ГАЗЕТА НАЦІОНАЛЬНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ №8 (136), вересень 2015

Шановні колеги: студенти, викладачі, усі працівники фармацевтичної галузі!

Прийміть сердечні вітання з Днем фарма-цевтичного працівника України!

Фармацевтичні працівники своєю само-відданою працею, її соціальною спрямованіс-тю заслужили право мати професійне свято. Приємно, що до ініційованої Національним фармацевтичним університетом ідеї започат-кування Дня фармацевтичного працівника до-лучилися представники всіх складових галузі. Це було непросто — не один рік знадобився для досягнення мети, яка була реалізована 7 верес-ня 1999 року. Саме під час проведення V Націо-нального з’їзду фармацевтів другий Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ «Про день фармацевтичного працівника України». З того дня щорічно ми відзначаємо власне професійне свято у третю суботу вересня. І зазначу, що сьо-годні фармацевтична громадськість України — одна з небагатьох у світі, що має власне профе-сійне свято, визнане на державному рівні.

Без фармацевтичного працівника неможли-во уявити розвинуте та здорове сучасне суспіль-ство. Саме тому, які б події не відбувалися, які б пріоритети не розставлялися на шляху поступу держави та світу, фармацевтичних працівників завжди цінували і будуть цінувати за внесок у збереження здоров’я та підвищення якості життя людини. Сьогодні фармація не лише ви-йшла на позиції рівноправного партнера, а й стала пріоритетною складовою системи охоро-ни здоров’я, бо хочемо ми чи ні, але без ліків, як і без хліба, сьогодні не прожити...

Національний фармацевтичний універси-тет, як єдиний в Україні профільний вищий навчальний заклад, забезпечує якісну під-готовку фахівців для усіх складових галузі, починаючи від розробки лікарського засобу і закінчуючи його реалізацією через аптечну мережу. Пишаємося нашими випускниками і раді бачити їх в аптеках, освітянській сфе-рі, науці, на виробництві, — це переконлива кількість робочих місць, адже тільки аптечних установ на території Харківської області нині налічується 1295.

Сьогодні ми разом відкриваємо ще одну сторінку нашої спільної історії — історії фар-мації України. Якою вона буде — залежить від кожного з нас, від нашої творчої праці, яка ста-не частиною спільних добрих справ.

Щиро вітаю всіх колег, однодумців, сту-дентів зі святом і бажаю добра, миру, радості, нових джерел натхнення. Нехай вас завжди су-проводжує любов і краса!

В.П. Черних,ректор НФаУ, академік НАН України

Цецилій: «Завжди поважай сліди минулого»

18 вересня 2015 р. у дружному колі співробітників Національного фарма-цевтичного університету відбулися уро-чистості з нагоди Дня фармацевтичного працівника України. До НФаУ із вітан-нями від Харківської обласної органі-зації профспілки працівників охорони здоров’я України завітала її голова Альо-на Благовещенська.

Професійні свята ніколи не обходять-ся без відзначення та вшанування кращих представників галузі. 17 вересня 2015 р. у Харківській облдержадміністрації від-бувся офіційний прийом, у ході якого фар-мацевтичну галузь Слобожанщини приві-тав заступник голови ХОДА М.Є. Черняк та відзначив Почесними грамотами і по-дяками Харківської облдержадміністрації та Харківської облради кращих провізорів, виробників, освітян, науковців, серед яких 22 представники НФаУ.

Університет, який є флагманом фа-хової освіти нашої держави, готує кадри для всіх сегментів галузі та шанобливо береже традиції фармацевтичної освіти і науки. Саме тому головною подією уро-чистостей стала доповідь ректора НФаУ, академіка НАН України В.П. Черних, присвячена 210-річчю фармацевтичної освіти в Україні.

Ретроспективний екскурс почався з історії виникнення університетської освіти у світі та в Україні. Розповівши про відкриття Харківського Імператорського університету, від якого починаються «біо-графії» багатьох ВНЗ Слобожанщини, В.П. Черних говорив про те, як з'явився фармацевтичний інститут, які особистос-ті стали знаковими для галузевої освіти

та науки, яким є сьогодення Національ-ного фармацевтичного університету. Лекцію ректор НФаУ читав у відкритій до початку поточного навчального року аудиторії, трансляція відбувалася до ще двох аудиторій університету. Це дало змогу поринути у минуле фармацевтич-ної освіти одночасно більш ніж півтисячі співробітників та студентів.

Подарунком університету стало ви-готовлення у рамках спільного з «Укр-поштою» проекту власної марки «До 210-річчя фармацевтичної освіти в Укра-їні». Під час відзначення професійно-го свята відбулося урочисте погашення марки, яке здійснив заступник дирек-тора Харківської дирекції «Укрпошти» Д.В. Воронцов.

Завершилися святкування врученням Почесних грамот колективам кафедр, відділів та підрозділів НФаУ.

2 молодІстьфармацІЇ

Від фармацевтичної кафедри до провідного університету:210 років фармацевтичної освіти в Україні

Г.Г. Корритарі, Л.О. Ванноті — постаті, що подарували майбутнє фармації Харківщини

Харків по праву вважається фар-мацевтичною столицею України. Тут розташована мережа великих заводів-виробників лікарських засобів, науково-дослідні інститути, потужні аптечні мережі. Більше 2 століть тому у місті з’явилася вітчизняна фарма-цевтична освіта, і саме тут знаходиться її флагман — Національний фарма-цевтичний університет (НФаУ). Тра-диція надання освітніх послуг виникла ще в 1805 році, коли до Харківського Імператорського університету були за-прошені знамениті вчені світу. Георгій Георгійович Корритарі та Людвіг Оси-пович Ванноті — одні з тих, хто заклав фундамент фармацевтичної освіти у на-шому місті. Сьогодні ми ознайомимося із життєвими шляхами цих науковців.

Георгій Георгійович Корритарі — вчений, що першим очолив кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та фармакогнозії Харківського Ім-ператорського університету. Георгія Георгійовича запросили до Харкова

з Угорщини. Свого часу він закінчив Єнський університет, після чого отри-мав ступінь доктора медицини у Пешті. Через деякий час, покинувши посаду у Пешті, Корритарі прибув до Хар-кова, де очолив кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та фармако-гнозії, читав лекції з 1806 року. Через два роки він був вже не тільки керівни-ком, а й одним із провідних професорів кафедри, деканом факультету медици-ни, членом навчального комітету.

Із перших днів роботи Георгій Геор-гійович вів активну суспільно-наукову діяльність. Він брав участь в упоряд-куванні університетської бібліотеки, виступав з актовими промовами, ви-кладав фармацію і фармакогнозію. Окрім роботи в університеті, професор Корритарі служив головним лікарем у Харківському військовому відомстві, як магістр окулістики надавав безкош-товну медичну допомогу пацієнтам із захворюваннями очей. Цей вчений, безсумнівно, міг би зробити ще біль-ший внесок у розвиток науки та освіти, однак у 1810 він помер. Пам’ять про нього ми дбайливо зберігаємо, саме з його іменем завжди буде пов’язана юність фармацевтичної науки.

Вченим, який після Г.Г. Корри-тарі прийняв на себе відповідальність за розвиток фармацевтичної науки Харківщини, став Людвіг Осипович Ванноті. Він народився в 1771 році

у Фрейгбурзі. Навчався майбутній про-фесор у Фрейгбурзькому університеті, де 5 серпня 1798 року отримав ступінь доктора медицини. Після закінчення університету декілька років працював обер-хірургом у Римській Імператор-ській армії, потім один рік прожив у Відні, вдосконалюючи свою медичну майстерність. Вельми важливим є пері-од його роботи у Львові, де Л.О. Ванно-ті мав медичну практику, а також напи-сав книгу про щеплення від коров’ячої віспи (польською мовою). Відомо також, що Людвіг Осипович, окрім усього, активно вивчав практичну ана-томію в Арсбурзі. Через деякий час він отримав запрошення від Харківського імператорського університету.

29 травня 1805 року 34-річний Л.О. Ванноті прибув до Харкова, де йому одразу ж було доручено органі-зувати анатомічний театр для універси-тету. Пошуки будівлі для анатомічного театру тривали аж до 1806 року, коли було вирішено тимчасово віддати під анатомічний театр університетський будинок садівника Цетлера. Силами університету розпочалося його пере-обладнання для потреб анатомічного театру, головну роль у цьому проце-сі зіграв, звичайно ж, Л.О. Ванноті. Його клопотаннями в будинку було облаштовано льох, Людвіг Осипович здійснив закупівлю всього необхід-ного: скляного і полив’яного посуду,

речовин, меблів, інструментів, літера-тури для студентів тощо. Л.О. Ванноті особисто виготовляв анатомічні пре-парати, регулярно надавав рапорти адміністрації університету, в яких чітко й аргументовано пояснював особливі потреби анатомічного театру, необхід-ність його розширення і розвитку.

Екстраординарним професо-ром Людвіг Осипович став лише у 1811 році, а 21 лютого 1812 року його призначено ординарним професором кафедри лікарського речовинослів’я. Про викладацьку діяльність Ванноті відомо дуже мало. Він розпочав ви-кладати у 1806/1807 академічному році на кафедрі анатомії, де і працював до 1811 року. Після смерті професора фармакології, фармації та історії ме-дицини Г.Г. Корритарі, Ванноті очолив

кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та фармакогнозії. На посаді завідувача Л.О. Ванноті плідно працю-вав до останніх днів свого життя. По-мер він 1 лютого 1819 року.

Такими були життєві шляхи двох видатних вчених, що дали поштовх для розвитку фармацевтичної науки та освіти Харківщини. На жаль, відо-мостей про них не так багато, але всі сучасники згадували їх як людей, за-хоплених своєю справою, рушіїв на-уки того часу. Сьогодні вчені НФаУ з гідністю продовжують традицію по-передників, докладаючи максимум зу-силь для якісного навчання працівни-ків фармацевтичного сектора України та світу.

Наталія Коров’яковська,доглядач музею історії НФаУ

Вітчизняна фармація має міц-не коріння і славні історичні тради-ції, а українською фармацевтичною столицею по праву вважається Хар-ків. Саме тут розташовані найбільші заводи-виробники лікарських засобів, науково-дослідні інститути, великі мережі аптечних закладів та Націо-нальний фармацевтичний університет, який являє собою потужний науково-освітній комплекс.

У 2015 р. ми відзначаємо 210-річ-ний ювілей вищої фармацевтичної освіти в Україні, започаткування якої пов’язане з відкриттям 1805 року у Хар-кові класичного університету. У цьо-му ж 1805 році Вчена рада медичного факультету здобула право проводити іспити на отримання фармацевтично-го звання та надання за їх результатами ступенів гезеля (аптекарського поміч-ника) та аптекаря. У 1812 році на базі хімічної лабораторії було відкрито фар-мацевтичну лабораторію, засновником та завідувачем якої став М.П. Болга-ревський. Завдяки відкриттю лабора-торії студенти та особи, які готувалися до іспитів на одержання фармацевтич-ного звання, дістали можливість здобу-вати знання з фармації (фармакогнозії, судово-медичного аналізу та фізіоло-гічної хімії).

У 1837 р. було відкрито кафедру лікарського речовинослів’я, фарма-ції та лікарської словесності (у 1859 р. її поділено на кафедру фармації та фар-макогнозії і кафедру фармакології).

У 1921 р. у столичному на той час Харкові було відкрито перший в Укра-їні фармацевтичний інститут, який го-тував фармацевтів вищої кваліфікації з аптечного профілю, працівників для хіміко-фармацевтичної промисловос-ті, а також спеціалістів із дослідження харчових і смакових якостей речовин, предметів домашнього вжитку і спе-ціалістів із судово-хімічного аналізу.

У перший рік на вступ до інсти-туту було подано 154 заяви. При-йняли 93 особи, причому 67 з них вже мали досвід роботи в аптеках. Першим ректоромХфІ став профе-сор м.о. Валяш-ко.

Микола Овксентійович Валяш-ко (1871–1955) — видатний науко-вий та громадський діяч, випускник та викладач Харківського Імператор ського університету, один із фунда-торів фармацевтичної освіти в Укра-їні. Про створення фармацевтично-го інституту М.О. Валяшко говорив іще у 1915 р.: «Для того, щоб дійсно

підготувати хіміко-фармацевтів до нау-ково-практичної діяльності, необхідно створити особливий Фармацевтич-ний інститут, в якому усі ці спеціальні предмети і проходилися б за відповід-ним планом і програмами. Без цього і при розподіленні слухачів за різними лабораторіями створити цілісну спе-ціальну освіту складно, оскільки на-хил до фармацевтичної спеціальності для них завжди буде другорядним». За приклад таких вищих навчальних за-кладів М.О. Валяшко наводив фарма-цевтичні інститути при університетах у Берні, Марбурзі, Берліні тощо, під-креслюючи при цьому, що «в Німеччи-ні давно вже надається велике значення створенню таких інститутів, де слухачі отримують свою практичну підготов-ку від початку до кінця, причому в ін-ститутах ведуться і додаткові курси з більшою спеціалізацією». Зазначимо, що з роботою німецьких фармацевтич-них інститутів М.О. Валяшко мав наго-ду ознайомитися під час закордонного відрядження у 1908–1910 рр.

Організація Харківського фарма-цевтичного інституту стала взірцем для створення таких інститутів у Києві, Він ниці та Дніпропетровську.

У зв’язку з так званою «уніфікацією фармацевтичної освіти» (1924 р.) ХФІ був об’єднаний з Харківським фарма-цевтичним технікумом, який з того часу діяв на правах вищого навчального за-кладу. У 1924 р. колектив технікуму пе-режив суттєві зміни, пов’язані з новою концепцією фармацевтичної освіти, в якій проголошувалось, що технікуми мають стати основним центром підго-товки фармацевтичних кадрів. Після формального закриття ХФІ фактично відбулося об’єднання двох навчальних закладів — технікуму та інституту.

З 1930 р. навчальному закладу все ж таки повернули статус інституту. У цьому ж році ХФІ, крім осіннього набору студентів, додатково здійснив ще й весняний. Діяли робфак, за-очний (з 1928 р.) та вечірній факуль-тети. У 1932 р. в інституті навчалося 426 чоловік. Авторитет ХФІ зростав, він посідав все більш високі позиції у світі фармацевтичної науки. У 1932 р. професорам інституту було доручено розробити навчальну програму для

фармацевтичних вищих навчальних за-кладів.

У 1937 р. Вченій раді інституту на-дано право присуджувати здобувачам учений ступінь кандидата фармацев-тичних наук. У довоєнний період Хар-ківський фармацевтичний інститут під-готував 1379 спеціалістів, було захище-но близько 40 дисертацій, проводилися дослідження за 40 науковими темами.

На початку осені 1941 р. співро-бітники інституту та найбільш цін-не устаткування були евакуйовані до м. Прокоп’євська Новосибірської об-ласті (РФ). Решту викладачів на чолі з ректором Ю.Г. Борисюком відправили до м. Семипалатинська Казахської РСР, де незабаром до них приєдналися спів-робітники, які виїхали до Новосибір-ська. У березні 1942 р. інститут розпочав навчально-виробничий процес. Першо-черговим завданням для співробітників стала організація на базі лабораторії ап-текоуправління виробництва дефіцит-них лікарських речовин для шпиталів та аптек області: наркозного ефіру, уро-тропіну, хлористого натрію, йодистого калію, камфорної олії та інших.

У 1944 р. інститут реевакуйовано до Харкова. Будинок на вулиці Мель-никова, 12 був напівзруйнований. Пов-ністю вдалося зберегти тільки бібліо-теку — як наукову, так і підручники з усіх предметів. Загальна сума збитків, завданих німецько-фашистськими за-гарбниками, склала 378 730 карбован-ців. До 1945 р. колективи кафедр разом зі студентами були зайняті в основному відновленням приміщень і створенням необхідних умов для навчальної і науко-вої роботи.

У грудні 1945 р. відбувся перший повоєнний випуск спеціалістів. Ди-пломи отримали 50 чоловік, четверо з них завершили навчання з відзнакою, 30 — з середньою оцінкою «відмінно» та «добре», 16 мали середній бал «задо-вільно».

Протягом 1950–1960 рр. у ХФІ активно нарощувався навчальний та науковий потенціал і зміцнювалася матеріально-тех нічна база. У 1952 р. при інституті створений військово-фармацевтичний факультет (організа-тор — полковник В.Г. Чорнобривий, який започаткував традицію підготовки

військових провізорів). З 1956 р. військо во-фармацевтич ний факультет увійшов до складу військово-медич-ного факультету Харківського медич-ного інституту.

Харківському фармацевтичному інституту випала почесна місія при-йняти у своїх стінах делегатів І з’їзду фармацевтів України 3–5 квітня 1963 р. З’їзд підбив підсумки здобутків фарма-цевтичної науки і промисловості, ви-значив завдання щодо удосконалення лікарського забезпечення населення.

З 1965 р. ХФІ починає готувати спеціалістів-фармацевтів для зарубіж-них країн, а також здійснювати підго-товку фахівців для республік Середньої Азії та Молдавії. З 1974 р. у структурі ХФІ з’явився факультет із підготовки іноземних студентів.

З 1971 до1980 р. посадуректора ХфІ обі-ймавд.П.сало— новатор, стратег, один із фундато-рів фармацевтич-ної освіти в Укра-їні. Без перебіль-шення можна сказати, що його вплив на станов-

лення цієї сфери діяльності відчутний досі, і не тільки у країнах ближнього зарубіжжя, але й в далеких іноземних державах. За його ректорства у 1976 р. Вченій раді ХФІ було надано право приймати до захисту докторські дисер-тації. Активно розвивався навчальний та науковий потенціал вищого навчаль-ного закладу, зміцнювалася матеріаль-на база, почав будуватись хімічний, а потім і технологічний навчальний корпус. У стінах ХФІ пройшов ІІІ з’їзд фармацевтів України (1979 р.).

У 1992 р. інститут реорганізований в Українську фармацевтичну академію (УкрФА), яка в 1994 р. акредитована за найвищим IV рівнем акредитації. У 1999 р. виш набув статусу Національ-ної фармацевтичної академії України, а в 2002 р. реорганізований у Національний фармацевтичний університет (НФаУ).

У 1999 р. у стінах НФаУ пройшов V Національний з’їзд фармацевтів України. Цього ж року встановлено

державне професійне свято — День фармацевтичного працівника. У 2005 р. відбувся VI, а у 2010 р. — VII Національ-ний з’їзд фармацевтів України. У 2010 р. з ініціативи НФаУ прийнято Етичний кодекс фармацевтичного працівника.

35 років по-спіль єдиний про-фільний фарма-цевтичний вишв Україні очо-лює В.П. Чер-них — академік Н а ц і о н а л ь н о ї академії наук України, заслу-жений діяч науки і техніки України,

заслужений винахідник України, лау-реат Державної премії України, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого ІV та V ступенів, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук, професор, Почесний громадянин м. Харкова. Сьогодні колектив університету налі-чує понад 20 000 співробітників і сту-дентів. Під керівництвом видатного організатора Харківський фармацев-тичний інститут, в якому навчалося 1600 студентів за однією спеціальністю «Фармація» та працювало 6 докторів і 73 кандидати наук, виріс в унікаль-ний науково-освітній комплекс — На-ціональний фармацевтичний універ-ситет, в якому сьогодні навчаються 17 500 студентів за 14 спеціальностями та здійснюють науково-педагогічну ді-яльність 120 докторів і 500 кандидатів наук, середній вік яких — 45 років.

Сьогодні Національний фарма-цевтичний університет — провідний вищий навчальний заклад, визнаний не тільки на вітчизняному, але й на світовому рівні, що має давню історію та глибокі освітні, наукові та корпора-тивні традиції. Університет пам’ятає свою історію і робить усе, щоб її знали та поважали майбутні покоління фар-мацевтичних працівників. Адже по-вага до минулого завжди є запорукою успішного майбутнього.

Марина Григор’єва,директор музею історії НФаУ;

Олена Стратілат

молодІстьфармацІЇ 3

Університетський простір НФаУ: історія та традиції

Будівництво минулого століття

Багату історію та традиції фарма-цевтичної освіти ілюструють не тільки біографії видатних вчених, численні наукові відкриття та звершення, але й університетський простір, у якому розвивався навчальний заклад. Саме цей простір, як правило, несе в собі інформацію щодо історії та традицій освіти, формує естетичний смак сту-дентів, у багатьох випадках виступає не лише візитівкою університету, але й однією з ознак міста. Потрапляючи до університетського простору, людина робить висновки про статус навчально-го закладу, про взаємодію його адміні-страції з викладацьким складом та сту-дентами, про ставлення навчального закладу до власної історії та традицій. Саме тому Національний фармацев-тичний університет веде постійну ро-боту над розширенням та вдоскона-ленням свого історико-меморіального комплексу. Ця робота включає ство-рення скульптурних комплексів, пор-третних галерей, встановлення мемо-ріальних дошок на будівлях універси-тету, створення тематичних експозицій на окремих кафедрах, у лабораторіях та підрозділах університету. І сьогодні навчальний заклад по праву може пи-шатися своїм університетським про-стором.

Будівлі, в яких розташовані кор-пуси НФаУ, мають історичну та архі-тектурну цінність. Пам’яткою архітек-тури є адміністративний корпус (вул. Пушкінська, 53), внесений до Реєстру національної культурної спадщини за №11849. Будинок у стилі модерн був збудований за проектом відомого лат-війського архітектора Ю.С. Цауне для євангельської християнської общини у 1911 р. Від 1920 р. протягом десятиліт-тя в цій будівлі працював Український державний рентгено-радіологічний ін-ститут, потім — 2-й медичний інститут.

Національному фармацевтичному уні-верситету (тоді Харківському фарма-цевтичному інституту) цю будівлю було передано у 1967 р.

Ще три корпуси університету було зведено в дорадянські часи. Будівлю Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ (пл. По-встання, 17) збудовано у 1884 р. До ре-волюції 1917 р. у ній працювала Харків-ська міська управа. Корпус переданий НФаУ у 1952 р.

Клінічний корпус (вул. Пушкін-ська, 27) з’явився на карті нашого міс-та у 1885 р. На 1 січня 1895 р. згідно зі списком домовласників, який склав статистичний відділ Харківської місь-кої управи, домоволодіння належало колезькому раднику А.Ф. Гіріну, а його оціночна вартість складала 8400 карбо-ванців. У 1997 р. корпус на вул. Пуш-кінській, 27 було виведено з навчально-го процесу і поставлено на реконструк-цію, яку завершено на початку 2000 р. У цьому корпусі розмістилася кафедра клінічної фармації (сьогодні — кафедра клінічної фармації з фармацевтичною опікою).

Медико-фармацевтичний корпус НФаУ (вул. Мельникова, 12) був збудо-ваний у 1909 р. за проектом О.М. Гінз-бурга на пожертви тютюнового фабри-канта П.Я. Бураса для єврейського бла-гочинного товариства. Після революції 1917 р. у будинку розміщалися Держви-дав, Держхлібінспекція, Наркомторг,

Укрм’ясотрест. У 1930 р. корпус був пе-реданий НФаУ.

Хімічний та технологічний корпуси НФаУ зведені у 1985 та 1990 рр. відпо-відно. Ці будівлі не є пам’ятками архі-тектури, але вони невід’ємні від історії фармацевтичної освіти, адже їх будів-ництво здійснювалося за активною участю студентів, які працювали після навчання, по вихідних, та втілювали в дійсність лозунг «Свій вищий на-вчальний заклад — своїми руками».

Сьогодні хімічний та технологіч-ний корпуси НФаУ входять до складу єдиного естетичного комплексу, роз-ташованого за адресою: вул. Блюхе-ра, 4. Окрім університетських будівель, до комплексу належать також скульп-турні композиції та ботанічний сад.

На будівлях університету встанов-лено меморіальні дошки, присвячені видатним особистостям НФаУ і най-більш значним подіям його історії. Так, на адміністративному корпусі встанов-лено меморіальну дошку фундатору фармацевтичної освіти та першому ректору Харківського фармацевтично-го інституту, професору М.О. Валяшку, а на корпусі по вул. Мельникова — до-шку на честь викладачів, співробіт-ників та студентів НФаУ — учасників Другої світової війни.

Одним із надбань Національного фармацевтичного університету є його фотогалерея, до якої, зокрема, на-лежать фотопортрети докторів наук,

розміщені на другому поверсі в корпусі на вул. Блюхера, 4.

У 2004 р., у рік 350-річчя міста Хар-кова та на честь 200-ліття заснування вищої фармацевтичної школи в Украї-ні, біля навчального комплексу Націо-нального фармацевтичного університе-ту (вул. Блюхера, 4) було встановлено скульптурний комплекс «Фармація у віках». Його авторами є заслужений художник України скульптор С.А. Гур-банов і народний архітектор Украї-ни Ю.М. Шкодовський. Головна ідея комплексу, який складається зі скульп-тур «Аптекар» та «Панацея», а також композиції «Майбутнє фармації», по-лягає в тому, щоб показати багатовіко-ву еволюцію від маловідомих лікарів-аптекарів до майбутніх провізорів та вчених, які здатні не лише боротися з хворобами, але й подовжити життя людства в цілому. Сьогодні «Фармація у віках» — єдиний у світі скульптурний комплекс, присвячений уславленню працівників фармацевтичної галузі.

У 2009 р. було створено портретну галерею ректорів Національного фар-мацевтичного університету, вона розмі-щується в корпусі по вул. Мельникова, 12 в аудиторії №2, якій у 2010 р. було присвоєно ім’я першого ректора ХФІ, професора М.О. Валяшка.

Під час VІІ Національного з’їзду працівників фармацевтичної галузі України у вересні 2010 р. було відкрито скульптурну композицію «Особистості

фармації». Скульптурні постаті першо-го ректора ХФІ М.О. Валяшка та рек-тора у 1971–1979 рр. Д.П. Сала ство-рені відомим харківським скульптором О. Гурбановим.

15 вересня 2010 р. у рамках про-ведення VІІ з’їзду працівників фарма-цевтичної галузі відбулося урочисте відкриття музею історії Національного фармацевтичного університету. Засну-ванню музею передувала досить актив-на науково-дослідна робота зі збирання та створення його колекції. Особливу увагу було приділено дослідженням витоків вищої фармацевтичної освіти України та маловідомих сторінок її іс-торії, провідну роль у якій відіграв уні-верситет. У 2015 р. музей також відзна-чає свій перший маленький ювілей — йому виповнюється 5 років.

Історико-меморіальний комплекс Національного фармацевтичного уні-верситету наочно демонструє 210-річні традиції фармацевтичної освіти Укра-їни, втілює корпоративний дух вищо-го навчального закладу, формує есте-тичний смак майбутніх працівників фармацевтичної галузі та свідчить про не абиякий потенціал вищого навчаль-ного закладу, який невпинно рухається вперед, нарощує освітні та наукові мож-ливості і при цьому пам’ятає та зберігає свою історію для майбутніх поколінь.

Марина Григор’єва,директор музею історії НФаУ

Забиті перші палі під технологічний корпус на вул. Блюхера, 4

Будівельний загін

А.Г. Сербiн iнспектує готовнiсть кулешу на будівництві Будівництво переходу між корпусами 3 і 4

4 молодІстьфармацІЇ

Газета для студентів і співробітників НФаУРозповсюджується безкоштовно

ЗАСНОВНИК: Національнийфармацевтичнийуніверситет

Головний редактор О.Ю. ЯковлєваГазета зареєстрована 8 серпня 2002 року (Свідоцтво ХК №905)Адреса редакції: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53 Тел. (057) 706-17-68; E-mail: gazeta@nuph.edu.uaВиготовлювач ТОВ «Золоті сторінки»вул. Маршала Бажанова, 28, м. Харків, 61002Тел./факс (057) 701-0-701Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 276 від 12.12.2000 р.Наклад 1000 прим. Зам. 1244.

Наші банківські реквізити: р/р 35225201008865, МФО 851011

Банк: Управління Державного Казначейства у Харківській області, код ОКПО 02010936

Свідоцтво: №30008972 Індивідуальний податковий номер: 020109320392

Наукові пікніки: краще один раз побачити Где были вы? А мы на море!

Лише на перший погляд не було нічого дивного в тому, що теплого недільного дня на початку вересня у Міському саду ім. Т. Шевченка було багатолюдно та гамірно. Після на диво спекотного першого осіннього робочо-го тижня, коли попереду ще незліченна кількість холодних світанків, чому б не відпочити у затінку все ще зелених дерев, милуючись барвистими квітко-вими візерунками під бадьору музику фонтанів? Проте того дня небо поволі почали затягувати хмари, часом зді-ймався прохолодний вітер, та все ж потік відвідувачів у саду невпинно зростав. Запитаєте, чому? Відповідь розташувалася поблизу ККЗ «Україна» у вигляді яскравого наметового містеч-ка соціального заходу «Scientific Fun/Наукові пікніки», де всі бажаючі мали змогу торкнутися до Науки.

Українсько-польський проект чер-говий раз відбувся у Харкові 6 вересня за підтримки Харківського міського громадського об’єднання «Центр роз-витку громад», Департаменту у спра-вах сім’ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Харківського міського центру дозвілля молоді. Організато-ри зібрали разом представників таких галузей знань, як хімія, фізика, кри-міналістика, історія, робототехніка, астрономія, інформатика, медицина, математика, логіка, військова справа тощо. Звісно, НФаУ також не зали-шився осторонь.

Професор А.Л. Загайко, проректор з наукової роботи НФаУ:

—  IV  «Наукові  пікніки»,  що  цього-річ  відбулися  6  вересня,  стали  другими, в  яких  взяв  участь  наш  ВНЗ.  Завдяки об’єднаним  зусиллям  науково-дослідної частини,  Ради  молодих  вчених  та  при-ймальної  комісії  ми  гідно  представили НФаУ, познайомили  гостей заходу  з ба-гатьма таємницями країни «Фармація». Слід  також  відзначити  нашу  активну профорієнтаційну  роботу,  яка,  особливо для школярів старших класів, була одно-часно  і  цікавою,  і  корисною.  А  загалом «Наукові  пікніки»  завжди  дарують  від-чуття справжнього свята, відкривають нові  горизонти,  простими  словами  по-яснюють складне. Тому не дивно, що в їх проведенні із задоволенням беруть участь і діти, і дорослі. 

Відвідувачів дійсно зібралося чи-мало: зацікавлені школярі, батьки зі ще зовсім маленькими дослідниками, ве-селі студенти, бабусі та дідусі з непоси-дючими онуками. Альберт Ейнштейн одного разу зауважив: «Якщо ви щось не можете пояснити 6-річній дитині, то ви самі цього не розумієте». Та під час «Наукових пікніків» нашим учас-никам доводилося одночасно поясню-вати експерименти абсолютно різно-плановій аудиторії — завдання досить складне для молодих науковців, але, безперечно, захоплююче.

Роман Дейко, аспірант кафедри фармакології:

— Я брав участь у ІІІ «Наукових пік-ніках»,  що  проходили  у  Харкові  навесні 2015 року, а тому можу сказати про вже традиційне  задоволення,  що  отримав від  участі  у  цьому  заході.  Як  і  минулого разу,  неабияке  враження  справила  гли-бока зацікавленість глядачів у програмі, яку  ми  з  колегами  для  них  підготували. Мені  також  подобається  їх  непідробна 

радість  та  особлива  натхненна  ат-мосфера  живого  спілкування  на  наукові теми.  Звісно,  доводиться  багато  гово-рити, що трохи виснажує, але одночасно це дає своєрідний  імпульс для подальших наукових досліджень. Як у Ліни Костен-ко: «Віддай людині крихітку себе — за це душа поповнюється світлом». Сподіваю-ся, що скоро ми знову зустрінемося на на-ступних, ювілейних «Наукових пікніках»! Саме час думати про нову програму!

До речі, про програму. Цього разу на «Наукових пікніках» було представ-лено такі кафедри НФаУ: фармако-гнозії, органічної хімії, медичної хімії, фармакології та токсикології, фарма-цевтичного менеджменту та марке-тингу, менеджменту та адмініструван-ня, клінічної фармакології ІПКСФ, управління та економіки підприєм-ства. Минулого разу у заході також брали участь кафедра фармацевтичної хімії, кафедра мікробіології, імуноло-гії та вірусології та кафедра заводської технології ліків. Фармація — над-звичайно багатогранна, тому нашим учасникам довелося старанно попра-цювати, щоб вибрати найцікавіші екс-перименти. Власне, такий шлях обра-ли й інші науковці, адже увагу глядачів привертала насамперед небуденність та дивовижність дослідів.

В.О. Грудько, доцент кафедри фар-мацевтичної хімії НФаУ:

— На IV «Наукових пікніках» у Хар-кові я був гостем. На попередніх — пред-ставляв кафедру фармацевтичної хімії, а  ще  раніше  брав  участь  у  такому  ж проекті в зоні АТО (у містах Артемівськ та  Сєверодонецьк).  Слід  зазначити, що як глядач втомлюєшся не менше, ніж як організатор. Але ця втома так само приємна, а враження від заходу — дуже позитивні.  За  декілька  годин  я  встиг побачити  багато  цікавого:  від  дослі-дів  з  магнітними  рідинами  і  створення малюнків  за  допомогою  електрофорезу до  колекції  трав’яних  чаїв  та  фраг-ментів  археологічних  знахідок.  На  мою думку,  можливість  доторкнутися до науки — це чудово. Варто було лише побачити, з яким задоволенням школярі власноруч  виготовляли  порошки  з  глю-козою та аскорбіновою кислотою у на-меті  Коледжу  НФаУ!  Щодо  побажань для всіх учасників, моя порада — завжди ретельно  стежити  за  безпечністю  до-слідів. 

Головна ідея цікавих та безпечних наукових експериментів у межах «На-укових пікніків» — пояснити складні на перший погляд речі простими сло-вами. Адже сьогодні наука насправді оточує нас і супроводжує кожен наш крок, навіть якщо ми цього і не по-мічаємо. А завдяки такому проекту із абстрактного і незрозумілого понят-тя вона перетворюється на знання, які можна застосувати на практиці. І це змінює ставлення до науки як глядачів, так і науковців.

Маргарита Орленко, студентка ІІІ курсу, ССО-1:

—  Раніше  я  чула  про  такий  захід, як «Наукові пікніки», але 6 вересня брала участь у них вперше, і одразу — як пред-ставник НФаУ. Було надзвичайно цікаво опинитися  «по  той  бік  барикад»:  пока-зувати досліди та пояснювати глядачам перебіг  хімічних  реакцій,  відповідати на  запитання.  Виявляється,  те,  що  для нас,  студентів  НФаУ,  так  просто, 

звично і зрозуміло, для багатьох людей — справжня магія!

Упродовж заходу кожен із учасни-ків міг стати чарівником-науковцем. Найбільше раділи можливості потри-мати в руках пробірку, історичний ар-тефакт або справжні какао-боби діти. «Наукові пікніки», що відбулися 6 ве-ресня, працювали з 11:00 до 16:00, тому

часу вистачило на безліч пере-творень та експе-риментів.

Артем Аза-ренко, учень 8 кла-су Харківського приватного коле-гіуму:

—  «Науковий пікнік»  —  це  кру-то!  Я  побачив цікаві  досліди з  фізики,  одержу-вав  штучну  кров, дізнався  багато 

цікавого про ліки та про лікарські росли-ни, вперше почув про так званий мильний горіх,  який  може  замінити  синтетичні миючі  засоби,  потримав  у  руках  справ-жні  історичні  артефакти...  Просто неможливо  перелічити  все,  що  сподоба-лося! Вдалося навіть відчути себе справ-жнім  захисником  Вітчизни,  примірявши військове  обмундирування,  та  власноруч виготовити  порошок  із  глюкози  та  ас-корбінової  кислоти!  До  того  ж  тепер маю  підручник  з  органічної  хімії  —  він мені знадобиться наступного навчально-го року. 

Один із беззаперечних плюсів про-екту — заохотити та зацікавити школя-рів і студентів, показати, що наука — це не лише товстелезні підручники або незрозумілі формули, а навпаки, вона поруч, навколо нас, загадкова, але за-вжди відкрита для пізнання. І хтозна, можливо, той першокласник, що на «Наукових пікніках» намагався на-вмання змішати у пробірці якомога більше розчинів, у майбутньому дійсно стане видатним науковцем, очолить рух української науки до нових вер-шин? А тим часом сьогоднішні сту-денти, молоді науковці розпочнуть цей шлях.

Юлія Ткаченко, студентка IV курсу спеціальності «Фармація» (17 група):

—  «Наукові  пікніки»  я  відкрила  для себе  лише  цього  року.  Раніше  і  не  дума-ла,  що  демонстрація  наукових  експери-ментів  просто  неба  справить  на  мене таке враження! Але участь у проведенні заходу  принесла  неабияке  задоволення. До  того  ж  було  приємно,  що  програма НФаУ  зацікавила  багатьох  учасників і  гостей — від маленьких майбутніх на-уковців до їх батьків. Я щиро вдячна ор-ганізаторам  та  учасникам  цього  проек-ту і не сумніваюсь у тому, що наступного разу також буду брати участь у прове-денні «Наукових пікніків». 

І поки харків’яни з нетерпінням чекають на наступні «Наукові пікні-ки», проект активно рухається містами України. Упродовж вересня-жовтня заплановано його проведення у Киє-ві, Кривому Розі, Дніпропетровську, Дубні, Луцьку, Тернополі, Одесі, Він-ниці та Львові. При цьому популяр-ність заходу з кожним разом зростає. Звісно, «Наукові пікніки» активно ре-кламуються у ЗМІ, але найкраща ре-клама — захоплені відгуки учасників та глядачів.

А.П. Осьмачко, голова Ради молодих вчених НФаУ, аспірант кафедри фарма-когнозії:

— «Наукові пікніки» — масштабний соціальний  проект,  що  не  припиняє  сво-го  розвитку.  З  кожним  разом  до  нього долучаються  все  нові  й  нові  організації та  університети,  збільшується  і  коло глядачів.  Адже  кожен  гість  заходу отримує  не  лише  нові  та  цікаві  знан-ня,  а  й  позитивні,  яскраві  емоції.  Тому не дивно, що і в НФаУ «Наукові пікніки» набувають  популярності:  все  більше  ка-федр  прагнуть  взяти  участь  у  проекті. Такий  досвід  надзвичайно  корисний  для всіх  учасників.  Безперечно,  краще  один раз відвідати та на власні очі побачити «Науковий  пікнік»,  ніж  сто  разів  про нього почути. 

Галина Григорів,аспірант кафедри органічної хімії

Если попросить студента назвать две основные части учебного года, то это, скорее всего, будет сессия, кото-рую вот-вот придется закрыть, и сес-сия, которую он только-что закрыл с тем или иным успехом. Но ведь каждый труд всегда должен быть вознагражден. Поэтому студенты НФаУ решили про-вести свой отдых хорошо. Но все по порядку.

Это лето мы решили провести на Солнечном Берегу (Слънчев Бряг) в Болгарии. И да, то название города, а не просто красивый эпитет к слову «бе-рег». Стоит отметить, что когда мы со-бирались в путешествие, никто не пред-полагал, что не помешало бы под конец путешествия строить планы, куда же мы опять поедем все вместе. Если у кого-то была возможность побывать в Болгарии, то он со мной согласится, что это очень гостеприимная страна, где не существует языкового барьера и всегда рады туристам. Хотя некоторые курьезные случаи все же были. В отли-чие от наших традиционных жестов в Болгарии «да» и «нет» в виде кивания головой показывают наоборот. Это мы вспомнили позже, а до этого я не мо-гла понять, почему официант на мой вопрос о свободном столике в кафе мо-тает головой (что у нас означает «нет») и так широко улыбается.

В первый же день, как только приехали, решили сразу пойти на разведку. Сначала было море. Это, конечно, и желтый песок, и бескрай-няя морская гладь, и наконец-то воз-можность просто накупаться, лечь на пляже и расслабиться. Если вы думаете, что так все 10 дней нашего отдыха и проходили, то вы заблужда-етесь, ведь у нас был молодежный тур и организаторы постарались сделать его не только веселым, но и запоми-нающимся. Нам устроили вечер зна-комств, ведь кроме студентов НФаУ к нам присоединилась группа из Льво-ва. Дальше были дискотеки и клубы, ведь Солнечный Берег по праву счита-ется центром молодежного отдыха. За это время у моря мы успели встретить рассвет, полюбоваться полнолунием и провести закат, в общем, романти-ка да и только. Но что самое важное, на мой взгляд, это атмосфера лета и легкости на протяжении всего тура. У нас были конкурсы с интересными и вкусными призами и эстафеты, когда нужно было показать не толь-ко свою смекалку, но и скорость и найти спрятанные по всему городу задания. В общем, скучно точно не было. Мы даже нашли время съездить на экскурсию в Несебыр (Несебър) и Болгарское село, где ознакоми-

лись с колоритными старинными и современными традициями Болгарии.

И, конечно же, все мы привезли из путешествия множество сувениров. Кроме банальных магнитов и футбо-лок типа «I love Bulgaria», нам посове-товали купить косметические товары на основе традиционной болгарской розы, поэтому практически все под конец тура купили столько кремов и духов с розой, что, наверное, мы были самыми благоухающими туристами после возвращения домой. Также нам советовали попробовать традиционное болгарское блюдо (сразу хочу уточ-нить, что не знаю ни одного человека из нашей группы, кто бы на это решил-ся) — суп-пюре из кефира и свежего огурца. А жаль, остались бы воспоми-нания.

Во время прекрасно организован-ного путешествия мы получили столь-ко приятных впечатлений, что вряд ли бы они могли уместиться в тетрадь из 96 листов, и за это все мы, студенты, которые побывали этим летом в Бол-гарии, хотим поблагодарить кафедру социологии и философии нашего уни-верситета, и в особенности Аллу Пав-ловну Лантух, которая хочет, чтобы мы были не только образованными, но и высококультурными людьми. Большое Вам спасибо!

Уважаемые студенты, помните, что студенческий билет — это не толь-ко льготный проезд в метро, но и воз-можность увидеть мир в лучшие годы своей жизни — студенческие! Путеше-ствуйте!

С уважением,  Елизавета Борко