Особливості творчості письменниці

рідного краю Оксани Дяків

2

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1.

Штрихи біографії письменниці рідного краю Оксани Дяків.......……………………. 6

РОЗДІЛ 2.

Художня своєрідність творчості письменниці ………………………………………. 11

2.1. Головні мотиви та ключові художні засоби творення у віршованому

дуеті-двокнижжі «Гармонія протилежності» і «Спектральність слів»…………… 11

2.2. Прозово-поетична збірка «Вікно думок» ……………………...………………… 19

2.3. «Душа тисячоліть шукає себе в слові» - літературно-публіцистична книжка

О. Дяків ………………………………………………………………………………… 21

ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …............................................................ 26

3

ВСТУП

Література рідного краю – частина української культури, прояв особливостей

культури народу певної території України. Вона відображає насамперед духовний

світ людей окремого регіону, їх душу, образно розповідає про їхнє історичне

минуле, порушує важливі морально-етичні й загальнолюдські проблеми, спонукає

мріяти, пізнавати великий, складний і прекрасний світ і знаходити своє місце в

ньому. Література рідного краю утверджує вищий дух, відкриває сенс життя, є

частиною духовної пам’яті людей окремої території, без якої не буває справжнього

майбутнього.

Кожен етап розвитку літератури визначався як культурними, так і суспільно-

економічними умовами. Не завжди вона мала можливості для ефективного та

повноцінного функціонування на території України. Незважаючи на періоди

відносно сприятливого розвитку, в загальному розв’язання цієї проблеми

національною елітою було підпорядковане політичним ситуаціям, які визначалися

державами, що мали власні владні структури на території України. Та навіть

найбільший терор і протидія не змогли знищити її, тому що народом виховувалися

патріоти, які відроджували, несли майбутнім поколінням бажання відродити ту

першооснову, яка дасть змогу їм здобути незалежність власної держави. Література

вічна. Народ, який має власну національну культуру, великою складовою якої є й

література, сповнений гідності та вірності ідеалам минулих поколінь. Генії

визначають ідеологію народу, але скільки їх, безіменних діячів культури, часто

робили все для того, щоб зберегти ту основу, яка різнитиме українців від інших

народів, яка, як повітря, потрібна для продовження життя народу.

Історична пам’ять, літературні традиції Тернопільщини на кожному етапі

соціального розвитку краю давали нові паростки художнього слова. Надзбручанці

завжди були галузкою українського дерева, що віттям своїм сягало слов’янського

неба. Тільки з такого погляду відкривається нинішньому читачеві рух літературних

традицій, їх закоріненість в історію краю, у здобутки народу, у взаємини з сусідами,

культуру. Сьогоднішній стан літератури на Тернопільщині невіддільний від

суспільно-політичної атмосфери в Україні, від минулого нашого краю. На землях

4 теперішньої Тернопільської області бували класики української літератури –

Т.Шевченко, І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, В. Стефаник.

В умовах соціального і національного гноблення формувався демократичний

світогляд, розвивався талант письменників і літературознавців, уродженців

Тернопільщини: Павла Думки, Богдана Лепкого, Дениса Лукіяновича, Іванни

Блажкевич, Дмитра Макогона, Володимира Гнатюка. Тут творили свої історичні

повісті й романи Андрій Чайковський і Юліан Опільський, кращі твори яких

успадкувала наша культура. Тернопільщині віддали свій талант скромні працівники

національної літератури, вихідці із сусідньої Львівщини – Осип Маковей і Тимофій

Бордуляк. Звідси почався життєвий шлях Миколи Миколайовича Тарновського,

який, пройшовши емігрантські «університети» Америки, повернувся робітничим

поетом в Україну. З цього краю вийшли і поети-«вікнівці», творці революційної

поезії на Західній Україні – Андріан Іванчук і Ярослав Кондра. Звідси через Збруч

подався на Велику Україну юний Володимир Гжицький, який там здобув освіту,

став письменником, потрапивши за грати. Різні це люди, неоднакові їхні таланти,

по-різному складалися їх долі і зв’язки з Надзбручанським краєм. Але незаперечним

є більший чи менший внесок кожного в національно-демократичні традиції

української літератури. Все це зробило можливим розквіт талантів, стало

передумовою і запорукою розвитку літератури на Тернопільщині. У містах і селах

складалася життєва доля юнаків і дівчат, які прийшли в літературу, стали відомими

письменниками [11, с.3-4].

Література рідного Заліщицького краю хвилює ще більше, бо є такою

неповторною і близькою серцю: у ній відображене життя рідного міста, селища, їх

звичаї, традиції, вірування, світогляд тощо. Наша земля багата на таланти в різних

галузях мистецтва, у тому числі й літератури, але про видатних людей Заліщанщини

не так уже й багато розвідок, тому маємо всі підстави трактувати обрану тему

дослідження як нову й актуальну.

Мета роботи – з’ясувати особливості художньої манери письменниці Оксани

Дяків, визначити її роль у продовженні літературних традицій рідного краю, а

також поширювати й пропагувати твори талановитої літераторки Заліщанщини.

5

Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

♦ дослідити основні віхи життєвого шляху О.Дяків;

♦ простежити формування світогляду митця;

♦ дослідити змістове наповнення збірок «Гармонія протилежності»,

«Спектральність слів», «Вікно думок» і «Душа тисячоліть шукає себе в слові»;

♦ визначити домінуючі композиційні прийоми укладання збірок автора.

Об’єкт дослідження - розвиток літератури рідного краю початку ХХІ століття

на території Заліщанщини.

Предмет дослідження – життя і прозово-поетична творчість (чотири збірки)

О. Дяків.

При дослідженні життєвого й творчого шляху літераторки рідного краю

використано описово-аналітичний і зіставний методи з елементами концептуального

аналізу й аналізу безпосередніх складників контексту.

Робота є результатом аналізу та дослідження різних джерел інформації, що

дало змогу об’єктивніше й повніше висвітлити тему: матеріали інтерв’ю з

письменницею рідного краю О. Дяків; статті з періодичних видань; повідомлення,

спогади членів родини Оксани Іванівни.

Наукова новизна. Ця робота є першою спробою проаналізувати життєвий і

творчий шлях О. Дяків, з’ясувати її роль у літературному житті регіону.

Практичне значення. Робота має виховне значення, оскільки її матеріали

можна використовувати на уроках мистецтвознавства, літератури та історії рідного

краю, виховних годинах.

Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів,

висновків, списку використаної літератури та додатків.

6

РОЗДІЛ І

ШТРИХИ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИЦІ РІДНОГО КРАЮ

ОКСАНИ ДЯКІВ

Родина Оксани Дяків по материнській лінії (бабуся Ганна Семенівна Руда

(дівоче прізвище Мамалига), її рідний брат Павло Семенович Мамалига, поет,

композитор, диригент, педагог, член Гельсінської спілки з 1990 року, громадсько-

політичний активіст, і рідна сестра Катерина Семенівна Мамалига, багаторічна

членкиня «Союзу українок») здавна проживала в Заліщиках. Там народилася й мама

майбутньої літераторки Любов Петрівна Руда. Через деякий час у пошуках роботи

вона подалася в Чортків. Саме там мама Оксани Дяків зустрілася з її батьком Іваном

Васильовичем Михайлюком, уродженцем найстаршого гуцульського села Уторопи

Косівського району Івано-Франківської області (до речі, це – мала батьківщина

поета-політв’язня Тараса Мельничука). У Чорткові він здобував професію

ветеринара, а мама працювала пекарем-кондитером. Згодом вони створили сім’ю.

Саме там 10 березня 1969 року і народилася дочка Оксана. У 1974 році, після 7 років

проживання в Чорткові, сім’я повернулася в Заліщики.

У 1976 році Оксана Іванівна стала першокласницею Заліщицької восьмирічної

школи. Під час інтерв’ю з нею ми довідались, що вчителі цієї школи дуже багато

значили для неї, особливо перша вчителька – Олександра Павлівна Ландяк, а згодом

й інші. Це вчителі-словесники – Ольга Михайлівна Чимбур і Ольга Панасівна

Дорощук, класний керівник Стефанія Василівна Кулинич, вчитель російської мови і

літератури Лариса Іванівна Зима та інші. Вони не тільки були для літераторки

педагогами, які радо передавали знання, але ще й щирими людьми, які вміли

віднайти підхід до учнів, бачили в них особистість, розуміли душевні поривання.

З особливим трепетом згадує письменниця своє дитинство: «Найяскравіші

спогади мого дитинства пов’язані з бабусею, яка дуже багато уваги приділяла

моєму вихованню. Ми спілкувалися, часто ходили до цілющого джерела в монастир,

розташований на буковинському березі Дністра. Тоді він був занедбаний. Сьогодні

це - Свято-Іоано-Богословський монастир (монастир «Хрещатик») – чоловічий

православний монастир УПЦ МП в Північній Буковині. Особлива згадка дитинства

– відвідини Гуцульщини (малої батьківщини мого тата), знайомство з розмаїтим

колоритом цього краю, його цікавими людьми, гуцульським килимарством і

7 писанкарством». Таким чином, найбільший вплив на Оксану Іванівну мали бабуся

(вона була дуже віруючою людиною), мама і педагоги школи № 2 міста Заліщики, у

якій вона навчалася 8 років.

У дитинстві дуже захоплювалася книгами, активно відвідувала дитячу

бібліотеку,багато читала. Найулюбленішими авторами дитинства були Всеволод

Нестайко (його книжку з іскристим гумором «Тореадори з Васюківки» читала і

перечитувала декілька разів), а також Михайло Стельмах – спочатку його живописні

повісті «Щедрий вечір» і «Гуси-лебеді летять», які допомогли письменниці

збагатити образність власного писемного мовлення, а потім – романи «Правда і

кривда», «Кров людська не водиця», «Дума про тебе» тощо. Звичайно, любила

твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Марка

Вовчка… Загалом, читала всіх авторів і все, що зацікавлювало. Крім того, у вільний

час малювала, конструювала, вишивала і в’язала.

З відзнакою закінчила Чортківське педагогічне училище (1988), філологічний

факультет Чернівецького державного університету імені Ю. Федьковича (1995). Про

студентські роки у своєму інтерв’ю з нами зазначала: «Коли навчалася в

Чортківському педучилищі (нині ім. Олександра Барвінського), відчула атмосферу

справжнього студентського життя. Брала участь у КВК, концертах, творчих

програмах, у співпраці з педагогами закладу, будучи студенткою, проводила уроки

для інших студентів з різних предметів, займалася науковою діяльністю:

здійснювала пошукову роботу щодо збирання свідчень очевидців про Другу світову

та Афганську війни, систематизувала ці матеріали для наукової роботи.

Навчання в Чернівецькому національному державному університеті імені Юрія

Федьковича дозволило опанувати філологічну спеціальність і водночас дало

можливість спілкуватися з науковцями-педагогами. Це була просто скрупульозна

праця заради отримання вищої професійної освіти».

Із 1988 року реалізовувала себе як освітянин у навчальних закладах

Заліщицького району – Берестецькій початковій школі, Заліщицькій

загальноосвітній школі I-III ступенів №2, а також працювала викладачем філії

Київського інституту міжнародної економіки та підприємництва, Локального центру

дистанційного навчання (ЛЦДН) Відкритого міжнародного університету розвитку

людини «Україна» та Заліщицького вищого професійного технічного училища.

8

У зв’язку з економічною ситуацією в країні (на жаль, тоді вчителям не

виплачували зарплату, а жінка мала сім’ю, маленьку донечку, якій тільки

виповнився рік і 5 місяців) у 1995 році довелось змінити напрям діяльності, тому

почала працювати на місцевому підприємстві ТД УДПЕЗ «Укртелеком». Понад 5

років Оксана Дяків вивчала технологію і маркетинг галузі електрозв’язку на

місцевому підприємстві. Це був вимушений крок, який все ж також певною мірою

додав життєвого досвіду. Пропрацювала на підприємстві 5 років, останні два –

заступником директора - начальником відділу маркетингу, що передбачало

просування послуг «Укртелекому» на ринку Заліщицького району, роботу з

клієнтами – юридичними і фізичними особами тощо. Але попри це завжди

відчувала прагнення до творчості.

З 2001 року – редактор заліщицької районної газети «Колос», член

Національної спілки журналістів України. Учасниця трьох професійних конкурсів

преси в 2003-2005 роках, організованих Українською асоціацією видавців

періодичної преси (УАВПП) за підтримки Посольства США в Україні та проекту

IREX U-Media. Про причини вибору роботи редактора каже так: «Тут усе просто і

складно водночас: мала перед собою багато прикладів чудових педагогів-

професіоналів. Ким захоплюєшся – тим хочеш стати! А спробувати себе на посаді

редактора районної газети «Колос» мені запропонувало керівництво району в 2001

році зовсім несподівано для мене. Почала працювати в редакції, бо робота в

«Укртелекомі», де була до того моменту, зрозуміло, не творчого плану. Багато

доводилось змінювати і в роботі газети, вивчати, вникати в сучасну суть професії, бо

редактор – це сьогодні також і менеджер у складних умовах становлення ринкової

економіки, яку постійно лихоманить.

Газета – це очевидний для читачів щотижневий результат творчої праці

колективу, її технічного забезпечення, але водночас – це фінансова складова, це

робота в законодавчо швидкозмінюваній системі податкового навантаження, росту

цін. Це необхідність постійного економічного забезпечення схеми взаємодії всіх

складових, усіх ланок процесу виходу в світ газети, таких як: газета як громадсько-

політичний часопис, співзасновниками якого є Заліщицька районна рада,

Заліщицька райдержадміністрація, Заліщицька міська рада, трудовий колектив –

процес підготовки і випуску тижневого номера у світ – співпраця з видавничим

9 домом – транспортне забезпечення – «Укрпошта» – читач – зворотній зв’язок із

газетою» (зі слів автора збірок).

До речі, з приходом О. Дяків на посаду редактора «Колоса» урізноманітнюється

й тематика статей, змінюється і його дизайн. З 2012 року газету друкують у

напівкольорі, а з 2011 року разом з проектом «Заліщики онлайн» розпочато онлайн-

архів газети в Інтернеті з можливістю завантаження номерів у форматі PDF у

відмінній якості.

Вірші почала писати з 9 років. На одному з уроків природознавства перша

вчителька Олександра Павлівна Ландяк повела клас малої Оксанки на екскурсію в

нижній парк до Дністра. Це була чудова весняна пора, коли розквітли перші квіти.

Діти кинулися їх зривати, але Олександра Павлівна застерегла: «Не зривайте, квітам

боляче! Вони живі…» Ця мить так врізалася в пам’ять і вплинула на почуття

письменниці, що народився короткий вірш:

Пролісок

У снігу – проталина, білий сніг-сніжок.

Виглядає квіточка – синій світлячок.

Пролісок виблискує, в пелюстках – сльоза,

Мов кристали сині – зорі й небеса…

Відтоді не полишає творчої діяльності. Звичайно, спочатку це були несміливі

твори, згодом ставали все більш досконалими й серйозними.

Творчі роботи опубліковані в першій в Україні книзі-дайджесті «В епіцентрі

подій – журналіст» (Дніпропетровськ: «Журфонд», 2005), що вийшла за сприяння

НСЖУ та Асоціації працівників ЗМІ України й містить суспільно вагомі публікації

центральних і місцевих періодичних видань країни. Публіцистика та поезії

О. І. Дяків також знаходять свого читача на шпальтах Заліщицької районної газети

«Колос», в обласних газетах Тернопілля «Свобода», «Четверта влада», у

літературно-мистецькому і громадсько-політичному журналі «Літературний

Тернопіль» та ін.

Оксана Іванівна каже, що теми для її віршів народжує саме життя: сьогодення,

минуле, роздуми про майбутнє (власне, її родини, людей, які живуть поруч і далеко),

а також видатні персоналії, події, віддалені в часі роками і століттями, і сучасні,

10 враження від побаченого чи почутого, весь спектр прожитих давно і тепер почуттів,

розмаїття людських доль, неповторна краса природи України в усі пори року...

«Невичерпна криниця життя дарує теми на кожному кроці… Тільки варто впіймати

мить… Настрій накочує хвилями…», - зізнається літераторка.

Характерними стилями для поетеси є художній і публіцистичний, їх поєднання

– художньо-публіцистичний. Як видно з її літературного доробку, надає перевагу

ліриці, віршам, а серед епічних творів найчастіше - оповіданню, новелі.

Нагороджена Почесною грамотою НСЖУ (2006), Дипломом ІІІ ступеня (2006)

за ІІІ місце в обласному огляді-конкурсі Тернопілля на краще висвітлення правової

тематики, а також відзнакою НСЖУ «Золота медаль української журналістики»

(2009), грамотами і подяками обласних і районних органів державної влади і

місцевого самоврядування.

Оксана Дяків – автор аналізованих нами в роботі збірок «Гармонія

протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», «Душа тисячоліть шукає

себе в слові», а також збірки, яка нещодавно побачила світ, - «Терпке вино, як

помаранча осені». Вихід у світ останньої пояснює так: «Раніше мої друзі мені

закидали: «Мало в тебе інтимної лірики, віршів про кохання, про почуття…» Отож

вирішила переконати друзів у зворотньому – поєднала в новій збірці вірші,

присвячені вічним людським цінностям, різноликості любові як першооснови

життя, сім’ї, родинному благополуччю...»

Спілкуючись із Оксаною Дяків, ми помітили її високу емоційність, любов до

всього, що оточує, вміння зацікавлювати собою і своїми розповідями. А ще

літераторка вразила нас максимальною кількістю планів на майбутнє. Серед різних

думок є й видання за результатами пошукової роботи щодо свідчень очевидців про

Другу світову та Афганську війни, боротьбу ОУН-УПА художньо-публіцистичної

книжки. Крім того, хотілося б, щоб і книжка дитячих віршів, які на сьогодні ще

лежать, як вона жартує, «у шухляді», побачила світ, оскільки багато творів написала

й для наймолодших.

У другій збірці поезій «Спектральність слів» є поезія «Сучасниця», у якій

читаємо: «Чарівна жінка й романтична, / І ділова в одній особі. / Ця леді трішки

прагматична. / В ній, як в епосі, - сто мелодій». Ці рядки дуже влучно, на нашу

думку, характеризують саме письменницю заліщицького краю Оксану Дяків

11

РОЗДІЛ ІІ

ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИЦІ

Поезія виконує щонайменше чотири функції. Перша - відображення реального

життя. Поезії передусім властиво проникати в почуття та емоції людей свого часу.

Друга - поетична творчість - зброя. Мабуть, ця функція є найголовнішою. Недарма в

усіх народів і в усі часи існувала цензура, а поетів знищували як морально, так і

фізично. Леся Українка писала: «Слово, моя ти єдиная зброє…». Олександр Олесь:

«О слово, будь мечем моїм…»… Третя - естетична функція. Справжня поезія

приносить радість, естетичну насолоду тощо. Четверта функція характеризується

тим, що в поетичній творчості неможливо обійтися без експерименту.

Експериментуючи, поет знаходить все нові можливості для палітри поезії.

Ці чотири функції поезії простежуються в збірках Оксани Дяків, письменниці

рідного заліщицького краю. «Цій жінці властива висока громадянська позиція,

почуття глибокої відповідальності перед читачами і постійні духовні прагнення. Є

книжки – як метелики-одноденки, з легковажним змістом. Але ці слова не про

збірки нашої авторки» [15, с.8].

Її твори спонукають читачів задуматися над кожним рядком. Поезія і, як згодом

з’ясувалося, проза – це поклик душі літераторки.

2.1. Головні мотиви та ключові художні засоби творення у віршованому

дуеті-двокнижжі «Гармонія протилежності» і «Спектральність слів»

Збірки «Гармонія протилежності» і «Спектральність слів» утворюють

своєрідний дует-двокнижжя. Поетичні образи, гра слів і філософських рішень у

віршах О. Дяків ніби зримо пульсують. Здається, мов на очах читача народжується

духовний світ, миготять події життя зі святковим світлом і тінями буденності.

Василь Дрозд, літератор, член НСЖУ, роздумуючи над творчістю Оксани

Дяків, зазначає: «Справедливо кажуть, що біографія поета – у його віршах.

Літераторка … відтворює нелегке життя своїх пращурів, їх боротьбу й страждання

за волю України. І це не дивно, бо, як кажуть у народі, той, хто не знає минулого чи

нехтує ним, не вартий і майбутнього… У віршах Оксани Дяків чистий передзвін

душі неможливо не почути і не відчути. Настільки витонченою може бути лише

жіноча поезія, яка манить, полонить, бентежить серце…» [4; 7, с. 78].

12

Поетичне сприйняття світу і таке ж відтворення його засобами рідного слова

притаманне першій поетичній збірці Оксани Дяків «Гармонія протилежності», яка

побачила світ 2012 року в чернівецькому видавництві «ДрукАрт».

Тернопільський журналіст, редактор понад 30-ти книг, автор і співавтор 13-ти

видань Богдан Новосядлий у своєму слові про збірку «Гармонія протилежності»

писав: «Книжка написана легко і щиро, відтак майже з кожної сторінки віє

зворушливим ароматом ліричного настрою, який у довірливому тоні та багатій уяві

читача створює потужне естетичне дзеркало, крізь котре хочеться по-новому

поглянути на неповторно красиву мелодію нашого життя» [14; 7, с. 78].

До поетичної збірки Оксани Дяків «Гармонія протилежності» увійшли вірші

глибоко філософського змісту, які змушують замислитися над майбутнім, пережити

сьогодення, повернутися в минуле. Орієнтація авторки на життєву конкретику за

постійних філософських узагальнень, своєрідного художнього трактування

зумовлює і відповідну стильову колористику. Вчитуючись у вірші, читач відчуває,

уявляє, відтворює образи, створені поетесою, співпереживає. Надзвичайне відчуття

естетичної міри дозволяє викликати свіже враження. Часто поетеса звертається до

незнищенних і вічних цінностей народного світосприйняття. Авторка надзвичайно

вимоглива до кожного написаного нею слова. Поезія Оксани Дяків – це постійне

відкриття. Настрої та почуття вона відображає в процесі їх формування,

«пропускаючи» світ крізь себе, «множачи» себе і тим самим примножуючи світ. Її

вірші – віддзеркалення внутрішнього світу, стану душі.

Таким чином, у збірці вірші, різні за тематикою, вміло і творчо поєднані.

Водночас кожна поезія самостійна за своєю сутністю. Поетичні твори згруповані за

змістом у 7-ми розділах, кожен із яких має свою назву, що відображає головну

думку поетичної добірки. Це такі розділи: «Життя шліфує, наче камінь», «Вимір

часу», «Зірка іскриста небосхил вітчизняний осяла», «Доля в різних іпостасях»,

«Неповторне українське слово», «Душі криниця», «Звукопис отчого краю». «Сім

розділів – «сім іпостасей душі книги» О. Дяків – урівноважують душевні настрої

читачів», як вважає вчитель української мови та літератури М.Мисевич [12, с. 5].

Приємно дзвенить високе поетичне слово авторки, захоплює своєю філософічністю,

налаштовує на позитив: «Не сприймаймо чорно-білим світ: / Кольорова гама – сонця

світло / Людські долі – не бездушний лід - / Боже провидіння в них розквітло…».

13

Епіграфом до книжки стали рядки поезії Ліни Костенко:

Земля кружляє у космічнім вальсі. Вітри галактик – вічні скрипалі. Гармонія крізь тугу дисонансів Проносить ритми танцю по землі.

До деяких віршів Оксана Дяків використовує епіграфи з творів видатних

мислителів-письменників, зокрема, Тараса Шевченка, Івана Франка, Ліни Костенко,

Олександра Довженка.

Поетичний світ авторки – це «своєрідний приватний простір» [14], де все до

болю знайоме і доступне. Самобутній, талановитій письменниці вдається

переконати нас, читачів, що в протилежностях завжди пізнається істина. У першому

розділі поетичних філософських роздумів вміло використала поетеса антитезу:

«Любов і ненависть – у парі./ Добро і зло ведуть баталії, / А чорний день і біла ніч /

Дорогою йдуть пліч-о-пліч. / Крик немовляти – й смерть буття. / І пам’ять вічна, й

забуття. / І людське тіло, з часом тлінне, / І дух високий непокірний…». Крім цього,

О. Дяків запевняє, що «без суперечностей життя би прісним стало». Роздуми Тараса

Шевченка про те, що «у всякого своя доля і свій шлях широкий…», авторка обрала

епіграфом до поезії «На сцені життя». У ній ключовою фразою є те, що потрібно

«нащадкам слід залишить». У цьому, на думку авторки, і є призначення кожного з

нас. Про це читаємо і в рядках поезії «Отчий край»: «Та в серці кожнім іскру треба

мати, / Щоб Наддністров’я підносити ввись!».

Україна знає чимало сподвижниць-жінок, які жили, творили в різні часи, адже

«багато героїнь зростила земля Вкраїнськая велична», а «сучасність сміло висуває

на фронт життя жіноцтво нове…». Гаряча симпатія до княгині Ольги, Марусі

Чурай, Олени Теліги, Ліни Костенко та інших жінок відлунюється в поезії «Берегині

України». Можливо, саме свою снагу почерпнула для роздумів у високих чуттями

Жінок член Національної спілки журналістів України в розділах книжки «Вимір

часу», «Зірка небосхил вітчизняний осяла» та «Доля в різних іпостасях».

Про Україну поетеса пише з любов’ю, у якій відчувається і турбота, і туга, і

глибоке переживання за майбутнє рідної Вітчизни. Нею ж кинуто докір у поезії

«Україні» «еліті працьовитій»: «Де ті славні діла, де дещиця мала вкладу кожного в

спільну будову?» Переживання за долю України притаманні людям, які відчувають

14 єдність із рідною державою, які не можуть бути байдужими до її минулого,

сьогодення і щасливого майбутнього. Поетеса закликає кожного з нас бути

господарем на рідній землі, жити її болями, «не проспати Україну». Оголений

людський біль відчутний у строфі: «Ненька рідна в борні! Серце вкотре щемить /

Від нестерпного сильного болю…/ А питання не спить, гострим лезом ятрить: / Чи

діждеться Вкраїна розвою?».

У поезіях О. Дяків можна відшукати захоплення піснею, вишиванкою,

гуцульськими мелодіями, виробами, природою… «Людина великого серця

ховається за поетичними строфами. Відчутна глибока закоріненість авторки у

благодатний ґрунт рідного краю, щира і вдячна пам’ять про великих людей України,

щемливі душевні порухи та єдність із природою» [12, с.6].

Оригінальні поетичні твори Оксани Дяків відкривають глибинний світ

людських почуттів, переживань, підкреслюють красу навколишнього життя.

Несподівані й сміливі метафори та порівняння, персоніфіковані образи густо

наповнюють поетичну збірку: «владарює сонце над містом», «часи народжують

пісні», «природа тане, мов свічка», «спливає час – бурхлива течія», «Україна в огні»,

«монастир … кликав цілющою водою» та інші. На цьому ж наголошує і український

письменник, автор багатьох книг, літературознавець і журналіст Володимир

Кравчук: «Цілий ряд творів книжки «Гармонія протилежності» характеризуються

побудовою на тезах і антитезах, про що свідчать хоч би такі рядки: «Любов і

ненависть – у парі. Добро і зло ведуть баталії», «Крик немовляти – й смерть

буття…» Принагідно згадується український філософ і поет Микола Руденко, який

писав, що існує два види матерії: світло і темрява, а все інше – тільки форма

матерії» [9].

Книжка художньо перегукується з ілюстраціями – переважно фрагментами

репродукцій картин сучасних художників: Олени Савчук, Наталії Курій – Максимів,

Наталії Дерев’янко, Віталія Дороша, а також Євгена Дмитрієва.

Збірка «Гармонія протилежності» невелика за обсягом, але має позитивну

енергетику та містить філософські думки. Тільки-но читач візьме до рук віршовану

книжку, одразу хоче зрозуміти, який сенс закладено в малюнку на титульній

15 сторінці художниці з Кам’янця-Подільського Хмельницької області Олени Савчук.

У чому ж полягає ця протилежна гармонія? Відповідь можна знайти в

однойменному вірші та відвертому зізнанні поетеси, опублікованому в цій книжці:

«Це – гармонія людської душі та світу, природи й космосу, мистецтва та життя,

відчуття ідеалу, без якого немислиме буття, відчуття особливої божественної

субстанції, яка творчо проймає все суще. А загалом у своїй різноликості й

протилежності – це гармонія Всесвіту» [13].

Таким чином, як зазначає Василь Тракало, редактор, член Національних

спілок письменників і журналістів України, заслужений журналіст України,

«переважна більшість творів авторки із берегів Дністра наповнені філософським

змістом і змушують шанувальників поетичного слова через її своєрідне бачення

глянути на сьогоденне наше буття. Заглибившись у цей поетичний світ, з

приємністю пізнаємо навіть сірі будні через призму уяви її творів, співпереживаємо

разом із нею» [16, с. 6; 7, с. 78].

Спектральність поетичного світобачення простежуємо в наступній збірці

«Спектральність слів», що є, за словами автора, «логічним продовженням «Гармонії

протилежності», яка побачила світ у 2012 році. За творчим задумом, ці дві збірки є

своєрідним віршованим дуетом-двокнижжям, оскільки взаємопов’язані та

взаємодоповнювані за тематичною палітрою» [6, с. 69].

Поезія збірки – це висловлені індивідуальні думки та враження Оксани Дяків з

конкретного приводу чи події. Але, як відомо, кожен літератор творить не винятково

для себе, тобто не заради авторської терапії. Він завжди прагне, щоб два паралельні

світи, такі як автор і вдумливий читач, перетнулися, знайшли точки дотику, тобто

спільний переріз світосприйняття.

Тож аналогічно – як у білому світлі поєднані кольори веселки, на які воно

розкладається, проходячи крізь призму, що заломлює проміння, так і події

людського життя, пронизуючись через нашу свідомість, трансформуються в думки,

переживання, висновки. Їх ми втілюємо в слова, створюючи образи, надаючи їм

магічної сили впливу на тих, хто нас оточує.

Саме з таких міркувань, за словами автора, цю поетичну збірку названо

«Спектральність слів» (від лат. spectrum – образ, видіння). Епіграфом до неї, як і до

16 попередньої, обрано поетичні рядки улюбленої письменниці Оксани Дяків Ліни

Костенко, яка вміє глибоко проникнути в таїну Слова:

Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова, як сонце, сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

Поетичні образи, гра слів і філософських рішень у віршах збірки Оксани Дяків

ніби зримо пульсують. Здається, мов на очах читача народжується духовний світ,

миготять події життя зі святковим світлом і тінями буденності. Майже до кожної

поезії підібраний епіграф або присвята.

Особливі слова, сказані Богданом Ступкою, Оксана Дяків вибрала епіграфом до

ключового вірша збірки «Спектральність слів»: «Шекспір сказав, що весь світ –

театр, а Сковорода додав, що кожний грає ту роль, на яку його поставили. А

ставить на роль Бог…»

Власні твори присвячує представникам «розстріляного відродження»

(«Тризна»), митцям-шістдесятникам, зокрема мова йде і про Василя Стуса («Брат

Вкраїни-Музи»), Ліну Костенко («Справжній поет»), письменникам рідного краю:

Євгенові Безкоровайному («Поетові та журналістові») і Василю Дрозду («Авторові

«Дивокраю»), журналістам (так названа й поезія), учителям.

Авторка присвятила триптих «Рукодільниця» своїй бабусі Ганні Рудій

(Мамализі), яка «вишивала, в’язала, шила й пряла, мурувала – усе, що до рук, все

могла», але потрапила з дітьми в лабети радянської терористичної машини:

«Заміжжя. Ворвулинці. Троє діток. / Криївки. Смерть мужа. Уральський квиток…»

Про свою маму Оксана Дяків пише: «Про голе дитинство й босе / В уральській

неволі проведене, / Макухи кулак трохи / У теплій воді розведений». Важкі

випробування лягли на долю матері О.Дяків, тому з такою ніжністю, трепетом

звучать слова-зізнання: «Люблю тебе, матінко, дуже, / Як вмію, - на сто

відсотків…/ Хай тіло твоє буде дужим, / Живи іще літ сотню!».

Особливим трепетом сповнені строфи, які передають світло образу Божої

Матері, у творі «Мадонна»: «Образ Твій, осяяний промінням, / зігріває щирістю

серця. / В благодаті Ти – завжди нетлінна, / Нас єднаєш з Богом в Небесах».

Про матір-жінку звучать у збірці такі слова: «Захисниця Добра і Любові - /

Берегиня родинного вогнища» («Берегиня»).

17

Милується авторка і природою рідного краю, пишучи про сонця квіт, весну

душі, чарівні пори року, про осінній сад: «Шепоче вітер яблуні знайоме – вона

схилилась в хустці золотій», про бабине літо восени, про дуба-царя дерев: «Дуб

Вкраїни – син могучий /Мир пізнав та битви рев…/Люди, не кромсайте жили /

літописцеві століть…».

Живописно лягають на папір такі рядки: «Ось знову зацвіли у полі маки -/ Враз

спалахнуло все кругом», про грозу над Дністром, про українські села та цілющі

криниці.

Авторка щиро вболіває за збереження нашого довкілля: «За споживацький

чорний хист, / За сірі хмари диму ввись, / За вирубаний кимось ліс - / За все природа

гірко мстить…». І застерігає: «У змаганні з природою нас чекає крах!»

Українській душі літераторка присвячує такі рядки: «Українська душа –

загадкова глибинна криниця» і розмірковує над боротьбою високого і

прагматичного, душею і тілом: «Сила духу зламатися може під тиском - / Зло чигає

на душу людини з колиски».

Пише про Тараса Шевченка, Лесю Українку, про рідну мову, про найскладніші

етапи нашої історії – масові політичні репресії 1937-1938 рр., коли в Україні

розстріляли майже 73 тис. осіб, про роки комуністичного терору, які забрали життя

багатьох представників української інтелігенції: «Та радянським терором

розстріляна, / Тридцять сьомим осквернена й вбита» («Тризна»).

Вірші О. Дяків несуть у собі певний філософський зміст. Намагаються

відкрити людям велич незбагненних і сокровенних людських чеснот, реліквії, які

повинні трепетати в єстві кожного з нас для того, щоб було добре і легко жити. В

одному вірші «Не ода грошам» читаємо: «За гроші не купиш здоров’я і долю, /

Часто їх дзенькіт мурує в неволю…/ Нема у грошах добра і грації:/ Живемо в часи

душ інфляції…».

У своїх поезіях авторка також порушує актуальні проблеми сьогодення,

зокрема больовий синдром – підліткові самогубства, адже, згідно зі статистикою, в

Україні на рік відбувається 34,5 дитячих суїцидів на 100 тисяч осіб: «Як мало

дитині треба…/Лиш клапоть чистого неба, /Добре слово щоднини, /Прихильність

друзів й родини».

18

У своїх віршах авторка закликає кожного з нас повірити в себе, у власні сили,

порівнює життя людське з морем: «Змучені сонцем і спрагою пляжі /В сутінках з

вітром шепочуть. Колажі / Й замки з піску засинають забуті…/ Море, ніч, місяць –

і ти на розпутті…»

Як бачимо, діапазон тематики віршів О. Дяків широкий, тому й не дивно, що

коло поціновувачів її поезій все збільшується.

Вірші згруповані за змістом у 5 розділах, кожен із яких має свою назву:

«Поезія у шатах мови», «Сонце – у долонях», «Загадкова глибинна криниця»,

«Пасторальна тиша поля бою», «Сади ще квітнуть відчайдушно». За словами

літераторки [15], вони, «як п’ять пальців однієї руки, можуть скерувати читача до

розкриття авторського задуму збірки».

Цікавим є те, що рядки, у яких акумулюється головна думка поезії, виділені

курсивом. Наприклад, у вірші «Земне буття» читаємо такий висновок:

Як родинна сага створить душ мости – Виплекані будуть майбуття сади, І благословення Боже не мине. Господи, помилуй це життя земне! За поетичною семантикою збірки, все обертається навколо природи, тому

концепт «природа», згідно із замислом авторки, визначальний у книжці

«Спектральність слів». Він має спрямувати погляд у глиб людської душі, явищ

навколишнього світу, у тому числі соціальних, у побудову людських стосунків,

оскільки вони теж є частиною законів природи суспільного життя. Ми зазираємо в

гущу реалій і зв’язків між ними, пережитих емоцій та почуттів, у глиб життя Слова,

яке живилося і живиться величчю й багатством еволюції природи та людства.

Природа, одухотворена, чутлива, живе вселенським життям. Вона з надзвичайною

повнотою вбирає в себе людське єство і з немислимою проникливістю виражає його.

«Спектральність поетичного світобачення забезпечують у збірці

«Спектральність слів» добротні творчі літературні знахідки, зокрема, такі: «Спогад у

дірявій кишені пам’яті / Стривожений сумом спокій / Надтріснута чаша думки /

Щоб ніж розлуки не колов нас» та інші. На мою думку, творчість Оксани Дяків має

своєрідний янгольський щит, тому й справді, як зізнається поетеса: «Поезія цвіте у

прозі…» [9, с.6; 7, с. 78].

19

2.2. Прозово-поетична збірка «Вікно думок»

У який куточок земної кулі ви б не потрапили, обов’язково всюди зустрінете

українця. Хтось із них подався в далекі та близькі світи в пошуках кращої долі,

достойнішого життя. Для інших, на жаль, на рідній землі не знайшлося місця для

застосування свого розуму, і вони поповнили наукову еліту зарубіжних країн. Треті

ж мігрують з інших власних мотивів і причин і піднімають, зміцнюють економіку

чужих держав. На сьогодні Україна є однією з найбільших країн-донорів робочої

сили в Європі. Трудова міграція з нашої держави має два яскраво виражені вектори

напряму, орієнтовані на Росію і країни Євросоюзу. Більшість мігрантів працюють

нелегально, залишаючись практично безправними та незахищеними. Ця тема

глибоко хвилює як науковців, так і сучасних літераторів.

Саме їй присвячена третя прозово-поетична збірка «Вікно думок» редактора

заліщицької районної газети «Колос» Оксани Дяків, яка побачила світ у 2013 році у

видавництві «ДрукАрт» в м. Чернівці. У цій книжці авторка глибоко проаналізувала

новітню історію українського заробітчанства з використанням статистичної

інформації, експертних оцінок, із посиланням на наукові джерела інформації тощо.

Розповіді про четверту хвилю української еміграції – це розповіді про людські долі,

переважно жіночі, на складних життєвих перехрестях. Вони зібрані в розділі

«Дороги – струни життя» [13, с.8].

Другий – «Провісні зорі світять в узголів’ї» – увібрав вірші, присвячені

видатним постатям української літератури, рідному краю.

Епіграфом до цієї збірки, як і до двох попередніх, обрано рядки Ліни Костенко:

Може, це біль наш, а може, вина, Може, бальзам на занедбані душі – Спогад криниці і спогад вікна, Спогад стежини і дикої груші…

У збірці поєднана поезія й проза авторки, яка віддзеркалює поточну міграційну

ситуації в державі, а також так званий «феномен жіночої міграції», що є сучасним і

надзвичайно складним явищем для України. Проблемним цей феномен є тому, що

тисячі родин розлучаються, десятки тисяч дітей залишаються соціальними сиротами

при живих батьках [13, с.9].

І хоча у всі часи на долю українців, які їхали в пошуках кращого життя й

роботи за кордон, завжди випадали нелегкі випробування, нинішня ситуація не є

20 легшою за попередні. Сучасні трудові мігранти, зокрема жінки, змушені роками

працювати за межами своєї країни, даючи шанс на краще життя власним дітям та

онукам. Це чітко підмічає Оксана Дяків і передає біль дитячого серця через розлуку

з мамою у своїй поезії «Лист за кордон»:

Матусю! Ненько! Серце навпіл рветься, На шмаття від невимовлених слів… Коли ж приїдеш ти з чужого пекла Й пригорнеш серед виплаканих днів?.. Невже зросту без тебе, моя зоре? Всі стати я віддам за рук добро! Огорнуть крізь кордони снів простори Тебе сімейним сонячним теплом …

У своїх творах Оксана Дяків висловлює думку про те, що, маючи бажання

добре заробити, людина може втратити набагато цінніше за гроші. Про це читаємо у

вірші «Незаробітчанські думи» із серії «Заробітчанство»: «Так! Тяжко дихать в

Україні,/Бо тут буття на існування схоже./Коли сім’я залишиться в руїні,/То

чужина тобі чи допоможе?»

Також збірка «Вікно думок» містить і цікаву прозу. Так, у книжці

розповідається про складні життєві долі українських жінок за кордоном, їх тяжку,

жертовну працю заради своїх дітей і сімей в Італії, Іспанії та інших країнах. Такі

оповідання, як «На роздоріжжі», «Втрачені роки розлуки», «Драма на іспанський

лад», якраз і покликані глибше розкрити перед нами трагічні сторінки українського

заробітчанства за кордоном.

Водночас саме життєствердна поезія авторки допомагає читачам зміцнити

віру в те, що в Україну повинні прийти кращі часи, а українці стануть

повноправними членами європейської спільноти, бо українська нація того варта! Це

питання авторка порушує у своєму вірші «Чужина» із серії «Заробітчанство»: «Та чи

ж довго Вкраїні себе почувать / На задвірках Європи й нової історії?! / Годі, власні

мужі, без кінця виписувать / Примітивні, безглузді теорії!»

Все ж, незважаючи на сумні сторінки оповідань Оксани Дяків про

заробітчанські долі, літераторка вірить у кращі часи для України й українців і

передає цю віру й своїм читачам у вірші «Чужина»: «Щоби праця наш удома

21 знайшла, / Життя повнилось сутністю Правди, / Й гордо кожен сказав

побратимам:/«Це я – Громадянин Вкраїни-держави!»»

Прозово-поетична збірка Оксани Дяків «Вікно думок» наповнена любов’ю до

людей і рідного краю, сумом у зв’язку зі складними часами нашої історії і для

країни, і для окремо взятих заробітчанських родин і дітей, сподіваннями на краще

майбуття й вірою в Бога. Саме така духовно насичена поезія та проза має бути

дороговказом на шляху до побудови гідного майбутнього України.

Отже, у збірці О. Дяків «Вікно думок», скомпонованої з художньо-

журналістським смаком, однією з центральних тем обрано проблему заробітчанства

– четвертої хвилі української еміграції. Її поєднано з розповідями, які мають реальне

підґрунтя, про людські долі, переважно жіночі, на складних життєвих перехрестях.

Крім цього, у поетичному розділі книжки зібрані вірші, присвячені видатним

постатям української культури, рідному краю, внутрішнім розмірковуванням і

переживанням авторки, яка творить власний поетичний світ щиро, відверто та

оригінально. Кожна поезія розділу випромінює своє світло: то яскравий спалах, то

сумовитий, інколи аж тривожний відблиск, а все це в сукупності й творить дивосвіт,

якусь навіть калейдоскопічність спонтанних порухів душі. Це роздуми про наше

буття, призначення людини у цьому світі, вагомість її слова і діла.

2.3. «Душа тисячоліть шукає себе в слові» - літературно-публіцистична

книжка О. Дяків

Культурологічні матеріали Оксани Дяків увійшли до четвертої літературно-

публіцистичної збірки «Душа тисячоліть шукає себе в слові». Вони були

опубліковані в різних періодичних виданнях Тернопільщини та Буковини в період

2001-2013 років.

Оригінальною є назва книжки О. Дяків - «Душа тисячоліть шукає себе в слові».

Відомо, що поважне місце в доробку Ліни Костенко займають вірші, які в її

«Вибраному» складають великий розділ «Душа тисячоліть шукає себе в слові».

Більшу їх частину об’єднує мотив іронії історії, парадоксального зв’язку часів,

роздуми над плинністю людського життя, зближення різних епох. Історія часто

присутня в поезії Ліни Костенко. «Душа тисячоліть» озивається до читача своїми

уроками, долями, пристрастями. Всім тим, що можна назвати неповторним

ароматом часу.

22

Так само, як і Ліна Костенко у глибокій асоціативності слова, у його звучанні

віднаходить дивний світ гармонії: «Душа тисячоліть шукає себе в слові», так і

Оксана Дяків ніби на дотик, на слух відчуває конкретику образного слова, адже

слово — душа речення. Набуваючи нових відтінків і нюансів, воно розкриває своє

значення тільки в межах речення. Тільки тут думка стає відносно завершеною і

пізнаваною. Кожне речення авторки вміщує в собі надзвичайно багатий і емоційно

насичений світ. Його доносять слова, що кожного разу по-новому випромінюють

своє значення.

Саме в цій збірці ми отримуємо відповідь на запитання, чому до трьох

попередніх книжок авторка підбирає епіграфи з поезій Ліни Костенко, а назвою

четвертої навіть обирає назву циклу поезій. Улюбленою письменницею Оксани

Дяків, людиною-взірцем є Ліна Костенко. У збірці в статті «Емма Андієвська:

найяскравіша авторка сюрреалістичних видінь» про Ліну Костенко читаємо такі

рядки: «Перед нею я схиляю у шанобі голову як перед людиною-творцем у нашій

складній за долею українській літературі, а також перед людиною-особистістю, яку

називають Совістю Нації, і це – не просто патетичні слова, але істина в останній

інстанції!» [8, с. 68].

Авторка збірки намагається донести всьому світові незнані імена митців

рідного краю. Наприклад, зі статті «Спілкувався зі світом через творчість» ми

довідуємося про «категорію людей, фізично недосконалих і в той же час

обдарованих творчістю, через яких, здається, з нами говорить Всесвіт» [8, с. 78]. До

них, на думку письменниці, належить і уродженець села Летячого Заліщицького

району Богдан Горбаль. Саме про його самобутню творчість у надзвичайно

складних умовах веде розповідь О.Дяків.

З не знаної досі сторони відкриває нам, заліщанам, авторка збірки і колишнього

архітектора Заліщицького району Анатолія Сорочука, з 1996 року члена

Національної спілки архітекторів України. Авторські акварелі своєю «внутрішньою

романтичною просвітленістю, близькою до імпресіоністичної манерою виконання

живописних мініатюр» вразили не лише О. Дяків, але й після ближчого знайомства з

його роботами (завдяки збірці «Душа тисячоліть шукає себе в слові») й нас [8, с. 52].

Не залишає авторка поза увагою й трагічних сторінок історії краю. Зі статті «У

пам’яті прийдешніх поколінь» [8, с. 25-31] ми довідуємося про діяльність вояків

23 ОУН-УПА, які протягом 1940-1950 років прагнули відстояти незалежність України

у боротьбі з її ворогами. Рядки, якими завершує автор статтю, «…а гострий біль

ятрить донині, / Торкає серця струн глибинних…» западають глибоко в душу

кожного читача.

Прочитавши публіцистику Оксани Іванівни Дяків, можемо для себе

сформулювати такі уроки:

- відроджувати національну школу в Україні потрібно за рахунок виховання

педагогічних кадрів нової психології, нової формації;

- щоб бути впевненими в завтрашньому дні Української держави, треба спільно

діяти з метою розбудови національної школи, виховання справжніх громадян

України;

- не знецінювати власні думки абсурдом лайки, адже тільки мудре, а ще добре і

щире слово може вилікувати душевний біль, створити гарний настрій, допомогти

повірити у власні сили;

- поєднання сьогодення і минулого, пізнання історії молоддю – необхідний

компонент правонаступності поколінь;

- у кожному демократичному суспільстві, яким себе позиціонує й українське,

треба уважно й бережно ставитись до творчих проявів людини, яким би не був її

соціальний статус;

- добро повинно перемагати, а творче начало необхідно підтримувати завжди.

Отже, у четвертій літературно-публіцистичній книжці «Душа тисячоліть шукає

себе в слові» представлені тематично скомпоновані твори Оксани Дяків, присвячені

проблемам формування громадянського суспільства, національної школи, розвою

рідного слова, українському красному письменству, художньому мистецтву, впливу

творчих особистостей як виразників суспільних процесів на соціокультурний

простір України та Наддністров’я, зокрема таких, як: Марія Матіос, Ірина Вільде,

Емма Андієвська, а також Василь Дрозд, Євген Безкоровайний та інших. Адже

поети, прозаїки, художники у всі складні часи українського державотворення

творили той культурний простір, який забезпечував у ті часи і тепер береже

духовний мікроклімат взаєморозуміння в нашому суспільстві.

24

ВИСНОВКИ

У роботі з метою презентації літераторки Заліщанщини Оксани Дяків як

неординарної особистості, а також поширення і пропагування її творів ми дослідили

факти з біографії талановитої письменниці, особливості творчості нашої землячки,

з’ясували її значну роль у продовженні славних літературних традицій рідного

краю. У результаті виконання завдань можемо зробити такі висновки:

1. Багата на таланти заліщицька земля. О. Дяків, творчість якої стала

предметом нашого дослідження, є однією із відомих митців краю. Досліджуючи

життя і творчість літераторки, більше довідались про неї як про людину. А ця

інформація, на нашу думку, надзвичайно важлива для глибшого розуміння творчості

митця, для проникнення в таємниці його майстерності. Проаналізувавши основні

віхи життєвого шляху О.Дяків, доводимо її важливу роль у розвитку літератури на

Заліщанщині, адже про наш край довідуються і завдяки творам головного редактора

районного часопису «Колос».

2. На формування світогляду О.Дяків як митця мали вплив різні люди. Провідна

роль у цьому процесі належала бабусі Ганні Семенівні Рудій, яку 1947 року разом із

сім’єю було виселено на спецпоселення в Пермську область як «ворога народу»,

мамі, педагогам школи № 2 м. Заліщики, а також творам письменників, зокрема

Л. Костенко.

3. Аналізуючи змістове наповнення збірок, зауважили, що «Гармонія

протилежностей» і «Спектральність слів» утворюють своєрідний дует-двокнижжя.

Поетичні образи, гра слів і філософських рішень у віршах О. Дяків ніби зримо

пульсують. Здається, мов на очах читача народжується духовний світ, миготять

події життя зі святковим світлом і тінями буденності. До першої поетичної збірки

Оксани Дяків «Гармонія протилежності» увійшли вірші глибокого філософського

змісту, які змушують замислитися над майбутнім, пережити сьогодення,

повернутися в минуле.

Друга збірка «Спектральність слів» - це поезії з філософським змістом, а також

на соціальну тематику, народжену реаліями, фактами теперішнього часу. Значна

частина віршів збірки – це наче сповідь поетеси, якийсь незабутній епізод із її

25 життя, погляд на непросте наше сьогодення і нетлінні цінності української історії та

культури.

У третій збірці «Вікно думок», скомпонованої з художньо-журналістським

смаком, однією з центральних тем обрано проблему заробітчанства – четвертої

хвилі української еміграції. Її поєднано з розповідями, які мають реальне підґрунтя,

про людські долі, переважно жіночі, на складних життєвих перехрестях. Крім цього,

у поетичному розділі книжки зібрані вірші, присвячені видатним постатям

української культури, рідному краю, внутрішнім розмірковуванням і переживанням

авторки.

У четвертій літературно-публіцистичній книжці «Душа тисячоліть шукає себе в

слові» представлені тематично скомпоновані журналістські доробки Оксани Дяків,

присвячені проблемам формування громадянського суспільства, національної

школи, розвою рідного слова, українському красному письменству, художньому

мистецтву, впливу творчих особистостей як виразників суспільних процесів на

соціокультурний простір України та Наддністров’я, зокрема таких, як: Марія

Матіос, Ірина Вільде, Емма Андієвська, а також Василь Дрозд, Євген Безкоровайний

та інших.

4. Домінуючими засобами творення композиції книжок О. Дяків є епіграфи до

збірок - поетичні рядки з творів Ліни Костенко; до багатьох віршів автор

використовує епіграфи із творів видатних мислителів-письменників; у збірках

багато віршів-присвят; твори згруповані за змістом у розділи; твори збірок

художньо перегукуються з ілюстраціями.

Крім досліджуваних збірок, Оксана Дяків нещодавно видала нову збірку під

назвою «Терпке вино, як помаранча осені». Сподіваємось, що поціновувачі поезії,

які ознайомляться з нею ближче, полюблять вірші нашої землячки. Можливо, наше

дослідження стане поштовхом до появи в людей бажання познайомитися детальніше

з її творами, як поетичними і прозовими, так і публіцистичними. А ми, у свою чергу,

щиро хотіли б того, щоб про Оксану Дяків дізналася не тільки вся Україна, а й увесь

світ.

26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандурка І. Творча зрілість письменника //Вільне життя. - 2003.- 10 червня.

2. Волинський П.К. Основи теорії літератури. – К.: Рад. шк., 1967. – С. 164.

3. Дрозд В. Дивокрай /Поезії/ - Тернопіль: ТзОВ «Терног-раф», 2007. – 112 с.

4. Дрозд В. [Текст]/В.Дрозд// Літературний Тернопіль. -2013. -№ 1. –С.54.

5. Дяків О. Гармонія протилежності: /Поезії/. [Текст]/ – Чернівці: ДрукАрт, 2012. – 63 с.

6. Дяків О. Спектральність слів: /Поезії/ [Текст]/. – Чернівці: ДрукАрт, 2013. – 72 с.

7. Дяків О. Вікно думок:/ Проза і поезії/[Текст]/ – Чернівці: ДрукАрт, 2013. – 80 с.

8. Дяків О. Душа тисячоліть шукає себе в слові: /Публіцистика/[Текст]/:. – Чернівці:

ДрукАрт, 2014. – 84 с.

9. Кравчук В. [Текст]/В. Кравчук//Колос. -2013. -№97-98. -№56-57.

10. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ

«Академія», 1997.

11. Літературне Тернопілля 1984-2007 рр. / Антологія / видання 1-е. – Тернопіль: ТзОВ

«Терно-граф», 2007, 2007. С.3-14.

12. Мисевич М. [Текст]/М. Мисевич//Колос. - Зачарування словом.

13. Марійчук К. [Текст]/К.Марійчук//ВІКНО ДУМОК. -2013

14. Новосядлий Б. [Текст]/ Б. Новосядлий//Свобода. -2012. -№ 69

15. Підкова С. «Зігріває щирістю серця» [Текст]/С.Підкова//Колос. – 2013. -№ 73-74.- С.8

16. Тракало В. Поезія – в долонях Оксани Дяків [Текст] / В.Тракало//Колос. - 2014. - Рец.

на кн. :Дяків О.П. «Гармонія протилежності» та «Спектральність слів».

17. Хміляр Л. Журналістка з Тернопільщини випустила збірку про долю українських

заробітчан [Текст]/Л.Хміляр //Свобода. – 2014.- 26 лютого.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Проект "Заліщики online"[Електронний ресурс] http.//zal.te.ua/

http://provse.te.ua/2012/01/zalischyky-online-vidkrytyj-proekt-oksana-djakiv-virshi/

http://issuu.com/sahadoc/docs/o.djakiv._terpke_vyno__jak_pomaranc

http://svitua.org/index.php/pro-ukrainy/item/982-vikno-dumok

http://www.authorstream.com/Presentation/sahadoc-2023594-diakiv-prezentacia.