Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.

1.Сполучні звуки О, Е (Є). коли перша частина складного слова —

прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле& т, гірничопромисло& вий,

чорногу& з, яснозо& рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник

м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро& вський, давньору&ський,

середньові&ччя, синьоо& кий.

Примітка.

З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня

порівняння на е: вищезга& даний, нижчепідпи& саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного,

зокрема після шиплячого, звук о: атомохі&д, грушоподі&бний,

дощомі&р, самовчи& тель

але кожум’я&ка, овочесхо& вище, очеви& дний;

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу

іменника, пишемо е: бурело&м, землетру&с,

працезда& тний, яйцеподі&бний,

але коно&в’язь, коногі&н, костогри& з,

костопра& в, свинопа& с, свинома& тка;

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого

приголосного першої частини пишемо є: боєзда& тність, краєзна& вство;

життєзда& тний, життє&пис, насіннєсуша& рка.

3. Складні слова без сполучного звука.

Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання

основи до основи. При цьому перша основа може

закінчуватися:

а) на голосний звук: всюдихі&д, кількаразо& вий,

радіокоміте& т; одноде& нний, двоя&русний, трині&жок,

чотирику&тник; двадцятирі&чний, п’ятику& тний, семими& льний;

б) на приголосний звук: Бори& спіль, Ви& шгород, Ми& ргород, Но& вгород, У́& жгород; дипкур’є&р,

літреда& ктор, медінститу&т.

4. Складні слова пишемо

разом і через дефіс.

Разом пишемо:а) усі складноскорочені слова й похідні

від них:

Нацба& нк, Міносві&ти,

міськра& да, профспі&лка,

соцстра& х; профспілко& вий,

соцстра& хівський.

Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають

компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-,

газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-,

лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-,

супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й подібні.;

б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник

(коли він не позначений цифрою):

двобі&чний, сімдесятирі&ччя, трику& тник, тривідсо& тковий,

чотиримі&сячний, двоосьови& й, чотириа& ктний.

Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень

(у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):зелений (як довго?) вічно-

вічнозелений,перекоти (куди?) через поле-

перекотиполе,будова (яка?) нова-

новобудова,будує (що?) машини-

машинобудівний

Через дефіс пишемо:а) складні слова, утворені повторенням

того самого слова:

писа& в-писа& в, роби& в-роби& в, ходи& в-ходи& в, бі&лий-бі&лий,

леге& нький-леге& нький, бага& то-бага& то, си& ньо-си& ньо,

ти& хо-ти& хо;

б) складні слова — поєднання синонімів: ги& дко-бри& дко, зро& ду-ві&ку,

ти&шком-ни&шком, ча& сто-гу&сто; антонімів:

більш-ме&нш, ви& димо-неви& димо; близьких за значенням слів, що

передають єдине поняття: ба& тько-ма& ти (батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: вели& кий-превели& кий, з да& вніх-даве&н,

з ді&да-пра& діда, ма& ло-пома& лу, пові&к-ві&ки, ра& дий-раді&сінький,

си& ла-силе&нна, ти& хий-тихе& сенький.

Примітка. Два слова, одне з яких має форму

називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо;

кіне& ць кінце&м, одни& м одна& , честь че& стю, чин чи& ном.

Так само займенника та іменника того ж кореня:

сама& самото& ю;

в) сполучення слів на позначення приблизності:

день-дру& гий, годи& на-дві, не сього& дні-за& втра, три-чоти& ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням

приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників,

позначених цифрами. У́ таких випадках між ними ставимо тире:

3—4 (дні), учні 8—10 класів;

г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге& й, гей-гей-ге& й,

ого-го& , бом-бо& м, бом-бом-бо& м;

ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій!

По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);

д) літерні абревіатури з належними до них цифрами:

Ту-154, ЗШ-111, АН-24;е) літерні найменування паралельних

класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій

вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;

є) терміни, у складі яких є літера алфавіту:

П-подібний, Т-подібний;ж) літерні скорочення складних слів:

с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний,

ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від

словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.

Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень

(у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним

сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий;

і південний і західний- південно-західний.Але разом пишуться

червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий.

Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша

частина яких вказує на сторону світу:

Південно-Китайське море,

Західно-Сибірська низовина.

Традиційно через дефіс пишуться слова

свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад,

буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця,

негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

Через дефіс пишуться власні назви на зразок

Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Волинський,

Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника),

Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону,

Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена:

Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький,

Антоненко-Давидович, Анна-Марія,Ігop-Богдан.

імена казкових персонажів: Кабан-Іклан, Іван-Побиван,

Вовчик-Братик;

Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як

вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем'єр-міністр, блок-схема,

унтер-офіцер, генерал-майор, пап'є-маше, віце-президент,

яхт-клуб.

Слова із частинами напів- і пів-

Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон,

півфабрикат, півовал.

Частина пів- у значенні «половина» також звичайно пишеться разом:

піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.

Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина

(у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є

власною буквою, то між ними становиться дефіс:

пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.