1

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГРИБОВСЬКА АУРІКА АНАТОЛІЇВА

УДК 342.722.1

КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Харків – 2019

2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права України Національного

юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки

України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Захист відбудеться 28 травня 2019 року о 13.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національному юридичному університеті

імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. Харків, вулиця Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного

юридичного університет імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків,

вулиця Пушкінська, 84А.

Автореферат розіслано 26 квітня 2019 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. Р. Дашковська

кандидат юридичних наук, доцент

Слінько Тетяна Миколаївна,

Національний юридичний університет

імені Ярослава Мудрого,

завідувачка кафедри конституційного

права України.

доктор юридичних наук, професор

Щербанюк Оксана Володимирівна,

Чернівецький національний

університет імені Юрія Федьковича,

завідувачка кафедри процесуального

права;

кандидат юридичних наук, доцент

Бакумов Олександр Сергійович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, проректор.

3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Обґрунтування вибору теми дослідження. Конституція України встановлює,

що Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою

державою. Закріплюючи названі положення як основи конституційного ладу,

Основний Закон України створює передумови для формування такої моделі

взаємовідносин між особистістю, суспільством і державою, у структурі якої одне з

ключових місць займає принцип рівності, елементом якого є принцип рівності жінки

і чоловіка.

Утвердження гендерної рівності – це частина широкої культурної

трансформації, що змінює функціонування традиційних суспільств і сприяє

розвитку демократичних інститутів. Ефективне втілення гендерної рівності

забезпечує перехід до постматеріалістичних цінностей самореалізації, які сприяють

економічному розвитку країн. Отже, гендерна складова є важливою засадою

становлення демократії.

Протягом останніх десятиліть в українському суспільстві відбуваються суттєві

зміни в осмисленні та легітимації гендерних відносин, робляться кроки по

запровадженню національного механізму забезпечення гендерної рівності. Принцип

рівності жінки і чоловіка як установча конституційна норма закріплюється у ст. 24

Конституції України і пронизує значну кількість конституційних положень, отримує

конкретизацію в нормах галузевого законодавства. Однак вжитих заходів виявилося

недостатньо для отримання ефективного, стабільного результату щодо забезпечення

гендерної рівності.

В Україні відбувається конституційна реформа, спрямована на розвиток

демократичної правової держави та європейську інтеграцію. Зокрема, 1 вересня

2017 році в повному обсязі набула чинності Угода про асоціацію між Україною та

Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми

державами-членами. Рівні права і можливості для обох статей є однією з головних

засад цієї реформи і водночас чутливим індикатором, який демонструє, наскільки

розвинутою і демократичною є держава. Саме тому в умовах обраного курсу на

побудову європейських демократичних інститутів питання гендерної рівності

набуває актуальності.

Ретроспективний аналіз принципу гендерної рівності у конституційному

законодавстві та науковій літературі виявляє теоретичні прогалини, несучасні

підходи у конституційному регулюванні статусу прав людини, проблемні практичні

аспекти реалізації принципу, а також значні проблеми в імплементації міжнародних

стандартів гендерної рівності в Україні. У Конституції України й досі не закріплено

терміна «гендерна рівність»; не розроблено ефективного національного механізма

забезпечення принципу гендерної рівності; не дотримано міжнародних зобов’язань

щодо забезпечення гендерної рівності в країні; не імплементовано європейські

стандарти гендерної рівності в правову систему. Як наслідок, Україна є країною, в

якій існує гендерна дискримінація. Отже, гендерна політика потребує кардинальних

змін.

4

Проблема рівноправності індивідів практично протягом усієї історії людства

була об’єктом уваги філософів, а потім і правознавців. Принцип рівності чоловіка і

жінки став актуальним у XVIII ст., коли вперше голосно заговорили про права

жінок, і продовжує активно досліджуватися у сучасній вітчизняній і зарубіжній

юридичній літературі.

Дослідження спирається на класичні праці Аристотеля, А. Дайсі, Дж. Бентама,

Т. Гобса, Дж. Лока, Дж. С. Мілля, Ж. де Местра, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо,

Ф. фон Гаєка та ін. У дисертації використано доктринальні розробки зарубіжних

вчених, зокрема Т. Аллану, Е. Аннерса, Д. Воєводіна, О. Гьофе’є, К. Екштайна,

М. Кудрявцева, Г. Радбруха, Дж. Ролза, Р. Сандера, Дж. Сарторі, Р. Уітца,

М. Фрідмана, Р. Ципеліуса, А. Шайо та ін., а також праці українських вчених:

А. Бабієвої, Ю. Барабаша, Н. Болотіної, М. Буроменського, С. Головатого,

О. Дашковської, Н. Грицяка, Д. Гудими, К. Кліми, М. Козюка, А. Колодія,

М. Костенка, І. Лавринчука, М. Ларіна, К. Левченко, Л. Летнянчина, О. Марцеляка,

І. Новака, О. Панкевича, А. Пашко, С. Погребняка, І. Полховської, П. Рабіновича,

О. Руднєвої, М. Савчина, Т. Слінько, Ю. Тодики, О. Уварової, В. Чиркіна,

С. Шевчука, які присвячено філософським, соціальним, правовим та політичним

аспектам принципу рівності та заборони дискримінації, а також принципу рівності

жінки і чоловіка.

Незважаючи на наявність досліджень з окремих аспектів принципу рівності в

Україні, наразі відсутнє комплексне дослідження конституційного принципу

гендерної рівності. Більш того, ст. 24 Конституції України закріплює саме принцип

рівності жінки і чоловіка, у той час як сьогодення країни вимагає закріплення й

втілення принципу гендерної рівності як вимоги сучасної конституційної демократії.

Зважаючи на викладене, дослідження конституційних засад гендерної рівності

в Україні є важливим для вітчизняної науки конституційного права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне

дослідження проведено відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової

науки на 2016-2020 рр., ухвалених Національною академією правових наук України

(рішення від 3 березня 2016 р.). Роботу виконано відповідно до плану науково-

дослідних робіт Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в

межах кафедри конституційного права України та відповідно до цільової

комплексної програми «Конституційно-правові проблеми забезпечення

верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні»

(державна реєстрація №0111U000966).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є

комплексна науково-практична розробка конституційних засад гендерної рівності в

Україні.

Для досягнення зазначеної мети у дисертаційній роботі поставлені такі

завдання:

– запропонувати характеристику рівності як принципу конституційно-

правового статусу особи;

– дослідити гендерну рівність як конституційний принцип;

5

– визначити особливості еволюції ідеї рівності жінки і чоловіка та з’ясувати

особливості її конституційного відображення, а також узагальнити конституційний

досвід України в регулюванні рівності жінки і чоловіка;

– охарактеризувати механізм забезпечення принципу рівності жінки і чоловіка

в Україні; визначити його інституційну та правову складові;

– розкрити сутність сучасного явища гендерної дискримінації та

запропонувати класифікацію її форм;

– показати значення міжнародних (європейських) стандартів захисту від

гендерної дискримінації;

– з’ясувати проблеми імплементації міжнародних стандартів гендерної

рівності в правову систему України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з реалізацією

конституційних засад гендерної рівності.

Предметом дослідження є конституційні засади гендерної рівності в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить комплекс

загальнонаукових і спеціальних методів та засобів наукового дослідження. Основою

дослідження є інтегративна методологія, яка комплексно поєднує

міждисциплінарний підхід, природно-правовий та підхід позитивного права на

засадах компліментарності порівняльно-правових досліджень, герменевтичного,

динамічного і формально-юридичного тлумачення конституційних положень у

взаємозв’язку із нормами і принципами міжнародного права.

Аксіологічний підхід дав змогу розкрити принципи рівності та гендерної

рівності як конституційні цінності сучасної демократичної, правової держави

(підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою діалектичного методу визначено сутність

гендерної рівності, розкрито її мету, вимоги та особливості механізму забезпечення

та реалізації, а також розглянуто явище та форми гендерної дискримінації в

сучасному суспільстві (підрозділи 1.2, 1.4, 2.1). Історико-правовий метод надав

можливість розкрити зародження й динаміку розвитку принципу гендерної рівності

у різні історичні періоди (Античність, Середньовіччя, Відродження, Новий час та

сучасний період) (підрозділ 1.3). Формально-юридичний метод сприяв розкриттю

правової природи принципу гендерної рівності, його місця й ролі серед інших

принципів права (підрозділ 1.2). Метод юридичної герменевтики використовувався

для визначення основних підходів щодо інтерпретації публічною владою та

судовими установами гендерної рівності, виходячи із динаміки правовідносин та

соціального контексту її застосування (підрозділи 1.2, 1.4, 2.3). Порівняльно-

правовий метод використано для порівняльного аналізу забезпечення гендерної

рівності та заборони гендерної дискримінації на міжнародно-правовому та

конституційному рівні, а також для дослідження прийнятного для України досвіду

втілення принципу гендерної рівності у зарубіжних країнах (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3).

Синергетичний метод дав змогу встановити вплив соціальних, економічних,

культурних, етнічних та інших факторів на втілення принципу гендерної рівності як

юридичної конструкції, яка наповнюється новим і якісним змістом у динаміці

правовідносин (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.4). За допомогою соціологічного методу

6

розкрито динаміку розвитку й ефективність державної гендерної політики, а також

особливості судової практики у забезпеченні дії цього принципу (підрозділи 1.4,

2.1). Статистичний метод дав змогу здійснити аналіз та узагальнення емпіричних

матеріалів щодо законодавчого регулювання та застосування принципу гендерної

рівності у вигляді сталої судової практики з метою успішного досягнення мети

дисертації. Використання законів формальної логіки та її методів дало змогу

визначити структурно-логічну схему дослідження, виявити конституційні засади

гендерної рівності з точки зору теорії та практики реалізації (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4,

2.4). У ході написання дисертаційної роботи також були використані логічні методи

індукції та дедукції, синтезу, аналогії з метою визначення конституційних засад

гендерної рівності. Усі методи дослідження використовувалися у взаємозв’язку, що

забезпечило переконливість і достовірність наукових результатів.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, чинне

законодавство України про гендерну рівність, законодавство закордонних держав та

судова практика.

Емпіричною базою дослідження виступають дані, отримані під час аналізу й

узагальнення чинного законодавства України, законодавства зарубіжних країн,

теоретичні праці, судова практика та дані аналітичних досліджень незалежних

організацій та установ (World Economic Forum, Freedom House, La Strada, Центру

Разумкова, Харківської правозахисної групи, Української Гельсінської спілки з прав

людини та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є кваліфікаційною

науковою працею, у якій на основі аналізу теорії і практики реалізації положень

національного та міжнародного права розкрито конституційні засади гендерної

рівності, обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень,

практичних рекомендацій щодо вдосконалення реалізації конституційного

принципу гендерної рівності. На основі проведеного дослідження сформульовано

нові положення, які можна розглядати як внесок у розвиток конституційного права

України та є важливими для правотворчої та правозахисної діяльності.

Уперше:

– запропоновано розглядати категорію «гендерна рівність» як принцип

конституційно-правового статусу особи, що наділяє представників обох статей

рівними правами, свободами та обов’язками;

– надано авторське розмежування принципу рівності жінки і чоловіка та

принципу гендерної рівності через призму сучасних гендерних теорій та

міжнародно-правових (європейських) стандартів гендерної рівності;

– обґрунтовано пропозицію про необхідність закріплення гендерної

термінології в Конституції та стандартів гендерної рівності в чинному законодавстві

України, зокрема, дефініції «гендерна рівність» – рівність прав і обов’язків чоловіка

і жінки, яка передбачає наявність рівних умов у реалізації всіх прав людини та

можливостей участі в усіх сферах суспільного життя; а також виключити з

конституційної норми (ст. 24 Конституції України) перелік сфер реалізації

принципу рівності жінки і чоловіка;

7

– продемонстровано конституційний та правовий досвід зарубіжних держав

щодо закріплення та реалізації принципу рівності жінки і чоловіка та принципу

гендерної рівності; виокремлено основні підходи та сучасні тенденції; доведено, що

країни з високими показниками реалізації гендерної рівності у різних інституціях

держави мають не лише вищий рівень забезпечення громадянських прав і свобод,

вони є більш економічно розвинутими, оскільки створюють умови для політичного

й економічного різноманіття, толерантності, інклюзивності та міжособистісної

довіри.

Удосконалено:

– наукові підходи до еволюції ідеї рівності жінки і чоловіка та її

конституційного відображення в світі та в Україні, а також виокремлено етапи

розвитку та втілення гендерних ідей в українських реаліях;

– характеристику національного конституційно-правового механізму

забезпечення принципу рівності жінки і чоловіка, який являє собою визначену

Конституцією та законами України, взяту в єдності, внутрішньо врегульовану

сукупність правових гарантій нормативного та інституційного характеру, які

здійснюють правовий вплив на суспільні відносини щодо правомірності реалізації,

охорони та захисту рівності в Україні;

– теоретичні підходи до розуміння реалізації та забезпечення принципу

гендерної рівності у судових рішеннях українських судів та у практиці

Європейського суду з прав людини;

– положення про те, що гендерна дискримінація нерозривно пов’язана із

поняттям «права людини», оскільки є підставою їх порушення та недотримання;

пропозицію розуміти дискримінацію не лише як різне ставлення до людей в

однакових ситуаціях, але й як однакове ставлення до людей, ситуації яких суттєво

відрізняються, що відповідає європейським стандартам гендерної рівності;

– підхід до розуміння сучасних форм гендерної дискримінації (від образ і

нападів до відмови у задоволені основних потреб, послуг та впливу на реалізацію

інших прав) та правових засобів їх подолання;

– класифікацію міжнародно-правових (європейських) стандартів захисту прав

людини від гендерної дискримінації відповідно до положень міжнародного права,

розуміння особливостей їх якісної імплементації у правову систему України з

огляду на європейський вибір України.

Набули подальшого розвитку:

– положення щодо природи гендерної рівності крізь призму європейських

стандартів, які розглядають її як чутливий індикатор, що демонструє, наскільки

розвинутою і демократичною є держава;

– теза про необхідність посилення позитивних дій з боку держави для

забезпечення гендерного балансу в суспільстві: гендерне реформування

національного законодавства відповідно до європейських стандартів; гендерні квоти

як тимчасові підтримувальні дії задля збільшення кількості жінок у політиці;

подолання гендерної сегрегації в економіці; розробка гендерно чутливих критеріїв

формування органів державної влади; фінансування гендерної політики; сприяння

8

активізації громадських організацій, метою яких є втілення ідеї гендерної рівності в

країні.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані висновки та

практичні рекомендації можуть бути використані:

– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження конституційного

принципу гендерної рівності та теоретичної розробки нового механізму запобігання

гендерній дискримінації;

– у правотворчій діяльності – для удосконалення гендерного законодавства та

забезпечення експертизи законопроектів на предмет додержання принципу

гендерної рівності та антидискримінаційного тесту з метою забезпечення дієвого та

ефективного здійснення прав людини й основоположних свобод;

– у навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів навчальних

посібників та підручників із конституційного права України, конституційного права

зарубіжних країн, а також при викладанні відповідних навчальних курсів, у науково-

дослідній роботі студентів, зокрема, з навчальних курсів «Конституційне право

України», «Права людини», «Порівняльне конституційне право»;

– у правозахисній та громадській діяльності – для посилення захисту прав

людини в органах публічної влади; підвищення ефективності застосування засобів

юридичного захисту в діяльності громадських організацій, політичних партій та їх

об’єднань, поглиблення забезпечення прав і свобод людини з урахуванням

принципу гендерної рівності та заборони дискримінації.

Публікації. За темою дисертації опубліковано п’ять наукових статей (чотири

– у виданнях, включених до переліку фахових видань України з юридичних наук,

одна – у зарубіжному науковому періодичному виданні); розділ у колективній

монографії та тези шести доповідей на наукових та науково-практичних

конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох

розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (299

найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації – 250 сторінок, основний зміст

– 186 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан

наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок роботи із науковими програмами,

планами, темами, формулюється мета, завдання, визначається об’єкт, предмет і

методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення

одержаних результатів, наводяться відомості щодо їх апробації.

Розділ 1 «Принцип гендерної рівності: теоретико-правові основи» складається з чотирьох підрозділів і розкриває теоретично-правові основи розуміння

принципу гендерної рівності та його розвитку у конституційному праві.

У підрозділі 1.1 «Рівність як принцип конституційно-правового статусу

особи» розглядається рівність як універсальний принцип конституційно-правового

статусу особи, який входить до концепції верховенства права.

9

Розглянуто сутнісний зміст принципу рівності як принципу конституційного

права і як однієї з основоположних засад, які визначають всю національну правову

систему.

Визначено, що принцип рівності є одним з основоположних принципів

конституціоналізму, стрижневим елементом конституційно-правового статусу

особи, який закріплено на конституційному рівні; він означає проголошення рівної

цінності кожної особи, її прав і свобод; надання індивідам рівних правових

можливостей для участі в суспільному та державному житті; визнання за ними

рівних прав, свобод і обов’язків; неприпустимість дискримінації; створення

реальних гарантій здійснення індивідами своїх прав, свобод і законних інтересів.

Зроблено висновок, що принцип рівності є одним із фундаментальних

конституційних принципів у правовому просторі України, що відповідає загальним

стандартам, закріпленим у міжнародно-правових актах з питань захисту прав і

свобод людини.

Встановлено, що Конституційний Суд України сформував низку юридичних

позицій загального характеру, які стосуються сутності і призначення правової

рівності, зокрема, визнання принципу рівності та недопустимості дискримінації

конституційними принципами національної правової системи та фундаментальними

цінностями світового співтовариства. Проте аналіз свідчить про відсутність

необхідної чіткості й однозначності у тлумаченні принципу рівності, а також про

значні відмінності між підходами Європейського суду з прав людини та

Конституційного Суду України у питаннях пропорційності при оцінці дотримання

засад рівності, що не відповідає сучасному розширеному підходу до розуміння

сутності правових принципів.

У підрозділі 1.2 «Гендерна рівність як конституційний принцип» встановлено,

що конструкція гендерної рівності має розкриватися насамперед через категорію

прав людини як універсального стандарту рівності.

Доведено, що принцип гендерної рівності лежить в основі побудови сучасної

правової держави і громадянського суспільства. Законодавство всіх цивілізованих

країн, а також міжнародно-правові акти в галузі прав людини фіксують як одну з

обов’язкових демократичних вимог рівні права чоловіків і жінок у всіх сферах

життя та заборону дискримінації.

Проаналізовано особливості гендерної рівності з точки зору рівності між

чоловіком і жінкою, динаміки визначення особою своєї ідентичності як за статевою,

так і за соціальною роллю. Продемонстровано вплив гендерних теорії на зміст

категорії «гендерна рівність».

Розглянуто конституційні положення, що закріплені в Основному Законі

України, через призму сучасного розуміння та сприйняття гендерної проблематики.

Встановлено, що текст ст. 24 не можна вважати досконалим. Законодавство наразі

оперує поняттям «рівність жінок і чоловіків», проголошує принцип рівності прав і

свобод, що звужує права та можливості, оскільки принцип гендерної рівності має

більш комплексний характер і передбачає надання рівних умов у реалізації

абсолютно всіх прав людини та можливостей, без конкретизації за сферами та без

встановлення будь-яких переліків.

10

Підрозділ 1.3 «Рівність жінки і чоловіка: еволюція ідеї та її конституційне

відображення. Досвід України» присвячено дослідженню особливостей зародження

ідей рівності. Історичний аналіз категорії свідчить, що уявлення про рівність почало

формуватися на перших етапах розвитку людства. Однак справедливо буде вважати

давню «рівність» рівністю, яка поступалася місцем нерівності.

На основі історично-правового підходу з’ясовано, що ідея загальної рівності

людей отримала свій розвиток у період Середньовіччя (сформовано раціональний

підхід до ідеї рівності). У період Реформації відбувається відродження ідеї

рівноправності. Провідною правовою доктриною стала теорія природного права, яка

визнавала всіх людей рівними від природи. У ході буржуазних революцій ідея

рівноправності була закріплена у конституційному законодавстві. Принципово

інший підхід сформульований у рамках марксизму, який вбачав основну причину

(соціальної) нерівності у власності. Марксистська концепція стала основою

соціальної концепції рівноправності. Ця концепція активно розвивалася в

Радянському Союзі, у тому числі й в Україні.

Встановлено, що загальносвітову еволюцію ідеї рівності чоловіків і жінок не

можна ототожнювати з її еволюцією на теренах України. Історично для України

характерна патріархальна система соціальних стосунків і питання рівності не завжди

стояло на порядку денному. За козацької доби жінки у силу історичних подій

стають все більш активними учасниками суспільного життя, отримуючи більш

широкі права у всіх сферах життя тогочасного українського суспільства, у тому

числі в управлінні суспільними справами. Епохою кардинальних суспільних змін у

правовому статусі жінок стало XIX століття. Саме у цей час зароджуються перші

жіночі рухи в Наддніпрянській Україні. З встановленням радянської влади на

початку 20-х рр. ХХ ст. в Україні склалася нова історична реальність. З початком

державного будівництва незалежної держави Україна заявила про прихильність

важливому демократичному принципу рівності жінки і чоловіка, закріпивши його у

Конституції 1996 р. Новим поштовхом для розвитку гендерної політики в Україні

стала Угода про асоціацію з Європейським Союзом (2014 р.).

У підрозділі 1.4 «Механізм забезпечення принципу рівності жінки і чоловіка в

Україні: інституційна та нормативна складова» конституційно-правовий механізм

забезпечення принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в Україні

розглядається через призму гарантій, адже вони безпосередньо встановлюють

правові приписи, які закріплюють положення, покладені в основу механізму

забезпечення принципу. Гарантії конституційного механізму забезпечення

принципу рівності жінки і чоловіка – це передбачені конституційним

законодавством умови, засоби, методи та механізми реалізації конституційних прав і

свобод людини та громадянина.

Конституційно-правововий механізм забезпечення принципу рівності жінки і

чоловіка характеризується як визначена у Конституції та законах України, взята в

єдності, внутрішньо врегульована сукупність правових гарантій нормативного та

інституційного характеру, які здійснюють правовий вплив на суспільні відносини

щодо правомірної реалізації, охорони та захисту рівноправності в Україні.

11

Розділ 2 «Міжнародні стандарти захисту від гендерної дискримінації та

проблеми їх імплементації в правову систему України» складається з трьох

підрозділів, присвячених дослідженню гендерної дискримінації та її форм, аналізу

міжнародно-правових стандартів захисту від гендерної дискримінації, розгляду

особливостей та проблем імплементації міжнародних стандартів гендерної рівності

у правову систему України.

У підрозділі 2.1 «Гендерна дискримінація та її форми» зроблено висновок, що

гендерна дискримінація - це будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за

ознакою статі, які спрямовані на ослаблення або зводять нанівець визнання,

користування або здійснення прав людини та основних свобод у різних сферах

суспільного життя. В основі дискримінації лежить відмінність у ставленні до

індивіда чи поводженні з ним.

Конкретизовано, що дискримінація – це не лише різне ставлення до людей в

однакових ситуаціях, але й однакове ставлення до людей, ситуації яких

відрізняються. Останнє явище має назву «непрямої дискримінації», оскільки різниця

полягає не у ставленні чи поводженні, а в його наслідках, що по-різному впливають

на людей з відмінними характеристиками.

У підрозділі 2.2 «Міжнародно-правові (європейські) стандарти захисту від

гендерної дискримінації» доведено, що практично усі міжнародні документи, які

стосуються прав і свобод людини, міждержавних відносин, діяльності міжнародних

організацій, здійснення міжнародної діяльності, закріплюють заборону

дискримінації, принцип недискримінації чи недопущення дискримінації. Надання

проблемам встановлення гендерної рівності та ліквідації дискримінації за ознакою

статі міжнародного значення обумовлено тією обставиною, що дискримінація жінок

стосується всіх країн світу.

Встановлено, що рівень розробленості міжнародних стандартів гендерної

рівності є вищим, ніж відповідний рівень стандартів гендерної рівності, закріплених

у національних законодавствах. У багатьох країнах жінки обмежені в правах чинним

національним законодавством, особливо в трудовій, політичній, адміністративній

сферах життя суспільства. Крім того, вид, якість і повнота стандартів гендерної

рівності перебуває у прямій залежності від виду, якості і повноти загальнолюдських

стандартів, що діють у сфері забезпечення і захисту прав людини. Іншими словами,

чим краще розроблені і здійснюються останні (загальнолюдські права), тим краще

розроблені і здійснюються стандарти гендерної рівності.

У підрозділі 2.3 «Проблеми імплементації міжнародних стандартів гендерної

рівності в правову систему України» проаналізовано проблеми імплементації

міжнародних стандартів гендерної рівності в правову систему України.

Розглянуто основні складові інституційного механізму забезпечення гендерної

рівності в України; досліджено законодавчу базу з окресленого питання, яка лише

частково приведена у відповідність до міжнародних стандартів; проаналізовано

розвиток громадських організацій, діяльність яких спрямована на уповноваження та

захист прав жінок і забезпечення гендерної рівності. Встановлено, що серед

основних досягнень є ухвалення Закону України «Про забезпечення рівних прав і

можливостей жінок і чоловіків»; встановлення кримінальної відповідальності за

12

торгівлю людьми та насильство в сім’ї (у вигляді злочинів проти життя, злочинів

проти здоров’я, злочинів, які ставлять небезпеку життю чи здоров’ю члена сім’ї, та

злочинів проти особистої волі та ін.). Серед позитивних змін можна назвати й

скасування Наказу Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Переліку

важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких

забороняється застосування праці жінок».

Доведено, що, попри певні досягнення та позитивні кроки, основні проблеми у

сфері забезпечення гендерної рівності залишаються сталими, про що свідчать

міжнародні звіти, які визначають стан гендерних відносин, у яких Україна посідає

далеко не найкращі місця, а також численні випадки гендерної дискримінації на

практиці. Об’єктивним буде твердження, що сьогодні в країні незадовільно

ведеться робота з вирішення гендерного питання. Хоча Україна взяла низку

міжнародних зобов’язань стосовно забезпечення гендерної рівності, на практиці ж

відбувається штучне гальмування їх імплементації.

Сформульовано пропозиції щодо покращення законодавчого регулювання та

правозастосовної практики. Запропоновано вважати пріоритетним для держави на

найближчі роки врахування нових тенденцій, що впливають на становище жінок та

забезпечення гендерної рівності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і вирішення

наукового завдання, яке полягало у комплексній науково-практичній розробці

конституційних засад гендерної рівності в Україні..

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

1. Рівність є одним з ключових понять минулої і сучасної правової думки і у

загальному розумінні означає, що кожному члену суспільства держава надає рівні з

іншими його членами юридичні можливості; із закону випливають для нього рівні

обов’язки; здійснення прав і обов’язків забезпечується йому на рівних підставах.

2. У всіх сучасних концепціях демократії, незважаючи на їх відмінності і

суперечливість, єдиним залишається положення про те, що вихідним постулатом

демократії є визнання рівності як універсального принципу конституційно-

правового статусу особи: демократія можлива лише тоді, коли має місце рівність

членів співтовариства перед суспільством і його законами, рівність у праві участі у

вирішенні спільних проблем і в управлінні суспільством.

Принцип рівності належить до фундаментальних принципів конституційного

рівня та входить до концепції верховенства права.

Принцип рівності – один з основоположних принципів конституціоналізму, а

також стрижневий елемент конституційно-правового статусу особи, закріплений на

конституційному рівні, що означає проголошення рівної цінності кожної особи, а

також її прав і свобод; надання індивідам рівних правових можливостей для участі в

суспільному та державному житті; визнання за ними рівних прав, свобод і

13

обов’язків, неприпустимість дискримінації, створення реальних гарантій здійснення

індивідами своїх прав, свобод і законних інтересів.

3. Принцип рівності є одним із фундаментальних конституційних принципів у

правовому просторі України, що відповідає загальним стандартам, закріпленим у

міжнародно-правових актах з питань захисту прав і свобод людини. У Конституції

України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є

рівними перед законом.

Конституційний Суд України сформував низку юридичних позицій

загального характеру, які стосуються сутності і призначення правової рівності,

зокрема визнання принципу рівності та недопустимості дискримінації

конституційними принципами національної правової системи та фундаментальними

цінностями світового співтовариства. Проте проведений аналіз свідчить про

відсутність необхідної чіткості й однозначності у тлумаченні принципу рівності, а

також про значні відмінності між підходами Європейського суду з прав людини та

Конституційного Суду України у питаннях пропорційності при оцінці дотримання

засад рівності, що не відповідає сучасному розширеному підходу до розуміння

сутності правових принципів.

4. Однією із складових конституційного принципу рівності є рівність за

ознакою статі, що у науковій літературі іменують також гендерною рівністю.

Під гендерною рівністю прийнято розуміти рівні можливості самореалізації

жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей

статей, взаємні обов’язки та спільну відповідальність у процесі життєдіяльності.

Конструкція гендерної рівності має розкриватися насамперед через категорію

прав людини як універсального стандарту рівності. Права людини відбивають

загальний і безумовний стандарт, єдиний для обох статей. При цьому гендерна

рівність передбачає право на відмінності між жінками та чоловіками, які не повинні

негативно впливати на умови життя людини, як чоловіка, так і жінки, не повинні

бути причиною їх дискримінації, призводити до нерівності.

5. Принцип гендерної рівності лежить в основі побудови сучасної правової

держави і громадянського суспільства, в якому головним обов’язком держави є

визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина, які виступають

найвищою цінністю.

Законодавство всіх цивілізованих країн, а також міжнародно-правові акти в

галузі прав людини фіксують як одну з обов’язкових демократичних вимог рівні

права чоловіків і жінок у всіх сферах життя та заборону дискримінації щодо жінок

під загрозою відповідальності, аж до кримінальної. При цьому для одних держав

характерний «стандартний» варіант конституційного закріплення принципу рівності

прав і свобод чоловіків і жінок (Німеччина, Канада, Угорщина, Греція, Польща,

Франція, Швеція та ін.), а для інших – «пробільний» варіант, коли держави

закріпили принципи рівності всіх перед законом і неприпустимість дискримінації з

будь-якої підстави (Австрія, Бельгія, Бразилія, Албанія, Іспанія, Нідерланди). У

країнах СНД реалізовані «частковий» (Азербайджан, Таджикистан, Узбекистан) і

«розширювальний» (Україна) варіанти конституційного закріплення принципу

рівності прав і свобод чоловіків і жінок.

14

6. Розглянувши конституційні положення, що закріплені в Основному Законі

України, через призму сучасного розуміння та сприйняття гендерної проблематики,

слід зазначити, що текст ст. 24 не можна вважати досконалим. Перш за все, це

пов’язано з відсутністю юридичної ясності. Законодавство наразі оперує поняттям

«рівність жінок і чоловіків», проголошує принцип рівності прав і свобод, що

«звужує» права та можливості, оскільки принцип гендерної рівності має більш

комплексний характер і передбачає надання рівних умов у реалізації абсолютно всіх

прав людини та можливостей, без конкретизації за сферами та без встановлення

будь-яких переліків. У запропонованому проекті розділу II Конституції України ст.

24 про заборону дискримінації була приведена у більш повну відповідність до

європейських стандартів суб’єктивних прав. Однак говорити про досконалість

вирішення питання гендеру сучасними експертами також не можна.

7. Історичний аналіз категорії рівноправності свідчить, що уявлення про

рівність почало формуватися на ранніх етапах розвитку людства. Однак

справедливо вважати давню «рівність» рівністю, яка поступалася місцем нерівності.

Проблема рівності і нерівності стає однією з найважливіших проблем для

філософських шкіл у Класичну епоху. У період Середньовіччя ідея загальної

рівності людей отримала свій розвиток у різних формах і напрямах. Наприкінці

Середньовіччя був вироблений раціональний підхід до ідеї рівності. У період

Реформації розвиток філософської та політичної думки в поєднанні з політичною

практикою приводить до відродження ідеї рівноправності. Поступово провідною

правовою доктриною стала теорія природного права, яка визнавала всіх людей

рівними від природи. У ході буржуазних революцій ідея рівноправності була

закріплена у конституційному законодавстві. Уперше в історії всі люди, незалежно

від походження, визнавалися юридично рівними учасниками суспільного життя.

Гендерні ідеї поширились у світі ще більше у XIX ст., що привело до «першої хвилі

фемінізму». Принципово інший підхід був сформульований у рамках марксизму,

який вбачав основну причину (соціальної) нерівності у власності. Марксистська

концепція стала основою для соціальної концепції рівноправності. Ця концепція

активно розвивалася в Радянському Союзі, у тому числі й в Україні.

8. Загальносвітову еволюцію ідеї рівності чоловіків і жінок не можна

ототожнювати з її еволюцією на теренах України, хоча останній процес, певна річ, є

частиною першого. Історично для України характерна патріархальна система

соціальних стосунків. При цьому активна позиція жінок у державотворчих процесах

була помітна вже за часів Київської Русі. Безумовно, питання рівності не стояло на

порядку денному. Пізніше, за козацької доби, жінки у силу історичних подій стають

все більш активними учасниками суспільного життя, отримуючи більш широкі

права у всіх сферах життя тогочасного українського суспільства, у тому числі в

управлінні суспільними справами. Епохою кардинальних суспільних змін у

правовому статусі жінок стало XIX століття. Саме у цей час зароджуються перші

жіночі рухи в Наддніпрянській Україні. Із встановленням радянської влади на

початку 20-х рр. ХХ ст. в Україні склалася нова історична реальність, що обумовила

соціалістичний розвиток країни протягом наступних сімдесяти років. З початком

будівництва незалежної держави Україна заявила про прихильність важливому

15

демократичному принципу рівності жінки і чоловіка, закріпивши його у Конституції

1996 р. Новим поштовхом для розвитку гендерної політики в Україні стала Угода

про асоціацію з Європейським Союзом (2014 р.). Забезпечення рівних можливостей

жінок і чоловіків, боротьба з дискримінацією – важливі цілі співробітництва,

визначені Угодою.

9. Під механізмом забезпечення прав людини і громадянина прийнято

розуміти систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюється реалізація

прав і свобод особи та їх охорона відповідними зобов’язаними суб’єктами

державної влади, а у разі порушення – їх захист і відновлення. Механізм

забезпечення прав і свобод людини та громадянина є широким поняттям й охоплює

реалізацію прав і свобод людини та громадянина, охорону прав і свобод людини та

громадянина, захист прав і свобод людини та громадянина.

Конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності прав і

свобод людини та громадянина в Україні розглядається через призму гарантій, адже

вони безпосередньо встановлюють правові приписи, які закріплюють положення,

покладені в основу механізму забезпечення принципу.

Гарантії конституційного механізму забезпечення принципу рівності жінки і

чоловіка – це передбачені конституційним законодавством умови, засоби, методи та

механізми, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод людини та

громадянина. Гарантії механізму забезпечення принципу рівності жінки і чоловіка

поділяються на нормативні (матеріально-правові і процесуально-правові) та

інституційні (система органів державної влади, місцевого самоврядування,

політичних партій і громадських організацій, самих громадян).

10. Конституційно-правовий механізм забезпечення принципу рівності жінки і

чоловіка – це визначена Конституцією та законами України, взята в єдності,

внутрішньо врегульована сукупність правових гарантій нормативного та

інституційного характеру, які здійснюють правовий вплив на суспільні відносини

щодо правомірної реалізації, охорони та захисту рівноправності в Україні.

11. Гендерна дискримінація – це будь-яке розрізнення, виняток або

обмеження за ознакою статі, які спрямовані на ослаблення або зводять нанівець

визнання, користування або здійснення прав людини та основних свобод у різних

сферах суспільного життя.

В основі дискримінації лежить відмінність у ставленні до індивіда чи

поводженні з ним. Відповідно найпершою ознакою прямої дискримінації є докази

несприятливого ставлення чи поводження. Але дискримінація – це не тільки різне

ставлення до людей в однакових ситуаціях, але й однакове ставлення до людей,

ситуації яких відрізняються. Останнє явище має назву «непрямої дискримінації»,

оскільки різниця полягає не у ставленні чи поводженні, а в його наслідках, що по-

різному впливають на людей з відмінними характеристиками.

12. Практично усі міжнародні документи, які стосуються прав і свобод

людини, міждержавних відносин, діяльності міжнародних організацій, здійснення

міжнародної діяльності, закріплюють заборону дискримінації, принцип

недискримінації чи недопущення дискримінації (Загальна декларація ООН про

права людини 1948 р., Конвенція Ради Європи про захист прав людини і

16

основоположних свобод 1950 р., Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової

дискримінації 1963 р., Міжнародна конвенція ООН про ліквідацію всіх форм расової

дискримінації та ін.). Надання проблемам встановлення гендерної рівності та

ліквідації дискримінації за ознакою статі міжнародного значення обумовлено тією

обставиною, що дискримінація жінок стосується всіх країн світу.

13. Нині гендерна дискримінація набуває різних форм: образи, напади,

насильство, торгівля жінками, традиційні дискримінаційні практики, обмеження

доступу жінок до влади, до економічних ресурсів, перешкоди в сфері бізнесу,

освіти, відмови в основних потребах, послугах та реалізації інших прав. Крім того,

наразі актуальною є проблема багаторівневих і пересічних форм дискримінації.

Расизм, расова дискримінація, ксенофобія і пов’язана з ними нетерпимість

виявляються диференційованим чином щодо жінок і можуть бути серед факторів,

що призводять до погіршення умов їх життя, насильства, багатьох форм

дискримінації і обмеження або заперечення їх прав людини.

14. Міжнародні стандарти гендерної рівності – це конкретні міжнародно-

правові приписи в галузі забезпечення гендерної рівності, до досягнення яких

необхідно прагнути державам у своїй правовій діяльності.

Рівень розробленості міжнародних стандартів гендерної рівності є вищим, ніж

відповідний рівень стандартів гендерної рівності, закріплених у національних

законодавствах (якщо такі взагалі є). У багатьох країнах жінки обмежені в правах

чинним національним законодавством, особливо в трудовій, політичній,

адміністративній сфері життя суспільства. Крім того, вид, якість і повнота

стандартів гендерної рівності перебуває у прямій залежності від виду, якості і

повноти загальнолюдських стандартів, що діють у сфері забезпечення і захисту прав

людини, тобто чим краще розроблені і здійснюються загальнолюдські права, тим

краще розроблені і здійснюються стандарти гендерної рівності. Таким чином,

стандарти забезпечення гендерної рівності тісно пов’язані з діючими поколіннями

прав людини і якістю їх розробленості. Норми, що встановлюють стандарти

гендерної рівності, по суті, конкретизують норми, що встановлюють

загальнолюдські стандарти прав людини стосовно жіночого питання.

15. Вперше на міжнародному рівні принцип рівноправності чоловіка і жінки

був закріплений у Статуті ООН. Загальна декларація прав людини підтвердила

проголошений у Преамбулі Статуту ООН принцип рівноправності чоловіків і жінок

та розвинула його. Важливі стандарти прав жінок, які належали до першого

покоління прав людини, – громадянські і політичні права, закріплені в

Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Стандарти прав жінок, які

належать до другого покоління прав людини, – соціальні, економічні та культурні

права, закріплені в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права.

Першим міжнародним документів, у якому питання прав жінок розглядалося

прискіпливо, стала Конвенція про політичні права жінок (1952 р.), де було

закріплено найважливіші стандарти гендерної рівності в політичній сфері.

Декларація про ліквідацію дискримінації щодо жінок 1967 р. та Конвенція про

ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. ознаменували початок

нового етапу боротьби за рівноправність жінок - гендерна дискримінація визнається

17

світовим співтовариством як глобальна проблема. У 1985 р. у Найробі відбулася

третя Всесвітня конференції ООН зі становища жінок, на якій були сформовані

Перспективні стратегії діяльності щодо поліпшення становища жінок. У 1995 р. у

Пекіні відбулася четверта Всесвітня конференції ООН зі становища жінок, яка

підкреслила необхідність створення національних механізмів щодо поліпшення

становища жінок.

Найновіші стандарти гендерної рівності містяться у Конвенції Ради Європи

про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із

цими явищами від 11 травня 2011 р. (Стамбульська конвенція). Стандарти гендерної

рівності, закріплені в Конвенції, разом із механізмами та заходами, що також

закріплені в ній, формують комплексу юридичну базу для сприяння викоріненню

всіх видів дискримінації щодо жінок, сприяння рівноправності між жінками та

чоловіками та розширення прав жінок.

16. Стратегічним вибором незалежної України став курс на європейську

інтеграцію. Україна приєдналася до основних міжнародних документів у сфері

гендерної рівності, що мало позитивний результат і певний прогрес у сфері

сприяння гендерній рівності та розширення прав і можливостей жінок. Зокрема,

було сформовано основні складові інституційного механізму забезпечення

гендерної рівності, законодавчу базу було частково приведено у відповідність до

міжнародних стандартів. Почався розвиток громадських організацій, діяльність яких

спрямована на уповноваження та захист прав жінок і забезпечення гендерної

рівності. Одним із основних досягнень є ухвалення Закону України «Про

забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». Встановлено

кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та насильство в сім’ї (у вигляді

злочинів проти життя, злочинів проти здоров’я, злочинів, які ставлять небезпеку

життю чи здоров’ю члена сім’ї, та злочинів проти особистої волі та ін.). Розроблено

програми роботи з особами, які пережили насильство, та корекційні програми для

кривдників. Серед останніх позитивних змін - скасування Наказу Міністерства

охорони здоров’я «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і

небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок та ін.

У 2014 р. було підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони,

та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми

державами-членами, – з другої сторони, яка визначає новий формат відносин з ЄС

на принципах «політичної асоціації і економічної інтеграції» та є стратегічним

орієнтиром системних реформ в Україні. Зокрема, Угода передбачає необхідність

посилити діалог та співробітництво сторін щодо забезпечення гендерної рівності та

недискримінації.

17. Незважаючи на певні досягнення та позитивні кроки, основні проблеми у

сфері забезпечення гендерної рівності залишаються сталими, про що свідчать

міжнародні звіти, які визначають стан гендерних відносин, у яких Україна посідає

далеко не найкращі місця, а також численні випадки гендерної дискримінації на

практиці. Об’єктивним буде твердження, що сьогодні в країні незадовільно

ведеться робота з вирішення гендерного питання. Хоча Україна взяла низку

міжнародних зобов’язань стосовно забезпечення гендерної рівності, держава на

18

офіційному рівні постійно заявляє про наміри відповідати новітнім стандартам

гендерної рівності, на практиці ж відбувається штучне гальмування їх

імплементації.

Гендерне реформування національного законодавства відповідно до

міжнародних стандартів – нагальна потреба українського суспільства. Європейський

досвід доводить: гендерна рівність — це вигідно, вигідно для держави, для

суспільства, для жінок, для чоловіків.

Забезпечення гендерної рівності у національній правовій системі має

відповідати європейським правовим стандартам, що можливо за умови їх якісної та

ефективної імплементації у правову систему, належного правового регулювання,

єдиного егалітарного підходу. Крім того, удосконалення національного

законодавства має відбуватися із застосуванням гуманного гендерного підходу,

поширенням гендерних знань, подоланням гендерних стереотипів у суспільстві. При

цьому розв’язання гендерних проблем України, у тому числі проблем імплементації

міжнародних (європейських) стандартів, має починатися з конституційних

перетворень, які гармонійно будуть підкриплюватися поточним законодавством. В

Основному Законі України має використовуватися сучасна гендерна термінологія.

Це важливо не лише для гармонізації законодавства та відповідності його тексту

міжнародним (європейським) нормам, але й для існування гендерного права в країні

як такого. Наступним кроком має стати розробка механізму якісного втілення

нормативних положень у життя в усіх сферах життєдіяльності, а також заснування

спеціального органу, покликаного сприяти поширенню рівних можливостей для

чоловіків і жінок у всьому суспільстві і контролювати виконання відповідного

законодавства.

18. Пріоритетним для держави на найближчі роки є врахування нових

тенденцій, що впливають на становище жінок та забезпечення гендерної рівності:

старіння населення та забезпечення самозайнятості для людей старшого віку,

зайнятість людей третього віку, нераціональне використання потенціалу жінок з

вищою освітою та/або середньою спеціальною освітою, становище переміщених

осіб та інших вразливих груп тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковано основні результати дисертації:

1. Заїка А. А. Гендерна рівність як принцип правового статусу особи.

Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія

Право. Ужгород, 2016. Вип. 41. Т. 1. С. 65-70.

2. Заика А. А., Слинько Т. Н. Европейские стандарты защиты от гендерной

дискриминации. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Серія

Юриспруденція. Одеса, 2016. Вип. 24. С. 20-24.

3. Заїка А. А. Ідея рівності жінки й чоловіка: історичний аналіз (античність –

Новий час). Юридичний вісник: Одеса, 2017. Вип. 2. С. 232-237.

4. Заїка А. А. Ідея рівності жінки і чоловіка: історичний аналіз (Новий час –

19

Новітня історія). Jurnalul juridic naţional: teorie şi practică. 2018. № 3. С. 17-20.

5. Заїка А. А. Міжнародно-правові (європейські) стандарти захисту від

гендерної дискримінації. Проблеми законності: зб. наук. праць відп. ред. В. Я. Тацій.

Харків: Нац. юрид. ун-т імені Ярослава Мудрого, 2018. Вип. 143. С. 30-37.

6. Заика А. А. Роль гендерного фактора в избирательных правоотношениях.

Политизация конституционных институтов в современный период: сравнительно-

правовое исследование: моногр. / отв. ред. А. П. Євсеев. – Харьков: Юрайт, 2017. С.

105-124.

Наукові праці, які відображають апробацію результатів дисертації:

1. Заїка А. А. Міжнародно-правові (європейські) стандарти захисту від

гендерної дискримінації. Юридична осінь 2018 року: зб. тез доп. та наук. повідомл.

учасників всеукр. наукової конф. молодих учених (14 листоп. 2018 р.) Харків, 2018.

С. 184-186.

2. Заїка А. А. Проблема гендерної дискримінації в Європі та в Україні.

Конституційне реформування в Україні: сучасні виклики та тенденції: тези

доповідей XIII Міжнародної науково-практичної конференції. – м. Харків: ХНУ

імені В. Н. Каразіна, 2017 С. 154-159.

3. Заїка А. А. Принцип рівноправності чоловіка і жінки в конституційному

законодавстві України і зарубіжних країн. Právna veda a prax: výzvy moderných

európskych integračných procesov: 27-28 листоп. 2015, Братислава, 2015. С.112-115.

4. Заїка А. А. Гендерно збалансоване представництво в органах публічної

влади: проблеми та перспективи. «Конституція України в контексті сучасних

конституційних парадигм». VІІІ Тодиківські читання. Збірка тез наукових доповідей

і повідомлень Міжнародної наукової конференції (м. Харків, 27-28 жовтня 2017).

Харків: Права людини. С. 177-178

5. Заїка А. А. Громадяни і негромадяни як суб’єкти принцип рівноправності.

Юридична осінь 2017 року: зб. тез доп. та наук. повідомл. учасників всеукр. наукової

конф. молодих учених (Харків, 15 лиспоп. 2017) Харків, 2017. С. 45-47.

6. Заїка А. А. Гендерні питання в українських ЗМІ. «Сучасний вимір прав

людини: конституційний контекст». XI Тодиківські читання. Збірка тез наукових

доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції (26-27 жовтня 2018).

Харків: Права людини. С. 40-42.

АНОТАЦІЯ

Грибовська А. А. Конституційні засади гендерної рівності в Україні. –

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за

спеціальністю 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право». –

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти

і науки України, Харків, 2019.

20

Дисертація присвячена комплексному дослідженню конституційних засад

гендерної рівності. У роботі розглянуто теоретико-правові основи розуміння

рівності як принципу конституційно-правового статусу особи. Обґрунтовано, що

принцип гендерної рівності є однією з складових конституційного принципу

рівності. Конструкція гендерної рівності розкривається через категорію прав

людини як універсального стандарту рівності.

Зроблено історичний аналіз еволюції ідеї рівності жінки і чоловіка та її

конституційного відображення. Продемонстровано розвиток ідеї рівності чоловіка і

жінки на теренах України та її відображення у праві. Досліджено конституційно-

правовий механізм забезпечення принципу рівності жінки і чоловіка як сукупність

правових гарантій нормативного та інституційного характеру, які здійснюють

правовий вплив на суспільні відносини щодо правомірної реалізації, охорони та

захисту рівноправності в Україні.

Визначено, що принцип гендерної рівності лежить в основі побудови сучасної

правової держави і громадянського суспільства. Доведено, що законодавство всіх

цивілізованих країн, а також міжнародно-правові акти в галузі прав людини

фіксують як одну з обов’язкових демократичних вимог рівні права чоловіків і жінок

у всіх сферах життя та заборону дискримінації. Продемонстровано, що гендерна

дискримінація сьогодні набуває різних форм, серед яких окрему проблему

становлять багаторівневі. Окрему увагу у роботі присвячено міжнародним

стандартам гендерної рівності та їх значенню для української держави у зв’язку з

обраним курсом країни на європейську інтеграцію. Доведено, що, незважаючи на

позитивні кроки, основні проблеми у сфері забезпечення гендерної рівності

залишаються сталими. Розроблено рекомендації гендерного реформування

національного законодавства відповідно до міжнародних стандартів, яке має

починатися з конституційних перетворень, та рекомендації щодо розробки

механізму забезпечення гендерної рівності в країні.

Ключові слова: принцип рівності, принцип гендерної рівності, гендерна

рівність, гендерна дискримінація, заборона дискримінації, міжнародно-правові

стандарти захисту від гендерної дискримінації, європейські стандарти захисту від

гендерної дискримінації, конституціоналізм.

АННОТАЦИЯ

Грибовская А. А. Конституционные основы гендерного равенства в

Украине. – Квалификационная научная работа на правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по

специальности 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право». –

Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Министерство

образования и науки Украины, Харьков, 2019.

Диссертация посвящена комплексному исследованию конституционных основ

гендерного равенства. В работе рассмотрены теоретико-правовые основы

понимания равенства как принципа конституционно-правового статуса личности.

21

Обосновано, что принцип гендерного равенства является одной из составляющих

конституционного принципа равенства. Конструкция гендерного равенства

раскрывается через категорию прав человека как универсального стандарта

равенства.

Проведен исторический анализ эволюции идеи равенства женщины и

мужчины и ее конституционного отображения. Продемонстрировано развитие идеи

равенства мужчины и женщины на территории Украины и ее отражение в праве.

Исследован конституционно-правовой механизм обеспечения принципа равенства

женщины и мужчины как совокупность правовых гарантий нормативного и

институционального характера, которые осуществляют правовое воздействие на

общественные отношения относительно правомерной реализации, охраны и защиты

равноправия в Украине.

Определено, что принцип гендерного равенства лежит в основе построения

современного правового государства и гражданского общества. Доказано, что

законодательство всех цивилизованных стран, а также международно-правовые

акты в области прав человека фиксируют как одну из обязательных

демократических требований равные права мужчин и женщин во всех сферах жизни

и запрет дискриминации. Продемонстрировано, что гендерная дискриминация

сегодня приобретает различные формы, среди которых отдельную проблему

составляют многоуровневые. Особое внимание в работе посвящено международным

стандартам гендерного равенства и их значению для украинского государства в

связи с выбранным курсом страны на европейскую интеграцию. Доказано, что,

несмотря на позитивные шаги, основные проблемы в сфере обеспечения гендерного

равенства остаються неизменными. Разработаны рекомендации гендерного

реформирования национального законодательства в соответствии с

международными стандартами, которое должно начинаться с конституционных

преобразований, и рекомендации по разработке механизма обеспечения гендерного

равенства в стране.

Ключевые слова: принцип равенства, принцип гендерного равенства,

гендерное равенство, гендерная дискриминация, запрет дискриминации,

международно-правовые стандарты защиты от гендерной дискриминации,

европейские стандарты защиты от гендерной дискриминации, конституционализм.

SUMMARY

Hrybovska A. A. Constitutional foundations of gender equality in Ukraine. –

The text of thesis exist on a manuscript’s rights.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of the Sciences in Law of the

specialty 12.00.02 «Constitutional law; municipal law» — Yaroslav the Wise National

Law University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2019.

The thesis is devoted to a comprehensive study of the constitutional foundations of

gender equality. The work deals with the theoretical and legal foundations of the

understanding of equality as a principle of the constitutional and legal status of an

22

individual. It is substantiated that the principle of gender equality is one of the components

of the constitutional principle of equality. The construction of gender equality is revealed

through the category of human rights as a universal standard of equality.

The proposal to reinforce gender terminology and standards of gender equality in

the Constitution and in the current legislation of Ukraine was made, in particular the

definition of “gender equality” – equality of rights and duties of spouses, which

presupposes the existence of equal conditions in the realization of all human rights life;

and also to edit the constitutional norm, which provides a list of areas of implementation

of the principle of equality of women and men (Article 24 of the Constitution of Ukraine).

A historical analysis of the evolution of the idea of equality between women and

men and its constitutional mapping is carried out. The development of the idea of equality

of men and women on the territory of Ukraine and its reflection in the law is

demonstrated. Constitutional-legal mechanism of ensuring the principle of equality of

women and men as a set of legal guarantees of a regulatory and institutional nature, which

exercise legal impact on public relations regarding the lawful realization, protection and

protection of equality in Ukraine, is investigated.

The constitutional-legal mechanism for ensuring the principle of equality of women

and men, which is an internally regulated set of legal guarantees of a regulatory and

institutional nature defined by the Constitution and laws of Ukraine, that exercise legal

influence on public relations regarding the legitimacy of implementation, protection and

protection of equality, is studied in Ukraine.

It is determined that the principle of gender equality underlies the construction of a

modern law-governed state and civil society. It has been proven that the legislation of all

civilized countries, as well as international legal acts in the field of human rights, fix as

one of the mandatory democratic requirements the equal rights of men and women in all

spheres of life and the prohibition of discrimination.

It is argued that gender discrimination is inextricably linked with the concept of

“human rights”, since the basis of their violation and non-compliance; the proposal to

understand discrimination is justified not only as a different attitude towards people in the

same situations, but also as an equal attitude towards people whose situations differ, which

corresponds to European standards of gender equality.

It is demonstrated that gender discrimination today takes on various forms, among

which a multi-level problem is a separate problem. Special attention in the work is devoted

to international standards of gender equality and their significance for the Ukrainian state

in connection with the country's chosen course towards European integration. It is proved

that, despite the positive steps, the main problems in the field of gender equality remain

unchanged. Developed recommendations for gender reform of national legislation in

accordance with international standards, which should begin with constitutional reforms,

and recommendations for developing a mechanism for ensuring gender equality in the

country.

Keywords: principle of equality, principle of gender equality, gender equality,

gender discrimination, non-discrimination, international legal standards of protection

against gender discrimination, European standards of protection against gender

discrimination, constitutionalism.

23

Відповідальний за випуск

кандидат юридичних наук, доцент Є. В. Ткаченко

Підписано до друку 25.04.2019 р. Формат 60х90/¹/16

Папір офсетний. Віддруковано на різографі.

Ум. друк. арк. 0,7. Обл. - вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. №303

Друкарня ФОП Таранчук С. І.

61023, м. Харків, вул. Весніна, 12.

Тел. (057) 717-28-80