Архівні зібрання України

Спеціальні довідники

ЗВЕДЕНИЙ КАТАЛОГМЕТРИЧНИХ КНИГ,ЩО ЗБЕРІГАЮТЬСЯВ ДЕРЖАВНИХАРХІВАХ УКРАЇНИ

М І Ж АРХ І В НИЙ Д О В І Д НИК

Том 1

Метричні книги у фондах державних архівівВолинської, Дніпропетровської, Закарпатської областей

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИУКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТАРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

КИЇВ2009

2

УДК 930.255 (477)ББК 79.3 (4Укр)я2

З-43

Зведений каталог метричних книг, що зберігаються в державнихархівах України : міжархів. довідник: Том 1: Метричні книги у фондах державнихархівів Волинської, Дніпропетровської, Закарпатської областей / ДержкомархівУкраїни, Укр. наук.-досл. ін-т архів. справи та документознавства; упоряд.:С. Зворський, М. Ковтун. – К., 2009. – 810 с.

Багатотомний міжархівний довідник “Зведений каталог метричних книг, щозберігаються в державних архівах України” включає відомості про колекції зазначенихкниг, що відклалися в деяких центральних архівах України та в державних архівахобластей України. До тому 1 включено відомості про метричні книги, що знаходятьсяу фондах державних архівів Волинської, Дніпропетровської та Закарпатської областей.

Видання призначене для архівістів, науковців, фахівців в галузі генеалогії,краєзнавців, журналістів, викладачів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладівIII–IV рівнів акредитації.

Головна редакційна колегія серії “Архівні зібрання України”:Ольга ГІНЗБУРГ (Голова Голов. редкол.), Владислав ВЕРСТЮК,Любов ДУБРОВІНА, Михайло ДЕЛЕГАН, Людмила ГУРБОВА,Юрій КУЛІНІЧ, Володимир ЛОЗИЦЬКИЙ, Наталія МАКОВСЬКА,Ірина МАТЯШ, Ольга МУЗИЧУК, Костянтин НОВОХАТСЬКИЙ,Олексій ОНИЩЕНКО, Георгій ПАПАКІН, Діана ПЕЛЬЦ,Юлія ПРИЛЕПІШЕВА, Тетяна ПРИСЬ, Леонід СКРИПКА,Петро СЛОБОДЯНЮК, Валерій СМОЛІЙ, Людмила ТЕРЕЩУК,Ніна ТОПІШКО

Уп ор я д н и к и : Сергій ЗВОРСЬКИЙ, Марина КОВТУН

Автори описових статей: І. П. Вронська, О. О. Новосад,Т. В. Положенцева (Держархів Волинської обл.),Н. В. Киструська, К. В. Левчук, С. М. Утятникова(Держархів Дніпропетровської обл.),Н. І. Цомпель (Держархів Закарпатської обл.)

© Державний комітет архівів України, 2009© Український науково-дослідний інститут

архівної справи та документознавства, 2009© С. Зворський, М. Ковтун (упорядкування), 2009© Автори описових статей та історичних довідок, 2009ISBN 966-8225-30-7

3

Від упорядників ……………………………………...........................Метричні книги: історія їх ведення на теренах Українита зберігання в державних архівах (С. Зворський).........................

ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІІсторична довідка …………………………………….......................Перелік публікацій про метричні книги з фондів Держархіву Волин-

ської області ...........................................................................Загальні відомості про фонди, у складі яких містяться метричні

книги ...............................................................................................Православ’я ..........................................................................Римо-католицизм ..................................................................Греко-католицизм ...................................................................Лютеранство ..........................................................................Протестантизм ........................................................................Іудаїзм ...................................................................................

Покажчик населених пунктів ………………………..........................Зворотний покажчик населених пунктів …………………...............…

ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІІсторична довідка ……………………….........................................Загальні відомості про фонди, у складі яких містяться метричні

книги .................................................................................................Православ’я ...........................................................................Римо-католицизм ..................................................................Лютеранство ..........................................................................Іудаїзм ...................................................................................

Покажчик населених пунктів …………………………........................Зворотний покажчик населених пунктів …………………….................

ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІІсторична довідка …………………………….....................................

Православ’я ...........................................................................Римо-католицизм ....................................................................Греко-католицизм ....................................................................Євангелізм ..............................................................................Баптизм ..................................................................................Реформатство ..........................................................................Іудаїзм ...................................................................................

Покажчик населених пунктів ………………………………….............Зворотний покажчик населених пунктів ………………………......Метричні книги в науковій думці: кін. ХІХ – поч. ХХІ ст.: Бібліо-

графічний покажчик (Укладач: С. Зворський) ..........................Список скорочень .........................................................................

З М І С Т

4

7

20

22

2427

265304400402402414484

490

492493637638638642664

666670680684754754754773776794

797808

4

Специфіка зведеного, а відтак значного за обсягом довідника про метричнікниги, що зберігаються в державних архівах України, зумовила особливості як йогоструктурування, так і змістовного наповнення. Задля зручності користування довідниквирізняється лаконічністю і чіткою послідовністю викладу відомостей про метричнікниги.

Інформація, подана у ньому, має фондову, географічну, віросповідну, ста-тистичну, хронологічну і мовну складові (компоненти). Вона відображена у відповіднихрозділах.

Покажчик побудовано у вигляді зведених відомостей про метричні книги покожній архівній установі. З технічних причин покажчик видається окремими томами,по мірі надходження до УНДІАСД й опрацювання інформації від держархівів України.В кожному томі ці архіви розміщено в алфавітному порядку їх назв.

Інформація по кожній архівній установі розпочинається з відомостейкомунікативного характеру: про її поштову й електронну (e-mail) адреси, телефони іфакси. Оскільки в різних регіонах України, які свого часу перебували у складі двохімперій (Російської та Австро-Угорської) та деяких держав – Польщі, Угорщини,Чехословаччини, Румунії – спостерігалася місцева специфіка як ведення метричних(церковних) книг, так і шляхів надходження їх до архівів, яка до того ж змінювалася зплином часу, автори описових статей підготували невеликі за обсягом, але факто-графічно насичені передмови у вигляді історико-архівних довідок як вступ до загальноїінформації щодо конкретних метричних книг, що відклалися в кожному з держархівівУкраїни. В цих передмовах подано лаконічну довідку про практику ведення цих книгта історію їх надходження до архіву, а також загальні відомості про фонди, у складіяких знаходяться метричні книги та їхні кількісні й хронологічні показники, наявністьнауково-довідкового апарату до них, публікації про ці документи тощо.

Після передмови по кожному держархіву подано розділ, що має назву“Інформація про фонди, до складу яких входять метричні книги”. Частково він дублюєвідомості, подані у вступі, водночас є максимально стислим і зручним для отриманнязагальної структурованої інформації про конкретні фонди, поданої у такому порядку:

– номер, назва фонду, його хронологічні межі (виділяються жирним шрифтом);– загальна кількість метричних книг у фонді (при наявності – також і кількість

описів із зазначенням кількості одиниць зберігання) та їхні хронологічні межі;– перелік і характер стандартизованих відомостей, поданих у метричних книгах,

до яких населених пунктів відносяться ці відомості та якою мовою велися записи вкнигах;

– перелік складових наявного науково-довідкового апарату до метричних книг,із зазначенням їх числових ознак, або ж відмітка про відсутність такого апарату;

– назва конфесії, за якою здійснювались записи в цих метричних книгах.Далі подано основний і найбільший за обсягом розділ, в якому, власне, і

міститься конкретна інформація про метричні книги. Вона згрупована в однотипнихблоках, кожний з яких складається з 10 пронумерованих позицій у чітко визначенійпослідовності, а саме:

ВІД УПОРЯДНИКІВ

5

1. Назва державної адміністративно-територіальної одиниці (губернії,воєводства , жупи та ін.), в межах якої велася метрична книга (виділяється жирнимкурсивом);

2. Назва церковної адміністративної установи, в межах якої велася метричнакнига (виділяється жирним шрифтом);

3. Назви храму, в якому велася метрична книга та населеного пункту, в якомувін знаходився і його адміністративно-територіальна підпорядкованість (повіт, волостьта ін.);

4. Назва(и) населених пунктів, мешканці яких були прихожанами цього храму;якщо частина цих населених пунктів відносилася до інших адміністративно-територіальних одиниць, та зазначаються ці одиниці;

5. Відомості про записи в метричній книзі про народження: їх хронологічнімежі, номери фондів, описів, справ; у разі значного масиву таких записів ці відомостіперелічуються по кожному фонду, опису, справі у хронології цих записів;

6. Аналогічно побудовані відомості про шлюбні записи;7. Аналогічно побудовані відомості про записи про розлучення;8. Аналогічно побудовані відомості про записи про смерть;9. Аналогічно побудовані відомості про наявність інших записів, зокрема,

сповідних відомостей;10. Відомості про додаткову інформацію, що міститься в метричних книгах,

наприклад, про персональний склад парафіян та ін., у такому ж порядку, як і в пункті 5;У зв’язку з тим, що далеко не завжди по всіх зазначених позиціях (особливо 9 і

10) у метричних книгах містилися відповідні записи, по частині цих позицій є пропуски(у довіднику вони позначені довгим тире або ж зазначено, що інформація відсутня).

Задля зручності орієнтування у цьому великому блоці інформація, наведена уньому, групується за віросповідним принципом, а релігійні напрями і течії подаютьсяу тій послідовності, яка наведена у “Генеральній схемі класифікації документноїінформації в систематичних каталогах державних архівів України”, підготовленійУНДІАСД (К., 2006, с. 65), індекс 3.11.8, тобто:

– християнство (у такій послідовності – православ’я, римо-католицизм, греко-католицизм (уніатство), протестантизм, інші християнські течії);

– іслам;– іудаїзм;– інші релігії та вірування.Науково-допоміжний апарат до видання складається насамперед з геогра-

фічного покажчика, в якому за алфавітним принципом наведено назви населенихпунктів, у храмах яких велися метричні книги. У покажчику, задля зручності ко-ристування ним, також міститься додаткова інформація про сучасну адміністративно-територіальну підпорядкованість цих населених пунктів, приєднання їх до іншихнаселених пунктів чи зняття з обліку, тобто про припинення їхнього існування з тих чиінших причин У зв’язку з тим, що багато населених пунктів свого часу було перей-меновано і користувачі можуть не знати їхніх старих назв, за якими велися метричнікниги, для зручності пошуку відповідної інформації у виданні по кожному регіонувміщено також так звані зворотні покажчики населених пунктів. За цим покажчиком,знаючи лише сучасну назву села, селища міського типу, міста, можна віднайти йогостару назву і, таким чином, отримати відсилку до відповідного храму, а відтак і дометричних книг.

Водночас у покажчику про метричні книги не наведено ані повних текстів цихкниг чи витягів (фрагментів) з них, ані прізвищ осіб, що занесені до книг, ані науковихкоментарів. Це є предметом окремих досліджень і публікацій археографічногохарактеру. Щоб відшукати відповідну інформацію, дослідникам необхідно звертатисябезпосередньо до метричних книг у державних архівах, тобто, у своїх пошукахкористуватися методом de visu.

6

Для осіб, які бажають поглибити свої знання про історію запровадженняметричних (церковних) книг, практику і регіональну специфіку їх ведення, особливостіїх оформлення, шляхи надходження в архіви, практику фондування, розкриття внауково-пошуковому апараті тощо, наприкінці тому 1 наведено бібліографічнийпокажчик публікацій з даної теми (хронологічно він охоплює період від кінця ХІХ допочатку ХХІ ст.), який, втім, не претендує на вичерпну повноту.

7

Метричні книги: історія їх ведення на теренах Українита зберігання в державних архівах

Метричні книги (для комплексів цих книг, зошитів, виписів, записів, а також вусній формі для позначення свідоцтв про народження існує термін “метрика”) церков,костьолів, рабинатів є одним з важливих і цінних історичних джерел, що відклалися вбагатьох державних архівах як України, так і інших країн на теренах колишніх Російської,Австро-Угорської імперій та СРСР. Загалом, навіть за наближеними розрахунками, надержавному зберіганні в архівах країн СНД цих документів налічується кілька сотеньтисяч одиниць зберігання1. Однак це лише невелика частина метричних книг, щовелися понад 300 років на величезних територіях і вціліли до нашого часу. Величезнакількість їх загинула під час стихійних лих, пожеж, воєнних дій, переміщень до різнихсховищ, через недбалість церковнослужителів, або ж була свідомо знищена в рокирадянської влади, зокрема під час сумнозвісних “макулатурних” кампаній 1920-х роківтощо. Встановити бодай наближено кількість безповоротно втрачених метричних книгнині вже неможливо. Водночас слід згадати з вдячністю діяльність багатьох архівістів,які, усвідомлюючи історичну цінність, інформаційний потенціал метричних книг, свогочасу робили все можливе задля збереження цих джерел для майбутніх поколіньдослідників історичного минулого.

Нині настав час для ретельного обліку і розкриття змісту метричних книг, щовідклалися в державних архівах України і є важливою складовою Національногоархівного фонду. Саме з цією метою й підготовлено зведений каталог метричних книг,який пропонується увазі як архівістів, так і дослідників, які працюють у багатьохнапрямах не лише історичної науки, а й інших галузей знань. Для них метричні книги,поряд зі сповідальними книгами, є винятково важливим джерелом різноманітноїінформації. Якщо враховувати ту обставину, що зараз серед багатьох громадян України(а також серед представників української діаспори) спостерігається помітне посиленняінтересу до історії своїх родів, до генеалогічних досліджень, то створення зведеногокаталогу метричних книг вбачається актуальною і суспільно корисною справою.

Відомий український історик, джерелознавець, археограф Я. Дашкевичзазначив, що метрики слугують джерелом інформації з таких галузей знань: “біогра-фістика; генеалогія; історична демографія; історична медицина – аналіз смертностіз погляду хвороб; етнічна і конфесійна історія; лінгвістика; мистецтвознавство;історична фактографія”2. Російські фахівці, співробітники Держархіву Тульськоїобласті Д. М. Антонов та І. О. Антонова цей перелік значно розширили і вважають,що інформаційний потенціал метричних книг дає змогу використовувати ці джерелав таких науках, як генеалогія, історія ментальностей, історична демографія,антропологія і етнографія, соціальна історія, сімейна і локальна історія, топоніміка,антропоніміка, ономастика, юриспруденція, етнографія, історична антропологія ігеографія, історія медицини, генетика тощо3. Тому цілком природним є те, що метричні

1 Елпатьевский А. В. К истории документирования актов гражданскогосостояния в России и СССР (с XVIII в. по настоящее время) // Актовое источнико-ведение / Каштанов С.М. – М., 1979. – С. 83.

2 Дашкевич Я. Вірменські метричні книги в Україні XVII–XVIII ст. / Яро-слав Дашкевич // Генеалог. записки Укр. геральд. т-ва. – Львів, 2004. – Вип. IV. –C. 33.

3 Антонов Д. Н., Антонова И. А. Метрические книги: время собирать камни //Отечеств. архивы. – 1996. – № 4. – С. 16.

8

книги активно використовуються дослідниками при проведенні генеалогічних,демографічних, історико-краєзнавчих, історико-статистичних та інших досліджень іпошуків. Саме метричні книги, на відміну від більшості документів, які містятьінформацію про громаду, соціум, “є носіями відомостей про конкретну людину вісторичному процесі”4.

Однією з перших наукових розвідок про метричні книги, що велися в українськихцерквах, можна вважати статтю І. Франка про православного єпископа ЙосифаШумлянського5. Не втратила наукової цінності й опублікована 1903 р. стаття відомогоісторика і архівіста Б. Барвінського про практичні аспекти застосування метричнихкниг в українських селах у XVIII ст., зокрема щодо встановлення за ними належностікріпаків тому чи іншому панові6. Ще наприкінці ХІХ ст. метричні книги слугувалиосновним джерелом інформації при проведенні демографічних та історико-медичнихдосліджень, зокрема щодо населення м. Києва, які здійснював Т. Є. Маковецький(див. бібліографічний покажчик в кінці цього тому).

За радянських часів метричні книги як джерело історико-демографічнихвідомостей використовувалися спорадично, так само досить мало було публікацій зцієї теми.

В останні роки увага дослідників-джерелознавців в Україні та в країнах СНД дометричних книг суттєво зросла: видаються монографії, захищено декілька дисертацій,опубліковано багато інформаційно насичених статей 7.

Дефініція “метрична книга” тлумачиться фахівцями по-різному, залежно відісторичного періоду та соціально-політичної ситуації в державі. Так, відповідно довизначення, сформульованого А. Гойхбаргом в авторитетному “Енциклопедичномусловнику” видавництва Ф. А. Брокгауза та І. А. Єфрона8, метричні книги – це публічнікниги для запису народження, шлюбу, смертельних та інших подібних випадків. Вжезгадані вище Д. М. Антонов та І. О. Антонова формулювання цього поняття розширилиі зазначили, що “під метричними книгами розуміють сукупність актів культовоїреєстрації, що засвідчують події хрещення (народження), вінчання (шлюбу), поховання(смерті) конкретних осіб у вигляді хронологічних записів у книжковій формі”9.

Виникнення метричних книг було зумовлене необхідністю фіксації (обліку)змін у складі населення в таких його буденних проявах, як народження, одруження,смерть. Певною мірою запровадження такого обліку було свідченням зростаннязначущості держави як суспільного інституту, переходу до досконаліших важелівкеруванням таким складним соціальним організмом як людність, піддані. В Європіцерковні записи в окремих парафіях почали з’являтися в VI ст. У ХVI ст. церковнікниги набули поширення по всій території Західної Європи у зв’язку з декретомТридентського собору 1563 р., який встановив обов’язковість ведення метричнихзаписів. Упродовж ХVIІ–ХVIІІ ст. світська влада поступово перебрала на себе контрольнад церковними записами про зміни у складі населення, а в ХІХ ст. у більшості

4 Лобко Н. Метричні книги як джерело генеалогічної інформації / Наталія Лобко //ІІІ Міжнар. наук. конгрес укр. істориків “Укр. іст. наука на шляху творчого поступу”,Луцьк, 17–19 трав. 2006 р. – Луцьк, 2006. – С. 232.

5 Франко И. Иосиф Шумлянский – последний православный епископ Львов-ский и его “Метрика” // Франко І. Твори. – К., 1956. – Т. ХІХ. – С. 531–532.

6 Барвінський Б. Метрики в сільській практиці XVIII ст. // Зап. НТШ. – Л., 1903. –Т. 56. – С. 23.

7 Див. бібліографічний покажчик, вміщений в кінці цього тому 1.8 Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб., 1896. –

Т. 37. – С. 201.9 Антонов Д. Н., Антонова И. А. Метрические книги: время собирать камни //

Отечеств. архивы. – 1996. – № 4. – С. 20–21.

9

західноєвропейських держав було запроваджено цивільну реєстрацію актів гро-мадського стану; церкву від цієї справи було відлучено10.

У Росії уперше інформацію про метричні книги зафіксовано на підставідокументів, що проливають світло на перебіг Московського (Никонівського) цер-ковного собору 1666–1667 рр.11 На ньому було прийнято рішення про необхідністьведення священиками церков метричного обліку парафіян. Однак це рішення, черезнепідкріпленість конкретними вимогами щодо ведення метрик, залишилося на рівнідекларації про наміри. Світська влада деякий час у цю справу не втручалася.

Першим офіційним документом, який визначав необхідність реєстрації фактівнародження і смерті на території Росії, вважають указ Петра I від 14 квітня 1702 р. “Оподаче в Патриарший духовный приказ приходским священникам недельныхведомостей о родившихся и умерших”. Цей указ вимагав від парафіяльних священиківМоскви щотижня надавати в Патріарший приказ сумарні статистичні відомості проосіб, що народилися, та померлих12. Ці відомості вже були прообразом метричнихкниг. У травні 1722 р. “Прибавления к Духовному регламенту” встановилиобов’язковість ведення метричних книг на всій території Російській імперії13.

Тривалий час вважалося, що саме з 1722 р. бере відлік практика ведення метрич-них книг і в українських церквах14, ініціатором яких була держава, яка водночасвиконувала і функції контролю, а виконавцем – церква в особі парафіяльних священиків.Однак львівський дослідник І. Скочиляс у серії своїх статей довів помилковість цьоготвердження15. Він вважає, що першою відомою метричною книгою, що провадиласяПравославною церквою на українських землях, був “Прототипон онома, сиречМетрика имен крещающихся” братської ставропігійської церкви Св. Миколая вЗамості, загальним обсягом 120 сторінок. Окремі кириличні записи в ній датуються1630–1640 рр. (9 нотаток про хрещення), тобто майже на 100 років раніше, ніж уцерквах Російської імперії. Всього ж “Прототипон онома” містив 918 метричнихзаписів, ретельно упорядкованих протягом 1630–1699 рр. “старшим” Святомико-лаївського братства Григорієм Сакевичем і вчителем місцевої руської (тобтоукраїнської) школи Григорієм Волостовським.

Вирішальним спонукальним чинником щодо появи метричних книг вукраїнських православних та уніатських церквах, на думку Я. Дашкевича та І. Ско-чиляса, стала практика ведення метрик у вірменських та латинських парафіях Західноїі Правобережної України. Встановлено, що вірменські метричні книги вперше

10 Новосельский С. А. Смертность и продолжительность жизни в России. –Петроград, 1916. – С. 9–10.

11 Макарий (Булгаков). История Русской церкви [переизд. 1883 г.] – М., 1996. –Кн. 7. – С. 329.

12 Полное собрание законов Российской империи (далі – ПСЗ). Собрание І. –Т. IV. – C. 192 (№ 1908).

13 ПСЗ І. – T. VI. – C. 707 (№ 4022).14 Шурляков С. В. Генеалогические материалы в архивах Украины. Краткий

обзор // Летопись историко-родословного общества в Москве. – М., 1994. – Вып. 2(46). – С. 97.

15 Скочиляс І. Метричні книги в Галичині першої половини XVIII ст. // Знак. –1997. – Ч. 14. – С. 4-5; Він же. “Метрика церковна” Антонія Винницького 1675 року таїї поширення в Україні // Знак. – 2001. – Ч. 24. – С. 2–4; Він же. Метрична реформа уЛьвівській єпархії 1680 року // Знак. – 2001. – Ч. 25. – С. 2–3; Він же. Запровадженняметричних книг у Київській православній митрополії у другій половині XVII ст. //Генеалог. записки Укр. геральд. т-ва. – Біла Церква, 2001. – Вип. ІІ. – С. 77–87; Він же.“Заповіді” Київського собору 1691 року про метричний облік православних в Україні //Знак. – 2002. – Ч. 28. – С. 2–4.

10

з’явилися у Львові 1636 р. після того, як львівський вірменський архієпископ НікогосТоросянц 1630 р. погодився на унію з Римом. Ця перша метрика зберігається нині убібліотеці ордену Мхітаристів у Відні.16

На думку Н. Лобко, митрополит Петро Могила був обізнаний з практикоюметричної реєстрації людності у вірменських та католицьких церквах та “ініціюваввведення метрики у Православній церкві на території сучасних України й Білорусі.В 1646 р. від видав “Требник”, в заключній частині якого вперше в історії КиївськоїЦеркви запропонував форму метричних записів для реєстрації чинів хрещення,вінчання, похоронів, а також для складання списків парафіян”17. Саме з цієї дати, надумку В. Мордвінцева, слід вести відлік ведення правильних метричних записів вУкраїні.

Однак метрична реформа Петра Могили, кодифікована у Требнику 1646 р., ненабула масового поширення в православних парафіях України. Причин було багато:і смерть Петра Могили в 1647 р., і висока вартість “Требника”, через що він бувмалодоступним для тисяч парохів за доби Хмельниччини та Руїни, і спротивконсервативно налаштованих місцевих православних владик.

Новий етап метричної реформи пов’язаний з ім’ям тогочасного номінальногоглави Православної Церкви в українсько-білоруських землях Антонія Винницького,який 1675 р. започаткував видання спеціального друкованого формуляру – “Метрикицерковної”, де було передбачено провадження в парафіяльних канцеляріях усіхчотирьох видів метричних книг: 1) хрещення; 2) вінчання; 3) “живих парафіян”;4) померлих, а також пропонувалися зразки метричних записів18. Однак офіційневпровадження цієї “Метрики” було локалізоване лише в Перемишльській єпархії,частково у Львівській та деяких парафіях Холмсько-Белзької єпархії, що не визнавалиюрисдикції місцевого уніатського владики Якова Суші.

Надалі зусилля по запровадженню метричних книг були здійснені останнімльвівським православним єпископом Йосифом Шумлянським та київським митро-политом Варламом Ясинським. Перший із них 1680 р. видав “Зерцало до прейзреніяі латвейшаго зрозуміння віри святой”, в якому запропонував кожному священикувести реєстр хрещених та вінчаних мірян, а другий скликав 1 березня 1691 р.єпархіальний собор духовенства, на якому було обговорено проблему метричногообліку людності в церквах і згодом підготовлено “Заповеди от древних правилцерковных”. Згідно з дев’ятою заповіддю кожний священик Київської єпархіїобов’язково повинен був мати дві книги: для запису хрещених і для запису вінчаних. Унайдавніших метриках, що дійшли до наших часів, записи робилися скорописомукраїнською та польською мовами, дати вписувалися кирилицею.

Проте слід визнати, що метричні реформи, започатковані чотирма згаданимивище церковними ієрархами, не набули поширення на всіх українських землях, тобтомали обмежений вплив. На думку Н. Лобко, метричні книги впроваджувалися поволічерез неготовність та небажання більшості священиків виконувати вказівки церковноївлади. На такий стан справ впливала і непідготовленість організаційних структурПравославної церкви до забезпечення дієвого контролю за ходом метричної

16 Мордвінцев В. Метричні книги / В’ячеслав Мордвінцев // Київ. ун-тім. Т. Шевченка. Вісник. Сер.: Історія. – К.: РВЦ “Київ. ун-т”, 1999. – Вип. 41. – С. 12.

17 Лобко Н. Метричні книги як джерело генеалогічної інформації / НаталіяЛобко // ІІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українськаісторична наука на шляху творчого поступу”, Луцьк, 17–19 трав. 2006 р. – Луцьк,2006. – С. 232.

18 Скочиляс І. “Метрика церковна” Антонія Винницького 1675 року та їїпоширення в Україні // Знак. – 2001. – Ч. 24. – С. 2-4

11

реформи19. Зрештою, як свідчить практика ведення метричних книг упродовж XVIII–ХХ ст., чимало священиків розглядали покладені на них обов’язки писемної реєстраціїнароджень, хрещень, шлюбів, смертей парафіян як зайвий клопіт, що не має прямогостосунку до “богоугодних справ” і не дає відчутного зиску. Як наслідок, непооди-нокими були випадки, коли метричні книги священиками велися неакуратно,несвоєчасно, з грубими помилками тощо. Не випадково задля правильного веденняметрик Святійший Синод20 з певним часовим інтервалом (зокрема, у 1724, 1779, 1802,1812, 1824, 1831 рр. й пізніше) видав низку указів, якими підтверджувалась необхідністьрегламентованого ведення метричних книг і нагляду за цією справою та запровад-жувались певні новації.

Зокрема, в указі Синоду від 20 лютого 1724 р. уперше чітко сформульованомету запровадження метричних книг – “ведать о количестве всего Российскогогосударства людей рождающихся и в брачное супружество совокупляющихся иумираючих”21. Цим же указом було запроваджено спеціальні форми метричних книгі уточнено особливості заповнення їхніх граф. Книги на той час велись у трьох частинах(окремих томах-метриках) і в них фіксувалися такі відомості: про новонароджених –у кого народилась дитина, дата її хрещення і хто є хрещеними батьками; про шлюб –хто саме вінчався, дата цієї події і хто є поручителями (свідками); про померлих – хтопомер, від якої хвороби і де похований. Слід враховувати, що ведення метричних книгне підміняло функції загального державного обліку населення для всіх потреб країни,не виключало проведення час від часу переписів підданих. Водночас метричні книгинадавали можливість перевірити, звірити чи уточнити будь-яку отриману іншимшляхом статистичну й демографічну інформацію.

У необхідності достовірного і вичерпного ведення метричних книг булизацікавлені як держава, так і місцева (єпархіальна) церковна влада, оскільки такимчином можна було контролювати прибутки священиків і частку надходжень доєпархіальної скарбниці як матеріальної основи функціонування культу. Місцеве ждуховенство досить часто свідомо, з меркантильних причин, не надавало повноїінформації про реальну кількість народжень (хрещень), укладень шлюбів (вінчань),смертей і поховань (відспівувань). За відправлення перелічених церковних обрядів(треб) священики стягували з парафіян певні грошові суми. Часто ці суми вста-новлювалися душпастирями довільно, залежності від платоспроможності людей (абож приймали плату у натуральній формі, тобто продуктами харчування, відробітком вобійсті та ін.), а тому не були зацікавленими віддавати частку своїх прибутків вєпархіальну скарбницю. Лише за Сенатським указом від 18 квітня 1765 р. зрештоюбуло запроваджено єдину розцінку оплати церковних обрядів. Однак фінансовізловживання з боку священиків тривали й надалі. Таким чином, попри своюбезперечну цінність як важливих історичних джерел, метричні книги (насамперед ті, щодатовані XVII–XVIII ст.) не можуть слугувати взірцем точності фіксації демографічнихзмін серед тогочасного населення і мають доповнюватися іншими документами,зокрема результатами значно повнішого і точнішого ревізького обліку населення.

Поступово інформаційні можливості метричних книг використовувалисядержавою й для інших потреб. Так, указом Сенату від 31 серпня 1765 р. було визначено,

19 Лобко Н. Метричні книги як джерело генеалогічної інформації / НаталіяЛобко // ІІІ Міжнар. наук. конгрес укр. істориків “Укр. іст. наука на шляху творчогопоступу”, Луцьк, 17–19 трав. 2006 р. – Луцьк, 2006. – С. 233.

20 Святійший Правительствующий Синод (греч. synodos – “сходка”, “збори”,“собор”) – вищий орган церковно-адміністративної влади в Російській Православнійцеркві, якій заміняв собою патріарха.

21 ПСЗ І. – Т. VII. – C. 266 (№ 4480).

12

що метричні книги можуть використовуватися при встановленні реального вікумолодих злочинців, які під час слідства свідомо применшували свій вік до дитячого, зметою уникнення покарання за скоєні злочини, і для встановлення їхнього місцяперебування під час розшуку22.

З оприлюдненням указу Синоду від 23 листопада 1779 р. “Об исправномсодержании метрических книг во всех приходских церквах” наявність цих книг уприходах і консисторіях стала обов’язковою. В указі підкреслювалось загально-державне значення метричних книг, а запропоновані заходи щодо контролю за їхнімправильним веденням свідчили про зацікавленість влади в максимальній їх фізичнійзбереженості і точності інформації23. Зазначеним указом встановлювався порядок, заяким з початком календарного року консисторії або духовні правління маливиготовляти з друкованих аркушів для кожної з частин метричної книги особливізошити, які мали переплітатися, підписуватися одним зі членів консисторії і повиннібули видаватися по одному примірнику на кожну церкву, що підпорядковуваласяконсисторії, з необхідними поясненнями щодо заповнення24.

Указом Синоду від 1802 р. “О содержании в предписанном порядке метрическихкниг” заборонялося зберігання метрик в оселях священиків (лише в церквах) та їхокреме ведення; відтепер у парафіях реєстрація народжень, хрещень, вінчань, смертейздійснювалась в одній загальній книзі. Метричні зошити, як складова частинаконсисторської метричної книги однієї церкви (парафії), видавалися по одномупримірнику у розрахунку не на кожного священика, а на кожну церкву. Кількістьзошитів у консисторському екземплярі відповідала кількості парафій у повіті. Тобто,метричним зошитом вважався як примірник метричної книги, що передавався зпарафії до консисторії для створення консисторського примірника, так і скріпленіаркуші однієї частини парафіяльної метричної книги. Цим же указом встановлювалося,що міська й сільська поліція, одночасно з поданням парафіяльним священиком своємуконсисторському начальству відомостей про народжених, вінчаних та померлих маєнадавати такі ж відомості, зібрані власними силами, і в кінці кожного року поліцейськівідомості звірялися з консисторськими на тотожність. Якщо спостерігалисярозходження у зведених відомостях, проводилося службове розслідування з метоювстановлення вірогідності даних. Приватним особам на руки метричні книги видаватизаборонялося, навіть представникам волосних правлінь. На кожного священикапокладався обов’язок своєчасно відправляти заповнені метричні книги до підвладноїпротопопії; звідти зведені дані надходили в намістя і далі в єпархіальну консисторію,де підводилися загальні статистичні підсумки по єпархії. Обов’язковим додатком доцієї основної відомості було складання щорічного звіту про повікову смертністьчоловічого населення. Цей облік відзначався досить високою повнотою і даєможливість по роках визначити середній вік смертності серед чоловічого населення25.Водночас певне ігнорування при цьому обліку жіночої статі утруднює відтвореннядостовірної картини динаміки руху православного населення.

Згідно з указом Синоду від 7 травня 1806 р. “О форме метрических книг” стализапроваджуватись друковані формуляри метричних книг. Відтепер вони за єдиним

22 ПСЗ І. – Т. XVII. – С. 317 (№12463).23 Каштанов М. С. Актовое источниковедение. – М., 1979. – С. 59.24 Гузенков С. Г. Що таке метричні книги? / С.Г. Гузенков // Культурологіч-

ний вісник: Наук.-теорет. щорічн. Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2007. –Вип. 18. – С. 12.

25 Мордвінцев В. Метричні книги / В’ячеслав Мордвінцев // Київський ун-тім. Т. Шевченка. Вісник. Сер.: Історія. — К.: РВЦ “Київський університет”, 1999. –Вип. 41. – С. 13.

13

зразком друкувалися як в Синодальній друкарні у Москві, так і в губернськихдрукарнях і в централізованому порядку розподілялися між парафіяльнимисвящениками. Це було зручно й тому, що, оскільки метричні книги велися в кількохпримірниках, які за місцем їх відкладання і подальшого документування отрималиназву парафіяльного і консисторського екземплярів, їх заповнення по-старому, начистих аркушах, вимагало багато часу. При цьому парафіяльний примірник вважавсякопією (чернеткою), що не мав повної юридичної сили, і заповнювався першим,тому у ньому допускалися виправлення помилок, описок, а консисторський примірник –оригіналом (біловим) і переписувався більш каліграфічним почерком із парафіяль-ного. У консисторіях метричні книги перепліталися (при неможливості цієї процедури –зв’язувалися), нумерувалися, заносилися до спеціальних реєстрів або описів. Якправило, переплетені метричні книги церков, підвладних консисторії, представлялисобою фоліант, що налічував від кількох сотень до тисячі аркушів. Надалі ці фоліанти,розбиті по роках, зберігалися в архівах консисторії “в безпечних від пошкоджень місцях”.

У зв’язку тим, що набуло розповсюдження хабарництво у процесі веденняметричних книг, особливо в консисторіях, 1825 р. Синод наказав архієреям вестинаполегливу боротьбу з цим ганебним явищем.

У 1831 р. згідно з черговим указом Синоду в формулярі метричних книг булоуточнено заголовки окремих граф, запроваджено роздільну нумерацію за статевоюознакою в записах про народження. Єдиний формуляр метричних книг проіснувавпротягом усієї подальшої практики їх ведення, а остаточно був затверджений у 1838 р26.

Починаючи з кінця 30-х рр. ХІХ ст., метричні книги починають використовуватияк своєрідний засіб захисту прав і свобод громадянина, але лише для окремих верстнаселення. Якщо до 1824 р. інформація, зафіксована в метричних книгах, могла бутивикористана тільки державою через систему своїх установ (“присутственних місць”),то з 1824 р. метричні свідоцтва дозволялось видавати (спочатку в окремих випадках)лише представникам певних станів. Оскільки розпливчастість умов такої видачі свідоцтвпризводила до непорозумінь, конфліктів і хабарництва, то указами від 1835, 1845 і1851 рр. Синод роз’яснював церковним ієрархам на рівні єпархій правила й умовивидачі цих свідоцтв “по всем случаям”27.

З метою належного контролю за введенням метричних книг і достовірністюінформації, яка в них фіксувалася, Сенат 19 грудня 1833 р. видав указ “Об учреждениив губерниях, от Польши возвращенных, особых комиссий для рассмотренияметрических и актовых книг”. У ньому, зокрема, зазначалось: “для предупреждениядальнейших подлогов в метрических и актовых книгах прошедшего времени оныескрепить и, перечертя пробелы, прошнуровать и запечатать, возложив сие на особыекомиссии, кои составлять из чиновников: МВД, юстиции и корпуса жандармов…”28.

Наприкінці ХІХ зросла загальна грамотність населення, тому у 1883 р. буловстановлено правило, що батьки дитини, опікуни дітей та свідки мають власнимипідписами засвідчувати правильність відповідних записів у метричних книгах.

За вказівкою Сенату від 8 лютого 1889 р. в метричних книгах при фіксації фактівпро народження і хрещення дітей відомості про батьків вносилися в строгій відпо-відності з формою запису про їх звання і стан.

Директивні документи Синоду і Сенату свідчать, що практика веденняметричних книг не була чимось закостенілим і незмінним, а навпаки, час від часузазнавала коректив відповідно з внутрішньою ситуацією в Російській імперії і новимивимогами суспільного життя.

26 http://drevo.pravbeseda.ru/index.php?id=501927 Антонов Д. Н., Антонова И. В. Метрические книги: время собирать камни //

Отечеств. архивы. – 1996. – № 4. – С. 22.28 ПСЗ ІІ. – Т. VIII. – C. 248 (№ 6644).

14

За статусом Православної церкви метричні книги поділялися на: книгипарафіяльних церков (у тому числі книги соборів, монастирських церков), книгицерков, які не відносилися до певної парафії (казенних, богоугодних, цвинтарних);книги, які велися у військах і відомості до яких вносили полкові священики і капелани.Ведення книг, залежно від того, до якої церкви вони були “приписані”, мало своюспецифіку. Так, метричні книги в так званих безпарафіяльних церквах і монастиряхбули представлені тільки однією частиною – про померлих; в домових церквах велисьспецифічні “родинні” метричні книги. Синодським указом від 1883 р. було наголошенона суспільній важливості метричних книг у питаннях, що стосуються захисту правособи: “документы, имеющие исключительное значение…, удостоверяя фактырождения, бракосочетания и смерти того или другого лица, свидетельства эти, позакону относятся к актам состояния и имеют весьма важное значение при опре-делении прав и вытекающих из оных отношений данных лиц”29.

На окрему увагу заслуговує практика ведення метричних книг для численноїкількості підданих Російської імперії, що не сповідували православ’я. Закони, якимирегламентувалося постійне і чітко визначене ведення метричних книг, були видані:для католиків – у 1826 р., для магометан – у 1828 і 1832 рр., для лютеран – у 1832 р., дляєвреїв – у 1835 р. Зокрема, починаючи з 1832 р., ведення метричних книг булозапроваджено в Криму в рамках Таврійського магометанського духовного управління,а з 1872 р. і для мусульманського населення Закавказького краю. Цими законамизакріплювався обов’язок священнослужителів відповідних конфесій щодо веденняметричних книг осіб неправославного віросповідання.

Закони про реєстрацію актів громадянського стану для розкольників і баптистівбуло прийнято 19 квітня 1874 р. і 27 березня 1879 рр. відповідно. При цьому реєстраціюактів громадянського стану серед розкольників було покладено не на священиків, а наполіцію. Кожен із розкольників, що вступав до шлюбу, повинен був представити двохпоручників, які мали б підтвердити, що даний шлюб не належить до забороненогозаконом. Громадянська реєстрація шлюбів і народжень допускалась лише длярозкольників від народження (тобто тих, батьки яких були розкольниками), але не длятих, які ними стали пізніше. У зв’язку з цим значна частина розкольників, які офіційно(від народження) вважалися православними, не могли користуватися порядкомотримання прав, який був встановлений законом від 1874 р.

Ведення метричних книг для баптистів покладалось на міські поліцейськіуправління і повітові та волосні правління. Для сектантів, які не визнавали духовнихосіб, книги повинні були вести (з 1906 р.) міські управи або волосні правління30.

Починаючи з 1876 р. ведення метричних книг, незалежно від віросповіданняпідданих Російської імперії, було покладена на мирових суддів, тобто відбулосяусунення конфесійних інституцій від цього процесу. Із запровадженням громадськоїреєстрації актів стану метричні книги передавалися для подальшого зберігання довідповідних міських, повітових і волосних земських управ. З організацією системизаписів актів громадянського стану (загс) консисторські примірники передавалися догубернських відділів загс; парафіяльні сільських і міських храмів – до міських і волоснихвідділів загс31.

29 Антонов Д. Н., Антонова И. В. Метрические книги: время собирать камни //Отечеств. архивы. – 1996. – № 4. – С. 23.

30 Новиков Л. П. Метрики (общие акты состояний ) у православных (поведомствах епархиальному и военно-духовному), инославных, старообрядцев,сектантов, евреев, караимов и магометан. Акты гражданского состояния в ЦарствеПольском / под ред. Н.А. Каллистова. – СПб., 1907. – С. 183

31 Антонов Д. Н., Антонова И. В. Метрические книги: время собирать камни //Отечеств. архивы. – 1996. – № 5. – С. 34–35.

15

На підставі метричних книг держава вела статистичний облік населення,визначалися станова приналежність і точний вік підданих, складалися спискивійськовозобов’язаних. У Російській імперії на підставі Статуту про військову повин-ність на початку кожного року по кожній військовій дільниці складалися спискипризовників, до яких включали всіх осіб чоловічої статі, які народилися в конкретнийрік; якщо хтось із них вже помер, то проти їхніх прізвищ робилася відмітка про точнудату смерті. Списки складалась у двох примірниках: для волосного правління абоповітового по військовій повинності і для консисторії. Таким чином, можнастверджувати, що метричні книги, крім культового призначення, виконували також істатистико-демографічні, правові, фіскальні, військово-облікові функції, тобто, буливажливим джерелом інформації для установ державного управління32.

Упродовж ХІХ ст., послідовно вдосконалюючи організаційно-правову базуведення метричних книг, держава досягла важливої мети – практика фіксування записівактів громадянського стану була поширена практично на всі групи багато-національного і поліконфесійного населення Росії, причому ведення метрик покла-далося як на церкву, так і на поліційну та цивільну адміністрації.

Як уже вказувалося, ведення метричних книг, починаючи з 1724 р., відбувалосяза встановленими єдиними зразками (формулярами), тобто були запроваджені певністандартизовані правила і вимоги цієї процедури. Для кожного з трьох видів (частин)записів була встановлена власна форма метричної книги. Формуляром першої частини(про народження), крім порядкового номера для кожного нового запису, передбачалосьвнесення наступних відомостей: дата народження дитини; у кого народилася дитина(відомості про батьків); дата хрещення дитини; хто є хрещеними батьками. При цьомупісля кожного запису вимагалось “в то самое время показывать и имена священников,молитвенников и крестивших”, тобто вимагалося, щоб відомості в метриках не мализнеособленого характеру. У книзі, в якій фіксувалися шлюби (вінчання), були такіграфи: хто вінчається, дата цієї події, “кто были поручители или поезжане”, вимагалосьтакож зазначати прізвища священиків, які здійснювали обряд вінчання. В третій частині(про померлих) в графах записувалось: порядковий номер запису (при цьому дляпомерлих чоловіків і жінок нумерація була окремою), дата смерті, хто саме помер,його (її) вік, причина смерті, яким священиком покійник чи покійниця висповідані і девони поховані33. Слід зазначити, що в “Прибавлении к духовному регламенту” (1722 р.)перелічується необхідна інформація, яка повинна бути внесена до метричної книги,але власне форма цих записів з’явилася лише через 2 роки.

Форми православних метричних книг офіційно було уточнено понад 100 роківпо тому, коли за указом Синоду від 28 лютого 1831 р. було запроваджено нові формизаписів з прикладами їх заповнення. Слід зазначити, що посилена увага приділяласьзазначенню у метричних книгах станової належності парафіян.

На підставі указу Сенату від 7 лютого 1838 р. “О ведении метрических книг поновым формам” було запроваджено нові затверджені вдосконалені форми метричнихкниг для православного населення. Вони були дещо складнішими, порівняно зпопередніми, й вимагали точної фіксації необхідної інформації34. Наприклад, до книгидля запису новонароджених в окремих графах записувались: ім’я дитини; звання;імена та прізвище батьків та їхнє віросповідання; ці ж відомості (крім віросповідання)фіксувалися й про хрещених батьків; дані про проведення обряду хрещення. Останняграфа була призначена для запису відомостей про свідків. У записах про одруження(вінчання) окремо для жениха і нареченої вносились такі відомості: звання, ім’я тапрізвище, віросповідання, вік. В окремій графі фіксувався факт повторного одруження,

32 Там само. – № 4. – С. 19.33 ПСЗ І. – Т. VII. (№ 4480).34 ПСЗ ІІ. – Т. XIII. (№ 10956).

16

тобто, коли хтось з подружжя був до того вдівцем, вдовою, або розлученим (хочарозлучення на той час були рідкістю). Окремі графи відводилися для фіксації прізвищсвященика, який проводив обряд вінчання, одруження, поручителів та свідків.

Аналогічним був порядок ведення метричних книг серед мусульманськогонаселення Російської імперії, зокрема на території Криму. Цей обов’язок покладавсяна місцеве духовенство (мулл). Тим муллам, які не знали російської мови, дозволялосьвести метричні книги татарською мовою. В метриках фіксувалися відомості проновонароджених й імена їхніх батьків. У записах про укладання шлюбу зазначалисьімена жениха і нареченої, їхніх батьків і свідків, час і умови шлюбного договору, ім’ядуховної особи, що проводила шлюбний обряд. Оскільки серед мусульман, на відмінувід православних, випадки розлучень були набагато частішими, і за приписами Корану,а відтак і шаріатського суду, ця процедура є максимально спрощеною (формалі-зованою), то цю обставину було враховано: до метричних книги про шлюби середмусульман також записувались відомості про їх розриви.

У метричних книгах для осіб іудейського віросповідання записи велисяпаралельно єврейською (ідиш) та російською мовами. Оскільки серед євреїв замістьобряду хрещення існує обряд обрізання для хлопчиків, то це теж було враховано приведенні метричних книг, де з 1835 р. встановлювалася вимога фіксувати факти:“...обрезание всякого младенца мужского и наречение имени младенца женскогопола, с означением их родителей и дня рождения; всякое бракосочетание и всякийразвод, с означением имен и прозваний, лет и состояния заключающих или растор-гающих супружество и бывших при том свидетелей; погребение умерших всякогопола и возраста, с означением имен и прозваний, лет, состояния болезни, от коейумер”35.

Метричні книги для розкольників, відповідно до сенатського указу від 3 березня1877 р., існували в п’яти видах. Вони не мали звичайних граф, їхній зміст фіксувавсяособливим чином – дві перші графи відводились для порядкового номера запису ідати, в третій графі зазначався сам запис реєстраційного факту.

Формуляр баптистських метричних книг майже не відрізнявся від формуляраправославних метрик, були відсутніми лише записи про хрещення і причащання36.

Форми та зразки заповнення метричних книг, запроваджені у 1838 р.,проіснували майже без змін до 1918 р. Зведені дані (генеральний табель, щорічніекстракти) за метричними книгами активно використовувалися і в Синоді, і в Сенаті,і в Академії наук, оскільки статистичні відомості давали можливість вести облік івивчати природний рух православного населення, а з другої половини ХІХ ст. йпредставників інших віросповідань. Інформацію метричних книг згідно з тогочаснимзаконодавством мали право використовувати й деякі інші органи влади (Військоваколегія, губернські та центральні статистичні управління, лікувальні управи тощо).Дедалі частіше виникала потреба звертатися до відомостей минулих років з метоюпростеження динаміки показників упродовж певного часу. Більше уваги світська владастала приділяти й належному зберіганню цих книг у сховищах, тому метрик, щоохоплюють другу половину ХІХ ст. і перші два десятиліття ХХ ст., в архівах збереглосянабагато більше, ніж книг XVIII і першої половини ХІХ ст.

Ведення записів актів громадянського стану стало предметом серйозної увагиі з боку керівників Радянської держави. У перші місяці після жовтневого перевороту1917 р. було видано низку декретів з питань ведення записів таких актів і подальшоїдолі раніше укладених метричних книг. Зокрема, декретом ВЦВК і РНК від 18 грудня1917 р. “Про громадянський шлюб, дітей і про ведення книг актів стану” було визначено

35 ПСЗ ІІ. – Т. X. (№ 8054, § 90, 96).36 Каштанов М. С. Актовое источниковедение. – М., 1979. – С. 71

17

порядок ведення книг записів шлюбів та народжень, та зобов’язано всі духовні йадміністративні установи, “коим ранее была подведомственна регистрация браков,рождений и смерти по обрядам каких бы то ни было вероисповеданий культов,незамедлительно эти регистрационные книги для дальнейшего их хранения переслатьв соответствующие городские, уездные и волостные земские управы”37. Відтакреєстрація актів громадянського стану о�