Медична протозоологія

Національний фармацевтичний університет

Кафедра біології, фізіології та анатомії людини

Паразитологія – це розділ біології, що вивчає явища паразитизма, будову та життя паразитів, їх вплив на здоров’я людини.

Основні зв'язки паразитології

мікробіологія

епідеміологія

гігієна

загальна і патологічна анатомія і фізіологіяфармакотерапія

клінічна фармація

Паразитизм – історично створений особливий тип біотичних зв’язків організмів у біосфері, при якому один організм (паразит) використовує іншого (живителя або хазяїна), спричинюючи йому шкоду.

Живителем, або хазяїном називають людину або тварину, в організмі якої паразит тимчасово чи постійно живе, розмножується або знаходиться в будь-якій стадії.

Класифікація живителей:

1. За місцем у життєвому циклу паразитів (дефінітивний, проміжний, додатковий, резервуарвний).

2. За сприятливістю умов для паразита (облігатний, факультативний).

Класифікація живителей за місцем у життєвому циклі паразита

Дефінітивний (остаточний) – це живитель, в організмі якогопаразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяєінвазивний фактор (яйця або личинки).

Проміжний – це живитель, в організмі якого личинкова стадіярозвивається нестатевим шляхом. У цього живителя можутьнакопичуватися паразити інвазивних стадій. У розвитку деякихпаразитів можуть бути два проміжні живителі, у цьому випадкудругого називають додатковим.

Резервуарний – це живитель, в організмі якого паразит нерозвивається, а тільки накопичується та зберігається в інвазивнійстадії. Це необов’язковий у циклі розвитку паразита живитель, алевін акумулює і переносить інвазію, а також спричинює інтенсивнеураження дефінітивного живителя.

Класифікація паразитів:1. За зв’язком у життєвому циклі (облігатний, факультативний).

2. За тривалістю паразитування (стаціонарний, постійний, періодичний, тимчасовий).

3. За просторовою локалізацією в організмі живителя (ектопаразит, ендопаразит, внутрішньоклітинний, тканинний, порожнинний).

4. За розмірами паразита (макропаразит, мікропаразит).

Класифікація паразитів за зв’язком у життєвому циклі

Факультативний паразит – це вид паразиту, який нормальноживе у вільному стані, але при випадковому потраплянні напридатних живителів переходить до паразитизму (у життєвому циклітаких організмів стадія паразитизму є необов’язковою).

Облігатний паразит – це вид паразиту, у циклі розвитку якогонеобхідна наявність обов’язкового живителя, що забезпечуєпаразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності; у такихживителях паразити інтенсивно розмножуються, добре виживають,швидко досягають статевозрілої стадії та зумовлюють клінічнийпрояв хвороби.

Класифікація паразитів за тривалістю паразитування

Cтаціонарні паразити – це паразити, які поселяються на чи вживителі на тривалий час.

Тимчасові паразити – це паразити, які не прив’язані доживителя міцно і залишаються на ньому на короткий термін,використовуючи організм живителя тільки для прийняття їжі.

Класифікація паразитів за просторовою локалізацією в організмі живителя

Ектопаразити – це паразити, які живуть на зовнішніх покривахживителя.

Ендопаразити – це паразити, які живуть у внутрішніхпорожнинах, тканинах і клітинах живителя.

Розділи медичної паразитології

Протозоологія – це наука про найпростіших одноклітиннихорганізмів, що паразитують у людини і спричинюють у них хвороби –протозоози, про засоби їх діагностики і терапії, а також профілактикуцих захворювань.

Гельмінтологія – це наука про гельмінтів (паразитичних червів) ігельмінтози (хвороби, що вони спричинюють).

Арахноентомологія – це наука про членистоногих, які являють собоюпаразитів людини.

Найпростіші

Всього 70000 видів

•З них паразитів близько 20-25 тис. видів

•З них паразитів людини близько 50 видів

Типові риси найпростіших

1) одноклітинність;2) наявність деяких специфічних органел;3) рух за допомогою війок, джгутиків і

псевдоподій.4) живлення за допомогою клітинного рота,

псевдоподій або шляхом всмоктуванняповерхнею тіла.

5) у несприятливих умовах утворення цист;6) розмноження безстатевим чи статевим

шляхом;7) проходження складних циклів розвитку.

Класифікація найпростіших-паразитів людини

Царство ТвариниПідцарство Найпростіші

Тип саркомастигофори Типапікомплекса

Тип інфузорії

Клас саркодові Класджгутикові

Класспоровики(кокцидії)

Класінфузорії

Амеби ЛейшманіїТрипаносоми

ЛямбліїТрихомонади

ПлазмодіїТоксоплазма

Балантидій

Клас СаркодовіОсновна характерна риса – здатність утворювати псевдоподії чипсевдоніжки, які слугують для руху і захоплювання їжі. Зовні тілосаркодових вкрите плазмалемою, цитоплазма підрозділяється на двізони: поверхнево розташовану ектоплазму і ендоплазму, що займаєцентральне положення. Зустрічаються як одно-, так і багатоядерніформі. У прісноводних є одна скорочувальна вакуоля. Розмноженняздійснюється розподілом клітини надвоє або за допомогоюмножинного розподілу.

Типовий представник - Амеба дизентерійна

Амеба дизентерійна

Хвороба Амебіаз

Локалізація Товстий кишечник

Цикл розвитку Стадії розвитку - вегетативна, тканинна форми та циста.

Вегетативна форма мешкає у просвіті товстої кишки і може бути малою (8-20 мкм) або великою (15-60 мкм), має еритроцити у ендоплазмі.

Тканинна форма – патогенна форма, паразитує у тканині слизової оболонки товстої кишки і спричинює специфічні ураження, у ендоплазмі не має еритроцитів.

Цисти утворюються у нижніх відділах товстого кишечнику і виявляються у фекаліях хворих та паразитоносіїв. Вони безкольорові, округлі, розміром 8-15 мкм, мають від одного до чотирьох ядер у вигляді кілець.

Цикл розвитку амеби дизентерійної

1 – проковтнута циста; 2 – ексцистиювання; 3,4 – вегетативні малі форми; 5 – тканинна форма; 7 – цисти у кишечнику; 8 – цисти у фекаліях

Амеба дизентерійна

Інфікування В організм амеба може потрапити з їжею або водою у вигляді цисти, з яких у кишечнику утворюються вегетативні форми амеби.

Вони можуть виходити з фекаліями або за несприятливих умов потрапляти в стінку кишечнику і перетворюватися у тканинну форму з наступним розвитком захворювання.

В тяжких випадках амеби можуть потрапляти до печінки, легень та інших органів, а іноді навіть спричинювати перитоніт.

Люди заражуються амебіазом через питну воду, харчові продукти, ґрунт, забруднені випорожненнями з цистами, а також через мух.

Профілактика Додержання правил особистої гігієни, вживання тільки кип’яченої води, миття овочів і фруктів.

Клас Джгутикові

Типові представники:

•Лямблія

•Лейшманія

•Трихомонада

•Трипаносома

Рух за допомогою одного чи декількох довгих джгутиків, якірозташовані переважно на передньому кінці і відходять відневеликого утворення – кінетосоми, що контролює цей рух.

ЛямбліяХвороба Лямбліоз

Локалізація Тонкий кишечник (12-пала кишка, іноді шлунок, жовчний міхур)

Особливості

будови

Мають вид двостороннього симетричного грушоподібної форми організму з розширеним переднім і витягнутим заднім кінцем, із 2 симетрично розташованими ядрами. На тупому кінці розташований присосок для прикріплення до кишкового епітелію.

Потрапляючи в товсту кишку, лямблії інцистуються. Цисти овальної форми, мають 2 чи 4 ядра, а також оболонку.

Ускладнення При масовому зараженні - механічне подразнення слизової оболонки кишечнику, часто гепатит та холецистит.

Лямблія

а – лямблія у просвіті між ворсинками;б – вегетативні форми і цисти;1 – вегетативна форма; 2 – те ж, боковий вигляд; 3 – циста

ЛейшманіяХвороба Лейшманіоз

Локалізація Внутрішні органи, шкіра

Цикл розвитку 2 морфологічні форми: амастигота (безджгутикова) в організмі хребетних тварин і людини та промастигота (джгутикова) в кишечнику переносника (москіти). Амастигота овальної чи округлої форми з великим ядром. Промастигота має веретеноподібне тіло та джгутик.Промастиготи потрапляють в організм людини після укусів москітів, захоплюються макрофагами, де перетворюються на амастиготи і починають ділитися, переходячи до внутрішньоклітинного паразитування. Скупчення лейшманій в макрофагах призводить до руйнування клітин і потрапляння паразитів у навколишні здорові клітини з подальшим розвитком лейшманіозу.

ЛейшманіяТипи хвороби Шкіряний лейшманіоз – найбільш

поширений, супроводжується виразками з загоєннями на шкірі, продовжується біля півроку.Шкірно-слизовий характеризується запаленням хрящової і сполучної тканин рота, носа, глотки, гортані, а іноді навіть статевих органів. Вісцеральний лейшманіоз – це системна хвороба, при якої паразити розмножуються в макрофагах селезінки, печінки, кісткового мозку з розвитком анемії, виразками кишечнику, ураженням бронхів, крововиливами у внутрішні органи, слизові оболонки і шкіру, внаслідок чого шкіра стає темною (“чорна пропасниця”).

Трихомонада (урогенітальна)Хвороба Трихомоноз

Локалізація

Особливості

будови

Грушоподібне тіло з чотирма вільними джгутиками і одним, що пов’язаний з мембраною, доходячи тільки до середини тіла. Крізь все тіло проходить нитка (аксостиль), що закінчується за межами тіла коротким товстим “шипом”. Цитоплазма має вакуолі. Цист не утворює, а в зовнішньому середовищі швидко гине.

У чоловіків в сечівнику, придатках яєчка, передміхуровій залозі, а у жінок – в сечівнику, піхві, каналі шийки матки.

Симптоми Сверблячка, біль, печіння в області статевих органів, окремі ділянки ерозії, серозно-гнійні виділення. Передача статевим шляхом.

ТрипаносомаХвороба Трипаносомоз, або «сонна хвороба»

Локалізація

Особливості

будови

У трипаносом довгаста форма із загостреними кінцями, є джгутик, який у деяких ділянках прикріплений до тіла клітини “сполучними комплексами”. Одні трипаносоми мають активний поступальний рух, інші – пасивний рух. Трипаносоми розмножуються за типом простого і множинного безстатевого ділення.

В плазмі крові, лімфі, лімфатичних вузлах, спинномозковій рідині, тканинах спинного і головного мозку.

Цикл

розвитку

Трипаносома розвивається зі зміною живителів. Перша частина життєвого циклу проходить у тракті травлення мухи це-це, друга частина – в організмі хребетних тварин, а також людини. Зараження людини трипаносомою здійснюється при укусі мухою це-це, після чого паразити потрапляють у кровоносну, лімфатичну системи, а потім і у мозок, уражуючи ЦНС. Такий шлях розселення паразитів в організмі людини обумовлює особливості перебігу сонної хвороби. Місце інокуляції трипаносом запалюється і часто утворюється “трипаносомний шанкр”. Захворювання дуже часто закінчується смертю.

Клас Споровики

Типові представники:

•Малярійний плазмодій

•Токсоплазма

Загальною рисою представників цього класу є відсутність у зрілихформ будь-яких органоїдів руху, а також складний цикл розвитку ізчергуванням статевого і безстатевого розмноження. Особинибезстатевого покоління називаються трофозонтами чи шизонтами.Статеві особини – гамонти – дають початок гаметам. Статевийпроцес завершується злиттям гамет і утворенням зиготи (ооцисти). Узрілій ооцисті укладені капсули зі щільною оболонкою – спори, уяких міститься по кілька одноядерних тілець – спорозоїтів, щоутворюються внаслідок розподілу зиготи. Потім різними шляхамиспорозоїти передаються від одного живителя до іншого. Споровикине мають органів травлення і виділення; живлення, дихання,виділення здійснюється всією поверхнею тіла.

Малярійний плазмодійХвороба Малярія

Локалізація В еритроцитах і печінці людини.

Цикл

розвитку

Життєвий цикл зі зміною 2 живителів: людини і самки малярійного комара роду Anopheles. Зі слиною комара при укусі плазмодії, на стадії спорозоїтів, потрапляють в кров людини, розносяться по всьому організмі і проникають до клітин печінки, де відбувається первинне розмноження паразитів. В клітинах печінки плазмодії ростуть і переходять до стадії шизонта, яка називається тканинною шизогонією.

Малярійний плазмодій

Цикл

розвитку

Потім паразит розпадається на тисячі маленьких молодих форм – мерозоїтів, які після руйнування гепатоцитів потрапляють в кров, в еритроцити, де проходить еритроцитарна стадія розвитку.

Малярійний плазмодій

Цикл

розвитку

Мерозоїти, що проникли до еритроцитів, перетворюються на кільцеподібні невеликі трофозоїти, що ростуть і у дорослому стані займають майже весь еритроцит. Наступна стадія – шизонт, характеризується початком розподілу і утворенням мерозоїтів. У цей період еритроцит руйнується, мерозоїти виходять у плазму крові, знову проникають у нові еритроцити і цикл повторюється.

Малярійний плазмодій

Цикл

розвитку

З частини мерозоїтів в еритроцитах утворюються незрілі статеві чоловічі і жіночі клітини – гамонти. Подальший їх розвиток можливий тільки, якщо людину укусить комар, у шлунку якого гамонти перетворюються на зрілі гамети, що копулюють і утворюють рухливу зиготу – оокінету. В стінці шлунка комара вона росте, вкривається оболонкою і перетворюється на ооцисту, в якій формується біля 10000 спорозоїтів. Коли оболонка ооцисти руйнується спорозоїти потрапляють до слинних залоз комара, а при кровосмоктанні – знову у кров людини.

Малярійний плазмодій

Цикл

розвитку

Таким чином, в крові людини малярійний плазмодій розмножується тільки безстатевим шляхом (тканинна і еритроцитарна шизогонія), а в організмі комара здійснюється статевий процес, у зв’язку з чим малярійного комара вважають основним живителем, а людину – проміжним.У період тканинних циклів розвитку малярійних плазмодіїв у інфікованих людей не відзначається клінічних проявів захворювання. Але вже при значному руйнуванні еритроцитів спостерігається підвищення температури, потовиділення, головні болі. При малярії розвивається анемія, порушується діяльність печінки, селезінки, центральної нервової системи, і може закінчитися смертю.

ТоксоплазмаХвороба Токсоплазмоз

Локалізація ЦНС, печінка, нирки, легені, серце, м’язи, очі.

Цикл

розвитку

Людина може заразитися ооцистами паразита, які виділяються кішками – остаточними живителями токсоплазми. Трофозоїти паразита мають форму півмісяця. Форма варіює у залежності від локалізації токсоплазми: позаклітинні форми більш видовжені і мають менший розмір ніж внутрішньоклітинні. Ооцисти формуються внаслідок статевого розмноження паразита в клітинах слизової оболонки кишки кішки. Потрапивши до кишечнику людини ооциста вивільнює спорозоїти, що укоріняються в клітинах організму. У життєвому циклі токсоплазми можуть приймати участь проміжні живителі, хоча це необов’язково: в організмі кішки може завершитися весь цикл розвитку від ооцисти до ооцисти.Токсоплазмоз може протікати в легкій і тяжкій формі. Найтяжча форма - природжений токсоплазмоз внаслідок передачі збудника цього захворювання через плаценту.