н а у к ан а у к а

о с в і т ао с в і т а

т е х н і к ат е х н і к а

п р о г р е сп р о г р е сСВІТСВІТ№ 33—34 (829—830) вересень 2014 Газета заснована у квітні 1997 р.

С Ь О Г О Д Н І В Н О М Е Р І :

3 стор. Професор Степан Вовканич: «Росія не хоче бачити Україну як самостійний державотворчий суб’єкт»

Мені здається, що в часи українських реформ і змін науку «коло�тить» чи не найбільше. З боку організаторського, відповідно –фінансового і як наслідок – морального. А тут ще й війна (хоч і не�оголошена) робить свою руйнівну справу. Чого очікувати науковцямі як вижити українській науці (твердження, що наука інтер�національна, тут, на мій погляд, недоречне)? Про це у розмові із за�ступником міністра освіти і науки України, доктором фізико�ма�тематичних наук Максимом СТРІХОЮ.

— Максиме Віталійовичу, чотири роки тому ви за власним ба#жанням звільнилися з посади заступника міністра освіти і науки.Нещодавно урядовим розпорядженням вас призначено фактично нату ж посаду — заступником міністра з науки. Дежав’ю?

— Ситуація 2008 року, коли я прийшов працювати в Міністерст#во освіти і науки, принаймні до літа, взагалі мала оптимістичнийвигляд. Потім ударила економічна криза, все стало значно гірше,

але… не було війни. Сьогодні ми живемо в умовах війни, катаст#рофічної відсутності бюджетних коштів, зруйнування низкиоб’єктів, розташованих на cході України, а перед тим було захопле#но всі наукові об’єкти, розташовані в Криму, причому серед них такіперлини української науки, як, скажімо, Кримська астрофізичнаобсерваторія чи Морський гідрофізичний інститут. Днями зруйно#вано внаслідок артобстрілу терористів Фізико#технічний інститут уДонецьку…

Себто, такої відчайдушної ситуації, яка є сьогодні, тоді не було– отже, це не дежав’ю. Це прихід у значно складніших умовах, ніжтоді, але однаково треба працювати, треба рятувати ситуацію, бо забудь#яких обставин війна врешті#решт закінчиться (на кращих чигірших умовах для нас), і наука (я в цьому переконаний) матиме ве#лике значення для майбутнього.

Заступник міністра освіти і науки Максим Стріха:

«Сьог«Сьогодні треба максимальнодні треба максимально збео зберегти те,регти те,що маємщо маємо, і спо, і споонукнукаати унівети університетську рситетську та акта академічну наадемічну науку працювуку працюваати разоти разом»м»

Фо

то В

ол

од

им

ир

а З

АЇК

И

Науковці – за високотехнологічну

відбудову Донбасу На своєму черговому засі�

данні Президія НАН Україниобговорила питання щодо ор�ганізації участі Академії у від�новленні інфраструктури, в то�му числі наукової, та відбудовівиробничої сфери Донбасу.

Відкриваючи засідання, пре�зидент НАН України академікБорис Патон зазначив, що пи�тання відбудови Донбасу раночи пізно набуде надзвичайноїваги і Національна академія на�ук, як вища наукова організаціякраїни, має своєчасно до цьогопідготуватися.

На зібранні йшлося, зокре�ма, про необхідність якомогаширшого залучення наявнихрозробок академічних установдо відновлення зруйнованоїінфраструктури Донбасу: мос�тів, трубо� і шляхопроводів, си�стем електро�, тепло� і водопо�стачання, — без чого неможли�ва нормальна робота лікарень,шкіл, дитячих садків і, в цілому,життєдіяльність населення.

«Необхідно в стислі термінипровести, так би мовити, ін�вентаризацію всіх розробокнаших інститутів, які можутьреально й ефективно допомог�ти в цій справі. Зокрема, цестосується чималого доробкуза академічною програмою«Ресурс», низки розробок у га�лузі енергетики, напрацюванькиївських і одеських хіміківАкадемії з проблем забезпе�чення населення питною во�дою», — наголосив президентНАН України Б. Є. Патон.

Що стосується відбудовивиробничої сфери Донбасу, во�на, на переконання президен�та Академії, має здійснюватисяпереважно, а то й навіть ви�ключно на сучасній високо�технологічній основі. Ака�демік Борис Патон підкрес�лив: «Відновлення здебільшо�го сировинної, ресурсо� таенергозатратної економікиДонбасу стане, зрозуміло, мар�ним витрачанням величезнихкоштів. Це є неприпустимим.Тому вкрай необхідно чітко танауково обґрунтовано визна�чити основні напрями самевисокотехнологічної відбудовиДонбасу, запропонувати ефек�тивні механізми, державні ва�желі та економічні стимулидля залучення до цього не�обхідних інвестицій з бокуприватного капіталу».

Основними напрямамиучасті НАН України у відбу�дові Донбасу Президія НАНУкраїни визначила:

Закінчення на 3 стор.

Закінчення на 4 стор.

Т Е М А

У наших університетах наука була завжди

На засіданні Уряду схвалено проект ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законівУкраїни, які регулюють відносини, пов’язані зодержанням документів дозвільного характе�ру», повідомляє прес�служба МОН.

Проект закону розроблено з метою змен�шення регуляторного тиску на суб’єкти гос�подарювання, зменшення кількості доку�ментів дозвільного характеру та адміністра�тивних процедур, шляхом:

• скасування дозволу на проведення робітз експериментальними тваринами як такого

та посилення відповідальності за належне до�тримання Закону України «Про захист тваринвід жорстокого поводження» адміністрацієюзакладу, що проводить такі роботи;

• скасування дозволу на ввезення про�дукції, отриманої з використанням ГМО длянауково�дослідних цілей, та уведення новоїнорми, відповідно до якої ввезення неза�реєстрованих ГМО та продукції, отриманої звикористанням ГМО, призначених виключ�но для науково�дослідних цілей у замкненихта відкритих системах або з метою державних

апробацій, супроводжується повідомленням,яке подається центральному органу виконав�чої влади, що реалізує державну політику усфері освіти і науки, в якому, зокрема, зазна�чаються результати попередньої оцінки ри�зиків такого ввезення Комісії з біологічної тагенетичної безпеки проведення генетично�інженерних робіт;

• уточнення повноважень окремих цент�ральних органів виконавчої влади в галузіповодження з експериментальними твари�нами та з ГМО.

О Ф І Ц І Й Н О

Дозвільних документів для проведення науково#дослідних робіт поменшає

— У 2010#му, коли створював#ся Держкомітет з науки та інно#вацій, тодішній віце#прем’єр Во#лодимир Семиноженко сказав,що нарешті наука перестане бутималеньким придатком у великомуміністерстві, а за місяць—двакомітет перетвориться у повно#цінне міністерство з науки (що#правда, цього так і сталося). Чивважаєте ви, що повернення ко#лишнього Держінформнауки доМОН – це відкат назад? Чи невиявиться так, що належну увагуприділятимуть лише науці в уні#верситетах, а решта науки зновуопиниться на задвірках?

— Наука насправді може бу�ти організована по�різному. Якпоказав досвід, і створення ок�ремого агентства не було пана�цеєю, оскільки адміністративнеполе виявилося розірваним. Як�що засновники комітету тодівважали, що їм вдасться зосере�дити всі функції під орудоюсвого відомства, цього не стало�ся. Наука в університетах, справ�ді, виявилася відірваною віддержавних програм.

Зараз ми адміністративноповернулися до ситуації в науці,яка існувала з 2000 року. Архі�тектором її, нагадаю, був ака�демік Ярослав Яцків. Наука тодімала свої плюси, але мала імінуси, бо дуже залежала від то�го, хто очолював загалом мі�ністерство. Я принаймні можусказати, що з боку міністраСергія Квіта є щирий інтерес донауки, він намагається визна�чити для себе пріоритети, хочезрозуміти, як тут треба діяти.Не випадково ми їздили вПольщу вивчати досвід цієїкраїни, яка зробила поважнийнауковий ривок і водночас непішла якимось радикальнимшляхом. Було збережено Поль�ську академію наук і водночасстворено дві дуже ефективніінституції, одна з яких підтри�мує на основі грантів фунда�ментальні дослідження, а інша– прикладні. Причому, дужецікаво, що ця друга інституціявзаємодіє з бізнесом і надає під�тримку саме тим проектам, якіцікаві для бізнесу. Ми ж інодіпідтримуємо технології на дер�жавне замовлення, але невідо�мо, чи потім вони когось заці�кавлять. У Польщі апріорі під�тримують те, що має конкрет�ного замовника вже сьогодні.

— Тобто, щоб науці надавало#ся пріоритетне значення, зовсімнеобов’язково, щоб за цю наукувідповідало окреме відомство.

— Скоріше це залежить відтого, чи достатньо уваги науціприділяє керівництво державизагалом, наскільки наука єпріоритетною в країні, яка ува�га керівництва міністерства донеї (якщо це спільне міністер�ство), наскільки ефективно ор�ганізовані комунікації у межахсамого міністерства.

Справді, є небезпека, що втакому великому міністерствінаука може опинитися назадвірках. Але поки що мійтримісячний досвід, включаю�чи роботу на посаді радника

міністра на громадських засадах(де�факто я виконував функціїзаступника міністра), показує,що проблеми є, але з керів�ництвом МОН їх можна вирі�шувати. Звичайно, в тих рам�ках, які ставить перед нами си�туація. Якби не було війни, як�би не було російської агресії,зрозуміло, що ми б почувалися іу сфері науки зовсім інакше.

— І все ж таки певні пріорите#ти перед собою (аби наука не опи#нилася на задвірках) ви поставили– у складний воєнний час і попримізерне фінансування.

— Пріоритети дуже прості. Яне вигадаю чогось зовсім ново�го. Насамперед, у цей складнийчас все�таки дати можливістьвижити науковим школам, інс�титуціям і зберегти потенціал.Усунути те, що шкодить науці,принаймні застосувати ті не�фінансові важелі, які можуть їйдопомогти, не потребуючи до�даткових бюджетних вливань.Очевидно, на це буде скеровананова редакція Закону «Про на�укову і науково�технічну діяль�ність», яку зараз спільно розроб�ляють фахівці Міністерства ос�віти і науки та Комітету з питаньнауки і освіти Верховної Ради.Можливо, нам вдасться внестийого на розгляд парламенту іпроголосувати за нього у першо�му читанні ще в цьому скли�канні. Принаймні саме на це на�лаштована голова профільногокомітету Лілія Гриневич.

Серед інших пріоритетів –необхідність використати тіможливості міжнародного спів�робітництва, які перед намивідкриваються, адже фактичновідпало традиційне співробіт�ництво з Росією, хоч дехто зНаціональної академії наук на�магається за будь�яку ціну йогозберегти. На жаль, це вже обу�мовлено не нашим бажанням, атією жахливою ситуацією, в якупоставила нас сусідня держава.Натомість відкриваються бага�то можливостей, пов’язаних зєвропейським співробітниц�твом, які мусимо використатиразом із механізмами міжна�родної допомоги, що можутьз’явитися для нашої науки.

Ну і, насамкінець, зараз,справді, війна, відтак ті залиш�ки ресурсів у науці, які є, маємоскерувати на речі, котрі реальноповинні допомагати фронту,вирішенню завдань збереженнянезалежності та суверенітетунашої держави.

— Чи вже скерований якимосьчином цей потенціал? Аджечуємо лише про розробки пооди#ноких наукових установ, які пе#редають для госпіталів те, що ро#ками було не запитане, так як си#туація була інша, і т. д.

— Ми готуємося провестифорум, де плануємо звести ра�зом розробників, замовників,якими в цій ситуації є силовівідомства, і виробників. Спро�бувати, щоб вони разом погово�рили у форматі: що можуть за�пропонувати, що реально по�трібно і що для цього необ�хідно, аби добрі ідеї перетвори�лися на матеріальні речі.

— Перед тим ви сказали про

усунення нефінансових бар’єрів унауці. Про що саме йдеться?

— Наше бюрократичне буття,на жаль, сповнене всіляких ідіо�тизмів. Держава, не підтримую�чи науку, водночас створює купубюрократичних рогаток, які недають змоги жити. Кожен на�уковець, кожен керівник будь�якої наукової установи може на�звати їх десятки. Ідіотизмом єчасто саме оцінювання резуль�татів наукових досліджень. Зісвого попереднього досвідупам’ятаю, що Академії наук бу�ло поставлено на карб те, що 40відсотків фундаментальних до�сліджень упродовж трьох роківне знайшли застосування напрактиці. Цим люди з Рахунко�вої палати ствердили те, чого небуває ніколи у світі: 60 відсотківфундаментальних дослідженьзнайшли застосування на прак�тиці. Цього просто не буває.Фундаментальні дослідженнявони на те і є фундаментальні,бо відкривають найглибші зако�номірності матерії, явищ світу,неживого і живого, людськогосуспільства, а не скеровані нате, що може знайти застосуван�ня вже завтра. Інша річ, щофундаментальна наука, безу�мовно, в якомусь часі і призво�дить до добрих прикладних ре�зультатів.

Я вже не кажу про те, щоконтролюючі органи взялисяборотися з корупцією, «вилов�люючи» сумісників, які чита�ють лекції в університетах і пра�цюють у своїх наукових устано�вах. Дуже легко показати, що тичитав тут лекцію і в ці годинитабелювався в інституті. Зна�чить, із тебе треба стягнути, як зворога, якісь гроші, оштрафу�вати. І нікого не хвилює, щосправжній науковець реальнопрацює над розв’язанням про�блеми увесь свій час, а не ли�шень робочий. А результати йо�го праці вимірюються зовсім негодинами, просидженими наробочому місці.

Проект закону, про який яговорив, має на меті відповістина ось такі прикрості нашогожиття і хоча б тут захистити на�уковців від сваволі та ідіотизмудержавної бюрократичної ма�шини.

— На початку нашоїрозмови ви згадувалипро Польщу, яка ста#ла першою країною,куди ви поїхали, буду#чи вже в статусі за#ступника міністра знауки. Хочу запитати,однак, не про вашівраження від поїздки,а про ефект для нашоїнауки і для тих, хто їїтворить?— Поїздка (до речі,вона не була відряд�женням за держав�ний кошт!) мала якосвітню, так і науко�ву компоненту. По�ляки зараз готові за�пропонувати намсвоєрідну програму«Еразмус�Україна».Фактично бюджетомПольщі буде надано

500 стипендій для українськихстудентів і 50 для аспірантів,щоб трохи нам допомогти. Вод�ночас дуже цікаві перспектививідкриваються для співпраціміж нашими установами і поль�ською – Центром сприяння до�сліджень і розвитку, яка підтри�мує прикладні дослідження —щодо підтримки інновацій вУкраїні. Про це ми вже домови�лися. Є домовленість і проспільну участь в європейськихпрограмах, де Польща може бу�ти нашим локомотивом.

Ми отримали дуже цікавийдосвід, причому з пропозиція�ми конкретної співпраці. Вониобговорювалися з керівниц�твом Польської академії наук.Це, зокрема, допомога у рефор�муванні наукової сфери. Хочунаголосити: йдеться не проякісь радикальні зміни, а пропродумані поступові реформи.До речі, роль академії в Польщідещо інша, ніж в Україні. Вонає більшою мірою репрезен�тацією всієї наукової спільноти,бо серед членів Польської ака�демії наук, а їх за законом небільше 350, в академічних уста�новах працює лише близько20%, 70% представляють уні�верситети і 10% — установи по�заакадемічні й позауніверси�тетські. У нас картина інша –понад 90% дійсних членів Ака�демії наук працюють у самійакадемії. Але тут Польща длянас може бути якщо не взірцемдля наслідування, то принаймніпоказником напрямку руху.

— Продовжуючи вашу думкупро реформу академічну, хочу за#питати: чи означають слова мі#ністра освіти і науки на парла#ментських слуханнях про те, щореформи Національної академіїнаук за російським сценарієм небуде, те, що самі науковці маютьусе ж таки задуматися… Певно,сценарій може бути інший?

— Уточню: за брутальнимросійським сценарієм. Це дужеважливий сигнал, що всі крокиобговорюватимуться поперед�ньо з науковим середовищем.Так, як це має бути в демокра�тичній державі. Хоча не є сиг�налом того, що взагалі нічогоне має бути змінено. Очевидно,певні зміни мають відбутися. Бо

наш час дуже динамічний, іструктура, яка в основному ви�никла для забезпечення потребтоді ще єдиного народногоспо�дарського комплексу в межахтодішньої великої держави, му�сить зазнати певних трансфор�мацій, щоб знайти себе в ни�нішніх умовах і працювати змаксимальною користю длясуспільства. Безумовно, по�тенціал Національної академії– це наш величезний скарб, ітреба зробити все, щоб його бу�ло збережено.

— Деякі науковці кажуть, щопрактично немає науки в універ#ситетах. Справжня наука – вАкадемії. У попередній своїй ка#денції ви були щирим прихильни#ком того, що університети маютьзначний науковий потенціал…

— Я супротивник будь�якоїрадикальної точки зору, яка неспирається на факти. Річ у тому,що українській науці сьогоднісутужно скрізь: і в університе�тах, і в академії. Але в нашихуніверситетах наука була завж�ди. У радянські часи вона знач�ною мірою виживала за рахунокгоспдоговірних тем (маю наувазі природничі й технічні на�уки). Зараз із цим значно склад�ніше. Попри те, провідні нашіуніверситети – це поважні на�укові установи, і твердження,що в університетах науки немає,– не відповідає дійсності. Алете, що за низкою природничих ітехнічних напрямів Україна хо�ча б за об’єктивними наукомет�ричними критеріями трима�ється саме за рахунок інститутівНаціональної академії наук, –це теж правда. Сьогодні требамаксимально зберегти те, щомаємо, і спонукати універси�тетську та академічну наукупрацювати разом. Якби у менезараз було трохи більше фінан�сових важелів, я б уже оголосивконкурс за кількома пріоритет�ними науковими напрямами, вякому б команди складалися здвох частин учасників: універ�ситетських і академічних, які бспільно працювали.

— Максиме Віталійовичу, меніздається, оптимізмом в інтерв’ю(принаймні газеті «Світ») ви ніко#ли не вирізнялися. До чого по#винні готуватися науковці?

— Буде дуже важко, будескладно з фінансуванням, бу�дуть холодні лабораторії і за�тримки з виплатою заробітноїплати і невідомо, чим закінчи�тися неоголошена війна насході країни. Та все�таки (хочви і звинуватили мене в пе�симізмі) я реаліст. Я розумію,що буде дуже важко, але я ро�зумію, що й це коли�небудьзакінчиться. Я вірю, що ми за�хистимо свою незалежність ієвропейський вибір. І нам тре�ба буде починати відбудовувативсе, що зруйновано, нарощува�ти потенціал. Хотілося, щоб мице почали робити з якомогакращих позицій. А для цьоготреба максимально зберегти за�раз те, що маємо.

Розмову вела Ірина

НІКОЛАЙЧУК

2 №33—34 вересень 2014св іт

Закінчення. Початок на 1 стор.

Максим СТРІХА

Заступник міністра освіти і науки Максим Стріха: «Сьогодні треба максимально зберегти те, що маємо, і спонукати

університетську та академічну науку працювати разом»

— Степане Йосиповичу, як ви#никла ідея створення книжки са#ме з такою назвою — «Українськанаціональна ідея та еліта в духов#но#інтелектуальному забезпечен#ні державотворення»?

— Кожен, хто бодай трохи знаєісторію України, бажає добра ук�раїнському народові, працює за�для підвищення рівня його жит�тя, поглянувши на заголовок цієїкниги, погодиться, що обидвіскладові вибраної мною назви су�купно і засадничо віддзеркалю�ють стратегічний ідеологічнийдизайн, що так необхідний длярозбудови модерної самостійноїдержави, яка вже на початку сво�го становлення зазнала агресії збоку північного сусіда.

— Ваші рефлексії задля де#талізації задуму?

— Я б їх виділив три. По�пер�ше, нелегка була і є дорога Ук�раїни до реалізації своєї націо�нальної ідеї. По�друге, надтоважка доля українських націо�нальних еліт на шляху усвідо�млення та формування концеп�ту створення власної самостій�ної держави у ворожому ото�ченні. По�третє, у вкрай не�сприятливих умовах утверджу�валися та широко соціалізують�ся нині сама, власне, ідеологія, атакож — філософія духовно�інтелектуального, когнітивно�інформаційного, політико�мо�рального супроводу процесівдержавотворення.

— Чи має сьогодні Українавідповідну ідеологічну стратегіюрозвитку?

— На жаль, не має. Як не маєі системи належного науково�інформаційного забезпечення,патріотичної морально�духовноїоснови розбудови національноїдержави, збереження її україн�ськості як тотожності корінногонароду.

— Тим паче, коли в українській

Конституції виписана заборонафункціонування такого суспільногоінституту, як єдина ідеологія дер#жавотворення. То як можна розбу#довувати національну державу?

— Загальновідомо: за вирі�шення яких завдань (соціально�економічних, суспільно�полі�тичних, правових, безпековихчи будь�яких інших) не брався бтой чи інший народ. Він зможеїх розв’язувати лише тоді, коливпорається зі своїми проблема�ми ковітального національного ідуховного відродження. Тобтойдеться про збереження націо�нальної ідентичності, тяглостірозвитку нації, її питомої мови,культури, традицій, Помісноїцеркви, вітчизняного інформа�ційного простору, територіаль�ної цілісності, поваги до націо�нальних символів, героїв, на�вколишньої семіотики... Отже,люди повинні бачити урядові зу�силля в цих напрямах.

Щоправда, зараз, в умовахподвійного постімперського йпосттоталітарного тиску Росії,непросто продовжувати процесрозпочатого національного тадуховного ренесансу. ОслабленаРосією, безпосередньо і знач�ною мірою зросійщена, етноін�телектогеноцидна Україна впро�довж значного історичного від�різку зазнавала і зазнає націо�нального приниження та пост�імперських ударів. ЗневажаєтьсяУкраїна як національна держа�ва, зневажаються її споконвічнісимволи. До неї безпідставно інахабно висуваються терито�ріальні претензії...

— Та більше, східні «брати»прагнуть диктувати нам формудержавного устрою...

— ...Аж до федералізації Ук�раїни. Проти нас Росія перма�нентно веде економічні, торго�вельні, інформаційно�ідеологіч�ні та інші війни. А в ХХІ сто�

річчі, цинічно обдурюючи світбрехливою пропагандою і наду�маними «дезами» щодо небезпе�ки «неофашистов», «бендеров�цев», «правого сектора» і при�криваючи цією дезінформацієюсвої споконвічні зазіхання наУкраїну, застосувала проти неївійськову анексію наперекірусім буцімто дружнім домовле�ностям та міжнародним протес�там. Росія не хоче бачити Ук�раїну як самостійний державо�творчий суб’єкт, а лише � у ви�гляді імперського об’єкта — ма�ло� чи новоросії.

— Було б добре, якби світовагромадськість глибше розуміла«особливість», з якою Росія ста#виться до України.

— Шкода, звичайно, що сві�това громадськість і надалі слабопоінформована про стосункиРосії з Україною, про потребупостійної протидії України ім�перському тискові, про сучаснусоціогуманістичну ідеологію ук�раїнського державотворення.Складається враження, щокраїни старої Європи не хочутьпро неї чути і знати, тому часто йведуться на імперські провокаціїросійського агресора, його нео�реваншистські методи держав�ного «обустройства» відновлю�ваної імперії зла, заяложеноїпропаганди буцімто миротвор�чих зусиль щодо захисту «утес�няемых русскоязычных граж�дан», котрі насправді прибули увійськовому обозі як окупантиукраїнської землі та ведуть себеяк асимілятори тубільців.

— Невже Захід нічого не навчило«примушування» до миру Грузії?

— Важко на це запитаннявідповідати. Лише нещодавночимало країн вдалося до належ�них санкцій проти Росії... Бо ж ізагарбання Криму, і сучасні подіїна сході України загрожуютьсвітовій безпеці. До цього Росіяпонад три століття поневолюва�ла Україну. Парадоксально, алефакт: українці впродовж деся�тиліть намагалися окультуритимосковитів, відчиняли їм вікна вЄвропу, творили для їхніх царівтеоретико�методологічні підста�ви, аби вони нарекли себе «імпе�раторами Великой, Малой и Бе�лой Руси». Не відали, осліплені,що «москалі — чужі люде» і, яквсі загарбники, почнуть ціле�спрямовано нищити Україну. Тай нині продовжують розмиватинашу національну ідентичність,руйнують історичні традиції, мо�ву, культуру, економіку тощо.

— І в цей же час наші ворогипередусім цілилися (і продовжу#ють це робити) в українську мову,мову титульного народу.

— Так, їх бісить, що україн�ський народ зберіг свою україн�ськість, дав назву державі Україна.Вони б’ють по нашій духовно�інтелектуальній еліті як основно�му продуценту творення нового внауці, освіті, культурі, економіці,по носієві національної пам’яті, позахисникові вітчизняного інфор�маційного середовища і простору,по рушієві прориву країни та її ви�ходу з імперської ізоляції на світовіцивілізаційні простори. Вони як�найактивніше застосовували і хо�чуть застосовувати знову інтелек�тоцидну асиміляційну формулу:народ — без національної еліти, аеліта — без мови народу. Щобільше, саме північні сусіди нама�галися жорстоким способом ві�дірвати тимчасово поневоленийнарод від батьківського коріння,розмити почуття державної са�мостійності, гордості і патріотиз�му, аби він забув, що в нього свогочасу було вкрадено навіть ім’я,анексовано Київську метрополіюПомісної церкви, а українську мо�ву названо такою, якої «не было,нет и быть не может».

Лицемірні загарбники кончепрагнуть позбавити нас держав�ного суверенітету, нав’язуючиУкраїні ззовні і через п’яту коло�ну федеративний устрій, надатисвоїй мові статус другої держав�

ної, тобто — панівної; «деком�позицировать» Україну тери�торіально, щоб відтак приєдна�ти до Росії (як це «зроблено» зКримом) окремі її регіони,розчленувати і позбавити ціліс�ності, унітарності та національ�ної єдності.

— То ж ви вирішили зібрати вцій книжці ті тексти, які вже врізний час певною мірою булиопубліковані...

— Під час відбирання статейдля цієї книги, і я це усвідо�млюю, мені, можливо, не вдало�ся повністю уникнути повторів,але я переконаний: свою візію імісію процесів державотворен�ня в Україні, її національнуідею, чинники становлення ду�ховно�інтелектуальних еліт та їхролі в системі ідеологічного за�безпечення розбудови ук�раїнської держави мені вдалосявисвітлити, і читач мене зро�зуміє.

Замість післямови«Ера глобалізації дедалі більше

засвідчує, що світом правлять ідеї.Кожна країна, держава чи на рівнііншої номінації — особа (етнічнагрупа, народність, нація) форму$ють свою поведінку відповідно доімперативів власної родової, на$ціональної або державницької ідеї.Національна ідея будь$якого етно$су — це світоглядна система, якаскладається з візії, тобто загаль$ної картини її бачення, теорети$ко$методологічних підходів тапрактики втілення в реальнежиття. Усім існуючим національ$ним ідеям притаманна одна типо$ва особливість — вони функціону$ють в інтересах конкретної нації.Немає у світі єдиної для всіх ет$носів національної ідеї. Національ$на ідея — категорія, властиваетнічним, громадсько$політичнимформуванням, що стали націями. Утаких націй є своя світоглядна си$стема, ідеологічний духовно$інте$лектуальний супровід державо$творення, що ґрунтується на ідеї(мрії), яка консолідує спільноту, є їїпідоймою, програмою і дороговка$зом діянь» (Степан Вовканич. Ук$раїнська національна ідея та елітав духовно$інтелектуальному за$безпеченні державотворення. —Львів: ПП «Арал». — 498 с.; С.155).

Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК

— широке залучення розробокустанов Академії для відновленнязруйнованої інфраструктури Дон�басу;

— економічне обґрунтуваннята науково�технічний супровідвідбудови виробничої сфериДонбасу на сучасній високотех�нологічній основі;

— забезпечення належнихумов для ефективного функціо�нування установ НАН України,розташованих у регіоні.

Президія НАН України поста�новила створити робочу групувчених та фахівців установ НАНУкраїни, яка, зокрема, координу�ватиме вирішення питань, пов‘я�заних з участю Академії у відпо�

відних урядових програмах, здій�снення оперативних зв’язків зміністерствами та новостворенимДержавним агентством з питаньвідновлення Донбасу, місцевимиорганами влади.

Також президент Академії роз�повів про стан справ з академічни�ми установами, розташованими наДонбасі. Їх одинадцять: дві в Лу�ганській області та дев’ять у До�нецькій. Співробітники цих уста�нов з липня не отримують за�робітну плату у зв’язку із заблоку�ванням там роботи Держказначей�ства. Чотири установи вже зміни�ли своє місцезнаходження на Київта Львів. Після завершення дер�жавної реєстрації їх статутів будеможлива виплата зарплат. Гостростоїть питання забезпечення час�

тини співробітників цих установтимчасовим житлом у Києві.

Щодо наукової інфраструкту�ри в Донецькому регіоні, то вонатакож потребує відновлення. По�шкоджено приміщення Інститутуприкладної математики і ме�ханіки, Донецького фізико�тех�нічного інституту ім. О. О. Гал�кіна, Українського державногонауково�дослідного і проектно�конструкторського інституту гір�ничої геології, геомеханіки імаркшейдерської справи. Склад�на ситуація склалася в заповідни�ках – на частині їх територій від�буваються бойові дії, що унемож�ливлює належну охорону за�повідних територій. Як наслідок– центральна садиба Луганськогоприродного заповідника погра�бована.

Інф. прес�служби НАН України

3№33—34 вересень 2014 св іт

Щойно побачила світ книжка «Українська національна ідея таеліта в духовно�інтелектуальному забезпеченні державотворення». Їїавтор — Степан Вовканич, провідний науковий співробітник Інсти�туту регіональних досліджень НАН України, доктор економічних на�ук, професор. Науковець працює в галузі теорії еліт, зокрема надрозв’язанням проблем оцінки, рекрутування та формування інтелек�туальної еліти як активного ядра нації, підвищення її соціальної,політичної ролі в державотворенні. У цьому контексті розробляє су�часні складові Української національної ідеї, про що свідчить, зокрема,і проблематика нової книжки. З цієї нагоди розмовляємо з її автором.

А К Т У А Л Ь Н Е І Н Т Е Р В ’ Ю

Професор Степан ВОВКАНИЧ

Професор Степан Вовканич: «Росія не хоче бачити Українуяк самостійний державотворчий суб’єкт»

Т Е М А

Науковці – за високотехнологічну відбудову Донбасу

На засіданні Президії НАН України, 10 вересня 2014 р.

Фо

то А

на

ста

сії

КО

РО

БЧ

ЕН

КО

Закінчення. Початок на 1 стор.

ЗАСНОВНИКИ:

Міністерство освіти і науки України

Національна академія наук України

Голова Наглядової ради —

академік НАН України Борис ПАТОН

Головний редактор Людмила ФІСЮН

Індекс газети «Світ» — 40744Реєстраційне свідоцтво КВ №2497 від 4 квітня 1997 р.

Адреса редакції:

01601, МСП, Київ'601, бульв. Т. Шевченка, 16.

Телефон/ факс 287'82'47

E�mail: svit@dknii.gov.ua www1.nas.gov.ua/svit

Відповідальність за достовірність інформації та

реклами несуть автори та рекламодавці

Редакція не завжди поділяє позицію авторів

публікацій

Зам. 17

Газету віддруковано у ПП «Фірма «Гранмна»

св іт

4 №33—34 вересень 2014св іт

Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я

Учені «відклали» глобальне потепління

ще на 10 років Науковці повідомили хороші

новини для тих, хто хвилюєтьсячерез глобальне потепління.Згідно з їх теорією, загальнепідвищення температур відкла�дається на десятиліття.

За даними Міжурядовоїгрупи експертів зі зміни кліма�ту, в 1999 році була зафіксова�на пауза росту температур, не�зважаючи на рекордний рівеньвуглекислого газу в атмосфері.

За десятиріччя в період з1998 по 2012 роки середняглобальна температура збіль�шувалася приблизно на 0,05градуса за Цельсієм. З 1951 по2012 роки цей показник скла�дав у середньому 0,12 градуса.

У науковому світі існуєбезліч гіпотез, що пояснюютьпричини цього явища, напри�клад, забруднення атмосфериабо вулканічна активність, яказросла, пише «Новий час».

Як повідомляє Бі$бі$сі, спів�робітники університету штатуВашингтон у Сіетлі пояснилистабілізацію зростання гло�бальних температур природ�ним 30�річним циклом в Ат�лантичному океані. За данимидослідників, періодичний під�йом холодних шарів води наповерхню Тихого океанусприяє зниженню глобальнихтемператур. Атлантична течіяна північ від тропіків у ни�нішньому столітті прискорила�ся і забирає все більше теплоїводи з поверхні океану на гли�бину до півтора кілометра.

Таким чином Атлантичнийокеан впливає на загальне по�тепління. Це частина природ�ного циклу, який триває в Ат�лантичному океані приблизно30 років.

Ще одна пауза в потеплінніспостерігалася в період із 1945по 1975 роки. Тоді в науковомусвіті висловлювалися побою�вання, що справа йде до ново�го льодовикового періоду.

Вчені не виключають, щосередня глобальна температу�ра може різко піднятися, колиатлантичний цикл у 2030 роцізміститься в більш теплу фазу.

У той же час генеральнийсекретар Всесвітньої метеоро�логічної організації МішельЖарро заявив, що у світовоїспільноти залишилося вкраймало часу на боротьбу з пар�никовим ефектом, адже рівеньвуглекислого газу в атмосферів 2014 році підвищуєтьсябільше, ніж у будь�який із по�передніх 30 років. Він уточ�нив, що рекордна кількістьпарникових газів на планетіпризводить до погіршеннякліматичних умов.

У тому, що відбувається,глава Всесвітньої метеоро�логічної організації звинува�чує спалювання нафтопро�дуктів у двигунах внутрішньо�го згоряння, повідомляє MIG$news.com.

А К А Д Е М І Ч Н А П Р О Ф С П І Л К А

Потенційно смертельно не�безпечна бактерія менін�

гокок часто поселяється назадній стінці гортані курців.Якщо ви палите, то, обіймаю�чи і цілуючи свою дитину,пам’ятайте, що піддаєте її здо�ров’я і навіть життя небезпеці.За статистикою, одна дитина здесяти, що заразилися менін�гококовою інфекцією, поми�рає, пише terrawoman.com.

«Пасивне куріння — не єди�на небезпека, що загрожуєдітям. Курці є переносникамитаких мікробів, як менінгокок,які можуть передаватися черезобійми і поцілунки», — роз�повідає професор Роберт Буй здитячої лікарні Сіднея. Пасив�не куріння може стати причи�ною розвитку інфекцій серед�нього вуха і навіть астми, і то�му ніколи не слід палити вприсутності дітей, хоча це не

рятує від усіх бід. «Небезпека зараження ма�

люків менінгококовою інфек�цією — ще одна вагома причи�на для того, щоб розпрощати�ся з пагубною звичкою раз іназавжди», — вважає профе�сор.

Менінгококова інфекція —захворювання досить рідкісне,але дуже серйозне: від ньогогине близько 10% хворих.Симптоми хвороби включаютьраптовий жар, сильний голо�вний біль, слабкість, запамо�рочення, втрату свідомості,біль у ногах та суглобах, нудотуі блювоту, хворого дратує яск�раве світло, німіє шия, а нашкірі може з’явитися виси�пання. Якщо захворюваннявчасно діагностувати і провес�ти відповідне лікування, біль�шість дітей повністю одужує,повідомляє УНІАН.

У Ч Е Н І З А С Т Е Р І Г А Ю Т Ь

Поцілунок курця може бутифатальним Шведські вчені розібрали�

ся, чим саме мед корис�ний для здоров’я і які речовинизабезпечують його бактери�цидні властивості. Мед — цеунікальна група з 13 молочно�кислих бактерій, що потрапля�ють в нього з медового зобикабджіл. Про нове відкриття пи�ше журнал International WoundJournal.

У лабораторних умовах цібактерії були випробувані накількох небезпечних патоген�них організмах, зокрема мети�цилін�резистентному золотис�тому стафілококу, синьогнійнійпаличці і ванкоміцинорезис�тентного ентерококу. Всі цімікроби були знищені завдякиактивним сполукам, що виділя�ються молочнокислими бак�теріями.

Потім вчені перейшли додослідів поза стінами лабора�торії і свіжим медом змастилинезагоєні рани кількох коней (їх

власники безуспішно намагали�ся використовувати для лікуван�ня тварин різні препарати). Урезультаті всі виразки загоїлися.

На думку дослідників, секретефективності меду — в широко�му діапазоні діючих речовин. «Вантибіотиках зазвичай присут�ня тільки одна речовина, а 13молочнокислих бактерій здатніпідбирати потрібний «кок�тейль», у залежності від загрози.Багато мільйонів років вони за�хищають бджіл і їхній мед від шкідливих мікроорганізмів.Проте в меду, який продається вмагазинах, живих бактерій не�має, що дуже послаблює йогоантимікробні властивості», —розповів один з авторів до�слідження Тобіас Олофссон.

Тим не менш, зростаюча ре�зистентність бактерій до ан�тибіотиків робить медичне ви�користання «живого» медувкрай актуальним, відзначаютьучені.

У Ч Е Н І Р А Д Я Т Ь

Замість антибіотиків — мед

День фізичної культури іспорту, що традиційно від�

значають в Україні у другу су�боту вересня, став для співро�бітників Інституту фізики напів�провідників ім. В. Є. ЛашкарьоваНАН України подвійним святом.Напередодні ми урочисто відкри�ли сучасний майданчик для міні�футболу. На думку фахівців зміні�футболу, він уже ввійшов дотрійки кращих у столиці.

А почалося все з того, що впрофспілковому комітеті інсти�туту задумалися: що реальноможна зробити із старого, заки�нутого всіма спортивного май�данчика на території установи,який поступово перетворився узасмічену автостоянку. Виріши�ли, що було б добре «реанімува�ти» його, вдихнувши в нього, такби мовити, нове життя. Відшу�кали інвестора, який взяв в орен�ду цю «матеріальну цінність»,вклав у її реконструкцію кошти,

в результаті чого з’явився сучас�ний майданчик для міні�футболу.Він має гарне покриття, освіт�лення, тому може працюватицілодобово.

Тепер на цьому новітньомуполі будуть тренуватися і спів�робітники інституту, й орендато�ри матимуть свій час у вечірні го�дини. Крім того, за спільноюініціативою профкому інститутута Голосіївської районної у

м. Києві державної адміністраціїпевний час виділяємо для занятьдитячих футбольних секцій ідіток, котрі мешкають у нашомумікрорайоні. Для маленькихкиян тренування будуть безкош�товними.

Заступник директора Інститу�ту фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова МиколаСипко та голова Голосіївськоїрайдержадміністрації МиколаДаневич урочисто перерізаличервону стрічку, давши таким

чином старт спортивному май�данчику і побажавши спортив�них успіхів усім, хто прийде зма�гатися сюди. Відразу ж після від�криття відбулося дві товариськігри з міні�футболу. Змагалисяміж собою дитячі футбольні ко�манди, а також збірні співро�бітників Інституту фізики напів�провідників та Голосіївської рай�адміністрації. Звісно ж, перемо�гою потішили своїх вболіваль�ників науковці інституту. А отже,це маленьке свято нам вдалося.

У майбутньому ми будемо ви�користовувати цей новітнійфутбольний майданчик для ака�

демічних турнірів, товариськихзустрічей нашої команди з ко�мандами інших інститутів. Доречі, штучне покриття футболь�ного поля дає змогу використо�вувати його і взимку, чому спри�ятиме снігозбиральна техніка.Принаймні в цьому запевнивприсутніх голова Голосіївськоїрайадміністрації.

Віктор ДАНЬКО,голова профспілкового комітету

Інституту фізикинапівпровідників

ім. В. Є. Лашкарьова НАН України

Наука і спорт — поруч

У запалі гри. Фото Олени КОЛЯДІНОЇ

Стрічку перерізано — міні7майданчик відкрито!