ГРАФІКА М. ГЛУЩЕНКА 1930 –1970-х рр.

M. GLUSHCHENKO’S GRAPHIC WORKS OF 1930s–1970s

КАТАЛОГ ВИСТАВКИГРАФІКА М. ГЛУЩЕНКА 1930 –1970 РОКІВ

УКРАЇНА, КИЇВ2012

АУКЦІОННИЙ ДІМ «ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ»

Київський національний музей російського мистецтва

THE CATALOG OF THE EXHIBITIONOF M. GLUSHCHENKO’S GRAPHICS(1930s –1970s)

KYIV, UKRAINE2012

AUСTION HOUSE «GOLDEN SECTION»

Kyiv National Museum of Russian Art

Аукціонний дім «Золотое Сечение»заснований у 2004 році

ОРГКОМІТЕТМ. ВасиленкоО. ВасиленкоС. Скорик

УПОРЯДНИК КАТАЛОГУО. Василенко

ФОТОЗЙОМКАМ. БиковаО. Вовковінська

ВЕРСТКАО. Вовковінська

РЕДАКТОРК. Алімчева

КОРЕКТОРВ. Дончевська

АВТОРи ТЕКСТІВЕ. ДимшицО. Лагутенко

ПЕРЕКЛАДЛ. ГерасименкоО. Подшибіткіна

Наклад 750 примірників

Аукціонний дім «Золотое Сечение»вул. Старонаводницька, 29Київ, 01015, Українател.: +38 044 240 95 32; +38 044 386 81 81contact@gs-art.comwww.gs-art.com

© «Золотое Сечение»

Auction house “Golden Section”founded in 2004

ORGANIZING COMMITTEEM. VasylenkoO. Vasylenko

S. Skoryk

CATALOGUERO. Vasylenko

PHOTOGRAPHYM. Bykova

O. Vovkovinska

DTPO. Vovkovinska

EDITORK. Alimcheva

CORRECTORV. Donchevska

ARTICLES BYE. Dymshyts

O. Lagutenko

TRANSLATE BYL. GerasymenkoO. Podshibitkina

Edition of 750 copies

Auction house “Golden Section”Staronavodnytska str. 29

Kiev, 01015, Ukrainetel.: +380 (44) 386 81 81; +380 (44) 240 95 32

contact@gs-art.comwww.gs-art.com

© “Golden Section”

8

ГРАФІКА МИКОЛИ ГЛУЩЕНКА

Ім’я Миколи Петровича Глущенка ши-роко відоме шанувальникам мистецтва не лише в Україні, але й далеко за її меж-ами. В більшості випадків його мисте-цтво звичайно асоціюється з яскрави-ми живописними полотнами, що надов-го запам’ятовуються глядачам. Дійсно, Глущенко — чи не найкращий колорист в українському живописі ХХ сторіччя, а його численні пейзажі, натюрморти, ню є окрасою багатьох музейних і приватних зібрань в десятках країн світу. Однак, гра-фічні твори майстра, незважаючи на бага-торічне перебування в тіні його живопис-ної творчості, на нашу думку, заслугову-ють на не менш схвальні оцінки, ніж його картини. Отож, що нам відомо про графіч-ну спадщину майстра?

Історія знайомства з цим питанням повертає нас в ті далекі роки, коли не-передбачувані шляхи громадянської війни привели молодого українсько-го хлопця аж до Німеччини. Тут він по-чав опановувати професію художника.

Навчаючись в Берлінській вищій школі образотворчих мистецтв в Шарлоттенбур-зі (1920 –1924), Микола захоплювався не лише феєричним живописом П. Рубен-са й артистичним письмом А. Менцеля, але й творчістю титанів європейського Ре-несансу. Серед його кумирів були такі майстри класичного рисунку, як А. Дюрер, Л. Кранах, М. Гольбейн. Останніми роками перебування в Берліні український художник виставляв свої роботи разом з майстрами об’єднання «Нова речовинність», в творчості яких малюнок займав пріоритетне місце, тому що багато полотен цих художників були своєрідною предтечею післявоєнного гіперреалізму. Незабаром лави членів «Нової речо-винності» поповнилися відомими німецькими експресіоністами — Ж. Гросом і О. Діксом, мистецтво яких вплинуло саме на графічну основу творів молодого українського живо-писця. Оскільки графіки Глущенка німецького періоду майже не збереглося, про нього, як про надзвичайного рисувальника, ми можемо судити з ранніх живописних полотен, таких як «Шахісти» (1923), «Картярі» (1924), «Любовна пара» (1923 –1924), а також ню та портретів. Вже перша персональна виставка Глущенка, яка відбулася в 1924 році в берлінській галереї Каспер, отримала схвальні відгуки критиків, що відзначали, зокре-ма, високу художню культуру й технічну майстерність українського художника. Якщо в роботах Глущенка, створених в Німеччині, відмінною ознакою рисунку був класичний характер побудови об’ємів, монументальна фундаментальність форм, злегка зламаних

Микола Глущенко (кінець 1920-х)

9

в дусі експресіонізму, детальність тональних градацій, то вже у Франції творча манера художника кардинально змінилася.

Художник приїхав до Парижу 1925-го року. Місто справило на нього приголомшливе враження. «Я нібито прозрів, вибрався із задушливого приміщення на світ, і мене заслі-пила яскравість фарб, які переливалися на сонці, — згадував Микола Петрович. — Па-риж — це, дійсно, Мекка мистецтва. Місто, душа якого розкрита для всіх: тут легко зна-йомляться й можуть порозумітися одне з одним без знання мови»1. У Франції Глущенко був вражений кількістю різних художніх течій і стилістичних напрямків, які співіснували в художньому житті цієї країни. Тут одночасно працювали академісти, імпресіоністи, постімпресіоністи, дадаісти, сюрреалісти. Український художник дуже уважно ставив-ся до досягнень різних творчих шкіл. «Естетична всеїдність — основа культури худож-ника»2, — говорив він пізніше. Досить швидко виявилися творчі пріорітети молодого українця. Він захопився мистецтвом групи «Nabis», лідером якої виступав П. Боннар, і творчістю фовистів, яких очолював А. Матісс. Протягом усього свого життя Глущенко залишався прихильником цих художніх об’єднань. Окрім того, у його творах, особливо в графіці, відзначився інтерес до образотворчості східних країн, зокрема, Японії й Китаю, характерний для всього французького мистецтва початку ХХ століття. Рисунок худож-ника став легким і вишуканим: пляма, лінія почали органічно вростати в білий простір паперу, в якому вони вже більше походили на живу тканину роботи, ніж на майстерно введене туди зображення. Прозора повітряна, композиція графічних аркушів Глущенка додавала його роботам відчуття світла й легкості, занурюючись в які, глядач отримував неповторне відчуття радості існування. Боннарівська вишуканість, матіссівська вірту-озність, витонченість багатовікових традицій східного мистецтва, — усе це було май-стерно переплавлене в горнилі творчості українського художника. В результаті виникла неповторна стилістика глущенківського рисунка, яка не мала прямих аналогів не лише в українській, але і в європейській графіці тих років.

Визначились і теми, над якими працював молодий українець. Улюбленим жанром в його творчості протягом усього життя був пейзаж. Живучи у Франції, художник бага-то подорожував країною. Він створив численні пейзажі не лише Парижа і його околиць, але й Іль-Де-Франса, Віль-Д’авре, Вілена-Сюр-Сен, Ножана-Сюр-Марн, острова Корси-ка. Окрім того, в цей період Глущенко неодноразово виїжджав й до інших європейських держав: Бельгії, Великої Британії, Італії, Іспанії, де намалював багато творів, зокрема й графічних. Подорожуючи Іспанією, яку художник відвідав 1934 року за запрошенням од-ного з діячів республіканського уряду, він побував не лише на континенті, але й на Бале-арських островах, зокрема на Майорці. В дорозі художник створив цілий альбом якісних робіт тушшю і пером з краєвидами цієї неповторної південної країни.

Почесне місце серед графічних робіт Глущенка французького періоду займав індустрі-альний пейзаж. У прихильності художника до цієї теми чималу роль зіграли спогади дитин-ства та юності. На довгі роки збереглися в його пам’яті промислові пейзажі східної Украї-ни, які споглядав Микола, навчаючись в Комерційному училищі в Юзівці (нині Донецьк). В 1931–1934 роках для журналу «Monde» Глущенко створив серію графічних робіт про жит-

10

тя в СРСР, використавши не лише свої візуальні спогади, але й передані з батьківщини фо-томатеріали. Природно, що і французькі індустріальні пейзажі також були об’єктом для зо-браження в багатьох рисунках художника цих років.

Дуже часто героями робіт Глущенка ставали прості люди — вихідці з найбідніших про-шарків суспільства. Ще в Німеччині першим учителем українського юнака став художник Г. Балушек, що присвятив значну частину своєї творчості людям фізичної праці, життя яких було здебільшого незабезпеченим та позбавленим радощів. За це кайзер Вільгельм особисто нагородив Балушека званням «художника стічної канави». Микола був дуже близький духовно до свого першого берлінського наставника, довго підтримував з ним зв’язок, та й до того ж сам спершу на чужині заробляв на хліб важкою працею. Не випад-ково, що і живучи у Франції, на багатьох рисунках, виконаних олівцем і тушшю, Глущенко зобразив представників міської бідноти — безробітних і безхатченків, а також будівель-ників, що працюють, селян в полі. Увагою до простої людини проникнутий також кричу-щий за драматичністю твір художника «Барселона. Жінка з мертвою дитиною», створе-ний в охопленій соціальними потрясіннями Іспанії (1934).

Ще однією улюбленою темою творчості Глущенка був спорт. Молодий украї-нець сам займався різними видами спорту, серед яких були десятиборство, бокс, плавання. Микола ще хотів навчитися грати у великий теніс, але грошей на за-няття з тренером не було. Тоді він почав писати портрети професійних тенісис-тів та членів їх сімей, за це спортсмени допомогли йому опанувати навички гри. Пізніше прийшла дружба. Художник потоваришував з видатними французькими спортсменами: тенісистами Ж. Боротрою і А. Коше, стаєром Ж. Лядумегом, бок-сером М. Тилем. «Якщо молодий чоловік обрав для себе мистецтво, літературу — будь-яку професію, то, навіть надзвичайно захопившись нею, потрібно обов’язково частину свого життя присвячувати спорту, — вважав художник. — Людина зобов’язана прагнути до ідеального розвитку. Потрібно пам’ятати стару істину: «В здоровому тілі — здоровий дух»3. Тож цілком природно, що багато графічних творів Глущенка були при-свячені спортивним змаганням: футболу, велоперегонам, боксу.

У Франції український художник намалював значну кількість графічних ню, що оспі-вують красу юного жіночого тіла та досить відверто демонструють еротичність і чут-тєвість моделей. Дванадцять із цих малюнків Глущенка створили основу для окремого літографічного видання, надрукованого в 1928 році в «Edition du Cousin Pons» тиражем в 132 авторських примірника. Видання отримало численні рецензії, здебільшого схвальні та навіть захоплені.

В першій половині 1930-х рр. Глущенко багато працював над книжковою ілюстра-цією. Найбільш значними з-поміж цих творів стали цикли графічних робіт до «Мерт-вих душ» М. Гоголя й «Фата Моргани» М. Коцюбинського. «Ілюстрації до «Мертвих душ» були виконані в 1931 році на замовлення Держвидаву України, було зробле-но близько 60 [рисунків] і велика кількість віньєток, — згадував пізніше художник. — У 1932 році в галереї Зак вони були виставлені [40 штук]. Залишився в мене й каталог. Була досить велика преса з репродукціями... . Для Держвидаву ілюстрував «Фата Морга-ну» Коцюбинського [деякі ілюстрації збереглися]..., сумно, що велика робота, виконана із захопленням і пошуками,... загинула. Зараз, після стількох років я дивлюся на зроблене чу-жими очима. Подібного я вже не зроблю»4.

11

Практично кожний графічний малюнок до «Фата Моргани» ілюстрував певний фрагмент тексту. Рукою художника зі зворотної сторони робіт були зроблені виписки потрібних місць із книги М. Коцюбинського. Ілюстрації до «Фата Моргани» і «Мертвих душ» були викона-ні з віртуозною майстерністю. Художник прекрасно передав в них найтонші психологічні нюанси характерів літературних персонажів. Цікаві ілюстрації й в технічному плані. В цих роботах в якості експерименту художник використовував фактуру різних тканин, змочуючи їх тушшю й прикладаючи в потрібних місцях до паперу. Відбитки органічно вписувалися в зображення. Збережені досі оригінали до «Мертвих душ» свідчать про те, що це був один із найкращих циклів ілюстрацій до безсмертного твору Гоголя.

Незабаром французькі критики почали писати про Глущенка, як про серйозного майстра, одного зі знакових представників Паризької школи. Схвальні відгуки отримали і його графічні твори. Ось кілька прикладів:

«Рисунки й акварелі, які експонував Глущенко в галереї Зак, характеризують цього ху-дожника як першокласного сучасного рисувальника» (G. Bazin, «L’Amour de l’art)5.

«Те, у чому Глущенко особливо відзначається — це рисунок, він є одним з небагатьох справжніх рисувальників сьогодні й до того ж одним з найпродуктивніших» (H. Poulaille. «Gloutchenko»)6.

«Щойно ми милувалися рисунками Глущенка, де чорний і білий мають ілюзорну силу ко-льору» (J. Guenne «L’Art vivant»)7.

У Франції Глущенко створював графічні роботи переважно олівцем, тушшю і пером. Про-те майстер завжди любив експериментувати з художніми техніками. Часто аркуші, виконані тушшю, він підфарбовував аквареллю, часом працював пастеллю. Пізніше, повернувшись до України, він значно розширив діапазон використання різноманітних художніх матеріалів в своїй творчості.

В 1936 році художник їде з Парижа до СРСР. Обставини, пов’язані з розвідувальною діяльністю, змусили його до репатріації. Глущенко передавав із-за кордону на Батьків-щину роздобуті ним креслення різних видів військової техніки і протягом певного часу перебував на межі викриття. Лише повернувшись на рідну землю, він зміг зітхнути з по-легшенням.

Художник з дружиною, за узгодженням з його військовим керівництвом, були зму-шені спочатку оселитися в Москві. Але, сумуючи за рідними місцями Микола Пе-трович майже відразу поїхав до України. Тут він побував в Харкові, Києві, зустрів-ся зі своїми найближчими родичами, яких не бачив майже два десятиліття, з’їздив на Донбас, де пройшла його юність, відвідав шевченківські й гоголівські місця. По Полтавщині художник подорожував разом зі своїм старим приятелем, видат-ним кінорежисером Олександром Довженком, з котрим познайомився ще в Берліні. «В Києві й Москві ми зустрічалися як старі, добрі друзі. Довженко підтримував мене, за-прошував на зйомки, — згадував пізніше Глущенко. — Із задоволенням поїхав я з Олексан-дром Петровичем в Яреськи й Шишаки, де знімався «Щорс». Там, за порадою Довженка, я написав картину «Смерть Боженка»8. Всюди, де бував художник, він створював не лише живописні полотна, але й графічні аркуші, які в ці роки залишалися максимально близьки-ми за стилістикою до французьких робіт майстра. Так з’явилися серії рисунків Глущенка,

12

намальованих не лише на Полтавщині, але й на Черкащині, на Донбасі й в інших куточках рідної землі. В перші роки перебування в СРСР художник за колишньою звичкою частину своїх графічних аркушів підписував французькою.

До Києва Микола Петрович переїхав в 1944-му, коли багато столичних вулиць ще стояли в руїнах, залишених війною. В цьому місті художник прожив до кінця свого жит-тя, хоча досить часто залишав його, відправляючись в численні творчі поїздки. Безліч разів подорожував він рідною Україною, часто бував в інших радянських республіках, а, починаючи з другої половини 1950-их, знову неодноразово відвідував різні європей-ські країни. Глущенко любив подорожувати, зустрічатися з новими людьми, милуватися незнайомими краєвидами. Він дуже багато працював і коли не стояв за етюдником, не-впинно малював. В руках художника зазвичай перебували блокноти, альбомчики або великі альбоми, в яких він залишив величезну кількість рисунків. Згодом на їх основі були створені численні олійні роботи. При цьому графічні аркуші Глущенка не лише за-вжди мали самостійну художню цінність, але частина з них склала золотий фонд твор-чої спадщини майстра.

Значно розширився діапазон технік, які використовував художник. Він тепер багато ма-лював не лише олівцем і тушшю, але й створював прекрасні монотипії, писав багато акваре-лей, а, працюючи кольоровими фломастерами, досягав неперевершеного рівня виразності і якості своїх робіт. Працездатність Глущенка вражає. Так, приміром, він сам зізнавався, що міг написати за день до 15-ти великих акварелей. Художник створював свою графіку прак-тично у всіх жанрах: натюрморті, пейзажі, ню, портреті. «Традиція творчих переживань, їх основа залежать від зображуваного, — стверджував художник. — Натюрморт — формаль-но-пластичні завдання, пейзаж — оптимістична піднесеність кольору, ню — пензель пес-тить тіло й зачарованість тла, портрет — занепокоєння, злість і осуд. Його цінність — в не-гативному виявленні»9.

Останні п’ятнадцять років життя Глущенка ознаменувалися найвищим злетом його творчості. В ці роки він створив тушшю сотні великих чорно-білих творів. Найчастіше на них зображені пейзажі Київщини, Чернігівщини, багато з аркушів намальовані в Прибал-тиці. Найбільш плідними для народження таких робіт були поїздки художника до будин-ків творчості, серед яких він особливо любив український Седнів і литовську Палангу. Пізні графічні пейзажі Глущенка є своєрідним гімном, в якому художник оспівував красу світу, його різноманітність і неповторність, багатство природи, що завжди слугувала дже-релом творчого натхнення майстра. Надзвичайно насичені тональними нюансами робо-ти художника настільки правдиво передають навколишню дійсність, що використання кольору, як засобу художньої виразності, зайве у цих творах. Вони пронизані відчуттям радості буття, щастям, яке відчував художник від самої можливості існувати й творити на нашій прекрасній планеті.

«Є така потреба — жити в своїй країні, любити її, цінувати час для роботи, цінувати товаришів, — сказав Микола Петрович на обговоренні своєї останньої прижиттєвої пер-сональної виставки в 1976-му році — З віком приходить багато думок, приходить зрі-лість. У мене чимало незавершених проблем і робіт. Це творчість одержимості. Може, якийсь наркотик змушує вас стільки працювати?»10. Безмежна працьовитість художни-ка не залишала його навіть тоді, коли він був уже невиліковно хворий. Глущенко продо-вжував творити доти, допоки міг тримати в руці олівець і пензель. «І квіти, які він писав

13

у найостанніші дні свого життя, та так і не дописав, не програма, не символ віри, не заповіт, і знову-таки не підсумок, — вважав мистецтвознавець В. Цельтнер. — Він писав квіти тому, що прагнув їх написати в цей день, і думав, що таких днів у нього попереду — безліч»11.

В черговий раз переглядаючи графічні рисунки, створені художником, переконуєшся в тому, що Глущенко був не лише прекрасним живописцем, роботи якого вражають гляда-ча розкішшю кольору, але й чудовим графіком, що залишив величезну творчу спадщину. Його малюнки, як і живопис, можна впізнати безпомилково. І це — закономірно, тому що майстер створив свою неповторну творчу манеру, надзвичайно віртуозну й рафіновану, сформовану на базі знань, вмінь і культури, властивих самому художникові. Його мисте-цтво — це цілий світ, залишений в подарунок сучасникам і нащадкам.

Нерідко роботи Глущенка навіюють на глядача філософські думки. Наприклад, про те, що справжній художник має одну важливу перевагу над простими смертними. Він мислить часовими категоріями, які набагато перевершують коротке людське життя й, піднімаючись над марнотою миттєвого існування, в змозі заглянути в сиві очі Вічності.

ЕДУАРД ДИМШИЦ, заслужений діяч мистецтв України,

кандидат мистецтвознавства

1 Цит. за: Карклинь Г. Сонячний світ художника // Всесвіт. — 1978. — №12. — С. 167.2 Н. П. Глущенко о своём творчестве. — С. 3 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. —2. — Спр. —172.3 Цит. за: Конончук І. З висоти пташиного польоту // Спортивна газета. —1973. —16 грудня.4 Цит. за:Диченко І. З архіву Миколи Глущенка // Всесвіт. —1978. — №12. — С.177 —178.5 Цит. за: H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.10. 6 H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.6.7 Цит. за: H. Poulaille. Gloutchenko. P. : Le Triangle, 1933. — P.11.8 Глущенко М. Слово про друга (вирізка) // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 148.9 Н. П. Глущенко о своём творчестве. — С. 3 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 172.10 Стенограма обговорення виставки творів народного художника УРСР, лауреата премії Т. Г. Шевченка М. П. Глущенка від 21.10.1976. — К. — С.20 –1 // ЦДАМЛМ України. — Ф. 49. — Оп. 2. — Спр. 144.11 Каталог выставки произведений Н. П. Глущенко / Автор вступительной статьи В. П. Цельтнер. — М.: Советский художник, 1986. — С. 15.

42

БУДІВНИЦТВО В ПАРИЖІ, 1930

Папір, туш33,5 х 50 смПідпис знизу праворуч

BUILDING IN PARIS, 1930

Ink on paper33,5 x 50 cmSigned lower right

1

Зворотній бік аркуша (фрагмент)

Back side (fragment)

43

БЕЗРОБІТНИЙ , 1930

Папір, туш32 х 23,5 смПідпис знизу в центрі

UNEMPLOYED, 1930

Ink on paper32 x 23,5 cmSigned bottom center

2

Зворотній бік аркуша

Back side

44

У КАР’ЄРІ, 1931

Папір, туш28 х 22,5 смПідпис знизу праворуч

IN THE OPEN PIT, 1931

Ink on paper28 x 22,5 cmSigned lower right

3

45

МАЛЮНОК ДЛЯ ЖУРНАЛУ "MONDE", 1931

Папір, туш28 х 22 смПідпис знизу праворуч

PICTURE TO MONDE MAGAZINE, 1931

Ink on paper28 x 22 cmSigned lower right

4

46

ПЕРЕДМІСТЯ ПАРИЖА, 1931

Папір, туш22,5 х 28 смПідпис знизу праворуч

SUBURB OF PARIS, 1931

Ink on paper22,5 х 28 cmSigned lower right

5

47

БУДУЮТЬ, 1932

Папір, туш28 х 23 смПідпис знизу праворуч

BUILDING, 1932

Ink on paper28 x 23 cmSigned lower right

6

48

НА БУДІВНИЦТВІ. ПАРИЖ, 1932

Папір, туш28 х 22,5 смПідпис знизу ліворуч

AT THE BUILDING SITE. PARIS, 1932

Ink on paper28 x 22,5 cmSigned lower left

7

49

50

БУДІВНИЦТВО, 1932

Папір, туш28 х 22,5 смПідпис знизу праворуч

CONSTRUCTION, 1932

Ink on paper28 x 22,5 cmSigned lower right

8

51

ЛОНДОН. НА ТЕМЗІ, 1932

Папір, туш31,5 х 23,5 смПідпис знизу праворуч

LONDON. ON THE THAMES, 1932

Ink on paper31,5 x 23,5 cmSigned lower right

9