Торезька загальноосвітня школа I-III ступенів № 8

імені Д. О. Рибалка

Опис педагогічного

досвідувчителя початкових класів

Махнач Вікторії Валеріївни

Опис педагогічного досвіду

Формування ключових компетентностей

шляхом впровадження інноваційних технологій

Педагогічна ідея – це повітря,

в якому розкриваються крила.

В.О. Сухомлинський

Актуальність досвіду

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних,

відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні

соціальних, виробничих та економічних завдань. Виконання цих завдань

потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь

самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в

житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування

сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої – підготувати

компетентну особистість, здатну до знаходження правильних рішень у

конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях.

Тому формування компетентності, тобто здатності застосовувати знання та

вміння в реальній життєвій ситуації, є однією з найбільш актуальних проблем

сучасної освіти. Компетентнісний підхід у загальноосвітній школі

реалізується в набутті та розвитку в учнів набору ключових,

загальногалузевих і предметних компетенцій, що визначають їх успішну

адаптацію в суспільстві. Компетенції охоплюють такі якості, як

ініціативність, співпраця, здатність працювати в колективі, комунікативні

здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, знаходити і

використовувати інформацію.

Отже, ключові компетентності – новий об’єкт оцінки якості освіти,

важливий показник її ефективності.

Провідна ідея

Полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання, що

перетворюють репродуктивне навчання на цікавий життєвий процес

активного діалогу, сприяють розвитку компетентної особистості.

Мета досвіду

Створення таких умов навчання, за яких би кожен учень успішно

навчався, розвивав свій інтелект, був готовим до творчої реалізації, до

самоосвіти, самовдосконалення.

Теоретичне обґрунтування

У роботі з цієї проблеми керуюсь науково – теоретичним досвідом

вчителів та науковців: І.Родигіної, О.Савченко, Н.Бібік, (компетентнісний

підхід до навчання); Л.Виготського, А.Леонтьєва, Л.Рубінштейна

(психологічні аспекти творчості); А.Макаренка, В.Сухомлинського,

С.Русової (розвиток творчих здібностей дітей у процесі виховання);

Д.Б.Єльконіна – В.В.Давидова (особистісно розвивальне навчання)

Технологія досвіду

В основу моєї роботи покладено такі ідеї:

Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим,

захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів. Навчально-

пізнавальну діяльність учнів будую у такій послідовності: цікаво – знаю –

вмію; при цьому саме навчання прагну зробити не простішим, а

зрозумілішим.

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який

треба запалити (стародавня мудрість).

Використання завдань, привабливість яких забезпечується не

зовнішніми прийомами навчання, а самим їх змістом. Зміст має привабити

дітей чимось невідомим. Дитина має розуміти значущість нового матеріалу.

Урок повинен бути насиченим практичною діяльністю:

Частково – пошукові завдання, розв’язання проблемних ситуацій,

вправи на здатність переносити знання і вміння в нову ситуацію, розв’язання

пізнавальних та виконання творчих завдань.

Намагаюсь, щоб діти виступали суб’єктами всіх видів діяльності, брали

участь у процесі отримання інформації, а не запам’ятовували її, щоб у

навчанні робили самостійні відкриття, які є кроком до саморозвитку,

самореалізації, творчості.

На кожному етапі уроку намагаюсь забезпечити психологічну

підтримку кожного учня, створити ситуацію успіху, щоб дитина почувалась

особистістю, яку сприймають, розуміють, слухають, бо добре пам’ятаю слова

великого педагога В.О. Сухомлинського: «Є успіх – є бажання вчитися.

Особливо важливо це на першому етапі навчання – у початковій школі, де

дитина не вміє долати труднощі, де невдача приносить справжнє горе.»

Розуміючи актуальність проблеми формування компетентностей учнів,

визначила для себе таку систему роботи:

стимулювання пізнавальної активності дітей;

забезпечення можливостей розвитку пізнавальних процесів і

пізнавальних здібностей;

використання ситуацій «зацікавленості», постановки проблемних

запитань. В.О. Сухомлинський закликав: «Добивайтеся того, щоб

учні ваші побачили, відчули незрозуміле, щоб перед ними постало

питання. Якщо вам удалося цього досягти – маєте половину успіху.

Адже запитання збуджують бажання знати.»

допомога в оволодінні уміннями і навичками, формуванні

раціональних способів дій;

навчання прийомам самоосвітньої і пошукової діяльності,

керівництво нею і заохочення.

Однією з вищих потреб людини є пізнавальна потреба.

О.Я. Савченко зазначає: «Формування пізнавального інтересу є і

результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Він – каталізатор,

який полегшує і прискорює розумові реакції, сприяє забезпеченню

психологічного комфорту, позитивному ставленню до навчання, формуванні

світогляду і вихованню гармонійної особистості, і, нарешті підвищенню

якості й мотивації навчання.

Мотиваційна сфера кожної дитини глибоко індивідуальна, тому

використовую широкий діапазон стимулів, щоб впливати на кожного учня.

Формування мотивації залежить від певних аспектів, які впливають на

створення комфортних умов для навчання кожного:

створення кольорової організації (використання різних кольорів на

дошці для кращого сприймання і запам’ятовування);

створення просторової організації (урахування особливостей

ліворуких дітей);

створення умов для успішної навчальної діяльності (урахування

прагнень до самовизначення, саморозкриття кожного учня).

У педагогічній практиці опробовую спосіб інтеграції окремих

елементів таких сучасних технологій навчання:

Для того, щоб досягти бажаного результату, намагаюсь вникнути в

методику кожної з освітніх технологій і використовувати на уроках залежно

від теми, мети, завдань, типу уроку.

Для підтримки інтересу до навчальної діяльності, з метою розвитку і

вдосконалення пізнавальних процесів, широко використовую на уроках

різноманітні «цікавинки», що підсилюють інтерес до вивчення матеріалу і

водночас удосконалюють пізнавальні процеси: ребуси, кросворди,

«шифровки», задачі з логічним навантаженням. Дуже подобаються моїм

дітям цікаві задачі, завдання для розвитку мислення, математичні

розмальовки. За зразком таких завдань діти придумують свої, починають

творити самостійно.

Зацікавити школярів українською мовою як предметом навчання я

намагаюсь шляхом уникнення одноманітності в роботі над словом,

позбавленням учнів необхідності зубрити визначення та правила. Чітке і

доказове опрацювання мовних явищ, використання різних форм, методів,

прийомів навчання є тими чинниками у моїй роботі, які збуджують

пізнавальний процес і стимулюють самостійне мислення школярів. У зв’язку

з цим суттєву роль у навчальному процесі відіграють цікаві мовні матеріали.

інтерактивна технологіяінтерактивна технологія особистісте зорієнтироване

навчання

особистісте зорієнтироване

навчання

розвиток критичного мисленнярозвиток критичного мисленняпроблемне навчання проблемне навчання

проектна технологія проектна технологія

Вони не знижують рівень навчальної роботи, а навпаки, несуть мовознавчу

інформацію, над якою учні із задоволенням працюють і яку легко,

невимушено засвоюють. Для цікавих завдань і лінгвістичних ігор я добираю

науково обґрунтовані мовні факти, які відповідають рівню підготовленості

школярів і захоплюють їх. Цікаві завдання й мовні ігри – це, по суті, вправи,

спрямовані на засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері.

Робота над ними викликає інтерес, а опора на емоційність сприяє кращому

засвоєнню та запам’ятовуванню відомостей про мову.

Використання цікавих ігрових мовних матеріалів винятково важливе з

точки зору розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання

здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю

самотужки знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати

мовні факти, спів ставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі

можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге,

робота над цікавим мовним матеріалом створює позитивну мотивацію

навчання, пробуджує бажання знати й нерідко стимулює прилучення до

праці над словниками, науково-популярною мовозначною літературою, що

формує вміння вчитись, виховує культуру праці. По-третє, самостійно

відкриваючи для себе певні мовні явища, учень відчуває задоволення,

упевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Доцільність впровадження й результативність використання того чи

іншого виду роботи над цікавим мовним матеріалом безпосередньо пов’язані

з віком і рівнем підготовленості школярів. Важливою ознакою системи

пізнавальних завдань є зростання їх складності. Наприклад: тему «Алфавіт»

при повторені у 4 класі опрацьовують без особливого ентузіазму, вважають її

засвоєною з першого класу. Тому пропоную учням такі завдання: написати за

алфавітом предмети, словникові слова, які вивчають у 4 класі; імена хлопців і

дівчат, письменників, з творчістю яких знайомились на уроках читання;

назви улюблених українських народних казок; назви річок, які протікають по

Україні; назви українських міст; назви вулиць свого району тощо.

Діти люблять працювати з ілюстрованими прислів’ями, приказками та

прикметами. Вони із задоволенням підбирають до ілюстрації ті прислів’я,

приказки та прикмети, які найбільш вдало розкривають зміст малюнка.

Майже на кожному уроці пропоную завдання на розвиток зв’язного

мовлення. Наприклад: складіть і запишіть речення. Підметами в цих

реченнях поставте подані парами іменники. Складіть зв’язний текст,

використавши утворені речення: весна – птахи, блискавка – гуркіт, хмара –

дощ, криниця – вода тощо.

Опрацьовуючи тему «Вживаня апострофа та м’якого знака”, пропоную

учням творче завдання: скласти та записати твір-мініатюру «Осінь у моєму

місті». У кожному реченні використовуйте слова з апострофом або м’яким

знаком.

Вивчаючи в 4 класі частини мови, учні із зацікавленістю виконують

завдання із ключами.

Завдання: випишіть поспіль у три колонки окремо іменники,

прикметники, дієслова. Підкресліть у всіх словах початкову букву. Якщо ви

вірно виконали вправу, то з цих букв у вас складеться побажання.

Прочитайте його і запишіть.

Учень, історичний, учитись, радісний, свято, активні, набуваємо,

працею, аналізують, добрий, осіння, відкриваєш, читаєте, історія, святковий,

товариського, хвилина, аплодує,іскристим, іскорки, утішний, напишу,

несемо, акуратні, ідеш, відкриття, мирний.

Ключ: «Успіхів і радості вам у навчанні».

Щоб активізувати різні аналізатори, смислові асоціації, пам’ять,

розвинути мовлення дітей використовую роботу з лінгвістичними казками:

складаю початок казки і пропоную закінчити її; даю завдання кожному

створити книжечку, записати туди свою казку;створити казку в групах з

наступною інсценізацією тощо.

Використовую прийом «оживлення». Коли дитина знайомиться з новим

словом, в її уяві виникає образ, тому при вивченні нових слів термінів

пропоную створити і замалювати в Зошиті-підказці образи термінів і правил.

Має місце в моїй роботі також прийом ритмізації, бо діти найкраще

запам’ятовують віршовані правила.

При систематичному використанні пізнавальних завдань і вірній,

раціональній організації їх розв’язання в учнів розвивається інтерес до

навчання. Пізнавальний інтерес у свою чергу позитивно впливає на

ефективність процесу навчання.

Важливим напрямком моєї роботи є впровадження елементів

інтерактивного навчання з метою формування життєвих компетентностей

учнів початкових класів.

Використання інтерактивних технологій на різних етапах уроку

I Організаційний момент: “Колір настрою», аутотренінг, поетична

хвилинка.

II мотивація навчальної діяльності: “Мозковий штурм», «Асоціативна

павутинка», «Незакінчені речення», поетична хвилинка, ігрові ситуації,

«Обери позицію», «Криголам».

III Актуалізація суб’єктивного досвіду: «Гронування», порушена

послідовність, дискусійна сітка, інтерв’ю, «Мереживо думок», «Кубування»,

«Карусель».

IV Вивчення нового матеріалу: система позначок «Поміч», Джигсоу,

взаємонавчання, передбачення за ключовими виразами, кероване читання,

понятійна таблиця, «Ажурна пилка».

V Узагальнення або закріплення матеріалу: сенкан, «займи позицію»,

«Акваріум», орфографічна естафета, дискусія, навчальна гра, «Навчаючи –

вчусь», дискусійна сітка, діаграмма Венна, «Два – чотири – всі разом».

VI Рефлексія: “Мозковий штурм», «Мікрофон», «Вільне письмо»,

школа цінностей, «Дерево рішень», «Крісло автора».

Широке застосовування інтерактивних методів, які створюють на уроці

української мови навчальне середовище, допомагає учням проявляти

особистисні якості, розвивати світогляд, логічне та критичне мислення,

зв’язне мовлення, виявити та реалізувати індивідуальні можливості. При

цьому навчально-пізнавальна діяльність організується так, щоб діти шукали

різницю між новими та вже отриманими знаннями, приймали альтернативні

рішення, мали змогу зробити відкриття, формулювали свої власні ідеї та

думки за допомогою різноманітних способів навчальної співпраці. Дитина

помітно втягується в навчальну працю, пізнає її радість. Усвідомлення «я

можу» зміцнює впевненість у собі та зумовлює потребу «мені необхідно,

цікаво й зовсім не страшно».

На думку психологів, у молодших школярів добре розвинені фантазія,

творча уява, вони розкуті у своїх висловлюваннях. Але якщо ці якості не

розвивати цілеспрямовано, то вони гальмуються. Тому я дбаю про те, щоб

школярам на уроках було, насамперед, цікаво. При цьому ситуативний

інтерес, який проявляється через позитивні емоційні реакції, з часом має

проявлятись і в позитивній реакції на зміст навчання, як фактичний, так і

теоретичний. Задля цього я впроваджую інтерактивні технології, щоб

збагатити урок довірливим спілкуванням учня й учителя, а це спонукає

школярів ставити запитання про зміст нового матеріалу, активно включатись

у виконання завдань.

Практично весь навчальний процес першокласника проходить у формі

гри, яка близька дитині. Школярі дуже люблять виконувати рольові ігри,

розігрувати ситуації за ролями. Така форма роботи спонукає дитину до дії,

формує впевненість у собі, допомагає розкривати свій внутрішній світ. У

такій атмосфері легко ввести в навчальний процес парну і групову роботу.

Для роботи в парах використовую такі вправи: виконання певного

завдання, обговорення змісту завдання, визначення ставлення до того чи

іншого питання, взаємоопитування, взаємооцінювання.

Сприятливо-стимулюючі умови щодо розвитку особистості моїх учнів

створюю за такими напрямками:

1) розвиток усіх видів пам’яті та формування основної компетентності

– уміння вчитися:

використання технології «оживлення»;

прийом добору послідовних асоціацій;

стимулювання пізнавальної активності рухами;

прийом графічних імпровізацій;

використання ейдотехніки (конкретно-образне запам’ятовування. У

молодшому шкільному віці діти насамперед запам’ятовують

матеріал, який їм дають наочно у формі реальних предметів або їх

зображень. Щоб засвоїти навчальний матеріал, в учнів повинно

постійно діяти уявлення, створюватися нові образи. Тож діти

запам’ятовують не саме слово, а образ, який виникає в їх уяві.)

2) розподіл дітей за групами;

3) розробка варіативних завдань для кожної групи

Групову роботу вводжу в навчальний процес способом «граючись –

навчаємось». Розподіл дітей на групи організовую кількома шляхами:

за інтересами, номерами, персонажами тощо;

за типологію особистості в спілкуванні;

за лідером – призначаю лідерів, які формують свої групи;

на підставі схильності одних до теорії, інших – до практики,

розподіляю дітей на групи з урахуванням цих розбіжностей і даю

кожній групі відповідні завдання:

- Інформатори – працюють з теоретичним матеріалом;

- Експерти – складають схеми, опорні конспекти;

- Мислителі – шукають різні варіанти розв’язання проблеми;

- Художники – зображують образ понять;

- Літературознавці – наводять приклади з літератури.

Обов’язково проводжу аналіз групової співпраці за допомогою анкет.

Це дає можливість коригувати склад груп, визначити рівень сформованості

навчальної діяльності.

У результаті школярі набувають уміння працювати колективно,

висловлювати свою думку.

Під час організації групової роботи цілеспрямовано використовую

груповий метод роботи над зоровою схемою-опорою.

Учні розподіляються на гетерогенні групи ( тобто в групі повинен бути

хоча б один учень з високим рівнем розвитку розумових процесів). Кожна

група отримує завдання відповідно до схеми-опори. За допомогою таблиць,

схем підручника, додаткової літератури, консультацій учителя школярі

самостійно опрацьовують матеріал та заповнюють схему-опору олівцем.

Потім вони ознайомлюють інших учнів класу зі своїм варіантом відповіді.

Ручкою заповнюють схему тільки після детального аналізу, перевірки та

колективного контролю з урахуванням порад учителя. На даному етапі

учитель виконує роль консультанта. А учні вчаться працювати в групі,

самостійно обґрунтовувати свою думку, робити висновки.

Робота різнорівнева, має практичний характер, спирається на життєвий

досвід дитини, тому допомагає формувати життєві компетентності.

Спостерігаючи за результатами впровадження цієї технології, я

прийшла до висновку, що пояснюючи матеріал короткими частинами з

опорою на схему, алгоритм, та, надаючи можливість обговорити між собою

засвоєний матеріал і прийняти рішення, рівень сформованості предметних

компетентностей значно зростає.

Це пов’язано з тим, що мозок дитини повинен зв’язати те, що

вивчалося, з тим, що вона вже знає, мозок повинен осмислити інформацію,

щоб зберегти її в пам’яті.

Використання зорових схем, алгоритмів збільшує запам’ятовування

матеріалу на 38%, а використання групової інтерактивної діяльності на 62%.

Уроки передбачають і самостійність учня, і можливість кожного учня бути

співавтором сценарію уроку.

Одним із напрямів моєї роботи є формування мовленевої

компетентності школярів, яка полягає в здатності слухати, сприймати і

відтворювати інформацію, читати й розуміти зміст, вести діалог, брати

участь у дискусіях, переконувати, висловлювати власні думки, міркування,

погляди в усній та писемній формі. Працюючи в початковій школі, я

намагаюсь знайти такі шляхи вдосконалення навчально-виховного процесу,

що сприяли б самовираженню учнів, їх особистіно-ціннісному ставленню до

навчання, вмінню виконувати творчі завдання. На уроках використовую

комунікативні вправи, в основі яких лежить навчально-мовленнєва ситуація,

яка передбачає стимулювання учнів до створення конкретних висловлювань.

Система мовленнєво-комунікативних завдань розвиває діалогічне та

монологічне мовлення, навички читання та аудіювання, допомагає

урізноманітніти зміст і форму уроку, підвищити мотивацію до навчання.

Від творчої активності на уроці, вміння міркувати, обґрунтовувати свої

думки залежить результативність уроку. Тому використовую творчі

завдання, спрямовані на активізацію мислення учнів.

Метод спостереження на уроках застосовую тоді, коли факти і явища,

що вивчаються, є складними. В них потрібно спочатку розібратися за

допомогою аналізу дидактичного матеріалу (прикладів), інструкцій –

підказок, а потім робити відповідні узагальнення.

Враховуючи відмінності учнів щодо сприйняття матеріалу цілісно або

частинами, на слух чи зорово, намагаюся постійно поєднувати словесні та

наочні методи здобуття інформації; індивідуальні, фронтальні, кооперативні

форми роботи. Як показує досвід, усіх дітей однаково вчити неможливо, бо

всі вони різні. Тому актуальним в моїй діяльності є використання

диференційованого навчання, завдяки якому знижується навантаження на

учнів, не стримується розумовий розвиток дітей високого рівня.

Кожний урок української мови – мандрівка в невідоме, яке зусиллями,

думками стане зрозумілішим. На цих уроках навчаю дітей користуватись

різними видами словників, що сприяє збагаченню словникового запасу,

формує вміння і навички самостійної роботи.

Вважаю, що такі форми роботи, як вільне письмо, словесне малювання,

дослідницька діяльність сприяють загальному розвитку учнів, здатних

комунікативно користуватися засобами рідної мови. Це, як правило,

реалізується на таких уроках: урок – подорож, урок – дослідження. Під час

уроків намагаюсь довести учням, що мова – найважливіший засіб

спілкування, тож дуже важливо, вивчаючи слово пізнавати світ, розвивати

особистість. Щоб забезпечити ефективність навчання необхідно поєднувати

репродуктивну й пошукову діяльність.

Мій підхід такий:

Навчаючи дітей учитися, організовувати свою діяльність, поступово

переходжу до формування у них навичок самоосвітньої та пошукової

діяльності. Уже з 2 класу можна пропонувати завдання, що пов’язані з

пошуком потрібної інформації в рекомендованій науково-популярній,

художній, енциклопедичній літературі. Наявність великої кількості дитячих

енциклопедичних видань робить цю роботу доступною і корисною, адже

набутими знаннями дитина може поділитися з однокласниками.

Готуючись до уроків позакласного читання, «Хвилинок Пізнайка», діти

навчаються працювати з книгою, вибирати потрібну інформацію, тренують

пам'ять, розвивають мовлення, вдосконалюють навички читання. Залежно від

рівня сформованості загально навчальних умінь і навичок, пропоную

завдання репродуктивного, конструктивного або творчого характеру. Дітям з

високим рівнем оволодіння прийомами самоосвітньої діяльності пропоную

працювати з 2 – 3 джерелами, з періодичними виданнями, проаналізувати

Проблема зацікавлення пошук істини

висновок

дослідження

спостереження

вивчення

прочитане, вибрати головне, зробити висновок. З низьким – дібрати загадки,

вірші, інші художні твори певної тематики, знайти визначення певного явища

в довідковій літературі, відтворити прочитане. Ці завдання поступово

ускладнюються (проілюструвати прочитане, поставити питання за змістом,

опрацювати джерело разом із однокласниками, обмінятися враженнями).

Прийоми роботи можуть бути різноманітними, як і форми звіту:

письмова робота, усний виступ чи доповідь, реферат, газета. Діти

оформлюють індивідуальні творчі зошити, звіт – щомісячні виставки,

демонструють результати творчої роботи на батьківських зборах.

Завдяки використанню під час уроків пізнавального, розвивального

матеріалу у школярів не зникає бажання вчитись, навпаки, воно переростає у

стійку потребу. Таким способом зростає рівень розумового розвитку дітей,

вдосконалюються пізнавальні процеси.

В основу роботи щодо формування в учнів критичного мислення як

складової розумової операції я поклала окремі методики, запропоновані

програмою ЧПКМ

Кубування є методом навчання, що сприяє розвитку основних операцій

мислення.

Для реалізації цієї методики я беру куб, на боці якого зазначено певну

операцію:

1 бік – опишіть це;

2 – порівняйте;

3 – асоціюйте;

4 – проаналізуйте;

5 – знайдіть застосування цьому;

6 – запропонуйте аргументи «за», «проти».

Кубування я проводжу в ігровій формі: підкидаю кубик, а учні

виконують завдання.

Суттєвим методичним компонентом мого досвіду є міжнародний метод

«Джигсоу», відповідно до якого я ділю клас на рівні групи, що складаються з

5 експертів, кожен з яких одержує своє завдання. Учні, що отримали спільне

завдання, об’єднуються в спільну (тимчасову) групу:

1 група – аналізує обкладинки журналів, намагаючись передбачити

зміст;

2 група – обговорює зміст вказаних статей;

3 група – виносить оцінку щодо цінності інформації, набутої з журналу

(газети);

4 група – складає інтерв’ю щодо змісту прочитаного;

5 група – виробляє пропозиції щодо поліпшення змісту журналу

(газети)

Закінчивши роботу в експертних групах, учні повертаються в первинні

групи, діляться досвідом та роблять загальний звіт, який обговорює весь

клас. Це спільний пошук кращих рішень важливих завдань, який

супроводжується організацією, задумом, виконанням, спільною оцінкою.

Перелічені вище форми та методи навчання мають за мету

стимулювати учнів ставити запитання:

Що я думаю про це?

Як ця інформація відповідає тому, що я вже знаю?

Що я можу зробити?

Як ця інформація впливає на мої погляди?

Індивідуальні досягнення учня в контексті компетентісного підходу

можна окреслити так:

Знання Я знаю що…

Діяльність Я знаю, як це робити. Я можу…Я роблю…

Творчість Я створюю…Я придумую…Я змінюю…Я

знаходжу

Емоційно-ціннісна сфера Я прагну до…Я хочу…Я ціную те…

Я ставлюсь до…Я відчуваю, що…

Результативність цієї роботи прослідковується у тому, що:

виріс інтерес до читання і змінилась якість цього процесу

(уважність, вдумливість);

сформувалися уміння роботи з додатковою літературою, що дало

можливість організувати самостійну діяльність учнів;

підвищився рівень виконання завдань з мови (усні та писемні

перекази і твори, аудіювання), з природознавства і громадянської

освіти (повідомлення);

сформувалися навички спілкування (діалог, аргументація своєї

думки, вміння вислухати думки інших);

підвищення інтересу до читання і потреба у ньому сприяли

підвищенню рівня грамотності усного та писемного мовлення та

поповнення словникового запасу учнів;

кожен учень класу знайшов своє місце в роботі всього колективу і

тим самим зникла пасивність на уроці дітей з середнім та низьким

рівнем засвоєння знань.

Така організація навчального процесу не тільки забезпечує основу

особистісної системи знань, умінь, переконань, а й формує життєво

необхідну потребу в постійному активному здобутті цих знань, які стануть

фундаментом для подальшого навчання, розвитку та самовираження і

значною мірою зумовлять успішну практичну діяльність у майбутньому.

Окрім технології кооперативного навчання застосовую у своїй роботі

також метод проектів.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес проектів є

організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап. Чіткість організації

проектування визначаю конкретністю постановки мети, визначенням

запланованих результатів, виясненням вихідних даних. Дуже ефективним є

використання невеликих методичних рекомендацій чи інструкцій, де вказую

необхідну і допоміжну літературу для самоосвіти, вимоги до якості проекту,

форми і методи кількісної оцінки результатів, алгоритми проектування.

Організовую роботу таким чином, щоб учні навчалися: визначати основні і

поточні (проміжні) мету і завдання; шукати шляхи їх вирішення, обираючи

оптимальні; здійснювати і аргументувати вибір; передбачати наслідки

вибору; діяти самостійно (без підказки); порівнювати отриманий результат з

тим, що потребується; об’єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і

результат проектування.

Метод проектів є ефективним в світлі підготовки компетентнісної

особистості, яка вміє співпрацювати з іншими, а також:

дозволяє реалізувати як дослідницькі, так і зорієнтовані на

практичну діяльність завдання;

дає навички контактів із зовнішнім світом: під час проектної

діяльності виникає потреба звернутися за консультацією тощо;

розвиває творчість і навички роботи із джерелами інформації;

створює середовище, у якому слабші учні набувають сили та

впевненості ситуацією успіху;

метод проектів спрямований на практичний результат, який можна

побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності;

дає можливість набути досвід самостійної діяльності, не

репродуктивної, а творчої, що знадобиться у житті.

Діти бачать результат своєї роботи, встановлюють зв'язок із життєвим

досвідом, розвивається вміння ставити мету й здійснювати саморегуляцію

діяльності, створюються умови, за яких учні самостійно отримують необхідні

знання з різних джерел, вчаться користуватися здобутими знаннями для

розв’язання пізнавальних і практичних завдань, дістають комунікативні

вміння. Всі ці знання та вміння необхідні учням для швидкої та безболісної

адаптації до середньої школи.

Проблеми реалізації досвіду

Надмірне захоплення учнів комп’ютерними іграми, проведення значної

кількості вільного часу за іграми в мобільних телефонах, за переглядом

телепередач, що не мають пізнавального характеру призводить до того, що

більшість учнів не можуть зв’язно висловити свою думку, правильно й

грамотно оформити творчі ідеї.

Ефективність досвіду

Компетентнісний підхід допомагає подолати прірву між освітою і

вимогами життя, сприяє інформаційному збагаченню мислення й почуттів

учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних аспектів

пізнати якісь явища, поняття, досягти цілісності знань.

Аналізуючи результати своєї діяльності щодо формування

компетентностей, я переконалась, що активна пізнавальна самоосвітня

діяльність не перевантажує дітей, навпаки, сприяє підвищенню

результативності навчання.

В результаті роботи над моєю методичною темою була створена

методична збірка «Українська мова. Прикметник. 4 клас». Посібник містить

моделі уроків з використанням інноваційних технологій. До збірки включені

тестові, комунікативні завдання, різнорівнева контрольна робота, картки для

індивідуальної роботи, різні види творчих вправ.

Маю 6 друкованих робіт в журналі «Відкритий урок: розробки,

технології, досвід», 1 роботу в журналі «Шкільний світ».

Результатом спільної роботи учнівського колективу стали проекти

«Край, в якому я живу», «Книга пам’яті», «Твоє здоров’я - в твоїх руках»,

«Вода в природі», «Екологічною стежиною», «Веселий задачник», «Донька

Прометея», «Дорогою добра».

Моніторинг якості знань учнів показав зменшення початкового та

середнього рівнів навчальних досягнень. Збільшення відсотка якості знань з

української мови складає 10%, з українського читання – 11%, з російської

мови – 8%, з російського читання – 9%, з математики – 6%.

За результатами моніторингових досліджень у 4 класі з української

мови та математики (зрізи, ДПА) знизилась кількість учнів, що виконали

роботу на низькому рівні (українська мова на 10% - 3 учня; математика на 7%

- 2 учня); на середньому рівні (українська мова – на 12%, математика - на

9%). Збільшилась кількість учнів, що виконали роботу на достатньому рівні

(укр. мова – на 15%, математика – на 5%), на високому рівні (укр.мова – на

7%, математика – на 11%) Відсоток якості знань із ДПА з української мови

склав 67%, з математики 56%, з українського читання 86%

Збільшилась кількість учнів, що брали участь у міських конкурсах.

Багато дітей є учасниками конкурсів «Колосок», «Кенгуру», «Патріот»,

«Русский медвежонок».

У 2010 – 2011 навчальному році у міському конкурсі «Кращий відгук

на сучасну дитячу книгу» Зоря А. посіла II місце.

У 2011 – 2012 н. р.:

II місце Сердюк М. у міському конкурсі «Кращий відгук на сучасну

дитячу книгу»;

III місце Кравченко В. у міському конкурсі «Ерудит» у номінації

«Комп’ютер - помічник»;

I місце Лісіченко В. у міському конкурсі “Навчальне технічне

моделювання».

Срібні сертифікати Всеукраїнського конкурсу «Колосок» отримали 4

учнів: Семенченко А., Кравченко В., Сердюк М.,Урсу М.

«Добрий результат сертифікату Міжнародного математичного

конкурсу «Кенгуру» отримали 5 учнів: Семенченко А., Лісіченко В., Царевич

А., Приходько А., Сердюк М.