1

ЛЕКЦІЇ

„Охорона праці в галузі”

(з матеріалами для СРС)

для студентів РТФ

2

Лекція 1.

Тема 1. – Міжнародні норми в сфері охорони праці. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці. Соціальне партнерство

як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці.

Соціальний діалог в Європейському Союзі.

Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Охорона праці - частина

соціальної політики ЄС. Директиви ЄС з охорони праці. Рамкова директива 89/391/ЄС

«Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників».

Трудові норми Міжнародної організації праці. Конвенції та Рекомендації МОП.

Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці. Основні напрямки

співробітництва. Організація об’єднаних націй. Всесвітня організація охорони здоров’я.

Міжнародна агенція з атомної енергії. Міжнародна організація праці. Європейський Союз.

Співдружність незалежних держав.

Література: Л1.1-Л1.4;Л3.1- Л3.8;Л4.1.

Завдання на СРС: Охорона праці як невід’ємна складова соціальної

відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності.

Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт SA 8000 «Соціальна

відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній

відповідальності». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної

відповідальності.

Література: Л3.2 - Л3.3; Л4.1.

Міжнародні норми в сфері охорони праці.

Важливе місце у нормативно-правовому полі з охорони праці

займають міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в

установленому порядку. Переважна більшість міжнародних договорів та

угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою

стосуються охорони праці, – це такі чотири групи документів:

1. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці.

2. Директиви Європейського Союзу.

3. Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних

Держав.

4. Двосторонні договори та угоди.

Особливо велике значення серед міжнародних договорів, якими

регулюються трудові відносини, мають конвенції Міжнародної організації

праці, Міжнародні норми соціальної відповідальності (Стандарт SA 8000

«Соціальна відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000

«Настанова по соціальній відповідальності»), Директива ЄС 89/391/ЄС

от 12 червня 1989р. „Про введеннязаходів, що сприяють покращенню

безпеки и гігієни труда робітників”.

Рекомендації та Директиви, що приймаються в рамках Європейського

Союзу і є законом для всіх його країн, завжди відповідають конвенціям

МОП. З іншого боку, у розробці нових конвенцій, рекомендацій та інших

документів МОП враховують передовий досвід країн – членів ЄС. Україна не

є членом ЄС, але не раз на найвищих рівнях заявляла про своє прагнення до

вступу до цієї організації. Одна з умов прийняття нових країн до ЄС –

3

відповідність їхнього законодавства законодавству ЄС, тому в нашій країні

триває активна робота з узгодження вимог законів і нормативно-правових

актів директивам ЄС.

Активну роботу щодо розвитку та вдосконалення правової бази

охорони праці провадять країни – члени СНД. Важливу роль тут відіграють

модельні закони, прийняті на міждержавному рівні. Мета цих законів –

сприяти зближенню національного законодавства в галузі охорони праці на

міждержавному рівні, створення єдиної правової бази, спрямованої на

максимальне забезпечення соціальної захищеності працівників.

Крім зазначених організацій, у справу охорони праці роблять свій

внесок також Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня

організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація зі

стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та низка інших.

Для регулювання окремих питань охорони праці діють понад 2000

підзаконних нормативних актів. Усі ці документи створюють єдине правове

поле охорони праці в нашій країні узагалі і у конкретної галузі зокрема.

Значне мicцe серед міжнародних договорів, якими регулюються

трудові відносини, займають конвенції Міжнародної Організації Праці у

галузі поліпшення умов праці та рекомендації щодо їх застосування. До

МОП зараз входить 173 країни. Структурно МОП складається з Міжнародної

Конференції праці, Адміністративної Ради та Міжнародного Бюро праці.

Міжнародна Конференція праці – вищий орган МОП і тому вона

зветься також Всесвітнім Парламентом праці – проводиться щороку у червні

за участю представників всіх країн-членів.

Міжнародне Бюро праці – це постійний секретаріат організації, який

розробляє Кодекси практичних заходів, здійснює моніторинг фінансових

справ, розробляє порядок денний наступних Міжнародних Конференцій

праці.

Адміністративна Рада включає 28 урядових представників, 14

представників роботодавців та 14 представників робітників. Адміністративна

Рада здійснює контроль за діяльністю Міжнародного Бюро праці та зв‘язок

між ним і Міжнародною Конференцією праці.

Всі механізми прийняття рішень в МОП пов‘язані з її унікальною

структурою, яка базується на принципі трипартизму, тобто рівного

представництва трьох сторін – уряду, роботодавців і робітників. Так

приймаються рішення кожної країни-члена, так приймаються рішення по суті

роботи комітетів Конференції по Міжнародним Конвенціям, Рекомендаціям

тощо.

Технічне сприяння МОП у сфері охорони праці носить різні форми.

Деякі проекти допомогли країнам-членам при розробці нових законодавств з

охорони праці і при зміцненні інспекційних служб. В інших країнах

здійснювалась підтримка при створенні інститутів з виробничої безпеки та

гігієни праці для сприяння науковим дослідженням і розробці навчальних

програм. Основними формами діяльності МОП є розробка стандартів,

дослідження, збір та розповсюдження інформації, технічне сприяння. При

4

активному співробітництві з країнами-членами ці заходи роблять більш

успішною боротьбу за досягнення соціальної справедливості та миру у

всьому світі. За свою діяльність МОП отримала у 1969 р. Нобелівську

Премію Миру. З часу свого заснування МОП ухвалила понад 180 Конвенцій, 74 з яких

пов‘язані з умовами праці. Вагома частина цих конвенцій стосується питань охорони пpaцi. Особливе місце серед Конвенцій МОП займає Конвенція № 155 “Про безпеку і гігієну праці та виробничу санітарію”, яка закладає міжнародно-правову основу національної політики щодо створення всебічної і послідовної системи профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава зобов‘язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях.

Директиви, що приймаються в рамках Європейського Союзу і є

законом для всіх його країн, відповідають конвенціям МОП. З іншого боку,

при розробці нових конвенцій, рекомендацій та інших документів МОП

враховується передовий досвід країн-членів ЄС. Все зростаюча важливість

директив ЄС обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є

наступні чотири:

- спільні стандарти здоров‘я і безпеки сприяють економічній інтеграції,

оскільки продукти не можуть вільно циркулювати всередині Союзу, якщо

ціни на аналогічні вироби різняться в різних країнах-членах через різні

витрати, які накладає безпека та гігієна праці на бізнес;

- скорочення людських, соціальних та економічних витрат, пов‘язаних з

нещасними випадками та професійними захворюваннями, приведе до

великої фінансової економії і викличе суттєве зростання якості життя у

всьому Співтоваристві;

- запровадження найбільш ефективних методів роботи повинно принести з

собою ріст продуктивності, зменшення експлуатаційних (поточних)

витрат і покращення трудових стосунків;

- регулювання певних ризиків (таких, як ризики, що виникають при

великих вибухах) повинно узгоджуватися на наднаціональному рівні в

зв‘язку з масштабом ресурсних затрат і з тим, що будь-яка

невідповідність в суті і використанні таких положень приводить до

“викривлень” у конкуренції і впливає на ціни товарів.

Згідно діючих конвенцій МОП, при регулюванні трудових відносин

соціальне страхування повинно стати обов’язковим і являти собою систему

прав і гарантій, що спрямовані на матеріальну підтримку громадян,

насамперед працюючих, і членів їх сімей у разі втрати ними з незалежних від

них обставин (захворювання, нещасний випадок, безробіття, досягнення

пенсійного віку тощо) заробітку, а також здійснення заходів, пов‘язаних з

охороною здоров‘я застрахованих осіб. Соціальне страхування є важливим

фактором соціального захисту населення.

5

Згідно ст. 5 Закону України “Про охорону праці” усі працівники

підлягають загальнообов‘язковому соціальному страхуванню від нещасного

випадку і професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності. Правову основу, економічний механізм та організаційну

структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування

громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі на

виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон

України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності”.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення

шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним

випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам

загрози здоров'ю працівників;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від

нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і

членам їх сімей.

У розвинених країнах страхування стало одним із найефективніших

елементів управління промисловою безпекою. Держава бере на себе функції

законодавчого і нормативного регулювання, виконує реєстрацію об’єктів

підвищеної небезпеки, здійснює контроль і нагляд за їхньою експлуатацією.

На власників і керівників підприємств лягає обов’язок ідентифікувати

небезпечні об’єкти, розробити і затвердити декларацію безпеки, підготувати

й атестувати обслуговуючий персонал. Їм стає економічно вигідно

підвищувати рівень промислової безпеки. Саме в цьому виявляється

ефективність страхування – ринкового механізму, який не залежить від

адміністративного ресурсу. Що вищий рівень безпеки, то нижча плата за

ризик. Обстежити підприємства і визначати величину ризику для страхових

компаній мають лише відповідні експертні організації, оскільки ризик хоча й

виражається в гривнях, але визначається винятково інженерними прийомами.

Той самий об’єкт, із тими самими технічними характеристиками в різних

умовах може мати різний ризик експлуатації. Наприклад, ризик роботи

хімічного комбінату в густонаселеному районі набагато вищий, ніж в тому

разі, коли цей комбінат розташований за межею міста.

Тема 2. – Основні законодавчі та нормативно-правові акти з

охорони праці в галузі. Законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі. Покажчик

нормативно-правових актів з питань охорони праці. Галузеві програми поліпшення стану

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Література: Л1.3;Л1.5; Л1-9;Л2.1-Л.2.7;Л3.8-Л3.11; Л3.97; Л3.99; Л3.101- Л3.102.

6

Завдання на СРС: Положення про організацію системи управління охороною

праці в галузі.

Література: Л1.3;Л1.5;Л1-9;Л3.8-Л3.11;Л3.97; Л3.99; Л3.101- Л3.102.

Законодавство України в галузі охорони праці та промислової безпеки

Правові та організаційні основи охорони праці є тією базою, яка

забезпечує соціальний захист працівників і на якій будується санітарно-

гігієнічний та інженерно-технічний складник охорони праці. Правова база

охорони праці у галузі ґрунтується на національному законодавстві та

міжнародних нормах.

Законодавство України про охорону праці – це система

взаємопов’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у

сфері соціального захисту громадян у процесі трудової діяльності. Воно

складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про

працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та

прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Базується законодавство України про охорону праці на

конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові

умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Ця ж стаття

встановлює також заборону використання праці жінок і неповнолітніх на

небезпечних для їхнього здоров’я роботах. Ст. 45 Конституції гарантує право

всіх працівників на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану

відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих

професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Основоположним документом у галузі охорони праці є Закон України

«Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації

права на охорону життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні,

безпечні і здорові умови праці, регулює відносини між роботодавцем і

працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і

встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України «Про охорону праці», ухвалений 1992 року, вперше не

лише в Україні, а й на теренах колишнього СРСР став таким правовим актом,

який орієнтує законодавство на захист інтересів громадянина, віддаючи

перевагу в цій сфері правовому регулюванню на відміну від

адміністративного, що існувало раніше. У листопаді 2002 року Верховна

Рада України прийняла нову редакцію цього закону. Закон «Про охорону

праці» відповідає чинним конвенціям і рекомендаціям Міжнародної

організації праці, іншим міжнародним правовим нормам у цій галузі.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом

Української РСР від 10 грудня 1971 р. і запроваджено з 1 червня 1972 року.

До нього не раз вносили зміни і доповнення. Правове регулювання охорони

праці в ньому не обмежується главою ХІ «Охорона праці». Норми щодо

охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України:

7

«Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок»,

«Праця молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням

законодавства про працю».

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону

праці» та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне

соціальне страхування 1999 року ухвалено Закон України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм

та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального

страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або

загибелі людини на виробництві.

Принципи державної політики в галузі охорони праці безсумнівно

можуть розглядатися і як принципи державної політики у сфері промислової

безпеки. Суттєво новим, що може бути впроваджено до Закону України «Про

промислову безпеку», в разі його прийняття, – принцип обов’язкового

страхування суб’єктами господарювання цивільної відповідальності за

шкоду, спричинену життю, здоров’ю або майну інших осіб у результаті

діяльності у сфері промислової безпеки.

До основних законодавчих актів, що мають безпосереднє відношення

до охорони праці, належить також низка інших законів.

«Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон

України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя

населення» Закон України «Про пожежну безпеку», «Про використання

ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Раніше було зазначено, що законодавство у сфері промислової

безпеки наразі лише формується. 20 серпня 2007 року на засіданні Урядового

комітету з питань розвитку галузей економіки було прийнято протокольне

рішення № 25, яким доручено Держгірпромнагляду розробити проект Закону

України «Про промислову безпеку». Ухвалення нового закону зумовлено

необхідністю законодавчого визначення принципів державної політики у сфері

промислової безпеки, правових, економічних, соціальних та організаційних

засад забезпечення безаварійного функціонування небезпечних виробничих

об’єктів у процесі їхньої діяльності.

Ухвалений 2001 року Закон України «Про об’єкти підвищеної

небезпеки» визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи

діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на

захист життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на

цих об’єктах через запобігання їх виникненню, обмеження (локалізацію)

розвитку і ліквідацію наслідків.

Уперше в правовій практиці нашої країни цим законом закріплено

вимогу до суб’єктів господарської діяльності проводити ідентифікацію

об’єктів підвищеної небезпеки, розробляти декларацію безпеки та плани

8

локалізації і ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та страхувати

відповідальність за можливу шкоду, завдану аварією на цьому об’єкті третім

особам.

Під ідентифікацією об’єктів підвищеної небезпеки розуміють

обов’язковий облік таких об’єктів, де використовують, виготовляють,

переробляють чи транспортують небезпечні речовини у кількості, що

становить суттєву загрозу мешканцям прилеглих територій і навколишньому

середовищу.

Декларація безпеки об’єкта підвищеної небезпеки – це документ, у

якому викладено стратегію запобігання великим аваріям на промисловому

об’єкті. Він визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом

господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення

готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.

Під небезпечним виробничим об’єктом (НВО) розуміють об’єкт, на

якому здійснюється технологічний процес, функціонально пов’язаний з

використанням машин, механізмів, обладнання, що характеризуються

підвищеним ступенем ризику завдання шкоди життю та здоров’ю людей.

Термін небезпечний виробничий об’єкт, що пропонується у проекті Закону

України «Про промислову безпеку», має ширше значення, аніж термін

об’єкт підвищеної небезпеки, визначення якого наведено в чинному Законі

України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Промислова безпека як галузь виробничих і суспільних

взаємовідносин.

Чинний ДСТУ 2293 – 99 дає визначення промислової безпеки як

безпеки від нещасних випадків та аварій на виробничих об’єктах і від їх

наслідків. На відміну від охорони праці, яка є системою заходів і засобів,

спрямованих на збереження життя і здоров’я людей під час трудової

діяльності (тобто тоді, коли вони перебувають у трудових відносинах з

роботодавцем), промислову безпеку розглядають як систему, що забезпечує

збереження життя і здоров’я людей незалежно від того, перебувають вони у

трудових відносинах з власником об’єкту, який наніс їм шкоду, чи ні. Якщо

зважити на те, що в рамках охорони праці досить ґрунтовно і чітко

закріплено правові, соціальні, технічні та інші аспекти взаємовідносини

держави, роботодавця і працівника, то промислова безпека як окрема галузь

повинна так само чітко і ґрунтовно визначати взаємовідносини держави,

власників об’єктів підвищеної небезпеки та громадян. Поки що такої чіткості

не існує, але на усунення цього упущення спрямовано зусилля державних

органів, науковців і промисловців. Про це свідчать проекти нових

9

документів, передусім такі, як проект Закону України «Про промислову

безпеку», проект Закону України «Про аудит з промислової безпеки і

охорони праці», нова редакція ДСТУ 2293, наукові публікації тощо.

Проект нового ДСТУ 2293 визначає промислову безпеку як стан

захищеності інтересів людей і/або майна від негативного впливу аварій і їх

наслідків, а в проекті Закону України «Про промислову безпеку»

встановлено, що промислова безпека – це створення умов захищеності життя

та здоров’я людей від небезпечних виробничих факторів за умов

використання небезпечних виробничих об’єктів, що забезпечується

системою правових, соціально-економічних та організаційно-технічних

заходів.

Окремі питання правового регулювання охорони праці містяться в

багатьох інших законодавчих актах України.

Глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов’язання, що виникають

внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування

шкоди і у т.ч. відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть працівника у

зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків.

Кримінальний кодекс України містить розділ Х «Злочини проти

виробництва», статті 271–275 якого встановлюють кримінальну

відповідальність за порушення вимог охорони праці, які призвели до

ушкодження здоров’я чи смерті працівника або створили ситуацію, що

загрожує життю людей.

Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає,

що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін

щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому

та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації

соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

Крім зазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці у

галузі регулюють інші національні законодавчі акти, підзаконні нормативні

акти: Укази і розпорядження Президента, рішення уряду, нормативні акти

міністерств та інших центральних органів державної влади.

Нормативно-правові акти підприємств з охорони праці

Конкретні вимоги охорони праці до виробничого середовища,

обладнання, устаткування, порядку ведення робіт, засобів захисту

працівників, порядку їх навчання тощо регламентуються відповідними

нормативно-правовими актами, які розробляються відповідно до

законодавства про охорону праці і становлять нормативно-технічну базу

охорони праці.

(Нормативно-правовий акт – це офіційний документ

компетентного органу державної влади, яким встановлюються

загальнообов’язкові правила (норми). Законом України «Про охорону праці»

визначено, що нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це

правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи,

10

обов’язкові для виконання. НПАОП переглядають мірою впровадження

досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці

та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.)

Загальнодержавні нормативно-правові акти з охорони праці у разі

потреби доповнюються відомчими документами, які можуть розробляти на

їх основі і затверджуватися відповідними міністерствами, відомствами

України або асоціаціями, корпораціями та іншими об’єднаннями

підприємств для конкретизації вимог нормативно-правових актів залежно від

специфіки галузі.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними

органи розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують

власні нормативні акти з охорони праці, що діють у межах цього

підприємства, установи, організації. Нормативні акти підприємства

конкретизують вимоги нормативно-правових актів і не можуть містити

вимоги з охорони праці менші або слабкіші, аніж ті, що містяться в

державних нормах.

Обов’язком роботодавців є неухильне дотримання вимог нормативно-

правових актів, що діють у сфері охорони праці. У разі неможливості

повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці

роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган

державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до цього

органу з клопотанням про встановлення необхідного терміну для виконання

заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи

робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає

клопотання роботодавця, здійснює в разі потреби експертизу запланованих

заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток,

прийняти рішення про встановлення іншого терміну застосування вимог

нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов’язаний

невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення цього

органу державного нагляду за охороною праці.

Принципи державної політики в галузі охорони праці та промислової

безпеки

Стаття 2 Закону України «Про охорону праці» встановлює, що його

дія поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до

законодавства використовують найману працю, та на всіх працівників.

Стаття 4 цього закону визначає, що засади державної політики в

галузі охорони праці базуються на десяти основних принципах. Коротко

розглянемо їх.

1. Пріоритет життя і здоров’я працівників, повна

відповідальність роботодавця за створення належних,

безпечних і здорових умов праці.

Цей принцип вимагає від усіх суб’єктів господарювання того, щоб у

разі реконструкції, модернізації виробництв, розроблення нових

11

технологічних процесів передусім розглядалися питання впливу цих робіт на

життя і здоров’я працівників. Економічна доцільність не повинна йти

всупереч охороні праці. Роботодавець несе повну відповідальність за стан

охорони праці на підконтрольних йому об’єктах господарювання.

2. Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення

суцільного технічного контролю за станом виробництв,

технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у

створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Контроль за станом охорони праці здійснюють органи державного

нагляду, трудові колективи підприємств та організацій, професійні спілки та

інші громадські організації, функціями яких є не лише з’ясування

прорахунків, а й діяльність, спрямована на запобігання травматизму та

професійних захворювань. Питання державного нагляду і громадського

контролю детально розглядаються у цьому посібнику.

3. Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі

загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього

питання та з урахуванням інших напрямів економічної і

соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та

охорони довкілля. Вирішення проблем охорони праці здебільшого потребує

комплексності. Для цього в країні кожні п’ять років приймають і виконують

Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та

виробничої санітарії, інші програми, реалізація яких сприяє наглядовій,

навчально-методичній і контрольній діяльності у сфері охорони праці;

розробці нових методів, систем і засобів діагностики устаткування,

запобігання та локалізації аварій на потенційно небезпечних об’єктах;

розробці нових технічних засобів захисту працівників від небезпечних та

шкідливих виробничих факторів; створенню нових безпечних технологій

тощо.

4. Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди

особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань. Соціальний захист працівників базується на гарантіях охорони праці,

визначених Законом «Про охорону праці», і державному соціальному

страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань, які детально розглядаються далі.

5. Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх

підприємств і суб’єктів підприємницької діяльності незалежно

від форм власності та видів діяльності. Суть цього принципу зрозуміла і обумовлена тим, що фізичні

можливості людей не залежать від того, де вони працюють. Водночас, коли

умови праці шкідливі для здоров’я, потребують особливих фізичних даних

або психофізіологічних характеристик працівника, йому необхідно під час

прийому на роботу проходити попереднє, а під час роботи – періодичне

медичне обстеження.

12

6. Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з

урахуванням його здоров’я та психологічного стану.

Реалізація цього принципу стосується передусім створення робочих

місць для інвалідів та інших людей з обмеженими можливостями і свідчить

про цивілізованість суспільства. На жаль, у нашій країні цей принцип поки

що здебільшого залишається декларативним, хоча і є конкретні приклади

його реалізації. За взірець можуть слугувати країни Європейського Союзу.

Прагнення України вступити до ЄС і було одним з мотивів, які спонукали

вітчизняних законодавців включити цей принцип до закону.

7. Використання економічних методів управління охороною

праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони

праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на

ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству.

Основним питанням теорії і практики охорони праці є питання

підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів у розробленні будь-якого

проекту потребує, щоб уже на перших стадіях розроблення продукту або

системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені

елементи, що унеможливлюють небезпеку. На жаль, це не завжди можливо.

Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно

знизити ризик до припустимого рівня завдяки вибору відповідного рішення.

Досягти цієї мети допомагає ризикорієнтований підхід, суть якого полягає у

визначенні ризику в різних рішеннях і виборі оптимального рішення. Участь

держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці обумовлена тим, що

держава і суспільство зацікавлені у зниженні виробничого ризику.

8. Інформування населення, проведення навчання, професійної

підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань

охорони праці.

Найоптимальніший спосіб боротьби з нещасними випадками та

професійними захворюваннями – попередження про ці небезпеки, зокрема,

навчання тому, як запобігати їх виникненню. Зараз у країні діє система

безперервного навчання з питань охорони праці, до основних науково-

методичних принципів побудови, цільових функцій і методологічних основ

якої належать:

– наступність і безперервність навчання з питань безпеки життя,

діяльності та охорони праці всіх вікових категорій населення України;

– формування суспільної свідомості і рівня знань населення України,

що відповідають вимогам часу;

– навчання з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих,

відповідних норм поведінки вихованців у дошкільних закладах освіти;

– навчання з питань охорони праці в середніх, позашкільних і

професійно-технічних закладах освіти;

– навчання з питань безпеки життя і діяльності загалом та охорони

праці студентів вищих навчальних закладів освіти;

– навчання з питань охорони праці працівників під час підготовки,

перепідготовки, підвищення кваліфікації, прийняття на роботу та в період

13

роботи; навчання працівників, які виконують роботи з підвищеною

небезпекою та роботи, де є потреба у професійному доборі, інструктування

працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до

виконання робіт;

– навчання населення загалом з питань безпеки життя, діяльності та

охорони праці.

9. Забезпечення координації діяльності органів державної влади,

установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують

проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також

співробітництва і проведення консультацій між

роботодавцями та працівниками (їх представниками), між

усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони

праці на місцевому та державному рівнях. Основними суб’єктами охорони праці безперечно є роботодавець і

працівник. Мета діяльності роботодавця – отримання прибутку, досягнення

якомога більшої, дуже часто, можливо, за рахунок так званої потогінної

системи, економії на засобах захисту працівників, нехтуванні умовами праці,

наслідком чого будуть підвищені втома, травматизм, захворюваність

працівників. Такий підхід призводить до напруженості у трудових

відносинах, конфлікту між роботодавцем і трудовим колективом. Часто самі

працівники свідомо або несвідомо йдуть на порушення вимог охорони праці.

Працівники в основному влаштовуються на роботу задля отримання

заробітної плати, і коли виконання вимог безпеки праці, застосування засобів

захисту веде до зменшення продуктивності праці, а отже і розміру зарплати,

вони можуть ігнорувати ними, незважаючи на те, що така поведінка загрожує

передусім їхньому життю і здоров’ю. Ігнорування безпекою може

зумовлюватися також переоцінкою власного досвіду та майстерності,

стресовим станом (депресією, збудженням, втомою), алкогольним чи

наркотичним сп’янінням тощо.

Не допустити такі дії, що ведуть до людських жертв, травм, хвороб, – і

роботодавців, і працівників – може суспільство в особі громадських,

передусім профспілкових, організацій і державних інституцій.

10. Використання світового досвіду організації роботи щодо

поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі

міжнародного співробітництва. Участь України в діяльності міжнародних органів та організацій

потребує від неї вивчення закордонного досвіду охорони праці. З іншого

боку, така робота без сумніву сприяє підвищенню рівня виробничої безпеки

на підприємствах різних галузей економіки, зменшенню рівня нещасних

випадків і професійних захворювань, поліпшенню ефективності

управлінської та контрольно-наглядової діяльності в галузі охорони праці.

14

Лекція 2.

Тема 3. Система управління охороною праці в організації. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці

(СУОП). Забезпечення функціонування та побудова СУОП в організації. Положення про

СУОП, структура та зміст його розділів.

Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт

OHSAS 18001:2007. Політика в галузі охорони праці. Планування. Впровадження і

функціонування СУОП. Перевірки і коригувальні дії. Аналіз з боку керівництва.

Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників,

посадових осіб і фахівців підприємства галузі. Пріоритет функцій забезпечення безпеки.

Ефективність функціональної структури СУОП.

Література: Л1.1-Л1.4;Л3.6-Л3.11;Л4.1.

Завдання на СРС: Планування заходів з охорони праці. Види планування та

контролю стану охорони праці. Виявлення, оцінка та зменшення ризиків небезпечних

подій. Облік і аналіз показників охорони праці. Плани локалізації і ліквідації аварійних

ситуацій й аварій. Мета та основні параметри планів. Аналітична та оперативна частини

Плану.

Інтегровані системи менеджменту в галузі охорони праці. Основні складові

інтегрованої системи менеджменту. Функціональні та організаційні особливості.

Галузеві системи управління охороною праці. Мета та принципи функціонування.

Організаційна та функціональна структури СУОПГ.

Регіональні системи управління охороною праці, мета, принципи та основні

функції. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого

самоврядування.

Література: Л1.1-Л1.4; Л3.6-Л3.11;Л3.60;Л3.101-Л.3.102;Л4.1.

Загальна структура управління охороною праці

Управління охороною праці (УОП) умовно має три основних центри, які

саме і здійснюють комплексне управління охороною праці (рис. 1), це:

держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства;

державні наглядові органи; органи виконавчої влади та

самоврядування);

роботодавці ( власники підприємств чи уповноважені ними особи;

керівники структурних підрозділів та служби охорони праці

підприємств);

працівники (трудові колектив підприємств; профспілки;

уповноважені трудових колективів; комісії з охорони праці

підприємств).

15

Рис 1. Комплексне управління охороною праці

Комплексне управління охороною праці як із боку держави, так і з боку

роботодавців і працівників у найбільш оптимальній формі здійснено у фонді

соціального страхування від нещасних випадків – ФССНВ (недержавна

організація з однаковим представництвом усіх трьох вищезгаданих сторін в

органах управління). Саме з цієї причини ФССНВ є однією з найбільш

ефективних складових УОП.

В усіх трьох вищезгаданих центрах (держава, роботодавці та

працівники) управління охороною праці може здійснюватися на

декількох рівнях, а саме:

загальнодержавному (національному) рівні;

регіональному рівні;

галузевому рівні;

виробничому рівні ( рівень підприємства). На загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:

Кабінет Міністрів України;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з

нагляду за охороною праці;

Держава

Роботодавці

Працівники

УОП

ФССНВ

16

Генеральна Прокуратура;

ФССНВ;

Спілка промисловців та підприємців України;

Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо.

На регіональному рівні:

Рада міністрів Автономної республіки Крим;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

територіальні підрозділи спеціально уповноваженого центрального

органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

регіональні органи об’єднань профспілок;

регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і

підприємців) тощо.

На галузевому рівні:

галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я (МОЗ),

Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство України з

питань надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерство

агропромислового комплексу (МінАПК), Міністерство охорони

навколишнього природного середовища і ядерної безпеки

(Мінекобезпека) та інші міністерства;

Державний Комітет будівництва, архітектури та житлової політики

України;

Держстандарт;

Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;

Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і

підприємців) у галузі;

Центральні органи виконавчої влади тощо.

На виробничому рівні:

роботодавець чи уповноважена ним особа;

служба охорони праці підприємства;

керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства

тощо.

Економічні методи управління охороною праці

Для вирішення проблем, які існують в сфері управління охороною праці,

на практиці застосовуються відповідні механізми, серед яких провідне місце

займають економічні методи управління.

Економічні методи управління охороною праці в широкому розумінні

цього поняття – це не лише методи, а і система методів, форм, засобів i

заходів впливу на стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з

урахуванням економічних законів та економічних інтересів усіх учасників

виробничого процесу i суспільства в цілому для досягнення головної мети

охорони праці: створення безпечних умов праці й збереження життя та

здоров’я людини в процесі трудової діяльності.

Економічні методи спрямовані на створення умов, які повинні

стимулювати діяльність підприємств, установ та організацій щодо

17

досягнення визначених цілей охорони праці з урахуванням потреб та

інтересів окремих працівників, трудових колективів, менеджерів та власників

підприємств. На відміну від правових та адміністративних методів

управління, які регламентують виконання тих чи інших вимог охорони праці,

а значить потребують жорсткого контролю за їх виконанням, економічні

методи більш ліберальні, так як базуються не на страху покарання, а на

економічних вигодах того, до кого вони застосовуються. Тобто, економічні

методи управління охороною праці – це інструмент, за допомогою якого

держава, як гарант прав найманих працівників, формує із використанням

НПАОП та спеціально створених інституцій такі умови господарювання для

роботодавців (власників), що їм стає вигідніше спрямовувати свої економічні

ресурси на попередження травматизму, професійної захворюваності та

поліпшення стану умов i охорони праці ніж на компенсації потерпілим та

ліквідацію інших наслідків неналежного стану безпеки, гігієни праці та

виробничого середовища.

У сфері охорони праці можна виділити декілька принципових аспектів

застосування економічних методів. Перший із них полягає у тому, що

виділяються економічні методи, які безпосередньо виконують роль

економічних стимулів (внутрішні, що запроваджуються на підприємстві, або

зовнішніх, що вводяться централізовано). До цієї групи методів відносяться

різного роду системи стимулювання охорони праці на підприємстві,

централізовані системи стимулювання власників підприємств (штрафи,

знижки-надбавки до страхових тарифів тощо). Іншими словами, це методи,

які базуються на прямій та очевидній економічній вигоді особи чи групи ociб,

до яких застосовуються економічні стимули за виконання вимог щодо

охорони праці (робиш так, як вимагає система стимулювання - отримуєш за це

одразу якусь вигоду економічного характеру i, навпаки, не дотримуєшся

вимог цієї системи – це зменшує твої вигоди).

Інша група економічних методів управління охороною праці – це

методи, які базуються не на прямій та очевидній вигоді, а на глибинних

особливостях економічних законів та на непрямих стимулах. Для цієї групи

характерним є те, що сам економічний стимул прихований i, проявляється, як

правило, через певний ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків. Наприклад,

для отримання відповідних ліцензій підприємство має пред’явити дозвіл

органів державного нагляду за охороною праці. На перший погляд, це чисто

адміністративний захід, але в основі його лежить економічний стимул: не

пройдеш процедуру отримання дозволу – не будеш мати ліцензії, не будеш

мати ліцензії – не зможеш виконувати ту чи іншу роботу, а, отже, не

матимеш бажаного економічного результату (вигоди). Тому адміністративно-

правовий метод управління в кінці ланцюжка причинно-наслідкових зв’язків

стає по своїй суті економічним. Іншим прикладом може бути законодавче

віднесення витрат на заходи з охорони праці до валових витрат виробництва.

Це також стимул непрямої дії, оскільки певним чином стимулює

фінансування потреб охорони праці за рахунок собівартості (зменшує базу

оподаткування).

18

У залежності від того, до кого застосовуються економічні стимули,

виділяється зовнішнє та внутрішнє стимулювання. Таким чином, економічні

методи управління охороною праці за ознакою суб’єкта, яким управляють,

поділяються на методи зовнішнього та внутрішнього спрямування.

Економічні методи управління охороною праці зовнішнього спрямування

можуть бути реалізовані шляхом:

створення сприятливих умов для кредитування заходів i засобів з

охорони праці;

надання податкових пільг;

запровадження таких умов для інвестування, оновлення та

модернізації виробничих фондів, які обов’язково би враховували вимоги

безпеки праці та виробничого середовища;

забезпечення функціонування системи обов’язкового соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань на основі прямого зв’язку між рівнями травматизму,

профзахворюваності, стану умов i охорони праці та страховими

внесками підприємств;

застосування нормативно-правових вимог, які регламентують

використання штрафних санкцій за порушення роботодавцем вимог

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

забезпечення державного фінансування наглядової, консультаційної,

дозвільної та основних напрямків науково-дослідної роботи у сфері

охорони праці, а також фінансування окремих заходів з охорони праці

на найбільш небезпечних виробництвах.

Економічний вплив внутрішнього спрямування розраховується на

найманих працівників і здійснюється за допомогою договірного регулювання

через колективний договір або безпосередньо роботодавцем через систему

преміювання за виробничі результати чи взагалі через систему управління

суб’єкта господарювання за його кошти.

Загальна структура та завдання

системи управління охороною праці на підприємстві

Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) - це

сукупність відповідних органів управління підприємством, які на підставі

комплексу нормативно-правових актів, інструкцій тощо ведуть

цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою виконання поставлених

завдань з охорони праці.

СУОПП є цільовою підсистемою загальної системи управління

підприємством, охоплює усі напрями виробничо-господарської діяльності

підприємства та трудові колективи його структурних підрозділів і

реалізується у вигляді цілеспрямованої діяльності посадових осіб та

працівників підприємства щодо виконання чинних нормативно-правових

актів з охорони праці з метою попередження виробничого травматизму,

професійної захворюваності, пожеж та аварій.

19

Створення СУОПП – це, в першу чергу, визначення керівництвом

підприємства політики в галузі охорони праці, а саме працеохоронної

політики стосовно зобов’язань, намірів та заходів в сфері охорони праці,

визначення мети роботи СУОП, об’єкта та органів управління, завдань і

заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови

організаційної структури управління, створення ефективно діючих систем

мотивації, контролю та обліку, аналізу, аудиту і моніторингу СУОПП, оцінка

ризиків, розробка та впровадження комп’ютеризованих технологій

управління, забезпечення відповідного контролю за ефективністю роботи

СУОПП, створення умов для її надійного функціонування і подальшого

вдосконалення.

Мета управління охороною праці на підприємстві – це реалізація

конституційних прав працівників та забезпечення вимог нормативно-

правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі

праці, створення безпечних та нешкідливих умов праці, покращення

виробничого середовища, запобігання травматизму, профзахворювань,

пожеж та аварій.

Об’єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність

роботодавця або довіреної ним особи, керівників структурних підрозділів,

функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення

належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих

ділянках, цехах і підприємства в цілому, попередження травматизму,

профзахворювань, пожеж та аварій.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець або

довірена ним особа, а в цехах, виробничих ділянках, службах тощо –

керівники відповідних служб і підрозділів.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці

здійснюється на підприємстві шляхом забезпечення ефективного

функціонування СУОПП, тобто шляхом планомірного і своєчасного

виконання всіх завдань і функцій управління охороною праці на виробництві.

Основні завдання СУОПП:

запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням,

пожежам та аваріям;

дотримання вимог колективних договорів, законодавства і нормативно-

правових актів з охорони праці;

виховання самосвідомості працівників підприємства з питань безпеки

праці з метою їх ставлення до них, як до головних своїх обов’язків;

залучення працівників підприємства до планування, організації,

мотивації, контролю та оцінки ефективності заходів з охорони праці;

визначення і розподіл обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони

праці між всіма керівниками підприємства;

забезпечення необхідної компетенції посадових осіб, спеціалістів та всіх

працівників в питаннях, що пов’язані з виконанням покладених на них

обов’язків, розумінням своїх прав, обов’язків і відповідальності;

20

раціональне розподілення фінансових, матеріальних та людських

ресурсів для забезпечення ефективного функціонування СУОПП;

забезпечення працівникам соціальних гарантій в сфері охорони праці у

колективному договорі (угоді, трудовому договорі);

постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

Заходи з охорони праці, які можуть здійснюватися за рахунок фондів

охорони праці підприємств, затверджені наказом Держгірпромнагляду

(Держнаглядохоронпраці) від 02.06.99 №102. До таких заходів відносяться:

атестація робочих місць на їх відповідність вимогам чинних

нормативних актів з охорони праці;

забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами

індивідуального захисту;

реалізація заходів щодо усунення можливого безпосереднього впливу

на працюючих шкідливих речовин і матеріалів та інших небезпечних та

шкідливих виробничих факторів;

застосування систем автоматичного контролю та сигналізації наявності

шкідливих та небезпечних виробничих факторів, пристроїв аварійного

вимкнення виробничого устаткування та комунікацій у разі виникнення

небезпеки для працюючих;

установка додаткового обладнання та пристроїв, які забезпечують захист

працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики

та розрядів блискавок;

впровадження та обладнання спеціальних механізмів, пристроїв і

площадок з метою забезпечення зручного та безпечного виконання робіт

на висоті;

приведення рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, іонізуючих та інших

шкідливих випромінювань на робочих місцях у відповідність до вимог

чинних нормативних актів;

розробка, виготовлення і монтаж нових та реконструкція існуючих:

вентиляційних систем; систем кондиціонування; аспіраційних, пило- та

газоуловлювальних пристроїв; систем природного та штучного

освітлення; систем опалення; теплових та водяних завіс; повітряних

душів; евакуаційних виходів та місць масового переходу працюючих

тощо;

механізація прибирання виробничих приміщень від відходів

виробництва, очищення повітроводів вентиляційних систем,

освітлювальної арматури, вікон, світлових ліхтарів тощо;

проведення експертизи технічного стану виробничих будівель та споруд,

експертизи та діагностики потенційно небезпечних об’єктів,

устаткування тощо;

створення кабінетів, куточків, виставок з питань охорони праці,

придбання необхідних нормативних документів, плакатів, поліграфічної

продукції, навчальних посібників та іншої літератури, обладнання тощо;

навчання працівників безпечним методам праці, проведення семінарів з

питань охорони праці;

21

оснащення виробничих приміщень сигнальними кольорами та знаками

безпеки відповідно до правил та стандартів з безпеки праці;

попередження дорожньо-транспортних пригод на території

підприємства;

реконструкція та оснащення сучасним обладнанням санітарно-побутових

приміщень, місць організованого відпочинку працюючих;

обладнання фізкультурно-оздоровчих кімнат, придбання з цією метою

спортивного інвентарю, лікувальних та оздоровчих препаратів і

медикаментів, як для профілактики профзахворювань, так і для

реабілітації здоров’я постраждалих від нещасних випадків на

виробництві;

заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над

поліпшенням стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

проведення профілактичних медичних оглядів працюючих, оплата

медичних послуг спеціалістів з діагностики та лікування працівників,

які потерпіли внаслідок професійних захворювань та нещасних випадків

на виробництві;

відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат на

відрядження своїх працівників у разі, якщо вони є членами комісії із

спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві, або у

разі їх залучення до проведення експертиз тощо.

Функції системи управління охороною праці

на підприємстві

Реалізація завдань управління охороною праці на підприємстві

здійснюється шляхом послідовного виконання наступних функцій СУОПП:

планування та прогнозування роботи з охорони праці на

підприємстві;

організація та координація роботи з охорони праці на

підприємстві;

мотивація та стимулювання роботи з охорони праці на

підприємстві;

облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці на

підприємстві; контроль за станом охорони праці на підприємстві та

функціонуванням СУОПП.

Вимоги стандарту OHSAS 18001 (ДСТУ-П OHSAS 18001)

щодо побудови сучасних СУОП

Стандарт OHSAS 18001 «Системи менеджменту, професійного

здоров’я та безпеки праці - Вимоги» (Occupacional Health and Safety

management systems – Requirements) Серії з Оцінки Професійного здоров'я та

22

Безпеки Праці (Occupacional Health and Safety Assessment Series) та супутній

йому стандарт OHSAS 18002 «Керівництво з впровадження OHSAS 18001»

(Guidelines for the implementation of OHSAS 18001) були розроблені у

відповідь на вимоги споживачів створити визнаний стандарт для системи

менеджменту професійного здоров'я та безпеки праці, на підставі якого

можуть бути оцінені та сертифіковані їх системи менеджменту. Саме

OHSAS 18001 був взятий за основу при розробці вітчизняного стандарту

ДСТУ-П OHSAS 18001 "Системи управління безпекою та гігієною праці"

щодо побудови та впровадження СУОП.

Особливості та сфера застосування OHSAS 18001

Особливості OHSAS 18001. OHSAS 18001: 2007 був розроблений

відповідно до правил Директив ISO / IEC з урахуванням структури

стандартів ISO 9001: 2000 (система менеджменту якості), ISO 14001: 2004

(система менеджменту навколишнього середовища) та ILO-OSH. Таким

чином даний стандарт сприяє інтеграції систем менеджменту якості,

навколишнього середовища та професійного здоров'я та безпеки праці в

організаціях.

OHSAS 18001: 2007 тепер називається стандартом, а не специфікацією

або документом, як це було в попередніх редакціях. У даній редакції OHSAS

18001 значно поліпшена узгодженість з ISO 14001: 2004 по структурі

стандарту, а також покращена сумісність з ISO 9001: 2000, що відображає

тенденцію прийняття OHSAS 18001 в якості основи для національних

стандартів по системах менеджменту професійного здоров'я та безпеки праці

(СУОП).

Слід підкреслити, що існує велика різниця між керівними вказівками

щодо впровадження СУОП та даним стандартом (OHSAS 18001), який не

тільки встановлює вимоги до системи управління охороною праці

організації, але і може бути використаний як для сертифікації, так і/або для

самодекларування системи управління охороною праці. Керівні вказівки,

навіть у випадку якщо вони розроблені такою авторитетною організацією,

як МОП, непридатні для цілей сертифікації і призначені лише для надання

допомоги при організації, розробці, впровадженні та вдосконаленні системи

управління охороною праці.

Останнім часом організації все більш зацікавлені в досягненні і

демонстрації вагомої результативності в сфері охорони праці за рахунок

управління професійними ризиками у відповідності з політикою та цілями в

галузі охорони праці. Здійснюється це в умовах розвитку економічної

політики та інших заходів, спрямованих на належне виконання заходів з

охорони праці, а також в умовах загального зростання зацікавленості

питаннями охорони праці.

Стандарт OHSAS 18001 якраз і призначений для забезпечення

організацій елементами ефективної та результативної системи управління

охороною праці, які можуть бути інтегровані з іншими елементами

23

управління для сприяння організаціям в досягненні поставлених цілей у

сфері охорони праці та економіки.

Як відомо, управління охороною праці охоплює весь діапазон проблем,

включаючи проблеми, що стосуються стратегії і конкурентоспроможності, і

демонстрація успішного впровадження цього стандарту може бути

використана організацією для того, щоб зацікавлені сторони впевнилися в

наявності у неї належної системи управління охороною праці.

Особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що в ньому використана

методологія, відома як "Plan-Do-Check-Act" (PDCA), або "Плануй-Роби-

Перевіряй-Коригуй" (ПРПК).

Коротко методологія PDCA / ПРПК може бути описана таким чином:

„Плануй” – це встановлення цілей і процесів, необхідних для

отримання результатів у відповідності з політикою організації в

області охорони праці;

„Роби” – це реалізація процесів;

„Перевіряй” – це моніторинг та оцінка процесів по відношенню до

політики в сфері охорони праці, цілям, завданням, законодавчим і

іншим вимогам, а також запис результатів;

„Коригуй” – це здійснення заходів стосовно безперервного

поліпшення результативності охорони праці.

Необхідно відзначити, що багато організацій управляють своїми

операціями за допомогою системи процесів та їх взаємодій, і ця методологія

називається «процесний підхід». Саме таку методологію «процесного

підходу» рекомендує використовувати ISO 9001. Однак, оскільки

методологія PDCA/ПРПК може бути застосовна до всіх без виключення

процесів, то обидві ці методології є сумісними.

Ще однією особливістю стандарту OHSAS 18001 є те, що він містить

лише ті вимоги, які можуть бути піддані об'єктивному аудиту.

Також слід зазначити, що стандарт OHSAS 18001 не встановлює

абсолютних вимог у питаннях результативності охорони праці. Виняток

становлять лише зобов'язання щодо відповідності законодавчим,

нормативно-правовим та іншим вимогам, які містяться у політиці в сфері

охорони праці і поширюються на організацію, а також зобов'язання щодо

попередження нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань, та зобов'язання щодо постійного поліпшення ефективності

СУОП.

OHSAS 18001 не містить вимог, характерних для інших систем

управління, наприклад, вимог до управління якістю, навколишнім

середовищем, безпекою, фінансовими ресурсами, і елементи системи

управління охороною праці можуть бути узгоджені або інтегровані з

відповідними елементами інших систем управління. Таким чином,

організація може використовувати вже існуючі системи управління при

розробці системи управління охороною праці відповідно до вимог стандарту

OHSAS 18001.

24

Сфера застосування. Стандарт OHSAS 18001 встановлює вимоги до

системи управління охороною праці, які можуть бути застосовні до

організацій будь-якого типу і розміру. Успіх впровадження системи залежить

від зобов'язань, прийнятих на всіх рівнях і всіма підрозділами організації,

особливо вищим керівництвом. Впровадження такої системи дозволить

організації сформулювати політику в галузі охорони праці, встановити цілі та

процеси для виконання зобов'язань, передбачених політикою, а також

здійснити заходи для поліпшення результативності та продемонструвати

відповідність СУОП вимогам OHSAS 18001.

Організація повинна розробити, документально оформити, впровадити,

підтримувати в робочому стані і постійно поліпшувати систему управління

охороною праці відповідно до вимог даного стандарту, а також визначити

механізми виконання цих вимог.

Рівень деталізації та складності системи управління охороною праці,

обсяг документації та витрачених на неї ресурсів залежить від ряду факторів,

таких як сфера застосування системи, розмір організації, характер її

діяльності, вид продукції, що виготовляється, або послуг, що надаються.

OHSAS 18001 встановлює вимоги до системи управління охороною праці

з метою надання допомоги організаціям в управлінні ризиками та

підвищення результативності даного управління. Стандарт не встановлює

конкретних критеріїв результативності системи управління охороною праці

і не містить вказівок щодо її розробки.

Даний стандарт може бути застосовний до будь-якої організації, яка має

намір:

а) розробити систему управління охороною праці для усунення або

мінімізації ризиків для працюючих (працівників) та інших зацікавлених

сторін, які можуть піддаватися небезпекам, що пов'язані з діяльністю

організації;

б) впровадити, підтримувати в робочому стані і поліпшувати систему

управління охороною праці;

в) упевнитися, що СУОП відповідає вимогам політики в галузі охорони

праці, яка розроблена організацією;

г) продемонструвати відповідність стандарту OHSAS 18001 шляхом:

проведення самооцінки і самодекларування, або

отримання підтвердження своєї відповідності сторонами,

зацікавленими діяльністю організації, такими як замовники, або

отримання підтвердження самодекларування зовнішньою

стороною, або

проведення сертифiкацiї системи управління охороною праці

зовнішньої організацією.

Всі вимоги стандарту OHSAS 18001 можуть бути застосовні до будь-

якій системі управління охороною праці. Ступінь їх застосування залежить

від таких факторів, як політика в галузі охорони праці організації,

характеру її діяльності та ризиків, а також складності процесів.

25

Даний стандарт не розглядає такі питання зі сфери безпеки і здоров'я, як

програми оздоровлення співробітників, безпеку продукції, нанесення шкоди

майну або навколишньому середовищу.

У стандарті OHSAS 18001 застосовують наступні терміни та визначення:

Прийнятний ризик (acceptable risk): ризик, зменшений до рівня, який

організація може допустити з урахуванням своїх зобов'язань щодо

дотримання чинних законодавчих вимог і власної політики у галузі охорони

праці.

Постійне удосконалення (continual improvement): повторюваний процес

удосконалення системи управління охороною праці з метою покращення

результативності охорони праці відповідно до політики у сфері охорони

праці організації.

Документ (document): інформація або відповідний їй носій.

Коригувальна дія (corrective action): дія, яку виконують для усунення

причин виявленої невідповідності або іншої небажаної ситуації. У

невідповідності може бути декілька причин. Коригувальну дію виконують

для запобігання повторного виникнення, тоді як попереджувальну дію

використовують для запобігання виникнення.

Ідентифікація небезпеки (hazard identification): встановлення наявності

небезпеки і визначення її характеристик.

Професійне захворювання (occupational disease): хронічне або гостре

захворювання працюючого, яке викликане впливом на нього шкідливого і

(або) небезпечного виробничого фактора трудового процесу, що призвело до

тимчасової або стійкої втрати ним професійної працездатності або навіть до

його смерті.

Нещасний випадок - це інцидент, який призвів до підвищення

травматизму, погіршення здоров'я або смерті.

Зацікавлена сторона (interested party): особа або група осіб на робочому

місці або поза ним, які зацікавлені в результативності охорони праці в

організації.

Невідповідність (nonconformity): невиконання вимоги.

Невідповідність може бути будь-яким відхиленням від:

вимог технічних регламентів, встановленої практики, державних

стандартів, стандартів організації, технологічної документації,

правил, встановлених процедур, законодавчих вимог та ін;

вимог системи управління охороною праці.

Система менеджменту професійного здоров'я і безпеки праці

(occupational health and safety management system) - система управління

охороною праці: частина системи управління організації, яка

використовується для розробки і впровадження її політики в галузі охорони

праці, а також для управління ризиками.

Цілі в області професійного здоров'я та безпеки праці (occupational

health and safety objective): цілі, які встановлюються в організації для

досягнення результативності охорони праці. Цілі повинні бути, по

26

можливості, виражені кількісно, а також повинні бути узгоджені з політикою

в області охорони праці.

Результативність професійного здоров'я та безпеки праці (occupational

health and safety performance): результати управління організацією ризиками

професійного здоров'я та безпеки праці.

Оцінка результативності охорони праці включає оцінку ефективності

заходів управління організації. У контексті систем управління охороною

праці результати також можуть бути оцінені щодо ступеня реалізації

політики в галузі охорони праці організації, її цілей та інших вимог

результативності в області охорони праці.

Політика в області професійного здоров'я та безпеки праці

(occupational health and safety policy): загальні наміри та напрямки діяльності

організації, пов'язані з результативністю охорони праці, офіційно

сформульовані вищим керівництвом.

Політика в області охорони праці забезпечує основу для діяльності і

встановлення цілей у цій області.

Попереджуюча дія (preventive action): дія, яку виконують для усунення

причини потенційної невідповідності або іншої потенційно небажаної

ситуації.

У потенційного невідповідності може бути декілька причин.

Попереджуючу дію виконують для попередження виникнення події, тоді як

коригувальну дію - для запобігання повторного виникнення невідповідності.

Процедура (procedure): встановлений спосіб здійснення діяльності або

процесу. Процедури можуть бути документованими або недокументованими.

Запис (record): документ, що містить досягнуті результати або свідчення

здійсненої діяльності.

Оцінка ризиків (risk assessment): процес оцінки величини ризику і

прийняття рішення, чи є ризик прийнятним з урахуванням заходів

управління, що здійснюються.

Робоче місце (workplace): місце постійного або тимчасового

перебування працівників у процесі трудової діяльності. При розгляді

робочого місця організація повинна брати до уваги можливість знаходження

працюючого у відрядженні, переміщення його на транспорті, а також роботи

в приміщенні клієнта або замовника або роботи вдома.

Модель та основні елементи СУОП стандарту OHSAS 18001,

загальні вимоги щодо їх побудови

Модель і основні елементи системи управління охороною праці,

виконаної з урахуванням методології PDCA / ПРПК, яка використовується в

стандарті OHSAS 18001, представлена на рис. 2.

27

Політика у сфері охорони праці.

Вище керівництво організації повинно визначити і санкціонувати

загальну політику організації у сфері охорони праці, а також гарантувати,

що у встановленій області застосування системи управління охороною праці

дана політика:

а) відповідає характеру і масштабу ризиків, які існують у організації в

області охорони труда;

ПОСТІЙНЕ УДОСКОНАЛЮВАННЯ

Політик

а

в

області

охорони

праці

Планування

Впроваджен

ня

та функціонування

Контролюючі

та

коригуючі

дії

Аналіз

із боку

вищого

керівництва

Рис.2. Модель СУОП та її основні елементи

(стандарт OHSAS)

28

б) включає зобов'язання щодо попередження нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, а також зобов'язання з постійного

поліпшення системи управління охороною праці та її результативності;

в) включає зобов'язання, як мінімум, відповідати вимогам чинного

законодавства та існуючих нормативно-правових актів у галузі охорони

праці;

г) забезпечує основу для встановлення та аналізу цілей у сфері охорони

праці;

д) оформлена документально, впроваджена і підтримується в робочому

стані;

е) доведена до відома всіх працівників організації з метою повідомлення

про їхні індивідуальні зобов'язання у сфері охорони праці;

ж) доступна для зацікавлених сторін;

з) періодично аналізується з метою гарантії того, що політика

залишається актуальною і прийнятною для організації.

Планування.

Ідентифікація небезпек, оцінка ризиків та визначення заходів

управління. Організація повинна розробити, впровадити та виконувати

процедури для постійній ідентифікації небезпек, оцінки ризиків та

визначення необхідних заходів управління.

Процедури для ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинні

враховувати:

а) планові та позапланові види діяльності;

б) діяльність всіх осіб, що мають доступ до робочого місця;

в) поведінку людей, їх можливості та інші людські фактори;

г) небезпеки, джерело яких не пов'язано з робочим місцем, але які здатні

негативно впливати на здоров'я та безпеку осіб, що знаходяться на даному

робочому місці;

д) інфраструктуру, обладнання і матеріали на робочому місці, надані як

самою організацією, так і іншими організаціями;

е) зміни або передбачувані зміни в організації, її діяльності,

технологічних процесах, в обладнанні або матеріалах;

ж) модифікації системи управління охороною праці, включаючи

тимчасові зміни, та їх вплив на операції, процеси і діяльність;

з) будь-які відповідні законодавчі зобов'язання, що стосуються оцінки

ризиків та впровадження необхідних заходів управління;

і) конструктивне виконання установок, машин / устаткування,

організацію робочих місць і ділянок, технологічних процесів з урахуванням

можливостей працівників.

Методологія процесу ідентифікації небезпек та оцінки ризиків повинна:

а) бути визначена з урахуванням сфери застосування, характеру та

строків для надання їй характеру скоріше попереджуючої, чим реагуючої дії;

б) забезпечити ідентифікацію, визначенню пріоритетів, документальне

оформлення ризиків і використання відповідних заходів управління.

29

Для управління змінами організація повинна визначити небезпеки і

ризики в сфері охороні праці, пов'язані із змінами в організації або її видах

діяльності до введення цих змін.

Організація повинна гарантувати, що результати цієї оцінки беруться до

уваги при визначенні заходів управління.

При визначенні заходів управління або під час розгляду змін існуючих

заходів управління слід враховувати наступну ієрархію заходів зі скорочення

ризиків:

а) усунення;

б) заміну;

в) технічні заходи;

г) попередження та / або адміністративні заходи управління;

д) засоби індивідуального захисту.

Організація повинна документально оформляти і оновлювати

результати ідентифікації небезпек, оцінки ризиків та встановлених заходів

управління.

Організація повинна гарантувати, що ризики у сфері охорони праці та

встановлені заходи управління розглядаються при розробці, впровадженні та

функціонуванні системи управління охороною праці.

Законодавчі та інші вимоги. Організація повинна розробити,

впровадити та виконувати процедури ідентифікації та забезпечення

доступу до законодавчих та інших вимог у сфері охорони праці, що

розповсюджуються на організацію.

Організація повинна гарантувати, що всі чинні законодавчі та інші

вимоги у сфері охорони праці, які організація зобов'язалася виконувати,

враховані при розробці, впровадженні та функціонуванні системи управління

охороною праці.

Організація повинна постійно оновлювати цю інформацію.

Організація повинна доводити відповідну інформацію із законодавчих та

інших вимогам у сфері охорони праці працівникам, а також іншим

відповідним зацікавленим сторонам.

Цілі і програми. Організація повинна встановити, впровадити і

підтримувати в робочому стані документально оформлені цілі в області

охорони праці для відповідних підрозділів і рівнів в рамках організації.

Цілі повинні бути по можливості виражені кількісно та узгоджені з

політикою в області охорони праці, включаючи зобов'язання з попередження

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, з

дотримання застосовних законодавчих та інших вимог, які організація

зобов'язалася виконувати, а також зобов'язання щодо постійного поліпшення

результативності охорони праці.

При визначенні та аналізі цілей організація повинна враховувати не

тільки законодавчі та інші вимоги, які організація зобов'язалася виконувати,

але і ризики, що існують в організації. Вона також повинна розглядати

технологічні альтернативи, свої фінансові, експлуатаційні та комерційні

вимоги, а також враховувати думку відповідних зацікавлених сторін.

30

Організація повинна розробити, впровадити і підтримувати в робочому

стані відповідні програми для досягнення її цілей. Програми, як мінімум,

повинні включати:

а) розподіл відповідальності і повноважень для досягнення цілей у

відповідних підрозділах і рівнях управління організації;

б) засоби, заходи і терміни досягнення цілей (графік).

Програми повинні регулярно аналізуватися через заплановані інтервали

часу і при необхідності коригуватися для забезпечення досягнення цілей.

Впровадження та функціонування.

Ресурси, обов’язки, відповідальність і повноваження. Вище керівництво

повинно взяти на себе повну відповідальність за охорону праці та систему

управління охороною праці.

Вище керівництво повинно демонструвати свої зобов'язання шляхом:

а) забезпечення ресурсів, достатніх для розробки, впровадження,

функціонування та поліпшення системи управління охороною праці (ресурси

включають трудові ресурси зі спеціалізованими навичками, інфраструктуру

організації, технології та фінансові ресурси);

б) визначення обов'язків, розподілу відповідальності і делегування

повноважень для полегшення результативного управління охороною праці;

обов'язки, відповідальність і повноваження повинні бути документально

оформлені і доведені до відома відповідних працівників.

Організація повинна призначити уповноваженого представника вищого

керівництва з особливою відповідальністю за охорону праці (незалежно від

інших обов'язків), з встановленими функціями і повноваженнями для

забезпечення того, щоб:

а) система управління охороною праці була розроблена, впроваджена і

функціонувала відповідно до стандарту OHSAS 18001;

б) звіти про результативність системи управління охороною праці

представлялися вищому керівництву для аналізу, а також в якості основи для

поліпшення системи управління охороною праці.

Призначений вищим керівництвом уповноважений представник

(наприклад, у великих організаціях член ради директорів або виконавчого

комітету) може делегувати частину своїх обов'язків підлеглим представникам

керівництва, зберігаючи при цьому свою повну відповідальність.

Призначений уповноважений представник вищого керівництва повинен

бути відомий всім працівникам організації.

Працівники, що наділяються відповідними повноваженнями, повинні

нести відповідальність за постійне поліпшення результативності охорони

праці, при цьому працівники з керівними обов'язками повинні демонструвати

свою відповідальність за постійне поліпшення результативності охорони

праці.

Організація повинна гарантувати, що всі працівники несуть

відповідальність за аспекти охорони праці, якими вони можуть управляти,

включаючи дотримання вимог, що застосовуються в сфері охорони праці.

31

Компетентність, навчання та обізнаність. Організація повинна

гарантувати, щоб усі особи, які виконують під її управлінням завдання, які

можуть впливати на професійне здоров'я та безпеку праці, компетентні на

підставі відповідної освіти, навчання або досвіду роботи. В організації

повинні вестися відповідні записи, що стосуються компетентності, навчання

та обізнаності працівників. Організація повинна передбачати навчання або

виконувати при необхідності інші дії, оцінювати результативність навчання

або інших дій, що здійснюються у цьому випадку, а також зберігати супутні

запису. Організація повинна визначити необхідність у додатковому навчанні

персоналу, пов'язаному з функціонуванням системи управління охороною

праці.

Організація повинна встановити, впровадити та виконувати

процедури, які дають можливість всім особам, які працюють під її

управлінням, розуміти:

а) наслідки, реальні або потенційні, від недотримання вимог охорони

праці при здійсненні ними трудової діяльності, а також вигоди для їх

професійного здоров'я та безпеки праці від поліпшення індивідуальної

результативності у сфері охорони праці;

б) свою роль і відповідальність, а також важливість досягнення

відповідності політиці в області охорони праці, процедурам, вимогам

системи управління охороною праці, включаючи вимоги, пов'язані з

підготовленістю до аварійних ситуацій і реагування на них;

в) потенційні наслідки відхилень від встановлених процедур.

Процедури з навчання повинні враховувати різні рівні: відповідальності,

здібностей, мовних навичок, освіченості та ризику.

Обмін інформацією. З урахуванням наявних небезпек і розробленої

системи управління охороною праці організація повинна встановити,

впровадити та виконувати відповідні процедури для:

а) внутрішнього обміну інформацією між різними підрозділами та

рівнями організації;

б) обміну інформацією з підрядниками та особами, відрядженими для

виконання робіт на території організації;

в) отримання, документального оформлення та реагування на відповідну

інформацію від зовнішніх зацікавлених сторін.

Участь і консультування. Організація повинна встановити, впровадити

та виконувати процедури, що забезпечують:

а) участь працівників в управлінні охороною праці шляхом їх:

відповідного залучення в ідентифікацію небезпек, оцінку ризиків і

визначення заходів управління;

відповідного залучення до розслідування інцидентів на

виробництві та аварійних ситуацій;

залучення до розробки та аналізу політики та цілей у сфері

охорони праці;

консультування з приводу будь-яких змін, що впливають на

охорону їх праці;

32

представництва при розгляді питань охорони праці (працівники

повинні бути поінформовані про заходи за їх участю, а також про

те, хто є їх представниками з питань охорони праці);

б) консультації з підрядниками з приводу змін, які впливають на

професійне здоров'я працюючих і безпеку праці.

Організація повинна гарантувати, що, в разі необхідності, проводяться

консультації з відповідними зовнішніми зацікавленими сторонами з питань

охорони праці, у разі, якщо вони мають до них відношення.

Документація. Документація системи управління охороною праці

повинна включати:

а) політику і цілі в області охорони праці;

б) опис сфери застосування системи управління охороною праці;

в) опис основних елементів системи управління охороною праці і

взаємозв'язків між ними, а також посилання на необхідні документи;

г) документи, включаючи записи, які потрібні відповідно до стандарту

OHSAS 18001;

д) документи, включаючи записи, визначені організацією як необхідні

для забезпечення результативного планування, виконання і управління

процесами, які пов'язані з ризиками в сфері охорони праці, що існують в

організації.

Важливо, щоб документація відповідала рівню складності СУОП,

небезпекам і ризикам, які мають місце, і зводилася до мінімуму, необхідного

для забезпечення результативності СУОП.

Управління документацією. Повинно бути забезпечено управління

документами, визначеними системою управління охороною праці і

стандартом OHSAS 18001. Управління записами, які представляють собою

особливий тип документів, повинне здійснюватись згідно з вимогами, про які

буде сказано трохи пізніше.

Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедури

для:

а) затвердження документів, з метою підтвердження їх доцільності

перед застосуванням;

б) аналізу і, при необхідності, поновлення документів, а також

повторного їх затвердження;

в) забезпечення ідентифікації змін та поточного статусу перегляду

документів;

г) забезпечення наявності відповідних екземплярів документів, що

застосовуються, у місцях їх використання;

д) забезпечення збереження чіткості документів і простоти їх

ідентифікації;

е) забезпечення ідентифікації документів зовнішнього походження,

визначених організацією як необхідні для планування та функціонування

системи управління охороною праці, та управління їх розповсюдженням;

33

ж) запобігання ненавмисному застосуванню застарілих документів і

застосування відповідної їх ідентифікації, якщо вони зберігаються для будь-

яких цілей.

Управління операціями. Організація повинна визначити операції та

види діяльності, пов'язані з ідентифікованими небезпеками, для яких

необхідне впровадження заходів управління ризиками. Заходи управління

повинні включати управління змінами.

Для цих операцій та видів діяльності організація повинна впровадити

та підтримувати в робочому стані:

а) операційне управління, що може бути застосоване до організації та її

діяльності; організація повинна інтегрувати це операційне управління в

загальну систему управління охороною праці;

б) заходи управління, пов'язані з набутою продукцією, устаткуванням і

послугами;

в) заходи управління, пов'язані з підрядниками та особами,

відрядженими для виконання робіт на території організації;

г) документально оформлені процедури, що стосуються ситуацій, при

яких їх відсутність може призвести до відхилень від політики та цілей у сфері

охорони праці;

д) встановлені операційні критерії, відсутність яких може призвести до

відхилень від політики та цілей у сфері охорони праці.

Готовність до аварійних ситуацій і реагування на них. Організація

повинна розробити, впровадити та виконувати процедури:

а) ідентифікації можливих аварійних ситуацій;

б) реагування на дані аварійні ситуації.

Організація повинна реагувати на реальні аварійні ситуації чи

пом'якшувати пов'язані з ними несприятливі наслідки для професійного

здоров'я і безпеки праці персоналу.

При плануванні дій щодо реагування на аварійні ситуації організація

повинна враховувати рекомендації відповідних зацікавлених сторін,

наприклад, аварійних служб і сусідніх організацій.

Організація також повинна періодично перевіряти свої процедури

реагування на аварійні ситуації і залучаючи у разі необхідності відповідні

зацікавлені сторони.

Організація повинна періодично аналізувати і при необхідності

коректувати свою підготовленість до аварійних ситуацій і процедури

реагування на них, зокрема, після періодичних перевірок і після аварійних

ситуацій, які сталися.

Контролюючі та корегуючи дії.

Оцінка (вимір) результативності та моніторинг. Організація повинна

встановити, впровадити та виконувати процедури для регулярного

моніторингу та оцінки (вимірювання) результативності охорони праці. Такі

процедури повинні передбачати:

а) якісну і кількісну оцінки, що відповідають потребам організації;

34

б) моніторинг ступеня досягнення цілей організації в області охорони

праці;

в) моніторинг результативності заходів управління (як професійного

здоров'я, так і безпеки праці);

г) упереджувальну попередню оцінку результативності для моніторингу

відповідності програмам з охорони праці, заходам управління та операційним

критеріями;

д) реагуючу оцінку результативності охорони праці за даними

моніторингу нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань,

аварійних ситуацій та інших наявних доказів недостатньої результативності

охорони праці;

е) реєстрацію даних результатів моніторингу та оцінки результативності,

при умові, що вони є достатніми для подальшого аналізу застосування

коригувальних та попереджувальних дій.

Якщо необхідно вимірювальне обладнання для моніторингу або оцінки

результативності, організація повинна встановити і виконувати процедури

калібрування і технічного обслуговування даних засобів вимірювання.

Обов’язково необхідно вести записи з їх калібрування і технічного

обслуговування, а також щодо отриманих результатів.

Оцінка відповідності законодавству. Згідно з зобов'язанням

дотримуватися відповідності чинному законодавству, організація повинна

встановити, впровадити та чітко виконувати процедури періодичної оцінки

відповідності законодавчим вимогам, що на даний час застосовуються у цій

організації.

Організація обов’язково повинна вести записи результатів періодичної

оцінки.

Частота періодичності такої оцінки може відрізнятися для різних

законодавчих вимог.

Організація також повинна періодично оцінювати відповідність і іншим

вимогам, які вона зобов'язалася виконувати. Організація може об'єднати цю

оцінку з оцінкою відповідності законодавчим вимогам або встановити окремі

процедури, при цьому вона зобов’язана обов’язково вести записи результатів

такої періодичної оцінки.

Періодичність проведення цієї оцінки може відрізнятися для різних

вимог, які організація зобов'язалася виконувати.

Розслідування інцидентів (нещасних випадків на виробництві,

професійних захворювань і аварійних ситуацій). Організація повинна

встановити, впровадити та виконувати процедури для запису, розслідування

та реєстрації інцидентів (нещасних випадків на виробництві, професійних

захворювань, а також аварійних ситуацій) для того, щоб:

а) визначити основні недоліки СУОП а також фактори, які можуть стати

причиною інцидентів або сприяти інцидентам;

б) ідентифікувати потребу в коригувальних діях

в) ідентифікувати можливості для попереджувальних дій;

г) ідентифікувати можливості для постійного вдосконалення;

35

д) інформувати про результати розслідувань.

Розслідування повинні здійснюватися своєчасно.

Результати розслідування інцидентів повинні бути задокументовані і

збережені.

Всі ідентифіковані потреби щодо коригувальних дій або можливості для

попереджувальних дій будуть розглянуті нижче.

Невідповідності, коригуючи та запобіжні дії. Організація повинна

встановити, впровадити та виконувати процедури розгляду реальних і

потенційних невідповідностей, а також процедури здійснення коригувальних

та попереджувальних дій. Процедури повинні визначати вимоги щодо:

а) визначення, ідентифікації та усунення невідповідностей, а також

проведення відповідних дій з метою зниження їх наслідків для професійного

здоров'я та безпеки праці;

б) розслідування невідповідностей, визначення їх причин та проведення

дій для виключення їх повторення;

в) оцінки потреби в запобіжних діях і реалізації відповідних

коригувальних дій, розроблених для виключення їх виникнення;

г) реєстрації (записи) та інформування про результати проведених

коригувальних і попереджуючих дій;

д) аналізу результативності проведених коригувальних і попереджуючих

дій.

Якщо коригувальні та запобіжні дії ідентифікують нові або змінені

небезпеки або потребу в нових або змінених заходах управління, то у цьому

випадку у процедурі повинно бути встановлено, щоб до їхнього

впровадження була проведена оцінка ризиків запропонованих дій.

Всі коригуючи або запобіжні дії, вжиті для усунення причин реальних

або потенційних невідповідностей, повинні відповідати масштабам проблем і

бути порівнянними з відповідними ризиками.

Організація повинна гарантувати, що всі необхідні зміни, які є

результатом коригувальних або запобіжних дій, були внесені в документацію

системи управління охороною праці.

Управління записами. Організація повинна встановити і вести записи,

які необхідні для демонстрації відповідності вимогам системи управління

охороною праці і стандарту OHSAS 18001, а також досягнутих

результатів.

Організація повинна встановити, впровадити та виконувати процедури

ідентифікації, зберігання, захисту, пошуку, архівування та вилучення записів.

Записи повинні бути і залишатися розбірливими, ідентифікованими і

такими, що простежуються.

Внутрішній аудит. Організація повинна забезпечити проведення

внутрішніх аудитів системи управління охороною праці із запланованою

періодичністю для того, щоб:

а) визначити, чи дійсно система управління охороною праці:

відповідає запланованим заходам з управління охороною праці,

включаючи вимоги стандарту OHSAS 18001;

36

впроваджена і функціонує належним чином;

результативна для виконання політики і цілей організації;

б) надати керівництву організації інформацію про результати аудитів.

Програма аудитів повинна плануватися, розроблятися,

запроваджуватись і виконуватися організацією з урахуванням результатів

оцінки ризиків діяльності організації та результатів попередніх аудитів.

Повинна бути встановлена, впроваджена і виконуватися сама процедура

аудиту, яка відображає:

а) наявність відповідальності, компетенції, а також вимог з планування

та проведення аудитів, звітування про результати і ведення відповідних

записів;

б) визначення критеріїв, сфери, періодичності і методів аудиту.

Вибір аудиторів і проведення аудитів повинне гарантувати

об'єктивність і неупередженість процесу аудиту.

Аналіз з боку вищого керівництва.

Вище керівництво повинно проводити аналіз системи управління

охороною праці організації із запланованою періодичністю, щоб забезпечити

її постійну придатність, адекватність і результативність. Аналіз повинен

включати оцінку можливостей для поліпшення і необхідності змін у системі

управління охороною праці, включаючи політику і цілі у сфері охорони

праці. Обов’язково повинні робитися записи аналізу з боку керівництва.

Вхідні дані для аналізу з боку вищого керівництва повинні містити:

а) результати внутрішніх аудитів та оцінки відповідності законодавчим

та іншим вимогам, які організація застосовує і зобов'язалася виконувати;

б) результати участі та консультування;

в) відповідну інформацію від зовнішніх зацікавлених сторін, включаючи

претензії;

г) результативність організації в сфері охорони праці;

д) ступінь досягнення цілей;

е) результати розслідування інцидентів (нещасних випадків на

виробництві, професійних захворювань аварійних ситуацій), коригувальних

та попереджувальних дій;

ж) виконання рішень і дії з боку керівництва після проведення

попередніх аналізів;

з) зміни обставин, включаючи зміни законодавчих та інших вимог з

охорони праці;

і) рекомендації щодо поліпшення функціонування СУОП.

Дані аналізу з боку вищого керівництва повинні узгоджуватися із

зобов'язаннями організації щодо постійного поліпшення функціонування

СУОП і повинні включати всі рішення і дії, пов'язані з можливими змінами в:

а) результативності охорони праці;

б) політиці і цілях у сфері охорони праці;

в) ресурсах;

г) інших елементах СУОП.

Відповідні результати аналізу з боку вищого керівництва повинні бути

37

доступні для поширення і проведення консультацій.

Обов’язки посадових осіб підприємства з охорони праці

Закон України "Про охорону праці" зобов‘язує роботодавця створити

на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови

праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити

додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони

праці. Згідно з цим законом керівники підприємств зобов’язані передбачати

в посадових інструкціях працівників конкретні обов’язки, права та

відповідальність за виконання відповідних функцій з питань охорони праці.

Посадові інструкції повинні включати наступні розділи: загальні

положення, службові функції, службові обов’язки, права, відповідальність,

взаємовідносини з іншими посадовими особами відповідно до займаної

посади, і в кожному із вище перелічених розділів обов’язково повинні бути

розглянуті питання охорони праці. Складаються посадові інструкції згідно з

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, який

затверджений Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від

16.02.98 №24.

Як вже було сказано раніше, функція СУОПП щодо організації роботи з

охорони праці передбачає встановлення, в першу чергу, відповідних

обов’язків, прав і відповідальності роботодавця та керівників і спеціалістів

усіх рівнів щодо виконання ними існуючих вимог з охорони праці. Одним з

основних завдань керівників та спеціалістів в структурі СУОПП є створення

здорових і безпечних умов праці з урахуванням вимог існуючого

законодавства про працю, Закону "Про охорону праці", стандартів ССБП,

відповідних норм, правил і інструкцій, та інших чинних нормативних актів з

охорони праці.

Слід зазначити, що обов’язки посадових осіб підприємства необхідно

максимально конкретизувати щодо функцій та завдань, які вони повинні

виконувати в структурі СУОПП.

Для забезпечення у кожному структурному підрозділі підприємства, на

кожному робочому місці умов праці, що відповідають вимогам чинних

нормативно-правових актів з охорони праці, а також для забезпечення

додержання відповідних прав працівників, які визначенні законодавством

про охорону праці, роботодавець повинен, в першу чергу, забезпечити

ефективне функціонування СУОПП, для чого він:

o створює службу охорони праці і зобов’язує посадових осіб підприємства

забезпечувати вирішення конкретних питань з охорони праці;

o затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів

підприємства щодо їх обов’язків, прав та відповідальності у сфері

охорони праці та контролює виконання покладених на них функцій;

o приймає участь у розробці колективного договору в розділі охорони

праці;

o реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з

охорони праці та підвищення існуючого рівня безпеки виробництва;

38

o здійснює необхідні профілактичні заходи в сфері охорони праці;

o забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків та

професійних захворювань, здійснює контроль за виконанням

профілактичних заходів, визначених в результаті роботи комісій з

розслідування нещасних випадків;

o впроваджує прогресивні безпечні технології, досягнення науки та

техніки в галузі охорони праці, засоби автоматизації та механізації

виробництва, існуючий позитивний досвід в сфері охорони праці тощо;

o забезпечує належне утримання будівель, споруд та об’єктів,

виробничого обладнання та устаткування, а також моніторинг за їх

технічним станом;

o організовує проведення аудиту з питань охорони праці, лабораторних

досліджень параметрів виробничого середовища, оцінку технічного

стану виробничого обладнання та устаткування, атестацію робочих

місць на відповідність Гігієнічній класифікації умов праці в порядку і

терміни, що встановлені законодавством, і за підсумками атестації

вживає заходи щодо усунення виявлених недоліків;

o розробляє і затверджує необхідні положення, інструкції та інші акти з

охорони праці, що діють у межах підприємства;

o встановлює відповідно до державних нормативно-правових актів

правила виконання робіт та поведінки працівників на території

підприємства, на будівельних майданчиках, у виробничих приміщеннях,

на робочих місцях;

o безкоштовно забезпечує працівників необхідною нормативно-правовою

документацією з питань охорони праці;

o здійснює постійний контроль за додержанням працівниками

технологічних нормативів, правил поводження з машинами,

механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а також

за використанням засобів колективного та індивідуального захисту;

o організовує пропаганду щодо безпечних методів праці;

o вживає відповідні заходи щодо допомоги потерпілим від нещасних

випадків, пожеж та аварій, залучає, в разі виникнення на підприємстві

надзвичайних ситуацій, професійні рятувальні формування;

o організовує з працівниками ефективне співробітництво в галузі охорони

праці тощо.

Роботодавець безпосередньо несе відповідальність за ефективність

функціонування СУОПП та виконання вимог діючих нормативно-правових

актів та чинного законодавства з охорони праці.

Що стосується інших посадових осіб підприємства, то основну роботу з

охорони праці у вище перелічених напрямках, як правило, повинен

проводити головний інженер. В свою чергу, головний механік повинен

відповідати за безпеку всього виробничого обладнання, головний енергетик

- за безпечну експлуатацію електро- та енергообладнання, головний

економіст повинен забезпечувати своєчасне вирішення економічних питань

в сфері охорони праці, головний бухгалтер – фінансування відповідних

39

планів з охорони праці, виплату матеріального заохочення працівникам з

урахуванням виконання ними відповідних завдань з охорони праці тощо.

Посадові особи таких структурних підрозділів підприємства як, наприклад,

відділу матеріально-технічного забезпечення – організовують матеріально-

технічне забезпечення відповідних планів роботи з охорони праці, а також

забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального

захисту, відділу капітального будівництва – забезпечують дотримання вимог

безпеки праці при будівництві та ремонті, відділу стандартизації –

організовують впровадження стандартів ССБП, здійснюють розробку

стандартів підприємства та контролюють їх дотримання, відділу кадрів –

організовують професійний добір, профорієнтацію та навчання працівників

підприємства, юридичного відділу – забезпечують правову основу

управління охороною праці на підприємстві тощо. Начальники виробничих

цехів, дільниць, відділів, майстри, бригадири, завідувачі лабораторій та інші

керівники основних виробничих підрозділів підприємства повинні

здійснювати контроль за дотриманням усіх вимог щодо охорони праці в

своїх підрозділах та нести персональну відповідальність за їх виконання.

Так як згідно ст. 5 Закону "Про охорону праці" умови трудового

договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим

нормативно-правовим актам з охорони праці, то під час укладання

трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під

розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці

небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі

наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і

компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і

колективного договору.

Служба охорони праці підприємства

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець

створює службу охорони праці відповідно до "Типового положення про

службу охорони праці" НПАОП 0.00-4.35-04, затвердженого наказом

Державного комітету України по нагляду за охороною праці

(Держгірпромнаглядом) від 15.11. 2004 р. №255, зареєстрованому в

Міністерстві Юстиції України 01.12. 2004 р. за №1526/10125. Відповідно до

того ж нормативного документу на підприємстві з кількістю працюючих

менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку

сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з

кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони

праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які

мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і

заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних

виробничо-технічних служб.

40

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації

підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною

особою.

Згідно Типового положення про службу охорони праці ця служба

виконує такі основні функції:

опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці,

сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного

структурного підрозділу і кожної посадової особи;

проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні

заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці

та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці,

якщо встановлені норми досягнуті), а також розділ "Охорона праці" у

колективному договорі;

проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

організовує: забезпечення працюючих нормативними актами з охорони

праці; паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності

їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій; підготовку

статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку

перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення

безпечних та нешкідливих умов праці; роботу методичного кабінету

охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці

шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій,

розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних

стендів; допомогу комісії з питань охорони праці підприємства в

опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань

охорони праці;

бере участь у: розслідуванні нещасних випадків та аварій; роботі комісії

з питань охорони праці підприємства; роботі комісій по введенню в дію,

реконструкції або технічного переозброєння об'єктів виробничого та

соціального призначення, відремонтованого або модернізованого

устаткування; розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів

про охорону праці, що діють в межах підприємства; роботі постійно

діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;

сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, у тому

числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів

колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення

та навколишнього середовища;

розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;

надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів

підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;

готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці,

загальних для всього підприємства;

41

розглядає факти наявності виробничих ситуацій небезпечних для життя

чи здоров'я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього

природного середовища, а також у випадку відмови з цих причин

працівників від виконання дорученої їм роботи;

контролює: дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих

та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових

інструкцій з питань охорони праці; виконання приписів органів

державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових

колективів і профспілок з питань охорони праці; використання за

призначенням коштів фонду охорони праці; відповідність нормативним

актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних

засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного

та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної

документації на робочих місцях; своєчасне проведення навчання та

інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки

праці посадових осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної

небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт;

забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, мийними

засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; надання працівникам

пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими та шкідливими умовами

праці; використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з

діючим законодавством; проходження медичних оглядів; виконання

заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів

щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені у актах

розслідування;

здійснює зв'язок з медичними закладами, з науковими та іншими

організаціями з питань охорони праці, організовує впровадження їх

рекомендацій.

Спеціалісти служби охорони праці мають право представляти

підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань

охорони праці, безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти,

структурні підрозділи підприємства, порушувати клопотання про

заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки

та покращенні умов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові

для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати

від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони

праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених

законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки

знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог

нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів,

устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які

створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

42

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності

працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише

роботодавець.

Розробка планів попередження, локалізації і ліквідації

аварійних ситуацій та аварій

Одним з найважливіших завдань планування в сфері СУОП є розробка

планів попередження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій

(далі - ПЛАС). Їх формування здійснюється у відповідності до НПАОП 0.00-

4.33-99 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних

ситуацій і аварій».

Цей нормативний акт поширюється на потенційно небезпечні

підприємства (далі - підприємства), потенційно небезпечні об'єкти (далі -

об'єкти), на яких можливі аварії із залповими викидами вибухонебезпечних і

токсичних продуктів, вибухами й загоряннями (пожежами) в апаратурі,

виробничих приміщеннях і зовнішніх спорудах, які можуть призвести до

зруйнування будинків, споруд, технологічного устаткування, ураження

людей, негативного впливу на довкілля. Нормативний акт встановлює

порядок розробки, вимоги до складу, змісту та форми, процедуру

затвердження й перегляду ПЛАС. Вимоги цього нормативного акта

обов'язкові для всіх міністерств, відомств, підприємств, організацій,

юридичних і фізичних осіб незалежно від їхньої галузевої та/або відомчої

належності й форми власності.

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є

планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів,

населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів

місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та

пом'якшення їх наслідків.

Аварії в залежності від їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б і В.

На рівні "А" аварія характеризується розвитком аварії в межах одного

виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним

підрозділом підприємства.

На рівні "Б" аварія характеризується переходом за межі структурного

підрозділу і розвитком її в межах підприємства.

На рівні "В" аварія характеризується розвитком і переходом за межі

території підприємства, можливістю впливу уражальних чинників аварії на

населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства

(об'єкти), а також на довкілля.

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в

процесі аналізу небезпек.

Дозволяється не включати в оперативну частину ПЛАС дії персоналу

під час аварійних ситуацій, які регламентуються проектно-технологічною

документацією (технологічний регламент, інструкція з експлуатації, інші). У

43

такому випадку в ПЛАС повинні бути посилання на документи, в яких ці дії

регламентовані.

ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (об'єкта):

пуск, робота, зупинка і ремонт.

Обов'язки щодо розробки і впровадження ПЛАС та відповідальність за

його якість покладаються на власника (керівника) підприємства (об'єкта).

Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із

залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на

виконання такої роботи, отриманий в установленому порядку.

ПЛАС повинен містити: титульний лист; аналітичну частину, в якій

міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків;

оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу,

спецпідрозділів і населення (при потребі) в умовах аварії; додатки, які

складаються з документів, зазначених у п. 4.12.3 Положення.

Зміст оперативної частини ПЛАС змінюється залежно від рівня аварії,

на який вона поширюється;

Для забезпечення ефективної боротьби з аварією на всіх рівнях її

розвитку наказом створюється штаб, функціями якого є:

збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії та вжиті заходи

щодо боротьби з нею;

поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій в

зоні аварії та поза її межами;

координація дій персоналу підприємства і всіх залучених підрозділів і

служб, які беруть участь у ліквідації аварії.

Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний

керівник робіт щодо локалізації та ліквідації аварій (далі - ВК).

В ПЛАС повинно бути визначене місце розташування штабу, в т.ч.

резервне.

В ПЛАС повинні бути визначені посадові особи, які виконують функції

ВК.

До ПЛАС мають бути додані копії наказу по підприємству (об'єкту)

про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції ВК при

аваріях на рівнях "А" і "Б", та рішення органів місцевого самоврядування про

призначення посадової особи (осіб), які виконують функції ВК при аваріях на

рівні "В".

ПЛАС має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і

узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками

підприємств і організацій, які узгодили його.

ПЛАС у повному обсязі повинен знаходитись у керівника й диспетчера

підприємства (об'єкта), в територіальному управлінні

Держнаглядохоронпраці, а також у територіальному органі МНС.

Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання

відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв

(цехів, відділень, виробничих дільниць), на пункті зв'язку районної

44

(об'єктової) пожежної частини, начальника (інструктора) воєнізованої

газорятувальної служби, а також на робочих місцях.

Галузеве управління охороною праці

Управління охороною праці на галузевому рівні (УОПГР) здійснюють

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також

об’єднання підприємств, створені за галузевим принципом відповідно до

чинного законодавства.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах

своїх повноважень, визначених нормативно-правовими актами, з метою

реалізації основних завдань і функцій управління охороною праці стосовно

підприємств, установ та організацій, що знаходяться у сфері їх управління:

1. Забезпечують виконання рішень Національної ради з питань безпечної

життєдіяльності населення, подають пропозиції до планів її роботи.

2. Опрацьовують та вносять пропозиції до Національної програми

поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також

до Зведеного плану розробки (перегляду) державних міжгалузевих та

галузевих нормативних актів з охорони праці.

3. Удосконалюють галузеві системи управління охороною праці та

галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого

середовища.

4. Сприяють впровадженню у виробництво останніх досягнень науки та

техніки в галузі створення новітніх безпечних технологій та обладнання,

забезпеченню працюючих сучасними ефективними засобами колективного та

індивідуального захисту.

5. Приймають участь у проведенні експертиз проектів щодо повноти

вирішення питань з охорони праці, а також у вирішені питань щодо видачі

дозволів на пуск та ліцензій на випуск продукції.

6. Організовують забезпечення підприємств, установ та організацій

нормативно-правовими актами з охорони праці, підвищення кваліфікації та

перевірку знань їх посадових осіб та спеціалістів з питань охорони праці,

розробку примірних інструкцій з охорони праці, а також вивчення та

поширення передового досвіду організації роботи з охорони праці.

7. Забезпечують проведення галузевих та міжгалузевих нарад, семінарів

та конкурсів з питань охорони праці.

8. Проводять оперативні наради з обставин і причин групових нещасних

випадків.

9. Беруть участь у спеціальних розслідуваннях нещасних випадків згідно

з чинним законодавством.

10. Здійснюють аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і

аварій, а також шкоди від цих подій.

11. Опрацьовують і подають пропозиції про внесення змін до списків

виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільги і

компенсації згідно з чинним законодавством.

12. Забезпечують інформаційну підтримку галузевих підприємств з

45

питань охорони праці, у тому числі про причини аварій та нещасних

випадків, здійснюють підготовку пропозицій щодо їх запобігання.

13. Надають методичну допомогу підпорядкованим підприємствам у

проведені атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим

актам з охорони праці, організації професійного добору для окремих

професій, у обстежені будівель, споруд, інженерних мереж та розробці

необхідних заходів щодо виводу їх з аварійного стану чи експлуатації, у

проведені перевірок виробничого обладнання та технологічних процесів на їх

відповідність до вимог нормативних актів з охорони праці, у забезпеченні

інформаційними матеріалами з питань охорони праці, у проведені галузевих

нарад, семінарів, конкурсів з питань охорони праці тощо.

14. Заслуховують керівників підприємств, на яких допущено погіршення

стану безпеки та умов праці або має місце зростання кількості нещасних

випадків, профзахворювань та аварій.

15. Здійснюють на підпорядкованих підприємствах відомчий контроль за:

функціонуванням систем управління охороною праці та роботою служб

охорони праці;

страхуванням працівників підпорядкованих підприємств, установ та

організацій від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання;

станом охорони праці, реалізацією галузевих угод у частині

комплексних заходів з питань охорони праці;

виконанням наказів міністерств та інших центральних органів

виконавчої влади з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення

причин нещасних випадків та аварій, які були зазначені у відповідних

актах розслідування;

своєчасним проведенням навчання та інструктажів працюючих на

виробництві, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадових

осіб, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою;

забезпеченням працюючих на виробництві засобами колективного та

індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням

тощо.

У разі систематичного порушення законодавства у сфері охорони

праці, Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також

об’єднання підприємств, створені за галузевим принципом, в межах своїх

повноважень мають право розривати контракти з керівниками

підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління.

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) – це сукупність

органів управління даної галузі, які на підставі чинних нормативно-правових

актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність щодо виконання

завдань з охорони праці в галузі. СУОПГ - є однією з основних складових

частин системи управління галуззю.

Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон "Про

охорону праці", Кодекс законів про працю України, Закону України "Про

обов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які причинили втрату працездатності", Закон

46

України "Про пожежну безпеку", Закон України "Про забезпечення

санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", постанови та

акти Верховної Ради України, Національна програма покращення безпеки,

гігієни праці та виробничого середовища, інші законодавчі та нормативні

документи з охорони праці.

Метою функціонування СУОПГ є проведення державної галузевої

політики в сфері охорони праці - забезпечення здорових, безпечних і

високопродуктивних умов праці в галузі та повної відповідальності

керівництва галузі та всіх її структурних підрозділів за створення безпечних

умов праці.

Управління охороною праці в галузі, в кожному з структурних

підрозділів і в функціональних службах, здійснюється шляхом виконання

відповідних завдань з охорони праці, які встановлені чинними

законодавчими та нормативними актами.

Завдання управління охороною праці в галузі – це відповідні заходи з

охорони праці в галузі, які повинні здійснювати в обумовлені терміни

галузеві Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, об’єднання

підприємств, а також їх структурні підрозділи і функціональні служби.

До основних першочергових завдань управління охороною праці в

галузі належать:

проектування підприємств, розробка нового обладнання, сучасних

технологій для галузі з урахуванням вимог чинних нормативних актів з

охорони праці;

виготовлення нового обладнання, машин та механізмів для потреб галузі

у відповідності до вимог діючих нормативних актів з охорони праці і

одержання на них сертифікатів безпеки;

постачання, виготовлення і забезпечення підвідомчих підприємств

засобами колективного і індивідуального захисту;

створення галузевих підприємств з виготовлення необхідних засобів

індивідуального та колективного захисту;

розробка та впровадження на підвідомчих підприємствах, в установах та

організаціях сучасних методів безпечної організації праці;

проведення наукових досліджень з питань охорони праці відповідно до

вимог галузі;

створення та функціонування санітарних, в тому числі і мобільних,

галузевих лабораторій для атестації робочих місць;

підвищення кваліфікації і перевірка знань з охорони праці посадових

осіб керівного складу усіх структурних підрозділів та функціональних

служб Міністерства, центральних органів виконавчої влади, об’єднань

підприємств, регіональних управлінь і організацій галузі та забезпечення

підвідомчих суб’єктів господарювання та управлінських структур

правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами з

питань охорони праці;

пропаганда охорони праці, видання галузевої навчальної літератури,

літератури з передового досвіду, плакатів, інструкцій, наочних

47

посібників та інших методичних матеріалів з питань охорони праці;

розробка рекомендацій, типових положень та іншої нормативної і

методологічної літератури з охорони праці;

проведення організаційної роботи з підвищення рівня охорони праці на

підвідомчих підприємствах установах та організаціях;

впровадження у виробництво останніх досягнень науки і техніки,

сучасних прогресивних технологій, вітчизняного та світового досвіду з

охорони праці;

підготовка статистичних звітів та відповідної інформації щодо стану

охорони праці в галузі;

проведення обліку та аналізу нещасних випадків, професійних

захворювань, аварій та пожеж, а також заподіяної ними шкоди;

розслідування та облік групових нещасних випадків та отруєнь на

виробництві і нещасних випадків із смертельними наслідками, а також

аварій на виробництві I та II груп на підвідомчих підприємствах;

страхування працівників галузі від нещасних випадків на виробництві і

профзахворювання у ФССНВ;

формування і використання коштів фонду охорони праці в галузі тощо.

Заходи з охорони праці, які можуть здійснюватися за рахунок галузевих

коштів, затверджені наказом Держгірпромнагляду (Держнаглядохоронпраці)

від 02.06.99 р. №102. У першу чергу, це:

розробка та реалізація відповідних заходів щодо усунення типових для

підприємств галузі шкідливих та небезпечних факторів виробничого

середовища;

організація виробництва нових сучасних засобів індивідуального та

колективного захисту працюючих на підприємствах галузі;

проведення науково-дослідницьких та проектно-конструкторських робіт

у сфері охорони праці на галузевому рівні;

впровадження на галузевому рівні автоматизованих інформаційних

систем в сфері охорони праці (типових автоматизованих експертних

систем аналізу та прогнозування небезпечних та аварійних ситуацій на

виробництві);

проектування та впровадження спеціальних технічних засобів для

механізації важких, небезпечних та шкідливих робіт;

створення промислово-санітарних лабораторій, у тому числі і

пересувних, для надання допомоги галузевим підприємствам в

проведенні атестації робочих місць на їх відповідність до чинних

нормативних актів з охорони праці;

проведення експертизи технічного стану будівель та споруд, діагностики

та експертизи потенційно небезпечних об’єктів та обладнання на

підприємствах галузі;

створення та матеріально-технічне оснащення сертифікаційних

лабораторій для відповідної сертифікації засобів виробництва та засобів

індивідуального та колективного захисту працюючих;

заохочення трудових колективів і окремих працівників, які плідно

48

працюють над розв’язанням проблем з охорони праці в галузі;

проведення навчання працівників галузі з питань охорони праці;

розробка та впровадження навчальних та інформаційних програм щодо

підвищення рівня знань працівників галузевих підприємств та населення

з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності;

створення матеріальної бази галузевих навчальних центрів з охорони

праці, розробка та виготовлення тренажерів для навчання працівників,

зайнятих на роботах з високим рівне техногенного ризику, а також

моделей та макетів виробничого обладнання;

проведення конференцій, нарад, семінарів, конкурсів з питань охорони

праці та безпеки життєдіяльності, створення та матеріально-технічне

забезпечення постійно діючих виставок засобів індивідуального захисту

працюючих вітчизняного виробництва;

організація випуску знаків безпеки, плакатів, пам’яток, інформаційних

листків з охорони праці, каталогів засобів індивідуального захисту

працюючих;

розробка і видання нових та перевидання чинних нормативних актів з

охорони праці, а також забезпечення ними служб охорони праці

підвідомчих підприємств, установ та організацій тощо.

Процес виконання кожного завдання роботи з охорони праці в галузі

полягає в послідовному здійсненні керівником (відповідальними особами)

основних функцій (стадій, етапів) управлінського циклу.

Основні функції (стадії, етапи) управління охороною праці в галузі це:

планування та прогнозування роботи з охорони праці – організація та

координація роботи з охорони праці – мотивація та стимулювання роботи з

охорони праці – облік показників, аналіз та оцінка стану умов і безпеки

праці – контроль за станом охорони праці в галузі та функціонуванням

СУОПГ.

Планування та прогнозування роботи з охорони праці в галузі

передбачає обов’язкове попереднє прогнозування можливих небезпек і

необхідних заходів з охорони праці як в цілому в галузі, так і в кожному її

структурному підрозділі і встановлення з урахуванням проведеного

прогнозування цільових завдань керівникам галузі та всіх її структурних

підрозділів щодо визначення потреб галузі в ресурсах усіх видів, змісту і

об’єму робіт в сфері охорони праці з розподілом їх щодо часу виконання.

Таким чином, плануванню заходів з охорони праці (перспективне,

щорічне) в галузі, виробничих об’єднаннях, управліннях та організаціях

галузі повинна передувати відповідна передпланова робота, а саме,

прогнозування можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів та

необхідних профілактичних заходів. Також передпланова робота передбачає

складання цільових програм щодо запобігання травматизму,

профзахворювань і поліпшення виробничого середовища.

Прогнозування можливих небезпечних і шкідливих виробничих

факторів та необхідних заходів з охорони праці в галузі, виробничих

49

об’єднаннях, управліннях та організаціях галузі здійснюється їх керівниками

разом із спеціалістами з охорони праці шляхом:

вивчення та аналізу причин виробничого травматизму і

профзахворювань, стану умов праці на підставі статистичних даних,

звітів, результатів паспортизації санітарно-гігієнічного стану виробництв

та наявності засобів колективного та індивідуального захисту, атестації

робочих місць за умовами праці, за результатами комплексних

перевірок, відомчого контролю, збору пропозицій від робітників,

інженерно-технічних працівників, уповноважених трудових колективів з

охорони праці, профспілок тощо;

оцінки безпеки існуючих технологій та виробничого обладнання,

можливої їх модернізації та заміни на нові, більш безпечні технології та

види обладнання;

визначення змін щодо можливого зростання чи появи нових небезпечних

та шкідливих виробничих факторів, зумовлених зростанням виробничих

потужностей та інтенсифікації праці;

аналізу проектно-конструкторських та технологічних розробок;

визначення потреб у засобах і заходах щодо охорони праці з метою

запобігання виробничого травматизму, профзахворювань і доведення

стану умов праці до вимог чинних нормативних актів.

За результатами прогнозування керівництвом галузі і її структурних

підрозділів складаються цільові програми щодо необхідності застосування та

впровадження відповідних заходів та засобів у сфері охорони праці з метою

поліпшення умов праці.

Планування робіт з охорони праці в галузі включає у себе:

розробка довгострокових програм щодо поліпшення стану безпеки,

гігієни праці та виробничого середовища;

перспективне (стратегічне) планування, а саме розробка перспективних

комплексних планів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та

виробничого середовища;

розробка комплексних заходів з охорони праці на поточний рік;

розробка оперативних (квартальних, місячних) планів робіт з охорони

праці керівниками структурних підрозділів;

перспективне та щорічне планування науково-дослідних робіт з охорони

праці;

У планах повинні бути передбачені заходи з охорони праці, що

стосуються питань безпеки: знарядь праці (машин, механізмів, пристосувань,

інструментів, обладнання тощо); предметів праці (сировини, матеріалів,

напівфабрикатів, виробів тощо); технологій (впровадження прогресивних

технологій, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів

тощо); будівель та споруд (перевірка технічного стану будівель та споруд, їх

реконструкція, ремонт тощо). Також в них повинні бути розглянуті питання

щодо організації і покращення умов праці (наукова організація праці,

виробнича естетика, ергономіка тощо) та питання оптимізації роботи систем

управління охороною праці на виробництві.

50

Головну організаційно-методичну роботу при складані планів роботи з

охорони праці здійснюють служби охорони праці.

Перспективне (стратегічне) планування включає у себе розробку

комплексних планів на 3-5 років та інших організаційно-технічних планів з

питань охорони праці, що формуються на підставі проведення попереднього

прогнозування та розробки цільових програм.

Комплексні заходи з охорони праці на поточний рік за колективною

угодою складаються згідно "Спільних рекомендацій державних органів і

профспілкових організацій". Крім заходів передбачених на поточний рік, в

них включаються також заходи, що передбачені перспективними планами і

планами робіт служб охорони праці господарських органів та графік

перевірок підпорядкованих організацій та підприємств.

Оперативне планування передбачає, в першу чергу, заходи з охорони

праці стосовно виконання приписів, актів перевірок і вказівок органів

нагляду та управління охороною праці в галузі.

Заходи планів з охорони праці включаються у відповідні розділи

техпромфінпланів, виробничих планів та планів соціального і економічного

розвитку господарських органів і промислових підприємств.

Перспективне та щорічне планування науково-дослідних робіт з

охорони праці здійснює Науково-технічне управління на підставі пропозицій

промислових об’єднань, управлінь, підприємств та організацій галузі.

Організація та координація роботи з охорони праці в галузі

здійснюється шляхом розподілу обов’язків щодо управління охороною праці

між галузевим Міністерством, іншими центральними органами виконавчої

влади, об’єднаннями підприємств, їх структурними підрозділами і

функціональними службами, а також шляхом розподілу між ними

координуючих функцій та розробки посадових інструкцій про обов’язки,

права і відповідальність керівних працівників галузі і її структурних

підрозділів щодо охорони праці.

Мотивація та стимулювання роботи з охорони праці в галузі.

Мотивація роботи з охорони праці – вид управлінської діяльності, який

забезпечує процес спонукання керівника і працівників на діяльність, що

спрямована на досягнення основної мети охорони праці, це забезпечення

здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, і базується ця

діяльність на двох категоріях:

потреби відчуття безпеки під час праці та потреби уникнення

травм, захворювань, пожеж і аварій;

отримання винагороди за проведення необхідних заходів з

охорони праці та уникнення кримінальної, адміністративної і

матеріальної відповідальності за негативні наслідки у разі

травмування чи профзахворювання людей, виникнення аварій,

пожеж тощо.

Функція мотивації здійснюється шляхом систематичного використання

керівництвом галузі та її структурних підрозділів методів управління, що

51

дозволяють, при застосуванні відповідної сукупності засобів і прийомів

впливу на колектив працівників і окремих виконавців, досягти основну мету

охорони праці – забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних

умов праці.

Функція мотивації охоплює питання оперативного керівництва,

координації і регулювання, тобто питання прийняття та реалізації рішень,

направлених на усунення відхилень від планів і нормативних актів та

створення у галузі та її структурних підрозділах таких умов, які стимулюють

виконання завдань охорони праці за рахунок економічної зацікавленості

виконавців.

Функція мотивації здійснюється шляхом застосування керівництвом

галузі та її структурних підрозділів наступних методів управління:

адміністративно-правових;

соціально-психологічних;

економічних.

Адміністративно-правові методи – це, в першу чергу, чітке виконання

вимог посадових інструкцій та норм і правил із охорони праці, виконання

вимог чинного законодавства і нормативних актів із охорони праці (Закон

України "Про охорону праці", Кодекс Законів України про працю, стандарти,

норми, правила, інструкції тощо).

Соціально-психологічні методи – це проведення інструктажів,

стажування, навчання та пропаганди з питань охорони праці, а також

особистий приклад керівництва галузі та її структурних підрозділів в

додержані існуючих вимог охорони праці тощо.

Економічні методи – це використання об’єктивних економічних законів

та врахування економічних інтересів працівників галузі.

Згідно діючих нормативних актів до економічної мотивації роботи з

охорони праці в галузі також відносяться:

штрафні санкції щодо суб’єктів господарювання, керівництва та

працівників галузі та її структурних підрозділів;

диференційовані страхові тарифи при державному соціальному

страхуванні від нещасних випадків на виробництві та

професійного захворювання (в залежності від класу професійного

ризику виробництва для кожної галузі).

Нагляд та контроль за станом охорони праці в галузі та

функціонуванням СУОПГ, облік показників, аналіз та оцінка стану умов і

безпеки праці в галузі – ці функції управління дозволяють, в першу чергу,

встановити фактичний стан щодо виконання завдань з охорони праці в галузі

та її структурних підрозділах в порівнянні з діючими планами і чинними

нормативними актами, визначити наслідки цих відхилень, виконати

накопичення планових і фактичних даних, а також здійснити складання

статистичних звітів встановлених форм та прийняти рішення щодо

необхідності включення в плани робіт на наступні роки відповідних

додаткових заходів з охорони праці.

52

Нагляд і контроль за станом охорони праці в галузі, виробничих

об’єднаннях, управліннях та інших її структурних підрозділах здійснюється

державними, відомчими, адміністративними та громадськими органами. Це

сприяє виконанню посадовими особами планів робіт, законодавства та

нормативно-правових актів з охорони праці і дозволяє визначити ступінь

виконання цими посадовими особами своїх функціональних обов’язків у

сфері охорони праці. Результати державного нагляду та відомчого контролю

є підставою для складання плану комплексних заходів щодо поліпшення

умов праці, а також для відповідальності чи заохочення керівних та

інженерно-технічних працівників відповідних структурних підрозділів галузі.

Стан охорони праці в галузі, виробничих об’єднаннях, управліннях та

інших її структурних підрозділах оцінюється за наступними основними

показниками:

частота і важкість нещасних випадків, професійних захворювань, їх

загальна кількість;

виконання доведених (прийнятих) завдань щодо поліпшення безпеки та

умов праці, виробничої санітарії, гігієни праці та санітарно-оздоровчих

заходів;

виконання заходів, передбачених угодою з охорони праці і планом

організаційно-технічних заходів щодо поліпшення стану охорони праці;

впровадження стандартів безпеки праці і системи управління охороною

праці (СУОП).

Також можуть використовуватися й інші показники: кількість пожеж та

аварій на виробництві, їх наслідки; дорожньо-транспортні аварії; виконання

приписів органів державного нагляду й рішень керівних органів галузі тощо.

53

Лекція 3.

Тема 4. Травматизм та професійні захворювання в галузі.

Розслідування нещасних випадків. Загальні положення та визначення. Мета та завдання розслідування нещасних

випадків. Обов’язки роботодавця щодо розслідування нещасних випадків. Обставини, за

яких проводиться розслідування.

Встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом.

Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і

отруєнь на виробництві. Розслідування нещасних випадків. Спеціальне розслідування

нещасних випадків. Розслідування професійних захворювань. Організація розслідування,

склад комісій з розслідування, основні документи.

Розслідування та облік аварій. Розслідування інцидентів та невідповідностей.

Література: Л1.3-Л1.8;Л2.1-Л2.2;Л3.61;Л4.1.

Завдання на СРС: Особливості розслідування та обліку нещасних випадків

невиробничого характеру.

Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація

про нещасні випадки, аналіз їх причин. Основні причини виробничих травм та

професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості. Методи дослідження

виробничого травматизму.

Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та

професійної захворюваності в галузі.

Література: Л1.3-Л1.7; Л2.1-Л2.2;Л3.61;Л4.1.

Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків, професійних

захворювань та aвapiй

Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці» роботодавець

повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що

затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з

всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. Зараз в Україні діє Положення

про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене Постановою

Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094.

Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та

організації незалежно від форми власності, на осіб, у тому числі іноземців та

осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими

ними особами, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які

відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які

забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними

внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства,

які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять

виробничу практику або залучаються до праці.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що

сталися з учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-

54

виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі,

визначається МОН.

Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я,

поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень,

заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні

та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження

електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші

ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси,

зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами,

комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати

працівником працездатності на один робочий день чи більше або до

необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не

менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі -

нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив,

або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника

робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання

необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу

зобов'язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у

разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову

організацію;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому

місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо

це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш

тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім

випадків із смертельним наслідком та групових, організує його розслідування і

утворює комісію з розслідування.

У разі груповового нещасного випадку, нещасного випадку із

смертельним наслідком, роботодавець зобов'язаний негайно передати

засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:

- відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

- відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного

випадку;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

- органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі

його відсутності - відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому

органу місцевого самоврядування);

- відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у

разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

55

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- вищестоящому профспілковому органу;

- відповідному органу з питань захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну

статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою

Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним організаціям,

а також несе відповідальність за її достовірність згідно із законодавством.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних

випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати

заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві

держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов'язані

аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і

року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що належать

до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи щодо

запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління, державного нагляду за охороною

праці, Фонд та профспілкові організації в межах своєї компетенції

перевіряють ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів

до виявлення та усунення порушень.

Підприємства, органи, до сфери управління яких належать

підприємства, а також Фонд ведуть облік усіх пов'язаних з виробництвом

нещасних випадків.

Статистичні регіональні служби у відповідності до покладених на них

завдань у сфері УОПРР здійснюють облік даних, які характеризують рівень

травматизму та умови праці на підприємствах установах та організаціях

регіонів.

Обласним управлінням статистики підпорядковані районні та міські

органи статистики, які здійснюють відповідний статистичний облік в межах

районів та міст.

Статистичний облік травматизму та умов праці в області

здійснюється за формами №1-ПВ, №1-ППО, №1-ДТП, №7-ТНВ, №23-ТН.

Розслідування та облік професійних захворювань

Розслідуванню підлягають усі вперше виявлені випадки хронічних

професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання).

Професійний характер захворювання визначається експертною

комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому

надано таке право МОЗ.

56

У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються

спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої

дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до

Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами праці.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника

визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної

характеристики умов праці, яка складається відповідною установою

(закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю

спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу

виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на

запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує

підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого

відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів,

відділеннями професійних захворювань лікувально-профілактичних закладів

складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після

встановлення остаточного діагнозу повідомлення надсилається роботодавцю

або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели

до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу)

державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичному

закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу

виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення

професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту

одержання повідомлення.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться

комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної

санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії); лікувально-

профілактичного закладу; підприємства; профспілкової організації, членом

якої є хворий; або уповноваженого трудового колективу з питань охорони

праці, якщо хворий не є членом профспілки; відповідного робочого органу

виконавчої дирекції Фонду.

До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники

інших органів.

Роботодавець зобов'язаний подати комісії з розслідування дані

лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу,

необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з

безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними

засобами і засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і

оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов'язана:

- скласти програму розслідування причин професійного захворювання;

- розподілити функції між членами комісії;

57

- розглянути питання про необхідність залучення до її роботи

експертів;

- провести розслідування обставин та причин професійного

захворювання;

- скласти акт розслідування за формою П-4, у якому зазначити заходи

щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення

нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали відповідні

вимоги (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин професійного захворювання складається

комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після

закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-

профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, робочому органу

виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації, членом якої є хворий.

Один примірник акта надсилається відповідній установі (закладу) державної

санітарно-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням

заходів.

Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві, де

зберігається протягом 45 років.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення

розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали

та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а

також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено

порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення

професійного захворювання.

Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо

запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує

відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби

протягом терміну, зазначеного в акті.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного

захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду

питання подальшої його працездатності.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних

захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо

усунення причин здійснюють установи (заклади) державної санітарно-

епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені трудових

колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в

спеціальному журналі.

До цього журналу також вносяться дані щодо працездатності кожного

працівника, в якого виявлено професійне захворювання.

У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань

потерпілий реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.

Установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби на

підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають

карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на

58

магнітних носіях зберігаються у відповідній установі (закладі) державної

санітарно-епідеміологічної служби та в МОЗ протягом 45 років.

Розслідування та облік аварій

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього

керівника робіт або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу

зобов'язані повідомити роботодавця.

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни,

зобов'язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових

заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги,

запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної

зони та обмеження доступу до неї людей.

На підприємстві згідно з вимогами законодавчих та інших нормативно-

правових актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій та охорони праці повинні бути розроблені і затверджені

роботодавцем:

- план попередження надзвичайних ситуацій, у якому визначаються

можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного

характеру, прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо їх ліквідації,

терміни виконання, а також сили і засоби, що для цього залучаються;

- план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому

перелічуються всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначаються

дії посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки

працівників професійних аварійно-рятувальних служб або працівників інших

підприємств, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій.

Роботодавець або уповноважена ним особа зобов'язаний негайно

повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган,

до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву

держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб

цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем

виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування

або загибелі працівників також відповідний робочий орган виконавчої

дирекції Фонду.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згідно

вимог Положення про розслідування нещасних випадків.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з

розслідування, що утворюються.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери

управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади

або представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.

У ході розслідування комісія з розслідування визначає характер аварії,

з'ясовує обставини, що спричинили її, встановлює факти порушення вимог

законодавства та нормативних актів з питань охорони праці, цивільної

оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів,

визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів,

59

конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і галузевих нормативних

актів та проекту, встановлює осіб, що несуть відповідальність за виникнення

аварії, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним

аваріям.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом десяти робочих днів

розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5. Шкода, заподіяна аварією,

визначається з урахуванням втрат, зазначених у додатку Положення про

розслідування.

Залежно від характеру аварії у разі необхідності проведення

додаткових досліджень або експертизи зазначений термін може бути

продовжений органом, який призначив комісію.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким

відповідно до висновків комісії з розслідування затверджує заходи щодо

запобігання подібним аваріям і притягає до відповідальності працівників за

порушення законодавства про охорону праці.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить

підприємство, де сталася аварія, яке в п'ятиденний термін після закінчення

розслідування надсилає їх прокуратурі та органам, представники яких брали

участь у розслідуванні.

Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося

нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів

здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох

років.

Роботодавець зобов'язаний проаналізувати причини аварії та

розробити заходи щодо запобігання подібним аваріям у подальшому.

Державна статистична звітність щодо аварій затверджується

Держкомстатом за поданням Держнаглядохоронпраці.

Письмову інформацію про здійснення заходів, запропонованих

комісією з розслідування, роботодавець подає організаціям, представники

яких брали участь у розслідуванні, у терміни, зазначені в акті розслідування

аварії.

Склад комісій, терміни та матеріали розслідування, акт

розслідування

До складу комісії з розслідування включаються:

- керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа

(спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій

спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії),

- керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст,

- представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або

уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо

потерпілий не є членом профспілки,

- інші особи.

60

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на

місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не

включається.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу

комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого

органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до

складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної

установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та

відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в

розслідуванні нещасного випадку.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе

роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне

соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування

організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Головою

комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого

органу виконавчої дирекції Фонду, а до складу цієї комісії включається

потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці відповідної

місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування,

представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які

причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-

правових актів про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку,

визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів

про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним

нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох

примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НПВ про

потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження

роботодавцю;

- у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь),

крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного

захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за

формою Н-5 (далі - акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за

формою Н-1 або НПВ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з

експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що

характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо),

у разі необхідності також медичний висновок про наявність в організмі

потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

61

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НПВ,

беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або

НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які

сталися за межами підприємства, - протягом доби після одержання необхідних

матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

- потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування

нещасного випадку;

- керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця,

де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання

подібним випадкам;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з

копією акта розслідування нещасного випадку;

- відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- керівникові (спеціалістові) служби охорони праці

підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем

покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов'язаний

ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами розслідування

нещасного випадку.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління

якого належить підприємство. У разі виявлення гострого професійного

захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гострого

професійного захворювання за формою П-5 надсилається також до відповідної

установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НПВ

разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років

на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті

потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає

повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в

десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким

надсилався акт за формою Н-1 або НПВ. Повідомлення про наслідки

нещасного випадку обов'язково додається до акта за формою Н-1 або НПВ і

підлягає зберіганню разом з ним.

Посадова особа Держнаглядохоронпраці має право у разі необхідності

із залученням представників відповідного робочого органу виконавчої

дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий,

проводити розслідування нещасного випадку (надходження скарги, незгода з

висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його

приховання тощо) і видавати обов'язкові для виконання роботодавцем

приписи за формою Н-9 щодо необхідності визнання нещасного випадку

62

пов'язаним з виробництвом, складання або перегляду акта за формою Н-1 та

взяття його на облік.

Порядок проведення спеціального розслідування нещасного випадку

Спеціальне розслідування організовує роботодавець (якщо постраждав

сам роботодавець, - орган, до сфери управління якого належить підприємство,

а у разі його відсутності - відповідна місцева держадміністрація або

виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування проводиться

комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника

територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами,

представники яких входять до складу цієї комісії.

До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова

особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії),

представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду,

представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у

разі його відсутності - відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого

органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової організації,

членом якої є потерпілий, вищестоящого профспілкового органу або

уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий

не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих

професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи

(закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і

можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії із спеціального

розслідування можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань

захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники

органів охорони здоров'я та інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого

загинуло 2 - 4 особи, проводиться комісією, яка призначається наказом

керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу, а

випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше

осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом

Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального

рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не

більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути

продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального

розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали,

передбачені Положенням, у тому числі карта обліку професійного

захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо

нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням

(отруєнням).

63

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами

комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта член

комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

Акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого складається

відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках,

підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і

затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів

щодо запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування

має право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії із

залученням до її роботи за рахунок підприємства експертів - спеціалістів

науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій, органів

виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці.

Медичні заклади, судово-медична експертиза, органи прокуратури і

внутрішніх справ та інші органи зобов'язані згідно із законодавством

безоплатно надавати на запит посадових осіб Держнаглядохоронпраці або

Фонду, які є членами комісії із спеціального розслідування, відповідні

матеріали та висновки щодо нещасного випадку.

Під час розслідування роботодавець зобов'язаний:

- зробити у разі необхідності фотознімки місця нещасного випадку,

пошкодженого об'єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну

документацію та інші необхідні матеріали;

- надати транспортні засоби, засоби зв'язку, службові приміщення для

роботи комісії із спеціального розслідування, експертної комісії;

- організувати у разі розслідування випадків виявлення гострого

професійного захворювання (отруєння) проведення медичного обстеження

працівників відповідної дільниці підприємства;

- забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і

випробувань, технічних розрахунків та інших робіт;

- організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній

кількості матеріалів спеціального розслідування.

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати,

пов'язані з діяльністю комісії із спеціального розслідування та залучених до її

роботи спеціалістів. Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання

акта спеціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису

посадової особи Держнаглядохоронпраці щодо взяття на облік нещасного

випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення

запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а

також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення

законодавства про охорону праці.

Перший примірник матеріалів розслідування залишається на

підприємстві. Потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі надсилається

затверджений акт за формою Н-1 або НПВ разом з копією акта спеціального

розслідування нещасного випадку.

64

Лекція 4. Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної

діяльності. 5.1. Загальні вимоги охорони та безпеки праці в галузі.

Загальні вимоги безпеки в галузі. Аналіз умов праці у галузі за показниками

шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та

напруженості трудового процесу. Вимоги безпеки до розміщення обладнання та

утримання робочих місць. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень.

Утримання території підприємств галузі.

Вимоги до санітарного контролю за станом повітря робочої зони. Вимоги до

засобів індивідуального захисту.

Література:Л1.1-Л1.6;Л1-13;Л1-16;Л1-19;Л1-20;Л2.4;Л3.12;Л3.17-Л3.18;Л3.25;Л3.31;

Л.3.34; Л3.36; Л3.66-Л3.67; Л3.95;Л3.98;Л4.4.

Завдання на СРС: Особливості охорони праці під час вантажно-

розвантажувальних робіт. Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення,

вентиляції і кондиціювання повітря.

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. Шкідливі хімічні речовини,

біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі

випромінювання. Мікроклімат робочої зони.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, паспортизація

виробництв, карта умов праці.

Забезпечення безпеки контрольно-вимірювальних приладів, автоматизованих

систем управління, сигналізації та зв'язку.

Література: Л1.3; Л1.6;Л1.8; Л1.11;Л1.13;Л3.12;Л3.28-Л3.31;

Оцінка умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх

відповідності санітарно-гігієнічним вимогам.

Профілактика виробничого травматизму та професійної

захворюваності: технічні – удосконалення технологічного устаткування,

сертифікація та стандартизація обладнання і технологічних процесів,

огородження небезпечних зон, теплоізоляція, контрольно-вимірювальні

пристрої та пристрої безпеки, розташування виробничого обладнання; засоби

індивідуального захисту; організаційні – навчання працівників з питань

охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за дотриманням

вимог з охорони праці, стимулювання охорони праці, забезпечення

працюючих засобами індивідуального захисту.

З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних

і гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і

затверджена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382

від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація заснована на принципі

диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів

виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними

нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом

їх на стан здоров’я працюючих.

Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру

праці на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану

виробничих об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих

65

підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності; створення банку

даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Паспортизація виробництв та атестація робочих місць за умовами

праці, карта умов праці

Паспортизація санітарно-технічного стану умов і охорони праці на

виробництві включає у себе перевірку відповідності умов праці на робочих

місцях існуючим санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам безпеки з

охорони праці та передбачає інструментальні вимірювання параметрів

шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.

Метою паспортизації виробництв стосовно санітарно-технічного стану

умов та охорони праці є гігієнічна оцінка фактичного стану умов і характеру

праці на робочих місцях, одержання й узагальнення достовірної інформації,

необхідної для встановлення пріоритетності в розробці та проведенні

заходів, спрямованих на поліпшення і оздоровлення умов праці на

виробництві.

Паспортизація санітарно-технічного стану умов і охорони праці будь

якого виробництва здійснюється згідно з існуючою на даний час

нормативно-правовою базою держав СНД, а саме – „Інструкцією з

проведення паспортизації санітарно-технічного стану умов і охорони праці”

та „Паспортом санітарно-технічного стану умов праці на об’єктах” РД 51-

559-97.

При проведенні паспортизації санітарно-технічного стану умов і охорони

праці на підприємстві (в організації), в першу чергу, визначаються:

- умови праці на робочих місцях (клас та ступінь шкідливості умов

праці);

- кількість робочих місць, які не відповідають санітарно-гігієнічним

вимогам щодо безпечних умов праці за рівнями шкідливих та небезпечних

виробничих факторів (вібрація, шум, запиленість та загазованість повітря

робочої зони, електромагнітні випромінювання і т. ін.);

- чисельність працівників зайнятих на важких фізичних, небезпечних та

шкідливих для їх здоров’я роботах;

- небезпечні ділянки виробництв;

- технологічні операції та виробниче обладнання, що не відповідають

вимогам безпеки праці;

- наявність засобів індивідуального захисту;

- показники виробничого травматизму, професійної захворюваності,

захворюваності з тимчасовою втратою працездатності; - стан санітарно-побутового забезпечення працівників підприємства

(організації) тощо.

В якості основних об'єктів, що підлягають паспортизації, приймаються

структурні підрозділи підприємства (організації). У випадку, якщо

структурний підрозділ територіально роз'єднані або умови праці (за

66

характером виробничих факторів) не є однаковими для працівників цього

підрозділу, то в якості об'єкту паспортизації може бути прийнята група

робочих місць, що характеризуються ідентичними умовами праці.

Відповідальним за проведення паспортизації та розробку необхідних

заходів з охорони праці на підприємстві (організації) є власник (керівник)

даного підприємства (організації), а в структурних підрозділах –

безпосередньо керівники даних структурних підрозділів.

Паспортизація умов і охорони праці на підприємстві (в організації) та в їх

структурних підрозділах здійснюється на підставі наказу по підприємству

(організації). У наказі визначаються терміни проведення паспортизації,

об'єкти, що підлягають паспортизації, порядок збору та узагальнення

вихідних даних, а також особи, які здійснюють цю роботу.

До проведення паспортизації залучаються працівники служби охорони

праці, відділів і служб (при їх наявності) головного механіка, технолога,

енергетика, капітального будівництва, медико-санітарної частини та інших

структурних підрозділів підприємства (організації). Служба охорони праці

надає методичну допомогу в проведенні паспортизації.

Заповнення паспорта санітарно-технічного стану умов і охорони праці

підприємства (організації) здійснюється на основі паспортів санітарно-

технічного стану умов та охорони праці структурних підрозділів, що містять

результати обстеження робочих місць, санітарно-побутових приміщень,

будівель і споруд, вимірів факторів виробничого середовища та інші

показники. При цьому допускається використання матеріалів атестації

робочих місць за умовами праці, лабораторних вимірювань, які проводилися

протягом року, а також результати раніше проведених вимірювань на

робочих місцях, якщо умови праці на цих робочих місцях не зазнали змін за

визначений термін. Паспортизація проводиться щорічно під керівництвом служби охорони

праці підприємства (організації) разом з представниками виробничих

підрозділів підприємства.

Для проведення атестації робочих місць за умовами праці та встановлення

пріоритету в проведенні оздоровчих заходів використовується «Гігієнічна

класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів

виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»,

затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2001

р. № 528.

Згідно з „Положенням про атестацію робочих місць щодо їх відповідності

державним актам про охорону праці” на підставі вивчення результатів

атестації кожне робоче місце, в разі позитивного рішення щодо його

атестації, може бути віднесене до однієї із двох наступних груп.

„Атестоване” – робоче місце відповідає вимогам нормативних актів про

охорону праці. До цієї групи належать робочі місця, на яких стан умов праці

належить до 1-2 класу за Гігієнічною класифікацією.

67

„Атестоване і вимагає пільг і компенсацій” – робоче місце, на якому стан

умов праці належить до 3 класу за Гігієнічною класифікацією (важкі та

шкідливі умови).

Відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (ст.13) за

результатами атестації робочих місць складаються карти умов праці, в яких

фіксуються санітарно-гігієнічні умови праці, її важкість і напруженість. На

підставі атестації визначаються шкідливі фактори виробничого середовища,

які можуть вплинути на стан здоров’я працівників, а також їх нащадків, і

призначаються пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і №2

виробництв, робіт, професій, посад, що дають право на пільгове пенсійне

забезпечення.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться згідно з

Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 1.09.1992 р. про

„Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і

організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де

технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є

потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що

можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх

нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником

або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на

здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та

компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Здійснюється атестація згідно з методичними рекомендаціями щодо

проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними

Мінпраці та МОЗ.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться атестаційною

комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству,

організації в строки, що передбачені колективним договором, але не рідше

одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення

атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергова атестація робочих місць за умовами праці проводиться у разі

докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або

уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу

або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з

участю санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Для проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-

дослідницькі організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції

Держпромгірнагляду.

Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов

праці;

68

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого

середовища, важкості й напруженості трудового процесу на

робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру

праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки

праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її

характеру за Гігієнічною класифікацією;

обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із

шкідливим (особливо шкідливими), важкими (особливо

важкими) умовами праці;

визначення (підтвердження) права працівників на пільгове

пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць, виробництв, професій та

посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

аналіз реалізації технічних та організаційних заходів,

спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки

праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і

трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і

організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що

узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на

договірній основі лабораторіями територіальних санітарноепідеміологічних

станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць згідно з існуючою

інструкцією Мінпраці та Міністерства охорони здоров’я України за № 06-

41-48 від 30.11.1992 р. із заповнення карти умов праці при проведені

атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої

затверджена також Мінпраці разом з МОЗ і приведена нижче разом із

змінами, внесеними згідно з роз'ясненням Мінпраці N 06-960 від 22.03.93.

КАРТА УМОВ ПРАЦІ ТОВ

Виробництво

___________________________

Цех (дільниця, відділ) ____________________

Номер робочого місця ____________________

Професія (посада) _______________________

(код по ЄТКД, КД повне найменування)

________________________________________

Номери аналогічних робочих місць __________

________________________________________

69

Оцінка факторів виробничого середовища і трудового процесу

№

п/п

Фактори виробничого середовища і трудового

процесу

Дата

дос- лід-

ження

Нор- ма-

тивне зна-

чення (ГДР, ГДК)

Фак- тичне зна-

чення

III клас -

шкідливі і небезпечні

умови і характер праці

Три- ва-

лість дії

фак- тора, % за зміну

При- мітка

1 сту- пінь

2 сту- пінь

3 сту- пінь

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1.

Шкідливі хімічні речовини

1 клас небезпеки

________________________

2 клас небезпеки

_______________________

3-4 класи небезпеки

_______________________

2. Пил переважно фіброгенної дії 3. Вібрація (загальна і локальна) 4. Шум 5. Інфразвук 6. Ультразвук

7.

Неіонізуючі випромінювання:

- радіочастотний діапазон,

- діапазон промислової частоти,

- оптичний діапазон (лазерне

випромінювання)

8.

Мікроклімат у приміщенні:

- температура повітря, град.C,

- швидкість руху повітря,

м/сек,

- відносна вологість повітря,%

- інфрачервоне випромінювання,

Вт/м кв.

9.

Температура зовнішнього повітря (під

час роботи на відкритому повітрі),

град.C

влітку

взимку

10. Атмосферний тиск

11.

Біологічні фактори:

Мікроорганізми

1 клас небезпеки

_______________________

2 клас небезпеки

_______________________

3-4 клас небезпеки

_______________________

Білкові препарати

70

1 клас небезпеки

_______________________

2 клас небезпеки

_______________________

3-4 класи небезпеки

_______________________

Природні компоненти організму

(амінокислоти, вітаміни тощо).

1 клас небезпеки

_______________________

2 клас небезпеки

_______________________

3-4 класи небезпеки

_______________________

12.

Важкість праці:

Динамічна робота

- потужність зовнішньої роботи,

Вт, при роботі за участю м'язів

нижніх кінцівок і тулуба

- те саме при роботі за переважною

участю м'язів плечового

поясу

- маса піднімання і переміщення

вантажу, кг

- дрібні стереотипні рухи кистей і

пальців рук (кількість

за зміну)

Статичне навантаження

- величина навантаження за

зміну, (Кг х с) при утриманні

вантажу:

однією рукою

двома руками

за участю м'язів тулуба і ніг

13

Робоча поза

Нахили тулуба, переміщення в

просторі (переходи, зумовлені

технологічним процесом)

14

Напруженість праці

Увага:

- тривалість зосередження (%

до тривалості зміни)

- частота сигналів у серед-

ньому за годину

Напруженість аналізаторних

функцій:

- зору (категорія зорових

робіт за СНиП II-4-79)

- слуху (при виробничій потребі

сприйняття мови або

диференціювання сигналів)

Емоційна та інтелектуальна

напруженість

Одноманітність:

- кількість елементів у багаторазово

повторюваних операціях

71

- тривалість виконання

повторюваних операцій, в сек

- час стеження за ходом

виробничого процесу без активних

дій (% до тривалості зміни)

15 Змінність

16 Кількість факторів

I. Гігієнічна оцінка умов праці

_________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

II. Оцінка технічного та організаційного рівня

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

III. Атестація робочого місця

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

IV. Рекомендації щодо покращення умов праці, їх економічне обґрунтування

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

V. Пільги й компенсації

Вид Діючі Запропоновані Витрати (крб.)

Пенсійне забезпечення

Доплати

Додаткові

відпустки

Інші

Голова атестаційної комісії

________________________________

Члени атестаційної комісії:

________________________________

________________________________

________________________________

З атестацією ознайомлені:

___________________

72

Що стосується вже згаданої інструкції Мінпраці та Міністерства

охорони здоров’я України за № 06-41-48 від 30.11.1992 р. щодо заповнення

Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць (із змінами,

внесеними згідно з Роз'ясненням Міністерства праці N 06-960 від 22.03.93),

то вона призначена для комісії підприємства, яка проводить атестацію

робочих місць за умовами праці, і розроблена відповідно до Методичних

рекомендацій, затвердженими Міністерством праці України і Головним

державним санітарним лікарем України (постанова від 1 вересня 1992 N 41).

Карта умов праці (далі - Карта) заповнюється на кожне робоче місце.

На групу аналогічних робочих місць, на яких вже проведено атестацію,

допускається заповнення однієї Карти якщо умови та характер праці на цих

робочих місцях аналогічні за всіма показниками умов праці. У випадку, коли

на одному і тому ж робочому місці або в одній і тій же робочій зоні

виконуються роботи особами різних професій, то на кожну з професій

заповнюється окрема Карта.

Не заповнюються Карти умов праці щодо робочих місць, які пов'язані

з виконанням робіт з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих

випромінювань, берилієм та рідкоземельними елементами, в атомній

енергетиці та промисловості, в гірничорятувальних частинах (станціях), на

підривників всіх галузей народного господарства, а також на працівників, які

зайняті на верхолазних роботах, працюють в газорятувальних підрозділах

або безпосередньо беруть участь у ліквідації аварійних ситуацій, тощо.

Під час заповнення загальних відомостей Карти вказується:

- повне найменування підприємства, організації, установи;

- вид виробництва - у відповідності до чинного класифікатора;

- номер і найменування цеху (дільниці, відділу) - за чинною структурою;

- номер робочого місця (робочої зони) - за плануванням їх розміщення;

- професія (посада), код - відповідно до характеру виконуваних робіт і

Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником робіт і професій робітників

(ЄТКД);

- номери аналогічних робочих місць - за наростаючою величиною.

При оцінці факторів виробничого середовища та трудового процесу у

разі проведення атестації робочих місць (Розділ.I Карти):

- у графі 2 вказуються виявленні на даному робочому місці (групі

робочих місць, робочій зоні) характерні для даної професії (посади)

небезпечні та шкідливі виробничі фактори (НШВФ);

- у графу 3 проставляється дата проведення вимірів згідно з

Протоколом;

- у графу 4 заносяться нормовані значення виявлених НШВФ у

відповідності з діючими, на період проведення атестації, санітарними

нормами, затвердженими Міністерством здоров'я, ДСТУ та іншими

нормативними документами;

– у графу 5 (Пункти 1-11) заносяться фактичні значення НШВФ по

результатам лабораторних та інструментальних досліджень, виконаних у

відповідності з діючими методиками, затвердженими Міністерством

73

охорони здоров'я України і оформлених відповідними протоколами (Форма

N 330 - У від 04.10.80 N 1030 "Протокол дослідження повітря закритих

приміщень "; Форма N 333-у від 04.10.80 N 1030 "Протокол вимірювань

напруженості електромагнітного поля "; Форма N 334-у від 04.10.80 N 1030

"Протокол вимірювань шуму і вібрації "; Форма N 336 / У, затверджена МОЗ

СРСР 04.10.80 N 1030, "Протокол вимірювань метеорологічних факторів");

по пунктах 12-15 заносяться результати проведених досліджень, дані з

технологічних та технічних документів, хронометражних спостережень,

документів з охорони праці та ін., що підтверджують наявність НШВФ та їх

величини;

- у графи 6, 7, 8 проставляються величини відхилення від нормованих

значень;

- у графі 9 визначається тривалість дії НШВФ за робочу зміну на підставі

аналізу технологічного процесу, хронометражних спостережень та інших

облікових документів підприємства; при наявності шкідливих речовин

однонаправленої дії, що впливають на працюючих одночасно або послідовно,

тривалість дії цих речовин сумується, але приймається не більше 100%; при

наявності в повітрі речовин різноспрямованої дії для кожного з них

вказується фактичний відсоток тривалості їх дії за робочу зміну (пункт 1

Карти);

- до пункту 1 записуються виявлені шкідливі речовини за класами

небезпеки, при цьому шкідливі речовини різноспрямованої дії оцінюються і

враховуються як окремі фактори, а шкідливі речовини однонаправленої дії

враховуються як один фактор, і фактичне їх значення визначається як сума

відносин фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них

ГДК, і якщо сума перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи

речовин визначається за величиною цього перевищення з урахуванням класу

небезпеки найбільш токсичної речовини цієї групи ( однонаправлена дія

шкідливих речовин на організм - це вплив двох або кількох речовин, як

правило, близьких за хімічною будовою і характеру біологічної дії на

організм, наприклад, фтористий водень і солі фтористоводородної кислоти і

тетрафторату кремація, формальдегід та соляна кислота, сірчистий і

сірчаний ангідрид, хлоровані і бромовані вуглеводні (граничні і ненасичені),

спирти, кислоти, луги, ароматичні вуглеводні (толуол і ксилол, бензол і

толуол), аміносполуки, нітроз’єднання тощо; висновок про

однонаправленість дії шкідливих речовин видається органами державного

санітарного нагляду);

- у пункті 2 вказуються конкретні види пилу, переважно фіброгеної дії

(позначених в ГОСТ 12.1.005-88 у графі "Особливості дії на організм"

умовним позначенням "Ф");

- у пункт 3 рівні загальної та локальної вібрації вносяться роздільно по

їх еквівалентним значенням, через дріб: чисельник - загальна вібрація,

знаменник – локальна, а у разі відсутності одного з видів вібрації ставиться

прочерк (у чисельнику або знаменнику);

- до пункту 4 вноситься еквівалентний рівень звуку;

74

- до пунктів 5, 6 вноситься загальний рівень звуку (інфразвуку та

ультразвуку);

- до пункту 7 вносяться фактичні значення рівнів електромагнітної

енергії, а для лазерного - напруженість оптичного випромінювання;

- у пункті 8 визначається мікроклімат у виробничих приміщеннях , який

враховується як один фактор і визначається за найбільш вираженим

показником, тобто якщо різні параметри мікроклімату (температура,

швидкість руху повітря, відносна вологість, інфрачервоне випромінювання)

за своїми величинами відносяться на конкретному робочому місці до різних

ступенів шкідливості (1, 2, 3), то мікроклімат оцінюється за найвищою

мірою;

- пункт 9: у випадку розміщення робочих місць на відкритому повітрі,

пп. 8 і 9 оцінюються як один фактор, а у разі наявності вітру, нижні межі

температур повітря повинні бути зміщені в бік більш високих температур з

розрахунку 2 град.C на 1 м/с збільшення швидкості руху повітря;

- пункт 10 враховується тільки по тих робочих місцях, де підвищення

або зниження атмосферного тиску обумовлено виробництвом або професією

(водолаз, рятувальник і т.д.);

- до пункту 11 заносяться різновиди мікроорганізмів, білкових

препаратів, природних компонентів організму, а у разі наявності в повітрі

робочої зони одночасно двох і більше біологічних факторів, умови праці

слід оцінювати за найбільш високим класом і ступенем;

- у пункті 12 дається інтегральна оцінка всіх показників тяжкості праці

за найбільш високим класом і ступенем, наприклад, на працюючого

впливають різні фактори тяжкості праці: потужність зовнішньої роботи (для

чоловіків) понад 90 Вт - III клас 1 ступінь, маса переміщення вантажу більше

35 кг - III клас 2 ступінь, дрібні стереотипні рухи по 20 тис. - I клас,

статичне навантаження двома руками 50 тис. - II клас, то у цьому випадку

інтегральний показник важкості праці - III клас 2 ступінь, тобто по найбільш

високому класу і ступеню з числа фактично певних показників; потужність

зовнішньої роботи (Вт) визначається за формулою:

N=(P*H+P*H1/2+P*L/9*6*K)/T, де: H - висота підняття вантажу, H1 - висота

опускання вантажу, P - маса вантажу, L – відстань, T – час, K = 10;

- пункт 13 оцінюється аналогічно пункту 12, при цьому оцінка ведеться

через дріб: чисельник - нахили тулуба, знаменник - переміщення в просторі;

- пункт 14 також оцінюється аналогічно пункту 12, при цьому під

високоточними зоровими роботами мається на увазі робота 1 - 3 розряду

відповідно до СНиП П-4-79 (ДБН В.2.5-28-2006), а чіткість слів

визначається подачею мовних сигналів (як мінімум 10 слів) на відстані

одного метра, голосом без напруги, які повинні бути відтворені робітником,

що обстежується;

- пункт 15 заповнюється на підставі облікових даних підприємства;

- пункт 16 (підсумковий рядок "Кількість факторів"): за графами 6, 7, 8

записується сумарна кількість НШВФ по кожному ступеню відхилення.

75

Розділ I Карти „Гігієнічна оцінка умов праці” - заповнюється

атестаційною комісією, при цьому Гігієнічна оцінка умов праці дається по

найбільш високому класу і ступеню з числа фактично виміряних рівнів

НШВФ. Приміром, якщо на працюючого одночасно впливають декілька

факторів (мікроклімат, важкість праці, шкідливі речовини тощо) і параметри

мікроклімату відносяться до III класу 1 ступеня, за шкідливих речовин - до II

класу, по важкості - до III класу 2 ступеня, на напруженості - до III класу 1

ступеня, то інтегральну оцінку необхідно записати: умови праці відносяться

до III класу 2 ступеня.

Якщо на робочому місці відсутні шкідливі виробничі чинники і

фактори трудового процесу або вони не перевищують допустимих і не

віднесені до 1 ступеня III класу шкідливості та небезпеки, то умови праці

слід визнати відповідними гігієнічним вимогам. Наявність хоча б одного

фактора виробничого середовища і трудового процесу 1 ступеня III класу

шкідливості вказує на невідповідність робочого місця вимогам Гігієнічної

класифікації.

Вибірковий контроль, аналіз проведення досліджень і гігієнічної

оцінки умов праці (розділ I Карти) проводять органи та установи

Санепідслужби Міністерства охорони здоров'я України.

Розділ II Карти „Оцінка технічного та організаційного рівня” -

заповнюється комісією за результатами аналізу, виконаного у відповідності

до розділу 5 Методичних рекомендацій, затвердженими Міністерством праці

України і Головним державним санітарним лікарем України (постанова від

1 вересня 1992 N 41).

Розділ III Карти „Атестація робочого місця” - у цьому розділі, на

підставі комплексної оцінки, робоче місце повинно бути віднесено до одного

з трьох видів умов праці згідно з пп. 6.1 і 6.2 Методичних рекомендацій,

затвердженими Мінпраці України і Головним державним санітарним

лікарем України. Для цього беруться всі враховані підсумковим рядком

"Кількість факторів" ступені відхилення параметрів факторів виробничого

середовища і трудового процесу (розділ I Карти) і зіставляються з

показниками, наведеними в додатку 4 вищезгаданих Методичних

рекомендацій. Для атестації робочого місця з особливо шкідливими і

особливо важкими умовами праці, а також шкідливими і важкими умовами

праці в розрахунок приймаються фактори, що впливають на працівника в

процесі праці не менше 80% робочого часу. При цьому виконання

підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза

свого робочого місця з метою забезпечення своїх трудових функцій не

позбавляє працівника права на пільгове пенсійне забезпечення. З

шкідливими умовами праці оцінюються робочі місця при наявності НШВФ,

тривалість дії яких становить менше 80% робочого часу, в цьому випадку

пільгове пенсійне забезпечення може проводитися за рахунок коштів

підприємства.

Розділ IV Карти „Рекомендації щодо покращення умов праці, їх

економічне обґрунтування” та Розділ V „Пільги і компенсації” - також

76

заповнюється атестаційною комісією. Пропозиції щодо підтвердження права

на пенсію на пільгових умовах визначаються тільки за показниками,

наведеними у додатку 4 "Показники факторів виробничого середовища,

важкості та напруженості трудового процесу для підтвердження права на

пільгове пенсійне забезпечення" Методичних рекомендацій, затвердженими

Мінпраці України і Головним державним санітарним лікарем України, інші

пільги і компенсації - відповідно до нині чинних законодавчих актів.

Результати атестації використовуються як для цілеспрямованої і

планомірної роботи, спрямованої на покращання умов праці, так і для

надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як

скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка,

пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим

пенсійним забезпеченням працівників погоджується з профспілковим

комітетом та затверджується наказам по підприємству, організації і

зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової

книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування

списків №1 (список виробництв, робіт, професій, посад і показників на

підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими

умовами праці ) і №2 (список виробництв, робіт, професій, посад і показників

на роботах із шкідливими і важкими умовами праці), що дають право на

пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації (Постанова Кабінету

Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36 „Про затвердження списків

виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право

на пенсію за віком на пільгових умовах” (із змінами, внесеними згідно з

Постановами Кабінету Міністрів України № 1644 від 13.12.2004 р., №276 від

13.03.2006 р.), покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Загальні санітарно-гігієнічні вимоги для промислових підприємств та

виробничих приміщень.

Розміщення території підприємства. Згідно вимог СН 245-71

(“Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”) та ДСН

173-96 (“Державні санітарні правила планування та забудови населених

пунктів”) промислові підприємства розміщують на території населених

пунктів у спеціально виділених промислових районах або за межами

населених пунктів на деякій відстані від них (в залежності від викиду

шкідливих речовин).

Планування території підприємств. Генеральні плани промислових

підприємств розробляються у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог та

вимог безпеки праці і пожежної безпеки. При цьому враховуються такі

чинники як природне провітрювання та освітлення. Площадка промислового

підприємства повинна мати відносно рівну поверхню і нахил до 0,002% для

стоку поверхневих вод.

77

За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється

на зони: перед заводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства),

виробничу, підсобну і складську.

Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо

розміщеними будівлями, одно - або багатоповерховими. Забороняється

суцільна забудова із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку

погіршується провітрювання та натуральне освітлення будівель.

Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні

прорізи, приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу

будівель, що розміщені напроти.

Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та

розміри, зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно-

гігієнічних умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що

мають форму прямокутника. Конструкція виробничих будівель, число

поверхів та площа обумовлюються технологічними процесами, категорією

вибухопожежонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів.

Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку

основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства повинна

мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального та

додаткових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і споруд

по усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних автомобілів. До

будівель передбачається підвід мереж електроенергії, водопостачання та

каналізації.

Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок

повинна складати не менше 10% площі підприємства.

Вимоги до виробничих приміщень. Вибір типу приміщення

визначається технологічним процесом та можливістю боротьби з шумом,

вібрацією і забрудненням повітря. Виробничі приміщення відповідно до

вимог чинних нормативів мають бути забезпечені достатнім природним

освітленням. Обов’язковим є являється також улаштування ефективної за

екологічними і санітарно-гігієнічними показниками вентиляції.

Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, а об’єм і

площа – 15 м3 та 4,5 м

2 відповідно на кожного працівника (для користувачів

комп’ютерів на одного працюючого повинно бути не менше: площі - 6 м2 і

об’єму - 20 м3).

Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла , а також зі

значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як правило,

розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях –

на верхніх поверхах.

Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та

стійкою до ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню; бути

стійкою до дії хімічних речовин і не вбирати їх.

Стіни виробничих та побутових приміщень мають відповідати вимогам

шумо- і теплозахисту; легкому піддаватись прибиранню та миттю; мати

78

покриття, що виключає можливість поглинення чи осадження отруйних

речовин (керамічна плитка, олійна фарба).

Приміщення, де розміщені виробництва з виділенням шкідливих та

агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю та ін.),

повинні мати стіни, стелю та конструкції, виконані і оздоблені так, щоб

попереджувалась сорбція (осідання) цих речовин та забезпечувалась

можливість очищення та миття цих поверхонь.

У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, заточка тощо)

слід передбачити прибирання за допомогою пилососів чи гідрозмивання.

Колір інтер’єрів приміщень має відповідати вимогам технічної

естетики.

Вимоги до допоміжних приміщень та будівель. До допоміжних

відносяться приміщення та будівлі адміністративні, санітарно-побутові,

громадського харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування,

конструкторських бюро, для учбових занять та громадських організацій.

Допоміжні приміщення різного призначення слід розміщувати в одній

будівлі з виробничими приміщеннями або прибудовах до них у місцях з

найменшим впливом шкідливих факторів, а якщо таке розміщення

неможливе, то їх можна розміщувати і в окремих будівлях.

Висота поверхів окремих будівель, прибудов чи вбудов має бути не

меншою 3,3 м, висота від підлоги до низу перекрить – 2,2 м, а у місцях

нерегулярного переходу людей – 1,8 м. Висота допоміжних приміщень, що

розміщені у виробничих будівлях, має бути не меншою 2,4 м.

Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4м2 на одне

робоче місце у кімнаті управлінь і 6 м2

- у конструкторських бюро ; 0,9 м2

на

одне місце в залі нарад; 0,27 м2 на одного співробітника у вестибулях та

гардеробних.

До групи санітарно-побутових приміщень входять: гардеробні, душові,

туалети, кімнати для вмивання та паління, приміщення для знешкодження,

сушіння та знепилювання робочого одягу, приміщення для особистої гігієни

жінок та годування немовлят, приміщення для обігрівання працівників. У

санітарно-побутових приміщеннях підлоги мають бути вологостійкими, з

неслизькою поверхнею, світлих тонів, стіни та перегородки – облицьовані

вологостійким, світлих тонів матеріалами на висоту 1,8 м.

В гардеробних приміщеннях для зберігання одягу мають бути шафи

розмірами: висота 1650 мм, ширина 250…400 мм, глибина 300 мм. Кількість

шаф має відповідати спискові кількості працівників.

Вимоги безпеки до виробничого обладнання та до технологічних

процесів Основними складовими безпеки праці на виробництві є:

♦безпечне виробниче обладнання;

♦безпечні технологічні процеси;

♦організація безпечного виконання робіт.

79

ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. «Оборудование производственное. Общие

требования безопасности» - основний нормативний документ з загальних

вимог безпеки до виробничого обладнання за виключенням обладнання, яке є

джерелом іонізуючих випромінювань.

Вимоги безпеки до виробничого обладнання конкретних груп, видів,

моделей розробляються відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003-91 з урахуванням

призначення, виконання та умов його експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

♦ вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;

♦ мінімізацією енергії, що споживається чи накопичується;

♦ застосуванням вмонтованих в конструкцію засобів захисту та інформації

про можливі небезпечні ситуації;

♦ застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керування та

контролю;

♦ дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних та нервово

психологічних навантажень працівників.

Виробниче обладнання при роботі як самостійно, так і в складі

технологічних комплексів повинно відповідати вимогам безпеки протягом

всього періоду його експлуатації.

Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні бути

фактором можливої небезпечної та шкідливої дії на організм працюючих, які

виникають в процесі роботи обладнання навантаження в окремих його

елементах не повинні досягати небезпечних значень. При неможливості

реалізації останньої вимоги в конструкції обладнання необхідно передбачати

засоби захисту, огородження і т. ін.

Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елементи з

високою температурою тощо) як потенційні джерела небезпеки травматизму

повинні бути огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81, а також

теплоізольовані або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними

персоналу.

Зажимні, вантажно-захоплювальні та вантажно-підіймальні пристрої,

тощо повинні виключати можливість виникнення небезпеки при раптовому

відключенні eлектроенергії, а також самовільну зміну стану цих пристроїв

при відновленні енергоживлення.

В разі потреби, виробниче обладнання повинно бути

пожежовибухобезпечним та не накопичувати зарядів статичної електрики в

небезпечних для працюючих кількостях.

Виробниче обладнання, робота якого супроводжується виділенням

шкідливих речовин чи організмів або пожежо- та вибухонебезпечних

речовин, повинно включати у себе вмонтовані пристрої для локалізації цих

виділень. За відсутності таких пристроїв, в конструкції обладнання мають

бути передбачені місця для підключення автономних пристроїв локалізації

виділень. За необхідності згадані пристрої мають бути виконані з урахуванням

чинних вимог щодо стану повітря робочої зони та захисту довкілля.

80

Якщо виробниче обладнання е джерелом шуму, ультра та інфразвуку,

вібрації, виробничих випромінювань (електромагнітних, лазерних тощо), то

воно повинно бути виконано таким чином, щоб дія на працюючих

перерахованих шкідливих виробничих факторів не перевищувала меж,

встановлених відповідними чинними нормативами.

Виробниче обладнання повинно бути забезпечене місцевим освітленням,

виконаним відповідно до вимог чинних нормативів з урахуванням

конкретних виробничих умов, якщо його відсутність може спричинювати

перенапруження органів зору або інші небезпеки, пов'язані з експлуатацією

цього обладнання.

Однією із складових безпеки виробничого обладнання є конструкція

робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів управління, засобів

відображення інформації, допоміжного обладнання тощо. Розробляючи

конструкції робочого місця слід дотримуватися вимог ГОСТ 12.2.032-78,

ГОСТ12.2.033-84, ГОСТ12.2.049-80, ГОСТ12.2.061-81 та інших чинних

нормативів. При цьому розміри робочого місця і його елементів мають

забезпечувати виконання операцій в зручних робочих позах і не

ускладнювати рухи працюючих. Перевагу слід віддавати виконанню робочих

операцій в сидячому положенні, або періодичній зміні положень сидячи та

стоячи — якщо виконання робот не вимагає постійного переміщення

працівника. Конструкція крісла і підставки для ніг повинна відповідати

існуючим ергономічним вимогам.

Система управління виробничим обладнанням має забезпечувати

надійне i безпечне його функціонування на всіх режимах роботи i при

можливих зовнішніх впливах, передбачених ТЗ. На робочих місцях повинні

бути написи, схеми та інші засоби інформації щодо послідовності керуючих

дій. Конструкція і розміщення засобів попередження про небезпечні ситуації

повинні забезпечувати безпомилкове, достовірне і швидке сприйняття

інформації.

Центральний пульт управління технологічним комплексом обладнується

сигналізацією, мнемосхемою або іншими засобами відображення інформації

про порушення нормального режиму функціонування кожної одиниці

виробничого обладнання, засобами аварійної зупинки всього комплексу або

окремих його одиниць—якщо це не призведе до подальшого розвитку

аварійної ситуації.

Пуск виробничого обладнання в роботу, а також повторний пуск після

його зупинки, незалежно від причини, має бути можливим тільки шляхом

маніпулювання органами управління пуском. Органи аварійної зупинки після

спрацювання повинні залишатися в положенні зупинки до їx повернення у

вихідне положення обслуговуючим персоналом. Повернення органів

аварійної зупинки у вихідне положення не повинно приводити до пуску

обладнання.

Повне чи часткове припинення енергопостачання з наступним його

відновленням, а також пошкодження мережі управління енергопостачанням

не повинно призводити до виникнення небезпечних ситуацій.

81

Засоби захисту, що входять в конструкцій виробничого обладнання,

повинні: забезпечувати можливість контролю ix функціонування; виконувати

своє призначення безперервно в процесі роботи обладнання; діяти до нової

нормалізації відповідного небезпечного чи шкідливого фактора, що

спричинив спрацювання захисту; зберігати функціонування при виході iз

ладу інших засобів захисту. За необхідності включення засоб1в захисту до

початку роботи виробничого обладнання, схемою управління повинні

передбачатися відповідні блокування тощо.

Виробниче обладнання під час монтажу, ремонту, транспортування та

зберігання якого застосовуються вантажопідіймальні засоби, повинно мати

відповідні конструктивні елементи або позначені місця для приєднання

вантажно-захоплювальних пристроїв з зазначенням маси обладнання. Якщо

технічними умовами передбачено переміщення обладнання без застосування

вантажо-підіймальних засобів, то таке обладнання повинно мати відповідні

елементи або форму для захоплення рукою.

ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. «Процессы производственные. Общие

требования безопасности» — чинний нормативний документ з загальних

вимог безпеки до виробничих процесів.

Безпека виробничих процесів визначається, у першу чергу, безпекою

обладнання, яка забезпечується шляхом урахування вимог безпеки при

складанні технічного завдання на його проектування, при розробці ескізного

й робочого проекту, випуску та випробуваннях випробного зразка й передачі

його у серійне виробництво згідно з ГОСТ 15.001-73 «Разработка и

постановка продукции на производство. Основные положения».

Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є: усунення

безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками,

напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що е

вірогідними чинниками небезпек; заміна технологічних процесів та операцій,

що пов'язані з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів,

процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні або

характеризуються меншою інтенсивністю; комплексна механізація та

автоматизація виробництва, застосування дистанційного керування

технологічними процесами i операціями за наявності небезпечних та

шкідливих виробничих факторів; герметизація обладнання; застосування

засобів колективного захисту працюючих; раціональна організація праці та

відпочинку з метою профілактики монотонності й гіподинамії, а також

обмеження важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення

небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних

операціях (системи отримання інформації про виникнення небезпечних та

шкідливих виробничих факторів необхідно виконувати за принципом

пристроїв автоматичної дії з виводом на системи попереджувальної

сигналізації); впровадження систем контролю та керування технологічним

процесом, що забезпечують захист працюючих та аварійне відключення

виробничого обладнання; своєчасне видалення і знешкодження відходів вироб-

82

ництва, що є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів,

забезпечення пожежної й вибухової безпеки.

При визначенні необхідних засобів захисту потрібно керуватися

вказівками відповідних розділів стандарту ССБТ за видами виробничих

процесів та групами виробничого обладнання, що використовується у цих

процесах. Перелік діючих стандартів стосовно процесів дається у

покажчиках Держстандарту, що видаються кожен piк.

Вимоги безпеки при проведенні технологічного процесу повинні бути

передбачені у технологічній документації. Контроль повноти викладення цих

вимог повинен здійснюватися відповідно до вказівок РД 50-134-78. Загальні

заходи щодо забезпечення пожежної безпеки виробничих процесів визначені

ГОСТ 12.1.004-91, а вибухової безпеки - ГОСТ 12.1.010-76.

Виробничі будівлі та споруди, залежно від вибраного архітектурно-

будівельного та об'ємно-планувального вирішення, можуть впливати на

формування умов праці: вимог до освітлення, шуму, мікроклімату,

загазованості та запиленості повітряного середовища, виробничих

випромінювань.

У виробничому приміщенні умови праці залежать від таких факторів, як

розташування технологічного обладнання, організація робочого місця,

сировина та заготовки, готова продукція. У кожному конкретному випадку

вимоги безпеки до виробничих приміщень та площадок формуються,

виходячи з вимог діючих будівельних норм та правил.

Рівні небезпечних та шкідливих виробничих факторів на робочих місцях

повинні відповідати вимогам стандартів безпеки за видами небезпечних та

шкідливих факторів. Робочі місця повинні мати рівні та показники

освітленості, встановлені діючими будівельними нормами та правилами ДБН

В2.5-28-2006..

Розташування виробничого обладнання, вихідних матеріалів, заготовок,

напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва у виробничих

приміщеннях i на робочих місцях не повинно являти собою небезпеку для

персоналу. Відстані між одиницями обладнання, а також між обладнанням та

стінами виробничих приміщень, будівель і споруд повинна відповідати

вимогам діючих норм технологічного проектування, будівельним нормам та

правилам.

Зберігання вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готової

продукції та відходів виробництва потребує розробки і реалізації системи

заходів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих виробничих

факторів; використання небезпечних пристроїв для їх зберігання; механізацію

та автоматизацію вантажно-розвантажувальних робіт тощо.

При транспортуванні вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів,

готової продукції та відходів виробництва необхідно забезпечувати

використання безпечних транспортних комунікацій, застосування засобів

пересування вантажів, що виключають виникнення небезпечних та

шкідливих виробничих факторів, механізацію та автоматизацію перевезення.

При цьому потрібно враховувати вимоги ГОСТ 12.2.022-80 «Конвейеры.

83

Общие требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы

перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».

До факторів, що визначають умови праці, відносяться також раціональні

методи технологіїіi організації виробництва. Зокрема, велику роль відіграє

зміст праці, форми побудови трудових процесів, ступінь спеціалізації

працюючих при виконанні виробничих процесів, вибір режимів праці та

відпочинку дисципліна праці, психологічний клімат у колективі, організація

санітарного и побутового забезпечення працюючих відповідно до СНиП П-

92—76.

У формуванні безпечних умов праці велике значення має врахування

медичних протипоказань до використання персоналу у окремих

технологічних процесах, а також навчання й інструктаж з безпечних методів

проведення робіт.

До осіб, які допущені до участі у виробничому процесі, ставляться вимоги

щодо відповідності їx фізичних, психофізичних і, в окремих випадках,

антропометричних даних характеру роботи. Перевірка стану здоров'я

працюючих має проводитися як при допуску їx до роботи, так і періодично

згідно з чинними нормативами. Періодичність контролю за станом ix

здоров'я повинна визначатися залежно від небезпечних та шкідливих факторів

виробничого процесу в порядку, встановленому Міністерством охорони

здоров'я.

Особи, які допускаються до yчасті у виробничому процесі, повинні мати

професійну підготовку (у тому числі з безпеки праці), що відповідає

характеру робіт. Навчання працюючих iз безпеки праці проводять на вcіx

підприємствах i в організаціях незалежно від характеру та ступеня небезпеки

виробництва відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.

Основними напрямами забезпечення безпеки праці має бути комплексна

механізація й автоматизація виробництва, це є передумовою але корінного

покращання умов праці, зростання продуктивності праці та якості продукції,

сприяє ліквідації відмінності між розумовою й фізичною працею. Але при

автоматизації необхідно враховувати психічні та фізіологічні фактори, тобто

узгоджувати функції автоматичних пристроїв з діяльністю людини-

оператора. Зокрема, необхідно враховувати антропометричні дані останнього

та його можливості до сприйняття інформації.

У автоматизованому виробництві необхідне також суворе виконання

вимог безпеки під час ремонту й налагодження автоматичних машин та їx

систем.

Одним з перспективних напрямів комплексної автоматизації виробничих

процесів є використання промислових робот. При цьому між людиною та

машиною (технологічним обладнанням) з'являється проміжна ланка —

промисловий робот, і система набуває такої структури: людина —

промисловий робот — машина. У цьому випадку людина виводиться iз сфери

постійного (протягом змін) безпосереднього контакту з виробничим

обладнанням.

84

Основними керівними матеріалами з безпеки роботизованих

технологічних комплексів є ГОСТ 12.2.072-82 «Роботы промышленные,

роботизированные технологические комплексы и участки. Общие требования

безопасности». У ньому приводяться вимоги безпеки до конструкції

промислових роботизованих систем.

Алгоритм виявлення, оцінки та зменшення ризиків

виникнення небезпечних ситуацій на виробництві

Ризик виникнення небезпечної ситуації – поєднання нараженності,

тяжкості наслідків та імовірності виникнення певної небезпечної ситуації при

здійсненні виробничої діяльності.

Оцінка базового ризику – загальний процес оцінки ступеню ризику,

при якому ігнорується існуюче управління ризиками.

Оцінка залишкового ризику – загальний процес оцінки ступеню

ризику, при якому враховується ступіть ризику ситуації, що знаходиться під

контролем.

Припустимий ризик – ризик, зменшений до ступеню, який може бути

допущений, враховуючи вимоги законодавчих та інших нормативно-

правових актів з охорони праці та Політику керівництва у сфері охорони

праці.

1. Виявлення можливості виникнення небезпечних ситуацій для

працівників при здійсненні виробничої діяльності з урахуванням їх

можливих дій.

Процедура передбачає всебічний розгляд технологічного процесу з

погляду на безпечність та нешкідливість для працівників з урахуванням усіх

аспектів, відображених у примірній структурі положення про СУОП та

виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, притаманних

виробничому середовищу, що можуть призвести до небезпечної події.

2. Визначення ступеню базового ризику виникнення небезпечних

ситуацій.

Ступінь базового ризику виникнення небезпечної ситуації визначається

за формулою:

рВПТР ,

у якій:

Р – ступінь ризику;

Т – важкість та можливі наслідки небезпечної події;

П – можливість зараження на небезпеку;

Вр– імовірність виникнення небезпечної події.

Умовна імовірність виникнення небезпечної події в числовому відтворенні

визначається шляхом експертної оцінки за таблицею 1.

Експертна оцінка здійснюється групою призначених фахівців.

85

Таблиця 1

Імовірність Коментарі

5 – майже напевно Подія, що спостерігається регулярно. Подія, що

трапляється в більшості випадків

4 – досить імовірно Подія, що спостерігається періодично

3 – імовірно Подія, що трапляється інколи

2 – малоймовірно Подія, що спостерігається рідко

1 – майже неймовірно Подія, що трапляється лише при винятковому збігу

обставин

Важкість та можливі наслідки небезпечної події, в числовому

відтворенні визначаються за таблицею 2.

Таблиця 2

Важкість небезпечної події Можливі наслідки

5 – катастрофічна

Груповий нещасний

випадок (постраждало 2 і

більше працівників);

нещасний випадок із

смертельними наслідками;

аварія; пожежа

Розслідування державними

органами влади. Кримінальна

відповідальність. Штрафні санкції

України. Зупинка робіт.

Анулювання ліцензії на вид

діяльності.

4 – суттєва

Важкий нещасний випадок

(тимчасова

непрацездатність більше 60

днів). Профзахворювання.

Інцидент, загоряння.

Розслідування державними

органами влади. Кримінальна

відповідальність. Штрафні санкції

згідно КпАП. Можлива зупинка

робіт.

3 – незначна

Серйозне поранення,

хвороба з тимчасовою

втратою працездатності

протягом до 60 днів.

Інцидент, загоряння.

Розслідування державними

органами влади. Штрафні санкції

згідно КпАП. Можлива зупинка

робіт.

2 – мінімальна

Травма без втрати

працездатності, потреба у

стаціонарній медичній

допомозі, надання легшої

роботи. Інцидент,

загоряння.

Внутрішнє розслідування.

Адміністративна відповідальність.

Штрафні санкції згідно КпАП.

1 – несуттєва

Несуттєва травма (поріз,

забиття), надана первинна

медична допомога.

Дисциплінарна відповідальність.

86

Можливість нараження на небезпеку визначається за таблицею 3.

Таблиця 3

Числове значення Характеристика

3 Постійна можливість нараження на небезпеку (щоденна,

щозмінна)

2 Рідка можливість нараження на небезпеку (один раз на

місяць)

1 Мінімальна (один чи декілька разів на рік)

3. Розробка плану заходів за результатами визначення ступеню

базового ризику.

План заходів потребує урахування коментарів, наведених у таблиці 4.

Таблиця 4

Ступінь ризику Коментарі

Екстремальний (55-75)

Потребує невідкладних дій вищого керівництва із

обов’язковим складанням плану заходів та призначенням

відповідальних осіб. При необхідності – зупинка ведення

робіт.

Високий (25-54)

Потребує уваги вищого керівництва. Терміново

проінформувати працівників та їх безпосередніх керівників,

керівника відповідного підрозділу та начальника служби

охорони праці. Вжити заходи по забезпеченню безпеки

працівників.

Середній (10-24)

Проінформувати працівників та безпосередніх керівників,

керівника відповідного підрозділу та начальника служби

охорони праці. Вжити заходи щодо зменшення ризику.

Низький (1-9)

Здійснюється управління шляхом виконання існуючих

процедур. Звичайно не потребує додаткових ресурсів.

Проінформувати керівника підрозділу та начальника служби

охорони праці по закінченні робіт по визначенню ступеню

ризику.

4. Після впровадження запланованих заходів необхідно провести

оцінку залишкового ризику та визначити, чи став припустимим ступінь

ризику виникнення небезпечної ситуації, тобто чи досягли впроваджені

заходи очікуваного ефекту.

87

КАРТА ОЦІНКИ РИЗИКІВ

Карта № Карту склав:

Дата складання:

Узгоджено: Начальник служби ОП

«___» _______ 20__ р.

Процес:

Операція:

КАРТА ОЦІНКИ РИЗИКІВ

Задіяний персонал: Вимоги до ЗІЗ:

Дія

Дж

ер

ел

о

неб

езп

еки

Мо

жл

ив

і

насл

ідки

Рів

ен

ь

ри

зи

ку

Суб

’єкт, щ

о н

ар

аж

аєть

ся

на р

изи

к

Існ

ую

чі захо

ди

що

до

по

пер

ед

жен

ня

ви

ни

кн

ен

ня

ри

зи

ку

Оцінка базового ризику

Зап

ро

по

но

ван

і

по

пер

ед

жув

ал

ьн

і д

ії

Оцінка залишкового

ризику

Імо

вір

ніс

ть

(В

р)

Важ

кіс

ть

(Т

)

Мо

жл

ив

ість

зар

аж

ен

ня

(П

)

Ступ

інь

ба

зо

во

го

ри

зи

ку

Імо

вір

ніс

ть

(В

р)

Важ

кіс

ть

(Т

)

Мо

жл

ив

ість

зар

аж

ен

ня

(П

)

Зага

ль

на

оц

інка

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Засоби індивідуального захисту від впливу шкідливих речовин

Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 при перевищенні гранично допустимих

концентрацій шкідливих речовин в повітрі робочої зони персонал

забов’язаний застосовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), які є

одним із одним із найбільш ефективних заходів попередження негативного

впливу на працюючих шкідливих та небезпечних факторів виробничого

середовища.

До засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) від дії

задушливих та токсичних газів, пару та пилу відносяться: респіратори,

промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати, що забезпечують

очистку повітря від шкідливих речовин до рівня, який не перевищує ГДК

відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 та відповідають вимогам ДСТУ EN.

Серед ЗІЗОД вітчизняного виробництва найбільш поширенні: респіратори

протипилові „ПУЛЬС-К” та „ПУЛЬС-М” (ЗІЗОД-ФП-210) – ТУ У

88

13486464.007-96; респіратори протипилові „РОСТОК”, ”РОСТОК-1”

(ЗІЗОД-ФП-210) та „РОСТОК-3” (ЗІЗОД-ФП-310) – ТУ У 13486464.010-99;

респіратори газопилозахісні „ТОПОЛЬ-А” та „ТОПОЛЬ-КД” (ЗІЗОД-ФГП-

310) – ТУ У 13486464.005-97 та „КЛЕН-ГП” і „СНЕЖОК-ГП”; респіратор

ШБ-1 „ЛЕПЕСТОК-200” – ГОСТ 12.4.028-76; респіратор спеціальний РС;

апарат повітряний шланговий АПШ; апарат дихальний на стисненому повітрі

АСП-2; апарат дихальний повітряний для рятувальних служб хімічних

підприємств АПХ; апарат повітряний ізолювальний для пожежників АІР-317;

респіратори з хімічно зв’язаним киснем РХ-4П, РХ-4Е; респіратор

ізолювальний регенеративний Р-30; саморятівник шахтний малогабаритний

ШСМ-30; саморятівникі шахтні ізолювальні ШСР-1П, ШСР-1Н та ШСР-1У;

повітряний апарат МПА; універсальний ізолювальний протигаз УІП-1;

система очищення та подачі повітря у зону дихання працівника „ШМЕЛЬ-

40” - ТУ У 05540706-002-97. Зовнішній вигляд деяких із наведених ЗІЗ

приведений нижче.

Респіратор протипиловий„ПУЛЬС-К” Респіратор протипиловий „ПУЛЬС-М”

89

Респіратор спеціальний РС Апарат повітряний шланговий АПШ

Апарат дихальний повітряний для рятувальних служб

хімічних підприємств АПХ

90

Респіратори з хімічно зв’язаним киснем РХ-4П та РХ-4Е

Респіратор ізолювальний Саморятівник шахтний

регенеративний малогабаритний ШСМ-30

Р-30 для пожежників

В особливо небезпечних умовах, наприклад при аваріях та виконанні

профілактичних і ремонтних робіт під дією небезпечних речовин, наприклад,

хлору, аміаку, та тощо, застосовують костюми ізолюючі та одяг спеціальний

захисний. Наприклад, вітчизняна промисловість випускає костюми ізолюючі

КІ-АЖ „ІНІЙ” – ТУ У 6.00209102.050-2000 та КІ-АУ „ІКАР” – ТУ У

6.00209102.026-97 О; КІ-ВЗ „АКВА” - ТУ У 6.00209102.019-97 О; КІ-К

„ЮПІТЕР” та КІ-К-М „ЮПІТЕР-М” - ТУ У 6.00209102.051-2000; одяг

спеціальний захисний КС-Е-О „СУПУТНИК-О” – ТУ У 6-00209102.016-95;

одяг спеціальний захисний КС „АЗОТ” – ТУ У 6-00209102.030-97. Їх

зовнішній вигляд приведений нижче.

91

Костюм ізолюючий КІ-АЖ „ІНІЙ” Костюм ізолюючий КІ-АУ „ІКАР”

Костюм ізолюючий КІ-К „ЮПІТЕР” Костюм ізолюючий КІ-К-М „ЮПІТЕР-М”

92

Лекція 5.

Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної

діяльності.

5.2. Особливості питань електробезпеки в галузі. Методи захисту від

статичної електрики. Блискавкозахист радіотехнічних об’єктів та обладнання.

Особливості питань електробезпеки в радіотехнічній (радіоелектронній) галузі.

Причини електротравм. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження

електричним струмом.

Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електрообладнання: система

технічних засобів, що реалізуються в конструкції електрообладнання; система

електрозахисних засобів; система організаційних заходів.

Технічні засоби безпечної експлуатації електрообладнання при його нормальному

режимі роботи. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході

напруги на нормально неструмовідні частини електрообладнання.

Заземлення, занулення, автомати максимального струмового захисту та пристрої

захисного відключення. Розрахунок занулення електромережі.

Вимоги безпеки при підключенні електрообладнання до чотирьох та п’яти

провідних трифазних електромереж із зануленням.

Захист від електричних полів промислової частоти.

Класи радіотехнічного (радіоелектронного) обладнання за ступенем

електрозахисту. Вимоги до робочої ізоляції. Контроль та методи випробувань.

IP-класифікація електрообладнання за рівнем захисту від пилу та вологи.

Специфіка питань електробезпеки стосовно медичної радіоелектронної апаратури.

Методи та засоби захисту від статичної електрики. Блискавкозахист

радіотехнічних об’єктів та обладнання.

Література:Л1.3-Л.1.4;Л1.10-Л1.11;Л1.15-Л1.17;Л1-19;Л1.20;Л3.14;Л3.21-Л.3.26;

Л3.39; Л3.56-Л3.59; Л3.62; Л3.64;Л3.69;Л4.4.

Завдання на СРС: Система електрозахисних засобів, їх класифікація за видами та

рівнем захисту. Правила застосування електрозахисних засобів. Контроль та методи

випробувань.

Організація безпечної експлуатації електрообладнання. Вимоги до працівників.

Навчання та інструктажі з електробезпеки. Кваліфікаційні групи з електробезпеки.

Допуск до роботи. Нагляд за безпечним виконанням робіт. Відповідальність за безпечне

виконання робіт.

Література: Л1.3-Л.1.4;Л1.10-Л1.11;Л1.15-Л1.17;Л3.62;Л3.64;Л3.98;Л4.4.

Електробезпека в виробничих приміщеннях

Допустимі значення струмів і напруг

Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту

людей від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі

значення напруг доторкання та струмів, що проходять через тіло людини.

Напруга доторкання – це напруга між двома точками електричного

кола, до яких одночасно доторкається людина. Гранично допустимі значення

напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та

аварійного режимів електроустановок при проходженні струму через тіло

93

людини по шляху „рука – рука” чи „рука – ноги” регламентуються ГОСТ

12.1.038-88 (табл.3 та 4).

Таблиця 3 Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та сили струму Iл, що

проходить через тіло людини при нормальному режимі електроустановки

Вид струму Uдоп, В (не більше) Iл, мА (не більше)

Змінний, 50 Гц

Змінний, 400 Гц

Постійний

2

3

8

0,3

0,4

1,0

При виконанні роботи в умовах високої температури (більше 25 °C) і

відносної вологості повітря (більше 75 %) значення таблиці 3 необхідно

зменшити у три рази.

Аварійний режим електроустановки означає, що вона має певні

пошкодження, які можуть призвести до виникнення небезпечних ситуацій.

Як видно із таблиці 4 значення Uдот та Iл істотно залежать від тривалості дії

струму.

Таблиця 4 Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та Iл, що проходить через тіло

людини при аварійному режимі електроустановки

Вид

струму Нормоване значення

Тривалість дії струму t, с

0,1 0,2 0,5 0,7 1,0 Більше

1,0

Змінний,

50 Гц

Uдот, В (не більше) 500 250 100 70 50 36

Iл, мА (не більше) 500 250 100 70 50 6

Постійний Uдот, В (не більше) 500 400 250 230 200 40

Iл, мА (не більше) 500 400 250 230 200 15

Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що

проходить через тіло людини при тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за

пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина

доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно

звільнитися від дії електричного струму.

Класифікація приміщень

за ступенем небезпеки ураження електричним струмом

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення

поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки;

приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю

однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:

високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом

тривалого часу);

високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);

струмопровідного пилу;

94

струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної,

цегляної і т. п.);

можливості одночасного доторкання до металевих елементів

технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із

землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитися під

напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із

умов, що створюють особливу небезпеку:

дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);

хімічно активного середовища;

одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють

підвищену небезпеку.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю

умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового

доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних

переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та

електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною

небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо

небезпечних приміщеннях – до 12 В.

Системи заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:

конструкцією електроустановок;

технічними способами та засобами захисту;

організаційними та технічними заходами (рис. 8).

Конструкція електроустановок. Класи електрозахисту.

Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх

експлуатації та забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до

рухомих та струмопровідних частин, а устаткування – від потрапляння

всередину сторонніх предметів та води.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом

встановлено п’ять класів електротехнічних виробів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ. До класу 0

належать вироби, які мають робочу ізоляцію і у яких відсутні елементи для

заземлення. До класу 0І належать вироби, які мають робочу ізоляцію,

елемент для заземлення та провід без заземлювальної жили для приєднання

до джерела живлення. До класу І належать вироби, які мають робочу

ізоляцію та елемент для заземлення. У випадку, коли виріб класу І має провід

до джерела живлення, то цей провід повинен мати заземлювальну жилу та

вилку із заземлювальним контактом. До класу ІІ належать вироби, які мають

подвійну або посилену ізоляцію і не мають елементів для заземлення. До

класу ІІІ належать вироби, які не мають внутрішніх та зовнішніх електричних

кіл з напругою вищою ніж 42 В.

95

Засоби та заходи безпечної

експлуатації

електроустановок

Конструкція

електроустановок

Технічні способи

та заходи захисту

(ТСЗЗ)

Організаційні та

технічні заходи

ТСЗЗ при

нормальних

режимах роботи

електроустановок

ТСЗЗ при переході

напруги на

нормально

неструмопровідні

частини

електроустановок

Електрозахисні

засоби та

запобіжні

пристосування

Ізоляція

струмопровідних

частин

Захисне

заземлення

Ізолювальні

електрозахисні

засоби

Забезпечення

недосяжності

неізольованих

струмопровідних

частин

Захисне занулення

Огорджувальні

електрозахисні

засоби

Попереджувальна

сигналізація

Захисне

вимикання

Запобіжні

електрозахисні

засоби та

пристосування

Мала напруга

Електричний поділ

мереж

Вирівнювання

потенціалів

Рис. 8. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок

96

Ступінь пило- та вологозахисту радіотехнічних (електротехнічних)

виробів у відповідності з міжнародною IP класифікацією.

IP XY

X – перша цифра – захист від попадання твердих часток та твердих

предметів.

0 – захист відсутній.

1 – захист від доторкання до небезпечних деталей тильною стороною руки;

захист від попадання твердих часток (ТЧ) та твердих предметів (ТП)

розміром >50мм.

2 - захист від контакту з пальцями руки; захист від попадання ТЧ та ТП з

розмірами >12мм.

3 – захист від попадання до небезпечних деталей за допомогою інструменту;

захист від попаданні ТЧ та ТП з розміром >2,5мм.

4 – захист від доторкання проволокою до небезпечних деталей та захист від

попадання ТП з розміром >1мм.

5 – захист від попадання шкідливого пилу.

Y - друга цифра - захист від попадання вологи.

0 – захист відсутній.

1 – захист від часток води, які падають вертикально.

2 – захист від бризок води, які падають під кутом до 15 град. до вертикалі.

3 - захист від бризок води, які падають під кутом до 60 град. до вертикалі.

4 – захист від бризок води в усіх напрямках.

5 – захист від водяних струменів в усіх напрямках.

6 – повний захист від бризок та водяних струменів, які подібні до морських

накатів.

7 – захист від короткочасних занурень на глибину від 15см до 1м.

8 – захист від впливу води під час довгострокового занурення на глибину

більш ніж 1 м.

Технічні способи та засоби безпечної експлуатації електроустановок

Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) підрозділяються на:

ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок

(ізоляція струмопровідних частин, недосяжність неізольованих

струмопровідних частин, попереджувальна сигналізація, мала напруга,

електричний поділ мереж, вирівнювання потенціалів);

ТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні

частини електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);

Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.

Технічні способи та засоби захисту

при нормальних режимах роботи електроустановок

Ізоляція струмопровідних частин забезпечується шляхом покриття їх

шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до

97

частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу,

додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

Робочою називається ізоляція струмопровідних частин

електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження

струмом.

Додатковою називається ізоляція, яка застосовується додатково до

робочої і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження

струмом.

Подвійною називається ізоляція, яка складається з робочої та додаткової.

Посиленою називається покращена робоча ізоляція.

Механічні пошкодження, волога, перегрівання, хімічні впливи

зменшують захисні властивості ізоляції. Навіть у нормальних умовах ізоляція

поступово втрачає свої початкові властивості, „старіє”. Тому необхідно

систематично проводити профілактичні огляди та випробування ізоляції. У

приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних,

відповідно не рідше одного разу в два роки та в півріччя, перевіряють

шляхом вимірювання відповідність опору ізоляції до норм. Для мереж

напругою до 1000 В опір ізоляції струмопровідних частин повинен бути не

меншим ніж 0,5 МОм.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин

передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та

розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті

чи в недосяжному місці.

Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні

огорожі (корпуси, кожухи, кришки і т.п.) застосовуються в

електроустановках напругою до 1000 В, а сітчасті – до і вище 1000 В. Захисні

дверцята чи двері повинні закриватись на замок або обладнуватись

блокувальними пристроями.

Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні,

електричні та електронні. Вони забезпечують зняття напруги із

струмопровідних частин при відкриванні огорожі та спробі проникнути в

небезпечну зону.

Розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній

висоті чи в недосяжному місці забезпечує безпеку без захисних огорож та

блокувальних пристроїв. Вибираючи необхідну висоту підвісу проводів під

напругою враховують можливість випадкового доторкання до них довгих

струмопровідних елементів, інструменту чи транспорту. Так висота підвісу

проводів повітряних ліній електропередач відносно землі при лінійній

напрузі до 1000 В повинна бути не меншою ніж 6 м.

Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не

усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така

сигналізація може бути світловою (лампочки, світло діоди і т.п.) та звуковою

(зумери, дзвінки, сирени).

Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження

електричним струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не

98

перевищують 42 В. При таких напругах струм, що може пройти через тіло

людини є дуже малим і вважається відносно безпечним. Однак, гарантувати

абсолютної безпеки неможливо, тому поряд з малою напругою

використовують й інші способи та засоби захисту.

Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою

(напруга до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга

до 12 В включно) для живлення ручних електрифікованих інструментів,

переносних світильників, для місцевого освітлення на виробничому

устаткуванні.

Джерелами такої напруги можуть слугувати батареї гальванічних

елементів, акумулятори, трансформатори і т.п.

Застосування малих напруг суттєво зменшує небезпеку ураження

електричним струмом, однак при цьому зростає значення робочого струму, а

відтак і площа поперечного перерізу, що в свою чергу збільшує витрати

кольорових металів. Крім того, при малих напругах істотно зростають втрати

електроенергії в мережі, що обмежує їх протяжність. У силу вищеназваних

обставин малі напруги мають обмежене використання.

Вирівнювання потенціалів є способом зниження напруг доторкання та

кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне

доторкання людини, або на яких вона може одночасно стояти. Вирівнювання

потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної

поверхні ніг до рівня потенціалу струмопровідної частини, а також при

контурному заземлені. Вертикальні заземлювачі в контурному заземлені

(рис. 9) розміщуються як по контуру, так і в середині захищуваної зони і

з’єднуються сталевими полосами.

Рис. 9. Вирівнювання потенціалів при контурному заземленні

Uз

Uк

Uк =0 Uдот = 0 Uдот U

к

99

При замиканні струмопровідних частин на корпус, що приєднаний до

такого контурного заземлення ділянки землі всередині контура набувають

високих потенціалів, які наближаються до потенціалу заземлювачів. Завдяки

цьому максимальні напруги доторкання Uдот та кроку Uк знижуються до

допустимих значень.

Електричний поділ мереж передбачає поділ електромережі на окремі,

електрично не з’єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних

трансформаторів РТ з коефіцієнтом трансформації 1:1 (рис. 10). Якщо єдину,

сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором ізоляції,

поділити на низку невеликих мереж такої ж напруги, які мають незначну

ємність та високий опір ізоляції, то при цьому різко зменшується небезпека

ураження людини струмом.

Рис. 10. Схема електричної мережі до (а) та після (б) поділу:

Н – навантаження; РТ – роздільний трансформатор; ВН – мережа високої напруги;

НН – мережа низької напруги

Технічні способи та засоби захисту при переході напруг

на нормально неструмопровідні частини електроустановок

Захисне заземлення застосовують у мережах з напругою до 1000 В з

ізольованою нейтраллю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким

режимом нейтралі джерела живлення (рис. 11).

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з

її еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть

опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення полягає в тому,

щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах

електроустаткування забезпечити захист людини від ураження електричним

струмом при її доторканні до таких частин.

Принцип дії захисного заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю

полягає в зменшені до безпечних значень напруги доторкання та кроку,

РТ

РТ РТ

РТ РТ

НН ВН

Н Н

Н

Н Н

НН ВН

Н Н

Н

Н Н

а

б

100

зумовлених замиканням на корпус. Це досягається зменшенням потенціалу

на корпусі заземленого устаткування, а також вирівнюванням потенціалів,

тобто підвищенням потенціалу основи до потенціалу заземленого

устаткування.

Рис. 11. Схема захисного заземлення: а – в електроустановках напругою до 1000 В та вище при

ізольованій нейтралі мережі живлення; б – в електроустановках напругою вище 1000 В при

заземленій нейтралі мережі живлення

r0

С

С

С

В

С

А

rС rВ rА

R

л

Rз

С

В

А

а

С

В

А

Rз

R

л

Rз

б

101

В електроустановках напругою вище 1000 В з ефективно заземленою

нейтраллю замикання на корпус завдяки наявності захисного заземлення

перетворюється на коротке замикання. При цьому спрацьовує максимальний

струмів захист і пошкоджена ділянка електроустановки вимикається.

Якщо корпус устаткування є незаземленим і відбулося замикання нього

однієї із фаз, то доторкання до такого корпуса рівнозначно доторканню до

фази. Якщо ж корпус електрично з’єднаний із землею, то він опиниться під

напругою замикання ззз RIU , а людина, яка доторкається до такого корпуса,

згідно з формулою 16 потрапляє під напругу доторкання здот UU . Струм,

який пройде через людину, в такому випадку визначається із рівняння:

л

зз

л

дотл

R

RI

R

UI ,

звідки видно, що чим меншими є значення Rз та α, тим менший струм пройде

через тіло людини, яка стоїть на землі і доторкається до корпуса

устаткування.

Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно

об’єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач –

провідник або сукупність електрично з’єднаних провідників, які перебувають

у контакті із землею, або її еквівалентом. Заземлювачі бувають природні та

штучні. Як природні заземлювачі використовують електропровідні частини

будівельних і виробничих конструкцій, а також комунікацій, які мають

надійний контакт із землею (водогінні та каналізаційні трубопроводи,

фундаменти будівель і т.п.). Для штучних заземлювачів використовують

сталеві труби діаметром 35 – 50 мм (товщина стінок не менше 3,5 мм) та

кутники (40×40 та 60×60 мм) довжиною 2,5 – 3,0 м, а також сталеві прути

діаметром не менше ніж 10 мм та довжиною до 10 м. В більшості випадків

штучні вертикальні заземлювачі знаходяться у землі на глибині h = 0,5 – 0,8

м (рис. 12). Вертикальні заземлювачі з’єднують між собою штабою з

поперечним перерізом не менше ніж 4×12 мм або прутком з діаметром не

менше ніж 6 мм за допомогою зварювання. Приєднання заземлювального

провідника до корпуса устаткування здійснюється зваркою або болтами.

Рис. 12. Схема розташування заземлювачів: 1 – заземлювачі; 2 – заземлювальний

провідник

2

1

l h

t

L

а

d

102

Об’єкти, що підлягають заземленню приєднуються до магістралі

заземлення виключно паралельно за допомогою окремого провідника (рис.

13).

Рис. 13. Виносне (а) та контурне (б) заземлення:

1 – заземлювачі; 2 – заземлювальні провідники; 3 - устаткування

Залежно від розташування заземлювачів стосовно устаткування, що

підлягає заземленню, розрізняють виносне (зосереджене) та контурне

(розподілене) заземлення. Перевага виносного заземлення (рис. 13, а) полягає

в тому, що можна вибрати місце розташування заземлювачів з найменшим

опором грунту (землі). Заземлювачі контурного заземлення (рис. 13, б)

розташовують безпосередньо біля периметра (контура) дільниці, на якій

знаходиться заземлювальне устаткування. Це дозволяє вирівняти потенціали

1

3

3

2

а

3

1 2

103

всередині контура, а відтак – знизити напругу доторкання та кроку. Тому

більш ефективним з точки зору електробезпеки є контурне заземлення.

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) обмежують найбільші

опори заземлення:

• для електроустановок напругою до 1000 В:

при сумарній потужності генераторів або трансформаторів в

мережі живлення не більше 100кВт або 100 кВА – 10 Ом;

в інших випадках – 4 Ом;

• для електроустановок напругою вище 1000 В:

при ефективно заземленій нейтралі мережі живлення (напругах

110 кВ та вище і великих струмах замикання на землю) – 0,5 Ом;

при ізольованій нейтралі мережі живлення (напругах до 35 кВ

включно) та умові, що заземлювач використовується тільки для

електроустановок напругою вище 1000 В – зI

250 ≤ 10 Ом;

те ж саме, але при умові, що заземлювач використовується

одночасно для електроустановок напругою до 1000 В – зI

125 ; при

цьому приймається найменший розрахунковий опір або потрібний для

електроустановок напругою до 1000 В.

Відповідно до ПУЕ захисне заземлення належить виконувати:

при напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для

постійного струму – у всіх електроустановках;

при номінальних напругах змінного струму вище 42 В та

постійного струму вище 110 В – лише в електроустановках, що

знаходяться в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо

небезпечних, а також у зовнішніх електроустановках;

при будь-якій напрузі змінного та постійного струму – у

вибухонебезпечних установках.

В процесі експлуатації електроустановок можливе порушення цілісності

заземлювальних провідників та підвищення опору заземлення вище норми.

Тому ПУЕ передбачено проведення візуального контролю (огляду)

цілісності заземлювальних провідників та вимірювання опору заземлення.

Такі вимірювання проводять, як правило, при найменшій провідності грунту:

літом – при найбільшому висиханні чи зимою – при найбільшому

промерзанні грунту. Вимірювання опору заземлення належить проводити

після монтажу електроустановки, після її ремонту чи реконструкції, а також

не рідше одного разу на рік.

Занулення. Заземлення корпусів електрообладнання, що споживає

електроенергію від мережі напругою до 1000 В з глухозаземленою

нейтраллю джерела, неефективне, бо при замиканні фази на корпус напруга

на ньому відносно землі досягає значення більшого чи рівного половині

фазного, а струм замикання на землю недостатній для спрацьовування

максимального струмового захисту. Тому в таких мережах застосовується

занулення корпусів електроустаткування (рис.14).

104

Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним

провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть

опинитися під напругою.

Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, що

підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки

джерела струму або її еквівалентом.

Рис. 14. Схема занулення

Принцип дії занулення полягає в перетворені замикання фази на корпус

в однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним і нульовим

провідниками, з метою одержання великого струму, здатного забезпечити

спрацьовування максимального струмового захисту. Внаслідок цього

електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів

короткого замикання. Сила цього струму обумовлюється фазною напругою

та повним опором ланцюга короткого замикання (петля фаза – нуль) і

визначається за формулою:

3

20

220

ТФФ

ФК

ZLLRR

UI ,

де RФ – активний опір фазного провідника, Ом; R0 – активний опір

нульового провідника, Ом; LФ – індуктивність фазного провідника, Гн; L0 –

2

1

U ф

І к.з.

І к.з.

І к.з.

І к.з.

І к.з.

Rд R0

0

С

В

А

105

індуктивність нульового провідника, Гн; ZТ - розрахунковий опір

трансформатора, Ом.

Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок

обриву нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове

заземлення нульового провідника Rд (рис. 14).

У схемі без повторного заземлення нульового провідника потенціал

відносно землі корпуса пошкодженого обладнання, якщо зневажати опором

трансформатора та індуктивним опором петлі фаза – нуль, при замиканні

фази на корпус визначається залежністю:

0

0

RR

RU

Ф

Фк ,

а при наявності повторного заземлення нульового провідника:

00

0

RR

R

RR

RU

д

д

Ф

Фк .

У випадку обриву нульового провідника між джерелом живлення та

пошкодженим електрообладнанням потенціал корпуса відносно землі, якщо

немає повторного заземлення нульового провідника, дорівнює фазній напрузі

φк = UФ, а при наявності повторного заземлення:

0RR

RU

д

дФк .

Таким чином, повторне заземлення нульового провідника в період

замикання фази на корпус знижує напругу доторкання до зануленого

електрообладнання як при справній схемі, так і у випадку обриву нульового

провідника.

Струм, що протікає через тіло людини, яка доторкається до корпуса

пошкодженої електроустановки, визначається за формулою:

л

кл

RI .

До схеми занулення ПУЕ пред’являють такі вимоги:

1. струм однофазного короткого замикання повинен перевищувати не

менш ніж в 3 рази номінальний струм плавкої вставки або струм

спрацьовування розщіплювача автоматичного вимикача із зворотною

залежною характеристикою. При захисті мережі автоматичними

вимикачами, які мають тільки електромагнітний розщіплювач, кратність

струму приймається 1,1; при відсутності заводських даних коефіцієнт

приймається 1,4 для автоматів з номінальним струмом до 100 А, для

інших – 1,25.

2. повна провідність нульового провідника у всіх випадках повинна бути

не менше 50% провідності фазного провідника.

3. щоб забезпечити безперервність кола занулення, забороняється

встановлення в нульовий провідник запобіжників та вимикачів. Виняток

допускається тільки в тому випадку, коли вимикач разом із нульовим

провідником розмикає й усі фазні провідники.

4. опір заземлюючого пристрою, до якого приєднуються нейтралі

джерел живлення (робоче заземлення R0), не може перевищувати

106

значень, які наведені в табл. 5. ці опори повинні забезпечуватись з

урахуванням використання природних заземлювачів, а також

заземлювачів повторних заземлень нульового провідника повітряних

ліній електропередачі до напругою 1000 В при кількості ліній, що

відходять, не менше двох. Але при цьому повинні передбачатися і

штучні заземлювачі з опором, значення яких не повинні перевищувати

дані, наведені в табл. 5. Таблиця 5

Напру

га

мереж

і, В

Найбільші допустимі опори заземлюючих пристроїв, Ом

Заземлень нейтралі трансформаторів, R0 Повторних заземлень нульового

провідника, Rд

Еквівалентне (з

урахуванням природних

заземлювачів і повторних

заземлень нульового

провідника

В тому числі

лише

штучних

заземлень

Еквівалентний опір

всіх повторних

заземлень

В тому

числі опір

кожного

повторного

заземлення

660/3

80

380/2

20

220/1

27

2

4

8

15

30

60

5

10

20

15

30

60

Примітка. Якщо питомий опір ρ землі більший 100 Ом•м, допускається

збільшувати указаний в таблиці опір в 0,01•ρ раз, але не більш ніж

десятикратно.

5. Повторне заземлення нульового провідника повинне виконуватись на

кінцях повітряних ліній або відгалужень довжиною більше 200 м, а

також на вводах повітряних ліній у приміщення, електроустановки яких

підлягають зануленню.

6. загальний опір заземлюючих пристроїв всіх повторних заземлень

нульового провідника і кожного повторного заземлення не повинен

перевищувати значень, наведених в табл. 5.

Слід зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів

електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.

Захисне вимикання застосовується, як основний або додатковий засіб,

якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення,

або іншими способами захисту.

Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечує

автоматичне вимкнення електроустановки (не більше ніж 0,2 с) при

виникненні в ній небезпеки ураження струмом.

Опосвідчення стану безпеки та експертиза електроустановок

споживачів (РЕА). Нагляд та контроль. Опосвідчення стану безпеки електроустановок — офіційне визначення

стану безпеки i умов подальшої експлуатації електроустановок.

107

Процедура опосвідчення діючих електроустановок напругою до 220 кВ

регламентується ДНАОП 0.00-8.19-99 «Порядок проведення опосвідчення

електроустановок споживачів». Опосвідчення електроустановок

здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації

електроустановок споживачів.

Опосвідченню, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.19-99, підлягають

вci діючі електроустановки незалежно від форм власності за винятком

електроустановок вантажопіднімальних кранів, ліфтів, шахтних

електроустановок, електроустановок суто технологічного призначення

(електропечі, електролізні установки тощо), електроустановок рухомих

транспортних зacoбiв, електричних станцій i теплових мереж.

Мета опосвідчення електроустановок — перевірка відповідності

фактичного стану безпеки електроустановок вимогам чинних нормативів,

відповідності їх експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану техніко-

експлуатаційної документації визначення електроустановок, що вичерпали

свій ресурс.

Відповідно до наведеного вище, опосвідчення електроустановок

включає:

• перевірку наявності та стану документації відповідно до вимог

Правил технічної експлуатації електроустановок;

• обстеження електроустановок та проведення необхідних

профілактичних випробувань;

• аналіз результатів обстеження на відповідність експлуатації елек-

троустановок вимогам безпеки;

• виявлення електроустановок, що вичерпали свій ресурс.

Опосвідчення електроустановок проводиться одночасно для підприємства в

цілому або окремо по електроустановках підприємства комісією в складі

керівника підприємства, особи, відповідальної за електрогосподарство, i

керівника служби охорони праці.

За результатами опосвідчення електроустановок складається протокол

перевірки стану безпеки електроустановок встановленої форми, який

завіряється особою, відповідальною за електрогосподарство, та акт

опосвідчення стану безпеки електроустановок за формою, яка визначається

Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

Експертиза електроустановок — офіційне підтвердження фактичних

значень параметрів безпеки, їх відповідності вимогам нормативної

документації та визначення можливості безпечної експлуатації

електроустановок.

Процедура проведення експертизи діючих стаціонарних елек-

троустановок напругою до 220 кВ включно, що вичерпали свій ресурс, у тому

числі i генерувальних електроустановок, які перебувають на балансі

споживача, визначаються ДНАОП 0.00-8.20-99 «Порядок проведення

експертизи електроустановок споживачів». Вимоги ДНАОП 0.00-8.20-99 є

обов'язковими для організацій, які проводять експертизу електроустановок за

винятком електричних i теплових мереж Міненерго.

108

Метою експертизи електроустановок є визначення:

• стану відповідності параметрів електрообладнання нормативним

значенням;

• місць та причин псування електрообладнання;

• можливого додаткового ресурсу експлуатації електроустановок до

виведення в ремонт чи списання;

• електрообладнання, що не відповідає сучасним вимогам безпеки.

Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними

центрами Держнаглядохоронпраці Украни або спеціалізованими

організаціями, уповноваженими Держнаглядохоронпраці.

Фахівці, які проводять експертизу електроустановок, повинні пройти

навчання i перевірку знань відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.20-99.

Експертні організації за заявками власників проводять експертизу

електроустановок, яка включає:

• ознайомлення з проектного, будівельно-монтажною та

експлуатаційною документацією;

• зовнішній огляд стану електроустановки;

• фіксування режиму роботи електроустановки;

• технічне діагностування електроустановки;

• оформлення результата експертизи.

За результатами експертизи приймаються рішення про відповідність

установки нормам безпеки та про терміни чергової експертизи (але не раніше

ніж через три роки), оформлюються протоколи вимірювань i випробувань,

проведені, у разі потреби, розрахунки, експертний висновок за встановленою

формою.

Захист від статичної електрики

Статична електрика – це сукупність явищ, що пов’язані з

виникненням, накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду на

поверхні або в об’ємі діелектричних та напівпровідникових речовин,

матеріалів та виробів. Виникнення зарядів статичної електрики є результатом

складних процесів перерозподілу електронів чи іонів при стиканні двох

різнорідних тіл (речовин).

Порушення поверхневого контакту при терті тіл призводить до

електризації - виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на

поверхні цих тіл протягом тривалого часу. Такі заряди, на відміну від

рухомих зарядів динамічної електрики (електричний струм) знаходяться у

статичному стані.

Електричні заряди виникають:

при терті діелектричних тіл один об одного або об метал

(наприклад, пасові передачі);

при переливанні, перекачуванні, перевезенні в ємностях горючих

та легкозаймистих рідин;

при транспортуванні горючих газів трубопроводом;

при подрібненні діелектриків;

109

при переміщенні сухого запиленого повітря зі швидкістю понад

15 – 20 м/с і т.п.

За сприятливих умов, наприклад, при низькій вологості повітря статичні

заряди не лише утворюються, а й накопичуються. Коли в результаті такого

накопичення вони набудуть високого потенціалу, то може виникнути

швидкий іскровий розряд між частинами устаткування або розряд на землю.

Такий іскровий розряд при наявності горючих сумішей може спричинити

вибух чи пожежу. В цьому і полягає основна небезпека статичної електрики.

Заряди статичної електрики можуть утворюватись чи передаватись

(контактним або індукційним шляхом) тілу людини. Якщо виникнуть іскрові

розряди, то вони викликають фізіологічну дію у вигляді уколу чи незначного

поштовху, які самі по собі не являють небезпеки для людини (сила струму

розряду дуже мала). Однак, враховуючи неочікуваність такого розряду, у

людини може виникнути переляк, внаслідок якого може відбутись

рефлекторний рух, що в низці випадків призводить до травмування (робота

на висоті, біля рухомих незахищених частин устаткування тощо).

Систематичний вплив електростатичного поля підвищеної напруженості

негативно впливає на організм людини, викликаючи, в першу чергу,

функціональні розлади центральної нервової та серце-судинної систем.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 гранично допустима напруженість

електричного поля Едоп на робочих місцях не повинна перевищувати 60 кВ/м,

якщо час впливу tв не перевищує 1 год; при 1 год < tв < 9 год – вдоп tE 60 .

Захист від статичної електрики та її небезпечних проявів досягається

трьома основними способами:

1. запобіганням виникнення та накопичення статичної електрики,

2. прискоренням стікання електростатичних зарядів,

3. нейтралізацією електростатичних зарядів.

Запобігти виникненню статичної електрики чи зменшити її величину

можна заміною небезпечної технології, зменшенням швидкості руху

речовини по трубопроводу, виготовленням поверхонь, що труться, з

однорідних матеріалів.

Прискоренню стікання зарядів сприяє заземлення устаткування,

збільшення електропровідності матеріалів шляхом нанесення на їх поверхню

антистатичних добавок чи присадок, підвищення відносної вологості повітря.

Нейтралізація зарядів статичної електрики здійснюється внаслідок

іонізації повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними та

комбінованими нейтралізаторами.

Блискавкозахист. Блискавкозахист — це система захисних пристроїв та заходів, що

призначені для забезпечення безпеки людей, збереження будівель та споруд,

устаткування та матеріалів від можливих вибухів, займань та руйнувань,

спричинених блискавкою.

Блискавка — особливий вид проходження електричного струму через

величезні повітряні прошарки, джерелом якого є атмосферний заряд,

110

накопичений грозовою хмарою. Умови утворення таких хмар — велика

вологість та швидка зміна температури повітря. За таких умов у атмосфері

Землі проходять складні фізичні процеси, які призводять до утворення та

накопичення електричних зарядів. При підвищенні напруженості

електричного поля до критичних значень виникає розряд, який

супроводжується яскравим свіченням (блискавкою) та звуком (громом).

Довжина каналу блискавки може досягати кількох кілометрів, сила струму —

200 000 А, напруга— 150 000 кВ, а температура — 10000 °С і більше. Час

існування блискавки 0,1 — 1 с Щосекунди земну кулю уражають в

середньому більше 100 блискавок.

Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки.

Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) — безпосередній контакт

каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням

через неї струму блискавки. Прямий удар блискавки здійснює на уражений

об'єкт наступні дії: електричну, що пов'язана з ураженням людей і тварин

електричним струмом та виникненням перенапруг на елементах, по яких

струм відводиться в землю; теплову, що зумовлена значним виділенням

теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об'єкт; механічну,

що спричинена ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки, а

також електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які

проходить струм блискавки.

Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких

розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на

конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд,

які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок

електростатичної та електромагнітної індукції.

Електростатична індукція проявляється у наведені потенціалів на

металевих елементах конструкції, в незамкнутих металевих контурах, що

може викликати іскріння всередині будівель та споруд і тим самим

ініціювати пожежу чи вибух.

Електромагнітна індукція супроводжуються появою в просторі змінного

магнітного поля, яке індукує в металевих контурах, що утворені із різних

протяжних комунікацій (трубопроводів, електропроводів і т. п.)

електрорушійну силу (ЕРС).

У замкнутих контурах ЕРС призводить до появи наведених струмів. У

контурах, в яких контакти недостатньо надійні в місцях з'єднання, такі

струми можуть викликати іскріння або сильне нагрівання, що дуже

небезпечно для приміщень, де утворюються вибухо- та (або)

пожежонебезпечні концентрації.

Ще однією особливістю вторинного прояву блискавки є занесення

високих потенціалів у будівлю по металоконструкціях, які підведені в цю

будівлю (трубопроводах, рейкових шляхах, естакадах, проводах ліній

електропередач і т. п.). Такі занесення супроводжуються електричними

розрядами, які можуть стати джерелом вибуху чи пожежі.

111

Захист об'єктів від прямих ударів блискавки забезпечується шляхом

встановлення блискавковідводів. Захист від електростатичної індукції

(вторинний прояв блискавки) здійснюється приєднанням устаткування до

заземлювача для відведення електростатичних зарядів, індукованих

блискавкою, в землю. Захист від електромагнітної індукції полягає у

встановленні методом зварювання перемичок між протяжними

металоконструкціями в місцях їхнього зближення менше ніж на 10 см..

Інтервал між перемичками повинен становити не більше 20 м. Це дає змогу

наведеному струму блискавки переходити з одного контуру в інший без

утворення електричних розрядів. Захист від занесення високих потенціалів у

будівлю здійснюється шляхом приєднання до заземлювача

металоконструкцій перед їх введенням у будівлю.

Будівлі та споруди поділяються за рівнем блискавкозахисту на три

категорії. Приналежність об'єкта, що підлягає блискавкозахисту, до тієї чи

іншої категорії визначається головним чином його призначенням та класом

вибухопожежонебезпечних зон згідно ПУЕ.

I категорія — будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними

зонами класів В-І та В-ІІ. В них зберігаються чи знаходяться постійно або

використовуються під час виробничого процесу легкозаймисті та горючі

речовини, що здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, для

вибуху яких достатньо невеликого електричного розряду (іскри).

II категорія — будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні

вибухонебезпечні зони В-Іа, В-Іб, В-ІІа. Вибухонебезпечні газо-, пило-,

пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні

установленого технологічного процесу. До цієї ж категорії належать зовнішні

установки класу В-Іг та склади, у яких зберігаються вибухонебезпечні

матеріали, легкозаймисті та горючі рідини.

III категорія — ціла низка будівель та споруд, зокрема: будівлі та

споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-ІІа; зовнішні

технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до

зон класів П-ІП; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та

вишки різного призначення висотою 15 м і більше.

Об'єкти І та II категорій необхідно захищати як від прямих ударів

блискавки, так і від вторинних її проявів. Будівлі та споруди III категорії

повинні мати захист від прямих ударів блискавки та занесення високих

потенціалів, а зовнішні установки — тільки від прямих ударів.

При виборі пристроїв блискавкозахисту за категоріями враховують

важливість об'єкта, його висоту, місце розташування серед сусідніх об'єктів,

рельєф місцевості, інтенсивність грозової діяльності. Останній параметр

характеризується середньорічною тривалістю гроз у годинах для даної

місцевості .

112

Середня інтенсивність грозової діяльності у різних

регіонах (областях) України

№

зп.

Регіони (області)

України

Інтенсивність грозової

діяльності, год/рік 1

2

3

Автономна Республіка

Крим

Закарпатська,

Запорізька, Донецька

Інші області України

40—60

80—100

60—80

Для захисту об'єкта від прямих ударів блискавки застосовують

блискавковідвід — пристрій, який височіє над захищуваним об'єктом,

сприймає удар блискавки та відводить її струм у землю. Захисна дія

блискавковідводу базується на властивості блискавки уражати найбільш

високі та добре заземлені металеві конструкції. За конструктивним

виконанням блискавковідводи поділяються на стержневі, тросові та сітчасті,

а за кількістю та загальною площею захисту — на одинарні, подвійні та

багатократні. Окрім того, розрізняють блискавковідводи встановлені окремо

та такі, що розташовані на захищуваному об'єкті. Будь-який блискавковідвід

складається з блискавкоприймача 1 (металевий стержень, трос, сітка), який

безпосередньо сприймає удар блискавки; несівної опори 2 (спеціальні

стовпи, елементи конструкцій будівлі), на якій розташовується

блискавкоприймач; струмовідводу 3 (металевий провідник, конструкція), по

якому струм блискавки передається в землю; заземлювача 4, який забезпечує

розтікання струму блискавки в землі.

Блискавковідвід характеризується зоною захисту — частиною простору,

навколо блискавковідводу, яка захищена від прямих ударів блискавки з

відповідним ступенем надійності. За величиною ступеня надійності зони

захисту можуть бути двох типів: зона А — ступінь надійності не менше

99,5%, зона Б — не менше 95%. Тип зони захисту блискавковідводу залежить

від очікуваної кількості уражень блискавкою будівель та споруд без

блискавкозахисту за рік, яка визначається за формулою

62 107,766 nhhLhSN ,

де S, L — відповідно ширина та довжина будівлі, м;

h — найбільша висота будівлі, м;

п — середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні землі в

даному географічному місці (табл. 3.10).

Якщо N > 1, то для будівель та споруд, що належать до II категорії за

рівнем блискавкозахисту, приймається зона захисту А, а при N < 1 — зона

захисту Б.

113

Блискавковідводи: а—стержневий; б—тросовий; в—сітчастий; 1 — блискавкоприймач; 2 —

несівна опора (поверхня); 3 — струмовідвід; 4 — заземлювач

Середньорічна кількість ударів блискавки в 1 км2 поверхні

землі залежно від інтенсивності грозової діяльності

Середня інтенсивність

грозової діяльності, год/рік

10

—20

20

—40

40

—60

60

—80

80

—100

100

і

більше Середньорічна кількість ударів

блискавки в 1 км2 поверхні землі 1 2 4 5,5 7 8,5

Для одинарного стержневого блискавковідводу висотою h ≤ 150 м зона

захисту являє собою конус з вершиною на висоті h0< h. На рівні землі зона

захисту утворює коло радіусом r0, а горизонтальний переріз зони на висоті hx

утворює коло радіусом rх . Співвідношення розмірів зони захисту типу А та

типу Б наведені нижче (РД 34.21.122-87).

Якщо відома висота hx будівлі, що підлягає захисту, та радіус rх на цій

висоті, то для зони захисту Б повна висота блискавкоприймача становить

5,163,1

xxhr

h .

114

Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та типу Б

одинарного стержневого блискавковідводу

Параметр Зона захисту А Зона захисту Б

h0, м h85,0 h92,0

r0, м hh002,01,1 h5,1

rх, м 85,0002,01,1 xhhh 92,05,1x

hh

Зони захисту блискавковідводів: а — одинарного стержневого; б — одинарного тросового; 1 — межа зони захисту на

рівні землі; 2 — межа зони захисту на рівні hх.

Формули для визначення розмірів зони захисту типу А та

типу Б одинарного тросового блискавковідводу

Параметр Зона захисту А Зона захисту Б

h0, м h85,0 h92,0

r0, м hh0025,035,1 h7,1

rх, м 85,00025,035,1 xhhh 92,07,1x

hh

Якщо відома висота hх будівлі, що підлягає захисту та радіус rх на цій

висоті, то для зони захисту Б висота тросу в точці найбільшого провисання

становить

7,185,1xx

hrh

115

Лекція 6.

Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної

діяльності. 5.3. Вимоги безпеки в галузі при проектуванні, виготовленні, монтажі,

випробуваннях та експлуатації радіотехнічного (радіоелектронного) обладнання,

технологічних процесів та продукції.

Існуюча нормативно-правова база з питань охорони праці та виробничої безпеки

для радіотехнічної (радіоелектронної) галузі.

Вимоги безпеки на стадії розробки та проектування технологічних процесів,

обладнання та продукції характерних для радіотехнічної (радіоелектронної) галузі

виробництва.

Вимоги безпеки в радіотехнічній (радіоелектронній) галузі виробництва при

виготовленні, монтажі, випробуваннях та експлуатації технічного обладнання,

технологічних процесів та продукції.

Заходи і засоби підвищення рівня безпеки технологічних процесів, обладнання та

продукції характерних для радіотехнічної (радіоелектронної) галузі виробництва.

Вимоги до розміщення радіотехнічних об’єктів і організації їх санітарно-захисних

зон і зон обмеження забудови. Санітарні паспорти на радіотехнічні об’єкти.

Література: Л1.3;Л1.10-Л1.11;Л1.14-Л1.20;Л2.5;Л3.12-Л3.101.

Завдання на СРС: Засоби індивідуального та колективного захисту.

Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму. Безпечність технологічних

процесів і обладнання, утримання приміщень, обладнання та утримання засобів захисту в

належному стані, організація виконання робіт відповідно до вимог безпеки, забезпечення

працівників засобами індивідуального захисту, нагляд та контроль за виконанням вимог

безпеки як міри щодо профілактики виробничого травматизму у галузі.

Література: Л1.3;Л1.10-Л1.11;Л1.14-Л1.20;Л2.7;Л3.25;Л3.37;Л3.64;Л3.66;Л3.98;

Методи розрахунків інтенсивності електромагнітних полів

на робочих місцях

Інтенсивність ЕМП у довільній точці спостереження залежить від цілого

ряду чинників: від параметрів випромінювача (потужності випромінювання,

довжини хвилі, відстані, діаграми спрямованості випромінювача), від

ступеня впливу середовища поширення ЕМП, а також від розподілу поля

поблизу точки спостереження, тобто від місцевих предметів. Зручніше

усього розділити ці чинники на дві групи: перша - залежить від параметрів

випромінювача і визначає інтенсивність ЕМП у точці вільного простору, що

співпадає геометрично з точкою спостереження; друга - від умов поширення

на трасі і розподілу поблизу землі, вона враховується за допомогою

поправочних коефіцієнтів до інтенсивності ЕМП у вільному просторі.

Такі методи розрахунку рівня ЕМП, як апертурний та струмовий,

дозволяють з достатньою точністю оцінити його рівень на робочих місцях,

якщо точно задані вихідні дані. Проте створити на їхній основі прості

інженерні методики практично неможливо через наступні недоліки цих

методів:

значної кількості вихідних даних, необхідних для розрахунку;

складністю математичного апарата;

високі вимоги, щодо точності заданих вихідних даних.

116

На практиці більше використовуються спрощені методи розрахунку, що

дозволяють приблизно розраховувати інтенсивність ЕМП на робочих місцях.

Методика розрахунку інтенсивності опромінювання залежить від типу

випромінювача та від того, в якій зоні випромінювача (ближній, проміжній,

дальній) знаходиться робоче місце.

Спочатку визначають межі зон випромінювача.

Для ізотропних випромінювачів: ближня зона (зона індукції)

випромінювача знаходиться від нього на відстані

2..çár ;

дальня зона знаходиться від випромінювача на відстані

..çär (на практиці приймається ..çär ).

Для параболічних та круглих спрямованих випромінюючих антен

4

2

..

Dr çá ;

2

..

Dr çä ,

де: D - максимальний розмір (діаметр) розкриву антени.

Для інших типів спрямованих випромінюючих антен

4

21..

LLr çá ; 21

..

LLr çä ,

де: L1 і L2 - максимальні розміри розкриву антени.

Далі визначають, в якій зоні знаходиться робоче місце, і для даної зони

розраховується напруженість електричного (Е, В/м) та магнітного (Н, А/м)

полів або густина потоку енергії (ГПЕ, Вт/м2) в залежності від частотного

діапазону роботи випромінювача.

Якщо визначається інтенсивність ЕМП у діапазоні f < 300 МГц, у якому

нормуються напруженості Е и Н, то без урахування спотворення поля

поблизу розрахункової точки від сторонніх предметів:

- напруженості Е и Н для ближньої зони лінійного ізотропного

випромінювача можуть бути визначені за формулами

Ебл =I*l/(2 3r );

Нбл = I*l/(4 r2);

де: I - сила струму в провіднику (антені), А;

l- довжина провідника (антени), м;

ω- кругова частота поля, (ω = 2 f);

- діелектрична проникність середовища, Ф/м;

r- відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м;

- напруженості Е и Н для дальньої зони ізотропного або спрямованого

випромінювача можуть бути визначені за формулами:

117

Ед = PG30 /r

Нд = 30/PG /(4 r )

де: Р - потужність випромінювання; Вт;

G - коефіцієнт підсилення антени (для ізотропного випромінювача G=1);

r- відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м.

Якщо визначається інтенсивність ЕМП у діапазоні f > 300 МГц, у який

нормується ГПЕ, то для ізотропних та направлених випромінювачів, без

урахування спотворення поля поблизу розрахункової точки від сторонніх

предметів і впливу землі, можуть бути використані наступні формули:

для ближньої зони - (спрямований випромінювач)

ГПЕ6л = ЗРсер /S;

для зони Френеля (проміжної зони) – (спрямований випромінювач)

ГПЕпр. =3Рсер/S(rбл/r2);

для дальньої зони - (спрямований або ізотропний випромінювач)

ГПЕд = Рсер G /(4 r2Lz);

де: Рсер - середня потужність випромінювання, Вт;

Р ñåð =P ³ìï /Т;

P ³ìï - потужність випромінювання в імпульсі, Вт;

τ - тривалість імпульса с;

Т - період повторення імпульсів, с;

S - площа випромінювання антени, м2;

r - відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м;

G - коефіцієнт підсилення антени ( для ізотропних випромінювачів G=1);

Lz - затухання (послаблення) ЕМП на шляху його розповсюдження.

Реальне середовище, у котрому можливо опромінення людей ЕМП,

завжди відмінно від вільного повітряного простору і в першу чергу тим, що

на деяких кінцевих відстанях від випромінюючої антени знаходяться: земля,

виробничі будинки, різноманітне устаткування, прилади і самі люди. Всі

вони мають електродинамічні властивості, що відмінні від властивостей

повітряного середовища, і таким чином суттєво впливають на поширення

електромагнітних хвиль у цьому середовищи, відбиваючи, преломляючи і

поглинаючи їх.

Для того щоб врахувати вплив землі на поширення електромагнітних

хвиль над нею, у відповідності з теорією розповсюдження електромагнітних

хвиль, вводиться коефіцієнт F, що враховує зміну поля в точці прийому за

рахунок складання прямого та відбитого електромагнітного поля:

ГПЕ . 4

2

2F

Lr

GP

z

Коефіцієнт F у загальному випадку є складною періодичною функцією

багатьох змінних і використовувати його для інженерних розрахунків у

загальному виді досить важко. Проте для найбільш поширених на практиці

118

окремих випадків, у разі виконання відповідних умов, формула для

знаходження коефіцієнта F значно спрощується.

I. При дифузійному відбитті від негладкої поверхні землі (при великій

висоті нерівностей, зокрема трав’яного покрову), відбиття безпосередньо в

напрямку на точку спостереження, особливо при вертикальній поляризації

хвилі, невелике і умови поширення наближаються до умов у вільному

просторі (F=1).

II. При відбитті від гладкої, рівної поверхні землі, коли виконується

критерій Релея sin8

h - висота нерівностей поверхні землі, - кут між

падаючим променем і поверхнею землі, існують 4 різні формули для

визначення ГПЕ з урахуванням впливу землі:

1) для великих і λ

hhr cа4

(де ha . - висота антени над поверхнею землі, hс

- висота розрахункової точки спостереження, - довжина хвилі, r - відстань)

у точках максимумів функції F :

ГПЕд 2

2)(1

4R

r

GP,

де: R=f( ; ) - коефіцієнт відбиття радіохвиль від землі.

2) для 3 і λ

hhr са4

в точках максимумів функції F

ГПЕд 2r

GP;

3) для малих і λ

hhr

λ

hh саса 184

ГПЕд 2ñà2

2)

2(sin

r

hh

r

GP;

4) для малих і λ

hhr са18

ГПЕд .)2

( 2

2

ñà

r

hhGP

Приведені вище формули дозволяють робити розрахунок інтенсивності

ЕМП у заданій точці вільного простору з урахуванням впливу землі з

задовільною точністю.

Спроби розрахунку інтенсивності ЕМП з урахуванням впливу довільно

розташованих поблизу розрахункової точки сторонніх предметів

(радиоконтрастних середовищ), а також розрахунку інтенсивності ЕМП з

урахуванням паразитного випромінювання поки що не призвели до

задовільних результатів.

Найкращим методом оцінки інтенсивності ЕМП в цих випадках все ще

залишається метод вимірювання.

119

Дія електромагнітних полів на людину

Варіанти впливу ЕМП на біоекосистеми, включаючи людину, дуже

різноманітні. Наприклад, це може бути безперервне і переривчасте

опромінення ЕМП, загальне і місцеве, комбіноване від декількох джерел та

взаємодіюче з іншими несприятливими факторами виробничого середовища і

т. ін.

Механізми взаємодії ЕМП із живими організмами теж дуже різноманітні і

протікають вони на всіх рівнях: молекулярному, клітинному,

організменному і популяційному. При цьому розрізняють термічну (теплову)

дію та морфологічні й функціональні зміни.

Існування між різноманітними тканинами організму областей із меншою

діелектричною проникністю (радіоконтрастні області) призводить до

виникнення резонансів (стоячих хвиль великої амплітуди) і, у кінцевому

рахунку, до локальних нагрівань (мікронагрівів). При експериментальних

опроміненнях ЕМП помічався як негативний, так і позитивний градіент зміни

температури від поверхні у середину тіла людини. Якщо при цьому механізм

терморегуляції тіла не спроможний шляхом розсіювання надлишкового тепла

попереджати перегрівання тіла, то виникає так званий тепловий ефект впливу

ЕМП. Відомо, що перегрівання тіла негативно відбивається на

функціональному стані організму людини, і підвищення його температури на

1°С і вище неприпустимо. Нижче у таблиці приведені мінімальні граничні

інтенсивності ЕМП різних частот, що викликають тепловий ефект.

Таблиця

Мінімальні граничні інтенсивності ЕМП, що викликають тепловий ефект у

тканинах живих організмів

Частота (довжина хвилі) Гранична інтенсивність

500 кГц

14,83 МГц

69,7 МГц

300-3000 МГц (дециметрові хвилі)

3 ГГц (10-сантиметрові хвилі)

10 ГГц (3-сантиметрові хвилі)

30-300 ГГц (міліметрові хвилі)

160 А/м, 8000 В/м, 17 Вт/см2

2500 В/м, 1,7 Вт/см2

200 В/м, II мВт/см2

40 мВт/см2, 380 В/м

10 мВт/см2, 190 B/м

5-10 мВт/см2, I35-I90 В/м

7 мВт/см2, 170 В/м

Через знижений відвід тепла від деяких органів, наприклад очі та тканини

сім'яників, ці органи тіла є найбільш уразливими для опромінення ЕМП.

Крім найпростіших фізико-хімічних механізмів впливу ЕМП не менший

вплив на організм людини у цілому мають ефекти, що засновані на

біофізичних і фізіологічних механізмах дії ЕМП, що сумарно виявляються в

так званих специфічних або інформаційних ефектах. Це - кумуляційний,

стимуляційний, сенсибілізаційний і дезадаптаціонний ефекти.

120

Кумуляція - накопичення сумарного ефекту при впливі тривалого або

переривчастого опромінення ЕМП.

Сенсибілізація полягає у підвищенні чутливості організму щодо

опромінення його ЕМП після попереднього слабкого опромінення.

Стимуляція - поліпшення під впливом ЕМП загального стану організму

або чутливості окремих його органів. Наприклад, при нетеплових

інтенсивностях може спостерігатися стимулююча дія мікрохвиль на окремих

частотах.

Дезадаптуюча дія ЕМП – це зниження пристосовуваності організму при

його опроміненні ЕМП до інших видів впливу негативних та шкідливих

виробничих факторів, зокрема шуму, рентгенівського випромінювання,

теплового впливу, тощо. Таким чином, ЕМП при відповідних умовах може

мати навіть стресову дію.

На біологічні реакції людини мають вплив наступні параметри ЕМП :

інтенсивність;

частота випромінювання;

тривалість опромінення;

модуляція сигналу;

сукупність частот випромінювання;

періодичність дії.

Сполучення перерахованих вище параметрів в різних комбінаціях може

давати істотно розрізнені наслідки щодо реакції біологічного об'єкта, який

піддається опроміненню ЕМП.

Численні дослідження в області біологічної дії ЕМП дозволили визначити

найбільш чуттєві системи організму людини: нервова, імунна, ендокринна і

полова. Ці системи організму є критичними до впливу ЕМП і реакції цих

систем повинні обов'язково враховуватися при оцінці ризику впливу ЕМП.

При тривалій дії ЕМП функціональні зміни в організмі людини можуть

проявлятися у вигляді головного болю, порушення сну, підвищеного

стомлення, дратівливості, пітливості, випадіння волосся, болю у ділянці

серця, зниження статевої потенції і т. ін.

Слід мати на увазі, що біофізичні та фізіологічні механізми дії ЕМП в

умовах тривалого багаторічного впливу мають тенденцію накопичуватися в

організмі людини. У результаті можливий розвиток віддалених наслідків,

включаючи незворотні процеси у діяльності центральної нервової та серцево-

судинної систем, рак крові (лейкози), пухлини мозку, гормональні

захворювання, гіпотонія, брадикардія, захворювання печінки, тощо.

Кількісно ризик дії електромагнітного поля на людину може оцінюватися

величиною поглинутої її тілом електромагнітної енергії в одиницю часу (W,

Вт), або питомої енергії, що поглинається в одиницю часу на одиницю маси

тіла, W , Вт/кг. Так, наприклад, для оцінки ризику дії електромагнітного поля

від радіотелефонів та телефонів стільникового та супутникового зв’язку

визначають потужність ЕМП, що поглинається на один кілограм мозку -

параметр SAR (Specific Absorbing Rate).

121

Нормування, контроль та вимірювання електромагнітних полів

Нормування ЕМП здійснюється згідно: ГОСТ 12.1.006-84 „ССБТ.

Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах

и требования к проведению контроля”; ДСНіП №239-96 „Державні санітарні

норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних

випромінювань”; ДСНіП №476-2002 (ДСН 3.3.6.096-2002) „Державні

санітарні норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних

полів”; ГОСТ 12.1.002-84 ”ССБТ. Электрические поля промышленной

частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению

контроля на рабочих местах”; ГОСТ 12.1.045-84 „ССБТ. Электростатические

поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению

контроля»; СН №1757-77 „Санітарно-гігієнічні норми допустимої

напруженості електростатичного поля”; СН № 3206-85 „Санітарно-гігієнічні

норми гранично допустимих рівнів магнітних полів частотою 50 Гц”; .

Відповідно до цих документів:

постійні електричні та магнітні поля, а також змінні ЕМП

частотою 50 Гц (промислової частоти) нормуються по інтенсивності

(напруженості електричного Е та магнітного Н полів); одиницею

напруженості електричного поля є вольт на метр (В/м), а магнітного

поля - ампер на метр (А/м);

електромагнітні поля радіочастотного діапазону з частотами 1 кГц -

300 МГц нормуються по інтенсивності (напруженості електричної Е

та магнітної Н складової) й по енергетичним навантаженням

електричних і магнітних полів з урахуванням часу впливу

(ЕНЕ;ЕНН); одиницею напруженості електричного поля є В/м,

магнітного поля - А/м, енергетичне навантаження - добуток

квадрата напруженості ЕМП на час його впливу, яке має

розмірність (В/м)2

• год - для електричного поля та (А/м)2

• год - для

магнітного поля;

електромагнітні поля радіочастотного діапазону з частотами 300

МГц - 300 ГГц нормуються по інтенсивності (густині потоку енергії -

ГПЕ) та енергетичному навантаженні густини потоку енергії (ЕНГПЕ);

одиницею виміру ГПЕ є Вт/м2 (можливі одиниці мВт/см

2, мкВт/см

2).

Енергетичне навантаження - добуток ГПЕ падаючого

випромінювання на час його впливу протягом робочої зміни в

годинах (год) і виражається в Вт • год/м2 (мВт • год/см

2, мкВт •

год/см2); у випадку імпульсно модульованих випромінювань

нормованим параметром, що характеризує інтенсивність впливу ЕМП,

є середнє значення ГПЕ.

Електростатичні поля. Гранично допустимий рівень (ГДР)

електростатичного поля (Егд [кВ/м]) залежить від часу дії цього фактора на

організм людини протягом робочого дня:

122

Егд=60/√t

де: Егд (кВ/м) - гранично допустиме значення напруженості електричного

поля в контрольованій зоні;

t (год) - час дії електростатичного поля на організм людини.

Нормування електростатичних полів на робочих місцях з відео

дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин здійснюється

відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.31-99 та ДСанПіН 3.3.2-007-98. Згідно з

цими нормативними документами поверхневий електростатичний потенціал

ВДТ не повинен перевищувати 500 В, а напруженість електростатичного

поля на робочих місцях з ВДТ не повинна перевищувати 20 кВ/м.

Постійні магнітні поля. Гранично допустимий рівень (ГДР) постійного

магнітного поля (Нгд, кА/м) протягом робочого дня не повинен перевищувати

8 кА/м.

Для магнітних полів, що створюються випрямленим трифазним струмом,

гранично допустимий рівень визначається за формулою:

Нгд= (ЕННгд/Т)1/2

де: Нгд (кА/м) - гранично допустиме значення напруженості магнітного

поля;

ЕННгд (кА2

•год/м2) - гранично допустиме значення енергетичного

навантаження протягом робочого дня, яке дорівнює 144 кА2

• год/м2;

Т (год) - час дії магнітного поля, що створюється випрямленим трифазним

струмом.

ЕМП промислової частоти. Згідно існуючих норм гранично

допустимий рівень (ГДР) ЕМП промислової частоти (50 Гц) визначається

гранично допустимими значеннями напруженостей його електричної та

магнітної складових, тобто електричного та магнітного полів, і це значення

залежить від часу дії цього фактора на організм людини протягом робочого

дня.

Перебування в електричному полі промислової частоти напруженістю до

5 кВ/м включно допускається протягом 8-часового робочого дня.

При рівнях напруженості електричного поля промислової частоти від 5 до

20 кВ/м включно припустимий час перебування в ньому визначається за

формулою:

Тпр=

E

50 - 2,

де: Тпр (год) - припустимий час перебування в електричному полі

промислової частоти при заданому рівні напруженості електричного поля (Е)

в контрольованій зоні;

Е (кВ/м) - напруженість електричного поля промислової частоти в

контрольованій зоні.

123

При напруженості електричного поля промислової частоти від 20 до 25

кВ/м час перебування персоналу в контрольованій зоні не повинен

перевищувати 10 хвилин.

Перебування в електричному полі промислової частоти

напруженістю понад 25 кВ/м без застосування засобів захисту

забороняється.

Гігієнічні норми щодо гранично допустимих значень напруженості

електричного поля на робочих місцях персоналу, що за умовами роботи

систематично (протягом кожного робочого дня) знаходиться в зоні дії

електричного поля промислової частоти, наведені у таблиці 4.22.

Зазначені норми повинні виконуватися при додатковій умові: інший час

доби людина повинна знаходитися в місцях, де напруженість електричного

поля не перевищує 5 кВ/м, а також виключена можливість впливу на

організм людини електричних розрядів.

При необхідності визначення гранично допустимої напруженості

електричного поля промислової частоти при заданому часі перебування в

контрольованій зоні може бути використана формула:

Егд= 2T

50,

де: Егд (кВ/м) - припустиме значення напруженості електричного поля

промислової частоти протягом робочого дня;

Т (год) - регламентований час роботи в ЕМП промислової частоти.

Розрахунок по цій формулі допускається робити при часі роботи від

0,5 до 8 год.

Гранично допустима напруженість електричного поля

промислової частоти і припустимий час опромінення (ГОСТ 12.1.002-75)

Напруженість електричного

поля промислової частоти, кВ/м

Припустимий час перебування

людини в електричному полі

промислової частоти протягом

однієї доби, хв.

Менше 5

Від 5 до 10

Понад 10 до 15

Понад 15 до 20

Понад 20 до 25

Без обмеження

Не більше 180

Не більше 90

Не більше 10

Не більше 5

При перебуванні персоналу протягом робочого дня в зонах із різною

напруженістю електричного поля промислової частоти загальний

еквівалентний час роботи обчислюють за формулою:

124

Текв= 8 ,...

nE

nE

2E

2E

1E

1E

T

t

T

t

T

t

де: Текв(год) - час, еквівалентний по біологічному ефекту перебуванню в

електричному полі промислової частоти нижньої границі нормованої

напруженості;

tЕ1, tЕ2…tEn(год) - час перебування в контрольованих зонах з напруженістю

електричного поля промислової частоти Е1, Е2 ...Еn;

ТЕ1,ТЕ2…ТEn(год) - припустимий час перебування в електричному полі

промислової частоти для відповідних контрольованих зон.

Кількість контрольованих зон визначається перепадом рівнів

напруженості електричного поля промислової частоти на робочому місці.

Розходження в рівнях напруженості електричного поля у контрольованих

зонах повинно бути не менше 1 кВ/м.

Для магнітного поля промислової частоти гранично допустимі рівні його

напруженості при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м

протягом робочого дня (8 год).

Час перебування людини в магнітному полі промислової частоти

напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується відповідно до табл.4.23.

При локальному впливі магнітного поля промислової частоти на кисті

рук його гранично допустимий рівень визначається за формулою:

Нгд лок = Нгд общ ·5 ,

де: Нгд лок (A/м) – гранично допустимий рівень змінного магнітного поля

частотою 50 Гц при локальному впливі (кисті рук);

Нгд общ (A/м) - гранично допустимий рівень змінного магнітного поля

частотою 50 Гц при загальному впливі (табл.4.25).

Таблиця 4.23

Припустимий час перебування людини в магнітному полі промислової частоти

напруженістю понад 1,4 кА/м

Час перебування персоналу,

год.

1 2 3 4 5 6 7 8

Напруженість магнітного

поля, кА/м

6,0 4,9 4,0 3,2 2,5 2,0 1,6 1,4

Магнітна індукція,

мТл

7,5 6,13 5,0 4,0 3,1

3

2,5 2,0 1,75

ЕМП радіочастотного діапазону. Згідно існуючих норм гранично

допустимий рівень (ГДР) ЕМП у діапазоні частот 1 кГц - 300 МГц

визначається гранично допустимими значеннями напруженостей його

електричної та магнітної складових, тобто електричного та магнітного полів,

і це значення залежить від часу дії цього фактора на організм людини

125

протягом робочого дня та гранично допустимого енергетичного

навантаження і визначається за формулами:

Егд =( ЕНЕгд /Т)1/2

, Нгд =( ЕННгд /Т)1/2

де: Егд(В/м) і Нгд(А/м) – гранично допустимі значення напруженості

електричного і магнітного полів;

Т (год) - час впливу ЕМП;

ЕНЕгд ((В/м)2

• год) і ЕННгд ((А/м)2

• год) – гранично допустиме енергетичне

навантаження протягом робочого дня відповідно для електричної та

магнітної складових ЕМП .

Максимально гранично допустимі значення Егд мах, Нгд мах та гранично

допустимі значення ЕНЕгд , ЕННгд наведені в таблиці 4.24, а в таблиці 4.25

наведені значення гранично допустимих рівнів напруженості електричної

(Егд) і магнітної (Нгд) складових в залежності від часу дії ЕМП

радіочастотного діапазону.

Таблиця 4.24

Максимально гранично допустимі значення Егд мах, Нгд мах та гранично

допустимі значення ЕНЕгд , ЕННгд для ЕМП радіочастотного діапазону

Параметри і

одиниці

виміру

Діапазон частот

1-10 кГц 10-60 кГц 0,06-3 МГц 3-30 МГц 30 - 300

МГц

Егд мах, В/м 1000 700 500 300 80

ЕНЕгд, (В/м)2 •

год

120000 40000 20000 7000 800

Нгд мах, А/м 75 57 50 - 3,0*

ЕННад, (А/м)2 •

год

675 390 200 - 0,72*

* Примітка: гранично допустимий рівень енергетичного

навантаження магнітного поля поширюється на діапазон частот 30-

50 Мгц.

Гранично допустимі рівні напруженості електричної (Егд) та магнітної

(Нгд) складових імпульсних електромагнітних полів (ІЕМП) у спектральному

діапазоні частот до 1000 МГц на робочих місцях персоналу також

визначаються виходячи з гранично допустимого енергетичного

навантаження (ЕНЕгд , ЕННгд) і часу впливу по формулам: Егд =( ЕНЕгд /Т)1/2

,

Нгд =( ЕННгд /Т)1/2

. При цьому максимально гранично допустимі значення Егд

мах, Нгд мах та гранично допустимі значення ЕНЕгд , ЕННгд необхідно

визначати за даними табл. 4.26.

126

Таблиця 4.25

Гранично допустимі рівні напруженості електричної (Егд) і магнітної

(Нгд) складових в залежності від часу дії ЕМП радіочастотного

діапазону

Час

перебуван

ня

персоналу

в зоні дії

ЕМП, год

Егд, В/м Нгд, А/м

1 -

10

кГц

10-60

кГц

0,06-3

МГц

3-30

МГц

30 -

300

МГц

1-10

кГц

10-60

кГц

0,06-3

МГц

30-50

МГц

8 120 70 50 30 10 9,0 7,0 5,0 0,30

7 130 75 53 32 11 9,8 7,5 5,3 0,32

6 140 82 58 34 12 10,6 8,1 5,8 0,34

5 155 90 63 37 13 11,6 8,8 6,3 0,38

4 175 110 71 42 14 13,0 9,9 7,1 0,42

3 200 115 82 48 16 15,0 11,4 8,2 0,49

2 250 140 100 59 20 18,4 14,0 10,0 0,60

1 350 200 141 84 28 26,0 19,7 14,2 0,85

0,5 500 280 200 118 40 37,6 27,9 20,0 1,20

0,25 700 400 283 168 57 52,0 39,5 28,3 1,70

0,12 1000 580 400 240 82 75,0 57,0 40,8 2,45

0,08 700 500 296 80 50,0 3,00

Таблиця 4.26

Максимально гранично допустимі значення Егд мах, Нгд мах та гранично

допустимі значення ЕНЕгд , ЕННгд для ЕМП радіочастотного діапазону

Параметр

Діапазон частот

0- 5

Гц

5-50

Гц

0,05-1

кГц

1-10

кГц

10-60

кГц

0,06-3

МГц

3-30

МГц

30-300

МГц

0,3-1

ГГц

Егд мах, В/м 60000 35000 3500 1000 300 200 150 100 80

ЕНгд, (В/м)2

•

год 3,2 10

9 2,0 10

8 1,6 10

6 12000

0

7200 3200 1800 800 500

Нгд мах, А/м 30000 10000 850 100 85 70 - - -

ЕНГД, (А/м)2 •

год 1,4 10

8 1,6 10

7 70000 1300 900 400 - - -

Згідно існуючих норм гранично допустимий рівень ЕМП

радіочастотного діапазону на частотах 300 МГц - 300 ГГц визначається

гранично допустимим значенням густини потоку енергії ЕМП і це значення

127

залежить від часу дії цього фактора на організм людини протягом робочого

дня та гранично допустимого енергетичного навантаження і визначається за

формулою:

ГПЕгд=К∙ЕНГПЕгд/Т, ,

де: ГПЕгд (Вт/м2, мВт/см

2, мкВт/см

2) - гранично допустима величина

густини потоку енергії;

ЕНГПЕгд- гранично допустима величина енергетичного навантаження,

яка згідно норм складає 2 Вт • год/м2 (200 мкВт • год/см

2);

К - коефіцієнт послаблення біологічної ефективності, який дорівнює:

1 - для усіх випадків впливу, крім опромінень від обертових і скануючих

антен;

10 - для випадків опромінення від обертових і скануючих антен з

частотою не більш 1 Гц і шпаруватістю не менш 50;

Т - час перебування в зоні опромінення за робочу зміну, год.

В усіх випадках максимальне значення ГПЕгд не повинне перевищувати 10

Вт/м2 (1 мВт/см

2).

Значення гранично допустимих рівнів густини потоку енергії (ГПЕгд) в

залежності від тривалості дії ЕМП радіочастотного діапазону приведені в

табл.4.27.

Таблиця 4.27

Гранично допустимі рівні густини потоку енергії (ГПЕгд) в залежності

від тривалості дії ЕМП радіочастотного діапазону

Час

опромінення

персоналу, год.

8 7 6 5 4 3 2 1 0,5 0,25 0,20

ГПЕгд, мкВт/см2 25 29 33 40 50 67 100 200 400 800 100

0

Для населення ГДР ЕМП радіочастотного діапазону та промислової

частоти нормуються відповідно до вимог ДСНіП №239-96 „Державні

санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних

випромінювань”.

Гранично допустимі рівні ЕМП (Eгд, В/м) для населения (крім телебачення)

представлені в таблиці 4.28.

Гранично допустимі рівні ЕМП (Eгд, В/м) які створюються телевізійними

радіостанціями в діапазоні частот від 48 до 1000 МГц, визначаються за

формулою:

Eгд = 21f -0,37

; де: f (МГц ) - несуча частота телевізійного каналу.

Гранично допустимі рівні електромагнітних полів для населення в діапазоні

частот >300 МГц (ГПЕгд ) не повинні перевищувати 2,5 мкВт/см2.

128

У населеній місцевості гранично допустимі рівні ЕМП промислової частоти

(Eгд, В/м) не повинні перевищувати 5 кВ/м, а всередині житлових будинків -

0,5 кВ/м.

Таблиця 4.28

Гранично допустимі рівні електромагнітних полів для населения (крім

телебачення, згідно з ДСНіП №239-96)

Діапазон частот Діапазон довжин хвиль ГДР(ЕГДР)

30 ...300 кГц 10...1 км 25 В/м

0,3 ...3 МГц 1...0,1 км 15 В/м

3 ... 30 МГц 100...10м 3lg ., В/м*

30 ... 300 МГц 10...1 м ЗВ/м

*Примітка:λ (м)- довжина хвилі.

Також згідно вимог ДСНіП №239 встановлюються захисні санітарні зони

поблизу ліній електропередач (ЛЕП) в залежності від їx робочих напруг: 20 м

для ЛЕП з напругою 330 кВ, 30 м для ЛЕП з напругою 500 кВ та 55 м для

ЛЕП з напругою 1150 кВ.

Порядок контролю та вимірювання ЕМП регламентується ГОСТ

12.1.006-84, згідно з яким контроль та вимірювання інтенсивності ЕМП

потрібно проводити періодично, не рідше ніж один раз на рік в порядку

поточного санітарно-гігієнічного нагляду, а також в наступних випадках:

при прийомі в експлуатацію нових установок, випромінюючих

електромагнітну енергію;

при внесенні змін в конструкцію діючих установок, випромінюючих

електромагнітну енергію;

при зміні конструкцій засобів захисту від впливу ЕМП;

при внесенні змін в схему підключення випромінюючих елементів і

режимів роботи установок, випромінюючих електромагнітну

енергію;

при організації нових робочих місць;

після проведення ремонтних робіт на установках, випромінюючих

електромагнітну енергію.

Вимірювання необхідно виконувати при найбільшій потужності джерела

ЕМП. У випадках, коли джерело має декілька робочих режимів,

вимірювання необхідно проводити в кожному режимі.

Вимірювання ЕМП від обертових і скануючих антен повинні проводитися

при зупиненій антені, орієнтованій на робочі місця і місця можливого

знаходження персоналу.

Результати вимірювань потрібно фіксувати в спеціальному журналі або в

протоколі, в якому повинні міститися:

дата проведення вимірювань;

129

найменування, тип і порядковий номер установки по системі

нумерації підприємства-виготовлювача;

рік випуску;

потужність, частота;

режим роботи установки;

джерело ЕМП;

місце вимірювання;

висота точки вимірювання від підлоги або поверхні землі;

результати вимірювань;

напруженість електричної складової, В/м;

напруженість магнітної складової, А/м;

ГПЕ ЕМП, Вт/м2 (мкВт/см

2);

вимірювальні прилади, що використовуються;

висновки.

Протокол повинен бути підписаний керівником дільниці (цеху,

відділення), представником служби техніки безпеки, особою, призначеним

адміністрацією підприємства для проведення вимірювань.

Санітарно-гігієнічний контроль та вимірювання рівнів ЕМП на робочих

місцях працюючих проводяться атестованими атестаційною комісією

Міністерства охорони здоров'я України санітарними лабораторіями

підприємств, організацій, а також установами і закладами системи державної

санітарно-епідеміологічної служби України.

Якщо на робочому місці працюючого можливе опромінення ЕМП одразу

від декількох одночасно працюючих установок, сумарна інтенсивність

опромінення визначається в такий спосіб:

- при робочих частотах < 300 МГц проводяться виміри напруженості ЕМП

на робочому місці від кожного джерела окремо при відключених інших

джерелах. Сумарна інтенсивність опромінення в кожній вимірювальній точці

при застосуванні n-джерел, що працюють у однакових частотних діапазонах

для яких встановлені однакові ГДР, розраховують за формулами:

Е = E E En12

22 2... ,

Н = H H Hn12

22 2... ,

- в діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц вимірюється ГПЕ, яка створюється

в даній точці кожним із n-джерел окремо, а отримані результати додаються

один до одного згідно з формулою:

ГПЕ = ГПЕ1 + ГПЕ2 +...+ГПЕn.

У випадках, коли в робочому приміщені застосовується одразу декілька

джерел ЕМП, що працюють у різних частотних діапазонах для яких

встановлені різні ГДР, необхідно обов’язкове виконання наступної вимоги:

130

Е12/ГДР1

2+Е2

2/ГДР2

2+......Еn

2/ГДРn

2+ Н1

2/ГДР1

2+ Н2

2/ГДР2

2+......+ Нn

2/ГДРn

2+

ГПЕ1/ГДР1+ ГПЕ2/ГДР2+...... ГПЕn/ГДРn ≤ 1,

де: Е и Н – виміряне значення напруженості електричної та

магнітної складових ЕМП;

ГПЕ - виміряне значення густини потоку енергії ЕМП;

ГДР - гранично допустимі рівні ЕМП для відповідних частотних

діапазонів.

У випадку змінної дії ЕМП одночасно від двох або декількох

обертових або скануючих антен обрахування сумарного значення ГПЕ

на робочому місці за вщеприведеною формулою не проводиться в

зв'язку з дуже малою імовірністю одночасного опромінення даної точки

діаграмами двох або декількох антен. Опромінення персоналу в цих

випадках визначається сумарним енергетичним навантаженням за

формулою:

ЕН = ЕНГПЕ1 + ЕНГПЕ2 + ... + ЕНГПЕn ,

де: ЕНГПЕ1, ЕНГПЕ2 ... ЕНГПЕn - енергетичні навантаження від кожної антени.

Якщо інтенсивність діючих на персонал ЕМП у діапазоні частот 300

МГц - 300 ГГц за робочий день змінюється, енергетичне навантаження на

організм працюючих визначається сумою енергетичних навантажень за

окремі періоди часу, при цьому сумарне енергетичне навантаження не

повинно перевищувати нормативне значення.

У випадку, якщо має місце послідовне або одночасне опромінення

персоналу в безперервному і змінному (від обертових і скануючих антен)

режимах роботи обладнання, то сумарне енергетичне навантаження в цьому

випадку розраховують за формулою:

ЕН = ЕНГПЕб + ЕНГПЕзо ,

де: ЕН - сумарне енергетичне навантаження;

ЕНГПЕб - енергетичне навантаження від джерела безперервного

опромінення;

ЕНГПЕзо- енергетичне навантаження від джерела змінного опромінення.

Гранично допустимий рівень сумарного енергетичного навантаження не

повинен перевищувати 2 Вт• год/м2 (200 мкВт • год/см

2).

Апаратура, що використовується для контролю та вимірювання ГДР

ЕМП, повинна мати посвідчення про державну атестацію, нормативно-

методичне забезпечення і дозвіл Міністерства охорони здоров'я для

використання і проведення відповідних досліджень.

Результати санітарно-гігієнічних досліджень повинні відповідати вимогам

ГОСТ 8.207 „Прямі виміри з багаторазовими спостереженнями. Методи

обробки результатів спостережень”, п.1.3, і оформлятися протоколом за

формою ( 421/0), затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я

України від 11.07.2000 № 160 „Про затвердження форм облікової

статистичної документації, що використовується в санітарно-

131

епідеміологічних закладах” або протоколом проведення досліджень

електромагнітного поля за формою (333/0) - додаток 18 до „Положення про

проведення органами, установами та закладами державної санепідемслужби

Міністерства охорони здоров’я України атестації санітарних лабораторій

підприємств і організацій на право проведення санітарно-гігієнічних

досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для

атестації робочих місць за умовами праці” України затвердженого наказом

Міністерства охорони здоров’я України від 21.04.99 № 91 , зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 07.10.99 за № 686/3979.

На першу вимогу вся документація щодо результатів вимірів рівнів ЕМП

на робочих місцях повинна бути пред'явлена органам і установам, що

здійснюють державний санітарний контроль.

Заходи та засоби захисту від дії електромагнітних полів

Захист персоналу від впливу ЕМП досягається шляхом проведення

організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використанням засобів

індивідуального захисту.

До організаційних заходів відносяться: вибір раціональних режимів

роботи установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні

опромінення і т. ін.

Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення

устаткування, використання засобів, що обмежують проникнення

електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинаючі матеріали,

екранування і т. ін).

До основних заходів щодо захисту від ЕМП відносяться: захист часом,

захист відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення

потужності випромінювання в самому джерелі випромінювання, виділення

зон випромінювання, екранування робочих місць, застосування засобів

індивідуального захисту (ЗІЗ).

Захист часом передбачає обмеження часу перебування людини в робочій

зоні і застосовується лише тоді, коли немає можливості знизити

інтенсивність випромінювання до допустимих значень. Припустимий час

перебування в робочій зоні при наявності ЕМП визначається за допомогою

вище наведених формул.

Захист відстанню застосовується лише у тому випадку, коли нема іншої

можливості послабити дію ЕМП іншими заходами, в тому числі і захистом

часом. У цьому випадку збільшують відстані між випромінювачем ЕМП і

персоналом. Припустима відстань до джерела ЕМП, що забезпечує гранично

допустимі значення інтенсивності випромінювання, визначається за

допомогою вище наведених формул і обов’язково перевіряється

експериментальними вимірюваннями рівнів ЕМП на робочих місцях.

Зменшення потужності випромінювання у самому джерелі випро-

мінювання може бути реалізовано наступними заходами.

В системах зв’язку, це, в першу чергу, підвищення чутливості

приймальних пристроїв, застосування завадостійких видів кодування і

132

модуляції сигналу в передавально-приймальних системах, застосування

близьких до оптимальних алгоритмів обробки сигналів та вибір діапазону

частот, в якому мінімальні зовнішні завади. Все це дозволяє знижувати

випромінювану потужність передавачів і одночасно отримувати необхідну

завадостійкість та дальність роботи систем зв’язку.

При юстіровці антен і знятті їхніх діаграм спрямованості можлива заміна

основного (потужного) генератора передавача допоміжним (малопотужним),

потужність якого визначається із співвідношення

Рвипр.доп G

Lr ç

24∙ ГПЕнорм,

де: ГПЕнорм - нормативне значення ГПЕ для роботи протягом

визначенного часу;

r - відстань від джерела випромінювання до робочого місця, м;

G - коефіцієнт підсилення антени ( для ізотропних випромінювачів G=1);

Lз - затухання (послаблення) ЕМП на шляху його розповсюдження.

Цей метод застосовується, наприклад, , при необхідності проведення

антенних вимірювань поблизу антен. Для зменшення опромінення персоналу

ЕМП при випробуваннях скануючих антенних систем із круговим режимом

огляду їх переводять у режим секторного сканування.

Також можлива заміна антен їх узгодженими еквівалентами, які повністю

поглинають енергію, що генерується передавачем. Еквіваленти антен

представляють собою відрізки коаксиальних або хвилеводних ліній частково

заповнених поглинаючими матеріалами, які відбивають лише незначну

частку енергії (рис.4.14). При їх застосуванні енергія, що генерується

передавачем, поглинається в заповнювачі і перетворюється на теплову.

Заповнювачами можуть бути: графіт, чистий або в суміші з цементом,

піском, гумою; пластмаси; порошкове залізо в бакеліті, кераміка , вода і т.ін.

Таким чином, зменшення потужності випромінювання у самому джерелі

випромінювання, як правило, досягається за рахунок застосування

спеціальних пристроїв: поглиначів потужності, еквівалентів антен, а також

атенюаторів, спрямованих відгалуджувачів, подільників потужності,

хвилеводних послаблювачів, бронзових прокладок між фланцями хвилеводів,

дросельних фланців і т. ін.

Поглиначі потужності та еквіваленти антен випускаються промисловістю на

поглинання ЕМП потужністю 5, 10, 30, 50, 100, 250 Вт у діапазоні довжин хвиль

3.1...3.5 та 6... 1000 см. Атенюатори дозволяють послабити ЕМВ в межах від 0 до 120

дБ потужністю 0.1, 1.5, 10, 50, 100 Вт у діапазони довжин хвиль 0.4...0.6; 0.8...300

см. Спрямовані відгалуджувачі дають послаблення потужності випромінювання на

20...60 дБ. Фланцеві з'єднання є джерелом побічних випромінювань. Застосування

бронзових прокладок між фланцями підвищує послаблення паразитних

випромінювань від 40 до 60 дБ, а застосування дросельних фланців - до 70...80

дБ.

133

Рис. 4.14. Коаксиальні (зліва) і хвилеводні (праворуч)

еквіваленти антен: а,г – для поглинання малої потужності (до декількох

ват), поглинач - порошкове залізо; б,д – для поглинання значної потужності

(до 1 кВт), поглинач - графітова суміш; в,е – для поглинання великої

потужності (до 1 кВт), поглинач - вода.

Виділення небезпечних зон випромінювання. Для кожної установки, що

випромінює ЕМП вище гранично допустимих значень, повинні виділятися

зони, у яких інтенсивність випромінювання є небезпечною для людини.

Границі таких зон, де інтенсивність ЕМП може перевищувати гранично

допустимі рівні, визначають експериментально для кожного конкретного

випадку розміщення установки чи апаратури під час їх роботи на максимальну

потужність випромінювання. Крім того, у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76

небезпечні зони випромінювання із інтенсивністю ЕМП більше гранично

допустимих рівнів огороджуються і встановлюються попереджуючі знаки з

написом: „Не заходити, небезпечно!”. Також, в разі необхідності, ці зони

можна додатково позначати по границях широкими червоними лініями на

підлозі приміщення чи територій, а також застосовувати попереджувальну

сигналізацію відповідно до ГОСТ 12.1.006-84.

Для зменшення опромінення персоналу ЕМП відповідно до вимог ДСНіП

№476-2002 зони випромінювання ЕМП розташованих поруч установок не

повинні перекриватися або ці установки повинні працювати на

випромінювання у різний час.

а

б

в е

г

д

Від

ге

нер

ато

ра

Від

ген

ерат

ор

а

134

Екранування джерел випромінювання застосовують для зниження

інтенсивності ЕМП на робочих місцях. Необхідно підкреслити, що захист

екрануванням важається основним та найбільш ефективним методом

захисту.

Екрани поділяють на відбиваючі і поглинаючі. Безумовно, що такий

розподіл є досить умовний, тому що будь-який екран у більшій або меншій

мірі і відбиває і поглинає падаючу на нього електромагнітну хвилю.

Потужність падаючої на екран електромагнітної хвилі (ГПЕпад) поділяється

на потужність відбитої від екрана хвилі (ГПЕвід), потужність хвилі

поглиненої у товщі екрана (ГПЕпогл) і потужність хвилі, що пройшла крізь

екран ГПЕпр (рис.4.15).

Рис. 4.15. Ослаблення ГПЕ екраном

У залежності від того, яка частка падаючої потужності ЕМП переважає,

відбита або поглинута, екран відносять до типу відбиваючих або

поглинаючих.

Для оцінки екрануючих властивостей екранів використовуються наступні

характеристики.

Втрати на поглинання - це втрати частини потужності падаючої хвилі в

товщі матеріалу за рахунок вихрових струмів ( А -absorption).

Втрати на відбиття - це втрати частини потужності падаючої хвилі за

рахунок часткового відбиття від поверхні екрану (R - reflection).

Загальні екранні втрати ( екранне послаблення ЕМП - L) - це втрати

потужності падаючої хвилі (ГПЕпад) в екрані за рахунок як поглинання, так і

відбиття:

e

ï

M

M

ïe thk

Z

Z

Z

ZchkRAL

2

11lg10 , дБ

де: jk - коефіцієнт вихрових струменів,

å - товщина екрану.

ГПЕпог

Екран

ГПЕпр

ГПЕпад

ГПЕвід

135

Zп - хвильовий опір повітря;

Zм - хвильовий опір матеріалу екрану.

Поглинання ЕМП в екрані збільшується із зростанням частоти поля,

товщини, магнітної проникності і провідності матеріалу екрану, а відбиття в

основному визначається невідповідністю хвильових характеристик повітря і

матеріалу екрану. Саме тому відбиваючі екрани, як правило, і

виготовляються з металів, так як вони мають хвильові опори, що істотно

відрізняються від хвильового опору повітря.

По конструктивному виконанню відбиваючі екрани поділяються на

суцільні та сітчасті.

Суцільні екрани виготовляються з листів міді, алюмінію та деяких марок

сталі. З метою підвищення провідності екрану і, отже, наскрізного згасання,

екрани з боку випромінювача покривають шаром срібла. Місце встановлення

і форма екрану визначаються взаємним розташуванням випромінюючих

елементів (антен) і робочих місць та орієнтацією їх діаграм спрямованості.

Для одержання необхідного значення екранного послаблення ЕМП (L),

товщина суцільного плоского екрану е (при нормальному падінні

електромагнітної хвилі на екран без врахування дифракції електромагнітної

хвилі на краях екрану) визначається за формулою:

f

LLe

4,15

274,8

.

де: f (Гц ) - частота ЕМП;

( Гн/м ) - магнітна проникність матеріалу екрана;

(См/м ) - питома провідність матеріалу екрана.

Товщина екрану e , яка необхідна для забезпечення екранного

послаблення ГПЕ ЕМП до гранично допустимих значень (ГПЕгд), при

використанні антени з коефіцієнтом спрямованої дії G, яка випромінює

потужність Рвипр на частоті f і знаходиться на відстані r від суцільного екрану

з параметрами і (рис. 4.16), визначається за формулою:

fr

Ge 2

31017,5∙( Рвипр /ГПЕгд)

Світлові, оглядові і вентиляційні вікна та отвори в суцільних замкнутих

екранах, а також інші технологічні отвори, наприклад, для введення в

простір, що екранується, електричних кабелів і проводів чи для виносу

органів дистанційного керування, можуть істотно зменшити екранне

послаблення (L). Ступінь цього зменшення залежить від числа отворів і від

співвідношення між їхніми розмірами і довжиною хвилі ЕМП. Для того щоб

у цьому випадку екранне згасання зменшувалося лише в допустимих межах,

отвори в суцільних екранах закриваються сітчастими екранами або в них

встановлюються відрізки позамежових хвилеводів (рис. 4.17).

136

ГПЕгд

робочі місця

Випромінювач ЕМП

с параметрами:

Рвипр, G, f

Суцільний экран з

параметрами: е

Рис. 4.16. Визначення товщини суцільного відбиваючого екрану e

a

в

)a )á )â

Рис. 4.17. Додаткове екранування технологічних отворів у

суцільних екранах: а - сітчастим екраном; б - позамежовим хвилеводом

простої конструкції; в - позамежовим хвилеводом стільникової конструкції

У позамежових хвилеводах ЕМП з довжиною хвилі > кр швидко

згасає вздовж хвилеводу. Критична довжина хвилі для прямокутного

хвилеводу кр =2a , де a - розмір більшої сторони поперечного перерізу

хвилеводу; для круглого хвилеводу - кр =3,413R , де R - радіус хвилеводу.

У таблиці 2.31 наведені рекомендації щодо вибору розмірів позамежових

хвилеводів. Додаткове послаблення (Lдод) інтенсивності ЕМП позамежовими

хвилеводами стільникової конструкції можна обчислити за наступними

формулами:

- квадратні хвилеводи

1lg20 nLдод ,

- прямокутні хвилеводи

2lg20 nLдод ,

137

де n1 і n2 - числа, які показують скільки разів довга сторона поперечного

перерізу одного стільника хвилеводу укладається відповідно на стороні

квадратного та на широкій стороні прямокутного хвилеводів.

Таблиця 4.29

Рекомендації щодо вибору розмірів позамежових хвилеводів

Діапазон частот

(довжина хвилі)

Розмір сторони

квадратного,

широкої сторони

прямокутного або

діаметра круглого

хвилеводу

Послаблення

випромінювання, дБ/см

квадратного

чи

прямокутног

о хвилеводу

круглого

хвилеводу

До 20 МГц

( 1 5 м) 17;

20

minmin

Da a

3,27

D

32

Від 20 до 150 МГц

( = 15 2 м) 5,8;

10

minmin

Da a

6,26

D

2,31

Від 150 до 1000

МГц

( = 200 30 см) 3,4

;5

minmin

Da a

25

D

3,29

Від 1000 до 10000

МГц

( = 30 3 см) 3

;5,3

minmin

Da a

5,21

D

2,25

Сітчасті екрани мають набагато гірші екрануючі властивості, ніж

суцільні. При лінійній поляризації ЕМП і виконанні деяких вимог, які будуть

приведені нижче, загальне екранне послаблення ЕМП, яке можуть дати

сітчасті екрани, можна обчислити по наступним формулам:

- при нормальному падінні хвилі і векторі Е паралельному дротам сітки

одного з напрямків (рис.4.18) за формулою:

2

0

2

0

2ln41

2ln4

lg10

r

dd

r

dd

L ;

E__

H__

П__

Рис. 4.18

138

- при похилому падінні хвилі і векторі Е , який залишається в

процесі зміни кута падіння паралельним дротам сітки одного з

напрямків (рис.4.19) за формулою:

2

0

2

0

2ln

cos41

2ln

cos4

lg10

r

dd

r

dd

L ;

П__

E__

H__

Рис. 4.19

- при похилому падінні хвилі, векторі Е перпендикулярному дротам

сітки одного з напрямків і векторі Н , який залишається в процесі зміни

кута падіння паралельним площині сітки (рис. 4.20), за формулою:

2

0

2

0

2

2ln41

2ln4cos1

lg10

r

dd

r

dd

L

П__

E__

H__

Рис. 4.20

У цих формулах: d - відстань між сусідніми дротами (крок сітки); rо -

радіус дротів; - кут падіння хвилі на сітку; λ – довжина хвилі.

139

Дані формули справедливі при виконанні наступних умов:

1) відношення кроку сітки до довжини хвилі повинно

задовольняти нерівності d/ <0,5;

2) відношення радіуса дроту до довжини хвилі повинно

відповідати нерівності ro/ <0,04;

3) відношення радіуса дроту до кроку сітки повинно

відповідати нерівності ro/d<0,1;

4) сітка повинна знаходитися в дальній зоні випромінюючої

антени;

5) довжина і ширина плоского сітчастого екрану повинні

перевищувати довжину хвилі більш ніж у п'ять разів;

6) кут падіння хвилі повинен знаходитися в межах o75 .

Для розрахунку послаблення інтенсивності ЕМП сітчастими екранами у

випадку нормального падіння ЕМП на сітку, коли вектор електричного поля

Е паралельний дротам сітки одного з напрямків, може також

використовуватися наступна емпірична формула:

L=10lg(ГПЕпад/ГПЕпр) 4

lg102B

,

де:

1

0

0

12

exp

2exp83,0

ln

d

r

d

r

dB

При виборі сіток для екранів необхідно орієнтуватися на типи сіток, які

випускаються промисловістю (таблиця 4.30).

Таблиця 4.30

Екрануюча здатність деяких сіток при кутах падіння радіохвиль від 00 до 60

0

(екпериментальні дані)

Характеристика сітки Послаблення ЕМП, дБ

ГО

СТ

Мат

е-р

іал

Но

мер

Кр

ок, м

м

Ди

амет

р

дро

ту, м

м Довжина хвилі, см

3,2 10,6 35,0 70,0 100,0

пар

ал.

по

ляр

. п

ерп

.

по

ляр

. п

арал

.

по

ляр

п

ерп

.

по

ляр

. п

арал

.

По

ляр

. п

ерп

.

по

ляр

. п

арал

.

по

ляр

. п

ерп

.

по

ляр

. п

арал

.

по

ляр

. п

ерп

.

по

ляр

3584-

53 Латунь

01 0,17 0,07

40

40

40

40

3584-

53

02 0,33 0,13

-“- -“- 04 0,55 0,15

140

-“- -“- 05 0,72 0,22 38-

40

-“- -“- 08 1,1 0,30 35-

40

35-

28

-“- -“- 09 1,25 0,35 36-

40

36-

30

-“- -“- 1 1,35 0,35 34-

40

34-

26

-“- -“- 1,25 1,65 0,40 30-

40

30-

23

-“- -“- 2,0 2,5 0,50 24-

30

24-

20

35-

41

35-

29

-“- -“- 2,6 3,1 0,50 19-

25

19-

15

30-

36

30-

23

3826-

47

Сталь 1,2 1,4 0,35 29-

39

29-

25

40

-“- -“- 1,4 1,5 0,35 27-

37

27-

22

40

-“- -“- 1,8 1,8 0,35 25-

31

25-

21

36-

42

-“- -“- 2,5 2,3 0,5 25-

31

25-

21

35-

41

35-

31

-“- -“- 3,2 3,45 0,5 15-

21

15-

21

26-

32

26-

20

-“- -“- 3,2 4,3 0,9 19-

25

19-

16

29-

36

29-

25

40 40 40 40 40 40

-“- -“- 3,2 4,35 1,1 24-

30

24-

22

34-

40

34-

30

40 40 40 40 40 40

-“- -“- 5 5,7 0,7 9-12 9-6 20-

22

20-

17

30-

33

30-

22

36-

39

36-

27

39-

42

39-

32

-“- -“- 5 6,4 1,4 17-

22

17-

13

27-

33

27-

23

37-

43

37-

33

40 40 40 40

-“- -“- 8 8,7 0,7 4,5-9 4,5-3 13-

19

13-

10

21-

29

21-

17

30-

35

30-

20

32-

38

32-

21

-“- -“- 10 10,7 0,7 11-

17

11-

8,5

21-

28

21-

16

29-

35

29-

20

31-

37

31-

21

-“- -“- 14 15,4 1,4 9-16 9-6,5 19-

25

19-

16

26-

31

26-

20

28-

34

28-

30

-“- -“- 20 21,5 1,4 5,5-

10

5,5-4 15-

20

15-

12

19-

26

19-

13

23-

30

23-

13

*Примітки:

1. Слова «паралельна поляризація» і «перпендикулярна поляризація»

означають, що площина поляризації падаючої хвилі при зміні кута

141

падіння хвилі залишається відповідно паралельною і

перпендикулярною площині сітки одного з напрямків.

2. В інтервалах розмірів послаблення перше число ставиться до кута

падіння 0 , друге - 60 .

Поглинаючи екрани. У ряді випадків відбиття від екранів є небажаним і

навіть неприпустимим, так як відбита електромагнітна хвиля може

створювати небажані завади для радіоелектронної апаратури та збільшувати

інтенсивність опромінення персоналу на робочих місцях. Зниження

інтенсивності відбитої хвилі може бути досягнуто шляхом покриття

відбиваючих предметів матеріалами, які володіють незначною відбиваючою і

великою поглинаючою здатністю. Для забезпечення таких співвідношень

втрат на поглинання (А) и втрат на відбиття (R) поглинаючий матеріал

повинен задовольняти наступним вимогам:

мати найбільш плавний перехід між хвильовими опорами повітря і

поглинаючого матеріалу, це Wпов Wпог.м.:

Oмпов

пов

мпогл

мпогл 377.

. ;

мати високе значення коефіцієнта поглинання „k”.

У природі немає речовин, які би відповідали цим вимогам. Всі

радіопоглинаючи матеріали створені штучно. Оскільки найбільше

поглинання мають провідники, у матеріал-основу (каучук, поролон,

полістирол і т. ін.) вводяться провідні добавки - активоване вугілля, сажа,

порошок карбонільного заліза і т. ін. Концентрація провідної добавки в

матеріалі і визначає його поглинаючі можливості. Для виконання першої

вимоги Wпов Wпог.м., яка забезпечує мінімальну інтенсивність відбитої хвилі,

використовують різні шляхи.

Наприклад, поглинаючому матеріалу надається форма, яка збільшує його

активну поверхню, що звернута до джерела випромінювання (активна

поверхня покривається пірамідами або конусами). При цьому падаюча

електромагнітна хвиля багаторазово відбивається від цієї поверхні. Саме за

рахунок наявності цих багатьох послідовних падінь електромагнітної хвилі

на поглинаючу поверхню, загальна поглинута електромагнітна енергія (ЕМЕ)

виявляється значно більше, ніж при однократному падінні хвилі на гладку

рівну поверхню того ж поглинаючого матеріалу (рис. 4.21).

Можливе виконання поглинаючого матеріалу багатошаровим, при цьому

перший прошарок має Wпог.ш.1 Wпов, а в наступних прошарках концентрація

поглинаючих вкраплень поступово збільшується, тобто зростає їх і , а

отже, і коефіцієнт поглинання „k”. Цим забезпечується повільність зростання

поглинаючих властивостей по товщині матеріалу і мінімум інтенсивності

відбитої хвилі (рис. 4.22). Поглинаючи матеріали, які виготовлені за цим

способом, є широкосмуговими.

142

ЕМЕпад. ЕМЕпог.

ЕМЕвід.

ЕМЕпад.

ЕМЕвід.

Рис. 4.21. Збільшення числа відбиттів від матеріалу із складною активною

поверхнею.

1 2 3 4 5 6

> > > >

> > > > 1

ЕМЕпад.

Рис. 4.22. Багатошарова структура поглинаючого матеріалу.

Ще один метод створення радіопоглинаючих матеріалів – це використання

принципу чвертьхвильового узгодження. Поглинаючий екран із

чвертьхвильовим покриттям представляє собою сітчастий або суцільний

металевий екран, на який наклеюється діелектричне поглинаюче покриття,

товщиною в 1/4 довжини хвилі ЕМП (рис. 4.23).

ЕМЕпад.

ЕМЕпог.1

ЕМЕвід.1

ЕМЕвід.2 ЕМЕпог.2

ЕМЕвід.4 ЕМЕвід. 3 Металева

ЕМЕвід. Поглинач основа

Рис. 4.23. Будова поглинаючого екрану на основі чвертьхвильового

узгодження.

При опроміненні такого екрану ЕМП з боку чвертьхвильового покриття

радіохвиля частково відіб'ється від межі поділу середовищ „повітря –

143

поглинач” (ЕМЕвід.1), частково пройде усередину поглинача і в деякій ступені

поглинеться в ньому (ЕМЕпог. 1), відіб’ється від металевої основи (ЕМЕвід.2),

знову частково поглинеться (ЕМЕпог.2), досягне межі поділу середовищ

„поглинач – повітря”, частково відіб’ється в напрямку поглинача (ЕМЕвід.3) і

частково вийде в повітря (ЕМЕвід.4). Так як товщина поглинаючого покриття

дорівнює /4, то різниця ходу хвилі, яка була відбита від межі поділу

середовищ «повітря - поглинач» (ЕМЕвід.1), і хвилі, яка була відбита від

металевої основи і потім вийшла із поглинача (ЕМЕвід.4), складе /2, а це

означає, що ці хвилі інтерферують у протифазі. Відповідним добором

коефіцієнта відбиття ЕМЕ від межі поділу середовищ «повітря - поглинач» і

коефіцієнта поглинання поглинача домагаються рівності інтенсивностей

електромагнітних хвиль, що интерферують. При цьому інтенсивність

результуючої відбитої хвилі (ЕМЕвід. ) буде близька до нуля.

Основні характеристики деяких існуючих радіопоглинаючих матеріалів

приведені в таблиці 4.31.

Таблиця 4.31

Основні характеристики існуючих радіопоглинаючих матеріалів.

Найменування

матеріалів Марка

Діапазон

хвиль, см

Коефіцієнт

відбиття по

потужності, %

Гумові коврики

В2Ф-2 0,8-4

0,8-4

0,8-4

2

2

2

В2Ф-3

ВКФ-1

Магнітодіелектри

чні пластини

ХВ-0,8 0,8

2,0

3,2

10,6

2

2

2

2

ХВ-2,0

ХВ-3,2

ХВ-10,6

Поглинаюче

покриття на

основі поролона

«Болото»;

ВРПМ

0,8 і більше

3,0 і більше

1-2

1-2

Ферритові

пластини СВЧ-0,68 15-200 3-4

Гумові коврики типу Б2Ф-2 і інші відносяться до матеріалів із складною

поверхнею, як правило, вкритою конусами, а матеріали типу «Болото» та

ВРПН пористі.

Магнітодіелектричні пластини призначені для використання тільки з

металевою основою, отже вони призначені для роботи в якості

чвертьхвильового покриття. Вони ефективно працюють на фіксованих

довжинах хвиль із розкидом по частоті 10%.

Металокерамічний матеріал СВЧ-0,68 має високу термостійкість і

розрахований на поглинання значних рівнів ГПЕ ЕМП.

144

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) слід користуватися у тих випадках,

коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. В

якості ЗІЗ застосовують радіозахисний одяг та окуляри. У якості матеріалу

для радіозахисного одягу застосовується спеціальна радіотехнічна тканина,

що побудована за принципом сітчастого екрану і представляє собою

бавовняну тканину з мікродротом. В структурі такої тканини тонкий мідний

дріт скручений з бавовняними нитками, які захищають його від зовнішніх

впливів і одночасно є ізоляцією. Послаблення ЕМП поля цією тканиною в

діапазоні частот 600-10000 МГц складає від 40 до 20 дБ.

Із захисної бавовняної тканини з мікродротом виготовляються такі засоби

індивідуального захисту, як радіозахистний капюшон (шолом),

радіозахистний халат, радіозахистний комбінезон і т. ін. На середніх частотах

НВЧ діапазону такі індивідуальні засоби захисту забезпечують загальне

послаблення 25-30 дБ, на крайніх частотах НВЧ діапазону їхні захисні

властивості дещо знижуються.

Як приклад, нижче приведений зовнішній вигляд ЗІЗ від ЕМВ НВЧ

діапазону та ЕМВ промислової частоти. Це захисний костюм вітчизняного

виробництва для захисту від електромагнітних випромінювань персоналу

радіолокаційних станцій, радіотрансляційних та телевізійних центрів при

роботі з джерелами ЕМВ підвищеної потужності в діапазоні НВЧ, а також

комплекти індивідуальні екрануючі від ЕМВ промислової частоти – ТУ У

34.02071375.002-97 и ТУ У 34.02071375.005-97.

Костюм захисний від Комплект індивідуальний Комплект індивідуальний

ЕМВ НВЧ діапазону екрануючий від ЕМВ 50Гц екрануючий від ЕМВ 50Гц

145

При інтенсивному опроміненні обличчя ЕМП застосовуються радіозахисні

окуляри, які використовуються окремо або вшиті в шолом костюма Це

можуть бути сітчасті окуляри, які мають конструкцію напівмасок з мідною

або латунної сітки, або ОРЗ-5, у яких застосовується спеціальне

радіозахисне скло, яке вкрите двооксидом олова. Захисні властивості таких

окулярів оцінюються на підставі даних про загальне послаблення

застосованого скла, яке, як правило, знаходиться в межах 25-35 дБ.

Державний облік і реєстрація РТО, санітарні паспорти РТО Контроль за дотриманням гранично допустимих рівнів ЕМП

здійснюється спеціалістами установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ

України на стадії проектування, реконструкції і експлуатації РТО.

Державний облік і реєстрацію РТО, які є джерелами електромаг-

нітних випромінювань, здійснюють санітарно-епідеміологічні станції.

Обліку і реєстрації підлягають всі РТО, які випромінюють

електромагнітну енергію в навколишнє середовище.

Розділ проекту РТО "Заходи по охороні навколишнього середовища"

повинен містити результати розрахунку меж санітарно-захисної зони, зони

обмеження забудови, а також вихідні дані. використані при виконанні цих

розрахунків.

Розрахунок рівнів ЕМП слід проводити в межах, які охоплюють

висоти існуючої і проектованої забудови з урахуванням рельєфу місцевості.

При наявності кількох джерел випромінювання, в тому числі тих. що

працюють в різних радіочастотних діапазонах, рівень ЕМП, що створюються

всіма джерелами на межі санітарно-захисної зони, повинен відповідати такій

вимозі:

1......2

2

1

1

2

2

1

1

ГДРп

п

ГДРГДРГДРп

п

ГДРГДР ГПE

ГПE

ГПE

ГПE

ГПE

ГПE

E

E

E

E

E

E

де: Еп - напруженість ЕМП. створюваного 1-м, 2-м. .... n-м джере-

лом;

Егдр - гранично допустимі рівні напруженості ЕМП для 1-го, 2-го .... n-

го джерела;

ГПЕгдр - гранично допустимі рівні густини потоку енергії для 1-го 2-

го.…. n-го джерела.

На території, призначеній для забудови, значення повинні бут

меншими, а в межах санітарно-захисної зони -більшими за одиницю.

При проектуванні житлової забудови або окремих житлових будинків

у місцях розташування РТО контроль за дотриманням нормативних величин

на території проектованого будівництва здійснюється з допомогою

розрахункового та інструментального методів визначення рівнів ЕМП. за

методиками, затвердженими МОЗ України (або МО. СРСР, тимчасово, до їх

перевидання).

146

При проектуванні житлової забудови або окремих житлових будинків

у місцях розташування РТО контроль за дотриманням нормативних величин

на території проектованого будівництва здійснюється з допомогою

розрахункового та інструментального методів визначення рівнів ЕМП. за

методиками, затвердженими МОЗ України (або МО. СРСР, тимчасово, до їх

перевидання).

Кожен РТО, який випромінює в навколишнє середовище електро-

магнітну енергію, повинен мати санітарний паспорт, що містить такі дані:

найменування;

адресу;

рік введення в експлуатацію;

відомості про реконструкцію;

ситуаційний план з позначенням меж санітарно-захисної зони і

зони обмеження забудови;

потужність кожного передавача і їх кількість;

місця розміщення антен і напрямки їх випромінювання;

коефіцієнт підсилення антени;

висоту розташування фазового центру кожної антени;

кут напрямку максимального випромінювання кожної антени

(нижнього променя);

робочі частоти (діапазон частот);

тип модуляції;

коефіцієнт втрат у антенно-фідерному тракті на передачу;

діаграми спрямованості антен в горизонтальній та вертикальній

площинах;

час і режим роботи на випромінювання;

матеріали розрахунків розподілу рівнів ЕМП на території, яка

прилягає до РТО;

результати вимірювань рівнів ЕМП із зазначенням використаних

вимірювальних приладів (тип, номер приладу, дата держперевірки);

висновки спеціаліста санітарно-епідеміологічної служби за

результатами обстеження об'єкта;

рекомендації щодо нормалізації електромагнітної обстановки

(при необхідності);

результати використання приписів санітарно-епідеміологічної

служби;

дата обстеження.

Для реєстрації результатів поточного санітарного нагляду можна

використовувати журнал-додаток до санітарного паспорта, в якому слід

вказувати:

назву об'єкта і його адресу;

дату державного обліку об'єкта;

ситуаційний план із позначенням меж санітарно-захисної зони і

147

зони обмеження забудови;

результати контролю рівнів ЕМП і висновки спеціаліста

санітарно-епідеміологічної служби;

результати виконання приписів;

дату проведення контролю та інші необхідні відомості.

Санітарний паспорт складається по замовленню адміністрації РТО

установами санітарно-епідеміологічної служби, що пройшли атестацію по

фізичним факторам у Комітеті з питань гігієнічного регламентування МОЗ

України, підписується адміністрацію РТО та представниками санітарно-

епідеміологічної служби. Паспорт і журнал додаток зберігаються на об'єкті і

пред'являються спеціалістам санітарно-епідеміологічної служби за приписом

у встановленому порядку.

Термін дії паспорту встановлюється 5 років. При реконструкції РТО,

та при інших змінах, що можуть впливати на зміну .електромагнітної

обстановки, санітарний паспорт переоформлюється достроково.

Адміністрація РТО у встановленому порядку на стадії проектування

нового об'єкта або його реконструкції повинна надавати архітектурно-

планувальному управлінню області або міста погоджений з санітарно-

епідеміологічною службою області або міста витяг із санітарного паспорта у

вигляді ситуаційного плану з позначенням меж санітарно-захисної зони і

зони обмеження забудови з відповідною пояснювальною запискою.

Вимірювання рівнів ЕМП, розрахунок санітарно-захисних зон і зон

обмеження забудови повинні провадитись за методиками, затвердженими

МОЗ України (або МОЗ СРСР, тимчасово, до їх перевидання в Україні).

148

Лекція 7. Тема 5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної

діяльності. 5.3. Вимоги безпеки в галузі при проектуванні, виготовленні, монтажі,

випробуваннях та експлуатації радіотехнічного (радіоелектронного) обладнання,

технологічних процесів та продукції /продовження/.

Захист від дії лазерного випромінювання.

Безпека технологічних процесів при виготовлені елементів та приладів

радіотехнічної та радіоелектронної апаратури.

Основні заходи безпеки при електрохімічній та електрофізичній обробці

матеріалів, виготовленні заготовок-деталей литтям та пресуванням, при обробці матеріалів

із шкідливими виділеннями, виготовлені деталей із кераміки, нанесенні захисних та

декоративних покриттів та інших технологічних процесів, які використовуються при

виготовлені радіотехнічних (радіоелектронних) елементів та приладів..

Безпека технологічних процесів при проведені складальних та монтажних роботах

в радіотехнічній (радіоелектронній) галузі.

Безпека технологічних процесів при виготовлені друкованих плат,

напівпровідникових приладів та інтегральних схем, електровакуумних приладів,

лазерного обладнання, резисторів, конденсаторів тощо.

Вимоги безпеки при спеціальній обробці вузлів та деталей (ультразвукова обробка,

нагрівання та пайка у водневих печах, дифузійне зварювання, індукційна вакуумна плавка

металів, електронно-променеве зварювання та плавка у вакуумі тощо).

Література: Л1.15-Л1.20;Л2.5Л3.41-Л3.42;Л3.45;Л3.65-Л3.94.

Завдання на СРС: Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском, систем

кріогенної техніки

Вимоги безпеки при проведені газонебезпечних робіт.

Вимоги до працівників певних категорій і порядок допуску їх до роботи.

Вимоги безпеки при проведені кліматичних та механічних випробувань

радіотехнічної та радіоелектронної продукції.

Правила охорони та безпеки праці при використанні електронного-обчислювальної

техніки.

Профілактичні заходи щодо запобігання аварій. Інженерно-технічні заходи,

спрямовані на забезпечення безпечного функціонування потенційно небезпечних об’єктів.

Захист виробничого персоналу та населення, зменшення збитків, втрат, руйнувань у разі

аварій.

Організація контролю роботи небезпечних виробництв в радіотехнічній

(радіоелектронній) галузі, заходи і засоби контролю та протиаварійного захисту,

енергозабезпечення систем контролю та протиаварійного захисту.

Література:Л1.3;Л1.14-Л1.20;Л2.5;Л2.7;Л3.17-Л3.18;Л3.33;Л3.58-Л3.59;Л3.87.

Заходи щодо забезпечення лазерної безпеки на робочих місцях.

Здійснюються відповідно до нормативних документів: "Санітарні

норми і правила пристрою й експлуатації лазерів" 2392-81 і ГОСТ 12.01.040-

83 "ССБТ. Лазерна безпека. Загальні положення", ДНАОП 0.03-3.09-91

„Санітарні норми експлуатації лазерів”.

Дані нормативні документи містять у собі організаційні, інженерно-

технічні, планувальні, санітарно-гігієнічні й інші заходи і вимоги, що

забезпечують зменшення щільності потужності або енергії на робочих місцях

до значень, набагато менших ГДР.

149

Нормування лазерного випромінювання. Для визначення класу

небезпеки лазерного випромінювання необхідно враховувати спектральний

діапазон роботи лазера: I – 180нм < < 380 нм, II – 380 нм < < 1400 нм, III

– 1400 нм < < 105нм.

Нормованими параметрами ЛВ з погляду небезпеки є енергія W (Дж) і

потужність Р (Вт) випромінювання, що пройшли обмежувальну апертуру

діаметрами da = 1,1 мм (у спектральних діапазонах I і II) та da = 7 мм (у

діапазоні III); енергетична експозиція Н і інтенсивність опромінення Е,

усереднені за обмежувальною апертурою:

Н = W/Sa; E = P/Sa ,

де Sa – площа обмежувальної апертури.

Згідно з нормативами лазерне устаткування за ступенем небезпеки

поділяють на 4 класи:

1 – повністю безпечні лазери, які не мають шкідливої дії на очі та шкіру;

2 – лазери, що становлять небезпеку для очей і шкіри у разі прямої дії

колімірованим, тобто замкнутим у малому куті розповсюдження пучком, а

дзеркально або дифузно відбите випромінювання таких лазеpiв безпечне для

людини;

3 – це лазери, які діють у видимому діапазоні спектра і становлять

небезпеку як для очей (пряме і дзеркально відбите випромінювання на

відстані 10 см від відбиваючої поверхні), так і шкіри (тільки пряме

випромінювання);

4 – найпотужніші лазери, небезпечні за дифузно відбитому

випромінюванні для очей і шкіри на відстані 10 см від дифузно відбивної

поверхні.

Згідно з СНіП 5804−91 регламентуються гранично допустимі рівні (ГДР)

ЛВ залежно від режиму роботи лазера, його спектрального діапазону,

тривалості впливу, однократної чи багатократної дії ЛВ. Гранично допустимі

рівні випромінювання нормують окремо для шкіри, сітківки та рогівки ока.

Наприклад, відповідно до санітарних норм, під час роботи з ОКГ ГДР

випромінювання для очей за однократної дії ЛВ є енергія W (Дж), яка

нормується залежно від довжини хвилі і тривалості впливу ЛВ (таблиця 2.38

– випадок колімірованого (прямого) ЛВ). Гранично допустимі рівні лазерного

випромінювання у діапазоні 1400 < 105 нм наведено в таблицях для

випадку прямого чи розсіяного ЛВ.

Таблиця

Допустимі рівні у разі однократного впливу на очі колімірованого

(прямого) лазерного випромінювання

Довжина хвилі , нм Тривалість впливу t, с WГДР, Дж

380 600 t 2.3 10-11

t 23

2.3 10-11

t 5 10-5

8 10-8

5 10-5

t 1 5 9 10 5 23. t

150

600 750 t 6.5 10-11

t 23

6.5 10-11

t 5 10-5

1.6 10-7

5 10-5

t 1 12 10 4 23. t

750 1000 t 2.5 10-10

t 23

2.5 10-10

t 5 10-5

4 10-7

5 10-5

t 1 3 10 4 23 t

1000 1400 t 10-9

t 23

10-9

t 5 10-5

10-6

5 10-5

t 1 7 4 10 4 23. t

Примітки: 1. Тривалість впливу менш як 1 с.

2. Діаметр обмежувальної апертури 7.10

-3 м.

Таблиця

Допустимі рівні за однократного впливу на очі і шкіру прямого чи

розсіяного лазерного випромінювання

Довжина хвилі , нм Тривалість

опромінення t, с HГДР, Дж м

-2;

EГДР, Вт м-2

1400 1800 10-10

t 1 HГДР=2 104 5 t

1 t 102 EГДР=2 104 5/ t

t>102 EГДР=5 10

2

1800 2500 10-10

t 3 HГДР= 7 103 5 t

3 t 102 EГДР=5 103 / t

t>102 EГДР=5 10

2

250 105 10

-10t 10

-1 HГДР=2 5 103 5. t

10-1

t 1 HГДР=5 103 t

1 t 102 EГДР=5 103 / t

t>102 EГДР=5 10

2

Примітка. Діаметр обмежувальної апертури 1,1 10-3

м.

Способи і засоби по забезпеченню лазерної безпеки поділяються на

технічні й організаційні.

Технічні:

- раціональне планування приміщень;

- використання автоматичних систем керування технічним процесом;

- застосування засобів колективного захисту;

- застосування засобів індивідуального захисту;

- використання засобів нормалізації зовнішнього середовища.

Організаційні:

- відповідність проектно-конструкторської документації необхідним

нормам;

- приймання і введення в експлуатацію лазерних установок;

- проведення пуско-налагоджувальних і ремонтних робіт;

- підготовка персоналу;

- розробка нормативної документації;

151

- раціональний режим праці і відпочинку.

Об'єктами контролю повинні бути:

- лазерне випромінювання;

- супутні випромінювання: електромагнітні й іонізуючі;

- повітря робочої зони;

- умови освітленості;

- шум і вібрація;

- електробезпека;

-стан здоров'я персоналу (необхідність проведення медичних

оглядів).

Лазери II - IV класів до початку їхньої експлуатації повинні бути

прийняті комісією, призначеною адміністрацією, з обов'язковим включенням

у її склад представника державного контролюючого органу. Рішення комісії

оформляється актом.

Діючі лазерні установки варто розміщати в окремих, спеціально

виділених приміщеннях або відгороджених частинах приміщень. Лазери IV

класу повинні розміщатися тільки в окремих приміщеннях. Саме

приміщення, обладнання і предмети не повинні мати дзеркальних поверхонь,

що відбивають лазерне випромінювання.

Внутрішня поверхня приміщення, а також предмети, які знаходяться

в цьому приміщенні, за винятком використовуємих у роботі елементів

оптичних систем, не повинні мати поверхонь з коефіцієнтом відбиття більше

0,4. Стіни, стеля, стать приміщення і предмети, що знаходяться в

приміщенні, повинні мати матову поверхню, що забезпечує розсіяне відбиття

світла при можливо меншому коефіцієнті відбиття на робочій довжині хвилі

ЛВ. Перегородки виконуються з непроникного для лазерного

випромінювання матеріалу.

З метою запобігання опромінення забороняється орієнтувати промінь

на вікна, двері та інші некапітальні спорудження, що пропускають лазерне

випромінювання. У зв'язку з цим на дверях приміщень, що повинні бути

постійно закриті, установлюється попереджувальна звукова і світлова

сигналізація, що повинна бути зблокована з включенням лазерів.

Попереджувальна сигналізація встановлюється й усередині приміщення, для

того, щоб персонал уживав відповідних заходів безпеки і захисту від

опромінення. На дверях приміщення вивішується попереджувальний знак

лазерної небезпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 і для лазерів II - IV класів

додаткове табло "Стороннім вхід заборонений".

На робочому місці необхідно мати схему з вказівкою небезпечної

зони. Розміри цієї зони визначають розрахунковим або експериментальним

методами.

Для фону мішені рекомендується темна фарба з високим

коефіцієнтом поглинання, а для навколишньої площі - світла. Приміщення

повинне мати високу освітленість і задовольняти вимогам ДБН В.2.5-28-

2006. Коефіцієнт природної освітленості повинний складати не менш 1,5%.

Штучне висвітлення в приміщенні повинне бути комбінованим і

152

забезпечувати освітленість не нижче мінімально припустимої по санітарних

нормах. При цьому загальне штучне висвітлення повинне створювати

освітленість не менш 150 лк. Припливно-витяжна вентиляція в приміщенні

повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.05-84.

У технологічних процесах повинні застосовуватися лазерні установки

закритого типу. Забороняється обслуговувати лазери III, IV класів одній

людині.

Керування лазерів IV класу повинне бути дистанційним. При

розміщенні таких лазерів у спеціальному приміщенні в обов'язковому

порядку повинна бути забезпечене блокування вхідних дверей.

При використанні лазерів II, III класів з метою виключення

опромінення персоналу необхідно обгороджувати небезпечну зону або

екранувати лазерний промінь. Екрани й огородження повинні виготовлятися

з матеріалів з найменшим коефіцієнтом відбиття на довжині хвилі генерації

ОКГ, бути вогнестійкими і не виділяти токсичних речовин при впливі

лазерного випромінювання.

Екрани, що повинні поглинати випромінювання і при цьому бути

прозорими у всьому видимому діапазону довжин хвиль, виготовляються зі

спеціального скла, або з органічного скла з відповідною спектральною

характеристикою. Оптична щільність такого екрана на довжині хвилі

випромінювання повинна бути достатньої для ослаблення інтенсивності

опромінення.

Для зниження рівня відбитого випромінювання, лінзи, призми й інші

тверді з дзеркальною поверхнею предмети і пристрої, які розташовані на

шляху ЛВ, повинні забезпечуватися блендами. Варто також установлювати

захисні екрани-діафрагми з отворами, що трохи перевищують діаметр

проміння ЛВ. У цьому випадку через отвір проходить тільки пряме

випромінювання, відбиті лучи від об'єкта попадають на екран, що їх частково

поглинає і розсіює.

У випадку, коли колективні засоби захисту не дозволяють забезпечити

виконання вимог безпеки, повинні застосовуватися ЗІЗ.

До них відносяться технологічні халати, рукавички (для захисту

шкірних покривів); окуляри, щитки і маски (для захисту органів зору й

обличчя). Світлофільтри захисних окулярів повинні забезпечувати зниження

інтенсивності опромінення ЛВ до ГДР. Для кожного діапазону довжин хвиль

ЛВ варто використовувати відповідну марку скла згідно до ГОСТ 9411-75.

При роботі з лазерами IV класу в обов'язковому порядку варто

використовувати захисні маски.

Дозиметричний контроль лазерного обладнання.

Дозиметричний контроль для лазерів II - IV класів здійснюється

періодично, не рідше одного разу на рік у порядку поточного санітарного

нагляду, а також у наступних випадках: при прийманні в експлуатацію нових

лазерів II - IV класів; при внесенні змін у конструкцію діючих лазерів

(установок); при зміні конструкції засобів захисту; при організації нових

робочих місць.

153

Рівні ЛВ варто вимірювати при роботі лазера (установки) у режимі

максимальної віддачі потужності (енергії), визначеному умовами

експлуатації. Методи й апаратура дозиметричного контролю ЛВ викладені в

ГОСТ 12.1.031-81 "ССБТ. Лазери. Методи дозиметричного контролю

лазерного випромінювання".

БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ЕЛЕМЕНТІВ ТА

ПРИЛАДІВ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ АПАРАТУРИ

1.Основні заходи безпеки при електрохімічній та електрофізичній

обробці матеріалів

У приладобудуванні, радіотехніці, радіоелектроніці та інших галузях

промисловості широко використовуються такі прогресивні методи обробки

матеріалів, як: електрохімічні, електрохімікомеханічні (анодно-механічні) та

електрофізичні. Зокрема це: електроіскрова і електроімпульсна обробка,

ультразвукова інтенсифікація фізико-хімічних процесів, ультразвукова

розмірна, обробка, плазменна та електронно-променева обробка,

електромагнітне імпульсне формоутворення, лазерна обробка тощо.

Застосовувані при цьому матеріали і використовувані методи робіт у

ряді випадків екологічно шкідливі, а самі технологічні процеси небезпечні

для обслуговуючого персоналу, при цьому кожен метод характеризується

визначеною сукупністю небезпечних та шкідливих виробничих чинників.

Розглянемо основні їхні різновиди.

Захист від небезпечної дії електричного струму.

Існує широкий діапазон напруг, застосовуваних безпосередньо в

процесі обробки матеріалів вищезгаданими методами: до 36 В – при

електрохімічних, анодно-механічних і електроконтактних методах; 200-400В –

при нагріванні та плазменій обробці; 10-150 кВ – при електронно-променевій

обробці; вище 1 кВ, причому в широких межах, при інших методах. Безпека

експлуатації устаткування забезпечується застосуванням захисного

заземлення, занулення і електрозахисних засобів відповідно до методів

захисту від електричного струму, розглянутими раніше.

Захист від механічних і термічних небезпек.

Захист від механічних і термічних небезпек здійснюється застосуванням

різних огороджень і блокувань, а також дотриманням відповідних правил

безпеки при виконанні визначених операцій технологічного процесу.

Захист від агресивних хімічних речовин.

Особливу небезпеку при електрохімічних методах обробки, нагріванні

струмопровідних матеріалів в електроліті та ультразвуковій інтенсифікації

фізико-хімічних процесів представляють різні хімічні речовини.

Електроліти, застосовувані при електрохімічній обробці матеріалів,

являють собою розчини сильних кислот (сірчаної, фосфорної, хромової,

соляної, плавикової, азотної та ін.), їхньої суміші в різних пропорціях, а

також розчини і розплави їдких лугів. Нагрівання струмопровідних

матеріалів відбувається в розчинах їдких лугів або солей лужних металів.

154

Ультразвукове очищення відбувається в середовищі різних розчинників,

водних розчинів мінеральних і органічних кислот, розчинах їдких лугів і

солей (фосфати, карбонати, фториди та ін.).

Небезпечна дія електролітів і розчинів для ультразвукового очищення

виявляється у разі попаданні їх у вигляді крапель, бризг або струменів на

відкриті ділянки тіла (шкірні покриви або слизисті оболонки очей).

Кислоти збезводнюють і окисляють шкірні покриви, викликаючи хімічні

опіки. Дія кислот звичайно проявляється негайно, але руйнування торкає

лише поверхневий шар тканин. Силькоокисляючі, гарячі кислоти і їхні

суміші можуть викликати обвуглювання уражених ділянок.

Під дією лугів тканини шкірного покриву руйнуються і виникають

хімічні опіки, що супроводжуються утворенням хворобливих чи

повільногоючих ран. Розплави лугів здійснюють одночасно хімічний і

тепловий вплив. Небезпека поразки розплавами лугів зростає, якщо в

розплавлене середовище попадає вода, при миттєвому скипанні якої

викидається велика кількість луги.

Розчини солей і емульсії менш небезпечні, ніж кислоти та луги, при

попаданні на шкірні покриви, однак потрапляння їх на слизисті оболонки

очей становить найбільшу небезпеку. Деякі застосовувані солі є сильними

отрутами (наприклад, ціаністе срібло і ціаністий калій).

До числа найважливіших заходів, що забезпечують безпеку роботи

обслуговуючого персоналу, відносяться наступні: механізація й

автоматизація процесів, зміна складу електроліту у бік зниження його

агресивності, устрій загальної і місцевої вентиляції, застосування

індивідуальних засобів захисту і застосування надійних огороджувальних

пристроїв.

Механізація та автоматизація – є одними з найбільш надійних засобів

забезпечення безпеки праці, оскільки усувають необхідність перебування

обслуговуючого персоналу безпосередньо поблизу устаткування і, таким

чином, виключається можливість виникнення небезпеки впливу на

працюючих агресивних речовин.

Зміна складу електроліту — вибір електроліту відбувається не тільки по

технологічних розуміннях, але і по ознакам безпеки і нешкідливості

обслуговування.

Пристрій місцевої і загальної вентиляції – обов'язкова міра захисту від

агресивних хімічних речовин.

Використання індивідуальних засобів захисту — є надійним, але тільки

додатковим заходом забезпечення безпеки при роботі зі шкідливими

хімічними речовинами. До засобів індивідуального захисту відносяться

захисні окуляри, респіратори, протигази, спецодяг, спецвзуття, захисні мазі і

пасти, а також спецгідранти для подачі води з водогінної мережі.

Застосування надійних загороджувальних засобів – одна з найбільш

доцільних мір щодо захисту при експлуатації установок з потенційними

джерелами хімічної небезпеки.

155

При нейтралізації концентрованих кислот (особливо сірної) необхідно

попередньо розбавляти їх дистильованою водою і користуватися

розведеними розчинами лугів. Для нейтралізації лугів застосовують розведену

кислоту.

Основні заходи з пожежної безпеки.

Особливо небезпечні в пожежному відношенні електроіскровий і

електронно-променевий методи обробки матеріалів.

При електроіскровій обробці як робоче середовище звичайно

використовують рідкі граничні вуглеводні (керосин, солярова і веретенна

олії тощо). Загоряння може відбутися при підйомі та опусканні ванни без

вимикання напруги на електродах, при перегріві рідини, при наявності в

рідині легких фракцій (бензину) і з інших причин.

Основні заходи з пожежної безпеки в цьому випадку наступні:

використанняв якості робочого середовища непальних рідин або рідин з

можливо більш високою температурою спалаху, підтримка температури

робочого середовища на безпечному рівні, устрій надійної вентиляції і т.ін.

Специфічною небезпекою вакуумних електронно-променевих: установок,

застосовуваних для плавки і зварювання, є конденсація дисперсного металу на

стінках камери й утворення відкладень, що у деяких випадках мають високу

здатність самозайматися на повітрі.

Для запобігання загоряння і вибухів продуктів конденсації відкривати

електронно-променеві плавильні печі необхідно повільно, використовуючі при

цьому рукавиці, окуляри і захисні маски. Остаточну чистку печної камери

варто починати тільки після припинення спалахів конденсату. Для

зменшення небезпеки виникнення вибуху, електронно-променеві плавильні

печі повинні забезпечуватися запобіжними клапанами, відгороджуватися

екранами з листової сталі, а при можливості обладнатися дистанційним

керуванням.

2. Виготовлення заготовок-деталей литтям і пресуванням

У радіоелектронній промисловості і приладобудуванні такі технологічні

процеси, як лиття і пресування знаходять саме широке поширення.

Лиття.

Необхідно пам'ятати, що в процесі розливання металу може відбутися

вибух, виплеск розплавленого металу і, як результат, одержання

працюючими травм і опіків.

В запобігання вибуху і виплеску металу приймальні ковші повинні бути

сухими і чистими, не допускається залишати в них які-небудь залишки

застиглого холодного металу або шлаку.

При вибивці форм і очищенні лиття виділяється значна кількість пилу,

що вимагає зстосування ефективних систем вентиляції.

При обробці лиття на наждакових верстатах і пневматичних зубилах

повинні застосовуватися захисні кожухи та екрани, а також захисні окуляри.

Для запобігання травматизму всі трудомісткі роботи повинні бути по

можливості механізовані.

156

У виробництві кольорового лиття для плавки застосовуються

переважно тигельні горни, у результаті чого процес плавлення бронзи

супроводжується значним випаром міді і свинцю, а при плавленні латуні

виникає небезпека отруєння окисом цинку.

Через небезпеку отруєння свинцем плавка свинцевої бронзи повинна

здійснюватися в окремому приміщенні.

Рафінування алюмінієво-магнієвих сплавів здійснюється хлористим

цинком при температурі близько 6500С. У процесі рафінування утворяться

шкідливі виділення хлористо-водневої кислоти та окислів цинку.

Одержання силуміну (сплав алюмінію з кремнієм) супроводжується

забрудненням повітря фтористими з'єднаннями, що викликає подразнення

слизистих оболонок верхніх і дихальних шляхів.

Ділянки плавки свинцевої бронзи, рафінування та одержання силуміну

повинні бути обладнані місцевими відсосами і загальною припливно-

витяжною вентиляцією.

Робітники, зайняті плавкою, повинні забезпечуватися спецодягом і

піддаватися регулярним медичним оглядам.

Пресування

Для виготовлення електроізоляційних деталей застосовуються

порошкові пластмаси (карболіт, текстолітова крихта, бумаліт та ін.), у яких

міститься фенолформальдегідні смоли. Формування пластмас відбувається

на пресах, при цьому працюючі можуть піддаватися не тільки впливові пилу

пластмас, але і впливові шкідливих газоподібних речовин, що виділяються

при нагріванні прес-порошків, як то фенол і формальдегід, що здатні

викликати у працюючих профзахворювання. Для запобігання цього преси

необхідно обладнати ефективною місцевою витяжною вентиляцією, що

видаляє газовиділення безпосередньо від місць їхнього утворення.

Уведення таблетування прес-порошків значно полегшує умови праці в

цехах формування пластмас, тому що зменшується пилевиділення при

розвішуванні, дозуванні і вминанні порошку. При цьому процес

виготовлення таблеток повинний бути ізольований і автоматизований (або

хоча б напівавтоматизований).

Також при роботі на пресах можливі травми рук, і, отже, необхідно

дотримування таких вимог безпеки, як наявність дворучного включення,

фотоелементного захисту тошо.

3.Обробка матеріалів із шкідливими виділеннями

При виробництві радіоелектронної апаратури застосовується велика

кількість деталей з ізоляційних матеріалів. Деталі виготовляються в

основному механічним шляхом, наприклад, різанням, при цьому виділяється

велика кількість пилу і продуктів розкладання матеріалів у газоподібній

формі. Природно, що при впливі пилу і газів можуть виникати

профзахворювання. Крім того, при механічній обробці можливі і механічні

травми (порізи, забиті місця і т.ін.).

157

З метою оздоровлення умов праці ділянки механічної обробки

необхідно ізолювати від інших ділянок цеху. Для видалення пилу

безпосередньо з робочої зони верстати повинні обладнатися місцевою

витяжною вентиляцією. При наявності великої кількості верстатів

застосовується загальобмінна вентиляція.

Повітря, що відводиться з робочої зони, повинне очищатися від пилу у

пиловідокремлювачах (циклонах, електроциклонах і т.ін.). У процесі

механічної обробки шаруватих ізоляційних матеріалів (гетинаксу, текстоліту,

стеклотекстоліту) можливо цілком оздоровити виробничий процес тільки

шляхом повної автоматизації з видаленням оператора з зони пиловиділення.

Дискові пилки, застосовувані для різання листового матеріалу, також

обладнюються місцевою витяжною вентиляцією. Крім того, для запобігання

порізу рук дискова пила повинна бути обладнана пристосуванням для

регулювання товщини різання, при цьому частина пили, що ріже, може

виступати назовні відповідно до товщини матеріалу, що розкроюється.

Технологічні процеси, зв'язані із застосуванням склотканин,

супроводжуються виділенням дрібного волокнистого пилу, що, осаджуючись

на відкриті частини тіла, викликає поколювання і зуд, а іноді подразнення

слизистої оболонки ока та дихальних шляхів. З цієї причини роботи зі

склотканиною повинні проводиться в окремому приміщенні, обладнаному

припливно-витяжною вентиляцією, причому витяжка повинна перевищувати

приплив на 10-15%. Спецодяг перед здачею в гардеробну повинна

знепилюватися пилососом. По закінченні роботи працюючі повинні

прийняти теплий душ без застосування мила, тому що втирання мила

підсилює зуд.

При механічній обробці ізоляційних матеріалів варто застосовувати

засоби індивідуального захисту – респіратори, окуляри тощо.

4. Виготовлення деталей з кераміки

При виготовленні радіоелектронних приладів широко застосовуються

різні деталі з кераміки, для виготовлення яких використовуються

порошкоподібні матеріали з окису алюмінію, вуглекислого барію, з'єднань

хрому і марганцю, окису берілія і т.п.

У процесі виготовлення кераміки проводяться здрібнювання керамічних

матеріалів і приготування відповідних мас, літьйові роботи, обжиг виробів,

токарська і фрезерна обробка, шліфування, металопокриття та ін.

Майже всі перераховані технологічні операції супроводжуються

великим виділенням пилу, що несприятливо впливає на організм

працюючих.

Кварцемістячий пил може викликати таке профзахворювання як силікоз.

При тривалому впливі марганцю, що проникає в організм людини через

дихальні шляхи у виді пару та пилу, можуть виникнути важкі зміни з боку

центральної нервової системи, розладу мови, уповільнення рухів,

утруднення ходу, погіршення пам'яті, апатія і т.ін.

158

Окис хрому може викликати виразкові та атрофічні процеси на

слизистій оболонці носа.

Окис берілія, застосовуваний для одержання вакуумної кераміки, має

надзвичайно токсичні властивості. При влученні окису берілія в легені може

виникнути таке важке захворювання, як беріліоз. Потрапляння дрібних

часток берілію в ссадини, ранки шкіряного покриву може привести до

розвитку довгостроково незагоюючих ранок.

У процесі виготовлення суспензій для металізації кераміки і її нанесення

на кераміку несприятливий вплив на організм мають органічні розчиники

(амілацетат, ацетон тощо), які не тільки токсичні, але і

пожежовибухонебезпечні.

При токарській обробці і шліфуванні кераміки повітряне середовище

забруднюється аерозолями керамічного пилу та емульсії.

Велику небезпеку представляє робота з ціаністими електролітами,

застосовуваними при додатковому нарощуванні срібла або міді

електролітичним шляхом.

З огляду на всі шкідливі і небезпечні фактори, ділянки для виготовлення

кераміки варто розміщати в окремих приміщеннях, обладнати їх приточно-

витяжною вентиляцією, місцевими відсосами, що забезпечують чистоту

повітря з вмістом пилу і пару шкідливих речовин у концентраціях, що не

перевищують гранично припустимі норми.

Підготовка компонентів для приготування керамічних мас, переміщення

матеріалів від одного агрегату до іншого і завантаження їх повинні бути

механізовані. Ручна праця можне допускатися тільки при очищенні і

сортуванні глини, тальку, піску.

Розмол хромисто-марганцевих та інших порошків у кульових, валкових і

інших млинах необхідно робити мокрим способом і при повній герметизації.

Зволоження повинне вироблятися під витяжкою.

Зважування порошкових матеріалів відбувається у відповідних

ємностях у витяжній шафі з нижнім відсосом зі швидкістю руху повітря в

робочому прорізі 0.7 -1.0 м/сек.

Пресування керамічних виробів з порошку роблять на, пресах, робота на

яких повинна відбуватися з дотриманням відповідних заходів безпеки.

При виробництві кераміки способом лиття необхідно використовувати

печі, конструкції яких повинні задовольняти вимогам максимальної

автоматизації і механізації технологічного процесу. Приміщення пічної

ділянки повинне бути обладнано приточно-витяжною вентиляцією, що

забезпечує не менш ніж триразовий обмін повітря в годину. Печі повинні

бути обладнані місцевими відсосами в місцях завантаження і вивантаження.

При знепилюванні і поліруванні виробів на верстатах повинні

застосовуватися пристосування, що забезпечують безпечне виконання всіх

операцій (щитки, екрани і т.ін.). Полірувальні, токарські та інші верстати

повинні бути, обладнані пилевідсосами.

159

Шліфування, керамічних виробів повинно відбуватися по можливості

мокрим способом. Якщо ж за технологією необхідне сухе шліфування, то

станки повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

5. Виготовлення окремих видів заготовок-деталей.

У процесі виготовлення каркасів радіоапаратури, трансформаторів,

магнітопроводів, а також хвилеводів робиться розкрій та різання листового

металу та ізоляційних матеріалів, а також штампування профільованих

деталей.

Наприклад, різання смуг може бути як ручне, так і механічне, а

штампування профільованих виробів у більшості випадків робиться на пресах.

Природно, що в процесі заготівельних операцій можливі механічні травми:

збиті місця, порізи, уколи і т.ін., а при використанні електроінструмента і

електротравми. Тому при проведенні заготівельних операцій необхідно суворо

дотримуватись вимог техніки безпеки при холодній обробці металів і відповідних

заходів з електробезпеки.

При виготовленні хвилеводів повинні також виконуватися вимоги

техніки безпеки при проведенні зварювальних і паяльних робіт.

Що стосується намотувальних робіт, виконуваних при виготовленні

трансформаторів, котушок індуктивності і т.п., то вони виконуються в

більшості випадків на механічних намотувальних верстатах. Такі верстати

повинні запускатися за допомогою ножної педалі і мати відповідні

блокування, що відключають верстат при знятті ноги з педалі і, таким чином,

виключають можливість його самовільного включення.

6. Обробка поверхонь

Перед покриттям деталей (від корозії, декоративними і спеціальними

покриттями) поверхні піддають спеціальній попередній обробці: механічній,

хімічній або електрохімічній. Усі ці процеси супроводжуються

небезпечними і шкідливими факторами.

Механічна обробка здійснюється за допомогою обертових металевих

щіток (крацовка) у гальтовочних барабанах і піскоструйних камерах.

Нікельовані і хромовані деталі іноді поліруються на шліфувально-

полірувальних верстатах.

Незважаючи на невелику швидкість обертання (не більш 40 об/хв),

гальтовочні барабани необхідно обгороджувати захисними бар'єрами, тому

що практика свідчить про можливості захоплення одягу працюючих

виступаючими частинами устаткування.

Очищення деталей у піскоструйних камерах вимагають проведення

цілого ряду оздоровчих заходів. Приміщення піскоструйного відділення

повинні бути ізольовані. Для очищення повинний застосовуватися

металевий пісок або чавунний дріб. Застосування сухого кварцового піску

для цих цілей забороняється, щоб уникнути такого профзахворювання, як

силікоз. Захист від пилу при очищенні деталей у камерах здійснюється за

допомогою шоломів-скафандрів, у які подається чисте повітря під тиском.

160

Витяжна вентиляція в піскоструйних установках здійснюється за

допомогою місцевих відсосів. Перед викидом в атмосферу повітря повинне

бути очищене від пилу в циклонах і інших пиловідокремлювачах.

При поліруванні виробів розрив войлочних або матерчастих кругів не

грозить пораненням, але ці кола в запобігання захоплення одягу

відгороджуються захисними кожухами, що одночасно є, також

телеприймачами витяжної вентиляції.

Для обробки виробу і додання йому блиску застосовується полірування

при великій швидкості з застосуванням спеціальних, мастик, до складу яких

звичайно входить окис хрому, а також зв'язка у виді парафіну, стеарину і т.п.

Ці мастики можуть викликати захворювання шкіри рук, тому

рекомендується застосовувати кожані напальчники або наладонники в

залежності від розмірів оброблюваної деталі, а також захисні окуляри і

щільний бавовняний спецодяг. Верстати при цьому повинні бути обладнані

ефективною місцевою вентиляцією для видалення аерозолей хрому.

При обробці поверхонь деталей застосовується знежирення фізичним, хімічним і

електрохімічним способами.

При знежиренні широко застосовуються легкозаймисті рідини: бензин,

керосин, ацетон, спирти та ін. Особливу небезпеку представляє

трихлоретилен, що відноситься до високотоксичних речовин і може

викликати профзахворювання як при вдиханні його пару з повітряного

середовища, так і при проникненні через шкіру. Усі перераховані речовини

токсичні, а багато з них і пожежо- та ибухонебезпечні. Тому при

знежиренні та мийці деталей і вузлів розчинниками необхідно суворо

дотримуватись вимог виробничої санітарії, техніки безпеки і пожежної

безпеки.

З метою оздоровлення умов праці працюючих токсичні і легкозаймисті

розчинники в міру можливості слідує заміняти на негорючі та малотоксичі

розчинники, такі як фреон–113 і водно-лужні розчини.

7. Поверхневі покриття деталей

Захист виробів від корозії, продовження терміну їхньої служби, додання

їхнім поверхням декоративних або спеціальних властивостей (наприклад,

покриття міддю алюмінія для наступного нанесення олово-вісмутого покриття)

роблять за допомогою відповідних покриттів, нанесених різними методами

(гальванічним, хімічним, електрохімічним, вакуумним і ін.).

Процеси гальванічного покриття поверхонь деталей як правило

супроводжуються виділенням з поверхні ванн водню і кисню, що

захоплюють за собою крапельки електроліту, які забруднюють повітряне

середовище кислотами, лугами і солями застосовуваних металів. Крім того,

повітря може забруднюватися пилом застосовуваних солей при зважуванні,

завантаженні і готуванні електроліту.

При організації гальванічних ділянок стіни і підлогу у приміщеннях

викладають керамічною плиткою, що не руйнується під дією кислот та лугів,

причому підлогу роблять з ухилом убік стоку рідин у зливальні пристрої.

161

Необхідно так само пам'ятати, що пристрій вентиляції є одним з основних

заходів, що забезпечують нормальні санітарно-гігієнічні умови в цехах

металопокриттів.

Приміщення обладнається загальобмінною вентиляцією, не зв'язаною з

іншими ділянками і цехами, а гальванічні ванни – місцевою витяжкою у виді

бортових відсосів (однобічних і двосторонніх). При цьому повітряводи

варто виконувати з некорозуючих матеріалів (вініпласт і ін.), а металеві –

покривати захисним покриттям (бакелітовим або перхлорвініловим лаком),

що не руйнуються під дією кислот та лугів.

Вентиляційні установки місцевих відсосів від ванн із ціаністими

розчинами роблять ізольованими від ванн із кислими електролітами щоб

уникнути утворення ціаністого водню при взаємодії ціаністих з'єднань з

кислими.

При луженні найбільш токсичними є пари лугів, що виділяються.

Процес хромування дуже небезпечний для працюючих через високу

токсичність з'єднань хрому, що, проникаючи в організм у виді пилу, пару або

туману, уражають дихальні шляхи, слизисту оболонку, викликаючи, зокрема,

прорив носової перегородки.

Сірчанокислий нікель та інші солі нікелю, що входять до складу

електролітів, використовуваних при нікелюванні, можуть викликати в

працюючих екземи, що важко виліковуються, і дерматити.

При кадміюванні найчастіше використовуються ціаністі електроліти, куди

входить, крім окису кадмію, ще і ціаністий натрій. При цьому процесі можуть

виділятися ціаністий водень, що токсичний, окисли кадмію, що викликають

кадмієву лихоманку і поразку печінки.

Крім кадміювання, ціаністі з'єднання найчастіше використовуються

також при срібленні, золоченні, цинкуванні та міднінні. Для приготування

електролітів використовуються солі калію, натрію, цинку, кадмію, міді і т.ін.

Отруєння можливі як пилом цих солей, так і ціаністим воднем, що

виділяється в ході технологічного процесу покриття деталей.

При металізації виробів широко використовується метод розпилення

електричним і газовим розпилювачами. Він супроводжується великою

втратою (до 60%) розпилюваного металу, (олова, свинцю, цинку), що

попавши в повітря виробничих приміщень у виді дрібного пилу, забруднює

одяг і відкриті частини тіла працюючих, а також навколишні предмети, що

може привести до серйозних отруєнь. Тому металізацію виробів даним

методом необхідно проводити в спеціальних кабінах з ефективною

витяжною вентиляцією (наприклад, при обсязі камери 20 м3, обсяг повітря,

що відсмоктується, повинний бути не менш 180 м3/хв) . Працюючі повинні

забезпечуватися протипиловими респіраторами і відповідним спецодягом. Для

захисту очей від ультрафіолетових випромінювань (при електричному розпиленні

металів) і від пилу необхідно користуватися спеціальними окулярами.

Металізацію виробів можна проводити і методом занурення в

розплавлені метали: лужіння – у розплавлене олово з температурою 300-

3500С, свинцювання – у розплавлений свинець з температурою 345-350

0С,

162

цинкування — у розплавлений цинк. При цьому поверхні розплавлених

металів закривають флюсом, що складається з хлористого цинку, хлористого

амонію та інших речовин.

При цьому в повітряне середовище можуть надходити пари вищезгаданих

металів і хлористий водень, що різко дратує і припікає слизисті оболонки. При

дії хлористого цинку на шкіру (особливо концентрованого розчину) можуть

з'являтися виразки. Олово та окисли олова при тривалому впливі можуть

викликати пилове захворювання легень – пневмоконіоз. При отруєнні

окислами цинку виникає "ливарна лихоманка", яка супроводжується приступами

типу малярії – солодкуватий смак у роті, втома, сонливість, різкі перепади

температури тіла.

Заходами попередження отруєнь і захворювань при металізації є

устаткування робочих місць місцевою витяжною вентиляцією, а також

застосування захисних засобів (рукавичок, спецодягу, респіраторів) та

дотримання мір особистої гігієни.

При напилюванні металів у вакуумі в повітряне середовище виробничих

приміщень можуть надходити аерозолі промислових металів (сурьма, селен,

мідь і т.д.), що можуть викликати серйозні захворювання працюючих. Щоб

уникнути цього, повітря, що вилучається з вакуумних установок, повинно

викидатися централізовано в атмосферу і, при необхідності, перед викидом

очищатися. Крім того, зачищення (наждаковою шкуркою) ковпаків і

підковпачних пристроїв вакуумних установок від аерозолів осаджених на

стінках металів варто проводити з застосуванням пиловідсмоктуючих

пристроїв.

Для фарбування деталей і апаратури використовуються

найрізноманітніші лакофарбові матеріали – нітрофарби, епоксидні лаки та

емалі, різні смоли і т.п. При цьому широко використовуються самі різні

типи розчинників. Усе це, звичайно ж, вимагає суворого виконання

відповідних заходів з техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежобезпеки.

8. Захисні покриття виробів від зовнішніх метеорологічних впливів

Для захисту від метеорологічних впливів і посилення електроізоляційних

властивостей вироби піддаються просоченню. Для просочення застосовуються

церезин, головакс і компаунди на основі епоксидних смол (ЕД-5, Е-37 і т.д.), а

також різні типи розчинників. Переважна більшість з них є шкідливими і

пожежонебезпечними.

Багаторазове просочення виробів відбувається у вакуум-просочувальних

котлах під тиском при температурі до 1500С, що вимагає ретельного дотримання

правил експлуатації сосудів, що працюють під тиском. Поверхні котлів і гарячих

трубопроводів повинні бути теплоізольовані, а просочувальні баки обладнані

пристроями витяжної вентиляції.

Просочення і заливання компаундами на основі епоксидних смол є

шкідливими процесами, оскільки летючі з'єднання, що виділяються при

нагріванні компаундів понад 600С, викликають захворювання печінки і

163

нервової системи. Тому всі робочі місця обладнаються

укриттями з механічною вентиляцією.

Епоксидні смоли можуть викликати захворювання шкіри, (дерматит, екзему).

Для захисту шкіри рук можуть застосовуватися захисні пасти

("Миколан", ХИОТ і т.п.) або ж шкіряні рукавички, а для

розвантаження гарячих виробів із сушильних шаф ще і сукняні

рукавички.

Крім того, у приміщеннях систематично проводиться контроль

повітряного середовища на загазованість і запиленість.

9. Робота зі шкідливими хімікатами

Кислоти та луги

При роботі з кислотами на будь-яких ділянках виробництва виникають

наступні небезпечні фактори: .

- отруєння парами і газами, що виражається в роздратуванні верхніх

дихальних шляхів і слизистих оболонок; при високих концентраціях

можуть виникати повільно загоючі виразки слизистих оболонок очей,

носа, гортані, бронхів;

- руйнування зубів (особливо плавиковою кислотою);

- хімічні опіки при потраплянні кислот на шкіру та в очі; особливо

сильні опіки викликають суміш соляної й азотної кислот, азотна, сірчана, і

плавикові, оцтові і хлорна кислоти.

Їдкі луги NаОн і КОН уражають слизисті оболонки і шкіру, викликаючи

опіки. При опіках лугами відбувається омилення жирового шару шкіри і

розчинення білкових речовин. Особливо небезпечне потрапляння навіть

найменших кількостей лугу в очі, тому що луг швидко проникає в глиб

тканини ока і результатом може стати сліпота.

При влученні кислот і лугів у повітряне середовище виробничих

приміщень вони здатні викликати гострі отруєння і професійні

захворювання. Для запобігання цього всі роботи з агресивними речовинами

повинні проводиться в укриттях з ефективною місцевою витяжною

вентиляцією.

Для захисту очей (від бризг, пилу, пару, агресивних речовин) необхідно

застосовувати захисні окуляри в гумовій оправі.

Для одночасного захисту очей і обличчя від бризг кислот, лугів,

гарячих рідин (особливо при розливі) краще застосовувати щиток

наголовний (наприклад, ЩН).

Шкіру рук треба захищати латексними або гумовими рукавичками,

причому перед початком роботи вони повинні бути перевірені на

герметичність.

Транспортування кислот і лугів найкраще робити в посудах з

поліетилену.

Варто пам'ятати, що при розведенні концентрованої сірчаної кислоти

водою відбувається бурхливе виділення тепла. В запобігання розбризкування

164

розчину потрібно дуже повільно доливати кислоту тонким струменем у

воду (а не навпаки), перемішуючи суміш скляною паличкою. По цій же

причині, наливати сірчану кислоту завжди необхідно в чистий та обов'язково

сухий посуд.

Відпрацьовані кислоти і луги перед зливом у каналізацію необхідно

нейтралізувати.

При опіках кислотами та лугами треба якнайшвидше (через 5—10 сек)

і дуже ретельно (протягом 10—15 хв) промити вражене місце рясним

струменем чистої води. Для цього влаштовують раковини з гнучким

шлангом і душуючими пристроями, а для промивання очей обладнують

фонтанчики.

Отруйні речовини.

Отруйні речовини можуть проникати в організм людини різними

шляхами:

- с повітрям через легені у виді пару, пилу, а також через очі (хлор,

фтор, аміак і ін.);

- через рот (при їжі і палінні) у шлунково-кишковий тракт (свинець,

ртуть, ціаністі солі та ін. );

- через шкіру проникають отрути, що розчиняються в жирах або

розчиняють жири (бензол, трихлоретилен, чотирьохлористий вуглець).

Проникнення отрут в організм викликає гострі або хронічні отруєння.

Серед великої кількості отруйних хімічних речовин по різних ознаках і

призначенню виділяється так названа групка сильнодіючих отруйних речовин

(СДОР), при роботі з якими, їх збереженні і транспортуванні пред'являються

особливі вимоги.

Для попередження отруєнь і професійних захворювань необхідно усі

стадії технологічного процесу проводити в умовах, що виключають

безпосередній контакт працюючих з отруйними речовинами. Особлива

увага повинна бути звернена на механізацію та автоматизацію, виробничих

процесів, герметизацію устаткування і заміну отруйних речовин на

неотруйні або мало отрутні.

Допуск до роботи з отрутами оформлюється наказом по підприємству.

Всі операції з отруйними речовинами (зважування, розчинення і т.ін.)

необхідно проводити в спеціально обладнаних шафах або боксах з

ефективною місцевою витяжною вентиляцією.

Працюючі з отрутами повинні суворо дотримувати правила особистої

гігієни та обов'язково користуватися гумовими рукавичками і спецодягом і в

необхідних випадках засобами індивідуального захисту (протигазом,

респіратором, окулярами).

Розчинники

На технологічних ділянках застосовується безліч розчинників, що

мають значну токсичність.

165

Токсичність органічних розчинників неоднакова. Із широко застосовуваних

органічних розчинників, ароматичні розчинники (бензол, толуол, ксилол і т.д.) є

найбільш токсичними.

Серед хлорованих вуглеводнів найбільш токсичними є трихлоретилен,

четирьохлористий вуглець, хлороформ, дихлоретан і ін.

З метою попередження отруєнь усі види робіт з розчинниками повинні

проводиться у витяжних шафах або інших укриттях, що мають ефективну

місцеву витяжну вентиляцію.

Особливе значення для профілактики отруєнь розчинниками має

дотримання працюючих мір особистої гігієни.

БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ПРИ СКЛАДАЛЬНИХ І МОНТАЖНИХ РОБОТАХ

Складання і монтаж виробів

1. Пресування.

При пресуванні дуже важливо правильно розташувати деталі, тому що

перекіс може викликати руйнування запресованих деталей і привести до

нещасного випадку.

2. Склепування.

Перед склепуванням деталей, їх попередньо правлять і обробляють

кромки. Склепування здійснюють за допомогою преса або вручну. При

склепуванні вручну необхідно користуватися захисними окулярами. Всі

операції, включаючи склепування, виробляються в окремому приміщенні,

яке повинно бути обладнане захисними засобами від шуму.

3. Склеювання

Підготовку поверхонь елементів, що склеюються, здійснюють

механічною обробкою (гідропіскоструйним очищенням, шліфуванням) або

хімічною обробкою (травленням, знежиренням). Вимоги безпеки до

проведення цих робіт були розглянуті раніше.

Склеювання в більшості випадків здійснюється клеями на основі

фенолформальдегидних, кремнийорганічних та епоксидних смол.

Фенолформальдегідні смоляні клеї вогненебезпечні, виділяють пари

фенолу, формальдегіду і розчинників, пил також токсичний (містить фенол).

При роботі з цими клеями можливе захворювання рук, роздратування

дихальних шляхів, порушення травлення і т.ін. Гранично припустима

концентрація фенолу – 0,3 мг/м3; формальдегіду – 0,5 мг/м

3. До цієї групи

клеїв можна віднести клеї 88, 88–Н, ВИ-АМ-Б-3 і ін.

Кремнійорганічні клеї представляють собою розчин

кремнійорганічних смол в органічних розчинниках, таких як, толуол, який є

досить токсичним, шкідливо впливає на кров, кровотворні органи і

центральну нервову систему. До цієї групи клеїв відноситься клей КТ.

Епоксидні клеї також досить токсичні.

Шкідливими є клеї БФ, БФ-2, БФ-4, що складаються зі спиртового

розчину фенольних і полівінілових смол; термопреновий клей, що

166

представляє собою натуральний каучук, розчинений у бензині;

перхлорвініловий розчин перхлорвінілової смоли в дихлоретані і багато

інших.

Загальними заходами для забезпечення усунення шкідливих виділень

при роботі з клеями є місцева витяжна вентиляція, засоби індивідуального

захисту - захисні окуляри, спецодяг, гумові або біологічні рукавички, миючі

засоби й ін

4. Пайка.

Найбільш застосовувані припої – це оловяно-свинцові (наприклад,

ПОС-18, П0С-30, П0С-40, ПОС-61тощо).

Оскільки до складу практично всіх припоїв входить свинець, процес

пайки супроводжується забрудненням повітряного середовища, робочих

поверхонь, одягу і шкіри рук працюючих свинцем, що може привести до

свинцевих отруєнь і викликати зміни в нервовій системі, крові і судинах.

З метою попередження отруєнь свинцем ділянки пайки повинні бути

обладнані відповідно до вимог санітарних правил.

У приміщеннях, де здійснюється пайка припоєм, що містить свинець,

для запобігання потрапляння свинцю в організм не допускається зберігати

особисті речі, приймати їжу і палити.

Робоче місце пайки повинно бути обладнане місцевою витяжною

вентиляцією, що забезпечує концентрацію свинцю в робочій зоні не більш

гранично припустимої — 0,01 мг/м3.

Для запобігання опіків і забруднення свинцем шкіри рук, працюючим

повинні видаватися пінцети і серветки, останні використовуються для

видалення зайвого припою із жала паяльника.

З метою захисту від окислювання місць пайки використовуються

флюси, наприклад, каніфольно-спиртові при пайці припоями ПОС-40, ПОС-

60 і ПОСК-50 і хлористий цинк при пайці і луженні припоями ПОС-18 і

ПОС-30. Токсична дія каніфолі полягає в роздратуванні шкіри, появі

висипки, хлористий цинк може оказувати різку дратівну дію на шкіру і

слизисту оболонки очей, носа.

Найбільш ефективними заходами щодо що попередження захворювання

при пайці, є механізація та автоматизація паяльних робіт, наприклад,

застосування метода занурення і пайки хвилею у разі застосування

друкованого монтажу, що цілком виключає контакт шкіри працюючих зі

свинцем і флюсами.

При проведенні паяльних робіт вручну рекомендується після їхнього

закінчення з метою попередження захворювань протирати руки

однопроцентним розчином оцетової кислоти, мити їх гарячою водою з

милом, полоскати рот, чистити зуби і приймати душ.

Концентрація аерозолів свинцю, оксиду вуглецю і фтористого водню,

що утворяться в процесі пайки і випалу ізоляції в повітрі робочої зони, може

бути легко визначена розрахунковим шляхом по одній з існуючих методик,

приведених у довідковій літературі.

167

Вимоги до ручного інструмента при проведені процесу пайки.

Ручка паяльника повинна бути з електроізоляційного матеріалу без

тріщин, шнур без порушення ізоляції. З метою безпеки він повинний

працювати від електромережі напругою не вище 42 В. У випадку

застосування паяльника напругою 36 В на робочому місці в штепсельній

розетці повинне бути гніздо з написом 36 В.

З метою полегшення і безпеки роботи застосовують паяльники з

автоматичним регулятором температури їхнього нагрівання і подачі припою, а

також використовують вбудований в їхню конструкцію витяжний пристрій.

Обжигалка - пристрій для зняття ізоляції вручну термічним способом,

за рахунок пропалювання ізоляції нагрівальним елементом розігрітим

електричним струмом. Напруга повинна бути не більш 42В. Для

запобігання опіку працюючих, нагрівальні елементи повинні бути

відгородженні. Робоче місце необхідно обладнати місцевою витяжною

вентиляцією.

Вимоги до ручного слюсарного інструменту загальновідомі.

5. З'єднання деталей і елементів зварюванням

Зварювання застосовується для створення нероз'ємних з'єднань деталей і

елементів апаратури шляхом їхньої місцевої сплавки.

Найбільш поширені дугове, контактне, конденсаторна зварювання, а

також зварювання електронним і лазерним променем.

Дугове зварювання.

Дугове зварювання здійснюється електричною дугою, температура якої

досягає 6000С, при напругах, змінного струму від 80 до 140В, а в окремих

випадках (застосування осцилятора) до 3000 В. Оскільки застосовувані

напруги значно перевищують допустимий рівень, то для забезпечення

безпечної роботи при зварюванні необхідно строго виконувати відповідних

вимог з електробезпеки. Так, зварювальні апарати для ручного дугового

зварювання на змінному струмі повинні мати обмежувачі напруги холостого

ходу, які знижують напругу холостого ходу на вихідних зажимах

зварювального ланцюга до 12 В. Зварювальні апарати забезпечуються

світловою сигналізацією про наявність небезпечної напруги. У випадку

використання зварювального апарата з осцилятором, останній повинний

мати блокування, яке виключає живлення при знятому захисному кожуху.

При зварювальних роботах повітряне середовище виробничих

приміщень забруднюється зварювальним аерозолем, окислами марганцю,

азоту, озону, а також окисом вуглецю, що може привести до виникнення

профзахворювань.

Основними професійними захворюваннями зварників є: пневмоконіоз

особливе ущільнення легень на ґрунті вдихання деяких різновидів пилів);

інтоксикація марганцем, що характеризуються захворюваннями центральної

нервової системи; електроофтальмія - поразка слизистих оболонок очей від

ультрафіолетового випромінювання електрозварювальної дуги. Крім того,

теплове випромінювання дуги приводить до опіків шкіри обличчя і рук,

168

викликає катаракту хрусталика ока, а випромінювання видимої частини

світлового спектра від дуги діє осліплююче на сітківку очей.

Для створення нормальних умов праці при дуговому зварюванні

необхідно керуватися існуючими санітарними правилами. Так, для

уловлювання зварювального аерозолю, робочі місця необхідно обладнати

місцевою витяжною вентиляцією. Також необхідно одночасно

використовувати і загальобмінну механічну вентиляцію, якщо витрата

зварювальних матеріалів на 1 м3 приміщення більш 0,2 г/годину.

Світлофільтри для зварників повинні відповідати ДСТ9447-60.

Контактне зварювання.

Контактне зварювання (точкове, роликове і стикове) заснована на

місцевому нагріванні електрострумом великої сили невеликих площадок

деталей, що зварюються. При цьому використовуються напруги не

перевищуючі 42 В.

Контактні зварювальні машини забезпечуються місцевою витяжною

вентиляцією, а також огородженнями, які охороняють оператора від

виплесків розплавленого металу та іскор.

Конденсаторне зварювання.

При застосуванні конденсаторного зварювання, конденсаторні

установки для зварювання повинні в обов'язковому порядку мати розрядні

пристрої.

Електронно-променеве зварювання

Електронно-променеве зварювання деталей здійснюється за рахунок

тепла, створюваного електронною гарматою, що працює на постійному

струмі при прискорюючи напругах до 70 кВ. Зварювання проводиться в

камері глибокого вакууму, при цьому процес зварювання супроводжується

електромагнітними випромінюваннями (від рентгенівського до видимого).

Основними небезпечними виробничими факторами для цього

технологічного процесу є: висока напруга, рентгенівське і світлове

випромінювання, виділення шкідливих речовин при зварюванні.

З метою забезпечення необхідного рівня електробезпеки, всі

струмоведучі частини устаткування, що знаходяться під напругою, повинні

бути розташовані усередині заземленого металевого корпуса; електронно-

променева гармата повинна мати блокування, що відключає її напругу живлення

при знятті заземленого ковпака; у джерелі живлення повинне бути

передбачений розрядник.

Лазерне зварювання

Здійснюється за допомогою оптичних квантових генераторів: (ОКГ), які

дозволяють отримувати потужні пучки електромагнітної енергії і

концентрувати їх на дуже малій площі.

Основною небезпекою для даного технологічного процесу є прямий

або відбитий світловий промінь ОКГ, який може попасти в око і привести

до ушкодження сітчастої або рогової оболонки ока, а також шкіри вік.

Небезпеку представляє також висока напруга зарядних пристроїв (до 18

кВ), що живлять батарею конденсаторів, і забруднення повітря робочої зони

169

зварювальним аерозолем і речовинами, що утворяться при розряді імпульсних

ламп накачування.

Міри захисту від цих небезпек передбачені вимогами тимчасових

санітарних правил при роботі з оптичними квантовими генераторами, а також

галузевими правилами роботи з ОКГ.

БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ РАДІОЕЛЕКТРОННИХ ДЕТАЛЕЙ І ВИРОБІВ

1. Виготовлення друкованих плат

При виготовленні друкованих плат, як одношарових так і

багатошарових, відбувається механічна обробка шарових пластиків (різання,

пробивання отворів і т.ін).

Працюючі на обробці шарових пластиків повинні дотримувати

правила техніки безпеки при холодній обробці матеріалів.

Важливим фактором, що погіршує умови праці в механічних цехах

(ділянках), є значний шум працюючого устаткування.

Також величезне значення має правильне і достатнє освітлення

робочих ділянок і робочих місць, на яких здійснюється холодна обробка

матеріалів.

Промивання плат, як правило, здійснюється в ізопропиловому спирту

та ацетоні. При використанні спирту та ацетону варто бути дуже

обережним, оскільки ці речовини пожежонебезпечні і шкідливі для здоров'я

працюючих.

Хімічне чищення плат здійснюється з використанням сумішів з

фосфатів (тринатрій-фосфат), натрієвої соди, натрієвого лугу та інших

компонентів. При постійній роботі з такими розчинами можливі різні

хронічні ураження шкіри. Дуже небезпечне попадання навіть найменших

кількостей NаОН в очі. Результатом може бути сліпота.

При наданні першої допомоги необхідно промити уражену ділянку

струменем води протягом 10 хв, потім прикласти примочку з 5% розчину

оцетової, соляної або лимонної кислоти. При попаданні розчину NаОН в очі

— негайно ретельно промити очі струмом води або

фізіологічним розчином протягом 10-30 хв, а потім закапати 2% розчин

новокаїну або 5% розчин дикаіна. Промивання варто повторювати кілька

разів у день.

Для основних операцій хімічного мідніння застосовують такі шкідливі

речовини, як сірчана, соляна та азотна кислоти, хлорна мідь, хлористий

палладій, гідроокис натрію, сегнетова сіль, трихлоретилен. Щоб уникнути

отруєння цими речовинами необхідно суворо дотримувати вимоги правил

техніки безпеки.

При травленні міді в процесі виготовлення плат використовуються

хімічні розчини, до складу яких входять: хлорне залізо, персульфат амонію,

хлорна мідь, сплав "Розе", хромовий ангідрид із сірчаною кислотою і ряд

170

інших речовин. Усі вони є токсичними речовинами. З цієї причини до роботи

з ними допускаються тільки особи, які пройшли навчання безпечним

прийомам роботи і пройшли відповідний інструктаж на своїх робочих

місцях.

Працюючі повинні знати, що у випадку попадання вищезгаданих

хімічних розчинів, що використовуються при виробництві друкованих плат,

на шкіру і слизисту оболонку ока необхідно негайно промити їх проточною

водою або 0,5-1% розчином квасцов і змазати вазеліном або оливковим

маслом, а потім обов'язково звернутися в медпункт.

Роботу з хімічними розчинами необхідно проводити в спецодязі

(халат, фартух поліетиленовий, бавовняні і гумові рукавички, гумові чоботи,

окуляри).

Також робочі місця в обов'язковому порядку повинні бути обладнані

витяжною вентиляцією.

2. Виготовлення напівпровідникових приладів і інтегральних схем

У процесі виготовлення напівпровідникових приладів і інтегральних

схем працюючі можуть піддаватися впливу різноманітних небезпечних

виробничих факторів.

Наприклад, при різанні злитків (германієвих, кремнієвих) на пластини

відбувається значне виділення мікрочастинок германія, кремнію та

алмазного інструмента. Для запобігання запиленості ними повітря робочої

зони різку злитків варто робити в змоченому виді, для того, щоб утворені

при різанні мікрочастинки германія (кремнію) і алмазного інструмента

змивалися водою (емульсією) у відстійники і не попадали в повітряне

середовище робочого приміщення.

Під час ручного очищення внутрішніх поверхонь печей від германія,

кремнію і їхніх сплавів, що осаджуються на внутрішніх стінках, також має

місце значна запиленість повітря робочої зони шкідливими речовинами .

Травлення напівпровідникових пластин (германієвих, кремнієвих,

арсенідгалієвих) супроводжується виділенням токсичного і отрутного пару,

зокрема плавикової та азотної кислот. Характеристика впливу цих речовин

на організм людини і захист від них вже розглядалися раніше.

У процесі дифузійних операцій несприятливими факторами є висока

температура печей, а також шкідливі виділення диффузантов (бор, фосфор,

миш'як тощо). Наприклад, при плавленні германія з миш'яком у печі зонної

плавки відбувається забруднення повітряного середовища миш’яковистим

воднем, а при плавленні германія із сурмою – сурм'янистим воднем.

Сурм'янистий водень як з'єднання впливає на центральну нервову

систему і має гемолітичну дію.

Дія на людину три окиса сурьми супроводжується функціональними

змінами верхніх дихальних шляхів, зниженням смакової чутливості,

порушенням рухової функції і зниженням чутливості слуху.

Вирощування монокристалів також супроводжується утворенням

токсичних з'єднань миш'яку, сурьми, германія, кремнію та інших речовин з

171

воднем, і цей процес необхідно проводити у вакуумі з видаленням з'єднань,

що утворяться, через форвакуумний колектор.

Велика кількість напівпровідникових інтегральних схем

виготовляється з використанням епітаксиальних процесів вирощування

монокристалічих шарів у кремнії п- або р-типа з необхідною

концентрацією домішок у них. Процеси епітаксиального вирощування

проводять при високих температурах (1250-13000С) і в потоці водню високого

тиску.

При роботі, на установках епітоксиального вирощування необхідно

дотримуватися відповідних заходів з електробезпеки згідно ПТЕ і ПТБ;

експлуатація балонів зі стиснутими газами повинна проводиться відповідно

до „Правил пристрою і безпеки експлуатації сосудів, що працюють під

тиском”; щоб уникнути опромінення ЕМП високочастотний генератор

повинний бути за екранований; для запобігання отруєнь і опіків працюючий

персонал повинний бути забезпечений засобами індивідуального захисту

(протигаз, захисні окуляри, гумові рукавички і т.ін.); при заміні балонів з

гідроутримуючими сумішами або випарника з тетрахлоридом кремнію

відключають електроживлення і подачу водню; заповнювати робочу камеру

воднем без попередньої продувки інертним газом категорично

забороняється, оскільки це може привести до вибуху; необхідно робити

перевірку герметичності вентилів на лінії хлористого водню за допомогою

аміаку; установки епітаксіального нарощування в обов'язковому порядку

обладнаються місцевою витяжною вентиляцією і т.ін.

Багато операцій при виробництві напівпровідникових приладів і

інтегральних схем вимагають значної напруги зору. До них, зокрема,

відносяться розбраковування кристалів, термокомпресія, складання і т.ін.

Розміри деталей на цих операціях знаходяться в межах від декількох

міліметрів до тисячних часток міліметра і менше.

Контроль приладів на електричні параметри (виміру зворотного струму,

прямої напруги, ємності, вольт-амперних характеристик коефіцієнті

підсилення та ін.) здійснюється на спеціальних вимірювальних стендах, які

для запобігання електротравматизму повинні відповідати вимогам ПУЕ та

експлуатуватися відповідно до ПТЕ і ПТБ.

Напівпровідникові прилади та інтегральні схеми можуть піддаватися і

кліматичним випробуванням, при яких також необхідно дотримувати

відповідні вимоги з охорони та безпеки праці.

При іспитах приладів водяним тиском, зокрема, потрібне дотримання

правил безпеки експлуатації сосудів, що працюють під тиском.

Оскільки випробування приладів на вібростійкість супроводжуються

значним шумом і вібраціями, то віброустановки повинні мати шумо- і

віброглушники, а працюючі повинні користуватися засобами індивідуального

захисту.

Рентгенографія в напівпровідниковому виробництві використовується

для орієнтації монокристалічних злитків. Цей метод заснований на

відображенні дифракції рентгенівських променів. При виконанні даних

172

робіт ступінь радіаційної небезпеки визначається величиною експозиційної

дози, енергією випромінювання і характером опромінення працюючих.

Потужність дози рентгенівського випромінювання в будь-якій доступній точці

установки на відстані 5-10 см від поверхні захисту (кожуха) не повинна

перевищувати для установок I групи 2,8 мР/годину (0,8 мкР/годину), а для

установок II групи 0,28 мР/годину (0,08 мкР/годину).

На закінчення даного розділу слід зазначити, що виробництво

напівпровідникових приладів і інтегральних схем вимагає проведення цілого

ряду санітарно-оздоровчих і інших заходів, спрямованих на підвищення

безпеки праці. Насамперед, це удосконалення існуючих технологічних

процесів, максимальна їхня механізація, автоматизація і герметизація.

3.Виготовлення електровакуумних приладів

Для більшості електровакуумних приладів основним матеріалом

зовнішньої оболонки є скло, як газонепроникний вакуумно-щільний

матеріал, що забезпечує можливість створення і підтримки в приладах

необхідного ступеня вакууму.

Первинна обробка скла.

Підготовка матеріалів, що йдуть на виготовлення скла, відбувається в

складальних цехах (ділянках). Процес підготовки складається з сушіння,

дроблення, розмолу, просівання і змішування окремих матеріалів у необхідних

кількостях.

Природно, у складальних цехах (ділянках) у процесі виготовлення

шихти утворюється велика кількість пилу, що несприятливо впливає на

організм працюючих (можна захворіти на силікоз, особливо на операціях

дроблення, сушіння і просіву), оскільки основним компонентом шихти є

кварцовий пісок (55-80%), що представляє собою майже на 100%

кристалічний двоокис кремнію 2SiO .

До складу деяких видів шихти (скло 3С-4) можуть вводиться такі

токсичні речовини як трьохокис миш'яку (до 0,1% масової частки) і

свинцевий сурик ( до 30% масової частки), що також може викликати

отруєння обслуговуючого персоналу.

До числа несприятливих факторів можна віднести сушіння

компонентів шихти, при якому виділяються високодисперсні частки

розміром менш 1 мкм, і варіння скла, при якому утворюються солі

кремнієвої кислоти, солі борної кислоти, алюмінати і т.п., у результаті чого

маж місце значне забруднення повітряного середовища.

Ряд компонентів шихти, і у першу чергу сода, мають значну лужність,

а значить і дратівні властивості. Тривалий безпосередній контакт із содою

поташем і іншими компонентами призводять до несприятливого впливу на

шкіру і слизисті оболонки. В результаті працюючі можуть захворіти на

конъюктивіт, в них уражаються слизисті оболонки верхніх дихальних

шляхів.

У складальних цехах (ділянках) склоробного виробництва санітарно-

гігієнічні заходи в першу чергу повинні бути спрямовані на знепилювання

173

повітря робочої зони. З цієї причини такі цехи (ділянки), як правило,

розташовуються в окремому, ізольованому від інших приміщенні. Все

устаткування (дробарки дезінтегратори, барабани-змішувачі і т.ін.)

герметизованні і підключенні до витяжної вентиляції.

Необхідно приділяти особливу увагу безпеки робіт із застосуванням

мишьяковистого ангідриду і свинцевого сурику. Початкові операції з цими

речовинами (розкупорювання тари, готування навісок і т.ін.) здійснюють в

ізольованому приміщенні, де підлога і столи пристосовані для промивання

і систематичного вологого прибирання. Розвішування мишьяковистого

ангідриду і свинцевого сурику здійснюється у витяжних шафах.

Особи, що працюють з миш'яком і свинцем повинні користуватися

захисними засобами (респіраторами) і спецодягом. Щоб уникнути отруєнь

необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни: ретельно мити

руки і полоскати рот перед вживанням їжі.

На ділянках варіння і вироблення скла повинна бути забезпечена

достатня і раціональна природна вентиляція, розрахована на видалення

надлишкового тепла.

При вторинній обробці електровакуумного скла проводиться різання,

шліфування, полірування і хімічна обробка скла, а також склодувні і

зварювальні роботи.

При різанні, шліфуванні і поліруванні можна одержати механічну

травму від дискових ножів і шліфувальних кругів, також несприятливим

фактором є виділення скляного, наждакового (абразивного) та мастичного

пилу.

Ручна мийка скляних заготовок здійснюється в декількох водах, у

тому числі з додаванням соляної або плавикової кислоти, що може

призвести до шкірних захворювань.

При монтуванні колб повітряне середовище може забруднюватися

фтористими з'єднаннями, зокрема фтористим воднем, що має сильний вплив

на верхні дихальні шляхи і може викликати хронічне отруєння шкідливими

парами.

У процесі різання колб, пофарбованих свинцевим кроном, у повітрі

може знаходитися свинцевий пил.

У найбільш несприятливих умовах знаходяться склодуви зайняті

виготовленням великих приладів (електронно-променевих трубок тощо),

головним чином на горизонтально-зварювальних верстатах, тому що

температура на таких робочих місцях може перевищувати 400С, а

інфрачервоне випромінювання досягає 21 Дж/ (см2 *хв).

В результаті роботи газових пальників може відбуватися забруднення

повітряного середовища продуктами неповного згоряння газу, серед яких

основним компонентом є окис вуглецю.

При обробці кварцового скла утворяться аерозолі двоокису кремнію

в результаті сублімації кварцу. Аерозоль у виді хлоп’їв осідає на

устаткуванні, стінках і стелі робочих приміщень.

174

Несприятливим фактором на склодувних операціях є також шум,

основним джерелом якого є газові пальники.

З метою нормалізації метеорологічних умов і обмеження теплового

опромінення працюючих, необхідно екранувати верстати і машини з великим

числом газових пальників, застосовуючи для цього звичайне скло або

двошарові екрани з водяним охолодженням.

Монтаж внутрішньої арматури електровакуумних приладів.

Монтаж внутрішньої арматури електровакуумних приладів є

найбільш складною і трудомісткою роботою, і вимагає великої напруги

зору, уваги і точної координації рухів, що звичайно ж, викликає у

працюючих сильне стомлення, і головним чином органів зору. Розміри

деталей у залежності від типу приладу коливається від 0,001 до 50 мм.

Освітленість на поверхні монтажних столів при проведенні дрібних

монтажних робіт, а також робіт, зв'язаних із застосуванням мікроскопу або

бінокулярної лупи повинна бути не менш 4000 лк, при проведенні

середнього монтажу - 3000 лк, при великому - 2000 лк.

Оздоровчі заходи на ділянках монтажу повинні бути спрямовані в

першу чергу на попередження стомлення працюючих. Ці заходи

досягаються правильною організацією праці, забезпеченням зручності

робочих місць, створенням раціонального, і достатнього освітлення

робочої зони, забезпеченням оптимальних метеорологічних умов праці і

правильної організації відпочинку.

Відкачка.

Для відкачування електровакуумних приладів широко застосовуються:

-відкачні пости, і напівавтомати з індукційним нагріванням;

- відкачні пости з електротермічним нагріванням;

- відкачні пости з наповненням систем і приладів воднем;

- відкачні пости зі зверхвакуумними системами і т.ін.

На ділянках відкачки можуть мати місце цілий ряд шкідливих та

небезпечних факторів впливу на організм людини.

Підвищення температури повітря зв'язана з тривалою роботою

електропечей генераторів високої частоти і тепловим випромінюванням від

нагрітих приладів.

Забруднення повітря окисом вуглецю відбувається в результаті

утворення продуктів неповного згоряння газу, при роботі з ручними

газовими пальниками.

Високочастотні електромагнітні поля утворяться в результаті

застосування для нагрівання виробів струмів високої частоти.

Ручна і механізована вакуумна обробка ртутних електровакуумних

приладів може супроводжуватися виділенням парів ртуті.

Вакуумна обробка ртутно-кварцових приладів потребує подачі напруги

на прилад (тренування розрядом, створення визначеного тиску ртутних

парів), а це призводить до виникнення інтенсивного ультрафіолетового

випромінювання.

175

На ділянках відкачки приладів необхідно проводити оздоровчі заходи,

спрямовані в першу чергу на боротьбу з високою температурою,

забрудненням повітряного середовища продуктами неповного згоряння

газу, з негативним впливом виробничих випромінювань, а також з

електротравматизмом.

Ділянки виготовлення ртутних електровакуумних приладів

розташовуються в окремих будинках, а всі складальні операції, починаючи з

відкачки, і кінчаючи контролем, повинні бути ізольовані.

Відкачка та обробка ртутно-кварцових приладів повинні відбуватися в

захисних окулярах марки УФ.

При відкачці електронно-променевих трубок і подібних же приладів

повинні бути передбачені заходи щодо захисту працюючих від осколків, що

можуть утворитися при розриві приладу. З цією метою відкачні пости

обладнаються захисними сітками, а робочі місця забезпечуються щитками

ШН-4.

Тренування

Тренування електровакуумних приладів (ЕВП) супроводжуються

небезпечними і шкідливими факторами.

Одним з основних факторів небезпеки може бути поразка електричним

струмом обслуговуючого персоналу при порушенні ними правил

електробезпеки, відсутності захисних огороджень, блокувальних пристроїв і

індивідуальних засобів захисту.

Необхідно пам'ятати, що випробування високовольтних ЕВП може

супроводжуватися рентгенівським випромінюванням.

Тренування генераторних НВЧ ЕВП (магнетрони, клістрони, лампи

бігучої та зворотньої хвилі, імпульсні лампи) супроводжується

випромінюванням електромагнітної енергії НВЧ діапазону довжин хвиль.

Основними заходами, спрямованими на безпечне проведення робіт

при тренуванні ЕВП, є підвищення надійності устаткування тренувальних

стендів і правильна організація даного технологічного процесу. Установки

для тренування ЕВП повинні відповідати вимогам ПУЕ та обслуговуватися

згідно вимог ПТЭ і ПТБ.

При тренуванні приладів у режимі генерування і посилення ВЧ і НВЧ

коливань напруженість поля і середній потік потужності на робочих місцях не

повинні перевищувати припустимих норм.

Захист працюючих від дії ВЧ і НВЧ електромагнітних полів може

здійснюватися шляхом екранування як самих джерел, так і робочих місць.

4.Виготовлення окремих приладів і деталей

Лазери.

При виготовленні кристалів рубіна використовуються такі речовини,

як дрібнодисперсна пудра з окису алюмінію і хрому. У виробництві

альмоітриєвого гранату поряд з окисом алюмінію використовуються також

хром, ітрий, лантан, церій, неодим, ербій, лютецій, гадоліній. У виробництві

робочого елемента ОКГ' на неодимовому склі використовується неодим. У

176

виробництві таких кристалів, як дигидроарсенати рубідію, цезію, калію,

дигидрофосфат і дейтерофосфат калію використовуються такі речовини, як

миш'як, рубідій, цезій, селен, берилій. При виготовленні вихідних вікон і

дзеркал застосовуються двоокис магнію, сірчистий цинк і т.п.

Необхідно пам'ятати, що зазначені речовини при концентраціях, що

перевищують гранично припустимі, можуть мати шкідливу дію на здоров'я

працюючих.

Тренування та випробовування ОКГ повинні здійснюватися при

дотриманні наступних правил техніки безпеки:

- заміна устаткування (вузлів) у ході тренування та випробовування,

а також приєднання і від'єднання провідників у всіх ланцюгах

здійснюються тільки після зняття напруги і залишкових зарядів;

- механічні, монтажні та інші роботи, необхідність у яких може

виникнути в ході тренування та випробувань, виконуються на

непрацюючому устаткуванні

- вироби (прилади), що мають скляні оболонки обсягом більш 2 л і в

процесі роботи знаходяться під тиском, обгороджують або поміщають у

камери;

- при роботі з відкритими установками встановлюються екрани,

ширми, штори, відповідні плакати й огородження, що перешкоджають

проходу людей у зону випромінювання або в потенційно небезпечну зону.

При вимірі параметрів категорично забороняється дивитися в

промінь або його дзеркальне відображення.

В приміщеннях, у яких виготовляються, тренуються і випробуються

ОКГ, можливе утворення озону, окислів азоту й інших шкідливих речовин.

Для їхнього видалення повинна бути передбачена ефективна вентиляція, що

забезпечує зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони до

концентрацій, що допускаються санітарними нормами,

Виготовлення резисторів.

У сучасній радіоапаратурі застосовується велика кількість різних

типів резисторів.

При виготовленні дротових резисторів застосовується зварювання

хомутів, намотування дроту на підставку і кріплення кінців обмотки

методом електродугового точкового зварювання. Покриття дротових

резисторів емаллю здійснюють методом занурення в пасту, що складається з

механічної суміші порошку емалі і води. Оплавлення емалі здійснюється в

електропечах. Усі перераховані операції звичайно ж вимагають виконання

відповідних правил техніки безпеки та норм виробничої санітарії. Це

стосується і вирішення питань з електробезпеки, і організації ефективної

вентиляції на робочих місцях тощо.

В процесі виготовлення недротяних резисторів, як правило,

відбувається травлення основ у плавиковій кислоті, яка є отруйною

речовиною. Отже, ванни для травлення необхідно механізувати і

забезпечувати потужною витяжкою.

177

Навуглецьовування основ резисторів здійснюється у вакуумній

установці або в установці з захисною атмосферою з азоту без застосування

вакууму, з дотриманням правил техніки безпеки при роботі із сосудами, що

працюють під тиском.

Навуглецьовування основ резисторів може піддаватися візуальному

контролю, а це вимагає значної напруги зору, що зв'язано з необхідністю

суворого дотримання норм освітленості на робочих місцях.

При виготовленні резисторів МЛТ використовується метод

вакуумного випару, що зв'язано з необхідністю дотримувати запобіжних

заходів, які застосовуються на відкачних постах.

Металізовані герметизовані прецизійні (МГП) резистори в процесі

виготовлення не покриваються захисним шаром емалі, а герметизуються в

металевих корпусах шляхом заливання торців епоксидною смолою з

наступною її полімеризацією, що, звичайно ж, вимагає виконання правил

техніки безпеки при роботі з епоксидними смолами.

Для виготовлення композиційних резисторів як компоненти

провідної фази використовуються порошкоподібні електропровідні

матеріали у високодисперсному стані, головним чином вуглець у виді

графіту і сажі. Як непровідні компоненти використовуються, кераміка, скло,

склоемаль. Для інертних наповнювачів використовуються двоокис титана,

двоокис цирконію, кремнієва кислота, сірчанокислий барій, тальк, слюдяне

борошно, кварцова пудра і т.ін. При проведені процесу зв'язування з

фенольними смолами, розчинниками служать спирти, іноді з додаванням

ацетатів. Для алкидних смол використовуються розчинники бензольного

ряду (толуол, ксилол).

Багато із зазначених компонентів і розчинників негативно впливають

на організм людини і, отже, при роботі з ними необхідно дотримувати

правила техніки безпеки при веденні процесів, що супроводжуються

виділенням пилу і випарами шкідливих речовин.

Що стосується змінних недротяних резисторів, то при їхньому

виготовленні відбувається також різка і штампування гетинаксу, і ці роботи

варто виконувати, дотримуючи правил техніки безпеки при холодній

обробці матеріалів.

При виготовленні ж об'ємних резисторів необхідно також

дотримуватись правил техніки безпеки при роботі на пресах, оскільки при їх

виготовленні спочатку здійснюється пресування таблеток з порошків на

автоматах без підігріву а потім гаряче пресування таблеток на пресах

двосторонньої дії з підігрівом.

Виготовлення конденсаторів

При виготовленні паперових конденсаторів широко

використовуються намотувальні верстати, що вимагає дотримання

відповідних норм техніки безпеки при їх обслуговуванні.

Перевірка значення ємності і відсутності короткого замикання між

обкладками здійснюється на спеціальному електроустаткуванні, що повинне

178

відповідати вимогам ПУЕ та експлуатуватися згідно вимог ПТЕ і ПТБ, а

також галузевим інструкціям з техніки безпеки.

При виробництві слюдяних конденсаторів широко застосовуються

напівавтомати зборки, що полегшують працю працюючих і збільшують

продуктивність праці. При цьому підпресовка пакетів здійснюється на

пневматичному пресі з електропідігріванням плит преса. Усе це вимагає

дотримання правил техніки безпеки, при роботі на пресах і з електричними

печами.

Опресовка пакетів слюдяних конденсаторів у пластмасу здійснюється

на стаціонарних гідравлічних пресах Під час опресовки може виділятися пил

прес-матеріалу, випаровуватися бензин при протиранні прес-форм, а також

підвищуватися температура на робочих місцях. Для створення нормальних

умов праці при опресуванні робочі місця необхідно обладнати місцевою

вентиляцією.

Просочення та сушіння конденсаторів відбувається у вакуумно-

сочильних установках, які повинні бути цілком механізована.

Герметизація паперових і слюдянних конденсаторів здійснюється

методами пайки із застосуванням струмів високої частоти, що вимагає

дотримання правил техніки безпеки при роботі з ВЧ генераторами.

Промивання герметизованих конденсаторів, щоб уникнути

поширення пару чотирьоххлористого вуглецю, спирто-бензинової суміші

здійснюється у ваннах з бортовими відсосами.

Перевірка конденсаторів на герметичність (паперових і слюдяних)

може здійснюватися в променях ртутно-кварцової лампи, що вимагає

застосування захисту працюючого персоналу від опромінення

ультрафіолетовими променями (необхідно екранування лампи).

Оскільки в процесі просочення конденсаторів можуть мати місце

шкідливі випари соволу, парафіну і т.п., просочувальні ділянки повинні бути

обладнані місцевими витяжними зонтами, встановленими над автоклавами.

Фарбування конденсаторів може здійснюватися різними способами

(зануренням, за допомогою пульверизаторів тощо), причому при всіх

способах вона повинна здійснюватися в спеціальних укриттях або кабінах,

оснащених потужною витяжною вентиляцією.

Сушіння пофарбованих конденсаторів відбувається в спеціальних

шафах з парообогрівом, обладнаних вентиляцією.

Виготовлення керамічних конденсаторів відрізняється тільки

заготовчими операціями, інші ж операції подібні тим, що застосовуються при

виготовленні слюдяних конденсаторів. Для масового виробництва

склокерамічних і склоемалевих конденсаторів створені механізовані лінії,

завдяки яким, досягається безперервність усього процесу і скорочується

технологічний час, необхідне на всі операції, від виготовлення таблеток до

упакування готових конденсаторів, що звичайно ж значно поліпшує умови

праці працюючих.

При виготовленні електролітичних конденсаторів застосовується

хімічне та електрохімічне травлення фольги. Хімічне, травлення виконується

179

на поточних лініях. Основним недоліком цього методу є виділення

шкідливого пару із травильних ванн.

Застосування при виготовленні електролітичних конденсаторів

електрохімічного методу дозволяє покращити умови праці і знаходить все

більш широке застосування у виробництві конденсаторів.

Просочення секцій конденсаторів виконується у вакуумно-

припливних установках з попереднім сушінням, а також у центрифузі. Щоб

не було випару летучих розчинників, просочені секції необхідно зберігати в

герметичних шухлядах, заповнених електролітом.

Контроль і випробовування конденсаторів на електричні параметри

(ємність, тангенс кута втрат, опір ізоляції і т.ін.) здійснюється на

спеціальних радіовимірювальних стендах і вимагає суворого виконання

вимог з електробезпеки.

Вимоги до спеціальних видів обробки вузлів і деталей РЕА

Ультразвукова обробка

При ультразвуковій обробці виробів, це промивання деталей,

прошивання дрібних отворів, зварювання мініатюрних вузлів і т.ін. мають

місце небезпечні і шкідливі виробничі фактори, пов'язані з прямим і

непрямим впливом ультразвуку на організм людини.

Припустимі рівні звукового тиску для робочих місць в

ультразвукових установок регламентуються ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1

001-83, ГОСТ 12.2.051-90 з урахуванням часу впливу ультразвуку.

Ультразвукові установки повинні бути оснащені блокуванням, що

відключає ультразвукові перетворювачі в момент відкривання кришок і

кожухів, призначених для звукоізоляції.

Захист від дії ультразвуку при контрактному впливі складається в

повному виключенні можливості безпосереднього контакту працюючих з

інструментом, рідиною чи виробами, які підлягають ультразвуковій обробці.

Завантаження і вивантаження виробів в технологічне обладнання

повинні здійснюватися при виключеному джерелі ультразвуку.

При безпосередньому контакті з перетворювачами ультразвуку,

оброблюваними деталями і рідиною необхідно застосовувати спеціальні

рукавички (гумові з бавовняною прокладкою) або використовувати пінцети,

затиски і щипці з віброізолюючим покриттям поверхні рукояток.

Для захисту органів слуху застосовують вкладиші зі скловолокна.

Нагрівання, обжиг та пайка у водневих печах.

Експлуатація водневих печей зв'язана з застосуванням великої

кількості водню, що представляє небезпеку у відношенні вибуху і пожежі.

Крім того, існують і інші небезпечні фактори - це можливість поразки

електричним струмом, одержання опіків і опромінення ультрафіолетовим

випромінюванням.

Розігрів водневої електропечі можна робити тільки після продувки

самої печі та всіх її систем азотом, а потім воднем. Крім того, у водневій печі

180

повинні використовуватися запобіжні пристрої, що забезпечують

вибухобезпечність.

Для контролю наявності потоку газу у водневих печах установлюють

свічі з постійно палаючим факелом водню в місцях, зручних для постійного

спостереження.

Щоб уникнути виходу водню в робоче приміщення при продувці і

виділенні продуктів горіння, а також при спалюванні, над кожною піччю

установлюється витяжний зонт. Швидкість руху повітря у повітроводі

повинна бути не менш 0,7 м/сек.

У конвеєрних печах з відкритим муфельним входом і виходом

забезпечується ізоляція водню від атмосфери - канал (муфель) печі

розташовується вище каналів (муфелів) виходу і входу, крім того, вхід і

вихід розділяються азотними завісами.

При експлуатації водневих печей необхідно спостерігати за станом

ущільнювальних прокладок, трубопроводів, запірної арматури і блокуючи

систем, стежити за справністю контрольно-вимірювальної апаратури,

чистотою механізмів.

При переході роботи водневих печей на вакуум необхідно спочатку

продути її азотом, а потім виконати відкачку, інакше може утворитися

вибухонебезпечна суміш (ковпакові печі).

Обжиг металевих виробів у вакуумних печах. Для обжигу у вакуумі

використовуються установки, що складаються в більшості випадків з

відкачуючих скляних або кварцових балонів і генераторів високої частоти

для живлення індукторів, що розташовуються зовні балонів і служать для

нагрівання деталей. Також використовується відкачна система і пульт

керування з вимірювальними приладами і сигналізацією.

При експлуатації установок вакуумного обжигу можуть мати місце

поразка електричним струмом, опіки, опромінення електромагнітними

полями високої частоти. Усе це вимагає виконання відповідних норм

техніки безпеки.

Індуктори високочастотних установок відгороджуються, на

вакуумних печах обжигу встановлюється неонова лампа для сигналізації про

подачу високочастотної енергії.

Щоб уникнути електротравм вода для охолодження індуктора

подається через шланги, виконані з ізоляційного матеріалу.

Охолодження скляних пасток повинне здійснюватися рідким азотом,

не можна застосовувати для охолодження рідкий кисень, оскільки це може

призвести до вибуху.

Вивантажувати деталі після обжига необхідно виконувати при

виключеному генераторі високої частоти.

Дифузійне зварювання.

При проведенні дифузійного зварювання на установках можуть иати

місце наступні небезпечні і шкідливі фактори: поразка електричним

струмом; опіки струмами високої частоти і нагрітих деталей; вибухи

181

воднево-повітряної суміші при зварюванні в середовищі водню і при

створенні надпредільного тиску; виділення пару олії при роботі

форвакуумного насосу і т.ін. Устрій установок дифузійного зварювання і

їхня експлуатація повинні здійснюватися відповідно до ПУЕ, ПТЕ і ПТБ.

При роботі на установках забороняється торкатися руками і

металевим інструментом струмоведучих частин устаткування (індуктора,

шин і т.п.). Зміна індукторів повинна відбуватися при вимкнутій напрузі.

Для запобігання опіків струмами високої частоти індуктор при його

зовнішньому розташуванні повинний мати огородження з оргскла.

Щоб уникнути шкідливого впливу світлового випромінювання, при

спостереженні за процесом зварювання варто користуватися відповідними

світлофільтрами.

Щоб уникнути вибуху, камери установки дифузійної зварки

забезпечуються запобіжними мембранами або клапанами.

Вихлопний патрубок для спалювання водню забезпечується

зворотнім клапаном, що перешкоджає проникненню полум'я усередину

камери.

Установки дифузійного зварювання повинні бути обладнані

відповідною системою для продувки камери газами, що не утворять

вибухонебезпечної суміші з воднем (наприклад, азот, гелій).

Індукційна вакуумна плавка металів.

В індукційних вакуумних плавильних установках необхідно

використовувати блокування, які забезпечують правильну послідовність

оперативних переключень і неможливість відключення контурних

конденсаторів при ввімкненому живленні.

На щитах керування повинна бути передбачена сигналізація

включення і відключення генератора, конденсаторів, насосів і т.п.

Для запобігання підвищення тиску, що може привести до розриву

камери, остання повинна мати запобіжний клапан, який необхідно

розташовувати таким чином, щоб при його спрацьовуванні не міг

постраждати обслуговуючий персонал.

Розливання металу з тигля допускається тільки після зняття напруги

з індуктора, причому розливання повинне здійснюватися тільки лише з

застосуванням засобів індивідуального захисту – брезентового костюма,

рукавиць і захисних окулярів.

Відключення контурних конденсаторів під напругою неприпустимо.

Знімати захисне огородження конденсаторних блоків дозволяється тільки

лише після зняття напруги і наступної розрядки конденсаторів.

Електронно-променеве зварювання і плавка у вакуумі.

При проведенні електронно-променевого зварювання і плавки

металів в електронно-променевих установках, мають місце наступні

небезпечні фактори для обслуговуючого персоналу: висока напруга (до 100

кВ); м'яке рентгенівське випромінювання, що виникає при гальмуванні

електронів в матеріалі аноду; вибух гримучої суміші на плавильних

установках, що утвориться при взаємодії деяких металів з водою, яка

182

попадає в піч у результаті порушення ущільнення на границі вакуум-вода;

світлове випромінювання від матеріалів під впливом високотемпературного

нагрівання; шум від роботи насосів; загоряння продуктів конденсації, що

осаджуються на внутрішніх стінках камери і вступають у взаємодію з

киснем, при відкриванні камери.

З огляду на вищевикладене, електронно-променеві установки варто

розмішати в окремих приміщеннях.

Необхідно суворо дотримувати вимог з електробезпеки.

Електронно-променева гармата і високовольтний блок живлення

повинні мати пристрої, що блокують та знімають залишкову напругу при

знятті ковпака.

Установки повинні мати відповідний захист від рентгенівського

випромінювання, тобто рівні рентгенівського випромінювання на робочих

місцях не повинні перевищувати припустимих рівнів. Для попередження

можливості вибуху електронно-плавильні установки повинні бути

оснащенні запобіжним вибуховим клапаном пружинного типу.

Під час чищення камер необхідно користуватися засобами

індивідуального захисту – респіратором, рукавицями і захисними

окулярами.

При експлуатації електронно-променевих установок працюючі

повинні бути забезпечені дозиметрами для індивідуального контролю

ступеня рентгенівського випромінювання.

Дозиметричний контроль ступеня рентгенівського випромінювання

повинний здійснюватися не рідше одного разу на місяць і після кожного

ремонту електронно-променевої установки на робочому місці при повній

номінальній напрузі і максимальному струмі променя.

Кліматичні випробовування РЕА Оскільки в процесі експлуатації РЕА піддається впливу холоду, тепла,

вологи, радіації та інших зовнішніх кліматичних факторів, то

радіоелектронні вироби, як правило, піддаються спеціальним іспитам на

холод, термоудар, вологість, сонячну радіацію, пилезахищенність,

грибостійкість і т.п. Такі випробування можуть здійснюватися в природному

середовищі різних кліматичних зон або в штучному середовищі, яке

створюється в спеціальних приміщеннях (камерах).

Випробовування на кліматичні впливи природного середовища

різних кліматичних зон повинні бути організовані так, щоб працюючому

забезпечувалися нормальні умови праці у відповідності з вимогами

санітарних норм і правил.

Випробовування радіотехнічних та радіоелектронних виробів штучно

створеним кліматичним середовищем проводиться тільки в спеціально

обладнаних камерах або приміщеннях, доступ у які при встановленому

кліматичному режимі виключається за рахунок застосування блокувальних

пристроїв.

183

Камери і приміщення з штучно створеним кліматичним середовищем

повинні бути герметичні та облаштовані таким чином, щоб фактори

кліматичного середовища (волога, пил, гази, грибкові спори і т.п.) не

попадали в повітряне середовище приміщень постійного перебування

персоналу.

Приміщення також повинні бути обладнані загальнообмінною

вентиляцією і протибактерицидними лампами для періодичної дезінфекції

повітряного середовища.

Термобарокамери розміщаються в окремих приміщеннях з таким

розрахунком, щоб у кожної камери була вільна площа для розміщення

вимірювальних приладів на період випробовування виробів.

Працюючі в термобарокамерах забезпечуються необхідними

захисними засобами від впливу високих і низьких температур, а також

термоударів.

Приміщення, призначені для проведення випробовувань щодо впливу

сонячної радіації, повинні бути герметизовані та обладнані витяжною

вентиляцією, включення якої здійснюється блокувальними пристроями на

вхідних дверях. Вхідні двері повинні бути також обладнані блокувальними

пристроями, що відключають джерела світлового потоку, що імітують

сонячну радіацію.

Джерела світлового потоку, що містять ртуть, при установці в

приміщеннях (камерах) забезпечуються пристроями, що здійснюють

уловлювання парів ртуті при можливих випадках руйнування їхньої

оболонки. Вміст у приміщенні парів ртуті повинне перевірятися не рідше 1

разу на 3 місяці.

Приміщення, призначені для проведення випробувань на

грибостійкість, розведення, збереження і готування водної спорової

суспензії, обладнуються та утримуються відповідно до діючих санітарних

норм і правил для даного виду робіт. До проведення випробувань на

грибостійкість допускаються лише проінструктовані особи.

Випробовування виробів впливом радіації проводяться у

встановленому порядку при дотриманні вимог спеціальних норм (НРБУ-87),

правил (ОСП-72) і ряду інших вимог.

При укладанні договору на проведення випробовувань впливом

радіації питання охорони праці обговорюються окремим пунктом "особливі

умови", де крім технічних вимог чітко визначені межі відповідальності

адміністрації підприємства.

Механічні випробовування радіоелектронної апаратури Радіоелектронні вироби можуть також піддаватися

випробовуванням на вібраційні удари, лінійні та акустичні навантаження.

При зазначених видах випробовувань пред'являються спеціальні

вимоги як до приміщень, де відбуваються випробовування, так і до

обладнання, на якому здійснюються випробування.

184

Все устаткування, призначене для механічних випробувань повинне

повинно бути розташоване на перших поверхах виробничих будівель, на

спеціальних фундаментах або амортизаторах-подушках, що виключають

передачу вібрації і шуму на елементи будинків і в сусідні приміщення.

Устаткування, призначене для створення відцентрових навантажень

на вироби (апаратуру), встановлюють за бронеогорожу або в спеціальні

котловани. При цьому пульт керування виноситься в безпечну зону.

Приміщення, де розташовані вібростенди, облицьовують

звукопоглинаючим матеріалом, а саме устаткування поміщають у

звукоізолюючі камери, що знижують шум до припустимих рівнів.

Робота, вібраційного, ударного або акустичного устаткування

допускається тільки лише при наявності у нього ефективних засобів захисту

працюючих відповідно до діючих санітарних норм. Як виключення,

допускається робота устаткування без засобів вібро- та шумоподавлення

тільки на період обстеження і виявлення стану випробовуваного виробу, але

на термін не більш 5 хв. При цьому працюючі в обов'язковому порядку

повинні забезпечуватися індивідуальними засобами індивідуального захисту

від шуму.

При низькочастотних (нижче 20 Гц) вібраціях вести безпосереднє

спостереження категорично забороняється. У цих випадках повинні

застосовуватися оптичні або телевізійні засоби спостереження.

На камерах акустичного впливу повинні бути встановлені блокування,

що виключають можливість проникнення персоналу усередину камер при

включених джерелах акустичного шуму.

185

Лекція 8.

Тема 6. Актуальні проблеми охорони праці в наукових

дослідженнях. Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових

досліджень.

Організація наукових досліджень та основні наукові проблеми в галузі охорони

праці. Наукова база охорони праці. Національний науково-дослідний інститут

промислової безпеки та охорони праці, галузеві науково-дослідні інститути з питань

охорони праці, відділи та лабораторії з питань охорони праці галузевих науково-дослідних

інститутів. Кафедри охорони праці та інші підрозділи вищих навчальних закладів.

Програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Загальнодержавна (національна), галузеві, регіональні програми.

Аналіз професійного та виробничого ризиків. Аналіз, прогнозування, профілактика

травматизму та професійної захворюваності. Мета і методи аналізу.

Література: Л1.1-Л1.8;Л2.1; Л3.3;Л3.6;Л3.66-Л3.67;Л3.97;Л4.1.

Завдання на СРС: Використання статистичної звітності і актів розслідування

нещасних випадків і професійних захворювань в аналітичній роботі. Показники частоти та

тяжкості травматизму. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку,

аналізу та дослідження травматизму.

Література: Л1.1-Л1.8; Л3.61;Л4.1.

Національна програма розвитку

в галузі управління охороною праці

Суть національної програми розвитку в сфері охорони праці полягає в

реалізації основних положень Конституції, Законів України та рекомендацій

МОП щодо забезпечення охорони життя та здоров’я працюючих на

виробництві в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та

нешкідливих умов праці на кожному робочому місці, формування як у

роботодавців, так і у працівників свідомого ставлення до безпеки праці та

охорони оточуючого середовища, підвищення ефективності використання

людських, матеріальних та фінансових ресурсів, покращення соціального

захисту працюючих, а також у впровадженні нових високоефективних систем

управління охороною праці та вдосконалення вже існуючих з метою

комплексного розв’язання проблем в галузі охорони праці, які існують на

даний час в Україні.

Впровадження даної програми у життя дозволить реалізувати

конституційне право працюючих на належні, безпечні та здорові умови праці

шляхом:

створення та забезпечення високоефективного функціонування

сучасних систем управління охороною праці на державному,

регіональному та галузевому рівнях, і на рівні конкретного

виробництва;

впровадження рекомендацій МОП щодо створення нових і

вдосконалення існуючих систем управління охороною праці з

урахуванням національних особливостей законодавства України в

186

галузі охорони праці;

застосування сучасних підходів при формуванні нормативно-правової

бази в галузі охорони праці з урахуванням існуючої міжнародної

практики та національних особливостей;

наукового забезпечення управління охороною праці, приоритетної

підтримки наукових досліджень, що спрямовані на подальший розвиток

охорони праці та впровадження результатів науково-дослідних робіт у

цій галузі;

удосконалення існуючих систем управління щодо мотивації праці

посадових осіб органів державного управління та нагляду з охорони

праці і роботодавців щодо створення належних і безпечних умов праці;

оптимізації механізму взаємодії органів державного управління

охороною праці, роботодавців, профспілок та Фонду соціального

страхування від нещасних випадків (ФССНВ);

розмежування підприємств за сферами управління охороною праці між

регіональними та галузевими органами управління, чіткого

розмежування сфер діяльності між місцевими державними

адміністраціями, органами місцевого самоврядування, територіальними

органами Держпромгірнагляду та регіональними відділеннями ФССНВ;

забезпечення органів державного управління та нагляду з охорони

праці, служб охорони праці на підприємствах кваліфікованими

спеціалістами з питань охорони праці;

створення сучасної ефективної системи підготовки та перепідготовки

спеціалістів з охорони праці;

створення умов щодо підвищення ролі роботодавців у впровадженні

нових та вдосконаленні вже існуючих систем управління охороною

праці на виробництві;

запровадження чіткої системи обліку та аналізу стану умов та безпеки

праці на виробництві;

інтенсивне впровадження економічних методів управління, контролю та

нагляду з охорони праці;

створення на виробництві умов, які забезпечували би економічну

зацікавленість як роботодавців, так і працівників щодо дотримання

вимог з охорони праці та захисту навколишнього середовища;

подальшої автоматизації та комп’ютеризації роботи систем управління

охороною праці.

Національна програма розвитку в сфері охорони праці може бути

реалізована лише за умови скоординованих дій органів державного

управління, контролю та нагляду з охорони праці, Фонду соціального

страхування від нещасних випадків, органів регіонального та місцевого

самоврядування, за участю об’єднань роботодавців, профспілок та інших

представницьких органів із реалізації основних напрямків соціальної політики

в галузі охорони праці, і основною метою цієї концепції є забезпечення

безпечних та здорових умов праці на виробництві та високій рівень

соціального захисту працюючих.

187

Реалізація відповідних державних, галузевих та регіональних програм,

спрямованих на покращення умов і охорони праці, дозволить розробити і

впровадити науково обґрунтовану державну систему наглядової, навчально-

методичної та контрольної діяльності у сфері охорони праці; адаптувати

нормативно-правову базу з питань охорони праці до вимог директив

Європейського Союзу; вирішити питання науково-методичного та

інформаційного забезпечення з питань охорони праці на національному та

регіональному рівні та багато іншого, що дозволить здійснити комплексне

вирішення задач охорони праці, забезпечити пріоритет життя і здоров‘я

працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності і створити

безпечні та здорові умови праці на підприємствах і в організаціях усіх форм

власності.

Для вирішення зазначених задач в Україні існує достатній науково-

технічний потенціал. Перед усім – це Національний науково-дослідний

інститут промислової безпеки та охорони праці. Крім того понад 500

організацій і підприємств займаються питаннями охорони праці. Серед них

відомі своїми розробками інститути НАН України, такі як Інститут економіки

промисловості, ІЕЗ ім. Є.О. Патона, Інститут медицини праці; галузеві

організації: МакНДІ (м. Макіївка), НВО “Респіратор” (м. Донецьк),

ДержНДІТБХП (м. Сіверськодонецьк), ДержНДІБПГ (м. Кривий Ріг); вищі

навчальні заклади: НТУУ “Київський політехнічний інститут”, Державний

університет “Львівська політехніка”, Криворізький державний університет та

ряд інших закладів.

Методи аналізу професійного та виробничого ризиків, травматизму та

професійної захворюваності

Поняття ризику є одним із ключових в охороні праці, тому дуже

важливо знати його значення і вміло використовувати. Зараз існує і

використовується кілька його трактувань або значень. Ми, не замислюючись,

говоримо такі фрази: "Ця робота пов’язана з ризиком", "Якщо працівник

використовує несправний інструмент, у нього є ризик зазнати травми",

"Підприємець, що розпочав справу, ризикує на мільйон гривень". У кожному

з цих випадків термін "ризик" має різне трактування. У першому випадку

слово "ризик" є синонімом слова "небезпека"; у другому під ризиком

розуміється імовірність появи несприятливої події, наприклад, травми,

загибелі, аварії; а у третьому – потенційна шкода, яка може бути нанесена

несприятливою подією. Ці трактування закріпились і використовуються в

багатьох науках про ризики, в тому числі і в охороні праці.

При оцінці ризику як імовірності появи несприятливої події ризик R визначається відношенням кількості подій із небажаними наслідками (п)

до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n / N.

188

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та

групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає

максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної

кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що

належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також

транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської

діяльності тощо. Ризик у всіх цих випадках є безрозмірною величиною.

Виробничий ризик – імовірність ушкодження здоров’я працівника під час

виконання ним трудових обов’язків, що обумовлена ступенем шкідливості та

(або) небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва

(ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять").

На відміну від оцінки виробничого ризику при оцінці професійного

ризику враховується тяжкість наслідків (показники стану здоров’я і втрати

працездатності працівників), тобто шкода. Згідно Гігієнічної класифікації

праці професійний ризик – це величина ймовірності порушення

(ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті

несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового

процесу.

При оцінці ризику як потенційної шкоди, яка може бути нанесена

несприятливою подією, ризик визначається як добуток імовірності (n/N)

несприятливої події та шкоди (D), яку вона може нанести:

R = (n / N) D.

Оскільки імовірність величина безрозмірна, виходить, що одиниця

вимірювання ризику та потенційної шкоди повинна бути однією й тією ж.

Найчастіше ризик вимірюється тією ж величиною, що й вражаючий чинник

(НШВФ) небажаної події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що

проживає на навколишній території, вражаючим чинником буде радіаційний

вплив (опромінення), а одиницею його вимірювання – зіверт.

Яким повинен бути ризик? Чи можуть бути цифри, що визначають в

тому чи іншому випадку допустимий ризик менше і що для цього необхідно

зробити? У світовій практиці прийнято користуватися принципом ALARA

(As Low As Reasonably Achievable): "Будь-який ризик повинен бути

знижений настільки, наскільки це є практично досяжним або ж до рівня, який

є настільки низьким, наскільки це розумно досяжно".

Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди - це

вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті, хоча інколи,

наприклад, коли мова йде про людське життя або здоров’я, він

неприйнятний.

Прикладом використання в охороні праці ризику як ймовірності появи

несприятливої події є коефіцієнт частоти травматизму, а як потенційної

шкоди – коефіцієнт виробничих втрат.

Оцінка виробничного ризику служить інструментом формування

правового інституту соціального захисту, тому вивчення виробничого ризику

189

входить у коло інтересів як охорони праці, так і медицини, і соціального

страхування. При цьому кожен із зазначених напрямів при одному і тому ж

предметі дослідження має свої особливості, методи та цілі, а саме:

З позиції охорони праці ризик визначається для чинників виробничого

середовища (техніки, технології, організації праці і стану виробничої

безпеки), що впливають на величину виробничого травматизму,

професійної та виробничо-зумовленої захворюваності, і

використовується для розробки систем технічних і організаційних

заходів, спрямованих на зниження травматизму та захворюваності на

виробництві.

З позиції медицини праці ризик розглядається для встановлення

кількісних закономірностей формування професійної та виробничо-

зумовленої захворюваності працівників і розробки механізмів її

попередження шляхом порівняння поширеності певних видів

захворюваності в заданих професійних групах із конкретними умовами

праці (експозицією чинників виробничого середовища на працюючих).

З позиції соціального страхування ризик служить для встановлення

кількісних закономірностей взаємозв’язку величин матеріальних

витрат, пов’язаних із компенсацією втрати заробітку через зниження

або втрату працездатності на виробництві, а також витрат на лікування,

реабілітацію постраждалих, із рівнем виробничого травматизму і

професійної захворюваності.

Ризик промислового підприємства – імовірність реалізації потенційної

небезпеки, що ініціюється промисловим підприємством, та (або) негативних

наслідків цієї реалізації (ДСТУ 2156-93 "Безпечність промислових

підприємств. Терміни та визначення").

Безпечність виробничого процесу – властивість виробничого процесу

відповідати вимогам безпеки під час проведення його в умовах, установлених

нормативною документацією (ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та

визначення основних понять").

Безпечність виробничого обладнання – властивість виробничого

обладнання відповідати вимогам безпеки праці під час монтажу (демонтажу)

й експлуатації в умовах, установлених нормативною документацією (ДСТУ

2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять").

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового

процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час

виконування нею трудових обов’язків (ДСТУ 2293-99 "Охорона праці.

Терміни та визначення основних понять").

Безпечні умови праці – стан умов праці, при яких вплив на працівника

небезпечних та шкідливих виробничих факторів усунуто, або вплив

шкідливих виробничих факторів не перевищує допустимих значень (ДСТУ

2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять").

Рівні безпечності виробничого обладнання, технологічних процесів та

умов праці визначаються з урахуванням існуючих методичних рекомендацій.

190

Наприклад, рівень безпечності технологічного процесу може бути

розрахований за формулою:

РБI = 1 - I

p

k

I

k

I

m

j

I

j

I

n

i

I

i

TTT

t111

,

де: РБI - рівень безпечності технологічного процесу; n

i

I

it1

- загальна тривалість часу, за який мали місце відхилення фізико-

хімічних параметрів технологічного процесу від нормованих значень, при

визначеному термінові дії технологічного процесу; m

j

I

j

1

- загальна тривалість часу, за який мали місце екстремальні

(аварійні) ситуації, при визначеному термінові дії технологічного процесу; p

k

I

k

1

- загальна тривалість часу, за який мали місце відхилення фізико-

хімічних параметрів технологічного процесу від нормованих значень під

дією зовнішніх факторів або в результаті несправності агрегатів, при

визначеному термінові дії технологічного процесу; IT - визначений термін дії технологічного процесу (місяць, рік,

міжремонтний період), за який враховуються порушення (відхилення

параметрів технологічного процесу від нормативних значень) та

екстремальні ситуації (аварії).

Враховуючи те, що безпечність виробничого обладнання визначається

його властивістю зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в

певних умовах на протязі встановленого часу, рівень безпечності

виробничого обладнання може бути розрахований за формулою:

РБII = 1 - II

m

j

II

j

II

n

i

II

i

TT

t11

,

де: РБII – рівень безпечності виробничого обладнання; n

i

II

it1

- загальний час роботи виробничого обладнання з порушеннями

норм і правил безпеки при визначеному термінові роботи виробничого

обладнання; m

j

II

j

1

- загальний час роботи виробничого обладнання в умовах

екстремальних (аварійних) ситуацій при визначеному термінові роботи

виробничого обладнання; IIT - визначений термін роботи виробничого обладнання (місяць, рік,

міжремонтний період), за який враховуються відхилення в його роботі, що

191

призводять до порушень норм і правил безпеки, та екстремальні (аварійні)

ситуації.

Рівень безпечності трудового процесу може бути розрахований за

формулою:

РБIII = 1 - III

n

i

III

i

T

t1

,

де: РБIII – рівень безпечності трудового процесу; n

i

III

it1

- загальний час виконання трудових операцій при наявності

небезпечних та шкідливих виробничих факторів при визначеній тривалості

трудового процесу; IIIT - визначена тривалість трудового процесу.

Загальний рівень безпечності умов праці може бути розрахований за

формулою:

РБ∑ = РБI РБII РБIII.

У свою чергу, загальний рівень небезпеки дії шкідливих та небезпечних

виробничих факторів може бути розрахований за наступною формулою:

РНБ∑ = 1 - РБ∑.

При проведені паспортизації робочих місць на наявність небезпечних та

шкідливих виробничих факторів використовується інтегральний показник

безпечності b0, який характеризує відношення загальної суми зареєстрованих

за відповідний період часу випадків виникнення небезпечних та шкідливих

факторів у складі технологічних процесів, виробничого обладнання та

трудового процесу, до загальної суми усіх виробничих операцій за той самий

період часу:

b0 = 1 - p

k

k

m

i

n

j

ji

P

NM

1

1 1

,

де: m

i

iM1

- загальна сума випадків виникнення джерел небезпечних

виробничих факторів протягом визначеного періоду часу; n

j

jN1

- загальна сума випадків виникнення шкідливих виробничих

факторів протягом того самого визначеного періоду часу; p

k

kP1

- загальна сума усіх виробничих операцій за той самий визначений

період часу.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори в окремих випадках можуть

переходити із категорії постійно діючих в категорію періодично діючих або

випадкових та навпаки.

192

До появи випадкових небезпечних і шкідливих виробничих факторів, як

правило, призводить порушення існуючих правил безпеки, експлуатації та

технічних інструкцій. Вірогідність їх появи можна визначити та оцінити

методами прогнозування, за допомогою законів теорії вірогідності або теорії

випадкових процесів.

Частота появи періодичних або випадкових небезпечних та шкідливих

виробничих факторів F під час проведення технологічних процесів

визначається за допомогою наступної залежності:

F =T

t,

де: t – час дії небезпечного або шкідливого виробничого фактора при

проведені технологічного процесу протягом визначеного періоду часу;

T – визначений період часу проведення технологічного процесу.

Культура безпеки – кваліфікаційна і технологічна підготовка осіб, для

яких гарантування безпеки потенційно небезпечного об’єкту є пріоритетною

метою і внутрішньою потребою, що зумовлює самоконтроль і

самоусвідомлення відповідальності під час виконання робіт, що впливають

на рівень безпеки (ДСТУ 2156-93 "Охорона праці. Терміни та визначення

основних понять").

Виробничий травматизм зумовлюють організаційні, технічні,

санітарно-гігієнічні та психофізіологічні причини.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання

з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій,

правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці;

порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування,

транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-

попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за

небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та

інструменту не за призначенням.

Технічні причини: невідповідність вимогам безпеки або несправність

виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість

технологічних процесів; конструктивні вади устаткування, недосконалість

або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів

сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст у повітрі робочих зон

шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні

шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; незадовільні мікрокліматичні умови;

наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень;

порушення правил особистої гігієни тощо.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника

через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці;

хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність

психофізіологічних чи антропометричних даних працівника

використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

193

Аналіз виробничого травматизму дає змогу не лише виявити причини,

а й визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації

розробляють заходи та засоби щодо профілактики травматизму. Для аналізу

виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів,

основні з яких це статистичні, топографічні, монографічні, економічні,

анкетування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.

Статистичні методи базуються на аналізі статистичного матеріалу

щодо травматизму, накопиченого на підприємстві або в галузі за кілька

років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в

звітах за формою 7-нтв. Статистичний метод дає змогу всі нещасні випадки і

причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, стажем роботи

потерпілих, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером отриманих

травм, видом обладнання. На підставі цього методу можна встановити за

окремими підприємствами найпоширеніші види травм, визначити причини,

які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні

місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.

Кількісний показник травматизму, або коефіцієнт частоти нещасних

випадків (Кч), розраховують на 1000 працівників:

Кч = 1000 n/Р,

де n – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою

працездатності на один і більше днів;

Р – середньоспискова чисельність працівників за той же звітний період

часу.

Якісний показник травматизму, або коефіцієнт важкості нещасних

випадків (Кв), характеризує середню втрату працездатності в днях на одного

потерпілого за звітний період:

Кв = Д/n,

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для

випадків із втратою працездатності на один і більше днів.

Узагальнювальним показником, який показує кількість людино-днів

непрацездатності на 1000 працівників, є коефіцієнт виробничих втрат (Квв):

Квв = Кч Кв = 1000 Д/Р.

Однак жоден з наведених показників не враховує стійкої втрати

працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризувати

рівень травматизму. Для цього необхідно використовувати принаймні ще

один показник. Таким показником є коефіцієнт нещасних випадків із

смертельним наслідком та каліцтвом (Кск):

Кск = 100 пск / п %,

де nск – кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.

n – загальна кількість нещасних випадків.

Міжнародна організація праці використовує кoeфіцiєнт частоти, який

показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1 000 000

відпрацьованих людино-годин (КчМОП

).

КчМОП

= 1 000 000 п/Т,

194

де Т – загальний час роботи впродовж року, людино-годин.

Ці та інші показники, наприклад коефіцієнт електротравматизму,

дають змогу вивчати динаміку травматизму на підприємстві, в галузі, регіоні

тощо, порівнювати ці показники, робити певні висновки, застосовувати

організаційні заходи, спрямовані на профілактику травматизму.

Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху

(підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі

з контурами тіла людини позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це

дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш

травмовані органи. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить

про незадовільний стан охорони праці на даних об’єктах. На ці місця

звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Через додаткове

обстеження таких місць виявляють причини, які призвели до нещасних

випадків, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання

нещасним випадкам для кожного окремого об’єкта. Повторення аналогічних

травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання

конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього

комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання, робочого місця,

прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та

індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі

небезпечних і шкідливих виробничих факторів, властивих лише тій чи іншій

(моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим

методом поглиблено розглядають усі обставини нещасного випадку, якщо

необхідно, – виконують відповідні дослідження та випробовування.

Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та

допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту,

умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні,

освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання,

причини нещасних випадків, що сталися раніше на цьому робочому місці.

Таким чином, нещасний випадок вивчають комплексно. Цей метод дає змогу

аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити

потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки

заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди,

спричиненої травмами та захворюваннями, з одного боку, та економічної

ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону

праці з іншого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що

забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дають змоги вивчити

причини травматизму та захворювань.

Методи анкетування передбачають письмовий опит працівників для

отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про

умови праці. Для цього розробляють анкети, в яких залежно від мети

опитування визначають питання та чинники. На підставі анкетних даних

195

(відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо

попередження нещасних випадків.

Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи

"людина – машина – виробниче середовище". Відомо, що кожному виду

трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і

психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому лише за

комплексної відповідності властивостей людини і конкретної трудової

діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності

призводить до нещасного випадку. Ергономічні методи дають змогу знайти

невідповідності та усунути їх.

Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що

здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів

функціонування організму, іонізації атмосфери, магнітного і гравітаційного

поля Землі, активності Сонця, гравітації Місяця тощо. Ці явища викликають

відповідні зміни в організмі людини, змінюють її стан і впливають на

поведінку. Це призводить до неадекватного сприйняття дійсності і може

спричинити нещасні випадки.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках

(оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання,

пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та

ергономічним вимогам до машин, механізмів, обладнання, інструментів,

пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним

(за допомогою анкет). Результати обробки експертних висновків дають змогу

виявити причини нещасних випадків, що вже сталися, а також визначити

ризик таких випадків у майбутньому.

Оцінка затрат на охорону праці та визначення їхньої ефективності

Витрати, пов’язані з охороною праці, складаються з:

– витрат, пов’язаних з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і

професійних захворювань;

– пільг та компенсацій за важку роботу та роботу в шкідливих умовах;

– витрат на профілактику травматизму та захворювань;

– витрат на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків;

– штрафів та інших відшкодувань.

Розглядаючи ці витрати за їхньою доцільністю, їх можна поділити на

доцільні, частково доцільні і недоцільні.

Доцільні витрати спрямовані на збереження здоров’я працівників,

раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення

працездатності. Вони не лише забезпечують поліпшення умов праці, а й

сприяють зростанню її продуктивності.

Частково доцільними вважають витрати на пільги та компенсації за

несприятливі умови праці. Ці витрати зменшують негативний вплив

шкідливих виробничих факторів на працівників, водночас їх можна уникнути

увідповідненням умов праці до нормативних.

196

Недоцільні витрати – це додаткові до страхових відшкодування

потерпілим внаслідок травм і профзахворювань, витрати на ліквідацію

наслідків аварій і нещасних випадків, витрати на штрафні санкції та інші

відшкодування. Вони зумовлюють підвищення собівартості продукції,

зниження її обсягу тощо. Частково доцільні і недоцільні витрати призводять

до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.

Доцільними є витрати на профілактику травматизму і професійних

захворювань, які можна вважати вкладанням в охорону праці.

Решта витрат, а саме, додаткові до страхових відшкодування

потерпілим унаслідок травм і профзахворювань, пільги і компенсації

працюючим у важких і шкідливих умовах, витрати на ліквідацію наслідків

аварій і нещасних випадків, штрафи та інші примусові відшкодовування є

недоцільними або ж частково доцільними.

Визначення ефективності заходів і засобів профілактики виробничого

травматизму і професійної захворюваності

Річна економія підприємства від поліпшення умов і безпеки праці

складається з таких показників:

– економія від зменшення професійної захворюваності;

– економія від зменшення випадків травматизму;

– економія від зниження плинності кадрів;

– економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в небезпечних і

шкідливих умовах.

Стимулювання охорони праці

Для здійснення стимулювання охорони праці необхідно мати кількісні

показники оцінки рівня роботи щодо забезпечення безпеки праці у

виробничих підрозділах і на робочих місцях. Для цього розроблено і

знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, з яких

покажемо один як найтиповіший.

Рівень охорони праці визначають коефіцієнтом охорони праці опК ,

який є добутком трьох коефіцієнтів

опК = вбК тбК вдК ,

де вбК – коефіцієнт виробничої безпеки, що характеризує виконання

працівниками норм і правил охорони праці; він є відношенням кількості

працівників, які суворо дотримують вимоги безпеки праці, до загальної

кількості працівників у цеху (на ділянці);

тбК – коефіцієнт технічної безпеки, який є відношенням кількості

машин, механізмів, іншого обладнання, що повністю відповідає вимогам

безпеки до загальної кількості одиниць обладнання у підрозділі;

вдК – коефіцієнт виконавчої дисципліни, який є відношенням кількості

виконаних заходів з охорони праці за певний термін до загальної кількості

окреслених заходів.

197

Аналізуючи динаміку зміни опК або інших коефіцієнтів, можна

робити висновки щодо рівня та спрямованості роботи з охорони праці у

підрозділі. Можна планувати зростання цих коефіцієнтів і використовувати

їх для заохочення (стимулювання) колективів та окремих працівників.

Подальший розвиток автоматизованих інткгроваеих систем управління

охороною праці

Впровадження національної програми розвитку в сфері охорони праці

вимагає, в першу чергу, подальшого ефективного розвитку в галузі

управління охороною праці, а саме, вирішення проблеми щодо створення

сучасних автоматизованих (комп’ютеризованих) систем управління

охороною праці (СУОП) з метою максимального підвищення ефективності

СУОП як на державному, так і на регіональному, галузевому та виробничому

рівнях. Це дозволить максимально зменшити вплив так званого "людського

фактору" на прийняття рішень в діючих системах управління охороною

праці, що, безумовно, призведе до зменшення виробничих ризиків.

Використання комп’ютеризованих систем управління охороною праці

(СУОП) дає можливість забезпечити максимальну оперативність та

максимально можливу оптимізацію щодо прийняття рішень при

використанні ризик орієнтованого підходу, який, як відомо, складається з

двох елементів – оцінки ризику (аналіз виникнення і масштабів ризику в

конкретній ситуації) та управління ризиком (аналіз ситуації і розробка

рішень, які спрямовані на зведення ризику до прийнятного мінімуму).

Згідно з ДСТУ-П ОНSАS 18001 "Системи управління безпекою та

гігієною праці", ОНSАS 18001 "Системи менеджменту охорони професійного

здоров'я та безпеки праці", ІLО-ОSН 2001 (МОП-СУОП 2001) "Керівництво з

систем управління охороною праці" та "Рекомендаціям щодо побудови,

впровадження та удосконалення системи управління охороною праці",

затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої

влади з нагляду за охороною праці, СУОП повинна передбачати:

планування заходів з охорони праці;

контроль виконання поточного та оперативних планів;

можливість здійснення корегувальних та попереджувальних дій;

можливість адаптації до обставин, що змінилися;

можливість інтеграції в загальну систему управління.

Безумовно, що найбільш ефективно усі ці функції можуть бути

реалізовані саме із застосуванням сучасних високоефективних

комп’ютеризованих систем управління охороною праці (СУОП).

Одним з найбільш перспективних напрямків щодо подальшого розвитку

таких комп’ютеризованих СУОП є все більш широке застосування в них

багатофункціональних інтегрованих систем комплексної безпеки та їх

складових, що підтверджується загальними тенденціями подальшого

розвитку СУОП у найбільш розвинутих країнах світу.

198

Сучасний рівень розвитку інтегрованих систем комплексної безпеки, в

тому числі і в Україні, наприклад, "Дунай-XXI" – "ВЕНБЕСТ", "Legos" –

"Укрспецмонтаж 1. Системи безпеки", "Інспектор +" - ISS "Укр-Інвест-

Консалтінг", "ForSec" – "Формула безопасности", "Кодос" –

"Союзспецавтоматика", "FortNet" тощо, дозволяє вже зараз використовувати

їх в СУОП як для підвищення рівня охоронної та пожежної безпеки

промислових об’єктів, так і одночасно для покращення умов і безпеки праці

на виробництві та вирішення питань гігієни праці, виробничої санітарії,

зменшення рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, а

також для покращення соціальної захищеності працюючих.

В СУОП можуть ефективно використовуватися майже усі складові

багатофункціональних інтегрованих систем комплексної безпеки – це

системи пожежної сигналізації та пожежегасіння, системи мовного

оповіщення, системи охоронної сигналізації, відеонагляду (cctv) та

відеореєстрації, контролю та управління доступом, системи управління

зовнішнім обладнанням та пристроями безпеки тощо.

Якщо системи пожежної сигналізації та пожежегасіння, системи

мовного оповіщення вже давно і досить ефективно використовуються в

СУОП (приклад їх використання приведений на рис. 4.4), то цього зовсім не

можна сказати про інші складові багатофункціональних інтегрованих систем

комплексної безпеки (загальна структурна схема побудови інтегрованих

систем комплексної безпеки представлена на рис. 4.5).

Сповіщувачі теплові

Сповіщувачі димові

Система оповіщення

про пожежу Приймально-контрольний

прилад пожежної сигналізації

Лінійні пожежні сповіщувачі

Служба безпеки

Світлове Табло

Ручний пожежний сповіщувач

ВИХІД

Рис.4.4. Приклад використання систем пожежної сигналізації,

автоматичного пожежегасіння та мовного оповіщення

Система

газового

пожежо-

гасіння

ГАЗ – НЕ ВХОДИТИ

СвітловеТабло

199

Система контролю та

управління доступом

Модулі контролерів

СКУД

Турнікети

№1-№N

Зчитувачі кодів доступу

№1-№N

Системи аварійної, пожежної

й охоронної сигналізації,

оповіщення

Системи пожежегасіння,

димовидалення, аварійної

вентиляції та аварійного

відключення обладнання тощо

Система відеонагляду та

відеореєстрації (cctv)

Пост моніторингу №1 Сервер ІСКБ

Пости моніторингу

№N

LAN/WAN/ItherNet

(TCP/IP)

оптичні, провідні та

радіолінії зв’язку

Модуль GSM зв’язку

Виробнича ділянка

№1

Виробнича ділянка №2

Камера №1

Камера №N

Зовнішній моніторинг

та управління

Елементи ІСКБ на

віддаленому об’єкті

Рис.4.5. Загальна структурна схема побудови інтегрованих

систем комплексної безбеки (ІСКБ)

200

Наприклад, такі складові багатофункціональних інтегрованих систем

комплексної безпеки, як системи відеонагляду (cctv) та відеореєстрації,

контролю та управління доступом вже зараз можуть значно підвищити

ефективність роботи СУОП у сфері нагляду та контролю за станом охорони

праці, у сфері виробничої безпеки, а також при проведені внутрішнього і

зовнішнього аудиту з питань охорони праці, при розслідуванні та

профілактиці травматизму тощо.

Розглянемо декілька можливих варіантів їх застосування в СУОП.Так

системи відеонагляду та відеореєстрації можуть бути використанні в СУОП

для:

- контролю за станом охорони праці на підприємстві в реальному часі;

- контролю та аналізу стану охорони праці на підприємстві за певний

період часу по відео матеріалам з бази даних;

- спостереження за технологічними процесами на декількох

виробничих дільницях, як одночасно мультиплексний режим роботи

монітору, так і роздільно-послідовне перемикання на моніторі відеосигналів з

різних відеокамер;

- блокування роботи виробничого обладнання при попаданні в його

небезпечну зону людини за рахунок використання програмного детектору

руху (на одному кадрі може використовуватися одночасно більш ніж 10

запрограмованих зон з незалежними програмними детекторами руху в

кожній з них);

- ведення журналу подій в небезпечних зонах обладнання при

порушеннях безпеки праці з реєстрацією часу та осіб, які знаходяться в

небезпечній зоні;

- запису в базу даних інтегрованої системи комплексної безпеки відео

матеріалів стосовно нещасних випадків та аварій на виробництві із заданими

параметрами (часом відео запису як до, так і після часу події аварії чи

нещасного випадку; швидкістю запису; роздільною здатністю і т. ін.) і

передачі цих відео матеріалів за необхідною адресою (ФССНВ; спеціально

уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною

праці; галузеве Міністерство; МНС і т. д.) з використанням телефонних чи

мобільних ліній зв’язку, або Internet;

- контролю виконання вимог щодо пожежної безпеки на виробництві;

- контролю за використанням засобів індивідуального захисту.

Що стосується систем контролю та управління доступом, то вони

можуть бути використанні в системі управління охороною, наприклад, для:

- контролю за відповідністю часу проведення регламентно-ремонтних

робіт технологічним нормам;

- контролю за відповідністю кількості працюючих нормам безпеки при

проведені робіт з підвищеною небезпекою;

- допуску до роботи на технологічному обладнанні лише працівників, які

мають відповідну кваліфікацію та пройшли всі необхідні види інструктажів;

- недопущення працівників, які не мають необхідної кваліфікації та

відповідного наряду-допуску, до виконання робіт з підвищеною небезпекою;

201

- виключення можливості попадання працівників у виробничі

приміщення з підвищеною вибухопожежонебезпекою, які не мають права

там знаходитись;

- контролю режиму праці та відпочинку тощо.

Таким чином, використання складових багатофункціональних

інтегрованих систем комплексної безпеки, як сучасні комп’ютеризовані

системи відео нагляду та відео реєстрації і системи контролю та управління

доступом, дійсно може дозволити значно підвищити ефективність роботи

СУОП. Упершу чергу, це стосується можливості підвищення рівня

організаційно-технічних заходів щодо безпеки праці на виробництві, а також

вирішення питань гігієни праці, виробничої санітарії, зменшення рівня

виробничого травматизму і професійних захворювань. Також досягається

покращення соціальної захищеності працюючих, бо при проведені

розслідування нещасних випадків і аварій та при визначені причин їх

виникнення ця робота, безумовно, може бути виконана більш кваліфіковано

при використанні матеріалів із відеоархівів систем відеонагляду та

відеореєстрації, особливо враховуючи той факт, що у відеоархів може

записуватися як відео, так і аудіоінформація з місця подій, і це дуже важливо

для підвищення ефективності роботи системи соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій.

Також в СУОП можливе більш ефективне використання і такої

складової інтегрованих систем комплексної безпеки, як охоронні системи, які

можуть не тільки виконувати свої основні охоронні функції, що теж дуже

важливо, особливо на об’єктах з підвищеною небезпекою, а у разі

застосування відповідних датчиків, одночасно виконувати і додаткові

функції - наприклад, контролю відповідності санітарним нормам рівнів

освітлення, шуму і вібрацій на робочих місцях, наявності в повітрі робочої

зони шкідливих та небезпечних речовин або підвищеного рівня

електромагнітного та іонізуючого випромінювання тощо.

Існуюча елементна база багатофункціональних інтегрованих систем

комплексної безпеки дозволяє все це з успіхом робити. Також, в разі

необхідності, вона дозволяє здійснювати і управління виробничим

обладнанням та пристроями безпеки, наприклад, системами освітлення

виробничих приміщень, системами електропостачання, водопостачання,

газопостачання, аварійними системами вентиляції, димовидалення,

системами оповіщення тощо. Як бачимо, вже цих перелічених функцій більш

ніж досить, щоб значно підвищити ефективність роботи систем управління

охороною праці.

Крім того, на базі існуючих багатофункціональних інтегрованих систем

комплексної безпеки можливо створення також і мобільних автоматизованих

систем у сфері виробничої безпеки з елементами централізованого

управління, і зробити це можливо без суттєвих додаткових витрат.

Слід підкреслити, що і економічні методи управління охоронною праці

також можуть бути реалізовані більш ефективно при застосуванні

вищезгаданих складових інтегрованих систем комплексної безпеки.

202

Ще однією важливою особливістю сучасних інтегрованих систем

комплексної безпеки є те, що модульний принцип їх побудови з

використанням локальних і регіональних комп’ютерних мереж дозволяє і в

подальшому практично нескінченно нарощувати їх як у часі, так і в просторі,

а це, в свою чергу, дає можливість реалізовувати на їх базі високоефективні

комп’ютеризовані СУОП розосередженого типу. Причому це можливо не

тільки у межах окремих промислових об’єктів, але і на галузевому,

регіональному і, навіть, на державному рівнях, що значно полегшує задачу

створення єдиної високоефективної загальнодержавної комп’ютеризованої

СУОП.

Використання багатофункціональних інтегрованих систем комплексної

безпеки у складі автоматизованих СУОП дозволяє максимально зменшити

вплив так званого "людського фактору" на прийняття рішень в діючих

СУОП, а також значно підвищує ефективність роботи останніх.

Тема 7. Основні заходи пожежної безпеки та профілактики на

галузевих об’єктах. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів. Категорії

вибухопожежонебезпечності галузевих об’єктів. Визначення класів робочих зон

виробничих та складських приміщень галузевих об’єктів щодо

пожежовибухонебезпечності за ПУЕ.

Протипожежні перешкоди. Забезпечення безпечної евакуації персоналу. Пожежна

безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції.

Державний пожежний нагляд. Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації

промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.

Література: Л1.1-Л1.4;Л1.11-Л1.12;Л1.16-Л1.17;Л2.3;Л3.51-Л3.57;Л3.99-Л3.100.

Завдання на СРС: Пожежна сигналізація і зв'язок. Засоби гасіння пожеж.

Протипожежне водопостачання. Первинні засоби пожежогасіння. Автоматичні засоби

пожежогасіння на об'єктах галузі.

Література: Л1.1-Л1.4;Л1.11-Л1.12;Л1.16-Л1.17;Л2.3;Л3.51-Л3.55.

Складові та загальна схема забезпечення пожежної безпеки

Системи пожежної безпеки – це комплекс організаційних заходів і

технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта повинна

забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного

захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Системи пожежної безпеки мають запобігти виникненню пожежі і

впливу на людей небезпечних факторів пожежі на необхідному рівні.

Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних систем

згідно ГОСТ 12.1.004-91 не повинен бути меншим за 0,999999 відвернення

впливу на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для

людей не може перевищувати 10-6

впливу небезпечних факторів пожежі, що

перевищують гранично допустимі значення на рік в розрахунку на кожну

людину.

Рівень забезпечення пожежної безпеки також являє собою кількісну

оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі.

203

Блок-схема забезпечення пожежної безпеки об’єкту.

Об'єкти, пожежі на яких можуть привести до загибелі або масового

ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними

проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей,

повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімальну

можливу імовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої

імовірності визначаються проектувальниками та технологами.

Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі

на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі

– обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі,

захист людей і матеріальних цінностей.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і

організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної

безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-

технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні

властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі,

кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості

5. Система попередження

пожежі

7. Система організаційно-

технічних заходів

6. Система проти-

пожежного захисту

1. Законодавча і нормативно-правова

база з пожежної безпеки

2. Пожежонебезпечні властивості

матеріалів і речовин, їх кількість,

особливості виробництва

3. Категорії приміщень та будівель за

вибухопожежної і пожежної небезпеки

(А,Б,В,Г,Д) згідно ОНТП 24-86

4. Класи пожеженебеспечних та

вибухонебезпечних (0,1,2) зон за ПБЕ

5.2. Попередження утво-

рення або внесення в

горюче середовище

джерел запалювання

5.1. Попередження утво-

рення горючого

середовища

6.1. Обмеження роз-

повсюдження пожежі

6.2. Виявлення пожежі

6.3. Гасіння пожежі

6.4. Захист людей і

матеріальних цінностей

7.1. Служба пожежної

безпеки

7.2. Навчання з питань

пожежної безпеки

7.3. Нагляд і контроль

за додержанням законо-

давства та норм з

пожежної безпеки

Пожежна безпека об‘єкту

204

виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії

вибухопожежонебезпечності об’єкта, як категорії приміщень і будівель за

вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних зон.

Саме залежно від категорії приміщень і будівель і класу зон за

вибухопожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів,

розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення

вибухопожежної безпеки об’єкта.

На блок-схемі приведена загальна послідовність вирішення питань

щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта. Як видно, основою для

розробки технічних і організаційних рішень систем пожежної безпеки

(попередження пожежі, протипожежного захисту і організаційно-технічних

заходів) є вихідні дані – законодавчо-нормативна база з пожежної безпеки,

вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що

застосовуються у виробничому процесі, кількість цих речовин і матеріалів,

особливості технології, категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки

приміщень і будівель та класи вибухонебезпеки і пожежної небезпеки зон в

приміщеннях і поза ними.

Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки – невід'ємна частина державної

діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і

навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в

галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України "Про пожежну

безпеку" та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і

розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження

Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади,

місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до Державної програми забезпечення пожежної безпеки на

1995 – 2000 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

03.04.95 №238, та згідно з Положенням про порядок розроблення,

затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з

питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 04.12.96

№833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної

безпеки, до якого включено біля 360 найменувань документів різних рівнів та

видів. За рівнем прийняття і дії реєстр виділяє 8 груп таких актів:

1. Загальнодержавні акти. До них відносяться: "Закон України про

пожежну безпеку", від 17.12.93; НАПБ А.01.001–95 "Правила пожежної

безпеки в Україні", від 14.06.95, та "Правила пожарной безопасности в лесах

СССР", від 18.06.71.

2. Міжгалузеві. До документів цього типу віднесено 42 нормативні

акти з пожежної безпеки. До цих актів, зокрема, увійшли НАПБ Б.02.001–94

"Положення про державну пожежну охорону", НАПБ Б.07.001–94 "Перелік

посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і

перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації”, а

також інші правила, положення інструкції та настанови, що окреслюють

205

загальні вимоги пожежної безпеки, обов'язкові для виконання в усіх галузях

виробничого та невиробничого середовища. До цієї ж групи входить дуже

важливий нормативний акт, який використовується для визначення рівня

пожежної небезпеки об'єкта НАПБ Б.07.005–86 "Определение категорий

помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" ОНТП 24–

86.

3. Галузеві нормативні акти. Вимоги цієї групи документів з

пожежної безпеки розповсюджуються на окрему галузь. В реєстрі

нараховується 109 таких нормативних актів.

Серед них:

- НАПБ В.01.033–86/140 "Правила пожежної безпеки для підприємств

електронної промисловості";

- НАПБ В.01–034–99/111 "Правила пожежної безпеки в компаніях, на

підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України";

- НАПБ В.01.047–95/930 "Правила пожежної безпеки для закладів,

підприємств та організацій культури".

4. Нормативні акти міністерств, інших центральних органів

виконавчої влади, дія яких поширюється на підпорядковані їм

підприємства, установи, організації. У цьому розділі 102 документи.

5. Міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки. До них

відносяться деякі стандарти системи стандартів безпеки праці СРСР, а також

галузеві стандарти СРСР (ГОСТы), які стосуються пожежної безпеки. Всього

до цієї групи належать 46 стандартів, серед яких:

- ГОСТ 12.004 – 91 ССБТ "Пожарная безопасность. Общие

требования";

- ГОСТ 12.1.010 – 76 ССБТ "Взрывобезопасность. Общие

требования";

- ГОСТ 12.4.009 – 83 ССБТ "Пожарная техника для защиты объектов.

Основные виды. Размещение и обслуживание";

- ГОСТ 12.1.044–89 "Пожаровзрывоопасность веществ и материалов.

Номенклатура показателей и методы их определения", положення якого

безпосередньо використовується при аналізі рівня пожежної небезпеки

об'єкта.

6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки. Ця група нараховує біля 20 стандартів, у тому числі ДСТУ 2272-93

“Пожежна безпека. Терміни та визначення”, а також стандарти на окремі

види обладнання для пожежогасіння.

7. Галузеві стандарти з питань пожежної безпеки (усього 22

найменування) містять вимоги та технічні умови щодо окремих видів

обладнання, яке застосовується для попередження, перешкоди

розповсюдженню, а також гасіння пожеж, які виникають у специфічних

умовах конкретної галузі.

8. Нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної

безпеки. Група нараховує 18 документів, серед яких: СниП 2.01.02–85

“Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений”; СниП

206

2.04.05–86 “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха”; СниП

2.04.09–84 “Противопожарная автоматика зданий и сооружений”;

- СТСЭВ 5062 – 85 “Пожарная безопасность в строительстве. Предел

огнестойкости конструкций. Технические требования к печам” і т. ін.

Окрім документів, що увійшли до вище згаданого реєcтру нормативних

актів з питань пожежної безпеки і безпосередньо стосуються тільки цих

питань, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі

розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких

документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови

електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, які

визначають класи пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон та вимоги

до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у

відповідних умовах.

Класи та підкласи пожеж

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих

речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні

класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1)

або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

клас В – горіння рідких речовин, що розчиняються (підклас В1) або не

розчиняються (підклас В2) у воді;

клас С –горіння газів;

клас Д – горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1),

лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас Д3);

клас Е – горіння електроустановок під напругою.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта

Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів за їх

вибухопожежонебезпекою

Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта здійснюється за результатами

відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд,

характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей

речовин, що в них застосовуються з метою виявлення можливих обставин і

причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.

Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки зводиться до

виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов

формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел

запалювання та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в

разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної

пожежі, загрози життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу,

матеріальним цінностям.

207

Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною

небезпекою

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та

планувальнихх рішень на промислових об’єктах, а також інших питань

забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій

приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого

призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це

класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що

визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і

матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей

технологічних процесів розміщених в них виробництв.

Відповідно до ОНТП24-86 (НАПБ Б 07-005-86) приміщення за

вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій (А,

Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень

(будівель) є наявність в них речовин з певними показниками вибухопожежної

небезпеки. Кількісним критерієм визначання категорії є надмірний тиск (Р),

який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого

скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.

Категорія А (вибухонебезпечна)

Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше

28 С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні

парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий

надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та

матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря

або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск

вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)

Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою

спалаху більше 28 С та горючі рідини за температурних умов і в такій

кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або

пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий

надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна)

Горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні

при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов,

що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не

відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г

Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або

розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням

променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді

речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д

Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

208

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної

та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище,

покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового

надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон

визначається Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ - 2006) та

ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01 „Правила будови електроустановок.

Електрообладнання спеціальних установок”.

Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для

усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується

надвірних установок і ділянок територій. Таким чином, усі приміщення, або

їх окремі зони, поділяються на поженебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно

від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином,

щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або

пожежі від теплового прояву електроструму.

Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами,

у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються,

використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі

речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і при його

порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції

електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі

використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи:

- Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, у якому

знаходиться горюча рідина, що має температуру спалаху, більшу за +610С.

- Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому

можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою

концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м.

- Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа – простір у приміщенні, у

якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

- Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ – простір поза приміщенням, у

якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або

тверді горючі речовини і матеріали.

Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами,

у якому є в наявності, чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші.

Клас вибухонебезпечної зони, згідно з яким здійснюється вибір і

розміщення електроустановок, у залежності від частоти і тривалості

присутнього вибохонебезпечного середовища, визначається технологами

разом з електриками проектної або експлуатаційної організації.

Клас вибухонебезпечних зон характерних виробництв та категорія і

група вибухонебезпечної суміші, повинні відображатися у нормах

технологічного проектування або у галузевих переліках виробництв з

вибухопожежонебезпеки.

209

Газо – пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють

вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні

зони класів 20, 21, 22.

- Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому вибухонебезпечне

середовище присутнє постійно, або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах

корпусів технологічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі

(вугільна, хімічна, нафтопереробна промисловість).

- Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне

середовище, може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі

нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно до своїх

розрахункових параметрів).

- Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому вибухонебезпечне

середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає,

то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних

розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної

місткості), які не повинні розглядатися під час проектування

електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо-

пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами)

відповідних галузей промисловості.

- Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час

нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній

постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної

концентрації суміші з повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові

шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно це має місце

всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші

часто і на тривалий термін.

- Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час

нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості,

достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення

або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява

пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію

вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

- Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому

вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і

існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть

існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил,

який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.

При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщеннях слід

враховувати:

210

1) Під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути

передбачені заходи, які б забезпечували мінімальну кількість та незначні

розміри вибухонебезпечних зон;

2) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо –

пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа,

вибухонебезпечна зона займає весь об’єм приміщення;

3) Вибухонебезпечна зона класів 20, 21, 22 займає весь об’єм

приміщення;

4) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо –

пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа,

вибухонебезпечна зона займає частину об’єму приміщення і визначається

відповідно до норм технологічного проектування або обчислюється

технологами згідно з ГОСТ 12.1.004. За відсутності даних допускається

приймати вибухонебезпечну зона в межах до 5м по вертикалі і горизонталі

від технологічного апарату, з якого можливий викид горючих газів або парів

ЛЗР;

5) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що

не перевищує 0,5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що

визначається згідно з вимогами розділу 5;

6) При розрахунковому надлишковому тиску вибуху пилоповітряної

суміші, парів ГР, що дорівнює або менше 5 кПа, матиме місце

пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5;

7) Простір за межами вибухонебезпечних зон класів 21, 22 не

вважається вибухонебезпечним, якщо немає інших умов, що створюють для

нього вибухонебезпеку.

Зони в приміщеннях або за їх межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні

горючі речовини спалюються як паливо, або утилізуються шляхом

спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до

пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать

зони до 5 м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться

горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням

відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають

поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або

волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації згідно з вимогами

ПУЕ і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01 здійснюється вибір виконання

електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні

пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу

виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості

виникнення пожежі чи вибуху за умови підтримання допустимих режимів

його експлуатації.

Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої,

трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки,

струмоводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б

відповідало класу зони з пожежовибухонебезпеки, тобто мати відповідний

211

рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254,

ПУЕ -–84 і ДНАОП 0.00 – 1.32 – 01.

Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке

маркування щодо його вибухозахисних властивостей і ступеню захисту

оболонки згідно з чинними нормативами.

При нечіткому маркуванні або його відсутності, експлуатація

вищезгаданого обладнання забороняється.

Вимоги щодо проектування електрообладнання для

пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон

Вимоги щодо проектування електрообладнання для

пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП

0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання

спеціальних електроустановок”.

У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу можуть застосовуватись

електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до вимог ДНАОП

0.00-1.32-01. Ступінь захисту оболонок електрообладнання характеризується

можливістю проникнення в оболонку твердих тіл і рідини.

Ступінь захисту оболонок електрообладнання, згідно міжнародної

кваліфікації, позначається буквосполученням IP (International Protection),

після якого ставляться дві цифри, перша з яких характеризує ступінь захисту

оболонки від проникнення твердих тіл, а друга – від проникнення рідин.

Класифікація передбачає 7 ступенів захисту від проникнення в оболонку

твердих тіл (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6) і 9 ступенів захисту від проникнення в

оболонку рідини (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

При відсутності захисту ступінь захисту оболонки позначається ІР 00.

При ступені захисту від проникнення твердих тіл 1 в оболонку можуть

проникати тверді тіла розміром понад 50 мм, а при ступені захисту 6

оболонку захищає від проникнення пилу в електрообладнання.

Ступінь захисту 1 від проникнення рідини не допускає проникнення в

оболонку краплин, а 8 – рідини під тиском.

У вибухонебезпечних зонах повинно застосовуватись

електрообладнання у вибухозахищеному виконанні і, як виняток,

електрообладнання відповідного ступеня захисту оболонки згідно з ДНАОП

0.00-1.32-01.

За призначенням електрообладнання у вибухозахищеному виконанні

поділяється на дві групи: рудничне і загальнопромислового призначення (не

в рудниках). Електрообладнання у вибухозахищеному виконанні

загальнопромислового призначення класифікується за рівнем вибухозахисту,

видом вибухозахисту та категорією за БЕМЗ і температурною групою

газоповітряної суміші, в якій це обладнання виконує функції вибухозахисту.

За рівнем вибухозахисту виділяють: електрообладнання підвищеної

надійності проти вибуху (2), вибухобезпечне електрообладнання (1),

особливо вибухобезпечне електрообладнання (0).

212

У вибухозахищеному електрообладнанні застосовуються слідуючі

види вибухозахисту:

вибухонепроникна оболонка - d (ГОСТ 22782.6);

заповнення або продування оболонки

захисним газом з надлишковим тиском - р (ГОСТ 22782.4);

іскробезпечне електричне поле - і (ГОСТ 22782.5);

кварцове заповнення оболонки - q (ГОСТ 22782.2);

масляне заповнення оболонки - о (ГОСТ 22782.1);

захист виду - е (ГОСТ 22782.7);

спеціальний вид вибухозахисту - s (ГОСТ 22782.3).

Відповідно до приведеного і ГОСТ 12.1.011-78 маркування

вибухозахищеного електрообладнання включає:

- рівень вибухозахисту (2, 1, 0);

- індекс Ех (означає відповідність електрообладнання міжнародним

стандартам вибухозахисту);

- вид вибухозахисту (d, p, i, q, o, e, s);

- знак групи або підгрупи електрообладнання (ІІ, ІІА, ІІВ, ІІЕ);

- знак температурного класу електрообладнання (Т1…Т6).

Маркування вибухозахищеного електрообладнання наноситься на його

корпусі при виготовленні (електрографікою, у виді таблички тощо).

Експлуатація електрообладнання при пошкодженому маркуванні або його

відсутності забороняється.

Наявність на корпусі електрообладнання, наприклад, маркування

1ЕхdIIBT3 означає, що електрообладнання вибухобезпечне (1), відповідає

міжнародним стандартам вибухозахисту, побудовано на принципі

вибухонепроникної оболонки, може застосовуватись у вибухонебезпечних

середовищах ІІВ і ІІА, температура на поверхні обладнання при його роботі

не може бути вищою 200 С – нижчої температури самозаймання суміші

групи Т3.

Системи забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта

Як уже зазначалось, відповідно до ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ

вибухопожежна безпека об’єкта забезпечується системами:

- попередження вибухів і пожеж;

- протипожежного та противибухового захисту;

- організаційно-технічних заходів.

Система попередження вибухів і пожеж

Мета системи – не допустити виникнення вибухів і пожеж.

Вихідні положення системи попередження пожежі (вибухів):

- пожежа (вибух) можливі при наявності 3-х чинників: горючої

речовини, окислювача і джерела запалювання;

- при відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеженні його

визначаючого параметра безпечною величиною, пожежа неможлива.

213

Горюча речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче

(вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде

зводитись до:

- попередження утворення горючого середовища;

- попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це

середовище джерела запалювання.

Заходи і засоби попередження утворення горючого середовища в

кожному конкретному випадку визначаються реальними умовами, що

розглядаються, вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і

матеріалів, що використовуються у технологічному циклі.

Згідно з ГОСТ 12.1.004.-91 попередження утворення горючого

середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх

комбінаціями:

- максимально можливе використання негорючих та важкогорючих

матеріалів замість горючих;

- максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження

маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх

розміщення;

- ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків,

камер, кабін, тощо);

- підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм

і правил безпеки;

- достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного

об'єму (його складової частини);

- підтримання відповідних значень температур та тиску середовища,

за яких поширення полум'я виключається,

- максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів,

пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

- установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в

ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

- застосування пристроїв захисту устаткування з горючими

речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що

відключають, відсікають, тощо;

- видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

- заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні

технічні миючі засоби.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого

середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на

негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в

абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та

інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна практично

неможлива.

Тому попередження виникнення в горючому середовищі або внесення

до нього джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі

214

щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло

чи екзотермічний процес, які здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до

температури, коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу

окислення перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.

До основних груп джерел запалювання відносять: відкритий вогонь,

розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв

електричної енергії, тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв

хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела

запалювання.

Попередження утворення в горючому середовищі джерел запалювання

може забезпечуватись наступними засобами або їх комбінаціями:

- використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при

експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

- використання швидкодійних засобів захисного відключення

можливих джерел запалювання;

- улаштування блискавкозахисту і захисного заземлення будівель,

споруд та устаткування;

- використання технологічних процесів і устаткування, що задовольняє

вимогам статичної іскробезпеки;

- підтримання температури нагріву поверхні машин, устаткування,

пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакт з горючим

середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна перевищувати

80% температури самозаймання горючого середовища;

- виключення можливості появлення іскрового розряду в горючому

середовищі з енергією, яка дорівнює або вище мінімальної енергії

запалювання;

- використання інструменту, при роботі якого з легкозаймистими

речовинами та горючими газами не виникає іскор;

- ліквідація умов теплового, хімічного, мікробіологічного

самозаймання речовин та матеріалів, що обертаються, виробів і конструкцій,

виключення їх контакту з відкритим полум'ям;

- зменшення розміру горючого середовища, яке є визначальним, нижче

гранично допустимого за горючістю;

- усунення контакту з повітрям пірофорних речовин;

- виконання вимог чинних стандартів, норм та правил пожежної

безпеки;

- використання електроустаткування, що відповідає за своїм

виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та

категоріям вибухонебезпечних сумішів.

Система протипожежного та противибухового захисту

Система протипожежного та противибухового захисту спрямована на

створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за

межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на

захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних

факторів пожеж і вибухів.

215

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом,

забезпечується:

- потрібною вогнестійкістю будівель та споруд;

- використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення

приміщень;

- використанням антипіренів і вогнегасних сумішів;

- улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та

спорудами;

- улаштуванням протипожежних перешкод;

- встановленням гранично допустимих за техніко-економічними

розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель

та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;

- улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та

комунікацій;

- використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і

розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;

- використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;

- локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними

установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого

середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням

(видаленням) горючого матеріалу.

Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до

поширення пожежі визначається кількістю та властивостями матеріалів, що

знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних

конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості

матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення основні

будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні, металеві,

дерев’яні, а також такі ,що вміщують полімерні матеріали.

Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними

конструкціями характеризуються їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі

та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика

вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем

вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж

вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості

конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за

стандартного температурного режиму до втрати несучої здатності, цілісності

або теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по будівельних конструкціях - це розмір

пошкодження зони зразка в площині конструкцій від межі зони нагрівання

перпендикулярно її до найбільш віддаленої точки пошкодження.

Відповідно до СниП 2.01.02-85 за вогнестійкістю усі будівлі та споруди

діляться на вісім ступенів - 1, 2, 3, 3а, 3в, 4, 4а, 5.

216

До конструкцій 1-го ступеню вогнестійкості відносяться будівлі з

несучими конструкціями та конструкціями огородження із природних або

штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону із застосуванням

листових та плитових негорючих матеріалів. Будівлі 2-го ступеню

вогнестійкості, такі самі, але у їх покриттях допускається застосовувати

незахищені стальні конструкції.

Ступінь вогнестійкості 3 мають будівлі з несучими конструкціями та

конструкціями огорожі з природних або штучних кам’яних матеріалів,

бетону або залізобетону. Для перекриття допускається використання

дерев’яних конструкцій, захищених штукатуркою, вогнетривкими

листовими або плитовими матеріалами. До елементів покриття не

висуваються вимоги щодо меж вогнестійкості та розповсюдження вогню,

при цьому елементи покриття горища із деревини підлягає вогнезахисній

обробці.

Перевірка відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної

безпеки здійснюється у відповідності до вимог СНиП і ДБН.

Одним з найпоширеніших у будівництві заходів для запобігання

можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є

протипожежні відстані, які, крім того, створюють сприятливі умови для

забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та

підрозділів пожежної охорони. Потрібні величини протипожежних відстаней

наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92. Цим документом регламентуються

протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними

будинками промислових підприємств, відстані від житлових, громадських,

адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків, промислових

підприємств, сільськогосподарських будівель і споруд. Чинними

будівельними нормами встановлюються відстані між виробничими

будинками промислових підприємств, будинками і спорудами

сільськогосподарських підприємств, протипожежні відстані від житлових і

громадських будинків до трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо

метрополітену, складів з горючими речовинами. Згідно з Правилами

пожежної безпеки в Україні, тимчасові споруди, кіоски, ларьки тощо,

повинні розміщатися на відстані не менш ніж 10 м від інших будівель та

споруд. Протипожежні відстані не дозволяється захаращувати,

використовувати для складування матеріалів та устаткування, стоянок

транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будівель, споруд,

індивідуальних гаражів.

Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з

приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення,

створюють протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це

будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має

нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню.

Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестійкістю її

елементів, до яких належать огороджувальні частини, конструкції, що

забезпечують стійкість перешкоди, елементи опори та вузли кріплення. Тому

217

межі вогнестійкості вказаних вище елементів не повинні бути меншими, ніж

потрібні межі вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної

перешкоди. До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни,

перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани,

гребні тощо.

Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають

протипожежними стінами, а об’єм будинку (споруди), виділений

протипожежними стінами - пожежним відсіком. Якщо вертикальна

перешкода відділяє одне приміщення від іншого в межах поверху ,то її

іменують протипожежною перегородкою, а приміщення, що розділяють,

називають секціями. Протипожежні двері, вікна, ворота, люки, клапани тощо

служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також отворів для

прокладання технологічних комунікацій. Гребні, козирки, діафрагми, пояси

обмежують розповсюдження пожежі по поверхнях конструкцій, по рідині,

що розлита, та інших горючих матеріалах. За допомогою перешкод, які

обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути

створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного

перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх рятування

у разі пожежі. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі

вогнестійкості приведені в СНиП 2.01.02-85. У цьому ж документі,

відповідних розділах ДБН та інших нормативних актах визначені поняття,

сутність межі використання, кількісні параметри решти способів та засобів

попередження розповсюдження і розвитку пожежі.

Евакуація людей при пожежі

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи

протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику

складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими

шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при

впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні

безпосередньої загрози цього впливу. Вимушений процес руху людей з

метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та

споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є

безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо

назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки

безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються

евакуаційними якщо вони ведуть із приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибуль,

коридор, сходову клітку;

- будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню

сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або

через вестибуль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із

дверима;

218

- у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах

(висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний)

вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень

та з кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиП 2.09.02-85, але не

менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено.

Мінімальну відстань між найбільш віддаленими один від одного

евакуаційними виходами з приміщення можна визначати за формулою:

ПL 5,1 ,

де П- периметр приміщення.

Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого

евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову

клітку не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.09.02-85.

Шляхи евакуації людей на випадок пожеж мають забезпечити

евакуацію в терміни, що не перевищують значень, приведених у

нормативних документах.

Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує

повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення

організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні

рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких,

передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою

розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням

людей.

План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової.

Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який

нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху.

Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними

лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів –

пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані

позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння.

Текстова частина плану евакуації, яка являє собою таблицю з

переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб

і працівників, затверджується керівником об’єкту. План евакуації

вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично

відпрацьовуватись на практиці.

Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист

приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується

обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та

приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим

видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об’ємно-

планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об’єктів, деякими

технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню

спеціальних пристроїв і вентиляційних систем, які призначені для видалення

диму, зниження температури і конденсації продуктів горіння.

219

Державний нагляд в сфері пожежної безпеки

Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) -

є урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки, що

діє у складі МНС і є відповідальним перед Кабінетом Міністрів

України, підзвітним та підконтрольним МНС.

Державна пожежна охорона (ДПО). Загальне управління системою

державної пожежної охорони (ДПО), до складу якої входять територіальні

органи державного пожежного нагляду, підрозділи, допоміжні служби,

науково-дослідні установи, пожежно-технічні навчальні заклади,

підприємства, Державний центр сертифікації, здійснює департамент

пожежної безпеки (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.02 №

500).

Основними завданнями ДПО у сфері УОПРР є:

організація, розроблення і впровадження заходів та нормативне

регулювання в галузі пожежної безпеки;

здійснення державного пожежного нагляду;

запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;

гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації

наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

ДПО регіону (області) відповідно до покладених на неї завдань у сфері

УОПРР виконує наступні основні функції:

1. Організовує реалізацію державної політики в галузі пожежної

безпеки.

2. Бере участь у:

розробці державних і регіональних програм в галузі пожежної безпеки;

вирішенні питань організації пожежної охорони в населених пунктах і на

об’єктах та розроблення заходів щодо їх пожежної безпеки;

приймальних випробуваннях та прийнятті в експлуатацію нових зразків

пожежної техніки, систем і засобів протипожежного захисту.

3. Здійснює:

державний пожежний нагляд за виконанням усіма суб’єктами

господарювання і громадянами законодавства з питань пожежної

безпеки;

контроль за діяльністю підрозділів відомчої, сільської та добровільної

пожежної охорони;

перевірку якості пожежної техніки, протипожежного устаткування,

технічних засобів запобігання пожежам, а також перевірку відповідності

вимогам пожежної безпеки продукції, що виробляється на підприємствах

регіону.

4. Здійснює пожежно-технічне обслуговування підприємств, установ та

організацій регіону, надання у встановленому порядку додаткових платних

послуг протипожежного призначення.

5. Організовує і здійснює гасіння пожеж, рятування людей, надає

допомогу у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

6. Веде інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо стану пожежної

220

безпеки регіону та пропаганду заходів і досвіду її забезпечення.

7. Погоджує плани комплексного розвитку регіону і територій.

8. Проводить на договірній основі заняття із спеціалістами підприємств,

установ та організацій регіону з питань пожежної безпеки.

9. Веде облік пожеж та їх наслідків на підконтрольних об’єктах.

10. Видає довідки для отримання ліцензій на окремі види діяльності в

галузі пожежної безпеки.

11. Узагальнює практику застосування законодавства з питань пожежної

безпеки, вносить до відповідних органів пропозиції щодо його

вдосконалення та розробляє регіональні нормативні документи у цій галузі.

12. Також виконує функції, які пов’язані з матеріально-технічним та

кадровим забезпеченням підрозділів ДПО згідно з Положенням про

Державну пожежну охорону тощо.

Служба пожежної безпеки. Згідно із Законом України "Про пожежну

безпеку" (статті 4, 5) служба пожежної безпеки (СПБ) створюється в апаратах

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також в апаратах

асоціацій, корпорацій, концернів та інших виробничих об'єднань незалежно

від форм власності та видів їх діяльності (Типове Положення про службу

пожежної безпеки затверджено наказом МНС України від 29.09.2003 № 369,

зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.12.2003 р. за № 1121/8442).

СПБ створюється в апараті центральних органів виконавчої влади з

метою координації і вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням

пожежної безпеки та контролем за її проведенням, а в об'єднанні - для

виконання делегованих йому функцій з питань пожежної безпеки.

Повноваження об'єднань у галузі пожежної безпеки визначаються їх

статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання.

Контроль за діяльністю СПБ здійснюють керівники відповідних

центральних органів виконавчої влади, об'єднань, а також органи Державної

пожежної охорони (ДПО).

Основними завданнями СПБ у сфері УОПРР є:

удосконалення та координація пожежно-профілактичної роботи,

організація розробки комплексних заходів щодо поліпшення пожежної

безпеки;

координація проведення науково-технічної політики з питань пожежної

безпеки;

здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю

підвідомчих об'єктів у галузі пожежної безпеки та підрозділів відомчої

пожежної охорони;

облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих об'єктах.

Структура та чисельний склад СПБ в апараті міністерства визначаються

його керівником з урахуванням покладених на службу завдань і напрямків

роботи та за погодженням з центральним органом державного пожежного

нагляду.

При визначенні чисельності СПБ слід ураховувати середньооблікову

чисельність працюючих на підвідомчих об'єктах, наявність та кількість

221

підрозділів відомчої та добровільної пожежної охорони,

вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень, будівель, а

також інші специфічні особливості галузі.

Чисельність та структура СПБ об'єднань визначаються їх статутами

(договорами між підприємствами, що утворили об'єднання) відповідно до

делегованих функцій та з урахуванням специфіки підприємств, що належать

до об'єднань.

У місцевих органах виконавчої влади фахівці СПБ можуть належати до

складу служби охорони праці.

В сфері державного пожежного нагляду та контролю Державний

департамент пожежної безпеки та його органи забезпечують:

контроль за виконанням вимог державних стандартів, норм і правил у

галузі пожежної безпеки;

здійснення контролю за дотриманням вимог пожежної безпеки під час

проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та

експлуатації будівель, споруд та інших об’єктів, а також виготовлення

пожежонебезпечних приладів, обладнання, продукції, речовин та

матеріалів;

виявлення причин і умов, що сприяють виникненню та поширенню

пожежі, створенню у разі пожежі загрози життю і здоров’ю людей,

знищенню та пошкодженню майна, перешкоджають своєчасній

ліквідації пожежі і врятуванню людей, а також контроль за їх

своєчасним усуненням;

розробку заходів з профілактики пожеж.

Державні інспектори з пожежного нагляду стосовно питань, які

відносяться до їх компетенції, мають право:

1. Залучати за погодженням з органами державної виконавчої влади,

місцевого самоврядування і підприємствами їх спеціалістів для участі у

проведенні пожежно-технічних обстежень і перевірок підконтрольних

об’єктів, а також для участі у проведені незалежної експертизи.

2. Одержувати безкоштовно від органів державної виконавчої влади та

місцевого самоврядування, підприємств, посадових осіб і громадян відомості

і документи, які характеризують стан пожежної безпеки на підконтрольних

їм об’єктах, дані про пожежі, технічну документацію та іншу необхідну

інформацію.

3. Вимагати проведення органами державної виконавчої влади та

підприємствами контрольних випробувань на пожежну безпеку засобів

виробництва, аналізу пожежної безпеки робочих місць та виробничого

середовища, експертизи стану пожежної безпеки будівель, споруд та інших

підконтрольних об’єктів і продукції.

4. Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій

у разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки,

невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб держпожнагляду.

5. У разі порушень правил пожежної безпеки, які створюють загрозу

виникнення пожежі або перешкоджають її гасінню, евакуації людей, а також

222

у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів

протипожежного захисту з відхиленнями від стандартів, технічних умов або

їх відсутності припиняти чи забороняти:

роботу підприємств, окремих виробництв, експлуатацію будівель та

споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та

засобів протипожежного захисту;

роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих

приміщень, опалювальних приладів, дільниць електромережі;

проведення пожежонебезпечних робіт, дію виданих дозволів на право

проведення таких робіт.

Ввідповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР, Державний

департамент пожежної безпеки та його органи:

беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд і інших

об’єктів та у відведенні територій під будівництво;

проводять експертизу проектної та іншої документації на відповідність

нормативним актам про пожежну безпеку;

дають дозвіл у встановленому порядку на введення в експлуатацію

нових і реконструйованих об’єктів виробничого та іншого призначення,

на впровадження нових технологій, на передачу у виробництво нових

зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на

оренду будь-яких приміщень, а також на початок роботи новостворених

підприємств;

проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за

повідомленнями та заявами про злочини, які пов’язані з пожежами та

порушеннями правил пожежної безпеки, а також технічні розслідування

обставин і причин пожеж, загибелі та травмування людей, знищення та

пошкодження майна;

перевіряють наявність документів, що дають право на виконання

пожежонебезпечних робіт;

здійснюють у закладах освіти підвищення кваліфікації та перепідготовку

кадрів, а на підприємствах контроль за підготовкою працівників, учнів та

студентів з питань пожежної безпеки тощо.

Для ефективної роботи Державного департаменту пожежної безпеки та

його органів у сфері УОПРР необхідна їх взаємодія з іншими органами

державного нагляду та контролю, місцевими органами державної виконавчої

влади та місцевого самоврядування, добровільними протипожежними

об’єднаннями і формуваннями громадян.

Контроль за виконанням правил пожежної безпеки на підземних

об’єктах, у шахтах, розрізах і кар’єрах, рудниках, копальнях, при будівництві

тунелів і гідротехнічних споруд, у разі проведення вибухових робіт, при

облаштуванні та експлуатації газового господарства, рухомого складу

залізничного, повітряного і автомобільного транспорту, нафто-, газо- і

продуктопроводів здійснюється також і територіальними управліннями

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду

за охороною праці.

223

Лекція 9.

Тема 8. Державний нагляд і громадський контроль

за станом охорони праці. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного

нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Держгірпромнагляд. Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.

Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової

безпеки та охорони праці.

Література: Л1.1-Л1.4;Л2.7;Л3.6;Л3.10;Л4.1.

Завдання на СРС: Проведення державного нагляду за охороною праці. Види та

основні параметри проведення наглядових заходів.

Література: Л1.1-Л1.4;Л2.7;Л4.1.

Державний нагляд та громадський контроль за станом охорони праці

З метою забезпечення виконання вимог законів і нормативно-правових

актів із охорони праці, виявлення відхилень від них із метою вживання

відповідних заходів до їх усунення, в Україні створена система державного

нагляду та контролю з цих питань.

Державний нагляд - діяльність відповідних уповноважених органів і

посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів та ін.),

спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади,

суб’єктами господарювання та працівниками вимог законів та інших

нормативно-правових актів із охорони праці.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-

правових актів із охорони праці відповідно до Закону "Про охорону праці"

здійснюють:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду

за охороною праці /до 2010 р. – Держгірпромнагляд/;

спеціально уповноважений державний орган із питань гігієни праці

/санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) Міністерства охорони здоров’я

України (МОЗ)/;

спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційної безпеки

/Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної

безпеки України (Мінекобезпеки)/;

спеціально уповноважений державний орган із питань пожежної безпеки

/Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) -

урядовий орган державного нагляду у сфері пожежної безпеки, що діє у

складі МНС/.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-

яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян,

політичних формувань, місцевих державних адміністрацій й органів

місцевого самоврядування, їм не підзвітні і непідконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється

законами України "Про охорону праці", "Про використання ядерної енергії і

224

радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного

та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими

актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом

України або Кабінетом Міністрів України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про

охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та

підпорядкованими йому прокурорами.

Міністерства та центральні органи державної виконавчої влади

здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці на

підприємствах, які знаходяться у їх підпорядкуванні, або відповідно до їх

повноважень здійснюють управління та контроль із питань, що пов’язані з

тими чи іншими аспектами охорони праці.

Свою роботу по нагляду за охороною праці спеціально уповноважений

центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці проводить

через територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції

охорони праці, експертно-технічні центри.

Інспектори даного органу мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти),

виробництва, фізичних осіб, які відповідно до законодавства

використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця

або його представника перевірку додержання законодавства з питань,

віднесених до їх компетенції;

- одержувати від роботодавця й посадових осіб письмові чи усні

пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та

інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної

роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

- видавати в установленому порядку обов’язкові для виконання

приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі

охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної

небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію

підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель,

споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів,

устаткування, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних

речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію

виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють

загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних

у порушенні законодавства про охорону праці;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих

посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури

для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Використання ядерних установок та джерел іонізуючого

випромінювання на території України базується на дозвільному принципі.

Дозвіл на кожний окремий вид діяльності у сфері використання ядерної

225

енергії надається лише уповноваженим на це державним органом із питань

радіаційної безпеки. Органи державного регулювання ядерної та радіаційної

безпеки створюють державні інспекції, на які покладається держаний нагляд

за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Функції органів державного пожежного нагляду полягають у нагляді за

дотриманням протипожежних норм і правил при проектуванні, будівництві

та експлуатації промислових підприємств. На органи державного

пожежного нагляду покладено контроль за постійною готовністю відомчих

пожежних підрозділів і формувань, станом протипожежного обладнання за

якістю навчання пожежній справі. Адміністративні функції органів

державного пожежного нагляду полягають у тому, що інспектори мають

право: контролювати стан протипожежної профілактики; давати

обґрунтовані приписи з виявлених недоліків, обов’язкові для виконання

адміністрацією; вимагати від адміністрації будь-яку документацію стосовно

стану пожежної безпеки; накладати адміністративні стягнення за порушення

вимог протипожежних правил; у разі небезпеки виникнення пожежі –

зупиняти роботу машин, дільниць, підприємств.

Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони

здоров’я України здійснюють нагляд за проведенням санітарно-гігієнічних

заходів, спрямованих на ліквідацію та попередження забруднення

навколишнього середовища, на покращання умов праці, побуту, відпочинку,

а також здійснюють контроль за впровадженням заходів щодо попередження

професійних захворювань. Свою роботу санепіднагляд здійснює через

районні, міські та обласні санітарно-епідеміологічні станції, до штату яких

входять санітарні інспектори. Органи санепіднагляду узгоджують проекти

будівництва та реконструкції підприємств щодо питань гігієни та виробничої

санітарії, беруть участь у роботі комісій по введенню в дію нових

виробничих об’єктів. Вони наділені правами забороняти експлуатацію

об’єктів, що не відповідають нормам виробничої санітарії, забороняти

використання шкідливих речовин у разі можливої негативної їх дії на людей і

навколишнє середовище; вимагати термінової госпіталізації інфекційних

хворих; регулярно проводити обстеження на підконтрольних підприємствах.

Контроль – функція, яка виконує стабілізуючу роль у системі

управління і реалізується шляхом створення відповідної системи перевірок

додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання

відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і

угод та інших профілактичних заходів, і яка здійснюються на підприємствах,

в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовими

особами, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів

господарювання, громадських організацій, трудових колективів.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на

господарські організації вищого рівня і здійснюється посадовими особами,

повноваженими представниками міністерства або іншого центрального

органу виконавчої влади, а також асоціаціями, корпораціями, концернами чи

іншими об’єднаннями підприємств, в установах і організаціях, які належать

226

до сфери їх управління. Цей контроль здійснюється відповідними службами

охорони праці.

Регіональний контроль – контроль, що здійснюється посадовими

особами, повноваженими представниками і службами місцевих органів

виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підприємствах, в

установах та організаціях, які розташовані (зареєстровані) на території

відповідного регіону.

Внутрішній контроль – контроль, що здійснюється у межах окремого

підприємства, установи чи організації власником або уповноваженим ним

органом та відповідними службами і посадовими особами цього

підприємства, установи чи організації із залученням представників

профспілкових організацій та трудових колективів.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону

праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних

органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням

законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов

праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням

працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та

колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників

професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного

припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та

інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в

цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю

працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної

експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що

проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх

нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні

причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та

надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам

управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них

аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський

контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює

уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці

мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог

щодо охорони праці та вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем

пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів із

безпеки й гігієни праці.

Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок організовує

навчання, забезпечує необхідними засобами й звільняє уповноважених з

охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із

збереженням за ними середнього заробітку.

227

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у

зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених із охорони праці, їх

звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної

відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у

порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні

заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за

допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також

мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час

інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.

Уповноважені з охорони праці діють відповідно до типового положення,

що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом

виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Тема 9. Соціальне страхування від нещасного випадку

та професійного захворювання на виробництві. Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.

Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий

випадок. Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду.

Виконавча дирекція Фонду. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і

повноваження.

Література: Л1.1-Л1.4; Л2.1-Л2.2.

Завдання на СРС: Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та

профілактичних заходів. Джерела фінансування Фонду. Страхові тарифи. Страхові

виплати. Обов’язки та права суб’єктів страхування від нещасних випадків. Обов’язки

Фонду. Права та обов’язки застрахованої особи. Права та обов’язки роботодавця як

страхувальника.

Література: Л1.1-Л1.4; Л2.2.

Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання

Соціальне страхування – це система прав і гарантій, спрямованих на

матеріальну підтримку громадян, передусім тих, які працюють, і членів їхніх

сімей у разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання,

нещасний випадок, безробіття, досягнення пенсійного віку тощо) заробітку, а

також здійснення заходів, пов’язаних з охороною здоров’я застрахованих

осіб. Соціальне страхування є важливим чинником соціального захисту

населення.

Згідно зі статтею 5 Закону «Про охорону праці» усі працівники

підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню від нещасного

випадку і професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності. Правову основу, економічний механізм та організаційну

структуру такого страхування визначає Закон України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності».

228

До цього закону закладено сучасну систему соціального страхування

від нещасних випадків і профзахворювань, яка полягає не просто у збиранні

внесків з підприємств і виплаті компенсацій тим, хто одержав травму чи

захворів, а передусім на недопущенні травматизму, прагненні поставити

працівника «на ноги», а вже потім на виплаті допомоги. Ефективність такої

системи доведено досвідом функціонування систем соціального страхування

Німеччини, Великої Британії, США та інших розвинених країн.

Завданнями страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (надалі

скорочено – від «нещасного випадку») є:

– профілактичні заходи, спрямовані на усунення шкідливих і

небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на

виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози

здоров’ю працівників;

– відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від

нещасних випадків або професійних захворювань;

– відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і

членам їх сімей.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України (ФССНВ) – некомерційна самоврядна організація, що

діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління

Фондом базується на принципі трипартизму, тобто здійснюється на

паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і

роботодавців.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані

громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей), страхувальники та

страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється

страхування, тобто працівники.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані

особи.

Страховик – це Фонд соціального страхування від нещасних випадків

на виробництві та професійних захворювань України.

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого,

його здоров’я та працездатність.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно

згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій

формі. Всі особи, які підлягають обов’язковому страхуванню, вважаються

застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками

своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або

професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно

зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких

виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення

229

та/або соціальних послуг. Перелік обставин, за яких настає страховий

випадок державного соціального страхування громадян від нещасного

випадку, та перелік професійних захворювань затверджується Постановою

Кабінету Міністрів України.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу,

проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також

страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт

розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими

формами.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило

нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від

виконання зобов’язань перед потерпілим, а такого роду нещасний випадок

або професійне захворювання також є страховим випадком.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, завдану

працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті,

виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові

виплати;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних

з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої

першої невідкладної або швидкої допомоги потерпілому;

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого;

5) забезпечити потерпілому повний обсяг медичної допомоги;

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та

відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні

домашнього господарства;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або

медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання та

перекваліфікацію потерпілого, якщо потерпілий не може виконувати

попередню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів;

10) надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні

соціально-побутових питань за їх рахунок або за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне

страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників

або в разі їх смерті

Каліцтво або ж інше ушкодження здоров’я (травма, хвороба)

працівника призводить до втрати ним професійної працездатності, а відтак –

до втрати заробітної плати та інших доходів, а отже він позбавляється

230

можливості для нормального існування і самого себе, і своїх утриманців.

Тому Закон «Про охорону праці» передбачає, що в разі ушкодження здоров’я

працівника йому повинно бути надано відповідне відшкодування, а в разі

його смерті відшкодування надають членам сім’ї померлого. Відшкодування

здійснює ФССНВ, який виплачує страхові виплати застрахованому чи

особам, які мають на це право. За наявності факту завдання моральної шкоди

потерпілому здійснюють страхову виплату за моральну шкоду.

У разі травмування, профзахворювання або смерті працівника він і

члени його сім’ї мають право на отримання однієї або кількох з наведених

нижче страхових виплат:

1) щомісячна страхова виплата;

2) разова допомога;

3) пенсія з інвалідності потерпілому;

4) пенсія у зв’язку з втратою годувальника;

5) виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на

виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) для компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу.

Щомісячна страхова виплата компенсує потерпілому та членам його

сім’ї втрачений заробіток. Її розмір встановлюють відповідно до ступеня

втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що

потерпілий мав до ушкодження здоров’я, і не може перевищувати його.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю

ФССНВ і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав

потерпілий до ушкодження здоров’я.

У разі смерті потерпілого право на отримання щомісячних страхових

виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого

або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а

також дитина померлого, яка народилася впродовж не більш як

десятимісячного терміну після його смерті.

У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на

це право, визначають із середньомісячного заробітку потерпілого за

вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що

перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Разову страхову виплату сплачують у разі стійкої втрати професійної

працездатності або смерті потерпілого. Суму цієї виплати визначають із

розрахунку середньомісячного заробітку його за кожний відсоток втрати ним

професійної працездатності.

Якщо встановлено, що ушкодження здоров’я настало не тільки з вини

роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим НПАОП, розмір разової

допомоги може бути зменшено до 50 відсотків.

У разі смерті потерпілого витрати на його поховання несе ФССНВ, а

сім'ї померлого сплачують разову допомогу, розмір якої повинен бути не

меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за

річний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його

231

утриманні, а також на його дитину, яка народилася впродовж не більш як

десятимісячного терміну після смерті потерпілого.

Виплата пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому

відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення. Неповнолітнім, які

народилися інвалідами внаслідок травмування або профзахворювання матері

під час її вагітності, а також учням, студентам, аспірантам тощо, які стали

інвалідами під час відповідних занять або робіт, ФССНВ здійснює щомісячні

страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 16 років –

у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області

(міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в

країні на день виплати.

Страхові витрати на медичну та соціальну допомогу – це витрати на

придбання ліків, спеціальний медичний або постійний сторонній догляд,

побутове обслуговування, додаткове харчування, оплату санаторно-

курортних путівок інвалідам тощо.

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовує Фонд незалежно від

того, ким вони здійснюються. Якщо встановлено, що потерпілий потребує

кількох видів допомоги, оплата провадиться за кожним її видом.

Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного

разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним

висновком надають путівку для санаторно-курортного лікування; у разі

самостійного придбання путівки її вартість компенсує ФССНВ. Потерпілому,

який став інвалідом, компенсують також витрати на проїзд до місця

лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує

витрати на проїзд і житло.

За наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних

показань для отримання автомобіля Фонд компенсує вартість придбання

автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а

також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню

автомобілем.

Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати

потерпілим і членам їхніх сімей додаткові виплати відповідно до

колективного чи трудового договору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди здійснюють у вигляді

разової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Суму

страхової виплати за моральну шкоду визначають в судовому порядку і вона

не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,

встановленої на день виплати.

Допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю виплачують у

розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). Перші

п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений

ним орган за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

232

За працівниками, які втратили працездатність, зберігаються місце

роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення

працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної

працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої

роботи проводяться його навчання, перекваліфікація, працевлаштування

відповідно до медичних рекомендацій. Час перебування на інвалідності у

зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним

захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за

віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на

призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Усі види соціальних послуг і виплат надаються застрахованому та

особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того,

зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді

соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Для профілактики нещасних випадків і професійних захворювань на

виробництві Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним

випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами

праці.

Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має

автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

– внесків роботодавців;

– капіталізованих платежів, що надійшли у разі ліквідації

страхувальників;

– прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду;

– коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені;

– добровільних внесків.

Працівники не несуть жодних витрат на страхування від нещасного

випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють у відсотках до

сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і визначають

страховим тарифом, який диференціюють за групами галузей економіки

(видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, а також

знижкою до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності

та належний стан охорони праці) чи надбавкою (за високі рівні травматизму,

професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Клас

професійного ризику виробництва та розмір страхового тарифу встановлює

Закон «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності»).

233

1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1.1. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці: Навчальний посібник.- Львів:

Афіша, 2002.- 316 с.

1.2. Коваль В.І., Скороходов В.А. Управління охороною праці в промисловості:

Навчальний посібник.- Київ: Професіонал, 2005.- 448 с.

1.3. Ткачук К.Н., Зацарний В.В., Сабарно Р.В. та інші. Охорона праці та промислова

безпека: Посібник. – Київ: Лібра, 2010. –559 с.

1.4. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та інші. Основи охорони праці:

Підручник. – Київ: Основа, 2006. – 444 с.

1.5. Охорона праці в Україні: Нормативна база. –Київ: КНТ, 2008.- 543 с.

1.6. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів

виробничого середовища, важкості та напруженості виробничого процесу.- “Охорона

праці”- 1998, № 6- с. 29-44.

1.7. І.М.Трахтенберг, М.М. Коршун, О.В.Чебанова. Гігієна праці та виробнича санітарія.

К. 1997. -464 с.

1.8. Безопасность производственных процессов: Справочник / Под общ. Ред. С.В. Белова.

– М.: Машиностроение, 1985. -448 с.

1.9. Протоєрейський О. С, Запорожець О. І. Охорона праці в галузі: Навч. посіб. – К.:

Книжкове вид-во НАУ, 2005. – 268 с.

1.10. Электробезопасность на промышленных предприятиях: Справочник / Сабарно Р.В. и

др. К.: Техника, 1985. – 387 с.

1.11. Справочник по охране труда на промышленном предприятии./ К.Н. Ткачук и др. -

К.:, Техника, 1991.-285 с.

1.12. Рожков А. П. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих

навчальних закладів освіти України. – К.: - Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

1.13. Вентиляция и кондиционирование воздуха. Справочник проектировщика. Под

редакцией И.Г. Староверова. М., Стройиздат, 1978.

1.14. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. – Львів: Афіша, 2000.–

176с.

1.15. Правила устройства электроустановок. Харьков.: Форт, 2009. – 738с.

1.16. Охрана труда и окружающей среды в радиоэлектронной промышленности. /

Ткачук К.Н., Сабарно Р. В., Степанов А. Г., Шкляренко Е. Н. – К.: Вища школа,

1988. –190с.

1.17. Охрана труда в приборостроении. / Ткачук К. Н., Сабарно Р. В., Слонченко А. В.,

Степанов А. В. –К.: Вища школа, 1980. – 190 с.

1.18. Степанов А. Г., Сабарно Р. В. Техника безопасности при эксплуатации лазерных

установок. — К.:Техніка, 1989.—110с.

1.19. Березюк О. В., Лемешев М. С. Охорона праці в галузі радіотехніки: Навч. посіб. –

Вінниця: ВНТУ, 2009. – 159 с.

1.20. Батлук В. А. Охорона праці в галузі телекомунікацій: Навч. посіб. – Львів: Афіша,

2003. – 320 с.

2. ЗАКОНИ УКРАЇНИ

2.1. “Про охорону праці” № 2695-XII від 14.10.1992 в редакції Закону № 229-IV від

21.11.2002.

2.2. “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності” № 1105-XIV від 23 вересня 1999.

2.3. “Про пожежну безпеку” № 3745 від 17.12.1993.

2.4. “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” № 4004-

ХІІ від 24.02.1994.

2.5. “Про об’єкти підвищеної небезпеки” № 2245-ІІІ від 18.01.2001.

2.6. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” № 39/95-ВР від

234

08.02.1995.

2.7. “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської

діяльності” № 877 від 26.12.2007.

3. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

3.1. Конвенція МОП 187 «Про основи, що сприяють безпеці й гігієні праці»

3.2. SA 8000:2001 «Соціальна відповідальність» SAI SA8000: 2001 «Social

Accountability International».

3.3. ISO 26000:2010 «Настанова по соціальній відповідальності» ISO 26000: 2010

(Draft) Guidance on Social Responsibility.

3.4. ОНSАS 18001:2007 «Система менеджменту охорони здоров'я та безпеки

персоналу.

3.5. OHSAS 18002 «Керівництво з впровадження OHSAS 18001»

3.6. Керівництво з систем управління охороною праці - МОП-СУОП 2001, ІLО-ОSН

2001 // Міжнародне бюро праці, м.Женева – 2001.

3.7. ДСТУ-П OHSAS 18001

3.8. Міждержавний стандарт ГОСТ 12.0.230-2007 „ССБТ. Системи управління

охороною праці. Загальні вимоги”.

3.9. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи

управління охороною праці // Держгірпромнагляд - 7 лютого 2008 р.

3.10. НАОП 1.4.32-2.70-86 (ОСТ 25 1147-86) „Галузева система управління охороною

праці”.

3.11. Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці.

3.12. ГОСТ 12.1.005-88. «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к

воздуху рабочей зоны».

3.13. ГОСТ 12.1.012-90. ССБТ. «Вибрационная безопасность. Общие требования».

3.14. ГОСТ 12.1.002-84. ССБТ. «Электрические поля промышленной частоты.

Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих

местах».

3.15. ГОСТ 12.1.045-84. ССБТ. «Электростатические поля. Допустимые уровни на

рабочих местах и требования к проведению контроля».

3.16. ГОСТ 12.1.006-84. «Допустимые поля радиочастот. Допустимые уровни на

рабочих местах и требования к проведению контроля».

3.17. ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. «Оборудование производственное. Общие требования

безопасности».

3.18. ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. «Процессы производственные. Общие требования

безопасности».

3.19. ГОСТ. 12.2.064-81. ССБТ. «Органы управления производственным

оборудованием. Общие эргономические требования».

3.20. ГОСТ12.2.051-80. «Оборудование технологическое ультразвуковое».

3.21. ГОСТ 12.2.025-76 «Медична техніка. Правила електробезпеки».

3.22. ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. «Защитное заземление, зануление».

3.23. ДНАОП.0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок

споживачів”.

3.24. ДНАОП 0.00-1.32-01 „Правила будови електроустановок. Електрообладнання

спеціальних установок”.

3.25. ДНАОП 1.1.10-1.07-01 „Правила експлуатації електрозахисних засобів”– Харьків:

ФОРТ, 2001.– 117с

3.26. ПУЕ „Правила улаштування електроустановок”. Розділ 1 Загальні правила. Гл.1.7

Заземлення і захисні заходи електробезпеки. – К.: ОЕП ”ГРІФЕ”, 2006.– 77с.

3.27. ДБН, В. 2. 5. – 28– 2006 Збірник 28. Природне і штучне освітлення.

3.28. ДСН 3.3.6.039-99.”Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної

вібрацій”.– К.: МОЗ України, 2000.– 45с.

235

3.29. ДСН 3.3.6.037-99.”Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та

інфразвуку”.– К.: МОЗ України, 2000 – 29с.

3.30. ДСН 3.3.6.042-99 „Державні санітарні норми параметрів мікроклімату” - К.: МОЗ

України, 2000.

3.31. СН 245-71 «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий».

3.32. ДСН 173-96 „Державні санітарні норми планування та забудови населених

пунктів”.

3.33. Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. –

К.,1995.– 200с.

3.34. «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». № 442-92.

3.35. «Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов

праці». № 614-2004.

3.36. «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості на небезпечності

факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». № 528 -

2001.

3.37. «Порядок організації та проведення психофізіологічної експертизи працівників

для виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору»

проект наказу МОЗ України та Держгірпромнагляду 2008 р.

3.38. «Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при

работе с магнитными устройствами и материалами». № 1742-77.

3.39. «Санитарные нормы и правила выполнения работ в условиях воздействия

электрических полей промышленной частоты (50 Гц)». № 5802-91.

3.40. «Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц». №3206-85.

3.41. «Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров». №5804-91.

3.42. ДНАОП 0.03-3.09-91 „Санітарні норми і правила улаштування та експлуатації

лазерів”.

3.43. «ПДУ воздействия электромагнитных полей диапазона частот 10-60 кГц». № 5803-91.

3.44. «Санітарно-гігієнічні норми допустимої напруженості електростатичного поля».

№1757-77.

3.45. ДСанПін 3.3.6.096-2002. Державні санітарні норми і правила при роботі з

джерелами електромагнітних полів.– К.: МОЗ України, 2002.– 45с.

3.46. «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу

електромагнітних випромінювань». ДСНіП № 239-96.

3.47. «Державні санітарні норми та правила під час роботи з джерелами

електромагнітних полів». ДСНіП № 476-2002.

3.48. НРБ-76/87 «Норми радіаційної безпеки».

3.49. «Санитарные правила работы с источниками неиспользуемого рентгеновского

излучения». № 1960-79. - М.: «Атомиздат», 1981. -32 с.

3.50. «Перелік робіт з підвищеною небезпекою». № 232/10512-92.

3.51. НАПБ А.01.001-2004. Правила пожежної безпеки в Україні.

3.52. ДБН В 2.5-13-98 „ Інженерне обладнання будинків і споруд . Пожежна

автоматика будинків.”

3.53. ISO 3941-77.

3.54. ДСТУ 3675-98.

3.55. ДБН, В. 1. 1. – 7 – 2002 Збірник 7. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єкта.

3.56. ГОСТ 22782.0-81. Электрооборудование взрывозащищенное. Общие

технические требования и методы испытаний.

3.57. РД 34.21.122-87 «Инструкция по установке молниезащиты зданий и

сооружений».

3.58. “Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ” – Держнаглядохоронпраці,

№21, 10.02.1999 р.

236

3.59. ДНАОП 0.00-1.31-99 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними

дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин”. №382/3675 , 1998 р.

3.60. «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і

аварій». № 112-99 (із змінами № 224-2007).

3.61. „Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на виробництві” Постанова Кабінету Міністрів України

№ 1094 від 21 серпня 2001 р.

3.62. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і

перевірки знань з питань охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р.

№ 15.

3.63. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці».

Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. № 9.

3.64. НАОП 1.4.32-2.05-84 (ОСТ 11 12.0002-84) „Положення про застосування нарядів-

допусків при виконанні робіт в умовах підвищенної небезпеки”.

3.65. ДНАОП 32.1-1.01-72 (НАОП 1.4.32-1.01-72) „Правила техніки безпеки і

промислової санітарії в електронній промисловості”.

3.66. ДНАОП 32.1-1.03-77 (НАОП 1.4.32-1.03-77) „Загальні правила з техніки безпеки і

промислової санітарії для підприємств радіо та електронної промисловості.”

3.67. НПАОП 32.1-1.07-82 (НАОП 1.4.32-1.07-82) „ Правила техніки безпеки і

виробничої санітарії у виробництві радіоелектронної апаратури”.

3.68. НПАОП 32.1-1.12-78 (НАОП 1.4.32-1.12-78) „ Правила техніки безпеки і

виробничої санітарії у виробництві радіоелектронної апаратури, апаратури засобів зв’язку

і приладів”.

3.69. НАОП 1.4.32-2.48-88 (ОСТ 11 12.0019-88) „Устаткування радіоелектронне.

Вимоги безпеки до електричної принципової схеми”.

3.70. НПАОП 32.1-7.11-83 (НАОП 1.4.32-2.11-83) «Изготовление приборов с

керамикой из окиси берилия.Общие требования безопасности» (ОСТ 11 091.430.13-83).

3.71. НПАОП 32.1.-7.13-83 (НАОП 1.4.32-2.13-83) „ССБП. Виробництво паперових,

метало паперових і плівкових конденсаторів. Вимоги безпеки” (ОСТ 11 091.430.15-83).

3.72. НПАОП 32.1.-7.14-84 (НАОП 1.4.32-2.14-84) „ССБП. Виробництво паперових,

метало паперових і плівкових конденсаторів. Вимоги безпеки” (ОСТ 11 091.430.17-84).

3.73. НПАОП 32.1-7.23-82 (НАОП 1.4.32-2.23-82) „ССБП. Виробництво керамічних

конденсаторів і резисторів. Вимоги безпеки” (ОСТ 11 091.430.5-82).

3.74. НПАОП 32.1-7.16-84 (НАОП 1.4.32-2.16-84) ”Дифузійна обробка

напівпровідникових пластин при виробництві мікросхем. Вимоги безпеки” (ОСТ

11.12.9901-84).

3.75. НПАОП 32.1-7.17-81 (НАОП 1.4.32-2.17-81) „ССБП. Виробництво епітаксіальних

структур. Вимоги безпеки” (ОСТ 11 032.916-81).

3.76. НПАОП 32.1-7.84-84 (НАОП 1.4.32-2.84-84) „ССБП. Виробництво

спеціалізованих напівпровідникових мікросхем. Вимоги безпеки” (ОСТ 25 1164-84).

3.77. НАОП 1.4.32-2.67-84 (ОСТ 11 073.062-84) „Мікросхеми інтегральні та прилади

напівпровідникові. Вимоги і методи захисту від статичної електрики в умовах

виробництва та застосування”.

3.78. НАОП 1.4.32-2.88-88 (ОСТ 25 1298-88) „ССБП. Захист від статичної електрики у

виробничих приміщеннях”.

3.79. НАОП 1.4.32-2.82-84 (ОСТ 25 1159-84) „Виробництво друкованих плат. Вимоги

безпеки”.

3.80. НАОП 1.4.32-2.87-81 (ОСТ 25 1291-81) „ССБП. Паяння свинцево-олов’яними

припоями. Вимоги безпеки”.

3.81. НПАОП 32.1-7.21-80 (НАОП 1.4.32-2.21-80) «ССБТ. Технологические процессы с

применением химических веществ. Общие требования безопасности» (ОСТ 11 091.700-

80).

237

3.82. НПАОП 32.1-7.89-88 (НАОП 1.4.32-2.89-88) „Охорона праці та здоров’я

працюючих з лазерним випромінюванням” (ОСТ 25.1296-88).

3.83. НПАОП 32.2-7.25-84 (НАОП 1.4.32-2.25-84) „Електромагнітні поля радіочастот

від 0,3 до 300 ГГц. Вимоги безпеки” (ОСТ 11 12.0004-84).

3.84. НАОП 1.4.32-1.13-89 „Правила безпечного установлення посудин, що працюють

під тиском, для підприємств та організацій Міністерства приладобудування”.

3.85. НАОП 1.4.32-2.30-86 (ОСТ 11 12.0014-86) „Лазерна обробка металів і сплавів в

електровакуумному виробництві. Вимоги безпеки”.

3.86. НАОП 1.4.32-2.38-83 (ОСТ 11 091.430.11-83) „Вакуумне устаткування. Загальні

вимоги безпеки”.

3.87. НАОП 1.4.32-2.40-85 (ОСТ 11 12.0008-85) „Устаткування для кліматичних

випробувань виробів електронної техніки. Загальні вимоги безпеки”.

3.88. НАОП 1.4.32-2.42-86 (ОСТ 11 12.00011-86Е) „ССБП. Устаткування і оснастка для

пресування та обробки виробів із пластмас. Вимоги безпеки”.

3.89. НАОП 1.4.32-2.45-75 (ОСТ 11 041.110-75) „Методи вимірювання

невикористаного рентгенівського випромінювання”.

3.90. НАОП 1.4.32-2.50-85 (ОСТ 11 12.000.2-85) „Процеси виготовлення матеріалів і

виробів електронної техніки з використанням гідридних газів. Вимоги безпеки”.

3.91. НАОП 1.4.32-2.55-87 (ОСТ 11 12.0017-87) „ССБП. Виробництво деталей методом

порошкової металургії. Загальні вимоги безпеки”.

3.92. НАОП 1.4.32-2.58-78 (ОСТ 4Г 0.091.241-87) „Легкозаймисті, горючі, хімічно

небезпечні та шкідливі речовини. Вимоги безпеки при зберіганні, транспортуванні та

використанні”.

3.93. ОСТ 11.091.149-79 „Оборудование для производства изделий электронной

техники. Требования безопасности».

3.94. НАОП 1.4.32-2.59-79 (ОСТ 4Г 0.091.265-79) „Роботи складально-зварювальні.

Загальні вимоги безпеки”.

3.95. НАОП 1.4.32-2.62-79 (ОСТ 4Г 0.091.275-79) „Порядок викладення та погодження

вимог безпеки в галузевих стандартах, технічних умовах і технологічній документації”.

3.96. НАОП 1.4.32-6.12-89 (РД 25 224-89) „Порядок внесення вимог безпеки праці в

технологічні документи”.

3.97. НАОП 1.4.32-4.07-79 „Положення про організацію роботи з охорони праці в

промисловості засобів зв’язку”

3.98. НАОП 1.4.32-8.02-86 „Галузева номенклатура засобів індивідуального захисту”.

3.99. НАОП 1.4.32-4.05-83 „Положення про пожежно-технічні комісії на

підприємствах та організаціях мінелектронпрому СРСР”.

3.100. НАОП 1.4.32-2.73-87 (ОСТ 25 1284-87) „Планування, організація і контроль

робіт з охорони і забезпечення безпеки праці при монтажі, наладці та обслуговуванні

автоматичних установок охоронної, пожежної та охоронно-пожежної сигналізації”.

3.101. НАОП 1.4.32-6.01-68 „Вказівки щодо організації і проведення пожежно-

профілактичної роботи на підприємствах радіоелектронної галузі”.

3.102. НАОП 1.4.32-6.05-78 „Методичні вказівки щодо складання планів ліквідації

аварійних ситуацій та аварій на підприємствах МЕП”.

3.103. НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником

нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві». Наказ

Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 р. № 132.

3.104. НПАОП 0.00-6.13-05 «Порядок організації державного нагляду за охороною

праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України».

Наказ Держнаглядохоронпраці від 30.03.2004 р. № 92.

4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

4.1. Гогіташвілі Г.Г., Крачевський Є.Т., Лапін В.М. Управління охороною праці та

ризиком за міжнародними стандартами: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2007. - 367 с.

238

4.2. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із охорони

праці. Навч. посібник / За ред. Жидецького В.Ц. – Львів: Афіша, 2000. – 352 с.

4.3. Даценко І.І. Екологія та гігієна людини. Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2000.–

248 с.

4.4. Каталог вітчизняних засобів індивідуального захисту працівників /Під загальною

редакцією М.О. Лисюка.- Дніпропетровськ.: видавництво „Зоря”, 2004.- 167 с.

5. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗДІЛУ “ОХОРОНА ПРАЦІ

ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ” В ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТАХ

5.1. «Методичні вказівки до розробки розділу „Охорона праці та безпека в

надзвичайних ситуаціях” в дипломних проектах, роботах та магістерських дисертаціях

студентів РТФ за освітньо-кваліфікаційними рівнями „спеціаліст” та „магістр” ».К.:-

НТУУ”КПІ”, 2011р.-24 с.

5.1. Методические указания к разработке вопросов пожарной безопасности в

дипломных проектах. – К.: КПИ, 1990. - 64 с.

5.2. «Методичні вказівки щодо розробки питань захисту від електромагнітного

випромінювання радіочастотного діапазону у дипломних проектах для студентів РТФ».

К.:- НТУУ “КПІ” і ННДІОП , 2001р.

6.ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

6.1. http://www.dnop.kiev.ua - Офіційний сайт Державного комітету України з

промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

6.2. http://www.mon.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та

спорту України.

6.3. http://www.mns.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства надзвичайних ситуацій

України.

6.4. http://www.social.org.ua - Офіційний сайт Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

6.5. http://www.iacis.ru - Официальный сайт Межпарламентской Ассамблеи

государств–участников Содружества Независимых Государств (МПА СНГ).

6.6. http://base.safework.ru/iloenc - Энциклопедия по охране и безопасности труда

МОТ.

6.7. http://base.safework.ru/safework - Библиотека безопасного труда МОТ.

6.8. http://www.nau.ua - Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні

акти України (НАУ)».

6.9. http://www.budinfo.com.ua - Портал «Украина строительная: строительные

компании Украины, строительные стандарты: ДБН ГОСТ ДСТУ».

6.10. http://www.oxpaha.ru - ОХРАНА. Интернет-газета о безопасности.

6.11. http://www.tehdoc.ru - Интернет-проект «Техдок.ру» - ресурс, посвященный

вопросам охраны труда и промышленной безопасности.

6.12. http://www.tehbez.ru - Проект «Охрана труда в предпринимательстве», создан в

рамках «Комплексной программы развития и поддержки малого предпринимательства

в г. Москве».

6.13. http://www.kodeks-luks.ru - Нормативные документы в области охраны труда:

6.14. http://www.gazeta.asot.ru - Электронная версия газеты «Безопасность Труда и

Жизни».

6.15. http://www.asot.ru - Центральный сайт Ассоциации специалистов по охране

труда (РФ).

Лекції склав доцент кафедри охорони праці, промислової та цивільної безпеки

Каштанов С.Ф.