НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ»

ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Київ–2012

Укладачі:

О. О. Артем’єва, канд. філос. наук, А. І. Грітчина, Л. Г. Долгоновська,

Л. І. Ковбасенко, С. О. Лихота, Т. Д. Цвірова, канд. пед. наук

За редакцією С. О. Лихоти, О. В. Лісового, канд. філос. наук

Рекомендовано науково-методичною радою

Національного центру «Мала академія наук України»

(протокол № 3 від 05.10.2012 р.)

Понятійно-термінологічний словник Малої академії наук України / [Упор.

С. О. Лихота, О. В. Лісовий]. – К : ТОВ «Праймдрук», 2012. – 60 с.

Понятійно-термінологічний словник (361 одиниця) охоплює сучасну

лексику, терміни і поняття, що використовуються у діяльності закладів

Малої академії наук України під час організації науково-дослідницької

діяльності учнів. Словник призначено для учнів і педагогів МАН, широких

освітянських кіл.

© Національний центр

«Мала академія наук України», 2012

© ТОВ «Праймдрук», 2012

3

ПЕРЕДМОВА

Понятійно-термінологічний словник є довідковим виданням у галузі

дослідницько-експериментального напряму позашкільної освіти. Він має на

меті закласти основи систематизації термінології, що використовується у роботі

навчальних закладів Малої академії наук України.

Словник містить терміни та поняття з різних аспектів педагогічної

діяльності: організації позашкільної освіти, науково-дослідницької діяльності

учнів, – а також загальні наукові та педагогічні терміни. При укладанні

словника використано різноманітні джерела: енциклопедії, філософські,

психологічні словники, посібники з педагогіки, психології, матеріали

монографічних педагогічних праць.

Підґрунтям формування термінологічної бази словника став багаторічний

досвід Національного центру «Мала академія наук України» та територіальних

відділень Малої академії наук України з організації науково-дослідницької

діяльності учнів.

Понятійно-термінологічний словник призначений для педагогів та учнів

МАН України, а також усіх, хто працює з обдарованими, талановитими дітьми

та молоддю. Словник може бути корисним під час підготовки учнів МАН до

захисту науково-дослідницьких робіт, організації індивідуальної роботи з

обдарованими дітьми, для систематизації наукової роботи у галузі позашкільної

освіти.

Сподіваємося, що підготовлене видання стане надійним помічником у

Вашій роботі.

4

А

Абстракція – уявне відволікання від низки властивостей предметів і

зв’язків між ними або виділення певної властивості чи відношення.

Авторитет – 1) загальновизнане значення, вплив особи на переконання,

волю, поведінку і діяльність інших людей; 2) особа, яка користується

визнанням інших людей, впливає на них.

Адаптація – 1) процес звикання до нового середовища, нових умов

роботи, навчання, побуту; 2) налаштування системи на роботу в нових умовах

застосування.

Аксіома – 1) судження, що не потребує доведення; безумовне положення,

яке не викликає сумнівів; 2) вихідне твердження, інтуїтивно очевидне або

апріорі істинне, що приймається без доказів як опорне у певній теорії.

Активність особистості – здатність людини до свідомої трудової та

соціальної діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення

навколишнього середовища і себе на основі засвоєння багатств матеріальної і

духовної культури. Активність особистості проявляється у творчості, вольових

актах, спілкуванні.

Актуалізація – дослідницький прийом для того, щоб зробити те чи інше

питання актуальним.

Актуальність – 1) важливість, злободенність, те, що відповідає

найважливішим потребам сучасності; 2) суттєвість чогось на цей момент часу

для вирішення певної проблеми.

Актуальність роботи – 1) лаконічне обґрунтування наукової важливості

дослідження конкретного матеріалу на цей момент у контексті рівня

опрацювання аналізованого явища у певній галузі науки; 2) складова вступної

частини наукової роботи, відповідність теми дослідження сучасним потребам

певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням

у відповідній сфері діяльності.

Алгоритм – сукупність послідовних приписів і правил, що дають змогу

розв’язувати однотипні завдання.

5

Альтернатива – одна з кількох можливостей, що виключають одна одну.

Альтернативне навчання – навчання, яке відрізняється від традиційного

за формами, методами, технологіями, частково за змістом, іноді за формою

власності.

Аналіз – метод наукового дослідження, який полягає у фізичному чи

уявному розкладанні цілого на частини.

Аналогія – очевидна подібність двох нетотожних об’єктів або схожість

їхніх форм чи функцій без логічного зв’язку.

Анкета – опитувальний лист, тиражований документ, засіб для

отримання первинної соціально значущої інформації. Перелік запитань, логічно

пов’язаних із головним завданням дослідження.

Анкетування – спосіб письмового опитування значної кількості

респондентів за допомогою анкети.

Анотація – стисла характеристика роботи з точки зору її призначення,

змісту, вигляду, форми, інших особливостей.

Апостеріорі – знання, отримане з досвіду.

Апріорі – знання, які передують досвіду і зумовлюють його.

Апробація – 1) офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після

випробування, перевірки; 2) перевірка теоретично побудованих методів на

практиці, в реальних умовах.

Аргументація – спосіб обґрунтування думки чи дії з метою їх публічного

захисту.

Архів – 1) спеціалізована установа, що збирає, упорядковує та зберігає

документи; 2) сукупність документів, писемних пам’яток, справ тощо.

Аспект – той чи інший бік предмету, явища, поняття; точка зору, з якої

розглядається об’єкт дослідження.

Атестація педагогічних працівників – система заходів, спрямована на

всебічне комплексне оцінювання педагогічної діяльності працівників, за якою

визначають відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень

його кваліфікації, присвоюють кваліфікаційну категорію, педагогічне звання.

6

Б

Базова дисципліна – загальноосвітній навчальний предмет, профільний

для навчання та проведення науково-дослідницької роботи у секціях, гуртках

МАН за певними науковими напрямами, рівень навчальних досягнень з якого

оцінюється під час проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-

дослідницьких робіт учнів – членів МАН та враховується під час проведення

конкурсного відбору до вищого навчального закладу.

Базові навчальні заклади (установи) Малої академії наук України –

навчальні заклади (установи), на базі яких організована робота структурних

підрозділів МАН України: територіальних відділень, наукових відділень,

наукових секцій, наукових товариств учнів тощо.

Безперервна освіта – комплекс державних, приватних і суспільних

установ, що забезпечують організаційну та змістовну єдність і подальший

взаємозв’язок всіх ланок освіти, задовольняючи прагнення людини до

самоосвіти і розвитку протягом всього життя.

Безперервність позашкільної освіти – принцип позашкільної освіти,

який передбачає можливість широкого вибору форм і засобів освіти й

виховання у вільний від навчання час, альтернативність у задоволенні духовних

запитів особистості, її пізнавальних, інтелектуальних можливостей та інтересів;

розвиток мережі державних і недержавних позашкільних навчальних закладів.

Бібліографія – 1) науковий перелік (опис) видань, систематизований за

певними принципами; 2) допоміжна галузь науки, основним завданням якої є

складання та вироблення методик складання переліку видань.

В

Взаємодія – взаємний зв’язок та вплив об’єктів один на одного,

в результаті якого вони змінюються.

Визначення – формулювання, вислів, у якому розкривається зміст

поняття чого-небудь.

Вимога – норми та правила, обов’язкові для виконання.

7

Винахід – технічна або інтелектуальна побудова, що має принципову

новизну.

Виноска – пояснення, примітка до тексту, розміщена під ним.

Висновок – 1) остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок,

зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів;

2) процес розумової діяльності, спрямований на отримання підсумкового

рішення в результаті переходу до нового судження (висновку) з іншого (або

з кількох суджень).

Виховання – 1) один із чинників, під впливом якого розвивається дитина;

2) спеціально організована діяльність педагогів і вихованців для реалізації мети

освіти в умовах педагогічного процесу; 3) цілеспрямований та організований

процес формування особистості, який забезпечує зв’язок і наступність між

поколіннями, сприяє оволодінню досвідом поколінь, розвитку духовно-

моральної культури суспільства; 4) процес залучення особистості до засвоєння

вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації

нею свого природного потенціалу, спрямований на зміцнення суспільно

значущих норм і правил поведінки особистості.

Вихователь – 1) людина, яка виховує кого-небудь; 2) посадова особа, яка

займається вихованням дітей і молоді у навчально-виховних закладах.

Виховна система – 1) комплекс взаємопов’язаних компонентів,

виражених у вихідній концепції (сукупність ідей, для реалізації яких вона

створюється); 2) діяльність, яка забезпечує реалізацію виховних завдань;

3) суб’єкти діяльності; 4) відносини, які народжуються в процесі діяльності;

5) середовище системи, що його опановує суб’єкт діяльності; 6) управління, яке

забезпечує інтеграцію компонентів у цілісну систему.

Виховна технологія – науково обґрунтований засіб, що містить необхідні

і достатні умови для розвитку й реалізації особистісного потенціалу виховання,

свідомого залучення його до системи вироблених людством цінностей.

Виховне середовище – 1) середовище безпосереднього і

опосередкованого впливу на дитину на макрорівні; 2) сукупність об’єктивних і

8

суб’єктивних факторів, що створюють умови для розвитку і діяльності

особистості, її творчої самореалізації, передачі їй суспільно-історичного

досвіду людства і національної культури, впливу на її фізичні, психічні та

соціально-адаптивні можливості.

Відкриття – отримання принципово нового знання виняткової

важливості для науки та практики.

Вік – часові характеристики розвитку індивіда в онтогенезі, а також

у певні періоди його життя.

Вправа – 1) планомірне та організоване виконання різних дій із метою

формування та розвитку особистості; 2) спеціальне завдання для закріплення

знань, навичок тощо.

Всебічний розвиток особистості – гармонійне поєднання

інтелектуальних і фізичних здібностей людини з її духовною та громадянською

зрілістю. Реалізується через пізнання, фізичне загартування, розвиток емоційної

і чуттєвої сфери, залучення до духовних цінностей і духовного досвіду

людства.

Г

Гармонійний розвиток особистості – співрозмірний (збалансований)

розвиток розумових, фізичних і духовних здібностей людини, поєднання різних

сторін і функцій її свідомості, поведінки та діяльності.

Гармонія – взаємна відповідність явищ, предметів, якостей тощо.

Генезис – 1) походження, виникнення, історія розвитку чого-небудь;

2) основа та передумова природних, соціальних, психічних і педагогічних

загальних явищ та процесів. Генезис як першопочаток базується на аналізі

сукупності всіх чинників виникнення і розвитку.

Геніальність – найвищий ступінь обдарованості людини у багатьох

галузях діяльності, що має для досвіду поколінь людства історичне значення;

часто визначається лише нащадками генія.

9

Гіпотеза – науково обґрунтоване припущення, істинність якого не

доведена і потребує перевірки дослідом або теоретичним обґрунтуванням для

переведення у розряд наукової теорії.

Група – 1) сукупність осіб, об’єднаних спільною метою, інтересом,

ідеєю, працею тощо; 2) складова гуртка, відділу, відділення або іншого

творчого об’єднання одного профілю.

Гуманізація освіти – найважливіший принцип розвитку освіти, під яким

розуміється подолання знеособленості освіти, її поворот до проблем та

інтересів людини.

Гуманізм – 1) напрям суспільної думки, що виник в епоху Відродження,

спрямований до людини як індивідуальності, діяльної творчої особистості та

заснований на визнанні людини найвищою цінністю; 2) людяність, любов до

людей, турбота про їхнє благо як основа людських стосунків, суспільної

діяльності.

Гуманітаризація освіти – процес зміни типу освіти (технократичного),

що полягає в опануванні тих аспектів культури, що забезпечують здатність

особистості до самопізнання і розуміння інших людей. До таких аспектів

культури належить сукупність ставлень людей до природи, людини, духовних

цінностей (літератури, мистецтва, історії країни).

Гурток – об’єднання вихованців, учнів і слухачів відповідно до їх

нахилів, здібностей, інтересів до конкретного виду діяльності з огляду на їхній

вік, психофізичні особливості, стан здоров’я.

Д

Дедукція – метод дослідження, пов’язаний із рухом думки від загального

до конкретного; одна з форм висновку, коли на основі загального правила

логічним шляхом з одних істинних положень виводиться нове істинне

положення.

Державна освітня політика – система стратегічних цілей і програмних

дій державної влади з метою забезпечення функціонування та розвитку освіти.

10

Державно-громадське управління освітою – управління, яке

передбачає поєднання діяльності суб’єктів управління державної та

громадської природи і базується на принципах делегування повноважень та

залучення громадськості до управління освітою.

Динаміка – стан руху, розвитку, зміни системи та її складових під

впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Дискусія – широке обговорення спірного наукового, політичного чи

іншого питання на зборах, у пресі, в бесіді для з’ясування різних поглядів.

Диспут – різновид дискусії, конкретне і ділове обговорення важливої для

присутніх проблеми, пошук істини.

Диференціація – 1) розподіл цілого на частини, ступені, рівні; 2) поняття,

що характеризує процес формоутворення певних систем.

Діалектика – вчення про найбільш загальні закони розвитку природи,

суспільства і пізнання, а також заснований на цьому вченні універсальний

метод мислення і дії.

Діяльність – осмислена активна взаємодія суб’єкта зі світом.

Доведення – обґрунтування (встановлення) істинності твердження

(гіпотези) за допомогою інших тверджень, істинність яких доведена.

Довідник – навчальне видання довідкового характеру, яке містить

упорядкований предметний матеріал, узагальнені стислі відомості з певних

галузей науки, професій тощо.

Дозвілля – 1) діяльність людини у вільний час (різновиди – відпочинок,

творчість, розваги, самоосвіта, свята); 2) особлива сфера соціалізації дітей, у

якій реалізуються їхні інтереси і потреби, особисті та соціальні амплуа,

розвиваються активність, творча ініціатива, здійснюється пошук нових

ціннісних орієнтирів шляхом вибору видів діяльності.

Доказ – незаперечний аргумент або факт, який підтверджує істинність

чого-небудь.

Документ (науковий) – 1) діловий папір, що засвідчує певний

юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, слугує доказом чого-

11

небудь; 2) письмовий твір, грамота, рисунок тощо, свідчення про важливий

факт.

Доповідь – присвячена певній проблемі розгорнута форма подання

інформації, яка базується на кількох джерелах, містить певні узагальнення та

особисті висновки.

Допрофесійна підготовка – процес психолого-педагогічного впливу,

який сприяє усвідомленому вибору учнем професії та формує знання, вміння і

навички з певного напряму діяльності.

Досвід – 1) сукупність знань та умінь, здобутих на практиці, у житті;

2) сукупність чуттєвих сприймань, що набуваються у процесі взаємодії людини

із зовнішньою природою і становить основу сприйняття матеріального світу.

Дослід – 1) експеримент, форма пізнання дійсності; 2) спосіб діяльності в

науці, який передбачає вивчення явищ за допомогою доцільно обраних чи

штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих

процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних

зв’язків між явищами.

Дослідження – робота, в якій вивчається яке-небудь питання.

Дослідження проводиться за допомогою коректної з наукової точки зору

методики. На основі отриманого в результаті дослідження власного

експериментального матеріалу проводиться аналіз та робляться висновки про

характер досліджуваного явища. Особливість таких робіт полягає в тому, що

результат заздалегідь невідомий, його можна отримати лише після

дослідження.

Дослідження наукове – процес пізнання дійсності за допомогою

наукових методів, метою якого є встановлення закономірностей розвитку та

функціонування досліджуваного об’єкта, продукування нового знання про

нього для подальшого використання у людській діяльності.

Дослідницька діяльність – особливий вид роботи, що передбачає

активну пізнавальну позицію, засновану на внутрішньому пошуку відповіді

12

на поставлене запитання, пов’язану з осмисленням і творчою обробкою

інформації.

Дослідницькі здібності – індивідуальні особливості людини, які є

суб’єктивними умовами успішного здійснення дослідницької діяльності.

Достовірність – 1) поняття, що характеризує знання як твердо

встановлене; 2) форма усвідомлення істини.

Доцільність дослідження – відповідність дослідження поставленій меті.

Е

Евристика – 1) сукупність прийомів і методів, що полегшують і

спрощують вирішення пізнавальних, конструкторських, практичних завдань;

2) наука про відкриття нового в науці, техніці, інших сферах життя. Евристика

спирається на методи теорії пізнання, синтезу знання і дослідження

несвідомого: натхнення, інсайт, осяяння, медитація, мозковий штурм;

3) загальні методи і правила розв’язання нестандартних (евристичних) завдань.

Експеримент – метод наукового пізнання, що передбачає

цілеспрямований процес отримання об’єктивних наукових даних щодо

сутності, динаміки, особливостей існування та розвитку досліджуваних явищ і

процесів.

Експериментальна робота – творча робота, виконана на основі

проведення експерименту, описаного в науці з відомим результатом. Має

переважно ілюстративний характер, передбачає самостійне трактування

особливостей результату залежно від зміни вихідних умов.

Експерт – фахівець у певній галузі знань, який проводить експертизу.

Експертиза – цілісна науково-пізнавальна чи кваліфікаційна процедура,

що передбачає комплексне вивчення певного питання, явища, процесу, умов

існування чи перебігу явищ.

Елемент – 1) одиниця, що входить до складу системи і далі

не розкладається методом розчленування. Наявність зв’язків між елементами

веде до появи у цілісній системі нових властивостей (емерджентності), не

властивих елементам окремо; 2) складова частина чогось; 3) основне

13

положення, основні засади, початкові, первинні знання; 4) частка у чомусь,

деталь, інгредієнт.

Емпірика – знання, отримані з досвіду, винятково з практичної

діяльності.

Енциклопедія – навчальне видання довідкового характеру, яке містить

упорядкований перелік відомостей, сукупність наукових знань із широкого

кола питань. Стаття енциклопедії розрахована на широке коло читачів,

вирізняється логічністю та науковою чіткістю викладу матеріалу. На відміну

від інших видів наукових видань, у яких такі матеріали можуть наводитися в

авторській концепції, в енциклопедії неприпустиме авторське тлумачення,

недбале, наближене, однобічне висвітлення явищ і фактів. Стиль мови

енциклопедії характеризується стислістю, чіткістю, лаконічністю

формулювань, уникненням вузькофахових термінів, професійних жаргонізмів,

розмовних і просторічних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених

оцінок, надмірної кількості скорочень.

Ерудит – людина, яка має глибокі, всебічні знання.

Ерудиція – глибокі знання у певній галузі науки чи багатьох галузях

науки і життя; ученість, широка обізнаність, начитаність.

Есе – коротка письмова творча робота, у якій висвітлено авторське

бачення певної проблеми.

Естетика – 1) наука про мистецтво та форми прекрасного в художній

творчості, природі та суспільстві. Система поглядів на мистецтво, якої

дотримується хто-небудь; 2) краса, художність чого-небудь.

Естетичне виховання – складова частина виховного процесу,

спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за

законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Етика – 1) філософська дисципліна, що вивчає мораль, моральність;

2) сукупність правил поведінки певної суспільної чи професійної групи.

Етика науки – сфера філософської і внутрішньонаукової рефлексії про

моральні аспекти як власне наукової діяльності, включаючи взаємостосунки

14

всередині наукового співтовариства, так і взаємовідносини науки та наукового

співтовариства із суспільством у цілому.

Ефективність – 1) показник успішності функціонування системи

стосовно досягнення встановленої мети; 2) результат певних дій, наслідок

причин, сил, дій тощо.

Ж

Життєва компетентність – здатність людини ефективно розв’язувати

проблеми, які виникають у реальних життєвих ситуаціях, діяти адекватно

вимогам соціуму та відповідно до власної природи.

З

Завдання – 1) питання, що потребує вирішення; 2) наперед визначений

обсяг роботи, яку потрібно виконати; 3) вправа, урок; 4) мета, до якої прагнуть.

Задатки – 1) успадковані анатомо-фізіологічні властивості людини, які є

необхідною умовою для розвитку її здібностей та обдарувань; 2) природжені,

частково зумовлені генним фондом потенційні можливості розвитку психічних

властивостей індивіда.

Закон – 1) встановлене найвищим органом державної влади

загальнообов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Сукупність

таких загальнообов’язкових правил і державних постанов, що визначають

суспільні відносини людей; те, що сприймається як незаперечне

розпорядження, веління, обов’язкове для неухильного виконання;

2) загальноприйняте, усталене правило співжиття, норма поведінки; 3) основні

правила у якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті

справи; 4) об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв’язок між

предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи,

сутності; закономірність; основне положення якої-небудь науки, що відбиває

причинно-наслідковий зв’язок між явищами, характеризує перебіг певних

процесів у природі або суспільстві; 5) що-небудь неминуче, незаперечне, що є

виявом певної закономірності.

15

Закономірність – стійкий, необхідний і суттєвий зв’язок між явищами та

процесами, що об’єктивно існує, повторюється, характеризує розвиток цих

процесів та явищ.

Заохочення – метод виховання, спосіб вираження позитивної оцінки

діяльності учня.

Засвоєння – форма пізнання, яка відбувається через розуміння суті

питання, запам’ятовування і практичне використання знань.

Засіб – 1) спеціальна дія (спосіб, прийом), що дає можливість здійснити

що-небудь, досягти чогось; 2) те, що слугує знаряддям у якій-небудь дії, справі.

Захист (наукової роботи) – публічне представлення автором результатів

власного дослідження.

Захоплення – психічний стан емоційного збудження, за якого увага і

думки дитини зосереджуються на якомусь виді діяльності, мистецької

творчості; є сильним мотиваційним фактором щодо успішності виконання

учнем роботи.

Збірка – 1) книжка, що містить дібрані за певним принципом твори

одного або кількох авторів; 2) те саме, що збірник.

Збірник – видання, яке складається з окремих робіт різних авторів,

присвячених одному напряму, але з різних його галузей.

Звіт – письмове або усне повідомлення офіційній особі чи установі про

свою діяльність, виконання дорученої роботи.

Здатність – властивість здійснювати, виконувати, робити щось,

поводитись певним чином.

Здібності – індивідуально-психологічні якості особистості, що є

передумовою успішного виконання нею певної діяльності.

Здібності загальні – індивідуально-психологічні властивості особистості,

що є умовами досягнення високої ефективності у багатьох видах діяльності.

Включають інтелект, здатність до навчання, креативність, рефлексивність,

активність, саморегуляцію тощо.

16

Здібності спеціальні – здібності до певного роду, змісту, рівня і форми

людської діяльності.

Зміст – 1) суть, внутрішній смисл, значення чого-небудь; 2) перелік

складових частин рукопису, книжки.

Зміст навчання – науково обґрунтований методичний і дидактичний

навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації

згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Зміст освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система

знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що

має бути сформована у процесі навчання з огляду на перспективи розвитку

суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Знання – 1) узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі

дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій,

якими володіє наука; особлива форма духовного засвоєння результатів

пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням

їх істинності. Знання виражаються у поняттях, судженнях, концепціях, теоріях

та є одним із основних джерел розвитку і саморозвитку особистості, становлять

основу її життя та успішної діяльності; 2) сукупність відомостей у будь-якій

галузі; 3) осягнення, розуміння дійсності свідомістю.

Ідеал – 1) найвища мета, до якої прагнуть люди; найкращий, завершений

стан чого-небудь. Ідеал об’єднує ціннісні орієнтації, життєві принципи і плани,

рівень домагань, задуми та вчинки у цілісну лінію осмисленої поведінки,

життєвого шляху людини; 2) взірець досконалості.

Ідеалізація – 1) наділення когось властивостями, якостями, що

відповідають ідеалу; 2) процес, розумова процедура, пов’язана з утворенням

абстрактних об’єктів.

Ідентифікація – ототожнення, встановлення подібності об’єктів,

визначення спільних певних рис, ознак.

Ідентичність – 1) результат ототожнення на основі спільних ознак;

2) стан процесу ідентифікації.

17

Ідея – 1) основна думка, поняття, що позначає суть речі, її прототип,

форма осягнення в мисленні явищ об’єктивної реальності, що включає в себе

усвідомлення мети і проекції подальшого пізнання та практичного

перетворення світу; 2) думка про що-небудь, міркування з приводу чогось;

задум, намір, план.

Імовірність – 1) міра можливості, кількісна характеристика її

здійсненності за певної сукупності конкретних умов. Математична, числова

характеристика ступеня можливості появи певної події у тих чи інших умовах,

що можуть повторюватися необмежену кількість разів; 2) те, що припускається,

що є можливим.

Індивід – окрема людина, особистість.

Індивідуалізація – 1) врахування особливостей кожної одиниці під час

вивчення сукупності предметів чи явищ; 2) виділення особи чи особин

(індивідуума) за характерними властивостями; 3) підтримка і розвиток

одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості.

Індивідуалізація процесу навчання – організація навчально-виховного

процесу, за якої під час вибору способів, прийомів, темпу навчання враховують

індивідуальні особливості учнів, рівень їхнього розвитку та здібності до

навчання.

Індивідуальна робота учня – форма організації навчально-виховного

процесу, яка передбачає створення умов для якнайкращої реалізації творчих

можливостей учня через індивідуально спрямований розвиток здібностей,

науково-дослідну роботу й творчу діяльність. Індивідуальна робота

здійснюється під керівництвом викладача за окремим графіком.

Індивідуальні заняття – заняття, які проводять з окремими учнями для

підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих

здібностей.

Індивідуальність – особливості характеру та психічного складу, що

відрізняють одну людину від іншої.

18

Індукція – метод дослідження, пов’язаний із рухом думки

від одиничного до загального, від даних досвіду, фактів до їх узагальнення у

висновках.

Інноваційна діяльність – процес розроблення і реалізації нововведень.

Інноваційна освітня діяльність – 1) сфера, у якій педагог має

можливість реалізувати особистісні та професійні інтереси, довести власну

педагогічну діяльність до майстерності; 2) діяльність, об’єктами якої є

нововведення у змісті, технологіях, методах, формах і засобах навчання та

виховання, а також в організації, управлінні.

Інновація – нововведення.

Інновація позашкільної освіти – цілеспрямований процес часткових

змін, що призводить до модифікації цілей каналів навчання; цілеспрямована

зміна, що полягає у появі нової технології або зміні принципів, на яких

ґрунтується функціонування системи позашкільної освіти.

Інтеграція – 1) об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; об’єднання

та координація дій різних частин цілісної системи; 2) процес упорядкування,

узгодження та об’єднання структур і функцій у цілому організмі.

Інтеграція наукового знання – процес об’єднання структурних

елементів (наукової діяльності, інформації, методології) різних галузей,

окремих компонентів знання, який супроводжується зростанням рівня їх

узагальнення та компактності.

Інтелект – 1) здатність до мислення, раціонального пізнання; 2) рівень

розумового розвитку.

Інтелектуал – людина з високим рівнем інтелекту, аналітичного

мислення; особистість, що займається розумовою, творчою, духовною

діяльністю.

Інтелектуальна власність – закріплене законом тимчасове виняткове

право, а також особисті немайнові права авторів на результат інтелектуальної

діяльності, творчої діяльності у виробничій, науковій, літературній чи художній

сфері.

19

Інтерактивність – 1) здатність до діалогу та взаємодії; 2) принцип

організації системи, коли мета досягається за допомогою інформаційного

обміну елементів цієї системи.

Інтерес – 1) увага до кого-небудь або чого-небудь, зацікавленість,

захоплення чимось; 2) форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує

спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й таким чином

сприяє орієнтації, ознайомленню з новими фактами, більш повному і

глибокому відображенню дійсності; 3) вигода, користь, зиск.

Інтуїція – 1) здатність людини несвідомо, чуттям уловлювати істину;

2) неусвідомлене почуття, яке наштовхує на правильні дії; здатність

здогадуватися і передбачати.

Інформатика – галузь наукових знань, що вивчає процеси отримання,

обробки, аналізу, зберігання і передачі інформації.

Інформація – 1) відомості про які-небудь події, діяльність, повідомлення

про щось; 2) дані, які сприймаються живою істотою або приладом і

передаються за допомогою знаків, символів; 3) відомості у будь-якій формі та

вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книжки, помітки,

ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми,

кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних

систем або повне чи часткове відтворення їх елементів); 4) пояснення осіб та

будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Істина – 1) категорія, що позначає ідеал знання і спосіб його досягнення;

2) твердження, судження, перевірене досвідом, практикою.

К

Каталог – список, перелік книжок, рукописів, картин, складений у

певному порядку, щоб полегшити їх пошук; реєстр.

Категорія – 1) форма мислення, яка відображає найбільш загальні

властивості та зв’язки явищ реальної дійсності і пізнання; специфічні терміни

теорії; 2) родове поняття, що означає розряд предметів, явищ тощо або їх

важливу спільну ознаку.

20

Кваліфікаційна робота – робота, покликана підтвердити рівень

кваліфікації особи, що її виконала, глибоке знання нею предмета дослідження,

уміння висловлювати свої думки, інтерпретувати отримані результати,

застосувати їх на практиці.

Класифікація – 1) система розподілу однорідних предметів чи понять за

класами, відділами тощо за визначеними загальними ознаками; 2) форма

систематизації та структурування знання.

Колективний член Малої академії наук України – наукове товариство,

що формується через залучення учнів загальноосвітнього навчального закладу

до навчально-дослідницької діяльності, передбаченої навчальними планами і

навчальними програмами.

Компетентність – поінформованість, обізнаність, авторитетність.

Компетентність освітня (учня) – готовність учня використовувати

набуті знання, навички, вміння в житті для вирішення практичних і

теоретичних завдань.

Компетенція – сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань,

умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола

предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії; здатність

вирішувати певний клас професійних завдань.

Компетенція освітня (учня) – рівень розвитку особистості учня,

пов’язаний з якісним опануванням змісту освіти.

Комплекс – сукупність, поєднання предметів, дій, явищ або

властивостей, що становлять одне ціле.

Конкретизація – наповнення схематизованої когнітивної картини

предмета окремими ознаками, завдяки чому стає можливим рух від однієї

схеми до іншої, більш оптимальної для вирішення конкретних завдань.

Конкурс – змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його

учасників.

Конспект – стислий письмовий виклад змісту книжки, доповіді, статті,

лекції тощо.

21

Консультація – форма навчального заняття, яке проводять з метою

отримання учнем відповідей на окремі теоретичні чи практичні питання.

Конференція – збори, нарада представників наукових та інших

організацій для обговорення і вирішення певних питань.

Концепція – система пов’язаних між собою поглядів; головна думка,

трактування якого-небудь предмета, явища, процесу; загальний задум, керівна

ідея для систематичного висвітлення певного явища; система доказів певного

положення, система поглядів на те чи інше явище; ідейний задум твору.

Координатор – той, хто займається координацією. Установа, відомство

чи людина, яка координує діяльність кого-небудь або чого-небудь.

Координація – 1) спосіб систематизації, в результаті якої елементи

побудованих систем відрізняються структурою зв’язку. Координація категорій

дає зв’язок, за якого елементи системи мають самостійне значення, а залежність

між ними суто зовнішня; 2) погодження, зведення до відповідності,

установлення взаємозв’язку, контакту в діяльності людей, між діями,

поняттями тощо; 3) узгодженість, спрямування дій.

Коригування – внесення виправлень, поправок у що-небудь;

виправлення тексту.

Креативний потенціал учнів – інтегральна характеристика творчих та

адаптивних здібностей учнів, їх соціальної компетентності та соціального

досвіду.

Креативність – 1) рівень творчої обдарованості; 2) здатність до

створення (продукування) нових ідей.

Критерій – вимірювально-оціночна ознака, що відображає якість

(ступінь, міру, рівень) певного параметра.

Кругозір – обсяг, широта пізнання, інтересів, уявлень людини.

Л

Лекція – одна з провідних форм навчального процесу, усний виклад теми

навчальної дисципліни викладачем у вищому навчальному закладі; публічне

читання на певну тему.

22

Логіка – 1) наука про закони, форми та прийоми мислення, які

забезпечують досягнення об’єктивної істини у процесі міркування і пізнання;

2) правильність, поміркованість доказів, роздумів тощо; 3) внутрішня

закономірність.

М

Майстер-клас – короткострокові курси підвищення майстерності у

певній галузі, які організовують і проводять майстри у цій галузі.

Майстерність – умілість, вправність, висока якість виконаної роботи,

твору; досконалість.

Мала академія наук України – освітня система, що забезпечує

організацію та координацію науково-дослідницької діяльності учнів, створює

умови для їх інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного

самовизначення, сприяє нарощуванню наукового потенціалу держави.

Мала академія наук учнівської молоді – профільний позашкільний

начальний заклад, основним напрямом діяльності якого є дослідницько-

експериментальний, що передбачає залучення вихованців (учнів, слухачів) до

науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та

винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а

також виявлення, розвиток і підтримку обдарованої молоді, створення умов для

її творчої реалізації та розширення наукового світогляду, організацією

змістовного дозвілля.

Менталітет – сукупність психічних, інтелектуальних, ідеологічних та

інших особливостей мислення народу, індивіда, що виявляється в культурі,

мові, поведінці тощо.

Мета – 1) ідеальне передбачення результату діяльності, що виступає її

регулятором; 2) визначене заздалегідь завдання, задум, замисел, намір.

Мета виховання – сукупність властивостей особистості, до виховання

яких прагне суспільство.

Мета дослідження – запланований результат, що має бути відображений

у висновках наукової роботи.

23

Метод – 1) сукупність певних правил, прийомів, норм пізнання, оцінки

або дії; 2) спосіб пізнання, вивчення явищ природи і суспільного життя;

3) спосіб організації практичного і теоретичного освоєння дійсності,

зумовлений закономірностями об’єкта, що розглядається; 4) прийом або

сукупність прийомів, що застосовуються у якійсь діяльності; 5) спосіб дій.

Методи виховання – сукупність найбільш загальних способів

розв’язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів

взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на

досягнення мети виховання. Способи взаємопов’язаної педагогічної діяльності,

спрямованої на формування у дітей відповідних знань, умінь, навичок, норм

поведінки, свідомості.

Методи відбору – вивчення не всієї сукупності явищ, а лише певної

частини, відібраної за певними правилами.

Методи навчання – упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності

вчителя та учня, спрямовані на досягнення мети освіти.

Методика – 1) сукупність методів; 2) вчення про методи викладання

певної галузі наукового знання.

Методичні рекомендації – навчальне видання з методики засвоєння

навчальної дисципліни.

Методологія – 1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються у

певній науці; 2) учення про методи діяльності, включає принципи, методи

діяльності та знання, що відображає їх. Складається з методології пізнання,

методології практичної діяльності та методології оцінки (аксіометодології).

Мислення – активний процес узагальненого й опосередкованого

відображення дійсності, який забезпечує відкриття чуттєвих даних її

закономірних зв’язків, їх вираження у системі абстракцій. Здатність людини

мислити, міркувати, робити висновки; особливий ступінь відображення

свідомістю об’єктивної реальності.

Міжпредметні зв’язки – взаємна узгодженість навчальних предметів,

обумовлена системою наук і дидактичними завданнями.

24

Міра – філософська категорія, що виражає діалектичну єдність якісних і

кількісних характеристик об’єкта.

Модель – образ (у тому числі умовний або уявний – зображення, опис,

схема, креслення, графік, план, карта тощо) або прообраз (зразок) якого-небудь

об’єкта чи системи об’єктів (оригіналу моделі), що використовуються за певних

умов як їх замінники або представники.

Моделювання – метод дослідження складних об’єктів, явищ і процесів за

допомогою відтворення їхніх характеристик на іншому об’єкті – моделі.

Моніторинг – 1) система спостереження, контролю за станом перебігу

якого-небудь процесу з метою виявлення його відповідності бажаному

результату, встановленим нормам, параметрам тощо; 2) спостереження, оцінка і

прогноз системи або середовища, що її оточує; 3) форма збирання, збереження

обробки та поширення інформації про діяльність педагогічної системи, яка

передбачає безперервне спостереження за її станом і прогнозування розвитку.

Моніторинг освітній – супровідне оцінювання і поточне регулювання

будь-якого процесу в освіті.

Монографія – ґрунтовне наукове дослідження, у якому висвітлюється

певна проблема, тема.

Мотивація – сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось.

Мультимедіа – 1) поєднання у межах однієї інтелектуальної системи

різних форм подання інформації – текстової, графічної, звукової, нерухомих та

рухомих зображень; 2) електронний стиль інформації, що дає змогу зберігати

значний обсяг даних і забезпечувати швидкий доступ до них.

Н

Навичка – уміння, набуте досвідом, звичками, вправами.

Навчальна програма – документ нормативно-регламентуючого

характеру, що визначає зміст освіти, основні вимоги до опанування

навчального курсу, форми та методи організації освітньої діяльності.

Навчальний план – нормативний документ навчального закладу, який

складається відповідно до освітньо-професійної програми і визначає перелік та

25

обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх

вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік

навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового

контролю.

Навчальний посібник – навчальне видання, яке доповнює або частково

замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу,

дисципліни або окремого його підрозділу.

Навчальний процес – система організації навчально-виховної

діяльності, заснована на органічній єдності та взаємозв’язку викладання і

навчання, спрямована на досягнення цілей навчання і виховання. Визначається

навчальними планами, навчальними програмами, а також планами виховної

роботи відповідного навчального закладу, включає всі види обов’язкових

навчальних занять і позакласної роботи учнів.

Навчальний телекомунікаційний проект – спільна навчально-

пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на

основі комп’ютерної телекомунікації, яка має спільну мету – дослідження

деякої проблеми, узгодження методів, способів діяльності, спрямована на

досягнення спільного результату діяльності.

Навчально-дослідницька діяльність – технологія навчання, мета якої

полягає у набутті учнями функціональних навичок дослідження як

універсального способу пізнання дійсності, розвитку здатності до

дослідницького типу мислення, активізації особистісної позиції в

інтелектуальному розвитку на основі набуття суб’єктивно нового знання.

Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики

викладання навчальної дисципліни, яке, крім викладу навчального матеріалу,

містить методичні вказівки і рекомендації щодо викладання дисципліни чи

організації самостійної роботи студентів, розвитку і виховання особистості.

Навчання – цілеспрямований, організований, послідовно та

систематично здійснюваний процес передачі та засвоєння знань, умінь,

навичок, досвіду і способів пізнавальної діяльності людини.

26

Напрям – 1) шлях діяльності, розвитку кого-небудь або чого-небудь;

2) спрямованість якоїсь дії, явища.

Наступність – перехід чого-небудь від попереднього до наступного.

Наука – 1) особливий вид пізнавальної діяльності, спрямований на

вироблення об’єктивних, системно організованих та обґрунтованих знань про

світ; 2) соціальний інститут, що забезпечує функціонування наукової

пізнавальної діяльності.

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на

отримання і використання нових знань, що визначаються як науковий

результат, одержаний у процесі фундаментальних або прикладних досліджень,

зафіксованих на носіях наукової інформації, а саме, звіту, наукової праці,

наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу,

наукового відкриття тощо.

Наукова робота – самостійно виконане дослідження з тієї чи іншої

проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить

результат власного дослідження і власні висновки.

Наукова секція Малої академії наук України – 1) структурний

підрозділ наукового відділення МАН, який забезпечує організацію та

координацію науково-дослідницької роботи учнів із певного наукового

напряму; 2) окремий напрям науково-дослідницької діяльності учнів у складі

наукового відділення.

Наукова творчість – процес створення чогось нового, оригінального і

суспільно значущого.

Наукове відділення Малої академії наук України – 1) структурний

підрозділ МАН, який забезпечує організацію та координацію науково-

дослідницької роботи учнів у певних наукових галузях; 2) галузь наукового

знання, у рамках якої здійснюється науково-дослідницька діяльність учнів.

Наукове товариство учнів – добровільне об’єднання учнів, зацікавлених

у поглибленому вивченні окремих навчальних дисциплін та галузей науки і

27

техніки, що створюється з метою забезпечення інтелектуального, духовного,

творчого розвитку обдарованих дітей засобами науково-дослідницької роботи.

Науковий працівник – особа, яка за основним місцем роботи та

відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається

науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має

відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.

Науково-дослідницька діяльність – вид діяльності, спрямований на

вивчення об’єкта дослідження за допомогою наукових методів із метою

встановлення закономірностей його функціонування та розвитку, результатом

чого є продукування нового знання.

Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти – система

організаційних заходів, що передбачає створення науково-методичної бази

діяльності позашкільних навчальних закладів. Компоненти: науковий (наукові

праці, науковий супровід роботи), методичний (інструктивно-методичні листи,

рекомендації, зразки розроблення програмно-методичних матеріалів тощо).

Науково-педагогічні працівники – особи, які за основним місцем

роботи професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з

науковою та науково-технічною роботою.

Наукознавство – галузь дослідження, що вивчає закономірності

функціонування і розвитку науки, структуру і динаміку наукової діяльності,

взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і

духовного життя суспільства.

Нахил – природжений потяг до якої-небудь діяльності, хист до чого-

небудь, підкріплений інтересом.

Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному

досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях та обрядах, багатовіковій

мудрості, духовності; органічна складова освіти. Його основна мета –

виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального

досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у

молоді потреби й уміння жити у громадянському суспільстві.

28

Новація – зміна, оновлення, нововведення.

Ноосфера – сфера взаємодії природи і суспільства, у межах якої розумна

людська діяльність стає визначальним чинником розвитку.

О

Обґрунтування – сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання

у чому-небудь, на підтвердження чогось.

Обдаровані діти – діти, які мають високий рівень розвитку загальних і

спеціальних здібностей. Основною ознакою такої дитини є випереджальний

розвиток інтелекту порівняно з однолітками.

Обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а

також інтересів, потреб, що дає можливість виконувати певну діяльність на

якісно високому рівні, вище за умовний «середній» рівень. Наявність

виняткових природних здібностей, таланту.

Обдарованість дитини – здібність, яка у структурі особистості дитини

найбільш розвинена, хоча може не перевищувати здібностей однолітків; в

останньому випадку виникає парадокс існування обдарованості «необдарованої

дитини».

Об’єкт – 1) явище, предмет чи особа, на яку спрямовано певну діяльність,

увагу тощо; 2) предмет наукового дослідження, спеціальної зацікавленості,

компетенції.

Об’єкт дослідження – процес або явище, що породжує проблемну

ситуацію, яку обрано для вивчення у ході дослідницької діяльності.

Об’єктивність – 1) неупередженість розгляду проблем, питань;

2) причетність до об’єктивного пізнання.

Опитування – метод отримання даних від індивіда за допомогою

інтерв’ю або анкети.

Оптимізація – процес пошуку найкращої альтернативи, що забезпечує

максимальне або мінімальне значення функцій системи.

Освіта – процес і результат засвоєння знань, умінь і навичок, який

потрібний особистості для загальнолюдської та професійної діяльності.

29

Освітня система – різновид соціально-педагогічних систем.

Особистісно орієнтоване навчання – організація навчання на засадах

всебічного врахування індивідуальних потреб і можливостей учня, глибокої

поваги до його особистості, ставлення до нього як до свідомого і

відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії з учителем і

ровесниками. Метою цього типу навчання є створення умов (змісту, методів,

середовища) для індивідуальної самореалізації учня, розвитку і саморозвитку

його особистісних якостей.

Особистість – індивід в аспекті його соціальних якостей, які формуються

у процесі діяльності та суспільних відносин.

П

Парадигма – сукупність методологічних, світоглядних, наукових,

управлінських та інших настанов, що сформувалися історично і прийняті як

зразок, норма, стандарт вирішення проблем.

Педагог – 1) особа, яка проводить навчальну та виховну роботу,

шкільний учитель, викладач середніх спеціальних закладів, який виконує

викладацьку чи виховну роботу: шкільний учитель; вихователь дошкільного

закладу, дитячого будинку, школи-інтернату, виховної колонії; працівник

дитячого позашкільного закладу; 2) науковець, який досліджує проблеми

педагогіки як науки.

Педагогіка – соціальна наука, що охоплює питання виховання й

навчання підростаючого покоління та об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх

природничих і соціальних наук, пов’язаних із формуванням людини.

Педагогічна майстерність – досконале і творче виконання педагогом

професійних обов’язків, результатом чого є створення оптимальних психолого-

педагогічних умов для особистісного розвитку вихованців, забезпечення

високого рівня їх інтелектуального розвитку, формування кращих моральних

якостей, духовного збагачення.

30

Педагогічна творчість – оригінальне та високоефективне розв’язання

педагогом навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання

і навчання.

Педагогічна технологія – організаційно-методичний інструментарій

педагогічного процесу, сукупність психолого-педагогічних настанов, що

визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів,

прийомів навчання, виховних засобів.

Підручник – навчальне видання, яке містить систематизований виклад

навчальної дисципліни, що відповідає офіційно затвердженій навчальній

програмі.

Підхід – певна ідея, концепція, принцип, що ґрунтується на певних

категоріях і позиції, яка обумовлює дослідження, проектування, організацію

того чи іншого явища, процесу, в тому числі у позашкільній освіті.

Пізнавальна активність – природний прояв інтересу до навколишнього

світу; риса особистості, яка виявляється у її ставленні до процесу пізнання, що

передбачає стан готовності, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності,

спрямованої на опанування індивідом соціального досвіду, накопичених

людством знань і способів діяльності.

Пізнання – відображення у свідомості людини явищ об’єктивної

реальності.

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір (або його частину)

науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи

раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого

твору без посилання на автора.

План – 1) заздалегідь визначена система заходів, що передбачає порядок,

послідовність і терміни виконання робіт, операцій тощо, об’єднаних спільною

метою. Певний порядок, послідовність викладу чого-небудь; 2) припущення,

задум, що передбачає хід, розвиток чого-небудь.

31

Позашкільна освіта – сукупність знань, умінь та навичок, що їх

отримують вихованці, учні та слухачі у позашкільних навчальних закладах у

час, вільний від навчання у загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Позашкільний навчальний заклад – складова системи позашкільної

освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами,

забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації, інтелектуальний,

духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та

громадської діяльності, створює умови для соціального захисту й організації

змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань і стану здоров'я

вихованців, учнів і слухачів.

Показник – конкретне відображення виявлених вимірювально-оціночних

ознак.

Поняття – одна з форм мислення, у якій відображаються істотні

властивості, зв’язки і відносини предметів та явищ об’єктивної дійсності,

загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Думка або

система думок, що узагальнює, виділяє предмети певного класу за певними

загальними і в сукупності специфічними для них ознаками. Розрізняють

поняття в широкому сенсі та наукові поняття. Перші формально виділяють

спільні (схожі) ознаки предметів і явищ та закріплюють їх у словах. Наукові

поняття відображають істотні та необхідні ознаки, а слова і знаки (формули),

що їх виражають, є науковими термінами.

Потреба – необхідність у чомусь, що задовольняється переважно завдяки

трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні людині предмети.

Пошук – творча робота, спрямована на відкриття нового в науці,

мистецтві; сукупність дій, операцій, заходів та процесів, метою яких є

знаходження чогось нового.

Практика – 1) здійснення, проведення чогось (як втілення в життя ідей,

планів, намірів тощо); 2) набутий досвід, сукупність навичок, конкретних знань

у певній галузі діяльності; 3) галузь застосування й перевірки вірогідності

певних положень або висновків.

32

Практикум – 1) вид навчальних занять із метою практичного засвоєння

основних положень певного курсу, предмета; 2) навчальне видання практичних

завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, їх

систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння (різновиди –

збірник задач і вправ, тестові завдання, збірники текстів диктантів і переказів,

інструкції до лабораторних і практичних робіт, робочі зошити, дидактичні

матеріали).

Практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого педагог

організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень

навчального предмета і формує уміння та навички їх практичного застосування

шляхом індивідуального виконання учнем певних завдань.

Предмет – 1) категорія, що означає певну цілісність, виділену із світу

об’єктів у процесі людської діяльності та пізнання. Поняття «предмет» часто

вживається у менш строгому значенні, ототожнюється з поняттям об’єкта або

речі. У загально гносеологічному плані зіставлення предмета й об’єкта

відносне. Основна структурна відмінність предмета від об’єкта полягає в тому,

що в предмет входять лише головні, найістотніші (з певного дослідження)

властивості й ознаки; 2) коло питань, що становить окрему дисципліну

викладання.

Предмет дослідження – те, що знаходиться у межах об’єкта дослідження

у певному аспекті розгляду.

Принцип – 1) найбільш загальне правило діяльності, яке забезпечує його

правильність, але не гарантує його однозначність та успіх, основне початкове

положення якої-небудь теорії, навчання, науки, світогляду, політичної

організації тощо; 2) внутрішнє переконання людини, що визначає її ставлення

до дійсності, норм поведінки; 3) основна особливість пристрою якого-небудь

механізму, приладу.

Принципи організації навчально-виховного процесу – основні вихідні

положення організації навчально-виховного процесу.

33

Пріоритет – 1) першість у часі у здійсненні якої-небудь діяльності,

висловленні ідеї, винаході; 2) переважне, провідне значення кого-небудь чи

чого-небудь; перевага над кимось, чимось.

Проблема – 1) питання (комплекс питань), що виникло у ході пізнання і

потребує відповіді; 2) складне теоретичне або практичне питання, що потребує

вивчення, вирішення; знання про незнання; 3) у науці – суперечлива,

дискусійна ситуація, що виникає під час пояснення яких-небудь явищ, об’єктів,

процесів і потребує адекватної теорії для її вирішення. Важлива передумова

успішного вирішення проблеми – її правильна постановка. Неправильно

поставлена проблема чи псевдопроблема відводить убік від вирішення

справжніх проблем.

Проблемний підхід до навчання – 1) процес, спрямований на навчання

особистості думати логічно, науково, на активізацію самостійної думки,

формування знань-переконань, що є основою для формування наукового

світогляду; 2) набуття учнями елементарних навичок пошуково-дослідницької

діяльності, формування їх позитивного ставлення та постійного інтересу до

навчального предмета.

Проблемно-реферативна робота – творча робота, написана на основі

кількох літературних джерел, що передбачає співставлення цих джерел і у

висновку – власну трактовку поставленої проблеми.

Прогноз – імовірнісне, науково обґрунтоване судження про перспективи,

можливі стани того чи іншого явища у майбутньому і про альтернативні шляхи

і терміни їх здійснення. Виділяються нормативні прогнози, які визначають

шляхи і терміни досягнення можливих станів, що приймаються як мета, і

пошукові прогнози, які визначають можливі стани системи у майбутньому.

Програма виховання – короткий виклад основних положень і цілей

діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж

усього періоду їх навчання.

Проект – 1) творча діяльність, спрямована на досягнення певного

результату, що передбачає початкове визначення термінів виконання

34

наміченого з урахуванням запланованих ресурсів і наперед продуманих вимог

до якості кінцевого продукту; 2) попередній текст якого-небудь певного

документа, що виноситься на обговорення, затвердження.

Протокол – 1) результат реєстрації у хронологічній послідовності

інформації про хід процесу; документ, що містить запис усього, про що йшлося

на засіданні, тощо; 2) документ, що засвідчує подію, факт тощо і має юридичне

значення.

Професійна орієнтація – система організації та проведення навчально-

виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями знань про соціально-

економічні та психофізіологічні умови вибору професії, формування у них

уміння аналізувати вимоги різних професій до психологічної структури

особистості, а також свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх

розвитку.

Профільна школа Малої академії наук України (очно-заочна) –

творче учнівське об’єднання, робота якого спрямована на поглиблене вивчення

загальноосвітніх навчальних предметів та основ науково-дослідницької

діяльності. Передбачає виконання учасниками МАН визначеної науково-

дослідницької програми під керівництвом науково-педагогічних працівників у

певний навчальний період.

Процес – послідовна зміна станів тіа стадій розвитку чого-небудь;

сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

Процес розвитку – розвиток (конструктивні зміни) об’єкта від менш

досконалого до більш досконалого стану відповідно до прогнозованого

результату; умови та засоби, необхідні для такого розвитку.

Публікація – друкування, видання якого-небудь твору, тексту, статті

тощо.

Р

Результат – 1) об’єктивна оцінка досягнутої мети; 2) остаточний,

кінцевий підсумок, наслідок певної дії, явища тощо.

35

Результат навчальний – підсумок роботи учня у навчально-виховному

процесі, що організовується педагогом, і наслідок (якість, успішність)

засвоєння ним змісту навчання.

Результативність виховної діяльності – досягнення педагогом

(педагогами) якості організації діяльності вихованців.

Резюме – вид документа, в якому подаються короткі відомості про

навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його

складає.

Реферат – стислий усний або письмовий виклад наукової праці,

результатів наукового дослідження, змісту книги і т. ін.; доповідь на будь-яку

тему, написана, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших

джерел; підбір матеріалів та опублікованих джерел, котрі найповніше

висвітлюють досліджувану проблему. Певною мірою його можна розглядати як

підготовчий етап до дослідницької діяльності.

Рецензія – стаття, що містить аналіз та оцінку наукової роботи.

Рецензування – аналіз та оцінка наукової роботи.

Розвиток – закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, що

приводить до виникнення нової якості; процес становлення, зростання і

духовного збагачення особистості під впливом зовнішніх та внутрішніх

факторів.

Розвиток людини – процес становлення та формування особистості під

впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких

провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання і навчання.

Розвиток особистості – процес формування особистості як соціальної

якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання.

Розвиток творчих здібностей – розвиток таких якостей особистості, які

мають суттєве значення для успішного здійснення творчої діяльності та в

результаті формування яких з’являються нові якісні характеристики в її

когнітивній, емоційно-вольовій і діяльнісно-практичній сферах.

Розвідка – невелике за обсягом наукове дослідження.

36

Розуміння – процес мислення, спрямований на виявлення істотних рис,

властивостей і зв’язків предметів, явищ і подій дійсності.

С

Самоактивність – вияв внутрішньої вмотивованості до самостійної

діяльності особистості.

Самоактуалізація – постійне прагнення до повного вияву і розвитку

особистісних потенційних можливостей та їх реалізації; основний

мотиваційний фактор у розвитку людської особистості; потреба у

самовдосконаленні, реалізації свого особистісного потенціалу.

Самовизначення – свідоме виявлення й утвердження власної позиції у

проблемних ситуаціях, самостійний вибір учнем теми дослідження за

допомогою керівника наукової організації, поступовий розвиток пізнавальної

активності учня у процесі здійснення науково-дослідницької роботи.

Самовиховання – 1) цілеспрямована, свідома, систематична діяльність із

метою формування у собі бажаних духовних, інтелектуальних, моральних та

інших позитивних рис; 2) керування учнем діяльністю (у тому числі науково-

дослідницькою), спрямованою на зміну власної особистості відповідно до

поставленої мети, ідеалів, переконань, подолання негативних якостей,

відпрацювання здібностей до самооцінки, самоаналізу, вимогливості.

Самоконтроль – свідоме регулювання власної поведінки і діяльності з

метою забезпечення відповідності їх результатів поставленій меті, вимогам,

нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю полягає у попередженні та

виправленні допущених помилкових дій чи операцій.

Самоосвіта – процес самостійного отримання особистістю інформації,

знань з певної тематики, галузі знань. У процесі самоосвіти учень отримує нову

інформацію з літературних джерел, періодичної преси, засобів масової

інформації, через спілкування. Самоосвіта – це свідомий рух від того, ким себе

уявляє учень, до того, ким він прагне стати; спрямоване систематичне

оволодіння знаннями, вміннями, засобами самостійної пізнавальної дійсності з

власної ініціативи.

37

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей,

здібностей, дій, результатів своєї роботи. Самооцінка є важливим регулятором

поведінки учня, від неї залежать взаємостосунки особистості з іншими людьми,

її самокритичність, вимогливість до себе, ставлення до своїх успіхів та невдач;

вона впливає на ефективність творчої діяльності учня й подальший розвиток

його особистості.

Самореалізація – свідомий процес реалізації потенціалу людини

(дитини, підлітка, старшокласника), її задумів, творчих здібностей, умінь,

потреб, мотивів, умінь та життєвих цінностей.

Саморозвиток – самостійна робота особистості, учня над формуванням і

розвитком своїх розумових, духовних, фізичних та інших здібностей і нахилів.

Передумовами саморозвитку є віра у свої сили, підтримка найближчого

оточення, можливість самостійної організації праці. Процес саморозвитку

потребує періодичного самоконтролю, аналізу та критичної оцінки.

Самосвідомість – розуміння своєї суті, своїх особливостей, своєї ролі у

житті, суспільстві; усвідомлення учнями у процесі роботи над обраною темою

дослідження значущості себе як потрібної особистості у суспільстві,

необхідності своєї роботи, цінності взаємовідносин із навколишнім світом.

Самостійність – уміння діяти без сторонньої допомоги; одна з

властивостей особистості, яка характеризується: 1) сукупністю знань, умінь і

навичок, якими володіє особистість; 2) ставленням особистості до процесу

діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв’язками з іншими

людьми, які складаються у процесі діяльності.

Світогляд – сукупність поглядів, оцінок, принципів, що визначають

найзагальніше бачення, розуміння світу; найбільш розвинена вища форма

суспільної самосвідомості, завдяки якій людина осмислює та оцінює

навколишню дійсність як світ свого буття і діяльності, визначає та сприймає

своє місце й призначення в ньому, усвідомлює себе соціальною істотою,

неповторною індивідуальністю, виробляючи систему поглядів на світ, що

виражають її ставлення до навколишньої дійсності.

38

Секція – об’єднання вихованців, учнів і слухачів для проведення

дослідницької, пошукової та експериментальної роботи з різних проблем науки,

техніки, мистецтва, а також за спортивно-технічним, туристсько-краєзнавчим

або іншим напрямом діяльності.

Семінар – 1) групові заняття для спеціальної підготовки, підвищення

кваліфікації спеціалістів; 2) вид навчальних практичних занять, який полягає у

самостійному вивченні учнями за завданням педагога окремих питань чи тем

лекційного курсу з наступним оформленням матеріалу у вигляді реферату,

доповіді тощо.

Середовище – комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину і

значною мірою впливають на її розвиток. Сукупність природних або

соціальних умов життєдіяльності людини.

Символ – 1) ідея, образ чи об’єкт, що має власний зміст і одночасно

подає в узагальненій формі деякий інший зміст; 2) умовне позначення

величини, поняття, прийняте у тій чи іншій науці.

Система – сукупність елементів, пов’язаних один з одним і

з середовищем, які створюють певну цілісність, єдність.

Система освіти – навчальні заклади, наукові, науково-методичні та

методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні та місцеві

органи управління освітою і самоврядування у галузі освіти.

Система позашкільної освіти – освітня підсистема, що включає

державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади, інші навчальні

заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час

(загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і

форм власності, у тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні

навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади

І–ІІ рівня акредитації); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-

оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі загальноосвітніх навчальних

закладів, навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих

навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації; клуби та об’єднання за місцем

39

проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-

освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади й

установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана з функціонуванням

позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і

науково-методичні установи.

Систематизація – зведення розрізнених знань про предмети (явища)

об’єктивної дійсності в єдину наукову систему, встановлення їх єдності на

основі певного принципу.

Соціалізація – процес засвоєння людиною певної системи знань,

соціальних норм, цінностей, зразків поведінки, які дають їй змогу

функціонувати як повноправний член суспільства.

Соціальна компетентність – якісна характеристика особистості,

здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань

про неї, які дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації;

уміння знаходити інформацію у невизначеній ситуації й упевнено будувати

свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуваннями,

змістом життя і вимогами соціальної дійсності, уміння задовольняти бажання,

спираючись на норми.

Соціальне самовизначення – свідоме визначення особистістю власної

позиції у системі соціальних зв’язків та відносин з іншими людьми (емоційних,

інформаційних, професійних) у різних сферах життєдіяльності.

Соціальний розвиток – індивідуальний розвиток учня у рамках

соціальної групи, формування взаємин з її членами, входження у нове соціальне

середовище.

Співробітництво – спільна діяльність, спільні дії.

Спостереження – один із методів наукового пізнання, дослідження;

цілеспрямоване, планомірне сприймання людиною предметів, явищ

навколишнього світу. Спостереження ведеться за планом і підпорядковується

певній тактиці.

40

Стандарт – 1) зразок, модель, еталон для порівняння з ними інших

об’єктів; 2) затверджений компетентним органом нормативно-технічний

документ, який встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта

стандартизації.

Структура – впорядкованість відносин, що пов’язують елементи системи

і забезпечують її рівновагу. Спосіб організації системи, тип зв’язків.

Студентське наукове товариство – добровільне об’єднання студентів,

зацікавлених у науковій творчості, що має на меті створення сприятливих умов

для активної науково-дослідницької діяльності обдарованої студентської

молоді, розкриття її наукового і творчого потенціалу.

Студія – об’єднання вихованців, учнів і слухачів з різних видів або

жанрів мистецтва – музичного, вокально-хорового, театрального,

хореографічного, фольклорного, фольклорно-етнографічного, акторського,

образотворчого, декоративно-ужиткового, кіно-, відео-, фотоаматорського,

літературно-творчого, композиторського.

Судження – 1) основна форма мислення, у якій стверджується або

заперечується наявність тих чи інших ознак, властивостей, зв’язків або

відношень між предметами чи явищами; 2) власна думка про щось; виклад

своїх поглядів.

Т

Талант – видатні здібності особистості, високий ступінь обдарованості,

вища здатність до творчої діяльності.

Творча особистість – суб’єкт творчих соціальних відносин і

продуктивної творчої діяльності з притаманними їй розвиненими, системно

пов’язаними творчими якостями, які забезпечують створення нових, суспільно

значущих результатів.

Творчі здібності – інтегративні якості особистості, що мають важливе

значення для успішного здійснення творчої діяльності, у результаті розвитку

яких з’являються нові якісні показники у когнітивній, емоційно-вольовій і

діяльнісно-практичній сферах, що сприяє самореалізації особистості.

41

Творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових

духовних і матеріальних цінностей. Розвиток творчого потенціалу діяльності є

важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини.

Творчість дитяча – найвища форма активності і самостійності дітей,

результати якої мають соціальну значущість і вирізняються новизною

поставлених завдань і шляхів їх вирішення.

Творчість педагогічна – оригінальний і високоефективний підхід

учителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики навчання

й виховання.

Тезаурус – особливий різновид словників загальної чи спеціальної

лексики, у яких зазначені семантичні відносини (синоніми, антоніми, пароніми,

гіпоніми тощо) між лексичними одиницями.

Тези – 1) коротко сформульовані основні положення доповіді, статті,

наукової роботи; 2) положення, думки, висловлені у книжці, статті, доповіді,

правильність яких треба довести.

Тема – наукове завдання, що охоплює певну область наукового

дослідження. Частина наукової проблеми, що об’єднує одне або кілька питань.

Тенденція – 1) напрям розвитку чого-небудь; 2) провідна думка, ідея

наукового чи художнього твору, ідейне спрямування.

Теорія – 1) логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке

ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та

розкриває його закономірності; 2) учення про певну сукупність явищ, галузь

знань, створене на підставі такого узагальнення; 3) сукупність узагальнених

положень, які становлять певну науку чи розділ науки.

Територіальне відділення Малої академії наук України –

1) структурний підрозділ МАН України, який створюється за адміністративно-

територіальним принципом та забезпечує організацію і координацію науково-

дослідницької діяльності учнів в регіоні; 2) форма організації дослідницько-

експериментального напряму позашкільної освіти в регіоні.

42

Термін – слово або словосполучення, яке точно позначає поняття і його

співвідношення з іншими поняттями у межах спеціальної сфери.

Тест – 1) система формалізованих завдань, призначених для встановлення

відповідності освітнього (кваліфікаційного) рівня особи вимогам освітніх

характеристик; 2) випробування певного суб’єкта щодо наявності у нього тих

чи інших якостей; 3) коротке стандартне завдання, метод випробування, що

застосовується у різних галузях науки для одержання кількісної характеристики

певних явищ.

Технологія – сукупність прийомів і способів отримання, обробки та

переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів, а також наукова

дисципліна, що розробляє і вдосконалює такі прийоми і способи.

Технологія наукових досліджень – сукупність способів (методів,

прийомів), що визначають послідовність процесу наукового дослідження.

Типовий навчальний план (для організації навчально-виховного

процесу в позашкільних навчальних закладах) – державний нормативний

документ, що регламентує організацію діяльності гуртків, секцій та інших

творчих об’єднань за напрямами позашкільної освіти й рівнями навчання.

Толерантність – терпимість, поблажливість до думок, почуттів,

уподобань, думок, ідей, вірувань, поведінки інших.

Трактувати – тлумачити, розглядати якесь питання, висловлювати свої

погляди про нього.

У

Узагальнення – продукт розумової діяльності, форма відображення

загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Уміння – здатність людини на належному рівні виконувати певні дії,

заснована на доцільному використанні знань і навичок.

Умовивід – спосіб логічного зв’язку висловлювань, за допомогою якого з

наявних положень (висновків) можна одержати нове положення (висновок).

Логічна дія, за допомогою якої з одного чи кількох суджень виводиться нове

судження. Результат такої дії, висновок.

43

Успіх – 1) позитивний результат роботи; 2) значні досягнення, везіння,

талан; досягнення у навчанні, вивченні чого-небудь; 3) громадське визнання,

схвалення чого-небудь, чиїхось досягнень; визнання позитивних якостей кого-

небудь.

Уява – 1) творча здатність людини створювати нові образи, ідеї у наочно-

чуттєвій та абстрактній формах; компонент усіх видів людської творчості;

2) здатність мисленнєвого експериментування в усіх видах творчості;

3) психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів на основі

раніше отриманих уявлень, досвіду; спроможність образно відтворювати щось.

Ф

Факультатив – понадпрограмний, необов’язковий навчальний курс;

необов’язкове для відвідування заняття.

Філія позашкільного навчального закладу – структурно відокремлений

підрозділ позашкільного навчального закладу, що знаходиться поза межами

розташування основного позашкільного навчального закладу і виконує таку

саму освітню діяльність, як основний позашкільний навчальний заклад, у

цілому або за окремими його напрямами.

Філософія науки – напрям філософії, що вивчає науку як

епістемологічний і соціокультурний феномен; спеціальна філософська

дисципліна.

Форми навчання – цілеспрямована, чітко організована, змістовно

насичена й методично оснащена система пізнавального та виховного

спілкування, взаємодії, стосунків учителя та учнів.

Формування особистості – становлення людини як соціальної істоти

внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Фундаментальний – 1) основний, головний; 2) міцний, великий.

Функція – 1) призначення виконувати певні перетворення, для реалізації

яких система та її елементи починають рухатися; 2) взаємодія системи з

навколишнім середовищем у процесі досягнення мети або збереження

рівноваги; 3) відповідність між змінними величинами x та y, коли кожному

44

значенню x (незалежній змінній, аргументу) відповідає одне-єдине значення

величини y (незалежної змінної); 4) значення, призначення, роль; 5) явище, яке

залежить від іншого та змінюється разом із ним.

Х

Характер – сукупність відносно сталих індивідуальних психічних

властивостей людини, що формуються і виявляються у процесі її виховання,

навчання, праці та позначаються на її поведінці; вдача.

Характеристика – опис, аналіз, оцінка певних явищ, відмінних

особливостей когось або чогось.

Хист – уміння що-небудь робити, поводитись певним чином; здібності.

Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості.

Хрестоматія – навчальне видання літературно-художніх, історичних,

наукових, мистецьких чи інших творів або їх частин, які є об’єктом вивчення

певної навчальної дисципліни або виховання особистості відповідно до офіційно

затвердженої навчальної програми (різновид – книга для читання).

Хронологія – послідовність певних явищ, подій у часі.

Ц

Цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-

якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим

посиланням на його автора і джерела цитування іншою особою у своєму творі з

метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди

іншого автора в автентичному формулюванні.

Ціннісні орієнтації – важливий компонент світогляду особистості або

групової ідеології, що являє собою переваги і прагнення особистості або групи

відносно тих чи інших узагальнених людських цінностей; основна мета і

сутність виховання.

Цінність – людське, соціальне і культурне значення певних явищ

дійсності.

45

Ч

Читання – цикл лекцій, доповідей, що періодично організовуються на

честь видатних діячів науки, мистецтва тощо.

Ш

Школа наукова – спільнота дослідників високої кваліфікації, яка

об’єднується довкола наукового лідера і відзначається науковими

досягненнями, що забезпечують провідні позиції у науці. Характеризується

єдиною теорією, єдиною методологією, спільними світоглядними принципами і

вагомими науковими результатами та їх реалізацією у практичному житті

суспільства.

Я

Я – категорія у психології для позначення індивідуальності, неповторної

особистості.

Якість – 1) внутрішня визначеність предмета, яка відрізняє його від

інших; 2) характерна ознака, індивідуальна риса когось або чогось.

Якість знань – співвіднесення видів знань з елементами змісту освіти й

рівнями засвоєння.

Я-концепція – відносно стала система знань, уявлень і переживань

особистості про себе, у якій відображаються її відчуття власної унікальності та

емоційно-оціночне ставлення до всього того, що вона розуміє під своїм

духовним, психічним, соціальним і фізичним «Я».

Я-особистість – уявлення індивіда про себе. Я – це та частина

особистості, що пов’язує індивіда з реальністю; частина психіки, що

розвивається шляхом ідентичності, створює рівновагу в організмі між

внутрішніми переживаннями і зовнішніми вимогами.

Ясність – термін, що позначає визначеність і виразність значення.

46

Список використаних джерел

1. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Методика та організація наукових

досліджень з психології / В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. – К. : Центр учбової

літератури, 2008. – 360 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і

голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.

3. Волобуєва Т. Б. Самоосвітня діяльність керівника. – Х. : Вид. група

«Основа», 2005. – 96 с.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник /

С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. 376 с.

5. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред.

В. Г. Кремень. К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

6. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня

1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13.

7. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13

грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12.

8. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. // Відомості

Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – ст. 451.

9. Закон України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 р. //

Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – ст. 393 (Зі змінами,

внесеними Законами № 2905-ІІІ від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12–13, ст. 92;

№ 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10–11, ст. 86; № 860-IV від 22.05.2003,

ВВР, 2003, № 37, ст. 300; № 1344-IV від 27.11.2003).

10. Новий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. :

Радченко І. О., Орлова О. М. – К. : ПП Голяка В. М., 2006. – 768 с.

11. Педагогічний словник для молодих батьків. – К. : ДЦССМ,

перевид., 2003. – 348 с.

12. Позашкільна освіта в Україні: Навч. посіб. / За ред.

О. В. Биковської. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 224 с.

47

13. Положення про Малу академію наук учнівської молоді від

24 лютого 2006 р. за № 172/12046.

14. Програми з позашкільної освіти. Дослідницько-експериментальний

напрям / [О. О. Артем’єва, С. Ю. Білоус, О. В. Биковська та ін. ; упоряд.

О. В. Лісовий, С. О. Лихота]. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2010. –

150 с. – Вип. 1.

15. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О. М. Степанов. –

К. : «Академвидав», 2006. – 424 с.

16. Селевко Г. К. Современные образовательные технологи /

Г. К. Селевко. – М., 1998. – 256 с.

17. Словарь иностранных слов. – М. : Русский язык, 1989.

18. Словарь практического психолога / Шапарь В. Б. – М. : АСТ ;

Харьков : Торсинг, 2005. – 734 с.

19. Тихенко Л. В., Ніколаєнко С. І. Розвиток творчих здібностей

учнівської молоді в освітньо-виховній системі «Мала академія наук України» :

Навч.-метод.посібник. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. – 120 с.

20. Тлумачний словник української мови / За ред. д-ра філологічних

наук, проф. В. С. Калашника. – 2-ге вид. Випр. і доп. – Х. : Прапор, 2005. –

992 с.

21. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – 7-е изд., перераб.

и доп. – М. : Республика, 2001. – 719 с.

22. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К. : Голов. ред.

УРЕ, 1986. – 800 с.

48

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК

А

Абстракція

Авторитет

Адаптація

Аксіома

Активність особистості

Актуалізація

Актуальність

Актуальність роботи

Алгоритм

Альтернатива

Альтернативне навчання

Аналіз

Аналогія

Анкета

Анкетування

Анотація

Апостеріорі

Апріорі

Апробація

Аргументація

Архів

Аспект

Атестація педагогічних працівників

Б

Базова дисципліна

Базові навчальні заклади (установи) Малої академії наук України

Безперервність освіти

Бібліографія

49

В

Взаємодія

Визначення

Вимога

Винахід

Виноска

Висновок

Виховання

Вихователь

Виховна система

Виховна технологія

Виховне середовище

Відкриття

Вік

Вправа

Всебічний розвиток особистості

Г

Гармонійний розвиток особистості

Гармонія

Генезис

Геніальність

Гіпотеза

Група

Гуманізація освіти

Гуманізм

Гуманітаризація освіти

Гурток

Д

Дедукція

Державна освітня політика

Державно-громадське управління освітою

Динаміка

50

Дискусія

Диспут

Диференціація

Діалектика

Діяльність

Доведення

Довідник

Дозвілля

Доказ

Документ (науковий)

Доповідь

Допрофесійна підготовка

Досвід

Дослід

Дослідження

Дослідження наукове

Дослідницька діяльність

Дослідницькі здібності

Достовірність

Доцільність дослідження

Е

Евристика

Експеримент

Експериментальна робота

Експерт

Експертиза

Елемент

Емпірика

Енциклопедія

Ерудит

Ерудиція

Есе

Естетика

51

Естетичне виховання

Етика

Етика науки

Ефективність

Ж

Життєва компетентність

З

Завдання

Задатки

Закон

Закономірність

Заохочення

Засвоєння

Засіб

Захист (наукової роботи)

Захоплення

Збірка

Збірник

Звіт

Здатність

Здібності

Здібності загальні

Здібності спеціальні

Зміст

Зміст навчання

Зміст освіти

Знання

І

Ідеал

Ідеалізація

Ідентифікація

Ідентичність

52

Ідея

Імовірність

Індивід

Індивідуалізація

Індивідуалізація процесу навчання

Індивідуальна робота учня

Індивідуальні заняття

Індивідуальність

Індукція

Інноваційна діяльність

Інноваційна освітня діяльність

Інновація

Інновація позашкільної освіти

Інтеграція

Інтеграція наукового знання

Інтелект

Інтелектуал

Інтелектуальна власність

Інтерактивність

Інтерес

Інтуїція

Інформатика

Інформація

Істина

К

Каталог

Категорія

Кваліфікаційна робота

Класифікація

Колективний член Малої академії наук України

Компетентність

Компетентність освітня (учня)

Компетенція

Компетенція освітня (учня)

53

Комплекс

Конкретизація

Конкурс

Конспект

Консультація

Конференція

Концепція

Координатор

Координація

Коригування

Креативний потенціал учнів

Креативність

Критерій

Кругозір

Л

Лекція

Логіка

М

Майстер-клас

Майстерність

Мала академія наук України

Мала академія наук учнівської молоді

Менталітет

Мета

Мета виховання

Мета дослідження

Метод

Методи виховання

Методи відбору

Методи навчання

Методика

Методичні рекомендації

Методологія

54

Мислення

Міжпредметні зв’язки

Міра

Модель

Моделювання

Моніторинг

Моніторинг освітній

Монографія

Мотивація

Мультимедіа

Н

Навичка

Навчальна програма

Навчальний план

Навчальний посібник

Навчальний процес

Навчальний телекомунікаційний проект

Навчально-дослідницька діяльність

Навчально-методичний посібник

Навчання

Напрям

Наступність

Наука

Наукова діяльність

Наукова робота

Наукова секція Малої академії наук України

Наукова творчість

Наукове відділення Малої академії наук України

Наукове товариство учнів

Науковий працівник

Науково-дослідницька діяльність

Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти

Науково-педагогічні працівники

Наукознавство

55

Нахил

Національне виховання

Новація

Ноосфера

О

Обґрунтування

Обдаровані діти

Обдарованість

Обдарованість дитини

Об’єкт

Об’єкт дослідження

Об’єктивність

Опитування

Оптимізація

Освіта

Освітня система

Особистісно орієнтоване навчання

Особистість

П

Парадигма

Педагог

Педагогіка

Педагогічна майстерність

Педагогічна творчість

Педагогічна технологія

Підручник

Підхід

Пізнавальна активність

Пізнання

Плагіат

План

Позашкільна освіта

Позашкільний навчальний заклад

56

Показник

Поняття

Потреба

Пошук

Практика

Практикум

Практичне заняття

Предмет

Предмет дослідження

Принцип

Принципи організації навчально-виховного процесу

Пріоритет

Проблема

Проблемний підхід до навчання

Проблемно-реферативна робота

Прогноз

Програма виховання

Проект

Протокол

Професійна орієнтація

Профільна школа Малої академії наук України (очно-заочна)

Процес

Процес розвитку

Публікація

Р

Результат

Результат навчальний

Результативність виховної діяльності

Резюме

Реферат

Рецензія

Рецензування

Розвиток

Розвиток людини

57

Розвиток особистості

Розвиток творчих здібностей

Розвідка

Розуміння

С

Самоактивність

Самоактуалізація

Самовизначення

Самовиховання

Самоконтроль

Самоосвіта

Самооцінка

Самореалізація

Саморозвиток

Самосвідомість

Самостійність

Світогляд

Секція

Семінар

Середовище

Символ

Система

Система освіти

Система позашкільної освіти

Систематизація

Соціалізація

Соціальна компетентність

Соціальне самовизначення

Соціальний розвиток

Співробітництво

Спостереження

Стандарт

Структура

Студентське наукове товариство

58

Студія

Судження

Т

Талант

Творча особистість

Творчі здібності

Творчість

Творчість дитяча

Творчість педагогічна

Тезаурус

Тези

Тема

Тенденція

Теорія

Територіальне відділення Малої академії наук України

Термін

Тест

Технологія

Технологія наукових досліджень

Типовий навчальний план

Толерантність

Трактувати

У

Узагальнення

Уміння

Умовивід

Успіх

Уява

Ф

Факультатив

Філія позашкільного навчального закладу

Філософія науки

59

Форми навчання

Формування особистості

Фундаментальний

Функція

Х

Характер

Характеристика

Хист

Хрестоматія

Хронологія

Ц

Цитата

Ціннісні орієнтації

Цінність

Ч

Читання

Ш

Школа наукова

Я

Я

Якість

Якість знань

Я-концепція

Я-особистість

Ясність

Формат 60х84 1/16. Друк цифровий.

Папір офсетний 80 г/м2.

Наклад 500 прим.

Видавництво: ТОВ «Праймдрук»

01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, офіс 213

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи

серія ДК № 4222 від 07.12.2011.