Життя - це боротьба?

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (86) вересень−жовтень 20081

У цьому номері:

ВВВииидддаааєєєтттьььсссяяя зззааа ббблллааагггоооссслллооовввееенннннняяямммррреееккктттооорррааатттууу ЛЛЛьььвввііівввсссььькккоооїїї ДДДууухххооовввннноооїїїСССееемммііінннаааррріііїїї СССвввяяятттооогггооо ДДДууухххааа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:ОООлллеееггг ОООвввсссяяяннниииккк

Заступник редактора:ВВВооолллооодддииимммиииррр ЧЧЧааабббаааннн

Літературний редактор:ОООллльььгггааа БББааарррааабббааашшш��РРРеееввваааккк

Комп’ютерна верстка:МММаааккксссиииммм БББііілллиииййй

Набір тексту:ІІІгггоооррр ЯЯЯкккиииммм’’’яяяккк

Дизайн обкладинкита фотографія:МММииихххааайййлллооо ГГГуууцццуууллляяяккк

Відповідальний за друкта розповсюдження:МММииихххааайййлллооо СССееемммчччииишшшиииннн

Цензор:ооо... ВВВооолллооодддииимммиииррр КККрррууушшшеееллльььнннииицццььькккиииййй

АААдддрррееесссааа:::Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,вул. Хуторівка, 35,м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244;93;59e;mail: [email protected]

hhhttttttppp::://////mmmaaagggaaazzziiinnneee...llldddsss...lllvvviiivvv...uuuaaa///

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАН

України, 1999.

ПППррриии пппееерррееедддррруууцццііі пппооосссииилллааанннннняяя нннааа «««ПППііізззнннааайййПППрррааавввдддууу»»» оообббоооввв’’’яяязззкккооовввеее...

©©© «««ПППііізззнннаааййй ПППрррааавввдддууу»»»,,, 222000000888...

№3(86)вересень−жовтень 2008

Чи

та

йт

е, с

піл

ку

йт

ес

ь, п

иш

іт

ь н

а с

ай

ті “

Піз

на

й П

ра

вд

у”

:

mmm

aaaggg

aaazzz

iiinnneee

...lllddd

sss...lll

vvviiivvv

...uuuaaa

Тема

Чому наше життя є повне конфліктів? . . . . . . . . . . . . 2Мир і війна. Християнський погляд . . . . . . . . . . . . . . 3Мир ; краще ніж війна! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Генеза концепції «справедливої війни»в католицизмі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Причини війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Боротьба, яку провадять сьогодні ЗМІ . . . . . . . . . . 11Простір спілкування

А що ви думаєте про війни? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Дорога спасіння

Духовна боротьба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Священик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Чому ми ходимо до церкви? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19Старість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Полеміка

Вчимося любити . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Відповіді усміхненим незнайомцям . . . . . . . . . . . 22Літургійне богослов’я

Літургійний рік як знак живої Церкви . . . . . . . . . . 24Сторінками історії

Відновлення Галицької митрополії 1808 року . . 26Військовий капелан о. Омелян Ковч . . . . . . . . . . . 27Це цікаво

Чудова сімка з книги книг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Поезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Якщо заглянути у світову історію, легко можна зауважити, що не булотакого відтинку часу, коли б десь у світі не точилася війна: війна між

народами, громадянська, якесь повстання чи ин. У наші дні також доволічасто чуємо про війни. Війни, які лютують десь далеко: далеко у просторі –на Близькому Сході, на Кавказі чи далеко в часі – ті, які відбулися колись уминулому. Хтось знає про війну зі свого життя, а хтось тільки чуврозповідь, бачив по телевізору чи десь прочитав…

Війни були завжди і вони продовжуються. Напевно, неодноразово кожен знас задав собі запитання: чому людина, створена Богом з любови і длятого, щоб любити, воює та чинить зло? Чому воюють християни? Якставилася і ставиться сьогодні до цього Церква?

У цьому номері часопису хочемо роздумувати на тему війн. Війн із армією,зброєю, кровопролиттям, війн зі щоденного життя – наших і проти нас,роздорів усередині нас, бо, погодьмося, корінь проблеми потрібно шукатисаме тут…

ЗЗЗ пппооовввааагггоооююю

рррееедддкккооолллееегггіііяяя чччааасссооопппииисссууу

2

Те м а

Сім’я, робота, навчання, вулиця… де б ми небули, час від часу наражаємось на певніконфліктні ситуації, непорозуміння, сутички і

т. п. Варто згадати і про внутрішньо;особистісніконфлікти, які певною мірою стають причиноювиникнення конфліктів зовнішніх. Спробуймокоротко подивитися на самий корінь цієї проблеми:що ж є причиною конфліктности, від якої людствомає стільки горя?

Дивлячись на всю історію людства й на сучаснийсвіт, спадає на думку, що ми просто приречені нажиття, сповнене внутрішніх і зовнішніх конфліктів,війн і сутичок. Звичайно, уникнути конфліктнихситуацій чи навіть простих непорозумінь міжлюдьми є майже неможливо. Як же тоді жити?Вважати це нормою життя, його невід’ємноючастиною? Чи все ж таки можна жити в мирі йзлагоді? Звичайно ж – можливо. Сім’я, повна радости,любови, миру і порозуміння, нам здається практичнонедосяжним ідеалом, а бути щасливим у житті – цевже наче фантастика. Ми боремось за виживання,противимось життю, ситуаціям, які ж самі йпороджуємо, ми ще й намагаємося поєднати те, щопоєднати неможливо – правдиве щастя й гріх. Mичастіше надаємо перевагу гріху, слабкості, ніж правді.Радше через свою нікчемність ми хочемо все йодразу, хочемо бути святими, нічого не зробивши йне доклавши зусиль, не здобувши правдивої віри. Внас проявляється відголос гріха Адама, який не схотіввдосконалюватися шляхом гармонії, а вибравоманливу дорогу – через гріх стати таким, як Бог.Чому ми про це згадуємо? Тому, що кінцевоюпричиною всякого негативу, нерозуміння,конфліктів… є гріх. Це аксіома, і віримо ми в це чи ні,сприймаємо серйозно чи нехтуємо – правда від тогонезмінна. Отож, якщо маємо бажання бутищасливими, жити в мирі, дбати про инших, топотрібно до свого життя й до його Творцяпоставитися серйозно, а не плисти за течією, мовляв,«якось буде».

Кожна людина повинна прагнути безгрішногожиття, адже хто, довірившись Богові, зазнав лиха?Любов перемагає всяке зло. Коли людина любить –вона є щасливою, бо робить те, що їй найбільшприродно, а коли грішить – себе й увесь світ руйнує,бо чинить суперечливе своїй природі.

Отже, конфлікти породжуємо ми самі своїмгріховним життям. І поки ми живемо в грісі –отримуємо відповідний результат такого способуіснування: хвороби, непорозуміння, війни і всякезло, яке суперечить добру, правді, а отже – Богові.

Наскільки ми будемо близькими з Богом, настількиматимемо успіх у житті, у всіх його проявах – ніякелихо і горе, хвороба чи небезпека не зможутьподужати нас. І навпаки, якщо весь світ буде «наш», ібудемо мати гроші, владу і міцне здоров’я, але небудемо перебувати у єдності з Богом, то все нашежиття буде марним і нещасним.

Жити у єдності з Богом ; це не якась абстрактна чинедосяжна річ. Це водночас і легко, й трудно, бочитаємо у Святому Письмі: «…тягар мій легкий»(Мт. 11, 30). У кожного є свій хрест, який потрібнонести протягом усього життя. Важливо розуміти, щоцей хрест є таким;собі нашим потенціялом, якийможемо реалізувати. Найперше – це потенціялсвятості, уподібнення до Бога й єднання з Ним. І цестосується всіх сфер життя, навіть буденні обов’язки,виконані з покорою, вірою й любов’ю, є хрестом,який ми покликані нести.

Иншими словами, перед нами завжди актуальнийвибір: або життя в єдності з Богом і любов, мир,щастя, правда, порозуміння, злагода… або гріх, тобтовідвернення від Бога і єднання з дияволом, що тягнеза собою війни, ненависть, ворожнечу, неспокій,тривогу, нещастя, сварки, хвороби та багато иншогозла.

Все це, здавалось би, давно відомо, але чомусь ми цеігноруємо? Варто зупинитися і розважити над тим,чого насправді ми хочемо? Куди прямуємо? Чи згідніми з тим, як живемо? Чи справді ми щасливі? Чи єгосподарями свого життя? Чи беремо відповідальністьна себе за своє життя? Чи ми свідомі того, що нашежиття у Божих руках? Чи віримо в Бога і Богові? Чивідчуваємо Його? Чи ми щирі з Богом і самим собою?Чи готові прийняти Його слово таким, яким воно є:вимогливим, однозначним… не перекручуючи його

Чому нашежиття є повнеконфліктів?




«І мир Божий, що вищийвід усякого розуму, хай береже серця вашіта ваші думки у ХристіІсусі» (Послання доФилип’ян 4, 7).

Мир і війна.Християнський

погляд

У людській свідомості мирнасамперед асоціюється звідсутністю війни. Часто

можна почути, що щастям людиназивають час, коли немає війн.Війна своїми наслідками єнепередбачуваною, особливо усьогоденні, оскільки ми є свідкамитого, що деякі країни витрачаютьвеликі кошти на озброєння своговійська. Звичайно, що кожнакраїна повинна мати певнівійськові ресурси з метою захистусвого суверенітету, територіальноїцілісности. Але надмірненарощування збройної сили –велика загроза стабільности імиру.

Мир є не лише Божим даромлюдині, але і характеристикоюБога: «Господь – мир» (Суд. 6, 24).Можемо часто почути закиди проте, що Старий Завіт насичений

війнами, кровопролиттям, зло;чинами тощо. І справді, Бог частонаказував ізраїльтянам починативійни проти инших народів (пор.1 Цар. 15, 3; Нав. 4,13). Також Богпризначав смертельне покаранняза багато злочинів (Вих. 21, 12, 15;22, 19; Лев. 20, 11), але тут такожпроявляється і Його велика любовдо людини. В книзі Виходучитаємо, як Господь промовив доМойсея: «Бачу я, бачу бідуваннянароду мого, що в Єгипті, і чуюголосіння, що його спричиняютьнаглядачі. О, я знаю біль його! Томуя зійшов рятувати його з рукєгиптян…» (Вих. 3, 7;8). Алепорушення єдности з Богом завдаєшкоди людській особі, порушує іруйнує гармонійні відносини міжлюдьми та иншим створінням.Саме тут слід шукати найглибшіпричини зла.

Мета Старого Завіту – навчитилюдину не робити того, від чогосама не хоче постраждати, томувже Богом вибраний народвтішається тим, що має «ДесятьЗаповідей Божих», серед яких ізнаходимо заповідь, що стосуєтьсялюдського життя: «Не вбий!». ЦіЗаповіді мають велике значення,адже надалі регулюватимутьвідносини внутрішні й матимутьвплив на зовнішню політикуізраїльтян.

Ісус Христос, прийшовши у світ,зводить Декалог до двох головнихзаповідей, називаючи їхзаповідями любови. Новий Завіт незафіксував прямих свідчень Христачи апостолів про їх ставлення довійськової служби, діяльностисилових структур та війни. Алезнаходимо у євангелиста Лукиуривок, де св. Іван Хрестительвідповідає воїнам, що приходять донього з питанням, як їм бути. Вінповчає: «Нікого не кривдьте, ані неоскаржуйте фальшиво, задоволь;няйтесь платнею своєю»(Лк. 3, 14). Тут не бачимо жодногозасуду, що стосувався бнепотрібности чи навітьшкідливости військової служби.

Тож служіння у війську, як ідіяльність людини у будь;якійиншій сфері суспільного життя, незаборонена, а благословеннаБогом. Ціль Нового Завіту –

на свій лад. Нам потрібноякнайчастіше розважати надтакими питаннями, щоб пізнатиправду.

Для початку потрібно ще разпереглянути наші стосунки зБогом. Чи ми любимо Бога, і щоВін для нас значить? Чи ми віримов живого, єдиного, правдивогоБога, чи, можливо, віримо в нашеуявлення про Бога?

Щоби не було війн та різнихконфліктів, потрібно прими;ритися найперше з Богом,перестати проти Нього воювати,адже у житті ми є такими собібогоборцями, які не хочутьприймати й чинити волю Божу.Єдиним розумним виходом з цієїборотьби є повна капітуляція.Тільки коли ми «здамося» Богові,визнавши перед Ним і собою своєбезсилля й обмеженість, станемопереможцями. Бо людина,віддавши себе і своє життя в рукиБожі, автоматично його отримує,отримує вповні, сповнене змісту,перспектив, реалізації, сили,натхнення, правди, світла…Отримує Життя.

Ми, християни, не разназиваємось воїнами світла,воїнами миру у цьомувойовничому світі. І війна, яку миведемо, полягає не у насиллі йпідкоренні, а у всеперемагаючійлюбові.

Отже, віднині ми свідомі того, щовсе, що відбувається з нами і в нас,є великою мірою наслідкомнашого життя. Візьмімо на себевідповідальність за своє життя тастаньмо його господарями. Відтак,як господар свого життя, можеморозпорядитися ним, як захочемо.Бог є любов, Він дає щастя йспасіння тому, хто його прагне.Хто ж не хоче, має бути свідомим,що немає иншого шляху, немаєинших варіантів. Хочемо вічногощасливого життя – маємо йогоздобути зусиллям, а Бог намдопоможе. Якщо вибір є згодою нажиття в Бозі, то це має бутиспособом життя у всіх йогопроявах, де б ми не були, і що б неробили.

Євген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген Чернюк

4

вигнати саму пристрасть, що спонукує людинучинити зло – ненависть, славолюбство, жадобу владитощо. Христос вчить, що найвищим проявом любовиє віддати своє життя за иншого (див. Ів. 15, 13).

У святоотцівській традиції слова «війна» та «мир»насамперед асоціюються з духовним подвижницькимжиттям. Проте тут можна провести паралелі зсучасним розумінням війни, адже кожнекровопролиття є великим злочином проти Божоготворіння – людини, подібно як і недостатня боротьбапроти спокус диявольських ведуть людину стежкоюгріха, злоби до загибелі як духовної, так і тілесної.

Преподобний Іван Ліствичник вбачає причинуконфліктів у нестриманості та гнівливості: «Зприроди, наприклад, маємо сім’я для продовженняроду, а вживаємо його на беззаконну роспусту; зприроди є в нас і гнів, але на того стародавнього змія,а ми його спрямовуємо на ближнього»1. Отці Церквинаголошували на тому, що Закон Божий важніший,бо він дбає про спасіння душі, а закон світський,будучи тілесним, промовляє до тілесних. Здавалося б,золота доба Отців Церкви не характеризуєтьсязагарбницькими війнами, жорстокими побоїщами,проте вже святий Ісидор Пелусіотський (+440 р.)говорить і встановлює чітку відмінність міжзастосуванням зброї в приватних випадках ізастосуванням зброї під час виконання службовихобов’язків: у першому випадку – це злочин, а вдругому – необхідність. При цьому обов’язокхристиянина – служити у війську, а обов’язокдержави – не зловживати правом застосування сили2.

Святий Амвросій Медіоланський (339;397 рр.), як іинші Отці Церкви, осуджував насильство ілюдиновбивство. При цьому він виправдовує будь;якідії держави, спрямовані на самозбереження.Святитель виправдовує ту війну, яка відновлюєпорушену справедливість. Проте тут криєтьсянебезпека, що прагнення відновлення справед;ливости загрожуватиме миру. На це запитання даєвідповідь Компендіум соціяльної доктрини Церкви,посилаючись на Енцикліку Папи Пія ХІ «Ubi arcano»(1922 р.), яка підкреслює, що справжній і тривалиймир – радше справа любови, ніж справедливості […]оскільки сам мир походить із любови, є її плодом3.Насилля у будь;якому випадку є обманом, бо нищитьлюдськість, насилля не є альтернативою длявирішення проблеми, адже породжує все нові і частоскладніші конфлікти з великими масштабамируйнації.

Учительський Уряд Церкви засуджує жорстокістьвійни. Коли є мир, ми нічого не втрачаємо, коливійна – можемо втратити все. Збройні конфліктизавдають не лише матеріяльної шкоди, а й моральної.Зрештою, війна – це крах будь;якого справжньогогуманізму, завжди поразка для людства4.

Війна завжди є результатом гріха (пор. Рим. 3, 10;18).Це ми можемо побачити у багатьох старозавітнихтекстах. Помилковим є ствердження, що Богпідтримує війну, адже Бог є Любов, Любов, яка не

толерує зла. Проте Господь допускає її в ім’ясправедливости. Инколи військові дії є необхіднимидля запобігання більшому злу. Якби Гітлер не зазнавпоразки у ІІ світовій війні, то скільки б ще невиннихлюдей було знищено? Якби не сталася громадянськавійна в США, то скільки б ще афроамериканцівперебували у рабстві?

Вчення Католицької Церкви визнає, що агресивнавійна вже за своєю природою є аморальною. У тойтрагічний момент, коли вибухає війна, керівникидержави, яка зазнала нападу, мають право ізобов’язані захищати країну, застосовуючи навітьсилу зброї. Відповідно до цього Папська рада«Справедливість і мир» виправдовує і вказує нанеобхідну наявність у держав збройних сил, якіповинні слугувати миру. Той, хто в такому дусівідстоюватиме безпеку і свободу держави, робитьвеликий внесок у побудову миру. Відповідно до цьоговсі, що служать у збройних силах, покликані напрактиці захищати добро, істину і справедливість усвіті5.

В одній із книг Старого Завіту знаходимо слова, щопоказують певну циклічність, змінність подій учасовому просторі: «Час кохати і час ненавидіти, часвійні і час миру!» (Проп. 3, 8). Це дає нам змогуподивитись на світ більш оптимістично, адже «усеВін створив гарним у свій час, та й вічність Він вклавїм у серце, одначе так, що чоловік не може збагнутиділ, що їх творить Бог, від початку до кінця»(Проп. 3, 11).

Християни не повинні прагнути війни. Найкраще,що ми можемо робити під час війни – це молитисяпро мир, Божу мудрість, Його святе милосердя ічоловіколюбство, про швидке вирішення конфліктута мінімальні втрати з обох конфліктуючих сторін.Також слід пам’ятати слова, що заповідав намСпаситель. Вони є надзвичайно актуальними у наштакий неспокійний, тривожний час: «Тож усе, чоготільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чинітьїм і ви» (Мт. 7, 12).

Ярослав Заричанський,Ярослав Заричанський,Ярослав Заричанський,Ярослав Заричанський,Ярослав Заричанський,

ТТТТТарас Гарас Гарас Гарас Гарас Гавришкоавришкоавришкоавришкоавришко

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Св. Іван Ліствичник. Ліствиця духовна. – Львів, 2002. – С. 34.2 http://kievpatrarmy.org.ua/statti/001.html, 9 вересня 2008 р.3 Пій ХІ, Енцикліка: Ubi arcano: Папська рада «Справедливість імир» //Компендіум соціяльної доктрини Церкви. – Київ, 2008. –С. 302.4 Пій ХІІ, Радіозвернення (24 серпня 1939 р.): Папська рада«Справедливість і мир» //Компендіум соціяльної доктриниЦеркви. – Київ, 2008. – С. 304.5 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Пастирська Конституція:Gaudium et spes, 79: ААS 58 (1966): 1102;1103 Папська рада«Справедливість і мир» //Компендіум соціяльної доктриниЦеркви. – Київ, 2008. – С. 306.


Людина живе на землі для того, щоб почуватисебе щасливою. Щастя – це суб’єктивнепоняття, хоч кожен хоче відчувати позитиви,

які віднаходить для себе у світі. Добробут,самореалізація, прагнення вищих ідеалів, – це тількималенькі відтінки великого спектру кольоріврізнобарвної веселки, якою є справжнє щастя. Протеіснує єдиний важливий елемент, фундамент, безякого неможливо побачити себе щасливим. Це мир якправдивий спосіб існування людини. Йоговажливість полягає у надприродному походженні.Мир є даром Бога людині для реалізації себе самої ідля добра цілої людської спільноти. У тваринномусвіті існує боротьба за виживання, та людина вищавід тварини, бо є образом і подобою Божою, вона маєрозум, яким керується. Чому ж тоді вона не бачитьиншого виходу для подолання конфліктів між собою?Чому виникають війни? Чому існують суперечності уповедінці людини і нестійкість в організаціїлюдського буття? Чи може існувати так звана«справедлива» і виправдана війна, яка сприяєрозвиткові людства? Який стан краще сприяєрозвитку людства – мирний чи воєнний?

Після Воскресіння Ісус, об’явившись апостолам,сказав: «Мир вам!». Саме цей мир Христова Церквапокликана нести світові. Однак коли говоримо пронасильство у світі – говоримо як про явище,притаманне всій історії людства. У Новому Завіті самеслово «мир» згадується бл. 100 разів. Ісус Христос єнайвищим виразником цього миру. Мир, уєврейській мові «шалом», означає гармонію іцілісність, здоров’я і повний розквіт особистости.Він охоплює всі виміри життя: сімейний,соціяльний, державний, міжнародний. Це набагатобільше, ніж політична безпека, яку ми називаємомиром. І відповідальність за його збереження несекожен із нас. Єпископ Збройних Сил ФранціїМ. Дюбост, у своїй книжці «Пастир миру» уважає, що вході історії люди часто боролися проти насильства,але завжди зазнавали поразки. Війна проти війниніколи не зупинить насильства. Ісус Христоспроповідує мир як правдивий спосіб буття людини.Христос передав своє Євангеліє, Добру Новину,апостолам, а відтак Церкві. Воно є Євангелієм миру, воснові якого – любов до Бога і ближнього, навіть

якщо ближній є ворогом. Старий Завіт навчає, щомир між людиною і Богом є запорукою миру міжлюдьми.

Варто зазначити, що розуміння миру у Новому Завітіабсолютно не відрізняється від миру в Старому Завіті– це стосунки між Богом і людиною. Проте, заєвангелистом Лукою, мир Божий відрізняється відмиру людського (пор. Лк. 2, 14). Кожний християнинзалишаться сам на сам із дилемою: який мирприйняти, який шлях до миру вибрати? Та цей вибірзалежить від самої людини. Вчення Біблії, яке описуєпитання війни і миру, наголошує на мирові як направдивому, природному стані людини, що сходитьвід Бога і поширюється на все творіння. У своїйдоповіді «Відповідь Церкви на проблему війни»Президент Папської Ради «Справедливість і мир»Кардинал Ренато Рафаелло Мартіно відзначивважливість внутрішнього миру, який походитьзісередини людини. Оскільки джерелом народженнямиру є оновлене серце, задіяне любов’ю, томуважливо, щоб мир зовнішній, який здобуваєтьсяполітичними засобами, був спричинений свідомимидумками та ділами.

Одним із великих проповідників миру минулогостоліття був Папа Іван ХХІІІ (1958;1963 рр.). У своїйенцикліці Pacem in terris («Мир на землі») вінзосередився головним чином на державно;політичних взаєминах між людьми і спільнотами врамках держави та між державами. Наголошує і натому, що кожна правова влада походить від Бога(пор. Рм. 13,1;6), підкреслюючи, що влада тільки тодіє частиною Божого авторитету, коли вонаконтрольована Божим законом. Влада повиннаспиратись на моральні засади, які шанують людськугідність. Якщо державна влада приймає закони, щосуперечать моралі і Божій волі, то вони громадянинані до чого не зобов’язують. Коли державна влада нешанує прав і обов’язків кожної людини і їх необерігає, вона нехтує своїм моральним обов’язком івиявляє брак розуміння свого суспільного завдання.Папа Іван ХХІІІ закликає до припинення погоні в ім’ясправедливости, щоб не допустити третьої світовоївійни. Багато положень цієї енцикліки знайшли своєвідображення у документах Другого ВатиканськогоСобору. Результат дискусій навколо питання війни імиру відображений і в Конституції Gaudium et spes(«Радість і надія»), де чітко було сформульовановчення Католицької Церкви щодо війни і поданіпрактичні вказівки для збереження миру. Це знайшлосвій відгомін у Катехизмі Католицької Церкви:

«Мир – це не тільки відсутність війни, він необмежується забезпеченням рівноваги силсупротивників. Миру на землі не можна досягнутибез захисту добра людей, вільного спілкування міжними, пошани до гідности людини і народів,постійної підтримки братерства. Він є спокоємпорядку. Він є ділом справедливості і плодом любови»(ККЦ, 2304).

Мир – краще, ніж війна!

Ìèð º íîðìàëüíèì ñòàíîì äëÿ ëþäñòâà.Â³éíà äëÿ íüîãî – ÿâèùå òîãî æ ïîðÿäêó,

ùî é çàõâîðþâàííÿ äëÿ ëþäñüêîãî îðãàí³çìóÀ. Êåðñíîâñüêèé

6

Конституція Gaudium et spes твердить: «Для побудовимиру необхідна рішуча воля пошанувати иншихлюдей та їх гідність, і повсякчасна братерськаповедінка. Таким чином мир є плодом любови, яка йдедалі, за те, чого вимагає справедливість»1.Підсумовуючи цю проблематику, доречним єсвідчення справжнього свідка Христового миру, ПапиІвана Павла ІІ. У своєму посланні Evangelium vitae Папапише, що насильство цілком міняє умови життялюдини. Навіть вбивця не втрачає своєї людськоїгідности – сам Бог є цьому запорукою (пор. Бут. 4, 15).Якщо б Каїн дістав заслужену кару, то люди не змоглиб виявляти милосердя при покаранні, але негайно бкарали винних.

Проте вартість і цінність людського життя є вагомоюпідставою до захисту свого життя. «Ніхто не маєправа позбавити себе права на самозахист, через те,що потрібно любити життя і самого себе»2. Отож,самозахист є виправданий як спосіб збереженняавтентичності і змісту свого життя, якщо є моральнопоміркованим. Але мир є ціллю і способом правдивогоіснування людини.

В одному зі своїх звернень Глава УГКЦ Любомир Гузарзазначив, що мир на землі встановити збройнимизасобами неможливо. Порятунок світу лежить у рукахкожної людини. Життя, згідне з Божими Заповідями,та виконання своїх обов’язків у повсякденному життіз усвідомленням своєї відповідальности перед Богом єшляхом до миру, який дає нам Бог3.

У Посланні до ефесян апостол Павло називає Христанашим миром: «Бо Він – наш мир» (Еф. 2, 14). Томуслужіння миру – це служіння самому Господу ІсусовіХристові. І Церква покликана нести це служіння.«Блаженні миротворці, бо вони синами Божиминазвуться» (Мт. 5, 9).

Ростислав ВисочанРостислав ВисочанРостислав ВисочанРостислав ВисочанРостислав Височан

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 GS, 78;79.2 Пор. J. Salij. Wojna o pokуj?O wojnie i pokoju widzianychoczami chrzeњcijanina. –Krakуw, 2003. – С.16;17.3 Л. Гузар. Звернення доПреосвященніших Владик,монашества, мирян УГКЦ тавсіх людей доброї волі //Листки Духовно;Пасто;рального відділу. – Львів: УКУ,2003. – Вип. 1: Вибранідоповіді та матеріаликруглого столу на тему«Справедлива війна». – С. 29;30.

Генеза концепції

«справедливої

війни»

в католицизмі



війни»

в католицизміОстаннє десятиліття характеризується тим, щорелігійний чинник воєнних конфліктів присутній вбільшості з них. Конфлікти, де релігія відіграє дужесерйозну роль у процесі політичної та військовоїмобілізації, жевріють або палають у різних куточкахпланети. Це зумовлює потребу подальшого вивченнярелігійних феноменів та їх вплив на війну.

Винесена в заголовок тема цікавить нас з огляду натой факт, що релігійні концепції не мають термінудавності і часто використовуються для обґрунтування(надання легітимності) політичних та військовихдоктрин сучасности. Так сталося і перед другою(2003 р.) війною в Перській затоці. При цьому попри

задекларовану політичну єдність країнблоку НАТО в період розв’язування агресіїпроти Іраку в 2003 році, погляди нанеобхідність бойових дій кардинальновідрізнялись у США та більшости їхєвропейських союзників. Цікава ситуаціясклалася в Польщі, Іспанії, та в самих США,коли уряд країни безумовно підтримавінтервенцію, а Римо;Католицька Церкваоднозначно засудила війну. Пікантностиситуації надає той факт, що римо;католицьке духовенство складає переважнубільшість капеланського корпусу ВійськаПольського та Збройних Сил Іспанії, атакож те, що однією з норм «моральногобогослов’я» католицизму є положення, що«несправедливий закон не зобов’язує».

Цілком зрозуміло, що експрес;огляд втакий спосіб концепції «справедливоївійни», яка є основою вчення про війну вкатолицизмі – справа небездоганна, все жрозглянемо хоча би побіжно її ґенезу. Насцікавите її зміст, основні положення.



війни»

в католицизмі


Концепція «справедливої війни» виникла вСередньовіччі. Хоча радянські джерела1 стверджують,що її передумови закладені ще творами АвгустинаБлаженного (354;430)2, проте насправді папа СтефанІІІ (752;757) вперше в 753 році в посланні магнатам;франкам використовує словосполучення«справедлива війна»3. Він прирівнює до мучеництва(що є одним із шляхів набуття святости) смертьзаради рятування папи. Августин же майже черезвісім століть після нього (не виключено, що післярозмірковувань над епохою хрестових походів (1096;1291)) і Тома Аквінський (1225;1274) – обоє пишутьпро вимоги до війни, щоб вона могла матисправедливий характер з точки зору Церкви.Принциповим є те, що справедлива війна – це лишеоборонна війна.

Проблемне питання: що вважати важливішим: думкусвятих, визнаних богословів католицизму – ДокторівЦеркви (одному з яких дали епітет «ангельський»), чидумку видимого глави Христової Церкви? На нашпогляд, тут відбулося перекручення справжньоїпозиції католицизму щодо війни. Бо позиція,наприклад, згаданого папи також передбачаєоборонну війну, а Августин і Тома взагалі незастосовують термін «справедлива війна». Обоєпідкреслюють, що війна за своєю суттю не може бутисправедливою, це завжди горе. Аквінат в своїй «Сумітеології» поміщає війну в розділ «Недостачамилосердя».

У період між Августином і Томою відбуваєтьсявикривлення цієї концепції – війна стає«священною». У 867 році цей термін застосовують дляозначення боротьби з невірними (мусульманами), аще пізніше, в 1209 р., папа Інокентій ІІІ – щодоєретиків.

Основні положення Августина, що стосуються війни:

; війна виникає внаслідок гріхів і вад;

; війна є засобом вирішення земних завдань, справ;

; несправедлива перемога збільшує нещастя, в тойчас, як справедлива перемога – дар Божий і благо;

; справедливість – це подолання вад суспільногобуття;

; війна, таким чином, сприяє «очищенню» людськоїісторії4.

Слід сказати, що Августин недалеко відійшов відстарозавітної концепції «війн Ягве». Для Ізраїля всівійни велись за повелінням Ягве і є «священними»,оскільки таким чином Бог виконує свою обіцянкуспочатку щодо надання юдейським племенам «земліобітованої», а пізніше – «лікуючи» соціяльні недуги«свого народу». В Августина ж таким «народомБожим» виступає вже християнське суспільство.

Тома з Аквіну в «Сумі теології» розглядає три головніпередумови війни:

1. війну має оголосити керівництво держави;

2. для оголошення війни мусить існувати справедливапричина;

3. метою війни мусить бути справедливий намір.

Певно, через «справедливу причину» і «справедливийнамір» цей прикметник згідно з Томою, може бутизастосований щодо війни. Щодо «справедливости», токатехизми католицької віри подають моральнічесноти як нумерований список, а «справедливість» єна другій позиції після «мудрости», що свідчить пропевну єрархію чеснот. Тому якраз в західномухристиянстві з його «римським юридизмом» навідміну від східного, де панівною є апофатична5

свідомість (а отже проблеми цього світу не набуливеликого значення в богословськихрозмірковуваннях), так детально й розробляєтьсявчення про війну.

Церковний історик Г. Рись згадує вимоги польськихканоністів початку ХV століття – Павла Влодковича таСтаніслава зі Скарбимежа6, які розвивали концепціюсправедливої війни після Томи Аквінського. Перший зних виділяє 5 речей для того, щоб війна буласправедлива: особа, предмет, причина, дух іповноваження. Особа – той, хто братиме участь увійні, мусить бути світською особою, а не кліриком.Предмет – щоб мова йшла про відвоювання свободиабо про добро Вітчизни. Причина – щоб воювали знеобхідности або з метою осягнути мир. Дух – щобце не було з ненависти, відплати, жадібности, лишедля виправлення і для любови, справедливости тапослуху. Узагалі воювати не є гріхом, але гріхом євоювати заради здобичі. Повноваження –вимагається, щоб це відбувалося зі згоди Церкви, коливоюють за віру, або з повноважень монарха, коливоюють за Вітчизну. Справедлива війна для П.Влодковича могла бути також проти власноговолодаря, якщо її уповноважила Церква. Такождослідник позитивно оцінював ті хрестові походи,що стосувались відвоювання Святої Землі, йнегативно ставився до походів заради поширеннявіри (на схід від Польщі). Погани, стверджував він,мають право на мирне посідання власної землі, направління згідно з традиційним для них устроєм.

Іспанський теолог Франциско де Віторіа (1492;1546),якого вважають основоположником теоріїміжнародного права7, виступаючи в університетіміста Саламанки, ще в 1539 році подав правила, якимислід керуватися перед тим, як розпочинати війну.

Правило перше: коли правитель має право розпочативійну, його перший обов’язок – не шукати приводів іпричин для війни, а навпаки – жити в мирі з усіма,наскільки це можливо, як наказував святий Петро(Рим. 12,18). Він повинен пам’ятати, що инші люди –це є наші ближні, яких ми повинні любити, як самихсебе, і що всі ми маємо єдиного Господа, перед судомякого постанемо. Шукати причин – і радіти, якщовони знайшлися – щоб вбивати людей, яких створивБог і заради яких вмер Христос, – це є останнімступенем мерзенності. Тільки під тискомнеобхідности, проти свого бажання можнавідважитись на війну як на крайній засіб.

Правило друге: якщо справедливість причин війни

8

очевидна, треба її вести не задля знищення нації,проти якої ведеться війна, а тільки для відстоюваннясвоїх прав, захисту своєї Батьківщини і своєїдержави, й для того, щоб мир і безпека булирезультатами цієї війни.

Правило третє: коли війна закінчена і отриманаперемога, її результатами треба користуватись ізхристиянською помірністю і виваженістю.Переможець повинен усвідомлювати, що він є суддеюміж двома державами: одна з них є потерпілою, адруга – несправедливість вчинила. Суддею не врозумінні того, хто звинувачує, але арбітра, якийповинен винести вирок, що міг би деякою міроюзадовольнити переможену державу8.

Протягом ХХ століття концепція «справедливої війни»докорінно змінилася. Основні зміни пов’язані здіяльністю папи Івана ХХІІІ, який в енцикліці «Мир наземлі» (Pacem in terris, 1962) наголошував, що в умовахатомної епохи було б нонсенсом вважати війну завідповідний середник повернення порушених прав.Проблеми війни як засобу вирішення міжнароднихпроблем піднімаються в документах ІІ Ватиканськогособору (Душпастирська конституція «Про церкву всучасному світі»).

І, нарешті, Катехизм Католицької Церкви (1982)стверджує законність оборонної дії з використаннямвійськової сили лише за таких умов:

; збитки, нанесені агресором будь;якій нації абоспівдружності націй, мають бути тривалими,важкими, безсумнівними;

; усі засоби (спроби) запобігти збиткам виявляютьсянездійсненними і безплідними;

; наявність достовірних умов успіху;

; вживання зброї не має привести до безладу і ще більшихзбитків, аніж ті, що ми їх хочемо подолати (§ 2309)9.

Слід наголосити, що більшість наведених положеньвизнаних католицьких авторитетів не завжди маютьсвоїм першоджерелом біблійні тексти, що свідчить,по;перше, про воєнну доктрину католицизму, яка єбільше світоглядною позицією, а не релігійною, тапо;друге, що в питаннях гуманізму і війни наявнепоєднання світського та релігійного підходів.

На думку Т.Сліпко, при розгляді можливостей війнипроти тероризму слід розрізняти тероризмлокальний та «соціяльний» (тобто такий, якийзагрожує існуванню суспільства). Останній є однієюз форм агресії і підпадає під концепцію «справедливоївійни». Проте це не означає, що на агресію повиннавідповідати завжди армія. Останнє необхідне, колитероризм має міжнародний характер, в ньогозалучені політичні сили та суспільні. В иншихвипадках для боротьби з ним достатньо поліції.Наголосимо при цьому, що сучасна соціяльнадоктрина Католицької Церкви приділяє багато увагиборотьбі з бідністю та соціяльною нерівністю, якіможуть виступати чинниками, що живлять тероризм.

Теолог Т. Донбек дотримується обережної позиціїщодо війни10. Він погоджується, що в історії Церквибуло багато випадків, коли Церква толерувалазастосування світських сил для боротьби зі злом (зЄвангелія навіть випливає обов’язок боротися зісв

. Авг

усти

н Іп

он

ськи

йсв. То

ма з А

квіну


злом). На його думку, при прийнятті того чи иншогорішення в міжнародній сфері слід мати на увазі словаАвгустина: «Люби Бога і роби що хочеш». Згідно зТомою Аквінським, що йде за Аристотелем, слідзастосовувати здоровий глузд та дотримуватисьправила золотої середини, бо при вибуху війничастіше з релігійної точки зору оцінюється вона яккара за гріхи.

Але наведена католицька позиція щодо війни не єдогматом віри, а, радше, «доброю порадою для світу».Тож попри моральний спротив Католицької Церквиінтервенції США в Іраку це не відвернуло війни (якзвертання папи Івана Павла ІІ до США зупинитибомбардування Сербії в час Великого посту 1999 р. неприпинило війни). Іван Павло ІІ окреслює війну якпоразку всього людства незалежно від того, чи маєвона справедливі наміри та причину, чи ні11. Вінвиступав проти війни 1991 року в Перській затоці,хоча там і була «справедлива причина» і«справедливий намір».

При дослідженні зв’язку релігії та збройного(військового) насильства, релігієзнавці потрапляють впастку, породжену методологічним підходом, якийздобув перевагу в попередні десятиліття: або проблемивійни в релігії, або ж мирологія. Якщо з другимнапрямком більш;менш все зрозуміло, то при розглядівоєнної проблематики особливо наголошується натому, що релігія і війна несумісні. Тому, якщо в лонібудь;якої релігійної традиції пропонується свій підхіддо війни, він оцінюється як виправдання релігієюзавоювань. При цьому притягується досвід такихфеноменів, як хрестові походи (якщо мова прокатолицизм), боротьба зі старообрядництвом(православ’я), винищення аборигенів Америки,Австралії та Океанії (протестантизм і католицизм),ісламські завоювання тощо, узагальнюючи при цьомувисновки щодо різних історичних та культурнихобставин. При цьому забуваємо, що все ж таки воснові будь;якої концепції війни лежить неконкретна оцінка війни з точки зору сучасногопогляду, а вчення засновника релігії (хоча йінтерпретоване людьми певної історичної епохи). Зогляду на це логічно є розглядати вказанупроблематику через призму воєнно;гуманітарноїконцепції того чи иншого релігійного вчення, бокожне з них ставить за мету обмежити воєнненасильство.

При такому методологічному підході стає зрозумілим,як насправді релігійне вчення про війну служитьмиру. Наприклад, папа Іван Павло ІІ висуваєконцепцію «законної війни» (або «справедливоїоборони»), оскільки, на його думку, війна онтологічноне може бути справедливою. Справа не в замінітерміна, а в черговій спробі заборонити війну, що вдусі позиції, закріпленої Статутом ООН. Такаконцепція логічно завершує розвиток теорії«справедливої війни», дотримуючись при цьомуюридичного духу римської традиції в християнстві(не завершуючи, проте, воєнно;гуманітарноїпроблематики).

Слід підкреслити, що цитований вище КатехизмКатолицької Церкви не вживає поняття справедливоївійни, а слушної (необхідної) оборони, справедливоїоборони. Отже, класична доктрина справедливоївійни в католицизмі значно ревізована.

Виходячи з наведеного, можемо зробити висновки:

1. Різні релігійні доктрини, що були породжені винших історичних епохах, можуть відновлюватись,модифікуватись в умовах сучасних збройнихконфліктів.

2. Попри суспільно;політичний вплив на церковнікола, релігія залишається самодостатнім феноменом увиробленні власних поглядів на війну, які мають своюоснову в поглядах засновника(ів) цієї релігії.

3. Різні сили намагатимуться залучати й надалірелігійний чинник для обґрунтування сучаснихполітичних та військових доктрин.

4. Військові конфлікти кінця ХХ – початку ХХІстоліття довели: попри курс, що його дотримуютьсяуряди різних країн щодо застосування військовоїсили, найбільші релігійні спільноти матимуть і надалісвій вплив на суспільну думку цих країн, навіть якщопозиція цих релігійних спільнот суперечить урядовійпозиції.

підполковник Руслан Коханчукпідполковник Руслан Коханчукпідполковник Руслан Коханчукпідполковник Руслан Коханчукпідполковник Руслан Коханчук

Міністерство оборони УМіністерство оборони УМіністерство оборони УМіністерство оборони УМіністерство оборони Україникраїникраїникраїникраїни

департамент гуманітарної політикидепартамент гуманітарної політикидепартамент гуманітарної політикидепартамент гуманітарної політикидепартамент гуманітарної політики


1 Католицизм и проблема войны и мира // Католицизм. Словарьатеиста / под общ. ред. Л. Н. Великовича. – М.: Политиздат,1991. – С. 151;152.2 Августин. О граде Божием. – М., 1999.3 Флорі Ж. Идеология меча. Предыстория рыцарства – СПб.:Евразия, 1999. – С. 47.4 Коханчук Р. М. Становлення доктрини війни в ранньомухристиянстві // Українське релігієзнавство. – 2003. – № 26. – С.20;30.5 Апофатизм (apophatikos ; негативний) – богословськерозуміння Бога, в якому Він не може бути зрозумілий та/абозіставлений з жодним поняттям земного світу.6 Rys G. Rozejm Bozy i krucjaty // Kosciol & wojna & Irak. –Krakow, 2003. – S. 31;51.7 Витория (Vitoria) Франсиско де. // Католическая энциклопедия:в 4;х т. – М.: Изд;во Францисканцев, 2002. – Т. 1. – С. 1021;1022.8 Франциско де Віторіа. Уроки про індіанців і право війни. ;Женева, 1966. ; С. 155;156 // Цит. за: Дюбост М. Пастир мируХристиянські погляди на війну та армію. ; Львів, 2000.; С. 27;28.9 Цит. за: Коханчук Р. М. Душпастирська опікавійськовослужбовців в арміях зарубіжних країн. – К.: Науковийсвіт, 2000. – С. 5.10 Dabek T. Wojna a Ewangelia // Bejda H., Szarek J., Kudlicki Ј.Kosciol & wojna & Irak. – Krakow, 2003. – S. 15;30.11 Святіші отці ХХ століття – проти війни // Арка. – 2003. – № 8(66). – квітень. – С. 2.

10

Свого часу відомий американський письменникО’Генрі сказав: «Людина не може жити безкохання і війни».

Мене як автора цієї статті це дуже здивувало. Як усі«нормальні» люди, я не маю нічого проти кохання –воно справді є важливим почуттям, хоча сучаснакультура зробила його «брендом», на якомузаробляють гроші. Але більш дивною була другачастина виразу: «Людина не може жити без війни».Що більше, позираючи на історію людства,непомітно підкрадається думка, що, можливо, так і є.

Свого часу мені потрапила до рук стаття зрезультатами досліджень американських науковців,які вивчали тривалість війн. Так от, якщо віритипрочитаному, то: «у проміжку від побудови великихпірамід до сьогодні людство пережило лише одинмісяць (!) без війни». І це стосується лишезанотованих даних про війну! Така ситуація вповнівіддзеркалює давню українську приповідку;фатум:«Нема на світі покоління, яке б оминула війна».Незважаючи на миролюбність, історія українськогонароду доводить, що лише останнє поколінняукраїнців – сучасна молодь – не має безпосередньогостосунку до війни.

Кожен знає або здогадується, яке горе і нещастяприносить війна. Цифри, якими оперують, щобвизначити число жертв І та ІІ світової війни(найбільш трагічних) справді вражають. А рівеньсучасних мас;медія, інтернету і життя у глобальномуселі, яке колись називалось «планета Земля»дозволяють стати «співучасниками» подій у різнихгарячих точках планети.

Ми бачимо людські сльози, плач за рідними. Державаговорить про справедливість і демократію, свободу іцінність людського життя, але, щоб того усьогодосягнути, ті самі держави вдаються до головногоаргументу – війни. Людство, здається, завжди стає наті самі граблі, злом поборює зло. Усі ці причиниставали приводом для воєн у далекому і недалекомуминулому. Гітлер мав на меті знову відновити«священну римську імперію» і визволити усіх німціввід гніту чужих народів. Муссоліні прагнув відродитиколишню славу Риму, а Наполеон хотів принестисвітові світло французької культури. Ту саму культурународам світу «приносили» древній Рим і ОлександрМакедонський.

Здається, благородні причини. Їхні битви і тактикабою ввійшли у всі світові енциклопедії і досі

розглядаються як геніяльні. Однак що насправдіховається за цією геніяльністю і «окультурненням»?Бо насправді причини воєн є зовсім иншими, ніжпро це говорять офіційні представники. Отож,спробуємо зробити власне дослідження і створитипевну класифікацію.

1. Війни наддержав. Яскравим прикладом є війнинайсильніших держав світу. Напевно, кожен знає про«холодну війну» між США і СРСР після ІІ світовоївійни, яка почасти триває і тепер. Це звичайненамагання показати одне одному свою силу. Такадемонстрація втягує й инші держави та поділяє світ наворогуючі табори.

2. Війни заради воєн, захоплення чужих територій.Такий тип воєн – це, радше, данина минулому. Вдревньому Римі був храм дволикого бога Януса йіснував звичай, що коли Рим вів війну, то двері цьогохраму були постійно відчиненими. Починаючи відслів Катона: «Карфаген мусить бути знищений»,отже, від першої Пунічної війни, наступні 250 роківдвері храму Януса були зачиненими лише 1 рік і 3місяці. За цей час Рим завоював більшу частину світу.У такому контексті цікавою виглядає ситуація 40;х –30;х років до Хр., коли громадянська війна у Римізахопила не лише терени імперії, але й инші країни.Так Помпей у ході війни приєднав до Риму сучаснуПалестину та Сирію, а Юлій Цезар, Марк Антоній таОктавіян Август посприяли приєднанню до імперіїЄгипту.

Зрештою, всі великі держави минулого, зазвичай,поширювали свої кордони у спосіб завоювань: це

Древній Китай, Персія, Єгипет, Вавилон, Асирія. Чине єдиним винятком древнього світу була Греція.

3. Війни заради слави, створення культу. Війна шануєсвоїх героїв. Імператори Риму та, раніше, єгипетськіфараони прижиттєво ставали богами завдяки війнам.Але найдалі зайшла історія ОлександраМакедонського. Його життя, починаючи від моментубожественного походження – це майже вивченнягенеалогії грецького пантеону богів.

У сучасному світі люди не бажали проголошуватиполководців богами. Однак сприйняття французами

Причини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війниПричини війни


Кожний із нас, мабуть,неодноразово переживав усвоєму серці страх чи

тривогу від думки про те, щосучасне суспільство, а особливомолодь, перебуває у стані зла.Практично кожного дня в газетах,по радіо чи телебаченню минатрапляємо на жахливустатистику жорстоких вбивств,розправ, самогубств тощо. Що жзумовлює таку невтішну ситуаціюв сучасному світі? Питання це – нез простих, однак спробуймознайти відповідь на нього.

Почнімо з твердження, що людинау своєму житті, приймаючирішення самостійно, керуєтьсясвоєю системою цінностей.Малоймовірно, що хтось із насбуде робити добровільно те, щосуперечить його переконанням,хіба що у випадку залежности відцього зла (наприклад, наркоман).Що ж формує цю системуцінностей у людини? Довідповідей типу сім’я, Церква,суспільне середовище тощо дуже

часто ми забуваємо додати щеодин дуже важливий чинник, якийза силою свого впливу перевершуєусі названі вище. Це – засобимасової інформації (ЗМІ)!

У зв’язку зі швидким розвиткомтехнологій індустрія ЗМІ набраласьогодні такої потуги, що й годісобі уявити. За словами д;ра ГеоргаГербнера «…сьогодні телебаченнярозказує найбільшу кількістьісторій найбільшій кількостілюдей упродовж найбільшоїкількості часу і є най;ефективнішим засобом переко;нання». Відомий продюсер, авторфільму «Місія», володар премії“Оскар”, Девід Путинам,висловився на цю тему так: «Кіно єсильне. Добре чи погане, але вонопрацює у вашому розумі. Вонозакрадається до вас у темрявікінозалу, формуючи соціяльнівідносини і підпорядковує вассобі… Кіно – це пропаганда».

У чому ж полягає сила цьоговинаходу людини? Діявідбувається тут на рівніпідсвідомости. За допомогоювізуальних глибокоемоційнихкольорових відеообразів, якісупроводжуються надзвичайноякісним та потужним стерео;звуком, у людську психіку можнавкласти все, що завгодно. І як це непесимістично, але захисту відцього практично не існує. Отже,надзвичайно великою мірою нашаповедінка, наш світогляд залежатьвід того, що ми дивимося по

Боротьба,якупровадятьсьогодніЗМІ

Наполеона, німцями Гітлера,совєтами Сталіна та амери;канцями генерала Патона імайбутнього президента Ей;зенхауера – це, щонайменше,модерне ідолопоклоніннябогам війни.

4. Бажання наживи. Це, здається,найбільш банальна і всюдисущапричина воєн. Часами скла;дається відчуття, що людивоюють заради того, щоб самимнічого не робити. Яскравимприкладом такого підходу єреалії стародавнього світу:кожна держава;завойовникнабирала велику кількість рабів,які потім виконували всі роботиі були засобом розваг. Най;яскравішим прикладом цьогопроцесу став Стародавній Рим.

Однак, якими б не були причинивоєн: слава, гордість, захла;нність, чи лінивство – це завждигріх. Навіть, оминаючи бого;словські терміни, а базуючисьлише на антропологічнійтермінології, можемо ствердити,що війна – це гріх протилюдини, адже на ній гинутьлюди. Тому наслідки не можутьбути добрими. Незважаючи нате, що з політичної чиекономічної точки зору війниможуть приносити користь,культурне або патріотичнепіднесення населення, ціна єзанадто великою. Це ціналюдського життя, про якенапевно запитає Бог.

Зрештою, історія людства єяскравим прикладом іпідтвердженням мудрости: «Хтомечем воює, той від меча гине».Яке б не було бажання «великих»і «малих» світу цьогоповоювати, насамперед слідподумати про наслідки, якіможуть наступити.

На жаль, війна є людськоюреальністю, присутністю накожен день. А так хочеться, щобприйшов час, щоб можна булосказати: «А все;таки О’Генріпомилився у своїх судженнях»…

Володимир МанькоВолодимир МанькоВолодимир МанькоВолодимир МанькоВолодимир Манько

12

телебаченню, яку музику слухаємо. Продюсер ірежисер Джош Лукас, звертаючись до студентівкінематографії одного з американських університетівсказав: «Кіно і відеорозваги – це надзвичайноважлива частина нашої культури, яка дуже сильновпливає на шлях суспільства. Люди у відеоіндустрії нехочуть прийняти на себе відповідальність за те, щовони приклали свою руку до порушеннянормального функціонування світу. Так чи инакше,але відеоіндустрія сьогодні затемнила раннійвеликий вплив Церкви. Тепер вже не Церква, а фільмита телебачення говорять нам як жити і що є добре, ащо – зле».

Що сьогодні пропонує телебачення нашомунаймолодшому поколінню? Хто бодай трохи мавможливість переглядати сучасні мультфільми, тойпогодиться з тим, що світ білих пухнастих зайчиківзакінчився. Настав час злодіїв, вампірів та демонів.Раніше добро завжди перемагало зло, тепер ценеобов’язково. Позитивні герої все частішехарактеризуються негативними рисами.Нівелюються загальнолюдські цінності, якізабезпечують нормальне функціонуваннясуспільства… Як наслідок все частіше можна почутипро вбивства дітей своїми однолітками без всякої нате причини. Дитина просто пробувала входити уроль одного із своїх улюблених героїв. Правда всяполягає в тому, що діти до семи років ще нездатнівповні відрізнити реального світу від віртуального.

Також коли дитині на очі потрапляють якісь жахи чиинші жорстокі сцени, її психіка стараєтьсязахиститися від цього. Але сила подразника на страхдуже часто є настільки великою, що вона нездатнаадекватно справитися з ним, єдине, що їйзалишається – це перестати реагувати на страх. Укінцевому результаті дитина тупіє. Із втратою боязнівона також і втрачає відчуття співчуття,співпереживання, підтримки, допомоги щодо инших.Це в свою чергу призводить до того, що така дитинанездатна в майбутньому правдиво любити, а відтак і

побудувати нормальну здорову сім’ю. Незважаючи нате, що після показу в Японії однієї серії мультфільму«Покемони» більш як 600 дітей потрапили до лікареньіз епілептичними припадками, жодних рішень зцього приводу не було прийнято.

Доречно було б ще згадати і про комп’ютерні ігри, вяких дитина не через курок зброї, але через кнопкукомп’ютерної мишки наліво і направо вбиває всіх,хто тільки там з’явиться. Дослідження психологівпоказали, що дитина, яка до семи років бодай годинуна день стріляла і вбивала, має закладену впідсвідомості домінанту таких дій. Так розвиваєтьсябажання проливати кров. Стикаючись із реальнимсвітом, вже зранена психічно дитина входить вконфлікт із ним, оскільки він не відповідаєзакладеним у підсвідомості вимогам. Це ускладнюєінтеграцію зі суспільством і несе за собою масупсихологічних відхилень.

А який же продукт пропонує ЗМІ сьогодні одним ізнайбільших своїх споживачів – підліткам?Виявляється, що і тут ситуація дещо подібна. Проте єодна відмінність: в цього покоління людей з’являєтьсяще одне уразливе місце – це сексуальна сфера. Насьогодні через телебачення пропихаються простогігантські порції різних порнографічних чи

еротичних сцен. Дослідження,проведені Фондом Сім’ї Кайзера,показали, що в 2002 р. 83% програм,які найохочіше переглядалипідлітки, містили в собі сексуальнісцени. А в 20% із них йшлося пропрямий статевий контакт. Такимчином, в середньому за одну годинумолодь могла переглядати до шестисексуальних моментів. Ще однетелефонне опитування у тому ж роціпоказало, що перегляд програмсексуального характеру розвиває умолодих людей фальшиве розуміннячистоти сексуальних контактів тапотребу у позашлюбному сексі. Якнаслідок, серед підлітків виявляєтьсябільша кількість хвороб, якіпередаються статевим шляхом,небажанні вагітності, вбивства


Багато написано, багато висловлено думок щодовійни. Редакція часопису поцікавилася, якою єдумка людей різних професій та соціяльного

статусу про причини виникнення воєн і моральнуоцінку таких дій. Було проведено невеличкеопитування, під час якого респонденти відповідали напитання: «Чому виникають війни?», «Як ви ставитесьдо війни?» тощо. Чи була однозначність у відповідяхзагалу, Ви можете прочитати тут.

� Чому виникають війни?� Чому виникають війни?� Чому виникають війни?� Чому виникають війни?� Чому виникають війни?

Бо люди вперті і не хочуть поступитися одні однимабо спробувати домовитися. Через амбіції.

Я ставлюся до війни негативно. Що може бутидоброго в війні, коли стріляють, коли вбиваютьлюдей?

Марта, концертмейстер

Причини є різні. Колись починалися через жінок, уті кращі часи, а тепер політика, гроші, влада – на жаль.Ну і війна, думаю, не є методом вирішення проблем,хіба що людині не залишається ніяких аргументів,хоч все одно вихід можна знайти.

Я категорично проти війн, бо вони ніколи нестворюють, а тільки руйнують – людські долі, життя,вже не кажучи про якісь матеріяльні речі. Війнируйнують мораль. Я категорично проти війни.

Мирослав Максимець, завідувач бюро знахідок

Через людську скупість, егоїзм, через те, що не можутьщось поділити, наприклад, територіяльні справи.

Я ставлюсь до війни дуже негативно і вважаю, щобудь;який конфлікт можна вирішити мирнимшляхом, не варто застосовувати зброю в жодномувипадку, бо через це гине багато невинних людей.

Ніна, студентка четвертого курсу.

Насправді усе починається дуже просто, змалесеньких дрібниць, коли з’являється людина;лідер,здебільшого це людина з великим комплексомнеповноцінности, яка усіма силами хоче довести всімоточуючим свою значущість, самореалізуватися зачужий рахунок. Ця людина організовує довкола себеинших, яким говорить про те, що життя погане, з чимусі погоджуються, потім вона говорить про те, щожити їм щасливо заважають инші люди, з цим теж усіпогоджуються. Так починається виклик. Обурені масилюдей піддаються впливу лідера і попадають підспільну хвилю емоцій, де керує тільки ненависть,ворожнеча і бажання відновити справедливість. Утаких групах зникає особистість, починаєтьсянеконтрольований натовп. Війни виникають тому,що люди не вміють жити в мирі зі світом, вони

А щ

о В

и д

умаєте

про в

ійни?

ненароджених, розчарування, депресії тасамогубства.

Після прочитання написаного виникає певнезанепокоєння (особливо батьків за своїх дітей) черезусвідомлення небезпеки, яка набрала величезноїпотуги. Ну що ж, прийшов час подумати і над тим, якже ж вберегти майбутнє цього світу (оскільки самевоно є тим свіжим ґрунтом, що готовий прийняти всебе насіння, яке в майбутньому дасть свої плоди) віднегативного впливу. Звичайно, що найефективнішимспособом було б ізолювати дітей та підлітків відтелебачення, але для людей XXI ст. це, напевне, було бне до кінця виважено і практично неможливо. Томуспробуймо розміркувати над иншими шляхамирозв’язку цієї проблеми.

Не таємниця, що смаки, цінності, уподобання дитиниу великій мірі залежать від її сімейного виховання.Тому велике завдання тут покладене саме на батьків.

Щодо малюків, то тут однозначно від батьківвимагається неабиякої наполегливости та пильностиу підборі мультфільмів. Це потребує багато часу тазусиль, але самі прекрасно розуміємо, що воно тоговарте. На карту поставлено життя дитини. Говорячипро підлітків, великою помилкою було примусово, безвсякого пояснення, заборонити їм дивитися якийсьфільм чи передачу. Зазвичай такі дії не приносятьпозитивного результату, а то й навпаки, викликаютьзовсім протилежну реакцію (спрацьовує добревідомий вислів, що заборонений плід завждисолодший). У цьому випадку батькам доведетьсяозброїтися майстерністю і немалим терпінням упереконанні доцільности їхньої позиції. Добре ббуло залучити дітей до певного корисного видудіяльності у сім’ї. Таким чином у них буде меншевільного часу для надмірного та неконтрольованогоперегляду некорисних телепередач, фільмів. Такможна виховати в них відчуття їхньої значущости тавідповідальности, а також навчити багато чогокорисного, що неабияк пригодиться їм у житті. Вартобуло б заохочувати дітей до перегляду пізнавальних,наукових та інформаційних телепередач чи фільмів,які посприяють розвиткові їхнього інтелекту,розширять світогляд, а також відвернуть увагу віддеструктивної інформації у ЗМІ. Великою справоюбуло б допомогти молоді сформувати певний «фільтр»до перегляду телебачення. Це здобувається завдякиспільному аналізові телепродукції, обґрунтованомувикриттю та засудженню агресії, насильства, різногозла, доброму моральному вихованню, яке додасть їмсили самостійно відмовитися від негативнихнапрацювань у сфері ЗМІ. Ну і все це потрібнопідкріпити доброю та щирою молитвою, бо СамГосподь сказав: «Просіть і дасться вам; шукайте, ізнайдете; стукайте, і відчинять вам!» (Мт. 7, 7).

ТТТТТарас Бабійарас Бабійарас Бабійарас Бабійарас Бабій

Простір спілкування

14

осуджують когось, хто має більше,і хочуть це відібрати – відновитисправедливість, але насправді зцього виходить те, що виходить.

Тут нема нічого дивного. Уселогічно та закономірно. Життя –це гармонія, якщо її хтосьпорушує, то виникає зворотняреакція, щось схоже на те, як назміну ночі приходить день. Це теж саме, тільки учасники;героїинші. А взагалі я до них ніяк неставлюсь, залишаю цю тему дляісториків, нехай вони сваряться,обговорюють і шукають винних. Явважаю, що причиною того, що нанас хтось пішов війною, є лишеми. Але не хочу продовжуватисвою думку для релігійноговидання.

Марічка Дацко, режисер «12каналу»

Я проти, проти, проти.Категорично проти. Це є зло, ініякої війни доброї не буває.

Чому виникають – сказати неможу.

Володимир, ліфтер

Вся біда начинається з них,політиків, тому що вони тамворожнечу роблять, а мистраждаємо. З того і починаютьсявійни. А як можна ставитися довійни? Війна є війною – це біда.Чи ми не бачимо по телевізору, чинам батьки не розказували, щотаке війна? Війна то є вбивство, йнема про що говорити.

Григорій, водій маршрутноготаксі

Насправді я ніколи не думала,чому починаються війни.Можливо, тому що сама ніколи нестикалася з ними. Я знала проних, але не переживала. Єдине,про що я думала, то про те, щовійна – це смерті людей, якіпомирали за ідеї, які не завждибули їхніми, а часто й самі нерозуміли, за що вони помирають.Це покинуті жінки і діти, які

живуть в очікуванні поверненняабо похоронки. Найбільш чітко,мені здається, причинивиникнення війни сформулювалиамериканські політологи ГарріБаронес та Кеннет Уолтс. Війнивони розділили на три групи: 1)природа людини – війнивідбуваються через людськийегоїзм, агресивні інстинкти; 2)нестабільність держави ; війну вцьому випадку можна розглянутияк засіб консолідації суспільства;3) міжнародні відносини – всистемі, яка складається з багатьохдержав, коли кожна оцінює своїпретензії й амбіції, виходячи звласного розуміння і бажання,конфлікти, що призводять до війни– неминучі. Як на мене, основніпричини криються в першій групі.Адже будь;які конфлікти можнавирішити иншим шляхом, аніжзброєю. На думку американськогодослідника Барбари Еренрейх, длятого, щоб вести війну, жива істотаповинна мати два важливіпсихологічні складники. По;перше, це агресивність, яка можебути зубумовлена генетично. По;друге – бажання готуватися довійни, що не можна пояснититеорією спадковости. А змуситилюдину воювати – це не з легкихзавдань.

– Чи можливий світ без війни?– Чи можливий світ без війни?– Чи можливий світ без війни?– Чи можливий світ без війни?– Чи можливий світ без війни?

Однозначно ні. Можна припускатирізні теорії, але практично ценеможливо. Якщо розглядати це зточки зору навіть християнства, тоне можемо створити однуідеологію для всіх: мусульман,християн, індусів, атеїстів. Тодіпорушується найголовніша засада– вільний вибір людини. Так, ці«вибори» не завжди є добрими, боприрода наша дуалістична. І те зло,яке у нас, також «рветься на світ» імає свої наслідки. Але без свободице немає своєї ціни. Війни,безумовно, лежать на совістілюдей, але це еволюція нашоїсвідомости, людяности. Меніздається, світ ніколи не станеідеальним, тобто таким, де не будевоєн, оскільки нічого ідеального вжитті не існує. Ідеальне – це лишете, до чого всі прагнуть, те, що

знаходиться на горизонті, але щотак важко досягти. Це небезнадійність, це реальність.

Любов Лучкевич, Фонд розвиткудитячих можливостей

«Наступна планета»

– Чому виникають війни?– Чому виникають війни?– Чому виникають війни?– Чому виникають війни?– Чому виникають війни?

Це все згори. Напевно, не можутьподілити інтереси політичні. Яставлюся до війни негативно. Мидійшли до такого рівня розвитку,що можемо будь;які питаннявирішувати без застосуваннязброї.

Ігор, студент п’ятого курсуекономічного фак�ту

Це дуже складне питання, і однимсловом не можна на ньоговідповісти. Можливо, цесупердержави за ринок збутувоюють. Можуть навіть бути увеликих людей, президентів своїамбіції, які також є немалимфактором. Війни були завжди і,напевно, також важить біологічнапричина. Я вважаю, що війна – цевелике зло, тому що дорожчого віджиття нічого немає. Я пам’ятаю, яксказав ці слова владика Стернюкнезадовго перед смертю. А війна –то є смерть. Різні політики діють, алюди страждають. Якщо михристияни, то тим паче повиннібути проти війни. Та й не тількихристияни, бо кожна людинаповинна бути проти цього.Напевно, ніяка релігія не вчить,щоб вбивати когось. Прощатитреба, а не вбивати когось.

п. Леся, терапевт

Війни виникають найчастішечерез особисті конфліктиполітиків. До війни я ставлюсянегативно – це зло і розвагаполітиків.

Ніна, продавець


«Будьте тверезі, пильнуйте! Вашсупротивник диявол ходить, ричучи,як лев, що шукає пожерти кого»(1 Пт.5, 8)

Дуже часто ми, люди, не помічаємо довкола себерадости життя. Проживаємо дні незауважуючи приємних моментів через те, що

звикли до сірої буденнос ротягом довгих років.А все заради того, що ця людина зробила не так, як мицього сподівалися. Визнаючи тезу, що инші можутьпомилятися і бути слабкими, коли вона стосуєтьсянашого життя, відкидаємо її. Не вміючи радіти зжиття, людське серце поступово гасне до любови. Адаремно, бо серед світового шуму можна почутилегесенький подув вітерця, спів пташок, запах квітів,дивовижний краєвид лісу. Так, не помічаємотихенького удару нашого духу, який промовляє: “Будьмужній та сильний! Берись до діла! Не бійся і нелякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою! Він неполишить тебе й не покине тебе…” (І Хр. 28, 20).

Життя є чудовим даром. Кожного дня доводитьсябачити людей, які відрізняться одне від одного, які по;своєму сприймають світ. Це чудово! Бо людина єживою істотою, яка прагне втілити в життя певніідеали, досягнути миру і спокою. Але коли звикаємо допевних речей, вони стають буденними, а ми –занепокоєними і виснаженими. Світ перейнятийнеправильним розумінням життя, бо воно дане недля задоволення наших потреб. Насамперед, людськежиття розвивається завдяки міжособистіснимстосункам. І якщо такі стосунки стають корисливими,між людьми починається війна з прагненнямпанувати над иншим і збагатити себе. А все залежить

Духовна

боротьба

Чому виникають війни? Я не можу відповісти на цепитання. Війна – це добре, але мені здається, що їїскоро не буде.

Володимир, держслужбовець

Війни виникають, бо політики обдумують різніконцепції, розробляють плани, щоб заробити гроші.Немає тут нічого хитрого. Війна – це зло, тому щогинуть невинні солдати, відбуваються трагедії з обохсторін, незважаючи на те, хто воює і з ким воюють.Гинуть люди, гинуть чиїсь сини. Але з другого боку,війна дає поштовх позитивний, наприклад, якосьзмінює. У мистецтві з війною стається «прорив»,воно, можна сказати, або харчується війною, або нанеї не звертає уваги взагалі.

Христина, маркетолог

Відразу перша з’являється думка, що це за наші гріхи.В мене чомусь тільки цей один варіянт.

Ставлюсь до війни однозначно негативно. Згадуючивсі війни, про які знаю з історії України, можусказати, що кожна війна – це братовбивство. А ще якможна ставитися до війни?

Роман Ганчин, студент ІІІ курсу історичногофакультету

Насамперед, я думаю, війна виникає через браклюбови, через гордість керівників, що й призводитьдо таких конфліктів. Тому війну мусимо розглядатине тільки в контексті ведення збройних дій, але,фактично, вона починається в душі людини черезневпорядковані пристрасті. А через любов можнадійти до певних мирних компромісів, по;хорошомувсе між собою узгодити. Та коли одна людина хочесебе вивищити над иншою, і в такий спосіб здобутиякесь багатство та славу, панування над кимось,посідання лаврів, тоді це призводить до воєнних дійта конфліктів. Судити я не берусь, але найгірше те,що сучасні політики легковажать тим, що страждаютьлюди з обох сторін війни. І бачачи ось ці всі сльозилюдей, кровопролиття чи жертви, виникає питання,заради чого вони принесені? Заради вивищення одненад иншим, заради панування над сферами впливу наринку, впливу на енергоресурси. Тоді я не зважаю наінтереси иншої держави – однієї, чи декількох.Сьогоднішній світ є настільки легковажний, що незважає на життя окремої особи – у боротьбі заматеріяльні блага воно знецінилося.

о. Володимир Гавриленко, священик УГКЦ

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготував

Андрій Сороколіт Андрій Сороколіт Андрій Сороколіт Андрій Сороколіт Андрій Сороколіт

Дорога спасіння

16

від думок, які заполонили нашесерце. Здається, ніби нічогопоганого не робимо, але чомусьстаємо заручниками війни зісамим собою, з Богом чиближніми.

Кожен із нас щодня зустрічаєтьсяз різними видами стосунків.Можна побачити, як багато людейїздить у маршрутках з похиленимиголовами, зі сумним виразомобличчя. Як часто сучасна людиназанурюється в різні перипетіїцього буття: хтось поринає вІнтернет, щоб заспокоїти своюдушу, хтось розмовляє по телефону,щоб в такий спосіб будуватидалекосяжні плани. Когось хилитьдо чарки горілки чи до цигарок,щоб розслабитися. Контакт ізиншими речами завжди має вплив,який будує або руйнує особу.

Сьогодні людина не задумуєтьсянад своїм життям. А воно минаєдень за днем… Проживаючи день,не кожен прагне провести його вгарних барвах життя. Людина – цеамбітна істота і хоче ставати вищеза буття. Прагне панувати іманіпулювати ним, незважаючи нашкоду для себе. Дуже часто можнапочути вислови із родинногожиття: «а що я зроблю, що мійчоловік не такий/моя жінка нетака», «якби він не пив, все би булоинакше», «якби мене моя дитинаслухала, то вона б не попала впогане товариство», «якби я непрацював з цією людиною, то мігби себе реалізувати». Ці мрії

панують у нашому розумі для того,щоб виправдати нинішній стан інемовби захистити себе.Насправді ми не хочемо нічогоробити для побудови щасливоготеперішнього і майбутнього.Згідно з цим механізмом живемо,доводячи иншим людям, якимповинен бути шлях у житті. Такбуває у сім’ї, що дружина втікає відсвого чоловіка, виправдовуючисьблагородними цілями. Наприклад,дружина може казати до свогочоловіка, що йде від нього, покивін не опам’ятається, або що будемолитися за нього на віддалі, покивін не зрозуміє своєї помилки.

Причиною війн у серці людини єгріх (відлучення від Бога).«Квітка тягнеться до сонця,а людина до Бога». Людина,яка відхиляється від Бога,завжди нищить своє серце,яке є вмістилищем Божоїприсутности. Кому цепотрібно? Дияволу. Спо;чатку сатана бувсотворений як добрийангел Світла, алезбунтувався проти Нього.Він є той, який відлучивсявід Бога, повстав протиНього через гордість інамагається привести насдо гріха. Розгляньмо одинтекст з книги Буття:

«З усіх же польових звірів,що їх сотворив Господь Бог,найхитріший був змій. Віні сказав до жінки: “Чи

справді Господь Бог велів вам неїсти ні з якого дерева, що в саді?”.Жінка відповіла змієві: «Намдозволено їсти плоди з дерев, що всаді. Тільки плід з дерева, щопосеред саду, Бог наказав нам: “неїжте його, ані не доторкайтесь, а топомрете”». І сказав змій до жінки:“Ні, напевно не помрете! Бо знаєБог, що коли скуштуєте його, товідкриються у вас очі, і ви станете,як Бог, що знає добро й зло”»(Бут. 3, 1;5).

Як говорить відомий богослов ТомаШпідлік, «у кожного з нас є свійрай, тобто серце, яке створив ісповнив миром Бог; водночас усіми раз по раз переживаємо зустрічзі змієм, який проникає у серце,щоб спокушати нас». Багатосвятих Отців, зокрема Оріген,писали, що «джерелом і початкомкожного гріха є думкадумкадумкадумкадумка». Змій ураю представляє себе добрим, алепропонує людині те, що її руйнує.А потім спонукає засумніватися удобрі, яке сотворив Бог, тим самимбажаючи накинути зовсім иншувізію життя, щоб ми прийняли їїза свою. Помилка першої жінки,Єви, була в тому, що вона пішла наконтакт зі сатаною і почала вести зним діялог. Людина, яка контактуєзі злом, починає забувати прозв’язок зі Люблячим Отцем.Спаситель Ісус Христос вчитьучнів, як потрібно ставитися додиявольських прикладів: «Знову


«І вдягнеш Арона в священні ризи; помажеш його іосвятиш його, щоб служив мені священиком»(Вих. 40, 13).«Бо його вибрав Господь, Бог твій, з�поміж усіх твоїхпоколінь, щоб він стояв на службі в ім’я Господа...»(Втор. 18, 5).

Священик – не святий, не святитель, а самесвященик. Це слово відоме нам із дитинства, іколи ми його чуємо, то в нашій уяві постає

поважний чоловік, який нібито є таким, як і инші, алеводночас відрізняється від загалу. Священик завждиперебуває в центрі уваги, це людина особлива, яка,здавалося б, не має права на помилку, тим більше навчинення навіть легкого гріха. З давніх;давенсвященик у громаді був уособленням не тількисвятости, а й інтелігентности, прикладом для инших,і саме за його поведінкою визначали моральнуповедінку у суспільстві.

Cвященик – це смертна людина, яка має величезнийпривілей бути посередником між Богом і людьми,перетворювати хліб і вино на Тіло і Кров Господанашого Ісуса Христа, відпускати людям гріхи, чимперевищує навіть самих ангелів, які мають змогупостійно перебувати в благодаті Божій і оглядатиневимовний Божий образ. Далеко не кожна людинаусвідомлює собі постать і особистість священика,яким він насправді є, що чинить, а часто бачитьсвященство як одну з багатьох «професій», спосібзаробітку грошей. Психологія сучасної людинибільше ґрунтується на матеріяльному боці життя,внаслідок чого фундаментальні колись духовніцінності стають архаїчними сільськимипережитками і втрачають своє первинне значення.Для сучасної, особливо молодої, людини релігія стаєобтяжливим ритуалом, без якого можна обійтися,адже головною стала філософія вседозволености,коли життям треба насолоджуватись, а не обмежуватисебе якимись певними релігійними правилами. Дочого мандрує цей світ? Невже така тенденціязбережеться в майбутньому, якими будуть наслідки? Іце все відбувається в той час, коли на Церкву і взагаліна християнську віру не накладають ніяких табу, непереслідують, не знищують. Саме на боротьбу протирозвитку таких явищ і спрямована діяльністьсучасного священика.

Він повинен бути добрим місіонером, тобто нестислово Боже усім вірним – мирянам своєї спільноти, ітим, хто вважає себе практикуючими християнами, ітим, кого инші вважають великими грішниками. Увсьому цьому полягає основна місія достойногосвященика: спасати як добрий пастир своїм прикладомта повсякденною наполегливою працею, якомога

бере його диявол на височенну гору й показує йомувсі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дамтобі, як упадеш ниць і мені поклонишся”. Тоді Ісуссказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу,Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будешслужити”» (Матв. 4, 8;10).

Єдине правильне ставлення до спокуси – відкинути її.У духовному житті людина покликана вести боротьбуз гріхом, зі злом, так як це робив Христос. Ісус ніколиперший «не наступав» на диявола, але лише воював зним, захищаючись. Наше суспільство втрачає відчуттяприсутности у світі зла, а тому попадає у пастки, якіретельно замасковані. Диявол вищий від нас заприродною істотою і знає слабі сторони з минулого.Молитва є гарним способом для відновлення діялогузі своїм Творцем, але вона не завжди допомагає ухвилині спокуси, бо може стати втечею відреальности, яку навіює зло.

Християнська спадщина знає багато прикладів ізжиття святих, які боролися зі спокусами. Наприклад,св. Антоній подався у пустиню для боротьби з«демонами», тобто думками та фантазіями, що недавали йому спокою. Місцем такої пустині є нашесерце, яке є правдою про нас і Бога. БлаженнаКатерина Сієнська впродовж тривалого часузазнавала від бісів збентеження нечистимипомислами, й коли ті відступили від неї, явився їй ІсусХристос. Вона ж Його запитала: «Господи, де Ти був доцих пір?» Відповів Господь: «Я був у серці твоїм». Вонаж каже: «Чи ж це можливо, воно ж було сповненескверними думками?». А Господь відповідає: «По томузнатимеш, що Я перебуваю у твоєму серці, коли нематимеш найменшого уподобання до нечистихдумок, ба більше: ретельно намагатимешся позбутисяїх, однак не зможеш, а тому вболіватимеш. Так тивчинила для мене місце у своєму серці».

Насправді диявол не має на нас впливу без нашоїзгоди, тому він діє ззовні на людину. Лише єдинийБог має доступ до нашого нутра. Він зможе повестинас у житті, коли відкриємо свої серця. Християнинмає працювати над Божими справами, а найбільшоюсправою Бога є спасіння людини, з’єднання зі своїмТворцем. Тому нашим завданням є досліджувати іочищувати глибину нашого серця, щоб творитиЦарство миру тут, на землі.

Сьогодні існує хибна думка у багатьох християн: колипомислять про щось погане, думають, що вже виявилизгоду на спокусу й сповідаються з цього. Таквідповідає на це питання Тома Шпідлік: «Ті злі думки,які мимо нашої волі нас напастують, треба ні за щомати і зневажати, бо якщо ми зажурені цимидумками і маємо занепокоєне сумління, то диявол щебільше насилає такі думки, ранячи наше серце і такпрокладаючи собі шлях».

ТТТТТарас Гарас Гарас Гарас Гарас Голотаолотаолотаолотаолота

Сучаснийсвященик

18

більше людей прихиляючи доБога. Правильне священичеслужіння не зводиться до якоїсьоднієї формальної роботи, апотребує самовідданої праці убагатьох напрямках христи;янського життя. Лише тоді можнапринести людям максимальнукористь, а Богу – радість і прославу.Звичайно, священик такожлюдина і має свої будні, крім тоговін також не позбавленийборотьби з найрізноманітнішимиспокусами, які рано чи пізно даютьпро себе знати кожній людині, атому гідне священиче служіннявимагає не лише великої фізичноїспроможности, але й великоїдушевної самовіддачі ісамопожертви на благо ближніх.

Священик має бути готовимвирішувати нагальні та актуальніпитання церковного життя,займатися екуменічною діяль;ністю, завдання якої – єдністьХристової Церкви. Має бутиготовим стати мучеником за віру,якщо цього буде потрібно, і як цечасто було протягом історіїхристиянства. Але і в мирний таспокійний час, коли маємо своюнезалежну державу і можемоспостерігати вільний розвиток

Церкви, відповідальність свя;щеників перед Богом таважливість їхнього служіння незменшується. І в наш часпресвітер може бути втіленнямсвятости, взірцем для наслі;дування у духовному житті.

Він той, який іде в ногу з часом іодночасно проповідує одвічніхристиянські цінності та істини,власним прикладом переконує вїх дієвості і необхідності. Він нестарається всім догодити, що уйого поведінці було б тількипроявом відсутности життєвогодосвіду, а вміє налагодити діялогз будь;якою людиною, навітьякщо вона дотримується иншоговіросповідання.

Священик не боїться безпід;ставних пліток, але і зобережністю сприймає усілякіхвальби та прославляння, навітьякщо вони мають реальні підстави.

Він той, який завжди вислухає,порадить, допоможе і, уділяючиСвяту Тайну Покаяння, не тількивідпускає гріхи, будучи інстру;ментом Бога, але й дає добру радулюдині, яка знаходиться ускрутному становищі і не знає, якдалі діяти, оберігаючи її від

розчарування та чиненняинших, численніших іважчих гріхів.

Священик послуговуєтьсямолитвою як найбільшоюзброєю в руках духовногоотця.

Без молитви і вірисвященство перетворюєтьсяна звичайну професію чиспеціяльність, яку можназдобути кожному юнаковідля покращення свогоматеріяльного стану. Пас;тирське служіння зводитьсялише до формальноївідправи Богослужінь іуділяння Святих Тайн. Безцих двох постулатівсвященство втрачає своюсутність і сенс. Йому Богомдано більше, ніж иншим, алевід нього і більше будевимагатися.

Тільки по;справжньомувідчуваючи Боже покли;

кання, хлопець може стати добримслугою Христа – хорошимсвящеником. Якщо чоловік бажаєстає священиком, не відчуваючитого особливого поклику Господа,того внутрішнього голосу, якийкаже, чого людина має прагнути,він ніколи не буде справжнімпресвітером і дійсної користілюдям як добрий пастир непринесе. Буде ставитися досвященства як до професії івважатиме щоденне священно;діяння рутинною працею, за якузахоче чималої платні від Церкви івід людей.

Наш світ – це світ грошей, влади,обману. Невже все це скоровитіснить із наших сердецьфундаментальні християнськіістини, постулати, норми?Основне заавдання духовенства насьогодні – прихилити до лонаЦеркви якомога більше людей,своєю щоденною самовідданоюпрацею засвідчувати істинністьхристиянської віри, наповнитинашу духовну сферу несимволічними ритуалами, аживим Божим словом: «Отак вашесвітло нехай світить передлюдьми, щоб вони бачили вашідобрі діла та прославляли Отцявашого, що на небі» (Мт. 5, 16).

Юрій КовальчукЮрій КовальчукЮрій КовальчукЮрій КовальчукЮрій Ковальчук


Із цим запитанням звернулася одна з львівськихгазет до місцевих жителів. Таке опитуванняпоказало неочікувані результати: 72,8 % людей, які

взяли в ньому участь, не могли дати конкретноївідповіди, не могли виокремити основну мету, чомуходять до церкви. Решта опитаних, які наводиливласні мотиви з цього приводу, на жаль, не надавалипріоритету основній меті! А це не може нетривожити!

Одного недільного ранку я з приятелем повертався зЛітургії й у процесі жвавого діалогу я такожпоцікавився, якою ж є та найважливіша мотиваціявідвідин храму Божого, а головне – з якою він метоюбере участь у Службі Божій. У відповідь я почув різніаргументи, починаючи від того, що йому простодобре бути в церкві, і закінчуючи тим, що він церобить, бо так роблять його батьки. Звичайно, в цихтвердженнях немає нічого поганого, та вони все;такине відкривають правдивого наміру нашої участи уСвятій Літургії. Щоб підвести свого приятеля довирішення цього питання, я пригадав йому про СвятуВечерю, на якій були учні з Ісусом. Провівнайпростіші паралелі і показав, що ця сама Вечеря єна теперішній час Службою Божою. Постаравсянагадати йому про створення Церкви самим ІсусомХристом і також закцентував його увагу на томуважливому факторі, що всі люди мають велику ласкуБожої благодати через благословення святогоапостола Петра. Св. Петро прийняв від Сина Божогоцерковний уряд на землі, що своїм безпосереднімспособом передається як дар з висоти всім СвятішимОтцям. Він є тою непорушною скалою, на котрійутвердилася Церква, і спадкоємцем ключів добра таблагодати Царства Небесного. Тому ми маємо горітибажанням бути в церкві, разом з иншими щиромолитися і прохати Божої благодати, прямуючи по

тому розбурханому життєвому морідо твердині, вічної скелі, до ЦарстваГосподнього. І це є наша земна мета,в якій нам допоможе Церква. Івідразу я звернувся до приятеля зпитанням, чи він би не хотів бутиприсутнім на ній. Звичайно, йоговідповідь була позитивною, скажунавіть більше, він був направдущасливим в той момент, коли самзрозумів, що основною метоюприсутности на Літургії єприйняття до свого серця СвятогоПричастя. Пресвята тайнаПресвята тайнаПресвята тайнаПресвята тайнаПресвята тайнаЄвхаристії є тою найголовнішоюЄвхаристії є тою найголовнішоюЄвхаристії є тою найголовнішоюЄвхаристії є тою найголовнішоюЄвхаристії є тою найголовнішоюпричиною (якщо можна такпричиною (якщо можна такпричиною (якщо можна такпричиною (якщо можна такпричиною (якщо можна таксказати), заради якої мисказати), заради якої мисказати), заради якої мисказати), заради якої мисказати), заради якої миприходимо до храму Божого.приходимо до храму Божого.приходимо до храму Божого.приходимо до храму Божого.приходимо до храму Божого.

Євхаристія є тою єдиною дорогою, яку нам грішнимлюдям показав Ісус Христос заради спасіння. Зпершим гріхом наших прародичів (Адама і Єви) митакож стали слабкими через падіння у гріх. Тому Бог зпревеликої Своєї любови до нас послав ЄдинородногоСина, який через власну смерть повернув нас доНебесного Батька, щоб ми позбулися гріховних пут тапридбали образ давньої краси. А щоб цьогодосягнути, треба прийняти до своєї душі і серця Тіло іКров Господа нашого Ісуса Христа, покаявшись із усіхсвоїх гріхів. Цим ми відновимо в собі образ тоїневимовної краси і освячуючої ласки Господньої. Такми справді заживемо істинним християнськимжиттям.

Пресвяте Причастя є незліченним скарбом, який намзалишив сам Син Божий, щоб кожен раз ми моглиоздоровитися і сказати в своєму серці слова любовидо Бога. Цей скарб переданий Церкві через апостолів.Цей скарб, зрештою, має бути справжнім надбаннямнашої душі, щоб, живучи ним кожен день, ми завждибули готові з любов’ю прийняти до свого щирогосерця самого Спасителя. Це бажання має запалюватинаші помисли і творити в нас почуття нетлінноїлюбови до Бога.

Неможливо описати словами всю велич цьогоТаїнства, яке нас позбавляє гріха і дарує спасіння, тадоступно збагнути всю потребу, з якою ідемо дохраму, де ми не просто молимося, а й беремо активнуучасть у Святій Літургії, приступаючи до СвятогоПричастя. Саме в той момент приходить до насоздоровлення, не тільки духовне, а й тілесне. СвятеПричастя є оздоровленням для людини в повномурозумінні цього слова.

«Я є Дорога, Правда і Життя», – говорить Ісус Христос.Це переконливе свідчення того, що, приймаючи ЙогоСвяте Тіло і Кров, ми є на правильному шляху. Томуістинною дорогою до Бога для християнина є дорогаЦеркви, де замешкав сам Спаситель Ісус Христос.

Це правдива ціль, з якою має в бажанні горіти нашахристиянська душа, ціль, з якою ми маємо ходити доХраму Господнього, ціль, з якою маємо прожити всесвоє життя.

Роман ДячишинРоман ДячишинРоман ДячишинРоман ДячишинРоман Дячишин

Чому ми ходимо до церкви ?

2020

Сучасна людина живе у світі з дуже швидкимтемпом і часто не в силі помітити когосьиншого, окрім себе. На жаль, згадує про

ближнього здебільшого тоді, коли його можнавикористати. Мабуть, головною причиною цього є те,що ми не бачимо в иншій людині самого Христа. Ічасто саме через таке сприйняття «невигідні» особипотрапляють до інтернатів або будинків дляперестарілих.

Кожна людина сотворена на образ Божий і повиннадосягнути Його подоби впродовж свого життя наземлі. Незважаючи на вік чи стать Бог любить всіхлюдей однаково. Проте у людській свідомості,зокрема у молоді, складається думка, що людипохилого віку відрізняються від них радикально – нерозуміють життя, мають «застарілі» погляди, які заразнічого не варті, та й самі вони вже «своє віджили», і…ними можна нехтувати чи приділяти їм менше уваги.Однак, якщо поглянути на людську психологію, томожна зауважити, що особи похилого віку, зважаючина свою неміч, як і малі діти, потребують більшоїуваги та опіки.

Будучи ще неповнолітніми, мабуть, кожен з наснамагається (чи намагався) виявити якусь особливулюбов до своїх батьків. Проте часто трапляється так,що, ставши дорослими, самостійними, здатнимизабезпечити себе та свою сім’ю, рідні син чи дочказабувають про те добро, яке отримали. Забуваютьтакож і ті обіцянки, які давали у дитинстві: щоніколи не забудуть і завжди опікуватимутьсябатьками у старості.

Будинки для перестарілих мають й иншукрайність. Як не прикро, та непоодинокими євипадки, коли молоді особи «опікуються»батьками чи родичами лише для того, щоботримувати їхню пенсію, матеріяльнудопомогу чи успадкувати майно, незважаючипри цьому на потреби чи прохання продопомогу.

Яскравий приклад такої «синівськоїлюбови» можемо спостерегти у країнахЗахідної Європи чи США, де молоді люди,досягнувши повноліття, прагнуть

якнайшвидше відокремитися від батьків. А коли дотих прийде старість – якомога швидше віддати їх наопікунство у спеціяльні будинки чи у чиїсь руки,щоби «позбутися» клопотів. Це ж стосується йинших держав (і нашої також), які «беруть приклад» зперших, вважаючи нормальними подібні тенденції:«У світі ж тепер всі так роблять».

Здається, суть цієї проблеми полягає у тому, що молодіособи забувають про обов’язок подяки за все, щобатьки чи родичі вчинили для них. Молодь уважає,що батьки чи родичі мають обов’язок її одягати,годувати чи матеріяльно підтримувати. Коли отримуєце все – цінує їх. Однак, як тільки батьки стаютьнемічні або нема потреби у допомозі – одразувиникає прірва між поколіннями. Це пов’язане зіспоживацькою філософією сучасного суспільства.

Проте більшу частину суспільства таки творитьсвідома молодь, яка готова допомагати немічним істареньким людям з будинку перестарілих,приносячи їм радість. Такі люди належать до різнихтовариств чи організацій («Родина», «Духовні бесіди»,«Містична троянда» і т.п.). В неділю зранку вонивідвозять або допомагають стареньким людямпотрапити до церкви, де разом з ними беруть участьу Святій Літургії, після чого, якщо надворі гарнапогода, гуляють разом, зривають виноград чи яблука ірозмовляють. А це для старших чи не найважливіше,бо вони потребують не так матеріяльної чи фізичноїдопомоги, як простого спілкування. А розмовляти зними можна так, як і з усіма иншими – на будь;якутему: про своє життя, про те, що відбувається довколанас, а також про Бога. Вони самі читають, а такожпросять, щоб їм читали Святе Письмо, різні журналита газети. Молоді люди намагаються урізноманітнитижиття старших осіб, самі переживаючи від цьоговелику радість. Вони грають їм на музичнихінструментах, співають, святкують їхні днінародження. Взимку до інтернатів приходять звертепами…

Ці старенькі люди люблять, щоб з ними хтось бувпоруч –той, кого б можна було взяти за руку чи

обійняти. Вони, які і кожен із нас,потребують, щоб їх любили, а також,

щоб і вони могли дарувати свою любовиншим.

…Щоб їх відвідати, не обов’язковоналежати до якоїсь організації

чи спільноти, а лише мативелике бажання ділитися

любов’ю із самотніми. Ітоді здійсняться слова

Христа, якийпромовляє: «. . .усе,що ви зробили

одному з моїх братівнайменших – ви мені

зробили» (Мт. 25, 40).

Ігор ДорошІгор ДорошІгор ДорошІгор ДорошІгор Дорош

Старість


Полеміка

У попередніх номерах часопису ми говорили проте, як сучасне суспільство перекрутилопобачення, перетворивши їх на своєрідну гру –

один зі способів розважитися. Мас;медія пропагуєабсолютно неморальне трактування людини якзасобу для досягнення своєїмети чи задоволення своїхбажань. Сексуальна рево;люція призвела до переломулюдської свідомости.Побачення, особа проти;лежної стати у більшостимолодих людей асоцію;ється найперше із сексом.Сім’я, діти, обов’язки… всеце почало виглядати так«неприродно» і «нудно» в очахмолоді! Зайти у серце иншоїлюдини стало немовби зайти домаршрутки… проїхати одну зупинкуі вийти… а згодом зайти у иншу«маршрутку». . . Людина сприймається якпредмет, який можна взяти, коли захочеться ізробити з ним все, що захочеться. Божий задумзаперечено, а людську природу ; покалічено.

Проте є у світі чимало свідомих людей, якістараються жити за Божим Словом, не сприймаютьсвіт як предмет для досягнення своєї мети. Воницінують і поважають себе та инших, серйозно ірозумно підходять до побачень, але всеоднозустрічаються з проблемами у стосунках. І це справдіможе викликати у нас серйозне розчарування, якщоне зрозуміти причину цих проблем.

Людина була сотворена Богом із великої любови, і улюбові покликана прожити усе своє життя. Колиодин із книжників запитав Ісуса Христа, що йомуробити, щоб вічне життя осягнути, у відповідь почув:«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, всієюдушею своєю, всією силою своєю, всім своїм розумом,і свого ближнього, як самого себе»1. Без любовилюдина не може почуватися щасливою. Людинапотребує любити і бути любленою. Тому будь;якістосунки повинні ґрунтуватися на любові. У сім’ї, здрузями, на роботі чи на навчанні, у парку чи угромадському транспорті – де б ми не були і що б неробили, слід завжди жити і чинити з любов’ю.

«Я тебе люблю!»… Навіть якщо наші почуття докоханої людини є надзвичайно сильними і щирими,цього може виявитись замало, щоб могти бутищасливими разом. І це, мабуть, багато із вас малинагоду досвідчити у своєму житті. Чому двоє людейщиро кохають одне одного, але не відчуваються

любленими?!

Чимало молоді розуміє любов лише як яскраві іпрекрасні почуття. За такою логікою часто чуємо що,любов може «прийти» і «піти». Коли людиназакохується – то любов «приходить», а колизакоханість минає – то все валиться, і любов«відходить», кажемо ми. Мусимо зрозуміти, що любов– це великий дар від Бога. Любов не «приходить» самавід себе, а є Божим даром. Також треба усвідомити,що Бог ніколи не забирає назад того, що подарувавнам. Бог не забирає любови! Бог сіє її зерно у нашісерця, а ми доглядаємо, щоб це зерно проросло.

Любов жива, а якщо ж занею не доглядати, тостанеться те, що мизвикли називати«любов минає».Иншими словами,любити потрібновміти.

Доктор ГенріЧепмен, після

т р и д ц я т и л і т н ь о їпраці у цій «галузі»,

пише серію книг«П’ять мов любови», де

зазначає, що різні людивиявляють свою любов по;

різному. На його думку, існуєп’ять емоційних мов любови – п’ять

способів, якими люди висловлюють і здопомогою яких розуміють емоційну любов2.

Важливо знати, якої саме мови потребує нашпартнер, і володіти нею, бо саме тоді, коли минавчимося виражати свою любов мовою иншоїлюдини, вона відчуватиме себе любленою. І навпаки,якщо ця особа відповість взаємністю, розмовляючинашою мовою, вона задовольнятиме нашу емоційнупотребу в любові3. Отож, кілька слів про кожну ізп’яти мов любові:

1) Слова підтримки1) Слова підтримки1) Слова підтримки1) Слова підтримки1) Слова підтримки. Протягом дня ми чуємо таговоримо дуже багато слів. Але які саме слова і, врешті,як сказані? Слова подяки і підтримки, співчуття ірозуміння, утвердження і компліменти – це те, чогопотребує кожна людина. Мало того, брак відповіднихслів означає брак любови для людини, у якої словапідтримки є першою мовою. Насправді ми маємо дужебагато причин і нагод, щоб сказати комусь добреслово, але майже ніколи не робимо цього. Даремно!Бо велике діло можна зробити одним простим,добрим словом. Соломон одного разу сказав: «Журбагнобить серце людини, а добре слово її звеселяє»4.Варто навчитися часто говорити одне одному словапідтримки. Тим самим ми прикрашуємо атмосферу,яка панує навколо нас, ми зміцнюємо стосунки ізкожним, до кого лунають наші добрі слова, бо любовпороджує любов!

2) Подарунки2) Подарунки2) Подарунки2) Подарунки2) Подарунки. Самі по собі подарунки ніколи незможуть замінити любови, однак вони можуть бути

Â×ÈÌÎÑßËÞÁÈÒÈ

(продовження теми«Новий погляд на побачення»)

22

яскравим її виявом, особливо людині, для якої цеперша мова любови. Проте подарунки робити не такпросто, як здається. Найлегше подарувати«стандартні» коробку цукерок і квіти. Звичайно,иншому буде приємно отримати цей подарунок,однак якщо постаратись і вивчити зацікавленняособи, її потреби, то можна вибрати значно«ефективніший» дар. Адже одна людина дуже любитьквіти, а инша – м’які іграшки, одна любить різнісувеніри, а иншому вони набридають. Хтось любить,коли йому дарують одяг, а комусь потрібні гроші…Варто пам’ятати: якщо нам подобається якась річ, цене означає що вона так само буде подобатись иншійлюдині.

Також слід врахувати те, як людина може реагувати нанаш подарунок. Адже одні радо приймають будь;якіподарунки, инші не можуть прийняти дорогийподарунок, навіть якщо він подарований абсолютнощиро і безкорисливо. У такому випадку подарунокможе навіть руйнувати стосунки.

Не варто дарувати речі, які можуть зашкодити ційлюдині. Наприклад, якщо 16;річний юнак, який дужелюбить мотоцикли і швидкість, попроситьспортивний мотоцикл, мусимо розуміти, що такийподарунок може навіть стати причиною йогосмерти.

Подарунок, вчинений без любови – «підробка». Протеми нерідко робимо подарунки з корисливих причин,щоби щось здобути. Наприклад, хлопцеві сподобаласьдівчина, і він дуже хоче завоювати її серце. День заднем приділяє їй багато уваги, робить приємнісюрпризи, дарує квіти, пише гарні SMS. А колидівчина відповідає взаємністю, хлопець перестаєприділяти їй стільки уваги, дарувати квіти… і це нетому, що у нього немає часу чи грошей на рахунку, атому, що він уже «дістався» до мети. Такі стосунки,напевно, зів’януть, особливо якщо для цієї дівчинипершою мовою любови були подарунки або словапідтримки.

3) Вчинки служіння3) Вчинки служіння3) Вчинки служіння3) Вчинки служіння3) Вчинки служіння. У цілому світі мільйонизаклопотаних людей, яким просто «не вистачає часу»на те, щоб прислужитись иншим, навіть рідним чикоханим. Ми забуваємо про те, що хтось потребуєнашої любови. Служіння – це один із способіввиразити любов. Яскравий приклад служіння

знаходимо у Євангелії від Івана, дечитаємо, як Ісус Христос «…налив води довмивальниці та й зачав обмивати ноги

учням і витиратирушником, що ним

був підпереза;ний»5, а далі

«Коли обмивноги вам Я,

Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ногивмивати. Бо то Я вам приклад дав, щоб і ви те чинили,як Я вам учинив»6.

4) Якісний час4) Якісний час4) Якісний час4) Якісний час4) Якісний час. Гарно проведений час разом також євиявом любови. Проте бути поруч – не завждиозначає бути разом! Справжня близькість потребуєзосередженої уваги7. Це означає, що в той час, колими разом, то повинні цілком посвятити себе однеодному.

Важливо також навчитися слухати. Насправді малийвідсоток людей вміє слухати. Більшість схильніслухати доти, доки не вловлять тему розмови, а потімберуться висловлювати усе, що їм спадає на думку8.Ми починаємо висловлювати свої коментарі і поради,незважаючи на те, що ніхто нас про це не просив.Коли слухаємо, варто дивитись в очі, даватизрозуміти, що ми почули сказане, прислухатись допочуттів людини, не перебивати і не займатисьиншими справами. Кінець;кінцем можна запитати,чи ми можемо якось допомогти, але ніколи силоміцьне нав’язувати свої поради.

Щоб якісно проводити час, корисно знатизацікавлення иншої людини.

5) Фізичний доторк.5) Фізичний доторк.5) Фізичний доторк.5) Фізичний доторк.5) Фізичний доторк. Взяти людину за руку,поплескати по плечі, обійняти… все це є потужнимвиразником любови. Але потрібно правильнообирати час і місце, а також поважати иншу особу.Наприклад, 15;річний юнак почуватиметьсялюбленим і захищеним у обіймах своїх батьків вдома,однак ті самі обійми батька чи матері у колі однолітківможуть сприйнятися зовсім по;иншому.

Слід пам’ятати, що не варто нав’язувати людині тідоторки, які їй не подобаються, адже кожен по;різному їх сприймає. Одним подобається, коли їхпоплескують по плечі, а инших це дратує.

Ті мови любови, які нам видаються незначними,неефективними, можуть бути найважливішими дляиншої особи. Завжди потрібно бути уважним доблизьких, їхніх особливостей і неповторности. Адже,навчившись говорити мовою любови иншого, мидопоможемо йому відчувати себе любленим, тимсамим зміцнюючи наші стосунки.

Володимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир Чабан


1 Лк. 10, 25;27.2 Чепмен Г. П’ять мов любові у подружжі. ; Львів: Свічадо, 2008.– С. 13.3 Пор. Чепмен Г. П’ять мов любові у подружжі. ; Львів: Свічадо,2008. – С. 27.4 Прип. 12, 25.5 Йо. 13, 5.6 Йо. 13, 14;15.7 Чепмен Г. П’ять мов любові у подружжі. ; Львів: Свічадо, 2008.– С. 83.8 Там само. – С. 87.


Майже до кожного з нас, напевно, підходилина вулиці охайно вдягнуті люди зізапитанням: «Чи читаєте Ви Святе Письмо?»,

«Чи потрібна Біблія в сучасному світі?» або «Чизнаєте Ви, чому у світі стільки різних бід ікатастроф?» Кожен читач здогадається про кого йдемова. Це представники секти «Свідки Єгови». Вонищодня ходять по вулицях міст та сіл, навітьприходять до наших домівок, розповсюджують своюлітературу (наприклад, «Вартова башта» чи

« П р о б у д и с ь » ) ,«проповідуючи» своювіру. Їхнє усміхнене іщире обличчясвітиться немовбивеликою радістю,коли вони вітаються знами, а потімпочинаються звичнізапитання, які вонизадають так, щомайже кожен дастьвідповідь, а звідси

випливає розмова. Часто;густо християни не можутьзаперечити їхньому навчанню, мовчать і уважнослухають, але найгірше, коли погоджуються з їхнімвченням і навіть стають членами їхньої секти. ІсусХристос попереджав, що «з’являться лжехристи ілжепророки і чинитимуть великі знамення і чудеса,щоб звести, як можна, і вибраних» (Мт. 24, 24). Нажаль, це не єдина секта, яка зводить вибраних ізправдивої дороги, але саме ця є найбільш знайомоюдля нас.

У цьому номері часопису (і в наступних) хочемо наоснові Святого Письма показати кожному читачеві,що факти, представлені Свідками Єгови, є фальшиві.Ви зможете побачити, наскільки ця секта обдурюєсвоїх членів, подаючи їм лише деякі, часто вирвані зізагального змісту, уривки Святого Письма напідтвердження своєї науки. За допомогою книжкиГ. і А. Щепанських, Т. Кунди «Святе Письмо заперечуєнавчання Свідків Єгови» спробуємо показати основнімоменти фальшивого вчення цієї секти і їхнєзаперечення на основі Біблії.

Сьогодні розглянемо тему Пресвятої Трійці. СвятеПисьмо вчить, що є три Божі Особи: Бог Отець, БогСин і Бог Дух Святий. Сина Божого і Святого Духасвідки Єгови не визнають за Бога. Тому часто можнавід них почути, що католики вірять у трьох Богів.Подібний закид не має жодної підстави, тому щоСвяте Письмо розрізняє три Божі Особи, якіскладають нерозривну єдність – Пресвяту Трійцю. Цюєдність часто підкреслює Біблія, про щопереконуємось із перших сторінок Старого Завіту:«Тож сказав Бог: сотворімо людину на НАШ образ і наНАШУ подобу… І сотворив БОГ людину на СВІЙ

образ…» (Бут. 1, 26;27). Кажучи слова «сотворімолюдину на наш образ і на нашу подобу», Бог виразновказує на більшу кількість осіб, подаючи їх умножині, Святе Письмо далі каже: «І сотворив Боглюдину», чим підкреслює, що в тих трьох Божихособах є ОДИН БОГ. Отже, не одна особа творила, аодин Бог.

Під час дискусії часто можна почути закид, що слово«створімо» ніяк не підтверджує існування Трійці, асвідчить про вищу гідність Бога. Така гідність ународів Сходу виражалась через множину, що, в своючергу, підкреслює її. Не заперечується те, що множиназастосовувалась для підкреслення гідности, але важкопогодитися, що вираз «сотворімо» не підтверджуєіснування Пресвятої Трійці. Якщо не підтверджує, то,тим більше, і не заперечує хоч би тому, що коливисловлювалась одна особа, то мусила бути друга,тобто та, яка її слухала. Слово «сотворімо» не тількине заперечує, але підтверджує те, що при створеннілюдини було більше осіб, які створювали.

Свідки Єгови можуть і погодитися з тим, що людинутворило більше осіб, адже Бог Єгова скориставсядопомогою свого Сина. Коли ще перед віками, якСлово;Логос, Христос не був би Богом, то Бог;Отецьсказав би так: «Сотворімо людину на МОЮ подобу».Якщо ці слова казав Христос, не бувши Богом, то вонизвучали б приблизно так: «Сотворімо людину наобраз і подобу ТВОЮ». Але ніяк не «нашу», бо людинабула сотворена на подобу Божу: «І сотворив Боглюдину на свій образ; на Божий образ сотворив її;чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27). Христосє Сотворителем, співістотний Богові Отцю. КнигаБуття каже, що при сотворенні була присутня третяОсоба Божа – Святий Дух: «Земля ж була пуста йпорожня та й темрява була над безоднею, а дух

Відповіді усміхненимнезнайомцям

2424

Літургійне богослов’я

Божий ширяв над водами» (Бут. 1, 2). Значить цілаПресвята Трійця причинилась до створення.

Коли Ісус Христос посилав своїх учнів проповідувати,то сказав до них: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всінароди: христячи їх в ім’я Отця і Сина і СвятогоДуха» (Мт. 28, 19). Тут чітко Христос каже, щоб вонихрестили всі народи в ім’я Пресвятої Трійці.Св. Матей представляє Пресвяту Трійцю, описуючихрещення Ісуса Христа: «А охрестившись, Ісус заразже вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і вінпобачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, ізійшов на нього і голос пролунав з неба: «Це Син мійлюбий, що його я вподобав» (Мт. 3, 16;17). У цьомумісці теж: Бог Отець промовляє, святий Дух сходить, аБожий Син починає справу Божого відкупленняприйняттям хрещення.

Правду про Пресвяту Трійцю треба сприймати вірою,оскільки людським розумом її збагнути неможливо.Застосовувати людський розум для пізнання Божоїтаємниці про існування Святої Трійці – це те саме, щоі вникати в саму суть Бога. Цього людина своїмрозумом ніколи не збагне, подібно як тваринний світне може проникнути розумом у світ людських істот.Усе, що подає нам Святе Письмо на тему Святої Трійці,має бути для нас достатнім. Решту нехай доповнюєвіра. Її суть полягає в увіруванні в те, чого ми небачили. Якби ми все дослідили, то не було би віри, алише факт. Однак Христос говорить: «ЩАСЛИВІ ТІ,ЯКІ, НЕ БАЧИВШИ, УВІРУВАЛИ!» (Ів. 20, 29).

Апостоли так пишуть про існування Святої Трійці:«Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою віроюі молитесь у Святім Дусі, бережіть себе самих у любовіБожій. Очікуючи милости Господа нашого ІсусаХриста для вічного життя» (Юд. 20, 21). Цю саму думкуподає св. Павло: «Благодать Господа Ісуса Христа йлюбов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами!»(2 Кор. 13, 13). Як один, так і другий апостол в одномукороткому вірші виразно представляє всі три БожіОсоби.

Свідок Єгови обмежується тільки перевіркою уСвятому Письмі цитати, поданої «Вартовою Баштою»,щоб впевнитись, чи така цитата існує, і вважає це задостатнє. Будучи вдоволеним, не задумується надзмістом і значенням цього вірша. Для нього важливоте, що такий вірш є і що його згадує «Вартова Башта»,а вона завжди має рацію, навіть коли неправильнойого пояснює…

(далі буде)

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготував

Іван Мисів,Іван Мисів,Іван Мисів,Іван Мисів,Іван Мисів,

Біблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномудіялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»

Вересень є не лише звичайним, календарнимпочатком нової пори року, а й важливоюподією у житті нашої Церкви. Саме 1 (14)

вересня Церква святкує початок, «найменування»,нового церковного року, який розпочинає своєріднеколо літургійних богослужінь.

Установлення дати, якою розпочинаєтьсялітургійний рік на 1 вересня (за новим стилем) чи на14 – за старим, має давню історію, початки якоїсягають ще часів Римської імперії. Якщо поглянути уцерковний календар, то в день початку церковногороку зустрічаємо слово «індикт», що з латинськоїмови означає «проголошення» або «податок». Це буведикт римських імператорів, в якому з метоюзбирання податків містився наказ через певний часпроводити оцінку земельних маєтків. Такі едиктипочали з’являтися від 297 р., за цісаря Діоклетіана(284;305 по Хр.). З часом слово «індикт» сталоозначати також період 15;річного циклу і йогоперший день. Пізніше індикт стає позначеннямважливих дат громадського життя. Та початок цьогоциклу не збігався з початком астрономічного року,1;го січня, як і в наш час. Першим днем індикту було23 вересня, дата народження цісаря Августа. А у312 році цісар Константин після премоги надМарксентієм і здобуттям Верони видав постанову проподаток, який почав діяти з 1(14) вересня. НаПершому Нікейському Соборі 325 року, із вдячностиКонстантинові за легалізацію і дозвіл сповідуватихристиянство, отці Церкви прийняли цю дату започаток нового церковного року.

Варто знати, що вересневий початок церковного рокує характерний лише для Церков східної традиції.Західна Церква розпочинає його першою неділеюріздвяного посту (адвенту). Вже з восьмого століттяна Сході з’являються згадки про 1 вересня як церковнесвято, яке має свою окрему службу.

«Всієї твари Створителю, що у своїй владі встановиввремена і літа, * благослови вінець року благостиТвоєї, Господи, * охороняючи в мирі благовірнийнарод, городи, села і всі обителі Твої, * молитвамиБогородиці, і спаси нас» (тропар Індикту).

Поглянувши у церковний календар, бачимо, що всідні, починаючи з 1(14) вересня і закінчуючи31 серпня (13 вересня) є присвячені певній події зжиття Христа і Богородиці, а також великій кількостісвятих.

Встановлення свят розпочалося ще в перші століттяхристиянства. Вже у ранніх християнських громадахнеділя стає першим святом, що знаменує славнеВоскресіння Христове. Це перше торжество, яке стаєосередком у подальшому розвитку і виникненнюинших свят. Потім з’являються такі свята, як

À≥ÚÛ„≥ÈÌËÈ ≥ÍˇÍ ÁÌ‡Í ÊË‚Óø

÷ÂÍ‚Ë


Богоявлення (ІІІ ст.), Різдво ГНІХ, Обрізання таСтрітення (ІV ст.), та багато инших, які світлопразнує Церква до сьогодні. Усі вони пов’язані зжиттям, хресною смертю та воскресінням Христа.Святкуючи їх щороку, ми не творимо лишезвичайний спомин історичних подій, що минули, аповинні у своєму серці брати в них активну участь,щоб стати учасниками подій земного перебуваннявічноживого і діяльного Христа, який «учора тасьогодні той самий навіки» (Євр. 13, 8) і навколоособи якого зосереджується літургійний рік.

Уподовж року Церква також в особливий спосібпочитає Богородицю, до заступництва якоїприбігають різні народи і подіям з життя якоїприсвячено немало свят. Розвиток богородичних святтакож розпочинається ще в перші століттяхристиянства. Варто зазначити, що першим великимсвятом у церковномму році є празник РіздваПресвятої Богородиці 8(21) вересня, а останнім –Успіння 15(28) серпня. Цей факт сам по собіпромовляє про велику увагу до Тієї, яка породилаСпасіння світу.

Окреме місце у літургійному році відведене і святим,духовні подвиги і мученицьку смерть за Христа якихпрославляє земна, «воююча» Церква. Саме подіюземної смерти ми згадуємо, коли почитаємо святих іводночас славимо їх народження для неба. Напевно,немає народу, з котрого б не вийшли святі, які своїмжиттям заслужили собі це визнання. Не є винятком інаш український народ. Не один храм є посвяченийрівноапостольним Володимирові і Ользі, Борисові іГлібу, Йосафатові Кунцевичу та 26 новомученикам,мученицьку смерть за Христа яких визнала Церква.

Якщо поглянути на наш календар як на сукупністьпразників, то можемо розділити їх ще на рухомі та

нерухомі. Нерухомими називаємо такі, які щорічноприпадають на одне і те саме число місяця, і можутьприпасти на один із семи днів тижня. Наприклад:Різдво ГНІХ – 25 грудня (7 січня), Богоявлення –6 (19) січня тощо. Рухомі ж свята припадаютьщорічно у той самий день тижня, але на инше числомісяця (наприклад, Воскресіння чи Вознесіння ГНІХ).Дата усіх цих рухомих празників залежить від святаХристового Воскресіння, а це також має своюісторію. У перших століттях християни відзначали цесвято у різний час, через що постійно виникалисуперечки. Отці Першого Вселенського Собору,325 року, установили, щоб це свято святкували впершу неділю (бо Христос воскрес саме в цей деньтижня) після першого весняного повного місяця, адень 21 березня (3 квітня), установлено як першийдень весни. Коли повня є 21 березня (3 квітня), то унаступну неділю є Великдень. Та навіть якщо б21 березня було у суботу, то 22 березня (4 квітня) бувби Великдень. Однак коли повня була би 20 березня(2 квітня), тоді потрібно чекати наступної повні, і,відповідно, великдень буде набагато пізніше.Найпізніше Пасху Церква святкує 25 квітня(8 травня). А через те, що зміни місяця і повнікожного року є иншими, тому і дата Великоднязавжди різна.

Велика увага в літургійному році звернена на пости,яких маємо чотири: Різдвяний піст (з 28 листопада до6 січня), Великий піст (з понеділка після Сиропусноїнеділі до Воскресіння Христового), Петрівка (відНеділі всіх святих до празника святих Петра і Павла),Спасівка (від 1(14) серпня до празника УспінняПресвятої Богородиці). Як можемо зауважити, постипередують великим святам і мають мету не лишеобмежити нас у вживанні певних страв, а,насамперед, у духовний спосіб підготувати довеликих торжеств. Є також дні, які названізагальницями, тобто у цей час в середи і п’ятницідозволено споживати будь;які страви. Загальниці є вкалендарі після великих свят, спогадуючи словаХриста до фарисеїв: «Чи ж личить весільним гостямпостити, поки молодий з ними?» (Мт. 9, 14;15).

Своїм розмаїттям наш літургійний рік показує живу ідіяльну Церкву на землі, яка в особливий спосібпрославляє Пресвяту Трійцю і Церкву Небесну.Літургійний рік – це єднання багатьох сердець упалкій молитві і прославі Творця. Це час, колитисячами голосів лунає могутній гімн подяки, щойого співає уся Церква.

Анатолій ДоманськийАнатолій ДоманськийАнатолій ДоманськийАнатолій ДоманськийАнатолій Доманський

Використана література:Використана література:Використана література:Використана література:Використана література:

1. о. Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Львів: Свічадо, 2004.

2. о. Дольницький І. Типик Української Католицької Церкви. –Львів: Місіонар, 2002.

3. о. Гузар Є. Літургіка Греко;Католицької Церкви. – Львів: НТШ,1910.

4. о. Федорів Ю. Пояснення церковних богослужінь і СвятихТайн. – Львів: Свічадо, 1999.

ціса

р К

онст

анти

н Ве

лики

й (2

72 ;

337)

26

Сторінками історії

Цьогоріч Українська Греко;Католицька Церквавідзначає 200 років відновлення Галицькоїмитрополії. Згадаймо, як розвивались ці події

два століття тому.

У 1303 році з’явилася грамота цісаря Андроніка іпатріярха Атанасія, якою вони підвищилиєпископство Галича до ступеня митрополії. Галич,тодішня столиця галицьких князів ( до 1272 року),мав за собою вже довгу історію як одна із давнішихнаших єпархій. Нова, Галицька митрополія, була81;ою у списку митрополій Константинопольськогопатріярхату. Вона обіймала єпархії: Галицьку,Перемиську, Володимирську, Холмську, Луцьку іТурівську1.

Подібно, як це було з київськими митрополитами, тактакож і тут першим митрополитом став грек Нифонт.Хто він був, звідки прийшов та якою була йогодіяльність – невідомо. На митрополичому престолісидів недовго, бо вже через два роки помер (1305 р.).

Після того, як 1340 р. закінчилася династіяРомановичів, Галицько;Волинське князівство сталоздобиччю сусідів. Вже не було сили, зв’язаної кровной ідейно з традиціями і культурою рідної землі, нестало тих князів, що були символом незалежностиГалицько;Волинської держави, а з тим і перервалася їїславна історія – почався повільний занепад. Першимсигналом цього було скасування митрополії. Не булокому постояти за інтереси нашої Церкви!

Грецьким патріярхам було байдуже, чи Галицькамитрополія існуватиме чи ні. Московськиймитрополит Теогност разом із князем СимеономГордим, сином Івана Калити, ще за життя галицькогомитрополита Теодора (1345 р.) вислали посольство зізначною сумою грошей до патріярха та просилискасувати Галицьку митрополію, зумовлюючи це тим,що через поділ митрополії виникає небезпека втратиправдивої віри в єпархіях, над якими московськийпатріярхат не має нагляду. Патріярх дочекався смертимитрополита Теодора, і митрополію було скасовано.Відтепер усі українські землі малипідпорядковуватись митрополитові у Москві.

Після прилучення Галичини до Австрії під часпершого поділу Польщі (1772 р.), до Марії;Терезизвернувся єпископ Андрій Бачинський із проханнямвідновити Галицьку митрополію і прилучити до неїЗакарпаття і навіть греко;католиків із Семигорода.Австрійський уряд дав згоду, але угорськийзапротестував – Галицьку митрополію так і не вдалосявідновити. Тільки після смерти київськогомитрополита Володковича митрополит ЛевШептицький отримує титул «Галицький». Післясмерти Лева Шептицького губернія висуває нагалицького митрополита Бачинського, та угорськийуряд знову протестує. Відновлення Галицькоїмитрополії ускладнювалося ще й тим, що митрополитРостоцький (якого Москва поставила митрополитомгалицьким) ще жив, а без його згоди годі буловідокремити Галичину.

У 1803 р. австрійський уряд почав упорядковуватицерковні справи на території держави. Латинськієпископи, львівський і перемиський, зажадалиліквідувати уніятські єпископства і віддати їх підюрисдикцію латинських. Львівська губернія, депольське духовенство мало великий вплив, буласхильна до того. Але в цей час уніятські священикивідправляють до Відня о. Михайла Гарасевича,Генерального вікарія Львівської єпархії, здомаганнями про утворення Галицької митрополії.

Гарасевич – вихованець «Barbareum», досвідченийісторик, автор твору «Аннали Руської Церкви»,патріот, добрий дипломат2. З ним поїхав до Відняльвівський єпископ Микола Скородинський. Вониспільно розгорнули широку й активну діяльність приімператорському дворі та перед нунцієм йімператором, які були готові підтримати справуутворення митрополії. У 1805 р. помер митрополитРостоцький. У цей час помирають холмський ільвівський єпископи, залишився тільки перемиськийєпископ Ангелович. Римо;католики й надалідомагалися ліквідації уніятських єпископств. Губерніявимагала якнайшвидшого призначення єпископів.Завдяки Гарасевичеві цісар відправляє до Рима в 1806р. листа, в якому домагається створення Галицькоїмитрополії, а на митрополита представленокандидатуру Ангеловича (який по закінченнібогословських студій був ректором Державноїсемінарії у Львові і професором догматики уЛьвівському університеті, а з 1798 року –Перемиським єпископом) з вимогою, щоб Галицькиймитрополит мав усі права, якими володів Київськиймитрополит у час укладення Берестейської унії,гарантовані буллою «Decet Romanum Pontificem»3.

Та в Римі вони зустрілися з новими труднощами: небуло з’ясовано, чи взагалі існувала колись Галицькамитрополія; російський цар вже призначивуніятським митрополитом Лісовського, а двох бути не

ВІД

НО

ВЛЕН

НЯ

ГАЛ

ИЦ

ЬКО

Ї МИ

ТРО

ПО

ЛІЇ

180

8 ро

куім

ператриця Марія;Терезія


може; у Львові вже є римо;католицька митрополія, цесуперечить Замойському синоду,яким визначено, що митро;политом може бути тількивасиліянин, а не світськийсвященик.

Але Апостольська Столиця все;такивидала буллу «In unsversalisEcclesial Regimene», якою булоутворено Галицьку митрополію зусіма правами, які мала і Київськамитрополія на території Галичиний Холмщини4. Папа дав згоду і накандидатуру Ангеловича з умовою,що василіянський чин надаліматиме активне й пасивне правопри виборах митрополита;єпископ Ангелович повідомить проГалицьку митрополію митро;полита Лісовського.

Однак Австрія не дала «Placeniumregiura» (дозвіл на утвореннямитрополії) через вимоги, якіпоставив Рим. Тоді АпостольськаСтолиця без усяких ваганьутворила митрополію без дозволуавстрійської влади. Так у вересні1808 р. митрополит Ангеловичвступив на престіл Галицькоїмитрополії5.

Ця подія залишила велику печать вісторії нашої Церкви, відкрившинову сторінку у її розвитку.

Іван ГІван ГІван ГІван ГІван Гловаловаловаловалова


1 Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. –Люблін, 1991. – С. 105.2 Ленцик В. Нарис історії УкраїнськоїЦеркви. – Львів, 2003. – С. 412.3 Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. –Люблін, 1991. – С. 258.4 Ленцик В. Нарис історії УкраїнськоїЦеркви. – Львів, 2003. – С. 413.5 Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. –Люблін, 1991. – С. 259.

«…про свідчення нашої УкраїнськоїЦеркви. Про свідчення її віри вХриста і Його Єдину Святу, Соборнуі Апостольську Церкву, свідчення,підтверджене кривавою печаттюбезстрашного ісповідництва, терпіння,мучеництва і горами наших жертв.Лечу думками до всіх моїх братів,сестер в Україні і на просторах цілогоРадянського Союзу, до тих, щостраждають на волі, і до тих, щокриються в в’язницях, тюрмах, втаборах непідсильної праці і в лагерахсмерти…між ними бачу новихіскателів істини і оборонцівсправедливости. Чую їхній голос вобороні основних прав людини ілюдської спільноти…і состраждаю зними всіма, бо їх за те переслідують якзлочинців»Блаженний Патріярх Йосиф Сліпий

Поруч існують Церква і держава:Церква як організація духовна, якаперероджує душі, і держава якорганізація «мирська», що має наметі забезпечити безпеку таспокійне життя своїм громадянам.Обидві ці структури, кожна у свійспосіб, взаємодоповнюючи однаодну, підходять до вирішенняоднієї цілі – примноження добра іобмеження зла. Християнин єгромадянином обох царств –царства Божого і кесаревого, єзобов’язаним обидвом. Обов’язкомхристиянина є виступити назахист своєї Батьківщини, коли ценеобхідно, а обов’язок держави –цим не зловживати. Священик,який виконує своє служіння увійську або серед військових,фактом своєї присутностиздійснює щось більше, ніж простоосвячення військової служби.Капеланство – це особливепокликання.

Погляньмо на капеланське життяодного із блаженних нашоїЦеркви, о. Омеляна Ковча, що бувбеатифікований Іваном Павлом ІІпід час його візиту в Україну 2001року. Він проживав у важкі воєннічаси, тому капеланське служіння

припало на значну частину йогодушпастирської праці.

Народився о. Омелян у 1884 році вселі Космач Косівського повіту, дейого батько, о. Григорій, бувдушпастирем. У дитинстві був дужездібним, і батько подбав про йоговиїзд на теологічні студії до Рима,після закінчення яких юнакодружився та отримав єрейськісвячення. Спершу завідувавпарохією, потім зголосився намісійну працю серед українців;католиків в Югославії. 1916 рокуповернувся до Галичини і ставсотрудником на одній з парохійРогатинського повіту. В 1919 р. задобровільною згодою в днітворення УГА був призначенийпольовим духівником (капеланом)Бережанського Коша.

Створення свідомих і боєздатнихчастин залежить від добрихкваліфікованих старшин, алевеликою мірою і від морально;духовного стану та виховання.Постійна духовна опіка, підтримката плекання батьківської віри увояків, увага до їхніх духовних тажиттєвих потреб витворюютьсилу частини, бо вона знає тоді, за

Військовий капелано. Омелян Ковч

о. Ом

елян Ковч

28

що бореться та жертвується. Цю складну та клопітливупрацю постійно проводив о. Ковч, і віддавав себе їй,наскільки це було в силах.

За спогадами, не було кутка в коші, де би він нез’являвся кілька разів на день, не було царини життякоша, в якому він не брав би відповідної для ньогоучасти. Кожного ранку, після Божественної Літургії,отець поспішав до шпиталю, що був уже наповненийпораненими учасниками боїв. Щодня можна булойого побачити на полі вправ, у канцелярії, вмагазинах, де він полагоджував скарги окремихчастин чи вояків. Для тодішнього коменданта коша,отамана П. Бігуса, о. Ковч був чи не найкращимпомічником у виховній праці. Коли взяти до уваги щеслабо налагоджену матеріяльно;технічну базумолодої УГА, яка, дослівно, «на ходу» готувалася дооборони незалежности щойно проголошеноїдержави, тоді треба дивуватись цій невиданій енергіїта здібності полагоджувати найскладніші справи втаких обставинах.

Під час боїв за Львів, перед самим Великоднем 1919року, відходила маршова частина з БережанськогоКоша, яка мала змінити облогу Львова. Отець ОмелянКовч разом із кількома делегатами від громадян містаБережани від’їхав з маршовою частиною, щобивідвідати вояків на фронті та передати великодніподарунки. Отець Ковч вирішив відвідати найдалівисунену позицію в районі Лисої гори. Мабуть,знаючи рішучість польового духівника,командування бойового відтинку не забороняло, адоручило одному підстаршині супроводжувати йогодо позиції. Комендант передової застави попередив,що поляки на світанку свят можуть зробити наскоки.Так і сталося. Був поранений один вояк в ногу. Вжерозвиднювалося, ворожий вогонь слабшав, бо полякичекали, мабуть, на підкріплення. Отець Ковч піднявся,щоб винести пораненого в запілля та передати йогодо польового шпиталю для першої допомоги. Всівідраджували о. Омеляна, бо потрібно булопроскочити смертельно небезпечний простір. Таотець сказав жартом: «Ви ж знаєте, панове, що ясвячений, а свяченого куля так легко не бере». Підприкриттям о. Омелян з солдатами просувався крізьпростір, хоч ворожі кулі сипалися градом. Вірасильніша від людського страху за життя. Годі булоуявити собі, що о. Ковч у час бойових дій був не нафронті. «В запіллі почекають, поки повернуся», – цебув постійний аргумент о. Ковча, коли командуваннязвертало його увагу на великий ризик. «Я маю досвід звійни і знаю, що вояк на лінії фронту почуває себенайкраще, коли бачить там теж лікаря та духівника»,– відповідав капелан. У 1919 році більшовики розбилиодну частину армії УГА, схопили українських вояків ідекотрих розстріляли на місці, инших садили увантажні вагони і везли невідомо куди. В один зтаких вагонів потрапив і о. Омелян Ковч. Несподіванов часі цієї дороги поїзд зупинився серед поля, щобочистити вагони з померлих і поповнити запасиводи. О. Омелян, зауваживши крізь причинені дверівагону більшовицького вояка, заговорив до нього, що

він священик, якому треба жити, щоб молитися завмираючих, а він просто гине від спраги і духоти,тож чи не міг би вийти на хвилину. Вояк не думаючидовго відчинив двері і каже: «Йди, пий воду і набирайсили!» А коли о. Ковч повернувся, вояк скочив у вагон,і крикнув: «Батюшка, а пам’ятай молитися за Луку!» ; ізачинив двері. За хвилину поїзд рушив з місця тавід’їхав.

І ще один випадок з життя блаженного. Одного дня,блукаючи полями, о. Омелян зайшов у село, але тутйого схопили більшовики і долучили до полоненихчастин УГА, призначених польовим судом на смерть.Під вечір їх усіх погнали під недалекий ліс і змусиликопати для себе ями. Коли викопи були доволі глибокі,наказали присудженим обернутись до вартовихплечима. Коли вже всі були готові до вистрілу, о.Омелян, проказавши вголос загальне розгрішення,вискочив, і всі полонені, мов за командою, кинулисьутікати.

Після програних визвольних змагань УГА о. ОмелянКовч пробув майже рік у польському таборіполонених, що був, властиво, концентраційнимтабором. Після звільнення був довголітнім парохом вПеремишлянах. Усі роки польської окупації булисповнені невпинної боротьби з польським урядомпроти кривдження невинних. Не було неділі абосвята, щоб після Літургії о. Ковча не тягнули в міліцію.Безнастанно міліція закидала йому протидержавнівиступи в проповідях, хоч проповіді мали релігійнийзміст, ніяких імен чи установ ніколи о. Ковч неназивав. В часи ганебної «пацифікації» він збільшивсвою активність, заступаючись за покривдженихпарохіян. Все це закінчилося кількамісячнимперебуванням у в’язниці.

Прийшла більшовицька окупація в 1939 році, яказразу поставила о. Ковча в безвихідне становище.Духівника;патрона більшовицька влада відразузарахувала до націоналістів, найбільш небезпечноїгрупи для більшовиків. Але його переховувалаєврейська громада, що завжди ставилася з пошаноюдо о. Омеляна. Євреї оцінювали його як дуже гуманнулюдину.

Прийшли німці, що своїм методом управліннязамінили більшовиків. Замість МВД прийшлоГЕСТАПО. О. Ковч продовжував акцію оборониневинних та покривджених, врятував не один десятокєвреїв від смерти. Та хтось доніс про це владі і восени,1943 року, о. Омелян був заарештований і вивезенийв концтабір під Любліном, де зазнав пониження,тортур і, врешті, мученицької смерти, яка, однак, недала заховати під пилом забуття ті діла, які довершиво. Ковч.

Підготував Михайло ГПідготував Михайло ГПідготував Михайло ГПідготував Михайло ГПідготував Михайло Ганяк,аняк,аняк,аняк,аняк,

Центр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовців

ім. св. Гім. св. Гім. св. Гім. св. Гім. св. Георгія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносця


Це цікаво

вважався недоторканим; тривалийчас його охороняли мешканці цієїзаповітної місцини.

Шанобливе ставлення до рослинпритаманне біблійній традиції.Але усвідомивши, що вонастворена за образом Божим,людина перестала ототожнюватисебе з рослинним і твариннимсвітом. Якщо в античних міфахперетворення в рослинувідбувається безболісно – так,наприклад, німфа Дафна з легкістюстає лавровим деревом, рятуючисьвід любощів Аполлона, то вукраїнській фольклорній традиціїтака метаморфоза завждипов’язана з темними силамичаклунства і є трагедією людськоїособистости, як у баладі ТарасаШевченка «Тополя», написаній наоснові народної пісні.

Рослини в Біблії вже не єзахисниками роду або втіленнямдуху предків. Автори біблійнихтекстів приділяють увагу рослинамзалежно від їх практичного абоестетичного значення. Звичайно,пшениця, ячмінь та олива ємірилами добробуту. Дерева ітрави, їхні плоди стаютьсимволами різних чеснот, а життякультурної рослини – навіть

взірцем для наслідування. Зачасів пророків скотарство

відступало, людивже були щільнопов’язані з колом

аграрних культур,тому такі порівняння

були їм близькі. Діявпринцип аналогії:скажімо, етапи

духовного вихованняповторюють послідовність

польових робіт – сівбу, догляд зарослинами, жнива: «Чи кожногодня оре ратай на посів, ралитьземлю свою й боронує? Чи ж, якрівною зробить поверхню її, вінне сіє чорнуху й не кидає кмин, нерозсіває пшеницю та просо йячмінь на означенім місці…»(Іс. 28, 24–25).

Тим часом троянда і лілеязгадуються завдяки своїй красі;стрункість кипариса і величність

кедра ливанського булиметафоричними образами,зразками для поетичнихпорівнянь. Це свідчить про високуестетичну культуру творців Біблії,котрі цінували красу поряд зиншими реаліями життя. Такіспостереження допомагають намсьогодні зрозуміти духовнуатмосферу середньої і пізньоїантичности, зокрема добипророків і раннього християнства.

За книгою Буття, у раю – садкуЕдемському – росли різні дерева,кожне з них «принадне на вигляд іна їжу смачне», а посеред раю –Дерево Життя та Дерево ПізнанняДобра і Зла. Назви иншихрайських дерев, крім фіги чисмоківниці – невідомі. Певно, деякіз них дісталися Адамові, «щобпорати землю, з якої узятий вінбув» (Бут. 3, 23).

Найпершою з рослин у Бібліїназвана смоківниця, чиє листяправило Адамові з Євою за «одяг»;після неї згадані тернина й осот,тобто бур’яни, що заважатимутьлюдям здобувати свій гіркий хліб.Та не дивно, що земля й справдінерідко родить бур’яни замістьхліба – це залежить від того, як їїлюбимо та обробляємо. Дивуємосьиншому: якщо походженнябур’янів добре відоме, бо всі вониє звичайними рослинами ізустрічаються не тільки на полях,а й у дикій природі, то родовідбагатьох головних культурнихрослин залишається таємничим.Та, мабуть, уже час зрозумітитворчі можливості давніхцивілізацій і сприймати їх зналежною шаною. Аналізбіблійних текстів підтверджує

×ÓÄÎÂÀ Ñ²ÌÊÀ×ÓÄÎÂÀ Ñ²ÌÊÀ×ÓÄÎÂÀ Ñ²ÌÊÀ×ÓÄÎÂÀ Ñ²ÌÊÀ×ÓÄÎÂÀ Ñ²ÌÊÀÇ ÊÍÈÃÈ ÊÍÈÃÇ ÊÍÈÃÈ ÊÍÈÃÇ ÊÍÈÃÈ ÊÍÈÃÇ ÊÍÈÃÈ ÊÍÈÃÇ ÊÍÈÃÈ ÊÍÈÃ

У Біблії згадується понад 100різних рослин. Але тількисім провідних аграрних

культур плекали наші давні предки.Та це не завадило єгиптянам,грекам і римлянам побудуватиміцні держави, створити шедевримистецтва… Скільки ж рослин усе;таки необхідно ненаситній у своїхпотребах сучасній людині?Відповідь знаходимо у Книзі Книг.Адже Богу приємні всі – відпрекрасної пальми й до лихогобур’яну.

У кожній релігії є міфи та легенди,пов’язані з наявністю певнихрослин. Не є винятком іхристиянство. Так, у Бібліїзгадується понад 100 різнихрослин.

У круговерті подій ми часом непомічаємо присутности дерев ітрав, які оточують нас. Віддати їмналежне допомагає Біблія.Відкривши книгу Буття, урайському садку зустрічаємоДерево Життя та Дерево ПізнанняДобра і Зла. Вони створені дняшостого, після Людини – і, власне,задля неї. Згодом різні рослиниз’являються на сторінках СвятогоПисьма, хоч і не завждизалишаються в нашій пам’яті.Проте біблійні рослинизаслуговують на особливу увагу якровесники давніх епох і свідкинеповторних історичних подій.Вони допомагають нам усвідомитив’язь античної доби із сучасністю,зрозуміти моральніпроблеми нашихпредків, відчутиживий плинІсторії.

Біблійні дуби йвисокі тополі частоасоціюються змісцями язичницькихобрядів: «Ви будетесоромитися дубів, щовам такі любі; ви будетестидатися садів, що вам такімилі. Ви станете, як дуб, на якімзів’яло листя, і як той сад, що водине має» (Іс. 1, 29;30). Так про;мовляв пророк Ісая, осуджуючивідступників. Не звинувачуючисамі дерева, пророк гнівається наязичників, які їх обрали для своїхпотреб. Водночас деревавшановувались як свідкизнаменних подій: дуб із урочищаМамре, у затінку якого Авраамприймав самого Господа, завжди

30

високий рівень природничих знань в античнихкраїнах Середземномор’я, на Близькому Сході, в Індії.І це відповідає сучасним науковим уявленням прогенетичні центри походження культурних рослин тапро їхнє поширення у світі! При цьому питомоюрисою біблістики є прагнення захистити заповітний«малий космос» Людини.

Надихаючи митців, Книга Книг підносить їхнютворчість на всесвітній рівень. Нас дивують фрескиСікстинської капели та скульптура Мойсея, створенігеніяльним Мікеланджело. Враження посилюєтьсятим, що постаті людей, які говорили з Богом, близькі йспівзвучні нам своєю земною природністю. А,впізнаючи знайомі рослини, краще розуміємоБіблію. Тому Іван Франко у поемі «Мойсей» залучив догромади біблійних рослин кедра, пальму, троянду тадуба, ще й не згадану у Святому Письмі слов’янськуберезу. І, нарешті, добре відомий, оспіваний вукраїнських піснях дикий терен.

Серед біблійних рослин деяким деревам і травамналежить визначне місце. Їх сім. Це число у біблійнійтрадиції вважається богоугодним, а відтак –сприятливим для доброго зачинання і завершення,символом достатку, розквіту і миру. Воно вказує наповноту кращих якостей, і якщо йдеться про тваринабо рослини, означає необхідне різноманіття.Водночас – це мінімальний набір порід або культур,які забезпечують добробут. Саме сім стародавніхкультурних рослин згадуються як найважливіші врадощах і бідах. У книзі пророка Йоіла читаємо:«Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте попшениці та по ячмені: пропали жнива в полі! Івиноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; деревогранатове та й пальма, і яблуня – всі дерева у поліповсихали…».

Широке, порізане листя смоківниці, або фіґовогодерева, вражає різноманітністю. На одній гілці вономоже бути п’ятилопатевим, на иншій галузці того ждерева – трилопатевим або навіть цілісним, иноді зпівметра завбільшки. Ця культурна рослина невипадково згадується в Біблії першою після ДереваЖиття та Дерева Пізнання Добра і Зла, бо відома зпрадавніх часів. І була оспівана великим Гомером! В«Одісеї» бачимо смоківницю в казковому саду Алкіноя.А щоб рідний батько впізнав Одісея після поверненнядодому, герою довелося нагадати татові про йогоподарунки – сорок смоківниць та инші плодовідерева, кожне з яких мало власне ім’я («Одісея», 7 та 24пісні).

Так Гомер засвідчив, що в Х–ХІІ століттях до Р. Х.

смоківниця була вже звичайною рослиною натеплих берегах Егейського та Йонічного морів.Понад три тисячі років тому її привезли до Європи зЄгипту або Аравії. Античний ботанік Теофраст у ІVст. до Р. Х. підтвердив, що греки шанували фіґовідерева і найкращим із них навіть давали імена…Неплідні ж рослини стародавні садівники вилучали.Завдяки цілеспрямованому відбору виведено багаторізноманітних сортів, які родять від початку літа аждо зими.

Густий затінок цього дерева, як і затінок платанів, наСході дуже цінують. Говорячи, що хтось сидить підсмоківницею, мають на увазі його душевний спокій,миролюбний стан. Побачивши Натанаїла під такимдеревом, Христос покликав його згодом до себе внауку, і той став одним з апостолів.

Кажемо: неплідна смоківниця. Поширена алегоріявиникла на основі оповіді євангелиста Марка (11, 13–21). І досить влучно! Адже невибаглива смоківницяродить щороку; її соковиті, схожі на груші плодивиростають у пазухах листків без будь;якої ознакиквітування. Цей феномен здавна дивував, увівши воману навіть великого вченого, знавця рослин, авторакласичного твору «Система природи» Карла Ліннея,аж поки ботаніки у ХІХ ст. не знайшли йомупояснення. Річ у тому, що запилення й утвореннянасіння в смоківниці відбувається приховано, а самплід може вирости й без цього. Отже, могло бутинеплідним лише «нікчемне» дерево, яке невиконувало свого призначення: «Я так хотів би з нихврожай зібрати, – слово Господнє, – але на виноградінема грон, ані смоков на смоківниці, ба й листя – і тезів’яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть»(Єр. 8, 13).

За інтернет�матеріяламиЗа інтернет�матеріяламиЗа інтернет�матеріяламиЗа інтернет�матеріяламиЗа інтернет�матеріялами

підготувавпідготувавпідготувавпідготувавпідготував

Олег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег Ружилович


П о е з і я

* * *

Люблю Тебе всім серцем, Боже мій,

Тоді, коли настане хвиля жалю,

Я просто щиро гляну в далечінь

Й дивлюсь – а там немає вже печалі!

Її нема, бо любиш Ти мене,

Хоча й блукаю схилами крутими,

Ти глянеш лагідно – і все гірке мине,

Та піднесеш руками Дорогими!

Коли я йду, то ти мене провадиш,

Щоб я не заблукала у дорозі,

Коли чого не знаю, то підкажеш,

Щоб все зробити я була у змозі!

Ти вчиш прощати, вірити й любити,

Ти вчиш дороги Правди та Життя,

То ж дай мені цю Правду зрозуміти,

Бо я – Твоя, я є Твоє дитя!

* * *

В старої церкви стіни із каміння,

Навпроти хрест із дерева старого –

Це знак Твойого, Господи, терпіння,

Що переніс Ти для спасіння мого.

Переступлю поріг високий храму,

Зайду до дому мого Господа, Христа,

Ставши навколішки в молитві кану

В глибини Твого серця, бо лиш там життя.

Я бачу, Господи, краплини крові Твої,

Що капають з тернового вінця,

Гострі колючки – не чужі, а мої …

Мої гріхи – немає їм кінця.

Твоє лице від болю помарніло,

Проте в очах – безмежно доброти.

Молюсь до Тебе, Господи, несміло,

За всі мої гріхи мене прости!

* * *

Я знов прокинулася вранці,

Та вдячність Богу в серці маю.

Й немов танцюючи у танці,

Слова подяки вимовляю.

Я дякую Тобі за день ясний,

За шелест трав і спів пташиний,

За дощ – холодний і рясний,

За гори, скелі та рівнини!

За ранок, за мою родину,

За чисте небо з ясним сонцем,

За кожну всміхнену людину,

За білу птаху за віконцем!

* * *

Де мій Спаситель? Я себе питаю.

Чи близько, поруч мене, чи далеко?

Я все своє життя Його шукаю,

А відповідь знайти чомусь нелегко.

Адже Він всюди, де нога ступає,

У ближньому, що просить копійчину,

І з повним віри серцем ще чекає,

Коли душі ворота я відчиню.

А я блукаю і шукаю Правду,

Шукаю її там, де віє вітер,

Й не бачу, що в старенькім тихім храмі

На мене жде з надією Спаситель!

Мар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна Яртим

32

Актуально –

Пізнавально –Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку нарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;

� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM»Понеділок 23.10 год. Пн;Пт 7.00 год.; Сб, Нд ;7.00, 17,00Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.

Субота 15.40 год. Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел.: (0322) 74;23;03, факс: 297;08;75

НОВИНКИ “СВІЧАДО” !!!НОВИНКИ “СВІЧАДО” !!!НОВИНКИ “СВІЧАДО” !!!НОВИНКИ “СВІЧАДО” !!!НОВИНКИ “СВІЧАДО” !!!На зцілення душі і тілаНа зцілення душі і тілаНа зцілення душі і тілаНа зцілення душі і тілаНа зцілення душі і тіла

Молитовник

Перший в Україні молитовник для медиків і пацієнтів.

Це книга;помічник, порадник для недужихта тих, хто покликаний ними опікуватися.Тут зібрані молитви при різних життєвихситуаціях, хворобах, проблемах. Важливо,щоб медики мали знання, досвід, а ще йдобре, чисте серце. Основою ж доброти,як і християнського життя є молитва, доякої запрошує наш молитовник.

160 стор.

Ціна: 9.90 грн

Придбати молитовники можна:Придбати молитовники можна:Придбати молитовники можна:Придбати молитовники можна:Придбати молитовники можна:1) Скориставшись послугою “Книга;поштою”, надіславшизамовлення на адресу: а/с 808,м. Львів, 79008;2) За допомогою електронної пошти: [email protected];3) За телефоном (032)297;16;33;4) У крамницях “Свічадо”: * м. Львів, вул. Лисенка, 2; * м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. “Контрактова площа”.

Ізціли мене, ГІзціли мене, ГІзціли мене, ГІзціли мене, ГІзціли мене, Господиосподиосподиосподиосподи

Молитви у хворобах душевних і тілеснихУклав о. Олександр Королюк

У земному житті кожен християнинзазнає випробувань, страждає відхвороб. Нашому Господеві вгодно, щобми утверджувалися у вірі, очищувалисвої душі та з’єднувалися з Ним удочасному житті, а згодом і у вічності.

Так, випробування, страждання відхвороб, яких зазнає кожен християнину своєму житті, є дорогою, яка провадитьлюдину до глибокої молитви і тіснішогозв’язку з її Творцем.

144 стор.

Ціна: 9.90 грн

При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштовіПри замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштовіПри замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштовіПри замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштовіПри замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштовівитрати оплачує видавництво.витрати оплачує видавництво.витрати оплачує видавництво.витрати оплачує видавництво.витрати оплачує видавництво.

Вартість пересилання коштів оплачуєВартість пересилання коштів оплачуєВартість пересилання коштів оплачуєВартість пересилання коштів оплачуєВартість пересилання коштів оплачуєпокупець.покупець.покупець.покупець.покупець.

Documents

Життя - це боротьба?