-
Довідник«Праведники народів світу»
Дніпро2016
АКАДЕМІЧНА СЕРІЯ «УКРАЇНСЬКА БІБЛІОТЕКА ГОЛОКОСТУ»
-
© Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2016© ПП
«Ліра», 2016
УДК УДК 94(477)«19»ББК 63.3(4УКР)62 Д 58
УДК 94(477)«19»ББК 63.3(4УКР)62
Д 58 Праведники народів світу: Довідник / За ред. І. Я. Щупака.
– Дніпро: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2016. –
224 с.Вступні статті – М. Ф. Маринович, І. Я. Щупак.Упорядники – Є.
А. Врадій, Д. В. Шаталов, І. Я. Щупак.
ISBN 978-966-383-769-7
ISBN 978-966-383-769-7
Довідник подає систематизовану інформацію стосовно українських
«Праведників народів світу» – осіб, які за надзвичайно трагічних та
важких обставин військового лихоліття рятували євреїв у період
Голокосту.
Видання узагальнює відомості стосовно соціального портрету
українських Праведників (національність, віросповідання, соціальне
походження, професій-на приналежність), а також про особливості
порятунку та подальшу долю як рятівника, так і врятованих.
Книга підготовлена на основі офіційних даних національного
Меморіального комплексу Катастрофи і героїзму єврейського народу Яд
Вашем.Довідник стане у нагоді історикам, аспірантам, студентам,
вчителям та усім, хто цікавиться історією України у період Другої
світової війни та проблемами
історії Голокосту.
АКАДЕМІЧНА СЕРІЯ «УКРАЇНСЬКА БІБЛІОТЕКА ГОЛОКОСТУ»
-
3
Мирослав Маринович
КНИГА ПРО ТИХ, ЩО ПОВЕРТАЮТЬ ВІРУ В ЛЮДИНУОдвічною дилемою
людини споконвіку була дилема морального вибору – іншими словами,
вибору між добром і злом. Проте як можна розпізнати
зло? Як вчасно виявити його й не потрапити в його тенета? Адже
зло дивовижно вміє маскуватися під буцімто рятівне добро.
Пригадаймо собі, як вправ-но перекидалася незрівнянна героїня
давньокиївських казок Баба-Яга в розкішну яблуньку з позірно
смачними плодами чи то в джерельну криниченьку з прохолодною, але
отруйною водицею. Ця здатність зла до мімікрії сягає самих початків
людського роду.
Але схоже, що ХХ століття таки вловило головну особливість
природи зла: воно триєдине. Це Ненависть, Облуда й Насильство.
Жоден із цих проявів не буває в однині. По кожному з них можна
розпізнати двох інших. І ніщо так яскраво не підтверджує
справедливість цього висновку, як трагічна історія Голокосту
єврейського народу. Він став обʼєктом страхітливої брехні, за якою
незмінно йшли страхітлива ненависть і страхітливе насильство.
Голокост – це страхітлива триєдність Зла.
Початок цієї дороги видається цілком невинним, бо люди рідко
коли признаються собі, що відверто хочуть зла. Зазвичай усе
починається з «правед-ного» гніву, яким люди реагують на те, що
вони сприймають як кривду та несправедливість. А гнів легко
обертається у ненависть, за якою в наші душі приходять облуда й
насильство. Вони ж і покінчать з нашою моральною правотою (якщо
вона взагалі була).
Так сформувався ланцюжок злочину Шоа (принаймні у наших
сторонах): гнів на євреїв як «творців кривавої більшовицької
системи» породив нена-висть до «ворогів роду людського» і призвів
до апофеозу насильства – «остаточного вирішення єврейського
питання».
Аргументи могли різнитися у кожній частині світу, але суть
феномену залишається тою самою. Це й було причиною гріхопадіння
християнської цивілізації. Християнська Європа вжахнулася –
воістину стидом і соромом окрилася (пор. Іс. 41:11). Бо не
прислухалася бодай до слів Папи Пія ХІ, з якими він звернувся до
прочан ще 6 вересня 1938 року: «Антисемітизм неприйнятний. Духовно
ми всі – семіти»1. Виявилося, що антисемітизм – оте «прокляття
серед народів», яке робить життя єврея нестерпним, – до того ж іще
обтяжує сумління народів великим гріхом. Бо їм призначено понести
свою ганьбу: «Я піднімаю руку й присягаюся, що сором народів
навкруги вас упаде на голову їх же самих» (Єз. 36:7).
Утім виявилося, що описаний ланцюжок ескалації зла для середини
ХХ століття був типовий, але не універсальний. Знайшлися люди, які
силою свого духу зупиняли «ланцюгову реакцію» насильства. Ними були
ті, кого світове єврейство устами «Яд Вашему», Інституту пам’яті
жертв Катастрофи та героїв опору, називає «Праведниками народів
світу». Це ті, що зберегли людяність навіть в умовах пекла.
Можна лише подивуватися, наскільки потужною була духовна основа
тих душ. Адже в умовах ескалації безумства інстинкт самозахисту
зобов’язує миттєво знайти ворога, інакше пропадеш. Відтак голосно
озиваються давні міжнаціональні підозри й упередження; нелюбов
легко переходить у нена-висть, недовіра – у певність, що інший
керується зловорожими намірами. Знайти в цій світовій
турбулентності рятівну й до того ж морально виправдану стежину дуже
непросто.
Тут оті пекельні умови діяли як синхрофазотрони, бо в їхньому
магнітному полі народ розщеплювався, ніби якась частинка – на
альфа-, бета- й гам-ма-промені.
Одні люди бачили моторошну всесильність зла, а тому задля
власного порятунку ставали на його бік. Наївні: навіть якщо їм
вдалося зберегти життя, душу свою вони занапастили…
Інші вважали за мудріше лишень спостерігати, сподіваючись, що
біда їх якось омине. Проте немає такої «хати скраю», з якої зло не
видобуло б люди-ну і не змусило б її прийняти остаточне рішення.
Тому «обачні» також понесли на собі свій сором і свою вину. Як
слушно ствердив англійський філософ Едмунд Берк, «єдине, що
потрібне для тріумфу зла, – це те, щоб добрі люди нічого не
робили».
1.
Reflections on the Shoah [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.vatican.va/roman_curia/pontifical_councils/chrstuni/documents/rc_pc_chrstuni_doc_16031998_shoah_en.html (розд. ІІІ) – Назва з екрану.
-
4
Проте, на щастя, знайшлися люди, які, всупереч інстинктові
самозбереження, намагались у тому нелюдському світі зберегти
людяність і чимось до-помогти приреченим довкола себе. Це ті,
завдяки кому людський рід стає виправданим в очах Бога (пор. Бут.
18:23–32).
Адже Праведникам народів світу вдалося нейтралізувати у своєму
серці дію всіх трьох згаданих характеристик Зла, хоч кожна з них
здатна була збити людину з праведного шляху. Яку ж духовну силу
треба було мати, щоб не прийняти версію про євреїв як носіїв
вселенського зла, не просякнути ненавистю, яка аж булькала довкола;
не заразитися насильством, яке так легко лягає на стадний
інстинкт!
Людство має знати їхні імена. Зокрема, Україна має знати імена
своїх праведників. Тому честь і хвала Українському інституту
вивчення Голокосту «Ткума» за те, що у співпраці зі своїми
партнерами видає цей Довідник. Ми ще в боргу перед тими духовними
велетнями минулого. Ми на землі не до-дали їм тієї слави, яку вони
вже тепер мають на Небі.
* * *Обставини вшанування Праведників народів світу виявляють
чимало суперечностей нашого буття. Лінійна логіка ідеологічності
вимагає чорно-бі-
лої конкретики: ось тут – праведник, а тут – нацист чи
колаборант. Проте реальне життя складніше. Деякі герої тієї доби,
яких «Яд-Вашем» визнав Праведниками, таки були пов’язані з
німецькою владою, бо інакше просто не мали б змоги зробити те
добро, яке зробили. Взяти хоча б Оскара Шиндлера, що керував
фабрикою, яка постачала німецьку армію, або недавно вшанованого
майора Вермахту Карла Плаґґе, що був членом Націонал-соціалістичної
партії з 1931 по 1939 рік, але це не завадило йому вивести з
Віленського ґетто й переправити до табору праці багатьох євреїв, що
змогли таким чином урятуватись від загибелі.
В українському контексті ця дилема пов’язана з іменем Андрея
Шептицького. Світ ніяк не може пробачити Митрополитові його
нефор-тунного привітання в липні 1941 року («Побідоносну Німецьку
Армію витаємо як освободительку від ворога»2). Як же згодом
дістанеться Шептицькому (а ще більше – його пам’яті) за те
привітання! Як затято судитимуть його переможці над нацизмом,
приклеївши йому ярлик «колаборанта». Причому робитимуть це
передусім ті, що були якраз найбільшими колаборантами, укладаючи з
Гітлером ганебний пакт Ріббентропа – Молотова і співпрацюючи з ним
у всіх можливих ділянках!
Тема «колабораціонізму Шептицького з нацистами» є тестом, що
його Європа ніяк не може осягнути. Як на мене, головна причина
цього – у різному ставленні до двох тоталітаризмів ХХ століття.
Мовляв, нацизм – це абсолютне зло, комунізм – це прикра помилка.
Відтак кожен, хто мусив шукати порятунку від нацизму в комуністів –
виправданий, тоді як той, хто надіявся знайти порятунок від
комуністів у нацистів – проклятий навіки. Проте згадаймо дивовижну
метафору з фільму А. Вайди «Катинь», а саме: на мосту через Сян
зустрічаються втікачі і від нацистів, і від совітів. Чи не назвати
нам тих других «колаборантами з гітлерівцями»? Чому вони не
здогадалися у 1939-му, що у 1945-му переможуть ті, від кого вони
втікали?
Так, тяжко, дуже тяжко помилились українці-галичани (включно з
їхнім Митрополитом), не розпізнавши, що «шляхетні нащадки Ґете і
Гайне» виявляться не менш біснуватими, ніж «жорстокі азіати». Але
чи помилялися вони єдині? Чому тоді непідсудною є сліпота Європи,
яка в переможцеві над нацизмом впритул не побачила творця ҐУЛАҐу й
Голодомору? Чи, може, Катинь для людства не така жахлива, як
Майданек?
Лєшек Колаковський якось поставив сакраментальне питання, на яке
не мають відповіді любителі чорно-білої ясності: «Хіба зек, що
вмирав у Воркуті, мав почуватися задоволеним і щасливим від того,
що він уникнув такої ж участі в Дахау?».
Особливість ситуації, в якій опинився Шептицький, випливала з
особливостей Другої світової війни. ХХ століття підірвало природ-ну
біполярність добра і зла. Воно породило тоталітарних близнят – два
полюси зла, кожен з яких поперемінно зодягався в шати добра.
Справжній полюс добра був тоді розсіяний поміж їхніми жертвами –
конав від голоду в 33-му, стогнав у катівнях НКВД і гестапо,
захли-
2.
Пастирське послання до вірних з нагоди проголошення Української держави // Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські послання, т. 3: 1939–1944 рр. / А. Шептицький. – Львів: «Артос», 2010, с. 114 (док. № 22 від 1 липня 1941).
-
5
нався у газових печах нацистських концтаборів чи крижанів на
просторах ҐУЛАҐу. Шептицькому судилося опинитись якраз поміж тими
велетенськими тоталітарними динозаврами, що спершу дружно
розмежували свої зони полювання, а потім самі зчепилися у кривавому
двоєборстві.
Усі ці десятиліття на імені Шептицького лежало нездоланне тавро,
й сьогодні можна майже впевнено говорити, що головною причи-ною
цього була повоєнна система колективної безпеки. Сьогодні рештки
того давнього геополітичного статус-кво, який колись оберігав
Європу, доконала путінська реінкарнація комуністичного режиму.
Постать Шептицького сигналізує про можливість формування такої
світоглядної площини, в якій двоголовість тоталітарного зла знайде
своє несуперечливе концептуальне пояснення.
І в цьому сенсі я вдячний американському єврейському
дослідникові д-ру Юліанові Бусґанґу, який аргументовано довів, що
кожен вчинок Андрея Шептицького був мотивований потребою
дотримуватися своїх моральних принципів і справно виконувати свої
обов’язки душпастиря. Робити і одне, і друге було непросто, бо
світ, як уже було сказано, наче збожеволів. Опинившись поміж двома
монстрами, кожна людина змушена була розв’язувати дилеми удвічі
складнішого морального вибору. Тому висновок д-ра Бусґанґа звучить
не над-умано абстрактно, а з урахуванням конкретних обставин життя
Шептицького й обмеженості людських можливостей: «Шептицькому –
лю-дині, яка врятувала так багато єврейських життів, – безперечно,
можна пробачити те, що він покладав був певні надії на німецьку
окупацію і що не зміг зупинити злочинні дії деяких представників
свого народу. Найбільше дивує не те, чого він не зробив, а те, що в
обставинах того часу зумів зробити так багато... Зволікати зі
вшануванням того, хто з твердою наполегливістю робив так багато в
той час, коли інші робили так мало, було б великою
несправедливістю»3.
На відміну від інших, Митрополит свої помилки активно виправляв,
про що свідчить і звернення «Не убий!», і створення цілої мережі
порятунку євреїв, і остережне звернення до Гіммлера, й апеляції до
Ватикану з розкриттям злочинів нацистів. Хай же справді кине
каменем у бік Шептицького той, хто в ті страшні часи на його місці
зробив би більше. А тих, хто випустить камінь з руки, я запрошую
помолитися разом зі врятованими євреями до спільного нашого Бога –
Бога Авраама, Ісаака і Якова – за те, щоб у Його очах добрі вчинки
Митрополита переважили його людські слабкощі й помилки.
А конкретно щодо проблеми визнання з боку «Яд Вашему» за
Митрополитом Шептицьким статусу «Праведника світу» можу сказати
таке.
По-перше, звання «Праведник народів світу» – це ініціатива
виключно єврейського народу, якою він хоче вшанувати й увічнити
пам’ять тих, хто ризикував своїм життям заради порятунку євреїв.
Жоден інший народ не має повноважень підказувати євреям, кого вони
мають ушанувати, а тому злостиві докори «Яд Вашемові» є
недоречними. Право євреїв самостійно вирішувати, кому надавати чи
не надавати титул «Праведника світу», має бути збережене за ними
беззастережно. Якщо ж бажання вшанувати когось усе-таки є, то для
цього інші народи можуть встановлювати свої власні відзнаки.
По-друге, я знаю, що чимало євреїв ніколи не простять
Митрополитові його фатального привітання Гітлеру. На це нема ради:
кожен народ має своїх непримиренних – українці також. Мудрість
цього світу полягає лиш у тому, щоб, шануючи їхній невтишимий біль,
не дати йому роздмухувати іскри ненависті.
По-третє, кажуть, сам Шептицький часом повторював давню
приповідку: «Божі млини мелять поволі». Я вірю, що настане час – і
в «Яд Вашемі» зрозуміють те, що усвідомила громада українських
євреїв, яка 2008 року устами Головного рабина України Моше Реувена
Асмана визнала Митрополита Андрея Шептицького «Праведником
світу».
І що характерно: цим своїм рішенням євреї України здійснили
засадничий світоглядний прорив. Бо досі єврейське сумління не могло
вийти за межі загальновідомої формули: «Ворог мого ворога – мій
друг, а друг мого ворога – мій ворог». Мовляв, нацизм – однозначний
во-
3.
Бусґанґ Ю. Митрополит Шептицький. Ще один погляд на життя й діяльність / перекл. з англ. Роман Скакун. – Ю. Бусганг Львів: «Друкарські куншти», 2009. – С. 48.
-
6
рог єврейства; комуністичний режим – переможець його, а тому –
друг єврейства. Відтак кожен українець, який, рятуючись від
комуністів, бодай тимчасово став на бік нацистів, – ворог
євреям.
Так-от, євреї України вийшли за межі цієї лінійної заданості й
тим самим повернулись до джерел своєї релігійної традиції. Адже
саме в хасидській притчі йдеться про мудрого ребе, який визнав
справедливість діаметрально протилежних тез, а коли йому зауважили,
що це неможливо, він погодився і з цим твердженням. За цим жартом
стоїть засаднича мудрість цього світу, яку так добре вловлює
Талмуд: світ, у якому ми живемо, – антиномічний, тобто логічні
суперечності лежать у самій його суті. Мабуть, жодне століття не
дало цьому стільки підтверджень, скільки століття двадцяте!
Врятовані Митрополитом євреї віддавна сприймають його як
святого. У своїй книзі «Мандрівка крізь ілюзії» Курт Левін дав
цілому розділові про Шептицького назву «Святий»4. Рабин Кагане так
само засвідчив: «Коли я кажу, що Андрей Шептицький був святий, я не
перебільшую»5. В усіх посланнях, написаних під обома окупаціями, в
усіх виступах і листах Шептицького наскрізною думкою пульсує те, що
сам Митрополит якось виділив жирним шрифтом: «Пам’ятайте, що ніколи
корисного для свого народу не осягнете через противну Божому
законові поведінку!»6. Цей рефрен став його заповіддю усім
сучасникам і його найціннішим заповітом для всіх нащадків.
* * *Мені залишається лише спробувати відповісти на одне
питання, яке, здається, залишилося все-таки без відповіді: звідки
Праведники
світу черпали свою духовну силу?Мене огортають сум і
збентеження, коли я натрапляю в літературі на розпачливі вигуки:
«Де був Бог, коли чинилися злочини
Аушвіцу?». Що ж, таке надривне «богоборство» зрозуміле з
психологічної точки зору – і мені пригадується не менш розпачливий
голос Тараса Шевченка:
Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе? Може, й бачить, та
помага, як і оті гори Предковічні… («Сон»).Таке емоційне
богоборство рідниться з протестом ізраїльських пророків: «Ти ввів
мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в ома-
ну» (Єр. 20:7) – дорікає Господові Єремія. І навіть додає: «А
все ж таки позиватимусь з тобою. Чому доля безбожників щаслива, і
всім віро-ломним добре ведеться?» (Єр. 12:1). Або ж Ісая скаржиться
на Бога: «Де твоя горливість і твоя потуга, твій жаль і твоє
милосердя?» (Іс. 63:15).
Нинішній секулярний світ уже навіть не ставить собі ці питання.
Він просто стверджує, що наявність у цьому світі страждань є
пе-реконливим доказом відсутності Бога. Ось чому свого часу я
відчув велике полегшення, коли стали широко відомі слова блаженного
священномученика Омеляна Ковча, написані ним з табору
Майданека:
За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі
рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я
єдиний священик між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде
без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на
наші релігійні відмінності.
На те саме світовідчуття я натрапив у розповіді Труди Розенберг
з видання, яке лише готується до друку в Україні: «Ось Бог: серед
нас, у нас. Воістину, Бог тут». Все це свідчення тих вибраних, які
вміють бачити Бога навіть над безоднею пекла.
4.
Левін К. Мандрівка крізь ілюзії / К. Левін. – Львів: «Свічадо», 2007. – С. 250 – 279. 5.
«Праведники народів світу» // Die Zeit. – 27 грудня 1985 р.6.
Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних із закликом не піддаватися на провокації й не вдаватися до актів терору // Митрополит Андрей Шептицький. Пастирські послання. – Львів: Артос», 2010. – Т. 3: 1939–1944 рр. – С. 304 (док. № 51 від 14 серпня 1943 р).
-
7
Ось у цьому й полягає таїна духовної сили Праведників: вміти
побачити Бога навіть над безоднею пекла. І хай обоє процитованих –
це люди різної віри, важливо те, що вони – люди віри. Що ближче
люди підходять до Бога, «який один для всіх нас», то ближчим стає і
їхнє сприйняття світу.
До речі, Імре, чоловік Труди Розенберг, сформулював важливу
концептуальну формулу: «Все, що стосується страждання, є нашою
єврейською справою». Це – чудова формула, і її правдивість своїм
життям підтвердили ті троє євреїв України, які стали героями
Небесної Сотні, і ті єврейські активісти Майдану, що стали усім
вірними побратимами. Проте в особі і в жертві Праведників народів
світу ця формула набуває вселюдського виміру, бо вони ніби
промовляють: «Все, що стосується страждання, є нашою людською
справою!».
Ось чому й повторімо услід за Давидом Кахане: «Cаме таких
незвичайних, глибоко людяних людей мали на увазі наші мудреці, коли
писали: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на
ній»7.
7.
Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане / упор. Ж. Ковба. – Київ: «Дух і Літера», 2003. – С. 183.
-
8
Ігор Щупак
УКРАЇНСЬКІ РЯТІВНИКИ ЄВРЕЇВ ПІД ЧАС ГОЛОКОСТУЗа нелюдських умов
війни, геноциду важко сподіватись на людяний вибір людей. Виживання
у будь-який спосіб стає домінантною
динамікою абсолютної більшості практично в кожній країні, на
різних етапах історії.В Україні десятиліття панування антигуманного
совєтського режиму та лещата «нового порядку» за умов нацистської
окупації затис-
нули українців між жорнами двох тоталітарних режимів. Рівних
шансів на виживання в окупованій нацистами Україні не було:
відповідно до нацистської політики «остаточного вирішення
єврейського питання», саме євреї були приречені на тотальне
винищення. Більшість населення залишалось сторонніми спостерігачами
нацистських злочинів – у сучасний західній історіографії їх
називають «bystanders» (з англ. – спостерігачі, свідки).
Меншість українців стали співучасниками Голокосту, допомагаючи
окупантам у геноциді щодо євреїв або виявляючи нелюдську ініціативу
у їхньому знищенні.
Героїв, які чинять опір злу, не буває багато. Випадки рятування
євреїв не були та не могли бути численними. Сміливість та
самопо-жертва, яких вимагало таке рятування, виявлення справжнього
героїзму є непересічним явищем, він не може бути «масовим».
Натомість в Україні нараховуються тисячі таких подвигів
людськості.
Таких героїв називають «Праведники народів світу»; це – почесне
звання, що присвоюється від імені Ізраїлю відповідно до Закону про
увічнення пам’яті мучеників і героїв (1953 р.) представникам різних
національностей та віросповіданнь.
Сам вислів «Праведник народів світу» (на івриті – םָלֹועָה
תֹוּמֻא יֵדיִסֲח , Хасіде́й Уммо́т Га-‘Ола́м) є раввіністичним
терміном, який взято з єв-рейського закону (Талмуду та ін.)1. Так
називають неєвреїв, які дотримуються основних біблійних заповідей.
Яд Вашем використовує цей вислів по відношенню до неєвреїв, які
протягнули руку допомоги євреям у важкі часи. В законі про Яд Вашем
використовується саме це значення: Праведниками народів світу є
люди, які ризикували своїм життям заради рятування євреїв2.
Присвоєння звання Праведника народів світу, – сказано на
офіційному сайті Яд Вашем, – виражає собою прагнення жертв віддати
да-нину поваги людям, які встали на їх захист за часів
переслідувань та найбільшої трагедії. Виходячи з принципу
відповідальності кожного за свої вчинки, учасники проекту
намагаються знайти тих, хто допомагав переслідуваним євреям та дії
яких відрізнялись від поведінки байдужих спостерігачів, прямих
посібників катів та самих убивць. Звання Правденика народів світу у
відповідності до визначення Закону про Яд Вашем стало широко
відомим в усьому світі, воно є символом честі, людського героїзму
та означає перемогу добра над силами зла3.
Справу про присудження звання Праведника розглядає спеціальна
громадська Комісія, яку очолює суддя Верховного суду Ізраїлю4.
Комісія розглядає кожен окремий випадок рятування, приймає
відповідне рішення та несе повну відповідальність щодо присвоєння
цього звання. Визнані Праведники народів світу отримують медаль та
Почесну грамоту, а їхні імена увічнюють у Яд Вашем на Горі Пам’яті
в Єрусалимі5.
1. Див.: ХАСИДЕ́Й УММО́Т
ХА-‘ОЛА́М // Электронная еврейская энциклопедия. – Режим доступу : http://www.eleven.co.il/article/14461 – Назва з екрану.2.
Праведники народов мира / Яд Вашем. – Режим доступу : http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/faqs.asp – Назва з екрану.3.
Там само. – Режим доступу : http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/about.asp – Назва з екрану.4.
Див.: там само. – Режим доступу : http://www1.yadvashem.org/yv/ru/righteous/intro.asp – Назва з екрану.5.
Див.: там само. – Режим доступу : http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/about.asp – Назва з екрану.
http://www.eleven.co.il/article/14461http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/faqs.asphttp://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/about.asphttp://www1.yadvashem.org/yv/ru/righteous/intro.asphttp://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/about.asp
-
9
Критерії присудження звання «Праведник народів світу» тим, хто
рятував життя євреям під час Голокосту, були визначені в 1963
році6; саме тоді й розпочала роботу громадська Комісія.
Основні умови для присудження високого звання є такими7.1.
Активна участь у рятуванні одного або кількох євреїв від нагальної
небезпеки знищення або депортації до таборів смерті.2. Існувала
реальна небезпека для рятівника та його близьких.3. Рятівник
усвідомлював та мав на увазі саме рятування єврея.4. Дії рятівника
не були вмотивовані отриманням грошової винагороди або іншої
компенсації, як, наприклад, перехід того, кого ряту-
ють, до іншої віри, усиновлення дитини та ін.5. Усе
вищезазначене підтверджується свідченнями тих, хто вижив; тих, кому
була надана допомога; або наявністю відповідних доку-
ментів, що підтверджують факт рятування та його обставини.
На сьогодні визнані Яд Вашем Праведники народів світу – це
вихідці з 44 країн.Україна займає четверте місце в світі по
кількості Правдеників народів світу (після Польщі, Голландії та
Франції). На 1 січня 2016 р.
наявні дані про 2 544 таких героїв, які ризикували своїм життям
та життям своїх близьких, рятуючи євреїв від нацистських вбивць8.
Першою серед українців, хто отримав звання «Праведник народів
світу», стала Олена Вітер (ігуменя Йосифа), настоятелька
греко-ка-
толицького монастиря, член Організації Українських Націоналістів
(ОУН). В роки німецької окупації у львівському сиротинці, що
знахо-дився під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів
єврейських дітей, серед яких були Лілі Польман, Натан Левін та ін9.
І до Олени Вітер були представники нашої країни, імена яких вносили
до почесного списку праведників, але їх записували громадянами
Польщі або СРСР. «Вона ж, отримуючи почесне звання у 1976 році,
наполягла на тому, щоб саме Україна була зазначена як її
батьківщина»10.
Підрахунок представників України (в сучасних кордонах), які
отримали звання «Праведник народів світу» за всі роки, свідчить, що
пошук героїв – рятівників євреїв під час Голокосту активізувався
лише після розпаду СРСР та падіння комуністичного режиму (див.
Таб-лицю 1).
Таблиця 1.
РікКількість мешканців України,
яким присвоєно звання «Праведник народів світу»
1963 р. 11964 р. 21965 р. 2
6. Див.: там само.7.
Див.: там само. – Режим доступу : http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/faqs.asp – Назва з екрану.8.
Праведники народов мира – по странам и национальной принадлежности спасителей. Статистика на 1 января 2016. – Режим доступу: http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/statistics.asp – Назва з екрану.9.
Див.: Український інститут національної пам’яті. Жіночі історії другої світової. Олена Вітер // режим доступу : http://www.memory.gov.ua/news/zhinochi-istorii-drugoi-svitovoi-olena-viter – Назва з екрану.10.
В’ятрович В. Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер // Історична правда. – 04.05.2016. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/digest/2016/05/4/149072/ – Назва з екрану.
http://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/faqs.asphttp://www.yadvashem.org/yv/ru/righteous/statistics.asphttp://www.memory.gov.ua/news/zhinochi-istorii-drugoi-svitovoi-olena-viterhttp://www.istpravda.com.ua/digest/2016/05/4/149072/
-
10
1966 р. 11968 р. 31969 р. 11974 р. 61976 р. 11978 р. 41979 р.
11980 р. 11981 р. 61982 р. 21983 р. 211984 р. 211985 р. 81986 р.
61987 р. 31988 р. 191989 р. 131990 р. 381991 р. 201992 р. 881993 р.
771994 р. 1521995 р. 2181996 р. 1941997 р. 1921998 р. 1651999 р.
1992000 р. 2102001 р. 1372002 р. 1242003 р. 1042004 р. 942005 р.
482006 р. 452007 р. 252008 р. 292009 р. 26
-
11
2010 р. 202011 р. 362012 р. 412013 р. 322014 р. 462015 р 29
Але зрозуміло, що після 1991 р. залишалось значно менше живих
свідків трагічних подій Голокосту та рятування його жертв, ніж
не-забаром після закінчення Другої світової війни. Тому очевидним
представляється висновок про те, що фактична кількість українських
рятівників євреїв значно перевищує офіційне число 2 544 на 2016
рік.
Слід зазначити, що ретельна перевірка спеціальною Комісією Яд
Вашем усіх аспектів справ із подань на присудження почесного звання
«Праведник народів світу» далеко не завжди дозволяє прийняти
позитивне рішення.
В Україні за громадською ініціативою Всеукраїнської єврейської
ради, Фонду «Пам’ять жертв фашизму в Україні» було запровадже-но
звання «Праведник України». За даними згаданої Всеукраїнської
єврейської ради, «більше 3000 громадян України отримали звання
«Праведник України», з них 1625 «Праведники народів Світу».
Створена картотека і фототека розстріляних і врятованих євреїв, а
також їх рятівників. Документи «Праведників України» направляються
до інституту Яд-Вашем (Єрусалим) для присвоєння їм звання
«Праведник народів світу»11. Головним натхненником запровадження
звання «Праведник України» був відомий громадський діяч, президент
Єврейсь-кої ради України, голова фондів «Пам’ять Бабиного Яру» і
«Пам’ять жертв фашизму в Україні» Ілля Михайлович Левітас (1931 –
2014 рр.).
Він же зініційував запровадження звання «Праведник Бабиного
Яру», затверджене у квітні 1989 р. У листопаді 1989 р. перші
дипломи «Праведник Бабиного Яру» було вручено сім’ям Глаголєвих,
Бондаренко, Чайки, Патюти, Алтиннікових, а також Олені Березльовій,
Ользі Рожченко, Людмилі Чеховій. «У вересневі дні 1991 р., коли
відзначалось 50-річчя трагедії, – говориться на сайті Національного
історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», – директор Інституту
Яд-Вашем (Ізраїль) Іцхак Арад вручив їм усім дипломи «Праведник
народів Світу» та пам’ятні медалі. Це було перше вшанування
українських праведників безпосередньо в Україні»12. За даними Фонду
«Пам’ять Бабиного Яру», звання «Праведник Бабиного Яру» отримали
662 особи13.
Натомість відомий дослідник трагедії Бабиного Яру,
відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування
пам’яті жертв Бабиного Яру Віталій Нахманович наводить цифру 618
«Праведників Бабиного Яру», 150 з яких згодом отримали також
почесне звання від Яд Вашем. В. Нахманович зазначає, що «оскільки
критерії надання звання «Праведник Бабиного Яру» не були визначені,
а надавалося воно, фактично, одноосібним рішенням Іллі Левітаса,
багато з науковців та громадських діячів навіть в Україні не
визнають цього звання і заперечують проти правомірності офіційного
увічнення їхніх імен»14.
Отже, громадська ініціатива із запровадження звань «Праведник
України» та «Праведник Бабиного Яру», з одного боку, мала на меті
підвищення уваги та вшанування українців, які рятували євреїв від
нацистського геноциду. З іншого боку, наявною є проблема
невизна-ченості критеріїв та процедури документального вивчення
фактів, що мають обґрунтовувати правомірність надання цих звань.
Крім того,
11.
Всеукраїнська єврейська рада. – Режим доступу : http://jadvis.org.ua/component/k2/item/405 – Назва з екрану.12.
Бабин Яр. Національний історико-меморіальний заповідник. – Режим доступу : http://babyn-yar.gov.ua/fond-%E2%80%9Cpam%E2%80%99yat-babinogo-yaru%E2%80%9D – Назва з екрану.13.
Всеукраїнська єврейська рада. Фонд «Пам’ять Бабиного Яру». – Режим доступу : http://jadvis.org.ua/component/k2/item/404 – Назва з екрану.14.
Віталій Нахманович. Бабин Яр : місце пам’яті у пошуках майбутнього // Бабин Яр: Історія і пам’ять / За ред. В. Гриневича, П.-Р. Маґочія. – К.: Дух і Літера, 2016. – С. 327.
http://jadvis.org.ua/component/k2/item/405http://babyn-yar.gov.ua/fond-%E2%80%9Cpam%E2%80%99yat-babinogo-yaru%E2%80%9Dhttp://jadvis.org.ua/component/k2/item/404
-
12
в багатьох публікаціях журналістів, а інколи навіть істориків
поняття «Праведник народів світу» плутають із званнями «Праведник
Украї-ни» та «Праведник Бабиного Яру».
Історичні дослідження свідчать також про факти рятування євреїв
мешканцями України, які поки що не знайшли відоповідної оцінки
Комісії Яд Вашем чи українських громадських організацій. Очевидно,
що поняттям «українські рятівники євреїв під час Голокосту» ми
можемо охопити і цих українців, і визнаних Яд Вашем «Праведників
народів світу».
Важливо зауважити, що умови для порятунку євреїв на території
України радикально відрізнялися від західноєвропейських. У Данії, –
пише дослідник Нехама Тек, – «гітлерівці проявляли до датчан
терпимість навіть після того, як почалися операції з порятунку
євреїв. Ре-пресії виражалися у формі арештів і зазвичай були
спрямовані лише проти організаторів масового виходу євреїв»15. У
Голландії та Фран-ції, – вказують Ісраель Гутман та Наама Галіль, –
рятівникові євреїв «загрожувала висилка в концентраційний табір,
тоді як у Польщі і на окупованих територіях СРСР таку людину хапали
разом із євреями, яких вона переховувавала, і неодмінно
розстрілювали»16. У багатьох працях істориків проводиться думка про
те, що в країнах Західної Європи «сусіди, дізнавшись про те, що
хтось ховає євреїв, як правило, не доносили на нього. Інакше стояла
справа в Східній Європі»17.
Деякі автори підкреслюють, що «міжетнічна байдужість і відверта
ворожість під час німецької окупації посилилися»18. З початком
війни атмосфера сприйняття насильства та вбивств як «норми» стала
загальнопоширеною. «Вбивства [...] деякі поляки і євреї сприймали
зі співчуттям, – пише Ш. Редліх. – Для інших це був просто
спектакль. Ніхто не міг зрозуміти єврейської безпорадності. Що
стосується підтримки і порятунку євреїв, то це була в основному
суміш жадібності і співчуття. Безпрецедентні обставини воєнного
часу, жорстокість життя як під Совєтами, так і під німцями, виявило
найгірше в людській натурі»19.
З іншого боку, відповідно до нацистської расової політики,
українців – рятівників євреїв очікувало найжорстокіше покарання,
знищен-ня самих рятівників та членів їх сімей. Навіть надання
притулку євреям загрожувало тут смертною карою. Так, в оголошенні
за підписами генерал-губернатора Франка та штадгауптмана Хьолера
говорилось, що навіть «підбурювачі та помічники підлягають цій
самій карі, що й особи, які допустилися чину. Намір буде караний як
довершений чин»20. Відомі факти про розстріли українців за
переховування євреїв на Вінниччині, Дніпропетровщині, Київщині,
Львівщині, Харківщині21 – у багатьох містах та селах; особливо
багато таких прикладів на території Західної України, яку низка
дослідників стереотипно характеризує як вкрай «антисемітський»
регіон.
Разом з тим, підлягають додатковому вивченню обставини, за яких
за переховування євреїв українці уникали страти і навіть
позбавлен-ня волі, будучи оштрафованими (наприклад – у Вінниці,
Житомирі, Дніпропетровську та ін. Так, на Вінничині «за
переховування» євреїв брати Пастух були оштрафовані)22.
Розглядаючи історії Праведників народів світу, інформація про
які наведена в цій книзі, ми можемо спробувати поставити перед
собою важливі дослідницькі завдання, зокрема такі.
15.
Праведники народов мира // Холокост: Энциклопедия / ред. У. Лакёр, соред. Ю. Т. Баумель; пер. с англ. – М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2008. – С. 490–491.16.
Гутман И. Катастрофа и память о ней / И. Гутман, Н. Галиль ; пер. с иврита Зоя Копельман, Яков Синичкин. – Иерусалим : Яд Вашем, [б.г.] – С. 237.17.
Див.: Палдиэль М. Праведники Народов Мира в годы Катастрофы / М. Палдиэль. – Режим доступа : http://www1.yadvashem.org/yv/ru/education/lesson_plans/pdf/righteous1.pdf – Название с экрана.18.
Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах : Поляки, євреї та українці, 1919–1945 / Ш. Редліх ; видання друге ; перекл. з англ. – К. : Дух і Літера, 2007. – С. 241.19.
Там само. – С. 242.20.
Оголошення генерал-губернатора Франка (Варшава, 15 жовтня 1941 року) та штадгауптмана Хьолера (Львів, 10 березня 1942 року). – Архів Інституту «Ткума».21.
Див.: Убили односельчан, прятавших евреев. Акт. Харьковская область, Дергачевский р-н, с. Семеновка // Документы обвиняют. Холокост : свидетельства Красной Армии / сост. Ф. Д. Свердлов ; ред. И. А. Альтман. – М. : Научно-просветительский центр Холокост, 1996. – С. 55.22.
Див.: Державний архів Вінницької області, ф.Р. 1683, оп. 1, спр. 5, арк. 2; там само, ф.Р. 1473, оп. 1, спр. 9, арк. 78.
http://www1.yadvashem.org/yv/ru/education/lesson_plans/pdf/righteous1.pdf
-
13
1. Проведення аналізу за місцем, регіоном України, де українські
Праведники народів світу (далі – Праведники) рятували від загибелі
євреїв. Очевидно, що місцеві умови, місцева суспільна атмосфера
були важливими факторами, що впливали на поведінку людей.
2. Якою була національна ідентифікація Праведників, віднесених
до України – скільки серед них було українців, а скільки,
наприклад, – поляків (існує думка, що на теренах Західної України –
територіях, що належали до 1939 р. Польщі – поляки частіше і
охочіше рятували євреїв, ніж українці).
3. До яких релігійних конфесій належали Праведники народів світу
на території Україні – відсоток православних християн, католиків
(хоча зрозуміло, що останні практично всі вони були поляками),
греко-католиків, атеїстів та ін.
4. Якою була соціальна приналежність Праведників.5. Потрібен
аналіз особистих зв’язків рятівників з тими, кого рятували, до
Голокосту.6. З вищенаведеного випливає, але є самостійним і
важливим питанням мотивація рятівників, які ризикували не тільки
власним жит-
тям, але й життям своїх родин, дітей, допомагаючи євреям та
рятуючи їх від знищення.
Розглядаючи регіональні аспекти рятування євреїв, ми можемо
побачити, що вагома кількість випадків рятування євреїв
зареєстрована на територіях, де проживало відносно багато поляків –
як на території сучасної Польщі, так і на теренах Волинської,
Луцької, Хмельниць-кої, Житомирської областей. Також бачимо, що,
незалежно від регіону, найбільше Праведників налічується в місцях,
де доля євреїв у насе-ленні була відносно великою (Вінниця та інші
західноукраїнські міста, містечка та села, а також Київ, Житомир,
Одеса тощо), тож допомога сусідів, які мали досвід співжиття у
довоєнні часи, у страшні часи Шоа відіграла визначну роль у
рятуванні євреїв.
Абсолютну першість по кількості Праведників народів світу
України посідає сучасна Вінницька область – понад 18%. Це більше,
ніж кількість українських Праведників у восьми сучасних областях
Південної та Східної України (включаючи Одеську область) та Криму
раз-ом. Цей факт потребує свого пояснення. Окрім наведених вище
чинників, слід зауважити, що саме на Вінничині був поширений такий
вид допомоги євреям, як організація їх переходу з німецької до
румунської зони окупації, де було відносно більше шансів на
виживання.
У ході уточнення даних Яд Вашем (місця розташування сіл та інших
населених пунктів, їх адміністративно-територіального
підпоряд-кування та ін.) має бути визначена кількість Праведників
за територіями відповідно до адміністративно-територіального поділу
на зони окупації, а також – що дуже важливо – у співвідношенні з
питомою вагою євреїв серед місцевого населення, з урахуванням
євреїв-біженців із західних територій; із зазначенням часу,
протягом якого ця область чи місто знаходилися під окупацією, та
ін.
Очевидно, що при вивченні феномену Праведників необхідна спільна
аналітична робота істориків, психологів щодо з’ясування мо-тивації
порятунку представниками різних верств населення, послідовників
різних релігій та конфесій, прихильників різних політичних
поглядів, які проживали в різних регіонах України, в різних зонах
окупації. Відомі дослідники Нехама Тек, Самуель і Перл Олінер, що
при-йшли до відмінних висновків про соціальне становище і
самовідчуття Праведників в суспільстві, єдині в оцінці
найважливішої моральної, загальнолюдської складової подвигу людей,
які надали допомогу приреченим на тотальне знищення23.
Найчастіше рятівниками євреїв виступали місцеві мешканці
(українці, росіяни, поляки тощо), які мали єврейських родичів
(дружин, чоловіків, батьків одного з подружжя та їхніх близьких);
партизани, підпільники, які сприймали рятування євреїв як одну із
форм опору окупантам; обивателі, яких поєднували з євреями
сусідське життя або спільна робота, навчання до війни, а також
пам’ять про добрі вчинки євреїв-сусідів у критичних ситуаціях
(ілюстрацією останнього може слугувати випадок у селі Джурин
Вінницької області: тутешні українські селяни вирішили допомогти
євреям, які в роки колективізації заступилися за місцевого
священика24). Досить поширеними були випадки
23.
Див.: О Праведниках / Яд Вашем. – Режим доступa : http://www1.yadvashem.org/yv/ru/righteous/about.asp. – Название с экрана 24.
Див.: Книга Праведников / сост.: И. А. Альтман, А. Е. Гербер, Д. И. Полторак. – М. : Фонд «Холокост» : МИК, 2005. – С. 14.
-
14
рятування євреїв українцями через релігійні переконання,
християнське ставлення до гнаних та переслідуваних. К. Беркгоф
стверджує, що серед українців найбільше євреям допомогли баптисти і
християни-євангелісти. «На самій тільки Волині, – пише історик, –
вони, воче-видь, врятували сотні людей. Ці протестанти гадали, що
їхня християнська віра не дозволяла їм чинити інакше». Крім того,
використову-ючи взаємні зв’язки між протестантськими громадами,
вони «могли швидко переводити євреїв із однієї місцевості до
наступної»25.
Відомі випадки, коли на допомогу євреям за критичних умов
приходили службовці міських управ, а також німецькі офіцери,
угорські солдати і навіть німецькі солдати та місцеві поліцаї, які
брали участь у розстрілах євреїв26. Але, зрозуміло, такі випадки
були нетиповими. Очевидно, що реалізація будь-яких наказів влади,
ті чи інші вчинки здійснюються конкретними людьми зі своїм
особистим минулим і особистими симпатіями, будь то співробітники
управ, солдати, українські поліцаї та ін. Безумовно, траплялись
випадки, коли рятування євреїв було продиктовано душевним, людським
поривом, прагненням надати допомогу жертвам нелюдської жорстокості
нацистів. Під-давшись «першому пориву», часто надалі люди вже були
змушені продовжувати смертельно небезпечну справу.
Втім, залишаються нез’ясованими питання про «соціальний склад»
рятівників євреїв, серед яких більшість складали люди, які не
нале-жали до верхівки українського суспільства, його
інтелектуальної еліти.
Вагому кількість серед рятівників-священослужителів становлять
представники Української греко-католицької церкви. Тут слід
згада-ти і «рядових» священиків УГКЦ, серед яких Св. Омелян Ковч,
котрий заплатив життям за рятування євреїв; і, звичайно, величну
постать Митрополита Андрея Шептицького. Останній особисто врятував
чимало євреїв, серед них – львівського рабина Давида Кахане, синів
заги-блого рабина Левіна Курта (Ісаака) і Натана. «Митрополит
залучив до рятування євреїв деяких українських священиків, серед
яких були його брат Клементій, голова ордену Студитів, а також вже
згадана в даній статті ігуменя Студитського монастиря Йосефа,
преподобний Марко Стек та інші». Андрей Шептицький рятував усіх,
кому він міг надати допомогу, передусім – дітей. Їм давали фальшиві
довідки про хрещення, українські імена, а потім розподіляли по
жіночих та чоловічих монастирях та дитячих будинках. Деяким дітям
студитські монахи допомагали перетинати румунський та угорський
кордони. Загалом за допомогою Митрополита Андрея Шептицького були
вря-товані близько 200 євреїв27.
Слід зазначити, що А. Шептицькому досі не надано високого звання
Праведника народів світу – через його вітання гітлерівської армії у
перші дні після нападу Німеччини на СРСР, контакти з нацистськими
високопосадовцями тощо (цьому присвячена досить багата істо-рична
література28).
25.
Беркгоф К. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою / К. Беркгоф ; авторизований переклад з англ. – К. : Критика, 2011. – С. 95.26.
Див.: Там само. – С. 15.27.
Див.: Щупак І. Я. Трагедія євреїв України // Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: історичні нариси / [ред. рада: В. М. Литвин (голова), Г. В. Боряк, В. М. Даниленко та ін. ; відп. ред. В. А. Смолій ; авт. кол.: О. Г. Аркуша, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський та ін.] / І. Щупак. – К.: Ніка-Центр, 2012. – С. 419.28.
Див.: Bociurkiw B. R. Sheptyts’kyi and the Ukrainian Greek Catholic Curch Under the Soviet Occupation of 1939–1941 / B. R. Bociurkiw // Morality and Reality. The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi / еdit. by Paul Robert Magocsi with
the assistance of Andrii Krawchuk. – Edmonton : Canadian
Institute of Ukrainian Studies. University of Alberta, 1989. – P. 101–123; Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали
: 1941 – 1944 / упорядн. Ж. Ковба
; науковий редактор А. Кравчук. – К. : «Дух
і литера», 2003. – 313 с.; Редлих Ш. Митрополит Андрей Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны / Ш. Редлих. – Режим доступа : http://www.cerkva.od.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=594&Itemid=87 – Название с экрана; Редлих Ш. Моральные принципы в повседневной действительности: митрополит Андрей Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны / Ш. Редлих. – Режим доступа : http://www.jcrelations.net/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0.3180.0.html?L=7 – Название с экрана; Маринович М. Постать Митрополита Шептицького у нелінійному просторі історичного часу / М. Маринович // Проблеми історії Голокосту : науковий журнал. – Вип. 4. – Дніпропетровськ : Центр «Ткума», ПП Ліра ЛТД, 2007. – С. 81–87; Щупак І. Митрополит Андрей Шептицький: особистість та символ в історії / І. Щупак // Там само. – С. 88–99; Чайка Т. Колаборація у «просторі смерті»: до осмислення моральної колізії Митрополита Андрея Шептицького / Т. Чайка // Там само. – С. 100–113; Ковба Ж. Вплив митрополита Шептицького на вірних у часи Голокосту / Ж. Ковба // Там само. – С. 127–151; Щоденник Львівського гетто : спогади рабина Давида Кахане / упоряд. Ж. Ковба. – 2-е вид. – К. : Дух і літера, 2009. – 276 с.; Ковба Ж. М. Останній рабин Львова Єзекіїль Левін / Ж. Ковба ; [Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА ; Всеукраїнський єврейський благодійний фонд «Хесед-Ар’є»]. – Львів ; Київ : Дух і Літера, 2009 – 184 с. та ін.
file:///G:/%d0%9e%d0%b1%d1%89%d0%b0%d1%8f/-=TEMP%20FILES=-/2016_Grinevich/cover/
file:///G:/%d0%9e%d0%b1%d1%89%d0%b0%d1%8f/-=TEMP%20FILES=-/2016_Grinevich/cover/
file:///G:/%d0%9e%d0%b1%d1%89%d0%b0%d1%8f/-=TEMP%20FILES=-/2016_Grinevich/cover/
-
15
Ми вважаємо, що велич подвигу таких людей, як Митрополит Андрей
Шептицький, не потребує підтвердження чи схвалення навіть самою
високою та поважною інституцією. Сам факт організації цілої системи
допомоги жертвам нацистського геноциду силами церковної
організації, пасторська настанова до церковних ієрархів стосовно
спасіння сотень приречених на загибель євреїв перетворили
Митропо-лита Андрея Шептицького на уособлення гуманізму в
протистоянні людожерській політиці нацистів. Шевах Вайс, врятований
разом із родиною під час Шоа українцями та поляками, колишній
спікер Кнесету (парламенту) Ізраїлю та Посол Ізраїлю в Польщі,
образно назвав А. Шептицького «українським Шиндлером»29.
Для нас очевидною є необхідність поширення знань про духовний
подвиг Андрея Шептицького. Цьому слугує, зокрема, постійна му-зейна
експозиція в музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в
Україні» (місто Дніпро), присвячена великому українцю. Те, що така
експозиція вперше в Україні створена саме в єврейському музеї, є
свідченням того високого рівня духовності та праведності, якого
досяг Андрей Шептицький за свого життя, та впливу на людську,
суспільну свідомість після завершення його земного шляху.
Робота з дослідження історії українських Праведників народів
світу, рятівників євреїв під час Голокосту є важливим науковим і
мораль-ним завданням, бо надає позитивні приклади людської
поведінки людей за нелюдських умов війни. Це особливо актуально для
України сьогодні, коли наша країна стала об’єктом військової та
інформаційної агресії.
Історія минулої, Другої світової війни містить не тільки жахливі
сторінки масових вбивств, але й приклади опору геноциду та
рятуван-ня. Жоден з тих євреїв, якому було врятовано життя в період
Голокосту, не міг би сподіватися на спасіння без допомоги, що з
ризиком для власного життя та життя своїх рідних, надавали євреям
українці та представники інших народів нашої країни, котрі теж
страждали від гітлерівської окупації.
Сучасне українське суспільство зміцнює свої духовну силу через
усвідомлення уроків історії. Одним із таких найбільш виразних та
яскравих уроків є подвиг українських Праведників народів світу.
29. Проф. Шимон Редлих: «Шептицкий отрицал расистское
мышление» : [интервью профессора Шимона Редлиха журналу
«Тыгодник Повшехны» (Tygodnik Powszechny) / перевод на
русский :
RISU.org.ua]. – Режим доступу : http://www.newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=3690 – Назва з екрану.
file:///G:/%d0%9e%d0%b1%d1%89%d0%b0%d1%8f/-=TEMP%20FILES=-/2016_Grinevich/cover/
-
16
ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ПРИНЦИПІВ УПОРЯДКУВАННЯ ТАБЛИЦЬТаблиці,
представлені у даному довіднику, створені на основі бази даних Яд
Вашем. У таблиці «Праведники народів світу. Україна»
наведені відомості щодо Праведників, які віднесені Яд Вашем до
українського списку1. Нами були впорядковані наступні категорії
відомо-стей: «Прізвище та ім’я», «Місце проживання під час
Голокосту (за територіальним поділом до 1 вересня 1939 р.)», «Місце
проживання під час Голокосту (за сучасним поділом)», «Місце
порятунку (за поділом 1939 р.)», «Місце порятунку (за сучасним
поділом)», «Національність», «Віросповідання», «Соціальний статус»,
«Доля врятованих», «Доля рятівника», «Номер справи Яд Вашем», «Дата
народження», «Дата присудження звання». Відомості про Праведників
розміщені в алфавітному порядку, відповідно до колонки «Місце
проживання під час Голокосту (за сучасним поділом)».
На сайті Яд Вашем зазвичай наводиться два варіанти даних про
кожного Праведника – «Короткий формуляр» та «Історія спасіння».
Слід зазначити, що при зведенні даних, пріоритет віддавався
відомостям, наведеним саме в «Історіях спасіння». Це пов’язано
насамперед із тим, що останні записані безпосередньо на основі
свідчень очевидців. Саме «Історії спасіння», на нашу думку,
виступають джерелом першого рівня. Натомість формуляри, як джерело
другого рівня, містять окремі похибки та відмінності, порівняно із
джерелом першого рівня. У першу чергу це стосується назв населених
пунктів. Також, виявлені випадки, коли населенні пункти, які
згадані у «Історіях спасін-ня», у анкетних даних віднесені до інших
районів, областей, або й республік – тобто, некоректно ототожнені з
тамтешніми однойменними населеними пунктами. Зважаючи на такі
обставини, певну кількість населених пунктів не вдалося
ідентифікувати відносно сучасних по-селень, або тих, які існували у
той період. При визначенні місця проживання Праведника або місця
порятунку упорядники орієнтувалися на принципи, які використовує Яд
Ваш�
