№59 февраль 2010

Зимняя сессия 2009–2010

Сколько наших полегло?(стр. 3)

14 способовиспортить День

Святого Валентина(стр. 4)

Петр Иванович

Бидюк:мечтал стать

летчиком, а стал профессором

(стр. 8)

Где студент ИПСА берет книги?

(стр. 7)

2

Издатель: Студенческий cовет УНК «ИПСА» Главный редактор: Алина МарненкоЛитературный редактор: Александр Па-ламаренкоТехнический редактор: Евгений КриволапВерстка: Алина МарненкоФотокорреспонденты: Полина Луценко, Надежда СмирноваАвторы: Ирина Гальчевская, Ирина Го-лубова, Татьяна Каламбет, Александра Абрамова, Наталья Шоботенко, Сергей КарпенкоХудожник: Татьяна Майборода Газета распространяется бесплатно, на правах рукописи. Тираж 300 экземпля-ров. Ответственность за достоверность со-держания материалов несут авторы. Ре-дакция может не разделять мнение ав-тора публикации. По всем вопросам об-ращаться по адресу: проспект Победы, 37, корпус 14, оф. 50. Тел.: 5995267, e-mail: ipsuha@studsovet.com.ua

Татьяна Каламбет

3

Вот и закончилась очередная сессия. Как всегда, она не прошла незаметно ни для кого: были и слёзы, и бессонные ночи, и переживания, и радость, когда получаешь А (В, С, D, E – нужное подчеркнуть), и самые настоящие трагедии и драмы. Но теперь всё это в прошлом, и усталый безхвостый ИПСА-шник может наконец-то расслабиться – ведь, по крайней мере, до второй аттестации угроза покинуть родные институтские стены ничтожно мала.

К сожалению, как и каждый год, и в этот раз ИПСА не обошёлся без потерь. Нас покинули 40 человек, из которых 18 – с первого курса, 14 – со второго, 2 – с третьего, 1 – с четвертого, 4 – с пятого и 1 – с шестого.

Таким образом, из 931 ИПСА-шника злой рок постиг 4,3%. Конечно, всех их безумно жаль. Но что сделано – то сделано и нам остаётся только пожелать им снова поступить в вуз. Удачного ЗНО вам, ребята! Но не только отчисление заботило наши умы всё это время. И вот – тарарарам! – прошло заседание стипендиальной комиссии, которая по результатам сессии осчастливила стипендией. И вот информация о первых трех курсах:

Нас стало меньше…

Нас стало меньше…

Зимняя сессия 2009–2010: сколько наших полегло?

Обычная стипендия (повышенная) 1 курс 2 курс 3 курс

1 поток 42(2) 41(3) 47(10)

2 поток 8(0) 26(0) 23(4)

3 поток 16(1) 22(1) 17(2)

То есть всего на этих трёх курсах в этом семестре получать ежемесячную плату будут 242 человека (!), из которых 23 – повышенными. Разве мы не молодцы?=))

Сессия вильнула своим хвостом и, прихватив с собою наши, ушла в небытие. 1-4 курсы уже вышли с такого недолгого отдыха (а для тех, кто сдавал допсессию, этого отдыха вообще практически не было), 5-6 – вот-вот вернутся в родные стены, дабы грызть такой твёрдый и горький, но такой необходимый всем нам кирпич науки. Кто-то наконец занялся всеми своими безумно важными делами, на которые никогда не хватало времени. Кто-то уже планирует, на что потратить заработанную стипендию. Кто-то просто расслабляется после тяжких трудов. Да, мы это несомненно заслужили. Но всё же не стоит забывать, что жизнь (то есть учёба) после сессии продолжается. Июнь совсем близко…

способов испортить День Св. Валентина

себе и другим

4

14 февраля в шесть утра хватаешь свою вторую половинку, и вы мчитесь на вокзал. Подбегаете к табло с расписанием (электричек, поездов, автобусов), не глядя тыкаете пальцем в любую строчку и идёте к кассам покупать билет. Самое замечательное попасть на маршрут Киев-Владивосток (или что-то в этом роде), но хотя село Кутузово тоже подойдет. Нытье на тему: «Ну куда ты меня затащил(а)» вам обеспечено.

Дорожный

Ни для кого не секрет, что если ты влюбляешься, то это происходит вне зависимости от дня недели, месяца года или времени суток. Тогда разумно задать вопрос: а зачем выделять на всякие слёзные уверения, признания и прочую неотъемлемую часть отношений всего лишь один день в году? Ведь на это у нас есть целая жизнь! Над этим вопросом пусть каждый подумает сам... Мы же предлагаем 14 вариантов встречи дня влюбленных,

каждый из которых несомненно запомнится своей несуразностью…

Как?! Ваша половинка еще не знакома с вашей бабушкой и тремя тетушками по отцовской линии? Лучшего дня для знакомства со всей вашей родней, чем Валентинов день, просто не придумать!

Родственно-вспоминательный

Говорите, день влюбленных – самый тёплый день в году? Возможно, особенно если проводить его в бане! Собираем всех друзей (само-собой п р о т и в о п о л о ж н о г о пола), присутствие собственно второй половинки по желанию, и дружным строем идём в баню греться. Уверяю, вам этого долго не забудут!

Банный

Вы давно хотели посидеть с милым (милой) в уютной атмосфере кафе? Предлагаем универсальный способ совместить желаемое с действительным – палатка «Оболонь» возле ближайшего метро ждёт вас. Хорошая компания и приемлемые цены вам обеспечены.

Обещательный

Вы устали, вам хочется отдохнуть, но он (она) тянет вас на очередную прогулку в стиле «романтик»? Тогда сдайте ее (его) в «аренду» другу. Как друг, он вам отказать не сможет, а вы, в свою очередь, наконец отдохнете…

Одолжительный

5

Если у вас нет второй половинки, самое время ее приобрести. Соберите все возможные кандидатуры в одном месте под предлогом свидания и устройте грандиозную прогулку по любимым местам. С теми, конечно, кто остался после разоблачения массовости вашего свидания. Уверяю, это самые надежные друзья-товарищи, из которых выйдут самые замечательные и покладистые вторые половинки. По крайней мере, от истерик и скандалов вы себя оградите заранее.

Вам давно надо было закончить масштабный проект, и все не хватало времени? Не переживайте, у вас есть выход – влюбленный кодинг на брудершафт спасет мир! Ваша девушка (парень) не программист? Не волнуйтесь, включите на соседнем компе третьих симов (пятых героев, бродилку, стрелялку и т.п.) и спокойно работайте добрых шесть часов кряду. Он (она) не в праве будут обвинять вас в недостатке внимания, ведь вы провели вместе весь день!

Все любят подарки и романтические прогулки, на этом тоже можно построить незабываемый день. Он (она) давно мечтал о велосипеде (новой беговой дорожке, швейной машинке, резном столике и прочих массивных вещах)? Так подарите это! И ничего, что вам еще полдня гулять по парку, пусть ваша любовь облегчит вес вашего подарка (для таких случаев идеально дарить кресло, стул или скамейку). Их использование начнется максимально приближенно к моменту дарения, ведь не во всех парках есть свободные посадочные места!

Пообещайте своей половинке незабываемое времяпровождение в интересной компании. В этот праздничный день можно поучаствовать в митинге организованном в поддержку увеличения популяции хомячков-длиннохвостиков в Северной Ингушетии. Ничего так не будоражит сознание как 5 часов на морозе. Чтобы еще более наполнить картину красками, стоит захватить с собой вместо термоса с горячим чаем бутылку ледяного шампанского. Ведь более романтичного напитка в такой день и не придумаешь…

Выбирательный

Профессионально-затягивающий

Сюрпризно-общительный

Гулятельно-подарочный

6

Если боги уберегли вас от приобретения второй половинки накануне сего знаменательного дня, то, думаю, стоит спасти от ужасной участи и своего друга. Ходите следом за влюбленными парами, не забывая напоминать, как вам хорошо одному и как им плохо. А если вы все-таки огорчены отсутствием любимого человека – тем более не оставайтесь дома! Весь мир должен узнать как вам плохо, особенно эти злобные обладатели пар, которые своим личным примером нарушают ваше и так хрупкое душевное равновесие.

Вы давно выбирались на природу на шашлычки? Если да, то стоит обновить воспоминания. Советую выбрать место где-то за чертой города, там, где не проложены маршруты, и куда можно добраться лишь потаенными тропами. С собой взять все, что необходимо (где-то килограмм по 20 в каждую руку) и доползти до нужного места. Не знаю, как желание пожевать шашлычков на морозе, но дилемма пред вами таки появится: с одной стороны обратно идти нет ни малейшего желания, с другой – в такую холодину на свежем воздухе торчать особо не хочется. Как выкручиваться? Решайте сами – пусть вас греет любовь.

Ваши родители уехали во внеочередной отпуск, а на вас повесили младшую сестру (брата)? Дети – это не ваш конек, тем более в такой день. Тогда попросите милую (милого) посидеть с малым, отказать вам не посмеют, а свободного времени на себя любимого в такой день станет куда больше!

Давно не практиковались в чтении стихов вслух? Табуретку вам под ноги, томик Пушкина в руки, приятную музыку в уши. Нет табуретки? Встаньте на кресло! Нет Пушкина? Возьмите Дюма, ну и что, что проза, зато классика! Нет приятной музыки? Включите хардрок, ну или радио на кухне (особенно, если там депутаты). Ваша вторая половинка быстро поймет всю глубину ваших чувств.

Вы давно обещали сводить любимого (любимую) в какое-то незабываемое место? Коллекторы на Бортничах – самое то! Для повышения романтики данной экскурсии приобретите один противогаз на двоих, уверяю, так, как сблизит вас он – вас еще ничто не сближало…

Путешественно-замерзательныйГулятельно-экскурсионный

Домашне-концертный

Просительный

Нытельно-хныкательный

ИринаГолубова

СергейКарпенко

Хоть новый семестр начался недавно, не за горами уже и следующая сессия ;-) А значит, сейчас самое время запастись литературой для учебы. Век информационных технологий и развития компьютерной техники дал нам неограниченные возможности во всех сферах жизни. И литература тому не исключение.

Где можно найти учебники и литературу в электронном виде? В первую очередь стоит обратить внимание на нашу библиотеку ИПСА. В ней можно найти именно то, что рекомендуют преподаватели, и записать всё прямо на свою флешку.

Чисто ИПСА-шные материалы есть также на сайте СтудСовета (http://studsovet.ipsa.kpi.ua/). Здесь выложена база студенческих конспектов и других материалов для всех курсов. Еще тут можно найти расписание и даже свежий номер Ипсухи. А если у кого красивый почерк, и он к тому же пишет конспекты, тот может залить их в базу, поделиться с остальными.

Разнообразную литературу по всем направлениям (от программирования и до схем по вышивке ;-) ) можно найти в просторах интернета. Особенно много литературы на одном из главных торрент-трекеров СНГ — Torrents.ru. Для того, чтобы получить возможность что-либо скачивать, нужно зарегистрироваться. Регистрация бесплатная, но производится всего лишь в течение одного часа в сутки (время постоянно меняется).

Хотя Википедия и в конце нашего списка, она может выручить, когда нужно быстро найти какой-нибудь термин или теорему, и просто незаменима при подготовке к сессии ;-)

Также не стоит забывать, что у нашего СтудСовета есть форум (http://studsovet.ipsa.kpi.ua/forum/), где каждый может не только обсудить наболевшие темы и пообщаться, а и получить помощь, в том числе и в поиске нужной литературы.

Виртуальное становится реальным: печать электронных книг Конечно, распечатка книг на A4 — самый распространенный вариант. Но при этом неудобно скреплять, степлер тут не берет, дырокол тоже ругается, прочих средств под рукой обычно нет. Но есть один способ, как можно все хорошо устроить. Нужен лазерный принтер (свой или друга, вариантов много ;-)) и подручные материалы, которые обойдутся примерно в 20-40 грн на пару книг (что намного дешевле, чем покупать литературу на Петровке, где тот же томик Зорича удастся приобрести в лучшем случае гривен за 100). Все очень и очень просто: покупаем тетрадь на зажимах (в хороших тетрадях клетки светло-серые, лазерный принтер перекрывает их не напрягаясь) и дополнительные блоки (листы видимо, – прим. ред.). Печатать будем двухсторонне, выбрав в свойствах печати размер бумаги A5. Все, книга готова!

7Готовь сани летом, а учебники в начале семестра

Дата народження 23.06.1949

Звання

Доктор технічних наук. Вчене звання старшого наукового співробітника. Переможець протягом чотирьох років в конкурсі КПІ «викладач-дослідник»

Предмети, що викладає

3 курс – прикладна статистика,5 курс – аналіз часових рядів, проектування інформаційних систем

Володіє мовамиУкраїнською, російською, англійською. Німецькою, польською зі словником.

Улюблені книги і автори

«Логічна» фантастика (Г. Катлер, Д.Х. Чейз). Улюблений автор: Е. Хемінгуей

8

Петро Іванович Бідюк: мріяв стати льотчиком, а став професором

– Яка у Вас освіта?Вища. Я закінчив КПІ в 1972 році за спеціальністю «Електронні системи керування». 1986 рік – захист кандидатської, як раз за тиждень перед Чорнобилем. 1996 – захист докторської дисертації. Перша робота була присвячена керуванню хіміко-технологічними процесами, а друга – моделюванню і управлінню так званими великими космічними конструкціями. От така освіта.– Навчаючись в інституті, Ви прогулювали пари?Бувало, а хто їх не прогулював. Але це було вже на старших курсах, мабуть починаючи з п’ятого. І то, прогулювання було досить незначним. Адже тоді ми не працювали, це ж були радянські часи. Було дуже модно говорити: «Треба

отримати хорошу освіту, без неї нікуди». А для цього не треба прогулювати. Але, звичайно, бувало. Наприклад, фізкультуру.– А у Вас червоний диплом?Ні, не червоний. Пам’ятаю точно, що філософія «чотири» була, ніяк не міг я справитися з великими філософськими течіями. І ще, по-моєму, з двох предметів четвірки. З електрорадіоматеріалів і, здається, теоретичної механіки. Ви не вчили теоретичну механіку? Дуже цікавий предмет, щоправда, опір матеріалів ще цікавіший. Ну якщо ви не вчили, то це, мабуть, і краще.– А Ви хотіли бути викладачем, чи у Вас була якась інша ціль, інша професія?Якось особливої іншої цілі не було. Мені хотілося працювати в академії наук, але так вийшло, що туди не потрапив, а потрапив сюди. Але я не жалкую, тому що в науці, виявляється, не головне, де ти працюєш, головне, що ти сам робиш, чим цікавишся, і чи справді працюєш. Бо, ви знаєте, можна працювати і в академії наук, але бути при цьому далекувато від науки, як у кого виходить. Тому, загалом, вважаю, що я на своєму місці.– На яких факультетах крім ІПСА ви викладали?На ФІОТі, на кафедрі технічної кібернетики. До речі, там і Віктор Демидович, і Михайло

Захарович Згуровський працювали… Тобто ми, в основному, вихідці звідти, з вісімнадцятого корпусу. Був такий період, коли на нашій кафедрі було 50 викладачів і 150 наукових співробітників. Можете собі уявити, яка це була кафедра. Зараз такого не буває – просто грошей немає на науку, не дуже вона потрібна. Більше в моді яхти, палаци, ще там хто що вкраде. А на науку щось не дуже. Так що отакі справи. А ще я працював на Теплоенергетичному факультеті, після чого тією ж самою компанією ми утворили свою кафедру. І нарешті, коли кафедрі вже мабуть років десять було, створили ІПСА.– Ви викладаєте досить значну кількість предметів, а який із них Вам подобається найбільше?На щастя, я не багато предметів викладаю. Я взагалі вважаю, що для того, щоб викладач робив свою справу високоякісно, в нього має бути не більше двох різних предметів. Інакше – не дуже добре, із зрозумілих причин.

Так що у мене виходить аналіз числових рядів, прикладна статистика і проектування комп’ютерних інформаційних систем. Найбільше подобається аналіз числових рядів. Це така інтегральна, в якійсь мірі універсальна дисципліна, яка поєднує і теорію моделювання на основі статистичних даних у вигляді рядів, і теорію прогнозування, і частково включає теорію керування. Прикладна статистика теж дуже цікавий предмет. Взагалі – все цікаве, якщо знаєш його на гарному професійному рівні. Ці три предмети – це і є ота границя, далі якої не варто розширюватись. Бо втрачається професіоналізм, та і студентам не дуже подобається.– Більшість студентів вважає Вас лояльним викладачем, як Ви до цього ставитеся?– А що ви маєте на увазі?– Всі, кого ми запитували про Вас, казали: «Такий хороший викладач, з ним так легко».

9

Хороший – це, мабуть, не дуже гарна характеристика для викладача. Тому що викладач повинен бути лояльним, але водночас із тим і строгим. Строгості, можливо, не вистачає. Хоча, з іншого боку, в нинішніх умовах, коли працюєш тільки із старшими курсами, бути дуже строгим – це не дуже правильно. Інакше потрібно ставити багато поганих оцінок, деяких студентів потрібно взагалі виключати… Ми враховуємо умови, бо багатьом потрібно працювати для того, щоб жити. І іншого варіанту, як іти назустріч, немає. Мені так здається. Можливо, що на перших курсах політика повинна бути трошки іншою. Тобто виховання, психологічні аспекти взаємодії. А шостий курс – ми повинні розмовляти приблизно на рівні, що студенти, що викладачі. От тому так і виходить.– А який рецепт, щоб потрапити до Вас на комісію?– На яку комісію? Це коли третій раз студент здає щось, не здає?– Так. Ви знаєте, я намагаюсь до цього не доводити. Чому? Тому що це така крайня міра, яка не завжди буває об’єктивною. Справа в тому, що комісія повинна бути компетентною. Як мінімум, ще треба знайти двох викладачів, які добре знають цей предмет. Тому у мене політика інша, я даю два-три запитання, не

відповідає – іде вчити, другий раз – іде вчити, третій раз… Я не зараховую це як чергову здачу, я розглядаю це просто як вивчення предмету. Комісія – це вже занадто крайній випадок на страших курсах. Я думаю, що краще без неї обходитись.– Як Ви ставитесь до того, що людина списує у Вас на екзамені?Це дивлячись який предмет. Якщо це спряжено із тим, що складний математизований матеріал, я вважаю, що не обов’язково усе знати напам’ять. Тут набагато важливіше, по-перше, розуміти, про що йде мова, і вміти цим скористатися. Коли студенти закінчують вуз, вони практично нічим не користуються напам’ять. От дуже добре, якщо вони користуються тими знаннями, які вони отримали. Найважливіше – це вміти знайти і вміти скористатись, це те саме списування, про яке ми говоримо. А якщо говорити про екзамени, я і свої екзамени пам’ятаю. От коли ми здаємо п’ять екзаменів в кінці семестру, і по кожному треба дуже багато вчити напам’ять, то сесія перетворюється в такий тяжкий неприємний обов’язок, від якого хочеться пошвидше позбутися. А мені не хотілося, щоб було таке відношення до науки. Науку треба любити. А для того, щоб її любити, потрібно шукати шляхи, для того, щоб у студентів не було до цього

відрази. Один із таких шляхів – навчити користуватися літературою і конспектами, і всім іншим для того, щоб підняти свій рівень. Тому я не вважаю, що списування це щось страшне.– А якщо списує не з літератури, а у сусіда?От у сусіда, це мені вже не подобається, тому що тут уже порушення якихось етичних норм. Може сусід не хоче, щоб хтось підглядав у його записи. Тут треба категорично забороняти. От ви знаєте, за кордоном студенти сидять так, що вони не можуть списати один у одного, от така парта (показує, – прим. ред) із вирізом, кожен сидить сам, і дуже легко видно, якщо хтось крутиться. Але в більшості випадків такої проблеми немає, і дещо з інших причин. Це треба, щоб студент вже зовсім був «поганим» і доводив себе до того, що списував на контрольних і екзаменах. Як правило цього немає. От і нам потрібно до цього прийти. Як це зробити, я, чесно кажучи, не розумію. Тут треба і консультацію психолога пройти, і дуже коректно підходити до планування навчального процесу, не перевантажувати студентів. Тому що перевантажування до добра не приводить. Якщо так вийде, то буде дуже добре і викладачам, і студентам.– Що Вам більше подобається проводити: лекції чи практики?Взагалі лекції, тому що

10

«Все повинно робитися чесно, по совісті. Якщо так буде, то все буде добре»

12практика, як правило, робиться по готових прикладах, по готових задачах. Якщо задача вже розв’язана, і залишається тільки донести її до аудиторії, або примусити аудиторію зробити її самостійно – це не найцікавіший варіант. От коли читаєш лекції, там є різні можливості, як краще матеріал піднести, щоб було і зрозуміло, і цікаво. На мій погляд, це трошки цікавіше.– Які у Вас хобі?Взагалі, люблю фотографувати. Протягом всього життя займався цим, це мені подобається!Якщо велоспорт можна вважати хобі, то це було моїм хобі. В якійсь мірі і сьогодні також: коли є час, я цим займаюсь. Ще подобається малювати, але в мене не дуже виходить.– Були у Вас якісь прізвиська в школі?Не знаю чому, мабуть, тому що я любив багато плавати, у мене було прізвисько Карась. Більше не пам’ятаю.– Який у Вас був характер в юнацтві?Я завжди старався бути спокійним, і загальноприйнято було, що я спокійний. Але це не завжди так, не завжди вдається бути таким, тому що життя дуже різноманітне. Я вважаю, що це дуже корисна риса, бо вона дає нам можливість не сприймати дуже багато негативних впливів, а це корисно і для нервової системи, і для організму вцілому.

– А у Вас була якась заповітна дитяча мрія і чи здійснилась вона?Була. Ну як завжди хочеться чогось високого, і цим високим було стати льотчиком. Та, з різних причин, мені не вдалося. Хоча я до сих пір цікавлюся, що там відбувається «у верху», читаю літературу, журнали. До речі, моя друга дисертація була про управління космічними конструкціями, мені дуже хотілось в цьому розібратись, але без надії, що я кудись потім попаду. Це дуже й дуже не просто; легко тільки розказувати, що щось там літає на орбіті, кудись пристиковується, а в дійсності – це надзвичайно складна наука, та за те вона й цікава.

– Ваша дочка закінчила ІПСА і навчається в Америці. Що Ви думаєте про навчання за кордоном?Вона закінчила університет в Каліфорнії і захистила PhD (Doctor of Philosophy), працює частково в університеті і частково в компанії Google. Взагалі, я знайомий з їхнім навчальним процесом, що мені там подобається?

По-перше, надзвичайна чіткість правил, за якими всі живуть, за якими всі грають в рамках університету. Студент знає чітко, що він може робити, він може пропустити не більше трьох занять, інакше він автоматом може бути відрахований, якщо в нього немає серйозних причин. Так само і викладач – він може пропустити одну лекцію, далі йому потрібно пояснювати, чому він це зробив і що надалі він цього робити не буде.По-друге, дуже гарне технічне забезпечення. На жаль, ми можемо про це тільки мріяти. Наприклад, я бачив лабораторії, де студенти проводять роботи з теорії керування. Це суперлабораторії, дуже великі високі кімнати із макетами тих об’єктів, якими ми вчимось керувати. Наприклад, це може бути робот, дистиляційна колона, яка використовується в хімічній промисловості, може бути верстат із програмним числовим управлінням, яким також необхідно автоматично керувати. До цього всього підключені комп’ютери, де студенти можуть вивчати різні закони керування. Вони самі підключають датчики, дивляться на осцилографи, які сигнали виходять з цих датчиків. Винаходять свої закони керування і програмують їх. Але найважливіше, що там є об’єкт, і ми одразу бачимо, що з ним відбувається. Це все дорого, дуже дорого, такі класи робляться промислово,

Мені хотілося б бачити студентів

високоосвіченими. Здорові, забезпечені,

– і тоді життя буде нормальним. Власне, далі ви все зробите

самі.

13індустріальним способом, але ефект дуже великий. В Європі те саме, що і в Америці, в усіх розвинутих країнах те саме. Я знаю, що заводи, які виробляють обладнання такого високого класу, є в Німечинні, Англіі, в США, Японіі, мабуть є і в Росії. Інакше неможливо добре навчити, тільки на такому гарному обладнанні. По-третє, дуже гарні бібліотеки в університетах. Бібліотеки – це щось надзвичайне. Коли ви заходите в бібліотеку, ніхто не питає у вас пропуск. Будь-хто може зайти в університетську бібліотеку, головне нічого не виносити. Є великий план, на якому написано, що на якому поверсі. Ви піднімаєтесь на свій поверх, сідаєте за комп’ютер і дивитесь, до якої полиці вам підійти, де взяти книжку. Там же стоять ксерокси, вони небезкоштовні, але приблизно вдвічі дешевші, ніж поза університетом. Все в вільному доступі, за винятком того, що називається раритетом. Це дорогі книжки, і їх просто так не можна взяти, іх треба замовити, і їх видають на руки. «Вільні» книжки ви можете занести самі на полицю, можете залишити їх на столі, є людина, яка їх збере і розставить по полицям. Розміри бібліотек просто гігантські, просто неймовірні, стільки там різних матеріалів з усього світу, в тому числі і наші журнали, все те, що перекладається на англійську мову.

Це все призводить до того, на мій погляд, що спеціалісти виходять досить-таки високої якості. Оця чіткість правил, за якими живуть і викладачі, і студенти, вона дещо спрощує життя, і спрямовує сумісні зусилля не на вияснення відносин (чи утворювати комісію, чи не утворювати комісію, скільки разів здавати), а на те, щоб якимось чином здобути більше знань. Там також не все ідеально, не все гладко, але організація на дуже високому рівні. Якщо хто захоче поїхати, той має бути готовим до дуже високї дисципліни, інакше, мабуть, хороший спеціаліст не можливий. Так що, на жаль, в багатьох відношеннях ми від них відстаємо. І цей розрив сьогодні поглиблюється, через загальну соціально-економічну обстановку, яка не сприяє підвищенню якості праці у вищих навчальних закладах.

– Кажуть, Ви берете дуже багато дипломників, порівняно з іншими викладачами. Як Ви справляєтесь з ними?Олександр Миколайович допомогає, молодий асистент. Якщо він залишиться в нас, то це буде дуже добре, дуже хороша допомога ІПСА. А те, що дуже багато дипломників, то треба сказати чесно, що нічого хорошого тут немає, викладач перевантажений. А студенти недоучені. Не я в цьому винен, так історично склалося, що є викладачі, яким не дуже подобається брати дипломників. Чому? Я не бачу тут проблеми, мені подобається, але чомусь це подобається не всім. Дійсно так бувало, що приходилося дуже велику частину брати на себе, але ми змінюємо цю ситуацію. Якщо є норма десь в 5 студентів, то треба зробити так, щоб ця норма перевищувалась не більше ніж в 2 рази.

Александра Абрамова

НатальяШоботенко

Он тер ей спину мочалкой.Вправо-влево, вверх-вниз, по ребрам и выступающим позвонкам.Она сидела, напряженно выпрямившись, уставившись на него глазами-вишнями.Иногда он задумывался – может, на самом деле, ее пугают его прикосновения. Хотя другие люди пугали ее одним своим видом.Он достал теплое желтое полотенце из стопки, расстелил на кровати.Вытирая ее, он думал о покупках, о том, что нужно купить хлеба, и что, кажется, заканчивается молоко.

Иногда он забывал, что она девушка – ее голый вид не вызывал у него ничего, кроме жалости. Маленькая грудь, впалый живот, рыжие волосинки в паху.«Существо» – вот как он ее называл в уме.Он носился с ней, как с куклой, с того самого момента, как нашел на крыльце дома – застывшую в странной, изломанной позе.На ней было желтое платье. Он сделал вывод, что ей нравится этот цвет. Единственный факт о ее жизни.Он не знал, что она любит есть – она была абсолютно равнодушна ко всему.Ему хотелось бы, чтобы она любила вишни. Один раз он накормил ее, сок тек у нее по губам, а ему казалось, что она ест собственные глаза. «Никаких вишен», – подумал он тогда.

Она послушно подняла руки, когда он подошел к ней с платьем.Натянуть, застегнуть молнию, затянуть бант.Он как раз усаживал ее ужинать, как в дверь ворвалась женщина.Кажется, ее звали Элисон.Он оглянулся. Существо сжалось на стуле, скрючив пальцы и прикрыв ладонями глаза.«Уйди», – сказал он.Элисон посмотрела на него, у нее противно затрясся подбородок.«Ты... ты все еще ее видишь?»«Уйди», – повторил он. – «Ты ее пугаешь».«Но ее нет!», – закричала Элисон, бросаясь к столу.Он перехватил ее на полпути к существу, и понес к двери. Три поворота замка, прислониться лбом к двери.«Это тебя нет», – подумал он и развернулся к столу. «А сегодня на ужин – жаркое!».И существо улыбнулось ему.

?????????????

14

День закоханих. У кожного своє ставлення до цього свята. Хтось з нетерпінням чекає його приходу, щоб нарешті втілити в життя романтичне зізнання, хтось святкує те, що це почуття панує в його серці, а хтось ненавидить цей день і тікає чимдуж додому, щоб сховатись під ковдрою від нашестя закоханих парочок, які в цей день особливо активні у проявах ніжності і поцілунках. В цей день, якщо можна так сказати, їм «по-особливому» все одно, що навколо повно людей. Адже сьогодні вони закохані, а значить весь світ зачекає… І у тих, кого душить банальна заздрість, і у тих, в кого груди розриваються від неземного почуття, є свої причини любити чи ненавидіти це свято, але головне те, що це свято нікого не лишає байдужим. Мене завжди цікавило, чому Він серед більше шести мільярдів людей обирає саме Її, а Вона – саме Його? Яка магія зводить їх разом і які життєві проблеми зводять їх з іншими? Не знаю, що саме відбувається в момент, коли народжується кохання, але точно знаю, що ви обов’язково це помітите, як би сильно не старались нічого не бачити. В цій справі точно замішані янголи, а вони нічого просто так не роблять… Кажуть, що у справді закоханих людей серця б’ються в однаковому ритмі, але цей ритм неповторний і унікальний для кожної пари. А День закоханих – це всього-навсього черговий привід сказати про свої почуття. Не мовчіть – і магія кохання торкнеться вас. Зізнавайтесь у коханні. А чому б не сьогодні? Зізнавайтесь сьогодні. Навіть якщо так станеться, що на ваші зізнання не відгукнуться взаємністю, не засмучуйтесь. Єдине, чим ви ризикуєте в цей день – це переходом з групи романтиків, які з трепетом чекають День Святого Валентина, в групу ненависників цього свята. А кохання… Йому все одно, в якій групі людей ви будете знаходитись. Воно знає свій час і прийде, незважаючи на те, чекаєте ви його чи ні. В цьому плані воно дуже невиховане. Хоча 14 лютого не є офіційним державним святом, але нехай цей день буде для вас особливим. Зробіть його святом для своєї душі і порадуйте тих, хто вам небайдужий. Кохайте! Щодня, щогодини, щохвилини. Цілуйте своїх рідних і близьких. Це ваш єдиний шанс стати частиною магічного дива під назвою любов. Не проґавте його.

«Романтика» в першу чергу повинна бути незапланованою, ніжною і привітною. Без крайнощів, без зайвих сліз і мила.

«Романтика» повинна бути романтичною!Сьогодні, можливо, ще й провокуючою на рішучі дії

15

Ирина Гальчевская

16Стерео-иллюзия. А что видишь тут ты?

А ты думал, математику нельзя применить в жизни?.. ;-)

x

y

+