11.00 «Iсторiя писемностi» 12.00 «Бiсмарк – канцлер i демон» 13.00 «У свiдомостi

середньовiчної людини» 14.00 «Вiйна столiття» 17.00 «Магiя затонулих кораблiв» 17.30, 01.30 «Таємницi Ренесансу» 18.00, 02.00 «Це – цивiлiзацiя» 19.00, 03.00 «Мости Нью-Йорка»20.00 «Бiсмарк – канцлер i демон» 21.00 «Протестантська революцiя» 22.00, 06.00 «Вiйна столiття» 23.00 «Iсторiя кам’яного вiку»

ii 07.00 «З погляду науки: Пiрамiди»08.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Амазонiя»09.00, 14.00 «Загадки Бiблiї:

Таємниця рукописiв Мерт-вого моря»

10.00, 15.00 «Суперспоруди давнини: Альгамбра»

11.00 «Гiєна: цариця хижакiв»12.00 «З погляду науки: Мор-

ська безодня»13.00 «Анатомiя динозаврiв»16.00 «Леви-хулiгани»17.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Лiси»18.00 «Привиди островiв людожерiв»19.00 «З погляду науки» – «Мор-

ська безодня: останнiй рубiж»20.00 «Тиждень динозаврiв:

Пастка для динозаврiв»21.00 «Акула на прiзвисько Нiколь»22.00 «Свiт хижакiв: Цар ведмедiв»23.00 «Розслiдування авiакатастроф»

П’ятниця, 12 червня

qq 07.00, 07.30, 20.00 Найзабавнiшi

тварини планети08.00, 16.00, 21.00 Полiцiя Детройта09.00 Вiддiл з охорони тварин:

полiцiя Майамi10.00, 17.00, 23.00, 04.35 СОС

дикої природи10.30, 17.30, 23.30 Руйнiвники

стереотипiв11.00 Знайомi незнайомцi12.00 Територiя тварин13.00 Прогулянки Джеффа Корвiна14.00 Ветеринари нового

поколiння зi Стiвом Iрвином15.00 Вулиця лемурiв15.30 На днi безоднi18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30 Заповiдник у нетрях Африки19.00, 00.55 Свiт природи22.00, 03.40 Полiцiя Х’юстона

jj 07.00, 15.00 «Iсторiя кам’яного вiку» 08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Магiя затонулих кораблiв» 09.30 «Таємницi Ренесансу» 10.00 «Це – цивiлiзацiя» 11.00 «Мости Нью-Йорка»12.00 «Бiсмарк – канцлер i демон» 13.00 «Протестантська революцiя» 14.00 «Вiйна столiття» 17.00 «Магiя затонулих кораблiв» 17.30 «Таємницi Ренесансу» 18.00, 02.00 «Фаворит»19.00, 03.00 «Життя й смерть у

Древньому Римi» 20.00 «Таємна родина Iсуса» 21.00, 05.00 «Мусульманська

iсторiя Європи»

ii 08.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Лiси»09.00, 14.00 «Акула на

прiзвисько Нiколь»10.00, 15.00 «Свiт хижакiв: Цар

ведмедiв»11.00 «Риба-монстр iз Амазонiї»12.00 «З погляду науки» – «Мор-

ська безодня: останнiй рубiж»13.00 «Пастка для динозаврiв»16.00 «Алькатрас для бiлих

ведмедiв»17.00 «Найнебезпечнiшi твари-

ни: Вiд пустелi до савани»18.00 «Життя до народження:

Тварини»19.00 «З погляду науки: Сила вибуху»20.00 «Тиждень динозаврiв»

– «Шляхи еволюцiї: вiд динозавра до iндички»

21.00 «З погляду науки: Магнiтне поле Землi»

Субота, 13 червня

qq 06.00, 16.00, 22.00, 23.00

Полiцiя Х’юстона07.00, 07.30 Мавпяче життя08.00, 08.30 Найзабавнiшi

тварини планети09.00, 09.30 Мавпячi витiвки10.00 Щоденники мисливця за

крокодилами11.00, 11.30, 12.00, 12.30, 13.00,

13.30, 14.00, 14.30, 15.00, 15.30 Шамвари: життя на волi

17.00 Руйнiвники стереотипiв18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30, 00.30 Китовi вiйни19.30 Щоденник великої кiшки20.00 Неймовiрнi подорожi зi

Стiвом Леонардом21.00, 02.45 Дикi й небезпечнi

jj 07.00, 15.00 «Поважай себе:

iсторiя Стакс Рекордс»08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Магiя затонулих кораблiв» 09.30 «Таємницi Ренесансу» 10.00 «Фаворит»11.00 «Життя й смерть у Древ-

ньому Римi» 12.00 «Таємна родина Iсуса» 13.00, 21.00, 05.00 «Мусульман-

ська iсторiя Європи»14.00 «Садиба едвардианської

епохи» 17.00 «Магiя затонулих кораблiв» 17.30 «Таємницi Ренесансу» 18.00 «Де жив справжнiй хоббiт»19.00 «Життя й смерть у Древ-

ньому Римi» 20.00 «Таємна родина Iсуса» 22.00, 06.00 «Клондайк: по-

лювання за золотом»

ii 08.00 «У серце джунглiв: Звiр

усерединi»09.00 «Атака комах: Кровожера»10.00 «Атака комах: Агресiя»11.00 «Атака комах: Загарбники»12.00 «Загадки торнадо»13.00 «Найстрашнiшi стихiйнi

катастрофи: Торнадо»14.00 «Небезпечнi зустрiчi:

Крокодиляча криза»15.00 «Небезпечнi зустрiчi:

Акула з безоднi»16.00 «З погляду науки: Балiстика»17.00 «Супертрава»18.00 «Погляд зсередини: ФБР»19.00 «Слiдство веде Iнтерпол:

Агенти-перевертнi»20.00, 01.00 «Авiаносець: Керо-

ваний хаос»21.00, 02.00 «Коран»

Недiля, 14 червня

qq 06.00, 12.00, 13.00, 16.00, 22.00,

23.00 Полiцiя Х’юстона07.00, 07.30 Мавпяче життя08.00, 08.30 Найзабавнiшi

тварини планети09.00 Ветеринари-стажисти09.30, 04.35 СОС дикої природи10.00, 11.00 Територiя тварин14.00, 14.30 Мавпячi витiвки15.00 Щоденники мисливця за

крокодилами17.00, 17.30 Руйнiвники стереотипiв18.00, 00.00 Маєток сурикатiв18.30, 19.00, 00.30 Здобич хижака19.30, 01.25 Природженi вбивцi20.00, 01.50 Пандамонiум21.00, 02.45 Дикi й небезпечнi

jj 07.00, 15.00 «Ящики Стенлi Кубрика»08.00, 16.00 «Днi, що потрясли свiт»09.00 «Магiя затонулих кораблiв» 09.30 «Таємницi Ренесансу» 10.00 «Де жив справжнiй хоббiт»11.00 «Життя й смерть у Древ-

ньому Римi» 12.00 «Таємна родина Iсуса» 13.00 «Мусульманська iсторiя

Європи»14.00 «Клондайк: полювання за

золотом» 17.00, 01.00 «Людина, яка зна-

йшла «Титанiк»18.00 «Загадковi цивiлiзацiї:

iнки, майя й ацтеки» 19.00 «Життя й смерть у Древ-

ньому Римi» 20.00, 04.00 «Нат Кiнг Коул:

повна бiографiя»21.00, 05.00 «Життя заради

любовi: iсторiя Наталi Коул»22.30 «Криза – це вигiдно?»

ii 07.00 «Авiаносець: Керований хаос»08.00 «Подорож углиб

Амазонiї» – «У кронах тропiчних лiсiв»

09.00 «Загублений свiт: Ошу-канцi тваринного свiту»

09.30 «Загублений свiт: Анти-лопа царiв»

10.00 «Охоронцi природи: Туреччина»11.00 «Охоронцi природи:

Грецiя»12.00, 03.00 «Секунди до ката-

строфи: Снiгове цунамi»13.00 «Тиждень динозаврiв»:

«Мамонтеня: застиглий у часi»; Динозаври пiд льо-дом»; Чудо-юдо-динозаври»; Анатомiя динозаврiв»; Паст-ка для динозаврiв»; «Шляхи еволюцiї: вiд динозавра до iндички»

Звами вітають-ся акуратно

одягнені моло-ді люди, пред-ставляються як брати з церкви свідків Ієгови, і починають пе-реконливу бесі-ду... Таких істо-рій накопичило-ся, певно, сотні тисяч, і, на жаль, не всі вони з добрим закінчен-ням. Не тільки ми, а й найцивілізованіші країни світу потерпають від деструктивних дій сектан-тів. Вчасно зорієнтуватися вам допоможе сайт www.mirbezsekt.org, який хоч і виглядає дещо скромно, і оновлювався востаннє рік тому, але містить цікаві думки й життєві приклади.

Заплатили гроші, очікуєте, що ось-ось подзво-нить менеджер і запросить, щоб отримати

ключі від омріяного авто. Та цього дня і в на-ступні телефон вперто мовчить. Минає місяць, ви скаржитеся в компанію, підо зрюєте її у ма-хінаціях, а вас лише ввічливо запевняють, що

документи ще не готові, чи авто десь на кордо-ні. Якщо це про вас, завітайте на lohotrontoday.at.ua, де ви на-певне знайдете однодумців, а може розміще-на там інфор-мація допоможе уникнути шах-райства.

Світ навколо насСвіт навколо нас

Yahoo News, 2 червня, Париж.

Генетично модифіковані культури в Європі мають ви-рощуватися тільки на спе-ціально виділених територі-ях, – так заявляють фахів-ці аграрної сфери. «Відстань (між зонами трансгенних і звичайних рослин) зале-жить від біологічних чинни-ків, – каже Ів Берто з фран-цузького інституту аграрних досліджень. – Деякі поля мають бути віддалені на 30 км». Незважаючи на те, що

аналогічні рослини широко культивуються в обох Аме-риках і Китаї, європейські громадські організації від-верто побоюються наслідків і проводять акції протесту проти їх розповсюдження.

Питання безпечності єди-ного офіційно дозволеного (з 1998 року) у Європі транс-гена – EU-MON810, розробле-ного гігантом американської біопромисловості, знову об-говорювалося у Раді Мініст-рів. Кукурудза, яка виді-ляє токсин, здатний отруїти шкідників, і нібито безпеч-на для людини, лобіюється Сполученими Штатами, що викликає обурення громад-ськості.

Telegraph.co.uk, 3 черв-ня, Уельс.

Доктор Руперт Мар-шал з Абериствиського університету вважає, що дикі птахи погано розу-міють своїх міських ро-дичів. Подібно до людей, які розмовляють гучніше

у метро, міські змінюють свій спів на новий лад. Тож записи співу птахів з 20 британських міст май-же не викликає реакції у їхніх вільних родичів, ніби вони не розуміють його. Дослідження про-довжуються.

Чи купили б ви мо-

розиво тільки того, що воно п р и в а б л и -во виглядало на рекламній листівці? Для якісної зйомки потрібне освітлення про-жекторами, потужністю іноді більше кіловата. Якщо врахувати ККД освіт-лювача, стане зрозуміло, що від виді-леного тепла морозиво мало розтану-ти у першу ж хвилину. Тому зазвичай його замінюють силіконовою або геле-вою масою, і насправді в рекламному ролику його ніхто не куштує.

Для зйомки баранини використову-ють яловичину – для камери вони

однакові. Обсмажують її лише трішки, щоб не текла, а потім підфарбовують йо-

дом, мазутом, або солідолом. Сосиски та ку-рячі стегенця спочатку під-сушують бу-дівельним фе-ном: сосиски стають сіри-ми (потім їх «підтягують»

у програмах), стегенця – рум’яними та об’ємними.

Справжні котлети блищать лише тоді, коли їх збризкають... лаком для во-

лосся.

Головне в су-пі – безліч

вітамінів, але якщо овочі ва-рити – вони то-нуть. Тому на дно наливають прозорий желатин, а зверху – воду, в якій викла-

дують різнобарвні інгрідієнти.

Рекламні пель-мені не містять

м’яса, бо воно дає темні плями, а по-ливають їх клеєм ПВА: він набагато фото генічніший за сметану.

Якщо до чаю або соку до-

дати мийний за-сіб, отримаємо фотогенічне пиво. Звичайне втрачає гарний вигляд за кілька хвилин, що недостатньо для фотосесії.

За даними livejournal.ru

Не вірте очам своїм

13№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Головне управління юсти-ції у Чернігівській області

ПРОВОДИТЬ ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР

КАНДИДАТІВдля вступу на навчання

за державним замовленням до Одеської національної юридичної академії та на-ціональної юридичної ака-демії України імені Яросла-ва Мудрого.

Вимоги: повна загальна середня освіта; наявність сертифікатів Українського центру оцінювання якості освіти, виданих у поточному році, з української мови та літератури, історії України з оцінками не нижче 125 балів.

Документи приймаються до 26 червня 2009 р. за адре-сою: м. Чернігів, пр-кт Миру, 43, каб. 109, тел. 604-928.

Оголошуються відкриті торги з продажу майна банкрута Сіль-ськогосподарського Відкритого акціонерного товариства «Берез-нянський» (смт Березна, вул. Шевченка, 5, Менський район, Чернігівська обл., 15622) можли-ва реалізація пооб’єктно, за ці-ною згідно з експертною оцінкою. Заявки приймаються протягом місяця з дня виходу оголошен-ня за адресою: м. Чернігів, вул. Бєлова, 18/77. Довідки за теле-фоном 970-711.

17 червня 2009 р. в Головно-му управлінні юстиції у Чер-нігівській області відбудеть-ся телефонна «гаряча лінія». З 15.30 до 16.30 на запитання громадян відповідатиме за-ступник начальника Головного управління юстиції у Чернігів-ській області – начальник від-ділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звіт-ності – ПІДГАЙНА Надія Ми-хайлівна. Тел. 67-69-81.

Втрачене свідоцтвопро реєстрацію платника ПДВ,

видане Щорській районній друкарні

21 липня 1997 року ДПІ в Щорському районі,

№33784874 НВ №382731,у зв’язку з втратою

вважати недійсним.

Втрачене свідоцтво про право приватної власності на 1/3 ч. житлово-го будинку з господарськими будівля-ми, що знаходяться в смт Седнів Чер-нігівського р-ну по вул. Пекурівська, б. 11, видане на ім’я Супруна Володими-ра Івановича виконавчим комітетом Седнівської селищної ради, 12.07.1961 р.н., вважати недійсним.

Втрачені документи: свідоцтво про право власності, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на дачу (садовий будинок) на ім’я Городничої Віри Іва-нівни, вважати недійсним.

ООО «Полесье-Чернигов»на базе ООО «ЧЗСМ»ПРОИЗВОДИТи РЕАЛИЗУЕТ

по цене:- кирпич силикатный

полуторный - 1300 грн.- блоки ячеистого бетона -

640 грн./м3

Тел. 675-177.

25 травня 2009 року Го-ловне управління юстиції у Чернігівській області заре-єструвало Чернігівську об-ласну партійну організацію Прогресивно-Демократичної Партії України (свідоцтво №177).

Юридична адреса – м. Чернігів, вул. Гребінки, буд. 84.

Керівник – Куліш Ярос-лавна Володимирівна.

®

Розклад рухуприміських поїздів по станції Чернігівз 31 травня 2009 року

№№ поїз-

даНапрямок Час від-

правл.Час

при-буття

Час від-

прав-лен.

Часприбуття Примітки

6853 Чернігів –Неданчичі – Іолча 5.10 6.48/7.14

До Іолчі (ср., пт., сб., нд.). До Недан-чич (пн., вт., чт.)

6852 Неданчичі – Чернігів 4.57 6.08 Щоденно6302 Чернігів – Ніжин 6.27 8.16 Щоденно

6432 Горностаївка – Чернігів 5.14 7.04 Щоденно

6301 Ніжин – Чернігів 5.31 7.29 Щоденно6855 Чернігів – Неданчичі 8.32 9.46 Щоденно

6431 Чернігів – Горностаївка 8.40 10.36 Щоденно

6304 Чернігів – Ніжин 8.45 10.29 Щоденно

6854 Іолча – Неданчичі – Чернігів 8.10/8.40 9.52

До Іолчі (ср., пт., сб.,нд.). До Недан-чич (пн., вт.,чт.)

6303 Ніжин – Чернігів 8.51 10.35 Щоденно 6856 Неданчичі – Чернігів 10.16 11.26 Щоденно6857 Чернігів – Неданчичі 12.01 13.10 сб., нд.6305 Ніжин – Чернігів 11.06 12.57 Щоденно6306 Чернігів – Ніжин 13.10 14.50 Щоденно6858 Неданчичі – Чернігів 13.30 14.40 сб., нд.

6859 Чернігів –Неданчичі – Іолча 15.15 16.24/16.48

До Іолчі (ср., пт., сб., нд.)До Неданчич(пн., вт., чт.)

6308 Чернігів – Ніжин 17.29 19.15 Щоденно

6434 Горностаївка – Чернігів 15.30 17.14 Щоденно

6860 Іолча – Неданчичі-Чернігів 17.21/17.50 19.00

До Іолчі(ср., пт., сб., нд.)До Неданчич(пн., вт., чт.)

6307 Ніжин – Чернігів 17.25 19.22 Щоденно 6861 Чернігів – Неданчичі 21.00 22.09 Щоденно6350 Чернігів – Ніжин 20.29 22.23 Щоденно6309 Ніжин – Чернігів 20.46 22.45 Щоденно

6435 Чернігів – Горностаївка 21.13 23.08 Щоденно

844 Чернігів – Київ 6.18 9.13

По неділях із зупинками Б.Олійника, Вер-тіївка, Ніжин, Но-сівка, Дарниця, Видубичі

844 Чернігів – Фастів(ч/з Київ) 6.18 9.13

Крім неділіз зупинками Б.Олійника,Вертіївка, Ніжин, Дарниця

845 Київ – Чернігів 17.57 20.50

Щоденно з зу-пинками Дарни-ця, Ніжин, Верті-ївка, Б.Олійника, Бобрик

Електропоїзди підвищеного комфорту

Для вас

Розклад руху поїздівУ редакцію газети «Деснянська правда» часто звертаються люди з про-

ханням надрукувати графік, за яким влітку рухаються поїзди. Залізничний вокзал надав розпорядок руху пасажирських, приміських та електропоїздів підвищеного комфорту, які проходять на станції Чернігів.

№поїзда Напрямок Час

відпр. Час

приб. Зупинка Час відпр.

Час приб. Примітки

93 Одеса – Мінськ 14.30 3.50 0.25 4.15 12.56З 2.10 по 14.06 (середах, неділях), з 15.06 по 2.10 щоденно, з 4.10 по 12.06 парними, в складі поїзда причіпні вагони Одеса – Барановичі, Гродно, Могильов, Рига

657 Москва – Чернігів 16.46 4.56 щоденно (причіпні вагони)

486 Мінськ – Феодосія 20.12 4.52 0.20 5.12 1.58 з 16.06 по 30.06 парними з 2.07 по 18.09 – щоденно

249 Сімферополь – Чернігів 10.14 5.34 з 22.06 по 30.08 парними та 1.08, 1.09 крім 2.08

86 Мінськ – Київ 20.50 5.44 0.20 6.04 8.51щоденно, в складі поїзда причіпний вагон Мурманськ – Київ (по суботах та вів торках) та СВ-вагон

485 Феодосія – Мінськ 10.29 9.10 0.20 9.30 18.40 З 18.06 – 30.06 парними, з 4.07 по 20.09 щоденно

57 Харків – Чернігів за вказівкою 854 Гомель – Чернігів 6.43 10.22 щоденно

54 С.-Петербург –Київ «Либідь» 15.58 11.21 0.20 11.41 14.40

щоденно, крім 2.06 в складі поїзду причіп-ні вагони Калінінград – Київ, Калінінград – Одеса, вагон СВ, вагони бізнес-,економ-класу, купе – жіночі, чоловічі

250 Чернігів – Сімферополь 12.05 7.36 З 20.06 по 30.08 – парними

53 Київ – С.-Петербург«Либідь» 10.30 13.04 0.20 13.24 10.44

щоденно в складі причіпні вагони Одеса – Калінінград, Київ – Калінінград,СВ-вагон, бізнес-, економ-класу, купе жіночі, чоловічі

53/123 Одеса – Чернігів 19.10 13.04 по числах 1,5,8.06 з 12.06 по 30.09 щоден-но, з 2.10 парними (причіпні вагони)

53/97 Львів – Чернігів 20.10 13.04 по числах 1,5,8.06 з 12.06 по 1.09 щоден-но, крім 15.06 (причіпні вагони)

Івано-Франківськ –Чернігів

за вказівкою

658 Чернігів – Москва 14.47 5.33 щоденно (причіпні вагони)853 Чернігів – Гомель 17.50 21.20 щоденно 496 Вітебськ – Євпаторія 7.53 18.36 0.20 18.56 16.55 з 15.06 по 15.09 по числах 3,7,11,15,19,23,27

382 Мінськ – Сімферополь 9.48 18.36 0.20 18.56 15.46

з 4.06 по 2.10 парними, та 1.06,1.08,1.09, крім 2.08,2.09, а далі кожного місяця по числах 6,10,14,18, 22,26,30 та 2.03, в складі поїзда причіпні вагони Мінськ – Дніпро-петровськ, Т.Шевченка, Знаменка

495 Євпаторія – Вітебськ 20.15 18.44 0.18 19.02 8.12 з 17.06 по 17.09 по числах – 5,9,13,17,21,25,29 кожного місяця

381 Сімферополь – Мінськ 21.54 19.50 0.20 20.10 5.29

З 1.05 по 31.09 непарними, крім 1.08,1.09,а далі кожного місяця по числах – 5,9,13,17,21,25,29 та 1.03 в складі поїзда причіпні вагони Дніпропетровськ, Зна-менка, Т.Шевченко-Мінськ

94 Мінськ – Одеса 11.31 20.32 0.20 20.52 10.27з 31.05 по 12.06 по понеділках, п’ятницях, з 13.06 по 30.09 щоденно, з 2.10 по 10.06 парними в складі поїзда причіпні вагони Могильов, Барановичі, Гродно – Одеса

94 Чернігів – Одеса 20.52 10.27 по числах – 1,5,8.06 з 12.06 по 30.09 що-денно, з 2.+10 парними (причіпні вагони)

94/141 Чернігів – Львів 20.52 10.13 по числах – 1,5,8.06, з 12.06 по 30.09 щоденно, крім 15.06

Чернігів –Івано-Франківськ

за вказівкою

58 Чернігів – Харків за вказівкою

85 Київ – Мінськ 18.22 21.13 0.20 21.33 5.58щоденно, в складі поїзда причіпний вагон Київ – Мурманськ (по середах, неділях) та СВ-вагон

Чернігівський окружний адміні-стративний суд, що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча-рова, 4, оголошує конкурс на замі-щення вакантних посад державних службовців:– начальника відділу інформаційної

та аналітично-статистичної роботи;– помічника судді;– старшого судового розпорядника;– судового розпорядника;– секретарів судового засідання;– секретаря суду.

Додаткова інформація щодо ви-мог до кандидатів, основних функ-ціональних обов’язків, розміру, умов оплати праці, переліку питань для перевірки знання законодавства з урахуванням специфіки функціо-нальних повноважень тощо, нада-ється за телефоном 692-591 або під час особистого прийому в приміщенні суду, щоденно з 9.00 до 11.00.

Документи приймаються протя-гом 30 календарних днів з дня ви-ходу публікації про оголошення конкурсу.

14 Реклама та оголошенняРеклама та оголошення

Купон РУБРИКА: Продам Куплю Міняю Зніму Здам

Текст оголошення (українською мовою):

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)

Телефон, адреса:

Телефон: Підпис:

Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

безкоштовногобезкоштовногооголошенняоголошення

Шановні читачі!Якщо ви хочете, щоб ваше оголошення було опубліковано, запо-

вніть, будь-ласка, розбірливо купон, бажано друкованими літерами, вказавши всі потрібні дані про вас та про предмет оголошення.

Заповнений купон надішліть листом на адресу редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.

Редакція залишає за собою право редагувати текст оголошення.

№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Приватні оголошення

Виклики до суду

Колектив та профспілковий комітет головного управління агро-промислового розвитку облдержадміністрації висловлює співчуття головному спеціалісту з питань роботи І та ІІ відділів відділу роз-витку ринків агротехнічних послуг та безпеки праці Володимиру Михайловичу Ветосі з приводу передчасної смерті матері –

Валентини Федорівни.

Колектив БМУ «Житлобуд-1» ВАТ «Чернігівбуд» висловлює глибокі співчуття виконробу О. М. Щер-бині з приводу тяжкої втрати – смерті дружини

Наталії Олексіївни ЩЕРБИНИі висловлює співчуття рідним та близьким.

Колектив ТОВ «Агропромстройгрупп» вислов-лює глибоке співчуття директору Віталію Юрійовичу Євхименку з приводу передчасної смерті батька –

Юрія Тимофійовича.

Колектив Асоціації «Зерно і хліб Чернігівщини» висловлює гли-боке співчуття директору ТОВ «Агропромстройгрупп» Віталію Юрі-йовичу Євхименку з приводу передчасної смерті батька –

Юрія Тимофійовича.

ПродамАвтопричіп до легкового автомобіля • (типу фермер). Реєстрація чернігів-ська. Тел. 630-459.«Монте Крісто» пропонує кошенят • екстремалів персидської породи. Окрас: білий і голубий мармур. Тел.: 8(063) 593-2805, 8 (050) 72-67-426, 5-43-03, 4-84-14, 8 (093) 363-1566.Дачу в Березанці «Лаванда», 5 соток, • з невеликим дерев’яним будиноч-ком, який потребує ремонту, біля великого чистого озера. Ціна 800 у.о., без торгу. Тел.: 8 (093) 287-42-02.Японський мопед (скутер), V 50 см • куб., 60 км/год. За /100 км можна їз-дити удвох, чорного кольору, у хор. стані, ціна 3 тис. грн. Тел.: 93-12-19.Диван-малютка та 2-спальний диван-• книжка у новому стані, коричневого ко-льору, велюр, з шкіряними підлокітника-ми, по 700 грн., терміново. Тел.: 931-027.Електрообладнання з приготуван-• ня страв, магнітні пускачі, кноп-ки керування, автомати, рубильни-ки, кабель, провід, інше електро-обладнання. Тел.: 8 (046) 933-512, 8 (097)357-82-11, 8 (093) 569-76-05.Двокімнатну квартиру у комунально-• му будинку 55 кв.м. Тел. 2-24-14.Автокран КС-3575, МАЗ-3551 самоскид • Міксер КАМАЗ 55111, трактор ЮМЗ-7, автовишка АГП-22, ЗИЛ-130, каток до-рожній – 6 т. Тел. 8(096) 588-22-18.Автомобіль Mitsubishi Outlander, • 2008 р.в., пробіг 5000 км, чорний, гарантія, коробка автомат, клімат-контроль, повний електропакет, підігрів сидінь, магнітола, Toyota Land Cruiser-100, 2007 р.в. Тел.: 8-095-874-60-47.

Куплю1-кімнатну кв-ру серії ЧН. Без посе-• редників. Ціна договірна. Р-н Шер-стянки і Масанів не пропонувати. Тел. 8-063-163-55-89.Човен будь-який, весла, бінокль, • гвинтівку чи пістолет пневматич-ні, велосипед, моторолер, дачу з будинком, гараж, монети Украї-ни 2,5,10,20,50,100 гривень. Тел. 93-38-21.Ордени та медалі СРСР, значки, кар-• тини, монети, вироби з бронзи, срі-бла, фарфору та інше; телевізор, ко-лонки 10-150 вт, підсилювач, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 61-00-50.Холодильник, газову плиту, диван, • крісло-ліжко, стіл-книжку, софу, диван-малютку, м’який куток, дитя-чу коляску після 2004 р., весла на човен, гітару. Тел. 931-534.

Здам:1-кімнатну квартиру з меблями • (р-н Рокоссовського). Тел. 8 (096) 981-38-48.

Зніму:Самотній чоловік, 63 р. зніме для • себе особисто куток для відпо-чинку біля води, лісу тощо. Можу дещо допомагати по господарству. Порядність гарантую. Тел.: 8 (098) 00-20-104.

Лічильники холодної та гарячої води. Професійне встановлення. Гарантійне обслуговування. Реєстра-ція. Виклик майстра без-коштовний. Тел.: 624-244, 8(063)570-78-95.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове за-сідання у цивільній справі за позовом прокурора Чернігівського району в ін-тересах держави в особі ВАТ «Держав-ний ощадний банк України» до Бодні Інни В’ячеславівни, Моложон Людмили Василівни про стягнення заборгова-ності за кредитним договором, при-значено до розгляду на 19 червня 2009 року о 9 год. 30 хв.

Відповідачам Бодні Інні В’я чес-лавівні, що мешкає за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 68/57, та Моло-жон Людмилі Василівні, що мешкає за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 68/60 потрібно з’явитися в судове за-сідання у вказаний вище час для роз-гляду справи по суті (при собі мати паспорт).

У разі неявки відповідачів в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неяв-ки, справа буде розглянута на підста-ві наявних у матеріалах справи даних та доказів та буде прийнято заочне рішення.

Судове засідання відбудеться у при-міщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуван-ням судді Овсієнко Ю.К. (каб. 10).

Новозаводський районний суд м.

Чернігова повідомляє, що судовий розгляд цивільної справи за позовом Коваля Михайла Петровича до Кормич Юлії Вікторівни про захист прав спожи-вача, відшкодування моральної шкоди призначено на 18 червня 2009 року на 15 год. 45 хв.

Справа буде слухатися у приміщен-ні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Ченцової С.М. (каб. №14). Для участі у справі як відповідачка виклика-ється Кормич Юлія Вікторівна (остан-нє відоме місце проживання: м. Черні-гів, вул. Мстиславська, 81, кв. 112).

Одночасно повідомляємо, що з опу-блікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи. Тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Кормич Юлії Вікторів-ни, повідомленої належним чином, або причину буде визнано судом неповаж-ною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Новозаводський районний суд м.

Чернігова повідомляє, що розгляд ци-вільної справи за позовом АТ «Індекс-Банк» до Барибіного Віталія Володи-мировича, Райфурак Аліни Василівни про стягнення заборгованості за до-говором кредиту відкладено на 15 червня 2009 року на 9 год. Справа буде слухатися в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстис-лавська, 17, під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. №18). Для участі у справі як відповідачі викликаються Барибін Віталій Володимирович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Слобідська, 54, кв. 3), Райфурак Аліна Василівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Попудренка, 4, кв. 11).

Одночасно повідомляємо, що з опу-блікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомлени-ми про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Барибіного Віта-лія Володимировича, Райфурак Аліни Василівни, повідомлених належним чином, або якщо причину буде визна-но судом неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Новозаводський районний суд м.

Чернігова повідомляє, що розгляд ци-вільної справи за позовом ТОВ фірми «ТехНова» до Сороки Сергія Сергійо-

вича про стягнення заборгованості за теплопостачання, призначено на 15 червня 2009 року об 11 год. 30 хв.

Справу буде розглянуто у приміщен-ні Новозаводського районного суду м. Чернігова під головуваням судді Гор-дійко Ю.Г. (каб. 18) за адресою: м. Чер-нігів, вул. Мстиславська, 17.

Для участі у справі як відповідач ви-кликається Сорока Сергій Сергійович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Воровського, 11, кв. 3).

Попереджаємо, що у разі неявки в судове засідання і відсутності відомос-тей про причини неявки, справу буде розглянуто за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

Чернігівський районний суд викли-

кає в судове засідання у цивільній спра-ві за №2-549/2009 за позовом Закрито-го акціонерного товариства «ОТП Банк» про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитним договором як відпові-дача Звягінцеву Наталію Євгенівну, останнє відоме місце проживання: вул. Попудренка, 1, с. Павлівка Чернігів-ського району та області. Попереднє судове засідання відбудеться о 15 год. 17 червня 2009 р. в приміщенні Чер-нігівського районного суду (м. Черні-гів, вул. Воровського, 4). Відповідач зобов’язана для підтвердження своїх вимог або заперечень подати усі на-явні у неї докази або повідомити про них суд до або під час попереднього засідання у справі. У подальшому при-йняття інших доказів залежить від по-важності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

Одночасно повідомляємо, що з опу-блікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності про причини неявки Звягінцевої Н.Є., повідомленої належним чином, або причину буде визнано судом неповажною, попере-дній розгляд справи буде проведено без її участі.

У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України

Деснянський районний суд м. Черні-гова викликає в судове засідання на 14 год. 19 червня 2009 р. відпові-дача Ланька Валерія Васильовича, 03.07.1957 р.н., останнє відоме місце реєстрації якої: м. Чернігів, вул. Горь-кого, 96/1, у справі за позовом Олійни-ка Миколи Володимировича до Ланька Валерія Васильовича про визнання та-ким, що втратив право на проживання за місцем реєстрації.

Ічнянський районний суд Чернігів-

ської області повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «Приват-Банк» до Навродського Володимира Володимировича (останнє відоме місце проживання: Чернігівська обл., м. Ічня, вул. Г. Коваля, 18) про стягнен-ня заборгованості за кредитним дого-вором призначено до розгляду на 19 червня 2009 р. на 10 год. 25 хв. під головуванням судді Чугуєвської Т.П. у приміщенні суду за адресою: Чернігів-ська обл., м. Ічня, вул. Коваля, 10.

Одночасно повідомляємо, що з опу-блікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини не-явки Навродського В.В., повідомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє за-очне рішення).

Чернігівський районний суд ви-

кликає в судове засідання у цивіль-ній справі за №2-530/2009 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Чер-

нігівської обласної дирекції філії «Цен-тральне РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кре-дит» про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 21496 грн. 85 коп., як відповідача – Звягінцеву Наталію Євгеніївну, останнє відоме місце проживання: вул. Попудренка, буд. 1, с. Павлівка, Чернігівського ра-йону та області. Попереднє судове за-сідання відбудеться о 8 год. 30 хв. 12 червня 2009 року у приміщенні Чер-нігівського районного суду (м. Черні-гів, вул. Воровського, 4). Відповідач зобов’язана для підтвердження своїх вимог або заперечень подати усі на-явні у неї докази або повідомити про них суд до або під час попереднього засідання у справі. У подальшому при-йняття інших доказів залежить від по-важності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

Одночасно повідомляємо, що з опу-блікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Звягінцевої Н.Є., по-відомленої належним чином, або при-чину буде визнано судом неповажною, попередній розгляд справи буде про-ведено без її участі.

Менський районний суд Чернігівської

області викликає як відповідачів Лиси-цю Олену Миколаївну (останнє відоме місце мешкання: с. Блистова, вул. Гагарі-на, 55, Чернігівської області) та Родька Олександра Олексійовича (останнє відоме місце мешкання: с. Гребля, вул. Першого травня, 13, Чернігівської об-ласті) у цивільній справі №2-378/09 за позовом Відкритого акціонерного то-вариства «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Попереднє судове засідання відбу-деться 18 червня 2009 р. о 10 год., судове засідання відбудеться 18 черв-ня 2009 р. об 11 год. у приміщенні Менського районного суду Чернігів-ської області, за адресою: вул. Лені-на, 146-а, м. Мена Чернігівської об-ласті, 15600, під головуванням судді Сови Т.Г.

У разі неявки осіб, що викликають-ся, справу буде розглянуто за їх від-сутності на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Менський районний суд Чернігівської

області викликає як відповідача Молод-шого Григорія Івановича, 14.04.1972 р.н. (останнє відоме місце мешкання: смт Березна, вул. Щорса, 30 Чернігівської області) у цивільній справі №2-370/09 за позовом Молодшої Людмили Миколаїв-ни про розірвання шлюбу.

Попереднє судове засідання відбу-деться 18 червня 2009 р. о 12 год., судове засідання відбудеться 19 черв-ня 2009 р. о 12 год. 45 хв. у при-міщенні Менського районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Леніна, 146-а, м. Мена Чернігівської області, 15600 під головуванням суд-ді Сови Т.Г.

У разі неявки особи, що виклика-ється, справу буде розглянуто за його відсутності на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України

Городнянський районний суд викликає Кулика Сергія Георгійовича, останнє відоме місце проживання: Чернігівська область, Городнянський район, с. Маки-шин, як відповідача у цивільній справі за позовом Потапенко Марини Мико-лаївни до Кулика Сергія Георгійовича про розірвання шлюбу.

Судове засідання відбудеться у при-міщенні Городнянського районного суду 18.06.2009 р. об 11 год. 30 хв. Адреса суду: м. Городня, вул. Радян-ська, 67. Суддя О.Д.Березовський.

28 травня 2009 р. Головне управління юстиції у Чернігівській області легалізувало письмовим повідомленням про заснування Чернігівської обласної організації Громадської організації «Все-українське громадське об’єднання «Край» (внесена до Книги об-ліку громадських організацій за №125).

Мета діяльності – сприяння у проведенні в Чернігівській об-ласті єдиної державної політики соціально-правового захисту найманих працівників, реінтеграції трудових мігрантів та капі-талу, запровадженню кращих світових досягнень у цих галузях, захист законних прав та інтересів членів організації.

Місцезнаходження – м. Чернігів, вул. Д. Ібарурі, буд. 80, кв.21.

Керівник – Порплік Лариса Вікторівна.

15

Вже коли йому пішло на шостий десяток, Микола Онисимович Небилиця частенько зустрічав колег з секретаріату газети жар-тівливим протестом:

– Нічого малювати не буду. Вийдіть з мого кабінету. Я – валют-ний художник. Ви знаєте, скільки коштує один квадратний санти-метр моєї роботи?

Вже пізніше зрозумів, що за десятиріччя праці в «Деснянці», по-перше, Микола дуже виснажився: на його рахунку були тисячі гра-фічних малюнків для газети: до будь-яких свят, -річ, ілюстрації до журналістських матеріалів – фейлетонів і нарисів, рубрики і заго-ловки. Вистачало для його таланту й іншої поліграфічної роботи. Буклети, путівники, рекламні видання…

А по-друге, що не менш важливо, плідно працював у живописі, організував персональну виставку в Чернігові, з’їздив із своїми картина-ми за кордон…

Тож його «валютні квадратні сан-тиметри» ми сприймали не тільки з усмішкою, але й з повагою.

…Зрештою, облишивши власні «амбіції», Микола вмикав лампу, яку власноруч примостив на полиці (до речі, усі меблі в кабінеті змайстрував він сам), економно відрізав потріб-ного формату листок або листочок ватману, і брався за перо…

На одній з папок, які передав у спадок газеті, Микола Онисимо-вич написав: «Відкрити у 2005-му».

Але переглядали її зміст вже без нього. Пере-глядали захоплено, диву-ючись творчому вмінню, фантазії і працьовитості колишнього редакційного художника.

І згадували. З сумом і теплотою. Така людина не забувається…

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Жіночий футбол

Бенефіс Юлії Корнієвець«Легенда» (Чернігів) – «Ятрань» (Умань) – 9:0

Чемпіонат України. 2 червня. 6 тур. «Житлобуд-1» (Харків) – АТЕКС (Київ) – 11:0; «Родина» (Косто-піль) – «Дончанка» (Донецьк) – 1:2.

•• C П О Р Т C П О Р Т •• С П О Р Т С П О Р Т • • С П О Р Т С П О Р Т • • С П О Р Т С П О Р Т • • С П О Р Т С П О Р Т ••

Звітний матч цікавий кількома мо-ментами, більшість яких стосується Юлії Корнієвець. Напередодні у неї

на рахунку було 96 забитих м’ячів за «Ле-генду», тому всі очікували ювілейного, со-того. І Юля його забила. А взагалі в цьому матчі фактично тільки вона і забивала – 7 влучних ударів по воротах, причому свій перший м’яч вона забила вже на 30 секун-ді! Не закінчилася шоста хвилина, а раху-нок вже був 3:0. До речі, Юлія Корнієвець, як і Олена Ходирєва, має чудовий коефі-цієнт: 103 забиті м’ячі в 104 зустрічах! Ні матчу без голу!

Інша примітна риса цього поєдинку – в перерві тренерський штаб «Легенди» провів одразу п’ять замін, невдовзі ще дві і другий тайм команда грала фактично новим скла-дом. Із стартового складу до кінця дограли тільки Дар’я Мільчевська, Вікторія Крилова, Юлія Корнієвець та Ольга Бойченко. Про-те гра не втратила привабливості. Молодь, що вийшла на заміну, гру вела у швидшо-му темпі, жваво. І якщо до цього Вікторію Крилову, наприклад, можна було бачити хіба

що на правому фланзі оборони, то в друго-му таймі – в будь-якій точці поля.

Непогано виглядала на лівому фланзі Оль-га Мелконянц. Її рейди до чужих воріт стави-ли захист гостей часто перед невирішуваною проблемою. Вдавалося плести мереживо атак і Кристині Єрьоменко. Періодичну активність, але вже на правому фланзі, проявляла і юна Інна Томилко. Хоча заради справедливості потрібно сказати, що гра в основному йшла на половині поля суперників, воротарю «Ле-генди» роботи не було зовсім.

Турнірна таблиця

Команди І В Н П М О1. «Легенда» 5 5 0 0 22:0 152. «Житлобуд-1» 5 3 0 2 16:4 93. «Іллічівка» 5 2 2 1 8:3 84. «Дончанка» 4 2 0 2 6:6 65. АТЕКС 4 1 1 2 3:17 46. «Ятрань» 6 1 1 4 5:20 47. «Родина» 5 0 2 3 2:12 2

Наступний матч «Легенда» проведе 9 червня у Донецьку з «Дончанкою».

Ось яка вона, медаль УЄФА!

П’ять дівчат, вихованців чернігівського футболу, які нині грають у пермській «Звезде» (Росія), дійшли до фіналу головного клубного європейського турні-ру. Срібних медалей удостоєні в тому числі і Надія Баранова, Алла Лиша-

фай, Дарина Апанащенко, Наталя Зінченко, Віра Дятел.Після матчу Україна–Росія Алла Лишафай дала поближче роздивитися цей тро-

фей дівчатам з чернігівської «Легенди». Щоб настроювалися на такі, але гатунком вище – золоті.

Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ

Футбол

Знову зміна «будьонівки» на фіолетову«Десна» (Чернігів) – «Енергетик» (Бурштин) – 1:0

3 червня. Чемпіонат України. Перша ліга. 32 тур. «Оболонь» (Київ) – «Геліос» (Харків) – 3:0, «Закар-паття» – ПФК «Севастополь» – 2:0, «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка) – «Фенікс-Іллічовець» (Калініно) – 3:1, «Динамо-2» (Київ) – «Дністер» (Овідіополь) – 2:1, «ІгроСервіс» (Сімферополь) – «Кримтеплиця» (Молодіжне) – 2:1, «Сталь» (Ал-чевськ) – «Волинь» (Луцьк) – 0:0, «Княжа» (Щасливе) – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – -:+.

«Оболонь», перегравши «Геліос» 3:0, слідом за «За-карпаттям» здобула другу путівку до Прем’єр-ліги. «Десна» стабільно на сьомому місці і швидше за все її звідти ніхто не потіснить. А гол в останньому мат-чі забив Руслан Зейналов.

Примітна інша деталь. «Десна» знову фіолетова. А це значить, що в її керівництві з’явилися люди Олек-сія Савченка. Справді, віце-президентом клубу став Володимир Сулім, а разом з ним і форма на гравцях від «Партнер-банку». Новий виток змін?

Турнірна таблиця№ Команди І В Н П М О1 «Закарпаття» 29 18 6 5 49-26 602 «Оболонь» 29 17 5 7 67-39 563 «Севастополь» 29 16 4 9 41-33 524 «Олександрія» 30 14 9 7 40-28 515 «Кримтеплиця» 29 13 8 8 36-34 476 «Волинь» 30 14 4 12 46-45 467 «Десна» 29 12 7 10 28-29 438 «ІгроСервіс» 29 11 6 12 39-41 39

...Наступний, передостанній, тур відбудеться 8 черв-ня. «Десна» гратиме в Харкові з «Геліосом».

Ніби поруч®

Міністерство освіти і науки УкраїниЧернігівський державний педагогічний університет

імені Т.Г.ШевченкаЗгідно із Законом України «Про вищу освіту», Положенням про

обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних праців-ників вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації

ОГОЛОШУЄ КОНКУРСна заміщення посад професорсько-викладацького складу

історичний факультеткафедра етнології та краєзнавчо-туристичної роботи– доцента, завідувача кафедри (1)факультет початкового навчаннякафедра естетичного виховання– доцента (1)філологічний факультеткафедра філософії та культурології– доцента (2)індустріально-педагогічний факультеткафедра педагогіки, психології та методики трудового

і професійного навчання– доцента (1)хіміко-біологічний факультеткафедра хімії– доцента, завідувача кафедри (1)кафедра екології та охорони природи– доцента (1)факультет фізичного вихованнякафедра легкої атлетики– доцента (1);кафедра гімнастики– доцента, завідувача кафедри (1);кафедра педагогіки, психології і методики фізичного

виховання– старшого викладача (1).фізико-математичний факультеткафедра інформатики і обчислювальної техніки– доцента (1);психолого-педагогічний факультеткафедра соціальної педагогіки– старшого викладача (1);кафедра українознавства, політології і соціології– доцента (1);кафедра екологічної психології та психічного здоров’я– старшого викладача (3).Строк подання документів на конкурс – один тиждень від

дня опублікування оголошення. До заяви на ім’я ректора педуніверситету подаються документи відповідно до чинно-го Положення.

Адреса педуніверситету: 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53, секретарю вченої ради.

Телефон для довідок 3-21-08.Примітка: педуніверситет житлом не забезпечує.

Ректорат

«Неділя, вечір, чашка кави». 1995, оргаліт, олія

«Сяйво старого місяця». 1992, оргаліт, олія

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

Остання сторінкаОстання сторінка16

•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••

№ 62 (27893)6 червня 2009 року

Цими дняминародилися

06.06

Російський поет Олек-сандр Пушкін (1799), укра-їнський герой громадянської війни, командир Богунського полку Микола Щорс (1895), російська актриса Тетяна Пельтцер (1904).

07.06

Український партизан, дві-чі Герой Радянського Союзу Сидір Ковпак (1887), росій-ський письменник-сатирик Аркадій Арканов (1933), ро-сійська тенісистка, фотомо-дель Анна Курнікова (1981).

08.06

Радянський льотчик, три-чі Герой Радянського Союзу, маршал Іван Кожедуб (1920), молодогвардієць, Герой Ра-дянського Союзу Олег Кошо-вий (1926), російський актор Дмитро Певцов (1963).

Співзасновники:Чернігівська обласна рада,

облдержадміністрація,первинна організаціяжурналістів редакції

•Головний редактор

Лариса МІЛОВА•

Перший заступникголовного редактора

Леся КОШЕЛЬТел. 678-200

•Заступник

головного редактораБорис МЕЛАШЕНКО

Тел. 4-44-42•

Відповідальний секретарВіталій АДРУГТел. 4-21-92

•Телефони відділів редакції:

суспільно-політичних питань4-44-42, 4-22-71;

економіки4-41-36;

соціальних питань4-44-12;

гуманітарної сфери4-44-12;реклами4-40-07.

•Факс

4-21-92, 4-40-07.•

Комп’ютерний набірЛюдмила ШЕВЧЕНКО

•Комп’ютерна верстка та дизайн

Олександр БОЖОК,Ганна ЗЕВКО,

Світлана КУЗЬМЕНКО•

КоректориАльона ШЕВЧЕНКО,

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ•

Відповідальна за випускВіра ГУБАР

•Веб-сайт:

www.dponline.cn.ua•

Електронна пошта: despravda@ukr.net

•Реєстраційне свідоцтво

ЧГ № 230 від 10.11.2000 р.Видавець – ТОВ «Редакція

газети «Деснянська правда»•

Віддруковано в редакційно-видавничому комплексі «Деснянська правда»,

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

•Газета виходить

тричі на тиждень(вівторок, четвер, субота).

•Тираж тижня – 36869

•Розповсюджується

по передплаті•

Передплатні індекси:для індивідуальних передплатників –

61651,для підприємств, організацій –

94530,четверговий випуск –

94531.•

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

•Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори та рекламодавці.

Знаком позначені матеріали рекламного змісту.

•Листування

з читачами – тільки на сторінках газети.

ВДЕНЬВНОЧІ 06.06 07.06 08.06

Хмарність

Опади

Температура, °C 17 ... 22 8 ... 13 23 ... 28 12 ... 17 22 ... 27Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд–Зах, 5–10 Пд-Зах 5–10 Пд-Зах 5–10

Радіаційний фон, мкР/год Чернігів 11Ніжин 10 Покошичі 11 Семенівка 14Остер 14 Прилуки 11 Щорс 11

Рівень води у Десні, см Несприятливі дні у травні 10, 11, 18, 19, 20, 24, 25, 28

Температура води у Десні, °C 19,2 За даними облгідрометцентру

Перша чверть 31.05Схід 4:48Захід 21:05Тривалість 16:17

За релігійним календарем сьогодні – Троїцька батьківська субо-та. Преподобного Симеона стовпника, на Дивній горі. Преподобно-го Никити, стовпника Переславльського. Мучеників Мелетія Стра-тилата, Стефана, Іоанна, Серапіона, Калліника волхва, Феодора і Фавста і з ним 1218-ти воїнів з жінками й дітьми.

Завтра – Трійця. Третє знайдення глави Предтечі Хрестителя Гос-поднього Іоанна. Святителя Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського. Священномученика Ферапонта, єпископа Кіпрського.

Післязавтра – День Святого Духа. Апостолів від 70-ти – Карпа і Алфея. Мученика Георгія Нового. Знайдення мощей преподобно-го Макарія Калязинського. Мучеників Аверкія та Єлени. Препо-добного Іоанна Психаїта, сповідника. Загальниця.

Іменинниками будуть: сьогодні – Геннадій, Стефан, Сусанна, Каленик, Мелетій; завтра – Іван, Федір, Інокентій, Ферапонт; піс-лязавтра – Андрій, Олена, Макар, Карпо, Оверко.

Цьогорічний травень, по-вернувши квітневі борги, періодично обдаровуючи

давноочікуваними дощами, якось швидко пішов за весняну межу. Очевидно, як завжди, видався ба-гатим на різні свята і вельми за-клопотаним садами-городами.

А перший літній день видав-ся справді літнім. Бубоніли в на диво важких хмарах громи. Де зупинялися хмари, там прошу-міли рясні зливи.

Нехай шумлять – не зайві поки що. Але розподілилися

вони на території області украй нерівномірно. Скажімо, гідро-метеопост у селі Дніпровське (Чернігівський район) зафік-сував 30 міліметрів опадів. Це три десятилітрові відра води на квадратний метр. Подекуди випав град.

Найближчими днями синоп-тики прогнозують нестійку по-году, хоча й без різких темпера-турних контрастів і рясних до-щів. Втім, це не гірший варіант для городників.

Лесь ГОМІН

Пори року

Знову б’ють громи у бубни,схоже, з урожаєм – будем

Якими тільки епітетами не нагороджують найтеплішу пору року! Вона й красне літечко, чарівне і благодатне, зелен-бростом багате. І ще багато чого можна почути. Справді, море тепла, осяйні салюти бурхливих гроз, а сонця – пий не хочу, навіть забагато буває.

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Під час гастролей, по дорозі в Черні-гів, соліст «Тарта-

ку», автор пісень Сашко Положинський згадував минулий візит до нашого міста. Це було рік тому. Тоді гурт грав під від-критим небом на фес-тивалі «Діджус Адре-налін».

Цього разу хлопці «відпрацювали» майже 3 години. Перша части-на концерту – нова про-грама, друга – пісні на замовлення.

А днями головний тартаківець відзначив 37-й день народження.

– Я не святкував його. Ви-йшло, що цього дня ми гра-ли на корпоративі. Це було на теплоході. Погода була хоро-ша, – розповідає він.

– Сьогодні в шоу-бізнесі «модно» створювати соціаль-ні проекти...

– Ми постійно беремо участь у таких проектах, але запо-чатковувати власний поки не бачу ніякого сенсу. Тому що це, по-перше, потребує бага-то часу й уваги, а, по-друге, вважаю, що для нас всіх го-

ловний соціальний проект – це створення такої держави, де всі інші соціальні проекти були б вже не потрібні. У мо-єму розумінні держава існує для того, щоб людям краще жилося. Якщо ми створимо таку державу, яка буде дба-ти про своїх громадян, забез-печувати їх права і свободи, давати можливість людям реалізовувати себе у всіх на-прямках… І ми мусимо дба-ти про те, аби вона дбала про нас!

Тетяна СКРИПКІНА

Бажані гості

Три годиниз «тартаківцями»

Ось уже тринадцятий рік прогресує гурт «Тартак». Нещо-давно закінчили писати матеріал для нового альбому.

с

Виловний соціальний проект – це створення такої держави

Наступний номер газети «Деснянська правда» вийде у четвер, 11 червня ц.р.