Наша Галичина, №5 (липень, 2015)

Наша Галичина



Хто є владою у твоїй громаді?

Як долучитись до Української Галицької Партії?

У Львовізабороняютьдитячі візочки

www.uhp.org.ua Наша сила в нас самих! №5 липень 2015

Небезпечний резонанс будинків на Сихові

У Львові мешканці одного з панель-них будинків на Сихові запевняють: щойно настає ніч, як усі речі у їхніх квар-тирах починають рухатися. Аномальну сейсмічну діяльність у цьому спальному районі спостерігали й раніше, років зо двадцять тому. Тоді її спричиняв місце-вий хімічний завод.

Декілька місяців тому Павло Ардан із сім’єю оселився у квартирі на вул. Чука-ріна, 20 і майже одразу відчув коливання будинку: «Кожної ночі біля 00:00 годин панельний 9-ти поверховий будинок почи-нає гойдатись і це триває до 6:00-7:00. Усі незакріплені речі в цей час пересуваються з одного місця в інше, відчувається трем-тіння вазонків, це також видно по воді у вазі, руху дверцят в шафах, коливанню лю-стри або дзенькоту посуду в серванті».

Павло ж методом експерименту до-слідив, що гул долинає з хімзаводу, який розташований неподалік. На підприємстві запевняють — до нових коливань непри-четні. Однак на нараді у Сихівській район-ній адміністрації генеральний директор Львівського хімічного заводу Анатолій Бо-бришов таки визнав, що обладнання, яке використовують на підприємстві, є заста-рілим і може викликати небезпечні коли-вання. Сейсмологи також підтверджують, що земля під Сиховом локально добря-че здригається: «Спочатку включається щось одне. Потім — щось інше. Подивіть-ся, яка висока різниця в рівні (показує на прилад, — авт.). Тут є 100 одиниць, а тут вже тисяча з гаком», — розповів завідувач відділу сейсмічності Карпатського регіону Сергій Вербицький.

Випадком зацікавилися в Сихівській райадміністрації. З цього приводу 21 лип-ня 2015 року була проведена нарада, на-прикінці якої Ірина Маруняк, голова Сихівської райадміністрації, пообіцяла дослідити ґрунтовно причини та наслід-ки коливання окремих будинків.

Галина Андрушкевич

Місцевим виборам бути, але правила гри змінено!

Українська Галицька Партія візьме участь у виборах 25 жовтня 2015 року

м. Львів вул. Технічна 6/1, 093 531 51 30, 068 771 16 24e-mail: [email protected] сайт: www.uhp.org.ua

Новий Закон про місцеві ви-бори є вигідний більше для тих, хто його приймав — парламент-ським партіям та їхнім регіональ-ним сателітам, що свідчить про намагання діючої системи влади «зцементуватись» і закріпитись на довго.

Верховна Рада 17 липня 2015 року призначила проведення виборів де-путатів місцевих рад, сільських, се-лищних, міських голів на 25 жовтня по всій Україні, крім тимчасово оку-пованого Криму, а також тих терито-рій Донецької та Луганської облас-тей, де йдуть бойові дії. За відповідну постанову № 2148а проголосували 237 народних депутатів.

Згідно з прийнятим рішенням, місцеві вибори пройдуть у звільне-них від окупаційних сил районах До-нецької та Луганської областей. Де саме на звільнених територіях можна буде провести вибори — визначить Центральна виборча комісія відповід-но до постанови Верховної Ради від 17 березня 2015 року про визнання ок-ремих районів, міст, сіл та селищ До-нецької та Луганської областей тимча-сово окупованими територіями.

Раніше — 14 липня 2015 року Верхо-вна Рада прийняла в другому читанні і в цілому Закон України «Про місце-ві вибори» № 2831—3, який викликав жваві дискусії в суспільстві і критику

експертів. Слід зазначити, що між пер-шим і другим читанням парламентські партії внесли більше 1500 поправок до цього законопроекту, однак лише декілька з них були враховані, а сам за-конопроект прийнятий за спрощеною процедурою ad hoc.

Остаточний текст Закону досі не оприлюднений і очікує на підпис Президента. У разі підписання і на-брання ним чинності, місцеві вибори 25 жовтня відбудуться за новими пра-вилами. Зокрема, в селах і селищах де-путатів обиратимуть по мажоритар-ній системі, а депутатів до міських, районних і обласних рад за пропорцій-ною системою начебто з «відкритими

списками». Однак прийнятий прин-цип «відкритих списків», який зі слів авторів законопроекту є «германською моделлю», насправді ж, на думку гро-мадських експертів, є клоном регі-онального Закону Санкт-Петербурга «О выборах депутатов Законодатель-ного Собрания Санкт-Петербурга». І він також був вщент розкритикова-ний місцевими активістами і експер-тами. Істотною новелою прийнятого Закону є те, що голів міст з населенням понад 90 тисяч, зокрема Львова, оби-ратимуть в два тури, якщо кандидат в першому турі не набере більше поло-вини відсотків голосів виборців.

Проблеми міста

Верховна Рада України прийняла новий закон про місцеві вибори Продовження на 2 стор.

Продовження на 2 стор.

Вибори 2015

Територіальна громада

Голова Депутати

Виконавчі органи (відділи та управління)

РАДА

ОСН

http

://j

jori

ki.c

om/

Сильна Галичина





Наша ГаличинаНаша політика

Вибори 2015

Українська Галицька Партія — це нова українська крайова партія. Вона будує свою роботу на розумін-ні, що боротися потрібно не з на-слідками, а з причинами проблем, яких достатньо є і на місцевому рівні. Саме тому політика партії зо-середжується на розвитку громад, а не на здобутті влади у Києві. Мета Української Галицької Партії — за-хист інтересів та максимальний розвиток Галичини.

Ми прагнемо розвинути дієву партію. Українська Галицька Пар-тія — це соціальний ліфт, який зви-чайних людей приведе у владу. Вона дає можливість для лідерів громад, активістів людей, які прагнуть змін не лише для обраних, а для всіх.

Ми вирішили почати зміни у на-шій державі з того краю, де ми жи-вемо, з нашої хати, з Галичини.

Ситуація в країні така, що коли не об’єднатися у прагненні зміни-ти життя, то якісних перетворень не відбудеться. Ми прагнемо зла-мати стару корупційну систему, об’єднавши всіх найкращих людей, найкращі ініціативи. Тому Україн-ська Галицька Партія створюється знизу, зусиллями активних грома-дян — людьми і для людей.

Нашою метою є запроваджен-ня нових принципів політики, по-чинаючи від найменшої громади. Політика повинна стати близькою до людей, а виборці мають напряму вирішувати свої потреби через тих представників, яких вони делегува-ли у владу. Політика повинна пере-

стати бути віртуальною реальністю і телевізійним шоу.

Команда Української Галицької Партії буде брати участь у місце-вих виборах у жовтні 2015 року. Ми вважаємо, що лідери громад, громадські активісти мають йти у владу для впровадження змін, яких потребує суспільство, зміню-вати життя на краще не лише для «обраних», але для всіх.

Так, сьогодні в Україні політи-ка — це бруд. Але як її очистити, якщо не будемо нею займатись? Ми віримо, що лише спільними зусил-лями чесних та професійних лю-дей та щоденною відданою працею можна творити якісні зміни в Укра-їні. Адже наша сила — в нас самих!Команда Української Галицької Партії

Будуємо Україну! Почнемо з Галичини!

Богдан Панкевич, член-засновник Української Галицької Партії«Я став засновником Української Галицької Партії, бо розумію, що в теперішніх умовах в масштабах всієї України неможливо створити нову здорову по-літичну силу, яка не буде отримувати корумпова-ну вигоду від влади. Без фінансування від якогось олігарха, без тіньової дружби із владою така партія не зможе стати успішною. Але ми віримо, що пар-тія нового типу можлива на теренах Галичини. Тут люди пам’ятають довоєнні успіхи українських гро-мад, тут завжди прагнули до Європи. І, не зважа-ючи на існуючу корупцію, тут розуміють, що вона є злом. Людей, які вірять у Бога легше переконати не красти і не брехати. Ми покажемо, що в політи-ці також можна жити по-правді — говорити те, що думаєш і робити те, що обіцяв. Україна критично потребує прикладу, що можна керувати громад-ським майном, землею і фінансами без корупції. Ми це покажемо і люди у всій Україні повірять у свою спроможність. Щоб не сподівалися на Київ, а брали свою місцеву господарку у власні руки. Лише громади, керовані новими чесними політиками здатні позитивно змінити державу».

Віталій Ляска, історик, член Української Галицької Партії«Діяльність партій має організовуватись «знизу до верху» — починаючи від форму-вання структури і завершуючи визначенням напрямків роботи. На жаль, в Україні так майже ніхто не працює, але саме так починає свою роботу Українська Галицька Партія. Я ніколи не був у партіях і довгий час думав, що політика це не моє. Але є певні переломні моменти, коли розумієш, що ти можеш бути серед тих, які вічно нарікають і нічого не роблять, або ти можеш взяти відповідальність і спробувати щось зробити. У форматі Української Галицької Партії брати цю відповідальність є природнім та очевидним, оскільки партія крайова і насамперед прагне розвивати місцеву політику. Сподіваюсь, що незабаром у політичному середовищі відбудеться моральна революція і політики врешті-решт зможуть дивитися людям в очі».

Наталя Піпа, громадська активістка, член Української Галицької Партії«Чому я збираюсь у політику? Я розумію, що молоді активні люди мають йти у

політику, щоб зміни у нашій державі нарешті стали системними. Гадаю, у нас не було б АТО, не було б Майдану і багатьох інших проблем, якщо б останні 20 років ми працювали системно. З досвіду знаю, що старання сотні активістів іноді дорівнюють рішенню одної посадової особи — чи то депутата, чи то чиновника. Тому сьогодні важливо, аби чесні молоді люди були у владі. Перш за все треба розуміти, що депутат міської ради має представляти тисячі людей, і тут у місті – це не політика, а госпо-дарка. Треба бути готовим до важкої роботи. Але хто, як не ми — молоді та натхненні маємо це робити?».

Ігор Дякович, громадський активіст, член Української Галицької Партії«Коли я потрапив до Української Галицької Партії, зрозумів, що тут середовище дуже близьке мені за духом, за принципами, за ідеєю. Люди тут вже мають власні здобут-ки, і хочуть, будучи депутатами місцевих рад, впроваджувати ці здобутки. Для того, щоб бути членом партії, чи просто бути висунутим на округ під егідою партії, не потрібно завалювати офіс грошима. Потрібно просто бути собою, бути чесним, спра-ведливим, непідкупним, вірним своїм ідеалам. Саме це я шукав. Саме так я бачу своє майбутнє. Тут нема великого боса, який всім заправляє, нема грошових мішків, які ходять і вказують що робити. Тут є виключно люди, які хочуть, щоб місто, в якому вони живуть, було найкращим і готові для цього зробити максимум».

Принципи та цінностіУкраїнської Галицької Партії:

• Прийшов час навести лад в Галичині.• Прагнемо повернути в українську політику репутацію особи та персональ-но відповідальність за слова і вчинки. Потрібна «моральна революція».• Основою українського патріотизму мусить бути пошана до українства. Українська мова – єдина державна.• В Україні має панувати верховен-ство права та приватна власність.• Жодного «особливого», «третього» чи «українського» шляху: тільки в НАТО і ЄС.

Продовження. Початок на 1 стор.

Продовження. Початок на 1 стор.

Попри усі недоліки, в новому Зако-ні під тиском громадськості все ж таки закладено і позитивні зміни, які споді-ваємось наблизять Україну до демокра-тичних процедур і допоможуть прове-сти місцеві вибори більш прозоро.

Щоправда викликає багато питань той факт, що текст прийнятого Закону досі не оприлюднений, в медіа поши-рюються чутки про його правки після прийняття, а думки експертів щодо його остаточної редакції є різнобарв-ними як весняна веселка.

Черговим викликом для народних обранців буде ухвалення профільного закону про політичну рекламу, який вони пообіцяли прийняти до виборів

25 жовтня. Такий закон дозволив би, якщо не подолати, то принаймні змен-шити партійну корупцію та зловживан-ня під час виборчого процесу.

Отже, очікуємо на офіційний текст прийнятого Закону про місцеві вибо-ри, після чого в найближчому номері розглянемо його більш детально і на-дамо фахову оцінку.

P.S.: Незважаючи на усі труднощі і перешкоди, Українська Галицька Пар-тія буде брати участь в місцевих ви-борах до Львівської міської і обласної ради, оскільки ми усвідомлюємо, що після Майдану змінились обличчя при владі, але не змінилась система і підхо-ди до державного і місцевого управлін-ня як в Україні, так і в Галичині.Андрій Кавчук, юрист

Місцевим виборам бути, але правила гри змінено!

rada

.gov

.ua







Крик душі

У Палаці культури ім. Гната Хот-кевича висить оголошення з наступ-ним текстом: «Вхід з дитячими ві-зочками заборонений».

У Львові все частіше на дверях гро-мадських установ можна побачити дещо дивні оголошення про те, що вхід з дитячими візочками забороне-но. Резонансною була справа у магазині «Дюна» минулої осені. Нагадаємо, там повісили вивіску, де поряд із заборо-ною заходити з собаками та морози-вом додали ще й дитячий возик.

Аналогічний випадок бачимо сьо-годні на дверях будинку Палацу куль-тури ім. Гната Хоткевича. Отже, усі заяви і амбіції влади зробити місто безбар’єрним не витримують жодної критики, бо саме так Львів перетворю-ється на місто з перешкодами.

Не важко здогадатися, що забо-рона заходити з дитячим візочком

стосується і заборони заходити лю-дям-візочникам. Замість облаштува-ти пандуси та тримачі, принаймні у громадських місцях, на дверях цих установ, з’являються ось такі дивні та абсурдні оголошення, які просто шокують молодих мам та містян в цілому. Юлія Гвоздович — молода мама, член Української Галицької Партії, яка займається питанням без-бар’єрності у місті, занепокоєна, що у Львові шириться така тенденція: «Ми бачимо, що конкретно у цьому випадку йдеться про пряму заборону входу в найстаріший Палац культури у Львові батькам із дитячими візоч-ками. Чому про це не можна мов-чати? Тому що багато сімей мають двох і більше дітей. В Палаці культу-ри проводять заняття для діток від 3-х років, відповідно батьки повинні їм допомагати підготуватись до за-

няття, а залишати немовля у візку на вулиці неприпустимо. Хто подбає про безпеку дитини без нагляду? Чи хто буде пильнувати візочок, ціна якого, як дорогий велосипед?

Навіть, якщо б вони таки могли туди зайти і їм ніхто не забороняв, ви-никає інша проблема — немає пандусів на всіх сходових блоках. А це міський Палац культури, де проводять багато заходів» — коментує Юля Гвоздович.

Тож бачимо, що замість встано-вити пандуси та зробити місто до-ступним, маємо такі прикрі випад-ки відвертої зневаги до молодих мам, та людей на візочках. До слова, з 2000 року Палац культури ім. Гна-та Хоткевича став членом Європей-ської асоціації установ вільного часу. Чи варто тут нагадувати про нашу «декларативну європейськість»?Вікторія Рудкевич

Хто є владою у твоїй громаді?

Львів справді «європейський»? У місті почали забороняти дитячі візочки

Децентралізація

Андрій Кавчук,юрист

В Україні таке явище як вибори, чергові чи позачерго-ві, місцеві чи до центральних органів влади, відбуваються досить часто. Здавалося б, що українці мають дуже добре орієнтуватись у виборчому за-конодавстві, знати кого, куди і на скільки вони обирають. На жаль, наявний виборчий досвід свідчить про протилеж-не. Український виборець не завжди охоче вникає в суть пи-тання і відповідно не розуміє кому він доручає найбільшу

цінність як громадянин Укра-їни – свій виборчий голос!

Отже, 25 жовтня українці обиратимуть депутатів сіль-ських, селищних, міських рад та голів сіл, селищ, міст, а та-кож старосту села чи селища, що увійшли до складу об’єдна-них громад.

Законодавча база місцево-го самоврядування в Украї-ні складається з Конституції України (розділ XI, статті 140-146), Європейської Хартії місцевого самоврядування,

Законів України «Про місце-ве самоврядування в Укра-їні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про добро-вільне об’єднання територі-альних громад», інших підза-конних нормативно-правових актів та власних актів органів місцевого самоврядування (рішення, ухвали, розпоря-дження тощо).

Основою місцевого само-врядування є територіальна громада, яку формують меш-канці села, селища, міста чи районну або області. Саме територіальна громада оби-рає депутатів місцевої (сіль-ської, селищної, міської, ра-йонної чи обласної) ради та сільських, селищних, міських голів. Виконавчі органи скла-даються з виконавчого комі-тету, управлінь, відділів, ін-ших підрозділів, утворених

відповідною ра-д о ю , є п і д -звітними і під-контрольними таким радам.

Сільський, селищний, місь-кий голова є головною по-садовою особою відповідної територіальної громади. Ста-роста очолює село чи селище, яке увійшло до об’єднаної те-риторіальної громади і оби-рається його мешканцями. Посада старости є новою для України і пов’язана із розпо-чатим в нашій країні проце-сом децентралізації.

Мало хто знає, але згідно із Законом України «Про ор-гани самоорганізації насе-лення» до суб’єктів місцевого самоврядування також нале-жать органи самоорганіза-ції населення (ОСН), які ство-рюються жителями за місцем їхнього проживання та яким

місцева рада може делегувати частину своїх повноважень з відповідним фінансуванням. В європейських країнах така практика є досить поширеною та успішною, однак в Україні ОСН не користується особли-вою популярністю. Причи-нами цього є як частково па-сивна позиція мешканців, так і небажання місцевої влади віддавати свої повноваження тим, хто її обрав.

Стаття 5 Конституції Укра-їни визначає, що єдиним джерелом влади в України є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так й через утворені органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Реалізуючи своє виборче право і обираю-чи депутатів місцевої ради чи голову міста, села, селища, а тепер ще й старости, кожен громадянин України делегує частинку своєї влади (повно-важень) такому достойнику. Для того, щоб цей народний обранець гідно служив спіль-ним інтересам громади, цьо-му конкретному виборцю, а лиш потім собі, він повинен мати як гідну винагороду за свою працю (що у нас є), так і нести повну відповідальність за її результат (чого нам бра-кує), що неможливе без су-ворого контролю громади за органами влади.

Саме про це варто пам’ята-ти тим, хто делегує свій голос у кабінці для голосування, а також тим, хто тішиться ого-лошеним ЦВК результатам голосування, після обрання. А найкраще пам’ятати усім, що вибори — це добрий тест на гідність і відповідальність, при чому для обох учасників суспільно-політичного життя!

Територіальна громада

Голова Депутати

Виконавчі органи (відділи та управління)

РАДА

ОСН










Ігор Дякович: Жодних бар’єрів не існує.Ми збудуємо місто зручне для кожного.

Без права на пільги

Сила духу

Затягуєм паски

Інформаційний бюлетень ЛОО УГП.79000, м. Львів, вул. Технічна 6/[email protected]

Свідоцтво про реєстрацію: ЛВ 1198/452.Розповсюджується безкоштовно.

Віддруковано у ТзОВ «ВД «Молода Галичина»м. Львів, вул. Стрийська, 48. Наклад 50 000.Відповідальна за випуск В. Рудкевич.




Декілька років тому українців вра-зив одиночний протест чоловіка, який без обох ніг кілька кілометрів повз до державної установи, щоб підтверди-ти свою інвалідність. Ганебний закон змушував українців, які мають ампу-товані кінцівки, щороку відзначатися в спеціальних установах. Потрібно було тижнями лежати в лікарнях, щоб дове-сти і без того очевидне право отриму-вати групу інвалідності. Цей до абсур-ду доведений закон назавжди змінив львів’янин Ігор Дякович.

Його історія успіху в боротьбі за права та гідність людей з особли-вими потребами почалася з власного трагічного життєвого досвіду.

В січні 2013 року у місті Тернопіль Ігор потрапив під поїзд. Фатальний збіг обставин: через слизький, не посипа-ний перон, хлопець мало не загинув. Долею випадку він залишився живим, але втратив ногу. Відтоді Ігор Дякович «на власній шкірі» відчуває усю дис-кримінацію, упередження та прини-ження людей з особливими потребами. Але чоловік не опускає рук, а вступає у Київський національний університет ім. Тараса Шевченка і вже як юрист ви-борює в судах право інвалідів на гідне життя в нашй країні.

«Я зрозумів, що насправді наша система не сприймає осіб з особли-вими потребами. Ігнорує їхні права.

Вона розрахована тільки на здорових людей. Дуже часто працівники соці-альних служб ображають інвалідів, а часом й відверто обкрадають їх. Я зроблю так, щоб ніхто і ніколи з ін-валідами так не поводився. Для цього потрібно крім навиків ще знання за-конодавства та права».

Після розмови з тоді ще кандида-том в Президенти, а сьогодні гарантом Конституції Петром Порошенком, Ігор добився прийняття трьох важливих законодавчих змін. За його клопотан-ням в Україні скасували ганебну норму для інвалідів з ампутованими кінців-

ками, друге — у кримінальний кодекс офіційно ввели відповідальність за об-разу гідності людини з інвалідністю. Та чи не найбільшу перемогу він здобув у Тернополі. Через суди та пікети Ігор Дякович з групою юристів виборов у міської влади право людей з інвалідні-стю на безкоштовний проїзд. Сміливо-му юристу навіть пропонували хабар у кілька тисяч євро, аби він припинив свою боротьбу, але чоловік відмовився від брудних грошей.

«Все почалося з того, що мене не пустили в маршрутку. Бо я вже був четвертим інвалідом і не мав начебто права їхати саме тим транспортом. Це визначалось постановою Тернопіль-ської міської ради. Тоді я подав в суд на таку постанову і суддя визнала, що міська рада не може обмежувати пра-ва інвалідів. Зі мною пробували «до-мовитися», аби я не популяризував це в ЗМІ, але жодні хабарі не закриють мені очі на ті труднощі, з якими що-день зустрічаються люди з особливи-ми потребами».

Сьогодні Ігор Дякович бореться за доступність українських міст.

У Львові це питання є дуже важ-ливим. Поодинокі пандуси та низь-копідлогові трамваї не вирішують проблеми в комплексі. Навіть якщо пандуси є, то заїхати на них візочком практично не реально. Вони зроблені під дуже гострим кутом. А найбільша

проблема — це доступ до транспорту: в нас нема практично низькопідло-гових автобусів. Перше, що планує зробити Ігор Дякович, коли стане депутатом Львівської міської ради, — забезпечити львів’ян таким транспор-том. Бо вірить: Львів можна зробити доступним та зручним для усіх.Вікторія Рудкевич

Право на пільговий проїзд мають:

1. Учасники бойових дій та ін-валіди війни.2. Ліквідатори аварії на ЧАЕС — 1,2 категорія та ді-ти-інваліди ЧАЕС.3. Ветерани військової служби та ветерани державної служби.4. Вдова (вдівець) військовос-лужбовця і її (його) діти.5. Дружина (чоловік) вій-ськовослужбовця, який про-пав безвісти, її (його) діти, батьки загиблого військо-вослужбовця.6. Інваліди військової служби і реабілітовані:

Ігор Дякович, львів’янин, 27 ро-ків, член Української Галицької Партії. Студент Київського націо-нального університету ім. Т. Шевчен-ка, правник. Закінчив програму ін-новаційного державного управління «Good governance» Львівської бізнес школи. Зараз є учасником програми «Політичні студії» Інституту лідер-ства та управління УКУ та Україн-ської Галицької Асамблеї. З 1998 року є волонтером міжнародного руху спільнот «Віра і Світло», що ство-рений для підтримки осіб розумо-во неповносправних та їхніх родин, у 2010 році обраний віце-провінцій-ним координатором цього руху в Україні.

Останні півроку разом з командою експертів займається захистом прав осіб з особливими потребами, зокре-ма питанням проїзду в громадсько-му транспорті. Має успішний досвід судових спорів з органами місцево-го самоврядування. Вважає, що ос-новний обов’язок чиновників місце-вих адміністрацій — дотримуватися законів України й захищати переду-сім права та свободи громадян, а не «друзів-підприємців».

— інваліди 1 та 2 груп, ді-ти-інваліди, а також особи, які супроводжують інвалідів 1 групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда 1 групи або дитину-інваліда);— діти з багатодітних сімей.

Втратили право на пільговий проїзд

1. Учасник війни, члени сім’ї загиблого (померло-го) ветерана війни.2. Ветерани праці.3. Діти війни.4. Жертви нацистських пе-реслідувань.

5. Інваліди 3 групи.Однак, міністр соціаль-

ної політики Павло Розенко зазначив, про те що, незва-жаючи на скасування пільги для цих категорій громадян, вони зможуть нею користу-ватись як пенсіонери за ві-ком або як інваліди, оскільки уряд не планує скасовувати постанову Кабінету Міністрів України № 354 від 17 берез-ня 1993 року, яка діє і надає право на безоплатний про-їзд таким особам у міському та приміському транспорті (крім метрополітену і таксі).

Documents

Наша Галичина, №5 (липень, 2015)