«КОЛОВОРОТУ» продається у всіх

газетних кіосках

Старого Самбора

та «Рукавичці»

Воскресіння «Екватора»

Цифрове ТБ – у кожен дім

с. 6 с. 7

с. 4-5

10 травня 2012 № 18 (072) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Держава допоможе малозабезпеченим придбати обладнання для цифрового телебачення

Цеглина до цеглиниЯкі роботи потрібно виконати, перш ніж святкувати новосілля?

Як планують діяльність заводу «Екватор» після відновлення виробництва – дізнавалася кореспондент «Коловороту»

62-річний Михайло Геш, котрий налив ртуті до колодязя своїм родичам, суворо покараний не буде. У порушенні кримінальної справи проти «ртутного теро-риста» відмовлено: «Медики підписали заключення, що ртуть не становила небезпеки для здоров’я сім’ї. Судмедексперт також поставила підпис. Тому чоловіка буде притягнуто лише до адміністративної відповідаль-ності», – розповів «Коловороту» начальник Старосамбірського райвідділу міліції Ігор Марадь.

Нагадаємо, 23 березня цього року родина Гешів із Ясениці-Замкової

(Піцарево) виявила у своїй криниці ртуть. Міліція і співробітники МНС, котрі приїхали на місце виклику, опе-ративно взялися до роботи: перші швидко знайшли зловмисника, а другі виловили 150 грамів чистої ртуті та продезінфікували колодязь. «На місце події виїхала комісія у складі першого заступника голови РДА, начальників МНС, МВС, санепідемстанції. Ними було підтверджено факт попадання ртуті у колодязь», – повідомив тоді Ігор Марадь. Також, за його словами, чоловік зізнався правоохоронцям у скоєному, пояснивши, що таки хотів зробити шкоду.

Марта Здоров

Кримінальну справу проти «ртутного терориста» не порушать

Коли хочете збудувати дім — багато речей необхідно обдумати, зважити. від здавалося б дрібних нюансів залежить майбутнє життя у будинКу: чи буде він «дихати», чи буде міцним, безпечним від тоКсинів, чи буде добре ізольований від сторонніх звуКів, чи швидКо прогріватиметься взимКу, чи не буде він пліснявіти, неприємно пахнути та й чи гарно виглядатиме, врешті-решт. яКщо уже все вирішено, сКладено Кошторис, проеКт – можна братися й за лопату.усім відомо, що будиноК майже ніКоли не будують за один сезон. на другий ріК зводять КоробКу і дах будівлі. на третій ріК виКонують обробКу – усі внутрішні та зовнішні роботи.

2думки вголос

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

новини з болота

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

vsevollod@gmail.com

думки в риму

Тетяна Михаць, журналіст «Коловороту»

Православний бізнесмен – комуніст

«Цікаво, скільки ще років має пройти, щоб у парламент не пройшли комуніс-ти?» – таку фразу трапилось прочитати в інтернеті у відповідь на рейтинги КПУ. І справді – логічному аналізу мотиви тих, хто досі підтримує комуністів, не підда-ються. Лідери КПУ й за підвищення пен-сійного віку голосують, і за невнесення декретної відпустки у робочий стаж, й за інші методи «покращення життя» імені «трудівників-пролетарів» Януковича – Азарова голосують. А не допомагає. На-стільки, що лідери комуністів уже навіть не мусять приховувати, що між ними та їх виборцями – справжнісінька прірва. І на мітинги першого травня Петро Си-моненко прийшов в одежині й аксесу-арах, ціна котрим – ледве не 150 тисяч доларів. Чого вартий лише ремінь за 50 тисяч! Цікаво, чи думав російський сати-рик Задорнов на початку 90-тих років, що його жарт про «православного біз-несмена-комуніста» втілиться у реаль-ність?

А електорат, який за все життя навіть половини такої суми не відклав, – розві-шує вуха й аплодує за те, що йому підви-щили пенсію на 70 гривень. Чесне слово, не тільки Росію «умом нє понять». Бага-тьох українців – також…

Коротка пам’ять Путіна

Хоча до того рівня, до котрого «нє понять умом Россію», навряд чи досягне хоч один народ у світі. Російська влада вигадала новий спосіб боротьби з опо-зиціонерами. Затриманих на опозицій-них мітингах просто у відділеннях міліції вербують в армію представники війсь-ккоматів. Навіть тих, хто не пройшов за станом здоров’я чи вже не проходить за віком. Це ж треба додуматися до такого: революціонерів відправити до війська і дати в руки зброю. Побачимо, що з того вийде. Однак, якщо по совісті, то спо-сіб не такий уже й новий. Щось схоже в Росії робили ще з декабристами, а потім – у 1904 та 1914 роках. Із декабристами пощастило – народ їх не дуже зрозумів. Народ складався переважно з малогра-мотних кріпаків, а деякі декабристи й російською не розмовляли – лише арис-тократичною французькою.

Чим же закінчилось усе 1914 року – ми ще дуже-дуже довго будемо пам’ятати. От тільки Путін із “товаріщамі”, схоже, вже забув у своїх кремлівських стінах…

Європейський бойкот

Проте, якщо вже зовсім чесно, то і європейців не завжди просто зрозумі-

ти звичайному українцеві. Ну ось ви-рішили чиновники деяких держав Єв-росоюзу бойкотувати Євро-2012 через ув’язнення Юлії Тимошенко. Ніби кра-сивий жест на підтримку демократії в Україні. Але, схоже, цими демаршами Єв-ропа тільки демонструє, наскільки вона не розуміє ситуації в нашій країні. Кому буде гірше від того, що в Україну не приї-дуть кілька сотень небідних європейців? Ну, деякі готелі та ресторани зароблять менше – та й це ще хтозна. А україн-ській владі ці всі бойкоти – як мертво-му кадило. Бюджети об’єктів Євро вже давно «розпиляні», «зацікавлені особи» отримали своє. Те, що високі європей-ські чиновники не приїдуть – може й на краще для тих же «зацікавлених осіб». Менше вимогливих західних очей поба-чать недопрацювання, менше критики на адресу чиновників українських. Якісь моральні докори? Та якби в цих справах хтось зважав на таку непотрібну, з точки зору українського урядовця, річ, як мо-раль, то й підстав для цих бойкотів не існувало б.

А так: з українських владоможців – «як з гуся вода», а електорат десь у Доне-цьку тільки отримає зайвий привід пого-ворити на тему: «Запад вмєшиваєтса во внутрєнніє дєла». І знову проголосувати з політичних мотивів, незважаючи ні на підвищення пенсійного віку, ні на змен-шення споживчого кошика…

Совдепівські свята? Ні, не чув!

Розводити демагогію – одна з основних ознак української ментальності, вихованої совдепівським режимом. Нині це проявля-ється практично в усьому. Щороку в Україні відбуваються “демагогічні баталії” щодо уже класичних тем. Наприклад, про 1, 9 травня, 23 лютого, 8 березня тощо. Одні намагаються помпезно відсвяткувати ці дати – інші ради-кально завадити першим це зробити. Ті ж, хто не бере безпосередньої участі – активно обговорюють дії перших або других (чи і тих, і тих). І так триває уже більше, ніж 20 років. Збоку від цих процесів стоїть ще одна катего-рія людей. Їм однаково до позицій обох сто-рін. Вони просто вміють вдало маніпулювати людьми, зіштовхуючи лобами прихильників та противників цих свят. Вони – режисери цієї успішної вистави.

Як можна розірвати це замкнене коло? Варіант перший: потрібно переконати прибічників совде-півських свят, що 8 березня – це день боротьби за права бостонських повій, 23 лютого – день ганебної втечі червоноармійців під Псковом і т. д. Можна ви-тратити ще 20 років та масу зусиль на це, але я не думаю, що це ефективний спосіб досягнення мети. Ті, хто поважає ці свята, швидше вимруть. А якщо ні – переконати їх навряд чи вдасться.

Другий варіант: переконати “ура-патріотів” не так гостро реагувати на бажання прихильників совде-півських дат їх святкувати. У цьому теж сенсу мало, якщо взяти до уваги те, що у них такий спосіб само-ствердження і чи не єдиний спосіб здобути нових прибічників та додаткові голоси на виборах.

Змусити усіх інших не обговорювати ці “реаліті-шоу” – теж нереально. Люди хочуть видовищ – і “ре-жисери” дають їм бажане.

Що ми маємо у підсумку? Перші щиро вірять, що це їхні свята – і тому публічно їх відзначають. Другі свято вірять, що рятують Україну – не даючи пер-шим святкувати чужі “недосвята”. Треті розвісили вуха – і тупо спостерігають за виставою, активно об-говорюючи її вдома на дивані, у гостях за столом чи в інтернеті у соцмережах.

Четверті – ті, що режисери цієї вистави – творять, що хочуть, бо за ними ніхто не спостерігає. Їх просто не бачать.

Як із цим боротися? Ніяк. Із цим не потрібно бо-ротися – це необхідно ігнорувати. Це лише маневр, що має на меті відволікти нашу увагу від справді важливих подій. А якщо точніше – від дій. У нас не-має часу відволікатися на ці вистави – нам потріб-но творити незалежну державу. Протестує дурень – розумна людина діє. Протест – це завжди вторин-ний продукт. Це реакція на чужу дію. А якщо чужа дія – це мильна бульбашка для відвернення уваги, то і протест проти неї – гірше, ніж боротьба з вітря-ками. Треба діяти, а не протестувати. Влада зроби-ла кілька вихідних у травні – чому не використати ці дні з користю? Наприклад, організувати толоку й зробити чистішими наші подвір’я. Влада викинула з підручників розділи про УНР та УПА? Організуймо “Просвіти”, що ще діють – і 1 та 9 травня навчатиме-мо дітей справжньої історії.

Однак це повинні бути кроки на випередження, а не реакція на дії влади. “Просвіти” треба було ство-рити ще до приходу цієї влади. Тому ми відстаємо. “Ура-патріоти” самовіддано намагаються зберегти незалежну Україну в той час, коли необхідно почи-нати її будувати. Незалежної України не існує. Як не існує й українського народу у нашому стандартно-му баченні. Є щось незрозуміле, що досі називають “Україною” і таке ж щось незрозуміле, що гордо на-зивають “українським народом”. Насправді нема що рятувати. Є територія. Але територія – це ніщо. Без народу, котрий може на ній керувати – це сировин-ний придаток для сусідів.

Тому перше, що потрібно зробити – почати ство-рення альтернативних державних структур: аль-тернативної освіти (“Просвіти”), альтернативної медицини (фельдшерські пункти), альтернативної міліції (загони народної самооборони). Ми повинні почати побудову нашої України всередині цього не-порозуміння, що маємо нині. Однак, потрібні люди, з котрими можна її будувати. Сьогодні охочих мало, бо мало тих, хто над цим замислюється. Попри це, розпочинати необхідно вже. І почати з того, що пе-рестати протестувати “голослівно”. Слова без діла – це порожній звук. Коли “ура-патріоти” облишать протестувати “усно” – тоді кожен із них побачить як “багато” він зробив для своєї любої держави. “Умік-ніть” ігнор для цієї влади та для її вистав. Пора діяти.

Закаламбурені розмови… Мертві фрази… І тільки пафос… пафос мікрофонів... Приховано-придушені образи Авторитетів «мєстних» регіонів… Болять хребти і затерпають ноги, Біля важких державних апаратів. Та золотом посипані пороги Колядників – інспекторів відкатів.

І кожен з них – комусь службовий пес, Від тої служби – голова, мов бочка… А так набрид казенний «Мерседес», І затекла від праці п’ята точка. Блищать з новеньких «Верту» біля вуха Оригінальні кольорові стрази… Минає те лайно звичайна муха, І не беруть їх вірусні зарази.

І не наводять порчу чаклуни, І не врікають заздрісні сусіди… Недоторканність «царської» спини, Сторожать слуги вірної Феміди. Чи брак свинцю стопорить ситуацію? Чи заборона смертного закону? Я до істерики не терплю агітацію «Політиковрожайного» сезону…

Політикам присвячую...

Бідний комуніст Симоненко прийшов боротися проти олігархів з годинником за $99 тис.

310 травня 2012№ 18 (072) новини

КОРОТКО

Світлина – Галини Антошик

23 квітня у Народному домі міста Мостиська хи-рівська команда «Вперед, ворли!» здобула пере-могу у півфіналі профо-рієнтаційного конкурсу винахідливих і кмітливих «Крок до мети». Серед членів журі був і ведучий телевізійної ліги КВН «Єв-ропа» Віталій Новосад.

Окрім «Ворлів» із Хирівської ЗСШ, у конкурсі змагалися такі команди: «Шок» із Соколян-ського НВК (Мостищина), «Ми – майстри на всі сто» з Самбір-ської ЗОШ № 7 та «Веселі шоу-мени» із Турківської ЗОШ № 1.

«Візитка», за традицією, була побудована на основі за-питання «Ким бути?». Старо-самбірська команда дотепно презентувала професії: водія-далекобійника, зварювальни-ка, сантехніка, вчителя, бар-мена, вантажника, кондуктора – за що отримала вищі бали, ніж суперники. І аж до пере-

можного кінця «Ворли» «трима-ли марку».

У наступному конкурсі учас-ники повинні були у формі ре-клами розповісти про певну актуальну професію. «Вперед, ворли!» обрали фах завгоспа – надзвичайно ерудованої люди-ни, котра усе знає і переконана, що столиця Болгарії – Болгарка.

Третій конкурс – «Пісенна карусель» – дав змогу коман-дам повправлятися у вокальних і танцювальних уміннях, тому хирівські школярі виконали композицію про рибалку, буді-вельника, працівника газової служби, окуліста й секретаря.

За словами членів журі, стар-шокласники з Хирова вирізня-лися високою організованістю та зібраністю, у їхніх виступах відчувався командний дух, тому перемога «Ворлів» – цілком за-служена. Друге місце посіли турківські школярі, а третє роз-ділили Самбір і Мостищина.

Галина Антошик

Учні дев’ятих та одинад-цятих класів складають шкільні іспити. Окрім комісії, членами котрої є знайомі дітям учителі, ймовірно, що у школу заві-тають гості – інспектори з відділу освіти.

«Так, представники райвно справді поїдуть у навчальні за-клади. Проте не слід їх боятися. Вони просто будуть присутніми під час іспиту як спостерігачі. Тобто не ходитимуть по класах, не заважатимуть дітям. Власне, робимо це для того, аби вчителі на іспитах не порушували прав дитини, щоб усі були в рівних умовах. Лише після закінчення іспиту, інспектор може висло-вити свою думку чи певні заува-ження», – розповів «Коловороту» заступник голови Старосам-бірської РДА з гуманітарних питань Зіновій Кутельмах.

Як же відреагують школярі на присутність чужих людей у кла-сі? Чи не розгубляться при ви-конанні завдань? Про це ми за-питали у шкільного психолога Тетяни Кітчак.

«Справді, є діти, котрі важко реагують на стресові ситуації – і результати їхньої діяльності не є в повній мірі об’єктивними. Як пра-вило, таких тривожних дітей пси-холог школи знає особисто, адже за роки навчання він (психолог) повинен проводити не лише діа-гностичні зрізи, що покликані ви-явити таких учнів, а й тренінгові заняття з цими школярами. Такі заходи мають чіткий план, розра-ховані на певну кількість годин і повинні враховувати специфіку тривожності. Знаю, що в деяких школах психологи із власної іні-ціативи в передекзаменаційний період проводять схожі заняття для всіх без винятку дітей – щоб навчити їх спокійніше реагувати на стресові моменти», – говорить пані Кітчак.

Психолог також зауважує, що діти за роки навчання дуже звикають до своїх учителів. Тож якщо вчитель буде спокійним – його підопічні поводитимуться так само. Коли ж він хвилювати-меться – аналогічний стан пере-живатимуть школярі.

Тетяна Михаць

Хирівські «ворли», вперед!Школярі перемогли у півфіналі конкурсу «Крок до мети»

Стартували шкільні екзамени

«З тою хворобою можна жити…»У Старому Самборі понад 20 людей обстежили на хворобу Паркінсона

У неділю, 29 квітня, у м. Комарно старосамбірська ко-манда «Кар`єр – Прикарпаття» (Торчиновичі – Старий Самбір) у рамках 4-го туру футбольного турніру за першість Львівської області серед колективів 1-ї ліги сезону 2012-го року у двох складах (юнаки і дорослі) зустрілася із місцевою командою «Газовик-Хуртови-на». Дорослі футболісти зі Старосамбірського району в черговий раз перемогли суперників – рахунок 5:1, а от юнацька команда вперше зазнала поразки – 0:2.

Господарі поля – «газовики» – на 31-й хвилині відкрили раху-нок, проте гравець «Кар’єру – Прикарпаття» Ігор Луць тричі взяв реванш: на 45-й, 63-й та 76-й хвилинах зустрічі. По голу й на ра-хунку інших футболістів зі Старосамбірщини: Романа Якима (55-та хвилина) і Володимира Чуплака (87-ма хвилина). До речі, Ігор Луць – кращий бомбардир турніру. Він забив уже 7 голів!

Доросла команда Старосамбірщини досі вперто не опус-кається нижче з першої сходинки турнірної таблиці. Однак юнацька збірна, на жаль, пропустивши два голи суперникам і не забивши у відповідь жодного, – з першого місця посуну-лася аж на 5-те.

До слова, до 15 липня ще мають відбутися 7 турів футболь-ного турніру.

Галина Антошик

«Кар`єр – Прикарпаття» – знову кращіДоросла команда забила 5 м’ячів суперникам, а пропустила лише 1

Юні натуралістиОлександра Макар із Стрілківської загальноосвітньої школи о. Михайла Вербицького потрапила до фінального етапу Всеукраїн-ського конкурсу експерименталь-но-дослідницьких робіт із при-родознавства «Юний дослідник». П’ятикласниця, разом із ще двома львівськими школярами, представ-лятиме область у Києві 15-17 трав-ня. Поки що дирекція школи шукає для учениці кошти, щоб оплатити дорогу, житло та харчування. У конкурсі взяли участь діти 9 – 11

років з усієї України. Для цього потрібно було подати експериментально-дослід-ницьку роботу на одну із запропонова-них тем обсягом до 10-ти друкованих сторінок. Номінацій є 5: «Я і природа», «Рослини навколо нас», «Тваринний світ», «Охорона здоров’я» та «Народознавство, краєзнавство».

Для своєї роботи Олександра обрала тему «Тварини в народній творчості Бой-ківщини», у котрій опрацювала бойків-ський фольклор, а саме: казки, легенди, гаївки, латканки, фразеологізми, у яких згадані тварини. На презентації вона пла-нує ілюструвати текст власним виконан-ням пісень на сопілці та співом.

Марта Здоров

Афганцю, принеси довідку!

27 травня афганці району переоби-ратимуть свого голову. Саме цього року закінчується п’ятирічний термін теперішнього очільника Миколи Бабчука. Доки ж триває ка-денція пана Бабчука – «Коловорот» розпитав його про те, які проблеми дошкуляють ветеранам Афганіста-ну найсильніше. «Насамперед це – бюрократія. Іноді

для того, щоб підготувати якісь докумен-ти – треба назбирати цілу колекцію до-відок: у податкову піди, у пенсійний, до реєстратора. Так не має бути. Якщо лю-дина, скажімо, живе у Нижанковичах, то їй потрібно буде кілька разів приїхати у Старий Самбір. І якщо адресна допомо-га становитиме якихось двісті гривень – воно цього не варте», – каже пан Ми-кола.

Окрім того, часто у районному бюдже-ті закладають кошти на виплату допомо-ги інвалідам, афганцям тощо, та отримати гроші не так просто. «Нерідко нам кажуть: “Почекайте! Зараз нема грошей – будуть пізніше”. І так тягнеться місяцями ця ви-плата», – скаржиться голова асоціації.

Між іншим, до Старосамбірської асо-ціації афганців належить і перший за-ступник голови Старосамбірської РДА Роман Батючок.

Тетяна Михаць

У п’ятницю, 27 квітня, в актовому залі адмінбудинку Старосамбірської райдер-жадміністрації лікарі-невро-патологи з обласного центру під керівництвом позаштат-ного невролога управління охорони здоров’я Львів-ської облдержадміністрації Яноша Саноцького надавали діагностичну допомогу тим жителям Старосамбірщини, у котрих були ознаки хворо-би Паркінсона, але офіційно діагноз ще не визначали.

«У мене діагноз уже 5 років під-тверджений професором Саноць-ким. За весь час допоміг район хіба раз – коли мене переводили на 3-тю групу інвалідності. Мій діагноз: лівосторонній Паркінсон. З тою хворобою можна жити, але при ходьбі заважає. Переді мною щойно був чоловік (молодший на рік від мене) – скуло всього…

Таблетки коштують 225 – 240 гривень за упаковку. На місяць по-

трібно мені 100 таблеток – це 10 упаковок. А якщо сьогодні після огляду збільшать дозу, то треба буде ще більше. Район не дивиться за тим, не пильнує – був би якийсь облік, організовували би людей, повідомляли. А ще кажуть, що в нас найменше виявляють цю хворобу.

Про акцію я прочитав у район-ній газеті. Люди прийшли, бо поду-мали, що будуть давати безплатні лікарства від пана Гички, але тут хіба оглядають…» – розповідає 60-річний Микола Войтович із с. Торчиновичі.

«Люди подумали, що сьогодні роздаватимуть ліки – і були розча-ровані, що це не так. Насправді ж, спочатку лікарі встановили діагно-зи, сформували списки відповідно до потреб. Їх подадуть до Києва, а тоді вже справді будуть виділені ліки для хворих на Паркінсона», – каже Галина Павлечко, началь-ник Старосамбірського управ-ління пра ці та соціального захис-ту населення.

Галина Антошик

Дорогу від райцентру до «Смільниці» таки полагодять.

Попри усі сумніви жителів району стосовно ремонту автодороги «Ста-рий Самбір – Смільниця» – роботи уже розпочалися. Про це «Коловорот» поінформував голова Старосамбірської РДА Володимир Цегенько.

“«Укравтодор» уже почав цей ремонт. Місцями дорожники повністю знімають асфальт, а подекуди – тільки латають ями. Поки що не можу ска-зати, якою буде вартість цих робіт, оскільки кошторис ще не складений”, – розповів пан Цегенько журналістам.

Тетяна Михаць

Нарешті ремонтують!

У райцентрі також тривають дорожні роботи. Журналісти «Коловороту» помітили на центральній вулиці (Лева Галиць-кого) міста багато техніки. Іван Грись, мер Старого Самбора, розповів, що дорогу ремонтують за державні кошти. «Ця вули-ця належить до відрізку траси “Львів – Ужгород”. А її ремонтом займається Турківський автодор», – пояснив пан Грись.

До речі

4 тема номера

Маркіян Лінинський, м. Старий СамбірХочу щоб мій майбутній

будинок був на узбережжі моря, можна в США або в Ка-наді. Щоб частина його була на пірсі, щоб багато великих вікон було, а за будинком був спортивний майданчик, і недалеко від нього – вели-кий мегаполіс.

Таня Короляк, м. Старий СамбірЖитло моєї мрії двоповер-

хове. Коли ви приходите до мене, то відкриваєте великі дерев’яні двері. На підлозі ле-жить килим, шпалери світлі, з дрібним малюнком. Потім ви заходите у вітальню. Яскраві довгі штори відхилені, і со-нячне світло наповнює кімна-ту. Сервант, книжкова шафа, диван, елегантний журналь-ний столик і троє крісел роз-ставлені уздовж трьох стін. На першому поверсі також кухня і ванна. Кухня дуже простора, з великим вікном. Давайте піднімемося наверх і заглянемо в спальню. Це дуже затишна і тепла кімна-та. Тут ліжко, дві тумбочки і шафа. Вікно виходить у двір. У моєму будинку є також тераса, гараж і сад, і багато інших речей, які я хочу мати принаймні у моїх мріях...

Мар’яна Лисак, м. ДобромильЖило моєї мрії вже в мене

є. Нещодавно ми переїхали у новий будинок. Він неве-ликий, одноповерховий, але ми його самі будували, тому тепер його дуже цінуємо. Багато праці в нього вклали, можна сказати, що навіть душу.

Христина Волошин, село ТернаваМій будиночок має бути

маленьким, але дуже ком-фортним. Тут же виникає па-радокс. Адже навіть малень-ка хатка потребує великих грошей. Я думаю, що треба в місяць заробляти не менше, ніж 10 тисяч гривень. Тоді можна і будівництво почи-нати.

Зоряна Коломієць, село ТернаваЯкщо коротко, то він має

бути затишним, просторим і красивим. На мій смак. І мають лунати в ньому щирі дитячі усмішки.

Наталія Боднар, місто ДобромильДумаю, тут не головне

його вигляд. Треба говори-ти про атмосферу у ньому. А загалом грошей на будинок мені треба чимало! Якщо враховувати усі-всі витрати, то десь мільйон гривень, ма-буть.

Опитували Галина Антошик і Тетяна Михаць

Яким ви уявляєте будинок вашої мрії?Опитування

Закінчення, поч. – с. 1

Міцна основаКоли вже позаду паперова робота: зе-

мельна ділянка придбана, усі дозволи, до-кументи на будівництво вже готові — мож-на братися за зведення майбутньої оселі. Після всіх потрібних замірів — на будмай-данчику починають викопувати рів для фундаменту. Оренда екскаватора обійдеть-ся у 10 — 15 гривень за метр роботи. Також для фундаменту необхідно мати камінь або арматуру, бетон, опалубку та робочу силу. Машина каменю коштує близько 400 гри-вень, а в середньому їх треба 4 — 5. Залит-тя одного кубометра бетону у фундамент коштуватиме 500-600 гривень, включаючи виготовлення опалубки Але це ціна дого-вірна — вона може бути і вищою, й нижчою.

Останнім часом буді-вельники заливають стяжку, перш ніж по-чали зводити стіни — так зручніше. Однак лише в тому випадку, якщо підлога буде покрита плиткою. А як дерев’яна, то потрібен насип (глина).

Із чого стіни?

За технологією, фундамент по-винен відстоятися півроку. Потім почина-ють зводити коробку. Ще в минулому сто-літті будинки на Старосамбірщині будували переважно дерев’яні. Це й не дивно, адже район має величезні площі лісів. Проте з’являються все нові й нові технології, ма-теріали, і на питання: «Із чого будувати жит-ло?» — стає дедалі важче відповісти. Поруч із класичними деревом та цеглою, серед варіантів: пінобетон, газобетон, полісти-ролбетон, керамзитобетон, шлакоблоки — вони всі мають різноманітні властивості:

добре теплозбереження, відносно невели-ку масу, хорошу проникність для повітря і прийнятну ціну. Наприклад, зведення стін із газобетонних блоків коштує 50 — 60 грн за квадратний метр при товщині по корот-кій стороні блока.

Вартість цегли буде залежати від її типу, якості й виробника. Найдешевша цегла ко-штує 1200 — 1400 грн за тисячу штук. При цьому ціна її укладання як мінімум удвічі перевищує саму вартість. Пустотіла цегла високої якості легша та краще зберігає те-пло — тому й коштує близько 2400 гривень за тисячу штук. Лицьова (клінкерна) цегла — від 3500 до 4500 грн.

До кінця ще далекоАсортимент вікон і дверей — дуже ши-

рокий, тому вибрати може кожен, залежно від фінансових мож-

ливостей та смаків. Найдешевший дах —

шиферний — від 30 гривень за метр ква-

дратний. Але зараз рідко хто вирішує покрити дах ши-

фером, адже він шкідливий для здоров’я. Металочерепиця обі-йдеться дорожче: 60 — 80 гривень за квадрат-ний метр. Покрівельні

роботи обійдуться ще у стільки ж, якщо не більше.

Накриття кроков бітумною черепицею коштуватиме 80 грн за метр (вартість ма-теріалу), що удвічі дешевше за натураль-ну черепицю.

Ось і здається, що уже все — основна робота позаду, але, як правило, виявля-ється саме на облаштування фасадів, уте-плення, ізоляцію, внутрішні роботи (стіни, підлоги, стелі, сходи, електропроводка, опалення, каналізація та інше), упорядку-вання подвір’я, зведення огорожі йде най-більше часу, коштів, зусиль.

Галина Антошик

Цеглина до цеглиниЯкі роботи потрібно виконати, перш ніж святкувати новосілля?

Приємні клопоти – будівництво власної оселі – зараз має начальник районної міліції Ігор Марадь. Наш експерт, котрий захотів залишитись анонімним, оцінив приблизну вартість будинку. «Для того, щоб збудувати будинок до такого рівня,

на якому він зараз, потрібно орієнтовно 20 тисяч доларів. У цю суму входять і будматеріали, і робота будівельників. Поки що хата виглядає доволі скромно,

але видно, що вона немаленька. Щоб привести її до ладу і здати «під ключ», доведеться витратити ще хоча б 50 тисяч доларів»

Нещодавно оселився у новий будинок мер Старого Самбора Іван Грись. Минулого року він переїхав з квартири на вулиці Проектній у ось такий ошатний

будиночок на вулиці Ольжича. За словами нашого експерта, будівництво такої хати коштує в середньому сто тисяч доларів

510 травня 2012№ 18 (072) тема номера

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБИРАЙ САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛАМА В «КОЛОВОРОТІ» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗАПОРУКА Вашого

успіху!

Бойківська архітектура привертала увагу багатьох етнографів, зокрема Івана Франка, Михайла Зубрицько-го, Архипа Данилюка – вони залишили у своїх працях чимало цікавих фактів про будівництво бойків.

У західній частині Бойківщини, до котрої належить більша части-на Старосамбірського району, ко-лись переважали садиби з одним довгим будинком, де були житло-ві й господарські приміщення під одним спільним дахом, повернуті причілком (бокова стіна) до доро-ги. Бідний селянин будував неве-ликий будинок із хатою і сіньми, у багатших господарів були ще й ко-мора, стодола, хлів, стайня, шопа.

Іван Франко із етнографічною експедицією у 1904-му році побу-вав у с. Мшанець (по-народному – Пшенець) Старосамбірського по-віту:

«У Мшанці ми мали нагоду до-кладніше дослідити типовий спо-сіб будівництва місцевих бойків. Характерним для цього способу є те, що хата і всі господарські будів-лі споруджені в ряд, під одним да-хом. План цього виду типової хати показано на прикладі хати Федора Цмая. Це будівля в 48 м завдовжки, з вікнами, зверненими на південь, на просторе подвір’я; будівля спо-руджена з товстих, зовні не тинь-кованих обаполів, під високим солом’яним дахом, із критою гале-реєю, що йде вздовж усієї будівлі. Найперше мою увагу привернуло те, що майже всі хати у Мшанці ма-ють три вікна. На долах, оскільки мені відомо, такого не буває…»

Для будівництва найпошире-нішого типу житла (хата, сіни та комора) потрібно було 25 рівних міцних ялиць довжиною 10-12 ме-трів і товщиною 25-35 сантиметрів. Заготовляли деревину взимку, бо

саме тоді вона найтвердіша, у ній не заводиться шашіль. Після того, як дерево було зрубане і привезе-не на обійстя – його «окоровува-ли», розколювали навпіл уздовж або ж «кантували на чотири боки». Підготовлений матеріал складали для просушування (кожен ряд пе-рекладали «воринками», щоб пові-тря вільно проходило) на 1-2 роки.

Закладали хату з обрядами у час повного місяця, щоб був до-статок. На підготовленому місці клали по кутах річкове каміння, а на нього – наймасивніші ялини. Щоб переконатися, чи рівно сто-ять – ставили миску з водою чи

на скло виливали кілька крапель води: якщо вода не розтікалася, то підвалини стоять добре. Якщо ні – підкладали ще каміння. На кінці поздовжньої перекладини голо-вний майстер вирубував сокирою хрест і туди вкладав кілька зерен пшениці, хліб, сіль, монету, вовну, кропив свяченою водою. Де мало бути вікно – господиня під підва-лину клала сіль, часник, вугіль – від хвороби, зла та вроків. Після цього майстрів пригощали. І чим краща гостина – тим більше достатку буде у хаті.

Зруби були із кругляків, пів-кругляків і брусів. Повалу (стелю)

зводили із півкругляків, які клали на ґраґар (ґреґар) – сволок, брус. У сінях стелі не було. Дахи у бойків переважно були високі та стрімкі.

Коли вже були установлені крокви, лати і бантини (дерев’яні поперечки для зміцнення) – на вершечку першої крокви господа-рі прибивали «квітку» (маленька прикрашена ялинка), що означа-ло завершення основних робіт, та знову мали готувати частування.

За тиждень-другий, коли каркас даху всохся і встоявся, починали прошивати покрівлю сніпками. У гірській частині бойківської Ста-росамбірщини дахи мали ще ха-

рактерні «щити» над поперечни-ми (причілковими) стінами. Їх теж укривали сніпками, а пізніше вже – дощечками («ґонтям»), як і самі дахи. У багатих господарів покрівлі були вкриті черепицею.

На Старосамбірщині й Турків-щині зовнішні стіни хат часто біли-ли. На решті території Бойківщини – ні, бо хати були переважно курні. Долівку «калили» жовтою глиною. Для цього її розмішували з водою та змащували сумішшю долівку за-мість миття.

Підготувала Галина Антошик

Бойківська хатаОсобливості будування садиб на Старосамбірщині два століття тому

Хата в селі Грозова Старосамбірського району Львівської області

6 репортаж«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

Про відновлення заводу «Екватор» на Старосамбірщині не говорить лише лінивий. Інформація щодо збільшення кількості робочих місць викли-кала неабиякий ажіотаж серед місцевого населення. Без-робітні депресивного району бачать у проекті, який розпо-чала інвестиційна компанія «Прикарпаття Інвест», світло в кінці тунелю. Чи виправдані такі надії?

І зовсім він не секретний!

Для більшості жителів Старосам-бірщини цей завод – усього лише пуста назва. Люди знають, де він роз-ташований, пам’ятають його минулу славу, та що відбувалося за високим парканом закладу до сьогодні – їм невідомо. Багато молодих людей на-віть не здогадуються й про те, що ви-робляли на «Екваторі» раніше.

Утім, Руслан Бабець, генераль-ний директор інвестиційної ком-панії «Прикарпаття Інвест», охоче розповідає про діяльність підпри-ємства. «Наш завод виготовляє ви-соковольтну апаратуру. Простішими словами – це деталі та конструкції, котрі необхідні для функціонування всіх електромереж», – каже Руслан Феліксович. У недалекому минуло-му саме такий напрям роботи при-носив заводові всеукраїнську славу, а керівництву – чималий прибуток.

«Прикро, але зараз утрачено ко-лись надзвичайно потужний ринок збуту. Мусимо тепер відновлювати усі зв’язки. Окрім того, було виріше-но виготовляти ще й низьковольтну апаратуру: розетки, вимикачі тощо. На таку продукцію попит є весь час – тому товар не простоюватиме на складах», – ділиться планами пан Бабець.

Верстатам – по півстоліття

Однак відродити колишню сла-ву старосамбірського «Екватора» буде важко не тільки через утрачені канали потенційних покупців – тех-нічне обладнання тут не змінювали уже багато десятків років. Для того, щоб зараз повністю оновити устат-кування – потрібно немало грошей та часу. І хоча у перспективі заміна старої техніки є неминучою – поки

що на заводі вдаються до маленьких хитрощів: верстати-ветерани відчи-щають від бруду й іржі та фарбують у синій колір.

Працівники «Екватора» залюбки фотографуються біля своїх «агрега-тів». Настрій у них – бойовий і весе-лий. «Та цим станкам більше років, аніж вашим батькам», – піджартову-ють вони з фотографа. Мінімальна іскорка впевненості у завтрашньо-му дні породжує у цих людей бажан-ня працювати.

Робота вдома стане доступною?

«На жаль, багато дорослого насе-лення Старосамбірщини працює за кордоном. Ми хочемо показати лю-дям, що працювати і заробляти гро-ші можна тут, удома, поряд із дітьми та родиною», – каже Руслан Бабець.

До керівництва заводу уже звер-таються десятки людей стосовно працевлаштування. Звісно, козир у руках мають чоловіки із технічною (інженерною) освітою. Потрібні та-кож молоді кадри, хоча запрошують і досвідчених працівників, котрі готові навчити юнаків практичної справи.

Гендиректор «Прикарпаття Ін-вест» ще зауважує, що Старосамбір-ський район має хороший потен-ціал. Просто необхідно навчитися бачити речі, із яких можна мати ре-альну користь та заробіток.

Як буде розвиватися «Екватор» – покаже час. А журналісти «Колово-роту» заглядатимуть час від часу за ворота заводу, аби дізнатися: чи вда-лося компанії «Прикарпаття Інвест» досягти своєї основної мети – змен-шити кількість безробітних у районі.

Тетяна Михаць

Воскресіння «Екватора»Як планують діяльність заводу «Екватор» після відновлення виробництва – дізнавалася кореспондент «Коловороту»

ПОДИВИТИСЯ:

ПОСЛУХАТИ:

ПОЧИТАТИ:Василь Шкляр. «Ключ». Харків, «Клуб сімейного дозвілля», 2012

Руслана. ЕЙ-форі-Я (2012)«ЕЙ-форі-Я» – новий альбом

Руслани, що вийшов обмеже-ним тиражем, адже буде роз-повсюджуватися лише під час концертного туру «Вболівай з найкращими». До платівки увійшли композиції, написані самою співачкою спільно із американськими та шведськи-ми продюсерами.

Шоу «Вболівай з найкра-щими» об’єднає і популяризує серед українців культуру вболі-вання та визначить найактивніше місто. Команда міста-перемож-ця візьме участь у зйомках нового кліпу Руслани, так само, як це було з відео «Давай, грай!»: зйомка відбувалася просто на стадіоні, а героями кліпу стали звичайні вболівальники. Ідея проекту «Вбо-лівай з найкращими» (частиною його і є альбом «ЕЙ-форі-Я») – до-вести, що разом українці здатні створити грандіозне дійство.

ЗахисникКримінальний трилер із Джейсоном Стейтемом у головній ролі.Колишній агент елітних спецслужб рятує з чіпких лап нью-

йоркської мафії дівчинку з унікальними здібностями. Вона – єди-на, хто знає код від сейфа, де зберігаються мільйони доларів китайської злочинної організації – «тріад». І тепер тільки професі-онал може захистити її від мафії, азіатських найманих убивць і ко-румпованих поліцейських. На вулицях Нью-Йорка розгорнеться гонитва за дівчинкою, котрій дуже пощастило із захисником...

1+1Типово французька комедія, що іноді є скоріше драматичною,

ніж веселою.Багатий аристократ Філіп, котрий постраждав під час нещас-

ного випадку, наймає в помічники людину, яка найменше підхо-дить для цієї роботи – молодого жителя передмістя Дрісса, ко-трого щойно звільнили із в’язниці. Незважаючи на те, що Філіп прикутий до інвалідного крісла, Дріссу вдається привнести в розмірене життя аристократа дух пригод.

Коментарі

Володимир Цегенько, голова Старосамбірської РДАЯ був на заводі тепер. Руслан Бабець проводив мені там екскурсію. Чесно кажучи, нічого нового я там не поба-

чив. От тільки коридор зроблений “під євро”.Стосовно перспективи… Давайте почекаємо. Поки що я нічого не хочу казати: ні поганого, ні доброго. Єдиний позитив у тому, що підприємство повністю приватне, а не державне. Бо вже можна брати якісь позики у

банку, кредити. До мене доходить усяка інформація. Якщо буде все так, як заявляє Андрій Лопушанський – то це було б добре. І тут не повинно бути жодної політики.

Андрій Лопушанський, засновник інвестиційної компанії «Прикарпаття Інвест»Я щиро надіюся, що до кінця літа на «Екваторі» буде працювати на 100 – 150 осіб більше (зараз працює 141 осо-

ба). Звісно, за один-два місяці ми не можемо досягнути повного відновлення цього заводу. Це складна справа, там має бути дуже серйозне обладнання. Що вже говорити про загублені ринки. Держава не так ним опікувалася, як би мала це робити. Та все ж, думаю, через рік-два «Екватор» буде тим серйозним місцем роботи, де люди матимуть гідну зарплату і не будуть їхати за кордон. Власне, це і є нашим основним завданням.

Завод буде співпрацювати із Польщею. Одна із польських компаній, що є інвестором «Екватора», на ринку висо-ковольтної апаратури працює вже 70 років. Тому у Старому Самборі буде вироблятися продукція як для України, так і, за можливості реалізації, для Європи. Співпраця із поляками відкриє нам європейський ринок – це дуже вигідна «дружба».

Власне, виробництво під експорт буде здійснюватися на заводі «Екватор», котрий розташований у Хирові.

«Ключ» – гостросюжетний роман з елементами трилера та детектива. В центрі уваги опиня-ється журналіст і філолог Андрій Крайній. Він працює дуже близь-ко до політики – пише програми для нових та старих політичних партій.

Одного дня пошуки помеш-кання для оренди приводять Ан-дрія на вулицю Рогнідинську, де незнайомий чоловік пропонує орендувати таку собі квартиру номер 13. Після угоди цей чоло-вік безслідно зникає – Андрій за-лишається сам у чужій квартирі.

Сюжет побудовано як історію пошуків ключа. Ключів потрібно знайти два. Перший: ключ до за-гадки дивної квартири. Другий: ключ до серця коханої жінки

Сани, із котрою журналіст познайомився під час розслідування. Детективна історія приводить героїв прямісінько в пастку під-ступних злодіїв. Як урятуватись із безвихідної ситуації? Читайте в романі «Ключ».

Фото – Андрія Дзями

Фото – Андрія Дзями

710 травня 2012№ 18 (072) довідка

МИТНИКИ ЗАТЯГУЮТЬ КОНТРОЛЬ?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

Важко уявити собі дитину, яка не любить солодкого. Добре, що нині є широченний асортимент цукерок, печива та інших солодощів, а от наші бабусі й уявити такого не могли. Але все ж, як і будь які діти, вони колись обожнюва-ли солодке. То чим же вони ласували?

«Наша цьотка Ганя колись ва-рила цукрові буряки. Для того їх чистила, різала кружальцями і дов-го варила. Потім на тій воді варила солодку каву – брала помелені пра-жені зерна жита і ячменю, засипала у ту воду і ще трохи варила. З тих буряків вона робила і мед. Так само їх треба було довго варити, потім відцідити, а ту воду далі поставити на вогонь. І так воно кипіло довго, поки не загусало – робився мед. Ми малі дуже його любили зі сві-жим хлібом їсти, дотепер пам’ятаю його смак, здається, що нічого смачнішого не буває…

Коли пасли худобу, ягоди різ-ні збирали, неспілі житні колоски пекли на вогні, з вишні на весні віддирали той клей зі стовбура і жували. Або ще рвали квітки з глу-хої кропиви чи команиці (конюши-на, – «Коловорот») і висмоктували з них солодкий нектар», – згадує

пенсіонерка Марія Сапарта із села Торчиновичі.

«Чомусь найперше, коли по-чуєш про ласощі, на думку спадає морозиво. За мого дитинства його в селі не було, треба було їхати аж до Самбора, і то там черги були величезні. Пам’ятаю, коли ще була зовсім мала – десь 60-ті роки – в магазинах були шоколадні цукер-ки, але вони пліснявіли, бо ніхто не купував – грошей не мали. Ще пригадую випадок з дитинства, тіт-ка моя працювала у ланці, і якось вони ще з двома жінками після роботи склалися і на трьох купили собі банку кільки в томаті. Це для них була смакота. Зараз важко собі це уявити, але так було…

Школярами ми не мали жодного поняття, що таке банан, ананас, але про апельсини і мандарини знали. Тобто, їх запах. У кого батьки бува-ли у Ленінграді чи Москві, привози-ли їх звідти, тому дехто в класі ласу-вав, а інші тільки чули аромат…

Коли я вже була у старших кла-сах, почали привозити морози-во у село. У школі нам смакували смажені пиріжки з повидлом. Ще чомусь любили варені грушки…», – розповідає Ганна Павліш із Чапель.

Записала Галина Антошик

Солодке життяЧим колись ласували наші батьки, бабусі й дідусі?

Хліб наш насущний

історія з перших усттехнології

мода

Мексиканська тортилья, індійський чапаті, єврейська маца, кавказький лаваш, французький багет, арабська піта… Хліб люди печуть уже кілька ти-сяч років. Він здавна вважався святим: якщо впаде – його обов’язково по-цілують піднявши, освячують у храмах (паска – основна страва Великодня), ніколи не викидають у сміття, а від-дають свійським тваринам.

Ще донедавна хліб випікали у кожному домі щотижня, а то й частіше. «У нас вдо-ма пекли житній або пшеничний хліб кож-ної суботи. Мама додавала до хліба трохи вареної бульби – тоді він виходив пухкий, краще кисло тісто. Дріжджі були дорогі, за ними треба було їхати до Самбора, тому робили розквас: після того як спекли хліб – дерев’яну діжку вишкрібали від залишків тіста, ставили ті залишки до скляної посу-дини, посипали сіллю, щоб не засохли. Це

все чекало наступної суботи. Житній хліб було дещо важче пекти, бо треба, щоб він виріс один раз – тоді впав та знову виріс. До нього бульбу не давали. А піч після того, як витягали з неї хліб, не залишали порож-ньою – кидали в неї сирі дрова або ставили каструлю з водою. Казали, що піч хоче їсти і пити», – розповідає Леся Турецька з Тор-чинович.

Пшеничні зерна містять у собі безліч ко-рисних речовин (вітаміни А, Е, F, групи В, натрій, кобальт, кремній, магній, йод і бага-то інших). Та після приготування, на жаль, не всі вони залишаються у спеченому хлі-бі. Проте й сам хліб дуже корисний, адже у ньому є білки, вуглеводи, вітаміни груп В і РР, мінеральні сполуки, наприклад, життєво важливі для організму солі кальцію, заліза, фосфору. Продукт на 30% забезпечує по-требу в калоріях. Учені довели, що відчуття ситості від хліба з`являється зовсім не через калорії, а від глютамінової кислоти, яка міс-

титься в білкових речовинах. Вона відіграє важливу роль у процесах обміну.

Основним злаком, із котрого найчасті-ше готують хліб є, звісно ж, пшениця, але використовують ще й інші зернові: жито, ячмінь, кукурудзу, овес або різноманітні їх поєднання. Найчастіше у магазинах можна купити житній, пшеничний, житньо-пшенич-ний (житнього і пшеничного борошна там у співвідношенні 60:40) та пшенично-житній (70:30 – пшеничного і житнього борошна). Пшеничний хліб дещо калорійніший, аніж житній, тому багато людей віддають перева-гу саме останньому. Хоча, колись саме білий хліб був ознакою багатства сім’ї, а чорний їли бідняки.

Чи не найкориснішим є хліб із висівок. Висівки – чудовий дієтичний продукт, який містить необхідну для організму людини клітковину та вітаміни. Вони мають власти-вість поглинати токсини й алергени, спри-яють зміцненню імунітету, забезпечують

організм цінними білками. Люди, котрі від-дають перевагу хлібові з висівками, значно рідше страждають шлунково-кишковими захворюваннями, зайвою вагою та атеро-склерозом.

Однак, не усім можна їсти хліб без об-межень – людям із проблемами шлунково-кишкового тракту варто відмовитись від споживання чорного хліба, оскільки в ньо-му багато клітковини і висока кислотність, що може подразнювати оболонку шлунку. Цим людям рекомендовано вироби з бо-рошна першого ґатунку, але дещо черстві або підсушені – сухарі, бублики. Обмежити вживання хліба потрібно й хворим на цу-кровий діабет – тому що це вуглеводний продукт. При порушенні обмінних проце-сів слід споживати так звані «чорні» сорти хліба.

Підготувала Галина Антошик

До 1 липня 2012 року малозабезпечені категорії громадян району повинні подати заяви для того, щоб отримати безкоштовно телетюнер. Оскільки Україна до 2015-го року планує повністю перейти на цифрове телебачення – держава вирішила подбати про найменш захищені категорії населення і закупити для них потрібне обладнання. Його буде доставлено поштою.

Право на безкоштовний тюнер мають: інваліди І та ІІ груп та інваліди війни І-ІІІ груп, ті, хто вдо-ма виховує дитину-інваліда, малозабезпечені сім’ї, особи, котрі мають право на субси-дії для відшкодування жит-лово-комунальних послуг. За словами Галини Павлечко, на-чальника управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської РДА, у райо-ні людей, котрі мають право на пільговий тюнер досить багато – тисячі. «Ми почали приймати заяви минулого четверга. Сьогод-ні (23-го квітня, – «Коловорот»), на-приклад, принесли заяви 15 лю-дей», – розпо-віла пані Галина.

Усім, хто на-лежить до цих ка-тегорій, потрібно прийти в район-не управління праці та соціаль-

ного захисту населення (вул. Л. Галицького, 40, каб. 8 або 109), написати заяву встановленого зразка, а та-кож додати до неї копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності (для інвалідів та інвалідів війни І-ІІ груп, а для інвалі-дів війни ІІІ групи – ще й копію посвідчення інваліда війни), копію медичного висновку про дитину-інва-ліда віком до 18-ти років і копію свідоцтва про її на-родження (тим, хто виховує дитину-інваліда).

Галина Антошик

Цифрове ТБ – у кожен дімДержава допоможе малозабезпеченим придбати обладнання для цифрового телебачення

здоров’я

8 чтиво

* * *Фраза «вже йду» не має часових обмежень.

* * *А я відразу знав, що кататися на роликах біля травмпункту –

це мудре рішення.

* * *Бермудський трикутник у порівнянні з жіночою сумочкою –

це просто геометрична фігура!

* * *– Наталочко, сонечко, до нас сьогодні гості зайдуть – при-

готуй щось там на вечерю, добре?– Без проблем, а як приготувати: щоб ще прийшли чи щоб

більше не приходили?

* * *Телефонний довідник: горить дах – 101, потрібен дах – 102,

їде дах – 103...

* * *Дивний народ ці французи: до виборів залишалося менше

тижня, а вони все ще не знали, хто у них буде президентом.

* * *Грабіжники залізли у будинок Ахметова. Один іншому каже:– Слухай, Ахметов ніби до війни готується: уже в десяту кім-

нату заходимо – скрізь продукти…– Дурню, до кімнат ми ще не дійшли – це його холодиль-

ник…

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 8.05.2012 р.

анекдоти

притча

старосамбірщина

понеділок, 14 травня

вівторок, 15 травня

середа, 16 травня

четвер, 17 травня

п’ятниця, 18 травня

субота, 12 травня

неділя, 13 травня

день +11°/+14°ніч +4°/+9°

день +11°/+17°ніч +7°/+10°

день +11°/+16°ніч +5°/+11°

день +15°/+22°ніч +5°/+13°

день +10°/+14°ніч +8°/+12°

день +13°/+20°ніч +6°/+13°

день +11°/+14°ніч +8°/+16°

ВІТАННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

Молодого монаха по-слали до одного монасти-ря у Фландрії ткати разом з іншими великий гобе-лен.

Якось він спустився зі своєї драбини дуже обу-рений.

– Досить! Я більше не можу працювати! Вказів-ки, які дають мені, беззміс-товні! Я працював золотою ниткою, а тут мені кажуть зав’язати її і відтяти...

– Сину, – сказав спо-кійно старий монах, – ти не бачиш цього гобелена так, як треба його бачити. Ти працюєш з виворітного боку і тільки з одним фраг-ментом.

І повів його показати роботу з лицевого боку. Молодий монах остовпів. Він працював над дуже красивим гобеленом – “Поклоніння трьох царів”, а його нитка творила час-

тину німба навколо голо-ви Божого Дитятка.

***У давній легенді опо-

відується про чоловіка, котрому Бог пообіцяв, що виконає одне його бажан-ня.

Чоловік подумав і ска-зав:

– Я хотів би чинити до-бро, не знаючи про це.

Бог вислухав його.

Пізніше, побачивши, що це бажання таке до-бре, Бог поширив його на всіх людей.

І так триває й досі. Ніколи не знецінюй

себе. Може, у тебе не буде жодного доказу, що ти вартуєш більше, ніж про себе думаєш. Усі ми тчемо дуже великий го-белен неймовірної кра-си, якого ніколи не бачи-мо в цілості.

ГОБЕЛЕН

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалі-зовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Ганна Матвіїв зі Старого Самбора вітає з Днем матері свою найріднішу, найбільш дорогоцінну людину – мату-сю Олену Ярославівну.

Матінко люба,зозуленько мила,Щирі вітання тобі!Зичу я щастя,здоров’я і мирув домі твоєму завжди!!!!!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.