Книга для тих, кому бiльше 10 рокiв · А, можливо, це твоя Хвороба тебе гнівить? Хвороба, що так невчасно

Заболотна Наталія

Книга для тих, кому бiльше 10 рокiв

УДК 82-32ББК 84-4 3-12

УДК 82-32ББК 84-4

Заболотна Н.

Коли ти хворієш… / Н. Заболотна. – вул. Васильківська, 30, м. Київ, 03022, 2014. – 28 с.

Передмова

3

У 2015 році за підтримки Благодійного фонду «Запорука» вийшла книга «Коли ти хворієш...» для важкохворих дітей. Ця невелика книжка, виконана у вигляді робочого зошита, стала корисною не лише дітям, а й їхнім батькам. Читачі книги змогли дізнатися, що ті емоційні стани, які можуть з’являтися під час складного і тривалого лікування, це лише нормальна реакція організму на те, що відбувається, на важкі обставини. А, виконуючи практичні завдання, які пропонує автор книжки, можна навчитися впливати на свої емоції і почуття.

Згодом виникло бажання створити книгу для дітей підліткового і юнацького віку. Так при співпраці з художницею Ксенією Редько і дизайнером Ольгою Станіславською з’явилася книга, яку Ви тримаєте в руках.

Використовуючи цю книгу, як підказку, можна знаходити свої образи, які допоможуть знизити емоційну напругу під час тривалого і малоприємного лікування. Приділіть собі зовсім небагато часу, подбайте про себе і свій емоційний стан.

Нехай ця книга прискорить ваше одужання!

Наше життя доволі різноманітне. У ньому присутні – і радість, і горе. Біда, з якою ти можеш зіткнути-ся у своєму житті, – це хвороба.

Вона завжди приходить невчасно та може бути досить неприємною.

Коли ти хворієш…

5

На перший погляд може здатися, що хворіти не так уже і зле: можна сидіти вдо-ма, не відвідувати заняття, не потрібно йти до школи, у ко-ледж чи інститут. Батьки і ро-дичі приділяють тобі багато уваги, жаліють, купують нові речі, які ти забажаєш.

Однак тобі доводиться відвідувати поліклініки та лікарні, висиджувати довже-лезні черги, спілкуватися з лікарями, здавати різні аналі-зи, а це досить обтяжливо.

У тебе може виникнути багато запитань: «Що відб-увається?», «Навіщо знову і знову здавати аналізи, йти на прийом до лікаря?», «Чому я в цій лікарні?», «Що зі мною не так?» Твої питання ма-ють сенс, бо це природньо – цікавитися, щоб краще все розуміти. Подумай, кому ти можеш їх поставити: мамі, татові, бабусі, дідусеві, тітці, лікарю…


6

Звичайно, Google знає все, тож ти можеш спитати й у нього будь-що, що тебе цікавить. Та чи в змозі він зрозуміти тебе? Чи спроможний тебе обійняти, розділити разом з тобою твої почуття…? Можливо, краще все ж таки спитати ту людину, з якою можна відверто поспілкуватись?

Ти можеш відчути, що оточуючі ставляться до тебе якось по-іншому. Вони частіше розмовляють між собою, інколи бувають роздратованими і схвильованими, ти можеш помітити їх заплакані очі. Ти хвилюєшся, бо не розумієш, що відбувається. Твої запитання і твоя реакція абсолютно нормальні і при-родні. Так реагує будь-яка жива істота, щоб зорієнтуватися у просторі.


7

Потрапляючи у лікарню, тебе може охопити страх, і ти не знаєш, що тебе там очікує. Так буває, на-приклад, коли заходиш у темну кімнату і не розумієш, хто там «дихає», а, ввімкнувши світло, бачиш старовинний годинник із боєм чи увімкнений холодильник.


8

Усі істоти мають чуття страху.

Риби різко відпливають увсебіч, коли опускаєш руку в акваріум, птах зривається з гілки, якщо набли-жаєшся до дерева, звірі ховаються в лісі, коли чують гул машин.

Страх нас оберігає, його функція – захистити нас.

«Не йди, – каже Страх, – через дорогу, де жвавий рух машин і нема пішохідного переходу».

«Стій, – піклується про на Страх, – бачиш: табличка «Злий собака», небезпечно заходити на це под-вір’я без господаря».


9

А який твій Страх? Великий чи маленький? Де він у тобі живе? В горлі? В животі? В голові? Чи в гру-дях? А, можливо, в руках або в ногах?

Якби твій Страх мав колір, який би це був колір? На що або на кого він може бути схожий?

Спробуй намалювати свій Страх, або добери до нього метафору-фото в інтернеті. Опиши, як його відчуваєш.

Що тобі каже твій Страх?.. Чого хоче твій Страх?.. А що б ти йому відповів?.. Спробуй комусь розпові-сти про свою розмову зі Страхом – родичам, або сусідові по палаті, психологу… Прислухайся до свого Страху. Що з ним відбувається?..

Від чого оберігає тебе твій Страх?


10

Іноді від такого надмірного піклування Страх може зроби-ти тобі «ведмежу послугу» – за-надто тебе загальмовувати, не давати розвиватися. І ти тоді можеш відчувати себе малим та вразливим, а Страх – великим і могутнім.

Та зі Страхом ти можеш об-рати іншу взаємодію, визнаю-чи його наявність! Ти можешь звернутися до нього: «Так, Страх, я відчуваю тебе. І я ляка-юсь! Дякую, що ти так про мене піклуєшся. Але я вирішив не зу-пинятися у своїх рішеннях і йти за обраним шляхом!»

Знай, відчувати страх та лякатися – це нормально. Але важливо і діяти! Приймати рі-шення і йти вперед! Спробуй помітити у наявності страху підтримку, турботу, певний за-хист, на які можна обпертися і рухатися далі. Тоді страх обері-гатиме тебе. Та слідкуй, щоб страх не став господарем твого життя. Ти сам вирішуєш, як тобі жити і що робити! Приймай рішення – і крокуй до мети!


12

Перебуваючи у лікарні, тобі може багато чого не подобатися, ти можеш дратуватися і навіть злити-ся, адже потрібно ходити на процедури, вживати ліки, довго перебувати «під крапельницею» і відчу-вати обмеженість у рухах. Твої злість і гнів зрозумілі і нормальні. Такі реакції завжди виникають у разі якихось обмежень, а також тоді, коли ми переживаємо неприємні відчуття, які невідомо коли зникнуть.

Ти можеш обурюватися, не отримавши того, на що сподівався, натомість вимушений робити те, чого тобі не хочеться. Це лише свідчить про те, що ти живеш і маєш власні бажання.


13

Хотіти їсти, спати, лежати і відпочивати – це нормально! Хотіти, щоб нічого не боліло – теж нор-мально! Хотіти, щоб тебе пригорнули і посиділи поруч, вислухали тебе, щоб до тебе прийшли друзі – це нормально! Хотіти піти в кіно, зоопарк, покататися на велосипеді або лижах, скупатися в річці – це нормально!

Злість чи гнів часто приходять тоді, коли ти не можеш зробити того, чого хочеш, коли не ти виби-раєш, не ти вирішуєш, що тобі робити, коли тобі здається, що тобі несила що-небудь змінити.

Подумай, що тебе злить. Можливо, те, що ти довго перебуваєш у лікарняній палаті і не можеш пої-хати додому? Чого ти хочеш? Яке твоє бажання? Кому ти можеш про це розповісти: мамі, татові, ліка-реві?

Можливо, хтось примушує тебе щось робити? Що б ти міг при цьому сказати? «Я хочу…?»

А, можливо, це твоя Хвороба тебе гнівить? Хвороба, що так невчасно прийшла до тебе? Як виглядає ця Хвороба? На що або на кого вона схожа? Спробуй її намалювати! Добери колір! Зобрази її! Навіть якщо це будуть лише Тобі зрозумілі лінії та форми!

Скажи Їй усе, що Тебе не влаштовує! Якщо хочеться крикнути – кричи! Не стримуй себе! Нехай Вона дізнається все, що Ти про Неї думаєш! Нехай Вона вислухає все, що накопичилося в Тебе за цей час! Що, Вона щось відповідає? Вона ще й вступає з Тобою в суперечку? Дай Їй відповідь, як Ти вмієш!

Схоже, це Вона намагалася керувати Тобою. Та хіба з Тобою можна ТАК вчиняти? Хто ж господар Твого життя? Ти чи Хвороба? Ти можеш намалювати Її на окремому аркуші та зробити з нею все, що тобі схочеться. Ти можеш зліпити Її з пластиліну або глини та показати свою силу і стійкість.


14

Нам часто забороняють злитися, гніватися, але такі емоції також важливі. Злість і гнів допомагають нам відстояти себе, дати відсіч кривдникові. Їх можна порівняти з імунітетом, який говорить «Ні!» ін-фекції. Якщо ми чуємо неприємні слова, ми заперечуємо: «Ні, це так!».

Якщо жбурляють твій портфель, ти обурюєшся: «Віддайте портфель! Не робіть цього!» У такий спо-сіб ти захищаєш себе і свої речі, доводиш, що ти вартий поваги.

Якщо стримувати і накопичувати роздратування, воно помалу переростає в злість і, зрештою, пе-ретворюється у лють.

Так хмари збираються і, зіштовхуючись, породжують грім і блискавки, так вода, закипаючи в чай-нику зі щільно закритою кришкою, піднімає її, так розігріта вулканічна лава виривається назовні.

Коли щось не подобається, краще сказати одразу: «Мені не підходить, коли…», «Я не хочу, щоб…», «Мені неприємно, якщо…» і не накопичувати ту чи іншу емоцію.

Але правда в тім, що люди не всесильні, іноді доводиться робити те, що потрібно, а не те, чого хо-четься. Отож, розставмо все на свої місця:

ти вдома і ти продовжуєш хворіти або

або

або

ти лікуєшся в лікарні і скоро одужаєш

ти відмовляєшся від труднощів при лікуванні й неприємних процедур

ти лікуєшся і здоровий повертаєшся додому

ти згоден хворіти і відчувати біль ти вибираєш здоров’я і повноцінне життя


16

Обирай! Вирішуй Сам, як Тобі жити! Це Твоє життя і Твій вибір!


17

Дуже шкода, що тобі доводиться бути поза домом. Ти сумуєш за рідними і близькими, за своїми друзями, улюбленими домашніми тваринами.

Ти сумуєш, що зараз не живеш звичним життям: не ходиш у гості, не граєш в улюблені ігри, не ди-вишся улюблені телепередачі, не можеш поніжитися у своєму ліжку. Всі сумують, якщо не можуть робити те, до чого звикли, що приносить задоволення.

Тварини також сумують за своїми господарями. Артисти цирку сумують за минулим веселим се-зоном. Природа восени сумує за літнім сонечком.


18

А як сумуєш ти?

На що схожий твій Сум?

Якби це була пісня, то саме яка? Заспівай її… Навіть якщо це найпростіша мелодія – відтвори її.

Якщо б це був танець, то який?

А якщо б це був фільм, то про що?

Якщо би це був ліс, то який? Хочеш – намалюй його!

Якщо би це була погода, то яка? Намалюй її.


19

Якщо би це була книжка, то якого змісту?

Які речення були б в твоїй сумній книзі? Кому ти можеш сказати ці слова? Поділись своїм сумом з родичами, друзями, знайомими, лікарем, психологом, волонтером, вихователем, медсестрою…

А, можливо, ти просто хочеш намалювати свій Смуток? Намалюй! Добери колір і форму для нього…


20

Трапляється, що людина під час своєї хвороби відчуває певну незручність або навіть сором перед іншими. Цей сором, незручність або зніяковіння іноді дуже складно пояснити. Однак цей стан просто наявний! Ти так само можеш відчувати сором або зніяковіння, помічаючи, що ти трохи змінився, або твоє життя змінилося під час хвороби. Через ці почуття ти, можливо, не хочеш зустрічатися і розмовля-ти з твоїми близькими або друзями, виходити на вулицю на прогулянку. Ти можеш хотіти бути вдома, або в палаті, та «сховатися» від усіх…


21

Та коли ти соромишся, що ти хочеш зроби-ти? Можливо, ти на когось або на щось схожий у своїй сором’язливості або зніяковінні? Кого або що ти собі нагадуєш? Зможеш знайти фот-ку в інтернеті?

Дійсно, ти можеш «упіймати» себе на тому, що тобі незручно від своєї хвороби. Ти нібито соромишся власне себе, хворого. Нібито не можна бути ось такою-от людиною, дитиною, із такою-от хворобою. Не можна так виглядати, не можна так ходити… На жаль, почуття сорому може посилитися, тому що деякі люди будуть приділяти тобі свою увагу, телефонуючи, про-понуючи зустріч, або навіть тоді, коли просто дивляться на тебе. Ми, дійсно, часто ніяковіємо, коли на нас просто уважно дивляться. І, хоча оточуючі бачать і помічають твою іншість, можливо, роздивляються тебе навіть більше і частіше, ніж то було раніше, але ЦЕ не означає, що якщо ти й виглядаєш ПО-ІНШОМУ, якщо ти хворієш, то ти став якимось неправильним, або ти став гіршим, ніж інші люди! ЦЕ озна-чає, що в тебе такий період життя, що ти і твоє життя зазнали змін. Тим не менш, ТИ – людина з такими самими бажаннями і потребами, як і в інших! Ти, як і інші, хочеш зустрічатися із друзями, ходити в кіно, на дискотеки, слухати музику, спілкуватися… І це добре! Це класно! Й ти вартий цього! І ти можеш це узяти! Не зупи-няй себе, не ховай себе від інших! Живи! Твоє життя і ти сам варті того!!!


22


23

Напевно ти зрозумів, що ця книга про різні почуття, що виникають, коли ти хворієш. Так, цих почуттів і переживань може бути чимало, адже ти живеш і віддзеркалюєш своє відношення у світ. На жаль, не усі почуття, які ти відчуваєш, є приємними. А деякі з них особливо важко витерпіти. Ось як, наприклад, почуття соро-му, про яке велося раніше, або ж почуття провини…

Яким би дивним це не виглядало, але ти можеш звинувачувати себе, що захворів. Ти можеш зга-дувати якийсь день, коли відбулась якась подія, і міркувати: якщо б ти те або те не зробив, ось туди не пішов, цього не сказав…, тоді й не захворів би… Ти можеш лаяти себе за ті вчинки, які робив, можеш гніватися на себе… Насправді ж, невідомо, що було б, якби ти… Цього ніхто не знає, цього ніхто не може передбачити. Як-то кажуть, це лише Богу відомо, а ти – проста людина і не можеш усе передбачити, на все вплинути. І в тому, що ти захворів, немає твоєї провини! Це не означає, що ти щось пропустив, або був недостатньо уважним, або зробив щось погане. Це просто означає, що ти захворів. А на твої питання: «Що я зробив не так? За що мені це?» – на жаль, немає відповіді… Багато людей живуть так, як ти жив, роблять те, що ти робив, але невідомо, чому вони не хворіють, а ти захворів. Дуже шкода, але важливо визнати, що є такі хвороби, які чомусь виникають в організмі, тож не завжди ми можемо від них себе захистити. Наука ще не визна-чила усіх показників, які призводять до твоєї хвороби, і немає чітких критеріїв, що ось це і є причиною виникнення хвороби.

Спробуй зупинити свої думки, що шукають відповідь на питання «чому?» Спробуй просто сказати собі «Стоп!» і не займатися самокатуванням. Спробуй «відпустити» ситуацію виникнення хвороби, як відпускають човник у струмок, повітряну кульку у височінь, птаха у небо, повітряний поцілунок або мильну бульбашку… «Пуу-у-у-ух…» Видихни… Нехай летить! Не обтяжуй себе!


24

Справді, перебування в лікарні може приносити багато різних переживань, почуттів і емоцій. Але це не означає, що на лікарняному ліжку ти не можеш мати добрий настрій. Зрештою, можна сказати: «Хіба тут радіють?» Але погляньмо, невже, насправді, немає причин для радості і хорошого настрою?

За вікном світить сонце, і ти відчуваєш його тепло.

А, можливо, там, надворі, негода, монотонно бубонять краплі дощу по підвіконню, під які так солодко спати.

Чи вже лежить сніг, виблискуючи «сонячними зайчиками»!

Можливо, ти бачиш Місяць і зорі, які сплітаються у чудернацькі сузір’я?

Скоро Новий рік, і Дід Мороз зі Снігуронькою принесуть тобі подарунки!

А, може, у тебе незабаром День народження, і всі будуть тебе вітати!

Хтось із дітей закінчив лікування і здоровий їде додому!

Ти радієш за нього! І це чудово!

Колись і твоє лікування закінчиться, і ти здоровим повернешся додому!

Радіти – ЧУДОВО!

Спів пташок, приємна музика, цікавий фільм, захоплююча книга, дзвінок від друга, приїзд тата, ус-мішка мами… Продовж цей список… Подумай, що тебе зараз тішить.

А що ти відчуваєш, коли радієш? Як ти дихаєш при цьому? Як б’ється твоє серце? Що роблять твої руки і ноги? Який у тебе вираз на обличчі? Намалюй маску Радості! Озвуч її! Який у неї голос? Що вона говорить? Яку пісеньку співає твоя Радість?

Химерні хмари, зорі і місяць, дощ, сніг, яскраве сонце, гілля дерев, що гойдається на вітрі, зелена трава, жовте листя, люди, які кудись поспішають, собака на прогулянці, кіт, що ніжиться на осонні, го-робці, що цвірінькають… Світ прекрасний! Він відгукнеться тобі, буде тішити тебе, якщо ти помітиш це. Поглянь навколо – побачиш багато цікавого! Проявляй свою цікавість до оточуючого, дивуйся, захо-плюйся, радій!


25

Бійся, але йди вперед! Захищай себе і будь активним! Шкодуй про неможливе, адже так ти зможеш оцінити те, що маєш зараз, і щиро пережити радість сьогоднішнього дня! Відчувай свою цінність та довіряй собі!

Переживати і відчувати страх, гнів, сум, радість протягом свого життя – це нормально. Букет усіх почуттів та емоцій свідчить про те, що ти живеш та реагуєш на все, що відбувається навколо. І якщо змінюється навколишній світ, змінюється твій настрій, змінюєшся і ти. Так відбувається і з природою: з приходом холодів жовтіє і опадає листя, землю вкриває сніг. Але варто зблиснути сонечкові, земля ожи-ває – сніг тане, на деревах з’являється листя, зацвітають квіти, які згодом принесуть свої плоди…


27

За пiдтримки Благодiйного фонду «Запорука»

+38 (044) 361-56-97

[email protected]

www.zaporuka.org.ua

Я висловлюю велику подяку президенту Благодійного фонду «Запорука» Оніпко На-талії за її активну позицію в створенні даної книги.

Величезне спасибі я хочу сказати художниці Ксенії Редько, яка погодилася ілюстру-вати книгу, не дивлячись на непросту тематику. Спасибі, Вам, Ксеніє, за Вашу творчість, активність і самовіддачу.

Я хочу висловити своє захоплення і вдячність дітям, які перебували на лікуванні в дитя-чому відділенні Національного інституту раку і дитячому відділенні Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, за їх щирість слів, сміливість почуттів, мужність зустрічей.

Заболотна Наталія – психолог, член Української Спілки Пси-хотерапевтів, член Всеукраїнської Арт-терапевтичної асоціа-ції, гештальт-терапевт, супервізор, автор і ведуча навчальних і психотерапевтичних груп особистісного зростання, а також групових та індивідуальних занять з дітьми та дорослими.

Documents

Книга для тих, кому бiльше 10 рокiв · А, можливо, це твоя Хвороба тебе гнівить? Хвороба, що так невчасно