№ 3 (052) 12 лютого 2014 рокуПередплатний індекс 89782 газета для тих, хто працює на землі

Щоб прискорити процес і на-збирати грошей, продали виро-щену на тоді ще не забудованій ділянці картоплю. Кожна ро-дина здала по 100 гривень. За-раз парк не готовий приймати відвідувачів, але мельничани вірять, що він відкриється вже навесні цього року.

– Розумієте, це справа честі: якщо почали – треба доводити до кінця, – каже голова ініціа-тивної групи Станіслав Мим-шук. – Інакше соромно буде ди-витись в очі людям, які весь цей час працювали на ділянці після основної роботи, віддавали свої заощадження. Місце для відпо-чинку дуже потрібне: у селі рос-туть 120 дошкільнят і 130 дітей шкільного віку.

А почалось все, як ведеться, з… жінки. Якось дружина Ста-ніслава Миколайовича (у них, до речі, п’ятеро дітей) за кавою з подружками зауважила, мов-

ляв, як добре було би влаштува-ти десь справжній дитячий май-данчик: з каруселями, пісочни-цею, спортивним полем. Щоб жінки з дітьми могли виходити «в світ» на вихідних. Чоловік ідею підхопив, оголосив на за-гальних зборах. Громада пого-дилася, і невдовзі в селі почав-ся збір грошей. Навіть самотні бабусі рішуче діставали зі своїх хованок хрусткі заначки. Коли зрозуміли, що грошей таки за-мало, вирішили посадити на місці майбутньої будови кар-топлю. Після продажу врожаю отримали ще 5800 гривень. Та й розпочали будівництво.

– Місце обране не випадко-во: при СРСР тут був стадіон, де відбувалися змагання з фут-болу між селами, – розповідає Станіслав Мимшук. – Потім він перетворився на звичайне пус-тирище з чагарниками. Сільра-да дозволила нам використати

ці 4 га. Вирівняли майданчик за допомогою грейдера, потім ви-рили екскаватором ставок пло-щею 8 соток. Отриманий пісок теж згодився: з нього зробили гірки для катання на санках і лижах. Поруч – хокейне і фут-больне поля. Цієї осені малеча вже бігала тут із м’ячем.

На черзі – ще одне поле для міні-футболу, дві ділянки для волейболу та одна для баскет-болу, два дитячих майданчи-ки. Посередині – Алея Матері, прикрашена фотографіями ма-терів-героїнь села (а їх – 75!) Скрізь облаштовуються альтан-ки, будується літній амфітеатр. Вже висаджені 600 дерев. Попе-реду – асфальтування доріжок для ролерів, відкриття кіоску з кавою та чаєм.

Як бачимо, плани у селян грандіозні, чимала частина з них уже здійснена. Відпочивати у парку зможуть не тільки жи-телі Мельників-Річицьких, а й жителі навколишніх сіл Річиця та Піски-Річицькі. На території комплексу можуть розмістити-ся до 1000 відвідувачів.

Селяни впевнені, що колись сюди будуть приїздити на екс-курсії: далеко не в кожному селі

побачиш дивовижні фігури з де-рева, зроблені народними май-страми. Тут і козак-футболіст, і Баба-яга, і Колобок. Найбіль-ший персонаж – двометровий Мельник, символ села. Напевне, сподобається туристам і музей «Батьківська хата». Експонати для нього збирали всім миром, але більшість раритетів передав колишній житель села.

За словами пана Мимшука, повна вартість проекту – близь-ко 4 млн грн. Ця сума видається не такою страшною, якщо вра-хувати, що дуже багато матері-алів діставалися безкоштовно, наприклад, та сама деревина від лісників. Та й за роботу се-ляни, звичайно, ані копійки не беруть – для себе ж стараються! До речі, розробку необхідної документації, у тому числі й космічну зйомку, оплатила уро-дженка села Марія Корсак, яка нині проживає в Луцьку. Свою лепту – 5 тис. грн – вніс колиш-ній учитель, а нині бізнесмен з Мельників. Близько 15 тис. на-дали представники влади. Отак, з миру по нитці – селянам су-часне місце відпочинку.

Наталія Федорова

Корисніший за лимон — хеномелес

10

холодна війна аграріїв

із бджолярами

5

на старті —солодКі перці

9

Правду кажуть: хто не хоче, шукає причини, а хто хоче – мож-ливостей. Незважаючи на відсутність спонсорів і маленьку гро-маду (у селі близько 800 жителів, третина з яких діти), ці люди впевнено йдуть до своєї мети: будують дитячий майданчик, альтанки, футбольне поле і навіть літній амфітеатр з музеєм народного побуту.

«Нічого, і ногами розчисти-мо!» – оптимістично виголошую я, очолюючи колону родичів, озброєних ключками. Завдяки лютим морозам, що впали на-прикінці січня, ми вперше маємо змогу вийти на лід. Ой, леле! Це ж я майже 20 років не тримав у ру-ках ключки!

Ще більш радію цій розвазі, бо їй передував чималий клопіт. На 16-градусному морозі розморо-жував систему водопостачання до будинку. Коли температура вночі впала до мінус 31, не витри-мало утеплення в приямку над свердловиною. Завдяки вправ-ності майстра та власній напо-легливості вдалося проблему ви-рішити. Тепер і шайбу поганяти можна.

Розчищаємо сніг із дітлахами, намагаючись зробити ідеальний каток. Бо ж мій старшенький ще ніколи не грав у хокей. Розпочи-наємо гру. Перехожі, котрі про-стують греблею, дивляться на нас із невимовним подивом: хто з усмішкою, а хто – ледь не заздро. Бо не грають у нас чомусь по се-лах та містечках у хокей.

Пригадую, як у мої сільські шкільні роки вся околиця роз-чищала лід на ставку, встановлю-ючи дерев’яні ворота. Грали так, що аж гай гудів! Без ковзанів, у батьківських куфайках та валян-ках, а найбільшою трагедією було – зламати ключку. Хтозна, коли вдасться придбати нову! Понад те багато хто із хлопчаків сам май-стрував ключки.

Переконаний, що справжні ентузіасти хокею є й сьогодні. Просто їх мало, однак їхні діти й онуки мають нагоду відірватися від екранів компютерів та теле-візорів і побачити, що в світі є й інші речі. А спілкування і дух зма-гання додає емоцій, а морозець – здоров’я. Не любите хокей? Не знаєте, як грати? Але ж, окрім хо-кею, є інші розваги. Гра у сніжки, будівництво фортеці, катання на санчатах. І всі вони – найкраща нагода, щоб поспілкуватися з ді-тьми та онуками. А спільна спра-ва, як відомо, об’єднує.

ігор Павлюк

Мороз скріплює родини

ВідВерто кажучиДисНейлеНД По-селяНськиЖителі села Мельники-Річицькі Ратнівського району на Волині два роки поспіль самотужки зводять парк відпочинку

Фот

о на

дан

е ін

іціа

тивн

ою г

рупо

ю с

ела

мел

ьник

и-рі

чиць

кі

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

2

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

На сьогодні у селі Давидо-Микільське, де виявлено захво-рювання у домашніх тварин, вже знищено понад 200 голів свиней. Вилучається поголів’я і в населених пунктах, які вхо-дять до 10-кілометрової каран-тинної зони.

– Держава компенсуватиме втрати селянам, які утримували свинопоголів’я і вимушені були його знищити. Розрахунки здій-снюватимуться за ринковою ціною. Кошти виділятимуться з резервного фонду державного

бюджету, – про це заявив Мі-ністр аграрної політики та про-довольства Микола Присяжнюк на засіданні Державної над-звичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України.

Проте, якщо хвороба поши-риться територією України, бю-джет може зазнати мільйонних втрат.

– Наприклад, уже зараз Ро-сія призупинила сертифікацію живих свиней та м’яса свинини, які мали б експортуватись. Такі

обмеження викликали стурбо-ваність нашого Уряду та керів-ництва держави, оскільки інші держави також можуть ввести обмежувальні заходи, які ма-тимуть надзвичайно негативні економічні наслідки, − наголо-сив міністр.

Відомо, що збудники хворо-би можуть поширюватися через зернові, тому АЧС – це не про-сто загроза галузі тваринни-цтва, але й небезпека експорту зернових. Микола Присяжнюк доручив усім головам ОДА про-вести засідання регіональних надзвичайних протиепізоотич-них комісій, де мають визначи-тися із заходами з недопущення поширення АЧС.

Зі свого боку Державна ве-теринарна та фітосанітарна служба цілодобово моніторить

ситуацію. Днями було відкрито гарячу лінію з питань АЧС, куди можуть звернутися селяни при підозрі на захворювання. Пра-цює лінія щодня з 9 до 18 годи-ни за номером: 044-279-48-15, 066-260-28-66.

іриНі дмитреНко

У рУсі життя

На коНтролі

свиНі в НебезПеціВетеринари країни стримують наступ хвороби

Середня вартість оренди землі в 2013 році зросла на 10 відсотків – до 616,5 грн за гектар. За дани-ми Держземагентства, власники паїв у минулому році отримали майже 10,5 млрд грн орендної плати, що на 1 млрд більше, ніж у 2012 році. Здають свої землі в оренду більше 70% пайовиків – це 17,4 млн га.

За минулий рік укладено 4 млн 770 тис. договорів орен-ди земельних паїв, в основному це договори середньострокової оренди на 6-10 років – 43 відсо-тки від загальної кількості. Части-на довгострокових (від 10 років) становить близько 15 відсотків.

Сільськогосподарські під-приємства збільшать площі під цукровим буряком до 345 тис. га, порівняно з 293 тис. га в 2013 році. Це видно з попередніх да-них, які надали регіони щодо структури посівних площ у 2014 році. Нагадаємо, торік аграрії скоротили посіви буряку через перенасичення внутрішньо-го ринку цукру і низькі ціни на продукт. У середньому за остан-ні 5 років посівні площі під бу-ряком займали 427 тис. га, при цьому в 2012-у – 466 тис. га, в 2011-у – 544 тис. га.

Діючі чотири потужні оптові ринки країни – «Шувар» у Льво-ві, «Столичний» у Києві, «Госпо-дар» у Донецьку та «Азовський» у Маріуполі – на сьогодні від-відали 5,7 мільйона осіб. Вони придбали 1,8 мільйона тонн сільгосппродукції. Щоб процес розбудови оптової мережі наби-рав обертів, цього року держава виділить 200 млн грн. Статус ОРСП уже отримали дванадцять юридичних осіб: у Львівській, Київській, Запорізькій, Одесь-кій, Харківській, Рівненській, Луганській, Миколаївській, Хер-сонській та Донецькій областях.

Ці сучасні логістичні комп-лекси поєднують складські, ви-робничі і торговельні потуж-ності. Вони також мають зони передпродажної підготовки, де приймають продукцію, миють, калібрують, фасують і віддають на реалізацію. Тому розгляда-ється можливість, щоб саме на ОРСП формувати партії сіль-госппродукції на експорт.

Сільгоспвиробники вже при-дбали 57% необхідного дизель-ного пального та 58% бензину. Загалом для проведення вес-няно-польових робіт сільгосп-виробникам необхідно 424 тис. тонн дизпального та 103 тис. тонн бензину.

Техніка на 95% вже готова до весняно-польових робіт. На поля вийдуть майже 190 тисяч тракторів сільськогосподар-ських підприємств та 140 тисяч тракторів господарств населен-ня. Також працюватимуть ще 300 тисяч ґрунтообробних та по-сівних машин. До речі, 16 тисяч одиниць техніки придбано ми-нулого року.

НоВиНи галузі

земля дорожчає

цукру більше

оптом краще

На старт!

Паливом запаслися

в Україні залишається напруженою ситуація з африкан-ською чумою свиней. У прикордонній луганській області вже зафіксовано три випадки: два – серед диких тварин і один – серед домашніх. Державні органи проводять усі необхідні заходи, щоб призупинити розповсюдження по-шесті.

Люди не хворіють, але вірус легко переноситься з одягом, взуттям, транспортом

Традиційно публікуємо середні ціни на основні продукти хар-чування станом на 4 лютого 2014 року. Їх досліджували на 680 міських та селищних продовольчих ринках України. На 2,9% подешевшали курячі яйця іі категорії (7,09 грн/10 шт), а також яйця і категорії – на 3,1% (8,72 грн/10 шт). На 0,1% впа-ла ціна на свинину без кістки (48,1 грн/кг) і сало (20,75 грн/кг).

Важелі розВитку

Щоб підтримати галузь, Мін-агрополітики пропонує запро-вадити низку пільг для україн-ських виноробів.

Саджати виноградники і виготовляти вино – бізнес не швидкооборотний, тому без державної підтримки цій га-лузі складно розвиватися. Тож для захисту інтересів вітчизня-них виноробів міністерством запропоновані зміни до зако-нопроекту «Про державне ре-гулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Передбачається, що будь-який торговий заклад для отримання ліцензії буде зобов’язаний мати в асорти-менті вітчизняну продук-цію в обсязі від 30% до 50%. Окрім цього, Мінагрополі-тики запропонувало запро-вадити низку пільг для ви-норобів. Зокрема, задля за-лучення додаткових коштів у модернізацію виноробного ви-робництва пропонується внести

зміни до Податкового кодексу щодо спеціального режиму опо-даткування.

Також пропонується роз-ширити дію фіксованого сіль-ськогосподарського податку на виноградарсько-виноробні підприємства, які виробляють продукцію з власного виногра-ду. Розроблено і постанову про приєднання до Міжнародної організації виноградарства та вина (МОВВ), яка є надзвичайно важливою для всіх винограда-рів.

олеНа БереНда

Пільги Для виНоробів

– Якщо свиня втрачає апетит, багато п’є, сідає на задні ноги, у неї підвищена температура – треба негай-но викликати ветеринара. Може також бути приско-рене дихання, задишка, ка-шель; іноді пронос з кров’ю, частіше запор; синюшність шкіри за вухами та біля рильця, – пояснює головний спеціаліст, лікар ветеринар-ної медицини управління забезпечення протиепізоо-тичної роботи Держветфі-тослужби України Володи-мир Матвієнко. – Хвороба може протікати блиска-вично: з температурою до 42,5 градусів, паралічем кінцівок, тоді тварина гине за кілька днів, а може роз-тягнутися на місяць, тоді й симптоми не такі виражені.

Тож спеціаліст радить за будь-яких проявів недуги не займатися самолікуванням, а звернутися до ветеринара. Зволікання може призвести до зараження всіх тварин в окрузі. Люди не хворіють, але вірус легко переносить-ся з одягом та взуттям, хар-човими продуктами зі сви-нини, кормами, транспорт-ними засобами. Вакцини від африканської чуми свиней не винайдено. При-пинити розповсюдження хвороби можна тільки жор-стким карантином.

які ж симптоми?

Що по чім?

яйця дешевшають, картопля – ні

Інформація надана НДІ «Украгропромпродуктивність»

Ціни, що за останній тиждень не змінилися, грн/кгХліб з борошна пшеничного вищого ґатунку 5,08

Батон 6,89

Макарони 5,82

Крупа гречана 8,42

Крупа рисова 7,33

риба жива (короп) 20,60

Ціни, що зросли, грн/кгТомати тепличні 14,68 Огірки тепличні 16,13Капуста 2,22Картопля 4,11

novv

ed.ru

www.ridneselo.com

3

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

промо

На полях – те саме

– Цього року, швидше за все, усі культури будуть або низь-корентабельними, або навіть збитковими, – стверджує екс-перт Українского клубу аграр-ного бізнесу Ігор Остапчук. – По-перше, ринок ще довго «переварюватиме» рекордний урожай-2013, і ціни навряд чи значно піднімуться. По-друге, дорожчають пальне та міне-ральні добрива. У таких умовах сільськогосподарським вироб-никам доведеться економити на всьому, щоб вийти хоча б на рівень беззбитковості.

Незважаючи на скорочення фінансових ресурсів у галузі, посівні площі навесні не змен-шаться. Відмовлятимуться від сівби лише на малопродуктив-них деградованих землях. Серед основних культур вибір зійдеть-ся на кукурудзі, соняшнику, сої, рапсі або цукрових буряках. І хоча всі вони у 2013 році пока-зали низьку чи навіть збитко-ву рентабельність, замінити їх практично нічим. Тож структура посівів теж істотно не змінить-ся. Швидше за все, царицею по-лів і надалі буде кукурудза. По-перше, ця культура стабільно має попит на світовому ринку, по-друге, стійка до погодних ко-ливань, не вимагає складної аг-ротехніки. З тих же причин зно-ву посіють багато соняшнику. Крім того, Україна нещодавно підписала домовленості з Кита-єм, а значить вітчизняні аграрії хоч і не отримають надприбут-ків, але точно матимуть ринок збуту для зернових та олійних культур.

Мінуси 2014 року теж оче-видні: перенасичення окреми-ми культурами, недотримання науково-обґрунтованих норм. Найпопулярнішими культурами вже зайняті величезні площі, провести повноцінну ротацію мало кому вдасться. Тож бага-то де сіятимуть соняшник після соняшника (а можна не раніше, ніж через 5-7 років), чи кукуру-дзу після кукурудзи. А значить,

доведеться вносити багато до-брив або ж отримати нижчий врожай. Ще одна небезпека: при недотриманні сівозміни в ґрунті накопичуються патоген-ні мікроорганізми, тому є вели-ка ймовірність, що хворітимуть рослини значно більше.

– Сільськогосподарські ви-робники є заручниками ситу-ації. Аби отримати швидкий і великий прибуток, усі кинулися вирощувати високомаржиналь-ні культури – соняшник, куку-рудзу, пшеницю, – розповідає доктор сільгоспнаук, перший ві-це-президент НААНУ, академік, директор Інституту садівництва Ігор Гриник. – У результаті, ціна на них впала, правильна сіво-зміна не витримується. Щоб ви-правити ситуацію, зараз треба розвивати тваринництво. Тоді структура посівів зміниться – збільшаться площі під кормови-ми та трав’яними культурами.

На лаві запасних – соя, льон і сорго

Варто збільшити площі під соєю – культурою, яка має хоро-ший попит, і хоч цього року ціна на неї низька, але Україна її теж збирається постачати до Китаю. І, що дуже важливо, – рослина не виснажує ґрунт, а навпаки, зба-гачує поживними речовинами. Мінуси – вимагає точного до-тримання агротехніки, що для дрібних господарств зробити непросто. Ймовірно, непогані результати покаже ячмінь, який теж відправлятиметься до Під-небесної.

Гідною альтернативою со-няшнику може стати льон, який вважається найбільш врожай-ною ранньою ярою олійною культурою (потенціал його вро-жайності становить до 20 ц/га). Порівняно з іншими олійни-ми, льон має високу ціну як на внутрішньому, так і світовому ринках. Ще одна важлива пере-вага – агротехнічні особливості. Завдяки раннім строкам сівби (березень-квітень) та коротко-му періоду вегетації (до 90 днів) льон є добрим попередником

для більшості сільськогосподар-ських культур, зокрема озимої пшениці. Збирають його у лип-ні-серпні, а значить, ризик втра-ти врожаю через несприятливі погодні умови мінімальний.

Перспективним з точки зору ціни та екології є сорго. Напри-клад, у 2010/2011 маркетингово-му році його використали лише 26 тис. тонн, але вже в 2011/2012 році ця цифра зросла до 44 тис. тонн. Експерти передбачають, що у 2014/2015 році внутріш-нє споживання може зрости до 75 тис. тонн. Крім того, з сорго виходить цінна крупа. Тільки от сучасні сорти вимагають до-тримання спеціальної агро-культури, якісне насіння досить дороге.

Подібна ситуація з горо-хом нутом – і ціна хороша, і до ґрунтів дбайливий, але дрібні та середні господарства навряд чи зможуть його посіяти через обмежені фінанси. Крім того, труднощі виникають не тільки з агротехнікою, а й реалізацією. Якщо соняшник та кукурудзу легко продати, то на льон, сор-го чи нут, якщо їх вирощувати невеликими партіями, важче

знайти покупця. Тому фермери обережно до них ставляться, і цю перспективну нішу займа-ють великі господарства.

Монокультура – це помилка

Якщо вартість зернових та олійних (експортні культури) за-лежить від ситуації на світовому ринку, то ціна та попит на овочі формується в Україні.

–Як не дивно, але щороку по-вторюється одна й та ж ситуа-ція: якщо культура вродила, на неї падає ціна і наступного року її ніхто не вирощує, і навпаки, – говорить експерт аграрних ринків, керівник інформацій-ного агенства АgroNews Рус-лан Швець. – Наприклад, цього року маємо багато капусти, тож більшість фермерів наступного року напевне скоротять під нею площі. Проте цибулі, якої нині бракує (коштує в середньому 7-8 грн.), уже насіяли під зиму вдо-сталь – у 1,5-2 рази більше, ніж в 2012 році. Тож, розуміючи, що у 2014 році всі кинуться виро-щувати картоплю, бо торік вона не вродила і зараз дорога, краще посадити капусту чи моркву. А взагалі робити ставку на одну культуру – велика помилка.

іННа Погорєлова

Сорго є перспективним з огляду на ціну і екологію Льон має попит на внурішньому і світовому ринках

Фахівці Національної академії аграрних наук цього року радять збільши-ти виробництво зернових культур на 2,5%, олійних – 4,5%, цукрових буряків – 29%, льону-довгунцю – на 33%. Площу під картоплею, овочами та баштанними – лише на 2%. Минулого року вони становили 583 тис. га. Україна цілком задовольняє внутрішній попит, а експорт росте не так стрімко.

за підрахунками

прогНоз

У рУсі життя

Мешканці Чернігівщини від-тепер можуть отримати юридич-ні поради в он-лайн режимі. В об-ласті розпочав роботу дистанцій-ний пункт з надання правових консультацій. На перший раз до відеозв’язку вдалося під’єднати шість бібліотек. Спеціалісти на-дали одинадцять консультацій, вісім з яких стосувалися оформ-лення права власності на землю під будинком, переходу права власності і дарування землі тощо.

Дистанційний консультацій-ний пункт постійно працювати-ме на базі Чернігівської облас-ної бібліотеки кожного другого та четвертого четверга місяця з 15.00 до 16.00.

У Сакському районі АР Крим будують новий комплекс з пере-робки винограду і виробництва тихих та ігристих вин. Зараз ство-рюють власну сировинну базу. У 2012-2013 роках було посаджено 200 га молодих виноградників елітних сортів. Цього року плану-ється закласти лозу ще на близь-ко 120 га, а до 2020 року площу насаджень збільшать майже до 1000 га.

Здати в експлуатацію комп-лекс планується у кінці 2015 року. На виробництві вже створено понад 100 робочих місць для кримчан із заробітною платою, яка перевищує середній рівень по галузі. Після запуску основних потужностей планується створи-ти до 300 нових робочих місць. Загалом проект обійдеться у 39 млн євро.

Під Харковом побудують най-більше сховище фруктів і овочів. Воно зможе вмістити до 70 тисяч тонн. Проект має на меті під-тримати насамперед місцевих фермерів, адже значну частину врожаю їм просто ніде зберіга-ти, і велика кількість його про-падає. Урожай будуть не тільки зберігати, а й переробляти. Крім того, виготовлятимуть фруктові та овочеві порошки, пакувальну тару і відкриють власну мережу міні-маркетів, де продаватимуть фрукти, овочі та вироблені з них продукти.

Урочисто відкрили дитячий садочок «Малятко» у селі Надріч-не Бережанського району на Тер-нопільщині. На цей дошкільний заклад батьки дошкільнят чекали давно. 16 малят разом з батьками, дідусями і бабусями, владою села та району увійшли до світлого просторого приміщення.

За словами секретаря Над-річнянської сільської ради Ма-рії Баран, їхній голова Михайло Ковальчук зробив усе можливе, щоб у селі функціонував сучас-ний дитячий садок. До доброї справи вдалося залучити 160 тис. грн з районного бюджету і понад 45 тис. грн спонсорських коштів.

Загалом у селі Надрічне не спостерігається погіршення де-мографічної ситуації. Тут у по-над 200 дворах проживають 750 мешканців, дітей віком до 15 років налічується 123.

події у регіоНах

Юрист по інтернету

Де ховаються овочі

ігристий завод

Чекали роками

сільгоспвиробники, маючи справу з такими малопередба-чуваними факторами, як погода та ціни на сільгосппро-дукцію, скептично ставляться до прогнозів. Але й без оцінки і порад фахівців зорієнтуватися складно.

сіяТи з ПрибУТкомЛьон та сорго у 2014 році принесуть гроші і збережуть землю

ferm

erpl

us.c

om

uk.w

ikip

edia

.org

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

4

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

розвиток територій4

Звідки дізнатися селянинові про державні дотації? Для біль-шості жителів села головним джерелом інформації є друковані ЗМІ. І цей ресурс активно вико-ристовує Коростенська райдер-жадміністрація Житомирської області. За ініціативою керівни-цтва РДА у районній газеті «Древ-лянський край» публікується шпальта під назвою «Сільський час» про розвиток АПК та програ-ми державної підтримки ферме-рів і кооперативів.

Так, нещодавно районна вла-да нагадала селянам, що у дер-жаві діють програми з розвитку тваринництва, за якими можна отримати дотації за збереження молодняка ВРХ, відшкодуван-ня вартості доїльних апаратів, відшкодування вартості худоби на забій. А також прозвітували, скільки коштів за цими програ-мами вже перераховано людям.

Судячи з опублікованого зві-ту, в Житомирські області мають право на підтримку ще й бджоля-рі: з обласного бюджету частково компенсується вартість придба-ного цукру для годівлі бджіл. В Коростенському районі таку під-тримку дістала 51 особа на 1741 бджолосім’ю у сумі понад 27 тис. гривень.

Як повідомив кореспонденту «Рідного села» перший заступник голови Коростенської РДА Воло-димир Кравчук, на Житомирщи-ні ефективно працює й програма підтримки відродження льонар-ства. «Раніше виробництво льо-ну-довгунця та льону-кудряша було традиційним для Поліського краю. Ця обласна програма мо-тивує сільгоспвиробників району продовжувати традиції.

За словами Володимира Та-расенка, директора місцевого сільгосппідприємства «Добре Поле», яке працює в селі Сушки Коростенського району, виробни-ки задоволені співпрацею з рай-держадміністрацією.

– Немає питань, на які у районі не нададуть відповіді. Керівник кожного підприємства без про-блем може потрапити на прийом до голови РДА та райради чи їхніх заступників. Особливо хотілося б відзначити відкритість та опера-тивність роботи Коростенського районного управління земель-них ресурсів, яке очолює Раїса Вигівська. Під її керівництвом управління зменшило паперо-ву тяганину, зрушилося з місця виділення в натурі та реєстра-ція договорів оренди паїв сіль-госппризначення, – запевнив ке-рівник сільгосппідприємства.

У Коростенському районні здійснюється систематична ро-бота з інформування населення про проблему африканської чуми свиней. Роз’яснення на шпальтах районних ЗМІ надає адміністра-ція державної ветеринарної ме-дицини Коростенського району. А в авторській статті начальника управління ветеринарної меди-цини в Коростенському районі Валентини Тараненко надано роз’яснення щодо порядку та процедури ідентифікації та ре-єстрації сільськогосподарських тварин.

володимир карПлюк

Зараз населення Дніпровки становить трохи більше 4000 чоловік, і практично в кожному дворі є споруда для вирощуван-ня овочів у закритому ґрунті – у кого невеличка, а в кого пло-щею більше гектара.

У Геннадія Немчинова, од-ного з представників цієї ово-чівницької громади, теплиці займають 20 соток. Попрацю-вавши в різних агрофірмах, він зрозумів, що немає нічого кращого, як працювати на себе, і зайнявся приватним підпри-ємництвом. Допомагає йому вся сім’я: дружина Ольга, дочка Інна та зять Станіслав.

– Вирощуємо огірки сортів Гунар, Седрік, Меренга, висо-корослі томати сортів Матіас, Махітос, Нада. Відбирали їх методом спроб і помилок, – роз-повідає Геннадій Васильович.

Розсаду огірків сім’я виса-джує в кінці лютого або на по-чатку березня, якщо сонячних днів багато, то перший урожай збирають у першій декаді квіт-ня. Додатково не освітлюють, оскільки це економічно неви-гідно. А ось опалювати балага-ни, звичайно, доводиться. Ви-користовується для цього твер-допаливний котел потужністю 100 кВт, а газовий котел потуж-ністю 5 кВт слугує для підігрі-ву води, що йде на крапельне зрошення. Воду беруть із про-буреної свердловини глибиною 30 метрів. Разом зі зрошенням вносяться засоби захисту від хвороб і для підживлення. Щоб з добривами не переборщити, Геннадій попередньо робить аналіз ґрунту.

– Якщо умови вирощування сприятливі, вдається обійтися без «хімії», – зауважує Генна-дій Немчинов. – Тоді достат-ньо просто виконувати основні правила овочівництва в закри-тому ґрунті: підтримувати в нормі вологість ґрунту і пові-тря, тепловий і світловий режи-ми. Як температура в теплиці підвищується, застосовуємо за-тінювальну сітку алюмінет, що розсіює сонячні промені.

Що стосується конструкцій теплиць, то Геннадій спорудив їх за власним проектом.

– До теплиць за євростан-дартами я не прагну, вони над-то затратні, – пояснює свою позицію овочівник. – У мене каркасні, заввишки до 3,5 м,

завширшки до 7-8 м і завдовж-ки 60 м. Каркас зварений як у теплицях, які будувалися в рад-госпах.

Балагани мають потрійне укриття. Зовнішнє – з поліети-ленової плівки товщиною 120 мікрон. Внутрішній подвійний шар з плівки у 80 мікрон є по-вітряною подушкою з тепло-вим зазором у 30 см. У період, коли приживається розсада, її днів на десять укривають агроволокном марки Агрін. Перший урожай овочів реалізу-ють у квітні. Проблем із цим в Кам’янсько- Дніпровському ра-йоні немає.

– Місцева влада подбала про створення оптових і невеликих роздрібних ринків по всьому району. Райдержадміністрація спеціально відвела ділянки під торгівлю вздовж автотрас. А в районі сіл Водяне і Петрівка створені невеликі оптові рин-ки, – повідомив Дніпровський сільський голова Віктор Рибов. – Там є побутові умови для про-давців і покупців: туалет, душо-ва, міні-кафе.

Овочева продукція те-пличників Кам’янсько-Дніпровського району користу-ється попитом практично в усіх регіонах України. А до Москви овочі звідси везуть фурами по 30 тонн, іноді з’являються оптовики навіть із Прибалтики.

– Що стосується ціни, то рік на рік не схожий. Ціну занадто збиває імпорт, який за якістю з нашими овочами не зрівня-ти. Адже за кордоном все ви-рощено на гідропоніці, а у нас на природних ґрунтах. Ось і минулого року продали овочі не дуже вигідно, хоча старту-вали від 14 гривень на огірки та 25 гривень на томати. А по-тім ціна впала до 8 гривень, – нарікає Геннадій Немчинов. – Але незважаючи на це, бала-гани – наш сімейний міні-банк. Частину коштів, отриманих від реалізації овочів, направляємо на подальший розвиток сімей-ного бізнесу. А той, хто офіцій-но оформлений підприємцем, податками підтримує і бюджет громади.

лариса Чайка

влада інформує – селяни чують

овоЧевий бАлАгАН – сімейНий міНі-бАНкСеляни Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області живуть з теплиць

іНшим у приклад Спеціалізація Села

за словами голови Дні-провської сільради віктора рибова, вирощування ово-чів у їхньому селі – справа традиційна. овочівницький радгосп існував тут із 1956 року і був найпотужнішим у районі. валовий збір овочів сягав тоді 25 тисяч тонн. ця продукція у селян у честі й сьогодні, хіба що весь про-цес перекочував у теплиці, які місцеві називають бала-ганами. У рік у них збира-ють по два врожаї.

Геннадій Немчинов мінеральне живлення рослин забезпечує складним комплексним добривом поліфід. Поступово визна-чився і з засобами проти шкідників: на кореневих проводить атаку медвецидом і актарою. З основними шкідниками огірка, а це тля, білокрилка, трипс, веде боротьбу препаратами натургард, золон і шерпа. Ці препарати, а також енжіо і кораген використо-вує в боротьбі зі шкідниками томатів.

Для профілактики хвороб (пероноспорозу, ложної мучнис-тої роси, сірої, білої і кореневої гнилі, вірусу крапчатої мозаїки) проводить передпосівний обробіток насіння препаратом альбіт з лігногуматом калійним, а також листову обробку біоном. Але якщо нападу хвороб уникнути не вдалося, в хід ідуть квадрис, ридоміл голд, ширлан, фармайод і фіталовін.

Часом без «хімії» аж ніяк...

Як температура в теплиці підвищиться, застосовують затінювальну сітку

Геннадій Немчинов

І ось результат

Фот

о на

дан

е ав

торо

м

Фот

о на

дан

е ав

торо

м

Фот

о на

дан

е ав

торо

м

www.ridneselo.com

5

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

Олена Засухіна-Утюж з Ми-колаївщини – пасічник в чет-вертому поколінні. Але останні-ми роками навіть досвідченим бджолярам непросто зберегти колонії здорових медоносних комах.

– Погіршується екологія, і поведінка бджоли змінюється, – зітхає Олена Геннадіївна. – То тут, то там чуєш, як раптом злі-тає з вулика вся сім’я і вже не повертається. Чому – ми напев-не не знаємо.

Серед причин зменшення кількості бджіл називають ра-діосигнали мереж стільнико-вого зв’язку, проникнення до вуликів кліщів варроа, які хар-чуються бджолами і переносять численні грибкові та вірусні хвороби. Є й ще одна причина, усунути яку найбільш просто: йдеться про нефахове ведення сільського господарства – виро-щування монокультури, а також обробки пестицидами без попе-редження про це бджолярів.

Холодна війна

Якщо комахи працюють на різних квітках, то приносять у вулик різні макро- і мікро-елементи, амінокислоти. Такі сім’ї здорові. А якщо на великій площі з року в рік росте одна й та ж культура, то бджоли недо-отримують поживних речовин, і їхній імунітет знижується. Але якщо на Західній і Північній Україні бджіл ще можна «вигу-ляти» у лісах та на луках, то на Сході та Півдні вибирати не до-водиться. Там величезні площі засіваються соняшником та рі-паком.

– Раніше ми такими посад-ками гребували, – розповідає голова Миколаївського міського товариства бджолярів Володи-мир Семенов. – А зараз спробуй туди потрапити! Фермери ка-жуть: хочете стояти тут, маєте привезти мені меду. Ми зму-шені погоджуватися. А що ро-бити? Цього року, наприклад, один фермер за те, що пустив на гречку, захотів по півлітра меду

з кожного вулика. А взятку май-же не було. Тож, що заробили, те й віддали. Але, коли є домовле-ність з сільгоспвиробником, то нас хоч попереджують про об-робку хімічними препаратами.

Пестициди – ось найбільша біда для бджоли. Щоліта міль-йони комах стають жертвами бою аграріїв зі шкідниками сільгоспкультур. Виходить, між фермерами і пасічниками теж війна, тільки неоголошена і холодна. Несподівано на поле приїжджає техніка і починаєть-ся розбризкування хімікатів. Рідко хто із сільгоспвиробни-ків дотримується закону «Про бджільництво», який зобов’язує за три дні через місцеві ЗМІ проінформувати місцеву владу та пасічників про дату обробки та вид препарату.

Законні труднощі

– Дійсно, закон не викону-ється, – погоджується директор ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» Олександр Галатюк, – тому відбуваються масові отруєння бджіл.

Він вважає, що за такі відвер-ті порушення варто було б ввес-ти кримінальну відповідаль-ність, адже постраждати можуть не тільки смугасті комахи, а й люди. Українські бджолярі ма-ють намір звернутися до Верхо-вної Ради та Міністерства агро-політики з пропозицією внести відповідні поправки до закону.

Зараз же бджоляр може лише позиватися до суду. Але ви-граних справ на всю Україну одиниці. По-перше, реагувати треба швидко: відразу все задо-кументувати, скласти акти, взя-ти довідки з СЕС, сільради, від-правити підмор на експертизу. По-друге, для цього треба мати всі документи на пасіку, а вони насправді мало в кого є.

– Паспорти мають лише 20% пасік. Та й у тих не вка-зана реальна кількість сімей. Обов’язкові весняні та осінні аналізи 10 сімей коштують аж 400 гривень. Тому якщо пасіч-

ник має 50 сімей, то афішує тільки 10, щоб платити 400 грн, а не 2000 грн, тож інші 40 сімей ніде не зафіксовані, тому й не можна довести, що вони по-страждали, – розповідає віце-президент Асоціації пасічників та апітерапевтів Криму Петро Данилюк.

Крім того, не завжди отруєн-ня проявляється відразу.

– Фермери вносять хімічні добрива під соняшник чи рі-пак, а наступного року можуть посіяти гречку. «Хімія» через рослину потрапляє у пилок, і бджоли поступово труяться. А може бути й так, що отруєний мед вони запасають на зиму, і гинуть тільки через кілька міся-ців, коли починають його спо-живати. Як довести, що бджоли постраждали через те, що влітку обробилися поля? – бідкається Петро Петрович.

Комерційне запилення

Але ж через таке хазяйнуван-ня втрачають не лише бджолярі, а й самі землероби. Бо ж біль-шість культур потребує запи-лення.

Нібито вихід із ситуації зна-йшли за кордоном. У Європі й Америці пасічники і ферме-ри живуть у злагоді. Там давно працює система оплати за за-пилення культур. Саме ця по-слуга приносить бджолярам основний дохід – до $ 500-600 з вулика. Правда, меду або мало, або його взагалі знищують, бо він забруднений пестицидами.

Та й бджоли часто гинуть. Але це, так би мовити, очікуваний результат, цих комах спеціально й вирощують для потреб ферме-рів. Це називається комерцій-ним запиленням.

В Україні його теж починають практикувати.

– Минулого року ми виїжджа-ли на Херсонщину – на запи-лення соняшника,– розповідає Петро Данилюк з Криму. – Нам платили 120-250 гривень за сім’ю, при тому, що меду майже не було – з сім’ї по 2-4 кг. Справа в тому, що сучасні гібридні сорти соняшника виділяють менше не-ктару, але квітки треба опилюва-ти, тоді врожай насіння значно підвищується. Сума мізерна, але ми погодилися. Проте сільгосп-виробники обробили поля, ска-завши, що фунгіцидами, які не шкідливі для бджіл, а в результа-ті багато комах пропало. Цього року ми туди не поїхали. Плата не перекрила наших втрат.

Бджолярі вимагають, щоб від-носини між сільгоспвиробника-ми та пасічниками врегулювала держава. Для України, де 400 ти-сяч пасічників утримують 3 млн бджолиних сімей, мед – чимала стаття прибутку. Країна входить до п’ятірки найбільших експор-терів цього цілющого продук-ту. А користь, яку дають бджоли при запиленні сільськогоспо-дарських культур, у 10-15 разів перевищує прямі доходи від бджільництва.

– Ми хочемо зробити роз-рахунок запилення, домогтися, щоб запилення стало техноло-гічним елементом вирощування таких культур як ріпак, гречка, соняшник, – зазначає науковець Олександр Галатюк. – Це стало б хорошою інвестицією в галузь.

– З одного боку, це правильно. Можна було би створити фонд, до якого перераховувати кошти на розвиток бджолярства. Поді-бно до того, як відраховується 1,5 відсотка з акцизного збору на розвиток садівництва та ви-ноградарства,– зауважує дирек-тор департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства Андрій Гетя. – Але наші сільгоспвиробни-ки і так знаходяться у важких умовах. Та й не всім культурам це потрібно. Тут має бути якесь зважене рішення. Можливо, при вирощуванні певних культур справді є сенс залучати пасічни-ків – укладати з ними договори і враховувати це при складанні сівозміни.

– Не можна змушувати. Сіль-ськогосподарські виробники самі повинні зрозуміти, що за-пилення їм вигідне, треба про-водити роз’яснювальну роботу, – вважає доктор сільгоспнаук, перший віце-президент НААНУ, академік, директор Інституту садівництва Ігор Гриник. – Це повинно бути добровільно. Тоді користь буде і пасічникам, і зем-леробам.

До речі, дослідження вчених показали: якщо поблизу ділян-ки стоять вулики, врожаї овочів, плодоягідних культур, соняш-нику, гречки, гірчиці, насінників еспарцету, люцерни, конюшини підвищуються на 25-40 відсотків.

іННа Погорєлова

Уявіть собі життя без яблук, груш, помідорів, перців, ка-вунів, горіхів… Під загрозою майже третина продуктів, бо зникають їхні головні запилювачі – бджоли. вчені кажуть: якщо такими темпами піде й далі, то вже через 35 років цих божих створінь може не стати зовсім.

У Європі та США кількість бджолиних колоній неухильно знижується протягом останніх 20 років, однак зараз бджолярі зіткнулися з глобальною заги-беллю. У Міжнародній федера-ції бджільницьких асоціацій підрахували, що рівень смерт-ності комах у середньому сягає 40 відсотків. За сезон-2013 в США та Іспанії втрати станов-лять 80 відсотків. У Великобри-танії загинула третина комах, удвічі більше, ніж минулого року. При цьому бджоли не просто помирають у вулику, а часто зникають – уся дорос-ла популяція відлітає і не по-вертається. Це явище назвали синдромом розпаду колоній. Фахівці шукають причин.

1. Радіосигнали ме-Реж стільникового

зв’язку. Німецькі вчені ді-йшли висновку, що випромі-нювання мобільних телефонів і приймально-передавальних пристроїв порушує систему орієнтації бджоли, вона не може знайти дороги назад у вулик і гине. Можливо, щіль-ність покриття або потужність сигналу останніми роками пе-ревищили певний критичний поріг, що і призвело до таких наслідків. Однак не зрозумі-ло, чому одні сім’ї зникають, а інші, що знаходиться на тій же пасіці, ні.

2. летять помиРати. Жодної містики тут на-

справді немає. Якщо бджола хвора, вона відлітає подалі від вулика, аби не заразити інших. Також виявилося, що тради-ційні вороги бджіл, які за-звичай прилітають у вулик за медом та пилком, не чіпають спустошені вулики. Це може свідчити про наявність інфек-ції у самих бджіл чи про те, що мед містить отруйні речовини.

3. кліщ ваРРоа. Він знайомий нашим пасіч-

никам з1960-х років. Уражає дорослих бджіл та приплід, переносить численні грибкові та вірусні хвороби. Проте 15 років тому середньостатистич-ний бджолиний рій міг вижи-ти, якщо в нього проникали до 10 тис. особин варроа, сьогодні для повного зникнення рою достатньо менше 2 тис. пара-зитів.

4. невідомий віРус. Саме з ним більшість

фахівців пов’язує синдром розпаду колоній. Але вчені поки його не виявили.

5. пестициди. Дослі-дження показали, що

для бджіл найнебезпечніші клотіанідін, імідаклоприд і ті-аметоксам. Вони, до речі, ши-роко застосовуються в Україні. В Європі їхнє застосування тимчасово заборонили.

6. непРавильне хаР-чування. Коли бджоли

збирають пилок на монокуль-турах, вони недоотримують багатьох мікроелементів. Зни-жується імунітет і тоді, коли у трудівниць забирають весь мед, а на зиму дають штучний. Важливо дотримуватися пра-вила: 50 на 50.

ШУкАйТе бДжілкУНеоголошені обприскування полів знищують важливу комаху

ЧомУ воНи зНикАЮТь?

SOS уСі ВерСії

Газета розбиралася

У деяких провінціях Ки-таю через інтенсивне вико-ристання пестицидів зни-кли бджоли. Тепер фермери змушені запилювати дерева самотужки. Зривають квіт-ки, зчищають пилок з мато-чок, підсушують його. Потім на довгу бамбукову палицю прикріплюють пташине пір’я, вмочують у пилок і торкаються до квіток на дереві. За короткий термін цвітіння треба запліднити якомога більше квіток. І ця процедура має повторюва-тися 2-3 рази.

гіркий досвідm

aide

n.co

m.u

a

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

6

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Доленосна обіцянка

Любов Іванівна – з Рівно-го, але останні 12 років майже весь час живе в селі Іванівка Радивилівського району. Тут споконвіку жили її предки. Сюди і її саму привела доля.

– Коли моя тітка захворіла, а вона жила в бабусиній хаті, ми її забрали до себе в місто, – розповідає Любов Іванівна. – Це сталося весною, і родич-ка дуже бідкалася, що земля не засіяна. Я мусила пообіцяти, що землю не покинемо: всю засіємо та все посадимо. Через тиждень тітка померла, і так сталося, що то була її остання воля.

Спочатку Любов Іванівна з чоловіком думали, що будуть приїжджати в село на вихідні, ніби на дачу, та де там! Землі багато – понад 70 соток, і біль-ша частина заросла бур’янами та бузиною. Спочатку всі пло-щі не засівали – посадили лише трохи городини. Але й із тим не встигали впоратися – бо приїздили лише на вихідні.

Жінка тоді не працювала – була у відпустці по догляду за дитиною. Тому потихеньку все більше й більше часу жила в селі. Аж поки не зрозуміла, що на всю теплу пору треба туди переселятися.

– Якщо казати чесно, то я просто захопилася. Мабуть, цього потребувала душа. У моїх прадідів було багато зем-лі, видно, любов до неї переда-ється з генами. Мій азарт під-стьобували односельці. Знаю, багато хто казав, що мені ско-ро все це набридне, мовляв, міська панянка, куди їй стіль-ки землі обробити: натішить-ся й покине, – згадує Любов.

Тепер у неї лише картоплі

шість сортів і понад десяток сортів помідорів, квасоля всіх кольорів і розмірів, капуста – звичайна, брюссельська, коль-рабі, пекінська, броколі, цвіт-на, червона. Можна на городі знайти фіолетовий перець, дині й кавуни, які виростають до 9 кг (і це в північній облас-ті!). Ще росте чимала колекція прянощів – пастернак, селера, петрушка, тархун, базиліки різних сортів, фенхель, аніс, ісоп, меліса та кілька сортів м’яти. Любов Іванівна приму-дряється вирощувати навіть південні персики, гранат, ін-жир.

А квітам уже бракує міс-ця кругом хати і завойовують вони територію на городі. Без ліку різнокольорових тюльпа-нів, лілій, троянд, гладіолусів – майже весь рік на подвір’ї щось квітує. Бо навіть коли випадає сніг, око радує мороз-ник.

– Я коли бачу щось цікаве в журналі чи на виставці – все, воно мусить бути у мене! Ко-лись навіть замовляла розса-ду суниць в Іспанії – звідти її привозили дальнобійники, – розповідає жінка.

Не вистачає рук

Садові суниці та виноград – найбільше захоплення. Саме через них господиня й вирі-шила відкрити власну справу – зареєструвала фермерське господарство, яке назвала «Полунична магія».

Комерція, правду кажучи, йде з перемінним успіхом.

– Моя спеціалізація – тру-дове та комерційне право, але підприємець я не дуже вдалий, – сміється Любов Іванівна. – Тривалий час не могла про-

давати, соромилась. Мені по-добається пригощати людей. Роки чотири просто все розда-вала знайомим, односельцям. Крім того, вирощую лише еко-логічно чисту продукцію, без хімії – мені совість не дозво-ляє інакше. Це вимагає значно тяжчої праці, наприклад, про-полюю лише вручну. Якщо ви-користовую засоби захисту чи добрива – то лише біологічні. Відповідно, собівартість про-дукції дорожча.

Правда, земля за це віддя-чує – урожаї у фермера Любові на славу. Так інша біда – нема кому збирати! Чоловік та до-чка працюють, син навчаєть-ся, а найняти нікого. Старші односельці не можуть уже до-помогти, а молодь лінується. Не йдуть навіть за 100-120 гривень у день або працюють абияк.

– Я за годину збираю 12 кг суниці, а наймані робітники лише 3-4, – проказує господи-ня. – Або, скажімо, багато сор-тів садової суниці дуже ніжні, їх не можна тягнути за ягідку, треба відщипувати хвостик. Це забирає час, а робітники поспішають і гадають, що я

не помічу, що вони хапалися за ягоду. Та поки її довезеш на ринок – більша частина зім’ята. Доводиться віддавати за безцінь.

Брак робочих рук для Любо-

ві Іванівни – найбільша про-блема.

– Ніби й роботи в нашому селі гідної немає, але й пра-цювати мало хто хоче, – зітхає фермер. – Минулого року люди взагалі пообіцяли прийти на збирання врожаю, а потім десь зникли. За п’ять днів майже 18 соток суниці пропало, бо коли починають гнити пере-зрілі ягоди, зразу ж псуються й інші, навіть зелені. Так мало того – крадуть! Скільки разів, повертаючись із міста, знахо-дила в саду покалічений кущ винограду чи вирване й кину-те деревце. Навіщо так роби-ти?

Біля подвір’я зупиняються чужі

А ще ж в обійсті є величез-ний сад – навіть два. Один мо-лодий, а інший старий, поса-джений ще бабусею та тіткою. Проте тридцятирічні дерева ще дають чималий урожай. А продавати все нема часу. Бо поки поїдеш на ринок, вдо-ма робота стоїть. Часом жінка відвозить фрукти та ягоди до дитячого будинку, тубдиспан-серу. Цього літа в гості приїж-джали діти-інваліди з мамами (місцева організація «Пере-дзвін»). Дорослі збирали по-луниці, а діти гуляли, їм було цікаво подивитися, як росте городина, садовина.

А ще біля подвір’я часто зу-пиняються зовсім чужі люди. Бо хіба можна пройти байду-жим повз таку красу.

– Це справжнє визнання! – сміється господиня. – А ще мене надихає, що сільські ста-рожили, ті люди, які все жит-тя багато працювати і знають мене змалечку, хвалять мої старання. Знайомі городяни не розуміють, навіщо я стіль-ки працюю, тим більше, що наша родина споживає лише невелику частину вирощено-го. Якусь кількість продаємо, а решту я просто роздаю. А для мене бути корисним людям і землі – це найголовніше.

іННа Погорєлова

Герої нашоГо часУ

ПолУНиЧНА мАгіяЮрист із Рівного проміняла комерційне право на суниці та виноград

іСторія одНого гоСподарСтВа

У фермерському господарстві любов Українчук вирощує понад 40 сортів винограду і приблизно стільки ж садо-вих суниць. і, як справжній колекціонер, за рідкісним екземпляром ладна не те що до києва їхати, а на інший кінець континенту.

► Суницю не прополюйте у посушливу погоду – підривається коріння, вона не родитиме. ► Як зійде сніг, суничник прополіть і накрийте агроволокном. Бо коли кущики зацвітуть, важливо вберегти їх від заморозків.► Виноград саджаю переважно надранніх сортів – такий у Рів-ненській області встигає визріти. Але через вологий клімат до-водиться частіше захищати від грибних захворювань. Знову ж таки, намагаюся використовувати безпечні засоби, переважно натуральні, а їх треба застосовувати частіше. Більш пізні сорти, щоб дозріли, вкриваю агроволокном. ► На зиму виноградну лозу обрізаю, на землю насипаю тир-си, пришпилюю кущ до землі, а зверху знову насипаю тирси. Майже всі сорти, що привезені з Криму, чудово в такий спо-сіб зимують. Головне, не пропустити перші заморозки. Молоді кущі їх особливо бояться. В жовтні на всяк випадок вкриваю кущі агроволокном, а вже в листопаді ретельно готую рослини до зимівлі. ► Персики та гранат на зиму обмотую соломою, старими реча-ми, а інжир формую у вигляді куща, пригинаю, утеплюю і при-сипаю землею.► Добрива – тільки природні. Гною немає, бо немає худоби, проте багато «некондиційної» городини, яка подрібнюється і підсипається під виноград і суницю. Дуже поживний також ґрунт з-під шампіньйонів.

я так роблю

реклама

Комерція не процвітає, бо Любов любить пригощати

Вирощує лише надранні сорти

Фот

о з

сім

ейно

го а

рхів

у л

юбо

ві У

краї

нчук

Фот

о з

сім

ейно

го а

рхів

у л

юбо

ві У

краї

нчук

www.ridneselo.com

7

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

Доля підготувала Василеві Гнатику чимало полинової гірко-ти. Але він став їй наперекір, зу-мів витримати сильний удар, не здався і протягом життя був при-кладом оптимізму, дбайливого господаря та доброго сім’янина.

У батьків, крім нього, було п’ятеро синів. Найстаршого звали Іваном. Його вже дав-но нема серед живих, але про близьку людину Василю Дми-тровичу завжди нагадує сад біля хати. Він добре пам’ятає, як одинадцятирічним хлопцем допомагав братові садити яблу-ні, груші і черешні.

– Цілий гектар засадили де-ревами, – ділиться спогадами Василь Гнатик. – Це був наш ро-динний сад, який щороку тішив нас щедрим урожаєм. Тільки-от брат довго не милувався ним – війна забрала його життя.

У долю Василя Гнатика війна увірвалася 31 серпня 1944-го. У такий суворий час швидко стають дорослими. Враз змуж-нілий 21-річний хлопець зали-шив удома овдовілу матір і свої юнацькі мрії. Багато йому до-велося пережити в перші місяці війни, але завдяки мужності, витримці і винахідливості вда-лося вижити.

– Як нині пам’ятаю той мо-розний день 19 лютого 1945 року, коли ми наступали на нім-ців, – пригадує колишній фрон-товик. – Кожен усвідомлював, що це може бути останній день нашого життя. У якусь мить щось підказало мені не йти прямо, а повернути направо. Як тільки я це зробив, на тому місці, де мав пройти, вибухнула

німецька міна. Її осколком по-ранило мені ногу.

Скалічений Василь Дмитро-вич кілька годин лежав в окопі, стікаючи кров’ю, не раз втрача-ючи свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив над собою двох солдатів, які схилилися над ним. Вони поклали його на носилки, запрягли у візок собак і повезли лісом до госпіталю. Того ж дня Василя Гнатика про-оперували.

Від першого дня війни Ва-силь Дмитрович намагався під-тримувати зв’язок із ріднею. Одна за одною летіли вісточки від сина до матері. Кожен лист закінчував словами: «Живий, чекайте!» Однак удома жодно-го листа ніхто так і не отримав. Замість довгоочікуваної звіс-точки від сина поштар приніс матері повідомлення про його загибель. Втім, жінці не дове-лося довго оплакувати втрату. У травні 1946 року дізналася, що її син живий і перебуває у Львівському військовому гос-піталі. Радості матері не було меж. Вона одразу поїхала до Львова і забрала Василя додо-му.

– Звістка про те, що я живий, врятувала маму від заслання до Сибіру, – розповідає Василь Гнатик. – Наша сім’я на той час була заможною, мала чималий шмат поля. Тож радянська вла-да хотіла забрати все нажите майно, а матір вивезти у Сибір. Уже навіть стодолу почали роз-бирати, відро з криниці зняли, а маму всю ніч у сільраді про-тримали. Але коли довідалися, що я живий, її відпустили.

Коли 1959 року в cелі зорга-нізували колгосп, Василю Дми-тровичу, як випускнику агро-номічної школи, запропонува-ли стати бригадиром рільничої бригади. На цій посаді з єдини-ми записом у трудовій книжці він працював 44 роки.

– Розпочинали господарю-вати з трьох гектарів, згодом під городом було вже 60 гек-тарів землі, – розповідає чоло-вік. – Вирощували помідори, огірки, капусту, моркву, буряк, цибулю. За кожним селом були закріплені рядки. Розсаду ово-чів вирощували у парниках. У теплицях сіяли огірки. Щороку мали добрі врожаї. Одна голо-вка капусти важила до десяти кілограмів.

Оглядаючись на прожиті літа, Василь Гнатик пишається тим, що виконав свою основну місію: посадив сад, збудував хату і виховав двох синів. Він ніяк не може змиритися з тим, що сили покидають його, тому жодного дня не сидить без діла: доглядає корову, косить для неї траву і сам її доїть. За це корівка віддячує господареві смачним молоком, з якого він робить сметану і масло.

У вільний час дідусь Василь плете кошики і в’яже віники з лози, яку сам ріже на березі річки. Попри свій вельми по-важний вік і «неслухняну» по-ранену ногу, Василь Дмитрович їздить до магазину на велоси-педі. І хоч нещодавно отримав у подарунок від Президента ав-томобіль, пересідати на чоти-риколісний транспорт не хоче. «На велосипеді значно корисні-ше», – усміхається дідусь і пря-мує до саду, щоб погомоніти з яблунями, кожна з яких випле-кана із зернини його мозоляс-тими руками.

марія БеЗкоровайНа

Герої нашоГо часУ

У 90 років косиТь ТрАвУ і ЇзДиТь НА велосиПеДі А ще доїть корову, вправно плете з лози корзини і в’яже віники

оптиміСт

Іван Денека живе і працює в Тернополі, але щодва дні на-відується у родинний будинок в селі Байківці, де живуть його до-машні улюбленці – поштові го-луби. Коли пан Іван з’являється на подвір’ї, птахи починають воркувати, метушитися, усіляко проявляючи любов до господа-ря. І ця любов взаємна.

– Поштові голуби завжди були надійними посланцями завдяки своїй природній здат-ності швидко знаходити найко-ротший шлях додому, – зазна-чає Іван Денека.

Звісно, пан Іван не вико-ристовує птахів як носіїв ко-респонденції – немає потреби. Однак, якщо на подвір’ї в селі з’являються непрохані гості, го-луби одразу дають про це зна-ти господарю – летять до його приватного будинку в місто. Такі собі пернаті СМС-ки, що легко долають шлях у 9 кіломе-трів.

– Хоча трапляються візи-ти птахів у Тернопіль і з іншої причини – просто закінчився корм, – розповідає господар.

Тим, хто утримує голубів, Іван Денека радить берегти по-родистих птахів від контакту з

«дворовими», які миттєво роз-носять пташині хвороби.

– На жаль, саме так загинули мої перші голуби, яких я купив у подарунок дітям, – каже госпо-дар. – З чотирьох вижила одна голубка. Невдовзі вона на зиму відлетіла у теплі краї, і я вже не сподівався на її повернення. Навесні наступного року купив молодих голубів знову, поселив у пристосоване приміщення з колишнього курника. За кілька днів після цього повернулася й голубка, та ще й не сама, а з парою та дітками. Відтоді не полишаю вирощувати голубів. Зараз у мене живе п’ять пар.

Організм голубів потребує багато вітаміну А та якісного зерна – пшениці, гороху, куку-рудзи, соняшнику, ячменю, рі-паку. Молодих голубів потрібно годувати сиром й салатами з петрушки, кропиви, зелені та цибулі. Має бути в раціоні і хліб. Ціна поштового голуба почи-нається від 100 гривень і може сягнути 1 тисячі доларів США. Як зазначають фахівці, вартість залежить від породи, вмінь пта-ха, стану його здоров’я.

іриНа юрко«старість – не радість», – зітхають ті, хто переступив межу цієї пори життя. А от василь гнатик із лисовичів на львівщині з таким твердженням не погоджується. ми-нулого року йому виповнилося дев’яносто, а він і досі непосидющий.

Днями у маршрутці, що їхала з Тернополя, зустріла жите-ля байківців івана Денеку, який, як і герой відомого філь-му «любов і голуби», весь вільний час присвячує перна-тим улюбленцям.

ПерНАТі смсзахоплеННя

реклама

Якщо у село завітали непрохані гості, голуби летять зі звісткою до міста

Отримав від Президента автомобіль, та із двохколісним другом не розлучився

Фот

о м

арії

без

коро

вайн

ої

Фот

о ір

ини

Юрк

о

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

8

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Городництво

Схиляю голову перед город-никами-експериментаторами: непопулярні овочеві культури саме таким чином і набувають слави, стають звичними на на-шому столі. А пастернак – пря-на овочева рослина – на жаль, і досі вирощується дуже рідко. Хіба що в тих районах, де роз-

винена консервна промисло-вість. А шкода! Пастернак дуже корисний як для повсякденно-го харчування, так і лікування. Завдяки цьому овочу регулю-ється система травлення, по-ліпшується апетит, з’являються додаткові сили, він викорис-товується при лікуванні жіно-

чих хвороб, статевої слабкості чоловіків, каменів у нирках та жовчному міхурі. Препарати з пастернаку знімають спазми серцевих судин, кишківника, лікують неврози.

ЧоМу Не популяр-Ний? Перш за все, через те, що довго росте (34 тижні!), займа-ючи площу городу. По-друге, не всі знають, як правильно його приготувати. І почина-ються проблеми вже від самої сівби, через що зазнала невда-чі й наша читачка. Адже сіяти є сенс тільки найсвіжіше на-сіння, оскільки схожість його зберігається не більше року. Та й сходить довго – до чотирьох тижнів. Не знаючи цих особли-востей, багато хто сіє старе на-сіння або просто не дочікується сходів і перекопує ділянку під інші посіви. Проте і на пере-копаній ділянці деякі насінини примудряються прорости по-між іншими рослинами, і серед літа раптом являються світу незнайомці, яких новачки без-божно виполюють, бо не зна-ють, що воно таке. Щоб з вами такого не сталося, знайте, що листя у пастернаку схоже на листя селери, завдовжки до 30 см, із зубчиками по краях, звер-ху глянцеві, а знизу наче підпу-шені м’якими волосками.

ДІляНКА. Щоб отримати соковиті пряні коренеплоди, треба виділити під культуру до-бре розроблену ділянку з гли-боким культурним шаром, де

гній вносився під попередник: ранню капусту, огірок, томат, цибулю, картоплю тощо. Взага-лі, за основу можна брати умови вирощування моркви, які всім нам добре відомі. Хіба що пас-тернак більш стійкий до посухи і потребує менше поливів.

поСІв. Насіння слід за-мочувати протягом 2-3 діб у теплій воді, міняючи її час від часу. Зачекати, поки наклю-неться, потім підсушити трохи і сіяти. Сіяти можна в берез-ні-квітні, оскільки сходи не бояться заморозків до мінус 5. Глибина посіву – 1-1,5 см, між-ряддя – 40 см, відстань між рос-линами після проріджування – 15 см. Тільки не сійте в над-то вологий і холодний ґрунт, бо насіння згниє.

ДоГляД. Тут немає нічо-го особливого: підпушувати ґрунт, зрідка поливати нормою 30-40 л на один квадратний метр, підгодовувати, як і морк-ву.

оСобливІСть. Про неї слід знати кожному городнико-ві: у спекотні сонячні дні вели-ке листя рослини виділяє ефір-ні масла, які можуть викликати на шкірі опіки, які довго не за-гоюються, і навіть підвищення температури. Тому варто ви-ходити на ділянку тільки рано вранці або ввечері, коли спека спала, захищати тіло одягом.

КореНеплоДи викопу-ють восени, коли листя починає відмирати. Заморозки не шко-

дять смаковим якостям пастер-наку, натомість їх поліпшують, У південних регіонах корене-плоди навіть залишають зиму-вати на грядці, мульчуючи тор-фом або перегноєм. Зберігати підморожені коренеплоди не варто, а не підморожені збері-гають, як моркву.

у СтрАвАх. Коренеплоди пастернаку мають дуже приєм-ний пряний аромат і солодкува-тий смак, з них готують салати, супи, гарніри до м’ясних страв. Головне, не переварювати: для гарніру досить витримати ко-ренеплоди у киплячій воді про-тягом 2 хвилин, а потім засма-жити разом із м’ясом у духовці. Нарізаний соломкою пастернак можна смажити на олії, можна порізати кільцями і засмажити в клярі. У США популярна стра-ва, коли порізані коренеплоди карамелізують цукром на ско-ворідці. У Європі популярне пюре з вареного пастернаку з додаванням вареної моркви і вершкового масла. Для бульйо-нів і супів його використовують так само, як і коренеплоди пе-трушки.

Але варто знати, що ніжний аромат коренеплодів легко можна зіпсувати, якщо чистити ножем, який викликає окислен-ня. Почищені коренеплоди слід мити тільки дуже холодною во-дою і складати в миску, додав-ши у воду лимонного соку.

лариса овЧареНко

Оскільки випробування, від-бір і розмноження овочевих сортів і гібридів – основна спра-ва нашої ТМ «Во саду ли в огоро-де», можна і списком. Надійний сорт і якість насіння – половина успіху. А якщо додати ще й зна-ння, можна отримати стовідсот-ковий результат.

Почнемо з томата. Останнім часом любителі хочуть вирощу-вати не тільки «вершки», сорти «для банки», «для томатного соку» , а й «для фаршируван-ня», чері-цукерки для діточок, рожеві, жовті, шоколадні, модні двокольорові. Не лінуються спо-руджувати шпалери, міні-те-плички, затінюють, мульчують, вносять мікродобрива.

Від вірусних хвороб вируча-ють сорти «довгограючої» групи – весь ряд Де-барао, але кращі і надзвичайно смачні з них Де-барао царський, Малиновий, Гігант і Чорний. Сорти Де-барао, а також усі чері виведені з дикорослих форм, які мають максимальну стійкість до стре-сів, хвороб, примх погоди. У цю ж групу віднесемо улюблену со-лодку рожеву сосульку. У групі чері улюблені Сінгапур (15 ві-

дер з 27 кущів солодких плоди-ків!), батерфляй, Козачка, Зо-лота крона, Черешня, пляж-ний. За відгуками овочівників, саме вони виручають у «непо-мідорне» літо.

З великоплідних до улюбле-них і незамінних відносимо легендарні сорти: Корнєєв-ський, рожевий фламінго, Чудо Землі, Малиновий по-жаровський, Сахарний Гігант, лунний восторг, Золоте руно, Ісполін, Король крупних, то-матний король, Геллон, олі-гарх, товстий Джек, Скубі.

Раніше овочівників лякала фітофтора, яка з’являлася за-звичай наприкінці липня – на початку серпня, і тоді виручали ранні сорти, які віддавали осно-вний урожай «перед тим, як». Але останнім часом хвороби (ві-русних на томатах налічується до 300 видів) приходять уже в середині червня, коли до сти-глості ще далеко. І тут радимо прислухатися до двох рекомен-дацій. Перша: обов’язкова про-філактика і підвищення імуні-тету рослин, починаючи з під-готовки насіння, за допомогою стимуляторів росту. Кращий з

них, як на наш досвід, – епін-екстра. Друга рекомендація: своєчасне знищення попелиці на пасльонових, яка є основним рознощиком вірусної інфекції. Крім того, важливо дотримува-тися сівозміни, не використо-вувати насіння від заражених вірусами плодів, ізолювати по-садки помідорів від картоплі.

Овочівникам, які вирощу-ють капусту, є сенс зупинитися на жаростійких гібридах різних груп стиглості: ранньостиглому отамані F1, середньоранніх і середньопізніх Ілоні F1, Грації F1 і Мар’яні F1, а також піз-ньостиглих для квашення і три-валого зберігання орбіті F1 і валентині F1. Переваги їхні по-лягають не тільки у високій ви-тривалості та стійкості до спеки і посухи, а й відмінній якості ка-чана – білосніжному на зрізі, з високою щільністю, маленькою кочерижкою, солодкого на смак, стійкого до хвороб і розтріску-

вання. Постійна замовниця з Луганська восени повідомила: «Дощі заливають, у сусідів ка-пуста вся потріскалася, а моя Орбіта F1 стоїть – хоч би їй що»!

Любителі огірків вже кілька років віддають перевагу «пташи-ній» команді – сортам ластівка F1, Соловей F1, Голубчик F1, Семкросс F1, Журавльонок F1 і Фенікс плюс. І це того варте: раніше і триваліше радує краси-вими, хрумкими зеленцями, які мають універсальне призначен-ня, а за стійкістю до негараздів і за урожайністю не мають собі рівних. У цю стабільну команду ми зарахували й сорт Китайське чудо, який дає зеленці завдовжки 30 см аж до морозів.

Для закритого ґрунту кращи-ми є партенокарпічні: турнір F1, Наша Маша F1, Алексеїч F1, а також з пучковою зав’яззю Кураж F1 і Зятьок F1.

Наближається час посіву на розсаду перцю і баклажана. І тут

доречною буде така порада: ба-жано насіння перед посівом об-робити епіном, що прискорить появу сходів на 5-7 днів. Це важ-ливо в умовах недостатньо теплої температури.

Найвитриваліші та більш еко-логічні (в сенсі стійкості до пере-падів погодних умов, до вірусів) сорти перцю «від Сенкевича»: богдан, Анастасія вероніка, Маринчин язичок, Красний гігант, людмила. З-поміж но-винок добре проявили себе в минулому сезоні Золотий клад, волове вухо, Англійський са-пог. Сортимент баклажанів по-повнили сорти-улюленці з білою м’якоттю та смаком грибів: Сін-гапур, полосатий рейс, Матро-сик, біла лілія, бейбі і загально-прийнятий Геліос.

олеНа лаЗарєва,кандидат сільгоспнаук,

050-268-18-95,а/с 44, м. Київ, 03083

У ПАсТерНАкУ все, як У моркви

НАйсТійкіШі – сПиском

НедооціНеНа культура

лідери ВрожайНоСті

Торік зібралася виростити пастернак, але насіння його не зійшло. Невже не зуміла правильно посіяти? Чи є якісь секрети? Цієї весни хочу повторити спробу, тож розраховую на вашу підказку.

валентина Краснова, Донецька обл.

І знову ми на порозі сезону, і знову питан-ня, на які сорти та гібриди зробити став-ку, щоб і схожість була доброю, і стій-кість до хвороб високою. Може, моє запи-тання звучить трохи наївно, але в ідеалі хотілось би побачити список найкращих, які не підведуть.

Максим Наконечний, Харківська обл.

Сійте тільки свіже насіння

Богдан Сахарний Гігант Сінгапур

chas

ogor

od.n

arod

.ru

www.ridneselo.com

9

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

Чому ж ми перець називає-мо болгарським? Справа в тому, що в Росії і Україні промислово його почали вирощувати тільки в середині ХІХ століття, при-візши з Болгарії. До цього часу солодкі яскраві плоди з напів-диких форм трансформувалися в культурні. Південний овоч на-стільки прийшовся до смаку го-родникам, що вони почали про-сувати його все далі на північ. Полегшило «завоювання» нових територій масове будівництво теплиць, плівкове покриття, по-ява нетканих матеріалів.

Цілющий склад перцю зміц-нює імунітет. З’ївши один сти-глий перець у день, ви забезпе-чите свій організм найнеобхід-нішими речовинами. Унікаль-ність овочу ще й у тому, що при консервуванні, сушінні чи за-морожуванні він практично не втрачає вітамінів.

Ясла і дитсадок

Розсада солодкого перцю з’являється на світ за 60-70 днів. Якщо ви визначилися з термі-нами висаджування перцю на постійне місце і місцем вирощу-вання (в теплиці чи відкритому ґрунті), то можна легко вира-хувати дату висіву насіння. До віку розсади потрібно додати ще 2-3 тижні на замочування, стимулювання, пророщування, загартовування, проростання насінин.

Ґрунт для розсади можна купити, але надійніше само-стійно приготувати з осені. До його складу може входити торф, перегній, садовий компост, біо-гумус, кротова земля, річковий пісок, дернова земля. Пропорції не настільки важливі, головне, щоб ґрунт був родючим і пух-ким. На відро такої суміші по-трібно додати 1 склянку золи, 1 столову ложку суперфосфату. Індивідуальні ємності для роз-сади перцю повинні бути розмі-ром 10х10 см, але за нестачі міс-ця можна сіяти в невеликі кон-тейнери, а потім перемістити до більш просторих методом пе-ревалювання. Якщо ви посіяли перчик у ящики і плануєте його пікірувати, то це треба зробити в ранньому віці (як з’являться 2 справжні листки), тоді він легше перенесе переселення. При пікі-руванні можна заглибити росли-ни до сім’ядольних листочків – у юному віці перчики ще нарощу-ють додаткових коренів.

Перець вологолюбна росли-на, але не визнає перезволожен-ня, яке позбавляє коренів досту-пу повітря. Поливайте розсаду помірно і тільки теплою водою (23-27 градусів).

Перець теплолюбний. Не

ставте посудини з розсадою на холодні підвіконня (утепліть їх), не допускайте протягів. Опти-мальна температура при виро-щуванні розсади за ясної пого-ди – плюс 25-27 градусів, уночі – плюс 12-13.

Перець світлолюбний. Від-разу після появи сходів ємності потрібно поставити на найсвіт-ліше місце і знизити температу-ру, щоб рослини не витягнули-ся. Розсаді потрібне додаткове

освітлення люмінесцентними лампами, але світловий день протягом 25-30 діб повинен бути не більше 12-13 годин. За такого короткого світлового дня відбувається закладка квіткових китиць, а не тільки листя.

У підживленні фосфорні й калійні добрива повинні пере-важати над азотними. Підго-довувати краще настоянками. У «раціоні» перців завжди має бути зола, яку слід підсипати

до розсади і як профілактику від чорної ніжки. Мінеральні добрива добре чергувати з ор-ганічними (настоями курячого посліду, подрібненої шкаралупи курячих яєць, випитого чаю). За 10-12 днів до висаджування розсаду привчають до умов від-критого ґрунту. Поливи скоро-чують, приміщення провітрю-ють, розсаду розміщують під со-нячне освітлення. Але не пере-старайтеся із загартовуванням,

пам’ятайте, що перець прийшов до нас із тропіків.

Готова до висадки розсада по-винна бути загартованою, мати висоту 20-25 см і 8-9 листків.

Примхи юності і зрілості

Оптимальна температура для росту 25 градусів, при темпера-турі 10-11 градусів зупиняється ріст, при 32 градусах пилок стає стерильним, не відбувається запилення. Висаджувати у від-критий ґрунт можна, коли він прогріється до 15-16 градусів, інакше коріння відмирає. При стресових станах рослини вла-штовують «італійський страйк»: не ростуть, не цвітуть, можуть скинути бутони, квіти і навіть зав’язі.

У початковій стадії розви-тку рослині треба дати азотне підживлення, потім фосфорне та калійне. Чутливий перець до позакореневого підживлення розчинними комплексними до-бривами з мікроелементами, деревною золою, що містить ба-гато калію.

Перець – відомий водолюб, не переносить найменшого пе-ресихання ґрунту. Проте осо-бливо потребує поливу після ви-садки розсади, під час цвітіння і зав’язування плодів, але надли-шок вологи йому теж шкодить.

Коренева система перцю – поверхнева, тому занадто гли-бокі прополка і розпушування не годяться. За краще йому піді-йде мульчування, але перед тим мульчу слід підв’ялити, ґрунт рясно полити теплою дощовою водою.

Перець легко переносить не-значну загущеність (20-30 см між рослинами, посадженими стрічковим способом, і 50-60 см між рядами).

Він чутливий на добре освіт-лення, переважно ранковим сонцем, тепло, але не вино-сить спеки і палючого сонця, що викликає опіки на плодах. Не до душі йому вітри. Від них рослини потрібно захистити лаштунками з кукурудзи, сорго, соняшників, айстр, а в «ніжному віці» – покриттям з плівки, скла, агроволокна. Високорослі сорти потребують підв’язки.

Перець – самозапильна рос-лина, але для кращого запилен-ня кущі можна легенько струшу-вати.

Плоди не можна перетриму-вати на кущах. Краще знімати у стадії технічної зрілості, тоді не гальмуватиметься розвиток но-вих плодів. Наприкінці вегетації (у вересні) треба обірвати квіти і зав’язі – з них все одно не вирос-те нічого путнього .

Про те, що саджати поруч со-лодкі й гіркі сорти не можна, знають, напевно, всі – є небез-пека перезапилення.

Повертати перець на колиш-нє місце можна через 4-5 років. Кращі попередники: цибуля, морква, гарбузові культури, си-дерати горох і гірчиця. Погані попередники — його пасльонові родичі: томат, картопля, бакла-жан, тютюн.

ольга Бурмістрова

НА сТАрТі – солоДкі ПерціЛютий у розпалі. Час братися за розсаду

агротехНологія

Городництво

Наша сім’я – прихильниця солодкого перцю. і є за що. його переваги оцінили ще понад 6 тисяч років тому стародавні народи цен-тральної Америки. До Євро-пи його завіз колумб. У нас перець вперше згадується в 1616 році в рукописі «благо-прохолодний квітник або травник».

У тому, що перець воліє легких ґрунтів, ми переконалися на власному досвіді. Всі спроби «привчити» його до суглинку присадибної ді-лянки закінчувалися невдачами. Хоча, якщо чесно, ми робили для цього не все. За рекомен-даціями О. Ганічкіна, для вирощування перцю на суглинних ґрунтах на один квадратний метр додають по відру перепрілої тирси та перегною і два відра торфу. У глинисті ґрунти, крім цієї добавки, вносять ще відро крупнозернистого піску. Висаджували ми перець і в теплиці, але від тепла і високої вологості наростало багато листя, а урожай не надто радував.

На дачі у нас піщаний ґрунт, удобрений ком-постом, зеленими добривами. І справа пішла.

Сорти в нас перевірені часом: Альоша по-пович, бонус, Царевич, Садове кільце, рубі-новий, Колобок, Гогошари, Золотий фазан, Золотий ювілей. Як і всі любителі перців, від-

даємо перевагу соковитим, товстостінним сор-там, але вони достигають пізніше.

Грядки готуємо з осені. Робимо траншею з південного боку будинку, заповнюємо компос-том і прибережним мулом з корінням лепехи, осоки (поруч річка Десенка). За зиму органіка встигає осісти, частково розкластися (ми додат-ково використовуємо біопрепарати з корисни-ми мікроорганізмами).

У минулому сезоні розсаду висадили в се-редині травня, добре полили, замульчували. З самого початку вкрили посадки старими вікон-ними рамами з шибками (сусіда віддав нам, а вже ми збудували щось на зразок куреня). Торці залишилися відкритими. Як настала тепла по-года, укриття прибрали. Можна було не при-бирати, але стебла досягли верхівками шибок. Ажурну тінь і захист від вітрів давала шпалера з високорослими помідорами, що з південного боку на відстані приблизно 1 м.

Водночас висадили частину розсади у гряд-ку без заповненої траншеї і без покриття. Вла-штували так би мовити контрольну грядку. Контраст був разючий. На тій, що з траншеєю й покриттям, росли розкішні кущі з великою кількістю квіток і великих, блискучих товстих плодів. Кущам заввишки більше метра знадо-билися опори.

Догляд був однаковий на обох грядках: по-лив, мульчування, підживлення. На контроль-ній грядці кущики виросли низькими, плоди дрібні, їх було мало, достигли пізніше. Ми зро-зуміли, що головне – дати рослині все, що їй потрібно для розвитку, і вкрити від весняних холодних ночей у дитячому вразливому віці. Коли перці зміцніли і виросли, їм уже не були страшні ніякі погодні сюрпризи.

наші експерименти

Не перестарайтеся із загартовуванням, пам’ятайте, що перець прийшов до нас із тропіків

Експерименти виявилися вдалими

мал

юно

к о

лега

лок

тєва

Фот

о Ю

рія

бурм

істр

ова

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

10

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

садівництво

кориСть На гілках

Саджаю Сам та раджу Вам

Цю рослину тривалий час ви-рощували як декоративну – у неї гарне шкірясте листя і роз-кішні квіти. А потім виявилося, що яскраво-жовті, навосковані плоди хеномелесу містять си-лу-силенну корисних речовин. Про цього близкого родича айви «Рідному селу» розповіла головний науковий співробіт-ник Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАНУ, док-тор біологічних наук, професор Світлана Клименко.

На заваді була краса

Хеномелес у перекладі з грецької означає «розколоте яблуко». Найчастіше його на-зивають японською айвою. Британські садівники включи-ли рослину до числа дванадця-ти кращих чагарників – за його красу і невибаглавість. У цьому напрямі й рухалися – західні се-лекціонери створили безліч де-коративних сортів. А от плодам уваги майже не приділяли. Хоча їх здавна використовували в їжу жителі Східної Азії, а потім Європи і Північної Америки. Єдиний недолік – кислий смак, через це їх не вживають свіжи-ми, а щоб приготувати варення чи мармелад, треба «розбавити» іншими плодами.

В Україні фрукт прописався понад століття тому, в 1930-ті роки навіть засадили чималі промислові плантації для по-треб кондитерської галузі, але широкого поширення культура так і не отримала – спочатку війна, потім відбудова. Не до хеномелесу! Згадали вже після розпаду СРСР. Україна навіть стала лідером за кількістю ви-ведених плодових сортів – наші вчені створили перші крупно-плідні і високоврожайні сорти без колючок: Цитриновий, по-маранчевий, Караваєвський, вітамінний, Чудовий ольги, ян, Микола, Ніка, Каліф. Су-часна селекція дозволяє виро-щувати хеномелес як плодову культуру відкритого ґрунту, садово-декоративну і навіть як кімнатну горщикову.

Усюди, як дома

Цей невисокий (до 1,2 м) кущ живе до 60-80 років. Світле, від-крите місце – чи не єдина вимо-

га цього чагарника. Усе інше він може витримати. Ті ж морози до 30 градусів (хіба що при такій температурі часто підмерзають гілки, тому краще на зиму все ж пригинати пагони до землі і присипати снігом). Він мирить-ся як із надлишком вологи, так і з її нестачею – має глибоку та розгалужену кореневу систему і дістає собі воду з глибоких ша-рів, тому непогано почувається навіть на засушливому Півдні.

Хеномелесу добре на будь-якому ґрунті, не подобається лише той, що має сильну лужну реакцію. Ідеальним же вважа-ється легкий ґрунт, добре зво-ложений, з високим вмістом ор-ганічних речовин і слабокислим середовищем (для цього дода-ють торф). Підгодовувати кущі бажано не менше трьох разів за сезон. Навесні навколо рослини розсипають азотні добрива, піс-ля цвітіння і збирання врожаю вносять фосфорні та калійні.

Завжди урожайний

Садівник Мирослав Гуменюк вирощує хеномелес понад 20 років. Колись висіяв зернята у ґрунт і отримав перші рослини. Каже, що зараз рослина набирає популярності – у його садовому

центрі її замовляють чи не щодня. За два десятиліття жодних проблем з рослиною ніколи не мав.

– Навіть у морози нижче 30 градусів гілки не підмерзали, щоправда я слідкую, щоб кущ був укритий снігом. І навіть коли горіхи ви-мерзали, цьому хоч би що. Не боїться і весняних заморозків – цвіте пізніше за інші плодові, коли вже минає небезпека. Цві-те рясно та довго – 2-3 тижні – яскравими квітами помаранче-во-червоних відтінків, є сорти з білими або жовтими. Вид ви-магає перехресного запилення, тому на ділянці необхідно ви-рощувати не менше двох-трьох рослин.

На кущах айви японської Ми-рослава Гуменюка щороку до-зріває рясний урожай – усі гілки буквально обліплені плодами. Найкраще розмножувати насін-ням, а якщо треба конкретний сорт — робіть щеплення.

– Свіжозібране насіння сію пізньої осені, можна навіть піс-ля випадання снігу. Зернята – в щільній оболонці, тож впродовж зими мають пройти природну стратифікацію. Як результат, навесні з’являться дружні сходи.

При весняній сівбі сходів дове-деться чекати майже три місяці. Однорічні саджанці підрізаю до висоти 15-20 см для кращого ку-щіння.

Для посадки на постійне міс-це слід брати дворічні саджанці хеномелесу і садити їх рано на-весні до розпускання бруньок або восени за 1-1,5 місяці до на-стання стійких холодів. Відстань між рослинами у плодових на-садженнях – не менше 1,5 м. Але з хеномелесу можна отримати і чудовий живопліт: гарний і на-дійний (тут нагодяться колючі сорти), тоді відстань не повинна перевищувати 1 м.

Ями під саджанці – 0,5х0,5 м. Коріння засипається родючим ґрунтом з додаванням садового компосту. Важливо не занадто заглиблювати кореневу шийку, вона повинна залишатися на рівні ґрунту. Посаджену рос-лину рясно поливають, потім ґрунт навколо мульчують тир-сою, торфом, корою – шаром 3-5 см.

У дорослих кущів видаляють слабкі, сухі, поламані снігом і старі гілки. Правильно сформо-ваний кущ повинен мати 4-6 гілок – однорічних, 3-4 – двох-, трьох- і чотирирічних, 2-3 – п’ятирічних.

Щоб мати хорошу врожай-ність, Мирослав Гуменюк вносить під кущі компост або перегній, підгодовує збродже-ним коров’яком, курячим по-слідом, а також зеленим до-бривом (настоєм із замочених бур’янів з додаванням дерев-ного попелу).

іриНа дмитреНко

Де придбати саджанці? У відділі реалізації Наці-

онального ботанічного саду ім. Гришка, 044-285-01-11.

У розпліднику Мирослава Гуменюка: а/с 1858, м. Вінниця, 21021. www.miroslav.vn.ua, 043-257-85-77.

Ягоди овально-довгасті, ве-ликі, яскраво-червоні, солодкі, з ароматом лісової суниці – це мій улюблений сорт суниці са-дової Чудо Світу. Походить він з Голландії. Морозостійкий. Кожного року радує високими урожаями. А унікальність сор-ту полягає в тому, що плодоно-сить у три «хвилі». Перші ягоди зриваємо 22-24 травня, останні – коли вдарять морози. Той, хто має теплицю, може поласувати солодкою ягідкою навіть узим-ку.

Саджати можна восени, вліт-ку, навесні. Після першого цві-тіння на кущі з’являється відразу

кілька цвітоносів. Якщо посади-ти у квітні, то обіцяні три урожаї кущики дадуть того ж сезону.

Мій добрий урожай має чоти-ри складові: підживлення, по-лив, доступ повітря до коріння, не допущення загущеності. Від-разу після розмерзання землі підживлюю рослини деревним попелом (2 ст. л. на погонний метр). Друге підживлення – че-рез 10 днів нітроамофоскою (1 ст. л. на 10 л води). Для третього підживлення в діжці розмочую коров’як або пташиний послід, додаю усього, що є на городі, – кропиви, бур’яну, цибулиння тощо. Як ця суміш перебродить,

то на 1 л настою додаю півсклян-ки попелу і підливаю під кущи-ки. Рясно поливаю.

в.в. Павлюк, Житомирська обл.

крАщий зА лимоНЖовтий, кислий і цілющий родич айви – хеномелес

моЄ УлЮблеНе ЧУДо

У плодах хеномелесу ас-корбінової кислоти у кілька разів більше, ніж у лимоні, а за вмістом заліза вони пе-ревершують навіть визна-ну «залізну леді» – вишню. Вживати плоди корисно при ревматизмі, артриті, подагрі, серцево-судинних захворюваннях. Вагітним жінкам вони допомагають впоратися з токсикозом.

При авітамінозі, а також для профілактики і лікуван-ня простудних захворювань 2 ст. л. подрібнених свіжих плодів хеномелесу залива-ють склянкою окропу, на-стоюють під кришкою 2 го-дини, проціджують. П’ють по чверті склянки настою двічі-тричі на день за пів-години до їди (за бажання, можна підсолодити медом). А можна приготувати і такі зміцнюючи ліки: порізати плоди на тонкі скибочки, скласти в банку, залити ме-дом і витримати тиждень у темному місці. Зберігати в холодильнику, приймати по 2 ч. л. один-два рази на день через годину після їди. З хе-номелесу виходить чудове варення. Не зайвим буде він і в компоті.

проти застуди

Від редакції. Як відомо, іде-алу не існує. Є недоліки й у Чуда Світу. Фахівці вказують на невисоку транспортабель-ність, через що перевозити ягоди краще у контейнерах, і невисоку стійкість до кліща. Але весняної обробки вияв-ляється достатньо, щоб цей паразит не затьмарив радість від урожаю.

st-r

oll.r

uyo

une.

com

dach

aman

iya.

ru

www.ridneselo.com

11

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

практичний підхідНоВиНка

Засіявши півгектара або гек-тар пшеницею чи ячменем, можна без зайвих клопотів отримати кілька центнерів зер-на, а з нього вже – і дерті для худоби намолоти, і борошна для родини. Найголовніший у тако-му разі клопіт: як цю пшеницю зібрати? Комбайнера не при-маниш, а якщо й погодиться, то маєш заплатити 15 гривень за обмолочену сотку. Комбайна не купиш, бо він коштує, як косміч-ний корабель. Та вихід таки є.

Розмірковуємо: що вигідніше

Упродовж останніх років Україною поширюється інфор-мація про так звані міні-ком-байни. Фермери та селяни-од-ноосібники поки що до них тільки придивляються, гаряче дискутують. Вироблені в Китаї для збору рису, вони не дуже до вподоби нашим селянам. Люди не впевнені, що китайська тех-ніка зможе збирати пшеницю, колос якої вищий за рисовий, і що пшениця буде чистою і не доведеться після обмоло-ту полову відбирати. Не менш важливо, щоб комбайн встиг окупити свою вартість ще до того, як вийде з ладу. А вар-тість його (разом із доставкою, якщо замовити по Інтернету з Китаю) 35-40 тисяч гривень. Орієнтовно стільки ж коштує і міні-трактор. Однак він більш функціональний: сьогодні ви-орав, завтра перевіз вантаж, післязавтра забрав врожай, почистив дорогу, розкидав до-брива. Зернозбиральна ж тех-ніка потрібна аграрієві два-три тижні на рік.

Тверезі розрахунки

Продуктивність міні-комбай-на становить від 5 соток за годи-ну. Залежить вона від довжини жатки та робочої швидкості. У бюджетних «китайців» робоча

довжина жатки не перевищує 80-90 см. Коротше кажучи, гек-тар пшениці можна зібрати про-тягом двох-трьох робочих днів, зробивши поправку на можливі форс-мажорні обставини.

Ось показовий розрахунок фермера з Дніпропетровщини, власника такої техніки: «Сію 2 га пшениці, молочу її 4 дні і ще маю 10 днів на найми. За один день обробляю замовнику 0,5 га. Разом за ці дні – 5 га. Якщо помножити на вартість послуги 15 грн за сотку, то вийде 7500 гривень. Без палива зали-шається тисяч 6. Ще врахуйте, що для збору власних 2 га я не витрачався, тобто зекономив десь 3000-2500 гривень. І ще додайте, що обійшлося без на-пруги та нервів на пошуки на-йманого комбайна, не втратив зерна, що могло б осипатися за час пошуку комбайна, – і вийде не надто й песимістична карти-на». Крім того, фермер зазначає, що збирає пшеницю такий міні-комбайн як слід – чітко і чисто молотить. Тож єдиною причи-ною, через яку комбайн ніяк не приживеться, є ціна. Віддати по-над 40 тисяч гривень відразу не до снаги більшості селян. А хто може, той не хоче ризикувати.

Втім, на наш погляд, існує розумна альтернатива у вигляді навісних косарок до мотоблока. Доводилося такі бачити на влас-ні очі: чоловік іде за мотобло-ком і рівнесенько кладе у валки пшеницю. Не обмолочену зви-чайно, але на 20-30 сотках якось тому можна дати ради. Тому, гадаю, слід провести чітку межу між імовірним застосуванням міні-комбайнів та навісних ко-сарок. Перший варіант підійде тим, у кого понад гектар посівів, а також є можливість підзароби-ти по сусідах, зібравши зерно з їхніх ділянок. Другий – тим, для кого висіяні зернові є епізодич-ною роботою.

ігор Павлюк

комбАйН Для НевелиЧкого ПАЮЯк зібрати зерно з півгектара посівів?

останнім часом дедалі більше селян засівають свої паї зерновими. Активність у цьому напрямі прямо пропор-ційна зростанню вартості кормів для худоби та птиці. Їх, відверто кажучи, не накупишся, бо в такому разі і яйця, і кури, і сало будуть «золотими».

як віДміряТи без вАг?ВСе проСто!

При роботі у саду-городі іноді треба відмірити певну кількість речовини, а ваг немає. У цьому випадку пропонуємо послуговуватися ємностями, які завжди під рукою: відром, літровою банкою, склянкою або сірниковою коробкою.

склав мартін Єршов

Мінеральні добрива Столова ложка, г

Сірникова коробка, г

Склянка (200 мл), г

Банка (1 л), г

Відро (10 л), кг

Вапно пушонка 10 120 610 6

Вапняне тісто 20 260-280 1400 14

Вапняне борошно 340 1700 17

Гіпс 12 150 800 7,5-8

Деревний попіл 8 10 90-120 460-630 5

Доломіт 1600 16

Калій

хлористий 15 19 185-190 920-960 9,5

сірчанокислий (сульфат калію) 19 25 260 1250-

1300 12,5-13

калімаг 1500 15

калімагнезія 16 20 200 1000 10

Сечовина (карбамід) гранульована 10-12 16 130-160 630-710 6,5

Натрій сірчанокислий 17 22 220 1000-1100 10-11

Нітроаммофоска 12 15 150 750 7,5-8

Нітрофоска 15 20 200 1000 10

Преципітат 850 8,5

Селітра

аміачна гранульована 12-13 16-17 160-180 820-830 8-8,5

кальцієва 14-17 20 200 910-1100 9-11

натрієва 17-21 24 220-280 1100-1400 11-14

Сульфат амонію 12-13 16 160-180 800-900 8-8,5

Суперфосфат

порошкуватий 18 24 240 1200 12

гранульовантй подвійний 15-17 20 200-220 1000-

1100 10-11

з фосфориту 14 19 190 920-980 9,5

з апатиту 15 20 200 1020-1080 10

Здобрювальна плодово-ягідна суміш 14 18 180-200 1000 10

Фосфоритне борошно 1700 17

На такій техніці можна заробляти

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

12

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

12 джерела

15 лютого – СтрітеННя

Там їх зустрів праведний старець Симеон. Святий Дух сповістив старцю, що він не зможе вмерти, допоки не по-бачить Господа. Перед смертю Симеон взяв маленького Ісу-са на руки, радісно помолився Богу за те, що його очі побачи-ли обіцяного Спасителя.

Крім релігійного значення, це свято в Україні є ще й дже-релом багатьох народних тра-дицій та обрядів. Зокрема, у цей день у церкві посвячують свічки, які, за повір’ями, здатні навіть громи та блискавки від домівок відвертати.

– У гірських селах карпат-ського регіону вважалося, що стрітенські свічки мають виго-товляти лише чоловіки, які на

свято Іллі-громовежця (2 серп-ня) отримали дар панувати над природними стихіями. А жін-кам до громниць зась! – роз-повідає етнограф і краєзнавець Марія Гуменюк. – Але у селі Хо-тимир Тлумацького району Іва-но-Франківської області свої прадавні звичаї. І свічки «вили-вають» лише поважні берегині.

Вони йдуть до знаних па-січників, беруть у них першого воску. Витримують його кілька днів, а відтоді починають дій-ство. Для лиття свічок викорис-товують спеціальне приладдя: довгу рамку з дірками та роз-кладеними в них нитками-гно-тами. У кожну дірку просто на нитку заливають розтоплений віск. Усе, що скапує додолу, ста-

раються викинути, бо те має забрати нечистий. Перед освя-ченням прикрашають свічки яскравими стрічками, різним зіллям та сухоцвітами. Прода-

ють свічки, зроблені власноруч, по 10-20 гривень. Покупців не бракує. За свічками до Хотими-ра приїздять аж із сусідніх об-ластей, бо кожен хоче мати ви-

литу свічку-громницю. Частину грошей, отриманих за свічки, покутські берегині віддають до церкви, інакше їхні вироби не матимуть ніякої сили.

Запалена й освячена у храмі стрітенська свічка символізує непохитну віру. Так, як і Симе-он, кожен християнин повинен покладатися на волю Божу і не сумніватися в обіцянках Гос-подніх.

– 15 лютого, повернувшись зі служби, слід одразу запали-ти в хаті свічку, щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив. А ще, коли в родині водилося нещастя, громницею обкурю-вали подвір’я і господу, щоб відігнати зло, – пояснює пані Гуменюк. – Також стрітенську свічу запалювали, коли хтось вибирався в далеку дорогу, щоб магічне світло вказувало шлях додому.

саБіНа руЖиЦька

До ХоТимирА По свіЧкУ-громНицЮза народним календарем, 15 лютого зима зустрічається з літом. за святим письмом, у цей день Пресвята Діва марія і йосиф на сороковий день після народження ісуса Христа принесли його, за давньоєврейським законом, до єруса-лимського храму.

об’єдНаНі кухНею

– Наш транскордонний про-ект охоплює території, об’єднані Карпатами: Гуцульщина на При-карпатті, повіти Марамуреш та Сату-Маре у Румунії, область Со-болч-Сатмар-Берег в Угорщині, Кошицький край у Словаччині, – розповідає керівник Туристич-ної асоціації Івано-Франківщини Оксана Федорович. – На меті у проекту зберігати і популяризу-

вати місцеві продукти, рецепти і традиції, створювати нові мож-ливості для малого бізнесу.

На Франківщині до проекту вже долучилися виробники ор-ганічної продукції, фермери, пе-реробні підприємства, заклади харчування і проживання, влас-ники зелених садиб, навчальні заклади. Понад півсотні об’єктів отримали сертифікати і знаки з

логотипом Карпатської мережі кулінарної спадщини. Сертифі-кати засвідчили належну якість продукції та послуг, зв’язок із давніми кулінарними тради-ціями, використання місцевих інгредієнтів та старовинних ре-цептів.

Жителька Угорщини Жужанна Мехеш свого часу з родиною зро-била сміливий крок: залишила Будапешт і переселилися, як їм казали, в економічно і культур-но занедбаний край – невеличке містечко Паньола.

– Дійсно, там зовсім немає промисловості, і це погано. І з іншого боку це дуже добре, бо там незаймана природа і збере-

жені традиції, – розповідає Жу-жанна. – А ще ця місцевість сла-виться сливами. Тут усе з ними пов’язане: виготовляємо сливо-вий джем, сливовицю і палинку (алкогольні напої зі слив). Про-водимо сливові фестивалі, а за-вдяки проекту про нас дізналося більше туристів.

А хіба Гуцульщині нема чим похвалитися? Узяти хоча б гу-цульське весілля: збирає по кіль-ка сотень людей на кілька днів. Справа гонору – поставити на столи щось особливе і смачне.

Проект виявив, що в чотирьох країнах дуже багато схожого і спільного у традиціях і стравах. І навіть виявилося, що є одна, яка абсолютно ідентична для чоти-рьох країн. Це голубці. Румуни їх називають «сармале», словаки – «капустове завін», угорці – «тол-тот капусто».

У рамках проекту створе-но електронну книгу страв, що включає понад 200 давніх рецеп-тів. Частина з них записана від професійних кухарів, частина – від бабусь.

У травні минулого року в Іва-но-Франківську відбувся великий спільний кулінарний фестиваль. Кухарі змагалися з при-готування традиційних

страв української, угорської, сло-вацької, румунської кухонь. Зго-дом такі ж регіональні фестивалі відбулися в інших країнах.

– Їжу потрібно любити і по-важати, – каже учасник кількох з них, насамперед франківсько-го, кухар Томаш Якаб з клубу кухарів і кондитерів словаць-кого міста Кошице. – Найкращі рецепти – народні, перевірені часом. Хоча намагаюся врахо-вувати сучасний стиль подачі цих страв на стіл. А на своєму кулінарному сайті розміщую ре-цепти словацької, румунської, угорської, української кухонь – це взаємозбагачує нас.

Загалом до мережі вже долу-чилося понад 350 підприємств та організацій чотирьох країн. Усі включені до бази підпри-ємств, що виробляють традицій-ну їжу та надають туристичні по-слуги. Ця інформація розміщена на веб-сторінці мережі. Її навіть називають міні-біржою, де біз-нес-партнери можуть укладати між собою контакти і відтак – розвиватися, а всім загалом – зберігати стародавні кулінарні традиції.

галиНа доБоШ

кУліНАрНий ТУризмДо нього закликають учасники проекту «Карпатська мережа кулінарної спадщини» чотирьох країн

Ніхто не сумнівається, що кухня – важлива складова у будь-якій подорожі. А як щодо власне кулінарного туриз-му? Хіба мало знайдеться бажаючих поїхати гастрономіч-ними маршрутами, щоб скуштувати страви тієї чи іншої місцевості, побачити, як їх готують, а то і самому чогось навчитись?

Бренд Карпат-ської кулінарної мережі – стилізова-ний горщик, який сим-волізує традиційний посуд регіону, вогонь під горщиком – як символ ватри, біля якої збиралася родина, над гор-щиком димок – і від готової гарячої страви, і наче хмари, якими «димлять» гори. При-готування їжі на відкритому вогні – це традиція, яка збе-рігається в Карпатах донині.

з димком

Великий кулінарний фестиваль у Івано-Франківську

У с. Хотимир свої прадавні звичаї

Фот

о га

лини

доб

ош

Фот

о га

лини

доб

ош

Фот

о са

біни

руж

ицьк

ої

www.ridneselo.com

13

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

зворотній зв’язок

– На жаль, не вказано, як гли-боко бульба поїдена, якої форми отвори, якої глибини? Тому від-повісти, хто саме поїв, складно, – відповідає старший науковий співробітник наукового підроз-ділу ЗАТ НВО «Чернігівеліткар-топля» Марія Пономаренко. – В будь-якому випадку це ґрун-товий шкідник, швидше за все дротяник, совка чи хрущ.

Дротяник (рос. проволоч-ник) – це личинка жука-кова-лика. Самі жуки харчуються листям, а їхні личинки завда-ють шкоди бульбам картоплі, моркві, бурякам, просвердлюю-чи вузькі глибокі ходи. Якщо на квадратному метрі площі є 5-6

дротяників, вони пошкоджу-ють 80 відсотків картоплі, при цьому ще й відкривають шлях збудникам грибкових і бактері-альних хвороб.

Поширюються дротяники на ділянках, де багато пирію, осо-ту, щириці. Позбавитися їх мож-на разом із цими бур’янами. Найефективніше – висіяти гір-чицю білу, чорну або сарептську (можна після збирання вро-жаю ранніх культур наприкінці липня – на початку серпня). Ця культура – природний гербіцид, вона надійно захищає посіви від бур’янів, насамперед від пирію. Сіяти гірчицю можна впродовж усього її вегетаційного періо-

ду. Висівають дещо підвищену норму насіння – 300 грамів на сотку. Коли вологи достатньо, сходи з’являються через 8-10 днів, а через 35-40 днів гірчиця щільно вкриє землю і зацвіте. Під її шатром ви не знайдете ані бур’янини. Кореневища пирію потрухнуть і втратять здатність відростати. Коли на ділянці не стане пирію, зникнуть і дротя-ники.

Вирощену зелену масу гірчи-ці прикопують чи приорюють у ґрунт. Тож цим ви ще й збагати-те землю органічною масою.

личинки хруща вигризають в бульбах порожнини без за-лишків шкірки по краях. Змен-шити їх популяцію допомагає глибока оранка. Якщо є можли-вість, посійте на ділянці люпин – коли більше нічого буде їсти, хрущ споживатиме цю отруйну для нього рослину і поступово згине.

Совка – найбільш небезпеч-ний шкідник картоплі. Шкоди завдають двох-трирічні гусени-ці. Вони підгризають рослини та виїдають на бульбах ямки, при цьому шкірка залишається і прикриває місце ушкодження.

На роз’їдених місцях утво-рюється пробковий шар, який захищає бульби від загнивання. Проте, якщо захисний шар не встигне утворитися, місце по-шкодження совкою загниває. Ступінь ураження озимою со-вкою в більшості випадків на-стільки значний, що бульби ста-ють придатні хіба що на корм худобі.

іННа Погорєлова

З Дніпропетровської, Полтав-ської та інших областей України телефонують невдоволені чита-чі. Одні не отримали державних дотації за утримання молодняка ВРХ за 2013 рік і запитують, чи виплачуватиметься заборгова-ність. Інших цікавить, чи будуть фінансуватися програми з розви-тку тваринництва у 2014 році.

За словами директора депар-таменту тваринництва Міністер-ства аграрної політики та продо-вольства України Андрія Геті, фі-нансування програми «Державна підтримка галузі тваринництва»

передбачене законом про Дер-жавний бюджет України на 2014 рік. Напрями підтримки на даний час поки що визначаються.

Одним із напрямів, які за-плановано фінансувати в 2014 році, обов’язково залишається спеціальна бюджетна дотація фі-зичним особам за утримання та збереження молодняка великої рогатої худоби. Минулорічна за-реєстрована кредиторська забор-гованість перед населенням щодо виплати дотацій буде погашена за рахунок бюджетних коштів. Для цього Міністерство аграрної

політики та продовольства зро-било все, що від нього залежить: опрацювало відомості щодо на-рахування дотацій за 2013 рік та відповідними наказами затвер-дило розподіли коштів у повно-му обсязі від потреби, що надали регіони. На жаль, перерахування коштів на особисті рахунки гро-мадян часто затримують на ре-гіональному рівні, оскільки на місцях вирішують: які виплати бюджетних коштів є першочер-говими.

іриНа дмитреНко

У Вашому випадку заповіт батька був укладений з порушен-нями, суд скасував його як недій-сний (ст. 1257 Цивільного кодексу України), і тому в дію вступило спадкування за законом, тобто без заповіту (ч.2 ст. 1223 ЦКУ).

Спадкоємці за законом одер-жують право на спадкування по-чергово (ч.1 ст. 1258 ЦКУ) і чер-говості повинні суворо дотриму-ватись. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі за-чаті за життя спадкодавця та на-роджені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки (п. 1 ст. 1261 ЦКУ).

Тож якщо майно вашого бать-ка розподіляється за законом, ви з сестрою маєте на нього рівні з мачухою права, оскільки є спад-коємцями першої черги, отже, все майно повинно бути розділене на трьох осіб.

А позов до суду може бути пред’явлений спільно кількома позивачами – приміром, вами і сестрою. У позовній заяві вка-жіть: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я по-зивача і відповідача, місце про-живання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засо-бів зв’язку, якщо такий відомий; 3) зміст позовних вимог; 4) ви-клад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 5) пере-лік документів, що додаються до заяви.

У позовній заяві ви і сестра будете Позивачі, а вдова батька – Відповідач.

Отже, в позовній заяві вкажіть: коли одружився з мачухою бать-ко, яке було майно після смерті

вашої матері, скільки вони про-жили разом з мачухою до його смерті; за яких умов складений батьком заповіт і що входить до спадщини батька; чи є там майно, яке він придбав разом з вашою матір’ю; за яких умов за-повіт було визнано недійсним; справу, за якою було прийняте відповідне рішення; те, що мачу-ха ваша зараз на пенсії. Крім того, обов’язково зазначте, що ви з се-строю також маєте право на спад-щину за законом як спадкоємці першої черги, які від заповіту не відмовлялися. Якщо є свідки, які можуть підтвердити, що ви піклу-валися про батька, допомагали йому матеріально, вкажіть їх у позовній заяві.

У прохальній частині позовної заяви наголосіть, що чекаєте, аби суд допоміг розподілити спад-кове майно між позивачами та відповідачем. Частки у спадщині спадкоємців за законом є рівни-ми, але за взаємною згодою вони можуть бути змінені спадкоєм-цями. Спадкоємці, які одержали свідоцтва про право на спадщи-ну, можуть провести розділ спад-кового майна в натурі (реальний розділ) відповідно до отриманих часток (ст. 1267 ЦК України).

У додатках до позовної заяви у вас повинна бути копія рішення суду про недійсність заповіту, ко-пія свідоцтва про смерть батька, ваші з сестрою копії свідоцтв про народження, квитанція про опла-ту судового збору та інформа-ційно-технічного забезпечення розгляду справи, копія позовної заяви з додатками.

вікторія гусакова

ДосліДжУЄмо кАрТоПляНі ХоДи

Про ДоТАціЇ

розДіл мАйНА По-ЧесНомУ

боротьба зі шкідНиками

держпідтримка

юридичНа коНСультація

Проти будь-якого з цих шкідників варто ско-ристатися препаратом, який містить імідакло-прид (наприклад, Престиж, Матадор). Бульби треба обробити перед посадкою, але це стосу-ється лише середньостиглих і пізньостиглих сор-тів. Такої обробки достатньо, аби вберегти уро-жай від дротяника та хруща, а от із совкою не все так просто.

Личинки совки прокидаються у кінці липня, коли дія Престижу (60 днів) закінчується, тому доведеться підключити гранульований Регент. Це досить дорогий препарат (близько 100 грн за кілограм, на гектар потрібно 15 кг), але він на-дійно захищає врожай. Вноситься він теж при посадці. Тобто при виявленні совки треба об-робити двома препаратами: Престиж захищає материнську бульбу (щоб з нею нічого не трапи-

лось, поки вона дасть потомство), а Регент – сам урожай. Ще можна спробувати феромонні паст-ки. Це міні-контейнери з біологічно-активними речовини, які приваблюють комах. Їх розставля-ють на городі, а коли туди назбираються шкід-ники, знищують. Ефект від цього досить непога-ний, і обійдеться така боротьба значно дешевше.

Крім того, не забувайте про прості, але ефек-тивні засоби. Обов’язкова сівозміна! За високої чисельності ґрунтових шкідників слід висівати гречку, горох, квасолю, льон, озиму пшеницю, однорічні трави, що знижують кількість парази-тів у рази. Шкідники не люблять щедро здобрені і провапновані ґрунти. Особливо їм не до впо-доби додавання аміачної води або безводного аміаку – 50-70 кг/га діючої речовини (азоту). Ме-ханічно знищує шкідників глибока оранка.

йдемо у наступ

У мене поїдена картопля. Який шкідник міг це зробити і як з ним боротися?

Іван пенський, Чернігівська обл.

Батько після смерті мами оженився на жін-ці з дорослими дітьми. Мене, звісно, обра-жало, що вона за ним не доглядала: не готу-вала, не прала, а лише складала компанію, щоб випити. Нас, його дітей, до батька не пускала. А потім завантажила машину всім,

що було в хаті, та виїхала. Одного дня батько пішов до неї у Придністров’я, там потрапив до лікарні і помер. 29 січня 2013 року прийшов лист, що в нас із сестрою є заповіт на нашу хату та земельну ділянку біля неї. А от земельну ді-лянку площею 5,38 га, за роз’ясненням нотаріуса, батько за-повів падчериці. Потім виявилося, що заповіт був укладений з порушеннями, суд скасував його, але скасував на користь батькової вдови. Тож на сьогодні вона має право і на хату, де прописана (вона пенсійного віку), і на земельну ділянку у 5,38 га. А ми, рідні діти, нічого. Це не справедливо. Невже так має бути і за законом? Чи все ж ми маємо право на май-но, нажите батьком?

Наталія Ніколаєва, Одеська обл.

dere

vnya

onli

ne.ru

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

14

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Саме в зимовий час, коли кількість вітамінів у нашому харчуванні обмежена, підтри-мати їх баланс в організмі до-поможе морква. Тож вживайте її якомога більше.

Перш за все морква відома високим вмістом каротину – по-передника вітаміну А, завдяки якому регулюються обмінні й окислювально-відновлювальні процеси в організмі. Найголо-вніше те, що каротин зберігаєть-ся в моркві протягом усієї зими. Добова потреба людини в цьо-му провітаміні міститься в 20 г моркви. Для порівняння: щоб отримати таку ж кількість ка-ротину без моркви, доведеться з’їсти близько 300 г коров’ячого масла! А щоб каротин з моркви засвоївся, вживайте її з олією або сметаною.

Морква лікує запальні хво-роби очей, поліпшує зір. Пийте морквяний сік, морквяний кок-тейль із медом, їжте салат із си-рих коренеплодів з волоськими горіхами і медом.

Вживання моркви значно по-ліпшує роботу шлунково-киш-кового тракту, чудово допома-гає при хронічних запорах. При

загостренні гастриту,

в и -

разкової хвороби шлунка та два-надцятипалої кишки корисно вживати відварені і протерті ко-ренеплоди, запіканку з моркви.

При захворюваннях печінки доцільно пити відвар моркви або чай із сушених коренепло-дів. Такі відвари ще й виводять холестерин з організму.

Має морква і сечогінні влас-тивості, розчиняє пісок і каме-ні в сечовому міхурі та нирках. У таких випадках варто просто пити морквяний сік або відвар з насіння моркви (1 ст. ложку на-сіння залити 1 стаканом окропу, залишити на ніч, пити підігрі-тим тричі на день, але не біль-ше).

Лікарі-дієтологи рекоменду-ють їсти свіжу дрібно натерту моркву при захворюваннях сер-цево-судинної системи, оскіль-ки в коренеплодах містяться солі калію. І в цьому випадку корисні речовини теж краще за-свояться, якщо їх приправити сметаною або рослинною олією.

Якщо до морквяного соку додати меду, отримаєте чудові ліки від кашлю, що дуже важ-ливо під час осінніх і зимових застуд. Між іншим, така суміш корисна при авітамінозі, сухості шкіри, ламкості волосся й ніг-тів. Тільки не варто зловживати морквяним соком, вживаючи

його у великій кількості або просто тривалий час, бо ри-зикуєте отримати пожовтіння шкіри. Норма – лише 100 мл (півстакана) на добу.

Натертий свіжий корене-плід здатен витягувати гній, заживляти подряпини.

лариса овЧареНко

алое. Знижує кількість шкід-ливих мікроорганізмів у кімнаті в 4 рази та виробляє речовини, що поглинають шкідливі виділення від меблів (лак, фарба, клей). Сік допоможе при нежиті та хворому горлі. При опіках корисно накла-дати на ушкоджене місце кашку з листя алое.

Усі рослини, які ви збираєтесь використовувати в якості при-родних ліків, не можна чимось обробляти. Алое взагалі ніякої обробки не потребує, воно дуже живуче, може заквітнути навіть після зрізання. Недарма колись у Греції був звичай дарувати мо-лодятам зрізане алое. Справді, ця рослина може успішно ліку-вати туберкульоз, захворюван-ня шлунково-кишкового трак-ту. При опіках 1-2 ступеня його можна використовувати, але вже на тій стадії, коли пухирці тріснули і є відкрита ерозійна поверхня. Ось тоді алое буде діяти як стимулятор місцевого імунітету та загоєння. Складні-ші випадки потребують негай-ного виклику швидкої.

Щоб приготувати лікуваль-ний сік алое, треба тиждень не поливати рослину (викликати водний стрес), потім зрізати нижнє, старе листя та поклас-ти у холодильник ще на 2 тиж-ні. Ось тоді це буде справжній стимулятор імунітету. Стосов-но капання соку в ніс: якщо ви точно знаєте, що у вас риніт, тобто запалення зовнішнє, то алое буде корисним. Воно по-силить утворення слизу і дасть позитивний ефект. А ось при гаймориті, фронтиті, етмоїдиті настане протилежна реакція: подразнення, порушення від-ділення мокротиння, головний біль, температура. Змащення оболонки носа іншими подраз-никами (соком буряка, моркви, цибулі) діє так само.

мирт. Використовується для профілактики грипу, а та-кож для лікування його усклад-нень. Настоянками лікують бронхіт, астму, гайморит, хво-роби шлунку, алергію… Кажуть, що ця рослина ефективніша за антибіотики. Якщо приготувати

з мирту спиртову настоянку, то її можна використовувати за-мість зеленки для обробки ран і полоскати нею хворе горло (у розведеному вигляді).

Якби мирт був ефективним рослинним антибіотиком, з нього давно зробили б лікар-ські препарати. Поки що їх не-має. Але в народі вважається, що мирт допомагає в лікуванні бронхіту, більше того – за раху-нок його подразнюючої дії під-вищується місцевий імунітет. Однак слід бути обережним із дозуванням, бо мирт отруйний. Люди часто нехтують порада-ми лікаря, приймають не 2, а, наприклад, 15 крапель, «щоб швидше минуло». Не робіть цього! Полоскати горло миртом я не раджу – ніякого сенсу, це лише ретельне миття язика та корінних зубів. Щоб насправді полікувати хворе горло, треба дістатися аж до дужки на під-небінні, а це визиває блювот-ний рефлекс. Краще налити на пласку тарілку меду чи рідкого варення та злизувати язиком. При цьому можна кричати, го-лосно говорити. Від цього в гор-лі відбувається вібрація, збіль-шується приток крові і, як на-слідок, – підвищується імунітет. Якщо додасте в мед по краплі соку алое, каланхое – не біль-ше! – буде ще краще. Первинна обробка рани має проводитись все ж таки перекисом водню. А надалі можна використати сік

алое чи каланхое, промити міц-ним чорним або зеленим чаєм.

золотий вус. Золотий вус, або домашній женьшень, ба-гатий на вітаміни, мінерали та інші корисні речовини. При за-студі ніс протирають настоєм золотого вуса, ним же полощуть горло. При екземі допоможе масло із золотого вуса.

Екзема – це проблема не міс-цевого імунітету, а загального. Якщо десь з’явилося ураження

шкіри, треба шукати причини в іншому місці, наприклад, у дисбактеріозі кишківника. Пло-ща шкіри – 1,5-2 кв.м., а площа кишківника – 1300 кв.м. Золо-тий вус може дати лише корот-кочасний позитивний ефект.

З метою підвищення іму-нітету можна приймати деякі рослини, але починати треба з найменших доз. У нас люди прагнуть все та відразу. Той са-мий золотий вус можна вико-ристовувати не частіше 2 разів на тиждень. Усі рослинні імуно-модулятори викликають стрес в організмі, на який останній ре-агує, як правило, протягом 3-4 діб. Коли ж ми вживаємо рос-лину 2-3 рази на день, то просто вбиваємо свою імунну систему.

меліса. Застосовують при захворюванні шлунку, невро-зах, гіпертонії, астмі, судомах, як тонізуючий засіб. Вона за-спокоює нервову систему, збу-джує апетит, полегшує коліки, викликані затримкою газів, припиняє блювоту. Рекоменду-ється при мігрені, безсонні, під-вищеній статевої збудливості.

Ця рослина дуже добре куль-тивується на підвіконнях, легко витримує періоди без поливан-ня. Чудово заспокоює: треба потерти листок в долонях та вдихати аромат протягом 10

хвилин. На відміну від інших заспокійливих засобів, які галь-мують активність мозку, меліса дозволить зранку піти на роботу бадьорим.

І наостанок. Борис Скачко радить не користуватись без-думно інтернетом чи порадами сусідів: кожна людина має влас-не сприйняття чи реакцію на лі-кування, тому його має призна-чати лише лікар. Навіть якщо мова йде про невинні кімнатні рослини. Наприклад, герань дуже розріджує кров та може викликати серйозну кровотечу. Не знали? Тож – не експеримен-туйте.

Наталія Федорова

зелена аптека

яке меНЮ без моркви!

корисТь У вАзоНАХїжа, Що лікує поради фахіВця

ми так звикли, що на підвіконнях стоять якісь горщики з рослинами, що майже не звертаємо на них уваги. Ну, сто-ять собі й стоять – пил накопичують. Насправді кімнатні рослини можуть бути дуже корисними. Але використо-вувати їх треба обережно, після консультації зі спеціа-лістом. Для «рідного села» загальновідомі властивості кімнатних «утриманців» прокоментував лікар-фітотера-певт борис скачко.

промо

www.ridneselo.com

15

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року Передплатний індекс 89782

Від туристів немає відбою. Летять сюди літаками, їдуть поїздами (з Парижа швид-кісний поїзд домчить за три години) й автобусами, при-пливають на яхтах. Усіх при-ваблюють знамениті музеї, архітектура, виставки квітів, вітряки, парки і сквери.

У голландців трепетне став-лення до природи. Приміром, у парковій зоні міста Міддел-харніс провінції Зейланд, що в ста кілометрах від Амстер-дама, бачив на дамбах спеці-альні дерев’яні стовпи – щоб перелітні птахи могли відпо-чивати. Обладнані місця для водоплавних птахів. На озерах і взимку багато качок, сірих гусей, білих лебедів і різних чапель. Заболочену територію, непридатну для фермерсько-го господарства, облаштували для ісландських диких корів.

Паркові зони з боку моря захищені від холодних вітрів високими тополями, вільха-ми, липами. Поруч прокладені пішохідні та велосипедні до-ріжки. До речі, велосипедними дорогами можна об’їхати всю країну.

Були ми в рукотворному лісі, де влаштовані спеціаль-ні вольєри, і діти можуть по-гладити і погодувати кроли-ків, конячку, поспілкувати-ся з бичком, подивитися на симпатичних ламу і страусів. Вільних випасів для домаш-ніх тварин немає, фермерські ділянки оточені низенькою огорожею. Варто до неї піді-йти, і до тебе вже біжать за ласощами і ласкою конячки, баранці, поросята. Про те, що в багатьох сім’ях живуть по 2-3 собаки годі й говорити. І ще така деталь: для вільного ви-гулу собак є спеціальні місця далеко від селища, де тварин спускають з ошийника.

На набережній або уздовж пляжів встановлені спеціаль-ні скриньки, в які господарі зобов’язані прибрати собачі «візитки». Інакше не уникнути відчутного штрафу .

Не для Дон Кіхота

Символами Голландії були і залишаються вітряки і тюль-пани. Вартість окремих сортів колись сягала вартості високо-удійної корови, та що корови – маєтку! Квіткова продукція Голландії і сьогодні приносить у скарбницю держави мільйо-ни євро.

А млини, як виявилося, вря-

тували цю невелику країну від затоплення. Щоб позбавити-ся великого обводнення, ще в XIII столітті було вирито ве-лику кількість каналів. Але не встигли осушені землі (поль-дери) укріпити, як рівень рі-чок став підвищуватися за ра-хунок річкового піску. І знадо-бився новий спосіб утримання польдерів сухими. Тоді й було прийнято рішення побудува-ти вітряки, які закачувати-муть воду й утримуватимуть її у внутрішньому басейні. Оскільки одна п’ята терито-рії Нідерландів знаходиться нижче рівня моря, а половина вища за рівень моря всього на один метр, по всій країні до XVIII століття було побудовано близько 23 тисяч млинів. Зараз їх залишилося близько 1200, але, як і раніше, вони в роботі: одні підтримують рівень вод, інші зайняті помелом зерна, виготовленням соняшникової олії, є й такі, де облаштували кафе, готелі.

У наші дні до вітряків до-далися без малого 2000 вітро-електростанцій. Вони забез-печують 10% потреби в елек-троенергії. Уряд має намір до-вести її виробництво до 30%. Використовуючи силу вітру, голландці бережуть свої при-родні копалини (вугілля, на-фту, газ) та екологію.

З відходами – свої рахунки

Поєднання вітряних елек-тростанцій із зеленими на-садженнями та низинами виглядають дуже органічно. Трава акуратно підстрижена, а вздовж каналів і річок скоше-на і прибрана. При цьому за-лишки не спалюються і не ви-возяться на звалище, а йдуть у компост.

У кожному дворі стоїть пластмасовий чистенький контейнер на колесах з гер-метичною кришкою місткіс-тю 100-120 кг. Раз на тиждень спеціальна машина забирає його вміст.

У містах встановлені ква-дратні урни. З трьох сторін у них є отвори, як у пошто-вих скриньках. Виявляється, це лише видима частина ай-сберга. Під урною ховається ємність розміром у два куби. Раз на кілька днів під’їжджає машина і забирає цю ємність. Економно: не потрібно кожен день ганяти транспорт, витра-чати пальне, займати людей.

Поблизу паркової зони, на околиці Мідделхарніса, «ди-мить» сміттєспалювальний за-вод: з високої труби стрімить ледве помітна біляста цівка диму.

Фішка – яблучний пиріг

Якось у бельгійському містеч-ку Брюгге зайшли до невеликого ресторанчика перечекати дощ і розговорилися з сусідом, який виявився власником голандсько-го ресторану в містечку Зірікзеє і запросив відвідати його заклад. Ми пропозицію, звісно, прийня-ли.

Ресторану «Конкордія», де власником привітний Адріан де Вінтер, скоро 400 років. Тут обі-дали ще російські купці. У розпал туристичного сезону щодня хар-чуються близько 400 осіб. На об-слуговування одного відвідувача дається 20 хвилин. У офіціанта є спеціальна апаратура, за якою він моментально передає замовлен-ня кухареві і бармену. Поки при-ймаються замовлення з інших столиків, у кухаря повним ходом йде приготування страв для пер-шого.

Чайові йдуть не офіціантові, а в загальний котел. Виплачуються після зміни згідно з договором – бармену, кухарям, кондитерам, прибиральниці, офіціантам. Хто більше старався, той більше й отримав.

Кожен ресторан готує щось своє, фірмове. У цьому – яблуч-ний пиріг. Його для «Конкордії» готує товариство інвалідів, яке за-вдяки такій діяльності має близь-ко 40 тисяч євро прибутку на рік. До речі, борошно для пирогів то-вариство купує у господаря одно-го з вітряків Зірікзеє, якому понад 200 років.

Непитущі

Жителі Голландії спожива-ють дуже багато соків. Популярні кава, пиво, різноманітні йогур-ти і шокотелі – шоколадні напої. Молоко продається в дволітрових білих каністрах. Дуже смачне і де-шевше, ніж у нас. Їдять там багато капусти: червоної, брюссель-ської, броко-

лі, кольрабі. У магазинах садову суницю, ананаси, ківі, авокадо, папайю, дині, кавуни можна ку-пити у будь-яку пору року. Кіло-грам ананасів коштує від 60 до 90 євроцентів. Майже вдвічі дешев-ші, ніж в Україні, і банани, груші, яблука. Люблять голландці горіхи – фісташки, мигдаль, фундук, во-лоські, а вранці до чаю або кави неодмінно запропонують бутер-брод з арахісовим маслом.

Вразило, що голландці прак-тично не вживають алкоголю. Мені довелося побувати на роз-важальному заході, в якому брало участь 40 чоловік. На всю цю ком-панію вистачило… пляшки горіл-ки, відкоркували, але не допили з десяток пляшок вина. І справа, по всьому видно, не в ціні. До речі, пляшка вина коштує трохи біль-ше 2 євро. Дороге лише шампан-ське – 5-10 євро і більше.

Діти – і ті працюють

За місяць я не побачив ні по-ліцейського, ні працівника авто-інспекції, хоча побував у містах і селах трьох провінцій. За поряд-ком стежать так, щоб це не було настирливим. У години пік вми-кають додаткове обладнання з ві-деокамерами, яке фіксує будь-яку подію. За перевищення швидко-сті – штраф близько 100 євро, за неправильне паркування – не на багато менше. Тому водії там су-первічливі.

Діти не вештаються без діла. Зайняті у спортивних секціях, до того ж мають можливість працю-вати дві-три години на тиждень: на вузлі зв’язку, в школі, магазині, у фермерів, майстернях. Скажімо, допомагає батькові прибирати сміття, але не махає мітлою, а за-кріплює гаки, на яких тримається занурений вглиб сміттєвий бак. За цю нехитру поміч отримує 2-4 євро на годину. За доставку по-шти жителям однієї вулиці в пар-ковій зоні підліток заробляє 10 євро на тиждень, а той, хто у ви-хідні працює в кафе і ресторанах, може отримати і до 100 євро на місяць, при цьому 17-18-річний юнак – у кілька разів більше.

Держава перераховує кожній дитині до 18 років на банківський рахунок 100 євро на рік. Батьки зобов’язані перераховувати ще 50 євро на місяць. Тож до закін-чення школи молодий житель Ні-дерландів має близько 30 тисяч і може відкрити власну справу, оплатити навчання у вищому на-вчальному закладі. Тут не году-ють дітей до пенсії, а заохочують до самостійності. Кожен птах по-винен мати власне гніздо, вважа-ють голландці.

До речі, малюкам дозволяєть-ся геть усе. Батьки не обсмику-ють, не сварять дітлахів, а спо-кійно ставляться до їхніх витівок. Зазначу, що у виховання дітей великий внесок роблять бізнес-мени країни, створивши мережу

спортивно-розважальних клубів «Дитячий ігровий рай», де діти граються годинами. А батьки в цей час за затишними столиками можуть почитати журнали, випи-ти кави.

Супермаркет для городників

Заходиш до такого і наче по-трапляєш у казку: не порахува-ти рослин, каменів, альтанок, паркових скульптур, квітів. Се-ред дерев – у просторих вольє-рах пустують мавпи, у спеціаль-них басейнах плавають яскраві рибки, незворушно завмер кро-кодил. Вражає різноманітність годівниць для птахів, а ще – ви-робів з дерева, стружки, очерету і соломи, букетів із живих квітів і сухоцвітів.

Біля входу в супермаркет я примітив серед зразків огорож плетений тин заввишки 80 см і завдовжки 1,5 метра. Скільки, гадаєте, він коштує? 37 євро! Там цінують ручну роботу. Я сплів подібний тин із верби, коли упорядковував зелені на-садження в садибі, де нас при-ймали. Господар сусідньої сади-би, побачивши виріб, прийшов з проханням: зроби й мені такий.

До речі, робота садівника в Голландії (як і по всій Європі) – одна з високооплачуваних. Година праці обходиться замов-никові від 8 до 20 євро. Причому не обов’язково працювати сека-тором або сучкорізом. До послуг безліч електроінструментів. І дуже багато пенсіонерів на цьо-му підробляють.

У магазинах система знижок така, що одну і ту ж річ можна купити і за 50, і за 14 євро. Зниж-ки на товар, особливо перед Різдвом і Великоднем, від 15 до 72%. Ця система поширюється і на продукти. Якщо до кінця ре-алізації залишається 10-15 днів, ціни істотно падають. Я бачив м’ясо і за 18 євро за кілограм, і за 4. Хліб і за 30 євроцентів, і за 2,3.

Ми були в гостях у емігран-тів з Казахстану – бабусі й онука-підлітка. Їм призначе-но допомогу близько 900 євро на місяць, надано дворівневу квартиру. За комунальні по-слуги платять майже 300 євро на місяць. Онук після занять у коледжі та у вихідні підробляв офіціантом. Зараз навчається у вищому навчальному закладі. Їхня маленька сім’я придбала спочатку скромний старенький «пежо», а зараз уже їздить на більш потужній «хонді».

Загалом, працьовита людина там має всі можливості жити безбідно. Ми, якщо припинимо ставитися до нашої країни по-споживацькому, теж так зможе-мо.

іваН ШтаНько

голландія (Нідерланди) країна невелика. Тільки на трети-ну вона перевищує крим за площею, зате у вісім разів – за густотою населення. Познайомитися з голландією їдуть з усіх країн і континентів. Німці – часто на заробітки, оскіль-ки в Німеччині безробіття сягає 20 відсотків, а в голландії, можна твердити, його немає. А ще всюди чути румунську, польську, російську й українську мови.

www.ridneselo.com

15хата-читальня

крАЇНА млиНів і ТЮльПАНівНа подвір’ях закладають компост, майже не пиячать та дають дітям заробити

із далеких маНдріВок

imag

es.fo

rwal

lpap

er.c

om

№ 3 (052) 12 лютого 2014 року

Господарю на заМіткУ16

Виходить два рази на місяць (2 та 4 середи)Засновники: ТОВ «СГ Універсум», Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад.Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополітики України.Головний редактор: Олена Сухорукова

Свідоцтво: Серія КВ № 18390-7190Р, видане Дер-жавною реєстраційною службою України. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редак-ції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. За зміст рекламних матеріалів та приватних ого-лошень на сторінках газети відповідальність несе рекламодавець.

Адреса для листування: 01001, Київ, а/с 166, ТОВ «СГ Універсум», «Рідне село Україна». Телефон редакції 067 549 59 40.www.ridneselo.come-mail редакції: info@ridneselo.com

З питань розміщення реклами, оголошень, перед-плати звертатися за тел.: (066) 640 15 94; e-mail: pr@ridneselo.com

Передплатний індекс 89782

Надруковано у друкарні ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна»,

01021, м. Київ, вул. Інститутська, 16, офіс 1/15

Наклад №3(052) — 36 190 примірниківЗамовлення № 120214

Всеукраїнська газета «Рідне село Україна»

віЧНі ДіТкиоце так!

ПроДАм• Запчастини та витратні ма-

теріали до сільгосптехніки Маніту (Франція). Доставка по Україні. 050-395-33-07, Віталій.

• Саджанці садової суниці ней-трального дня Чудо Світу, малини Полька, Поляна, Ранкова роса. 067-410-59-28, Павлюк В.В. (Новоград-Волинський, Житомирська обл.).

• Мінеральні добрива: аміачну селітру, карбамід, вуглеамонійну сіль, амофос, нітроамофос. Саджан-ці інжиру. DVD «Все про сад». 06452-6-21-57, 066-967-92-45, В.Сорокін (пр-т Хіміків, буд. 36–27, м. Сєвєро-донецьк, Луганська обл., 93401).

• Батат, арахіс, чуфу, гарбузи Ти-тан, Атлантичний Гігант, Російський розмір, Версальський, чумизу, со-рис, просо. 063-763-20-79, 050-863-24-86, Бондаренко Лідія (м. Гола Пристань, Херсонська обл.).

• Сіно в рулонах по 250 кг – 250 грн. 098-25-38-559, Андрій (Жовків-ський р-н, Львівська обл.).

• Подрібнювач кукурудзи на си-лос, однорядний навісний до трак-тора, в-ва Німеччини, б/в. 098-253-66-09, 050-225-51-54, Петро (Черні-вецька обл.).

• Два будинки в межу на трасі Київ-Вінниця. Побудовані у 1982р., приватизовані. Відремонтовані: газ, водопровід. Два погреби, два хліви, молодий сад. Поруч є магазин. 098-016-11-50, Олена (с. Росоша, Липо-вецький р-н, Вінницька обл.).

• Трактор Т40, запчастини у хо-рошому стані. 098-762-82-41, Олек-сій (Звенигродський р-н, Черкаська обл.).

• Садову суницю Зенга-Зенгана (1,50 грн), малину, смородину, ки-зил. 096-565-25-13, Ірина (Крижо-пільський р-н, Вінницька обл.).

Відгадайте загадку: із зябрами, але не риба, відрощує втрачені кінцівки, але не ящірка. А ще – од-наково добре почувається у воді й на суші, майже ніколи не дорос-лішає та харчується лише тим, що ворушиться. Це чудо природи – аксолотль. Потішне створіння з шістьма ріжками-зябрами на голові нагадує одночасно риб-ку, ящірку і… Лунтіка – дитячого улюбленця, героя однойменного мультика.

Прихильники домашньої акваріумістики знають, що на-справді «аксики» є личинками земноводних амбістом. Але такі «дітки» можуть ніколи і не подо-рослішати. Проте це не заважає їм успішно розмножуватись. Такі собі інфантильні акселерати!

Характер у тваринок флег-матичний, а якщо чесно – на-віть ледачий. Вони неспішно пересуваються по дну аква-ріума, відшукуючи їжу. Хи-жацькі гени не дозволяють аксолотлям їсти те, що вже не ворушиться, бідолахи можуть довго голодувати, поки гос-подар не «оживить» шматочок м’яса або черв’яка пінцетом. А як уже зовсім живіт до спини прилипне, куснуть свого ро-дича чи навіть власника. Якщо перший швидко відростить нову кінцівку, то останньому залишається радіти, що зубки аксолотля слабенькі, навіть шкіри не пошкодять.

Наталія Федорова

оголошення про продаж чи купівлю насіння, саджанців, про-стої сільськогосподарської техніки чи тварин приймаються без-коштовно, але тільки від фізичних осіб. обсяг не більше 20 слів. увага! об'яви публікуються одноразово.

телефон для зв’язку: 067-549-59-40, 066-640-15-94.

об’яВи рідНого Села

Державне публічне акціонерне товариство «Національна ак-ціонерна компанія „украгролізинг”» пропонує в оренду на кон-курсній основі нежитлові приміщення в адмінбудинку за адре-сою: 01133, м.Київ, вул. Мечникова, 16-А.

На 7-му поверсі здаються кімнати №701-702 загальною пло-щею 37,9 кв.м. орендна плата за перший (базовий) місяць – лю-тий 2014 року – становить 5143,50 грн без пДв.

Заяви про оренду приймаються протягом десяти робочих днів після розміщення даного оголошення. у наступні три робочі дні орендодавець своїм наказом ухвалить рішення за результатами вивчення попиту.

Шановний читачу! Дякує-мо вам за те, що передплатили нашу газету і готові спілкува-тися з нами впродовж усього 2014 року. Гадаємо, що вас за-цікавили наші публікації, і спо-діваємося, що вони будуть вам корисні.

А чи передплачують «Рід-не село» ваші сусіди, родичі? Якщо ні, то маємо пропозицію: розкажіть їм про нашу газету та вмовте стати нашим перед-платником. За кожного «пере-конаного» ви отримаєте комп-лект насіння овочевих культур від ТМ «Во саду ли в огороде». Якщо таких виявиться не мен-ше десяти, редакція подарує вам побутовий пристрій (мі-крохвильовку, хлібопічку чи блендер) або садовий інстру-мент (комплект садових но-жиць, обприскувач тощо). Вар-тість подарунка не менше 250 гривень.

Передплата має бути оформ-лена з березня або квітня 2014 року — і до кінця року.

Ксерокопії передплатних квитанцій приймаються до 17 березня за адресою: «Рідне село Україна» , ТОВ СГ «Універ-сум», а/с 166, м. Київ, 01001.

Акція «1+10»

Приміський автобус їхав звичним маршрутом. У просто-рому салоні безтурботно сиділи двоє хлопчиків Дмитро і Сергій і вголос мріяли, як проведуть літо. На наступній зупинці лю-дей увійшло стільки, що не було де й яблуку впасти. Серед них – дідусь із мішком.

– Шановні громадяни, обе-режно – живий товар! – попере-див він.

– Кота в мішку везете? – спи-тав Дмитро.

– А може, порося? – припус-тив Сергій.

– Та ні, кроля, – відповів ді-дусь і, як доказ, відкрив мішка. Враз кролик вискочив і постри-бав по-під сидіннями.

– Щур! – вигукнув хтось, і по-чалася паніка.

Люди – хто куди, хоча в сало-ні було й так затісно. Жінки – на сидіння. Дід, второпавши, що кріль утік, поліз під сидіння. В цей момент водій натиснув на гальма й обернувся до салону.

На нього де з подивом, де з пе-реляком витріщалися жіночі очі згори, чоловічі – із середини, дитячі – знизу. А на місці кон-дуктора, біля водія, сидів чор-ненький кролик.

– Чу-па-каб-ра! – пошепки і трішки глузливо «прокричав» водій і відкрив двері.

Пасажирів, як вітром здуло. Навіть діда. Незворушно на сво-єму місці сидів лише кролик.

сергій моШеНський

ЧУПАкАбрА

уСмішка карикатуриСта

життєВі байки

реклама

вартість передплати: 9 міс. (з квітня) – 38,70 грн, 10 міс. (з березня) – 43 грн.

inte

rfax

.by

Зв’язок міста з селом нарешті винайдено

мал

юно

к о

лега

лок

тєва