Ювілейний випуск до 20-річчя юридичного факультету ...app.tneu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/01/3-2017.pdfвових актів, відповіді

АктуАльні проблеми прАвознАвствАВипуск 3 (11) 2017 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних

і правових вчень. Філософія права.

2. Конституційне право. Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційне право. Міжнародне право.

3. Цивільне право і цивільний процес. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Господарське право. Господарсько-процесуальне право.

4. Кримінальне право та кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес та криміналістика. Судова експертиза. Оперативно-розшукова діяльність. Судоустрій. Прокуратура та адвокатура.

5. Погляд економіста.

6. Трибуна молодого вченого.

Тернопіль – ТНЕУ – 2017

Збірник наукових працьЮридичного факультетуТернопільського національного економічного університету

ISSN 2524-0129

Ювілейний випуск до 20-річчя юридичного факультету

Включений до переліку фахових видань України з юридичних наук Наказом МОН України від 10.05.2017р. № 693 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо діяльності спеціалізованих вчених рад від 27 квітня 2017 року»Засновник та видавець Тернопільський національний економічний університетРекомендовано до друку Вченою радою Тернопільського національного економічного університету

(протокол № 2 від 25.10.2017 р.) Головний редактор

Гречанюк Сергій Костянтинович, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Тернопільського національного економічного університету

Заступник головного редактора Калаур Іван Романович, завідувач кафедри цивільного права і процесу ТНЕУ, доктор юридичних наук, доцент

Редакційна колегія:Крупчан Олександр Дмитрович, директор Інституту НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України.Галянтич Микола Костянтинович, заступник директора з наукової роботи НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, доктор юридичних наук, професорГалай Андрій Олександрович, професор кафедри цивільного права і процесу ТНЕУ, доктор юри-дичних наук, доцентКіндюк Борис Володимирович, професор кафедри теорії та історії держави і права ТНЕУ, доктор юридичних наук, професор Стефанчук Руслан Олексійович, Голова ГО «Ліга професорів права», доктор юридичних наук, про-фесор, Член-кореспондент НАПрН УкраїниВолошин Юрій Олексійович, завідувач відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інститу-ту законодавства Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професорСердюк Павло Павлович, науковий співробітник науково-методичного забезпечення організації ро-боти та управління в органах прокуратури Національної академії прокуратури України, доктор юри-дичних наук, професорХристинченко Надія Петрівна, професор кафедри економічної безпеки та фінансових розсліду-вань ТНЕУ, доктор юридичних наук, доцентБанах Сергій Володимирович, декан юридичного факультету ТНЕУ, кандидат юридичних наукСлома Валентина Миколаївна, заступник декана юридичного факультету ТНЕУ, кандидат юридичних наук, доцент Кравчук Микола Володимирович, завідувач кафедри теорії та історії держави і права ТНЕУ, кандидат юридичних наук, доцентРогатинська Ніна Зіновіївна, завідувач кафедри кримінального права та процесу ТНЕУ, кандидат юридичних наук, доцентЖукорська Ярина Михайлівна, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансово-го права, кандидат юридичних наук, доцент

Іноземні члени редакційної колегіїДзієга Анжей, декан факультету права, канонічного права та управління Люблінського католиць-кого університету Іоанна Павла ІІ, доктор юридичних наук, професор (Польща).Межарос Петер, доцент кафедри цивільного та комерційного права Тарнавського університету, доктор юридичних наук (Словаччина).Пірніор Петр, заступник декана факультету права та управління Сілезійського університету в Катовіцах, доктор юридичних наук, професор (Польща).Флогаітіс Спірідон, директор Європейської організації публічного права (Греція), доктор юридич-них наук, професор (Греція).Цоль Фредерік, професор кафедри цивільного права Ягелонского университету, завідувач кафе-дри європейського і польського приватного права та порівняльного правознавства Оснабрюцького університету, доктор юридичних наук, професор (Польща).

Відповідальний за випуск Жукорська Ярина МихайлівнаАдреса редакції: 46400 м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46а

E-mail: [email protected] www.tneu.uawww.app.tneu.edu.ua

Збірник наукових праць Юридичного факультету Тернопільського національного економічного університетуу співпраці з НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН УкраїниЗасноване у 2011 році Виходить 4 рази на рік Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу інформаціїКВ № 1784106691 від 17.03.2011р.ISSN 2524-0129

АктуАльні проблеми прАвознАвствАВипуск 3 (11)2017

Зміст

ISSN 2524-0129. Актуальні проблеми правознавства. Випуск 3 (11). 2017 р. 3

ЗМІСТ1. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВАБанах Сергій, Савіцька ВікторіяПравова культура журналістів в сучасному інформаційно-правовому просторі ..............................................5Баран Анжеліка Реалізація законодавства Австро-Угорщини щодо загального виборчого права в Східній Галичині на поч. ХХ ст. .........................................................................................................................................................10Грубінко Андрій Система євроатлантичної безпеки в умовах військово-політичного протистояння на Сході Європи ..........15Кравчук Валентина Просторовий поворот в праві: філософського-правове розуміння ..................................................................20Кравчук Микола Армія в державотворенні Західноукраїнської Народної Республіки: організаційно-правові основи ..........25Мудрак Роман Генеза становення інституту юридичних клінік у світі та Україні ..................................................................31Подковенко Тетяна, Фігун НаталіяІнститут медіації у механізмі вирішення правових спорів: основні ідеї та принципи ..................................36Ухач Василь«Геноцидна» інтерпретація українсько-польських взаємин в 1943–1944 роках у візіях сучасних дослідників (історико-правовий аспект) .............................................................................................................41

2. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. ФІНАНСОВЕ ПРАВО. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Годованик Євген Ефективність правотворчості як категорія сучасного європейського конституціоналізму ...........................47Гречанюк Сергій, Пузирна Наталія, Терещук Галина, Гречанюк РоксоланаAdministrative activity of law enforcement agencies of Ukraine (the procuracy of Ukraine and the sfs of Ukraine) ............................................................................................................................................52Демків ДенисПроблемні аспекти кадрового забезпечення спеціалізовано антикорупційного прокуратури ......................56Жукорська Ярина, Банах Ірина Правове забезпечення взаємодії України та МВФ в економічній та фінансовій сферах ...............................60Зарембський ЮрійПравове регулювання виїзду українських громадян за кордон та в’їзду в Україну .......................................................65Кондратенко Віталій Система суб’єктів публічної влади у сфері соціального забезпечення осіб з інвалідністю ..........................71Мокрицька Анна, Петриків Анна Окремі проблеми правового забезпечення здійснення моніторингу діяльності органу місцевого самоврядування у питаннях надання адміністративних послуг ......................................................................76Молень ІринаОсновні напрямки реформування законодавства у сфері охорони здоров’я в Україні ..................................80Пузирний В'ячеслав Принципи адвокатської діяльності у провадженні у справах про адміністративні правопорушення ..........86Трошкіна КатеринаГенеза наукової думки щодо формування поняття громадянства та його ознак.............................................91Шевчук Оксана, Ментух Наталія Правові аспекти професійної орієнтації учасників АТО ..................................................................................96Юркевич ІринаДецентралізація та реформування місцевого самоврядування в Україні ......................................................100

Зміст

ISSN 2524-0129. Актуальні проблеми правознавства. Випуск 3 (11). 2017 р.4

3. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС. СІМЕЙНЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

Баженов МихайлоНаціональні та іноземні особливості відповідальності провайдерів за порушення авторських і суміжних прав ...................................................................................................................................................105Бутрин-Бока НаталіяЩодо питання про прийомну сім’ю: деякі правові аспекти ........................................................................... 111Гладьо Юлія Захист прав добросовісного набувача у разі витребування майна з чужого незаконного володіння ......... 117Дяченко Сергій, Ліхтанська Діана Проблематика відновлення становища, яке існувало до порушення права у сфері інтелектуальної власності ..................................................................................................................................122Стахира ГаннаПроблеми визначення поняття цифрового контенту .......................................................................................127Філімонова Аліна Еволюція становлення та розвитку командитних товариств ..........................................................................131Цвігун Ірина Становлення правового регулювання іпотеки земельних ділянок на території України .............................135Черніцька Ірина Деякі аспекти розгляду та вирішення цивільних справ про усунення від права на спадкування ...............141

4. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. СУДОУСТРІЙ. ПРОКУРАТУРА ТА АДВОКАТУРАЄдинак Ірина Конструктивні особливості ст.163 Кримінального кодексу України «Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер» ............................................................................................................148Карапетян Ольга, Скакун Тетяна Інституційно-організаційне забезпечення фінансових розслідувань економічної злочинності в міжнародній практиці ......................................................................................................................................155Муравська (Якубівська) Юлія Інституційне забезпечення розслідування фінансових злочинів та боротьби з фінансуванням тероризму в контексті зміцнення економічної безпеки держави: досвід Литви ...........................................159Ніпіаліді Ольга Перспективи створення служби фінансових розслідувань: українські реалії та зарубіжний досвід .........165Олійничук Роман Розмежування групового порушення громадського порядку з самоправством ............................................171Пілюков Юрій Окремі питання судово-експертного забезпечення досудового розслідування в умовах реформування системи МВС України ........................................................................................................................................175Прокопів Богдан, Бейгер ВеронікаПроблема вдосконалення антикорупційного законодавства України в контексті впровадження міжнародного досвіду .........................................................................................................................................180Фаріон Антоніна Особливості впровадження пілотного проекту Служби фінансових розслідувань .....................................186Чудик НаталіяСудова реформа – вагомий крок до європейського правосуддя .....................................................................193

5. ПОГЛЯД ЕКОНОМІСТАОлійничук Олександра, Швець ЯнаСвітовий досвід акцизного оподаткування та його імплементація в Україні в контексті детінізації економіки ...........................................................................................................................................197

6. ТРИБУНА МОЛОДОГО ВЧЕНОГОМнацаканян АнушЩо стримує людину від вчинення злочину: совість чи закон? ......................................................................201

Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права.


1. ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ ВЧЕНЬ.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА.УДК 340.1

Сергій Банах,кандидат юридичних наук, доцент,декан юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету

Вікторія Савіцька,кандидат педагогічних наук

ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЖУРНАЛІСТІВ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВОМУ ПРОСТОРІ Проаналізовано поняття правової культури журналістів у сучасному інформаційно-правовому просто-

рі. Визначено основні вимоги, яким має відповідати журналіст, який пише на правову тематику.Ключові слова: журналіст, правова культура, правова інформація, правове життя, юридичний термін,

правові цінності, засоби масової інформації.

Банах С., Савицкая В.Правовая культура журналистов в современном информационно-правовом пространствеПроанализировано понятия правовой культуры журналистов в современном информационно-правовом

пространстве. Определены основные требования, которым должен отвечать журналист, пишущий на право-вую тематику.

Ключевые слова: журналист, правовая культура, правовая информация, правовая жизнь, юридический термин, правовые ценности, средства массовой информации.

Banakh S., Savicka V.Legal culture of journalists in the contemporary informational and legal spaceThe concept of journalist legal culture in the modern information and legal space are analyzed in article. The

basic requirements for a journalist who writes on legal issues are determined.Keywords: journalist, legal culture, legal information, legal life, legal term, legal values, mass media.

Постановка проблеми. Основним та найістотнішим показником рівня демократизації суспільства є гарантія повноти реалізації прав особистості. В процесі демократичного розвитку українського суспіль-ства суттєво зростає необхідність якісного й об’єктивного висвітлення проблем правового життя суспіль-ства. Це актуалізує завдання підвищення рівня правової культури як окремої особистості, так і суспільства загалом. Пріоритетними стають проблеми подолання юридичного невігластва громадян – необізнаність щодо їхніх прав і свобод, наданих Конституцією України, механізмів реалізації та порядку судового за-хисту особистісних прав і свобод.

Одну з провідних ролей в цьому процесі відіграють засоби масової інформації (ЗМІ) – соціальний інститут освіти й виховання суспільства, що формує громадську думку та правову культуру суспільства. Саме від засобів масової інформації залежить, на підставі яких цінностей формується правова культура українського суспільства. Своєю діяльністю ЗМІ задають певні орієнтири соціального розвитку, зокрема формування правової культури особистості та суспільства як умови становлення демократичної держави.© Сергій Банах, Вікторія Савіцька, 2017

Банах С., Савіцька В.Правова культура журналістів в сучасному інформаційно-правовому просторі


Розвиток інформаційного правового простору сьогодні неможливий без відповідного рівня правової куль-тури журналістів [2, с. 65], оскільки саме вони інформують про правові аспекти діяльності державних та громадських інституцій, аналізують сферу правових відносин суспільства, практику нормотворчості, судо-чинства, правозастосування, правореалізації.

Актуальність дослідження. Роль журналістики у формуванні правової культури суспільства важ-ко переоцінити. Адже саме ЗМІ є основним джерелом правового інформування громадян. Коментарі пра-вових актів, відповіді юристів на запитання читачів, матеріали на судові теми, публікації щодо роботи слідчих органів, прокуратури і поліції, «кримінальна хроніка» – немає жодного суспільно-політичного ви-дання, яке б не освітлювало на своїх шпальтах публікації правової спрямованості. Тому можемо стверджу-вати, що сьогодні ЗМІ України дуже тісно торкаються освітлення правового життя держави. У цій ситуації дуже важливо, щоб журналісти, які висвітлюють юридичну тематику, мали адекватне уявлення щодо за-конодавчої та правоохоронної діяльності держави, правових процесів, які відбуваються в країні [6, с. 26], володіли знаннями щодо методів висвітлення в ЗМІ правових проблем, розуміли дію правових норм, стави-лися до права як до цінності. Отже, потреба високого рівня правової культури журналістів постає з тісного взаємозв’язку судової, правоохоронної системи і ЗМІ, які функціонують в одному соціальному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми правової культури в правовій науці дослі-джували зарубіжні та вітчизняні науковці. Теоретико-методологічний аналіз філософсько-правових про-блем, пов’язаних з правовою культурою, відображений у наукових працях С. Алексеева, В. Головченко, Ю. Битяка, О. Ковальчука, О. Лукашової, О. Макеєвої, О. Мурашина, А. Селіванова та ін. Водночас науков-цями вивчалися проблеми правової культури деяких професійних груп: підприємців (О. Менюк), учасників виборчого процесу (Р. Каламаж), працівників місцевих органів виконавчої влади (Г. Хаварівський), офіцер-ського складу збройних сил України (С. Скурихін) та ін. Однак проблематика взаємодії журналістики та правової культури ще не отримала необхідної теоретичної інтерпретації.

Метою статті є теоретико-правовий аналіз правової культури журналістів, виявлення її особливос-тей та визначення шляхів підвищення її рівня в умовах формування інформаційного суспільства.

Виклад основного матеріалу. Ефективність проведення сучасних суспільно-політичних та еко-номічних реформ залежить від рівня правової культури українського суспільства, рівня його правової по-інформованості. Загальнодоступним комунікаційним каналом поширення правової інформації є ЗМІ, яким належить провідна роль у генеруванні, впорядкуванні та наданні в користування правових інформаційних ресурсів, виконанні ціннісно-орієнтаційної та правосоціалізуючої функцій, що зумовлює необхідність сут-тєвого підвищення рівня правової культури працівників мас-медіа.

Експерти в галузі журналістики та юриспруденції констатують, що сьогодні інформаційно-кому-нікативне поле правової тематики істотно розширилося і перетворилося. Цьому є низка причин: сучасний стан ЗМІ, які технологічно вийшли на більш високий рівень розвитку, конституційна заборона на цензуру, інтерес до правової тематики самого суспільства. Тому інколи здається, що саме ця тематика достатньо широко представлена в ЗМІ, однак більшість журналістських матеріалів носять репортерський характер, акцентуючи увагу аудиторії на конкретних подіях і злочинах, упускаючи фахове юридичне трактування того чи іншого факту.

ЗМІ у своєму медійному відображенні трансформують складну правову інформацію в правоохо-ронну інформацію щодо конкретних фактів, подій та явищ, формуючи тим самим специфічну для кожного суспільства правову культуру як систему цінностей, яка виникає внаслідок переживання громадянами пе-ренесеної у сферу діяльності ЗМІ правової реальності.

Правова культура суспільства є результатом правового розвитку соціальних груп та її індивідів. Журналісти як суб’єкти формування правової культури суспільства є одночасно й носіями цієї культури, тому високий рівень правової культури і розвинута правова свідомість є надзвичайно важливими для жур-налістів, які висвітлюють правову проблематику. У такому розуміння журналісти є одночасно і об’єктами і суб’єктами правового життя суспільства. Відображення правової дійсності, на думку Ю. Битяка, створює правовий дискурс ЗМІ й аудиторія сприймає відображену в медіасфері правову реальність так, як інтер-претують її журналісти, базуючись на власній правовій культурі [4, с. 197].

Тобто можна говорити про те, що ЗМІ є інститутом правової соціалізації громадян (популяризу-ють правові знання, формують або зміцнюють позитивні правові установки, допомагають удосконалювати правову поведінку). У випадках поширення недостовірної, помилкової інформації, у смакуванні подробиць злочинів, культивуванні жорстокості та насильства публікації або сюжети мають дисфункціональний ефект і ЗМІ перетворюються в контрагента правової соціалізації.



Поширювані ЗМІ відомості щодо правових норм дають змогу їхній аудиторії досягти певного рів-ня правової інформованості, що дуже важливо для формування правової ідеології як раціонального ком-понента правової свідомості. Перевагами журналістського інформування громадян через засоби масової інформації є оперативність подання інформації, максимальна кількість охопленого населення, системність та щоденність впливу і доступність інформації правової тематики. Доступність інформації, поданої ЗМІ, пояснюється передусім тим, що на противагу офіційній публікації закону, яка містить лише його текст, ЗМІ в більшості випадків роз’яснюють застосування правових норм. По-друге, ця інформація сама зна-ходить свого адресата. На відміну від правової інформації, поширюваної спеціалізованими юридичними виданнями та комп’ютерними правовими системами, журналістські матеріали містять у собі норми права в так званому психосемантичному контексті, який дозволяє аудиторії ЗМІ засвоювати складні юридичні поняття без особливого вольового і емоційного напруження. Зміст таких публікацій практично збігається з предметом відображення правосвідомості [1, с. 43], тісно пов’язане з конкретними, «життєвими» право-вими ситуаціями, і споживачеві інформації легко «приміряти» їх на себе. Це формує ставлення громадян до права і правові установки, що в підсумку здійснює особливий вплив на формування правової психології як емоційного компонента правосвідомості.

Однак трапляються випадки, коли ЗМІ деструктивно впливають на формування правової свідомості та правової культури українських громадян. Так, характерні для журналістики «закони жанру» нерідко висувають на перший план сенсаційність матеріалу. Іноді це призводить до зміщення уваги журналістів на «криваві розборки», відображення патології злочинця, перебільшення витонченості або жорстокості скоєного злочину. Досить часто журналісти публікують «досудову» інформацію, називаючи злочинцем людину, ще не визнану винною, що спричинює порушення презумпції невинуватості. Також не секрет, що деякі вітчизняні видання та інтернет-газети, зловживаючи своїми можливостями, публікують «замовні» матеріали, свідомо формуючи хибну громадську думку, що є основою для неправомірних журналістських розслідувань. Багато фактів, як правило, не підтверджуються, а видання залишаються безкарними. Окрім того, сучасні ЗМІ досить часто поширюють так звану злочинну субкультуру шляхом трансляції телесеріа-лів, в яких пропагують злодійську романтику та тиражування в ЗМІ кримінального жаргону, що свідчить про певні тенденції в сфері правосвідомості та правової культури не лише всього суспільства, а й самих журналістів.

Як доцільно зазначає О. Макеєва, за допомогою мас-медіа легко переключити увагу публіки з найгостріших проблем злочинності на другорядні або навіть в значній мірі надумані проблеми. Нерідко професійна пристрасть журналістів заради зацікавлення публіки завдає суспільству шкоди [3, с. 52]. На підтвердження цього варто зазначити, що в сучасних умовах ЗМІ дуже часто звертаються до правової та судової тематики, однак ґрунтовних, серйозних публікацій, значних за обсягом та глибиною постановки проблем, дуже мало. Останнім часом жанр «чорнухи» або поверхневого, низькопробного «кримінального репортажу» витісняє з газетних шпальт та телерадіоефіру кваліфіковані матеріали, зорієнтовані на ідеї правосуддя, які аналізують соціальні та інші причини злочинів. Журналістів передусім цікавить «читабель-ність» їхніх матеріалів, що сприяє підвищенню тиражу видання, зростанню популярності та авторитету автора. Це цілком зрозуміло, якщо зайняти позицію самих журналістів і редакцій ЗМІ, однак не завжди виправдано з точки зору суспільства.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що вплив правової журналістики на правову свідо-мість може бути конструктивним (давати нові правові знання, формувати позитивні правові установки і ставлення до права), а може мати і деструктивний, небажаний ефект, що знижує рівень правосвідомості громадян. Недостовірні виступи ЗМІ, сцени кримінального насильства розпалюють ненависть до злочин-ців і агресію або навпаки – викликають почуття безсилля і незахищеності, діють дисфункціонально і на правову інформованість, емоції та настрої людей стосовно права і законності.

Ще одним важливим аспектом діяльності журналістів у правовому житті суспільства є висвітлення ЗМІ правової діяльності держави. Так само, як і правова культура, правове життя суспільства варто іден-тифікувати не лише з юридичним буттям (воно стосується швидше не матеріальної, а духовної сфери жит-тя) і залежить від рівня розвитку масової правосвідомості, правової/неправової поведінки громадян. Так, досліджуючи правову культуру в умовах становлення громадянського суспільства, Ю. Битяка та І. Яковюк розглядають правове життя суспільства як форму соціального життя, яка виявляється в правових актах і правовідносинах, характеризує специфіку і рівень правового розвитку суспільства, ставлення суб’єктів до права і ступінь задоволення їхніх інтересів [4, с. 77]. Тому правове життя суспільства є комплексом явищ, які мають позитивний і негативний характер. Позитивними явищами є система права, правові акти,

Банах С., Савіцька В.Правова культура журналістів в сучасному інформаційно-правовому просторі


юридичні вчинки, правовідносини і юридична практика, законність і правопорядок, правоохоронна та пра-возастосовна діяльність. Негативними протиправними явищами є правопорушення, злочини, зловживан-ня, корупція, деформація правосвідомості (правовий нігілізм). Становлення позитивного правового життя суспільства взаємопов’язане з системою правового інформування (освіти), правової освіти та виховання громадян.

Сьогодні варто говорити про зростання медійної складової правового життя суспільства, яка сто-сується не лише інформаційного забезпечення функціонування правової сфери, а й залежності правової культури від повноти й якості відображення та інтерпретації ЗМІ подій правового життя. У проникненні фактів правового життя в медійний простір спостерігається «інформаційна вертикаль» [5, с. 208], засно-вана на підміні інформації заздалегідь запропонованими думками, редукціонізмі та спрямованості не на просвітництво, а на розвагу аудиторії. Так, в ЗМІ нерідко активно обговорюються недосконалі законо-проекти, тим самим формується уявлення про низьку якість законодавчої бази і невисоку кваліфікацію законодавців; бувають випадки невдалого або неправильного використання юридичних термінів. На радіо і телебаченні, у випусках новин і аналітичних передачах часто має місце вибірковість подання правової інформації (непопулярні закони, резонансні справи), що носить негативний характер. У сюжетах на полі-тичні теми щодо парламентських колізій досить часто увага журналістів зміщується з правотворчої прак-тики законодавчої влади на оцінку якості прийнятих законів, їхню кількість, «розстановку сил» серед депу-татів Верховної Ради, їх кар’єрний ріст, скандали і підкилимні ігри. Тобто значна частина працівників ЗМІ внаслідок застарілого мислення, низької національної та правової свідомості, необізнаності в питаннях сучасного законодавства, економіки, політології, соціології і комерційної діяльності, нездатна ефективно продукувати правову інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадського суспільства.

В інформаційно-правовому просторі журналістам варто звертати більше уваги на правозастосовну практику, яка наочно демонструє, як норми права втілюються в реальне життя [7, с. 54]. До прикладу, укра-їнські суди щорічно розглядають десятки тисяч кримінальних і цивільних справ, виносячи здебільшого обґрунтовані вироки та рішення, які захищають права громадян. В цьому випадку судові матеріали прямо або опосередковано вчать одержувачів інформації грамотно і ефективно захищати свої права, підвищуючи рівень розвитку правової культури суспільства.

Таким чином, правова журналістика сприяє розвитку правової культури суспільства, формуючи правосвідомість населення на раціональному і емоційному рівнях шляхом репрезентації правових ціннос-тей. Акцентуючи увагу на певних правових фактах або явищах, даючи їм позитивну або негативну оцінку, журналісти тим самим здійснюють вплив на формування правосвідомості та правової культури читача, глядача, слухача. Журналістський текст, який стверджує правові цінності/антицінності, може розглядатися як індикатор певних аспектів правової культури суспільства.

Тому журналісти, які пишуть на правову тематику, повинні:1) володіти універсальною ерудицією в різних сферах суспільного життя;2) знати правову і судову систему України, основи кримінально-процесуального права, джерела

правової інформації та способи роботи з ними, порядок виконання судових рішень, засоби і порядок право-вого захисту та самозахисту журналістів [8, с. 30];

3) бути обізнаними щодо змін в законодавстві, зарубіжним і вітчизняним досвідом вирішення про-блем захисту прав людини;

4) володіти основами юридичної грамотності та не плутати «кримінальне провадження» з «кримі-нальною справою», «позов» із «претензією», «касацію» з «апеляцією», «обвинуваченого» з «підсудним» тощо;

5) вміти користуватися правовим інструментарієм – законами та іншими правовими актами в про-фесійній діяльності.

Водночас журналістам, які постійно займаються правовою і кримінальної тематикою, необхідні розвинена правосвідомість, загострене почуття соціальної справедливості, гуманізм, а також високороз-винена психологічна культура і психологічна саморегуляція, оскільки систематична необхідність відо-браження вбивств, кримінального насильства і жорстокості може призвести до професійної деформації, зокрема, до професійного цинізму, незворотніх особистісних змін негативного характеру або «синдрому емоційного вигорання». Найвищими цінностями для працюючого в правовій журналістиці є повага до права, визнання верховенства закону і авторитету правосуддя. Робота журналіста в предметній сфері права вимагає високої правової та психологічної культури, моральних та етичних якостей, оскільки соціальні та правові цінності, які транслює журналіст для своєї аудиторії, безпосередньо впливає на формування право-вої культури та правосвідомості суспільства.



Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо, що правова культура журналістів відобра-жає їхнє глибоке знання системи права і законодавства, переконаність у необхідності їхнього додержання, уміння використовувати сукупність правових засобів у межах компетенцій, встановлених законами та ін-шими правовими актами. Це зумовлено тим, що в сучасних умовах на журналістів покладається завдання здійснення діалогу та співпраці громадян, суспільства і держави, вони є інструментом обговорення питань суспільного значення і найважливішим ресурсом підтримки громадських ініціатив, здатних об’єднувати, консолідувати суспільство, стимулювати громадянську і правову активність населення.

Засоби масової інформації мають стати гарантом демократичної правової держави, яка гарантує права людей, зокрема доступ до своєчасної та об’єктивної інформації. Професія журналіста як фахівця, який формує сприйняття права, внаслідок професійних дій, вимагає у самих журналістів наявності висо-кого рівня правової свідомості та правової культури, а також моральних якостей і моральних цінностей. Тому, можливо, вирішенням багатьох правових проблем у межах здійснення підготовки компетентних жур-налістів та співробітництва представників ЗМІ з органами державної влади, судами, правоохоронними органами та іншими представниками влади є зміна системи підготовки журналістських кадрів згідно з європейськими стандартами, розроблення сучасних програм правової освіти журналістів, створення не-державних фондів підтримки правового навчання журналістів, організація ступеневої системи правової підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації журналістських кадрів.

Список використаної літератури1. Буроменський М. Основи судової журналістики: посіб. для журналістів / Михайло Буроменський,

Олександр Сердюк, Ірина Підкуркова. – К. : USAID, 2009. – 72 с.2. Макеєва О. М. Правова культура як елемент правової системи / О. М. Макеєва // Часопис Київського

університету права. – 2012. – № 4. – С. 64–67.3. Макеєва О. М. Правова культура як фактор реалізації виховної функції права / О. М. Макеєва,

Т. М. Дробович // Карпатський правничий часопис. – 2014. – № 6. – С. 50–55.4. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства : моногр. / за заг. ред. Ю. П. Битяка,

І. В. Яковюка. – X. : Право, 2007. – 248 с.5. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: моногр. /

Л. М. Герасіна та ін. – X. : Право, 2009. – 351 с.6. Стеблівський Ю. Системі правосуддя потрібна «цілюща» критика / Юрій Стеблівський // Юридич-

ний вісник України. – 2009. – № 42. – С. 24–28.7. Третьякова О. В. Роль образования в развитии правовой культуры журналистов / О. В. Третьякова //

Право и образование. – 2009. – № 8. – С. 52–60.8. Цимбалюк В. С. Мас-медіа-право в інформаційному суспільстві / В. С. Цимбалюк // Інформація і право. –

2011. – № 1(1). – С. 30–33.Стаття надійшла до редакції 21.09.2017.

Баран А.Реалізація законодавства Австро-Угорщини щодо загального виборчого права...


УДК 34 (477.83/86) (091)Анжеліка Баран, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Тернопільського національного економічного університету

РЕАЛІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА АВСТРО-УГОРщИНИ щОДО ЗАГАЛЬНОГО ВИБОРЧОГО ПРАВА

В СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ НА ПОЧ. ХХ СТ. Висвітлено процес становлення української політичної еліти та її парламентську боротьбу з відстою-

вання національних прав та свобод українського населення Східної Галичини у складі Австро-Угорської імперії, розкриваючи хід виборчих кампаній до австрійського парламенту на поч. ХХ ст.

Ключові слова: депутат, австрійський парламент, Східна Галичина, виборча система, політична еліта.

Баран А.Реализация законодательства Австро-Венгрии по всеобщему избирательному праву в Восточной

Галиции в нач. ХХ в.Осветлен процесс становления украинской политической элиты и ее парламентскую борьбу по отста-

иванию национальных прав и свобод украинского населения Восточной Галиции в составе Австро-Венгерской империи, раскрывая ход избирательных кампаний в австрийский парламент в начале ХХ века.

Ключевые слова: депутат, австрийский парламент, Восточная Галиция, избирательная система, по-литическая элита.

Baran A.Implementation of Austro-Hungarian legislation on universal suffrage in Eastern Galicia at the XX centuryIn the given article the author describe the election campaigns to the Austrian Parliament at the XX century, the

author also depicts the process of formation of the Ukrainian political elite and its parliamentary struggle against the defending national rights and freedoms of Ukrainian population of Eastern Galicia.

Keywords: deputy, Austrian parliament, Eastern Galicia, election system, political elite.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку вітчизняної юридичної науки помітно зросла увага вчених до проблематики становлення і розвитку державницьких традицій українського народу. Особ-ливий інтерес викликає досвід парламентської діяльності українців у Східній Галичині, яка на початку ХХ ст. стала осередком політичного розвитку українських земель. Здобуття Україною незалежності та роз-виток національної науки історії держави і права створили можливість більш глибокого вивчення досвіду парламентської діяльності українців на західноукраїнських землях під владою Габсбурзької монархії.

Завдання даної наукової розвідки полягає у висвітленні окремих аспектів ходу виборчих кампа-ній до австрійського парламенту у Східній Галичині після запровадження загального виборчого права та участь у ній українського населення.

Стан дослідження. Тема наукової розвідки не була раніше безпосереднім об’єктом вивчення іс-торико-правової науки. Однак окремі питання з цієї проблематики висвітлювали у своїх працях такі вчені, як: К. Левицький, І. Вінярські, Є. Олесницький, М. Яремко, Б.-Т. Цюцюра, О. Сухий, Ю. Михальський, Т. Андрусяк та ін.

Виклад основного матеріалу. Початок виборчої кампанії у Австро-Угорській монархії за загаль-ним виборчим правом був призначений на 18 лютого 1906 р. Проте виборча агітація серед українського населення у Східній Галичині розпочалася ще в період боротьби за загальне виборче право. Так, у грудні 1905 р. і січні 1906 р. у східних повітах Галичини відбулося 544 політичних віча, тобто ця боротьба йшла від останніх місяців 1905 р., і тривала аж до весни 1907 р., коли закінчились перші загальні вибори. Україн-ські політичні партії вступили у передвиборчу боротьбу самостійно, проте в окремих випадках дійшло до формальних або частіше до фактичних погоджень, не тільки між українськими партіями, але й з опозицій-ними польськими та єврейськими партіями [1, с. 56].

Хід виборчої кампанії яскраво висвітлював тогочасну розстановку політичних сил в Галичині. Українці розпочали виборчу боротьбу, як і на виборах 1901 р., розділеними на 2 напрями: москвофільство© Анжеліка Баран, 2017



та українство. До українства входили три політичні сили: Українська націонал-демократична партія, ра-дикальна та соціал-демократична. Українство і москвофільство протистояли одне одному, як два ворожих табори. Поляки були ворогами обох таборів, проте намагалися використати москвофілів для послаблення українського національного руху.

Газета «Діло» вказала на причину відмови від співпраці між українськими політичними сила-ми. Москвофіли вимагали відступлення їм половини (14) мандатів, проштовхування в одному із округів В. Дудикевича, завзятого ворога українства, а також приєднання майбутніх депутатів до російської де-кларації у парламенті. Ця вимога видалася українцям занадто великою. Москвофільська «Руська Рада» виступила у квітні 1907 р. з власною виборчою відозвою, в якій у загальній формі сформулювала основні постулати своєї програми: «москвофільські депутати будуть захисниками селян і аграрної реформи; бу-дуть представниками єдності всього руського народу і будуть ставати в оборону Церкви і не розірваності шлюбних відносин. Москвофіли висунули у всіх сільських округах Східної Галичини своїх кандидатів» [2, c. 8–9].

Об’єднані політичні сили представників українства виконували провідну роль у виборчій кампанії. Агітація і боротьба цих сил була полегшена обставиною виборчого компромісу між націонал-демократами і радикалами. У них були подібні передвиборчі програми. Виборчою акцією цих двох партій керував «На-родний комітет» у Львові на чолі з К. Левицьким. Газети «Діло» і «Свобода» були їх офіційними друкова-ними виданнями [3, c. 10].

Погляди між українськими силами розділилися лише в питанні щодо завдань та обов’язків, а також особистих якостей майбутніх депутатів. Одні вважали, що депутати у парламенті повинні вести опози-ційну політику, дотримуватися непримиренної позиції й бути готовими відстоювати її крайніми методами обструкції. Інші ж стверджували, що основними якостями депутата повинні бути поміркованість та осно-вне, – професіоналізм. Зокрема, Ю. Романчук зазначав: «Я не був і не є противний тому, щоб наш кандидат, попри властивій кваліфікациї на посла визначався також острим тоном і острими манерами. Тільки ходило і ходить мені о то, щоби се не були найголовнійші прикмети його та щоби той тон, і ті манери не були його єдиним тоном і єдиними манерами. Острий тон, демонстрації і галабурди роблять вражене і мають більше значінє тогди, коли походять від осіб зрештою спокійних і поважних, бо се єсть наглядний доказ великости народної кривди і народного болю, коли навіть такі люде не можуть задержати рівноваги і виходять поза границі свого звичайного поведеня» [4].

Таких поглядів дотримувався і К. Левицький: «В нашій пресі і в організаціях розважувалось пи-таннє: якої нам треба репрезентації у Відні. Дехто дораджував, щоби вибрати послами кількох інтелігентів до роботи, а прочих, щоб тільки були солідарними послами при голосуваннях. Та перемогла думка, що ми повинні вибрати на послів сам цвіт нашої інтелігенції, – людей спосібних, котрі не уступали би перед ре-презентантами инших культурних народів, – бо кваліфікація на агітатора не є іще кваліфікацією на посла» [5, с. 440].

Така критичність до «кваліфікації посла» зовсім не випадкова, адже за традицією для переконання депутатів і проведення потрібного закону в парламенті необхідно було виголосити промову з відповідними епітетами і метафорами. Оцінювалися не тільки фактаж, а й побудова, стилістика і семантика тексту, інто-нація і манера викладу. Такі довгі промови прийнято було застосовувати під час обговорення бюджету і від їхньої формальної конструкції в багатьох випадках залежав успіх цілої справи. Тому українцям потрібно було «тримати марку» серед представників інших національностей, які були у парламенті. За фаховою приналежністю найкращими ораторами серед українців були адвокати, у яких, здебільшого, відчувалася притаманна тому поколінню показна шляхетність. Знаними українськими фракційними промовцями були Кость Левицький (6-годинна безперервна промова) та сеймовий депутат Семен Вітик (рекордна 10-годин-на безперервна промова) [5, с. 73].

В рамках підготовки до виборів, 25 грудня 1906 р. розпочав роботу з’їзд Української націонал-де-мократичної партії. З доповідями виступили К. Левицький, В. Охрімович, А. Степанович і Л. Цегельський. З’їзд розглянув питання політичної діяльності партії та виборчої тактики під час майбутніх виборів, обго-ворив кандидатури на послів. Було зазначено, що під час виборів до австрійського парламенту всі верстви і стани українського населення Галичини повинні виступати узгоджено і єдино.

У виборчій програмі УНДП першим і найголовнішим пунктом була аграрна реформа. Її зміст зво-дився до формулювання, майже тотожного програмі радикальної партії: вся земля і органи влади повин-ні перейти до рук селян. Йшлося про викуп великої земельної власності державою з ціллю відступу її на доступних умовах безземельним селянам або малоземельним; викуп іпотечних боргів і забезпечення

Баран А.Реалізація законодавства Австро-Угорщини щодо загального виборчого права...


землі від нового відчуження, звільнення малоземельних селян від оподаткування. Наступні пункти стосу-валися відміни всіх податків, окрім податку на дохід, відміну патронату, зменшення видатків на військо, а збільшення їх на освіту, створення нових українських гімназій і українського університету у Львові, поділ Галичини на польську і українську частини з власними крайовими органами влади і представництва. Ці за-ходи мали створити умови економічної незалежності та культурного розвитку русинів, також забезпечити реалізацію громадянських прав і свободи українського народу в імперії.

Радикальна партія виступала із власною виборчою програмою, яка була ухвалена на з’їзді у Львові 23 грудня 1906 р. Вказувалося, що «партія буде підпирати лише тих кандидатів на послів, котрі дають за-поруку, що будуть усіма силами помагати нашому народові вибороти економічну і політичну незалежність австрійської України від Відня і галицьких поляків». Програма висувала також на перший план аграрну реформу з більш доступним формулюванням для широких мас, ніж у програмі народно-демократичної партії, а саме – перехід всіх ґрунтів шляхти, держави і Церкви у власність селян. Далі йшли вимоги, іден-тичні до положень програми народно-демократичної партії. Відмінність була лише у тому, що радикальна партія ставила ще й антиклерикальні вимоги: відділення Церкви від держави та узаконення обов’язкових цивільних шлюбів. Духовенство радикали вважали однією з основних перешкод для здійснення програм-них заходів, а майбутнє українського населення Галичини бачили виключно у єдності з Наддніпрянською Україною. Кінцева мета цієї єдності – «щоби повстала вільна, неподільна козацько-республіканська Укра-їна без попа, пана і хлопа, сягаюча від Сяну по Кавказ» [6, c. 430].

Активну участь у виборчій боротьбі брала й українська соціал-демократична партія. Вона була заснована на засадах міжнародного соціалізму, тому не виступала із власною виборчою програмою. По-дібно до інших крайових підрозділів соціал-демократичної партії Австрії, як основний пункт програми українські соціал-демократи у передвиборчій програмі, висунули вимогу автономії української частини Галичини. Цей пункт був також у програмі австрійських соціал-демократів.

Особливістю тактики проведення виборчої кампанії 1907 р. українськими партіями стало питання про компроміс із партією сіоністів.

Т. Андрусяк у статті «Українсько-жидівська коаліція» зазначає: «Результатом цієї коаліції було обран-ня трьох жидівських депутатів від Східної Галичини. Так, від 60 сільського змішаного округу (Бучач, Підгайці, Монастириська, Вишнівчик) було обрано львівського адвоката, д-ра Генрика Ґабля, від 69 сільського, змішаного округу (Чортків, Теребовля, Микулинці, Будзанів) професора Артура Малєра, від 31 міського округу (Броди) – Адольфа Штанда. Це був перший виступ на політичній арені жидівських політичних діячів, а згадані посли були першими жидівськими депутатами вищого законодавчого органу влади не тільки в Австро-Угорщині, але й у світі. Тут необхідно підкреслити, що мова йде про жидівських послів, тобто про таких, які виразно диференціювали себе як представники жидівського народу, а не послів чи депутатів жидівської національності, які обиралися як представники різних політичних партій, скажімо, польських чи німецьких. Так, безперечно, були й раніше.

Жиди ж повинні були підтримати українського кандидата на виборах у 15 міському окрузі (Терно-піль). Проте жидівським політичним лідерам не вдалося достатньо оволодіти передвиборчою ситуацією, і за згаданим виборчим округом пройшов польський кандидат» [7].

Передвиборча агітація у Галичині перетворилася у потужний національно-політичний рух. Керів-ництво українських партій застерігало своїх прихильників не вживати силових методів і погроз, щоб їх не використала влада для обґрунтування репресій проти українських сил. У зверненнях звучав заклик одно-стайного і солідарного виступу усіх верств українського населення – селян, міщан, робітників та інтелі-генції для досягнення мети. У передвиборчу агітацію активно включилася й українська університетська молодь. У пресі, на зборах організацій і товариств розглядались питання економічного, політичного, куль-турно-освітнього характеру. За допомогою цих зібрань українські кандидати в депутати до австрійського парламенту намагалися піднімати політичну свідомість та активність усіх верств населення.

Створення Ради Народової мало на меті створити противагу зростаючим впливам українських сил в Галичині.

Українські політичні партії не мали змоги належним чином протистояти польській політичній екс-пансії та проводити активну виборчу агітацію у всіх виборчих округах з однаковою силою: нестача коштів та підготовлених агітаторів була цьому перешкодою. Найбільш активними та найвпливовішими були Ра-дикальна партія та УНДП.

У виборах 1907 р. до австрійського парламенту на основі загального виборчого права українці Галичини здобули 27 мандатів [1, с. 5]. Це було найбільше українське представництво Галичини у австрій-ському парламенті після 1861 р.



Поляки Галичини на тих же виборах здобули 76 депутатських мандатів. Проте І. Вінярські харак-теризує результати виборів польською «поразкою», бо українські кандидати здобули 45,75% всіх голосів виборців, хоча в Галичині у 1900 р. було лише 42,2% населення, що розмовляло українською мовою, а на польських кандидатів припало 50,82% голосів, хоча згідно із статистичними даними, у 1900 р. 54,76% на-селення розмовляло польською мовою.

На нашу думку, це є маніпулювання суспільною свідомістю. Понад 10% населення Галичини складала єврейська община, значна частина якої намагалася позиціонувати себе як польсько- та німецькомовних грома-дян. На виборах 1907 р., як уже вказувалося, єврейські політичні сили виступали в союзі з іншою пригніченою меншиною – українською. По-друге, при незначному (менше 10%) перевищенні польськомовного населення над русино(україно) мовним, поляки отримали втричі більше мандатів, ніж українці. І це називають поразкою?

Українське представництво у парламенті утворило Русько-український клуб. Новоутворена струк-тура нараховував 30 депутатів (25 від Галичини та 5 – із Буковини). До нього увійшли представники наці-онал-демократів: Юліан Романчук, Євген Олесницький, Кость Левицький, Теофіль Окуневський, Григорій Цеглинський, Євген Петрушевич, Олександр Колесса, Станіслав Дністрянський, Володимир Охримович, Євген Левицький, Тит Войнаровський, Данило Стахура, Степан Онишкевич, В’ячеслав Будзиновський, Йосиф Фолис, Михайло Петриц�

Documents

Ювілейний випуск до 20-річчя юридичного факультету ...app.tneu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/01/3-2017.pdfвових актів, відповіді