ЗмістВступ…………………………………………………………………………………..3

1. Сутність аукціонної торгівлі та ярмарок……………………………………..51.1. Порядок та умови проведення аукціонних торгів………………………..61.2. Порядок укладання договору та розрахунків………………………….…71.3. Види аукціонних торгів т ярмарок……………………………………....112. Проведення валютних аукціонів НБУ……………………………………....132.1. Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони………..16

3. Техніка проведення міжнародних аукціонів……………………………….18

3.1. Організаційні форми міжнародної аукціонної торгівлі………………...22Висновок……………………………………………………………………………..24Список використаної літератури…………………………………………………...26

Вступ

Перехід до ринкових відносин, пов’язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, змусив шукати нові шляхи вирішення поставших питань.

Аукціонні торги й ярмарки зайняли в ньому одне з найважливіших місць. В наш час широке використання аукціонних торгів й ярмарок стає дуже потрібним, звертаючи увагу на державну політику. Аукціони стали широко проводити у внутрішньому товарообігу. Особливо широко аукціони використовують як спосіб приватизації, але часто з дуже заниженими початковими цінами її об’єктів.

Аукціон (від латинського auctio - продаж з публічного торгу) являє собою продаж таких товарів, які мають індивідуальні властивості й цінності. Аукціон – це спеціальний діючий у визначеному місці ринок на якому, шляхом публічних торгів в раніше визначений час проводиться продаж товару покупцям, які запропонували найбільш високу ціну.

Аукціони вигідні як для продавця (концентрований попит на товари, можливість продажу товарів за найвищими цінами, відсутність необхідності пошуку покупця, використання досвіду і спеціальних знань аукціоністів), так і для покупця (можливість підбору потрібного асортименту товарів, полегшення орієнтації в кон’юктурі).

Ринку необхідні самостійні, незалежні організації - гнучкі, оперативні, оснащені новітніми засобами обчислювальної техніки, засобами зв'язку, передачі інформації й оргтехніки. Такими організаціями є ярмарки – це ринки, які регулярно організовуються у визначеному місці у визначену пору року, які призначені для сезонного розпродажу товарів одного (спеціалізованого) або багатьох (універсальних) видів.

Ярмарки виникли в раннє середньовіччя, коли торгівля носила епізодичний характер. В цей період, особливо там, де ще не утворилися міста як центри ремесла й торгівлі, ярмарки грали суттєву роль в якості єдиного пункту зосередження обміну. Їх значення зросло із зародженням внутрішнього ринку й розвитком міжнародних зв’язків на основі виникнення необхідних для цього засобів повідомлення.

Вони дають можливість широкому колу виробників, споживачів, посередників вступати в безпосередні комерційні контакти, що сприяють регулюванню попиту та пропозиції, активізації господарської ініціативи сторін. На ярмарках є реальні можливості пропаганди надійності виробника, його іміджу, рівня технічного обслуговування. Результати діяльності ярмарок дозволяють виробникам ухвалювати рішення щодо випуску продукції, відновлення асортименту і номенклатури, підвищення якості, поліпшення дизайну.

Ярмарки являють собою періодичні заходи, проведені за участю працівників посередницьких організацій, торгівлі, промисловості, сільського

господарства й інших галузей для здійснення покупок і продажу. Ярмаркова торгівля в Україні, як організаційна форма встановленнякомерційних зв'язків одержала досить широке поширення. Традиційно ярмарки проводяться у вигляді виставок-продажів або виставок-салонів.

Дана курсова робота складається із вступу, трьох пунктів, висновку, де викладені загальні висновки по темі, а також можливі тенденції розвитку аукціонів та ярмарок.

1. Сутність аукціонної торгівлі та ярмарок.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі елементи: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдингові компанії та інше.

Міжнародні товарні аукціони представляють собою спеціально організовані, періодично діючі у визначених місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у визначений час і в спеціально назначеному місці проводиться продаж попередньо оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

На міжнародних аукціонах проводиться продаж товарів, які мають власні особливості. Це виключає можливість заміни партій однакових за призначенням товарів, так як вони можуть мати різні властивості – якість, зовнішній вигляд, смак і так далі. Тому товари до аукціону повинні бути оглянуті або продигустовані покупцем. Передчасний огляд являється обов’язковою умовою аукціонної торгівлі, так як ні ті хто проводить аукціон, пі продавці після продажу товару з аукціону не приймають ніяких претензій по відношенню якості товару (крім прихованих дефектів).

Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах являються пушно-хутряні товари (в сировині та оброблені), немита шерсть, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, тварини (в основному коні).Для таких товарів, як пух, немита шерсть, чай, тютюн, аукціонна форма являється найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Наприклад, через міжнародні аукціони в США, Канаді реалізується більше 70% всього пуху, який продається цими країнами, в Данії – 90%, в Швеції і Норвегії – приблизно 95%. Через міжнародні аукціони реалізується біля 70% чаю, який продається на світовому ринку, 90-95% немитої шерсті, яка експортується Австралією та Новою Зеландією.

1.1. Порядок та умови проведення аукціонних торгів.

Для проведення аукціонних торгів створюється аукціонна комісія та затверджується її склад. Аукціонні торги веде ліцитатор. Ліцитатор оголошує умови проведення торгів, шкалу кроку аукціону та санкції до учасників, що можуть бути застосовані. Аукціонні торги здійснюються тільки на підвищення ціни лоту. По кожному винесеному на торги лоту ліцитатор оголошує назву об'єкта, умови використання місця для розміщення об'єкта зовнішньої реклами та стартову ціну. Аукціонні торги починаються з оголошення стартової ціни. У процесі торгів після оголошення стартової ціни учасники сповіщають про готовність купити оголошений лот за цю ціну, підносячи вгору номер учасника аукціону. Якщо після трьохразового оголошення стартової ціни виявиться, що з нею згоден лише один учасник, ліцитатор одночасно з третім ударом молотка оголошує про придбання лоту особою, яка погодилася із запропонованою ціною. Якщо в ході торгів після оголошення стартової цiни учасники не виявлять бажання придбати лот за стартовою ціною, ліцитатор знімає об'єкт з продажу і торг по цьому лоту не проводиться. Якщо ціна, запропонована учасником, який перший пiдніс вгору табличку з номером, більша ніж ціна, оголошена ліцитатором, то ліцитатор називає номер учасника і запропоновану ним ціну. Після цього ліцитатор оголошує наступну ціну, збільшену у відповідності з кроком аукціону. Мовчання учасника, що першим підніс табличку з номером, трактується ліцитатором як згода на оголошену ціну. Торги по цьому лоту закінчуються, коли після триразового оголошення чергової ціни жоден з учасників не підніс вгору табличку з аукціонним номером. Переможцем торгів визначається учасник, аукціонний номер якого був названий ліцитатором останнім. Після закінчення торгів по цьому лоту ліцитатор оголошує про продаж об'єкта, називає ціну продажу і номер учасника аукціону переможця.

1.2. Порядок укладання договору та розрахунків.

У процесі аукцiонних торгів ведеться протокол по кожному лоту, до якого вноситься стартові ціни, відомості про учасників аукціонних торгів, пропозиції учасників та результати торгів (кінцева ціна продажу та відомості про переможця аукціону). Після завершення аукціонних торгів переможець підписує протокол. Цей протокол засвідчує право переможця торгів на використання лоту. Якщо переможець торгів відмовляється від підписання протоколу або від оплати кiнцевої ціни продажу, оплачена застава йому не повертається, а результати торгу по даному лоту анульовуються. Протокол аукціонних торгів є підставою для внесення переможцем торгів коштів в сумі кінцевої ціни продажу, зменшеної на суму внесеної застави. Кошти переможцем аукціону вносяться на вказаний розрахунковий рахунок протягом трьох банківських днів з дня проведення аукціонних торгів. Переможець аукціону додатково до ціни виграного лоту сплачує податок з реклами, кошти якого спрямовуються до міського бюджету. У разі прострочення оплати кінцевої аукціонної ціни результат торгів по цьому лоту анулюється, переможцю застава не повертається. Сума застави учасників аукціону, які не перемогли, повертається протягом 10 днів пiсля закінчення аукціонних торгів. Сплачений учасниками аукціону реєстраційний збiр поверненню не підлягає. Кошти, одержанi від проведеного аукціону, використовуються і розподіляються таким чином: покриваються витрати організатора аукціону, пов'язані з проведенням торгів (оплата праці фахiвцiв, залучених до проведення та обслуговування аукціону, господарські витрати, обов'язкові платежi); сплачується комісійна винагорода організаторові аукціону в розмірі 5% від кінцевої ціни.

Відповідальність сторін.

У разі порушення порядку проведення аукціону, або виникненням обгрунтованих підозр у зговорі учасників аукціону, його результати можуть бути визнаними недійсними. Суперечки, щодо визначення аукціонних торгів недійсними розглядаються у судовому порядку за позовом однієї з сторін.

Переможець аукціонних торгів не має права:

передавати свої повноваження іншим фізичним або юридичним особам; використовувати лот не за призначенням або зовсім не використовувати.

При організації біржової й виставочної торгівлі виділяють три етапи:1. Попередній етап включає ухвалення рішення й підготовку наказу про проведення ярмарки. На цьому етапі створюється ярмарковий комітет і формується робоча група, яка зобов'язана розробити положення й розіслати інформаційні листи для учасників з повною інформацією про умови участі в

ярмарку. Робоча група розробляє й інші рекламні матеріали типу запрошень, рекламних буклетів, карток гостюючих й т.д. Видається рекламна брошура з докладною інформацією про умови участі.При будь-якій формі участі необхідно за 15 днів до відкриття ярмарки внести реєстраційний внесок і оформити заявку на участь, що включає докладну інформацію про клієнта ярмарки, його реквізити, вимоги по розміщенню експозицій і т.д.Основними джерелами доходів від проведення ярмаркової торгівлі є плата за участь, оренду під експозиції, транспорт, оренду складських площ, бронювання й придбання квитків, здійснення вантажно-розвантажувальних і транспортно-експедиторських робіт, проведення технічної й інформаційно-комерційної консультації й комплексу додаткових послуг.2. Організаційний етап укладається в підготовці рекламного каталогу, що включає всіх учасників ярмарку, що подала заявки. Крім учасників, у каталогах публікується й інша новітня рекламна наукова й науково-технічна інформація про інші передові фірми України й світу, про передовий досвід, що відповідає профілю й тематиці ярмарку або виставки-продажу. Цей етап включає також оперативну роботу з розміщення гостей, організації їхнього дозвілля, проведенню щоденних показових ярмаркових торгів, презентацій і ін.3. Заключний етап містить у собі підведення підсумків з виділенням позитивних і негативних сторін у роботі ярмарку. Цей етап є основою для прийняття стратегічних рішень з подальшою перспективи ярмаркової торгівлі.

Для загального керівництва конкретною ярмаркою утвориться ярмарковий комітет. У його склад входять представники державних, комерційних структур, галузей виробництва, торгівлі, підприємств, об'єднань, науково - дослідних і інших організацій. Очолює комітет особа зі складу відомства, за згодою якого влаштовується ярмарок. Ярмарковий комітет є колегіальним органом. Рішення з оформленням протоколу приймаються більшістю його членів на засіданнях, що влаштовуються періодично. Ярмарковий комітет визначає склад учасників ярмарку, створює робочі органи, необхідні для виконання поставлених завдань, погоджує й затверджує графіки організаційних заходів щодо устаткування виставочних приміщень і режиму їхньої роботи, прибуттю учасників, зустрічей представників продавців і покупців для узгодження розгорнутих асортиментів продукції, оформлення документації, умов поставок, вносить міністерствам, підприємствам пропозиції про зняття з виробництва продукції, що не користується попитом, виготовленні нових видів продукції підвищеного попиту, забезпечує обслуговування учасників, визначає розміри і порядок розподілу видатків на організацію й проведення ярмарки.Ярмарковий комітет утворює дирекцію, що стежить за веденням бухгалтерської, статистичної звітності, укладає договори, необхідні для забезпечення діяльності ярмарки, видає накази й розпорядження, призначає й звільняє працівників ярмарки, керує робочими органами, здійснює організаторську, рекламну, комерційну діяльність.

Проведення фінансових операцій, контроль за витратою коштів, ведення встановленої звітності, надання на розгляд і затвердження ярмаркового комітету звіту про діяльність і баланс покладає на бухгалтерію, яка створюється на період підготовки й функціонування ярмарки.На ярмарці доцільно створювати групу маркетингу. Фахівці з маркетингу головним чином оцінюють існуючу ситуацію й розробляють прогноз розвитку ринку по кожному виду товарів.Хід торговельних операцій на ярмарках контролюють і частково регулюють відповідні групи - інформаційна, по обліку й реєстрації договорів.Предметом торгівлі на ярмарці можуть бути товари й інші матеріальні цінності, попередньо замовлені, заплановані до виробництва й поставки в найближчий період, або виготовлені й раніше поставлені в деякі регіони, але нагромадилися там у надлишку, а отже, що бідують у повторному переміщенні в інші райони з активним попитом на них. Самі товари безпосередньо на ярмарку не реалізуються. Вони представлені в зразках, буклетах, проспектах, кресленнях, фотографіях, кіно-відеороликах і т.д. Виставляються на ярмарках також науково-технічні розробки у вигляді натуральних експонатів, макетів, патентно-ліцензійної документації й т.д. Виробники й власники товарів можуть бути присутнім або відсутніми на ярмарці.

Ярмарки можуть проводитися в спеціальних або орендованих приміщеннях. Якщо юридична або фізична особа бажає реалізувати або прорекламувати на ярмарці свій товар, воно повинне попередньо замовити й оплатити місце. Для успішного проведення ярмарки потрібно приблизно знати склад учасників, кількісний і асортиментний склад товарів, що представляються на реалізацію.У ярмарковому господарстві визначаються два напрямки залежно від характеру торговельних операцій:1) ярмарки по реалізації продукції, що надійшла в первинний оборот;2) ярмарки по реалізації невикористовуваної й зайвої продукції;Перед ярмарками першого виду ставиться широке коло завдань:а) посилення активних впливів ринкової торгівлі на формування планів виробництва продукції на основі маркетингових досліджень;б) впровадження у виробництво нових виробів, що відповідають вимогам світових стандартів; одночасне визначення продукції з моральним зношуванням, економічно недоцільної в експлуатації, а отже, що рекомендується до зняття з виробництва;в) робота пов'язана з демонополізацією в сфері виробництва й обігу продукції;г) обов'язку по забезпеченню пріоритету споживачів, посиленню економічного впливу на постачальника у випадку порушення їм договірних зобов'язань; перешкода вольовим прийомам і рішенням центральних органів відносно виробництва й реалізації продукції, що суперечать господарським інтересам підприємств, регіонів, галузей.Ярмарки другого виду вирішують завдання по раціональному використанню трудових, фінансових, матеріальних, виробничих ресурсів.

Одержують поширення ярмарки, що сполучають реалізацію як нової продукції, так і невикористовуваної, зайвої. Такі ярмарки привабливі для покупців, але вимагають більше високих витрат. У господарській практиці ярмарки організовуються у двох напрямках:- по закупівлі-продажу товарів народного споживання;- по закупівлі-продажу товарів виробничо-технічного призначення.

1.3. Види аукціонних торгів та ярмарок.

Перш за все аукціони поділяються на примусові та добровільні. Примусові аукціони проводять судові органи влади з метою отримання боргу

з боржників, а також різні державні й приватні організації для реалізації конфіскованих вантажів, не викупленого в строк майна, неоплачених товарів та інше.

Добровільні аукціони організовують з ініціативи власників товару, який продається або майна з метою найбільш вигідної їх реалізації. Доброівльні оптові аукціони проводяться лише по окремим товарам, які не можна замінити і які мають особливі властивості (чай, тютюн, кава, немита шерсть, риба, квіти та ін.).

Існують такі види аукціонних торгів, як:1. Публічний ”гласний “ аукціон, при якому торг починається з оголошення

мінімальної ціни продавцем, потім покупці збільшують ціну, зазвичай у визначеному інтервалі (якщо є більше ніж один покупець, то товар продається тому, хто запропонує найвищу ціну).

2. Німий, при якому ціни проголошуються продавцем, а участь покупців в торзі здійснюється жестами, для того щоб приховати свої дії від конкурентів.

3. Аукціон з пониженням цін, при якому проголошується збільшена ціна, а потім призначається ряд нижчих цін до отримання згоди одного з покупців (цю форму аукціону використовують при продажу товарів, які швидко псуються – овочі, свіжа риба й так далі).

4. Заочні, коли заявки подаються в письмовому вигляді в закритих конвертах, а аукціоніст з отриманих заявок вибирає найбільш вигідну для продавця (вони зручні тим, що не потребують затрат на оренду приміщення для їх проведення). В свою чергу за масштабом й характером здійснюваних торговельних операцій

ярмарки поділяються на:1. Міжнародні ярмарки.2. Всеукраїнські ярмарки - з'єднують інтереси великої кількості підприємств, об'єднань із різними напрямками господарської діяльності, спеціалізації виробництва. На ярмарках зосереджують товари досить широкого профілю й асортиментів.3. Зональні ярмарки залучають до участі досить значну кількість організацій, підприємств ряду прилеглих регіонів. 4. Регіональні (обласні, республіканські) ярмарки функціонують для оперативного задоволення споживачів необхідними товарами. В організаційному плані вони більше доступні для учасників.Місце, час проведення, тематика ярмарки визначається відповідними відомствами за участю комерційних структур підприємств і об'єднань. Ярмарки працюють за графіком з попередньою установкою часу й місця. При координації

графіків варто домагатися недопущення збігу строків проведення ярмарків, щоб уникнути паралельної їхньої роботи в прилеглих регіонах.Виробники, споживачі продукції, посередницькі, організації мають потребу в безперервному інформаційному забезпеченні. У зв'язку із цим на товарному ринку чимала роль приділяється постійно діючим виставкам продукції виробничо-технічного призначення й народного споживання.

2. Проведення валютних аукціонів НБУ.

У сучасних умовах діяльність фондового ринку України пов’язана з багатьма прогалинами в сучасному законодавстві. Тому договори, які укладаються на фондовому ринку мають дуже важливе значення.

Постановою Кабінету Міністрів було затверджено “Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів” Це Положення визначає порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств на сертифікатних аукціонах, а токож загальні принципи та прядок взаємодії державних органів приватизації і центрів сертифікатних аукціонів, умови участі в них покупців, принципи визначення покупців – переможців, підсумків аукціонів та розрахунку аукціонної вартості акцій, порядок оформлення документів, що засвідчують право власності покупців на придбані акції. Під сертифікатним аукціоном розуміється спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств за приватизаційні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки через центри сертифікатних аукціонів.

Національний банк України затвердив “Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України”, згідно з якими купівля-продаж валютних кощтів на аукціоні здійснюється через банки – члени Української Міжбанківської Валютної біржі. Право на купівлю іноземної валюти на аукціоні мають резиденти України (клієнти). Нерезиденти України можуть придбати валюту на аукціоні з метою ренатріації прибутку від іноземних інвестицій згідно з діючим законодавством. Для купівлі іноземної валюти на аукціоні клієнт надає банку-учаснику аукціону заяву та доручає йому перерахувати визначену заявою суму коштів, необхідну для купівлі валюти на аукціоні, на кореспондентські рахунки банків – членів Української Міжбанківської Валютної біржі. Дані заяви розглядаються Аукціонним Комітетом. В ході аукціону банки учасники через своїх брокерів можуть подавати заявки на зміни обсягів купівлі. Всі ці заявки відправляються брокерами курсовому маклеру в письмовій формі. Всі заявки, що були подані банками-учасниками, зараховуються в операційному листку.

На початку аукціону курсовий маклер оголошує суму заявок на купівлю та продаж іноземної валюти, що відповідають курсу (за початковий курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні,приймається курс, зафіксований на попередньому аукцірні). В залежності від розмірів пропозиції курсовий маклер може знижувати або підвищувати курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні. Після завершення аукціону укладені на ньому угоди оформляються операційними листами та аукціонними свідоцтвами у двох примірниках і підписуються Головною Аукціонного Комітету та брокером. Розрахунки учасників аукціону за укладеними угодами здійснюються на підставі аукціонних свідоцтв.

Банкам дозволяється стягувати комісійну винагороду у розмірі не більше 1 % від суми операції купівлі-продажу валюти з продавця та 1 % з покупця.

Вся інформація про валютні операції учасників аукціону є банківською таємницею.

Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачається можливість продажу об’єктів малої приватизації на аукціоні. Продаж полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Продаж об’єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Фонд державного майнаУкраїни, Верховна рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради мають право встановлювати додаткові умови участі покупців в аукціоні, що не суперечать цілям і змісту вищевказаного Закону. Покупці, для того щоб зареєструватися як учасники аукціону, повинні сплатити встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Також покупці повинні внести грошові кошти в розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта.

Фізична або юридична особа, яка має бажання бути зареєстрованою як учасник аукціону повинна мати при собі:

1. квитанцію про сплату реєстраційного внеску;2. документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;3. документи про внесення грошових коштів у розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта;4. декларацію про доходи, у разі придбання об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів – для покупців - фізичних осіб;5. нотаріально посвідчені копії установчих документів – для покупців – юридичних осіб.

Відомості про учасниів аукціону заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об’єкта реєстрації, який підлягає приватизації. Відомості про учасників аукціону не підлягають розголошеню до визначення остаточного переможця.

Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні – три дні до початку аукціону. Інформація про остаточну ціну та переможця аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі-продажу.

Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою (діє на підставі угоди з органом приватизації).

Угода повинна передбачати:- строки проведення аукціону;- початкову ціну продажу об’єкта приватизації і порядок її зниження;- розмір і порядок виплати винагороди;- взаємні зобов’язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність

сторін;

- інші умови на розсуд сторін.Для участі в аукціоні покупці мають одержати квитки учасників аукціону.

Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об’єкта). Цей протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об’єкту і у триденний термін надсилається відповідному органу приватизації та затверджується ним.

Продаж на аукціоні із застосуванням приватизаційних паперів здійснюється у порядку, передбаченому вищезгаданим Законом, з урахуванням таких особливостей:

1. право участі мають тільки громадяни України, створені ними господарські товариства у порядку, передбаченому Фондом державного майна України, і так само фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензію згідно з чинним законодавством;

2. платіжними засобами є приватизаційні папери та грошові кошти;3. продажу підлягають тільки об’єкти, включені до відповідного переліку.На вимогу будь-кого з учасників аукціону або органу приватизації аукціон

може бути припинено і об’єкт знімається з торгів, конкурсного відбору якщо у наявності є порушення чинного законодавства про приватизацію. Угоди, що укладені внаслідок проведення аукціону, можуть бути визнані судом недійсними якщо порушені приписи Закону.

Законодавством України передбачена можливість проведення ще багатьох видів аукціонів.

2.1. Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони.

Комерційні банки можуть позичити кошти, тобто одержати кредит у Національному банку України через закриті кредитні аукціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладено на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

Кредитні аукціони проводяться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБУ.

До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають йому необхідну звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, котрі діяли менше одного року від дати їхньої реєстрації.

До участі в кредитному аукціоні комерційні банки подають в Аукціонний комітет заявку встановленої форпми. Умовою, що дає право комерційному банку брати участь у кредитному аукціоні, є дотримання ним такої вимоги: сума заборгованості за кредитами НБУ з урахуванням поданої заявки на купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не може перевищувати п’ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу.

Один банк не може одержати більш як 50 % запропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні.

Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилаються комерційним банкам не пізніше як за 10 робочих днів до дня його проведення. У повідомленні вказуються день, умови проведення кредитного аукціону, цільовий напрям кредитів або його відсутність, термін і початкова процентна ставка, а також мінімальна сума кредиту для одного банку.

На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру зниження запропонованої на них процентної ставки, починаючи з найвищої. Якщо два або кілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився на продаж, недостатній для задоволення усіх заявок з однаковою процентною ставкою, рішення про задоволення тієї або іншої заявки приймає Аукціонний комітет.

Комерційним банкам, чиї заявки задоволені, на підставі затверджених Головою правління НБУ результатів кредитного аукціону видається офіційне свідоцтво про купівлю кредитів.

Офіційне свідоцтво про купівлю й усі необхідні для оформленя кредитної угоди документи комерційний банк подає регіональному управлінню НБУ. Після оформлення такої угоди регіональне управління НБУ переказує гроші на кореспондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ.

Банки-позичальники повинні своєчасно повертати кредити, куплені на закритих кредитних аукціонах. Для контролю за цим між позичальником і крадитором укладається угода про забезпечення повернення кредиту.

3. Техніка проведення міжнародних аукціонів.Міжнародні торги – спосіб закупівлі товарів, розміщення товарів і видачі

підрядів, що передбачає залучення до певного, заздалегідь встановленого терміну пропозиції від кількох постачальників або підрядчиків різних країн і укладення контракту з тим з них, пропозиція якого найбільш вигідна організаторам торгів

Організація і техніка проведення міжнародних аукціонів мають свої специфічні особливості, які визначаються характером товару. Разом з тим в іх організації є багато спільного. Розрізняють чотири стадії проведення аукціонів: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення й виконання аукціонної угоди.

В період підготовки аукціону, який інколи проводиться напротязі декількох місяців, власник товару привозить його на склад організатора аукціону. Напротязі підготовчого періоду проводиться підготовка товару до реалізації, складаються каталоги, здійснюється рекламна діяльність.

Підготовка, наприклад, пушного аукціону починається за два-три місяці до дати проведення аукціону. Власник, який бажає реалізувати свій товар на аукціоні, привозить його на склад аукціонної компанії. Спеціалісти аукціонної компанії проводять необхідне сортування товару за можливими однорідними якісними ознаками. Потім товар розбивається на партії, які називаються лотами. Кожному лоту дається номер, під яким він заноситься в каталог даного аукціону з зазначенням сорту й кількості одиниць товару в даному лоті. На основі каталогу в порядку нумерації проходить продаж товарів на аукціонних торгах. Зазвичай у каталозі однакові за якісними показниками лоти йдуть один за одним, утворюючи ряди-стрінги, які в каталозі відділяються один від одного лініями. Із кожного лоту або стрінга береться зразок, який повинен повністю відповідати по всіх якісних ознаках товару, який знаходиться в даному лоті або стрінгу. Розміри зразків по різним товарам неоднакові й встановлюються в залежності від цінності й стандартності кожного виду.

Одночасно з підготовкою аукціонних лотів й зразків розробляється каталог. Каталог містить список всіх лотів, які пропонуються на аукціоні, з зазначенням номеру кожного з них, сорту й кількості одиниць товару в кожному лоті. На початку каталогу знаходиться зміст загальної кількості різних видів хутра, призначеного для продажу. Далі йдуть умови аукціонного продажу. В цих умовах вказаний порядок огляду товарів, порядок продажу й фіксації цін, порядок заключення контрактів, право продажу товару третій особі, порядок зняття товару з торгу, порядок оплати аукціонних товарів з зазначенням банків, через які повинно проводиться відкриття акредитивів і оплата. В умовах вказується, який процент знімається з куплених товарів на користь адміністрації аукціону, й встановлюється порядок часу вирішення спорів між сторонами. В каталозі повідомляється дата відкриття аукціону і його термін дії, місце проведення аукціону, час, встановлений для огляду товарів, час проведення торгів, а також останній день платежу за куплений товар.

В підготовку аукціону входить також попередження покупців про місце і час проведення аукціону, про кількість й асортимент товарів, які пропонуються на аукціоні. Для цього за півтора два місяця до початку аукціону в загальній пресі розміщуються рекламні оголошення, в яких вказуються дата й місце проведення аукціону, й приблизні кількості товарів, які пропонуються для продажу. Постійним і можливим покупцям аукціонні компанії висилають рекламну брошуру-проспект, в якій вказують основні умови даного аукціону й надсилається запрошення прийняти участь в торгах.

Огляд товарів покупцями, які мають намір прийняти участь в аукціоні, це друга стадія в проведенні аукціону. Огляд товарів зазвичай починається за тиждень або за 10 днів до відкриття торгу. Кількість днів, призначених для знайомства з колекцією аукціону, залежить від її розмірів і від раціональної організації огляду. Скорочення сроків, призначених для огляду товарів, отримується завдяки покращенню обладнання залів, де буде проводитись огляд.

Попередній огляд товарів, як вже наголошувалося, являється обов’язковим, так як за умовами аукціонного торгу претензії у випадку виявлення дефектів у товарі після придбання не приймаються. Огляд товарів проводиться в спеціальних приміщеннях, де розміщуються відібрані від кожного лоту зразки товарів. Зразки повинні повністю відображати всі особливості товару в лоті. Організатори аукціону несуть за це відповідальність. Покупці уважно оглядають ці зразки й роблять в каталозі помітки про лоти й ціну, яку вони змогли б за них заплатити. Покупець може ознайомитися не тільки зі зразком, але й з усіма лотами, але зазвичай він цього не робить, довіряючи організаторам аукціону, за виключенням дорогого хутра, яке покупець оглядає повністю у лоті.

На аукціонах чаю і тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки партій, які їм сподобалися для кращої перевірки їх якості.

Аукціонний торг являється третьою стадією в проведенні аукціону. Він відкривається в раніше назначений день і час й проводиться в спеціальній аукціонній залі, яка має вигляд амфітеатру. За столом перед покупцями розміщується аукціоніст, ведучий продажу, і його помічники, які спостерігають за поведінкою покупців, які приймають участь у торзі. Над столом вивішується табло, де загораються порядкові номери лотів які пропонуються. Покупці розміщуються за окремими столами або рядами, які розташовані амфітеатром. Перед кожним покупцем встановлюється номер, під яким він зареєстрований в даному аукціоні.

Техніка проведення аукціону полягає в наступному: аукціоніст оголошує номер чергової партії лоту, який пропонується для продажу, й одночасно з цим, на спеціальному табло загоряється незваний номер. Аукціоніст називає початкову ціну , яка являється близькою до ринкової. Якщо ніхто з покупців не подасть йому знак підняттям руки чи олівця, кивком голови або викриком “так” про свою згоду придбати товар, аукціоніст знижує ціну до тих пір, поки один з покупців не виразить свого бажання придбати його. Якщо один або декілька

покупців подадуть знак про своє бажання придбати даний лот, аукціоніст підвищує ціну.

Існують два способи підвищення ціни – гласний й негласний. При гласному способі аукціоніст оголошує номер лоту, який виставляється на продаж, називає початкову ціну й запитує: “Хто більше? ” Покупець, який бажає придбати лот за більш високою ціною, називає нову ціну, яка вища попередньої на величину не нижче мінімальної надбавки, вказаної в правилах проведення торгів. Аукціоніст називає номер покупця, під яким він зареєстрований на аукціоні, нову ціну лоту й знову задає питання: “Хто більше? ” Якщо після трьох разового повторення питання не виявиться пропозиції, аукціоніст вдаряє молотком, підтверджуючи продаж лоту покупцю, який останнім назвав найвищу ціну. При негласному способі покупці подають аукціоністу умовний знак про згоду збільшити ціну. Надбавка до ціни стандарту, обговорена в правилах торгів і складає, наприклад, якщо ціна 10 доларів – 10 центів, якщо ціна вище 10 доларів – 25 центів.

У випадку виникнення розбіжностей, за адміністрацією аукціону зберігається право перепродажу любого лоту. Претензії до адміністрації повинні бути зроблені до початку продажу наступного лоту.

Адміністрація аукціону має право зняти з аукціону любий лот, поки він не проданий, без пояснення причин. Після продажу всіх лотів, лоти які залишилися можуть знову бути виставлені для продажу.

Темп аукціонних торгів дуже високий й потребує від покупця та аукціоніста постійної уваги й швидкої реакції. Для продажу однієї партії (лоту) в середньому вимагається 30 секунд. Таким чином за годину інколи продають більше 300 лотів. На ленінградських хутряних аукціонах за 9 годин продається 1 мільйон хутра норок.

На деяких аукціонах використовується спосіб підвищення ціни, при якому аукціоніст поступово збільшує ціну, яка була оголошена спочатку, поки не буде досягнута найбільш висока ціна, за якою й здійснюється угода.

В деяких країнах використовується спосіб зниження ціни. Це так звані “голландські” аукціони. Суть цього способу полягає в тому, що аукціоніст назначає максимальну ціну, яка з’являється на циферблаті, який встановлений в залі, й знижує ціну до тих пір, поки один з учасників торгу не виявить бажання укласти угоду й не натисне на відповідну кнопку. Натисненням кнопки він зупиняє стрілку, яка рухається й на циферблаті з’являється номер, під яким даний покупець зареєстрований в організаторів аукціону. Покупець, який натиснув кнопку після першого, не береться до уваги. Після того, як запишуть номер покупця, аукціоніст виключає циферблат й переходить до продажу іншого лоту. Використання такого пристрою значно прискорює темп аукціонного торгу й дає можливість продавати за годину 600 лотів. Така система проведення аукціонного торгу широко використовується при проведенні аукціонів з продажу овочів, фруктів та риби. В Голландії ця механізована система використовується при проведенні 150 аукціонів. Крім того, вона широко використовується а Данії, Бельгії, Франції, Італії, Канаді. Вказана система, хоча й дуже поширена, не дотримується основного принципу

аукціонної торгівлі, а саме: передача товару в розпорядження покупця, який запропонував в результаті торгу найвищу ціну. При цій системі не відбувається фактично ніякого торгу між покупцями.

Приклад такого аукціону – аукціон з продажу квітів у Алсмері (Нідерланди). З понеділка по п’ятницю до восьми годин ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться зразу в п’яти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через весь зал. Оптові покупці сидять за спеціально зробленими столами. Перед кожним є кнопка, пов’язана з великим циферблатом, що висить на стіні, на якому ціна рухається від максимальної до мінімальної ціни. Під час руху квітів по конвеєру паралельно рухається стрілка на циферблаті. Хто першим натисне кнопку тому й переходить право на квіти. Купівля фіксується й оформлюється комп’ютером за 10-15 хвилин – від натиснення кнопки до видачі рахунку. По цьому ж конвеєру квіти потрапляють в наступний зал, де їх швидко пакують й негайно доставляють в холодильниках у визначене місце – в аеропорт або магазин. Кожного року в Алсмері за чотири години продаються 900 млн. троянд, 250 млн. тюльпанів, 220 млн. інших квітів у горщиках, всього більше 3 млрд. штук. А взагалі в Нідерландах на 12 спеціалізованих аукціонах – більше 6 млрд. квітів. Приблизно 80% із них йде в такі країни як Австралія, Сінгапур, Японія. Частка Нідерландів в міжнародній торгівлі квітами складає більше 60%, й вони займають перше місце у світі.

Заключна стадія аукціону заклечається в оформленні аукціонної угоди й здачі товару покупцю. Під час аукціону або наступного дня адміністрація аукціону надає покупцю контракти на придбаний товар; ці контракти підписуються покупцем і являються для нього обов’язковими. Контракт має типову форму. В контракті вказується назва фірми – покупця, назва товару, номер лоту, кількість придбаних товарів, ціна за один товар й загальна сума угоди. Покупець підписує контракт й повертає його в контору аукціону, залишивши собі копію. На основі контракту виписується рахунок, який сплачується покупцем. Негайно після підписання контракту покупець виписує письмове доручення про відправку товару, в якому вказується, як слід маркувати товар, точна адреса, за якою необхідно відправити товар, порядок страхування товару. Оплата за проданий на аукціоні товар здійснюється частково: 30 – 35 % вносяться при підписанні контракту, а інша сума – при отриманні товару або після його відгрузки, але не пізніше встановленого строку. За умовами більшості аукціонів забороняється перепродаж товару покупцем до повної його оплати. Строки вивозу товару зі складу залежать від виду товару. Деякі види товарів – квіти, овочі, риба й інші товари, які швидко псуються вивозяться негайно після оформлення контракту, деякі – через 2-3 неділі в залежності від умов аукціонної торгівлі.

3.1. Організаційні форми міжнародної аукціонної торгівлі.Організація аукціонної торгівлі має певні особливості в залежності від

характеру товару й практики, яка склалася в торгівлі конкретними аукціонними товарами. В залежності від характеру діяльності фірми, які здійснюють аукціонну торгівлю, можна умовно поділити на три групи:1. Спеціалізовані фірми;2. Брокерсько – комісійні фірми;3. Аукціонні фірми, які належать кооперативам або асоціаціям фермерів.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів й продажем на них аукціонних товарів за свій рахунок й беруть на себе виконання всіх функцій по підготовці й проведенню аукціонів. Дуже часто вони видають продавцям кредити під їх товари, які передані аукціонною фірмою для продажу на аукціоні.

Спеціалізовані пушно-хутряні фірми представляють собою торгові монополії, які продають на аукціонах придбаний, як правило, за свій рахунок пух. Разом з тим вони реалізують пух, який належить фірмам-виробникам, асоціаціям фермерів, кооперативам фермерів. Найбільшою спеціалізованою пушно-хутряною фірмою на світовому ринку являється англійська компанія “Гудзон бей”, яка фактично перетворилася в міжнародну монополію, яка має свої філіали в Нью-Йорку, Монреалі, в Лондоні.

Іншою великою спеціалізованою компанією з продажу пуху являється американська фірма “Нью-Йорк окшн Ко инк.”. Вона організовує аукціони з продажу норки в Нью-Йорку. Крім того, компанія має свій філіал в Мінесоті – “Нью-Йорк окшн Ко (Минесота)”, інк., який проводить аукціони з продажу норки в Мінесоті (США), й відділення в Канаді – “Кенедіен фер окшн сейлз К” (Квебек), лтд.,які організовують аукціони норки в Монреалі. Ця компанія спеціалізується на продажі продукції тваринного походження.

Монополістом в аукціонній торгівлі шкурками морського котика являється американська компанія “Фоук фер Ко”, яка зосередила в своїх руках торгівлю та оброблення більше 90 % шкурок, які добуваються в капіталістичних країнах.

Спеціалізовані аукціонні брокерсько – комісійні фірми відіграють головну роль в торгівлі чаєм, шерстю, тютюном, пушно-хутряними виробами й іншими товарами. Зазвичай вони організовують аукціони й продають на них товари на прохання своїх клієнтів за комісійну винагороду. Наприклад аукціонна торгівля шерстю в Австралії й Новій Зеландії, об’єднані в асоціації брокерів продавця і брокерів покупця.

Аукціонна торгівля чаєм зосереджена в руках англійських брокерських фірм або їх філіалів й дочірніх компаній. Інколи вони самі скуповують товар й виступають на аукціоні власниками товару. Фермери виробники чаю, до участі в аукціоні не допускаються.

Аукціонні фірми, які належать кооперативам або асоціаціям фермерів – звіроводів, найбільш розповсюджені в Скандинавських країнах. В кожній країні – Данії, Норвегії, Швеції – існує по одній фірмі, які займають

монопольне становище в аукціонній торгівлі пухом своєї країни. Датська фірма “Деніш фер сейлз” являється торговою організацією датської асоціації звіроводів. Для проведення аукціонів датська фірма “Деніш фер сейлз” об’єдналася з фінською фірмою “Фініш фер сейлз”. Спільна фірма “Деніш,фініш фер сейлз” організовує продаж як датської, так і фінської норки на аукціоні в Копенгагені. В Норвегії пушні аукціони організовує фірма “Осло афер окшнз”, яка продає норку, яка надходить більш ніж від 6,5 тис. фермерів, більшість яких об’єднані в асоціацію.

Таким чином ми визначили сутність, детально розглянули чотири стадії проведення міжнародних аукціонів, в тому числі приклад проведення міжнародного аукціону з продажу квітів в Алсмері, й особливості організації аукціонної торгівлі. Можна сказати, що аукціон являється найшвидшим способом продажу товарів (за годину продається до 300 партій, що особливо важливо для швидко псуючи товарів, як квіти або фрукти. Також аукціонна торгівля являється важливою формою реалізації пушини, чаю й тютюну на міжнародному ринку.

Висновок.

Відповідно до поставлених на початку роботи цілей, була вивчена основна особливість і тенденція розвитку аукціонів та ярмарок.

Важливим елементом оптової інфраструктури є організатори оптового обороту оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові продовольчі ринки. Організація ярмаркової, виставочної й аукціонної торгівлі має потребу в діючому керуванні з боку держави, тобто в створенні єдиного органа – центра, що координує й володіє повністю інформацією про діяльність цих прогресивних форм торгівлі не тільки в Україні, але й в усьому світі. Робота такого координуючого центру дозволила б учасникам оптової торгівлі узгодити свої дії й здійснити право оптимального вибору.

Свого часу ярмарки відіграли важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно – обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки – виставки зразків товарів, які можна замовляти.

Функціонування таких ярмарок – виставок переслідує мета: 1.надання підприємствам, організаціям, орендарям, особам, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, виставкових - інформаційних послуг;2. розгортання рекламної діяльності;3. інформування потенційних споживачів про нову продукцію, сфери її застосування й можливостях придбання;4. обмін комерційною інформацією з іншими регіонами, що сприяє раціоналізації господарських зв'язків;5. висвітлення досягнень і перспектив розвитку в галузі науки й техніки, освоєння й впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів і т.д.; при цьому використовується печатка, радіо, телебачення, кіно, магнітофонні записи лекцій і бесід і ін.

Проведення маркетингової роботи на ярмарках та аукціонах також має важливе значення, пов'язане з вивченням кон'юнктури ринку й ринкових зв'язків, організацією реклами, наданням послуг, підбором експонатів, пошуком і підбором закордонних фірм, здатних стати партнерами.

Виставки – ярмарки функціонують за рахунок грошових надходжень від внесків її учасників, вхідної плати відвідувачів, посередницьких послуг, проведених консультацій, здачі в оренду експозиційної площі, оплати реклами, видань комерційно – інформаційних матеріалів, замовлень на художньо – оформлювальні роботи, видавничої діяльності й коштів, що надійшли по договорах з вищестоящими організаціями.

Сучасний розвиток численних форм оптової й роздрібної торгівлі формується у дуже складних і несприятливих умовах політичної, економічної, і соціальної нестабільності, що практично припинилися інвестицій в об’єкти торгівлі, знищення з вітчизняних асортиментів численних поважних на вигляд засобів виробництва й товарів народного споживання із заміною їх на імпортні.

І головне, процес української торгівлі здійснюється в умовах кримінального тла, коли будь – який торговець повинен платити данину кримінальним структурам.

У світлі викладених проблем нагальну потребу в сучасних умовах зайняло більш широке використання внутрішніх резервів всіх учасників ринкового обороту, удосконалювання податкових і фінансова – кредитних механізмів, усіляке прискорення рішення завдання по формуванню розвитку ринкової інфраструктури.

Ми підійшли зараз до головного питання: нам потрібна програма росту економіки України. А через цю конструктивну програму почне виконуватися й інша – програма стабілізації суспільства, його згоди, рішення найгостріших соціальних питань. І, здається, цей час не за горами!

Список використаної літератури

1. Романів А.Н. і ін. Маркетинг: Підручник. - Київ, 2004р.2. Кредісова А.І. “Управління зовнішньоекономічною діяльністю”, Київ 2005р.3. Козменко В.М. “Міжнародні економічні відносини ” Чернівці, “Рута”, ст.126-146.,2004р.4. Козик В.В., Панькова Л.А. “ Світове господарство та міжнародні економічні відносини ” Львів, 2004р.