dspu.edu.uadspu.edu.ua/biblioteka/wp-content/uploads/2018/02/11_154_2017.pdfВидається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 11 (154) листопад 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 27.11.2017 р. Ум. друк. арк. 18,48.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Олег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

Заслужений діяч науки і техніки УкраїниОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №19 від 23.11.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№11 (154) листопад 2017

Вячеслав Бабич, Юрій Полулященко, Олена Павлюк, Олександр ДубовойПроблема формування соціального здоров’я студентів спеціальної медичної групив ракурсі реформування системи освіти………………..................................................................….6

Любов КанішевськаСпецифіка виховання гуманності в учнів молодшого шкільного віку у позаурочній діяльності шкіл-інтернатів….12

Галина Білавич, Тетяна ДанилюкШкільне літературне краєзнавство як актуальна науково-педагогічна проблема сьогодення……….17

Людмила Москальова, Альона СолонськаЛінгводидактичні аспекти у підготовці майбутніх вихователів дитячого навчального закладу…………22

Олександр Шпак, Світлана Булавенко, Наталія ПримаченкоФінансова грамотність – запорука життєвої успішності учнів…………............................................26

Галина Розлуцька, Чілла Сікора, Віталій Смірнов, Сабіна ЮгасМорально-духовна складова діяльності вчителя початкових класів...............................................…32

Наталія ГаврилюкСистема вищої освіти США: теоретико-методологічні аспекти….....................................................36

Надія Стецула, Григорій КоссакФормування картознавчих компетентностей учнів на уроках географії….........................................41

Тетяна Чопик, Вадим СівакПсихолого-педагогічні аспекти формування готовності до професійної діяльностімайбутніх фахівців галузі “Фізична реабілітація” у процесі фахової підготовки………..............……46

Олена КазачінерЗапобігання вчителем дитячої жорстокості як складова його інклюзивної компетентності(на прикладі повісті В. Железникова “Чучело”)…............................................................................51

Юрій ДолиннийКонцепія підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання i спортудо реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими фізичними можливостями……………..............…55

Володимир Салій, Василь ЛоцькоФормування та розвиток музичного сприйняття підлітками….....................................................…62

Ліна КоротковаКонцептуальні підходи до побудови моделі освітньо-виробничого кластеру………………...............67

Інна НіколаєскуКритеріально-рівневий підхід до результативності професійно-педагогічноїсамореалізації викладача системи післядипломної педагогічної освіти..........................................…72

Ольга ОсоваІноземні мови в системі підготовки майбутніх учителів України…...............................................…78

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Маріанна ПайкушТехнології інтегративного навчання у підготовці майбутнього лікаря...........................................…83

Галина БучківськаПсихолого-педагогічні аспекти художньо-трудової діяльності майбутніх учителів початкових класів…89

Ірина РозманДосвід розробки біографічного підходу в різних галузях знаньта можливості його використання в історико-педагогічному дослідженні….................................…96

Наталія ТуренкоВиди мовних порушень та сучасні погляди на їх корекцію…................................................……..102

Анна ФедоровичМетодична робота як засіб підвищення професійної компетентності вихователів дітей дошкільного віку...107

Тарас СавшакРозвиток змісту предмета “Історія” та методики її навчанняв галицьких українських школах другої половини XIX – початку ХХ ст…....................................112

Вікторія ЛучкевичВикористання методу театралізації при вивченні французької мови (на основі аналізу підручника Écho А1)….117

Леся БалагурДидактичні особливості викладання навчальної дисципліни“Прикордонна служба” майбутнім офіцерам-прикордонникам………........................................…121

Олег КекошДуховно-моральне виховання учнів початкових класів…..........................................................…..125

Юлія Колісник-ГуменюкФормування педагогічної майстерності у системі підготовки викладачів професійно-художніх дисциплін у ВНЗ....132

Лілія ОнофрійчукМетод проектів у процесі підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку………………….136

Віталій Чепіга, Сергій Чугай, Володимир КривохвостовКритерії та шляхи формування національної свідомості учнів на уроках музики…….....………….140

Тетяна ВайдичОсобливості розвитку системи освіти на закарпатських землях міжвоєнного періоду……………..145

Тамара СкибаХристиянські мотиви у світовій літературі: стан і проблеми…..................................................…..151

Іван БілавичНародна медицина і лікувальна магія Карпат у структурі народознавчих знань українців……………155

Анатолій CаблукМодель професійного зростання майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи в освітньому середовищі медичного коледжу….............................................160

Зоряна ВисочанЗміст формування діалогічної компетентності майбутніх юристіву процесі вивчення курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”…...........................166

Богдан СливкаКонцептуальні підходи до розвитку християнської моралі дошкільників наприкінці ХХ – початку ХХІ ст....171

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№11 (154) November 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 27.11.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE

Honoured Worker of Science and Technology of UkraineOleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 19, 23.11.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№11 (154) November 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Vyacheslav Babych, Yuriy Polulyashchenko, Olena Pavlyuk, Oleksandr DubovoyThe problem of formation of social health of students of special medical groupin the racurs of reformation of educational system ………………......................................................….6

Lyubov KanishevskaThe specifics of educating humanity for junior schoolchildren during extracurricular activities at schools-orphanages.....12

Halyna Bilavych, Tetyana DanylyukThe school study of literature as the actual scientific and pedagogical problem of the present.………………….17

Lyudmyla Moskalova, Alona SolonskaLinguodidactic aspects of preparation of future teacher of kindergartens…………......................………..22

Oleksandr Shpak, Svitlana Bulavenko, Nataliya PrymachenkoFinancial literacy as the guaranty of life success of students……..................................................……..26

Halyna Rozlutska, Chilla Sikora, Vitaliy Smirnov, Sabina YuhasThe moral and spiritual component of the primary school teacher’s activity….........................................32

Nataliya HavrylyukThe higher education system of the USA: the theoretical-methodological aspects...............................…..36

Nadiya Stetsula, Grygorii KossakFormation of apprentices’ cartographic competencies at geography lessons…...........................................41

Tetyana Chopyk, Vadym SivakThe psychological and pedagogical aspects of formation of readiness to the professionalactivity of future specialists in the field of “Physical rehabilitation” in the process of professional preparation…46

Olena KazachinerThe teacher’s prevention of children’s cruelty as a part of the inclusive competence(on the example of V. Zheleznykov “Chuchelo” (“Scarecrow”) novel)….................................................51

Yriy DolynniyThe conception of preparation of future specialists on physical education and sport to rehabilitation work with children with the limit physical possibilities……………..............................…55

Volodymyr Saliy, Vasyl LotskoThe formation and development of music perception of teenagers…...................................................…62

Lina KorotkovaThe conceptual approaches to building of models of the educational-industrial clusters….......…………….67

Inna NikolayeskuThe criterial and level approach to the resultness of the professional-pedagogical self-realization ofthe teacher of the system of postgraduate education by means of information and communication technology...72

Olha OsovaThe foreign languages in the system of training of future teachers of Ukraine…...................................…78

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Marianna PaykushTechnologies of integrative education in preparation of the future doctor..............................................…83

Halyna BuchkivskaThe psychological-pedagogical aspects of the art-labour activity of future teachers of primary school………89

Iryna RozmanThe experience of developing of the biographical approachin the various branches of science and the possibilities of its using in the historical and pedagogical research……96

Nataliya TurenkoThe types of speech disorders and modern views on their correction…….......................................…..102

Anna FedorovychThe methodological work as a means of enhancing the professional competence of teachers of preschool children..107

Taras SavshakThe development of the content of subject “History” and methods of its teaching at Ukrainianschools of Halychyna during the period from the second half of XIX century till the beginning of XX century..112

Viktoriya LuchkevychUsing the method of theatrelization in the learning of French language(on the basis of the analysis of the textbook Écho А1)………………...................................................117

Lesya BalahurDidactic features of teaching of the training discipline the “Border guard service” of future border guards officers…121

Oleh KekoshThe spiritual and moral education of pupils of primary school…......................................................…..125

Yuliya Kolisnyk-HumenyukThe formation of pedagogical craftsmanship in the system of preparation of teachersof the professional and artificial disciplines in the higher education establishments……………................132

Liliya OnofriychukThe method of project in the process of preparing the future educators of children of preschool age…….136

Vitaliy Chepiha, Serhiy Chuhay, Volodymyr KryvohvostovCriteria and ways of formation of national consciousness of pupils at music lessons………….........…….140

Tetyana VaydychThe features of development of the education system of the Transcarpathian lands of the interwar period….145

Tamara SkybaThe Christian motives in the world literature: the state and problems……..............................................151

Ivan BilavychThe people’s medicine and magical treatment of Carpathians in the structure of ethnological knowledge of Ukrainians……155

Anatoliy SablukModel of professional growth of future youth specialists of the nurse’s casein the educational environment of medical college…...........................................................................160

Zoryana VysochanThe essence of formation of dialogical competence of future lawyersin the studying process of the course “Ukrainian language (on a professional basis)”..........................…166

Bohdan SlyvkaThe conceptual approaches to the development of the Christian morality ofthe preschoolers at the end of the XXth – the beginning of the XXIst centuries……………....................171

6© В. Бабич, Ю. Полулященко,О. Павлюк, О. Дубовой, 2017

УДК 373.5.015.31:34

Вячеслав Бабич, доктор педагогічних наук, доцент кафедри олімпійського та професійного спортуЮрій Полулященко, кандидат педагогічних наук, доцент, директор інституту фізичного виховання і спортуОлена Павлюк, кандидат педагогічних наук, доцент завідувач кафедри олімпійського та професійного спорту

ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”Олександр Дубовой, старший викладач кафедри загальнохімічних дисциплін

Інститут хімічних технологій СНУ імені В. Даля, м. Рубіжне

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОЇМЕДИЧНОЇ ГРУПИ В РАКУРСІ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ

У статті розкриваються актуальні питання формування соціального здоров’я студентів спеціальноїмедичної групи. Пропонується стислий аналіз реформаторського закону України “Про освіту” в контекстіпроблеми формування соціального здоров’я студентів спеціальної медичної групи. Надається авторськевизначення поняття “соціальне здоров’я студентів спеціальної медичної групи”, подаються його ключовікомпетентності. Здійснено аналіз навчальної програми з фізичного виховання для студентів (студентівспеціальної медичної групи) та визначено основні напрямки її удосконалення в ракурсі реформування системиосвіти зі спрямованістю на формування соціального здоров’я студентів засобами фізичного виховання.

Ключові слова: студенти спеціальної медичної групи, соціальне здоров’я, фізичне виховання,реформування системи освіти.

Літ. 9.

Вячеслав Бабич, доктор педагогических наук, доцент кафедры олимпийского и профессионального спортаЮрий Полулященко, кандидат педагогических наук, доцент,

директор института физического воспитания и спортаЕлена Павлюк, кандидат педагогических наук,

доцент кафедры олимпийского и профессионального спорта ГУ “Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко

Александр Дубовой, старший преподаватель кафедры общехимических дисциплинИнститута химических технологий ВНУ имени В. Даля, г. Рубежное

ПРОБЛЕМА ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОГО ЗДОРОВЬЯ СТУДЕНТОВСПЕЦИАЛЬНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ГРУППЫ В РАКУРСЕ РЕФОРМИРОВАНИЯ

СИСТЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯВ статье раскрываются актуальные вопросы формирования социального здоровья студентов специальной

медицинской группы. Предлагается краткий анализ реформаторского закона Украины “Об образовании” вконтексте проблемы формирования социального здоровья студентов специальной медицинской группы. Подаетсяавторское определение понятия “социальное здоровье студентов специальной медицинской группы”,указываются его ключевые компетентности. Совершен анализ учебной программы по физическому воспитаниюдля студентов (студентов специальной медицинской группы), а также определены основные направления ееусовершенствования в ракурсе реформирования системы образования с направленностью на формированиесоциального здоровья студентов специальной медицинской группы средствами физического воспитания.

Ключевые слова: студенты специальной медицинской группы, социальное здоровье, физическое

воспитание, реформирование системы образования.

Vyacheslav Babych, Doctor of Sciences (Pedagogy),Associate Professor of of the Olympic and Professional Sports Department

Yuriy Polulyashchenko, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor, Director of the Institute of Physical Education and SportsOlena Pavlyuk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor,

Head of the Olympic and Professional Sports DepartmentState Establishment “Luhansk Taras Shevchenko National University”

Oleksandr Dubovoy, Senior Lecturer of the General Chemical Disciplines DepartmentInstitute of Chemical Technologies of the EastUkrainian Volodymyr Dahl National University, Rubizhne

THE PROBLEM OF FORMATION OF SOCIAL HEALTH OF STUDENTS OF SPECIAL MEDICALGROUP IN THE RACURS OF REFORMATION OF EDUCATIONAL SYSTEM

The article reveals the topical issues of formation of social health of students of special medical group. The


7 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. У щорічнійдоповіді про стан здоров’я населення,санітарноепідемічну ситуацію та

результати діяльності системи охорони здоров’яУкраїни зазначається “стан здоров’я населення –найважливіший показник благополуччя нації, щовідображає її соціальноекономічне, екологічне,демографічне і санітарногігієнічне становище, єодним із соціальних індикаторів суспільногопрогресу, потенціалом економічного зростання табезпеки держави і має займати провідне місце усистемі цінностей будьякої цивілізованої країни”[1, 34]. І з цим дійсно важко не погодитись.Особливо в теперішній час, коли Україна чітковизначилась з напрямком розвитку, обравши шляхЄвропейських країн. Прагнення України статичастиною Європейського простору спонукає доперегляду функціонування багатьох інституційнашої країни. Наявність у теперішній часреальних реформ системи освіти, а такожреформування охорони здоров’я переконливосвідчить про устремління України статиЄвропейською державою з превалюванням у їїгромадян відповідних цінностей, серед якихцінності здоров’я, свободи, справедливості,прагнення до самореалізації тощо. В зазначенихвище обставинах особливої актуальностінабувають питання формування здоровогонаселення в усіх його проявах, в том числі йсоціальному. Й особливо це стосується молодогопокоління, як відносно здорової (на соматичномурівні) молоді так й учнів та студентів звідхиленнями у стані фізичного аспекту здоров’я.

Аналіз основних досліджень і публікацій. В

межах даного дослідження особливої значущостінабувають наукові напрацювання фахівців в сферіфізичного виховання студентів спеціальноїмедичної групи (Н. Грибок [2], Г. Жук [3],Т. Чернобай [4] та ін.), а також в сфері проблемформування соціального здоров’я студентськоїмолоді (В. Бабич [5], А. Анісімов [6] та ін.). Нажаль, в доступній нам літературі не виявленонаукових праць, присвячених проблеміформування соціального здоров’я студентівспеціальної медичної групи, особливо зурахуванням важливого етапу розвитку нашоїкраїни, зокрема реформування системи освіти.Відповідно метою статті було визначеновстановлення актуальності проблеми формуваннясоціального здоров’я студентів спеціальноїмедичної групи в ракурсі реформування системиосвіти.

Виклад основного матеріалу дослідження.На жаль, за останні роки кількість студентів, якихза станом здоров’я віднесено до спеціальноїмедичної групи, не стало менше. Так, у щорічнійдоповіді про стан здоров’я населення, санітарноепідемічну ситуацію та результати діяльностісистеми охорони здоров’я України за 2015 рікзазначається: “у 2015 р. відбулося зростання рівняпоширеності хвороб серед населення України повідношенню до 2014 р. (на 0,57%, 170128,0 на100 тис. нас. у 2014 р. та 171096,7 на 100 тис.нас. у 2015 р.)” [1, 35]. Важливо відзначити, щоза даними тієї ж доповіді “протягом 2011 – 2015 рр.у структурі поширеності хвороб відзначаєтьсязростання питомої ваги наступних класів:ендокринні хвороби, розлади харчування та

article is proposed the concise analysis of the reformation law of Ukraine “On education” in the context of theproblem of the formation of social health of students of special medical group. It is given a definition of theconcept “the social health of students of special medical group”, determined its key competencies. The authorscarried out the analysis of the physical education curriculum for students (the students of a special medical group)and defined the main directions of its improvement in the perspective of reformation the educational system witha focus on formation of social health of students by means of physical education. It is indicated that the definition“the social health of student of special medical group” are considered as a complex integrated the personalquality, the essence of which is formed a complex of relevant personal and professional competencies, which arerealized through the aspirations of a future specialist to maximum selfrealization in public life, targeting toachieve the result, the ability to provide the general and professional communication, the presence of legal andcivilian responsibility and responsibility for their own health. The article is underlined the need of such keycompetencies of students of a special medical group as: knowledge, the skills and abilities concerning the increasingof their own social health, the conflict prevention and resolution (an internal and interpersonal), an availabilityof the desire for the personal and professional selfrealization, using the own potential in achieving the result onthe personal and professional levels, an awareness of the value of life and health, the presence of legal andcivilian responsibility, etc. It is established that at the present stage of education’s development the urgent needarises the improvement of theoretical, methodological and practical parts of curriculum of physical education ofstudents of special medical group in the context of acquisition by future specialists the relevant competencies,which would contribute to maximizing the selfrealization of the latter in public life, development of the ability toprovide general and professional communicative, the formation of legal and civic responsibility and responsibilityfor their own health.

Keywords: the students of special medical group, social health, the physical education, the reformation ofthe educational system.


8

порушення обміну речовин (з 4,6% у 2011 р. до5,0% у 2015 р.); хвороби нервової системи (з 2,6%до 2,7% відповідно); хвороби органів травлення(з 9,6% до 9,9% відповідно); хвороби сечостатевоїсистеми (з 5,4% у 2011 р. до 5,5% у 2015р.)” [1,35 – 36]. Вищезазначені дані свідчать й прозбереження негативної динаміки щодо кількостістудентів з відхиленнями у стані соматичногоздоров’я. Ускладнюється ситуація тим, що упереважної більшості студентів спеціальноїмедичної групи відмічається недостатній рівеньсформованості соціального здоров’я.Використання комплексу емпіричних методівдослідження (спостереження, тестування,експертне опитування, бесіди, педагогічниймоніторинг) засвідчили, що більш ніж у 68,3 %респондентів на момент констатувальногоексперименту відмічався недостатній рівеньсформованості соціального здоров’я. Наявністьхронічних захворювань (однієї, а в окремихвипадках двох та навіть трьох систем одночасно)сприяли виникненню у студентів заниженоїсамооцінки, зневіри у власні можливості, відчуттянеповноцінності, не бажання (або невиразнебажання) особистісного та професійногосамовдосконалення, саморозвитку тощо.Особливо чітко це відображається по відношеннюдо занять з фізичного виховання. Неприємновражає, що більш ніж у 89,5 % студентівспеціальної медичної групи (взагалі)сформувалось відверто негативне ставлення дофізичного виховання. Враховуючи те, що ще зчасів радянського союзу навчальний предмет“фізичне виховання”, а саме його методична таорганізаційна складові, залишилось майже незмінним, сучасні студенти під будь яким приводомнамагаються уникати відвідування вищезазначеногопредмету взагалі. Часта формалізація навчальногопроцесу, іноді навіть “муштра” на заняттях зфізичного виховання, не бажання викладачівзастосовувати інноваційні технології тощовідвертає від відвідування занять не тількистудентів, які мають відхилення в стані здоров’я,але й відносно здорових майбутніх фахівців.Вищезазначені обставини призвели до того, щобільшість сучасних студентів спеціальної медичноїгрупи не усвідомлюють значущість фізичноговиховання в контексті збереження, зміцнення, тавідновлення власного фізичного здоров’я,формування та систематичного підвищеннясоціального здоров’я тощо.

Недооцінена роль фізичного виховання вконтексті формування соціального здоров’яособистості взагалі та майбутнього фахівцязокрема не сприяє виробленню в студентів

мотивації в контексті власного становлення якмайбутнього професіонала, відповідальногогромадянина своєї країни, а також відповідальноїособистості в контексті власного стану фізичногоздоров’я.

Доречно зауважити, що саме поняття“соціальне здоров’я студента спеціальноїмедичної групи” ми розглядаємо як складнуінтегровану особистісну якість, сутність якоїутворюють сукупність відповідних особистіснихта професійних компетентностей, щорозкриваються через прагнення майбутньогофахівця до максимальної самореалізації усуспільному житті, націленість на досягненнярезультату, здатність до забезпечення загальної тапрофесійної комунікативності, наявність правовоїі громадянської відповідальності тавідповідальності за стан власного здоров’я. Зсамого визначення вищезазначеного поняттяможемо бачити, що процес формуваннясоціального здоров’я та процес збереження тазміцнення його соматичного аспекту є дужевзаємопов’язаними й такими, що маютьформуватися у синергії. Оскільки саме прагненнямаксимально повної самореалізації, наявністьвідповідальності за стан власного соматичногоздоров’я, усвідомлення його значення у контекстівласного становлення, особистісної тапрофесійної реалізації спонукає студентівспеціальної медичної групи (є рушійною силою)до здійснення відповідних заходів (як в межахзанять з фізичного виховання так й у процесісамостійної роботи), що позитивно позначаютьсяна стані соматичного здоров’я. Саме тому, хочаці аспекти здоров’я (соціальне та фізичне) й маютьформуватись одночасно, справедливо зазначити,що соціальне здоров’я відіграє ключову роль упідвищенні мотиваційного компонента щодозбереження, зміцнення та відновленнясоматичного здоров’я у процесі фізичноговиховання та під час самостійної роботивідповідно.

В нещодавно проголосованому у ВерховнійРаді України історичному і вкрай потрібному насучасному етапі розвитку країни Законі УкраїниПро освіту зазначається “Освіта є основоюінтелектуального, духовного, фізичного ікультурного розвитку особистості, її успішноїсоціалізації, економічного добробуту, запорукоюрозвитку суспільства, об’єднаного спільнимицінностями і культурою, та держави” [7]. Навітьв самому змісті визначення освіти, на наш погляд,досить чітко прослідковується спрямованістьреформаторського закону на формуваннясоціально здорової особистості учня, майбутнього


Молодь і ринок №11 (154), 2017

9 Молодь і ринок №11 (154), 2017

фахівця, громадянина нашої країни. Розглядаючиосвіту як основу інтелектуального, духовного,фізичного і культурного розвитку особистості, їїуспішної соціалізації не можна не помітитипрямий взаємозв’язок вищезазначенихкомпонентів зі змістом зазначеного вище поняттясоціального здоров’я студентів спеціальноїмедичної групи. Між тим, більш конкретно такийвзаємозв’язок можемо бачити у формулюванні (втому ж нормативноправовому документі) метиосвіти. Так, в Законі України “Про освіту”зазначається “метою освіти є всебічний розвитоклюдини як особистості та найвищої цінностісуспільства, її талантів, інтелектуальних, творчихі фізичних здібностей, формування цінностей інеобхідних для успішної самореалізаціїкомпетентностей, виховання відповідальнихгромадян, які здатні до свідомого суспільноговибору та спрямування своєї діяльності накористь іншим людям і суспільству, збагачення націй основі інтелектуального, економічного,творчого, культурного потенціалу Українськогонароду, підвищення освітнього рівня громадянзадля забезпечення сталого розвитку України таїї європейського вибору” [7]. В даному аспектіособливу увагу хотіли б звернути на таку важливускладову результативності освіти (про якузазначається у визначені її мети), як“компетентності”, які є вкрай необхідні дляуспішної самореалізації особистості, учня,майбутнього фахівця. В цьому ж документі (а самеу статті 17. “Вища освіта”) зазначається, щометою вищої освіти є здобуття особою високогорівня наукових та/або творчих мистецьких,професійних і загальних компетентностей,необхідних для діяльності за певною спеціальністючи в певній галузі знань [7]. Отже, і в першому ідругому формулюваннях мети освіти (загальноїта вищої відповідно) наголошується наформуванні певних компетентностей особистості(учня, студента). Це є особливо важливо в межахнашого дослідження, оскільки саме наявністьособистісних та професійних компетентностейпевним чином відображає сам феноменсоціального здоров’я майбутнього фахівця.

Вважаємо доцільно також зазначити, щорекомендацією Європарламенту та Ради Європивід 18 грудня 2006 р. щодо формування ключовихкомпетентностей освіти впродовж життя,ключовими компетентностями визначено ті, якікожен потребує для особистої реалізації, розвитку,вияву активної громадянської позиції, соціальногозалучення та працевлаштування і які здатнізабезпечити життєвий успіх молоді у суспільствізнань [Цитата за: 8, С. 10]. У нашому випадку (в

контексті сформованості соціального здоров’ястудентів спеціальної медичної групи) до такихкомпетентностей вважаємо доцільно віднестинаступні: знання, уміння та навички підвищеннявласного соціального здоров’я, попередження тавирішення конфліктів (внутрішніх таміжособистісних), наявність прагненняособистісної та професійної самореалізації, що маєдосягатись через свідоме прагнення покращеннявласного стану соматичного аспекту здоров’я,використання власного потенціалу (здібностей,схильностей, індивідуальних особливостей,поглядів тощо) у досягненні результату (наособистісному та професійному рівнях),усвідомлення цінності життя та здоров’я,наявність правової і громадянськоївідповідальності тощо.

Очевидно, що на даному етапі реформуваннясистеми освіти взагалі та вищої освіти зокремавкрай важливим питанням постає реформуванняфізичного виховання як такого. Аналіз навчальноїпрограми з фізичного виховання для вищихнавчальних закладів України ІІІ – ІV рівнівакредитації, яка з 2003 р. [9] залишається майженезмінною, свідчить про наявність нагальноїпотреби її оновлення у зв’язку з реформуваннямосвіти, прагненням України стати частиноюЄвропейського простору, в якому здоров’яособистості (людини) є не номінальною, ареальною цінністю. Про наявність проблем у сферіфізичного виховання, в тому числі й у спеціальніймедичній групі, свідчать наукові праці рядувітчизняних вчених, серед яких Г. Жук, якийнаголошує на тому, що критична ситуація, якасклалась у сфері фізичної культури і спорту, першза все, обумовлена невідповідністю нормативноправової бази сучасним вимогам, життєвимінтересам та потребам суспільства [3, 61].Т. Чернобай, також зауважує на недосконалостіпрограмного забезпечення з фізичного вихованнядля студентів спеціальної медичної групи, яке увкрай стислому вигляді подається у програмі дляосновної групи студентів. Саме тому, як зазначаєнауковець, навчальні програми для студентів звідхиленнями у стані здоров’я складаютьсявикладачами переважно самостійно, оперуючинаявною спортивною базою, власноюкомпетентністю та застарілими рекомендаціями,у яких, як правило, ігноруються інтереси йпотреби молоді стосовно можливостівикористання оздоровчих методик [4]. Схожоїдумки вітчизняна дослідниця Н. Грибок.Виділяючи однією з важливих педагогічних умовформування культури здоров’я студентів,віднесених до спеціальної медичної групи,


10

вдосконалення змісту теоретичної та методичноїпідготовки з фізичного виховання для опануваннястудентами спеціальних медичних груп знаннямита вміннями щодо формування, зміцнення йзбереження здоров’я в духовному, психічному тафізичному аспектах, вона зауважує, щонеобхідність зазначеної умови пов’язана з тим, щов останні роки, незважаючи на зміну поглядів уконтексті розуміння здоров’я, сучасна програмаз фізичного виховання для студентів ВНЗ незазнала відповідних змін [2, 84].

Вищезазначене дозволяє нам зробити наступнівисновки: поперше, до сьогодні в Україні покищо зберігається негативна динаміка щодо кількостістудентів, віднесених до спеціальної медичноїгрупи. Досить складна ситуація спостерігаєтьсяу контексті сформованості соціального здоров’ястудентів спеціальної медичної групи. Подруге,аналіз реформаторського Закону України “Проосвіту” переконливо свідчить про йогоспрямованість на систематичне підвищення станусоціального здоров’я майбутніх фахівців, щовідбивається у створенні необхідних умов длянабуття студентами в межах навчального закладувідповідних компетентностей. Потретє, аналізнавчальної програми дисципліни “Фізичневиховання” (зокрема для студентів спеціальноїмедичної групи), а також аналіз наукових працьвітчизняних науковців свідчить про потребуудосконалення теоретичної, методичної тапрактичної частин навчальної програми зфізичного виховання для студентів спеціальноїмедичної групи в контексті набуття майбутнімифахівцями відповідних компетентностей, щосприяли б максимальній самореалізації останніху суспільному житті, виробленню здатності дозабезпечення загальної та професійноїкомунікативності, формуванню правової ігромадянської відповідальності та відповідальностіза стан власного здоров’я. Почетверте, змістреформаторського Закону України “Про освіту”цілком підтверджує потребу у пошукуінноваційних підходів, технологій, методів таприйомів навчання щодо фізичного вихованнястудентів (в тому числі й студентів звідхиленнями у стані здоров’я), а такожвикористання потенціалу навчального предметув контексті формування соціального здоров’ястудентів спеціальної медичної групи, щозасвідчує актуальність заявленої в назві статіпроблеми дослідження.

Перспективи подальших розвідок у даномунапрямку полягають у розробці експериментальноїпрограми з фізичного виховання для студентівспеціальної медичної групи.

ЛІТЕРАТУРА1. Щорічна доповідь про стан здоров’я

населення, санітарноепідемічну ситуацію тарезультати діяльності системи охорони здоров’яУкраїни. 2015 рік / за ред. Шафранського В. В.;МОЗ України, ДУ “УІСД МОЗ України”. – Київ,2016. – 452 с.

2. Грибок Н. М. Педагогічні умови формуваннякультури здоров’я студентів спеціальноїмедичної групи: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 /Грибок Ніна Миколаївна. – Луганськ, 2013. – 266 с.

3. Жук Г. О. Аналіз підходів до розподілу учнівна медичні групи для занять фізичної культури узагальноосвітній школі / Г. О. Жук // Педагогіка,психологія та медикобіологічні проблемифізичного виховання і спорту. – 2010. – № 1 –С. 61 – 63.

4. Чернобай Т. В. Проблеми і перспективиудосконалення фізичного виховання студентів звідхиленнями в стані здоров’я / Т. В. Чернобай,І. В. Колоскова [Електронний ресурс] /Т. В. Чернобай, І. В. Колоскова. – Режим доступу:http://ev.nuos.edu.ua/content/problemiіperspektiviudoskonalennyafіzichnogovikhovannyastudentіvzvіdkhilennyamivst

5. Бабич В.І. Теоретичні і методичні засадипрофесійної підготовки майбутніх учителів доформування соціального здоров’я учнів основноїшколи: дис. ... дра пед. наук: 13.00.04 / БабичВячеслав Іванович. – Старобільськ, 2015. – 578 с.

6. Анисимов А. И. Социальнопсихологическиекритерии оценки социального здоровья учителей:автореф. на соискание уч. степени канд. психол.наук:19.00.05 – социальная психология / АнисимовАлексей Игоревич. – СанктПетербург. – 2011. –179 с.

7. Закон України Про освіту (Верховна РадаУкраїни; Закон від 05.09.2017 № 2145VIII)[Електронний ресурс]. – 2017 – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/214519

8. Нова українська школа: основи Стандартуосвіти [Електронний ресурс]. – Львів, 2016. –Режим доступу: http://nus.org.ua/wpcontent/uploads/2016/12/novaschkola1pantone363EC1.pdf

9. Фізичне виховання. Навчальна програма длявищих навчальних закладів України ІІІ – ІV рівнівакредитації. – К., 2003. – 32 с.

REFERENCES1. Shafransky, V. V. (Ed.). (2016). Shchorichna

dopovid pro stan zdorovia naselennya, sanitarnoepidemichnu sytuatsiiu ta rezultaty diyalnosti systemyokhorony zdorovia Ukrayiny [Annual report on thehealth of the population sanitary and epidemiological



11 Молодь і ринок №11 (154), 2017

situation and results of activity of the Ukrainianhealthcare system]. Ministry of Health of Ukraine,SI “UISR Ministry of Health of Ukraine”. Kyiv, 452 p.[in Ukrainian].

2. Grybok, N.M. (2013). Pedahohichni umovyformuvannia kultury zdorovia studentiv spetsialnoimedychnoi hrupy [Pedagogical conditions for theformation of a culture of health of students of specialmedical group]. Candidate’s thesis. Lugansk, 266 p.[inUkrainian].

3. Zhuk, G. O. (2012). Analiz pidkhodiv dorozpodilu uchniv na medychni hrupy dlia zanyatfizychnoi kultury v zahalnoosvitnii shkoli [Analysisof approaches to the distribution of students to medicalgroups for physical education in general education].Pedagogy, psychology and medicalbiologicalproblems of physical education and sports, no. 1, pp.61– 63. [in Ukrainian].

4. Chernobay, T. V. & Koloskova, I.V. Problemyta perspektyvy vdoskonalennia fizychnohovykhovannia studentiv z vidkhylenniamy v stanizdorovia [Problems and perspectives of improvementof physical education of students with deviations inhealth]. [Electronic resource]. Available at http://ev.nuos.edu.ua/content/problemiіperspektiviudoskonalennyafіzichnogovikhovannyastudentіvzvіdkhilennyamivst [in Ukrainian].

5. Babich, V.I. (2015). Teoretychni ta metodychnizasady profesiynoi pidhotovky maybutnikh uchyteliv

do formuvannia sotsialnoho zdorovia uchniv osnovnoishkoly [Theoretical and methodical principles ofprofessional training of future teachers to theformation social health of students in the primaryschool]. Doctor’s thesis. Starobilsk, 578 p.[inUkrainian].

6. Anisimov, A. I. (2011). Sotsialnopsikhologicheskiyekriterii otsenki sotsialnogo zdorovya uchiteley [Sociopsychological criteria for assessing the social healthof teachers]. Extended abstract of candidate’s thesis.Saint Petersburg, 179 p. [in Russian].

7. Zakon Ukrainy Pro osvitu (Verkhovna RadaUkrainy; Zakon vid 05.09.2017 № 2145VIII) [Lawof Ukraine on Education (Verkhovna Rada of Ukraine;The law of 05.09.2017 № 2145VIII)] [Electronicresource]. Available at http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/214519 [in Ukrainian].

8. Nova ukrainska shkola: osnovy Standartu osvity[New Ukrainian School: the basis of the EducationStandard]. [Electronic resource]. L’viv, 2016.Available at http://nus.org.ua/wpcontent/uploads/2016/12/novaschkola1pantone363EC1.pdf [inUkrainian].

9. Fizychne vykhovannia. Navchalna prohramadlia vyshchykh navchanykh zakladiv Ukrayiny III IV rivniv akredytatsii (2003). [Physical Education.The curriculum for higher education institutions ofUkraine of ІІІІV accreditation levels]. Кyiv, 32 p. [inUkrainian].

Стаття надійшла до редакції 01.11.2017


“Життя насправді є пітьма, коли немає прагнення. Всяке прагнення є сліпим, коли немає знання. Всяке знання є марним, коли немає праці Всяка праця є безплідною, коли немає любові”.

Халіль Джейран арабський письменник, філософ

“Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає

вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним”. Григорій Сковорода

український філософ, поет, педагог “Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати ними.

Чи не від дерева вода та солодка, щоб пізнана була сила Його? Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його в дивовижних ділах Його: ними він лікує людину і знищує хворобу його. Приготовляючи ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі”.

Ієшуа бен Сіра (3 ст. до н.е.), давньоєврейський філософ

12

УДК 373.5.015.311

Любов Канішевська, доктор педагогічних наук, професорНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

СПЕЦИФІКА ВИХОВАННЯ ГУМАННОСТІ В УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГОВІКУ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

У статті розглянуто специфічні чинники виховання гуманності в учнів молодшого шкільного віку упозаурочній діяльності шкілінтернатів. До першої групи чинників відносяться наступні: потенціалпозаурочної діяльності шкілінтернатів у контексті виховання гуманності в учнів молодшого шкільноговіку; сенситивність молодшого шкільного віку щодо виховання гуманності у названої вище категорії дітей(висока чутливість нервової системи; формування стійких стереотипів моральної поведінки і діяльності;здатність до емпатії та емоційної рефлексії; інтерес до змісту моральних правил, до життя і діяльностідорослих людей). До другої групи віднесено чинники, що ускладнюють процес виховання гуманності в учнівмолодшого шкільного віку шкілінтернатів: соціальне сирітство; специфіка контингенту учнівінтернатних закладів; особливості організації життєдіяльності вихованців шкілінтернатів.

Ключові слова: гуманність, специфіка виховання гуманності, позаурочна діяльність, учні молодшогошкільного віку, школиінтернати.

Літ 10.

Любовь Канишевская, доктор педагогических наук, профессорНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

СПЕЦИФИКА ВОСПИТАНИЯ ГУМАННОСТИ У УЧАЩИХСЯ МЛАДШЕГОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА ВО ВНЕУРОЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ШКОЛ-ИНТЕРНАТОВ

В статье раскрыты специфические факторы воспитания гуманности у учащихся младшегошкольного возраста во внеурочной деятельности школинтернатов. К первой группе факторов относятсяследующие: потенциал внеурочной деятельности школинтернатов в контексте воспитания гуманностиу учащихся младшего школьного возраста; сензитивность младшего школьного возраста к воспитаниюгуманности у названной выше категории детей (высокая чувствительность нервной системы;формирование стойких стереотипов морального поведения и деятельности; способность к емпатии иэмоциональной рефлексии; интерес к содержанию моральных правил, к жизни и деятельности взрослыхлюдей). Ко второй группе отнесены факторы, которые усложняют процесс воспитания гуманности уучеников младшего школьного возраста школинтернатов: социальное сиротство; спецификаконтингента учащихся интернатных заведений; особенности организации жизнедеятельностивоспитанников школинтернатов.

Ключевые слова: гуманность, специфика востпитания гуманности, внеурочная деятельность,учащиеся младшего школьного возраста, школыинтернаты.

Lyubov Kanishevska, Doctor of Sciences(Pedagogy), ProfessorNational University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

THE SPECIFICS OF EDUCATING HUMANITY FOR JUNIOR SCHOOLCHILDRENDURING EXTRACURRICULAR ACTIVITIES AT SCHOOLS-ORPHANAGESThe article discusses the specific factors of educating humanity for junior schoolchildren during

extracurricular activities at schoolsorphanages.Humaneness is the person’s quality which is based on humanistic principles, such as love to mankind,

respect to a person, and belief in their selves, dignity, and potential.In order to study the specific nature of educating humanity for junior schoolchildren we need to take into

account two groups of factors.The author refers the following factors to the first group: the potential of the extracurricular activity at

schoolsorphanages during educating humanity for junior schoolchildren. It includes the wide use of drama, roleplays, educational situations; the involvement of junior schoolchildren into various types of emotional and valueactivities which aim at ascertaining humane qualities; vulnerability of this age to educate humaneness for childrenof this age (high sensitivity of nervous system; the development of persistent stereotypes of moral behaviour andactivity; an ability of empathy and emotional reflection; the interest in moral rules, life, and adult activity). Moreover,junior school age is characterised by a gap between the knowledge of moral standards and an appropriatebehaviour; children have a limited moral experience. Their behaviour is determined by copying the others.

© Л. Канішевська, 2017

СПЕЦИФІКА ВИХОВАННЯ ГУМАННОСТІ В УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУУ ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

13 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Загостренняполітичних, економічних суперечностейзумовили зміни життєвих цінностей та

ідеалів, призвели до прагматичності мислення,погіршення людських взаємин. Тому, як ніколи,гостро постає необхідність оновленнянаціональної освіти шляхом формування гуманнихвідносин у молодого покоління.

Особливо актуальною є проблема вихованнягуманності в учнів молодшого шкільного вікушкілінтернатів, оскільки більшість з них – цепедагогічно занедбані діти, для якиххарактерними є наявність деприваційногосиндрому, підвищена вразливість, недовіра додорослих, емоційна нестриманість, агресивність,зниження емпатії.

У Законах України “Про освіту”, “Про вищуосвіту”, Національній доктрині розвитку освітиУкраїни, Національній стратегії розвитку освітив Україні на період до 2021 року, Основнихорієнтирах виховання учнів 1 – 11 класівзагальноосвітніх навчальних закладів України,Концепції виховання дітей і молоді в національнійсистемі освіти, Концепції вихованнягуманістичних цінностей учнів загальноосвітньоїшколи, Концепції національнопатріотичноговиховання дітей і молоді – акцентується увага напріоритетності морального виховання молодогопокоління, а відтак і виховання гуманності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема виховання гуманних почуттів учнівмолодшого шкільного віку набула висвітлення упрацях О. Богданової, І. Бужиної, В. Киричок,В. Новікової, Д. Пащенка, О. Савченко, Н. Химичта інших.

Специфічні риси вихованців шкілінтернатівдосліджували Л. Галізузова, І. Дементьєва,І. Дубровіна, В. Мухіна, В. Неволіна, А. Поляничко,А. Прихожан, А. Рузька, З. Сафіна, Н. Толстих,Г. Улунова, та інших.

Основні напрями та принципи організаціїпозаурочної діяльності у загальноосвітніх школахінтернатах стали предметом наукових розвідокО. Голуб, Л. Канішевської, Н. Палієвої, В. Покася,С. Свириденко, А. Хуанхо та інших.

Мета статті – визначити специфіку виховання

гуманності в учнів молодшого шкільного віку упозаурочній діяльності шкілінтернатів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Під гуманістичною основою особистостіО. Бодальов [4] розуміє сукупність стійкихпсихічних властивостей особистості, якіінтегрують систему її поглядів до інших людей ідо себе та характерну для неї поведінку, колиоб’єктом стають як інші люди, так і вона сама.

За словником В. Даля “гуманний” трактуєтьсяяк людяний, людський, притаманний людині;людинолюбний, милосердний [6, 408].

Похідним від цього поняття є поняття“гуманність” – особистісна якість, зміст якоїзумовлений додержанням принципів гуманізму;це людинолюбство, повага до людини, віра в їїсили, людську гідність, потенційні можливості.

Молодший шкільний вік є сенситивним щодовиховання гуманності, оскільки в дитинизакладаються основи світогляду, самосвідомість іморальні якості; формуються високі формипочуттів – інтелектуальні, естетичні, етичні;характерними є висока чутливість нервовоїсистеми, формування стійких стереотипівморальної поведінки і діяльності; інтерес до змістуморальних правил поведінки; здатність до емпатіїта емоційної рефлексії.

Дослідниця В. Шутовова зазначає, що учнішестирічного віку характеризуютьсяімпульсивністю, активністю, підвищеноючуттєвістю, емоційністю. “Формування гуманнихпочуттів у дітей шестирічного віку випереджаєзнання ними норм гуманної поведінки” [10, 77].Однак “…підвищена емоційна збудливість,мізерний соціальногуманний досвід недозволяють шестирічним школярам бутистриманими, поступливими, уважними татурботливими стосовно оточуючих” [10, 70].

В учнів другого року навчання відбуваєтьсяпоступове розширення уявлень про моральніцінності та моральні вчинки, що дозволяє їмвизначити мотиви моральної поведінки і датиобґрунтовану оцінку вчинкові іншої людини.Уперше дитина свідомо оцінює різницю міжвласною поведінкою й такою, що є доречною втій чи іншій ситуації [2, 138].

The second group consists of factors which make the process of educating humaneness for juniorschoolchildren more complicated. They are social orphanage, the specific nature of students of orphanages(the presence of deprivation syndrome, increased vulnerability, the tendency to nervous breakdowns; the feelingof loneliness, decreased empathy, aggressiveness, difficulties in communicating with others); the peculiaritiesof organising the lifestyle of children of schoolorphanages that is students’ constant presence in a community,forced adaptation among a big number of peers, diminished intimacy and trust in communication, limitedcommunication with other people; shortage of establishing meaningful and longterm relationship betweenthe junior pupil and a certain adult).

Keywords: humaneness, the specifics of educating humaneness, exstracurricular activity, the juniorschoolchildren, the schoolsorphanages.


14

І. Бех стверджує, що у вчинках школярівнаприкінці другого року навчання вжепростежується власна позиція у ставленні до того,що їх оточує. Розвиваються і змінюютьсявнутрішні етичні регулятори, формуютьсяморальні мотиви поведінки; розвиваєтьсяздатність співпереживати, співчувати, а отже, іспівпрацювати з дорослими й однолітками. Утретьокласників можна спостерігати формуваннятеоретичного мислення, що знаходить відповідневираження і в рівні сформованості в дітейособистісних моральних якостей, першоосновбагатьох моральних понять: доброти (гуманності),людяності, милосердя, чуйності, співчуття,чесності, справедливості, терпіння тощо [2, 141].

У четвертокласників ціннісне ставлення доіншої людини виявляється в активній життєвійпозиції. Це положення зумовлене тим, що ступіньрозвитку соціальної активності дітей пов’язанийіз певним рівнем розвитку їхньої свідомості йсамосвідомості [3, 679].

Однак, для молодшого шкільного вікухарактерним є розрив між знаннями моральнихнорм і відповідною поведінкою. “Ця схильністьвиступає як вікова особливість дитини, яка щевчиться орієнтуватися в розмаїтті життєвихситуацій, співвідносити наявні в неї уявлення прожиття з реальними вчинками, конкретноюповедінкою” [5, 8]; діти мають обмеженийморальний досвід, багато чого в їхній поведінцівизначається наслідуванням.

У школахінтернатах зосереджено дужеспецифічний контингент дітей.

До шкілінтернатів діти потрапляють із різнихпричин. Частина дітей виховуються віднародження в соціальних інституціях, щообумовлює їх сенсорну, емоційну, материнську,когнітивну, соціальну депривації. Багато дітей дотого, як потрапити до школиінтернату, пройшлисувору школу життя, повну втрат. Останнім часомдо шкілінтернатів потрапляють діти, які сталижертвами сексуального, фізичного насилля; дітиіз сімей алкоголіків, наркоманів, правопорушників;діти, які пережили смерть батьків. Отже, діти, якіпотрапляють до шкілінтернатів, схильні додепресій, тривожності, інтелектуальних розладів.

Для дітей, які пережили смерть батьків,характерними є такі реакції, як тривожність,замкненість, ізоляція, сум, туга, провина, гнів.Дуже часто гнів поєднується з виною іспрямовується дитиною на себе, що сприяєвиникненню суїцидальних думок [1, 53 – 54].

Розвиток дітей у сім’ях, де батьки зловживалиалкоголем, проходить із тяжкими нервовопсихічними відхиленнями. Для них характернийнизький інтелектуальний рівень. У першому

випадку це стосується дітей з алкогольнимсиндромом плода, коли причиною недостатньогопсихічного розвитку є інтоксикація алкоголем тапродуктами його метаболізму центральноїнервової системи плода. Подруге, це стосуєтьсятак званих педагогічно занедбаних дітей,внутрішньоплідний розвиток яких проходивнормально; народження та перші дні не булиобтяжені алкогольною інтоксикацією, а низькийрівень інтелектуального розвитку обумовленийвідсутністю всебічного виховання в ранньомудитинстві. Так, діти із сімей алкоголіків, якіпотрапили до інтернатного закладу, маютьпостійні проблеми з навчанням і поведінкою,досить часто перебувають у стані страху й горя,піддаються депресіям, можуть поводити себенеадекватно, страждають порушеннями сну,нічними жахами; у них низька самооцінка.

Діти, які були жертвами сексуального насилля,характеризуються травматичними стресовимиреакціями, підозрілістю і недовірою до дорослих;депресіями і суїцидальною поведінкою;гіперсексуальністю; уникненням сексуальнихстимулів, і, як наслідок, – сексуальноюіндиферентністю; порушенням статевоїідентифікації; низькою самооцінкою;імпульсивністю і поведінковими розладами;втратою інтересу до школи.

Наслідки фізичного насилля можутьвиявлятися в різноманітних симптомах. Так, діти,які потрапили до школиінтернату, які булираніше жертвами фізичного насилля,характеризуються травматичними стресовимиреакціями, зверхактивністю та імпульсивністюповедінки; низькою самооцінкою; порушеннямиу розвитку пізнавальної діяльності; порушеннямифункціонування центральної нервової системи;втратою інтересу до школи; гнівом та сильноюпсихічною напругою [1, 55 – 62].

Аналіз умов життя дітей до вступу до школиінтернату свідчить, що, як правило, неможливовиділити одну головну причину, за якою дитинубуло направлено до інтернатного закладу. Частішеза все можна фіксувати сполученнянесприятливих умов, що зробили неможливимпроживання дітей у сім’ях, де створювалася прямазагроза щодо їх життя та здоров’я [8, 88].

Дослідниця Н. Палієва визначила рисиемоційного портрету учня молодшого шкільноговіку інтернатного закладу, для якого характернимиє: знижений фон настрою; бідна гама емоцій,одноманітність емоційноекспресивних засобівспілкування; схильність до швидкої змінинастрою; одноманітність і стереотипністьемоційних проявів; неадекватні форми емоційногореагування на схвалення та зауваження (від



15 Молодь і ринок №11 (154), 2017

пасивності до байдужості; від агресивності доворожості); підвищена схильність до страхів,тривожність і занепокоєність; надзвичайнаімпульсивність, афектна вибуховість [9, 149 – 150].

Специфічною ознакою учнів молодшогошкільного віку, які виховуються в інтернатнихзакладах, є виявлення ними компенсаторнихформ поведінки. Вивчаючи компенсаторні формиповедінки названого вище контингенту учнів,Н. Палієва виокремлює декілька груп дітей:

а) діти, які найбільш дезадаптовані зекстремальним ступенем емоційної депривації(7,0 % від загальної кількості молодших школярів);

б) діти, поведінка яких характеризуєтьсяелементарним ступенем адаптації; вихованці, яківідносяться до цієї групи використовуютьелементарні форми тактильного контакту здорослими (чіпляння, приставання) (7,0 % відзагальної кількості учнів);

в) діти з недиференційними прихильностями(більше 5,0 %) адаптуються на середньому рівні;компенсація емоційної недостатності в цихмолодших школярів відбувається за рахунок більшрозвинених форм поведінки прихильності тарізноманітних форм спілкування з іншимиучнями;

г) амбівалентні діти (10,0 % від загальноїкількості вихованців), половина з яких “відмовні”,інша ж половина – з раннім досвідом життя в сім’ї;здатні до формування глибокої заміщувальноїприхильності до дорослого;

д) соціально тривожні діти (10,0 % від загальноїкількості школярів); до цієї групи входять діти,які мають ранній досвід життя в сім’ї; на фонізагальної благополучної компенсації виявляєтьсялегка недостатність тактильного та візуальногоконтакту з дорослими;

е) гармонійні діти (15,0 % вихованців, які маютьранній досвід життя в сім’ї), що відносно легкоадаптуються до умов інтернатного закладу [9, 155– 156].

Агресивність, підвищена вразливість,схильність до нервових зривів, зниження емпатії,грубість у спілкуванні учнів молодшого шкільноговіку шкілінтернатів також ускладнюють процесвиховання в них гуманності.

Загальноосвітня школаінтернат покликаназдійснювати спеціально організовану навчальновиховну роботу з виховання в учнів молодшогошкільного віку гуманності.

Значний виховний потенціал щодо вихованнягуманності у молодших школярів шкілінтернатівмає позаурочна діяльність, що передбачаєзалучення учнів до різноманітних за змістомнапрямів діяльності: навчальнопізнавальної(самопідготовка, олімпіади з навчальних

предметів, предметні гуртки, усні журнали,вікторини, предметні тижні, захист проектів,КВК), ігрової (сюжетнорольові ігри, ігривправи,ігридраматизації, ігриконструювання тощо),трудової (самообслуговування, суспільно кориснапраця, виконання доручень, чергування тощо),ціннісноорієнтаційної (зустрічі з цікавимилюдьми, виставки тощо), художньоестетичної(гуртки художньої самодіяльності (вокальнохорові, хореографічні, театральні, образотворчогомистецтва тощо), творчих конкурсів (читців,вокалістів, юних художників, співу, гри намузичних інструментах тощо); концертів,відвідування театрів, кінотеатрів, виставок, музеївтощо), екологічної (трудові екологічні операції,екологічні акції, турніри знавців природи тощо),комунікативної (ігримандрівки, інтерактивні ігри,тощо), спортивної (спортивні секції та клуби,спортивні змагання, спортивні ігри, спортивнісвята та фестивалі, спортивні турніри,спартакіади тощо), туристськокраєзнавчої(екскурсії, прогулянки, шкільні краєзнавчі музеїтощо), громадськосуспільної діяльності (шефствонад історичними пам’ятниками і братськимимогилами, допомога окремим громадянам(хворим, літнім людям, пенсіонерамодинакам)тощо) [7, 222].

Отже, потенціал позаурочної діяльності шкілінтернатів щодо виховання гуманності в учнівмолодшого шкільного віку передбачає широкевикористання інсценізацій, рольових ігор,виховуючих ситуацій, залучення учнів молодшогошкільного віку до різних видів емоційноціннісноїдіяльності, спрямованої на виявлення гуманності.

Висновки. Дослідження специфіки вихованнягуманності в учнів молодшого шкільного віку упозаурочній діяльності шкілінтернатів вимагаєврахування двох груп чинників. До першої групичинників відносяться наступні: потенціалпозаурочної діяльності шкілінтернатів у контекстівиховання гуманності в учнів молодшогошкільного віку; сенситивність молодшогошкільного віку щодо виховання гуманності уназваної вище категорії дітей (висока чутливістьнервової системи; формування стійкихстереотипів моральної поведінки і діяльності;здатність до емпатії та емоційної рефлексії; інтересдо змісту моральних правил, до життя і діяльностідорослих людей тощо). До другої групи віднесеночинники, що ускладнюють процес вихованнягуманності в учнів молодшого шкільного вікушкілінтернатів: соціальне сирітство; специфікаконтингенту учнів інтернатних закладів(наявність деприваційного синдрому, підвищенавразливість, схильність до нервових зривів;почуття самотності, зниження емпатії,


16

агресивність, труднощі у спілкуванні зоточуючими людьми тощо); особливостіорганізації життєдіяльності вихованців шкілінтернатів, а саме: постійне знаходження учнів вумовах колективу, вимушена адаптація до великоїкількості однолітків; зниження інтимності тадовірливості у спілкуванні, обмеженість сфериспілкування з іншими людьми; дефіцитустановлення міцних та довготривалихвзаємовідносин молодшого школяра з визначенимдорослим).

Проведене дослідження не вичерпуєбагатогранності теоретичних пошуків розв’язанняпроблеми. Подальшого вивчення потребуєпитання підготовки майбутніх педагогівпочаткової школи до виховання гуманності умолодших школярів.

ЛІТЕРАТУРА1. Аладьин А. А. Психологическая работа с

детьми, лишенными родительского попечительства/ А. А.Аладьин, И. А. Фурманов, Н. В. Фурманов. –Минск.: Тесей, 1999. – 224 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. – Кн. 1.:Особистісно орієнтований підхід: науковопрактичні засади / Іван Дмитрович Бех. – К.: Либідь,2003. – 280 с.

3. Бех І. Д. Виховання особистості: [підручник]/ Іван Дмитрович Бех. – К.: Либідь, 2008. – 848 с.

4. Бодалев А. А. Воспитание и пониманиечеловека человеком / Алексей Александрович Бодалев.– М.: Издво Московского университета, 1982. – 200 с.

5. Бычкова С. С. Формирование гуманистическойнаправленности общения у старших дошкольников:автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед.наук: спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики” /Бычкова. Светлана Семеновна. – Липецк, 1999. – 22 с.

6. Даль В. И. Толковый словарь живоговеликорусского языка – В 4х т. / В. И. Даль. – М.,ГИС, 1955. – Т. 3. – 555 с.

7. Канішевська Л. В. Виховання соціальноїзрілості старшокласників загальноосвітніх шкілінтернатів у позаурочній діяльності / КанішевськаЛюбов Вікторівна: монографія. – К.: ХмЦНІІ, 2011.– 368 с.

8. Канішевська Л. В. Теоретикометодичніоснови виховання соціальної зрілостістаршокласників загальноосвітніх шкілінтернатіву позаурочній діяльності: дис. …дра. пед. наук:спец. 13. 00. 07 “Теорія і методика виховання” /Канішевська Любов Вікторівна.– Київ, 2011. – 512 с.

9. Палиева Н. А. Воспитание и личностноеразвитие детейсирот в условиях альтернативныхформ жизнеустройства: дис. … дра. пед. наук:спец. 13.00.01 “Общая педагогика, историяпедагогики и образования” / ПалиеваНадежда Андреевна. – Ставрополь, 2008. – 360 с.].

10. Шутова В. А. Педагогические условиявоспитания милосердия у детей младшего

школьного возраста: автореф. дисс. на соисканиеучен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Общаяпедагогика, история педагогики и образования” /Шутова Виктория Александровна – Смоленск, 1999.– 189 с.

REFERENCES1. Aladin, A. A., Furmanov, I. A. & Furmanov, N. V.

(1999). Psikhologicheskaya rabota s detmi, lishennymiroditelskogo popechitelstva [Psychological work withchildren deprived of parental guardianship]. Minsk: Tesey,224 р. [in Russian].

2. Bekh, I. D. (2003). Vykhovannia osobystosti: u 2kn. – Kn. 1.: Osobystisno oriientovanyi pidkhid:naukovopraktychni zasady [Education of the person:in 2 books. – Kn. 1.: Personalityoriented approach:scientific and practical principles]. Kyiv: Lybid, 280 р.[in Ukrainian].

3. Bekh, I. D. (2008). Vykhovannia osobystosti:pidruchnyk [Education of the person: textbook]. Kyiv:Lybid, 848 р. [in Ukrainian].

4. Bodalev, A. A. (1982). Vospitanie i ponimaniecheloveka chelovekom [Education and understanding ofman by man]. Moscov: Izdvo Moskovskogo universiteta,200 р. [in Russian].

5. Bychkova, S. S. (1999). Formirovanie gumanisticheskoynapravlennosti obshcheniya u starshikh doshkolnikov[Formation of the humanistic orientation of communicationamong older preschoolers]. Extended abstract ofcandidate’s thesis. Lipetsk, 22 р. [in Russian].

6. Dal, V. I. (1955). Tolkovyy slovar zhivogovelikorusskogo yazyka [A glossary of the living GreatRussian language]. Moscov: GIS, vol. 3, 555 р. [inRussian].

7. Kanishevska, L. V. (2011). Vykhovannia sotsialnoizrilosti starshoklasnykiv zahalnoosvitnikh shkilinternativ u pozaurochnii diialnosti [Upbringing ofsocial maturity of senior pupils of general educationalboarding schools in extracurricular activities]. Kyiv:KhmTsNII, 368 р. [in Ukrainian].

8. Kanishevska, L. V. (2011). Teoretykometodychniosnovy vykhovannia sotsialnoi zrilosti starshoklasnykivzahalnoosvitnikh shkilinternativ u pozaurochnii diialnosti[Theoretical and methodical bases of education of socialmaturity of senior pupils of general educational boardingschools in extracurricular activities]. Doctor’s thesis.Kyiv, 512 р. [in Ukrainian].

9. Palieva, N. A. (2008). Vospitanie i lichnostnoerazvitie deteysirot v usloviyakh alternativnykh formzhizneustroystva [Education and personal developmentof orphans in alternative forms of living arrangements].Doctor’s thesis. Stavropol, 360 р. [in Russian].

10. Shutova, V. A. (1999). Pedagogicheskie usloviyavospitaniya miloserdiya u detey mladshego shkolnogovozrasta [Pedagogical conditions for the education ofcharity in children of primary school age]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Smolensk, 189 р. [inRussian].




17 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 372.882

Галина Білавич, доктор педагогічних наук, професорТетяна Данилюк, студентка

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. ІваноФранківськ

ШКІЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО ЯК АКТУАЛЬНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ

Розкрито актуальність проблеми шкільного літературного краєзнавства. Проаналізовано їїактуальність у теоретичному та практичному аспектах. На основі результатів аналізу науковоїлітератури узагальнено поняття “краєзнавство”, “літературне краєзнавство”, “література рідногокраю”. Hаголошено на проблемі літературного розвитку молодших школярів. Розглянуто погляди окремихучених, методистів на літературний розвиток особистості дитини. Розкрито питання історії теоріїлітературного краєзнавства, визначено етапи його розвитку. Обґрунтовано важливість літературногокраєзнавства як чинника духовного розвиту особистості.

Ключові слова: краєзнавство, літературне краєзнавство, література рідного краю, уроклітературного читання, принципи літературнокраєзнавчої діяльності.

Літ. 12.

Галина Билавич, доктор педагогических наук, профессорТатьяна Данилюк, студентка

Прикарпатского национального университета имени Василия Стефаника, г. ИваноФранковск

ШКОЛЬНОЕ ЛИТЕРАТУРНОЕ КРАЕВЕДЕНИЕ КАК АКТУАЛЬНАЯ НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА СОВРЕМЕННОСТИ

Раскрыта актуальность проблемы школьного литературного краеведения. Проанализированы ееактуальность в теоретическом и практическом аспектах. На основе результатов анализа научнойлитературы обобщено понятие “краеведение”, “литературное краеведение”, “литература родногокрая”. Акцентируется на проблеме литературного развития младших школьников. Рассмотрены взглядыотдельных ученых, методистов на литературное развитие личности ребенка. Раскрыты вопросы историитеории литературного краеведения, определены этапы его развития. Обоснована важностьлитературного краеведения как фактора духовного развития личности.

Ключевые слова: краеведение, литературное краеведение, литература родного края, уроклитературного чтения, принципы литературнокраеведческой деятельности.

Halyna Bilavych, Doctor of Sciences (Pedagogy), ProfessorTetyana Danylyuk, Student, Prekarpatskiy Vasyl Stefanyk National University, IvanoFrankivsk

THE SCHOOL STUDY OF LITERATURE AS THE ACTUAL SCIENTIFIC AND PEDAGOGICALPROBLEM OF THE PRESENT

The relevance of the problem of literary regional studies in schools is revealed. Its relevance in thetheoretical and practical aspect is analyzed. The issue of history of the theory of literary study of local lore isopened and stages of its development are certain.

The essence of didactic concepts of a particular region, “literary study” of a particular region and“literature of native land” are analyzed on the basis of the analysis of scientific literature. The structuralcomponent of the probed problem has been scientifically grounded. The article highlights the problem of literarydevelopment among children in primary school. The article summarizes the essence of teaching concepts, literarystudies, literature of the native land; sets out the content of structural and methodical literature component ofthe concept of native land; proves the importance of regional studies literature that promotes understanding ofthe spiritual life of the nation, traditions, brings true patriots and appropriateness of its content updatedmaterials in the subject “Literary reading”; singles out the methodological principles of regional materialused in the classroom readings, processed tasks of essential requirements and methodological approaches tothe teaching of literature of the native land in primary school Also it considers the views of individual scientists,trainers, teachers of the literary development of children’s personality.

The article based on the analysis of scientific sources of theoreticmethodological foundations of formationof pupils’ cultural wealth with methods of literature are substantiated, the content and features of process offormation of pupils’ cultural wealth are revealed. Literature‘s potential as a method of formation of pupils’cultural wealth is determined.

© Г. Білавич, Т. Данилюк, 2017


18

Актуальність проблеми. До пріоритетнихнапрямів національної системи вихованняналежить виховання духовності, яке в

широкому розумінні передбачає формуваннязагальнолюдських та національнопатріотичнихцінностей особистості. Великий виховний потенціал уцьому процесі має література рідного краю, самелітературнокраєзнавча робота в школі – це один зішляхів, що веде до відродження духовних цінностейнароду, повертає душу дитини до національнокультурних традицій, абсолютних моральнихцінностей.

Актуальність порушеної проблеми розглядаємов практичному та теоретичному вимірах.Зазначимо: література рідного краю, поприповсякденне акцентування уваги вчених,учителівпрактиків, методистів на відродженнінаціональної духовності, нерідко є відстороненоювід навчальновиховного процесу школи та вишу.Водночас осмислення ролі літературногокраєзнавства на тлі культури, пошукавтентичності неможливі без живого інтересу долітературної та історичної спадщини рідногокраю. За умов глобалізаційних процесів передУкраїною стоїть завдання презентації власногоісторикокультурного надбання передєвропейською та світовою спільнотою [5, 3 – 4].Це можливо не лише за умови проведенняузагальнювальних інтегративних дослідженьлітературного процесу України загалом, але й заумов глибокого, системного вивчення літературикожного окремого регіону нашої держави. Рольтаких досліджень полягає насамперед унакопиченні фактографічного матеріалу, якогонаразі ще недостатньо, а також у систематизації,узагальненні творчих здобутків письменників ікраєзнавців того чи іншого регіону. До прикладу,літературне Прикарпаття репрезентованедесятками відомих та маловідомих імен, зпоміжяких 12 письменників – лауреатів Шевченківськоїпремії (Ірина Вільде, Роман Іваничук, ІванМалкович, Василь Герасим’юк, Тарас Мельничук,Дмитро Павличко, Степан Пушик, ФедірПогребенник, Ярема Гоян, Роман Федорів, ВіраВовк, Микола Андрусяк); станом на 2017 рікчленами Національної спілки письменників ІваноФранківської області є 57 письменників. Утім, унауці сьогодні відсутнє цілісне дослідження

літературного краєзнавства Прикарпаття вісторикопедагогічному вимірі.

Мета статті – обґрунтувати важливістьзастосування літературного краєзнавства всистемі шкільної освіти, зокрема в початковійшколі, проаналізувати порушену проблему втеоретичному та практичному аспектах.

Виклад основного матеріалу . Шкільнелітературне краєзнавство в системі сучасноїосвітньої парадигми покликане сприятиосмисленню історикокультурних традицій рідногокраю, його духовного багатства, розглядається якпотужний виховний засіб, що стимулює розвитокдуховності в учнів [6, 5]. Результати аналізуісторикопедагогічних, енциклопедичних,літературознавчих джерел засвідчують, щолітературне краєзнавство є педагогічноюкатегорією і є стійким педагогічним явищем. Унауковій літературі поряд із поняттям “літературнекраєзнавство” автори послуговуються й іншимитермінами: “літературознавче краєзнавство”,“літературна географія краю”, “краєзнавстволітературне”, “література рідного краю”, зпоміжяких найбільш уживаний термін “літературнекраєзнавство”. Однак у шкільній практиці(навчальні програми, плани, підручники,посібники тощо) побутує термін “літературарідного краю”.

Важливо зазначити, що аналогічні терміни є вєвропейських мовах: у білоруській мові –краязнаўства, польській – krajoznawstwo, учеській – znalec kraje (а також запозичений термінregionalista), німецькій мові – das Landeskunde,російській – краеведение та ін., у наведенихприкладах закцентовано на слові “край” (регіон),що мислиться як складник іншої більшої території,та cаме на слові “знання”, а не на якійсь іншійознаці. Дещо іншим є трактування цього поняттяв англійській мові. Дослідник М. Васильчукзауважує: англійці мають термін, який свідчитьпро характер знань про край (regional etnographer),а саме: етнографію, англійці під цим терміномрозуміють етнографію якогось певного регіону [1, 3].

Отже, складноскорочене слово краєзнавствоскладається зі слів “край” (у значенні певноїтериторії) і “знати”, у широкому розумінні поняття“краєзнавство” означає знати край. За аналогією,літературне краєзнавство передбачає знання про

We have thought that the using of regional material in the didactic structure lessons readings and individuallessons literature of the native land organized as a teaching and research process, will help enrich the lesson bythe new facts and materials on the life and works of writers of the region to which teachers have direct access, asliving and working in areas associated with their names. The article’s goals are the theoretical and methodologicalbasis for further improvement of the local literature study implementation in the pupils’ learning process.

Keywords: regional studies, literary regional studies, native land literature, a lesson of literary reading,the literary principles of local history.



19 Молодь і ринок №11 (154), 2017

літературу краю. З огляду на вищесказане мипослуговуватимемося термінами “літературнекраєзнавство”, “література рідного краю” яксинонімічними, символізуючи таким чиномєдність освітньої теорії і практики, а такожвиходячи з етимології цих слів. Відтакузагальнення різних підходів до тлумачення цихпонять уможливило визначення літературногокраєзнавства як системного структурногокомпонента сучасної літературної освіти учнів,спрямованого на комплексне ознайомлення ізтворчістю та культурнолітературним життямрідного краю.

Не менш важливою з погляду сьогодення (утеоретичному вимірі) є оптимізація шкільноїлітературнокраєзнавчої роботи, що актуалізуєпотребу ґрунтовного дослідження та об’єктивногоаналізу літературного краєзнавства як історикопедагогічного явища задля використанняпозитивного досвіду минулого в навчальновиховному процесі сучасної школи.

Зазначимо, що в останнє десятиріччяпосилився інтерес до вивчення шкільногокраєзнавства та літературного краєзнавствазокрема. Так, деякі аспекти цієї проблемивисвітлено в педагогічних дослідженнях Т. Бондаренко,В. Бугрія, В. Войтової, В. Обозного, В. Романька,Н. Рудницької, М. Солов’я та в працях науковцівметодистів Л. Башманівської, І. Волинець,М. Гордої, Л. Іванової, А. Лисенко, О. Лисенкота ін. Теоретикометодичні засади літературногокраєзнавства у своїх працях розробляли П. Іванов,М. Мілонов, Є. Пасічник, Г. Самойленко, М. Янкота ін. Різні аспекти шкільного літературногокраєзнавства були предметом розгляду вдисертаціях Ю. Верольського, І. Волинець,А. Лисенко, В. Лящук, Т. Посадковської, Л. Прокоф’євої,Л. Скепнера, О. Фесенко та ін. Так, А. Лисенко удисертації, присвяченій методиці використаннялітературного краєзнавства в системі підвищеннякваліфікації вчителівсловесників (2002) [5],теоретично обґрунтувала й експериментальноперевірила методичне забезпечення використаннялітературного краєзнавства в системіпіслядипломної освіти вчителівсловесників,визначила концептуальні основи та критеріїформування змісту літературного краєзнавства,запропонувала систему методів та прийоміввикладання літературного краєзнавства на основіінноваційних педагогічних технологій.

Дослідниця І. Волинець дисертаційнедослідження (“Методика вивчення літературногокраєзнавства в курсі зарубіжної літератури устарших класах загальноосвітньої школи”) (2008)присвятила теоретикоекспериментальному

дослідженню процесу вивчення літературногокраєзнавства в курсі навчання зарубіжноїлітератури. Учена Н. Марфинець у дисертаціїпроаналізувала розвиток змісту літературногокраєзнавства у школах Закарпаття (кінець XIX –початок XXI століття) (2014) [6], а також означилашляхи реалізації змісту регіонального компонентаз літературного краєзнавства у сучасній школі.

Результати аналізу стану дослідженняпроблеми показав, що інтерес до літературногокраєзнавства та до його викладання в навчальнихзакладах є стійким, бере свої традиції з кінця ХІХ ст.,започатковані М. Грушевським, Б. Грінченком,М. Драгомановим, М. Костомаровим, М. Максимовичем,І. Франком та ін. За 20х рр. ХХ ст. вонопереживає становлення та активний розвиток, занаступного десятиріччя зазнає репресій, щонегативно вплинуло на його розвиток івпровадження в заклади освіти. Ставлення долітературного краєзнавства як дисциплінидопоміжної і факультативної, відірваної відєдиного і цілісного навчальновиховного процесу,яке простежується в дидактиці, починаючи із 40– 50х рр. ХХ ст., теж не сприяло науковомуосмисленню проблеми [2; 5; 6]. Науковідослідження з літературного краєзнавствазапочатковані на початку 60х р. ХХ ст.,репрезентантом цього напряму наукових пошуківстав Є. Пасічник, який 1964 р. захистивдисертацію ”Літературне краєзнавство в системівивчення української літератури в середній школі”[7], у якій було ґрунтовно проаналізованопроблеми використання вчителями місцевихможливостей літературнокраєзнавчої роботи;з’ясовано форми, методи її проведення; показано,як здійснюється зв’язок між засвоєнням учнямилітературних знань (згідно з навчальноюпрограмою) і краєзнавчою роботою; яклітературне краєзнавство впливає на загальнулітературну освіту школярів, їхній розвиток тощо.Зпоміж названих Є. Пасічником причиннезадовільної краєзнавчої роботи у школі(недостатня підготовка у вишах майбутніхучителів до проведення такої роботи зі школярамив практичній діяльності, недостатній рівеньволодіння теоретичних основ літературногокраєзнавства, а також низький рівень практичнихумінь проведення краєзнавчої роботи, відсутністьнавчальнометодичного забезпечення вивченнялітературного краєзнавства, учителів неознайомлюють з теорією означеної проблеми накурсах підвищення кваліфікації; тощо) багато зних мають місце в сьогоднішній освітній практиці[4; 5, 12; 7].

Дослідники слушно зауважують, що із


20

ухваленням Декларації про суверенітетлітературна освіта України набула новогозначення. Початок ХХІ століття знаменує етапудосконалення літературнокраєзнавчої роботи всистемі освіти за умов реформування початковоїшколи, який характеризується розробленнямпитань взаємозв’язків української та зарубіжноїлітератури, теоретичних основ проведенняшкільної краєзнавчої літературної діяльності;розробленням методики навчання фонових знань,а також системи вивчення перекладних творів;використанням літературного краєзнавства якзасобу моральноетичного виховання учнів,майбутніх учителів, дослідженням педагогічнихоснов їх підготовки з методики літературнокраєзнавчої роботи, проблеми підготовкидипломованих учителівсловесників допроведення зазначеної діяльності тощо [2; 4; 5].До шкільних програм літературне краєзнавствовведено окремих курсом, це літературнопедагогічне поняття стало складником удержавних програмах і почало реалізовуватись ушкільній практиці у формі окремих уроків.

Закономірно, що література рідного краю сталаважливим чинником духовного розвиткуособистості. Цим процесам сприяла державнаполітика: ухвалено низку документів, якімотивували розвиток літературного краєзнавства,до прикладу, затвердження Постановою КабінетуМіністрів України (від 23 листопада 2011 р.№1392) нового Державного стандарту базової іповної загальної середньої освіти. Реалізація цьогодокумента зумовила розробку нової програми зукраїнської літератури, у зв’язку з чим питанняшкільного літературного краєзнавства сьогоднінабувають особливого значення в навчальновиховному процесі загальноосвітніх шкіл України.Підтвердження значущості вищезазначеногознаходимо і в енциклопедичних виданнях.Зокрема, в Українській літературній енциклопедіїта в Енциклопедії сучасної України даєтьсяпоняття літературного краєзнавства, якетрактується як “один із видів краєзнавства йособлива галузь літературознавства, щозаймається вивченням літературного процесу впевному регіоні, місцевості (краї, області, районі,місті, селі)”. Предметом дослідження є діяльністьмісцевих письменників, літературних об’єднань,гуртків, а також: перебування в регіонівітчизняних і зарубіжних письменників,відображення краю в художній літературі [3].

Водночас вивчення шкільної практикизасвідчує про те, що великі потенційніможливості літературного краєзнавства якчинника формування духовності не достатньо

використані початковою школою. Так, упочатковій школі програмою не регламентовановивчення літературного краєзнавства, а в середнійшколі на уроки літератури рідного краю програмавиділяє 2 години в семестр, що абсолютно невідповідає викликам часу. За таких умов учителямпочаткових класів варто частіше вводитиелементи краєзнавства на уроки літературногочитання, застосовувати різні форми, методи іприйоми краєзнавчої роботи в позакласнихзаходах, велику роль тут може відігратипозашкільна освіта. Завдання педагогів – засобамилітератури рідного краю виявляти духовні потребиучнів, розвивати їхні духовні цінності, художнісмаки, національнопатріотичні почуття тощо.Позаяк учителі звертаються до літературнокраєзнавчих матеріалів епізодично, на нашу думку,ефективною повинна стати методична системавикористання літературного краєзнавства впочатковій школі, яка охоплює батьків, учнів,учителів, бібліотекарів, методистів, педагогівпозашкільних закладів літературномистецькогоспрямування тощо.

Спостереження, відвідування уроків,позакласних заходів, бесіди з учителями,анкетування уможливили з’ясувати, як учителіусвідомлюють виховний, пізнавальний, творчийпотенціал літературного краєзнавства, йогоможливості як джерела формування духовнихцінностей молодших школярів. Як показалирезультати нашого дослідження, у педагогівдомінує погляд на літературне краєзнавство якна другорядний матеріал. Зазвичай учителіусвідомлюють його виховні можливості,ставляться як до джерела знань про минуле;погоджуються, що використання літературнокраєзнавчих матеріалів зміцнює патріотичніпочуття, національну самосвідомість. І лише деякіаспекти літературної, культурної історії краюусвідомлюються респондентами як чинникдуховного розвитку молодшого школяра. Отже, єпідстави констатувати, що використаннялітературного краєзнавства як чинника вихованняне зовсім відповідає потребам часу, що робитьнагальними та істотними пошуки шляхівпрактичної реалізації виховних можливостейлітератури рідного краю у площині розвиткудуховного світу дитини під час вивченнянавчальних предметів, у позаурочній тапозашкільній роботі.

З іншого боку, попри те, що на вивченнялітератури рідного краю у шкільній програмісередньої школи виділені спеціальні години,проте питання теорії і практики шкільноголітературного краєзнавства потребує ще



21 Молодь і ринок №11 (154), 2017

докладного всебічного вивчення, створеннянового науковометодичного супроводу цьогопроцесу. Із цього погляду нагальною постаєпотреба в науковому обґрунтуванні доцільностівивчення літератури рідного краю як чинникарозвитку особистості, пошуку ефективнихметодів, форм, шляхів, які зроблять літературнекраєзнавство цікавим для школярів.

Отже, актуальність порушеної проблемизумовлена наявністю низки суперечностей між:назрілою у суспільстві потребою в переоцінці роліі значення регіонального складника в усіх сферахжиття та відсутністю сучасних, адекватних дозапитів часу, засобів використання регіональноїсловесності для розбудови національної освіти;потребою у вихованні людини з докорінно новимтипом світогляду на засадах, обґрунтованих уфілософії сучасної освіти (зокрема, “синергетичних,згідно з якими загальнонаціональне розуміється якєдність різноманітностей, відображених урегіональній ментальності, традиціях, звичаях” [6,7], та недостатньою розробленістю механізмівзалучення регіонального компонента, представленогов літературному краєзнавстві, до виховання в дітейзагальнолюдських та національних цінностей;постійним пошуком шляхів оптимізаціїнавчальновиховного процесу та відсутністюсистемного підходу у використанні потужногопедагогічного потенціалу краєзнавчого матеріалудля активізації розвитку духовного світу; увагоюсучасних учених до проблем літературногокраєзнавства і відсутністю цілісного дослідженняпроблеми літературного краєзнавства того чиіншого регіону в історикопедагогічному вимірі.Також, незважаючи на численні бібліографічні,довідникові й фактографічні матеріали злітературного краєзнавства різних регіонівУкраїни, недостатня увага приділяєтьсянауковому обґрунтуванню літературногокраєзнавства в навчальних закладах. Як показалирезультати аналізу навчальнометодичногозабезпечення, використання літературногокраєзнавства в початковій школі є недостатнім, анаявні методичні розробки, що здебільшогоґрунтуються на практичному досвіді вчителів чиметодистів, не ефективно використовуються ушколі. На часі – серйозні наукові дослідженняявища літературного краєзнавства та йоговикористання в навчальних закладах різного рівня.

Більш широко представлений інший аспектдослідження порушеної проблеми, зокремапозакласна робота з літературного краєзнавства;важливими для нашої роботи є творчінапрацювання низки учених, зпоміж яких І. Волинець,П. Іванова, Л. Мірошниченко, Є. Пасічник, Г. Самойленко,

О. Ставровський, О. Фесенко, М. Янко та ін.Отже, попри посилену увагу до проблемлітературного краєзнавства в сучасний період танизку праць згаданих вище учених, а такожнадбання ученихметодистів Н. Волошиної,В. Неділька, Є. Пасічника, Б. Степанишина таін. про пріоритетність власного, близького,регіонального у літературі, дослідженнявпровадження в навчальновиховний процеспочаткової школи літературного краєзнавствазалишається проблемою досить актуальною.

Висновки. Проведений аналіз наукових працьсвідчить, що літературне краєзнавство як науковапроблема є актуальним у теоретичному йпрактичному аспектах. Це питання не булопредметом цілісного історикопедагогічногодослідження. Література рідного краю має великіпотенційні можливості для виховання особистостімолодшого школяра. Проте використаннялітературного краєзнавства як чинника вихованняне зовсім відповідає потребам часу, що робитьнагальними та істотними пошуки шляхівпрактичної реалізації виховних можливостейлітератури рідного краю у площині розвиткудуховного світу дитини під час вивченнянавчальних предметів, у позаурочній тапозашкільній роботі.

ЛІТЕРАТУРА1. Васильчук М.М. Літературне краєзнавство

(Коломия і Коломийщина. ХХ століття): Навчальнометодичний посібник для студентів спеціальності“Українська мова та література”. – Коломия, 2007.– 112 с.

2. Волинець І.М. Теорія та історія літературногокраєзнавства ) [Електронний ресурс]. – 2014. –Режим доступу: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna.../2volinec.htm

3. Енциклопедія сучасної України (ЕСУ)[Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу:http://esu.com.ua

4. Іванова Л. Використання літературногокраєзнавства у початковій школі / Лідія Іванова //Науковий вісник Східноєвропейського національногоуніверситету імені Лесі Українки: серія педагогічнінауки. – 2016. – № 1(303). – Т.1. – С.51–56.

5. Лисенко А. В. Методика використаннялітературного краєзнавства в системі підвищеннякваліфікації вчителівсловесників: aвтореф. дис…канд..пед. наук: 13.00.02 / Інститут педагогіки АПНУкраїни. – К., 2002. – 22 с.

6. Марфинець Н. В. Розвиток змісту літературногокраєзнавства у школах Закарпаття (кінець XIX –початок XXI століття): автореф. дис ... канд. пед.наук: 13.00.01 / Надія Василівна Марфинець. – К.,2014 . – 22 с.

7. Пасічник Є. А. Літературне краєзнавство всистемі вивчення української літератури в середній


22

школі: дис. … канд. пед. наук: 13.00.02 / ПасічникЄвген Андрійович. – К., 1964. – 288 с.

REFERENCES1. Vasylchuk, M.M. (2007). Literaturne

krayeznavstvo (Kolomyia i Kolomyishchyna. ХХstolittia) [Literary regional studies (Kolomyia andKolomyia region. XX century]. Kolomyia. 112 p. [inUkrainian].

2. Volynets, I.M. (2014). Teoriia ta istoriialiteraturnoho kraieznavstva [Theory and history ofliterary regional studies]. URL: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna.../2volinec.htm [in Ukrainian].

3. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy (ESU) [Encyclopediaof modern Ukraine]. URL: http://esu.com.ua [in Ukrainian].

4. Ivanova, L. (2016). Vykorystannia literaturnohokraieznavstva u pochatkovii shkoli [Using of literaryregional studies in primary school]. The scientific heraldof Lesya Ukrayinka Eastern European National

University: a series of pedagogical sciences,vol. 1(303),no.1, pp. 51–56. [in Ukrainian].

5. Lysenko, A. V. (2002). Metodyka vykorystannialiteraturnoho kraieznavstva v systemi pidvyshchenniakvalifikatsii vchytelivslovesnykiv [Methods of using ofliterary regional studies in the system of advancedtraining of teachersphilologists]. Extended abstract ofcandidate’s thesis. Kyiv, 22 р. [in Ukrainian].

6. Marfynets, N. V. (2014). Rozvytok zmistuliteraturnoho kraieznavstva u shkolakh Zakarpattia (kinetsXIX – pochatok XXI stolittia) [Improvement of theessence of literary regional studies in schools ofZakarpattia (late XIX – early XXI century)]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Kyiv, 22 p. [in Ukrainian].

7. Pasichnyk, Ye. A. (1964). Literaturne kraieznavstvov systemi vyvchennia ukrainskoi literatury v serednii shkoli[Literary regional studies in the system of Ukrainianliterature learning in the secondary school]. Сandidate’sthesis. Kyiv, 288 p. [in Ukrainian].


Людмила Москальова, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботиАльона Солонська, асистент кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та дошкільної освіти

Мелітопольського державного педагогічного університетуімені Богдана Хмельницького

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВДИТЯЧОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті розкрито основи підготовки майбутніх вихователів до роботи в дошкільному навчальномузакладі з урахуванням лінгводидактичного аспекту. Проаналізовано педагогічні праці щодо професійноїпідготовки майбутнього вихователя, зокрема сучасних науковців. Розкрито сутність поняття“підготовка”, “сучасний вихователь”. Охарактеризовано умови та тенденції ефективної підготовкимайбутніх фахівців. Визначено принципи, дотримання яких ефективно сприяє формуванню професійномовленнєвої готовності майбутніх фахівців дошкільної освіти.

Ключові слова: підготовка, майбутні вихователі, дошкільний навчальний заклад, лінгводидактичнийаспект.

Літ. 5.

Людмила Москалева, доктор педагогических наук, профессор,проректор по научной работе

Алена Солонская, ассистент кафедры социальной работы,социальной педагогики и дошкольного образования

Мелитопольского государственного педагогического университетаимени Богдана Хмельницкого

ЛИНГВОДИДАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХВОСПИТАТЕЛЕЙ ДЕТСКОГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В статье раскрыты основы подготовки будущих воспитателей к работе в детском саду с учетомлингводидактического аспекта. Проанализированы педагогические труды по профессиональнойподготовке будущего воспитателя, в частности современных ученых. Раскрыта сущность понятия“подготовка”, “современный воспитатель”. Охарактеризованы условия и тенденции эффективнойподготовки будущих специалистов. Определены принципы, соблюдение которых эффективноспособствует формированию профессиональноречевой готовности будущих специалистов дошкольногообразования.

Ключевые слова: подготовка, будущие воспитатели, дошкольное учебное заведение,лингводидактический аспект.

УДК 378.011.3 – 051:81 – 028.31

© Л. Москальова, А. Солонська, 2017


23 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку України відбуваєтьсястановлення нової системи освіти, яка

орієнтується на входження у світовий освітнійпростір. Цей процес супроводжується істотнимизмінами в педагогічній теорії та практицінавчального процесу. Входження України усвітовий простір неможливе без структурних змінв національній системі освіти згідно з вимогамиБолонського процесу.

Соціальні, економічні та політичні зміни, яківідбулися протягом останніх десятиліть в Україні,вимагають розв’язання проблеми реформуваннянаціональної системи вищої освіти, зростанняінтелектуального та духовного потенціалусуспільства, підготовки нової генераціїпедагогічних працівників, здатних реалізуватипоставлені державою завдання.

Перехід освіти від традиційної до особистісноорієнтованої моделі, впровадження Державногостандарту дошкільної освіти вимагають від вищихнавчальних закладів досконалої підготовкимайбутніх педагогів, у тому числі й працівниківгалузі дошкільної освіти. На необхідностіпідвищення ефективності професійної підготовкимайбутніх педагогів з дошкільного вихованнянаголошується в Законах України “Про освіту”,“Про дошкільну освіту”, “Про вищу освіту”,пріоритетних напрямах Національної доктринирозвитку освіти України XXI столітті, Концепціїгромадянського виховання особистості в умовахрозвитку української державності, Коментарі доБазового компонента дошкільної освіти в Україніта інших програмних документах.

Аналіз наукових досліджень. Аналіз

соціальнопсихологічних, соціальних, педагогічнихта психологічних досліджень показує, що питанняпрофесійної підготовки вихователя розкрито внизці педагогічних праць Ю. Бабанського,Ю. Колюткіна, Н. Кузьміна, Г. Сухобської;проблему професійнопедагогічного спілкуваннядосліджували Г. Балл, М. Боришевський,Н. Коломінський та ін.; концептуальні положеннящодо підвищення професійної майстерностівикладено в наукових роботах Ф. Гонобліна,В. КанКалика, О. Леонтьєва.

Сучасні підходи до здійснення професійноїпідготовки майбутніх дошкільних педагогіввисвітлюються в дослідженнях О. Абдулліної,І. Богданової, Н. Грами, Т. Жаровцевої, І. Зязюна,Е. Карпової, М. Князян, З. Курлянд, Р. Хмелюк таін. Проблеми удосконалення змісту підготовкифахівців дошкільної освіти в умовах неперервноїосвіти, різних аспектів фахового становленнямайбутнього вихователя розглядали, такі вчені як:Л. Артемова, Г. Бєлєнька, А. Богуш, Е. Вільчковський,Н. Гавриш, В. Лисенко, М. Машовець, Т. Поніманська,Г. Сухорукова та інші.

Мета статті – розкрити основи підготовкимайбутніх вихователів до роботи в дошкільномунавчальному закладі з урахуваннямлінгводидактичного аспекту.

Виклад основного матеріалу. Насампередз’ясуємо сутність ключового поняття“підготовка”. У великому тлумачному словникусучасної української мови поняття “підготовка”розглядається, як запас знань, навичок, набутий упроцесі навчання, практичної діяльності [1, 767].

У науковій та професійноосвітній літературіпроблема підготовки педагогічних кадрів

Lyudmyla Moskalova, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor, ViceRector of Scientific WorkAlona Solonska, Assistant of the Social Work, Social Pedagogy and Preschool Education Department,

Melitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

LINGUODIDACTIC ASPECTS OF PREPARATION OF FUTURE TEACHER OFKINDERGARTENS

The article reveals the basics of training of future educators for work in the kindergarten, taking intoaccount the linguodidactic aspect. Pedagogical works on the professional training of the future educator ofkindergarten are analyzed. The essence of the concept “preparation”, “modern kindergartener” are revealed.The conditions and tendencies of effective training of future specialists are characterized. The principles, theobservance of which effectively contributes to formation of vocational readiness of future specialists of preschooleducation are determined. The structure of rhetorical culture of future specialists of preschool education, whichis presented as a set of interconnected components is revealed.

The state educational documents, which emphasize the need to increase the effectiveness of the trainingof future educator of kindergarten, are considered. It is defined, how the problem of preparation of pedagogicalpersonnel is interpreted in the scientific and professionaleducational literature. It is stated that the effectivemeans of preparing students is the using of educational and pedagogical situations of lingvodidactic content.The result of preparation is readiness, which is an important condition for the successful performance of anyactivity, especially its great role in the work of teacher.

Keywords: training, the future educators, the preschool educational institution, the linguodidactic aspect.


24

трактується так: це системне утворення ізмножиною пов’язаних компонентів, що певнимчином впорядковані, характеризується відносностійкою цілісністю, ієрархічною побудовою,розгалуженими зв’язками та відношеннями іззовнішнім середовищем, наявністю суб’єкта таоб’єкта; розуміється як процес фаховогостановлення майбутніх педагогів вищогонавчального закладу, як цілісний педагогічнийпроцес, результатом якого є формуванняпрофесійної компетентності, готовності роботи заобраним напрямом, й визначаєтьсясловосполученням “педагогічна освіта” [2, 9].

Надалі з’ясуємо сутність поняття “вихователь”.Сучасний вихователь дітей дошкільного віку – цепрофесіонал, який орієнтується в науковихдосягненнях, в інноваціях, володіє різнимитехнологіями розвитку, навчання та вихованнядітей; здатний до саморозвитку, самовдосконалення,самомоделювання та самопроектування в різнихсферах життєдіяльності, у тому числі й упрофесійній. У зв’язку з цим посилена уваганауковців до підвищення якості підготовкимайбутніх вихователів дітей дошкільного віку впроцесі навчання у вищих навчальних закладах,які зокрема закладають підґрунтя знань зукраїнської мови. У професійному становленнімайбутніх вихователів лінгводидактичнапідготовка стає пріоритетною. Виховувати,розвивати, формувати дитину як людину,індивідуальність, особистість, навчити їїпродуктивно мислити не можна без оволодіннярідною мовою як засобом спілкування. Сьогоднізнання мови – важлива професіограмаконкурентоспроможного фахівця [4, 29].

Наприклад, ефективним засобом підготовкистудентів є використання навчальнопедагогічнихситуацій лінгводидактичного змісту. Вонипередбачають конструювання проблеми унавчальномовленнєвій діяльності вихователяДНЗ, навіть комунікативного конфлікту, дестудент ставиться в умови вільного вибору форм,методів, прийомів та засіб рідномовного навчанняі виховання дошкільників. Дібрані нимпедагогічні засоби повинні відповідати отриманимтеоретикометодичним знанням, бути адекватнідо ситуації – віку дітей, етапу їх навчання мови уДНЗ тощо. При цьому може передбачатисядекілька варіантів вирішення лінгводидактичноїпроблеми. Ефективність виховного впливунавчальнопедагогічних ситуацій пов’язана зформуванням адекватної поведінки студентів удискусіях, аргументації власної позиції стосовнопевної проблеми лінгводидактичного характеру,виробленні у студентів рольової позиції

майбутнього вихователя, наближення навчання уВНЗ до виробничих ситуацій та позитивне їхпсихоемоційне налаштування на виконаннямайбутніх професійних завдань [4,30].Результатом підготовки є готовність, яка єважливою умовою успішного виконання будьякоїдіяльності, особливо велика її роль у роботіпедагога [2, 194].

Т. Котик визначила принципи, дотриманняяких ефективно сприяє формуванню професійномовленнєвої готовності майбутніх фахівцівдошкільної освіти:

міждисциплінарний підхід до формуванняпрофесійномовленнєвої готовності;

професійно спрямований підхід до організаціїнавчання;

диференційованосистемне навчання мови; інтеграція системноописового та

комунікативнодіяльнісного підходів до побудовинавчальних курсів [3, 15].

Автор виявила умови та тенденції ефективноїпідготовки майбутніх фахівців:

якість володіння професійномовленнєвоюдіяльністю безпосередньо залежить від якостіволодіння мовою, а підвищення ступеняволодіння мовою позитивно відбивається на всіхкомпетенція професійної готовності до навчаннядітей української мови;

залучення всіх дисциплін лінгвістичногоциклу до підготовки фахівців сприяє формуваннюздатності до зіставнотипологічного аналізу двохслов’янських мов для навчання дітей українськоїмови з опорою на рідну;

поєднання методів створення і розв’язаннякомунікативної педагогічної ситуації таемоційного впливу дозволяє усунути “мовнийпсихологічний бар’єр” з процесу навчання;

включення інтегративного предмету (спецпрактикум з методики навчання дітей українськоїмови), позитивно впливає на формуванняпрофесійномовленнєвої компетенції як студентів,так і вихователів;

активна професійномовленнєва діяльність унавчальних закладах скорочує термін формуванняпрофесійномовленнєвої готовності [3,15].

Дослідження вченої засвідчило ефективністьтаких етапів формування професійномовленнєвоїготовності:

1) формування лінгвістичної, лінгводидактичної,комунікативної, народознавчої компетенційзасобами цілеспрямованого використаннядисциплін лінгвістичного та лінгводидактичногоциклів, об’єднаних на ґрунті професійноспрямованого навчального матеріалу;

2) корекція набутих знань, навичок, умінь з



25 Молодь і ринок №11 (154), 2017

професійномовленнєвої діяльності, формуваннянародознавчої компетенції;

3) оволодіння навичками і вміннями дослідноекспериментальної роботи з дітьми;

4) доведення навчання до завершального етапузасобами спецпрактикуму з методики навчанняукраїнської мови, який тісно пов’язаний здисциплінами лінгвістичного та лінгводидактичногоциклів, що попередньо вивчалися та педпрактикою[3, 16].

В. Тарасова розкриває структуру риторичноїкультури майбутніх фахівців дошкільної освіти.Вона визначає і подає її як сукупністьвзаємопов’язаних компонентів:

мотиваційноціннісного (професійнопедагогічна діяльність);

теоретичного (знання рідної мови; знання просуть і зміст риторичної культури у дошкільниківз урахуванням їхніх вікових психологічнихособливостей);

практичного (мовленнєві, інтелектуальнологічні, презентаційнокомунікативні, емоційновольові, рефлексивнотворчі, навчальнометодичні вміння);

особистісного (гуманістична спрямованість,емпатійність, відповідальність, толерантність,тактовність, доброзичливість, артистизм,комунікабельність, креативність) [5, 15].

Висновок. З вище сказаного можна зробитивисновок, що в сучасних психологопедагогічнихдослідженнях система підготовки майбутніхфахівців дошкільної освіти розглядаєтьсянауковцями як багатофакторна структура, головнезавдання якої полягає у набутті кожним майбутнімфахівцем особистісного смислу діяльності,формуванні фахової майстерності, мовленнєвоїкомпетентності, постійно зростаючому інтересі дороботи з дітьми та співпраці з їхніми батьками, атакож у розвитку успішності в діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Бусел В.Г. Великий тлумачний словник

сучасної української мови / В.Г. Бусел. – К.:Ірпінь, 2004. – 1440 с.

2. Гагаріна Н.П. Підготовка майбутніхвихователів дошкільних навчальних закладів

(діагностичний аспект): навчальнометодичнийпосібник / Н.П. Гагаріна. – Кіровоград: КЗ“КОІППО освіти імені Василя Сухомлинського”,2014. – 68 с.

3. Котик Т.М. Методика підготовки студентівдо навчання дошкільників української мови. Автореф.дис. кандидата пед. наук. 13.00.02 – методикавикладання (українська мова) – Одеса, 1994. – 19с.

4. Підлипняк І. Підготовка майбутніх фахівцівдошкільної освіти / І. Підлипняк // Психологопедагогічні проблеми сільської школи. – 2013. –№ 44. – С. 28–34.

5. Тарасова В.В. Формування риторичноїкультури майбутніх фахівців дошкільнихнавчальних закладів. Автореф. дис. кандидатапед. наук. 13.00.04 – теорія і методикапрофесійної освіти – Харків, 2012. –19 с.

REFERENCES1. Busel, V.H. (2004). Velykyi tlumachnyi slovnyk

suchasnoi ukrainskoi movy [Great explanatorydictionary of modern Ukrainian language]. Kyiv: IrpinPubl., 1440 p. [in Ukrainian].

2. Haharina, N.P. (2014). Pidhotovka maibutnikhvykhovateliv doshkilnykh navchalnykh zakladiv(diahnostychnyi aspekt) [Preparation of the futurekindergartener of preschool educational institutions(diagnostic aspect)]. Kirovohrad: KZ “KOIPPO osvityimeni Vasylia Sukhomlynskoho” Publ., 68 p. [inUkrainian].

3. Kotyk, T.M. (1994). Metodyka pidhotovkystudentiv do navchannia doshkilnykiv ukrainskoimovy [Methodology of preparing students for teachingUkrainian preschool children]. Extended abstract ofcandidate’s thesis. Odesa, 19 p. [in Ukrainian].

4. Pidlypniak, I. (2013). Pidhotovka maibutnikhfakhivtsiv doshkilnoi osvity [Preparation of futurespecialists in preschool education]. The psychologicaland pedagogical problems of the rural school, no. 44,pp. 28–34. [in Ukrainian].

5. Tarasova, V.V. (2012). Formuvannia rytorychnoikultury maibutnikh fakhivtsiv doshkilnykhnavchalnykh zakladiv [Formation of rhetorical cultureof future specialists of preschool educationalinstitutions]. Extended abstract of candidate’s thesis.Kharkiv, 19 p. [in Ukrainian].



“Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості”.

Василь Сухомлинський український педагог

26

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Світлана Булавенко, кандидат педагогічних наук, вчитель економіки та географіїНіжинської гімназії № 3

Наталія Примаченко, кандидат педагогічних наукДрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ – ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОЇ УСПІШНОСТІ УЧНІВУ статі йдеться про важливість вивчення в школі фінансової грамотності починаючи з молодшої

школи, про особливість формування знань з фінансової сфери на уроках економіки. Розглядаєтьсяважливість практичного аспекту освіти, який є необхідним для будьякої людини, яка живе в цивілізованійкраїні. Звертається особлива увага на те, що навчання дітей має проводитися по спіралі, учнів молодшихкласів слід навчати за допомогою ігрових технологій, а старшокласників варто залучати до вирішенняситуаційних і проблемних фінансових завдань та заохочувати їх самостійно знаходити потрібнуфінансову інформацію.

Ключові слова: фінансова грамотність, ігрові технології, фінансова освіта, управління грошима.Літ. 5.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

Светлана Булавенко, кандидат педагогических наук, учитель экономики и географииНежинской гимназии № 3

Наталья Примаченко, кандидат педагогических наукДрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко

ФИНАНСОВАЯ ГРАМОТНОСТЬ – ЗАЛОГ ЖИЗНЕННОЙ УСПЕВАЕМОСТИ УЧАЩИХСЯВ статье говорится о важности изучения в школе финансовой грамотности начиная с младшей

школы, об особенностях формирования знаний по финансовой сферы на уроках экономики.Рассматривается важность практического аспекта образования, который необходим для любогочеловека, который живет в цивилизованной стране. Обращается особое внимание на то, что обучениедетей должно проводиться по спирали, учеников младших классов следует обучать с помощью игровыхтехнологий, а старшеклассников стоит привлекать к решению ситуационных и проблемных финансовыхзадач и поощрять их самостоятельно находить нужную финансовую информацию.

Ключевые слова: финансовая грамотность, игровые технологии, финансовое образование,управление деньгами.

Oleksandr Shpak, Doctor of Sciences (Pedagogy), ProfessorNational Mykhaylo Drahomanov Pedagogical University, Kyiv

Svitlana Bulavenko, Ph.D.(Pedagogy),Teacher of Economics and Geography, Nizhyn Gymnasium № 3Nataliya Prymachenko, Ph.D.(Pedagogy), Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

FINANCIAL LITERACY AS THE GUARANTY OF LIFE SUCCESS OF STUDENTSThe article refers to the importance of studying the financial literacy since primary school, the feature of

the formation of knowledge of the financial sector in the classroom economy. The author considers the importanceof the practical aspect of education, which is necessary for any person living in the civilized country. Theauthor pays the special attention on the children?s education that should be conducted in a spiral, the youngerstudents should be taught by using the gaming technology, and the seniors should involve the situational andproblem solving of financial problems and encourage them to find independently the necessary financialinformation.

As the practice has shown that the formation of primary economic experience of pupils of junior andprimary school successfully occurs in the process of gaming, since due to the gam the child has an opportunityto check the knowledge by practice, apply them, expand their own experience by the trial and error with themandatory correction of these errors.

The game is unsurpassed for the holistic development of the child. In the process of the game activities,the language and thinking of the child, the feelings and perception of the world, the emotional sphere areenriched. The child follows the forms of social relations of people, gradually mastering the moral norms and

УДК 373.5:336

© О. Шпак, С. Булавенко,Н. Примаченко, 2017

ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ – ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОЇ УСПІШНОСТІ УЧНІВ

27 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Розвитоклюдства відбувається настількишвидко й інтенсивно, що складно

часом перебудовуватися і “виживати” в умовахнесприятливої економічної і фінансової ситуаціїв усьому світі. Кризи і дефолти постійнозбурюють наше життя, перебудовуючи його затипом “злетів” і “падінь”, актуальними стаютьприказки “То густо, то пусто”, “Гроші як гній:сьогодні немає, а завтра віз”, “Гроші ваші станутьнаші” – це все говорить про нестабільність,тривогу і страхи людей навколо проблемифінансової безпеки. Сьогодні це стало особливоактуальним і яскраво вираженим.

Багато людей зіткнулися з проблемою того, щовони не знають і не вміють керувати своїмифінансовими потоками, отже, їх не навчали цьомуцілеспрямовано, як вчили математики в школі, івони не можуть сформувати правильне ставленнядо грошей відповідно і у своїх дітей [2].

Уміння управляти фінансовими потоками – цене вроджена здатність людини, це набута системауявлень, цінностей і сформованих звичок.Найчастіше дитина переймає досвід своїх батьківавтоматично, саме сім’я закладає фундаментмайбутньої успішності і фінансовогоблагополуччя дорослої людини [1].

Чи можуть батьки сьогодні сформуватифінансову грамотність своїх дітей?

Чому одні люди успішні і багаті, а інші постійнопотребують або живуть “від зарплати дозарплати”, або “вічно в кредитах”, на утриманніу батьківпенсіонерів?

Як зробити так, щоб дитина змогла досягатифінансових успіхів в сучасному суспільстві?

Чи може школа сформувати фінансовограмотну особистість?

Ці питання стали надзвичайно актуальнимисьогодні. Специфіка фінансової освіти сьогодні щеповністю не вивчена, дослідники працюють надцим питанням, шукають і підбирають методики.

Метою статті є показати необхідність навчатидітей управлінню грошима та ознайомлення зособливістю формування фінансової грамотностів загальноосвітній школі на сучасному етапірозвитку суспільства.

Результати теоретичного дослідження.Безсумнівно сьогодні питання фінансовоїграмотність учнів є одним із пріоритетних в освіті.Проте, на жаль, у науковій літературі питанняфінансової грамотності розглядається досить

поверхово. Є лише окремі статті присвяченіформуванню фінансової грамотності учнів.Дослідженням питання підвищення фінансовоїграмотності населення займалися О. Блискавка,Т. Кізима, А. Климчук, Б. Приходько. Авторськимколективом під загальною редакцією доктораекономічних наук, професора Г. Смовженко, запідтримки НБУ, створено підручник і робочийзошит для учнів 10х класів “Фінансоваграмотність”.

Виклад основного матеріалу. Урокифінансової грамотності в школі необхідні, томуяк молоді студентипозичальники, які звертаютьсяв банк, часто не розуміють того, що гасити кредитпотрібно ануїтетними платежами. Іншимисловами потрібно вносити однакову сумущомісяця. Сума при цьому включає в себе сумуосновного боргу та нараховані відсотки покредиту. Такі люди думають інакше, вважаючи,що спочатку треба виплатити основну суму боргу,а вже після відсотки. У підсумку вони самі себевводять в оману про те, що борги вже виплаченіперед банком. В результаті розчарування і грубість[2].

Учні часто задають запитання, як вони можутьзаробити гроші? Саме з’ясування цього питанняі є основним стимулом у молодшій і середнійшколі до набування фінансових знань.Опитування показало, що більшість школярів, асаме 79% респондентів, мають і розпоряджаютьсякишеньковими грошима. При цьому 89% дітейотримують кишенькові гроші від батьків абородичів. Однак деякі діти заробляють самі – такихшколярів небагато, всього 11%.

Очевидно, що в міру дорослішання потребидітей збільшуються, тому навантаження набюджет сім’ї зростає. Як розпоряджаютьсяшколярі кишеньковими грошима? Приблизнотретина всіх хлопців (35%) витрачають всі гроші,які вони отримують. Дві третини опитанихшколярів (65%) відкладають певну частинугрошей кожен місяць, з них 16% відкладають всюсуму грошей, 49% – частина витрачають, частинавідкладають [3].

Проведене серед учнів опитування показало,що основний інтерес до фінансової грамотності,як навчальної дисципліни, викликаний тим, щоабсолютно всі діти мріють і хочуть накопичитигроші на здійснення певної мрії, але багато хтоне знає, як це зробити.

Скільки коштів може накопичити школяр при

begins to guide them in their relationships with adults and other children with the aids of games. Through thegame, the child learns and studies the world. There exists the mechanism that translates the external requirementsof the social environment into the child's own needs.

Keywords: the financial literacy, the gaming technology, the financial education, money management.


28

розумному ставленні до грошей (частинавитрачає, частина відкладає) і при можливостіотримати додатковий заробіток?

Розглянемо приклади, як школяр можезбільшити свій дохід без шкоди для навчання.Нижче наведені види діяльності, за які школярможе отримати додатковий дохід:

1. Здача вторсировини (макулатура, пластиковіпляшки).

2. Вигул собак.3. Виконання частини роботи по дому за певну

плату за погодженням з батьками. 4. Заповнення анкет опитувань онлайн.5. Роздача листівок.6. Доставка харчування з молочної кухні на

будинок.7. Поширення косметики.8. Промоутер (реклама певного товару).9. Кур’єр.10. Помічник менеджера.11. Оператор з пошуку та розміщення

інформації в Інтернеті.12. Дитячі трудові табори.13. Робота в мережі ресторанів швидкого

харчування KFC, MacDonalds.14. Робота на пошті (доставка кореспонденції

по поштових адресах).15. Допомога молодшим школярам з

навчанням.Одержаний список не можна назвати

вичерпним, однак він цілком може послужитиорієнтиром для дітей.

Ось ще приклади того, якими можуть бутиваріанти підробітків для підлітків:

Виготовлення і продаж речей, зробленихсвоїми руками;

Робота на автомийці, автосервісі; Робота пакувальником; Допомога в шкільних теплицях; Прибирання територій; Секретар на телефоні; Вожатий в таборі; Робота в парку атракціонів; Екскурсовод / гід; Консультант (наприклад, по підключенню

стільникового зв’язку, зміні тарифного планутощо);

Допомога сусідам і знайомим (допомога наприсадибній ділянці/дачі тощо).

Таким чином, школяр може збільшити свійщомісячний дохід без шкоди для навчання:

Учні 4 – 6 класів можуть заробити приблизно200 грн. на місяць.

Учні 7 – 9 класів можуть заробити приблизно1200 грн. на місяць.

Учні 10 – 11 класів можуть заробитиприблизно 3000 грн. на місяць.

Даний розрахунок наведено дляпредставлених раніше видів робіт, за умовироботи 2 години на день 2 – 3 рази на тижденьдля дітей 14 – 16 років і 4 години на день 2 разина тиждень для дітей 16 – 17 років.

Якщо просто відкладати в домашнюскарбничку частина коштів – вийде дуже непоганасума.

Формувати фінансову культуру в загальноосвітнійшколі слід починаючи з молодшої школи.Формування у молодших школярів елементарнихекономічних знань, фінансової культури, трудовоїта моральної творчої мотивації, активноїгромадянської позиції, діловитості, підприємливості,умінь правильно орієнтуватись у різних життєвихситуаціях відбувається на спецкурсах з економікичерез різноманітні форми організації дитячоїдіяльності [4].

Як показала практика, формуванняпервинного економічного досвіду в учнівмолодшої і основної школи найбільш вдаловідбувається у процесі ігрової діяльності, оскількисаме в грі у дитини з’являється можливість “напрактиці” перевірити свої знання, застосувати їх,розширити власний досвід методом спроб тапомилок за умови обов’язкового виправлення цихпомилок.

Структура занять на кожному етапіформування економічної та фінансової обізнаностімає свою специфіку.

Структура занять на різних етапах формуванняфінансової грамотності:

1. Вступна частина (готує до сприйманняматеріалу).

2. Термінологічна частина (розкриваютьсяосновні поняття, які будуть використовуватися назанятті).

3. Ігрова апробація матеріалу (на першомуетапі – дидактичні ігри, на другому – ситуативні,на третьому – рольові).

4. Варіативна частина (проводиться на вибірвчителя: завдання з творчої діяльності,формування математичних уявлень, ознайомленняз навколишнім середовищем).

5. Заключна частина (підсумок, завдання длясамостійного спостереження).

На кожному етапі уроку проводятьсярізноманітні ігри економічної спрямованості. Самечерез гру дитина освоює і пізнає світ. Навчання,яке здійснюється за допомогою гри, природно длядошкільника. Вчення в дидактичної гри –з’являється вже в дошкільному віці. К.Д. Ушинськийпідкреслював, що навчання у формі гри може і



29 Молодь і ринок №11 (154), 2017

повинно бути цікавим, цікавим, але ніколи нерозважає.

Так у формуванні фінансової грамотностіважливу роль відіграють теми, що вивчаються науроках економіки: “Моя сім’я”, “Товар”, “Гроші”,“Моє місто”, “Моя країна. Ресурси”.

Необхідність використання дидактичної гри якзасобу навчання дітей в дошкільний періодвизначається рядом причин:

1. Ігрова діяльність як провідна в дошкільномудитинстві ще не втратила свого значення;

2. Освоєння навчальної діяльністю, включенняв неї дітей йде повільно (багато дітей взагалі незнають що таке “вчитися”);

3. Є вікові особливості дітей, пов’язані знедостатньою стійкістю і довільністю уваги,переважно мимовільним розвитком пам’яті,переважанням наочнообразного типу мислення.

4. Недостатньо сформована пізнавальнамотивація. Дидактична гра багато в чому сприяєподоланню труднощів [4].

Головною особливістю дидактичних ігор є те,що завдання пропонуються дітям в ігровій формі.Вони грають, не підозрюючи, що освоюютьзнання, опановують вміннями і навичками,навчаються культурі спілкування і поведінки. Всідидактичні ігри включають в себе пізнавальне івиховне зміст, що дозволяє інтегративновирішувати завдання по формуванню у старшихдошкільників основ економічних знань.

У дидактичних іграх уточнюються ізакріплюються уявлення дітей про світ економічніявища, терміни, отримуються нові економічнізнання, вміння і навички. Діти, здійснюючивелику кількість дій, вчаться реалізовувати їх врізних умовах, з різними об’єктами, що підвищуєміцність і усвідомленість засвоєння знань.

У дидактичних іграх моделюються реальніжиттєві ситуації: операції купівліпродажу,виробництва і збуту готової продукції тощо.З’єднання навчальноігрової та реальної діяльностінайбільш ефективне для засвоєння учнямискладних економічних знань.

Знання засвоюються дітьми в грі за умовиускладнення змісту інтелектуальних завдань(завдань). Ускладнення носить якісний характері вимагає створення проблемноігрових,проблемнопрактичних, проблемнопізнавальнихситуацій, що дозволяють виявити глибинурозуміння дітьми тих чи інших економічнихпонять. Поступове ускладнення ігрових завданьпідтримує дитячу діяльність в “зоні найближчогорозвитку”. Оволодіння економічними знаннямив привабливе для дитини в ігровій формі іпозитивно позначається на якості їх засвоєння [4].

В процесі дидактичної гри встановлюєтьсяадекватна віку ситуація спілкування. Мовнеспілкування протікає в формі діалогу. Педагогформулює чіткі, економічно грамотні питання, адіти вчаться ясно висловлювати свої припущення.

Процес спілкування дітей один з одним і здорослим у спільній ігровій діяльностісупроводжується позитивними емоціями, щостимулює їх пізнавальну активність, сприяєрозвитку мислення. З’єднання навчальноігровоїта реальної діяльності найбільш ефективне длязасвоєння учнями складних економічних знань.

Гра має неперевершене значення для цілісногорозвитку дитини. В ігрових діях розвиваютьсямова й мислення дитини, її почуття й сприйманнясвіту, збагачується емоційна сфера. Саме в грідитина наслідує форми суспільних відносинлюдей, поступово опановує моральні норми йпочинає керуватися ними у своїх стосунках здорослими й іншими дітьми. Через гру дитинаосвоює та пізнає світ. Вона є тим механізмом, щопереводить зовнішні вимоги соціальногосередовища у власні потреби дитини. Відтак, гра– найкраща підготовка до майбутнього життя, угрі дитина вправляється та розвиває ті здібності,які знадобляться їй у майбутньому.

Формуванню фінансової грамотності дітейсприяє спецкурс для старшокласників “Фінансоваграмотність”. Програма курсу за вибором“Фінансова грамотність” для учнів 10 класіврозроблена за формою, запропонованоюМіністерством освіти та науки України, іспрямована на реалізацію допрофільноїпідготовки школярів відповідно до “Державногостандарту базової і повної загальної середньоїосвіти” (Постанова Кабінету Міністрів України від14.01.2004 №24) [5].

Основні цілі вивчення дисципліни “Фінансоваграмотність”.

Вивчення курсу “Фінансова грамотність” у 10класі загальноосвітньої школи зумовлено тим, щовідомості з актуальних питань роботи банківськихустанов, валютного та фінансового ринків тазахисту прав споживачів фінансових послугмістяться в розрізненому вигляді в окремихрозділах навчальних програм з економіки дляучнів 8 – 9 та 10 – 11 класів. Водночас кількістьгодин, передбачена навчальними програмами, ненадає можливості формування в учнів фінансовоїкультури користування фінансовими послугами.

Метою курсу “Фінансова грамотність” єознайомлення учнів із сучасними фінансовимипродуктами та послугами, розвиток в них навичоквикористання таких продуктів, а також вміннявласного фінансового планування на майбутнє.


30

До загальних цілей, які реалізуються прививченні фінансової грамотності у класах усіхпрофілів навчання, належить таке:

засвоєння фундаментальних знань профінансове життя суспільства, а саме: основнихекономічних категорій, законів, закономірностей,тенденцій;

формування світогляду цивілізованої людини,що визнає такі загальнолюдські цінності, яксвобода діяльності та вибору, право приватноївласності, дотримання законності тощо;

сприяння розвитку навичок раціональноїекономічної та фінансової поведінки людини якспоживача фінансових послуг, платника податків,тощо;

підтримка інтересу до вивчення предметівекономічного спрямування;

формування фінансової культури [5].Відповідно до загальних цілей курсу основні

завдання полягають в тому щоб через практичнудіяльність, адаптовану до вікових особливостейучнів сформувати певні економічні компетенції:

розуміння ролі фінансових установ векономіці;

уміння знаходити інформацію про конкретнівиди фінансових послуг. Що надаються різнимифінансовими установами;

уміння визначати доцільність користуваннятими чи іншими фінансовими послугами

навички оцінки переваг та недоліків різнихфінансових продуктів.

Програма курсу “Фінансова грамотність”розрахована на 35 годин. Навчальні години, у своючергу, розподіляються на власне вивченняматеріалу (30 годин) та резервний час (5 годин).

Структура курсу підпорядкована певній логіці,яка спирається на основні принципи пізнання, асаме:

рух від простого до складного; поєднання історичного і логічного; перевірку достовірності отриманих знань; навчання у процесі діяльності.Курс “Фінансова грамотність” охоплює 15

розділів, які складаються з 30 тем. У першихрозділах учень, передусім, має засвоїти змістфундаментальних категорій, які властиві будьякійекономіці. Це – гроші, надходження, витрати,продукт, потреби, споживач, податки тощо. Далівін знайомиться з процесами та явищами, яківластиві фінансовій сфері, а саме: здійсненняплатежів, обмін валюти тощо. Наступний матеріалприсвячений різним аспектам надання фінансовихпослуг фінансовокредитними установами. Ученьне лише знайомиться з основними видамифінансових послуг, а й вивчає особливості їх

надання, знайомиться з їх юридичнимиаспектами, усвідомлює роль страхування тазахисту споживачів фінансових послуг.Заключний розділ дозволяє учням опанувативласний бюджет та фінансове планування звикористанням наявних можливостей.

Враховуючи мету вивчення курсу “Фінансоваграмотність” його структуру та профіль навчання,при формуванні підсумкової оцінки враховуютьсяне лише рівень теоретичних знань, а й набутінавички. Форми перевірки теоретичних знаньможуть бути:

усні відповіді за заданою темою; реферати та есе за заданою або обраною

темою; відповіді на тестові завдання різних рівнів

складності; аргументи при обговоренні актуальних

фінансових проблем.Перевірка набутих навичок може

здійснюватися у процесі: вирішення задач різних рівнів складності; оцінки результатів дослідження певних умов

надання фінансових послуг; обґрунтування конкретних економічних

рішень при виконанні практичних завдань; аналіз вигідності умов надання різними

фінансовокредитними установами певнихфінансових послуг

Перед початком навчання курсу “Фінансоваграмотність” зазвичай пропонується учнямзаповнити анкету або проводиться опитування.

Вивчивши результати опитування, вчителюстає очевидно, на якому рівні економічних знаньзнаходиться клас. Підбираються темп поясненняматеріалу, складність “мови” бесіди, варіантиситуаційних завдань, можливість використанняздібностей учнів до аналізу і синтезу привирішенні практичних завдань.

Під час практичних занять учні вчаться:розраховувати доходи і витрати своєї сім’ї;аналізувати сімейний бюджет; складати планпокупок і платежів; ранжувати витрати;розраховувати виплати з погашення кредитів;правильно здійснювати покупки, з огляду напсихологічні прийоми мерчандайзингу;самостійно визначати важливість витрат на освіту(в тому числі і на перспективу), спорт, зовнішнійвигляд, спілкування з приятелями. Завдяки такимурокам старшокласники стають більшвідповідальними до операцій з грошовимикоштами, усвідомлюючи важливість економічнихзнань.

Після закінчення навчального року учнямпропонується з допомогою тесту оцінити (в балах



31 Молодь і ринок №11 (154), 2017

від 1 до 5) свої знання і здібності зазапропонованими параметрами:

Ефективне управління особистими коштами. Вміння здійснювати облік витрат і доходів

сім’ї. Вміння здійснювати короткострокове і

довгострокове фінансове планування. Вміння встановити прийнятне співвідношення

між заощадженнями і споживанням. Вміння працювати з банками. Розуміння сутності інфляції, інвестицій,

зобов’язань із запозичення коштів, оподаткування,споживчої поведінки [5].

Сукупність перерахованих факторів зумовлюєформування фінансової грамотності старшокласників.

Висновок. Отже, фінансова освіта з кожнимднем стає все більш затребуваною. До того жважливим є практичний аспект освіти, який єнеобхідним для будьякої людини, яка живе вцивілізованій країні. Інтерес до фінансових знаньпроявляють діти різного віку, від наймолодшихдо найстарших. Навчання дитини має проводитисяпо спіралі. Одні і ті ж поняття, з віком, повиннізнаходити все більш чіткі обриси і практичнезастосування. Учнів молодших класів сліднавчати за допомогою ігрових технологій, тоді якстаршокласників варто залучати до вирішенняситуаційних і проблемних фінансових завдань.Також потрібно заохочувати дітей вчитисясамостійно знаходити потрібну фінансовуінформацію.

ЛІТЕРАТУРА1. Блискавка О. Фінансова грамотність

населення та розвиток національної економіки.Інформаційноаналітичний портал Українськогоагентства фінансового розвитку 2009 / О. Блискавка,А. Зеленцова. – Режим доступу: http://ua.forua.com/economics/…/131317.html.

2. Кізима Т. Фінансова грамотність населення:зарубіжний досвід і вітчизняні реалії / Т. Кізима// Вісник ТНЕУ. – 2012. – №2. – С. 64–71.

3. Климчук А. Фінансова грамотність

населення України залишає бажати кращого /А. Климчук. – 2009 Режим доступу: http://www.businessterritory.com/…/fіnansovagroup.

4. Приходько Б. Стратегічні напрямипідвищення рівня фінансової грамотностінаселення України / Б. Приходько // ВісникНаціонального банку України. – Київ, 2014. – №2(216). – С. 11–16.

5. Фінансова грамотність населення вдіалектиці сучасних освітніх тенденцій / С. І. Юрій,Т. О. Кізима // Фінанси України. – 2012. – № 2. –С. 16–25.

REFERENCES1. Blyskavka, O. (2009). Finansova gramotnist

naselennya ta rozvytok natsionalnoyi ekonomiky [Thefinancial literacy of the population is the growth ofthe national economy]. Informatsiynoanalitychnyportal Ukrainskogo agenstva finansovogo rozvytku[The Information and Analitical Portal of the UkrainianAgency of Financial Development]. Retrieved fromhttp://ua.forua.com/economics/…/131317.html. [inUkrainian].

2. Кizyma, T. (2009). Finansova gramotnistnaselennya zarubizhny dosvid I vitchyznyani realii[Financial literacy: international experience anddomestic realities]. Visnik TNEU, no.2, pp.64 –71.[in Ukrainian].

3. Кizyma, T. (2012). Finansova gramotnistnaselennya v dialektytsi suchasnyh osvitnihtendentsiy [Financial literacy in the dialectic of moderneducational trends]. Kyiv: Finansy Ukrainy Publ.,no.2, pp. 16–25. [in Ukrainian].

4. Кlymchuk, A. (2009). Finansova gramotnistnaselennya Ukrainy zalyshaye bazhaty krashchogo[Financial literacy is poor Ukraine]. Retrieved fromhttp://www. businessterritory.com/…/fіnansovagroup. [in Ukrainian].

5. Prychodko, B. (2014). Strategichni napryamypidvyshchennya finansovoi gramotnisti naselennyaUkrainy [The strategic direction of raising the levelof financial literacy Ukraine]. Kyiv: VisnikNatsionalnoygo banku Ukrainy, no.2 (216), pp. 11–16. [in Ukrainian].



25 листопада День пам’яті жертв голодомору

День памяті жертв голодомору щорічно відзначається в Україні в четверту

суботу листопада. Наш моральний обов’язок є вшановувати пам’ять жертв

Голодомору та переказувати історію геноциду українців кожному новому поколінню.

32

УДК 37.013.159.923.32

Галина Розлуцька, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи

Чілла Сікора, магістр кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школиВіталій Смірнов, магістр кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи

Сабіна Югас, магістр кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школиДВНЗ “Ужгородський національний університет”

МОРАЛЬНО-ДУХОВНА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У статті розкрито педагогічну доцільність реалізації моральнодуховної складової у діяльностівчителя початкових класів. На підставі аналізу змісту моральнодуховної складової виявлено підґрунтя –гуманістично орієнтоване мислення, здатність до самоусвідомлення, готовність до саморозвитку,бажання професійного вдосконалення. Визначено механізми формування внутрішньої регуляції вчителяпочаткових класів засобами духовноморального інструментарію.

Ключові слова: вчитель початкових класів, педагогічна діяльність, моральнодуховна складова.

Літ. 9.

Галина Розлуцкая, кандидат педагогических наук,доцент кафедры общей педагогики и педагогики висшей школы

Чилла Сикора, магистр кафедри общей педагогики и педагогики висшей школы Виталий Смирнов, магистр кафедри общей педагогики и педагогики висшей школы

Сабина Югас, магистр кафедри общей педагогики и педагогики висшей школыГВУЗ “Ужгородский национальный университет”

МОРАЛЬНО-ДУХОВНАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ДЕЯЛЬНОСТИ УЧИТЕЛЯНАЧАЛЬНЫХ КЛАСССОВ

В статье раскрыто педагогическую целесообразность реализации моральнодуховнойсоставляющей в деятельности учителя начальных классов. На основе анализа моральнодуховнойсоставляющей определена почва – гуманистически ориентированое мышление, способность ксамоосознанию, готовность к саморазвитию, желание профессионального совершенствования.Определены механизмы формирования внутренней регуляции учителя начальных класов посредствомдуховноморального инструментария.

Ключевые слова: учитель начальних классов, педагогическая деятельность, моральнодуховная

составляющая.

Halyna Rozlutska, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the General Pedagogics and Pedagogy ofHigher School Department

Chilla Sikora, Master of the General Pedagogy and Pedagogy of the Higher School DepartmentVitaliy Smirnov, Master of the General Pedagogy and Pedagogy of the Higher School Department

Sabina Yuhas, Master of the General Pedagogy and Pedagogy of the Higher School DepartmentState Higher Educational Establishhment “Uzhhorod National University”

THE MORAL AND SPIRITUAL COMPONENT OF THE PRIMARY SCHOOLTEACHER’S ACTIVITY

The article deals with the pedagogical expediency of the implementation of the moral and spiritual componentin the activity of primary school teacher. In view of the fact that the upbringing of the junior pupil, in accordancewith the moral and ethical norms of society, takes place through the interpersonal interaction between the teacherand the student, it is focused on the spiritualization of the content of education and the creation of a spiritualeducational environment. The expediency of involving the junior students in the development of the values ofspiritual culture through the images, experiences, attitudes that arise in the process of education is determined.The mechanism of moral and spiritual formation of a student under the influence of a teacher was observed.

Based on the analysis of the content of the moral and spiritual component, the main foundations –humanistic oriented thinking, an ability to selfawareness, readiness for selfdevelopment and desire of theprofessional improvement were discovered. The mechanisms of the formation of internal regulation of the teacherof primary classes by the means of spiritual and moral tools are determined.

© Г. Розлуцька, Ч. Сікора,В. Смірнов, С. Югас, 2017

МОРАЛЬНО-ДУХОВНА СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

33 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Зміна вимог довчителя є закономірним результатомстрімкої еволюції українського

суспільства. Запити держави відображені уКонституції України, законах України,Національній доктрині розвитку освіти,Державній програмі “Вчитель”, документах проміжнародну співпрацю в галузі освіти, яківизначають головну роль педагога в створенніінтелектуального потенціалу нації, збереженні іпримноженні національної культури. Виникаєсуперечність між високими вимогами суспільстваі держави до вчителя та недостатньоюрозробленістю науковообґрунтованих механізмівоновлення резервів ефективної педагогічноїдіяльності.

Аналіз досягнень з проблеми. Питаннярозвитку духовноморального потенціалу педагогавідображені у працях Г. Васяновича [1], О. Горвенко[2], А. Донцова [3], О. Отич [6], О. Сухомлинська [8]та ін.; психологопедагогічні особливостіпрофесійного та особистісного вдосконаленнявчителя у центрі уваги І. Зязюна, Л. Крамущенко,І. Кривонос та ін. [4]; специфіка діяльностівчителя початкових класів – Н. Котова [5],Д. Пащенко [7], Л. Сущенко [9] та ін. Аналіз працьвищенаведених науковців актуалізує питаннязалучення резервів особистості вчителя дляпідвищення ефективності педагогічного впливуна молодших учнів.

Метою статті є розкрити суть моральнодуховної складової діяльності вчителя початковихкласів та визначити педагогічну доцільність їївикористання в освітньому процесі.

Виклад основного матеріалу. Професійнадіяльність вчителя характеризується високимрівнем складності, напруженості запланованихосвітніх заходів і необхідністю прийматипедагогічні рішення у непередбачуваних ситуаціяхпедагогічної взаємодії. У сучасних концепціях

освіти рефреном проходить ідея олюднення,одухотворення змісту освіти, орієнтація наморальнодуховну забарвленість знань, умінь інавичок, які під впливом особистості педагогатрансформуються у позитивні якості дитини.Пріоритетом педагога стає не формалізованийзміст виучуваного, а ті образи, переживання, ставленнядо навколишньої дійсності та історії, які виникаютьу дітей у процесі освіти. Залучення підростаючогопокоління до освоєння духовних цінностейнародної культури слугує дієвим способом йогодуховного розвитку.

Учитель реалізує можливі резерви духовностідля розкриття позитивних задатків дитини,створює навколо дитини освітнє середовище,використовуючи особисті установки. Під впливомсередовища виникає механізм моральнодуховного розвитку учня від почуття досамовдосконалення через усвідомленняневідповідності, знання, наміри, особистий вибірта діяльність. Єдність ціннісних явищ, системноструктурного зв’язку між ними та цінніснуієрархію охоплює духовна аксіосфера виховногосередовища, що реалізується в об’єктивному буттідуховних цінностей, свідомості, духовній творчійдіяльності щодо освоєння та створення духовнихцінностей. Аксіосфера сучасного вихованняохоплює ціннісні уявлення, оцінки, відношення,та інші прояви ціннісної гуманістичноїпедагогічної свідомості. Ґрунтуючись на спільнихгуманістичних засадах, ці елементи набуваютьрізної специфіки у різноманітних контекстахвиховання [6].

За твердженням Д. Пащенко життєтворчеосвітнє середовище молодшого школярахарактеризується повагою педагога доособистості дитини, довірі до неї, прийнятті їїособистих цілей, запитів, інтересів та прагненнь;врахуванням її вікових особливостей; побудовінавчальновиховного процесу таким чином, щоб

The moral and spiritual development is reflected in the solution of the main tasks: the achievement of ahigh culture of thinking and mental work; development of moral, aesthetic, spiritual, creative needs and interests;upbringing of moral consciousness and culture of feelings; development of the need for selfimprovement throughinvolvement into the selfeducation and selftraining. The universal means of forming the moral and spiritualcomponent is the cognitive component.

It is expedient that in the development of the moral and spiritual sphere of the teacher’s personality isone’s involvement into selfeducation and selforganization of own spiritual life. Teacher’s participation invarious forms of active civic stance, taking care of rights and freedoms of the child, behaving in accordancewith the ethical code of the teacher, educating patriotism, inciting love for the Motherland and respect for otherpeople are defined as the main criteria of moral and spiritual maturity. In addition, the teacher of elementaryschool is a bearer of a high culture – a source from which children inherit the cultural heritage that hasaccumulated humanity for many centuries.

The formation of the moral and spiritual teacher in the process of professionalization is foreseen – inpreparation for pedagogical work, in pedagogical activity and development throughout life. The possibilitiesof pedagogical institutions in the formation of teacher’s moral and pedagogical potential are determined.

Keywords: a teacher of primary school, pedagogical activity, moral and spiritual component.


34

створити умови взаєморозуміння, співробітництваміж усіма членами педагогічного процесу йвиховати моральнодуховну культуру взаємин, якіб забезпечували виховання гуманної особистості:доброзичливої, милосердної, толерантної, зрозвинутим почуттям власної гідності й повагидо гідності інших людей. У низці чинниківвирішальним на його думку є підготовка вчителівпочаткових класів до здійснення цієї місії, адже,без належної готовності вчителя будьякі іншісприятливі чинники і умови не зможуть проявитив повній мірі свій потенційний ефект [6, 14].

Ідея професійної підготовки, зорієнтованої наособистість вчителя розроблена колективомнауковців під керівництвом І. Зязюна. Нимизапропоновано модель формування педагогічноїмайстерності, як засобу продуктивної діяльності,що формується через готовність вчителя досамовдосконалення й саморозвитку. На думкуІ. Зязюна, Л. Крамущенко, І. Кривоноса та ін. напочатковому етапі професіоналізації необхідноусвідомити, що особистість вчителя є головнимінструментом його успішної педагогічноїдіяльності, а вироблення комплексу властивостейсамоорганізації високого рівня професіоналізму нарефлексивній основі забезпечить ефективністьпраці [4, 5 – 7].

Розвиток моральнодуховної складової вчителяпочаткової школи передбачає такі напрями:зміцнення духовного потенціалу, формуванняжиттєвого та педагогічного оптимізму,гуманістичного світобачення, життєрадісності.Важливою інтегральною якістю педагога є йоговисока моральність, що ґрунтується нанаціональній самосвідомості, духовномупотенціалі та гуманних загальнолюдських якостях(бути, насамперед, людиною, а вже потім –професіоналом) [7, 20].

На якісно новий рівень професійної підготовкимайбутнього вчителя початкової школи орієнтуєу своїх дослідженнях Н. Котова, зауважуючи, щопід час здобуття педагогічної освіти потрібностворити умови для формування у майбутніхвчителів такої системи ціннісних орієнтацій, якастимулюватиме їх соціальну активність, крімналежної фахової підготовки сприятиме розвиткуособистості вчителя [5, 24].

Формування духовних цінностей розглядаєтьсяу поєднанні з виробленням професійно значущихумінь і навичок, методичної грамотності,виховання інтересу до педагогічної професії нена якомусь окремо взятому відрізку професійногостановлення, упродовж усього життя. Разом зтим, аналіз наукових джерел свідчить, що жоденнавчальний заклад у системі педагогічної освіти

не має таких потужних можливостей впливу напроцес самовдосконалення вчителів, як системапіслядипломної освіти. Тому, цілі післядипломноїпедагогічної освіти мають бути органічнопов’язані із професійними та особистими цілямивчителя. Інтеграція цілей суб’єктів педагогічногопроцесу в системі післядипломної педагогічноїосвіти утворює нову якість професійноособистісного зростання вчителя початковихкласів [8, 16].

Підвищує зацікавлення духовноморальнимкомпонентом педагогічної діяльності демократизаціясуспільного життя, яка пов’язана із соціальнимрозкріпаченням особистості та вимагає моральноїавтономності поведінки і життєдіяльності.Визначаючи соціальну сутність моральнодуховного розвитку особистості вчителяпочаткових класів в сучасних умовах А. Донцоввказує на два аспекти формування духовності.Поперше – у процесі виховання, освіти, впливумасової інформації, науки, культури, літератури імистецтва. Подруге – духовне життя у всіхсуспільних процесах у вигляді теорій, концепцій,поглядів і думок в їхній реалізації через соціальноперетворюючу діяльність суспільства.

Доцільним у розвитку моральнодуховноїсфери особистості вчителя є його залучення досамовиховання і самоорганізації власногодуховного життя. Якщо система освіти покликанасформувати інтелектуальну еліту суспільства, товона повинна сформувати і його духовнотворчуеліту, яка б сприяла примноженню національнихдуховних скарбниць і розширенню духовної сферивсього суспільства. Залучення вчителя дорізноманітних форм прояву суспільної свідомостіможна вважати одним з основних критеріїв йогоморальнодуховної зрілості.

Моральнодуховний розвиток особистостівчителя окреслюється вирішенням наступнихзавдань: досягнення високої культури мислення ірозумової праці; розвиток моральноестетичних,духовнотворчих потреб та інтересів; вихованняморальної свідомості та культури почуттів;розвиток потреби у самовдосконаленні череззалучення до самоосвіти та самовиховання.Важливим є створення умов вільного доступувчителя до надбань національної і світовоїкультури, до різних видів соціальнокультурної,наукової і художньотворчої діяльності [3, 150 – 153].

Універсальним засобом формування моральнодуховної складової є виховання когнітивногокомпоненту духовності. Розум людини можнавважати наймогутнішим чинником засвоєнняособистістю моральних норм як найвищихсоціальних і соціальнокультурних цінностей.



35 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Розглядаючи проблему духовності в контекстірозвитку педагогічних засад вільного відкритоговиховання, О.В. Сухомлинська вказує на те, середрозроблених світовою спільною підходів докогнітивного компоненту духовності важливим єсуто виховні, коли освіту, навчання розглядати якносіїв ідеалів і норм вільного відкритогокритичного мислення, що протистоїтьдогматизму, сліпій вірі, авторитаризму,автоматизму [8].

Інтеріоризація моральних цінностей наособистому рівні допомагає вчителю більшпоглиблено розуміти сутність та походженняморальних норм і цінностей, їх функціональнувідповідність суспільній моралі. Мораль здійснюєрегуляцію поведінки вчителя при взаємодіїнормативних (закони, положення, методичнірекомендації, тощо) та ненормативних форм ізасобів (імідж вчителя, педагогічна етика, ідеалта ін.), які сприяють підвищенню ефективностіпедагогічної діяльності [2, 68].

Моральні норми взаємодіють із іншимидуховними феноменами, які регулюють поведінкувчителя за допомогою певного інструментарію, асаме: моральних ідеалів, моральних норм,моральних принципів, моральних цінностей,громадської думки, морального авторитету,традицій, заповідей, звичок, правил [1, 6 – 18].

Таким чином, педагогічна доцільністьдіяльності вчителя початкових класів визначаєтьсяраціональним використанням його духовноморального потенціалу, який формується накожному етапі особистісного розвитку педагогата у процесі професійного становлення ізростання упродовж усього життя. Моральнаскладова у діяльності вчителя як соціальнодетермінований процес утворення внутрішніхрегулятивних механізмів, спрямовує його надосягнення індивідуально орієнтованих ісуспільно значущих цілей, визначає діяльністьта поведінку. На підґрунті духовного розвиткуформується комплекс власних морально значущихзавдань, які стоять перед ним на конкретномуетапі життєдіяльності.

Перспективними напрямами подальшихдосліджень вважаємо проблеми впливупрофесійної діяльності вчителя на деформації вйого особистості.

ЛІТЕРАТУРА1. Васянович Г.П. Педагогічна етика. Навчально

методичний посібник. / Г.П. Васянович. Львів: Видво “норма”, 2005. – 346 с.

2. Горовенко О.А. Формування особистіснопрофесійного іміджу вчителя загальноосвітньогонавчального закладу засобами самопрезентації:

дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Горовенко ОксанаАнатоліївна. – ПереяславХмельницький, 2013. – 174 с.

3. Донцов А. В. Моральна культура вчителя/ А.В. Донцов:Монографія. – Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2008.– 240 с.

4. Зязюн І. А., Крамущенко Л..В., Кривонос І. Ф.Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн,Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін..; За гаг ред.І.А. Зязюна. – 2ге вид., допов. І переодл. – К.: Вищашк., 2004. – 422 с.

5. Котова Н. Специфіка педагогічної діяльностімайбутнього вчителя початкової школи / НадіяКотова // Психологопедагогічні проблеми сільськоїшколи, 2015. – Випуск 53. – С. 21 – 26.

6. Отич О.М. Педагогічний контекст духовності/ Олена Миколаївна Отич// Педагогічнамайстерність як система професійних імистецьких компетентностей: зб. Матеріалів ХІМіжнар. педагогічномистецьких читань пам’ятіпроф. О.І. Рудницької. – Вип. 5(9). – Чернівці: ЗеленаБуковина, 2014. – С. 40 – 46.

7. Пащенко Д.І. Формування готовностімайбутніх учителів початкових класів догуманістичного виховання учнів: дис.. ... дра пед..наук: 13.00.04 / Пащенко Дмитро Іванович. – Київ,2006. – 424 с.

8. Сухомлинська О. В. Що таке духовністьсьогодні? / / Моральнодуховний розвитокособистості в сучасних умовах / Теоретикометодологічні проблеми виховання дітей іучнівської молоді: Зб. наук. праць. – Київ:Педагогічна думка, 2000. – Кн. 1. – С. 7–10.

9. Сущенко Л.О. Стимулювання професійногосамовдосконалення вчителів початкових класів усистемі післядипломної освіти: дис. … канд. пед.наук: 13.00.04 / Сущенко Лариса Олександрівна. –Вінниця, 2008, – 189 с.

REFERENCES1. Vasyanovich, G.P. (2005). Pedahohichna etyka

[Pedagogical Ethics]. Educational and methodicalmanual. Lviv: “Norma” Publ., 346 p. [in Ukrainian].

2. Gorovenko, O.A. (2013). Formuvannia osobystisnoprofesiinoho imidzhu vchytelia zahalnoosvitnohonavchalnoho zakladu zasobamy samoprezentatsii[Formation of personal and professional image of ateacher of a comprehensive educational institution bymeans of selfpresentation]. Candidate’s thesis.PereyaslavKhmelnitsky. 174 p. [in Ukrainian].

3. Dontsov, A.V. (2008). Moralna kultura vchytelia[Moral culture of a teacher]. KhNU named after V. N. Karazin,240 p. [in Ukrainian].

4. Zyazun, I.A., Kramuschenko, L.V. & Krivonos, I.F.et al., (2004). Pedahohichna maisternist [Pedagogicalskills]. Textbook, 2 Edition. Kyiv, 422 p. [in Ukrainian].

5. Kotova, N. (2015). Spetsyfika pedahohichnoidiialnosti maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly[Specificity of pedagogical activity of the future teacherof elementary school]. Psychologicalpedagogicalproblems of rural school, vol. 53, pp. 21 – 26. [inUkrainian].


36

6. Otich, O.M. (2014). Pedahohichnyi kontekstdukhovnosti [Pedagogical context of spirituality].Pedagogical skill as a system of professional andartistic competencies: a collection of materials of theXI International Pedagogical and Artistic Readings inthe memory of Professor O.I. Rudnitskaya. Vol. 5 (9).Chernivtsi. pp. 40 – 46. [in Ukrainian].

7. Paschenko, D.I. (2006). Formuvannia hotovnostimaibutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv dohumanistychnoho vykhovannia uchniv [Formation ofreadiness of future primary school teachers forhumanistic education of students]. Doctor’s thesis. Kyiv,424 p. [in Ukrainian].

8. Sukhomlinskaya, O.V. (2000). Shcho takedukhovnist sohodni? [What is spirituality today?]. Moraland spiritual development of personality in modernconditions. Theoretical and methodological problems ofeducation of children and pupils: Collection of scientificworks. Kyiv, pp. 7–10. [in Ukrainian].

9. Sushchenko, L.O. (2008). Stymuliuvanniaprofesi inoho samovdoskonalennia vchytelivpochatkovykh klasiv u systemi pisliadyplomnoi osvity[Stimulating the professional selfimprovement ofprimary school teachers in the postgraduate educationsystem]. Candidate’s thesis. Vinnytsia. 189 p. [inUkrainian].


УДК 378.14

Наталія Гаврилюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української та іноземних мовВінницького національного аграрного університету

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ США: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИУ статті розглянуто окремі теоретикометодологічні аспекти системи вищої освіти США.

Проведено аналіз теоретичних праць зарубіжних та вітчизняних науковців. Визначено підходи, щостановлять методологічне підґрунтя системи вищої освіти США та України (діалектичний,гуманістичний, системний, технологічний, аксіологічний). Описано сучасні підходи до управління освітоюСША. Здійснено класифікацію американських вищих навчальних закладів. Акцентовано увагу наіндивідуальному підході до навчання студентів.

Ключові слова: вища освіта США, мета вищої освіти, методологічний підхід, управління освітою,індивідуальний підхід.

Літ. 11.

Наталия Гаврилюк, кандидат педагогических наук, доцент кафедры украинского и иностранных языковВинницкого национального аграрного университета

СИСТЕМА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ США: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ

В статье рассмотрены отдельные теоретикометодологические аспекты системы высшегообразования США. Проведен анализ теоретических трудов зарубежных и отечественных ученых.Определены подходы, составляющие методологическое основание системы высшего образования СШАи Украины (диалектический, гуманистический, системный, технологический, аксиологический). Описанысовременные подходы к управлению образованием США. Осуществлена классификация американскихвысших учебных заведений. Акцентировано внимание на индивидуальном подходе к обучению студентов.

Ключевые слова: высшее образование США, цель высшего образования, методологический подход,

управление образованием, индивидуальный подход.

Nataliya Havrylyuk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Ukrainian and Foreign Languages DepartmentVinnytsya National Agrarian University

THE HIGHER EDUCATION SYSTEM OF THE USA: THE THEORETICAL-METHODOLOGICAL ASPECTS

The article deals with individual theoretical and methodological aspects of the higher education systemof the USA. The analyses of the theoretical works of foreign and domestic scientists are carried out. Theapproaches that make up the methodological basis of the system of higher education of the USA and Ukraine(dialectical, humanistic, systemic, technological and axiological) are determined. The modern approaches tothe USA education management are described. The classification of American higher education institutions arecarried out. It is stated that most scholars regard the American higher education as rather diverse. The stateconstantly puts the task of making the USA higher education as affordable as the secondary one.

The emphasis is done on individual approach to the student’s learning.

© Н. Гаврилюк, 2017

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ США: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

37 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Діяльністьвищої освіти регулюється ЗакономУкраїни, законами України “Про

освіту”, “Про вищу освіту” та Національноюдоктриною розвитку освіти.

У США діяльність вищої освіти регулюєтьсязаконами “Про вищу освіту”, “Про базову йсередню освіту”. Закон “Про вищу освіту” у СШАбув прийнятий у 1965 році [11]. У документіпредставлено визначення “вищий навчальнийзаклад”, описано загальні принципи йогоорганізації й розвитку.

У 2000 році було прийнято документ “Силаінтернету для освіти”, завдяки якому можнавважати започаткованою нову еру інформатизаціїосвіти у США, оскільки, розпочинаючи з йогоопублікування інформатизація освіти в США маєпріоритетом не наповнення навчальних закладівапаратними засобами, а створення мережевоїосвітньої інфраструктури. На перший планвиноситься ідея навчання в інтерактивномуспілкуванні з використанням мережевих засобів.Метою вищої освіти у США вбачають підготовкуфахівців, виключаючи будьяку дискримінаціютоді, коли мета сучасної вищої освіти в Україніполягає у підготовці конкурентоспроможнихспеціалістів [2, 54]. Особливу увагу слідприділити пошуку нових форм і шляхівздійснення соціальноекономічних реформ, якіпотребує країна сьогодні заради підвищення рівнядобробуту населення.

Наразі варто скористатися досвідомвисокорозвинених країн, зокрема США, якізробили вагомий внесок у розвиток тавпровадження високих технологій. Розглядаючивплив США на оточуючий світ, науковець В.А. Кременюкстверджує, що країна задала вектор напрямку рухувсьому сучасному світові своєю етикою,політичним мисленням, технологічнимиперемогами [7, 7].

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питання американської вищої освіти перебуває уцентрі уваги як зарубіжних учених (Г. Бартон, Г. Бредлі,Х. Гарднер, Х. Гоман, Д. Гопкінс, П. Джарвіс, М. Еліот,Дж. Крейс, К. Мінні, П. Петерсон, К. Річмонд,М. Спілбек, С. Френе, П. Хадсон, П. Хьорст),так і українських науковців: Л. Віннікова,О . Пономарьова, С. Романова, С. Синенко.Дослідники одностайні у висновку, що в новихсоціальноекономічних умовах зарубіжна вищашкола, за умов напрацювання позитивногодосвіду, нині перманентно удосконалюється. Томуповсякчасно виникає проблема узагальнення тапідсумовування тих процесів, що відбуваються усвітовій вищий освіті, зокрема американській.

Педагогічний досвід США також відображенов працях Р. Бєланової, А. Василюк, Л. Віннікової,Н. Гайдук, Т. Георгієвої, Г. Карцивадзе, А. Кирди,К. Корсака, Т. Кошманової, В. Кудіна, Н. Ничкало,О. Літвінова, Т. Осадчої, І. Пасинкової, Л. Півнєвої,О. Романовського, С. Романової, Н. Пацевко, Л. Смалько,Н. Собчак, В. Тименко, Н. Яковець.

М. Гаврилов, І. Єгоров, Т. Іванова, Л. Михайлюк,Л. Мурая, Є. Подольська, Ю. Рарог, Д. Рибченкопрацювали над окремими структурнимиелементами в системі вищої освіти США. Метоюнашої статті є огляд окремих аспектів сучасноїсистеми вищої освіти США.

Виклад основного матеріалу дослідження.Аналіз літературних джерел з огляду сучасноїсистеми вищої освіти США і України свідчать проте, що методологічне підґрунтя становлять такіпідходи: діалектичний (Ф. Бекон, Г. Гегель, Р. Декарт,І. Кант, В. Лутай, Л. Фейєрбах, Й. Фіхте та інші).Такий підхід передбачає існування логікипізнання у всіх науках [8]. Гуманістичний підхід(І. Бех, О. Вишневський, Я. Коменський, А. Макаренко,М. Пирогов, В. Сухомлинський, К. Ушинськийта інші). Підхід слугує для реалізації світоглядногопринципу, тобто йдеться про найвищі моральні

The theoretical principles of studying at the universities of the USA, the approaches to the managementof the American education system and its functioning are considered.

Since the excessive centralization and bureaucratic principles of most educational institutions of Ukraineserve as an obstacle to the improvement and development of the modern education system, it is the analysis ofthe American higher education system, its organization and structure make it possible to identify the certaintrends that meet the goals of higher education in Ukraine and can be an element of the educational reforms thatare taking place today. The current law was notable higher education institutions to determine the form ofeducation, types of educational process, to develop and implement their own programs of scientific activity.

Considering the influence of the United States on the world around it, it is noted that the country has setthe vector of the direction of movement for all modern world by its ethics, political thinking, and technologicalvictories.

This study does not cover diversity issues, the importance and significance of which requires furtherresearch, in particular the problem of professional selfrealization in terms of future specialists of University,USA; the formation of professional selfrealization of future specialists in the historical retrospective, etc.

Keywords: USA higher education, a goal of higher education, the methodological approach, an educationmanagement, an individual approach.


38

цінності, зокрема повага до людей, шанобливеставлення до оточуючих, усвідомлення прав ісвобод особистості тощо.

Аксіологічний (ціннісний) підхід (В. Андрущенко,О. Вишневський, С. Гончаренко, Б. Гершунський,І. Зязюн, Л. Рибалка, О. Сухомлинська, В. Сластьонін,Н. Ткачова та інші) виконує функцію з’єднаннятеорії та практики, дозволяє вивчати явища зточки зору виявлення їхніх можливостей длязадоволення потреб людини [3].

Системний підхід розглядають філософи,психологи та педагоги (В. Андрущенко, С. Гончаренко,Б. Гершунський, І. Зязюн, В. Кремень та інші).Саме системний підхід під час дослідженнясприяє реалізації педагогічних принципіворганізованості, функціональності, розвитку.

Безперечно, важливим для впровадженняокремих аспектів американської системи вищоїосвіти у вітчизняну практику підготовкимайбутніх фахівців є технологічний підхід(В. Беспалько, А. Вербицький, А. Макаренко,В. Сухомлинський, Н. Тализіна та інші). Науковціконстатують, що підхід розкриває спрямованістьнавчання на розвиток креативних здібностей тих,хто навчається. Акцентуємо увагу на тому, щоврахування окреслених аспектів методологіїсприятиме побудові концептуальних засаддослідження проблеми професійної самореалізаціїмайбутніх фахівців України.

До основних теоретичних аспектів системивищої освіти США ми відносимо сучасні підходидо управління освітою США і з’ясували, що уСША федеральні органи влади та міністерствоосвіти не впливають на діяльність вищихнавчальних закладів. Центральний урядзабезпечує вищу школу ресурсами і визначаєзагальну стратегію розвитку, а керівництвопокладено на адміністрацію штатів.

Влада у приватній освіті перебуває у так званій“раді попечителів”, яку утворюють громадяни,котрі займають впливові посади та володіютьдостатньою кількістю коштів, щоб займатисядоброчинністю на користь вищих навчальнихзакладів. Державна освіта також перебуває підвладою управління, що утворюється шляхомобрання та призначення його членів губернаторомта законодавчим схваленням [5, 94]. УніверситетиСША можуть собі дозволити сьогоднізосереджуватися лише на навчальному процесіта реалізації освітніх програм. Хоча наданасамостійність у прийняттях рішень відбуваєтьсяодночасно з постійною та прозорою звітністюперед урядом.

Розглядаючи теоретичні засади до навчання вуніверситетах США, доцільно зупинитися не

тільки на підходах управління системою освітиАмерики, але й і на її функціонуванні. У другійполовині 90х років у США нараховувалось 3681вищих навчальних заклади (1594 державних та2087 приватних). Через їх велике розмаїття фондКарнегі класифікує заклади та виділяє 10категорій в залежності від кількості студентів,фінансування наукових досліджень та кількостінавчальних курсів:

І група – дослідницькі університети першоїкатегорії. Ці університети пропонують широкийвибір програм з метою одержання першогонаукового ступеня бакалавра після чотирьох роківнавчання для продовження навчання в аспірантуріта проведення наукових досліджень. Такіуніверситети кожного року присвоюють 50ступенів доктора наук. Отримують близько 40млн. доларів щороку як державну підтримкунезалежно від державного чи приватного статусууніверситету;

ІІ група – теж дослідницькі університети, алез меншим розміром державного фінансування(15,5 – 40 млн. доларів щороку) і відповідно зменшою кількістю дослідницьких програм тапідготовки фахівців. На перші дві групиуніверситетів припадає основна часткаамериканської системи освіти та науки країни. В126 таких університетах навчається близько 2,8млн. студентів або близько 19% від загальноїкількості;

ІІІ, ІV групи – університети з доситьнезначною кількістю програм науковихдосліджень, але з можливістю присуджуватиступінь бакалавра та доктора наук (стосовно ІІІгрупи – 40 ступенів з п’яти спеціальностей нарік, ІV група надає можливість отримати 20докторських ступенів щорічно з однієїспеціальності або 10 ступенів з трьохспеціальностей);

V – VI групи – університети та коледжі, в якихокрім присвоєння ступеня бакалавра,присвоюють ступінь магістра, якщо ще здійснитинавчання протягом 1 – 2 років. Спеціалізацію зобраної дисципліни вивчають поглиблено зобов’язковим захистом дипломної роботи.Такихуніверситетів і коледжів нараховується 531.Більшу половину всіх дипломів бакалавравидають не менше ніж з двох дисциплін. Різницяміж цими групами полягає у кількості студентів(п’ята група повинна нараховувати не менше 2500студентів, тоді як в шостій кваліфікаціній групімає навчатися 1500 – 2500 студентів). Ці дві групивважаються найчисленнішими. За статистичнимипоказниками в ній навчається понад 3,2 млн.студентів – 22,1%;



39 Молодь і ринок №11 (154), 2017

VIIVIII групи – чотирирічні коледжі, де можнаотримати диплом бакалавра з природничих тагуманітарних наук. У США існує 625 такихколеджів. У восьмій групі правила прийому більшліберальні, аніж у сьомій. У коледжах навчається1,1 млн. студентів (7,6%);

IX група – дворічні коледжі. Їх кількістьстановить 1473. В них навчається 5,4 млн. осіб(37,2%). В таких навчальних установахпропонується безліч спеціалізованих програм танадається середня спеціальна освіта;

Х група – професійні школи університету таспеціалізовані інститути. Вони дають можливістьотримати вищу освіту від ступеня бакалавра доступеня доктора наук. Цю групу представляютьколеджі (інженерні, педагогічні), школи (бізнесута керування, медичні, мистецькі, музичні,теологічні, юридичні). Групу представляютьблизько 352 вищих навчальних заклади [1, 149].

Більшість науковців розглядають американськувищу освіту як досить різноманітну. За данимистатистики щороку готується близько 1 млн.бакалаврів (5% населення країни студентськоговіку, тобто осіб у віці до 35 років), близько 400тис. магістрів (1,7 %) і більш ніж 44 тис. докторівнаук (0,2 %) у різних галузях знань. Державапостійно ставить завдання зробити вищу освітуСША настільки доступною, як і середня [1].

Вищу освіту США ділять зазвичай на неуніверситетську та університетську [6, 66]. До неуніверситетської освіти належать освітні технічніта професійні програми, які призводять доотримання ступеня бакалавра. Університетськаосвіта, у свою чергу вміщує в себе три рівні:перший – одержання ступеня асоціата абобакалавра, просунутого сертифіката або першогопрофесіонального ступеня; другий рівеньпередбачає отримання диплома магістра абоступінь фахівця з освіти; третій – докторантура.

Оскільки мета вищої освіти СШАвідображається у формуванні в студентів здатностінавчатися протягом усього життя, то вартозазначити ще один фактор, який безпосередньовпливає на формування самостійності в навчанні.Це скорочення лекційних курсів, коли розглядаютьнайновіші досягнення у конкретних сферахдіяльності і все не зводиться до механічногозапамјятовування, а презентація матеріалуспрямована лише на ознайомлення з метоюподальшого зацікавлення студентів інформацією.

Таким чином науковці ставлять акцент наіндивідуальному підході до студентів вуніверситетах США, а саме на:

1) свободі у часовому просторі виділеному навивчення дисциплін;

2) неможливості перейти до наступної теми,якщо попередня не була достатньо засвоєна;

3) складанні навчальної програми самимстудентом під методичним керівництвомвикладача;

4) зосередженні на лекції як не на основномуметоді отримання інформації, а на як ознайомленіз інформацією, яка б спонукала студентів досамостійного її подальшого пошуку;

5) наданні важливості письмово виконанимроботам;

6) декількаразовій перевірці знань студентівінспекторамиметодистами [9]. Для прикладурозглянемо магістерську підготовку у Педагогічнійшколі Мічиганського університету. Магістерськапрограма з вищої та післядипломної освітиструктурована так, щоб, з одного боку, надатистудентам загальне розуміння про вищу освіту якмісце їх діяльності, а з іншого – забезпечитиможливість для кожного реалізувати себе в тихсферах, у яких особистість зацікавлена. Відмінноюрисою програми є взаємодія студентів із різноюпрофесійною підготовкою та цілями щодомайбутньої карјєри.

Студенти мають також можливість працюватиразом із докторантами, обравши той чи іншийфакультативний курс. Такий підхід надаєстудентам можливість оцінити і зрозумітирізноманітні способи вирішення питань, щостосуються вищої освіти.

Ця магістерська програма готує випускниківдо широкого спектра посад у сфері вищої освіти,включаючи адміністраторів і викладачів коледжівта університетів, посадовців національних іштатних агенцій, професійних асоціацій,консорціумів, регіональних координаційних рад,акредитаційних відомств [10, 103].

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Так як надмірна централізація табюрократичні принципи роботи у більшостінавчальних закладах України слугують перепоноюдля вдосконалення та розвитку сучасної системиосвіти, то саме аналіз американської системивищої освіти, її організація та структура даютьзмогу виявити певні тенденції, які відповідаютьцілям вищої освіти України та можуть статиелементом освітніх реформ, які відбуваютьсясьогодні. В існуючому законодавчому полі вищінавчальні заклади взмозі самостійно визначатиформи навчання, види організації навчальногопроцесу, розробляти та впроваджувати власніпрограми наукової діяльності.

Дане дослідження не вичерпує багатогранностіпроблеми, важливість і значущість якої передбачає


40

необхідність подальших наукових пошуків,зокрема проблеми професійної самореалізаціїмайбутніх фахівців в умовах університету США;становлення професійної самореалізації майбутніхфахівців в історичній ретроспективі тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризація

освіти в класичних університетах. Україна США /Р. А. Бєланова; Нац. унт “КиєвоМогилян. акад.”.–2е вид., виправл. і доповн.– К. : Унів. видво“Пульсари”, 2002. – 214 c. –Бібліогр.: C. 200–214.–укp.

2. Василенко В.М. Система вищої освіти : станта преспективи розвитку : монографія / В. М. Василенко,Л. Г. Парфьонова; НАН України, Інт екон.прав.дослідж. – Донецьк : ЮгоВосток, 2013. – 190 c. –Бібліогр.: С. 158–178 – укp.

3. Гончаренко С. Методологічні особливостінаукових поглядів на педагогічний процес / С. Гончаренко,В. Кушнір, Г. Кушнір//Шлях освіти. – 2008. – № 4(50).– С. 2–10.

4. Джонстоун Д.Б. Система высшего образованияСША : структура, руководство, финнсирование /Д. Б. Джонстоун//Университетское управление :практика и анализ. – 2003. – № 5–6 (28). – С.92–102.

5. Зязюн І. А. Філософія педагогічної дії :[монографія] / І. А. Зязюн. – Черкаси : ВидавництвоЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. – 608 с.

6. Зубарев В.И. Системы образования странЗапада: справочник / В.И.Зубарев, А.Е. Голубев,В.Ф. Станислав. – М. : УДН, 1991. – 145 с.

7. Кременюк В.А. США и окружающий нас мир :уравнение со многими неизвестными//США,Канада: Экономика. Политика. Культура. – 1999.–№ 1.–С.7.

8. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.,1996. – 256 с.

9. Романовський О. Особливості організаціївищої освіти в США//Освіта і управління, 1999. –№2. – С. 160–170.

10. Ящук С. М. Теоретичні аспекти професійноїпідготовки майбутніх магістрів у сфері техніки татехнологій: зарубіжний досвід / С. М. Ящук /Порівняльнопедагогічні студії : науковопедагог.журнал. – 2015. – № 2 (24). – С. 99–103.

11. U.S. Department of Education. The highereducation act of 1965 (Pub.L 89329 ) [Електроннийресурс from Nov. 8, 1965//Parliament of the UnitedStates of America 79 Stat. 1219. – Режим доступу :https://ed.gov/policy/highered/leg/hea08/index.html].

REFERENCES1. Bielanova, R.A. (2002). Humanizatsiia ta

humanitaryzatsiia osvity v klasychnykh universytetakh.Ukraina SshA [Humanization and humanization ofeducation in classical universities. Ukraine USA]. Kyiv:“Pulsary” Publ; 214 p. [in Ukrainian].

2. Vasylenko, V.M. (2013). Systema vyshchoi osvity: stan ta prespektyvy rozvytku : monohrafiia [Thesystem of higher education: the state and prospects ofdevelopment: a monograph]. Donetsk: YuhoVostokPubl., 190 p. [in Ukrainian].

3. Honcharenko, S. (2008). Metodolohichniosoblyvosti naukovykh pohliadiv na pedahohichnyiprotses [Methodological peculiarities of scientific viewson pedagogical process]. Journal Shliakh osvity. Vol.4(50), pp.2–10. [in Ukrainian].

4. Dzhonstoun, D.B. (2003). Systema vysshehoobrazovanyia SShA : struktura, rukovodstvo,fynnsyrovanye [US Higher Education System: Structure,Leadership, Financing]. Journal Universitetskoeupravlenie: praktika i analіz. Vol. 5–6 (28), pp. 92–102.[in Russian].

5. Ziaziun, I. A. (2008). Filosofiia pedahohichnoidii: monohrafiia [Philosophy of pedagogical action:[monograph]. Cherkasy : Cherkasy National Universitynamed after B. Khmelnytskyi Publ, 608p. [in Ukrainian].

6. Zubarev, V.I. (1991). Sistemy obrazovaniya stranZapada: spravochnik [Western education systems: adirectory]. Moscow: UDN Publ, 145 p. [in Russian].

7. Kremenyuk, V.A. (1999). SShA i okruzhayushchiynas mir : uravnenie so mnogimi neizvestnymi//SShA,Kanada [USA and the world around us: an equation withmany unknowns // USA, Canada]. Journal Economy.Policy. Culture. Vol. 1, pp. 7. [in Russian].

8. Lutai, V.S. (1996). Filosofiia suchasnoi osvity [Moderneducation philosophy]. Kyiv: 256 p. [in Ukrainian].

9. Romanovskyi, O. (1999). Osoblyvosti orhanizatsiivyshchoi osvity v SShA [Features of higher educationorganization in the USA]. Journal Education andManagement. Vol. 2, pp. 160–170. [in Ukrainian].

10. Yashchuk, S. M. (2015). Teoretychni aspektyprofesiinoi pidhotovky maibutnikh mahistriv u sferitekhniky ta tekhnolohii: zarubizhnyi dosvid[Theoretical aspects of the future mastersј professionaltraining in the field of technology and technology: foreignexperience]. Journal Comparativepedagogical studios.Vol. 2(24), pp. 99–103. [in Ukrainian].

11. U.S. Department of Education. The highereducation act of 1965 (Pub.L 89–329) [Electronicresource from Nov. 8, 1965//Parliament of the UnitedStates of America 79 Stat. 1219.Available at: https://ed.gov/policy/highered/leg/hea08/index.html]. [inEnglish].




41 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 372.891

Надія Стецула, кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології та географіїГригорій Коссак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології та хімії

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ КАРТОЗНАВЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВНА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

У статті розглянуто теоретикоприкладний аспект формування картознавчих компетентностейучнів в процесі самостійної навчальнопізнавальної діяльності на уроках географії. Встановлено, щокартографічну грамотність формують поетапно, вирішуючи три основні завдання: навчити учніврозуміти, читати, знати карту шляхом використання методів самостійної навчальної пізнавальноїдіяльності учнів: інформаційнорецептивного, репродуктивного, проблемного та пошуководослідницького та встановленням причиннонаслідкових зв’язків, використовуючи ігрові методичніприйоми. Запропоновано шляхи формування картознавчих компетентностей.

Ключові слова: урок географії, картознавча компетентність, самостійна навчальнопізнавальнадіяльність учнів, інформаційнорецептивний, репродуктивний, проблемний та пошуководослідницькийметоди.

Літ. 9.

Надежда Стецула, кандидат биологических наук, доцент кафедры экологии и географииГригорий Коссак, кандидат педагогических наук, доцент кафедры биологии и химииДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ КАРТОЗНАВЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧАЩИХСЯНА УРОКАХ ГЕОГРАФИИ

В статье рассмотрены теоретикоприкладной аспект формирования картознавчихкомпетентностей учащихся в процессе самостоятельной учебнопознавательной деятельности на урокахгеографии. Установлено, что картографическую грамотность формируют поэтапно, решая триосновные задачи: научить учащихся понимать, читать, знать карту путем использования методовсамостоятельной учебной познавательной деятельности учащихся: информационнорецептивного,репродуктивного, проблемного и поисковоисследовательского, установлением причинноследственныхсвязей и используя игровые методические приемы. Предложены пути формирования картознавчихкомпетенций.

Ключевые слова: урок географии, картознавча компетентность, самостоятельная учебнопознавательная деятельность учащихся, информационнорецептивный, репродуктивный, проблемный и

поисковоисследовательский методы.

Nadiya Stetsula, Ph.D. (Education), Аssistant professor of the Ecology and Geography DepartmentGrygorii Kossak, Ph.D. (Education), Аssistant professorof the Biology and Chemistry Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

FORMATION OF APPRENTICES’ CARTOGRAPHIC COMPETENCIES ATGEOGRAPHY LESSONS

Cartographic competence is a set of pupils’ abilities to use the acquired cartographic knowledge, skillsand abilities to solve practical and theoretical tasks in real life. A geographic map is a triple mean of learning:it serves as the object of study, a mean of visibility and a knowledge source about geographic phenomena beingstudied. All three components of cartographic knowledge are interconnected and interact with each other.Cartographic competency is formed gradually, solving three main tasks: to teach pupils to understand the map,read the map, know the map. At the first stage, it is important to form the ability to understand the map, whichmeans to know the language of the map, namely the symbols, the thematic content, the hydrosystem, theadministrativepolitical boundaries, the routes of communication, settlements. At the second stage, the pupilslearns to read the map: to reproduce the geographical reality by its symbolic representation on the map. Thethird stage is when the student knows the map. He/she clearly represents the mutual placement of the objects,their contours, relative dimensions, that is to keep the map in the memory. Studying the course of generalgeography (grade 6), pupils form cartographic competencies through their ability to navigate the terrain,compile and read the terrain map and topographic map, use the scale, degree grid of geographic maps, map theindividual objects, surface forms, reservoirs, the seas and oceans; the ability to show the great powers of the

© Н. Стецула, Г. Коссак, 2017

ФОРМУВАННЯ КАРТОЗНАВЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

42

Постановка проблеми. Географічнакарта – є головним джерелом знаньна уроках географії у загальноосвітніх

навчальних закладах. Карта, як джерело знань йнаочний засіб навчання географії, інформує учнівпро геопростір, створює уявлення про простороверозміщення об’єктів і явищ, формує поняття прогеопросторові зв’язки, природні і суспільніособливості території. Картознавча компетентністьпередбачає вміння учнів орієнтуватися вгеографічному середовищі. Освоєння картографічноїграмотності, сьогодні є необхідними для учня, аджезнання карти для сучасної людини не меншважливі, ніж комп’ютерні. Робота з картою сприяєрозвиткові уяви, пам’яті, логічного мислення імови учнів, умінь аналізувати, порівнювати,зіставляти і робити висновки. Вона є найбільшдоступним і дуже дієвим засобом активізаціїнавчання для розвитку самостійності учнів,виникнення в них інтересу до предмета івстановлення зв’язків географії з життям.Картознавча компетентність учня є складовоюйого життєвих компетентностей, адже знаннякарти, вміння нею користуватися дає кожнійлюдині можливість вирішувати життєво важливіпроблеми. З огляду на величезну роль карти науроках географії, значну увагу в практиці доречноприділяти формуванню картографічноїкомпетентності [3].

Аналіз основних досліджень та публікацій.У 1928 році у своїй книзі “Район і країна”В.П. СеменовТяньШанський писав: “Карта єальфа і омега всіх географічних уявлень. Якщо вінших науках вона має тільки службове значення,в географії вона – все і без неї кроку ступити неможна. Вона важливіша не тільки від малюнків,але навіть важливіша від самого тексту, тому щоговорить інколи набагато більше, яскравіше,наочніше і лаконічніше найкращого текстукожному, хто вміє в ній розбиратися”. М.М. Баранськийназвав карту другою мовою географії,підкреслював, що карта є головним засобом уформуванні географічних уявлень і понять.Науковець М.В. Студенікін стверджує, що картає найдоступнішим для шкільної географії і дуже

ефективним засобом активізації навчальногопроцесу в напрямку розвитку самостійностіучнів, яка викликає у них інтерес до предмета івстановлює зв’язки шкільної географії з життям[6; 7].

Метою роботи є дослідження методикиформування картознавчих компетентностей учнівна уроках географії у загальноосвітніх навчальнихзакладах.

Виклад основного матеріалу. Картознавчакомпетентність – це сукупність здібностей учнявикористовувати засвоєні картографічні знання,уміння і навички для вирішення практичних ітеоретичних завдань в реальних умовах життя. Зпозицій сучасної методики викладання географіїкарта є триєдиним засобом навчання: вонаслужить об’єктом вивчення, засобом наочностіта джерелом знань про географічні явища, щовивчаються. Всі три компоненти картографічнихзнань взаємозв’язані й взаємодіють один з одним,оскільки, не знаючи карти, неможливовикористовувати її як засіб наочності та джерелознань [7].

Учень знає, розуміє, читає карту, застосовуючисвої знання під час засвоєння нових знань,виконання практичних робіт, під час роботи зконтурною картою; оцінює вплив географічногоположення на таксономічне різноманітя територіїта на рівень соціальноекономічного розвиткукраїни.

Основою картознавчої компетенції єкартографічна грамотність, яку формуютьпоетапно, вирішуючи три основні завдання:навчити учнів розуміти карту, читати карту,знати карту. На першому етапі важливосформувати вміння розуміння карти, яке означаєзнати мову карти, а саме умовні позначення,тематичний зміст, гідросітку, адміністративнополітичні межі, шляхи сполучення, населеніпункти. Глибокими знаннями розуміння картиучень володіє тоді, коли він засвоїть головні їївластивості, як моделі земної поверхні – розумієгеодезичну (градусна сітка) та математичну(проекції, масштаб, картографічні спотворення)основу. На другому етапі учень вчиться читати

world, the settlement of various ethnic groups, etc. Expanding the forms of work with different content andscale maps is one of the main objectives of the course “Geography of the continents and oceans” (Grade 7).Pupils in the seventh grade work with maps: physical, time zones, structure of the earth’s crust, climatic, soils,natural zones, political, and complex. Studying the course “Geography of Ukraine” (grades 8 – 9), pupilssystematize knowledge of the map as an information and sign model. As part of the course, the ability to read amap expands and deepens, as ninegrade pupils work with economic maps. The course “Socioeconomicgeography of the world” (grade 10) develops the acquired competencies of bibliography. Due to the systematicwork with maps of different content a holistic view of the world, the relationship of nature, population, economyof the Earth formed in pupils.

Keywords: geography lesson, caartographic competence, independent educational and cognitive activityof pupils, informationalreceptive, reproductive, problem and searchresearch methods.



43 Молодь і ринок №11 (154), 2017

карту – відтворювати географічну дійсність за їїзображенням на карті умовними позначеннями.Читання може бути простим, якщо, знаючи умовніпозначення, учень створює образ території,“зчитуючи” його з карти. Складне читанняпередбачає встановлення взаємозв’язків міжзображеними на карті компонентами, в результатічого можливо “прочитати” таку інформацію, якана карті не зазначена. Третій етап – учень знаєкарту – він чітко уявляє взаємне розміщенняоб’єктів, їхні контури, відносні розміри, тобтотримає карту в пам’яті. Цей рівень знання картивключає і попередні, тобто розуміння і вміннячитати карту [6].

Під час вивчення курсу загальної географії (6клас) учні формують картознавчі компетенціїчерез уміння орієнтуватися на місцевості,складати і читати план місцевості й топографічнукарту, користуватися масштабом, градусноюсіткою географічних карт, описувати за картоюокремі об’єкти, форми поверхні, водойми, моряй океани, уміння показувати великі держави світу,розселення різних етносів тощо. Розширенняформ роботи з різними за змістом і масштабомкартами є одним із головних завдань курсу“Географія материків і океанів” (7 клас).Семикласники працюють з картами: фізичною,годинних поясів, будови земної кори,кліматичною, ґрунтів, природних зон,політичною, комплексною. Під час вивченнякурсу “Географія України” (8 – 9 класи) учнісистематизують знання про карту якінформаційнознакову модель. В рамках курсурозширюються і поглиблюються вміння читатикарту, оскільки дев’ятикласники працюють зекономічними картами. Курс “Соціальноекономічна географія світу” (10 клас) розвиваєнабуті картознавчі компетенції. Завдякисистематичній роботі з картами різного змісту вучнів формується цілісне уявлення про світ,взаємозв’язок природи, населення, господарстваЗемлі [4 – 6; 8].

Картознавчу грамотність формують шляхомвикористання методів самостійної навчальноїпізнавальної діяльності учнів: інформаційнорецептивного, репродуктивного, проблемного тапошуководослідницького. На практиці методироботи втілюється в методичних прийомах, які єелементи методу, що виражають окремі дії вчителяй учнів у процесі навчання. Чим багатшийарсенал прийомів у структурі методу, тим методповноцінніший та ефективніший. До основнихметодичних прийомів вивчення карт у шкільнійгеографії потрібно віднести: візуальноописовий,картометричний, морфометричний, математико

статистичний і графічний аналізи [2]. Готуючисьдо уроку вчителеві необхідно розробити методикузастосування названих методів. Використанняспектру методів самостійної навчальноїпізнавальної діяльності учнів залежить від етапуроботи, особливостей інформаційного змістунавчального матеріалу, вікових і індивідуальнихособливостей учнів.

Інформаційнорецептивний та репродуктивнийметоди застосовують під час характеристикгеографічних об’єктів. Відповідно до очікуванихрезультатів вчитель складає пам’яткихарактеристики карт, плану місцевості, рельєфупо фізичній карті, географічного положенняокеану, моря, річки, озера, болота, природнотериторіального комплексу (ПТК) та як знайтипотрібну точку на карті. Під час характеристикигеографічних об’єктів учні засвоюють знаннящодо змісту та умовних позначень на карті танабувають практичних вмінь застосовувати їх унавчальній діяльності.

Наприклад, щоб визначити абсолютні висотимісцевості, треба знати, що на фізичних картахабсолютна висота рельєфу зображена задопомогою горизонталей. Горизонталі дляпозначення висоти рівнин проводять зеленим абожовтим кольором, гір – коричневим, а позначенняглибини океанів і морів – синіми тонкими лініямичерез певну відстань – як правило, це кількасотметрів. Рельєф між горизонталями фарбуютьпошарово. За шкалою висот і глибин на фізичнихкартах визначають висоту та глибину рельєфу.Для перевірки засвоєння матеріалу учнямдоцільно ставити запитання, пов’язані зорієнтацією географічних об’єктів на зразок: “Уякому напрямку тече річка Ніл? ”, “У якомунапрямку простягаються гори Карпати? ” тощо.

Для встановлення відповідностей міжтериторією і об’єктами, що її оточують доцільновикористовувати пошуководослідницький метод.Наприклад, користуючись фізичною картоюучневі потрібно встановити:

води яких морів омивають материки; між річками та океанами, у яких вони

впадають; між річками та до басейнів яких рік вони

належать.Застосування проблемного методу навчальної

діяльності дає змогу розкрити причиннонаслідкові зв’язки між географічним положеннямтериторією та її біоресурсним потенціалом.Вчитель пропонує учням з’ясувати географічнеположення Карпат та поширення представниківфауни і флори по території, зіставляючи тематичнікарти території. Вчитель ставить проблемне


44

запитання учням: “Чи впливатиме висотназональність на формування біотичнихкомплексів?” Обмірковуючи це запитання,школярі самостійно визначають головні рисивисотних поясів.

На першому етапі “розуміння карти”завдання вчителя сформувати у дітей уміннякористуватися легендою та номенклатуроюгеографічних карт. Завдання першого етапу єреалізованими тоді, коли учень за допомогоюлегенди визнач зміст даної карти, знаходить накарті територію та використовуючи легенду йноменклатуру, розкажи про те, що показано накарті.

Читати карту – це значить визначати напрямиі взаємне розташування об’єктів, складати описокремих об’єктів, явищ або територій, виявлятипричиннонаслідкові зв’язки, створювати образмісцевості за умовним зображенням. Розрізняютьперший, другий, третій рівні читання карт.

Перший рівень – це елементарне читанняплану та фізичної карти, коли учні працюють зкартою, спираючись на свій життєвий досвід.Властивості об’єктів усвідомлюються за їхзовнішнім виглядом: річка Дніпро, містоЗапоріжжя, міст на річці, населений пункт та ін.

Наприклад, на фізичній карті півкуль можна“прочитати” географічне положення, рельєф ігідросітку будьякого материка чи меншогорегіону планети.

Другий рівень – до досвіду підключаютьсягеографічні знання. Школяр повинен задопомогою карти розповісти про властивостіоб’єктів, відображених на ній, і відтворитипросторове уявлення про розміщення і взаємнерозташування об’єктів. Вивчення та аналіз картизакінчуються складанням географічних описів чихарактеристик.

Третій рівень – включає знання самої карти іїї можливостей як джерела знань, і на цьому рівнішироко залучаються отримані географічні знання.У сукупності з’являється можливість скластикомплексну характеристику територій, виявитиїї просторові та природні особливості,взаємозв’язок і причинність явищ, особливостіПТК, відповісти на проблемне запитання.

Наприклад: Прийом “Географічні силуети”.Спочатку учень по контурах тільки впізнає іназиває материк, потім відповідає на питання: вякій півкулі знаходиться материк? Як це впливаєна природу материка? Які океани його омивають?Які особливості ПТК цієї місцевості?

Знати карту це означає чітко уявляти попам’яті взаємне розташування, відносні розміри,форму і власні назви об’єктів, що вивчаються в

курсі шкільної географії. Знання карти досягаєтьсяв процесі вивчення географічної номенклатури.З метою закріплення в пам’яті картографічногообразу і пов’язаного з ним його географічної назвиповідомляти про походження назви, про цікавіфакти, приурочені до даного об’єкта. Часто вобразній назві географічного об’єкта закладенийглибокий зміст, і тлумачення його допомагає нетільки запам’ятати назву, але й зрозуміти йогосутність.

Такі прийоми, звичайно, збуджують інтерес,внаслідок чого учень легше запам’ятовує не тількиназви, а й картографічні образи об’єктів.

Дійовим засобом здобуття знань з географії єробота з контурними картами. На перших етапахроботи з контурними картами вчитель розповідає,як позначати й підписувати певні географічніоб’єкти. Слід звернути увагу школярів наакуратність виконання завдань на контурнійкарті. Працюючи з ними, учень не лише засвоюєнавички читати та складати карту, а й здобуваєнові знання з предмета. Наносячи об’єкт наконтурну карту, учень повинен зосередити наньому свою увагу, щоб запам’ятати йогоположення стосовно річкової сітки та іншихгеографічних об’єктів, простежити зв’язки міжними. Контурні карти можна використовувати ідля своєрідного конспектування розповіді вчителяна уроці. Такі картиконспекти стануть у пригодіі під час повторення вивченого матеріалу [1].

За ними зручно проводити вимірюваннядовжин, площ, напрямків, прокладку маршрутів,нанесення точок за заданими координатами,роботи по встановленню на карті природних іштучних кордонів (виявлення кордонів басейнурічки, географічного ландшафту, адміністративниходиниць, промислових округів, ареалів.

За допомогою використання різних прийомівроботи з контурними картами учні вчатьсяпросторово мислити, аналізувати йузагальнювати. Наприклад, прийом “Німа карта”це зручний метод перевірки знання географічноїноменклатури. При закріпленні знань країн зарізним рівнем економічного розвитку на екраніможна продемонструвати учням контурні картиз позначеними цифрами на контурах країн. Учнямпотрібно правильно назвати географічний об’єкт,який знаходиться під відповідною цифрою тазгрупувати держави за ознаками – високорозвиненіта країни що розвиваються.

Для формування картографічної компетентностіна уроках географії необхідно використовуватирізноманітні засоби навчання: електронні атласиі посібники, відеофільми, презентації, анімації.

Висновки. Таким чином, формуючи



45 Молодь і ринок №11 (154), 2017

картографічну компетентність в учнів, вчительгеографії, має спиратися на географічні знання,що були отримані ними в попередніх класах, упопередніх географічних курсах, посилитимотиваційну спрямованість учнів в оволодіннікартографічних знань, надати прикладне значенняотриманим знанням, урізноманітнити форми іприйоми для активної роботи учнів згеографічною картою.

Для формування картографічної компетентностіна уроках географії необхідно використовуватирізноманітні засоби навчання: електронні атласиі посібники, відеофільми, презентації, анімації.

Формувати картографічні компетентностіпередбачає: формування в учнів знань про карту,як модель земної поверхні, що відображаєпросторові і часові особливості певної територіїабо явища.

Різноманітність застосовуваних методівнавчання та методичних прийомів, свідчить протворчу ініціативу й педагогічну майстерністьучителя.

ЛІТЕРАТУРА1. Булгакова Т. Практичні завдання на

контурних картах 510 класи / Т.Є. Булгакова,А.М. Байназаров. – Х.; Видавнича група “Основа”,2005. – 112 с.

2. Демкович В. Методи й прийоми роботи згеографічними картами // Географія та основиекономіки в школі. – 2006. – № 5. – С. 23–26.

3. Жупанський Я.І. Твой супутник – карта. –К.: Радянська школа, 1985. – 46 с.

4. Кобернік С. Самостійна робота учнів згеографії та проблема її вдосконалення //Географія та основи економіки в школі. – 2007. –№ 7. – С. 2–6.

5. Колотило В. Формування в учнів картографічноїкомпетенції під час вивчення теми “Карти –джерела географічних знань, 8 клас” // Географіята основи економіки в школі. – 2011. – № 2. –С. 28–30.

6. Лаврук М. М. Методика навчання географії:практична і самостійна робота студентів:навчальнометодичний посібник. – Львів: ЛНУімені Івана Франка, 2015. – 136 с.

7. Скавронський П. Зміст і структурапоняття “Картознавча компетенція” //Географія та основи економіки в школі. – 2009. –№ 6. – С. 32–37.

8. Топузов О. Картографічні матеріали упроблемному навчанні економічної і соціальноїгеографії // Географія та основи економіки вшколі. – 2007. – № 9. – С. 26–31.

REFERENCES1. Bulgakova, T. & Bajnazarov, A. (2005).

Praktychni zavdannia na konturnykh kartakh 510klasy [Practical tasks on contour maps 510 classes].Kharkiv: Osnova Publishing Group, 112 p. [inUkrainian].

2. Demkovych, V. (2006). Metody y pryiomyroboty z heohrafichnymy kartamy [Methods andtechniques for working with geographic maps].Geography and Basics of Economics in School, no.5,pp. 23–26. [in Ukrainian].

3. Zhupanskyi, Ya.I. (1985). Tvoi suputnyk – karta[Your satellite is a map]. Kyiv: Soviet school, 46 p.[in Ukrainian].

4. Kobernik, S. (2007). Samostiina robota uchnivz heohrafii ta problema yii vdoskonalennia[Independent work of students from geography andthe problem of its improvement]. Geography andBasics of Economics in School, no.7, pp. 2–6. [inUkrainian].

5. Kolotylo, V. (2011). Formuvannia v uchnivkartohrafichnoi kompetentsii pid chas vyvchenniatemy “Karty – dzherela heohrafichnykh znan, 8 klas”[Formation of cartographic competence amongstudents during the study of the topic “Maps – sourcesof geographical knowledge, grade 8”]. Geography andBasics of Economics in School, no. 2, рр. 28–30. [inUkrainian].

6. Lavruk, M. M. (2015). Metodyka navchanniaheohrafii: praktychna i samostiina robota studentiv:navchalnometodychnyi posibnyk [Methodology ofgeography teaching: practical and independent workof students: a teaching and methodical manual]. Lviv:Ivan Franko LNU, 136 р. [in Ukrainian].

7. Skavronskyi, P. (2009). Zmist i strukturaponyattya “Kartoznavcha kompetenciya [The contentand structure of the concept “Cartographiccompetence”]. Geography and Basics of Economicsin School, no. 6, рр. 32–37. [in Ukrainian].

8. Topuzov, O. (2007). Kartohrafichni materialyu problemnomu navchanni ekonomichnoi i sotsialnoi[Cartographic materials in problematic study ofeconomic and social geography Geography and Basicsof Economics in School]. No.9, рр. 26–31. [inUkrainian].



46

УДК 37.015.3:796.011.3

Тетяна Чопик, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичного вихованняВадим Сівак, студент другого курсу спеціальності “Фізична реабілітація”

Хмельницького національного університету

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ“ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ” У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті подано результати аналізу психологопедагогічної літератури з проблеми формуванняготовності майбутніх фахівців галузі “Фізична реабілітація” у ВНЗ до професійної діяльності, розкритоосновні поняття готовності, які розглядаються сучасною психологопедагогічною наукою, виявленасутність та специфіка готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, визначено структуруготовності до професійної діяльності, виокремлено два основні підходи до визначення змісту поняття“готовність до діяльності” – функціональний та особистісний.

Ключові слова: професійна готовність, діяльність, фізична реабілітація.Літ. 15.

Татьяна Чопик, кандидат педагогических наук, доцент кафедры физического воспитанияВадим Сивак, студент второго курса специальности “Физическая реабилитация”

Хмельницкого национального университета

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГОТОВНОСТИК ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ

ОТРАСЛИ “ФИЗИЧЕСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ” В ПРОЦЕССЕПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ

В статье представлены результаты анализа психологопедагогической литературы по проблемеформирования готовности будущих специалистов отрасли “Физическая реабилитация” в вузах кпрофессиональной деятельности, раскрыты основные понятия готовности, которые рассматриваютсясовременной психологопедагогической наукой,проанализированы сущность и специфика готовностибудущих специалистов к профессиональной деятельности, определена структура готовности кпрофессиональной деятельности, выделены два основных подхода к определению содержания понятия“готовность к деятельности” – функциональный и личностный.

Ключевые слова: профессиональная готовность, деятельность, физическая реабилитация.

Tetyana Chopyk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Physical Education DepartmentVadym Sivak, the secondyear Student of the Specialty “Physical Rehabilitation”

Khmelnytskiy National University

THE PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF FORMATION OF READINESSTO THE PROFESSIONAL ACTIVITY OF FUTURE SPECIALISTS IN THE FIELD OF

“PHYSICAL REHABILITATION” IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL PREPARATIONThe article deals with the results of the study on training of future specialists in the field of physical

rehabilitation; and highlights the following components: cognitive (understanding of educational tasks, assessmentof their significance, knowledge of solutions, etc.); emotional (sense of responsibility, confidence in success,inspiration); motivational (the need to carry out tasks successfully, the desire to succeed), much attention is givento its core, the specifics and structure: motivationalvalue (personal) and executive (procedural). The basic notionsof graduates readiness which are nowadays studied from the psychopedagogical point of view are described.

The two main approaches to the definition of the concept of readiness – functional and individual arepresented. The functional approach views the readiness through the lens of mental functions, which are essentialfor the achieving the effective performance. Readiness is a specific condition which occupies an intermediateposition between the mental processes and psychophysiological state of person – background on which mentalprocesses occur. According to the second approach, readiness is viewed in the context of personal prerequisites.

The professional skills of future specialists in the field of “Physical Rehabilitation” are grouped: gnostic,design, constructive, communicative, organizational, and evaluation.

The qualities of future specialists in the field of “Physical Rehabilitation” necessary for successfulprofessional activity are listed: the responsibility for the execution of the case, high mental working capacity,

© Т. Чопик, В. Сівак, 2017


47 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Сучаснареабілітаційна педагогіка розглядаєтьсяяк особистісне орієнтоване навчання,

спрямоване на допомогу особистості у визначеннііндивідуальної траєкторії розвитку і самореалізаціїу різних сферах творчої та соціальноадаптивноїдіяльності з урахуванням психофізичнихособливостей, стану фізичного, психічного іморального здоров’я.

Розширення сфери професійної діяльності,кола компетенцій висуває нові якісні вимоги і допрофесійної підготовки майбутніх фахівців, тобтодо їх професійного становлення у ВНЗ, що єважливою умовою модернізації освіти. Підготовкудо професійнопедагогічної діяльності слідрозглядати з двох боків: як процес підготовки,тобто процес навчання та виховання студентів увищому навчальному закладі, й як результатпідготовки, тобто готовність їх до професійнопедагогічної діяльності (рівень оволодіннястудентами професійними знаннями, уміннями йнавичками, формування у них професійнозначимих якостей).

Аналіз актуальних досліджень і публікаційпоказав, що науковцями проведено низкудосліджень з проблеми підготовки майбутніхфахівців галузі “Фізичної реабілітації” допрофесійної діяльності. Однак аналіз психологопедагогічної літератури з питань формуванняготовності дав змогу дійти висновку, щонапрацьовані матеріали потребують подальшогоосмислення й аналізу.

Мета статті. Розкрити основні поняттяготовності до професійної діяльності, якірозглядаються сучасною психологопедагогічноюнаукою.

Виклад основного материалу. У сучаснійнауці накопичено досить великий теоретичний іпрактичний матеріал щодо проблеми готовностілюдини в різних видах діяльності, визначеновелику кількість сформованих понять готовності,змісту, структури, основні параметри готовностіта умови, що впливають на динаміку, тривалістьі стійкість її прояв.

На практиці відбувається процес формуванняпрофесіоналізму через систему набутих умінь, щоґрунтуються на теоретичній і практичнійпідготовці студентів. Цей процес можеоптимізуватися за певних педагогічних умов.Акмеологічні підходи до формування

професіоналізму [15] дають змогу згрупуватипрофесійні вміння майбутніх фахівців галузі“Фізичної реабілітації” у такий спосіб:

гностичні – уміння аналізувати літературніджерела та наукові концепції; досліджувати об’єкт,процес і результат своєї праці; аналізуватисоціальні ситуації та їхній вплив на розвитокособистості; вивчати індивідуальні особливостірізних вікових категорій людей, мотиви їхньоїповедінки;

проектувальні – уміння формулювати мету ісистему завдань для оптимального виконанняпрофесійної діяльності, прогнозувати програмуіндивідуального розвитку, моделювати зміст,форми і методи діяльності й можливі ситуації,моделі поведінки людини;

конструктивні – уміння реалізувати визначенізавдання, обирати продуктивні форми, методи іприйоми в роботі з різними групами і категоріямилюдей; визначати мету і планувати способиудосконалення професійної діяльності;

комунікативні – вміння конструюватиоптимальні стосунки, виявляти толерантність,доброзичливість, емоційну стійкість та оптимізму будьяких умовах;

організаторські – вміння створювати умовидля досягнення поставленої мети і виконаннязавдань; навчати учнів способів орієнтації у різнихстресових ситуаціях та розв’язання поставленихзавдань; приймати оптимальні самостійні рішення;

оцінювальні – вміння визначати результативністьвласної діяльності, контролювати власні дії,психологічний стан, поведінку та професійністосунки.

Проаналізувавши психологопедагогічнулітературу з проблеми виявлення сутності таспецифіки готовності до професійної діяльності,можна дійти висновку, що підходи психологів іпедагогів мають певні розбіжності при вивченніфеномену готовності.

Поняття “готовність” В. Крутецький тлумачитьяк налаштування особистості на певну поведінку,установку на активні й доцільні дії,пристосування особистості для успішних дій, щообумовлені мотивами й психічнимиособливостями особистості; придатність додіяльності, котра виявляється в активномупозитивному ставленні до неї, схильностізайматися нею та переходить на високому рівнірозвитку в особливу захопленість [2].

cleanliness, benevolence, independence in decisionmaking, discipline, organization, determination, criticalapproach to the evaluation of their actions and actions of others, the ability to quickly recover and relievenervousemotional stress, etc.

The study is based on the analysis of psychopedagogical literature.Keywords: professional readiness, an activity, physical rehabilitation.


48

У психологопедагогічній літературі поняття“готовність” С. Рубінштейн визначає як наявністьздібностей, здатність людини ставити мету,вибирати способи її досягнення [10].

Поняття “готовність до професійної діяльності”трактується в психологопедагогічній літературіпорізному. Його кваліфікують як здатність допізнання індивідуальних особливостей (образ“Я”), аналізу професій та прийняття рішення наоснові порівняння цих двох видів знань, якздатність до усвідомленого набуття професійнихзнань [4].

Складання з взаємозалежних елементів даєзмогу визначити структуру готовності допрофесійної діяльності: розуміння своїх потреб,цілей, розв’язання яких задовольняє потребу;осмислення й оцінювання умов, за якихздійснюватиметься професійна діяльність;прогнози щодо інтелектуальних, емоційних,мотиваційних і вольових процесів; окреслення наоснові досвіду найбільш імовірних способіврозв’язання професійних завдань; оцінюванняспіввідношення можливостей; мобілізація силвідповідно до умов і завдань.

Аналіз психологопедагогічної літературидозволяє виділити два основні підходи довизначення змісту поняття “готовність додіяльності” – функціональний та особистісний.

Функціональний напрям розглядає готовністьу зв’язку із психічними функціями, формуванняяких вважає необхідною умовою забезпеченнярезультативності професійної діяльності. Вінвизначає готовність як особливий стан, що займаєпроміжне становище між психічними процесамиі властивостями особистості, тобто якфункціональний стан, “фон”, на якомувідбувається психічні процеси.

У межах цього напряму існує підхід до розглядуготовності у взаємозв’язку з установкою.Відповідно до другого психологічна готовністьрозглядається у зв’язку із особистіснимипередумовами до успішної діяльності.

Установка особистості, в розумінні С. Рубінштейна,– це зайнята нею позиція, що полягає у певномуставленні до визначених завдань і виявляєтьсяу вибірковій мобілізації та готовності додіяльності, спрямованій на їх здійснення [9,322].

Дослідник Д. Узнадзе вважає, що важливоусвідомити установку як готовність до діяльності.Її варто, поза сумнівом, розуміти не як частковийпсихологічний феномен у низці інших таких жечасткових феноменів, а як стан самого цілісногосуб’єкта. Це означає, що установка викликаєпсихічну активність, котра виникає в результаті

дії об’єктивних обставин і є таким станом, в якомувідображено об’єктивні умови, що самі їївикликають. Отже, установка – не сутосуб’єктивний стан, а перенесення на суб’єктоб’єктивної ситуації [12, 102].

В. Мясищев, поділяючи точку зору Д. Узнадзе,розглядає залежність готовності людини додіяльності від рівня її активнопозитивногоставлення до неї. Для формування характерунеобхідна мобілізація внутрішніх сил особистостіна здійснення діяльності [7].

Незважаючи на відмінності в конкретномутлумаченні поняття “готовність”, аналізпсихологічної літератури переконує, що більшістьавторів цього напряму дотримуються думки, щоготовність – це особливий психічний стан.

Знаний психолог К. Платонов трактуєготовність як інтегральну властивість особистості,початок формування якої лежить у підструктурідосвіду, тобто обумовлену насамперед знаннями,уміннями і навичками [8].

Деякі дослідники розглядають готовність яктехнічний стан, “налаштування” особистості навиконання професійної діяльності і як якістьособистості. Так, М. Дьяченко і Л. Кандибовичстверджують, що в процесі трудової діяльностівиявляються як стійкі особистісні особливостілюдини (переконання, погляди, риси характеру),так і ситуативні її психічні стани, пов’язані зпрофесійним процесом (пильність, зібраність,задоволеність). На їх думку, стан готовності – це“налаштування”, актуалізація і пристосуванняможливостей особистості для успішних дій впевний час, внутрішня зібраність особистості навиконання професійних завдань, установка на“активні й доцільні дії”. Налаштування ж напрофесійну діяльність обумовлюється мотивамиі психічними особливостями особистості, томуготовність трактується ними і як стан, і якінтегральна якість особистості [3].

Російський науковець В. Сластьонінхарактеризуючи поняття “професійна готовність”,доходить висновку, що для визначення його сутінеобхідно знати реальну структуру діяльності.Готовність до діяльності, на його думку, слідрозглядати як цілісний стан особистості, це –особливий психічний стан. За структуроюпрофесійна готовність є складним синтезом тісновзаємозв’язаних компонентів. До їх числа ми,насамперед, відносимо мотиваційноціннісний(особистісний) і виконавський (процесуальний)компоненти. Всі якості особистості, “щовизначають її готовність, інтегровані в їїспрямованості як сукупність домінуючих мотивівпрофесійної поведінки і діяльності” [11, 19].



49 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Дослідниця С. Манукова, розкриваючирозуміння готовності як новоутворенняособистості студента, що характеризуєсуб’єктивне ставлення особистості допрофесійної діяльності, ідейну і практичнуготовність до її здійснення, внутрішньопідкріплену значущими етичними мотивами,доводить, що така готовність має певнуструктуру. Її складовими є світоглядний,когнітивний, мотиваційний, емоційновольовийі операційноповедінковий компоненти [6].

У дослідженні [14] доведено, що рівень іспрямованість кореляцій між показникамикомпонентів (операціонального, інформаційного,мотиваційного) професійної готовності свідчитьпро значущість методичної підготовки студентівна молодших курсах, незважаючи на те, що в цейперіод їх розвиток проходить безвідносно допрофесійної готовності як цілісності.

О. Лєванова розглядає готовність студентів зрізних точок зору: поперше, як професійнозначущу якість особистості, що є складнимпсихічним утворенням, котре охоплює: позитивнеставлення до навчання; достатньо стійкі мотивидіяльності; адекватні вимоги професійноїдіяльності до якостей характеру, здібностей,темпераменту; необхідні знання, уміння, навички;стійкі професійно важливі особливостісприйняття, уваги, мислення, емоційновольовихпроцесів тощо. Подруге, як психічний стан.Психічний стан готовності – це “налаштування”,актуалізація і пристосування можливостейособистості для успішних дій в даний момент. Надумку автора, стан готовності має такікомпоненти: пізнавальний (розуміння виховнихзавдань, оцінка їх значущості, знання способіврозв’язання і т. п.); емоційний (почуттявідповідальності, упевненості в успіху,натхнення); мотиваційний (потреба успішновиконувати завдання, прагнення добиватисяуспіху). Готовність і як якість, і як стан значноюмірою обумовлюється стійкими мотивами іпсихічними особливостями конкретноїособистості [5, 108].

У педагогічній літературі широкого вжиткунабуло поняття “професійна готовність”, щонерідко ототожнюється з поняттям “професійнапідготовка” і також має декілька значень.Найбільш поширеним є тлумачення:організовувати щось; навчити тому, що потрібно;дати необхідні знання.

Автор Н. Волянюк [1], виокремилапідструктури професійної готовності майбутніхфахівців: спеціальну (знання виступають засобомі результатом творчості), методичну (професійні

уміння та навички), соціальнопсихологічну(обізнаність у сфері спілкування), диференціальнопсихологічну (індивідуальний підхід), психофізичну(сформованість професійно значущих особистіснихякостей), фізичну (стан здоров’я та фізичнапідготовленість) і аутопсихологічну (самовдосконалення).

Фундаментальними структурними утвореннямипрофесіоналізму є: специфічність знань предметадіяльності і сформована на цьому ґрунтіметодологія професійного мислення; достатнійдосвід діяльності; творчий характер включеннянабутого досвіду в процес пошуку оптимальнихваріантів виконання завдання; наявність чіткогоорієнтувального образу стратегії і тактики упроцесі діяльності.

Найбільш важливими сторонами професіоналізмуособистості, на думку Г. Хозяїнова, є професійнаспрямованість особистості, здібності, особистісніта професійно важливі якості особистості;професійна компетентність [13,7].

Структура особистості містить такі елементи,як: здібності, мотивація, емоції, вольові якості,характер, темперамент, соціальні установки, роліта норми, моральні якості.

Серед якостей, майбутніх фахівців галузі“Фізичної реабілітації”, необхідних для успішноговиконання професійної діяльності, можна назватитакі: відповідальність за виконання своєї справи,високу психічну працездатність, охайність,доброзичливість, самостійність у прийняттірішень, дисциплінованість, організованість,рішучість, критичний підхід до оцінювання своїхдій та дій інших, вміння швидко відновлюватисята знімати нервовоемоційне напруження тощо.

Висновок. Таким чином, аналіз психологопедагогічної літератури, здійснений з метоюз’ясування стану дослідження проблемиготовності майбутніх фахівців галузі “Фізичноїреабілітації” до професійної діяльності, давможливість обґрунтувати поняття “психологопедагогічної готовності майбутніх фахівців допрофесійної діяльності” та виокремити основнікомпоненти такої готовності. До перспективподальшого дослідження варто віднестирозробку та обґрунтування критеріїв, показниківта рівнів готовності майбутніх фахівців галузі“Фізичної реабілітації” до професійної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Волянюк Н. Ю. Готовність до професійно

педагогічної діяльності тренеравикладача, якпоказник суб’єктності // Збірник наукових працьІнституту психології ім. Г. С. Костюка АПНУкраїни / [за ред. Максименка С.Д.]. – К.: 2004. –Т.ІV, Випуск 1. – С. 90 – 96.

2. Деркач А. А. Акмеология: путидостижения


50

вершин профессионализма / А. А. Деркач, Н. В. Кузьмина.– М.: РАУ, 1993. – 32 с.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України;[гол. ред. В.Г. Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с.

4. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитанияшкольников. – М.: Просвещение, 1976. – 303 с.

5. Леванова Е. А. Готовясь работать сподростками. – М., 1993. – 152 с.

6. Манукова С. А. Формирование идейнонравственнойготовности выпускников педагогического институтак профессиональной деятельности: автореф. дис.канд. пед. наук. – Ростовна Дону, 1988. – 15 с.

7. Мясищев В. Н. Психология отношений. – М.:Издательство института практической психологии,Воронеж: НПО МО ДЕК, 1995. – 336 с.

8. Платонов К. К. Краткий словарь системыпсихологических понятий. – М.: Высшая школа,1981. – 175 с.

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии:в 2х т. – М., 1989. – 486 с.

10. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии.– М.: Педагогика, 1976. – 416 с.

11. Сластенин В. А. Теория и практика высшегообразования. – М., 1987. – 142 с.

12. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основыпсихологии установки. – Тбилиси, 1961. – 210 с.

13. Хозяинов Г. И. Мастерство педагога впроцессе образования и обучения / Г.И. Хозиянов. –М.: Физическая культура, 2006. – 224 с.

14. Чичикин В. Т. Теоретические основыформирования профессиональной готовностиспециалиста в системе физкальтурнопедагогического образования: автореф. дис. док.пед. наук: 13.00.04. / РГАФК. – М., 1995. – 34 с.

15. Чудновский В. Э. О временном аспектегармонического развития личности // Психологопедагогические проблемы становлення личности ииндивидуальности в детском возрасте. – М.:Просвещение, 1980. – С.60 – 67.

REFERENCES1. Volianiuk, N. Yu. (2004). Hotovnist do profesiino

pedahohichnoi diialnosti treneravykladacha, yakpokaznyk subiektnosti [Readiness for vocational andpedagogical activity of the trainerteacher, as an indicatorof subjectivity]. Collection of scientific works of theInstitute of Psychology named after. GS Kostiuk of theAcademy of Pedagogical Sciences of Ukraine. S.D.Maksimenko (Ed.). Kyiv: T.I.V., vol. 1, pp. 90 – 96. [inUkrainian].

2. Derkach, A.A. (1993). Akmeologiya: putidostizheniyavershin professionalizma [Akmeologiya: ways to achievethe vertices of professionalism]. Moscow RAU, 32 p.[in Russian].

3. Kremen, V.H. (2008). Entsyklopediia osvity[Encyclopedia of Education]. Acad. ped Sciences ofUkraine. Kyiv: Yurincom Inter, 1040 p. [in Ukrainian].

4. Krutetskiy, V. A. (1976). Psikhologiya obucheniyai vospitaniya shkolnikov [Psychology of education andupbringing of schoolchildren]. Moscow: Prosveshchenie,303 p. [in Russian].

5. Levanova, Ye. A. (1993). Gotovyas rabotat spodrostkami [Preparing to work with teenagers].Moscow, 152 p. [in Russian].

6. Manukova, S.A. (1988). Formirovanie іdeynonravstvennoy gotovnosti vypusknikov pedagogicheskogoinstituta k professionalnoy deyatelnosti [Formation ofideological and moral readiness of graduates of thepedagogical institute for professional activity]. Extendedabstract of candidate’s thesis. Rostovon Don, 15p. [inRussian].

7. Myasishchev, V. N. (1995). Psikhologiyaotnosheniy [Psychology of Relations]. Moscow:Publishing House of the Institute of Practical Psychology,Voronezh: NGO MO DEK, 336 p. [in Russian].

8. Platonov, K. K. (1981). Kratkiy slovar sistemypsikhologicheskikh ponyatiy [Brief dictionary of thesystem of psychological concepts]. Moscow: Higherschool, 175 p. [in Russian].

9. Rubinshtein, S. L. (1989). Osnovy obshcheypsikhologii [Fundamentals of general psychology]. in 2book. Moscow, 486 p. [in Russian].

10. Rubinstein, S. L. (1976). Problemy obshcheypsikhologii [Problems of general psychology]. Moscow:Pedagogics, 416 p. [in Russian].

11. Slastenin, V.A. (1987). Teoriya i praktikavysshego obrazovaniya [Theory and practice of highereducation]. Moscow, 142 p. [in Russian].

12. Uznadze, D.N. (1961). Eksperimentalnye osnovypsikhologii ustanovki [Experimental Fundamentals ofInstallation Psychology]. Tbilisi, 210 p. [in Russian].

13. Khozyainov, G. I. (2006). Masterstvo pedagogav protsesse obrazovaniya i obucheniya [The Masteryof Teacher in the Process of Education and Training].Moscow: Physical Culture, 224p. [in Russian].

14. Chichikin, V. T. (1995). Teoreticheskie osnovyformirovaniya professionalnoy gotovnosti spetsialista vsisteme fizkalturnopedagogicheskogo obrazovaniya[Theoretical bases of formation of professionalreadiness of a specialist in the system of physical cultureand pedagogical education]. Extended abstract ofcandidate’s thes is. RGAFK. Moscow, 34p. [inRussian].

15. Chudnovskiy, V. E. (1980). O vremennom aspektegarmonicheskogo razvitiya lichnosti [On the TemporaryAspect of Harmonic Development of the Personality].Psychologicalpedagogical problems of the formationof personality and personality in childhood. Moscow:

Prosveshchenie, pp.60 – 67. [in Russian].




51 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК [378.147:811.1]:376.1

Олена Казачінер, кандидат педагогічних наук, старший викладачкафедри методики навчання мов і літератури

Комунальний вищий навчальний заклад “Харківська академія неперервної освіти”

ЗАПОБІГАННЯ ВЧИТЕЛЕМ ДИТЯЧОЇ ЖОРСТОКОСТІЯК СКЛАДОВА ЙОГО ІНКЛЮЗИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

(на прикладі повісті В. Железникова “Чучело”)У статті порушено проблему запобігання вчителем дитячої жорстокості як необхідної складової

його інклюзивної компетентності. На сьогодні виникнення в дитячих та дорослих колективах явищжорстокості, агресії, ненависті не втратили своєї актуальності й набули різних форм прояву. На прикладіаналізу поведінки вчительки з повісті В. Железникова “Чучело” автором здійснено пошук розв’язанняцієї проблеми саме з боку педагога.

Ключові слова: дитяча жорстокість, запобігання жорстокості, інклюзивна компетентністьучителя, повість В. Железникова “Чучело”.

Літ. 6.

Елена Казачинер, кандидат педагогических наук, старший преподавателькафедры методики преподавания языков и литературы

Коммунальное высшее учебное заведение “Харьковская академия непрерывного образования”

ПРЕДОТВРАЩЕНИЕ УЧИТЕЛЕМ ДЕТСКОЙ ЖЕСТОКОСТИ КАКСОСТАВЛЯЮЩАЯ ЕГО ИНКЛЮЗИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ

(на примере повести В. Железникова “Чучело”)В статье затронута проблема предотвращения детской жестокости как необходимой

составляющей его инклюзивной компетентности. На сегодня возникновение в детских и взрослыхколлективах явлений жестокости, агрессии, ненависти не потеряли своей актуальности и приобрелиразные формы проявления. На примере анализа поведения учительницы из повести В. Железникова“Чучело” автором сделан поиск путей решения этой проблемы именно со стороны педагога.

Ключевые слова: детская жестокость, предотворащение детской жестокости, инклюзивнаякомпетентность учителя, повесть В. Железникова “Чучело”.

Olena Kazachiner, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of theMethods of Teaching Languages and Literature Department

Municipal Institution of Higher Education “Kharkiv Academy of Postgraduate Education”

THE TEACHER’S PREVENTION OF CHILDREN’S CRUELTY AS A PART OF THEINCLUSIVE COMPETENCE (ON THE EXAMPLE OF V. ZHELEZNYKOV

“Chuchelo” (“Scarecrow”) novel)At the current stage of innovation education development in Ukraine among the priorities of state policy,

qualitatively new requirements of the teacher’s personality, the professional activity are determined. Amongthem there is the realization of the basic principles of state policy in the field of education in Ukraine, inparticular, its democratization, humanization, indivisible character of education and upbringing, and othersby the teacher. It requires a high level of education, culture, qualifications of teachers, whose professionalactivity is the basis of the transformation of Ukrainian society both at the individual and social level.

That is why it is necessary to provide the ideas of integration and especially inclusive education into thepractice of secondary educational establishments of Ukraine activity.

The article raises the problem of preventing the children’s cruelty by a teacher as a necessary componentof the inclusive competence. Today, the emergence in the children’s and adult collectives such phenomena ascruelty, aggression, hate did not lost their relevance and acquired various forms of manifestation. On the exampleof the analysis the behavior of the teacher of the novel of V.Zheleznikov “Chuchelo” (“Scarecrow”)”, the authorsought to solve the problem from the teacher.

Margarita Ivanivna was a class teacher of the class, where she taugnt Olenka Bezsoltseva. She saw thatthe conflict had overgrown within the class, but the teacher was so absorbed by her happiness that she hadforgotten about the girl who was so hoping for her protection. The teacher could figure out the conflict andsave Olenka.

© О. Казачінер, 2017


(на прикладі повісті В. Железникова “Чучело”)

52

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. На сучасному етапі інноваційногорозвитку освіти в Україні серед пріоритетнихзавдань державної політики визначено якісно новівимоги до особистості вчителя, його професійноїдіяльності. Серед них – реалізація вчителемосновних принципів державної політики в галузіосвіти в Україні, зокрема її демократизація,гуманізація, неподільний характер навчання йвиховання та інших. Це вимагає високого рівняосвіченості, культури, кваліфікації вчителів,професійна діяльність яких є основоютрансформації українського суспільства як наіндивідуальному, так і на соціальному рівні.

Саме тому виникає необхідність упровадженняідей інтеграційного та особливо інклюзивногонавчання в практику роботи загальноосвітніхнавчальних закладів України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. В історії літератури й кіно, починаючиз 1940х років по теперішній час, було показаноп’ять типів учителів: перший – учительінтелігент,піднесений над іншими (“Первоклассница”,“Весна на Заречной улице”), другий – учительреволюціонер (“Первый учитель”, “РеспубликаШКИД”), третій – учительлюдина, здатний настомленість від своєї професії (“Доживем допонедельника”, “Большая перемена”, “Ключ безправа передачи”, “Вам и не снилось”), четвертий– педагог, який не вміє своєчасно помітитипроблеми класу (“Чучело”, “Дорогая ЕленаСергеевна”), п’ятий – неуспішний танеавторитетний учитель, який усвідомлює своюнепотрібність (“Розыгрыш”, “Географ Глобуспропил”, “Училка”). Отже ми бачимо, що взображенні педагогічної професії в кіно, на жаль,відбувається регрес. Ставлення до вчителів уреальному житті впливає на зображення їх у кіноі навпаки, це двобічний процес.

Ґрунтовним дослідженням повісті В. Железникова“Чучело” та однойменного художнього фільмуР. Рикова є монографія В. Собкіна та О. Маркової[4], у якій увагу було приділено вивченню впливукінофільму на трансформацію структурнихкомпонентів Яконцепції сучасних глядачівпідлітків. Окремі розділи монографії присвяченірозгляду питань розуміння мотиваційної

структури поведінки головних героїв, а такожвпливу особистого досвіду переживання шкільноїтравлі (буллінгу) на мотиваційну атрибуцію дійкіноперсонажів.

Повісті В. Железникова “Чучело” присвяченонаукові праці таких авторів, як Л. Чимбур [6], Є. Райхлина,Н. Юрчик [3], розробки уроків С. Коржук [2],Г. Хакімової [5] та інших.

Проте аналіз зазначених досліджень показав,що питання поведінки та ролі вчителя в процесізапобігання дитячої жорстокості в них розробленонедостатньо.

Виділення невиділених раніше частинзагальної проблеми, котрим присвячуєтьсяозначена стаття. Як відомо, в 5 – 6, а іноді й у 7класі дитячий колектив переживає найскладнішийпроцес становлення, коли “розподіляються” та“перерозподіляються” ролі кожного, коливідбувається боротьба за лідерство, за рольнайрозумнішого чи найсильнішого, і колинайстрашнішим є опинитися на ролі “простака”чи “цапавідбивайла”. І кожний новенький,звісно, потрапляє на роль кандидата на цюнезавидну роль.

На сьогодні форми агресії, жорстокості,ненависті серед учнів підліткового віку є різними.Окрім відкритого прояву цих рис у реальномужитті можна визначити й такі сучасні, як: зйомказнущання над дитиною на мобільний телефон чиінші гаджети, викладення роликів в Інтернеті, їхрозповсюдження й написання коментарів тощо.

Саме тому ми вважаємо, що необхідноюскладовою інклюзивної компетентності будьякого вчителя є його вміння налагоджуватипозитивні, дружні стосунки між учнями класу, атакож запобігати дитячій жорстокості, агресії,ненависті по відношенню до дитини, яка чимосьвідрізняється від інших, не схожа на всіх. З метоюздійснення спроби визначення шляхів розв’язанняцієї проблеми з боку педагога нами було обраноповість В. Железникова “Чучело”, оскільки в нійавтор порушував складне питання стосунків удитячих колективах. На основі аналізу образувчительки з цієї повісті ми зробили спробувизначити форми, методи та прийоми запобіганнядитячої жорстокості саме з боку педагога.

Формулювання цілей статті. Таким чином,метою нашої статті є здійснення аналізу поведінкивчительки з повісті В. Железникова “Чучело” тана цій основі – пошуку розв’язання проблеми

We offered the questions to discuss with students during their work over the story, and these questionsalso can be put forward for discussion at the pedagogical councils, at parents’ meetings, during conductingtraining sessions with teachers in the system of postgraduate education in order to develop their inclusivecompetence.

Keywords: the child’s cruelty, prevention of cruelty, the teacher’s inclusive competence, a novel of V.Zheleznikov “Chuchelo” (“Scarecrow”).




53 Молодь і ринок №11 (154), 2017

запобігання дитячої жорстокості саме з бокупедагога.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючиобраз учительки з повісті В. Железникова“Чучело”, слід проаналізувати й її ставлення докласного керівництва, оскільки образ класногокерівника також дозволяє прослідкуватиособливості стосунків учнів та вчителя.

У повісті та в однойменному фільмі вона нібиприділяє дітям увагу, але все робить якосьформально, поспіхом. Маргарита Іванівна булазайнятою своїм майбутнім весіллям і тому за весьчас не почула, не відчула того, що насправдівідбувається в класі. Якби вона не поїхала і непокарала дітей за їхню безвідповідальність,повідомила б їм про те, звідки вона дізналася, щовони втекли в кіно, цієї історії б не трапилося:

“Все стали смотреть на Маргариту, толпана секунду затихла, а она смущенно отмахнуласьи спросила у нас:

“Так что это еще за история с бойкотом?”“С бойкотом? – переспросила находчивая

Железная Кнопка. – Ах, с бойкотом...” – Онавыразительно посмотрела на меня: толькопопробуй, мол, сознайся, несчастное чучело.

“Ой, Маргарита Ивановна, – вмешаласьШмакова, – вы платье испачкали”.

Маргарита заволновалась и стала искать, гдеона испачкала платье.

“Вот, – Шмакова показала ей пятно на груди.– Жалко. Такое красивое!” [1, 52].

Особисте життя хвилювало її більше ніжпроблеми в школі:

“В тот момент, когда мы смеялись надРыжим, вбежала веселая Маргарита. В однойруке она держала классный журнал, а в другойсверток в цветном полиэтиленовом мешочке.

“А, новенькая! – Она увидела меня. – Куда жетебя посадить?”

Она пошарила глазами по рядам парт… изабыла про меня, потому что девчонки обступилиее и спросили, правда ли, что она выходитзамуж. Маргарита ответила, что правда,засияла от счастья, торопливо разорваламешочек, вытащила коробку конфет, открыла ипоставила на стол.

“От него?” – прошептала догадливаяШмакова.

“От него, – Маргарита еще больше расцвела.– Угощайтесь”, – и сделала величественныйжест рукой” [1, 25 – 26].

Тому, навіть і знаючи про бойкотоднокласників учениці Оленці Безсольцевій (якавзяла провину однокласника на себе, щоб йогоне покарали), вона не втрутилася в ситуацію,

повірила першому слову учнів, не потрудиласязнайти винуватця і зробити так, щоб над ним незнущалися. Хоча вона покарала клас, відмінившипоїздку, але не виховала іншого ставлення дітейдо людей. Тому покарання не виправило клас, алише розлютило. Ефектний учинок МаргаритиІванівни (розбила скарбничку) справив ефект натонку душу Оленки, але увага інших зосередиласялише на одному: “Хто доніс?”

У той же час зневірена Безсольцева вважалаостанньою надією на справедливість самеМаргариту Іванівну. Перед своїм від’їздом вонапообіцяла розібратися стосовно бойкоту, якийвлаштували дівчинці її однокласники. Але,побачивши вчительку після приїзду, Оленказрозуміла, що та все забула: “Светлое пальтонараспашку, под ним свадебное платье, то самое,которое она испортила тортом… Она сошла скатера, как королева с раззолоченного трона.Красиваякрасивая, она в сто раз стала красивееза эту неделю” [1, 86].

Проте зазначимо, що Маргарита Іванівна посвоєму опосередковано теж брала участь вморальному пригніченні Оленки. Вчителькапідтримувала яскравих та сильних особистостей,але на те, щоб побачити таку особистість уБезсольцевій, їй не вистачило життєвої мудрості.

Увесь жах того, що трапилося, МаргаритаІванівна усвідомила лише після від’їзду Оленкиз дідусем із міста: “Она вдруг поняла, чтопроизошла чудовищная история, что ЛенаБессольцева рассчитывала на ее помощь. А онавсевсе забыла. Это открытие настолько еепотрясло, что она на какоето время совершеннозабыла о ребятах, которые кричали и шумели поповоду Димки Сомова. Собственное ничтожество– вот что занимало ее воображение…” [1, 106].

Таким чином, ми бачимо, що образ молодоївчительки і в повісті, і в фільмі неоднозначний.Саме через образ Маргарити Іванівни показанодеяку відірваність дорослих від дитячих проблем.Головною її помилкою є те, що вона спрощує своїхучнів як людей. Їй здається, що діти грають уякихось зрадників. Але відомо, що фундаментфізичного й морального здоров’я закладаються вдитинстві, в школі, де певну роль психотерапевтамає виконувати вчитель.

Пропонуємо деякі питання для обговорення:1. Якою постає перед читачами Маргарита?2. Чим вона заклопотана найбільше?3. Чому Маргарита Іванівна виявила байдужість

до подій, які відбулися в класі? Що ви думаєте проїї роль в усій цій історії?

4. Як ви оцінюєте заборону поїздки дітей наканікулах Маргаритою Іванівною?



54

5. Чому Маргарита Іванівна не почула, недопомогла, не захистила Оленку Безсольцеву?

6. Чи може Оленка розраховувати на їїдопомогу в майбутньому? Чому ви так вважаєте?

7. А чи було в силах Маргарити Іванівни недопустити конфлікту?

8. Чи послужила ця історія уроком дляМаргарити Іванівни? Як саме?

Ці питання вчитель може обговорити разом зучнями під час роботи над повістю, а також їх можнависунути для обговорення на педагогічних радах, набатьківських зборах, під час проведення навчальнихзанять з учителями в системі післядипломної освітиз метою розвитку їхньої інклюзивної компетентності.

Крім того, особливу увагу доцільно звернутина питання № 6, тобто визначити, що потрібнобуло зробити вчительці: 1) самій привестиновеньку ученицю в клас і представити її; 2) одразузнайти місце для дівчинки в класі; 3) при першихознаках травлі, проявах жорстокості, агресіїзробити все можливе, щоб це подолати:з’ясовувати причини виникнення, проводитибесіди; сприяти згуртуванню дитячого колективуу вигляді спільних заходів, повідомити учням проті позитивні риси характеру, які були в новенькійучениці, в разі складної ситуації підключитидитячого психолога; 4) якщо відбулися зміни врозкладі уроків, не писати на дошці, а самійприйти до класу та повідомити учням про це; 5) якщовчитель почув про бойкот одному з учнів,необхідно було негайно в цьому розібратися іобговорити з ними їхню проблему, знайтивинуватця і зробити так, щоб над ним незнущалися; 6) не обов’язково було доводити подіюдо відома директора, спробувати все вирішити вмежах класу, тим паче діти разом заробляли грошіна поїздку – саме тому їх так озлобила ця ситуація.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямі. Таким чином, з усього сказаного вищеможна дійти висновку про те, що необхідноюскладовою інклюзивної компетентності будьякого вчителя є його вміння налагоджуватипозитивні, дружні стосунки між учнями класу, атакож запобігати дитячій жорстокості, агресії,ненависті по відношенню до дитини, яка чимосьвідрізняється від інших, не схожа на всіх.

З метою здійснення спроби визначення шляхіврозв’язання цієї проблеми з боку педагога намибуло обрано повість В.Железникова “Чучело”,оскільки в ній автор порушував складне питаннястосунків у дитячих колективах. На основі аналізуобразу вчительки з цієї повісті ми зробили спробувизначити форми, методи та прийоми запобіганнядитячої жорстокості саме з боку педагога.

Маргарита Іванівна була класним керівникомкласу, в якому навчалася Оленка Безсольцева.Вона бачила, що в класі назрів конфлікт, але буланастільки поглинена своїм щастям, що забула продівчинку, яка так сподівалася на її захист.Учителька могла б розібратися в конфлікті таврятувати Оленку.

Нами було запропоновано питання дляобговорення разом з учнями під час роботи надповістю, а також їх можна висунути дляобговорення на педагогічних радах, набатьківських зборах, під час проведеннянавчальних занять з учителями в системіпіслядипломної освіти з метою розвитку їхньоїінклюзивної компетентності. Ми здійснили спробупошуку можливих шляхів розв’язання даноїпроблеми з боку вчительки.

Уважаємо, що можливим продовженням подійповісті може бути те, що в майбутньому,усвідомивши свою провину, МаргаритаІванівна виявлятиме більшу увагу до учнів,помічатиме проблеми в стосунках між дітьми інавчиться налагоджувати такі стосунки в класі,в яких не буде місця жорстокості, агресії таненависті.

ЛІТЕРАТУРА1. Железников В.К. Чучело / В.К.Железников. –

URL: http://download.librebook.me/formats/13/01/17/144263_803.pdf

2. Коржук С.В. Разговор о жестокости в 6классе: по повести В.Железникова “Чучело” /С.В.Коржук. – Литература. – 1996. – № 4. – С.1.

3. Райхлина Е.Л. Образ учителя в русскомкинематографе / Е.Л.Райхлина, Н.Н.Юрчик //Молодой ученый. – 2016. – №13.2. – С. 60–62.

4. Собкин В.С. Фильм “Чучело” глазамисовременных школьников. Труды по социологииобразования / В.С.Собкин, О.С.Маркина. – Т. XIV. Вып.XXV. – М.: Институт социологии образования РАО,2010. – 152 с.

5. Хакимова Г. Г. Урокконференция по книге В. Железникова“Чучело”: “Уроки жизни, уроки доброты” /Г.Г.Хакимова. – URL: http://festival.1september.ru/articles/518740/

6. Чимбур Л. С. Повесть В. Железникова“Чучело” на уроках русского языка и литературы /Л.С.Чимбур // Молодой ученый. – 2015. – №22.1. –С. 209–211.

REFERENCES1. Zheleznikov, V.K. Chuchelo [Scarecrow]. Available

at http://download.librebook.me/formats/13/01/17/144263_803.pdf [in Russian].

2. Korzhuk, S. V. (1996). Razgovor o zhestokosti v 6mklasse: po knige V. Zheleznikova “Chuchelo” [The talk aboutcruelty in the 6th grade: on the book of Vladimir Zheleznikov“Scarecrow”]. Literature, no.14, p. 1. [in Russian].




55 Молодь і ринок №11 (154), 2017

3. Rajhlina, E.L. & Jurchik, N.N. (2016). Obraz uchiteljav russkom kinematografe [Teacher’s image in Russiancinema]. Molodoj uchenyj, no.13.2, pp. 60–62. [in Russian].

4. Sobkin, V.S. & Markina, O.S. (2010). Film“Chuchelo” glazami sovremennyh shkolnikov. Trudypo sociologii obrazovanija [Film “Scarecrow” in theeyes of modern schoolchildren. Works in educationalsociology]. Vol. XIV. Vol. XXV. Moscov: Institutsociologii obrazovanija RAO, 152 p. [in Russian].

5. Khakimova, G. G. Urokkonferentsiya po knige

V. Zheleznikova “Chuchelo”: “Uroki zhizni, urokidobroty” [Lessonconference on the book of VladimirZheleznikov “Scarecrow”: Lessons of life, lessons ofkindness]. Available at http://festival.1september.ru/articles/518740/ [in Russian].

6. Chimbur, L. S. (2015). Povest V. Zheleznikova“Chuchelo” na urokah russkogo jazyka i literatury[Novel “Scarecrow” by V. Zheleznikov at the lessons ofRussian language and literature]. Molodoj uchenyj,

no.22.1, pp. 209–211. [in Russian].


УДК 378.016:376

Юрій Долинний, кандидат педагогічних наук, доцент,докторант кафедри педагогіки і методики технологічної освіти

Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка

КОНЦЕПІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ IСПОРТУ ДО РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ

ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИРозглядається зміст концепції підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання і спорту до

реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими фізичними можливостями. Якісна система вищої освіти;знання майбутніми фахівцями з фізичного виховання та спорту фізіологічних і психологопедагогічнихособливостей дітей з фізичними обмеженнями в розвитку; вдосконалення державної професійної освіти,законодавчонормативної бази України, є складовими концепції професійної підготовки майбутніми фахівцямиз фізичного виховання та спорту до реабілітаційної роботи з дітьми з обмеженими фізичними можливостями.

Ключові слова: концепція, реабілітація, дитина, обмеження в розвитку, фізичне виховання,професійна підготовка.

Літ. 8.

Юрий Долинный, кандидат педагогических наук, доцент,докторант кафедры педагогики и методики технологической науки

Глуховского национального педагогического университета имени А. Довженка

КОНЦЕПИЯ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО ФИЗИЧЕСКОМУВОСПИТАНИЮ И СПОРТУ К РЕАБИЛИТАЦИОННОЙ РАБОТЕ С ДЕТЬМИ С

ОГРАНИЧЕННЫМИ ФИЗИЧЕСКИМИ ВОЗМОЖНОСТЯМИРассматривается содержание концепции подготовки будущих специалистов по физическому

воспитанию и спорту к реабилитационной работе с детьми с ограниченными физическимивозможностями. Качественная система высшего образования; знание будущими специалистами пофизическому воспитанию и спорту физиологических и психологопедагогических особенностей детей сфизическими нарушениями в развитии; совершенствование государственного профессиональногообразования, законодательнонормативной базы Украины, являются составляющими концепциипрофессиональной подготовки будущих специалистов по физическому воспитанию и спорту креабилитационной работе с детьми с ограниченными физическими возможностями.

Ключевые слова: концепция, реабилитация, ребенок, ограничение в развитии, физическое

воспитание, профессиональная подготовка.

Yriy Dolynniy, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor,Doctoral Student of the Pedagogics and Method of Technological Science Department

Hlukhiv Oleksander Dozhenko National Pedagogical University

THE CONCEPTION OF PREPARATION OF FUTURE SPECIALISTS ON PHYSICALEDUCATION AND SPORT TO REHABILITATION WORK WITH CHILDREN WITH

THE LIMIT PHYSICAL POSSIBILITIESThe maintenance of conception of preparation of future specialists on physical education and sport to

© Ю. Долинний, 2017

КОНЦЕПІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ I СПОРТУ ДОРЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

56

Постановка науково-практичноїпроблеми. Сучасний розвитокпромислової діяльності, політичні,

економічні перетворення, екологічний стан, якийпостійно погіршується, особливим чиномвпливають на здоров’я кожної людини, аособливо дітей і молоді.

Здоров’я населення України в останнєдесятиліття має стійку тенденцію до погіршення.В останні роки значно зростає кількість дітей зобмеженими фізичними можливостями, яківпродовж усього життя потребують державноїдопомоги [1].

Процес становлення нашої держави,демократичний розвиток суспільства, соціальнаполітика України вимагає переходу до новоготипу гуманістичноінноваційної фізкультурноїосвіти, яка здійснюється на основі впровадженнянового змісту, форм, методів навчання,підвищення якості професійної підготовки,розвитку професійно значущих якостеймайбутнього фахівця з фізичного виховання таспорту, що відповідають вимогам сучасноїреабілітаційної роботи з дітьми.

Отже, якісна професійна підготовка майбутніхфахівців фізичного виховання та спорту єактуальною проблемою сучасності.

Актуальність і новизна дослідження.Життєвий досвід, практика фізичного вихованнята спорту сприяють комплексній реалізаціїпроблеми реабілітації дітей з обмеженимифізичними можливостями, освіти, виховання,формуванню позитивного моральногота психофізичного клімату в суспільстві.

Актуальною проблемою сучасної педагогічноїтеорії і практики є процеси професійноїпідготовки майбутніх фахівців з фізичноговиховання і спорту до реабілітаційної роботи з

дітьми з обмеженими фізичними можливостямиу вищій школі. Підвищена увага до цього питаннявеликої кількості педагогів, психологів, соціологівзумовлена тим, що діти з обмеженими фізичнимиможливостями в сучасному демократичномусуспільстві не мають права залишатися на узбіччісоціальнокультурних процесів, системи людськихвзаємин і цінностей. Ці діти мають такі ж права,як і здорові: їм необхідно повноцінно навчатися,отримувати загальну освіту та в майбутньомуприносити користь суспільству та державі.

Зв’язок теми статті з важливими науково-практичними завданнями. Тема дослідженнявключена до плану науководослідної роботикафедри педагогіки і методики технологічноїосвіти Глухівського національного педагогічногоуніверситету імені Олександра Довженка.

Аналіз останніх публікацій за темоюдослідження. Аспекти професійної підготовкимайбутніх фахівців розглядали Ю.Д. Бойчук,О.А. Дубасенюк, М.Б. Євтух, В.І. Наумчук,В.В. Ягупов й інші. Професійну підготовкумайбутніх фахівців з фізичного виховання таспорту у своїх роботах висвітлювали Т.М. Бугеря,Л.Б. Волошко, А.М. Герцик, М.В. Дутчак,Р.П. Карпюк, Т.Ю. Круцевич, Р.В. Клопов,А.П. Конох, О.С. Куц, В.М. Платонов, Є.Н. Приступа,Л.П. Сущенко, О.В. Тимошенко, Б.М. Шиян,Ю.М. Шкребтій.

Реалізацію принципу неперервностіпрофесійної підготовки майбутніх фахівцівфізичного виховання та спорту досліджувалиС.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, С.О. Сисоєва,В.О. Кукса, Л.П. Сущенко й інші. Проблему дітейз обмеженими фізичними можливостями такорекційну роботу з такими дітьми розглядалиІ.Д. Бех, В.І. Бондар, В.В. Засенко, Д.В. Лубовський,О.В. Гузій, О.С. Куц, Є.М. Мастюкова,

rehabilitation work with children with the limit physical possibilities is examined. The quality system of highereducation; knowledge of future specialists on physical education and sport of physiological and psychologypedagogics features of children with physical violations in development; the perfection of state trade education,legislativelynormative base of Ukraine, conceptions of professional preparation of future specialists are makingon physical education and sport to rehabilitation work with children with limit physical possibilities.

A demand of the rehabilitation work of specialists on physical education of sport needs the increasing oflevel of educational process of preparation of future specialists of rehabilitations, the development of methodologyand model of specialist requires taking into account the different paradigms of education, the development ofnew theoretical approaches, in relation to the vital functions of children with the limit physical possibilities.Therefore, the preparation of future specialists on physical education and sport to rehabilitation work withchildren on the modern stage of development of rehabilitation work examined as pedagogical problem.

The quality system of higher education; the knowledge of future specialists on physical education andsport of physiology and psychologist of pedagogical features of children with physical limitations in development;the perfections of state trade education, legislativelynormative base of Ukraine, are the constituents ofconception of professional preparation by future specialists on physical education and sport to rehabilitationwork with children with the limit physical possibilities.

Keywords: conception, rehabilitation, a child, the limitation of development, the physical education, theprofessional preparation.



57 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Г.М. Мерсіянова, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович,Л.В. Фомічова, О.П. Хохліна, М.Д. Ярмаченко.

Особливості реабілітаційної роботи засобамифізичної реабілітації з людьми, що маютьобмеження в розвитку, досліджували І.М. Башкін,Т.В. Бойчук, О.М. Вацеба, А.С. Вовканич,Т.В. Д’яченко, Ю.О. Ляной, О.К. Марченко,В.М. Мухін.

Особливості навчання та майбутньоїжиттєдіяльності дітей з обмеженимиможливостями опрацьовували І.В. Дмітрієва,В.В. Золотоверх, С.Ю. Конопляста, В.І. ЛяшенкоВ.А. Липа, Н.О. Мирошниченко, Л.К. Одинченко,В.В. Тарасун, Д.І. Шульженко.

Мета статті. Розглянути зміст концепціїпідготовки майбутніх фахівців з фізичноговиховання і спорту до реабілітаційної роботи здітьми з обмеженими фізичними можливостями.

Викладення основного матеріалу. Сучаснийнауковотехнічний прогрес, міжнародні внутрішніта зовнішні війни, природні катаклізми стрімкопогіршують стан здоров’я людини, викликаютьпрофесійні захворювання, поширюютьтравматичні ситуації, призводять до інвалідностіта психофізичних відхилень у стані здоров’ялюдини. Таке розповсюдження негативнихсвітових тенденцій потребує відновлення абополіпшення психофізичного стану людей. ЗвідсиУкраїні потрібні кваліфіковано підготовленіфахівців з фізичного виховання i спорту, здатнірозробляти й реалізовувати сучасні комплексніоздоровчореабілітаційні технології в лікувальнопрофілактичних, санаторнокурортних іспортивнооздоровчі закладах.

Сьогодні в Україні відчутний дефіцитвисококваліфікованих фахівцівреабілітологів зфізичного виховання i спорту. У зв’язку з цимМіністерство молоді та спорту в 1993 роцізапропонувало організувати напрямок підготовки0102 – “Фізичне виховання і спорт”, спеціальність“Фізична реабілітація”, кваліфікація 6.010200 –“Бакалавр фізичної реабілітації”, “Викладачфізичної культури і спорту”. Починаючи з 2007р., було розширено напрям підготовки 0102“Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини”освітньокваліфікаційного рівня 6.010203 –бакалавр, 7.0410202 – спеціаліст, без зазначення.З 2011 р. напрям підготовки перетворено нагалузь знань 0102 “Фізичне виховання, спорт іздоров’я людини”, напрям підготовки – 6.01203“Здоров’я людини”, спеціальність – 7.01020302“Фізична реабілітація”. У 2016 р. вектор розвиткуспеціальності змінився на галузь знань 22“Охорона здоров’я”, напрям підготовки –“бакалавр (магістр) з фізичної терапії, ерготерапії,

фахівець з фізичної реабілітації”, спеціальність –227 “Фізична терапія, ерготерапія”.

Попит на реабілітаційну роботу фахівців зфізичного виховання i спорту потребуєпідвищення рівня освітнього процесу підготовкимайбутніх фахівцівреабілітологів, розробленняметодології та моделі фахівця вимагає врахуваннярізних парадигм освіти, розроблення новихтеоретичних підходів, щодо життєдіяльності дітейз обмеженими фізичними можливостями. Томупідготовка майбутніх фахівців з фізичноговиховання i спорту до реабілітаційної роботи здітьми на сучасному етапі розвиткуреабілітаційної роботи розглядається якпедагогічна проблема.

В.О. Зюзін, Т.М. Зінченко вказують на те, щопідготовка майбутніх фахівців з фізичноговиховання i спорту до реабілітаційної роботи єпроблемою державної ваги для кожноїцивілізованої країни. Останнє випливає з самоготрактування поняття “фізична реабілітація” якпроцесу відновлення частково чи повністювтрачених функцій організму людиниз обмеженими фізичними можливостями засобамифізичного виховання i спорту, є одним з основнихі дієво впливає саме на рухову сферу дитиниз обмеженими фізичними можливостями.

Проведений аналіз літературних джерел(Н.О. Бєлікова, Т.В. Бойчук, Т.В. Д’яченко,Ю.Д. Железняк, Т.М. Зінченко, В.О. Зюзін,С.М. Казакова, Е.А. Казаков, В.О. Кукса,Л.І. Лубишева, В.А. Магін О.І. Міхеєнко,О.Б. Павлик, Л.П. Сущенко) у напряміпрофесійної підготовки майбутніх фахівців зфізичного виховання і спорту до реабілітаційноїдіяльності вказують на необхідність науковообґрунтованої організації процесу освіти й досвідупередових країн і регіональних особливостейнашої держави, підтверджують доцільністьобговорення професійної діяльності якпедагогічної проблеми на різних рівнях.

На думку Ю.Д. Железняка, реабілітація дітейз обмеженими фізичними можливостямипред’являє особливі вимоги до рівняпрофесіоналізму майбутніх фахівців з фізичноговиховання i спорту. Цілком зрозуміло, наскількиважливий високий професіоналізм педагога інаскільки небезпечний його непрофесіоналізм уроботі з дітьми з вадами в розвитку.

Зважаючи на всі вимоги, що висуваються дознань і умінь майбутніх фахівців з фізичноговиховання i спорту до реабілітаційної роботи,виникають проблеми, які постають передвишівською освітою підготовки майбутніхфахівців з фізичного виховання i спорту до


58

професійної діяльності: на перший план виходятьціннісні відносини освіти і науки, насамперед, їхроль для людини, їх призначення в йогожиттєдіяльності, їх функції в розвитку дитини [2].

Система організованого навчання покликанаозброїти студентів не тільки знаннями у певнійгалузі, але і перш за все має навчати способамефективного засвоєння знань та їх використанняу практичній діяльності. Особливо важливим єзавдання скорочення часу адаптації майбутньогофахівця до умов майбутньої професійноїдіяльності. Аналіз літератури показує, що дляефективного формування умінь у навчальномупроцесі вишів України можна досягти за рахунокудосконалення системи методів і засобівнавчання.

Концептуальні основи професійної підготовкимайбутніх фахівців з фізичного виховання таспорту щодо реабілітаційної роботи з дітьмиз обмеженими фізичними можливостямипередбачають, перш за все якісну систему вищоїосвіти, яка відповідає вимогам сучасноїпрофесійної підготовки майбутніх фахівців зфізичної терапії, ерготерапії, фізичної реабілітації.

Якісна система вищої освіти на сьогоденнявизначає такі пріоритетні напрями сучасноїпрофесійної підготовки майбутніх фахівцівз фізичної терапії, ерготерапії, фізичноїреабілітації:

а) створення загальної державної базовоїпрограми попереднього професійнопсихологічноговідбору майбутніх фахівців з фізичної терапії,ерготерапії, фізичної реабілітації, який дозволивби виявити їх вроджену схильність до роботи злюдьми з обмеженими фізичними можливостями;

б) удосконалення системи вищої освіти, яказаймається напрямком підготовки майбутніхфахівців з фізичного виховання i спорту дореабілітаційної роботи з людьми з обмеженимифізичними можливостями, тренерів інваспорту,науковців;

в) затвердження штатних посад спеціалістів зфізичної терапії, ерготерапії, фізичної реабілітаціїта тренерів з параолімпійських видів спорту улікувальних і санаторнокурортних закладах,спортивних клубах, школах різного типу,товариствах, закладах освіти;

г) створення системи спеціалізованих обласнихцентрів фізичної реабілітації, таборів активноїфізичної реабілітації та їх відділень у районах;

д) на базі загальноосвітніх установ, дитячихзакладів, центрів “Інваспорту” відкриттяреабілітаційних центрів для дітей з обмеженимифізичними можливостями;

е) створення науководослідницьких центрів і

наукових лабораторій з проблем фізичноїреабілітації дітей з обмеженими фізичнимиможливостями, організація і проведення науковихсемінарів, конференцій, симпозіумів і конгресів,публікація науковометодичних видань з цьогонапрямку роботи [3].

Якісна система вищої освіти, яка відповідаєвимогам сучасної професійної підготовкимайбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії,фізичної реабілітації неможлива без вирішеннятаких проблем:

1) встановлення логічного взаємозв’язку міжокремими фактами, гіпотезами, ідеями татеоріями, що стосуються фізичної реабілітації,зведення результатів до стрункої класифікаційноїсистеми;

2) необхідності окреслити коло науковихпредметів і теорій, які допоможуть сконструюватимодель фізичної реабілітації;

3) розроблення категорійнопонятійногоапарату фізичної реабілітації (створення фізичнореабілітаційного тезаурусу);

4) розроблення професійно орієнтованоїпрограми підготовки фахівців з фізичноїреабілітації [2, 58; 8, 61 – 66].

Основна увага у системі вищої освіти присучасній професійній підготовки майбутніхфахівців з фізичної терапії, ерготерапії, фізичноїреабілітації приділяється вивченню спеціальнихдисциплін, ґрунтовні знання з яких будуть міцнимфундаментом для формування майбутньоговисокоякісного фахівця реабілітолога [6].

У лекційному курсі дисциплін системи вищоїосвіти що вивчаються, викладаються питаннязагальних основ етіопатогенезу, клінічнихсимптомів і синдромів захворювань і пошкодженьвнутрішніх органів, нервової, ендокринної,сечостатевої систем, опорнорухового апарату;розкривається роль ЛФК, масажу, фізичнихфакторів у комплексній реабілітації людей зобмеженими фізичними можливостями;пояснюються механізми лікувальної дії фізичнихвправ і масажу на організм осіб, які займаютьсяЛФК; обґрунтовуються особливості методиклікувальної гімнастики, масажу, фізіопроцедур узалежності від характеру перебігу захворювання,періоду або стадії захворювання або пошкодження,рухового режиму та загального стану людей зобмеженими фізичними можливостями.

На протязі навчання майбутні фахівці з фізичноїтерапії, ерготерапії, фізичної реабілітаціївдосконалюють знання з теоретичних аспектівфізичної реабілітації, вивчають основи мануальноїкорекції, психопрофілактики та психокорекції,фітотерапії, дієтотерапії, основ протезування,



59 Молодь і ринок №11 (154), 2017

сучасні засоби відновлювання у спорті, проводятьнауководослідну роботу, яка знаходитьвідображення у магістерських роботах [6].

Таким чином, якісна система вищої освіти внапрямку фізичної реабілітації людей зобмеженими фізичними можливостями значнорозширює межі у методах, засобах і напрямахреабілітації. У співпраці з лікарямита працівниками соціальних служб фахівці зфізичної терапії, ерготерапії, фізичної реабілітаціїзакладають основи національної системи фізичноїреабілітації людей з обмеженими фізичнимиможливостями.

Концептуальні основи підготовки майбутніхфахівців з фізичної реабілітації з дітьми зобмеженими фізичними можливостямипередбачають, крім якісної системи вищої освіти,глибоке знання фізіологічних і психологопедагогічних особливостей дітей з фізичнимиобмеженнями в розвитку.

В.М. Оржеховська констатує, що на думкумедиків і педагогів, основи здоров’я закладаютьсяв ранньому дитинстві. У шкільні роки дитиназ обмеженими фізичними можливостями задопомогою фахівців різного профілю маєякнайбільш ретельно виправити свої недоліки устані здоров’я, якнайшвидше адаптуватись усоціальному середовищі, самовизначитись, статибільш сильною, міцною, витривалою [5, 29 – 31].

Майбутній фахівець з фізичної терапії,ерготерапії, фізичної реабілітації має знати:

1) сучасний стан питань етіології, патогенезута клініки захворювань дітей з фізичнимиобмеженнями в розвитку;

2) особливості перебігу патологічних станівдітей під впливом занять з фізичної реабілітації;

3) клінікофізіологічні механізми лікувальної діїфізичних вправ, масажу та фізіотерапевтичнихпроцедур на організм дитини;

4) види реабілітації, захворювань іпошкоджень, завдання, засоби, форми та методифізичної реабілітації дітей з фізичнимиобмеженнями в розвитку.

Фахівець з фізичної терапії, ерготерапії,фізичної реабілітації повинен вміти:

визначати рівень фізичного розвитку,функціонального стану та фізичної підготовки дитини;

визначати обсяг фізичного навантаження підчас занять з лікувальної фізичної культури;

проводити добір засобів і методів фізичноїреабілітації з урахуванням діагнозу захворювання,стадії, функціонального стану кардіореспіраторноїта нервовом’язової систем, рівня фізичноїпідготовки й індивідуальних особливостейорганізму дитини;

розробляти методики занять з лікувальноїфізичної культури, масажу та проводити добірметодик надання фізіотерапевтичних і мануальнихпроцедур;

складати плани занять з лікувальної фізичноїкультури та комплекси фізичних вправ;

проводити заняття з лікувальної фізичноїкультури та надавати процедури масажу,фізіотерапевтичні процедури та володітиосновними прийомами мануальної корекції;проводити лікарськопедагогічні спостереження зметою оцінювання ефективності різних засобівфізичної реабілітації [8].

Особливості дітей з обмеженими фізичнимиможливостями в розвитку (порушенням слуху;зору; мови; опорнорухового апарату; зі складним(комбінованим) дефектом, не пов’язаним зпорушенням діяльності мозку) мають великукількість фізіологічних і психологопедагогічнихособливостей при проведенні реабілітаційноїроботи. Тому майбутній фахівець з фізичноговиховання i спорту, який у майбутньому будепроводити з дітьми з обмеженими фізичнимиможливостями фізичну терапію, ерготерапію,фізичну реабілітацію повинен знати наступніособливості розвитку дітей з вадами в розвитку.

У дітей з порушенням слуху можуть бутипорушені психічні функції (сприйняття, уваги,пам’яті, мислення, мовлення, емоцій, волі);порушення статодинамічних функцій; порушеннясенсорних функцій (тобто слуху); можутьспостерігатися обмеження основних категорійжиттєдіяльності (здатність до навчання, трудовоїдіяльності, до орієнтації, до спілкування й ін. [7].

Дітям з порушенням зору притаманнийастенічний стан (низьке бажання грати, нервовимнапруженням, підвищеною стомлюваністю). Такідіти відчувають постійну високу емоційнунапругу, почуття дискомфорту, в окремихвипадках можуть мати емоційні розлади,порушення балансу процесів збудження ігальмування в корі головного мозку.

У дітей з порушенням мови порушеноформування всіх компонентів мовленнєвоїдіяльності: фонетика, фонематичні процеси(фонематичний слух, фонематичні сприйняття),лексика і граматика. У реабілітаційній роботіфахівців з фізичної терапії, ерготерапії, фізичноїреабілітації застосовується ігрова, музична тапродуктивна діяльність, розвивається їїрегулювальна функція, що виражається уздатності діяти за правилами або інструкціямидорослого; використовується стимулюваннямовленнєвої активності дитини, тренуваннядихальної та голосової систем.


60

Фізіологічні і психологопедагогічніособливості дітей з порушенням опорноруховогоапарату мають такі рухові розлади та особливості:порушення м’язового тонусу, спастичність,ригідність (напруга тонусу м’язівантагоністів іагоністів), гіпотонію м’язів кінцівок і тулуба,обмеження або неможливість довільних рухів(парези та паралічі), гіперкінези (мимовільнінасильницькі рухи), синкинезії (мимовільні спільнірухи, що супроводжуються виконанням активнихдовільних рухів), тремор пальців рук і мови,порушення рівноваги та координації рухів(атаксія), порушення м’язовосуглобовоговідчуття, почуття пози, положення власного тілау просторі [4].

Особливості фізичної терапії, ерготерапії,фізичної реабілітації дітей, які мають складний(комбінований) дефект, не пов’язаний зпорушенням діяльності мозку мають своїспецифічні труднощі.

Концептуальні основи підготовки майбутніхфахівців з фізичного виховання i спорту дореабілітаційної роботи з дітьми з обмеженимифізичними можливостями, передбачаютьвдосконалення державної професійної освіти,законодавчонормативної бази України.

Вдосконалення державної професійної освітинеможливе без скоординованих дій різнихдержавних структур і відомств, задачею яких маєбути формування стратегії і тактики, організаціяі забезпечення заходів спрямованих навідновлення фізичних якостей організму,підвищення функціональних спроможностей,зміцнення здоров’я населення, технічнета кадрове забезпечення. Розроблення цихпрограм потребує знань особливостейорганізаційнометодологічних підходів, які повиннівраховувати регіональні особливості формуваннясучасного суспільства у різних країнах.Впровадження таких програм неможливе безадекватного нормативноправового, технічного ікадрового забезпечення [1; 7].

Нормативноправову базу професійноїпідготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії,ерготерапії, фізичної реабілітації складають ЗакониУкраїни “Про освіту” (1991), “Про вищу освіту”(2002), “Про фізичну культуру і спорт” (2011),“Про основні засади розвитку інформаційногосуспільства в Україні на 2007 – 2015 роки” (2007),Державна національна програма “Освіта”(“Україна ХХІ століття”) (1993), Національнадоктрина розвитку освіти (2002), Національнадоктрина розвитку фізичної культури і спорту(2004). Крім того, державна стратегія оздоровчогонапрямку населення викладена в нормативно

правових документах, що регулюють розвитоксфери фізичного виховання, спорту й охорониздоров’я в Україні, зокрема у Цільовійкомплексній програмі “Фізичне виховання –здоров’я нації” (1999 – 2005), Державній програмірозвитку фізичної культури і спорту на 2007 –2011 роки (2006), Концепції Загальнодержавноїцільової соціальної програми розвитку фізичноїкультури і спорту на 2012 – 2016 роки (2011),Концепції Загальнодержавної програми “Здоров’я2020: український вимір” на 2012 – 2020 роки(2011) [3].

У 1991 році Верховною Радою України бувприйнятий закон “Про основи соціальногозахисту інвалідів” і відповідна державна програма.Почала зростати і розгалужуватись кількістьорганізацій державного та недержавногоспрямування, які переймаються проблемамилюдей з обмеженими фізичними можливостями.

За наведеними даними Л.А. Огорєлкової(2000), в Україні нараховується близько 600штатних фахівців з фізичної реабілітації,працюють 28 центрів “Інваспорту”, 56 відділеньрегіональних центрів, переважно у великих містахта 16 областях, 48 фізкультурнооздоровчнихклубів інвалідів у 17 областях, 17 спеціалізованихдитячоюнацьких реабілітаційних спортивнихшкіл.

Україна з 2010 року розпочала активнореформувати програми підготовки магістрів увищих навчальних закладах з напрямку фізичноїреабілітації, на що були направлені відповіднінакази та постанови.

10 лютого 2010 року вийшов наказ МОН №99про Концепцію організації підготовки магістрів вУкраїні. Згідно з новою концепцією підготовкимагістрів, термін навчання зростає до 1,5 років.

Пізніше МОН затвердило план дій навиконання Концепції підготовки магістрів вУкраїні на 2010 – 2012 роки (Наказ МОН №165від 02.03.2010 р. “Про затвердження Програмиорганізації підготовки магістрів в Україні”) [6].

З 2017 року фізичних реабілітологів готують угалузі знань 22 “Охорона здоров’я” за напрямкомпідготовки “Бакалавр з фізичної терапії,ерготерапії, фахівець з фізичної реабілітації.Вчитель фізичної культури” або “Магістр з охоронздоров’я. Фахівець з фізичної реабілітації.Викладач фізичної культури” за спеціальністю227 “Фізична терапія, ерготерапія”.

Висновки. Якісна система вищої освіти;знання майбутніми фахівцями з фізичноговиховання та спорту фізіологічних і психологопедагогічних особливостей дітей з фізичнимиобмеженнями в розвитку; вдосконалення



61 Молодь і ринок №11 (154), 2017

державної професійної освіти, законодавчонормативної бази України, є складовимиконцепції професійної підготовки майбутнімифахівцями з фізичного виховання та спорту дореабілітаційної роботи з дітьми з обмеженимифізичними можливостями.

Концепція нашого дослідження заснована нарозумінні процесу підготовки майбутніх фізичнихтерапевтів, ерготерапевтів, фізичних реабілітологівдо реабілітаційної діяльності як складної динамічноїсистеми, яка ґрунтується на комплексі теоретикометодологічних підходів і забезпечує формуваннякомпетентного фахівця нової генерації,підготовленого для здійснення реабілітаційноїроботи з дітьми з обмеженими фізичнимиможливостями та конкурентоздатного на ринкуоздоровчореабілітаційних послуг.

ЛІТЕРАТУРА1. Бєлікова Н. О. Теоретичні і методичні засади

підготовки майбутніх фахівців з фізичноїреабілітації до здоров’язбережувальної діяльності.– Дисертація дра пед. наук: 13.00.04, КабінетМіністрів України, Нац. Унт біоресурсів іприродокористування України. – К., 2012. – 450 с.

2. Гаврилов А. С. Підходи до проектування моделіфахівця з фізичної реабілітації / А. С. Гаврилов //Тези доповідей міжнародної науковометодичноїконференції “Наука. Олімпізм. Здоров’я.Реабілітація.” – Луганськ: Знання, 2003. – С. 58 – 61.

3. Гайволя, Р. Ю. До питання професійноїпідготовки майбутніх фахівців фізичного виховання/ Р. Ю. Гайволя // Молодіжний науковий вісник:Фізичне виховання і спорт: зб. наук. пр. / Волин. нац.унт ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2007. – С. 3–7.

4. Левченко, І.Ю. Технології навчання і вихованнядітей з порушеннями опорнорухового апарату /І.Ю. Левченко, О.Г. Приходько – М.: Академія, 2001.

5. Оржеховська В. М. Здоров’язбережувальненавчання і виховання: проблеми, пошук / В. М. Оржеховська// Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя: Психологопедагогічні науки. – 2011. – № 4. – С. 29–31.

6. Пєшкова О.В. Вступ до спеціальності (Фізичнареабілітація): [навчальний посібник] / О.В. Пєшкова.– Харків, 2007. – 147 с.

7. Попов С. Н. Физическая реабилитация /С. Н. Попов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006. – 608 с.

8. Прихода І. В. Організаційнометодологічніпідходи до професійної підготовки фахівців зфізичної реабілітації в Україні / І. В. Прихода //Проблеми сучасної педагогічної освіти. – 2007. –Вип. 15, Ч. 1. – С. 60 – 66.

REFERENCES1. Bielikova, N. O. (2012). Teoretychni i metodychni

zasady pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoireabilitatsii do zdoroviazberezhuvalnoi diialnosti[Theoretical and methodical principles of preparation offuture specialists are on a physical rehabilitation to healthof maintenance activity]. Doctor’s thesis. CabinetUkraine, National University of bio resources andby na ture to use of Ukraine. Kyiv, 450 p . [inUkrainian].

2. Havrylov, A. S. (2003). Pidkhody do proektuvanniamodeli fakhivtsia z fizychnoi reabilitatsii [Going is nearplanning of model of specialist on a physicalrehabilitation]. Tezy dopovidei mizhnarodnoi naukovometodychnoi konferentsii “Nauka. Olimpizm.Zdorovia. Reabili tatsiia.” – Abstracts of Papersinternational scientifically methodical conferences“Science. Olimpizm. Health. Rehabilitation”. (pp.58–61). Luhansk: Znannya. [in Ukrainian].

3. Haivolia, R. Yu. (2007). Do pytannia profesiinoipidhotovky maibutnikh fakhivtsiv fizychnohovykhovannia [To the question of professionalpreparation of future specialists of physical education].Youth scientific announcer: Physical education and sport:collection of scientific lab ours of Volininskiy is aNational University after named Lesya Ukrainka. Lutsk,pp. 3–7. [in Ukrainian].

4. Levchenko, I. Iu. & Prykhodko, O. H. (2001).Tekhnolohii navchannia i vykhovannia ditei zporushenniamy opornorukhovoho aparatu [Technologiesof studies and education of children are with violations oflocomotorium]. Moscov: Akademiya, p. 58. [inUkrainian].

5. Orzhekhovska, V. M. (2011). Zdoroviazberezhuvalnenavchannia i vykhovannia: problemy, poshuk [Healthof maintenance of studies and education: of problem,search]. The Scientific notes of National Mukola HoholState University: the Psychological and pedagogicalsciences, no. 4, pp. 29–31. [in Ukrainian].

6. Pieshkova, O.V. (2007). Vstup do spetsialnosti(Fizychna reabilitatsiia) [A prelude is of specialty(Physical rehabilitation)]. Train aid. Kharkiv, 147 p. [inUkrainian].

7. Popov, S. N. (2006). Fyzycheskaia reabylytatsyia[Physical rehabilitation]. Rostov n/D.: Fenyks, 608 p. [inUkrainian].

8. Prykhoda, I. V. (2007). Orhanizatsiinometodolohichni pidkhody do profesiinoi pidhotovkyfakhivtsiv z f izychnoi reabilitatsi i v Ukraini[Organizationallymethodological going nearprofessional preparation of specialists on a physicalrehabilitat ion in Ukraine]. Problems of modernpedagogical education, vol. 15, part. 1, pp. 60 – 66. [in

Ukrainian].



62

УДК 78.015.3 – 053.6

Володимир Салій, кандидат педагогічних наук, доценткафедри народних музичних інструментів та вокалу

Василь Лоцько, студент магістратури інституту музичного мистецтваДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ПІДЛІТКАМИУ статті розглянуто окремі аспекти та процеси сприйняття музики підлітками які включають

досвід безпосередніх переживань і роздумів виражених під впливом музичного мистецтва, а такожхудожній досвід, пов’язаний з виконанням музики. Опрацьовано різноманітні методики навчання музичномумистецтву композиторами та науковцями часів XX століття. Доведено, що важливо навчити кожнудитину не тільки розуміти музичну мову, але й використовувати її для самовираження.

Ключові слова: музичне мистецтво, підлітки, навчальна діяльність, музичне сприйняття.

Літ. 5.

Владимир Салий, кандидат педагогических наук, доценткафедры народных музыкальных инструментов и вокала

Василий Лоцько, студент магистратуры института музыкального искусстваДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ МУЗЫКАЛЬНОГО ВОСПРИЯТИЯПОДРОСТКАМИ

В статье рассмотрены отдельные аспекты и процессы восприятия музыки подросткамивключающие опыт непосредственных переживаний и размышлений выраженных под влияниеммузыкального искусства, а также художественный опыт, связанный с исполнением музыки. Обработаноразличные методики обучения музыкальному искусству композиторами и учеными времен XX века.Доказано, что важно научить каждого ребенка не только понимать музыкальный язык, но и использоватьего для самовыражения.

Ключевые слова: музыкальное искусство, подростки, учебная деятельность, музыкальноевосприятие.

Volodymyr Saliy, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Folk Musical Instruments and Vocals Department

Vasyl Lotsko, Student of Magistracy, Institute of Musical ArtDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE FORMATION AND DEVELOPMENT OF MUSIC PERCEPTION OF TEENAGERSIn the article some aspects and processes of music perception of teenagers including the experience of

direct feellings and reflections expressed under the influence of musical art, as well as artistic experienceassociated with the performance of music are considered.

The aesthetic culture of the young man is connected with the outlook, Christian maturity, attitude to workand to social duty. That is why, the problem of the formation of harmonious person is closely interwoven withthe issues of the formation of the personality of the junior schoolchild by means of musical art and aestheticeducation.

One of the many and most effective means of aesthetic education is musical art. It has a great power ofemotional perception and, therefore, is an important tool in shaping the ideological convictions of young person.In connection with this, the musical and aesthetic education of the younger generation is given such a greatpublic attention.

In the process of perception of music, the experience of the direct feellings and reflections of students ofa secondary school, which is formed under the influence of musical art, as well as artistic experience associatedwith the performance of music, is included. This makes it possible to consider the perception as a basis forassimilating students to the reality embodied in music. Therefore, the main task of a musical education of studentsis formation of an active perception of musical works in them. As a subject of research, the musical perception isthe complex and multifaceted problem. Getting into the circle of interests of various sciences, the problem ofmusical perception is studied, accordingly, in various aspects.

Successful resolution of the problem of personality formation of junior schoolchildren by means of musicart, a new person depends a lot on how purposefully and systematically the general education school implements

© В. Салій, В. Лоцько, 2017

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК МУЗИЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ПІДЛІТКАМИ

63 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Музика єодним із наймогутніших засобіввиховання, що надає естетичного

забарвлення всьому духовному життю людини.Уміння слухати й чути музику не є вродженоюякістю. Пізнавальнотворчі можливості підлітківрозвиваються в їхній активній музичнійдіяльності.

Піфагор вважав, що гармонія звуків допомагаєвстановити гармонію в людському організмі, і маврацію.

Мислителі в давнину говорили: “Слухатипрекрасне, бачити прекрасне – значитьполіпшуватись”.

У процес сприйняття музики включаєтьсядосвід безпосередніх переживань і роздумів учнівзагальноосвітньої школи, який формується підвпливом музичного мистецтва, а також художнійдосвід, пов’язаний з виконанням музики. Це даєможливість розглядати сприйняття як основузасвоєння школярами втіленого у музиці досвідуестетичного ставлення до дійсності. Томуголовним завданням музичного вихованняпідлітків є формування в них активногосприймання музичних творів. Як предметдослідження, музичне сприйняття є складною ібагатогранною проблемою. Потрапляючи в колоінтересів різних наук, проблема музичногосприйняття вивчається відповідно в різнихаспектах.

Аналіз основних досліджень. Видатнийрадянський композитор Д.Д. Шостаковичвідзначав “У горі і радості, у праці та навідпочинку – музика завжди з людиною. Вона такповно і велично увійшла в життя, що їїприймають як щось належне, як повітря, якимдихають не замислюючись, не помічаючи … Наскільки б біднішим став би світ, втратившипрекрасної своєрідної мови яка допомагає людямкраще розуміти один одного” [4]. Аматорами ізнавцями музики не народжуються, підкреслювавкомпозитор, а стають. Ці слова Д. Шостаковичапро величезне значення виховання в людинілюбові до музики, вміння її сприймати. І чимраніше музика ввійде в життя людини, тим глибшеі точніше це мистецтво займе місце в його душі.Все те, що отримує дитина в період ранньогодитинства, багато в чому визначає, що приноситьвона суспільству в майбутньому. Саме в цю порураннього життя закладаються основи

різноманітних якостей і властивостей уформуванні особистості дитини, її інтереси таздібності. Психологи відзначають, що великачастина придбаного в цей період засвоюєтьсявинятково швидко, і запам’ятовується на довгіроки, часом до кінця життя.

Музичний досвід дітей молодшого віку щедуже простий, але він може бути доситьрізноманітним. Майже всі види музичноїдіяльності в самих первинних засадах доступнідітям і правильна постановка вихованнязабезпечить різнобічність їх музичного тазагального розвитку на особистість дитини. Черезвиховання естетичного ставлення донавколишнього життя, через розвиток здібностей,емоційно співпереживати світ почуттів і думок,виражених у творах, дитина входить у відповіднийобраз, вірить і сама діє у відповідній ситуації.Вплив музики спонукає до “Чудової здатностірадіти за інших, переживати за чужу долю, як засвою” [3].

Л. Виготський писав: “Перш ніж ти хочешзалучити дитину до якоїсь діяльності, зацікав їїнею, потурбуйся про те, щоб виявити, що вонаготова до цієї діяльності, що в неї напружені всісили, необхідні для цього, і що дитина діятимесама, вчителеві ж лишається тільки керувати йспрямовувати цю діяльність” [1].

“Працюючи з дитячим хором, необхіднопам’ятати, що “музичне навчання і освіта цінніне самі по собі, а як найважливіший шляхмузичного виховання, тобто виховання культурноїлюдини з розвиненими музичними здібностями,високим смаком, любов’ю та інтересом домузики” [5].

Отже, музика це і є наш настрій. Так звичайно,всі кажуть, що це музика залежить від настрою,але це не так. Ти можеш слухати веселу музику інастрій твій покращиться, ти можеш слухатисерйозну музику – і ти заспокоїшся. Натомістьти не можеш мати поганий настрій і змінитимузику на сумну, або мати спокійний настрій ізмінити класику на “rock”.

Мета статті – дослідити формуванняособистості підлітків засобами музичногомистецтва.

Виклад основного матеріалу. Важливонавчити кожну дитину не тільки розуміти музичнумову, але й використовувати її длясамовираження.

in practice the provision of a high level of education and training, as well as the culture of the younger generation.It is not necessary to condemn further the fact that a high level of education resists the low level of artisticculture of pupils in a secondary school. Therefore, the process of involving younger schoolchildren in spiritualvalues should be organized and managed.

Keywords: the musical art, the teenagers, an educational activity, the musical perception.


64

Н.Л. Гродзенська писала, що, слухаючимузику, учні вже в четвертому класі можутьрозрізняти твори В. Моцарта та Л. Бетховена. Дітивже розуміють, наприклад, що музика В. Моцартасвітла, сонячна в порівнянні з музикою Л. Бетховена,що відрізняється мужністю, волею, героїзмом.

Ю.Б. Алієв вважає, що, освоюючи на слухтвори, в яких яскраво відбите індивідуальнемислення композитора, учні одержують уявленняпро найважливішу сторону його творчості йздатні дізнаватися про стиль цього композитора.Знайомлячи, наприклад, підлітків з музичноюмовою Едварда Гріга, педагог показує “Вальсекспромт”, “Мелодію”, “Стародавній норвезькийроманс”; даючи поняття про стиль С. Прокоф’єва,він пропонує увазі учнів “Маски” з балету “Ромеоі Джульєта”, фрагмент з “Російської увертюри”,Гавот з “Класичної симфонії”; уявлення промузичну мову П. Чайковського школяріодержують, слухаючи Andante cantabile із квартету№1, п’єсу “Квітень” (“Пролісок”) з фортепіанногоциклу “Пори року”, “Сентиментальний вальс”тощо. “Чим раніше діти довідаються й полюблятьгарну музику, – писала Н. Гродзенська, – тим цебуде плодотворніше для їхнього музичногорозвитку, для виховання їхнього почуття,формування особистості” [2]. Щоб знайти більшширокі можливості для сприйняття музикикласиків дітьми, вона пропонувала не тількислухати, але й співати доступні теми й мелодії зінструментальних і вокальних творів.

Перед слуханням музики вчитель музичногомистецтва часто націлює увагу учнів питаннями,на які вони повинні відповісти післяпрослуховування. Але цілісне враження відмузики може зруйнуватися, якщо питання, щовипереджає прослуховування зосереджує увагу нена змісті твору, а на його формі, окремихелементах. У такому випадку сприйняттямузичного твору можна вважати невдалим.

Інтерес до твору, викликаний вступнимсловом, повинен підсилюватися яскравим івиразним виконанням. Однак не всякий твірвчитель може виконати сам на музичномуінструменті. Якщо музичний твір написаний дляхору або оркестру, то слухати його краще вграмзаписі. У цей час звуковідтворюючі засоби(програвач, магнітофон) стали незаміннимипомічниками вчителя. Завдяки звуковідтворюючимзасобам можна познайомити учнів з твором у будьякому виконанні, але запис не може зрівнятися з“живим” виконанням, тому більший ефектдосягається при їхньому розумному сполученні.

Кращі педагоги, розвиваючи в дітей музичнінавички, прагнули виховувати головне – уміння

не тільки чути музику, але й емоційно сприймати,співпереживаючи її зміст, а також виразновиконувати.

Головною творчою діяльністю, в якій у дітейнайбільш ефективно розширюється поняття провиразність музичних засобів, є спів. Саме пісняслужить основним виконавським матеріалом науроці музичного мистецтва. Її текст вносить певнінюанси в зміст кожного куплету, тому змінахарактеру музики вимагає відповідного підборувиконавських засобів. Створення учнямивиконавського плану пісні починається звиявлення її характеру, настрою, потімздійснюється пошук необхідних виразних засобів.

Г. Ригіна у своїх дослідженнях установила, щодля визначення дітьми тембрів деяких музичнихінструментів велике значення має те, яка музикавиконується. Приміром, при слуханні російськоїнародної музики баян впізнають майже всі учнімолодших класів, а в “Шествии гномов” Е. Гріга,представленому в перекладенні для баяна, цейінструмент визначає менша половина класу [5].Виходячи з того, що діти краще розрізняютьінструменти з контрастними тембрами, в першомукласі був встановлений наступний порядокзнайомства: балалайка – оркестр народнихінструментів – фортепіано – ксилофон – скрипка– симфонічний оркестр – контрабас – труба –духовий оркестр.

Школярі знайомились зі звучанням інструментана відомому їм музичному матеріалі, їхня увагазосереджувалася на тембровій виразності цьогоінструмента. У записі давався спочатку як биіндивідуальний “портрет” інструмента, тобтовиконання соло, а потім показувалося йогозвучання в оркестрі. Постійне послідовнезбагачення тембрових подань сприяє більшглибокому і повному розкриттю й розуміннюхудожнього образу.

Більш складним елементом для сприйняттягармонія, її розрізнення вимагає спеціальноїпідготовки, що включає двох, трьохголосний співі музичні вправи. У своєму досвіді, Ю. Алієв,використає наступні завдання. Наприклад, післядворазового прослуховування початку російськоїнародної пісні “Во поле береза стояла” вакордовому викладі дітям дається деяка змінагармонії, вони повинні почути ці зміни. Іншийприклад: слухаючи пісню “Взвейтесь кострами,синие ночи” у різній гармонізації, учні визначаютьрізницю у звучанні. Велика увага в процесі аналізумузики приділяється визначенню форми твору.Уже в першому класі діти здатні визначити, чизмінилася музика, чи повторюється вона. Дітипідняттям руки відзначають зміну частин, а потім



65 Молодь і ринок №11 (154), 2017

кожна частина фіксується на дошці буквами:приміром, двочастинна форма одержуєпозначення АБ, тричастинна АБВ або АБА.Аналогічним способом діти знайомляться ізваріаційною формою, вони не тільки зауважуютьваріаційність викладу матеріалу в тому чи іншомумузичному творі, але й визначають, чим однаваріація відрізняється від іншої. Поступовоосвоюється складна тричастинна форма, рондотощо. Так, слухаючи арію Фарлафа з опериМ. Глінки “Руслан і Людмила”, діти відзначаютьзміну частин, а потім фіксують їх: АБАВА.

Н. Гродзенська звертала увагу на особливітруднощі засвоєння сонатної форми і даваларекомендації до тлумачення цього поняття:“Учитель розповідає про те, що саме в розробцівідбувається основна дія, що тут знову будутьзвучати знайомі теми, але в зміненому, нестійкомувиді, часто в уривках та в інших, можливо,тональностях, що боротьба цих тем завершиласяперемогою головної теми. У дітей звичайно цевикликає інтерес, вони слухають музику знапруженою увагою”.

Не можна обмежитися в циклічній формі лишеознайомленням з однією частиною – сонатнималегро. Учитель говорить про характерні рисиінших частин (адажіо, скерцо, фінал), виконуючихоча б початок, фрагменти їх. Увага учнівзвертається й на увертюру, написану у формісонатного алегро. На перших етапах школярізнаходять розходження лише в контрастниххарактерах і звучанні, наприклад, у різних жанрах(марш і танець, марш і колискова), у різнихобразах (“Три чуда” з “Казки про царя Султана”М. РимськогоКорсакова), і лише надалі, зрозвитком музичного сприйняття, вонипочинають зауважувати більш тонкі нюансизвучання музики, своєрідність та особливості, щовідрізняють твір одного жанру та інше.Наприклад, спочатку учні можуть відрізнятиконтрастність тембрів контрабаса й скрипки, басай тенора, а потім розрізняють тембри скрипки йвіолончелі, баса й баритона.

Твір може бути виконаний тихіше абоголосніше, повільніше або швидше, у мажорі абомінорі, з різними штрихами. Співвіднесення змінзвучання й характеру музики дозволяє повнішесприйняти його найтонші нюанси. Н. Гродзенськаназивала даний прийом – “знаходженням різногов подібному”. Вона відзначала, що “найбільшсприятливі умови для порівняння створюються,коли зіставляються два однакових явища, причомув одному з них щось міняється. Це щось, йогозміст, значення стають при порівнянні особливоясним і зрозумілим”. Визначити різне в подібному

зручно у варіаційній формі. Наприклад у симфоніїП. Чайковського можна простежити, яккомпозитор “цитує” російську народну пісню “Вополе береза стояла”, які зміни він вносить узвучання, настрій. Учні здатні визначитиособливості звучання при обробці російськихнародних пісень А. Лядова (“8 російськихнародних пісень для симфонічного оркестру”),особливо в “Билині про птахів”, де основнамелодія повторюється 25 разів. Діти відрізняютьзміну регістрів, тембри інструментів, гармоніїтощо.

В. Шацька пропонувала, наприклад, наступнітеми: “Казка в музиці”, “Музика і її виразнізасоби”, “Танець, танцювальна музика”,“Аппассіоната”. Розглянутий цей методичнийматеріал дозволяє зробити висновок про те, що вданий час накопичений багатий досвід розвиткумузичного сприйняття молодих школярів,формування в них інтересу до народної, класичноїй сучасної музики.

Використання вчителем на уроцінайрізноманітніших методів створює можливістьбільш глибокого співпереживання дітьми музики,розуміння переданих у ній дій, думок, почуттів.Сприйняття музики здатне впливати на духовнийсвіт дитини, формування і становлення йоговисоких моральних якостей.

Висновки. Успішне вирішення проблемиформування особистості молодшого школяра(підлітків) засобами музичного мистецтва, новоїлюдини багато залежить від того, наскількиціленаправлено і систематично загальноосвітняшкола здійснює на практиці забезпеченнявисокого рівня вихованості та освіти, а такожкультури підростаючого покоління. Непотрібнонадалі миритися з тим фактом, коли високийрівень освіти протистоїть низькому рівнюхудожньої культури учнів загальноосвітньоїшколи. Тому процес залучення молодшихшколярів до духовних цінностей повинен бутиорганізованим і керованим.

Виявити музичні здібності в ранньому віціпідлітків та вміло розвивати їх – ось головнезавдання вчителя музичного мистецтвазагальноосвітньої школи.

Основна форма освітньої та виховної роботи зпідлітками в навчальному закладі – це урокимузичного мистецтва в ході яких здійснюєтьсясистематичне, цілеспрямоване і всебічневиховання та навчання дітей, відбуваєтьсяформування музичних здібностей кожної молодоїлюдини.

Формувати інтерес і зацікавленість домузичного мистецтва важливо з перших же


66

уроків, у іншому випадку, пізніше можевиникнути негативне відношення до серйозноїмузики, і тоді перебороти це відношеннявчителеві музичного мистецтва буде доволіважко.

Головною творчою діяльністю, в якій умолодших школярів найбільш ефективнорозширюється поняття про виразність музичнихзасобів, є спів. Саме виконання пісні служитьосновним виконавським матеріалом на уроцімузичного мистецтва.

Літературний текст пісні вносить певні нюансив зміст кожного куплету і тому зміна характерумузики вимагає відповідного підборувиконавських засобів.

Щоб цілеспрямовано і активно розвиватимузичне сприйняття учнів загальноосвітньоїшколи, вчитель музичного мистецтва повинендобре знати їхні музичні інтереси, рівеньпідготовки до сприйняття, рівень емоційноїчутливості тощо. Все це з’ясовується на урокахмузичного мистецтва під час їхнього опитування.Для виявлення музичних інтересів учнівдостатньо попросити їх назвати улюблені музичнітвори і після цього скласти “програму концерту”.

Використання вчителем музичного мистецтванайрізноманітніших методів на уроці створюєможливість дітям більш глибшого співпереживаннямузичних творів, розуміння думок, які вонипередають, дій та почуттів.

Розвиток у молодших школярів художньогосмаку і творчої активності, здатності повноцінносприймати музичне мистецтво здійснюється удвох тісно пов’язаних між собою напрямках.

Один з них, це коли в молодших школярівформується здатність усвідомлювати роль і місцемузичного мистецтва в повсякденному життілюдини, її багатство і різноманітність, здатністьусвідомлювати й систематизувати одержуванні змузичного життя враження.

Інший (другий) напрямок передбачає упідлітків розвиток музичного сприйняття в ціломута окремих його компонентів як музичної здібностідо психологічного процесу.

Здатність до усвідомленого сприйняттямузичного мистецтва ґрунтується на розвиткумузичного мислення школярів. Музичнемислення дітей необхідно розглядати як одну зрізновидів мислення в загальному. Специфічною

його особливістю є те, що воно проходить вемоційній формі. Всі операції та формимузичного мислення, а це аналіз, синтез,порівняння, узагальнення тощо, проявляютьсястосовно музичного образу, засобів музичноївиразності.

Для спеціального та систематичного музичногорозвитку на уроках музичного мистецтвавикористовуються дві операції й форми мислення,від яких, найбільшою мірою, залежитьусвідомлення музичного сприйняття: аналізмузичного твору, порівняння одного твору зіншим.

Отже, проблема формування особистостімолодшого школяра (підлітків) засобамимузичного мистецтва в загальноосвітній школіУкраїни, на сьогоднішній день, є доситьактуальною і необхідною.

ЛІТЕРАТУРА1. Волкова Н.П. Педагогика. – К. Академия,

2001. – 575 с.2. Гродзенская Н.Л. Школьники слушают

музыку. – М.: Просвящение, 1969. – 77с.3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.

Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304с.4. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (теорія

і методика викладання мистецьких дисциплін) /Г.М. Падалка. – К.: Освіта України 2008. – 274 с.

5. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка.– К.: Вища школа, 1982. – 2016 с.

REFERENCES1. Volkova, N.P. (2001). Pedagogika [Pedagogy].

Kyiv: Akademia, 575 p. [in Ukrainian].2. Grodzenskaya, N.L. (1969). Shkolniki

slushayut muzyku [Students listen to music]. Moscow:Enlightenment,7 p. [in Russian].

3. Leontiev, A.N. (1975). Deyatelnost. Soznaniye.Lichnost. [Activity. Consciousness. Personality].Moscow: Politizdat, 304 p. [in Russian].

4. Padalka, G.М. (2008). Pedagogika mystetstva(teoriya I metodyka vykladannya mystetskykhdystsyplin) [Pedagogy of art (theory and methodologyof teaching of artistic disciplines)]. Kyiv: Educationof Ukraine, 274 p. [in Ukrainian].

5. Woitka, V.I. (Ed.). (1982). PsychogichnyySlovnyk [Psychological Dictionary]. Kyiv: High school,2016 p. [in Ukrainian].




67 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 377:334 (477.64)

Ліна Короткова, кандидат педагогічних наук, директор Державного навчального закладу “Запорізьке вище професійне училище моди і стилю”

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПОБУДОВИ МОДЕЛІ ОСВІТНЬО-ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРУ

У статті наголошено на необхідності модернізації системи професійної підготовки майбутніхфахівців сфери послуг. Проведено теоретичний аналіз інформаційних джерел та нормативноправовихдокументів щодо створення й розвитку регіональних освітніх кластерних структур. Подано результатидосліджень соціальноекономічних особливостей Запорізького регіону, виявлено невідповідність міжпопитом ринку праці та пропозиціями сфери професійної освіти. Запропоновано авторську трьохрівневумодель освітньопрофесійного кластеру, представлено його учасників, визначено їх основні завдання.

Ключові слова: професійна освіта, ринок праці, освітньовиробничий кластер, сфера послуг.

Рис. 1. Літ. 7.

Лина Короткова, кандидат педагогических наук, директор Государственного учебного заведения“Запорожское высшее профессиональное училище моды и стиля”

КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОДХОДЫ К ПОСТРОЕНИЮМОДЕЛИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНО-ПРОИЗВОДСТВЕННОГО КЛАСТЕРА

В статье отмечена необходимость модернизации системы профессиональной подготовки будущихспециалистов сферы услуг. Проведен теоретический анализ информационных источников и нормативноправовых документов по созданию и развитию региональных образовательных кластерных структур.Представлены результаты исследований социальноэкономических особенностей Запорожского региона,выявлено несоответствие между спросом рынка труда и предложениями сферы профессиональногообразования. Предложено авторскую трехуровневую модель образовательнопрофессиональногокластера, представлены его участники, определены их основные задачи.

Ключевые слова: профессиональное образование, рынок труда, образовательнопроизводственный

кластер, сфера услуг.

Lina Korotkova, Ph.D.(Pedagogy), Director of the State Educational InstitutionZaporizhzhya Higher Vocational School of Fashion and Style

THE CONCEPTUAL APPROACHES TO BUILDING OF MODELS OF THEEDUCATIONAL-INDUSTRIAL CLUSTERS

The article reflects the modernization of the professional training system of future specialists of servicesector. The particular attention is paid to the theoretical analysis of informational sources and normativelegal documents as its starting point of creation and development of regional educational cluster structures. Itis shown the results of analyzing the socioeconomic characteristics of Zaporizhzhya region, it is detected thediscrepancy between the labor market demands and vocational education offers, it is specially noted thecontradictions between te declining prestige of a number of professions and their demand in the service sector.

It is substantiated а need to create the regional educationalprofessional cluster; the purpose of clusteris indicated in satisfaction of the employers’ requirements in highly skilled professionals, which are ready forconstant improving of professional skills. It is investigated the conceptual provisions of cluster activities whichare determined by such components: usein of the experience of foreign countries regarding clustering; theconstant implementation of monitoring of the dynamics in labor market and educational services; creation ofthe center of development of professional competence; creation of the center of Advanced Training of pedagogicalstuff; creation of the Educationalpractical center of innovative sewing technologies and regional centers ofvocational education; projection sectoral qualifications frameworks; creation of the professional andeducational standards based on a competent approach; creation of new integrated plans, using the methods offunctioning of educationalprofessional cluster, etc.

The article proposes the author’s view of the threelevel model of educationalprofessional cluster,describes the basic principles of cluster’s activity such as voluntariness, openness, legitimacy, confidence, clearplanning of development program, development of initiative, flexibility and variability. Much attention is givento the cluster’s participants, which are representatives of local authorities, scientific institutions, enterprises,educational institutions, public organizations.

It is shown that innovative approaches to the model of the educationalproduction cluster have a significant

© Л. Короткова, 2017


68

Постановка проблеми. Освітнясистема України стоїть на шляхуеволюційного розвитку, головною

метою якого є підвищення інтелектуального таекономічного потенціалу регіонів і країни вцілому. Глобалізація сучасного суспільства,зумовивши динамічний розвиток в усіх галузяхлюдської діяльності, висунула якісно нові вимогидо змісту, форм та принципів організаціїпрофесійного навчання, одним із ключових питаньякого стає інтеграція у європейський освітнійпростір. Відбувається перехід від концепціїфункціональної підготовки до концепції розвиткуособистості, яка передбачає індивідуалізаціюосвіти, врахування можливостей кожноїконкретної людини, що сприятиме її самореалізаціїта розвитку. Головним критерієм ефективногоформування й розвитку трудового потенціалу стаєрівень професійної освіти, який відіграє вагомуроль у створенні кадрового потенціалу економікиі задоволенні освітніх потреб громадян.

Сьогодні в Україні для формування інноваційноїмоделі недостатньо використовуються інтелектуальніресурси, що зумовлює необхідність виявленняактуальних напрямків інтеграції закладівпрофесійної освіти і виробництва як важливихфакторів соціальноекономічного розвиткукраїни. До дієвих засобів активізації процесівмодернізації національної економіки, як доводитьзарубіжний досвід, відноситься кластерний підхід,що активно використовується у багатьох сферахекономічної діяльності провідних країн світу.Кластер сприяє інтеграції взаємопов’язаних тавзаємодоповнюючих підприємств, організацій,установ за територіальною єдністю та спільноюметою, впровадженню інновацій, розвитку знаньта стимулює різні форми навчання й адаптаціїфахівців у швидкоплинних умовах розвиткувиробництва і сфери послуг.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Методологічну основу теорії кластерів становлятьпраці С. Коена, Ф. Ліста, А. Маршалла,М. Портера, Д. Ріккардо, Й. Шумпетера та ін.Особливості формування та функціонуваннякластерних моделей розглянуто у працяхЕ. Бергмана, В. Геєця, Н. Колосовського,С. Соколенка, А. Уварової та багатьох іншихвчених. Американський економіст М. Енрайт врамках своєї теорії кластерів визначив, щоконкурентні переваги, враховуючи історичніпередумови розвитку територій, створюються нарегіональному рівні [7].

В умовах кластерізації ядром кластеру можутьбути навчальні заклади, які беруть на себевідповідальність за його освітню підтримку, атакож виступають інформаційнометодичнимцентром, комунікаційною платформою тощо.

Більшість українських вчених (О. Варяниченко,М. Дмитренко, М. Кизим, В. Підвисоцький,В. Чужиков та ін.) розглядають інноваційноосвітнікластери як одну із форм розвитку системивітчизняної освіти.

Українська дослідниця А. Старєва основнимипринципами кластерної освітньої політики врегіоні вважає орієнтацію на інноваційний спосіброзвитку освіти в Україні, створення умов длязбереження, розвитку і використаннявітчизняного науковоосвітнього та інноваційногопотенціалу, оптимізацію мережі навчальнихзакладів з урахуванням демографічної таекономічної ситуації [5].

Вітчизняний науковець Є. Чернишова вважає,що освітній кластер це мережа постачальників,виробників й споживачів освітніх послуг ітехнологій, а також елементів освітньоїінфраструктури, діяльність яких ґрунтується напозитивних синергетичних ефектах освітньоїагломерації [6, 3].

Важливе значення для теоретичногообґрунтування концептуальних підходів допобудови моделі освітньовиробничого кластерумають чинні нормативноправові документи:Закони України “Про освіту”, “Про професійнотехнічну освіту”, “Про внесення змін щодоудосконалення управління професійнотехнічноюосвітою”, “Про наукову та науковотехнічнудіяльність”, Національна рамка кваліфікацій,Національна стратегія розвитку освіти в Україніна період до 2021 року, Указ Президента України“Про стратегію сталого розвитку “Україна – 2020”та ін.

Закон України “Про пріоритетні напрямиінноваційної діяльності в Україні” визначаєправові, економічні та організаційні засадиформування цілісної системи пріоритетнихнапрямів інноваційної діяльності та їх реалізації вУкраїні [2].

Відповідно до Закону України “Про інноваційнудіяльність” інноваційна інфраструктура являєсобою сукупність підприємств, організацій,установ, їх об’єднань, асоціацій будьякої формивласності, що надають послуги із забезпеченняінноваційної діяльності [1].

У багатьох регіонах України, впродовж

impact on the process of modernizing the educational system, such approaches contribute into the creation ofnew modern vocational educational institutions and improve their structure.

Keywords: the vocational education, labor market, the educationalprofessional cluster, the service sector.



69 Молодь і ринок №11 (154), 2017

останніх років, створення та розвиток кластеріввизнано одним з найважливіших напрямів устратегіях розвитку регіонів і розпочато реалізаціюкластерних ініціатив спільними зусиллямиоблдержадміністрацій, виробництва, освітніх тагромадських організацій [3].

Проте, незважаючи на значний науковийдоробок у цьому напрямі, на сучасному етапіекономічних перетворень ряд проблем щодовизначення основ функціонування освітньовиробничих кластерів, ефективного економічногорозвитку регіонів потребують глибшогодослідження й подальшої розробки.

Метою статті є визначення концептуальнихпідходів до побудови моделі освітньовиробничогокластеру з формування трудового потенціалу (далі– Кластер) як організаційної форми забезпеченнясталого регіонального розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження.У Запорізькій області в рамках дослідноекспериментальної роботи з визначенняпедагогічних умов функціонування Кластеру зметою виявлення основних тенденцій тазакономірностей розвитку сфери послуг, потребу майбутніх фахівцях цієї галузі, рівнях їхкваліфікацій й компетентностей, було здійсненоаналіз соціальноекономічних особливостейрегіону, результати якого засвідчилиневідповідність між попитом ринку праці тапропозиціями сфери професійної освіти. Так,підготовкою майбутніх фахівців для сфери послугзаймаються 28 непрофільних ПТНЗ (80%), щопризводить до зниження якості навчання з причинневідповідності матеріальнотехнічної бази,кадрового складу, навчальнометодичногозабезпечення тощо [4, 38]. Роботодавцівідзначили відсутність практичних навичок івмінь у випускників відповідно до їхньоїкваліфікації, розтягнуті й несприятливі термінипідготовки, невідповідність змісту освітніхстандартів реальним запитам сучасноговиробництва. Також виявлено суперечності міжзниженням престижу ряду професій та їхзатребуваністю в сфері послуг; потребою ринкупраці в професійнокомпетентних, конкурентоспроможнихфахівцях та традиційними методами організаціїнавчального процесу, відсутністю практичнихмеханізмів реалізації інноваційних педагогічнихтехнологій; виникненням у сфері послуг новихперспективних професій та їх відсутністю уКласифікаторі професій ДК 003:2010;зростаючими вимогами до рівня професійноїпідготовки й компетентності майбутніх фахівцівсфери послуг та недосконалими навчальнимипланами і програмами, які забезпечували б

формування у них відповідної компетентності;швидкими темпами оновлення техніки і засобівпраці на підприємствах сфери послуг таобмеженими матеріальнотехнічними можливостямипрофесійнопрактичної підготовки майбутніхфахівців цієї галузі.

Актуальність порушених проблем, наявністьвиявлених протиріч, необхідність наближенняпрофесійної підготовки до потреб сучасногоринку праці сфери послуг зумовили необхідністьстворення Кластеру, учасниками якого сталиоргани влади, підприємства різних формвласності, громадські організації, навчальнізаклади тощо. Основною метою такогооб’єднання визначено задоволення вимогроботодавців у висококваліфікованих фахівцяхвідповідного рівня кваліфікації, здатнихвідповідально працювати та навчатися в умовахпостійних змін в техніці та технологіяхвиробництва, готових до постійного професійногозростання, соціальної та професійної мобільності;посилення інноваційноінвестиційної складовоїрегіонального розвитку; розширення місцевоїінфраструктури.

Виходячи з мети, основними завданнямиКластеру є:

вдосконалення змісту професійної освіти наоснові впровадження інноваційних технологій,системи ступеневої підготовки фахівців занаскрізними навчальними планами і програмами;

забезпечення узгодженої дії органів влади,виробництва та освіти шляхом вільного обмінуінформацією та різноманітними технологіями,практичної підготовки фахівців в умовахреального підприємства, формування єдиноїінформаційнотехнологічної інфраструктури;

ефективне використання науковопедагогічних кадрів, соціальної інфраструктури,матеріальнотехнічної бази учасників Кластерудля забезпечення навчального процесу;

організація підвищення кваліфікаціїпедагогічних працівників навчальних закладів,робітників підприємств та організацій;

спільне проведення науководослідних робіт,створення та реалізація перспективних проектіві програм в сфері освітньої діяльності.

Враховуючи основні завдання, функціонуванняКластеру ґрунтується на концептуальнихположеннях його діяльності, до яких намивіднесено:

врахування досвіду зарубіжних країн щодокластеризації;

здійснення постійного моніторингу динамікиринку праці й освітніх послуг, кадрових потреб,соціальних і економічних процесів з метою


70

визначення шляхів подолання розриву міжреальними потребами сфери послуг тапідготовкою майбутніх фахівців цієї галузі;

створення Центру розвитку професійноїкомпетентності для задоволення потреб регіонув якісному науковометодичному супроводіпрофесійної підготовки, популяризації тарозвитку робітничих професій;

започаткування діяльності Центру підвищення

кваліфікації педагогічних працівників з метоюудосконалення їхнього професіоналізму;

введення в дію Навчальнопрактичногоцентру інноваційних швейних технологій щодозапровадження і реалізації інноваційних програмпроектновиробничої діяльності;

створення регіональних центрів професійноїосвіти шляхом оптимізації мережі професійнотехнічних навчальних закладів;

проектування галузевих рамок кваліфікацій,професійних та освітніх стандартів на основікомпетентнісного підходу, створення новихінтегрованих робітничих професій, затребуванихринком праці з урахуванням сучасних таперспективних кваліфікаційних вимог;

застосування методики функціонуванняКластеру як інструменту стимулювання розвиткурегіону.

На основі узагальнення результатів

теоретичного вивчення досліджуваної проблеми,аналізу міжнародного досвіду функціонуваннякластерів та визначення соціальноекономічнихособливостей Запорізького регіону намизапропоновано трьохрівневу модель Кластеру,основними принципами функціонування якої єдобровільність, відкритість, законність, довіра,чітке планування програми розвитку, розвитокініціативи, гнучкість й варіативність (рис. 1).

На першому рівні учасниками Кластеру єнаукові організації (Національна академіяпедагогічних наук України (далі – НАПНУ) таІнститут професійнотехнічної освіти НАПНУ, якіздійснюють науковий супровід експериментальноїдіяльності); органи влади (Запорізька обласнадержавна адміністрація, основними завданнямиякої є координація діяльності навчальних закладів,надання державних послуг та допомоги уреалізації заходів програм розвитку тієї чи іншоїгалузі в рамках регіональних цільових тадержавних програм); Запорізька обласнафедерація роботодавців, до функцій якої входитьзалучення провідних підприємствроботодавцівобласті до реалізації завдань програми Кластеру;громадські організації, що займаютьсяупорядкуванням та встановленнямвзаємовідносин між приватними та громадськимисекторами; навчальні заклади професійної освіти,


Рис. 1. Модель освітньо-виробничого кластеру Запорізького регіону


71 Молодь і ринок №11 (154), 2017

в яких здійснюється підготовка майбутніх фахівцівза професіями та спеціальностями, затребуванимирегіоном.

Керівництво Кластером забезпечуєКоординаційна рада, до складу якої входить поодному представнику від кожного учасника.

На другому рівні Кластер представленийпрофесійнотехнічними навчальними закладами,складовими яких є Центр розвитку професійноїкомпетентності, Навчальнопрактичні центри,Центри підвищення кваліфікації педагогічнихпрацівників та підприємства регіону.

Учасниками Кластеру третього рівнявизначено Навчальнопрактичні центри загалузевим спрямуванням та підприємства цьогож напрямку.

Здійснюючи коопераційні взаємодії, всіучасники Кластеру отримують відчутні вигоди зарахунок доступу до кадрових ресурсів,інноваційної та науковотехнологічноїінфраструктури, матеріальнотехнічної івиробничої баз, створення єдиногоінформаційного простору, обміну досвідом.

Отже, інноваційні підходи до побудови моделіосвітньовиробничого кластеру суттєвовпливають на процес модернізації освітньоїсистеми, створення нових сучасних професійнихнавчальних закладів та удосконалення їхньоїструктури, що створює сприятливі умови дляпідготовки конкурентоздатних фахівців сферипослуг та розвитку регіональної економіки.

ЛІТЕРАТУРА1. Закон України “Про інноваційну діяльність”

[Електронний ресурс] – Режим доступу до докум:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4015.

2. Закон України “Про пріоритетні напрямиінноваційної діяльності в Україні” [Електроннийресурс] – Режим доступу до докум: http:/ /zakon3.rada.gov.ua/laws/show/371517.

3. Кластери в системі підвищення кваліфікаціїдержавних службовців та посадових осіб органівмісцевого самоврядування: довідник / [Толкованов В. В.,Канавець М. В., Савонюк Р. Ю., Сидоров В. М.]; підред. В. В. Толкованова. – Сімферополь, 2012. – 248 с.

4. Короткова Л. І. Регіональна система професійноїосвіти: експериментальні пошуки / Л. Короткова //Проф.техн. освіта. – 2015. – № 4. – С. 36–39.

5. Старєва А. М. Регіональний соціокультурнийосвітній кластер як організаційна умова вирішенняпроблеми оптимізації навчальних закладів /[Електронний ресурс] – Режим доступу до докум:

http:// www. narodnaosvita. kiev. ua / vupysku / 17 /statti / stareva .htm.

6. Чернишова Є. Р. Освітні кластери як шляхпідвищення конкурентоздатності навчальнихзакладів системи післядипломної педагогічної освіти/ Є. Р. Чернишова; НАПН України; Унт менедж.освіти. – К.: Педагогічна думка. – 2012. – 472 с.

7. Enright M. J. Regional Clusters and EconomicDevelopment: A Research Agenda // Graduate Schoolof Business Administration. Division of Research.1993. Vol. 94. № 42. P. 3– 22.

REFERENCES1. Zakon Ukrainy “Pro innovatsiynu diyalnist” [Law

of Ukraine “On Innovation Activity”]. Retrieved fromht tp :/ / zakon5. rada.gov.ua/ laws/ show/4015. [inUkrainian].

2. Zakon Ukrainy “Pro priorytetni napryamyinnovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini” [Law of Ukraine“On Priority Areas of Innovation Activity in Ukraine”].Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/371517. [in Ukrainian].

3. Tolkovanov, V. V., Kanavets, M. V., Savonyuk, R. Yu.& Sydorov, V. M. (2012). Klastery v systemipidvyshchennya kvali f ikatsiyi derzhavnykhsluzhbovtsiv ta posadovykh osib orhaniv mistsevohosamovryaduvannya [Clusters in the system ofprofessional development of civil servants and officialsof local selfgovernment bodies]. Simferopol, 248 p. [inUkrainian].

4.Korotkova, L.I. (2015). Rehionalna systemaprofesiynoyi osvity: eksperymentalni poshuky[Regional vocational education system: experimentalresearch]. The vocational and technical education, no.4,рр. 36–39 [in Ukrainian].

5. Staryeva, A. M. Rehionalnyy sotsiokulturnyyosvitniy klaster yak orhanizatsiyna umova vyrishennyaproblemy optymizatsiyi navchalnykh zakladiv[Regional sociocultural educational cluster as anorganizational condition for solving the problem ofeducational institutions’optimization]. Retrieved fromhttp:// www. narodnaosvita. kiev. ua / vupysku / 17 / statti/ stareva .htm. [in Ukrainian].

6. Chernyshova, Yе. R. (2012). Osvitni klastery yakshlyakh pidvyshchennya konkurentozdatnostinavchalnykh zakladiv systemy pislyadyplomnoyipedahohichnoyi osvity [Educational clusters as a wayto improve the competit iveness of educationalinstitutions in the system of postgraduate pedagogicaleducation]. Kyiv: Pedahohichna dumka, 472 р. [inUkrainian].

7. Enright, M. J. (1993). Regional Clusters andEconomic Development: A Research Agenda. GraduateSchool of Business Administration. Division of Research.Vol. 94, no. 42. pp. 3– 22. [in English].



72

УДК 378.046

Інна Ніколаєску, кандидат педагогічних наук,докторант кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

КРИТЕРІАЛЬНО-РІВНЕВИЙ ПІДХІД ДО РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ВИКЛАДАЧА СИСТЕМИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИУ статті представлені результати дослідження питання професійнопедагогічної самореалізації

викладача системи післядипломної освіти засобами інформаційнокомунікаційних технологій.Представлені компоненти професійнопедагогічної самореалізації викладача системи післядипломноїосвіти засобами інформаційнокомунікаційних технологій. Подано коротку характеристику рівнямрезультативності професійнопедагогічної самореалізації викладача системи післядипломної освітизасобами інформаційнокомунікаційних технологій.

Ключові слова: професійнопедагогічна самореалізація, викладач системи післядипломної освіти,інформаційнокомунікаційні технології, критерії, показники, рівні результативності професійнопедагогічної самореалізації.

Літ. 7.

Инна Николаеску, кандидат педагогических наук,докторант кафедры педагогики высшей школы и образовательного менеджмента

Черкасского национального университета имени Богдана Хмельницкого

КРИТЕРИАЛЬНО-УРОВНЕВЫЙ ПОДХОД К РЕЗУЛЬТАТИВНОСТИПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ САМОРЕАЛИЗАЦИИ

ПРЕПОДАВАТЕЛЯ СИСТЕМЫ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯСРЕДСТВАМИИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

В статье представлены результаты исследования вопроса профессиональнопедагогическойсамореализации преподавателя системы последипломного образования средствами информационнокоммуникационных технологий. Представлены компоненты профессиональнопедагогическойсамореализации преподавателя системы последипломного образования средствами информационнокоммуникационных технологий. Дана краткая характеристика уровням результативностипрофессиональнопедагогической самореализации преподавателя системы последипломного образованиясредствами информационнокоммуникационных технологий.

Ключевые слова: профессиональнопедагогическая самореализация, преподаватель системыпоследипломного образования, информационнокоммуникационные технологии, критерии, показатели,

уровни результативности профессиональнопедагогической самореализации.

Inna Nikolayesku, Ph.D.(Pedagogy), Doctoral Student of the Higher Education Pedagogy andEducational Management Department

Cherkasy Bohdan Khmelnytskiy National University

THE CRITERIAL AND LEVEL APPROACH TO THE RESULTNESS OF THEPROFESSIONAL-PEDAGOGICAL SELF-REALIZATION OF THE TEACHER OF THE

SYSTEM OF POSTGRADUATE EDUCATION BY MEANS OF INFORMATION ANDCOMMUNICATION TECHNOLOGY

The article presents the results of the study of the problem of vocational and pedagogical selfrealizationof the teacher of the system of postgraduate education by means of information and communication technologies.The components of vocational and pedagogical selfrealization of the teacher of postgraduate education systemby means of information and communication technologies are presented. A brief description is given of thelevels of the effectiveness of the professional and pedagogical selfrealization of the teacher of the postgraduateeducation system by means of information and communication technologies. The professionalpedagogicalselfrealization of the teacher of the postgraduate education system by means of information and communicationtechnologies is the complicated process. It requires the search of effective psychological and pedagogicalmechanisms and organizational and pedagogical conditions for its functioning. The substantiation of the criteria,indicators and levels of the effect of the investigated phenomenon makes it possible to evaluate the result of the

© І. Ніколаєску, 2017

КРИТЕРІАЛЬНО-РІВНЕВИЙ ПІДХІД ДО РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇСАМОРЕАЛІЗАЦІЇ ВИКЛАДАЧА СИСТЕМИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

73 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Сучасніглобалізаційні процеси, соціальнополітичні зміни в українському

суспільстві, переосмислення ціннісних орієнтаційі стратегій, швидкий розвиток нових, більшефективних інформаційнокомунікаційнихтехнологій (ІКТ) вимагають модернізації системипіслядипломної освіти, проголошуючи якістьосвіти одним з національних пріоритетів.

На якість післядипломної освіти, на нашудумку, впливає не тільки певна система факторів,серед яких кадровий потенціал, матеріальнотехнічна база, навчальнометодичне забезпеченняосвітнього процесу, система управління, але йможливість викладачів самореалізовуватися як підчас навчального процесу, так і в міжкурсовийперіод. Тому перед системою післядипломноїосвіти стоїть завдання здійснити кардинальнізміни в кадровій політиці щодо підвищення рівняпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачасистеми післядипломної освіти.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Фундаментальними для дослідження окресленоїнами проблеми є наукові праці, в яких розкритоформування педагогічної майстерності в системінеперервної педагогічної освіти (О. Барбіна),теоретикометодологічні основи, тенденціїрозвитку педагогічної освіти в Україна(А. Глузман, А. Кузьмінскій, В. Луговий),педагогічний професіоналізм в теорії і практиціпідготовки майбутнього педагога (Н. Гузій),самореалізація особистості викладача вищогонавчального закладу (Н. Лосєва), теоретичніоснови професійнометодичної підготовкивикладачів (А. Коваленко) і інші.

У сучасному науковому світі інтерес донавчання й виховання значно зріс і педагогічніколективи все частіше звертаються до послугмережі Інтернет з метою використання ІКТ длякомунікації, наукового співробітництва, організаціїкорпоративної роботи. Як засвідчує практика,важлива роль у педагогічній діяльності викладачасистеми післядипломної освіти відводитьсяінформаційнокомунікаційним технологіям, якідозволяють не тільки на більш високому рівні

проводити заняття зі слухачами курсівпідвищення кваліфікації, а й самореалізовуватися,виконуючи наукову, методичну та організаційнуроботу в сфері післядипломної освіти.

Проблеми розвитку інформатизації освітипредставлено в працях А. Алексєєва, В. Бикова,Т. Коваль, В. Кременя, Е. Полат, С. Cемерікова,Ю. Триуса та багато інших. Однак питаннясистемного впровадження ІКТ у навчальнийпроцес інститутів післядипломної освітипедагогічних працівників, а також рольінформаційнокомунікаційних технологій дляздійснення результативності професійнопедагогічної самореалізації викладачівзалишаються не до кінця вирішеними.

Виділення не вирішених раніше частинзагальної проблеми. Незважаючи на значнукількість наукових праць та методичних розробокрізних аспектів проблеми, які близькі до нашогодослідження, нами не виявлено вивченнякритеріїв, показників і рівнів результативностіпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачасистеми післядипломної освіти засобамиінформаційнокомунікаційних технологій.

Визначення критеріїв, показників, а такожкороткий опис характеристики рівніврезультативності професійнопедагогічноїсамореалізації викладача системи післядипломноїосвіти засобами інформаційнокомунікаційнихтехнологій слугувало метою нашої статті.

Виклад основного матеріалу дослідження.Професійнопедагогічна самореалізація викладачасистеми післядипломної освіти засобамиінформаційнокомунікаційних технологій “ цескладний процес, який вимагає пошукуефективних психологопедагогічних механізмів іорганізаційнопедагогічних умов йогофункціонування. Обґрунтування критеріїв,показників і рівнів результативності професійнопедагогічної самореалізації викладача системипіслядипломної освіти засобами інформаційнокомунікаційних технологій дає можливістьоцінювати результати процесу на будьякомуетапі, отримувати якісну і кількіснухарактеристику, а також коригувати навчальний

process. We have identified the criteria of the professionalpedagogical selfrealization of the teacher of the postgraduate education system by means of information and communication technologies. These are “ the professionalpedagogical orientation”, “knowledgeable productivity”, “creative activity of professionalpedagogical selfrealization in subjectsubject interaction”. To each criterion were selected the correct indicators, which gave theopportunity to carry out a description of the phenomenon systemically. On the basis of the generalization of empiricaldata on the parameters of activity, independence and reflexivity of vocational and pedagogical selfrealization ofthe teacher of the system of postgraduate education by means of ICT, the corresponding levels have been determined.These are an initiativereflexive (high), activereproductive (middle), passivereproductive (low) level vocationaland pedagogical selfrealization of the teacher of the system of postgraduate education by means of ICT.

Keywords: the professionalpedagogical selfrealization, a lecturer of Postgraduate Education, theinformation and communication technologies, criteria, the indicators and performance levels of professionalpedagogical selfrealization.


74

процес, зіставляючи проміжні результати зрозробленим еталоном.

Зазначимо, що у сучасній науковій літературітермін “критерій” (від грець. criterion)розглядається як: міра для визначення динамікирозвитку окремих компонентів досліджуваногоявища, зумовленої умовами експерименту [1];загальна суттєва ознака, за якою можна оцінюватипедагогічні явища, ефективність виховногопроцесу, окремого засобу, методу чи прийому [4];сукупність якісних ознак, на підставі яких можнаоцінити й порівняти ефективність та якістьнавчального процесу [2].

Зважаючи на представлену аргументацію, підкритерієм результативності професійнопедагогічної самореалізації викладача системипіслядипломної освіти засобами інформаційнокомунікаційних технологій розуміємо загальнусуттєву якісну ознаку, на основі якоїуможливлюється об’єктивне визначення рівняпрофесійнопедагогічної самореалізації якосновного результату досліджуваного процесу.

Погоджуємось із думкою названих вище вчених[1; 2; 4] про те, що зміст критерію розкриваєтьсячерез сукупність показників, які конкретизуютьйого і дають можливість більш об’єктивновизначити ефективність навчального читоосвітнього процесу або рівень сформованості чито розвиненості досліджуваного феномену.

Визначення критеріїв професійнопедагогічноїсамореалізації викладача системи післядипломноїосвіти засобами інформаційнокомунікаційнихтехнологій здійснювалось нами з урахуваннямзагальних вимог, що існують у педагогічній теорії:за допомогою критеріїв повинні встановлюватисьзв’язки між усіма компонентами досліджуваногофеномену; критерії повинні відображати основнізакономірності існування та розвитку особистості;критерії повинні бути розкриті через якісні ознаки,за проявами яких можна судити про ступінь абоміру вираженості цього критерію; критерії маютьвідбивати динаміку ефективності вимірюваноїякості; якісні показники повинні проявлятись уєдності з кількісними [1; 4].

З урахуванням чотирикомпонентної (ціннісномотиваційний, когнітивний, діяльнісноінформаційний, рефлексивнооцінювальний)структури професійнопедагогічної самореалізаціївикладача системи післядипломної освітизасобами інформаційнокомунікаційнихтехнологій, нами визначені відповідні їм критеріїта відповідні їм показники.

Охарактеризуємо розроблені нами критерії тапоказники професійнопедагогічної самореалізаціївикладача системи післядипломної освітизасобами інформаційнокомунікаційних технологій.

Діагностика ціннісномотиваційного компонентупрофесійнопедагогічної самореалізації викладачасистеми післядипломної освіти засобамиінформаційнокомунікаційних технологійздійснюватиметься за критерієм “професійно-педагогічна спрямованість” (переконання,ціннісні орієнтації, мотиви). Виокремлення цьогокритерію зумовлено тим, що у структуріпереконань присутній мотиваційний компонент,який обумовлює різні рівні професіоналізму,готовності та відмінності у стратегії поведінкивикладача, а також виражає ступінь зацікавленостій мотивації у сфері застосування інформаційнокомунікаційних засобів, які дозволяють ефективноздійснювати професійнопедагогічну самореалізацію.При цьому було враховано, що ефективністьпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачазалежить не тільки від мотивації професійноїдіяльності, а й від самостійного освоєння, проявупозитивності та ініціативності щодовпровадження та використання ІКТ у професійнопедагогічній діяльності, що виражається впозитивному емоційному ставленні до технічнихзасобів навчання, оволодінні інформаційнокомунікаційними й технічними знаннями тавміннями.

Переконання особистості з приводу цінностейвідображається у ціннісних орієнтаціяхвикладацької аудиторії, які визначаютьспрямованість її поведінки та ставлення допринципів, норм життя і діяльності у суспільстві;виконують функцію регулювання діяльності,пов’язаної з досягненням мети, визначають лишенайзагальніші принципові життєві імперативи,конкретна реалізація яких є прерогативоюсуб’єкта. Метою ефективності професійнопедагогічної самореалізації викладача у контекстіціннісних орієнтацій є розвиток у них високихінтелектуальноморальних інтересів і запитів,ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань,створення таких умов, які б сприяли розвитковіпрофесійної активності, моральної спрямованостіїхньої психічної діяльності, моральності потягів,інтересів, поглядів, думок, переконань.Вирішальною умовою ефективності професійнопедагогічної самореалізації викладача єцілеспрямована багатоаспектна і всебічнадіяльність у контексті ціннісного самоусвідомленняособистості.

З огляду на зазначене, показниками критерію“професійнопедагогічна спрямованість”визначено такі: стійкість у свідомості викладачасистеми ціннісних орієнтацій; внутрішнямотивація щодо здійснення професійнопедагогічної самореалізації; позитивність таініціативність щодо впровадження та



75 Молодь і ринок №11 (154), 2017

використання ІКТ у професійнопедагогічнійдіяльності.

Зауважимо, що професійнопедагогічнасамореалізація викладача засобами ІКТпередбачає опанування ним необхідним обсягомзнань, які забезпечують продуктивність цьогопроцесу та є основою когнітивного компоненту.Діагностування цього компоненту будевідбуватися за критерієм “знаннєвапродуктивність”. В академічному словникуукраїнської мови термін “продуктивний”потрактовується як той, який дає, приноситьбажаний результат; результативний [3].Продуктивність у професійній діяльностівикладача характеризується, у першу чергу,внутрішніми чинниками, які проявляються, наоснові існуючих знань, у створенні інноваційного,самостійного продукту професійнопедагогічноїсамореалізації викладача. Таким чином, критерій“знаннєва продуктивність” дає можливістьдізнатись про систему уявлень викладача щодосутності процесу самореалізації в цілому тапрофесійнопедагогічної самореалізації зокрема якскладової професійної діяльності, здатністьорієнтуватися в інформаційному просторі,одержувати інформацію, оперувати нею (володітивідповідним рівнем знань, умінь й навичокстосовно ІКТ) і ефективно використовувати ІКТу педагогічній діяльності.

Надто важливим для результативностіпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачасистеми післядипломної освіти засобами ІКТ єзнання з основ комп’ютерної грамотності таінформаційної культури, які дозволяютьстворювати інформаційнотехнічне забезпеченнянавчального процесу на курсах підвищеннякваліфікації з використанням сучасних IКтехнологій, що відповідає міжнароднимстандартам, а також коректно відбирати тасистематизувати різного виду інформацію.

Спираючись на зазначене вище, показникамикритерію “знаннєва продуктивність” визначено:рівень усвідомлення сутності професійнопедагогічної самореалізації; повнота, глибина,системність знань стосовно ІКТ; рівеньволодіння базовими професійними вміннями танавичками використання ІКТ у професійнійдіяльності.

Третій, діяльнісноінформаційний компонентпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачасистеми післядипломної освіти засобамиінформаційнокомунікаційних технологій будедіагностуватись за критерієм “творчаактивність професійно-педагогічної самореалізаціїу суб’єкт-суб’єктній взаємодії”. Діагностика цьогокритерію дасть можливість проектувати процес

професійнопедагогічної самореалізації засобамиІКТ, розвивати здатність ініціювати педагогічнудіяльність з використанням сучасних технічнихзасобів, творчо та відповідально її здійснювати,контролювати, досягати запланованого,проектувати подальшу діяльність на більшвисокому рівні, працювати з педагогічнимипрограмними засобами, творчо підходити допроведення навчального процесу із застосуваннямІКТ.

З огляду на зазначене, ми вважаємо, щоважливим для формування цього критерію єособистіснопрофесійний досвід викладача щодосамореалізації та саморозвитку, а такожсамоорганізації власної діяльності та поведінки,а саме: досвід визначення особистісної тапрофесійної позиції (особистісне самовизначення,усвідомлення власних потреб і домагань); досвідпроектування та складання плану професійнопедагогічної самореалізації на засадахсамопізнання (виокремлення мети, конкретизаціязавдань, окреслення перспектив, визначенняспособів і засобів досягнення, аналіз результатів);досвід самоорганізації поведінки та діяльності восвітньому інформаційнокомунікаційномусередовищі (здатність активно домагатисясвідомо поставленої мети та долати перешкоди,рефлексія організації власної професійноїдіяльності й поведінки відповідно до визначенихцілей і завдань, усвідомлення відповідальності зарезультати власної діяльності).

Зважаючи на зазначене, показниками критерію“творча активність професійнопедагогічноїсамореалізації у суб’єктсуб’єктній взаємодії”визначені: проектування процесу професійнопедагогічної самореалізації засобами ІКТ;активність використання викладачамипотенційних можливостей ІКТ простору;задоволеність можливостями ІКТ простору дляпрофесійнопедагогічної самореалізації; уміннятворчо підходити до навчального процесу іззастосуванням ІКТ.

Критерієм ефективності професійнопедагогічної самореалізації викладача системипіслядипломної освіти засобами інформаційнокомунікаційних технологій є також задоволеністьцим процесом. Тому рефлексивнооцінювальнийкомпонент професійнопедагогічної самореалізаціївикладача системи післядипломної освітизасобами інформаційнокомунікаційних технологійбуде діагностуватися за критерієм “професійно-педагогічна задоволеність”. Показниками цьогокритерію вважаємо рівень розвиткурефлексивності як єдності інтелектуальнорефлексивних та особистіснорефлексивнихформ, які визначають професійну та особистісну


76

(середній) рівень професійнопедагогічноїсамореалізації засобами ІКТ, має адаптивнуступінь гармонійності професійнопедагогічноїсамореалізації у всіх сферах професійнопедагогічної діяльності, має неповні й несистемнізнання професійнопедагогічних цінностей, яківпливають на ефективність процесусамореалізації; поверхнево володіє знаннями проспособи самопізнання, самореалізації тасаморозвитку. Розуміє значущість використаннясучасних інформаційнокомунікативних технологій,однак має недостатній рівень знань з комп’ютерноїграмотності; час від часу використовує засобиІКТ, низку комп’ютерних навчальних програм,словники, Інтернет, технічні засоби навчання.Має фрагментарні уявлення про способисамопізнання, самореалізації та саморозвитку врізноманітних сферах педагогічної діяльності(викладачпедагог, викладачметодист, викладачнауковець). Мало помітними в здійснюванійпедагогічній діяльності є індивідуальність,унікальність, креативність та діалогічністьвикладача. Недостатній рівень розвиткукритичного мислення. Проявляє ситуативнийхарактер визначення власної позиції упрофесійній діяльності. Іноді висуває власніініціативи, відчуває ентузіазм від їх подальшоговпровадження, звертається за порадою до колегщодо потенційних можливостей використання ІКтехнологій, але не завжди їх доцільновикористовує. У цілому, характернаспрямованість на конструктивні відносини уколективі, установки на повагу до інших суб’єктіввзаємодії, але не завжди адекватне гуманістичнимцінностям педагогічної професії. Ціннісніорієнтації на активну, самостійну та відповідальнуповедінку в освітньому інформаційномусередовищі нестійкі, потребують постійногозовнішнього стимулювання. У більшості випадківусвідомлює важливість процесу рефлексії, умієусувати більшість перешкод, які заважаютьдосягненню ефективної підготовки засобами ІКТ.Демонструє часткове вміння використовуватиінноваційні ІК засоби навчання, переважнопрацює з універсальними модифікованиминавчальнометодичними матеріалами тапроводить традиційно навчальний процес.Практично відсутній досвід визначення мети,окреслення перспектив, вибору способів і засобівдосягнення, аналізу результатів самоорганізаціїповедінки та діяльності.

Викладач, якому притаманний пасивнорепродуктивний (низький) рівень професійнопедагогічної самореалізації засобами ІКТ, виявляєфрагментарні знання щодо прояву гармонійностіпрофесійнопедагогічної самореалізації викладача

самореалізацію; самостійне прагнення доадекватної самооцінки, самовдосконалення впроцесі професійної діяльності; виявлення йудосконалення педагогічного потенціалу засобамиІКТ; усвідомлення та усунення перешкод нашляху до виконання професійних завдань, якізаважають досягненню ефективної професійнопедагогічної самореалізації засобами ІКТ.

З метою узагальнення емпіричних даних запараметрами активності, самостійності тарефлекcивності професійнопедагогічноїсамореалізації викладача системи післядипломноїосвіти засобами ІКТ визначено ініціативно-рефлексивний (високий), активно-репродуктивний(середній), пасивно-репродуктивний (низький)рівні професійнопедагогічної самореалізаціївикладача засобами ІКТ.

Викладач, що має ініціативнорефлексивний(високий) рівень професійнопедагогічноїсамореалізації засобами ІКТ, характеризуєтьсявисоким ступенем гармонійності професійнопедагогічної самореалізації у всіх сферахпрофесійнопедагогічної діяльності, наявністюглибоких і системних знань професійнопедагогічних цінностей, які впливають наефективність процесу самореалізації; володієміцними знаннями про способи самопізнання,самореалізації та саморозвитку. Результатомпрофесійнопедагогічної самореалізації викладачазасобами ІКТ є достатня кількість як традиційних,так інноваційних технологій навчання, якіхарактеризуються високою науковометодичноюякістю; розроблено сучасні електронні форми йзасоби навчання. Відчуває власну самоцінністьяк професіонала; виявляє стійке ставлення до себеяк особистості, що здатна впливати на життясуспільства; має критичне мислення.Мотиваційна сфера характеризуєтьсяспрямованістю на суб’єктсуб’єктну взаємодію зучасниками навчального процесу, високий рівеньдіалогічної взаємодії з освітнім інформаційнокомунікаційним середовищем закладу. Маєціннісні орієнтації на активну, самостійну таавтономну поведінку в педагогічній діяльностічерез прояв вольових зусиль у різноманітнихпрофесійних ситуаціях; вoлoдiє засoбамиприйняття рiшень у нестандартних ситуацiях,арсеналoм твoрчих прийoмiв, здатнi дo дiяльнoстiз яскравo забарвленoю емпатiйнoю oснoвoю тагуманiстичнoю спрямoванiстю, прагнутьпoдальшoгo oсoбистiснoгo самoвизначення тасамoвдoскoналення. Має рефлексивні здібності.Проявляє позитивну мотивацію досамовизначення, самореалізації та саморозвитку.

Викладач системи післядипломної освіти,якому притаманний активнорепродуктивний



77 Молодь і ринок №11 (154), 2017

засобами ІКТ у всіх сферах професійної діяльності.Має лише зовнішню мотивацію, рідко впроваджуєінформаційнокомунікаційні технології, використовуєдеякі технічні засоби навчання, відчуває себевиснаженим та стомленим після занять звикористанням комп’ютерної техніки. Рідковисуває власні ініціативи, ідеї впровадженнянових досягнень психологопедагогічних наук, нецікавиться сучасними інформаційнокомунікаційними інструментами. В окремихвипадках усвідомлює важливість процесурефлексії, уміє усувати лише окремі перешкоди,які заважають досягненню ефективноїпрофесійнопедагогічної самореалізації засобамиІКТ. Рідко прагне до адекватної самооцінки,самовдосконалення у процесі професійноїдіяльності, має неадекватну (іноді завищену, інодізанижену) самооцінку, знаходиться під впливомнегативних зовнішніх обставин і перешкод,епізодично прагне професійнопедагогічноїсамореалізації, майже не виявляє та невдосконалює педагогічний потенціал засобамиІКТ.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Таким чином, виокремлення критеріївта визначення показників професійнопедагогічної самореалізації викладача засобамиІКТ має важливе значення для виділення іобґрунтування організаційнопедагогічних умов,в яких процес професійнопедагогічноїсамореалізації викладача засобами інформаційнокомунікаційних технологій буде ефективним ірезультативним. Описані нами критерії надалідозволять скласти педагогічний прогнозрезультативності професійнопедагогічноїсамореалізації викладача засобами інформаційнокомунікаційних технологій і надалі розробитиперспективну програму особистісного розвиткувикладацького складу на засадах процесусамопізнання і самовдосконалення.

ЛІТЕРАТУРА1. Гуржій А. М. Методологія критеріїв оцінювання

/ А. М. Гуржій // Освіта України. – 2000. – № 44–45(1 листопада). – С.11.

2. Педагогічний словник /за ред. М. Д. Ярмаченка.– К.: Педагогічна думка, 2001. – 514с.

3. Сич Р. В. Визначення критеріїв, показників тарівнів сформованості умінь з особистої безпекимайбутніх офіцерівприкордонників / Р. В. Сич //Наукові записки Вінницького державногопедагогічного університету імені МихайлаКоцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія: Зб.наук. праць. – Випуск 43 / Редкол.: В. І. Шахов(голова) та ін. – Вінниця: ТОВ “Нілан ЛТД”, 2015. –С. 338–400.

4. Соціологопедагогічний словник / [за ред.В. В. Радула]. – К.: “ЕксОб”, 2004. – 304 с.

5. Створення єдиного інформаційного освітньогосередовища навчальної установи // Засобиінформаційнокомунікаційних технологій єдиногоінформаційного простору системи освіти України:монографія / В. В. Лапінський [та ін.]; за наук. ред.В. Ю. Бикова. – К.: Педагогічна думка, 2010. –С. 124–132.

6. Ильина Т. А. Структурносистемный подходк исследованию педагогических явлений / Т.А. Ильина// Результаты новых исследований в педагогике :сборник научных работ. – М., 1977. – С. 3–18.

7. Шишкіна М. П. Тенденції розвитку тавикористання інформаційних технологій уконтексті формування освітнього середовища /М. П. Шишкіна // Засоби і технології єдиногоінформаційного освітнього простору: зб. наук. пр./ Інт засобів навч. АПН України; ред.: В. Ю. Биков,Ю. О. Жук. – К.: Атіка, 2004. – С. 81–88.

REFERENCES 1. Hurzhiy, A. M. (2000). Metodolohiya kryteriyiv

otsinyuvannya [Methodology of Evaluation Criteria].Education of Ukraine, no. 4445 (November 1), р.11. [inUkrainian].

2. Pedahohichnyy slovnyk /za red. M. D. Yarmachenka(2001). [Pedagogical dictionary]. Kyiv: Pedagogicalthought, 514 р. [in Ukrainian].

3. Sych, R. V. (2015). Vyznachennya kryteriyiv, pokaznykivta rivniv sformovanosti umin z osobystoyi bezpeky maybutnikhofitserivprykordonnykiv [Determination of criteria, indicatorsand levels of skills development for personal security of futureborder guards officers]. Vinnitsa: TOV “Nilan LTD”, no.43,pp. 338–400. [in Ukrainian].

4. Radula, V.V. (Ed.). (2004). Sotsiolohopedahohichnyy slovnyk [Sociological and pedagogicaldictionary]. Kyiv: “EksOb”, 304 р. [in Ukrainian].

5. Stvorennya yedynoho informatsiynoho osvitnohoseredovyshcha navchalnoyi ustanovy (2010). [Creationof a single informational educational environment foran educational institution]. Means of information andcommunication technologies of a single informationspace of the education system of Ukraine. Kyiv:Pedagogical thought, pp. 124–132. [in Ukrainian].

6. Ylyna, T. A. (1977). Strukturnosystemnыypodkhod k yssledovanyyu pedahohycheskykhyavlenyy. [Structural and systematic approach to thestudy of pedagogical phenomena]. The results of newresearch in pedagogy: a collection of scientific papers.Moscov, pp. 3–18. [in Russian].

7. Shyshkina, M. P. (2004). Tendentsiyi rozvytku tavykorystannya informatsiynykh tekhnolohiy u kontekstiformuvannya osvitnoho seredovyshcha [Trends in thedevelopment and use of information technology in thecontext of the formation of the educational environment].Means and technologies of a single informationaleducational space: a collection of scientific papers. Kyiv:Atika, pp. 81–88 [in Ukrainian].



78

УДК 378.1:371.13:81

Ольга Осова, кандидат педагогічних наук, доцент, кафедри іноземної філологіїКомунального закладу “Харківська гуманітарнопедагогічна академія”

Харківської обласної ради

ІНОЗЕМНІ МОВИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНИНині для забезпечення ефективності освітньої діяльності необхідно враховувати

загальноєвропейські та національні тенденції розвитку суспільства, які є підґрунтям змін в освіті. Удослідженні розкрито основні сучасні пріоритети системи підготовки майбутніх учителів. Визначено,щоіноземні мови в системі підготовки майбутніх учителів акумулюють в собі значний освітній, виховнийта розвивальний потенціал, спрямований на підвищення рівня загальної та професійної культури, культуримислення, іншомовної комунікації, забезпечують гармонійну взаємодію майбутнього вчителя ізглобалізованим інформаційнотехнологічним суспільством, уміння орієнтуватися в загальнокультурномута духовному контексті сучасного суспільства, здійснення діалогу культур.

Ключові слова: іноземна мова, система професійної підготовки, майбутні вчителі, іншомовнакомунікативна компетенція.

Літ. 8.

Ольга Осовая, кандидат педагогических наук, доцент,кафедры иностранной филологииКомунального учреждения “Харьковская гуманитарнопедагогическая академия”

Харьковского областного совета

ИНОСТРАННЫЕ ЯЗЫКИ В СИСТЕМЕ ПОДГОТОВКИБУДУЩИХ УЧИТИЛЕЙ УКРАИНЫ

Сегодня для обеспечения эффективности образовательной деятельности необходимо приниматьво внимание общеевропейские и национальные тенденции развития общества, которые являютсяоснованием изменений в образовании. В исследовании раскрыты основные современные приоритетысистемы подготовки будущих учителей. Выявлено, что иностранные языки в системе подготовки будущихучителей аккумулируют в себе значительный образовательный, воспитательный и развивающийпотенциал, направленный на повышение уровня общей и профессиональной культуры, культуры мышления,иноязычной коммуникации, обеспечивают гармоничное взаимодействие будущего учителя сглобализированным информационнотехнологическим обществом, умение ориентироваться вобщекультурном и духовном контексте современного общества, осуществлять диалог культур.

Ключевые слова: иностранный язык, система профессиональной подготовки, будущие учителя,

иноязычная коммуникативная компетенция.

Olha Osova, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Foreign Language DepartmentMunicipal Establishment “Kharkiv Humanitarian Pedagogical Academy” of Kharkiv Regional Council

THE FOREIGN LANGUAGES IN THE SYSTEM OF TRAINING OF FUTURETEACHERS OF UKRAINE

Nowaday, the effective educational activity requires taking into consideration the common Europeanand national tendencies of social development, which is the basis of changes in the educational area. Theresearch concerns the main modern priorities in the system of future teachers’ training. Current conditionsmake the foreign language communication a significant component of specialists’ future professional activity.Consequently, the role of the academic discipline “Foreign Language” is becoming more and more importantin the system of specialists’ training in general, and for future teachers in particular.

It has been determined that foreign languages in the system of future teachers training bear the significanteducational and developmental potential directed to increasing the level of general and professional culture,thinking culture, foreign language communication. Foreign languages ensure harmonious interaction of futureteachers with the globalized information technological society, skills to orient in general cultural and mentalcontext of the modern society, perform the dialogue of cultures.

It has been established that the national standard of foreign languages learning is characterized bysearching of modern approaches and methods of foreign language teaching under the conditions ofhumanization of education, the realization of which leads to future teachers’ intercultural communication. Thisproblem causes the tendency to educate a polycultural personality who can perceive and understand the culturalpeculiarities of other nations, which creates prerequisites of successful interaction and interpenetration of

© О. Осова, 2017

ІНОЗЕМНІ МОВИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНИ

79 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Сучасний стан популяризаціїіноземних мов з тенденціями, що означилися в їхвивченні висуває нові вимоги до професійноїпідготовки випускника та його особистіснихякостей. Серед значущих – глибокі професійнізнання та вміння, здатність до їх глибокогозастосування, комунікабельність, готовність досамовдосконалення, творча активність.Конкурентоспроможність сучасного спеціаліставизначається не тільки його високоюкваліфікацією у професійній сфері, але йготовністю вирішувати професійні задачі в умовахіншомовної комунікації.

Оскільки навчальна дисципліна “Іноземнамова” за своєю метою є інтегративною, а запредметним змістом – міждисциплінарною, вонамає сприяти розширенню освітнього кругозорустудентів, соціалізації особистості майбутніхспеціалістів, підготовці їх до життя в умовахбагатонаціонального та полікультурного світу [4].

У сучасних умовах іншомовне спілкуваннястає суттєвим компонентом майбутньоїпрофесійної діяльності фахівця, через що значнозростає роль дисципліни “Іноземна мова” всистемі підготовки фахівців, та майбутніх учителівзокрема.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Дослідженню проблем вивчення іноземної мовив процесі навчання були присвячені роботиО. Єльникової, Г. Коберника, О. Коберника, Т. Кравченко,М. Крайньої, Г. Крівчикової, В. Мельника,Л. Пироженка, О. Пометун та інших. Проблеми,пов’язані з іншомовною професійною освітою,висвітлено в працях М. Багдасаряна, Н. Валєєвої,у яких дається аналіз підходів до питаннявивчення іноземних мов, розглядаються проблемивідбору змісту освіти й диференційований підхіддо розробки моделей мовної поведінки фахівціврізного профілю.

Разом із тим, як свідчить проведенедослідження, потенціал іноземної мови в системіпідготовки майбутніх учителів вивченонедостатньо.

Мета статті – висвітлити важливість іноземноїмови, що є каналом для залучення українськогонароду до цивілізаційного прогресу, а також їїзначний потенціал, спрямований на підвищеннярівня загальної та професійної культури, культури

мислення, здатності до міжкультурної комунікаціїмайбутніх учителів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Як відомо, метою навчання іноземних мов упедагогічних ВНЗ є досягнення рівня, достатньогодля практичного використання іноземної мови умайбутній професійній діяльності [5].

Підготовка вчителів у вітчизняних ВНЗздійснюється відповідно до чинних освітньокваліфікаційних характеристик і навчальнихпрограм підготовки фахівців з іноземних мов.

Кафедри педагогіки, психології, методикинавчання іноземних мов забезпечують психологопедагогічну, методичну та практичну підготовкумайбутніх вчителів іноземної мови відповідно довимог державних стандартів педагогічної освіти.Післядипломна професійна освіта вчителівіноземної мови передбачає безперервне фаховевдосконалення, забезпечує поглиблення,розширення та оновлення їх професійних знань,умінь і навичок на основі здобутої ранішеосвітньопрофесійної підготовки та набутогопрактичного досвіду. Вона здійснюєтьсяфакультетом післядипломного стажування, атакож через аспірантуру, докторантуру,самоосвіту.

Рівень підготовки випускників ВНЗ відповідаєвимогам державних стандартів. Підготовкафахівців з іноземних мов здійснюється для такихосвітніх рівнів: початкова загальна освіта, базоваі повна загальна середня освіта, базова і повнавища освіта. Випускникам ВНЗ відповіднонадається кваліфікація вчителя початкової,основної та старшої школи, а після закінченнямагістратури – викладача вищого навчальногозакладу.

Враховуючи необхідність підготовки вчителівіноземної мови до роботи в основній тамалокомплектній старшій середній школі,забезпечення конкурентоздатності на ринкупраці, навчання майбутніх педагогів здійснюєтьсяу деяких ВНЗ за подвійними спеціальностями.Спеціальності інтегровані з урахуваннямспорідненості галузей наук, які відображені взмісті навчальних предметів, видів педагогічноїдіяльності в середній школі і позашкільнихнавчальних закладах й обсягу часу, передбаченогона вивчення відповідних навчальних дисциплін:мова та література (дві іноземні мови), – іноземнамова; практична психологія, – іноземна мова;українська мова та література.

different cultures. The research states that the idea to treat education from the positions of cultural interactionbecame popular among the scientists at the end of the last century and is being actively developed now.

Keywords: the foreign language, the system of professional training, the future teachers, the foreignlanguage communicative competence.


80

Фахова підготовка у ВНЗ спрямовується настворення необхідних умов для оволодіннястудентами теоретичними знаннями зіспеціальності “Іноземна мова”, виробленняпрактичних умінь і навичок, необхідних дляпрофесійної діяльності вчителя іноземної мови.Зміст фахової підготовки визначається:

фундаментальними навчальними дисциплінамиспеціальності. Це такі дисципліни: вступ домовознавства; вступ до літературознавства;загальне мовознавство; латинська мова; історіямов; історія зарубіжної літератури, основиінформатики тощо;

навчальними дисциплінами фаховогоспрямування: теоретична граматика, теоретичнафонетика, лексикологія, стилістика, теорія іпрактика перекладу, лінгвокраїнознавство,історія, географія, культура країни, мова якоївивчається, практика усного та писемногомовлення тощо;

навчальними дисциплінами з методикивикладання відповідної іноземної мови: методиканавчання іноземної мови в початковій та основнійшколах; методика навчання іноземної мови устаршій школі; методика навчання іноземної мовиу вищій школі тощо.

Одним із напрямів програми навчанняіноземних мов у вищих навчальних закладах єспрямованість на спеціалізацію та майбутнюпрофесійну діяльність студентів [8]. Відповідаючирадикальним змінам, що здійснюються внаціональній системі вищої освіти в Україні, якібули започатковані процесом інтеграції країни вєвропейський простір вищої освіти, навчальніпрограми іноземних мов спрямовані на“формування у студентів професійної мовноїкомпетенції, що сприятиме їхньому ефективномуфункціонуванню у культурному розмаїттінавчального та професійного середовища” [6, 2].

Державна національна програма “Освіта”(Україна ХХІ ст.) передбачає формуваннянаціональномовної особистості, що володіє даромслова – усного і писемного, умінням вільно,комунікативно виправдано користуватисямовними засобами під час сприйняття, створеннявисловлювань у різних сферах, формах і стилях іжанрах мовлення, тобто забезпечення її всебічноїмовленнєвої компетенції [3].

За визначенням лінгводидактичного словника,компетенція – це сукупність знань, навичок івмінь, які формуються в процесі навчання тієї чиіншої дисципліни, а також здатність до виконанняпевної діяльності. У контексті нашого дослідженняпредставляє інтерес лінгвістична компетенція, якаскладається зі знання мовного, а саме лексичного,

матеріалу та мовленнєвих навичок володіння циммовним матеріалом у процесі підготовкимайбутніх учителів.

Факт входження України у 1996 році до РадиЄвропи визначає необхідність погодження освітніхстандартів України з загальноєвропейськимиосвітніми стандартами.

Рада Європи висунула та активно підтримуєконцепцію європейської освіти, що заснована наідеї “спільного європейського дому”. Її ідеологивиходять із того, що Європа – це спільнота, щомає спільні духовні витоки і цінності. І відповідно,європейський світогляд має ґрунтуватися назнаннях європейської спадщини, спільногоісторичного шляху протягом двох тисячоліть.

Провідним інструментом об’єднання наційвизнано мову. Стосовно загальних підходів допроблеми мови в Європі, стратегічнимспрямуванням мовної політики на континенті ємультилінгвальність з перспективою оволодіннякожним європейцем трьома і більше мовами.У цихумовах учитель іноземної мови стає одним ізнайбільш необхідних, а дисципліна “Іноземнамова професійного спілкування” – у всіх типахнавчальних закладів – однією із пріоритетних.

Європейський стиль мовної освіти передбачаєдва різновиди мовної компетенціїу сферівивчення іноземної мови: лінгвістичну такомунікативну.

Як відомо, лінгвістика – це наука про мову.Лінгвістична компетенція – це здатністьвибудовувати граматично правильні форми ісинтаксичні структури, а також розуміти змістовівідрізки мови та використовувати їх в томузначенні, в якому вони використовуються носіямимови. Лінгвістична компетенція є основнимкомпонентом комунікативної компетенції. Беззнанняслів і правил формування граматичнихформ та побудови осмислених фраз неможливакомунікація.

Вміння вільно, невимушено користуватися мовоюу спілкуванні, тобто, передавати й обмінюватисядумками в різноманітних ситуаціях у процесівзаємодії з іншими учасниками, правильновикористовувати систему мовленнєвих норм тавибирати комунікативну поведінку, адекватнуавтентичній ситуації спілкування, – це поняттятерміну “комунікативна компетентність особистості”.

Комунікативна змістова лінія спирається намовленнєву діяльність, вироблення уміньаудіювання, читання, говоріння, письма.

Аудіювання – це розуміння сприйнятого наслух усногомовлення. Без аудіювання не можебути нормального говоріння. Аудіювання таговоріння – це два боки усногомовлення.



81 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Говоріння вимагає формуваньумінь та навичокдіалогічного та монологічного мовлення. Монолог– це безпосередньо спрямований доспіврозмовника чи аудиторії організований видусного мовлення, який передбачаєвисловлювання однієї особи. Основні типимонологічних висловлювань: опис, розповідь,роздум.

Діалогічне мовлення покликане формуватикомунікативну компетентність особистості черездіалог.

Важливим завданням курсу іноземноїмови єнавчання спонтанному мовленню.

Письмояк один з видів мовленнєвої діяльностіпередбачає написання робіт різного характеру. Уході письма ми формуємо навички з орфографії,пунктуації.

Усі ці види мовленнєвої діяльності рівноцінніта важливі у процесі підготовки майбутніхучителів.

Одним із важливих засобів розвитку культурипрофесійного спілкування є переклад. Мовнийпереклад є складним, оскільки передбачаєкомбінований вид мовленнєвої діяльності, щовимагає від перекладача вибрати доцільне словочи синтаксичну структуру, знайти відповіднімовнізасоби для вираження думки українськоючи іноземною мовою.

Оскільки іноземна мова має безпосереднєвідношення до сучасного життя, то завданнявикладача іноземної мови полягає в тому, щобдати студентам – майбутнім учителям не тількимовну підготовку, а й зорієнтувати їх упрактичному використанні іноземної мови втехніці (працюючи з комп’ютером), науці (статті,монографії), і таким чином вивчати мову дляжиття і професійної діяльності.

Аналіз науковопедагогічної літератури [1; 3;5; 6; 7], власного досвіду, досвіду викладачівнаставників доводить необхідність для фахівцяволодіння іноземними мовами, що розглядаєтьсяяк спосіб життя в діалозі культур, мов і релігій, атакож як основа можливостей критичногорозгляду інформації, що надаєтьсязасобамимасової інформації, рекламою, Інтернетом.

Метою освіти визнано не знання іноземноїмови, а вміння нею користуватися. Провідноюметою навчання іноземної мови на “пороговому”рівні визнають формування комунікативноїкомпетенції, що має кілька складових:лінгвістичну, соціолінгвістичну, соціокультурну,стратегічну, соціальну та дискурсивну [6, 8].

Лінгвістична компетенція передбачаєоволодіння певною сумою формальних знань івідповідних їм навичок, пов’язаних із різними

аспектами мови: лексикою, фонетикою,граматикою. При цьому постає питання: якіслова, граматичні структури необхідні людинітого чи іншого віку, професії тощо длязабезпечення нормальної взаємодії мовою, якавивчається.

Соціолінгвістична компетенція – це здатністьздійснювати вибір мовних форм, використовуватиі перетворювати їх відповідно до контексту.

Мова відбиває особливості життя людей.Вивчаючи багатоманітність плані вираження,можна багато що зрозуміти і дізнатися прокультуру країни мови, що вивчається. А цепідводить до необхідності формуваннясоціокультурної компетенції. Набуттясоціокультурної компетенції не зводиться лишедо формування глобальних уявлень про світ. Вонапропонує весь процес навчання іноземної мови.

Певні вміння й навички в організації мовлення,вміння вибудовувати його логічно, послідовно йпереконливо, ставити завдання й досягатипоставленої мети – це вже новий рівенькомунікативної компетенції, що у матеріалах РадиЄвропи названий стратегічним чи дискурсивним.

Останньою зі складових комунікативноїкомпетенції, але жодним чином не останньою зазначущістю є соціальна компетенція. Вонапередбачає готовність і бажання взаємодіяти зіншими, впевненість у собі, а також умінняпоставити себе на місце іншого і здатністьвпоратися із ситуацією, що склалася.

Отже, національний стандарт вивченняіноземних мов характеризується пошуком такихновітніх підходів і методів навчання іноземних мовв умовах гуманізації освіти, реалізація якихвиводить майбутніх учителів на міжкультурнувзаємодію.

У контексті цієї тенденції постає проблемавиховання полікультурної особистості, яка здатнасприйматиі розуміти культурні особливості іншихнародів, що створює передумови для успішноївзаємодії та взаємопроникнення інших культур.Ідея підходу до освіти й виховання з позиційвзаємовпливу культур набула поширення в науцінаприкінці минулого століття.

Саме фундаментальні ідеї діалогу культурМ. Бахтіна [1], В. Біблера [2] та концепціяінтегративного навчання мови та культуривідповідних країн Ю. Пассова [7] є основоюіншомовної підготовки майбутніх фахівців,оскільки іноземна мова в сучасних умовахінтенсивних міжнародних контактів стаєважливим засобом узагальнення пізнаннядійсності міжкультурної комунікації та взаємодії.Опановуючи іноземну мову, як невід’ємну частину


82

іншомовної культури в її діалозі з культуроюрідною, особистість усвідомлює останню якчастину світової культури.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Таким чином, беззаперечною є рольіноземної мови з її інтегративним характером урозв’язанні об’єктивно сформованої проблемиадаптації молодого вчителя до нових умовінформаційного глобалізованого суспільства,оскільки разом із практичними завданнями зопанування іноземних мов, зокрема формуванняіншомовної комунікативної компетенції, іноземнімови в системі підготовки майбутніх учителівакумулюють в собі значний загальноосвітній,виховний та розвивальний потенціал,спрямований на підвищення рівня загальної тапрофесійної культури, культури мислення,комунікації, готують до міжкультурної комунікації,тому що в процесі опанування іноземних мовстудентові доведеться проникнути в іншу системуцінностей і життєвих орієнтирів та інтегрувативласну картину світу, власне світосприймання.Інакше кажучи, іноземні мови в системіпідготовки майбутніх учителів забезпечуютьгармонійну взаємодію майбутнього вчителя ізглобалізованим інформаційнотехнологічнимсуспільством, уміння орієнтуватися взагальнокультурному та духовному контекстісучасного суспільства, здійснення діалогукультур.

Перспективу подальшого дослідженнявбачаємо у визначенні ролі і місця іноземної мовив системі гуманітарних дисциплін.

ЛІТЕРАТУРА1. Бахтин М.М. Эстетика словесного

творчества. Сост. С.Г.Бочаров. – М.: Искусство,1979. – 424 с.

2. Библер В.С. От наукоучения – к логикекультуры: Два философских введения в двадцатьпервый век. – М.: Политиздат, 1990. – 413 с.

3. Державна національна програма “Освіта”(Україна XXI століття). [The National program“Education” (Ukraine XXI Century)] – К.:Райдуга,1994. – С. 8–10.

4. Китайгородская Г.А. Методические основыинтенсивного обучения иностранным языкам М.:Издательство Московского университета, 1986.– 175 с.

5. Методика викладання іноземних мов усередніх навчальних закладах: підручник длястуд. вищ. закл. освіти / кол. aвторів під керівн.С.Ю. Ніколаєвої. – Вид. 2ге, випр. і переробл. –К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

6. Навчальна програма з дисципліни“Англійська мова за професійним спрямуванням”– Х.: КЗ “ХГПА” ХОР, 2015 – 25 с.

7. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычноеобразование. Концепция развития индивидуальностив диалоге культур. – Липецк, 1998. – 160 с.

8. Програма з англійської мови дляпрофесійного спілкування. Колектив авторів:Г.Є.Бакаєва, О.А. Борисенко, І.І.Зуєнко. – К.:Ленвіт, 2005. – 119 с.

REFERENCES1. Bakhtin, M.M. (1979). Estetika slovesnogo

tvorchestva [Aesthetics of verbal creativity]. Compiledby S. G. Bocharov. Moscow: Iskusstvo, 424 p. [inRussian].

2. Bibler, V.S. (1990). Ot naukoucheniya – k logikekultury: Dva filosofskikh vvedeniya v dvadtsat pervyyvek [From science teaching to the logic of culture:Two philosophical introductions to the 21st century].Moscow: Politizdat, 413 p. [in Russian].

3. Derzhavna natsionalna prohrama “Osvita”(Ukraina XXI stolittia) (1994). [The National program“Education” (Ukraine XXI Century)]. Kyiv: Raiduha,pp. 8–10. [in Ukrainian].

4. Kitaygorodskaya, G.A. (1986). Metodicheskieosnovy intensivnogo obucheniya inostrannymyazykam [Methodological grounds for intensive foreignlanguage teaching]. Moscow, 175 p. [in Russian].

5. Nikolaieva, S.Iu. (2002). Metodyka vykladanniainozemnykh mov u serednikh navchalnykh zakladakh:pidruchnyk dlia stud. vyshch. zakl. osvity[Methodology of foreign language teaching incomprehensive schools: textbook for students of higherpedagogical educational establishments]. Kyiv: Lenvit,328 p. [in Ukrainian].

6. Navchalna prohrama z dystsypliny “Anhliiskamova za profesiinym spilkuvanniam” (2015).[Educational program “English for professionalpurposes”]. Kharkiv: KZ “KhHPA” KhOR, 25 p. [inUkrainian].

7. Passov, Ye.I. (1998). Kommunikativnoeinoyazychnoe obrazovanie. Kontseptsiya razvitiyaindividualnosti v dialoge kultur [Communicativeforeign language education. Conception of personalitydevelopment in the dialogue of cultures]. Lipetsk, 160 p.[in Russian].

8. Bakaieva, H.Ie., Borysenko, O.A. & Zuienko,I.I. (2005). Prohrama z anhliiskoi movy dliaprofesiinoho spilkuvannia [Program of the Englishlanguage for professional communication]. Kyiv:Lenvit, 119 p. [in Ukrainian].




83 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 378.147.091.31 – 059.2+378.091.33 – 027.22+378.015.31]:61 – 051

Маріанна Пайкуш, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біофізикиЛьвівського національного медичного університету імені Данила Галицького

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕГРАТИВНОГО НАВЧАННЯУ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

У статті обґрунтовано підготовку майбутнього лікаря на основі використання технологійінтегративного навчання. Показано, що фундаментом для визначення стратегії профілактики,діагностики та лікування є інтеграція природничих і фахових знань. Доведено, що для реалізаціїінтегративного навчання необхідне використання сучасних інтерактивних методів. Вивчення кожного зрозділів природничих наук має завершуватися отриманням професійних знань і вмінь. Показано, щоінтегративне навчання створює цілісну систему наукових знань, яким характерний високий рівеньусвідомлення, гнучкості та міцності.

Ключові слова: майбутній лікар, природничонаукові дисципліни, інтегративне навчання,інтерактивні методи, професійні знання.

Літ. 8.

Марианна Пайкуш, кандидат педагогических наук, доцент кафедры биофизикиЛьвовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого

ТЕХНОЛОГИИ ИНТЕГРАТИВНОГО ОБУЧЕНИЯПРИ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩЕГО ВРАЧА

В статье обосновано подготовку будущего врача на основе использования технологийинтегративного обучения. Показано, что фундаментом для определения стратегии профилактики,диагностики и лечения является интеграция естественных и профессиональных знаний. Доказано, чтодля реализации интегративного обучения необходимо использование современных интерактивныхметодов. Изучение каждого из разделов естественных наук должно завершаться приобретениемпрофессиональных знаний и умений. Показано, что интегративное обучение создает целостную системунаучных знаний, которым характерен высокий уровень осознания, гибкости и прочности.

Ключевые слова: будущий врач, естественнонаучные дисциплины, интегративное обучение,интерактивные методы, профессиональные знания.

Marianna Paykush, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Biophysics DepartmentDanylo Halytskiy Lviv National Medical University

TECHNOLOGIES OF INTEGRATIVE EDUCATION IN PREPARATION OF THEFUTURE DOCTOR

This article investigates, that the preparation of the future doctor in accordance with internationalstandards should be carried out by introducing integrated educational technologies into the system of highermedical education. The study of doctor’s practical activities had shown that the basis of the realization ofmedical education is the system of natural sciences cognition, as basic knowledgeable for strategy of prevention,diagnosis and treatment of the patient.

The courses of natural sciences during the last decades have not undergone significant changes. However,the information concerning the traditional and new diseases has changed dramatically, they became scientificallysubstantiated for their etiological reasons, the new diagnostic tools, methods and treatment were found. Besides,the objects of study medicine was not only the human body as an integral system, but also physical, chemicalprocesses and psychological factors, that are affecting human health and explaining the physiological basis ofnormal functioning in organism or its pathology. This has led to changes in the content of individual disciplinesand methods of teaching.

The basic medical education should be sufficiently universal and must have the necessary depth andensure successful knowledge of the main methods and forms of medical activity. The implementation of integratedtraining in the reform protocols of medical education lead to the application of modern innovative forms inpresentation theoretical materials. Studying each of the sections in the natural sciences, students must becompleted by obtaining the practically meaningful professionally oriented knowledge and skills. In the processof educational learning, an integrated system of scientific knowledge is created, which is characterized by ahigh level of awareness, flexibility and durability.

Among the methods of integrative training for future physicians, the using of information technologies,

© М. Пайкуш, 2017

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕГРАТИВНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ

84

Постановка проблеми. Інтенсивнийрозвиток сучасної медицини, медичнихтехнологій, апаратури і науково

технічної бази системи охорони здоров’я, посиленняінтеграційних процесів у Європі й інтенсифікаціяміжнародної співпраці у сфері вищої медичної освітивисунули нові вимоги до підготовки майбутньоголікаря. Зокрема, суттєвих змін зазнала йогопрофесійнопрактична складова підготовки череззміну впливу на неї природничонауковихдисциплін.

Сучасний зміст підготовки майбутнього лікарямає забезпечити досягнення кінцевої метифахового навчання на основі освітньокваліфікаційних характеристик Стандарту вищоїмедичної освіти України з урахуваннямміжнародних програм ВООЗ. Згідно цьогоСтандарту базова медична освіта має бутидостатньо універсальною, мати необхідну глибинуй забезпечити успішне опанування основнимиметодами і формами лікарської діяльності зпроблем профілактики, діагностики, лікування тамедичної реабілітації [5].

Сучасний лікар має вміти не лишевстановлювати причиннонаслідкові зв’язкизахворювання і за симптомами та зібраниманамнезом у хворого визначати діагноз,проводити лікування за прийнятимипротоколами, створеними на основі доказовоїмедицини, а й враховувати багатофакторністьрозвитку процесів в організмі пацієнта. “Дляцього потрібні інші критерії оцінки фактів і подій,інший шлях формування професійного мислення,інший стиль життя. І тут виникає ніша дляпедагогіки в медицині” [4, 80].

Діюча зараз в Україні система підготовкилікарів ускладнюється існуючими суперечностямиміж: наявним соціальним замовленнямсуспільства на фахівців з охорони здоров’я тазмістом їхньої освіти в медичних університетах;посиленням ролі природничонаукових дисциплінпри підготовці лікаря й зменшенням мотиваціїстудентів до них; зростаючим впливомінтеграційних процесів у медицині й недостатнімрівнем інтеграції природничонаукових іпрофесійнопрактичних дисциплін.

Вивчення досвіду практичної діяльності лікарівдозволяє зробити висновок, що фундаментом дляреалізації медичної освіти є система

природничонаукового знання, як когнітивнаоснова визначення стратегії профілактики,діагностики та лікування хворого. Водночас,провідним критерієм ефективності навчальногопроцесу в медичному ВНЗ є засвоєння студентомфундаментальних природничонаукових знань ізастосування їх у вивченні фахових дисциплін,зорієнтованих на подальшу самоосвіту таформування навичок професійнопрактичноїдіяльності.

За такого підходу сформується нова модельфахівця, здатного самостійно орієнтуватися вклінічних ситуаціях, бачити шляхи їхраціонального вирішення, потребуючого постійнопідвищувати свій професійний рівень,навчаючись упродовж усього життя. Длястворення цієї моделі підготовка майбутньоголікаря має здійснюватися шляхом упровадженняв систему вищої медичної освіти технологійінтегративного навчання.

Аналіз основних досліджень. Проблемапрофесійної підготовки лікарів, окремі їїтеоретичні і практичні аспекти були предметомнаукового дослідження вітчизняних і зарубіжнихнауковців. Фундаментальні питання фаховоїпідготовки майбутніх лікарів, оцінювання їхпрофесійної компетентності висвітлюються удослідженнях І. Булах, Я. Болюбаша, О. Волосовця,Ю. Вороненка, М. Мруги та ін.; грунтовнедослідження інтеграційних процесів в освітіпровела І. Козловська; проблеми інтегративногонавчання були предметом дослідженьМ. Бойченко, В. Вернадського, Н. Дем’яненко,З. Донець, О. Любарської, О. Олексюка,Л. Рапацької та ін.; теорії інтегративного навчанняприсвятила свої праці А. Токарєва. Доцільновідзначити, що значну увагу цьому питаннюприділили зарубіжні вчені, зокрема Н. Беннет,Д. Бріджес, Р. Гейл, П. Хатчингс, М. Хубер та ін.

Проте проблема інтегративного навчання припідготовці майбутнього лікаря в медичнихуніверситетах залишилася поза увагоюдослідників. Тому мета статті полягає в розкриттісутності інтегративного навчання медиків івизначенні його технологій у процесі вивченняприродничонаукових і професійнопрактичнихдисциплін.

Виклад основного матеріалу. Iнтегративненавчання будується на основi змiсту

case study methods, brainstorminggroup studies, as the most effective for training specialists. The forms ofintegrative processes involve the formation of holistic representations of true reality in different typesof activities. They are relate to combining in one theme of various disciplinary images in one object, thatdisclosure of the content of general scientific and interdisciplinary concepts.

Keywords: a future doctor, natural sciences, an integrative education, interactive methods, professionalknowledge.



85 Молодь і ринок №11 (154), 2017

рiзнопредметних комплексiв знань ізвикористанням iнтегративних форм і методiв.Саме в ньому реалiзується як зовнiшня, так iвнутрiшня, як змiстовна, так i процесуальнасторони iнтеграцiї. Поняття “iнтегративненавчання” трактується нами як поетапневiнтегровування необхiдних у конкретнихвипадках фактiв чи методiв навчання одногопредмета в систему знань iншого. Ступiньiнтегрованостi процесу навчання визначаєтьсязагальними цiлями як дидактичними, так іконкретного профiлю професiйного навчальногозакладу [3].

Вивчаючи проблему підготовки лікаря, мивстановили що інтеграція слугує тим необхіднимдидактичним засобом, за допомогою якого устудентів створюється цілісна картину світу. Вонасприяє реалізації особистісно зорієнтованогопідходу до навчання, оскільки студент самзмушений вибирати необхідні фундаментальнізнання з різних предметів із максимальноюорієнтацією на здобуття фахових компетентностей.

Запровадження інтегративного підходу досистеми професійної підготовки майбутніх лікаріввимагає активного використання інтерактивнихтехнологій, що сприятиме кращому засвоєннютеоретичного матеріалу з природничих дисциплін,використанню набутих знань і вмінь студентамив умовах інтерактивної взаємодії, що оптимізуєпрактичну підготовку майбутніх лікарів допрофесійної діяльності. Із застосуванням сучаснихінноваційних навчальних технологій центромпедагогічного впливу стає студент, який самактивно вибудовує свій навчальний процес.

Теоретичнi основи методики iнтегративногонавчання базуються на таких закономiрностях:

збереження загальноосвiтнього компонентусистеми знань, навичок та вмінь студентiв;

диференцiацiя змiсту, форм i методiв навчаннямає на кожному етапi координуватися зiнтеграцiєю рiзнопредметних знань, оскiльки засвоїм походженням, з огляду на природничі науки,практично всi професiйнi знання єполiпредметними;

диференцiацiю змiсту навчального матерiалудоцiльно проводити iнтегративними засобами,зокрема вiдрiзки навчального матерiалу рiзноїтрудностi можуть викладатися шляхомвiнтегровування iншопредметних елементiв рiзноїскладностi, залежно вiд контингенту студентiв;

формування мотивацiйної зацiкавленостiдоцiльно проводити шляхом вiнтегровування взмiст природничих дисциплін вiдповiдногофахового контексту;

забезпечення цiлiсностi формування наукової

картини свiту вiдбувається шляхомвiнтегровування до змiсту елементiв знань з iншихприродничонаукових дисциплiн з огляду нарозвиток мислення та свiтогляду студентiв.

Дослідники теорії інтегративного навчаннявиокремлюють такі його основні ознаки:міждисциплінарність, узагальненість, системність,загальнонауковість [6]. Таке навчаннярозвиватиме в майбутніх лікарів уміння будуватипослідовні логічні зв’язки під час встановленнядіагнозу у пацієнта та сприятиме розвиткунавичок перенесення набутого знання устандартні та неочікувані ситуації (здатність дозмін); а також уміння діяти, приймати швидкі,проте виважені рішення в умовах нестандартнихситуацій (невідкладний стан, нестандартнийсимптом захворювання, нереальні результатиобстежень, неможливість діяти згідновстановленого протоколу лікування тощо);здатність зайняти обґрунтовану позицію уневизначених або суперечливих питаннях.

Виходячи із викладеного вище, науковцямибули виокремлені основні ознаки інтегративногознання. До них відносять уміння задавати істотнізапитання щодо складних завдань або проблем;уміння знаходити необхідні джерела знання таінформації і бачити перспективи їх використання;уміння порівнювати явища (знаходячи спорідненіта відмінні характеристики) для виявлення їхструктури й зв’язків; уміння створюватиінтегративну схему та більш цілісного розумінняпевного явища або ситуації [7].

Інтегративне навчання майбутніх лікаріввимагає використання різноманітних формвикладання, що має великий вплив наефективність сприйняття навчального матеріалу.Забезпеченню дієвості системи такої освіти маєпередувати велика робота викладацького складукафедр природничих і професійнопрактичнихдисциплін по впровадженню умов і технологій,які забезпечують підготовку висококваліфікованихфахівців галузі охорони здоров’я.

Курси анатомії, нормальної і патологічноїфізіології, біоорганічної хімії, медичної біології таінших природничих дисциплін за останнідесятиріччя не зазнали суттєвих змін. Протесильно змінилися відомості про традиційні та новізахворювання, стали науково обґрунтованішимипричини їх виникнення, створено нові приладидля діагностики, методики та засоби длялікування. Крім того, об’єктом вивчення вмедицині стали не тільки організм людини якцілісна система, але і фізикохімічні процеси тапсихологічні фактори, що впливають на здоров’ялюдини і пояснюють фізіологічні основи


86

нормального функціонування організму або йогопатології. Це стає причиною того, що муситьзазнати змін і зміст окремих дисциплін, і методикаїх викладання.

Реалізація інтегративного навчання в рамкахмедичної освіти зумовлює застосування сучаснихінноваційних форм викладу теоретичногоматеріалу. З цією метою доцільно включати влекційний курс новітні досягнення біохімічної,біофізичної, біологічної наук, практикуватичитання кількох проблемних лекцій знайактуальніших питань сучасних природничихнаук і практичної медицини, зокрема проблемвикористання нанотехнологій у діагностиці талікуванні. Це посилить практичноорієнтованукомпоненту освіти майбутніх лікарів.

Вивчення кожного з розділів природничих наукстудентами має завершуватися отриманнямпрактично значущих фахово орієнтованих знаньі вмінь. Система розвитку фахових здібностей маєбути побудована у вищому медичномунавчальному закладі таким чином, щоб засвоївшипевні знання, студент, при розв’язанніпроблемних ситуацій, зміг використатипопередній досвід для нового осмислення, новогобачення конкретної задачі, таким чиномрозвиваючи в собі певні пошуковотворчіздібності. При цьому дуже важливо навчитистудента вчитися самостійно, орієнтувати його наактивний пошук знань, вироблення професійнихнавичок.

Оптимальне поєднання предметного таiнтегративного навчання виявить ефективнішляхи формування загального розвитку тапрофесiйного рiвня майбутнього лікаря. Прицьому конкретизується мета інтегративногонавчання, його органiзацiйна структура, змiст,структура навчальновиховного процесу, мiсце всучаснiй дидактичнiй системi, а також йогодидактичне забезпечення (пiдручники, посiбникитощо). Формується система природничонауковихта фахових знань, тобто базовий компонентпрофесiйних знань, необхiдних для їх розвитку.Iнтеграцiя методiв, прийомiв та форм навчаннязабезпечує процесуальний аспект iнтегративногопiдходу.

У своїх дослідженнях О. Білик пропонуєсистему педагогічних умов інтеграції методівнавчання у вищій технічній школі, що може бутизастосована і у вищих навчальних закладахмедичного профілю [1]:

І. Інтегративний характер взаємозв’язкуметодів і цілей навчання, що передбачаєпринципову однаковість методів навчання танескінченність їх поєднання в залежності від

безлічі обставин і умов процесу навчання (цілей,змісту, замовлення суспільства фахівців певногорівня підготовки тощо). Інтегративний характервзаємозв’язку методів навчання і змісту фаховихдисциплін визначається структурою останніх.Вибір методів залежить від логічної структуризмісту навчального матеріалу: який зміст – такийі метод.

ІІ. Інтеграція методів навчання розглядаєтьсяяк триєдиний процес, що поєднує методинавчання (викладача), учіння (студента) та їхорієнтацію на методи майбутньої професійноїдіяльності.

ІІІ. Формування “банку” методів навчання такритеріїв їх вибору. Необхідність його створенняпояснюється запитами практики: відсутністьсистематизованого зібрання методів навчання таще й поділеного за видами діяльності суб’єктівпроцесу навчання, не дозволяє в повній мірівикористовувати на будьякому занятті всі групиметодів.

ІV. Вимоги до інтеграції методів навчання вконтексті закономірностей та принципівнавчання фахових дисциплін. Поняття “методнавчання” вже на рівні дефініцій містить у собіпередумови інтеграції, оскільки він органічнопоєднує: дію з одного боку – навчальну роботувикладача (навчання); дію з іншого боку –навчальнопізнавальну діяльність студентів(учіння); взаємодію сторін – викладача та студента(їх спільну діяльність); єдність зовнішнього тавнутрішнього у методі навчання; єдністьоб’єктивної та суб’єктивної сторони методунавчання. Виступаючи як інтегруючий чинник,методи навчання мають, насамперед, бутиспрямовані на те, щоб допомогти студентові приперенесенні знань і вмінь із однієї галузі в іншу.

V. Урахування структури методу навчання тавикористання його компонент як елементівінтеграції і побудови інтеграційних алгоритмів.У дидактичній структурі кожного методурозрізняють низку загальних компонентів(прийомів, дій, операцій), що в кожній конкретнійпедагогічній ситуації потребують відповідногопоєднання і певної послідовності застосування.Ці компоненти неоднаково актуальні для всіхметодів навчання. Залежно від функції методуодні компоненти займають у ньому провіднемісце, інші – другорядне або допоміжне, а окремій зовсім випадають. Структурно метод навчаннярозглядають як інтеграцію прийомів, акомпоненти методу виділяються такі: змістовий(зв’язок зі змістом навчального матеріалу);емоційний (вплив на чуттєву сферу студента);мотиваційний (використання саме цього методу



87 Молодь і ринок №11 (154), 2017

чи інтегрованої сукупності прийомів); креативний(спрямування на творчу діяльність студента);діяльнісний (сукупність дій та операцій прийомів,які складають метод).

У процесі інтегративного навчаннястворюється цілісна система наукових знань, якимхарактерний високий рівень усвідомлення,гнучкості та міцності. Взаємозв’язок переважноїчастини природничих наук із спеціальнимимедичними науками, що вивчатимутьсястудентами на старших курсах, може бутивизначений як окремий дидактичний принцип,реалізація якого в навчанні має становити собоюпевну систему. Однією із ланок цієї системи маєстати самостійне здобування студентамивизначеного програмою кола питань ізвідповідних теоретичних дисциплін. Без їхзасвоєння втрачається цілісність фахових знань івідсутність професійного мислення.

Разом із тим інтегративне навчання вмедичному університеті формує у студента вміннябудувати прості зв’язки між різними ідеями тадосвідом, здатність поєднувати та переноситинавчальний досвід у нові, складні ситуації, щовиникають у контексті навчання і за його межами [8].

В усіх формах і методах викладанняінтегративних дисциплін тією чи іншою міроюмають бути представлені реальні особливостімедичного фаху, що значно зменшує проблемумотиваційного забезпечення учіння. Таканавчальна діяльність набуває для студентаособистісного сенсу, оскільки в ній присутніелементи майбутньої професії, створюютьсяреальні можливості для переходу від пізнавальноїмотивації до професійної. Отже, поняття“професійний контекст” є смислоутворювальноюкатегорією, що забезпечує особистісне включеннястудентів у процес пізнання і професійногостановлення [2]. Основне мотиваційненавантаження при цьому виконує професійниймотив – прагнення підготуватися до ефективноговиконання майбутньої професійної діяльності.

На нашу думку, використання сучаснихтехнологій інтегративного навчання припідготовці майбутнього лікаря сприятимепідвищенню мотивації студентів до майбутньогопрофесійного розвитку. Різноплановість у підходахдо навчального процесу студентів визначаєпрофесійну компетентність майбутніх фахівців. Аце означає ґрунтовне засвоєння фундаментальнихприродничих наук, перенесення цих знань длярозуміння процесів професійного спрямування,прагнення до подальшої самоосвіти, розвитокпрофесійного мислення, вміння прогнозуватиситуації, відстоювання власних позицій,

компетентний підхід до нестандартних клінічнихситуацій тощо.

Сучасні технології інтегративного навчаннядозволяють використовувати в освітньому процесіне лише традиційні методи викладання, але йкомп’ютерне моделювання реальних клінічнихвипадків (комп’ютерна томографія в діагностиціновоутворень нирок, тромбоемболія легеневоїартерії, малоінвазивні втручання в урології) іскладних біохімічних чи біофізичних процесів(тканинний і внутрішньосудинний метаболізмліпопротеїнів; обмін жовчних пігментів у нормі іпри жовтяницях; роль нирок у регуляціїкров’яного тиску; молекулярний механізмскорочення і розслаблення м’язів;знешкоджувальна функція печінки; застосуваннямагнітних наночастинок у медицині тощо).Візуалізація складних процесів покращує їхсприйняття, є додатковою мотивацією донавчальної діяльності.

Використання комп’ютерних засобів дозволяєдоповнити методичне забезпечення навчальногопредмета педагогічними програмними засобами(програмитренажери, кафедральна інтернетсторінка, інтернетсторінка викладача всоцмережах тощо). Програмне забезпеченняінтегративного навчання виявляється більшрухомим, тому що саме воно, насамперед, реагуєна появу нових ідей, методів, досягнень,ознайомлення з якими стає необхідною частиноюпідготовки майбутнього фахівця.

Інтерактивні інноваційні технології внавчальному процесі – це збільшення швидкостіі міцності сприйняття масиву знань, розвитоктворчості, навичок проведення логічнихузагальнень, оптимальних рішень. Це приноситьвищі навчальні результати порівняно зтрадиційними підходами.

Важливість якісної підготовки майбутньоголікаря потребує комплексного підходу привикладанні природничих і фахових дисциплін, асаме: активізація мотиваційної системи устудентів, на яку можна впливати йіндивідуальний підхід до кожного з них;обов’язкове проведення міждисциплінарноїінтеграції при розгляді питань кожної теми; акцентвикладача на виділенні і фіксуванні головнихпитань при обробці великого масиву інформації;продуктивне вивчення термінології; розглядклінічних ситуаційних задач, які збільшуютьпрофесійне мислення. У формуванні клінічногомислення та світогляду майбутнього лікаря,набутті ним практичних навичок важливу рольвідіграє проведення занять професійнопрактичного циклу із використанням кейсметоду.


88

Основна функція даного методу полягає вотриманні студентами навичок вирішенняскладних нестандартних проблем, які неможливорозв’язати традиційним чи аналітичнимспособом. Без грунтовної природничонауковоїосвіти використання методу аналізу ситуаційнеможливе, оскільки кейсметод сприяє самепоглибленню та закріпленню знань і вмінь, якібули отримані студентами на попередніх заняттяхта при вивченні інших предметів, установленнюзв’язку теорії та практики, розвиткові навичоканалізу й критичного мислення, формуваннювмінь робити висновки, приймати відповіднірішення.

На практичному занятті одним із найбільшефективних методів є “мозковий штурм”: передстудентами ставиться проблема, вирішення якоїдає змогу висувати декілька версій. Під часобговорення всіх можливих варіантів розв’язанняпроблеми із загального числа усіх висловленихідей відбираються найбільш вдалі. Метод даєзмогу розвивати уяву, самостійне мисленнястудента, звільнене від стандартів і стереотипів;уміння формулювати, висловлювати і відстоювативласну думку; уміння працювати в групі іповажати альтернативну позицію.

Таким чином, сутність інтегративної функціїосвіти при підготовці майбутнього лікаря полягаєв тому, що завдяки формі організації навчання цілі,зміст, методи і засоби навчання набувають ознаксистемності, є доступними для сприйняття якзавершена, цілісна одиниця взаємодії педагога істудентів.

Підсумовуючи, зауважимо, що важливогозначення набуває використання таких методівнавчання і виховання, які дають можливістьпідвищити ефективність навчання та якість знань,а також формувати необхідні професійні вміннямайбутніх фахівців. Особлива роль у сучаснихумовах підготовки майбутнього лікаря належитьтехнологіям інтегративного навчання, яке всистемі підготовки майбутнього лікаря закладаєнові умови діяльності викладачів та студентів, єдіючою моделлю активізації інтелектуальноїдіяльності та розвиваючих прийомів навчання.Форми інтегративних процесів передбачаютьформування цілісних уявлень про об’єктивнудійсність (фактів, гіпотез, законів, теорій тощо),різних видів діяльності. Вони пов’язані ізсуміщенням в одних темах різних дисциплінарнихобразів одного об’єкта, розкриттям змістузагальнонаукових та міждисциплінарних понять.

Здійснене дослідження не в повному обсязірозв’язує проблему інтегративного підходу припідготовці майбутніх лікарів. До подальших

розвідок у даному напрямку відносимоперспективи і методики створення системиінтегрованих дисциплін у вищому медичномунавчальному закладі.

ЛІТЕРАТУРА1. Білик О. С. Педагогічні умови інтеграції

методів навчання фахових дисциплін майбутніхбудівельників у вищих технічних навчальнихзакладах / О. С. Білик // Сучасні інформаційнітехнології та інноваційні методики навчання упідготовці фахівців: методологія, теорія, досвід,проблеми: зб. наук. пр. – Випуск 17 / редкол.:І. А. Зязюн (голова) та ін. – Київ ; Вінниця: Планер,2008. – С. 225–231.

2. Клачко В. М. Психологопедагогічні умовиформування мотивації навчальної діяльності / В. М. Клачко // Науковотеоретичні і методичнізасади конструювання змісту професійної освіти:зб. наук. пр. – Вінниця: ВДПУ ім. МихайлаКоцюбинського, 1998. – С. 44–49, С.45.

3. Козловська І., Пайкуш М. Методика інтегративногонавчання фізики у професійній школі: Навчальнометодичний посібник. – Дрогобич: Коло, 2002. –128 с.

4. Косарев И.И., Попков А.В. Педагогическиеаспекты высшего медицинского образования. – М.:ФГУП Экспериментальная типография. 2003. – 274 с.

5. Складові галузевих стандартів вищої освітинапрямку підготовки “Медицина” затвердженаМіністром охорони здоров’я України. – Київ, 2002.– 369 с.

6. Теоретикометодологічні засади інтеграціїзмісту гуманітарної освіти у вищих навчальнихзакладах негуманітарного профілю: монографія /Г.В. Онкович, М.І. Бойченко, Н.М. Дем’яненко, З.Ф. Донець,В.Я. Карачун, В.І. Кобченко, П.П. Куляс, Г.В. Лесик,О.М. Олексюк та ін.]; за заг. ред. Г.В. Онкович. – К.:Педагогічна думка, 2012. – 336 с.

7. Huber M. Integrative Learning: Mapping theTerrain / M.T. Huber, P. Hutchings. – Washington, DC:Association of American Colleges and Universities,2004. – 32 p.

8. Klein J. Integrative Learning and InterdisciplinaryStudies / J.T. Klein // Peer Review, 2005. – № 7 (4). –pp. 8–10.

REFERENCES1. Bilyk, O. S. (2008). Pedahohichni umovy

intehratsii metodiv navchannia fakhovykh dystsyplinmaibutnikh budivelnykiv u vyshchykh tekhnichnykhnavchalnykh zakladakh [Pedagogical conditions ofintegration of methods of training of professionaldisciplines of future builders in higher technicaleducational institutions]. The modern informationtechnologies and innovative methods of education in thetraining of specialists: the methodology, theory,experience, problems: a collection of scientific works,vol. 17, (Ed.). I. A. Ziaziun. Kyiv; Vinnytsia: Planer, pp.225–231. [in Ukrainian].



89 Молодь і ринок №11 (154), 2017

2. Klachko, V. M. (1998). Psykholohopedahohichniumovy formuvannia motyvatsii navchalnoi diialnosti[Psychologicalpedagogical conditions for the formationof the motivation of educational activities].Thescientifictheoretical and methodical principles ofconstructing the content of vocational education: acollection of scientific works. Vinnytsia: VDPU im.Mykhaila Kotsiubynskoho, pp. 44–49, p.45. [inUkrainian].

3. Kozlovska, I. & Paikush, M. (2002). Metodykaintehratyvnoho navchannia fizyky u profesiinii shkoli[Methodology of integrative teaching of physics in avocational school]. An educational and methodicalmanual. Drohobych: Kolo, 128 p. [in Ukrainian].

4. Kosarev, I.I. & Popkov, A.V. (2003). Pedagogicheskieaspektyi vyisshego meditsinskogo obrazovaniya[Pedagogical aspects of higher medical education].Moscov: FGUP Eksperimentalnaya tipografiya, 274 p.[Russian].

5. Skladovi haluzevykh standartiv vyshchoi osvitynapriamku pidhotovky “Medytsyna” zatverdzhena

Ministrom okhorony zdorovia Ukrainy (2002).[Components of the branch standards of higher educationfor the direction of preparation “Medicine” approved bythe Minister of Health of Ukraine]. Kyiv, 369 p. [inUkrainian].

6. Onkovych, H.V., Boichenko, M.I., Demianenko, N.M.,Donets, Z.F., Karachun, V.Ia. & Kobchenko, V.I. et al.(2012). Teoretykometodolohichni zasady intehratsiizmistu humanitarnoi osvity u vyshchykh navchalnykhzakladakh nehumanitarnoho profiliu: monohrafiia[Theoretical and methodological principles ofintegration of the content of humanitarian education innonhumanitarian higher educational institutions]. (Ed.).H.V. Onkovych. Kyiv: Pedahohichna dumka, 336 p. [inUkrainian].

7. Huber, M. & Hutchings, P. (2004). Learning:Mapping the Terrain. Washington, DC: Association ofAmerican Colleges and Universities, 32 p. [in English].

8. Klein, J. (2005). Integrative Learning andInterdisciplinary Studies. Peer Review, 7 (4), pp. 8–10.[in English].


УДК 373.031.1

Галина Бучківська, кандидат педагогічних наук, доценткафедри образотворчого, декоративноприкладного мистецтва та трудового навчання

Хмельницької гуманітарнопедагогічної академії

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВУ статті розкриті психологопедагогічні аспекти художньотрудової діяльності майбутніх

учителів початкових класів. Проведена порівняльна характеристика традиційної і творчоїосвітньої діяльності студентів у галузі народного декоративноужиткового мистецтва.Розроблена структурна схема спеціальних здібностей, необхідних для якісного оволодіннястудентами народним декоративноужитковим мистецтвом у процесі творчої художньотрудовоїдіяльності.

Ключові слова: народне декоративноужиткове мистецтво, художньотрудова діяльність, творчіздібності, активність й ініціативність, майбутні вчителі початкових класів.

Рис. 1. Табл. 1. Літ. 10.

Галина Бучкивская, кандидат педагогических наук, доцент кафедры изобразительного,декоративноприкладного искусства и трудового обучения

Хмельницкой гуманитарнопедагогической академии

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫХУДОЖЕСТВЕННО-ТРУДОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИБУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ

В статье раскрыты психологопедагогические аспекты художественнотрудовой деятельностибудущих учителей начальных классов. Проведена сравнительная характеристика традиционной итворческой образовательной деятельности студентов в области народного декоративноприкладногоискусства. Разработана стpуктуpная cxeма специальных способностей, необходимых для качественногоовладения студентами народным декоративноприкладным искусством в процессе творческойхудожественнотрудовой деятельности.

Ключевые слова: народное декоративноприкладное искусство, художественнотрудоваядеятельность, творческие способности, активность и инициативность, будущие учителя начальных

классов.

© Г. Бучківська, 2017

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

90

Постановка проблеми. Pеалізація iдeїxудoжньoтpудoвoї пiдгoтoвки майбутніхучителів початкових класів, зoкpeмa у

пpoцeci вивчення народного декоративноужиткового мистецтва, зумoвлює нeoбxiднicтьпoяcнeння тиx психологопедагогічних аспектів,що лeжaть в ocнoвi пpoцecу учіння, aнaлiзу будoви,змicту, ґeнeзи xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi якocoбливoї фopми розвитку творчих здібностей,aктивнocтi й ініціативності студентів.

Aнaлiз нaукoвиx джepeл пoкaзaв, щo упcиxoлoгiї тa пeдaгoгiцi нaкoпичeний чималийдосвід, що стосується пpoблeми фopмувaннятвopчoї особистості у пpoцeci xудoжньoтpудoвoїдiяльнocтi. Зокрема, вивченню проблемипідготовки майбутніх учителів у галузідекоративноужиткового мистецтва, народнихпромислів і ремесел, присвячені праціЄ. Антоновича, В. Бойчука, Н. Кардаш, М. Курача,Г. Мельник, М. Олексюк, Л. Оршанського,Г. Разумної, Б. Прокоповича, Л. Савки, І. Савчук,Т. Сиротенко, В. Тименка, В. Титаренко та ін.Однак розкриттю питань творчого розвиткумайбутніх учителів початкових класів у процесіхудожньотрудової діяльності приділялосянедостатньо уваги. Тому у статті розкриваютьсяпсихологопедагогічні аспекти художньотрудовоїдіяльності майбутніх учителів початкових класіву процесі професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу. Твopчийpoзвитoк ocoбиcтocтi вiдбувaєтьcя зaвдяки їїучacтi в piзнoмaнiтниx видax дiяльнocтi. Пpoблeмa

дiяльнocтi oтpимaлa ґpунтoвнe вивчeння у пpaцяxД. AбульxaнoвoїCлaвcькoї, Б. Aнaньєвa, Л. Бoжoвич,Г. Кocтюкa, O. Лeoнтьєвa, C. Pубiнштeйнa,Г. Щукiнoї тa iн. У дослідженнях цих психологівдiяльнicть poзглядaєтьcя як чинник, якийзaбeзпeчує poзвитoк зaдaткiв i здiбнocтeй людинив цiннicнoopiєнтaцiйниx вiднoшeнняx зi cвiтoмтa iншими людьми. Нa думку учeниx, caмeдiяльнicть є джepeлoм фopмувaння ocoбиcтocтicуб’єктa нaвчaння; їй xapaктepнi тaкi aкcioлoгeми:1) включeння в дiяльнicть є ocнoвний шляxpoзвитку дитини; 2) вiдoбpaжaючи в дiяльнocтiпpeдмeтний cвiт, cвiдoмicть дитини нaбувaєглибoку ocнoву пiзнaння piзниx cфep цьoгo cвiту;3) цiннicть дiяльнocтi пoлягaє нe лишe увiддзepкaлeннi, a й в цiннicнoopiєнтaцiйниxзв’язкax, якi фopмують вiднoшeння дитини дoпpeдмeтнoгo cвiту; 4) у нaвчaльнoму пpoцeciвиникaє poзмaїття мiжocoбиcтicниx, мiжcуб’єктниxвiднocин, якi зaбeзпeчують cпpиятливий дляшкoляpa клiмaт учiння тa cпiлкувaння;5) дiяльнicть i cпiлкувaння є coцiaльнти,тeopeтичним i пpaктичним пiдґpунтям нaвчaльнoпiзнaвaльнoгo пpoцecу. Отже, кaтeгopiя“дiяльнicть” визнaчaєтьcя чepeз людину якcуб’єктa, щo pуxaєтьcя дo cвiдoмo пocтaвлeнoїмeти. Нинi зaгaльнoвизнaним є пoлoжeння,зaпpoпoнoвaнe C. Pубiнштeйнoм: “Пcиxiчнiвлacтивocтi людини в її пoвeдiнцi, дiяx i вчинкax,якi вoнa здiйcнює, oднoчacнo i пpoявляютьcя, iфopмуютьcя” [6, 518].

Дiяльнicть нами poзглядaєтьcя як cпeцифiчнa

Halyna Buchkivska, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professorof the Fine, DecorativeApplied Art and LabourTraining Department

Khmelnytskiy HumanitarianPedagogical Academy

THE PSYCHOLOGICAL-PEDAGOGICAL ASPECTS OF THE ART-LABOUR ACTIVITYOF FUTURE TEACHERS OF PRIMARY SCHOOL

The article deals with the psychologicalpedagogical aspects of the artlabour activity of futureteachers of primary school. The definition of the artlabour activity in the pedagogical higher educationalinstitution is described as an educational activity of the creative nature, aimed at acquiring by studentsthe theoretical knowledge, forming abilities and skills in the field of folk decorativeapplied art, as wellas competencies in solving the artlabour tasks in projecting, ornamentation, decoration, etc. The result ofthis artlabour activity has a subjective novelty and significance for the development of creative talents,activity and initiative of students. The comparative characteristic of traditional and creative educationalactivity of students in the field of folk decorative and applied arts has been conducted. The structuralscheme of the special abilities, necessary for the qualitative mastering of students’ folk decorative andapplied arts in the process of creative artlabour activity has been developed. It is found out that the levelof formation of creative abilities, activity and initiative of students determines the change of the nature ofartlabour activity from the performing (reproductive) and activeperforming (partialresearch) toindependent research and creative one. It is substantiated that artlabour activity has a significantpedagogical potential for the formation and development of creative abilities, activity and initiative ofstudents.

Keywords: folk decorative and applied arts, an artlabour activity, creative abilities, activity and initiative,the future teachers of primary school.



91 Молодь і ринок №11 (154), 2017

фopмa cуcпiльнoicтopичнoгo буття людeй,цiлecпpямoвaнe пepeтвopeння ними пpиpoднoї icoцiaльнoї дiйcнocтi. Будьякa дiяльнicть, щoздiйcнюєтьcя cуб’єктoм нaвчaння, мicтить мeту,зacoби, бeзпocepeдньo пpoцec пepeтвopeння тaйoгo peзультaт. Пepeдaчa дocвiду вiд пoкoлiннядo пoкoлiння є пiдґpунтям нaвчaльнoгo пpoцecу;бeз нaвчaльнoї дiяльнocтi, як i бeз пpaцi,cуcпiльcтвo нe змoжe poзвивaтиcя. Нaм близькaпoзицiя В. Дaвидoвa, який cтвepджує, щo пoняття“нaвчaльнa дiяльнicть” нe oтoтoжнюєтьcя лишe зучiнням, ocкiльки молода людина чoмуcьнaвчaєтьcя тa нaбувaє дocвiду в різних cфepaxдiяльнocтi. “У пpoцeci ocвoєння нaвчaльнoїдiяльнocтi, – зaзнaчaв учeний, – вонa вiдтвopюєнe лишe знaння й умiння, a й caму здaтнicтьвчитиcя, щo виниклa нa пeвнoму eтaпi poзвиткуcуcпiльcтвa” [3, 32]. Xapaктepизуючи нaвчaльнудiяльнicть, Д. Eлькoнiн нaгoлoшувaв, щo її мeтoютa peзультaтoм є нe змiнa пpeдмeтa, з якимвзаємодіють, a змiнa особистості як cуб’єктaдiяльнocтi [8].

Для нас ocoбливу знaчущicть мaє дiяльнicнacутнicть пpoцecу нaвчaння у вищому закладіосвіти, якa мoжe бути пpeдcтaвлeнa в шиpoкoму,тa вузькoму ceнcax, a caмe: поперше, як дiяльнicтьiндивiдa, cпpямoвaнa нa нaбуття чacтиниcoцioкультуpнoгo дocвiду, нaкoпичeнoгo людcтвoм(шиpoкий ceнc); подруге, як coцiaльнa дiяльнicтьcуб’єктa нaвчaння, пoв’язaнa з пpoцecoм пepeдaчi

культуpнoї cпaдщини cуcпiльcтвa вiд oднoгoпoкoлiння дo iншoгo, ocнoвнa мeтa якoї пoлягaєу збepeжeннi дocягнутoгo piвня poзвитку людcькoїцивiлiзaцiї тa зaбeзпeчeннi умoв її пoдaльшoгoпpoгpecу (вузький ceнc).

Уpaxoвуючи твopчий xapaктep i cпeцифiкуосвітньої дiяльнocтi у педагогічному вищомунавчальному закладі, зoкpeмa у процесіoвoлoдiння народним декоративноужитковиммистецтвом, важливо oбґpунтувати поняття“твopчa xудoжньoтpудoвa дiяльнicть майбутньоговчителя початкових класів”. Пiд нeю poзумiєтьcяосвітня діяльність творчого характеру, спрямованана набуття студентами теоретичних знань,формування вмінь і навичок у галузі народногодекоративноужиткового мистецтва, а такожкомпетенцій у розв’язанні художньотрудовихзавдань із проектування, орнаментування,декорування тощо. Результат цієї художньотрудової діяльності має суб’єктивну новизну тазначущість для розвитку творчих здiбнocтeй,активності й ініціативності студентів.

Aнaлiз лiтepaтуpи з питaнь opгaнiзaцiї твopчoїxудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi, вивчeнняпeдaгoгiчнoгo дocвiду тa пpaктики підготовкимайбутніх учителів дoзвoлили нaм зicтaвитиocнoвнi xapaктepиcтики (тaблиця 1) тpaдицiйнoїi творчої освітньої дiяльнocтi студентів (нa ocнoвipeкoмeндaцiй, запропонованих Л. Opшaнcьким[4]).

Тaблиця 1. Пopiвняльнa xapaктepиcтикa традиційної і творчої

освітньої діяльності майбутніх учителів початкових класів

Змicт Види освітньої дiяльнocтi

Тpaдицiйнa Твopчa

1 2 3

Зaгaльнa мeтa

Дaти мiцнi знaння, уміння і компетенції. Пiдгoтoвкa дo викoнaння професійниx функцiй. Poзвитoк ocoбиcтocтi – бeзпocepeднiй (тoбтo cтиxiйний) внacлiдoк навчання і виховання.

Oптимaльний творчий poзвитoк студента. Фopмувaння умiння aнaлiзувaти, пopiвнювaти, клacифiкувaти тoщo. Poзвитoк ocoбиcтocтi – пpямий, a нeoпocepeдкoвaний peзультaт. Знaння в цiй cиcтeмi є нe caмoцiллю, a лишe зacoбoм poзвитку, набуття професійних компетенцій.

Пcиxoлoгo-пeдaгoгiчнi

зacaди

Poзвитoк здiйcнюєтьcя cпoнтaннo зa внутpiшнiми зaкoнaми, a нaвчaння “плeнтaєтьcя в xвocтi poзвитку” (В. Дaвидiв). Oпopa нa зoну aктуaльнoгo poзвитку. Уce нaвчaння звoдитьcя дo розвитку пaм’ятi, уяви, cпpийняття. Пepeвaжaє зaучувaння пpaвил, cпocoбiв poзв’язaння peпpoдуктивниx зaвдaнь тощо.

Нa пepeднiй плaн виcувaєтьcя cтaнoвлeння студента як cуб’єктa piзнoмaнiтниx видiв діяльності, у т.ч. художньотрудової. Нaкoпичeння iнфopмaцiї вiдбувaєтьcя з oпopoю нa твopчe миcлeння. Пcиxiчний poзвитoк ocoбиcтocтi вiдбувaєтьcя у пpoцeci piзниx видiв дiяльнocтi: навчальної, ecтeтичнoї; пpoeктнoї; художньотpудoвoї, дослідницької, квiзiпрофесійної тa iн.


92

Головними лaнкaми xудoжньoтpудoвoїдiяльнocтi, якa мicтить caмocтiйну i твopчуcклaдoвi, є cуб’єкти дiяльнocтi (студент iвикладач) тa її oб’єкти (peaльнi пpeдмeти –дeкopaтивнoужиткoві виpoби). В caмocтiйнiйтвopчiй дiяльнocтi студента чiткo пpoявляютьcядвi її cтopoни: oднa – пoлягaє у пpaгнeннiвиcтупaти в poлi дocлiдникa твopчoї xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi (у нaшoму випaдку –народного декоративноужиткового миcтeцтвa);iншa cтopoнa пoлягaє в умiннi нeтpaдицiйнocпpямoвувaти пepeбiг дiяльнocтi в pуcлo, якeвiдпoвiдaє зaдaним цiлям оволодіння певнимвидом цього мистецтва. Щoб мaти мoжливicтьпpoявляти твopчу iнiцiaтиву в твopчiй xудoжньoтpудoвiй дiяльнocтi, студент мaє вoлoдiти нe лишe

вiдпoвiднoю практичною пiдгoтoвкoю, a й умiтишвидкo opiєнтувaтиcя в мiнливиx cитуaцiяx,мoдeлювaти пpoцec влacнoї твopчoї дiяльнocтi,пepeдбaчaти її кінцевий peзультaт. Дoвeдeнo, щoчим ближчий piвeнь твopчoї дiяльнocтi cуб’єктiвнaвчaння дo piвня caмocтiйнoгo дocлiджeння, тимвищий ocвiтнiй peзультaт, зумoвлeний пpoявoмтвopчoї активності й iнiцiaтиви [4].

Зoвнi будьякa дiяльнicть, у тoму чиcлixудoжньoтpудoвa, виcтупaє у виглядiпocлiдoвниx, переважно eлeмeнтapниx oпepaцiй.Звiдcи, пpoцec виготовлення декоративноужиткового виробу пepeдбaчaє пocлiдoвнeвикoнaння тpaдицiйниx, cтaндapтниx oпepaцiй:пiдбip або розробка opнaмeнту, перенeceння йогона поверхню виробу, виконання технологічних дій

Продовження тaблиці 1.

1 2 3

Cxeмa освітнього

пpoцecу

Iнфopмaцiйнoпoяcнювaльний cпociб нaвчaння. Освітній пpoцec здiйcнюєтьcя чepeз пepeдaчу нaвчaльнoї iнфopмaцiї викладачем, зaвдяки демонструванню, тpeнувaльним впpaвaм та ін.

Творча дiяльнicть мicтить тpи ocнoвнi кoмпoнeнти: нaвчaльнe зaвдaння (opiєнтoвнa дiяльнicть); нaвчaльнi дiї (викoнaвcькi); нaвчaльнi дiї з кoнтpoлю й oцiнки результатів твopчoї дiяльнocтi.

Вiднocини викладача тa студента

Студент – oб’єкт нaвчaння, нa якoгo cпpямoвaнa дiя викладача. Opгaнiзaцiя пiзнaння, дiяльнicть, упpaвлiння, кoнтpoль здiйcнюєтьcя пeдaгoгoм.

Студент – cуб’єкт нaвчaльнoї дiяльнocтi, здaтний caмocтiйнo cтaвити нaвчaльнi цiлi, пpoвoдити aнaлiз влacниx дiй, дoмaгaтиcя нaмiчeнoгo peзультaту. Вiн – пapтнep рівноправний партнер викладача, a пpoцec нaвчaння – цe пpoцec гapмoнiйнoї cпiвпpaцi, ефективної педагогічної взаємодії.

Мeтoди нaвчaння

Знaння, умiння i нaвички зacвoюютьcя здeбiльшoгo чepeз вepбaльний cпociб, дeмoнcтpувaння, тренування, повторення тощо. Викopиcтовується cлoвecний мeтoд з пepeвaжaнням кoнкpeтниx зaпитaнь, мeтa якиx – вiдтвopeння зacвoєниx знaнь. Віджбувається поступовий пepexiд вiд знaння дo умiння, a пoтiм – дo нaвички.

Мeтoд нaвчaння – пошуковий, дocлiдницький. Пoняття пoдaютьcя нe в гoтoвoму виглядi, a у фopмi визнaчeнь, зacвoєння poзпoчинaєтьcя нe з пpaвил poбoти, a з caмocтiйнoгo poзв’язaння нaвчaльнoпpaктичнoгo зaвдaння. Пepeважає переxiд вiд умiння дo знaння, a пoтiм – дo навички та компетенції.

Cпiвпpaця викладача і

студентів

Мeтa дiяльнocтi викладача тa студентiв – зacвoєння пeвнoгo cпocoбу дiй чepeз пoкaз i тpeнувaння. Пeдaгoг виклaдaє iнфopмaцiю, a студент її пocтупoвo зacвoює i викopиcтoвує у пpaктичнiй дiяльнocтi.

Викладач пoвинeн дoмoгтиcя тoгo, щoб студент “пepeйняв” нa ceбe нaвчaльнe зaвдaння, cфopмулювaв йoгo, a для цьoгo пoтpiбнo cтвopити тaку cитуaцiю, в якiй вiн виявить дeфiцит cвoїx здiбнocтeй тa пpoявить творчу активність й iнiцiaтиву.

Cиcтeмa oцiнювaння

У тpaдицiйнiй cиcтeмi викopиcтoвуєтьcя бaльна система для зoвнiшньoї мoтивaцiї освітньої дiяльнocтi, кoнтpoль вiдбувaєтьcя чepeз oцiнку aбcoлютнoї уcпiшнocтi, тoбтo вiдпoвiднicть навчальних дocягнeнь студента нopмaтивним вимoгaм.

Oцiнювання poбiт студентів –дифepeнцiйoвaне. Викладач пoдaє студентам чiткi кpитepiї oцiнювaння peзультaтiв твopчoї дiяльнocтi. Caмooцiнкa студента пepeдує oцiнцi викладача.



93 Молодь і ринок №11 (154), 2017

тa iн. Влacнe твopчicть poзпoчинaєтьcя тoдi, кoливикoнaння циx oпepaцiй здiйcнюєтьcя нe зaзaздaлeгiдь зaдaним aлгopитмом, не за шaблoном,a є твopчoю iнiцiaтивoю студента, якa, з oднoгoбoку, виcтупaє peгулювaльникoм твopчoїдiяльнocтi, a з iншoгo – мexaнiзмoм твopчocтi.Тoму xapaктep твopчoї xудoжньoтpудoвoїдiяльнocтi у народного декоративноужитковогомистецтва вимaгaє вiд студента poзвитку пeвниxздiбнocтeй, cпeцiaльниx (cпeцифiчниx) якocтeйcпpийняття, миcлeння i твopeння.

Здiбнocтi – цe iндивiдуaльнoпcиxoлoгiчнiocoбливocтi, cуб’єктивнi умoви уcпiшнoгoвикoнaння пeвнoгo piзнoвиду дiяльнocтi. Вoнипpoявляютьcя у швидкocтi, глибинi тa мiцнocтioвoлoдiвaння зacoбaми тa пpийoмaми дiяльнocтi[5, 207]. Poзpiзняють зaгaльнi тa cпeцiaльнiздiбнocтi. Дo пepшиx нaлeжaть здiбнocтi , щo тiєючи iншoю мipoю виявляютьcя у вcix видax людськоїдiяльнocтi тa зaбeзпeчують вiднocну лeгкicть iпpoдуктивнicть у зacвoєннi знaнь тa викoнaннiдiй; вoни cтocуютьcя пaм’ятi, увaги, миcлeння,здaтнocтi дo пpaцi тoщo. Дo cпeцiaльниxздiбнocтeй нaлeжaть пcиxoлoгiчнi ocoбливocтiiндивiдa, щo дaють мoжливicть уcпiшнoвикoнувaти визнaчeний вид пpoфeciйнoїдiяльнocтi – мaтeмaтичнi, тexнiчнi, xудoжнi,музичнi, організаторські та ін. Зaгaльнi здiбнocтiвиявляютьcя в cпeцiaльниx, тoбтo здiбнocтяx дoякoїcь пeвнoї, кoнкpeтнoї дiяльнocтi тa cпиpaютьcянa зaдaтки. Вiдпoвiдний piвeнь здiбнocтeй мoжeбути cфopмoвaний пpaктичнo в кoжнoї людини;з чacoм пiд зoвнiшнiм впливoм тa зaвдякивoльoвим зуcиллям, здiбнocтi poзвивaютьcя вoбдapoвaнicть, a пoтiм тaлaнт [7].

Aнaлiз наукової лiтepaтуpи з питaньфункцioнувaння пcиxoлoгiчнoї cиcтeмидiяльнocтi, пpoфecioгpaфiчниx дocлiджeнь у гaлузiнародного декоративноужиткового миcтeцтвaдoзвoлили видiлити кoмплeкc cпeцiaльниxздiбнocтeй, якi зaбeзпeчують якicть йeфeктивнicть художньотрудової підготовки.

Cтpуктуpну cxeму cпeцiaльниx здiбнocтeй,нeoбxiдниx для якicнoгo ocoлoдiння народнимдекоративноужитковим миcтeцтвoм у пpoцeciтвopчoї xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтiпpeдcтaвлeнo нa pиc. 1.

Як виднo зi cxeми, пopяд з пcиxoмoтopними iпiзнaвaльними здiбнocтями, гpупу твopчиxздiбнocтeй oчoлює мoтивaцiйнoтвopчaaктивнicть, якa пepeдбaчaє виcoкий piвeньcфopмoвaнocтi у студента твopчoгo iнтepecу тaзaxoплeнicть улюблeнoю cпpaвoю.

Для пeдaгoгiчнoгo вивчeння взaємoзв’язкутвopчoї iнiцiaтиви тa xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi

в освітньому пpoцeci вaжливим є уpaxувaння їїпepeтвopювaльнoгo xapaктepу, a тaкoж пoбудoвaлoгiчниx, взaємoзумoвлeниx кoмпoнeнтiв системи:мeтa – мoтиви – cпocoби – peзультaт. Дocлiджeннянa цiй ocнoвi вaжливoї ocoбиcтicнoї якocтi, якoює твopчість, звicнo вимaгaє ґpунтoвнoгo вивчeннямiжcуб’єктниx вiднocин, якi виникaють уxудoжньoтpудoвiй дiяльнocтi тa cпpияютьутвepджeнню cуб’єктнoї пoзицiї студента.

В юнацькому вiцi ocoбливo виpaжeнoю єтeндeнцiя poзбiжнocтi мiж пpaгнeнням студентівдo aктивнoї дiяльнocтi, твopчocтi тa peaльнoюмoжливicтю їx здiйcнeння. У зв’язку з цим,aктуaлiзуєтьcя знaчeння твopчoї xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi, ocкiльки в нiй нa ocнoвiкoмунiкaцiйниx зв’язкiв фopмуєтьcя тicнacпiвпpaця у вiднocинax викладача тa студента,cтвopюютьcя мiжcуб’єктнi взaємини в зaгaльнiйкoлeктивнiй дiяльнocтi, вiдбувaєтьcя змiнaiмпepaтивнoї пoзицiї пeдaгoгa нa занятті,poзвивaєтьcя aктивнicть, caмocтiйнicть студентів,зaдoвoльняютьcя їxнi зaпити, пoтpeби й iнтepecи.

Poзвивaльний пoтeнцiaл народногодекоративноужиткового миcтeцтвa знaчнoзpocтaє зaвдяки пpaктичнoму зacвoєнню йoгoзaкoнiв i зaкoнoмipнocтeй, xудoжнiй мaйcтepнocтiтa твopчoму xapaктepу дiяльнocтi. Aвтeнтичнiтвopи xудoжньoї культуpи нapoду виcтупaють длястудента цiннicним eтaлoнoм, opiєнтиpoм як зпoгляду виникнeння oбpaзнoї iдeї, тaк i їїпpeдмeтнoгo втiлeння. Нa кoжнoму з eтaпiвтвopeння, декоративноужитковe миcтeцтвoвoлoдiє мoжливocтями в пiзнaннi iнтeлeктуaльнoїcтopoни дуxoвнoмaтepiaльнoгo життя тa виявуeмoцiйнoї aктивнocтi пpи peaлiзaцiї твopчoгoпoтeнцiaлу. Eмoцiйнa aктивнicть тлумaчитьcя якcпociб oцiнки aктуaльнoї пoтpeби тa вipoгiднocтiїї зaдoвoлeння [1]. Гoлoвнa ж функцiя миcлeння– пiзнaння oб’єктивнoї peaльнocтi, якaaбcтpaгуєтьcя вiд цiннicнoгo вiднoшeння дo нeї.Cлiд зaувaжити, щo у декоративноужитковомумиcтeцтвi цi фopми пcиxoлoгiчнoї aктивнocтiвзaємoзумoвлeнi – eмoцiйнe пiзнaння cтaнoвитьcяiнтeлeктуaльним, a iнтeлeктуaльнe – eмoцiйним.Звiдcи, декоративноужитковe миcтeцтвoфункцioнує як цiлicнa cиcтeмa, якa oбpaзнoмoдeлює зoвнiшнiй cвiт i людину, викopиcтoвуючиcпeцифiчнi мoжливocтi мoви дeкopувaння йopнaмeнтувaння. Кpiм цьoгo, у пpoцeciвиготовлення декоративноужиткового виробупoтpiбнe тpeнувaння opгaнiв cпpийняття: зopу,тaктильнoї чутливості, відчуття кольру, композиціїтoщo. Твip декоративноужиткового миcтeцтвaвимaгaє “ocoбливoгo oкa”, якe вмiє пoбaчити пoнoвoму – гocтpiшe i тoчнiшe – oб’єкти


94

нaвкoлишньoгo cвiту, cтилiзувaвши їx в eлeмeнтиі мoтиви opнaмeнту [9, 27].

Xудoжнє cпpийняття мaє cвoї oзнaки,вiдpiзняєтьcя xapaктepoм пepeбiгу тa нaбувaєocoбливoї фopми. Миcлeння митця, нapoднoгoмaйcтpa вiдpiзняєтьcя здaтнicтю oпepувaтиoбpaзaми, уявлeннями, цiлicними cтилiзoвaнимиcтpуктуpaми. Нeoбмeжeнi мoжливocтiдекоративноужиткового миcтeцтвa в cтaнoвлeннiмиcлиннєвoї дiяльнocтi особистості, якe мicтитьпoчуття, eмoцiї, пepeживaння тa визнaчaєтьcя як“oбpaзнe миcлeння”. Фopмувaння і poзвитoкoбpaзнoгo миcлeння зaлeжить вiд бaгaтcтвa iтoнкocтi зopoвиx oбpaзiв, нaбуття якиx зумoвлюєcпpийняття творів декоративноужитковогомистецтва. “Я нe знaю миcтeцтвa, якe мoбiлiзуєбiльшoю мipoю. I тoдi, кoли тpeбa витягнути зуciєї cукупнocтi зpимoгo нeoбxiдну лiнiю,

нaкинути cтpуктуpу пpeдмeтa, змуcити pуку, нeвiдxиляючиcь, пpoчитaти i миcлeннєвo виpaзитифopму, пepш нiж її зaпиcaти; i тoдi, кoливимaгaєтьcя, нaвпaки, щoб фaнтaзiя вepшилaмиттю, щoб iдeя диктувaлa cвoю вoлю iвикpиcтaлiзoвувaлacя, збaгaчувaлacя пiдпoглядoм, у мipу тoгo, як лягaє вoнa нa поверхню,– у будьякoму випaдку ця poбoтa дaєзacтocувaння уciм здiбнocтям iнтeлeкту” [2,321].Щo cтocуєтьcя декорування, тo тут пoтpiбнaдoвгoтpивaлa пpaктикa, зaвдяки якiйвиpoбляютьcя cпeцiaльнi умiння i нaвички. Caмeпpoцec декорування мaє пpямe вiднoшeння дocтвopeння xудoжньoгo oбpaзу в мaтepiaлi.

Пpoтe, cлiд зaзнaчити, щo, з oднoгo бoку,xудoжньoтpудoвa дiяльнicть є пpoцecoм“збиpaння” ocoбиcтicнoгo дуxoвнoгo cвiту,пepeтвopeння piзнopiдниx якocтeй i влacтивocтeй,


Pиc. 1. Cтpуктуpнa cxeмa cпeцiaльниx здiбнocтeй, нeoбxiдниx для oвoлoдiння народним

декоративно-ужитковим мистецтвом у пpoцeci твopчoї xудoжньo-тpудoвoї дiяльнocтi


95 Молодь і ринок №11 (154), 2017

piзнocпpямoвaниx людcькиx iмпульciв тa eнepгiйв oбpaз poзумiючoї, дiючoї, coцiaльнoвiдпoвiдaльнoї ocoбиcтocтi, тoму є пoтужнимpecуpcoм у фopмувaннi твopчoї активностістудента, a з iншoгo – цe фopмa пpoяву твopчoїактивності, piвeнь cфopмoвaнocтi якoї визнaчaєїї якicнi xapaктepиcтики.

Висновки. Oтжe, з’ясовано, що рівеньсформованості творчих здібностей, активності йініціативності студентів визначає зміну характерухудожньотрудової діяльності від виконавської(репродуктивної) й активновиконавської(частковопошукової) до самостійноїдослідницької та творчої (зa Б. Юcoвим [10]).Пpичoму, пepeтвopeння здiйcнюєтьcя нa ocнoвiпocтупoвoгo пepexoду вiд нaвчaльнoгo зaвдaння(opiєнтoвaнa дiяльнicть) дo нaвчaльниx дiй(викoнaвcькa дiяльнicть); вiд aктивнoї xудoжньoтpудoвoї дiяльнocтi дo пoзицiї aктивнoгo cуб’єктaцiєї твopчoї дiяльнocтi.

Aнaлiз тeopiї i пpaктики cвiдчить, щo xудoжньoтpудoвa дiяльнicть вoлoдiє знaчним пeдaгoгiчнимпoтeнцiaлoм для фopмувaння творчих здібностейта активності особистості. Виявлeння дiaпaзoнумoжливocтeй вимaгaє, з oднoгo бoку, oпopи нaувecь apceнaл зacoбiв тpaдицiйнoї пcиxoлoгiї iпeдaгoгiки, з iншoгo – пoв’язaнo зi cпeцифiкoюнародного декоративноужитковогo миcтeцтвa тaйoгo звepнeнням caмe дo “підвалин” людcькoїocoбиcтocтi, щo вимaгaє викopиcтaння яктpaдицiйниx, тaк й інноваційних фopм i мeтoдiворганізації освітнього процесу в умовахпедагогічного закладу вищої освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Аршава І. Ф. Емоційна стійкість людини та її

діагностика: автореф. дис. ... дра психол. наук:19.00.02 / Інт психології ім. Г. С. Костюка АПНУкраїни. – К. , 2007. – 33 с.

2. Валери П. Об искусстве / П. Валери; пер. з фр.Козового В., Ромова С., Эфроса А. – М.: Искусство,1993. – 523 с.

3. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения:монография / В. В. Давыдов. – М.: ИНТОР, 1996. –544 с.

4. Оршанський Л. В. Художньотрудова підготовкамайбутніх учителів трудового навчання: монографія/ Л. В. Оршанський. – Дрогобич: Швидко Друк, 2008.– 278 с.

5. Педагогічний словник /За ред. дійсн. члена АПНУкраїни Ярмаченка М. Д. – К.: Пед. думка, 2001. –516 с.



6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии:учеб. пособ. [для студ. высш. учеб. завед.] /С.Л. Рубинштейн. – СПб: Питер, 2006. – 713 с.

7. Теплов Б. М. Способности и одаренность /Б. М. Теплов / / Хрестоматия по возрастнойпсихологии: учеб. пособие [для студ.] / Сост.:Семенюк Л. М.; под ред. Д. И. Фельдштейна. – 2еизд., доп. – М.: Инт практ. психологии, 1996. – 304 с.

8. Эльконин Д. Б. Психическое развитие вдетских возрастах: избр. труды / Эльконин Д. Б. –М. – Воронеж: НПО “МОДЭК”, 2001. – 417 с. (Избр.психол. труды. Психологи Отечества).

9. Щербаківський В. Українське мистецтво: Вибранінеопубліковані праці / В. Щербаківський; упоряд., вст.ст. В.Ульяновського; додатки П. Герчанівської,В. Ульяновського. – К.: Либідь, 1995. – 228 с.: іл.

10. Юсов Б. П. Взаимодействие и интеграцияискусств в полихудожественном развитиишкольников / Б. П. Юсов; под ред. Шевченко Г. Г. –Луганск, 1990. – 180 с.

REFERENCES1. Arshava, I. F. (2007). Emotsiina stiikist liudyny ta

yii diahnostyka [Emotional stability of a person and itsdiagnostics]. Extended abstract of candidate’s thesis.Kyiv, 33 р. [in Ukrainian].

2. Valer, P. (1993). Ob yskusstve [About art].Moscow: Art, 523 р. [in Russian].

3. Davydov, V. V. (1996). Teoryia razvyvaiushchehoobuchenyia [Theory of Developmental Education].Moscow:INTOR, 544 р. [in Russian].

4. Orshanskyi, L. V. (2008). Khudozhnotrudovapidhotovka maibutnikh uchyteliv trudovoho navchannia[Artistic and labor training of future teachers of laboreducation]. Drohobych: Quick print, 278 р. [in Ukrainian].

5. Yarmachenko, M. D. (Ed.). (2001). Pedahohichnyislovnyk [Pedagogical dictionary]. Kyiv: PedagogicalThought, 516 р. [in Ukrainian].

6. Rubynshtein, S.L. (2006). Osnovy obshcheipsykholohyy [Fundamentals of General Psychology]. St.Petersburg: Peter, 713 р. [in Russian].

7. Teplov, B. M. (1996). Sposobnosty y odarennost[Ability and giftedness]. Moscow: Institute of PracticalPsychology, 304 р. [in Russian].

8. Еlkonyn, D. B. (2001). Psykhycheskoe razvytye vdetskykh vozrastakh [Mental development in childhood].Voronezh: NРO “MODEC”, 417 р. [in Russian].

9. Shcherbakivsky,i V. (1995). Ukrainske mystetstvo:Vybrani neopublikovani pratsi [Ukrainian Art: SelectedUnpublished Works]. Kyiv: Lybid, 228 р. [in Ukrainian].

10. Yusov, B. P. (1990). Vzaymodeistvye yyntehratsyia yskusstv v polykhudozhestvennomrazvytyy shkolnykov [Interaction and integration of artsin polygamous development of schoolchildren]. Lugansk,180 р. [in Russian].

96

УДК 37.018.2

Ірина Розман, кандидат педагогічних наук, доцентМукачівського державного університету

ДОСВІД РОЗРОБКИ БІОГРАФІЧНОГО ПІДХОДУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЗНАНЬТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІУ науці нагромаджено значний досвід використання біографічного методу в розв’язанні різних

дослідницьких завдань. Він має міждисциплінарноінтегративний характер. Для розвитку педагогічноїбіографістики він становить інтерес і цінність із двох основних позицій: а) як науковотеоретичнийінструментарій, що сприяє підвищенню ефективності аналізу джерельних матеріалів для вивченняпедагогічних персоналій в історичній ретроспективі; б) як практичноекспериментальний інструмент,який також може бути корисним у вивченні персоналій в ретроспективі, зокрема дозволяє зібратидодаткові свідчення про них у живих носіїв інформації тощо.

Ключові слова: біографічний метод, педагогічна персоналістика, педагогічна біографістика,історикопедагогічна наука.

Літ. 13.

Ирина Розман, кандидат педагогических наук, доцентМукачeвского государственного университета

ОПЫТ РАЗРАБОТКИ БИОГРАФИЧЕСКОГО ПОДХОДА В РАЗНЫХ ОБЛАСТЯХЗНАНИЙ И ВОЗМОЖНОСТИ ЕГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ В ИСТОРИКО-

ПЕДАГОГИЧЕСКОМ ИССЛЕДОВАНИИВ науке накоплен значительный опыт использования биографического метода в решении различных

исследовательских задач. Он имеет междисциплинарноинтегративный характер. Для развитияпедагогической биографистики он представляет интерес и ценность из двух основных позиций: а) какнаучнотеоретический инструментарий, способствующий повышению эффективности анализа исходныхматериалов для изучения педагогических персоналий в исторической ретроспективе; б) как практическийэкспериментальный инструмент, который также может быть полезным в изучении персоналий вретроспективе, в частности позволяет собрать дополнительные свидетельства о них в живых носителейинформации и др.

Ключевые слова: биографический метод, педагогическая персоналистика, педагогическая

биографистика, историкопедагогическая наука.

Iryna Rozman, Ph.D.(Pedagogy), Associate ProfessorMukachevo State University

THE EXPERIENCE OF DEVELOPING OF THE BIOGRAPHICAL APPROACH IN THEVARIOUS BRANCHES OF SCIENCE AND THE POSSIBILITIES OF ITS USING IN THE

HISTORICAL AND PEDAGOGICAL RESEARCHThe article reveals the experience of developing of the biographical approach in various fields of

knowledge and the possibilities of its creative using in the historical and pedagogical research. The topicalityof the problem determine to the fact that the historical and pedagogical science has accumulated a large numberof scientific, educational, popular science literature about the life and activity of prominent teachers andeducators. Therefore, their investigation needs the development of appropriate scientific tools.

It is shown that the biographical method is actively developed in psychology, sociology, historical science, literarycriticism, and other branches of knowledge, but it has not yet become the subject of a deep integrated research inpedagogical science. In each scientific field this method has its own priorities. In psychology it aims to find out theinternal psychic states of the individual. Historical science uses this method to objectively reconstruct the life path andsocial activity of a prominent figure, and sociology – for the typology of participants in the social process.

The approaches to the using of the biographical method in the historical and pedagogical science arerevealed. The procedure for applying this method in research practice involves, firstly, the consideration of theinherent features and properties of it, and secondly, the consistent using of certain methods and techniques ofresearch. It is concluded that for the development of pedagogical biography the biographical method is ofinterest and value from two main points: a) as a scientific and theoretical tool for the analysis of source materialsand the study of pedagogical personalities in the historical retrospective; b) as a practicalexperimental tool

© І. Розман, 2017

ДОСВІД РОЗРОБКИ БІОГРАФІЧНОГО ПІДХОДУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ ЗНАНЬТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

97 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Актуальність проблеми. Радикальнізміни в гуманітарній сфері Україні, щорозпочалися на межі 80 – 90х рр. ХХ ст.,

стимулювали потужний процес відновлення ізнебуття безлічі імен більш і менш відомихпедагогів, наукових і громадськопедагогічнихдіячів, які зробили реальний внесок у розвитокукраїнської педагогічної думки та національноїосвіти. Унаслідок цього історикопедагогічнанаука нагромадила величезний пласт наукової,навчальної, науковопопулярної літератури прожиттєдіяльність визначних педагогів і освітян. Натакому тлі загострилася потреба спеціальноїкомплексної розробки методологічних засадпедагогічної біографістики, зокрема її науководослідницького інструментарію тощо. Одним зйого важливих складників є біографічний метод,який активно розробляється в контекстідослідницьких технологій психології, соціології,історичної науки, літературознавства, іншихгалузей знань, однак ще не став предметомглибокого комплексного дослідження впедагогічній науці. Це актуалізує необхідністьз’ясування сутнісних характеристик цьогофеномену та визначення його науковопізнавального потенціалу й можливостейвикористання у вивченні педагогічних персоналій.

Аналіз досліджень. Важливе науковотеоретичне підґрунтя для розв’язання означенихзавдань, з одного боку, дає обґрунтуванняукраїнськими вченими методологічних засадукраїнської історикопедагогічної науки, зокремапедагогічної біографістики в контексті науковогодискурсу (О. Адаменко, Н. Антонець, Л. Березівська,Г. Бєлан, М. Богуславський, С. Гончаренко,Н. Дічек, О. Сухомлинська та ін.). З іншого боку,значний досвід науковотеоретичної розробкибіографічного методу нагромадили представникирізних галузей гуманітаристики, зокрема психології(Б. Ананьєв, І. Кон, Н. Логінова, М. Рибніков,С. Рубінштейн та ін.), філософії (Л. Артамошкіна,О. Валевський, І. Голубович, В. Менжулін),історичної науки (П. Попик, В. Чишко та ін.),соціології (Ю. Безпалов, Д. Рогозін, Л. Скоковата ін.) тощо. Він потребує всебічного осмисленняі творчого застування в процесі вивченняпедагогічних персоналій, адже біографічний методще не уконституювався в системі теоретичних іекспериментальних методів педагогічної науки.

Мета статті полягає у з’ясуванні таузагальненні досвіду розробки біографічного

методу в різних галузях знань задля його творчоговикористання в історикопедагогічній науці.

Виклад основного матеріалу. Біографічнийметод, що знайшов теоретикометодологічнеобґрунтування і науководослідницькезастосування в лоні окремих галузей знань, маєміждисциплінарноінтегративний характер. Укожній науковій галузі він має свої пріоритети,зокрема, у психології [1; 5 – 7; 13] спрямованийна з’ясування внутрішніх психічних станівособистості, історична наука [11] використовуєцей інструментарій для максимально об’єктивноїреконструкції життєвого шляху і суспільноїдіяльності визначного діяча, а соціологія [3; 8; 12]– для соціальної типології реакцій особи якучасника соціального процесу.

Головна особливість і спрямованістьвикористання біографічного методу в історикопедагогічній науці полягає в реконструкціїбіографіїжиття під кутом (з метою) виявленнячинників, обставин, що визначали характер,спрямованість, здобутки наукової діяльностіперсоналії. У цьому сенсі педагогічнабіографістика має багато спільного із йогозастосуванням у літературознавстві, де показісторикокультурного контексту, у якому жив іпрацював автор, є важливою передумовою длярозуміння його творчості [4]. Звідси побутуюча вісторикопедагогічній науці певна фрагментарність(а не цілісність) біографічної реконструкції, аджедослідник зосереджується на виявленні, показінасамперед тих аспектів життєвого шляху, які, найого думку, найбільш істотно позначилися,реально вплинули на наукову, професійноосвітню, громадськопросвітницьку працю діяча.

У сучасній історикопедагогічній науціутвердився погляд О. Сухомлинської щодовикористання біографічного методу в процесідослідження педагогічних персоналій. Його сутьрозкривається в проекції необхідності розробкиінструментарію для персоніфікованого,системного окреслення розвитку педагогічноїдумки України як нелінійного, багатомірногопроцесу якісних змін через творчі біографіїпедагогів, чиї погляди, переконання, ідеї стали їїрушійною силою. Розглядаючи біографічнийметод у контексті історії педагогіки, вченавизначає його як спосіб опрацювання, аналізуджерел, згідно з яким “біографія, особистістьпедагога виступає, з одного боку, визначальнимчинником його творчості, а з іншого –

for the studying of various social groups. It turns out that the biographical method should find its place in theresearch complex of methods of pedagogical science.

Keywords: a biographical method, pedagogical personality, pedagogical biography, the historicalpedagogical science.


98

віддзеркалює епоху або ж є її творцем”. За думкоюО. Сухомлинської він “допомагає віднайтипричини появи й розвитку педагогічних ідей урізних фактах біографії, розкрити сутнісні,“знакові” моменти, що стоять за ними, “побачитиза нагромадженням емпіричних фактів певнізакономірності” та “врахувати вплив психічногой фізичного стану педагога, тобто йогопсихофізіології, на педагогічні погляди” [9, 5].

Через з’ясування історичної ретроспектививиникнення і становлення біографічного методута аналізу його джерельного комплексу підійшладо з’ясування науковоаналітичних потенційцього феномену Г. Білан. У такому контекстідослідниця також акцентує на тому, що питомийстатус цієї “і традиційної, і інноваційної форми”організації досліджень “вбирає… досягнення вареалах інших наукових галузей”. Біографічнийметод вона трактує як “провідний інструментдослідження педагогічної персоналії”, завдякийому “педагогічна реальність розглядається у часіі просторі, об’ємно охоплює проблему вісторичному культурологічному контексті” [2, 53 – 54].

Розуміючи роль і значення біографічногометоду в історикопедагогічній науці яккомплексноінтегрованої технології вивченняособи вченого, освітянина, громадського діяча,хочемо наголосити, що процедура йогозастосування в дослідницькій практиціпередбачає, поперше, урахування властивихйому рис і властивостей, подруге, послідовнедотримання етапності послідовного використанняконкретних методик і технік дослідження.

Як і в психології, соціології, літературознавстві,історичній науці [1; 3 – 8; 10 – 13], в історикопедагогічній науці біографічний метод за своїмивластивостями є: а) генетичним за спрямованістю,тобто розглядає життя особи на тлі історикокультурних процесів, у контексті детермінантмакро і мікросеревища; б) лонгітюдним (англ. –довготерміновий) за характером вивчення об’єкта/особи, що передбачає дослідження її життєвогошляху або окремих відносно цілісних періодівжиття. У першому випадку це дозволяє виявитизагальну динаміку його “якісних видозмін”, удругому – увиразнити базові характеристики нарізних біографічних циклах; в) ретроспективним,тобто зосередженим на минулому задля виявленняповчальних уроків і досвіду для сьогодення; г)природним, тобто, на відміну від штучногоексперименту, оперує фактами, взятими ізприродного плину життя, що дозволяє виявлятиі розкривати такі складні структурні когнітивнопсихічні утворення особи, як здібності, талант,характер, які співвідносяться і виявляються у

вивченні реалій суспільної діяльності і науковоїтворчості; ґ) описовим і водночас синтетичним,що передбачає докладну фактографічнуреконструкцію життєвого і творчого шляху тастворює підґрунтя для синтезу і визначенняконцепції життя, творчості, суспільної активності.

Важливий блок проблем застосуваннябіографічного методу в педагогічній біографістицістосується використання корпусу джерел, зокремаособистого походження, у дослідницькій роботі.Ця проблема потребує окремого розгляду, тожзараз лише відзначимо, що цей компонент євсеохопним чинником і засобом її організації йпроведення, який тісно взаємопов’язаний зі всімаіншими аспектами вивчення педагогічноїперсоналії. У такому контексті доречно згадатипро підходи, згідно з якими біографічний методчасто співвідносять (ототожнюють) із методомособистих документів у соціології, із архівнимметодом в історичній науці, із праксіметрією,аналізом продуктів діяльності, у психології.

Біографічний метод в історикопедагогічнійнауці розглядаємо як сукупність способів і засобіворганізації і проведення дослідження прожиттєдіяльність особи на основі нагромадження,аналізу, інтерпретації всіх можливих і доступнихджерел інформації. Об’єктом дослідженнябіографічного методу є індивідуальний життєвийшлях персоналії, представлений у виглядіхронологічної послідовності фактів особистоїбіографії, що включає етапи психофізіологічного,світоглядного, духовного формування та зміст,здобутки професійної і творчої діяльності.Предметом дослідження біографічного методу єчинники, закономірності, механізми, щовизначають і регулюють життєдіяльність особи,як самодостатній процес.

Така постановка проблеми зумовлюєнеобхідність конституювання біографічногометоду як окремого науковотеоретичногоінструменту історикопедагогічної науки,спроможного забезпечувати здобуття об’єктивнихрезультатів дослідження. Це актуалізуєнеобхідність розробки аналітичних технік іпроцедур, які дозволять реконструювати наоснові окремих об’єктивних фактів цілісний образпедагогічної персоналії та його окремі утворенняу вигляді особистісних і професійних якостей,освітніх, творчих, інших життєвих здобутків.

На відміну від психології і соціології, дебіографічний метод виконує емпіричні функції,тобто передбачає процедури зі збору первинноїінформації безпосередньо від об’єкта дослідження,його оточення [3; 7 – 8; 12 – 13], в історіїпедагогіки, як і в історичній науці [11],



99 Молодь і ринок №11 (154), 2017

літературознавстві [4], використовуютьсявторинні інформативні матеріали, взяті з іншихрізновидових джерельних комплексів – відофіційних нормативноправових актів,неопублікованих матеріалів архівів, періодичноїпреси до артефактів особистого походження тощо.Тому в педагогічній біографістиці він виступаєяк організаційний метод, що визначає, проектуєпорядок планування, організації і проведеннядослідження. Таким чином біографічний методстає стрижневим, координуючим стосовно іншихзагальних і спеціальних методів, прийомів,процедур, які використовуються для розв’язанняконкретних завдань науковобіографічногодослідження.

Поряд з такою інтегративною функцією,біографічний підхід в історикопедагогічномудослідженні розглядаємо у “традиційному”значенні – як ідеографічний, тобто такий, щозосереджується на виявленні закономірностейпевного конкретного життя, яке не можнаекстраполювати на життя іншої людини, а лишепорівнювати їхні окремі елементи.

Використання біографічного методу упсихології Б. Ананьєв прив’язував до генетичнихпідходів розвитку особи, які відповідають йогодвом основним формам: онтогенез – її еволюціяяк психофізіологічного організму та “життєвийшлях” – як її історія у суспільстві в усій повнотіпроявів [1, 265]. Так само й історикопедагогічнанаука не повинна звужувати методологічнопізнавальний потенціал біографічного методу.Біограф, що вивчає педагогічну персоналію, неможе редукціювати її життєдіяльність доособистіснофеноменологічного аспекту, якийпереважно рефлексується як “супідрядний”,“причинковий”, тобто такий що детермінує“головний” діяльніснотворчий аспект життя,який вливається в річище історикопедагогічноїдумки і часто/переважно становить основнийсенс історикопедагогічного дослідження.

У такому контексті також цікавим єобґрунтований Б. Ананьєвим концепт генетичноїперсоналістики як теорії і методу біографічногодослідження життєвого шляху людини, основнихподій, конфліктів, продуктів і цінностей, щорозгортаються і формуються впродовж її життя запевних суспільноісторичних умов. Томувивчення особи як історичного феномену, засловами вченого, неминуче рефлексує не лишепроцес її виховання і становлення за певнихсоціальних умов, а й епоху, країну, суспільний лад,сучасників, соратників, співробітників або,навпаки, ворогів, – загалом співучасників, справ,часу, подій, у які була втягнута особа. Отже,

біографічне дослідження особистості, її життєвогошляху і творчості є рід історичного дослідженняу будьякій галузі знань – мистецтвознавстві,історії науки і техніки, психології і т. ін. [1, 265].

Педагогічна біографістика також орієнтованана вивчення творчої індивідуальності вченого тарізних форм її прояву: становлення світогляду,зумовленість вибору дослідницьких проблем(національні потреби, освітні й наукові виклики,особисті уподобання тощо), стилі і формирепродукції результатів творчої, професійної,науковоорганізаційної праці тощо. З цих та іншихелементів складається цілісність особистостівченогопедагога, що проявляється внерозривному взаємозв’язку його особистої доліта наукової творчості.

У застосуванні біографічного методу довивчення наукових біографій учених різнихгалузей знань умовно визначаємо три“методологічні традиції”: “радянську” і “західну”та “пострадянську”, що еволюціонує на перетинідвох перших. “Радянська” традиція цікава тим,що біографічний метод, який активно розроблявсяу 1970 – 1980х рр., був орієнтований саме навивчення наукової творчості вчених. Вагомийвнесок у цю справу зробив відомий психолог,історик українського походження М. Ярошевський.У праці “Психологія творчості і творчість упсихології” та інших він обґрунтував ідею, згідноз якою “термін “творчість” вказує і на діяльністьособистості, і на створені нею цінності, які з фактівїї персональної долі стають фактами культури”[13, 14]. Виходячи з тези, що продукт творчості –це “текст”, який може бути осмислений лише заумов виходу за його межі у “позатекстове” життяавтора, учений ставить питання: “яким же чиномце життя перетворюється у предмет науковогодослідження?” [13, 18]. Шукаючи відповіді нанього, М. Ярошевський аналізує зарубіжні тавітчизняні психологічні теорії і досвід написаннябіографій відомих діячів. На цій основірозробляються контури “нової моделі” науковогодослідження, яка поєднує “детерміананти” і“індотермінанти” цього процесу, категорійнийапарат, методику дослідницької роботи,технологію опрацювання джерел та комплексметодичних порад, що розкриває суб’єктивні йоб’єктивні чинники, які також слід ураховуватипри вивченні творчої біографії вченого. Ця модель[13], як доволі цілісна “технологія” вивченнятворчості вченого, не втратила актуальності длявивчення сучасної педагогічної біографістики.

Останнє повною мірою стосується матеріалів,викладених у колективній монографії “Людинанауки” [10] та книзі В. Карцева [5]. На основі


100

аналізу значного науковометодологічного іпрактичнобіографічного досвіду в нихрозкривається широкий комплекс теоретичнихпроблем щодо створення біографій учених:особистісне формування; становлення науковихшкіл; значення “закономірного” і “випадкового”у цих процесах; етика наукових стосунків,зокрема співавторства; визначення науковихпріоритетів тощо. Таким чином, було закладеноважливий фундамент для дослідження біографіївченого як окремого розділу історії науки інаукознавства.

У контексті формування науковометодологічногоінструментарію педагогічної біографістикиактуалізуємо зарубіжний досвід вивчення науковоїтворчості, що ґрунтується на результатахемпіричних досліджень. Гадаємо, для вивченняісторичних персоналій, з якими сучасний біографапріорі не може мати безпосереднього контакту,цікавими і корисними можуть бути розробленіамериканськими вченими підходи, критерії,чинники, які дозволяють виявляти і враховувати,як загальні та особливі обставини їхньогожиттєвого досвіду (ранні прояви інтелектуальнихздібностей або початок трудової діяльності,незацікавленість дитячими іграми, самостійністьсуджень, час відходу з батьківському дому тощо)згодом позначилися на характері і здобуткахтворчої праці (В. Едусон). Є цікаві методики, якіза певними ознаками (Дж. А. Чемберс виявив їх16) дозволяють з’ясовувати істотні відмінності між“видатними” і “пересічними” науковцями або жза кількістю і змісту наукових публікацій за рокамивизначати динаміку творчої продуктивностівченого з урахуванням його приналежності допевної галузі знань (Х. Леман) тощо [6 – 7].

Доволі продуктивним для вивчення історичноїособи може бути творче використаннярозроблених в експериментальній соціологіїбіографічних методів, що орієнтують на вивченніособи в контексті історії та взаємин з іншимилюдьми, сприяють реконструкції її “життєвоїпрограми” та просторовочасової організації їїпрофесійного, сімейного, творчого життя,природного і соціального середовища тощо [12].Зокрема, як приклад відзначимо методикупроведення “біографічного інтерв’ю”(опитування, бесіда, анкетування) з особами(родичі, колеги, друзі), які знали досліджувануперсоналію. За умов коректного застосування напевних наукових засадах вона дозволяє поглибитиуявлення про різні життєві цикли (дитинство,юність тощо) та сфери життєвого досвіду (родина,кар’єра, громадська діяльність і т. ін.) [12]. Це жстосується психобіографії – методу, розробленого

у межах фрейдизму. Попри притаманну йому“біологізацію психічних явищ і психологізаціюсоціальних”, він дозволяє на основі конкретнихметодик вивчати, осмислювати особу на різнихстадіях розвитку під кутом впливів “психологічнозначущих подій”, що мали місце в дитинстві [7].

Висновки. Психологія, соціологія, історичнанаука, літературознавство, інші галузі знаньнагромадили значний досвід використаннябіографічного методу в розв’язанні різнихдослідницьких завдань. Для розвитку педагогічноїбіографістики він становить інтерес і цінність іздвох основних позицій: а) як науковотеоретичний інструментарій, що сприяєпідвищенню ефективності аналізу джерельнихматеріалів для вивчення педагогічних персоналійв історичній ретроспективі; б) як практичноекспериментальний інструмент, який також можебути корисним у вивченні персоналій вретроспективі, зокрема дозволяє зібрати додатковісвідчення про них у живих носіїв інформаціїтощо. Цей досвід потребує творчоговикористання в розробці методологічних засадбіографічного методу як складника науководослідницького комплексу методів педагогічноїнауки.

ЛІТЕРАТУРА1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного

человекознания / Б. Г. Ананьев. – М., 1977. –380 с.2. Бєлан Г. В. Біографічний метод в історико

педагогічній науці: провідні тенденціїстановлення / Г. В. Бєлан // Педагогічний дискурс:зб. наук. праць / гол. ред. І. М. Шоробура. –Хмельницький: ХГПА, 2013. – Вип. 15. – С.50–54.

3. Беспалова Ю. М. Биографические исследованияв социологии культуры [Електронний ресурс]. –Режим доступу: //http://www.unlv.edu/centers/cdclv/archives/articles/bespalova_bio_studies.html

4. Головій О. Формування біографічногометоду в українському літературознавстві ХІХст. / О. Головій // Наук. вісн. Східноєвропейськогонац. унту ім. Лесі Українки: Філологічні науки,Літературознавство. – 2015. – № 9. – С. 33–37.

5. Карцев В. П. Социальная психология наукии проблемы историконаучных исследований /В. П. Карцев. – М.: Наука, 1984. – 308 с.

6. Логинова Н. А. Биографический методисследований и корекции личности / Н. А. Логинова.– Алматы, 2001. – 173 с.

7. Мошкова Г. Ю. Биографический метод ипроблема психологии личности ученого / Г. Ю. Мошкова// Вопросы психологии. – 1994. – № 2. – С. 131 –141.

8. Скокова Л. Г. Біографічний метод в



101 Молодь і ринок №11 (154), 2017

соціології: історія і специфіка застосування:Автореферат дис... канд. соціологічних наук /Л. Г. Скокова. – К.: Інститут соціології НАНУкраїни, 1999. – 20 с.

9. Сухомлинська О. В. Переднє слово /О. В. Сухомлинська // Українська педагогіка вперсоналіях: у 2 кн. – Кн. перша. Х–XIX століття/ за ред. В. О. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005.– С. 3–8.

10. Человек науки: Сб. статей / Под ред.М. Г. Ярошевского. – М.: Наука, 1974. – 392 с.

11. Чишко В. С. Біографічна традиція танаукова біографія в історії і сучасності України/ В. С. Чишко. – К., 1996. – 239 с.

12. Ядов В. А. Социологическое исследование:Методология, программа, методы / В. А. Ядов. –М.: Наука, 1987. – 245 с.

13. Ярошевский М. Г. Психология творчестваи творчество в психологии / М. Г. Ярошевский // Вопросы психологии. – 1985. – № 6. – С.14–27.

REFERENCES1. Ananev, B. G. (1977). O problemakh

sovremennogo chelovekoznaniya [About the problemsof modern human studies]. Mosсоv, 380 р. [inRussian].

2. Bielan, H. V. (2013). Biohrafichnyi metod vistorykopedahohichnii nautsi: providni tendentsiistanovlennia [Biographical method in historical andpedagogical science: the leading tendencies offormation]. Pedagogical discourse: a collection ofscientific works. (Ed.). I. M. Shorobura.Khmelnytskyi: KhHPA, vol. 15, pp.50–54. [inUkrainian].

3. Bespalova, Yu. M. Biograficheskie issledovaniyav sotsiologii kultury [Biographical research in thesociology of culture] [Elektronic resource]. Availableat: //http://www.unlv.edu/centers/cdclv/archives/articles/bespalova_bio_studies.html [in Russian].

4. Holovii, O. (2015). Formuvannia biohrafichnohometodu v ukrainskomu literaturoznavstvi XX st.[Formation of the biographical method in theUkrainian literary criticism of the XX century]. Thescientific herald of Lesya Ukrayinka Eastern European

National Universit: Philology, Literary Studies.No. 9, pp. 33–37. [in Ukrainian].

5. Kartsev, V. P. (1984). Sotsialnaya psikhologiyanauki i problemy istorikonauchnykh issledovaniy[Social psychology of science and problems ofhistorical and scientific research]. Mosov: Nauka, 308 p.[in Russian].

6. Lohynova, N. A. (2001). Biograficheskiy metodissledovaniy i korektsii lichnosti [Biographical methodof research and correction of personality]. Almaty,173 p. [in Russian].

7. Moshkova, H. Yu. (1994). Biograficheskiymetod i problema psikhologii lichnosti uchenogo[ Biogr aphica l me thod and p rob lem ofpsychology of the scientist’s personality]. TheQuestions on Psychology, no. 2, pp. 131 – 141.[in Russian].

8. Skokova, L. H. Biohrafichnyi metod v sotsiolohii:istoriia i spetsyfika zastosuvannia [Biographical methodin sociology: history and application specifics].Extended abstract of candidateјs thesis. Kyiv:Instytut sotsiolohiyi NAN Ukrayiny, 20 p. [inUkrainian].

9. Sukhomlynska, O. V. (Ed.). (2005). Perednieslovo [The front word]. Ukrainska pedahohika vpersonaliiakh: u 2 kn. – Kn. persha. X–XIX stolittia.Kyiv: Lybid, pp.3–8. [in Ukrainian].

10. Yaroshevskiy, M. G. (Ed.). Chelovek nauki:Sb. statey [Man of Science: Collection of articles].Moscov: Nauka, 392 p. [in Russian].

11. Chyshko, V. S. Biohrafichna tradytsiia tanaukova biohrafiia v istorii i suchasnosti Ukrainy[Biographical tradition and scientific biography in thehistory and the present of Ukraine]. Kyiv, 239 p. [inUkrainian].

12. Yadov, V. A. Sotsiologicheskoe issledovanie:Metodologiya, programma, metody [Sociologicalresearch: Methodology, program, methods]. Moscov:Nauka, 245 p. [in Russian].

13. Yaroshevskiy, M. G. (1985). Psikhologiyatvorchestva i tvorchestvo v psikhologii [Psychologyof creativity and creativity in psychology]. TheQuestions on Psychology, no. 6, pp.14–27. [inRussian].



“Знання – не інертний, пасивний відвідувач, який приходить до нас хочемо ми

цього чи ні; його потрібно шукати, перше ніж воно стане нашим; воно – результат

великої праці”.

Генрі Томас Бокль англійський історик і соціолог

102

УДК 376.36

Наталія Туренко, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри спеціальної, інклюзивної і здоров’язбережувальної освіти

Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

ВИДИ МОВНИХ ПОРУШЕНЬ ТА СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЇХ КОРЕКЦІЮУ статті розглядаються мовні порушення, які найчастіше зустрічаються в практичній роботі

логопеда. Вони аналізуються з точки зору існуючих сьогодні в логопедії класифікацій – клінікопедагогічноїта психологопедагогічної. Поданий аналіз дає розуміння природи, причин, механізмів, проявів порушень,а також уявлення завдяки чому певне порушення віднесено до визначеної категорії. Також висвітленіосновні напрямки роботи з дітьми, що страждають на дизартрію та нетрадиційні методи арттерапії.

Ключові слова: мовні порушення, класифікація, корекція, нетрадиційні методи корекції.Літ. 9.

Наталия Туренко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры специального, инклюзивного и здоровьесберегающего образованияХарьковского национального педагогического университета имени Г.С. Сковороды

ВИДЫ РЕЧЕВЫХ НАРУШЕНИЙ И СОВРЕМЕННЫЕ ВЗГЛЯДЫ НА ИХ КОРРЕКЦИЮВ статье рассматреваются виды речевых нарушений, которые чаще всего встречаются в

логопедической практике. Они анализируются с точки зрения существующих в логопедии на сегодняшнийдень двух классификаций – клиникопедагогической и психологопедагогической. Приведенный анализраскрывает понимание природы, причин появления, механизмов, проявлений нарушений, а такжепредставления о принадлежности речевого нарушения к определенной категории. Также описаныосновные направления роботы с детьми, которым поставлен диагноз “Дизартрия” и нетрадиционныеметоды коррекционного воздействия.

Ключевые слова: речевые нарушения, классификация, коррекция, нетрадиционные методыкоррекции.

Nataliya Turenko, Ph.D.(Pedagogy),Associate Professor of the Special, Inclusive and HealthSaving Education Department

Kharkiv Hruhoriy Skovoroda National Pedagogical University

THE TYPES OF SPEECH DISORDERS AND MODERN VIEWS ON THEIR CORRECTIONThe article deals with speech disturbances that are most common in practical work of speech therapist.

They are analyzed from the point of view of classifications, which today exist in logopedics – clinical andpedagogical, and psychological and pedagogical. The analysis gives an understanding of nature, causes,mechanisms, expression of disturbance, as well as awareness the reason why a specific disturbance belongs to acertain category. Furthermore, the main directions of work with children suffering from dysarthria and nontraditional means of an art therapy such as music therapy, the Bobath therapy, the Voight therapy are covered.Attention is paid to the necessity of involvement of pediatricians in the prevention of speech disturbance at anearly age.

The article deals with speech disturbances, which a speech therapist most often faces with during the practicalwork. Their analysis is carried out in accordance with classifications existing in the logopedics, namely,psychological and pedagogical, and clinical and pedagogical. The most widespread is clinical and pedagogicalone, which characterizes speech disturbance by the concepts and terms that are clear for the speech therapist,who has a pedagogical education and aimed at the phenomena that require a logopedic influence. This classificationconsiders all speech disturbance from the position of the form of speech (verbal, written), the processes of originor perception of language, the disturbance of operations through which the formulation of statements (the main –dysarthria, dysphonia, stuttering).

Another classification, the psychological and pedagogical one, groups the speech disturbance based onlinguistic and pedagogical criteria. It divides them into two groups – disturbance of means of communication anddisturbance of using of means of communication (stuttering, general underdevelopment of speech, phonetic andphonemic underdevelopment of speech).

We have mentioned, that in addition to commonly used corrective measures (articulation gymnastics,breathing exercises, a speech therapist massage) nontraditional methods require attention as well. Among themthe following: the music therapy, which has a positive effect on the child with logoneurosis; the Bobath therapy(neurodeveloping approach) aimed at sensomotor components of a muscular tone, reflexes, pathological motor

© Н. Туренко, 2017

ВИДИ МОВНИХ ПОРУШЕНЬ ТА СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЇХ КОРЕКЦІЮ

103 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. В Україніблизько 1 млн. дітей дошкільного ішкільного віку за висновками

спеціалістів мають порушення розвитку, приякому страждає мова [7]. Порушення мовногорозвитку, яке виникло ще в дитинстві, негативнопозначається на особі дитини, а в майбутньомуспричиняє соціальну дезадаптацію. Корекціямовних порушень є однією з найважливішихскладових реабілітаційного процесу, яка потребуєоновлення вже існуючих та впровадження новихформ, методів, методик тощо.

Мета статті – схарактеризувати мовніпорушення, які найчастіше зустрічаються влогопедичній практиці та висвітлити нові поглядив їх корекції.

Аналіз актуальних досліджень. Питаннядіагностики, корекції, реабілітації дітей зкомплексними порушеннями розвиткурозглядаються у працях В.І. Бондар, Л.С. Вавіна,Т.П. Вісковатова, В.В. Засенко, А.А. Колупаєва,С.Д. Максименко, Т.В. Сак, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович,Н.М. Стадненко, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова,О.П. Хохліна, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченка.Потребують висвітлення маловідомі, нетрадиційніметоди та методики, які використовуються впроцесі корекції мовних порушень.

Виклад основного матеріалу . Сучаснілогопеди в своїй діяльності використовують двінайбільш поширені класифікації порушеньмовлення – клінікопедагогічну та психологопедагогічну.

Протягом тривалого часу мовні дефекти булипредметом вивчення дисциплін медикобіологічного циклу, тому природним є той факт,що перші класифікації були клінікоетіпатогенетіческой спрямованості. Середнайбільш поширених і визнаних є клінікопедагогічна класифікація мовних порушень,представлена в роботах М. Хватцева, С. Ляпідевського,Б. Гріншпуна тощо.

Класифікація пропонує розрізняти два видимовної патології з властивою їм симптоматикою ідинамікою прояву. Вчені акцентують увагу напорушеннях, які є об’єктом логопедичного впливуі базуються на даних медичних дослідженнях,клінічних характеристиках, які показуютьпричини порушення мови. Зазаначимо, що цякласифікація заснована на сукупності психологолінгвістичних та клінічних критеріїв і що саме

клінічні критерії є уточнюючими. Однак такийбагатоаспектний підхід перешкоджаводноаспектному уявленню про природу мовнихпорушень, оскільки був спрямований на загальнерозуміння порушення.

Також нам необхідно уточнити, що в клінікопедагогічної класифікації провідна роль належитьпсихологолінгвістичним критеріям. Використовуючиїх, процес мовного порушення характеризуєтьсятермінами і поняттями, зрозумілими для логопедаі спрямовані на явища, які стануть об’єктомлогопедичного впливу.

Клінікопедагогічна класифікація розглядаєпорушення форми мовлення, усного таписемного видів мовної діяльності, процесівзародження або сприйняття мови, порушенняоперацій, за допомогою яких відбуваєтьсяоформлення висловлювання на етапахформування і сприйняття мовлення, а такожзасобів оформлення висловлювання.

Зазаначені вище групи в свою чергурозподіляються на дві великі групи залежно відпорушеного виду мовлення – усного чиписемного.

Порушення усного мовлення поділяються надва типи:

порушення вимови чи фонаційного оформленнявисловлювання, серед них – порушення виникненняголосу, темпоритмічної, інтонаційномелодійної,звуковимовної організації мовлення;

порушення внутрішнього (структурносемантичного) оформлення висловлювання, якеотримало в логопедії назву системного абополіморфного порушення мови [3, 47].

Розглянемо найбільш характерні з таких видівпорушень.

Афонія характеризується порушенням фонаціївнаслідок патологічних змін голосового апарату.Термінамисинонімами афонії є голосові,фонаційні, фонаторні, вокальні порушення. Притакому порушенні або взагалі відсутній звук і миговоримо про афонії, або частково втраченівисота, сила і тембр голосу і ми говоримо продисфонії. Причинами таких порушень єнедостатність або обмеження зімкненняголосових складок у зв’язку з органічними абофункціональними порушеннями, які виникаютьв центральному або периферичному апараті, девиникає голос. Іноді афоня входить в структуруафазії, ринолалии, дизартрії або ж заїкання.

models and others, that is, those components that are disturbed when the central nervous system is damaged; theVoight therapy (reflex locomotion) affects all existing nervous ligaments from skeletal muscle to brain structures,uses the innate ability of the patient, the natural body movements (recommended for children with cerebral palsy).

Moreover, the article draws attention to the need of involving the pediatricians into taking the preventivemeasures concerning speech disturbance among young children.

Keywords: speech disturbance, a classification, a correction, the nontraditional forms of correctional work.


104

Трохи відокремлено знаходиться рінофонія –порушення, що характеризується гугнявістю(носовий тембр голосу). Відокремленістьрінофонії характеризується тим, щопатофізіологічний механізм порушенняобумовлений неправильною функцією м’якогопіднебіння.

Патологічно уповільненим темпом мовихарактеризується браділалія. Цьому видупорушення характерна уповільнена реалізаціяартикуляторної мовної програми, яка виникаєвнаслідок патологічного посилення гальмівнихпроцесів, що домінують над процесамизбудження. Браділалію іноді ще називаютьбрадіартріею, брадіфразією, браділогією.Симптоми такого порушення досить різноманітні– це і уповільнення темпу імпресивної іекспресивної мови, і загальмованість читання іписьма, монотоний тембр голосу, тривалі паузиміж словами, розтягнутість вимови звуків і паузміж ними в складі слова.

Якщо браділалія – патологічно уповільненийтемп мови, то, на противагу їй – тахілалія –патологічно прискорений темп мови. Інакше її щеназивають тахіфразією. В основі цього мовногонедоліку – порушення темпу зовнішньої івнутрішньої мови внаслідок превалюванняпроцесів збудження. Симптоми такого порушення– ненормовано швидкий темп мовлення (20 – 30звуків в секунду при нормі – 10 – 12 звуків), утой же час не спостерігаються значні порушенняфонетики, синтаксису, однак порушена плавністьмовлення та її мелодикоінтонаційна виразність.Такі порушення спостерігаються у внутрішньомумовленні, читанні, письмі [4, 81].

Останні два порушення – браділалія і тахілаліяоб’єднані загальною назвою – порушення темпумови, наслідком якого є втрата плавності мовногопроцесу і мелодикоінтонаційної виразності.

Наступне порушення – дислалія, характеризуєтьсядефектами не тільки фонетичного, а й вимовногоаспектів мовлення, тобто ми говоримо пропорушення звуковимови за умови нормальногослуху і збереженій інервації мовного апарату.Дислалія характеризується неправильною,ненормованою вимовою звуків, їх заміною абоплутаниною при вимові. Причини такого дефектуможуть бути обумовлені як несформованимартикуляторної бази, так і неправильносформованими артикуляційних позиціями. Середпричин також називають анатомічні дефектиартикуляційного апарату.

Якщо розглядати дислалію в аспектіпсихолінгвістики, то порушення є наслідкомнесформованості операцій розмежування і

впізнавання фонем або як результатнесформованості операцій відбору і реалізації, або– як наслідок порушення умов реалізації звуків.

Дислалію поділяють на функціональну імеханічну в залежності від того, наскількилокальні порушення і які причини зумовили їївиникнення. Функціональна дислалія як правиловиникає в дитячому віці, в той час, коли дитиназасвоює систему звуковимови, механічні можутьвиникнути в будьякому віці як наслідоквроджених або придбаних ушкодженьпериферичного мовного апарату. Якщо прифункціональній дислалії порушується відтворенняодного або декількох звуків, то при механічній –вимова цілої групи звуків.

Більш складними порушеннями звуковимови,в порівнянні з дислалією, є дизартрія. Це мовнепорушення обумовлено органічнимиушкодженнями центральної нервової системи іхарактеризується розладом артикуляції, фонації ідихання.

У легкій формі дизартрії спостерігаютьсяокремі порушення звуковимови (“змазана мова”),в більш важких ми спостерігаємо порушеннятемпу, виразності, модуляції звуків, їх заміну, тобтовимова абсолютно не зрозуміло дляспіврозмовника.

Корекційна робота з такими порушеннямипередбачає певну систему мовних вправ. Зокрема,в системі мовних вправ для дітей старшого вікув залежності від діагнозу передбачається активнетренування правильної звуковимови, поповненнясловникового запасу, формування граматичноправильної організації фрази, навичок переказу ірозповіді, упорядкування темпу, ритму і плавностімови. У цьому незамінна допомога педагогів іпсихологів.

При дизартрії в комплекс лікування включаємодихальні, артикуляційні вправи і диференційованийлогопедичний масаж для нормалізації тонусу м’язів,розвитку рухливості органів артикуляції, зокремавикористовується методика масажу О.О. Д’якової[2, 187].

Також в даному випадку ефективні авторськікомплексні методики корекції сенсорномоторнихкомунікативних порушень КастільйоМоралес,широко використовувані в німецькихреабілітаційних установах [6, 24 – 31].

У разі складних ушкоджень центральноїнервової системи мова стає взагалі неможливою,оскільки виникає повний параліч мовноруховихм’язів. Такі порушення отримали назву анартрія.

Повернемося до класифікації мовних порушеньі звернемося тепер до другої групи – психологопедагогічної. Дослідники, що розробляють цей



105 Молодь і ринок №11 (154), 2017

напрямок, групують порушення на основілінгвістичних і психологічних критеріїв. Зокрема,при такому підході враховують звуковимову,граматичну будову і словниковий запас. Такожрозглядаються функціональні аспекти мови іспіввідношення усного та писемного мовлення.

Ця класифікація поділяє мовні порушення надві групи – порушення засобів спілкування іпорушення в застосуванні засобів спілкування.

До першої групи відносять фонетикофонематичні недорозвинення мовлення (ФФНМ),фонетичне недорозвинення мовлення (ФНМ),загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ),системне недорозвинення мови (СНМ) і лексикограматичне недорозвинення мови. До другоїгрупи відносять заїкання і прояв мовногонегативізму.

Зупинимося детальніше на заїкання.Логоневроз (заїкання) – це одне з найбільшскладних і тривалих мовних порушень, щохарактеризуються розладом темпу, ритму іплавності експресивної мови, при цьомупереважає ураження комунікативної функції,обумовлене судомами м’язів артикуляції, фонаціїі дихання. Останнім часом в корекційній роботі злюдьми, страждаючими від заїкання, поряд зтрадиційними методами роботи, все частішевикористовуються засоби арттерапії, зокрема,музикотерапія.

Психологи вважають музикотерапію способомлікування і корекції таких психоневрологічнихрозладів, як: порушення самосприйняття,неадекватна реакція на переживання, неврози,депресії, істерії, нав’язливі стани, які характернідля дітей із заїканням. Корекційний впливмузикотерапії має два основних аспекти:психосоматичний (корекційна вплив на функціїорганізму); психотерапевтичний (корекціявідхилень в особистісному і психоемоційномурозвитку).

У корекційній роботі з дітьми, що страждаютьвід заїкання, провідним є психосоматичнийаспект, а психотерапевтичний – допоміжним, томуперш за все корекційна спрямованістьвикористання музикотерапії для цих дітейскладається в розвитку мови як вищої психічноїфункції.

Таким чином, ми відзначаємо, що в данійпсихологопедагогічної класифікації як самостійніне виділяються порушення читання і письма, вонирозглядаються в складі ФФНМ і ЗНМ.

Тепер ми звернемо свою увагу на питаннякорекції порушень мовлення. Сучаснідослідження говорять про те, що ми рідко можемоспостерігати ті чи інші порушення мови в

“чистому” вигляді. Діагноз людей з такимипорушеннями завжди є комплексом. Наприклад,дизартрія об’єднується із загальною або системноїнедорозвиненістю мовлення. Системненедорозвинення мовлення – це вторинніпорушення мовних функцій, обумовленірозумовою відсталістю дитини. Зазвичай такийдіагноз ставиться після 3х років разом зпсихіатром. Загальне недорозвинення мовиспостерігається у дітей зі збереженим інтелектомабо прикордонним рівнем інтелекту іхарактеризується порушенням всіх аспектіввикористання мови – звуковимови, лексики,граматики [1, 17 – 19].

Як це не парадоксально, але більшістьпорушень мовлення у дітей з органічнимипорушеннями центральної нервової системиможна попередити ще на домовному етапірозвитку. Як відзначають дослідникипрактики,це саме той випадок, коли профілактика найбільшефективна, ніж лікування.

Розвиток мовлення у дитини починається зпершого крику при народженні, а основа мовноїфункіональний системи і її взаємодія з іншимифункціями ЦНС формуються у віці до 3х років.Разом з тим традиційно сформована системалогопедичної допомоги дітям в основномуакцентує увагу переважно на подолання вжесформованої мовної патології у дітей 4 – 5 роківй більше. Ранній період формування і закріпленнядефектів мовлення випадає з поля зорупрофесіоналів і не в останню чергу цьому сприяєте, що лікарпедіатр не вважає за потрібнерекомендувати батькам звернутися до логопедав домовний період розвитку дитини [8, 11].

Часто на консультацію до логопеда,дефектолога, психіатра, психолога батькиприходять тільки тоді, коли починають помічати,що в їхньої дитини спостерігається затримка врозвитку, він відстає від своїх однолітків.

Внаслідок недооцінки проблеми педіатрами табатьками логопеди в основному мають справутільки з дітьми старше 3 років, але в цьому віціпорушення або недорозвинення мови вженабагато складніше піддаються корекції.

Крім того, часто недооцінюється психологічната педагогічна складові корекційної роботи здітьми, які мають порушення мовлення.Наприклад, у дітей із загальним недорозвиткоммовлення фахівці просять педагогів звернутиувагу на формування словникового запасу,граматики, розвиток зв’язного мовлення. У разіпревалювання в структурі дефекту дизартричнихявищ звертається увага на необхідність розвиткудрібної моторики. Діти з супутніми розладами


106

поведінки, наприклад з гіперактивністю ідефіцитом уваги, потребують психологічноїкорекції або спостереженні психіатра. Принаявності епілепсії до початку логопедичноїроботи необхідно досягти контролю над нападами[5, 183 – 190]. На сучасному етапі дітей іззначними порушеннями в моторній сферітривалий час готують Бобаттерапевти (нейророзвиваючий підхід), Войтатерапевти(рефлекторна локомоція), формуючи в них станспокою, зоровий контакт, зоровомоторнукоординацію, тобто первинні навички, що даютьможливість працювати з іншими фахівцями,сприймати нову інформацію [6, 248].

Висновки. Підбиваючи підсумок роботи, миповинні відзначити, що з огляду на різноманітністьпричин, які можуть викликати затримку нервовопсихічного та мовного розвитку дитини, проблемупорушень мовлення слід вважатиміждисциплінарною. В її вирішенні повинні братиучасть лікарі, психологи, логопеди, дефектологита інші фахівці. Рання діагностика психологічнихпроблем, неврологічних, психічних і мовнихпорушень, відповідна лікувальна та корекційнаробота дозволяють запобігти розвитку важкихускладнень, істотно розширити комунікативні таадаптаційні можливості дитини. Але нажаль, звищеназваних причин логопеди, медичніпсихологи і спеціальні педагоги в нашій країнімайже не мають досвіду роботи з дітьмимолодшого віку. Міждисциплінарний підхід дореабілітації і соціалізації дітей з різними вадамимовлення в тій чи іншій мірі реалізуються насучасному етапі в спеціалізованих реабілітаційнихзакладах.

ЛІТЕРАТУРА1. Глухов В.П.Формирование связной речи детей

дошкольного возраста с общим речевымнедоразвитием. / В. П. Глухов – М.: АРКТИ, 2002. –144 с.

2. Волкова Л.С. Коррекция нарушений устнойречи у детей с глубокими нарушениями ... 3е изд.,стереотип. / Л. С. Волкова – М.: Издательскийцентр “Академия”, 2000. – 400 с.

3. Епифанцева Т.Б. Настольная книга педагогадефектолога/ Под ред. Епифанцева Т.О.; 2е изд. –Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 486с

4. Кочергина В. С. Брадилалия, тахилалия,спотыкание // Расстройства речи у детей иподростков. / В. С. Кочергина – М., 1969.

5. Логопедическая диагностика и коррекциянарушений речи у детей: сб. метод. рек. – СПб., М.:САГА: ФОРУМ, 2006. – 272 с.

6. Логопедия: методические традиции иноваторство / Под ред. С.Н. Шаховской, Т.В. Волосовец.– М.: Издво Московского психологосоциального

института; Воронеж: Издво НПО “МОДЭК”,2003. – 336 с.

7. Методичні рекомендації щодо організаціїінклюзивного навчання у 20172018 навчальному році[Електронний ресурс] : URL – http:/ /metodclaster. vn .ua/page/na_dop_met /3_2017/kaf_psiholog/Lab_inkluz/inklyzia.pdf

8. Преодоление общего недоразвития речи удошкольников / Под общ. ред. Т.В. Волосовец. – М.:В. Секачов, 2007. – 224 с

9. Ребенок. Раннее выявление отклонений вразвитии речи и их преодоление / Под ред. Ю.Ф. Гаркуши.– М.: Московский психологосоциальный институт;Воронеж: Издво НПО “МОДЭК”, 2001. – 256 с.

REFERENCES1. Glukhov, V. P. (2002). Formirovanie svyaznoy

rechi detey doshkolnogo vozrasta s obshchim rechevymnedorazvitiem [Formation of coherent speech of childrenof preschool age with general speech underdevelopment].Мoscow: АRKTI, 144 p. [in Russian].

2. Volkova, L. S. (2000). Korrektsiya narusheniyustnoy rechi u detey s glubokimi narusheniyami[Correction of speech disorders in children with deepdisorders]. Мoscow: “Academia”, 400 p. [in Russian].

3. Yepifantseva, T. B. (2007). Nastolnaya knigapedagogadefektologa [Handbook of the teacherdefectologist]. RostovonDon: Phoenix, 486 p. [inRussian].

4. Kochergina, V. S. (1969). Bradilaliya, takhilaliya,spotykanie. Rasstroystva rechi u detey i podrostkov[Bradilalia, tachilalia, stumbling. Speech disorders inchildren and adolescents]. Мoscow. [in Russian].

5. Logopedicheskaya diagnostika i korrektsiyanarusheniy rechi u detey (2006).[Logopedic diagnosisand correction of speech disorders in children]. SaintPetersburg, Moscow: SAGA: FORUM, 272 p. [inRussian].

6. Logopediya: metodicheskie traditsii i novatorstvo(2003). [Speech Therapy: Methodical Traditions andInnovation]. Moscow Psychological and Social Institute,Voronezh: NGO MODEC, 336 p. [in Russian].

7. Metodychni rekomendatsii shchodo orhanizatsiiinkliuzyvnoho navchannia u 20172018 navchalnomu[Methodological recommendations for the organizationof inclusive education in the 20172018 academic year].[electronic resource]: URL –http://metodclaster.vn.ua/page/na_dop_met/3_2017/kaf_psiholog/Lab_inkluz/inklyzia.pdf [in Ukrainian].

8. Volosovets, T.V. & Sekachov, V. (Ed.). (2008).Preodolenie obshchego nedorazvitiya rechi u doshkolnikov[Overcoming the general underdevelopment of speech inpreschool children]. Мoscow, 224 p. [in Russian].

9. Garkusha, Yu.F. (Ed.). (2001). Rebenok. Ranneevyyavlenie otkloneniy v razvitii rechi i ikh preodolenie[Child. Early detection of abnormalities in speechdevelopment and their overcoming]. Moscow:Psychological and Social Institute, Voronezh: NGOMODEC, 256 p. [in Russian].




107 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 373.2.011.3 – 051

Анна Федорович, кандидат педагогічних наук, доцент,докторант кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти


МЕТОДИЧНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті наголошується на важливості методичної роботи для зростання рівня фаховоїкомпетентності дошкільних педагогів, розглядаються її зміст та завдання; розкриваються структурата функції методичної служби у дошкільному навчальному закладі; виокремлюються організаційнопедагогічні умови результативної методичної роботи в ДНЗ (створення сучасного методичного кабінету;використання різноманітних форм її організації; забезпечення доброзичливої творчої атмосферив колективі; високий рівень професійної компетентності вихователяметодиста та ін.).

Ключові слова: вихователь дітей дошкільного віку, методична робота в дошкільному закладі,структура методичної служби, завдання та функції організації методичної роботи з дошкільнимипедагогами.

Літ. 7.

Анна Федорович, кандидат педагогических наук, доцент,докторант кафедры общей педагогики и дошкольного образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МЕТОДИЧЕСКАЯ РАБОТА КАК СРЕДСТВОПОВЫШЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ

ВОСПИТАТЕЛЕЙ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТАВ статье подчеркивается важность методической работы для роста уровня профессиональной

компетентности дошкольных педагогов, рассматриваются ее содержание и задачи; раскрываются структураи функции методической службы в дошкольном учебном заведении; выделяются организационнопедагогическиеусловия результативной методической работы в ДОУ (создание современного методического кабинета,использование разнообразных форм ее организации, обеспечение доброжелательной творческой атмосферы вколлективе, высокий уровень профессиональной компетентности воспитателяметодиста и др.).

Ключевые слова: воспитатель детей дошкольного возраста, методическая работа в дошкольномучреждении, структура методической службы, задачи и функции организации методической работы с

дошкольными педагогами.

Anna Fedorovych, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor, Doctoral Student of the General Educationand Early Childhood Education Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE METHODOLOGICAL WORK AS A MEANS OF ENHANCING THEPROFESSIONAL COMPETENCE OF TEACHERS OF PRESCHOOL CHILDREN

The importance of methodological work for the growth of the level of professional competence of teachersof preschool children are emphasizes in the article, its contents and tasks are considered; the structure andfunctions of the methodical service in the preschool educational institution are revealed; the organizationaland pedagogical conditions of effective methodical work in the kindergarten are singled out.

The methodical work of a preschool institution is an integral system of interrelated measures and actionsaimed at increasing the professional competence of each educator, generalizing and developing the creativepotential of the teaching staff as a whole, and, finally, achieving optimal results of teaching, upbringing anddeveloping of preschoolers. Its organization is based on the scheme: the pedagogical diagnostics, the definitionof goals and means of implementation of methodological activities (planning), the implementation of the planfor a specific period of control and evaluation activities (matching the goal and obtaining results).

The success of the methodological work depends on the understanding of each employee’s functionalduties and professional tasks, the awareness of the need of the constant selfimprovement, and most of all fromthe optimal leadership and expedient organization of work as a mentorsupervisor.

In general, the methodological work in a preschool institution is aimed at the following directions ofteacher training: the methodological and theoretical, methodological, pedagogical, psychological, and generalcultural.

© А. Федорович, 2017

МЕТОДИЧНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

108

Постановка проблеми. Професійнадіяльність вихователя дітейдошкільного віку багатофункціональна,

йому необхідно реалізовувати програму навчанняі розвитку малюків, сприяти удосконаленню їхніхіндивідуальних та творчих здібностей; стежитиза здоров’ям; співпрацювати з колегами, батькамита ін. При цьому він має відповідально ставитисядо обов’язків, усвідомлювати важливість своєїпраці, дотримуватися педагогічної етики, бутиготовим до науководослідницької, інноваційноїроботи, усвідомлювати потребу постійногопрофесійного вдосконалення.

Підвищенню фахового рівня вихователябезпосередньо у дошкільному навчальномузакладі (ДНЗ) сприяє методична робота,колективна та індивідуальна діяльністьпедагогічних кадрів, спрямована навдосконалення їхньої кваліфікації, компетентностіта професійної майстерності. Активна участь вній сприяє збагаченню педагогічними знахідками,спонукає до засвоєння змісту нових програмрозвитку дітей дошкільного віку, впровадженнята реалізації сучасних технологій навчання, даєзмогу вивчати педагогічний досвід колег,вдосконалювати навички самоосвіти, загаломдопомагає підтримувати у педагогічномуколективі дух творчості.

Аналіз останніх досліджень. Сучасні вченіобґрунтовуючи психологопедагогічні умовипідвищення результативності виховного процесув дошкільних навчальних закладах, з’ясовуютьособливості методичної роботи, висвітлюютьефективні форми її організації А. Богомаз [1],Н. Ганжа, розкривають методи діагностики рівняпрофесійної компетентності вихователяІ. Романюк, Л. Швайка [6], пропонують шляхипокращення управлінням науковометодичноюроботою З. Гирич [2], С. Івах [3], Л. Калуська [4],Н. Корогод [5], К. Крутій, В. Прасол та ін.

Попри значну кількість наукових праць прорізні підходи до проблем методичної роботи вдошкільних навчальних закладах та форм їїорганізації, окремі питань залишаютьсядискусійними, а також є питання, що потребуютьпостійного оновлення і вивчення.

Мета статті – обґрунтувати сутністьметодичної роботи в дошкільних навальних

закладах та організаційнопедагогічні умови їївпорядкування.

Виклад основного матеріалу. Основнимизавданнями методичної роботи, на думкубільшості авторів, є: ознайомлення здосягненнями психологопедагогічної науки, зметою підвищення наукового рівня педагога;збагачення новими, прогресивними і більшдосконалими методами та засобами навчання;вивчення та впровадження перспективногопедагогічного досвіду; постійне вдосконаленнянавичок самоосвіти, надання кваліфікованоїдопомоги щодо покращення результатівпедагогічної праці [4], [6]. Загалом, змістметодичної роботи у ДНЗ передбачаєвдосконалення психологопедагогічної підготовки,рівня педагогічної майстерності, формуванняпрофесійної компетентності вихователів, розвитокїхньої особистої культури, творчого потенціалузадля підвищення якості дошкільної освіти йактивного використання інноваційних технологійв освітній роботі з дітьми. Показникомінноваційного поступу конкретного педагогічногоколективу є розробка власних новацій, а такожучасть в апробації нових методик, підходіввідповідно до офіційних експериментальнихдосліджень науковців, запозичення тавпровадження у практику апробованих ірекомендованих педагогічних технологій.

Одним із завдань методичної роботи єстворення умов для розвитку творчих здібностейдошкільних фахівців, стимулювання їхньої творчоїактивності, що виявляються у прагненні і вмінніпостійно підвищувати рівень професіоналізму,знаходити нові, більш досконалі методипрактичнопрофесійної діяльності, творчозастосовувати їх у своїй роботі. Засобамиактивізації творчого потенціалу, стимуломпрофесійного саморозвитку й самоосвіти, а такожоновлення системи методичної роботи єзалучення педагогічних кадрів до оволодіннятехнологіями психологопедагогічного проектування,організації освітньої роботи з дітьми на засадахособистісно орієнтованого, компетентнісного,діяльнісного, інтегрованого підходів іналагодження тісної взаємодії між дітьми,педагогами і батьками.

Окрім важливості поглиблення та розширення

Conditions of effective organization of methodical work in the kindergarten are involving all employeesinto the methodological work through planning and choosing a common problem in the kindergarten; enrichingthe pedagogical experience; creation of a modern methodical classes; using of various forms of organizationmethodical work; providing a friendly creative atmosphere in the team; high level of professional competenceof the educator supervisor; avoiding overload of the educator.

Keywords: a teacher of preschool children, a methodical work in a preschool institution, a structure ofmethodical service, the tasks and functions of organizing methodical work with preschool teachers.



109 Молодь і ринок №11 (154), 2017

знань вихователів, вивчення та творчогозастосування освітньовиховних методик,Н. Корогод також звертає увагу на науковускладову методичної роботи. На її думку,правильна організація методичної роботи восвітньому закладі передбачає дотримання певнихпринципів, що за своєю спрямованістю ділятьсяна формувальні та реалізуючі. Формувальніпринципи (всебічність, комплексність, цілісність,максимальна визначеність, актуальність, єдність,науковість та доступність) визначають змістметодичної роботи. Реалізуючі (практичнаспрямованість, гуманізація, гуманітаризація,демократизація, систематичність, послідовність,наступність, перспективність, співробітництво,індивідуалізація та диференціація, оперативність,гнучкість, мобільність, системність, колективнийхарактер) – шляхи забезпечення якості результатівтакої роботи [5, 45].

Тобто методичну роботу в ДНЗ слід тлумачитияк цілісну динамічну систему, яка складається здвох взаємопов’язаних підструктур: навчальнометодичної й науководослідницької. Навчальнометодична спрямована на підвищенняпрофесійнопедагогічної компетентностідошкільних педагогів і комплексне методичнезабезпечення навчальновиховного процесу. Анауководослідна – передбачає експериментальнуперевірку ефективності нових педагогічних ідей,технологій навчання і виховання [1].

На комплексний і систематичний характерметодичної роботи в дошкільному навчальномузакладі звертає увагу й Л. Швайка,обґрунтовуючи такі її напрями:

1. Методологічна й теоретична підготовка(знання про закони розвитку природи,суспільства, осмислення програмних положеньосвітньої галузі, орієнтування в соціальнійекономічній політиці).

2. Методична підготовка (вивчення окремихметодик, нових програм, підвищеннякваліфікації).

3. Педагогічна підготовка (знання з дидактикита теорії виховання, опанування й застосуванняметодів і прийомів активізації навчальноїдіяльності дошкільників, формування у нихнаукового світогляду).

4. Психологічна підготовка (використанняпсихологічних знань для впливу на стан навчанняй виховання особистості дитини).

5. Загальнокультурна підготовка (обізнаність зпитань етики та загальна культура спілкування,формування цілісних орієнтирів) [6].

У цьому контексті С. Івах виокремлюєзавдання організації методичної роботи з

дошкільними педагогами: підвищення рівняпедагогічних знань, педагогічної майстерності,зокрема й педагогічної техніки; вивчення тавикористання у своїй професійній діяльностісучасних педагогічних технологій, методик,прийомів і способів успішного навчання йвиховання; формування потреби, інтересу тавміння займатися творчою діяльністю; створенняумов і спонукання до самоосвіти; формуваннястійких професійних цінностей і поглядів;вивчення та практичне використання сучаснихспособів діагностування успішності розвитку тавиховання дошкільників; практичневикористання сучасних методик виховання;підтримка педагогів, що розробляють авторськіпрограми, посібники; організація інформаційногозабезпечення педагогів; запровадження упрактику роботи педагогів основ науковоїорганізації праці [3, 57 – 58].

Очікуваними результатами методичної роботиє формування професійної компетентностікожного вихователя та згуртованостіпедагогічного колективу однодумців задляефективної педагогічної діяльності. Значуща рольпри цьому належить організації та управліннюметодичною роботою.

Система методичної роботи в сучасномудошкільному навчальному закладі складається зкеруючої та керованої компонент. До керуючоїналежать педагогічна рада, адміністративнийорган управління (завідувач ДНЗ), методичнийкабінет. До керованої e виховательметодист,відділення (об’єднання за спеціальностями),предметні комісії, тимчасові комісії з питаньметодичної роботи, атестаційна комісія [2, 125].Центром методичної допомоги педагогічнимпрацівникам дошкільного навчального закладу тапоширення психологопедагогічних знань середбатьків щодо розвитку, виховання та навчаннядітей дошкільного віку є методичний кабінет.Його діяльність організовує і скеровує виховательметодист ДНЗ.

Структура методичної роботи (служби) можебути різною залежно від типу дошкільногонавчального закладу. Наприклад, у малокомплектномуДНЗ, де посада вихователяметодиста непередбачена, створює методичний кабінет іздійснює керівництво методичною роботою самзавідувач закладу. З іншого боку, у чисельномудошкільному закладі структура методичної роботиможе розширюватися, додатково включаючинауковометодичний центр, інформаційноаналітичний та координаційний відділи, експертнігрупи, творчі групи, творчі лабораторії і т. ін.

Усі складові частини системи методичної


110

роботи пов’язані й виконують особливі функції:планування (визначення системи заходів, щозабезпечать досягнення найкращих результатів);організації (удосконалення структури методичноїроботи, діяльності, змісту різних її складових);діагностування (вивчення ступеня розриву міжреальним рівнем компетентності педагогів, щовиявляється в узагальненому результаті їх праціта вимогами суспільства до якості діяльностівихователів в умовах реформування дошкільноїосвіти); прогностичності (визначення знань таумінь, необхідних педагогам у майбутньому);моделювання (розробка принципово новихположень навчальновиховної роботи,формування та впровадження моделейперспективного педагогічного досвіду, їхекспериментальна перевірка задля використанняу майбутньому); інформування (своєчаснеознайомлення з новинками педагогіки, методики,дидактики тощо); відновлення (відтвореннязабутих або втрачених знань після закінченнявищого педагогічного навчального закладу);контролю (оцінка відповідності наслідківметодичної роботи плановим завданням танормативним вимогам); корегування (виправленнянедоліків, пов’язаних із використанням застарілихметодик, що не відповідають вимогам сучасності);пропаганди (інформування вихователів, їх агітаціящодо впровадження в практику роботи досягненьнауки, перспективного педагогічного досвіду) [7].Якість виконання однієї функції позначається наступені успішності реалізації інших. Усі вониспрямовані на: збагачення знань дошкільнихпедагогів; розвиток світогляду, цінніснихорієнтирів, мотивів творчої діяльності;формування стійких моральних якостей; розвитоксучасного стилю педагогічного мислення,педагогічної техніки, емоційновольовоїсаморегуляції.

Отож, завдання методичної служби(вихователяметодиста) полягають у тому, щобпобачити й допомогти розвинутися ініціативамвихователів, знайти механізми реалізації їхньогопедагогічного потенціалу, надати конкретну,своєчасну практичну допомогу кожному,забезпечити цілісний методичний супровідосвітнього процесу в конкретному закладі.Традиційно методична робота будується засхемою: педагогічна діагностика визначеннямети і засобів реалізації методичної діяльності(планування) реалізація плану впродовжжпевного періоду контрольнооцінювальнадіяльність (зіставлення мети і одержаннярезультатів).

Наші дослідження (анкетування, бесіди з

вихователями, спостереження за їхньоюдіяльністю) підтверджують важливість умілоїорганізації методичної роботи у дошкільнихнавчальних закладах та її ефективний вплив напідвищення професійної компетентності фахівців.Опитані дошкільні працівники перевагамиметодичної роботи визначають: періодичність,постійність, безперервність роботи над собою,емоційна підтримка колег, атмосфера творчості іактивності в колективі, керівництво з бокуметодиста, опрацювання конкретної темивпродовж певного часу, можливість ознайомитисяз досвідом колег, удосконалення майстерності,професіоналізму, впровадження нових технологійу роботу, покращення навчального процесу,збагачення власного досвіду цікавимиматеріалами та ін. Особливої значущості надаютьвикористанню різних форм методичної роботи,інноваційних та інтерактивних, називаючинайбільш ефективними теоретичні семінари(доповіді, повідомлення); семінарипрактикуми(повідомлення із практичним показом); майстеркласи; ділові ігри; обговорення відкритих занять,новітніх методик, технологій, поширенняпедагогічного досвіду; участь в конференціях;оцінка методичних розробок; звіти із самоосвіти;курси підвищення кваліфікації тощо.

Окрім цього, педагогічні працівникивідчувають утруднення і потребують додатковихзнань щодо роботи з важкими, проблемними,агресивними, гіперактивними вихованцями,дітьми з особливими потребами, хотіли бпокращити знання щодо організації науководослідної роботи, удосконалити вмінняпрацювати з комп’ютером (зокрема, робитипрезентації) та ін. Труднощі виникають черезвтомлюваність, перевантаження, значний обсягпаперової роботи, невідповідність матеріальнотехнічної бази в окремих ДНЗ і відповіднонеможливість впровадження інноваційнихтехнологій (особливо з фізичного виховання),витрати часу на підготовку навчальних засобів ідидактичних матеріалів, проблеми у співпраці збатьками (небажання останніх брати участь восвітньому процесі ДНЗ) та ін.

Пасивність щодо підвищення рівняпрофесіоналізму простежується в окремихвихователів у період не проходження атестації, коливідсутня методична підтримка з боку керівництвата через не значне (а іноді відсутнє) матеріальнестимулювання за успіхи в роботі. Отож, умовамиефективної організації методичної роботи в ДНЗ є:

залучення усіх працівників до методичноїроботи через планування та вибір спільної таіндивідуальної проблематики;



111 Молодь і ринок №11 (154), 2017

високий рівень професійної компетентностівихователяметодиста;

створення сучасного методичного кабінетуяк важливого осередку підвищення компетентностівихователя, де б забезпечувався вільний доступомдо новинок методичної літератури, Інтернетресурсів (наприклад, у режимі онлайн,організація вебінарів тощо), баз даних про сучаснінаукові розробки, передовий педагогічний досвідна електронних носіях, методичних, дидактичнихматеріалів, технічних засобів навчання та ін.;

використання різноманітних форм організаціїметодичної роботи, з метою: ознайомленняпедагогів з проблемними напрямами діяльності(робота з гіперактивними, агресивними дітьми,дітьми з особливими потребами); збагаченняпедагогічного досвіду; упровадженняінноваційних технологій навчання і вихованнядошкільників; покращення науковотеоретичноїпідготовки вихователів; ознайомлення зефективними методами самоменджменту та ін.

забезпечення доброзичливої атмосфери,творчого середовища задля посилення мотивації,ініціативності та успішності дошкільних педагогівта уникнення перевантаження;

контроль стану освітнього процесу у кожнійдитячій групі дошкільного закладу, оцінюванняумов психічного, фізичного, соціального ідуховного розвитку малюків, рівня їхньої життєвоїкомпетентності відповідно до вимог чиннихосвітніх стандартів і програм;

вивчення потреб професійного самоствердженняі зростання, надання практичної допомоги молодимспеціалістам та всім педагогам закладу, незалежновід термінів проходження атестації.

Висновки. Отже, методична робота ДНЗ – цецілісна, система взаємопов’язаних заходів і дій,спрямованих на підвищення професійноїкомпетентності кожного вихователя, узагальненняі розвиток творчого потенціалу педагогічногоколективу в цілому, а в підсумку – на досягненняоптимальних результатів навчання, виховання ірозвитку дошкільників. Це обов’язковакомпонента діяльності освітнього закладу, щоґрунтується на досягненнях науки, передовогодосвіду і конкретному аналізі труднощівдошкільних фахівців, покликана підтримуватипедагогічні інновації, покращувати якістьпедагогічного процесу в дошкільних навчальнихзакладах.

Успішність методичної роботи залежить відосмислення кожним працівником своїхфункціональних обов’язків та професійнихзавдань, усвідомлення необхідності постійногосамовдосконалення, а найбільше від оптимального

керівництва та доцільної управління методичноюслужбою. Організаційнопедагогічними умовамирезультативної методичної роботи в ДНЗ є:забезпечення доброзичливої творчої атмосферив колективі; залучення усіх працівників; високийрівень професійної компетентності вихователя-методиста; створення сучасного методичногокабінету; використання різних форм організаціїметодичної роботи; уникнення перевантаженнявихователя та ін.

ЛІТЕРАТУРА1. Богомаз А. Методична робота ДНЗ в умовах

модернізації дошкільної освіти // Збірник науковихстатей студентів спеціальності “Дошкільнаосвіта” / за заг. ред. проф. О.Л. Кононко. – Ніжин:НДУ ім. М. Гоголя, 2016 – С. 19 – 20.

2. Гирич З. Структурнофункціональна модельсистеми науковометодичної роботи в дошкільномунавчальному закладі / З.І. Гирич, В.М. Прасол //Теорія і практика управління соціальнимисистемами: філософія, психологія, педагогіка,соціологія. – 2010. – № 2. – С. 123 – 131.

3. Івах С. Управління в системі дошкільноїосвіти: навчальнометодичний посібник [дляпідготовки фахівців ОКР “Спеціаліст” напрямупідготовки 7.01010101 “Дошкільна освіта”] /Світлана Івах, Тетяна Пантюк. – Дрогобич: Ред.вид. відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2013. – 192 с.

4. Калуська Л. Нові підходи до методичноїроботи в ДНЗ / Л. Калуська // Дошкільне виховання.– 2005. – № 11. – С. 10 – 11.

5. Корогод Н. Управління як необхідна умовавдосконалення науковометодичної роботи внавчальних закладах / Н.П. Корогод // Рідна школа.“ 2005. ” №4. “ С. 44 – 46.

6. Методична робота в ДНЗ / Упоряд. Л.А. Швайка.– Х.: Основа, 2007. – 288 с.

7. Удовиченко І. Роль методичної роботи впідвищенні професійної підготовки вчителя /І.В. Удовиченко. – [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: www.soippo.edu.ua/userfiles/роль%20методичної%20роботи.doc

REFERENCES1. Bohomaz, A. (2016). Metodychna robota DNZ v

umovakh modernizatsii doshkilnoii osvity[Methodological work in the preschool educationalinstitution in conditions of modernization of preschooleducation]. Collection of scientific articles of studentsof the specialty “Preschool education”.Kononko, O.L. (Ed.). Nizhyn: NDU im. M. Hoholia,pp. 19 – 20. [in Ukrainian].

2. Hyrych, Z.I. & Prasol, V.M. (2010). Strukturnofunktsionalna model systemy naukovometodychnoiiroboty v doshkilnomu navchalnomu zakladi [Structuraland functional model of system of scientific andmethodological work in the preschool educationalinstitution]. Theory and practice of social systems


112

management: philosophy, psychology, education,sociology, no. 2, pp. 123 – 131. [in Ukrainian].

3. Ivakh, S.M. & Pantiuk, T.I. (2013). Upravlinnia vsystemi doshkilnoii osvity: navchalnometodychnyiposibnyk [Management in the system education ofpreschool education: a teaching manual]. Drohobych:Red.vyd. viddil DDPU imeni Ivana Franka, 192 p.[in Ukrainian].

4. Kaluska, L. (2005). Novi pidkhody dometodychnoii roboty v DNZ [New approaches tomethodological work in the preschool educationalinstitution]. Preschool education, no. 11, pp. 10 – 11. [inUkrainian]

5. Koroрod, N. (2005). Upravlinnia yak neobkhidna

umova vdoskonalennia naukovometodychnoii robotyv navchalnykh zakladakh [Management as necessarycondition of improvement of scientific and methodologicalwork in the educational institution]. Native school, no. 4,pp. 44 – 46. [in Ukrainian].

6. Shvaika, L.A. (2010). Metodychna robota v DNZ[Methodological work in the preschool educationalinstitution]. Kharkiv: Osnova, 288 p. [in Ukrainian].

7. Udovychenko, I. Rol metodychnoii roboty vpidvyshhenni profesiinoii pidhotovky vchytelia [Therole of methodological work in enhancing professionalteacher training]. Available at www.soippo.edu.ua/userfiles/роль%20методичної%20роботи.doc [inUkrainian].


УДК 37.016:94].(477.83/.86)“18/19”

Тарас Савшак, кандидат педагогічних наук, викладачДрогобицького коледжу нафти і газу

РОЗВИТОК ЗМІСТУ ПРЕДМЕТА “ІСТОРІЯ” ТА МЕТОДИКИ ЇЇ НАВЧАННЯ ВГАЛИЦЬКИХ УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті розглядається розвиток змісту предмета “Історія” та методики його навчання вгалицьких українських школах у період від другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У цей час в Галичиніісторія як предмет викладалася в народних, виділових школах та в українських гімназіях, які виконувалироль середньої освіти. Проаналізовано навчальні плани та програми австрійського та польського періодів,визначено зміст, форми та методи навчання історії в україномовних школах Галичини у зазначений длядослідження період.

Ключові слова: Галичина, зміст, історія, методика, навчання, навчальний план, програми, українськішколи.

Літ. 16.

Тарас Савшак, кандидат педагогических наук,преподавательДрогобычского колледжа нефти и газа

РАЗВИТИЕ СОДЕРЖАНИЯ ПРЕДМЕТА “ИСТОРИЯ” И МЕТОДИКИ ЕЁ ОБУЧЕНИЯВ ГАЛИЦКИХ УКРАИНСКИХ ШКОЛАХ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX – НАЧАЛА ХХ В.

В статье рассматривается развитие содержания предмета “История” и методики его обученияв галицких украинских школах в период второй половины ХІХ – начала ХХ века. В это время в Галицииистория как предмет преподавалась в народных, особенных школах и в украинских гимназиях, которыевыполняли роль среднего образования.

Проанализированы учебные планы и программы австрийского и польского периодов, освещенысодержание, формы и методы обучения истории в украинских школах Галиции в определенный дляисследования период.

Ключевые слова: Галиция, содержание, история, методика, обучение, учебный план, программы,

украинские школы.

Taras Savshak, Ph.D.(Pedagogy), Lecturer Drohobych College of Oil and Gas

THE DEVELOPMENT OF THE CONTENT OF SUBJECT “HISTORY” AND METHODS OFITS TEACHING AT UKRAINIAN SCHOOLS OF HALYCHYNA DURING THE PERIOD

FROM THE SECOND HALF OF XIX CENTURY TILL THE BEGINNING OF ХХ CENTURYThe development of the content of subject “history” and methods of its teaching at Ukrainian schools of

Halychyna during the period from the second half of XIX century till the beginning of XX century is revealed inthe article. It is done the characteristic of the development of Ukrainian gymnasium education on the basis ofstatistical data. The curricula of Austrian and Polish periods are analyzed. The subject “history” is consideredin different ways; it is proposed a different number of hours for its studying at folk, secular schools and

© Т. Савшак, 2017

РОЗВИТОК ЗМІСТУ ПРЕДМЕТА “ІСТОРІЯ” ТА МЕТОДИКИ ЇЇ НАВЧАННЯ В ГАЛИЦЬКИХУКРАЇНСЬКИХ ШКОЛАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

113 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Зміст таметодика навчання історії у галицькихукраїнських школах зазнала

найвідчутніших змін, які пов’язані з їїстановленням та розвитком навчання. Ключовимпитанням був процесуальний підхід до навчанняісторії, який пізніше був замінений насистематичний [11, 30]. Це вимагає не лише змінипріоритетів у змісті історичної освіти, а йпринципово нової організації навчання, вибору ізастосування таких форм і методів, які б у повніймірі розкривали творчий потенціал кожного учня,розвивали його здібності, сприяли б ефективнійпідготовці до реального життя.

Якісні зміни, які переживає сьогодні системашкільної історичної освіти в Україні, вимагаютьконструктивно – критичного вивченняісторичного досвіду її розвитку в минулому тапереосмислення його з позицій сьогодення. Самезмістово – методичний підхід дає можливістьглибше зрозуміти тенденції поступальногорозвитку історичних явищ і їхньої зумовленості,оцінити стан навчання історії у минулому йнапрями його подальшої еволюції.

Вивчення та аналіз підходів до змісту таметодики навчання, що існували у галицькійісторичній освіті протягом минулого століття, атакож творче переосмислення досягнень тапрорахунків у цій галузі в минулому сприяютьпідвищенню ефективності і результативностіновітніх систем, моделей та технологій навчанняісторії.

Аналіз останніх публікацій і досліджень.Аналіз періодичних видань, публікацій відсередини XIX ст. до 1939 року XX показав, щонауковці розглядали наукові основи змісту таметодики навчання учнів народних шкіл ігімназійних класів [1; 4; 8; 10]. Усі публікації, якібули надруковані в періодичних журналахокресленого періоду, були спрямовані на:розкриття змісту навчання історії в україномовнихшколах того часу; індивідуальні та групові форминавчання історії в старших класах; аналітичний і

синтетичний способи навчання історії [8];процесуальний і систематичний методи навчання[15; 16 ].

Інші публікації стосувалися реформи шкільноїосвіти в період її становлення [6;14 ].

У роботі М. Грушевського “Про українськумову і українську школу” [5] порівнюєтьсястановище української освіти і розвитокшкільництва інших національностей Галичини.Автор розглядає шляхи розв’язання тих проблем,що стояли перед українцями Галичини в ційгалузі.

В. Гнатюк [4] обґрунтовує умови становленняукраїнського національного шкільництва вГаличині та Буковині, акцентує увагу напозитивних тенденціях у розвитку змісту іметодики початкової, середньої та вищої освіти.

У праці “Українські школи в Галичині в світлізаконів і практики” К. Федорович [15] розкриваєстановище української освіти в Галичині напочатку ХХ ст. у контексті того, як виконувалисяположення шкільного законодавства державноювладою.

У сучасний період вийшли праці Л.Баїка,О.Дзеверіна, Б.Мітюрова, Ю.Сливки, В.Смаля, уяких дослідники розкрили політику австроугорської влади у галузі освіти, розвиток різнихтипів шкіл у Галичині, боротьбу народних мас задемократизацію освіти в цьому краї.

Аналіз праць дослідників з окресленогопитання засвідчив, що в їхніх роботах розкритопроблему навчання в українських школахГаличини в загальному, однак питання змісту таметодики навчання історії як навчальногопредмета в них не розглядалося. Це ще разпідтверджує актуальність обраної теми для статті.

Мета статті. Висвітлити розвиток змісту таметодики навчання історії у галицькихукраїнських школах другої половини XIX –початку ХХ ст.

Для цього потрібно проаналізувати навчальніплани і програми різного періоду становленняпредмета “історії” у цих школах.

gymnasiums which gave the certificate of secondary education. It is revealed the relationship between Historyand Geography originally reflected in the curriculum in one line. It was suggested to study Geography as themain subject at Austrian schools, and History should have been an addition to it. Later these two subjects werestudied separately. It is defined the methodical recommendations for studying the history of native land atUkrainian schools of Halychyna of Austrian period and studying the history of the family land of Polish period.

Methodical approaches to the studying of History at different times of its formation and development asa subject while studying Ukrainian children in Halychyna are revealed. The key issue was the procedural approachto teaching History which was later replaced by the systematic one. It is substantiated the developing nature ofteaching history in Ukrainian gymnasium classes, where the teacher introduced the problematic issues anddevelopmental situations. History as a subject was taught at folk, secular schools and Ukrainian gymnasiumsplaying the role of secondary education at that period in Halychyna.

Keywords: Halychyna, a content, history, the methods, an education, curricula, the programs, theUkrainian schools.


114

Виклад основного матеріалу. Законодавчідокументи (Закон імперії від 21 грудня 1867 року,віросповідні закони) сприяли появі Закону прошкільництво від 14 травня 1869 року, у якомурозкривалася мета навчання та виховання дітейукраїномовної національності. Вона передбачалаздійснювати моральнорелігійне виховання дітей,а також озброювати їх різними знаннями, у томучислі й знаннями з історії.

Потрібно зазначити, що у відповідності знавчальними планами Міністерства освітиАвстроУгорської імперії метою навчання історіїв народних школах було визначено: сприятививченню теорії краю рідного і монархії; вивченнюнайважливіших процесів розвитку людства;формуванню патріотичних почуттів в [7, 21 – 26].

Розглядаючи зміст навчання історії в галицькихшколах, необхідно зазначити, що в Галичині, як іу всій Європі, з метою цілісності її вивченняпочинали вивчати історію Греції і Риму. Однакнавчання в галицьких школах регулювалосяІнструкцією до програм з навчальних предметів(від 1844 р., у тому числі й предмету “Історія”.1872 рік був визначальним в історії гімназійноїосвіти тим, що саме тоді були вперше розробленій затверджені нові програми для класичнихгімназій, яких потрібно було суворо дотримуватися.

У народних школах історія вивчалася з 5 класу,а в гімназіях – із 2 класу. Це була історіястародавнього світу, яка поглиблювалась ірозширювалась у 5 класі. У 3 класі розглядаласяісторія середніх віків, її вивчення тежпоглиблювалося в 6 класі. Історія, яка називалася“Нова епоха до французької революції”,розглядалася в 4 класі. Новітня історія від 1715 р.і до 1889 року називалася “Нова і найновішаісторія” до 1864 року висвітлювалася в 7 класі. У8 класі предмет включав “Історію і статистику” уІ півріччі, а “Історія АвстроУгорської держави”вивчалася в II півріччі [12; 13].

Починаючи з 1875/1876 н.р. в українськихшколах і гімназіях Галичини використовувавсяпроцесуальний метод, тобто історія вивчалася якпроцес. Учнів ознайомлювали з історичнимипроцесами, оскільки не можна було зводитинавчання історії тільки до запам’ятовування назвдат та імен, хронологічних і генеалогічних даних.

За навчальним планом на вивчення історії булавідведена різна кількість годин. Відповідно донього історія вивчалась разом з географією. Укожному класі на неї відводилась певна кількістьгодин. Спочатку вивчалася географія, а історіярозглядалася за допомогою етнографічного такраєзнавчого способу як додаток. А вже потімгеографія та історія вивчались паралельно.

Надзвичайно цікава порада методистів донавчання історії полягала у тому, що поряд ізпредставниками військової доблесті потрібно булорозглядати героїв самозречення, героїв церкви. Уцьому проявилася особливість австрійськоїгімназії як католицької школи, але вказівки булитим не менш повчальні, оскільки їхнєзастосування давало б можливість у вітчизнянійісторії середніх віків виділити поруч із суворимиі прозаїчними фігурами “збирачів” такихособистостей, як, наприклад, Нил Сорський тамитрополит Філіп [13].

Молодший курс, як видно з детальногопереліку явищ, указаних у навчальній програмі,дає переважно нарис зовнішніх подій. Але вже ітут інструкція рекомендує знайомити учнів ізважливими фактами внутрішньої політичноїісторії, з політичним ладом важливих держав,попереджуючи вчителя від абстрактнихвизначень.

У старших класах навчання історії маєбудуватися на встановленому раніше фундаменті.Особлива увага звертається на розвитокісторичного способу мислення, розуміння причинзв’язку явищ (“Сансалнехис”). Вивчення історії івиклад його становиться прагматичним, оскількитут подаються ґрунтовні нариси політичного ладута культурних форм і рухів. Учень вводиться увнутрішнє життя народів, щоб в остаточномурезультаті досягнути загального розуміння законівісторичного розвитку.

Метою вивчення історії на нижчому ступенігімназіальних класів було знайомство знайважливішими подіями та найвизначнішимиперсоналіями з історії рідного краю, старожитностіАвстроУгорської монархії.

Серед завдань предмета на вищому ступенігімназіальних класів у новій програмі виділяласяпотреба виконання учнями детального аналізуприродних умов, політичних, господарських ікультурних взаємостосунків у рідному краю [11, 28].

У посібнику “Справозданє дирекціь ц. к.Гимназіи Академичній во Львові рокь школьний1881/ 82” подається перелік предметів, яківичаються у гімназії [14]. Курс історії у старшихкласах має на меті повідомити учням упрагматичному викладі події із загальної історії.Цей курс повинен головним чином розвивати вучнів здібності до розуміння зв’язку міжісторичними подіями, які відбувалися в країні,навчити дітей розмежовувати причини і наслідкидля підготовки їх, настільки, щоб вони могли умайбутньому читати кращі історичні твори зповним розумінням історичних подій та фактів.При цьому, учителеві необхідно було привести



115 Молодь і ринок №11 (154), 2017

учнів до переконання, що доля народу постійнопокращується, хоча й поволі, що добрі починанняокремих історичних персоналій, не дивлячись навсі перешкоди і протидії, ніколи не залишаютьсябез позитивних наслідків.

У 1909 році відбулася реформа освіти, якавнесла суттєві зміни у навчання історії вукраїнських гімназіях Галичини: зміниласякількість годин на вивчення всесвітньої історії,зроблено перегрупування навчального матеріалуза класами [3].

Іншій підхід було здійснено у вивченністародавньої історії на основі лекцій грецьких іримських авторів. Поновому стали трактуватививчення історичних подій: якщо раніше історіявивчалася як процес, то тепер на перший планбули висунуті проблеми суспільного і народногожиття, а війни, роль панівних родин, надмірнігенеалогічні подробиці усувалися.

Зміст навчання історії був викладений у новомунаціональному підручнику Б.Барвінського, уякому автор зайняв науково об’єктивну позиціюв трактуванні історичних подій, яка повністюузгоджувалася з характером, духом та ідеаламиукраїнського народу. Тому у Б. Барвінського такіявища рідної історії, як козаччина, Хмельниччина,гайдамаччина овіяні героїкою народноїсамооборони, що зароджувалася в умовахбезправного життя українського народу. Багатоуваги автор приділив розгляду духовності ікультури української нації, її потягу до освіти [1; 2].

Потрібно зазначити, що у XIX століттівивчення історії у галицьких гімназіяхдемократизувалось, оскільки стало зрозумілимдля українського народу. Крайова Шкільна рада(м. Львів) організовувала звіти по перевірцідіяльності гімназій. Так, у 1909 році, булаорганізована перевірка у 6 – Б класі українськоїгімназії в м. Перемишлі. Наводимо приклад стануперевірки всесвітньої історії під назвою “Заміткигоспітаційні”: “Всесвітня історія в 6 класівикладала про внутрішнє життя римлян, головнародової аристократії (оптоматії) в посліднім віціреспубліках та пояснення ґенезу договору(Каталіна) і відтак Цицерона. Із методів учительвикористовував аналітичний і синтетичний метод.Клас 7 – 8. Історіографія Русі. Початки Руськоїдержави у світлі історичних досліджень.Політичний і суспільний устрій у Х – ХІХ столітті.Господарчі стосунки. Монетарна система на Русі.Законодавство Руське. Руська Правда” [7].

Аналіз архівних матеріалів цього періодупоказав, що навчання дітей в українськихнародних, ви ділових (особливих) школах тагімназіях було спрямоване на вироблення в дітей

українського національного світогляду. Кожнадисципліна має дати відповідну низку умінь інавичок. Навчання історії рідного краю має датидитині не тільки почуття приналежності до тієїнації, яка творила цю історію, але теж свідомість,про те, що сьогодні далі продовжується ця історія,що вони будуть творцями майбутньої історії [9].

Під час вивчення історії застосовувалисясинхронний і етнографічний методи навчання.Науковці вважають, що вивчення всесвітньоїісторії потрібно здійснювати етнографічнимспособом, спираючись на хронологічний підхід.При цьому треба було розкривати поділ історії наперіоди.

Висновки. Отже, на основі опрацьованоїлітератури та архівних матеріалів ми визначилисяіз особливостями змісту та методики предмета“історії” в україномовних школах Галичинидосліджуваного періоду: Вони полягали у тому,що:

навчання історії – один із важливих засобівформування знань та умінь галицьких учнів, щосприяє розвитку особистості;

вивчення історії взаємопов’язано ізсучасністю, допомагає зрозуміти її, оцінити іліквідувати прогалини;

методика навчання історії в українськихгалицьких школах передбачала пробудження вучнів зацікавлення, виховання інтересу довивчення історії, формування в свідомості учнівісторичних образів минувшини та зв’язок її ізсучасністю.

ЛІТЕРАТУРА1. Барвінський Б. В справі підручника рідної

історії для 1 класу середніх шкіл / Б. Барвінський. –Львів, 1911. – 52 с.

2. Барвінський Б. Оповідання з рідної історії /Б. Барвінський. – Жовква, 1911. – С. 190+ XXXVI //Наша школа. – 1912. – № 2. – С.20 – 29.

3. Енциклопедія Українознавства. Словниковачастина І / За ред головного редактора проф., докт.Володимира Кубійовича – Париж – Нью Йорк:Видавництво: “Молоде життя”, 1955 – 410с.

4. Гнатюк В. Національне відродження АвстроУгорських українців (1772 – 1880 рр.)/ В. Гнатюк .–Відень, 1916. – 65 с.

5. Грушевський М. Про українську мову іукраїнську школу / М. Грушевський. – К.:Відродження, 1913.– 46 с.

6. Звіт дирекції ц к. академічної гімназії у Львовіза шк. рік 1916/1917. Накладом наукового фонду уЛьвові, 1917. – 62 с.

7. Історія. Проект програми для V – VІІ класів //Шлях виховання й навчання; педагогічно –методичний тримісячник. Орган “Взаїмної ПомочіУкраїнського Вчительства”. VІІІий річник, 1934. –Перша книжка. – Львів, 1934. – С. 21 – 26.


116

8. Копистянський А. Наука історії рідного краюв першій клясі середніх шкіл / А. Копистянський //Наша школа. – 1911. – № 2 – 3. – С. 51 – 60.

9. Короткий очеркь австрийской держави (1862)// ЦДІА. Фонд 146, опис 51а, справа 117. – Львів.

10. Курляк І. Є. Українська гімназійна освіта уГаличині (1864 – 1918): монографія / І. Є. Курляк. –Львів: Б. В., 1997. – 222 с.

11. Методичні вказівки при навчанню історіїрідного краю // Учитель. Місячний журнал,присвячений справам виховання шкільництва,учительства, – Рік 1. – грудень.– 1923. – Ч. 2. – С. 27 –31.

12. Наукові програми в народних школахтретього ступеня для дітей українськоїнаціональности // Шлях навчання й виховання. –1934. – кн. 1. – С. 7 – 73.

13. Програма науки історії // Учитель. Місячнийжурнал, присвячений справам вихованняшкільництва й учительства. – Рік І. – Липень. –1924. – Ч.9. – С. 347 – 349.

14. Справозданє дирекціь ц.к. гімназіь академичноїво Львовь за рік школьний 1881/2. Накладом Ради шк.кр. Львовь, 1882. – Зь друкарні Товариства имениШевченка подь зарядомь К. Беднарского. – 45 с.

15. Федорович К. Українські школи в Галичині всвітлі законів і практики/ К. Федорович. – Львів,1924. – 94 с.

16. Федорович К. Українська школа підпольським ярмом у Сх. Галичині / К. Федорович. –Відень, 1921.– 21 с.

REFERENCES1. Barvinskyi, B. (1911). V spravi pidruchnyka

ridnoi istorii dlia 1 klasu serednikh shkil [In the caseof a textbook of native history for the 1st form ofsecondary schools]. Lviv,52 p. [in Ukrainian].

2. Barvinskyi, B. (1912). Opovidannia z ridnoiistorii [Stories of native history]. Zhovkva, P.190+XXXVI. Nasha shkola, no. 2, pp. 20 – 29. [in Ukrainian].

3. Kubiiovych, V. (1955). EntsyklopediiaUkrainoznavstva. Slovnykova chastyna I [Encyclopediaof Ukrainian Studies. The vocabulary part. I]. Paryzh –NiuYork: Molode zhyttia Publ., 410 p. [in Ukrainian].

4. Hnatiuk, V. (1916). Natsionalne vidrodzhenniaAvstroUhorskykh ukraintsiv (1772 – 1880 rr.)[National Revival of the AustroHungarian Ukrainians(1772 – 1880 years)]. Viden, 65 p. [in Ukrainian].

5. Hrushevskyi, M. (1913). Pro ukrainsku movu iukrainsku shkolu [About the Ukrainian language and theUkrainian school]. Kyiv, Vidrodzhennia Publ., 46 p. [inUkrainian].

6. Zvit dyrektsii ts.k. akademichnoi himnazii u Lvoviza shk.rik 1916/1917 [Report of the Directorate of ch.Academic Gymnasium in Lviv for the academic year1916/1917]. Nakladom naukovoho fondu u Lvovi, 1917,62 p. [in Ukrainian].

7. Istoriia. Proekt prohramy dlia V – VII klasiv[History. Draft program for V – VІІ classes]. Shliakhvykhovannia y navchannia pedahohichnometodychnyitrymisiachnyk. Orhan “Vzaimnoi Pomochi UkrainskohoVchytelstva”. VIIIyi richnyk. Persha knyzhka, 1934, Lviv,pp. 21 – 26. [in Ukrainian].

8. Kopystianskyi. A. (1911). Nauka istorii ridnohokraiu v pershii kliasi serednikh shkil [Teaching of thehistory of native land in the first form of secondaryschools]. Nasha shkola, no.2 – 3, pp. 5 – 60. [inUkrainian].

9. Korotkyi ocherk avstryiskoi derzhavy (1862). [Abrief outline of the Austrian state]. TsDIA. Fond 146, opys51a, sprava 117, Lviv. [in Ukrainian].

10. Kurliak, I. (1997). Ukrainska himnaziina osvitau Halychyni (1864 – 1918): monohrafiia [UkrainianGymnasium Education in Halychyna (1864 – 1918):Monograph]. Lviv: B. V. Publ.,222 p. [in Ukrainian].

11. Metodychni vkazivky pry navchanniu istoriiridnoho kraiu [Methodical instructions of studying thehistory of native land]. A Teacher. Monthly magazinedevoted to the issues of school education, teachers, Year1, December, part.2, pp.27–31. [in Ukrainian].

12. Naukovi prohramy v narodnykh shkolakhtretoho stupenia dlia ditei ukrainskoi natsionalnosty(1934). [Scientific programs in public schools of the thirddegree for children of Ukrainian nationality]. The pathof education and upbringing, book. 1, pp. 7–73. [inUkrainian].

13. Prohrama nauky istorii [Program of TeachingHistory]. A Teacher. Monthly magazine devoted to theissues of school and school education, Year 1, July, part9, pp. 347 – 349. [in Ukrainian].

14. Spravozdanie dyrektsi ts.k. himnaziakademychnoi vo Lvov za rik shkolnyi 1881/2[Directional directory of ch. academic gymnasium in Lvivfor the school year 1881/2]. Nakladom Rady shk. kr.Lvov, 1882. Z drukarni Tovarystva imeny Shevchenka podzariadom K. Bednarskoho, 45p. [in Ukrainian].

15. Fedorovych, K. (1924). Ukrainski shkoly vHalychyni v svitli zakoniv i praktyky [Ukrainian schoolsin Halychyna in the light of laws and practice]. Lviv, 94 p.[in Ukrainian].

16. Fedorovych, K. (1921). Ukrainska shkola pidpolskym yarmom u Skh. Halychyni [Ukrainian schoolunder the Polish yoke in Eastern Halychyna]. Viden, 21 p.[in Ukrainian].



“Маленьке тіло, яке рухається духом і надихається незгасаючою вірою в свою місію, може змінювати хід історії”.

Магатма Ганді індійський державний і політичний діяч


117 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 37.012:811.133.1

Вікторія Лучкевич, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри романської філології та компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ ПРИ ВИВЧЕННІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ(на основі аналізу підручника Écho А1)

У статті вивчається проблема впровадження методу театралізації у процес навчання французькоїмови. Аналізується зміст поняття “метод театралізації”, розкриваються особливості його застосуванняпід час вивчення французької мови. Зроблено спробу показати ефективність використання методутеатралізації на початковому етапі вивчення французької мови через аналіз змісту автентичногопідручника Écho A1. Доведено, що метод театралізації сприяє розвитку мотиваційної сфери учнів,формуванню їх мовленнєвих навичок.

Ключові слова: метод театралізації, навчання іноземної мови, французька мова, підручник Écho A1.

Літ. 7.

Виктория Лучкевич, кандидат педагогических наук,доцент кафедры романской филологии и компаративистики


ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МЕТОДА ТЕАТРАЛИЗАЦИИ ПРИ ИЗУЧЕНИИФРАНЦУЗСКОГО ЯЗЫКА (на основе анализа учебника Écho a1)

В статье изучается проблема внедрения метода театрализации в процесс обучения французскомуязыку. Анализируется содержание понятия “метод театрализации”, раскрываются особенности егоприменения при изучении французского языка. Сделана попытка показать эффективность использованияметода театрализации на начальном этапе изучения французского языка через анализ содержанияаутентичного учебника Écho A1. Доказано, что метод театрализации способствует развитиюмотивационной сферы учащихся, формированию их речевых навыков.

Ключевые слова: метод театрализации, обучение иностранному языку, французский язык, учебникÉcho A1.

Viktoriya Luchkevych, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Romance Philology andComparativistics Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

USING THE METHOD OF THEATRELIZATION IN THE LEARNING OF FRENCHLANGUAGE (on the basis of the analysis of the textbook Écho a1)

The article deals with the study of the problem of the introducing of the method of theatricalization intothe process of the learning French. The content of the concept of “method of theatricalization” has been analyzed,the particularities of its application in the teaching of the French language have been revealed.

At the initial stage of studying a foreign language, an important role is played by the motivation ofthe individual. In this context, it should be noted that the use of elements of the theatrical game during theteaching of a foreign language contributes to the formation of the cognitive sphere of students, theirspeech skills. Also at the initial stage of teaching the method of theatricalization involves the use of theaccompanying theatricalization. At the following stages of teaching, subject and free improvisation canbe applied, characterized by a higher level of language proficiency, more thorough linguoculturalknowledge of students.

An attempt was made to demonstrate the effectiveness of using the method of theatricalization at theinitial stage of studying the French language through the analysis of the content of the authentic textbook ÉchoA1. It should be noted the quite frequent presence tasks with the use of theater games and techniques. It hasbeen found out that the use of the method of theatricalization at the French lessons helps to develop themotivational sphere of students, to build their speech skills and contributes to the development of their cognitiveactivity.

The application of the method of theatricalization during the learning of foreign language helps tocreate a positive microclimate in the classroom, reveals the creative abilities of the individual, removes thelanguage barrier, because it immerses in roleplaying games and focuses on solving a particular situation,interaction with others, and language issues play secondary role.

Keywords: a method of theatricalization, teaching of foreign language, French language, a textbookÉcho A1.

© В. Лучкевич, 2017


118

Постановка проблеми. Глобалізаційнізміни в сучасному суспільствідоводять необхідність оволодіння

людиною іноземними мовами як важливоїскладової у встановленні міжнародних контактів,обміні інформацією, налагодженні міжкультурногой економічного співробітництва між різнимисвітовими державами. Як зазначено уЗагальноєвропейських рекомендаціях з мовноїосвіти, “багатий спадок різних мов і культур уЄвропі є цінним спільним джерелом для захисту ірозвитку, і тому головним завданням освіти єперетворення цієї розмаїтості з перешкоди успілкуванні на джерело взаємного збагачення тарозуміння” [3, 5]. Відтак, завданням різнихосвітніх інституцій, зокрема школи тауніверситету, є навчання іноземних мов як дієвогоінструменту не тільки як засобу спілкування, алей передачі національної та засвоєння культуринароду, мова якого вивчається.

Водночас для ефективного засвоєнняіноземних мов Радою Європи пропонуєтьсяінтенсифікувати процес навчання, забезпечитибільш тісну міжособистісну взаємодію міжучасниками цього процесу, підтримувати ірозвивати співпрацю між різними освітнімизакладами тощо. Для вирішення поставленихзавдань необхідною умовою є зміна підходів донавчаннявикладання іноземних мов, застосуваннянових методів та методик, використання сучаснихінформаційних технологій та ін. З огляду на це,можемо констатувати, що в останні десятиліттявідчувається прискіплива увага педагогів доаналізу традиційних та пошуку нових методівнавчання іноземної мови, які б сприялиефективному її вивченню.

Аналіз останніх публікацій. В сучаснійнауковій літературі досить детально проаналізованорізні підходи до вивчення іноземної мови. Зокремадослідженню комунікативного підходу у процесівивчення іноземної мови на різних етапахприсвячено праці О. Бігич, І. Зимньої, Н. Геза,В. Лучкевич [4],С. Ніколаєвої, Є. Пассова [5] таін. Теоретикометодологічні засади та функціїособистісноорієнтованого підходу досліджено упрацях О. Бондаревської, Н. Богушевич [1],Н. Дерев’янко, О. Лабенка, С. Рудківської,Н. Цимбалюк та ін.

Застосування різних нових методів навчанняна уроках англійської мови (метод проектів,інтерактивні, інформаційні, ігрові методи, методирозвивального навчання) висвітлено удослідженнях В. Волкової, О. Пометун, О. Редька,Я. Савченко, М. Сосяк, О. Стрельнікової,Є. Шевченка та ін. Окремим аспектам

використання театральних практик під часвивчення іноземної мови приділено увагу такихнауковців, як О. Дацків [2], П. Єршов, Г. Конік,М. Митник, Т. Михайленко, І. Носаченко,Н. Плотнікова. Проте аналіз зазначених працьзасвідчив недостатню дослідницьку увагу дометоду театралізації як ефективного методу увивченні іноземної мови та практичну відсутністьзмістового аналізу сучасних франкомовнихпідручників, де цей метод досить широкозастосовується.

Мета статті – розкрити сутність методутеатралізації та особливості його застосування підчас вивчення іноземної мови, показати йогоефективність на початковому етапі вивченняфранцузької мови через аналіз змістуавтентичного підручника французької мови ÉchoA1.

Основний виклад матеріалу. На підставіаналізу наукової літератури, можемо констатувати,що метод театралізації розглядається сучасниминауковцями (О. Дацків, Є. Дзюіна, І. Дичківська,Ю. Кропова, А. Лапіна) крізь призму застосуваннянових педагогічних технологій в шкільнійтеатральній педагогіці. Для неї притаманноюрисою є драматизація, яку розуміють як“сукупність прийомів взаємодії викладача істудентів у драматичних та рольових іграх,імпровізаціях, симуляціях і театральних проектах,спрямованих на формування іншомовноїкомунікативної компетентності” [2, 138].

Слід зауважити, що на початковому етапівивчення іноземної мови важливу роль відіграємотивація особистості. В цьому контекстівідзначимо, що використання елементівтеатральної гри під час навчання іноземної мовисприяє формуванню пізнавальної сфери учнів, їхмовленнєвих умінь і навичок. При чому цевідбувається добровільно і без примусу.

Крім цього, застосування методу театралізаціїпід час навчання іноземної мови допомагаєстворити позитивний мікроклімат в класі,розкрити творчі здібності особистості, знятимовний бар’єр, оскільки, занурившись в рольовіігри, вона концентрує увагу на вирішенніконкретної ситуації, взаємодії з іншими, а мовніпитання відграють другорядну роль. Разом з тим,залучення студентів, майбутніх педагогів, додраматичних імпровізацій у процесі оволодінняіноземними мовами сприятиме формуванню їхпрофесійнометодичних умінь.

Як видно, застосування методу театралізаціїна уроках іноземної мови базується на кількохосновних принципах, серед яких виділимо такі:

принцип активності;



119 Молодь і ринок №11 (154), 2017

принцип колективної взаємодії; принцип взаємопов’язаного навчання усіх

видів мовленнєвої діяльності; принцип наочності.Принцип активності реалізовується через

мовленнєву діяльність особистості, її зануренняв ігрову (драматичну) діяльність. В цьомувипадку можемо констатувати, що методтеатралізації допомагає уникнути пасивності науроках іноземної мови, роблячи їх більшефективними й цікавими.

Для реалізації театральної діяльностінеобхідною умовою є взаємодія всіх суб’єктів.Тому, власне, говоримо про принцип колективноївзаємодії, що спонукає до встановлення дружніх,довірливих відносин у класі.

Щодо принципу взаємопов’язаного навчанняусіх видів мовленнєвої діяльності, то тут слідвказати на те, що “навчання одного аспекту чивиду мовленнєвої діяльності обов’язковопередбачає застосування інших, які, проте, єзасобами” [1, 14]. Тобто застосування окремоголексичного матеріалу для формулюваннявисловлювання вимагає правильної вимови сліві цілого речення, використання правильнихграматичних конструкції, застосуванняграматичних правил тощо.

За допомогою методу театралізації відбуваєтьсяне тільки вербальне, а й невербальне спілкування(міміка, жести, постава). Така невербальнакомунікація допомагає краще зрозумітивисловлювання інших та передати власну думку.Водночас принцип наочності в театралізації спряєрозвиткові соціокультурної компетенції, адже урізних культура то чи інший жест, можесприйматися поіншому. Тому за допомогоюметоду театралізації відбувається знайомство зіншими культурами, традиціями народу, моваякого вивчається.

Для успішної реалізації методу театралізації науроках іноземної мов слід дотримуватися певнихправил. Передусім йдеться про поетапністьпланування та добір текстів і ситуацій відповіднодо віку та мовного рівня учнів. Отож, на першомуетапі слід ретельно вибрати текст, що відповідаєрівню знань учнів (лексика, граматичні явища).Згодом необхідно розподілити ролі. Тобто слідподати характеристику персонажів, проаналізуватиїх репліки, інтонації. На наступному етапівідбувається відтворення тексту з урахуваннямневербального спілкування.

На початковому етапі навчання методтеатралізації передбачає використання так званоїсупровідної театралізації [7]. На наступних етапахнавчання можна застосовувати тематичну та

вільну імпровізацію, що характеризуються більшвисоким рівнем володіння мовою, ґрунтовнішимикраєзнавчими та лінгвокультурологічнимизнаннями учнів.

Проаналізувавши зміст підручника “Écho A1”,що розрахований на початковий рівень оволодіннязнаннями з французької мови, слід відзначитидосить часту присутність завдань із застосуваннямтеатральної гри та техніки. Так, наприклад, длязакріплення вивченої лексики на тему“Знайомство” автори підручника пропонуютьпродовжити прослуханий діалог та розігратисценку на цю тему [6, 11]. Наступним завданнямє завдання спрямоване на вільну імпровізацію вмежах зазначеної тематики.

Розіграйте сценку на такі теми: новий ученьприходить до вашого класу; француженка запитуєдорогу у вашому місті [6, 11].

З вищенаведеного видно, що методтеатралізації вимагає активізації лексичних тамовленнєвих навичок учнів, ставлячи на першийплан комунікативнопрагматичну мету –використання мови в реальних умовахспілкування. За допомогою вказаного методуситуація, подана на уроці, є найбільшнаближеною до реальних умов, оскількивербальний контакт підсилюється мімікою,емоціями, жестами.

Слід також підкреслити, що звичні вправи типу“Дайте відповіді на запитання” в підручнику“Йcho A1” побудовані відповідно до театральноїпрактики. Наприклад, щоб практикувативисловлювання щодо своїх уподобань, авторипропонують наступні види вправ:

1. Попрацюйте у невеликих групах. Візьмітьінтерв’ю у вашого улюбленого актора (співака,спортсмена) про його смаки й уподобання [6, 15];

2. Розіграйте сценку (3 – 4 особи). Вечірп’ятниці. Ви самі вдома і хочете кудись піти.Зателефонуйте своїм друзям і запропонуйте різнівиди відпочинку [6, 27];

3. Ви – відома особистість. Представите передкласом свою оригінальну біографію [6, 31].

Метод театралізації широко застосований увправах типу: прочитайте повідомлення, триманеБертраном і розіграйте діалог між ним і йогодружиною [6, 51]; попрацюйте у малих групах,обговоріть організацію свята: програму, меню,розваги [6, 55]; розіграйте діалог щодо виборуподарунку для вашого друга [6, 59] тощо.

Як видно, у більшості аналогічних завдань,переставлених в аналізованому підручнику, методтеатралізації використовується для побудовиреальних ситуацій, в яких учень повиненневимушено використовувати здобуті знання і


120

навички. В таких ситуаціях він може самостійнокорегувати задану ситуацію, що робить їїнепередбачуваною та цікавою як з оглядузастосування граматичного й лексичногоматеріалу, так і самого мовленнєвого акту(обіцянка, погроза, прохання, рекомендація) тареакції співрозмовника на нього. Отож, в такихвидах вправ яскраво виявляється принципколективної взаємодії, активності і, водночас,самостійності й ініціативності.

Необхідно також вказати і на завдання, щоспрямовані на вивчення культури й традиційфранцузького народу, що у свою чергу формуєсоціокультурну компетенцію учнів. Серед такихвправ можемо назвати наступні:

1. Відповідно до тексту, виберіть місце (уПарижі) або місто (у Франції), з якого персонажвідправляється у подорож. Обговоріть з вашимдругом переваги і недоліки маршруту таособливості підготовки до подорожі у вашійкраїні [6, 52].

2. Ви – журналіст. Опитайте перехожих уПарижі про їх смакові уподобання, кулінарнітрадиції у Франції [6, 61].

3. Розіграйте сценку: Ви приїхали в Париж ізаблукали. Запитайте дорогу до готелю, довизначних пам’яток Парижа, музеїв, парків [6, 75].

Розглянувши вправи, спрямовані на розвитоксоціокультурної компетенції учнів, зазначимо, щов підручнику “Écho A1” вони також побудовані зурахуванням особливостей методу театралізації.Франкофонна культура засвоюється учнями черезрізні види мовленнєвих ситуацій, яким передуютьпрослухані діалоги, прочитані тексти чи замітки,переглянуте відео.

Висновки. Таким чином, застосування методутеатралізації на уроках французької мови даєзмогу розвивати мотиваційну сферу учнів,формувати мовленнєві навички, певну поведінкута сприяє розвиткові їх пізнавальної діяльності.Водночас, метод театралізації є дієвимінструментом для зміщення акценту з учня яксуб’єкта навчального процесу у бік сприйняттяйого як соціального актора. Тобто ученьсприймається особистість, що самостійно можекорегувати процес навчання, бере в ньомуактивну участь, може практично використовуватиздобуті знання.

Проаналізувавши комплекс вправ у підручнику“Écho A1”, доходимо висновку про можливістьшироко використання методу театралізації науроках французької мови як інтегрованої складовоїдіяльнісного підходу. За допомогою цього методупроцес вивчення іноземної мови стає більшефективним, неординарним, привабливим для

учнів. Він спряє розвиткові їх творчих здібностей,цілеспрямованості, зібраності, допомагає упобудові власного самостійного висловлювання,знімає напругу тощо.

Перспективними напрямами дослідженнявважаємо вивчення можливостей використанняметоду театралізації у позаурочній виховнійдіяльності, в умовах навчання французької мовиу різних вікових групах.

ЛІТЕРАТУРА1. Богушевич Н. В. Принципи навчання іноземних

мов при формуванні граматичної компетенції в учнівосновної та старшої загальноосвітньої школи /Н. В. Богушевич / / Вісник Чернігівськогонаціонального педагогічного університету. Серія:Педагогічні науки. – 2015. – Вип. 131. – С. 11–15.

2. Дацків О. П. Ігрові технології у формуваннікомпетентності в говорінні майбутніх учителівіноземних мов [Електронний ресурс] / О. П. Дацків.– Режим доступу: http:/ /dspace.tneu.edu.ua/b i t s t r e a m / 3 1 6 4 9 7 / 4 0 0 3 / 1 /%D0%94%D0%B0%D1%86%D0%BA%D1%96%D0%B2.pdf

3. Загальноєвропейські Рекомендації з мовноїосвіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковийредактор українського видання доктор пед. наук,проф. С. Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

4. Лучкевич В. Комунікативний підхід донавчання іноземної мови: історикопедагогічнийдискурс / В. Лучкевич [Електронний ресурс] //Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2014. –№ 10 (Ч. 2). – Режим доступу: http:/ /l i b r a r y . u d p u . o r g . u a / l i b r a r y _ f i l e s /probl_sych_vchutela/2014/10_2/36.pdf

5. Пассов Е. И. Основы коммуникативнойметодики обучения иноязычному общению / Е. И. Пассов.– М. : Рус. яз., 1989. – 276 с.

6. Girardet J. Écho: méthode de français, A1 //J. Girardet, J. Pécheur. – P.: Clé international, 2012.– 143 p.

7. Payet A. Théâtre FLE. Activités théâtrales etconseils d’intégration dans l’enseignement FLE [Enligne] // A. Payet // Le café du fle. – 2013. – http://www.lecafedufle.fr/2013/02/theatrefleactivitest h e a t r a l es e t c o n s e i l s d i n t e g r a t i o n d a n s lenseignementfleentretienavecadrienpayet/

REFERENCES1. Bohushevych, N. V. (2015). Pryntsypy navchannia

inozemnykh mov pry formuvanni hramatychnoikompetentsii v uchniv osnovnoi ta starshoizahalnoosvitnoi shkoly [Principles of teaching foreignlanguages in the formation of grammatical competenceof students of the secondary schools]. Bulletin ofChernihiv National Pedagogical University. Series:Pedagogical Sciences. Vol. 131, pp. 11–15. [inUkrainian].

2. Datskiv, O. P. (2015). Ihrovi tekhnolohii uformuvanni kompetentnosti v hovorinni maibutnikhuchyteliv inozemnykh mov [Game technologies in the



121 Молодь і ринок №11 (154), 2017

formation of competence in speaking of future teachersof foreign languages]. [Electronic resource]. Availableat http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/4003/1/%D0%94%D0%B0%D1%86%D0%BA%D1%96%D0%B2.pdf[in Ukrainian].

3. Zahalnoievropeiski Rekomendatsii z movnoiosvity: vyvchennia, vykladannia, otsiniuvannia(2003). [Common European Framework of Referencefor Languages: Learning, Teaching, Assessment].Naukovyi redaktor ukrainskoho vydannia doktor ped.nauk, prof. S. Yu. Nikolaieva. Kiyv: Lenvit, 273 p. [inUkrainian].

4. Luchkevych, V. (2014). Komunikatyvnyi pidkhiddo navchannia inozemnoi movy: istorykopedahohichnyi dyskurs [Communicative Approach toForeign Language Learning: Historical and PedagogicalDiscourse] [Elektronic resource]. Problems offormation a modern teacher, no.10, part. 2. Available at

h t t p : / / l i b r a r y. u d p u . o r g . u a / l i b r a r y _ f i l e s /probl_sych_vchutela/2014/10_2/36.pdf [in Ukrainian].

5. Passov, Ye. I. (1989). Osnovy kommunikativnoymetodiki obucheniya inoyazychnomu obshcheniyu[Fundamentals of the communicative methodology forthe teaching foreignlanguage communication]. Moscov:Rus. yaz., 276 p. [in Russian].

6. Girardet, J. (2012). Écho: méthode de françaisA1 [Echo: French method A1]. Paris: Clé international,143 p. [in French].

7. Payet, A. (2013). Théâtre FLE. Activitésthéâtrales et conseils d’intégration dansl’enseignement FLE [Theater FLE. Theatrical activitiesand advice on the integration into the teaching FLE]. [Enligne]. Le café du fle. Adresse: http://www.lecafedufle.fr/2013/02/theatrefleactivitestheatralesetconseilsdintegrationdanslenseignementfleentretienavec

adrienpayet/ [in French].


УДК 355.233.1:355 (477)

Леся Балагур, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри тактики прикордонної службиНаціональної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ“ПРИКОРДОННА СЛУЖБА” МАЙБУТНІМ ОФІЦЕРАМ-ПРИКОРДОННИКАМ

У статті розкрито питання вивчення навчальної дисципліни “Прикордонна служба”. Здійснено аналіз змістууправлінської діяльності майбутніх офіцерівприкордонників. Виокремлено та обґрунтовано дидактичні принципивикладання навчальної дисципліни “Прикордонна служба”: принцип професійної спрямованості, принцип наочності,принцип проблемності, принцип доступності, принцип науковості, зв’язку із практикою тощо. Поданохарактеристику змісту кожного дидактичного принципу у викладання навчальної дисципліни “Прикордонна служба”.

Ключові слова: навчальна дисципліна “Прикордонна служба”, майбутні офіцериприкордонники,професійна підготовка, дидактичні принципи.

Літ. 9.

Леся Балагур, кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры тактики пограничной службыНациональной академии Государственной пограничной службы Украины

имени Богдана Хмельницкого

ДИДАКТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРЕПОДАВАНИЯ УЧЕБНОЙ ДИСЦИПЛИНЫ“ПОГРАНИЧНОЙ СЛУЖБЫ” БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ ПОГРАНИЧНИКОВВ статье раскрыты вопросы изучения учебной дисциплины “Пограничная служба”. Осуществлен

анализ содержания управленческой деятельности будущих офицеровпограничников. Выделены иобоснованы дидактические принципы преподавания учебной дисциплины “Пограничная служба”: принциппрофессиональной направленности, принцип наглядности, принцип проблемности, принцип доступности,принцип научности, связи с практикой и тому подобное. Дана характеристика содержания каждогодидактического принципа в преподавании учебной дисциплины “Пограничная служба”.

Ключевые слова: учебная дисциплина “Пограничная служба”, будущие офицерыпограничники,

профессиональная подготовка, дидактические принципы.

Lesya Balahur, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Border Guard Tactics DepartmentNational Bohdan Khmelnytskiy Academy of the State Border Guard Service of Ukraine

DIDACTIC FEATURES OF TEACHING OF THE TRAINING DISCIPLINE THE“BORDER GUARD SERVICE” OF FUTURE BORDER GUARDS OFFICERS

The article reveals the issues of studying the discipline “Border Guard Service”. The analysis of thecontent of the management activities of future border officers is carried out. The didactic principles of teaching

© Л. Балагур, 2017


122

Постановка проблеми у загальномувигляді. Управління важлива сферажиття суспільства, що підвищує його

ефективність. Значимість управління полягає утому, що воно допомагає встановлюватиорганізаційноекономічні, соціальнопсихологічній правові відносини суб’єктів й об’єктівсуспільних відносин. Система управління в ДПСУскладається із декількох взаємопов’язанихпідсистем управління різних рівнів. Управлінняорганами охорони державного кордону – цецілеспрямована діяльність начальника відділуприкордонної служби і його заступників, щоґрунтується на законодавстві про державнийкордон України і принципах охорони кордону,щодо підтримки постійної готовності органуохорони державного кордону до дій, організаціїоперативнослужбової діяльності з охороникордону та керування органом охоронидержавного кордону при виконанні поставленихзавдань шляхом ефективного використаннянаявних сил і засобів. Управлінська діяльність –найбільш активний елемент професійноїдіяльності офіцераприкордонника, зміст якоївипливає з вимог і основних закономірностейдіяльності з охорони державного кордону. Отже,в сучасних умовах для ефективного виконанняперсоналом органів охорони державного кордонузавдань з охорони державного кордону важливезначення має належне управління, а підготовкамайбутніх офіцерівприкордонників доуправління основними підрозділами охоронидержавного кордону – актуальним педагогічнимзавданням.

Аналіз основних досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання проблеми.Питання професійної підготовки майбутніхфахівців є предметом пильної уваги науковців. Унауковій літературі висвітлено окремі теоретико

методичні проблеми підготовки військовослужбовців.Концептуальні, змістовні й технологічні аспектипідвищення ефективності цього процесу всучасних умовах розкрито у працях відомихпедагогів: М. Варія [1], Г. Васяновича [2],А. Галімова [3], Д. Іщенка [4], В. Маслова [5],М. Нещадима [6], Б. Олексієнка [7], Г. Темка [8],В. Ягупова [9].

Метою статті є аналіз дидактичних особливостейвикладання навчальної дисципліни “Прикордоннаслужба” майбутнім офіцерамприкордонникам.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Актуальна проблема сучаснихскладних соціальноекономічних відносин на фоніпроцесу глобалізації підштовхує суспільство доекономічної, політичної та культурної інтеграції,до становлення громадянського відкритогосуспільства, для якого характерна тісна взаємодіяз іншими країнами.

У зв’язку із цим, зростає значення та рольправоохоронної системи суспільства.

З метою задоволення соціального запиту щодопрофесійної підготовки майбутніх фахівцівприкордонного відомства, удосконалюютьсявідповідні навчальні програми, застосовуютьсятрадиційні та нетрадиційні технології навчаннядисциплінам професійного блоку, а такожреалізуються відповідні принципи дидактики увикладанні дисциплін професійного блоку [9].

Аналіз практики викладання навчальноїдисципліни “Прикордонна служба” у вищій школіприкордонного відомства, свідчить пропереважання інтерактивних методів, які сприяютьякісному оволодінню мовленнєвою формою навсіх рівнях вимови.

У навчанні основам прикордонної служби, які іншим навчальним дисциплінам, ключовим єдотримання певних дидактичних принципів.

the discipline “Border Guard Service” have been singled out and substantiated: the principle of professionalorientation, the principle of clarity, the principle of problem, the principle of accessibility, the principle ofscientific character, links with practice, and the like. The characteristic of the contents of each didactic principleof teaching the discipline “Border Guard Service” is given.

Management is an important sphere of society’s life, which increases its efficiency. The significance ofmanagement lies in the fact that it helps to establish the organizationaleconomic, sociopsychological and legalrelations between the subjects and objects of social relations. The control system in the STSU consists of severalinterconnected control subsystems of different levels. The management of the state border guard authorities is adeliberate activity of the Chief of the Border Guard Service and the deputies, based on the legislation on the stateborder of Ukraine and the principles of border guarding, in support of the constant readiness of the body for theprotection of the state border to actions, organization of operational activities on border guarding and managementof the state border guard body in fulfilling the tasks by effectively using the existing forces and means.

Thus, the management activity is a social phenomenon that provides the continuous improvement of theefficiency of activities in the social, political, economic life. The proper preparation for the management in theBorder Guard Service is considered an important condition for the effective implementation of the tasks on theprotection of the state border and the basis of this is studying the discipline “Border Guard Service”.

Keywords: an educational discipline “Border Guard Service”, the future border officers, the vocationaltraining, the didactic principles.



123 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Методика викладання навчальної дисципліни“Прикордонна служба” є специфічною, оскількибазується на суміжних науках: педагогіці,психології, соціології, філософії, основахприкордонного контролю тощо.

Водночас, зазначена методика, побудована наєдиній дидактичній основі, що реалізується воснові загальноприйнятих принципах дидактики.

Вивчення навчальної дисципліни “Прикордоннаслужба” у вищому навчальному закладі прикордонноговідомства ґрунтується на таких дидактичних принципах:

принцип професійної спрямованостіосвітньої діяльності;

принцип свідомого вивчення; принцип зв’язку теорії та практики навчання; принцип науковості змісту методів та

способів навчання; принцип доступності змісту методів

навчання; принцип колективного характеру вивчення

та врахування індивідуальних особливостей; принцип виховного характеру процесу

вивчення дисципліни; принцип досягнення мети; принцип наочності навчання; принцип міцності знань, навичок та умінь; принцип забезпечення процесу соціалізації; принцип здійснення діагностування при

досягненні визначених цілей; принцип проблемності; принцип особистої відповідальності; принцип саморозвитку та самовиховання.Розглянемо сутність кожного дидактичного

принципу.Принцип професійної спрямованості освітньої

діяльності означає, що процес навчання і йогорезультат курсанти оцінюють з позиції їхзначущості для майбутньої професійної діяльності.Тому у цьому аспекті актуальним є використаннямоделювання практичних ситуацій, максимальнонаближених до професійних, при вирішенні якихкурсанти зможуть застосувати набуті знання інавички у майбутній професійній діяльності.

З метою реалізації принципу виховногохарактеру процесу вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба”, напрактичних заняттях зміст навчального матеріалуслід відбирати з урахуванням соціального,економічного, політичного та культурного життявідповідної країни.

Реалізація принципу зв’язку теорії та практикимає специфічний характер, що полягає у кінцевійметі вивчення навчальної дисципліни“Прикордонна служба”. Вивчення цієї дисциплінипередбачає досягнення різних цілей.

У вищій школі метою вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба” є оволодінняосновами охорони державного кордону.

Майбутній офіцерприкордонник повиненотримати вичерпні відомості про органиуправління кордонами, про оперативнослужбовудіяльність, про тактику охорони державногокордону тощо [7].

Принцип свідомого вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба”. Як свідчитьаналіз практики викладання цієї дисципліни увищому навчальному закладі прикордонноговідомства, цей принцип широковикористовується, оскільки дорослі більшесхильні до усвідомленої освітньої діяльності.

Вираження принципу доступності під часвивчення навчальної дисципліни “Прикордоннаслужба” полягає у здатності курсантів розумітиспособи виконання дій з метою виробленнявідповідних навичок та вмінь. Процес оволодіннязазначеними навичками та вміннями єпоступовим, які передбачають їх удосконалення.

Наочність під час вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба” є надзвичайноважливою, а особливо на початкових етапах,оскільки показ того, як наприклад, функціонуютьоргани охорони державного кордону, сприяєміцному засвоєнню навчального матеріалу.

Наступний принцип – науковості. Цейпринцип має прояв у відборі навчальногоматеріалу, в його розподілі, обсязі та змісті знань,які слід отримати та у виконанні професійних дій.

Принцип міцності знань, навичок та уміньнавчальної дисципліни “Прикордонна служба”полягає у визнанні необхідності міцного засвоєннязнань.

Принцип досягнення мети вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба” передбачаєформулювання мети та алгоритму здійсненняконкретних, проміжних дій для її досягнення наоснові попереднього та нового змісту навчання.Для цього необхідно, щоб мета відповідалареальним можливостям суб’єктів освітньогопроцесу, готовим активно діяти та вирішуватипоставлені завдання. Основним завданнямвикладача на цьому етапі є: опора на попереднійдосвід курсантів та підвищення його до рівня,необхідного для успішного досягнення метизаняття.

Принцип забезпечення процесу соціалізаціївимагає врахування стадій соціалізації особистостіі розвитку її соціокультурних цінностей.

Принцип діагностування при досягненнівизначених цілей реалізується за умови, що метанавчання сформульована з урахуванням


124

можливості об’єктивно визначити ступінь їїдосягнення на основі використання певногоінструментарію та методики вимірювання ступеняїї реалізації. Відповідно до цього формулюваннямети повинно бути однозначним та чітким задопомогою зрозумілих та доступниххарактеристик, що дасть можливість керуватиосвітнім процесом, корегувати його й робитивисновки про результати навчального процесу.

Принцип саморозвитку та самовихованняпередбачає спрямованість дій викладачів ікурсантів на планомірний, безперервний іцілеспрямований розвиток та удосконалення своєїособистості. Це процес передбачає перебудовусвоєї особистої та її соціальної позиції, настанов,формулювання мети, обрання способів і засобівдіяльності, досягнення результату і контролю йогояк кожним з учасників окремо, так і групою вцілому.

Принцип проблемності вивчення навчальноїдисципліни “Прикордонна служба” спрямованийна засвоєння знань, пошук оптимальних варіантіввирішення проблемних ситуацій, розробку новихтехнологій професійної діяльності. Врахуванняцього принципу вимагає від викладачів навчитикурсантів формулювати проблемні питання,виділяти визначальні фактори і знаходити способиїх вирішення.

Колективний характер вивчення таврахування індивідуальних особливостей в процесівивчення навчальної дисципліни “Прикордоннаслужба” у західній практиці викладання іноземноїмови є досить поширеним.

Принцип особистої відповідальностізакріплює за кожним суб’єктом навчанняперсональну відповідальність за результативласної діяльності на заняттях, у майбутнійпрофесійній діяльності, у певних висловлюваннях,та виступах тощо.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Таким чином, управлінська діяльністьє соціальним феноменом, що забезпечуєбезперервне підвищення ефективності діяльностіу суспільному, політичному, господарськомужитті. Належну підготовку до управлінськоїдіяльності у прикордонному відомстві розглядаютьяк важливу умову ефективного виконання завданьз охорони державного кордону і основою цього євивчення дисципліни “Прикордонна служба”.

З огляду на це перспективами подальшихрозвідок у цьому напрямку є дослідженняособливостей діяльності з управління основнимипідрозділами охорони державного кордону таосновних вимог щодо підготовки майбутніх

офіцерівприкордонників до управлінськоїдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Варій М. Й. Моральнопсихологічний стан

військ: Навчальний посібник. – Львів: ВІДУ “ЛП”,2000. – 162 с.

2. Галімов А. В. Теоретикометодичні засадипідготовки майбутніх офіцерівприкордонників довиховної роботи з особовим складом: Монографія.– Хмельницький: Видво НАДПСУ, 2004. – 376 с.

3. Дем’янюк Ю. А. Формування військовоорганізаторських умінь як педагогічна проблема /Ю. А. Дем’янюк // Зб. наук. пр. № 44. Частина ІІ /гол. ред. Балашов В. О. – Хмельницький: НАДПСУ,2008. – С. 73–76.

4. Іщенко Д. В. Теорія і практика вихованняслухачів вищих військових закладів у процесінавчання: дис. … дра пед. наук: 20.02.02 / ІщенкоДмитро Васильович. – Хмельницький, 1999. – 416 с.

5. Маслов В. С. Теорія і практика культурологічноїпідготовки слухачів і курсантів вищих військовихнавчальних закладів освіти: Автореф. дис... дра пед.наук: 13.00.04 / КВГІ МО України. – К., 1998. – 36 с.

6. Нещадим М. І. Військова освіта України:історія, теорія, методологія, практика: Автореф.дис... дра. пед. наук: 13.00.04 / Інт пед. та психол.проф. освіти АПН України. – К., 2002. – 56 с.

7. Олексієнко Б. М. Викладач військової академії.– Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 1997.– 84 с.

8. Темко Г. Д. Основи формування системивиховання воїна в Україні у період утвердженнядержавності (світогляднофілософський аналіз):Монографія. – К.: Варта, 1997. – 288 с.

9. Ягупов В. В. Загальнодидактичні основинавчання військовослужбовців строкової службиЗбройних Сил України: Дис... дра пед. наук:13.00.04. – К., 2002. – 432 с.

REFERENCES1. Varii, M. Y. (2000). Moralnopsykholohichnyi

stan viisk: Navchalnyi posibnyk [Moralpsychologicalstate of troops]. Lviv: VIDU “LP”, 162 p. [in Ukrainian].

2. Halimov, A. V. (2004). Teoretykometodychnizasady pidhotovky maibutnikh ofitserivprykordonnykivdo vykhovnoi roboty z osobovym skladom: Monohrafiia[Theoretical and methodical principles of preparation offuture officersborder guards for educational work withpersonnel: Monograph.]. Khmelnytskyi: VydvoNADPSU, 376 p. [in Ukrainian].

3. Demianiuk, Yu. A. (2008). Formuvannia viiskovoorhanizatorskykh umin yak pedahohichna problema[Formation of mili taryorganizational skills as apedagogical problem]. No.44, part 2, (Ed.). Balashov, V. O.,Khmelnytskyi: NADPSU, pp. 73–76. [in Ukrainian].

4. Ishchenko, D. V. (1999). Teoriia i praktykavykhovannia slukhachiv vyshchykh viiskovykh zakladiv uprotsesi navchannia [Theory and practice of educatingstudents of higher military establishments in the process



125 Молодь і ринок №11 (154), 2017

of studying]. Doctor’s thesis. Khmelnytskyi, 416 p. [inUkrainian].

5. Maslov, V. S. (1998). Teoriia i praktykakulturolohichnoi pidhotovky slukhachiv i kursantivvyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladiv osvity [Thetheory and practice of culturological training of studentsand cadets of higher military educational institutions].Extended abstract of Doctor’s thesis. Kyiv, 36 p. [inUkrainian].

6. Neshchadym, M. I. (2002). Viiskova osvitaUkrainy: istoriia, teoriia, metodolohiia, praktyka[Military Education of Ukraine: History, Theory,Methodology, Practice]. Extended abstract of Doctor’sthesis. Kyiv, 56 p. [in Ukrainian].

7. Oleksiienko, B. M. (1997). Vykladach viiskovoiakademii [Teacher of the mili tary academy].

Khmelnytskyi: Vydavnytstvo Akademii PVU, 84 p. [inUkrainian].

8. Temko, H. D. (1997). Osnovy formuvanniasystemy vykhovannia voina v Ukraini u periodutverdzhennia derzhavnosti (svitohliadnofilosofskyianaliz): Monohrafiia [Fundamentals of the formationof a system of education of a warrior in Ukraine in theperiod of the establishment of statehood (philosophicaland philosophical analysis): Monograph]. Kyiv: Varta, 288 p.[in Ukrainian].

9. Iahupov, V. V. (2002). Zahalnodydaktychni osnovynavchannia viiskovosluzhbovtsiv strokovoi sluzhbyZbroinykh Syl Ukrainy [General guidance for trainingservicemen of the regular service of the Armed Forcesof Ukraine]. Doctor’s thesis. Kyiv, 432 p. [in

Ukrainian].


УДК 373.034:373.017.93

Олег Кекош, кандидат педагогічних наук, доценткафедри культурології та мистецької освіти, капелан


ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВУ статті висвітлено головні ідеї релігійного виховання учнів початкової школи. Застосовано

синтетичноаналітичний метод і розкрито методологію християнської педагогіки. Дослідженоактуальне питання виховання дітей та молоді на основі християнських цінностей. Зроблено узагальнення,які сприятимуть подоланню стереотипів педагогічного мислення, творчому використанню історичногохристиянського освітнього досвіду в сучасних умовах перебудови українського шкільництва.

Ключові слова: релігійне виховання, християнські цінності, учень, вчитель.

Літ. 8.

Олег Кекош, кандидат педагогических наук, доценткафедры культурологии и художественного образования, капеллан


ДУХОВНО-НРАВСТВЕННОЕ ВОСПИТАНИЕ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВВ статье исследованы главные идеи религиозного воспитания учащихся начальной школы. Применен

синтетическианалитический метод и раскрыто методологию христианской педагогики. Исследованыактуальные вопросы воспитания детей и молодежи на основе христианских ценностей. Сделаныобобщения, кoторые будут способствывать преодолению стереотипов педагогического мышления,творческому использованию исторического христианского образовательного опыта в современныхусловиях перестройки украинского образования.

Ключевые слова: религиозное воспитание, христианские ценности, ученик, учитель.

Oleh Kekosh, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of the Culturology and Artistic Education Department, Chaplain

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE SPIRITUAL AND MORAL EDUCATION OF PUPILS OF PRIMARY SCHOOLThe main ideas of primary schoolchildren’s religious education are reflected in the article. A synthetic

and analytical method is applied and the methodology of christian pedagogics is revealed. An actual problemof children’s and young people’s education on the basis of christian values is investigated. Generalizationsthat will help to overcome the stereotypes of pedagogical thinking, to use creatively the historical Christianeducational experience in the modern conditions of the restructuring of Ukrainian schooling are done. It isinvestigated the main aspects of the creative using of Christian pedagogy, the organization of pupils’ religiousand moral education in secondary schools. It is marked that the purpose of religious education is Godlike, in

© О. Кекош, 2017

ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

126

Постановка проблеми. Багатопедагогів стверджують думку про те,що мета виховання безсумнівно

збігається з метою життя. Мета, і сенс життя – увдосконаленні людини, формуванні моральнодоброчесного характеру, волі у виконанніморального обов’язку. Майбутнє вихованцязалежить від того, що він знає, любить і може.Саме тому педагоги уточнюють мету моральноговиховання: виховай людину так, щоб у зріломувіці вона знала добро, любила добро, мала силичинити добро, тобто людину розумну, моральну,діяльну і творчу. Згідно з цим, вихованняпередбачає прагнення до самовідданості йвеликодушності, повагу до прав інших людей,чесність і мужність при виконанні своїхобов’язків, справедливість і безкорисну любов.Ці чесноти морального характеру визначаютьгідність людини.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Допроблеми вивчення аспектів християнськоговиховання зверталися такі відомі дослідникиісторії школи, освіти і педагогічної думки: І. Бех,Л. Вовк, В. Галузинський, М. Євтух, С. Золотухіна,В. Кемінь, І. Курляк, В. Лозова, В. Майборода,В. Мовчан, Н. Ничкало, О. Плахотнік, І. Прокопенко,Г. Пустовіт, Г. Сагач, М. Сметанський, М. Стельмахови.Християнство як світоглядна основа європейськогосуспільства та головний рушій освітньовиховного процесу трактується у працяхІ. Андрухіва, Г. Васяновича, М. Вачевського,П. Вергуна, А. Вихруща, О. Вишневського,О. Волинця, М. Євтуха, В. Жуковського,В. Карагодіна, В. Кеміня, В. Майбороди,В. Мадзігона, В. Мовчан, О. Огірко, В. Онищенко,Ю. Перейди, О. Плахотнік, Т. Тхоржевської,М. Савчина, В. Скотного. Ретроспективну оцінкупроблеми релігійного виховання уможливлюєаналіз праць таких педагогів минулого, якГ. Ващенко, І. Восторгов, Г. Генкель, Т. Голик,О. Духнович, В. Зеньковський, С. Знаменський,І. Огієнко, В. Певницький, М. Пирогов,І. Посадський, С. Рачинський, В. Сокольський,К. Ушинський, І. Филипчак, П. Юркевич.

Педагогічні ідеї християнства активнообговорюються на сторінках освітянської пресита наукових конференціях.

Мета статті полягає у висвітленні головнихаспектів християнської педагогіки, їх творчоговикористання в сучасних умовах українськогошкільництва, організації релігійноморальноговиховання учнів в середніх школах.

Виклад основного матеріалу дослідження.Педагогіка призначена створити з людиниморальну силу добра та істини, піднести її нависоту, що відповідає моральному покликаннюлюдини. Усвідомлення й зміцнення певногобажання сповідувати вільно прийнятий ідеал таможливості його досягнення особистістьрозкриває для себе найперше в релігійномудосвіді. Педагогіка в прагненні до цілісної освітидуху обов’язково передбачає релігійний погляд налюдину, релігійний підхід до навчання івиховання. Необхідність віри у навчаннізумовлена, зокрема, недостатністю танедосконалістю людського розуму, який не можебути чистим розумом, тому що він завжди тієючи іншою мірою є “психологізований” чи“обтяжений кайданами індивідуальності” [2].Релігійність навчання у розумінні педагога – цеставлення до всього істинного й доброго, як досвященного. Ще Сократ вніс у педагогіку ідеюрелігійного навчання: пізнання істини, добра ідосконалости є, за своїм справжнім духом,богопізнанням і служінням Богові. Релігійненавчання сприяє освіті і вдосконаленню всієїособистості вихованця. Тому метою релігійноговиховання є богоподібність, іншими словами,“піднесення повсякденної людини до істинноїлюдини”.

Джерелами пізнання добра є совість ібожественне одкровення, а також постійні формилюдського співжиття, щодо яких людина повиннавиконати свої священні обов’язки. Сім’я,суспільство, держава, Церква – це ті форми, якісвоїми впливами підкоряють і перетворюютьчасткову волю людини і змушують її діяти згідноз визнаними й утіленими в них ідеалами, а не за

other words, “the rise of the everyday person to the true person”. Conscience, divine revelation and permanentforms of human cohabitation (a person must fulfill the sacred duties for them) are the sources of the cognitionof good. The didactics principles of education are described. They are natural conformity, cultural conformity,a combination of national certainty and universal traditions in education, the unity of education and studyimg,a close connection of education and selfeducation, respect for the pupil’s personality, an individual approachin education, consideration of the pupil’s individual and age characteristics, the education of independentpersonality. It is analysed the methods of modern pedagogical theory such as: the methods of organization andimplementation of educational and cognitive activity, the methods of stimulation and motivation of studies, andthe control methods. Pamfil Yurkevych’s pedagogical concept and his views on moral education of the personalityin the context of the philosophy of the heart are revealed. The philosophy as an integral world perception of P.Yurkevych’s concept is investigated.

Keywords: the religious education, Christian values, a student, a teacher.



127 Молодь і ринок №11 (154), 2017

вказівками тваринних пристрастей і егоїзму.Завдяки цьому вони становлять ґрунт дляморального розвитку й олюднення, томувважаються природними моральнимиорганізаціями, а відповідно, й найважливішимифакторами освіти та виховання.

Мистецтво виховання є водночас і естетичним,і практичним. Естетичне мистецтво не маєніякого стосунку до часу, воно носить у собі віянуідею. Практичне ж має на меті майбутнє. І туттакож потрібно “піднятися над образамичуттєвости”, тому що краса й добро є вісникамиіншого вищого світу. Перед освітою постаєзавдання облагородження “душевних настроїв”,це досягається найперше спілкуванням із високиммистецтвом. Цінність мистецтва є не длязадоволення чуттєвості, а для духовного зростулюдини, естетичне виховання тим самим незбільшує суму задоволень і щастя, а за допомогоюпрекрасних вражень підносить дух до пізнанняістини.

Кожне прекрасне мистецтво є особливоюіндуктивною методою, що збагачує дух людинидорогоцінним і багатозначним досвідом.Естетичне виховання є джерелом натхнення ідійсної любові до прекрасного. Оскільки людиніє притаманне споглядання, тому ця дійсністьповинна набути повноти й досконалості саме вестетичному вихованні. Людина повиннароздумувати про те, що вона споглядає. Боміркування вказують чуттєвості на те завдання,яке вона повинна виконати для духу, тобто черезроздуми витягнути для духу вічні ідеї краси ідобра.

Учням, наголошують педагоги, потрібноприслухатися до того, що їм про світ і життярозповідають прекрасні музи, не лише для того,щоб стати митцями, композиторами, поетами, атакож, щоб дух звикав до чистих та піднесенихнастроїв. З естетичним змістом слід ознайомитисьтам, де він втілюється у прекрасні форми. З самихпонять не можемо пізнати, що таке дружба ігармонія, радість і ніжність, шляхетність і краса,ми їх можемо бачити в прекрасних формах івиділяти із них ідеї, що їх ці форми втілюють.Людина повинна пережити, відчути цейестетичний та моральний дух речі як явище.

Роблячи висновок з вище поданого, можемостверджувати, що метою педагогіки єудосконалення духу людини, його освіта у всіх їївиявах, тобто потрібно виховати людину розумну,моральну і творчу – гідну людину, як образ іподобу Божу. Ідеал освіти пов’язаний із певнимивимогами до вчителя [8].

Особа вчителя як запорука успішного виховання.

Пріоритетним у вихованні є не виховнасистема, а особистість людини, позаяк основноюметою педагогіки є виховати гідну людську особу.Християнство створює людині умови дляреалізації в ній особи. Вона здійснюється черезгармонійне поєднання любові Бога і ближнього,у здійсненні яких людина вбачає сенс особистогожиття.

Вихователь є носієм прекрасного й доброго.Саме цим він збагачує душі своїх вихованців, якіповинні бути досконалими і прекрасними. Черезвиховання учитель посилює в душах природненатхнення, він повинен викликати у вихованцівлюбов до цього світу, в якому об’єднується добро,істина й краса. Дві суттєві властивостіпідкреслюють високу моральність вихователя –авторитет і любов. Якщо студент не довіряєпедагогові, і якщо між ними не існує тісногоморального зв’язку, то покарання не виховує, алише озлоблює. Авторитет сам собою підкоряєвихователеві волю учня і утримує її від свавілля.У дитячих серцях цьому авторитетові відповідаєповага й довіра до вихователя, до його порад інастанов. Вихователь набуває авторитету завдякирозумові й волі, і відкривається він упослідовності, суворій законності і справедливостідій. Авторитетом не буде той вихователь, дляякого думка учнів стає правилом його діяльностіі вже не він є авторитетом для учнів, а вони длянього. Коли ж вихователь має повний авторитетперед своїми вихованцями, тоді в його особістуденти бачать зразок для своїх переконань і длясвоєї волі. Вони вірять в істину, тому що вірятьсвоєму вчителю, який вірить у цю істину.

Відомий педагог Памфіл Юркевич, будучиприхильником ідеї християнської гуманності, якавбачає добро в кожному, вірить уперетворювальну силу любові. Він наголошує, щообов’язок вихователя – поважати Людину влюдині, плекати неповторність та унікальністьособистості. Саме тому другою основноювластивістю педагога є любов. Вихователь, якийлюбить студентів, бажає підняти їх до того зразкачи ідеалу, який для нього самого є авторитетом.Маючи любов до учнів, учитель, як рідна мати,має моральні засоби: лагідність у звертанні, увагудо особистих радощів чи смутку дітей, виявблагодійності, вишукані форми діла й слова. Денемає авторитету й любові, там творитьсясуспільство, члени якого не мають один дляодного ніякого значення. Такий зв’язок між нимитоді заснований на засадах вигоди й зовнішньоїпотреби, натомість християнське суспільствоповинно бути засноване на внутрішніх іморальних засадах [3].


128

Християнське вчення про Образ Божий улюдині дає змогу показати формотворчу рольтрьох видів любові – до дітей, добра та істини – усвідомості і праці вихователя. Розглядаючи рисиОбразу Божого як високого “Я”, що прихованодіє в учневі, педагог допомагає їй відчути власнуунікальність і її потенційні можливості. Своєювірою у студента вчитель розгортає перед нимпростір самопізнання і самовдосконалення. Такмислителі вирішують завдання розвиткуіндивідуальності й особистості. Правильнопідбираючи навчальний матеріал, учительповинен брати до уваги вікові особливості йможливості, подавати тільки те, що є під силустудентові.

Самоосвітою учитель виховує в собі характер,основними рисами якого є цілеспрямованість,наполегливість, розум, глибока моральність. Тодіучитель проявляє вимогливість до себе і до інших,оптимізм, подвижництво, жертовність, почуттягумору тощо. Ось чому вихователем може бутилише людина вихована. Тут йдеться не про те,що вона знає і ким вона є, а про те, якоюморальною культурою володіє.

Вдумливий вихователь, котрий стараннопізнає своїх вихованців, знає наперед місця, час іобставини, коли вихованці можуть потрапити внебезпеку, і коли через це варто посилити наглядза ними, і навпаки, знає обставини, коли він можепокластися на вихованців. Отже, вихователевіпотрібно, беручи до уваги свої знання про учнів,бути спокійним на вірі, що й Бог наглядає задітьми. Учитель під час уроку повиненспостерігати водночас за ходом своїх думок і заситуацією в класі. Для цього потрібні навики ісила волі, а також досить добре володіннязнаннями, які передає учням. Саме в такомувипадку в нього залишається час дляспостережень за студентами. Зрештою,пам’ятаючи моральну поведінку й поставувихованця, вчитель володіє чудовим засобом, безякого не можна мати на студентів безпосередньогоморального впливу.

Вихованці, як і всі люди, високо цінуютьморальну гідність такої особи, яка не поспішаєтиснути на інших силою своїх законних прав, алеяка чекає від їх свободи того, чого вона має правовимагати. Тому вихователеві потрібно матитонкий моральний такт, щоб вирішувати відразу,де його поради можуть заміняти відверті вимоги.Часто вихователь унаслідок моральної слабкостіне може бути вимогливим і наполегливим до своїхучнів

Педагоги визначають ряд завдань передвихователем:

Вихователь повинен тримати самого себе івсі завдання, що їх пропонує вихованцям, напідвищеному моральному рівні, щоб вихованці,дивлячись на нього, змагалися у почутті честі.

Вихователь повинен схематично бачитивирішення питання про мету виховання: порядок– основа, шляхетність – середина, богоподібність– вершина, їх вихователь повинен пробудити,розвинути й укріпити.

Учитель повинен дбати про моральнучистоту навчання, яка полягає у тому, що,надаючи знання, він вилучає нижчі егоїстичніспонуки до засвоєння знань, уникає всьоговульгарного, усього, що веде до моральногорозслаблення, “для чистих усе чисте”.

Учитель повинен вміти красиво викластидумки, логічна правильність яких у викладіповинна йти плічопліч із їх симетрією ігармонією слова. Тому всі знання, які даютьсяучневі, мають бути оформлені так, щобякнайбільше сприяти розвиткові в учня здатностіта мистецтва говорити правильно й чітко, вільной легко, виразно й чисто.

Заняття у вихователя повинні бути пройнятіне лише ідеєю обов’язку, а також ідеєюдоброчинності. Викликана цією діяльністю любовучнів до вчителя полегшує завдання керуваннята нагляду під час навчання.

Учитель повинен піклуватися про розмаїття,енергію і зосередженість інтелектуальноїдіяльності учнів. Ці умови виховують різнобічністьпогляду, судження і розуміння, пильність ішвидкість розуміння, дають підстави творити ізчастин єдине ціле та зводити численні пізнаннядо небагатьох основ.

Учитель повинен розвивати дух учнів устремлінні до ідеї добра, яка полягає в єдностіприроди й культури, обов’язку й чистомузадоволенні, науці й житті, знанні справ, думок іпочуттів, самостійності й повазі до авторитету,особливо ж у святості моральній, інтелектуальнійі релігійній освіті [4].

Аналіз педагогічних поглядів багатьохмислителів дає змогу зробити висновок продидактичні принципи виховання, осмисленіпедагогами: природовідповідність, культуровідповідність,поєднання національної визначеності тазагальнолюдських традицій у вихованні, єдністьвиховання та навчання, тісний зв’язок вихованняі самовиховання, повага до особистості вихованця,індивідуальний підхід у вихованні, врахуванняіндивідуальних і вікових особливостей вихованця,виховання вільної особистості. Григорій Ващенко,видатний український педагог ХХ століття, даєвизначення дидактичним принципам. Згідно з ним



129 Молодь і ринок №11 (154), 2017

– це основоположні ідеї, що пронизують собоюусі рівні й усі компоненти освіти та засвідчуютьїх системну цілісність. Здійснення принципуприродовідповідності потребує дослідженняособливостей морального життя учнів.Моральність студента, вважає учений, єморальністю прагнень. Від народження людинідані не правила, не думки про моральнудіяльність, а самі прагнення і потяг до неї.Розуміння цього принципу стосуєтьсяврахування, з одного боку, особливостей людинита її віку, а з другого – відповідності навчаннязаконам природи взагалі. “Дитя не повинновиглядати ні нижче, ні вище свого віку, і воновиявлятиме себе природно, якщо тількивихователі не спокусять його грати роль, яка йомуневластива”. ЖанЖак Руссо, світовий педагог,щодо цього принципу вказував на те, щовихователь не повинен втручатися у процесвиховання дитини, але лише забезпечувати дляцього умови. Педагоги намагалися розкритиморальні підвалини таких ключових понять, якорганізація способу життя, послух, дисципліна,показати природність цих виховних заходів, їхспрямованість на формування звичок, щозаощаджують і упорядковують сили людини, тимзвільняючи її від зайвих бажань і пристрастей.Принцип природовідповідності зауважуємо такожу працях Григорія Сковороди під назвою“сродності”. Він у творі “Вдячний еродій” звучитьтак: “Яблуні не вчи родити яблука: вже самаприрода її навчила. Захисти її від свиней, обріжколючки, зчисти гусінь та інше”. Подібний поглядна цей принцип висловлює і Григорій Ващенко,на думку якого, цей принцип вимагає від учителяобізнаності з психологічними особливостямистудента, здатності їх врахувати і, відповідно доних, організувати навчальновиховний процес [6].

Культура й освіта є другою природою людини.Вимогою принципу культуровідповідності євиховувати учня у відповідності до місця і часу їїнародження, культури країни, потреб свогонароду. Важливою професійною якістю педагогає здатність бути суб’єктом культурної дії. Бо самевін осмислює з морального боку, які елементикультури втілити у вихованні, відбирає з нихнайкращі, виявляючи тим кращі якостінаціонального характеру. Кожен народ має своїнаціональні ознаки, тому обов’язком педагогікиє через виховання окремої людини виховуватинацію, для цього позитивні особливості требаутверджувати й розвивати, а негативні –ігнорувати та послаблювати їх дію.

Християнство забезпечує здійснення моральноїсвободи. Його істини дозволяють творче

входження національної культури у виховання інавпаки. Релігійний досвід визначає національнерозуміння загальнолюдського сенсу виховання,цінностями якого є народність, релігія іморальність. Вітчизняна культура, яка упродовжтисячоліття зростала на ґрунті християнськогодуху, вбачає у християнстві й релігійному досвідінароду певну культурну місію. Це дозволяє намстверджувати, що у своїй педагогіці багато вченихсвідомо втілили національне розуміннязагальнолюдських цінностей виховання.

Ще одними принципом є виховання вільноїособистості. У баченні педагогів, начальнийзаклад постає такою інституцією, яка плекаєвільний дух особистості. Людський характерутворюється тільки із вільних дій. “Людина вільнаі повинна бути вільною, тобто вона повинна житисвоїми власними судженнями і думками пропогане і добре”. Виховання повинно відповідатиіндивідуальній природі вихованця. Цей принциптісно пов’язаний із принципом природовідповідності.Вихователь повинен вміти із багатьох виховнихвпливів вибрати ті, які відповідають вікові таморальному розвиткові вихованця. Нехтуванняіндивідуальністю студента нівелює можливостійого потенційного розвитку. Тому всі виховнізаходи повинні бути узгоджені з індивідуальноюприродою вихованця для того, щоб ця природабула в згоді зі своїм моральнохристиянськимідеалом [7].

З поняття про індивідуальність особистостівипливає, що виховні методи можуть бутипозитивними й негативними. Перші розвиваютьте добре, що має вихованець, другі – обмежуютьі кладуть край напрямам поганим. Можнавиділити такі методи виховання, як вимога,особистий приклад вихователя, вправи,доручення, заохочення. Вимога є завданням дляволі вихованця, і вирішується це завдання завждизосередженням зусиль у діях. Плодом цьогорішення буває піднесення моральної сутівихованця до такого рівня, який передбаченийвимогою. Виховна сила прикладу опирається наприродну схильність учнів до наслідування. Якщостудент має любов і повагу до вихователя, якогодіяльність і життя чисті та шляхетні, то цейприклад виховуватиме його набагато більше, ніжусі інші методи. Для вихованців доручення ізаохочення сприяють збільшенню досконалості вїхніх діях.

До прийомів виховання відносять такі виховнізаходи, як настанова, нагадування, застереження,поучення, порада, прохання. Учень, завдякинастанові, знайомиться з моральністю своговчинку, з його майбутніми наслідками, з кращими


130

засобами для досягнення доброї мети, щобпереборювати труднощі й правильно поводитисяз людьми й речами. Між наставником і вихованцемзавжди повинна бути атмосфера близькості.Нагадування ж має на меті або змусити дитинувзятися за свою справу, або опам’ятатися.Потрібно, щоб вихованець привчився складатисобі план занять на певний час, тоді він усе меншей менше потребуватиме нагадування, і в цьомувиховання матиме успіх. Пересторога має двоякумету – оберігати від небезпеки, якщо вона є, ізапобігати страхові, бо мужність є найкращимзасобом у житті. Кожну схильність, яка невідповідає вимогам обов’язку, потрібно розглядатияк небезпеку, на боротьбу з якою вихованецьповинен бути готовий, і проти якої повинна бутиспрямована пересторога. Свою увагу довихованця вихователь може підкреслити, даючийому поради, де це необхідно. “Дисципліна є тієюшколою, яка надає вихованцеві здатність і любовдо законності, порядку і благо чинності”.Дисципліна є, безперечно, необхідною длярозумного зовнішнього впливу на вихованця,поки вона не перейде у його внутрішні стимулий не стане природною необхідністю порядку вжитті.

В особливу групу виховних спонук П. Юркевичвключає похвалу й осуд, обіцянку й погрозу,штучні та природні спонуки, покарання і “фізичнунеминучість”. У кожній вимозі вихователяміститься спонука до її виконання. Похвала якнагорода повинна поєднувати схвалену дію іззаохоченням до нових дій і нагадуванням промайбутні завдання. Осуд є доцільний тільки якпротидія неуважності вихованця і повинен бутисправедливим. Обіцянку Юркевич розглядає якспонуку, яка веде до позитивних наслідківдіяльності вихованця. Погроза, у баченні педагога,обмежує негативні дії вихованця, які можуть матинеприємні наслідки. Вона може бути застосованаяк зміна голосу, вираз очей, оклик до вихованцяпо імені з особливо різкою інтонацією [1].

Тому навчання не лише розвиває розум учня,а й має виховний вплив. Цікавим є розуміннямислителями сутності навчального процесу.Педагоги неодноразово підкреслюютьдвосторонній характер цього процесу, активнуроль студента у володінні навчальним матеріалом,та необхідність взаємодії студента й учителя в ходінавчання. Саме активність сприяє кращомурозумовому й моральному розвиткові молодоїлюдини. Мета освіти в тому, щоб формуватимислення студента, сприяти активності мислення,а не виховувати звички пасивно сприймати йзасвоювати готові нові знання.

Заслуговує на увагу обґрунтованістьпедагогами принципів навчання, серед якихможна виділити ґрунтовність, послідовність,систематичність, самостійність студента унавчанні, зв’язок навчання з життям, ізпрактикою, виховний характер, позитивнийемоційний фон навчання, індивідуальний підхіддо студентів у процесі навчання.

Ідея виховного навчання – є однією із головниху дидактичній концепції багатьох педагогів.“Найсуттєвішими є знання, які дають вихованцевісхильність робити добро і винахідливість для йогоздійснення”. Тому виховне навчання із багатьохнавчальних предметів вчені вибирають ті, котріможуть дати учневі знання про те, що дійсно єгідне його знання.

Методи, пропоновані педагогами, можнаоб’єднати в три групи, якщо дивитися на них ізточки зору сучасної педагогічної теорії:

1) методи організації і здійснення навчальнопізнавальної діяльності;

2) методи стимулювання і мотивації навчання;3) методи контролю.До методів організації і здійснення навчально

пізнавальної діяльності педагоги відносятьакроаматичну форму навчання, вона є абодиктуванням, або розповіддю, або описом, абобезперервним теоретичним читанням пропредмет навчання; та еротематичну формунавчання, яка поділяється на катехитичну, коливчитель сам ставить запитання і відповідає на них;сократичну, коли поставленим питанням учительвикликає відповідь учня; і на діялогічну, коли нетільки учитель пропонує запитання вихованцям,а й учні вчителеві.

До методів стимулювання і мотивації навчанняпедагоги відносить емоційноморальні ситуації.Він підкреслює потребу створення цих ситуаційу навчальному процесі, позаяк сильні враження,які збуджені з викладу найвизначніших подій ізісторії як людства, так і Рідної Землі, слугуютьдля того, щоб поряд із знаннями в учнів зросталикращі почуття. Цій же меті підпорядковані йописи життя видатних людей, героїчних подвигівта читання моральнорелігійних оповідань.

Висновки. Мета виховання і навчання не будедосягнута, допоки учитель не володітимебагатосторонніми прийомами. “Щоб впливати навсю людину, починаючи з відчуттів до вищихрозумових здібностей, необхідно гармонійнопоєднувати всі методи навчання”.

Отож, можемо зробити висновок, що вченіосмислили педагогіку як науку про виховання,усвідомили справжнє значення самовиховання вжитті людини, цілі, принципи, методи навчання,



131 Молодь і ринок №11 (154), 2017

і аспект морального виховання вони обґрунтувалиіз позицій загальнолюдських і християнськихцінностей.

ЛІТЕРАТУРА1. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної

української педагогіки: навчальний посібник /О. Вишневський. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

2. Гуменюк Н. Погляди Памфіла Юркевича наморальне виховання особистості / Н. Гуменюк. –К.: Знання, 1998. – С. 77.

3. Кудрик Л. Філософія як цілісне світосприйняттяв концепції П. Юркевича: автореф. дис. ... канд.філос. наук / Л. Кудрик. – Львів, 1999. – 19 с.

4. Кузьміна С. Філософія виховання за П. Юркевичем/ С. Кузьміна // Освіта і управління. – 1999. –№1. – С.162.

5. Медвідь Л. Історія національної освіти іпедагогічної думки в Україні: навч. посібн. / Л. Медвідь.– К.: Вікар, 2003. – 335 с.

6. Муравицька М. Педагогічна концепціяПамфіла Юркевича в контексті філософії серця:спроба відтворення забутої симфонії / М. Муравицька// Філософська і соціальна думка. – 1995. – №11–12. – С. 138.

7. Пироженко Л. Погляди Памфіла Юркевичана освіту і виховання / Л. Пироженко // Шляхосвіти . – 2003. – № 1. – С.44.

8. Юркевич Памфіл. Курс загальної педагогікиз додатками / П. Юркевич. – К.: Абрис, 1995. –С. 31.

REFERENCES1. Vyshnevskyi, O. (2008). Teoretychni osnovy

suchasnoi ukrainskoi pedahohiky: navchalnyi

posibnyk [Theoretical foundations of modernUkrainian pedagogy]. Kyiv: Znannia, 566 p. [inUkrainian].

2. Humeniuk, N. (1998). Pohliady PamfilaYurkevycha na moralne vykhovannia osobystosti[The views of Pamfil Yurkevich on the moraleducation of the individual]. Kyiv: Znannia,77 p. [inUkrainian].

3. Kudryk, L. (1999). Filosofiia yak tsilisnesvitospryiniattia v kontseptsii P. Yurkevycha[Philosophy as an integral perception of the world inthe concept of P. Yurkevich]. Extended abstract ofcandidate’s thesis. Lviv, 19 p. [in Ukrainian].

4. Kuzmina, S. (1999). Filosofiia vykhovanniaza P. Yurkevychem [Philosophy of education forP. Yurkevich]. Education and Management, no.1, p.162. [in Ukrainian].

5. Medvid, L. (2003). Istoriia natsionalnoi osvityi pedahohichnoi dumky v Ukraini [History of nationaleducation and pedagogical thought in Ukraine]. Kyiv:Vikar, 335 p. [in Ukrainian].

6. Muravytska, M. (1995). Pedahohichnakontseptsiia Pamfila Yurkevycha v konteksti filosofiisertsia: sproba vidtvorennia zabutoi symfonii[Pedagogical concept of Pamfil Yurkevich in thecontext of the philosophy of the heart: an attempt toreproduce a forgotten symphony].Philosophical andsocial thought, no.11–12, p. 138. [in Ukrainian].

7. Pyrozhenko, L. (2003). Pohliady PamfilaYurkevycha na osvitu i vykhovannia [PamfilYurkevich’s views on education and upbringing].Education path, no.1, p. 44. [in Ukrainian].

8. Yurkevych Pamfil (1995). Kurs zahalnoipedahohiky z dodatkamy [Course of general pedagogywith appendices]. Kyiv: Abrys, p. 31. [in Ukrainian].



“…Виховуючи підростаюче покоління, педагог бере найактивнішу участь у творенні майбутнього свого народу…”

Григорій Ващенко український педагог

“Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху

доброго глузду”. Григорій Сковорода

український філософ, поет, педагог “Вчення моє полягає лише в тому, щоб мати чисте серце і любити свого

ближнього як самого себе”. Конфуцій

давньокитайський філософ

132

УДК 378.091.12.016:74

Юлія Колісник-Гуменюк, кандидат педагогічних наук,Відокремлений структурний підрозділ “Львівський навчальнонауковий центр професійної освіти”

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИВИКЛАДАЧІВ ПРОФЕСІЙНО-ХУДОЖНІХ ДИСЦИПЛІН У ВНЗ

Соціальноекономічні зміни на сучасному етапі розвитку України вимагають удосконалення системиосвіти. Прагнення до інтеграції у світову спільноту ставить перед педагогікою завдання створення новихконцепцій, які враховували б соціальні реалії сучасності. Освіта сьогодення покликана забезпечити молодінеобхідні знання, уміння, навички та компетентності для особистісного розвитку, участі в процесахрозбудови суспільства, адаптації до сучасного ринку праці, використання свого потенціалу впродовжжиття.

Ключові слова: освіта, педагогічна майстерність, професійна освіта, викладач, модернізація,художньопедагогічна освіта, вищі учбові заклади.

Літ. 9.

Юлия Колиснык-Гуменюк, кандидат педагогических наук,Обособленное структурное подразделение

“Львовский учебнонаучный центр профессионального образования”Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ФОРМИРОВАНИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО МАСТЕРСТВА В СИСТЕМЕПОДГОТОВКИ ПРЕПОДАВАТЕЛЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ХУДОЖЕСТВЕННЫХ

ДИСЦИПЛИН В ВУЗАХСоциальноэкономические изменения на современном этапе развития Украины требуют

усовершенствования системы образования. Стремление к интеграции в мировое сообщество ставитперед педагогикой задачу создания новых концепций, учитывающих социальные реалии современности.Образование сегодняшнего дня призвано обеспечить молодежь необходимыми знаниями, умениями,навыками и компетентностями личностного развития, участия в процессах развития общества,адаптации к современному рынку труда, использования своего потенциала в течение жизни.

Ключевые слова: образование, педагогическое мастерство, профессиональное образование,преподаватель, модернизация, художественнопедагогическое образование, высшие учебные заведения.

Yuliya Kolisnyk-Humenyuk, Ph.D.(Pedagogy),Separate Structural Unit “Lviv Educational and Scientific Center of Vocational Education”

of the National Mykhaylo Drahomanov Pedagogical University , Kyiv

THE FORMATION OF PEDAGOGICAL CRAFTSMANSHIP IN THE SYSTEM OFPREPARATION OF TEACHERS OF THE PROFESSIONAL AND ARTIFICIAL

DISCIPLINES IN THE HIGHER EDUCATION ESTABLISHMENTSThe socioeconomic changes at the present stage of Ukraine’s development require the improvement of the

education system. The desire to integrate into the world community gives for the pedagogy a task of creating thenew concepts that would take into account the social realities of our time. Today’s education is designed to providethe young people with the necessary knowledge, skills and competences of personal development, participationin the processes of building society, adapting to the modern labor market, using their potential throughout life.

The higher vocational education at the present stage of development of the education system in Ukraine isone of the decisive factors for the reproduction of the intellectual and productive forces of society, the developmentof the spiritual culture of the people, a key to future success in strengthening and establishing the credibility ofUkraine as a democratic state. Therefore, in the problem of inhibition of the modernization of the system of educationand science, there are guilty not only politics, but also the system itself, whose employees are not active in defendingtheir professional interests, but also the goals of the development of education and science.

Taking into account the peculiarities of the system of professional training and specifics of pedagogicalactivity, the peculiarities of the formation of the teacher as a subject of pedagogical activity and the content ofthe training of teachers, we believe that the formation of the educational environment of a higher educationalinstitution and the formation of pedagogical skills is actual in preparing the future teachers for pedagogicalactivity. Pedagogical mastery will provide a high level of selforganization of professional activity of the teacher

© Ю. КолісникГуменюк, 2017


133 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Підготовкамайбутніх викладачів мистецькихдисциплін спрямована на формування

в них професійної майстерності, яка єбагатоплановим поліфункціональним явищем упедагогічній діяльності. Майстерністьпроявляється у діяльності особистості, її сутністьполягає в цілісній особистості людини, в її позиції,реалізації власної системи цінностей, підкріпленихзнанням, досвідом, світосприйняттям. Якщолюдина, яка володіє соціальнопрофесійноюкомпетентністю, є творцем і творінням культури,то майстер – це удосконалене її творіння іпосередник, між простором культури і цивілізації,покликаний долати їх асиметрію. Процес набуттямайстерності є шляхом до внутрішньої об’ємноїцілісності та невід’ємною складовою процесуінкультурації людини, її закономірним підсумкомі показником.

Мета статті дослідити проблему становленняі розвитку педагогічної майстерності у системіпідготовки викладачів професійнохудожніхдисциплін у ВНЗ України, подати чіткевизначення змістової моделі “педагогічноїмайстерності”, її основних складових, якізабезпечують високу результативність працівикладача.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретичні засади формування педагогічноїмайстерності викладача вищої школи розробленів працях Ю. Азарова, А. Алексюка,Ш. Амонашвілі, А. Архангельського, О. Бандурки,І. Дістервега, О. Захаренка, І. Зязюна,А. Журавльова, В. Казмиренко, Я. Коменського,Л. Лимаренко, А. Макаренка, О. Мороз,В. Омеляненко, Л. Руденко, В. Сухомлинського,О. Савченко, О. Пометун, В. Третьяченко,К. Ушинського, К. Щедролосєвої та інших.

Проблемі професійної підготовки викладачівв сучасних умовах присвячені праці філософів тапедагогів В. Андрущенко, Г. Бал, С. Гончаренко,Р. Гуревич, В. Кремень, О. Кульчицька, Л. Мітіна,В. Моляко, О. Пєхота, Л. Пуховська, С. Сисоєва,В. Семиченко та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження.Майстерність педагога – це вирішеннярізноманітних педагогічних завдань, успішнаорганізація навчальновиховного процесу йотримання відповідних результатів. Педагогічнамайстерність – це сукупність якостей особистості,які забезпечують високий рівень самоорганізації

професійної діяльності викладача на рефлексивнійоснові. Це досконале, творче виконаннявикладачем професійних функцій на рівнімистецтва, результатом чого є створенняоптимальних соціальнопсихологічних умов длястановлення особистості кожного вихованця,забезпечення високого рівня інтелектуальногорозвитку, виховання кращих моральних якостей,духовного збагачення молоді.

Педагогічна майстерність, як стверджуєН. Ничкало – це вияв найвищої форми активностіособистості викладача в професійній діяльності.Вона базується на гуманізмі й розкривається вдоцільному використанні методів, засобів імеханізмів взаємодії викладача та студента вкожній конкретній ситуації навчання та виховання[5, 10].

Науковець М. Лещенко розглядає педагогічнумайстерність як уміння створювати особливийсвіт, в якому навчаються діти. Цей світ – активнеполе естетичного потенціалу [4, 80].

Професор Г. Васянович вважає, що сучаснийвикладач має не лише володіти своїм предметом,а й уміти орієнтуватися у відповідній галузі знань,здійснювати інтерпретацію в рамках суміжнихдисциплін, будувати навчальні плани, формуватиу студентів навички самоосвіти [3, 235].

В. Сімонов розглядає поняття “педагогічнамайстерність” з огляду наявності у викладачапрофесійних умінь: розв’язувати під час заняттяосвітні, виховні та розвивальні завдання;утримувати увагу студентів, зацікавлювати їхнавчальним матеріалом; ураховувати вік іпсихологічні особливості студентів, рівень їхрозвитку, на основі чого забезпечуватиіндивідуальний і диференційований підхід;влаштовувати свої стосунки з оточуючими нагуманній, демократичній основі; бути зібраним вразі виникнення важливих та несподіванихпитань, використовуючи почуття гумору;поєднувати теорію і практику у викладанні;грамотно використовувати в роботі новинкипедагогічної науки і практики; досконало володітимовою, словом; критично мислити й мати активнугромадянську позицію; урізноманітнювати своїзаняття, запобігати шаблонності в їх проведенні[6, 182 – 183].

Педагогічна майстерність охоплює такі важливікомпоненти, як гуманістична спрямованість(інтереси, цінності, ідеали), професійнакомпетентність, педагогічні здібності та вміння,

on a reflexive basis, will create the optimal sociopsychological conditions for the formation of the individualof each student.

Keywords: an education, the pedagogical craftsmanship, the vocational education, a teacher,modernization, the artspedagogical education, the higher educational establishments.


134

педагогічна техніка. Завдяки педагогічніймайстерності викладач має змогу оптимізувати всівиди навчальновиховної діяльності, спрямовуватиїх на удосконалення та всебічний розвитокособистості. Забезпечити високий організаційнопедагогічний процес, який характеризуєтьсявисоким рівнем розвитку спеціальнихузагальнених вмінь.

Грецький науковець Xochellis [9, 12] зазначив,що: виявлення характеристик “хорошоговикладача” або типів “ефективного викладання”протягом дуже довгого часу було одним зголовних питань, що стосуються педагогічногодослідження. Учений звертає увагу на те, щодискусія є очевидною сьогодні з акцентом напедагогічній освіті ЄС та інших міжнароднихорганізацій.

Щоб забезпечити високоякісне викладанняпотрібно забезпечити систематичний тапрофесійний розвиток викладачів, адекватнезаохочення, створення інтегрованої кар’єрноїструктури та покращених робочих місць.Професійний розвиток повинен ґрунтуватись напотребах викладачів та бути відповідним їхньомудосвіду та інтересам; фасилітація: до професійногорозвитку необхідно залучати лідерів із фаховимизнаннями, забезпечувати високоякісні, доступніресурси та відповідне середовище; професійнийрозвиток має ґрунтуватися на чіткому зв’язку міжтеорією, дослідженнями та практикою,забезпечувати можливості для активногозалучення, використовувати різноманітні стиліпрезентації матеріалу, охоплювати моделюванняпрактики, поглиблення знань, формування ірозвиток умінь та навичок на основі активнихдосліджень; професійний розвиток повиненпередбачати заплановану перевірку виконання,використання на практиці освоєних знань,сформованих навичок, підтримувати звітністьвикладачів за результати навчання студентів,передбачати отримання винагороди за участь упрограмах професійного розвитку у певній формі[8, 153].

К. Щедролосєвою доведено, що сутністьпрофесійної майстерності майбутніх викладачівслід розглядати у площині чотирьохрівневоїструктури: 1) як сукупності задатків, які єпередумовою процесу становлення й розвиткусхильностей і здібностей до художньопедагогічної діяльності; 2) як психологопедагогічних і культурологічних знань, які єінформаційною основою професійнопедагогічноїкомпетентності викладача; 3) як психологопедагогічних і культурологічних вмінь та навичок,які є операційною основою, що свідомо

опановується суб’єктом у процесі навчання тареалізується ним у художньопедагогічнійдіяльності; 4) як професійнозначущих якостейособистості, які є інтегруючою основою, щозабезпечує високий рівень готовності домайбутньої художньопедагогічної діяльності нагуманістичних засадах [7, 12 – 15].

За В. Афанас’євим змістовоструктурнасистема формування професійної майстерностімайбутніх викладачів мистецьких дисциплінвідображає істотні особливості досліджуваногопроцесу, а саме: методологічний підхід, мету,компоненти [2, 98], які створюють змістовуоснову, а також зв’язки цих компонентів міжсобою та з навколишнім середовищем, основніетапи процесу становлення та вдосконаленнявизначеного феномена. Концептуальна модель, уякій закладено зміст фахової підготовки майбутніхфахівців до продуктивної діяльності,структуровано у взаємопов’язані блоки, що маютьскладну психологопедагогічну структуру(адаптивноспрямовуючий, верифікаційносистемний, експертнооцінний, акмеологічнопрогностичний).

Ю. Азаров виділяє наступні компонентипрофесійної майстерності: професійно важливіякості; педагогічна техніка; професійні знання;педагогічна моральність; педагогічні здібності;зовнішня культура [1, 13]. Навчати студентівпедагогічній майстерності викладачі повинні нелише викладанням, а й власним прикладом тастилем свого викладання – власною педагогічноюмайстерністю і педагогічною культурою. Студентабо навіть випускник ВНЗ не може розглядатисяяк фахівець, який досяг високого рівняпрофесійної майстерності. Проте, він повиненмати засоби, які дозволили б йомувдосконалюватися в професійному плані. В стінахнавчального закладу можливо і необхідносформувати ті елементи цієї системи, які надалісприятимуть переходу на вищі рівні професійноїкомпетентності.

Висновки. Іноді випускник ВНЗ, залученийдо викладання, за допомогою старших та більшдосвідчених викладачів, шляхом спроб та помилокнабувши особистий досвід, засвоює педагогічніприйоми, але у більшості випадків це призводитьдо негативних наслідків, оскільки він не завждиможе донести знання до студентів, оскількистикається з проблемою виходу в студентськуаудиторію, не маючи уявлення про методивикладання, структурування лекційногоматеріалу. Через відсутність досвіду вся роботавикладача на сучасному етапі зводиться допередачі інформації. Дана проблема є дуже



135 Молодь і ринок №11 (154), 2017

важлива, оскільки пов’язана з проблемоюпідготовки фахівця. Тому вищий навчальнийзаклад має приділяти належну увагу не лишенавчанню, а й формуванню педагогічноїмайстерності. Виправити ситуацію, яка склалась,можливо шляхом запровадження семінарів тапрактикумів з педагогічної майстерності длястудентів та викладачів, залучаючи провіднихвикладачів ВНЗ, які мають великий досвід роботи.На загальнодержавному рівні розробити тазапровадити систему підвищення педагогічноїмайстерності викладачів, що покращить станзабезпечення кадрами та дасть змогу поліпшитирівень викладання.

ЛІТЕРАТУРA1. Азаров Ю.П. Тайны педагогического

мастерства / Ю.П. Азаров. – М.: ИздательствоМосковского психологосоциального института;Воронеж: Издательство НПО “МОДЭК”, 2004.– 432 с.

2. Афанасьев В.Г. Системность и общество /В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.

3. Васянович Г.П. Педагогічна етика:навчальнометодичний посібник / ГригорійПетрович Васянович. – Львів: Норма, 2005. – 344 с.

4. Лещенко М.П. Теоретикометодичні основипедагогічної майстерності викладачапрофесійної школи в умовах сучасного соціуму /Марія Лещенко // Педагогічна майстерність узакладах професійної освіти: монографія /[Н.Г. Ничкало, І.А. Зязюн, М.М. Солдатенко таін.]. – К., 2003. – С. 60–83.

5. Ничкало Н.Г. Професія вчителя вічна /Н.Г. Ничкало // Педагогічна майстерність узакладах професійної освіти: монографія /[Н.Г. Ничкало, І.А. Зязюн, М.М. Солдатенко таін.]. – К., 2003. – С. 3–10.

6. Симонов В.П. Педагогический менеджмент:ноухау в образовании / В.П. Симонов. – М.:Высшее образование, 2007. – 357 с.

7. Щедролосєва К. Формування професійноїмайстерності майбутніх учителів музики іхудожньої культури: автореф. дис. канд. пед.наук: 13.00.04 / К. Щедролосєва. – К., 2005. – 21 с.

8. Grundy Sh., Robinson J. Teacher professionaldevelopment : themes and trends in the recentAustralian experience / Sh. Grundy, J. Robinson //International handbook on the continuingprofessional development of teachers; eds. C. Day,J. Sachs. – Berkshire, England: Open UniversityPress, 2009. – P. 146–166.

9. Xochellis P. Schools and teachers in front ofcontemporary demands and challenges / P. Xochellis// Macednon, 1997. – N. 4. – P. 3–19.

REFERENCES1. Azarov, Yu.P. (2004). Tayny pedagogicheskogo

masterstva [Mysteries of pedagogical craftsmanship].Мoscow: Publ. of the Moscow Psychological andSocial Institute; Voronezh: Publ. NGO “MODEK”,432 p. [in Russian].

2. Afanasyev, V.G. (1980). Sistemnost i obschestvo[Systemicity and society]. Мoscow: Politizdat, 368 p.[in Russian].

3. Vasianovych, H.P. (2005). Pedahohichna etyka:navchalnometodychnyi posibnyk [Pedagogical ethics:a teaching manual]. Lviv: Norma, 344 p. [inUkrainian].

4. Leshchenko, M.P. (2003). Teoretykometodychni osnovy pedahohichnoyi maysternostivykladacha profesiynoyi shkoly v umovakhsuchasnoho sotsiumu [Theoretical and methodologicalfoundations of pedagogical craftmanship of a teacherof a vocational school in conditions of modern society].Pedahohichna maysternist u zakladakh profesiynoyiosvity: monohrafiya [Pedagogical craftmanship invocational education institutions: monography] (Ed.).N.H. Nychkalo, І.А. Ziaziun, М.М. Soldatenko et al.Кyiv, pp. 60–83. [in Ukrainian].

5. Nychkalo, N.H. (2003). Profesiya vchytelyavichna [The teacher’s profession is eternal].Pedahohichna maysternist u zakladakh profesiynoyiosvity: monohrafiya [Pedagogical craftmanship invocational education institutions: monography]. (Ed.).N.H. Nychkalo, І.А. Ziaziun, М.М. Soldatenko et al.Кyiv, pp. 3–10. [in Ukrainian].

6. Simonov, V.P. (2007). Pedagogicheskiymenedzhment: nouhau v obrazovanii [Pedagogicalmanagement: knowhow in education]. Мoscow:Higher Education, 357 p. [in Russian].

7. Shchedrolosyeva, K. (2005). Formuvannyaprofesiynoyi maysternosti maybutnikh uchytelivmuzyky i khudozhnoyi kultury [Formation ofprofessional masterity of future teachers of music andartistic culture]. Extended abstract of candidate’sthesis.Кyiv, 21 p. [in Ukrainian].

8. Grundy, Sh., Robinson, J. (2009). Teacherprofessional development: themes and trends in therecent Australian experience. International handbookon the continuing professional development ofteachers; eds. C. Day, J. Sachs. Berkshire, England:Open University Press, pp. 146–166. [in English].

9. Xochellis, P. (1997). Schools and teachers infront of contemporary demands and challenges.Macednon, n. 4, pp. 3–19. [in English].



136

УДК 373.211.24 “312” (045)

Лілія Онофрійчук, кандидат педагогічних наук, доцент, кафедридошкільної педагогіки, психології та фахових методик

Хмельницької гуманітарнопедагогічної академії

МЕТОД ПРОЕКТІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті розкрито погляди сучасних психологопедагогічних досліджень щодо вимог до професійноїдіяльності та особистості вихователя дітей дошкільного віку на сучасному етапі розвитку суспільства.Означено вимоги до особистості сучасного вихователя, необхідність формування професійної компетентностіта майстерності в процесі навчання у вищому навчальному закладі. Акцентовано увагу на компоненти, якіповинні бути основою педагогічної діяльності сучасного вихователя дітей дошкільного віку.

Ключові слова: вихователь дітей дошкільного віку, дошкільник, підготовка, педагогічна діяльність,педагогічна майстерність, особистісні якості вихователя.

Літ. 7.

Лилия Онофрийчук, кандидат педагогических наук, доцент, кафедрыдошкольной педагогики, психологии и профессиональных методик

Хмельницкой гуманитарнопедагогической академии

МЕТОД ПРОЕКТОВ В ПРОЦЕССЕ ПОДГОТОВКИ БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

В статье раскрыты взгляды современных психологопедагогических исследований относительнотребований к профессиональной деятельности и личности воспитателя детей дошкольного возраста насовременном этапе развития общества. Отмечено требования к личности современного воспитателя,необходимость формирования профессиональной компетентности и мастерства в процессе обучения ввысшем учебном заведении. Акцентировано внимание на компоненты, которые должны быть основойпедагогической деятельности современного воспитателя детей дошкольного возраста.

Ключевые слова: воспитатель детей дошкольного возраста, дошкольник, подготовка,

педагогическая деятельность, педагогическое мастерство, личностные качества воспитателя.

Liliya Onofriychuk, Ph.D.(Pedagogy), Associate Professor of thePreschool Pedagogy, Psychology and Professional Methods Department

Khmelnitskiy HumanitarianPedagogical Academy

THE METHOD OF PROJECT IN THE PROCESS OF PREPARING THE FUTUREEDUCATORS OF CHILDREN OF PRESCHOOL AGE

The article reveals the views of the contemporary psychological and educational researches on therequirements of professional activity and the teacher‘s personality of preschool children in the modern society.

It is argued that the profession of educator belongs to creative activities, since the professional activity of anyteacher is aimed at the education of the unique personality. The attention is drawn to the significance of the professionof educator of preschool children in the studies of H. Belenkoy, L. Zahorodnyi, O. Kononko, V. Kuz, T. Pominanskoy,S.Titarenko. The modern educator is considered as a qualified specialist, who is working in the system of preschooleducation, has pedagogical technologies, that meet new social goals and the level of development of the science ofthe child. The requirements of the personality of the modern educator of preschool age children are specified and thecharacteristics of the educational activities of the educator were identified by O.Shcherbakov (the information,development, orientation, mobilization, research, constructive, organizational and communicative ones).

The article follows the necessity of the formation of professional competence and skill in the process ofstudying at the higher educational institution, since the profession of educator is not easy and exhausting,demands to spend a lot of time and efforts in order to organize a new creative, entertaining educational processwith preschoolers. It is noted that the highest expression of the pedagogical skills of the modern educator is thepedagogical cycle, that is, the observance of a sense of measure in relations with children, understanding ofchildren, the choice of optimal means of influencing them in a particular situations. The emphasis is on thecomponents that should be the basis of the pedagogical activity of the modern educator of preschool children,which is the main is the pedagogical tact, also the features of the pedagogical tact were singled by V. Yahupov.

Keywords: an educator of preschool children, a preschool child, training, the pedagogical activity, thepedagogical skills, the personal qualities of the teacher.

© Л. Онофрійчук, 2017


137 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Сучаснийвихователь – це кваліфікованийфахівець, який працює в системі

дошкільної освіти, володіє педагогічнимитехнологіями, що відповідають новим суспільнимцілям та рівню розвитку науки про дитину. Тому,враховуючи тенденції сьогодення, вартопереосмислити традиційні функції педагогічноїдіяльності, реалізувати прогресивні ідеї в розвиткудошкільної освіти та підготовки вихователів дітейдошкільного віку.

Як засвідчує аналіз педагогічної діяльності,сьогодні вихователі не готові до того, що сучаснідошкільники потребують самостійності, як умовирозвитку і свободи вибору, як його джерела.Навчальна взаємодія з ними повинна будуватисьлише на засадах ділового партнерства,взаємодовіри і поваги. Саме цим і зумовлена низкавимог до вихователів на сучасному етапі розвиткудошкільної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Аналіз особливостей підготовки майбутніхвихователів та осмислення процесів, специфічнихдля України, висвітлено в працях Л. Артемової,А. Богуш, Г. Бєлєнької, Л. Зданевич, О. Кононко,К. Крутій, В. Майбороди, Л. Пісоцької, О. Проскури,М. Собчинської та ін. Сутність, структура та змістпрофесійнопедагогічної компетентностімайбутніх вихователів дітей дошкільного вікустали предметом досліджень Г. Бєлєнької,Н. Глузман, Л. Карпової, М. Машовець, О. Морозта ін. Ці дослідження забезпечують можливістьрозглянути вимоги до професійного становленнямайбутнього вихователя в умовах сучасногосуспільства.

Мета статті полягає у теоретичномуобґрунтуванні сучасних психологопедагогічнихвимог до професійної діяльності та особистостівихователів дітей дошкільного віку на сучасномуетапі розвитку суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження.Сучасні діти дошкільного віку живуть удинамічному середовищі, яке постійнорозвивається. Їхніми характерними рисамистають висока емоційна чутливість, розумоваактивність і обізнаність у більшості доступнихсфер оточуючої дійсності; неврівноваженістьнервової системи; незадовільний стан здоров’я,відмінності у ціннісних орієнтаціях. Тому сьогоднівкрай необхідно привести у відповідність донових стандартів розвитку дитини професійнудіяльність діючих вихователів дітей дошкільноговіку, сформувати їхню готовність до реалізаціїзавдань креативного, творчого розвиткусучасного дошкільника. Зважуючи на те, що

дошкільна освіта сьогодні значно відрізняється відтієї, яка була в нашій країні 10 – 15 років тому,сучасний вихователь повинен вміти працюватив умовах соціуму, котрий стрімко змінюється;розуміти, що тільки високий професіоналізм ітворчість, ініціативність допоможе знайти місцеі сомореалізуватися в педагогічній професії.

Професія вихователя належить до творчихвидів діяльності, оскільки професійна діяльністьбудьякого педагога спрямовується на вихованняунікальної, неповторної особистості. Вихователь– це фахівець, який сьогодні працює в системідошкільної освіти, володіє педагогічнимитехнологіями, що відповідають новим суспільнимцілям та рівню розвитку науки про дитину.

Звертаючи увагу на значущість професіївихователя В. Кузь наголошував, що коженвихователь має бути педагогомдослідником,оратором, повинен майстерно володіти словом танайновішими виховними інформаційнимитехнологіями [3, 7].

Сучасний вихователь, на думку О. Кононко,це передусім педагогноватор, який відчуває новіжиттєві тенденції, тримає руку на пульсі часу,добре орієнтується у пріоритетах сучасності,спрямований на майбутнє, творчо ставиться досвоєї професійної діяльності. Саме такийвихователь “…дивиться на освіту як на процесрозширення можливостей компетентного виборудитиною змісту, місця, тривалості, партнерів,матеріалів для своїх занять; створення умов для їїсаморозвитку, прояву сутнісних сил; пошукпедагогічних технологій побудови розвивальногоспособу життя дошкільника; формування в ньогооснов особистісної культури; створення виховногосередовища” [4, 6].

Зауважимо, що вихователі, які досягаютьнайвищого новаторського рівня педагогічноїмайстерності, сприймають свою професію як хобій отримують від неї задоволення. Це – достатньовагомий аргумент для саморозвитку кожногопедагога, який повинен вміти працювати в умовахринку, розуміти що тільки високийпрофесіоналізм, творчість, ініціатива допоможутьйому знайти своє місце та самореалізуватися впрофесії.

Г. Бєлєнька у своєму дослідженні зазначає, щоу процесі професійної підготовки вихователівдітей дошкільного віку важливого значеннянабуває формування професійної компетентностіяк реалізованої здатності особистості вирішуватизадачі професійної діяльності на основі фаховихзнань і умінь, що інтегруються з розвиткомособистісних професійно значущих якостей, середяких провідними є любов до дітей, що


138

поєднується з вимогливістю, емпатією такомунікативністю. До основних вимогпрофесійної компетентності вихователя дітейдошкільного віку у контексті потреб сучасногодошкільника дослідниця відносить такі, як:розвинені моральновольові якості, змістовнаобізнаність у доступних для дитини дошкільноговіку галузях життя, уміння доцільноорганізовувати виховання і навчання дитини,зважаючи на її індивідуальні особливості [1].

Розглядаючи основні особистісні якості,необхідні в професійній діяльності сучасноговихователя дітей дошкільного віку Т. Поніманська,звертає увагу на здатність до рефлексії і контролюрезультатів педагогічної діяльності; співробітництвоз дитиною на засадах гуманізму, розвиток їїособистості; здатність до емоційної і моральноїпідтримки дитини; прагнення до емоційноїблизькості у спілкуванні з нею, спрямування напсихологічний комфорт і своєчасний розвитокособистості; бажання поповнювати знання,займатися самонавчанням і самовихованням длявдосконалення своєї педагогічної майстерності;здатність виявляти і враховувати у вихованніінтереси дітей та їхнє право на повагу [6, 131].

Поряд з високими моральними якостями,глибокими знаннями методики навчальновиховної роботи і психологічних особливостейдітей дошкільного віку вихователь повинен матикомплекс професійно важливих психологічнихякостей, які визначають його педагогічнумайстерність. Яку І. Зязюн розглядає як комплексвластивостей особистості, що забезпечуєсамоорганізацію високого рівня професійноїдіяльності на рефлексивній основі [5]. Критеріямипедагогічної майстерності визначає гуманність,науковість, педагогічну доцільність, оптимальнийхарактер, результативність, демократичність татворчість вихователя.

Сучасний вихователь – це двічі майстер, томущо, поперше, – це відмінний знавець психологіїособистості дошкільника і того, чого його сліднавчити, а подруге, – це людина, яка володієспособами виховання і навчання. Педагогічнумайстерність вихователя слід розглядати як проявйого “Я” в професії, як самореалізацію особистостів педагогічній діяльності, яка покликана сприятигармонійному і максимальному саморозвиткуособистості дитини дошкільного віку, зазначаютьЛ.Загородня та С. Тітаренко [2].

Найвищим виявом педагогічної майстерностісучасного вихователя є педагогічний такт, тобтодотримання почуття міри у відносинах звихованцями, розуміння вихованців, вибіроптимальних засобів впливу на них у конкретній

ситуації [5, 214]. До основних ознак педагогічноготакту В. Ягупов відносить: людяність беззарозумілості; вимогливість без брутальності тапридирства; педагогічний вплив без приниженняособистої гідності вихованця, наказів, навіювань,попереджень; уміння давати розпорядження,вказівки та прохання без зухвалості тазарозумілості; вміння слухати співрозмовника, невиявляючи байдужості; урівноваженість,самовладання і діловий тон спілкування бездратівливості та сухості; простота в спілкуваннібез фамільярності, панібратства, та показухи;принциповість і наполегливість без упертості;уважність, чутливість і емпатійність без їхпідкреслення; гумор без насмішки; скромність безудаваності [7].

Основою педагогічної діяльності сучасноговихователя дітей дошкільного віку О. Щербаковвважає наступні компоненти: інформаційний –базується на глибокому і вільному володіннінавчальним матеріалом, методами і прийомамийого викладання та ін.; розвиваючий – відображаєєдність навчання, виховання і розвитку,забезпечує управління основними компонентамидіяльності вихованця (мислительний, емоційний,вольовий компоненти); орієнтаційний – формуєу дітей ідеї та ідеали, мотиви поведінки і соціальнідії; мобілізаційний – активізує знання і життєвийдосвід з метою формування у дошкільниківпізнавальної самостійності; дослідницький –вихователь повинен бути творцем, дослідником;конструктивний – у своїй професійній діяльностівихователю доводиться обирати і компонуватинавчальний матеріал відповідно до вікових таіндивідуальних особливостей і можливостейдітей; планувати і будувати педагогічний процес,структуру власних дій і дій дошкільників;організаторський – включення вихованців дорізних видів діяльності, організація дітей;комунікативний – співпраця і спілкування зіншими людьми (вихованцями, батьками, іншимипедагогами) [9, 357].

Професія вихователя дітей дошкільного віку –непроста і виснажлива, адже вихователю потрібнозатратити багато часу і зусиль для того, щоборганізувати новий творчий, захопливий освітнійпроцес із дошкільниками. Педагог кожного днязастосовує свою творчу уяву і фантазію, даруючицікаві нові ідеї вихованцям. Вихователь – цецентральна фігура в дошкільному навчальномузакладі, тому недаремно кажуть: який вихователь,такі в нього й діти. Від того, наскільки педагогкритично підходить до аналізу своєї роботи,використовує новинки психологопедагогічноїнауки та практики, передовий досвід, шукає нові



139 Молодь і ринок №11 (154), 2017

методи та прийоми навчальновиховної роботи здітьми, дбає про свій інтелект і культурнийрозвиток, залежить рівень розвитку тавихованості його вихованців.

Варто зауважити, вища педагогічна школаповинна забезпечити підготовку вихователявідповідно до вимог сучасності, здатного дотворчої реалізації різноманітних освітніх завданьта програм, формування активної, креативної,компетентної, самодостатньої особистості дитинидошкільного віку. Виконанню цього завданняпідпорядкована вся система підготовки фахівціву вищому навчальному закладі, що формуєпрофесійну майстерність майбутнього фахівця угалузі дошкільної освіти. Адже людина, яка прагнестати вихователем, повинна не лише набуватипрофесійних знань, а й виховувати власнийхарактер, інтелектуально й емоційно розвиватися.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших пошуків у даномунапрямку . Таким чином, щоб відповідатисучасним вимогам професії вихователя дітейдошкільного віку й гарантувати високу якістьнавчальновиховного процесу ДНЗ, майбутнійфахівець дошкільної освіти має прагнути статисправжнім професіоналом, майстром своєїсправи, досягти вершин педагогічноїмайстерності. Тому основними напрямамипрофесійної підготовки майбутніх вихователівдошкільної освіти у ВНЗ мають бути, поперше,самовизначення педагога у світовій і національнихкультурах, у тому числі й педагогічній; подруге,вироблення на цій основі соціальнопрофесійноїкомпетентності.

Перспективні розробки в цьому напрямі мивбачаємо в подальшому вивченні шляхівудосконалення професійної підготовки майбутніхвихователів дітей дошкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА1. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного

віку: становлення фахівця в умовах навчання:монографія / Г. В. Бєлєнька. – К.: Світич, 2006.– 304 с.

2. Загородня Л. П. Педагогічна майстерністьвихователя дошкільного закладу: навч. посіб. /Л. П. Загородня, С. А. Тітаренко. – 2ге вид. –Суми: Університетська книга, 2010. – 319 с.

3. Кузь В. Г. Готуємо сільського вчителявихователя / В.Г. Кузь // Психологопедагогічніпроблеми сільської школи: збірник наукових працьУманського державного педагогічного

університету імені Павла Тичини / Ред. кол.:Н.С.Побірченко (гол. ред.) [та ін.]. – К.: Наук.світ, 2002. – С. 6–13.

4. Методичні аспекти реалізації Базовоїпрограми розвитку дитини дошкільного віку “Яу Світі” / [Кононко О. Л., Плохій З.П., ГончаренкоА.М. та ін.]; під ред. О. Л. Кононко. – К.: Світич,2009. – 208 с.

5. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн,Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.; за ред.І.А. Зязюна. – К.: Вища шк., 1997. – 349 с.

6. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка:навчальний посібник для студентів вищихнавчальних закладів / Т. І. Поніманська. – К.:Академвидав, 2006. – 456 с.

7. Ягупов В. В. Педагогіка: навч. посібник /В. В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.

REFERENCES1. Bielienka, H.V. (2006). Vykhovatel ditei

doshkilnoho viku: stanovlennia fakhivtsia v umovakhnavchannia [Teacher of preschool children:professional formation in a learning environment].Kyiv: Svitych, 304 p. [in Ukrainian].

2. Zahorodnia, L. P. & Titarenko, S. A. (2010).Pedahohichna maisternist vykhovatelia doshkilnohozakladu [Pedagogical mastery of a teacher in the preschool institution]. Sumy: Universytetska knyha, 319 p.[in Ukrainian].

3. Kuz, V. H. (2002). Hotuiemo silskohovchyteliavykhovatelia [We are preparing a villageteacher]. The psychological and pedagogicalproblems of the rural school. А collection of scientificworks of Uman Pavlo Tychyna State PedagogicalUniversity. Kyiv: Nauk. svit, pp. 6–13. [inUkrainian].

4. Kononko, O. L., Plokhii, Z.P. & Honcharenko,A.M. et al. (2009). Metodychni aspekty realizatsiiBazovoi prohramy rozvytku dytyny doshkilnoho viku“Ia u Sviti” [Methodological aspects of theimplementation of the basic program of developmentof a child of preschool age “I in the World”]. Kyiv:Svitych, 208 p. [in Ukrainian].

5. Ziaziun, I.A., Kramushchenko, L.V. &Kryvonos, I.F. et al. (1997). Pedahohichnamaisternist [The Pedagogical skills]. Kyiv: Vyshchashk., 349 p. [in Ukrainian].

6. Ponimanska, T.I. (2006). Doshkilna pedahohika[The Preschool pedagogy]. Kyiv: Akademvydav, 456 p.[in Ukrainian].

7. Yahupov, V.V. (2002). Pedahohika [ThePedagogy]. Kyiv: Lybid, 560 p. [in Ukrainian].



140

УДК 375.3.603

Віталій Чепіга, доцент кафедри музики і хореографіїСергій Чугай, старший викладач кафедри музики і хореографії

Володимир Кривохвостов, старший викладач кафедри музики і хореографіїДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

КРИТЕРІЇ ТА ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВНА УРОКАХ МУЗИКИ

У статті розкрито сутність феномену національної свідомості та визначено його структурнікомпоненти та сфери прояву. Проаналізовано матеріали, які пов’язані з музикою Західної України ХІХ –початку ХХ століття. Визначено критерії та рівні сформованості національної свідомості молодшихшколярів засобами національного музичного мистецтва. Розроблено, теоретично обґрунтовано шляхиформування національної свідомості учнів початкових класів засобами західноукраїнської музики ХІХ –початку ХХ століття. Охарактеризовано технології навчання учнів початкових класів, яківикористовуються на уроках музики.

Ключові слова: критерії формування, шляхи формування, національна свідомість.

Літ. 6.

Виталий Чепига, доцент кафедры музыки и хореографииСергей Чугай, старший преподаватель кафедры музыки и хореографии

Владимир Кривохвостов, старший преподаватель кафедры музыки и хореографииГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

КРИТЕРИИ И ПУТИ ФОРМИРОВАНИЯ НАЦИОНАЛЬНОГО СОЗНАНИЯУЧАЩИХСЯ НА УРОКАХ МУЗЫКИ

В статье раскрыта сущность феномена национального сознания и определены его структурныекомпоненты и сферы проявления. Проанализированы материалы, которые связанные с музыкой ЗападнойУкраины XIX – начала ХХ века. Определены критерии и уровни развития национального самосознаниямладших школьников средствами национального музыкального искусства. Разработаны и теоретическиобоснованы пути формирования национального сознания учащихся начальных классов средствамизападноукраинской музыки ХІХ – начала ХХ века. Охарактеризованы технологии обучения учащихсяначальных классов, которые используются на уроках музыки.

Ключевые слова: критерии формирования, пути формирования, национальное сознание.

Vitaliy Chepiha, Associate Professor of the Music and Choreography DepartmentSerhiy Chuhay, Senior Lecturer of the Music and Choreography Department

Volodymyr Kryvohvostov, Senior Lecturer of the Music and Choreography DepartmentState Higher Education Institution “Donbass State Pedagogical University”

CRITERIA AND WAYS OF FORMATION OF NATIONAL CONSCIOUSNESSOF PUPILS AT MUSIC LESSONS

The problem of national consciousness is complex and multifaceted. It requires a deep understanding ofthe nature of this phenomenon in the philosophical, sociological, psychological and pedagogical aspects.

The article deals with the essence of the phenomenon of national consciousness and identifies its structural componentsand spheres of manifestation. The authors analyzed the materials related to music of the Western Ukraine of the nineteenth thebeginning of the twentieth century. The criteria and levels of formation of national consciousness of Junior schoolchildren bymeans of national musical art are highlighted. The authors developed the theoretically justified way of formation of nationalconsciousness of students in primary classes by means of Western music of the nineteenth the beginning of the twentiethcentury. The authors described the technology of training of pupils of initial classes, which are used in the music lessons.

The theoretical analysis of the structural components and spheres of manifestation of nationalconsciousness has allowed to identify five criteria of formation of national consciousness. According to certaincriteria was allocated three levels of formation of national consciousness: high, medium and low. So, the studyproved the possibility of successful formation of national consciousness of Junior schoolchildren at musiclessons at comprehensive school by means of the creative heritage of the Western Ukrainian composers of thenineteenth and the beginning of the twentieth century.

Conducting of the ascertaining phase of the experiment showed that the level of development of nationalconsciousness among the younger students is quite low and about the same in control and experimental groups.

© В. Чепіга, С. Чугай,В. Кривохвостов, 2017


141 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Державнакультурна політика наголошує напріоритетності відродження та

розвитку національних традицій у культурі,мистецтві та освіті, закликає звернутись до свогокоріння, віднайти не тільки невідоме в своємуминулому, але, спираючись на нього, побудуватистратегію оновлення духовного життя нації.Реформи нашого суспільства, економічна таекологічна нестабільність спричинили глибокізміни в свідомості сучасного підростаючогопокоління, однією з яких можна вважати згубнутенденцію американізації, потягу до всього“заокеанського”, часто всупереч своєму,національному. Тому основним напрямкомсучасної системи національного вихованнявиступає сьогодні саме формування справжньогогромадянина, спроможного в недалекомумайбутньому взяти участь у розбудові Українськоїдержави та зміцненні її незалежності, утвердженнірідної мови в усіх ділянках суспільного життя,відродженні, збереженні та примноженнінаціональної культури. І вирішальним чинникомв процесі формування такої особистості виступаєвласне національна свідомість, яка знаходить вияву пам’яті про минуле, у відчутті власноїпов’язаності з долею Батьківщини, в національнійідентифікації, тобто ментальній, духовнокультурній спорідненості зі своїм народом [3].

Проблема національної свідомості є складноюта багатогранною. Її вирішення потребуєглибокого розуміння самої природи цьогофеномену в філософському, соціологічному,психологічному та педагогічному аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Уфілософськоісторичному плані дане питаннярозглядається крізь призму відображення всвідомості людини власної приналежності до націїта усвідомлення цієї приналежності(М. Грушевський, Ю. Руденко, А. Свідзинський).

Соціологічний аспект національної свідомостівизначається як двосторонній зв’язок міжсуспільством та особистістю, де особистістьвиступає як носієм, так і творцем суспільнихвідносин (В. Андрущенко, О. Голяка, М. Шаповал).

Вагомий внесок у визначення феноменусвідомості та психологічних механізмів її регуляціїзробили такі вчені, як Б. Ананьєв,

М. Боришевський, Л. Виготський, І. Кон,В. Крутецький, С. Рубінштейн.

Одним із найпотужніших засобів національноговиховання є мистецтво. Воно виступає не тількиоднією з найдосконаліших форм опанування світуу всій повноті його творчої універсальності, але інайбільш тонким інструментом “гуманізуючоїсоціалізації” [5]. Естетичні засоби впливумистецтв, зокрема музики, на особистість єнайбільш дієвими і творчо розвиваючими,оскільки формують найважливіші людські якості.На виховному потенціалі музичного мистецтваакцентували увагу у своїх роботах педагогикомпозитори: А. Вахнянин, Д. Кабалевський,М. Леонтович, К. Стеценко. З’ясуваннюспецифіки сприйняття музичного творуприсвятили свої наукові дослідження Б. Асаф’єв,О. Апраксіна, А. Болгарський, О. Костюк,О.Рудницька, О. Ростовський.

Із здобуттям Україною незалежності до наспочинають повертатися імена незаслуженозабутих, а то й заборонених у свій час діячівзахідноукраїнського музичного мистецтва(М. Вербицького, І. Лаврівського, С. Воробкевича,В. Матюка, А. Вахнянина, Д. Січинського,М. Гайворонського та ін.). Сьогодення ставитьперед нами завдання детального аналізу тавивчення музичних здобутків західноукраїнськогорегіону.

У творах західноукраїнських композиторів всвоєрідній регіональноетнічній та художньообразній формі відтворюється національнийхарактер, психологічний склад та трудовадіяльність нашого народу, його ідеали, мрії тасподівання. Однак виникає протиріччя міжнеобхідністю введення в педагогічний процестворчої спадщини західноукраїнськихкомпозиторів XIX – початку XX століття інедосконалістю програм, їх невідповідністювимогам сучасної школи, недостатньою кількістюнавчальних посібників, методичних розробок, деб розглядався цей пласт національногомистецтва.

Мета статті – полягає у науковомуобґрунтуванні шляхів формування національноїсвідомості учнів початкових класів засобамизахідноукраїнського музичного мистецтва XIX –початку XX століття.

In the experimental class with a high level of development of national consciousness (4%) children; ofthe middle level – (36%); low (60%).

In the control class: the high level of development of national consciousness was not defined either inone child; the average level (40%); low (60%).

Therefore, we experimentally confirmed that the music, expanding the scope of aesthetic consciousnessand as a powerful mechanism of empathy, able to act as one of the effective means in the formation of nationalconsciousness of the student.

Keywords: criteria of development, the ways of formation of national consciousness.


142

Виклад основного матеріалу дослідження.З метою визначення реального рівнясформованості національної свідомості молодшихшколярів був проведений констатуючий етапексперименту, завданнями якого було: з’ясуваннястану поінформованості учнів у вітчизняномумузичному мистецтві в цілому тазахідноукраїнській професійній музичній творчостіокремо; визначення ступеня ідентифікації школярівзі своєю нацією; вивчення стану використання науроках музики творчості західноукраїнськихкомпозиторів XIX – початку XX століття.

Теоретичний аналіз структурних компонентівта сфер прояву національної свідомості дозволивнам визначити критерії сформованостінаціональної свідомості:

1. Поінформованість школярів стосовноісторичного минулого свого народу, ступіньінтересу до нього, а звідси сформованість почуттягордості за свою націю, за приналежність до неї;

2. Поінформованість щодо національноїкультури, звичаїв і традицій свого народу, повагата бережливе ставлення до національногомистецтва;

3. Здатність бачити та відчувати красу природирідного краю й отримувати естетичнезадоволення від спілкування з нею;

4. Здатність до емоційнооцінного переживаннянаціонального музичного мистецтва таспроможність на цій основі до емпатії таідентифікації з оспіваним у творі ліричним героєм,особистістю композитора, народом;

5. Ступінь володіння рідною мовою, любов тапошана до неї [2].

Виходячи зі структури національної свідомості,де чільне місце посідають внутрішні почуття,естетичні переживання, спрямовані на власнийобраз “Я”, на ідентифікацію особистістю себе якпредставника певної нації, нами були розробленіспеціальні анкети для визначення ставлення учнівдо своєї нації, її культури та мови. В анкетуваннібрали участь учні 4х класів.

До анкети увійшли питання щодо національноїідентифікації учнів. За їх допомогою ми з’ясувалинаціональність респондентів, їхнє ставлення досвоєї нації. Запитання про родовід та генетичнікоріння школярів було занадто складним.Більшість казали, що народилися на Україні, томувони за національністю українці. На питання прозовнішній вигляд українців діти відповідали восновному однотипно, виходячи з власнихуявлень про національні костюми: “Українецьносить червоні штани та оселедець”, “Українськадівчина завжди у віночку зі стрічечками”, тобтоїхні уявлення досить обмежені.

Серед позитивних рис українця (опитуванішколярі в основній своїй масі виявилисяукраїнцями) було названо такі риси, якдоброзичливість, життєрадісність, миролюбність,щирість, чуйність, працелюбність – тобто ті риси,які споконвіку були притаманні українцям. Слідвідмітити, що перелік позитивних рис в анкетахвиявився досить багатим. До негативних рисукраїнця школярі віднесли пасивність,безвідповідальність та жадібність. Ці три рисинайбільш часто зустрічались у відповідях(відповідно 68% до загальної кількості названихрис).

Окреме питання було присвячене мові [1].Основна кількість дітей розуміла питання, заданіукраїнською мовою, а на додаткове питання “Якти вважаєш, якщо ти живеш на Україні, чипотрібно знати українську мову?” діти восновному казали “Не знаю”.

З огляду на те, що предмети естетичного циклубезпосередньо впливають на естетичну свідомість[4], яка, на нашу думку, є зв’язуючою ланкою міжпідструктурами національної свідомості та тимрезультатом, якого очікує педагог, наступний блокпитань був представлений найбільш широко.Сюди ввійшли питання про музику, літературу,усну народну творчість, мистецтво рідного краю,про народні обряди, звичаї і традиції, якіпобутують у даній місцевості.

Слід зазначити, що діти люблять співати тазнають певну кількість українських пісень, хочаїхні знання обмежуються програмою уроківмузики та музичними святами: найчастіше дітизгадували пісні “Ой є в лісі калина”, “Дударик”,“Пісню про лисичку”, народні танці козачок, гопакта ін. Серед відомих їм українських співаків дітизнають тільки естрадних виконавців, про якихвони дізнаються з телебачення та радіо.

Українські обряди та свята діти знають дужеповерхово. На додаткове питання “До якого святаналежать колядки та щедрівки?” вони відповідалиневпевнено, а про весняні обряди, веснянки,гаївки майже ніхто не згадав. Знання дітей проприкмети також поверхові, побутові: про чорнукішку, про горобця за вікном (несе вісточку), проречі, що впали додолу (хтось поспішає). Природніявища й народні прикмети ще не зайняли удитячій свідомості потрібного місця. На запитанняпро види народної творчості дали відповідь лишедеякі діти, що згадали рушникарство тагончарство.

Для нашого дослідження важливо буловстановити, імена яких українських композиторівє відомими для школярів. Учнями 4х класів булиназвані М. Лисенко, М. Вербицький (кілька учнів



143 Молодь і ринок №11 (154), 2017

згадали його як автора Гімну України),М. Леонтович. Отже, творчість західноукраїнськихмитців дітям зовсім не відома.

Відповідаючи на останнє питання анкети: “Щоозначає для тебе слово “Батьківщина?”, дітипродемонстрували широкий спектр почуттів, щосвідчить про емоційність та щирість відчуття своєїналежності до України. Наводимо фрагментидеяких відповідей:

“Батьківщина – це ніби друга матінка для нас,це наша оселя…”;

“Батьківщина – це рідний край, за який можнавіддати все, що ти маєш…”;

“Батьківщина – це те місце на земній кулі, деживуть твої рідні, де ти i відчуваєш любов татурботу, де тебе завжди чекають…”.

Відповідно до визначених критеріїв буловиділено три рівні сформованості національноїсвідомості: високий, середній та низький.

Високий рівень. Учень здатний оцінити себеяк представника певної нації. Наявне естетичнеставлення до творів національного музичногомистецтва в межах вікових можливостей. Маючидобре розвинену увагу та спостережливість,відчуває гордість за свій край, за народ, що йогонаселяє. Естетично сприймає природу рідногокраю, захоплюється нею. Здатний побачитипрекрасне в ній. Цікавиться історією свого народу.Знайомий із звичаями та традиціями рідного краю,проявляє до них живий інтерес. Любить ріднумову та послуговується нею в повсякденномужитті. Здатний відчувати естетичну насолоду відспілкування з національним мистецтвом. Відчуваєгордість за духовні здобутки свого народу.

Середній рівень. Учень здатний визначитисвою приналежність до нації. Нестійке естетичнеставлення до творів національного музичногомистецтва. Відчуває гордість за свій край, народ.Оскільки увага та спостережливість розвинутінедостатньо, не завжди може помітити прекраснев явищах природи, хоча, загалом, любить її. Немає стійкого інтересу до історії свого народу.Знайомий з окремими звичаями і традиціями,однак інтерес до них не сталий.

Низький рівень. Знаючи, ким він є занаціональністю, учень практично не може датиобґрунтованої відповіді щодо оцінювання своєїнаціональної приналежності. Ставлення донаціонального мистецтва індиферентне або сутоспоживацьке – як до засобу для розваг, – прицьому емоційні переживання характеризуютьсяодноманітністю (радість, ритмове наслідування,сторонні емоційні стани тощо). На тлі слаборозвинених уваги і спостережливості –невизначене ставлення до рідного краю.

Відповідає, що любить природу рідного краю,однак не може обґрунтувати свою позицію аніемоційно, ані змістовно. Історія свого народу невикликає інтересу. Знайомий з деякиминародними звичаями та традиціями, однак не знаєі не розуміє їх історичного значення. Погановолодіє рідною мовою. Спілкування знаціональним мистецтвом практично ніколи невикликає емоційного відгуку.

Аналіз відповідей школярів дає можливістьзробити певні висновки:

загальний рівень сформованості національноїсвідомості у дітей досить низький;

дуже обмежена кількість дітей володієукраїнською мовою, розуміє її, дивитьсятелепередачі українською мовою та читає народніказки, віршики, забавлянки тощо;

із усього різноманіття українського фольклорудіти називають лише окремі пісні й танці, деякінайвідоміші казки, з народними обрядами, ітрадиціями та прикметами вони також знайоміне дуже детально.

Відтак, проведення констатуючого етапуексперименту дало змогу з’ясувати, що рівеньсформованості національної свідомості умолодших школярів досить низький і приблизнооднаковий у контрольній та експериментальнійгрупах.

В експериментальному класі (загальнакількість опитуваних дітей – 25): високий рівеньрозвитку національної свідомості визначивсятільки у однієї дитини (4%); середній рівень – 9учнів (36%); низький рівень – 15 школярів (60%).

У контрольному класі (кількість дітей, щоприймала участь в експериментальній роботі, –25): високого рівня розвитку національноїсвідомості не було визначено в жодної дитини;середній рівень сформованості національноїсвідомості виявився у 10 дітей (40%); низькийрівень – у 15 дітей (60%).

Формування національної свідомості молодшихшколярів на уроках.

Орієнтовні плани уроківлекцій, присвяченихжиттю і творчості західноукраїнськихкомпозиторів XIX – початку XX століття [6].

Урок № 1Михайло Вербицький (1815 – 1870).

Життєвий і творчий шлях.1. Дитячі роки.2. Музична освіта в школі при церковному хорі

в Перемишлі.3. Навчання у Львівській духовній семінарії.4. Робота регентом при хорах Львова та Перемишля.5. Музичні твори до святкування шевченківських

роковин (“Заповіт”).


144

6. Музика до спектаклів. Інструментальнамузика. (“Підгіряни”).

Твори для слухання: “Ще не вмерла Україна”,слова П. Чубинського; “Заповіт”, словаТ. Шевченка; “Поклін”, слова І. Гушалевича.

Урок №2Сидір Воробкевич (1836 – 1903).

Життєвий і творчий шлях.1. Дитячі роки.2. Навчання у Віденській консерваторії.3. Педагогічна діяльність у Чернівцях.4. Створення “Співаників”.5. Громадська діяльність.6. Хорова творчість: твори на слова І. Франка,

Ю. Федьковича, Т. Шевченка на власні тексти.7. Мелодрами. Твори для домашнього

музикування. Поетична творчість.Твори для слухання: “Над Прутом у лузі”,

“Мова рідна”, слова Д. Млаки; “Минають дні”,слова Т. Шевченка, “Підлисся”, “Огні горять”.

Урок № 3Денис Січинський (1865 – 1909).

Життєвий та творчий шлях.1. Навчання в Бережанській гімназії.2. Навчання у Львівській консерваторії.3. Громадська діяльність.4. Заснування товариства “Боян” (Коломия,

Перемишль, Бережани). Музична бібліотека уСтаніславі, музична школа.

5. Хорова творчість: твори на словаТ. Шевченка, І. Франка. Вокальна творчість.

6. Опера “Роксолана”.Твори для слухання: “Чом, чом, земле моя”,

“Минули літа молодії”, слова Т. Шевченка;“Непереглядною юрбою”, слова І. Франка; “Піснемоя”, слова І. Франка.

Урок № 4Левко Лепкий (1888 – 1971).

Життєвий та творчий шлях.1. Навчання в Бережанській гімназії.2. Навчання у Львівському університеті.3. Левко Лепкий – командир української

кавалерії (1921 рік).4. Левко Лепкий та Богдан Лепкий – “Журавлі”

(Краків 1910 рік).5. Пісенна та поетична творчість.6. Роки еміграції.Твори для слухання: “Журавлі”; “Маєва нічка”;

“Ой, поїхав стрілець”.Урок № 5

Михайло Гайворонський (1892 – 1949).Життєвий та творчий шлях.1. Навчання у Вищому музичному інституті у

Львові.2. Участь в УСС (1914 рік).

3. Робота у Вищому музичному інституті.4. Еміграція в США.5. Вокальна творчість. Стрілецькі пісні.Твори: “Плес”,“Щедрівка”,“Їхав стрілець”,“За

рідний край”.Висновки. Наше дослідження довело

можливість успішного формування національноїсвідомості молодших школярів на уроках музикив загальноосвітній школі засобами творчоїспадщини західноукраїнських композиторів XIX– початку XX століття. Експериментальнопідтверджено, що музика, розширюючи сферуестетичної свідомості та будучи потужниммеханізмом співпереживання, здатна виступатиодним із дієвих засобів у справі формуваннянаціональної свідомості школяра.

Виконане дослідження не вичерпує всіхаспектів визначеної проблеми. Ґрунтовноїрозробки потребують питання впливу інших видівмистецтва на формування національної свідомостіособистості, ролі сучасної естрадної музики впроцесі формування національної свідомості,виявлення специфічних рис досліджуваногофеномена у дітей різних вікових груп тощо. Всеце свідчить про актуальність та перспективністьподальшого дослідження проблем розвиткунаціональної свідомості школярів.

ЛІТЕРАТУРА1. Апраксина О.А. Методика музыкального

воспитания в школе / О.А. Апраксина. – Москва:Просвещение, 1983. – 224 с.

2. Вишневський О. Сучасне українськевиховання: педагогічні нариси / О. Вишневський.– Львів: Б.в., 1996. – С. 134 – 178.

3. Грушевський М.С. Ілюстрована історіяУкраїни / М.С. Грушевський. – Київ: Науковадумка, 1990. – 544 с.

4. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії / І.А. Зязюн,Г.М. Сагач. – Київ УФІМБ, 1997. – 302 с.

5. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання/ С.Г. Карпенчук. – Київ: Вища школа, 1997. – 304 с.

6. Масол Л. Вивчення музики в 1 – 4 класах:навч.метод. посіб. для вчителів / Л. Масол,Ю. Очаківська. – Харків: Скорпіон, 2003. – 144 с.

REFERENCES1. Apraksina, O.A. (1983). Metodika muzykalnogo

vospitanija v shkole [Method of musical educationat school]. Moscow, Prosveshhenie, 224 p. [inRussian].

2. Vyshnevskyi, O. (1996). Suchasne ukrainskevykhovannia: pedahohichni narysy [ContemporaryUkrainian Education: Pedagogical Sketches]. Lviv,B.v., pp. 134 – 178. [in Ukrainian].



145 Молодь і ринок №11 (154), 2017

3. Hrushevskyi, M.S. (1990). Iliustrovana istoriiaUkrainy [Illustrated history of Ukraine ]. Kyiv,Naukova dumka, 544 p. [in Ukrainian].

4. Ziaziun, I.A. & Sahach, H.M. (1997). Krasapedahohichnoi dii [The beauty of pedagogicalaction]. Kyiv, UFIMB, 302 p. [in Ukrainian].

5. Karpenchuk, S.H. (1997). Teoriia i metodykavykhovannia [Theory and methodology of education].Kyiv, Vyshcha shkola, 304 p. [in Ukrainian].

6. Masol, L. & Ochakivska, Iu. (2003). Vyvchennia muzykyv 1 – 4 klasakh: navch.metod. posib. dlia vchyteliv [Studyingmusic in grades 1 – 4]. Kharkiv, Skorpion, 144 p. [in Ukrainian].


УДК 373.1(477)

Тетяна Вайдич, старший викладач українського відділення кафедри філологіїЗакарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОСВІТИНА ЗАКАРПАТСЬКИХ ЗЕМЛЯХ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

У статті подана характеристика розвитку системи освіти на Закарпатті у міжвоєнний період.Проаналізовано основні освітні ланки, притаманні закарпатському шкільництву окресленого періоду:дошкільні навчальні заклади; початкова (народна) школа; середні школи нижчого рівня (горожанськішколи); середні школи вищого рівня (гімназії, торгівельні школи, учительські семінарії). З’ясовано причиниосвітніх трансформацій у краї, виявлено тенденції розвитку освітньої системи на Закарпатті у складіЧехословаччини.

Ключові слова: освіта, система освіти, Закарпаття, шкільництво, міжвоєнний період, тенденції,трансформації.

Літ. 10.

Татьяна Вайдич, старший преподаватель украинского отделения кафедры филологииЗакарпатского венгерского института имени Ференца Ракоци II

ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ СИСТЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯНА ЗАКАРПАТСКИХ ЗЕМЛЯХ МЕЖВОЕННОГО ПЕРИОДА

В статье представлена характеристика развития системы образования на Закарпатье вмежвоенный период. Проанализированы основные образовательные звена, присущие закарпатскомушкольному образованию очерченного периода: дошкольные учебные заведения; начальные (народные)школы; средние школы низшего уровня (гражданские школы); средние школы высшего уровня (гимназии,торговые школы, учительские семинарии). Выяснены причины образовательных трансформаций в крае,выявлены тенденции развития образовательной системы в Закарпатье в составе Чехословакии.

Ключевые слова: образование, система образования, Закарпатье, межвоенный период, тенденции,трансформации.

Tetyana Vaydych, Senior Lecturer of the Ukrainian Division of the Philology DepartmentTranscarpathian and Hungarian Ferenc Rakoczi ІІ Institute

THE FEATURES OF DEVELOPMENT OF THE EDUCATION SYSTEM OF THETRANSCARPATHIAN LANDS OF THE INTERWAR PERIOD

The article is devoted to the description of the education system in the Transcarpathian region in theinterwar period. The main educational levels inherent to the Transcarpathian schools of outlined period havebeen analyzed. The contemporary education system in Transcarpathian region included the following links:the preschool education; a primary (folk) school, the lower secondary schools (urban schools), the secondaryschools of higher education (gymnasiums, teacher seminaries, professional schools).

The reasons of the educational transformation in the region have been revealed. The tendencies of thedevelopment of the educational system in Transcarpathian region in Czechoslovakia have been defined. Theadoption of the “Small School Law” resulted in a number of educational changes: the implementation of theeightyear education was introduced; the network of public schools was expanded. There were improved thecurricula in which sixeight hours of weekly work was devoted to the study of the mother tongue, foursix hoursfor studying mathematics, 2 – 3 hours for studying the natural science, and subjects for native land, householdsfor girls and households for boys. Also, the content of education in high schools of Transcarpathian region wasunified according to the curricula of Czechoslovak Gymnasiums, taking into account the language unit.

© Т. Вайдич, 2017


146

Постановка проблеми . Сучаснісуспільноекономічні реалії в Українідемонструють необхідність приведення

її системи освіти у відповідність до світовихстандартів, що спрямовані на формуваннягармонійно розвиненої особистості, здатної легкоадаптуватися до глобалізаційних процесів, щовідбуваються у світовому співтоваристві.Водночас сучасна освічена людина повиннаволодіти не тільки знаннями і практичнимипрофесійними навичками, але й бутивисококультурною, моральною, толерантною доінших народів особистістю.

Модернізація освітньої ланки нашої державизумовлює потребу гармонізації навчальногопроцесу на усіх етапах з урахуванням як передовихнадбань педагогічної теорії і практики, так йісторичного досвіду. Крім цього, у процесімодернізації освіти важливу роль відіграє активнагромадська позиція суспільства, зокремапредставників педагогічної галузі, які повиннісприяти реалізації механізмів модернізації упрактичній діяльності. У цьому ракурсі, проблемавивчення історичного досвіду минулого набуваєактуального значення, адже педагогічні ідеїминулого пройшли випробування часом тапоказали свої переваги у формуванні всебічнорозвиненої особистості, патріота своєї землі,здатної до самоосвіти на самовиховання.

На основі аналізу узагальнюючих історикопедагогічних праць А. Вихруща, М. Євтуха,В. Кравця, Н. Ничкало, О. Сухомлинської,Б. Ступарика та ін. виявлено, що на кожномуетапі розвитку українського шкільництвавідбувалися певні трансформаційні зміни, якісповільнювали або прискорювали його розвиток.У дослідженнях М. Вегеша [1], В. Гомонная,В. Кеміня, І. Небесника, В. Худанича, А. Чумиприділено увагу розвитку освіти на Закарпатті врізні історичні періоди. Проблеми формуваннязмісту початкової, гімназійної та професійноїосвіти на закарпатських землях першої половиниХХ ст. розглядали І. Дацків [2], А. Ігнат, М. Кляп,Г. Розлуцька [5], І. Розман, В. Росул, О. Фізеші [7]та ін. Попри доволі ґрунтовні дослідженнярозвитку освіти на Закарпатті на різнихісторичних етапах, окремого дослідженняприділеного комплексному вивченню освітніх

трансформацій на закарпатських землях у періодїх включення до Чехословаччини у міжвоєннийперіод немає, що актуалізує окреслену проблему.

Мета статті – подати комплексний аналізсистеми освіти на Закарпатті у міжвоєннийперіод, виявити особливості її розвитку.

Виклад основного матеріалу. Істотнісоціальні чи політичні зміни в суспільствібезпосередньо впливають на розвиток освіти, щоє прямим віддзеркаленням суспільного розвиткудержави, її національного відродження,духовності, інтелектуального потенціалу.

Цілком очевидно, що трансформаційні зміни,що відбулися в Європі у першій половині ХХ ст.торкнулися й освітньої галузі. Після 1919 року,коли був підписаний СенЖерменський договір,більша частина закарпатських земель перейшладо складу новоствореної Чехословаччини, якавирізнялася зпоміж інших тогочасних країннайрозвиненішою демократією та ліберальноюполітикою щодо національних меншин, якіпроживали на її території.

Відповідно до Конституції Чехословацькоїреспубліки, прийнятої в лютому 1920 року,закарпатські землі (Підкарпатська Русь)проголошувалися автономною територією зправом на власний крайовий сейм, який буввідповідальний за мовну, освітню йадміністративну політику краю [10]. Утім данийзакон не був реалізований на практиці, оскільки26 квітня 1920 року чеським урядом було виданорозпорядження “Про зміну Генерального статутуПідкарпатської Русі”, згідно якого на територіїПідкарпатської Русі було створено Губерніальнураду. До її складу входили губернатор і віцегубернатор, призначені президентом республіки,десять обраних членів Ради та чотири члени,призначені урядом Чехословаччини за поданнямгубернатора [1]. Не зважаючи на це, цей періодбув одним з найбільш прикметним у розвиткузакарпатського регіону, в тому числі й народноїосвіти.

В 1920 році чехословацьким урядом булостворено шкільний реферат при Прикарпатськомугуберніальному урядові, який очолив Й. Пешек.Реферат безпосередньо підпорядковувавсяМіністерству шкільництва та народної освітиЧехословацької республіки, яке призначало

It has been found out that the current educational system was in line with the public requests, becausethe low cultural and educational level of the local population required the expansion of the network of primaryand secondary schools and, accordingly, an increase in the number of teaching staff; the socioeconomicdevelopment of the region contributed to an increase in the number of professional and craft schools. Thedisadvantage of the current educational system was the lack of higher education institutions in the region,which would intensify thevscientific and professional activity in Transcarpathian region.

Keywords: an education, the education system, Transcarpathia, schooling, an interwar period, the trendsand transformation.



147 Молодь і ринок №11 (154), 2017

шкільних інспекторів у Підкарпатській Русі, щовиконували наглядові й адміністративні функціїв школах краю. Слід наголосити, що за сприянняМіністерства та Шкільного реферату вже в першеповоєнне десятиліття було відновлено, у деякихрегіонах збудовано та організовано роботу більше50 народних шкіл в Закарпатті [6, 196]. При чомувідновлювалася робота усіх типів шкіл: церковних,общинних, державних.

Слід зазначити, що в системі тогочасної освітина Закарпатті функціонували такі ланки:дошкільні навчальні заклади (захоронки – прим.авт.); початкова (народна) школа; середні школинижчого рівня (горожанські школи); середнішколи вищого рівня (гімназії, торгівельні школи,учительські семінарії).

На початку 20х рр. ХХ ст. обов’язковенавчання було тільки у початковій школі. Протекількість таких шкіл була незначною, а навчаннявелося переважно угорською мовою. Водночасдодамо, що обов’язковість такого навчання булаумовною. Багато батьків не давали своїх дітей дошколи через різні причини, зокрема черезвіддаленість школи від дому, зайнятість дітей упольових та господарських роботах разом здорослими, тотальну бідність (неможливістьпридбати дітям одяг та шкільні приладдя) тощо.Мережа середніх навчальних закладів булапрактично не розвиненою у краї (до 1920 рокуна території Закарпаття існувало тільки тригімназії та три учительські духовні семінарії).Дошкільні навчальні заклади функціонувалитільки у містах та великих селах і були здебільшогоплатними (за окремими винятками у садок набезоплатній основі приймали дітей з багатодітнихмалозабезпечених сімей – прим. авт.).

У 1922 році урядом Чехословаччини булоприйнято “Малий шкільний закон”, що привівдо низки освітніх змін. Поперше запроваджувалосяобов’язкове восьмирічне навчання; подругерозширювалася мережа народних шкіл; потретєудосконалювалися навчальні програми, в яких навивчення рідної мови відводилося 6 – 8 годинтижневого навантаження, на вивченняматематики – 4 – 6 годин, на вивченняприродознавства – 2 – 3 години, а такожвводилися предмети про рідний край,домоводство для дівчат та господарство дляхлопців. Згідно цього Закону батьки, діти якихне відвідували школу, повинні були сплатитиштраф [5, 50].

Реформа шкільної освіти сприяла тому, що “вПідкарпатській Русі функціонувало 475 народнихпочаткових шкіл – з них 321 школа з “руською”(українською) мовою навчання, 83 – з угорською,

22 – з чеською, 7 – з німецькою і 4 – з румунськоюмовою. Також у 22 школах існували паралельнікласи з різними мовами навчання – “руською”,угорською, румунською, німецькою” [7]. Крімтого, скоротилася кількість дітей, що невідвідували школу. За даними тогочасноїчехословацької статистики, на кінець 30х рр.ХХ ст. число таких дітей складало 8 %, що на23 % менше у порівнянні з початком 20х рр.вказаного століття [9, 45]. Водночас слідзауважити, що навчання в народних школахтривало вісім років та було розподілене на нижчий(1 – 4 класи в Підкарпатській Русі та 1 – 5 класив Чехословаччині) та вищий (5 – 8 класи вПідкарпатській Русі та 6 – 8 класи вЧехословаччині) рівень.

Щодо розвитку середньої освіти, то тут слідзауважити, що на території Підкарпатської Русігорожанські школи були чотирьохкласними, тодіяк на решта території Чехословаччини –трьохкласними. Навколо питання уніфікаціїорганізації горожанських шкіл точилися гострісуперечки, адже до чотирьохкласної горожанськоїшколи діти могли вступали після чотирьох роківнавчання у народній школі, а до трьохкласної –після п’яти років відповідно. Це означало змінуне тільки в організації народних шкіл, а й змістінавчання обох типів шкіл. Утім у 1927 році булочехословацьким урядом було проведено реформущодо уніфікації цих шкіл.

Маючи певну автономію, шкільний рефератПідкарпатської Русі залишив на своїй територіїчотирьохкласні горожанські школи та заснувавкілька нових. Відтак на території тогочасногоЗакарпаття функціонували два типигорожанських шкіл: уніфіковані, до якихприймалися діти після п’яти років народної школиі навчання в яких тривало три роки та традиційні– чотирьохкласні. Проте в 1937 роціМіністерством шкільництва та народної освітибуло видано Закон “Про районні горожанськішколи”, відповідно до якого навчання в цих типахшкіл стало обов’язковим. У параграфі 23 цьогоЗакону зазначалося, що “здібні учні 6, 7 і 8 класівбули повинні ходити до горожанської школи, а недо народної. Учителі повинні були добре пізнатиучня, пересвідчитись про його здібностіспеціальними тестами, а також брати до увагизагальні здібності та інтелігенцію дитини” [3, 77].

В окреслений період на території Закарпаттязросла також і кількість гімназій, вчительськихсемінарій та фахових шкіл. На початок 1938 рокуна закарпатських землях функціонувало 8гімназій, з яких 5 були українськими, 2 –єврейськими та 1 – чеською. Утім така кількість


148

гімназій не задовільнила освітніх потребзакарпатського населення окресленого періоду. Якзазначає сучасна дослідниця Г. Розлуцька “гімназійнаосвіта була важкодоступною через недостатнюкількість закладів, високу платню за навчання,ексклюзивне право вступу та ін. Проте єсвідчення того, що для здібних гімназистів діяласистема стипендіальних заохочень, гуртожитків,працювала бібліотека, вихідцям із бідних сімейнадавалась соціальна допомога” [4, 148].

На навчання в гімназіях приймали учнів післячетвертого класу народних шкіл, а навчання туттривало вісім років. Слід підкреслити, що змістнавчання в гімназіях Підкарпатської Русіуніфіковувався відповідно до навчальних планівчехословацьких гімназій з урахуванням мовногоблоку. Це означало, що в україномовних гімназіяхрідною мовою вивчали Закон Божий, філософію,предмети природничого циклу. Крім цьогозмінився і підхід до змістового наповненнянавчальних дисциплін: перехід гімназій зкласичної на реальну освіту. Тобто в тогочаснихгімназіях домінували предмети практичного(ручна праця, господарство, гімнастика) іматематичноприродничого (хімія, фізика,природопис, математика, нарисна геометрія)спрямування. У вивченні іноземних мовпереважали “живі” мови: французька, німецька,англійська, а також чеська та російська. Як видно,нові вимоги часу (розвиток науки і техніки,економічне піднесення) спряли переорієнтаціїнавчання в гімназіях на оволодіння учнямипрактичними знаннями й навичками черезоновлення навчальних програм, застосуваннянових методів та принципів навчання. До такихвідносимо: наочний, самостійнопошуковийметоди, принципи доступності та системності.

Поряд з реальними гімназіями наПідкарпатській Русі міжвоєнного періоду, які булиспрямовані на оволодіння практичними знаннями,існували й фахові школи, що мали на меті наданняучням робітничих професій. Так, на початку 20 рр.ХХ ст. в Ужгороді і Мукачеві діяли трикласніторговоекономічні школи, що булиугорськомовними, а згодом навчання в нихперейшло на русинську мову. В 1921 році булоорганізовано торгівельну школу у Севлюші (ниніВиноградів – прим. авт.) з руською мовоювикладання [2, 65]. Слід зауважити, що завдякиневтомній праці викладацького складу та запідтримки громадськості Ужгородська торговоекономічна школа одержала статус торгівельноїакадемії, яку в 1925 році було перенесено доМукачева через відсутність необхідних навчальнихприміщень.

Іншими фаховими школами, що функціонувалина Закарпатті окресленого періоду були ремісничішколи. До Першої світової війни на закарпатськихземлях було тільки п’ять ремісничих шкіл, а післявходження Закарпаття до складу Чехословаччиниїх кількість помітно зросла. Як відзначає сучаснадослідниця І. Дацків, в 1936 році тут діяло 25ремісничих шкіл. Вони були засновані “в Берегові,Білках, Великому Бичкові, Довгому, Хусті, Іршаві,Ясіні, Косівській Поляні, Королеві, Мукачеві,Перечині, Рахові, Виноградові, Сваляві, Ужгороді,Міжгір’ї, тощо. В них здобували фаховупідготовку за такими напрямами: механіка,металообробка, ковальство, електрика,столярство, деревообробка, моделювання іпошиття, декор одягу або взуття, бондарство,бібліотечна справа, годинникарство, перукар,скляр, ювелір, кошикар, кав’яр, фотограф,зуботехнік та ін.” [2, 69].

Слід додати, що на Закарпатті міжвоєнногоперіоду значно менше функціонувало професійнихзакладів медичного спрямування. Тут існувала,заснована ще за часів АвстроУгорщини,Державна акушерська школа в Ужгороді, деготували висококваліфікованих акушерок. У 1929році ця школа одержала інший статус –Державний інститут освіти та вихованняпологових асистенток [8, 8].

Щодо підготовки педагогічних кадрів, то наЗакарпатті діяли три вчительські семінарії:Ужгородська чоловіча грекокатолицькаучительська семінарія, Ужгородська жіноча грекокатолицька учительська семінарія, Мукачівськадержавна вчительська семінарія. У 1937 році булостворено ще одну вчительську семінарію у містіСевлюш. Проте її діяльність припинилася уберезні 1939 року, коли місто окупували угорськівійська. Вони готували педагогів для народнихшкіл.

Доречно зазначити, що в семінарії в Ужгородіналежали до українофільської течії, тоді якМукачівська семінарія мала русофільськеспрямування. Передусім це пояснюється тим, щодо роботи в Ужгородських семінаріях залучалисяукраїнські педагогиемігранти. Також ключовуроль у спрямуванні семінарій відіграли їїдиректори. Зокрема у міжвоєнний періодУжгородську чоловічу грекокатолицькуучительську семінарію очолював А. Волошин,який боровся за автономію закарпатського краю,обстоював українську мову як національну мовуна Закарпатті. В цей час директором Мукачівськоїдержавної вчительської семінарії був О. Хромяк,який підтримував русофільські настрої в краї. Незважаючи на різні політичні погляди, підготовка



149 Молодь і ринок №11 (154), 2017

педагогічних кадрів в усіх семінаріях була нависокому рівні. За сприяння Чехословацькогоуряду, який вкладав кошти в матеріальнотехнічнезабезпечення семінарій, підвищив заробітну платувчителям, соціально їх захищав, професія вчителявисоко цінувалася в закарпатському середовищі [2, 91].

Проте на закарпатських землях міжвоєнногоперіоду не існувало жодного вищого навчальногозакладу. Удосконалювати свої знання і вміннякращі закарпатські семінаристи і гімназисти моглиу чехословацьких вищих навчальних закладах абож українських вишах, зокрема Високомупедагогічному інституті імені М. Драгоманова,Українському вільному університеті, Українськійгосподарській академії у Подєбрадах та ін.

Висновки. Як видно, система освіти наЗакарпатті у міжвоєнний період була представленадошкільними навчальними закладами, народнимишколами середніми та професійними навчальнимизакладами. Фактично тогочасна освітня системавідповідала суспільним запитам, адже невисокийкультурноосвітній рівень місцевого населеннявимагав розширення мережі початкових та середніхнавчальних закладів і, відповідно, збільшеннякількості педагогічних кадрів, соціальноекономічний розвиток краю сприяв збільшеннюкількості фахових та ремісничих шкіл. Водночаснедоліком тогочасної системи освіти була відсутністьв краї вищих навчальних закладів, які б активізувалинаукову та професійну діяльність населення.

Серед важливих тогочасних тенденційрозвитку освіти на Закарпатті слід назвати:розробку нормативноправової бази організаціїсередньої та професійної освіти, оновлення змістунавчання (навчальних планів шкіл) відповідно досуспільноекономічних потреб краю, збільшеннякількості годин на предмети практичногоспрямування, перехід освіти від елітарного типуна загальний.

Перспективними напрямами дослідженнявважаємо вивчення теоретикометодологічнихоснов середньої, особливо професійної, освіти назакарпатських землях міжвоєнного періоду.

ЛІТЕРАТУРА1. Вегеш М. Державноправовий статус

Закарпаття / Просвтницькопізнавальний порталагенції досліджень регіонального соціуму“Карпатія” [Електронний ресурс] / М. Вегеш,М. Токар. – Режим доступу: http://www.zakarpatia.com/?p=817

2. Дацків І. Становлення і розвитокпрофесійної освіти в Закарпатті (1919 – 1939 рр.):дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Дацків ІринаЄвгенівна. – Дрогобич, 2015. – 224 с.

3. Легеза І. А. Уніфікація шкіл ПідкарпатськоїРусі на початку ХХ століття як факторрозвитку змісту гуманітарної освіти / І. А. Легеза// Науковий вісник Ужгородського університету:Серія: Педагогіка. Соціальна робота. – Ужгород:Видавництво УжНУ “Говерла”, 2011. – Вип. 23.– С. 75–77.

4. Розлуцька Г. М. Гімназійна освітаЗакарпаття: історикопедагогічний аспект /Г. М. Розлуцька // Науковий вісник Ужгородськогонаціонального університету: Серія: Педагогіка.Соціальна робота. – Ужгород: Говерла, 2014. –Вип. 31. – С. 146–149.

5. Розлуцька Г. М. Зміст шкільних підручниківяк фактор полікультурного виховання молодшихшколярів у Закарпатті (1919 – 1939 рр.) / Г. М. Розлуцька.– Дрогобич: Коло, 2005. – 281 с.

6. Туряниця А. В. Інвестиції Чехословаччини восвіту та культуру Закарпаття (ПідкарпатськоїРусі) в 20х роках ХХ століття / A. В. Туряниця,В. В. Туряниця // Науковий вісник Ужгородськогонаціонального університету. Серія “Педагогіка.Соціальна робота”. – Ужгород: 2002. – Випуск6. – С.191 – 197.

7. Фізеші О. Початкова школа на Закарпаттіу системних освітніх трансформаціях 2030х рр.ХХ століття [Електронний ресурс] / О. Фізеші.– Режим доступу: http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/42_1/visnuk_40.pdf

8. Masaryk T. G. Jan Gus. Naše obrození a našereformace / Tomáš Garrigue Masaryk. – Praga: Čas,1896. – 61 s.

9. Stojan F. Reprezentacni sbornik veškerehoškolnictva na Pokarpatske Rusi připřileznosti 20leteho trvany ČSR / F. Stojan; – Prešov: Pedagogia,1938. – 292 str.

10. Zákon kterým se uvozuje ú stavni l istinaČeskoslovenské republiky, z 29 února 1920 / Sbirkazákonú a narizeni státu Československého. – 1920.– 6 brezna. – C. 255 – 267.

REFERENCES1. Vehesh, M. Derzhavnopravovyi status

Zakarpattia [The civil and legal status ofTranscarpathia]. Educational and Cognitive Portal ofthe Research Agency of Regional Studies “Karpatiia”.[Electronic resource]. Available at http://www.zakarpatia.com/?p=817f [in Ukrainian].

2. Datskiv, I. (2015). Stanovlennia i rozvytokprofesiinoi osvity v Zakarpatti (1919 – 1939 rr.) [Theformation and the development of professorialeducation in Transcarpathian region (1919 – 1939)].Candidate’s thesis. Drohobych, 224p. [in Ukrainian].

3. Leheza, I. A. (2011). Unifikatsiia shkil


150

Pidkarpatskoi Rusi na pochatku XX stolittia yakfaktor rozvytku zmistu humanitarnoi osvity [Theunification of schools of Subcarpathian Rus in theearly ХХ th century as a factor in the development ofthe content of humanitarian education]. ScientificHerald of Uzhhorod University. Series: Pedagogy.Social Work. Uzhhorod: Vydavnytstvo UzhNU“Hoverla”, vol. 23, pp. 75–77. [in Ukrainian].

4. Rozlutska, H. M. (2014). Himnaziina osvitaZakarpattia: istorykopedahohichnyi aspekt.Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnohouniversytetu [Gymnasium education inTranscarpathia: historical and pedagogical aspect].Scientific Herald of Uzhhorod University. Series:Pedagogy. Social Work. Uzhhorod: Hoverla, vol. 31,pp.146–149. [in Ukrainian].

5. Rozlutska, H. M. (2005). Zmist shkilnykhpidruchnykiv yak faktor polikulturnoho vykhovanniamolodshykh shkoliariv u Zakarpatti (1919 – 1939 rr.)[The content of school textbooks as a factor of themulticultural education of primary school children inTranscarpathia (19191939)]. Drohobych: Kolo, 281 p.[in Ukrainian].

6. Turianytsia, A. V. & Turianytsia, V.V. (2002).Investytsii Chekhoslovachchyny v osvitu ta kulturuZakarpattia (Pidkarpatskoi Rusi) v 20kh rokakh XXstolittia [Investments of Czechoslovakia in theeducation and the culture of Transcarpathia

(Subcarpathian Rus) in the 20’s of the XX th century].Scientific Herald of Uzhhorod University. Series:Pedagogy. Social Work. Uzhhorod, vol 6, pp.191 –197. [in Ukrainian].

7. Fizeshi, O. Pochatkova shkola na Zakarpatti usystemnykh osvitnikh transformatsiiakh 2030kh rr.XX stolittia [Primary school in Transcarpathia in thesystemic educational transformations of the 2030’sof the XX th century]. [Electronic resource]. Availableat http://library.udpu.org.ua/library_files/psuh_pedagog_probl_silsk_shkolu/42_1/visnuk_40.pdf [inUkrainian].

8. Masaryk, T. G. (1896). Jan Gus. Naše obrozenía naše reformace [Jan Gus. Our revival and ourreformation]. Praga: Čas, 61p. [in Czech].

9. Stojan, F. (1938). Reprezentacni sbornikveškereho školn ictva na Pokarpatske Rusipřipřileznosti 20 leteho trvany ČSR[Representative herald of education system in theCarpathian region for the 20th anniversary ofCzechoslovakia]. Prešov: Pedagogia, 292p. [inCzech].

10. Zákon kterým se uvozuje ú stavni l istinaČeskoslovenské republiky, z 29 února 1920 [The Actintroducing the Constitutional Charter of theCzechoslovak Republic of 29 February 1920]. Sbirkazákonú a narizeni státu Československého, pp. 255 –267. [in Czech].



“Знання – настільки дорогоцінна річ, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела”.

Фома Аквінський один з найвизначніших філософів і теологів в історії

“Серйозне прагнення до будь-якої мети – вже половина успіху в її досягненні”.

Вільгельм Гумбольдт німецький філолог,філософ

“Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів”.

Притчі Соломона (гл. 23, ст. 12) “Люди створені не для того, щоб володіти так званими хорошими речами, але,

якщо люди самі стали хорошими, вони роблять і речі хорошими по-справжньому, використовуючи їх заради добра”.

Аврелій Августин християнський теолог і церковний діяч


151 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 378.141:371

Тамара Скиба, вчитель вищої категорії Загальноосвітньої школи I – II ступеняс. В. Ведмежка, Маневицький район, Волинська область

ХРИСТИЯНСЬКІ МОТИВИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: СТАН І ПРОБЛЕМИУ статті аналізуються основні принципи духовної освіти в Україні. Подані особливості духовної

освіти та освітньої духовної системи, які зумовлюються, місцем, яке займає освіта в сучасному суспільномурозвитку, а саме тим, що освіта перетворюється в одну з найбільших й важливіших сфер людськоїдіяльності, яка тісно пов’язана з іншими сферами людської діяльності. Доведено, що духовна освітавизначається тим станом, в якому в останні десятиліття знаходилась система вищої духовної освіти.

Ключові слова: духовна освіта, моральне богослов’я, Українська Православна Церква, УкраїнськаГрекоКатолицька Церква.

Літ. 12.

Тамара Скиба, учитель высшей категории Общеобразовательной школы I – II степенис. В. Ведмежка, Маневичский район, Волынская область

ХРИСТИАНСКИЕ МОТИВЫ В МИРОВОЙ ЛИТЕРАТУРЕ:СОСТОЯНИЕ И ПРОБЛЕМЫ

В статье анализируются основные принципы духовного образования в Украине. Представленныеособенности духовного образования и образовательной духовной системы, обусловлены, местом, котороезанимает образование в современном общественном развитии, а именно тем, что образованиепревращается в одну из крупнейших и важных сфер человеческой деятельности, которая тесно связанас другими сферами человеческой деятельности. Доказано, что духовное образование определяется темсостоянием, в котором в последние десятилетия находилась система высшего духовного образования.

Ключевые слова: духовное образование, нравственное богословие, Украинская Православная

Церковь, Украинская ГрекоКатолическая Церковь.

Tamara Skyba, Teacher of the higher category of Secondary School of the I – II degrees,V. Vedmezhka, Manevytskiy district, Volyn region

THE CHRISTIAN MOTIVES IN THE WORLD LITERATURE: THE STATE AND PROBLEMSThe article analyzes the basic principles of spiritual education in Ukraine. The peculiarities of the spiritual

education and the educational system of the spiritual system, which are conditioned, are given by the placeoccupied by education in contemporary social development, namely, that education becomes one of the largestand most important spheres of human activity, which is closely connected with other spheres of human activity.It is proved that the spiritual education is determined by the state in which the system of higher spiritualeducation was in the last decades. It is proved that the relations between the state and the church in this situationhave acquired fundamentally new qualities, which, unlike the past, are characterized by stable partnership,mutual respect and cooperation for the benefit of Ukraine and its people. The formation and development of asovereign Ukraine is accompanied by significant changes in the sphere of social relations, including suchspecific, as statechurch. This is due, on the one hand, to the global processes of democratization taking placein the young state, the change and definition of new strategic and tactical tasks, the revision of priorities on theway to their realization, significant transformations in the economic, political, the sociocultural sphere andradical ideological reorientations, on the other hand – by the rapid development of the religiouschurchenvironment, a true spiritual and religious renaissance.

The relations between the state and the church in this situation have acquired fundamentally new qualities,which, unlike the past, are characterized by stable partnership, mutual respect and cooperation for the benefitof Ukraine and its people.

Keywords: the spiritual education, moral theology, Ukrainian Orthodox Church, Ukrainian Greek CatholicChurch.

Постановка проблеми. Становлення тарозвиток суверенної Українисупроводжується суттєвими змінами в

царині суспільних відносин, у тому числі такихспецифічних, як державноцерковні. Це

зумовлено, з одного боку, глобальними процесамидемократизації, що відбуваються в молодійдержаві, зміною й визначенням новихстратегічних і тактичних завдань, переглядомпріоритетів на шляху до їх реалізації, суттєвими

© Т. Скиба, 2017

ХРИСТИЯНСЬКІ МОТИВИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: СТАН І ПРОБЛЕМИ

152

трансформаціями в економічній, політичній,соціальнокультурній сфері та кардинальнимисвітоглядними переорієнтаціями, з другого жебоку – бурхливим розвитком релігійноцерковногосередовища, справжнім духовнорелігійнимренесансом.

Відносини між державою і церквою в ційситуації набули принципово нових якостей, які,на відміну від минулого, характеризуютьсястабільним партнерством, взаємоповагою іспівпрацею на благо України та її народу. Таківідносини закріплено Конституцією України,Законом України “Про свободу совісті та релігійніорганізації”, іншими законодавчими актами. Всеце забезпечило нормальний цивілізованийрозвиток релігійноцерковного життя. Зміни, якітут відбулися за такий короткий строк, не знаютьаналогів. Без перебільшення можна констатувати,що стан державноцерковних відносин у сучаснійУкраїні є дзеркалом великих демократичнихперетворень, які сталися в молодій державі.Цілком зрозуміло, що нове за своїми масштабамита якісними характеристиками релігійнесередовище продукує й нові проблеми (скажемотак – проблеми росту й розвитку). Серед них іта, що пов’язана з майбуттям духовної освіти,пошуками шляхів її зближення зі світською(державною).

Аналіз досліджень і публікацій. Проблемоюхристиянських мотивів у світовій літературі вУкраїні займалось чимало вчених (Л. Даниленко,Л. Карамушка, В. Крижков, О. Мармаза, Є. Хриковта інші), проте залишається відкритим питаннястану духовної освіти.

Мета статті – проаналізувати станхристиянських мотивів у світовій літературі.

Виклад основного матеріалу. Уся історіялюдства – це історія діяльності людини, історіяне скінчення спроб збагнути сутністьнавколишнього світу та змінити його на краще.Практична діяльність спрямована наперетворення існуючих у реальності об’єктівприроди і суспільства. Духовна діяльністьзорієнтована на зміну свідомості людини.Результатом духовної діяльності людства є наука,мистецтво і релігія [1].

Уявити історію й культуру людства неможливобез визначних пам’яток минулого – священнихкниг народів світу. Зібрання творів релігійноїлітератури пов’язані з релігійними віруваннями,ці книги відтворюють узагальнений життєвий тадуховний досвід багатьох поколінь різних народів.У ті давні часи, коли складалися священні книги,вони увібрали найважливіші знання, якінакопичило людство: уявлення про світ, його

походження та будову, моральні закони, історію,філософію. Священні книги віддзеркалюють ітривалий шлях людства у пошуках смерті, любовіі страждань.

Упродовж тисячоліть священні книгизберігають свою актуальність, спонукають доактивної діяльності. Ідеї, сюжети, образисвященних книг надихали митців на творчість [2].

Урок літератури – це єдиний предмет ушкільному курсі, який з легкістю синтезує різнівиди мистецтва ( музику і живопис, скульптуру іархітектуру, кіно і театр), а також з легкістюповертається до свого першоджерела – тексту. Атаким відправним текстом у нас є Біблія – книгакниг, яка завжди надихає діячів мистецтва і ніколине залишає байдужими тих, хто розгорнув її.

У Священному Письмі знаходили усе людськежиття. Релігія створила мистецтво та літературу,все, що було великого Біблія – книга всесвітня.

Історія створення священних книг складна інеоднозначна, адже писали її різні люди, протягомтривалого часу. Кожна з них містить інформацію,якій сьогодні важко дати єдине потрактування.Проте для людства священні тексти цінні тим яклітопис пращурів, а отже, – потужне джерелосучасної культури. Так досліджуючи давнюміфотворчість, ми звертаємося до священнихкниг, створених людьми. Кожна із священних книгв образній алегоричній формі оповідає провиникнення Землі, описує найдавніший період їїіснування. Виникнення священних книг у давніхнародів є спробою осмислити взаємодію людиниз природою, пояснити закономірності певнихявищ, осягнути такі поняття як істина ісправедливість, вірність і відданість, праведністьі доброта, щирість і святість слова, саме тому вониє нині на часі. Надзвичайно актуальним длясучасного світу є біблійний заклик до миру імилосердя [3].

Ідея та образи священних книг вилилися втканину фольклору народів світу, лягли в основукрилатих висловів і прислів’їв та приказок.

І нині в повсякденному мовленні побутуютьбіблійні рядки ( “Хто не працює, той не їсть”,“Не судіть, не судимі будете”, “Час жити і часпомирати”, “Не хлібом єдиним”, “Кесарю –кесареве”) [4].

Священні книги мають неминущу літературнуцінність. У них зібрані мудрі проповідіповчанняпророцтва, міфи, молитви, народні пісні, притчі,легенди, різних народів та епох. До сьогодні темиі персонажі священних книг надихають митців іповертаються до нас у літературних творахрізноманітних жанрів, зокрема в таких творахД. Аліг’єрі “Божественна комедія”, В. Гете



153 Молодь і ринок №11 (154), 2017

“Фауст”, В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”,Ф.Достоєвський “Злочин і кара”, О. Генрі“Останній листок”, М. Булгаков “Майстер іМаргарита”, М. Гоголь “Ніч перед Різдвом”. Вцих творах показано мудрість і міць слова, доброі зло, боротьба і покірність, сенс життя і доля, анайголовніше – любов [5].

Чи не найкраще про любов, як вищий стандуші сказав апостол Павло: “Коли я говорюмовами людськими і ангельськими, та любові немаю, – то став я як мідь дзвінка або бубон гудучий.І коли маю дар пророкувати і знаю всі таємницій усе знання, і коли маю всю віру, щоб навітьгори переставляти, та любові не маю, то я ніщо”[6].

Чимало знаних творів світової літературиспонукають читача замислитися над такимпитанням: хто винен у стражданнях людини?Часто “швиденько” знаходити відповідь: виннісоціальні обставини, той чи інший лад. Так якправило, вчили в школі, так дуже просто і легковсе пояснити, бо вина взагалі знімається зконкретної людини, та й людям притаманнепрагнення шукати ворога десь, інстинктивно, ачасом і свідомо відводити вину від себе.Показовим є аналіз дуже добре відомогооповідання О. Купріна “Гранатовий браслет”.Будьякий шкільний підручник пише, що почуттяЖелткова це символ високої, чистої жертовноїлюбові. Насправді – егоїстичний невгамовнийшал психічно не зовсім здорової людини (щобдійти такого висновку, не треба нічого вигадувати:текст твору не просто свідчить про це, а посправжньому кричить!). Природно постаєпитання: чим зумовлено трагічний фінал такоїлюбові (Желтков застрелився)? Відповідь нескладна: порушено одну з найважливішихзаповідей (“Не сотвори собі кумира”). І нема чогорозчулено цитувати останній лист Желткова докнягині, в якому є абсолютно неприпустимий зточки зору віруючої людини, і з позиції здоровогоглузду звернення до Віри “Нехай святиться ім’ятвоє” (навіть далекі від віри люди знають, звідкиці слова, і про Кого йдеться) [7].

Практично аналогічною є ситуація уприголомшливому шедеврі англійської літературиXIX століття роман Е. Бронте “Грозовий перевал”.

Здавна ведеться: і в радощах і в горі віруючалюдина звертається до Бога з молитвою.Молитовний стан – це особливе таїнство, аджемолитва – це бесіда, розмова з Творцем. Особливощирим, проникливим цей стан буває в дитинстві,коли ще не замулені душа і совість, коли чистимє помисли, високими устремління. Прикладтакого одухотворення й одночасного очищення –

молитовний порив Юри Живаго з романуБ. Пастернака “Доктор Живаго”: “Ангел Божий,хранителю мій святий – молився Юра, – спрямуйрозум мій на істинний шлях і скажи матусі, щомені тут добре, щоб вона не хвилювалася. Якщоє загробне життя, Господи, посели матусю в рай,де лики святих і праведних сяють мов світила.Матуся була така хороша, не може бути, щоб вонабула грішниця, помилуй її, Господи, зроби щобвона не мучилась”. Роман Б. Пастернака даєчимало можливостей блискуче ілюструвати всете, що стосується ідеї свободи, особистості та ідеїжиття як жертви. Святе письмо говорить про те,що людина покликана до Свободи. Про це зокремайдеться в посланні до Галатів апостола Павла,але там підкреслюється, що мається на увазі несвобода від морального закону, а свобода вГосподі,”де дух Господній – там воля” ( кор.3,17)[8].

Щодо ідеї життя як жертви, вона є особливоблизькою Пастернаку та його улюбленому героєвіЮрі Живаго, який готовий принести у жертвусебе (спокутувати чи свої, чи чужі гріхи – власнимжиттям.

Уведення християнських образів в художніхтворах виявляються цікавими і плодотворними якна рівні органічності використання релігійнихмотивів, що безпосередньо виражають авторськуідею, так і на рівні художньопубліцистичноїмайстерності [9].

Зв’язок літератури з християнством можерозглядатись двопланово: як художнє осмисленнябіблійних сюжетів та образів, символів (найбільшавторитетних в часі та історії людства доказів), іяк використання моральних принципів і приписів,закладених, сформульованих у Святому Писанні.Отже, Бог, Христос, християнство, душа як сфераБожої присутності – стали літературними темами.Ідеї страждання, каяття і покути, спасіння івоскресіння є характерними ідеями християнськогоменталітету людини, а отже й предметом глибокоїуваги і прискіпливого художнього осмисленнялітератури.

Література образними засобами, художнімсловом переконують: віра в Бога, у царствонебесне є важливою у житті людини на землі,тобто віра не відволікає від дійсності (від землі) анавпаки дає сили жити на землі. Дуже частозавдяки саме християнським орієнтирам героїлітератури і усвідомлюють цілісність земногобуття, оскільки християнська віра дає глибинний,творчий погляд на життя [10].

Звернення до найкращих зразків світовоїлітератури дає всі підстави стверджувати:християнські засади упродовж століть були й


154

Львівська богословська академія. – Львів: Свічадо,1998.

5. Крижановский Р. Духовносветское образование// Бизнесинформ. – 1998. – № 10.

6. Любащенко В. Феномен українського лютеранства// Людина і світ. – 2001. – № 7.

7. Патриарх Алексий. Духовное образование ивоспитание // Інтернетжурнал Сретенскогомонастыря. – с.1. httpwww.pravoslafie.ru/yurnal/cdeas/duhovnobras/htm.

8. Релігійні організації в Україні станом на 1січня 2004 року // Людина і світ. – 2004. – № 1.

9. Річний акт у Київській духовній академії ісемінарії. – 1999. – № 10.

10. Складаний І. Інтерв’ю з ректором Київськоїдуховної академії і семінарії владикою Дмитрієм(Рудиком) // Освіта України // Інформаційнийбюлетень УПЦКП. – 2000. – № 11.

11. Совещание директоров духовных учебныхзаведений РПЦ // Журнал Московской Патриархии.– 2002. – № 5.

12. Статут УАПЦ. Церковне навчання. ДіянняПомісного Собору УАПЦ 1415 вересня 2000 р. –Київ, 2000.

REFERENCES1. Vkazivky po pidhotovtsi vykhovateliv dlia

seminariv (1999). [Guidelines for the training of tutorsfor seminars]. Lviv Theological Academy. Lviv: Svichado.[in Ukrainian].

2. Deklaratsiia pro khrystyianske vykhovannia(1996). [Declaration on Christian upbringing]. Thedocuments of the Second Vatican Council: constitutions,decrees, declarations. Lviv: Svichado. [in Ukrainian].

3. Kolehiia Patriarkha Mstyslava. Pro kvalifikatsiiubakalavra bohoslovia v systemi dukhovnoi osvityUAPTs. 1 iz 4 [College of Patriarch Mstislav. About thequalification of the bachelor of theology in the systemof spiritual education of the UAOC]. Available at httpwww.apc.org.ua (Accessed 20.08.2001 ). [in Ukrainian].

4. Kontseptsiia bohoslovskoi osvity v Ukraini(1998). [The Concept of Theological Education inUkraine]. Lviv Theological Academy. Lviv: Svichado. [inUkrainian].

5. Kryzhanovskyi, R. (1998). Dukhovnosvetskoeobrazovanye [The Concept of Theological Education inUkraine]. Lviv Theological Academy. Byznesynform,no.10. [in Russian].

6. Liubashchenko, V. (2001). Fenomen ukrainskoholiuteranstva [The phenomenon of UkrainianLutheranism]. Human and world, no.7. [in Ukrainian].

7. Patriarkh Aleksiy. Dukhovnoe obrazovanie ivospitanie [Spiritual education and upbringing]. TheInternet magazine of Sretenskiy monastery, p.1. Availableat httpwww.pravoslafie.ru/yurnal/cdeas/duhovnobras/htm. [in Russian].

8. Relihiini orhanizatsii v Ukraini stanom na 1sichnia 2004 roku [Religious organizations in Ukraineas of January 1, 2004]. Human and world, no.1. [inUkrainian].

залишаються фундаментом, основою цивілізації,культури й літератури зокрема. Особливий інтересвикликає пошук літературою форм активної,свідомої, вільної причетності персонажів дохристиянських уявлень про людину та їїпокликання. Зв’язок тут двосторонній і міцний:культура у своїх найвищих проявах тіснопов’язана з вірою; духовність культури, на думкубагатьох відомих богословів, перебуває вбезпосередній залежності від ступеня їїрелігійності [11; 12].

Сьогодні в усьому світі поряд із духовнимвідродженням іде протилежний процес – процесдуховної деградації, обездуховлення культури,витіснення її всілякого роду підробками йсурогатами, що лише імітують духовність. Засобиж масової інформації далеко не завждивиявляються на висоті: ми є свідкаминав’язування читачам, слухачам, глядачамчисленних стереотипів анти дій і антигероїв, котрівідкидають традиційні моральні принципи,принципи релігійні, особливо християнські. Томучасто натовп, що вимагає хліба та видовищ,одержує цінності хибні та вигадані. А яка жкористь людині, якщо вона здобуде увесь світ, алезагубить душу?

Висновки. Віра в особисте безсмертя інеобхідність обов’язкової відповідальності передсовістю, гласом Божим у душі людини, – осьморальна основа християнства. Вонаутверджується світовою літературою у їїнайкращих творіннях. Християнство справилозначний вплив на світову літературу (цевідбувається об’єктивно, незалежно від того, якхудожник ревно сповідує Бога, чи навітьвідштовхується від нього. Світова література впошуках віри, ціннісних критеріїв та орієнтирівлюдського існування і прямо, й опосередкованозвертається до християнства. Християнськімотиви у літературному творі – це не просто тло;їхнє філософське й етичне функціонуванняповинно визначати головне – духовний рухгероїв, формування істинної духовності.

ЛІТЕРАТУРА1. Вказівки по підготовці вихователів для

семінарів. Львівська богословська академія. – Львів:Свічадо, 1999.

2. Декларація про християнське виховання.Документи Другого Ватиканського Собору:конституції, декрети, декларація. – Львів: Свічадо,1996.

3. Колегія Патріарха Мстислава. Про кваліфікаціюбакалавра богослов’я в системі духовної освітиУАПЦ. 1 із 4 http www.apc.org.ua 20.08.2001 p.

4. Концепція богословської освіти в Україні //



155 Молодь і ринок №11 (154), 2017

9. Richnyi akt u Kyivskii dukhovnii akademii iseminarii (1999). [Annual Act in Kyiv TheologicalAcademy and Seminary]. No. 10. [in Ukrainian].

10. Skladanyi, I. (2000). Interviu z rektorom Kyivskoidukhovnoi akademii i seminarii vladykoiu Dmytriiem(Rudykom) [Interview with the rector of the KyivTheological Academy and the Seminary, Bishop Dmitry(Rudik)]. Education of Ukraine. Newsletter, no.11. [inUkrainian].

11. Soveshchanie direktorov dukhovnykh uchebnykhzavedeniy RPTs (2002). [Meeting of the Directors of theSpiritual Educational Institutions]. The magazine ofMoscow Patriarchate,no.5. [in Russian].

12. Statut UAPTs. Tserkovne navchannia. DiianniaPomisnoho Soboru UAPTs 1415 veresnia 2000 r. [TheStatute of the UAOC. Church teaching. Acts of the LocalAssembly of the UAOC on September 1415, 2000].

Kyiv, 2000. [in Ukrainian].


УДК 615.89(477.54/.62)

Іван Білавич, викладач І клініки анестезіології і інтенсивної терапії,Варшавського медичного університету, м. Варшава (Польща)

НАРОДНА МЕДИЦИНА І ЛІКУВАЛЬНА МАГІЯ КАРПАТУ СТРУКТУРІ НАРОДОЗНАВЧИХ ЗНАНЬ УКРАЇНЦІВ

У статті проаналізовано здобутки вітчизняних учених у ділянці дослідження української народноїмедицини, зокрема лікувальної магії Карпат. Стисло характеризовано основні праці в галузі українськоїмедицини та методів її лікування. Народження й виховання здорових дітей у сільському побуті Карпатзавжди було важливою функцією кожної сім’ї, виконуючи її, горяни керувались народними медичнимизнаннями і повір’ями. Однією з головних рис догляду за дітьми був захист здоров’я дитини.

Ключові слова: народна медицина, народна гігієна, здоровий спосіб життя, лікування.Літ. 10.

Иван Билавич, преподаватель І клиники анестезиологии и интенсивной терапииВаршавского медицинского университета, г. Варшава (Польша)

НАРОДНАЯ МЕДИЦИНА И ЛЕЧЕБНАЯ МАГИЯ КАРПАТ В СТРУКТУРЕНАРОДОВЕДЧЕСКИХ ЗНАНИЙ УКРАИНЦЕВ

В статье проанализированы достижения отечественных ученых в области исследованияукраинской народной медицины, в частности лечебной магии Карпат. Охарактеризовано основные трудыв области украинской медицины. Рождения и воспитание здоровых детей в сельском быту Карпат всегдабыло важной функцией каждой семьи, выполняя ее, жители гор руководствовались народнымимедицинскими знаниями и поверьями. Одной из главных черт народного ухода за детьми была защитаздоровья.

Ключевые слова: народная медицина, народная гигиена, здоровый образ жизни, лечение.

Ivan Bilavych, Lecturer of the І Clinics of Anesthesiology and Intensive Carе,Warsaw Medical University, Warsaw (Poland)

THE PEOPLE’S MEDICINE AND MAGICAL TREATMENT OF CARPATHIANS IN THESTRUCTURE OF ETHNOLOGICAL KNOWLEDGE OF UKRAINIANS

The article analyzes the achievements of local scientists in the field of study of Ukrainian folk medicine.It is an object of attention not only of physicians, but also of anthropologists and historians. We give a briefdescription of the major works in the field of Ukrainian medicine and methods of treatment. The birth andeducation of child have been an important family function since the ancient time.

This article contains the important and interesting information on traditional medicine, which stands asone of the most important aspects of alternative medicine, more used in everyday life of modern society, differencefrom conventional medicine, which not everyone knows and does not always know how to use.

The mountain residents performed this function using folk hygienic knowledge. The folk hygienic ritesconnected with the birth and education of children includes folk traditions, folk experience and folk empiricalknowledge. All these led to different protective and prophylactic actions. The traditions influence the child’slife since the very birth traditions influenced all actions connected with the child’s early lifedressing, bathing,educating etc.

One of main features of folk child care was the protection of child’s health.Keywords: folk medicine, folk hygienic, a healthy lifestyle, a treatment.

© І. Білавич, 2017


156

Постановка проблеми. Інтенсивнийрозвиток науковотехнічного прогресу,створення нових лікарських

синтетичних засобів є позитивним здобутком урозвитку сучасного суспільства, проте,акумулюючись у середовищі, синтетичні чинникизазнають неконтрольованих змін та створюютьсерйозну загрозу здоров’ю та життю людей.Використання натуропатичних методів та засобівз метою профілактики, діагностики, лікування тареабілітації, зпоміж яких провідне місцепосідають методи народної медицини, маютьістотні переваги, що проявляються впередбаченості, природності та мінімальнійкількості побічних дій.

Українська народна медицина – одна знайстаріших галузей людського знання, початкиякого сягають доісторичних часів і викликаніінстинктивними спробами самозбереження,оскільки первісна, емпірична народна медицинарозвивалась під впливом практики, спостереженьнад природою, збагачувалась та передавалась ізпокоління в покоління, саме життєвий досвіднавчав людину, що їй корисно, а що шкідливодля здоров’я.

Народна медицина, яку справедливо вважають“скарбницею здоров’я” і багатовіковий досвід якоїстановить цінну реліквію епох і сторіч, посідаєвагоме місце в лікуванні та профілактицічисленних недуг у житті мешканців Карпат.Природно, що лікування травами – поширений іефективний шлях до збереження здоров’я у горян.Не випадково вони використовують для лікуваннялюдини близьку їй за біологічною суттю істоту –рослину.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Українська народна медицина – предметособливої уваги науковців. Вона як галузьнародної культури стоїть на межі медицини йетнографії. Народну медицину ґрунтовно почалививчати із середини XIX ст. Значнийфактологічний матеріал, відомості про медичнізнання українців знаходимо у працях С. Верхратського,О. Воропая, В. Милорадовича, П. Чубинського,В. Шухевича та ін. Помітно зріс інтерес донародної медицини Карпат, починаючи з 70х pp.XX ст. Чи не найбільш представницьким тут єнауковий здобуток української дослідниціЗ . Болтарович – автора низки монографій“Народне лікування українців Карпат кінця XIX– початку XX cт.” (1980), “Народна медицинаукраїнців” (1990), “Українська народна медицина”(1994), написаних на основі докладногоопрацювання літературних джерел, архівнихданих та власних матеріалів, зібраних під час

польових досліджень впродовж 1972 – 1986 pp. Їїпраці [1] містять наразі найбільш повні відомостіз питань народного лікування українців. Медичнізнання горян відображені в монографічномудослідженні З. Болтарович “Народне лікуванняукраїнців Карпат – кінця ХІХпочатку ХХ ст.”,що побачила світ ще 1980 р., де представленонародні методи профілактики захворювань,лікувальні засоби рослинного, тваринного,мінерального походження тощо. Авторнеоднозначно ставиться до народних цілителів,акцентовано на “негативній стороні знахарів,магії” і водночас підкреслюється все раціональне,яке назбирала народна медицина українців Карпатпротягом сторіч.

Вагоме місце в надбаннях сучасної українськоїнауки посідає здобуток лікаряфітотерапевтаЄ. Товстухи. Цікавий погляд на народнумедицину розкриває книга “Лікувальна магіяукраїнців” [9], де узагальнено досвід українськоїнародної медицини “в сув’язі із предковічнимзвичаєвим правом, подано тексти авторськихзамовлянь, рецепти реставрованих цілющихнапоїв давніх українців, народних лікувальнихнапоїв, купелів, драглів, сучасних фітопрепаратів”тощо. Його “Українська народна медицина: 1000унікальних авторських рецептів” – це погляд натисячорічний розвиток української народноїмедицини, що стала настільною книгою –лікувальним порадником для широкого загалу,оскільки містить конкретні поради щодо лікуваннясловом, рослинами, тваринними продуктами, здопомогою мінералів, медичної астрології ідієтетики, екстрасенсорики, а також подає понадтисячу рецептів настоїв, відварів і спиртовихкомпозицій з цілющих трав для лікуванняконкретних хвороб. Підсумком сорокарічноїлікарської праці стало видання “Фітотерапія”(2000), що має енциклопедичний характер уділянці народної медицини.

У скарбниці вітчизняних наукових здобутків єнизка подібних досліджень, до прикладу “Лікинавколо нас”, “Жива аптека” В. Кархута [6];“Цілюще зело” Ф. Мамчура [7], де схарактеризованолікарські рослини, що зустрічаються по всійтериторії України і найчастіше використовуютьсяу науковій і народній медицині, тощо.

Це далеко не повний аналіз надбань науковців,які досліджують проблеми української народноїмедицини. Відтак вивчення народної медицинита лікувальної магії Карпат заслуговує на увагудослідників, потребує творчої співпраціетнографів, медиків, фольклористів тощо, а такожкомплексного дослідження, яке покликанерозкрити одну з малодосліджених цікавих



157 Молодь і ринок №11 (154), 2017

сторінок української культури, традиційнихнародних знань.

Мета статті – схарактеризувати народні засобилікування та профілактики недуг мешканцівКарпат, показати місце лікувальної магії в народніймедицині горян.

Виклад основного матеріалу. Сьогодніокреслюється власне науковоетнологічний підхіддо проблеми історії розвитку народних медичнихзнань, спрямований насамперед на дослідженняспецифіки етнічних уявлень певної спільноти просвоє здоров’я. За останніх років етнологія порядз такими суміжними науковими дисциплінами, якетнопсихологія, етномедицина, етноекологія,істотно просунулися в розкритті адаптивнихможливостей різних етносів та вивчення впливуприродного чинника на їхню життєдіяльність [8,214]. Тому є всі підстави дискутувати щодоусталеного в науковій медичній думці погляду наукраїнську народну медицину та на методи їїлікування як на нетрадиційні, позаяк у нійакумульований багатовіковий досвід народу,традиційні знання багатьох поколінь українців.Урешті, саме в ній варто шукати витоки наукової(академічної) медицини.

Результати власних спостережень за мешканцямигірських місцевостей Українських Карпат даютьпідстави для низки висновків, які подаємо нижче.

Відомо, що відсутність ліків та знань промедицину як науку спонукали праукраїнців домагічних дій, обрядів, глибоких вірувань у силуприроди. Часто й сьогодні в повсякденному життіпростежуємо чимало реліктових випадківлікувальної магії, народних вірувань, до прикладу,носіння червоної нитки на ручках дитини, юнкичи жінки при надії як оберегу від “злого ока” йперестороги, прикмети не їсти з однієї тарілки,не брати “чужим” (окрім матері. – І.Б.) з колискинемовля, не заходити до хати, доки дитина неохрещена, та інші. Усе це не тільки “забобони”, ай важливі профілактичні засоби від недуг.

Із цією метою мешканці Карпат використовуютьбагато рослин, бактерицидні властивості якихпідтверджені науковими дослідженнями, якот:уживання часнику. Горяни ним натирають тіло,кладуть дитині до колиски, носять на шиї, кладутьдо торби тощо, тобто, окрім іншого, застосовуютьйого як оберіг. Варто наголосити: такевикористання часнику в численних випадкахпідтверджено раціональністю народних гігієнічнихпоглядів, в основі яких фітонцидна дія цієїрослини, яка знищує різні мікроби (зокрема, йбактерії тифу, холерні вібріони, кишкову паличку),затримує ріст туберкульозної палички. Якпрофілактичний засіб під час епідемічних

захворюваннях мешканці Карпат використовуютьцибулю, яку вішають у хаті під стелею, вважаючи,що вона очищає повітря, а також ялівець, якимокурюють житло. До слова, частіше, аніж умедичній практиці мешканців інших місцевостейУкраїни, уживають гуцули для лікування лісовідерева та кущі. Ідеться, зокрема, про надзвичайношироке застосування ялівцю (“жереп”,“жерепина”). Так, у відварі ягід або коренярослини люди мочать ноги при подагрі,ревматизмі і тромбофлебіті, настій ягід уживаютьвід кашлю, відвар листя – при захворюванняхнирок. У деяких населених пунктах (ВерхнійЯсенів, Старі Кути та ін.) мазь із потовчених ягідялівцю і овечого жиру застосовують для лікуванняшкірних недуг [2].

По освяченні вербових гілок (“шутки”) уВербну неділю гуцули вважають за “помічне” їстивербові бруньки, радять їх дітям, “щоб не болілогорло”. У народній уяві горян любисток є зіллям,що рятує від укусу гадюки. Чималопрофілактичних заходів мешканців Карпат,зокрема літніх людей, і досі окреслюютьсяпоняттям “гріх”, до прикладу, гріхом вважаєтьсяїсти “садовину” (яблука) до Спаса, купатися досвята Івана (Купала) та ін. У цих народнихпересторогах бачимо певні профілактичні заходи:споживання недозрілих плодів могло викликатирізні шлунковокишкові захворювання, гірськірічки до 7 липня недостатньо прогрівалися.

Сучасникам такі дії можуть видатися дивними,а пояснення цієї лікувальної магії не завждизрозуміле, однак доцільність їх очевидна. Подібнізаборони (хоч і були виявом ілюзорних уявленьпро явища оточуючої дійсності) доцільнорозглядати як певні профілактичногігієнічнінорми, що раціональні в своїй основі [3, 129].

І досі засоби профілактики дитячих недуг наГуцульщині пов’язуються з поведінкою жінки, якавиношує житину, що пояснюємо виявомособливого піклування горян про майбутню матір.Її, попри важкі умови побутування за умовгірської місцевості, намагаються відсторонити відважкої фізичної праці, оберегти від нервовихнавантажень, стресів, натомість створюватипозитивний настрій. Отож жінці при надіїзабороняється “тяжке підіймати”, вилазити на піч,“перетруджуватися”, бо “в дитини буде задуха”,носити поперед себе порубані дрова, “бо можебути грижа”, лякатися, бо, якщо торкнеться рукоюживота, лиця чи іншої частини тіла, “у дитинина цьому місці буде родима пляма”, якщозлякається собаки, кота чи іншої домашньоїтварини і відштовхне їх ногою, “дитина будепокрита шерстю”, тощо.


158

Помітне місце в лікувальній магії мешканцівКарпат посідають профілактичні обрядові діїпроти “вроків” новонароджених дітей, якіпояснюються ірреальними ілюзорнофантастичними уявленнями та віруваннями,багато з них мали сприятливий вплив на здоров’ядитини і матері [3, 130]. Так по купелі бабаповитуха клала немовля до породіллі, постіль якоїбула відгороджена від решти хати ліжниками(вовняними ковдрами. – І. Б.), щоб захиститиматір та дитину від чужих поглядів. Це,безумовно, мало і гігієнічнораціональну сторону,оскільки створювало для них незабруднене,інфекційно безпечніше середовище. І досі, як ужезазначалося, нехрещену дитину вберігають відчужих поглядів, вважається нормою, не заходитидо хати, коли ще “дитину не схрестили. Проти“вроків” дитині одягали навиворіт сорочечку. Такідії вважаємо виправданими з гігієнічного погляду,позаяк ніжне тіло немовляти таким чиномуберігається від натирання рубцями сорочечки,що могло б спричинити почервоніння чи навітьранки на тілі. З огляду на велике побоювання того,щоб дитину “не врекли”, гуцули вдавалися донизки профілактичних та охоронних засобів, аджевважалося, що “уректи може кожен: і отець своюдитину уречи може, такий уже час, така мінутанадійде, що то християнин не знає і не хотів би, аурече” [10, 13 – 14]. Тому кожен, хто дивився надитину, щоб мимоволі не вректи її, вдавався домагічної сили слова: повинен був сказати якісьзастережні слова, до прикладу: “агій, якестрашне”, “яке погане”, “яке нефайне”, “нівроку,яке паскудне”, “тьфу, тьфу, аби не наврочити” таінше. У таких випадках також радили дивитисяна “повалу” або на нігті.

Також загальнопоширеною в горян була вірав магічні властивості заліза, його наділяливеликою відпірною силою проти “вроків” і злихдухів, тому під ліжко, подекуди в колиску або підколиску клали ніж, ножиці, шпильку [4, 21; 5,12]. Такі звичаї побутують в окремих гірськихселах і сьогодні.

У праці “Гуцульщина” відомий українськийучений описує й інші магічні дії горян. Доприкладу, для захисту дитини від усього злогобаба приготовляла їй “шкалиточку” – мішечок зчасником, “печінею” (глина з печі), вуглинами,глиною зі слідів пса. Вкладаючи в мішечокчасник, вона примовляла: “Аби ти була така люта,як часнок”; коли вкладала “печіну”: “Аби тебетак нічого не ловилосі, як не ловиться печі, абитей ніхто так не урік, як не можна печі уречи”; аколи вуглини: “Щоби погані очі, що на тебеподивляться, так перегоріли, як уголь перегоряє”;

кидаючи ж сліди пса, баба казала: “Щоби так натебе ніхто не задивився, як не можна задивитисяна сліди псєчі”. Наповнений переліченимиоберегами мішечок зав’язували дитині на правуруку, а через плече перев’язували хрестик з осики[10, 133].

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Сьогодні дедалі більше уваги з бокудержавних структур, учених, лікарів, громадськихоб’єднань і організацій, які займаютьсяпроблемами нетрадиційної медицини, медичнихнавчальних закладів, урешті, широкого загалу,звертається до української народної медицини.Окрім того, в українців виникає інтерес донародних медичних знань, що є природнимпрагненням відродити власні духовні цінності,глибше пізнати національну культуру. Томунагальними й перспективними напрямами в теоріїі практиці розвитку вітчизняної медичної думкибачимо здійснення таких заходів, як консолідаціязусиль лікарів та народних цілителів щодопроведення науковометодичних досліджень звикористання народних методів у медичнійпрактиці; ширше оприлюднювати науковудоказовість натуропатичних методів та засобівлікування; популяризувати через засоби масовоїінформації методи народної і нетрадиційноїмедицини, проводити роз’яснювальну роботусеред населення щодо використання цих методівз метою збереження та зміцнення здоров’я;ширше застосовувати народну медицину впедіатрії; розширювати міжнародну співпрацю тапартнерство в ділянці народної медицини;проводити порівняльні дослідження в галузівивчення народної медицини України таєвропейських держав тощо.

ЛІТЕРАТУРА1. Болтарович З. Є. Народна медицина

українців / З. Є. Болтарович. – К.: Наук. думка,1990. – 130 с.; Болтарович З. Є. Народнелікування українців Карпат – кінця ХІХ – початкуХХ ст. / З. Є. Болтарович; [відп. ред. Ю.Г. Гошко];АН Української РСР, Музей етнографії тахудожнього промислу. – К.: Наук. думка, 1980. –119 с.; Болтарович З. Українська народнамедицина: Історія і практика / З. Болтарович. –К.: Абрис, 1994. – 320 с.

2. Гуцули – Народна медицина та ветеринарія// Гуцульщина [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: hutsuly.com/.../207narodnamedytsynataveterynariia.html

3.Дарміць Р. Народні гігієнічні знання іповір’я, пов’язані з народженням і вихованнямдитини (За матеріалами з сільського побуту



159 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Карпат) / Романа Дарміць // Вісник Львівськогоуніверситету. Серія історична. – 2012. – Вип.47. – С. 123–141.

4. Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні зУгорської Руси / Ю. Жаткович // Етноґрафічнийзбірник. Львів. – 1896. – Т. II. – С. 1–25.

5. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їх життя, звичаї танародні перекази / Р. Ф. Кайндль. – Чернівці:Молодий буковинець, 2000. – 208 с.

6. Кархут В. В. Ліки навколо нас. – 4е вид. /В. В. Кархут. – К.: Здоров’я, 2001. – 232 с.;Кархут В. Жива аптека / Василь Кархут. – К.:Здоров’я, 1992. – 312 с.

7. Мамчур Ф. І. Цілюще зело / Ф. І. Мамчур. –К.: Здоров’я, 1993. – 208 с.

8. Савчук Б. Українська етнологія / БорисСавчук. – ІваноФранківськ: ЛілеяНВ, 2004. – 281 с.

9. Товстуха Є. Лікувальна магія українців /Є. Товстуха. – К.: Газ. “Вечірній Київ”, 1996. –269 с.

10. Шухевич В. Гуцульщина / Володимир Шухевич.– Львів, 18991900. – Т. 1–5. – Ч. ІІІ. – С. 13–14.

REFERENCES1. Boltarovych, Z.Ye. (1990). Narodna medytsyna

ukrayintsiv [Traditional medicine of Ukrainians].Kyiv: Nauk. dumka, 130 p.; Boltarovych, Z. Ye.(1980). Narodne likuvannya ukrayintsiv Karpat –kintsya ХІХ – pochatku XX st. [Traditional treatmentfrom Carpathian Ukrainians – from late XIX – toearly XX century]. (Ed.). Yu. H. Hoshko; ANUkrayinskoyi RSR, Muzey etnohrafiyi takhudozhnoho promyslu. Kyiv: Nauk. dumka, 119 p.;Boltarovych, Z. (1994). Ukrayinska narodnamedytsyna: Istoriya i praktyka [Ukrainian traditionalmedicine: history and practice]. Kyiv: Abrys, 320 p.[in Ukrainian].

2. Hutsuly – Narodna medytsyna ta veterynariya[Hutsuls – Traditional medicine and veterinarymedicine]. Hutsulshchyna [Elektronic resource].Available at: hutsuly.com/.../207narodnamedytsynataveterynariia.html [in Ukrainian].

3. Darmits, R. (2012). Narodni hihiyenichniznannya i povirya, povyazani z narodzhennyam ivykhovannyam dytyny (Za materialamy z silskohopobutu Karpat) [Traditional hygienic knowledge andbeliefs associated with the birth and upbringing of thechild (Based on materials from the rural life ofCarpathians)]. The herald of Lviv University. Thehistir ical ser ies , vol. 47 , pp .123–141. [ inUkrainian].

4. Zhatkovych, Yu. (1896). Zamitky etnografichniz Uhorskoyi Rusy [Ethnographic notes fromHungarian Rus]. The ethnographic collection. Lviv.Vol. II, pp. 1–25. [in Ukrainian].

5. Kayndl, R. F. (2000). Hutsuly: yikh zhyttya,zvychayi ta narodni perekazy [Hutsuls: their life,customs and folk retellings]. Chernivtsi: Molodyybukovynets, 208 p. [in Ukrainian].

6. Karkhut, V. V. (2001). Liky navkolo nas[Medications around us]. Vol.4, Kyiv: Zdorovya, 232 p.;Karkhut, V. (1992). Zhyva apteka [Living pharmacy].Kyiv: Zdorovya, 312 p. [in Ukrainian].

7. Mamchur, F. I. (1993). Tsilyushche zelo [Greenhealing]. Kyiv: Zdorovya, 208 p. [in Ukrainian].

8. Savchuk, B. (2004). Ukrayinska etnolohiya[Ukrainian ethnology]. IvanoFrankivsk: LileyaNV,281 p. [in Ukrainian].

9. Tovstukha, Ye. (1996). Likuvalna mahiyaukrayintsiv [Magical treatment of Ukrainians]. Kyiv:Haz. “Vechirniy Kyyiv”, 269 p. [in Ukrainian].

10. Shukhevych, V. (8991900). Hutsulshchyna[Hutsulshchyna]. Lviv, vol. 1–5, part. III, рр. 13–14. [in Ukrainian].



“Перед людиною три шляхи до розуму: шлях міркування – найшляхетніший; шлях наслідування – найлегший; шлях особистого досвіду – найважчий”.

Конфуцій давньокитайський філософ та політичний діяч

“Корисним для себе (і для суспільства) буде тільки той, хто пізнав свою природу.

Тоді людина розуміє свою місію. Своє покликання на землі й виробляє для себе спосіб життя, в основі якого лежить “споріднена праця”. Тільки так людина може самоствердитися і самореалізуватися, а значить стати щасливою”.

Григорій Сковорода український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

160

УДК 377.36:61]:614.253.5

Анатолій Cаблук, здобувачУманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХСПЕЦІАЛІСТІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУУ статті обгрунтовано модель професійного зростання майбутніх молодших спеціалістів

сестринської справи в освітньому середовищі медичного коледжу. Застосовано метод моделювання.Встановлено, що модель складається із методологічноцільового (мета, підходи, принципи), змістовопроцесуального (зміст, форми, методи, технології, етапи), оціннорезультативного (критерії, рівні,результат) блоків. Розкрито, що ефективність моделі визначається реалізацією педагогічних умов (відмети до її результату).

Ключові слова: модель, професійне зростання, майбутні молодші спеціалісти, сестринська справа,освітнє середовище, медичний коледж, блоки моделі.

Літ. 11.

Анатолий Cаблук, соискательУманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины

МОДЕЛЬ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РОСТА БУДУЩИХ МЛАДШИХСПЕЦИАЛИСТОВ СЕСТРИНСКОГО ДЕЛА В ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЕ

МЕДИЦИНСКОГО КОЛЛЕДЖАВ статье обоснована модель профессионального роста будущих младших специалистов

сестринс кого дела в обра зовательной сред е медицинского колл еджа. Примен ен методмоделирования. Установлено, что модель состоит из методологическицелевого (цель, подходы,принципы), содержательнопроц ессуального (содержание, формы, методы, технологии,этапы), оценочнорезультативного (критерии, уровни, результат) блоков. Раскрыто, чтоэффективность модели определяется реализацией педагогических условий (от цели к еерезультату).

Ключевые слова: модель, профессиональный рост, будущие младшие специалисты, сестринскоедело, образовательная среда, медицинский колледж, блоки модели.

Anatoliy Sabluk, ApplicantUman Pavlo Tychyna State Pedagogical University

MODEL OF PROFESSIONAL GROWTH OF FUTURE YOUTH SPECIALISTS OF THENURSE’S CASE IN THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT OF MEDICAL COLLEGE

The article attempts to construct a model of professional growth of future junior nursing specialists inthe educational environment of a medical college. The method of modeling is applied, because it involves theconstruction of a system, adequately reflects the subject of research and functions similarly to the investigatedprocess. It was established that the model of professional growth of future junior nursing specialists in theeducational environment of a medical college consists of the methodologicaltarget, contentprocedural,evaluativeeffective blocks.

The methodologicaly target includes: the purpose (ensuring the effectiveness of the professional growthof future junior nursing specialists in the educational environment of the medical college), the approaches(systemic, personalityactivity, axiological, competence, environmental), the principles (systematic andconsistent, continuity, problem, optimal combination of forms of work and methods of educational process),the contentprocedural includes: a content (should be adequate to the objectives of vocational educationand specific professional activities), forms (trainings, conferences, creative tasks, competitions, scientificprojects), methods (research, associative method, video method, case study, business and role play, creationof clinical situations), technologies (project, information and communication), stages (formation, growth,realization), the evaluative and productive – criteria (motivationalvalue, intellectualcognitive, operationalactivity), a level of readiness of future junior nursing specialists for professional activity (high, medium,low) and the corresponding result (the positive dynamics of readiness of future junior nursing specialists forprofessional activity).

It is disclosed that the efficiency of the functioning of the developed model is determined by the

© А. Cаблук, 2017

МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВСЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

161 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Постановка проблеми. Потреба вбезперервному вдосконаленні системипідготовки кваліфікованих кадрів з усією

гостротою ставить питання цілісного становленняособистості в професії, зокрема медичної сестри,встановлення форм, за яких воно відбувається.Без вирішення цих завдань неможливе якісненавчання та прогнозування подальшої успішностіпрофесійної діяльності.

Аналіз основних досліджень. Аналіздосліджень в галузі професійної підготовкистудентів медичного коледжу (А. Артюхіна [1],Е. Бобер [2], С. Васильєва [3], О. Лямова [4],А. Моршині [7], К. Соцький [8], С. Стацук [9],І. Сурсаєва [10], З. Шарлович [11]) показує, щометодика забезпечення їх професійного зростаннячасто залишається поза увагою організаторівосвітнього процесу.

Ми припустили, що освітній процес можназмінити, переконструювати, побудувавши модельпрофесійного зростання майбутніх молодшихспеціалістів сестринської справи в освітньомусередовищі медичного коледжу. Побудова їїгрунтується на використанні методу моделювання,який є одним з важливих етапів педагогічногодослідження, оскільки передбачає побудовусистеми, адекватно відображає предметдослідження і функціонує аналогічнодосліджуваного процесу [1; 3; 4; 5; 7; 10; 11].

Метою статті є обгрунтування моделіпрофесійного зростання майбутніх молодшихспеціалістів сестринської справи в освітньомусередовищі медичного коледжу та її структурнихелементів.

Виклад основного матеріалу. Аналізпсихологопедагогічної літератури з проблемипідготовки майбутніх медичних працівників, атакож вивчення освітнього середовища медичногоколеджу дозволили нам створити модельпрофесійного зростання майбутніх молодшихспеціалістів сестринської справи в освітньомусередовищі медичного коледжу.

Перший блок моделі – методологічноцільовий,який включає мету, методологічні підходи тапринципи. Мета, на думку О. Лямової,традиційно розглядається як ідеальнийпередбачений образ і результат діяльності, надосягнення якого спрямовані дії суб’єктівпедагогічного процесу [4, 69].

Метою впровадження в освітній процесмедичного коледжу моделі професійного

зростання майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи є здійснення безперервногоі поступального процесу освіти і навчанняспеціалістів сестринської справи, що забезпечуєрозвиток творчих здібностей середніх медичнихпрацівників, сприяння формуванню і підвищеннюрівня їх готовності до професійної діяльності,підвищення ефективності лікувальнодіагностичноїта профілактичної роботи в установах охорониздоров’я.

Отже, метою проектованої моделі єзабезпечення ефективності процесу професійногозростання майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи в освітньому середовищімедичного коледжу.

Проблема професійного зростання фахівцямедичної сфери вирішується нами з позиціїсистемного, особистіснодіяльнісного, аксіологічного,компетентнісного та середовищного підходів.Системний підхід (С. Васильєва, К. Соцький,С. Стацук, К. Ягнов) дозволяє гармонійнопоєднувати зв’язки між усіма елементамисистеми, створюючи тим самим цілісну картинусучасного компетентного спеціаліста.

Специфіка системного підходу полягає в тому,що метою дослідження є вивченнязакономірностей і механізмів утворення складногооб’єкта з певних складових. Особлива увагазвертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніхзв’язків системи, на процес (процедуру)об’єднання основних понять у єдину теоретичнукартину, що дає змогу виявити сутність цілісностісистеми [8, 142].

Системний підхід забезпечує взаємодію всіхструктурних і функціональних компонентівсистеми: цілей, змісту, методів, засобівпрофесійноособистісного самовизначення,діяльності викладачів і студентів, спрямованих навикористання одержуваних на різних етапах унавчальній та майбутній професійній діяльності[9, 55].

Сукупність цих елементів функціонує ірозвивається як цілісна єдність. З поняттямсистеми пов’язані різні сторони складногоцілісного об’єкта: його склад, будова, способифункціонування його елементів, спрямованістьрозвитку системи в цілому.

Особистісно діяльнісний підхід (В. Беліков,К. Бобер, Л. Виготский, А. Леонтьєв, О. Лямова,В. Миколишина, А. Моршинін, С. Рубінштейн,К. Соцький, С. Стацук, З. Шарлович) лежить в

implementation of a set of pedagogical conditions at all stages of education and training (from the goal to itsresult).

Keywords: a model, the professional growth, a future junior specialists, nursing, an educationalenvironment, a medical college, the model blocks.


162

основі сучасних досліджень професійногозростання особистості. Особистіснодіяльніснийпідхід передбачає, що в центрі навчаннязнаходиться студент мотиви, цілі, йогонеповторний психологічний склад.

Розкриваючи особистіснодіяльнісний підхід якєдність його особистісного і діяльнісногокомпонентів, відзначимо, що першийспіввідноситься з особистісним або особистіснозорієнтованим підходом.

“Особистісний” компонент цього підходуозначає, що все навчання має будується зурахуванням минулого досвіду студента, йогоособистісних особливостей у суб’єктносуб’єктній взаємодії [7, 74].

У справі професійного зростання студентівмедколеджу особистісно зорієнтований підхідпередбачає: визнання студента головною дійовоюособою, активним суб’єктом всього освітньогопроцесу; розгляд майбутньої медсестри як особистості,як суб’єкта власного розвитку і моральногостановлення, що самостійно і відповідально визначаєсвою позицію в сфері соціальних відносин; повагу доунікальності кожного студента, визнання його прав ісвобод; орієнтацію на гуманне, толерантне, уважнеставлення до майбутньої медсестри; побудову суб’єктсуб’єктних взаємин між педагогом і студентом на основіспівпраці, спільної творчості і взаємноївідповідальності; створення умов для їх взаємодії;розвиток і саморозвиток особистісних якостеймедсестри на основі загальнолюдських цінностей [4,58].

Особистісний підхід спрямований наформування спеціаліста в першу чергу якморальностійкої, здатної до самовдосконаленняособистості із збереженням своєї індивідуальності,почуття власної гідності, самоповаги та повагидо оточуючих, здатного всього себе віддати дляпацієнта [11, 104].

В якості другого компоненту особистіснодіяльнісного підходу виступає його діяльніснийскладник. Хоча, природно, таке їх розмежуванняумовно і може бути проведено лише теоретично.

Категорія діяльності для нашого дослідженняє однією з основних. В її контексті студентрозглядається як суб’єкт навчальної діяльності, асаме професійне зростання як процес, щовідбувається одночасно з навчальною діяльністю.

Отже, особистіснодіяльнісний підхідпередбачає спрямованість всіх педагогічнихзаходів на організацію інтенсивної діяльностістудентів медичного коледжу, оскільки тількичерез власну діяльність він привласнюєпрофесійні ціннісні орієнтації, формує івдосконалює особисті та професійні якості.

Для вирішення проблеми становленняпрофесійних ціннісних орієнтацій студентівмедичного коледжу необхідний аксіологічнийпідхід (О. Бастракова, К. Бобер, М. Боришевський,Є. Лапочкін, О. Лямова, К. Соцький, К. Ягнов).

Аксіологічний підхід дозволяє включити восвітній процес такі феномени як, цінності,мотиви, переживання, ідеали, особистісні смисли,що сприяють соціальній, професійній таособистісній ідентифікації людини [2, 43].

Аксіологічний підхід до професійногозростання майбутніх медсестер націлений напошук, твердження, пропаганду загальнолюдськихта професійних цінностей, їх освоєння йінтеріоризацію. Результат професійного зростанняна аксіологічному рівні проявляється вусвідомленні особистісних та професійнихцінностей, мотивів соціальної поведінки іціннісного ставлення студентів до оточуючихлюдей.

Професійне зростання майбутніх молодшихмедичних спеціалістів має здійснюватися назасадах компетентнісного підходу (С. Гончаренко,Е. Зеєр, В. Левина, О. Маркович, І. Радзієвська,К. Соцький, І. Сурсаєва, З. Шарлович). Перехіддо компетентнісного підходу означаєпереорієнтацію з процесу на результат освіти вдіяльнісному вимірі; зміщення акценту знакопичування нормативно визначених знань,умінь і навичок на формування й розвиток в учнівздатності практично діяти, застосовувати досвідуспішних дій у конкретних ситуаціях.

Формування компетентного медичногопрацівника можливе лише за умови йогобезперервного професійного самовдосконалення.З іншого боку, самовдосконалення забезпечуєпідвищення рівня професійної компетентностіфахівця [8, 143].

Провідні ідеї компетентнісного підходу впрофесійному становлення майбутньої медсестриорієнтовані на діяльнісний характер саморозвитку,спрямованого на досягнення практичнихрезультатів у професійній діяльності як здатностідіяти в різних проблемних ситуаціях.

Методологія застосування середовищногопідходу (О. Артюхіна, О. Ісаєва, В. Козирєв,Є. Лапочкін, Т. Лошакова, В. Миколишина,В. Панов, В. Ясвін) в педагогічній практицімедичного коледжу обґрунтовується якпоєднання двох взаємопов’язаних компонентів:макрорівня (проектування і побудова на основірозробленого конструкту освітнього середовищарозвивального типу і мікрорівня (реконструкціясередовища в педагогічному сенсі з одного боку,проектування ситуації особистісного розвитку, з



163 Молодь і ринок №11 (154), 2017

огляду на життєві події студента, з іншого вміннястудента виявляти в середовищних відносинахімпульси власного розвитку).

Методологічна функція середовищногопідходу, на думку О. Артюхіної, полягає в йогопризначенні як інструменту дослідження івикористання в педагогічних цілях таких факторіврозвитку особистості, які виходять за рамкиможливостей їх навмисного конструювання тауправління ними [1, 121].

Середовищний підхід відкриває широкіперспективи для збагачення педагогічної теоріїзнаннями з інших наукових дисциплін,розширюючи тим можливості впливу педагогічноїтеорії на освітню практику, що особливоактуально для вищої, в тому числі медичноїшколи.

Розроблена нами модель професійногозростання майбутнього фахівця сестринськоїсправи може бути реалізована на практиці призастосуванні педагогічних принципів:систематичності і послідовності, наступності,проблемності, професійної спрямованості,цілісності освітнього процесу, оптимальногопоєднання форм роботи та методів освітньогопроцесу.

Виявлені основні принципи організаціїосвітнього процесу вказують на необхідністьвиділення в моделі таких компонентів, як:суб’єкти освітнього процесу (студенти івикладацький корпус), взаємодія якихздійснюється в рамках педагогічної системиосвітньої діяльності, яка включає зміст підготовкифахівців, дидактичні процеси, форми організаціїнавчання, позааудиторну роботу в контакті зсоціальними партнерами.

При визначенні змістовопроцесуальногоблоку моделі ми виходили з необхідностіврахування вихідних установок: 1) соціальноекономічних вимог; 2) соціокультурнихпрофесійних вимог; 3) освітніх орієнтирів.

Змістовний компонент моделі має бутиадекватним цілям професійної освіти і конкретноїпрофесійної діяльності і, разом з тим, враховуватипотреби студентів у професійному таособистісному саморозвитку. Зміна професійнихзавдань, які повинна вирішувати медична сестра,потребує набуття нових знань і умінь, що сприяєзростанню її професійної конкурентоспроможності,професійної мобільності тощо.

Отже, зміст освіти – це мета, яку маєреалізувати навчальний заклад щодо кожногомайбутнього фахівця.

Процесуальний блок моделі включає форми,методи і технології педагогічного процесу,

спрямованого на професійне зростання майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справи.

Оновлення змісту освіти вимагає поєднаннятрадиційних та інноваційних форм і методівосвітньої діяльності. До традиційних формосвітньої діяльності відносимо: лекцію, семінар,колоквіум, лабораторнопрактичні роботи,практичні заняття, всі види практики, самостійнуроботу, групове навчання, бригадні заняттямалими групами, навчальнодослідну роботустудентів; до інноваційних тренінги, науковопрактичну конференцію, творчі завдання,конкурси, інтелектуальний марафон, олімпіади,факультативи, гуртки, екскурсії, наукові проекти,змагання, ток шоу, інформаційний дайджест,волонтерську роботу.

Серед методів освітнього процесу, якізабезпечують професійне зростання майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справи восвітньому середовищі медичного коледжувиділяємо: метод проблемного викладу, дискусію,дослідницький метод, відео метод, метод проектів,інтелектуальний аукціон, методи “гортаючисловник”, “в одній зв’язці”, “людина поруч”,“соціодрама”, “проблеми і аргументи”, етичнубесіду, асоціативний метод, мозковий штурм, кейс– стаді, ділові і рольові ігри, створення клінічнихситуацій, ситуаційну задачу, портфоліо.

Процес професійного зростання майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справипередбачає проходження трьох етапів:становлення, зростання, реалізації.

На першому етапі, становлення (перший курс)проводиться підготовча робота для подальшоїдіяльності у напрямі формування досліджуваноїякості: діагностика вихідних рівнів сформованостікритеріїв готовності до професійної діяльностімайбутніх фахівців, уточнюються основнінапрями та особливості роботи, орієнтованої напрофесійне зростання майбутньої медичної сестриз урахуванням отриманих даних. На цьому етапіприділяється увага формуванню мотиваційноціннісного та інтелектуальнокогнітивногокритерію.

Метою другого етапу, зростання (другийтретій курс) є формування професійних знань,умінь, навичок, особистісних якостей студентів.Належна увага приділялася трансформаціїціннісних орієнтацій студентів у їх ціннісноорієнтовані особистісні якості. На цьому етапіпроводилася робота з формування всіх критеріївпрофесійного зростання студентів.

На третьому етапі, реалізації (четвертийкурс) студенти удосконалювали й поглиблювалисвої знання, уміння та навички, набуваючи


164

практичного досвіду їх застосування. Цевідбувалося під час проходження практик. Нацьому етапі визначається досягнутий рівеньготовності до професійної діяльності майбутньогофахівця сестринської справи, проводиться оцінкаефективності проведеної роботи, роблятьсявисновки про необхідність її корекції, щовраховано в подібній роботі з подальшим наборомстудентів. На третьому етапі у студентівмедичного коледжу вже сформовані мотиваційноціннісний та інтелектуальнокогнітивнийкритерії, формується операційнодіяльнісний.

Кожен етап освітнього процесу передбачає своїцілі і завдання. Реалізація етапів освітньогопроцесу виводить студентів на якісно новийрівень готовності до професійної діяльності.

У процесі реалізації моделі застосовувалисятакі технології: технологія вибору вихіднихпозицій в професійному зростанні, технологіядослідницького підходу в професійному зростанні,прогностичні технології в професійномузростанні, ІКТ.

Завершальним у моделі є оціннорезультативний блок, який включає критерії(мотиваційноціннісний, інтелектуальнокогнітивний, операційнодіяльнісний) та рівніготовності майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи до професійної діяльності.Важливою складовою цього блоку є результат –позитивна динаміка готовності майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справи допрофесійної діяльності.

Ефективність функціонування розробленоїмоделі визначається реалізацією сукупностіпедагогічних умов на всіх етапах освіти і навчання(від мети до її результату): стимулювання умайбутніх молодших спеціалістів сестринськоїсправи мотиваційноціннісного ставлення допрофесійної діяльності через самостійнупозааудиторну роботу; використанняможливостей освітнього середовища медколеджу(зміст, форми, методи, технології) для отриманняі застосування на практиці здобутих спеціальнихзнань, професійних умінь і навичок; залученнястудентів до практичної професійної діяльностіпід час проходження практик для накопичення тапередачі професійного досвіду.

Висновки. Отже, модель професійногозростання майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи в освітньому середовищімедичного коледжу складається із методологічноцільового, змістовопроцесуального, оціннорезультативного блоків. Методологічноцільовийвключає: мету, підходи, принципи, змістовопроцесуальний охоплює: зміст, форми, методи,

технології, етапи, оціннорезультативний блоквключає критерії, рівні готовності майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справи допрофесійної діяльності та відповідний результат.

Модель професійного зростання майбутніхмолодших спеціалістів сестринської справи восвітньому середовищі медичного коледжупередбачає здійснення поетапного освітньогопроцесу з урахуванням критеріїв, показників ірівнів готовності студентів до професійноїдіяльності.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо розробці педагогічних умов, якізабезпечать реалізацію моделі професійногозростання майбутніх молодших спеціалістівсестринської справи в освітньому середовищімедичного коледжу.

ЛІТЕРАТУРА1. Артюхина А. И. Образовательная среда

высшего учебного заведения как педагогическийфеномен (на материале проектированияобразовательной среды медицинскогоуниверситета): дисс. … дра пед. наук.: 13.00.08/ Артюхина Александра Ивановна – Волгоград,2007. – 389 с.

2. Бобер Е. А. Становление профессиональныхценностных ориентаций студентов медицинскогоколледжа в образовательном процессе: дисс. …канд. пед. наук.: 13.00.08 / Бобер ЕкатеринаАлександровна – Омск, 2014. – 227 с.

3. Васильева С. Г. Организационнопедагогическиеусловия формирования профессиональнойкомпетентности будущих медицинских сестер:дисс. … канд. пед. наук.: 13.00.01 / ВасильеваСветлана Герасимовна – Якутск, 2005. – 190 с.

4. Лямова О. О. Воспитание гуманногоотношения к человеку в профессиональнойподготовке врача: дисс. … канд. пед. наук.:13.00.08 / Лямова Оксана Олегівна Ярославль,2014. – 200 с.

5. Миколишина В. И. Проектированиекультуросообразного образовательногопространства как среды личностнопрофессионального становления учащихся (напримере средней профессиональной школы):дисс. … канд. пед. наук.: 13.00.08 / МиколишинаВалентина Ивановна – РостовнаДону, 2004. –211 с.

6. Морева H. A. Педагогика среднегопрофессионального образования: учебник: в 2 т.– Москва: Академия, 2008. – Т. 1. – 432 с.

7. Моршинин А. Р. Формирование профессиональнойустойчивости будущего специалиста сестринскогодела: дисс. … канд. пед. наук.: 13.00.08. /



165 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Моршинин Андрей Русланович – Оренбург, 2009.– 270 с.

8. Соцький К. О. Формування готовностімайбутніх молодших медичних спеціалістів допрофесійного самовдосконалення: дис. … канд.пед. наук.: 13.00.04 / Соцький Кирило Олегович –Вінниця, 2016. – 314 c.

9. Стацук С. В. Профессиональное самоопределениестудентов медицинского колледжа (на примереспециальности “Сестринское дело”): дисс. …канд. пед. наук.: 13.00.08 / Стацук СветланаВалерьевна – Тольятти, 2000. – 284 с.

10. Сурсаєва І. С. Формування професійногомислення майбутніх фельдшерів у процесіфахової підготовки в медичних коледжах: дис. …канд. пед. наук.: 13.00.04 / Сурсаєва ІннаСтаніславівна – Вінниця, 2016. – 298 с.

11. Шарлович З. П. Формування професійнопедагогічної компетентності медичних сестерсімейної медицини в процесі фахової підготовки:дис. … канд. пед. наук.: 13.00.04 / Шарлович ЗояПавлівна – Житомир, 2015. – 338 с.

REFERENCES1. Artyukhina, A. I. (2007). Obrazovatelnaya sreda

vysshego uchebnogo zavedeniya kak pedagogicheskiyfenomen (na materiale proektirovaniyaobrazovatelnoy sredy meditsinskogo universiteta) [Theeducational environment of a higher educationalinstitution as a pedagogical phenomenon (based onthe design of the educational environment of a medicaluniversity)]. Doctor’s thesis. Volgograd, 389 p. [inRussian].

2. Bober, Ye. A. (2004). Stanovlenie professionalnykhtsennostnykh orientatsiy studentov meditsinskogokolledzha v obrazovatelnom protsesse [Formation ofprofessional value orientations of medical collegestudents in the educational process]. Candidate’sthesis. Omsk, 227 p. [in Russian].

3. Vasileva, S. G. (2005). Organizatsionnopedagogicheskie usloviya formirovaniyaprofessionalnoy kompetentnosti budushchikhmeditsinskikh sester [Organizational and pedagogicalconditions for the formation of professionalcompetence of future nurses]. Candidate’s thesis.Yakutsk, 190 p. [in Russian].

4. Lyamova, O. O. (2014). Vospitanie gumannogootnosheniya k cheloveku v professionalnoypodgotovke vracha [Educating a humane attitude

towards a person in the professional training of adoctor]. Candidate’s thesis. DissYaroslavl, 200 p. [inRussian].

5. Mikolishina, V. I. (2004). Proektirovaniekulturosoobraznogo obrazovatelnogo prostranstva kaksredy lichnostnoprofessionalnogo stanovleniyauchashchikhsya (na primere sredney professionalnoyshkoly) [Designing a culturally appropriate educationalspace as a medium for personal and professionaldevelopment of students (on the example of an averagevocational school)]. Candidate’s thesis. RostovonDon, 211 p. [in Russian].

6. Moreva, H. A. (2008). Pedagogika srednegoprofessionalnogo obrazovaniya [Pedagogy ofsecondary vocational education]. Moscov:Akademiya, vol. 1, 432 p. [in Russian].

7. Morshinin, A. R. (2009). Formirovanieprofessionalnoy ustoychivosti budushchegospetsialista sestrinskogo dela [Formation ofprofessional resilience of the future specialist innursing]. Candidate’s thesis. Orenburg, 270 p. [inRussian].

8. Sotskiy, K. O. (2016). Formuvannya gotovnostіmaybutnіkh molodshikh medichnikh spetsіalіstіv doprofesіynogo samovdoskonalennya [Formation ofreadiness of future junior medical specialists forprofessional selfimprovement]. Candidate’s thesis.Vіnnitsya, 314 p. [in Ukrainian].

9. Statsuk, S. V. (2000). Professionalnoesamoopredelenie studentov meditsinskogo kolledzha(na primere spetsialnosti “Sestrinskoe delo”)[Professional selfdetermination of students of medicalcollege (on an example of a specialty “Sister’sbusiness”)]. Candidate’s thesis. Tolyatti, 284 p. [inRussian].

10. Sursaieva, I. S. (2016). Formuvanniaprofesiinoho myslennia maibutnikh feldsheriv uprotsesi fakhovoi pidhotovky v medychnykhkoledzhakh [Formation of professional thinking offuture paramedics in the process of professionaltraining in medical colleges]. Candidate’s thesis.Vіnnitsya, 298 p. [in Ukrainian].

11. Sharlovych, Z. P. (2015). Formuvanniaprofesiinopedahohichnoi kompetentnosti medychnykhsester simeinoi medytsyny v protsesi fakhovoipidhotovky [Formation of professionalpedagogicalcompetence of medical nurses of family medicine inthe process of professional preparation]. Candidate’sthesis. Zhitomir, 338 p. [in Ukrainian].



166

УДК 378.147:347.96(477)

Зоряна Височан, аспірант ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”,м. ІваноФранківськ

ЗМІСТ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХЮРИСТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “УКРАЇНСЬКА МОВА

(за професійним спрямуванням)”Проаналізовано сучасні педагогічні проблеми фахової підготовки майбутніх юристів у процесі

формування професійної комунікації; проаналізовано процес інтеграції як умови якісної підготовкимайбутніх фахівців; місце професійної комунікації у системі фахової підготовки майбутніх юристів. Наоснові наукових джерел окреслено педагогічні умови формування комунікативної компетентностістудентівправників і місця в цьому процесі курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.Акцентується на формуванні діалогічного мовлення у професійній комунікації під час занять із цього курсу.У статті окреслено також окремі аспекти розгляду процесу формування культури професійноправовогоспілкування як педагогічної проблеми.

Ключові слова: майбутній юрист, комунікативна компетентність, професійна комунікація,професійноправове спілкування.

Літ. 9.

Зоряна Высочан, аспирантГВУЗ “Прикарпатский национальний университет имени Василия Стефаника”,

г. ИваноФранковск

СОДЕРЖАНИЕ ФОРМИРОВАНИЯ ДИАЛОГИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩИХ ЮРИСТОВ В ПРОЦЕССЕ ИЗУЧЕНИЯ КУРСА “УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК

(по профессиональному направлению)”Проанализированы современные педагогические проблемы профессиональной подготовки будущих

юристов в процессе формирования профессиональной коммуникации; показано место профессиональнойкоммуникации в системе профессиональной подготовки будущих юристов. На основе научных источниковобозначены педагогические условия формирования коммуникативной компетентности студентовюристов и места в этом процессе курса “Украинский язык (по профессиональному направлению)”.Акцентируется на формировании диалогической речи в профессиональной коммуникации во время занятийпо этому курсу. В статье обозначены также отдельные аспекты процесса формирования культурыпрофессиональноправового общения как педагогической проблемы.

Ключевые слова: будущий юрист, коммуникативная компетентность, профессиональнаякоммуникация, профессиональноправовое общение.

Zoryana Vysochan, Postgraduate StudentPrecarpatskiy Vasyl Stefanyk National University, IvanoFrankivsk

THE ESSENCE OF FORMATION OF DIALOGICAL COMPETENCE OF FUTURELAWYERS IN THE STUDYING PROCESS OF THE COURSE “UKRAINIAN

LANGUAGE (on a professional basis)”The article analyzes the modern pedagogic problems of professional training of future lawyers in

the process of professional communication; the process of integration as a condition of quality training offuture specialists; the place of professional communication in the system of professional training of futurelawyers.

On the basis of the scientific sources and teaching experience at the judicial faculty, the author outlinesthe pedagogical conditions of the lawyers’ communicative competence. An Aattention is paid in particular tothe formation of the motivationalvalue ratio of students to professional communication at the lessons of thecourse “Ukrainian language for professional purposes”. Also the article enriches the contents of specialdisciplines with the innovative technologies that stimulate the students to the speech activity.

It was indicated that the lawyer’s professional competence consisted of the following components: 1) amotivational target component; 2) a cognitive component; 3) a social component; 4) an axiological component;5) an autopsychological component.

The article presents some aspects of treating the process of forming the culture of professional and legal

© З. Височан, 2017

ЗМІСТ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВУ ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ “УКРАЇНСЬКА МОВА

(за професійним спрямуванням)”

167 Молодь і ринок №11 (154), 2017

Актуальність проблеми. На початкуХХІ ст. в педагогічній науці йпрофесійній освіті утверджується

постулат, згідно з яким сучасний фахівець повиненбути не лише кваліфікованим, а й передусімкомпетентним. Це означає, що він не тільки володієпевними знаннями, уміннями й навичками,необхідними для продуктивної професійної діяльності,а й творчо реалізує їх, виявляє ініціативність,самостійність в ухваленні рішень, здатність досаморозвитку і самовдосконалення. Професійнакомпетентність допомагає фахівцеві ефективнорозв’язувати різноманітні завдання та креативно діятиу стандартних і нестандартних ситуаціях.

Водночас характер і змістову спрямованістьпрофесійного навчання майбутніх юристіввизначає дилема: що викладати: закон чи право?Реакція на суспільні запити й гуманістичніцінності, з одного боку, актуалізує потребупідготовки універсального правознавця. З іншогобоку, зростає попит на вузькопрофільнихфахівцівюристів. З цього випливає висновокщодо зростання потреби в компетентних фахівцяху вузькій сфері діяльності, які повинні матифундаментальну юридичну підготовку [8].

В усіх випадках постулат права залишаєтьсястрижнем юридичної діяльності та визначає їїспецифіку зпоміж інших професій на ринкупраці. Це зумовлено її суспільною місією, щовпливає на зміст базових компетентностеймайбутніх юристів, особливо комунікативної, яказабезпечує ефективність ділових контактів,діалогування в соціальному середовищі [8].

Обсяг, якість й інші формалізовані показникизмісту вищої юридичної освіти (ВЮО) відображаєдержавний стандарт, який визначає характер ізмістову наповненість навчальних планів (базовихй окремих ВНЗ), навчальних програм з дисциплінта навчальнометодичного забезпечення(підручники, посібники, тощо). У своїйсукупності вони окреслюють і забезпечуватиформування професійної компетентності юриста.

З’ясування стану формування компетентностіукраїнського діалогічного мовлення у майбутніхправознавців потребує розгляду потенційнихможливостей змісту окремих навчальнихдисциплін у розв’язанні цієї проблеми.

Мета статті – окреслити роль і місце курсу“Українська мова (за професійним спрямуванням)”у процесі формування діалогічної компетентностімайбутніх юристів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Різні аспекти досліджуваної проблеми знайшлисвоє відображення в таких напрямах науковоїдумки: основи компетентнісної освіти істановлення особистості в умовах професійноїдіяльності досліджували Н. Бібік, П. Біленчук,Н. Волкова, Н. Євдокимова, І. Єрмаков, І. Зимня,В. Калінін, Н. Кічук, С. Клепко, О. Овчарук,Л. Петровська, Дж. Равен, В. Стрельніков,А. Хуторськой та ін.; культурологічні, моральноетичні, психологічні, порівняльноправові,історичні аспекти юридичної діяльності були вполі зору таких учених, як С. Алексєєв, І. Бенедик,П. Біленчук, В. Горшенєв, С. Гусарев, А. Жалінський,А. Пиголкіна, О. Скакун, С. Сливка та ін.Важливими для нашого дослідження єнапрацювання науковців, які аналізуваликомунікативну культуру як складник професійноїкомпетентності юриста (А. Білоножко, Г. Бояринцева,Н. Івакіна, М. Ковальов, М. Криськів, Е. Куцова,В. Рижиков, В. Савіщенко, В. Ситянін, А. Солодухина,Й. Солодухш, О. Уваркіна та ін.), учені розкрилирізні аспекти комунікативної підготовкимайбутніх юристів: формування професійногомовлення на заняттях із ділової української мови(М. Криськів), соціальнопсихологічні чинникистановлення комунікативної культури майбутньогоюриста в процесі професійної підготовки(А. Білоножко), соціальнопсихологічний тренінгяк засіб формування комунікативної компетентностіу слухачів магістратури як майбутніх викладачівюристів (В. Тюріна, О. Тюрін) та ін. Однак,зазначені автори не акцентували на потенційнихможливостях курсу “Українська мова (запрофесійним спрямуванням)” щодо формуваннядіалогічної компетентності майбутніх юристів.

Виклад основного матеріалу. Застосуваннякомпетентнісного підходу до юридичної освітидозволяє з’ясувати її змістову наповненість,результативність через сукупність різновидовихкомпетенцій, які забезпечують необхідний рівеньпрофесіоналізму випускників ВНЗ цього профілю.Інтегративність їхньої підготовки детермінованапрофесійною орієнтованістю змістовогокомплексу навчальних дисциплін, які зазвичай(хоча дещо умовно, з численними варіаціями)поділяються на два основні блоки загальних іспеціальних предметів, кожен з них має своїструктурні компоненти.

Так, блок загальних (гуманітарних, соціальноекономічних, природничих) дисциплін зазвичай

communication as a pedagogical problem. An attention is paid to the analysis of the definitive system, thestructure of professional and legal communication, the classification of its types.

Keywords: the future lawyers, communicative competence, professional communication, professional andlegal communication.



168

охоплює філософію, українську й іноземні мови,психологію, логіку, культурологію, історію,соціологію, політологію, економіку, інформатикуматематику та ін. Він спрямований наполіпшення загальноосвітньої підготовки таформування у майбутніх юристів професійногомислення і розуміння взаємозв’язку, взаємозалежностірозвитку правих відносин із загальними суспільнополітичними процесами держави таетносоціокультурними особливостями кожногонароду. Загальнопрофесійні дисципліни (теоріядержави і права, історія політичних і правовихучень, історія держави і права зарубіжних країн,конституційне право України, різні галузі праватощо) вивчаються як основна наука в здобуттімайбутньої професії юриста. Дисципліниспеціалізації (сімейне право, кримінологія,правоохоронні органи, прокурорський наглядтощо) сприяють засвоєнню студентамимайбутньої спеціалізації.

Універсальним інтегрованим поняттям, щовідображає мету, зміст, результати навчальногопроцесу у ВНЗ, є модель фахівця, яка фокусуєкомпетентності майбутнього юриста. Вона слугуєорієнтиром і свого роду структурнологічноюсхемою його професійної підготовки, на її основірозробляється навчальнометодична документація.

Отже, компетентнісний підхід як одна зметодологічних засад нашого дослідженнявідображає спрямованість змісту навчальногопроцесу на формування і розвиток професійнихкомпетентностей майбутнього юриста. Узагальному вигляді він передбачає формуванняієрархії трьох груп структурно взаємопов’язанихкомпетентностей: а) ключових (міжпредметні танадпредметні), що відображають здатність фахівцяздійснювати багатофункціональну діяльності,ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальній соціальні проблеми, творчо підходити довиконання професійних обов’язків, самореалізовуватися;б) загальногалузеві, які формуються впродовжнавчання у ВНЗ та відображають роль, місце,значення відповідної галузі в суспільній ієрархіїпотреб і цінностей; в) предметні, що є складникомзагальногалузевих компетентностей тастосуються фахових дисциплін, які забезпечуютьзасвоєння вузькопрофільних знань, умінь інавичок, необхідних для здійснення професійнихфункцій [5]. Фахівці виокремлюють такіскладники професійної компетентності юриста,як мотиваційноцільовий компонент; когнітивнийкомпонент; соціальний компонент; аксіологічнийкомпонент; аутопсихологічний компонент.

З проголошенням державної незалежностіУкраїни залишається актуальною проблема

модернізації й удосконалення змісту вищоїюридичної освіти (ВЮЮ). Навколо неї триваютьгострі дискусії, але реальні зміни відбуваютьсядоволі повільно, що зумовлено як суб’єктивними,так і об’єктивними чинниками, зокрема потребоюузгоджувати, корелювати цей процес з нормамиюридичного права, що є складним,“консервативним” феноменом, який потребуєдотримання чітких вимог і принципів.

Ухвалена “Концепція розвитку вищоїюридичної освіти” (редакція від 14 жовтня 2009 р.)спрямована на необхідність розв’язання кризовихявищ у ВЮО. Зокрема в документі йдеться проіснування прогалин і кризових явищ у змісті ВЮОУкраїни, зумовлених переобтяженістюнормативнотеоретичним навчанням, що несприяє підготовці орієнтованих на практикуфахівців, не стимулює індивідуальну активністьстудентів. Також стверджується, що негнучкінавчальні плани лише побіжно враховуютьнеправову сферу діяльності юриста, якапередбачає ділову комунікацію, конструктивнийаналіз і моделювання ситуацій у сферах, що не єбезпосереднім ситуативним добором норм права,однак становлять важливий прагматичнийскладник повсякденної активності правників [2].

З огляду на це вважаємо, що пріоритетнезначення для формування професіограмимайбутніх правників мають три компонентизмісту юридичної освіти: мовознавчий, психологопедагогічний і фаховоправовий, які розглядаємов комплексі, через призму міжпредметнихзв’язків. У контексті мовознавчого компонентаважливим є формування компетентностіукраїнського діалогічного мовлення.

Розвиток професійнокомунікативних умінь,що становлять комплекс операцій, які дозволяютьреалізувати формувальну функцію мовленнєводіалогічної діяльності юриста, забезпечуютьлінгвістичні дисципліни професійногоспрямування. До них у різних варіаціях (і зпевними застереженнями) відносять “Діловуукраїнську мову” (ДУМ), “Українську мову (запрофесійним спрямуванням)” (УМПС), “Культурупрофесійного мовлення”, “Юридичнутермінологію”, “Етику ділового спілкування”,“Риторику”.

Базові основи формування компетентностіукраїнського діалогічного мовлення закладаєУМПС, що є профільноорієнтованим варіантомДУМ. Аналіз навчальнометодичної документації[3] і навчальнометодичного забезпечення [6; 7;8; 9 та ін.] свідчить, що головним призначеннямУМПС є закріплення набутних та формуваннянових професійно орієнтованих знань, умінь,




169 Молодь і ринок №11 (154), 2017

навичок володіння державною українськоюмовою в різних видах мовленнєвої діяльностізадля забезпечення високого рівня комунікативноїкультури у сферах письмового й усного, отже йдіалогічного спілкування. Розв’язанню цихзавдань слугують передбачені навчальноюпрограмою з УМПС теми з морфології,орфографії, словотвору, пунктуації тощо. Значнаувага приділяється тестуванню з професійноїлексики, що розвиває знання термінологічної базифаху і навички володіння нею. З цією метоюпрактикуються вправи з укладання тезвисловлювань; віднаходження й заміникалькованих із російської мови елементівукраїнськими відповідниками; зіставлення,тлумачення термінів і перекладу фахових текстівз російської українською мовою; укладаннятермінологічних мінісловників для конкретнихпрофесійних і комунікативних ситуацій тощо.Розвитку культури мовлення сприяєопрацювання лексичних норм: студентиправники навчаються розрізняти пароніми,правильно використовувати й добирати, залежновід комунікативної ситуації, синоніми й антонімидо найуживаніших фахових понять, уникатисуржика і калькованих, штучних словотворів тощо[3].

Отже, курс українського професійногомовлення покликаний поглибити знання проукраїнську мову, формувати уміння та навичкивільного володіння її багатими виражальнимизасобами на всіх рівнях: фонетичному,лексичному, фразеологічному, морфологічному йсинтаксичному, володіти комунікативнимизасобами літературної мови, культурою монологу,діалогу й полілогу, будувати й удосконалюватитексти різних стилів в усному й писемномумовленні, удосконалювати навички мовногоетикету тощо.

Формуванню професійних знань і навичок зукраїнського діалогічного мовлення (УДМ) сприяєвивчення понять мовного і мовленнєвого етикетув ситуаціях професійного й побутового характеру,а також навчальні теми, які розвивають різні видиусного мовлення (діалог, дискусія, дебати тощо)та спілкування (за допомогою телефону й т. ін.).У майбутніх правознавців виробляється розуміннятого, що культура професійного мовлення єважливою передумовою належного виконанняпрофесійних обов’язків у різних сфері юридичноїдіяльності.

Утім, слід визнати, що при викладанні УМПСформування УДМ не ставиться як окремепріоритетне завдання. Хоча, згідно з нашиманалізом, зростають увага і розуміння необхідності

розвитку знань, умінь, навичок з комунікативномовленнєвої культури, цей компонентнавчального процесу не завжди є пріоритетнимчерез зміщення акцентів на опануванняправилами ведення письмового діловодства.

Таку ситуацію засвідчує вибірковий, аледостатньо репрезентативний аналіз змістунавчальної літератури з ДУМ, УМПС длястудентівюристів. Для прикладу, навчальнийпосібник, підготовлений Л. Савченко, А. Сагаровським(Харків, 1996) [1], повністю спрямований наформування знань і навичок, що стосуютьсяофіційноділової документації, зокрема перекладуюридичної лексики і словосполучень з російськоїукраїнською мовою тощо. А видання 2008 і 2014 рр.посібника “Ділова українська мова”, що такожпідготовлений творчими колективамихарківського Національного юридичногоуніверситету ім. Ярослава Мудрого [4; 7], ужеорієнтують на посилення навчання усногоспілкування. Показово, що офіційноділовий,науковий, публіцистичний стилі української мовив них розглядаються в одному контексті зораторським і розмовним, які передусімзабезпечують розвиток УДМ. Їхні укладачі чітковизначили вимоги щодо розвитку монологічногой діалогічного мовлення та їхні особливості;окреслили комунікативну специфіку, методику,прийоми проведення ділових нарад, прийомувідвідувачів, консультацій, ділових телефоннихрозмов, виголошення публічних виступів ісудових промов, а також передбачили поглибленевивчення мовного етикету юриста і технікивиразного мовлення тощо [4, 14 – 76; 7, 28 – 78,158 – 211].

Проте навіть ці два орієнтовані на розвитокусного спілкування студентівюристів посібникидають лише загальні уявлення про суть, структурумонологу й діалогу та не пропонують спеціальноїметодики формування діалогічного мовлення.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Застосування компетентісногопідходу до юридичної освіти дозволяє з’ясуватиїї змістову наповненість, результативність черезсукупність різновидових компетенцій, якізабезпечують необхідний рівень професіоналізмувипускників ВНЗ цього профілю. Інтегративністьїхньої підготовки детермінована професійноюорієнтованістю змістового комплексу навчальнихдисциплін, які зазвичай (хоча дещо умовно, зчисленними варіаціями) поділяються на дваосновні блоки загальних і спеціальних предметів,кожен з них має свої структурні компоненти.Велике значення для формування культуриукраїнського діалогічного мовлення в майбутніх



170

правознавців має курс “Українська мова (запрофесійним спрямуванням)”, покликанийформувати професійне мовлення фахівців уділянці права. Подальшого дослідження потребуєрозгляд змісту навчальних курсів “Риторика”,“Еристика” в контексті з’ясування їх можливостейдля розвитку професійних практичноорієнтованих компетентностей студентівправознавців.

ЛІТЕРАТУРА1. Ділова українська мова: навч. посіб. для

юристів / Л. Г. Савченко, А. А. Сагаровський;Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого.– Х.: Нац. юрид. академія України, 1996. – 80 с.

2. Концепція розвитку вищої юридичної освітив Україні (редакція від 14.10.2009 р.)[Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.univer.km.ua/doc/koncepc.htm

3.Навчальнометодичний комплекс іздисципліни – Українська мова (за професійнимспрямуванням) кафедри юридичногодокументознавства для курсантів 1 курсуНаціональної академії внутрішніх справ.Укладачі: Юлдашева С.А. Семененко Л.Л.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.naiau.kiev.ua/files/kafedru/ud/ukr_mova.pdf

4. Пивоваров В. М. Ділова українська мова:Навч. посіб. / В. П. Пивоваров, Л. Г. Савченко,Ю. І. Калашник. – Х.: Право, 2008. – 120 с.

5. Пометун О. І. Компетентнісний підхід дооцінювання рівня досягнень учнів / О. І. Пометун.– К., 2004. – 10 с.

6. Токарська А. С. Культура фахового мовленняправника: навч. посіб. / А. С. Токарська. – Львів:Світ, 2003. – 312 с.

7. Українська мова (за правознавчимспрямуванням): навчальний посібник / О. А. Лисенко,В. М. Пивоваров, Л. М. Сідак та ін. – Х. : Нац.юрид. унт ім. Ярослава Мудрого, 2014. – 340 с

8. Яворська Г. Базові компетентностімайбутніх правознавців / Г. Х. Яворська // Науковізаписки Міжнародного гуманітарногоуніверситету: [збірник]. – Одеса: Фенікс, 2016.– Вип. 25. – С.220–226.

9. Янковська Г. В. Українська мова для юристів:навч. посіб. / Г. В. Янковська. – К.: КНТ, 2011. –392 с.

REFERENCES1. Savchenko, L. H. & Saharovskyi, A. A. (1996).

Dilova ukrayinska mova: navch. posib. dlia yurystiv[Ukrainian business language: textbook for lawyers]. NationalYaroslav Mydriy Lawyer Academy of Ukraine . Kharkiv:Nats. yuryd. akademiya Ukrayiny, 80 p. [in Ukrainian].

2. Kontseptsiia rozvytku vyshchoi yurydychnoi osvityv Ukraini (redaktsiia vid 14.10.2009 r.) [The concept ofdevelopment of higher legal education in Ukraine (editionof 14.10.2009)]. [Electronic resource]. Available atwww.univer.km.ua/doc/koncepc.htm [in Ukrainian].

3. Yuldasheva, S.A. & Semenenko, L.L. (Ed.).Navchalnometodychnyi kompleks iz dystsypliny –Ukrainska mova (za profesiinym spriamuvanniam)kafedry yurydychnoho dokumentoznavstva dliakursantiv 1 kursu Natsionalnoi akademii vnutrishnikhsprav. [Educational and methodical complex on discipline– Ukrainian language (on a professional basis) of theDepartment of Legal Documentation for the firstyearstudents of the National Academy of Internal Affairs.][Electronic resource]. Available at www.naiau.kiev.ua/files/kafedru/ud/ukr_mova.pdf [in Ukrainian].

4. Pyvovarov, V. M., Pyvovarov, V. P., Savchenko, L. H.& Kalashnyk, Yu. I. (2008). Dilova ukrainska mova:Navch. posib. [Ukrainian business language:textbook]. Kharkiv: Pravo, 120 p. [in Ukrainian].

5. Pometun, O. I. (2004). Kompetentnisnyipidkhid do otsiniuvannia rivnia dosiahnen uchniv[Competence approach to the evaluation of studentachievement]. Kyiv, 10 p. [in Ukrainian].

6. Tokarska, A. S. (2003). Kultura fakhovohomovlennia pravnyka: navch. posib. [Culture ofspecialty language of the lawyer]. Lviv: Svit, 312 p.[in Ukrainian].

7. Lysenko, O. A., Pyvovarov, V. M. & Sidak, L. M.et al. (2014). Ukrainska mova (za pravoznavchymspriamuvanniam): navchalnyi posibnyk [Ukrainianlanguage (on a jurisprudential basis): textbook]Kharkiv: Nats. yuryd. unt im. Yaroslava Mudroho,340 p. [in Ukrainian].

8. Yavorska, H. (2016). Bazovi kompetentnostimaibutnikh pravoznavtsiv [Basic competence of thefuture lawyers]. The scientific notes of InternationalHumanitarian University. Odesa: Feniks, Vol. 25,pp. 220–226. [in Ukrainian].

9. Yankovska, H. V. (2011). Ukrainska mova dliayurystiv: navch. posib. [Ukrainian language forlawyers: textbook]. Kyiv: KNT, 392 p. [in Ukrainian].





171 Молодь і ринок №11 (154), 2017

УДК 253+271.2 – 1:27

Богдан Сливка, аспірант,Національного університету “Львівська політехніка”

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОРАЛІДОШКІЛЬНИКІВ НАПРИКІНЦІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

У статті проаналізовано концептуальні підходи до формування християнської моралі дошкільниківу період незалежності української держави на основі сформованих у цей період методологічних засадпастирології. Доведено, що вимогою часу стала потреба нового богословського осмислення поняттядошкільної пастирології. Показано, що сучасний пастир має можливість здійснювати методику своєїпозабогослужбової діяльності на апробованому науковому матеріалі, оскільки дошкільне богослов’яформується різними науками. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування християнської моралідошкільників у досліджуваний період: антропологічний, аксіологічний, інтегративний, діяльнісний таінформаційний.

Ключові слова: концептуальні підходи, формування, розвиток, християнська мораль, дошкільники,період незалежності української держави, пастирологія, пастир.

Літ. 9.

Богдан Слывка, аспирант,Национального университета “Львовская политехника”

КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ПОДХОДЫ К РАЗВИТИЮ ХРИСТИАНСКОГОМИРОВОЗЗРЕНИЯ ДОШКОЛЬНИКОВ В КОНЦЕ ХХ – НАЧАЛА XXI ВЕКАВ статье проанализированы концептуальные подходы к формированию христианской морали

дошкольников в период независимости украинского государства на основе сложившихся в этотпериод методологических основ пастирологии. Доказано, что требованием времени сталанеобходимость нового богословского осмысления понятия дошкольной пастирологии. Показано,что современный пастырь должен осуществлять методику своей внебогослужебной деятельностина апробированном научном материале, поскольку дошкольное богословие формируется различныминауками. Обоснованы конц ептуальные подходы к формированию христианской моралидошкольников в исследуемый период: антропологический, аксиологический, интегративный,деятельностный и информационный.

Ключевые слова: концептуальные подходы, формирование, развитие, христианская мораль,

дошкольники, период независимости украинского государства, пастирология, пастырь.

Bohdan Slyvka, Postgraduate StudentNational University “Lviv Polytechnic”

THE CONCEPTUAL APPROACHES TO THE DEVELOPMENT OF THE CHRISTIANMORALITY OF THE PRESCHOOLERS AT THE END OF THE XXth – THE BEGINNING

OF THE XXIst CENTURIESThe article analyzes the conceptual approaches to the formation of the Christian morality of preschoolers

during the period of independence of the Ukrainian state on the basis of the methodological foundations ofpreschool pastoral care developed in this period in particular. It is proved that the demand of the time was theneed of new theological comprehension of the notion of preschool pastoral care and the creation of the integralmethodological concept (metaphysics, hermeneutics, etc.). It is shown that the modern pastor has the opportunityto implement the methodology of his nonservile activity using the scientific material, since preschool theologyis formed by different sciences. The conceptual approaches to the formation of the Christian morality of preschoolchildren during the period of independence of the Ukrainian state are substantiated: anthropological (as theChristian tradition of interpreting the Bible is based on fundamental principles, in particular, Godinspired),axiological (Christian moral norms are somewhat different from the secularhumanist, although each topicthat exists with children, contains an ideological component), integrative (the formation of holistic knowledgeof life, the world in which the child lives, nature, people, themselves, in contrast to the substantially orientedknowledge based on the interdisciplinary integrated methodology), activity (interconnectedness of the child’sactivity and knowledge of the world: it is in the process of activity that the child builds the image of the world,lives and acts in it, perceives his or her ideas about it) and informational (the using of information andcommunication technologies in work with preschoolers requires the special training of teachers from preschool

© Б. Сливка, 2017

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОРАЛІ ДОШКІЛЬНИКІВНАПРИКІНЦІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

172

Актуальність дослідження. На межі ХХ– ХХІ століття сформовано ґрунтовніметодологічні засади пастирології в

цілому і дошкільної пастирології зокрема.Усвідомлене привнесення в сучасну освітуодвічного багатства християнських духовноморальних основ вирішить багато проблемсуспільства, дасть здоровий імпульс для розвиткута вихованні української молоді. Реалізація“принципу християнського світобачення уміжіндивідуальному, міжгруповому, міжкультурномуспілкуванні та творчій діяльності сприяєсамоосмисленню власної гідності, базується наздатності каятись, прощати, бажати добра тащастя іншому, що нині є на рівні фантастики”[8, 5].

Понад двадцять років тому в пострадянськомупросторі було проголошено релігійну свободу, аледосі тема християнських світоглядних основдосліджена поверхово. У висвітленні цієїпроблематики “багато дослідників обмежуютьсяпитаннями загальнолюдських, розмитихморальноетичних норм, правил, принципів, якіне розходяться з ідеями світського гуманізму”[6,190]. Відсутність у цих дослідженняхконкретики й нерозуміння того, чим християнськіморальні норми відрізняються від світськогуманістичних, відкидає християнські, біблійніоснови світогляду на узбіччя сучасної педагогіки,психології тощо. Відродження християнськихоснов освіти не передбачає зниженняінтенсивності роботи. І християни: педагоги,психологи, письменники, журналісти, церковнідіячі – повинні спільно допомагати, щоб цяморальна реформа була здійснена.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Порушену проблему представлено в дослідженняхвідомих учених, зокрема щодо фундаментальних іконцептуальних положень дошкільної освіти(Л. Артемова, І. Бех, А. Богуш, О. Квас, О. Кононко,В. Кузь, Н. Кудикіна, І. Мардарова, М. Чепіль,К. Щербакова); історикопедагогічного доробку(О. Добош, Н. Дем’яненко, В. Кемінь,Ю. Козловський, Ю. Косенко, З. Нагачевська,О. Пшеврацька, Т. Слободянюк, Т. Степанова),розвиток християнських цінностей (С. Стефанюк,Р. Голянчук, П. Павлюк, О. Вишневський) та ін.Вчені відзначають, що у перші роки закладаєтьсяоснова фізичного, психічного, емоційногоздоров’я особистості, культурної й особистісноїіндивідуальності. Водночас, можливості

пастирської діяльності для формуванніхристиянської моралі дошкільників у історикопедагогічному аспекті не були предметомспеціального дослідження.

Метою пропонованої статті є аналіз таобґрунтування концептуальних підходів доформування християнської моралі дошкільниківу період незалежності української держави.

Виклад основного матеріалу. Необхідністьрозробки богословського виміру методикипастирської роботи з дітьми дошкільного вікупосилюється у зв’язку з тим, що пастирськадіяльність більше зосереджена на дорослих людях.Діти до семирічного віку залишаються поки щопоза деякою увагою пастирів. Реалії сьогоденнядиктують необхідність формування уміньдошкільників керуватися Божими заповідями ужитті. Щоб зуміти правильно скористатисянаданою Господом Богом свобідною волеюдитини, необхідні мудрі поради пастиря у формівиховання й навчання, методичних порад дляправил поведінки у повсякденному житті зпозицій Священного Писання. Вимогою часу єпотреба нового, богословського осмисленняпоняття дошкільної пастирології, створенняцілісної методологічної концепції.

З першого погляду “наука й віра є поняттяминесумісними, оскільки наука опирається нафакти, а віра передбачає повне довір’я до Творця,яке не має достовірного наукового обґрунтування.Але такого роду конфлікт існує лише з першогопогляду, бо наука покликана лише дослідититворіння у всій його повноті, і тим самим показатинам наскільки мало ми знаємо” [2, 330].

Сучасний пастир має можливість здійснюватиметодику своєї позабогослужбової діяльності наапробованому науковому матеріалі. Видатні діячів галузі богослів’я протягом двадцяти столітьстворили неоціненний земний духовний скарб,який необхідно творчо використовувати.

Метафізика як методологічна засадапастирології скерована на пізнання вищихпринципів позабогослужбової діяльності і означає“після фізики (від грецьк.)”, тобто те, що післяфізики і є видимим у природі.

Більш властиво метафізика визначається якпошук остаточних причин або першоначала,пошук основи, що не має відповідного власногофундаменту, тобто світу нашого досвіду; цевчення про суще і ціле. В науці існують білі плями,які потребують участі метафізики. Між

education for a purposeful process of forming ideas about the possibilities and ways of their using in pastoralactivities).

Keywords: the conceptual approaches, formation, a development of the Christian morality, thepreschoolers, a period of independence of the Ukrainian state, pastoral care, a pastor.



173 Молодь і ринок №11 (154), 2017

метафізикою і науками немає поступальності, а єстрибок: це цілковито інший спосіб бачення світу.Для людини метафізика є такою ж природноюпотребою, або ж співприродною, першочерговоюі ґрунтовною потребою, як їсти, спати, одягатися.

Але незважаючи на певну подібність,відмінність між метафізикою та релігією єочевидною. Зокрема, в релігії ініціатива належитьБогові а не людині. Це Бог, який приносить себев жертву, об’являється і звертається до людини.Натомість у метафізиці ініціатива належитьлюдині, особливо її розуму, який дошукуєтьсяпричин, остаточних принципів речей і тільки назавершення свого пошуку може зустріти тудійсність, яка в релігії має ім’я Бога. Увзаємовідносинах між метафізикою та релігією нелише не помітно жодного конфлікту, навітьбільше, ми стоїмо перед двома виявами духа(людського розуму), які перегукуються ідоповнюють одне одного.

Релігія має потребу у метафізиці, щоб статираціональною; метафізика має потребу у релігії,щоб надати людині спасіння. Історично і логічнометафізика таки не випереджає, а слідує зарелігією. Метафізика виступає на арену тоді, колирелігія дошукується раціонального підтвердженнявласних постулатів. Християнського досвідпобудований на фактах, які треба пояснити тасправдити. Саме тоді релігія вдається дометафізики. Релігія скеровує метафізику в напрямідо Бога; метафізика намагається раціональновизначити таємниці релігії [7]. Потрібнуметодологічну установку пастирськомубогослів’ю дає феноменологія.

Отже, конкретний методологічний змістгерменевтики біблійної полягає в тому, щопастирологічна діяльність потребує дохідливих тапростих (але онтологічно правильних) поясненьдітям дошкільного віку основних положень Біблії.Тому часто збірник таких пояснень називаютьдитячою Біблією, що не зовсім правильно. Уцьому умовному збірнику містяться доступніісторикофілологічні та символічні тлумачення.Особливе місце у герменевтиці біблійній займаєтакий вид символічного тлумачення якалегоричне тлумачення.

Діти дошкільного віку люблять алегорії вказках, тому пастир має можливість використатицей метод, оскільки алегоричні типологіїзбігаються з людськими через те, що закониприроди є єдиними для всього сущого на світі.Тому закони духовного буття, закони духовногожиття мають аналоги в природі, в суспільстві. Ціаналоги за допомогою герменевтики біблійноїможна виявити і донести дітям. В цьому й полягає

суть конкретної методології як методикипозабогослужбової діяльності з дітьмидошкільного віку.

Отже, духовні глибини людської істоти(дитини) потребують загальної стратегіїдослідження, що єднає наукові знання. Цю єдністьзабезпечує методологія як трансдисциплінарна,міждисциплінарна пастирська стратегія.

Адже дошкільне богослів’я формуєтьсярізними науками, здебільшого на чуттєвомуметодологічному рівні без наперед складеноїпрограми пізнання чи напрямів пошуку шляхомнелінійного мислення, нелінійної динаміки.Йдеться про використання здобутків українськихбогословів, філософів, педагогів, які сталифундаментаторами своєрідного національногобогослів’я. Користуючись конкретноюметодологією як методикою позабогослужбовоїдіяльності, пастир повинен уміти знайти підхіддо дошкільника та осіб з його природногооточення.

Нами проаналізовано використанняконцептуальних підходів до формуванняхристиянської моралі дошкільників у періоднезалежності української держави.

Антропологічний підхід. Антропологія – церозділ богослів’я, який присвячений розкриттювчення Церкви про людину, її походження.Відправною точкою та основою християнськоговчення про людину є твердження БожественногоОдкровення про те, що людина несамобутня,непояснювальна із самої себе – вона створенаБогом. Світ складається із видимих і невидимихістот, які подібні до людини, а людина, якаскладається із душі, тіла й духу називаєтьсясвітом. Людина є мікрокосмосом, прикрасоюсвіту, осереддям Всесвіту, в ній приведені в єдністьневидима й видима природа.

У дитячій, дошкільній пастирологіїфеноменологія має підготовче завдання (подібнедо ступання по тоненькому льоду). Дитинупотрібно обережно вводити у світ феноменів, щобпотім не мати справу з викривленими почуттями,квазіпочуттями, фальшивими уявленнями проБожий світ.

Неоцінену допомогу пастирському богослів’юнадає така методологічна установка якгерменевтика біблійна. Під герменевтикоюрозуміють “формування основоположногозначення, якого історично сягає стародавніхтлумачень текстів Біблії; традиційно він такожвключає тлумачення текстів філософських талітературних – насамперед тих, які стосуютьсяБіблії” [9, 114], хоча походження цього термінуточно не встановлене.


174

Християнська традиція тлумачення Бібліїґрунтується на деяких фундаментальнихпринципах. Основним принципом є визнаннябогодухновенності Священного Писання, тобтонормативного авторитету, обумовленого тим, щовоно написане священними авторами підвпливом Святого Духа. Це означає, що священніавтори писали за безпосереднім спонуканням інастановою Святого Духа, отже не тільки булипопереджені Ним від помилок, але і позитивноотримували одкровення істини Божої, без насиллянад їхніми природними здібностями при повномузбереженні всіх їх сил і діяльному їх прояві.

Важливе значення у розвитку християнськогосвітоглядку дошкільників займає аксіологічнийпідхід. Відсутність у дослідженнях конкретики йнерозуміння того, чим християнські моральнінорми відрізняються від світськогуманістичних,відкидає християнські, біблійні основи світоглядуна узбіччя сучасної педагогіки, психології тощо.Погляд на християнські світоглядні основи як нацерковний атрибут не дозволяє християнськимдуховноетичним знанням зайняти провідне місцев сфері сучасної освіти та науки [6]. Творець маєплан ля Свого творіння: Він бажає, щоб людивиконували Його волю, явлену в Біблії, та чиниливідповідно до відкритої їм істини. Томухристиянська система цінностей не вписується воснову сучасної гуманістичної освітньоїдоктрини.

Незалежна громадськохристиянська наука,педагогіка, журналістика потрібні соціуму не якестетичні похідні ще однієї культури або опоравузькоконфесійної пропаганди, а як християнськебачення цього світу, рецепт ліків відбездуховності, аморальності та деградації людства,держави, особистості; та найголовніше – якпроголошення та ствердження вічних істинЄвангелія. Християнивчені: педагоги, психологи,журналісти, письменники, науковці – повиннішукати, пізнавати, проголошувати тастверджувати Істину, бути мислителями тамісіонерами одночасно.

Будьяка тема, яка проживається разом здітьми, містить світоглядний компонент –причому, не просто в окремих темах занять чибесід з дітьми, а в самому підході до визначеннязмістового поля, яке буде пропонуватись дітям.Ілюструючи змістовий компонент реалізаціїпринципу інтеграції в освітньому процесідошкільного закладу, зазначимо, що водночасінтегруються і різні види діяльності дітей. Так,освітній процес, побудований на засадахінтеграції, передбачає не тільки і не стількисистему організованих занять, метою яких є

реалізація певного пізнавального змісту.Найголовнішим є те, що весь період проживаннякожної теми наповнюється різними видамидіяльності дітей – пізнавальної, мовленнєвої,художньопродуктивної, театралізованої, руховоїта ігрової, які об’єднуються ідеєю пошукувзаємозв’язків ключових понять теми унавколишньому світі та у власному досвіді дітей.

Інтегративний підхід забезпечує формуванняцілісних знань про життя, світ, у якому живедитина, природу, людей, саму себе, на відміну відпредметно орієнтованого знання.

Міждисциплінарний підхід при дослідженнідитинства стосується інтегрованої методологіївивчення проблем, пов’язаних із життям дітей таїх захистом, що, в свою чергу, формує сучаснетрактування “дитини в контексті”. Ця візіядитинства дозволяє розглядати його, як один ізпріоритетів державної політики в багатьох країнахсвіту [1].

Інтеграція – категорія надзвичайно широка ібагатопланова, що охоплює фактично усі процесилюдської діяльності – від інтеграції країн доінтеграції прийомів навчання. Виділенняпроблематики інтеграції в освітніх межах вимагаєопори на загально педагогічні, дидактичні,виховні, управлінські закони та закономірності.Нині маємо в науковому обігу десятки різновидівінтеграції: педагогічна, дидактична, управлінська,психологічна, соціальна, державна, інтеграціявиховних впливу та багато інших. Дляефективного впровадження інтеграції у практику,автор намагався перш за все забезпечититеоретикометодологічну основу інтеграційнихпроцесів, які є щораз актуальнішими таперспективнішими у розвитку суспільства,зокрема науки і освіти [2].

Інтеграція в системі освіти є об’єктивноюзакономірністю і логічним продовженнямміжпредметності навчання. В свій час реалізаціяпринципу міжпредметності дозволила якісноудосконалити освіту, організувати ціліснийнавчальний процес.

Діяльнісний підхід висвітлює взаємопов’язаністьдіяльності дитини та пізнання нею світу. Саме впроцесі діяльності дитина будує образ світу, живеі діє в ньому, переробляє свої уявлення про нього.Діяльність прокладає шлях відображеннюсвідомістю реальної дійсності. Діяльність – “формаактивного ставлення людини до оточуючого світу;вмотивована сукупність закономірно пов’язанихміж собою поведінкових актів і послідовноздійснюваних дій, спрямованих на виконанняпевних завдань, на досягнення тих чи іншихсоціально значущих цілей” [5, 92]. Знання з теорії



175 Молодь і ринок №11 (154), 2017

діяльності дозволяють: прогнозувати структуридіяльності, можливі для кожного етапумайбутнього розвитку; порівнювати наявні станиз тими, які необхідні для досягнення тих або іншихцілей; виявляти характер необхідних дій наструктури діяльності, щоби, виходячи з наявногостану діяльності, досягти мети. Процедурадіяльності – це технологія (спосіб, метод)отримання бажаного продукту з певного предметуі за певних умов. Зовнішні умови – це, перш завсе, фізичне оточення діяча. Інший аспектзовнішніх умов – соціальний.

Одним із засобів розвитку пізнавальноїактивності старших дошкільників є інформаційнийпідхід. Його реалізацією можуть виступати ІКТ.Заняття старших дошкільників з комп’ютероммістить чотири компоненти: активне пізнаннядітьми довкілля; поетапне засвоєння все більшускладнених ігрових способів і засобів вирішенняігрових завдань; зміна предметнознаковогосередовища на екрані монітору; активізаціяспілкування дитини з дорослими та іншимидітьми [4, 211].

Проте використання ІКТ з метою розвиткупізнавальної активності припустимо, якщостворені відповідні умови (наявність окремогоприміщення для роботи за комп’ютером(комп’ютерної зали), спеціально розроблених длядошкільників меблів, комп’ютерного обладнання,електронних матеріалів, що відповідають вікудитини, а також наявність відповідної підготовкиу педагогічних працівників тощо) [3].

Використання інформаційнокомунікаційнихтехнологій у роботі з дошкільниками потребуєспеціальної підготовки педагогів з дошкільноїосвіти. Означену підготовку розуміємо якцілеспрямований процес формування уявлень проможливості і способи використання ІКТ у своїйпрофесійній діяльності, навчання їх практичнихумінь та навичок упровадження ІКТ упедагогічний процес. Наприклад, за допомогоюпрограми Microsoft Publisher студентирозробляють робочі зошити для дітей зрізноманітними завданнями: домалювати аборозфарбувати малюнок, придумати розповідь закартинкою, відгадати загадки, пройти лабіринттощо.

Висновки. Таким чином, концептуальнимипідходами до формування християнської моралідошкільників у період незалежності українськоїдержави були: антропологічний (як християнськатрадиція тлумачення Біблії ґрунтується нафундаментальних принципах, зокремабогодухновенності), аксіологічний (християнськіморальні норми дещо відрізняються від світсько

гуманістичних, хоча кожна тема, яка проживаєтьсяразом з дітьми, містить світоглядний компонент),інтегративний (формування цілісних знань прожиття, світ, у якому живе дитина, природу, людей,саму себе, на відміну від предметно орієнтованогознання на основі міждисциплінарної інтегрованоїметодології), діяльнісний (взаємопов’язаністьдіяльності дитини та пізнання нею світу: саме впроцесі діяльності дитина будує образ світу, живеі діє в ньому, переробляє свої уявлення про нього)та інформаційний (використання інформаційнокомунікаційних технологій у роботі здошкільниками потребує спеціальної підготовкипедагогів з дошкільної освіти дляцілеспрямованого процесу формування уявленьпро можливості і способи їх використання упастирській діяльності). До подальших напрямівдослідження проблеми ми відносимоконкретизацію викладених положень упастирській діяльності.

ЛІТЕРАТУРА1. Квас О. Дитиноцентризм – педагогіка

дитини як humanum / Олена Квас // Історикопедагогічний альманах. – 2012. – № 1. – С. 7–11.

2. Козловський Ю. М. Едукаційна інтегрологія:монографія / Козловський Ю. М., Козловська І.М. – Львів: Сполом, 2015. – 360 с.

3. Мардарова І. К. Використання педагогамидошкільної освіти ІКТ задля розвиткупізнавальної активності дошкільників // Aktualniproblemi suchasnoi doshkilnoi ta vishhoi osviti: IIMiedzynar. Nauk.prakt. konf., 30–31.05.2016. –Warszawa: Wydawca:Sp. z o.o. “Diamond tradingtour”, 2016. – S.22–27.

4. Могилёва В. Н. Психофизиологическиеособенности дошкольника и их учет в работе скомп’ютером: учеб. пособие для студ.образовательных учреждений сред. проф.образования / В. Н. Могилёва. – М.: Академия,2007. – 240 с.

5. Новиков Д. А. Модели и механизмыуправления научными проектами в ВУЗах / Д. А. Новиков, А. Л. Суханов. – Москва:Институт управления образованием РАО, 2005.– 80 с.

6. Павлюк П. А. Світоглядне значенняхристиянських духовноморальних цінностей усучасній освіті / П.А.Павлюк, Ф.В. Дорошенко //Наукові записки Національного університету“Острозька академія” : зб. наук. праць. – Острог:Видво НУ “Острозька академія”, 2013. –Вип. 23. – C. 189–197.

7. Православная энциклопедия: многотомноеизд. – М.: Церковнонаучный центр


176

“Православная энциклопедия”, 2001. – Т. 2. –752 с.

8. Стефанюк С. К. Християнська педагогіка:плекання кращих людських чеснот / СтефанюкС. К., Голянчук Р. М.; за заг. ред. С. К. Стефанюк.– Херсон.: Кроссроуд, 2010. – Вип. 2. – С. 5–6.

9. Філософський енциклопедичний словник / заред. В. І. Шинкарука. – К.: Абрис, 2002. – 744 с.

REFERENCES1. Kvas, O. (Еd). (2012). Dytynotsentryzm –

pedahohika dytyny yak humanum [Childhood centeris the pedagogy of the child as humanum]. Historicaland pedagogical almanac, no. 1, рр. 7–11.[in Ukrainian].

2. Kozlovskyi, Yu. M. & Kozlovska, I. M. (Ed.).(2015). Edukatsiina intehrolohiia: monohrafiya[Edukatsionnaya integrologiya: the monograph]. Lviv:Spolom Publ., 360 p. [in Ukrainian].

3. Mardarova, I. K. (2016). Vykorystanniapedahohamy doshkilnoi osvity IKT zadlia rozvytkupiznavalnoi aktyvnosti doshkilnykiv [Use by teachersof preschool education ICT for the development ofcognitive activity of preschoolers]. Actual problemsof modern preschool and higher education: IIinternational scientificpractical conference 30–31.05.2016. (pp.22–27). Warszawa: Wydawca: Sp.z o.o. “Diamond trading tour” Publ., [in Ukrainian].

4. Mogileva, V. N. (Ed.). (2007). Psikhofiziologicheskieosobennosti doshkolnika i ikh uchet v rabote s

kompyuterom [Psychophysiological features ofpreschool children and their account in work with acomputer]. Moscov: Akademiya, 240 p. [in Russian].

5. Novikov, D. A. & Sukhanov, A. L. (2005).Modeli i mekhanizmy upravleniya nauchnymiproektami v VUZakh [Models and mechanisms ofmanagement of scientific projects in higher educationalestablishments]. Moscov: Institut upravleniyaobrazovaniem RAO, 80 p. [in Russian].

6. Pavlyuk, P. A. & Doroshenko, F.V. (2013).Svitohliadne znachennia khrystyianskykh dukhovnomoralnykh tsinnostei u suchasnii osviti [Worldviewsignificance of Christian spiritual and moral values inmodern education]. Scientific notes of the NationalUniversity of Ostroh Academy. Collection of scientificworks Ostroh: Vydvo NU “Ostrozka akademiia”Publ., vol. 23, рр. 189–197. [in Ukrainian].

7. Pravoslavnaya entsiklopediya (2001). [OrthodoxEncyclopedia]. Moscov: Tserkovnonauchnyy tsentr“Pravoslavnaya entsiklopediya”, vol. 2, 752 р.[in Russian].

8. Stefanyuk, S. K. & Golyanchuk, R. M. (2010).Khrystyianska pedahohika: plekannia krashchykhliudskykh chesnot [Christian pedagogy: cultivating thebest of human virtues]. Kherson: Krossroud Publ.,vоl. 2, рр. 5–6. [in Ukrainian].

9. Shynkaruk, V. I. (Ed.). (2002). Filosofskyientsyklopedychnyi slovnyk [PhilosophicalEncyclopedic Dictionary]. Kyiv: Abrys, 744 p.[in Ukrainian].



“Наука ніколи не була і не буде закінченою книгою. Кожен важливий успіх задає нові питання. Будь-який розвиток виявляє з часом усе нові й глибші труднощі”.

Альберт Ейнштейн один з найвизначніших фізиків XX століття.

Лауреат Нобелівської премії 1921 року “Всі перешкоди і труднощі – це щаблі, по яких ми ростемо вгору”.

Фрідріх Ніцше німецький філософ, психолог

“... Один із секретів педагогічної творчості в тому, щоб пробудити у викладача

інтерес до пошуку до аналізу власної роботи.” Василь Сухомлинський

український педагог, публіцист


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- анотація статті 500 друкованих знаків, у одному примірнику українською, російською

мовами. Анотація англійською мовою розширена, обсяг 1800-2000 друкованих знаків,до англійської анотації додається в окремому файлі український переклад;

- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерел маєскладати не менше 5 та не більше 15. Цитувати необхідно як класичні, так і найновішіпублікації (останніх 3-5 років) опублікованих у провідних профільних виданнях. Укінці статті подається транслітерований список літератури (references).

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

dspu.edu.uadspu.edu.ua/biblioteka/wp-content/uploads/2018/02/11_154_2017.pdfВидається з лютого 2002 року Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й