ПрАТ “ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ......5 Брижчук Д. А., Буга Н. Ю. Сутність та принцпи стратегічного маркетингу

ПрАТ “ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ” ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

WYŻSZA SZKOŁA GOSPODARKI (м. Бидгощ, Польща)

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «АКАДЕМІЧНИЙ ПРОСТІР»

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ

СИСТЕМНОЇ КРИЗИ»

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції

Частина 2

29 листопада 2016 р.

м. Львів

2

ПрАТ “ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ” ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

WYŻSZA SZKOŁA GOSPODARKI (м. Бидгощ, Польща)

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «АКАДЕМІЧНИЙ ПРОСТІР»

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ

СИСТЕМНОЇ КРИЗИ»

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції

м. Львів, 29 листопада 2016 року

Частина 2

м. Львів

2016

3

Актуальні проблеми економіки та управління в умовах системної кризи : збірник

матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, 29 листопада 2016 року. – Львів:

Львівський інститут МАУП, 2016. – Ч. 2. – 675 с.

УДК 330.11 : 338.24

ББК 65.050

У збірнику представлені тези доповідей, які оприлюднені на Всеукраїнській науково-

практичній конференції «Актуальні проблеми економіки та управління в умовах системної

кризи», яка відбулась у Львівському інституті МАУП 29 листопада 2016 року.

Збірник розрахований на наукових та науково-педагогічних працівників вищих

навчальних закладів і наукових установ, студентів, аспірантів та докторантів, практичних

працівників і широкий читацький загал.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ: Голова оргкомітету:

Лелик Л. І.

директор Львівського інституту МАУП,

кандидат економічних наук, професор

(м. Львів, Україна)

Співголова оргкомітету:

Іляш О. І.

завідувач кафедри економіки та

підприємництва «НТУУ» «КПІ» -

Міжнародного Університету Фінансів,

професор інституту економіки та фінансів

Університету Економіки (WSG),

(м. Бидгощ, Республіка Польща)

Члени оргкомітету:

Гринкевич О. С. заступник директора з наукової роботи

Львівського інституту МАУП, кандидат

економічних наук, доцент (м. Львів, Україна)

Парфенюк Є. І. заступник директора з навчально-методичної

роботи Львівського інституту МАУП,

кандидат економічних наук, доцент (м. Львів,

Україна)

Магас Н. В. завідувач кафедри економіки та

підприємництва Львівського інституту

МАУП, кандидат економічних наук, доцент

(м. Львів, Україна)

Маргіта Н. О. старший викладач кафедри маркетингу і

логістики НУ «Львівська політехніка»,

заступник голови Громадської організації

«Академічний простір», кандидат

економічних наук (м. Львів, Україна)

Стефанишин О. Б. старший викладач кафедри економіки та

підприємництва Львівського інституту

МАУП (м. Львів, Україна)

Рекомендовано: до друку Вченою радою Львівського інституту МАУП (протокол

№ 3/16/17 від 8 грудня 2016 р.)

Доповіді друкуються в авторській редакції. Автори опублікованих матеріалів несуть

повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних

даних, галузевої термінології, інших відомостей.

©Львівський інститут МАУП, 2016

4

ЗМІСТ

Секція 4. Економіка та управління підприємствами

Кривенко О. Г.,Дрогомирецька М. І. Особливості управління ризиком в

інноваційній діяльності підприємства

12

Маслюковська Я. А., Боковець В. В. Менеджмент в контексті

маркетингу

17

Чикурков О. С., Кондрюк Л. В. Облік і контроль розрахунків за

податком на прибуток у сучасних умовах господарювання 20

Столярчук Н. М. Трансфер технологій – нормативно-правовий аспект 24

Маслюковська Я. А., Середницька Л. П. Особливості застосування

візуального мерчандайзингу в сучасних умовах

27

Маслюковська Я. А., Буга Н. Ю. Особливості застосування

нейромаркетингу до поведінки споживачів

29

Оніщенко М. Л., Трофименко А. В. Фінансова стратегія в системі

управління підприємством

33

Запорожець Ю. В., Кучер Ю. Є. Економічна сутність якості продукції 37

Зразюк М. Д., Буга Н. Ю. Маркетингові комунікаціі виробників

органічної продукції

41

Зразюк М. Д., Гарбар В. А. Проблеми економічного розвитку

підприємств харчової промисловості

46

Антонюк Ю. А., Чабанюк О. М. Економічна сутність та класифікація

цінних паперів

51

Артим Л.О., Долбнєва Д. В. Бухгалтерський облік, як невід'ємна

складова системи управління сучасного підприємства

55

Бертман Т. І., Мироненко М. Ю. Ефективність логістичного

менеджменту на підприємстві

59

Багашова Н. В., Пурій Г. В. Створення передумов розвитку економічної

системи з метою підвищення конкурентоспроможності

62

Бернацька І. Я., Карпінський А. Р. Забезпечення

конкурентоспроможності продукції товариства з обмеженою

відповідальністю «Ярич» Кам ’ янка-Бузького району Лвівської області на

зовнішньому ринку

67

Бєлова О. І. Мотивування стратегічної активності підприємств 73

Федотова Т. А., Білоусова Д. В. Управління економічною безпекою

підприємства

76

Бойко В. І., Галаз Л. В. Соціальні мережі як інструмент пошуку

персоналу

80

Бондар В. В., Буга Н. Ю. Сучасні трансформації культурних чинників

поведінки споживача

82

Брижчук Д. А., Мироненко М. Ю. Формування ефективного

маркетингового механізму для забезпечення стійкого розвитку


86

5

Брижчук Д. А., Буга Н. Ю. Сутність та принцпи стратегічного

маркетингу

89

Брикіна М. В., Федотова Т. А. Перспективи використання сучасних

методів управління персоналом на підприємствах України

94

Буга Н. Ю. Маркетингові стратегії підприємств харчової промисловості 97

Булик О. Б., Романів В. В. Стимулювання збуту сільськогосподарської

продукції в процесі євроінтеграції

101

Вербицька Г. Л. Структура витрат при різних методах управління

інвестиційним ризиком

106

Vitiuk O. V., Lytvynenko L. L. Тrends in development of Garment industry

enterprises in Ukraine

109

Воробйова Ю. М., Кучер Ю. Є. Принципи ефективної цінової політики

підприємтва

111

Гакова М. В., Плотницька В. В. Особливості управління процесом

навчання персоналу на підприємствах в сучасних умовах

116

Ніконенко У. М., Гапченко А. А. Ризики та загрози кадровій безпеці


121

Гармаш С. В. Значущість трансформаційних змін при застосуванні

логістичного підходу в управлінні кадровою підсистемою підприємства

на сучасному етапі функціонування мікрологістичних систем

126

Герчанівська С. В. Стратегічне управління як основа підвищення

конкурентоспроможності підприємств

130

Кондрюк Леся, Геря Валентина Звітність підприємств в умовах

глобалізації

133

Гірняк О. М., Лазановський П. П., Чорній О. М. Удосконалення

організації технічної підготовки виробництва продукції в умовах

кризових явищ економіки

138

Годунько Р. Б., Городня Т. А. Теоретичні засади та методологічні

підходи до діагностики інвестиційної привабливості підприємства

142

Гололобова Н. В. Сутність та формування інвестиційної стратегії 146

Гордієнко Л. Ю. Трансформація системи управління як відповідь на

виклики четвертої промислової революції

151

Гордовенко Є. С. Сучасний стан та тенденції розвитку соціальної

відповідальності бізнесу в Україні

156

Гордополова Н. В., Король Н. О. Управлінський облік

адміністративних витрат підприємства

160

Федотова Т. А., Грама Т. В. Методи стимулювання праці персоналу на

сучасних підприємствах

164

Гриб Ю. О. Організація бюджетування грошових потоків підприємства в

умовах системної кризи

168

Грінченко Р. В. Моделювання циклічних коливань в економіці 171

Dasiv A. F., Russiyan E. A. Тhe special aspects of functioning and

possibilities of neo-industrialization in Ukraine

174

Демчук С. В., Остапенко Т. Г. Експортний потенціал підприємства в 177

6

умовах системної кризи

Дмишко О. С. Актуальні питання управління в сучасних умовах 182

Доценко Г. Є. Сучасне методичне забезпечення оцінки

конкурентоспроможності підприємства

185

Жовнір Ірина, Баніт О. П. Підходи до визначення сутності закупівельної

логістики: мета, завдання, функції

190

Журавський В. В., Буга Н. Ю. Маркетингові стратегії на підприємствах

сфери обслуговування

193

Журавський В. В., Мирoненкo М. Ю. Oснoвні тенденції фoрмування

спoживчoї лoяльнoсті в умoвах фінансoвo-екoнoмічнoї нестабільнoсті

197

Завербний А. С. Реформування ринку електричної енергії України в

умовах системної кризи: європейський досвід

201

Заіка Ю. А.Чинники впливу на економічну поведінку промислового


205

Заєць С. В., Остроух Р. В., Якобсон Р. М. Формування інноваційної

системи управління персоналом у промисловості

209

Лиса С. С. Оцінка витрат логістичної системи торговельного


212

Маковей Ольга, Буга Н. Ю. Маркетингові стратегії розвитку

торговельних підприємств

217

Міценко Н. Г., Марій О. Т., Гуменюк Д. В. Детермінанти ефективного

використання виробничого потенціалу підприємства

221

Могилевська О. Ю., Могилевський Ю. В., Штанько О. І. Роль

маркетингу в міжнародному середовищі підприємств промислового

комплексу

225

Гарбар В. В. Етапи розвитку фермерських господарств України 228

Пімжина М. С., Новак В. О. Вплив інтлектуального потенціалу на

діяльність авіатранспортних підприємств

232

Резнік Н. П., Турдікулова О., Рябоконь А. О. Ефективність діяльності

підприємств: сновні понятття, методи оцінки

235

Романова Л. В., Гіголашвілі Автанділ, Нгуєн Тхань Бінь Ефективна

система організації маркетингової інформації на підприємстві

237

Слободяник А. М., Чохонелідзе Р. Б.,Арцимович А. І. Особливості

розвитку адміністративної діяльності

241

Чобіток В. І. Формування системи мотивації на підприємстві 244

Дзюнич А. Ю., Кучер Ю. Є. Дслідження недосконалої конкуренції в

ринкових умовах

249

Кірієнко Л. Л., Поліщук І. І. Мережевий маркетинг як форма організації

ринку

253

Гладун Т.О., Павлова М.Б. Розвиток інтернет-торгівлі в Україн 256

Єланський Р. В., Іванов Л. С. Економічні переваги використання

дизельних двигунів в умовах системної кризи

Заярна Н. М., Веселовський Р. В., Заник С. C. Інноваційна стратегія та

її вплив на результативність діяльності підприємства

259

262

7

Камінська Н .В., Павлова М. Б., Дослідження ринку чаю та його

споживання в Україні

267

Карпій О. П., Шандрівська О. Є. Аналіз рівня якості та ціни палива в

Україні

269

Качмарик Ю. С., Мандзіновська Х. О. Характкристика основних

складових фінансової безпеки підприємства

272

Кльован В. Г., Мурашко І. С. Відповідальність бухгалтера за неналежне

ведення бухгалтерського обліку

276

Коритченко О. Л. Імовірність впливу ризиків на формування системи


280

Лозова О. В., Гергарт А. Р., Шкільний А. А. Особливості антикризового

управління підприємства в умовах фінансово-економічної кризи

284

Мурашко І. С. Порівняння методологічних засад формування в

бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи, утримувані на

продаж за МСФЗ ТА П(С)БО

288

Наконечна Т. В. Застосування стратегії маркетингової диференціації на

ринку нерухомості

292

Пенчева В., Мурашко И. С. Проблемы формирования учетной политики

предприятия

296

Сабліна Н. В. Діагностика фінансової безпеки підприємств

машинобудування

300

Сай-Боднар Ю. А., Чумак Н. В. Бідність як глобальна проблема людства 305

Зікій Н. Л. Реалії діяльності туристичних підприємств 309

Івко Олексій, Вікторія А. К. Проблеми визначення якості туристичної

послуги та формування системи управління нею

313

Іщенко К. І., Дрогомирецька М. І. SWOT-аналіз як інструмент оцінки

стратегічного стану пат «Полтавський автоагрегатний завод» в контексті

динамічних змін зовнішнього середовища

318

Кернасюк Ю. В. Економічний потенціал розвитку ринку «інтернету

речей»

321

Камарчук І. М., Качмар Н. Я., Сютрик Б. Р. Система поетапної

реалізація інноваційної стратегії підвищення конкурентоспроможності

трудового потенціалу торговельних підприємств

327

Клунко В. О., Кравченко О. В. Аудит власного капіталу

сільськогосподарських підприємств

331

Ковбасюк Ю. П., Баніт О. П. Сучасні концепції маркетингу 334

Коломієць А. І., Дрогомирецька М. І. Проблеми формування стратегії

розвитку підприємництва в умовах системної кризи

338

Косар Н. С., Кузьо Н. Є. Просування регіонів як передумова успішного

розвитку в’їзного туризму України

341

Косолапова О. В., Семенюк І. Ю. Інноваційний розвиток транспортного

комплексу в контексті глобалізації економіки

Косолапова О. В., Баніт О. П. Особливості впливу реклaми нa

споживчий попит покупця

345

349

Костюник Д. А., Супрун С. Д. Основні підходи до системи управління 354

8

поточними витратами підприємства торгівлі

Котик Ю. М., Долбнєва Д. В. Шляхи вдосконалення управління

витратами на вітчизняних підприємствах

359

Кошова А. В., Боковець В. В. Інноваційні підходи до управління

персоналом підприємства

363

Кривошея О. В., Міщук І. П. Тенденції та проблеми реалізації функцій

торгівлі в Україні в умовах кризи

366

Криштанович М. Ф.Управління фінансового та матеріально-технічного

забезпечення національної поліції України

371

Кузнецов А. А. Складові забезпечення ефективності управлінського

обліку і контролю для сучасного бізнесу

375

Кузуб А. В. Забезпечення конкурентоспроможності вагонобудівних

підприємств залізничного транспорту

378

Кучеренко Ю. А., Мурашко И. С. Сущность и значение себестоимости

на предприятии

382

Кучкова О. В., Кучков А. О. Логістичний центр, як складова

інфраструктури регіону

386

Лаптєв В. І. Нормативно-правове регулювання управління людськими

ресурсами українських підприємств

389

Леус М. М. Ризик як економічна категорія діяльності підприємства 393

Літвінов О. С. Визначення сутності зносу нематеріальностей 398

Логвіненко К. В., Польова Т. В. Щодо аспектів аналізу нематеріальних

активів суб’єктів господарювання

400

Лукашенко А. Ю., Бохенко О.С. Управління економічною безпекою


405

Лук’янова Д. О., Махначова Н. М. Мотивація працівників в

ресторанному бізнесі

410

Лучків І. В., Шишковський С. В. Проект підвищення

конкурентоспроможності ТзОВ «ГАЛАВТОЦЕНТР» 412

Любомирський В. П., Остапенко Т. Г. Недоліки використання

документарних акредитивів на підприємствах із зовнішньоекономічною

діяльністю

415

Мазуренко О. В. Інформація як фактор інноваційного розвитку

вітчизняного свинарства

420

Малюк О. С. Забезпечення сталого розвитку промислових підприємств 423

Мартиновський Г. В., Міщук І. П. Перспективні технології продажу

товарів у роздрібній торгівлі

427

Марченко В. М. Інститути соціального партнерства в Україні 432

Митричева А. А., Гарбар В. А. Оцінка інвестиційної привабливості


435

Молодцова О. М., Климчук А. О. Управління та оцінка ризиків

зовнішньоекономічної діяльності підприємств

439

Муравйова О. В. Теоретична сутність поняття «Інновації» та

«Інноваційний розвиток» у сільському господарстві

442

Наливайко Р. І., Буга Н. Ю. Маркетинговий аналіз особливостей 447

9

поведінки споживачів освітніх послуг

Наливайко Р. І., Середницька Л. П. Вплив системи мерчендайзингу на

поведінку споживача

451

Наливайко Р. І., Боковець В. В. Маркетинговий менеджмент в системі


454

Неткова В. М. Особливості формування лояльності на ринку В2В 458

Ніконова М. І. Місце розташування як інструмент управління

конкурентоспроможністю підприємства

461

Остряніна С. В., Носенко О. М. Напрями ефективного вдосконалення

системи стратегічного управління персоналом

466

Палига Є. М., Лазановський П. П.,Русин С. С. Функціонування

сучасного видавничого бізнесу в Україні в умовах економічної кризи:

актуальні проблеми та шляхи їх вирішення

470

Панадій О. П. Перспективи застосування мережевих технологій в

управлінському обліку на сільськогосподарських підприємствах

475

Федотова Т. А., Пасько А. Економічна діяльність малого підприємства. Її

вплив на ринок праці

478

Петлінська Ю. О. Ефективність функціонування системи ERP

(планування ресурсів підприємства) в напрямку удосконалення WMS

(система управління складом)

481

Платонова Ю. Р., Долбнєва Д. В. Скасування податку на додану вартість

в Україні: необхідність та передумови

486

Припута О. О., Середницька Л. П. Колір як інструмент мерчандайзингу 490

Прокопенко Марія, Кулхантинг: маркетингові дослідження нових

трендів

493

Решетняк М. Б., Кучер Ю. Є. Транспортне господарство підприємства в

умовах гнучкого виробництва

496

Рокицька Л., Буга Н. Ю. Маркетингові стратегії підприємств харчової промисловості

501

Самусь Р. А., Баніт О. П. Інтернет-маркетинг 506

Семенова Т. В., Караченцев Д. О. Вплив структури капіталу на

ефективність інвестиційного проекту

509

Сєчина А. С., Сидоренко Ю. В. Розвитку бізнесу в умовах сьогодення 514

Сичова М. В., Остапенко Т. Г. Конкурентні переваги

зовнішньоекономічної діяльності підприємства в мінливих умовах

зовнішнього середовища

519

Слєпцова Л. П. Організаційно-економічні особливості інноваційного

забезпечення садівницьких підприємств

525

Сороківський Ю. А., Галаз Л. В. Доцільність використання моделі

аутсорсингу на підприємстві

Стельмащук Р. О., Міщук І. П. Стан і тенденції розвитку сектора

малого підприємництва в Україні

528

531

Стеців Л. П., Дулебко Т. І. Управління фінансовою безпекою

підприємства: функціональний аспект

536

Сюмка Ю. В., Буга Н. Ю. Гендерні відмінності у споживанні харчової 540

10

продукції

Братчук Л. М. Про результати інноваційної діяльності в системі

бухгалтерського обліку

544

Холод З. М., Лис Марта Методологічний підхід до комплексної оцінки

ефективності використання власного капіталу

549

Гураль Н. Р. Дослідження стану інтелектуального забезпечення

вітчизняних торговельних підприємств

553

Поліщук І. І., Осадчук О. О. Вплив зовнішнього ередовища маркетингу

на функціонування підприємства

558

Онофрійчук О. В. Теоретичні основи логістичного управління

підприємством

561

Обруч Г. В. Дослідження сутності поняття кластера та процесу

кластеризації

565

Окландер Т. О. Використання цифрових технологій в маркетингових

дослідженнях

569

Окландер М. А. Цифрові технології та оцінка маркетингового потенціалу

підприємств

574

Оліховська М. В., Мазур А. О. Управління мотивацією персоналу у

підприємствах готельно-туристичного комплексу (ГТК)

577

Оліховська Н. Р., Долбнєва Д. В. Маркетинговий аудит в управлінні

збутовою діяльністю підприємства

583

Чумак Н. В., Осадчук О. О. Прибуток як економічна категорія 587

Маргіта Н. О. Логістичні ризики різних рівнів ієрархії системи

управління логістичним ланцюгом

592

Лелик Л. І., Магас Н. В. Теоретичні основи дослідження моніторингу

фінансової діяльності суб’єктів господарювання

596

Стефанишин О. Б. Дослідження передумов та стимулів розвитку

підприємств роздрібної торгівлі: теоретичний аспект

599

Тимощук Т., Махначова Н. М. Лідерство керівника як необхідна умова

ефективного управління підприємством

602

Тимощук Т., Баніт О. П. Сутність та роль логістичних концепцій в

діяльності підприємства

606

Ткачук Т. М. Світові тренди розвитку франчайзингових туристичних

мереж

611

Фандєєва А. Є. Особливості організації професійного та виробничого

внутрішньофірмового навчання на машинобудівному підприємстві

615

Федотова Т. А., Мірошниченко В. О. Заходи із зменшення соціальних

проблем підприємств України

618

Фурман Д. В., Гарбар В. А. Формування мотиваційного механізму

ефективності праці на підприємстві

621

Ходюк К. М., Буга Н. Ю. Вплив субкультури на поведінку споживачів 626

Ходюк К. М., Боковець В. В. Основні шляхи підвищення матеріального

стимулювання на підприємствах в сучасних умовах

629

Ходюк К. М., Середницька Л. П. Мерчандайзинг як інструмент

просування бренда на споживчому ринку

632

11

Цаплюк Я. О., Буга Н .Ю. Стратегічні напрями розвитку ВНЗ у сучасних

умовах

637

Ціцяла А. С., Городня Т. А. Економічна діагностика діяльності

підприємства як вектор прийняття управлінських рішень

642

Чабанюк О. М. Інструменти управлінського обіліку в системі економіки


647

Черепаня О. В., Міщук І. П. Завдання та проблеми розвитку суб’єктів

оптової торгівлі України в сучасних умовах

651

Черчик В. П., Бузін О. О., Ясишена В. В. Напрями та необхідність

удосконалення методики аналізу дебіторської заборгованості

656

Чугрій Н. А. Особливості механізму залучення роялті аграрними

підприємствами

660

Шафранюк Юлія, Буга Н. Ю. Підвищення конкурентоспроможності

підприємств ресторанного господарства

665

Федотова Т. А., Шип Д. О. Методи підвищення конкурентоспроможності

випускників вищих навчальних закладів на сучасному ринку праці

668

Яремко А. О., Баніт О. П. Слоган як рекламна константа 671

12

Секція 4. Економіка та управління підприємствами

Кривенко О. Г., студентка

Дрогомирецька М. І., к.е.н., доцент,

доцент кафедри менеджменту і логістики,

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ В ІННОВАЦІЙНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Перехід України до соціально орієнтованої ринкової економіки

супроводжується низкою негативних явищ, одним із яких є недостатній

розвиток інноваційної діяльності підприємств та організацій. Активна

інноваційна діяльність є запорукою ефективного функціонування будь-якого

суб’єкта господарювання, оскільки вона опосередковано забезпечує його

конкурентоспроможність на ринку, стійкість до зовнішніх впливів, досягнення

поставлених цілей і стійкий розвиток у перспективі.

Одним із основних чинників, що стримують інноваційну активність

підприємств, є високий ступінь ризику і викликані ним ускладнення з пошуком

джерел фінансування інновацій, особливо при існуючому дефіциті фінансових

ресурсів. На шляху впровадження інновацій будь-які пiдприємства неминуче

зустрічаються із проблемами, які викликані нестабільністю зовнішнього

середовища і впливoм внутрiшнiх чинників. У зв’язку з цим підприємства, що

впроваджують інновації, стикаються з різного роду ризиками, зумовленими

фінансовими витратами на проведення заходів, загрозами отримання корисного

результату, а також ймовірними втратами при впровадженні нововведень.

Інноваційна діяльність без ризику не існує, але його слід оцінювати і

максимально враховувати. Тому для того, щоб попередити загрозу ризику

впровадження інновацій, необхідно дослідити їхню сутність та особливості

13

прояву ризиків в інноваційній діяльності підприємств.

У загальному розумінні ризик розглядають як можливість відхилення

фактичного результату будь-якого рішення чи діяльності від запланованого. З

позицій підприємства-інноватора ризик – це загроза втрати ресурсів,

недоотримання доходів чи перевищення витрат у результаті здійснення

інноваційної діяльності [2].

Ризики інноваційних проектів (підприємства-інноватора, що їх реалізує) в

остаточному підсумку проявляються в тому, що нова продукція не реалізується

у визначених обсягах і за визначеними цінами, затягуються терміни реалізації

інноваційного проекту, що, зрештою, призводить до недоотримання прибутку

або ж настання збитків.

Джерелом ризику є вплив чинників мікро- і макросередовища, а також

внутрішнього середовища підприємства (табл. 1).

Таблиця 1

Джерела та форми прояву ризику [2]

Характер прояву Джерела прояву Форми прояву

Зовнішні ризики

(об’єктивні)

макросередовища

економічні

політико-правові

соціально-демографічні

екологічні

технологічні

мікросередовища

споживацькі

конкурентні

інвестиційні

постачальницькі

посередницькі

контактні

Внутрішній (об’єктивно-суб’єктивний)

Суб’єктивні ризики

(ризики прийняття

інноваційних

рішень)

аналізу відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім

генерування ідей

перевірки і відбору ідей

розроблення і перевірки задуму товару

аналізу ринку для інновації і розроблення плану її просування

ринку оцінки можливостей підприємства-інноватора

розроблення товару

ринкових випробувань товару

розгортання комерційного виробництва нового товару

Із загальної кількості інноваційних проектів зазнають невдачі 40 % –

14

проектів, пов’язаних з виробництвом товарів широкого вжитку, 20 % – товарів

промислового призначення, 18 % – послуг. При цьому близько 50 % витрат на

створення і просування новинок припадає на вироби, які так і не знайшли

попиту на ринку, а 30 % нововведень, що одержали визнання на ринку, швидко

залишають його. Комерційні невдачі нових товарів пояснюються наступними

причинами: невірна оцінка вимог ринку (32 %); неефективна збутова політика

(13 %); висока ціна (14 %); несвоєчасний вихід на ринок (10 %); жорстка

конкуренція (8 %); технічна недосконалість нових виробів (23 %) [1].

Ризики, спричинені впливом чинників макросередовища [2]: економічні –

зміна економічної ситуації може призвести до втрати конкурентоспроможності

продукції; політико-правові – виявляються у вигляді можливих несприятливих

змін політико-правового середовища господарювання; соціально-демографічні

– виникають через відмінності в інтересах різних соціальних груп населення, а

також зміни цих інтересів, що може викликати несприйняття інновації,

зниження обсягів її збуту; екологічні – виявляються як можливі втрати

товаровиробників (продавців), викликані екодеструктивним впливом товарів і

технологій їхнього виробництва; технологічні – виникають через можливі зміни

в технологічному середовищі, як правило, внаслідок стрімкого розвитку НТП.

Мінімізувати ризики впливу чинників макросередовища, можна шляхом

диверсифікації виробництва й збуту, ретельного відбору напрямів і видів

діяльності таким чином, щоб найбільшою мірою використовувати сприятливі

можливості і мінімізувати вплив деструктивних чинників.

Ризики, спричинені дією чинників мікросередовища [2]: конкурентні – ці

ризики особливо великі для високоприбуткових ринків і галузей, що інтенсивно

розвиваються, високий прибуток яких сприяє припливові конкурентів. Через це

найбільш слабкі й нестійкі до конкурентного тиску товаровиробники змушені

залишати ринок; постачальницькі – викликані діями постачальників,

можливими змінами умов постачання (термінів, цін, тощо) та зміною профілю

їх діяльності. Такі ризики особливо великі для підприємств, що

використовують дефіцитну сировину або одержують її від обмеженого кола

15

постачальників; торговельно-збутові – спричиняються можливими змінами

умов взаємодії з торговельними і збутовими посередниками. Основні загрози

викликані тим, що підприємство, яке реалізує свою продукцію через

посередників, частково втрачає контроль за подальшою долею товару;

споживчі – виникають через можливість зміни в запитах споживачів; контактні

– спричиняються можливими змінами у взаєминах з контактними аудиторіями

підприємства (трудовий колектив і акціонери, місцеві жителі й громадські

організації, кредитно-фінансові установи, органи влади, засоби масової

інформації тощо).

Зазначені види ризику найбільшою мірою впливають на результати

інноваційної діяльності, тим більше, що майже всі суб’єкти інноваційного

процесу більшою або меншою мірою чинять опір інноваціям, особливо

радикальним [2].

Суб’єктивні ризики інноваційного процесу виникають як наслідки

прийняття управлінських рішень на етапах інноваційного процесу. Ці ризики

доцільно розглядати поетапно, відповідно до ходу прийняття рішень з

управління інноваційною діяльністю.

Виходячи з цих міркувань, необхідно визначати такі види ризику [2]:

ризик на етапі аналізу відповідності внутрішніх можливостей розвитку

підприємства зовнішнім, які генеруються зовнішнім середовищем – полягає в

загрозі вибору напрямку інноваційного розвитку, неадекватного зовнішнім і

внутрішнім умовам; ризик на етапі генерації ідей інновацій – проявляється як

можливість генерації неконкретних, неприйнятних для наступного

опрацювання ідей; ризик на етапі вибору прийнятних ідей – проявляється як

загроза вибору ідей, неприйнятних для реалізації на конкретному підприємстві,

або ж ігнорування гарних ідей; ризик на етапі розробки задуму нового товару і

його перевірки – проявляється як неоднозначне формулювання задуму, що

може бути помилково зрозумілим розробниками або споживачами; ризик на

етапі аналізу ринку й розробки стратегії маркетингу – полягає в загрозі

розробки стратегії маркетингу з виведення нового товару на ринок, яка буде

16

неадекватною ситуації на ринку (з урахуванням перспектив її розвитку); ризик

на етапі розробки нового товару – полягає в можливості розробки товару, який

не відповідає інтересам суб’єктів інноваційного процесу; ризик на етапі

ринкових випробувань нового товару – спричиняється помилками при виборі

часу, місця й методики випробувань; ризик на етапі ухвалення рішення про

розгортання комерційного виробництва товару – полягає в можливості

просування на ринок недопрацьованого товару або ж використання

недоцільних заходів комплексу маркетингу.

Отже, інноваційна діяльність характеризується високим рівнем

невизначеності умов зовнішнього та внутрішнього середовища, що викликають

високий ступінь ризику в інноваційній діяльності підприємства. Інновації, на

відміну стабільних процесів можуть закінчитися невдачею. Проте, інноваційна

діяльність є обов’язковою, тому розпочинаючи реалізацію нововведень,

необхідно враховувати можливі ризики, передбачити вузькі місця та

спробувати знизити можливі негативні відхилення під час створення системи

управління ризиками. Всі ці завдання вирішуються безпосередньо під час

створення системи управління ризиками, адже знаючи про можливості

настання ризикових подій і маючи їхній опис у класифікаторі за видами і

базовими ознаками, інноватори одержують можливість аналізувати й визначати

конкретні заходи, спрямовані на зниження можливостей виникнення ризикових

ситуацій або ослаблення їхніх наслідків в інноваційній діяльності.

Література:

1. Державний комітет статистики України – [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.uа, 2008р.

2. Бабенко Т.Ю. Управління ризиками інноваційної діяльності на

підприємстві / Т.Ю. Бабенко – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://feu.kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12/section1/tez13/

http://www.ukrstat.gov.uа/https://feu.kneu.edu.ua/ua/confere_nce/conf_social_dev_ukr_12/section1/tez13/

17

Маслюковська Я. А., студентка

Науковий керівник – Боковець В. В., к.е.н., доцент

кафедри менеджменту та адміністрування ВТЕІ КНТЕУ

МЕНЕДЖМЕНТ В КОНТЕКСТІ МАРКЕТИНГУ

В контексті складних умов розвитку сучасних ринкових відносин України,

набуває все більшого значення дослідження та впровадження нових динамічних

поглядів на маркетинг, менеджмент та їх можливий взаємозв’язок. В основному

маркетинг розглядається як система дій, котра забезпечує успіх обміну завдяки

вдалій організації потоку товарів та послуг від виробників до споживачів.

Ущільнення ринку, підвищення конкуренції, диверсифікація попиту вимагає

підвищення уваги до потреб споживача. В наш час акценти маркетингових

стосунків все більш поглиблюють своє орієнтування на вдосконалення ресурсів

управління потребами споживача.

Тобто, споживач з комплексом власних потреб, свідомих і несвідомих,

плавно переходить із зовнішнього середовища у внутрішню організаційну

структуру підприємства , і складає основну частину системи управління у своїх

стандартних функціях: мотивації, планування, організації і контролю. На цих

підставах концепція менеджменту в контексті маркетингу закючається в тому,

що потреби сучасного ринку вимагають більшого розширення функцій

управління на маркетинг, що дає змогу організаціям, завдяки створенню та

втіленню нових функцій товару, активізації його руху, досягнути стійкої або ж

лідируючої позиції у конкурентному середовищі [1].

Розгляд маркетингу як функції управління не заперечує розгляду його

сутності як концепції управління. В основі маркетингу як концепції управління

підприємством (інша назва „маркетингове управління”) закладено управління

підприємством із використанням маркетингових принципів задоволення потреб

споживачів підприємства методами кращими, ніж у конкурентів [3]. Згідно з

маркетинговою концепцією управління підприємством, задоволення потреб

18

споживачів, як запорука успішної діяльності підприємства, має ґрунтуватися на

комплексності, узгодженості і збалансованості ринкових стратегій розвитку

підприємства (стратегії вибору цільових сегментів, стратегії охоплення ринку,

позиціонування і стратегій конкуренції) із маркетинговими стратегіями або

комплексом маркетингу, до яких відносять товарну, цінову, розподілення і

стратегію маркетингових комунікацій. Кожна зі стратегій розробляється на

аналізі факторів маркетингового середовища підприємства. Незважаючи на

високу актуальність застосування концепції маркетингу, її специфіка на

виробничих підприємствах розкрита недостатньо глибоко.

Питанням менеджменту в контексті маркетингу цікавились такі провідні

вчені,як: А. Войчак, Н.Куденко, О. Кузьмін, Ф. Хміль, а питаннями функцій

маркетингу в контексті управління маркетингом займались С. Гаркавенко, Ф.

Котлер, С. Скрибінський та інші вчені-дослідники.

Менеджмент в контексті маркетингу - це процес, складовими якого є

планування, аналіз, реалізація планів і контроль за здійсненням заходів,

спрямованих на зміцнення, встановлення і підтримання взаємовигідних обмінів

з цільовими ринками з метою досягнення цілей підприємства. Дану концепцію

менеджменту можна визначити як систему загальних уявлень про управління

маркетинговою діяльністю підприємства виходячи з умов ринку, потреб

споживачів і можливостей підприємства їх задовольнити.

Механізм створення концепції менеджменту в контексті маркетингу

включає ряд функцій, а саме:

1. Функція планування – розроблення програми маркетингу;

2. Функція організації – формування організаційної структури;

3. Функція реалізації ‒ виконання розроблених планів;

4. Функція управління – система скоординованих дій суб’єкта на об’єкт з

метою досягнення певної організаційної мети;

5. Функція контролю ‒ перевірка виконання маркетингових заходів і

здійснення коригувальних впливів по каналах зворотного зв’язку;

19

6. Функція аналізу ‒ визначення ринкових і маркетингових можливостей

тощо.

7. Функція мотивації ‒ створення відповідних моральних і матеріальних

стимулів роботи працівників [2].

Маркетинговий менеджмент доречний й ефективний лише тоді, коли

управління організацією, побудоване на принципах маркетингу, тобто коли в

центр організації поміщено споживача й система маркетингу і менеджменту

об’єднує всі зусилля для того, щоб більш досконао задовольнити потреби і

попит сторін, які беруть участь в процесі обміну. До того ж, концепція

менеджменту в контексті маркетингу розглядає маркетинг і менеджмент в

сукупності один з одним, які до ще й взаємодоповнюють один одного.

Таким чином, можна впевнено сказати, що застосування найбільш

доцільних засобів управління фірмою залежить від уміння керівництва вчасно

та оперативно реагувати й враховувати ті тенденції, що притаманні сучасному

ринкові. Основні з яких є підвищення рівня якості, ціни і задоволення

споживачів, потреба в побудові стійких зв’язків із ними; здатність до

глобального мислення; застосування в роботі інноваційних технологій; надання

більшого значення маркетингу в сфері послуг тощо.


1.Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент. / 10-е изд. /. – СПб.; М.; Харьков:

ПИТЕР, 2000. ‒ 752 с.

2.Єрмошенко М.М. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник. –

К.: НАУ, 2001.-204 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга : пер. с англ. / Ф. Котлер ; общ. ред. и

вступ. ст. Е. М. Пеньковой. – М. : Прогресс, 1990. – 736 с.

20

Чикурков О. С., студент

спеціальності «Облік і аудит» економічного факультету

Подільського державного аграрно-технічного університету,

Науковий керівник: Кондрюк Л. В., к.е.н, доцент

Подільського державного аграрно-технічного університету,

ОБЛІК І КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК У

СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У всі часи основним джерелом поповнення державного бюджету країни

слугували податки і збори. Без них виконання державою своїх функцій стає

просто неможливим. У даних тезах розглядається один з основних податків, що

формують держбюджет, а саме податок на прибуток. Важливість його полягає у

тому, що він дозволяє регулювати доходи суб’єктів господарювання. На

сьогоднішній день умови ведення господарства не є зручними, особливо в

аграрній сфері. Тому правильний облік та контроль розрахунків за податком на

прибуток є необхідним для отримання максимального прибутку.

Податок на прибуток підприємств — прямий податок, що стягується з

прибутку організації (підприємства, банку, страхової компанії) [1]. Прибуток

організації, як правило, визначається як дохід від діяльності компанії мінус

сума встановлених відрахувань та знижок

Платниками податку є:

резиденти – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та

інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність,

спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

нерезиденти – фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій

організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження

з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус

або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

21

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається за даними

податкового обліку шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу

звітного періоду на:

суму валових витрат платника податку;

суму амортизаційних відрахувань.

Із 1січня 2016 року до Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №

2755-VI було внесені зміни Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII. Ці

зміни стосувались і податку на прибуток. Власне у першу чергу зміни

стосувались ставки оподаткування (18%) та періоду подання декларації, до

якого ми повернемось пізніше. Методика ж сама по собі змін не передбачала і

зображена на рис. 1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема оподаткування прибутку підприємства

*Систематизовано автором.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів

діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,

матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її

континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх

межами [2].

Валовий доход визначається за формулою:

В П В (1)

Об’єкт оподаткування Платники

Суб’єкти

підприємницької

діяльності

Ставка

Сукупний

валовий

дохід

Сукупні валові витрати

та амортизаційні

відрахування

Скоригований

валовий дохід

- =

18%

Оподатковуваний прибуток

=

* =

Податок на

прибуток Загальна сума зменшення

податкового зобов’язання

Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету

22

де ВД – валовий доход; ЗД – загальні доходи від продажу товарів,

продукції, робіт, послуг; ПДВ – податок на додану вартість; А – акциз.

Валові витрати як сума витрат для визначення прибутку з метою

оподаткування розраховують за формулою:

ВВ В ОП ОПП (2)

де ВВ – валові витрати; ВР – вартість придбаних товарів, виробничих

запасів, робіт, послуг; ОП – нарахована оплата праці; ОПП – обов’язкові

платежі підприємства, пов’язані з оплатою праці.

Усі платники податку на прибуток подають податкову декларацію

контролюючому органу у строки, встановлені законом. З 1 січня 2016 року

змінився період подання податкової звітності, а саме повернувся квартальний

звітний період.

Тобто декларацію потрібно буде подати за перший квартал, півріччя, 3

квартали та рік, і заповнювати її наростаючим підсумком. Проте із цього

правила є винятки — для деяких категорій даровано право звітувати лише за

підсумками року.

Річний звітний період передбачено для:

• новостворених підприємств — подають декларацію за період від дати

реєстрації до кінця поточного року реєстрації. Наприклад, підприємство

утворене 26 лютого 2016 року. Тоді вперше слід буде відзвітувати за 2016 рік за

період від указаної дати реєстрації підприємства по 31 грудня 2016 року;

• сільгоспвиробників — вони можуть звітувати за період із 1 липня по 30

червня наступного року;

• платників, котрі мають бухгалтерський дохід за попередній рік не більш

ніж 20 млн грн.

Тож платники, що за попередній рік мали бухгалтерський дохід понад 20

млн грн., повинні звітувати щокварталу — за перший квартал 2016 року,

півріччя, 3 квартали та рік [3].

Також це означає, що бухгалтеру, що працює в аграрній сфері стане менше

клопоту із поданням звітності. Разом із декларацією потрібно буде подавати і

23

фінансову звітність. І це обумовлює посилення організації обліку і контролю з

податку на прибуток.

Малі підприємства подають її до податкової разом із річною декларацією з

податку на прибуток. Отже, ті платники податку на прибуток, у яких середня

кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб

і річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суми, еквівалентної 10 млн

євро, визначеної за середньорічним курсом НБУ, фінансову звітність до

податкової направляють лише за підсумками року, проміжної ж фінансової

звітності в податкову не подають. Це певною мірою сприяє розвитку

підприємництва.

Строк сплати податку на прибуток лишився без змін ― упродовж 10 днів

за граничною датою подання декларації.

Останнє, що необхідно згадати щодо змін це те, що з 1 січня 2016 року не

потрібно сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток. Таким

чином, щомісячні аванси, які були нараховані ще за підсумками 2014 року,

сплачувати в 2016 році вже не потрібно. І в декларації за 2015 рік

розраховувати їх також уже не треба [3].

Отже, облік і контроль за розрахунками з податку на прибуток є вельми

важливим на кожному підприємстві. Справляння цього податку суттєво

поповнює державний бюджет, який є безперечним стрижнем нормального

розвитку країни. Зміни, що вступили в дію у 2016 році покращили та зробили

більш зручним ведення розрахунків з податку на прибуток, особливо у аграрній

сфері. Разом із тим, необхідність подання фінансової звітності разом із

декларацією вимагає покращення організації та посилення контролю за

операціями, що визначають базу оподаткування податку на прибуток. Останнє є

предметом подальших досліджень.


1. Податковий кодекс України: Закон України // Відомості Верховної

Ради України (ВВР). - 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17.

24

2. Кириленко В.В. Економіка / В.В. Кириленко. - Тернопіль:

Економічна думка, 2002. – 193с.

3. Податок на прибуток: нові правила – 2016. Електронний ресурс. //

Фінансовий директор компанії - Джерело доступу:

http://fdk.net.ua/article/podatok-na-prybutok-novi-pravyla-2016.

Столярчук Н.М., к.е.н.,

старший науковий співробітник

ННЦ «Інститут аграрної економіки»

ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ – НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Впровадження на підприємствах нових технологій є запорукою його

розвитку на інноваційній основі. Воно можливе за рахунок комерціалізації

об’єктів інтелектуальної власності або трансферу технологій.

З метою сприяння зростанню інноваційної активності підприємств держава

проводить відповідну політику, розробляє пріоритетні напрямки розвитку

науки і техніки, приймає рішення щодо фінансування інноваційних проектів за

кошти державного бюджету, затверджує відповідні закони, положення, створює

інституції, що займаються охороною інновацій.

Поштовхом до інтенсифікації суспільного виробництва та впровадження в

підприємницьку діяльність наукомісткої техніки та технології стало прийняття

Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу

технологій» від 14.09.2006 № 143-V. Згідно якого, трансфер технології -

передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або

юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким

установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки

щодо технології та/або її складових [1].

Варто зауважити, що термін «трансфер технологій» в українській

термінології виник нещодавно, що пов’язано з переходом нашої держави до

25

ринкової економіки та початку комерціалізації об’єктів інтелектуальної

власності. За словами С. Попова: «Слово «трансфер» успішно замінило термін

«впровадження», яким адміністративно-командна система називала процес

втілення в життя інноваційної пропозиції. Однак це не просто заміщення, а

істотне перетворення змісту процесу» [2].

Основний акцент під час трансферу технологій робиться не стільки на

технології як такій, а скільки на учасниках процесу. Запропоноване у

вітчизняному законодавстві трактування даного терміну відображає певні

підходи, прийняті світовою спільнотою. Так, наприклад, національний центр

трансферу технологій під дефініцією «трансфер технологій» розуміє процес

використання технології, експертних знань, ноу-хау або обладнання з метою,

яка первинно не визначалася організацією-розробником. При цьому, трансфер

технології може мати як результат комерціалізацію або вдосконалення

продукту чи процесу [3].

В юридичній літературі існує декілька підходів щодо форм трансферу

технологій, рівнів та механізмів передачі технологій. Так, С. Корсунський

виділяє чотири типи процесів трансферу технологій [4]:

1. Співпраця бізнес-структур з однією або декількома дослідницькими

організаціями;

2. Ліцензування або продаж інтелектуальної власності

3. Технічна допомога

4. Інформаційний обмін.

На даний час існує три основні юридичні способи, які можуть бути

використані для передачі та придбання технологій на комерційній основі.

Перший спосіб полягає у продажу власником усіх виключних прав на

запатентований винахід і придбання цих прав іншою фізичною або юридичною

особою. Тобто, коли всі виключні права, що надаються патентом на винахід,

передані власником винаходу іншій фізичній або юридичній особі без

обмеження в часі і будь-яких інших умов. Юридичний акт, за допомогою якого

26

власник запатентованого винаходу передає свої права іншому, засвідчується

письмовим документом, який називається «актом передачі патентних прав».

Іншим юридичним способом передачі і придбання технологій є

ліцензування, тобто надання власником запатентованого винаходу іншій

фізичній чи юридичній особі дозволу на здійснення в певній країні і в

обмежений період однієї або більше дій, на які має виключні права власник

винаходу, запатентованого у даній країні.

Ще один юридичний спосіб передачі і придбання технологій відноситься

до ноу-хау. Даний вид об’єкта інтелектуальної власності може бути передано в

матеріальній і нематеріальній формі. Слід уточнити, що ноу-хау в

нематеріальній формі, що відносяться до демонстрації способу виробництва, до

консультування з технології виробництва або з інших питань прийнято

називати технічними послугами.

Важливим аспектом є те, що трансфер технологій може проводитись як на

комерційній, так і не на комерційній основі за допомогою цивільно-правових

договорів. Об’єктом договору можуть виступати майнові права на об’єкти

інтелектуальної власності, самі технології, послу�

Documents

ПрАТ “ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ......5 Брижчук Д. А., Буга Н. Ю. Сутність та принцпи стратегічного маркетингу