Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/11_130_2015.pdf№ 11 (130) листопад 2015 Редакція приймає замовлення

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 11 (130) листопад 2015

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 28.12.2015 р. Ум. друк. арк. 17,64.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2015

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редактор

Надія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорМикола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н.Володимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №18 від 24.12.2015 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№11 (130) листопад 2015

Микола Пантюк, Алла Зимульдінова, Любов СкаличНауково-практичні конференції як засіб підготовки вчителя початкових класів донауково-дослідницької діяльності (до 35-річчя кафедри педагогіки та методики початкової освіти)…..6

Наталія ЗайченкоНаціональна учительська бібліотека Аргентини як інформаційно-освітній центр........................…..10

Галина ВаськівськаІнтернет-середовище як чинник формування ціннісних орієнтацій учнів…..........................………15

Галина СабатМодель майбутнього в “Чудовому новому світі” Олдоса Гакслі та світових антиутопіях……………20

Володимир БондаренкоПедагогічні засоби формування професійного іміджу майбутніх учителів технологій…………………25

Зоряна БурковськаМовні мультимедійні програми як засіб формування іншомовної комунікативної компетенції студентів...31

Оксана КравчукТекст – засіб формування мовнокомунікативної компетентності вчителя-філолога….....................….35

Світлана МалихінаСегментно-елементна структура лінійно-горизонтальної перспективи площини дидактичної інтенсифікації….39

Тамара ЯнченкоЛіквідація педології в Україні: причини та наслідки…………………..................................................45

Любомир Колодійчук, Костянтин Печковський, Світлана ГайдукевичДеякі аспекти технології проектування віртуальних пристроїв в навчальному процесі..................…50

Ірина ЩербакПідготовка майбутніх вихователів до формування рухової активності у дітей дошкільного віку……55

Оксана ХомишакЛінгводидактчний аспект викладання іноземної мови у мовному ВНЗ…………...............................60

Наталія Корогод, Тетяна НовородовськаЗнання про ринок об’єктів інтелектуальної власності – необхідна складова підготовки сучасних фахівців…64

Лідія ЧерчатаОсобливості підготовки студентів університетів до міжкультурної комунікації…..........................…..69

Наталія КорольоваАдаптація іноземних студентів до професійної діяльності в період педагогічної практики…………..73

Сніжана НовакПоетика характеротворення у повісті “Василько Ростиславич” Володимира Бірчака…………………77

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Дмитро АйстрахановПроектування змісту професійної підготовки кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю на основі компетентнісного підходу………………...................................83

Світлана АлєксєєваФорсайт у підготовці майбутніх дизайнерів до розвитку професійної кар’єри…….......................…88

Катерина КучинаМоральне виховання молодших школярів в сучасних вітчизняних освітніх концепціях та програмах…92

Тетяна МахометаВивчення першокурсниками ліній і поверхонь у курсі аналітичної геометрії у педагогічному університеті….96

Наталія Семенова, Анна СільчукВзаємодія сім’ї та дошкільного навчального закладу: теоретичний аспект………...........................102

Ольга КанароваРеалізація системного підходу в управлінні сучасним дошкільним навчальним закладом…………….106

Олена Проценко, Лілія БорисенкоУмови забезпечення якості інклюзивної освіти у загальноосвітньому навчальному закладі………….111

Світлана Виговська, Ірина ГавріченковаШляхи формування риторичної культури майбутніх педагогів……….....................................…….115

Олег БазильчукКультурологічний підхід у професійній підготовці майбутніх фахівцівфізичної реабілітації до роботи з відновлення здоров’я спортсменів…………..................................119

Ірина АпрелєваСтан сучасної дошкільної освіти в Україні крізь призму принципу доступності до дошкільного виховання…123

Юрій СмаковськийКомпоненти, критерії та рівні сформованості педагогічної культуримайбутніх учителів музичного мистецтва засобами духовної музики……………........................…128

Наталія КардашукЧинники розвитку педагогічної творчості викладача вищого навчального закладу…........................134

Світлана СухоруковаКомпоненти, критерії та показники технології формування індивідуального стилюпрофесійної діяльності в майбутніх вихователів дітей дошкільного віку……...............................…138

Сергій ТерещенкоНормативно-правові аспекти становлення та розвитку інформаційного суспільства в Україні……….142

Оксана ГоракФілософія гуманізму. Становлення та розвиток гуманістичної парадигми освіти........................…..147

Тетяна КриворотПедагогічні умови підготовки магістрів педагогіки до використання математичної статистики…….151

Лілія ЛевчукПринципи формування пізнавальної активності майбутніх учителів музикиу процесі навчання гри на фортепіано……………….......................................................................156

Ірина НаумукУмови формування медіакомпетентності майбутніх вчителів інформатики…..........................……159

Ганна ШевцоваТеоретичний аналіз концепту “Повага до матері”…………...................................................……..163

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№ 11 (130) November 2015

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition considers manuscripts submitted in the original type.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by authorexpress their own point of view. Manuscripts are not returned to authors.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 28.12.2015Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm "Shwydkodruk" ("FastPrint")Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

УДК 051

YOUTH & MARKET, 2015

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:

Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic)Vladimir KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, PhD. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKYI, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykhola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Drohobych, Ivan Franko, 24 str, Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; E-mail: [email protected]

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 18, 24.12.2015)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№11 (130) November 2015

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Mykola Pantiuk, Alla Zymuldinova, Lyubov SkalychScientific and practical conferences as a means of primary school teachers’ preparation to scientific andresearch work (devoted to 35th anniversary of pedagogy and methodology of primary education department)..6

Natalia ZaychenkoArgentina’s National Teacher’s Library as the center of information and education…...............................10

Halyna VaskivskaThe internet environment as a factor of formation of pupils’ valuable orientation……........................……15

Halina SabatThe model of the future in “Brave new word” by Aldous Huxley and in the world antiutopia…………………20

Volodymyr BondarenkoPedagogical means of professional image formation of future technology teachers………………...........…25

Zoryana BurkovskaLanguage multimedia programs as a mean of formation of foreign communicative competence of students…31

Oksana KravchukText as the way to form language and communicative competence of a language teacher…....................….35

Svitlana MalykhinaThe segment and element structure of liniar horizontal perspective of the intensification of didactic plane…..39

Tamara YanchenkoThe elimination of pedology in Ukraine: reasons and consequences….....................................................45

Lubomyr Kolodiychuk, Kostyantyn Pechkovsky, Svetlana HaydukevychSome aspects of technology of planning of virtual instruments in educational process…......................….50

Iryna ShcherbakThe training of future teachers to formation of physical activity in preschool children............…………….55

Oksana KhomyshakThe linguodidactic aspect of foreign language teaching in liguistic higher educational institute....…………..60

Natalia Korohod, Tetyana NovorodovskaKnowledge about the market of intellectual property objects – a necessary component of training of modern experts…64

Lidia CherchataPeculiarities of University students training for intercultural communication....................................……..69

Natalia KorolyovaAdaptation of foreign students to vocational activity during pedagogical practice.........................………..73

Snizhana NovakPoetics of characters in the story “Vasyl’ko Rostyslavych” of Volodymyr Birchak..…...................………77

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Dmytro AystrakhanovDesigning the content of training skilled workers engineering profile based on the competency approach....83

Svitlana AlekseyevaForesight method in training of future designers to development professional career.......................………88

Kateryna KuchinaMoral education of junior school children in modern native educational conception and programs.....…….92

Tetiana MakhometaFrashmen learning line and surface in the course of analytical geometry at pedagogical University………..96

Natalia Semenova, Anna SilchukInteraction of family and preschool educational institutions: the theoretical aspects....................………..102

Olha KanarovaRealization of the systematic approach in the management modern preschool educational establishment.….106

Olena Protsenko, Lidiya BorysenkoTo ensure the quality of inclusive education at secondary educational establishments..................……….111

Svitlana Vyhovsjka, Iryna HavrichenkovaThe ways of forming rhetoric culture of future educators......................................................………….115

Oleh BazylchukCultural approach in the professional training of future specialists in physical rehabilitationto work to restore the health of athletes..….............................................................................……….119

Irina AprelyevaState of modern preschool education in Ukraine though the prism of principle of availability to preschool education….123

Yury SmakovskyComponents, criteria and levels of formation of pedagogical cultureof future musical art teachers by means of spiritual music..............................................………………128

Natalia KardashukFactors of teacher’s pedagogical work development at higher educational establishment....................…..134

Svitlana SukhorukovaComponents, criteria and indicators for the technology of formationof individual style of professional activity at the future teachers of children of preschool age........………138

Serhiy TereshchenkoLegal aspects of the formation and development of information society in Ukraine...................…………142

Oksana HorakPhilosophy of humanism. Formation and development of humanistic paradigm of education.............…..147

Tatiana KryvorotPedagogical conditions of training masters of education for use mathematical statistics.........................….151

Lilia LevchukPrinciples of formation of cognitive activity of future music teachers in teaching piano..................…….156

Irina NaumukConditions of formation media competence of IT teachers…...........................................................……159

Hanna ShevtsovaTheoretical analysis of the concept of “Respect for mother”.........................................………………..163

6© М. Пантюк, А. Зимульдінова,Л. Скалич, 2015

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку освіти в Українівиникла потреба в інтеґрації наукового

й освітнього процесів, підвищенні рівня науковихдосліджень, якісних змін в організації викладацькоїта студентської наукової діяльності, розвитку вмайбутніх учителів початкових класів культуринауковопізнавальної діяльності [1].

За останніх декілька років з’явилася низкапраць, автори яких з’ясовують роль науководослідної роботи в діяльності сучасного вчителя,особливості розвитку науководослідницькоїкультури педагога в умовах вищої школи, впливінтеґрації навчальної та наукової діяльностівикладача на якість підготовки фахівця.

Діалогізм та інформаційні технології все

УДК 378.096:378.125Микола Пантюк, доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри педагогіки та методики початкової освітиАлла Зимульдінова, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиЛюбов Скалич, кандидат психологічних наук,

доцент кафедри педагогіки та методики початкової освітиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ ЯК ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(до 35-річчя кафедри педагогіки та методики початкової освіти)У статті розкрито значення науково-практичних конференцій як засобу підготовки вчителя

початкових класів до науково-дослідницької діяльності. Проаналізовано тематику викладацьких тастудентських науково-практичних конференцій.

Ключові слова: наука, конференція, проблеми, навчання, викладач, студент.

Николай Пантюк, доктор педагогических наук, профессор,заведующий кафедрой педагогики и методики начального образования

Алла Зимульдинова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования

Любовь Скалич, кандидат психологических наук,доцент кафедры педагогики и методики начального образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЕ КОНФЕРЕНЦИИ КАК СРЕДСТВО ПОДГОТОВКИУЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНЫХ КЛАССОВ К НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ (к 35-летию кафедры педагогики и методики начального образования)В статье раскрыто значение научно-практических конференций как средства подготовки учителя

начальных классов к научно-исследовательской деятельности. Проанализировано тематикупреподавательских и студенческих научно-практических конференций.

Ключевые слова: наука, конференция, проблемы, обучения, преподаватель, студент.

Mykola Pantiuk, Ph.D. (Pedagogy), Professor, Head of thePedagogy and Methodology of Primary Education Department

Alla Zymuldinova, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of thePedagogy and Methodology of Primary Education Department

Lyubov Skalych, Ph.D. ( Psycology), Assosiate Prof. of the Pedagogy and Methodology of Primary Education Department

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

SCIENTIFIC AND PRACTICAL CONFERENCES AS A MEANS OF PRIMARYSCHOOL TEACHERS’ PREPARATION TO SCIENTIFIC AND RESEARCH WORK

(devoted to 35th anniversary of pedagogy and methodology of primary education department)The article shows the importance of scientific and practical conferences as a means of primary school teachers’

preparation to scientific and research work. It analyzes the subjects of teacher and student scientific and practical conferences. Keywords: science, conference, issues, education, teacher, student.


(до 35-річчя кафедри педагогіки та методики початкової освіти)

7 Молодь і ринок №11 (130), 2015

активніше застосовуються в навчальному процесівищої школи, що зумовило нові підходи освітяндо вже існуючих форм науководослідницькоїдіяльності: наукових шкіл, навчальнонауковихлабораторій, гуртків, проблемних груп,проведення студентських і викладацьких науковихконференцій, що сприяють формуваннюпрофесійної компетенції й особистісних якостеймайбутніх педагогів. Традиційні ознаки поняття“конференція” сьогодні збагатилися якостями,властивими дистанційним конференціям, які задопомогою навчальнонаукових середовищ, відеой аудіо комунікацій дозволяють організуватиінтерактивний діалог, полілог серед віддалениходин від одного фізичних користувачів [3].

Мета статті – розкрити значення науковопрактичних конференцій у підготовці вчителівпочаткових класів, проаналізувати їх тематику.

Виклад основного матеріалу. Професорськовикладацький склад кафедри педагогіки таметодики початкового навчання (нині кафедрапедагогіки та методики початкової освіти)проводив орієнтовно кожні дватри роки науковопрактичні конференції різного рівня. Вартозауважити, що колектив кафедри чи не один ізперших започаткував їх проводити в університеті.Тематика їх була і є актуальною і різноманітною.

Міжвузівська науковопрактична конференція“Шляхи поліпшення підготовки вчителівпочаткових класів до роботи в національнійшколі” (1992); Всеукраїнська науковопрактичнаконференція “Шляхи інтеграції навчальновиховної роботи в початкових класах” (1997);Всеукраїнська науковопрактична конференція“Психологопедагогічні основи наступності йперспективності у навчальновиховній роботі міждошкільними закладами, сім’єю та початковоюшколою” (1999); Всеукраїнська науковопрактична конференція “Реформування змістуосвіти в початкових класах у контексті перебудовизагальноосвітньої середньої школи” (2001);Міжнародна науковопрактична конференція“Проблеми вивчення творів Івана Франка і йогосучасників у початковій школі” (2002);Міжнародна науковопрактична конференція“Підготовка майбутніх учителів початкових класівдо педагогічної діяльності на основі змісту освітиі сучасних педагогічних технологій” (2004);Міжнародна науковопрактична конференція“Духовне виховання майбутніх учителівпочаткових класів у контексті реформуваннясистеми освіти України щодо Болонськогопроцесу” (2006); Всеукраїнська науковопрактична конференція “Професійна підготовкавчителів початкових класів в умовах входження

України в Європейський освітній простір” (2007).На цих конференціях розглядалися такі питання:інтегроване вивчення навчальних предметів назмістовому і методичному рівнях; організаційніформи наступності і перспективності під часнавчальновиховного процесу в дошкільнихзакладах та початкових класах; методичнезабезпечення реалізації оновленого змісту освітив початкових класах; методичне забезпеченнявивчення творів Івана Франка і його сучасниківу початковій школі; оптимальне використаннязмісту освіти у підготовці студентів допедагогічної діяльності; проблема духовності якскладова національного виховання; використаннязмісту освіти у процесі професійної підготовкивчителів початкових класів.

На конференціях виступили не тільки науковціз вищих навчальних закладів України (з Києва,Житомира, Мелітополя, Умані тощо), а й ззакордону (Словакія, Польща).

На педагогічному факультеті (нині факультетпочаткової та мистецької освіти) у 2009 і 2014рр. проводились Міжнародні науковопрактичніконференції присвячені 30річчю і 35річчюфакультету, у яких брали участь викладачікафедри, їхні доповіді опубліковані у збірникахматеріалів конференцій.

Важливим було й те, що на науковопрактичній конференції приймалась відповіднаухвала, розроблялися рекомендації, яківиконувалися протягом відповідного терміну.Покажемо на прикладі однієї науковопрактичноїконференції, а саме: “Психологопедагогічніоснови наступності й перспективності унавчальновиховній роботі між дошкільнимизакладами, сім’єю та початковою школою” їїрезультативність – впровадження розробленихматеріалів у практику роботи загальноосвітніхнавчальних закладів.

Розкриваючи теоретичні і методичні засадиреалізації наступності й перспективності у системіосвіти в цілому, викладачі кафедри акцентувалиувагу насамперед на тих загальних принципах,на яких вибудовується сучасна освіта і якістосуються дітей дошкільного віку та початковоїшколи.

У своїх дослідженнях вони розглядалипроблему розвитку особистості, що є кінцевоюметою вдосконалення всіх освітніх систем.Принципи гуманізації, інтеграції, диференціації єважливими для них, оскільки розкриваютьрозвиток особистості, життєву компетентністьдитини, спрямування її на творчість ісамореалізацію.

Низка викладачів кафедри в своїх



8

дослідженнях розглядала питання наступності міждошкільною та шкільної освітою як рівеньсформованості відповідних ознак навчальноїдіяльності у дошкільників, що є першочерговимзавданням для їхнього успішного навчання вшколі.

У дослідженнях інших викладачів зазначалося,що особливо активізувалася ця проблема зпереходом на систематичне навчання шестирічнихдітей, починаючи з 1986 року. У своїх працях,присвячених роботі з шестирічними дітьми, вонирозкривали принцип наступності йперспективності в оволодінні учнями уміннямиготовності до навчання в першому класі.

На сучасному етапі розвитку дошкільної освітиця проблема гостро стоїть і вимагає розв’язання ів сім’ї, і в дошкільних навчальних закладах, і впочатковій школі. Дослідники з різних галузейнауки проводять експерименти з означеноїпроблеми і оформляють їх у вигляді статей,посібників, методичних рекомендацій.

Відповідно до реалізації принципу гуманізаціїможна легше розв’язати проблему наступності іперспективності у навчанні і вихованні дітей. Аце передбачає тісні взаємозв’язки дошкільноїланки освіти і початкової школи. Ці взаємозв’язкистосуються психофізичного розвитку дитини,формування її як особистості і вимагаютьузгодженості, послідовності змісту, форм і методівнавчання і виховання.

Професор Д. Луцик з цього приводу зазначав,що “українська сім’я має стати основою ісимволом духовного й економічного відродження,метою багатогранної гуманістичної діяльностіукраїнської держави. Тому потрібно правильно йсвідомо готувати дитину до навчання в школі”[2]. Доцент А.С. Зимульдінова пропонує вчителяморганізовувати навчальні заняття для батьків, якіне віддають дитину до дитячого садка [4].

На конференції були розроблені рекомендаціїдля вчителів і дошкільних працівників. Вонистосувалися удосконалення форм взаємозв’язкудошкільного навчального закладу, родини іпочаткової школи, які мають практичнуспрямованість. До них належать “круглі столи”,ділові ігри, тренінги. Зауважимо, що “круглістоли” мають на меті інформаційне забезпеченняпроблеми наступності і перспективності, тренінгиі ділові ігри присвячуються відпрацюваннюпрофесійних умінь вихователів, учителів табатьків. Було розроблено тематику таких засідань:

1. Наступність і перспективність програмрозвитку дітей дошкільного та молодшогошкільного віку.

2. Особливості мовленнєвого розвитку

старших дошкільників та першокласників: станрозвитку та шляхи удосконалення.

3. Інтелектуалаьна (розумова) готовність дітейдо школи.

4. Вольова готовність та її розкриття черезуміння дитини вести себе в різних життєвихобставинах: як виконувати вказівки батьків чивихователя, як спілкуватися з дорослим,ровесниками, як проявити свої емоції під часситуацій.

5. Мотиваційна готовність та формуванняінтересу до навчання.

6. Адаптація дітей до навчання в школі.7. Тренінг для вихователів та для учителів

початкових класів.8. Ділові ігри, присвячені методиці роботи над

художньоестетичним розвитком старшихдошкільників і першокласників.

9. Розробка спільних свят, ранків, бесід наморальноетичну тематику.

Вихователям дошкільних навчальних закладіві вчителям початкових класів потрібно розкритибатькам вимоги, які ставляться до виховання тарозвитку дітей у сім’ї, що відображені узаконодавчих та нормативних документах. Длятого, щоб сформувати готовність дошкільниківдо навчання в школі вихователям потрібноорганізовувати спостереження за довкіллям,проводити дидактичні ігри, заняттяподорожі, усніжурнали, святкування народнокалендарних свят.Такі форми проведення навчальних занятьпозитивно впливають на емоційну сферу дитини,сприяють розвиткові уяви, фантазії, мислення,уваги. Водночас з фронтальними таіндивідуальними формами навчання потрібнозалучати першокласників до колективноїдіяльності (парна, групова робота) іззастосуванням інноваційних методик,використанням інформаційнокомунікаційнихзасобів (електронний планетарій, короткотриваліролики про тіла Сонячної системи, Всесвіт).

Індивідуальна робота здійснюється з окремимиучнями, з групою учнів як на уроках, так і впозаурочний час. Вчитель здійснює не стількиконтроль, а як допомогу учням у самостійнійроботі. Основне завдання вчителя – сформуватив дитини інтерес до навчання.

Конкретні рекомендації, розробленівикладачами кафедри, на науковопрактичнійконференції, допомогли здійснювати формивзаємозв’язку між дошкільним навчальнимзакладом, сім’єю та школою, які спрямовані напідготовку дітей до навчання в школі та напрофесійне зростання вихователів, вчителів ібатьків.



Молодь і ринок №11 (130), 2015

9 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Рекомендації інших науковопрактичнихконференцій також були вагомими і булиреалізовані в загальноосвітніх школах м. ДрогобичЗОШ (№ 1; 2; 14; 16), м. Стрий ЗОШ (№ 3; 8; 10);м. Самбір ЗОШ (№ 2; 9; 10) та Дрогобицькогорайону (c. Лішня; с. Рихтичі; с. Модричі).

Важливою формою науководослідницькоїроботи членів кафедри є впровадження науковихрозробок, створених викладачами, у практикуроботи загальноосвітніх навчальних закладів, щопередбачає оптимальні умови для виявлення йрозвитку творчих здібностей і талантів учнів,залучення їх до систематичної науководослідницької, пошукової, експериментальноїроботи. Формування і розвиток соціально зрілої,життєво компетентної, творчої особистостісприяє формуванню громадянськості як ціннісноїякості особистості, як здатності до участі впроцесах розбудови країни.

У такий спосіб професійне самовизначеннявикладачів набуває усвідомленості, цілеспрямованостій цілісності.

Професорськовикладацький склад кафедрибере участь у міжнародних науковопрактичнихконференціях з опублікуванням матеріалів увідповідних збірниках, а саме: професор М. Пантюк(Італія, Польща, Білорусія), доцент І. Кутняк(Чехія, Білорусія, Литва), доцент А. Зимульдінова(Чехія, Білорусія, Великобританія), доцент Т. Надім’янова(Польща), доцент Л. Скалич (Литва, Чехія,Білорусія, Великобританія), доцент Л. Стахів(Польща), доцент І. Садова (Білорусія, Чехія,Польща), доцент Н. Калита (Білорусія, Чехія),старший викладач Г. Шубак (Білорусія, Чехія).

На факультеті початкової та мистецької освітищорічно проводяться студентські науковопрактичні конференції, де науковими керівникамиє викладачі нашої кафедри. Нещодавно булопроведено Всеукраїнську студентську науковопрактичну конференцію “Шляхи впровадженняособистісноорієнтованого навчання в початковушколу”, результати якої опубліковано в збірникуматеріалів “Науковий вісник” (№ 11). Студенти –магістри і кращі науковці серед студентівспеціалістів мають власні друковані праці.

Використання різноманітних форм науководослідницької роботи сприяють формуваннюнових тенденцій у взаємостосунках викладачів істудентів, які проявляються в зростанні творчоїініціативи під час спілкування; підвищення ролістудентів у навчальному процесі. Сьогоднішній

студент – не об’єкт навчання, а суб’єкт, активнийспівучасник навчального процесу [5].

Всі форми наукової діяльності не маютьсковувати особистість студента, не принижуватийого, а підносити і розкривати особистістькожного студента.

Разом з тим викладачі кафедри усвідомлюють,що ефективність навчальновиховної роботи невимірюється поданням будьякої інформації длястудентів, а умінням самостійно здобувати знання,аналізувати свою власну діяльність, ставити передсобою реальні завдання, реальну мету і досягати її.

Успішна самостійна робота студентів у значніймірі залежить від забезпечення їх науковою інавчальнометодичною літературою. Томувикладачі кафедри розробили нові програми зпедагогічних дисциплін, які закріплені за кафедроюіз врахуванням Галузевого стандарту вищої освітиі Державним стандартом загальної початковоїосвіти, створили навчальнометодичні посібники.

Висновки. Таким чином, науковопрактичніконференції підвищують науковий рівеньвикладачів, допомагають фахово і професійно їмзростати, оволодівати дослідницькими уміннямита навичками, бути компетентними у теоретичнихі практичних проблемах педагогіки.

Загальноосвітня школа сьогодні, особливовчителі, чекають від науковців науковихдосліджень, що стосуються системи навчання івиховання молодших школярів, використаннянетрадиційних методів, інноваційнихпедагогічних і комп’ютерних технологій, новогооцінювання та шкільного менеджменту.

1. Зязюн І. Концептуальні засади теорії освітив Україні / І. Зязюн // Педагогіка і психологіяпрофесійної освіти. – 2000. – № 1. – С. 11 – 24.

2. Луцик Д.В. Українська сім’я та її функції. –Дрогобич, 1997. – 64 с.

3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи.Навчальний посібник / В.Л. Ортинський. – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

4. Психолого-педагогічні основи наступностій перспективності у навчально-виховній роботіміж дошкільними закладами, сім’єю тапочатковою школою: Матеріали Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції. – Дрогобич,1999. – 84 с.

5. Якименко С.І. Формування професійноїкомпетентності майбутнього вчителя. – К.,2011. – С. 31.

Стаття надійшла до редакції 06.11.2015



10

Постановка проблеми у загальномувигляді. Просвітницька місія бібліотекісторично є невід’ємною складовою

гуманістичної традиції суспільнокультурного

поступу. Учительська бібліотека є не тількиінформаційним центром освіти і науки, але йкультурнопросвітницьким осередком; вонатранслює гуманістичні ідеї, долучає педагогів до

УДК 021.2

Наталія Зайченко, доктор педагогічних наук, в.о. завідувача відділуДержавної науково-педагогічної бібліотеки України

імені В.О. Сухомлинського

НАЦІОНАЛЬНА УЧИТЕЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА АРГЕНТИНИ ЯКІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ЦЕНТР

У статті розкрито значення Національної учительської бібліотеки Аргентини як інформаційно-освітнього центру у контексті сучасного реформування освіти. Показано, що Національна учительськабібліотека Аргентини є координатором Національної системи шкільних бібліотек й установ освітньоїінформації, вона бере безпосередню участь в організації й розвитку шкільних бібліотек у країні. Доведено,що Національна учительська бібліотека Аргентини як сучасний інформаційно-освітній центр виконуєзначну суспільну роль, забезпечуючи збереження, акумулювання, оцінювання інформації, а також сприяючиу новітніх умовах суспільства знань формуванню соціального інтелекту й підтримці культурно-громадянських цінностей.

Ключові слова: Національна учительська бібліотека Аргентини, шкільні бібліотеки, інформаційно-освітній центр, реформування освіти.

Літ. 10.

Наталья Зайченко, доктор педагогических наук, и. о. заведующего отделомГосударственной научно-педагогической библиотеки Украины

имени В.А. Сухомлинского

НАЦИОНАЛЬНАЯ УЧИТЕЛЬСКАЯ БИБЛИОТЕКА АРГЕНТИНЫ КАКИНФОРМАЦИОННО-ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЙ ЦЕНТР

В статье раскрывается значение Национальной учительской библиотеки Аргентины какинформационно-образовательного центра в контексте современного реформирования образования.Показано, что Национальная учительская библиотека Аргентины является координатором Национальнойсистемы школьных библиотек и учреждений образовательной информации, она принимаетнепосредственное участие в организации и развитии школьных библиотек в стране. Доказано, чтоНациональная учительская библиотека Аргентины как современный информационно-образовательныйцентр выполняет значительную общественную роль, обеспечивая сохранение, аккумулирование,оценивание информации, а также содействуя в новейших условиях общества знаний формированиюсоциального интеллекта и поддержке культурно-гражданственных ценностей.

Ключевые слова: Национальная учительская библиотека Аргентины, школьные библиотеки,информационно-образовательный центр, реформирование образования.

Natalia Zaychenko, Ph.D. (Pedagogy), Head of the Department by ActingV. Sukhomlynsky State Scientific and Pedagogical Library of Ukraine

ARGENTINA’S NATIONAL TEACHER’S LIBRARY AS THE CENTER OFINFORMATION AND EDUCATION

Value of Argentina’s National teacher’s Library as the center of information and education in the contextof modern educational reformation has been revealed in the article. Argentina’s National Teacher’s Libraryhas been presented as the coordinator of National system of school libraries and establishments of educationalinformation; it has directly participated in the establishment and development of school libraries in the country.

As the modern center of information and education Argentina’s National Teacher’s Library has beenproved to carry out significant public role assuring the preservation, accumulation, estimation of informationand also formation of social intellect and supporting the cultural and civic-minded values in the newest conditionsof knowledge society.

Keywords: Argentina’s National Teacher’s Library, school libraries, the center of information andeducation, educational reformation.

© Н. Зайченко, 2015

НАЦІОНАЛЬНА УЧИТЕЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА АРГЕНТИНИ ЯК ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ЦЕНТР

11 Молодь і ринок №11 (130), 2015

розвитку й поширення духовних та культурнихцінностей, до використання їх у професійнійдіяльності. Задля розуміння сучаснихінформаційнокомунікаційних процесів ісоціальногуманних детермінант живленнянаціональної культури важливим є осягненнядосвіду діяльності бібліотек зарубіжжя, зокремаучительських, як потужних центрів збереження,трансляції, поширення культурногуманістичнихцінностей народів.

“Національна бібліографія – це дзеркалокультури країни. Вивчаючи актуальнунаціональну бібліографію, можна зрозумітисамобутність країни… структуру суспільствачерез публікації різними мовами, окремі звичаїта обряди, що відіграють важливу роль у життінароду, значення освіти, літератури і науки,суспільні й релігійні тенденції розвитку країни…національна бібліографія має відображатиінтереси й унікальні особливості країни так само,як дзеркало відбиває унікальність людини”(B. Bell, 1998 p.) [1, 9].

Проблемам історії, функціонування й розвиткубібліотек зарубіжжя присвячено наукові публікаціїукраїнських авторів О. ВоскобойніковоїГузєвої,Л. Дем’янюк, Є. Іванової, О. Олійник,Л. Філіпової та ін.

Мета статті – розкрити значення Національноїучительської бібліотеки Аргентини якінформаційноосвітнього центру у контекстісучасного реформування освіти.

Виклад основного матеріалу. Національнаучительська бібліотека Аргентини (BibliotecaNacional de Maestros (BNM) як один з провіднихосвітніх центрів була утворена у 1880х роках урамках державної програми модернізації країни.Програма модернізації дала значний поштовх длярозвитку елементарної освіти й закладання шкіл,підготовки учителів, придбання книг ідидактичних матеріалів, утворення бібліотек [3].

У 1920х роках бібліотека під головуваннямаргентинського письменника Л. Лугонеса(Leopoldo Lugones) здобула рідкісні бібліографічнівидання, зокрема такі книги, як “Історіязавоювання Нової Іспанії” Б. Діаса дель Кастільо,“Енциклопедія, або Тлумачний словник наук,мистецтв і ремесел” Д. Дідро (Париж, 1751 р.) та ін.Важливою ініціативою керівника було утвореннябібліотечного відділення для дітей [3].

У 1990х роках інфраструктура Національноїучительської бібліотеки Аргентини була оновлена,відповідно до вимог часу було започаткованооцифрування документів й формування цифровоїбібліотеки, консультаційну роботу з дистантнимичитачами, здійснено оновлення бібліотечних

фондів та служб. Нині документальний фондбібліотеки налічує понад 200 тис. одиниць івключає книги, журнали, відеоматеріали. Вінрозміщений в історичній будівлі ПаласіоСармьєнто.

Значну увагу у своїй діяльності Національнаучительська бібліотека Аргентини приділиласпівпраці з освітянськими бібліотеками.Починаючи з 1998 р., інституція проводиласистематичну роботу з розвитку шкільнихбібліотек у країні. У 2000х роках булозорганізовано системне програмне забезпеченняуправління освітянськими бібліотеками Aguapey[3].

У 2006 р. було упроваджено Програмурозвитку шкільних бібліотек Аргентини (ProgramaBERA) (міністерська резолюція № 432 від 2травня 2006 р.) [5, 9].

Її провідною метою було утворенняфедеральної мережі освітянських бібліотек задляпідтримання читання й освіти населення. Зпоміжосновних завдань Програми було окреслено такі:сприяння модернізації шкільних бібліотек йосмисленню ролі бібліотекаря як активного ітворчого учасника освітніх інституцій; сприянняпідготовці шкільних бібліотекарів й оновленнюїх діяльності; заохочення співпраці у федеральніймережі освітянських бібліотек на різних рівнях –національному, регіональному, місцевому, –передусім з метою полегшення трансференціїінформації у галузі освіти; сприяння за допомогоюшкільних бібліотек побудові громадянськогосуспільства й розвитку цінностей солідарності,співпраці та національної ідентичності;підтримання за допомогою освітянських бібліотекосвітньої спадщини як простору збереженняколективної пам’яті; полегшення за допомогоюшкільних бібліотек оволодінню учителями йучнями інформаційнокомунікаційнимитехнологіями задля набуття інформаційноїграмотності [5, 13].

Програма розвитку шкільних бібліотекАргентини орієнтована на чотири провіднінапрями діяльності, а саме: педагогічний (участьбібліотекаря як посередника у підтриманні йрозвитку цінності книги між педагогами й учнямив освітньому середовищі, як форматоракористувачів інформації та поширювачаінформаційних технологій); бібліотекознавчий(упровадження інноваційних технологій узабезпеченні збереження, відновлення,передавання інформації); управлінський(діяльність шкільних бібліотек з поліпшенняосвітньої якості); громадський (функції бібліотекиу забезпеченні соціальної інклюзії у громаді,


12

збереженні культурної спадщини й колективноїпам’яті) [5, 14 – 15].

У законі про освіту Аргентини № 26.206 від14 грудня 2006 р. йдеться про зміцненнядіяльності існуючих бібліотек й підтриманняутворення і функціонування нових бібліотек збоку Міністерства освіти й Федеральної Ради зосвіти у тих освітніх установах, де їх ще невистачає [4, 91].

В інформаційному збірнику Національноїучительської бібліотеки Аргентини (2010 р.) [7]наведено дані про перший етап реалізаціїПрограми розвитку шкільних бібліотекАргентини, зокрема зазначено, що із загальноїкількості 54512 шкіл країни даною програмоюбуло охоплено 10321 школу (18,9%), з якихпереважна більшість – 78% – школи у містах, 82%– школи державні [7, 14].

Із загальної кількості 8333 шкільних бібліотек,які взяли участь у Програмі розвитку шкільнихбібліотек Аргентини на початковому етапі,досягнуто таких результатів: сприяння ізаохочення читанню учнів – 62,0% шкільнихбібліотек; сприяння і заохочення читаннюучителів – 33,5% шкільних бібліотек; підтримкавчителів науковопедагогічною літературою –56,4% бібліотек; залучення користувачів – 34,9%;збереження бібліографічних фондів – 32,7%;громадська діяльність – 16,3% шкільних бібліотек[7, 31].

Національна учительська бібліотека Аргентиниє координатором Національної системи шкільнихбібліотек і установ освітньої інформації. У законі№ 26.917 від 9 січня 2014 р. установлено, щоФедеральна Рада з освіти спрямовує діяльністьна інтеграцію до Національної системи мережшкільних бібліотек, шкільних архівів, центрівдокументації й освітньої інформації, педагогічнихбібліотек і шкільних музеїв усіх провінційАргентини й автономного міста БуеносАйреса[2, 2]; Міністерство освіти Аргентини задопомогою Національної учительської бібліотекикоординуватиме діяльність Національної системишкільних бібліотек і установ освітньої інформації[2, 3]. У документі зазначено, що метоюНаціональної системи мереж шкільних бібліотекє “здійснювати діяльність з інтеграції установінформації у мережі у рамках співпраці задля того,щоб гарантувати акторам освітньої спільнотирівність можливостей і доступ до інформації тазнаннєвої продукції згідно з освітньою державноюполітикою” [2, 4].

Від початку 1970х років окремі країнилатиноамериканського регіону розпочали процесутворення мереж, національних систем різних

типів бібліотек, особливо університетських,спеціалізованих, галузевих. Однак, це нестосувалося шкільних бібліотек. У 1971 р. ум. Богота (Колумбія) був заснованийРегіональний центр підтримки читання уЛатинській Америці і Карибському регіоні (ElCentro Regional para el Fomento del Libro en AméricaLatina y el Caribe – Cerlalc). 23 квітня 1971 р. булоукладено угоду про міжнародну співпрацю міжурядом Колумбії і ЮНЕСКО про заснування цьогоцентру. У 1975 р. Cerlalc ініціював спільно зколумбійським урядом програму створення ірозвитку мережі шкільних бібліотек. Програмабула підтримана Міжамериканською бібліотечноюшколою університету Антіохії. У подальшому їїбуло представлено ЮНЕСКО задля пошукуджерел фінансування під назвою “Професійнапідготовка шкільних бібліотекарів для країнЛатинської Америки” [8, 21].

У 1999 р. у м. Сантьяго (Чілі) відбувсяМіжнародний семінар шкільних бібліотек за участі24 країн Латинської Америки та Європи. Булоконстатовано, що сучасна бібліотека маєінкорпорувати різні джерельні матеріали йперетворюватися на центри мультимедійнихресурсів, а провідною функцією шкільноїбібліотеки є навчання роботи з інформацією.Домінуючим був концепт шкільної бібліотеки якцентру інформаційних ресурсів задля освіти. Цямодель зокрема запроваджена у Чілі, а в окремихкраїнах Латинської Америки (Аргентина,Мексика) бібліотека розуміється як простір, щорозширює можливості інтеграції до шкільногосередовища соціальної і культурної практикичитання [9, 10 – 11].

В Аргентині, як і в Чілі, Мексиці, Бразилії,Іспанії, упроваджені програми шкільних бібліотек,в окремих країнах Латинської Америки упопередні роки діяли національні програми якпродукт мультинаціональних проектів, наприкладМультинаціонального проекту шкільних бібліотек,підтриманого Організацією латиноамериканськихкраїн у 1980х роках, у якому взяли участь Колумбія,КостаРіка, Перу й Венесуела [9, 11 – 12].

Важливу роль у розвитку Національноїучительської бібліотеки Аргентини якінформаційноосвітнього середовища відіграєНаціональний центр документальної освітньоїінформації (El Centro Nacional de InformaciónDocumental Educativa – CeNIDE), що бувзаснований відповідно до декрету № 7568 від 4липня 1960 р. у відомстві Міністерства освітиАргентини. У грудні 1993 р. (згідно зміністерською резолюцією № 3296) він бувпереведений у відомство Національної



13 Молодь і ринок №11 (130), 2015

учительської бібліотеки. Інституція виконуєфункції координаційного центру Національноїсистеми освітньої інформації, до її складувключаються 24 центри документації провінцій.У грудні 2002 р. до Національного центрудокументальної освітньої інформації булоінкорпоровано бібліографічні фонди Центруміжнародної документації (ЮНЕСКО) і Центрудокументальних та інформаційних ресурсівОрганізації ібероамериканських країн (el Centrode Recursos Documentales e Informáticos de laOrganización de Estados Iberoamericanos – CREDI–OEI). Національний центр документальноїосвітньої інформації спрямовує діяльність надопомогу особам, відповідальним за управлінськідії у галузі освіти, прийняття рішень і покращенняякості освіти. Його фонд містить бібліографічнуй законодавчу документацію у галузі освіти [3].

Зпоміж бібліотечних документів, якістановлять спеціальні колекції, історичну цінністьмають Акти Національної Ради з освіти за періодвід 1881 р. до 1976 р., з перериванням у 1938 р. і1956 р.; це рукописні записи кожної сесії Ради,зміст яких становлять дані про утворення,переміщення і закриття шкіл, про закупівлю книгдля шкіл, шкільну документацію, термінипризначення, роботи й переведення учителів таін. Записи кожної сесії розподілені за трьомагрупами: школи столиці; школи провінцій і школинаціональних територій.

Іншу спеціальну колекцію становлять щорічнізвіти Національної Ради з освіти Міністерствуосвіти за період 1881 – 1948 років. Публікаціїсформовані за трьома тематичними рубриками:“адміністрація” (ресурси, статистичні дані);“шкільне управління” (статистичні дані,щорічний звіт про початкову освіту у країні);“нормативні положення” (загальні рішенняНаціональної Ради з освіти) [3].

З 2002 р. на базі Національної учительськоїбібліотеки Аргентини діє відділення Центрудокументальних й інформаційних ресурсівОрганізації ібероамериканських країн, який єслужбою інформації і документації у галузі освіти,науки, технологій, суспільства, інновацій,культури у просторі регіону Латинської Америки.Даний Центр об’єднує усі служби пошуку йвідтворення бібліографічної інформації упаперовому вигляді й електронному форматі.Діяльність Центру зосереджена на розширенніцифрової бібліотеки, відновленні й систематизаціїелектронної документації як у процесі співпраціібероамериканських країн, так і їх взаємодії зєвропейськими країнами в інформаційномупросторі. За структурою Центр документальних

й інформаційних ресурсів представлений п’ятьмавідділеннями – у Боготі, БуеносАйресі, Мадриді,Мехіко та СанСальвадорі [3].

Зпоміж спеціальних колекцій, сформованих ізматеріалів цифрової бібліотеки інформаційногоресурсу Національної учительської бібліотекиАргентини, для сучасного користувача становлятьнезаперечну цінність зібрання “Шкільні читання”,що містять освітню документацію аргентинськихі латиноамериканських шкіл з середини ХІХ ст.Частину історичного фонду Національноїучительської бібліотеки становлять книги длячитання, книги текстів й оповідань для дітейперіоду 1850 – 1930х років даної колекції.

Спеціальна колекція “Монітор загальної освіти”вміщує 140 номерів журналу, це публікації іззагальної педагогіки і дидактики, бібліографічніогляди національних й зарубіжних журналів,документації про діяльність Національної Ради зосвіти, статистичних даних і докладів інспекторівз різних міст та куточків Аргентини. Чималакількість публікацій присвячена творчостівидатних педагогів Аргентини й зарубіжжя,зокрема Ф. Берри (Francisco Berra), К. Вергари(Carlos Vergara), В. Мерканте (Víctor Mercante),Е. Нельсона (Ernesto Nelson), Р. Сенета (RodolfoSenet), Р. Пеньялоси (Rosario Vera Peńaloza),Дж. Дьюї, М. Монтессорі та ін. Колекція включаєоцифровані видання творів визначнихлатиноамериканських педагогів і письменниківХ. Гонсалеса (Joaquín González), Х. Інхеньєроса(José Ingenieros), Р. Рохаса (Ricardo Rojas),Л. Лугонеса (Leopoldo Lugones), Г. Містраль(Gabriela Mistral), Х. Соррільї (Juan Zorrilla),Х. Васконселоса (José Vasconcelos) та ін. [3].

Журнал “El Monitor” був заснованийД. Сармьєнто (Domingo Faustino Sarmiento) у 1881 р.,коли аргентинський педагог обіймав посадузагального керівника шкіл Аргентини. Від часупояви публікації журналу були присвяченіпроблемам освіти, освітньої політики, ролі різнихсуспільних сил у розбудові громадянськогосуспільства.

Спеціальна колекція “Зала скарбів” включаєзображення 34 праць фонду античностіНаціональної учительської бібліотеки Аргентини,надрукованих у ХVІ ст.

Спеціальна колекція “Персональний архівРікардо Левене” включає понад 200 листів,запрошень із персональної кореспонденціїаргентинського історика Р. Левене (RicardoLevene). Зпоміж персональних колекцій, зібранихбібліотекою, – колекція аргентинськогописьменника Л. Лугонеса (Leopoldo Lugones),аргентинських педагогів С. Браславскі (Cecilia


14

Braslavsky), М. Лакау (Maria Hortensia Lacau),юрисконсульта А. Кольмо (Alfredo Colmo) та ін.[6, 23].

У 2005 р. Національна учительська бібліотекаАргентини приєдналася до всесвітньої кампаніїза бібліотеки, ініційованої Американськоюбібліотечною асоціацією і підтриманоюМіжнародною Федерацією асоціацій бібліотек(IFLA). Кампанія за бібліотеки розпочалася у 2001 р.у ході конференції у Бостоні під проводомМіжнародної Федерації асоціацій бібліотек. Їїпровідною метою є досягнення за активної участірізних суспільних акторів визнання бібліотеки якосновного осередку культурного, освітнього,науковотехнологічного розвитку спільноти. ВАргентині кампанія за бібліотеки координуєтьсяАсоціацією бібліотекарів (la Asociación deBibliotecarios Graduados de la República Argentina(ABGRA). Асоціація була утворена 5 листопада1953 р. у БуеносАйресі [10].

Асоціація бібліотекарів Аргентини здійснюєдіяльність з підтримки і сприяння розвиткушкільних бібліотекарів, задля цього організовуєкурси підготовки шкільних бібліотекарів,поширює інформацію, проводить конференції ідискусійні зібрання для обговорення питаньшкільних бібліотек як центрів ресурсів навчання,заохочує роботу шкільних бібліотекарів у громадітощо [10].

Висновки. Національна учительськабібліотека Аргентини як сучасний інформаційноосвітній центр виконує значну суспільну роль,забезпечуючи збереження, акумулювання,оцінювання інформації, а також сприяючи уновітніх умовах суспільства знань формуванню

соціального інтелекту й підтримці культурногромадянських цінностей.

1. Национальная библиография в электроннуюэру: руководство и новые направления развития /пер. с англ. Н.К. Леликовой. – Мюнхен: К.Г. Заур,2009. – 132 с.

2. Ley 26.917. Sistema Nacional de BibliotecasEscolares y Unidades de Información Educativas[Recurso electronico]. – Modo de acceso: http://www.infoleg.gov.ar/infolegInternet/anexos/225000-229999/225024/norma.htm.

3. Biblioteca Nacional de Maestros [Recursoelectronico]. – Modo de acceso: http://www.bnm.me.gov.ar/la_biblioteca/institucional/historia/.

4. Ley 26.206. Ley de Educacion Nacional [Recursoelectronico]. – Modo de acceso: http://www.inet.edu.ar/normativa/ley-de-educacion-nacional/.

5. Una politica publica para las bibliotecas delsistema educativo. Programa Bibliotecas Escolares yEspecializadas de la República Argentina. – BuenosAires: Biblioteca Nacional de Maestros, 2011. – 45 p.

6. Quinta Carta. Compromiso con el ciudadano.Biblioteca Nacional de Maestros / dir. G. Perrone. – BuenosAires: Biblioteca Nacional de Maestros, 2008. – 90 p.

7. Relevamiento insti tucional de bibliotecasescolares argentinas. Informe de resultados. I etapa 2008/2009.– Buenos Aires: Biblioteca Nacional de Maestros, 2010. – 86 p.

8. Por las bibliotecas escolares de Iberoamerica /dir. I. de Norden. – Bogota: Cerlalc, 2007. – 56 p.

9. Goldin, D. Bibliotecas y escuelas: retos yposibilidades en la sociedad del conocimiento /D. Goldin, E. Bonilla, R. Salaberria. – EditorialOceano, 2008. – 492 p.

10. ABGRA. Asociacion de bibliotecarios graduadosde la Republica Argentina. Bibliotecarios escolares[Recurso electronico]. – Modo de acceso: http://www.abgra.org.ar/sub-biblio.htm.



“Навчати народ – значить робити його краще; просвіщати народ – значить підвищувати його моральність; робити його грамотним – значить цивілізувати його”.

Віктор Гюго французький письменник

“Виховання – справа важка, і поліпшення його умов – одна з священних обов’язків

кожної людини, бо немає нічого важливішого, як освіта самого себе і своїх ближніх”. Сократ

давньогрецький філософ


15 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми. Поступ будьякого суспільства, доля його вмайбутньому безпосередньо залежить

від стану освітньої галузі, кваліфікації учителів іякості підготовки ними підростаючого поколіннядо ефективної життєдіяльності. Наразі, вітчизнянасистема освіти просувається шляхом модернізації,аби відповідати найкращим світовим зразкам.Передусім, на думку наукової спільноти країни,мають зазнати позитивних змін освітні мета,завдання, зміст, форми і методи, що мають бутиспрямованими на допомогу учням здобуватизнання про самих себе, людську сутність,навколишній світ, зразки ефективного

соціального розвитку як такого. Завдання єактуальним не тільки тому, що дляспіввітчизників стає характерним прагматизм, маємісце духовне збіднення, а й тому, що нехтуєтьсянаукова грамотність, применшується значенняосвіти, нав’язуються багато антинаукового,антисоціального, антиособистісного.

Освітнє середовище в сучасномустрімкозмінному глобалізованому, пронизаномупідступними викликами, світі зазнає значнихвтрат у царині навчання й виховання. На переднійплан, закономірно, висуваються проблемиформування в учнів ціннісних орієнтацій, що необмежується стінами школи. Знання учні

УДК 373.5.016+37.01/.09]:004.77

Галина Васьківська, доктор педагогічних наук,старший науковий співробітник, завідувач відділу дидактики,

Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ

У статті розглядаються дидактичні аспекти освітнього середовища і його складники. Зосередженоувагу на Інтернет-середовищі як чиннику формування ціннісних орієнтацій учнів. Подано результатиопитувань учнів про мету використання Інтернету, джерела інформації тощо. Автор окреслює ризики,дає деякі рекомендації щодо подолання негативного впливу ресурсів світової павутини, вказує напотенційні можливості Інтернет-середовища у становленні учня як соціально адаптованої особистості.

Ключові слова: освітнє середовище, учень, Інтернет-середовище, знання, інформація.Табл. 2. Літ. 4.

Галина Васькивская, доктор педагогических наук,старший научный сотрудник, заведующая отделом дидактики,

Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

ИНТЕРНЕТ-СРЕДА КАК ФАКТОР ФОРМИРОВАНИЯ ЦЕННОСТНЫХОРИЕНТАЦИЙ УЧЕНИКОВ

В статье рассматриваются дидактические аспекты образовательной среды и ее составляющие.Сосредоточено внимание на Интернет-среде как факторе формирования ценностных ориентацийучеников. Представлены результаты опросов учеников, касающихся цели использования Интернета,источников информации и т.д. Автор очерчивает риски, дает некоторые рекомендации по преодолениюнегативного влияния ресурсов мировой паутины, указывает на потенциальные возможности Интернет-среды в становлении ученика как социально адаптированной личности.

Ключевые слова: образовательная среда, ученик, Інтернет-среда, знания, информация.

Halyna Vaskivska, Ph.D. (Pedagogy), Senior Researcher, Head of the Didactics Department, Institute of Pedagogics NAPS of Ukraine, Kyiv

THE INTERNET ENVIRONMENT AS A FACTOR OF FORMATIONOF PUPILS’ VALUABLE ORIENTATION

The article deals with didactic aspects of the educational environment and its components. The authorpays attention to the Internet-environment as the factor of formation of valuable orientations of pupils. Thearticle presents the results of surveys of pupils about the purposes of Internet usage, sources of informationand so on. The author is talking about the risks, gives some recommendations for overcoming the negativeimpact resources of the World Wide Web, and indicates the potential of the Internet environment in the formationof socially adapted personality.

Keywords: educational environment, pupils, Internet-environment, knowledge, information.

© Г. Васьківська, 2015

ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ УЧНІВ

16

черпають з найрізноманітніших інформаційнихджерел. Такими джерелами інформації може бути,наприклад, спілкування в побуті, спостереженняв громадському транспорті, перебування наприроді і т.ін., що не завжди має високовартісні,ціннісні характеристики. Відтак, свідомість іпідсвідомість юної особистості сповнюється ікорисним, і непотребом. Фіксована насинергетичному рівні інформація переростає увітагенний досвід учня, що, екстраполюючись,стає однією зі складових змісту освіти. Увизначенні змісту шкільної освіти дидактО.Я. Савченко життєвий досвід учня називаєодним із джерел формування змісту [3, 485].Беззаперечно, середовище має значний вплив наформування світогляду учнів, тож Інтернетсередовище ми розглядаємо як чинникформування ціннісних орієнтацій учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зогляду на досліджувану проблему, є чималотеоретичних і практичних напрацювань: сучасніпідходи до організації освітнього середовища внавчальних закладах (І.В. БестужевЛада,В.Ф. Паламарчук, В.А. Ясвін); взаємовплив івзаємозалежність між освітнім середовищем йрівнем розвитку особистості (С.М. Мартиненко,О.Я. Савченко, Л.Л. Хоружа); психологопедагогічний супровід та психодіагностичні виміридіяльності освітнього середовища (С.Д. Дерябо,Б.Ф. Ломов, В.М. Мясищев, В.А. Петровський,І.В. Ромазан, Т.В. Череднікова, В.А. Ясвін);творчий розвиток учнів залежно від їхніх віковихпсихологофізіологічних особливостей (Б.Г. Ананьєв,П.П. Блонський, Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін,О.В.Запорожець, Г.С. Костюк, А. Маслоу, К. Роджерс,С.Л. Рубінштейн). Однак, ми хочемо звернутиособливу увагу на Інтернетсередовище.

Мета статті – окреслити потенційніможливості Інтернетсередовища щодоформування ціннісних орієнтацій школярів.

Виклад основного матеріалу. Уявлення проосвітнє середовище необхідне для розуміннясутності середовищного підходу. Середовище – цесукупність умов існування людини і суспільства.Деякі дослідники трактують навколишнєсередовище не лише як сукупність умов, а й“впливів, що оточують людину [2, 35]”.Українська дослідниця О.Я. Савченко освітнєсередовище трактує, як “сукупність умов івпливів, які створюють основу для навчання,виховання, розвитку учнів [3, 493]”.

Здійснивши аналіз низки наукових джерел,здобутих нами емпіричних даних, можнаконстатувати, що основними елементамиосвітнього середовища є: навчальновиховний

процес; освітні структури і підструктури; формий методи організації їх; педагогічні технології;психологопедагогічний супровід; предметнопросторова організація тощо.

За результатами опитувань учнів ми з’ясувалиджерела здобуття ними необхідних знань дляжиття. Тож середовище (Інтернетсередовищезокрема) є важливою умовою і чинникомрефлексії. Отже, середовище як комплексзовнішніх явищ синергетично впливає наособистість, відтак значною мірою визначаючирозвиток її, соціальну зрілість. Зі свого боку,освітнє середовище ми визначаємо як сукупністьбіологічних, психологічних, соціальних ікультурних чинників, які, взаємодіючи,детермінують життєпростір учня, несутьвідповідне інформаційне навантаження, якефіксується як знання.

Освітнє середовище як середовище здобуттязнань, накопичених людством, ми поділяємо на:шкільне як навчальне середовище (навчаннязагальноосвітнім предметам, курсам за вибором іт.ін.) і як позанавчальне (гуртки, секції тощо);родинносімейне; масмедійне (massmedia)(друковані й електронні ЗМІ, ТБ, радіо, а такожзовнішня реклама, реклама у транспорті та ін.);юнацькомолодіжне; простороволокалізаційне(спілкування у громадських місцях, магазинах,аптеках, місця відпочинку і т.ін.); культурноестетичне (пам’ятки історії і культури, театри,музеї, виставки, заповідники тощо) та Інтернетсередовище (Інтернетресурси, соціальні мережі,онлайн ігри, стільникові мережі та ін.).

Використання ресурсів Інтернетмережі втретьому тисячолітті стало необхідністю. Тож миз’ясували, з якою саме метою учні звертаютьсядо ресурсів світової павутини (табл. 1).

Як бачимо, для учнів 11х класів пріоритетноює така п’ятірка напрямів користуванняІнтернетом: спілкування в чатах, ІСQ, соціальнихмережах – 74,00%; пошук інформації длянавчання – 72,41%; пошук, прослуховування(переписування) музики, перегляд і завантаженняна свій комп’ютер фільмів – 66,14%; пошукінформації на теми, які цікавлять респондентів(кулінарія, автомобілі, спорт, живопис тощо) –61,06%; ознайомлення з останніми новинами,поточною інформацією мережі Інтернет – 55,48%.

Звісно, переваги Інтернету очевидні:можливість швидко знайти потрібну інформаціюз будьякого куточка світу, прочитати необхіднулітературу, поспілкуватися зі своїми однодумцямина різні теми. Утім, саме у всесвітній павутинілюдині легко заплутатися, сприймаючи на вірубудьщо. Тут найнегативнішого впливу зазнає та



17 Молодь і ринок №11 (130), 2015

людина, яка має серйозні проблеми в щоденномуспілкуванні з оточенням. Віртуальне спілкуваннядає тільки віртуальну свободу. Ризик бутивтягненим у спілкування маргінальних груп,здатних нав’язати негативні соціальні установки,дуже високий. Навіть за неглибокого пошуку вмережі Інтернет можна знайти сайти, депозитивно оцінюються такі явища, як сатанізм,педофілія й інші види сексуальних збочень,наркоманія тощо. Учень, який ще не має стійкихпоглядів на життя, може бути втягнутий васоціальний спосіб життя. Дуже частотрапляється, що Інтернет замінює реальність.Випускники однієї з київських шкіл втратили зполя зору свого однокласника, зустрівши йогочерез рік, запитали, де він так довго пропадав.Виявилося, захопився грою і цілий рік не виходивз дому...

Під час чергового констатувального зрізуз’ясовуючи джерела, з яких учні черпають знання,ми визначили, що саме і як детермінує їхнюосвітню діяльність (табл. 2).

Для 11класників пріоритетними джерелами,з яких вони черпають знання, є: ЗМІ (ТБ, радіо,преса) – 73,52%; батьки – 59,81%; урочнадіяльність – 48,91%; Інтернет – 41,74%; друзі –41,43%; групи за інтересами – 11,21%;навколишній світ – 2,49%; самостійна робота знавчальними книгами – 2,49%. За відповідями 10класників вибудовано таку ієрархію: Інтернет –77,68%; ЗМІ (ТБ, радіо, преса) – 75,89%; друзі –32,14%; урочна діяльність – 25,00%; самостійнаробота з навчальними книгами – 14,28%; групиза інтересами – 3,57%; батьки – 0,50%;навколишній світ – 0,00%. Як бачимо,випускники значно орієнтуються на ЗМІ, батьківі урочну діяльність, що є основними джереламипостачання інформації з огляду на подальшенавчання чи трудову діяльність. Для 10класниківголовними виявилися Інтернет, ЗМІ і друзі якджерела інформації, що вказує на рефлексію,зумовлену внутрішніми потребами особистості, імало стосується майбутнього дорослого життя.

Сьогоднішній світ багатьом небезпідставно

Таблиця 1. Одинадцятикласники про мету використання Інтернету

Варіанти (опитано 1013 учнів, відповіли – 1004)

Частота У % до тих, хто відповів

Спілкуюсь у чатах, ІСQ, соціальних мережах 743 74,00

Шукаю інформацію для навчання 727 72,41

Знаходжу й слухаю/переписую музику, фільми 664 66,14

Шукаю інформацію на теми, які мене цікавлять 613 61,06

Ознайомлююся з новинами, поточною інформацією 557 55,48

Спілкуюся за допомогою спеціальних програм 442 44,02

Користуюся електронною поштою 411 40,94

Читаю анекдоти, гумор 335 33,37

Шукаю інформацію, потрібну для виконання завдань 312 31,08

Блукаю мережею 246 24,50

Знаходжу й читаю/переписую художні книги 224 22,31

Шукаю інформацію про товари/послуги 224 22,31

Знаходжу нові комп’ютерні ігри 209 20,82

Граю в комп’ютерні ігри онлайн 194 19,32

Шукаю інформацію про вакансії 177 17,63

Здійснюю покупки онлайн 158 15,74

Слухаю передачі радіостанцій через Інтернет 126 12,55

Відвідую сайти державних, громадських структур тощо 125 12,45

Шукаю однодумців, партнерів 103 10,26

Беру участь у форумах, конференціях 99 9,86

Звертаюся до офіційних структур 96 9,56

Знаходжу інформацію на теми сексу, еротики 96 9,56

Веду блог, віртуальний щоденник, сайт 53 5,28

Підробляю (сайти на замовлення, поширюю рекламу) 44 4,38


18

видається безжальним, таким, що нищитьособистість і позбавляє впевненості узавтрашньому дні. Однак, глобальні інформаційнімережі мають значний потенціал, щоб сприятиінтеграційним процесам у суспільстві шляхомзабезпечення миттєвого зв’язку між людьминезалежно від відстані між ними. На упровадженніінноваційних освітніх технологій також значноюмірою позначається Інтернетсередовище,надаючи нові можливості.

Учні як повноцінні суб’єкти соціальнихвідносин мають володіти такими знаннями, якіунеможливлять негативний вплив Інтернетсередовища. Тож школярів слід учитизамислюватися над змістом потоків інформації,наприклад, рекламних. Аналізувати, зіставляти,перевіряти, сумніватися також необхідно навчати.Навіть одного запитання – “Чому виробникиалкогольних напоїв не показують страшніавтомобільні аварії, скоєні під впливом спиртного,народжених дітей із жахливими вадами і т.ін.?” –може бути достатньо, аби викликати“здоров’язбережувальну” рефлексію.

З метою активного залучення підлітків докритичного осмислення рекламного слова,розвитку механізмів самозахисту відпсихоінтервенції, ми використовуємо технологію,яка нині серед молоді користується попитом.Йдеться про так звані демотиватори(демотиваційні постери), що є зображенняммакросом, яке складається з картинки в рамці інаписуслогану, який коментує її за достатньосуворим каноном. У цьому демотиватори подібнідо рекламних плакатів, бігбордів, панно тощо, алемета інша – убезпечити, застерегти, змуситизамислитися, зупинитися. Такі зображення можнадемонструвати і на уроках, і на класних годинах.Вони виступають своєрідною антирекламою,

володіють ефектом руйнування рекламних міфів,є ніби озоновим шаром свідомості, водночасвикликаючи бурхливу рефлексію, вибухи емоцій.Демотиватори нищать стереотипи, можутьвплинути навіть на зміну поведінки людини, якабула з головою занурена у рекламну реальність,що за суттю є віртуальним явищем, яке позбавляєздорового глузду, притуплює пильність.Демотиватори також слугують профілактичнимизасобом правопорушень і зловживань. Вплив їхна формування в учнів ціннісних орієнтацій(ціннісного ставлення до життя, людей,суспільства) незаперечний.

Окреслені недоліки сучасного освітньогосередовища значно впливають на становленнялюдини, особливо це стосується школярів, аджевиникають суперечності між дійсністю і змістомосвіти, який має слугувати утвердженню добра ісправедливості, що у реальному житті не завждиреалізується. На життєвому досвіді учнів завждипозначаються їхні індивідуальні інтереси іпотреби, особливості навколишнього середовища,у якому вирує взаємообмін інформацією. Цейдосвід активно впливає на засвоєння предметнихзнань і способів діяльності у процесі навчання,оскільки знання сприймаються учнями черезпризму вже засвоєних. Це викликає суперечностіміж запланованими виховними впливами істихійним тиском довкілля: “Чим різкішийдисонанс між передбаченими, навмиснимизасобами виховання й засобами ненавмисними,які є середовищем для формування суспільнихінстинктів людини, тим важче виховувати, тимважче формувати те, що в практиці зветьсяголосом совісті [4, 300]”.

Для усунення цих суперечностей необхідно,щоб матеріальні цінності поступилися місцемпершості вищим – духовним. Першочергове

Таблиця 2. Джерела інформації, з яких старшокласники черпають знання

У % до всіх (за класами)

Частота (кількість обраних

предметів чи курсів) 112 учнів 321 учень

Джерела інформації

10 КЛАС 11 КЛАС 10 КЛАС 11 КЛАС

Інтернет 87 134 77,68 41,74

ЗМІ (ТБ, радіо, преса) 85 236 75,89 73,52

Друзі 36 133 32,14 41,43

Батьки 56 192 0,50 59,81

Групи за інтересами 4 36 3,57 11,21

Навколишній світ 0 8 0,00 2,49

Самостійна робота з навчальними книгами

16 8 14,28 2,49

Урочна діяльність 28 157 25,00 48,91



19 Молодь і ринок №11 (130), 2015

завдання – дати можливість кожному учневіпосісти гідне місце у світі, де всі ми єдині.Особистісне зростання залежить і від того,наскільки певна особистість поєднується іззагально прийнятою системою духовнихцінностей, якою мірою зміцнюється її духовнасвідомість. Остання й виступає саме тієювнутрішньою інстанцією, за якої здійснюєтьсязгадане поєднання як процес набуття смислусоціальних вимог [1, 199]. Учні мають усвідомити,що Інтернетсередовище має безмежні позитивнічинники і водночас, на жаль, безмежні негативнівпливи. Перед учителем і перед батьками постаєнеобхідність демонстрації різноманітних життєвихІнтернетситуацій, на основі якихрозвиватимуться критичне мислення, вмінняспілкуватися, толерантність як фундаментлюдяності. Наприклад, ситуація: “Бабуся булаталановитою вчителькою, виховала не однепокоління односельців, її всі знали як розумну,помірковану жінку. Вона не любилафотографуватися, будьякої публічності. Їїулюблена онука понад усе хотіла стати відомою,будьщо досягти успіху. Тож вона зняла відео, дестаренька була і не розчесана, і зі знятоющелепою”. Без відома бабусі онука все ж відеовиставила на YouTube. Як учні оцінять такуситуацію, як розвиватиметься дискусія – ми нескажемо напевне. Але ми точно знаємо з чогосаме народжується істина.

Висновки. Інтернетсередовище, безумовно,є важливим чинником формування цінніснихорієнтацій учнів, що детермінує процесиморальнодуховної автономізації особистості,фізичного і морального вдосконалення, входженняу світ суспільства, життєвого самовизначення.Однак, слід пам’ятати, що діти здатніпереоцінювати унікальність своїх здібностей і своїпроблеми. Важливо, щоб у цей віковий періодінтеграція знань сприяла цілісності особистісноїкартини світу, ґрунтованої на цінніснихорієнтаціях. За вмілого використання Інтернетсередовища діти відкриють для себе широкіможливості пізнати себе через людей іншихкультур, епох і поколінь.

1. Бех І.Д. Виховання особистості [Текст] /І .Д. Бех. – У 2-х кн. – Кн. 2-га: Особистісноорієнтований підхід: науково-практичні засади. –К.: Либідь, 2003. – 342 с.

2. Маркович А.Ж. Социальная екология:монография [Текст] / А.Ж. Маркович. – М.: Изд-воРУДН, 1991. – 436 с.

3. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти:підручн. [Текст] / О.Я. Савченко. – К.: Грамота,2012. – 504 с.

4. Сухомлинський В.О. Два джерела виховання вдитинстві й отроцтві [Текст] / В.О. Сухомлинський// Вибрані твори. – В 5-ти т. – Т. 3: Серце віддаюдітям. Народження громадянина. Листи до сина. –

К.: Рад. школа, 1977. – 670 с. – С. 283 – 582.



“Найважливіше – це навести лад в душі. Дотримуємося трьох “ні”: не скаржимося, не звинувачуємо, не виправдовуємося”.

Джордж Бернард Шоу англійський драматург і публіцист

“Найбільший гріх по відношенню до ближнього – НЕ ненависть, а байдужість; ось

істинно вершина нелюдськості”. Джордж Бернард Шоу

англійський драматург і публіцист “Якщо я не за себе, то хто за мене? Але якщо я тільки для себе – то чого я

вартий? І якщо не тепер – то коли? ” Єврейська мудрість

20

Постановка проблеми. У літературознавствіутвердилася думка, що основоположниксвітової антиутопії Є. Замятін. Значний

внесок у розвиток антиутопії зробив Олдос Гакслісвоїм романом “Чудовий новий світ” (1932),талановитим наслідуванням роману “Ми”. О. Гакслі,як і Є. Замятін, сатирично змальовуєзмеханізоване, бездуховне суспільство,тривожиться за людину, яку нищить раціоналізаціяй стандартизація. Твір О. Гакслі, як і “Ми”, несприйняли. Критика вважала, що це не роман, атрактат або есе чи “ідея”, яку дуже легковідкинути.

Актуальність дослідження зумовленанеобхідністю всебічного осмислення проблемижанрової приналежності “Чудового нового світу”

О. Гакслі, його функціональної рівноваги міжутопією й антиутопією, висвітлення з точки зоружанрововизначальних факторів проблематики іпоетики твору. Дослідження роману передбачаєрозгляд його як факту мистецтва, тому коженелемент художнього цілого оцінюється, передусім,з урахуванням літературних рис, притаманнихутопії та антиутопії.

Мета статті полягає у виявлені характернихрис утопії й антиутопії у творі “Чудовий новийсвіт” Олдоса Гакслі, формуванні цілісногоуявлення про його жанрову своєрідність. Дляреалізації зазначеної мети передбачається оцінитивнесок письменника в розвиток літератури промайбутнє.

В основу методології дослідження жанрової

УДК 821.111.311.9

Галина Сабат, доктор філологічних наук, професор кафедри світової літератури та славістикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

МОДЕЛЬ МАЙБУТНЬОГО В “ЧУДОВОМУ НОВОМУ СВІТІ”ОЛДОСА ГАКСЛІ ТА СВІТОВИХ АНТИУТОПІЯХ

У статті аналізується уявлення О. Гакслі про майбутнє людства (яким буде рівень спосіб життясуспільства, його мораль, ідеологія, побут, наука, культура), простежено спільні риси в баченнімайбутнього О. Гакслі, утопістами й антиутопістами. Особливий тип художньої цілісності виявленийна жанротворчих рівнях сюжетно-проблемної, композиційної організації твору, еволюції образів героїв,зображально-стильової єдності у порівняльному зіставленні з класичними утопіями та антиутопіями.

Ключові слова: утопія, антиутопія, роман, жанр, людина, майбутнє.

Літ. 4.

Галина Сабат, доктор филологических наук, профессор кафедры мировой литературы и славистикиДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

МОДЕЛЬ БУДУЩЕГО В “ДИВНОМ НОВОМ МИРЕ”ОЛДОСА ХАКСЛИ И МИРОВЫХ АНТИУТОПИЯХ

В статье анализируется представления О. Хаксли о будущем человечества (каким будет уровень испособ жизни общества, его мораль, идеология, быт, наука, культура), прослежены общие черты ввидении будущого О. Хаксли, утопистами и антиутопистами. Особый тип художественной целостностивыявлен на жанротворческих уровнях сюжетно-проблемной, композиционной организации произведения,эволюции героев, изобразительно-стилевого единства в сравнительном сопоставлении с классическимиутопиями и антиутопиями.

Ключевые слова: утопия, антиутопия, роман, жанр, человек, будуще.

Halina Sabat, Ph. D. (Philology), Prof., Head of the World Literature and Slavonic Studies Department of the Philological Faculty

Drohobych I. Franko State Pedagogical University

THE MODEL OF THE FUTURE IN “BRAVE NEW WORD” BY ALDOUS HUXLEY AND IN THE WORLD ANTIUTOPIA

A. Huksley’s ideas of the mankind’s future (the level and the way of life of the society, its moral, ideology,conditions of life, science and culture) are analysed, and the common features A. Huksley of and utopists’ andantiutopists’ visions of the future are traced. A specific type of artistic integrity is revealed on the genre-creatinglevels of the plot – problematic compositional organization of the work, the evolution of the images of charactersthe expressive stylistic integrity in comparison with the classical utopias and antiutopias.

Keywords: utopia and antiutopia, novel, genre, human, future.

© Г. Сабат, 2015


21 Молодь і ринок №11 (130), 2015

своєрідності роману О. Гакслі в контексті світовихутопій та антиутопій лягли теоретичні положенняпро літературний твір як художню цілісність.

Поставлені мета та завдання роботивизначають вибір конкретних методівдослідження: контекстологічний та порівняльнозіставний аналіз, що доповнюється елементамисистемного, компонентного аналізу.

Об’єктом наукового дослідження слугувавроман О. Гакслі “Чудовий новий світ”. Предметдослідження – модель майбутнього “Чудовогонового світу” О. Гакслі в зіставленні зкласичними антиутопіями.

Виклад основного матеріалу. Антиутопії –це трагічні твори, їх автори з жахом дивляться вмайбутнє й не вірять, що якінебудь радикальнізаходи можуть покращити людське суспільство.Вони вважають: не можна змінити світ, але можнауникнути катастрофічних наслідків, якщоспрямувати людство на вірний шлях. Мотивнеспокою проймає кожну антиутопію. Деміургиописують суспільство, якого бояться. Авторськапозиція у всіх антиутопіях однозначна: застерегтилюдство, змусити його осмислити згубністьсоціальних процесів, що ведуть його ніби допроцвітання, досконалості, достатку, а насправді– до деградаційного фіналу. Антиутопіядемонструє наслідки небажаного.

Цікаво трактується в антиутопістів підхід доісторії. Деміурги пародіюють утопії: у громадянантиутопійних держав уявлення про минулеідентичне утопійному. У героїв ідеальне,безпечне, щасливе, стабільне життя, а минулемалюється їм у чорному кольорі, як у “Чудовомуновому світі“ О. Гакслі: “бозна які хвороби,нескінченна біль, що відокремлює від людей,нестійке майбутнє, жебрацтво – усе це прирікалоїх на сильні переживання. А при сильнихпереживаннях – причому наодинці, у безнадійнійроз’єднаності й відокремленості – яка вже моглабути мова про стабільність?” [3, 51].

Тому з історією персонажі антиутопійповодяться довільно. Тут допустимафальсифікація, перелицьовування достовірностіабо суцільне забуття, відмова від минулого.“Істoрія… – суцільна нісенітниця” [3, 45], – пишеО. Гакслі про сприйняття історії громадянамиСвітової Держави. Усе відшліфовується,прикрашається, трактується з висоти політичнихвимог партій, систем.

І утопісти, і антиутопісти звернули увагу, щодля соціального суспільства характерна восновному пірамідальна структура – це умовакожного громадського ладу. Наприклад, ієрархічнапіраміда в романі “1984” Дж. Орвелла така: на

вершині піраміди Старший Брат – це культвождь,за ним внутрішня партія, представники якої маютьнайвищі привілеї, далі йде зовнішня партія, дляякої визначений сер едній р івень життя.Дж. Орвелл пише: “якщо внутрішню (партію. –Г.C.) уподібнити мозку держави, то зовнішнюможна назвати руками” [2, 354]. На найнижчомущаблі знаходяться “проли”. Це – простий народ,“безсловесна маса”, яка задовольняєтьсянаймізернішим.

У “Чудовому новому світі” О. Гакслі ієрархічнапіраміда структурно така ж. На її вершиніобожнений культ – Форд, якому поклоняються іякий незмінно, монументально статичний. Йогоживу, діючу роль виконує ГоловноуправительМустафа Монд. За ним ідуть дві вищі касти,розумово і фізично високо розвинуті альфа йбеталюди. А за ними містяться нижчі касти,сформовані ще в бутлях як розумовонедорозвинені, придатні лише для обмеженої,тяжкої роботи. Сірій трудовій масі притаманнийнизький рівень розвитку і її можна легкозаспокоїти наркотичною “сомою”. Таким чиномдосягається стабільність й урівноваженістьповедінки трудового натовпу, що сприяєзміцненню тоталітарної, деспотичної системи.

Який же спосіб життя пропонують утопісти йантиутопісти для майбутнього суспільства?

Утопісти висунули два шляхи, якими можепіти суспільство. Перший – це повнерозкріпачення й свобода в усьому. Другий –сувора регламентація й порядок суспільногожиття.

Антиутопісти розвінчують ці концепції. Адже,якщо соціальна гармонія досягається за рахунокбезмежної свободи, виникає суспільство, де “вседозволено”, і тоді повністю порушуєтьсясвітопорядок. Як це не парадоксально, але й тутлюдина не відчуває себе внутрішньо вільною,вона кинута у вир непередбаченості й анархізму.Цей шлях веде до розбрату суспільства йзнищення людини.

Регламентація ж неминуче призведе додеспотизму. У таких державах виникаютьтоталітарні, антигуманні режими, що позбавляютьлюдину особистої свободи, повністюконтролюють не тільки її вчинки, але й свідомість,внаслідок чого вона як особистість гине. На цюмодель насильницького ощасливлення людиниантиутопісти звернули найбільшу увагу.

Про те, що вже в утопізмі проростаютьпаростки тоталітаризму, чи не вперше сказавДж.Л. Толмон: “…утопізм припускає одночасносамовираження індивіда й абсолютнузгуртованість суспільства. Це поєднання можливе


22

лише при умові повної згоди між індивідуумами.Але такої згоди нема. Тому, якщо ви сподіваєтесь,у вас врештірешт нема іншого виходу, крімдиктатури; індивіда слід або примусити до згоди,або інсценувати цю згоду за допомогою якогонебудь уявного плебісциту, або, нарешті,затаврувати індивіда як відступника, зрадника,підривний контрреволюційний елемент або щонебудь у цьому дусі” [4, 96].

Утопісти, мріючи всіх ощасливити, врештірешт повинні вдатися до насильства, щоб усіхзмусити ідентично відчувати, думати, радіти,діяти, задовольнятися насущним. А щоб втриматилюдство в такому стані, потрібно пильнонаглядати за тим, щоб усі підкорялися загальнимправилам, за допомогою яких і досягаєтьсямаксимум щастя.

Таке насильство й контроль з метою й в ім’ящастя стануть об’єктом сатири в сюжетній колізіїантиутопій. Антиутопісти створять прекрасніпародії на насильницький світ контрольованоголюдства, який далеко не привабливий: світдеспотії, насильства, жорстокості. У ньому“ніколи не припиняться шпигунство, зрадництво,арешти, тортури, страти, зникнення. Це буде світтерору в такій же мірі, як світ тріумфу. Чиммогутніша буде партія, тим вона буденетерпимішою; чим слабший опір, тим суворішийдеспотизм” [2, 399].

Таке потворне, деспотичне майбутнє, де терорстане нормою життя, лякає антиутопістів. Ідеяабсолюту влади, безмежного її шанування,пропагована утопістами як благо, в антиутопістівпереростає в тріумф тоталітаризму. У кожнійантиутопії влада придушує, тримає в покорі йстрахові своїх підлеглих, вони стають її інертнимвитвором. Основна функція системи – укріпитивладу, придушити особистісні прояви. Звідсиневсипущий нагляд, контроль навіть за думкамигромадян, що дає можливість викорінити вдержаві найменші прояви інакомислення,відхилення від існуючих норм поведінки. Головне– переконати всіх у непогрішності системи.

Таким чином, в антиутопіях зображенісуспільства, де всезагальна підозрюваність,поліцейський контроль, донос, виказ стаютьнормою життя. Взаємна недовіра, напруженістьпанують у змодельованих тоталітарних державах,де в ранг вищої доброчесності ставиться стеженняй донос один на одного.

І як же придушується інакомислення,громадська непокора? У таких тоталітарнихсуспільствах широко застосовується фізичненасильство, знищуються не тільки окремі особи,а навіть маси. Наприклад, у “Чудовому новому

світі” О. Гакслі описано, як “Поклали вісімсотприхильників простого життя на ГолдерсГрін –скосили кулеметами” [3, 57], “Потім влаштувалиМор книголюбів: переморили гірчичним газом учитальні Британського музею дві тисячі чоловік”[3, 57]. Такою ціною був досягнутий “світовийрай“ покірної стабільності зі споживанням хімічноїїжі, кастовою соціальністю. І все цезакріплювалося ефектними методами ектогенезу,формуванням рефлексів і гіпнопедією.

Утопія й антиутопія відрізняються між собоюхарактером зображення державного устрою:утопісти заворожують читача побудовою і логікоюдій чудово працюючої державної машини, їхконцепція ідеальної держави оманливобездоганна; антиутопія ж побудована назапереченні такої держави й націлена назмалювання тієї непоправної шкоди, яку вона несез собою людині.

Крім того, хоч як утопісти не намагаютьсяошляхетнити механізм державного функціонування,вони не можуть зняти його основної функції –гноблення й примусу. І якщо Т. Мор іззахопленням описує в “Утопії” уявну ідеальнуреспубліку, то антиутопісти показують зворотнюсторону цього ідеалу. В О. Гакслі СвітоваДержава, а в Є. Замятіна Єдина Держава – цетоталітарні соціальні структури. Ці автори своїмитворами передбачили загрозу тоталітарноїнеобмеженості. Як відомо, тоталітаризмпроходить декілька стадій розвитку. Починаєтьсявін із військового насильства. У романі “Чудовийновий світ” таким першим етапом буладев’ятилітня війна, після якої наступив великийекономічний занепад. У цей час ще існувалагромадянська непокора, велася боротьба заповернення до природи, до культури, алеприхильників простого життя знищуваликулеметами. У романі “Ми” Є. Замятіна першиметапом нового життя стала Велика ДвохсотлітняВійна між містом і селом. Було встановленостабільну Єдину Державу, а в “Чудовому новомусвіті” О. Гакслі – Світову Державу, головнимичинниками яких стали, поперше, диктаторськеправління (в Є. Замятіна лідером ставБлагодійник, в О. Гакслі – Форд); подруге,усепоглинаюча керівна ідеологія; потретє, добреналагоджений механізм пропаганди (в О. Гакслівводиться навіть метод, за яким від самогонародження під час сну за допомогоюрепродуктора таємничий голос пропаганднопедагогічно нав’язує дитині такі ідеї, які вигіднідержаві, формує рабську свідомість і психологіюна все життя; у Є. Замятіна дітей виховує Дитячовиховний Завод за системою Тейлора, який



23 Молодь і ринок №11 (130), 2015

формує їх так, що з них виростають неособистості, а “нумери”); почетверте, могутняорганізація (в О. Гакслі – Мустафа Монд ізгуртовані навколо нього фанатики, в Є. Замятіна– Бюро Охоронців, які не допускають “підривної”діяльності); поп’яте, постійне насильство (уроманах обидвох письменників знищується все,що хоча б незначною мірою відхиляється віднорми). Таким чином, щоб тримати в покорі, встрахові народ, держава винаходила певні формипримусу, які базувалися на страхітливійжорстокості.

Крім того, щоб управляти свідомістю людей,потрібна могутня ідеологіча машина . Церозуміли й утопісти, покладаючи великі надії наідеологію у формуванні ідеального суспільства,й антиутопісти, надаючи їй провідне значення узміцненні тоталітарної, деспотичної системи. Усіідеологічні заходи спрямовувалися на те, щобприщепити громадянам держави непохитну вірув установлений режим, створити культ влади.

Важливим ідеологічним знаряддям, щовпливає на психологію маси, і в утопіях, і вантиутопіях є ритуали й обряди. Вони служатьметі – закріпити у свідомості людей істинність,навіть священність нав’язаних принципів життя.В утопіях описуються своєрідні свята, ритуальніобряди прославлення держави й верховногоправителя. Щоб закріпити обожнювання панівноївлади, усе робиться яскраво, ефектно, вражаюче.В антиутопії ритуали показані як засібодурманення народу. Вони відволікають його відінших важливих проблем, залучають до вигіднихвладі державних процесів, насправді ж тількистворюють видимість співучасті народу вурядових і суспільних справах. Зокрема, довершин соціальної сатири піднімається Є.Замятінв гостроіронічному змалюванні ДняЄдиноголосування. Сорок восьмий раз зібралисягромадяни Єдиної держави, щоб знову вибратисвоїм керманичем Благодійника, “мудрогоПавука”, який зв’язав усіх своєю павутиною поруках і ногах. На очах читача відбувається цинічнакомедія: мільйони “нумерів” уже вкотребеззаперечно піднімають свої руки “за”, слухняновиконуючи волю Благодійника і його “оберігачів”.Але раптом свято затьмарене “деяким замішанням,викликаним ворогами щастя, котрі тим самим,звичайно, позбавили себе права стати цеглинамионовленого вчора фундаменту Єдиної Держави.Всякому ясно, що прийняти в рахунок їх голосибуло би так само безглуздо, як прийняти зачастину чудової, героїчної симфонії – кашельвипадково присутніх у концертному заліхворих…” [1, 99].

Нагадує День Єдиноголосування і памфлетнезображення Дня Форда в романі О. Гакслі. Цесвято єднання, на якому дванадцять “плюсовиків”зливаються в єдине ціле за допомогою таємничогоголосу, який безперервно повторює: “О Форд,Форд, Форд”. Цей володар перетворюється дляних на божество, недарма громадяни клянутьсяйого іменем.

Отже, в антиутопійних романах такі ідеологічнісвята отримують надзвичайну вагу. Ритуальністьцементує колектив, згуртовує натовп, робитьнерозривним, міфічномогутнім “ми”. Передчитачем постає картина розчинення одиниці вмасі, яка також залежна й підкорена грандіозністюдійства.

Ідеологія – важливий фактор закріпленнямогутності тоталітарної системи. У тоталітарнійдержаві соціальне суспільство виховується наоптимістичній ідеології, яка затушовує недолікисистеми і, навпаки, фетишизує успіхи. Безправ’ятрудового народу навіть не усвідомлюється,оскільки вміло працює ідеологічна машинанавіювання й одурманення свідомості людини. Іось результат її функціонування – бездуховне,стадне, нівельоване суспільство. Основоюідеології державної системи є квієтизм, тобтолюдина виховується пасивна, не здатна навіть нанезначний прояв опору. Держава добиваєтьсярегуляції почуттів і думок своїх громадян.

Зацікавлює й підхід утопістів і антиутопістівдо мистецтва, культури. І ті й інші вбачають уних лише практичну користь для людства.Утилітарний підхід утопістів до духовної сфериантиутопістами гіперболізується, і вони доходятьєдиного висновку: мистецтво майбутньогозмізерніє, зпримітивізується, а в остаточномурезультаті зникне через свою непрезентабельність,непрактичність. Тому в романі Олдоса Гакслі вдосконалому майбутньому викорінюєтьсякультура, усі досягнення минулого: закриваютьсямузеї, знищуються історичні пам’ятники,викидаються книги, які були випущені до 150 рокуЕри Форда, а в читальному залі Британськогомузею було отруєно гірчичним газом понад двітисячі людей.

Замість високого мистецтва пропонуютьсямеханізовані моделі сурогату: автоматизованамузика, роботизовані дійства. Так, у “Чудовомуновому світі” культура зводиться до “емоційноїінженерії” (згадаймо відчувальний фільм зприголомшливими дотиковими ефектами).Масова культура доводиться до абсурду, доконсистенції мізерного мінімуму знань. Утоталітарній державі творча ініціатива людинипритуплюється – звідси й спад розвитку культури.


24

Крім того, у тоталітарному суспільстві мистецтвослужить режиму, воно слухняне й оспівуєнасильство.

Згодом антиутопісти доводитимуть, що моральбуває різною. Вони переконуватимуть, щовідмовлятися від своїх дітей, поступово вбиватиелектрошоком тих, хто відрізняється відстандарту, сексуально належати всім і кожномуможе бути не аморальним, а високоморальним –усе залежить від того, які моральні принципиберуться за основу. У технізованому суспільствізначно трансформується традиційна мораль.Антиутопісти створили своєрідні пародії наутопійні ілюзії любові, сім’ї, шлюбу, щастя,народження і виховання дітей.

Таким чином, антиутопісти демонструють, яклюдина поступово втрачає здатність творити йврештірешт трансформується в інертну істоту.Пасивна, з цілковитою відсутністю волі й бажаннядо життя, боротьби, перемоги – така людинамайбутнього. Усі антиутопії проймає біль залюдину, страх за її майбутнє, наскрізний мотивкожної з них – приреченість людства.

Трансформування свідомості – суттєвий факту формуванні нової людини. Антиутопістів лякає,що людство дійде до такого рівня розвитку, колибуде можливий масовий вплив на уми. Керованапсихіка – чудовий засіб зміцнення тоталітарнихрежимів. Фантасти витончено малюютьнадунікальну телетехніку, супертехнічновдосконалену пресу, які служать цілеспрямованійметі – формуванню підневільної соціальноїсвідомості. У “Чудовому новому світі” О. Гаксліописує, як засобом гіпнопедії ще в дитинствізакладається кодова система поведінки й життя.

Воля людей постійно притуплюється,

самостійне судження нівелюється послідовнимздійсненням маніпуляцій із колективноюсвідомістю. Підкоряючись масовому психозу,людина міркує, як усі. Дж. Орвелл влучновизначив зміст підкорення умів – це “стиранняособистості” [2, 344].

Антиутопісти з гіркотою відзначають, щолюдина трансформується не тільки фізично, алей біологічно, повністю регулюється не лишепсихіка персони, але й її свідомість.

Висновок. Отже, в уявленні О. Гакслі чіткоокреслились контури майбутнього. Основні його риси:

тоталітарна система; авторитарний режим; лицемірна ідеологія; насильницька однодумність; беззаконня; страх, який стає внутрішньою сутністю

людей; перетворення людини в гвинтик страшної

тоталітарної машини; антиісторизм, перекроювання минулого й

відмова від нього; бездуховність суспільства.

1. Замятин Е.И. Мы / Е.И. Замятин //Избранные произведения: В 2-х т. – М.: Худ. лит.,1990. – Т. 2. – С. 3 – 155.

2. Оруэлл Дж. “1984” / Дж. Оруэлл // Чертовоколесо. Сб. научн. фантастики: В 2-х т. – М.:Радуга. – 1992. – Т. 1. – С. 201 – 431.

3. Хаксли О.О дивный новый мир / О. Хаксли //Чертово колесо. Сб. научн. фантастики: В 2-х т.– М.: Радуга, 1992. – Т. 1. – С. 21 – 200.

4. Talmon j.L. Utopianism and Politics / Talmonj.L. – In.: kateb g(red) Utopia. New jork, 1971.



“Можеш допомогти людині – допоможи, не можеш допомогти – помолися, не умієш молитися – подумай про людину добре! І це вже буде допомога, тому що світлі думки – це теж зброя”.

Східна мудрість “Чудеса там, де в них вірять, і чим більше в них вірять, тим частіше вони

трапляються”. Дені Дідро

французький філософ


25 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок з важливиминауковими та практичними

завданнями. Зміни в економічній та суспільнійсферах держави зумовлює оновлення освітньоїгалузі. Нові реалії вимагають від сучасноговчителя урахування стрімкого зростання об’ємуінформації, соціальноекономічних тенденційрозвитку країни і світу в цілому, а також тих змін,що відбуваються на ринку праці, та вимог до

сучасного фахівця. Майбутні вчителі маютьусвідомити з першого року навчання, що їхніпрофесійні успіхи, кар’єрне зростання,особистісна самореалізація залежать від їхніхвласних зусиль та професійної компетентності.

На сучасному етапі розвитку суспільства рольпрофесійного іміджу та іміджевої компетентностіфахівців значно зросла. Позитивний професійнийімідж стає необхідною складовоюконкурентоздатності фахівця. Наразі в

УДК 373.211.24:78

Володимир Бондаренко, кандидат технічних наук, доцент, декан технологічного факультетуДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

Стаття присвячена висвітленню деяких педагогічних засобів формування професійного іміджумайбутніх учителів технологій, що відбувається у цілісному педагогічному процесі вищого навчальногозакладу, містить взаємопов’язані етапи та триває протягом усього курсу навчання. Педагогічні засобиформування професійного іміджу включають різноманітні методи, засоби та форми роботи, що сприяютьусвідомленню студентами своїх сильних сторін, удосконаленню тих сфер особистості, що потребуютькорекції у відповідності з вимогами до структурних компонентів професійного іміджу майбутніх учителівтехнологій.

Ключові слова: професійний імідж, майбутній учитель технологій, формування професійногоіміджу, педагогічні засоби.

Літ. 5.

Владимир Бондаренко, кандидат технических наук, доцент, декан технологического факультетаГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГОИМИДЖА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГИЙ

Статья посвящена освещению некоторых педагогических средств формированияпрофессионального имиджа будущих учителей технологий, которое происходит в целостномпедагогическом процессе высшего учебного заведения, содержит взаимосвязанные этапы ипродолжается в течение всего курса обучения. Педагогические средства формированияпрофессионального имиджа включают разнообразные методы, средства и формы работы,способствующие осознанию студентами своих сильных сторон, совершенствованию сфер личности,требующих коррекции в соответствии с требованиями к структурным компонентам профессиональногоимиджа будущих учителей технологий.

Ключевые слова: профессиональный имидж, будущий учитель технологий, формирование

профессионального имиджа, педагогические средства.

Volodymyr Bondarenko, Ph.D. (Engineering), Assosiate Prof.,Dean of the Engineering Department

SHEE “Donbas State Pedagogical University”

PEDAGOGICAL MEANS OF PROFESSIONAL IMAGE FORMATION OF FUTURETECHNOLOGY TEACHERS

The article highlights some pedagogical means of creating a professional image of future technologyteachers, which is integral to the educational process of the university, and which contains interconnectedstages and continues throughout the course. The pedagogical means of professional image formation include avariety of methods, means and forms of work that promote students’ awareness of their strengths, help them toimprove their weaknesses in accordance with the requirements of the structural components of the professionalimage of future technology teachers.

Keywords: professional image, future technology teacher, professional image formation, pedagogical tools.

© В. Бондаренко, 2015


26

педагогічній науці з’являється все більше робіт зпитань, пов’язаних з формуванням іміджу,оскільки в педагогічному розумінні поняття іміджтісно переплітається з проблемами виховання,навчання, формування гармонійно розвиненоїособистості, а також особистісного і професійногосамовдосконалення [3, 4].

Аналіз останніх досліджень та публікацій,в яких започатковано розв’язання проблеми.Дослідженню проблем формування професійногоіміджу свої роботи присвятили Ю.В. Андрєєва,А.А. Бірюкова, В.А. Жебіт, М.А. Єлагін,О.В. Ємельянова, Н.А. Тарасенко, О.Л. Пикулевата ін. Найчастіше дослідники аналізують сутність,складові професійного іміджу менеджерів,бізнесменів та політиків, надаючи рекомендації зйого формування. Останнім часом з’являютьсяроботи, присвячені формуванню професійногоіміджу фахівців різних галузей (В. Бозаджиєв,О. Медведєва, О. Воронцова, М. Єлагін,Т. Скрипаченко, С. Яндарова, В. Пауков,М. Гусева, І. Пасечник та ін). Професійний іміджфахівців педагогічної галузі досліджуютьЛ. Донська, А. Жаманкулова, Л. Іноземцева,А. Калюжний, О. Камишева, Л. Качалова,О. Ковальова, А. Минбаєва, І. Размолодчикова,М. СперанськаСкарга, Н. Тарасенко, О. Ткаченко,В. Черепанова, С. Якушева та ін.).

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, яким присвячуєтьсяозначена стаття. Проблеми формуванняпрофесійного іміджу педагогів досить широковисвітлені у наукових працях зарубіжних тавітчизняних вчених. Втім, питання формуванняпрофесійного іміджу майбутніх учителівтехнологій залишилися поза увагою грунтовнихпедагогічних досліджень, у тому числі педагогічнізасоби його формування.

Метою статті є висвітлення основнихпедагогічних засобів формування професійногоіміджу майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження.У створенні професійного іміджу майбутньоговчителя технологій потрібно реальний іміджмаксимально наблизити або поєднати зідеальним. Цілісна педагогічна технологіяформування професійного іміджу майбутньоговчителя технологій складається з декількохвзаємопов’язаних етапів: інформаційний етап, щополягає в ознайомленні студентів з основамиіміджелогії та іміджмейкінгу; автогностичнийетап, протягом якого студенти пізнають власнийвнутрішній світ, вивчають власні психологічніхарактеристики, здійснюють самооцінку власногоіміджу; стратегічний етап, упродовж якого

студенти розробляють для себе ідеальнийпрофесійний імідж та планують шляхи йогодосягнення; діяльнісний етап, протягом якоговідбувається робота з формування професійногоіміджу майбутніх учителів у цілісномупедагогічному процесі ВНЗ; випробувальний етап,де результати роботи зі створення професійногоіміджу перевіряються протягом педагогічноїпрактики студентів; рефлексивний етап, упродовжякого студенти аналізують відповідністьствореного іміджу ідеальному, здійснюють аналізсвоїх досягнень або невдач у досягненністратегічних цілей [1, 224].

Теоретичне дослідження закономірностейформування професійного іміджу майбутніхучителів технологій, вікових особливостейстудентів та специфіки фахової підготовкимайбутніх учителів технологій зумовило вибірпедагогічних засобів, які стали основою дляреалізації розроблених теоретикометодологічнихзасад формування професійного іміджу майбутніхучителів технологій.

У посібниках з практичної іміджелогії, якправило, пропонуються певні моделіпослідовності дій з формування іміджу, які багатов чому збігаються між собою [4]. Так,А.А. Калюжний [5] називає наступні кроки уформуванні іміджу вчителя:

визначення вимог аудиторії; визначення сильних та слабких сторін об’єкта; формування образу і підведення характеристик

під вимоги аудиторії; переклад необхідних характеристик об’єкта

в вербальну, візуальну і подієву форми.На нашу думку, ця модель не пристосована

для використання студентами через відсутність уних знань про імідж та механізми йогоформування; запропонована ж модель передбачаєобізнаність суб’єкта в галузі іміджелогії.

Розглянемо більш детально діяльнісний етап,протягом якого відбувається основна робота зформування професійного іміджу майбутніхвчителів у цілісному педагогічному процесі ВНЗ.Мета діяльнісного етапу – підвищити рівеньсформованості професійного іміджу майбутніхучителів технологій.

Зауважимо, що оскільки до складупрофесійного іміджу майбутнього вчителятехнологій входять компоненти, які легко змінити(зовнішність) і такі, над якими потрібнопрацювати тривалий час (професійні таособистісні якості), а також такі, що доситьскладно піддаються контролю та виправленню(голос, хода, жести), діяльнісний етап триваєдосить довгий час, а точніше протягом усього



27 Молодь і ринок №11 (130), 2015

навчання в педагогічному університеті післявивчення спецкурсу “Імідж сучасного вчителятехнологій” до педагогічної практики, колиз’являється можливість перевірити створенийпрофесійний імідж [3, 60].

Послідовність дій на діяльнісному етапі можебути різною, але вона має містити:

роботу над зовнішністю; роботу з формуванням “Яконцепції”; роботу з удосконалення мовленнєвих умінь; роботу з удосконалення комунікативної

поведінки; розвиток творчого потенціалу особистості; засвоєння розробленого для себе іміджу; вживання в імідж; апробацію іміджу в штучно створених

ситуаціях.Засобами формування професійного іміджу

майбутніх учителів технологій протягомдіяльнісного етапу є:

зміст навчального матеріалу; методи та форми навчання та виховання; міжособистісні відносини в групі; стиль спілкування викладачів зі студентами; освітнє середовище вищого навчального

закладу.Процес формування професійного іміджу

майбутніх учителів технологій передбачаєцілеспрямовану роботу на кожному курсі,починаючи з першого, оскільки професійнийімідж виробляється поступово, особливо беручидо уваги його розгалужену структуру. Робота зістворення професійного іміджу продовжується вмежах дисциплін “Вступ до спеціальності”,“Педагогіка”, “Психологія”, “Історія педагогіки”,“Теорія й методика технологічної освіти”. Під часвивчення курсу історії педагогіки студентипродовжують формувати свій образ ідеальноговчителя за допомогою вивчення спадщинивидатних педагогів, порівнюють уявлення промодель учителя у різні історичні періоди, а такожаналізують образи видатних педагогів та їхніскладові.

Робота над формуванням предметнотехнологічної компетентності триває протягомусього навчання за освітньокаваліфікаційнимрівнем “бакалавр”. Втім, особлива увагаприділяється підготовці портфоліо майбутньоговчителя технологій. На заняттях з методикивикладання технологій студенти визначають тусферу практичної діяльності, до якої вони маютьпоглиблений інтерес та певну кількість робіт, щопідтверджують їхню майстерність. Якщо студентище не визначилися, їм пропонується обрати тудіяльність, до якої вони мають здібності або досвід

успішної творчої діяльності. Такими сферамидіяльності та інтересу вчителя можуть бути:різьблення, вишивання, гончарство, моделюванняодягу, ліплення, художня обробка дерева, розпис,виготовлення виробів з глини, шкіри, соломи,лози, бісероплетіння та інші види декоративноприкладного мистецтва. Викладачі пояснюютьстудентам, з чого може складатися їхні майбутніпортфоліо: практичні роботи, витвори мистецтва,авторські свідоцтва, патенти, нагороди, дипломипереможця або учасника різноманітних конкурсів,грамоти від керівництва школи, района, міста,області і т.д., фотографії з різноманітних масовихзаходів, індивідуальні або колективні роботи учнів,їхні нагороди тощо.

Важливою частиною портфоліо сучасноговчителя технологій може стати власна інтернетсторінка, де він дає інформацію про себе, своюкваліфікацію, власне життєве кредо, погляди напедагогічну професію з середини, досвід роботи,досягнення у професійній діяльності, а такожпредставляє свої роботи та нагороди. Сайт можевключати й багато іншої інформації, якот:завдання для учнів, пошагові інструкції щодовиконання певних робіт із детальнимифотографіями, вікторини, конкурси для учнів,методичні матеріали вчителя, секретипрофесійного успіху, професійні мрії, рекомендаціїдля учнів, батьків, колег, віртуальні майстеркласи, ідеї для творчості, відеоматеріали, тощо.

У сучасних умовах таке портфоліо може статисходинкою до професійної самореалізації, а такожкар’єри вчителя, зважаючи на різноманітніможливості сьогодення. Учителі технологій істудентимайбутні вчителі технологій стаютьактивними учасниками організацій, які отрималиназву платформи ініціатив. Подібні організаціїпокликані дати можливість людям, у першу чергумолоді, опанувати нові види діяльності, розкритита розвинути свій творчий потенціал, провестичас корисно для себе та оточуючих. Якщо людинамає певні здобутки в якійсь галузі, вона можедолучитися до проведення заходів, якот:майстерні, майстеркласи з декоративноприкладного мистецтва, тренінги з особистісногорозвитку, заходи з благоустрою міста або района,зустрічі з цікавими людьми, поїздки у різнікуточки країни і т.п.

Так, наприклад, “платформа ініціатив”“Теплиця” у Слов’янську – це відкритий простірдля громадських ініціатив та реалізації творчихздібностей громадян. Студенти охоче долучаютьсядо його творення, можуть запропонувати ідеюзаходу або безпосередньо його організувати.

Організатори називають це місцем для


28

неформальної освіти, саморозвитку та творчості.Майбутні вчителі технологій, які мають певнідосягення у якійсь сфері практичної діяльності,стають активними учасниками та ведучимирізноманітних майстеркласів з писанкарства,вишивання, плетіння, виготовлення виробів здеревини і т.д. У рамках “платформ ініціатив”проводяться тренінги з ефективної комунікації,розвитку відповідальності та громадськоїактивності. Під час проведення подібних заходівстуденти отримують можливість відчути себевільним від буденності та почати творити.

Студенти технологічного факультета, якіберуть активну участь в діяльності “платформиініціатив”, збирають інформацію про свій досвідучасті та проведення різноманітних заходів, атакож власні досягення, які включаються допотрфоліо майбутнього вчителя технологій.

Як зазначалося вище, “Яконцепція” – це ядропрофесійного іміджу майбутнього вчителятехнологій. Формування “Яконцепції”відбувається протягом усього навчання студентав університеті; цей процес потребує декількохроків. Він відбувається завдяки поглибленнюзнань, набуттю нового досвіду у нових для себевидах діяльності, розвитку вмінь самопізнання,самоаналізу тощо, що спричиняє зміни уставленні до себе. Аби процес формування “Яконцепції” майбутнього вчителя був ефективним,студент має відчувати відповідальність за власнийпрофесійний розвиток та перебувати в позиціїсуб’єкта цього процесу, самостійно визначати длясебе цілі та шляхи свого професійного розвиткута обирати засоби самовдосконалення [2, 234].

У рамках курсу “Історія педагогіки” студентизбирають думки видатних педагогів про образучителя, порівнюють уявлення про педагога тапедагогічну діяльність у різні історічні періоди тана різних етапах розвитку педагогічної науки,відслідковують зміни уявлень людства проідеального вчителя та порівнюють їх із своїмивласними уявленнями.

Протягом діяльнісного етапу відбуваєтьсяпопередня побудова образу із подальшою йогосамооцінкою та взаємооцінкою. На основі йогоапробації кожен студент визначає для себенеобхідність коригування або відшліфовування.Регулярно проходять проміжні обговореннядосвіду побудови професійного іміджу під часзанять з методики викладання технологій тапедагогіки, з’ясовуються складнощі тадосягнення, шляхи вирішення проблем, щовиникають.

Можливість випробувати попередньостворений імідж виникає під час вивчення

дисциплін професійнопедагогічної і практичноїпідготовки, коли студентам пропонуєтьсяпровести частину лекції або практичного заняття.Таким чином, спробувавши себе у ролі викладача,студент може оцінити комфортність своїхпочуттів у своєму образі та ті аспекти іміджу, щопотребують корекції. Перед проведенням такихрольових ігор викладач разом зі студентамиобговорюють механізми ефективногопредставлення своїх позитивних особливостей всуспільному спілкуванні, механізми подоланнянегативних емоцій та тривог, що перешкоджаютьякісному самовираженню та механізмисамоконтроля та систематичного самокеруваннядля утворення власного позитивногопрофесійного іміджу. Викладач нагадуєстудентам, що для вчителя найрозумнішою танайдієвішою стратегією є бути максимальноприродним. Сьогодні стають затребуванимивиховною практикою такі особистісні якостіпедагога, як мистецтво спілкування, щирість,відкритість, доброзичливість, ерудиція, кругозір,імпровізація, артистизм, емпатія, фантазія,почуття гумору, рефлексія.

У курсі психології студентам пропонуютьсявправи, які допомагають їм усвідомитипсихологічні механізми сприйняття образу. Так,для вправи “Біографія за портретом” викладачготує декілька портретів людей, біографія татрудовий шлях яких йому відомий, але таких,зовнішність яких незнайома студентам. Студентампропонується описати імідж, який виникає в їхнійсвідомості після ознайомлення з портретом. Післяцього викладач розповідає біографічні дані того,хто зображений на портреті. Викладач разом ізстудентами роблять висновок щодо відповідностігабітарного іміджу людини її професії, аналізуютьвплив тих чи інших рис зовнішності насприйняття образу.

Імідж реалізується в спілкуванні з метоюпідвищити його ефективність, з метою певноговпливу на суб’єкт комунікації, тому вкрайважливою є сформованість у педагогів навичоксамопрезентації, головними цілями якої єзалучення уваги і, відповідно, отриманнязворотного зв’язку. Виходячи з цього, надіяльнісному етапі проводяться спеціальнітеоретичні заняття та тренінги практичноговідпрацювання навичок комунікативної тамовленнєвої поведінки. До курсів педагогіки,теорії й методики технологічної освіти таметодики навчання технології вводяться додатковітеми про комунікативну та мовленнєву поведінкувчителя технологій. Під час роботи над темамививчаються теоретичні основи позитивного



29 Молодь і ринок №11 (130), 2015

комунікативного спілкування, основні правилаправильної вимови та володіння голосом, правилапідготовки та проведення публічних виступів,особливості застосування вербальних таневербальних засобів спілкування, моделіповедінки в конфліктних ситуаціях. Значне місцевідводиться засвоєнню та обговоренню інформаціїпро невербальні засоби спілкування – міміку,пантоміміку, такесику (спілкування з допомогоюдотику), жестику, візуальний контакт.

Частина занять присвячується практичномувідпрацюванню різних моделей комунікативної тамовленнєвої поведінки вчителя технологій,розвитку вмінь розуміти невербальні проявиспівбесідника, рівень зацікавленості аудиторії,правильного використання жестів у роботі зішколярами, вдосконалення навичоксамоконтролю міміки та жестикуляції тощо.Вправляння в опануванні невербальнимикомпонентами іміджу включає в себе вміннямайбутнього вчителя управляти експресієюобличчя, вміння сконцентрувати на собі увагуаудиторії за допомогою емоційності і сполученоїз нею виразної пантомимики, вміння правильнорозподілити увагу, спрямоване на аудиторію задопомогою вигідної просторової організації тіла.

Для розвитку рефлексивних умінь таформування адекватної самооцінки студентампропонується підготовувати презентацію з будьякої теми, пов’язаної зі змістом дисципліни, щовивчається, представити її на занятті тазафільмувати один одного за допомогоювідеокамери. Після чого кожен студент дивитьсязапис свого виступу, аналізує його з точки зорувраження, яке він міг справити на аудиторію,досягнення цілей виступу, ефективності тадоцільності використання вербальних таневербальних засобів спілкування, загальноговраження від виступу та відповідності його іміджувласному уявленню про нього.

Під час роботи над темою “Рольові моделівчителя технологій” обговорюються стереотипнімоделі поведінки вчителя, правила спілкуваннязі школярами, їхніми батьками, своїми колегамипо роботі, аналізуються хибні звички та їхнаслідки, розробляються практичні технікисамопрезентації, проводяться рольові ігри“Батьківські збори в школі”, “Педагогічна рада”.Студентам пропонуються ролі класногокерівника, методиста, директора школи,заступників директора школи, психологів, іншихпедагогічних працівників або батьків у рольовихіграх. Майбутні вчителі колективно вирішуютьскладні педагогічні ситуації та знаходять кількаваріантів їх вирішення. На практичних заняттях

також аналізуються причини негативного іміджупедагогів, виробляються шляхи їх попередженнята уникнення.

Кураторами груп проводяться бесіди “Якою ябачу свою майбутню професійну діяльність?”,“Образ ідеального вчителя технологій”, “Які змінив професійній діяльності вчителя технологійвідбудуться у майбутньому?”, “Чи може людствообійтися без учителів?”, “Освітні технологіїмайбутнього та роль учителя”. Також студентампропонується написати творимініатюри на теми:“Учитель, який справив на мене враження вдитинстві”, “Особистість формується батьками.Учитель не відіграє вирішальної ролі. Чи ви згодніз цим?”

У позааудиторній роботі використовуютьсярізноманітні конкурси, турніри, що сприяютьформуванню Яконцепції студентів та їхньоготворчого потенціалу. Так, метою проведення“Педагогічного турніру” є підвищення престижупедагогічної праці серед майбутніх учителів,формування їхньої професійної спрямованості тасприяння створенню професійного іміджу.

В якості відбіркових турів та задля підготовкидо університетського етапу турніру в групахпроводяться конкурси педагогічної винахідливості.Серед конкурсних завдань – конкурс “Педагогічнаімпровізація”, рольова гра “Співбесіда зроботодавцем”, творчий конкурс “Портретвчителя технологій майбутнього” та інші.

Під час виконання конкурсу “Педагогічнаімпровізація” студенти відповідають нанепередбачувані та складні запитання школярів.Окрім педагогічної коректності відповідіоцінюються також дотепність, винахідливістьстудента, його почуття гумору та урахуванняособливостей аудиторії.

Завданням рольвої гри “Співбесіда зроботодавцем” є переконати роботодавця в галузіосвіти взяти студента на роботу, використавшисамопрезентаціюпортфоліо власних педагогічнихздобутків та позитивних якостей як учителя,людини, зацікавити своєю особистістю та описатипедагогічні перспективи співпраці з ним. Той, хтовиконує роль роботодавця, має якомога більшез’ясувати про потенційного працівника таоцінити його кваліфікацію та перспективиспівпраці з ним, на основі чого потрібно прийнятирішення про позитивну чи негативну відповідьапліканту.

Виконуючи творче завдання “Портрет вчителятехнологій майбутнього”, студенти,використовуючи творчу уяву, запропонованікартинки, маркери, клей, знання, а можливо, іпочуття гумору, створюють колективну колаж


30

картину, яка б відображала основну ідею і змістпобудови позитивного професійного іміджувчителя технологій майбутнього.

Основний етап турніру складається з декількохтурів: “Привітання. Педагогічна візитка”, “Брейнрінг”, “Конкурс на педагогічну тему”, “Конурскапітанів”, “Домашнє завдання. Сціни зішкільного життя”. Студенти мають змогупродемонструвати свої теоретичні знання,здібності у різних галузях мистецтва, застосуватитворчі здібності на практиці у ході підготовкитворчих робіт та попрактикуватися у публічнихвиступах, ораторському мистецтві, випробуватина практиці свої вміння розв’язувати складніпедагогічні ситуації, миттєво знаходити вихід уконфліктних ситуаціях тощо.

Висновки і перспективи подальшихдосліджень. Підсумовуючи, зазначимо, щоформування професійного іміджу майбутніхучителів технологій відбувається у цілісномупедагогічному процесі вищого навчальногозакладу та триває протягом усього курсунавчання. Педагогічні засоби формуванняпрофесійного іміджу включають різноманітніметоди, засоби та форми роботи, що сприяютьусвідомленню студентами своїх сильних сторін,удосконаленню тих сфер особистості, щопотребують корекції у відповідності з вимогамидо компонентів професійного іміджу майбутніхучителів технологій. Подальші розвідки можуть

лежати у сфері розробки педагогічних технологійформування професійного іміджу фахівців різнихгалузей.

1. Бондаренко В.І. Використання груповихтехнологій у формуванні професійного іміджумайбутнього вчителя технологій в умовахкредитно-модульної системи / В.І. Бондаренко //Педагогіка вищої школи: методологія, теорія,технології. Теоретичний та науково-методичнийчасопис “Вища освіта України”. – 2013. – Т. 1. –(додаток 1). – С. 224 – 227.

2. Бондаренко В.І. Формування іміджу майбутньоговчителя у процесі вивчення педагогічних дисциплін вкласичному університеті / В.І. Бондаренко //Проблеми освіти: Науковий зб. / Інститутінноваційних технологій і змісту освіти МОНМСУкраїни, – К., 2013. – Випуск 75. – С. 231 – 235.

3. Бондаренко В.І. Формування професійногоіміджу майбутніх учителів технологій / В.І. Бондаренко// Людинознавчі студії: збірник наукових працьДрогобицького державного педагогічногоуніверситету імені Івана Франка / ред. кол.Н. Скотна та ін. – Дрогобич: Видавничий відділДДПУ імені Івана Франка, 2015. – Випуск тридцятьперший. Педагогіка. – С. 58 – 68.

4. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – М.: Рефл-бук,Ваклер, 2000. – 768 с.

5. Калюжный А.А. Социально-психологическиеосновы имиджа учителя: автореф. дис. … д-рапсихол. наук: спец. 19.00.05 / Калюжный АнатолийАфанасьевич; Ярославский гос. ун-т им. П.Г. Демидова.

– Ярославль: 2007. – 50 с.




“Чому я не роздав всі розмаїті чесноти кожному, але так, що цей має одну, а той – іншу? [...] Одному даю передовсім любов, іншому – справедливість; тому – покірливість, а тому – живу віру. [...] І так ці різні дари чеснот й інших речей духовного й матеріального порядку Я роздав з великою нерівністю; Я не схотів, щоб кожен володів усім, але щоб ви мали нагоду через необхідність практикувати любов один до одного. [...] Я хотів, щоб вони мали потребу один в одному і щоб стали Моїми слугами для розподілу ласк і дарів, що вони їх від Мене отримали” .

Св. Катерина Сієнська, Діалоги, 7 “Щастя – це спокій від того, що нас любить Господь. Щастя для кожної людини – це насамперед стан душі. Людина є щасливою, коли

вона в своєму серці має спокій, коли вона свідома, що вона є в руках небесного Отця, який далеко ліпший для нас, чим навіть наші рідні батько і матір, який хоче нам добра. І що би не було навкруги нас, та свідомість, що Бог нас любить, що він є нашим отцем, що він за нас дбає, мені здається, що це є основний момент щастя”.

Блаженніший Любомир Гузар Верховний архієпископ

31 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми. Процесмодернізації системи вітчизняноївищої освіти спричиняє зміну змісту

і структури навчального процесу, підвищенняякості та доступності сфери освітніх послугвідповідно до вимог інноваційного соціальнозорієнтованого розвитку країни. Державнігалузеві стандарти вищої освіти, в основу якихпокладено компетентнісну модель, ставлять довипускників вищої школи нові вимоги, і

передовсім сформованість особистісних іпрофесійних якостей, притаманних спеціалісту звисоким рівнем компетентності [1].

Результати засвоєння студентами освітньопрофесійних програм повинні відображати нелише готовність, а й здатність до інформаційноїдіяльності: пошуку інформації і самостійномувідбору джерел інформації відповідно допоставлених цілей і завдань; уміннюсистематизувати інформацію за заданими

УДК 378.46:004

Зоряна Бурковська, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри української та іноземних мовЛьвівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій

імені С.З. Ґжицького

МОВНІ МУЛЬТИМЕДІЙНІ ПРОГРАМИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇКОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

У статті виокремлено дидактичні властивості і методичні функції мовних мультимедійних програм,виявлено організаційно-методичні умови формування іншомовної комунікативної компетенції на основівикористання мовних мультимедійних програм. На основі аналізу науково-педагогічної літератури зінноваційного навчання та освітянської практики розроблений алгоритм використання мовнихмультимедійних програм при формуванні іншомовної комунікативної компетенції студентів.

Ключові слова: іншомовна комунікативна компетенція, інформаційно-комунікаційні технології,мовні мультимедійні програми.

Літ. 6.

Зоряна Бурковская, кандидат педагогических наук,старший преподаватель кафедры украинского и иностранных языков

Львовского национального университета ветеринарной медицины и биотехнологийимени С.З. Гжицкого

ЯЗЫКОВЫЕ МУЛЬТИМЕДИЙНЫЕ ПРОГРАММЫ КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯИНОЯЗЫЧНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ СТУДЕНТОВ

В статье выделены дидактичные свойства и методические функции языковых мультимедийныхпрограмм, выявлены организационно-методические условия формирования иноязычной коммуникативнойкомпетенции на основе использования языковых мультимедийных программ. На основе анализа научно-педагогической литературы по инновационному обучению разработан алгоритм использования языковыхмультимедийных программ при формировании иноязычной коммуникативной компетенции студентов.

Ключевые слова: высшее учебное заведение, студент, иностранные языки, иноязычнаякоммуникативная компетенция, информационно-коммуникационные технологии, языковыемультимедийные программы.

Zoryana Burkovska, Ph.D. (Pedagogy), Senior Lecturer of the Ukrainian Language and Foreign Languages Department

Gzhytsky Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology

LANGUAGE MULTIMEDIA PROGRAMS AS A MEAN OF FORMATION OF FOREIGNCOMMUNICATIVE COMPETENCE OF STUDENTS

Didactic properties and functions of language teaching multimedia programs are singled out in thisarticle, it is identified the organizational methodical conditions of formation of foreign communicativecompetence through the use of language multimedia programs. On an analysis of scientific pedagogical literatureof innovative teaching and educational practice it is developed the algorithm of using language multimediaprograms while forming foreign language communicative competence of student.

Keywords: institution of higher education, student, foreign languages, foreign language communicativecompetence, information and communication technologies, language media programs.

© З. Бурковська, 2015


32

ознаками, критично оцінювати й інтерпретуватиінформацію; умінню обробляти, зберігати,захищати та передавати інформацію;перетворювати візуальну інформацію у вербальнузнакову систему і навпаки; умінню долучатипозанавчальну інформацію у процес професійноїосвіти тощо. Крім цього, студенти повиннідемонструвати високий рівень сформованостістійкої мотивації до оволодіння іноземною мовоюяк елементом загальної і професійної культури,яка сприяє здійсненню міжособистісної,міжкультурної і міжпрофесійної комунікації.

Іншомовна комунікативна компетенціястудента нами розглядається як складне,інтегральне особистісне утворення, щоуможливлює його здатність комунікувати упроцесі іншомовного фахово зорієнтованогоспілкування, а також створювати й управлятидискурсами на професійну тематику. Формуванняіншомовної комунікативної компетенції, зокремаїї компонентів – лінгвістичного, соціолінгвістичного,соціокультурного, дискурсивного, стратегічного ісоціального – є однією з цілей навчання іноземніймові у вищій школі. Аналіз низки сучаснихдосліджень [4; 5; 6 та ін.] свідчить, щоспрямування навчального процесу на формуванняіншомовної комунікативної компетенції не євиключно європейською тенденцією, ахарактеризує загальноприйнятий в усьому світіпідхід до викладання іноземних мов. Зокрема,рекомендації NCLRC (The National CapitalLanguage Resource Center) полягають у тому, щовикладання мови має ґрунтуватися на ідеїформування здатності використовувати мовувідповідно до комунікативних цілей і розглядатикомунікативну компетенцію як суму чотирьох їїскладових: лінгвістичної, соціолінгвістичної,дискурсивної та стратегічної компетенцій [4, 26].Тому реалізація освітньопрофесійних програм увищій школі повинна забезпечуватисяінформаційноосвітнім середовищем, що міститькомплекс інформаційних освітніх ресурсів тасукупність засобів інформаційних ікомунікаційних технологій.

Виклад основного матеріалу. У контекстізростаючої інформатизації суспільства виникаєпотреба у підвищенні інформаційнокомунікаційної компетенції випускників вищихнавчальних закладів. Системнодіяльнісний ікомпетентнісний підходи до навчання якметодологічне підґрунтя державних галузевихстандартів вищої освіти передбачає широкевикористання інформаційнокомунікаційнихтехнологій, мовних комп’ютерних програм, якідозволяють здійснювати самостійну аудиторну та

позааудиторную діяльність з отримання тазасвоєння знань, формування навичок і розвиткуумінь з іноземної мови. Необхідність безперервновчитися, шукати нові механізми накопиченнязнань і набуття умінь зумовлює використанняінформаційнокомунікаційних технологій упроцесі навчання. Робота з інтерактивноюдошкою, використання можливостеймультимедійних навчальних засобів стаютьневід’ємною складовою процесу вивченняіноземної мови.

Інформаційнокомунікаційні технологіїдозволяють здійснити принципово новий підхіддо професійної підготовки студентів, створитисправжнє мовне середовище, що сприяєвиникненню природної потреби в спілкуваннііноземною мовою а отже, – потреби у вивченнііноземних мов та формуванні іншомовноїкомунікативної компетенції. Потужний освітнійпотенціал інформаційнокомунікаційнихтехнологій, який може застосовуватися в навчаннііноземній мові, визначає актуальністьінноваційних процесів її викладання у вищійшколі.

Новий інформаційний етап розвиткусучасного суспільства, який характеризуєтьсяактивним впровадженням інформаційнокомунікаційних технологій у різні галузіжиттєдіяльності та виробництва вимагає новогопідходу до навчання й організації освітньогопроцесу. Застосування комп’ютера,мультимедійних програм та інформації звсесвітньої мережі Інтернет поступово переходитьу набір стандартних засобів навчання іноземноїмови. Володіння інформаційнокомунікаційнимитехнологіями і застосування їх у професійнійдіяльності стало нормою для фахівця практичнобудьякого профілю. Впровадження новихінформаційнокомунікаційних технологій впедагогічний процес вищої школи є сьогодніпроблемою, важливість якої визначаєтьсянеобхідністю підготовки компетентних фахівців,здатних реалізовувати вимоги сучасногосуспільства та потреби виробництва.

Застосування інформаційнокомунікаційнихтехнологій здійснюється за двома основниминапрямами: перший – дистанційне навчання;другий – інтеграція інформаційнокомунікаційнихтехнологій в очну форму навчання як засобу, щопідвищує ефективність навчального процесучерез: 1) відбір змісту професійного навчання,адекватного поставленим цілям; 2) уведеннявідібраного змісту в навчальний процес;3) контроль навченості на різних етапахнавчального процесу; 4) варіативність



33 Молодь і ринок №11 (130), 2015

організаційних форм навчання; 5) оволодінняновими способами учіння [3, 31].

Інформатизація освіти, включаючи мовнуосвіту, є одним з пріоритетних напрямів сучасноїметодики навчання іноземним мовам у вищійшколі. Нові інформаційнокомунікаційні технологіїздатні значно збагатити мовну і культурнупрактику студентів, а також інтенсифікуватипроцес навчання іноземній мові і культурі.Можливості інформаційнокомунікаційнихтехнологій, зокрема, мультимедійних програмнихзасобів у навчанні іноземним мовам необмежні.Вони з успіхом можуть бути використані дляпрезентації, тренування і контролю мовниходиниць будьякого рівня, введення і закріпленняграматичних структур, при навчанні читанню,письму, аудіюванню, а також для розвитку вміньусного мовлення. Використовуючи комп’ютер,викладач може давати індивідуальне завданнякожному студентові, організувати роботу в парах,видавати завдання цілій групі, що дозволяєреалізувати на практиці проблемнопошуковіметоди, а також відпрацьовувати прийоми самоі взаємонавчання. При цьому, мультимедійніпрограми виступають одним із засобів, на основіякого можна формувати компоненти іншомовноїкомунікативної компетенції студентів.

Слід зазначити, що нині існує значна науковабаза, яка дозволяє розглядати питанняформування іншомовної комунікативноїкомпетенції студентів на основі мультимедійнихпрограм. Аналіз низки досліджень показав, що заостанні роки вчені приділяли значну увагу такимважливим проблемам, як розробці теоретичнихоснов використання інформаційнокомунікаційнихтехнологій в освіті (І. Роберт, А.Єршов, М.Жалдак,Ю. Рамський та ін.), зокрема мовній (Н. Бідюк,Г. Китайгородська, Н. Микитенко, Л. Морська,Е. Полат, П. Сисоєв та ін.); виокремленнякомпонентного складу іншомовної комунікативноїкомпетенції (І. Бім, В. Сафонова, M. Canale,М. Swain, Ek van., L. Bachman, А. Palmer та ін);методиці навчання іноземним мовам на основіінформаційнокомунікаційних технологій(Л. Артеменко, Т. Гусак, І. Ключковська,Н. Соловйова, D. Gonzalez, R.P. Clark, D. Pignettiта ін.); обґрунтуванню критеріїв оцінювання рівнясформованості іншомовної комунікативноїкомпетенції (Л. Банкевич, І Бім, В. Сафонова,О. Самарова, L. Bachman, J. Harmer, D. Lussier,K. Morrow, J. Oller, N. Underhill, D. Wall, C. Weir,M. Zeidner та ін.). Проте, незважаючи на численніпраці, присвячені проблемі формуванняіншомовної комунікативної компетенції студентів,залишаються нерозв’язаними суперечності між

дидактичним потенціалом засобів інформаційнокомунікаційних технологій і недостатньоюрозробленістю відповідної методики реалізаціїцього потенціалу при навчанні іноземній мові увищому навчальному закладі.

Концепція комунікативного навчання, щовизначає стратегію підходу до викладанняіноземної мови у вищому навчальному закладі,будується на визнанні того факту, що успішнакомунікація вимагає вивчення мови через“заглиблення у культуру”. Зазначене дозволяєзробити висновок про те, що проблемаформування іншомовної комунікативноїкомпетентності студентів є актуальною дляпедагогічної теорії і практики. Не викликаєзаперечень, що процес оволодіння іноземноюмовою поза межами країни, мова якої вивчається,та без безпосередніх контактів з його носіями будеефективним, якщо він набуде усі можливіхарактеристики природного процесу оволодіннямовою і максимально наблизиться за своїмиосновними параметрами до умов керованогооволодіння мовою в природній мовній ситуації.У вищій школі подібні умови можливо відтворитина заняттях з дисципліни “Іноземна мова запрофесійним спрямуванням”, організованої звикористанням інформаційнокомунікаційнихтехнологій, а також завдяки зміні стилю роботивикладача та студентів, підходів, принципів іметодик навчання іноземної мови.

Реальний стан іншомовної комунікативноїкомпетенції студентів в умовах професійнозорієнтованого навчання виявив психологопедагогічну та навчальнометодичну невідповідністьтрадиційних методів, організаційних форм і засобівнавчання особливим вимогам, які ставляться довикладання іноземної мови у вищій школі. Аналізтеорії і практики формування іншомовноїкомунікативної компетенції студентів в умовахвивчення іноземної мови засвідчив наявністьнизки суперечностей щодо таких чинників:а) можливості вивчення іноземної мови на тлінедостатньої розробленості методики формуванняіншомовної комунікативної компетенції студентів;б) домінування традиційних методів викладанняіноземних мов у вищих навчальних закладах безурахування методу порівняння вітчизняних ізарубіжних професійних (виробничих) реалій;в) доступ до джерел автентичних матеріалів, щомістяться у періодичній пресі, Інтернеті, з одногобоку, та відсутність методик, комплексів вправ ізавдань, що сприяють освоєнню, переробці таінтерпретації отриманої соціокультурної інформаціїна основі мультимедійних програм, – з іншого.

Сучасні методики формування іншомовної


34

комунікативної компетенції студентів ґрунтуютьсяна універсальному педагогічному методіпорівняння (компарації) та використанняавтентичних текстів, що дозволяє здійснювати“діалог культур” й ознайомитися зміжкультурними реаліями, що мають важливезначення для студентів [2]. Основною метоюнавчання іноземної мови у вищому навчальномузакладі є формування іншомовної комунікативноїкомпетенції, а саме: певного рівня володіннямовними, мовленнєвими, соціокультурними іпрофесійними знаннями, уміннями і навичками,що дозволяє студентам комунікативно прийнятноі доцільно варіювати своєю мовленнєвоюповедінкою залежно від чинників спілкування,створюючи підґрунтя для комунікативногобікультурного і професійного розвитку.

Важливим засобом оволодіння іншомовноюкомунікативною компетенцією є різноманітнівправи. Для вирішення багатьох навчальнихзавдань важливо використовувати комплексивправ, які здатні змоделювати в освітній практиціскладний, системний процес формуванняіншомовної комунікативної компетенції студентів:від формування базових знань, вдосконаленняумінь і особистого досвіду комунікативноїдіяльності до високого рівня професійноїіншомовної комунікативної компетенції.Ефективною формою виконання тренувальнихвправ вважаємо форму роботи із застосуваннямінтерактивної дошки. Комплекс мультимедійнихтренувальних вправ для інтерактивної дошки маєбути адаптований до конкретного етапу навчанняіноземної мови за професійним спрямуванням.Практика свідчить, що навчальні мультимедійніпрограми (наприклад, English Discoveries, DynamicEnglish, English Express та ін.), мультимедійнізавдання і тренувальні вправи дозволяютьуспішно розвивати іншомовну комунікативнукомпетенцію студентів.

З’ясовано, що формування іншомовноїкомунікативної компетенції студентів на основімовних мультимедійних програм буде успішнимпри використанні методики, в якій дотримані такіосновні аспекти:

враховуються дидактичні властивості іметодичні функції мовних мультимедійнихпрограм: мультимедійність, інтерактивність,зворотний зв’язок, універсальність,багаторівневість навчальних мовних матеріалів,автономність;

впроваджуються певні організаційнометодичні умови формування іншомовноїкомунікативної компетенції на основі мовнихмультимедійних програм: 1) урахування цілей

навчання, закономірностей формуванняіншомовної комунікативної компетенції, умовнабуття знань, формування мовних навичок,вдосконалення мовних умінь і здібностейстудентів; 2) методична коректність мультимедійнихдидактичних матеріалів; 3) наявність чіткопрописаного алгоритму навчальних дій суб’єктівосвітньопрофесійної діяльності; 4) визначенняпсихологічної операційної готовності викладачіві студентів до використання мовнихмультимедійних програм в освітній діяльності;5) економічна виправданість розробки ізастосування мовних мультимедійних програм;

дотримується алгоритм використання мовнихмультимедійних програм, який містить такіпослідовні кроки: 1) визначення мети навчання;2) відбір і структуризація змісту; 3) використанняіндивідуальних завдань відповідно рівнянавченості; 4) відбір використовуванихкомп’ютерних, інформаційних, мультимедійнихзасобів навчання; 5) розробка тренувальнихвправ, тестів, завдань для контролю засвоєннязмісту навчальної дисципліни “Іноземна мова запрофесійним спрямуванням”; 6) розробкаструктури планування і методики проведеннянавчальних занять; 7) визначення сукупностіспособів і прийомів організації навчальнопізнавальної діяльності студентів.

Висновок. Отже, іншомовна комунікативнакомпетенція студента розглядається як складне,інтегральне особистісне утворення, щоуможливлює його здатність комунікувати упроцесі іншомовного фахово зорієнтованогоспілкування, а також створювати й управлятидискурсами на професійну тематику. Сутністьіншомовної комунікативної компетенції студентарозкривається у певному рівні володіння ниміноземною мовою, мовленням, соціокультурнимита професійними знаннями, вміннями інавичками, що дають можливість доцільноваріювати мовленнєву поведінку залежно відфункціонального чинника іншомовногоспілкування. Необмежними є можливостімультимедійних програмних засобів у формуваннііншомовної комунікативної компетенції студентів,які з успіхом можуть бути використані дляпрезентації, тренування і контролю мовниходиниць будьякого рівня, а також для введення ізакріплення граматичних структур, при навчаннічитанню, письму, аудіюванню, розвитку вміньусного мовлення на професійну тематику.

1. Васюченко П.В. Феномен компетентнісноорієнтованого підходу до підготовки фахівців[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://



35 Молодь і ринок №11 (130), 2015

www.nbuv. gov.ua/e-journals/Vnadps/2009_2/09vpvppf.pdf.

2. Гальскова П.Я. Теория обучения иностраннымязыкам: лингводидактика и методика: учеб.пособие [для студентов] / Н.Д. Гальскова, Н.И. Гез.– 3-е изд., стер. – М.: Akademia, 2006. – 333 с.

3. Гуревич Р.С. Інформаційно-комунікаційнітехнології в навчальному процесі та науковихдослідженнях: навч. посібник [для студ. пед. ВНЗ] /Роман Семенович Гуревич. – Вінниця: Планер, 2005.– 366 с.

4. Загальноєвропейські рекомендації з мовноїосвіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук.ред. укр. видання д-р пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва.– К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

5. Canale M. From communicative competence tocommunicative language pedagogy // In J.C. Richards& R.W.Schmidt (eds), Language and Communication.– London & New York: Longman, 1983. – Р. 2 – 27.

6. Bachman L.F. Fundamental Considerations inLanguage Testing. – Oxford: Oxford University Press,

1990. – 321 р.


Постановка проблеми. Пріоритетнимзавданням сучасного освітньогопроцесу є виховання всебічно

розвиненої компетентної особистості, якабездоганно володіє словом, уміє правильновисловлювати свої думки. Компетентний, затлумачним словником, – це той, “який маєдостатні знання в якійнебудь галузі; який з чимнебудь добре обізнаний; тямущий” [6, 250].

Орієнтація навчання української мови нарозвиток умінь спілкуватися вимагає опори на

текст, що стає повноправним об’єктомдослідження як максимально інформативнаодиниця мовлення, яка інтегрує значення всіхмовних засобів. Незаперечним є те, що текст –ефективний засіб навчання мови, томурозроблення шляхів його аналізу актуальне длялінгводидактики.

На сучасному етапі посилена увага до текступов’язана з входженням України до європейськогоосвітнього простору, зі зміною цільових акцентівнавчання мови, що відбито в Законі про вищу

УДК 811.378

Оксана Кравчук, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мовиЛуганського національного університету імені Тараса Шевченка

ТЕКСТ – ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ МОВНОКОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА

У статті представлено короткий опис використання прецедентних текстів на заняттях із сучасноїукраїнської літературної мови. Обґрунтовано застосування таких текстів як засобів формуваннямовнокомунікативної компетентності вчителя-філолога.

Ключові слова: текст, лінгвістичний аналіз тексту, прецедентний текст, компетентність.Літ. 7.

Оксана Кравчук, кандидат педагогических наук, доцент кафедры украинского языкаЛуганского национального университета имени Тараса Шевченко

ТЕКСТ – СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯ ЛИНГВОКОММУНИКАТИВНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ УЧИТЕЛЯ-ФИЛОЛОГА

В статье представлено короткое описание использования прецедентных текстов на занятияхсовременного украинского литературного языка. Обосновано применение таких текстов как средствформирования лингвокоммуникативной компетентности учителя-филолога.

Ключевые слова: текст, лингвистический анализ текста, прецедентный текст, компетентность.

Oksana Kravchuk, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Ukrainian Language DepartmentLuhansk Taras Shevchenko National University

TEXT AS THE WAY TO FORM LANGUAGE AND COMMUNICATIVE COMPETENCEOF A LANGUAGE TEACHER

The publication contains a brief description of using precedent texts at the lessons of Modern StandardUkrainian. The usage of such text as the way to form language and communicative competence of a languageteacher was proved.

Keywords: text, linguistic analysis of text, precedent texts, competence.

© О. Кравчук, 2015


36

освіту, Загальноєвропейських Рекомендаціях змовної освіти, концепціях, освітніх стандартах,чинних програмах. Текст, уключений до процесунавчання, є актом мовленнєвої діяльності й можебути “як опорою, так і метою, як продуктом, так іпроцесом” [4, 10].

Аналіз досліджень та публікацій. Проблемівивчення тексту з різних поглядів присвяченопраці багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців(О. Анісімова, Л. Бабенко, Н. Валгіна, Л. Варзацька,Л. Величко, В. Виноградов, О. Ворожбитова,І. Гальперін, Є. Голобородько, А. Загнітко,Н. Зарубіна, Л. Златів, Ю. Казарін, І. Ковалик,І. Кочан, М. Крупа, В. Кухаренко, Т. Ладиженська,Ю. Лотман, Л. Новіков, В. Одинцов, В. Мельничайко,А. Нікітіна, М. Пентилюк, Л. Руденко,О. Селіванова, Н. Чепелєва, Л. Щерба та інші).Дослідники вважають, що хоч система мови вжедостатньо глибоко вивчена й обґрунтована, алебагато важливих явищ не можна пояснити на рівніслів і речень. Тому детальний опис окремихчастин мовної системи вимагає вивчення тексту,який повинен стати основою мовознавчихдосліджень.

Мета статті – дослідити текст як засібформування мовнокомунікативної компетентностімайбутнього вчителяфілолога.

Виклад основного матеріалу дослідження.Текст – поняття складне й багатогранне, йоговивчення допомагає усвідомити роль, яку вінвиконує в процесі навчання мови, длязабезпечення спілкування в різних мовленнєвихситуаціях, а також у процесі його аналізу. Текст єосновою комплексного формуваннямовнокомунікативної компетентності сучасноговчителяфілолога.

Кожному текстові властива певна стилістичнаналежність. Основну частину мовного матеріалув будьякому функційному стилі складаютьзагальномовні, міжстильові засоби, але ядроутворюють своєрідні мовні засоби, які йдопомагають визначити його стиль. Тексткожного стилю може бути в усній і писемнійформі. Зазначаємо, що лінгвістичний аналізповинен використовуватися в роботі з текстамирізних стилів мови, тобто об’єктом лінгвістичногоаналізу тексту (надалі ЛАТ) “може бути науковий,офіційноділовий, публіцистичний і художнійтексти, усний виступ, діалог тощо” [7, 291], атакож тексти епістолярного та конфесійногостилів.

Загальновідомо, що вираження зміступов’язане з типологією текстів у різних стилях іжанрах, оскільки “будьякий стиль нерозривнопов’язаний з висловлюваннями й з типовими

формами висловлювань, тобто з мовнимижанрами” [1, 240]. Жанр – це різновидфункційного стилю [2, 60], це “спосіб пізнаннядійсності й спосіб репрезентації пізнаного” [5, 7],тому стиль і жанр є двоєдиними, а значить їх неварто розривати. Отже, мовний матеріалперебуває в тісному взаємозв’язку зі змістом ісмислом тексту.

Функційностильова належність текступов’язана з проблемою типів мовлення. Науковці(М. Вашуленко, Т. Ладиженська, М. Львов,В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Стельмаховичта ін.) виділяють функційносмислові типимовлення: розповідь (оповідання) – інформаціяпро події, явища, вчинки людей; роздум(міркування) – обґрунтування тез за допомогоюдоказів; опис – змалювання характерних ознакзображуваного. Типи мовлення властиві тимжанрам, які тяжіють до літературних форм. Учистому вигляді їх спостерігаємо рідко.

Для нас важливе значення має проблемавиділення типів текстів, що в сучаснійлінгвістичній науці кваліфікують як класифікаціютекстів (І. Кочан, К. Накорякова, О. Селіванова),типологію текстів (Ф. Бацевич, Н. Валгіна),групування текстів (М. Сікорський) тощо. Сучаснікласифікації текстів ґрунтуються на різнихпідходах – лінгвістичному, психолінгвістичному,соціологічному, власне комунікативному. Цеспричинено природою самого тексту, йогополіаспектністю, а тому “єдиної й вичерпноїкласифікації текстів ще не створено” [3, 66].

Лінгвістичний підхід передбачає поділ текстівза формою існування (усний чи писемний),характером відображення дійсності (художній,нехудожній), комунікативною метою (розповідь,опис, роздум), кількістю учасниківтекстотворення (монолог, діалог (полілог).

За психолінгвістичним підходом текстиподіляють за мірою алгоритмізованості таевристичності (фіксовані, нефіксовані,напівфіксовані), мірою спонтанності (спонтанній підготовлені), мірою експліцитності (словесновиражені) та імпліцитності (словесно невиражені).

Зразком соціологічного підходу є класифікаціятекстів за формою вираження (усні й писемні),типами функційножанрових різновидів мовлення(розмовнопобутові, офіційноділові, наукові,публіцистичні, епістолярні, конфесійні, художні(поетичні, прозові, драматичні), функційнимпризначенням (інформаційні, емотивні тощо).

За комунікативним підходом класифікуютьтексти на такі, що спрямовані на процес (розповіді,науковопопулярні тексти), результат (науковітексти, ділові листи, художня література) [3, 65].



37 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Отже, один і той же текст одночасно може бутизарахований до різних типологічних груп.

На сучасному етапі наявні класифікаціїдоповнили ще одним типом тексту –прецедентним (Ю. Караулов, В. Костомаров,Д. Гудков, І. Захарченко, В. Червоних та інші). Цетекст, основними ознаками якого є особливазначущість для окремих особистостей і для значноїкількості осіб у пізнавальному або емоційномуплані, текст, що має надособистісний характер,тобто добре відомий широкому оточеннюособистостей, включаючи їхніх попередників ісучасників. Зміст цих текстів цілком зрозумілийбез додаткових коментарів.

Прецедентним текстом вважається загальновідомаінформація. Такі тексти добирають зі СвятогоПисьма, національної та світової класики, зфольклору. Важливою їх ознакою є актуалізаціязмісту цитатою, ознакою, натяком, відсиланням.Уважаємо, що оволодіння прецедентнимитекстами рідної культури – важливе завданнясамовиховання особистості.

На практичних, лекційних заняттях у вищихнавчальних закладах з курсу сучасної українськоїлітературної мови студенти виконують різні видиробіт з прецедентним текстом. Подаємо зразкидеяких вправ, орієнтованих на частковий абоповний лінгвістичний аналіз тексту.

Вправа 1.Текст 1. Доведіть, що в тексті чотири складних

синтаксичних цілих. Доберіть заголовок. Складітьпростий план тексту, визначте його стиль.Поясніть наявні орфограми й пунктограми.

Великдень – день воскресіння Ісуса Христа,одне з найбільших свят християн. Ще довиникнення християнства це було свято весняногосонця й пробудження природи від зимового сну.

Після Масниць починався Великий піст. Сімтижнів не можна було їсти м’яса, сметани, масла.

Тиждень перед Паскою називався Вербним.У церкві освячували вербу. Найголовніші днітижня – Чистий четвер і Страсна п’ятниця. Усуботу святили паску, писанки, різні страви й речі.

У ніч із суботи на неділю в церкві відбуваласясвяткова служба – всенощна. Так починалосясвято, яке продовжувалося три дні (З журналу).

Текст 2. З особливим хвилюванням пишу слово“мама”, і пам’ять мимоволі воскрешаєбезсмертні імена Матерів, які стали втіленнямвселюдської доброти, мудрості, ніжності,любові. Згадую імена їхніх синів, доньок, які євищою гордістю людства, уособленням йогобагатовікової гідності, мужності, генія.

Погодьтеся: здавна все, найсвятіше,найдорожче втілювалося в нашій свідомості в

образ Матері. Сивої давнини сягає духовноетична традиція: Батьківщину називають матір’ю,землю – матінкою. І це природно, адже Матірстоїть біля колиски майбутнього народу. Невипадково її образ у всі часи був найбільшхвилюючим, найбільш привабливим для багатьохмитців. Кращі з них на століття оспівали у своїхтворах священні почуття материнства, трепетнулюбов до Матері.

Нехай у всій країні нашій проляжуть новістежки любові до наших матерів. Вони – вічноживі пам’ятники великої історії.

Нехай грядущі покоління із вдячністю схилятьсвої голови перед величчю моральності,благородства покоління нинішнього, передлюбов’ю нашою до тих, хто дав життя і чиєім’я – мама (М. Мащенко).

Виконуючи такі вправи, студенти виробляютьпрактичні вміння й навички обґрунтування текстута його характерних категорій, удосконалюютьнавички визначення стилю й типу мовлення,учаться знаходити й пояснювати складнісинтаксичні цілі, мовні засоби міжфразовогозв’язку, з’ясовувати роль ключових слів,повторюють орфографічні й пунктуаційні правила,розвивають творче мислення, збагачують,уточнюють і активізують словниковий запас.

У процесі проведення лекцій з морфології впершу чергу звертаємо увагу на те, що частинимови виступають засобами міжфразового зв’язку.Студенти не бувають пасивними спостерігачами,вони залучені до процесу аналізу, роблятьвисновки. Так, під час лекції з коментарями з теми“Займенник” тексти проектуємо на екран.Третьокурсники в процесі аналізу обґрунтовують,що займенник виявляє себе носієм багатьохстилістичних властивостей і в тексті є елементомзмісту та форми – виступає ефективнимвиражальним засобом. Окрім того, студентисловесники, визначаючи граматичні значеннязайменників, одразу з’ясовують, які з нихвиступають засобом зв’язку.

Текст 1. Шануй і поважай матір і батька.Вони дали тобі життя. Ти будеш дорослоюлюдиною, але для матері й батька до останньогоїхнього подиху залишишся дитям. Своєю працеюй піклуванням вони несуть радість у твоюколиску. Не забувай, що батьки також маютьправо на радість.

Шануй і поважай бабусю й дідуся… Дорожичестю сім’ї, оберігай її, як святиню. Де б ти небув, ніколи не забувай про свою рідну домівку.Завжди пам’ятай про неї (В. Сухомлинський).

Під час вивчення теми “Спосіб дієсловао дляаналізу часто добираємо прецедентні тексти.


38

Вправа. Текст 1. Уважно прочитайте текст,визначте стиль, назвіть характерні мовні ознаки.З’ясуйте спосіб дієслів у тексті, поясніть їх роль.Поясніть уживання великої букви.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святитьсяім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай будеволя Твоя як на небі, так і на землі. Хліб нашнасущний дай нам сьогодні; і прости нам провининаші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і невведи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава Отця, і Сина,і Святого Духа нині, і повсякчас, і навікивіків.Амінь.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, божодного оправдання не маючи, ми грішні, Тобіяк Владиці цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.Господи, помилуй нас, бо на тебе ми надіємось.Вивчення односкладного речення також

благодатний матеріал для лінгвістичного аналізупрецедентних текстів конфесійного стилю.

Вправа 1. Прочитайте текст, визначте йогостиль, назвіть характерні мовні ознаки. Поясніть,яку роль відіграють односкладні речення, визначтеїх тип. З’ясуйте роль звертань.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи,очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконнянаші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, іменіТвого ради. Господи, помилуй. Господи, помилуй.Господи, помилуй.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, іповсякчас, і навіки-віків. Амінь (Молитва доПресвятої Тройці).

Висновки. Виконання таких вправ сприяєстворенню на заняттях комунікативних ситуацій,спонукає студентів до мовленнєвої творчості,отже, сприяє формуванню мовнокомунікативноїкомпетентності майбутнього вчителяфілолога. Це

керований процес становлення професіоналізму.Шлях від сприймання, розуміння, аналізублизького, знайомого, довершеного за змістом іформою тексту приводить до досконалих власнихвисловлювань.

Висловлені в статті міркування не претендуютьна остаточне розв’язання проблеми використанняпрецедентного тексту як засобу формуваннямовнокомунікативної компетентності майбутньоговчителяфілолога, а відбивають лише деякіаспекти цієї роботи і є перспективним напрямомдля подальшого наукового пошуку.

1. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров /М.М. Бахтин // Полн. собр. соч.: в 7 т. – М.: Рус.слов., Т. 1. – 1956. – 856 с.

2. Єрмоленко С.Я. Українська мова: короткийтлумачний словник лінгвістичних термінів /С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, О.Г. Тодор; за ред.С.Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 222 с.

3. Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту:навч. посіб. / Т.А. Єщенко. – К.: ВЦ “Академія”,2009. – 264 с.

4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовноїосвіти: вивчення, викладання, оцінювання / наук.ред. проф. С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. –273 с.

5. Синельникова Л.Н. Филологический анализтекста (методология и практика) /Л.Н. Синельникова, П.В. Черниенко // Проблемифілології: зб. наук. пр., присвячених 70-річчю ун-ту. – Луганськ, 1993. – С. 3 – 13.

6. Словник української мови. К.: Наук. думка,1973. – Т. 4. – 840 с.

7. Українська мова: Енциклопедія / редкол.:В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови),М.П. Зяблюк та ін. – 2-е вид., випр. і доп. – К.:Укр. енцикл., 2000. – 824 с.



“Справжнє щастя – це не багатство чи добробут, не людська слава чи влада, ні жодна людська справа, якою корисною вона б не була, – чи то наука, чи техніка, чи мистецтво, – ні жодне творіння, лише Бог один, що є джерелом усякого добра і любові:

Багатство є великим ідолом нашого часу; багато людей йому спонтанно поклоняються. Вони вимірюють щастя майном, а через майно вимірюють гідність (...) Усе це йде від нашого переконання, що з багатством можна все. Отже, багатство є одним із сьогоднішніх ідолів, а іншим є популярність. (...) Дійшло до того, що популярність – бути відомим і чинити шум у світі – вважають добром самим у собі, найвищим добром, предметом дійсної пошани”.

Катехизм Католицької Церкви 1723


39 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми . Площинудидактичної інтенсифікації уявляють,як відповідним чином організоване

середовище, єдність множинності, що складаєтьсяз окремих конструктів, сегментів та елементів.Кожен конструкт містить сегменти, сегмент єсукупністю певних елементів. Таким чиномздійснюється наочне втілення зв’язку “елемент”– “фрагмент” – “цілісність”.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Теоретичні дослідження економічного аспектуфункціонування вищої освіти (В. Байденко, В. Базилевич,Т. Бєлова, В. Білик, В. Буряк, С. Мочерний, та

інші) послідовно доводить необхідністьвиникнення та функціонування освітніх систему якості специфічних засобів не лише постійногосоціального відтворення, а й інтенсифікації йогов абсолютній більшості можливих напрямків. Тожпотреба здійснення інтенсифікаційних процесівє невідкладною проблемою сьогодення.

Сучасна дослідниця В. Данілова зазначає, щов загальнонауковому розумінні структура – цевнутрішній спосіб організації цілісності системи,взаємозв’язок між її елементами. Під структуроюдидактичних систем вчена розуміє сукупністьстійких внутрішніх зв’язків об’єкту, що

УДК 378.147Світлана Малихіна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри економіки

Національний транспортний університет, м. Кривий Ріг

СЕГМЕНТНО-ЕЛЕМЕНТНА СТРУКТУРА ЛІНІЙНО-ГОРИЗОНТАЛЬНОЇПЕРСПЕКТИВИ ПЛОЩИНИ ДИДАКТИЧНОЇ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

У статті розглянуто уявлення про дидактичну площину, як сукупність певних елементів.Представлено сегментно-елементну структуру дидактичної інтенсифікації в лінійно-горизонтальній талінійно-вертикальній перспективі площини дидактичної інтенсифікації навчальної діяльності студентіввищих навчальних закладів. Детально розкрито сутнісні характеристики кожного з конструктівсегментно-елементної структури лінійно-горизонтальної перспективи площини дидактичноїінтенсифікації.

Ключові слова: дидактична площина, сегментно-елементна структура, лінійно-горизонтальнаперспектива, лінійно-вертикальна перспектива, перспектива площини дидактичної інтенсифікації,навчальна діяльність, студенти вищих навчальних закладів.

Літ. 8.

Светлана Малыхина, кандидат педагогических наук, доцент кафедры экономикиНациональный транспортный университет, г. Кривой Рог

СЕГМЕНТНО-ЭЛЕМЕНТНАЯ СТРУКТУРА ЛИНЕЙНО-ГОРИЗОНТАЛЬНОЙПЕРСПЕКТИВЫ ПЛОСКОСТИ ДИДАКТИЧЕСКОЙ ИНТЕНСИФИКАЦИИВ статье рассмотрено представление о дидактической плоскости как объединении определенных

элементов. Представлено сегментно-элементную структуру дидактической интенсификации в линейно-горизонтальной и линейно-вертикальной перспективе плоскости дидактической интенсификации учебнойдеятельности студентов высших учебных заведений. Детально раскрыто смысловые характеристикикаждого конструкта сегментно-элементной структуры линейно-горизонтальной перспективы плоскостидидактической интенсификации учебной деятельности студентов высших учебных заведений.

Ключевые слова: дидактическая плоскость, сегментно-элементная структура, линейно-горизонтальная перспектива, линейно-вертикальная перспектива, перспектива плоскости дидактическойинтенсификации, учебная деятельность, студенты высших учебных заведений.

Svitlana Malykhina, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Economics Department National Transport University, Kryvyi Rih

THE SEGMENT AND ELEMENT STRUCTURE OF LINIAR HORIZONTALPERSPECTIVE OF THE INTENSIFICATION OF DIDACTIC PLANE

The idea of didactic plane as a set of specific elements is given at the article. The segment and elementstructure of didactic intensification in linear horizontal and linear vertical plane of didactic perspective ofintensifying educational activity of higher education students is presented. Details disclosed inner characteristicsof each segment constructs-cell structure of linear horizontal plane didactic perspective of intensification.

Keywords: didactic plane, segment-cell structure, horizontal linear perspective, linear vertical perspective,the perspective plane of didactic intensification, learning activities, students of higher educational institutions.

© С. Малихіна, 2015

СЕГМЕНТНО-ЕЛЕМЕНТНА СТРУКТУРА ЛІНІЙНО-ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ ПЕРСПЕКТИВИПЛОЩИНИ ДИДАКТИЧНОЇ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

40

вивчається, що забезпечує його цілісність татотожність самому собі за наявності зовнішніхзмін: “в результаті структурування процесунавчання відбуваються якісні зміни, щовизначально впливають на його функціональніможливості” [2].

Формування цілей статті(постановказавдання). З цієї позиції доцільно розглянутиплощину дидактичної інтенсифікації навчальноїдіяльності студентів, враховуючи, що ця діяльністьрозгортається в освітньому середовищі вищогонавчального закладу, як сукупність певнихсегментів, які розглядаємо у лінійногоризонтальній та лінійновертикальнійперспективі, що і становить мету даної статті.

Виклад основного матеріалу . Тож всегментноелементній структурі дидактичноїінтенсифікації (лінійногоризонтальна перспектива)виокремлюємо такі конструкти:

організаційноадаптивний конструкт (ОАК); мотиваційноцільовий конструкт (МЦК); когнітивнодіяльнісний конструкт (КДК); аналітикокорекційний конструкт (АКК); процесуальнотехнічний (ПТК) інструментальний конструкт (ІК); рефлексивний конструкт (РК).Ці конструкти представляють собою лінійно

горизонтальний розріз площини дидактичноїінтенсифікації.

У лінійновертикальній перспективі площинидидактичної інтенсифікації навчальної діяльностістудентів вищих навчальних закладів маємо такіконструкти:

конструкт дидактичної аксіології (КДА); конструкт дидактичної адаптації (КДА); конструкт дидактичної інтеграції (КДІ); конструкт дидактичної кваліфікованості

(КДКвал); конструкт дидактичної стилізації (КДС); конструкт інднивідуальнопізнавальних

навчальних стратегій (КІнПС); прогностичнопревентивний конструкт

(ППК).Детальніше розглянемо сегментноелементну

структуру лінійногоризонтальну перспективуплощини дидактичної інтенсифікації.

Організаційноадаптивний конструкт (ОАК)площини дидактичної інтенсифікації містить такісегменти: закономірності, принципи дидактичноїінтенсифікації навчальної діяльності, організаційніформи навчальної діяльності, методи, засоби НД,навчальнометодичне забезпечення НД, графік тарежим навчальної діяльності студентів (т. зв.дидактичний комплекс).

Організаційні особливості дидактичної

інтенсифікації навчальної діяльності пов’язуємоз розкриттям можливостей кредитномодульноїсистеми навчання, врахуванням потенціалубагаторівневої системи вищої освіти, постійнимкоректуванням у відповідності до цьоговузівських освітніх програм, пошуку додатковихресурсів інтенсифікації.

“Необхідність інтенсифікації навчальновиховного процесу…, тобто більш ефективноговирішення завдань за порівняно нетривалийпроміжок часу, вимагає сьогодні встановленнядоцільного співвідношення різних формнавчальних занять з метою усунення непотрібногодублювання навчального матеріалу, подоланняформалізму у викладанні…” [6, 139] пишутьЗ. Курлянд та Р. Хмелюк.

Сучасні вищі навчальні заклади активнозалучаються до міжнародних освітніх програм тасвітових освітніх структур. Тож добираючиорганізаційні форми та корелюючи їх з метоюздійснення дидактичної інтенсифікації, викладачівищої школи повинні враховувати зовнішнітенденції, а також те, що сучасний студент яксуб’єкт навчальної діяльності може бути суб’єктомосвітніх упливів поза межами даного навчальногозакладу. Добір оптимальних організаційних формз урахуванням професійної спеціалізації тамайбутніх життєвих і професійних планів студента– важливий напрям здійснення дидактичноїінтенсифікації.

Дидактичні комплекси в сучасних умовахрозробляються з урахуванням сучаснихінформаційних та комунікаційних технологій.Розробка інформаційних технологій тавідповідних дидактичних комплексів – важливийнапрям роботи викладача вищої школи, відреалізації якого безпосередньо залежитьрезультативність дидактичної інтенсифікаціїнавчальної діяльності. Зважаємо на думку В. Чайки,який пише про те, що структура дидактичногокомплексу “має бути гнучкою і залежати від зміступредметної галузі” [8, 204].

У межах площини дидактичної інтенсифікаціїтрадиційні навчальні (базові й робочі) програми(електронний та текстовий варіанти), завданнядля самостійної роботи, електронні варіантилекцій (за вибором викладача), література затематичними розділами та блоками доповнюєтьсятезаурусом опорних понять певних навчальнихтем, творчими завданнями, тестовимизавданнями різного рівня складності, фондомелектронних посилань, відеоматеріалами, щовисвітлюють окремі аспекти фахової підготовкиспеціалістів.

У межах організаційноадаптивного



41 Молодь і ринок №11 (130), 2015

конструкту площини дидактичної інтенсифікаціїінтенсифікаційні дії розгортаються за такиминапрямами:

“від цілого до частки”: студент повиненрозуміти, знати, мати усвідомлене уявлення проте, що є метою та кінцевим результатом йогонавчання, мати реальне уявлення про майбутнюпрофесійну діяльність, обов’язки, особливостіпраці, особистіснопрофесійні якості, якимиповинен оволодіти;

“від частки до частки”: інтенсифікаційнівпливи здійснюються за всіма складникаминавчального процесу (аудиторні, позааудиторнізаняття, методи й прийоми навчання, технічнізасоби).

Мотиваційноцільовий конструкт (МЦК)площини дидактичної інтенсифікації навчальноїдіяльності пов’язуємо з такими сегментами:навчальнопрофесійними установками,спрямованістю, формуванням професійнихмотивів учіння, виробленням потреби в отриманніпрофесійних знань, умінь та навичок,формуванням професійної усталеності.

Дослідники вказують, що при наявностіпрофесійної мотивації навчальна діяльністьстудентів має наполегливий та розгорнутийхарактер, формується часова перспектива,ідентифікація з професійною моделлю, уявленняпро себе в майбутньому в ролі виконавцяпрофесійної діяльності [7, 164], отже, створюєтьсяпозитивна мотиваційна основа дляінтенсифікаційних процесів.

Н. Бордовська зазначає, що нині у викладачівуже не викликає сумнівів той факт, що успіхнавчальної діяльності студента залежить відрозвитку навчальної (дидактичної) мотивації, ане лише від здібностей, інколи може діяти такзваний компенсаторний механізм, зокрема, занаявності високої мотивації недолік у здібностяхможе компенсуватися інтересом до предмету,усвідомленим вибором певної професії тощо. Тасправа не лише в співвідношенні здібностей імотивації. Дослідження, які проводилися під часнавчального процесу у вищій школі, зочевидністю демонструють, що сильні та слабкістуденти різняться один від одного не запоказниками розвитку інтелекту, а за тим, якоюмірою є розвинутою професійна мотивація взагалій дидактична мотивація зокрема. Одну зпровідних ролей у формуванні студентіввідмінників і посередніх студентів починаєвідігравати система внутрішніх стимулівособистості до навчальної діяльності. У самійсфері дидактичної мотивації провідну рольвідіграє позитивне ставлення до майбутньої

професії, оскільки цей стимул безпосередньопов’язаний з цільовими настановами особистості.Сучасна дидактика вищої школи послуговуєтьсянаробками психологів і педагогів щодовзаємозв’язку й характеру полімотивації таусвідомленого вибору професійноособистісноїмети: підсумковий “поштовх” до реалізації такоїмети фактично є сумарним, таким, що виникаєна основі її мотиваційного значення, вірогідностічекання успіху чи, окремо – неуспіху, багатьохінших чинників, які відбивають складністьситуативної мотиваційної взаємодії.

У дослідженнях, предметом вивчення яких єособливості мотивації учіння та навчальноїдіяльності, підкреслюють тісний взаємозв’язокнавчальної мотивації з поняттями свободи учіння,бажанні навчатися, потребою у здобутті знань.

Сучасна дослідниця І. Ігнаткова, здійснюючиза допомогою кореляційного аналізу виявленняконтекстів, що детермінують становленнянавчальнопрофесійних установок студентів очноїта заочної форм навчання (навчальнопрофесійнаустановка – “мотиваційносенсове утворення, щовизначає спрямованість особистості насприйняття виконання й оцінку майбутньоїпрофесійної діяльності”), з’ясувала: контекст“бажання членів родини, батьків, близьких”спричиняє негативний уплив на становленнянавчальнопрофесійної установки як у студентівденного, так і у студентів заочного відділення.Контекст “сподівання набути оптимальних умовдля саморозвитку та особистісного росту” та“прагнення оволодіти престижною професією”спричиняють негативний уплив на становленнянавчальнопрофесійних установок у студентівденного відділення, однак у студентів заочноїформи навчання ті ж контексти формуютьпозитивну навчальнопрофесійну установку.Окрім того, вплив останнього контекступідсилюється на старших курсах (4 та 5 рікнавчання). Контексти “прагнення перевірити своїздібності” та “сподівання отримати матеріальнийдобробут від здобутої професії” більшийформувальний вплив спричиняють настановлення навчальнопрофесійних установокстудентів заочної форми навчання, аніж студентівденного відділення.

Результативність дидактичної інтенсифікаціїзалежить від стійкості професійної мотивації, яка,в свою чергу, спирається на розуміння студентомкорисності, потрібності, важливості знань, щоотримуються в навчальній діяльності,посильністю навчальних завдань, різноманітністюнавчальної праці, залученням студентів у процессамостійного пошуку та відкриття нових знань.


42

Спрямованість та професійна усталеність –“основа, що визначає зміст без включеннявластивостей особистості, своєрідний стриженьособистості” [1, 114], – указує С. Вітвицька. Типусталеності особистості – провідний напрям, уякому людина себе стверджує, розвиває своїздібності. У відповідності до суспільних прагненьі потребомотиваційної сфери виокремлюютьтипи студентів з установками на творення нового,споживацькою спрямованістю та деструктивноюспрямованістю [1]. Пізнавальна спрямованість підвпливом навчального процесу професіоналізується.На думку Л. Подоляк та В. Юрченко, професійнаспрямованість характеризується стійкістю(нестійкістю), домінуванням соціальних або вузькоособистісних мотивів, далекою чи близькоюперспективою життєдіяльності:

професійна мотивація є панівною: загальнепозитивне ставлення, інтерес і схильність допрофесійної діяльності; прагнення за її допомогоюреалізувати ідею служіння суспільству;

розуміння та прийняття професійних завданьіз оцінкою власних ресурсів для їхньогорозв’язання;

бажання вдосконалювати свою підготовку допрофесійної діяльності, підсилюються мотивисамоосвіти;

прагнення задовольняти духовні й матеріальніпотреби, працюючи в галузі своєї діяльності [7].

Когнітивнодіяльнісний конструкт (КДК)площини дидактичної інтенсифікації містить такісегменти: система наукових знань та навчальнихумінь і навичок на предметному таміжпредметному рівнях, яку опановують студентиза період навчання у вищому навчальному закладі.

Як відомо, когніція – дериват від двохлатинських термінів cognition et cognitatio –пізнання й пізнавання, – процес надбання знань ійого результат. Когнітологія вивчає одержання,збереження й переробку знань. Знання є основою,підґрунтям формування індивідуальноособистісного стилю пізнавальної діяльності тамайбутнього професіоналізму. Важливимиособливостями знань, які опановує студент заперіод навчання у ВПНЗ є:

комплексність, тобто синтез знань з різнихгалузей наук;

одночасність формування знань на різнихрівнях (теоретичному, прикладному, методичному,технологічному);

особистісна забарвленість: знання“пропущені” через власну позицію викладача тастудента [1, 70].

Цей сегмент забезпечується: насиченістю змісту процесу навчання

інформацією, яка має значення для особистісногозростання студента як професіонала, здійсненняпрофесіоналізації знань з будьякого навчальногопредмета;

нарощуванням не лише змісту, а й обсягу йґрунтовності новизни навчального матеріалу;

надання студентам свободи для виявленняпізнавальних потенцій та творчих здібностей;

нешаблонним, творчим ставленнямвикладача до викладання свого навчальногопредмета, інтерес до науки, яку він викладає,компетентність та особистий авторитет.

За період навчання у вищому навчальномузакладі студент опановує фахово важливі знаннятеоретичного та емпіричного плану. І. Зимнянадає характеристику першому та другомурізновиду: на її думку, емпіричні знанняформуються в порівнянні предметів, уявлень проних внаслідок визначення загальнихвластивостей; при порівнянні виокремлюєтьсяпевна сукупність предметів, які відносяться доконкретного класу (на основі формально загальноївластивості, без розкриття їх внутрішньогозв’язку); знання, які спираються наспостереження, відбивають в уявленні зовнішнівластивості предмета; формально загальнівластивості розміщуються поряд з винятковимита поодинокими, комбінується загальне йодиничне. Конкретизація емпіричних знаньполягає у доборі прикладів, фактів, а засобамифіксації виступають терміни. І саме в цьомуемпіричні знання у процесі навчальної діяльностіорганічно змикаються з теоретичними. Теоретичнізнання, за твердженням І. Зимньої, виникаютьвнаслідок аналізу ролі і функцій певнихособливих відношень усередині цілісної системиу процесі аналізу розкриваються генетичновихідні відношення, загальні основи, сутністьцілісної системи; знання, що виникають якмисленнєве перетворення предметів, відбиваютьїх внутрішні відношення і зв’язки, що “виходять”за межі безпосереднього представлення,фіксується зв’язок реально існуючого загальноговідношення цілісної системи і її різних виявів,конкретизація полягає у встановленні тапоясненні особливих і поодиноких виявівзагальної підвалини цілісної системи. Теоретичнізнання відображаються в способах розумовоїдіяльності та смислознакових засобах [3, 156].

Особливого значення набуває якістьіндивідуального знання (теоретичного таемпіричного) й загальна інформаційна обізнаність:саме знання, уведене в суспільний обіг, виступаєджерелом збагачення національногоінформаційного ресурсу, як стверджують науковці.



43 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Однак мусимо констатувати, що залучаючись допошуку, переробки, засвоєння й використаннянакопиченої суспільством інформації, студент усеж усвідомлює себе насамперед споживачем, а неінтерпретатором чи поширювачем нового знання.В умовах швидкозмінних реалій вища школазалишається потужнім осередком зростання тазміцнення людського мислення, “атмосфероюінтелекту”, в якій людина набуває універсальноїпрофесійної освіченості, формується якособистість. На думку Дж. Ньюмена, вища школаХХІ столітті є аналогом світського суспільства,де збираються люди задля спілкування і“циркуляції думок”, як заклад, де створюється“інтелектуальний світ” чистої атмосфери думки,якою дихають і студенти, і викладачі [5, 285]. Тожінтенсифікація “циркуляції думок” повинназабезпечити “вихід” студентів із навчальноїдіяльності в діяльність наукову, залучення донаукової роботи вищого навчального закладу вконтексті внутрішньовузівських, загальнодержавних,міжнародних проектів, формування й поглибленнянаукових уявлень студентів про формиміжнародної наукової співпраці.

Термін “когнітивнодидактична взаємодія”поширюється в науковому просторі завдякипрацям Л. Кондратьєвої, В.Краєвського, Н. КриловоїВ. Сластьоніна та інших учених. Як діяльніснеполе дидактичної інтенсифікації дидактичнавзаємодія розглядається як:

безпосередня й опосередкована взаємодіясуб’єктів навчальної діяльності, що породжує їхвзаємну зумовленість та зв’язок;

діяльність того, хто навчає, і того, хто вчиться; форма організації спільної навчальної

діяльності; контакт викладача й студентів у процесі

навчання, наслідком якого є зміна світогляду,поведінки, діяльності, взаємин;

вплив суб’єктів навчальної діяльності одинна одного без використання явних чи прихованихформ примусу.

Дидактична інтенсифікація втілюється всамоактуалізацію суб’єктів навчальної взаємодії,призводить до встановлення сприятливогонавчального мікроклімату, пришвидшує темпидидактичної та соціокультурної само ідентифікаціїстудента, сприяє розвиткові партнерськихякостей, уміння взаємодіяти в команді однодумців.

Аналітикокорекційний конструкт (АКК)площини дидактичної інтенсифікації містить такісегменти та елементи: аналіз з подальшимсинтезом сукупності інформації, яка необхідна дляздійснення успішної навчальної діяльності,визначення провідних та допоміжних

інтенсифікаційних засобів, корекція темпу танапрямів навчальної діяльності студентів.

Аналіз викладача та самоаналіз студентомсукупності навчальної інформації, яка необхіднадля здійснення успішної навчальної діяльності утеперішній час та на близьку і віддаленуперспективу безпосередньо пов’язані з доборомінтенсифікаційнпх засобів.

Вибір оптимального темпу навчальноїдіяльності – важлива проблема викладача істудентів. Темп подачі лекційного матеріалу, темпрозумової діяльності студентів під чассемінарських та практичних занять, темпіндивідуальної навчальної діяльності студентівпідлягають аналізу та корекції з урахуваннямбагатьох чинників. Наприклад, хід тарезультативність навчальної діяльності студентівпід час лекцій (видимий зріз – слухання,сприйняття та фіксація, конспектування)безпосередньо залежить від наукового рівнянавчальної інформації, що викладається лектором,оптимального обсягу, доказовості тааргументованості суджень лектора, достатньоїкількості фактів, прикладів, безпосередньопов’язаних з майбутньою професійною діяльністюстудента, ясністю та послідовністю викладудумок. Інтенсифікаційні впливи можуть набуватитаких втілень, як постановка лекторомпроблемних питань, що сприяють активізаціїмислення студентівслухачів, аналіз різних точокзору на певну наукову проблему, поступове йлогічне роз’яснення незрозумілих або важких длярозуміння термінів, положень, апелювання до вженабутих знань та ін.

Для самого студента аналіз своїх досягнень уруслі здійснення інтенсифікації навчальноїдіяльності – один із необхідних етапів і постійнаумова внутрішнього росту й удосконалення.Такий аналіз в дидактичному плані здійснюєтьсяшляхом зіставлення й порівняння реальногоздобутків та ідеального представленняінтенсифікаційних процесів.

Процесуальнотехнічний конструкт (ПТК)площини дидактичної інтенсифікації містить такісегменти та елементи: об’єкти, за допомогою якихздійснюється навчальна діяльність і оновлення абозміна яких може призвести до інтенсифікаціїнавчальної діяльності.

Дидактична інтенсифікація навчальноїдіяльності студентів зумовлена збагаченнямнавчального процесу за рахунок уведення новихоб’єктів (навчальних програм, методичнихкомплексів, сучасного оснащення навчальногопроцесу) та відкриття нових можливостей шляхомтехнічного переоснащення навчальної діяльності


44

студентів. Об’єкти навчальної діяльності студентів(уявні, матеріальні), зазнаючи інноваційноговпливу (наприклад, шляхом уведення донавчальних планів і програм міждисциплінарних,елективних курсів тощо), інтенсифікуютьнавчальну діяльність, змінюючи її процесуальніособливості.

Інструментальний конструкт (ІК). Сегменти таелементи: матеріальні, технічні, людські ресурсидля здійснення інтенсифікації навчальноїдіяльності студентів.

Свого часу А. Маршалл найбільш системно йповно проаналізував економічне значення вищоїосвіти в рамках класичної доктрини і зробиввисновок, що витрати на освіту подібні доінвестицій в матеріальний капітал: заробітнаплатня та інші добутки громадян мають багатоспільного з відсотком на капітал. Це відповідністьміж причинами, що керують ціною пропонуванняматеріального і персонального капіталів: людинупідштовхують до дії потреби накопичуватиперсональний капіталу вигляді освіти. Аналогічнісудження знаходимо й у Г. Беккера: людину(студента) і набуті нею навички до праці варторозглядати як капітал, тому, що поперше, вартістьнавчання й виховання складають реальні затрати;подруге, праця освіченої людини більшпродуктивна, та й витрати на освіту у підсумкузбільшують національне багатство країни. Тожіснує аналогія між людським і матеріальнимкапіталом: і той, і інший, приносить прибуток.Тож матеріальні, технічні, людські ресурсибезпосередньо впливають як на сутністьінтенсифікаційних процесів, так і на процеснавчальної діяльності й накопичення студентом“індивідуального капіталу” у вигляді якісної вищоїосвіти.

Специфічна особливість економічної категоріївищої освіти, або її економічна сутність, сьогоднізводиться до таких положень:

процес формування людського ресурсувиступає визначальною передумовою для всієїсистеми відтворення людських ресурсів; цепроцес набуття, оновлення та удосконаленняякісних параметрів праці, у тому числі –навчальної праці студента;

процес формування людського ресурсу заекономічним змістом тотожній процесам йоговикористання (І. Каленюк, О. Куклін [4, 62]).

Тож у межах інструментального конструктуплощини дидактичної інтенсифікації навчальноїдіяльності наголос робиться на оптимальномувикористанню матеріальних, технічних талюдських ресурсів.

Рефлексивний конструкт (РК) площини

дидактичної інтенсифікації має такі сегменти таелементи: самоаналіз продуктивності навчальноїдіяльності та ходу дидактичної взаємодії позакультурними та світоглядними розбіжностями,особливостей партнерських взаємин суб’єктівнавчальної діяльності.

Сьогодні наше суспільство потребуєспеціалістів, які не лише можуть відтворюватитехнічний досвід, а й на системній основіаналізувати та проектувати складні соціальнотехнічні, соціальноекономічні та соціокультурнісистеми, знаходити ефективні соціально доцільністратегії розв’язання складних сучасних задачуправління великими соціальними системами.Цьому сприяє вироблення навичок самоаналізупродуктивності навчальної діяльності взагалі таходу й особливостей дидактичної взаємодії напевних її етапах.

Виконавши ту чи іншу дію чи ряд дій, тобтовирішивши ряд навчальних задач, викладачзмінює ступінь сформованості навчальноїдіяльності й розвитку основних сферіндивідуальності. При цьому він сприймає такзвані сигнали зворотного зв’язку, які несутьінформацію про результати дій. Ця інформаціядозволяє судити не тільки про новий стан тієї чиіншої сфери чи складової навчальної діяльності,а – і це головне – є для педагога сигналом прорезультати його діяльності. Вона дає педагогууявлення про те, чи вирішено завдання (чидосягнуто мету). Отже, аналіз (самоаналіз)педагогічної діяльності є таким самимневід’ємним її компонентом, як постановка метий застосування засобів для її досягнення. Цеозначає, що при конструюванні й реалізаціїтехнології необхідно розуміти дидактичні основиформування навчальної діяльності, які включають:

принцип цілісності навчальної діяльності; пріоритет самостійного учіння; принцип селективності (вибірковості) учіння:

надання студенту свободи вибору цілей, змісту,методів, джерел, засобів, термінів, часу, місцяучіння, оцінювання результатів навчання й учіння.

принцип єдності діяльностей: навчальнудіяльність необхідно формувати в єдності зрозвитком основних сфер індивідуальностілюдини.

Для здійснення рефлексивних дій студент маєволодіти особливими специфічними засобамирозуміння й саморозуміння, які дозволяютьпоєднувати в собі дві позиції – об’єкта й суб’єктанавчального процесу. Сегменти рефлексивногоконструкту зводяться до самоактуалізації суб’єктівнавчальної взаємодії, сприятливий навчальниймікроклімат, дидактична та соціокультурна само



45 Молодь і ринок №11 (130), 2015

ідентифікація студента у дидактичній взаємодії,розвиток партнерських якостей, уміннявзаємодіяти в команді однодумців

Загальна схема “створенняпроектуваннявпровадженнявикористання” (“Conceive – Design– Implement – Operate”) реалізується завдякисполученню конструктів площини дидактичноїінтенсифікації.

Отже, можна дійти висновків про те, щоплощина дидактичної інтенсифікації навчальноїдіяльності студентів не є утворенням сталим, їїконструкти та сегменти цілком підлягаютьформотворчим упливам та, відповідно,моделюванню.

1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи. Підручник за модульно-рейтинговоюсистемою навчання / Світлана Сергіївна Вітвіцька.– К.: Центр навчальної літератури, 2011. – 384 с.

2. Данилова В.И. Дидактическое структурирование

процесса обучения студентов в педагогическом вузе /Вера Ильинична Данилова. – Дис. … канд. пед. наук:13.00.01. – Пермь: ПГПУ, 2003. – 204 с.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: учеб.пособие / Ирина Алексеевна Зимняя. – Ростов н/Д.:Феникс, 1997. – 480 с.

4. Каленюк И.С. Развитие высшего образования иэкономика знаний / И.С. Каленюк, О.В. Куклин. – М.:Новое знание, 2014. – 383 с.

5. Новые педагогические и информационныетехнологии в образовании / Под ред. Е.С. Полат. –М.: Логос, 1999. – 256 с.

6. Педагогіка вищої школи : навч. посібник / Підзаг. ред. З.Н. Курлянд. – К.: Знання, 3-тє вид. – 495 с.

7. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи:підручник / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К.:Каравела, 2008. – 352 с.

8. Чайка В.М. Основи дидактики: тексти лекційта завдання для самоконтролю: навч. посіб. /Володимир Мирославович Чайка. – Тернопіль:

Астон, 2002. – 244 с.


Постановка проблеми. У сучасномуукраїнському суспільстві утверджуєтьсяпарадигма освіти, що ґрунтується на

засадах дитиноцентризму, розуміннянеповторності та самобутності дитини, її правана розвиток і реалізацію власних інтересів.

Втілення у життя таких ідей неможливе безвивчення їхньої ґенези, глибокого осмисленняпозитивного досвіду, набутого педагогічноюнаукою і практикою, зокрема, впродовж 20х роківХХ ст., коли провідне місце у системідитинознавчих наук посідала педологія.

УДК 159.922.7

Тамара Янченко, кандидат педагогічних наук, доцент,докторант Інституту педагогіки НАПН України, м. Київ

ЛІКВІДАЦІЯ ПЕДОЛОГІЇ В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИУ статті висвітлюються причини та негативні наслідки ліквідації педології (науки про дитину) в

радянській Україні у 30-ті роки ХХ ст.Ключові слова: педологія, науковий розвиток, умови розвитку суспільства, освітньо-виховна

система, педагогіка.Літ. 12.

Тамара Янченко, кандидат педагогических наук, доцент,докторант Института педагогики НАПН Украины, г. Киев

ЛИКВИДАЦИЯ ПЕДОЛОГИИ В УКРАИНЕ: ПРИЧИНЫ И ПОСЛЕДСТВИЯВ статье рассматриваются причины и отрицательные последствия ликвидации педологии (науке

о ребенке) в советской Украине в 30-е годы ХХ в.Ключевые слова: педология, научное развитие, условия развития общества, образовательно-

воспитательная система, педагогика.

Tamara Yanchenko, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor Institute of Pedagogic of NAPS of Ukraine

THE ELIMINATION OF PEDOLOGY IN UKRAINE: REASONS AND CONSEQUENCESThe article highlights the reasons and negative effects of elimination of pedology (the science about

child) in soviet Ukraine in the 30-th of the twentieth century.Keywords: pedology, scientific development, conditions for the development of society, the educational

system, pedagogy.

© Т. Янченко, 2015

ЛІКВІДАЦІЯ ПЕДОЛОГІЇ В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

46

Педологія, наука про дитину, виникла у СШАу кінці ХІХ ст. У Радянському Союзі, до складуякого, як відомо, входила й Україна, у 20ті рокиХХ ст. вона стала головною науковою галуззю,на досягнення якої орієнтувалися педагогічнатеорія та практика шкільництва. Сутністьпедології полягала у всебічному, комплексномудослідженні особистості дитини і побудові наоснові результатів цих досліджень навчальновиховного процесу в закладах освіти.

Різноманітні проблеми розвитку педології якпровідної течії педагогічної науки у 20ті рр.ХХ ст. ґрунтовно висвітлені у працяхО. Сухомлинської. Вивченню окремихтеоретичних і практичних аспектів вітчизняноїпедології присвячені дослідження Н. Дічек,Л. Дуднік, Л. Ковальчук, Ю. Литвиної та інших.Цих питань торкаються і праці російськихнауковців Є. Балашова, В. Баранова, А. Родіна,А. Петровського, Ф. Фрадкіна та інших.

Мета пропонованої статті полягає увисвітленні зовнішніх (соціальнополітичних) івнутрішніх (наукових) причин знищенняпедології, а також його негативних наслідків дляпедагогічної науки та практики шкільництва.

Виклад основних результатів дослідження.Радянське суспільство початку 30х років ХХ ст.характеризувалося новими, порівняно зпопереднім періодом, соціальноекономічними таполітичними реаліями. Фактично відбуваласяостаточна деформація суспільних підвалин, якапризвела до того, що класові цінностіпідносилися над загальнолюдськими, особистістьлюдини втратила будьяку суспільну вагу,ідеологія марксизмуленінізму доповниласяідеями сталінізму і поступово стала канонічною.У таких умовах розвитку українського суспільствау часи сталінізму, який історики [3, 217]ототожнюють з тоталітаризмом, диктатурою імасовими репресіями, педологія як наука прокомплексне вивчення дитинства зазнала нищівноїкритики та повної заборони.

Відмова від ринкової економіки, поширеннятоталітаризму та репресій, уніфікація тарусифікація культури – такими були зовнішнічинники заборони педології. З цього часуголовним критерієм при оцінці науки ставпринцип партійності, сутність якого фактичнополягала у відповідності результатів науковихдосліджень основним положенням марксизмуленінізму, інтересам комуністичної партії тасоціалістичної держави.

В умовах активізації та інтенсифікаціїсоціалістичного будівництва партійнекерівництво чекало від педології швидкого

рішення проблем, пов’язаних з освітою івихованням дітей. Але це було неможливо безтривалих наукових досліджень, тільки за рахунокпоповнення науки про дитину політичноютермінологією та положеннями про вирішальнийвплив соціального середовища, колективу іколективної діяльності на формуванняособистості. Педологія об’єктивно не моглавиправдати сподівань партії та радянської влади.Тому позиції педології, яка до цього часу була урадянському суспільстві провідною науковоюгалуззю, похитнулися.

Окрім того, педологія передбачала врахуванняінтересів і потреб дитини та індивідуалізацію їївиховання і навчання. Системі освіти, що почалаутверджуватися в СРСР, це було не потрібно.Радянська влада мала свою власну мету упедагогіці, сутність якої полягала у формуваннінової людини і яка ігнорувала запити дитини. Міжпедагогічними цілями радянської суспільнополітичної системи періоду тоталітаризму тапедологією почали формуватися нездоланніпротиріччя. Тому в існуючих на початку 30х роківХХ ст. соціальнополітичних умовах критикапедології була неминучою.

Існували і внутрішні чинники заборонипедології, сутність яких полягала у переорієнтаціїїї принципів і змісту, зміні об’єкта, предмета ізавдань наукових досліджень. Наголосимо, що, знашої точки зору, вони були вторинними,зумовленими зовнішніми (соціальнополітичними) чинниками.

Аналіз історикопедагогічної літературипоказав, що питання про причини ліквідаціїпедології є найбільш вивченим порівняно зіншими проблемами розвитку теорії та практикипедології. Особливо плідно воно вивчаєтьсяросійськими дослідниками. Так, В. Баранов(1991) вважає, що основною причиною заборонипедології є незадовільна робота допоміжних шкілі класів, а також помилки у їх комплектації,пов’язані з системою обстеження розумовогорозвитку школярів [2, 109]. Подібні думкивисловлює й А. Родін (1998): “Саме за завзятістьу виявленні важковиховуваних дітей, активністьпри відправленні їх у спецшколи педологи булипіддані жорсткій критиці з боку партійногокерівництва. Виявилося, що у спецшколипереводили переважно дітей робітників і простихслужбовців, а це в умовах диктатури пролетаріатуне могло розцінюватися позитивно” [9, 93].Зазначимо, що саме такою є й офіційна версіяліквідації педології, викладена у Постанові від 4липня 1936 р. [7, 3 – 5].

Радянський психолог А. Петровський (1991)



47 Молодь і ринок №11 (130), 2015

вбачає причину ліквідації педології у боротьбі міжпедологами й педагогами, що закінчиласяперемогою останніх [8, 133]. П. Шварцман таІ. Кузнєцова (1994) висловили думку, щоПостанова ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936 р., упершу чергу, була спрямована протиН. Крупської, яка підтримувала педологію [12,129]. Зазначимо, що, на наш погляд, якщо усі ціфакти й мали місце, то їх можна вважати лишеприводом до заборони педології.

Достатньо обґрунтованим є твердженняФ. Фрадкіна (1991) щодо цього питання. Вінвважає, що головною причиною оголошенняпедології “лженаукою” була соціальнополітичнаситуація у країні [11, 32]. Цієї ж думкидотримується й Є. Балашов (2012). Він зазначає:“Вірогідно, що справжню причину заборонипедології слід шукати у повній невідповідностівикористовуваних педологією методів загальнійполітикоідеологічній тенденції 1930х років” [1, 171].

Найбільш виваженою є точка зоруО. Сухомлинської (1996, 2014), оскільки вонарозглядає причини знищення педологіїкомплексно і поділяє на “зовнішні та внутрішнірушійні сили перетворення й усунення педології”.До зовнішніх причин або рушійних силвідносяться суспільнополітичні процеси, щовідбувалися в СРСР, починаючи з кінця 20хроків, а до внутрішніх – значні зміни, яких зазналапедологія впродовж радянського періоду і яківихолостили її зміст і призвели до того, що вонапочала розцінюватися як наука без свого об’єктата предмета дослідження [6, 148 – 150; 10, 13].

Повністю погоджуючись з цим підходомстосовно визначення причин ліквідації педології,додамо, що основна причина її проголошеннялженаукою і знищення полягала у тому, що длякомуністичної партії та радянської владиоб’єктивні дослідження педологів булинебезпечними, бо вони наочно демонструвализлиденне життя пролетаріату і селянства у країні,яка будувала соціалізм і перед усім світомпозиціонувала себе як держава, що захищаєінтереси трудящих і створює умови для їхвсебічного розвитку.

Сама педологія була “винна” у тому, щоакцентувала увагу на недоліках соціальноїдійсності, невлаштованому побуті та низькомуінтелекті частини населення СРСР. Концентраціянауковців на негативних аспектах виховання ірозвитку дітей у сім’ї та школі були розціненіпартійним керівництвом не як прагнення довикорінювання цих недоліків, а як небезпеку дляіснування радянської освітньої системи і навітьдержави, що були створені і функціонували на

підвалинах ідеології, складовою якої була віра у“щасливе дитинство” та світле комуністичнемайбутнє радянських дітей.

Окрім того, однією з причин ліквідації педологіїстало те, що у 20ті – першій половині 30х років,почасти нею займалися люди, які не маливідповідної освіти і керувалися у педологічнихдослідженнях здебільшого постулатамикомуністичної ідеології, намагаючись вирішитипроблеми дитинства з “революційниментузіазмом”. Це негативно вплинуло на якістьпедологічних досліджень, значно знизилоавторитет педологів і самої педології у середовищіпедагогів, дітей, батьків і загалом у суспільстві.

“Кінець” педології став безпосереднімрезультатом загальновідомої Постанови ЦК ВКП(б) “Про педологічні перекручення в системіНаркомосів” від 4 липня 1936 р. Її зміст умовноможна поділити на чотири частини. Перша(невипадково вона за обсягом найбільша) –присвячена висвітленню причин ліквідації “такзваної педології” (саме таке словосполученнянайчастіше зустрічається у тексті документу).Автори Постанови наполягали, що основнимипричинами знищення педології стали здійсненняпедологами “обстежень, спрямованих протиневстигаючих школярів або тих, що невкладаються у рамки шкільного режиму”,створення значної мережі спеціальних шкіл длядефективних і важких дітей, відхід від “коріннихі життєвих завдань керівництва школою і розвиткурадянської педагогічної науки” [7, 3 – 5].

Друга частина Постанови стосуєтьсявзаємовідносин між педологією і педагогікою, заяких “широкий, різнобічний досвід численноїармії шкільних працівників не розробляється і неузагальнюється, і радянська педагогіказнаходиться на задвірках у Наркомосів, у той часяк, представникам нинішньої так званої педологіїнадається широка можливість проповідішкідливих лженаукових поглядів і проведеннямасових більш, ніж сумнівних, експериментів наддітьми”. Окрім того, педологію звинуватили й узв’язку “антинауковою теорією відмиранняшколи” [7, 5 – 6].

У третій частині стисло перелічуються основнізасади радянської педології, а саме “законфаталістичної обумовленості долі дітейбіологічними і соціальними чинниками, впливомспадковості та якогось незмінного середовища”,перенесений у радянську педагогіку з буржуазноїпедології [7, 6].

Фактично мету постанови викладено учетвертій частині документа. У ній ЦК ВКП(б)ухвалив “відновити у правах педагогіку і


48

педагогів; ліквідувати ланку педологів у школах івилучити педологічні підручники; запропонуватиНаркомосу РСФРР і Наркомосам інших союзнихреспублік переглянути школи дляважковиховуваних дітей і перевести основну масудітей до нормальних шкіл; … заборонитивикладання педології, як окремої науки, упедагогічних інститутах і технікумах;розкритикувати усі теоретичні книги сучаснихпедологів, що вийшли до цього часу; бажаючихпедологівпрактиків перекваліфікувати напедагогів…” [7, 6 – 7].

Подальша доля педологівнауковців склаласябільш трагічно. Їхні праці, згідно з партійноюпостановою, були піддані критиці. У 1937 р. деякіз них були заарештовані та отримали різніпокарання. Український педолог і педагогО. Дорошенко, яка також була репресована, улисті до своєї подруги І. Коцюбинської, донькивідомого українського письменника, датованомувже 1957 р. (бо до початку “відлиги” подібні теминавіть не обговорювалися), так небагатослівноописує ці події: “Кожен мав свої плани, аленаступив 1937 р. і все пропало” [4, 2].

Згідно з дослідженнями німецького вченогоГ. Хілліга та українського історика В. Марочко,репресій (у тому чи іншому вигляді) зазналибільшість співробітників Українського Науководослідного Інституту Педагогіки, які займалисяпедологією: П. Волобуєв, А. Гендриківська,О. Залужний, О. Попов, І. Соколянський,С. Ананьїн, Н. Панченко, Я. Чепіга та іншінауковці. Не всі з них потрапили до таборів, алекожного офіційно визнали шкідником, звільнилиз роботи, а декого й розстріляли [5, 50 – 52].

Деяким науковцям, наприклад І. Соколянському,після арешту, що закінчився досить швидкимзвільненням, дозволили виїхати до Москви іпродовжити працювати [5, 49 – 50]. Г. Хіллігвисловлює достатньо обґрунтовану думку, щом’які, навіть виправдувальні вироки після арештів1937 – 1939 рр. багатьом вченим, зокремаІ. Соколянському та О. Попову, пояснюються їхнімспівробітництвом з органами ГПУ та НКВС [5,49 – 51].

Більшість російських педологів були суттєвопонижені у науковому статусі та отримали нижчіпосади. Але Є. Балашов звернув увагу на те, щонаслідки Постанови ЦК ВКП(б) від 4 липня1936 р. “навіть для найвидатніших ученихпедологів не стали трагічними, якими могли ббути у роки “великого терору””. П. Блонський,С. Ривес, А. Гельмонт, М. Рибніков, О. Лурія та іншінауковці продовжували ще впродовж багатьох роківуспішно працювати у галузі педагогіки та психології [1, 179].

Водночас деякі українські педологи отрималидуже суворі вироки. Так, О. Залужний бувзаарештований і розстріляний у 1938 р.,незважаючи на те, що у 1936 – 1937 рр. вінактивно долучився до критики педології [5, 146].

Висновки. Таким чином, заборона педологіїв СРСР і, зокрема в УСРР, було зумовленесоціальнополітичними обставинами, що склалисяу радянському суспільстві у середині 30х років ХХст. На цей час у СРСР утвердився тоталітаризм іпоширилися репресії. Це мало негативний впливі на розвиток освітньої системи.

Українська освіта впродовж декількох роківбула директивно перетворена з самобутньої,творчої, інноваційної на єдиноначальну,уніфіковану та обмежену суворими ідеологічниминастановами. Такій освітній системі педологія зїї прагненням до індивідуалізації та диференціаціїпедагогічного процесу була не потрібна.

У таких умовах непотрібною стала не тількипедологія, а й наукова педагогіка, оскількивихованням і перевихованням громадян почалазайматися сама держава. Здійснюючи репресії,створивши систему таборів, постійно залякуючилюдей, вона відібрала у них не тільки можливість,а навіть здатність мислити, висловлюватися,вільно розвиватися. Формування особистостізабезпечувалося впливом піонерії та комсомолу,що знаходилися під тиском партійнодержавнихорганів. За таких обставин педологія, щовиконувала функції підґрунтя науковопрактичноїпедагогічної діяльності, швидко втратила своєпрактичне спрямування, яке завжди надавало їйзначної ваги у радянській державі.

Поширення тоталітаризму і репресій призвелидо того, що цілком зрозуміле прагнення до“самозбереження” змусило педологію і, головне,педологів пристосовуватися до вимог партії, яківисувалися до теоретичних основ науки івтілення її ідей у практику. Саме цим можнапояснити визнання діалектичного матеріалізмуєдино можливою платформою педології, як,власне, й інших наук; зміну предмета педології;окреслення меж її функціонування лишеобслуговуванням потреб, пов’язаних зформуванням нової людини; критику ісамокритику основних наукових положеньпедології як результат її переорієнтації.

Педологія стала небезпечною для партійногокерівництва та радянської влади. Незважаючи наїї внутрішню переорієнтацію, вона продовжувала“наполягати” на соціальних недоліках радянськоїдійсності, оскільки результати об’єктивнихпедологічних досліджень наочно демонструвалинизький моральний та інтелектуальний рівень



49 Молодь і ринок №11 (130), 2015

радянських дітей, злиденний побут більшостіродин тощо.

Однією з причин ліквідації педології стала і їївнутрішня переорієнтація, що полягала у втратінею об’єкта і предмета дослідження таспустошенні її змісту і призвела до позбавленняздатності до подальшого наукового розвитку.

Цілковита заборона педології в СРСР сталарезультатом виконання Постанови ЦК ВКП(б)“Про педологічні перекручення в системіНаркомосів” від 4 липня 1936 р., що мало такіосновні наукові та практичні наслідки:

ліквідація педологічних установ, що діяли вУкраїні у 20ті рр. ХХ ст., передусім досвіднихстанцій і педологічних осередків у навчальнихзакладах;

введення “табу” на дослідження особистостідитини та середовища, що її оточує;

заборона наукових праць і підручників зпедології, репресії проти науковцівпедологів;

відмова від досягнень педології, вилучення знаукового обігу поняття “педологія”,запровадження його вживання тільки условосполученнях “лженаука педологія” або “такзвана педологія”;

обмеження можливостей педагогіки стосовнодиференціації та індивідуалізації навчання івиховання;

уніфікація змісту освіти та інших складовихнавчальновиховного процесу;

часткове згортання психологічних досліджень,пов’язане, передусім із забороною тестовихметодик, занепад профорієнтації іпрофконсультування дітей і молоді.

Загалом після зникнення педології зрадянського наукового і освітнього просторупедагогіка втратила наукове підґрунтя і в СРСРостаточно утвердилася директивна таідеологізована освітньовиховна система.

1. Балашов Е.М. Педология в России в первойтрети ХХ века / Е.М. Балашов. – СПб.: Нестор-История, 2012. – 192 с.

2. Баранов В.Ф. Педологическая служба всоветской школе 20-х – 30-х гг. / В. Ф. Баранов //Советская педагогика. – 1990. – № 3. – С. 100 –112.

3. Кульчицький С. Червоний виклик. Історіякомунізму в Україні від його народження дозагибелі / С. Кульчицький. – К.: Темпора, 2013. –Т.2. – 628 с.

4. Лист І.М. Коцюбинській від О.І. Дорошенкоз Москви від 7 жовтня 1957 р., 4 с. // ФондиЧернігівського літературно-меморіальногомузею-заповідника М. Коцюбинського.

5. Марочко В. Репресовані педагоги України:жертви політичного терору (1929 – 1941) /В. Марочко, Г. Хілліг. – К.: Науковий світ, 2003.– 302 с.

6. Нариси історії українського шкільництва.1905 – 1933 / [за ред. О.В. Сухомлинської]. – К.:“Заповіт”, 1996. – 302 с.

7. О педологических извращениях в системенаркомпросов // Разоблачение педологическойлженауки. – Ростов-на-Дону: Азово-Черноморское краевое книгоиздательство, 1936.– С. 3 – 7.

8. Петровский А.В. Запрет на комплексноеисследование детства / А.В. Петровский //Репрессированная наука / [под общей редакциейМ.Г. Ярошевского]. – Л.: “Наука”, 1991. – С. 126– 135.

9. Родин А.М. Из истории запрета педологиив СССР / А.М. Родин // Педагогика. – 1998. – №4.– С. 92 – 98.

10. Сухомлинська О. Радянська педагогіка якідеологія: спроба історичної реконструкції /О. Сухомлинська // Історико-педагогічнийальманах. – 2014. – № 1. – С. 4 – 24.

11. Фрадкин Ф.А. Педология: мифы идействительность / Ф.А. Фрадкин. – М.:Издательство “Знание”, 1991. – 79 с.

12. Шварцман П.Я. Педология / П.Я. Шварцман,И.В. Кузнецова // Репрессированная наука / [подобщей редакцией М.Г. Ярошевского]. – Выпуск ІІ.– Спб.: “Наука”, 1994. – С. 121 – 139.



“Знай і пам’ятай, що якщо людина нещаслива, то вона сама винна в цьому, оскільки Бог створив усіх людей задля їхнього щастя, а не задля того, щоби вони були нещасливими”.

Епіктет давньоримський мудрець

50

Постановка проблеми. Вступсучасного суспільства у фазуінформаційного розвитку зумовлює

впровадження інноваційних технологій в процесивиробництва та навчання. Це пов’язано з тим,

що період часу між проектуванням івпровадженням наукової ідеї з кожним роком стаєвсе меншим. Нині навіть важко знайти таку сферувиробничої діяльності де би не мали місцекомп’ютерні технології. Окрім цього

УДК 378.147

Любомир Колодійчук, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри електротехнологій та експлуатації енергообладнання

Бережанського агротехнічного інститутуКостянтин Печковський, кандидат медичних наук, асистент кафедри терапевтичної стоматології

Національного медичного університету імені О.О. БогомольцяСвітлана Гайдукевич, старший викладач кафедри електротехнологій та експлуатації енергообладнання

Бережанського агротехнічного інституту

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВВ НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У статті розглянуто деякі аспекти технології проектування віртуальних пристроїв у середовищіграфічного програмування LabView, з’ясовано етапи проектувальної діяльності з використаннямвіртуальних інструментів.

Ключові слова: технологія проектування, віртуальні пристрої, графічне програмування.

Рис. 5. Літ. 6.

Любомир Колодийчук, кандидат педагогических наук,доцент кафедры электротехнологий и эксплуатации энергооборудования

Бережанского агротехнического институтаКонстантин Печковский, кандидат медицинских наук,

ассистент кафедры терапевтической стоматологииНационального медицинского университета имени О.О. Богомольца

Светлана Гайдукевич, старший преподавателькафедры электротехнологий и эксплуатации энергооборудования

Бережанского агротехнического института

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ТЕХНОЛОГИИ ПРОЕКТИРОВАНИЯ ВИРТУАЛЬНЫХИНСТРУМЕНТОВ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ

В статье рассмотрены некоторые аспекты технологии проектирования виртуальныхинструментов в среде графического программирования LabView, определено этапы проектировочнойдеятельности с использованием виртуальных инструментов.

Ключевые слова: технология проектирования, виртуальные инструменты, графическоепрограммирование.

Lubomyr Kolodiychuk, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Electrotechnologies and Exploitation of EnergyEquipment Department

Berezhany Agrotechnical InstituteKostyantyn Pechkovsky, Ph.D. (Medicine), Assistant of the

Therapeutic Stomatology Department O. Bohomolets National Medical University

Svetlana Haydukevych, Senior Lecturer of the Electrotechnologies and Exploitation of EnergyEquipment Department

Berezhany Agrotechnical Institute

SOME ASPECTS OF TECHNOLOGY OF PLANNING OF VIRTUALINSTRUMENTS IN EDUCATIONAL PROCESS

In the article some aspects of technology of planning of virtual instruments are considered in a graphicprogramming of LabView environment, the stages of a design activity are certain with the use of virtual instruments.

Keywords: planning technology, virtual instruments, graphic programming.

© Л. Колодійчук, К. Печковський,С. Гайдукевич, 2015


51 Молодь і ринок №11 (130), 2015

впровадження інновацій стає необхідною умовоюзбереження конкурентноздатності продукціївиробництва на міжнародному ринку праці [3,518].

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питанням проектування в різний час займалисяВ.С. Безрукова, Д.Ф. Ільясов, О.М. Коберник,О.Е. Коваленко, Ю.П. Нагірний, І.П. Підласийта інші науковці і методисти. Вчені зазначають,що проектування є особливою діяльністюпроектувальників з метою опрацювання таінтеграції проектних рішень. При цьомупроектування носить процесуальний характер,якому притаманна певна логіка, що простежуєтьсячерез систему послідовних дій.

Мета статті – розкрити деякі теоретикометодичні аспекти проектування віртуальнихпристроїв за допомогою технологій графічногопрограмування.

Виклад основного матеріалу. Намивстановлено, що проектування навчальноїдисципліни включає наступні етапи [1, 22]:

пошуковий; моделювання; організаційноуправлінський; конструювання.У даній статті зупинимося на технологіях

проектування віртуальних пристроїв у середовищі“LabWIEW”. Адже світова сучасна практиказастосування інформаційних технологій вказує настійку тенденцію просування віртуальнихвимірних засобів для проведення дослідженьреальних процесів. Зокрема, в американських,французьких та російських університетськихнаукових лабораторіях широко використовуютьсявіртуальні інструменти [4, 496].

Проведений аналіз стану і тенденційпроектування віртуальних інструментів показавнаявність двох основних принципів побудови.Перший реалізує концепцію вбудови мікроконтролера в корпус приладу і другий, більшперспективний – з’єднання персональногокомп’ютера з платою збирання даних.

Віртуальні інструменти це – програми всередовищі LabWIEW, що функціонально і зовніподібні до реальних та виконують певні задачі [5,34]. Концепція віртуальних пристроїв полягає усинтезі вимірювальних приладів, стандартнихпристроїв узгодження і персонального комп’ютераз гнучким програмним забезпеченням. Причомувіртуальність таких пристроїв полягає в тому, щовони не є постійними промисловими виробамита конструктивно завершеними, а тимчасовимидля проведення конкретних електрофізичнихдослідів [6].

Проектування нового віртуального інструментурозпочинається зі створення діалогового вікнакомандою NewBlank BI. В загальному длястворення віртуальних інструментів у середовищіLabWIEW використовується: фронтальна панель,блокдіаграма і 3 палітри (елементів куруваннята відображення інформації, функцій таінструментальна).

В основі технології проектування реалізованосистемний, структурний і функціональнийпідходи. Наше бачення пошукового етапупроектновіртуальної діяльності полягало в тому,що визначалися зовнішні щодо даної системи цілідосягнення бажаного результату. Такі цілістворювали загальне уявлення про результатпроектування і оформлювалися у виглядіінтерфейсу користувача на фронтальній панелі.При цьому інтерфейс був представленийпростими елементами вводу виводу даних.Зокрема, реостатами, індикаторами,осцилографами, цифровими контролами, а такожелементами дизайну для покращення зовнішньоговигляду віртуального пристрою. Інструментальнапанель Tools дозволяла змінювати значенняелементів керування, виконувати переміщення таз’єднання елементів, викликати контекстне меню.

Варто зазначити, що встановлення новогоелемента управління на фронтальній панеліспричиняло одночасне дублювання йоготерміналу на блокдіаграмі. Це значноскорочувало процес проектування.

Враховуючи, що проектування міститьпроцесуальну складову, то до нього має бутизадіяний функціональний підхід. У цьомуконтексті проектування розглядалося не в однійплощині, а становило своєрідну багатофункціональнусистему, в якій попередня ступінь з її продуктомставала продовженням наступної. Тобто, одинкомплексний віртуальний девайс може викликативіртуальні підпристрої, що вирішують різноріднізадачі.

Після проектування належного способувзаємодії переходять до другого найбільшважливого етапу емулювання пристрою на блокдіаграмі. Для цього скористалися командамиWindowsShowBlok Diagrem головного меню.Окрім терміналів лицьової панелі, діаграмадоповнюється додатковими інструментамипалітри Function. Зокрема, масивами, кластерами,генераторами симуляції сигналів (Signal Generationby Duration, Sine Pattern, Abitrary Wave) тощо.

З метою організації повторювальних обчисленьвикористовували структури циклів із заданою(For) і наперед невідомою кількістю повторень(While). Структури типу Case мали місце при


52

виборі варіанту виконання програми, FlatSequence – витримання відповідної послідовностіпрограмного коду.

При цьому особливе місце відводилося типамданих: передавання інформації з периферії (COM,USB) виконується через рядковий тип; вимикачі,кнопки – описуються логічним типом; цикли –знаковим цілочисельним І 32; дані динамічноготипу можна направляти до будьякого елементавідображення. В цьому випадку представленняінформації можна здійснити у вигляді масивів утабличній, цифровій чи графічній формах.Вважаємо, що найбільш зручною є наочнаінтерпретація експериментальних даних у файл

типу “крупноформатна таблиця”, а також задопомогою осцилографів Waveform.

Для з’єднання елементів використовувалисяспеціальні провідники. Вигляд таких програмнихпровідників автоматично вибирався в залежностівід типу використаних даних.

Після розробки блокдіаграми перейшли доорганізаційноуправлінського етапу налагодженняроботи віртуальної схеми у середовищі LabWIEW.Для цього ми скористалися лінійкою інструментів.Зокрема, режимами покрокового налагодження іредагування програми. Інструментом “HighlightExecution” вмикався режим анімації потоків даних,що дозволяло моніторити рух даних по

Рис. 1. Блок-діаграма програмного середовища LabWIEW

Рис. 2. Блок-діаграма комплексного віртуального пристрою, що

містить віртуальні підпристрої



53 Молодь і ринок №11 (130), 2015

провідниках і їх перетворення на нодах блокдіаграми.

Особливістю даного IDE є можливість роботив режимі “підказки”, коли програма керує діямипрограміста, надаючи коментарі і блокується приздійсненні критичних помилок. Інструментальнапанель також дозволяла додатково вводитиконтрольні точки у функціях, вузлах,провідникових даних, структурах тощо. З метоюкоментування частини коду на етапі налагодженнявикористовувалися структури Diagram DisableStructure. Їх використання пов’язано з тим, щовсе поміщене всередину цієї структури, необробляється компілятором.

Програмне середовище також давало можливість

архівування проектованої програми новоговіртуального пристрою у вигляді піктограми управому верхньому куті вікна. Для друкуваннярозробленої схеми на блокдіаграмі використовуютьсякоманди головного меню FilePrint Window.

При розробці технології віртуальногопроектування ми застосовували системний підхід,який розглядав взаємодію системи з надсистемою,тобто навколишнім середовищем. Адже коженреальний пристрій передбачає утилізаціювідпрацьованої продукції у відповідності зжиттєвим циклом електротехнічних систем. Вданому випадку не має потреби вирішуватиекологічну проблему, адже віртуальні пристроїіснують лише у віртуальному вигляді.

Рис. 3. Відображення графіків і масивів у програмному

середовищі LabWIEW

Рис. 4. Підключення вихідних елементів за допомогою DAQ Assistant


54

Проектування завершувалося конструкторськиметапом, який передбачав підключення до системизбору даних DAQ – вхідних та вихіднихелементів.

У ході вирішення електровимірювальних задачособливе місце займав широкий набір функцій:обробки сигналу (Signal Analysis); визначеннястатистичних параметрів сигналу, починаючи змінімального та максимального і закінчуючисередньоквадратичним відхиленням (Statistics);виділенням постійної та змінної складовихсигналу (AC&DC Estimator); нормалізації,лінеаризації, інтерполяції чи логарифмічногостискання (Scale and Mapping); фільтруваннясигналів (Filters) тощо.

На наш погляд, застосування віртуальнихпристроїв може бути використано для вирішеннязадач вимірювання та автоматизації велектротехнічній галузі (вимірювання питомогоелектричного опору рідини; автоматичногопідтримування температурного режиму вустановках закритого ґрунту; автоматизаціїроботи електроводонагрівника; автоматичногопідтримання рівня води у водонапірній вежі), вмедицині, зокрема стоматології тощо.

Узагальненням нашої статі є технологіяпроектування віртуальних пристроїв, якапередбачає певні послідовні етапи: пошуковий,що передбачає створення інтерфейсу користувача;моделювання – створення програмного кодумоделі на блокдіаграмі; організаційноуправлінський, який полягає у налагодженніроботи віртуальної схеми; конструкторський –конфігурації спеціальних пристроїв збирання

даних (DAQ) і під’єднанні функціональнихелементів.

У ході дослідження виявлено перспектививикористання технології проектуваннявіртуальних пристроїв, які зумовлені таким:

більшою точністю проведення експериментальнихдосліджень за рахунок DAQпристроїв;

зниженням матеріальних витрат унаслідокзастосування лише “віртуальних деталей”;

багатофункціональністю розробленихвіртуальних пристроїв, що можуть вирішуватирізнорідні задачі;

підвищенням показників надійності системиавтоматичного керування внаслідок зменшенняаварійних режимів роботи;

підвищення наочності збирання, обробки,відображення та зберігання інформації втабличній, цифровій і графічній формах;

налагодження роботи віртуальних пристроївза рахунок покрокового режиму й анімації потоківданих по програмних провідниках;

вирішенням життєвого циклу електротехнічнихсистем в екологічному аспекті.

1. Колодійчук Л.С. Етапи педагогічногопроектування навчального процесу / Л.С. Колодійчук// Молодь і ринок: Науково-педагогічний журнал.– Дрогобич, 2009. – Вип. 6 (53). – С.48 – 50.

2. Монахова Г.А. Теория и практикапроектирования учебного процесса как ведущегокомпонента в профессиональной деятельностиучителя: Дис. … д-ра пед. наук. – Волгоград, 2000.– 349 с.

3. Поскотинова О.П., Семенов Г.А. Решение

Рис. 5. Статистична обробка сигналів віртуальних пристроїв



55 Молодь і ринок №11 (130), 2015

задач автоматизации АПК с использованиемТехнологии LabView. Семинар: Научно-практические основы и рекомендации повнедрению современных систем машин в АПК. –С. 518 – 520.

4. Прудка О.В. Розробка вірткальних стендівна базі NI LabVIEW для викоритсання у

дистанційному навчанні. Штучний інтелект,Вип. 4. – К.: НТУ “КПІ”, 2008. – С. 493 – 498.

5. Тревис Дж. LabVIEW для всех. Пер. с англ. КлушинН.А. – М.: ДМК Пресс; Прибор Комплект, 2005. – 544 с.

6. http://www.fti.sitc.ru/pages/vi/vi.php.html.Новый етап в разработке технологииавтоматизации физических измерений.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Головним важелем вирішенняпроблем, пов’язаних із погіршенням

стану здоров’я дітей дошкільного віку, євстановлення оптимальних норм і правил щодовідновлення та підтримання здоров’я наналежному рівні.

Завдання збереження і відновлення здоров’ядітей можна реалізувати через формуваннярухової активності як динамічної системинайбільш оптимальних умов, що сприяютьформуванню соматичного, фізичного і психічного

здоров’я, адекватної поведінки особистості та їїрозвитку відповідно зі своїми схильностями,задатками і суспільними запитами.

Слід наголосити на тому, що для підготовкимайбутніх вихователів до формування у дітейрухової активності потрібна відповіднаособистіснопрофесійна підготовленістьпедагогічних кадрів. Це вимагає включенняаспекту рухової активності в професійнупідготовку майбутніх вихователів для підготовкидо формування у дітей дошкільного віку руховоїактивності.

УДК [378.147:373.21]:796.012

Ірина Щербак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри здоров’я людини і корекційної освітиХарківського національного університету імені Г.С.Сковороди

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ РУХОВОЇАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті розглядаються основні питання підготовки майбутніх вихователів до формування руховоїактивності у дітей дошкільного віку. Визначено складові підготовки майбутніх вихователів до формуваннярухової активності та наведено їх характеристику.

Ключові слова: підготовка, майбутній вихователь, рухова активність, діти дошкільного віку, вищашкола.

Літ. 7.

Ирина Щербак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры здоровья человека и коррекционного образованияХарьковского национального университета имени Г.С. Сковороды

ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙ К ФОРМИРОВАНИЮДВИГАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ У ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТАВ статье рассматриваются основные вопросы подготовки будущих воспитателей к формированию

двигательной активности у детей дошкольного возраста. Определено составляющие подготовки будущихвоспитателей к формированию двигательной активности и подана их характеристика.

Ключевые слова: подготовка, будущий воспитатель, двигательная активность, дети дошкольноговозраста, высшая школа.

Iryna Shcherbak, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Human Health and Correctional Education Department Kharkiv H. Skovoroda National University

THE TRAINING OF FUTURE TEACHERS TO FORMATIONOF PHYSICAL ACTIVITY IN PRESCHOOL CHILDREN

In the article the main questions of training of future tutors for formation of physical activity at preschoolersare considered. It is defined components of training of future tutors for formation of physical activity and theircharacteristic is submitted.

Keywords: training, future tutor, physical activity, preschoolers, the higher school.

© І. Щербак, 2015

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

56

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Стосовно поняття “підготовка”, тоГ. Балл її трактує до професійної діяльностівчителів і вихователів як “відповідний аспект абофункцію певним чином організованого цілісногопроцесу керування розвитком особистості” [1,98]. У тлумаченні, яке подають автори“Енциклопедії професійної освіти” [6, 41],поняття “підготовка” визначається як “загальнийтермін стосовно прикладних завдань освіти, колипередбачається засвоєння певного соціальногодосвіду з метою його подальшого застосуванняпід час виконання специфічних завданьпрактичного, пізнавального чи навчальногохарактеру” [6, 42].

У педагогічній енциклопедії зазначається, щозміст поняття “підготовка” розкривається у двохйого значеннях: як навчання, тобто як певнийспеціально організований процес формуванняготовності до виконання майбутніх завдань, і якготовність, під якою розуміється наявністькомпетенцій, знань, умінь і навичок, необхіднихдля успішного виконання певної сукупностізавдань, тоді як різні автори тлумачать це поняттяпорізному [5, 57].

Професійною діяльністю вихователя і вчителяє педагогічна діяльність, яку запропонувавМ. Євтух [4, 640]. Автор визначає її впрактичному розумінні “як розв’язанняпедагогічних завдань”, визначає головнуособливість діяльності “у специфіці її об’єкта,який є одночасно і суб’єктом, оскільки це завждилюдина” [4, 336].

Метою статті є теоретичне обґрунтуванняпитання про підготовку майбутніх вихователів доформування рухової активності у дітейдошкільного віку як основи здоров’язбереження.

Виклад основного матеріалу дослідження.Основою підготовки майбутніх вихователів доформування у дітей дошкільного віку руховоїактивності є валеологічна підготовка, яка єпсихологопедагогічним процесом, що має на метіцілеспрямоване формування валеологічноїкомпетентної особистості. Найважливішимзавданням валеологічної підготовки є засвоєннялюдиною валеологічних знань, що стосуютьсяпідтримання соматичного здоров’я, аспектіврухової активності, шанобливого відношення досвого здоров’я.

Основою валеологічної підготовки майбутніхвихователів є необхідність упровадженняінтегративного підходу до її валеологічної освіти,яка має декілька етапів: формування мотивівпрагнення й інтересу до пізнання об’єктів,

людини; розвиток пізнавального інтересу наоснові дослідження рухової активності людини яквалеологічного чинника, уявлень про проблеми,пов’язані із фізичним здоров’ям і пропрогнозування можливих змін в організмі зарахунок рухової активності; розгляд сучаснихпроблем, пов’язаних із рухливістю і шляхів їхрозв’язання; розкриття наукових основоптимізації взаємодії людини і суспільства зсучасними оздоровчими системами; практичнеоволодіння нормами і правилами щодо збереженняі зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку.

Саме така послідовність вивченнявзаємозв’язків дитини і рухової активності даєможливість поглибити знання майбутніхвихователів за допомогою встановленнязалежності між організмом і руховою активністю,сприяє зростанню інтересу до валеологічнихпроблем і потреб особистої участі в їх розв’язанні.

Зважаючи на міжгалузевий характервалеологічних проблем, підготовка майбутніхвихователів повинна здійснюватися, в основному,на рівні фахової підготовки. Кожна спеціальністьі спеціалізація ставить свої специфічні завдання іпотребує свого підходу. Здійснити якіснупідготовку майбутніх вихователів можна череззастосування сучасних педагогічних технологій.

Засадами підготовки майбутніх вихователів доформування у дітей дошкільного віку руховоїактивності є:

співробітництво викладачів і студентів упроцесі професійної підготовки, спільнапродуктивна діяльність, орієнтація на формуваннявалеологічної компетентності майбутньоговчителя;

гуманітаризація освіти як відмова відтехнократичного підходу до підготовки майбутніхвихователів, формування у студентів мислення,що спирається на валеологічні цінності;

підготовка майбутніх вихователів доформування у дітей дошкільного віку руховоїактивності в процесі професійної підготовки зурахуванням їхніх особистісних здібностей таінтересів;

створення умов, що забезпечують оволодіннястудентами інваріантом валеологічних знань, щоскладають основу для формування руховоїактивності;

адаптивність підготовки майбутніх вихователівдо формування у дітей дошкільного віку руховоїактивності, що характеризується здатністюмайбутніх вихователів пристосовуватися домінливих соціальних умов на основі сформованоїу них у процесі підготовки готовності доформування рухової активності.



57 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Оскільки зміст професійної підготовки педагогавизначається потребами соціального розвиткусуспільства, зі зростанням вимог до вихователя,характеру його діяльності, то у системіпрофесійної підготовки відбувається постійнийпроцес творчого пошуку шляхів і технологійперебудови її на основі сучасних педагогічнихінновацій. З огляду на те, що в комплексномурозв’язанні нових завдань з підготовки педагога,постійно вирішуються питання якзагальнокультурного розвитку, так і психологопедагогічної освіти і виховання майбутніхвихователів, необхідно обґрунтувати один ізможливих варіантів розв’язання цієї проблемизасобами підготовки до формування у дітейдошкільного віку рухової активності, яка даєможливість їх об’єднати і підвищити рівеньпрофесійної готовності майбутніх вихователів.

Не можна заздалегідь запрограмуватиповедінку педагога в різних валеологічнихситуаціях, із якими часто стикається педагог усвоїй практичній професійній діяльності [2, 47],тому необхідно підготувати його до формуваннярухової активності в його взаєминах з іншимиучасниками педагогічного процесу (дітьмидошкільного віку, їхніми батьками, колегами,представниками керівництва, представникамисуміжних спеціальностей та ін.), засновану напевних принципах, правилах і нормах: формуватипрофесійну орієнтацію, що припускає в самійдіяльності певну складність, нетрадиційність,нестандартність; сформувати систему знань пропринципи, норми, вимоги, котрі передбачені якнормативноправовими документами, так інормами моралі, в тому числі і професійної, котрівисуваються до педагога як особистості;допомогти розвинути вміння і навички щодоформування рухової активності у дітейдошкільного віку.

У зв’язку з цим підготовка майбутніхвихователів до формування рухової активності удітей дошкільного віку повинна бути організованатаким чином, щоб вона забезпечувалаформування знань і вмінь, достатніх за рівнемузагальнення, повноти усвідомленості, дієвості,для прийняття обґрунтованих рішень в різнихситуаціях професійної практичної діяльності,тобто забезпечувати готовність формувати руховуактивність. Крім того, процес підготовкимайбутніх вихователів до формування руховоїактивності у дітей дошкільного віку повинен матикерований характер: орієнтація на досягненняпланованого результату; підвищення якості всьогокомплексу умов, що необхідні для забезпеченняефективності цього процесу.

У дослідженні визначено напрями організаціїпідготовки майбутніх вихователів до формуваннярухової у дітей дошкільного віку. Перший напрямвизначається загальносистемними функціямиосвітньої системи, котрі полягають у створеннінавчального середовища, яке сприяє проявутворчих потенціалів кожного індивіда: збільшеннягнучкості та динамічності його структури,варіативність управління елементами і зв’язками,що дозволяють на більш високомуорганізаційному рівні виконувати провіднусистемну функцію – задоволення потребмайбутніх вихователів щодо підготовки доформування рухової активності у дітейдошкільного віку і формування творчопрофесійної спрямованості їхньої діяльності.

Другий напрям спрямований на динамікуінформаційнодіяльнісного процесу, удосконаленняструктури навчальних дисциплін, навчальногоплану, надання їм гнучкості та варіативності зметою підвищення рівня освітніх потреб тих, когонавчають, у якісній підготовці до формуваннярухової активності.

Третій, напрям припускає створенняспеціальної дисципліни, у рамках якої будутьздійснюватися ознайомлення з основнимикатегоріями і поняттями щодо рухової активності,придбання вмінь і навичок, необхіднихформування рухової активності у дітейдошкільного віку.

Системостворювальним чинником процесупідготовки майбутніх учителів до створенняекологоорієнтованого освітнього середовищамають виступати найближчі та віддалені цілідіяльності. Саме мета додає єдину спрямованістьвсім компонентам процесу підготовки і вже цимпоєднує їх. У даному випадку основною метою єпідготовка майбутніх учителів до створенняекологоорієнтованого освітнього середовища вгалузі практичної професійної діяльності черезформування системи ціннісних мотивів,екологічних знань, умінь, навичок, особистіснозначущих якостей і вміння здійснювати рефлексіювласної поведінки [2, 37].

При структуруванні підготовки до формуваннярухової активності у дітей дошкільного віку мивиходимо з того, що будьяка професійнадіяльність є системою, де основою є матеріальна,предметноінструментальна структура, що в ходіісторичного розвитку професії породжуєкультурноідеологічне, духовне відображення усвідомості всього суспільства і тієї чи іншоїсоціальнопрофесійної групи.

Підготовка майбутніх вихователів доформування рухової активності у дітей


58

дошкільного віку розглядається як науково іметодично обґрунтовані заходи вищих навчальнихзакладів, спрямовані на отримання студентомвідповідно до визначеного терміну навчання рівняпрофесійної готовності, достатнього длязалучення дітей до рухової активності вдошкільних закладах, сприятливого на зростання,розвиток і підтримання здоров’я дітей.

Отже, як і будьякий інший процес, підготовкадо формування рухової активності має свої цілі,завдання, структуру, функції, комплекс умов іпередбачає оволодіння студентом знаннями прорухову активність, сформованість умінь, потребидіяти відповідально по відношенню до здоров’ядітей на основі валеологічних принципів, норм івимог, умінь і навичок.

З опорою на теорію діяльності, принципиєдності свідомості й діяльності (Л. Виготський,Н. Кузьміна, О. Леонтьєв, Б. Ломов, В. Семиченко,І. Сергєєв, В. Сластьонін та інші) до структурнихкомпонентів готовності майбутніх вихователів доформування рухової активності у дітейдошкільного віку нами відносимо такі:мотиваційний; когнітивний; процесуальний,аналітичний.

Зміст кожного зі складників готовностімайбутніх вихователів до формування руховоїактивності у дітей дошкільного віку визначаєтьсятими завданнями, які висуваються перед тим чиіншим напрямом роботи. Підкреслимо також, щовід знання структури готовності майбутніхвихователів до формування рухової активностілежатиме розв’язання проблеми ефективногоформування такої готовності.

Результатом сформованості кожногоскладника є розвиток певних ціннісносмисловихорієнтацій, знань, умінь, навичок майбутніхвихователів, а результатом сформованості всіхкомпонентів є готовність майбутніх вихователівдо формування рухової активності у дітейдошкільного віку. Розглянемо детальнішескладники готовності майбутніх вихователів доформування рухової активності у дітейдошкільного віку. При цьому слід зазначити, щодані компоненти готовності до формуваннярухової активності виділені умовно, у реальномупроцесі вони формуються комплексно.

Так, при розгляді мотиваційного компонентаслід зазначити, що в основі покликання особистостідо певної діяльності лежать яскраво вираженімотиви, що, як відомо, обумовлені потребамилюдини і спонукують її ставити визначені цілі, безяких діяльність не може бути свідомою. Досягненняцих цілей згодом стає мотивом до продовженнядіяльності та постановки подальших цілей.

Майбутньому вихователю необхідно виробитив собі стійку систему моральноцінніснихорієнтацій, якими надалі він буде керуватися якв особистому житті, так і у своїй професійнійдіяльності, оскільки саме ціннісні орієнтаціївиступають сполучною ланкою моральноїсвідомості і поведінки особистості. У понятті“ціннісна орієнтація” відбивається весь комплекссвітоглядних і моральних цінностей. Зважаючи наце, ціннісна орієнтація органічно входить доскладу мотивів поведінки суб’єктів моральності,визначає їх зміст і спрямованість, конкретизуючипринципи і перетворюючи їх у систему поглядів,переконань особистості.

Отже, ціннісні орієнтації – це суб’єктивносприйняті особистістю об’єктивно існуючі всуспільстві цінності, тобто усвідомлений вільнийвибір цінностей, надання їм особистісного сенсу.З огляду на те, що вибір цінностей визначає вибірлінії поведінки й окремого вчинку, можнаприпустити, що розвиток ціннісних орієнтацій умайбутніх вихователів готовності до формуваннярухової активності, наповнення їх конкретнимзмістом, пов’язаним з питаннями формуваннярухової активності, визначає стиль їхньоїповедінки в різних ситуаціях практичноїпрофесійної діяльності.

Отже, можна виділити елементи, що входятьдо структури мотиваційного компонентаготовності до формування рухової активності:стійка позитивна мотивація до формуваннярухової активності та їх потреба у досягненніуспіху в діяльності, пов’язаної з валеологічноюосвітою і вихованням учнів, що визначає йогопрофесійнопедагогічну спрямованість наформування рухової активності у дітейдошкільного віку; пізнавальний інтерес до питаньролі освіти у вирішенні завдань підтриманняздоров’я дітей у дошкільних закладах; системавалеологічних цінностей, керуючись якими можнасформувати позитивну мотивацію майбутніхвихователів до формування рухової активності удітей дошкільного віку

Когнітивний компонент готовності доформування рухової активності майбутнімивихователями включає сукупність загальнихпсихологопедагогічних і фахових знань студентівіз валеологічних дисциплін, необхідних длярозв’язання професійно значущих завданьстосовно формування рухової активності у дітейдошкільного віку.

Оскільки підготовка до формування руховоїактивності є підсистемою загальної професійноїпідготовки майбутніх вихователів в умовахвищого навчального педагогічного закладу, то



59 Молодь і ринок №11 (130), 2015

серед знань, що входять до когнітивногокомпонента готовності майбутніх вихователів доформування рухової активності, об’єднують групизнань з різних галузей наук, а саме:загальнонаукові, культурологічні, психологопедагогічні, валеологічнонаукові знання.

Для того, щоб опанувати знання, необхідноздійснювати діяльність, адекватну тій, яку втіленов цих знаннях, тобто необхідно розкритипроцесуальний компонент.

Готовність майбутніх вихователів доформування рухової активності передбачаєорганізовану діяльність як з боку викладача, так із боку студентів.

У сучасній педагогічній науці достатньо увагиприділено суті професійної діяльностімайбутнього вихователя: зокрема, позначені їїпотреби і мотиви, а також завдання і дії,спрямовані на їх вирішення; описані основні діїмайбутніх вихователів котрі виконуються завдякинаявності в них спеціально сформованих різнихоперацій. Характеристиками такої діяльності єцілепокладання, універсальність, відкритість,воля, носієм яких виступає той або інший суб’єкт.

Отже, процесуальний компонент готовності доформування рухової активності у дітейдошкільного віку включає цілісну систему вміньі навичок, що характеризуються єдністюприкладного й аналітичного аспектіввалеологічної діяльності майбутніх вихователів.Обов’язковим є при формування вмінь і навичокврахування індивідуального підходу [7, 3].

На основі аналізу досліджень психологів,педагогів і власної експериментальної роботинами виділено такі групи вмінь: гностичні,прогностичні, оцінні, проектувальні,конструктивні, комунікативні, організаторські.Кожна група складається з певної низки вмінь.

До структури готовності майбутніх вихователівдо формування рухової активності включеноаналітичний компонент, який характеризуєсамооцінку студентів щодо їх здатності доформування рухової активності у дітейдошкільного віку.

Ученими доведено, що найважливішимпізнавальним процесом, що обслуговуєпрофесійну поведінку майбутніх вихователів івчителів, є мислення, яке передбачає: здатністьаналізувати свої вчинки і вчинки інших учасниківпедагогічного процесу, розкривати їхні мотиви,прогнозувати поведінку в передбачуванихситуаціях; уміння бачити безліч різних варіантіврозв’язання задачі й обирати з цієї безлічі одненайбільш правильне; уміння вести навчальнийдіалог, що будується на розв’язанні завдань у

практичній діяльності; уміння здійснювативзаємодію з учасниками педагогічного процесу.Учені під професійним мисленням розуміютьдеякі особливості мислення фахівця, щодозволяють йому успішно виконувати професійнізавдання на високому рівні майстерності: швидко,точно, оригінально розв’язувати як ординарні, такі неординарні завдання в певній предметній галузі[3, 82].

Отже, можна зробити висновок, щосформоване професійне мислення майбутніхвихователів, як підґрунтя їхньої готовності доформування рухової активності в галузіпрофесійної діяльності, – це специфічна розумоваі практична діяльність, яка, спираючись напотреби і мотивацію, забезпечує оволодіннявалеологічними знаннями, уміннями, формуванняособистісних якостей у навчальновиховнійроботі.

Висновки. Отже, дослідження особливостейпідготовки майбутніх вихователів до формуваннярухової активності у дітей дошкільного вікупереконують, що така підготовка є складнимцілеспрямованим керованим процесом. Кінцевимрезультатом такої підготовки є готовністьмайбутніх вихователів до формування руховоїактивності як системного утворення звідповідними структурними компонентами івзаємозв’язками.

1. Балл Г.О. Про психологічні засади формуванняготовності до професійної праці / Г.О. Балл //Психолого-педагогічні проблеми професійноїосвіти: [наук.-метод. зб.]. – К., 1994. – 384 с.

2. Васильєва М.П. Теоретичні основи деонтологічноїпідготовки педагога: дис…. докт. пед. наук: 13.00.04/ Марина Петрівна Васильєва. – Х., 2003. – 430 с.

3. Євдокимов В.І. Технологія особистісноорієнтованого навчання як інноваційне педагогічнеявище / В.І. Євдокимов // Новий колегіум: наук. –інформ. журн. – 2007. – № 5 – С. 20 – 26.

4. Євтух М.Б. Педагогічна діяльність / М.Б. Євтух// Енциклопедія освіти; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 640 с.

5. Педагогический энциклопедический словарь;гл. ред. Б.М. Бид-Бад, М.М. Безруких, В.А. Болотови др. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2003.– 528 с.

6. Энциклопедия профессионального образованияв 3-х т., Т.2; под ред. С.Я. Батышева. – М.: АПО,1999. – 488 с.

7. Щербак І.М. Індивідуальний підхід до формуванняпрофесійних умінь і навичок майбутнього вчителя /І.М. Щербак // Засоби навчальної та науково-дослідноїроботи: зб. наук. пр. – Х.: ХНПУ ім. Г.С. Сковороди,2012. – Вип. 37. – С. 203 – 206.



60

Постановка проблеми. Стрімкийрозвиток суспільства вимагає новоїсистеми вищої освіти – інноваційного

навчання, яке готувало б фахівців і формувало їхздібність до проективної професійної детермінації.

Вступ України до Європейського Союзу неможливийбез відповідної реформи професійної підготовки фахівцівз іноземної мови. Із якісними змінами в сферіміжнародних зв’язків України з європейськими країнамиу різних напрямах володіння іноземною мовою стаєнагальною потребою в практичній та інтелектуальнійдіяльності кожної людини.

Упродовж багатьох років європейська освітняспільнота проводить мовну політику,спрямовану на розвиток плюролінгвізму вєвропейських країнах. Аналіз основнихзагальних цілей і завдань європейської мовноїполітики, рекомендацій щодо вивченняіноземних мов у вищих навчальних закладахсвідчить про нагальність проблеми відповідноїтеоретичної підготовки майбутніх педагогівіншомовного профілю до ефективної організаціїнавчального процесу з іноземної мови у системівищої освіти.

УДК 371.134Оксана Хомишак, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри порівняльної педагогіки та методики викладання іноземних мовДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЛІНГВОДИДАКТЧНИЙ АСПЕКТ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИУ МОВНОМУ ВНЗ

У статті проаналізовано проблему теоретичної підготовки студентів-філологів з іноземної мовиу ВНЗ. Запропоновано дефініцію поняття “лінгводидактика”. Розкрито зміст навчальної роботи зіноземної мови у ВНЗ. Визначено основні цілі та завдання лінгводидактики. Окреслено її функції в освітньомупроцесі у ВНЗ. Подано низку лінгводидактичних понять і категорій. Доведено необхідність модернізаціїнавчального процесу з іноземної мови у ВНЗ відповідно до тенденцій розвитку теорії навчання.

Ключові слова: лінгводидактика, навчальний процес, студент-філолог, іноземна мова, ВНЗ.

Літ. 11.

Оксана Хомишак, кандидат педагогических наук,доцент кафедры сравнительной педагогики и методики преподавания иностранных языков


ЛИНГВОДИДАКТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ПРЕПОДАВАНИЯ ИНОСТРАННОГОЯЗЫКА В ЯЗЫКОВОМ ВУЗЕ

В статье проанализирована проблема подготовки студентов-филологов с иностранного языка ввысшей школе. Предложено опредиление понятия “лингводидактика”. Представлено содержание учебнойработы с иностранного языка в вузе. Определены главные цели и задания лингводидактики. Очерчены еефункции в образовательном процессе высшей школы. Раскрыты главные понятия и категориилингводидактики. Доказана необходимость модернизации обучения иностранного языка в высшемучебном заведении соответственно тенденций развития теории обучения.

Ключевые слова: лингводидактика, учебный процесс, студент-филолог, иностранный язик, вуз.

Oksana Khomyshak, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Comparative Education and Methods of Teaching Foreign Languages Department

Drohobych I. Franko State Pedagogical University

THE LINGUODIDACTIC ASPECT OF FOREIGN LANGUAGE TEACHING INLIGUISTIC HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTE

The problem of students-philologists’ training in foreign language educational process in highereducational institute has been analyzed in the article. The topicality of the above-mentioned question has beenrevealed. The definition of “linguodidactics” has been suggested. The main aims and tasks of lingu?didacticshave been defined. Its principal functions have been determined. The main terms and categories oflinguodidactics have been highlighted. The content of the process of foreign language educational work in theuniversity was presented. The necessity of foreign language teaching modernization in higher educationalinstitute according to new tendencies of education theory has been proved.

Keywords: linguodidactics, educational process, student-philologist, foreign language, highereducational institution.

© О. Хомишак, 2015

ЛІНГВОДИДАКТЧНИЙ АСПЕКТ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У МОВНОМУ ВНЗ

61 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Аналіз наукової літератури доводить, що багатопраць учених присвячені вивченню теоретикометодологічних питань лінгводидактики. Зокремаокремі аспекти досліджуваної нами проблемивисвітлені у дослідженнях таких вітчизняних ізарубіжних науковців, як Т. Кулікова [5],О. Кучерук [6], М. Пентилюк [8], А. Щукін [9] ,Ж. Біє [10], П. Мартіне [11] та ін. Наведені нимиположення слугують підґрунтям для розв’язанняпроблеми доцільності викладання лінгводидактикив умовах вищої школи. Однак цілі, завдання, змістта функції вищої іншомовної освіти залишаютьсянедостатньо чітко окресленими.

Метою статті є розкриття лінгводидактичнихпередумов викладання іноземної мови у вищійшколі.

Виклад основного матеріалу. Загальновизнанимиє висновки дослідників про те, що сучасналінгводидактика вищої школи ще не зовсім готовачітко визначити зміст навчання, принципи,методи й засоби, спрямовані на формування такоїособистості учителяфілолога, якого очікує школа.З огляду на це доцільно дефініціювати термін“лінгводидактика”, зясувати її об’єкт, предмет тазавдання.

Лінгводидактика – це теорія навчання мов,інтеграція лінгвістики та дидактики.Лінгводидактика – це теоретична частинаметодики навчання мов, яка виникла внаслідокінтеграції лінгвістики та методики [1; 2; 9].

Об’єктом лінгводидактики є теоретичнеобґрунтування процесу навчання мов і йогодослідження: концепції, зміст іншомовної освіти,організаційні форми навчання, механізмидослідження та конструювання процесу навчання.

Предметом лінгводидактики є теоретичнеобґрунтування закономірностей взаємодіївикладання іноземної мови (діяльність викладача),навчання (діяльність студента), змісту навчальногоматеріалу й технології оволодіння знаннями.

Завдання, які вирішуються лінгводидактикою: розробка теоретичних основ концепції

іншомовної освіти – лінгвоцентрична іантропоцентрична;

опис і пояснення сутності процесу навчаннямов та умов його ефективності;

теоретичне обґрунтування методичнихсистем навчання мов, складовими яких є ціліпредметної освіти, принципи відбору іструктурування навчального матеріалу, засоби,методи і прийоми навчання мови, форми і методипоточного та рубіжного контролю;

теоретичне обґрунтування та осмисленнявдосконалення організаційних форм навчаннямов, поява нових навчальних систем і технологій.

У методиці викладання мови лінгводидактикавиконує такі функції:

науковотеоретичну (дослідження процесунавчання іноземної мови);

конструктивномоделюючу (вдосконалення,перетворення навчального процесу з іноземноїмови);

інтегративну (об’єднання наукових досягненьфілософів, лінгвістів, педагогів, психологів,методистів, фахівців з теорії комунікації таінформатики з метою достовірного(вірогідного)обгрунтування процесу навчання іноземної мови).

З метою розв’язання завдань, що стоять передлінгводидактикою, і реалізації сформульованихфункцій використовується певна система понять,які належать до різних галузей науки. Отож, мивиділяємо такі основні поняття і категоріїлінгводидактики:

філософські поняття: форма і зміст, загальнеі одиничне, причина і наслідок; можливість ідійсність, кількість і якість, теорія і практика, законі закономірність тощо;

загальнонаукові поняття: структура, функція,організація, процес, концепція, підхід, аспект,діяльність, принцип та інші;

загальні поняття педагогіки: освіта, розвиток,виховання, педагогічний експеримент,педагогічний процес, педагогічний моніторингтощо; специфічні поняття лінгводидактики:викладання мови, вивчення іноземної мови,іноземна мова (або рідна мова) як навчальнийпредмет, навчальний матеріал, навчальнаситуація, принципи, методи і прийоми навчанняіноземної мови та ін.;

поняття, запозичені у споріднених наук: психології (сприйняття, осмислення,

засвоєння, пам’ять, мислення, розумовийрозвиток і ін.);

логіки (індукція, дедукція, аналіз, синтез,узагальнення, класифікація, систематизація та ін.);

кібернетики (зворотний зв’язок, динамічнасистема); психолінгвістики (теорія мовленнєвоїдіяльності, розвиток мовлення, сприйняттямовлення, мовленнєва діяльність, механізмимовлення та ін.) [3, 34].

Сучасна система навчання іноземних мов увищій школі базується на спільнійвзаємопов’язаній діяльності студентів,домінуючих суб’єктів навчального процесу, тавикладачів. Взаємини учасників навчальногопроцесу ґрунтуються на демократичнихпринципах спілкування з метою досягненняпевних цілей.

Процес навчання іноземної мови у ВНЗ “ цецілісна система, складовими якої є: цілі тазавдання навчання іноземної мови; зміст


62

навчального матеріалу; закономірності йогозасвоєння; методи, засоби, організаційні форми,технології навчання іноземної мови, відповідні допоставленої мети.

Мета діяльності професорськовикладацькогоскладу філологічних факультетів педагогічнихВНЗ – відповідати замовленню суспільства таосвіти підготовки кваліфікованих фахівців,вчителів та викладачів іноземної мови, для освітніхзакладів різних типів.

З метою досягнення сформульованої метинеобхідно розв’язати такі завдання:

формування у студентів фундаментальногонауковолінгвістичного світогляду, що забезпечуєцілісність сприйняття систем досліджуваних мов,розуміння сутності лінгвістичних фактів, появаміждисциплінарного лінгвістичного знання;

розвиток лінгвістичної інтуїції, асоціативноголінгвістичного мислення для формуваннятворчого потенціалу особистості майбутньогомовознавця, здатного до інноваційної професійноїта науководослідницької роботи [4];

забезпечення готовності майбутніхмовознавців до самостійного розв’язанняпрофесійних стратегічних завдань, в основі якихє вміння планувати і здійснювати самоосвітнюдіяльність, використовувати сучасні методипошуку необхідної інформації для розв’язаннянауководослідних та педагогічних проблем.

Складовими професійної підготовкимовознавця є три блоки навчальних дисциплін:цикл предметів за фахом, з соціокультурноїпідготовки студентів і цикл психологопедагогічних дисциплін [7, 21].

Навчальний процес у ВНЗ виконує чотири основніфункції: освітню, розвиваючу, професійну, виховну.

Освітня функція тісно пов’язана з отриманнямстудентами систематизованих лінгвістичнихзнань, формуванням вмінь практичнозастосовувати здобуті знання, поповнювати їх врезультаті постійної самоосвіти.

Розвиваюча функція є наслідком перетворенняв процесі навчальної діяльності інтелектуальноїсфери особистості студента (його мислення,пам’яті, уяви, спостережливості), розвиткуемпатії, креативності та емоційної сфери [4].

Професійна функція реалізується не тількифахівцями кафедри психології, педагогіки іметодики викладання мови, але й викладачамиспеціальних і соціокультурних дисциплін, якщонавчальновиховний процес у ВНЗ має яскравовиражену професійну спрямованість.

Виховна функція навчального процесу зіноземної мови зорієнтована на формуванняособистості майбутнього вчителя: його світогляду,індивідуальних і професійно важливих якостей,

ціннісних пріоритетів, що досягаються завдякиретельному відбору змісту навчання, педагогічноїустановки викладача ВНЗ.

Навчальнопізнавальний процес у ВНЗвключає в себе діяльність викладача (викладання)і діяльність студента (навчання).

Організаційнозмістовними компонентамидіяльності викладачів лінгвістичних дисциплін є:

складання на базі типових програм робочихпланів, відповідно до яких організовуєтьсянавчання;

озброєння студентівфілологів фундаментальнимилінгвістичними знаннями, формуванняміждисциплінарних знань, розвиток навчальнопізнавальних умінь, у тому числі вмінняздійснювати лінгвістичний аналіз фактів мови, імовленнєвих умінь;

стимулювання навчальнопізнавальноїдіяльності студентів; проміжний, тематичний,підсумковий контроль діяльності студентів; аналізрезультатів та корекція навчальної діяльностістудентів та їх самостійної роботи.

Отримання базових знань для майбутньоїуспішної професійної реалізації – мета навчальноїдіяльності студентів, що реалізовуюється втеоретичній і практичній формах підкерівництвом викладачів, які, крім того,організовують і скеровують самостійну роботустудентів.

Складовими навчальної діяльності студентів є: слухання, усвідомлення, осмислення,

засвоєння навчальної інформації на лекціях,практичних і семінарських заняттях з іноземноїмови;

читання, осмислення, переробка і засвоєнняписьмовій навчальної інформації;

конспектування прослуханого і прочитаного; виконання лабораторних робіт, вправ,

розв’язання лінгвістичних завдань; написання курсових і дипломних робіт,

підготовка рефератів, здійснення проектів, що єрезультатом навчальнонаукових досліджень;

педагогічне моделювання, яке здійснюєтьсяпід час педагогічної практики в закладах освітирізних типів.

Висновки. У процесі нашої розвідкизазначимо, що запропоновані положеннястановлять лише певні орієнтирилінгводидактичного аспекту іншомовноїпідготовки студентівфілологів до майбутньоїпрофесійної діяльності. Однак окресленийтеоретичний аспект іншомовної освіти наакадемічному рівні є необхідною передумовоюефективного проведення сучасного дослідженняв галузі теорії і практики навчання іноземної мовиу вищій школі.



63 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Перспективи подальших досліджень. Утімвищевикладений матеріал не вичерпує всіхаспектів порушеної проблеми. Окремого вивченняпотребують питання перспектив розвиткуособистісно зорієнтованого підходу влінгводидактичних дослідженнях; доцільностівикористання методологічного плюралізму врозв’язанні наукових завдань лінгводидактичногоспрямування; моделювання системи формуванняіншомовної особистості студента з урахуваннямосвітніх інновацій; розробка варіативних методикнавчання іноземної мови в освітніх установахрізних рівнів.

1. Азимов Э.Г. Новый словарь методическихтерминов и понятий (теория и практика обученияязыкам) [Текст] / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. – М.:ИКАР, 2009. – 448 с.

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наукУкраїни; головний ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Загальноєвропейські Рекомендації з мовноїосвіти: вивчення, викладання, оцінювання / [пер.з англ. О.М. Шерстюк]; наук. ред. укр. вид-няС.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 c.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология:

[учебник для вузов] / Ирина Алексеевна Зимняя. –М.: Логос, 2001. – 384 с.

5. Кулікова Т.В. Інноваційні педагогічнітехнології в лінгводидактиці вищої школи /Т.В. Кулікова // Культура народов Причерноморья.– 2012. – № 225. – С. 113 – 115.

6. Кучерук О.А. Методологічні засадиособистісно орієнтованої лінгводидактики /О.А. Кучерук // Українська мова й література вшколі. – 2013. – № 6. – С. 20 – 24.

7. Пентилюк М.І. Професійна підготовкастудентів-філологів. Засвоєння лінгводидактичноїтермінології / M.І. Пентилюк // Дивослово. – 2005.– №11. – С. 21 – 24.

8. Пентилюк М.І. Стандартизація мовноїосвіти і завдання вчителя-словесника / M.І. Пентилюк// Таврійський вісник. – 2004. – №2(6). – С. 69 – 75.

9. Щукин А.Н. Лингводидактический энциклопедическийсловарь: более 2000 слов / Анатолий НиколаевичЩукин. – М.: Астрель: ACT: Хранитель, 2007. –746 с.

10. Billiez J. (1998) De la didactique des languesà la didactique du plurilinguisme, Grenoble, CDL-LIDILEM. – 170 p.

11. Pierre Martinez (2011) La didactique deslangues étrangères, Paris, PUF. – 253 p.



“Життя є дуже коротке, і шкода часу на все, що не є любов’ю. Люди часто бувають нелогічними й егоїстичними. Все одно прощай їм. Якщо ти добрий, люди можуть обвинувачувати тебе в егоїзмі та прихованих намірах. Однак залишайся добрим. Якщо ти успішний, у тебе може з’явитися безліч друзів і справжніх ворогів. Все одно будь успішним. Якщо ти чесний і щирий, люди можуть обманювати тебе. Однак залишайся чесним і щирим. Те, що ти будував роками, хтось може зруйнувати в одну мить. Все одно продовжуй будувати. Якщо ти знайшов спокій і щастя, люди можуть заздрити тобі. Однак будь щасливим. Те хороше, що ти робиш сьогодні, найімовірніше, завтра забудуть люди. Все одно роби добро. Віддавай світові все найкраще, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо. Однак віддавай світові все найкраще, що маєш. Зрештою ти зрозумієш, що все це відбувалося між тобою і Богом. І ніколи це не було між тобою і людьми”.

Мати Тереза католицька черниця, засновниця Ордену милосердя

64

Постановка проблеми. Одним ізосновних чинників економічногозростання й конкурентоздатності

галузей економіки є прискорений розвиток науки,зміцнення та ефективне використання науковотехнічного потенціалу. Все більше підприємствзастосовують у своєму виробництві сучасніпрогресивні технології із використанням об’єктівінтелектуальної власності. При цьому підінтелектуальною власністю розуміють закріпленізаконом права на результати творчоїінтелектуальної діяльності людини у науковій,

виробничій, літературній, художній та іншихгалузях.

Інтелектуальна власність стає необхідноюскладовою ринкових відносин та інструментомформування високого рівня конкурентоспроможностіпідприємств і організацій. Найпотужнішимипредставниками таких організацій є вищінавчальні заклади (ВНЗ), які продукуютьвеличезну кількість об’єктів промисловоївласності й авторського права. У створенніоб’єктів інтелектуальної власності й інноваційнихтехнологій беруть участь науковопедагогічні

УДК 65.012.32:339.166.5

Наталія Корогод, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри інтелектуальної власностіТетяна Новородовська, кандидат біологічних наук,

Національної металургійної академії України, м. Дніпропетровськ

ЗНАННЯ ПРО РИНОК ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ –НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПІДГОТОВКИ СУЧАСНИХ ФАХІВЦІВ

У статті наведено актуальні аспекти використання знань у сфері інтелектуальної власностімайбутніми фахівцями, випускниками вищих навчальних закладів, в умовах розвитку ринкових відносин вУкраїні, запровадження нових підходів формування сучасної економіки, обліку й оцінки об’єктівінтелектуальної власності у складі нематеріальних активів підприємства, їх комерціалізації на ринку уякості інноваційної продукції, або у складі технології.

Ключові слова: знання, ринок, об’єкти інтелектуальної власності, нематеріальні активи,комерціалізація, підприємство.

Табл. 1. Літ. 5.

Наталья Корогод, кандидат педагогических наук, доцент,заведующий кафедрой интеллектуальной собственностиТатьяна Новородовская, кандидат биологических наук

Национальной металлургической академии Украины, г. Днепропетровск

ЗНАНИЯ О РЫНКЕ ОБЪЕКТОВ ИНТЕЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ –НЕОБХОДИМАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ПОДГОТОВКИ СОВРЕМЕННЫХ СПЕЦИАЛИСТОВ

В статье выделены акуальные аспекты использования знаний в сфере интеллектуальнойсобственности будущими специалистами, выпускниками высших учебных заведений, в условиях развитиярыночных отношений в Украине, внедрения новых подходов формирования современной экономики, учётаи оценки объектов интеллектуальной собственности в составе нематериальных активов предприятия,их коммерциализации в качестве инновационной продукции, или в составе технологии.

Ключевые слова: знания, рынок, объекты интеллектуальной собственности, нематериальные

активы, коммерциализация, предприятие.

Natalia Korohod, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof., Head of the Intellectual Property Department Tetyana Novorodovska, Ph.D. (Biology)

National Metallurgical Academy of Ukraine, Dnipropetrovsk

KNOWLEDGE ABOUT THE MARKET OF INTELLECTUAL PROPERTY OBJECTS –A NECESSARY COMPONENT OF TRAINING OF MODERN EXPERTS

The article highlights the urgent aspects of the use of knowledge in the field of intellectual property bythe future specialists, graduates of higher educational institutions in the conditions of development of marketrelations in Ukraine, the introduction of new approaches of formation of the modern economy, accounting andvaluation of intellectual property objects as a part of intangible assets and their commercialization as innovativeproducts, or in technology.

Keywords: knowledge, market, intellectual property, intangible assets, commercialization, enterprise.

© Н. Корогод, Т. Новородовская, 2015


65 Молодь і ринок №11 (130), 2015

працівники, досить часто залучаючи студентськумолодь – майбутніх фахівців підприємстврізноманітних галузей народного господарствакраїни.

Тому так важливі знання щодо виявлення йобліку об’єктів інтелектуальної власності у складіактивів підприємства, а також можливостей їхвикористання у виробничій діяльностіпідприємства, або їх комерціалізації на ринкуінноваційної продукції, чи у складі трансферутехнологій.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Створення й використання об’єктів інтелектуальноївласності на ринку інноваційної продукції стаєпредметом досліджень багатьох учених іпрактиків. Все частіше ці дослідженнявідбуваються на стику різних спеціальностей ігалузей – економіки [1; 2], маркетингу [3],управління [4; 5], освіти і науки [5]. Специфікасфери інтелектуальної власності та її об’єктів маєвідображення у багатьох законодавчих актах [1 –5]. Тому проблеми інтелектуальної власності, якрезультату творчої, наукової діяльностіпотребують комплексного підходу до вивчення йдосліджень у цій сфері.

Метою статті є визначення особливостей таумов формування знань у сфері інтелектуальноївласності в процесі підготовки майбутніх фахівцівдо використання результатів творчої, наукової,інноваційної діяльності в ринкових умовгосподарювання.

Виклад основного матеріалу. В сучаснихринкових відносинах стає очевидним, щодинамічніше розвиваються економіки тих країн,у яких потужні університети (вищі навчальнізаклади) тісно співпрацюють з бізнесом,комерціалізуючи і впроваджуючи свої науковірозробки, інтелектуальну власність, інноваційнітехнології [5, 182].

Комерціалізація інтелектуальної власностіздійснюється з додержанням вимог відповідногоправового поля. В основу правових відносинпокладено договір, який визначає сукупністьобов’язків, забезпечуваних правом. Виникненнязобов’язань починається з моменту, коли договір,укладений за взаємною згодою сторін, стаєчинним. На сьогодні в Україні практика в охороній правовому режимі використанняінтелектуальної власності (продукту) щенедостатня, що викликає певні труднощі урозробці договірних документів між суб’єктамидоговірних відносин. Водночас, майнове правопотребує офіційної реєстрації, тобто охороннихзаходів по відношенню до авторів, власниківінтелектуального продукту, від посягань третіх

осіб, які можуть скористатись майновимиправами, що не належать їм. Регулювання цихвідносин здійснюється державою через відповіднізаконодавчі акти.

Комерціалізація об’єктів права інтелектуальноївласності (ОПІВ), на відміну від звичайноготовару, може бути здійснена або шляхом уступкиправ чи передачі прав на користування, або ускладі технології чи інноваційного товару, щовиробляється за цією технологією [5, 384]. Зекономічної точки зору значно вигіднішим єдругий варіант комерціалізації.

Процеси комерціалізації інтелектуальноївласності й трансферу технологій ґрунтуються напринципах маркетингу інтелектуальної власності.У сучасних умовах актуальним є своєчасневиявлення підприємствами й організаціямитенденцій розвитку ринку і просування на ньомунових конкурентоздатних товарів. Орієнтація наінноваційний шлях розвитку вимагає від суб’єктівгосподарської діяльності перебудови йудосконалення системи управління,примноження інтелектуального потенціалу,впровадження нових технологій і методіворганізації виробництва й збуту.

Відомо, що маркетинг як наука дає знання проринок, закони його функціонування, проповедінку покупців на ринку, з якими пов’язанепідприємство. А маркетинг інтелектуальноївласності розглядається як наука про виробництвотоварів ринкової новизни і їх збуту на основівикористання інтелектуальної власності (винаходівта промислових зразків, нових технологій, в якихзакладено ноухау та ін.) [3, 123].

Маркетингові дослідження і прогнозуванняумов реалізації об’єктів права інтелектуальноїмають на меті обґрунтування висновків продоцільність використання ліцензій на об’єктиінтелектуальної власності, а також визначення тихоптимальних умов ліцензійних угод, при якихвони взаємовигідні як для продавця, так і дляпокупця прав на об’єкти інтелектуальноївласності або нової технології, розробленої наоснові винаходів, ноухау тощо. Такі дії вмайбутньому дозволять уникнутинепередбачуваних фінансових збитків. Практикаміжнародної торгівлі ліцензіями підтверджує й тойфакт, що найчастіше продається промисловоосвоєна технологія, за допомогою якоїналагоджено серійне виробництвоконкурентоздатної продукції.

Отже, предметом ліцензії є право навикористання винаходу, або іншого об’єкта праваінтелектуальної власності. Патент гарантує особі,яка придбала ліцензію певні монопольні права.


66

Підприємства, які володіють значною кількістюпатентів, активніше діють в ліцензійній торгівлі.Патент допомагає визначити галузь, територіювикористання, термін дії, вид і обсяг винагородипатентовласнику, фінансові умови угоди пропередачу інноваційної технології тощо.

Визначення винагороди – одне ізнайскладніших питань торгівлі ліцензіями. Існуєдекілька методів визначення її розміру. Один з них,коли винагорода має вигляд одноразової(паушальної) виплати. Але частіше їїрозподіляють на щорічні виплати протягом всьоготерміну дії ліцензії (роялті). Встановлюючи розмірвинагороди, враховують різні фактори:ефективність використання об’єкта праваінтелектуальної власності або технології,прибутковість від продажу, конкурентоздатністьінноваційного товару [2].

Розвиток ринкових відносин в Україні,активізація міжнародних економічних зв’язків,створення спільних підприємств з іноземнимиінвестиціями, інтеграція нашої економіки всвітову, необхідність підвищення ефективностівиробництва і забезпечення конкурентоспроможностіпродукції спонукають підприємства,використовувати ті важелі розвинутої ринковоїекономіки, які вже довели свою ефективність іможуть бути з успіхом залучені до процесувиробництва, сприяючи зміцненню позиції наринку. Серед таких важелів особливе місцезаймають нематеріальні (інтелектуальні) ресурси.

Зростання конкурентоспроможності підприємстві організацій, у тому числі й ВНЗ, передбачаєефективне використання природних,матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.Водночас, дедалі більшу роль відіграютьнематеріальні активи, частка яких у структуріактивів суб’єктів господарської діяльностіпостійно зростає. Однак, обліку нематеріальнихактивів, до яких відносять об’єкти праваінтелектуальної власності, у ВНЗ й напідприємствах приділяється не належна увага.

Сьогодні облік нематеріальних активів повиненбути об’єктом пильного вивчення як вітчизняної,так і світової економічної науки та практики. Цедозволить вирішити існуючі проблеми в розробціметодик й організації проведення технологічногоаудиту нематеріальних активів, їхдокументального супроводження, визначеннісистеми показників для аналізу.

Відомо, що нематеріальний актив –немонетарний актив, який не має матеріальноїформи, може бути ідентифікований таутримується підприємством з метоювикористання протягом періоду більше одного

року (або одного операційного циклу, якщо вінперевищує один рік) для виробництва, торгівлі,в адміністративних цілях чи надання в орендуіншим особам [5, 296]. До таких активів відносятьоб’єкти права інтелектуальної власності – об’єктипромислової власності (винаходи, корисні моделі,промислові зразки, торговельні марки) й об’єктиавторського права (літературні, музикальні йхудожні твори, комп’ютерні програми) та інші.

Тому, в умовах розширення сферивикористання нематеріальних активів виникаєнеобхідність удосконалення законодавчої бази,методик оцінки обліку таких активів, що єоб’єктами права інтелектуальної власності. Аджеекономічна сутність нематеріальних активівпроявляється саме в тому, що вони є одним ізвидів ресурсів підприємства, що даютьможливість власнику об’єкта праваінтелектуальної власності здійснюватипідприємницьку діяльність з метою одержаннядодаткових економічних вигод порівняно зконкурентами.

Загальновідомо, що сама по собіпідприємницька діяльність тісно пов’язана зінноваційною діяльністю, з нововведеннями. Томусучасному керівникові підприємства необхіднознати особливості й тривалість життєвого циклуінноваційного продукту, зокрема й об’єкта праваінтелектуальної власності. У ході цього процесувідбувається перетворення знань та ідей вінноваційний продукт (винахід, технологію), якийможе бути успішно комерціалізованим насучасному ринку. В управлінні інтелектуальноювласністю виділяють такі основні етапи життєвогоциклу: розробка (створення) ОПІВ, набуття правна ОПІВ, використання (комерціалізація) ОПІВ,захист прав на ОПІВ, утилізація ОПІВ [5, 78 – 79].

Зважаючи на зазначені вище особливості вуправлінні сферою інтелектуальної власності,цілком очевидною стає необхідність створення напідприємствах і організаціях підрозділів з питаньуправління цією сферою (відділів, центрів, офісівтрансферу технологій тощо). З цього приводу неповинно існувати причин, які б заважалистворенню й розвитку таких підрозділів(наприклад, відсутність діючих типовихположеннях підприємств, фондів заробітної платитощо). Потрібно шукати шляхи вирішеннязазначеної проблеми, адже різко зростаєекономічна вигода від використання об’єктівінтелектуальної власності: винаходів,промислових зразків, товарних знаків, ноухау,комп’ютерних програм та ін. Адже у сучаснихумовах репутація підприємства, йогоконкурентоздатність, переваги на ринку й



67 Молодь і ринок №11 (130), 2015

додаткові прибутки переважно визначаютьсявикористанням у процесі вироблення продукціїоб’єктів інтелектуальної власності. Існуючітенденції розвитку економіки свідчать про те, щовиробництво все більше базуються не напереробці природної сировини і матеріальнихресурсах, а на творчому використанні нових ідейі результатів інтелектуальної діяльності.

Тому важливо усвідомити значення охорониправ інтелектуальної власності, адже проблемакомерційного використання результатівінтелектуальної діяльності є комплексною івключає правові, технологічні, економічні,

виробничі, соціальні аспекти. Серед цих питаньцентральне місце посідає правова охоронаінтелектуальної власності. Суть охорони прав наінтелектуальну власність полягає в тому, що автороб’єкта або інша визнана законом особа одержуєвід держави виключні права на створений об’єктна визначений період часу. Ці праварегламентуються охоронним документом (патентчи свідоцтво), що видається власнику об’єктаінтелектуальної власності [4, 41 – 42].

Права на об’єкти інтелектуальної діяльності

охороняються відповідно до норм спеціальногозаконодавства (див. таблицю 1). Серед недоліківслід відмітити, що деякі правові нормизаконодавства в сфері охорони праваінтелектуальної власності не завжди погодженіміж собою [1, 56 – 57]. Часто один і той же об’єктінтелектуальної власності попадає підрегулювання двох (а іноді й більше) нормативноправових документів. При цьому можутьпередбачатися різні обсяги правочинів, термінівдії виключних прав тощо. Саме тому доситьважливим є правильне укладання договорів усфері використання інтелектуальної власності.

За здійснення політики у сфері інтелектуальноївласності в Україні відповідає Державна службаінтелектуальної власності, а також: Українськийінститут промислової власності (Укрпатент),Українське агентство з авторських і суміжних правта інші. Вищі навчальні заклади виконуютьфункцію підготовки, перепідготовки тапідвищення кваліфікації фахівців у сферіінтелектуальної власності.

Основою міжнародної системи інтелектуальноївласності є Всесвітня організація інтелектуальної

Таблиця 1. Правове регулювання охорони прав об’єктів інтелектуальної власності Цивільним

кодексом (ЦКУ) й спеціальними законами України

№ з/п

Об’єкт права інтелектуальної власності

ЦКУ Спеціальний закон або інший нормативноправовий акт

1 2 3 4

1 Твори у галузі науки, літератури і мистецтва

Глава 36 Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.93 р. №3792XII

2 Виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення

Глава 37 Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.93 р. №3792XII

3 Винаходи і корисні моделі Глава 39 Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.93 р. №3687XII

4 Промислові зразки Глава 39 Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15.12.93 р. №3688 XII

5 Комерційна таємниця Глава 46 Спеціального закону немає. Побічно регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. №2657 XII

6 Топографія інтегральних мікросхем

Глава 40 Закон України “Про охорону прав топографії інтегральних мікросхем” від 05.11.97 р. №621/97ВР

7 Торгівельна марка (знаки для товарів та послуг)

Глава 44 Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”

8 Географічне зазначення (зазначення походження товарів)

Глава 45 Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16.09.99 р. №752XIV

10 Сорти рослин Глава 42 Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21.04.93р.№ 3116XII


68

власності (ВОІВ). Україна також член ВОІВ.Серед головних завдань ВОІВ: розвитокспівробітництва між державами в інтересах їхвзаємної користі на основі поваги до їхсуверенітету і рівності; заохочення творчоїдіяльності, сприяння охороні інтелектуальноївласності в усьому світі; модернізація тапідвищення ефективності адміністративноїдіяльності міжнародних угод, що створені у сферіохорони промислової власності, а також охороналітературних і художніх творів [4, 33 – 37].

Визначення вартості прав на об’єкт праваінтелектуальної власності має велике значеннядля прийняття управлінських рішень щодовикористання нематеріальних активів на етапахїх комерціалізації й трансферу технологій. Крімтого, необхідність оцінки вартості прав на об’єктиправа інтелектуальної власності виникає під часпостановки їх на бухгалтерський облік, привизначенні ціни ліцензії, при банкрутствіпідприємства, а також в інших випадках.

Первісна вартість створеного підприємствомнематеріального активу включає прямі витратина оплату праці, матеріальні витрати, іншівитрати, безпосередньо пов’язані із створеннямцього нематеріального активу (об’єкта праваінтелектуальної власності) та приведенням йогодо стану придатності для використання запризначенням (оплата реєстрації юридичногоправа, амортизація патентів, ліцензій тощо) [5,298]. Проблемними є витрати на наукові тапатентні дослідження, оцінювання об’єктівнематеріальних активів, маркетинговідослідження.

При передачі прав на об’єкти правапромислової власності слід ураховувати тенденціїна існуючому ринку. Зокрема, чим унікальнішимє виробництво або продукція, в яких реалізованоправо на об’єкт промислової власності,наприклад винахід, тим складніше знайтипокупця і, відповідно, тим менше вірогідністьповноправних ринкових відносин. І навпаки, чимзначніше виробництво й чим більше такихвиробництв у світі, тим легше знайти покупцівпатентів (наприклад, у галузі виробництвакомп’ютерів, мобільних телефонів, телевізорівтощо).

Оптимізації роботи з оцінки й обліку сприяєугрупування нематеріальних активів відповіднодо класифікаційних ознак: змісту прав, термінукорисного використання ОПІВ, характеруволодіння. А також знання законодавчих аспектівзазначеної сфери господарювання, зокремаположень Конституції України, Господарськогокодексу України, Цивільного кодексу України;

Закону України “Про бухгалтерський облік іфінансову звітність в Україні”, Положень(Стандартів) бухгалтерського обліку – П(С)БО 8“Нематеріальні активи”, Закону України “Прооцінку майна й майнових прав та оціночнудіяльність в Україні” та ін.

Ефективність використання об’єктів праваінтелектуальної власності стає очевидноюпереважно за результатами реалізаціїпідприємством продукції, виробленої навідповідних ліцензійних умовах, і відображаєтьсяу загальних показниках господарської діяльності.

Висновки. Україна переживає складний етапринкових перетворень в економіці. Порівняно зрозвиненими країнами світу ми маємо ще невеликийдосвід ефективного користування інтелектуальнимиресурсами, тому перевагу отримають ті підприємства йорганізації, які використовують об’єкти інтелектуальноївласності як інструмент конкурентоспроможностіінноваційного товару на ринку.

Розвиток ринкових відносин у нашій країні маєпередбачати створення інноваційних структур, щоспеціалізуються у сфері інтелектуальної власності,сприяють підвищенню творчого, наукового івиробничого потенціалу трудових колективів наоснові розробки й впровадження інвестиційнихпрограм і окремих проектів у промисловості,сільському господарстві, будівництві, науці,культурі, освіті та інших галузях.

Недотримання правил охорони й захисту правінтелектуальної власності ускладнює, а деколиробить взагалі неможливим експорт товарів,викликає судові процеси, призводить до значнихзбитків через відшкодування фізичним іюридичним особам, права яких порушено.

Отже, сфера інтелектуальної власності –важлива складова системи управління сучаснимпідприємством, науковими організаціями йзакладами, усіма ланками народногосподарськогомеханізму, покликаних активно впливати на темпинауковотехнічного прогресу, підвищуватиекономічний рівень виробництва. На розвитокзазначених процесів, окрім державної іпідприємницької політики, безпосередньо впливаєзростання наукового потенціалу, який у значній міріформують ВНЗ України, і які здійснюютьпідготовку фахівців у сфері інтелектуальноївласності та інноваційної діяльності.

1. Бражна Л.В. Економічна суть нематеріальнихактивів та їх місце в сукупності об’єктівбухгалтерського обліку / Лілія Бражна // Збірникнаукових праць Черкаського державноготехнологічного університету. – 2003. – №9. –С. 55 – 58.



69 Молодь і ринок №11 (130), 2015

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальноївласності. Київ: Інститут інтелектуальноївласності і права, 2004, 296 с.

3. Соціально-економічні аспекти використанняінтелектуальної власності в сучасних умовах.Теорія і практика. Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 376 с.

4. Цибульов П.М. Введення до інтелектуальноївласності: навчальний посібник/ П.М. Цибульов.– К.: Держ. інст. інтел. власн., 2008. – 124 с.

5. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г.,Суіні Ю.Управління інтелектуальною власністю.Монографія /За ред. П.М. Цибульова. – К.:“К.І.С.”, 2005. – 448 с.


Постановка проблеми. Загальнатенденція до глобалізації світу ізосібна освітнього простору з його

стрімкою інформатизацією, міжкультурноюкомунікацією стають виміром новоїсоціокультурної дійсності, яка продукує сутніснізміни форм освіти.

Виняткове прагнення країн до співпраці тавзаємозбагачення у суспільній, економічній,

політичній, науковій, культурній та інших сферахлюдського буття постає незаперечною ознакоюсьогодення. Попри існуючі протиріччя таконфлікти, які часом збурюють єдинийєвропейський простір, він продовжує вирізнятисяцілісністю, відкритістю до діалогу й прозорістю урозгортанні внутрішніх і зовнішніх процесів,толерантністю у ставленні до інших народів ікультур та діалогічним способом життя. Зміна

УДК 378.4 – 057.875 – 056.87Лідія Черчата, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри загального і слов’янського мовознавства та іноземних мовПолтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У статті визначено сутність поняття “міжкультурна комунікація”, обґрунтованоактуальність проблеми, розглянуто особливості практичної підготовки студентів університетівдо міжкультурної комунікації в контексті глобалізації освіти.

Ключові слова: глобалізація, комунікація, культура, міжкультурна комунікація, засібміжкультурної комунікації, міжкультурна компетентність, комунікативна компетенція.

Літ. 9.

Лидия Черчата, кандидат педагогических наук,доцент кафедры общего и славянского языкознания и иностранных языков

Полтавского национального педагогического университета имени В.Г. Короленко

ОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ УНИВЕРСИТЕТАК МЕЖКУЛЬТУРНОЙ КОМУНИКАЦИИ

В статье определена сущность понятия “межкультурная коммуникация”, обоснованаактуальность проблемы, рассмотрены особенности практической подготовки студентов университетовк межкультурной коммуникации в условиях глобализации образования.

Ключевые слова: глобализация, коммуникация, культура, межкультурная коммуникация, средство

межкультурной коммуникации, межкультурная компетентность, коммуникативная компетенция.

Lidia Cherchata, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the General and Slavic Linguistics and Foreign Languages Department

Poltava V. Korolenko National Pedagogical University

PECULIARITIES OF UNIVERSITY STUDENTS TRAINING FOR INTERCULTURALCOMMUNICATION

The article determines the essence of the concept “intercultural communication”, proves the urgency ofthe problem, considers the features of University students practical training for intercultural communicationin the context of globalization of education.

Keywords: globalization, communication, culture, intercultural communication, intercultural competence,communicative competence.

© Л. Черчата, 2015


70

соціальних та політичних пріоритетів потребуєпевної трансформації сфери надання освітніхпослуг, оскільки освіта покликана вирішитизавдання формування особистості, здатноїадаптуватися до культурного, етнічного і мовногорозмаїття і брати активну участь у суспільнихпроцесах. Створення єдиної світовоїінформаційної системи актуалізує проблемуміжкультурного діалогу та пошуку нових формвласної ідентичності, надає особливого статусукомунікативним стратегіям усіх суб’єктів процесуглобалізації. Інтеграція України у європейські тазагальносвітові процеси визначає трансформаціюкультурної парадигми та висвітлює моделісоціокультурного буття сучасного студентства.

Європу сьогодні називають “суспільством, якеґрунтується на знаннях”, Європою, яканавчається. Це означає, що наука, інформація,знання, а також мотивація до їх постійногооновлення і навички, потрібні для цього, стаютьважливим чинником європейського розвитку,конкурентоспроможності й ефективного ринкупраці. Згідно з документами Болонського процесу,загальновизнаною метою євроінтеграції єпідвищення якості освіти як фактора, який уподальшому сприятиме формуванню самостійної,творчої особистості, уможливить її успішнепрацевлаштування і гарантуватиме повнуадаптивність до неминучих змін у обранійпрофесії. Процес підвищення якості освіти маєґрунтуватися на принципах, здатних забезпечитистворення оновленої Європи – Європи навичок,Європи, яка надає можливість професійноїпідготовки для всіх, Європи полікультурної,мобільної і відкритої світові [9, 31 – 32].

Входження України до єдиного Європейськогоосвітнього простору, розвиток ринкових відносин,розширення та пожвавлення взаємин іззарубіжними країнами значно актуалізувалипотребу у широких міжкультурних зв’язках ізпредставниками різних держав, адже саме вони єпередумовою ефективної взаємодії і налагодженняконтактів, досягнення взаєморозуміння, злагодиі взаємовигоди. Як зазначає О. Каніболоцька,мовою спілкування між людьми у ХХІ сторіччістає мова культури – високої культури суспільноїсвідомості, загальної культури особистості,культури міжнародного співробітництва, культурисуспільства в цілому [4, 9 – 11].

Ефективний міжкультурний діалог на теренахєвропейського простору може бути налагодженийза умови опанування однієї або декількохіноземних мов (ІМ) і здійснюватися на основівільного володіння рідною мовою, яка дозволяєособистості самоідентифікуватись із своєюкультурою й вступати в міжкультурний

комунікаційний процес активним, відповідальнимсуб’єктом. Тож за умов активного розвиткуміжнародних зв’язків України в усіх сферахжиттєдіяльності людини цінність випускника ВНЗна ринку праці стала визначатися рівнем йогомовної підготовки. Мова покликана забезпечитидіалог культур, а, відтак, володіння навичкамиміжкультурної комунікації, іншомовної культури,становить зміст іншомовної освіти. ІМ потрапляєдо розряду провідних дисциплін, перетворюючисьна неодмінний чинник у суспільному, особистомуі професійному житті людини, що підтверджуєформування нового соціального замовлення напрактичне володіння ними як засобомміжкультурної комунікації, формування людини,готової до міжнаціонального спілкування.

Актуальність дослідження зумовленанеобхідністю підготовки висококваліфікованого,конкурентоздатного фахівця, спроможногопрацювати в умовах культурного розмаїття йналаштованого на дійову міжкультурнукомунікацію. Формування міжкультурноїкомпетентності передбачає якісні зміни уставленні студента до процесу навчання вуніверситеті на основі становлення адекватноїціннісної картини світу, усвідомленняпріоритетної ролі міжкультурного спілкування вполікультурному освітньому просторі.

Аналіз останніх досліджень засвідчуєнаявність підвищеного інтересу до означеноїпроблеми серед представників різних галузейнауки (лінгвісти, психологи, культурологи,педагоги тощо). Наразі досліджуються проблемиміжкультурної освіти, дидактичні умовиформування навичок міжкультурної комунікаціїу процесі підготовки фахівців, аспектиформування фахової іншомовної компетенціїстудентів (Н. Баграмова, О. Бігич, А. Боднар,Н. Бориско, М. Вайсбурд, Є. Верещагін,В. Воробйов, Л. Гайдукова, С. Гапонова,Н. Коряковцева, В. Костомаров, Л. Личко,С. Ніколаєва, М. Писанко, Є. Полат, С. ТерМінасова, О. Шерстюк та інші). Науковцівбачають складність проблеми підготовкистудентів до міжкультурної комунікації як натеоретичному, так і на практичному рівні.Теоретична складність пов’язана з глибиною табагатовимірністю власне ключових понять.Практичну складність можна співвіднести звідсутністю комплексної системи підготовкистудентів до міжкультурної взаємодії.

Мета статті – визначити особливостіпідготовки студентів університетів доміжкультурної комунікації в полікультурномусередовищі.

Виклад основного матеріалу. Майбутнім



71 Молодь і ринок №11 (130), 2015

фахівцям відкриваються перспективи у вивченнірізних напрямів розвитку сучасної науки іпрактики в інших країнах світу, користуванняІнтернетом, пошук інформації, читання книжок іпреси, перегляд фільмів, листування,неофіційного і професійного спілкування іззарубіжними колегами, включаючи ситуаціїпрактичної діяльності, складання ділових паперів,тощо. Тобто, ІМ потрапляє до розряду провіднихдисциплін, перетворюючись на неодміннийчинник у суспільному, особистому і професійномужитті людини, що підтверджує формуваннянового соціального замовлення на практичневолодіння ними як засобом міжкультурноїкомунікації, формування людини, готової доміжнаціонального спілкування. Необхідністьпоглибленого вивчення європейських мов,досягнення якісно нового рівня у їх вивченнінаразі постають одним із пріоритетних напрямівреформування освіти, що знайшло своєвідображення як у культурній політиці РадиЄвропи, так і в сучасних концепціях навчання ІМ.

Вивчення мови у тісному зв’язку з культуроюнароду, який нею говорить, стало особливимнапрямом сучасної лінгводидактики. Оскількимова є головним і найбільш розвиненим засобомспілкування людей, взаємозв’язок та взаємодія імови, і культури слугують тлом міжкультурноїкомунікації. Термін “міжкультурна комунікація”передбачає успішне, ефективне спілкуванняпредставників різних культур, тому особливогостро це питання і постає під час вивченняіноземних мов.

В. Верещагін уважає міжкультурноюкомунікацією таку комунікацію людей, при якійспособи комунікації або функції мовних подій єідентичними, проте існують відмінності в їх реалізаціїта інтерпретації в певних ситуаціях [3, 49].

Соціокультурний підхід у навчанні ІМ орієнтуєна міжкультурне іншомовне спілкування вконтексті діалогу культур. На часі є актуальнимнеухильне поліпшення навчання комунікації зурахуванням ролі соціокультурного чинника. Увищій школі слід відійти від утилітарної моделінавчання ІМ як засобу вузькофаховогоспілкування. Майбутній спеціаліст, незалежно відобраного ним фаху, мусить опануватифундаментальну мовну освіту, в рамках якоїстрокатий світ іншомовної культури станескладником культури особистої, метою і засобомусебічної гуманітарної освіти [5, 78]. Проте,А. Боднар і Т. Верещагіна переконані в тому, щопри підготовці студентів не філологів змістпредмета “Іноземна мова” має змінюватися залежновід майбутньої професії спеціаліста; окрімзагальномовленнєвих навичок, він повинен мати ще

й навички професійного іншомовного спілкування.У такий спосіб, підвищивши іншомовнукомунікативну компетентність, підвищується і йогопрофесійна компетентність [2, 16].

У філософській та педагогічній науці зміни, яківідбуваються у соціокультурній галузі, отрималиназву лінгвістичного повороту, у контексті якого“мова розуміється не тільки як умова вербальноїкомунікації чи універсальний засіб репрезентаціїбудьяких смислів, а й як трансдисциплінарнамодель найрізноманітніших типів людськоїжиттєдіяльності”. Сучасний лінгвістичнийповорот – це поворот не стільки до синтаксису ісемантики природних і штучних мов, скільки доїхньої соціокультурної прагматики. Саме цяпрагматика розглядається тепер як сфера всіхможливих антропокультурних використань мови,кількість яких невпинно збільшується [7, 10].

Мова як засіб комунікації є найпродуктивнішимінструментом взаєморозуміння між людьми, протене є єдиним інструментом спілкування. Існує такзвана невербальна комунікація, яку уважаютьнайважливішим регулятором контекстуспілкування. Саме невербальний контекстстановить фон для кодування і декодуваннявербальних повідомлень. Н. Берестенєва вбачаєу взаємодії членів соціуму не тількиінформаційний обмін у різних сферах комунікації,а й міжособистісне спілкування, характер якоговизначається комунікативними інтенціямипартнерів і стратегіями їх досягнення, якідетермінуються соціопсихологічними ікультурологічними особливостями відповіднихсоціумів. Дійова міжкультурна комунікаціяпобіжно із знаннями ІМ передбачає умінняадекватно інтерпретувати комунікативнуповедінку носія іншого соціуму, а такожготовність учасників спілкування до сприйняттявідмінної форми комунікативної поведінки,розуміння її відмінностей і модифікації відкультури до культури [1]. Тобто мова йде просформованість міжкультурної компетентності, щоуможливлює розуміння закономірностей розвиткукультури як процесу створення, збереження ітрансляції загальнолюдських цінностей,орієнтацію у традиціях, реаліях, звичаях, духовнихцінностях не лише свого народу, але й іншихнацій, уміння спілкуватися іноземною мовою всучасному світі, оперуючи культурнимипоняттями й реаліями різних народів.

На думку А. Боднар і Т. Верещагіної сьогоднівже немає потреби доводити важливістьпроблеми міжкультурної комунікації для розвиткулюдства в цілому та для кожного окремогоіндивіда. Набагато важливішим є створеннятеоретичних та практичних курсів і програм із


72

міжкультурної комунікації у процесі підготовкистудентів [2].

Кожне заняття ІМ є ситуацією перетинаннякультур, практикою міжкультурної комунікації,оскільки кожне слово ІМ є віддзеркаленняміншого світу, іншої культури: за кожним словомстоїть визначене національною свідомістюуявлення про світ. С. ТерМінасова стверджує, щовідповідь на питання про вирішення актуальногозавдання навчання ІМ як засобу комунікації міжпредставниками різних народів і культур полягаєв тому, що мови повинні вивчатися в нерозривнійєдності зі світом і культурою народів, які говорятьними [8, 28].

Навчити студентів спілкуватися (усно іписьмово), навчити створювати, а не тількирозуміти іноземне мовлення – завдання вкрай непросте і ускладнюється воно ще й тим, щоспілкування не є тільки процесом вербальним.Його успішність визначається цілою низкоюфакторів: умов і культури спілкування, правилетикету, знання невербальних форм презентаціїдумки, наявність глибинних фонових знань тощо[3, 50].

Людина, яка вивчає ІМ, намагається оволодітипевним мінімумом знань, який уможливив би їїучасть у процесі комунікації. Проте, разом ізпоповненням знань, вона отримує і величезнедуховне багатство, яке зберігається мовою,потрапляє у нову національну культуру. Відомаугорська перекладачка Като Ломб порівнює мовуіз собором. “Вивчаючи іноземну мову, мивідбудовуємо цей собор для себе в процесіпізнання лексики, граматики, стилістики,особливостей мови. Вивчення ІМ – це такождуховна діяльність. Через оволодіння ІМ мивідкриваємо для себе іншу культуру, долучаємосядо її надбань і цінностей” [6].

Використання технології навчальних проектівтакож є одним із перспективних засобіврозширення іншомовної комунікативноїкомпетенції студентів у процесі поглибленняполікультурної спрямованості їх мовноїпідготовки. В основу методу проектів покладенорозвиток пізнавальної діяльності майбутньогоспеціаліста, його критичного і творчого мислення,формування умінь орієнтуватися вінформативному просторі полікультурного світу,самостійно конструювати свої знання,організовувати навчальну діяльність, спрямовануна створення навчального продукту, який єрезультатом індивідуальної або спільної праці.

Зарадити досягненню поставленої метизначною мірою може й широке використаннявикладачем різноманітного краєзнавчогоматеріалу з залученням автентичних аудіо і

відеоматеріалів. Перегляд художніх, навчальних,науковопізнавальних і документальних фільмів,прослуховування різного роду аудіозаписів тощо,безумовно, допоможе сформувати у студентіввміння порівнювати соціокультурний досвід свогонароду і народу, для якого виучувана мова єрідною, шляхом зіставлення та виявленняспільних і відмінних прикмет цих культур.

Іншим, не менш важливим, на наш погляд,елементом на шляху підготовки студента яксуб’єкта діалогу культур має стати читання творівхудожньої літератури та інших автентичнихлітературних джерел, позаяк саме в нихприхований неповторний естетичний ісоціокультурний потенціал, який з одного боку,зараджує ефективному оволодінню ІМ, а з іншого– забезпечує гуманістичне становленняособистості, яка навчається, розвиває її мислення,допомагає скласти загальний образ світу івиробити зразки і моделі поведінки. Зауважимо,що ефективний підбір текстового матеріалу іорганізація конструктивної роботи з нимуможливлюють формування соціокультурноїкомпетентності студента і його знайомство зрізними аспектами літературного надбаннякраїни, мова якої вивчається.

Висновки. Таким чином, особливостіпідготовки студентів університетів доміжкультурної комунікації полягають уцілеспрямованій, організованій, планомірній ізмістовній діяльності учасників навчальновиховного процесу, яка спрямована наформування у майбутніх фахівців комунікативноїкомпетенції. Процес підготовки студентів доміжкультурної комунікації є надзвичайноскладним і потребує виявлення і вивчення тихособливостей, врахування яких може спроститидосягнення поставленої мети, оскільки оволодінняіноземною мовою як засобом міжкультурноїкомунікації сприяє полілінгвістичному іполікультурному розвитку особистості у контекстієвропейського освітнього простору.

1. Берестенева Н.В. Основные аспекты межкультурнойкоммуникации / Н.В. Берестенева // Успехи современногоестествознания. – 2005. – №1. – С. 62 – 63[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rae.ru/zk/arj.

2. Боднар А.Я. Проблема міжкультурноїкомунікації у викладанні іноземної мови у ВНЗ /А.Я. Боднар, Т.О. Верещагіна // Наукові запискиНаУКМА. 2007. – Т. 71: Педагогічні, психологічнінауки та соціальна робота. – С. 15 – 19.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/6861.

3. Верещагин Е.М. Язык и культура / Е.М. Верещагин,В.П. Костомаров. – М.: Русский язык, 1990. – 269 с.



73 Молодь і ринок №11 (130), 2015

4. Каніболоцька О.А. Підготовка студентівмовних спеціальностей до міжкультурноїкомунікації у контексті європейського освітньогопростору / О.А. Каніболоцька // Зб. наук. пр. Першоїміжнарод. періодичної наук.-практ. конф.“Образовательный процесс: взгляд изнутри”. –Дніпропетровськ: НАЦ “Ера”, 2005. – С. 9 – 11.

5. Король Л.Л. Іноземна мова й міжкультурнакомунікація у вимірі сучасної вищої освіти // Аспектидослідження іноземних мов і лінгвометодичні основивикладання: Зб. статей. / За ред. В.К. Зернової. –Полтава, 2007. – Вип. 3. – C. 78 – 80.

6. Лушпай Л.І. До проблеми вивчення іноземнихмов / Л.І. Лушпай // Науковий блоґ: Науковий блогНаУ “Острозька академія” [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/2015/.

7. Современные теории и методы обученияиностранным языкам. – М.: Экзамен, 2006. – 381 с.

8. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация:учеб. пособ. / С.Г. Тер-Минасова. – М.: Слово/SLOVO/. 2000. – 624 c.

9. Resolution of the Council and the Ministers ofEducation Meeting within the Council on the EuropeanDimension in Education (24 May 1988) 88/C177/02 //ATEE News / – 1992 / 1993. – № 38 – 39. – Р. 31 – 32.


Постановка проблеми. Потреба упідготовці конкурентоспроможнихіноземних фахівців є сьогодні одним з

важливих умов економічного розвитку України.Тому вирішення проблеми адаптації іноземнихстудентів до умов навчання та проживання в

Україні є на сьогодні не тільки вкрай актуальною,але й стратегічно важливою для успішногопросування України на світовий ринок.

У процесі навчання в Україні іноземні студентистикаються з новим для себе комплексом факторівнавколишнього середовища, а саме: іншим

УДК 378.141.2

Наталія Корольова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики професійного навчання

Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків

АДАПТАЦІЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІВ ПЕРІОД ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

У статті аналізуються причини адаптації іноземних студентів у процесі проходження педагогічноїпрактики, а також формування у них проектувальних і комунікативних умінь та навичок. Особлива увагаприділяється організаційному компоненту педагогічної практики.

Ключові слова: іноземні студенти, адаптація, мотивація, педагогічна практика, комунікативні вміння, навички.

Літ. 5.

Наталья Королева, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики и методики профессионального обучения

Украинской инженерно-педагогической академии, г. Харьков

АДАПТАЦИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ К ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ПЕРИОД ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКИ

В статье анализируются причины адаптации иностранных студентов в процессе прохожденияпедагогической практики, а также формирование у них проектировочных и коммуникативных умений,навыков. Особое внимание уделяется организационному компоненту педагогической практики.

Ключевые слова: иностранные студенты, адаптация, мотивация, педагогическая практика,коммуникативные умения, навыки.

Natalia Korolyova, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Pedagogy and Methods of Vocational Training Department

Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy, Kharkiv

ADAPTATION OF FOREIGN STUDENTS TO VOCATIONAL ACTIVITYDURING PEDAGOGICAL PRACTICE

The article analyzes the reasons of adaptation of foreign students during pedagogical practice andformation designing and communicative skills. The main attention is paid to the organizational component ofpedagogical practice.

Keywords: foreign students, adaptation, motivation, pedagogical practice, communicative skills,skills.

© Н. Корольова, 2015


74

соціокультурним і мовним середовищем,незвичним кліматом, новими методами і формаминавчання, повною зміною режиму праці тавідпочинку, та ін., що неминуче створює у нихтруднощі в пристосуванні до нових умов життя.Це об’єктивно ставить завдання щодо створенняумов для адаптації іноземних студентів донавчання в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблеми адаптації іноземних студентів в планівзаємодії викладача з іноземними студентамирозкриті в дослідженнях Н. Голубєва, Н. Персіанової,Г. Князєвої; особливості адаптації іноземнихстудентів до навчальновиховного процесу увищій школі відображені в роботі І. Ширяєвої;фактори навчальної успішності в роботі О. Ізотової;адаптація іноземних студентів за матеріаламизарубіжних дослідників представлена в роботахМ. Іванової, Н. Тіткова, В. Трусова, Н. Шагліної;адаптація іноземних студентів до навчальної групи,дослідження соціальнопсихологічного клімату вній відображені в роботах М. Іванової, Н. Тіткова;національно психологічні особливості іноземнихстудентів та їх урахування у педагогічномуспілкуванні можна знайти в дослідженняхМ. Іванової та Л. Цоколь; дидактична адаптаціяіноземних студентів вивчалася Т. Чернявської та ін.

Формулювання мети статті та завдань.Метою та завданнями статті є аналіз причинадаптації іноземних студентів до професійноїдіяльності у процесі проходження педагогічноїпрактики і формування у них проектувальних ікомунікативних умінь та навичок.

Виклад основного матеріалу. Адаптація (злат. аdaption – пристосування) – інтегральне,багатогранне явище, має безліч тлумачень ірозглядається в різних галузях науки. З поглядубіології, адаптація – пристосування організмів доумов їхнього існування. У фізіології та медициніадаптація позначає процес звикання організму дозміни зовнішніх умов середовища [1].Психофізіологічна адаптація визначає активністьособистості і сукупність фізіологічних реакцій, щолежать в основі пристосування організму до змінинавколишніх умов [2]. З філософськосоціологічної точки зору, адаптація – атрибутбудьякої живої істоти, який проявляється щоразу,коли в системі його взаємовідносин зсередовищем життєдіяльності виникають важливізміни [5]. Соціокультурна адаптація – цепристосування індивіда (або групи) до умовнового соціокультурного середовища, а отже, ідо нових цінностей, орієнтацій, норм поведінки,традицій так, щоб успішно існувати в новомуоточенні [3]. Адаптація до освітнього процесузабезпечує адекватну взаємодію об’єкта з

соціальним та інтелектуальним середовищемвищої школи, формування нових якостейособистості, професійну ідентифікацію,передбачає формування нового соціальногостатусу, освоєння нових соціальних ролей,придбання нових цінностей, осмисленнязначущості традицій майбутньої професії.

Труднощі адаптації іноземних студентіввідмінні за змістом від труднощів українськихстудентів. Вони залежать від національних ірегіональних характеристик і змінюються відкурсу до курсу. В цілому етапи адаптаціїіноземних студентів до нового мовного,соціокультурного та навчального середовища такі:подолання мовного бар’єру; входження встудентське середовище; засвоєння основнихнорм інтернаціонального колективу; формуваннястилю поведінки; формування стійкогопозитивного ставлення до своєї майбутньоїпрофесії.

Причини, що визначають рівень адаптаціїіноземних студентів, умовно можна розділити натри категорії:

об’єктивні, які обумовлені навчальноюдіяльністю та умовами життя у відриві від сім’ї ікраїни (до них відносяться нові форми навчаннята контролю занять, новий колектив, новаобстановка тощо);

об’єктивносуб’єктивні (слабкі навичкисамостійної роботи і самоконтролю тощо);

суб’єктивні (небажання вчитися, сором’язливістьтощо) [5].

Розглянемо більш детально кожну категоріюадаптації студентівіноземців.

Для подолання мовного бар’єру необхідноформувати комунікативні вміння в іноземнихстудентів. Їх формування буде більш успішним,якщо процес навчання здійснюється не тільки нарівні педагогічної комунікації в межах аудиторнихзанять, а й на рівні міжкультурної комунікації зметою більш легкого входження в україномовнукультуру Для цього необхідний індивідуальнийпідхід, що враховує національні та етнокультурніособливості.

Процес адаптації до незвичного соціального ікультурного оточення триває весь періоднавчання, і успішність його залежить як відіндивідуальних особливостей і характерустудента, так і від професійноважливих якостейвикладачів. Хтось із молодих людей легко ігармонійно входить в нове середовище, приймаємову, розділяє звичаї, шанобливо ставиться доцінностей. Хтось робить це лише частково,погоджуючись прийняти тільки обов’язкові нормиза умови збереження власних традицій. Хтось ізстудентів зовсім не готовий йти ні на які



75 Молодь і ринок №11 (130), 2015

компроміси, так і залишається відокремленим.Безумовно, найважче студентампершокурсникам,адже соціальна ізоляція, тривога і депресія,пов’язана з попаданням в інший соціум і культуру,дезорієнтують іноземного студента, який простоне в силах зрозуміти, що ж від нього вимагають.І тут на допомогу приходять студенти тієї жнаціональності, але більш старших курсів, якимтеж свого часу допомогло земляцтво. Такавзаємодія, прийнята в студентському середовищіакадемії – важлива складова прискореної адаптаціїі плавного входження в незнайоме середовище.

Дозвілля іноземних студентів полягає увідвідуванні музеїв і виставок, театрів іконцертних залів. І до закінчення навчанняіноземні студенти обзаводяться друзями, знаходятьнові цінності та моделі поведінки, і повертаютьсяна батьківщину не тільки висококваліфікованимифахівцями, але і більш соціально гнучкими, збагатим культурним багажем.

Одне з найважливіших завдань педагогів, якіпрацюють з іноземними студентами, полягає втому, щоб долучити їх до українськихнаціональнокультурних традицій засобамипозанавчальної діяльності, забезпечити засвоєнняелементів української культури за допомогоюсоціокультурної діяльності. Це може досягатисяза допомогою спільної підготовки та проведеннясвят, відвідування різних історичних місць та ін.Прилучення студентів до національноїсамобутньої культури українського народу,читання та обговорення класичної літератури,історичної художньої прози тощо. Також єефективним засобом формування комунікативнихумінь іноземних студентів.

Наступним етапом адаптації іноземнихстудентів є входження їх в студентськесередовище. Процес адаптації студентів в новомудля себе колективі залежить від психологічногоклімату в групі, від того, наскільки цікаво,комфортно, безпечно почуває себе студент під часзанять, в ситуаціях взаємодії з товаришами іпедагогами.

Особливість студентської групи першого курсуполягає в тому, що це ще не сформованийколектив і в ньому ще немає встановлених ізакріплених правил і норм поведінки. У цій групікожен є новою людиною для кожного членагрупи.

На першому організаційному етапі навчальноїгрупи організатором її життя і діяльності єкуратор. Він допомагає студентам, адаптуватисядо нових для них соціальних умов, закластиоснови сприятливого клімату в групі, якийформується поступово протягом всього“спільного життя” у вищій школі. З цією метою

куратором і практичним психологом проводятьсяадаптаційні тренінги, спільні виїзди кудинебудь,масові заходи, такі як день першокурсника, КВК,різні концерти тощо.

Як правило, така робота, якщо вонапроводилася педагогічним колективом у тіснійвзаємодії і з розумінням важливості цих заходів,приносить помітні результати, і вже до кінцяпершого півріччя тривожність іноземних студентівпершого курсу помітно знижується і з’являютьсяперші ознаки здорових, успішних колективів груп.

Тому важливе завдання професорськопедагогічного складу вищої школи – сприятиоб’єднанню студентів в мікрогрупи на діловій іздоровій моральній основі. Необхідно домагатисявстановлення співпраці і взаємодопомоги міжокремими мікрогрупам, що сприяє підвищеннюорганізованості студентського колективу в цілому,включеності в його життя всіх студентів.

Кожен член групи бере участь у встановленніправил і норм поведінки, і формуванніхарактеристик даної групи. У всіх членів новогостудентського колективу є можливість проявитисебе з різних боків, знайти “своє місце підсонцем”, завоювати авторитет і повагуоднокурсників. Існує безліч різних критеріївпрояви особистості, такі як: одяг, поведінка,вчинки, стиль спілкування, творчі здібності,професійні здібності тощо в цьому й полягаєсутність наступного етапу адаптації – виробленнястилю поведінки.

Формування стійкого позитивного ставленнядо своєї майбутньої професії в іноземних студентівє важливим чинником підвищення їх навчальноїуспішності. Але саме по собі позитивне ставленняне може мати істотного значення, якщо воно непідкріплюється компетентним уявленням пропрофесію (у тому числі і розумінням ролі окремихдисциплін) і погано пов’язано із способамиоволодіння нею.

Для того, щоб взаємодія між педагогом таіноземними студентами була ефективною,необхідно враховувати його мотивацію. Високапозитивна мотивація може відігравати ролькомпенсаторного фактора у разі недостатньовисоких спеціальних здібностей абонедостатнього запасу у студента необхідних знань,умінь і навичок. Правильне виявленняпрофесійних інтересів і схильностей є важливимпрогностичним фактором задоволеностіпрофесією в майбутньому. Причиноюнеадекватного вибору професії можуть бути якзовнішні (соціальні) чинники, пов’язані знеможливістю здійснити професійний вибір заінтересами, так і внутрішні (психологічні)чинники, пов’язані з недостатнім усвідомленням


76

своїх професійних схильностей або знеадекватним уявленням про зміст майбутньоїпрофесійної діяльності. Ставлення до професії,мотиви її вибору є надзвичайно важливими (а задеяких умов і визначальними) чинниками, якізумовлюють успішність професійного навчання.

Важливою складовою професійного навчанняпри підготовці майбутніх інженерівпедагогів допрофесійної діяльності є педагогічна практика.

Педагогічна практика є однією з основнихформ їх професійного становлення, яка дозволяєсинтезувати теоретичні педагогічні та технічнізнання, а також практичний досвід. Під часпроходження педагогічної практики студент можевизначитися, наскільки правильно він вибрав длясебе сферу діяльності, з’ясувати ступіньспіввіднесеності особистісних якостей змайбутньою професією. Саме в процесі діяльної ідовготривалої практики виявляються протиріччяміж наявним і необхідним запасом знань, щовиступає спонукальним чинником безперервноїосвіти. На практиці педагогічна діяльністьстудентів вдосконалюється на основі змістовногофактичного матеріалу, пізнання і результативнеосвоєння якого можливо тільки на тлі живихвражень і спостережень. Аналіз власної діяльностідопомагає практиканту усвідомити труднощі, щовиникають у нього в роботі, і знайти грамотнішляхи їх подолання.

У зв’язку з усім вищевикладеним педагогічнапрактика, яка організована для іноземнихстудентів має велике значення у підготовцікваліфікованого фахівця – інженерапедагога, такяк саме в період проходження практики студентидолучаються до професійнопедагогічноїдіяльності.

Викладачами кафедри для іноземних студентіврозроблена програма проходження педагогічноїпрактики. Перед початком практики керівникомпедпрактики проводиться конференція, дедаються роз’яснення про педпрактику: терміни,цілі і завдання, оформлення необхідної звітноїдокументації. Після проходження педагогічноїпрактики проводиться підсумкова конференція зарезультатами педагогічної практики.

Завдання практики полягають у тому, щоб: ознайомитися з навчальним закладом: вивчити

організацію педагогічного процесу, документацію,у якій відображено зміст професійної підготовки івимоги до майбутніх фахівців;

ознайомитися з основними напрямкамироботи педагогічного колективу навчальногозакладу;

вивчити досвід навчальної, методичної,виховної роботи викладача, майстра виробничогонавчання;

провести уроки й оцінити ступінь реалізаціївласного проекту;

удосконалити техніку педагогічногоспілкування;

розробити дидактичний проект вивченняокремих тем навчального матеріалу із загальнопрофесійних та професійних дисциплін;

розробити й провести виховні заходи [4].Зміст звітної документації складають:1. Аналіз освітньокваліфікаційної документації,

що регламентує процес підготовки конкретнихфахівців (освітньокваліфікаційної характеристики,навчального плану, навчальної програми).

2. Аналіз документації з виховної роботи(планів виховної роботи ПТНЗ, навчальноїгрупи).

3. Відвідування занять, проведених майстрамивиробничого навчання, викладачами ПТНЗ істудентамипрактикантами (не менш 5навчальних занять).

4. Проведення п’ять уроків з технічноїдисципліни і їх розгорнуті планиконспекти.

5. Відвідування й аналіз виховних заходів,проведених класним керівником і студентомпрактикантом (не менш двох виховних заходів)

6. Ведення щоденника педагогічнихспостережень.

7. Заповнення відповідним чином щоденникипо педпрактиці.

На першому тижні педагогічної практикиіноземні студенти, які проходять практикузнайомляться з навчальним закладом, йогодіяльністю та структурою; матеріальнотехнічноюй навчальновиробничою базою навчальногозакладу та знайомляться з навчальною групою.

На другому та третьому тижні практикантиготуються та проводять виховні заходи, відвідуютьпедагогічні ради, методичні комісії, батьківськізбори тощо.

Нарешті на четвертому тижні педагогічноїпрактики іноземні студенти повинні провестианаліз і систематизацію отриманих зведень,власного досвіду, скласти звітну документацію.

Уроки іноземних студентівпрактикантіввідвідуються керівником педпрактики,викладачами з багаторічним стажем роботи, щонадають професійну допомогу студентампрактикантам при аналізі уроків, плануванніщоденних уроків, при підготовці до виховнихзаходів.

Висновки та перспективи подальшихдосліджень. Таким чином, процес адаптаціїіноземних студентів до навчання у вищій школіУкраїни набагато складний, ніж процес адаптаціївітчизняних студентів, адже, крім тих етапів,труднощів, критеріїв готовності до навчання та



77 Молодь і ринок №11 (130), 2015

багатьох інших складових цього процесу, студентіноземець стикається з цілою низкою додаткових,пов’язаних із перебуванням не в рідній країні,недосконалим володінням українською мовою,відсутністю друзів і знайомих на початковомуетапі перебування тощо. Ця проблема має багатоаспектів і перспектив для подальших досліджень.

1. Адаптация первокурсников: проблемы итенденции / Л.Н. Боронина, Ю.Р. Вишневский, Я.В. Дидковскаяи др. // Университетское управление: практика ианализ. – 2001. – № 4(19).

2. Антонова В.Б. Психологические особенности

адаптации иностранных студентов к условиямжизни и обучения в Москве // Вестник ЦМО МГУ. –1998. – №1.

3. Иванова М.А., Титкова Н.А. Социально-психологическая адаптация иностранныхстудентов первого года обучения в вузе. – СПб.,1993.

4. Програма та методичні вказівки допедагогічної практики. Укладачі: Чепурко І.П.,Брюханова Н.О., Комишан А.І., Васильєва М.П.,Коваленко Д.В., Бєлєй О.Й. – Харків: УІПА, 2008. – С. 48.

5. Ширяева И.В. Особенности адаптациииностранных студентов к учебно-воспитательномупроцессу в советском вузе. – Л., 1980.


Постановка проблеми. Простежитишляхи пошуку В. Бірчаком сильногогероя, вождя, проаналізувати особливу

техніку зображення, важливість вмілого зверненнядо глибинних пластів психіки. З’ясувати способи

розкриття характеру князя Василька через йоговнутрішній світ.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Уперше в сучасному українському літературознавствіздійснюється спроба дослідити поетику

УДК 821.161.2.091

Сніжана Новак, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та теорії літературиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПОЕТИКА ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ У ПОВІСТІ “ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ”ВОЛОДИМИРА БІРЧАКА

Стаття присвячена аналізові однієї з історичних повістей Володимира Бірчака. У розвідці наматеріалі твору “Василько Ростиславич” розглянуто вирішення письменником проблеми творенняхудожнього образу володаря, відображення минулого України-Русі через свідомість героїв. Особливе місцетут займає тема пошуку рушійної сили в суспільстві та соціально-етичної перспективи.

Ключові слова: проза, інтерпретація, поетика, характеротворення, архетип, емоційний діапазон.Літ. 15.

Снижана Новак, кандидат филологических наук,доцент кафедры украинской литературы и теории литературы


ПОЭТИКА ХАРАКТЕРОВ В ПОВЕСТИ “ВАСЫЛЬКО РОСТЫСЛАВЫЧ”ВОЛОДЫМЫРА БИРЧАКА

Статья посвящена анализу одной из исторических повестей Володымыра Бирчака. В исследованиина материале произведения “Васылько Ростыславыч” рассмотрено решение писателем проблемысоздания художественного образа правителя, отражение прошлого Украини-Руси через сознание героев.Особое место здесь занимает тема поиска движущей силы в обществе и социально-этическойперспективы.

Ключевые слова: проза, интерпретация, поэтика, характер, архетип, эмоциональный диапазон.

Snizhana Novak, Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Ukrainian Literature and Literary Theory Department Drogobych Ivan Franko State Pedagogical University

POETICS OF CHARACTERS IN THE STORY “VASYL’KO ROSTYSLAVYCH” OF VOLODYMYR BIRCHAK

The article analyzes one of the historical novels of Volodymyr Birchak. In the material exploration work“Vasyl’ko Rostyslavych” writer considered solve the problem of creating an artistic image of the ruler, displayingthe past time of the Ukraine-Rus’ through the mind of the characters. A special place here is the theme offinding a driving force in the community, social and ethical perspective.

Keywords: prose, interpretation, poetics, the character, archetype, emotional range.

© С. Новак, 2015

ПОЕТИКА ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ У ПОВІСТІ “ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ” ВОЛОДИМИРА БІРЧАКА

78

характеротворення в історичній повістіВолодимира Бірчака.

Постановка завдання. Розглянути вирішенняписьменником проблеми творення художньогообразу володаря, відображення минулого УкраїниРусі через свідомість героїв.

Виклад основного матеріалу дослідження.В основі сюжету історичної повісті В. Бірчака“Василько Ростиславич” (1923) лежить літописнарозповідь про осліплення князя ВасилькаДавидом Ігоревичем і Святополком на третій деньпісля Любецького з’їзду, де князі на хрестіприсягали один одному мир. (Хронологічно твірохоплює невеликий проміжок часу: осінь 1097 –літо 1098). Кількома влучними штрихамиВ. Бірчак малює тодішню політичну ситуацію вУкраїні. Віддзеркалена у свідомості головногогероя твору, вона виглядає так: міжусобиці –обов’язковий “атрибут” життя.

В. Бірчак реалістично показує короткочаснузлуку всіх князів задля спільної справи.Напруженість сюжетної лінії посилюєтьсявведенням у твір художніх елементів, які готуютьчитача до трагічного розвитку подій. ЗображенняВасилька на тлі кривавочервоного заходу сонцяза день до з’їзду в Любечі виконує рольантиципації, яка наштовхує на думку, щонезадовго князеве сонце зайде назавжди, а йому,безпомічному, позбавленому очей, залишитьсявічна ніч. Символічного значення набуває описприроди безпосередньо в день з’їзду: “Другогодня рановранці виглянуло велике та, як кров,червоне сонце над степом і кров’ю забагрилонебо” [1, І, 82]. Укладений того дня мир тривавлише дві доби... Загалом гама кольорів у повісті“Василько Ростиславич” тяжіє до двох виразнихдомінант: червоного і чорного. У колористиціхудожніх творів червона барва, барва крові, частослужить пересторогою, символізує своєріднийзлам у долі персонажів, віщує лихо. Д. Донцоввважав, що пурпуровокривава мова барви“здавна була символом панування, війни,життєвої енергії” [7, 68]. Великими майстрамитаких художніх деталей були І. Франко,М. Коцюбинський.

Сцена осліплення князя Василька вражаєнатуралізмом. В. Бірчак не жаліє читача. Авторподає посправжньому страхітливу картинулюдської жорстокості. Хоробрий, активний,розумний Ростиславич заважав Святополкові йДавидові Ігоревичу. Тому вони обрали“звичайний” візантійський спосіб зробитинебезпечного противника нездатним доподальшої діяльності – осліплення. Важко підійтидо вчинку князів“різоїмців” із моральними

мірками. В. Бірчак не робить спробипрямолінійної оцінки, яка могла б простозруйнувати художній образ. Але ставлення авторадо зображуваного завжди входить у склад цьогообразу, є конститутивним його моментом [2, 314].

Для В. Бірчака важливий пошук сильногогероя, вождя. Йдеться не про фізичну міць, бонею не завжди можна якісно змінити буття.Вагомішою виявляється сила духу. Щоб осягнутице, головний герой мусив опинитися в межовійситуації, коли неможливо було розв’язатитрагічно сплетений життєвий вузол. КнязьВасилько не боявся смерті як незворотногопереходу в матерію. Навпаки, спершу він надававїй перевагу над каліцтвом. Але велике стражданнявикликала в його душі думка про те, що добрізаміри, як казала Леся Українка, “не завждиспроваджують такі ж добрі наслідки; буває се тоді,коли в самих замірах лежать помилки” [14, 19].

Емоційний діапазон головного героя повістідуже широкий. Кожному почуттю, яке охоплюєйого єство, князь віддається всією душею. В. Бірчакпсихологічно вивірено показує перебуванняосліпленого князя в неволі. Для владногохарактеру Ростиславича животіння немічногокаліки було нестерпним. З абсурдного для ньогостановища головний герой шукає виходу черезсмерть, але обирає життя. Осягнення межовостібуття передбачає розуміння того, що міжнародженням і смертю є величезний простір дляпошуку істини. “Істина – це аж ніяк не знання, аспосіб існування: істина є суб’єктивністю абовнутрішнім прагненням до вічного майбутнього,яке стає можливим лише через благодать. Такавіра неможлива без стрибка в абсурд...” [8, 191].Зрозуміння сутнісних моментів буття потребуєнеординарних обставин. Роздуми над цим не єповсякденним актом. Тобто осягнення суті життяє важливою подією в екзистенції будьякоїлюдини. І кожна особистість прямує до цьогосвоїм власним шляхом. Для князя Василька такимстав шлях через насильство над ним, зраду,приниження, фізичне каліцтво. Кризова ситуація,в якій опинився Ростиславич, викликала в йогопсихології зміни, що підкреслюються у творівідповідними образамисимволами. Якщо зрячогоблагословляє на добрі справи Дажбог, тоосліпленому Василькові вічною супутницею стаєніч – завжди і всюди. Ніч – символ темного бокулюдської свідомості, покровителька царства сну,яка має велику владу над усіма смертними, яканавіює сонним істотам спокусу забуття, паралізуєволю. У полоні ночі Василько почуває себемертвим, вважає, що його буття сягнуло останньоїланки з послідовного сполучення “народження –



79 Молодь і ринок №11 (130), 2015

життя – смерть”. Здається, що в ньогозалишилися лише два відчуття: холоду і темряви.“Він у гробі – приходить на думку, і він [Василько.– С.Н.] здригається увесь, – а таки, яка правдивадумка, бо яка є різниця між ним, сліпцем, імерцем. Одна хіба маленька, що серце, одно біднесерце б’ється ще. Ще стукає в темній груді, якдзвін у громи й темну бурю” [1, ІІ, 68]. Цяметаморфоза настільки страшна длятеребовлянського князя, що він вдається досамонегації. Тут має місце феномен відчуженнягероя від самого себе. Князь Василько розуміє,що вже ніколи не зможе відчути повноту власногоіснування. Спочатку сліпця цілковито опановуєстраждання, туга за нездійсненими мріями,планами. Лише думка про безсмертну душупотроху тамувала біль. В. Бірчак показує, яку рольу долі людини, що потрапила у безвихідь, здатнавідіграти віра в Бога. Молитва допомагаєВасилькові Ростиславичу вивищитися над своїмимуками, подивитися на власне життя збоку,здійснити переоцінку вартостей і вигратинайтяжчу битву, з усіх, що були в його житті:перемогти себе! Терпіння “перероджують” князя,але, щоб народитися знову, треба спочаткупомерти. В. Бірчак обмежується у творі лишевізією смерті, переносячи акцент у внутрішній,психологічний сюжет. Каліцтво і полон Василькауможливлюють його усамітнення. А воно, в своючергу, допомогло сліпцеві вдатися до інтроспекції,полинути думками туди, де час, як писав Ніцше,“здавався блаженним глумом над миттю, десвобода була необхідністю” [11, 195 – 196]. Темасамогубства стає в повісті В. Бірчака своєрідним“перехідним етапом” до нового світоглядуголовного героя. Спроба суїциду, як і самі думкикнязя про це, відповідають ідеї Бірчака змалюватиВасилька Ростиславича як сильну духомособистість.

Розглядаючи проблему співвідношення життяі смерті, тимчасового і вічного у філософії Г. Сковороди,А. Войтюк зазначав, що для мораліста Сковородистрашнішою була смерть духовна, ніж фізична.Фізичної смерті ніхто не уникне, тому не слідбоятися її, “більше того, у певних ситуаціяхпотрібно йти їй назустріч” [6, 6]. Опинившись увиняткових обставинах, князь Василько “бажає”фізичної смерті – просить Давида вбити його,адже бездіяльність, безпомічність для правителяТеребовлі асоціюється зі смертю духовною.Навіть у своїх монологахсповідях він вживаєслова зі сфери духовного, тужить за “високимизадумами”, “ясною ціллю”, “ясним сонечком”,“великим ясним ділом”. Безпомічне тіло каліки,як безповоротно зіпсуте знаряддя праці, стає

тягарем, якого Ростиславич хоче позбутися. Такапозиція протагоніста є також цілком відповідноюавторській спробі зображення сильного героя.А. Войтюк вважав, що “полюбити” фізичнусмерть можна лише подолавши інстинктсамозбереження, що є не тільки в людини, але йу всякої живої істоти. “Боротьба цих двох мотивіву людині вимагає великих душевних сил. Не буввільний від цієї боротьби навіть Христос, колипрохав, щоб чаша ця обминула його, бо ж “духсильний, а плоть немічна”, до того ж йому буловсього 33 роки” [6, 6]. У розквіті духових іфізичних сил спіткало нещастя і теребовлянськоговолодаря. Сутність князевої натури розкриваютьще і його помисли в час смертельної небезпеки.Василько думає про свою державу, прозаплановані походи. Химерний світ князясліпцялегко матеріалізується в уяві читача, розкриваючизавісу над таємничим царством Психеї.

Австрійський філософ Л. Вітгенштайнстверджував, що найважливіші для нас аспектиречей приховані за їхньою простотою ібуденністю. Ми не можемо щось зауважити, коливесь час маємо його перед очима. Людина зовсімне звертає уваги на справжні підстави своїхдосліджень, поки колись саме це впаде їй в око[5, 140]. Ми не помічаємо повітря, поки маємочим дихати, ми не поклоняємося сонцю, покивоно дає нам своє тепло, світло. Але відсутністьжиттєво необхідного виявляємо відразу ж.Утративши зір, князь Василько втратив власний“світ”. Епітет “темний” від того моменту домінуєв монологах і діалогах Ростиславича. Осліпленийвідчужується від середовища, де його такпідступно скривдили. Віднині він – інший, чужийсеред зрячих. У роздумах героя виявляється йогостратифікований душевний стан. Надмірна любовдо діяльного життя викликає в сліпого думки просмерть. Його міркування сповнені символічнимиобразами, які свідчать про готовність померти.Саме завдяки символам відбувається осмисленнячитачем непредметних станів через предметнопластичні. О. Потебня у праці “Думка і мова”зазначає, що на слово не можна дивитися як навираження готової думки. Такий погляд породжуєбагато суперечностей і помилок стосовнозначення мови в душевній економії. Слово євираженням думки лиш настільки, наскількислужить засобом для її створення. Символізм мовиможе бути названий її поетичністю, а забуттявнутрішньої форми здається нам прозаїчністюслова [12; 22, 29]. Бо якщо смерть є тільки смертю,то з неї не може вийти життя. Отже, те, що миназиваємо смертю, є лише новим сполученнямелементів [12, 312]. Спираючись на думку


80

німецького філософа В. Гумбольдта про те, що“всяке розуміння є нерозуміння”, тобто зрозумітиіншу людину неможливо, О. Потебня стверджує:“Те що ми називаємо розумінням, є актомособливого роду виникнення думки в нас самихстосовно висловленої іншим думки” [12, 130].

Створені В. Бірчаком поетичні образизмушують читача не стільки розуміти їх, скількипереживати. Трагічний пафос “ВасилькаРостиславича” контрастує з його життєствердноютональністю. Експресивна лексика виражаєставлення головного героя до почуття безнадії,що полонило його душу після осліплення.Говорячи устами персонажа, письменникмимоволі змушений розкривати глибину власногоєства. Аналіз “словесних свідчень” автора у цьомувипадку виявляється дуже цікавим. Особливо,коли спертися на монографію одного знайвідоміших французьких філософів ілітературознавців ХХ століття Г. Башляра “Водаі марення”. Адже “два порівняних чужихвисловлювання […], якщо вони хоч крайчикомстосуються однієї і тієї ж теми (думки), неминучевступають у діалогічні відносини між собою” [3,293]. Отож, Г. Башляр вважав, що стихії – вогонь,повітря, земля і вода – завжди допомагалифілософам уявити красу Всесвіту. З іншого боку– ті ж стихії здавна розглядали як чотири видипохорону. Один з них – вода, субстанція життя,для амбівалентного марення є ще і субстанцієюсмерті. Вода, як і дерево, є материнськимсимволом. Коли давні люди клали тлінні останкив лоно дерева, а відтак опускали в воду,вважалося, що таким чином подвоюється силаматеринського захисту, “мрець повертаєтьсяматері, щоб народитися знову” [4, 109]. Плануючисамогубство у творі, митець повинен обрати длясвого героя стихію, в якій той мав би померти.Мусить впорядкувати образи смерті, пов’язані зпевною стихією, вмотивувати рішення“приреченого” невблаганними обставинами долі.Цікаво, що такий вибір конкретного виду смерті“ніколи не буває продиктований випадковістю,але в кожному разі визначається глибиннимипсихічними особливостями людини” [4, 19]. Чомуж В. Бірчак зупинився на трагічному покликовіводи?

Не маючи намірів (і можливості через історичніфакти) показувати фізичну смерть героя,письменник максимально наближує його до тогостану, за яким нема життя. Цей прийом цілкомумотивований: уявне воскресіння героя (з метоюпереродження) передбачає уявну смерть. Оскількипричиною смерті Ростиславича можна вважатижаль за втраченим, то символіка води як

меланхолізуючої (такої, що викликає смуток)стихії, яка асоціюється зі сльозами, найбільше“підходить” для князя Василька. До того ж, вода– це стихія смерті в розквіті сил (“комплексОфелії” за Г. Башляром). Цей нюанс суголоснийіз віком, загальним фізичним розвитком ВасилькаРостиславича, який, незважаючи ні на що, неможе сприймати себе як каліку. Василько“хизується” перед братом Володарем: “Тидумаєш, що зі мною щось сталося? Зі мноюзайшли якісь великі зміни?! Помиляєшся! Як яжив, так жию і далі! Задуми та мрії, що ворушилимою грудь, жиють в моїй груди далі! І я не кинувіще думки підбити під ноги Ляхів і Половців. Ні!”[1, ІІ, 180 – 181]. Такий емоційний сплескпояснюється тим, що людина спроможнавитримати біль, страждання, приниження, алесвідків того всього стерпіти не може. ОднакВасилькові не вдається обманути когось, бо ж самбачить себе “малим човником без керм та весел”.І це ще один образ, який асоціюється зБашляровим “комплексом Харона”, з легендоюпро смерть як переправу, з образом похорону яквідплиття [4, 118], з водою як матерією відчаю.

Вода як субстанційне небуття з’являється в уявігероя повісті “Василько Ростиславич” у рідкомустані, у вигляді снігу і льоду, паралельно з нимиіснує образ темного лісу, в якому дерево якматеринський символ прийме сліпця у своїобійми, позбавивши остогидлого життя. Князьретельно обігрує подумки ситуації власної смерті:“За двором тягнеться город і сад, а далі річка ввисоких берегах і темний ліс... Він викрадеться здвору в саму північ, як всі поснуть... Заб’ється вгустий сніг і ляже там спочити... Розказують, щотака смерть наймиліша: спочатку зимно, а потімзимно переміняється в тепло, гаряч і легку смерть.І ясні милі сни сняться про те, що хто любивнайбільше. А не засне – з високого берегапровалиться в річку, що певно не замерзла, щечекає на нього, люба та пригожа. За нею темнийліс, там об дерево розіб’є свою голову, якщо вжезамерзла річка. В темнім лісі чекатиме на ньогодикий звір, він ліпше серце має, як Давид, іприйме в гості! Якбудь, а все буде ліпше, яктепер!” [1, ІІ, 74].

У поданому фрагменті твору очевидними ємайстерно нанесені відтінки, які максимальнопом’якшують реалізм смерті. Це і гадка про те,що смерть у снігу (одному із фізичних станів води)є “наймиліша”, і передчуття “милих снів”, і вжитістосовно потенційної вбивцірічки епітети “любата пригожа”, і “ліпше серце” дикого звіра, що“прийме в гості”, тобто розірве. Усе це нагадуєопис солодкого звільнення, смерті як порятунку.



81 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Задовго до написання цієї повісті А. Чайковськийвкладає в уста дідуся дівчинисироти Олюньки зоднойменного твору такі слова: “Смерть страшналише для людей злих, що суду Божого бояться, адля добрих вона велике добро. Смерть кінчитьусі муки, все горе відразу...” [15, 52]. Подібніроздуми “нейтралізують” певною мірою трагедіюзагибелі дівчини (знову смерть у розквіті сил уводі – “комплекс Офелії” за Г. Башляром).

В. Бірчак талановито добирає систему образів,що мають неабияку силу експресії. Вони дужетонко передають стан душі людини, щоприготувалася померти. Але на те не прийшовще її час. Тому морок смерті прорізає проміннясвітлих спогадів, переполовинюючи жах. А це вженапівжах, візія смерті, однак лише візія. Головнийгерой звертається думками до ясного Дажбога,що є символом оновлення, джерелом світла, якерозсіює темряву навіть у душі сліпого, джереломжиття. Під впливом всемогутнього бога СонцяМоре Мороку перетворюється в материнськийсимвол – воду як субстанцію життя: “ЯснийДажбоже! [...] Виїздиш з моря і ллєш промінняна весь світ, проміння за промінням!” [1, ІІ, 72 –73]. Вода і вогонь здавна вважалися великимипрабатьками. Образ Сонця як вогняного світила,що виходить із Моря, часто є об’єктивнопанівним. Сонце (вогонь) і Море (вода), як батькоі мати, об’єднавшись, створюють все решта. Цей“шлюб” є основною умовою безперервноготворіння [4; 142, 144]. І в тому, очевидно,виявляється непереможна сила життя: хоча сонцеховається, заливаючи обрій барвою крові, але цейколір – то, крім всього іншого, ще й символнездоланної жадоби існування.

Вимушена бездіяльність полоненого князядавала йому багато часу для роздумів.Заглиблюючись у власну душу, Васильконамагається зрозуміти своє єство. З цьогомоменту якраз і починається процес самопізнаннякнязя. Інтроспекція, як і самореалізація,вимагають “Іншого” в ролі посередника. “Інший”потрібний як дзеркало душі. За допомогою“Іншого” відбувається перехід від незнання дознання. Рух самопізнання приводить, зрештою,до мудрості, яка виявляється у вмінні відрізнятиістинне від хибного. Але передусім, щоб пізнатисамого себе, треба пізнати співвідношення“людина – Бог”, пізнати божественне [13, 695].Роль такого “Іншого” в повісті “ВасилькоРостиславич” виконує чернець Василь. Саме вінприслуговував полоненому сліпцеві. Своєріднийкатарсис князевої душі відбувається і завдякистаранням ченця, котрий радить Васильковізректися “грішного світу” цілковито: “Видно

немало заслужив ти в Бога, що зіслав на тебеблагодать, облегчив твої муки і світ, той грішнийсвіт, закрив завісою від тебе. За те слава й честьйому. Молися, княже” [1, ІІ, 94]. ОднакРостиславич чинить опір умовлянням, кажучи,що він не злочинець, який на суді зрікається своїхзлочинів. Навпаки, він хоче пам’ятати, що доклавзусиль до припинення (хоч і короткочасного)міжусобиць, прагнув їхати на чолі всіх військ наборотьбу з половцями, намагався зміцнити своюдержаву...

Образом князяжертви Василька, як і багатьмаіншими образами, В. Бірчак змушує не простозгадати трагічні сторінки нашої історії, але йзбагнути сутність української душі, її безпечність,не завжди виправдану довірливість, нездатністьвчитися на власних помилках і поразках. Як кадрина кіноекрані, виникають в пам’яті сліпця картиниминулого життя: берег моря, неволя в Ярополка,війна за Галичину. Зимові краєвиди змінюютьсялітніми пейзажами. Спресований у спогадах часозивається до князя Василька устами тих, коговже нема серед живих. Правитель згадує покійнихбатька Ростислава та брата Рюрика і ще більшененавидить “темну ніч”, що перешкодиладовершити їхню спільну справу. Скаліченомузалишилася лише задума і бездіяльність, щовиснажували душу. Але всетаки у йогопонівеченому тілі відчувається повне напруженняволі, невгасима віра, самопосвята, любов. Він щеживий і хоче довести це ділом!

Синхронне бачення колишнього ітеперішнього, простеження й аналіз їхніхвзаємозв’язків стають можливими завдякиконцепції анамнезису у творі. ВасилькоРостиславич думає: “...Його [Василькове. – С.Н.]життя – сон, що снився і проснився. Все йогожиття – неволя. З тої неволі збудили йогокріпким, здоровим, на княжому столі в високихзадумах – на пару літ... В Білгороді знов заснув.Хоч хто то знає та хто розбере, котре був сон, ащо було дійсністю?! Сном був княжий стіл ізадуми, виправи...” [1, ІІ, 205 – 206].

Образ справедливого правителя письменникформує з позитивних рис Василька і ВолодаряРостиславичів, Володимира Мономаха, частковоОлега. Розважними і “прогресивними” князямипостають вони у повісті “Василько Ростиславич”.Характери правителів розкриваються значноюмірою в діалогах. Автор дає їм можливістьсамостійно коментувати власні вчинки – і добрі,і лихі. Роль каталізатора, двигуна, який запускаємашину переродження психології Василька,відіграє князь Мономах. На стадії покутиРостиславич душею прямує до нього. За повістю


82

князь Мономах – дипломат. Саме він зумів зібративсіх князів, щоб “присягнути мир”, йому вдалосяпереконати Давида Ігоревича, що той непереможе Ростиславичів, бо вони покличуть надопомогу степовиків, через те мир для Давида –найкращий вихід.

І. Крип’якевич відзначав особливу сумлінністьі свідомість обов’язку в Мономаха. Цей князьдокладав великих зусиль, щоб утримати єдність імогутність держави. Протягом правлінняВолодимира Мономаха авторитет влади зрісзнову, як у часи Володимира Великого абоЯрослава Мудрого [10, 62 – 63]. У розумінніВ. Бірчака образ такого володаря був хоча й неідеальним, але дуже авторитетним для народу.Задум твору вимагав від письменника зобразитиВолодимира Мономаха “патріархом Руської землі”,“ідеальним патріотом”, що всіх зорганізовує. ТомуВ. Бірчак наділяє князя авторитетом, котрий тойздобув собі лише через двадцять років післяописаних у повісті подій.

Християнська релігія відігравала в княжу добуважливу роль у суспільному житті. Це неігнорували найперше самі володарі. Як зазначаєМ. Костомаров, їхнє “державне правління”виявлялося спочатку хіба у збиранні податей.Лише після прийняття християнства церквадопомогла об’єднати роз’єднані землі в “державнуцілість” завдяки поширенню однакових для всіхземель традицій, моральних норм, понять [9, 213].Майстри слова, які писали про ті часи не моглиоминути проблеми вростання у свідомість людейнової релігії. У повісті “Василько Ростиславич”В. Бірчак оригінально інтерпретує співіснуванняу душах русичів християнства і поганства, щобули непримиренними ворогами, але мусиливзаємно проникнути одне в одне. Усуперечливому взаємодоповненні ці дві віривживалися у свідомості князя Василька. Він віритьу Христа і в Його заступництво, дає золотийланцюг ігуменові Видубицького монастиря, щобтой згадував князя у своїх молитвах. Ігумен жеблагословляє Василька на бій. Але в думкахРостиславич ніколи не звертається за допомогоюдо християнського Бога. Ні в церкві, ні передприсягою миру, ні в полоні у Святополка, нібудучи скаліченим у Давида. Для князя ІсусХристос і Сонце, Дажбог – це єдине ціле, вищаІстина, якої так прагла князева жорстока доворогів і вірна у дружбі, чесна в ділах душа.

Найбільш цілісною натурою у вірі, як і в усіхйого вчинках, у повісті проступає ВолодимирМономах. Він вважає, що головними у життічоловіка повинні бути “молитва, піст і боротьбаз невірними половцями”. Мономах на всяку

справу просить Божого благословення, в йогогридниці частим гостем буває єпископ.Намагаючись злучити всіх князів у одне, Мономахкаже: “…Господь, могучий Пан життя і смерти,терпить нам наші прогріхи, хоч ті сягають вищенаших глав. Чому ж і нам не простити дрібнихпровин братам? ” [1, І, 95 – 96].

Висновки. “Василька Ростиславича” В. Бірчакнаписав у час значної мобілізації моральних іфізичних зусиль українського народу. Письменникзробив усе можливе, щоб донести до читача ідеїналагодження державного життя, зобразитисуспільну перспективу. Автор задекларував уповісті свої погляди на проблему рушійної силив суспільстві, відводячи провідне місце сильнійособистості; оригінально проінтерпретувавантитезу життя – смерть. Нового звучання набулау творах письменника тема згубності вбивства зпомсти. У процесі розкриття внутрішнього світуперсонажів повістей В. Бірчак розробляв темисамогубства і покути, які наснаживжиттєствердною ідеєю. Проаналізованийісторичний образ князяжертви становитьважливу складову авторської моделінаціонального володаря. Ця модель є надзвичайноактуальною для культури поневоленого народу.

1. Бирчак В. Василько Ростиславич: Історичнаповість з ХІ віку. – Берлін, 1923. – І ч. – 253 с.; ІІч. – 239 с.

2. Бахтін М. Висловлювання як одиницямовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс:Антологія світової літературно-критичноїдумки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. – Львів:Літопис, 1996. – С. 310 – 317.

3. Бахтин М. Эстетика словесного творчества.– Москва, 1979. – 415 с.

4. Башляр Г. Вода и грезы: Опыт о воображенииматерии. – Москва, 1998. – 268 с.

5. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus:Філософські дослідження. – К.: Основи, 1995. – 311 с.

6. Войтюк А. Біблія – символічний світГригорія Сковороди. – Трускавець: Франковакриниця, 1994. – 15 с.

7. Донцов Д. Дві літератури нашої доби:[Репринт]. – Торонто: Гомін України, 1958 /Львів, 1991. – 295 с.

8. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквістаі В. Тейлора. – К.: Вид-во Соломії Павличко“Основи”, 2003. – 503 с.

9. Костомаров Н. Исторические произведения.Автобиография. – К.: Издат-во при Киевском ун-те, 1990. – 736 с.

10. Крип’якевич І. Історія України. – Львів:Світ, 1990. – 516 с.



83 Молодь і ринок №11 (130), 2015

11. Ніцше Ф. Так казав Заратустра; Жаданнявлади. – К.: Основи, Дніпро, 1993. – 415 с.

12. Потебня А. Теоретическая поэтика. –Москва, 1990. – 343 с.

13. Роменець В., Маноха І. Історія психологіїХХ століття. – К.: Либідь, 1998. – 992 с.

14. Українка Леся. “Не так тії вороги, як добріїлюди” // Українка Леся. Зібрання творів: У 12-титомах. – К.: Наукова думка, 1977. – Т. 8. – С. 19 – 25.

15. Чайковський А. Олюнька: Повість //Чайковський А. Повісті. – Львів: Каменяр, 1989.– С. 11 – 131.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Сучасне машинобудуванняУкраїни являє собою розвинуту

інфраструктуру, що налічує понад 10000підприємств різної форми власності тасекторальної приналежності, продукція якої маєзабезпечувати ефективне функціонуваннявітчизняної економіки та гідно представляти її насвітовому ринку. На даний час, на жаль, удинаміці розвитку галузі превалюють негативнітенденції, які мають як об’єктивний, так і

суб’єктивний характер. Одна з них – нестачакваліфікованих робітничих кадрів длямашинобудівних підприємств, про що свідчатьдані Державної служби зайнятості України таДержавної служби статистики України.Професійнотехнічна освіта і є тим ключовимелементом у підготовці робітничих кадрів, якийзобов’язаний своєчасно та повною міроювирішувати поставлені часом завдання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Починаючи з 2004 року по 2014 рік в Україні за

УДК 377.3:005.337.2:519.876.5:621

Дмитро Айстраханов, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, докторантІнституту професійно-технічної освіти НАПН України, м. Київ

ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХРОБІТНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ НА ОСНОВІ

КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУУ статті наведено методику проектування змісту професійної підготовки кваліфікованих

робітників машинобудівного профілю на основі моделі змісту професійної підготовки та моделіпрофесійної компетентності кваліфікованих робітників машинобудівного профілю.

Ключові слова: професійна підготовка, професійна компетентність, модель, методика,проектування.

Літ. 5.

Дмитрий Айстраханов, кандидат физико-математических наук, старший научный сотрудник, докторантИнститута профессионально-технического образования НАПН Украины, г. Киев

ПРОЕКТИРОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИКВАЛИФИЦИРОВАННЫХ РАБОЧИХ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНОГО ПРОФИЛЯ НА

ОСНОВЕ КОМПЕТЕНТНОСНОГО ПОДХОДАВ статье приведена методика проектирования содержания профессиональной подготовки

квалифицированных рабочих машиностроительного профиля на основе модели содержанияпрофессиональной подготовки и модели профессиональной компетентности квалифицированных рабочихмашиностроительного профиля.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, профессиональная компетентность, модель,методика, проектирование.

Dmytro Aystrakhanov, Ph.D. (Physics and Mathematics), Senior Researcher, Doctoral Institute of Vocational Education of NAPS of Ukraine, Kyiv

DESIGNING THE CONTENT OF TRAINING SKILLED WORKERS ENGINEERINGPROFILE BASED ON THE COMPETENCY APPROACH

In this paper the method of designing the content of training skilled workers engineering profile basedcontent model training and model professional competence of skilled workers engineering profile.

Keywords: professional training, professional competence, a model, methodology, design.

© Д. Айстраханов, 2015

ПРОЕКТУВАННЯ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВМАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

84

спеціальністю 13.00.04. – “Теорія та методикапрофесійної освіти” захищено понад 108дисертаційних робіт, в описі яких присутніключові слова: “зміст” “професійної”“підготовки”, з них 19 докторських робіт, з якихрізним аспектам підготовки педагогів присвячено12 робіт, фахівцям інших спеціальностей – 7 робіт,серед яких, з точки зору даного дослідження,варто виділити дослідження В.К. Федорченко(підготовка фахівців для сфери туризму) [1],А.П. Конох (професійна підготовка майбутніхфахівців із спортивнооздоровчого туризму увищих навчальних закладах), М.М. Козяр(професійна підготовка особового складупідрозділів з надзвичайних ситуацій) [2], О.В. Матвієнко(підготовка спеціалістів з інформаційногозабезпечення системи управління невиробничоюсферою) [3], В.Г.Моторіної (професійнапідготовка майбутніх учителів математики). Такаситуація цілком зрозуміла, оскільки майбутнійфахівець, як результат функціонуванняпедагогічної системи, напряму залежить відпедагогів. Відмітимо також роботу Н.М. Собчак,присвячену дослідженню змісту та форміпрофесійної підготовки соціальних працівників усистемі неперервної освіти США та дослідженнята Н.В. Козак (дидактичні основи професійноїпідготовки майбутніх учителів у ФРН (другаполовина XVIII – кінець XX ст.). Така ситуаціяцілком зрозуміла, оскільки майбутній фахівець, якрезультат функціонування педагогічної системи,напряму залежить від педагогів. На жаль,наукових праць, які б відображали результатидослідження моделювання змісту професійноїпідготовки кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю нами не виявлено вдоступній базі даних. Водночас аналіз цих таінших наукових праць, педагогічна практиказасвідчує необхідність цілісного, системного,ґрунтовного дослідження проблеми моделюваннязмісту професійної підготовки кваліфікованихробітників машинобудівного профілю.

Метою роботи є розробка методикипроектування змісту професійної підготовкикваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю на основі моделі змісту професійноїпідготовки та моделі професійної компетентностікваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю.

Виклад основного матеріалу. Провідноюідеєю роботи є положення про те що, одним зпотужних засобів дослідження, створення,впровадження та застосування якісного зміступрофесійної підготовки майбутніх фахівців,зокрема професійно компетентних кваліфікованих

робітників машинобудівного профілю, як ядра такритерію ефективності функціонування системипрофесійнотехнічної освіти є його моделювання,а саме формалізація (схематизація і спрощення) втакий спосіб, який дозволяв би при цьомукомплексно вимірювати та оцінювати системупрофесійної підготовки майбутніх фахівців,відстежувати ті характеристики, які відіграютьроль визначальних у моделях системи професійнотехнічної освіти та її елементів і підлягаютьвивченню, оцінюванню й управлінському впливу,що вимагає застосування сучасних досягненьрізних галузей науки, зокрема математики,кібернетики та статистики.

Під змістом професійної підготовкикваліфікованих робітників машинобудівного профілюбудемо розуміти педагогічно адаптовану системузасвоєння професійних і фахових знань, розвитоквідповідних умінь і навичок, оволодіння досвідомпрактичної діяльності в професійній сфері, а такожформування особистісних ціннісних орієнтацій іспрямованості на майбутню фахову діяльність.

Критерієм оцінювання якості змісту професійноїпідготовки є професійна компетентністьмайбутнього фахівця. Професійна компетентністькваліфікованого робітника машинобудівногопрофілю означатиме системну інтегративнуполіфункціональну якість суб’єкта професійноїдіяльності, яка складається з сукупностіструктурних компонентів (ціннісномотиваційний, професійноважливі якості,професійний, фаховий, технологічний, технічний,діяльнісний і суб’єктний) й проявляється вздатності випускника на рівні певного стандартувідповідати вимогам обраної професії напідприємствах машинобудівного профілю тауспішно реалізовувати свої посадові обов’язки.

Статичну модель професійної компетентностіможна представити у вигляді лінійного рівняння:

n

К = аі хі,

i=1де аі – коефіцієнти лінійного рівняння (вагові

коефіцієнти значущості елемента, щовизначаються методом експертних оцінок).

Структурні моделі Державного стандартупрофесійнотехнічної освіти певної спеціальності,змісту професійної підготовки, професійноїкомпетентністі кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю складаються звзаємопов’язаних компонентів, які можнарозглядати як деякі множини певних елементів.Маємо, {D} – зважена множина елементів, якіописують професійну компетентність



85 Молодь і ринок №11 (130), 2015

кваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю на основі професійного стандарту. Так,за структурою вимоги до рівня компетенції таумов зайнятості, які є основою створенняпрофесійних стандартів – бази моделюванняпрофесійної компетентності, поділяються на 11груп: 1) необхідні знання; 2) необхідні навички;3) необхідні здібності; 4) виробнича діяльність;5) умови праці; 6) необхідна кваліфікація; 7) освітнійрівень; 8) професійні інтереси; 9) очікування відроботи; 10) вимоги до працівника; 11) суміжні таподібні заняття; {E} – множина елементів, якіописують професійну компетентністькваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю у відповідності до результатівпедагогічного процесу на основі змісту освіти дляпевної професії (предмети розділів навчальногоплану); {C} – множина елементів, які описуютьпрофесійну компетентність майбутнього фахівцяна основі його обстеження (ціннісномотиваційний, професійноважливі якості,професійний, фаховий, технологічний, технічний,діяльнісний та суб’єктний компоненти). Кількістьелементів у множинах може бути різною.

Моделлю змісту професійної підготовкикваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю називається система упорядкованих,зважених зв’язків між множинами {D}, {E}, {C}та навколишнім середовищем через результуючий,відповідний кожній множині, показникпрофесійної компетентності К, яка однозначноописує мету, процес та результат професійноїпідготовки кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю. Графічнимпредставленням моделі є зважений, орієнтованийграф. Для певної професії та кваліфікації вершиниграфа (елементи множин) мають конкретнезмістовне наповнення, тому отримуєтьсямножина моделей. Ребра графа зважуютьсязначеннями часу та вартості переходу від однієївершини графа до іншої. Аналітично модельзмісту професійної підготовки кваліфікованихробітників машинобудівного профілю являє собоюсистему лінійних алгебраїчних рівнянь:

n

К1 = diαi

i=1 n

К2 = eiβi

i=1 n

К3 = ciμi

i=1

де μiβi,αi, – вагові коефіцієнти значущості

елемента в професійній компетентностікваліфікованого робітника машинобудівногопрофілю.

Методика проектування змісту професійноїпідготовки кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю на основі моделіпрофесійної компетентності кваліфікованихробітників машинобудівного профілю полягає внаступному.

1. {D} – множина елементів, які описуютькваліфікаційні вимоги. Отримати значеннявідповідних вагових коефіцієнтів значущості аівсіх можливих елементів множини D дляспеціальностей машинобудівного профілю занаведеним раніше алгоритмом експертних оцінок,тобто провести ідентифікацію моделі для обраноїспеціальності. Після вибору спеціальностікваліфікованого робітника машинобудівногопрофілю в залежності від поставленої задачімоделювання, що має розв’язуватися, постаєзадача ідентифікації моделі, а саме побудовивідповідних множин зважених показників дляпевних модельних рівнянь. Таким чином,особливо важливим при моделюванніпрофесійної компетентності кваліфікованихробітників машинобудівного профілюмашинобудівного профілю є питання про вибірвідповідних показників її сформованості. Вибраніпоказники сформованості (елементи множин)повинні бути вимірюваними, тобто длякількісного аналізу повинна бути передбаченаможливість тими чи іншими методами кваліметрії,які використовуються в предметній областіпоказника (педагогіка (зокрема оцінка знань,умінь, навичок), психологія (психодіагностичніобстеження, професійна придатність), медицината ін.), фіксувати числові значення конкретногопоказника сформованості. Так, для оцінюваннянавчальних досягнень учнів у системі загальноїсередньої освіти запроваджено 12бальну шкалу.Підбір методик для встановлення професійноїпридатності особистості до тієї чи іншоїспеціальності необхідно визначати, керуючисьпрофесіограмами та психограмами, розробленимифахівцямипсихологами. Зазвичай починають ізвизначення професійної спрямованості,враховуючи особливості вищої нервової системи,емоційновольову сферу, фізичне здоров’я таінтелектуальні особливості. Для визначенняпрофесійної спрямованості доречнокористуватися диференційнодіагностичнимопитувальником, квадратом інтересів, тестомГоланда чи тестом Айзенка. Емоційно вольовусферу є сенс вимірювати методикою експрес


86

оцінки емоційних станів за Кисельовим чи тестомКеттела, приміром. Рівень розвитку мисленняоцінюється тестом інтелектуального потенціалучи за допомогою матриці Равена, пам’яті –методикою ОП1. Слід використовувати й існуючіметодики на перевірку уваги, зоровогосприйняття, комунікативних та організаторськихздібностей, уяви та ін. Діагностику певної професіїта посади – психограму може зробити тількиспеціаліст. Він повинен врахуватипсихофізіологічні якості людини (психічне тафізичне здоров’я, витривалість) психологічніхарактеристики (здібності, інтелект, рисихарактеру, мотивації діяльності) [4]. Одиниці(шкали) вимірювання показників сформованостіпрофесійної компетентності значення не мають іможуть бути різними. Для уніфікації описуздійснюється стандартизація (нормалізація)значень показників, отриманих за різнимишкалами вимірювання, тобто приведенняописових даних до єдиної шкали, у якійдосліджувана ознака належить проміжку від 0 до 1.

2. Для заданої спеціальності формуєтьсямножина кваліфікаційних вимог, які підлягають іможуть бути виміряні відомими кваліметричнимита психодіагностичними методами. В разіневимірюваності кваліфікаційної вимоги методамиалгебри логіки будується показниксинонім, якийскладається з вимірюваних показників. Припроектуванні змісту професійної підготовкикваліфікованих робітників машинобудівногопрофілю певної спеціальності для мінімізаціїкількості елементів відповідних множин можназапропонувати використання методівматематичної логіки, а саме застосувати методипобудови досконалих дизьюнтивних нормальнихформ або досконалих коньюнктивних нормальнихформ, що дає змогу не тільки мінімізуватикількість елементів моделі (а фактично –працевитрати на її інформаційне забезпечення),а й уникнути явища мультиколінеарності факторівпри можливому економетричному аналізімоделей. При побудові множин елементівпрофесійної компетентності кваліфікованогоробітника машинобудівного профілю можуть бутизастосовані методи алгебри висловлювань.Алгебра висловлювань є складовою частиноюодного із сучасних розділів математики –математичної логіки. Логічні висловлювання –поняття висловлювання, як і поняття множини,не означають, а дають йому описовухарактеристику з використанням багатьохприкладів. Зокрема, до висловлювань належатьрозповідні речення, які можна охарактеризуватияк істинні або хибні. Таким чином, під

висловлюванням розуміють таке речення, яке єістинним або хибним. Відповідь на питання проістинність чи хибність даного висловлювання даєта галузь науки чи людської діяльності взагалі, доякої воно належить. Ця задача постає також в разі,коли для обраного показника не існує методівкількісної оцінки і його необхідно замінитиіншими, аналогічними за суттю показниками, дляяких методи оцінки існують, тобто, так би мовити,побудувати показниксинонім.

3. Формування множини С – складання планівнавчальновиховної роботи, тематичних планів,програм та підготовки відповідних дидактичнихматеріалів. Вагові коефіцієнти значущостіпоказників утворюються з відповідних ваговихкоефіцієнтів показників множини D їхдодаванням.

4. Задати необхідний рівень професійноїкомпетентності (значення К).

Зауваження. Якщо порушити послідовністьпершого та другого кроків, то розв’язком будемножина хі=1, тобто всі обрані показники маютьнабувати мінімального (або максимального)значення шкали вимірювання залежно від того,чи є показник стимулятором або дестимулятором,і виконання подальших кроків втрачає сенс.

5. Розрахунок числових значень параметрівмоделі змісту професійної підготовки майбутніхфахівців. Залежно від поставленої задачіпроектування сформулювати задачу лінійногопрограмування максимізації значення професійноїкомпетентності (критерій оптимізації – сума хіпрямує до максимуму) при обмеженнях: рівняннямоделі професійної компетентностікваліфікованих робітників машинобудівного

профілю та хі 1. Розв’язати задачу симплекс

методом.Можливі інші змістовні постановки задач на

основі моделі, наприклад: визначенняоптимального розподілу годин викладаннянормативних або вибіркових дисциплін (пошукяк мінімальних, так і максимальних значень обсягугодин викладання), оптимального розподілувартості викладання предметів тощо. Згідно знормативними документами, кількість годинвикладання нормативної частини навчання можеколиватися в межах 20% від встановленихвідповідним професійним стандартом тавстановлюватися конкретним ПТНЗ, що можебути враховано при розрахунках за даноюметодикою.

6. Перейти від модельного рішення до значеньпоказників у шкалах їх вимірювання. Отриманерішення буде єдиним й оптимальним розв’язкомпоставленої задачі, тобто отримуються



87 Молодь і ринок №11 (130), 2015

оптимальні значення обраних показників(наприклад, кількість годин на викладання тогочи іншого навчального предмета; вартістьрозробки того чи іншого навчальнометодичногокомплексу з певної, необхідної для даноїспеціальності, дисципліни; показник “точністьвиконання операцій” та ін. залежно від вибранихпоказників на етапі ідентифікації).

Розглянемо приклад. Нехай наступні предметимають задані умовно вагові коефіцієнтиважливості: спецтехнологія – 0,2; охорона праці– 0,105; матеріалознавство – 0,12; допуски йтехнічні вимірювання – 0,105; технічне креслення– 0,097; електротехніка – 0,092. Знайдемокількість годин викладання кожного предметавідповідно до вагових коефіцієнтів та обмеженьзагальної кількості годин (246 год.).

Сформулюємо задачу лінійного програмування[5]. Цільова функція:

1X1+1X

2+1X

3+1X

4+1X

5+1X

6max

Умови:0.2X

1+0.105X

2+0.12X

3+0.105X

4+0.097X

5+0.092X

6=0.976

1X1+1X

2+1X

3+1X

4+1X

5+1X

6 1.374.

Приведемо систему обмежень до канонічноговигляду, для цього необхідно нерівностіперетворити в рівності, з додаванням додатковихзмінних. Якщо в перетворюваній нерівності стоїтьзнак , то при переході до рівності знаки всіх

його коефіцієнтів і вільних членів змінюються напротилежні. Тоді система запишеться так:

0.2X1+0.105X

2+0.12X

3+0.105X

4+0.097X

5+0.092X

6+R1=0.976

1X1+1X

2+1X

3+1X

4+1X

5+1X

6+X7=1.374

Після переходу до фактичної шкаливимірювання отримуємо наступний розподілгодин викладання: спецтехнологія – 125; охоронапраці – 24; матеріалознавство – 24; допуски йтехнічні вимірювання – 24; технічне креслення –24; електротехніка – 24.

Розглянемо цю саму задачу для інших ваговихкоефіцієнтів значущості предметів. Цільовафункція має вид:

1X1+1X

2+1X

3+1X

4+1X

5+1X

6max.Умови:0.2X

1+0.05X

2+0.18X

3+0.105X

4+0.97X

5+0.92X

6=0.976

1X1+1X

2+1X

3+1X

4+1X

5+1X

6 1.374.

Знайдене оптимальне рішення F = 1.374 призначеннях змінних рівних: X5 = 0.986, X2 = 0.388,Х1 = 0, Х3 = 0, Х4 = = 0, Х6 = 0.

Таким чином, особливу роль відіграють ваговікоефіцієнти значущості певного показника, прощо свідчить наведений приклад. Також увагутреба приділяти системі обмежень задачі лінійного

програмування, адже можливе завдання умовихі>0, обмежень 20% меж коливання кількості годинвикладання певного предмета від вимогдержавного професійнотехнічного стандарту та ін.

Висновок. Розроблені методологічні татеоретичні засади моделювання зміступрофесійної підготовки кваліфікованих робітниківмашинобудівного профілю сприятимутьпідвищенню вірогідності та ефективностінаукових досліджень, покращенню організаціїнавчальновиховного процесу та навчання, щозабезпечить якісне формування професійноїкомпетентності майбутніх фахівців удовгостроковій перспективі, оскільки вона єсистемою “з запізненням” (інерційною системою),що прогнозовано вимагає застосування лаговихмоделей. Побудовані моделі на базі різнихматематичних об’єктів у подальшому невиключають можливість відмінних їхінтерпретацій і розробки на цій основі різних (впевному розумінні) технологій реалізаціїмодельних рішень.

1. Федорченко В.К. Теоретичні та методичнізасади підготовки фахівців для сфери туризму:Автореф. дис….д-ра пед..наук: спец. 13.00.04“Теорія і методика професійної освіти” /В.К.Федорченко. – К., 2004. – 43 с.

2. Козяр М.М. Теоретичні та методичнізасади професійної підготовки особового складупідрозділів з надзвичайних ситуацій: Автореф.дис….д-ра пед..наук: спец. 13.00.04 “Теорія іметодика професійної освіти” / М.М. Козяр. –К., 2005. – 41 с.

3. Матвієнко О.В. Теорія і практикапідготовки спеціалістів з інформаційногозабезпечення системи управління невиробничоюсферою: Автореф. дис….д-ра пед..наук: спец.13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти”/ О.В. Матвієнко. – К., 2005. – 40 с.

4. Синявський В.В. Психологічні основипрофорієнтаційної професіографії: навч. посіб.– К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 89 с.

5. Айстраханов Д.Д. Програмне забезпеченнямоделювання професійної компетентностівипускників професійно-технічних закладів /Д.Д. Айстраханов // Теорія і методика управлінняосвітою. Журнал [Електронне наукове фаховевидання]. – 2013. – №10. Режим доступу дожурн.: http://www.umo.edu.ua/elektronne-naukove-faxove-vidannya-qteorya-ta-metodika-upravlnnya-osvtoyuq



88

Постановка проблеми. Інтеграційні таекономічні процеси в Україністворюють передумови впровадження

нових підходів у підготовку майбутніх дизайнеріввідповідно до вимог європейського освітньогопростору, що має чітку орієнтацію на мобільністьі кар’єрну компетентність фахівців. Суспільствупотрібні дизайнери, які не тільки досконаловолодіють ґрунтовними знаннями високотехнологічноговиробництва, а й здатні до кар’єрного розвитку тапрофесійного вдосконалення. Зокрема, крімсформованості фахових компетенцій, майбутнійдизайнер має бути готовим постійно виявляти

здатність до саморозвитку, бажання опановуватинові технології, необхідні для професійноїдіяльності, бути зацікавленим у кар’єрномузростанні. За такого підходу необхідним єорієнтація майбутніх дизайнерів на виявленнягнучкості у прогнозуванні професійногомайбутнього, альтернативності професійноговибору, обґрунтованого рефлексивнимипроцесами фахового самоусвідомлення.

Метою статті є представлення суті методуфорсайт як такого, що формує у майбутньогодизайнера готовність до самореалізації упрофесійній кар’єрі.

УДК 378:37.032Світлана Алєксєєва, кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник лабораторії дистанційного професійного навчанняІнституту професійно-технічної освіти НАПН України, м. Київ

ФОРСАЙТ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ

У статті представлено суть методу форсайт як важливого в усвідомленні майбутніми дизайнерамикар’єрного майбутнього. Проаналізовано основні технології форсайту: сценування, метод дельфі,створення дорожніх карт. Обґрунтовано зв’язок форсайту майбутньої кар’єри із уміннями рефлексії.Визначено особливість форсайт-проектів щодо кар’єрної реалізації майбутніх дизайнерів, основою якихвбачаються рефлексивні експертні оцінки та розвиненість когнітивного передбачення.

Ключові слова: метод форсайт, рефлексія, експертні оцінки, сценування, метод дельфі, створеннядорожніх карт.

Рис. 1. Літ. 7.

Светлана Алексеева, кандидат педагогических наук,старший научный сотрудник лаборатории дистанционного профессионального обучения

Института профессионально-технического образования НАПН Украины, г. Киев

ФОРСАЙТ В ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ ДИЗАЙНЕРОВ К РАЗВИТИЮПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КАРЬЕРЫ

В статье представлена суть метода форсайт как важного в осознании будущими дизайнерамикарьерного будущего. Проанализированы основные технологии форсайта: сценирования, метод дельфи,создание дорожных карт. Обоснована связь форсайту будущей карьеры с умениями рефлексии.Определена особенность форсайт-проектов относительно карьерной реализации будущих дизайнеров,основой которых есть рефлексивные экспертные оценки и развитость когнитивного предвидения.

Ключевые слова: метод форсайт, рефлексия, экспертные оценки, сценирование, метод дельфи,

создание дорожных карт.

Svitlana Alekseyeva, Ph.D. (Pedagogy), Senior Researcher of the Laboratory of a Distance Vocational Education

Institute of Vocational Education of NAPS of Ukraine, Kyiv

FORESIGHT METHOD IN TRAINING OF FUTURE DESIGNERSTO DEVELOPMENT PROFESSIONAL CAREER

In the article essence of method of foresight is presented as important in realization the future designersof the quarry future. Basic technologies of foresight are analysed: role playing, the Delphi method, technologyroad mapping. Connection foresight of future career is reasonable with abilities of reflection. The feature foresightof relatively quarry realization of future designers basis of that are reflection expert estimations and developmentof foresight is certain.

Keywords: foresight method, reflexion, expert estimation, role playing, the Delphi method, technologyroad mapping.

© С. Алєксєєва, 2015

ФОРСАЙТ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ДО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ

89 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Аналіз останніх досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Науковці вважають, що професійнукар’єру як траєкторію свого руху створює самаособистість і важливо підготувати майбутніхфахівців до її успішної реалізації, навчитиоб’єктивності самооцінки індивідуальнихнавичок, ділових якостей, правильностівизначення цілей кар’єри. Зокрема, проблемупрофесійної кар’єри досліджували М. Міропольська [6],Р. Калениченко [4], Ф. Арсланов [1]; формуванняготовності майбутніх фахівців до реалізаціїпрофесійної кар’єри висвітлено в працях А. Борисюка[2], А. Крицкого [5], Д. Закатнова [3],Я. Чернишева [7].

Виклад основного матеріалу. Професійнукар’єру, в сучасному суспільстві, вважаютькритерієм успішного професійногосамоствердження особистості в професії. Саме впроцесі реалізації професійної кар’єривідбувається досягнення вершин професіоналізму,становлення особистості фахівця як професіонала.За такого підходу актуальності набуває проблемапідготовки майбутніх дизайнерів до розвиткукар’єри. Як свідчать наші дослідження, у процесіпідготовки майбутніх дизайнерів необхідновикористовувати сучасні методи підготовки,зокрема, форсайтметод як засіб мотивуватизміни, посилювання процесу навчання, управліннявибором технологій, створюванням альтернативнихнапрямів майбутнього розвитку.

Метод форсайт є активним прогнозоммайбутнього, оскільки інструменти його реалізаціїдозволяють не передбачати проблемимайбутнього, а ставити мету у вигляді бажаногорезультату та визначати необхідні стани таактивізуватися на результат. Форсайтметод всечастіше використовується як системний

інструмент формування майбутнього, що дозволяєзважати на можливі зміни в усіх сферах суспільноїдіяльності. У сучасній науці форсайтметодрозглядається у двох площинах: як проект зпобудови прогнозів, що включає спеціальніметоди; як самостійний метод прогнозування.

Форсайт як самостійний метод прогнозуваннявирізняється проактивністю щодо майбутніхподій. Учасники форсайту визначаютьсяактивністю позиції, яка виявляється упроектуванні пересічної та майбутньої діяльностіз метою посилення позитивних ресурсів, якізбільшують вірогідність бажаних подій, танівелювання негативних. Діяльність форсайтувиявляє наступні процеси: визначення точкимайбутнього, її характеристики, а потім зворотнійшлях до сьогодення, таким чином, йдеться пропланування із майбутнього до сьогодення.

Форсайт як технологія уможливлює вільнийформат дискусії, що забезпечує можливістьвисловити різні припущення і гіпотези, а такожобговорити передбачувані наслідки тих або іншихподій і реакцій на них. У результаті учасникиотримують загальне уявлення про перспективирозвитку, і про дії в певній ситуації.

Розглянемо методику використання форсайтуу підготовці майбутнього дизайнера до розвиткупрофесійної кар’єри. Така підготовкавідбувається у форматі “конструктора, якиймайбутній дизайнер збирає самостійно” (див. рис 1.).Для майбутніх дизайнерів найбільш важливим єусвідомлення прогнозу реалізації кар’єри.Особистість виявляється залученою в когнітивніпроцеси, які стосуються рівня її усвідомленостіщодо майбутнього та власної відповідальності заобізнаність у сценаріях можливого.

У процесі підготовки майбутніх дизайнерівмають бути запроваджені низки експертних

Рис. 1.

Розвиток дизайнерської кар’єри

Створення електронного портфолио

Опанування нових технік декоративно-прикладного мистецтва

Стажування закордоном

Віртуальна виставка власної творчості

Створення власного

бізнесу


90

оцінок щодо кар’єрної реалізації. У ситуаціяхборотьби варіантів майбутнього у межахконкретного форсайту важливими є кількістьекспертів, які спроможні у доказовості особистоїдумки. Організація форсайту має відбуватись вумовах залучення якомога більшої кількостіекспертних оцінок.

Таким чином, класичними технологіямифорсайту у практиці визначаються сценування,метод дельфі, створення дорожніх карт.

Сценування припускає розробку декількохрозгорнутих картин майбутнього, кожна з якихможе бути реалізована за виконання певних умов.Від класичного прогнозування, що базується навиявленні усіх наслідків даної ситуації,сценування відрізняється тим, що пропонує певні“прожекти” майбутнього, засновані на фактахсучасності щодо його уявлення. Таким чином, усценарному підході те, що має статись, іпередбачається, і проектується одночасно.

Суть методу дельфі виявляється уструктуруванні процесу групової комунікації щодовизначеної проблеми. При цьому залученими дотакого процесу стають учасники інтерактивнихнезалежних опитувань та експерти. Опитуваннядозволяють визначити вірогідність, значення танаслідки факторів, тенденцій та подій, пов’язанихіз обговорюваною подією. Після проведенняопитувань учасники експертної групи отримуютьвідповіді, без вказівки на їх авторство, щодозволяє уникнути певної заангажованості. Наоснові аналізу цих відповідей прогнозуєтьсямайбутнє у його варіантах. Цінність методу дельфівиявляється у можливості отримати розгорнуті таоб’єктивні результати, оскільки анонімність таінтерактивність не дає можливості впливатиавторитетним учасникам на інших.

Метод створення дорожніх карт (TechnologyRoadmapping) дозволяє візуалізувати уявленняпланусценарію розвитку кар’єрних подій, якийфіксує можливі сюжети та точки критичнихрішень. У цьому ми вбачаємо спільність форсайтіз синергетикою, що також визначаєтьсяприпущенням щодо розвитку подій з точки зорувпливу на об’єкт дослідження різних систем.

Для ефективної побудови професійногомайбутнього важливим також є усвідомленняпрогнозів щодо розвитку дизайнерської професії,оскільки це сприяє формуванню у майбутньогофахівця постійного підвищеного тонусу щодоособистого саморозвитку (включаючи самоосвіту,ініціативність у процесі підвищення кваліфікаціїабо, у разі потреби, позитивне ставлення доперекваліфікації). Оскільки якість форсайтузалежить від кількості незалежних оцінювань,

вважаємо за допустиме у вигляді експертнихоцінок форсайтного плану представлятирефлексивні оцінки – усвідомлення того, як коженочах інших. Чим більше буде позицій такогоусвідомлення одного плану, тим адекватнішоювиявиться реальність щодо готовності до кар’єри.

Крім того, майбутніх дизайнерів слідналаштовувати на цікавість до інформацією щодорозвитку обраної спеціальності та тих галузей, щопов’язані із нею. Аналітичний підхід до такоїпоінформованості дозволить гнучко та своєчаснореагувати на зміни у професії, влучно добиратимомент кар’єрного розвитку та оптимальнорозподіляти ресурси самовдосконалення, якоговимагатиме професійне дизайнерськесередовище, що постійно оновлюється.

Отже, метод форсайт у підготовці майбутніхдизайнерів до розвитку кар’єри – це методологіяпрогнозування, покликана визначити найбільшімовірні кар’єрні події в передбачуваномумайбутньому. Він включає в себе дії, орієнтованіна мислення, обговорення й окресленнякар’єрного майбутнього. Форсайт включає рядпідходів, що об’єднують три складові: баченнякар’єрного майбутнього (прогнозування,передбачення, дослідження перспектив);планування кар’єри (стратегічний аналіз,визначення пріоритетів); спілкування(обговорення, експертна оцінка). Останній пунктє особливо важливим у технології форсайту.Форсайтпроекти орієнтовані не лише наотримання нового знання у формі доповідей,набору сценаріїв, рекомендацій тощо. Важливимрезультатом є розвиток неформальнихвзаємозв’язків між їх учасниками, створенняєдиного уявлення про ситуацію. Характерноюрисою форсайту є його систематичність.

Досліджуючи відмінності методу форсайту відінших інструментів професійної підготовкимайбутніх дизайнерів, наведемо чотири йогоосновні характеристики, це: орієнтація навживання конкретних заходів, що полягає нетільки в аналізі та міркуванні щодо перспективмайбутнього кар’єрного розвитку, але й уприйнятті конкретних рішень, які дадуть змогуформувати майбутнє таким, яким його хочутьбачити; урахування різних альтернативмайбутнього кар’єрного розвитку; залученняширокого кола різнопрофільних, але зацікавленихучасників; міждисциплінарний комплекснийхарактер, тобто намагання охопити всі фактори,які можуть вплинути на майбутні кар’єрніпроцеси.

Висновки. Формування готовності майбутніхдизайнерів до розвитку професійної кар’єри має



91 Молодь і ринок №11 (130), 2015

носити науковоконцептуальний характер, щоґрунтується на сучасних досягненнях пізнанніосновних закономірностей у сфері теоріїуправління. Метод форсайту, що реалізується наоснові рефлексивної діяльності дозволяєпрогнозувати особисте професійне кар’єрнемайбутнє у його альтернативах. При цьому вактивному стані знаходяться особистісні якості,що спричиняють мобілізацію майбутніх дизайнерівдо саморозвитку, гнучкого толерантногореагування на оновлення професійних реалій,самовдосконалення. Успішний розвитокпрофесійної кар’єри можливий за умовистановлення професійного образу на основіпрофесійного самовизначення особистості.

Для пострадянського простору термін форсайтзалишається відносно новим. Разом із тим,форсайт, як і багато інших модних концептів, щоприйшли зза кордону, залишається не до кінцядослідженим, що, безумовно, впливає наможливість його застосування в умовахвітчизняної педагогіки.

1. Арсланов Ф.Г. Образ профессии как элементкарьерной ориентации в сознании учащихся в ихпрофессиональном становлении / Арсланов Ф.Г.,Соловьева Ю.В. // Пед. науки. – 2008. – № 2. –С. 129 – 131.

2. Борисюк А.С. Професійна кар’єра яксоціально-психологічний феномен: [етапи, типи

проф. кар’єри] / А.С. Борисюк // Проблеми заг. тапед. психології: зб. наук. пр. Ін-ту психологіїім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2007. – Т. 9,ч. 4. – С. 94 – 101.

3. Закатнов Д.О. Організаційно-педагогічнезабезпечення підготовки учнівської молоді допланування кар’єри / Д.О. Закатнов // Теорет.-метод. проблеми виховання дітей та учн. молоді:зб. наук. пр. / АПН України, Ін-т проблемвиховання [та ін.]. – К., 2007. – Вип. 10, кн. 2. –С. 373 – 380.

4. Калениченко Р.А. Психологічні аспектиіндивідуальної кар’єри: [осн. мотиви, типи,стадії та етапи вибору кар’єри] / Р.А. Калениченко // Проблеми та перспективиформув. нац. гуманіт.-техн. еліти: зб. наук. пр./ АПН України, Нац. техн. ун т “Харк. політехн.ін-т”. – Х., 2006. – Вип. 9/10. – С. 129 – 135.

5. Крицкий А. Планирование карьерыстаршеклассников / Александр Крицкий // Нар.образование. – 2009. – № 1. – С. 207 – 213.

6. Міропольська М.А. Професійна орієнтаціяяк основа формування та побудови професійноїкар’єри / М.А. Міропольська // Бюл. Ін-тупідготов. кадрів держ. служби зайнятостіУкраїни. – 2004. – № 2. – С. 17 – 19.

7. Чернышев Я.А. Понятие “профессиональнаякарьера”: сущностно-содержательная характеристика/ Я.А.Чернышев // Мир психологии. – 2007. – № 4. –С. 257 – 267.



“Якщо я Творцеві дійсно довіряю, правдиво в Нього завжди вірю, то буду позбавлений страху, який є поза страхом Божим, що полягає також у тому, щоб діяти повсякчас радо з любові до небесного Батька”.

“Сильна Віра – це щось далеке від віри тільки в себе на цій землі на

психологічному невистачальному рівні, щось неблизьке до вбогого марновірства та різних ідолів щоденного життя. Вона має узгоджуватися з розумом (даром Божим) та керуватися світлом Св. Духа на дорозі до вічності. “Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша”.

(1 Ів. 5, 4) “Людина потребує часу, тиші і спокою, щоб могти цілком стати собою. Якщо

хтось заганяє себе до півживого стану всіма справами і обов’язками і ще та ще після цього вимагає від себе продуктивності, то... може відчути фрустрацію і зневіру, або ж виснаження. Що ж може відчути людина, котра дає собі час і спокій? Я вам розкажу”.

Уляна Журавчак журналіст Комісії у справах молоді УГКЦ

92

Постановка проблеми у загальномувигляді. В аналізі проблеммодернізації освіти науковці пропонують

педагогічну інноватику, пов’язану з новоюсвідомістю, новим мисленням, спрямовану наморальнодуховну самореалізацію особистості.Сучасна освіта України потребує новихдосліджень, спрямованих на вирішення проблемморального виховання, що враховують складніумови, актуалізують гуманістичні цінності,уможливлюють досягнення рівноваги ідеальногота матеріального, раціонального та емоційного,допомагають уникати моральної деградації.Міністерство освіти в 1991 р. затвердилоКонцепцію середньої загальноосвітньої школиУкраїни, що визначила основні напрямивідновлення культуротворчої функції школи та їївідродження на гуманістичних і демократичних

засадах з пріоритетом загальнолюдськихцінностей і моралі над класовими танаціональними.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Висвітленню ідей виховання моральностіособистості було присвячено багато розвідокпедагогів: ідеї особистісно орієнтованого навчаннята виховання (Є. Бондаревська, Т. Сущенко,Н. Щуркова, І. Якиманська та ін.); питаннявиховання в колективі (О. Богданова, В. Коротовта ін.); завдання оновлення системи освіти(Ш. Амонашвілі, А.Бойко, І. Зязюн та ін.).Фундаментальні проблеми виховання молодшогошколяра висвітлені в сучасних роботах науковцівТ. Гуменникової, О. Киричука, О. Кононенка,О. Матвієнко, В. Молодиченка, В. Салко,О. Третяк, К. Чорної. Характеристику процесуморального виховання молодших школярів надали

УДК 373.3.015.31.17.022.1(477)

Катерина Кучина, кандидат педагогічних наук, викладач-стажист кафедри початкової освітиМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В СУЧАСНИХВІТЧИЗНЯНИХ ОСВІТНІХ КОНЦЕПЦІЯХ ТА ПРОГРАМАХ

У статті актуалізується цільове та змістовне наповнення ідей морального виховання молодшихшколярів в сучасних вітчизняних освітніх концепціях та програмах. Пропонується на сучасному етапірозвитку педагогічної науки і практики зосередити зусилля на пошуках шляхів упровадження означенихідей в систему освіти.

Ключові слова: розвиток особистості, концепції, молодший школяр, моральне виховання, освітніпрограми.

Літ. 9.

Екатерина Кучина, кандидат педагогических наук, преподаватель-стажер кафедры начального образованияМелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

НРАВСТВЕННОЕ ВОСПИТАНИЕ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ В СОВРЕМЕННЫХОТЕЧЕСТВЕННЫХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ КОНЦЕПЦИЯХ И ПРОГРАММАХ

В статье актуализируется целевое и содержательное наполнение идей нравственного воспитаниямладших школьников в современных отечественных образовательных концепциях и программах.Предлагается на современном этапе развития педагогической науки и практики сосредоточить усилияна поисках путей внедрения указанных идей в систему образования.

Ключевые слова: развитие личности, концепции, младший школьник, нравственное воспитание,образовательные программы.

Kateryna Kuchina, Ph.D. (Pedagogy), Traineer-Lecturer of the Primary Education Department Melitopol Bohdan Khmelnytsky State Pedagogical University

MORAL EDUCATION OF JUNIOR SCHOOL CHILDREN IN MODERN NATIVEEDUCATIONAL CONCEPTION AND PROGRAMS

Goal- oriented and conceptual admitting of the idea of moral education of junior schoolchildren inmodern native educational conceptions and programs is actualized in the article. At the present stage ofdevelopment of pedagogical science and practice it is requested for focucing efforts on the ways of inoculationof the ingicated ideas into the system of education.

Keywords: personality development, conceptions, junior schoolchild, moral education, educationalprograms.

© К. Кучина, 2015


93 Молодь і ринок №11 (130), 2015

І. Бех, І. Головська, О. Матвієнко, О. Сідлецька,О. Сухомлинська, Г. Тарасенко, І. Холковська,А. Шемшуріна та ін. Організаційні форми і методиморального виховання дітей на різних віковихетапах вивчали А. Богуш, І. Кухар, В. Петрова,О. Савченко, Н. Скрипченко, Т. Поніманська,Л. Шульга, Т. Ященко та ін.

Педагоги і психологи одностайні у висновкахщодо сенситивності молодшого шкільного віку доморального виховання і вказують, що саме в цейчас проявляються ознаки морального формалізму(невідповідність вчинків дитини моральнимзнанням). У зв’язку з цим необхідним є створенняемоційного, яскравого, змістовного середовища,організація дозвілля, ігрової діяльності тапозитивного спілкування. На це спрямованісучасні освітні концепції та програми.

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми. Незважаючи на різнобічневисвітлення проблем морального вихованнямолодшого школяра, важливого значення набуваєподальше вивчення концептуальних засадморального виховання, з’ясування шляхівупровадження ідей морального вихованнямолодшого школяра, окреслених в освітніхконцепціях та програмах, в сучасний педагогічнийпроцес.

Мета статті – здійснити наукову рефлексіюта актуалізувати ідеї морального вихованнямолодшого школяра в сучасних вітчизнянихконцепціях та програмах для пошуку шляхівудосконалення процесу виховання.

Виклад основного матеріалу дослідження.Основними завданнями початкової школи насучасному етапі є підвищення якості освітніхпослуг: впровадження особистісно орієнтованогота компетентнісного підходу до організаціїнавчальновиховного процесу та системиоцінювання навчальних досягнень учнів;покращення умов навчання та вихованнямолодших школярів, насамперед, першокласників;забезпечення успішного функціонування группродовженого дня; впровадження оновленогозмісту початкової освіти, підвищення рівнявихованості тощо.

Оскільки, період навчання дитини в початковійшколі є початком навчальної діяльності, якавимагає від дитини не лише розумовогонапруження, а й фізичної витривалості, вольовихзусиль, новий зміст Державного стандартупочаткової загальної освіти укладеновідповідно до мети початкової школи зурахуванням пізнавальних можливостей і потребучнів початкових класів. Документ визначає змістзагальної початкової освіти, спрямовує навчально

виховний процес на формування і розвитокдуховноморальних та інтелектуальних цінностеймолодших школярів [4].

Завдання виховання молодшого школяравзагалі, і морального, зокрема, висвітлені вдокументі “Основні орієнтири виховання учнів 1– 11 класів”. Зважаючи на те, що основнимджерелом моральних вчинків особистості учняпочаткової школи є система внутрішніх цінностей,виховні завдання спрямовуються на розвитокморальної саморегуляції, виховання довільноїповедінки, цілеспрямованої позитивної діяльностіза заздалегідь визначеною метою [8]. Ці завданняпов’язані з необхідністю перетворення суспільнихморальних норм у внутрішні регуляторидіяльності для досягнення єдності моральноїсвідомості, моральних почуттів і позитивноїповедінки [8].

Відтак, особливостями сучасних освітніхкурикулумів є їх відповідність освітнімстандартам, урахування національних,етнокультурних, регіональних складових, виду,типу освітнього закладу, освітніх потреб тих, хтонавчається і виховується, дотримання віковогопринципу, що виявляється в специфічності змістуй організації процесу виховання в різні віковіперіоди.

Основними ідеями документів, що стосуютьсяморального виховання, є: цінність дитини якморальної особистості, духовноморальний,соціальноморальний та емоційноцінніснийрозвиток особистості; охорона здоров’я дітей,гуманізація мети і принципів роботи з дітьми,забезпечення наступності між сферамисоціального становлення дитини, єдностіформування початкової моральної свідомості тадіяльності; поєднання патріотичного, соціального,морального, естетичного, трудового виховання;ампліфікація – оптимальне використанняможливостей віку для повноцінного розвиткудітей.

Концептуальними засадами сучасних підходівдо процесу виховання є запропоновані І. Бехомположення про соціальнудетермінованістьморальних переконань. Їх розвиток у молодшогошколяра починається з яскраво вираженихемоційноморальних ставлень до явищ моральноїповедінки, емоційноморальної сприйнятливості,засвоєння етичних знань, елементарних понять,формування моральних звичок та елементарноїсаморегуляції, продовжується згодом втовариських стосунках, в ставленні до навчальноїабо суспільнокорисної діяльності, інтенсивномурозвитку самосвідомості. Згодом моральніпереконання набувають системного, завершеного


94

характеру, що забезпечує поєднання когнітивного,емоційного, вольового компонента [1].

В початковій освіті набули поширенняконцептуальні положення Є. Бондаревської щодокультуровідповідного виховання. У концепціїавторки обґрунтовано ідеї: виховання дитини яклюдини культури, виховання практичноїсоціалізованої особистості; конкретизованозавдання виховання духовності та моральності,активізації внутрішніх моральних регуляторів(совість, честь, обов’язок), звертається увага наоволодіння людськими нормами моральності.Серед компонентів особистісного досвіду людиникультури основним визнається моральноетичний. Дослідниця вказує, що особистісноорієнтоване виховання спрямовується вдошкільному і молодшому шкільному віці назабезпечення здоров’я дитини, розвитку їїприродних здібностей, розуму, моральних сил,естетичних почуттів, потреб у діяльності,оволодіння початковим досвідом спілкування злюдьми, природою, мистецтвом [2].

В авторській концепції “Рівний – рівному”визначаються шляхи та засоби формуванняздорового способу життя, профілактикинегативних соціальних явищ, створення умов дляорганізації навчання, виховання, дозвілля дітеймолодшого віку, підлітків та юнацтва [6, 4 – 5].

Актуальними є ідеї О. Вишневського проневизначеність концептуальних підходів довиховання. Науковець порушує питання щодотаких понять як віра, християнство, релігія,церква та їх місце в Концепції сучасногоукраїнського виховання [3, 37 – 39].

В. Оржеховська на основі особистісноорієнтованого підходу створила концепціюпревентивного виховання. Обґрунтовано основніідеї: набуття життєвої компетентності, виробленняпросоціальних стратегій і способів поведінки вумовах нової соціокультурної реальності,необхідність принципу етичності длязабезпечення моральних основ превентивноїдіяльності, визнання за дитиною права бутиіндивідуальністю; опора у вихованні навнутрішній світ дитини, врахування їїіндивідуальних особливостей, віра в її можливості,розвиток її позитивної “Яконцепції” [7, 17 – 18;224].

Відомою науковцям і практикам є освітняпрограма етичного виховання. АвториВ. Киричок, Н. Підгорна актуалізують мету –розвиток у молодших школярів навичок та звичокпозитивної поведінки, засвоєння нормгуманістичної моралі та культури взаємин.Науковці обґрунтовують основні ідеї щодо

виховання: етикету, культури спілкування,прищеплення навичок елементарної екологічноїкультури [5, 46 – 49].

Освітня програма О. Третяк “Виховання умолодших школярів ціннісного ставлення долюдини” побудована на основі ігрових технологій,спрямованих на забезпечення психологічноїкомфортності, ситуації успіху, виховання умолодших школярів доброзичливих, гуманнихвзаємин, ціннісного ставлення до людини [9].

Ці та інші освітні програми (“Програмаукраїнського патріотичного виховання дітей таучнівської молоді”, “Національна програмапатріотичного виховання населення, формуванняздорового способу життя, розвитку духовності тазміцнення моральних засад суспільства”,“Національна програма виховання дітей таучнівської молоді в Україні”) конкретизуютьзавдання виховання: формування позитивнихморальних якостей, елементарного почуття жалюі співчуття; виховання гуманних почуттів, любовідо ближнього, батька і матері; розвитокелементарних навичок етичного спілкування,здатності висловлювати задоволення з приводувласних успіхів, щиро радіти успіхам своїходнолітків; засвоєння перших моральноетичнихта мовних етикетних норм; прилучення до рідноїмови через використання малих жанрів фольклорутощо.

Висновки дослідження і перспективиподальших розвідок. Різноманіття освітніхпрограм засвідчує появу нових підходів,конкретизацію мети, завдань, деідеологізацію,спрямованість на розвиток особистості зморальними якостями, різноманітністьспрямування, інноваційність тощо.

Логіка розвитку науки переконує, що важливоне тільки обґрунтувати цілі та ідеали виховання,але й окреслити механізми їх втілення уреальність. Основою нових концепцій та програмстають методологічно обґрунтовані інноваційнігуманістичні виховні ідеї, в яких вихованнярозглядається не як ідеологічна надбудова наджиттям дітей, а як гуманітарний, людиномірний,смисложиттєвий процес. Теоретичне осмисленнядосліджуваної проблеми уможливилоконкретизацію та виокремлення нами зі змістуосвітніх і виховних концепцій та програмперспективних педагогічних ідей вихованняморальної особистості для впровадження увітчизняний освітній простір з урахуваннямнового контексту і нових умов:

цілепокладальних: дитиноцентризм;виховання Homomoralis; гармонія особистісно іколективно спрямованих впливів; актуалізація



95 Молодь і ринок №11 (130), 2015

загальнолюдських, національних, християнських,сімейних та особистісних моральних цінностей;

процесуальних: єдність морального,розумового, трудового, естетичного, фізичноговиховання у всебічному розвитку особистості;комплексність виховання моральних понять,моральних почуттів, моральної свідомості таморальної поведінки; життєтворчість; актуалізаціязнань про моральні цінності, моральніпереживання, морально вольові спрямування,моральні вчинки та моральну культуру; вихованнясовісті, честі та почуття обов’язку; створенняморальнопсихологічного клімату; підвищенняморальної культури педагогів та батьків.

Упровадження означених ідей моральноговиховання молодших школярів гальмуєтьсянедостатньо чітким окресленням шляхів реалізаціїта браком коштів.

1. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. /І.Д. Бех. – Кн. 1: Особистісно орієнтованийпідхід: Теоретико-технологічні засади: наук.видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

2. Бондаревская Е.В. Личностно ориентированноеобразование: опыт разработки парадигмы /Е.В. Бондаревская. – Ростов-на-Дону, 1997. –145 с.

3. Вишневський О.І. Система вартостей істратегія виховання / О.І. Вишневський //

Цінності освіти і виховання: науково-методичний збірник / [за заг. ред.О.В. Сухомлинської]. – К., 1997. – С. 37 – 39.

4. Державний стандарт початкової загальноїосвіти [Електроний ресурс] / ПостановaКабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р.№ 462. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/im ages/ f i l es /doshki ln acered nya /serednya/derzhstandart/derj_standart_pochatk_ne w.doc –Назва з екрану.

5. Киричок В.А. Програма етичного виховання/ В.А. Киричок, Н.І. Підгорна // Почат. шк. –1998. – № 9. – С. 46 – 49.

6. Концепція освіти “Рівний – рівному” щодоздорового способу життя серед молоді України/ Оржеховська В.М., Пилипенко О.І.,Андрущак Л.І.; Акад. пед. наук України, ПРООН/ ЮНЕЙДС. – К.: Навчальна книга, 2002. – 23 с.

7. Оржеховська В. Концептуальні підходи довиховання в умовах сьогодення / В. Оржеховська// Вісник Міністерства України у справах сім’ї,молоді та спорту. – 2012. – Випуск № 4. – 166 с.

8. Основні орієнтири виховання учнів 1 – 12класів загальноосвітніх навчальних закладівУкраїни. Програма. – Тернопіль: навчальна книга– Богдан, 2008. – 80 с.

9. Третяк О.П. Виховання ціннісного ставленнядо людини у молодших школярів / О.П. Третяк. –Частина 1. – Х.: Вид. група “Основа”, 2013. – 159 с.



“Жодна людина не схожа на іншу людину. Тому кожен зобов’язаний вважати: заради мене створений світ”.

Єврейська мудрість “Велика безодня сама людина, волосинки її легше полічити, ніж почуття та

порухи її серця”. Аврелій Августин Блаженний

християнський теолог і церковний діяч

“І чим більше я розмірковую, тим більше дві речі сповнюють мою душу новим подивом і наростаючою побожністю: зоряне небо наді мною та моральний закон у мені”.

Еммануїл Кант німецький філософ

Джерела мудрості

96

Постановка задачі. В Концептуальнихзасадах розвитку педагогічної освітиУкраїни та її інтеграції в європейський

освітній простір зазначається, що метою розвиткупедагогічної освіти є створення такої її системи,яка на основі національних надбань світовогозначення та усталених європейських традиційзабезпечує ґрунтовну підготовку педагогічнихпрацівників, здатних здійснювати професійнудіяльність на демократичних та гуманістичнихзасадах, реалізовувати освітню політику якпріоритетну функцію держави, що спрямовуєтьсяна розвиток та самореалізацію особистості,задоволення її освітніх і духовнокультурнихпотреб, а також необхідність бутиконкурентоспроможними на ринку праці [3].

Процес підготовки майбутніх учителів

математики розпочинається на першому курсі,триває під час навчання у педагогічномууніверситеті та упродовж усього життя. Важливуроль у цьому процесі відіграють математичнідисципліни, зокрема аналітична геометрія.

Аналітична геометрія закладає основу дляформування нових абстрактних понять івідношень, які геометрично ідеалізуютьнавколишню дійсність. Вона сприяєметодологічній цілісності різних математичнихдисциплін навчального плану підготовки вчителяматематики, тісноті міжпредметних зв’язків,коректності введення нового математичногоапарату. Все це стає базою для подальшогопоглибленого вивчення геометрії як науки ірозуміння її елементів як складової навчальногопредмета в школі.

УДК 514.12(07)

Тетяна Махомета, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри вищої математики та методики навчання математикиУманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

ВИВЧЕННЯ ПЕРШОКУРСНИКАМИ ЛІНІЙ І ПОВЕРХОНЬ У КУРСІАНАЛІТИЧНОЇ ГЕОМЕТРІЇ У ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

У статті визначено мету, завдання та зміст вивчення першокурсниками лінії і поверхні в курсіаналітичної геометрії у педагогічному університеті. Детальніше розглянуто зміст теми “Пряма лініяна площині”, конкретизовано завдання, що спрямовані на досягнення загальнонаукової та фахової метививчення теми. Подано рекомендації щодо шляхів реалізації сформульованих завдань.

Ключові слова: аналітична геометрія, лінія, поверхня, загальнонаукова мета, фахова мета.Рис. 3. Літ. 5.

Татьяна Махомета, кандидат педагогических наук,доцент кафедры высшей математики и методики обучения математике

Уманского государственного педагогического университета имени Павла Тычины

ИЗУЧЕНИЕ ПЕРВОКУРСНИКАМИ ЛИНИЙ И ПОВЕРХНОСТЕЙ В КУРСЕАНАЛИТИЧЕСКОЙ ГЕОМЕТРИИ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

В статье определена цель, задание и содержание изучения первокурсниками линии и поверхности в курсеаналитической геометрии в педагогическом университете. Подробнее рассмотрено содержание темы “Прямаялиния на плоскости”, конкретизированы задачи, направленные на достижение общенаучной и профессиональнойцели изучения темы. Представлены рекомендации относительно путей реализации сформулированных задач.

Ключевые слова: аналитическая геометрия, линия, поверхность, общенаучная цель,

профессиональная цель.

Tetiana Makhometa, Ph.D.(Pedagogy), Assistant Professor of the Higher Mathematics and Mathematics Teaching Methods Department

Uman Pavlo Tychyna State Pedagogical University

FRASHMEN LEARNING LINE AND SURFACE IN THE COURSE OF ANALYTICALGEOMETRY AT PEDAGOGICAL UNIVERSITY

The article defines the purpose, objectives and content of the freshmen learning line and surface in thecourse of analytical geometry at Pedagogical University. Given detailed characteristics the content of the theme“Direct Line on Flat”, specified tasks aimed at achieving the goal of general and professional study of thetheme. Given recommendations on the ways of implementation of formulated tasks.

Keywords: analytic geometry, line, surface, general and specific purpose, professional purpose.

© Т. Махомета, 2015

ВИВЧЕННЯ ПЕРШОКУРСНИКАМИ ЛІНІЙ І ПОВЕРХОНЬ У КУРСІ АНАЛІТИЧНОЇ ГЕОМЕТРІЇУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

97 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Плоскі лінії і лінії та поверхні в просторі – двізмістові лінії курсу, які є методологічнонерозривними і породжують спільні проблеми утеорії та методиці навчання (аналітичноїгеометрії). Питання якісного викладання тавивчення ліній і поверхонь є не простим. Існуютьоб’єктивні труднощі методологічного характеру,непростою є задача інтенсифікації процесунавчання, нетривіальною є проблема формуванняцілісного уявлення про чисті геометричні формиі аналітичні умови, що їх задають тощо. Все цена фоні сучасних об’єктивних передумов процесунавчання формує проблему наявності ефективноїметодики навчання аналітичної геометрії у розрізівивчення ліній та поверхонь. Зазначимо, що вшкільному курсі геометрії учні знайомляться лишез деякими лініями (пряма, коло, ламана, графікифункції) і поверхні тіл (кулі, циліндри, піраміди,конус).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насучасному етапі розвитку методичної наукиокремі аспекти вивчення ліній і поверхонь у курсіаналітичної геометрії висвітлені в роботах відомихматематиків, педагогів і методистів: М.В. Працьовитого,Н.А. Тарасенкової, М.К. Тюлюша, О.В. Семеніхіної,О.М. Коломієць, Я.В. Гончаренко, Г.М. Улитина,Л.П. Мироненко та інших.

Різні методичні шляхи та прийоми вивченняліній і поверхонь знайшли відображення упідручниках, навчальних посібниках та збірникахзадач із курсу аналітичної геометрії, серед якихслід відзначити визнані праці: В.П. Білоусової таін. “Аналітична геометрія”, П.С. Александрова“Л екции по аналитич еской геомет рии”,В.П. Єрмакова, підручники з аналітичної геометріїЛ.С. Атанасяна , В.Т. Базилєва , О.В. Погорєлова,О.А. Борисенка та інших.

Формування цілей статті: визначити мету,завдання та зміст вивчення першокурсниками лініїі поверхні в педагогічному університеті.

Викладення основного матеріалу. Загальнумету курсу, як і мету кожної навчальної теми, слідформулювати відносно діяльності студентів, а невідносно діяльності викладача. Головне у навчанні– кінцевий результат, якого мають досягтистуденти. Завдання викладача полягає уздійсненні розумного і цілеспрямованогоуправління навчальнопізнавальною діяльністюстудентів стосовно сприйняття, осмислення,засвоєння (повторення тощо) ними навчальногоматеріалу.

Стосовно вивчення студентами ліній іповерхонь це означає, що, визначаючи метукожної із зазначених тем, слід враховувати двавзаємопов’язані аспекти – загальнонауковий і

фаховий. З дидактики відомо, що у процесінавчання необхідно реалізувати три групивзаємопов’язаних цілей – дидактичну,розвивальну та виховну.

Загальнонаукова мета вивчення ліній іповерхонь майбутніми вчителями математики:

(ДЗ) оволодіння системою знань та умінь, щостосуються ліній і поверхонь, формування уміньвикористовувати координатний, векторнийметоди та метод геометричних перетворень длядослідження ліній і поверхонь, а також створенняна основі вивчених відомостей про лінії таповерхні міцного підґрунтя для розв’язуваннязадач з інших навчальних дисциплін;

(РЗ) формування та розвиток алгоритмічного,логічного та просторового мислення,інтелектуальних і комунікативних умінь і навичок,загальної і математичної культури, а такожнаукового світогляду;

(ВЗ) виховання графічної культури, культуримови і мовлення, а також наполегливості,творчості, активності, цілеспрямованості,дисциплінованості та інших особистісних якостей.

Фахова мета вивчення ліній і поверхоньмайбутніми вчителями математики:

(ДФ) засвоєння відомостей про лінії таповерхні, необхідних для правильного розв’язанняметодологічних і методичних питань, яківиникають у процесі навчання математики вшколі;

(РФ) формування і розвиток основматематичної, педагогічної та методичноїкультури, а також емоційноціннісної тадіяльніснопрактичної сфери;

(ВФ) виховання готовності до педагогічноїдіяльності, зокрема до навчання учнів питанням,що тісно пов’язані з лініями і поверхнями.

Щоб у процесі вивчення студентами ліній іповерхонь було досягнуто визначеної мети, слідсформулювати і розв’язати низку завдань(систему умов), які матеріалізуються у конкретнихпрактичних діях.

Оскільки навчальний матеріал, що стосуєтьсяліній і поверхонь, великий за обсягом ібагатогранний (прямі і криві, на площині і впросторі, загальна теорія ліній і загальна теоріяповерхонь, геометричні перетворення площини іпростору), то завдання доцільно конкретизуватидля кожного навчального модуля програми.Необхідно з’ясувати, як вибудовується змістнавчального матеріалу, що стосується ліній іповерхонь.

У додатку “Система змістових модулів”галузевих стандартів [4] змістовий модуль ПП.07.Аналітична геометрія визначається переліком


98

таких тем – навчальних модулів (курсивомпозначено теми, що стосуються ліній і поверхонь):

1. Елементи векторної алгебри (ПП.07.01).2. Метод координат на площині (ПП.07.02).3. Пряма на площині (ПП.07.03).4. Конічні перерізи: еліпс, гіпербола, парабола

(ПП.07.04).5. Загальна теорія алгебраїчних ліній 2-го

порядку (ПП.07.05).6. Геометричні перетворення площини

(ПП.07.06).7. Метод координат у просторі (ПП.07.07).8. Теорія прямих і площин у просторі

(ПП.07.08).9. Вивчення алгебраїчних поверхонь 2-го

порядку за їх канонічними рівняннями (ПП.07.09).10. Загальна теорія алгебраїчних поверхонь 2-го

порядку (ПП.07.10).11. Геометричні перетворення простору

(ПП.07.11).Існує кілька способів структурування

навчального матеріалу як усього курсуаналітичної геометрії, так і матеріалу про лінії таповерхні зокрема. Зрозуміло, що зміст освітимайбутніх учителів математики визначаєтьсястандартами вищої педагогічної освіти. І все жструктура курсу аналітичної геометрії і йогозмістове наповнення певною мірою залежать відумов педагогічного університету (загальнакількість годин, кількість годин на аудиторнізаняття тощо), майбутньої спеціалізації студентів.

Розглянемо детальніше зміст теми “Пряма лініяна площині” та визначимо мету за завданнявивчення даної теми.

1. Різні види рівнянь прямої (канонічнерівняння, рівняння прямої, яка проходить черезвідому точку і паралельна заданому вектору,рівняння прямої, яка проходить через дві відоміточки, рівняння прямої у відрізках на осях,параметричні рівняння прямої, рівняння прямої,яка проходить через відому точку і має заданийкутовий коефіцієнт, рівняння прямої з кутовимкоефіцієнтом, загальне рівняння прямої, рівнянняпрямої, яка проходить через задану точку іперпендикулярна до заданого вектора, нормальнерівняння прямої).

2. Відстані на площині (відстань між двоматочками, відстань точки від прямої, відхиленняточки від прямої). Геометричний зміст лінійнихнерівностей з двома невідомими.

3. Взаємне розміщення прямих. Кут між двомапрямими. Критерій перпендикулярності прямих.Пучок прямих.

4. Основні задачі на знаходження рівнянняпрямої на площині. Застосування теорії прямих

до розв’язання задач, зокрема шкільного курсуматематики.

Завдання вивчення теми “Пряма лінія наплощині”, розв’язання яких сприятимедосягненню загальнонаукової мети навчаннястудентів педагогічних університетів ліній іповерхонь, на нашу думку, найдоцільнішесформулювати так:

(ДЗ) оволодіння поняттями і твердженнямитеми; формування умінь застосовуватикоординатний і векторний методи для задання ідослідження прямих на площині та іншихгеометричних об’єктів і до розв’язування задач;формування умінь застосовувати теорію прямихпри розв’язуванні задач;

(РЗ) володіння уявленнями про місце теми всистемі математичних дисциплін; формуванняумінь будувати приклади та контрприклади, зокремаз використанням інформаційних технологій;формування умінь аналізувати отриманий результатна предмет його зв’язку з іншими темами курсу;формування та розвиток алгоритмічного, логічногота критичного мислення;

(ВЗ) виховання патріотизму та національноїсамосвідомості; виховання графічної культури,культури мови і мовлення, а такожнаполегливості, творчості, активності,цілеспрямованості, дисциплінованості та іншихособистісних якостей.

Завдання, що спрямовані на досягненняфахової мети вивчення теми “Пряма лінія наплощині”, розв’язання яких сприятимедосягненню загальної мети навчання студентівпедагогічних університетів ліній і поверхоньможуть бути такими:

(ДФ) володіння уявленнями про місце темив шкільному курсі математики; засвоєннявідомостей про пряму лінію, необхідних дляправильного розв’язання методологічних іметодичних питань, які виникають у процесінавчання математики в школі; розкриття сутностіпрогалин шкільного курсу математики і можливихшляхів їх усунення; формування уміньзастосовувати теорію прямих до розв’язуваннязадач шкільного курсу математики; засвоєнняметодів і прийомів раціонального розв’язуваннязадач ШКМ про пряму на площині;

(РФ) створення комп’ютерної підтримки длявивчення теми “Пряма лінія на площині”;формування і розвиток основ методичноїкультури, а також емоційноціннісної тадіяльніснопрактичної сфери; добір і складанняприкладних задач, які можна використати впроцесі вивчення теми;

(ВФ) формування мотивацій для отримання



99 Молодь і ринок №11 (130), 2015

нових знань і розвиток інтересу до навчання;виховання готовності до педагогічної діяльності,зокрема до навчання учнів питанням, що пов’язаніз прямими на площині; створення сприятливоїатмосфери на заняттях і підтримання у студентівбажання самовдосконалюватися.

Ця тема тісно пов’язана зі шкільним курсомалгебри та геометрії, курсами елементарноїматематики та методики навчання математики.Ефективність її вивчення залежить від організаціїактуалізації опорних знань студентів, отриманиху школі.

Розгляне особливості шляхів реалізаціїсформульованих завдань.

Інтенсифікувати виклад нового матеріалу налекції можна за допомогою заздалегідьпідготовленої презентації. Наприклад, слайди,зображені на рисунку 1, допоможуть викладачуунаочнити теоретичний матеріал, а студентам –краще усвідомити й запам’ятати його.

Наприкінці першого практичного заняття студентампропонується розв’язати кількома способами задачу проскладання рівняння прямої, перпендикулярної заданій.Традиційно студенти подають розв’язання задачіспособами, що не вивчаються в ШКМ, наприклад такі.

Задача 1. Задано точки А(2; 1), В(3; 4) і С(1;0). Запишіть рівняння прямої, яка проходить черезточку С і перпендикулярна до прямої АВ.

Розв’язання. Спосіб 1. Дану задачу можнарозв’язати за допомогою рівняння прямої, щопроходить через задану точку, перпендикулярнозаданому вектору (в прямокутній декартовій

системі координат), 0)()( 00 yyBxxA ,

де );( 00 yx – координати точки С, тобтоо

0,1 00 yx , а );( BAn

–– вектор

нормалі прямої. Знайдемо координати вектора

AB ..

)5;1())1(4;23();( 1212 yyxxAB

Якщо підставити знайдені значення у рівнянняпрямої, то одержимо:

0)0(5)1(1 yx , 015 yx .

Відповідь . Рівняння прямої має вигляд

015 yx .

Спосіб 2. Щоб записати рівняння прямої, якапроходить через точку С і перпендикулярна до прямоїАВ, необхідно спочатку знайти рівняння прямої АВ,яке проходить через дві точки за формулою:

12

1

12

1

yy

yy

xx

xx

, де );( 11 yx – координатити

точки А, );( 22 yx – координати точки В. У

результаті:

14

1

23

2

yx,

5

1

1

2

yx, або

115 xy .

Враховуючи умову перпендикулярності двох прямих:

121

kk . Кутові коефіцієнти прямої АВ ( 51 k ) і

шуканої прямої 2k пов’язані між собою

співвідношенням 1

2

1

kk , а пряма проходить черезз

точку С, за формулою AA xxk

yy 1

1

одержимо шукане рівняння:

Рис. 1. Тема лекції “Пряна на площині”


100

15

10 xy ,

5

1

5

1 xy ,

015,15 yxxy .

Відповідь . Рівняння прямої має вигляд

015 yx .

Якщо студенти інших способів не називають,то доцільно провести бесіду в ході якої слідпоставити такі питання:

1. Чи вивчається в загальноосвітній школітеоретичний матеріал, який було використано?

2. Чи можуть учні розв’язати таку задачу тимизасобами, що пропонуються програмою?

3. Який апарат потрібно для цього використати.Ці питання спонукають студентів до

розв’язання задачі векторним методом.Спосіб 3. Візьмемо на шуканій прямій довільну

точку М(х; у). Розглянемо два вектори

)5;1())1(4;23();( 1212 yyxxAB

);1()0;1();( 1212 yxyxyyxxCX

Оскільки за умовою задачі ці вектори лежатьна перпендикулярних прямих, то можемоскористатися властивістю скалярного добуткувзаємно перпендикулярних векторів.

,0);1()5;1(,0 yxCDAB

або 015 yx .

Таке розв’язування задач сприяє розвиткутворчого і критичного мислення у студентів,ефективній актуалізації знань, реалізує зв’язки зшкільним курсом математики тощо.

Для домашнього завдання, крім інших завдань,студентам варто запропонувати розв’язатирізними способами задачу за підручником згеометрії для 11 класу [2].

Задача. На діаграмі Вороного зображено триантени А, В, С, їх координати та областіобслуговування (рис. 2). Ребра OM, ON, OK клітинна діаграмі Вороного будуються як серединніперпендикуляри до відрізків АB, ВC, AС. Запишіть

рівняння ребер діаграми Вороного і координатиточки О – вершини діаграми Вороного.

У такий спосіб викладач створює природнійінтерес студентів до постаті Вороного. Бажаноскористатися цим моментом, щоб показатипортрет відомого українського математика ізапропонувати студентам прочитати про йогожиттєвий і творчий шлях [1].

Засвоєння теоретичного матеріалу, щовиноситься на самостійне опрацюваннястудентами, перевіряється на практичнихзаняттях, колоквіумах, заліках, екзаменах та підчас виконання інших видів робіт. Оскільки упершокурсників вміння самостійно працювати зновим матеріалом ще не сформоване, викладачубажано не просто визначити теми длясамостійного вивчення, а вибудувати певнутраєкторію навчання (прочитати,законспектувати, вивчити, навести приклади,розв’язати задачі тощо).

Наприклад, на самостійне опрацюваннявиносяться питання про геометричний змістлінійних нерівностей з двома невідомими.

На лекції студенти отримують завдання:1. Опрацювати теоретичний матеріал.2. Розв’язати задачі на застосування вивченого

матеріалу.Оскільки цей матеріал студенти мають

підготувати на практичне заняття самостійно, томожна їм порадити скористатися для закріпленнявивченого матеріалу та розв’язування задач одниміз ППЗН. Доцільно дати кілька конкретнихзавдань, які студенти виконають за допомогоюкомп’ютера. На допомогу їм прийде наш посібник“Використання ППЗН GRAN-2D і GRAN-3D підчас вивчення ліній і поверхонь” [5]. Перш, ніжсамостійно приступити до виконання завдань,студенти можуть ознайомитися з розв’язуваннямсхожої задачі.

Задача. Побудувати многокутник системирозв’язків нерівностей:

.0

,0

,013

,01123

y

x

yx

yx

Розв’язання. Для побудови прямої

01123 yx знайдемо дві точки, що

належать цій прямій. Якщо 0x , то 2

11y .

Якщо 0y , то 3

11x . Проводимо пряму черезз

Рис. 2. Діаграма Вороного



101 Молодь і ринок №11 (130), 2015

дві знайдені точки

0;

3

11 і

2

11;0 . Нерівність

01123 yx визначає нижню замкнену

півплощину, яка лежить під прямою AB (рис. 3).

Аналогічно будуємо пряму 013 yx ,

що проходить через точки 1;0 і

0;

3

1.

Нерівність 013 yx визначає нижню

замкнену півплощину, яка лежить під прямою

BC .

Взявши до уваги також нерівності

,0,0 yx дістанемо опуклий многокутник

OABC – многокутник розв’язків заданої системи

нерівностей, що показаний на рисунку 2.

Необхідно дібрати такі задачі, розв’язання якихпосприяє формуванню у студентів вміннявпоратись із базовими задачами з теми.Аналізуючи розв’язання системи нерівностей,отриманий на екрані комп’ютера, студентибачать, яку частину півплощини слід віднести дорозв’язку (рис. 3). така візуалізація сприяєкращому усвідомленню механізму розв’язуваннязадач.

Вивчення ліній і поверхонь у курсі “Аналітичнагеометрія” є необхідною складовою у процесі

підготовки майбутніх учителів математики,сприяє розвитку у студентів абстрактного талогічного (критичного) мислення, просторовоїуяви та уявлення, графічної та алгоритмічноїкультури, таких необхідних їм у майбутнійпрофесійній діяльності. Важливість засвоєннястудентами відомостей про лінії та поверхнівизначається сучасним розумінням цих об’єктів ірізноманітністю застосування навчальногоматеріалу в різних галузях знань. Оскількизагальною метою підготовки вчителя математикив педагогічному університеті є формування основйого професійної культури, то визначаючикомплексну мету до кожного змістового модулюнавчального курсу “Аналітична геометрія”потрібно враховувати два взаємопов’язані аспекти:загальнонауковий і фаховий.

1. Бевз В.Г. Практикум з історії математики:навч. посіб. для студентів фіз.-мат. ф -тів педуніверситетів / В.Г. Бевз. – К.:НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. –312 с.

2. Конфорович А.Г. Визначні математичнізадачі / А.Г. Конфорович. – К.: Радянськашкола, 1981. – 189 с.

3. Концептуальні засади розвиткупедагогічної освіти України[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://sites.znu.edu.ua/liberal_edu/docs/181.ukr.html. – Загол. з титул. екрану.

4. Математика. Освітньо-кваліфікаційнахарактеристика підготовки бакалавра.Освітньо-професійна програма підготовкибакалавра. Напрям підготовки 0101Педагогічна освіта. Спеціальність

6.010100 педагогіка і методика середньої освіти:галузевий стандарт вищої освіти України /Міністерство освіти і науки України. – К., 2003.– 148 с.

5. Махомета Т.М. Використання ППЗН GRAN-2D і GRAN-3D під час вивчення ліній і поверхонь:навчальн-методичний посібник для студентівфізико-математичних факультетів вищихпедагогічних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнівакредитації / Т.М. Махомета. – Умань: Алмі,2013. – 41 с.

Рис. 3. OABC – многокутник розв’язків

заданої системи нерівностей



“Виховувати людину – означає визначати долю нації”. Схиархимандрит Іоанн

102

Постановка проблеми. На сучасномуетапі розвитку суспільства вже недискутується проблема про пріоритетність

у виховному процесі інституту сім’ї та суспільнихустанов. Усе ж першість належить сім’ї, родині, асуспільні інститути, такі як дошкільнийнавчальний заклад, мають допомагати батькам управильному здійсненні впливу на дітей, оскількисім’я була й лишається головним осередком, девідбувається становлення і розвиток особистостідитини. Саме у родинному колі малюк отримуєперші уроки життя. Практика переконливодоводить, що лише при спільній виховнійдіяльності сім’ї, родини, дошкільних, позашкільнихнавчальновиховних закладів і школи можливівсебічний розвиток підростаючої особистості та їїуспішна соціалізація. Звідси актуальною ісвоєчасною для теоретикоприкладного вирішенняє проблема взаємодії сім’ї та дошкільногонавчального закладу.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Філософи, соціологи, психологи, педагоги у різнічаси трактували поняття взаємодії, розглядаючийого як багатоаспектний процес. Аналізсловникової літератури дав нам змогу з’ясувати,що “взаємо” – перша частина складних слів:взаємовигідний, взаємовиручка, взаємодія,взаємоперевірка, взаємоузгодження “Взаємодія” –філософська категорія, що відображає процесивпливу об’єктів один на одного, їх взаємнузумовленість і породження одним об’єктоміншого, а також процес взаємного впливу одинна одного, будьякий зв’язок і відношення міжматеріальними об’єктами і явищами. Взаємодіявизначає існування і структурну організацію будьякої матеріальної системи, її об’єднання, – співдія,співдіяння; взаємний зв’язок між предметами удії, а також погоджену дію між ким , чимнебудь.

Отже, поняття “взаємодія” можна охарактеризуватияк рівноцінний вплив її учасників один на одного,

УДК 373.2.017:316.614.5

Наталія Семенова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиАнна Сільчук, студентка ІV курсу спеціальності “Дошкільна освіта”

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

ВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї ТА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ:ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті розкрито теоретичні питання організації взаємодії сім’ї та дошкільного навчальногозакладу. Зокрема, проаналізовано нормативно – правові документи, ряд наукових підходів щодо зазначеноїпроблеми. Також визначено ефективні форми взаємодії сім’ї та сучасного дошкільного навчального закладу.

Ключові слова: дошкільний навчальний заклад, сім’я, взаємодія, форми взаємодії.Рис. 1. Літ. 7

Наталья Семенова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиАнна Сильчук, студентка IV курса специальности “Дошкольное образование”

Восточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ СЕМЬИ И ДОШКОЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ:ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

В статье раскрыты теоретические вопросы организации взаимодействия семьи и дошкольногоучебного заведения. В частности, проанализированы нормативно – правовые документы, ряд научныхподходов к данной проблеме. Также определены эффективные формы взаимодействия семьи исовременного дошкольного учебного заведения.

Ключевые слова: дошкольное учебное заведение, семья, взаимодействие, формы взаимодействия.

Natalia Semenova, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Pedagogical DepartmentAnna Silchuk, 4th year student in speciality “Preschool education”

Eastern European Lesya Ukrainka National University, Lutsk

INTERACTION OF FAMILY AND PRESCHOOL EDUCATIONAL INSTITUTIONS:THE THEORETICAL ASPECTS

The article deals with theoretical aspects of the organization of interaction between family andkindergarten. In particular, we analyzed the regulatory – legal documents, a number of scientific approaches tothis problem. Identify effective forms of interaction between the family and contemporary kindergarten.

Keywords: preschool educational institution, family interaction, forms of interaction.

© Н. Семенова, А. Сільчук, 2015

ВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї ТА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

103 Молодь і ринок №11 (130), 2015

як процес двосторонньої діяльності, спрямованоїна досягнення поставленої мети.

Багатосторонній підхід до трактування поняттязумовлений певною мірою тим, що взаємодіювизначають за різними ознаками: якість впливуучасників один на одного, види, тривалість тощо.Зважаючи на це, взаємодія – прямий чиопосередкований вплив суб’єктів один на одного,який характеризується виникненням зв’язків і їхвзаємозумовленістю. Це один із факторівзгуртування групи і утворення стійкої, відповідноїрівню її розвитку, структури.

У сучасних державних нормативноправовихдокументах про освіту зазначено: “дошкільнийнавчальний заклад ... забезпечує відповідністьрівня дошкільної освіти вимогам Базовогокомпонента дошкільної освіти [1]; створюєбезпечні та нешкідливі умови розвитку, вихованнята навчання дітей, режим роботи, умови дляфізичного розвитку та зміцнення здоров’явідповідно до санітарногігієнічних вимог тазабезпечує їх дотримання; формує у дітей гігієнічнінавички та основи здорового способу життя,норми безпечної поведінки; сприяє збереженнюта зміцненню здоров’я, розумовому,психологічному і фізичному розвитку дітей;

здійснює соціальнопедагогічний патронат,взаємодію з сім’єю; є осередком поширення середбатьків психологопедагогічних та фізіологічнихзнань про дітей дошкільного віку” (Закон України“Про дошкільну освіту”, ст. 11, п. 1 – 2) [6, 8].

Державний стандарт дошкільної освіти, якимє Базовий компонент дошкільної освіти в Україні(1999 р.), окреслює таку функцію: “…дошкільнийзаклад виступає своєрідним посередником міжвузьким родинним колом, з якого виходить малюк,і незнайомим світом, до життя в якому він маєнезабаром прилучитися”. “Тим часом не всібатьки спроможні оволодіти спеціальнимизнаннями, навичками, вміннями, щоб правильноздійснювати навчальновиховний процес в умовахсім’ї та послідовно розвивати своє педагогічнемислення”, зазначається в Інструктивнометодичному листі Міністерства освіти і наукиУкраїни [7, 4]. Саме тому перед педагогічнимипрацівниками постає важливе завдання: “сприяннядуховному зростанню батьків, формуванню в нихпозитивного ставлення до себе та інших,накопиченню досвіду гуманних взаємин” [7].

Метою нашої статті є теоретичний аналізпроблеми ефективної взаємодії сучасної сім’ї якпервинного інституту соціалізації особистості дитинита дошкільного навчального закладу як освітньовиховного розвивального дитячого середовища.

Виклад основного матеріалу. Сучаснідослідники А. Богуш, Н. Гавриш, І. Печенко таін. [4] розглядають контактування дитини із

дорослими (сім’єю та педагогамидошкільних навчальних закладів)як важливий засіб, щоактуальний на всіх стадіяхсоціалізації особистості (рис. 1).

Таким чином, розвитокособистості визначається якпроцес формування системноїякості індивіда внаслідок йогосоціалізації, тобто засвоєння йвідтворення культурнихцінностей та соціальних норм, атакож саморозвитку йсамореалізації в тому суспільстві,у якому він живе. Унайзагальнішому виглядірозвиток особистості можнарозглядати як процес входженнялюдини в нове соціальнесередовище та інтеграцію вньому. У випадку входження довідносно стабільної соціальноїспільності та за сприятливихобставин індивід проходить три

фази особистісного становлення: адаптацію – засвоєння цінностей і норм,

певне уподібнення до інших членів спільноти; індивідуалізацію – пошук засобів утвердження своєї

індивідуалізації в процесі ототожнення із соціумом;


дитина – дорослий

(батьки, педагоги)

спілкування

адаптація

індивідуалізація

інтеграція

педагогічний вплив

діяльність власне

“Я”

дитина – діти

адаптація

Рис. 1. Взаємодія дитини з соціальним оточенням

104

інтеграцію – стадія, на якій соціум прагнеуподобати особистість до власних очікувань, аособистість прагне персоніфікуватися [4, 195].

Педагогічні працівники вирішують низкузавдань, співпрацюючи з родинами своїхвихованців і здійснюючи таким чиномпросвітницьку роботу. До основних завданьвзаємодії із сім’єю вихованців, які реалізовуютьсяна сучасному етапі розвитку дошкільної освіти,належать:

1. Обґрунтування першочергової ролі батьківу вихованні дітей.

2. Розкриття ролі дошкільних навчальнихзакладів.

3. Допомога в усвідомленні особливостейдошкільного дитинства.

4. Залучення батьків до посильної участі устворенні умов для різноманітної діяльності дітей.

5. Ознайомлення родини зі специфікоюрозвитку, виховання та навчання дітей ранньогота дошкільного віку [3].

Зауважимо, що приступаючи до їх реалізації,вихователі враховують виховний потенціал сімейта їх особливості:

для одних дошкільний навчальний заклад –зручний вихід, коли матір може брати участь увиробництві;

для других – звичайний і навіть необхіднийетап у житті їхньої дитини;

треті вважають, що дошкільний навчальнийзаклад зобов’язаний взяти на себе всі виховніфункції та створити для дітей найкращі умовижиття;

четверта група – сім’ї, які не звертаютьналежної уваги ні на виховання своїх дітей, ні надошкільний навчальний заклад.

Виявлення рівня виховного потенціалу сім’ївихователі проводять через вивчення кожної з них.Мета вивчення сімей, за нашим переконанням,полягає в ознайомленні з матеріальними умовамижиття, її психологічним кліматом, особливостямиповедінки дитини вдома; у визначенні рівняпедагогічної культури батьків; у виявленнітруднощів, які виникають у батьків; в узагальненніпозитивного досвіду сімейного виховання з метоюйого розповсюдження; у здійсненні педагогічноговпливу на батьків на основі детального аналізуодержаних даних про кожну сім’ю.

Тобто саме така взаємодія передбачаєобізнаність педагогів дошкільних навчальнихзакладів про особливості сімей їх вихованців, і,відповідно, окреслення плану подальших дій щодогармонійного й різнобічного розвитку кожноїдитини.

У сучасній дошкільній педагогіці окреслено

основні принципи взаємодії з батьками:професійної компетентності; діагностичногопідходу до родин; диференційованого підходу дородин; спрямованості педагогічної освіти батьківна особистість дитини, її індивідуальний, творчийрозвиток; індивідуального підходу до родин [2,27]. Активно використовують такі методививчення сімей: спостереження; бесіди; виконаннядитиною практичного завдання в присутностібатьків чи близького дорослого; відвідання сім’їдитини; анкетовані відповіді тощо.

Сучасна дошкільна педагогіка володієнапрацьованим через практику інструментаріємвзаємодії дошкільних навчальних закладів ізсім’ями. Це форми і методи співпраці дошкільнихнавчальних закладів з батьками, де основнимкритерієм поділу на форми взаємодії є кількість.За цим критерієм у своєму дослідженні мирозрізняємо індивідуальні та групові форми іметоди роботи. До індивідуальних намивіднесено: індивідуальні бесіди (у т. ч. телефоном),консультації, відвідування сімей за місцемпроживання, листування, прийом та забираннядітей з садка, доручення батькам тощо. Середгрупових (колективних) виділяємо: батьківськізбори, лекції, “дні відкритих дверей”, груповіконсультації, тренінгові заняття, круглі столи,виставки результатів творчості дітей, свята та іншімасові заходи для батьків, клубна робота тощо.Окремою групою Т. Поніманська виділяє щенаочноінформаційні форми роботи –“виставкидитячих робіт; реклама книг, публікації уперіодиці, в системі Інтернет з проблем сімейноговиховання” [5, 425].

Проведений нами аналіз літературноджерельної бази щодо взаємодії дошкільногонавчального закладу і сім’ї виявив, щопедагогізація родин відбувається черезконсультативнорекомендаційну (батьківськізбори, усні й письмові консультації, бесіди,практикуми, тренінги тощо), лекційнопросвітницьку (батьківські лекторії, всеобучі,конференції, педагогічні читання) діяльність,залучення батьків до освітнього процесу (“днівідкритих дверей”, участь у підготовці йпроведенні свят, розваг, окремих занять, воснащенні педагогічного процесу тавпорядкуванні приміщень, території разом здітьми і педагогами).

У дослідженнях з означеної проблемизазначається, що процес взаємодії потребуєзабезпечення диференційованого підходу: в однихбатьків є проблеми у вихованні, які маютьвирішуватися індивідуально, а інші можутьділитися передовим досвідом сімейного



105 Молодь і ринок №11 (130), 2015

виховання. Відповідно, в індивідуальних бесідахбатьки з більшим бажанням і відвертістюрозповідатимуть про ті прикрості, які інколитрапляються у сім’ї, про занепокоєння, яківикликає поведінка дитини, про її успіхи.Індивідуальні бесіди можуть проходити як заініціативою батьків, так і вихователів. Деякібатьки, яких називають “свідомими”, можутьвиступати у ролі помічників педагогів. Вони іззадоволенням діляться досвідом родинноговиховання, допомагають проводити різноманітнізаходи (ігри для батьків, спільні свята та розвагибатьків і дітей тощо).

Таким чином, організація взаємодії з сім’ямимає ґрунтуватися на інтерактивних підходах (урозумінні способу впливу: наочному,вербальному, практичному; спілкування зіспеціалістами: лікарями, психологами та ін.).Серед найбільш розповсюджених нами виділенотакі: фронтальні та індивідуальні опитуваннябатьків; вивчення соціального портрета родинвихованців; групові зустрічі у формі “круглихстолів”, дискусій, диспутів; лекторії, семінари;організація “днів відкритих дверей”, “днівщасливої родини” для батьків; активізаціядіяльності інформаційних корзин, інформаційнихскриньок листів, телефону довіри; спільнепроведення дозвілля; цільові та спонтанні бесіди;зустрічі з членами сімей вихованців; груповізустрічіпрактикуми з елементами тренінгу;вистави для дітей з участю батьків (де батькивиконують головні ролі); організація конкурсівсімейних талантів; укладання генеалогічногодерева сім’ї, родинних альбомів; наочнапропаганда, консультації; організація клубів,ділових ігор тощо.

Новими ефективними формами взаємодіїдошкільних навчальних закладів з батьками єгрупові семінари, практикуми, тренінги. Вонипередбачають як теоретичне ознайомлення зпроблемами виховання, так і практичні завданняна розв’язування конкретних педагогічних задач(наприклад, програвання ситуацій самимибатьками). Ефективною є паралельна робота здітьми з тієї ж проблеми. На цій основі можнанаочно розглянути подвійність ситуації, виявитипозицію дитини і дорослого. Робота тренінговоїгрупи передбачає серію занятьпрактикумів. Деякіз них можуть включати спільну творчість дітей ібатьків. Заняття, що проводяться разом із дітьми,мають на меті розвиток інтересу, уважногоставлення до членів своєї родини, емоційнезближення сім’ї.

Простором для творчої взаємодії з сім’ями єділові ігри. Вони максимально наближають

учасників гри до реального стану, формуютьнавички швидкого прийняття педагогічнодоцільних рішень, уміння вчасно побачити тавиправити помилку. Мета ділових ігор –вироблення і закріплення певних педагогічнихнавичок у батьків, формування умінь запобігатиконфліктним ситуаціям у сім’ї. Вони можуть бутиспрямовані на взаємодію майбутніхпершокласників і батьків, у яких відбуватиметьсяприйняття нової соціальної ролі дитини, адаптаціядо умов шкільного середовища, її нових домашніхобов’язків тощо. Ділові ігри, що проводяться збатьками, націлені на розвиток їхніх рефлексивнихздібностей, які є компонентом структури їхособистісної готовності до сприймання новогостатусу дитинипершокласника, сприяютьусвідомленню ними нових освітніх завдань.

Узагальнюючи результати проведеного намианалізу генезису взаємодії дошкільного навчальногозакладу і сім’ї у вихованні здорової особистостідитини, можна зробити такі висновки:

існують різноманітні наукові підходи дорозв’язання питання взаємодії дошкільногонавчального закладу і сім’ї;

у нашому дослідженні поняття “взаємодія”ми визначаємо як процес взаємного впливу,співпраці між дошкільним навчальним закладом ісім’єю, що характеризується двосторонньоюактивністю, спрямованою на реалізаціюпоставленої мети виховання дитини дошкільноговіку;

вироблення педагогічних умінь досягаєтьсялише за активної участі батьків у різноманітнихсправах і заняттях, пов’язаних з вихованням таосвітою дітей, тому завдання педагогівсистематично й активно розповсюджувати іприщеплювати педагогічні знання, допомагатисім’ям усвідомлено виховувати дітей, пропагуватикращий досвід родинного виховання,стимулювати наступність між сімейнимвихованням і суспільною дошкільною освітою;

серед найбільш поширених форм взаємодіїдошкільного навчального закладу з родиною є:індивідуальні (бесіди, консультації, відвідуваннясімей, доручення батькам тощо) та колективні(консультації, групові й загальні збори,конференції, виставки, лекції, гуртки; оформленняінформаційних і тематичних стендів,фотомонтажів; радіопередачі, вечори запитань івідповідей, “зустрічі за круглим столом” тощо);

вважаємо, що застосування названих формта методів взаємодії дошкільного навчальногозакладу і сім’ї не повною мірою забезпечуєефективне виховання і навчання дитинидошкільного віку.


106

1. Базовий компонент дошкільної освіти вУкраїні // Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. –С. 5 – 19.

2. Воспитателю о работе с семьёй / под ред.Н.Ф. Виноградовой. – М.: Просвещение, 1989. –192 с.

3. Детский сад и семья / под ред. Т.А. Марковой.– М.: [Б. и.], 1986. – С. 7 – 94.

4. Діти і соціум: Особливості соціалізаціїдітей дошкільного та молодшого шкільного віку:[монографія] / [А.М. Богуш, Л.О. Варяниця,Н.В. Гавриш, С.М. Курінна, І.П. Печенко; наук.

ред. А.М. Богуш; за заг. ред. Н.В. Гавриш]. –Луганськ: Альма-матер, 2006. – 368 с.

5. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка:[навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.] / ТамараІллівна Поніманська. – К.: Академвидав, 2004. –456 с. – (Альма-матер).

6. Про дошкільну освіту: Закон України. – К.:Ред. журн. “Дошкільне виховання”, 2001. – 56 с.

7. Про систему роботи з дітьми, які не відвідуютьдошкільні навчальні заклади: інструктивно-методичний лист М-ва освіти і науки України //Дошкільне виховання. – 2007. – № 11. – С. 3 – 10.


Постановка проблеми. В сучасномусвіті освіта створює передумови длясамореалізації особистості та є

важливим підґрунтям людського потенціалу.

Ефективність освітніх процесів значною міроюзалежить від ефективності управлінськоїдіяльності. Ухвалення раціональних рішеньвимагає цілісного підходу до розробки, прийняття

УДК 373.2.091:005

Ольга Канарова, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри соціальної педагогіки та дошкільної освіти

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ СУЧАСНИМДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

У статті на основі аналізу наукових підходів надається визначення поняття “системне управління”,його головні характеристики, структури та її елементів. Розкривається ознаки та зв’язки “системи”,як теоретична передумова здійснення системного підходу в управлінні сучасним дошкільним закладом.

Ключові слова: система, управління, системний підхід, керуюча система, керована система,управлінська діяльність.

Літ. 6.

Ольга Канарова, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной педагогики и дошкольного образования

Мелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

РЕАЛИЗАЦИЯ СИСТЕМНОГО ПОДХОДА В УПРАВЛЕНИИ СОВРЕМЕННЫМДОШКОЛЬНЫМ УЧЕБНЫМ ЗАВЕДЕНИЕМ

В cтатье на основе анализа научных подходов предоставляется определение понятия “системноеуправление”, его основные характеристики, структура и ее элементы. Раскрываются признаки и связи“системы”, как теоретической предпосылки системного подхода в управлении современным дошкольнымучреждением.

Ключевые слова: система, управление, системный подход, управляющая система, управляемаясистема, управленческая деятельность.

Olha Kanarova, Ph.D. (Pedagogy), Assosiate Prof. of the Social Pedagogy and Preschool Education Department

Melitopol Bohdan Khmelnytsky State Pedagogical University

REALIZATION OF THE SYSTEMATIC APPROACH IN THE MANAGEMENTMODERN PRESCHOOL EDUCATIONAL ESTABLISHMENT

The article based on an analysis of scientific approaches provided a definition of “system management”,its main characteristics, the structure and its elements. Revealed signs and communication “system” as atheoretical background of the system approach in the management of modern Kindergarten.

Keywords: system management, system approach, control system, control system, management activities.

© О. Канарова, 2015

РЕАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІСУЧАСНИМ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

107 Молодь і ринок №11 (130), 2015

і реалізації управлінських рішень. Проблемапідвищення якості освіти в Україні, зокрема вдошкільній, як першій її сходинці, є дужеактуальною на сьогодні. Сучасні тенденціїоновлення системи освіти визначаютьнеобхідність використання певного типууправлінського мислення для більш ефективноїроботи механізму управління якістю роботидошкільних навчальних закладів. Такого підходу,який дасть змогу підвищити організованість,якість і ефективність керованих об’єктів.

Виділяючи системний підхід, можна зазначити,що він надає можливість глибокого дослідженняоб’єкта з виявленням його значущих причиннонаслідкових зв’язків з урахуванням їхдинамічності, взаємодії, взаємозалежності,комплексності, цілісності, співпорядкованості звиділенням головної ланки.

Аналіз останніх досліджень і публікаційпоказав, що проблеми управління якістю роботидошкільного навчального закладу має міцненауковотеоретичне підґрунтя. Зокрема,системного підходу в дошкільному навчальномузакладі, присвячено багато дослідженьвітчизняних та зарубіжних авторів (Г. Єльнікова,А. Кузітецький, О. Кузьмін, М. Мартиненко,О Мельник, В. Пекельна, Т. Пономаренко,Т. Сорочан, Є. Хриков та ін.).

Мета статті. Визначити основніхарактеристики та значення системногоуправління дошкільним навчальним закладом, якважливого підходу до вирішення проблем інедоліків системи управління в значній частинідошкільних навчальних закладів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Виняткового значення набуває проблема якостіосвіти в Україні, зокрема в дошкільній як першійїї ланці, проникнення філософії якості в усі сферижиттєдіяльності. Це зумовлено необхідністю змінисуспільних пріоритетів, глобалізацієюміждержавних відносин, інтеграційнимипроцесами, які діють у суспільстві та освіті.“Якість освіти є національним пріоритетом іпередумовою національної безпеки держави,додержання міжнародних норм і вимогзаконодавства України щодо реалізації правагромадян на освіту. На забезпечення якості освітиспрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові танаукові ресурси суспільства і держави” –наголошується в Національній доктрині розвиткуосвіти України ХХІ столітті.

Сучасний етап реформування українськоїосвіти вимагає створення на всіх рівняхпринципово нових ефективних системуправління. Вдале керівництво дає можливість

колективу дошкільного навчального закладувийти на більш високий рівень якості освіти таорганізації навчальновиховного процесу,обґрунтувати хід безперервного розвитку.

Управління освітнім дошкільним закладомявляє собою цілеспрямовану діяльність,спрямовану на упорядкування навчальновиховного процесу і його вдосконалення.

Необхідність оновлення систем внутрішньогоуправління безпосередньо пов’язана з реаліямижиття, серед яких головними є: здатністьдошкільного навчального закладу освіти швидкопристосовуватись до зовнішніх змін, забезпеченняоптимального функціонування закладу, постійнийпошук резервів оновлення та ідей розвитку. Длявирішення таких питань, управління повиннобути якісним.

На даному етапі можна помітити, що системауправління у значній частині дошкільнихнавчальних закладів має серйозні недоліки:

відсутня цільова основа системи; управління недостатньо орієнтоване на

розвиток координаційних та комунікативнихзв’язків;

система управління не повною міроювраховує особливості та потреби внутрішньогосередовища;

ідеї гуманізації та демократизації маютьпереважно декларативний характер;

про модернізацію управління більшеговорять, ніж роблять, бо в більшості закладів невизначено технологій та методів якісних змін [3].

Однією з причин такої управлінської діяльностіє недостатні вміння керівника організуватироботу колективу та планувати свою діяльність.

Науковці зазначають, що одним із основнихпринципів планування роботи дошкільногонавчального закладу є системний підхід.

Ще наприкінці 70х та на початку 80х роківзавдяки дослідженням російських (В.Г. Афанасьєв,Я.В. Блаубберг, Г.П. Богданов, К.П. Сахновський,Е.Т. Юдін) та зарубіжних вчених (Л. Бертиланфи,Дж. О’Шоннесі) активізується розробкаметодології системного підходу. У ці роки теоріясистемного управління збагачується рядом цінних,цікавих і корисних досліджень, у тому числі йсоціологічних.

В.Г. Афанасьєв розглядає системне управліннясуспільством як науково обґрунтоване наобов’язковому глибокому вивченні закономірностейсоціальної дійсності, що є доцільним та кориснимщодо практики управління взагалі.

Принципи системного підходу знаходять своєвідображення в соціальній сфері, у фізичнійкультурі й спорті аж у 90х роках минулого століття.


108

Майже всі автори, аналізуючи наукові підходидо визначення поняття “системне управління”,сходяться на думці, що система – це стійкасукупність взаємопов’язаних елементів, якіутворюють єдине ціле і мають властивості,відсутні у складових його елементах [5, 46].

Управління може здійснюватись лише в томувипадку, коли існує реально діюча система, якавирішує завдання управління. Якщо ця системає органічною частиною організації, її діямиздійснюється управління організацією й вона невирішує завдання, які відрізняються відуправлінських, тоді її можна розглядати якспеціалізовану систему або як системууправління.

Найважливішою теоретичною передумовоюздійснення системного підходу є визначеннясутності поняття “система”.

В. Афанасьєв визначає декілька ознак, задопомогою яких можна описати систему:

наявність інтегрованих якостей, які не маєжоден елемент системи;

наявність складових елементів, частин, якіутворюють систему;

наявність певної структури, тобто певнихвзаємозв’язків відносин елементів системи;

наявність функціональних характеристиксистеми в цілому та окремих її компонентів;

наявність комунікативних якостей системи,які набувають прояву у взаємодії із середовищемта із системами більш низького та високогопорядку (підсистемами та суперсистемами);

історичність, наступність, або зв’язокминулого, теперішнього та майбутнього в системіта її компонентах [1].

Між елементами в системі існують зв’язки,сила яких визначає її структуру. Зв’язки – так самопотрібний компонент у системі, як і елементи.Елемент, узятий разом з його зв’язками з іншимиелементами, є основним структурнимкомпонентом, що дуже важливо в управліннісистемою навчальновиховної роботи в закладахосвіти.

До специфічних ознак біологічних тасоціальних систем відносять наявність мети тауправління.

Системи можна кваліфікувати за різнимиознаками:

за походженням – реальні та ідеальні (поняття,теорії, моделі);

за рівнем складності – прості та складні(мають складну мету або декілька нескладних);

за рівнем змінності (мінливості) – статичніта динамічні;

залежно від характеру зв’язків із

середовищем – закриті (не реагують на впливчинників середовища) та відкриті (під впливомсередовища змінюють своє функціонування);

за рівнем детермінованості – ймовірнісні(закони їх функціонування відомі частково, вонине гарантують досягнення результату роботи) ідетерміновані (закони їх функціонування відомі,вони гарантують досягнення результату роботи);

за наявністю мети – цілеспрямовані танецілеспрямовані. У свою чергу, цілеспрямованіподіляються на адаптивні, або ті, щосамоорганізуються, ті, що самовідтворюються, ті,що розвиваються;

за рівнем управління – на ті, що не підлягаютьуправлінню, ті, що підлягають управлінню, та ті,що управляються самі [6, 152 – 153].

На даному етапі розвитку науки є чималопідходів до визначення сутності поняття“система”. Її розглядають як порядок, зумовленийправильним, планомірним розташуванням тавзаємним зв’язком частин чогонебудь, або якформу організації, будови чогонебудь, або яксукупність якихнебудь елементів, одиниць,частин, об’єднаних за спільною ознакою,призначенням, або як будову, структуру, щостановить єдність закономірно розташованих тафункціонуючих частин.

Система управління є формою реальноговтілення управлінських взаємозв’язків. Вонавиступає ніби у вигляді реально існуючоїсубстанції, за допомогою якої управління набуваєконкретного змісту й конкретного вияву, афункція управління – практичної реалізації. Вреальній дійсності управлінська діяльність – цефункціонування системи управління.

Система управління складається й функціонуєне тільки у відповідності зі змістом функціїуправління й характером відносин, які лежать воснові управлінських взаємозв’язків, а й увідповідності з умовами, в яких формуєтьсясистема управління, а також у відповідності зіманентно належними системі управлінняпринципами її побудови, функціонування йперетворення.

Така система забезпечується взаємодієюкеруючої та керованої системи.

Керуюча система (суб’єкт) – це сукупністьорганів управління й управлінських працівниківз певними масштабами своєї діяльності,компетенцією та специфікою виконуючихфункцій. Вона може змінюватись під впливоморганізуючих і дезорганізуючих факторів.

Керована система (об’єкт) – це системасоціальноекономічних відносин з приводупроцесу відтворення й використання персоналу.



109 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Управління буде результативним, якщопідсистема, яка управляє, і елемент, якимкерують, складають єдину цілісну систему зпричиннонаслідковими зв’язками міжелементами. Чим вищий ступінь відповідностісуб’єкта об’єкту, тим ефективніше здійснюєтьсяуправління.

До управляючої підсистеми належать усіелементи, що забезпечують процес управління,тобто цілеспрямованого впливу на колективилюдей, зайнятих у керованих системах.

Під процесом управління можна розумітизагальне виявлення його функціонування як діюсистеми управління, як хід реалізаціїуправлінських функцій. Тобто, процес управління– це функціонування системи соціальногоуправління.

Такий процес посідає у системі управліннядошкільним навчальним закладом особливе місце.Якщо механізм управління характеризуєосновоположні, фундаментальні категорії системиуправління, то процес управління – реальне життясистеми.

У процесі управління діють і взаємодіютьелементи системи управління, тому він означаєпостійне виникнення якісно нових ознак у системіуправління. Процес управління, порівняно зіншими категоріями системи управління, маєбільш творчий характер. Тут більшесуб’єктивізму, важче знайти суворі правила тапринципи, а характер конкретної ситуації набуваєдуже великого значення.

Отже, процес управління дошкільнимнавчальним закладом можна розглядати, якдіяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктівта об’єктів управління, спрямована на досягненняпоставлених цілей управління шляхом реалізаціїпевних функцій та застосування відповіднихметодів та принципів управління.

Одним із таких принципів є системний підхід.Він передбачає виділення системи, структури,елементів як на рівні системи в цілому, так і нарівні кожної її підсистеми з урахуванням бажаногокінцевого результату, досягненню якогопідпорядковане функціонування системи.

Системний підхід охоплює весь зміступравлінської діяльності: розгляд макросередовищанавчального закладу як системи, розглядмікросередовища навчального закладу як системи,розгляд навчального закладу як системи, розгляддіяльності як системи, розгляд особи (керівника,працівника, дитини) як системи, розгляд моделейяк відбитків системних об’єктів. Такий підхідпередбачає системне бачення керівником об’єктауправління, наявність у нього навичок щодо

декомпозиції соціальнопедагогічної системизакладу [6, 154].

Поняття системного підходу в науковому світітлумачиться неоднозначно. Дослідники наводятьрізні визначення, та основні положення йогоположення. Наприклад, найбільш загальневизначення наступне.

Системний підхід – це послідовність процедурдля створення складно організованого об’єкта яксистеми, а також спосіб опису, пояснення,прогнозування поведінки таких об’єктів; напрямметодології наукового пізнання, в основу якогопокладено розгляд об’єктів дослідження як системі який передбачає розкриття цілісності об’єктадослідження, виявлення розмаїття зв’язків уньому та зведення цього розмаїття до певноїцілісної картини; сукупність методів і засобів, щодають змогу досліджувати властивості, структуруй функції об’єкта дослідження як системи зіскладними взаємодіями й взаємозв’язками;принцип, який становить сукупність методів ізасобів певної логічної системи, що повинназабезпечити глобальну ціль функціонуванняоб’єкта як системи; дослідження складноорганізованих об’єктів як комплексувзаємопов’язаних підсистем, поєднанихзагальною ціллю, що розкриває інтегративнівластивості об’єкта як системи, а також зовнішній внутрішні зв’язки; цілісне бачення об’єктівдослідження.

Системний підхід при дослідженні складноорганізованих об’єктів дає змогу реалізуватипринципи єдності, розвитку, глобальної мети,функціональності, поєднання децентралізації іцентралізації, ієрархії, визначеності,організованості [2, 4 – 5].

Специфічною рисою управлінської діяльностікерівника дошкільного навчального закладу є те,що вона спрямована на забезпечення системногоцілісного характеру функціонування якпедагогічної системи, так і системи управління.

І для того щоб забезпечити керуючій підсистеміцілісність структурних компонентів, необхіднозабезпечити системний характер змістууправлінської діяльності. Таку систему становитьдіяльність зі створення прогностичних,педагогічних, психологічних, організаційних,правових, кадрових, матеріальнофінансових,ергономічних, медичних умов для забезпеченняреалізації мети навчального закладу.

Системний підхід в управлінні полягає такожу тому, що керовані явища, не ізольовані одне відодного, а розглядаються у взаємодії та зв’язкаходне з одним, як ціле.

Кожна система володіє властивостями


110

подільності. З неї можливо виокремити елементиі розглядати їх як неподільні або ж складні, яківолодіють також ієрархічною структурою(підсистеми).

Беручи до уваги дослідження Г.П. Бажутіна,В.М. Бегея, Д.Н. Бобришева, В.В. Крижка, В.Г. Кузь,Є.М. Павлютенкова та ін. можна простежити те,що наявність багатства реально існуючих структурдитячого садка як системи і як об’єкта управліннядозволяє керівникові:

бачити недорозвинені структури, слабкімісця, ліквідація яких підвищує ефективністьфункціонування системи;

сприймати заклад комплексно, а томуусвідомлено підвищувати рівень цілісностісистеми;

пізнавати заклад як систему з позицій новихаспектів, тобто розширювати й поглиблюватизнання про неї.

У зв’язку з цим, вищевикладені ідеї щодосистемного управління дошкільним навчальнимзакладом дозволяють установити його основніхарактеристики:

наявність керівної та керованої системи, атакож сигнальної форми інформації, яка забезпечуєзв’язок від керівної системи до керованої;

безперервна циркуляція інформації. Завдякиобміну інформацією системи з навколишнімсередовищем, а також з її компонентами, й можездійснюватися їхня взаємодія, в результаті чогозберігається стійкість і цілісність системи.Керовані процеси надалі функціонують позамкненому колу. Керівна підсистема, яка впливаєна керовану, досягає належного ефекту, при цьомузазнаючи протидії. У результаті керівна підсистемазавжди знаходиться в курсі не тільки дій різнихкомпонентів системи, але й ефективності цих дій,що є умовами їхнього негайного коригування тазбереження динамічної рівності системи, їїнайбільш ефективного функціонування;

цілеспрямованість на кінцеву мету, якою єоптимальне функціонування системи, тобтодосягнення кращого результату за найменшихзусиль та витрат для конкретної ситуації.Результативністю є виконана ціль.

Головними особливостями системного підходув управлінні дошкільним навчальним закладом є:відносність систем; можливість виділити якості,які відповідають меті і завданням дослідження;практична спрямованість системного підходу;об’єктивність здійснення і обробки результатівдослідження. Системний підхід сприяєпроектуванню ефективних раціональних об’єктів,у тому числі установ та закладів освіти, а такожсистем їх управління.

Навчальні заклади будьякого типу і рівняакредитації з позицій системного аналізу маютьспільні ознаки, оскільки об’єктом їх діяльності єлюдина, процес її інтелектуального, духовного,морального і професійного становлення тарозвитку [4, 8].

Висновки. Отже, репрезентація ідей ученихрізних часів дозволила зазначити основніхарактеристики та значення системногоуправління дошкільним навчальним закладом, якважливого підходу до вирішення проблем інедоліків системи управління в значній частинідошкільних навчальних закладів. При цьому буловизначено, що головними особливостямисистемного підходу в управлінні дошкільнимнавчальним закладом є: відносність систем;можливість виділити якості, які відповідають метіі завданням дослідження; практичнаспрямованість системного підходу; об’єктивністьздійснення і обробки результатів дослідження. Атакож теоретично обґрунтовано, що системнийпідхід сприяє проектуванню ефективнихраціональних об’єктів, у тому числі установ тазакладів освіти, а також систем їх управління.

Подальше дослідження плануєтьсяспрямувати на визначення структури особистостіта напрямків діяльності керівника у процесіуправління сучасним дошкільним навчальнимзакладом.

1. Афанасьев В.Г. Научное управлениеобществом. – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.

2. Гончаренко С., Кушнір В., Кушнір Г.Методологічні особливості наукових поглядів напедагогічний процес / С. Гончаренко, В. Кушнір,Г. Кушнір // Шлях освіти. – № 4. – 2008. – С. 2 –10.

3. Гуменна О.В. Проектування управліннярозвитком навчального закладу / Гуменна О.В.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2010_7/files/PD710_09.pdf/.

4. Маслов В.І. Наукові основи та функціїпроцесу управління загальноосвітніминавчальними закладами: Навчальний посібник /В.І. Маслов // – Тернопіль, Астон, 2007. – 150 с.

5. Павлютенков Е.М., Крыжко В.В. Рабочаякнига руководителя школы. – Ч. І: Научныеосновы управления школой. – Запорожье, 1993. –100 с., С. 46. – М.: Новая шк.,1997. – 352 с.

6. Хриков Є.М. Управління навчальнимзакладом: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 365 с.




111 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми. Розвитоксучасного суспільства детермінуєповагу до людського розмаїття,

встановлення принципів солідарності та безпеки,що забезпечує захист та повне інтегрування усоціум усіх верств населення, перш за все – осібз обмеженими можливостями здоров’я. Цезумовлено визначенням головної метисоціального розвитку – створення “суспільствадля всіх”. В основу такого інтегрування покладеноконцепцію цілісного підходу, яка відкриває шляхдо реалізації прав і можливостей для кожноїлюдини, насамперед, передбачає рівний доступдо здобуття якісної освіти. Принцип доступностісформульовано на засадах дотримання правлюдини, викладено в резолюції Генеральної

асамблеї ООН від 12 грудня 1997 р. в якостіпріоритетного завдання – сприяти забезпеченнюрівних можливостей для осіб з обмеженимиможливостями здоров’я. Цей принцип зумовлюєперенесення акцентів з медичних аспектів інвалідності,піклування про осіб з психофізичними порушеннями,захисту та надання їм допомоги в адаптації донавколишнього середовища на реформування самогосоціуму, де особа з психофізичними порушеннями маєзмогу задовольнити свої потреби, перш за все, потребуздобути якісну освіту. Якісна освіта передбачаєзадоволення особливих освітніх потреб кожногоіндивіда, в тому числі й з порушеннямипсихофізичного розвитку, без відриву такої особивід звичного соціального оточення, сім’ї, друзів[6, 5].

УДК 171:37.014

Олена Проценко, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри освітнього менеджменту та педагогіки

Маріупольського державного університетуЛілія Борисенко, директор Маріупольської загальноосвітньої школи I – III ступенів № 48

УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИУ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

У статті розкрито зміст інклюзивної освіти у загальноосвітньому навчальному закладі;виявлено витоки становлення інклюзивної освіти за кордоном та в Україні; схарактеризовано основніорганізаційно-педагогічні умови забезпечення якості інклюзивної освіти у загальноосвітньомунавчальному закладі.

Ключові слова: інклюзивна освіта, інклюзія, дитина з обмеженими можливостями.Літ. 7.

Елена Проценко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры образовательного менеджмента и педагогики

Мариупольского государственного университетаЛилия Борисенко, директор Мариупольськой общеобразовательной школы I – III ступеней № 48

УСЛОВИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КАЧЕСТВЕННОГО ИНКЛЮЗИВНОГООБРАЗОВАНИЯ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХВ статье раскрыта суть инклюзивного образования в общеобразовательном учебном заведении;

выделены истоки становления инклюзивного образования за рубежом и в Украине; охарактеризованыосновные организационно-педагогические условия обеспечения качества инклюзивного образования вобщеобразовательном учебном заведении.

Ключевые слова: инклюзивное образование, инклюзия, ребёнок с ограниченными возможностями.

Olena Protsenko, Ph.D., (Pedagogy), Associate Professor of the Educational Management and Pedagogics Department Mariupol State University

Lidiya Borysenko, Director on Educational Work of a comprehensive school I – III stages № 48, t. Mariupol

TO ENSURE THE QUALITY OF INCLUSIVE EDUCATION AT SECONDARYEDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article deals with the problem of inclusive education at the secondary school. The sources of inclusiveeducation formation abroad and in Ukraine are identified; the main organizational and pedagogical conditionsof education quality assurance at the secondary school are characterized.

Keywords: inclusive education, inclusion, child with limited opportunities.

© О. Проценко, Л. Борисенко, 2015


112

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Протягом останнього десятиліття вітчизнянінауковці, зокрема В. Бондар, А. Колупаєва, Т. Євтухова,В. Ляшенко, І. Іванова, О. Столяренко, А. Шевчук,О. Савченко та інші присвячують свої працідослідженням проблеми залучення дітей зособливими потребами до навчання взагальноосвітніх навчальних закладах, їхреабілітації та соціалізації до суспільних норм.Значний вплив на розвиток системи спеціальнихнавчальних закладів, удосконалення їх структури,розробку методик ранньої діагностики психічногорозвитку дітей мали праці психологівЛ. Виготського, О. Венгер, О. Запорожця,О. Киричука, Г. Костюка, Б. Корсунської,С. Максименка, В.Тарасун, М. Ярмаченка. В нихобґрунтовано принципові положення щодоособливостей розвитку психічних процесів у дітейрізного віку, ролі корекційного виховання упідготовці до шкільного навчання, механізмівформування їх соціальнокомунікативноїактивності. Однак проблема організаціїінклюзивної освіти у загальноосвітньомунавчальному закладі є недостатньо вивченою.

Формулювання мети статті. Саме томуметою статті є розкриття змісту інклюзивноїосвіти та основних умов забезпечення її якості узагальноосвітньому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу дослідження.Аналіз науковопедагогічної літератури свідчитьпро те, що інклюзивна освіта – це комплекснийпроцес забезпечення рівного доступу до якісноїосвіти дітям з особливими освітніми потребамишляхом організації їх навчання у загальноосвітніхнавчальних закладах на основі застосуванняособистісноорієнтованих методів навчання, зурахуванням індивідуальних особливостейнавчальнопізнавальної діяльності таких дітей [3].

Інклюзивне навчання забезпечує доступ доосвіти дітей з особливими потребами узагальноосвітніх школах за рахунок застосуванняметодів навчання, що враховують індивідуальніособливості таких дітей. В основу інклюзивноїосвіти покладена ідеологія, яка виключає будьяку дискримінацію дітей; забезпечує рівноціннеставлення до всіх людей, але створює спеціальніумови для дітей з особливими потребами.Отримані поза соціумом знання і вміння не моглидопомогти дітям з особливими освітнімипотребами цілковито адаптуватися в суспільстві,підготуватися до подолання неминучих життєвихтруднощів, а, отже, реалізуватися в повній міріяк рівноправні і повноцінні члени суспільства. Вінклюзивних класах діти з особливими потребамивключені в освітній процес. Вони осягають

основи незалежного життя, засвоюють нові формиповедінки, спілкування, взаємодії, вчатьсявиявляти активність, ініціативу, свідомо робитивибір, досягати згоди у розв’язанні проблем,приймати самостійні рішення [4].

У процесі історичного розвитку освітнясистема людей з обмеженими можливостямипройшла довгий шлях від ізоляції до інклюзії.Історію навчання таких людей можна поділити натакі етапи. З початку до середини 60х років XXгостоліття – “медична модель”, яка призвела доповної ізоляції таких людей. З середини 60х досередини 80х років – “модель нормалізації”, яканамагалася інтегрувати людей з обмеженимиможливостями в суспільне життя. З середини 80хроків до теперішнього часу – “модель включення”,тобто інклюзія [7, 168].

Англійське дієслово inclusion (інклюзія)перекладається, як утримувати, включати, матимісце в своєму складі. Тому inclusion є терміном,що відображає нові погляди не лише на освіту,але й на місце людини в суспільстві. Поняттяinclusion за кордоном (США, Канада,Великобританія), де існує 50річний досвідсоціальної інтеграції дітей з обмеженимиможливостями приходить на зміну поняттю –інтеграція. Адже механічне поєднання (інтеграція)в одному класі дітей з особливими потребами і ззвичайним розвитком не означає повноцінноїучасті перших в житті класу.

Інклюзію необхідно розглядати в якості етапу(або ступеню) інтеграції, її поглиблення ірозширення. При цьому, якщо освітній закладбуде поставлений перед фактом обов’язковогонавчання дітей з обмеженими можливостями вінстане трансформувати й архітектурнопланувальне середовище і навчальновиховнийпроцес в цілях підвищення доступності йогозмісту для всіх хто навчається [5].

Уперше інклюзія була закріплена в Загальнійдекларації прав людини у 1948 році і знаходитьвідображення в усіх міжнародних документах усфері освіти. В різних країнах світу інклюзія існуєвже не один десяток років. Можна сказати, вонастала світовою тенденцією, яка певною міроювіддзеркалює цивілізаційний рівень суспільстватієї чи іншої держави.

У європейських країнах спеціальні закладифункціонують і надають допомогу дітям зобмеженими можливостями здоров’я, однак, вонине є сегрегативними осередками. “Кордони” міжспеціальною та загальною освітою прозорі,оскільки країни з демократичним устроємпропагують цінності громадянського суспільства,яке базується на ідеях рівноправності,



113 Молодь і ринок №11 (130), 2015

толерантності та інклюзії. В основі практикиінклюзивного навчання лежить ідея прийняттяіндивідуальності кожного окремого учня і, отже,навчання має бути організоване таким чином, щобзадовольнити особливі потреби кожної дитини.

З вищезазначеного стає зрозумілим, щоінклюзія пов’язана з принципом організаціїнавчання, при якому всі учні учаться спільно зісвоїми однолітками в школі за місцем проживання.Крім того принцип інклюзії (включення) означає,що:

усі діти повинні бути включені в освітнє ісоціальне життя, вступаючи в школи за місцемпроживання;

завдання інклюзивної школи – побудуватисистему, що задовольняє потреби кожного;

в інклюзивних школах усі діти, а не тількидіти з інвалідністю, забезпечуються такоюпідтримкою, що дозволяє їм бути успішними,відчувати безпеку [1, 45].

На сьогодні інклюзивне навчання можездійснюватись за одним з напрямів:

повна інтеграція, за якою діти з психологічноюготовністю до спільного навчання зі здоровимиоднолітками включаються до звичайних класівзагальноосвітнього навчального закладу, прицьому вони мають одержувати корекційнудопомогу за місцем навчання та проживання;

комбінована інтеграція, за якої діти з близькимдо норми рівнем психофізичного розвиткувключаються до звичайних класівзагальноосвітнього навчального закладу, у процесінавчання вони постійно одержують допомогувчителядефектолога;

часткова інтеграція, за якої діти зобмеженнями, які неспроможні на рівні зіздоровими однолітками оволодіти освітнімстандартом, вливаються лише на частину дня дозагальноосвітніх класів; тимчасова інтеграція, заякої діти з особливими потребами об’єднуютьсязі здоровими однолітками 2 – 4 рази на місяцьдля проведення спільних виховних заходів [5].

Повна і комбінована форми інтеграції зависновками експертів прийнятні для дітей звисоким рівнем психофізичного і мовленнєвогорозвитку; часткова і тимчасова – доцільні длядітей з нижчим рівнем розвитку, в тому числі ідля дітей з порушеннями інтелекту. Тобто длякожної дитини потрібно підібрати найбільшсприятливу для неї форму інтеграції, щоб незашкодити їй.

Слід зазначити, що включення дітей зособливими потребами у загальноосвітні групине відбувається автоматично. Це цілеспрямованийі систематичний процес, який потребує

обережного впровадження та контролю, якийпередбачає серйозну і виважену підготовчуроботу. Це, найперше, створення позитивнихпсихологічних умов для включення, адаптаціяфізичного середовища, адаптація матеріалів,розвивальних програм.

Вирішальне значення у підготовці умов длявключення має створення партнерських стосунківміж учителями, спеціальними педагогами тасім’ями. Спільними зусиллями здійснюютьсяцілеспрямовані та різнопланові спостереження,визначаються цілі, розробляються завдання,створюються індивідуальні програми розвитку.

Співпраця батьків та спеціальних педагогівстворює максимум можливостей для успіху і даєповну картину сильних та слабких сторін урозвитку дитини. За умов співпрацівідповідальність за прийняття рішень щодовстановлення цілей та пріоритетів розвиткуподіляється між членами колективу. Для наданнядопомоги дитині, яка її потребує, застосовуютьсязусилля всієї команди. Це забезпечує можливостідля обговорення всіх точок зору і надання дитинірізнопланової підтримки, сприяє зростанню танавчанню всіх дорослих, які працюють разом [2, 76].

Таке партнерство створює умови дляефективного включення дітей з особливимипотребами в освітній процес, сприяє успішномуособистісному розвиткові кожної дитини,підготовці її до незалежного життя.

В межах загальноосвітнього навчальногозакладу для дітей з обмеженими можливостямимають бути створені такі основні умови:

регламентоване нормативноправовимидокументами фінансове та юридичнезабезпечення освітнього процесу;

спеціально підготовлені для роботи з дітьмиз обмеженими можливостями педагоги та фахівці(кадровий ресурс). При цьому рівні можливостів отриманні медичної, корекційної тапсихологічної підтримки в школі повинні бутистворені для всіх учнів без винятку, що зазвичайвітається як батьками дітей з обмеженнямижиттєдіяльності, так і звичайних дітей;

матеріальнотехнічне оснащення длястворення безбар’єрного середовища (пандуси,підйомники, спеціально обладнані туалети,кабінети лікувальної фізкультури, психомоторноїкорекції, кімнати для логопедичних такорекційних занять з дефектологами іпсихологами, медичний кабінет, спортивний залтощо);

адаптовані освітні програми, складанняфахівцями, педагогами та батькамиіндивідуальних планів занять та необхідний


114

роздатковий та дидактичний матеріал для занятьз дітьми [7].

Надати системам освіти більш інклюзивногохарактеру можна лише в тому випадку, якщо самішколи братимуть участь у цьому процесі. Длятого, щоб інклюзія була успішною, потрібнопрацювати над створенням відповідногоосвітнього клімату й сукупності практичнихпідходів. Виділимо основні з них:

1. Розвиток позитивного ставлення (до ідеїінклюзії; дітей з особливими освітніми потребамита можливостей їхнього розвитку і навчаннятощо). Формування позитивного ставлення доінклюзивної освіти необхідно здійснювати на всіхрівнях – від системи навчання студентівпедагогічних навчальних закладів до системипідвищення кваліфікації досвідчених учителівпрактиків. Водночас необхідна просвітницькаробота у суспільстві та формування відповідноїсуспільної, громадської думки стосовно інклюзії.

2. Політику і лідерство, спрямовані на наданняпідтримки (на рівні держави, органів освіти,громади, навчального закладу). Національнаполітика і законодавство мають узгоджуватися зміжнародною політикою. Визначальним чинникому створенні інклюзивних шкіл є підтримкаініціатив шкільних освітніх систем [6, 41].

3. Гнучка навчальна програма і викладання(застосування адаптацій та модифікацій;диференційоване викладання). Навчальніпрограми значно ускладнюють педагогамреалізацію їхніх спроб використовуватиінклюзивний підхід. Інклюзія та загальна якістьосвіти покращаться, якщо вчителі адаптуватимутьметоди викладання таким чином, аби вонивідповідали найкращій практиці навчання.

4. Залучення громади (якнайширшевикористання її ресурсів та залучення додіяльності навчального закладу); залученнягромади до діяльності шкіл надзвичайно важливедля досягнення успіху інклюзивною освітою.Школи, як освітні осередки, мають не лишеналагоджувати зв’язки і брати активну участь ужитті місцевої громади, а й запрошувати дозакладу конкретних членів громади. Корисноналагоджувати партнерські стосунки з місцевими,національними та міжнародними громадськимиорганізаціями. Важливою є спрівпраця з батькамидітей. Без співпраці та допомоги батьків інклюзіянеможлива [6, 42].

Важливим чинником створення належнихумов для розвитку інклюзивної освіти євироблення відповідних механізмів, таких, якнаціональна політика в галузі інклюзивної освіти,системи підтримки на місцях і відповідних видів

навчальних програм та оцінки. Водночас, длятого, аби національна політика стала реальністю,надзвичайно важливою є участь шкіл у проектахінклюзивної освіти.

Найбільш поширена стратегія, спрямована насприяння розвитку інклюзивної освіти, полягаєв тому, щоб почати реалізацію відповідногопроекту за участі однієї чи кількох шкіл, якимнадається підтримка у розвитку більшінклюзивної практики. Проекти можутьзасновуватися за ініціативи самих шкіл чиздійснюватися централізовано. Всі проектиреалізуються порізному, однак існує кільказагальних критеріїв їх успішного виконання:чіткий розподіл ролей та відповідальності;ефективна підтримка, що надається школам; чітковизначені механізми розвитку відповідноїпрактики; ефективний процес поширенняотриманих результатів.

Проекти покликані допомогти школам змінитиіснуючі в них культуру та практику навчання.Якщо у шкільному середовищі мало увагиприділяється урахуванню принципів участі,співпраці та інклюзивної освіти, то розвитокбільш інклюзивної практики неминуче стикнетьсяз усталеними цінностями, позиціями тапрактикою. Це може порушити існуючий statusquo і потребує обережного підходу в тому, щостосується управління та надання підтримки [5].

Висновки. Таким чином, організаціяінклюзивної освіти у загальноосвітньомунавчальному закладі характеризується як процесзабезпечення рівного доступу до якісної освітидітей з особливими освітніми потребами. Такийпроцес здійснюється за відповідних умов(нормативноправове забезпечення освітньогопроцесу, спеціально підготовлені педагоги,матеріальнотехнічне оснащення, складанняіндивідуальних планів занять тощо).

1. Інклюзивна школа: особливості організації тауправління: навч.-метод. посіб. / А.А. Колупаєва,Н.З. Софій, Ю.М. Найда. – К., 2007. – 128 с.

2. Колупаєва А.А. Діти з особливими освітнімипотребами та організація їх навчання. Виданнядоповнене та перероблене: наук.-метод. посіб. /А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук. – К.: Видавнича група“АТОПОЛ”, 2011. – 274 с.

3. Концепція розвитку інклюзивної освіти. НаказМОН від 01.10.2010 №912 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/

4. Красняков Є. Формування та реалізаціяінклюзивної політики у сфері освіти дітей зособливими освітніми потребами в Україні[Електронний ресурс] / Є. Красняков, В. Бурда //Віче: журнал Верховної Ради України. – 2013. – №6.



115 Молодь і ринок №11 (130), 2015

– Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3576/

5. Мігалуш А.О. Інклюзивна освіта – потребасуспільства [Електронний ресурс] / А.О. Мігалуш. –Режим доступу: http:/ /novyn.kpi.ua/2007-2-1/05_Migalush.pdf

6. Основи інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник / за заг. ред. Колупаєвої А.А.– К: “А. С. К.”, 2012. – 308 с.

7. Сяба М.О. Інклюзивна освіта як сучасна модельнавчання / М.О. Сяба // Духовність особистості: методологія,теорія і практика. – 2012. – №2(49). – С. 167 – 171.


Постановка проблеми у загальномувигляді. Прагнення України доінтеграції в європейський освітній

простір зумовлює необхідність розв’язаннякомплексу завдань, пов’язаних з реформуваннямнаціональної вищої школи та створенням якісноїсистеми освіти, яка б відповідала світовимстандартам.

Складність, багатовимірність проявів людськоїособистості, яка є головною дійовою особою йсуб’єктом суспільноісторичного розвитку,велика залежність мети і шляхів її розвитку відідеологічного і культурного контекстівзумовлюють необхідність пошуку нових засобівформування особистості, новітніх принципіврозбудови навчальної діяльності у вищій школі.

Завдання вищої школи на сучасному етапі –підготовка не просто вузькопрофесійного

спеціаліста, а різнобічного професіонала, якийздатний до різних сфер діяльності і володієвисоким рівнем культури. Сучасному суспільству,що розвивається, необхідні освічені, моральніособистості, які вміють самостійно прийматирішення і прогнозувати їх можливі наслідки,мобільні, динамічні і конструктивні.

Це у свою чергу ставить перед суспільствомпроблему професійної підготовки педагога вищоїшколи як носія духовних цінностей, що здійснюєспадкоємний зв’язок між поколіннями. Рівеньрозвитку нашого суспільства закладаєтьсясьогодні в стінах вищих навчальних закладівкраїни. Сучасні вимоги до підготовки викладачазмусили говорити не тільки про базові знання,уміння, навички, необхідні майбутньомупедагогові вищої школи, незалежно від йогофахового профілю, але й про такі важливі

УДК 378:808.5

Світлана Виговська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиІрина Гавріченкова, студентка магістратури спеціальності “Педагогіка вищої школи”

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВУ статті розглянуто поняття “риторична культура”, охарактеризовано підходи до його

структурування, обґрунтовано шляхи формування риторичної культури майбутніх педагогів у вищихнавчальних закладах.

Ключові слова: риторика, риторична культура, структура риторичної культури.Табл. 1. Літ. 9.

Светлана Выговская, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиИрина Гавриченкова, студентка магистратуры специальности “Педагогика высшей школы”

Национального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

ПУТИ ФОРМИРОВАНИЯ РИТОРИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ ПЕДАГОГОВВ статье рассмотрено понятие “риторическая культура”, охарактеризованы подходы к ее

структурированию, обоснованы пути формирования риторической культуры будущих педагогов в высшихучебных заведениях.

Ключевые слова: риторика, риторическая культура, структура риторической культуры.

Svitlana Vyhovsjka, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy DepartmentIryna Havrichenkova, Graduate Student in specialty “Pedagogy of Higher Education”

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

THE WAYS OF FORMING RHETORIC CULTURE OF FUTURE EDUCATORSThe article discusses the concept of “rhetorical culture” described approaches to its structure, reasonable

ways of forming rhetoric culture of future teachers in universities.Keywords: rhetoric, rhetorical culture, structure of rhetorical culture.

© С. Виговська, І. Гавріченкова, 2015

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

116

характеристики педагогічної діяльності, якпедагогічна майстерність, професіоналізм,компетентність, риторична культура.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідженню словесного мистецтва приділялиувагу багато науковців, ізпоміж яких Н. Бабич,Г. Ващенко, Н. Голуб, С. Дорошенко, Л. Мацько,С. Рубінштейн, Г. Сагач та ін. Особливостіриторичної культури педагогів вивчали такінауковці, як М. Вашуленко, М. Ільїн, А. Бойко,А. Капська, О. Кретова, В. Буряк, В. Гриньова,В. Семиченко, М. Петров, Г. Шевченко, К. Плиско,Н. Кухарев, Л. Кондрашова, М. Пентилюк,М. Лазарєв, Т. Ладиженська, Г. ЛідманОрлова,В. Мельничайка, С. Крисюк, Л. Ткаченко та ін. Вонидовели, що впровадження курсу риторичної культурив процес підготовки майбутніх педагогів є необхіднимдля формування їхньої риторичної культури.

Аналіз наукової літератури з проблемиформування риторичної культури дає можливістьвиокремити такі аспекти її вивчення: питаннямовної підготовки, зокрема формування устудентів навичок монологічного висловлювання(Г. Васильєва, Л. Головата, В. Костомаров,В. Скалкін та ін.); характеристика мовленнєвихякостей учителя (Д. Балдинюк, Р. Хмелюк та ін.);комунікативна підготовка майбутнього педагога(В. КанКалік, М. Петров, В. Полторацька,В. Ряховський, І. Страхов та ін.); визначенняфункцій мовлення в педагогічному процесі(М. Головань, Н. Іполитова, Т. Ладиженська таін.); розвиток педагогічної творчості (М. Лазарєв,І. Синиця, І. Страхов), риторикомовленнєвийкомпонент у структурі педагогічної діяльності(В. Артемов, М. Вашуленко, Ф. Гоноболін,І. Зязюн, А. Капська, М. Пентилюк, Г. Сагач,Л. Ткаченко та ін.).

Формулювання цілей статті. Мета статтіполягає у дослідженні шляхів формуванняриторичної культури майбутніх педагогів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Важко не погодитися з думкою О. Кирильчук проте, що інтерес до риторики як до обов’язкової,важливої та специфічної сфери людської культуристрімко прогресує, адже в суспільстві в умовахактивної й масштабної його інформатизаціїзростає кількість і популярність професій ізпосиленою комунікативною відповідальністю.Складно назвати професії, де б майстерневолодіння словом як універсальним інструментомдумки і переконання було б непотрібним, але дляпедагога це стає визначальною умовоюпрофесійного успіху та обов’язковим атрибутоміміджу інтелігентного, кваліфікованого ікомпетентного фахівця [5].

Розвиток риторики як науки в Україні бере свійпочаток з уведення її як предмета в братськихшколах. Обов’язковою навчальною дисципліноювона стала в КиєвоМогилянській академії. Курсриторики читався такими видатнимипрофесорами як С. Яворський, Й. КононовичГорбацький, І. Гизель, Ф. Прокопович,Г. Коніський та ін. У навчальних курсах зриторики йшла мова про мету та завданнядисципліни, визначалися основні поняття такатегорії. В одному з них говорилося: “Метоюриторики є “служіння благу”. Дар красномовствазалежить не тільки від природи, але й від навчанняй вправляння” [9, 26].

На думку Г. Онуфрієнко, “Кожен мовець маєпрагнути до риторичного ідеалу, який передбачаєгармонію, як мінімум, трьох складників: мовленняі спілкування має бути доцільним,інформативним, доброчинним” [7, 5]. Риторичнакультура, переконана О. Залюбінська, є складнимсинкретичним поняттям, яке поєднує у собі, крімкультури мовлення у традиційному розумінні,певні аспекти культури мислення, психологічноїкультури, сценічної майстерності, риторичнуетику, поняття про імідж мовця [3]. В основіриторичної культури особистості лежить перехідвід побутових уявлень і вмінь до певної науковоїобізнаності, до використання науковообґрунтованих, практично ефективних методів іприйомів підготовки, організації, аналізуриторичної діяльності. Тому основою риторичноїкультури можна визначити наявність у людинитеоретичних знань з риторики. Риторичнукультуру особистості в навчальнопедагогічномуаспекті слід визначити як сукупність риторичнихзнань, умінь і навичок, що сприяють успішномуздійсненню риторичної діяльності у різних їївидах. Я. Білоусова, виділяючи мовленнєвукультуру одним з основних компонентів культуририторичної, вважає значення поняття “риторичнакультура” значно ширшим [1].

Отже, риторична культура майбутньогопедагога – це рівень оволодіння знаннями наукириторики і спосіб вияву їх у процесі практичноїдіяльності. Вона передбачає знання викладачемриторичних норм і умінь застосовувати ці нормив процесі мовленнєвої взаємодії, через яку івідбувається реалізація цілей і завдань освіти. Їїосновними компонентами є: уміння проектуватириторичну ситуацію; усвідомлювати, плануватиі творчо створювати риторичні події; здійснюватириторичну рефлексію. Риторичні знаннядозволяють формувати високу риторичнукультуру як у публічній сфері, так і наміжособистісному рівні.



117 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Поняття “риторична культура” є складним ібагатокомпонентним, тому на сьогодні його частозамінюють іншими: “риторична компетентність”,“культура мови”, “мовленнєва (професійна)майстерність”, “риторична грамотність”,“комунікативна культура” та ін. Відповідно,узагальнивши існуючі дослідження, можнаговорити й про різноманітність підходів доструктурування досліджувагого феномену(таблиця 1).

На наш погляд, найбільш повно розкриваєструктуру риторичної культури О. Залюбінська,яка при цьому поєднала такі методологічніпідходи: культурологічний (розуміння риторичноїяк творення культури); нормативнотехнологічний(риторична діяльність викладача ґрунтується нанормах, технологіях); педагогічний (риторичнадіяльність викладача спрямована на професійнийрозвиток і виховання студентів), гуманістичний(людиноцентрична спрямованість риторичноїдіяльності викладача), ціннісний (наявністьриторичних цінностей, ідеалу; усвідомленняособистих і соціальних наслідків риторичноїпедагогічної діяльності). Дослідниця виділяєчотири компоненти риторичної культури, а саме:мотиваційноціннісний, адже лише в процесіриторичної діяльності засвоюються, формуютьсяриторичні цінності та передбачається

спрямованість на гуманістичне спілкування;інтелектуальнотворчий, тобто риторичнадіяльність характеризується наявністю авторськоїсамостійності, оригінальності, глибини змісту;мовностилістичний – який визначаєтьсяособливістю науковонавчальних текстіввикладача ВНЗ; особистісновиконавський, тобтоздійснюється риторична діяльність педагога тапоказується його володіння навичками емоційноїсаморегуляції [3].

Таким чином, формувати риторичну культурумайбутнього педагога необхідно враховуючиорганічну єдність її структурних компонентів:мотиваційного, моральноціннісного, когнітивного,емоційновольового, мовленнєвоповедінкового,мовноестетичного, рефлексійного.

Відповідно до сучасних вимог одним ізефективних шляхів формування й розвиткуриторичних знань, умінь і навичок студентів євивчення спеціального курсу “Риторика”. Якзазначає Г. Онуфрієнко, ця дисципліна дозволяєсформувати у вищому навчальному закладісобистість гуманітарія ХХІ століття,прогнозований портрет якого моделюєтьсятакими рисами, як відповідна до вимог часу іпрофесії освіченість, усебічна вихованість,креативність мислення, високий рівеньвузькопрофесійної та мовнориторичної

Таблиця 1.

Структурні компоненти риторичної культури Учені

Уміння проектувати риторичну ситуацію, усвідомлювати її, планувати і творчо створювати риторичну подію, здійснювати риторичну рефлексію.

Л. Аксьонова

Мисленнєва (логічна), мовленнєва, духовноморальна, комунікативна та сценічна культури.

Я. Білоусова, О. Денисова, Г. Сагач

Когнітивний, практикодіяльнісний, особистісний компоненти.

Л. Качалова

Когнітивний, операційний, цінніснокомунікативний компоненти.

Л. Ткаченко

Комплекс мовних і риторичних знань у контексті їх вправного застосування в мовленнєвій діяльності (теоретикопрактична площина); комунікабельність – ініціативність, здатність до включення в активну комунікацію (площина активності); вправність у доборі стратегій і тактик спілкування (організаційнометодологічна площина); вправність у володінні експресивноемоційними засобами мови для досягнення запланованого прагматичного результату (площина впливовості мовленнєвого акту); навички спілкування, комунікації відповідно до мовленнєвої ситуації; застосування вмінь використовувати обрані засоби для досягнення комунікативної мети (процесуальнодіяльнісна площина); цінності, ціннісні орієнтації, духовність особистості (соціокультурна – моральноетична площина).

В. Нищета


118

компетентності, що й імпульсуватиме розвитоккомунікативної культури суспільства якрегулятивної та стабілізуючої сили, якою івизначається в цілому комунікативна культуранації в історичній перспективі [8].

Основними завданнями цієї дисципліни єознайомлення студентів з основними законамимовленнєвої діяльності, її механізмами,закономірностям, прийомами та засобами;оволодіння практичними вміннями створенняпереконуючого й дійового мовлення,багатогранними можливостями мистецтва живогослова; емоційної та її інтелектуальної взаємодії ізслухачем з метою педагогічного впливу на ньогояк на особистість. У результаті вивченнядисципліни студент повинен знати основніпоняття науки про мовленнєвий вплив, йогочинники, правила та прийоми; історіювиникнення риторики, основні її категорії; умовиефективності мовленнєвого впливу; правилавербального мовленнєвого впливу; видиневербальних сигналів і засобів; способи підготовкий вимоги до публічного виступу тощо. Студентповинен вміти характеризувати стиль викладуматеріалу; розрізняти судження та речення,користуватися поняттями; аналізувати тексти щодопорушення законів логіки; готувати публічнівитупи; аргументувати певну точку зору тощо.

Важливою формою риторичного самовдосконаленняє самостійна робота студентів – навчальна діяльність, якапланується, виконується за завданням, підметодичним керівництвом і контролем викладача,але без його прямої участі [6]. Досвідомпідтверджено, що самостійна робота студентів єважливим підґрунтям для формування риторичноїкультури майбутнього педагога, оскількисамостійність забезпечує більш повне, глибоке ітворче засвоєння як спеціальних, відповіднихпрофілю підготовки, так і психологопедагогічнихзнань [2].

Ще одним шляхом формування риторичноїкультури є реалізація та корекція сформованихумінь та навичок за допомогою перенесення їх унові нестандартні навчальні ситуації, яківирішуються в процесі риторичного тренінгу вході рольових та ділових ігор, у навчальнихдискусіях та бесідах, які максимально моделюютьжиттєві, професійні ситуації, що вимагаютьзастосування цих умінь [2]. Це дозволяєреалізувати зокрема проектна технологіянавчання, яка створює умови для автономної,індивідуальнокооперативної, спільноїсамостійної діяльності студентів, сприяючиформуванню в майбутніх фахівців риторичноїкультури, особистісному саморозвитку.

Узагальнюючи вищезазначені шляхиформування риторичної культури, можнаговорити, що це процес цілеспрямованої,послідовної роботи як викладачів, так і студентів.Існуючі дослідження [4] доводять, що формуванняриторичної культури відбувається за певнимиетапами: мотиваційноустановча робота, якарізною мірою має місце на кожному етапінавчання; теоретична підготовка студентів зоснов педагогічного красномовства, зокрема зпроблем досконалого розповідного слова;освоєння зразків педагогічної розповіді і критеріївїї майстерності; організація самостійної творчоїдіяльності студентів з моделювання, створення,виголошення та захисту професійної розповіді;діагностикооціночна і корекційна діяльність длявизначення рівня досягнень та вдосконаленнярозповіді; практичне застосування розповіді яктворчого, значущого продукту студента в різнихвидах навчальновиховної діяльності у школі таВНЗ, перевірка практикою умінь до майстерноїмовленнєвої діяльності.

Висновки. Охарактеризовані шляхиформування риторичної культури майбутніхпедагогів сприятимуть реалізації їх творчогопотенціалу, розвитку умінь оперуватирізноманітним арсеналом мовленнєвих засобів іприйомів з метою коректної й ефективноївзаємодії зі студентами. Проведене дослідженняне претендує на вичерпне висвітлення зазначеноїпроблеми. Перспективним напрямомподальшого наукового пошуку є дослідженняумов ефективного оволодіння мистецтвом усногомовлення майбутніми педагогами у вищомунавчальному закладі.

1. Білоусова Я.В. Формування риторичноїкультури студентів гуманітарних факультетів унавчально-виховному процесі: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.01 “Загальна педагогіка та історіяпедагогіки” / Я. В. Білоусова. – К., 2004. – 20 с.

2. Голуб Н. Самостійна робота студентів зриторики: навчально-методичний посібник /Н. Голуб . – Черкаси: Брама-Україна, 2008. – 232 с.

3. Залюбівська О.Б. Педагогічна модель формуванняриторичної культури майбутніх викладачів технічнихуніверситетів / О.Б. Залюбівська // Сучасніінформаційні технології та інноваційні методикинавчання у підготовці фахівців: зб. наук. пр. –Випуск 39 / [Редкол: І.А. Зязюн (голова) та ін.]. – Київ– Вінниця: ТОВ фірма “Планер”, 2014. – С. 214 – 219.

4. Капська А.Й. Педагогіка живого слова: навч.-метод. посібник / А.Й. Капська. – К.: ІЗМН, 1997. –140 с.

5. Кирильчук О.Б. Виховання риторичноїкультури старшокласників у процесі вивчення



119 Молодь і ринок №11 (130), 2015

предметів гуманітарного циклу: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.07 “Теорія і методика виховання”/О.Б. Кирильчук. – Умань: Уманський держ. пед. ун-тім. П. Тичини, 2013. – 21 с.

6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи:навч. посіб. / А.І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. –486 с.

7. Онуфрієнко Г.С. Риторика: навч. посібник /

Г.С. Онуфрієнко. – К.: Центр учбової літератури,2008. – 592 с.

8. Онуфрієнко Г.С. До проблеми формуваннямовно-риторичної компетентності як невід’ємної ознакиосвіченості і чинника професіоналізму / Г.С. Онуфрієнко //Дошкільна освіта. – 2008. – № 2(20). – C. 62 – 68.

9. Чибисова Н.Г. Риторика: навч. посіб. /Н.Г. Чибисова, О.Я. Тарасова – К.: Центр. навч. літ.,

2003. – 228 с.


Постановка проблеми. Сучаснасоціокультурна ситуація в Україні тау світі характеризується формуванням

в суспільній свідомості нових типів осмислення іспособу перетворення дійсності. Усвідомленнякультури як умови становлення, стимулу і

УДК 378:[615.825:796]Олег Базильчук, кандидат наук з фізичного виховання та спорту,

доцент, завідуючий кафедрою здоров’я людиниХмельницького національного університету

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ

РЕАБІЛІТАЦІЇ ДО РОБОТИ З ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’Я СПОРТСМЕНІВУ статті автор відмічає високу значущість застосування культурологічного підходу до професійної

підготовки майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи з відновлення здоров’я спортсменів,яка спрямована на оволодіння ними професійною компетентністю і подальший професійно-особистіснийсаморозвиток у реабілітаційній діяльності.

Ключові слова: культурологічний підхід, професійна підготовка, майбутні фахівці з фізичноїреабілітації, відновлення здоров’я, спортсмени.

Літ. 9.

Олег Базыльчук, кандидат наук из физического воспитания и спорта,доцент, заведующий кафедрой здоровья человека

Хмельницкого национального университета

КУЛЬТУРОЛОГИЧНЫЙ ПОДХОД В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХСПЕЦИАЛИСТОВ ФИЗИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ К РАБОТЕ ПО ВОССТАНОВЛЕНИЮ

ЗДОРОВЬЯ СПОРТСМЕНОВ

В статье автор отмечает высокую значимость применения культурологического подхода кпрофессиональной подготовке будущих специалистов по физической реабилитации к работе по восстановлениюздоровья спортсменов, которая направлена на овладение ними профессиональной компетентностью и дальнейшеепрофессионально-личностное саморазвитие в реабилитационной деятельности.

Ключевые слова: культурологический подход, профессиональная подготовка, будущие специалистыпо физической реабилитации, восстановление здоровья, спортсмены.

Oleh Bazylchuk, Ph.D. (Physical Training and Sport), Assosiate Prof. Head of the Human Health Department Khmelnytsk National University

CULTURAL APPROACH IN THE PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURESPECIALISTS IN PHYSICAL REHABILITATION TO WORK TO RESTORE THE

HEALTH OF ATHLETESThe culturological approach in the process professional preparation future specialists physical

rehabilitation to the work of restore the health of sportsmen.In the article an author marks high meaningfulness of application of the culturological going near

professional preparation of future specialists on a physical rehabilitation to work on proceeding in the healthof sportsmen, that is sent to the capture by them to the professional competence and further professionally-personality in rehabilitation activity.

Keywords: culturological approach, professionaltraining, future specialists on a physical rehabilitation,renewal health, sportsmen.

© О. Базильчук, 2015

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДО РОБОТИ З ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’Я СПОРТСМЕНІВ

120

духовнопрактичного освоєння соціальногорозвитку детермінувало появу новогофундаментального методу наукового пізнання,який отримав найменування “культурологічнийпідхід”. Суть даного методу полягає в тому, щопри вивченні об’єктів, процесів і явищсуспільного і особистісного плану акцентовановиявляються і аналізуються найбільш характернідля них культурні аспекти.

Культурологічний підхід являє собою сукупністьметодологічних прийомів, що забезпечують аналізбудьякої сфери життя через призмусистемоутворюючих культурологічних понять.

З позицій сьогодення науковці (В. Аніщенко,О.В. Кісєль, О.А. Листопад, О. Падалка, І. Сягровська,М.С. Якубовська та ін.) приділяють увагухарактеристиці ролі культурологічного підходупри формуванні особистості майбутнього фахівця.

Загальнопедагогічними передумовамистановлення культурологічного підходу впедагогічній науці стали: актуалізація культуроутворювальних функцій освіти; переосмисленняметодологічних основ педагогіки з позиційкультури; інтеграція антропопедагогічногознання в сучасну освіту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Зміни, що відбуваються в Україні у політичній,соціокультурній, духовній, економічній та іншихсферах призвели до перегляду і переосмисленнясуспільством своїх соціальних механізмів.Зокрема, перехід до демократичної системисоціального розвитку, що вимагає змін і в системіосвіти. Освіта є основним чинником забезпеченнякультурних змін, оновлення соціальноекономічного устрою і всіх аспектівжиттєдіяльності суспільства.

Проте, аналіз наукової літератури дає підставуконстатувати, що проблема культурологічногопідходу професійної підготовки майбутніх фахівцівз фізичної реабілітації до роботи з відновленняздоров’я спортсменів ще не отримала належноготеоретичного обґрунтування та практичноїапробації. Окреслені аспекти визначили метустатті, яка полягає у характеристицікультурологічного підходу у професійнійпідготовці майбутніх фахівців фізичної реабілітаціїдо роботи з відновлення здоров’я спортсменів.

Виклад основного матеріалу дослідження.Становлення майбутнього фахівця як суб’єктапрофесійнопедагогічної культури є процесомпоетапного оволодіння змістом педагогічноїкультури у процесі його професійної підготовки.

В умовах сьогодення гостро постає вирішенняпроблеми формування культури майбутніхфахівців, в яких повинні інтегруватися високий

професіоналізм, інтелігентність та творчийпотенціал.

У найзагальнішому вигляді культурологічнийпідхід в педагогіці та освіті розглядається яксукупність методологічних прийомів, щозабезпечують аналіз будьякої сфери соціальногоі психічного життя (у тому числі сфери освіти іпедагогіки) через призму системоутворювальнихкультурних понять, таких, як культура, культурнізразки, цінності, спосіб життя, культурнадіяльність та інтереси.

Культурологічний підхід у практиці освітньоїдіяльності являє собою інтегративний методсистемної організації цілісного освітньогопроцесу, що обумовлює специфічні вимоги довідбору змісту і технологій, а також створеннюдоцільних педагогічних умов освіти відповідно доконцептуальних положень, що забезпечуютьформування особистості студента як суб’єктакультури на основі культурної спадкоємності.Методологія культурологічного підходу дозволяєрозглядати педагогічні проблеми взагальнокультурному контексті.

Культурологічний підхід припускає розглядфеномена “культура” як стержневого у розумінніі поясненні людини, її свідомості тажиттєдіяльності. Варіативність моделей культури,що обумовлюють зміст культурологічного методупізнання, визначає різноманіття його стратегії ітактик.

І. Сягровська включає у зміст поняття“культури” конкретне середовище життєдіяльностілюдини [6, 69]. Вчена стверджує, що основнаформа культурної діяльності – вільна творчість,продуктивна діяльність у процесі розвитку, освітиі професійного становлення особистості,найважливішими умовами якого є креативнеспілкування всіх суб’єктів освітнього процесу.Саме така культурна діяльність повинна бутиорганізована у навчальновиховному середовищінавчального закладу, що дозволить підвищитиефективність процесу професійного становленнямайбутніх фахівців.

О.В. Кісєль зазначає, що культура – це складнепоняття, яке відноситься як до матеріальних (їжа,одяг), соціальних (організація і структурасуспільства) явищ, так і до індивідуальноїповедінки [4, 59]. Культура виявляється влюдській діяльності, ритуалах, традиціях.Економічна система тісно взаємопов’язана зкультурологічною складовою, формуючи такіфеномени культури як смаки, бажання, цінності,норми поведінки, інтереси. Феномен культуригенетично пов’язаний з пошуком сенсу буття, тимсамим набуваючи аксіологічного контексту.



121 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Т. Шахрай залежно від сфери життєдіяльностілюдини виділяє різні види культури: політикоправову, художньоестетичну, фізичну, культурупраці та побуту, наукову, моральнонормативну,а також комунікативну культуру, соціальну йпедагогічну [7, 59]. Як зазначає науковець,ціннісні орієнтації майбутнього фахівця накультуру, зокрема, професійну є стратегічноюметою вищої професійної освіти.

Поняття “культура” тісно пов’язане з поняття“фізична культура”.

Б.М. Шиян тлумачить поняття “фізичнакультура” як “сукупність досягнень суспільствау створенні і раціональному використанніспеціальних засобів, методів і умовцілеспрямованого фізичного та духовноговдосконалення людини” [8, 22]. Вчений такожвиділяє поняття “фізична культура особистості”,трактуючи його як “сукупність властивостейлюдини які набуваються в процесі фізичноговиховання і виражаються в її активній діяльностіспрямованій на всебічне удосконалення своєїфізичної природи та ведення здорового способужиття” [8, 22].

Фізична культура є специфічнимбагатофункціональним явищем у сфері якоговирішується широке коло завдань, від особистихдо державних і загальнолюдських.

У сфері суспільних інтересів фізична культуравиконує такі функції:

відтворення робочої сили і підготовкигромадян до виробничої і творчої діяльності;

фізичне, розумове і естетичне вихованняособистості;

удосконалення природних і набутих якостейособи;

формування активної творчої життєвоїпозиції громадян;

державного будівництва та міжнародногопредставництва.

Формуючись у процесі розвитку людськогосуспільства, фізична культура чітко позначилазалежність між підготовкою до праці та їїрезультатами. Ускладнення змісту людськоїдіяльності щоразу підвищує вимоги до рівняфізичної та психічної підготовленості. Функціїфізичної культури проявляються також упостійному нагромадженні й передачі досвіду, встворенні нових методів і засобів впливу напсихофізичний стан людей.

Одним із уніфікованих явищ суспільства іскладовою частиною фізичної культури є спорт.Його культурні характеристики відображаютьвнутрішню культуру суспільства і, у свою чергу,допомагають формувати соціальні стандарти

суспільства і стиль життя. У сучасному суспільствіспорт виступає не тільки як розвага, гра і засібрекреації, він впливає на систему освіти, релігію,економіку і політику. Спорт розглядається якмікромодель суспільства, взаємовідносини вякому сприяють формуванню, збереженню таактуалізації системи суспільних цінностей васпекті загальної культури.

Змістовний аналіз провідних концепційкультури дозволив К.Ю. Богачьову виділитифункції культури, завдяки яким реалізуєтьсякультурологічний підхід в системі освіти:розвиток і зміна систем цінностей і забезпеченняумов їх постійного оновлення; створенняадекватних зв’язків, взаємодій і комунікацій вспівтоваристві, створення умов для соціальноїреалізації і творчої самореалізації людини,виявлення і зростання її індивідуальнихздібностей [2, 8]. Культурологічний підхід єсукупністю методологічних прийомів, щозабезпечують аналіз будьякої сфери освіти черезпризму культурологічних понять, визначаючи урезультаті проблемносмислові “поля”педагогічної науки і практики.

У сучасній педагогічній теорії та практицікультурологічний підхід розглядається в контексті:

загальнофілософського розуміння культури; дослідження проблем педагогічної освіти є

сукупністю теоретикометодологічних положеньта організаційнопедагогічних заходів,спрямованих на створення умов щодо засвоєнняі трансляції педагогічних цінностей і технологій,що забезпечують творчу самореалізаціюособистості педагога у професійній діяльності;

методологічних прийомів, що забезпечуютьаналіз соціального та психічного життя черезпризму системоутворюючих культурологічнихпонять. Загальновизнано, що культурологічнийпідхід спрямований на вивчення світу людини вконтексті її культурного існування, в аспекті того,чим цей світ є для людини, яким змістом він длянеї наповнений.

феномена культури як стрижневого врозумінні й поясненні людини, її свідомості тажиттєдіяльності. У логіці цього підходу різніаспекти сутності людини як суб’єкта культури(свідомість, самосвідомість, духовність,моральність, творчість) розуміються в“ієрархічному сполученні”, як грані цілісногокультурного людини;

вивчення людини через призму поняття“культура”, яке дозволяє розглядати людину яквільну, активну індивідуальність, здатну до“самодетермінації” в результаті спілкування зіншими особистостями, культурами;


122

загальнонаукового методу дослідження вякості провідного становища включає розумінняі розгляд об’єкта як культурного явища чипроцесу.

М.С. Якубовська вказує, що методологічноюосновою культурологічного напряму у вищійпрофесійній освіті є орієнтація змісту, методів ізасобів освіти, поперше, на знанняузагальнювального, логікоінформаційногохарактеру (поняття, залежності, факти тощо); подруге, звернення до “світу людини” (цінніснозмістовні, мотиваційні, моральні, естетичні тощо)[9, 115]. Цей процес є зорієнтованим на іншийтип знань, і тому не може бути зведеним тількидо кількісного збільшення дисциплінгуманітарного циклу чи розширення їх частки вструктурі професійної підготовки фахівців.Кінцевою метою навчального процесу є розвитокпрофесійно підготовленої моральнодуховної,творчої особистості майбутнього фахівця, аджепедагогічні інновації при розвитку професійноїосвіти зумовлені потребами часу, суспільства таособистості [9, 115 – 116].

Дослідження О.А. Листопад вказують на те,що завданнями культурологічного підходу є нелише збереження, трансляція, відтворення ірозвиток культури, але і створення засобами культуриумов для: саморозвитку творчої індивідуальностілюдини; оволодіння нею культурними цінностями,необхідними для досягнення творчої активності;розвитку творчих сил, здібностей і умінь особистості;забезпечення можливостей творчого зростання тасамореалізації [5, 56].

В. Аніщенко та О. Падалка зазначають, щокультурологічний підхід “дозволяє розглядатигалузь освіти крізь призму системоутворюючихпонять, серед яких: 1) суб’єктоб’єктсуб’єктні(цінність, якість, культурна норма, культурнийінтерес та ін.); 2) суб’єктсуб’єктні (культурнадіяльність, культурне самовизначення,культурний розвиток (саморозвиток), глибиннеспілкування, сумісність, насиченість подіями); 3)об’єктсуб’єктні (соціокультурна (культурна)ситуація, соціокультурний (культурний) контекстосвіти, культурні моделі, мультикультурна(культурна) середовище освітніх систем)” [1, 105].

В.Д. Дручик аналізуючи методологічні підходидо проблеми підготовки майбутніх учителівфізичної культури схиляється до думки, що“культурологічний підхід створює умови длярозвитку студента як носія загальної, професійноїй фізичної культури, що забезпечує йогоповноцінне існування в навколишньому світі тав процесі професійної діяльності” [3, 53]. Надумку автора, “підвищення професіоналізму впоєднанні із загальною культурою, передбачає

різнобічний особистісний розвиток, формуваннягуманістичної педагогічної позиції на основієдності професійної, суспільноекономічної йкультурологічної підготовки” [3, 54].

Висновки. Застосування культурологічногопідходу у процесі професійної підготовкимайбутніх фахівців з фізичної реабілітації довідновлення здоров’я спортсменів припускаєдосягнення інтегрованого кінцевого результатувищої фізкультурної освіти, який можерозглядатися як сформованість у випускникапрофесійної компетентності, яка свідчить прооволодіння професійно орієнтованими знаннями,вміннями та навичками, здібностями дореабілітаційної діяльності та наявність професійнозначущих якостей. Культурологічний підхід якфундаментальний метод наукового пізнаннядетермінований усвідомленням культури як умовистановлення стимулу і духовної практичноїоснови соціального розвитку майбутніх фахівцівз фізичної реабілітації, забезпечуючи цілісність їхпоглядів на навколишній світ. Культурологічнийпідхід є тією методологічною позицією, щорозкриває єдність аксіологічного, діяльнісного таіндивідуально творчого аспектів культури.Залучення до цінностей культури майбутніхфахівців з фізичної реабілітації складає сутністьвищої фізкультурної освіти як антропогенноїпрактики культури.

1. Аніщенко В. Культурологічний підхід упрофесійній підготовці вчителя / В. Аніщенко,О. Падалка // Освіта дорослих: теорія, досвід,перспективи. – 2013. – вип. 6. – С. 103 – 107.

2. Богачев К.Ю. Становление и развитиекультурологического подхода в российскойпедагогике: автореф. дис. на соискание учен.степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Общаяпедагогика, история педагогики и образования” /К.Ю. Богачев. – Ростов-на-Дону, 2006. – 21 с.

3. Дручик В.Д. Методологічні підходи допроблеми підготовки майбутніх учителів фізичноїкультури до впровадження здоров’язберігальнихтехнологій у старшій школі / В.Д. Дручик // Фізичневиховання, спорт і культура здоров’я у сучасномусуспільстві: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки,молоді та спорту України, Волин. нац. ун-т ім. ЛесіУкраїнки; [ред. кол.: А.В. Цьось та ін.]. – Луцьк,2012. – № 2(18). – С. 52 – 55.

4. Кісєль О.В. Культурологічний підхід до проблемиспоживання в контексті освітніх завдань / О.В. Кісєль// Грані. – 2014. – № 11. – С. 58 – 63.

5. Листопад О.А. Аксіологічний і культурологічнийпідхід до процесу становлення творчої особистості восвіті / О.А. Листопад // Вісник Чернігівськогонаціонального педагогічного університету.Педагогічні науки. – 2013. – Вип. 110. – С. 137 – 140.

6. Сягровська І. Культурологічний підхід у



123 Молодь і ринок №11 (130), 2015

формуванні особистості майбутнього педагога /І . Сягровська / / Культурологічна складовапрофесійного розвитку педагога: Зб. наук. праць /За ред. Л. Хомич, Л. Султанової, Т. Шахрай. – Київ-Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. – С. 66 – 73.

7. Шахрай Т. Теоретичні основи культурногорозвитку особистості майбутнього педагога /Т. Шахрай // Культурологічна складова професійногорозвитку педагога: Зб. наук. праць / За ред. Л. Хомич,Л. Султанової, Т. Шахрай. – Київ-Ніжин: Видавець ППЛисенко М.М., 2012. – С. 56 – 65.

8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичноговиховання школярів / Б.М. Шиян // Частина 1. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 272 с.

9. Якубовська М.С. Культурологічний підхід приформуванні особистості майбутнього фахівця якаксіологічна складова становлення професійноїкомпетентності сучасного студента ВНЗ (наприк ладі роботи кафедри економікипідприємства та маркетингу у ВПК УАД) /М.С. Якубовська // Квалілогія книги. – 2013. – №1.

– С. 109 – 117.


© І. Апрелєва, 2015

Ірина Апрелєва, викладач кафедри теорії та методики дошкільної освітиХарківської гуманітарно-педагогічної академії

СТАН СУЧАСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРИНЦИПУДОСТУПНОСТІ ДО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

У статті проаналізовано сучасний стан дошкільної освіти в Україні. Констатовано чинники, якіперешкоджають фінансовій та фізичній доступності дошкільників до дошкільних навчальних закладів.Встановлено, що сучасний економічний стан розвитку українського суспільства негативно впливає як нафінансування наявних дошкільних установ, так і на матеріальне забезпечення молодих українських сімей.З цієї ж причини приріст кількості дошкільних навчальних закладів в Україні є надто повільним, а томувелика кількість дітей дошкільного віку залишаються поза межами суспільного дошкільного виховання.

Ключові слова: дошкільна освіта, доступність, доступність до дошкільної освіти.Літ. 9.

Ирина Апрелева, преподаватель кафедры теории и методики дошкольного образованияХарьковской гуманитарно-педагогической академии

СОСТОЯНИЕ СОВРЕМЕННОГО ДОШКОЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕСКВОЗЬ ПРИЗМУ ПРИНЦИПА ДОСТУПНОСТИ К ДОШКОЛЬНОМУ ВОСПИТАНИЮ

В статье проанализировано современное состояние дошкольного образования в Украине.Констатированы факторы, которые препятствуют финансовой и физической доступности дошкольниковк дошкольным учебным заведениям. Установлено, что современное экономическое положение развитияукраинского общества негативно влияет как на финансирование имеющихся дошкольных учреждений,так и на материальное обеспечение молодых украинских семей. По этой же причине прирост количествадошкольных учебных заведений в Украине является слишком медленным, а потому большое количестводетей дошкольного возраста остается вне пределов общественного дошкольного воспитания.

Ключевые слова: дошкольное образование, доступность, доступность к дошкольному образованию.

Irina Aprelyeva, Lecturer of the Theory and Methodsof Preschool Education Department Kharkov Humanitarian and Pedagogical Academy

STATE OF MODERN PRESCHOOL EDUCATION IN UKRAINE THOUGH THE PRISMOF PRINCIPLE OF AVAILABILITY TO PRESCHOOL EDUCATION

In the article the modern state of preschool education is analysed in Ukraine. Factors that prevent tofinancial and physical availability of preschool children to preschool educational establishments are established.It is set that modern economic position of development of Ukrainian society negatively influences both onfinancing of present preschool establishments and on the material providing of young Ukrainian families. Forthe same reason an increase of amount of preschool educational establishments in Ukraine is too slow, and thatis why plenty of children of preschool age remains out of limits of public preschool education.

Keywords: preschool education, availability, availability to preschool education.


УДК 373.2.091

Постановка проблеми. Дошкільнаосвіта є обов’язковою складовоючастиною системи освіти в Україні. Її

функціонування здійснюється на основі низкипринципів, до яких, зокрема, належать:

доступність для кожного громадянина

124

освітньої послуги, що надається системоюдошкільної освіти;

рівність умов для реалізації нахилів,схильностей, здібностей, обдарованості,різнобічного розвитку дитини;

єдність розвитку, виховання, навчання іоздоровлення дітей;

єдність виховних впливів сім’ї і дошкільногонавчального закладу;

послідовність і спадкоємність між дошкільноюі початковою загальною середньою освітою;

відповідність змісту, рівня і обсягу дошкільноїосвіти, які забезпечуються мережею дошкільнихнавчальних закладів, особливостями розвитку і станомздоров’я дитини дошкільного віку [5, 32 – 33].

Проте сьогодні значна кількість батьків дітейдошкільного віку стикаються з проблемою нестачімісць у дошкільних навчальних закладах, або жне мають можливості оплатити запропонованідошкільними установами освітні послуги. Цеозначає, що принцип доступності освітніх послуг,що надаються ДНЗ, не завжди реалізується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Історикопедагогічний аспект реалізації принципудоступності до дошкільної освіти став предметомдосліджень С. Дичківської, З. Нагачевської,Т. Пантюк, І. Улюкаєвої та ін. НатомістьЛ. Болотіна, Н. Гавриш, К. Крутій, Т. Поніманськата ін. присвятили праці організаційнопедагогічним засадам навчальновиховногопроцесу у сучасних дошкільних навчальнихзакладах.

Проблематика доступності освіти у сучаснихнаукових дослідженнях стала предметомзацікавлень В. Кіцая, Н. Левчук, В. Рогової та ін.,які розглядають питання нерівності доступу доосвіти, що виражається на законодавчому,соціальноекономічному та фізичному рівнях.Питання доступності до якісної освіти у своїхпрацях розглядають М. Гриценко, М. Зубрицька,В. Кремень, Х. Шапаренко та ін.

Мета статті полягатиме в аналізі сучасногостану дошкільної освіти в Україні в контекстідотримання/недотримання принципу доступностідо неї.

Виклад основного матеріалу. Показникамидоступності до дошкільного виховання вважаємофізичну та фінансову доступність. Такожпереконані, що важливу роль відіграє законодавчонормативна база, яка регламентує функціонуваннядошкільної ланки системи освіти України.

На основі принципу доступності до дошкільноїосвіти розроблено низку нормативноправовихактів, що регулюють діяльність цієї ланки системиосвіти. До законодавства з питань дошкільної

освіти належать: Конституція України;Міжнародні договори, в яких втілено нормиміжнародного права щодо права на освіту тазабезпечення прав дитини; Закони України “Проосвіту” та “Про дошкільну освіту”; Постанови тарозпорядження Кабінету Міністрів України;Накази Міністерства освіти і науки України тощо.

Стаття 53 Конституції України [4] гарантуєправо кожного на освіту. Зокрема, державазабезпечує доступність і безкоштовністьдошкільної освіти у державних і комунальнихнавчальних закладах. Конституцією забезпечуєтьсятакож рівноправ’я у здобутті дошкільної освіти.Так, відповідно до статті 24 громадяни мають рівніконституційні права і свободи без жоднихобмежень за ознаками раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі,етнічного та соціального походження, майновогостану та місця проживання, за мовними абоіншими ознаками.

Право кожної дитини на освіту закріпленетакож в Законі України “Про охорону дитинства”[3]. Рівність у здобутті дошкільної освітинезалежно від раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного,соціального походження, майнового стану, місцяпроживання, мовних та інших ознакзадекларована у Законі України “Про дошкільнуосвіту” [2].

На законодавчому рівні затверджена такожваріативність форм дошкільної освіти та типівдошкільних закладів.

Так, дошкільні навчальні заклади можутьналежати до державної, комунальної та приватноїформ власності. При цьому вони можуть бутипредставлені такими типами дошкільнихнавчальних закладів:

дошкільний навчальний заклад (ясла) длядітей віком від двох місяців до трьох років, дезабезпечуються догляд за ними, а також їхрозвиток і виховання відповідно до вимогБазового компонента дошкільної освіти;

дошкільний навчальний заклад (ясласадок)для дітей віком від двох місяців до шести (семи)років, де забезпечуються догляд за ними,розвиток, виховання і навчання відповідно довимог Базового компонента дошкільної освіти;

дошкільний навчальний заклад (дитячийсадок) для дітей віком від трьох до шести (семи)років, де забезпечуються їх розвиток, вихованняі навчання відповідно до вимог Базовогокомпонента дошкільної освіти;

дошкільний навчальний заклад (ясласадок)компенсуючого типу для дітей віком від двох досеми (восьми) років, які потребують корекції



125 Молодь і ринок №11 (130), 2015

фізичного та (або) розумового розвитку,тривалого лікування та реабілітації. Дошкільнінавчальні заклади (ясласадок) компенсуючоготипу поділяються на спеціальні та санаторні;

будинок дитини – дошкільний навчальнийзаклад системи охорони здоров’я для медикосоціального захисту дітейсиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування, а такождля дітей з вадами фізичного та (або) розумовогорозвитку від народження до трьох (для здоровихдітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років;

дошкільний навчальний заклад (дитячийбудинок) інтернатного типу забезпечує розвиток,виховання, навчання та соціальну адаптацію дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківськогопіклування, дошкільного та шкільного віку, якіперебувають у родинних стосунках таутримуються за рахунок держави;

дошкільний навчальний заклад (ясласадок)сімейного типу для дітей віком від двох місяцівдо шести (семи) років, які перебувають в родиннихстосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток,виховання і навчання відповідно до вимогБазового компонента дошкільної освіти;

дошкільний навчальний заклад (ясласадок)комбінованого типу для дітей віком від двохмісяців до шести (семи) років, у складі якогоможуть бути групи загального розвитку,компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в якихзабезпечується дошкільна освіта з урахуваннямстану здоров’я дітей, їх розумового,психологічного, фізичного розвитку;

дошкільний навчальний заклад (центррозвитку дитини), в якому забезпечуютьсяфізичний, розумовий і психологічний розвиток,корекція психологічного і фізичного розвитку,оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальнізаклади чи виховуються вдома.

Для задоволення освітніх, соціальних потреб,організації ранньої корекційної та лікувальновідновлювальної роботи при спеціальнихзагальноосвітніх школах (школахінтернатах),загальноосвітніх санаторних школах (школахінтернатах) можуть створюватися дошкільнігрупи.

Для забезпечення реалізації прав дитини народинні зв’язки при загальноосвітніх школахінтернатах для дітейсиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування, можуть створюватисядошкільні відділення.

Для задоволення освітніх, соціальних потребгромадян можуть створюватися дошкільнінавчальні заклади з сезонним перебуваннямдітей.

Дошкільний навчальний заклад, що здійснює

інноваційну діяльність, може мати статусекспериментального [2].

У 2011 р. в Україні функціонувало 5329 дитячісадки, 8398 – садкиясла, 2351 навчальнікомплекси. Дошкільна навчальні заклади, щоналежать до типу загального розвитку, становили13103 одиниці, комбіновані – 1815, спеціальні –183, санаторні – 163, а також 1 сімейнийдошкільний заклад.

За формою власності в Україні функціонувалитакі дошкільна заклади: 162 державної власності,15589 – комунальної, 327 – приватної. Їхвідвідувало 1354,394 тис. дітей та обслуговувало144,920 тис. штатних працівників [1, 53 – 54].Таким чином принцип варіативності закладівдошкільної освіти цілком реалізується.

Кількісні показники, що характеризуютьмережу та контингент дошкільних навчальнихзакладів, мали впродовж 1990 – 2005 рр. стійкутенденцію до зниження. Негативні тенденції, щомали місце у сфері дошкільної освіти протягом15 років – зменшення кількості дитячих садків,скорочення державного фінансування та відтікпедагогічних кадрів – характеризували стандошкільної освіти в Україні. Так, якщо у 1990 р.було 24,5 тис. дитсадків, то у 1999 р. – вже 16,3тис., а в 2004 – 14,9 тис. Причиною такогостановища є демографічна криза 90х, колиприміщення дитячих садків масово продавали,задавали в оренду комунальним підприємствамабо приватним фірмам. Надалі повернути ціприміщення стало складно, адже частина з нихпереобладнана, частина зайнята та не підлягаєвиселенню дитячими гуртками або будинкамитворчості. Детальніше див. рис.

Лише з 2005 р. в Україні почала відстежуватисяпозитивна динаміка збільшення кількостідошкільних навчальних закладів. Так, у 2011 р.вдалося додатково відкрити 472 заклади, з них:

136 дошкільних закладів відновилидіяльність;

316 закладів – відкрили у пристосованихприміщеннях;

20 новобудов введено в дію (10 з них – усільській місцевості).

Також у функціонуючих дошкільнихнавчальних закладах у вільних приміщеннях (зарахунок виведення орендарів, проведеннякапітальних ремонтів тощо) додатково відкрито1126 груп. Організовано груп при школах – 3,4тис, в них дітей – більше 42 тис.

У 2012 р. додатково відкрито 246 садків, з них: 51 відновили діяльність; 187 – відкрито у пристосованих приміщеннях; 8 новобудов відкрито [1].


126

можливості отримати якісні освітні послуги вмежах населеного пункту, в якому проживають.Частка домогосподарств з дітьми, які потерпаличерез відсутність поблизу житла дошкільнихзакладів, у 2009 році становила 14,1%. Серед сіл,в яких не функціонували дошкільні навчальнізаклади, 14,6 тис. (приблизно 73%) – села зкількістю дітей у віці до шести років – 19 таменше осіб і 5,5 тис. (27%) – з кількістю 20 ібільше дітей [6; 7].

Переважна більшість сільських населенихпунктів з числа не забезпечених дитячимидошкільними закладами віддалені від найближчогодитячого садка на відстань, що перевищує 3 км.Так, за даними 2005 року таких населених пунктівбуло 88,3%. В межах пішохідної доступності додитячого садка (до 3 км) розташовані лише 2356сіл (11,7% від загальної кількості, що мають дітейдо 6 років, але не мають дитячого садка).Найбільша кількість сіл (7345 або 37%) з числанезабезпечених дошкільними закладами віддаленібільш, як на десять кілометрів.

Автори названого вище моніторинговогодослідження висловили думку (з якою мицілковито погоджуємося), що сьогоднівідбувається процес укрупнення дитячихдошкільних установ, закриваються дитсадки змалою чисельністю дітей, утримувати якіекономічно недоцільно. Така політика єекономічно виправданою, потре вона не враховуєповною мірою інтереси сільського населення щодопідвищення територіальної доступності цихзакладів [9, 18].

Доступність до суспільного дошкільноговиховання натикається на ще одну перешкоду –забезпеченість кадрами та кадровий потенціал.Разом із збільшенням кількості дошкільнихзакладів в Україні спостерігається і збільшеннякількості штатних працівників дошкільнихзакладів. Так, у 2011 р. їх кількість становила144920 тис. осіб, що на 3398 осіб більше, ніж у2010 р. Освітній процес здійснюють 706 тис.педагогічних працівників, які закінчили ВНЗ І –ІІ рівнів акредитації і 697 тис. осіб – ІІІ – IV рівнівакредитації. Проте зважаючи на низьку заробітнуплатню, складні умови праці, пов’язані зпереповненістю груп кваліфікованих вихователівне вистачає [1, 57 – 58].

27 серпня 2010 р. Кабінетом Міністрів Українибуло ухвалено Розпорядження № 1721р “Просхвалення Концепції Державної цільової програмирозвитку дошкільної освіти на період до 2017 р.”,в якій названо причини, що спричиняютьнедостатнє задоволення освітніх потреб населеннянаявною мережею дошкільних навчальних


Проте навіть це не дало змоги зняти проблемунерівного доступу до послуг дошкільної освіти,адже згідно зі статистичними даними станом на2011 р. суспільним дошкільним вихованням булоохоплено 64% дітей. При цьому спостерігаласятенденція до переповненості дошкільних навчальнихзакладів. На 100 місць у дошкільних навчальнихзакладах у 2011 р. припадало 116 дітей [1].

Згідно з дещо іншими даними, наведеними у“Статистичному бюлетені “Дошкільні навчальнізаклади України у 2010 році” [8], охоплення дітейдошкільними закладами у 2010 році становило56%. Лише 34% сільських дітей відповідного вікувідвідували дитячі садки. У містах цей показникбув майже вдвічі вищим – 67%. Подано динамікузабезпечення дітей дошкільними закладамивпродовж 2000 – 2010 рр.

Автори моніторингового дослідження “Нерівніможливості дітей в Україні: аналіз та рекомендаціїдля політики” переконані, що “проблема низькогорівня охоплення дітей дошкільною освітоюособливо гостро постає саме для сільськоїмісцевості. Ця тенденція є закономірною на тлінизького рівня життя сільського населення,репресивності сільської території внаслідоквідсутності значної кількості ефективнопрацюючих суб’єктів господарської діяльності.Отже, соціальноекономічні проблеми селанегативно впливають на розвиток освіти в цілому,доступність її дошкільної форми” [9, 17].

Очевидною є проблема відсутності достатньоїкількості місць в дошкільних навчальних закладах.У 2010 році на 1273 тис. дітей, які відвідувалидитячі дошкільна заклади, припадало 1136 тис.місць, тобто на 112 дітей – 100 місць.Перевищення чисельності дітей спостерігаєтьсяз 2006 року. Порівняно з 2000 роком чисельністьдітей у закладах зросла на 29,5%, а кількість місцьза той же період – лише на 1,7%, тобто наявнамережа дитячих садків не в змозі забезпечитипотреби всіх бажаючих їх відвідувати.

Якщо ж врахувати, що з 2001 року відбуваєтьсядоволі стрімке зростання народжуваності (у 2010році порівняно з 2000 роком чисельністьнароджених зросла на 29,2%), то очевидно, щодитячих садочків катастрофічно не вистачатиме.При цьому проблема нестачі місць у дитячихдошкільних установах характерна, в основному,для великих міст. У малих містах та сільськіймісцевості великою є частка дитячих садків, дезаповнюваність не перевищує 80% [9, 17].

Доступність освітніх послуг для різнихкатегорій сімей з дітьми пов’язана значною міроюз територіальним розташуванням домогосподарства:сільські мешканці більшою мірою позбавлені


127 Молодь і ринок №11 (130), 2015

закладів: недостатня кількість дошкільнихнавчальних закладів; обмежене фінансуваннядошкільної освіти, що унеможливлює відновленняроботи дошкільних навчальних закладів;обмежене фінансування дошкільної освіти, щоунеможливлює будівництво нових дошкільнихзакладів; обмежене фінансування дошкільноїосвіти, що унеможливлює модернізаціюматеріальнотехнічної та навчальнометодичноїбази; незадовільний стан матеріальнотехнічногота навчальнометодичного забезпечення;недостатній рівень кваліфікації педагогічнихкадрів; низький рівень роботи з батьками,організації з ними консультативнопросвітницькоїроботи. Помітно, що основною причиноюскладного становища дошкільної освіти, а відтакнедотримання принципу доступності додошкільної освіти є фінансова.

Згідно з нормами Бюджетного кодексу Українивидатки на дошкільні навчальні закладиздійснюються з місцевих бюджетів. Навіть укризовий та посткризові роки фінансуваннягалузі “Освіта” та “Дошкільна освіта” зокрема,відбувалось випереджаючими темпами, упорівнянні із фінансуванням сукупних видатківбюджету. Так, на тлі зниження обсягів видатків збюджету у 2009 році у порівнянні із 2008 роком(темп росту – 99,42 до попереднього року),видатки Галузі “Освіта ” зросли на 9,54%, у томучислі видатки дошкільної освіти зросли у 2008році на 15,39%. Тобто, у кризовий рік освітафінансувалася краще, ніж у середньому видаткибюджету. Пріоритетом освіта в цілому тадошкільна освіта, зокрема, залишались і у 2010році. Так, темп приросту видатків дошкільноїосвіти був вище за темп приросту видатківбюджету на 3,5 в.п., у той час як темп приростувидатків освіти у цілому зріс на 3,4 в.п. Зростанняпріоритетності дошкільної освіти у видатках щенаочніше видно у 2011 році, коли темп приростувитрат на дошкільну освіту, у порівнянні зпопереднім роком був більшим на 5,3 в.п., ніжтемп приросту на освіту в цілому, та вище на 7,5в.п. ніж темп приросту сукупних бюджетнихвидатків [1, 36 – 38]. Проте навіть цьогонедостатньо для повномасштабногофункціонування мережі дошкільних навчальнихзакладів.

Висновки і перспективи подальшихдосліджень. Аналіз сучасного стану дошкільноїосвіти в Україні засвідчив труднощі, якіперешкоджають фінансовій та фізичнійдоступності дошкільників до дошкільнихнавчальних закладів. Сучасний економічний станрозвитку українського суспільства характеризується

кризовими явищами, що негативно впливають якна фінансування наявних ДНЗ, так і наматеріальне забезпечення молодих українськихсімей. З цієї ж причини приріст кількості ДНЗ вУкраїні є надто повільним, а тому велика кількістьдітей дошкільного віку залишаються поза межамисуспільного дошкільного виховання.

Очевидно, що шукати шляхи розв’язання цьогопитання можна як у закордонному досвіді, так іповертаючись до історичного розвитку системидошкільного виховання в Україні. Вважаємо, щонадбання 20 – 30х рр. ХХ ст., коли системасуспільного дошкільного виховання перебувала устадії становлення, можуть дати багато цінноїінформації, здатної збагатити сучасну педагогічнутеорію та вказати на шляхи забезпечення рівногодоступу до дошкільної освіти. Це й може статиперспективою подальших досліджень.

1. Діагностика сектору дошкільної освіти вУкраїні. Звіт за результатами комплексногодослідження. Січень, 2013. – 145 с.

2. Закон України “Про дошкільну освіту”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2628-14

3. Закон України “Про охорону дитинства”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

4. Конституція України [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

5. Освітнє право: навч. посібник для студентівгуманітарних ВНЗ / [В. Астахов, К. Астахова,О. Войно-Данчишина та ін.]. – Х.: Вид-во НУА,2011. – 188 с.

6. Соціально-економічне становище сільськихнаселених пунктів України: Статистичнийзбірник. – К.: Державний комітет статистикиУкраїни, 2006. – 207 с.

7. Соціально-економічне становище сільськихнаселених пунктів України: Статистичнийзбірник. – К.: Державний комітет статистикиУкраїни, 2001. – 194 с.

8. Статистичний бюлетень “Дошкільнінавчальні заклади України у 2010 році” /Державний комітет статистики України. – К.,2011. – 83 с.

9. Черенько Л. Нерівні можливості дітей вУкраїні: аналіз та рекомендації для політики (наоснові моніторингу щодо економічної нерівностідомогосподарств та доступу дітей до послугсоціальної сфери) / [Л. Черенько, С. Полякова,В. Шишкін та ін.]. – К.: Видавництво “К.І.С.”,2011. – 50 с.



128

Постановка проблеми. Відомо, щоважливою складовою професійноїпідготовки майбутніх учителів

музичного мистецтва є формування педагогічноїкультури. Розв’язуючи теоретичні та практичнізавдання навчальновиховної діяльності, майбутніучителі музичного мистецтва здобувають високийрівень духовного, морального, інтелектуальногорозвитку, набувають знань, умінь, професіоналізму,професійно значущих особистісних якостей.

В концепції загальної середньої освіти Українинаголошується на культуротворчій місії вчителя:“Домінантною стає підготовка педагога,

діяльність якого не обмежується викладаннямвласного предмета, фахівця, здатного доздійснення міждисциплінарних зв’язків, якийусвідомлює значущість професійних знань вконтексті соціокультурного простору. Важливимє його вміння організувати навчальний процес якпедагогічну взаємодію, спрямовану на розвитокособистості, її підготовку до розв’язання завданьжиттєтворчості” У розробці проблеми педагогічноїкультури як системної характеристики особистості,актуальним постає питання її формування умайбутніх учителів музичного мистецтва засобамидуховної музики [2, 9].

УДК 378.14:783

Юрій Смаковський, старший викладач кафедри музичного вихованняБердянського державного педагогічного університету

КОМПОНЕНТИ, КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇКУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ

ДУХОВНОЇ МУЗИКИУ статті розглянуто процес формування педагогічної культури майбутніх учителів музичного

мистецтва засобами духовної музики. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україніпедагоги мають можливість активно впроваджувати новітні методики формування педагогічноїкультури, що ґрунтуються на використанні духовної музики у навчальному та виховному процесі. Виділеночотири критерії, до кожного з яких розроблено систему показників.

Ключові слова: педагогічна культура, компоненти, критерії, рівні сформованості, майбутні учителімузичного мистецтва.

Літ. 5.

Юрий Смаковский, старший преподаватель кафедры физического воспитанияБердянского государственного педагогического университета

КОМПОНЕНТЫ, КРИТЕРИИ И УРОВНИ СФОРМИРОВАННОСТИПЕДАГОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКАЛЬНОГО

ИСКУССТВА СРЕДСТВАМИ ДУХОВНОЙ МУЗЫКИВ статье рассмотрен процесс формирования педагогической культуры будущих учителей

музыкального искусства средствами духовной музыки. Установлено, что на современном этапе развитиявысшего образования в Украине педагоги имеют возможность активно внедрять новейшие методикиформирования педагогической культуры. Для характеристики педагогической культуры будущихучителей музыкального искусства выделены четыре критерия, к каждому из которых разработанасистема показателей.

Ключевые слова: педагогическая культура, компоненти, критерии, уровни сформированности,будущие учителя музыкального искусства.

Yury Smakovsky, Senior Lecturer of the Musical Education Department Berdyansk State Pedagogical University

COMPONENTS, CRITERIA AND LEVELS OF FORMATION OF PEDAGOGICALCULTURE OF FUTURE MUSICAL ART TEACHERS BY MEANS OF SPIRITUAL MUSIC

The article describes the process of formation of pedagogical culture of the future teachers of musicalart by means of spiritual music. It is established that at the present stage of development of higher education inUkraine, teachers are able to actively implement the latest techniques of formation of pedagogical culture. Tocharacterize the pedagogical culture of the future musical art teachers identified four criteria, each of them hasdeveloped a system of indicators.

Keywords: pedagogical culture,components, criteria, levels of formation, future musical art teachers.

© Ю. Смаковський, 2015

КОМПОНЕНТИ, КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИМАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАСОБАМИ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ

129 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Аналіз освітніх джерел і публікацій.Проблемі педагогічної підготовки вчителя, їїкультурологічного аспекту присвячений масивсучасної психологопедагогічної, філософськоїлітератури, досліджені різні аспекти цьогоскладного системного явища. Її культуротворчийпотенціал розглядався А. Арнольдовим,Є. Баллером, М. Бахтіним, В. Біблером,П. Блонським, В. Кременем, А. Макаренком,В. Межуєвим, В. Семеновим, В. Сухомлинським,С. Шацьким [4, 3]. Проблеми етичної, моральноїкультури вчителя та його професійноїмайстерності досліджені О. Абдуліною,Є. Барбіною, А. Бєлкіним, В. Гриньовою,Є. Гришиним, О. Дубасенюк, С. Єлкановим,І. Зязюном, В. Краєвським, Н. Кузьміною,О. Морозом, В. Семиченком, С. Сисоєвою,В. Сластьоніним, О. Щербаковим [4, 4]. Питанняхудожньоестетичного світу мистецтва, зокрема,духовної музики та її впливу на особистістьрозроблялися А. АбхаруаЧолокуа, Л. Москальовою,С. Анісімовим, В. Бачиніним, С. Горбенком,І. Григорчуком, В. Діденком, М. Дунаєвим,Л. Заксом, В. Зінченком, М. Каганом,Г. Кечхуашвілі, М. Кретом, Б. Ліхачовим,О. Лосєвим, В. Мазепою, В. Медушевським та ін.Разом з тим, подальшого дослідження вимагаєпроблема формування педагогічної культуримайбутніх учителів музичного мистецтва засобамидуховної музики, зокрема, розробка критеріїв,показників та рівнів її сформованості.

Мета дослідження. Розробка критеріїв,показників та рівнів педагогічної культуримайбутніх учителів музичного мистецтва засобамидуховної музики, зокрема, у системі понятійнихзмістових координат компонентної структуридосліджуваного феномену.

Виклад основного матеріалу йобґрунтування отриманих результатівдослідження. На сучасному етапі розвитку вищоїосвіти в Україні педагоги мають можливістьстворювати необхідне навчальнометодичнезабезпечення, широко використовувати вдіяльності різноманітні принципи, засоби, формиі методи аудиторної та позааудиторної роботи,активно впроваджувати новітні методикиформування педагогічної культури, щоґрунтуються на використанні духовної музики унавчальному та виховному процесі. В. Гриньова,досліджуючи зміст педагогічної культуримайбутнього вчителя, наполягає на співіснуваннів останній статичної та динамічної форм прояву,перша з яких свідчить про вже сформований,наявний рівень педагогічної культури студента йє основою для досягнення наступного, більш

високого рівня. В іншій, динамічній формі,закладений механізм самовдосконаленнястудентів на основі реагування на зміни внавколишньому середовищі, виходу через системупедагогічних цінностей високих, творчих рівнівкультури [1, 12]. Діалектика педагогічної культурияк феномена заснована на постійному переходіоднієї форми до іншої, повторюючись кожногоразу на більш високому щаблі розвиткуособистості педагога. Науковець, з урахуваннямвище сказаного, розглядає педагогічну культурумайбутнього вчителя як інтегровану єдністьпедагогічних цінностей: цінностейцілей йцінностеймотивів; цінностейзнань; технологічнихцінностей; цінностейвластивостей; цінностейвідношень. “Вони є свого роду осями координат,на основі яких і викреслюється модельпедагогічної культури, які спрямовують ікоригують у соціальному, духовному,професійному, особистісному просторі діяльністьучителя, його перфекціонізм. Указані цінності єструктурними (відносностатичними) компонентами,які гармонійно пов’язані з функціональними(процесуальними) компонентами” [1, 12].

Для визначення основних критеріїв оцінкирівнів сформованості педагогічної культуримайбутніх викладачів музичного мистецтва миорієнтувалися на природу цього явища, щовиявляється як система педагогічних цінностей іспрямовується на учня через суб’єктивнийдуховний світ вчителя [1, 13], на розвитоккультури цілепокладання, педагогічного знання,мислення, почуттів, професійнопедагогічногоспілкування, світоглядної й організаційноїкультури, педагогічної майстерності як еталонвимірювання, який відповідає високому рівнюсформованості педагогічної культури майбутніхвикладачів музики. Адаптуючи інтерпретаціюВ. Мішедченко поняття музичнопедагогічноїкультури майбутніх учителів початкових класів імузики до проблеми нашого дослідження,зазначимо, що педагогічна культура проявляєтьсяу свідомому втіленні в професійній діяльностімайбутнього вчителя музичного мистецтвасистеми музичнопедагогічних знань, умінь інавичок, яка спрямовує музичне навчання йвиховання на основі художньопедагогiчногоспілкування відповідно гармонійному поєднаннюозначених рис. “Вона відображає змiст, обсяг,якiсть та системнiсть педагогiчних i музичнихзнань та умiнь, що дозволяють учителю повноюмiрою реалiзувати свiй творчий потенціал” [3, 7].

Розглядаючи формування педагогічноїкультури майбутніх учителів музичного мистецтваяк результат підготовки, ми визначили сутність,


130

специфіку і структурні компоненти досліджуваногофеномену та рівні його розвитку. З урахуваннямсучасної актуалізації підготовки майбутньоговчителя в аспекті нової шкільної політики,аксіологічних основ його педагогічної діяльностіу якості компонентів структури педагогічноїкультури майбутніх учителів нами були врахованікомпоненти, виокремлені Т. Сидоренко, зокремапотребнісномотиваційний, духовноморальний,когнітивний й діяльніснопрактичний [4, 12].Вони віддзеркалюють компонентну структуру,поширену для дослідження феноменів духовноїкультури суспільства, зокрема, мотиваційного,когнітивного та поведінкового компонентів.

Для характеристики рівнів педагогічноїкультури майбутніх учителів музики намивиділено чотири критерії: емоційномотиваційний, когнітивноаксіологічний,моральносвітоглядний, діяльніснотворчий.

Вважається, що формування педагогічноїкультури майбутніх учителів музичного мистецтвазасобами духовної музики залежить від емоційноїзафарбованості та мотивації навчальної і творчоїдіяльності. Інтерес до самостійного освоєння іподальшого застосування культуротворчогопотенціалу духовної музики в професійнійдіяльності майбутнього вчителя музичногомистецтва виражається в позитивномуемоційному ставленні до духовних піснеспівів,служби Божої, творів академічної музики зрелігійним змістом в цілому, до моральноестетичної довершеності й піднесеності їхньогозмісту, у прагненні до оволодіння теоретичнимизнаннями, виконавськими вміннями, безперервногосаморозвитку у сфері духовного музичногомистецтва, що є необхідною умовою становленнята розвитку педагогічної культури.

Показниками емоційномотиваційногокритерію формування педагогічної культуримайбутніх учителів музичного мистецтва засобамидуховної музики виступають: розвиненість устудентів позитивної мотивації до змістунавчання, педагогічної діяльності, установки напідвищення рівня культури засобами духовноїмузики; потреба у гармонізації власної емоційноїсфери при спілкуванні з духовною музикою,бажання навчити себе й учнів керувати своїмиемоціями; сформованість внутрішньої потреби досамостійного набуття знань в сфері духовноїмузики та їх застосування для творчогоперетворення дійсності.

Когнітивноаксіологічний критерій формуванняпедагогічної культури майбутнього вчителямузичного мистецтва засобами духовної музикибазується на структуруванні необхідного обсягу

теоретичних знань та ціннісних орієнтацій вдекількох групах. Філософські та естетикокультурологічні знання охоплюють: знання продуховну культуру людства, її зміст та структуру,різні наукові підходи до явища культури, культуруяк сферу реалізації людських цінностей, функціїкультури, зміст та форми релігійного мистецтва,наявність загальної мистецької ерудиції у галузірелігійного мистецтва, зокрема української тазарубіжної духовної музики.

Показниками когнітивноаксіологічногокритерію формування педагогічної культуримайбутнього вчителя музичного мистецтвазасобами духовної музики виступають:системність знань про культуру людства, їїскладові та роль у професійній підготовці вчителя;розуміння художньоестетичного змісту духовноїмузики та наявність особистісних оціннихставлень до нього; знання про методику тапрактику використання культуротворчогопотенціалу української духовної музики в школі.

Моральносвітоглядний критерій сформованостіпедагогічної культури майбутнього вчителямузичного мистецтва засобами духовної музикиохоплює структуру базових якостей особистості,які, за висловом Т. Сидоренко, виступаютьпоказником високого рівня сформованостіпедагогічної культури вчителя, зокрема: моральні;особистіснопедагогічні; професійнопедагогічніякості, що формуються в процесі професійноїпідготовки фахівця [4, 8]. Особистісні якостівчителя, такі як моральні, емпатія, любов до дітей,вимогливість, стриманість, врівноваженість,спостережливість, доброзичливість, відповідальність,повага до особистості, естетичний смак вважаютьсяпрофесійно значущими, з одного боку, а з іншого– вони розвиваються під впливом гуманістичноїпедагогічної позиції.

Т. Ткаченко так само підкреслює важливістьособистісного компоненту у формуванніпедагогічної культури майбутнього вчителямузичного мистецтва і вважає, що від ньогозалежить й характер педагогічної праці зокремата її ефективність взагалі [5, 11].

Показниками моральносвітоглядного критеріюв межах нашого дослідження виступають:розвиненість професійно значущих особистіснихякостей майбутнього учителя засобамиспілкування з духовною музикою; сформованістьхудожньоціннісним світом духовної музикигуманістичної педагогічної позиції; орієнтаціяособистості до морального удосконалення,моральної свідомості, духовного підйому.

Діяльнісно-творчий критерій формуванняпедагогічної культури майбутнього вчителя



131 Молодь і ринок №11 (130), 2015

музичного мистецтва засобами духовної музикипередбачає наявність умінь та навичок, творчогодосвіду, особистісних і професійних якостеймайбутніх учителів, що детермінує їм вмайбутньому успішне та ефективне навчанняучнів загальноосвітнього навчального закладу,їхнє виховання на матеріалі духовної музикиукраїнських та зарубіжних композиторів. Данийкритерій допомагає перевірити схильністьмайбутніх учителів музичного мистецтва досамопізнання своїх творчих виявів, досвід їхньоївласної творчої діяльності; визначити ступіньволодіння вміннями, що забезпечують яскравевиконання творчих завдань з демонстрацієюсформованого комплексу навичок роботи зтворами духовної музичної спадщини,відповідність виконавської діяльності студентівїхній педагогічній культурі; дозволяє з’ясуватиступінь самоактуалізації творчих можливостейособистості, спрямованих на формуванняготовності до виявлення педагогічної культури впрофесійній діяльності.

Описуючи даний критерій, науковцізосереджують увагу на широкому комплексіпрофесійних вмінь, навичок та педагогічнихздібностей майбутніх вчителів, формуванніспособів діяльності. В аспекті теми нашогодослідження є актуальними гностичні,проектувальні, конструктивні, організаційні,комунікативні уміння: діяти у художньопедагогічній ситуації відповідно до педагогічноїкультури особистості, обирати найпоказовішийв творчому відношенні музичний матеріал,сучасні педагогічні форми та методи моральносвітоглядного впливу, розробляти тареалізовувати різні форми і види позаурочноїроботи на основі вивчення та виконанняукраїнської та зарубіжної духовної музики;використовувати інноваційні методи навчання назаняттях з елементами моральносвітоглядноговиховання; добирати ефективні художньопедагогічні технології при вирішенні навчальнихта творчих завдань з опанування духовноюмузичною спадщиною, створювати умови, щосприяють розвитку художньотворчих здібностейучнів; викликати високе естетичне та етичнеставлення учнів до виконання духовної музики.

Як важливі художньотворчі спеціальні уміннянами визначаються: аналіз, порівняння,узагальнення, добір засобів сакральногомузичного мистецтва для розкриття змістовноемоційної глибини твору, емоційне втіленнямузичного образу, відтворення специфічноїцерковної манери звукоутворення, голосоведіннята виразності, керування колективною творчою

роботою, обирання доцільного репертуару,виявлення самостійності у застосуваннівиконавських прийомів, інтелектуальнотворчоїактивності.

Показниками діяльнісно-творчого критеріюформування педагогічної культури майбутніхучителів засобами духовної музики виступають:розвиненість педагогічних здібностей (творчих,перцептивних, організаційних) засобами духовноїмузики; оволодіння спеціальними уміннями йнавичками у сфері духовної музики(виконавськими, репертуарними); розвиненістьмузичнопедагогічної творчості, оригінальністьрозв’язання творчих завдань у сфері оволодіннядуховною музикою.

Визначаючи рівень сформованості педагогічноїкультури майбутніх учителів засобами духовноїмузики, варто враховувати всі перелічені вищекритерії. Критерієм оцінювання рівнівсформованості педагогічної культури в межахнашого дослідження ми вважали ступінь проявукожного показника визначених нами критеріїв(компонентів явища) за п’ятибальною шкалою.В розроблених нами бланках для експертнихоцінок виділялися критерії сформованостіпедагогічної культури майбутніх учителів, що всукупності характеризують рівні розвиткудосліджуваного явища в процесі засвоєннядуховної музики. Кожна характеристикакомпонентів визначалася за ознаками прояву йогопоказників кількісно у такий спосіб: 1 – показниксформований на початковому рівні; 2 – показниксформований на ресурсному рівні; 3 – показниксформований на імітаційному рівні; 4 – показникпедагогічної культури сформований натрансформаційному рівні.

Відповідно до наявності критеріїв педагогічноїкультури майбутніх учителів ми виокремили рівніїї сформованості засобами духовної музики.

Перший рівень – початковий (визначаєтьсячисловим проміжком від 1,0 до 3,0), характернийдля студентівмузикантів, які мають початковіпоказники за більшістю критеріїв та показниківпедагогічної культури. Так, в емоційномотиваційній сфері студенти цього рівнявідчувають труднощі у навчанні і вербалізаціїдумок. Спостерігаються слабо виражені танесформовані розвиненість позитивної мотиваціїдо змісту навчання, педагогічної діяльності,установки на підвищення рівня культуризасобами духовної музики; потреба у гармонізаціївласної емоційної сфери при спілкуванні здуховною музикою, бажання навчити себе й учнівкерувати своїми емоціями; не виявляєтьсясформованість внутрішньої потреби до


132

самостійного набуття знань в сфері духовноїмузики та їх застосування для творчогоперетворення дійсності. У когнітивноаксіологічнійсфері відсутні системність знань про культурулюдства, її складові та роль у професійній підготовцівчителя; розуміння художньоестетичного змістудуховної музики та наявність особистісних оціннихставлень до нього, знання про методику та практикувикористання культуротворчого потенціалудуховної музики в школі.

На початковій стадії розвитку знаходятьсяморальносвітоглядні показники, зокрема: устудентів не простежуються розвиненістьпрофесійнозначущих особистісних якостеймайбутнього вчителя засобами спілкування здуховною музикою, сформованість гуманістичноїпедагогічної позиції художньоціннісним світомдуховної музики; орієнтація особистості доморального удосконалення, моральної свідомості,духовного підйому.

У студентів з низьким рівнем сформованостіпедагогічної культури слабо вираженірозвиненість педагогічних здібностей засобамидуховної музики, оволодіння спеціальнимиуміннями й навичками у сфері духовної музики,розвиненість музичнопедагогічної творчості,оригінальність розв’язання творчих завдань усфері оволодіння духовною музикою.

Другий рівень – ресурсний (визначаєтьсячисловим проміжком від 3,1 до 4,0), характеризуєстудентів з позитивнопасивним ставленням домайбутньої педагогічної діяльності та процесуфахової підготовки в університеті. За більшістюкритеріїв педагогічної культури студенти маютьсередні показники. Зокрема, можна спостерігатинедостатньо виражений (формальний) проявмотивації до змісту навчання та педагогічноїдіяльності, зацікавленості підвищенням рівнякультури, гармонізації власного внутрішньогосвіту, емоційного балансу через засвоєннясакральних музичних творів. Невиразним єтяжіння до саморозвитку у сферіперетворювального значення духовної музики.

Загалом студенти з ресурсним рівнемсформованості педагогічної культури поверхневоволодіють знаннями про культуру людства та їїроль у професійній підготовці майбутньоговчителя, тільки фрагментарно розуміютьхудожньоестетичний зміст духовних піснеспівівта інструментальних творів релігійного значення.Під час їхнього спілкування з духовною музичноюспадщиною відчувається формальністьособистісних оцінних суджень, однобічністьдумок та відсутність уявлень про використаннявиховного потенціалу релігійних творів в школі.

Студенти із ресурсним рівнем сформованостіпедагогічної культури виявляють відносноневисокий ступінь розвиненості професійнихздібностей майбутнього вчителя; особистісні риси,важливі для адекватного осягнення змісту тавиразових особливостей духовних музичнихтворів; епізодичність, безсистемність у виразігуманістичної педагогічної позиції при вербальнійінтерпретації смислу музики та інтенції власноїособистості до духовного вдосконалення якрезультату пізнання.

Підчас навчальновиховної діяльності позасвоєнню духовної музики студенти із ресурснимрівнем в цілому демонструють недостатнюяскравість творчих, перецептивних, організаційнихздібностей; наявність виконавських, репертуарнихспеціальних умінь та навичок, творчогонатхнення та оригінальності при озвучуваннідуховних творів.

Третій рівень – імітаційний (визначається від4,1 до 4,7), характерний для майбутніх викладачівмузичного мистецтва, які виявили позитивнийінтерес до обраної професії та процесуформування педагогічної культури в університетізасобами духовної музики. Вони відшукуютьнеобхідну нову інформацію, висуваютьрізноманітні ідеї та гіпотези й за більшістюкритеріїв педагогічної культури високі показники.

Викликає позитивне оцінювання емоційномотиваційна сфера формування педагогічноїкультури студентівмузикантів. В основномусформованою є мотивація до якісного засвоєнняфахових навчальних дисциплін, до опануваннязмісту та методів педагогічної діяльності;органічно вираженими є потреба у гармонійнійдіалогічній позиції особистості та оточуючогосвіту, саморозвитку у інтелектуальній сферіпізнання духовної музики та проекції цих знаньна своє власне життя.

Представники даного рівня демонструютьсформованість, але при помітній відсутностісамостійності суджень, у виявленні системнихкультурологічних знань, відчутті культуротворчогопотенціалу художньоестетичного змісту духовноїмузики, усвідомленні знань про методику тапрактику використання духовної музики в школі.

Майбутнім викладачам музичного мистецтвацього рівня у процесі пізнання духовної музикивластиві періодичні вияви професійно значущихособистісних якостей фахівця; педагогічноїпозиції, орієнтованої на ціннісний світ релігійнихтворів; морального удосконалення, моральноїсвідомості, духовного підйому.

Засобами духовної музики у студентівдостатньо розвинені педагогічні здібності,



133 Молодь і ринок №11 (130), 2015

набутий певний репертуарний та виконавськийдосвід, періодично виявляються стійкі ознакимузичнопедагогічної творчості, відбуваєтьсяпошук оригінальності розв’язання творчихзавдань.

Четвертий рівень – трансформаційний(визначається числовим проміжком від 4,8 до 5,0),притаманний майбутнім учителям музичногомистецтва, педагогічна культура яких виявляєтьсяяскраво. Вони вміють практично використовуватинабуті фахові знання, вміння та навички,спроможні займатись фаховою діяльністю, а такожвирішувати завдання теоретичного таприкладного характеру відповідно до фаху.

Такий рівень відповідно мають студенти зповною мірою сформованими потребамипідвищення рівня культури засобами духовноїмузики, навчити себе й учнів керувати своїмиемоціями, до самостійного набуття знань в сферідуховної музики та їх застосування для творчогоперетворення дійсності. У них яскравовиявляється системність знань про матеріальнута духовну культуру суспільства, її роль упрофесійній підготовці вчителя музичногомистецтва ЗОШ, наявність особистісних оціннихставлень до змісту та виразових засобів духовноїмузики, знань про методичні засади навчальновиховної роботи в школі на матеріалі сакральноїмузичної спадщини.

Представники даного рівня демонструютьяскравість виявлення педагогічних компетенцій,світоглядну зрілість у питаннях інтерпретаціїзмісту духовних творів, що вивчаються; духовногопідйому під час засвоєння естетичного світусакральної музики. Такі студенти володіють увеликому обсязі творчими, перцептивними,організаційними, виконавськими навичкамиопанування духовної музики; розвиненістюкреативної складової музичнопедагогічноїдіяльності, зокрема, при виконанні творчихзавдань.

Висновки. Отже, розглянувши критерії,показники та рівні сформованості педагогічноїкультури майбутніх учителів музичного мистецтвазасобами духовної музики можна констатувати,що вони є одними з найважливіших вимог допедагогічного експерименту, якіснимнаповненням змісту феномену, на визначенняякого спрямоване дослідження. Критерій єознакою, на основі якої проводиться оцінка абокласифікація явища; мірилом оцінки, судження;необхідною та достатньою умовою проявлення абоіснування явища чи процесу. Розроблені намикритерії, показники та рівні деталізуютькомпонентну структуру педагогічної культуримайбутніх учителів музичного мистецтва.

1. Гриньова В.М. Формування педагогічноїкультури майбутнього вчителя (теоретичний таметодичний аспект): монографія / В.М. Гриньова.– Харків: Основа, 1998. – 300 с.

2. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. – 2002. – №1.

3. Мішедченко В.В. Формування музично-педагогічної культури майбутніх учителівпочаткових класів і музики: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.02 “Теорія і методика навчання музики імузичного виховання” / Валентина ВасилівнаМішедченко. – К., 2002. – 19 с.

4. Сидоренко Т.Д. Дидактичні основиформування педагогічної культури майбутньоговчителя: автореф. дис.на здобуття наук.ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.09 “Теоріянавчання” / Тетяна Дмитрівна Сидоренко. –Кривий Ріг, 2011. – 36 с.

5. Ткаченко Т.В. Формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителямузики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. пед. наук: спец. 13.00.04 “Теорія і методикапрофесійної освіти” / Тетяна ВолодимирівнаТкаченко. – Х., 2000. – 22 с.



“Не виходь у світ, а повертайся до самого себе: всередині людини знаходиться правда”.

Аврелій Августин Блаженний християнський теолог і церковний діяч

“Хто шукає – не помиляється”.


134

Постановка проблеми у загальномувигляді. Педагогічна діяльність яктворчий процес досліджується

недостатньо. Позначається складність проблеми,її багатогранність, що виникає від неповторностіпедагогічних явищ та дозволяє називатипедагогіку не лише наукою, але і мистецтвом.Цілком слушно зауважують окремі дослідники, щопричиною існування негативних педагогічнихявищ є “формальне ставлення до педагогічноїтворчості, поверховий характер інноваційнихпроцесів, наявність негативних стереотипів ташаблонність мислення педагогів” [9, 26].

Потреба ж розібратися у суті і чинникахформування і розвитку творчості педагога велика,

оскільки в сучасних умовах це один з принципівпрофесійної праці викладача.

Аналіз досліджень за проблемою. У теоріїта практиці психологопедагогічних дослідженьученими розглядаються різні підходи щодостановлення та розвитку педагогічногопрофесіоналізму (І.Д. Бех, С.У. Гончаренко,М.В. Гриньова, І.А. Зязюн, В.І. Євдокімов,О.М. Пєхота та ін.) Аспектами науковихдосліджень були різноманітні процеси творчоїпедагогічної діяльності, а саме: сучасні інноваційніпроцеси як продукт творчої педагогічної діяльності(О.М. Пєхота), творчий потенціал зростанняпедагогічного професіоналізму в системіметодичної підготовки (Г. Данилова), основні

УДК 378.12

Наталія Кардашук, викладач вищої категорії, методист,кафедри природничо-математичних дисциплін,

Луцького педагогічного коледжу

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ВИКЛАДАЧАВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У статті розглядаються чинники, що впливають на розвиток педагогічної творчості викладачавищого навчального закладу, становлення педагогів початківців та зростання їх творчої активності.Актуальність цієї проблеми обумовлюється високою потребою в розробці теоретичних і практичнихаспектів розвитку професійної творчості викладача.

Ключові слова: педагогічна творчість, наукова творчість, творчий процес, творча ситуація,творче зростання, творча активність.

Літ. 11.

Наталия Кардашук, преподаватель высшей категории, методист,кафедры естественно-математических дисциплин,

Луцкого педагогического колледжа

ФАКТОРЫ РАЗВИТИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ТВОРЧЕСТВА ПРЕПОДАВАТЕЛЯВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

В статье рассматриваются факторы, которые влияют на развитие педагогического творчествапреподавателя высшего учебного заведения, становления начинающих педагогов и роста их творческойактивности. Актуальность этой проблемы обусловливается высокой потребностью в разработкетеоретических и практических аспектов развития профессионального творчества преподавателя.

Ключевые слова: педагогическое творчество, научное творчество, творческий процесс, творческая

ситуация, творческий рост, творческая активность.

Natalia Kardashuk, Teacher of Higher Category, Methodologist, Natural Sciences and Mathematics Department

Lutsk Pedagogical College

FACTORS OF TEACHER‘S PEDAGOGICAL WORK DEVELOPMENT AT HIGHEREDUCATIONAL ESTABLISHMENT

The article reveals factors, that influence teacher‘s pedagogical work development at a higher educationalestablishment, newcomer teachers formation and increase of their creative activity.Significance of this problemis caused by a strong demand in development of theoretical and practical aspects of teacher‘s pedagogicalwork development.

Keywords: pedagogical work; scientific work; creative process; creative situation; creative increase;creative activity.

© Н. Кардашук, 2015


135 Молодь і ринок №11 (130), 2015

компоненти творчої педагогічної діяльності(І.А. Зязюн), проблеми педагогічної творчостівчителя у спадщині В.О Сухомлинського(М. Антонець) [9; 4; 10; 6; 5; 2] та ін.

Метою статті є розгляд чинників розвиткутворчого потенціалу викладача та обґрунтуванняумов, які сприяють розвитку індивідуальноїтворчості, самореалізації та підвищеннюкомпетентності особистості педагога.

Виклад основного матеріалу дослідження.Професійна творчість педагога зазвичайрозглядається в двох взаємозв’язаних івзаємообумовлюючих видах: наукова творчість іпедагогічна творчість. Перше означає постійнийпошук, створення нових знань, виявлення новихзакономірностей і обґрунтування принципів, якііснують в педагогічних явищах. Основнимзавданням педагогічної творчості є розкриття ізастосування нових, оптимальних системповідомлення знань, залучення студентів до вжезнайденого в науці і практиці підготовки фахівців,розвитку у них умінь самостійно працювати,осягаючи вершини професійної майстерності.

Педагогічна творчість стосується різних сторіндіяльності викладача. Продуктом творчогопедагогічного пошуку можуть бути нові навчальнітехнології, оригінальні виховні ідеї, форми іметоди виховання, нестандартні підходи вуправлінні навчальновиховним процесом [3, 326].

Праця викладача завжди припускає творчість,оскільки він постійно пов’язаний з особоюстудента, що росте, розвивається, набуваєзнання, уміння, переконання, звички. У кожногоці процеси протікають унікально, на тлі різногосприйняття світу, неоднакової міри розвиткумислення, здібностей, природних задатків.Знайти, сконструювати кращі поєднанняособових якостей людини і умов його вихованняі навчання з урахуванням рівня розвитку творчезавдання викладача.

Таким чином, творчість педагога доцільновизначити як індивідуальну своєрідну системуйого розумових і практичних дій з оновленняучбововиховного процесу шляхом розробки,конструювання його нових елементів, усуненнязастарілих засобів, форм і методів роботи,реалізації принципово нових, оригінальних,ефективних рішень педагогічних завдань.

Причому усі форми та види діяльності, яківиконує викладач вищого навчального закладу,завжди педагогічно орієнтованими. Особистостіпедагога як соціальному типу органічно належитьособливий професійний тип світовідношення –педагогічне ставлення до всього оточуючогосередовища, до кожної людини, до кожної речі, зякою він зустрічається. Це особливе педагогічне

ставлення до світу ще називається педагогічнимпокликанням (див. напр. Морозов іЧернілевський [8], які на цьому понятті будуютьвсю свою теорію самовиховання і творчостіпедагога вищої школи).

Творчість викладача розвивається під впливомоб’єктивних і суб’єктивних передумов.Об’єктивними передумовами виступають:соціальні стосунки в країні, педагогічному істудентському колективах, прогрес в науці ітехніці, вдосконалення умов і засобів підготовкистудентів, зростання педагогічної майстерностівикладацького складу [7, 274].

Серед суб’єктивних система поглядіввикладача на процеси, що відбуваються всуспільстві, його моральність, духовні цінності,покликання до професії, робота з людьми,прагнення до самовираження в педагогічнійроботі, його особисті якості творця.

Виявлені особливості педагогічної творчості:співтворчість із студентами, спресованість у часі,неповторність ситуацій і завдань, відносністьотриманих результатів, органічне поєднаннярізних видів творчості та ін. Умови, в якихпроявляється ця специфіка, своєрідні:регламентація творчості викладача вищогонавчального закладу нормативними документами;субординація в стосунках, обумовленавідмінністю в посадах; характер завдань, щовирішуються тощо.

Педагогічна творчість стосується різних сторіндіяльності викладача. Продуктом творчогопедагогічного пошуку можуть бути нові навчальнітехнології, оригінальні виховні ідеї, форми іметоди виховання, нестандартні підходи вуправлінні навчальновиховним процесом.Сучасні дослідження переконують, що педагогічнатворчість починається з глибинного розуміннявикладачем сутності своїх педагогічних дій вумовах цілісної системи роботи.

Відомо, що головною особливістю творчоїособи є потреба в творчості, яка визначається,переважно, способом життя і діяльності людини.Отже, якості творчої особи нерозривно пов’язаніз суспільноісторичними умовами їх формуванняі розвитку у викладача. Орієнтація в цих якостяхдає можливість виявити творчі риси педагога,зосередити увагу на їх розвитку і саморозвитку,застерегти від обмеження і пригнічення.

Усі психічні риси особистості (сприйняття,мислення, почуття тощо) істотно перетворюютьсяу зв’язку із створенням нового, з творчістю,утворюючи особливу визначеність, що дозволяєїх згрупувати за основними етапами творчогопроцесу, тому що кожен етап вимагає особливихпроявів якостей особистості [1, 93].


136

Першим етапом творчого процесу є етапвиникнення творчої ситуації. На цьому етапівідбувається зіткнення викладача з новим,невідомим; настає стадія творчої невизначеності,напружених зусиль із пошуку оптимальноговаріанту дій: йде прихована, мало усвідомлювана,а то і несвідома робота думки. В результатіздійснюється усвідомлення проблеми, їїсуперечності і можливих шляхів вирішення. Тутнайбільш важливі якості: почуття новизни,незвичності явища; чуйність до протиріч,критичність, схильність до творчого сумніву;здатність випробовувати інформаційний голод(“жадоба пізнання”), внутрішня боротьба думок.

Наприклад, однією з якостей творця є почуттянового. Досвід свідчить, що серед викладачів є люди,що вважають за краще жити і працювати “безновин”: так зручніше і спокійніше. Це і є педагогибез творчого вогника, як правило, люди, слабкідухом, котрі бояться якихнебудь змін, чіпляютьсяза відоме, звичне. Особливо небезпечно, коли такілюди займають ключові, відповідальні пости. Вонистають самі чиновниками від педагогіки і оточуютьсебе подібними “фахівцями”.

Викладач стає творцем, коли у ньогосформовані: стабільний інтерес до нового,прогресивного, досконалого; емоційноестетичніриси творчості; розвинене уміння бачитинезвичайне в звичайному, поновому поглянутина звичне, дивуватися з того, що відбувається.

На другому етапі творчого процесу –евристичному, здійснюється генерування ідеї,задуму, синтез нового; розвиток рішення цьогозадуму, його конкретизація. Для реалізації цихтворчих дій особливої значущості набуваютьінтуїція, творча уява, оригінальність мислення,емоційна збудливість, сміливість і рішучість втворчій ситуації.

Якщо викладач володіє, наприклад,розвиненою інтуїцією, тобто сплавом досвіду ірозуму, то він, поза сумнівом, матиме врозпорядженні здатність до творчої уяви,фантазію, що дозволяє пов’язати суперечливе.Інакше кажучи, проявляти справжню творчість,діалектичне мислення.

Навпаки, коли викладач є обережним, боїтьсяпрацювати із студентами в ключі вирішеннядіалектичних протиріч, допускає змішеннядіалектичного мислення з формальнологічним,тоді доводиться констатувати відсутність у ньогоширокого, філософського підходу до об’єктівтворчого інтересу, недостатній розвитокфундаментальної творчої здатності.

Третій, завершальний етап, припускаєобґрунтування нового, перевірку і втілення впедагогічну практику. Для цього етапу творчого

процесу істотні такі якості, як самокритичність,наполегливість в доведенні справи до кінця,здатність користуватися різними формамидоказів, обґрунтування результатів творчості,достатня широта і глибина знань, досвіду і уміньдля втілення нового в педагогічному процесі.

Поза сумнівом, якщо у викладача недостатньорозвинені, наприклад, самокритичність (відноснорезультатів творчості), наполегливість в доведеннісправи до кінця, то сама краща ідея, гіпотеза,концепція, задум виявляться неспроможними абонереалізованими.

Зрозуміло, якості, що набувають особливогозначення на тому або іншому етапі творчогопроцесу, діють на усіх його етапах. Поєднуючисьз неповторними рисами конкретного викладача,особливостями його творчих пошуків, вониутворюють унікальний сплав творчоїіндивідуальності.

Проблема творчого зростання викладача – одназ найбільш актуальних, оскільки вдосконаленняйого педагогічної майстерності є головноюумовою підвищення якості учбововиховногопроцесу.

Відомо, що регулювати і направляти активністьлюдини можна тільки тоді, коли знаєш мотивийого діяльності. Дослідження показало, щодомінуючими мотивами діяльності викладачіввищих навчальних закладів є: прагненнявиростити із студентів порядних людей,різнобічно підготовлених фахівців; чесно ісумлінно виконувати свої службові обов’язки;підтримка з боку адміністрації і колег; потреба втворчості і самоствердженні; прагнення бутивисококласним фахівцем тощо.

Останніми роками різко зросла значущістьматеріальних стимулів професійного зростання,премій, заохочень і нагород, а також позитивноїоцінки діяльності педагога, підтримки йогоноваторських ініціатив.

Значну роль в активізації творчого зростаннявикладача грають внутрішні мотиви, щосформувалися під впливом минулого досвіду.Тому жорстко управляти професійнотворчимрозвитком педагога неможливо. Отже, потрібнестворення, передусім, зовнішніх умов, які бстимулювали розвиток мотивації творчостівикладача, оптимальний прояв необхіднихякостей. Це підвищує вірогідність посилення йоготворчої активності.

Серед вказаних чинників велику значущістьмають керівники педагогічних колективів.Опитування викладачів показують, що головнуроль в стимулюванні їх професійнотворчогозростання грають три чинники: керівники вишу,кафедр; вивчення науковометодичної літератури,



137 Молодь і ринок №11 (130), 2015

особливо новинок в області психології і педагогіки;контрольні перевірки учбового заняття.

Вивчення конкретних форм підвищеннякваліфікації в стимулюванні творчості викладачівпоказало, що найбільш дієвим є відкрите і пробнезаняття, неформальна взаємодопомога колег ісамостійна робота по самовдосконаленню. Значнослабший вплив участі викладача в роботіпредметнометодичних секцій і взаємневідвідування занять згідно затвердженого плану,відвідування і аналіз заняття керівниками,особливо співробітниками учбових відділів.

Найбільше цінується відвідування відкритогозаняття досвідченого колеги, коли дійснодемонструється досвід авторитетного в колективіпедагога, якщо, звичайно, заняття не носитьхарактер парадного заходу.

Сильним стимулом творчої активності єнеформальне ділове спілкування викладачів. Воноперевершує за своєю результативністю багатоофіційно встановлених форм методичної роботи,оскільки завжди цільове, тобто спрямоване назадоволення конкретної потреби викладача вотриманні методичної допомоги, що враховуєіндивідуальні особливості його особи. В ролінеофіційних консультантів виступають зазвичайвикладачі, близькі до цього педагога за стилемсвоєї діяльності.

У зв’язку з цим правомірним є висновок:важливою умовою підвищення результативностіметодичної роботи є її індивідуалізація,задоволення актуальних запитів конкретноговикладача. Якщо розглядати об’єктивні чинники,що впливають на творчу активність педагога збоку методів, то слід помітити переважаннякомунікативних методів впливу: вимог(пропозицій, рекомендацій, директивних вказівоктощо); оцінок (схвалень, похвал, підтримки,засуджень, осуду); методів громадського заохоченняі матеріального стимулювання [11, 342].

Найбільш сильними стимулами є оцінніметоди: прояв доброзичливої уваги до успіхівпедагога з боку керівництва вищого навчальногозакладу і колег. Схвалення і підтримка колективупедагогів, уміння керівників помітити, оцінити іпідтримати позитивне, новаторське в роботівикладача мають виключно важливе значення.Визначальна роль цих чинників відзначаєтьсяабсолютно усіма творчо працюючимикерівниками.

Таким чином, творча активність педагогазалежить, кінець кінцем, від усіх елементівситуації, що склалася, а це означає, що проблемапедагогічної творчості може бути успішнорозв’язана тільки комплексно. При цьомупровідну роль відіграє активізація самостійних

зусиль викладача по освоєнню досягненьпсихології і педагогіки, передової практики.

Особливої уваги в колективі потребуютьпочаткуючі викладачі. Як правило, вони відноснодобре розбираються в теорії, але слабо володіютьпедагогічною технікою. Останнє – справанаживна. Проте в структурі особи викладача єтакі якості, які розвиваються з ранніх періодівжиття (уміння поставити себе на місце іншоїлюдини, проникнути в її духовний світ,справедливість, тактовність, мовна культура,емоційновольова стабільність тощо) і визначаютьпридатність до педагогічної, творчої діяльності.

Процес оволодіння педагогічною діяльністюназивається професійною адаптацією. Передусім,це адаптація емоційна: пристосовування до новогонезвичного життєвого устрою, зняття станупідвищеного збудження через відчуттянезвичності і новизни. Це – доситьшвидкоплинний процес.

Надзвичайно важливим чинником, якийстимулює творче зростання початкуючогопедагога, є допомога досвідчених колег, особливона перших порах професійного становлення. Цядопомога найбільш ефективна, коли вонанадається не лише в офіційному, але інапівофіційному плані, коли стосунки міжвикладачами стають відвертими, проявляєтьсясимпатія, теплота, взаємодопомога, почуття ліктя,що так необхідно новачкові.

Висновки. Усі розглянуті чинники всукупності складають систему роботи попідвищенню творчого зростання викладачів. Зазмістом вона охоплює вирішення наступнихзавдань: забезпечення управління чинниками, щовпливають на процес творчого зростання;стимулювання власної активності і самостійності;привертання уваги педагогічного колективу доновацій; організацію творчої співпраці педагогівпочатківців з досвідченими; використання усьогодіапазону засобів і методів, які сприяють творчомузростанню викладачів; формування і розвитокіндивідуального стилю діяльності педагога яктворця.

1. Александров А.Д. Творческая сущностьчеловека // Человек в зеркале наук. СПб.: изд. СПб.университета, 1993. – 160 с.

2. Антонець М.Я. Дидактичні проблемизагальноосвітньої школи у педагогічній спадщиніВ.О. Сухомлинського [монографія] / Антонець М.Я.– К.: Вища школа, 2008. – 247 с. – (Першотвір).

3. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / Гончаренко С. – К.: Либідь, 1977. – 376 с.

4. Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагогав ХХІ столітті/ Данилова Г.С. // Рідна школа. – 2003.– № 6. – С. 6 – 9.


138

5. Загвязинский В.И. Педагогическое творчествоучителя / Загвязинский В.И. // Сов. педагогика. –1988. – № 1. – С. 70 – 75.

6. Зязюн І.А. Особливості професійної підготовкипедагога / Зязюн Іван Андрійович // Філософія освітиХХІ століття: проблеми і перспективи;[методологічний семінар]. Зб. наук. праць. – Вип.3. – К., 2000. – С. 36 – 42.

7. Иваницкий А.Т. Педагогика и психологиявысшей школы. СПб., 1996. – 575 с.

8. Морозов А.В., Чернилевский Д.В. Креативная

педагогика.– Учеб. пособие. – М. Академическийпроект, 2004. – 2-е изд. – 560 с.

9. Остапчук О. Система роботи учителя –основа творчої педагогічної діяльності / ОстапчукО. // Рідна школа. – 2011. – № 3. – С. 21 – 26.

10. Пехота Е.Н. Индивидуализация профессионально-педагогической подготовки учителя: [монография] /Пехота Елена Николаевна. – К.: Вища школа, 1997. – 146 с.

11. Сластенин В.А., Исаев М.Ф., Мищенко А.И.,Шиянов Е.Н. Педагогика: Учебное пособие. М.:Школьная Пресса, 2000. – 512 с.


© С. Сухорукова, 2015

Постановка проблеми. Майбутній педагог єбезпосереднім реалізатором державної політикищодо розвитку й формування підростаючогопокоління. Від професіоналізму педагога значноюмірою залежить якість його педагогічної діяльностіщодо виховання і навчання майбутньогопокоління.

На сучасному етапі розвитку національноїсистеми педагогічної освіти ця аксіома зумовлюєзростання вимог до підготовки педагога, зокремавихователя дітей дошкільного віку.

Важливою проблемою залишається пошукефективних шляхів, забезпечення необхідних ідостатніх умов для вдосконалення процесу

УДК 378:373.2.011.3 – 51

Світлана Сухорукова, викладачКомунального закладу “Харківська гуманітарно-педагогічна академія” ХОР

КОМПОНЕНТИ, КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАЙБУТНІХ

ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУУ статті схарактеризовані компоненти, критерії та показники технології формування

індивідуального стилю педагогічної діяльності майбутнього вихователя. Визначено та обґрунтовано,що структура індивідуального стилю професійної діяльності вихователя дітей дошкільного вікускладається із сукупності взаємопов’язаних компонентів.

Ключові слова: компоненти, критерії, показники, технологія, індивідуальний стиль.Літ. 7.

Светлана Сухорукова, преподавательКоммунального учреждения “Харьковская гуманитарно-педагогическая академия” ХОС

КОМПОНЕНТЫ, КРИТЕРИИ И ПОКАЗАТЕЛИ ТЕХНОЛОГИИ ФОРМИРОВАНИЯИНДИВИДУАЛЬНОГО СТИЛЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ У

БУДУЩИХ ВОСПИТАТЕЛЕЙ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТАВ статье охарактеризованы компоненты, критерии и показатели технологии формирования

индивидуального стиля педагогической деятельности будущего воспитателя. Определено и обоснованно,что структура индивидуального стиля профессиональной деятельности воспитателя детей дошкольноговозраста состоит из совокупности взаимосвязанных компонентов.

Ключевые слова: компоненты, критерии, показатели, технология, индивидуальный стиль.

Svitlana Sukhorukova, Lecturer of Public Institution “Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy”

COMPONENTS, CRITERIA AND INDICATORS FOR THE TECHNOLOGY OFFORMATION OF INDIVIDUAL STYLE OF PROFESSIONAL ACTIVITY AT THE

FUTURE TEACHERS OF CHILDREN OF PRESCHOOL AGEThe article describes the components and criteria and indicators of technology of formation of individual

style of pedagogical activity of the future educator. It was determined and soundly that the structure of individualstyle of professional work of the teacher of preschool children consists of a set of interrelated components.

Keywords: components, criteria, indicators, technology, personal style.

КОМПОНЕНТИ, КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГОСТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

139 Молодь і ринок №11 (130), 2015

формування педагога як висококваліфікованогофахівця, здатного до творчої організації всіх ланокособистісно зорієнтовано педагогічного процесу,до самореалізації та самовдосконалення.

Таким чином, проблема формуванняіндивідуального стилю професійної діяльностімайбутнього педагога дошкільної ланки освіти єактуальною на сьогодні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Поняття “педагогічна технологія” ґрунтовнодосліджували І. Прокопенко та В. Євдокімов [5,64]. Вони визначили його як суто наукове і точневідтворення педагогічних дій, що гарантуютьуспіх.

Інші вчені визначають педагогічну технологіюяк: проект певної педагогічної системи, якареалізується практично (В. Беспалько) [2, 42];продуману в усіх деталях модель спільноїпедагогічної діяльності з проектування, організаціїта проведення навчального процесу з безумовнимзабезпеченням комфортних умов для учнів івчителя (В. Ченцов); сукупність прийомів,застосовуваних у якійнебудь справі,майстерності, мистецтві (тлумачний словник);змістовну техніку реалізації навчального процесу(В. Беспалько).

Формулювання цілей статті. Теоретичнообґрунтувати компоненти, критерії та показникитехнології формування індивідуального стилюпедагогічної діяльності майбутнього вихователядітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. В роботахІ. Зімньої та Н. Щеліхової поняття “індивідуальнийстиль педагогічної діяльності” розглядається і вроботах, які стверджують, що стиль педагогічноїдіяльності відображає її специфіку й включаєстиль управління, стиль саморегуляції, стильспілкування та когнітивний стиль педагога [6, 70].

Г. Берулава характеризує індивідуальний стильособистість в її потенційному розвитку, творчостіта діяльності. “Стиль індивідуальності – цеінтегральна характеристика функціональноїсистеми індивідуальних властивостей, щовиявляються в тих складових людськоїактивності, що не контролюються свідомістю іспрямовані на задоволення базових потребсуб’єкта” [1, 81].

Конкретні результати дослідження проблемиіндивідуального стилю педагогічної діяльностівихователя певною мірою розкриті в науковихроботах також ученихпедагогів і психологів якА. Адлер, В. Загвязинський, Є. Климов, Т. Кузнєцова,В. Мерлін та інші.

Таким чином, під індивідуальним стилемпрофесійної діяльності майбутнього вихователя

дітей дошкільного віку ми будемо розумітисукупність професійнопедагогічних знань, уміньта навичок, індивідуальних властивостей,психологопедагогічних здібностей, якіобумовлюють індивідуальну своєрідністьзастосування ним методів та прийомів у процесіпрофесійної підготовки та навчальновиховноїдіяльності.

Формування індивідуального стилюпрофесійної діяльності у майбутніх вихователів маєвраховувати особистісні якості та педагогічніздібності педагога, вміння визначати власнупрофесійну позицію, спрямовувати своюдіяльність на ефективну педагогічну взаємодію;вихователь повинен оволодіти психологопедагогічними знаннями, прагнути досаморозвитку і самокорекції власногоіндивідуального стилю професійної діяльності.

Узагальнюючий аналіз матеріалів з даноїпроблеми дозволив виокремити компоненти,показники та критерії технології формуванняіндивідуального стилю професійної діяльностімайбутніх вихователів дітей дошкільного віку.

Ми констатували певне розмаїття підходів довизначення структурних компонентів багатьмавченими, а саме: особистісний, змістовнопроцесуальний, рефлексивнооцінювальний,креативний (Х. Шапаренко); мотиваційний,когнітивногносеологічний, емоційнотворчий,прогностичноконструктивний, рефлексійнокорекційний (І. Вохмяніна); мотиваційний,комунікативний, творчий (Ж. Ковалів);когнітивний, процесуальнодіяльнісний,особистісний (К. Ткаченко).

Відповідно до зазначених компонентів ученіназивають такі критерії та показники:

мотиваційноцільовий, змістовопроцесуальний,рефлексивнооцінювальний, креативний(Х. Шапаренко);

мотиваційний, когнітивногносеологічний,емоційнотворчий, прогностичноконструктивний,рефлексійнокорекційний (І. Вохмяніна);

ціннісноорієнтований (професійна позиція;мотиваційна спрямованість; самопізнання),комунікативноорієнтований (контактність,комунікабельність, емоційна культура),інноваційноорієнтований (новаторство, творчаініціатива, педагогічна інтуїція) (Ж. Ковалів);

мотиваційний, когнітивнодіяльнісний,особистіснооцінний (К. Ткаченко).

Спираючись на аналіз наукової літератури,індивідуальний стиль професійної діяльностімайбутніх вихователів дітей дошкільного віку мирозглядаємо на основі структурних компонентівособистості (К. Платонов), компонентів


140

педагогічної діяльності (Н. Кузьміна) та відповіднодо загального змісту його педагогічної діяльностіі визначаємо його як сукупність взаємопов’язанихкомпонентів, а саме: мотиваційноособистісний,когнітивний, рефлексивнокорекційний такреативний.

Мотиваційноособистісний компонентвключає в себе особистісні якості та педагогічніздібності особистості, відбиває наявністьмотиваційноцільової готовності, що передбачаєстійку педагогічну спрямованість інтересів іпотреб, що передбачає бажання вихователяпрацювати в обраній сфері, його інтерес довзаємодії з учасниками педагогічного процесу(ядром такої спрямованості є гуманістичнеставлення до дітей, здатності до емпатії),розуміння ціннісних орієнтацій професії педагога,позитивне ставлення до себе як до професіонала,спрямованість на досягнення більш високогорівня професіоналізму та готовності досаморозвитку.

Мотиваційна сфера особистості єінтегративним феноменом, що характеризуєтьсясукупністю соціальних настанов, цінніснихорієнтацій, інтересів, які утворюють основумотивів, тобто все те, що включає поняттяспрямованості особистості (Л. Карпова та інші).

Самопізнання педагога розглядається яквизначення самооцінки власної особистості зметою самоствердження у професійній діяльності.

Когнітивний компонент характеризуєтьсянаявністю науковотеоретичних педагогічнихзнань основ педагогічної взаємодії. Він включаєкомплекс психологічних знань та вмінь; науковопрофесійні знання; гнучкість, критичність,аналітичність та креативність мислення; якостіінтелекту; ерудицію, самопізнання [6, 125].

Рефлексивнокорекційний компонент полягаєу сформованості рефлексивних умінь, якізабезпечують усвідомлення майбутнімвихователем себе як суб’єкта професійноїдіяльності; самооцінку і самокорекцію власногоіндивідуального стилю.

Креативний компонент свідчить про здатністьпедагога до саморозвитку і творчого перетвореннядійсності в процесі навчальновиховної роботи здітьми дошкільного віку.

Креативний компонент є одним знайважливіших складників професійної діяльностімайбутнього педагога, який визначає готовністьдо саморозвитку, вияву ініціативи у прийняттірішень щодо переосмислення власнихможливостей, вирішення творчих завдань,формування нового власного досвіду.

Нами з’ясовано, що відповідно до означених

компонентів технології навчання окремі науковцівиділяють різні критерії та показники [О. Насонова,І. Цар та ін.].

У своєму дисертаційному дослідженні О. Насонова[4, 122] вказує на важливість особистісного тапрофесійного компонентів індивідуального стилюпрофесійної діяльності та виділяє такі основнікритерії визначення рівня його сформованості:

процесуальнодіяльнісний: професійні уміння– конструювання та організація діяльності;

індивідуальноособистісний: наявністьвнутрішньої потреби до здійснення педагогічноїдіяльності, рефлексії й елементів творчості.

І. Цар виділяє наступні критерії та показникиіндивідуального стилю професійної діяльностімайбутнього вчителя гуманітарного профілю:

гностичності (професійні психологопедагогічні знання – знаннями предмета, способівпедагогічної комунікації, психологічнихособливостей учнів; самопізнання – своєїособистості і своєї діяльності; наявність мотивупрофесійної діяльності);

професійної творчості (професійнаспрямованість; професійні психологопедагогічніуміння – комунікативні уміння, умінняконструювати та організовувати власнудіяльність; наявність творчості – творче мислення,творча уява, пошук нових способів роботи,прагнення та уміння доводити творчі здобутки докінця);

рефлективності (рефлексивна позиція;здатність до самооцінки) [7, 62].

У виборі критеріїв для нашого дослідження миопиралися на концепцію діяльності учителярозроблену А. Марковою [3, 76], яка виділяє вній такі складові:

1) професійні педагогічні і психологічні знання;2) професійні педагогічні уміння;3) професійні психологічні позиції й установки

учителя;4) особистісні властивості, які забезпечують

оволодіння професійними знаннями та уміннями.Отже, ми дійшли висновку про доцільність

виділення таких критеріїв сформованостііндивідуального стилю професійної діяльностівихователя:

індивідуальноособистісний: наявністьвнутрішньої потреби до здійснення педагогічноїдіяльності, рефлексії й елементів творчості;

когнітивний: наявність теоретичних знаньоснов педагогічної взаємодії, уміння аналізуватипедагогічні ситуації, здатність до гнучкого тапродуктивного мислення.

рефлексивнокорекційний: оволодіннярефлексивними вміннями та уміннями



141 Молодь і ринок №11 (130), 2015

самооцінки, сформованість самодіагностичнихвмінь щодо оцінки рівня власного індивідуальногостилю; ступінь оволодіння корекційнимивміннями щодо рівня сформованості власногоіндивідуального стилю;

інноваційноорієнтований: забезпечуєтьсянаступними показниками:новаторство, щореалізується у пошуку нових методів, прийомівздійснення власної діяльності, у розробці своїхметодичних модифікацій, у власномупедагогічному внеску; творчим потенціалом, щопроявляється у багатій фантазії, наявностіобразного мислення, творчих ідей, які дозволяютьприймати оригінальні вирішення педагогічнихситуацій та креативно організовувати навчальнийпроцес;педагогічна інтуїція, що допомагаєвідчувати специфіку педагогічних взаємовідносин,формулювати гіпотези своєї діяльності,передбачати її результативність.

Висновки і перспективи подальших розвідоку даному напрямі дослідження. Таким чином,ефективне вирішення висунутих завданьможливе за умови цілеспрямованої розробкизастосування технології, реалізація якоїзабезпечить підвищення рівня сформованостііндивідуального стилю педагогічної діяльностімайбутнього вихователя у процесі фаховоїпідготовки.

Відповідно технології нами були визначені такікомпоненти формування індивідуального стилюпрофесійної діяльності у майбутнього вихователя:мотиваційноособистісний, когнітивний,

рефлексивнокорекційний, креативний тавідповідні їм критерії і показники.

Подальші дослідження ми пов’язуємо звизначенням етапів формування індивідуальногостилю професійної діяльності у майбутньоговихователя.

1. Берулава Г.А. Стиль индивидуальности:теория и практика / Г.А. Берулава // Учебное пособие.– М.: Педагогическое общество России, 2001. – С. 44.

2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогическойтехнологии / В.П. Беспалько. – М. : Педагогика,1989. – 192 с.

3. Маркова А.К. Психология профессионализма/ А.К. Маркова. – М., 1996.– 309 с.

4. Насонова Е.Е. Формирование индивидуальногостиля деятельности педагога-валеолога в процессепедагогической практики: дисс. … канд. пед. наук:13.00.08 / Насонова Елена Евгеньевна. – Москва,2001. – 268 с.

5. Прокопенко І.Ф. Педагогічні технології:навч. посіб. / І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокимов. –Х.: Колегіум, 2006. – 224 с.

6. Турянська В.Е. Психологічна культура якчинник успішності професійної діяльностімайбутнього інженера-педагога: дис. ... канд. психол.наук: 19.00.03 / В.Е. Турянська. – Харків, 2009. – 218 с.

7. Цар І.О. Педагогічні технології формуванняіндивідуального стилю професійної діяльності умайбутнього вчителя гуманітарного профілю:автореф. дис... канд. наук: 13.00.04 / Цар ІринаОлегівна. – Тернопіль: – 2011. – 20 с.



“Історія – це свідок часів, світоч правди, життя пам’яті, наставниця життя, вісниця старовини”.

Марк Тулій Цицерон древньоримський філософ

“Той, що створив тебе без тебе, тебе без тебе не спасе”. “Поки ти борешся – ти переможець”.


“Все, що відбувається в нашому особистому і суспільному житті, окрім гріха,

відповідає Божому плану”. Блаженніший Любомир Гузар

Верховий архієпископ

142

Постановка проблеми. Ера інформаційногосуспільства, яка наступила в результатібурхливого розвитку інформаційно

комунікаційних технологій та їх широкоговпровадження у всі сфери людської діяльності,ставить перед особистістю, державою,суспільством нові завдання та орієнтири щодо

подальшого розвитку. Крім того, вимагаєуточнення, вдосконалення, а, нерідко, івстановлення нових “правил гри” у стосунках міжрізними суб’єктами. За останні два десятиліття вУкраїні було прийнято близько двох десятківзаконодавчих та програмних документів, якібезпосередньо пов’язані з діяльністю в

Сергій Терещенко, аспірант Уманського державного педагогічного університетуімені Павла Тичини

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

У статті розкриваються нормативно-правові аспекти становлення та розвитку інформаційногосуспільства в Україні. Систематизовано перелік Законів України щодо становлення та розвиткуінформаційного суспільства, доведено вплив світових тенденцій у сфері інформатизації соціально-економічної сфери на прийняття відповідних законів в Україні. Розкрито встановлені передумови, щовплинули на їх прийняття. Здійснено пілотажний аналіз основних вітчизняних державних документів, якірегламентують впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у різних видах життєдіяльностікраїни. Обґрунтовано сфери застосування цих законів, досліджено нормативно-правові основи, якірегулюють відносини між суб’єктами, що виникають в процесі інформаційної діяльності.

Ключові слова: інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційні технології, законодавство,законодавчі документи, електронна комерція.

Табл. 1. Літ. 18.

Сергей Терещенко, аспирант Уманского государственного педагогического университетаимени Павла Тычины

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ СТАНОВЛЕНИЯ И РАЗВИТИЯИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ

В статье раскрываются нормативно-правовые аспекты становления и развития информационногообщества в Украине. Систематизирован перечень Законов Украины относительно становления и развитияинформационного общества, доказано влияние мировых тенденций в сфере информатизации социально-экономической сферы на принятие соответствующих законов в Украине. Раскрыты установленныепредпосылки, которые повлияли на их принятие. Осуществлен пилотажный анализ основныхотечественных государственных документов, регламентирующих внедрение информационно-коммуникационных технологий в различных видах жизнедеятельности страны. Обоснованно действияэтих законов, исследованы нормативно-правовые основы, регулирующие отношения между субъектами,возникающие в процессе информационной деятельности.

Ключевые слова: информационное общество, информационно-коммуникационные технологии,законодательство, законодательные документы, электронная коммерция.

Serhiy Tereshchenko, Postgraduate of Uman Pavlo Tychyna State Pedagogical University

LEGAL ASPECTS OF THE FORMATION AND DEVELOPMENTOF INFORMATION SOCIETY IN UKRAINE

The article deals with legal aspects of the formation and development of informative society in Ukraine.The list of Laws of Ukraine concerning the formation and development of the informative society is systematized,the impact of global trends in the field of informatization of socio-economic sphere on adoption of appropriatelaws in Ukraine is proved. Pre-conditions that influenced on their adoption are described. Pilotage analysis ofthe principle national state documents, which regulate the implementation of ICT in different fields of country’sactivity is provided. Spheres of application of these laws are rationalized, substantive legal framework, whichregulates relationship between the subjects arised up in the process of informative activity is researched.

Keywords: informative society, informative and communicative technologies, legislation, legislativedocuments, e-commerce.

УДК 316.3(477):004:342

© С. Терещенко, 2015


143 Молодь і ринок №11 (130), 2015

інформаційному суспільстві. Тому важливо знати,використовувати та дотримуватись нормативноправових аспектів, які встановлені цими актами.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питання щодо встановлення сутності, основнихознак інформаційного суспільства розкриваютьсяв працях зарубіжних вчених Д. Белла, М. Кастельса,Ф. Махлупа, Й. Масуда, М. Порада, Т. Стоуньера,Е. Тоффлера, Ю. Хаяші, а також вітчизнянихнауковців О. Баранова, В. Даніл’яна, В. Гавловського,А. Колодюка, Р. Калюжного, В. Цимбалюка та ін.

Метою даної статті є аналіз і систематизаціязаконодавчих документів України, які стосуютьсястановлення та розвитку інформаційногосуспільства, вплив на цей процес світовихтенденцій та положень.

Виклад основного матеріалу дослідження.Бурхливий розвиток комп’ютерної техніки тамереж, який відбувається протягом останніхдесятиліть, призвів до якісних змін в житті всьоголюдства. Комп’ютери зайшли в кожний дім, вкожну організацію, стали звичним інструментомвикористання у повсякденному житті людини,незалежно від її віку. Вони значно полегшилидоступ до інформації та знань, дали великіможливості раціонально використовувати їх дляполіпшення матеріального забезпечення,культурного та духовного життя людей. Цевідобразилось не тільки на приватному життіокремої людини, а й призвело до переходусуспільства на якісно новий рівень розвитку, якийдістав назву “інформаційне суспільство”.

Вперше термін “інформаційне суспільство”було використано наприкінці 60х років минулогостоліття японськими дослідниками (авторствоприписують професорові Токійського технологічногоінституту Ю. Хаяші), які з’ясовували перспективипоширення комп’ютерних технологій та їх вплив,в першу чергу на економіку країни. Засновникомтеорії інформаційного суспільства вважають Д. Белла,який у свої праці “Прихід постіндустріальногосуспільства” встановив п’ять його вимірів:

перехід від економіки виробництва товарівдо обслуговуючої економіки;

перевага професійнотехнічного класу у поділінаселення за родом занять;

провідна суспільна роль теоретичного знанняяк джерела нововведень і політичнихформулювань; контроль технології і технологічноїоцінки;

створення нової “інтелектуальної технології”при ухваленні рішень [1].

Американський соціолог та футуролог ЕлвінТоффлер, автор ідеї “інформаційного цивілізації”у своїй книзі “Третя хвиля” стверджує, щолюдство пережило дві величезні хвилі змін –

сільськогосподарську та індустріальну революції.Третя хвиля почала “накочуватись” у другійполовині ХХ століття і, за словами Тоффлера,починає стирати прірву між виробником(“produser”) та споживачем (“consumer”),формуючи особливу економіку, яка поєднуєобидва фактори, – “prosumer”. Тому вона можестати першою за весь період історії посправжньому людською цивілізацією [16].

Крім терміну “інформаційне суспільство” удеяких працях дослідників можна зустріти такі,які дають красномовну характеристику сучасногосуспільства: Lifelong Learning Society (СуспільствоПожиттєвого Навчання), Digital Society (Цифровесуспільство), NetIntellect Society (СуспільствоМережевого Інтелекту), Global Society (ГлобальнеСуспільство), Silicon Society (КремнієвеСуспільство).

За даними дослідників ще у 1955 році кількістьпрацівників розумової праці та сфериобслуговування, так званих “білих комірців”,перевищила кількість “синіх комірців” –робітників, а у 1991 році витрати на придбанняінформації та інформаційнокомунікаційнихтехнології у США досягли 112 млрд. доларів іперевищили витрати на придбання виробничихтехнологій та основних фондів (107 млрд.доларів). Саме цей рік американські вчені назвалипершим роком інформаційного суспільства.

Враховуючи загальні тенденції розвиткусуспільства та спираючись на дослідженнянауковців, світові організації провели великукількість заходів, на яких були розроблені тазатверджені стратегічні програми і плани дій щодорозвитку інформаційного суспільства. Так, у 1994році Європейська комісія розробила – План дійєвропейського шляху до інформаційногосуспільства.

У липні 2000 року країнами Великої вісімки(G8) було підписано “Окінавську хартіюглобального інформаційного суспільства”, у якійзазначається, що інформаційнокомунікаційнітехнології є одним із найбільш важливих факторіввпливу на формування суспільства ХХІстоліття [15]. Інформаційне суспільство дозволяєлюдям більш широко використовувати свійпотенціал і реалізовувати свої цілі. Як відміченоу документі, задача створення передбачуваної,транспарентної і недискримінаційної політики танормативної бази, необхідної для інформаційногосуспільства, лежить на урядах. Тому необхіднопопіклуватись про те, щоб правила і процедури,які мають відношення до ІТ, відповідали коріннимзмінам в економічних угодах із врахуваннямпринципів ефективного партнерства міждержавним і приватним сектором, а також


144

транспарентності та технологічної нейтральності.Такі правила повинні бути передбачуваними тасприяти зміцненню ділової і споживчої довіри.Хартія закликала всіх у державному таприватному секторах ліквідувати міжнароднийрозрив в області інформації та знань з метоюпросування соціального та економічного прогресув усьому світі.

За ініціативою Організації Об’єднаних Наційна початку століття було проведено Всесвітнійсаміт з питань інформаційного суспільства. Напершому етапі (Женева, 2003) були прийнятіДекларація принципів побудови інформаційногосуспільства як глобальної задачі в новомутисячолітті та затвердження Плану дій, завданняякого полягало у побудові відкритого для всіхінформаційного суспільства, поставити потенціалзнань та ІКТ на служіння розвитку, а такождосягнення тих цілей розвитку, які погоджені наміжнародному рівні, вирішувати нові задачі нанаціональному, регіональному і міжнародномурівнях [2; 3]. На другому етапі (Туніс, 2005) булиприйняті Туніські зобов’язання [18] та Програмадля інформаційного суспільства [17], які вказуютьна розвиток існуючих та можливих фінансовихмеханізмів для вирішення задач ІКТ для цілейрозвитку, важливість управління Інтернетом, якцентрального елемента інфраструктуриінформаційного суспільства, необхідностівпровадження та наступної діяльності всіх рішеньі зобов’язань, прийнятих в процесі Женевського іТуніського етапів. Саме на заклик Туніськогосаміту Генеральна Асамблея ООН у березні 2006року своєю резолюцією проголосила 17 травняВсесвітнім днем інформаційного суспільства.

Україна також не залишилась остороньпроцесів і тенденцій, які стосувалисяінформатизації суспільства. Від моментупроголошення незалежності і до тепер булоприйнято ряд законів, програм, постанов танаказів Президента, Кабінету Міністрів України,урядових організацій і відомств щодо регулюваннята нормативного забезпечення діяльності,пов’язаної з інформацією. Так, ще у 1992 роцібуло прийнято Закон України “Про інформацію”,який регулює відносини щодо створення,збирання, одержання, зберігання, використання,поширення, охорону та захист інформації [11].

У 1998 році був прийнятий закон України “ПроНаціональну програму інформатизації”, головноюметою якої є “…створення необхідних умов длязабезпечення громадян та суспільствасвоєчасною, достовірною та повною інформацієюшляхом широкого використання інформаційнихтехнологій, забезпечення інформаційної безпекидержави” [12].

У вересні 2007 року Верховною Радою Українибув прийнятий, на нашу думку, один ізстратегічних документів щодо розбудовиінформаційного суспільства в нашій державі –Закон України “Про Основні засади розвиткуінформаційного суспільства в Україні на 2007 –2015 роки”, який базується на положеннях,напрацьованих на Всесвітньому саміті з питаньінформаційного суспільства, та ПостановіВерховної Ради України від 1 грудня 2005 року“Про Рекомендації парламентських слухань зпитань розвитку інформаційного суспільства вУкраїні”. Цей документ визначає одним ізголовних пріоритетів державної політики Українипрагнення побудувати інформаційне суспільство,яке “…орієнтоване на інтереси людей, відкритедля всіх і спрямоване на розвиток” [13]. ЗгідноЗакону, інформаційне суспільство – цесуспільство, в якому кожен може створювати інакопичувати інформацію та знання, мати до нихвільний доступ, користуватися та обмінюватисяними для можливості повною мірою реалізуватисвій потенціал, який сприятиме суспільному іособистому розвитку та підвищуватиме якістьжиття. Побудова такого суспільства можлива заумови співпраці і солідарності громадян,приватного сектору економіки, органів державноївлади та місцевого самоврядування як нанаціональному, так і на міжнародному рівнях.

Важливим для безпосередньої економічноїдіяльності було прийняття Законів України “Проплатіжні системи та перекази коштів в Україні” та“Про електронну комерцію”. Перший з них визначаєзагальні засади функціонування платіжних систем ісистем розрахунків. До платіжних інструментіввіднесено електронні платіжні засоби, які даютьзмогу зберігати інформацію, необхідну дляелектронного переказу, та ініціювати їх переказ.Серед таких засобів виділяють:

мобільний платіжний інструмент, якийреалізований в апаратнопрограмному середовищімобільного телефону або іншого бездротовогопристрою користувача;

платіжна (пластикова чи іншого виду) картка; платіжні пристрої, такі як банківський

термінал, платіжний термінал та ін. [14].Важливим є той факт, що користувачами таких

засобів можуть бути як юридичні, так і фізичніособи. Крім того, як суб’єкти господарювання,так і фізичні особи, мають змогу бутикористувачами електронних грошей – одиницьвиміру, які зберігаються на електронних пристрояхі приймаються як засіб платежу. Ця норма надаєможливість будьякій людині здійснюватиперекази коштів за допомогою електроннихплатіжних засобів.



145 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Інший важливий економічний закон – ЗаконУкраїни “Про електронну комерцію”, – деюреприрівнює правочини щодо набуття, зміни абоприпинення цивільних прав та обов’язків, якіздійснюються з використанням інформаційнотелекомунікаційних систем дистанційно, до тих,що здійснюються “традиційними” способами.Тобто електронна комерція офіційно стала одниміз видів господарської комерційної діяльності(підприємництва), мета якої – отриманняприбутку.

Закон визначає організаційноправові засадидіяльності у сфері електронної комерції, визначаєправа і обов’язки учасників відносин тавстановлює порядок вчинення електроннихправочинів.

Серед основних принципів правовогорегулювання у сфері електронної комерціїважливим є “… однаковість юридичної силиелектронних правочинів та правочинів, укладенихв іншій формі, передбаченій законодавством” [8].

Можна навести ще ряд фактів, якіпідтверджують рівносильність правочинівелектронної комерції та господарської комерційноїдіяльності:

продавець (виконавець, постачальник)товарів, робіт, послуг в електронній комерції підчас своєї діяльності зобов’язаний забезпечитидоступ інших учасників до такої інформації якнайменування юридичної особи (прізвище, ім’я,по батькові підприємця), юридичну адресу (місцепроживання), ідентифікаційний код, відомості проліцензію та інші дані, визначені законодавством;

права та обов’язки покупця (замовника,споживача) товарів, робіт або послугвизначаються законодавством України, зокремаЗаконом України “Про захист прав споживачів”;

інформування потенційних покупців(замовників, споживачів) здійснюється відповіднодо вимог Закону України “Про рекламу”;

електронний договір укладається тавиконується в порядку, передбаченому Цивільнимта Господарським кодексами України;

момент виконання продавцем обов’язкупередати покупцеві товар визначається згідно зположеннями Цивільного кодексу України прокупівлюпродаж.

Крім того, Законом визначаються терміни, яківже стали повсякденними для нашого часу:“електронна торгівля”, “Інтернетмагазин”,“інформаційні електронні послуги”, “комерційнеелектронне повідомлення”.

Для забезпечення реалізації доступу кожногодо інформації та знань, про що зазначалось вище,важливими кроками стали прийняті Закони

України “Про доступ до публічної інформації” та“Про адміністративні послуги”. Законамипередбачено можливість надання інформації таадміністративних послуг шляхом їх оприлюдненняна офіційних вебсайтах в Інтернеті, на Єдиномудержавному вебпорталі відкритих даних [5] тачерез Єдиний державний порталадміністративних послуг [4].

Для організації швидкого та оперативногообміну інформацією, зниження витрат напересилання повідомлень, розпоряджень, наказівта інших управлінських документів державнимиорганами, органами місцевого самоврядування,підприємствами, установами та організаціями всіхформ власності використовуються електроннідокументи. Організаційноправові засади їх обігута використання встановлено Законом України“Про електронні документи та електроннийдокументообіг” [7]. Такий документообігздійснюється через телекомунікаційні мережіспеціального або загального користування та заумови використання надійних засобівелектронного цифрового підпису. Правовийстатус такого підпису та відносини, яківиникають при його використанні, визначеноЗаконом України “Про електронний цифровийпідпис” [6], який був прийнятий одночасно зпопередньо вказаним Законом. Електроннийцифровий підпис за правовим статусомприрівнюється до власноручного підпису абопечатки. Він призначений для ідентифікаціїпідписувача та підтвердження цілісності даних велектронній формі.

В таблиці 1 подано перелік Законів України,які, на нашу думку, регламентують діяльністьта регулюють відносини між суб’єктами вінформаційному суспільстві. Це прямозасвідчує долучення нашої держави досвітових тенденцій щодо формування тарозвитку інформаційного суспільства,входження до європейського та світовогоінформаційного простору.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Отже, прийняття в Україні правовоїбази щодо становлення і розвитку інформаційногосуспільства стало запорукою його розбудовивсередині держави та її входження до глобальногоінформаційного простору. Перспективиподальших розвідок у даному напрямку вбачаємоу вивченні та аналізі змісту державних танормативних документів, які стосуютьсяінформаційного суспільства, виокремленні етапіврозвитку інформаційного суспільства на рівніУкраїни та світу.


146

1. Деніел Белл. Прихід постіндустріальногосуспільства [Електронний ресурс] . – Режимдоступу: http://kdpu.edu.ua.

2. Женевська Декларація принципів, Женева, 12грудня 2003 [Електронний ресурс] . – Режимдоступу: http://nkrzi.gov.ua/index.php.

3. Женевський План дій. Женева, 12 грудня 2003[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nkrzi.gov.ua/index.php.

4. Закон України “Про адміністративні послуги”від 06.09.2012 № 5203-VI [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5203-17.

5. Закон України “Про доступ до публічноїінформації” від 13.01.2011 № 2939-VI [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

6. Закон України “Про електронний цифровийпідпис” від 22.05.2003 № 852-IV [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/852-15.

7. Закон України “Про електронні документи таелектронний документообіг” від 22.05.2003 № 851-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/851-15.

8. Закон України “Про електронну комерцію” від03.09.2015 № 675-VIII [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/675-19.

9. Закон України “Про захист інформації вінформаційно-телекомунікаційних системах” від05.07.1994 № 80/94-ВР [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80/94-вр.

10. Закон України “Про захист персональнихданих” від 01.06.2010 № 2297-VI [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.

11. Закон України “Про інформацію” від02.10.1992 № 2657-XII [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

12. Закон України “Про Національну програмуінформатизації” від 4 лютого 1998 року №74/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/74/98.

13. Закон України “Про Основні засади розвиткуінформаційного суспільства в Україні на 2007-2015роки” від 9 січня 2007 року № 537-V [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537

14. Закон України “Про платіжні системи тапереказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року№ 2346-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2346-14

15. Окінавська хартія глобальногоінформаційного суспільства, 22 липня 2000 року[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/998_163.

16. Третя хвиля / Елвін Тоффлер; переклад занглійської (А. Євси за редакцією В. Шовкуна)[Електронний ресурс]. К: Всесвіт, 2000., – 475 с.– Режим доступу: http://www.socd.univ.kiev.ua/LIB/PUB/T/TOFFLER/toffler.pdf.

17. Туніська програма для інформаційногосуспільства, 18 листопада 2005 [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://nkrzi.gov.ua/index.php.

18. Туніське зобов’язання, 18 листопада 2005[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nkrzi.gov.ua/index.php.

Таблиця 1. Законодавство України щодо формування та розвитку інформаційного суспільства

Рік прийняття

Назва закону

1992 Про інформацію

1994 Про захист інформації в інформаційнотелекомунікаційних системах

Про Національну програму інформатизації 1998

Про Концепцію Національної програми інформатизації

2001 Про платіжні системи та переказ коштів в Україні

Про електронні документи та електронний документообіг

Про електронний цифровий підпис

2003

Про телекомунікації

2007 Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки

2010 Про захист персональних даних

2011 Про доступ до публічної інформації

2012 Про адміністративні послуги

2015 Про електронну комерцію




147 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми. В сучаснихумовах весь світ переживає дужескладний та відповідальний період:

загострення другої глобальної екологічної кризи,релігійні та міжнаціональні конфлікти, бурхливийматеріальнотехнічний розвиток на фоні занепадуморальних та культурних цінностей особистостіта суспільства в цілому. В зв’язку з цим системаосвіти, яка склалась на основі уявлень і понять,опираючись на філософські ідеї класичної освітине придатна для сучасних педагогічних інновацій.Їх теоретичне осягнення передбачає іншісвітогляднофілософські уявлення про освіту тапобудову навчальновиховного процесу. Ці танизка інших аспектів даної проблеми сриялизародженню та становленню гуманістичноїпарадигми освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідеїгуманізму пронизують філософськопедагогічнудумку з часів античності. Початок філософіїгуманістичної освіти було покладено філософамиСократом, Платоном, Арістотелем ще до появипедагогіки як самостійної науки (ХVІ ст.). Пізніше

гуманістичні ідеї розвивали Я. Коменський,У. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський,Г. Сковорода та ін.

Значний внесок у розробку теорії гуманізмузробили М. Бердяєв, І. Борзенько, А. Горєлов,І. Зайченко, В. Кувакін, А. Кудішина, А. Рибін таін. Проблема гуманізму у філософському аспектірепрезентована в наукових працях В. Гузенко,А. Здравомислова, Н. Кіяшко, А. Круглова,В. Кувакіна, П. Куртца, К. Ламонта, В. Лейбіка,О. Рогової, Ю. Хоменко, В. Широкової, В. Ядовата ін.

Новий етап в розвитку гуманістичноїпедагогіки визначився запровадженнямособистіснозорієнтованого навчання і виховання(Ш. Амонашвілі, І. Бех, В. Білоусова, С. Гончаренко,О. Савченко, І. Якиманська).

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми У вітчизняній та зарубіжнійфілософській, психологічній, культурологічній,соціологічній та педагогічній науці проводятьсяактивні дослідження гуманізму та гуманістичнихаспектів. Проте спеціалізовано проблематика

УДК 37.013:165.742]:316.47](045)

Оксана Горак, аспірант Київського інституту проблем виховання при НАПН України

ФІЛОСОФІЯ ГУМАНІЗМУ. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГУМАНІСТИЧНОЇПАРАДИГМИ ОСВІТИ

У статті розглядаються сутність та зміст поняття гуманізм, висвітлюються парадигми філософіїгуманізму, розкриваються передумови становлення гуманістичної парадигми освіти. На основі аналізунаукової літератури доведено, що ключовим критерієм ефективності даної системи є побудоваміжособистісних відносин на гуманістичних засадах та моральних цінностях.

Ключові слова: гуманізм, філософія гуманізму, гуманістична парадигма освіти.

Літ. 17.

Оксана Горак, аспирант Киевского института проблем воспитания при НАПН Украины

ФИЛОСОФИЯ ГУМАНИЗМА. СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕГУМАНИСТИЧЕСКОЙ ПАРАДИГМЫ ОБРАЗОВАНИЯ

В статье рассматриваются сущность и содержание понятия гуманизм, освещаются парадигмыфилософии гуманизма, раскрываются предпосылки становления гуманистической парадигмы образования.На основе анализа научной литературы доказано, что ключевым критерием эффективности даннойсистемы является построение межличностных отношений на гуманистических принципах и моральныхценностях.

Ключевые слова: гуманизм, философия гуманизма, гуманистическая парадигма образования.

Oksana Horak, Postgraduate Kyiv Institute of Problems of Education of NAPS of Ukraine

PHILOSOPHY OF HUMANISM. FORMATION AND DEVELOPMENTOF HUMANISTIC PARADIGM OF EDUCATION

The paper discusses the nature and meaning of humanism, highlights the paradigm of philosophy ofhumanism, and reveals preconditions of formation of the humanistic paradigm of education. Based on theanalysis of the scientific literature it proved that the key criterion for the effectiveness of this system is to buildinterpersonal relationships on humanistic principles and moral values.

Keywords: humanism, philosophy of humanism, humanistic paradigm of education.

© О. Горак, 2015

ФІЛОСОФІЯ ГУМАНІЗМУ. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОКГУМАНІСТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ

148

філософії гуманізму в цілому залишає місцебагатьом не розкритим досі питанням, якіпотребують подальшого розгляду та конкретизаціїз урахуванням специфіки нашого дослідження.

Мета статті: на основі аналізу науковоїлітератури розкрити сутність поняття “Гуманізм”,здійснити ретроспективний аналіз даного поняттята визначити загальну концепцію гуманістичноїпарадигми освіти.

Виклад основного матеріалу На межі третьоготисячоліття проблема гуманізму актуальна нетільки в національному, а й у загальнопланетарному плані. Термін “гуманізм” (лат.humanism – людяний, людський) ввів у науковийобіг у 1808 році німецький педагог Ф. Нітхаммер,який вкладав у це слово вищу, самодостатню ісамопізнавальну значимість людини іхарактеризував антилюдським все, що створюєумови для відчуження і самовідчуження людини.

У науковій літературі поняття “гуманізм”трактують порізному: як філософський і етикосоціологічний принцип відношення до людинияк до вищої цінності [3, 143]; як систему поглядівна людину як на найвищу цінність, що передбачаєблаго людини критерієм суспільної оцінки, апринцип людяності – необхідною нормоювідносин між людьми [6, 143]; як світогляд, уцентрі якого ідея людини як вища цінність іпріоритетна стосовно себе реальність у ряді всіхінших матеріальних і духовних цінностей [4]; якфеномен культури, що стимулює загальнийпрогрес світової цивілізації.

Окрім того, видатний італійський гуманістЛ. Бруні визначав гуманізм як “пізнання тихречей, які стосуються життя і звичаїв, яківдосконалюють та прикрашають людину”.Головною є здатність людини робити вибір міждобром і злом і творити добро [3, 127]. На думкуВ. Ярошенко, під гуманізмом, необхідно розумітикардинальну зміну в саморозвитку суспільнихвідносин, пов’язаних з тим, що підставою длявизначення дійсності стає не зовнішній світ, арозвинений суспільний суб’єкт [7, 4]. Російськийкультуролог Т. Панфілова характеризує поняттягуманізму як “історично обумовлену системупоглядів, що визнає людину самодостатньоюцінністю, розглядає її як свідомий об’єкт своїх дій,розвиток якого за законами власної діяльності єнеобхідною умовою розвитку суспільства” [2, 16].Сучасні ж науковці гуманізм розглядають як однуз фундаментальних характеристик суспільногобуття та свідомості, певний напрямок мисленнята діяльності, що орієнтується на благо всіх людейяк найвищу цінність та вищий зміст життя прибезумовній повазі до свободи кожної особистості.

На основі цього можемо зазначити, щопочинаючи від витоків гуманізму і завершуючисьогоденням, ключовою характеристикою даногопоняття є визнання людської гідності вищоюцінністю світу.

Варто зауважити, що впродовж всієї людськоїісторії гуманістичні тенденції можна простежитиу всіх релігіях світу, в історії всіх існуючихсоціокультурних організацій та унайрізноманітніших проявах. Так, гуманістичнапарадигма сходу, базується на принципівсеєдності, недопустимості насильства людина тавіруваннях у долю, на яку неможливо вплинути;екологічний гуманізм, головним критерієм якогоє осмислення людиною гармонійногоспівіснування людини з природою; західноєвропейська парадигма, яка включає гуманістичніідеї античності та християнства. Найпершимзразком античного гуманізму виступає –“пайдейя”, яка визначається як внутрішнякультура душі, з особливими рисами, вихованняяких відбувається в істинному вигляді, відповіднодо людської природи [5]. Християнськийтеогуманізм, якому притаманна особиста свобода,схильність до індивідуалізації і антропоцентризму;гуманізм Сіло – (основні постулати якого буловикладено в кінці 60х років XX ст. в АргентиніМ. Кобосом (псевдонім Сіло) відкидає будьякіпрояви насилля над людиною і висуває гіпотезузародження в світі нової епохи духовності, якаповинна підтримувати людину у її прагненні довдосконалення; вчення Вернадського проноосферу – одна з найвизначніших гуманістичнихпарадигм XX ст. Дана модель гуманізму пропонуєгармонійне співіснування людини з природою наоснові формування методологічних установок длякультурних, соціальних, економічних, юридичних,політичних діалогів, які розгортаються у всьомусвіті і як єдність всеможливих методологічнихпринципів для перспективного розвиткусуспільства на загальнокультурному рівні.

В історіографічному аспекті, гуманізм втіливсяу наступні концепції: ренесансний гуманізм,раціональний неогуманізм, ліберальний,комуністичний та соціалістичний гуманізм,глобальний гуманізм, трансгуманізм,громадянськитй гуманізм.

Ренесансний гуманізм виник на основіхристиянського гуманізму у XIV – XV ст. і ввібравв себе культурний потенціал античності,спрямований на розвиток індивідуальнихздібностей особистості та полягав в обґрунтуванніземного життя людини та людської природи. Йогоголовним постулатом стало повернення відтеоцентризму до антропоцентризму;



149 Молодь і ринок №11 (130), 2015

раціональний неогуманізм, що характерний дляепохи нового часу та Просвітництва, виник наоснові секуляризації, яка відбулась у всіх сферахдуховного життя суспільства. Такожнеогуманізмом називають сучасну течію, в якійзосередженні ідеї про необхідність етичної,гуманістичної експертної оцінки науковихдосліджень. З поглядів неогуманістів людинапереносить акцент із світу сакрального у світматеріальний; ліберальний гуманізм, головноюцінністю якого було проголошення прав людинина свободу, приватну власність та індивідуалізмяк найвищих надбань. Л. Балашов досліджуючигуманізм прийшов до висновку: “Не можеіснувати лібералізм без гуманізму, а гуманізм безлібералізму. Лібералізм – це гуманізм в аспектісвободи, а гуманізм – це лібералізм в аспектілюдяності” [1]; комуністичний гуманізм, можнарозглядати як протилежність ліберальномугуманізму. З точки зору основоположниківмарксизму: “Наймана праця, яка експлуатуєтьсякапіталістом з метою отримання зиску, заперечуєлюдську особистість, виснажує її природу, руйнуєдух. Тільки в колективі індивід всебічнорозвивається” [7]; соціалістичний гуманізм –основні постулати якого заключаються включовому принципі: “Все для блага людини”;трансгуманізм (англ. – transhumanism – черезлюдину) – трансгуманізм інколи називаютьпостгуманізмом або ньюгуманізмом – сучаснийматеріалістичний філософський рух, в основіякого лежить припущення, що людина не останняланка еволюції, а отже на зміну людськомуінтелекту прийдуть інші форми розуму: іншіістоти чи небіологічна конструкція. Цяраціональна ідея базується на переосмисленнідосягнень в перспективі науки, світогляду, якийвизнає можливість та прагнення глобальних зміну сутності людини за допомогою передовихтехнологій, з метою ліквідування страждань,старіння та смерті і значно підвищити фізичні,розумові та психологічні можливості людини;громадянський гуманізм основні установки якого– рівноправність, опора на закон “єдиний длявсіх”, свобода думки, вибору, толерантність тавіротерпимість – характерні для моральнихцінностей; громадянський гуманізм виступає застворення більш людяного суспільства центромякого є людяність та інші природні цінності;глобальний гуманізм спрямований на те, щобоб’єднати світ у прагненні всесвітньоїсправедливості. Для такої ідеології пізнавальні,ціннісні, оціночні критерії підпорядковуютьсявиявленню сенсу людського буття в глобальномусвіті, де людині належить виявити свої етнічні

корені, самоідентифікуватись в різноманітнихкультурних спільнотах. Метою даної моделігуманізму є спроба створити єдиний культурнийпростір, в якому безконфліктно співіснуютьпредставники різних релігій та національностей;

Становлення та розвиток гуманістичних ідейне могло залишити поза увагою і гуманістичнупарадигму освіти, яка як самостійний напрямутвердилась в кінці XIX поч XX ст. Центромпедагогічного процесу прибічники цьогонапрямку вважали унікальну цілісну особистістьлюдини. Завданням гуманістичної парадигмибули, з одного боку, виявлення та розвитокспецифічних особливостей дитячої особистості,а з іншого – створення та реалізація умов, які бзабезпечували вільний розвиток дитини та їїпідготовку до вільного творчого й щасливогожиття в майбутньому. На противагу авторитарнійпедагогіці, в якій превалювала монологічна форманавчання, а система виховання була пов’язана зістрахом покарання, прибічники гуманістичноїпедагогіки передбачали використаннядослідницького методу, створення в освітньомузакладі такої моральноінтелектуальноїатмосфери, яка б стимулювала духовний розвитокдитини. Передумовами виникнення даної моделіосвіти стали: поперше ідеї діалогу, співпраці,взаємодії, необхідності розуміння іншої точки зору,поваги особистості, її прав, обумовленості життяз боку вищих трансцендентальних начал; подругепотреба у філософськопедагогічних ідеях, які бмогли закласти фундамент методології новоїпедагогіки та інтелектуальної реконструкціїтрадиційного навчального процесу, а такожпорівняння результатів успішності в освітнійсистемі різних країн та розуміння що вони єнаслідком розвитку гуманістичної філософії освітицих країн, а також ступеня взаємодії філософії ізпедагогічною теорією та практикою; по третєсистема, яка склалась на основі уявлень і понять,опираючись на філософські ідеї класичної освіти,яка протягом XIX – XX ст. еволюціонувала,розвивалась та все ж її основні риси залишилисьнезмінними: мета та зміст освіти, форми і методинавчання, способи організації педагогічногопроцесу виявились не придатними для сучаснихпедагогічних інновацій, оскільки їх теоретичнеосягнення передбачає інші світогляднофілософські уявлення про освіту.

Провідною тенденцією сучасної педагогіки єзвернення до світоглядних основ, “звернення” доособистості. Ця тенденція характеризує сучаснупедагогічну практику. Переорієнтація педагогікиі практики на особистість та її розвиток,відродження гуманістичних традицій, саме у


150

цьому полягає найважливіше завданняпоставлене самим життям. Його вирішення впершу чергу вимагає розробки гуманістичноїфілософії освіти, що виступатиме в якостіметодології педагогіки.

Модель виховання можна зобразити у виглядісукупності положень, що виражають інтересиоб’єктів виховання, як певної соціальної групи,яка потребує соціального захисту, отримання правлюдини як громадянина, освіти, вільного виборувласної життєвої позиції, залучення її доцінностей загальнолюдської культури та творчогорозвитку. Такий методологічний підхід даєпідстави розглядати виховання, як гуманітарнупрактику, яка забезпечує умови для розвиткудитини, як особистості.

Нова ідеологія виховання дозволяє відновитиціннісні пріоритети у вихованні, подолативідношення до дитини, як складника виховноїсистеми, підвищити її активність як особистості,розширити межі свободи та життєтворчості. Данамодель сприяє подоланню технократичнихтенденцій в педагогічному мисленні, яківиявляються в односторонній орієнтації педагогівна прищеплення учням знань, умінь, навиківпотураючи особистістю, її внутрішнім світом,мотивацією. Подолання технократизму наближаєпедагогічний процес до інтересів особистості,формує його розуміння як життєвого суб’єкта, ане знаряддя досягнення цілей суспільства тадержави.

Таким чином наукова складова педагогічноїдіяльності змінює свій традиційний зміст. Відподачі кінцевих та абсолютних знань провиховання і навчання вона перекваліфіковуєтьсяна обумовлення відкритих потенційносмисловихорієнтирів, тобто побудову усіх складовихнавчальновиховного процесу за законамигуманізму.

Висновки. Отже, аналіз історичної і сучасної

літератури дає можливість сформулювати основніпріоритети модернізації освіти, які полягають узабезпеченні всебічного розвитку особистості наоснові гуманістичних ідеалів. Таким чином, вцентрі гуманістичної парадигми освіти є унікальнацілісна особистість, а провідною концепцією єпереорієнтація педагогіки на особистість та їїрозвиток в системі традиційного гуманістичноговиховання.

Виходячи із вищенаведеного, методологіюгуманістичної педагогіки можна розглядати яксукупність теоретичних положень про педагогічніпізнання і перетворення дійсності на основігуманістичної сутності філософії освіти.

Перспективи подальших досліджень вбачаємоу реалізації основних гуманістичних ідей унавчальновиховному процесі.

1. Балашов Л. Тезисы о гуманизме// материалыРГО фонд “Человечность” 2008. – URL: http://www. humanism.ru/tezis.htm)

2. Бітаєв В.А. Естетичне виховання ігуманізація особи. – К.: ДАКККіМ, 2003. – 232 с.

3. Брагина Л. М. Итальянский гуманизм.Этические учения XIV – XV веков. – М.: Высшаяшкола, 1977. – 254 с.

4. Герасимова І.Г. Гуманізація професійноїпідготовки майбутніх менеджерів виробничоїсфери: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 /Національний педагогічний університет іменіМ.П. Драгоманова. – К., 2002. – 19 с.

5. Йегер В. Пайдейя: Формирование Греческоймысли. – Берлин 1934. – 523 с.

6. Моложанова С.В. Гуманизм к новой системеценностей. – Минск: Беларуская наука, 1998. –364 с.

7. Федорова Т.Д. Гуманизм как проблемафилософии (в онто-метафизических игносеологических контекстах). – Саратов: СЮИМВД России, 2000. – 156 с.



“Запекла боротьба з силами темноти ведеться упродовж цілої історії людства; вона почата на початку світу і триватиме, як нам сказав Господь, до останнього дня. Втягнена в цю битву, людина безперервно змушена боротися, щоб обстояти добро; з великими зусиллями, з допомогою Божої благодаті вдається здобути свою внутрішню єдність”.

(II Ватиканський Собор, Паст, конст. “Gaudium et spes”, 37,§ 2.)


151 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Актуальність теми. У структурінаукового педагогічного знаннявиокремлюють закони, закономірності,

принципи, правила, факти, поняття. Усі ціскладові характеризують наявний рівень розвиткунауки та мають загальне значення для педагогічноїнауки. Під час педагогічних досліджень,пов’язаних з проблемами вдосконаленняфункціонування педагогічних систем тапідвищення ефективності освітнього процесуприділяють увагу виявленню, обґрунтуванню іперевірці педагогічних умов, що забезпечуютьуспішність підготовки до майбутньої діяльності.

Виявлення умов, що забезпечуютьфункціонування і розвиток педагогічної системи,цілісного педагогічного процесу є важливимзавданням педагогічних досліджень, успішневирішення якого, визначає його практичнуцінність.

Вирішення будьяких практичних педагогічнихзавдань передбачає створення значної кількостіпедагогічних умов, більшість яких вже відоманауковцям та педагогам. Тому для визначення

педагогічних умов, які необхідні для підготовкимагістрів педагогіки до застосування методівматематичної статистики, необхіднопроаналізувати відомі педагогічні умови таобґрунтувати власні.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіздисертаційних досліджень присвяченихзабезпеченню підвищення ефективностіпідготовки майбутніх викладачів до використанніметодів математичної статистики дозволиввизначити ряд педагогічних умов. Поетапневведення навчального матеріалу з теоріїймовірностей і математичної статистики у змістосвіти магістрантів й аспірантів за логікоюрозв’язання професійних і дослідницьких завдань;забезпечення пріоритету педагогічного супроводута підтримки тих, хто навчається, на шляхунабуття ними математикостатистичноїграмотності В.В. Павлова [6].

Удосконалення теоретичного матеріалуприродничоматематичних дисциплін длязабезпечення мотивації навчального процесу;збільшення задач, що мають професійну

УДК 378Тетяна Криворот, аспірант кафедри методики навчання та управління навчальними закладами

Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИДО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ

У статті проаналізовано відомі педагогічні умови та визначено три педагогічні умови підготовкимайбутніх магістрів педагогіки до використання засобів математичної статистики.

Ключові слова: педагогічні умови, математична статистика, підготовка, зміст дисципліни,пізнавальна діяльність.

Літ. 10.

Татьяна Криворот, аспирант кафедры методики обучения и управления учебными заведениямиНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ПОДГОТОВКИ МАГИСТРОВ ПЕДАГОГИКИК ИСПОЛЬЗОВАНИЮ МАТЕМАТИЧЕСКОЙ СТАТИСТИКИ

В статье проанализированы известные педагогические условия и определены три педагогическиеусловия подготовки будущих магистров педагогики к использованию средств математическойстатистики.

Ключевые слова: педагогические условия, математическая статистика, подготовка, содержаниедисциплины, познавательная деятельность.

Tatiana Kryvorot, Postgraduate Student of the Teaching Methods and School Management Department National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

PEDAGOGICAL CONDITIONS OF TRAINING MASTERS OF EDUCATION FOR USEMATHEMATICAL STATISTICS

The article analyzes the known pedagogical conditions and identified three pedagogical conditions ofpreparation of the future Masters of Education to use tools of mathematical statistics.

Keywords: pedagogical conditions, mathematical statistics, preparation, the content of the discipline,cognitive activity.

© Т. Криворот, 2015


152

спрямованість для відповідності змістунавчального процесу майбутній професійнійдіяльності студентів; відповідність змісту курсівприродничоматематичних дисциплін не тількинавчальним цілям цих дисциплін, але йперспективам застосування отриманихстудентами знань у майбутній професійнійдіяльності С.В. Свиридова [9]. Реалізаціяпринципу міжпредметності в змісті навчальнихпрограм з математичних дисциплін; забезпеченняміжпредметної спрямованості самостійноїнавчальнопізнавальної діяльності студентівН.М. Самрук [8]. Застосування сучаснихінформаційнокомунікаційних технологій упроцесі математичної підготовки Ю.А. Галайко [3].

Використання проблемного підходу доструктурування змісту навчального матеріалу;реалізація модульної організації навчання звикористанням нових інформаційних технологій;реалізація метапідходу й конструюванняінтегрованих метапредметів О.В. Левчук [5].Поєднання методичних підходів, напрямлених надосягнення різноманітних освітніх цілей;використання комплексу мотиваційних прийомів;наступність змісту всіх дисциплін математичногоциклу Ю.А. Величко [2].

Мета статті полягає у визначенні таобґрунтуванні педагогічних умов підготовкимайбутніх магістрів педагогіки до використаннязасобів математичної статистики.

Виклад основного матеріалу. Законипедагогіки – це об’єктивні, істотні, стійки,повторювальні зв’язки педагогічних явищ з їхзовнішніми та внутрішніми чинниками.Педагогічні правила – це положення, якіописують педагогічну діяльність, спрямовану надосягнення певної мети в певних умовах.Педагогічні правила мають чітко окресленийхарактер практичних вказівок, якимикористуються в конкретних навчальних ситуаціях.

Поняття умови у педагогіці визначається якфактори, обставини, сукупність заходів, від якихзалежить ефективність функціонуванняпедагогічної системи. Поняття “умова” можнатрактувати як сукупність факторів, компонентівнавчального процесу, що забезпечують успішністьнавчання [4].

В.І. Андрєєв [1] вважає, що педагогічні умови– це обставини процесу навчання, які єрезультатом цілеспрямованого відбору,конструювання і застосування елементів змісту,методів, а також організаційних форм навчаннядля досягнення певних дидактичних цілей.Н.Ю. Посталюк [7], Н.М. Яковлєва [10]педагогічні умови вважають сукупністю

організаційних заходів, які напрямлені напідвищення педагогічної діяльності.

Можна виділити наступні твердження щодопедагогічних умов:

умови виступають як складовий елементпедагогічної системи;

педагогічні умови відображають сукупністьможливостей освітнього і матеріальнопросторового середовища, впливають позитивночи негативно на його функціонування;

у структурі педагогічних умов присутні яквнутрішні так і зовнішні елементи;

реалізація доцільно обраних педагогічнихумов забезпечує розвиток та ефективністьфункціонування педагогічної системи.

Виділяють такі різновиди педагогічних умов:організаційнопедагогічні, психологопедагогічні,дидактичні умови.

Педагогічні умови – це цілеспрямованостворені обставини, що відображають сукупністьможливостей освітнього та матеріальнопросторового середовища, впливають наособистісний та процесуальний аспекти системинавчання і забезпечують її ефективнефункціонування та розвиток.

Виходячи з аналізу психологопедагогічноїлітератури рекомендацій викладачів та власногопрактичного досвіду визначені педагогічні умови:

введення питань використання засобівматематичної статистики у науковопедагогічнихдослідженнях до змісту дисципліни “Основинаукових досліджень” для магістрів педагогіки;

запровадження спецкурсу “Методиматематичної статистики у науковопедагогічнихдослідженнях”;

удосконалення змісту науковопедагогічноїпрактики магістрів педагогіки з метою актуалізаціївикористання засобів математичної статистики унауковопедагогічних дослідженнях.

Забезпечення першої педагогічної умови –введення питань використання засобівматематичної статистики у науковопедагогічнихдослідженнях до змісту дисципліни “Основинаукових досліджень” для магістрів педагогіки, єважливим аспектом науковометодичноїпідготовки майбутніх фахівців.

Зміст дисципліни повинен забезпечувати:відповідну сучасним потребам загальну іпрофесійну підготовку; формування рівня знань,адекватних сучасному рівню студентів, і рівнюосвітньої програми загалом; введення педагоганематематичного спрямування в сферуматематичної статистики; формування педагоганауковця націленого на розвиток науки.

Якість підготовки має визначатися розвитком



153 Молодь і ринок №11 (130), 2015

і стимулюванням у майбутніх педагогівпізнавальної активності, прагнення до пошуковоїдіяльності та самовдосконалення в цій галузі.Навчання має бути спрямованим на усвідомленняперспективи майбутньої науковопрофесійноїдіяльності.

Різноплановість підготовки фахівця,ознайомлення з широким колом питаньмайбутньої професії – є важливим елементомнавчального процесу. Таким чином, підготовкафахівцяпедагога до використання методівматематичної статистики передбачає засвоєннядостатнього обсягу теоретичних знань іпрактичних умінь, формування необхіднихпередумов для їх успішної професійної адаптаціїв нових або змінених умовах.

Професійна підготовка забезпечується зарахунок вивчення обґрунтованого комплексудисциплін, що внесені до навчального плану.Найбільш доцільним з точки зору об’єкта іпредмета нашого дослідження є уточнення змістудисципліни “Основи наукових досліджень” та принеобхідності введення питань пов’язаних звикористанням методів математичної статистикибез порушення логіки викладання курсу.

Необхідно здійснити наступні заходи ізвдосконалення змісту:

об’єднати та винести на самостійнеопрацювання теми дисципліни “Теоретичніметоди педагогічних досліджень” і “Емпіричніметоди науковопедагогічних досліджень”, з якимистуденти вже мали змогу ознайомитися напопередніх курсах навчання;

увести в зміст дисципліни ключові поняттята необхідні теоретичні відомості з математичноїстатистики;

здійснити перестановку деяких питань з темдля забезпечення логічного введення математикостатистичних відомостей;

тему дисципліни “Обґрунтуваннядослідження та його результатів” орієнтувати напрактичне застосування методів математикостатистичного апарату.

Необхідно змінити характер діяльностістудента від об’єкта навчання до суб’єкта, де вінактивно включається в процес навчання ісамостійно спрямовує інтелектуальні та вольовізусилля на досягнення мети. Перетворитинавчання математичній статистиці у важливузадачу, яка стає поштовхом до засвоєннянеобхідних для успішної професійної діяльностізнань, умінь і навичок.

Щоб мета набула важливого значення длястудента, відігравала визначальну роль у роботіуваги, пам’яті, мислення особистості, вона

повинна бути дуже чіткою. Тому на початкунавчання магістри педагогіки отримують першесамостійне завдання – підготувати доповідь абореферат на тему “Місце та роль математичноїстатистики у науковопедагогічнихдослідженнях”. Це є першим кроком доматематикостатистичної підготовки майбутніхвчителів.

Наступна тема “Навчальнодослідницькаробота студентів” спрямована на підготовкустудентів до написання та оформлення рефератів,тез доповіді та наукової статті. Тут розкриваютьсяетапи підготовки до написання та захистумагістерської роботи. Але варто говорити не лишепро підготовку магістерської роботи, а й пропідготовку та оформлення дослідницьких робітзагалом. На цьому етапі вивчення дисципліниілюструються основні помилки, які найчастішезустрічаються у магістерських роботах.

Що ж стосується помилок, які частозустрічаються, то в дослідницьких роботах майжезавжди автор намагається скористатися методамиматематичної статистики для кількісної обробкиякісних результатів та обґрунтованогопредставлення отриманих результатів. Саме нацьому кроці спостерігається некоректнезастосування математикостатистичного апарату.Але говорити про такі помилки на даному етапінавчання зарано, адже студенти ще неознайомлені в достатній мірі з математичноюстатистикою. Тому розбір проблем систематичнихпомилок краще перенести до останньої теми“Обґрунтування дослідження та його результатів”.Це убезпечить майбутніх науковців від зайвихпомилок, та ще раз нагадає чого не потрібноробити.

Якщо пізнавальний інтерес і професійнийінтерес стануть домінуючими мотивами, цеспонукатиме магістрів педагогіки до активногооволодіння необхідними математикостатистичними знаннями для успішної науководослідної діяльності. Результатом такої взаємодіїстане формування професійнограмотноїособистості.

Вивчення математичної статистики має носитиміждисциплінарний характер і базуватися нарозв’язанні професійно орієнтованих завдань звикористанням математичних методів. Реалізаціяміжпредметної інтеграції необхідна в силу того,що мова йде про підготовкувисококваліфікованого дослідника. Характернавчальної роботи повинен моделюватимайбутню професійну діяльність.

Тому перед початком опрацювання теми“Педагогічний експеримент”, студент вже має


154

володіти достатнім рівнем математикостатистичної підготовки. Адже експериментповинен бути спланований таким чином, щоботримані дані можна було опрацюватиматематикостатистичним методами. Педагог приплануванні експерименту, має розуміти, як будесформована контрольна та експериментальнагрупи, вміти висунути гіпотезу та матинеобхідний багаж знань, для її перевірки.Удосконалена програма дисципліни побудованатаким чином, щоб на момент вивчення восьмоїтеми магістри мали достатньо знань зматематичної статистики.

Завдяки удосконаленню змісту дисциплінизабезпечується перехід студента з позиції “учня”в позицію “фахівця”, тобто відбуваєтьсятрансформація навчальної діяльності впрофесійну, що передбачає зміну предметівдіяльності.

Друга педагогічна умова – введення внавчальну програму магістрів педагогікиспецкурсу “Методи математичної статистики унауковопедагогічних дослідженнях”.

Спецкурс “Методи математичної статистикиу науковопедагогічних дослідженнях” сприятимеформуванню пізнавального інтересу до предметуматематичної статистики та розширенню знань,зміцненню зв’язку математики з майбутньоюпрофесійною діяльністю студентівпедагогів.

Введення спецкурсу дозволить представитидодатковий об’єм знань, надати можливістьпідвищити рівень математикостатистичнихзнань, отримати додаткові навички та вміння.Зміст та методика проведення спецкурсу будутькомплексними, тобто досягатимуть єдностіпедагогіки та математичної статистики.

При реалізації спецкурсу необхідновикористати різноманітні форми занять (лекції,практичні та лабораторні роботи), організуватидостатній рівень самостійної роботи, активуватидіяльність студентів шляхом повтореннятеоретичного матеріалу в процесі розв’язку задач.

Для розробки спецкурсу необхідно:1) провести контрольний зріз знань та умінь

студентів та виявити рівень їх підготовки щодовикористання методів математичної статистики;

2) сформулювати мету та завдання спецкурсу;3) розробити зміст лекційних, практичних та

лабораторних занять з врахуванням специфікимайбутнього професійного використанняотриманих знань.

Метою введення спецкурсу “Методиматематичної статистики в науковопедагогічнихдослідженнях” є навчання студентів математикостатистичним методам обробки і аналізу

експериментальних даних у практичнійпедагогічній діяльності та наукових дослідженнях.

Завданням вивчення спецкурсу є: введенняосновних статистичних понять та статистичнихметодів необхідних при проведенні педагогічнихдослідженнях; формування умінь висуватистатистичну гіпотезу при вирішенні педагогічногозавдання та здійснювати вибір критеріїв для їїперевірки; набуття практичних вміньвикористання математичної статистики привирішенні конкретних педагогічних завдань.

Чітко визначена ціль, яка ставиться передстудентом, має велике значення. Мотивація –необхідна складова навчання, що швидкопонижується, якщо рівень поставлених завданьне відповідає рівню підготовки студента.

Ключовим моментом формування спецкурсу“Методи математичної статистики у науковопедагогічних дослідженнях” є пошук, відбір,розробка задач та введення їх у програму курсу.

Враховуючи велику кількість посібників тапідручників з математичної статистики,класичних і адаптованих до певних наук, в томучислі і педагогічних та аналіз навчальнихпосібників з педагогіки і методичних матеріалівна тему досліджень визначено зміст і розробленометодику вивчення математичної статистикимагістрами педагогіки.

Спецкурс включає в себе три змістові блоки:Перший блок. Вимірювання та статистичне

упорядкування первинних результатівексперименту.

Другий блок. Методи математикостатистичногоопрацювання експериментальних даних.

Третій блок. Методи визначення зв’язку міждосліджуваними явищами.

На певному етапі педагогічних дослідженняхважливим є встановлення причиннонаслідковихзв’язків між двома змінними. Кожне явищеформується під впливом не лише необхідних алеі випадкових факторів. Між випадковимивеличинами може існувати зв’язок особливогороду, при якому зміна одного параметра викликаєзміну іншого. Такий зв’язок називаєтьсястохастичним або кореляційним. На відміну відфункціональної залежності кореляційний зв’язокозначає, що деякому значенню однієї сукупностіможе відповідати декілька значень іншоїсукупності.

Третя педагогічна умова – удосконаленняорганізації та змісту науковопедагогічноїпрактики майбутніх магістрів педагогіки.

Метою вдосконалення організації та змістунауковопедагогічної практики магістрів єпоглиблення математикостатистичних знань



155 Молодь і ринок №11 (130), 2015

студентів шляхом здійснення наукового аналізупедагогічної та власної діяльності, оцінкирезультатів дослідження, зокрема, в межахмагістерської роботи.

Зв’язок теоретичних знань з реальнимнавчальним процесом стимулює студентівзастосовувати отримані знання з математичноїстатистики на практиці, використовувати умінняі навички спостерігати педагогічні явища,аналізувати їх та формулювати науковообґрунтовані висновки перевірені методамиматематичної статистики.

Для досягнення поставленої мети необхіднозміст та завдання практики доповнитинаступними пунктами, що стосуються науковогодослідження:

при написанні та оформленні наукової статтіза темою магістерської роботи обов’язковим єпредставлення проаналізованих математикостатистичним апаратом результатів;

підготовка студентами презентаційрезультатів аналізу статистичних даних у формітаблиць, графіків та діаграм;

розробка методики дослідження магістерськоїроботи, що передбачає можливість подальшогоопрацювання отриманих даних методамиматематичної статистики.

З огляду на послідовність та етапи проведеннянауководослідної роботи на момент проходженняпрактики студенти вже обрали тему тавизначилися з метою, об’єктом та предметомсвого дослідження. Наступний крок –систематичне накопичення дослідних матеріалівшляхом наукового спостереження.

Приділяємо увагу до використання методівматематичної статистики на наступних етапахнаукового дослідження: оформлення результатівспостереження; аналіз результатів спостереження;висновки спостереження.

Висновки. Для досягнень цілей формуванняпрофесіонала необхідно організувати такийосвітній процес, який забезпечить перехід одноготипу діяльності (навчальнопізнавальної) в інший(професійний) з відповідною зміною потреб імотивів, цілей, дій, засобів і результатів. Післяудосконалення змісту навчальної дисципліни“Основи наукових досліджень” вона маєраціональну структуру з можливістю освоєннямагістрами педагогіки методів математичноїстатистики. При цьому кількість годин незмінилася, навчальний план не було порушено.Спецкурс “Методи математичної статистики унауковопедагогічних дослідженнях” розробленоз врахуванням особливостей процесу навчання ірівня знань студентів. Курс носить прикладне

спрямування, зважаючи на потреби майбутньоїпрофесії магістрів педагогіки. Навчальнийматеріал розбито на три розділи, що складаютьсяз модулів, мінімальних за обсягом, алемаксимально наповнених задачами різного типута інтегрованих за змістом. Організацію науковопедагогічної практики магістрів удосконаленошляхом введення обов’язкових для звітностізавдань, які вимагають використання методівматематичної статистики. Надано рекомендаціїщодо методів, правил та етапів послідовногозастосування математичної статистики.

1. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития/ В.И. Андреев. – Казань, 1996. – 568 с.

2. Величко Ю.А. Математическая составляющаяпрофессиональной подготовки будущихспециалистов судоводителей: автореф. дис. …кандидата пед. наук: 13.00.08 / Величко ЮрийАндреевич – Новосибирск, 2008. – 206 с.

3. Галайко Ю.А. Методична система математичноїпідготовки майбутніх менеджерів організації:автореф. дис. кандидата пед. наук: 13.00.02 /Галайко Юлія Анатоліївна. – К., 2008. – 180 с.

4. Ганин Е.А. Педагогические условия использованиясовременных информационных и коммуникационныхтехнологий для самообразования будущих учителей[Электронный ресурс] / Е.А. Ганин // Информационныетехнологии и образование. – 2003. – № 13. – Режимдоступа: http://ito.edu.ru/2003/VII/VII-0-1673.html.

5. Левчук О.В. Інтеграція природничо-математичноїта спеціальної підготовки майбутніх економістів увищих аграрних навчальних закладах: дис. …кандидата пед.. наук: 13.00.04 / Левчук ОленаВолодимирівна. – В., 2008. – 198 с.

6. Павлова В.В. Підготовка магістрантів іаспірантів гуманітарних спеціальностей дозастосування засобів математичної статистики:дис.кандидата пед. наук: 13.00.04 / Павлова ВалеріяВалеріївна. – О., 2007. с.

7. Посталюк Н.Ю. Творческий стиль деятельности:педагогический аспект /Н.Ю. Посталюк. – Казань:КГУ, 1989. – 205 с.

8. Самарук Н.М. Професійна спрямованістьнавчання математичних дисциплін майбутніхекономістів на основі міжпредметних зв’язків: дис.… кандидата пед. наук: 13.00.04 / Самарук НаталіяМиколаївна. – Т., 2008.

9. Свиридова С.В. Педагогічні умови професійноїпідготовки майбутніх фахівців сфери обслуговуванняв процесі вивчення природничо-математичнихдисциплін / С.В. Свиридова // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка– 2009. – №10(173). – С. 85 – 89.

10. Яковлева Н.М. Подготовка студентов ктворческой воспитательной деятельности / Н.М. Яковлева.– Челябинск: Изд-во Челяб. гос. пед. ин-та, 1992. –

128 с.



156

Постановка проблеми у загальномувигляді. В умовах модернізаціїсучасної освітньої системи постає

нагальна потреба у підвищенні якості підготовкимайбутніх учителів музики, пошуку нових формудосконалення їх навчальнопізнавальноїдіяльності. На нашу думку, від того, наскількистуденти будуть проявляти пізнавальнуактивність залежить успіх майбутньої педагогічноїдіяльності, ефективність навчального процесу вцілому. У зв’язку із цим виникає необхідність узапровадженні принципів навчання,зорієнтованих на формування пізнавальноїактивності майбутніх учителів музики.

Аналіз досліджень і публікацій свідчить проте, що проблему формування та розвиткупізнавальної активності особистості розглядалиВ. Давидов, Л. Занков, В. Лозова, П. Підкасистий,Т. Шамова, Г. Щукіна та ін. Окремі аспектипізнавальної активності у процесі підготовкимайбутнього учителя музики досліджувалиО. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Щолоковата ін. Дослідники велику увагу приділяютьвивченню та розробці основних принципів іпідходів до організації навчального процесу.

Здобутки наукових досліджень у галузі музичної

педагогіки (Е. Абдуллін, Ю. Алієв, Л. Безбородова,О. Рудницька, В. Шацька, Л. Школяр, Г. Ципін)дозволяють виокремити основні принципимузичного навчання: принцип зв’язку музики зжиттям, принцип діалогічності, принципхудожності, принцип єдності емоційного тасвідомого, художнього та технічного та ін.

Узагальнюючи методологічні засади мистецькоїосвіти Г. Падалка визначає такі принципимистецького навчання: цілісності,культуровідповідності, естетичної спрямованості,індивідуалізації, рефлексії [4, 96]; О. Рудницькавиділяє: принцип довершення навчальної діївиховною у педагогічному впливі; принципурізноманітнення видів і форм діяльності учнів ворганізації педагогічної взаємодії; принципзалежності розвитку особистісних якостей відстворюваних педагогічних ситуацій; принципемоційної насиченості навчальновиховногопроцесу; принцип спонукання до творчогосамовираження [3, 110].

Заслуговують на увагу принципирозвивального навчання Г. Ципіна: збільшенняобсягу репертуару, прискорення темпів йогопроходження, збільшення міри теоретичноїємкості занять, відхід від пасивних,

УДК 786.2.071.5

Лілія Левчук, аспірант кафедри музичних інструментівСхідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХУЧИТЕЛІВ МУЗИКИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО

У статті висвітлюються основні принципи формування пізнавальної активності майбутніх учителівмузики. Обґрунтовується доцільність їх впровадження у навчально-виконавський процес.

Ключові слова: принципи навчання, пізнавальна активність, навчально-виконавська діяльність.Літ. 6.

Лилия Левчук, аспирант кафедры музыкальных инструментовВосточноевропейского национального университета имени Леси Украинки, г. Луцк

ПРИНЦЫПЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ БУДУЩИХУЧИТЕЛЕЙ МУЗЫКИ В ПРОЦЕСЕ ОБУЧЕНИЯ ИГРЫ НА ФОРТЕПИАНО

В статье освещаются основные принципы формирования познавательной активности будущихучителей музыки. Обосновывается целесообразность их внедрения в учебно-исполнительный процесс.

Ключевые слова: принципы обучения, познавательная активность, учебно-исполнительскаядеятельность.

Lilia Levchuk, Graduate Student of the Musical Instruments Department Eastern European Lesya Ukrainka National University, Lutsk

PRINCIPLES OF FORMATION OF COGNITIVE ACTIVITY OF FUTURE MUSICTEACHERS IN TEACHING PIANO

The article is highlighted the main principles of formation of cognitive activity of future music teachers.The expediency of their introduction in teaching and performing process is explained here.

Keywords: principles of learning, cognitive activity, teaching and performing activities.

© Л. Левчук, 2015

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА ФОРТЕПІАНО

157 Молодь і ринок №11 (130), 2015

репродуктивних способів діяльності в бік розвиткутворчої ініціативи та самостійності студента [6,142].

На основі вищенаведених принципів в галузімузичної освіти, ми конкретизували йобґрунтували принципи формування пізнавальноїактивності майбутніх учителів музики у процесінавчання гри на фортепіано.

З огляду на це, метою статті є висвітленняпринципів формування пізнавальної активностімайбутніх учителів музики у процесі навчання грина фортепіано.

Виклад основного матеріалу. Принципинавчання – це “основні положення, щовизначають зміст, організаційні форми та методинавчальної роботи” [5, 557]. Вони носять характерзагальних вказівок, правил, норм, які регулюютьпроцес навчання.

Спираючись на дослідження провіднихнауковців, ми виділили низку принципівформування пізнавальної активності майбутніхучителів музики, а саме – принцип мотиваціїнавчальнопізнавальної діяльності; принципдіалогової взаємодії та індивідуального підходу внавчанні; принцип емоційної насиченостінавчальновиховного процесу; принцип навчанняна високому рівні труднощів; принцип свідомогопідходу до навчання; принцип проблемності;принцип активності і творчої самостійності.

Принцип мотивації навчально-пізнавальноїдіяльності передбачає мотивування студентів наактивне оволодіння знаннями, уміннями танавичками в процесі навчання гри на фортепіано.Мотивація навчальної діяльності складається ізсукупності певних мотивів. Під мотивом мирозуміємо предмет діяльності, за яким завждистоїть певна потреба (О. Леонтьев). В свою чергу,потреба викликає переживання, інтерес, спонуку,надає смислу навчальній діяльності. На нашудумку, саме наявність позитивної мотивації донавчання забезпечує успішне формуванняпізнавальної активності студентів.

Для того, щоб студент активно прилучався донавчальнопізнавальної діяльності, необхідно, щобвона набула для нього особистісного смислу,викликала позитивні емоції. За словами А. Дусавицького,“стан емоційної пасивності заважає людинізайматись пошуком шляхів розв’язання задачі.Почуття постійно присутні на всьому шляхупізнання, а позитивні почуття є складовою успіхув навчанні” [2, 107].

Принцип емоційної насиченості навчально-виховного процесу. Оскільки музика єнайемоційнішим видом мистецтва, емоціївідіграють неоціненну роль у процесі навчання

гри на фортепіано майбутніх учителів музики.Принцип емоційної насиченості навчальновиховного процесу вимагає від викладачастворення позитивної емоційної атмосфери вінструментальному класі; сприяння осягненню“емоційної палітри авторського задуму” твору,появі яскравих емоційних асоціацій, уявлень, якізбуджують пізнавальну активність студента унавчальновиконавській діяльності.

Принцип діалогової взаємодії будується наоснові рівноправного діалогу педагога тастудента, що характеризується взаєморозумінням,повагою, доброзичливістю та взаємодопомогою.Концептуальною особливістю цієї взаємодії єуміння учасників педагогічного процесу вестидіалог, який дає можливість самовиявленнякожному студенту. Діалоговий характер взаємодіїдосягається шляхом спільних обговорень,зіставлень думок, аналізом, пошуком шляхіврозв’язання навчальних проблем. Завданняпедагога полягає в тому, щоб у процесі діалогузнайти індивідуальний підхід до студента,допомогти йому оволодіти знаннями і способамимузичновиконавських дій, розширити межіопераційних можливостей діяльності та сприятирозвитку його пізнавальної активності.

Принцип індивідуального підходу внавчанні. Для музичної педагогіки цей принципмає особливе значення, так як основною формоюнавчальновиховного процесу у класі фортепіаноє індивідуальне заняття. Педагогу надаютьсянайширші можливості, для того щоб, якнайефективніше впливати на музичний розвитокстудентів. Принцип індивідуального підходувимагає від педагога гнучкого пристосуванняметодів, прийомів та засобів педагогічного впливудо індивідуальних особливостей студентів.Забезпечення даного принципу потребуєврахування рівня розумового розвитку, знань таумінь студента, рівень його підготовки, вольовихякостей, інтересів, пізнавальної та практичноїсамостійності, особистого ставлення до навчання.

Важливим для нашого дослідження євпровадження принципу навчання на високомурівні труднощів, сформульований Л. Занковим,де студенту пропонуються для опрацюваннятвори, які за складністю перевищують наявнийрівень їхньої виконавської підготовки. Згідно з цимпринципом, навчання носить випереджальнийхарактер, перевищує середню норму і викликаєактивну пізнавальнопошукову діяльність, сприяєрозвитку музичних здібностей студентів,вдосконаленню відповідних виконавських уміньта навичок гри, підвищує їхню самостійність таактивну навчальновиконавську діяльність.


158

Для реалізації даного принципу педагогуважливо добре знати навчальні можливості своїхстудентів, добирати такі методи та прийомироботи, які б викликали у студентів інтерес дознань, прагнення опановувати навчальнийматеріал та “долати труднощі”, спонукали б їх доактивної пізнавальної діяльності.

Принцип свідомого підходу до навчанняспрямовує студента на глибоке, свідоме таосмислене сприйняття і засвоєння необхіднихзнань, умінь та навичок. Те, що засвоєно свідомо,зберігається в пам’яті тривалий час і може бутивикористане в практичній діяльності. І навпаки,знання, засвоєнні на рівні механічногозапам’ятовування, швидко забуваються і неможуть бути використані в практичній діяльності.Свідоме засвоєння музичного матеріалу означаєне лише розуміння та усвідомлення студентамицілей навчання, але й мотивоване прагнення доїх досягнення, розуміння практичного значенняоволодіння системою знань.

Педагог має постійно розвивати свідомевідношення студента до виконання музичних творів.Необхідною є вимога до вдумливої роботи надінтерпретацією музичного твору: розуміння йогозмісту, свідомий контроль власних виконавських дій.Самоконтроль, як складова свідомого засвоєннязнань, дає можливість студенту самостійно керуватисвоєю діяльністю, контролювати та, за необхідності,коригувати її. Важливою умовою реалізаціїпринципу є самоаналіз, що спрямовує студента напереосмислення результатів навчальновиконавськоїдіяльності.

Поглиблення свідомого підходу до навчаннязалежить і від правильного визначення педагогомнавчальних завдань, вмілого створення нимпроблемних ситуацій, вдалого забезпеченнянаочності, які, на нашу думку, стимулюютьпізнавальну активність студентів.

Принцип проблемності зумовлює необхідністьпостановки перед студентами пізнавальнихпроблем та завдань, створення проблемнихситуацій, які б спонукали студентів до активноїпошукової діяльності. Створення проблемнихситуацій, є необхідною умовою організаціїпроцесу навчання, що сприяє розвитку

продуктивного мислення та пізнавальноїактивності майбутніх учителів музики.

Принципи активності і творчоїсамостійності. Організація навчального процесуна основі принципу активності і творчоїсамостійності вимагає застосування продуктивнихметодів та форм роботи, які б спонукали студентівдо активного, самостійного мислення,самостійного пошуку, творчого підходу у роботінад музичним твором та ін.

Залучення студентів до активної самостійноїдіяльності досягається через удосконаленнянавичок самостійної роботи в інструментальномукласі, що передбачає розвиток: музичногомислення; умінь оперувати музичнослуховимиуявленнями; відповідних знань; рефлексивних умінь;самоконтролю, самооцінки; здатність студентів допродуктивної творчої діяльності [1, 203].

Отже, реалізація окреслених принципівформування пізнавальної активності майбутніхучителів музики у процесі навчання гри нафортепіано стимулюватиме їх до активноїнавчальнопізнавальної діяльності.

1. Гризоглазова Т.І. Самостійна робота якскладова фортепіанної підготовки майбутньоговчителя музики // Педагогічна майстерність яксистема професійних і мистецькихкомпетентностей: Збірник матеріалів XIМіжнародних педагогічно-мистецьких читаньпам’яті професора О.П. Рудницької /[голов. ред.:І.А. Зязюн]. Випуск 5 (9). Чернівці: ЗеленаБуковина, 2014. – 398 с.

2. Дусавицкий А.К. Развитие личности вучебной деятельности. – Харьков, 2008. – 214 с.

3. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна тамистецька: Навчальний посібник. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.

4. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. Теоріяі методика викладання мистецьких дисциплін /Г.М. Падалка. – К.: Освіта України, 2008. – 274 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник /М.М. Фіцула. – 3-тє вид., стер. – К.:Академвидав, 2009. – 560 c.

6. Цыпин Г.М. Обучение игре на фортепиано.– М., 1984. – 176 с.



“Людині слід вибирати свою долю, тільки слабкий приймає її такою, яка вона є”. Пауло Коельо

бразильський письменник


159 Молодь і ринок №11 (130), 2015

Постановка проблеми. Процесінформатизації активно розвиваєтьсята впроваджується в системі освіти, і

традиційне використання інформаційнихтехнологій під час навчального процесу вже недає бажаних результатів. Для того щоб навчальнізаклади випускали кваліфікованих спеціалістів,в першу чергу які володіють навикамикритичного мислення та розвиваються разом зновітніми технологіями, необхідні зміни. Передусім потрібно ретельно реструктуруватиорганізацію навчального процесу, застосовуватинові педагогічні інноваційні технології навчання,формувати інші методологічні та дидактичніоснови.

В ХХІ столітті, людина будьякого покоління

оточена інформацією, яка поступає з різнихмедіаджерел: радіо, телебачення, Інтернету.Різноманітна медіаінформація, без сумніву,накладає відбиток на людину, формує її точкузору, сприяє становленню життєвої позиції. Це вповній мірі відноситься до майбутніх вчителівінформатики, тому використання медіаосвітніхтехнологій, які показують нові можливостівзаєморозуміння під час процесу і засвоєннянавчального матеріалу, являється однією зключових складових професійної компетентностімайбутнього вчителя. Вчитель інформатики, якніхто з інших вчителів, має доступ домедіаматеріалів, а значить грамотно і вміло зможескористатися цією можливістю для одержаннязнань, пошуку необхідної інформації, її зберігання

УДК 378.091.2:005.336.2

Ірина Наумук, аспірантМелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

УМОВИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІМАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

У статті розглянуті особливості формування медіакомпетентності майбутніх вчителівінформатики. Проаналізовані і класифіковані медіатехнології які сприятимуть більш ефективномудосягненню цілей медіаосвіти під час професійної підготовки майбутніх вчителів інформатики. Зростаннямедіакомпетентності майбутніх фахівців забезпечується шляхом здобуття медіаосвіти, яка сприяєпідвищенню ефективності позитивних і зниженню негативних медіавпливів.

Ключові слова: медіаосвіта, медіаграмотність, медіакомпетентність, медіатехнології, майбутнівчителі інформатики.

Літ. 7.

Ирина Наумук, аспирантМелитопольского государственного педагогического университета имени Богдана Хмельницкого

УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ МЕДИАКОМПЕТЕНТНОСТИБУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ИНФОРМАТИКИ

В статье рассмотрены особенности формирования медиакомпетентности будущих учителейинформатики. Проанализированы и классифицированы медиатехнологии способствующие болееэффективно достичь целей медиаобразования во время профессиональной подготовки будущих учителейинформатики. Рост медиакомпетентности будущих специалистов обеспечивается путем получениямедиаобразования, которая способствует повышению эффективности положительных и снижениюнегативных медиавоздействий.

Ключевые слова: медиаобразование, медиаграмотность, медиакомпетентнисть,

медиатехнологии, будущие учителя информатики.

Irina Naumuk, Postgraduate Melitipol Bohdan Chmelnitskiy State Pedagogical University

CONDITIONS OF FORMATION MEDIA COMPETENCE OF IT TEACHERSThe article describes the features of the formation of media competence of future IT teachers. Analyzed

and classified media technologies contribute more effectively to achieve the goals of media education in thetraining of future teachers of computer science. The growth of media competence buduyuschih experts providedby getting media education, which enhances the effectiveness of the positive and negative reduction MediaImpacts.

Keywords: media education, media literacy, media competence, media technologies, future teacher.

© І. Наумук, 2015

УМОВИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

160

та передачі і саме головне зможе вільноорієнтуватися в новому інформаційному просторі.

Хоча ця проблема посідає вагоме місце упедагогічних дослідженнях, багато її аспектів щене отримали належного рішення, зокрема нерозглянуте питання розробки ефективних умовформування медіакомпетентності майбутньоговчителя інформатики під час професійноїпідготовки, не визначено медіаосвітні технології,які були б необхідними та достатніми дляуспішного професійного становленнямайбутнього вчителя, не визначена специфікапрофесійної підготовки саме вчителя інформатикита ін. Треба зазначити, що багато педагогів неволодіючи повною інформацією про функції іможливості медіа у соціальних, моральних,психологічних, художніх, інтелектуальнихаспектах (формування уваги, пам’яті, естетичногосмаку, пізнавальної активності тощо)використовують дані ресурси для перевірки знань,методичного обладнання, наочності.

Аналіз останніх досліджень. Науковопедагогічні дослідження теоретикометодологічнихпроблем медіаосвіти висвітлено у працяхБ. Данкена, Л. Зазнобіної, Дж. Кантор, Р. Квіна,Р. К’юбі, С. Лівінгстон, М. Маклюена,Л. Мастермана, С. Пензина, Л. Прессмана,А. Сильверблатта, О. Федорова, О. Шарикова,Ю. Усова та ін. Привертають увагу дослідженняукраїнських науковців про історію виникнення тарозвитку медіаосвіти в Україні та світі, основніформи, методи, шляхи організації медіаосвітньоїдіяльності у навчальних закладах О. Білоус,Р. Бужикова, І. Дубенчук, Н. Духаніної,О. Голубєвої, Ю. Казакова, К. Кірей, Д. Кортієвої,Н. Леготіної, Л.Найдьонової, Г. Онкович,Н. Рижих, Ю. Савостейко, Н. Соколової,Т. Хачумян, І. Чемерис, І. Шубенко, О. Янишинта ін. Аналіз науковопедагогічних праць свідчитьпро те, що в багатьох вагомих за теоретичним іпрактичним надбанням наукових дослідженняхбагато уваги приділяється актуальностімедіаосвіти, але недостатньо вивченою залишаєтьсяпроблема формування медіакомпетентностімайбутніх вчителів, особливо майбутніх вчителівінформатики.

Постановка завдання. Медіакомпетентністьдопомагає людині активно використатиможливості інформаційного поля телебачення,радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету.Особливістю сучасного етапу розвиткусуспільства, його інформаційного простору, єтенденція до візуалізації контенту (перетвореннявербальної форми в аудіовізуальну), що зумовленоширокими можливостями новітніх технологій.

Метою нашого дослідження було визначенняпедагогічної структури та необхідних умовформування медіакомпетентності майбутніхвчителів інформатики.

Виклад основного матеріалу. Медіаосвіта якважливий напрям в освітянській галузі багатьохкраїн виникла кілька десятків років тому іотримала не лише теоретичне осмислення йметодологічне обґрунтування, а й набулаширокого застосування.

У науковопедагогічній літературі описані двапідходи щодо визначення самого терміну“медіаосвіта”. Вчені О.В. Федоров, А.В. Шариков,Н.П. Рижих, І.М. Хижняк, Т.В. Строганова та ін.вважають, що “медіаосвіта – це напрямпедагогіки, що забезпечує вивченнязакономірностей масової комунікації (преси, ТБ,радіо, кіно, відео тощо)”. Основними завданнямитакої медіаосвіти є підготовка нового поколіннядо життя в сучасних інформаційних умовах,сприйняття, розуміння, усвідомлення наслідківвпливу різної інформації, навчання способівспілкування на основі невербальних формкомунікації за допомогою технічних засобів.Прихильники іншого підходу Дж. Грипсруд,Д. Бекінгенем, Д. Шретер, Дж. СефтонГрін та ін.вважають що, медіаосвіта – це процес розвиткуособистості посередництвом і матеріалами засобівмасової комунікації: преси, радіо, телебачення,кіно, Інтернет, інших мультимедійнихкомп’ютерних систем. У цьому випадку головнезавдання медіаосвіти – поставити медіа на службулюдям, взяти з них найцінніше, а також активнобрати участь у створенні власних медіапродуктів.Розглянувши вищезазначене можнастверджувати, що основне завдання медіаосвіти:“підготувати нове покоління до життя у сучаснихінформаційних умовах, до сприйняття різноїінформації, навчити людину розуміти її,осмислювати наслідки інформаційного впливу,оволодівати засобами спілкування на основіневербальних форм комунікації за допомогоютехнічних засобів”, тобто бути медіакомпетентним[3, 425].

Проаналізувавши науковопедагогічнулітературу з медіаосвіти, ми зробили висновок,що в нових трактуваннях все більше увагиприділяється формуванню у студентів здатностідо активного та осмисленого засвоєння змістумедіаінформації набутого на знаннях про цілі таспецифіку медіаджерел. Багато увагиприділяється розвитку критичного мислення,засвоєнню практичних навичок під час аналізумедіатекстів (виявлення неправдивих фактів,викривлених фактів тощо) збагаченню



161 Молодь і ринок №11 (130), 2015

соціального досвіду аудиторії в практиціспілкування з друкованою й електронноюмедіапродукцією тобто грамотно опрацьовуватибудьяку інформацію.

Маючи на увазі, що кінцевим результатоммедіаосвіти є сформована медіакомпетентність,ми погоджуємося з думкою Г. Онкович, щомедіаосвіта як процес навчання і самонавчанняособистості за посередництва засобів масовоїінформації, має передбачати [6, 130]:

1) навчання масовокомунікаційної діяльності(створення медійних продуктів – періодичнихвидань, фільмів, кліпів, радіопередач тощо);

2) безпосереднє використання продукціїгалузевих медіа для підвищення фахового рівня;

3) опосередковане використання продукціїмедіа у навчальному процесі з метою поліпшенняпрофесійних знань та їх застосування в подальшійпедагогічній діяльності;

4) використання медіа як засобу відпочинкуабо задоволення своїх потреб.

На сьогоднішній день з’явилися нові формипередачі знань: інтерактивні тексти і гіпертексти,аудіовізуальні засоби, комп’ютеризованіпрактикуми, інтерактивна, мультимедійна абовіртуальна допомога, компактдиски, електроннікейси тощо. Всі ці засоби надають можливістьіндивідуального спілкування з екраном,дозволяють отримати додаткову інформацію вінтерактивному режимі, на різних мовах,ефективно впливають на розвиток її пізнавальнихздібностей та можливостей [4, 93].

Так наприклад під час професійної підготовкимайбутніх вчителів фізики формуваннямедіакомпетентності відбувається в процесівивчення фахових дисциплін “Методика навчанняфізики в основній школі” та “Методика навчанняфізики в старшій школі” за допомогоюдидактичних завдань (розпізнавати гіперболізованіознаки медіаповідомлень та пояснювати мету їхдемонстрування; орієнтуватися в сучасномумедіапросторі, розуміти основні принципифункціонування різних видів масової інформації;збирати, обробляти, зберігати та передаватиінформацію з урахуванням пріоритетівпрофесійної діяльності вчителя). У студентівформується культура спілкування вінформаційному суспільстві та методи захисту відможливих негативних впливів у процесі масовоїкомунікації, сутність медіакомпегенційпедагогічних і науково педагогічних працівників[5, 4].

Майбутні вчителі інформатики під часпрофесійної підготовки у ВНЗ повинні отриматинабір знань, умінь та навичок роботи

медіаконтентом; аналізувати та виділяти головнімоменти з будьяких медіаджерел, вмітиправильно користуватися мережею Інтернет(проводити осмислений пошук інформації,аналізувати її). Всі ці аспекти надають абсолютнонові можливості в сфері самореалізаціїмайбутнього вчителя інформатики, як творчої такі пізнавальної.

Однією з умов формування медіакомпетентностімайбутнього вчителя інформатики є правильнийвибір та впровадження медіатехнологій упрофесійну підготовку, які головним чиномпов’язані з уміннями студентів знаходити,аналізувати, готувати, передавати й отримуватинеобхідну інформацію дозволять досягти головноїмети медіаосвіти – сформувати медіакомпетентнихфахівців. Важливо, що під час професійноїпідготовки майбутнього вчителя інформатикиголовною проблемою є визначення сукупностіформ, методів, засобів навчання, які спрямованіна засвоєння змісту предметів та формуванняпрофесійної компетентності майбутнього вчителяінформатики. Крім цього дані умови характеризуютьпроцес формування медіакомпетентностімайбутнього вчителя інформатики як відкритусистему, яка допускає можливість її перегляду,переосмислення, уточнення, доповнення,застосування новітніх досягнень педагогічноїнауки і змін потреб особистості учнів. Вониприпускають оновлення змісту ряду фаховихдисциплін за рахунок включення медіаосвітньогокомпонента на основі відбору змісту, методів,форм і засобів спрямованих на підвищення рівнямедіакомпетентності майбутнього вчителяінформатики.

Однак, для того що б медіаосвітні технологіїстали дієвим засобом формування медіакомпетентності,необхідно забезпечити існування певних педагогічнихумов даної компетентності. На основі комплексупрофесійних компетентностей визначимопедагогічну структуру формування медіакомпетентностімайбутнього вчителя інформатики:

готовність майбутнього вчителя інформатикидо використання основних методів способів ізасобів збереження та обробки медіаінформації;

здатність до критичного аналізу інформації зрізноманітних медіаджерел;

спроможність розуміння сутності і значеннямедіаінформації;

усвідомлення небезпеки та дотриманняосновних вимог щодо обробки інформації під часроботи з медіа;

готовність до застосування сучасних методикта інформаційних технологій для забезпеченняякісного навчальновиховного процесу;


162

застосовування сучасних методів діагностикинавчальних досягнень;

здатність використовувати здібностіосвітнього середовища з застосуванняммедіатехнологій;

спроможність до міжособистісної діяльностіпід час навчальновиховного процесу звикористанням медіаресурсів.

В теорії і практиці педагогіки зустрічаютьсятакі педагогічні умови як організаційнопедагогічні (В.А. Бєліков, Є.І. Козирєва,С.Н. Павлов, А.В. Свєрчков та ін.), психологопедагогічні (Н.В. Журавська, А.В. Круглій,А.В. Лисенко, А.О. Малихін та ін.), дидактичніумови (М.В. Рутковська і ін.) та ін.

Проаналізувавши науковопедагогічнулітературу ми дійшли висновку, що для більшефективного формування медіакомпетентностімайбутніх вчителів інформатики необхіднінаступні педагогічні умови:

Організаційнопедагогічні умови – сукупністьможливостей змісту, форм, методів цілісногопедагогічного процесу, спрямованих надосягнення цілей педагогічної діяльності [1, 235]

Психологопедагогічні умови покликанізабезпечити певні педагогічні заходи впливу нарозвиток особистості суб’єктів або об’єктівпедагогічного процесу, яке тягне в свою чергупідвищення ефективності освітнього процесу.

Дидактичні умови, які визначають обставини,передумови, в яких, враховані наявні умовинавчання та передбачені способи перетворенняцих умов в напрямку цілей навчання відібрані,збудовані і використані елементи змісту, методи(прийоми) і організаційні форми навчання зурахуванням принципів оптимізації” [7, 10].

Мотиваційні умови професійнопедагогічноїпідготовки майбутнього вчителя є необхідноюбазою реалізації попередніх умов (заохочення,стимулювання, орієнтація майбутнього вчителя насамооцінку професійної компетентності.), якіпередбачають готовність педагога і учніввзаємодіяти з метою формуваннямедіакомпетентності майбутнього вчителяінформатики.

Дані умови розкривають особливості змістовноїта практичної взаємодії педагога і студентів впроцесі реалізації контенту формуваннямедіакомпетентності майбутнього вчителяінформатики. Важливою умовою є створенняпсихологічного комфорту під час підготовкимайбутніх вчителів інформатики. Також виникаєнагальна необхідно створення педагогічних умовдля формування вмінь та навичок в галузіінформаційної сфери під час навчання студентів

у навчальному закладі, тобто передбачититехнології для самостійної роботи змедіаінформацією та медіаресурсами.

При дотриманні цих умов, медіакомпетентністьстудента буде формуватися шляхом використанняіндивідуального досвіду майбутнього вчителя іззалученням до виконання спеціальнихмедіаосвітніх технологій та навчальнопрофесійної діяльності інтерактивного характеру.Все це призведе до процесу створення умов длясамопізнання, самовизначення й реалізаціїстудента через призму професійної сфери [2, 63].

Використання означених педагогічних умов,вдалий підбір форм та методів підготовкимайбутніх вчителів інформатики з застосуванняммедіаосвітніх технологій стимулює майбутньогофахівця до самовдосконалення, самоконтролю,самоаналізу та створення образу, до якого вінпрагне досягти в майбутній професійній діяльності

Висновки і перспективи досліджень. Під часпідготовки медіакомпетентних учителів потрібностворити спеціальні умови для забезпечення тапідвищення рівня ефективності розвиткукритичного мислення та аналізу стосовно засобівмедіаінформації, формуванню практичнихнавичок у виявленні хибних повідомлень івикривленні інформації, вмінню запобігатиманіпулятивному впливу масмедіа. Сучасніелектронні медіа (насамперед, телебачення,персональні комп’ютери й Інтернет) і відповідніїм медіапродукти, поєднуючи в собі можливостівсіх існуючих до цього засобів масової інформаціїй комунікації, реалізують комплекс функцій івпливів на аудиторію. Тож сучасний педагогічнийнавчальний заклад повинен випускати завзятих,ініціативних вчителів, які досконало володіютьтехнікою критичного мислення, творчогомислення, співпраці, тобто медіакомпетентнихвчителів. Адже кожен медіакомпетентний вчительзможе допомогти учням адаптуватися всучасному інформаційному середовищі тавиховати медіакомпетентне молоде покоління.

1. Беликов В.А. Философия образованияличности: деятельностный аспект: монография/ В.А. Беликов. – М.: Владос, 2004. – 357 с.

2. Гуменюк О.В. Організаційно-педагогічніумови професійної підготовки молодшихспеціалістів: дис. … канд. пед. наук 13.00.04“Теорія і методика професійної освіти” – О.М. Гуменюк.– К.: 2004. – 171 с.

3. Давыдов В.В. Педагогическая энциклопедия.Т. 1 / Гл. ред. В.В. Давыдов. – М.: Большаяэнциклопедия, 1993, 555 с.

4. Іць С.В. Педагогічні медіатехнології у



163 Молодь і ринок №11 (130), 2015

професійній підготовці майбутнього вчителя /С.В. Іць: Навчально-методичний посібник. –Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2013 –106 с.

5. Кух А.М. та ін. Медіакомпетентність всистемі методичної підготовки вчителя фізики//Вісник Чернігівського національногопедагогічного університету. Сер.: Педагогічнінауки. – 2014. – №. 116. – С. 65 – 71.

6. Онкович Г.В. Медіаосвіта як інтелектуально-комунікативна мережа / Г.В. Онкович // Вищаосвіта України. 2008. № 3. Д. 1. Тем. вип.На ука і ви ща о світ а в Укр аїні : міравзаємодії. 212 с.

7. Рутковская М.В. Формирование мотивоввыбора педагогической профессии устаршеклассников: автореф. дис...канд. пед.наук. – Л., 1955. – 14 с.


Постановка проблеми. Нині відчуттягострого дефіциту етичної культури,ігнорування норм моралі, поважного

ставлення до навколишнього світу, до людей тадо самого себе переконливо актуалізуютьпроблему морального виховання підростаючогопокоління.

Особливість сучасної ситуації полягає в тому,що діти будують свої стосунки з однолітками,учителями, батьками в умовах зростанняегоцентризму, жорстокості, байдужості. За такихобставин проблема виховання поваги дооточуючих набуває особливого значення, щозазначено в державній програмі “Освіта (УкраїнаXXI)”, “Національній програмі виховання дітейта учнівської молоді в Україні” (2004), концепції“Виховання особистості в умовах розвиткуукраїнської державності” (2000).

Проблема шанобливого ставлення дооточуючих, поваги до батьків хвилювала багатьохфілософів, педагогів, психологів. Особливогозначення дослідники надавали питанню повагидо жінкиматері. Аристотель, Гегель, Демокріт,Кант, Платон стверджували, що повага до матеріґрунтується на її авторитеті, визнанні достоїнствта унікальності.

На сучасному етапі суспільного розвиткупроблему моральності в стосунках матері тадитини вивчали філософи І. Кон, В. Рамих,В. Розанов, Л. Тронина. Вони досліджувалиматеринство як соціокультурний феномен тарозглядали материнську роль як константу, якаволодіє міжкультурною універсальністю. Відоміпсихологи І. Бех, Л. Виготський, С. Рубінштейнвивчали психологічні аспекти зазначеноїпроблеми, зокрема наслідки неповаги до матері з

УДК 37.034:177

Ганна Шевцова, аспірант кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджментуХерсонського державного університету

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУ “ПОВАГА ДО МАТЕРІ”У статті проаналізовано сутність поняття “повага до матері”, висвітлено різні підходи науковців

до його визначення. Представлено структуру “поваги до матері” та виокремлено основні її компоненти.Ключові слова: повага, повага до матері, авторитет, моральна якість.

Літ. 15.

Анна Шевцова, аспирант кафедры педагогики, психологии и образовательного менеджментаХерсонского государственного университета

ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ КОНЦЕПТА “УВАЖЕНИЕ К МАТЕРИ”В статье проанализировано содержание понятия “уважение к матери”, освещены различные

подходы ученых к его определению. Представлена структура понятия “уважение к матери” и выделеныосновные ее компоненты.

Ключевые слова: уважение, уважение к матери, авторитет, моральное качество.

Hanna Shevtsova, Postgraduate Student of the Pedagogy, Psychology and Educational Management Department Kherson State University

THEORETICAL ANALYSIS OF THE CONCEPT OF “RESPECT FOR MOTHER”In the article it is analyzed the concept of “respect for mother”, is described the different scientists’

approaches to the definition. It is the given structure of “respect for mother” and highlighted its main components.Keywords: respect, respect for mother, authority, moral quality.

© Г. Шевцова, 2015

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПТУ “ПОВАГА ДО МАТЕРІ”

164

боку дітей та причини їх виникнення. Педагогикласики І. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинськийдовели, що на ефективність моральноговиховання дитини в сім’ї суттєво впливають їїстосунки з матір’ю. Це знайшло своєпідтвердження й у наукових дослідженняхсучасних педагогів О. Петренко, Л. Повалій,О. Тимофеєвої.

Не дивлячись на те, що проблему вихованняповаги до матері вивчали науковці доситьтривалий час, недостатньо розробленимзалишається концепт “повага до матері”, якийінтегрував би в собі педагогічні, психологічні тафілософські знання. Відсутність комплекснихдосліджень з даного питання вказує на необхідністьподальших розробок зазначеної вище проблеми.

Отже, мета статті – здійснення теоретичногоаналізу концепту “повага до матері” як актуальноїпсихологопедагогічної проблеми.

Враховуючи те, що виховання поваги до жінкиматері в молодших школярів виступає основоюформування духовноморальних цінностейособистості та є важливим завданням вморальному вихованні підростаючої молоді,вважаємо необхідним розглянути зміст понять“повага”, “повага до людини”, “повага до матері”у філософському, психологічному тапедагогічному розумінні.

Виклад основного матеріалу. У довідковійлітературі існують різні варіанти визначеннязмісту поняття “повага”. Так, у “Новомутлумачному словнику української мови” вонорозглядається як “почуття шани” до когось, щоґрунтується на визнанні чиїхнебудь заслуг,високих позитивних якостей когось; пошана,шана, шаноба; відношення до людини звизнанням його заслуг (достоїнств) [7]. У“Словнику української мови” поняття “повага”інтерпретується як “почуття шани, прихильнеставлення, що ґрунтується на визнанні чиїхнебудь заслуг, високих позитивних якостей когось,чогось” [11, 631]. В “Этимологическом словарерусского языка” слово “повага” (рос. “уважение”)– “чувство почтения” (ушанування – укр. мовою)[5, 444]. Таке ж визначення надається в “Словаресовременного русского литературного языка”, де“повага” (рос. м. “уважение”) – “чувствопочтения, основанное на признании достоинств,высоких качеств коголибо”, а “уважать” (укр. м.“поважати”) , 1) “проявлять уважение, вниманиек комулибо”, 2) ”дорожить кемлибо” [10].

Отже, лексичний аналіз цього поняттядозволив встановити, що людина, яку поважають,є дуже важливою для когось, її існування маєвелике значення для іншої людини.

В англійській мові “повага” – “respect”утворилось від латинського слова “respicere”, щоозначає “озиратися, подивитися знову”. Цезначення Р. Ділон пов’язує з такою особливістюповаги, як приділення уваги об’єктові. Іншимисловами, повага як поведінка припускає розглядоб’єкта поваги більш уважно. Ще науковецьпредставляє “повагу” як позицію, відповідно доякої не можна завдавати шкоди іншому: ніфізично – насильством, ні морально – судженням;як одне з найважливіших вимог моральності, щоприпускає таке ставлення до людей, у якомупрактично (у відповідних діях, мотивах, а такожу соціальних умовах життя суспільства)визнається гідність особи [4].

Таким чином, можна виокремити ключовіознаки поваги – шанобливе, звеличене, делікатнеставлення до якоїсь особи, що ґрунтується навизнанні її високих позитивних якостей та заслуг.Поважати людину – означає бути уважним до неї,до її інтересів та почуттів, це неможливістьзавдати їй шкоди.

На думку дослідника С. Дарвал, повагу можнаподілити на два типи: повага-визнання правлюдини та її внутрішніх цінностей, авторитету;повага-оцінка заслуг та досягнень людини [3].Повага першого типу межує з турботою, удругому типі ми поважаємо працю та старанністьлюдини в досягненні своєї мети. У цьому випадкуповага межує з довірою.

С. Дарвал запропонував таку теорію: 1) повага– визнання – це спосіб цінити людинувнутрішньо, у собі та заради неї. Е. Кант називаввнутрішню цінність достоїнством. Звідси повагаяк визнання – це повага людини за її чесноти.

2) повага як оцінка – це позитивна оцінкалюдини та її характерних особливостей, її заслугта досягнень [3].

Ідеї С. Дарвал отримали розвиток і подальшевивчення в науковій розвідці Ш. Дж. Ахундової.Результати її роботи дозволили встановити, щопочуття поваги до людини виникає лише тоді,коли одна людина помічає в іншій ті особливості,які б їй хотілося мати самій. Тут повага межує зпочуттям захоплення й заздрістю та ґрунтуєтьсяна авторитеті людиниоб’єкта [1, 188].

Якщо поважне ставлення до людиниґрунтується на визнаному авторитеті, вважаємодоцільним розглянути поняття “авторитет”. Усоціологічній енциклопедії “авторитет” (нім.Autoritаt, від. лат. аuсtoritas – влада) –загальновизнаний вплив, повага, якимикористується особа, група осіб, організація тощозавдяки притаманним їм особливостям і заслугам(розум, професіоналізм, знання, досвід, моральні



165 Молодь і ринок №11 (130), 2015

чесноти), матеріальному, соціальному становищу,історичним або іншим умовам (наприклад,авторитет батьків), що втілюється в здатностіносія авторитету скеровувати думки та настроїінших людей, не вдаючись до примусу [12, 11].

Психологічна енциклопедія надає такевизначення: “Авторитет – загальновизнанийвплив індивіда на інших, що ґрунтується на йогосуспільному положенні, посаді, статусі” [8, 9].Залежно від сфери діяльності розрізняютьавторитет у політиці, економіці, науці,виробництві, навчанні та вихованні дітей. Інакшеінтерпретується поняття “авторитетність” –здатність особистості здобувати визнання йповагу серед інших людей, бути для них джереломідей і зразком для наслідування. Наведенівизначення підтверджують взаємозв’язок понять“повага” та “авторитет”. Таким чином, можнастверджувати, що фундаментом поваги долюдини виступає її авторитет у суспільстві.Поважати людину можна лише тоді, коли вона єавторитетною для конкретної особи [8, 9].

У суспільстві повага до іншої людинивиражається за допомогою встановлених знаків(необхідне привітання, звернення на “ви”,вказування титулів у письмовій та усній мові таінш.). Така поведінка є важливою частиноюповсякденного етикету.

Крім того, концепт “повага до людини”досліджується етикою як один із найважливішихпринципів моральності, у якому визнаєтьсягідність особистості (Л. Архангельський,І. БестужевЛада, О. Дробницький, А. Уледов). Ізпозиції етики “повага” розглядається якраціональний, людяний компонент любові. Цепочуття, засноване на уявленні про “добру” та“ідеальну” людину та знанні (думці) про те, щоця людина ближче за всіх до цього ідеалу.“Повага” – це усвідомлення достоїнств людинита визнання вищості її над тобою в якомусьважливому для тебе відношенні. Це більш сталийкомпонент любові, що допомагає їй витриматияк негативний зовнішній вплив, так і внутрішніпримхи найемоційнішнього ставлення. Це якірлюбові, її рульова частина [9]. Повагу в етицівизначають як таке ставлення до людини, щореалізує на практиці (в певних діях, поведінковихактах, формах суб’єктивного відношення)визнання людської гідності [6, 333]. Повагазнаходить доповнення в пошані, що реалізуєнасамперед визнання особистих чеснот індивідата його належності до певних спільнот [6, 334].Повага як реалізація принципу гідності в практицілюдського спілкування передбачає добротворення,справедливість, урахування вільного

самовизначення й обраного напрямусамореалізації особи; разом із тим вона базуєтьсяна толерантності, рівності прав і свобод, орієнтуєна довіру й уважне ставлення до людей, вимагаєчуйності, доброзичливості, ввічливості. Ізповагою несумісні насильство, пригноблення,жорстокість, приниження, брутальність [6, 335].

Російські вчені В. Гуров та Н. Буравльова усвоїх дослідженнях провели паралель міжтолерантним та поважним ставленням до людини.Толерантність тут заснована саме на повазі –визнанні морального статусі індивіду, йогосуверенітету, автономії, прав. Американськийдослідник Форст створив теорію толерантності,яку назвав “Концепція поваги”, згідно з неютолерантні стосунки між людьми припускаютьміжособистісну повагу в більш взаємномувідношенні: із моральної сторони всі люди “громадяни своєї країни “ повинні мати однаковийлегальний політичний статус. Форст, Галеоттірозглядали поняття “повагавизнання” та“толерантність” в одній площині. Із ними булисуголосні й інші вчені, та вони своїмидослідженнями переконали, що внутрішняцінність поваги більш очевидна, ніж іманентнедобро толерантності. Звідси можна зробитивисновок про недопустимість заміни понять“повага” та “толерантність”, бо повага – набагатобільша й глибша у своєму розумінні [15, 25].

Багато науковців ототожнюють поняття“повага до людини” та “ціннісне ставлення долюдини”. Таку теорію досліджувала українськавчена О. Третьяк. В результаті нею були виділенікомпоненти ціннісного ставлення до людини, асаме: доброта, турбота, увага до інтересів, прав,свободи вибору, здатність поступатися власнимиінтересами. Проведений аналіз показавсинонімічність понять “повага до людини” та“ціннісне ставлення до людини”, але перше, якми вже з’ясували, засноване на визнанні й оцінцілюдини за її заслуги й достоїнства, а друге –поняття більш філософське і ґрунтується навихідній передумові про те, що людина –абсолютна цінність, найвища субстанція [14].

У праці “Буття і свідомість” С. Рубінштейнзазначає, що одна з перших умов життя людини“це інша людина. Д. Ельконін, О. Запорожецьзазначають, що ціннісне ставлення до людинипочинається з родини і взаємин із батьками, щостворює передумови для взаємодії з ровесниками.Ставлення до іншої людини починається з любовідо батьків як зворотної реакції на їхню турботу йлюбов. Тому важливо виховувати в дітей почуттялюбові і шанобливе ставлення до батьків,співчуття і справедливість за допомогою


166

конкретних прикладів. Поступово ці почуттяпоширюватимуться на інших і діти вчитимутьсяцінувати братів і сестер, друзів, оточуючих [13,68].

Важливим для нашого дослідження є науковарозвідка російського філософа В. Соловйова. Усвоїй праці “Оправдание добра. Нравственнаяфилософия” (1897р.) він стверджував, щоморальність виховується в рамках релігії. За їїзаконами повага до матері та батька ґрунтуєтьсяна батьківському авторитеті, який дитина“всмоктувала з молоком матері” та передавався успадок кожному наступному поколінню. “Дитинабезпосередньо визнає перевагу батьків надсобою, свою залежність від них, відчуває до нихблагоговіння й необхідність послуху” [11, 185].В. Соловйов акцентував, що глибоко релігійналюдина трансформує любов до батьків вушанування їх. “Первинний зародок релігії є apietas erga parentes (“любов до батьків” (лат.) –спочатку щодо матері, потім до батька” [11, 184].

Теоретичне вивчення проблеми поваги долюдини з позиції філософії, психології, соціології,етики дозволило нам встановити, що повага можевизначатися як:

почуття до когось, виражене через поведінку; позиція до когось; відношення до суб’єкта; моральний обов’язок.Виходячи з таких позицій, зазначаємо, що

повага до матері є інтегративною та динамічноюморальною якістю, яка передбачає вшанування,звеличення матері за її заслуги та достоїнства, їїпозитивні якості. Повага до матері ґрунтуєтьсяна любові до неї та визнаному авторитеті, якіпередаються дитині на фізіологічному рівні таприщеплюються національними традиціями.

Якщо любов до матері – вроджене почуття, тоавторитет – поняття придбане. Авторитет матері– це особлива форма сімейного авторитету,заснованого на визнанні за жінкою визначальнихпервинних прав у будові світу, дому та сім’ї. Жінціпритаманна можливість завдяки інтуїції більшглибоко та чуттєво сприймати очевидний світ,розв’язувати ірраціонально існуючі проблеми,змінювати світогляд своїх близьких, привноситив життя сім’ї добро, любов, культуру, почуттяєдності. Авторитет матері – авторитет жіночогопочатку в родині [2].

Спираючись на вище надані визначення понять“повага”, “повага до матері”, аналіз психологопедагогічних джерел, у рамках дослідження булопобудоване авторське визначення поняття “повагадо матері”, що включає емоційну, вольову тадіяльнісну складову. У першому аспекті – це

почуття пошани до матері, прихильне ставленнядо неї, що ґрунтується на визнанні її заслуг,достоїнств, високих позитивних та моральнихякостей, авторитеті в сім’ї та суспільстві; удругому – це поведінка, яка робить неможливимзавдання шкоди матері, а припускає чемне, чуйне,толерантне, небайдуже ставлення до неї зурахуванням її прав та інтересів, постійної увагидо її особи; у третьому – моральний обов’язокперед матір’ю, заснований на історичновстановлених національних українськихтрадиціях, який несе дитина з перших днівнародження до самої смерті.

Визначивши змістове наповнення поняття“повага до матері” і трактуючи його як складнета інтегративне, вважаємо за доцільне здійснитиструктурний аналіз концепту “повага до матері”,виокремлюючи основні його компоненти:

когнітивний – передбачає знання про сутністьповаги до матері, моральні норми та правила їїдотримання; етичні правила, які характеризуютьшанобливе відношення до жінкиматері;

емоційноціннісний – припускає наявністьмотивів позитивного ставлення до матері:визнання достоїнств та заслуг жінкиматері,бажання допомогти, зробити добрі вчинки зарадинеї (альтруїстичні), урахування у стосунках її правта інтересів;

діяльнісний компонент – моральні вчинки,толерантне відношення, що ґрунтуються напринципі поваги до особистості (прояви добра,чуйності, толерантності, доброзичливості,чуйності, витримки та культури в спілкуванні),сталість звички поважного ставлення доматері.

Усі структурні компоненти “поваги до матері”органічно взаємопов’язані, взаємовпливають тавзаємообумовлюють один одного. Взаємозв’язок,який наявний між компонентами, сприяє тому,що посилення одного з них буде одночаснозбагачувати інші. Саме тому лише розвитоксистеми компонентів дозволяє сформуватигуманні стосунки між дитиною та матір’ю.

Висновок. На основі викладених положеньвітчизняної та зарубіжної філософської тапсихологопедагогічної наук повага до матеріпостає феноменом індивідуальної моральноїкультури особистості, в основі якого закладенізагальноприйняті моральні цінності, щопроявляються в активнодіяльнісному ставленнідо жінкиматері й ґрунтуються на визнаннілюдини як найвищої цінності. Подальшогорозроблення потребують відповідні сучаснимумовам методики та технології виховання повагидо матері в дітей молодшого шкільного віку.



167 Молодь і ринок №11 (130), 2015

1. Ахундова Ш.Д.Г. Уважение, его основа итипы / Шоля Джабир Ахундова // ВестникТомского государственного педагогическогоуниверситета. – 2013. – №1. – С. 188 – 192.

2. Безрукова В.С. Основы духовной культуры(энциклопедический словарь педагога). / Безрукова В.С.– Екатеринбург, – 2000. – 937 с.

3. Darwall S. The Second Person Standpoint:Morality, Respect, and Accountability. / S. Darwall.– Harvard University Press, 2006. – 328 с.

4. Dillon R.S. Respect and Self-Respect /R. S. Dillon // Stanford Encyclopedia of Philosophy.– Routledge, London, 1998. – С. 178 – 181.

5. Этимологический словарь русского языка /[сост. Г.П. Цыганенко]. – Киев, 1989. – 511 с.

6. Малахов В.А. Етика. / Малахов В.А. – К.:Лебідь, 2001. – 384 с.

7. Новий тлумачний словник української мовив 3 т. / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К.:Аконіт, 2004. – Т. 3. – 28 с.

8. Психологічна енциклопедія / [укл. О.М. Степанов].– К.: Аконіт, 2006. – 424 с.

9. Семья. Социально-психологические иэтические проблемы: справочник / [рук. авт. кол.

В.И. Зацепин]. – К.: Политиздат Украины, 1989.– 255 с.

10. Словник української мови в 11 т. / [ред.І.К. Білодід]. – Київ: Наукова думка, 1975. – Т. 6– 631 с.

11. Соловьев В.С. Оправдание добра:Нравственная философия. / Владимир СергеевичСоловьев. – М.: Алгоритм, 2012. – 656 с.

12. Соціологічна енциклопедія / [уклад.В.І. Астахова та ін.]. – Київ: Академвидав, 2008.– 455 с.

13. Третьяк О.П. Виховання в дітей ціннісногоставлення до людини як психолого-педагогічнапроблема. / Ольга Петрівна Третьяк // Педагогікаі психологія. – 2013. – №1. – С. 67 – 73.

14. Третьяк О.П. Виховання ціннісногоставлення до людини у молодших школярів унавчально-виховному процесі: дис. канд. пед. наук:13.00.07 / Третьяк Ольга Петрівна. – К., 2014. –185 с.

15. Хомяков М.Б. Толерантность и ее границы/ Максим Борисович Хомяков // Национальныйпсихологический журнал. – 2011. – №2. – С. 25 –33.



“Крокуй спокійно крізь гамір і суєту, пам’ятаючи, що тільки в тиші є мир і спокій. Будь в добрих стосунках з людьми, не зраджуючи себе, наскільки це можливо.

Висловлюй свою думку спокійно і ясно, а також прислухайся до інших і роби із цього висновки.

Порівнюючи себе з іншими, можеш зневіритися або зазнатися, бо завжди знайдуться кращі або гірші від тебе.

Радій своїми успіхами, від поразок не падай у відчай, бо все так не буде. Щиро виконуй свою працю, якою б скромною вона не була – це велика розрада на цій долині сліз.

Будь обережною у своїх починаннях, бо світ підступний. Але це не перешкода для здобуття чеснот. Все ж таки багато людей прагнуть високих ідеалів і всюди є місця для жертовності. Будь щирою і відвертою, палай любов’ю, бо тільки вона веде до вічності.

Не муч себе непотрібними уявами, бо часто страх є наслідком втоми та самоти. Плекаючи залізну дисципліну, вмій одночасно бути лагідною до себе. Пам’ятай, що ти – дитя Вселенної і так само, як зірки й дерева, маєш право бути тут.

Розумієш це, чи ні – повір, що світ є таким, яким повинен бути. Живи у мирі з Богом, не сумнівайся в його існуванні. Не дивлячись ні на що, серед

людської суєти і хаосу життя, непосильну працю і зрадливі мрії, цей світ – усе ще є прекрасний. Пам’ятай про це і намагайся бути щасливою!”.

Вважається, що цей текст знайдено в старому костьолі у м. Балтимор, датований 1692 р.

168

СЛОВО ПАСТИРЯ

СПРАВЖНІ КВІТИ

До мудрого царя Соломона прибула багата цариця Савва, яка хотіла перевірити справжню його мудрість. Під час одного з візитів вона поставила перед ним два букети квітів: один з них – це правдиві живі квіти, а другий – штучні. Цариця поставила Соломонові завдання: відгадати котрий букет правдивий, а котрий штучний. Розумний цар наказав відчинити вікно, прилетіли бджоли і всі сіли на один букет. “Ось це правдиві квіти”, – сказав цар. Всі подивляли його мудрість...

Дорога молоде! У нашому щоденному житті ми зустрічаємо багато різних, схожих на правдиві квіти. Інколи вони здаються нам ще привабливішими, ніж правдиві. Але коли наблизимось до них, то побачимо, що вони не справжні, без нектару чесноти. Бо тільки справжні квіти здатні дарувати щось своє і неповторне. Цим нектаром є наші чесноти, жертвенна любов і віра. Якщо твоє життя чесне, то світ пізнає твої чесноти і пошанує тебе. Кожному з нас потрібна мудрість відрізняти квіти у нашому житті. А також потрібна Божа ласка, щоб і ми були тими справжніми пахучими медоносними квітами, які приносять користь народові, Церкві, Державі.

отець Олег Кекош,

кандидат філософських наук, студентський капелан, голова Комісії у справах молоді,

головний редактор міжнародного часопису “З любов’ю у світ” м. Дрогобич, Львівська обл.

Використанні джерела Афоризм [Текст] : [збірка афоризмів] / упоряд. М. Панчішак. – ІваноФранківськ : Нова Зоря, 1998. – 264 с. Усі крилаті вислови, прислів’я, приказки, загадки. Укладач Н.В. Курганова. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 320 с. Використано з no.wikipedia.org, з сайту http://www.inpearls.ru/


ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензія

доктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до вахових видань та публікаційнеобхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спираєтьсяавтор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується данастаття; формування цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалудослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даногодослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Documents

Молодь і ринок - dspu.edu.uadspu.edu.ua/ddpu/biblioteka/chutach/fnv/molod_I_rynok/11_130_2015.pdf№ 11 (130) листопад 2015 Редакція приймає замовлення