Embed Size (px)
Citation preview
число 1, 24
військовоісторичний
Засновник – Національний військово�історичний музей України
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Борис АНДРЕСЮК, Дмитро ВЄДЄНЄЄВ, Володимир ГОРІШНЯК, Валерій ГРИЦЮК,
Жанна ДЕНИСЮК, Віктор КАРПОВ (головний редактор), Сергій ЛИТВИН, Олександр ЛИСЕНКО, Дмитро МАЛАКОВ, Ірина МОРОЗ (відповідальний секретар), Дмитро ТАБАЧНИК,
Василь ТУРЧИК, Анатолій ЧАЙКОВСЬКИЙ
Річник XIIІ Число 1 (24)
Київ 2012 р.
1
військово�історичний альманах106
Історичне тлоКард – коротка однолезова зброя, власне традиційний іранський ніж.
Саме як "ніж" і перекладається слово "кард". Кард є другою зброєю,згаданою у священній книзі Авеста (Avestа), де він зветься "карета"(похідне від дієслова "карет", що означає "різати")1. У вірші 27 "ВаргаранЯшт" (Warharan Yasht) Авести зазначено, що Веретранга (Бог війни таперемоги в іранській міфології) мав кард, прикрашений золотимтаушуванням із розмаїтою орнаментикою.
У знаменитому іранському епосі "Шагнаме" (Shahname) слово кард узначенні зброї згадується чотири рази2.
В одному з найавторитетніших словників перської мови А. Денкходистверджується, що кард є загостреним інструментом, виготовленим зі
9
ЗБРОЯ. СПОРЯДЖЕННЯ. ТЕХНІКА
УДК 623.444.6(55)
Манучегр Моштаг ХОРАСАНІ, Денис ТОЇЧКІН
ПЕРСЬКИЙ НІЖ: КАРД*
Стаття присвячена історії та розвитку класичного перського ножа – карда, щопоєднав побутове військове і церемоніальне призначення. Пропонується оглядісторичного розвитку карда згідно з відомостями перських писемних джерел, атакож короткий опис виробництва перських ножів.
Ключові слова: кард, кардгар, ханджар, джогардар, зарнешан, тагнешан, агат,чорне дерево, моржева кість.
Статья посвящена истории и развитию классического персидского ножа –карда, который объединил бытовое военное и церемониальное назначение.Предлагается обзор исторического развития карда согласно ведомостямперсидских письменных источников, а также краткое описание персидскихножей.
Ключевые слова: кард, кардгар, ханджар, джогардар, зарнешан, тагнешан,агат, черное дерево, моржовая кость.
The Article is devoted the history and development of classical Persian knife ;Karda that combines military and ceremonial purposes. A review on the historicaldevelopment of Karda according to reports in the Persian written sources, and a briefdescription of the Persian knives production is proposed.
Keywords: Kard, kardhyar, handzhar, dzhohardar, zarneshan, tahneshan, agate,ebony, walrus ivory.
число 1, 2012 107
сталі або заліза, що складається з клинка таруків'я3.
Слово кард досі використовують в Ірані дляпозначення кухонних ножів, що звуться кард;еашпазкхане (kard;e aspazxane [ashpaskhane]).
На думку дослідників, перський кард є бага;тофункціональним інструментом4. Видається,що мініатюри епохи Тимуридів (1370 – 1506 рр.)підтверджують цю думку, як, наприклад, компо;зиція "Підготовка до бенкету" роботи Біхзада(Bihzad) 1490 р. На цій мініатюрі зображенийслужник, який нарізає цибулю кардом, тоді якінший за допомогою карда ріже тісто5. Продов;ження теми господарського використання кардівбачимо на іншій мініатюрі тих часів "Царськийбенкет", де один служник нарізає ножем тісто, аінший ріже вівцю.
За часів Сефевідів кожний чоловік носив двакарди. Під час війни чи у періоди замирення ні;хто не полишав оселі без карда при боці. На міні;атюрах періоду Сефевідів зображені чоловіки зкардами, підвішеними з лівого боку. Спосібносіння виглядає так само, як на зображенняхепохи Тимуридів – карди кріпили до пояса злівого боку за допомогою стрічок або ремінців.
Виробництво кардівФахівці відзначають, що протягом епохи
Каджарів (1794–1925 рр.) саме продукти мета;лообробки (насамперед замки, а також карди таінші вироби з металу) становили основну про;дукцію майстерень, зосереджених у містечкуКерман (Kerman). Ремісники, які там працюва;ли, звалися фуладкар (fuladqar), й окрім іншоговиробляли руків'я мечів, сталеві шоломи та за;лізну оправу для щитів. Оскільки ця продукціяна той час вже не користувалася значнимпопитом, тільки окремі майстри продовжувалироботу, здебільшого експортуючи свої вироби доТуреччини та Єгипту. Існувало й інше ремісни;че об'єднання – кардгаран (kardgaran), яке спе;ціалізувалося на виготовленні якісних сталевихножів, причому усі вони вироблялися в Ісфаха;
9
9 9
Кард періодуСефевідів (1502 –1722). Приватна
колекція. Аналогічнікарди див.:
Khorasani M.М. Armsand Armor from Iran:The Bronze Age to the
End of the QajarPeriod. – Tubingen,2006. – P. 602, 603(cat.236, cat.237)
9∨9
..
ні. Однак за часів Каджарів попит на продукціюножарів;кардгарів також був вкрай незначним,зберігаючись хіба що серед мешканців невели;ких селищ та місцевих племен. Відтак основнізусилля ремісники сконцентрували на створеннізвичайних ножів кардів (kard;ha) та великихгосподарських і кухарських сікачів6. Велика кон;куренція була зумовлена напливом масовоїєвропейської продукції, що заполонила ірансь;кий ринок у ХІХ столітті. Так аль;Ісфагані (Al;Esfahani), автор Несф9е Джахан (Nesf;e Jahan –"Половина світу"), засвідчує, що рушниці, пісто;лі, мечі, ножі та ножиці в минулому експортува;ли з Ісфахану по всій території Ірану, але після1870 року через дешевий західний імпорт цяреміснича галузь була повністю занедбана7.
Іранські споживачі віддавали перевагу ан;глійським клинкам, – у відповідь місцеві май;стри заполонили ринок підробками, тож покупцімусили бути дуже обережними. Так у селищіКурдс (Kurds) великим попитом користуваласянизькосортна підробна продукція, яку місцевіжителі іменували "ingles" – адже поняття "бри;танський" міцно асоціювалося на той час ізсимволом якості. Незважаючи на негаразди,окремі ковалі усе ж зберігали секрети й навичкивиготовлення високоякісної сталі. Так самови;дець;англієць згадує, що він замовив кільканожів у Раін (провінція Кермен). Отримавшинікчемні клинки з м'якої сталі, замовник відпра;вився до коваля й почав нещадно критикуватийого роботу, ставлячи за приклад робочучастину своєї сокири белуджистанського вироб;ництва**. Розгніваний коваль у відповідь вику;
військово�історичний альманах108
Фрагмент клинкаперіоду Сефевідів,
прикрашеногогравійованими і
золочениминаписами, що циту/
ють сури an/Nasr(Допомога) and Al/Imran (Сім'я Імран)з Корану, а такожзолотом, таушо/
ваним написомAmal/e Akbar
(робота Акбара).Приватна колекція
Кард періоду Сефевідів (1502 – 1722). Основа клинка прикрашенарельєфним таушуванням зі сценою полювання лева на оленя та
рослинним орнаментом. Приватна колекція. Аналогічний кард див.:Khorasani M.М. Op. cit. – P. 604 (cat.238, 606, cat.242)
`
99
9 9
число 1, 2012 109
вав ножа, яким на очах багатьох свідків розрубавхвалену сокиру навпіл8.
Місцеві джерела також повідомляють прочакусаз (chaqusaz) – виробництво особливих но;жів з руків'ям з темної кості. Виріб мав елегант;ну форму й використовувався насамперед якстолове приладдя для фруктів. Клинки цих но;жів були високої якості й виготовлялися з литої(ahan;e xosk) та звичайних видів сталі (fulad)9.
Самовидець також стверджує, що до того якєвропейські ножі витіснили місцеву продукцію,ковалі Ісфахану виробляли сталеві ножевіклинки особливої форми – "гізлік" (gizlik). Цейостанній посідав проміжне становище міжножем;кардом та кинджалом;камою з довгимкістяним руків'ям та коротким гнучкимклинком.
Форма, матеріали та оздоблення кардівЗдебільшого клинок карда однолезовий, хоча
є приклади кардів з двобічною заточкою. Дво;лезовий кард як правило має центральне реброжорсткості. Існують також приклади кардів здещо викривленим клинком та S;подібноюлінією леза. Деякі карди мають потовщеневістря, що натякає на їхнє бойове призначенняяк зброї, придатної для пробивання обладунку.Перською таке вістря зветься конічним токме;ємахруті або нок;е махруті (tokmeye maxruti(makhruti), або noke maxruti)10.
Однолезові клинки нерідко виготовляють звисокоякісних сортів булату, вони мають формудовгого прямокутного трикутника, ріжуча край;ка якого трохи викривлена до вістря. Навіть над;звичайно розлога спинка клинка (понад 1 смзавширшки) демонструє незначну кривизну.
Вздовж спинки клинка розташовано кільканевеликих реберців. Центральне ребро почина;ється від основи клинка. На відміну від ханджа;рів клинок карда відділений од руків'я спеці;альною втулкою, що заходить на основу клинка.
Зброєзнавці вирізняють три основні формицієї втулки: а) саме тіло клинка утворює цю
Фрагмент аhanak(гіверси) карда
періоду Сефевідів,прикрашеного
рельєфнимтаушуванням зі
сценою полюваннялева на оленя тарослинним орна/
ментом. Приватнаколекція
/
9 ∨
9∨
9
військово�історичний альманах110
Кард періоду Занд (1750 – 1794). Приватна колекція
Кард періоду Занд (1750 – 1794). Приватна колекція
Фрагмент основи клинка з рельєфно таушованими написами тарослинним орнаментом
Фрагмент карда періоду Занд з таушованим написом – ім'ямвиробника: "Могаммад Казем". Приватна колекція. Аналогічнийкард того самого виробника з рослинним орнаментом при основіклинка див.: Zeller and Rohrer (1955) малюнок XLIII. Ці автори
стверджують, що в історичному музеї Берна зберігається зразоктакож підписаний як "Робота Могаммада Казема"
число 1, 2012 111
частину у формі кільця; б) гранована середня частина утворює втулку;в) клинок закритий з обох боків нахиленими сталевими щічками, щоформують втулку. Вимірюючи довжину клинка, втулку зазвичай врахо;вують як його невід'ємну частину, хоча й відзначають, що вона можевідрізнятися матеріалом та оздобленням11.
Гіверса також повністю закривала хвостовик.Щічки руків'я здебільшого виробляли з моржевої кості – цьому матеріалу
надавали перевагу порівняно зі слоновою кістю з Індії. На думку фахівців,усе ж існують приклади перських кардів з руків'ями зі слонової кості,проте її наявність аж ніяк не свідчить про індійське походження зброї12.
Ікло моржа досить велике, часто завдовжки більш як півметра. Вонобілого кольору, проте з часом починає жовтіти. Внутрішня частина мор;жевого ікла темніша за зовнішню поверхню й утворена з багатьох крихіт;них округлих кристалів. Окрім того, серцевина ікла виглядає напівпрозо;рою проти світла, на відміну від непрозорого зовнішнього шару13.
Моржева кість з чорними включеннями (кристалітами) надзвичайноцінувалася в Індії: індійський посол у Персії Хан Алам (Khan Alam) отри;
Кривий кард періоду Занд (1750 – 1794). Приватна колекція
9
Фрагмент кривого карда періоду Занд з гравійованим рослинниморнаментом
9
військово�історичний альманах112
мав у подарунок від шаха Аббаса кинджал зверхів'ям, виконаним у такому "плямистому"стилі. Хан Алам передав зброю імператоруДжагангіру (Jahangir), який був настільки зача;рований її виглядом, що розіслав своїх слуг напошук цього матеріалу в усі куточки Ірану йТурану. Характерно, що Джагангір описує цейплямистий матеріал як джогардар (johardar,jawhardar – перлистий), зіставляючи його візе;рунок з булатним14. Безперечно, це надзвичайноцікаве спостереження – плямиста моржева кістьє своєрідним якісним аналогом булату длякісткового матеріалу: він міцніший, зовнішньопривабливіший, більш гладенький і водночасменш слизький у руці, аніж його найближчийконкурент – слонова кість15.
Є також приклади кардів з руків'ям, викона;ним з цілого шматка моржевої чи слонової кості.Окремі карди мають щічки з чорного рогу абонавіть повністю металеві руків'я. Ближче доверхів'я щічки кардів стають товстішими йширшими.
Кістяні або рогові щічки кардів монтували дохвостовика відкритими чи прихованими нютами.
Піхви карда дуже простої, раціональної фор;ми. Їх зазвичай робили з дерева й обтягувалишкірою. В окремих випадках шкіру продовжу;вали на руків'я настільки, що вона закривалайого на 2/3. У деяких кардах піхви не закрива;ють руків'я. Зазвичай використовували шагре;неву шкіру, яку фарбували у чорний або зеленийкольори; коштовніші вкривали оксамитом чипарчею.
Дуже часто на піхвах були відсутні навітьустя й наконечник, відтак простота піхв гостроконтрастувала з бездоганним булатним візерун;ком клинка.
Основу клинка, втулку та руків'я частооздоблювали у єдиному стилі. Вирізняють кількаспособів оздоблення кардів. Один з них – таушу;вання, або інкрустація золотого дроту у поперед;ньо прорізані канавки. Часто таушування вико;нують за методом зарнешан (zarnesan, zarneshan).
Кард початкуперіоду Каджарів
(1794 – 1925) зтаушованим
написом amal/eHаdi (робота Хаді)та золоченим напи/
сом сури al/Ikhlas(Чиста віра) з
Корану при основіклинка. Приватна
колекція
/
99∨
99∨
число 1, 2012 113
Це означає, що дріт рельєфно виступає надповерхнею, у яку його було інкрустовано.
Інша декоративна техніка оздобленнякардів – гравіювання. За допомогою штихе;лів на основу клинка, іноді втулку та гіверсунаносили, як правило, рослинний орнамент.
Ще одна техніка – тагнешан (tahnesan,tahneshan), поєднувала насічку і рельєфнетаушування. Золоте зображення виступаєтрохи вище поверхні сталі, формуючирельєф, який доводили гравіюванням. Оче;видно, саме ця техніка використовуваласятакож в Індії, де місцеві ремісники навіть за;позичили перський термін тагнешан (tahne;shan)16. Ця техніка значно складніша за про;сту поверхневу золоту насічку (кофтегярі).
Метод покриття золотом нагадує виїм;кове емалювання, коли темна поверхня ста;лі просвічує крізь тонкий напівпрозорийшар золота. Така техніка подібна до процесузолочення17 й використовувалась при нане;сенні довгих написів.
Менш поширеним при оздобленні кар;дів було емалювання. На золотому тлі роз;писна емаль може виглядати дуже ефектно.Клинки прикрашали рослинними й тварин;ними мотивами: густі або поодинокі гілки йстебла з бутонами та без них, виконані у на;туралістичний спосіб, або стилізовані тва;рини, серед яких – хижаки, газелі та птахи18.Гіверса між щічками також прикрашаласярослинним орнаментом іноді золотою насіч;кою, чи гравіюванням. На клинках кардівзазвичай відсутні зброярські тавра, хочачасом зустрічаються релігійні заклики "Алі"й "Аллаг" та сури з Корану.
Вартість і датуванняКоштовно оздоблені карди високо цінувалися в Ірані. Створити таку
зброю міг тільки ремісник найвищої кваліфікації. Згідно з літописом періоду Каджарів Ростам ат;Таварікх (Rostam al
Tavarikh "Рустам історій"), Садег Хан Занд (Sadeq Khan Zand), брат Карі;ма Хана Занда (1779 р.), який правив у Басрі, повернувся до Ширазу
Кард початку періодуКаджарів (1794 – 1925).
Колекція Ghiringhelli,Італія
99
99
∨
9
військово�історичний альманах114
після смерті останнього прямо у гущу боротьби між його наступниками.Один з претендентів – Алімардан Хан, правитель Ісфагану, вирішив осла;бити позиції Садег Хана. З цією метою він наказав виготовити 3000 кар;дів з прекрасними булатними клинками та емальованими золотимипіхвами й нагородив усіх правителів та чиновників, що були у йогопідпорядкуванні. На відміну від щедрого суперника Садег Хан Занд бувнастільки скаредним, що безліч його союзників і чиновників покинулисвої посади й оселі у Ширазі й переїхали до Ісфагану, присягнувши навірність Алімардану Хану, аби лише отримати бажаний кард19.
Слід відзначити, що для фінансування своєї авантюри з кардамиАлімардан Хану довелося конфіскувати з вірменських церков Ісфаханукоштовностей на 500 ман***. Пограбоване майно, насамперед золоте йсрібне церковне начиння, було переплавлене й перекарбоване на монети,якими врешті й профінансовано виробництво кардів20.
Ця історія наочно демонструє дорожнечу виробництва якісних персь;
ких ножів: для виготовлення 3000 коштовно оздоблених кардів знадоби;лося 1500 кг золота. Відтак кожний кард коштував 500 г золота.
Окремі карди мають ознаки, за якими їх можна датувати. Так карди уколекції Мозера датовані від кінця XVI до ХІХ століття. Фахівці вважа;ють, що найбільш якісні з них виготовлені впродовж XVII–XVIIIстоліть21.
Окремі карди у зібранні музею Реза Аббасі у Тегерані також ґрунтовноатрибутовані. Датовані зразки свідчать, що в оздобленні протягом різниххронологічних періодів застосовували різні декоративні стилі. Три карди,датовані періодом Сефевідів, мають спільну характеристику: потовщенийбойовий кінець.
Фрагмент клинка карда початку періоду Каджарів (1794 – 1925)із золоченим написом сури al/Baqarah (Корова)
та al/Falaq (Початок дня)
Набір кардів періоду Каджарів (1794 – 1925). Приватна колекція
число 1, 2012
Значення слова кардУ літописі періоду Сефевідів Футувватнаме;є Солтані (Futuw;
watnameye Soltani – "Оповідь про молодецькі чесноти султанів"), написа;ного Кяшефі Себзеварі (Kashefi Sabzevari), автор описує окремі зразкихолодної зброї. І хоча він згадує про них здебільшого у зв'язку з принци;пами футувви (futuwwat – чеснот молодих і хоробрих чоловіків), у трак;таті можна виявити тогочасні назви для конструктивних частин карду.Кяшефі Себзеварі залічує кабзе (qabze – руків'я) до всіх інструментів,вживаних м'ясниками, як то кард (ніж), сатур (satur – великий ніж м'яс;ника) і табар (сокира). Як уже відзначалося, кард слугував і зброєю, іпобутовим інструментом. Кешефі Себзеварі стверджує, що слово кард???? слід представити таким чином: перша літера "кяф" символізує"карам" (шляхетність) і означає, що власник цього кабзе має бути шляхет;ним та молодечим, у дусі "джавонмарді" (javanmard – перська калькавищезгаданого терміну "футувва" – молодим та хоробрим); друга літера"алеф" символізує егсан (доброта), означаючи, що власник має робитидобрі справи й не ображати інших; третя літера "ре" смволізує "рошані"(rosani, roshani – обачність), означаючи, що кожен, хто володіє цим кабзе,має бачити сутність речей; дал=д значить делдарі (deldari – розрадаінших), а отже власник цього кабзе мусить бути ввічливим і втішатиінших, доводячи, що він гідний тримати у руці кабзе свого карда22.
115
Фрагмент набору кардів періоду Каджарів (1794 – 1925)з тавром виробника
9
9
9 9
∨
9
Опис кардаВ іранських трактатах застосовуються
різні терміни при описі карда. Їх можнакласифікувати у такий спосіб:
а) терміни, що описують руків'я карда,такі як kard;e daste abnus (ніж з руків'ям,виготовленим з чорного дерева), kard;edaste aqiq (ніж з руків'ям, виготовленим загату), kard;e daste sandal (ніж з руків'ям,виготовленим з сандалового дерева), kаrd;edaste dandаn fїl (ніж з руків'ям, виготовле;ним зі слонової кості), kаrd;e daste dandаn;emаhi (ніж з руків'ям, виготовленим з морже;вої кості, дослівно "риб'ячий зуб"), kаrd;edaste firuze (ніж з руків'ям, оздобленимбірюзою), kаrd;e daste jaz'a (ніж з руків'ям,виготовленим з деревини, що використову;ється для вітряків), kаrd;e daste karg (ніж зруків'ям, виготовленим з рогу носорога),kаrd;e daste la'l (ніж з руків'ям, оздобленимрубінами або гранатами), kаrd;e daste sarunkarg bahri (ніж з руків'ям, виготовленим зікла гіпопотама)****, kаrd;e daste safaf (ніжз руків'ям, виготовленим з прозорих матері;алів – гірського кришталю), kаrd;e daste ud(ніж з руків'ям, виготовленим з будь;якоїдеревини), kаrd;e daste xatu (ніж з руків'ям,виготовленим з коров'ячого рогу, що надхо;див з Туркестану), kаrd;e daste yasm (ніж зруків'ям, виготовленим з яшми)23;
б) терміни, що описують форму карда,такі як kаrd;e dosar (ніж з двома лезами йруків'ям посередині)24;
в) терміни, що описують розміри карда,як;то kаrd;e bozorg (великий ніж)25;
г) терміни, що описують походженнякарда, як, наприклад, kard;e habasi (ефіопський ніж)26;
д) терміни, що описують призначення карда, як kard;e qalam (ніж;ручка), kard;e qustkub (ніж м'ясника)27, kard;e qasabi (ніж м'ясника)28;
е) терміни, що описують виробництво, інструменти та ремісників,залучених до виробництва кардів, як;то kardgar (виробник ножів),kardgari (ремесло виробництва ножів), kardsаz (ножар), kardsаzi (ножеверемесло) та kardzan (боєць на ножах)29;
військово�історичний альманах116
9
9 99
9
99
9
9 9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
9
∨
∨
∨
∨
9
9
9 9
9
Саqu (перськийскладний ніж) періоду
Каджарів(1794 – 1925).
Приватна колекція
9∨
99
9
число 1, 2012
є) терміни, що описують способи носіннякардів, такі як kard az sаq;e muze barаvardan(витягти ніж з чобота)30 та kard dar band;e kamar(ніж за поясом)31.
Дослідження класичних перських кардів даєнам ключ для вивчення цієї зброї на теренахінших країн, адже крім Персії карди також булипоширені у центральноазійських ханатах та Пів;нічних регіонах Індії, де вони вирізнялисямісцевою стилістикою.
Величезна кількість кардів, які в Іранівважались обов'язковим елементом чоловічоговбрання, швидко поширилися у Європі, насам;перед у країнах Європи Східної, де орієнтальнамода тривалий час задавала приклади длянаслідування у повсякденному та військовомувбранні, а також предметах озброєння. Звичайнойдеться насамперед про багато оздобленіекспонати, що прикрашали колекції місцевоїшляхти.
Проблематика вивчення кардів є актуальноюв Україні не лише з огляду на потребу атрибуту;вати зразки цієї зброї, що зберігаються вмісцевих музеях. У процесі реконструкції тавсебічного дослідження комплексу козацькогоозброєння велике значення має бути приділеневивченню короткоклинкової зброї – ножів такинджалів. Зауважимо, що чимала кількістьперських і османських кривих кинджалів (ханд;жарів) у колекціях провідних українськихмузеїв атрибутовані як "козацькі", чого не можнасказати про карди. І справа тут не тільки узагалом невеликій кількості кардів у музейнихколекціях, радше у цілковитій науковій нероз;робленості проблематики короткоклинковоїкозацької зброї. Єдиною вагомою розвідкою уцій галузі досі залишається дослідженняІ. Свєшнікова32. Тож вивчення кардів маєпосісти належне місце у дослідженнях козацькоїхолодної зброї з коротким клинком, робота надякими ще попереду.
117
Саqu (перськийскладний ніж)
періоду Каджарів(1794 – 1925) у роз/кладеному вигляді
99 9 9
9∨
військово�історичний альманах118
* Автори дякують керівникові сектора до;слідження цивілізацій Причорномор'яІнституту історії України НАНУ, канди;датові історичних наук О. Галенко зауточнення перекладу та транскрибуванняперських імен і термінів.
1 Pur Dаvud E. Zin Abzar [Зброя] / PurDavood, Ebrahim. – Tehran: CapxaneyeArtas;e Sahansahi, 1969. – Р. 41.
2 Ibid. – Р. 43.3 Див.: Dehkhoda A. A. Undated Logatname
Dehkhoda / Dehkhoda, Ali Akbar. – Tehran:Entesarat Danesgah Tehran.
4 Zeller R., Rohrer E.F. Orientalische Sam;mlung Henri Moser;Charlottenfels: Besch;reibender Katalog der Waffensammlung /Zeller, Rudolf and Ernst F. Rohrer. – Bern:Kommissionsverlag von K.J. Wyβ ErbenAG., 1955. – Р. 173.
5 Див.: Bahari E. Bihzad: Master of PersianPainting / Bahari, Ebadollah. – London:I.B. Tauris Publishers, 1996. – P. 93.
6 Floor W. Traditional Crafts in Qajar Iran(1800–1925) / Floor, Willem. – Costa Mesa:Mazda Publishers, 2003. – P. 234–235.
7 Ibid. – P. 235.** Белуджистан – провінція у південно;схід;
ній частині Ірану.8 Floor W. Traditional Crafts in Qajar Iran
(1800–1925). – P. 235–236.9 Ibid. – P.265–266.10 Див.: Astari Tafresi E. Nehzat Ayyaran az Aqaz
Ta Doreye Pahlavi [Рух Айаран від початкуери Пахлаві] / Ashtari Tafreshi, Ezatollah. –Tehran: Sharat Avaye Nur, 2000. – P. 29–31.
11 Zeller R., Rohrer E.F. Op.cit. – P. 173–174.12 Ibid. – P. 174.13 Pant G. N. Indian Arms and Armour. – Vol.
II [Swords and Daggers]. – New Delhi:Army Educational Stores, 1980. – P. 213.
14 Ibid. – P. 215.15 Ibid. – P. С.216.16 Zeller R., Rohrer E. F. Op.cit. – P. 174.17 Див.: Floor W. Op.cit. – P. 225.18 Zeller R., Rohrer E.F. Op.cit. – P. 174–175.19 Semnani P., Mohammad A. Lotfali Xan;e
Zand: Az Sahi ta Tabahi [Лотфалі ХанЗанд: Від царства до падіння] / PanahiSemnani, Ahmad Mohammad. – Tehran:Ketab;e Nemune, 1995 – P. 49–50.
*** Ман – одиниця торгівельної ваги еквіва;лентна майже 3 кг золота.
20 Semnani P., Mohammad A. Lotfali Xan;eZand: Az Sahi ta Tabahi [Лотфалі ХанЗанд: Від царства до падіння]. – P. 50.
21 Zeller R., Rohrer E.F. Op.cit. – P. 175–176.22 Sabsevari K., Va'ez M.H. Futuwwatnameye
Soltani / Kashefi Sabsevari, Molana HosseinVa'ez. – Tehran: Entesarat;e Bonyad;eFarhang;e Iran, 1971. – Р. 388.
**** На думку О. Галенко, історична назва"karg;e bahri" ("морський носоріг", "водя;ний носоріг") може асоціюватися з рогомнарвала, що століттями експортувався доПерсії з Московії. Хоча у перських літопи;сах не вдалося віднайти точного еквівален;та цій назві, існують подібні й похіднівирази. У словнику А. Денкходи наведенотермін "gav;e bahri" ("морська корова", "во;дяна корова"), який використовували дляпозначення різновиду китів. "Кarg;e daryai"("daryai" є синонімом "bahri" – "морський","водяний") у Лексиконі Мо'іна перекладе;ний як "риба;меч". У літописі Safarname;yeNassereldin Sah (р. 114 – 115) історичнимитермінами "karg;e daryаi" та "asb;e daryаi"("морський кінь") називають гіпопотама.Зваживши на факт існування кардів з ру;ків'ям, виготовленим з іклів гіпопотама, ви;дається, що полемічний термін "karg;ebahri" усе ж пов'язаний з означеним матері;алом. При цьому "Sarv" ("ріг") у даномуконтексті ми інтерпретуємо як «ікло»".
23 Mobarak Sah Faxr;e Modabar, Mohammadibn Mansur ibn Said (1967/1346). Adab al;Harb va al;Soja;e [Звички війни й хороб;рості]. – Tehran: Eqbal, 1967. – P. 147.
24 Див.: Sabankare'i, Mohammad Ben Ali BenMohammad. Majma' al;Ansаb (NimeyeAval). – Tehran: Amir Kabir, 2002.
25 Див.: Dehkhoda A.A. Op.cit.26 Див.: Sabankare'i, Mohammad Ben Ali Ben
Mohammad. Вказ. праця.27 Див.: Dehkhoda A.A. Op.cit.28 Див.: Siruye Namdar. Tehran: Entesarat;e
Qoqnos: 2005.29 Див.: Dehkhoda A.A. Op.cit.30 Tartusi A.T. Abu Moslemnаme. Collected by
Hossein Esmаili / Tartusi, Abu Tаher. – Tehran:Entesarat;e Moi'n, Nasr;e Qatre, Anjoman;eIransenasi dar Iran, 2001 – Vol. 3. – P. 428.
31 Див.: Tartusi A.T. Op.cit. – Vol. 4. – P. 68.32 Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. –
Львів: Слово, 1992. – С. 179–181, 238.
ПРИМІТКИ
; ;
;
;;
;
; ; ; ;
;
;;
; ;;
; ;
; ;
; ;
;∨
∨
∨
∨
∨
; ;
;
∨
; ; ;∨
;; ∨
;∨
; ; ;;
∨
; ; ;∨
; ;
;;
; ;;;
; ; ;
∨
∨
∨
∨
; ; ;∨ ∨
∨∨
; ;; ;∨
;;
;
УДК355(091)(045)
Рекомендовано до друку рішенням Вченоїради Національного військово;історичногомузею України.Протокол № 3 від 7 червня 2012 року.
На 1�й стор. обкладинки: Хрест;пам'ятникна честь перемоги над французами уВітчизняній війні 1812 року. Спорудженийблизько 1820 року. Реставрований архі;єпископом Варфоломеєм у 2002 році.На 4�й стор. обкладинки: Переправа фран;цузьких військ через р. Березина 16 листо;пада 1812 року (з гравюри Кампа).
Літературна редакція Антоніни Жихор�ської.Макет, верстання Тетяни Каньшиної.
За вірогідність поданої інформації відпові;дає автор.У разі передруку посилання на "Військово;історичний альманах" обов'язкове.Видання зареєстроване Держінформполітики України 28.04.2000 р.Свідоцтво: серія КВ, № 4170.Підписано до друку 20.06.2012 р.Формат 60х90/16. Папір крейдований. Гарнітура Petersburg. Друк офсетний.Умов. друк. арк.10. Обл. вид. арк. 10.Наклад 500 прим.
Поштова адреса редакції:01001, Київ�1, а/с 91Факс (044) 294�64�96www.uarmy.com.ua
військово�історичний альманах160
Гах І., кандидат мистецтвознавства, стар;ший науковий співробітник Національногомузею імені Андрея Шептицького у Львові
Карпов В., кандидат історичних наук, пол;ковник, начальник Національного військо;во;історичного музею України
Клименко Т., кандидат історичних наук,директор Державного архіву Черкаськоїобласті
Мазур В., директор ТОВ "Азовбуддеталь"
Науменко А., кандидат історичних наук,полковник, начальник науково;дослідноїлабораторії кафедри морально;психологіч;ного забезпечення діяльності військ Гумані;тарного інституту Національного універси;тету оборони України
Пасюк І., завідувач філії Національноговійськово;історичного музею України – Во;линського регіонального музею українсько;го війська та військової техніки
Пиріг Л., доктор медичних наук, академікНаціональної академії медичних наукУкраїни
Печенюк І., кандидат історичних наук, пол;ковник запасу, провідний науковий співро;
бітник науково;дослідної лабораторії ка;федри воєнної історії Національного уні;верситету оборони України
Руккас А., кандидат історичних наук, до;цент кафедри історії слов'ян історичногофакультету Київського національного уні;верситету імені Тараса Шевченка
Скорейко Г., кандидат історичних наук, до;цент кафедри історії України Чернівецькогонаціонального університету імені ЮріяФедьковича
Тоїчкін Д., кандидат історичних наук, стар;ший науковий співробітник відділу спеці;альних галузей історичної науки та елек;тронних інформаційних ресурсів Інститутуісторії України НАН України
Хорасані М., доктор філософії, фахівець зісторії зброї, лауреат престижних нагородІсламської Республіки Іран 2009 р. за мону;ментальну працю Arms and Armor from Iran:The Bronze Age to the End of the Qajar Periodта 2012 р. за книгу Lexicon of Arms andArmor from Iran: A Studyof Symbols andTerminology (Ісламська Республіка Іран).
Яровенко C., краєзнавець.
ПРО АВТОРІВ
