Çá³ðêà Åñå - star-way.dp.uastar-way.dp.ua/_files/doc/ese_2018_lv.pdfвідношенню до цієї визначної дати. Третя тема – «Особистість

Çá³ðêàÅñå

Ðîáîòè ïåðåìîæö³â êîíêóðñó

ì. Äí³ïðî 2018 ð.

Дорогі друзі!Всеукраїнський конкурс літературних робіт школярів «Літературний

Всесвіт» – це конкурс, який забезпечує умови для самореалізації творчості дітей та молоді, їх літературного таланту та поєднує це все з космічною тематикою.

На ІІІ Всеукраїнський конкурс літературних робіт школярів «Літературний Всесвіт» було надіслано понад 400 робіт. До участі долучилися діти не тільки з міста Дніпра та Дніпропетровської області (школи м. Кам'янського), а також із інших областей України, таких як Волинська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська та Хмельницька.

У цій збірці представлені роботи переможців конкурсу та ті роботи, які отримали відзнаку за напрямком «Есе».

«Есе» – жанр, в якому учасники викладають свої думки за визначеними темами. Наукова точка зору всім давно знайома, а завдяки цьому напрямку є можливість донести свої власні міркування з приводу різноманітних питань та проблем космічної галузі.

Для робіт цього напрямку було обрано три теми. Перша тема – «Якби я відкрив планету, якою б я її побачив?» Її обрала

більшість із учасників. Фантазійні планети були дуже різноманітними та цікавими, наповненими незвичними речами, мешканцями та побутом.

Друга – «4 жовтня 1957 року – запуск першого супутника». Як молодь оцінює цю подію сьогодні? Ця тема також не залишилася без уваги. Учасники з великим захоплення описували власні думки та думки своїх однолітків по відношенню до цієї визначної дати.

Третя тема – «Особистість в історії освоєння космосу». За допомогою неї учасники мали змогу висловити власні міркування з приводу досліджень та розробок видатних людей у космічній галузі.

Яку б тему не було обрано, роботи були насправді цікавими та захоплюючими.

Ми дуже вдячні всім учасникам конкурсу, керівникам проектів, викладачам, батькам, які витрачали не тільки свій час, але і вкладали душу в роботи!

Усі роботи публікуються без редагування. В оформленні використані лише ті ілюстрації, з багатьох розміщених

конкурсантами, що не викликають сумніву в авторстві.

Організатори Всеукраїнського конкурсу літературних робіт школярів

«Літературний Всесвіт», 2018 рік.

Çá³ðêà

Åñåìîëîäøà ãðóïà

Воропаєва Дар’я, м. ДніпроМельник Яна, с. Гораймівка, Маневицький р-н, ВолинськаПренько Андрій, с.Новосафронівка, Миколаївська

Боровик Катерина, м. Кам'янськеГалушка Катерина, м. ДніпроДенисенко Лоліта, с. Мішково-Погорілове, МиколаївськаІвашина Оксана, м. Конотоп, Сумська

Авєріна Олена, м. ПолтаваДубовська Олександра, м. Кам'янськеСеренович Микола, м. ДніпроСтеценко Ольга, с.Широкий Лан, Миколаївська

ñòàðøà ãðóïà

Ðîáîòè ïåðåìîæö³â êîíêóðñó

Стороженко Поліна, м. ДніпроТерещенко Дарина, м. Луцьк, Волинська

Мозгова Людмила, м. МиколаївТихоненко Альона, м. Хорол, ПолтавськаХомик Роман, м. Львів

Войтюк Дарина, с.Жуків, Славутського р.,ХмельницькаГречана Богдана, м. ПолтаваКочеткова Олександра, м. ДніпроОмельченко Анна, м. Дніпро

Веретенник Андрій, Миколаївська обл.Кацанюк Ліза, Дніпропетровська обл.Пасічко Сергій, Полтавська обл.Щербик Юлія, Волинська обл.

Буртний Дмитро, Дніпропетровська обл.Волошин Дмитро, Дніпропетровська обл.Куленко Аллa, м. Ромни, Сумська областьЛуньова Єва, Волинська обл.Сиваева Лиза, Дніпропетровська обл.Солодовник Владислав, Дніпропетровська обл.Фісенко Анастасія, Дніпропетровська обл.

ЕСЛИ БЫ Я ОТКРЫЛА ПЛАНЕТУ, КАКОЙ БЫ Я ЕЁ УВИДИЛА

Автор: Стороженко Полина12 років, Дніпропетровська обл.

Если бы я открыла новую планету, интересно, какой бы я её увидела?

Думаю, что планета, которую бы я открыла, была бы очень большая по размеру, примерно, в восемь с половиной раз больше, чем наша планета. Время на ней течёт по другому. Две недели на новой планете соответствуют одним суткам на Земле. Вместо солнца планету освещает звезда под названием Кальгатте, а на рассвете вместо росы выпадают серебряные блёстки, что не очень нравится говорящим растениям, которые обитают на той планете. Все растения на новой планете – разноцветные, включая и деревья. Там множество гор, впадин и практически нет равнин. Ночью с этой планеты видны только две звезды, которые светятся красным светом. На этой планете живёт только господин Пуатье со своими животными, которые обладают интеллектом и могут общаться на человеческом языке. Скорее всего, новую планету, открытую мной, я бы назвала в честь господина Пуатье.

Конечно вероятность того, что я открою новую планету, очень мала, но ничто не помешало мне пофантазировать сегодня на эту тему.

ìîëîäøà ãðóïà

Якби я відкрила планету, якою б я її побачила?

Автор: Терещенко Дарина 13 років, Волинська обл.

Міжнародна експедиція вирушила космічним простором в Галактику Андромеди з метою запуску нових супутників.Я визирнула в ілюмінатор і побачила надзвичайно багато красивих яскравих зірок. Серед них пролітали гігантські астероїди, які могли легко зіштовхнутись з нашим кораблем. Флот не міг прорахувати траєкторію руху і усунути небезпеку зіткнення. Ми вирішили вибрати альтернативу: сісти на найбільшу в цьому діапазоні планету і перечекати.Летимо… Радар, який відповідав за виявлення нових об'єктів, запищав. Це вона! Те, що нам потрібно. Рушаймо! Година і тридцять хвилин. Ми ввійшли в атмосферу і готуємось до посадки на невідому досі людству планету.З першого погляду нічого неординарного та нового, лише величезні глибокі кратери та голі дерева. Як тільки ноги відчули землю, стало страшенно незручно. Тиск на цій планеті був величезним, тому було важко дихати. Усе було занедбане та забруднене, ніби тут пройшлося стадо коней, які топтали усе на своєму шляху. В далечині виднілась зірка на ім'я Сонце.Наша команда помітила попереду щось на кшталт вивіски. Ми вирішили підійти ближче та роздивитись, що там написано. На дошці було вирізьблено якимось гострим предметом слова: «Ласкаво просимо на планету Земля. 2093 рік». Я затамувала подих, та у голові промайнуло кілька запитань, на які не змогла знайти відповіді: «Невже це наша планета у майбутньому? »І ось тоді я усвідомила, що ми потрапили у портал часу. Все те, що постало перед нашими очима, може втілитись у реальність через декілька років.


На сьогодні вся наша планета – це дім для мільйонів видів істот, включаючи і людей. Але, на жаль, людство не думає про наслідки своїх діянь. Проблеми з екологією, флорою, фауною, кислотні дощі, смоги, що зумовлюють появу серйозних проблем зі здоров'ям. Ми маємо нести відповідальність за подальше існування життя на нашій планеті. Любити і берегти наш рідний край – ось наше найголовніше завдання.


Моя планета

Автор: Мозгова Людмила10 років, Миколаївська обл.

«Якщо десь і є ще одна Земля – а це цілком можливо – то вона далеко, далеко звідси»

Люсі Гокінґ, Стівен Гокінґ «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» С. 295

У нашій галактиці існує більше мільйона планет та інших

космічних тіл. Зазвичай їх відкривали вчені й називали на честь свого відкривача, чи на честь знаменитих людей.

Я б дуже хотіла відкрити нову планету, але не заради слави, а заради поширення життя у Всесвіті. Людство довгий час мріє про нові планети, але абсолютно не готове до цього. Нажаль, кожен день людство своїми необдуманими діями знищує життя на нашій планеті. Екологічні, техногенні катастрофи стали буденним явищем. Люди втрачають розуміння гармонії усього живого на Землі. Планета довго терпіти цього не зможе…

На моїй планеті було б усе інакше. По-перше – я б хотіла відкрити дуже красиву планету. Наприклад, добре аби вона була б пурпурового кольору. Ви спитаєте: „Чому пурпуровий?ˮ. Тому, що у нашій Сонячній системі не має жодної планети такого кольору. Я б назвала свою планету – „TERRA fcˮ. „TERRAˮ у перекладі з давньогрецької – Земля. А елемент „fcˮ у рівнянні Дрейка – індекс планет, де є розумні форми життя, що здатні налагодити міжзоряну комунікацію. Моя планета буде мати схожість із Землею. Але на моїй планеті людям було б краще жити. Бо вона була б екологічно чистою. На ній не було б машин які б забруднювали довкілля. Привабливим є те, що моя планета сама виробляє світло та тепло. Джерелом цього світла є


корали які живуть у чистих морях та океанах планети. А тепло виділяє ядро планети, яке постійно знаходиться у русі. Така планета має багату рослинність та надзвичайних тварин які живуть у химерних лісах.

Мешканці цієї планети – нова ера людей. Людей які навчилися жити без війни і в абсолютній гармонії з усіма мешканцями планети. Вони зуміли налагодити контакт з усіма близькими до них галактиками і тому мають силу-силенну друзів. Мова у цих людей дуже дивна і водночас проста і зрозуміла усім, бо вона щира. У кожному слові зібрано величезний досвід багатьох поколінь. Люди цієї планети не говорять аби говорити. Вони говорять тоді, коли мають що сказати. Це дуже цінується на планеті і є рисою вихованості і культури.

Якщо хтось із астронавтів, астрономів раніш за мене побачить яскраво пурпурове сяйво на небосхилі знайте – це моя омріяна планета.


ЯКБИ Я ВІДКРИЛА ПЛАНЕТУ, ЯКОЮ Б Я ЇЇ ПОБАЧИЛА?

Автор: Тихоненко Альона 13 років, Полтавська область

Далекий світ космосу безмежний та неповторний,кожен уявляє його по - різному. Деяким людям пощастило побачити цей вид на власні очі, решті залишається здогадуватися та малювати картини у розумі. Кожен горить бажанням відвідати той, незнаний світ, але потрапити, лише маючи бажання, неможливо. У дітей дуже розвинена фантазія та творчість, вони, беручи приклад із вчених та інших відомих людей, уявляють, що відкриють колись, у далекому майбутньому, щось нове, невідоме на сьогоднішній день. Дехто задумується над побутовими речами, а дехто про щось незвідане і далеке.

Одного разу я задумалась, якою була б планета, відкрита мною? Прокинулась фантазія, і вони разом з моїми думками поринули далеко-далеко в паралельний світ.

Я заснула та почала мандрувати новою частинкою безмежного космосу. Відкрита мною планета мала б комфортні умови для життя людей. Зовні в спокійних блакитних, зелених та рожевих відтінках, невеликої круглої форми, близько з розміру Землі. Врахувалися б ті недоліки, які заважають процвітати нашій планеті. Люди, що мешкали б на ній, ставилися до навколишнього середовища з повагою, бережучи його, тому таких екологічних проблем, як на нашій місцевості, не існувало б. Усі мешканці завжди жили б в мирі та злагоді, допомагали один одному, між ними існувало взаєморозуміння та благополуччя, думали б впершу чергу не про себе, а про труднощі інших, не так, як у наші дні, не мали б рис характеру, що не притаманні людським якостям, такі як: скупість,


що не притаманні людським якостям, такі як: скупість, жадібність, безсердечність, самозакоханість тощо. А я продовжую мандрувати, усе мені здається таким справжнім, зовсім не схожим на сон. Тварини поширені по всій території, проте не є небезпечними для людини, не існувало б таких видів, що були під загрозою зникнення, але що дивно?

Здається, вони розмовляють справжньою людською мовою, адже всі місцеві жителі розуміють їх. Те саме стосується і рослин. Вони були найрізноманітніших форм, розмірів, кольорових відтінків. Тут було все таке незвичайне: водопади мали протилежний напрямок, мова тварин та рослин була зрозумілою людям, не виникало таких екологічних проблем, як забруднення водойм та суходолу, виділення брудних та шкідливих вихлопних газів тощо, ця планета була ідеальною для життя та процвітання, життя тварин, рослин, взаємозв'язку між усім живим, вона квітла і продовжувала квітнути прямо на очах.

Прокинувшись, я розповіла мамі про відкриту мною планету, про тварин, рослин, що розмовляють, але вона, як завжди, відповіла, що в мене занадто розвинена фантазія і такої планети не існує, а я продовжувала вірити, що то був не сон, а справжня подорож.


Якби я відкрив планету, якою б я її побачив?

Хомик Роман10 років, Львівська обл.

На мою думку, ця планета була б не така як усі. Вона була не кругла, а квадратна. Ця планета називалася б Зіферза. На ній було б багато риб, які літали в небі, а тварини б плавали у морях. Найцікавішою твариною цієї планети був би Ірнелітайлус. Він міг би ковтати тварин у шлунок, а м'ясо перетравлювалося б у роті. Хвіст у нього був би квадратний, овальний, біло-сірого кольору. Ця тварина ходила б на трьох лапах, а захищалася зубами, які розташовувалися на спині. Спина і ребра були б у цієї тварини у різних місцях. Також ще була одна цікава тварина цієї планети – Зірколійка. Зірколійка могла збільшуватися кожної години та плавати у небі ніби планерувати. Також на цій планеті були б вулкани. Якщо подивитися на прості вулкани, то вони вивергали лаву, а ці її забирали. Дерева на цій планеті називалися сторбудлики. На цих деревах жили каліблики. Це були птахи, які пересувалися 999 м\с. Планета ця була б розміром як 10000000 китів і 448 29281 індійських слонів. Води на цій планеті було у загальному 4 літри. Бо всі її мешканці їли б дерева і траву, а пили б повітря, а не воду!

Травичка на Зіферзі могла виділяти чорний слиз, який покращував роботу мозку цих тварин. На планеті Зіферза було незлічено зірок. Говорили ці тварини. Особливою мовою – мовою SAMSUNG і мовою ipad.

А найцікавіша риба була Тіметурта. Вона могла розкривати свої плавники і повільно рухатися у повітрі. Також вона була найголовніша на усій планеті. Це королева.

А яким ви побачили життя на цій чарівній планеті Зіферза?


Автор: Войтюк Дарина 12 років, Хмельницька обл.

4 жовтня – 1957 року – запуск першого супутника. Як молодь оцінює цю подію сьогодні?

Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!

А й правда, крилатим грунту не треба. Землі не буде, то буде небо.

(Ліна Костенко)

Міняються пори року, проходять дні, минають століття, день змінюється на ніч, а таке поняття, як «Всесвіт» і досі залишається відкритим. Тисячоліттями науковці намагаються дослідити Всесвіт. Мабуть, людина ще мільйони років тому мріяла про те, щоб дістатись до зірок. Дійсно, яке ж воно красиве, нічне зоряне небо! Міріади зірок, які світяться над нами високо у горі і надалі залишаються недосяжними. Минали століття, людина поступово почала здобувати владу над природою, але мрії і досі залишаються мріями, красивими та нездійсненними. Багато легенд, казок, оповідань різних народів розповідають про польоти на Місяць, до Сонця, до Зірок.

Бажання вивчити те, що здавалось би є таким недосяжним, все таки взяло гору і тому, у 1957 році було покладено початок проникнення людини у космос, коли на орбіту вийшов перший штучний супутник Землі. Нині кількість супутників значно зросла, удосконалюється й наукова апаратура, яку використовую для дослідження космічних далей. Фахівці та вчені ретельно досліджують у своїх лабораторіях будь-яку інформацію, яка доходить до них із встановлених на супутниках приладах. До речі, за допомогою спеціальних приладів, метеорологи на станціях завчасно можуть спрогнозувати погодні умови, попередити про тайфуни, бурі та інше. Дуже


багато корисних приладів та апаратури, які встановлені на супутниках, виконують дуже важливі функції: визначають розміщення корисних копалин, спеціальні датчики виявляють забрудненість повітря, води, грунту; пожежі в лісах. А новітні технології сприяють ще й проведенню біологічних дослідів.

Видатний фізик та лауреат Нобелівської премії, Альберт Ейнштейн в одному зі своїх виступів, сказав: ««Є дві безмежні речі — Всесвіт і людська дурість, хоча щодо першого я маю сумніви». Слово «дурість», у цьому вислові, є трошки недоречним, правильніше було б сказати – людська цікавість. Дійсно, людська цікавість безмежна, можливо, це й призвело до вивчення людиною космосу. Отже, якщо звернутись до історії, то 4 жовтня 1957 року, в Радянському Союзі було запущено в космос перший супутник, який до того багато років створювали та удосконалювали за роком рік. Далі на протязі досить короткого часу, було запущено ще два наступних супутник, в другому з них на освоєння космічних далей відправились собаки.

На жаль, сучасна молодь знає мало про такі історичні події. Такі теми у сьогоденні зовсім не цікаві. Але, в історії назавжди залишаться такі визначні імена, як: Сергій Павлович Корольов - видатний радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики; Юрій Олексійович Гагарін – Герой Радянського Союзу, полковник, перший космонавт; Терешкова Валентина Володимирівна – Герой Радянського Союзу, жінка-героїня, жінка-космонавт, жінка, яка першою відправилась у космос, без напарників і помічників, вона і досі залишається єдиною жінкою у світі, яка здійснила такий політ; Білка та Стрілка – собаки-космонавтки, перші живі істоти, які здійснили політ у космос, де собаки провели 25 годин. Цей список можна продовжувати дуже довго. Багато хто не повернувся звідти. Шкода, що на сьогоднішній день про такі події знають лише ті, хто ще вчився в Радянському Союзі, та невелика кількість тих, хто цікавиться дослідами, історією, астрономією та іншим. Якщо підводити


підсумки, то космонавтика потрібна людству, вона є могутнім інструментом у вивченні Всесвіту та Землі. Адже, скільки всього незвіданого залишається поза межами нашого світосприйняття та бачення, можливо це й на краще. Алекс Люіс Армстронг колись сказав: «Руйнування і творення, як дві сторони однієї медалі. Такий закон Всесвіту». Досліджуючи Всесвіт, ми творимо історію, дізнаємось щось нове, але й водночас, всюди куди потрапляє людина, починається безлад і хаос. Можливо Бог тому й створив космічні далі такими далекими та недосяжними, щоб людині було важко втрутитись у звичайних природній баланс.

Я вважаю, що певна користь від освоєння Всесвіту існує, але є в цьому і негатив. А, що до історію, то на мою думку, сучасне покоління потрібно інформувати про такі події та історичні факти, адже без історії ми ніхто. Мудрий вислів: «Без минулого, немає майбутнього», над цими словами варто задуматись кожному. Без минулого, космічні далі, планети, зірки та сузір'я, а також багато чого іншого, було б дуже далеким та недосяжним.



Автор: Богдана Гречана10 років, Полтавська обл.

Не кожному вдається зрозуміти мову природи. Для когось вона занадто загадкова, чарівна та незрозуміла. Але ж якщо так станеться, можна розкрити для себе весь світ або хоча б його малу частинку.

Я ніколи не відкривала планет. Якою вона може бути, моя планета? І як така маленька людина може відкрити свою просто гігантську планету! А дуже навіть просто! Мріючи, літаючи у безмежних просторах Всесвіту і фантазії, можна такого нашукати! Тому цілком ймовірно, що хтось таки відкриє свою, дивовижну планету. Та якою вона буде? Напевне це цікавить багатьох! Та ось якою - у кожного різною! У когось буде жовта, в іншого - просто розмаїття кольорів веселки. Але нікому не раджу відкривати чорних планет, бо вони зовсім не викликають добра. Краще хай вона буде посипана квітами! Це ж краще, ніж чорна!? А моя планета буде зеленою. Чистою. Розкішною. І без людей. Там точно буде багато рослинок і сонця. А також прекрасні луки і чисті моря, без сміття. Бо його сенс досі невідомий! Нехай там будуть тваринки, які не знають як це потрапити до ЧЕРВОНОЇ КНИГИ. Бо господарі тут не ми, а вони. Ми ж тут просто гості, потім все одно полетимо на Землю! А вони тут залишаться.

А знаєте, нічого з цієї планети я додому не привезу. Бо коли про це дізнаються інші люди то стовідсотково почнуть це досліджувати, а коли дізнаються про походження, то полетять на ту планету, і просто «розриють» це диво для своїх потреб! А я такого не хочу!

Я не хочу щоб там як і на нашій планеті прорили свердловину для газу чи нафти. Хочу щоб ця планета лишалась такою, якою її було відкрито. І ще - це буде єдина знайома мені планета, яку ніхто не змінював.


НОВА ПЛАНЕТА «ЕРУДІЦИЯ»

Автор: Кочеткова Олександра 13 років, Дніпропетровська обл.

Я уявила, що можу відкрити нову планету. Вона була б невеликою, але дуже розвиненою. Називалася б вона – «Ерудіция».

На ній росло б дуже багато зелені та цікавих рослин, було б дуже багато океанів та морів, річок і озер.

На планеті «Ерудіция» з живих організмів були б тільки звірі, птиці та рослини. Тварини були б різноманітні.

Планета «Ерудіция» була б схожа на планету Земля за роміром та положенням у космосі.

Щоб захистити природу планети від шкідливих відходів та забрудненя повітря, людей на цій планеті не буде.

Я вважаю, що це була б сама гарна планета в космосі. Ось так, не довгим текстом можна уявити собі ідеальну планету у величному місці, як космос.



Автор: Анна Омельченко13 років, Дніпропетровська обл.

Із самого дитинства в мене була велика мрія – відкрити свою планету. Взагалі, раніше я не дуже любила космос, але згодом усе змінилось. Мені дуже закортіло дізнатись про зорі, планети, комети, метеорити і тому подібне. Багато разів загадувала бажання, коли падали зорі, малювала космос, щось творила на космічну тематику із підручних матеріалів.

Багато батьки розповідали, бо, будучи маленькою, я була надзвичайно допитливою дитиною. І я завжди просила розказувати казки про космос або ті, які пов'язані з ним. Мама з татом не знали, де знайти такі казки, тому вигадували самі.

Мабуть, якби я відкрила нову планету, то побачила б її різнокольоровою. Річки б там були жовтого кольору, будинки були б різної форми, трава була б червоною. А чорного кольору не було б зовсім, бо він свідчить про журбу, а планета повинна бути радісною. Тварини були б змішаними. Наприклад, слони з лапами зайця, собаки з хоботом, як у слона, і навпаки.

На цій планеті не було б машин та потягів, бо все стане чорним через дим та гази, які викидаються в повітря з транспорту. Зовсім не буде шкіл, люди не будуть працювати. Усюди будуть роботи, які виконуватимуть за людей усю роботу. Планета буде знаходитись ближче до Сонця, тому завжди буде тепло.

Буде багато річок, озер, морів, щоб люди могли завжди купатись та засмагати. Для дітей існуватиме велика кількість різноманітних спортивних і творчих гуртків. Це буде дуже співоча планета. Не буде президента і депутатів, усі будуть вільними людьми.

На цій планеті найбільше буде письменників, які будуть


постійно творити, бо на книги буду великий попит. Усі люди будуть однаковими, вони будуть закохуватись лише один раз. Діти будуть рости дуже швидко, а батьки не будуть старіти. Планета буде у формі трикутника. Дороги будуть лише для роликів, самокатів та велосипедів, адже машин не буде.

Мова буде для всіх однакова, буде багато цирків та гральних майданчиків. Дуже багато буде магазинів для шопінгу, адже більшість планети населятимуть жінки.

Ось такою буде моя планета. Любіть фантазувати!


«Планета»

Автор : Веретенник Андрій10 років, Миколаївська обл.

Величезна, найдивовижніша і найпрекрасніша планета Андріанія мандрує в нескінченому Космосі гордим фрегатом, оповита білосніжними вітрилами повітряних хмар. Важко навіть собі уявити, що її моголо б зовсім не бути у Всесвіті.

Планета Андріанія – не просто красива, вона унікальна своїми природніми ресурсами, які дають можливість тут жити. Вона дуже нагадує мені нашу планету Земля.

На планеті Андріанія чудові у своїй красі і неоціненні за користю лісові масиви – легені планети, які дарують цілюще повітря, бездонні океани і прозорі озера – цілющу воду, родючі землі – хліб.

Вже мільйони років ця планета готова прийняти до себе людей, але з кожним роком їй все страшніше це зробити. Вона прекрасно бачить, на що здатні люди, які заселяють Землю. Вони уявили себе найрозумнішими у Всесвіті, підпорядкували своїй думці технічний прогрес і викачують з надр Землі її століттями накопичені запаси. Люди просто не думають , що колись вони втратять довіру планети і будуть скинуті нею у безодню байдужого Всесвіту.

Тому зертаюся до всіх людей! Люди!!! Давайте загальним бажанням волі зупинемо самих себе. Заглянемо в очі обмілілих озер, обнімемо вершини гір, залікуймо рани вирублених лісів. Тоді і нам не треба буде ніде переселятися, а моя відкрита планета Андріанія і далі буде мандрувати безкінечним Космосом гордим фрегатом.


Якби я відкрив планету, якою я б її побачив?

Автор роботи: Кацанюк Єлизавета9 років, Дніпропетровська обл.

Якби я відкрила планету, я б хотіла, щоб вона була схожа на нашу Землю. На неї є життя, багато цікавих народів. Вона має фантастичне забарвлення. На ній не було б війни, в їхніх народів була б одна мова та ще вони були дуже розумними. Ця Земля була дуже веселою в школах було дуже цікаво, як в наших школах. Там дуже багато тварин і їх дуже цінують, та люблять. В них дуже цікавий підводний світ. Вона немає форму круглу як багато інших планет вона прямокутна. Вона має багато кольорове небо як райдуга. Вони планують зробити сходинки до нашої планети, щоб люди могли вільно ходити туди. Мені подобається ця планета, але на Землі краще.


Якби я відкрив планету, якою б я її побачив

Автор: Сергій Пасічко11 років, Полтавська обл.

У це сьогодні важко повірити, але ще трохи більше століття тому люди лише мріяли літати у небі, як птахи. Пройшло не так багато часу і людина не просто змогла піднятися у небо, як птаха, але й перевершити його. Металеві птахи-літаки, які побудувала людина, сьогодні літають на недосяжній для птахів швидкості й висоті.

Історія повторюється. Як колись людина мріяла про небо, так сьогодні вона мріє про космос. І я переконаний, що пройде не так багато часу, коли усі ми зможемо подорожувати космосом і відкривати незвідані планети. На одну із таких планет колись обов'язково полечу і я…

«Штаб керування польотів, доповідає астронавт Serg Bee, космічний шаттл 3461 – «Морана» підлітає до цілі. Перевірка всіх систем пройшла успішно. Залишилось ще близько години, як ми долетимо до орбіти планети».

Serg Bee – це моє ім'я в глобальній системі дослідження космосу. Сьогодні моя місія - визначити й дослідити планету, яка розташована на відстані 492 світлових років від Землі. Ви запитаєте, як я до неї дістався? Усе просто. Спочатку спеціальний корабель з астронавтом виносять на орбіту Землі, потім потрібно пролетіти ще сотню кілометрів на власних двигунах, після чого комп'ютер визначає найближчу космічну струну і виводить на неї корабель. Далі ми вже летимо по космосу з надсвітловою швидкістю. І це не фантастика. Теорія космічних струн, за допомогою яких ми зможемо подорожувати, вже існує і обговорюється вченими.

Космічна струна - це гіпотетичний одновимірний просторово-топологічний дефект в різноманітних полях


(гравітаційному, електромагнітному). Космічні струни надзвичайно тонкі, з діаметром порядку розмірів протона, попри це, вони мають надзвичайно велику густину. Космічна струна довжиною 1,6 кілометра може бути важчою за Землю, однак, Загальна теорія відносності передбачає нівелювання гравітаційного потенціалу прямої струни. На думку вчених, космічні струни могли виникнути на початкових етапах еволюції Всесвіту. Впродовж розширення Всесвіту, мали формуватися множини циклічних космічних струн, і їхня гравітація могла сприяти утворенню осередків речовини, з яких в подальшому формувались скупчення галактик.

Однак, подорож між планетами та галактиками за допомогою космічних струн - це все одно довго. Зважаючи на це, Національне космічне агенство України (НКАУ), (так-так, Ви не помилились, в Україні того часу існуватиме агенство, яке самостійно організовуватиме польоти в космос), поміщає астронавтів у космічні кораблі з капсулами моментальної заморозки, і люди роками летять у космосі, навіть не помічаючи цього. А коли астронавти підлітають до планети, їх виводять зі сну комп'ютерами із Землі.

Місію, в якій я беру участь, призначили тому, що науковці НКАУ вважають цю планету придатною для життя. Це надважлива місія, адже бездумне нищення людьми природи на Землі призвело до того, що вона може стати непридатною для життя. Зворотній процес відновлення нашої планети, на жаль, неможливий, тож людству потрібен новий світ.

Я відійшов від розмерзання та адаптувався до умов космічної капсули. «Морана» почав гальмувати, наближаючись до поверхні ми вийшли з надзвукової швидкості. У невеликий ілюмінатор я зміг вперше побачити і зробити знімок планети, до якої я летів так багато років. Спершу я подумав, що це Земля, адже вона була дуже схожа на неї. Це мене дуже порадувало, тому що збільшувало ймовірність придатності планети до життя.


Штаб із Землі попросив мене почати підготовку до спуску на поверхню планети. Комп'ютер навів шлях, спрацювали маршові двигуни, які коригували положення ракети. Як тільки ми увійшли до атмосфери, система корабля викинула парашути. Невеличкий струс, і все зупинилось - посадка пройшла успішно.

Мені передали, щоб перед виходом я одягнув скафандр. Одягнувшись, я взяв фотоапарат і вийшов у камеру. Відкривши двері, я побачив величезні гори. Все було зеленого, бежевого, і помаранчевого кольорів. Оскільки висадка відбулася біля берега океану, то зміг помилуватися і його красою. Усе навкруги було надзвичайно гарне і неймовірно схоже на Землю. Такою я бачив її в дитинстві, коли наша планета ще не була на межі екологічної катастрофи. Я подумав, що саме такою, мабуть, була Земля під час створення її Богом. Зачарований цієї красою, я довго сидів на березі океану. Здається, я навіть забув для чого я сюди летів багато років, ризикуючи своїм життям, – хотілось просто відпочивати і насолоджуватись навколишньою природою.

Серед такої недоторканої природи я провів декілька тижнів. Через постійні дослідження середовища планети, вони пролетіли досить швидко. Я встиг зробити заміри грунту, повітря, води, гірських порід, взяти зразки рослин та дерев, які росли неподалік. Усе це потрібно було на Землі, щоб дослідити, чи є придатною ця планета для подальшого заселення людьми. Хоча для мене і так все було зрозуміло, адже я тут жив без жодних загроз для свого життя.

Тут, за сотні світлових років від Землі, було дуже добре, але час повернення з кожним днем наближався. Тож, коли зі штабу надійшла команда готуватись до відльоту, летіти нікуди не хотілось. Не хотілось повертатись до загазованих міських вулиць, переповненого громадського транспорту, заторів на дорогах, до світу, який стояв на межі глобальної війни і екологічної катастрофи. Залишитись тут – це був порятунок від усіх цих бід, але я пам'ятав, що подолав таку відстань і час не


для того, щоб спасти себе, а для того, щоб врятувати людство у разі найгіршого сценарію розвитку Землі.

І ось я злетів. Піднімаючись все вище, я дивився в ілюмінатор на нову планету для людей. Дивився з сумом, тому що знав, що як тільки тут з'являться перші земляни, ця чудо-планета з недоторканою природою почне безупинно перетворюватись у те, чим сьогодні стала Земля. І можливо, через якихось декілька сотень років моїм онукам чи правнукам знову прийдеться подорожувати Всесвітом для пошуку нових планет для життя людей.



Автор: Щербик Юлія13 років, Волинська обл.

Планета Земля…На подвір'ях, у садах, лісах, де тільки торкнулась рука людини, вирубані дерева, зводяться новобудови, навкруги гори сміття, а в атмосферу викидаються гази автомобілів. Дуже рідко можна бути свідком розмови на тему: «Що потрібно, щоб запобігти екологічній катастрофі?» Частіше ж пролітають фрази : «Цікаво було б відкрити свою планету». Тоді виникає запитання: «А яка вона, ця планета мрії?»

Звісно, бачення індивідуальне. Хтось фантазує про «вічне літо» та відсутність інших пір року. Інші ж віддають перевагу гармонії в суспільстві, навіть ведуться розмови про нове відкриття – літаючі автомобілі.

Для мене ця тема є доволі цікавою, тому я маю своє уявлення «власної» планети. Так як ідеал – вища цінність, досконалий стан того або іншого явища, потрібно було б узяти до уваги всі аспекти. На Землі існує проблема захисту населення від надзвичайних ситуацій, на «моїй» же планеті взагалі такої загрози не повинно бути. Щоб життя було повноцінним, між людьми існуватиме повага і взаєморозуміння, ніхто не відчуватиме на собі насильства або приниження. Молодь знаходитиме більш корисні види діяльності, ніж влитись у «круту компанію», яка вживає наркотики, алкоголь та цигарки. Такі «круті компанії» не тільки псують собі життя, але й гублять своє майбутнє.

Так хотілося б, щоб на «моїй» планеті не було важких недуг та материнських сліз, був мир.

Так відкриваймо ж нові планети, але не забуваймо і про «власну». Бережіть Землю від війн, примножуймо природні багатства, щоб наша планета стала реалізацією мрій. Нехай люди стануть добрішими і почнуть допомагати один одному, а для цього кожен із нас повинен бути активним у всіх благородних починаннях.

–



4 октября 1957 – запуск первого спутника Земли. Как к этому событию относится молодежь?

Автор: Воропаєва Дар'я16 років, Дніпропетровська обл.

Как известно 4 октября 1957 года произошел запуск первого искусственного спутника Земли под названием «Спутник-1». Для того времени это был прорыв в области технологий и новый шаг в космос! Сохранилось много записей об этом запуске, все люди были в восторге, сейчас на просторах интернета есть даже запись первых позывных спутника. Но вот как же молодежь сейчас относится к этому шагу?

Я считаю, что есть три взгляда на это событие в наше время. И первый взгляд, по моему мнению, того человека, который вообще не интересуется космосом. Да, он, конечно же, слышал эту знаменательную дату в школе на классных часах или уроках физики, но эта информация быстро затерялась в потоке уроков, новостей от друзей или из интернета, новых книг и историй. Такой человек больше интересуется тем, что происходит на земле и концентрируется на своих более приземленных проблемах и делах. Что ему до космоса и первых шагах на пути к его освоению, когда рядом решаются проблемы выпускного, каких-то праздников и вечеринок, а через пару минут алгебра, задание по которой он не сделал. У такого человека просто свои, более для него интересные занятия, чем история первого спутника Земли.

Следующий тип знает все о космосе, знает названия чуть ли не всех спутников, ракет и проектов так или иначе связанных с космосом. Он, скорее всего планирует связать свою жизнь с профессией астронома, космонавта, инженера или космического биолога. Его интересует все что может связать его с космосом, этот человек метит ввысь, к новым галактикам и вселенным! И само собой разумеется, он знает не только дату


и название первого спутника Земли, но и имена тех, кто спроектировал, собрал и запустил его на орбиту.

И последний, по моему мнению, взгляд можно описать так «середина на половину». Человек с таким взглядом не так рьяно интересуется космосом, как второй, но ему и не так все равно, как первому. Его больше привлекают космические достижения в нашем времени, к примеру, освоение Марса и какие-то новейшие исследования на эту тему. Он не скажет дату первого запуска искусственного спутника, но расскажет о запуске спутника «Канопус-В-ИК», который был создан для мониторинга техногенных и природных чрезвычайных ситуаций. Для него это более интересно, чем-то что произошло 60 лет назад еще в Советском Союзе. Этот человек живет настоящим, интересуется недавними достижениями техники, космонавтики, биологии и других наук.

В заключении хочу сказать, что, конечно же, 4 октября 1957 года очень важная дата для всего мира, и один из важнейших шагов в космос, но молодежь нашего времени больше интересуется настоящим временем и технологиями настоящего и будущего. Конечно же они почитают эту дату и почитают людей причастных к ней, но их восхищение уже не на том уровне, чем у людей в далеком 1957 году. Больший интерес сейчас вызывает Илон Маск и его проекты, связанные с Марсом, чем какой-то первый запуск искусственного спутника Земли.



Автор: Мельник Яна 16 років, Волинська обл.

Усі ми родом із Дитинства – казкової планети людей. Хтось може заперечити – мовляв, ми всі живемо на Землі і ніякої іншої – Дитинство – немає. А я нітрохи не сумніваюсь у її існуванні. Ця планета повна доброти, допитливості, гармонії. Кожен її мешканець неодмінно вірить у диво, адже всі діти люблять чудеса. Життя на цій планеті цікаве і безтурботне. Там діє правило: «Один за всіх, всі за одного». Кожен думає не лише про себе, а й про ближнього. Але як би там прекрасно не жилось, та все ж для кожного настає пора, коли планету доведеться залишити. Назавжди… Це буває не в якийсь визначений вік, а для кожного по-різному. Одні залишають планету Дитинство тоді, коли йдуть до школи, чи їм дарують мобільний телефон. Інші – коли починають вивчати фізику і розуміють, що в світі все не просто так, а діє за певними законами. Хтось залишає її, коли втрачає когось із близьких і пізнає біль розлуки, сенс життя, розуміє, що всі ми не вічні… Бувають і такі особистості, які живуть на планеті доволі довго. Можливо, і завжди. Це ті безумці, які ніколи не захоплювались математикою, фізикою, астрономією та іншими дорослими науками. Їх не цікавлять комп'ютери, вони живуть у своєму світі. “Світі ілюзій”, - скаже хтось. Ні... Не ілюзій. А в світі дитинства, казок і див. Але приходить день – і майже кожен залишає планету. Куди ж діваються колишні жителі небесної оселі? Вони блукають Космосом, шукаючи свого місця у Всесвіті. Інакше кажучи, вони шукають своє покликання. І кожен має самостійно зробити вибір. У Космосі є безліч галактик, планет, зірок і астероїдів, на яких


вже хтось мешкає, або мешкатиме. Цікаво, хто мешкає на астероїдах? І чи мешкає взагалі? Звісно, якщо він дуже малий, то на ньому не може бути життя. Як астероїди,так і планети бувають різної форми. Є маленькі, які можна обійти по екватору за день чи годину. А є великі, які і за все життя не обійдеш. Багато з них засаджені різними рослинами, деякі вкриті вічними льодовиками. А є планети пустельні. Чи з одною трояндою, яку так плекає Маленький Принц...

Якою ж буде відкрита мною планета? Багато я думала про це. В моїй уяві вона постає невеликою. Навіщо мені велика планета? Щоб загубитись на ній? Отож, вона невелика, довжина її екватора лише 28573 м. Відомо, що людина за один день може пройти близько 50км. Хтось скаже, що мою планету можна обійти двічі за день. А я заперечу. Вона настільки красива, що ти будеш на кожному кроці зупинятись та із подивом розглядати її краєвиди. Тому, друже мій, я думаю, що тобі ледве вистачить дня, щоб обійти її. А якщо побачиш маленьку річку із кришталево чистою водою і звернеш вбік, щоб дізнатись, де вона бере початок, втратиш весь день. А все тому, що починається вона просто з-під коріння великої вічноквітучої сакури. Ти не зможеш пройти мимо, не зачарувавшись її красою. У моєї планети буде найгарніше ім'я – Каталея. Тут ростимуть незвичайнні орхідеї – каталеї. А, можливо, буде лише одна орхідея, як у Маленького Принца троянда. І я її викохаю, поливатиму, я за неї відповідатиму. Адже “ми назавжди беремо на себе відповідальність за тих, кого приручили”...

Одного разу Маленький Принц, подорожуючи Всесвітом, завітає і на мою планету. І ми з ним обов'язково подружимось. Можливо, він буде моїм єдиним другом. Бо дорослі люди або надто розумні, або егоїсти. Тому з ними важко знайти спільну мову.

Ми з моїм новим другом будемо разом пізнавати і вивчати Каталею. Відкриємо нові види рослин, будемо щоранку дивитись, як сходить сонце. До речі, схід сонця на моїй планеті


надзвичайно красивий і особливий. Його промені пробиваються між цвітінням сакури і наповнюють всю її чудовим ароматом і таємничістю. А ще ми будемо в нічному зоряному небі шукати ту єдину свою зірку...

Отака вона – моя Каталея. Трохи дивна, загадкова і по-особливому красива. Кожна її рослина, кожен камінчик, кожна піщинка носять в собі таємницю, яку потрібно розгадати.

Каталея – одна з-поміж усіх, вибрана мною планета. Маленька, порівняно з Космосом, прекрасна планета ніби воднораз збільшується і росте, намагаючись дорости... так до себе самої, ще не пізнаної. Планета, перебуваючи на якій, зігрівається душа, наповнюється надією і відчуттям єдності з величезним безмежним Всесвітом. Можна просто на траві сидіти, На зорі дивитись з Землі. А можна думками у Всесвіт летіти, Шукати Планету Добра серед мли...

«Якби я відкрив планету, якою я б її побачив?»

Автор: Пренько Андрій 14 років, Миколаївська обл.

Дуже багато людей, вчених вважає, що людство – це страшний вірус на тілі нашої планети Земля. Цей вірус знищує все, до чого добирається – моря, океани, тварин, рослини, корисні копалини, здійснював тисячі ядерних випробувань, постійно воює між собою, руйнуючи міста, села, знищує цілі народи. Як це все страшно. В нашій всесвітній історії та географії тільки постійні війни, а відкриття європейців оберталися поневоленням, знищенням населення цілих континентів, народів, рас. Вірус людства зжирає свої легені – Амазонію, ліси Євразії, Африки, Північної Америки. Людство страшне у своїй ненажерливості, ненависті, постійних війнах та способі життя – паразита на тілі своєї матері Землі.

Якби я відкрив планету, то якою я її б побачив. Це надзвичайно цікаве питання. Зрозуміло, що я надивився величезну кількість фантастичних фільмів і можу писати про різні погляди на свою нововідкриту планету.

Саме перше, я не хочу, щоб її руйнували, щоб там поселявся вірус ненажерливості – величезні колонії людей, які сплюндрують будь – яку планету та порушать екологічну рівновагу. На цій планеті я хочу бачити тільки моніторинг – дослідження, без будь – яких контактів людини із цією планетою. Тому що, все – рівно, людство почне планомірно освоювати та знищувати цю нововідкриту планету.

Я дам їй назву Катерина Ганна. В честь мами мого наукового керівника – Коваль Катерини Онисимівни та своєї бабусі – Пренько Ганни Василівни. Катерина –з грецької означає – чиста, непорочна, а Ганна – з – давньоєврейської – Палестина, Ханаан – милостива. Отже, чиста, непорочна милостива планета.

Яка ж вона. Приблизно така ж як Земля, та майже два



десятки відкритих в цьому році екзопланет типа Землі в зоні життя біля своїх зірок. Це фантастично далеко.

На планеті йдуть активні горотворчі процеси, вивергаються вулкани, на ній 10- великих материків, великі три океани, складна система течій. Життя буяє в різних географічних природних зонах. В океанах величезні створіння, які, навіть, важко уявити та описати. На суші теж – мільйони видів тварин самих різноманітних видів. Від малесеньких до гігантів. Я, звичайно, далекий від думки, щоб переказувати історію динозаврів на Землі, приміряючи їх на мою Катерину Ганну. Ні, це, абсолютно інше життя, навіть, на іншій основі, не на кисню та вуглецю, а на кремнію. Отже, все абсолютно інше. І людству туди зась, там не зможуть жити наші переселенці, працювати наші вчені, навіть, в капсулах та скафандрах, рідина там теж має зовсім інший склад, агресивний людині. Тобто, людині туди зась, тільки споглядання, вивчення та фіксування через супутники чи якісь інші пристрої. Нехай вчені пишуть про мою планету книги, дисертації, складають енциклопедії, атласи, фільми. Вона повинна бути завжди чиста, непорочна, милостива.

Ви подумаєте, що я відкидаю можливість людству колонізувати інші планети. Звичайно, ні. Я за це, але з однією умовою, повністю інтегруватися в біологічну систему новонаселеної планети та не знищувати її потенціал, ставати відразу її невід'ємною, не агресивною частиною та за допомогою найсучасніших технологій жити нормальним життям на цих планетах земельної групи із кисневою атмосферою. Це, звичайно, потрібно, хоча на це піде величезна кількість часу та величезні ресурси.

Тепер до моєї Катерини Ганни. Назву материки, порядок за розмірами. Перший – Україна, другий – Новосафронівка, третій – Віктор, четвертий – Юлія(в честь моїх батьків), п'ятий – Андрій, шостий – Степ, сьомий – Геннадій, восьмий – Ніна(в честь моїх дядька і тітки), дев'ятий – Грушевський, десятий

Шевченко. Надзвичайно гарні обриси материків сплітаються в справжню картину прекрасної незайманої планети. Складна система течій, десятки морів, сотні островів та півостровів. А в океані небачені створіння, життя на основі кремнію та рідина не на основі водню та кисню. Звичайно, в планети є супутник Павло Іван, Павло з давньоримської Малий, а Іван – з давньоєврейської божа милість, благодать, подарунок. Назви в честь батька наукового керівника – Коваля Павла Григоровича та мого діда та тестя керівника – Пренька Івана Васильовича, які були справжніми, мужніми, роботящими чоловіками та прекрасними супутниками своїх половинок – дружин, в честь яких я назвав свою нововідкриту планету. Цей супутник в два рази більший за наш Місяць. А Катерина Ганна в три рази більша за нашу Землю.

Я розумію, що всі ці назви із моєї родини, але ж я першовідкривач і маю право назвати всі об'єкти так, як вважаю потрібним та так, як диктує мені мою душа.

Гори на материках доходять висоти до 30 000 метрів, ліси займають величезні простори, величезні пустелі. Рослини сягають сотні метрів у висоту, ліси багатоповерхові, просто неперевершено прекрасні. Надзвичайно відмінний від нас фотосинтез, отже рослини і тварин абсолютно різні та відмінні від наших, їх потрібно описувати надзвичайно довго і прискіпливо.

Три океани, які з'єднані багатьма протоками. Вони величні, шалені бурі, припливи, відпливи, тайфуни, величезна кількість опадів, висока температура на планеті, звичайно, в межах можливих для життя. Величезні створіння, що живуть на островах полюють і на морі, океані. Фантастично різноманітний кругообіг речовин в природі Ганни Катерини просто не вкладається ні в які наукові канони земних вчених. Зовсім інший світ, фантастичний, незбагненний, яскравий, різноманітний, неперевершений та складний.

Три океани - Руслан, Олексій( в честь моїх двоюрідних



братів) та Василь(в честь моїх двох прадідів). Глибина до 20 000 метрів, бурхлива вулканічна діяльність.

Чи є розумне життя на планеті. Так, є. Тільки розумні істоти там настільки поєднані з природою, що вони не знищують потенціал Катерини Ганни, а повністю інтегровані в кругообіг речовин в природі, є його частиною та отримують все потрібне без агресії, знищення, експансії, руйнування, вони - повністю включені до цього кругообігу і не є загрозою, вірусом для тіла своєї планети. Кожний мешканець – єдине ціле зі своєю планетою, а не споживач, агресор та вбивця, поневолювач собі подібних. Вся інформація на кремнієвих носіях, з того ж матеріалу, що й їхні тіла. Вони живуть багато століть, тому що повністю адаптовані в середовище та така їх основа життя. Надзвичайно активно вивчають свою планету та Всесвіт. Набагато раніше за нас відкрили та дослідили тисячі планет, мільйони років тому відкрили нашу Землю і із жахом спостерігали декілька тисяч років, як ми руйнуємо свою Землю. Їх цивілізація наскільки давня, що вони вивчали досконально ще Землю часів динозаврів та детально спостерігали за розвитком людства. Звичайно, мої назви планети та всіх її географічних об'єктів абсолютно не сходяться із назвами вчених цієї прекрасної планети, але я маю право на назви, яке першовідкривач Катерини Ганни. У них зовсім інші назви, це цілком зрозуміло. Свої поняття, терміни, наука, назви, хімічні елементи. Там немає держав, вони не потрібні, бо мешканці повністю адаптовані із природою планети, злиті з нею, становлять єдине ціле з організмом планети та всіма іншими істотами на своїй планеті. Це не утопія. Все інше повністю. І це прекрасно, адже різноманіття – це чудово, а одноманітність породжує ідіотизм та знищує все нове.

Чи можливий безпосередній контакт землян із жителями Катерини Ганни. Ні. Абсолютно ні. Ми повністю різні, діаметрально і у всьому, від філософії життя, його тривалості, відношення до своїх планет, до екосистеми, до хімічного

складу. Але це зовсім не означає, що ми не можемо спілкуватися, ділитися знаннями, філософією життя, навчатися у жителів Катерини Ганни всьому, а, насамперед, відношенню до рідною планети. Нам немає чого ділити. Просто жити в різних сонячних планетах своїм життям.Моя Катерина Ганна просо фантастично прекрасна планета, не утопія, а величезний організм, що пов'язує всі сторони життя прекрасної далекої, недосяжної планети.



4 ЖОВТНЯ 1957 РОКУ – ЗАПУСК ПЕРШОГО СУПУТНИКА. ЯК МОЛОДЬ ОЦІНЮЄ ЦЮ ПОДІЮ СЬОГОДНІ?

Автор: Боровик Катерина17 років, Дніпропетровська обл.

На початку 60х років ХХ століття знаходилися скептики, які дивувалися: «Кому потрібні ці супутники? Навіщо взагалі освоювати космос? Невже на землі не залишилось більш важливих справ?». Наприклад, навіть королівський астроном Англії Р. Вуллі в 1957 році, усього за декілька місяців до запуску першого штучного супутника Землі, привселюдно заявив, що космічні перельоти є «довершеним абсурдом». І ось вже більше ніж півстоліття, а саме з 4 жовтня 1957 року, людство може користуватися всіма перевагами штучних супутників. Немає жодного сумніву в тому, що після цієї події розпочалася абсолютно нова ера в історії космічної науки. Кожна людина відчувала себе причетною до цієї події попри нещодавні жахіття війни, попри загалом дуже скрутну економічну ситуацію народ був щасливий і сповнений оптимізму та віри в майбутнє. Зазирнемо трошечки у історію, як же це відбувалось насправді?

4 жовтня 1957 року СРСР вивів на орбіту, за допомоги переобладнаної балістичної ракети, перший штучний супутник Землі з космодрому Тюратам, у Казахстані. Він отримав назву ПС-1 («Простий Супутник – 1») і мав діаметр 58 сантиметрів та масу 84 кілограма. Звучить непогано, але насправді все було значно складніше. І запуск супутника значною мірою став життєвим тріумфом людей, які перебували у дуже непростих стосунках із системою, і часто діяли всупереч їй. Мова про двох із тих великих українців, котрі творили космічну історію людства, під чиїм керівництвом відбувалися найвизначніші досягнення: Сергія Корольова і Валентина Глушка.

Як ми бачимо, і подія нібито визначна, і наші земляки

відіграли в ній одну з найважливіших ролей, але чому ж сучасна молодь забула про неї і ставиться до цього як до чогось звичайного та буденного? Чому виникає такий різкий контраст у сприйнятті цієї події між тодішніми сучасниками та сьогоднішніми? Я маю дуже багато міркувань стосовно цього запитання. По-перше, на мою думку, це пов'язано з політичною ситуацією, яка склалася у нашій країні і значно вплинула на формування світогляду у молоді. По-друге, більшість з неї навіть не здогадується про те, що саме українці доклали просто величезних зусиль, щоб ми сьогодні могли пишатися своєю історією космічної науки. Особисто я хочу вірити, що шлях до великих звершень людства лежить не через безглузді жертви нелюдських режимів, а через великі мрії народів і велику відвагу творців. Іще одним аргументом може стати те, що сучасну молодь мало здивуєш запуском супутника, коли зараз їх тисячі і навіть більше. Але потрібно також чітко усвідомлювати те, що без минулого теперішнє було б неможливим. Звісно, це особиста справа кожного відзначати цей день чи ні, але шанобливе ставлення до історії повинно бути у будь-якого громадянина. Лише так ми матимемо можливість розвиватися далі як авторитетна і гідна держава.

Отже, сьогоднішні школярі та учнівська молодь завтра стануть до лав активних підкорювачів космосу, їм належить будувати нове та краще, але це неможливо зробити не знаючи минулого та тих вершин, які були досягнуті за часів бурливого розвитку практичної космонавтики. І майбутні астронавти, які рушатимуть до планет, а колись і до зірок, очевидно, згадуватимуть і Сергія Корольова, і Валентина Глушка. А вже від нас залежатиме те, щоб весь світ пам'ятав, що обоє були українцями!



Якби я відкрила планету, якою я б її побачила?

Автор: Галушка Катерина 16 років, Дніпропетровська обл.

Думки щодо існування життя на інших планетах з'являлися у людства ще до винайдення телескопа, тільки після створення теорії геліоцентричної системи світу Коперником та пророкуванням Джордано Бруно щодо вмісту Всесвіту, ця тема вже не здавалася зовсім безглуздою, а навпаки викликала неймовірний інтерес .

Полтергейст (або ж PSR B1257 +12 c) - перша планета з коли-небудь виявлених за межами сонячної системи. Вона в чотири рази перевищує розміри Землі, але так, як ця екзопланета обертається навколо пульсара, для життя на ній надто екстремальні умови. Магнітне поле нейтронної зірки є джерелом СВЧ - випромінювання. Крім того, магнітне поле розганяє елементарні частинки. На планеті весь час випадає сильний дощ із іонів. Такі умови смертоносні для людини, і витримати їх можуть хіба що бактерії роду Deinococcus radiodurans.

Якби я мала можливість брати участь у космічних дослідженнях, і відкрила б не просто екзопланету на якій потенціально можливе життя, а й довела існування інопланетної цивілізації. Це б викликало неабиякий резонанс у світі науки і технологій.

Завдяки супутнику NASA Кеплер відомо, що приблизно кожна п'ята зірка володіє планетами в «потенційно населеній зоні», у якій температури можуть підтримувати відоме нам життя.

Мені здається, оптимальне місце розміщення такої планети саме коло зірки Тау в сузір'ї Кита. Це тому, що вона дуже схожа за своїми параметрами на наше Сонце. Тау має той же спектральний клас (G) і приблизно такий же вік (тау Кита - 5,8 мільярда років, Сонце - 4,57 мільярда років).Для виникнення і подальшої життєдіяльності на планеті білкових організмів потрібні, перш за все, відповідні температурні умови.

Також важливим фактором є саме відстань від екзопланети до зірки це так звана життєсприятлива зона навколо зірки. Так, якщо планета лежить занадто близько , то радіації надто багато. Температура поверхні дуже висока і вода не може перебувати в рідкому стані. Якщо ж планета занадто далеко від зірки, то вся наявна вода замерзне і буде зосереджена в льодах. Наявність рідкої води на поверхні планети майже найважливіше . Рідка вода - це основний розчинник в багатьох хімічних реакціях, необхідних для протікання життя.

Але ж яка саме вода? Солона чи прісна ? Мені здається, що море дуже солоне, щоб забезпечити ідеальні умови, необхідні для стимулювання зародження життя. Бо клітини всіх живих організмів мають набагато більш високу частку калію щодо натрію, в той час як океан навпаки. Такі високі рівні солі ускладнили б синтез білків у клітинах.

Наявність в атмосфері кисню і вуглекислого газів - знак наявності на планеті білкового життя, адже з іншими формами альтернативного життя ми не знайомі, але й заперечувати їх існування не можна. Атмосфера не повинна бути дуже щільною і надмірно розрідженою. При дуже щільній атмосфері випромінювання зірки не досягають поверхні планети і не нагрівають її. У надмірно розрідженої нижні шари мають можливість поглинати випромінювання зірки і теплові випромінювання поверхні. Але при цьому не виникає рух атмосферних мас, як результат її надмірної розрідженості. Атмосфера не повинна бути ні надмірно «важкою», ні надмірно «легкою». Як відомо, величина і щільність атмосфери визначається розміром і масою планети. Отже, ця планета повинна бути спів мірною з розмірами та масою нашої планети.

Наявність періодичної зміни дня і ночі. Планетарна доба не повинна бути дуже короткою або дуже довгою. Планети з тривалістю планетарної доби в межах діапазону 18-48 земних годин мають максимально сприятливі умови.

А розумні створіння будуть дуже схожі на нас, почасти завдяки конвергентної еволюції - аспекту природного відбору, який призводить до незалежної еволюції ключових біологічних рис. Це означає те що їх очі, мозок та взагалі будова тіла можуть дуже відрізнятися від наших, але служити тій же меті.

Можливо, ця цивілізація буде більш розвинена, ніж наша , а можливо, процес їхньої еволюції піде в іншому напрямку, невідомому для нас.


Зоряного неба вартовий...(Клім Чурюмов — видатна особистісь в науці)

автор: Денисенко Лоліта14 років, Миколаївська обл.

Коли йдеться про “видатних учених”, ми, зазвичай, звикли уявляти собі масивні постаті давньогрецьких, середньовічних науковців, чи, в будь-якому разі, вчених з ХІХ століття. Такі абстрактні уявлення про вчених, їх біографії та моменти життя досить важко сформувати сучасній людині. А, простіше кажучи, нецікаво. Тому, на мій погляд, потрібно більше вивчати постаті сучасної науки —близькі, зрозумілі та реальні. Для мене такою людиною став Клим Іванович Чурюмов. Почувши розповідь про його головне відкриття, я вперше усвідомила, наскільки несподіваним може стати пізнання Всесвіту, і зробила свій перший крок у астрономію. Що захопило мене? Одночасно і важливість робіт і поетичність цього науковця.15 жовтня 2016 року. На 80-му році життя помер всесвітньо відомий вчений, астроном Клим Чурюмов. Клим Чурюмов народився 19 лютого 1937 року в Миколаєві. Довгим був його науковий шлях. Клим Іванович поетично описував «свою» комету. Називав її то звіром, то грибом, то черевиком, навіть макітрою. На думку Чурюмова, саме дослідження комети надасть матеріали, які допоможуть пізнати їх склад, будову. Звідки в кометі вода, як можна її використати — такий простір для експериментів! І все почалося з астрономічного відкриття у другій половині 20 століття. Кожен вчений про таке мріє! А про що мріє звичайна людина, така, як я, як мої однокласники? Дивлячись на небо, кожен замислювався про


існування позаземних цивілізацій. А Клім Іванович в цьому не сумнівався! Тому що у Всесвіті багато зірок, схожих на наше Сонце. Я погоджуюсь. Якщо навіть в багатомільярдному населенні Землі існують люди-двійники, схожі між собою, то мають і у Всесвіті бути схожі зірки, планети, розумні істоти. А чому на цей час нам ще невідомі доведені наукою факти “інопланетян”, то вже питання до нашого суспільства, до людства. Можливо, ми занадто заклопотані собою і своїми проблемами, не даємо простору своїм мріям. А мрії є місце навіть в серьозній науці, це довів своїм науковим життям Клім Чурюмов. В розповіді про Клима Чурюмова, на мою думку, самі за себе говорять його висловлювання. Багатогранні, глибокі, і, водночас, мрійливі та казкові — яскрава ілюстрація неординарної особистості в нашій науці."Іноді, бува, я літаю уві сні, але не як космонавт, а як вільний птах"."Комет у Сонячній системі – як риб в океані. Їх трильйони. Те, що для експерименту з "Розеттою" обрали нашу – це дійсно велика вдача. Ймовірність була майже нульова"."Ми всі діти зір. У кожному з нас є атоми перших зір Всесвіту. Тому космос вабить усіх людей. Але астрономи – це вартові неба, і вони весь час у пошуках нового, щоб краще розуміти гармонію Всесвіту, цінити красу галактик, зір, нашого Сонця, комет та астероїдів. Це надихає». Тож хай приклад життя головного вітчизняного вартового неба і надалі надихає нас вивчати зірки, адже ми всі - діти зір!


ОСОБИСТІСТЬ В ІСТОРІЇ ОСВОЄННЯ КОСМОСУ

Автор: Оксана Івашина 16 років, Сумська обл.

Зоряне небо. Мабуть, кожна людина хоч раз у житті піднімала очі й милувалася цією чарівною картиною, яка будить уяву, кличе в незвідану даль. І все ж погляди мрійника й дослідника відрізняються. У перших народжуються вірші, у других ‒ прагнення пізнати Всесвіт.

Мрії з часом реалізуються. Людина створила розвідників найближчих до нас планет Сонячної системи: літальні апарати, що вивчають Місяць, Марс, Венеру, космічні ракети й супутники Землі, стаціонарні й пересувні автомати-лабораторії. Сьогодні ми не уявляємо свого життя без використання космічних апаратів прикладного призначення: без них не транслюватимуться телепередачі з різних точок Землі, не забезпечуватиметься інформаційний зв'язок та сервісні послуги.

А колись, далекого осіннього дня, 4 жовтня 1957 року, пролунали сигнали першого штучного супутника Землі. Важлива роль у здійсненні такого кроку в освоєнні космосу належить українським ученим, зокрема Сергію Павловичу Корольову.

… Про небо Сергій став мріяти з шести років, коли побачив, як над Ніжином, де він жив у бабусі, льотчик Уточкін виконував фігури складного пілотажу.

Восени 1924-го Сергій Корольов вступив на механічний факультет Київського політехнічного інституту. Через рік, у липні-серпні 1925 року проходив виробничу


практику в Конотопському паровозному депо як помічник машиніста й відвідував планерний гурток при залізничному технікумі. А далі – участь у Всесоюзних змаганнях планеристів, успішне представлення своїх літальних апаратів. Це й були перші кроки у велику авіацію.У 1926 р. авіаційне відділення в КПІ закрили, тому Сергій перевівся до Московського вищого технічного училища. Закінчивши навчальний заклад у 1930 році, залишився працювати в Москві. Але про те, звідки родом, не забував ніколи. Ще будучи абітурієнтом, в анкеті зробив запис –«українець». Дух вільнодумства жив у ньому завжди. Мабуть, це й стало однією з причин його переслідувань владою. Улітку 1938-го С.Корольов був ув'язнений. Допити вели довго, за непоступливість так жорстоко били, що зламали щелепи. 28 червня 1938 р. відбувся 15 хвилинний суд. С. Корольову винесли вирок — ув'язнення на 10 років. Колима. П'ять років концтабору. Аж тут вказівка «зверху» ‒ відправити на Велику землю засудженого С. Корольова. Владі потрібні ракетники. Так доля вивела на іншу дорогу.У післявоєнні роки несподіване відрядження до Німеччини, де вивчав документи з розробки ракет Третього рейху. У 1946 році Сергія Павловича призначили головним конструктором балістичних ракет.

Після запуску першого штучного супутника Землі в 1957 році Нобелівський комітет звернувся до Академії наук СРСР із проханням назвати імена науковців, чиї роботи розпочали дослідження космосу. Кандидатура С. Корольова була першою, але за інші місця почалася запекла боротьба. Тоді Микита Хрущов наказав


подати відповідь: конструктор супутника — радянський народ. Лише в день смерті світові оголосили справжнє ім'я – С.Корольов.

Святкуючи день народження, С Корольов співав свою улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…». Ніхто не знав, що завтра буде лікарня, запізніла операція по видаленню пухлини.

Зорі, що колись пробуджували мрії, покликали назавжди… А на Землі залишився яскравий слід.


ЗІРКИ, ХТО ВОНИ: ВОГНЕННІ ШАРИ, ЧИ ЯСКРАВІ КОСМІЧНІ СВІТИ?

Авєріна Олена 19 років, Полтавська обл.

Затамувавши подих, підводжу очі вгору і дивлюсь на синє нічне небо. Там ніби сотні яскравих вогників: палають зірки. З Землі вони виглядають такими маленькими, що здається можуть поміститися в дитячий долоньці. Та на справді які вони?

Поважний вчений скаже, що зірки – це велетенські розжарені небесні тіла. Дитина відповість, що це небесні вогники, які світять з неба, щоб ніч не здавалася такою темною. Мрійник розповість, що зірки кожен вечір запалює на небі чарівник, щоб вони дарували своє світло людям. А скептик скаже, що в нього немає часу роздивлятися якісь там вогники, хай вони собі світять, а у нього і так багато справ.

І невідомо, хто з них буде ближче до істини. Можливо, кожен по-своєму. Та чомусь, дивлячись в синє небо, я не можу уявити, що ці вогники, які з самого дитинства так притягували мене до себе, просто розжарені кулі, що висять на небосхилі. Мені здається, що кожна зірка має свою історію, що на кожній зірці вирує життя.

Можливо, он та велика яскрава зоря стала домівкою для космічних котів. Дуже давно, подорожуючи космосом, вони обрали саме її, тому що на ній є ріки з молока, а на деревах ростуть смачні м'ясні вироби. Коти назвали її Самерія, і поступово, крок за кроком, вони обжили її і зараз насолоджуються своїм життям на ній. Ці коти не схожі на наших земних. Їхня шерсть міняє свій колір залежно від настрою хазяїна. Якщо кіт спокійний – шерсть білого кольору. Якщо він роздратован – вона стає фіолетовою. А коли він радіє, його шерсть переливається від жовтого до червоного. На цій зірці завжди літо. Там постійно цвіте безліч квітів і саме через це вона така яскрава і її так гарно видно з Землі.


А ось та зірка, що знаходиться ліворуч від Самерії навпаки світе блідим кольором. Вчений пояснив би це тим, що вона більш віддалена від Землі. Та я переконана, що справа не у цьому. Просто на цій зірці постійно ідуть дощі і вона втратила свій колір, тож зблідла і більше не радує людське око своїм світлом. На ній живуть похмурі чоловічки – косміки. Вони завжди ходять із похмурим обличчям. Вони не знають, що таке сміх, та як це радіти кожному дню.

А поряд із ними, на сусідній зірці, живуть інші чоловічки – усміки. Вони навпаки немов би світяться від щастя. І кожен день для них – свято. Від їхнього радісного настрою зірка світиться яскравим світлом, немов би радіє разом із ними.

У космічному просторі сяють яскравим рівним світлом три зірки, розташовані поруч: Зірка Винахідників, Зірка Митців та Зірка Спортсменів. На них живуть творчі чоловічки. І кожен з них по своєму обдарований. Кожного року вони збираються на якійсь із зірок, щоб продемонструвати свої таланти. Винахідники показують нові винаходи: зіркохід, що дасть можливість літати на великі відстані, тарілку, яка сама може підігріти їжу, віник, що сам замітає та багато іншого. Митці демонструють свої творчі здібності: вони читають власні вірші, співають, танцюють, складають цікаві історії. Спортсмени влаштовують змагання із Космо-футболу, Космо-волейболу, Космо-тенісу, Космо-атлетики та іншого Космо-спорту.

Життя вирує на всіх зірка безкінечного космосу. Тож на небосхилі знайшли своє почесне місце і зірка космічних китів, де океани мають золотий колір. І зірка комічних папуг, де дерева висять над землею. І багато інших яскравих та не повторних зірок.

І нехай вчені та скептики говорять, що це неможливо. Що неможливо жити в космосі. Але кожен з нас має право на мрію. Тож, заплющуючи очі, я уявляю собі яскраву Самерію з її пухнастими мешканцями. Мені здається, що веселі усміки щиро мені посміхаються, а суворі косміки похитують головами. Мені здається, що існують на небі і Зірки Винахідників, Митців та Спортсменів. І нехай все це нереально, але той, хто не мріяв, той не мав дитинства. І дивлячись на реалії життя, іноді хочеться абстрагуватися та поринути у яскраву космічну казку.


4 ЖОВТНЯ 1957 РОКУ – ЗАПУСК ПЕРШОГО СУПУТНИКА. ЯК МОЛОДЬ ОЦІНЮЄ ЦЮ ПОДІЮ СЬОГОДНІ?

Автор: Дубовська Олександра15 років, Дніпропетровська обл.

Космос такий загадковий та дивовижний, що чарує людей здавна своєю магічністю та шармом. Теплої ночі, піднявши голову, людина може наблизитись до чогось незвичайного та невідомого. А саме до розсипаних зірок, що сяють і часто показують шлях.

Людей завжди цікавило, що таке зорі , чому вони падають і що за чудеса творяться на небі. Вони вигадували свої гіпотези, зірки вважали за душі померлих, дірочками на небі, що просвічують сяйво чогось божественного. Та що казати! Раніше люди вважали, що Земля плоска, стоїть на трьох слонах... В це справді вірили наші предки, бо нерозгаданість їх лякала, а можливо так зачаровувала глибина нічного неба.

Люди спостерігали за космосом та накопичували знання про них. Існувало багато вчених, що хотіли розгадати відповіді, що приховує небо. Так виникла астрономія. З плином часу ми можемо назвати багато дослідників: усім відомий Архімед, Ератос-фен Кіренський, Гіппарх, Галілео, Миколай Копеник та багато інших.

Та чи знали всі вони, які загадки таїть в собі небо. Хоча космос і досі залишається майже не вивченим, але одна подія дала нам змогу відкрити цей безкраїй простір з іншої сторони.

Ця подія - запуск першого супутника Землі. Цей запуск відбувся в 1957 році в СРСР. «Простий Супутник-1» («ПС-1») змінив світ. Всі у світі побачили його політ. Радянське слово "супутник" увійшло в моду. У багатих жінок за кордоном навіть стала модною зачіска у формі супутника. Ця дата мала


величезне значення для країни, яка отримала безсуперечне лідерство у завойовуванні космосу та назавжди скинула з себе наклепи США щодо технічної відсталості.

Я навіть не уявляю якою була патріотичність та почуття гордості у людей на той час, особливо за героїв-атрономів, які здійснили досі не можливе.

Дійсно, я вважаю цю подію фантастичною, вона відкрила вхід у нову ера можливостей до вивчення космосу. Також мені здається, що цей етап став наче пропуском до нового рівня, рівня - нових запитань та задач.

Потягнувши за собою низку інших важливих подій, цей запуск став початком бурхливого розвитку космонавтики та техніки. Вже на другому супутникові у космос полетіла собака, а там недовго і до польоту Юрія Гагаріна.

Супутники зараз допомагають вивчати нашу планету, слідкувати за різними природними процесами. Оснащення високоякісними камерами та технікою допомагає вивчати майже не доступні для людей ділянки нашої планети.

Зараз неможливо уявити життя без телефонів та телебачення, а саме супутники дозволяють використовувати всі ці прилади.

Отже, 4 жовтня 1957 року на орбіті Землі з'явився космічний апарат, який назавжди змінив світ і його сприйняття. Він об'єднав людей по всьому світі . Ця грандіозна подія дала поштовх до освоєння космосу, находження собі подібних. Сучасники оцінюють цю подію як найголовнішу в історії астрономії. Вона дала розвитку інших наук. Наприклад, фізики, астрології та медицини. З сигналом із цього супутника розвіялись міфи про зірки, космос та планети. Перший штучний супутник став першим кроком у високорозвинене майбутнє.


Запуск першого супутника Землі

Автор: Серенович Микола15 років, Дніпропетровська обл.

4 жовтня 1957 року відбулася величзна подія, у космос був відправленний перший супутник. Як молодь оцінює цю подію сьогодні? Для чого люди зробили штучний супутник? Вчені хотіли дослідити космос, вони хотіли зробити спостереження з космосу. Люди прагнули відкрити те, що дало б інформаційну еволюцію на нашій планеті. Це було дуже складно! Уявіть собі: зробити штучний аппарат, що давав би сигнал з космосу на Землю! У той час це була дійсно подія, яку можна порівняти з еволюцією людини. Повна назва аппарату "Простий Супутник-1", він зробив 1440 обертів, тривалість польоту складала 92 доби, його сигнали йшли протягом двох тижнів. У цьому проекті були задіяні такі вчені, як: Корольов, Келдиш, Тихонравов, Лідоренко, Лапко, Чекунов. Ці люди подарували світу перший супутник. Увесь світ знав про запуск першого штучного супутника, ця подія вважається однією з найважливіших подій, і з цим важко не погодитись! Адже вона вплинула на подальший розвиток нашої планети. Це був ніби поштовх для людей, що треба розвивати нашу планету, треба дізнаватись щось нове і робити щось для цього. У наш час ми не можемо уявити весь масштаб цієї події, зараз навколо нашої планети літає близько 5800 супутників, з них 3100 є діючими. Зараз відправити супутник у космос для нас - це досить звичайна справа і це не є досить масштабною подією, але, якщо подумати, без супутників на нашій планеті не було б такого розвитку! Телебачення не буде існувати без супутників, радіо не буде існувати без супутників, інтернет не буде існувати без супутників… Молодь не може оцінити цю


подію, не може зрозуміти величезний вклад науковців в історію космосу і людини. Банальна ситуація: ми навіть не зможемо подзвонити, якщо не буде супутників, не зможемо відіслати повідомлення, ми не зможемо спілкуватись! Зараз практично вся молодь зареєстрованна у соціальних мережах, ми активно спілкуємось там, шукаємо щось цікаве, дружимо, заводимо нових знайомих. Віртуальне життя- це близько 50% нашого спілкування - і без супутників цього б не було. Не було б того життя, до якого ти звик: замість ранкової зарядки - перегляд лайків і повідомлень, за сніданком - ще одну серію улюбленного серіалу, по дорозі до школи - переписка з другом… Усе б було по-іншому: краще чи гірше? Навіть не знаю, не мені судити, але я точно знаю, що потрібно цінувати те, що зробили люди, які винайшли і запустили перший супутник.

Дійшли висновку: люди, задіяні в проекті, навіть не уявляли, що вони зараз творять майбутнє - це визначна подія. У сьогодення молодь, на жаль, не дуже замислюється над цим, а треба було б подумати про те, що тоді у 1957 році в тих учених, можливо, теж хтось не вірив… але вони це зробили, бо хотіли показати – можливо! і це не фантастика! І, звичайно, ми не повинні забувати про цю подію і маємо оцінювати її належним чином. Дякуємо!


Якби я відкрив планету, якою я б її побачив?

Автор: Стеценко Ольга16 років, Миколаївська обл.

Сьогодні на уроці астрономії нам задали написати есе на тему: «Якби я відкрив планету, якою б я її побачив». Мене здивувало завдання, навіть трішки злякало. Я ніколи не задавалася такими питаннями, так як завжди вважала, що про цією темою є кому перейматися. Йдучи додому, я не могла викинути з голови думку: «Якою буде моя вигадана планета?» Моя фантазія швидко почала набирати обертів.

Моя відкрита планета складалася б тільки з води. «Чому?» – запитаєте ви. Я і сама докінця не зрозуміла. Я б зовсім не хотіла копіювати нашу планету, тому і вигадала саме таку. Моя планета була б зовсім іншою: люди жили б у воді, і для них не було б у цьому нічого незвичного. Тобто не зовсім люди, а істоти, яким не потрібне повітря, або так сказати звичні жителі так званої водяної планети. Де б ніхто не поспішав на роботу, не ставав сірою масою планети. Ці так звані люди подорожували безмежними водними просторами і любили свою планету. У них було б своє хобі, а вільний час використовували для здійснення всіх бажань. Серед жителів не було б хворих людей. Вони б не мали таких проблем, як у нас, а жили б щасливим життям і не замислювалися, чи є ще планети, крім їхньої, чи спостерігає за ними хтось. Вони жили б у злагоді з собою та світом, цінували б життя і нізащо не шукали б сенс життя. Ця планета була б добре освітленою і не мала ночі. Чому? Бо ніч – це чорна пляма серед їхньої ідилії.

Ідучи наступного дня до школи, я пишалася своєю планетою, бо вона парадоксальна. Якщо хтось і скаже, що це безумство, я не засмучусь. Бо це саме та уявна планета, яку б я хотіла відкрити. Люди жили б щасливим життям у Моїй власній планеті. А планету я б назвала Ідилія. Ось і все, планета вигадана, есе написане, але мрія цієї ідеальної планети назавжди в мені.


Особистість в освоєнні космосу

Автор: Буртний Дмитро16 років, Дніпропетровська обл.

З давніх-давен людина намагалася пояснити, що там за хмарами, чому сяють зірки, чому вони «падають» з неба. Світ над головою людини поставав величезним і вимагав вивчення. Більшість древніх вважали космос за божество, давали власні імена планетам та зіркам. Люди протягом років вдосконалювали свої знання, будували гіпотези про небесний всесвіт. Зараз нам видаються смішними древні версії про Землю. Сьогодні ми знаємо і про місце нашої Землі у Сонячній системі, і про всі її планети. Вчені-астрономи можуть зазирнути за далекі мільйони світових років, знають, звідки беруться комети та метеорити, як утворюються зірки й планети, як вони вмирають і ще багато цікавого про космос.

Друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Це грандіозне звершення сучасного людства обумовлено тим, що з'явилися наукові, технічні й технологічні можливості створення космічних апаратів. Від гіпотез про природу планет і будову космосу, люди перейшли до вивчення небесних тіл і міжпланетного простору за допомогою ракетно-космічної техніки. Слід звернути увагу на людей, які стали піонерами космонавтики, а саме: винахідник Микола Кибальчич - автор схеми першого у світі реактивного літального апарату, Костянтин Ціолковський - засновників ракетобудування, його послідовник - український вчений та конструктор Сергій Корольов.

Моє особисте знайомство з космонавтикою почалося зі спогадів моєї бабусі. Ще маленькою дівчинкою вона знаходилася на уроці і тут по школі пролунав вигук: «Слухайте важливе повідомлення!» У класах включили радіо і, затамувавши подих, почули: «12 квітня 1961 року в Радянськім


Союзі виведений на орбіту Землі перший у світі космічний корабель "Схід" з людиною на борту». Потім, розповідала бабуся, почався загальний тріумф, учні і вчителя забули про уроки, усі в захваті цілувалися, навіть, плакали і дуже раділи.

Так у історію освоєння космосу увірвався Юрій Гагарін, який здійснив перший вдалий політ у космос. О 9.07 годині його космічний корабель стартував з космодрому Байконур, облетів Землю за 108 хвилин і приземлився поблизу міста Енгельс. Після цієї події Юрій став героєм всієї країни. У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх хлопців-немовлят назвали Юрами. До теперішнього часу, майже, у кожному населеному пункті існують вулиці або проспекти, будинки культури, музеї, парки імені Юрія Гагаріна. В Росії місто, в якому народився легендарний льотчик-космонавт, назвали на честь нього — Гагарін.


Особистість в освоєнні космосу

Автор: Волошин Дмитро 16 років, Дніпропетровська обл.

Кожного року до космосу з землі відлітають як нові супутники так і нові астронавти які мають ону й ту ж ціль – дослідження космосу. Але є такі люди які зробили величезний внесок у дослідження космосу навіть ніколи не бувши у космічному шатлі та скафандрі астронавта. Людина яка досягла неймовірних успіхів у аерокосмічній та економічних галузях та ніколи не була у космосі: Ілон Рів Маск - канадсько-американський інженер, підприємець, винахідник і інвестор; мільярдер.

Засновник компанії PayPal. Засновник, співвласник, генеральний директор і головний інженер компанії SpaceX; голова ради директорів, генеральний директор і головний ідейний натхненник (Chief Product Architect) компанії Tesla.

Ще у дитинстві він проявляв схильність до програмування. У віці 10 років йому подарували його перший комп'ютер на якому він згодом почав писати програми. У дванадцятирічному віці він продав за 500 доларів свою першу програму - відеогру в стилі Space Invaders під назвою Blastar, в якій гравець обстрілював ряди інопланетян з лазерної гармати.

Першим його реальним стартапом став вклад коштів у акції фармацевтичної компанії, за якою стежив через газети. На виручені від продажу акцій кілька тисяч доларів він всупереч протестам батьків їде в Канаду щоб здобути жадану освіту. Погодьтесь, для цього потрібна неабиякі рішучість та амбіційність котрі притаманні не кожній людині. Проте він так й не закінчив навчання.

На мою думку Маск ще у дитинстві проявив неабиякі предприємницькі здібності та схильність до науково-інженерної діяльності, що заклали міцний фундамент для розвитку його майбутнього.


У 2002 році Маск заснував свою третю компанію - SpaceX. У грудні 2008 року НАСА підписало з компанією контракт на суму 1,6 млрд доларів США на 12 запусків носія Falcon 9 і космічного корабля Dragon до МКС, в якості заміни кораблів Space Shu�le.

За твердженням самого Ілона, великий вплив на нього зробив цикл науково-фантастичних романів «Заснування» і погляди Айзека Азімова на освоєння космічного простору як розвиток і збереження людського буття.

SpaceX начолі з Ілоном започаткувала нову еру у освоєнні космосу та розробці космічних технологій, чого тільки коштує їх розробка Falcon 9 – багаторазовий ракета-носій важкого класу яка використовується для запуску науково-дослідних космічних апаратів, вантажного космічного корабля Dragon в рамках програми Commercial Resupply Services з постачання Міжнародної космічної станції, а також буде використовуватися для запуску його пілотованої версії Dragon V2.

Я вважаю що створення багаторазових ракет-носіїв також сильно вплине на екологічну проблему землі, а саме на зменшення кількості космічного сміття на навколоземній орбіті.

У сучасному світі освоєння аерокосмічної галузі та дослідження космосу є чи не найважливішим пріоритетом і Ілон Маск своїми зусиллями та зусиллями компанії невпинно допомагає рухати розвиток світової науки та розвиток саме космічної сфери досліджень.

Але Коли Ілон тільки заснував SpaceX і Tesla, він мав застрибнути в світ безлічі великих і складних речей. Тоді він недооцінив час і кошти, які йому знадобляться. І в перші 8 років це коштувало йому дійсно багато чого. Здавалося, що він нічого не досяг.

Ілон тричі був одружений і все три рази зазнав краху. Життя Маска не можна назвати нормальною. Він приносить заради роботи ту жертву, яку не зміг би принести ніхто інший. Я навіть впевнений що він безперечно працює цілодобово. У плані


роботи він просто божевільний. У нього більше немає іншого життя.

Ілон Маск – геній,невтомний працівник,бізнесмен чи просто мрійник?

На моє переконання він втілює усе це в собі. Геній який започаткував нову еру у розвитку технологій. Невтомний працівник для котрого кожний день – дедлайн. Бізнесмен котрий збудував величезну імперію, для служіння світу, з нічого. Та просто мрійник, втілюючий свої мрії та фантазії у реальність.


«4 жовтня 1957 року – запуск першого супутника. Як молодь оцінює цю подію сьогодні?»

Куленко Алла11 кл., Сумська область.

4 жовтня 1957 року є значною датою, оскільки саме цей

день став початком космічної ери людства. У ті роки супутник мав приголомшливий успіх і створив Радянському Союзу високий міжнародний авторитет, адже був запущений раніше від американського. Як же ця подія впливає на сьогодення?

Світ ніколи не стояв на місці, він потребував та потребує постійних змін. Може навіть здатися, що всі події кимось заплановані, бо ми чітко йдемо за планом. Насправді це можна пояснити тим, що всі події є поштовхом до наступних дій, розвитку вже отриманих теорій. Так, супутник, невеликий за розміром та значною масою, дав поштовх до наукових удосконалень. Учені, завдяки супутнику, вивчили поширення радіохвиль в іоносфері та змогли слідкувати із землі за космічним тілом. Це також має велике значення.

Усе в цьому світі пов'язано поміж собою. Хто знає, можливо, без запущеного в минулому супутника, ми б не мали на сьогоднішній день різних технологій. Наприклад, тих самих телефонів, смартфонів, планшетів. Здавалося б, космос і телефон, що в них спільного? Але бездротові телефони працювали саме завдяки радіосигналам.

Тож на сьогоднішній день, пройшло вже шістдесят років з дати запуску першого супутника, людство не перестає цікавитися тим, з чого все починалося, бо інколи тільки в історії можна знайти відповідь на поставлені питання.


Космос душі

Луньова Ева15 років, Волинська обл.

Про що думає людина, яка вже занесла ногу , щоб зробити крок в повну невідомість? Мабуть, про те, що - навіщо воно мені це треба?! А може взагалі відкласти на завтра , чи післязавтра?

Я готувався звершити свій перший самостійний перехід між світами. І хоча сили в мене було вдосталь, але жодних гарантій в тому, що перехід буде вдалим мені ніхто не давав. Що взяти з собою? Як виглядати? Треба було перевірити тисячу варіантів, але всеодно це буде крок у невідомість.

Я готувався до стрибка в своїй фортеці Морвал. Так сталося, що за короткий проміжок часу я зміг побувати в двох протилежних світах і в протилежному вигляді - на планеті Альтрас я був в ролі Темного Володаря, який намагався знищити цей світ, а потім, несподіванно для себе - в ролі спасителя цього ж самого світу.

Три, два, один, поїхали! Б - Р - Р- Р! Але й бовтанка! Ніколи не любив каруселі... Все ж таки свідомість я втратив. Дякувати науковцям, які так перекроїли мій організм, скафандр на новій планеті мені не знадобився.

Перше, що я побачив, прийшовши до тями - рослини, які жадібно тяглися до мене. Стоп, я читав фантастику старих літ, де описувалося, як рослини з'їдали мандрівників у всесвітах, ні, мене не проведеш. Я хутенько підвівся і пішов. Куди? А куди мене очі вели, подалі від цікавих квіточок. До речі, я вам не сказав, в мене є завдання, я - шукач, шукач води на інших планетах. Наша старенька Земля після 3000 року зовсім зневоднилася, так що я і ще троє моїх таких же перероблених друзів відправились на всі чотири сторони на пошуки. Щось типу змагання - хто перший знайде підходящу планету, з якої можна буде возити воду.


Та в мене є одна ідея - знайти б якусь мертву планету, заморожену, на якій панував би вічний холод і на якій було б багато льоду, снігу та й притягти її поближче до нашої Галактики, або до якоїсь планети, до Сатурну, а ? Тоді наша Земля не висихала б, не перетворювалася б на пустелю.

Поки я розмірковував над глобальними проблемами, з'явилася Вона! І чому мені так везе на драконів? На Альтрасі теж були дракони - драклани, вони злі і жорстокі, а тут така гарна золота драконша. А чого це я вирішив, що це драконша? А тому що вона перекинулась на вродливу дівчину! Як у казці! Далі все складалося чудово, ми потоваришували, облетів я всю планету, сидячі на її спині, на жаль, води для нашої планеті тут не було .Тому довелося прощатися з милою драконшою і робити стрибок на іншу планету.

Моя подорож триває! Космос тягне, зірки манять, душа співає! Вперед!

Стрибок! БРРРРР!


МОЯ ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ

Автор: Сиваева Елизавета14 років, Дніпропетровська обл.

Планета — это наш дом, это то место, где мы родились, где выросли, где развились, создали что-то новое и... ушли в небытие. Но иногда во снах или мечтах мы представляем свои планеты и миры, представляем их такими, какими бы мы хотели их видеть. И сейчас я имею возможность создать свою планету и рассказать о ней.

Моя планета Земля должна быть маленькой и уютной. Людей там будет немного. Человек может рождаться там, где ему нравится. Везде климат одинаковый: не холодно, но и не жарко. Кругом много растений, больших растений. Они обвивают дома так, что города превращаются в роскошные сады. Только посадил семечко, а оно у тебя на глазах превратилось в разноцветное дерево, такое, какое ты хочешь, любого цвета и запаха. Здорово, да? В центре города возвышается большое дерево, которое лечит весь город каждое мгновение! Оно способно избавить человека от любой болезни, кроме... смерти. А когда наступает ночь и становится темно, растения светятся, будто светильники, и освещают людям дороги.

У каждого дома вместо ламп растут маленькие деревья, которые заменяют искусственный свет. Животные на моей планете только добрые, нехищные. Сколько людей, столько и зверей. У каждого человека свое животное. Вместе они рождаются, вместе и умирают, на протяжении всей жизни они друг за другом ухаживают. Так что животные, неважно, слон это или хомячок, могут ходить по городу, сопровождая своего друга-человека.

Каждый человек особенный, у каждого своя изюминка. Сам человек не знает, что такое ложь, обман, унижение,


насмешка, издевательство, боль. Каждое утро все здороваются друг с другом. И неважно, знаешь ты этого человека или нет.

Человек ничего не должен скрывать от других, все говорят то, о чем думают, открыто выражают свое мнение и взгляд, а окружающие их поддерживают и помогают. Если вдруг у кого-то случилась беда - находящиеся рядом с удовольствием помогают нуждающемуся в поддержке.

Все люди вежливые и дружелюбные. На этой планете нет убийств, не бывает суицидов, каждому человеку дано жить столько, сколько и всем, и нет исключений! На моей планете одна большая школа, где детей с рождения учат друг другу помогать, уважать и любить. В этой школе нет изгоев или бедных, все равны, и все друг друга знают, помогают и дружат. А взрослые работают на одной большой фабрике, которая производит все то, что нужно для жизни.

Фабрика находится под большим куполом, так что дым не попадает в воздух, а сразу уходит в космос через трубу, далеко, далеко и испаряется. На фабрике все друг другу помогают. Зарплаты нет. Люди пользуются тем, что производят. У каждой семьи свой домик, но семьей можно назвать и родителей с большим количеством девчонок и мальчишек, и человека, который захотел жить один.

Высокий уровень интеллекта живущих на моей планете и передовое развитие технологий позволяют сохранять планету чистой и создать общество равных.

Люди ценят и берегут природу, младшие уважают старших, а старшие заботятся о младших. Каждую неделю планета-город устраивает интеллектуальный бал. Девушки надевают пышные платья, а мужчины смокинги. На протяжении всего бала люди танцуют, рассуждают на философские темы.

Почему же моя планета называется Земля, спросите вы. Потому что она покрыта слоем чистой земли. На каждом шагу стоят мусорные баки, которые позволяют сортировать мусор. Нет отходов от производства на фабрике, животных не


истребляют, все источники энергии безопасны, а полезные ископаемые синтезируются человеком.

Но, увы, я не могу сказать того же про нашу планету. Я уже не могу назвать ее Землей, так как вместо земли она покрыта мусором, который производит человечество. Я понимаю, что все, что я нарисовала в своем воображении – это утопия. Мир создаете вы - взрослые. А мы берем с вас пример... Какой там уже по счету айфон вы изобрели, восьмой или уже десятый? У вас даже в холодильник встроен Mp3 плеер, в космос летаете, причем не ученые, а обычные туристы, электричество вы покорили, гравитацию тоже, скорость, огонь, воду... живые роботы создали, очки виртуальной реальности и многое другое… а рак, СПИД, много других смертельных болезней вы не можете побороть! Даже не столько не можете, вы не хотите! Вы все покорили, а болезни, забирающие жизнь детей и взрослых, - нет!

У нас на планете погибают и пропадают без вести десятки тысяч пацанов и девчонок. А вам некогда, у вас же есть более важные дела! Когда взрослые говорят, что без правил будет беспорядок, я задумываюсь: а сейчас вокруг порядок? Сколько маленьких детей, подростков и молодых юношей погибают на войне? Видимо, ваши правила этого допускают?

За всю историю существования человечества не было ни единого дня без войны и убийств. Взрослые уверены, что поступают правильно. Не было ни одно дня, чтобы человек не уничтожал себя и окружающий его мир.

Что вы делаете с миром? Как ваши правила могут допускать все это? Ведь мы будем здесь жить после вас, в каком виде вы нам мир отдадите?

И не нужно думать, что вы ничего не решаете, и не думайте, что вы, или он, или она не виновны в том, какой сейчас мир. Не надо думать, что вы не причастны к этому. Среди взрослых нет ни одного не виновного. Поэтому нужно задуматься хотя бы немного и изменить нашу планету, чтобы в будущем наши правнуки не сомневались в названии нашей планеты - Земля.


4 ОКТЯБРЯ 1957 - ЗАПУСК ПЕРВОГО СПУТНИКА. \КАК МОЛОДЕЖЬ ОЦЕНИВАЕТ ЭТО СОБЫТИЕ СЕГОДНЯ?

Автор: Владислав Солодовник15 років, Дніпропетровська обл.

Для начала – немного исторической хроники: «Спутник-1» — первый советский спутник в истории Земли, который был запущен

4 октября 1957 года с космодрома Байконур. Суммарная длительность полета составляла 3 месяца. Создавал этот спутник С.П. Королев. Целями и результатами этого запуска было изучение плотности верхних слоев атмосферы и работа спутников в космосе.

А теперь, чтобы ответить на поставленный вопрос, ответим на другой: какова роль спутников в жизни человека и науки? Что мы имеем благодаря спутникам?

Спутники позволяют нам смотреть телевизор, пользоваться интернетом, телефоном, GPS и т.д. Науке же спутники подарили детальные снимки земной поверхности, также они позволяют изучать внутреннее строение и процессы, происходящие внутри Земли, изучать погоду, климат. Для астрономов, спутники дают возможность наблюдать за Солнцем, его активностью, соседними планетами, звездами, галактиками и прочими объектами и процессами далекого космоса. Можно сказать, что спутники сделали гигантский технологический и научный прогрессы.

Поэтому, первый спутник в истории Земли – важный шаг в науке, который повлек за собой множество открытий.



Автор: Фісенко Анастасія 16 років, Дніпропетровська обл.

Дуже часто, особливо у дитинстві, ми любили мріяти. Бувало, ми так захоплювались цими фантазіями, що навіть створювали цілі всесвіти із власними законами і порядками. Читаючи книжки, дивлячись фантастичні фільми, кожен, напевно, хоч раз замислювався- а що, якби саме я був на їхньому місці? Чи зміг би я вчинити так само хоробро, бути відданним і щирим? Але зараз я пропоную вирушити зі мною у світ моїх фантазій, а саме на планету моєї мрії.

Спочатку хочу попередити- це не буде планета щастя, миру і любові, де пануватиме лише добро і повага. Я не буду описувати казковий світ без печалі, розчарувань та зради. Чому? Мабуть ,тому, що не буває добра без зла, а радості без суму. Найяскравішу веселку ми бачимо після найсильнішого дощу. Тож я гадаю, саме коли ми переживаємо емоціі, ми відчуваємо себе по- справжньому живими. Саме з цього і складається наше життя.

Але є на цій планеті іще багато цікавого. По- перше, це світ без обмежень, де кожний зможе робити усе, що бажає. І я не маю на увазі суцільний хаос, як ви могли подумати, а лише світ без стереотипів, де людина без освіти не почуватиметься нікчемою, а людина, яка не має останньої моделі смартфону- бідною і несучасною. Лише ти обираєш свій шлях, унікальний і, найголовніше, ніскільки не гірший за інші.

Також, не існуватиме поняття «мода», не існуватимуть пластичні операції, і ніхто не скаже вам як треба вдягатись і які зачіски будуть найпопулярніші. Тоді кожен зможе виражати свою особистість, свій настрій і не копіювати моделей з телевізору та глянцевих журналів.


Крім цього, планета не поділятиметься на окремі страни чи регіони, і не існуватимуть кордони чи митний контроль. Люди будуть самі обирати місце, якому належить їх серце. Вивчити нову мову буде просто, як завантажити файл на ваш комп'ютер- і кожний зможе обрати ту, що припала до душі.

Як ви побачили, я не стала описувати мальовничі гори чи безкраї пустелі- нехай кожен додумає сам, на свій смак. Заплющимо очі, і як у дитинстві уявімо собі безкраї простори всесвіту, і десь вдалині – нашу маленьку планету…


Дніпро, 2018 р.

Documents

Çá³ðêà Åñå - star-way.dp.uastar-way.dp.ua/_files/doc/ese_2018_lv.pdfвідношенню до цієї визначної дати. Третя тема – «Особистість